020 - ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК

Увага!
Єдиним місцем де можна придбати ці конспекти є наша сторінка у Instagram @biology_zno_online

та сайт biozno.dp.ua. Купуючи конспекти у шахраїв ви позбавляєте себе можливості оновлення конспектів по пошті та участі
у різних акціях, вебінарах та онлайн-трансляціях. Поважайте чужу працю! Ми стараємось для Вас!
ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ОРГАНІЧНОГО СВІТУ
Основи еволюційного вчення
Еволюція – це процес необоротних змін у будові та функціях живих істот протягом
їхнього історичного існування, який відбувається на всіх рівнях організації живого.
Проблеми еволюції досліджує розділ біології, який має назву еволюційне вчення. Усі
уявлення про історичний розвиток живої природи поділяються на два періоди – додар-
вінівський і післядарвінівський. Часовою межею між ними є 1859 рік – рік появи праці
Ч. Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору або збереження сприятливих
порід у боротьбі за життя».
Ж.-Б. Ламарк (1744-1829) – французький натураліст, автор першої
еволюційної гіпотези.
Основні положення еволюційної гіпотези Ж.-Б.Ламарка
1. Рушійні сили еволюції:
 прямий вплив умов довкілля, які змінюються;
 внутрішнє прагнення до прогресу і вплив умов зумовлюють появу ко-
рисних ознак;
 вправляння чи невправляння органів веде до розвитку цих ознак;
 успадковування організмами лише корисних ознак.
2. Еволюція – це безперервний процес набуття корисних ознак.
3. Життя безперервно самозароджується, тому існують види, які перебувають на
різних ступенях градації.
4. Жива природа – ряд особин, які безперервно змінюються і які людина лише в
уяві об’єднує у види.
У гіпотезі Ж.-Б. Ламарка є серйозні недоліки: він неправильно пояснював рушійні
сили еволюції, не визнавав види як реально існуючі категорії, визнавав появу і успадку-
вання лише корисних ознак.
Англійський вчений Чарлз Дарвін (1809-1882) – один із найвидат-
ніших біологів світу.
Основні положення теорії еволюції Ч. Дарвіна:
1. Еволюція полягає в безперервних пристосувальних змінах видів.
2. Кожний вид здатний до необмеженого розмноження.
3. Рушійні сили еволюції:
 спадкова мінливість – зміни, які виникають індивідуально в ко-
жного організму незалежно від впливів довкілля і можуть передаватися нащадкам;
 боротьба за існування – вся сукупність взаємозв’язків між організмами та
різними чинниками довкілля;
 природний добір – переважне виживання та розмноження найбільш присто-
сованих до умов існування організмів певного виду.
4. Під дією природного добору групи особин одного виду накопичують з покоління
в покоління різні пристосувальні ознаки і перетворюються в нові види.
5. Нові породи тварин і сорти рослин утворюються під впливом штучного добору.
Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Увага! Єдиним місцем де можна придбати ці конспекти є наша сторінка у Instagram @biology_zno_online
Учення Ч. Дарвіна значно доповнили і розширили його послідовники, і як закін-
чена система поглядів воно остаточно сформувалося на початку XX сторіччя під назвою
класичний дарвінізм.
Палеонтологічні докази
Палеонтологія – наука, яка вивчає вимерлі організми, намагається реконструю-
вати за знайденими останками їх зовнішній вигляд, біологічні особливості, способи жи-
влення, розмноження, а також відновити но основі цих відомостей хід біологічної ево-
люції. Основними палеонтологічними доказами біологічної еволюції е філогенетичні
ряди, викопні перехідні форми.
Філогенез – історичний розвиток організмів окремих систематичних категорій і
всього органічного світу. Уявлення про філогенез організмів базується на понятті про
монофілію – походження всіх нащадків від спільного предка. З уявлень про монофіле-
тичне походження організмів виходить сучасне еволюційне вчення. Прикладом моно-
філії може бути походження багатьох порід ссавців і птахів (наприклад, породи голубів
виникли від дикого скельного голуба).
Філогенетичні ряди – послідов-
ність історичних змін організмів чи їх-
ніх частин у межах певної системати-
чної групи. Вперше на основі палеон-
тологічних знахідок філогенетичний
ряд копитних (еогіппус – епігіппус –
мезогіппус – міогіппус – парагіппус –
пліогіппус – сучасний кінь) із їхньою
послідовністю змін черепа та кінцівок
вивчав В. 0. Ковалевський.
Викопні перехідні форми – форми організмів, які поєднують найдавніші та сучасні
групи. Вони допомагають відновити філогенез окремих груп. Приклади таких форм:
археоптерикс (пе- звірозубі ящери

рехідна форма між (перехідна форма
рептиліями і пта- між рептиліями і
хами); ссавцями);
псилофіти (перехідна фо- насінні папороті (пере-

рма між водоростями і хідна форма між ви-
наземними рослинами); щими споровими і на-
сінними рослинами).

