Professional Documents
Culture Documents
25 11 2023 Систематика. Вид. Віруси.
25 11 2023 Систематика. Вид. Віруси.
Лекція 4
БІОРІЗНОМАНІТТЯ – це розмаїття організмів, видів та їхніх угруповань
ЕВОЛЮЦІЙНА ФІЛОГЕНІЯ
(філогенез) – розділ
еволюційної біології, що
вивчає шляхи історичного
розвитку біорізноманіття землі.
Систематика (від давньо-грецього – упорядкування) – біологічна
наука про розмаїття живих організмів.
Завданням систематики є :
Царство
Тип (Відділ)
Клас
Ряд (Порядок)
Родина
Рід
Вид
ТАКСОНОМІЯ – наука про об’єднання живих істот у групи на основі аналізу притаманних їм ознак.
Також існують
- «Міжнародний кодекс класифікацій та номенклатури» «вірусів» (I C V C W)
- «Міжнародний кодекс номенклатури культурних рослин»
Сучасна систематика є синтетичною наукою, що розвивається у тісному зв’язку з
еволюційною морфологією, екологією, біохімією, генетикою та біогеографією і
використовує методи цих наук.
Основну масу живих істот складають організми, які мають клітинну будову. В процесі
еволюції органічного світу клітина набула властивостей елементарної системи, в якій
можливий прояв усіх закономірностей, що характеризують життя.
Царство Археї
ВИД – сукупність популяцій особин, що мають спільне походження, вільно схрещуються між
собою і дають плідне потомство, подібних за морфофізіологічними (будовою і функцією )
ознаками, однаковою екологічною нішею на певному ареалі.
Наприклад, ялина утворює кілька підвидів (європейська, фінська, сибірська), тигр має 7 підвидів
(уссурійський і ін.), білка звичайна – 20 підвидів.
КРИТЕРІЇ ВИДУ
Один вид відрізняється від інших рядом ознак – критеріїв виду.
Відповідність комплексу певних критеріїв визначає видову належність індивідів.
Морфологічний критерій – базується на подібності за будовою всіх особин даного виду. Тривалий час цей
критерій був головним. Кожен вид має унікальні, притаманні лише для нього ознаки. За допомогою
морфологічного критерію важче визначати види-близнюки (у комарів, попелиць, землерийок), що схожі за
будовою, але не схрещуються між собою. Особини, що належать до одного виду мають однакову кількість і
структуру хромосом (каріотип). Види-близнюки можна розрізнити за відміною у складі каріотипів. Критерій,
заснований на специфічності каріотипу, іноді виділяють як самостійний генетичний.
Географічний критерій. Базується на тому, що кожен вид має певний ареал. Ареали відрізняються за
розмірами, цілісністю. Види пристосовуються до певних кліматичних умов, особливостей рельєфу.
Екологічний критерій. Кожен вид має свою екологічну нішу. Вона визначає чисельність виду, ланцюги
живлення тощо. Види-близнюки за екологічних умов можуть відрізнятися. Наприклад, два схожі види рослин
цвітуть у різні часи.
ОХОРОНА ПРИРОДИ – це комплекс заходів, організованих і
контрольованих на державному, міжнародному і суспільному
рівнях, затверджений законодавчо і спрямований на збереження
видового різноманіття та стабільності екосистем і природних
ресурсів.
Найбільш всеосяжний збірник відомостей про охоронний статус
рослин та тварин в усьому світі видається Міжнародним Союзом
Охорони Природи (МСОП), який опікується флорою та фауною
всього світу з 1953 року, і побудований на строгих критеріях оцінки
статусу видів та ризику їхнього зникнення.
- ЗНИКЛИЙ
- ЗНИКЛИЙ В ПРИРОДІ
- УРАЗЛИВИЙ
- ВІДОМОСТІ НЕДОСТАТНІ
- НЕДОСЛІДЖЕНИЙ
Червона книга України – офіційний державний документ, що
включає перелік рідкісних, вразливих і зникаючих видів
тваринного і рослинного світу у межах України.
Неклітинні
Клітинні форми життя за цією моделлю входять у три домени: Бактерії, Археї, Еукаріоти.
Віруси – неклітинні форми життя.
1. Відсутність клітинної будови, тому віруси є особливою групою неклітинних форм життя.
3. Відносно простий хімічний склад. Прості віруси складаються з білків і одного виду нуклеїнових
кислот РНК або ДНК. На цій підставі усі віруси поділяють на дві великі групи РНК-вмісні (віруси
енцефаліту, краснухи, кору, грипу, сказу) та ДНК-вмісні (аденовіруси, віруси віспи). Складні віруси
мають ще в своєму складі білки, ліпіди та вуглеводи, катіони металів.
