ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ

Тема Історія розвитку та класифікація стрілецької зброї. Історія

українського зброярства. Озброєння іноземних армій
Мета уроку: Сформувати в учнів поняття про стрілецьку зброю та
необхідність дотримання заходів безпеки при проведенні стрільб із стрілецької
зброї; охарактеризувати основні етапи розвитку стрілецької зброї; ознайомити
учнів з історією українського зброярства; формувати в учнів уміння виконувати
елементи стройових прийомів без зброї.
Місце проведення: кабінет захисту Вітчизни, місце для шикування і
тренування стройових прийомів.
Метод: розповідь
Час: 45 хв.
Навчально-методичне забезпечення: макет автомата Калашнікова,
підручник «Захист Вітчизни».

ХІД УРОКУ
І. Вступна частина (до 10 хв)
1.1. Шикування учнів в одну шеренгу, перевірка за списком та огляд
зовнішнього стану учнів, віддача рапорту командиром взводу вчителю
предмета «Захист Вітчизни», привітання, виконання команд: «СТАВАЙ!»,
«РІВНЯЙСЬ!», «СТРУНКО!», «ВІЛЬНО». 1.2. Оголошення теми, основної мети
та порядку проведення уроку. 1.3. Стройове тренування. Виконання команд: «В
одну шеренгу — СТАВАЙ!», «Відділення, в дві шеренги — СТАВАЙ!».
Виконання поворотів ліворуч, праворуч, кругом на місці. 1.4 Тренування у
відповіді на привітання начальника на місці.
Контрольна робота (10 хв).

II. Основна частина (30 хв)

Виклад нової теми (12 хв)
Пригадайте з уроків історії, коли у світі почали використовувати
стрілецьку зброю. У яких країнах?
Офіційною датою виникнення вогнепальної зброї, принаймні серед
європейських народів, вважається XIV століття. На Русі вперше про неї згадує
"Софійський временник" у 1382 р. під час оборони Москви від татар та
"Галицький часопис" у 1389 р.
У XIV столітті стрілецькою зброєю були гармати, зменшені настільки, що
можна було стріляти з руки, їх називали ручницями або гаківницями: знизу
виступав гак.
Тоді ж з'явилися рушниці з ґнотовим замком: на Заході - аркебузи, на Русі -
ручні пищалі.
 На початку XVІ ст. в арміях європейських держав стали використовувати
досконаліші ґнотові рушниці-мушкети. В Росії мушкети були на озброєнні у
стрільців.
Велике значення для розвитку стрілецької зброї мав перехід від ґнотових
та кременевих до колісцевих замків. Ця гладкоствольна дульнозарядна зброя
проіснувала до XIX ст.
Перші зразки нарізної зброї були створені ще у XVI ст., але через
складність виготовлення на озброєння вони потрапили тільки у 60-х роках XIX
ст.
Винахід у першій половині XIX ст. ударного замка і капсуля як засобу
запалення метального заряду, паперового (у 60-х роках - металевого)
унітарного патрона, удосконалення замків і створення затворів дали змогу під
час Мілютінської військової реформи
переозброїти армію нарізними казеннозарядними карабінами і
гвинтівками.
Важливим етапом у розвитку стрілецької зброї було створення
автоматичної зброї. Вона з'явилась наприкінці XIX ст. Першість у серійному
виготовленні і практичному застосуванні належить Росії. У 1913 р. В. Г.
Федоров запропонував свій автомат, яким була озброєна рота 189-го
Ізмаїльського полку під час першої світової війни (мал. 48).
Бурхливий розвиток автоматичної зброї відбувся у роки другої світової
війни. Створено велику кількість пістолетів-кулеметів, автоматів. Найбільше
розповсюдження мав пістолет-кулемет Шпагіна.
