Professional Documents
Culture Documents
селекція
селекція
Селекція тварин
Що взагалі таке селекція?
СЕЛЕКЦІЯ (від лат. selectio - добір) - наука
про створення нових та поліпшення вже
існуючих сортів рослин, порід тварин і
штамів мікроорганізмів. Наукові основи
селекції закладено Ч. Дарвіном у працях
«Походження видів» (1859) та «Зміна
домашніх тварин і культурних рослин»
(1868), в яких обґрунтовано основи
селекційного створення нових форм.
Важливим етапом подальшого розвитку
селекції стало відкриття законів спадковості
й мінливості. Великий внесок у розвиток
селекції зробив М. І. Вавилов, автор закону
гомологічних рядів й вчення про центри
походження культурних рослин. Важливу
роль у становленні селекції зіграли
українські селекціонери Л. П. Симиренко, І.
В. Мічурін, В. М. Ремесло, М. Ф. Іванов, М.
М. Гришко та ін.
Чому селекція є наукою?
Предметом селекції є вивчення закономірностей
формування сортів рослин, порід тварин та штамів
мікроорганізмів в створених людиною умовах.
Селекція підпорядкована тим самим законам, що й
еволюція видів у природі, однак природний добір
частково замінений штучним. Теоретичною базою
селекції є генетика, еволюційне вчення та екологія.
Використовуючи еволюційну теорію, генетичні закони,
вчення про чисті лінії й мутації, екологічні
закономірності, вчені-селекціонери розробили
різноманітні методи виведення сортів, порід і штамів.
До основних методів селекції належать добір,
гібридизація, методи поліплоїдізації та
експериментального мутагенезу. Інтеграція селекції з
молекулярною біологією, цитологією, кріобіологією,
біохімією відкрили нові перспективи розвитку. Все
ширше використовуються можливості й методи
біотехнології, молекулярної біології, генетичної
інженерії, що значно пришвидшує селекційний процес.
Основними розділами сучасної
селекції є селекція рослин,
селекція тварин та селекція
мікроорганізмів. Їх виокремлюють
за особливостями будови й
життєдіяльності організмів, що
беруть участь в селекційній роботі.
Досягнення селекції
застосовуються в рослинництві
для вирощування культурних
рослин, у тваринництві - для
утримання домашніх тварин, в
побуті - для естетичної насолоди,
позитивних емоцій від хатніх
тварин й декоративних рослин, в
медицині - для отримання ліків, у
біотехнології - для використання у
харчовій, легкій, мікробіологічній,
деревообробній промисловості та
ін.
Яке значення одомашнення тварин?
Одомашнення, або доместикація
(від лат. domesticus - домашній) -
селекційний процес зміни тварин
для використання людиною.
Більшість видів тварин, що вільно
мешкають у природі, не можна
одомашнити - на заваді стають
їхні спадкові етологічні
особливості. Деякі дикі тварини
утримуються в неволі як домашні
(наприклад, у палацах індійських
королів, при дворі Карла
Великого жили гепарди, яких
використовували на полюванні),
проте вони всього лише
приручені, а не одомашнені. Такі
тварини легко повертаються до
життя в дикому середовищі.
Процес одомашнення диких тварин
починається з відбору окремих особин для
отримання потомства з певними ознаками,
що зацікавили людину. У процесі селекції в
організмів змінюються генетичні властивості
й виникають так звані доместикаційні ознаки
(наприклад, форма вух, довга чи коротка
шерсть). Домашніх тварин виводять для
отримання їжі, сировини, ліків, для
естетичної насолоди тощо. Найчастіше
домашніми ставали види птахів і ссавців,
хоча є домашні тварини і серед безхребетних.
Це шовковичний шовкопряд і бджола
медоносна. З перспективою одомашнення
селекціонери проводять дослідження з
лосями, антилопами, оленями, яками,
соболями, норками, лисицями та ін. Крім
того, учені створюють все нові породи
раніше одомашнених тварин.
Яке значення введення в культуру рослин?
Культурні рослини - рослини, вирощувані людиною для отримання харчових
продуктів, кормів, ліків, сировини. Усі культурні рослини походять від
дикорослих видів, які в більшості своїй збереглись до нашого часу. Деякі
предкові види вже не трапляються в природі, як наприклад дика кукурудза.
Популярні в Україні сорти яблуні домашньої 1 - Голден
делішес; 2 - Чемпіон; 3 - Ренет Симиренка; 4 - Флоріна