Тема : Угруповання та екосистеми. Склад і структура угруповань.

Взаємозв’язки
організмів в екосистемах. Біосфера

Інструкція для повторення матеріалу зазначеної теми

1. На основі отриманого матеріалу повторити матеріал, який стосується зазначених тем.
2. По мірі ознайомлення із даним матеріалом та матеріалом підручника, звернути увагу на
характеристики біогеоценотичного (екосистемного) та біосферного рівнів живої матерії, їх
ознаки, властивості, структури та функції складових частин у забезпеченні життя на планеті.
3. Запам’ятати та вміти наводити приклади типів зв’язків між організмами в екосистемах,
властивостей та функцій живої речовини біосфери.
4. Визначити роль живої речовини в існуванні життя на планеті на основі характеристики її
функцій.
5. Повторити попередній матеріал для написання підсумкової роботи

Основні вимоги до навчальних досягнень учнів

Знаннєвий компонент
Оперувати термінами та поняттями :
- біогеоценоз, екосистема, біоценоз, біотоп, типи зв'язків, продуценти, консументи, редуценти,
ланцюги живлення, трофічний рівень, структури біогеоценозу, цілісність, продуктивність,
саморегуляція ; біосфера, жива речовина біосфери, складові біосфери, властивості та функції
живої речовини
Називати :
- складові біогеоценозів та біосфери ; - структури біогеоценозів ; - межі життя в біосфері ;
- властивості та функції живої речовини біосфери
Наводити приклади :
- типів взаємозв’язків в екосистемах ; - функцій живої речовини в біосфері
Пояснювати :
- структуру екосистем (біогеоценозів) біосфери ;- взаємозв’язки між компонентами екосистем ;
- функціональні компоненти біогеоценозів ; - структуру біосфери ; - функціональні компоненти
біосфери

Термін «біоценоз» у сучасній екологічній літературі частіше вживають стосовно населення

