§ 16.

ФОРМИ ТА РОЛЬ ПАРАЗИТИЗМУ В ПРИРОДІ

У природі існує неймовірно велика різноманітність форм паразитизму. Якщо один організм
обов’язково розвивається тільки на якомусь одному хазяїні, то це обов’язковий (облігатний)
паразитизм

Якщо паразит лише інколи заражає якогось хазяїна (а хазяїв може бути декілька), то це
необов’язковий (факультативний) паразитизм.

Ектопаразити – види, що оселяються на поверхні тіла хазяїна або в його порожнинах, пов’язаних із
зовнішнім середовищем (наприклад, п’явки, коропоїди, кліщі, блохи, воші).

Ендопаразити населяють клітини, тканини, внутрішні органи та порожнини тіла хазяїна.

Тимчасові паразити вступають у контакт з хазяїном тільки під час живлення (наприклад, види-
кровососи).

Стаціонарні паразити характеризується тривалим або постійним перебуванням паразита на хазяїні

й наявністю багатьох взаємних пристосувань (наприклад, ціп’яки).

Вони відкладають свої яйця в личинки комах або проникають в їхнє тіло, після чого ці організми
гинуть, не досягнувши зрілого стану. Цю групу називають паразитоїдами

Існують також різні форми соціального паразитизму. Так, мурахи-амазонки викрадають лялечки
інших мурах і виховують потомство як робочу силу, оскільки своїх робочих особин у них немає.

Формою паразитизму є й надпаразитизм (гіперпаразитизм), що характеризується паразитуванням

одного паразита в іншому

Отже, у природі явище паразитизму має велику кількість проявів, що уможливлює успішне
«співіснування» різноманітних живих організмів.

- Чинник стабільності біологічних угруповань. Ставлення до паразитизму як біологічного явища не

має бути лише негативним. Так, паразити беруть участь у регуляції чисельності в популяціях
хазяїна, не допускають вторгнення в екосистеми нових видів, чим сприяють стійкості угруповань у
часі.

- Ланка ланцюгів живлення. Паразити в екосистемах є консументами ІІ і ІІІ порядків, через це

відіграють важливу роль у біологічному кругообігу речовин та енергії у біосфері

- Паразитизм як чинник біорізноманіття. На основі паразитизму формуються складні

надорганізмові асоціації. Класичним прикладом таких асоціацій є лишайники, які утворені
мікобіонтом (гриби) і фотобіонтом (зелені водорості, ціанобактерії), що виникли на основі
паразитизму ймовірно наприкінці мезозою.

- Паразити як чинник еволюції. Так, за допомогою паразитів відбуваються горизонтальне

перенесення генів, формування генів, відповідальних за імунні реакції, вплив на статевий добір,
коеволюційні адаптації у системі «паразит – хазяїн» та ін.

- Хвороботворний чинник. Паразитичні форми життя й організми спричиняють інфекційні та

інвазійні захворювання, беруть участь у формуванні імунітету.

Отже, паразитизм є одним із найдавніших й найпоширеніших явищ, що відіграє важливу роль в

існуванні й розвитку біосфери.

§ 17. АДАПТАЦІЇ ПАРАЗИТІВ ТА ЇХ ХАЗЯЇВ

Які адаптації паразитів до існування в організмі хазяїна?

ПАРАЗИТ – це організм, який живе на поверхні або в органах і тканинах інших видів організмів і
використовує їх як джерело поживних речовин та місце проживання

Загальними адаптаціями бактерій-паразитів є здатність утворювати токсини для пригнічення

життєдіяльності хазяїна, швидке розмноження, наявність плазмід з генами стійкості до
антибіотиків, утворення цист для існування за несприятливих умов.

Гриби-паразити пристосовані жити на поверхні або в тілі свого хазяїна. Ці істоти утворюють
величезну кількість спор і мають різні способи їхнього поширення.