РНК Білок
• Відсутні власні системи накопичення
ДНК Суперкапсид
енергії та синтезу білків
– позаклітинна, під час якої вірус перебуває у вигляді інертної інфекційної частинки – віріона, і
– внутрішньоклітинна фаза, протягом якої здійснюється їх розмноження.
РОЗМНОЖЕННЯ ВІРУСІВ
відбувається шляхом послідовного перебігу таких стадій:
1. Адсорбція вірусу на клітинах – вірусні рецептори, або прикріплюючі білки забезпечують впізнавання і
прикріплення вірусів до клітини-хазяїна.
2. Проникнення вірусу в клітину починається із взаємодії вірусної частинки з мембраною клітини, на якій
розташовані особливі рецепторні ділянки, а в оболонці вірусної частинки є особливі білки, які
«розпізнають» ці ділянки, що і визначає специфічність вірусу.
3. Роздягання вірусу в клітині, тобто звільнення нуклеїнової кислоти вірусу від захисної оболонки,
що відбувається за допомогою ферментів.
4. Транскрипція нуклеїнової кислоти, тобто переписування інформації з ДНК на іРНК.
Відкриття у 1970 році (Г. Темін, Д. Балтімор) фермента ревертази (зворотньої транскриптази)
у ретровірусів вказує на можливість переписування інформації з РНК на ДНК, а потім на іРНК,
тобто на можливість зворотньої транскрипції.
ВІСПА
Вірусні хвороби людини
ПАПІЛОМИ – нарости на шкірі
Вірусні хвороби людини
ВІЛ. СНІД
COVID-19
ЗАСОБИ БОРОТЬБИ І ВИКОРИСТАННЯ ВІРУСІВ
• ізоляція хворих організмів від здорових (карантин)
• лікування за допомогою хімічних антивірусних
препаратів (хіміотерапія)
• профілактичні щеплення для підвищення стійкості
організму (імунізація)
Ці частинки є збудниками
важких захворювань ЦНС,
м’язової, кровоносної та інших
систем у людей і ряду вищих
тварин (так звані повільні
інфекції), які завжди
закінчуються летально.
На сьогодні пріони знайдено в
клітинах бактерій, дріжджів й
ссавців.
Описано понад 10 небезпечних
пріонних хвороб тварин й
людини.
ПРІОННІ ЗАХВОРЮВАННЯ
СИНДРОМ ГЕРСТМАНА-
ШТРАУСЛЕРА
У пацієнтів спостерігаються порушення
координації руху, часто розвивається важке
слабоумство.
Початковими симптомами є параліч зору,
глухота й сліпота.
Характерна відсутність рефлексів на нижніх
кінцівках.
ХВОРОБА КРЕЙТЦФЕЛЬДТА-ЯКОБА
(несправжній склероз)
Це прогресуюче захворювання кори великих
півкуль мозку.
ХВОРОБА КУРУ
Поширювалася через ритуальний канібалізм.
Головними ознаками захворювання є сильне
тремтіння і рвучкі рухи головою, іноді
проводжуються посмішкою.
Недарма її називають «смерть, що сміється».
ПРІОННІ ЗАХВОРЮВАННЯ
СКРЕЙПІ
Неврологічне захворювання овець.
Проявляється в порушенні координації рухів,
слабкості або в агресивності, сильному тремтінні.
Спостерігається випадіння шерсті.
КОРОВ’ЯЧИЙ СКАЗ
(губчаста енцефалопатія корів)
Хвороба корів, котів, курей.
Інкубаційний період тривалий, завжди
закінчується смертю.
У корів знижуються надої, порушується
координація рухів, іноді тварина падає.
Проявляється агресія.
БУДОВА ПРОКАРІОТИЧНОЇ КЛІТИНИ
Зовнішній шар:
• Капсула
• Клітинна стінка
• Плазмолема
Спадковий матеріал
• Нуклеоїд
• Плазміди
Цитоплазма
• Включення
• Цитозоль (гіалоплазма)
40
СКЛАДОВІ ПРОКАРІОТИЧНОЇ КЛІТИНИ
Фімбрії
ГРАМ-НЕГАТИВНІ ГРАМ-ПОЗИТИВНІ
Зовнішня
мембрана
Ліпопротеїни
Пептидоглікан
ЗЗЗ
Периплазмати-
чний простір
Цитоплазмати-
чна мембрана