територіальних ділянок, які на суходолі виділяють за відносно однорідною рослинністю,
наприклад, біоценоз суходільної луки, біоценоз ковилового степу, пшеничного поля. При цьому
мається на увазі вся сукупність живих істот – рослин, тварин, мікроорганізмів, пристосованих до
спільного існування на певній території. У водному середовищі розрізняють біоценози, що
відповідають екологічним підрозділам частин водойм, наприклад, біоценози прибережних
галькових, піщаних чи мулистих ґрунтів, абісальних глибин, пелагічні біоценози великих
колообігів водних мас.
Природні об'єднання живих істот мають власні закони складання, функціонування й
розвитку.
1) Угруповання завжди виникають, складаються з готових частин (представників різних видів
або цілих комплексів видів), що наявні в навколишньому середовищі.
2) Частини угруповання замінні. Один вид (чи комплекс видів) може зайняти місце іншого з
подібними екологічними вимогами без шкоди для всієї системи.
3) Якщо в цілісному організмі підтримується постійна координація, узгодженість діяльності
його органів, клітин і тканин, то надорганізменна система існує в основному за рахунок
урівноважування протилежно спрямованих сил. Інтереси багатьох видів у біоценозі прямо
протилежні. Наприклад, хижаки – антагоністи своїх жертв, проте вони існують разом, у рамках
єдиного угруповання.
 4) Угруповання засновані на кількісній регуляції чисельності одних видів іншими.
5) Граничні розміри організму обмежені його внутрішньою спадковою програмою. Розміри
надорганізмених систем визначаються зовнішніми причинами.
6) Угруповання часто мають розпливчасті кордони, іноді невловно переходячи одне в інше.
Проте вони цілком об'єктивно, реально існують у природі. Та частина екології, що вивчає
закономірності складання угруповань і спільного життя в них живих організмів, одержала назву
синекологія, або біоценологія. Ділянку абіотичного середовища, яку займає біоценоз, називають
біотопом, тобто місцем існування біоценозу.
Розрізняють кілька структур біоценозів : видову, просторову й екологічну структури.
Структура біоценозу багатопланова, і при її вивченні виділяють різні аспекти. Під видовою
структурою біоценозу розуміють різноманіття в ньому видів і співвідношення їхньої чисельності
або маси. Розрізняють бідні й багаті на види біоценози (поміркуйте : де і які зустрічаються
угрупування ?).
Видовий склад біоценозів залежить також від тривалості їхнього існування, історії кожного
біоценозу. Молоді угруповання, які щойно формуються, зазвичай містять менший набір видів,
ніж давно сформовані, зрілі. Біоценози, створені людиною (поля, сади, городи), так само бідніші
на види, ніж подібні до них природні системи (лісові, степові, лугові). Одноманітність і видову
бідність агроценозів людина підтримує спеціальною складною системою агротехнічних заходів.
Просторова структура визначається розташуванням рослин і тварин в просторі (ярусність в
лісах)
Екологічна структура – це структура, яка визначається певним співвідношенням популяцій
різних екологічних груп.
Особливості біогеоценотичного рівня організації живої природи
Біогеоценоз – певна територія з більш-менш однорідними умовами існування, яка заселена
взаємопов’язаними популяціями різних видів, об’єднаних між собою та з фізичним середовищем
існування коло обігом речовин і потоком енергії.
Основні структурні компоненти :
Біогеоценоз = біотоп + біоценоз
- Біотоп (абіотична частина) – неорганічні сполуки, органічні сполуки, кліматичний режим
- Біоценоз (біотична частина) – продуценти, консументи, редуценти (деструктори)
- біотоп – однорідний за абіотичними чинниками середовища простір ;
- біоценоз – сукупність усіх представлених у межах даного біотопу організмів ;
Функціональні складові біоценозу :
- фітоценоз – сукупність усіх продуцентів біотопу ;
- зооценоз – сукупність тварин – консументів ;
- мікробіоценоз – сукупність редуцентів
Основні процеси :
- колообіг речовин і потік енергії ;
- продукування біомаси ;
- розподіл великої кількості популяцій у просторі та часі ;
- підтримка динамічної стійкості біосистеми як цілісності.
Особливості організації :
- складність структури, зумовлена різноманітністю та специфічністю видів ;
- стійкість зв’язків і залежностей, які базуються на основі трофічних, просторових,
середовищеутворюючих взаємовідносин і енергетиці.
Значення : створення сприятливих умов для існування численних взаємодіючих видів і
підтримка безперервного біологічного колообігу речовин з врахуванням різноманітності
конкретних природних умов в біосфері
Взаємозв’язки популяцій в біогеоценозі
 Склад і структура угруповань, їх стійкість і зміна залежить від складних взаємозв’язків між
популяціями різних видів.
Виділяють наступні типи зв’язків між окремими популяціями різних видів в біогеоценозах :
- прямі зв’язки – безпосередньо зв’язують дві популяції ;
- непрямі зв’язки – популяція одного виду впливає на популяцію іншого опосередковано, через
популяції третього (наприклад, регуляція хижаками популяції рослин) ;
- трофічні зв’язки – це зв’язки живлення ;
- топічні зв’язки – це просторові зв’язки ;
- антагоністичні взаємозв’язки (хижацтво, конкуренція, виїдання, паразитизм) – кожна із
взаємодіючих популяцій різних видів відчуває негативний вплив іншої ;
- нейтральні взаємозв’язки – існування на спільній території популяцій різних видів не спричиняє
для кожної з них ніяких наслідків ;
- мутуалістичні взаємозв’язки – взаємовигідне співіснування організмів різних видів.
Властивості біогеоценозів :
- цілісність забезпечується тісними взаємозв’язками популяцій організмів між собою і фізичним
середовищем життя ;
- самовідтворення зумовлене здатністю організмів популяцій відтворювати свою чисельність і
впливати на чисельність інших видів ;
- стійкість проявляється у здатності протистояти несприятливим зовнішнім впливам без
помітних порушень власної структури ;
- саморегуляція через наявність регуляторних механізмів підтримання густоти популяцій
відповідно до умов середовища існування.