У післявоєнний період на озброєння армії надійшли високонадійні,
невеликих габаритів зразки легкої автоматичної зброї: самозарядний карабін
Симонова (СКС), ручний кулемет Дегтярьова, снайперська гвинтівка
Драгунова, автомат Калашникова АК-47.
На, початку 50-х років розпочалась ера автомата Калашникова -
найкращого зразка стрілецької зброї XX ст., модифікації якого є на озброєнні
багатьох армій світу, в тому числі і Збройних Сил України.
Перспективи розвитку стрілецької зброї в Україні
Робота зі створення власної стрілецької зброї розпочалася ще 2003 року.
Тоді Науково-технічний центр точного машинобудування представив
скомпонований за схемою «булпап» автомат «Вепр». Його було адресовано
насамперед бійцям спецназу й українським миротворцям. Через деякий час
одне з українських підприємств розробило новий автомат «Малюк». Він у
цілому повторює загальну концепцію «Вепра», але з деякими поліпшеннями в
частині ергономіки. Автомат обладнано планкою Пікатінні, і його може бути
укомплектовано різними прицільними пристосуваннями.
 Однак справжня революція у виготовленні стрілецької зброї в Україні
відбулася тоді, коли підприємство «Форт» придбало в Ізраїлі ліцензію на
виробництво штурмової гвинтівки «Тавор», що дістала нову назву «Форт-221»
калібру 5,56 мм. Зброю виготовлено за схемою «булпап», і з практичного
погляду вона демонструє високу купчастість і точність стрільби, відмінну
функціональну надійність у надзвичайних умовах, комфорт використання та
скритність. Порівняно з АК-74 «Форт-221» більш компактний, ергономічний і
придатний для використання як у піхотному строю, так і з транспортних
засобів. Наявність сошок забезпечує набагато якісніші умови ведення вогню з
укриття (переважно на блокпостах, що актуально в сучасних умовах АТО) або в
положенні лежачи. Використання під час виготовлення цієї гвинтівки нових
матеріалів відкриває перспективи подальшого зменшення її ваги та в разі
потреби — розмірів, без утрати бойових характеристик.
За повідомленнями волонтера Павла Кашчука, який допомагає низці
підрозділів ЗС України та інших силових відомств нашої держави в підготовці
влучних стрільців і професійних снайперів та є одним із найвідоміших фахівців
зі стрілецького озброєння в Україні, новітні українські «Форт-221» уже встигли
пройти випробування реальними бойовими діями в АТО.
— Не можу не поділитися позитивною інформацією з приводу «Фортів».
Кілька автоматів у наших підшефних спецпризначенців добре себе показали в
бою під Дебальцевим. Нагадаю, що наші хлопці забезпечували прорив для
відходу інших підрозділів. Тож затримок у стрільбі не було, і купчастість вогню
автоматів хлопцям сподобалася. Випустили по 30 магазинів, і все було як слід,
— зазначив Павло Кашчук.
Одночасно підприємство «Маяк-Зброяр» почало виробляти прийняту на
озброєння ЗС України штурмову гвинтівку MZ-15, що являє собою ліцензійну
та модернізовану версію американської AR-15/M-16. Гвинтівку виконано за
класичною схемою, і вона має цілий ряд переваг, серед яких — невелика маса
завдяки використаним композиційним матеріалам, телескопічний приклад, що
дає змогу підігнати зброю під конкретного стрільця, сучасні прицільні
пристосування, наприклад, коліматорний приціл, який не потребує
акумулятора, планка Пікатінні для обладнання зброї додатково різними
гаджетами.