Ембріологічні докази
Ембріологія – наука про зародковий розвиток
організмів. К. Бер та Ч. Дарвін вперше помітили, що
в індивідуальному розвитку (онтогенезі) будь-якого
організму повторюється історичний розвиток (філо-
генез) виду, до якого він належить.
Прикладом такого повторення (рекапітуляції) ε
наявність хвоста, зябрових щілин у зародків плазу-
нів, птахів, ссавців.
На основі доповнень М. О. Сєверцова існують
сучасні уявлення про біогенетичний закон:
1) у процесі онтогенезу має місце випадання ок-
ремих етапів історичного розвитку;
2) відбувається повторення зародкових стадій
предків, а не дорослих форм;
3) виникнають зміни, мутації, яких не було у
предків.
Порівняльно-анатомічні докази
Це органи, які
подібні за будо-
вою та похо-
дженням, але
Гомологі- виконують різні
чні органи функції. Є ре-
зультатом дивергенції. Прикладом гомологічних органів є кінцівки у
різних класів хребетних (ласт тюленя і кінцівка крота), листок яблуні
та колючка кактуса, кореневище пирію і бульби картоплі, вуса у суниць
і цибулина цибулі.
Це органи, які вико-
нують подібні фун-
кції, але не мають
спільного плану бу-
Аналогічні дови і походження.
органи Є результатом кон-
вергенції. Прикладом аналогічних органів є крила метеликів і крила
птахів, крило зяблика і крило бджоли, зябра раків і зябра риб, бульби
картоплі і кореневі бульби жоржини, передні кінцівки крота і комахи
ведмедки.

Випадки повернення в
окремих особин до оз-
нак предків. Прикла-
дом атавізмів є багато-
сосковість у людини,
густий волосяний пок-
Атавізми рив у людини, бічні па-
льці у коней, смугас-
тість у поросят домаш-
ніх свиней. Виникнення атавізму в онтогенезі особини пояснюється
тим, що гени, які відповідають за дану ознаку, зберігаються в еволюції
даного виду, але їхня дія при нормальному розвитку блокується ге-
нами-репресорами.
Органи, що втратили в процесі еволюції початкове значення для збере-