Поняття біосфери. Структура біосфери. Жива речовина біосфери, її функції та властивості

Біосфера – оболонка Землі, що включає усю сукупність живих організмів і ту частину
речовини планети, що знаходиться в безупинному обміні з цими організмами. Термін «біосфера»
уперше ввів у науку в 1875 році австрійським вчений Едуард Зюсс. Проте цілісне вчення про
біосферу створив наш видатний співвітчизник В. І. Вернадський.
Біосфера є термодинамічно відкритою, самоорганізованою, саморегульованою динамічно
зрівноваженою, стійкою системою.
Межі біосфери : верхня межа – променева – зумовлена наявністю жорсткого
короткохвильового ультрафіолетового випромінювання. Від нього життя захищається озоновим
шаром. Нижня межа – термічна. В певних температурних режимах життя існувати не може.
Біосфера охоплює частини двох геологічних сфер – нижню частину атмосфери та верхню
частину літосфери, і повністю гідросферу.
Атмосфера є зовнішньою газовою оболонкою Землі, що досягає від її поверхні в космічний
простір приблизно на 3000 км.
Верхня межа біосфери в атмосфері – на думку одних вчених, проходить на висоті вершин
Гімалаїв (понад 8,5 км над рівнем моря), на думку інших – досягає нижніх шарів стратосфери (30
км), де ще трапляються в досить великій кількості спори й навіть клітини бактерій, грибів та
деяких водоростей. Іноді верхньою межею біосфери вважають висоту залягання озонового шару
(25 – 30 км над поверхнею планети).
Гідросфера – це водна сфера нашої планети, сукупність океанів, морів, вод континентів,
льодовикових покривів. Запаси води на Землі величезні. Проте абсолютна більшість цієї
колосальної маси – це гірко-солона морська вода, непридатна для пиття та технологічного
використання (проте і в ній мешкають живі організми).
Межі біосфери в гідросфері окреслені чітко : біосфера охоплює всю гідросферу, в тому числі
найбільші океанічні западини до 11 км, де існує значна кількість глибоководних видів.
Літосфера – це зовнішня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору й частину
верхньої мантії Землі й складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід.
 Межа біосфери в літосфері – деякі дослідники нижньою межею літосфери вважають
глибини, на яких температура літосфери починає перевищувати 100 о С (це близько 10 км на
рівнинах і 7 – 8 км у горах).

Структура біосфери

Жива
речовина

Речовина
Біогенна
космічного
речовина
походження

БІОСФЕРА
Речовина
Косна
з розсіяними
речовина
атомами

Радіоактивна Біокосна
речовина речовина

1 – жива речовина – сукупність живих організмів, біота ;

2 – біогенна речовина – джерела потужної потенціальної енергії (кам’яне вугілля, бітуми,
вапняки, нафта) ;
3 – косна речовина – тверда, рідка, газоподібна (каміння, вода, повітря), у відтворенні якої не
беруть участі живі організми ;
4 – біокосна речовина – утворена одночасно живими організмами і косними процесами
(океанічна та річкова вода біосфери, ґрунт, кора вивітрювання) ;
5 – радіоактивна речовина, що розпадається ;
6 – речовина з розсіяними атомами, які утворюються під впливом сонячного випромінювання ;
7 – речовина космічного походження (космічний пил, метеори).
Властивості живої речовини
1 – високоорганізована внутрішня структура ;
2 – здатність вловлювати із зовнішнього середовища і транспортувати речовини та енергію,
забезпечуючи ними процеси своєї життєдіяльності ;
3 – здатність підтримувати сталість власного внутрішнього середовища, незважаючи на
коливання умов середовища зовнішнього, якщо ці коливання сумісні з життям ;
4 – здатність до самовідтворення шляхом розмноження.

Функції живої речовини в біосфері

Функції Характеристика
енергетична поглинання сонячної енергії в процесі фотосинтезу, а хімічної енергії
шляхом розкладу енергонасичених речовин ; передача енергії
кормовими ланцюгами різнорідної живої речовини
концентраційна вибіркове накопичення в ході життєдіяльності окремих видів речовин :
а) використовуваної для створення тіла організму ;
 б) виділеної з неї в процесі метаболізму
деструктивна мінералізація небіогенної органічної речовини ; розкладання неживої
органічної речовини ; включення утворених речовин у біохімічний
кругообіг
середовищетвірна перетворення хіміко-фізичних параметрів середовища (головним
чином за рахунок не біогенної речовини)
транспортна перенесення речовин проти сили тяжіння і в горизонтальному
напрямку