Доповненням системи особистої зброї для Збройних Сил України став і

5,56-міліметровий ручний кулемет «Форт-401», що є ліцензійним варіантом
ізраїльського Negev. На відміну від радянського РПК (який за рахунок важчого
ствола фактично був лише збільшеним автоматом АК-74), «Форт-401» є саме
ручним кулеметом. Головна його перевага — використання не магазина, а
стрічки на 150–200 патронів як зі стандартних коробів, так і зі штурмових
барабанів. Це дає змогу забезпечити високу скорострільність, дальність і
купчастість вогню. А конструкція зброї дає змогу її використовувати як із
сошок, так і з рук бійця, а також дає змогу здійснювати монтаж на різних
транспортних засобах від мотоцикла до вертольота та з допомогою планки
Пікатінні — використовувати будь-які тактичні засоби.
На озброєні Збройних Сил України з’явилися й снайперські гвинтівки
українського виробництва VPR-308 та VPR-338, які не є клоном моделі
снайперської зброї світових виробників.
 Снайперська гвинтівка VPR-338 призначена для ураження малорозмірних
цілей на відстані до 1300 м і матеріальних об’єктів (радіостанцій середньої
потужності, літаків і вертольотів на стоянці) на відстані 1500 м. Гвинтівка має
ручне перезаряджання. Її вага без патронів становить 9,8 кг, до того ж вона
забезпечує темп стрільби в 15 пострілів за хвилину. Гвинтівка VPR-308, окрім
того, що відрізняється калібром, значно легша (близько 7 кг) і має меншу
прицільну дальність: 900 м.
В українських гвинтівках реалізовано низку нових для України
конструктивних рішень. Для прикладу, у них використано планку Пікатінні
двох типів (коротку й довгу), яка рухається вперед-назад. Вона дає змогу
встановити широку номенклатуру обладнання, яке зазвичай використовують
разом із гвинтівкою. Для зручності передбачено установлювати коліматор під
45 градусів разом зі снайперським прицілом. Річ у тім, що під час стрільби на
великі дистанції снайперові дуже важко переключитися на вогонь по цілях, які
раптово виникають на малих відстанях і до того ж швидко рухаються. Саме для
цього в новій українській гвинтівці передбачено коліматор.
Також в українських гвинтівках відповідно до сучасних вимог ергономіки
встановлено пристрій регулювання приклада за довжиною та висотою біля
щоки. Крім того, для точного прицілювання й зменшення похибки під час
стрільби реалізовано винос сошки вперед майже під кінець ствола. І що
важливо — наші гвинтівки дійсно мають високу точність стрільби.
Класифікація стрілецької зброї
У нинішній час на озброєнні армій знаходиться велике різноманіття зразків
стрілецької зброї. Для їх вивчення і оцінки можливостей її бойового
використався потрібна класифікація, яка дасть змогу звести все до визначених
видів.
Види стрілецької зброї можна поділити за такими ознаками:
 призначення;
 ступінь автоматизації;
 калібр;
 бойові можливості.
Крім цього, іноді ще виділяють види стрілецької зброї за кількістю
обслуги, за способом тримання під час стрільби, за конструкцією ствола, за
характером джерела енергії для метання куль, за кількістю стволів (табл. 4).;
Порівняти види стрілецької зброї за бойовими можливостями можна за
допомогою таблиці 5, в якій вказані середні дані її головних характеристик.
 Таблиця. Бойові можливості стрілецької зброї
Бойова Час
Відстань
швидко- Маса Довжина підготовки
Види зброї ефективног
стрільність зброї (кг) зброї (мм) до стрільби
о вогню (м)
(постр. /хв.) (сек.)
Пістолети, 50 до 30 до 1 160-240 7-10
револьвери
Пістолети- 150 30/100 2,8/4,3 700-800 8-10
кулемети
40/100
Автомати 500 безперервно 3,5/4,5 800-900 8-11
120
неавтомат.
до 30
Гвинтівки 600 автомат. 4,5/5,0 1200- 10-12
1300
до 50
Ручні кулемети 800 50/150 6/14 1100- 11-15
1200
Станкові Кулемети 1000 250-300 7/16 1200- 16-25
1500
10/40
Великокаліберні 1500 80 100 50/160 2000- 90-150
кулемети 2300
Примітки: 1. Бойова швидкострільність: у чисельнику - поодиноким
вогнем, у знаменнику - чергами.
2. Маса зброї: у чисельнику - без станка, у знаменнику - зі станком.
3. Час підготовки до стрільби вказано з висуванням на позицію для
стрільби з вихідного положення на 10 м.
Основні ознаки видів стрілецької зброї:
 За призначенням:
- бойова,
- спортивна,
- мисливська,
- навчальна.
 За ступенем автоматизації:
- неавтоматична,
- самозарядна,
 - автоматична.
 За калібром: - малокаліберна ( до 6,5мм ),
- середнього калібру (6,6мм – 9мм),
- великокаліберна (9,1мм – 20мм).
Кулі (гранати):
1. підкаліберна;
2. каліберна;
3. понадкаліберна.
 За бойовими можливостями:
- особиста (пістолети, револьвери),
- індивідуальна (пістолети-кулемети, автомати, гвинтівки, карабіни),
- кулемети : (ручні, станкові, казематні, великокаліберні),
- снайперські гвинтівки,
- протипіхотні гранатомети (ручні, під ствольні, автоматичні станкові),
- спеціального призначення ( беззвучні, безполум’яні, підводні,
портативні)
 За кількістю обслуги:
- індивідуальна,
- групова.
 За способом виконання стрільби:
- ручна,
- станкова,
- спеціальна (авіаційна, танкова, зенітна, корабельна, казематна, підводна ).
 За конструкцією ствола:
- нарізна,
- гладко ствольна.
 За характером джерела енергії:
- вогнепальна,
- пневматична (та інші)
 За кількістю стволів:
- одноствольна,
- двоствольна,
- багато ствольна.
Контрольні питання:
1. Коли виникла стрілецька зброя?
2. Коли вперше було здійснено практичне застосування автомата?
3. За якими ознаками класифікується зброя?
4. Назвіть види зброї за бойовими можливостями

Д/з Розділ 5. Вогнева підготовка § 11. СТРІЛЕЦЬКА ЗБРОЯ ТА

ПОВОДЖЕННЯ З НЕЮ;
https://uahistory.co/pidruchniki/national-defense-10-class-gnatyk-2018/12.php

Учитель предмета «Захист України» О.В.Смірнов