Рослини-паразити також поділяють на екто- й ендопаразитів. Ектопаразити (омела, повитиця,

вовчок) проникають в організм хазяїна за допомогою видозміІл. 35. Шігела та філоподії
епітеліоцитів 61 нених коренів-гаусторіїв і висмоктують поживні речовини.

Тварини-паразити мають найрізноманітніші адаптації, які полегшують існування в специфічних

умовах гостального середовища.

Серед морфологічних адаптацій тварин виокремлюють: розвиток органів прикріплення (присоски

у сисунів, гачки у стьожаків, кігтики у вошей), зменшення розмірів тіла для внутрішньоклітинного
або тканинного паразитування (лейшманії, споровики), антиферментні покриви (наприклад,
тегумент у плоских червів, кутикула аскариди), втрату органів або навіть систем органів (втрата
травної й нервової систем у стьожаків).

Прикладами фізіологічних адаптацій є анаеробне дихання у гельмінтів, антизсідальні властивості

слини п’явок.

Особливе значення для тварин-паразитів мають репродуктивні адаптації, якими є

гермафродитизм, розвинута статева система й підвищена плодючість, наявність основного й
одного або декількох проміжних хазяїв, партеногенез на стадії личинок та ін.

Отже, загальні адаптації паразитів спрямовані на отримання поживних речовин, перебування

в організмі хазяїна та його зараження, пригнічення захисних можливостей, тимчасове
перебування в зовнішньому середовищі тощо.

Якими є впливи паразитів на організм хазяїна?

Механічні впливи виявляються у пошкодженні клітин, тканин й органів під час прикріплення,
живлення, розвитку або міграцій паразита. Ці впливи призводять до порушення структури та
функцій органів.

Токсичний вплив здійснюють отруйні речовини (токсини) паразитів, що є продуктами їхньої

життєдіяльності.

Трофічний вплив пов’язаний з використанням паразитами поживних речовин цитоплазми, рідин

внутрішнього середовища, перетравленої їжі травного каналу, що веде до виснаження організму
хазяїна.

Алергічний вплив виявляється через виділення паразитами речовин-алергенів, що

супроводжується алергічними реакціями.

Сприяючий вплив паразити чинять на хвороботворні віруси та мікроорганізми, які за їхньою

допомогою поширюються організмом або потрапляють в організм.

Етологічний вплив пов’язаний з маніпуляціями поведінки хазяїв, що здійснюється за допомогою

хімічних речовин.
Репродуктивний вплив паразитів полягає в їхньому впливові на розмноження

Отже, впливи паразитів на організм хазяїна відбуваються в різні способи, але зазвичай не
викликають (окрім паразитоїдів) його загибелі. У процесі коеволюції у системі «паразит –
хазяїн» утворилися взаємні адаптації, що забезпечують стійкість цієї системи.

Як організм хазяїна відповідає на оселення паразитів?

Хазяїн – організм, який є середовищем існування для інших організмів.

• Молекулярні реакції пов’язані із підвищенням вмісту вільних радикалів, синтезом захисних

ферментів, зміною активності системи антиоксидантів.

• Клітинні відповіді проявляються у збільшенні розмірів клітин, в яких локалізуються паразити

(наприклад, кокцидій або грегарин), у новоутвореннях органел (формування вакуоль після
проникнення мікроспоридій або для розвитку токсоплазм), у апоптозі заражених клітин.

• Тканинні реакції у вигляді формування навколо паразита або його личинок сполучнотканинної
капсули у тварин й людини, галів у рослин, яка ізолює паразита від тканин хазяїна, росту здорових
тканин після враження рослин попелицями.

• Організмові реакції є імунологічними й спрямовані на утворення в організмі хазяїна антитіл у

відповідь на антигени паразита й формування вродженого або набутого імунітету.

• На популяційно-видовому рівні відбувається зменшення щільності популяцій, що знижує ризик

зараження хазяїв.

Отже, вплив хазяїна на паразита відбувається на всіх рівнях організації й спрямований на

запобігання зараженню, зменшення шкідливого впливу паразита або його знищення