ження виду і знаходяться в стадії зникнення. Рудиментарні органи за-
Рудименти кладаються в період ембріонального розвитку, але повністю не розви-
ваються. Іноді рудименти виконують інші функції порівняно з гомоло-
гічними органами інших організмів. Так, рудимент апендикс людини
виконує функцію лімфоутворення. Рудименти тазового пояса кита і кі-
нцівок пітона підтверджують факт походження китів від наземних че-
твероногих, а пітонів – від предків із розвиненими кінцівками. Рудиме-
нтами також є грифільні кісточки у коней, лусочки на кореневищах ро-
слин, залишок третьої повіки у людини, очі у протеїв і кротів та ін.
Біогеографічні докази
Біогеографія – наука, що вивчає закономірності географічного поширення тварин
і рослин та їхніх угруповань, а також характер фауни і флори окремих територій. Ви-
вчення флори і фауни різних материків дозволяє відновити загальний перебіг еволюцій-
ного процесу.
Ендеміки – види рослин або тварин, поширення яких обме-
жене невеликою географічною територією. Розвиток ендемії най-
частіше пов’язаний з географічною ізоляцією. Наприклад, най-
більш раннє відокремлення Австралії від південного материка
Гондвани (понад 120 млн років) призвело до самостійного розви-
тку ряду тварин. Не відчуваючи тиску з боку хижаків, які відсутні в Австралії, тут збе-
реглися першозвірі (качкодзьоб, єхидна, проєхидна) та сумчасті (кенгуру, коала).
Релікти – рідкісні види рослин або тварин, які зали-
шилися існувати на даній території і збереглися з минулих
геологічних часів. Для них характерні ознаки вимерлих
груп минулих епох. Вивчення реліктових форм дозволяє ві-
дновити вигляд зниклих організмів, відтворити умови їх проживання і спосіб життя. Ре-
ліктовими видами є гатерія (див.малюнок), латимерія, гінкго дволопатеве, єхидна, дов-
гоп’ят, мечохвіст. На території України серед рослин-реліктів збереглися азалія жовта,
сосна крейдяна, тис ягідний. Серед тварин реліктами є хохуля звичайна, тхір-перев’язка.
Синтетична теорія еволюції
Комплекс уявлень, які е синтезом основних положень дарвінізму, генетики попу-
ляцій та екології. Основні положення:
1. Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації.
2. Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях, які є елементарною оди-
ницею еволюції.
3. Елементарними чинниками еволюції є дрейф генів, популяційні хвилі й ізоляція.
4. Існує три види еволюційного процесу: макроеволюція, видоутворення та макрое-
волюція.
5. Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на сукупність фенотипів
популяції.
6. Природний добір буває рушійним, стабілізуючим та розриваючим (дизруптив-
ним).
7. Будь-яка систематична група може або процвітати (біологічний прогрес), або ви-
мирати (біологічний регрес).
8. Біологічний прогрес досягається завдяки змінам у будові організмів: ароморфо-
зам, ідіоадаптаціям та загальній дегенерації.
Чинники еволюції – це чинники, які призводять до адаптивних змін організмів, по-
пуляцій і видів. Згідно з синтетичною теорією еволюції чинники еволюції поділяються
на рушійні та елементарні.
Рушійні
Елементарні (мають неспрямовую-
(мають спрямовуючий закономірний харак-
чий випадковий характер)
тер)
1. Боротьба за існування – Ч. Дарвін розрі- 1. Популяційні хвилі – періодичні або
зняв три форми боротьби за існування: 1) неперіодичні випадкові коливання чи-
внутрішньовидову – взаємовідносини між сельності
особинами, які належать до одного виду; 2) популяцій,
міжвидову – взаємовідносини між особи- (напри-
нами, які належать до різних видів; 3) боро- клад, се-
тьбу з несприятливими умовами неоргані- зонні коли-
чної природи – взаємовідносини організмів з вання чи-
неживою природою. Наслідком боротьби за сельності
існування є природний добір.

2. Природний добір – може бути рушійним, комах, мишей). Еволюційне значення
стабілізуючим і розриваючим: популяційних хвиль полягає в тому,
що вони самі по собі не викликають
спадкової мінливості, а лише сприя-
ють зміні частоти алелей і генотипів.
2. Дрейф генів – це випадкова і нес-
прямована зміна частот зустрічально-
сті певних алелей та їхніх поєднань у
популяції. Найчіткіше це явище вияв-
ляється в нечисленних популяціях за-
вдяки обмеженню вільного схрещу-
вання при розмноженні. Може призво-
дити до прояву рецесивних мутантних
генів.
Рушійний добір – спричиняє поступову 3. Ізоляція – виникнення будь-яких
зміну фенотипу, веде до зміни норми реакції перешкод, що порушують вільне схре-
в одному певному напрямку. Здійснюється в щування – панміксію. Географічна ізо-
нових умовах на користь змін, які в цих умо- ляція – є наслідком розмежування різ-
вах мають сприятливий характер. З рушій- них популяцій одного виду фізичними
ним добором пов’язана поява нових присто- бар’єрами (гори, річки). Екологічна
сувань. Приклади: формування стійкості ізоляція – є наслідком розмежування
проти отрутохімікатів у комах, індустріаль- різних популяцій одного виду різними
ний меланізм у метеликів березового п’ядуна екологічними умовами середовища іс-
(див.малюнок). нування: харчовими – розмежування за
рахунок живлення різною їжею; ето-
логічна (поведінкова) – розмежування
особливостями поведінки; репродук-
тивна – розмежування через різні
строки розмноження.
Стабілізуючий добір – супроводжується Ізоляція не створює нових генотипів,
при постійному фенотипі звуженням норми але закріплює і підсилює утворені в
реакції і ліквідує відхилення від неї. Прояв- популяціях генотипові відмінності;
ляє себе ця форма добору тоді, коли настає сприяє розходженню ознак у спорідне-
стійкість екологічних умов. Стабілізуючий них організмів – дивергенції.
добір забезпечує підтримання сталості пев-
ного фенотипу, який найбільше відповідає
середовищу, і відкидає будь-які менш прис-
тосувальні зміни. Приклади: збереження об-
тічної форми тіла у риб, розмірів частин кві-
тки.

