Стрілецька зброя та поводження з нею

Розвиток техніки дав змогу застосовувати порох як засіб для метання, що

ознаменувало початок нової ери у військовій справі. З’явилась артилерія, і
надалі, після її появи, у тому ж XIV ст., виникла окрема гілка артилерії – ручна
вогнепальна зброя. На Русі вогнепальна зброя з’явилась у XIV ст., але точна дата
появи не встановлена. Перші зразки ручної вогнепальної зброї були вкрай
недосконалі, представляючи собою порівняно короткі залізні або бронзові
труби. У канал ствола засипали заряд пороху, потім туди вводили снаряд –
залізну або свинцеву кулю. Стрілець брав зброю у руки та наводив на ціль,
запалював заряд та стріляв. У XIV ст. ручна вогнепальна зброя суттєво не
відрізнялась від артилерійських гармат і була тією ж гарматою, але зменшеною
до таких розмірів, щоб можна було стріляти з рук. З першої чверті XV ст. у
побудові ручної вогнепальної зброї з’явились перші удосконалення. Стволи
стали більш подовженими, приклади вигнутими, запальні отвори розміщуються
не зверху, на лінії прицілу, а збоку. Таким чином, ручна вогнепальна зброя стала
більш ефективною та удосконаленою протягом XIV-XV ст.
Етапи розвитку стрілецької зброї
1 етап: тривалий період, включаючи Середні віки, зброєю слугували лук і стріли,
копіє, праща, бойова сокира, меч, кинджал і алебарда.
2 етап: ХІ–XII ст. з Китаю до Європи був завезений порох. Саме тоді почали
створювати вогнепальну зброю з запальним фітілем.
3 етап: винахід колесцових ударно-кременевих замків. Застосування зброї з
колесцовимим (кінець XV ст.) та ударно-кременевими (XVI ст.) замками. Ця
гладкоствольна дульнозарядна зброя проіснувала до XIX ст.
4 етап: справжній переворот у конструкції стрілецької зброї був здійснений
після створення ударного капсуля (пістону). У 1799 р. англійський хімік Е. Говард
винайшов гримучу ртуть, а у 1807 р. шотландський священик Олександр
Форсайт отримав патент на ударний капсуль.
5 етап: наприкінці XVIII та на початку XIX століть – створена куля, виготовлення
стволів з нарізами. Наступний важливий крок – створення унітарного патрону.
6 етап: важливий етап у розвитку зброї – винахід нітроцелюлози, яка дала
можливість значно збільшити об’єм та тиск порохових газів. У результаті частку
енергії порохових газів можна використовувати для відкривання затвора зброї.
Це стало початком напівавтоматичної та автоматичної зброї.

Сьогодні на озброєнні армій дуже велике розмаїття зразків стрілецької зброї.

Для їх вивчення та оцінки можливостей за бойовим використанням потрібна
класифікація, що допоможе звести все різноманіття зразків до визначених
видів.

Історія українського зброярства

Україна займається створенням власної стрілецької зброї вже з 2003 року. На
початку роботи було створено автомат "Вепр" та "Малюк" для бійців спецназу
та миротворців. Проте справжній прорив відбувся після придбання українською
компанією "Форт" ліцензії на виробництво штурмової гвинтівки "Тавор". Нова
зброя "Форт-221" виготовлена за схемою "булпап" та має високу точність та
купчастість, надійність у надзвичайних умовах та зручність використання.
Завдяки сошкам, вогонь можна вести як з укриття, так і в положенні лежачи.
Використання нових матеріалів при виготовленні гвинтівки дозволяє подальше
зменшення її ваги та розмірів, не втрачаючи бойових характеристик. "Форт-221"
порівняно з АК-74 більш компактний, ергономічний та придатний для
використання як у піхотному строю, так і з транспортних засобів. Зброя
виготовлена з дотриманням сучасних вимог та потреб української армії.
Українська компанія "Маяк-Зброяр" розпочала виробництво штурмової
гвинтівки МЗ-15, яка є ліцензійною та модернізованою версією американської
AR-15/M-16. МЗ-15 має низку переваг, серед яких - невелика вага завдяки
використанню композитних матеріалів, телескопічна ложа, що регулюється під
стрільця, сучасні прицільні пристосування, а також планка Пікатіні для кріплення
додаткових гаджетів. Ще одним доповненням до системи особистого
озброєння ЗСУ став 5,56-мм легкий кулемет Форт-401, який є ліцензійним
варіантом ізраїльського Negev. На відміну від РПК радянських часів, який по суті
був лише збільшеною версією автомата АК-74, Форт-401 є справжнім легким
кулеметом. Його головна перевага - використання стрічки, яка може вмістити
150-200 набоїв, що забезпечує високу скорострільність і універсальність.
Снайперські гвинтівки українського виробництва ВПР-308 та ВПР-338 також є
частиною військового арсеналу країни, і вони не є клонами моделей інших
виробників. ВПР-338 призначена для ураження малорозмірних цілей на відстані
до 1300 метрів і матеріальних об'єктів (радіостанцій середньої потужності,
літаків і вертольотів на землі) на відстані до 1500 метрів. Він має ручний
затворний механізм, важить 9,8 кг без боєприпасів і має скорострільність 15
пострілів за хвилину. VPR-308, окрім того, що має інший калібр, ще й значно
легша.