Біосистематика

Біорізноманіття
Термін «біорізноманіття» почали застосовувати нещодавно

 Поняття «біологічне різноманіття» ввів Т. Лавджой, американський

біолог, у 1980 році;
 Скорочений варіант — «біорізноманіття» — запропонував Е. О. Вілсон,
американський біолог, у 1986 році

Сьогодні застосовують кілька варіантів значення терміна «біорізноманіття».

Одним із найбільш поширених є такий: біорізноманіття — це сукупність
генів, видів та екосистем у регіоні

 Визначення, прийняте на саміті ООН у Ріо-де-Жанейро (1992), говорить,

що біорізноманіття — це мінливості серед живих організмів з будь-яких
ареалів, включаючи, зокрема, суходольні, морські та інші водні, та
серед екологічних комплексів, частинами яких вони є, що включає
мінливість усередині видів, між видами та між екосистемами.
 Відповідно, за рівнями можна розглядати біологічне різноманіття на
рівні популяції, виду, екосистеми тощо

Розрізняють три основні типи біорізноманіття

Альфа-різноманіття Бета-різноманітт Гамма-різноманіття
Оцінює різноманіття Розглядає Рівні ландшафтної зони,
всередині різноманіття між яка містить цілу низку
угруповання угрупованнями угруповань
Біорізноманіття складається з усіх форм життя та організмів: від пріонів,
віроїдів і вірусів, бактерій та архей - до вищих рослин, справжніх тварин й
людини
Розрізняють генетичне, видове й екосистемне біорізноманіття, які пов'язані
між собою;

Так, генетичне різноманіття забезпечує видове, різноманітність екосистем

створює умови для видоутворення

Причиною еволюції біорізноманіття є протиріччя між умовами

середовища, що постійно змінюються, і спадковістю живої природи
 Чинники, які впливають на біорізноманіття:
Зовнішні Внутрішні
Геологічні, Рекомбінація генів, горизонтальне перенесення
кліматичні генів
Еволюційні чинники
Рушійні Елементарні
Природний добір Популяційні хвилі, ізоляція, дрейф генів
Екологічні чинники
абіотичні, біотичні, антропічні
Біологічна систематика

Біосистематика (від грец. систематікос — упорядкований) — наука, що

описує, називає й класифікує існуючі та вимерлі організми

 основне завдання — створення системи органічного світу для

орієнтації у величезній різноманітності організмів.
 найпоширеніший метод - порівняльно-морфологічний

Сучасні методи біосистематики:

 хемосистематика - вивчення складу речовин й особливостей
обміну речовин;
 каріосистематика - дослідження хромосомного набору різних
видів;
 геносистематика - вивчення нуклеотидного складу ДНК і РНК
у різних організмів;
 молекулярна - побудована на аналізі генетичного
систематика матеріалу
Основні напрями сучасної систематики
Фенетика Філістика Кладистика
(цифровий) (еволюційний) (філогенетичний)
ґрунтується на ґрунтується на визначає еволюційні
загальній знаннях еволюційних взаємини серед різних
подібності відносин між видів на Землі, як сучасних,
організмів і може спорідненими так і вимерлих;
не відображати групами й подібності від грец. кладос — гілка)
філогенетичні багатьох ознак через те, що організми
зв'язки; організмів класифікують у порядку
родовідне дерево їхнього відгалуження від
-дендрограма еволюційного дерева,
 (філограма) незважаючи на
морфологічну подібність
Філогенетична систематика

Засновником та автором кладистики є німецький ентомолог В.Хенніг

 у сучасній біосистематиці філогенетика слугує основним підходом до
біокласифікації, і всі сучасні системи певною мірою містять
інформацію, отриману за допомогою цього підходу
 результатом кладистичного аналізу походження таксона є діаграми,
що їх називають кладограмами
Розділи систематики

Розділи систематики, відповідно до завдань,

що стоять перед нею:
Таксономія Номенклатура
теорія класифікації, вивчає систему наукових
вивчає принципи, назв та правил
методи й правила найменування груп
класифікації; живих організмів,
головна мета об'єднаних за певними
біологічної спорідненими
таксономії — зв'язками;
створення для зведення цих
природної системи правил існують
органічного світу та спеціальні
з'ясування номенклатурні кодекси
філогенетичної (наприклад,
спорідненості «Міжнародний кодекс
ботанічної
номенклатури»,
«Міжнародний кодекс
зоологічної
номенклатури»)

Класифікація

Класифікація (від лат. classis — розряд, facio — робити) — це розділ

систематики, в якому живі організми розподіляють за певною системою
ієрархічно організованих категорій-таксонів
 Класифікувати організм певного виду — це визначити ступінь його
подібності й відмінності від інших організмів та вказати місце в системі
органічного світу;
 Лише застосування різних методів систематики, глибокий аналіз ознак
будови, функцій, поведінки та ретельне дослідження філогенетичних
зв'язків дають змогу віднести вид до певного царства, типу, класу тощо