Розриваючий (дизруптивний) добір – при-
водить до появи декількох фенотипів і спря-
мований проти середніх проміжних форм.
Проявляється тоді, коли умови середовища
настільки змінилися, що основна маса виду
втрачає адаптивність, а переваг набувають
особини з крайніми відхиленнями від серед-
ньої норми. Приводить ця форма добору
до поліморфізму – існування в межах попу-
ляції двох або декількох форм з різко відмін-
ними ознаками. Приклад: виникнення попу-
ляцій комах з довгими крилами та без крил
на островах, де постійно дме сильний вітер.
Мікроеволюція
Еволюційний процес, що відбувається всередині виду, у межах популяції на основі
природного добору і завершується формуванням пристосованості організмів та утво-
ренням нових популяцій і підвидів. Мікроеволюція забезпечує формування найрізнома-
нітніших адаптацій:
1. Мімікрія – схожість між незахищеними та захищеними видами (осоподібні мухи
та оси, джмелевидні мухи і джмелі, квітки деяких рослин не мають нектарників, однак
вони нагадують за формою й забарвленням квітки гарних нектароносів і цим приваблю-
ють комах-запилювачів.
2. Маскування – схожість із предметами навколишнього середовища (метелики до
листків, морський коник до водоростей, паличники і гусениця березового п’ядуна до
гілочок, забарвлення камбали до піщаного дна тощо;
3. Захисне забарвлення допомагає сховатися в навколишньому середовищі (біле
забарвлення у біляків, полярних куріпок, зелене – у коників, зміна забарвлення – у кам-
бали, хамелеонів);
4. Попереджувальне забарвлення вказує на небезпеку виду (сонечко, карпатська
саламандра);
5. Загрозливе забарвлення – для відлякування ворогів (восьминіг);
6. Розмежовуюче забарвлення – смугасте тіло у тигра.
Видоутворення
Спрямований природним добором еволюційний процес адаптивних перетворень,
який веде до утворення видів. Має незворотний характер. Залежно від типу ізоляції ро-
зрізняють:

1. Географічне (алопатричне) видоутворення – це фо-
рмування нових груп у результаті розширення ареалу під час
географічної ізоляції. Може відбуватися:
1) шляхом фрагментації – розрив суцільного ареалу на час-
тини (утворення різноманітних видів в’юрків на різних ост-
ровах Галапагоського архіпелагу).
2) шляхом міграції– розширення ареалу і відбір в нових умо-
вах (утворення виду Модрина даурська від Модрини сибірсь-
кої).
2. Екологічне (симпатричне) видоутворення – це фор-

мування нових груп в межах існуючого ареалу під час екологі-
чної ізоляції. Здійснюється шляхами:
1) сезонної ізоляції – у результаті дії нових сезонних умов
(утворення видів дзвінець великий весняний і дзвінець вели-
кий літній);
2) міжвидової гібридизації– у результаті схрещування між осо-
бинами споріднених видів (м’ята перцева = м’ята колосовидна
+ м’ята водяна);
3) поліплоїдії – за рахунок мутацій (вид тверда пшениця має
4n = 28, а м’яка пшениця – 6n = 42).
Макроеволюція
Еволюційний процес, що призводить до виникнення надвидових таксонів. На
відміну від мікроеволюції, яка відбувається в історично короткий час і доступна для
безпосереднього вивчення, макроеволюція займає грандіозні проміжки часу і недо-
ступна для безпосереднього спостереження. Основними формами макроеволюції груп
вважають:
1. Філетична еволюція – адаптаційні перетворення пред-
ставників одного таксону, який змінюється в часі в певному
напрямку як єдине ціле без дивергенції (еволюція коней).
2. Дивергенція – розвиток ознак
відмінності в особин одного виду унаслідок
пристосування до різних умов середовища.
Органи, які розвиваються називають гомологічними. Причиною
дивергенції є наявність спадкової мінливості, внутрішньовидової
конкуренції та розриваючого природного добору. Прикладом ди-
вергентної еволюції є поява усіх рядів плацентарних ссавців від
спільного предка.

