Урок 1.

Тема: Адаптація як загальна властивість біологічних систем. Принцип єдності

організмів та середовища мешкання

Адаптація (від лат. adaptatio) – властивість живого пристосовуватися до змін умов

існування. Ця властивість належить усім біологічним системам.

Залежно від виникнення та значення для життя особин адаптації поділяють на

онтогенетичні та філогенетичні.

Адаптації
Онтогенетичні Філогенетичні

 виникають упродовж  формуються в процесі

індивідуального розвитку еволюції
 не спадкові та
 спадкові та довготривалі
короткочасні

Онтогенетичні адаптації спрямовані на підтримання рівноваги між організмами та

середовищем їхнього мешкання на різних стадіях індивідуального розвитку. Вони
дають змогу реалізувати норму адаптивної реакції в умовах, у яких ця норма реакції
склалася в процесі еволюції. Коли вплив факторів середовища на біологічну систему
перевищує норму адаптивної реакції, система втрачає здатність до адаптації. Напр.
формування умовних рефлексів, гормональні зміни під час стресів, виникнення
засмаги влітку тощо.

Норма адаптивної реакції - це межі, у яких біологічна система може змінюватися

під впливом факторів середовища без порушень її цілісності та здатності
саморегулювання.

Філогенетичні адаптації формуються протягом життя багатьох поколінь. Це

насамперед ароморфози (наприклад, виникнення вторинних яйцевих оболонок у
рептилій, птахів або ссавців, плаценти у ссавців, фаза лялечки у комах, що
розвиваються з повним перетворенням) та ідіоадаптації (як-от, розвиток яйцевого зуба
для розрізання шкаралупи в дитинчат крокодилів, черепах, пташенят).

Класифікація адаптацій на організмовому рівні.

Морфологічні адаптації пов’язані зі змінами будови або забарвлення організмів. Це,

наприклад, такі захисні адаптації тварин, як криптизм, мімікрія та мімезія. Криптизм
(від грец. криптос – прихований) – здатність організмів набувати певного забарвлення,
яке робить їх непомітними або малопомітними на тлі предметів навколишнього
середовища. Мімікрія – здатність наслідувати забарвлення чи форму добре захищених
тварин. Мімезія – спроможність тварин у разі небезпеки нагадувати за формою або
забарвленням рослини або неїстівні предмети. Своєрідну форму мімікрії
спостерігають у рослин. Вона полягає у виробленні окремих пристосувань, які
нагадують ознаки моделі. Так, у деяких рослин квітки не мають нектарників, однак
приваблюють запилювачів, нагадуючи квітки гарних нектароносіїв.

Явище, коли забарвлення і поведінка тварин роблять їх помітними на тлі довкілля, має
назву демонстрація. Наприклад, яскраво забарвлені отруйні (колорадський жук,
сонечка – їхня гемолімфа містить отруйні сполуки) або жалоносні (оси, бджоли)
комахи сигналізують потенційному ворогу про небезпечність контактів з ними.

Фізіологічні адаптації спрямовані на підтримання гомеостазу організму й пов’язані зі

змінами функціонування окремих органів, систем органів або з формуванням
функціональних систем. Вони забезпечують швидку реакцію організму на зміни у
зовнішньому або внутрішньому середовищі й так само швидко зникають, коли дія
певного чинника припиняється. Отже, фізіологічні адаптації насамперед пов’язані зі
змінами інтенсивності процесів метаболізму: травлення, газообміну, кровообігу,
виділення тощо. Це забезпечує підтримання стабільного обміну речовин і тривале
існування в змінених умовах довкілля, а також одержання потомства.

Етологічні адаптації пов’язані зі зміною поведінки особин. Ви пам’ятаєте, що

поведінка тварин або людини пов’язана з реалізацією інстинктів (які становлять собою
ланцюг взаємопов’язаних безумовних рефлексів, спрямованих на здійснення певної
життєвої функції: полювання на здобич, захист від ворогів тощо) та умовних
рефлексів.  У людини спостерігають соціальні адаптації – процеси активного
пристосування індивіда до умов соціального середовища – сукупності економічних,
соціальних, політичних, духовних умов існування, формування та діяльності як
окремих індивідуумів, так і соціальних груп.