Кожній групі притаманні зазвичай визначальні відмінності, що властиві лише

їй - діагностичні ознаки

 Волосяний покрив, діафрагма є діагностичними ознаками ссавців

 Наявність плодів, квітів й подвійного запліднення — ознаками квіткових

Розподіл організмів на групи здійснюється за допомогою систематичних

категорій – таксонів за принципом ієрархії

Таксономічне Таксономічне положення

положення виду тварин виду рослин
Домен Еукаріоти Домен Еукаріоти
Царство Справжні Царство Зелені
тварини рослини
Тип Хордові Відділ Покритонасінні
Клас Ссавці Клас Дводольні
Ряд Псоподібні Порядок Розоцвіті
Родина Псові Родина Розові
Рід Пес Рід Яблуня
Вид Пес Вид Яблуня
свійський домашня
(Canis (Malus
familiaris) domestica)

За необхідності можуть застосовуватись проміжні категорії з префіксами

над- чи під-, що додаються до основних (наприклад, підцарство,
надцарство, підтип, надтип тощо)

Основною і найменшою одиницею класифікації є вид

 Системи живого світу
Штучні (формальні) Природні (філогенетичні)
класифікація базується лише на класифікація організмів будується на
ступені їхньої подібності за ступені їхньої подібності з урахуванням
вибраними ознаками філогенетичної спорідненості
не враховується історична
спорідненість організмів, які
об’єднуються у відповідні
таксони
 Назва виду згідно з принципом бінарної номенклатури складається з
двох слів: перше слово вказує на родову належність, а друге — на
видову
 Наприклад: пес свійський (canis familiaris) або яблуня домашня (malus
domestica)
 Для порозуміння між науковцями різних країн щодо назв організмів в
xvii ст. Почали застосовувати міжнародну біологічну номенклатуру на
основі латинської мови

«Система природи» - найвідоміший твір К. Ліннея, шведського

природодослідника. Книгу вважають основоположним твором наукової
біологічної систематики. Перше видання вийшло 1735 року в Лейдені й за
життя Ліннея книга витримала тринадцять перевидань у різних країнах
(тринадцяте - віденське - 1767 рік). Для сучасної систематики
найважливішим є десяте видання, опубліковане в Стокгольмі 1758 року, яке
прийняте за початковий пункт зоологічної номенклатури

Принципи наукової класифікації організмів

 Система повинна відображати еволюційні зв’язки між живими

організмами та вказувати на рівень їхньої спорідненості;
 Вона має бути зручною для використання і дозволяти легко додавати
нові, нещодавно відкриті види;
 Основною систематичною категорією є вид, споріднені види
об’єднуються в більш високі таксономічні одиниці — роди, роди — у
родини, а останні — ще в більші групи;
 Організми, що входять до одного таксона, мають походити від одного
спільного предка
 Карл Воуз (1990 р.), спираючись на аналіз послідовності нуклеотидів
рРНК та деякі інші молекулярні характеристики, запропонував варіант
систематики живих організмів – поділу на великі систематичні групи —
 домени - таксони найвищого рангу, що включає кілька царств живих
організмів
 Клітинні форми життя поділили на три домени — Бактерії, Археї та
Еукаріоти. Віруси виділили як окремий таксон Vira, який об’єднує
неклітинні форми життя й за рангом відповідає домену. Така
класифікація найбільш точно відбиває сучасні уявлення про виникнення
й еволюцію основних груп живих організмів

Характерні особливості доменів живих організмів

Група Організми, які Особливості будови і життєдіяльності
входять до
складу групи
Бактерії Бактерії Клітинні організми. У клітинах немає ядра й
мембранних органел. Відрізняються значною
різноманітністю біохімічних процесів у
клітинах. Генетичний матеріал зазвичай
представлений великою кільцевою
молекулою ДНК (бактеріальною
хромосомою). Можуть мати плазміди. Гени
не містять інтронів
Археї Археї Клітинні організми. Суттєво відрізняються від
(архебактерії) інших доменів за складом ліпідів та білків. У
клітинах немає ядра й мембранних органел.
Генетичний матеріал зазвичай
представлений великою кільцевою
молекулою ДНК (бактеріальною
хромосомою). Можуть мати плазміди.
Частина генів містить інтрони
Еукаріот Тварини, гриби, Клітинні організми. У клітинах є ядра та інші
и зелені рослини мембранні органели й цитоскелет.
тощо Генетичний матеріал міститься у хромосомах
і має вигляд лінійних молекул ДНК. У
мітохондріях і пластидах присутні невеликі
молекули кільцевої ДНК. Гени містять
інтрони
Сучасна система живого світу