3. Конвергенція – виникнення подібностей між ор-
ганізмами різних видів, які мешкають у схожих умовах. Органи, що
розвиваються називають аналогічними. Прикладом конвергентної
еволюції є поява подібних кінцівок, форми тіла в акул, іхтіозаврів
та дельфінів.
4. Паралелізм – незалежний розвиток
подібних ознак у споріднених систематичних груп організмів.
Подібність ознак, яка виникає в результаті цього явища, нази-
вається гомойологією, а органи, які розвиваються – гомойо-
логічними (подібність різців у гризунів та зайцеподібних).
Вивчаючи закономірності історичного розвитку тварин, О. М. Сєверцов у 20-х ро-

ках XX століття розробив поняття:
Біологічний прогрес – напрям еволюції, при якому народжуваність в популяції
переважає над смертністю. Ознаками біологічного прогресу є зростання чисельності
особин; розширення площі існування; підвищення темпів внутрішньовидової мінли-
вості; утворення і велика кількість підлеглих систематичних груп; високий потенціал
виживання. На сьогодні в стані біологічного прогресу знаходяться покритонасінні, го-
ловоногі молюски, кісткові риби, комахи, птахи, ссавці.
Біологічний регрес – напрям еволюції, при якому смертність в популяції перева-
жає над народжуваністю. Ознаками біологічного регресу є зменшення чисельності осо-
бин; звуження площі існування; зниження темпів внутрішньовидової мінливості; змен-
шення різноманітності групи; низький потенціал виживання. На сьогодні в стані
біологічного регресу перебувають види, занесені до Червоної книги.
Узагальнюючий характер мають також уявлення про морфологічні шляхи досяг-
нення біологічного прогресу:
Ароморфози (морфофізіологічний прогрес) – еволюційні зміни, які підвищують
рівень організації організму в цілому і відкривають нові можливості для пристосування
до різноманітних умов існування. Приклади ароморфних еволюційних змін: виник-
нення кровоносної системи у кільчаків, поява серця у молюсків, виникнення щелеп у
риб, поява насіння у насінних папоротей, утворення квітки й плоду у покритонасінни,
шкіряста оболонка яйця плазунів, легеневе дихання в земноводних, поява матки у ссав-
ців.
Ідіоадаптації – еволюційні зміни, які мають характер пристосування до певних
умов і не змінюють рівень організації організмів. Приклади ідіоадаптивних змін: різно-
манітна будова квіток покритонасінних, кінцівок у ссавців.
Загальна дегенерація (морфофізіологічний регрес) – явище спрощення організмів
у процесі еволюції. Приклади загальнодегенеративних змін: зникнення у паразитів ор-
ганів чуттів, травної системи та ін.

Історичний розвиток органічного світу
Ера, тривалість Період Основні еволюційні події

Архейська
(близько 2000 млн Виникнення прокаріотів (бактерій і ціанобактерій)
років)
Рифейський Поява одноклітинних еукаріотів
Протерозойська Поява багатоклітинних еукаріотів – тварин (губки,
(близько 1900 млн кишковопорожнинні, черви, молюски, членисто-
Вендський
років) ногі, голкошкірі, нижчі хордові) і рослин (водо-
рості)
Виникнення більшості типів безхребетних тварин,
Кембрій
панування водоростей
З’являються перші хребетні, якими були панцирні
Ордовик безщелепні, або щиткові, які належали до кругло-
Палеозойська ротих
(близько 330 млн Вихід рослин (псилофіти) і безхребетних тварин
Силур
років) (павукоподібні) на суходіл
Від псилофітів взяли свій початок вищі спорові.
Девон
З’являються риби і виходять на суходіл земноводні
Розквіт кам’яновугільних лісів, виникають насінні
Карбон
папороті, виникнення комах і плазунів
Пермський Поява голонасінних і звірозубих ящерів
Панування плазунів, голонасінних, поява дино-
Тріасовий
заврів, поява перших ссавців
Мезозойська
Панування динозаврів, виникнення безхвостих та
(близько 175 млн Юрський
хвостатих земноводних, поява й розквіт птахів
років)
Поява покритонасінних рослин. Поява сумчастих і
Крейдяний
плацентарних ссавців
Поява та розквіт більшості рядів плацентарних
Палеоген
Кайнозойська ссавців та птахів
(близько 65 млн Виникли перші людиноподібні мавпи та австрало-
Неоген
років) пітеки
Антропоген Поява людини

020 - ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

020 - ОСНОВИ ЕВОЛЮЦІЙНОГО ВЧЕННЯ ТА ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Увага!

Єдиним місцем де можна придбати ці конспекти є наша сторінка у Instagram @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

археоптерикс (пе- звірозубі ящери

псилофіти (перехідна фо- насінні папороті (пере-

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Органи, що втратили в процесі еволюції початкове значення для збере-

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

2. Екологічне (симпатричне) видоутворення – це фор-

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Вивчаючи закономірності історичного розвитку тварин, О. М. Сєверцов у 20-х ро-

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

Ера, тривалість Період Основні еволюційні події

Підготовка до ЗНО з біології: biozno.dp.ua Instagram: @biology_zno_online Telegram: @biology_zno_online

You might also like