Центральна Азія

особливості регіону
Географічне положення

• Центральна Азія.
Він включає
колишні
республіки СРСР –
Казахстан,
Киргизстан,
Таджикистан,
Туркменістан і
Узбекистан. Площа
Центральної Азії
складає 4 647 тис.
кв. км.
 Особливості
положення
• Віддаленість Центральної Азії
від морів та океанів
ускладнює розвиток
зовнішньоекономічних
зв`язків. Найближчі до цих
країн порти Індійського
океану для них недоступні,
тому що відсутні транзитні
залізниці через гірські хребти
Гіндукушу, Копетдагу та
Іранського нагір`я. Між собою
та з сусідніми країнами –
Росією, Китаєм, Афганістаном,
Іраном – держави регіону
сполучені залізницями та
мережею автомобільних
шляхів. Вихід до Каспійського
моря забезпечує зв’язок
регіону з країнами
 Рельєф

Наявність потужних гірських

систем з максимальними висотами
понад 7000 м спричинює випадання
на схилах гір великої порівняно з
прилеглими рівнинами кількості
опадів (понад 500 і навіть 1000 мм).
Гірські льодовики, що формуються
тут, дають початок повноводним
порожистим рікам: Амудар`ї,
Сирдар`ї, Гільменду, Геріуду, Ілі.
Тому високогірні райони
Таджикистану, Киргизстану та
Східного Казахстану мають
великий гідроенергетичний
потенціал.
 Клімат
• Практично на
всій території
панує різко
континентальний
посушливий
клімат і
переважають
пустельні
ландшафти.
• Тут розвідані та експлуатуються
потужні родовища вугілля,
нафти і газу, залізних, мідних і
поліметалевих руд, золота,
фосфатів, сірки та десятків
інших видів корисних копалин.
Нововідкриті поклади нафти в
західному Казахстані
(насамперед Тенгізьке
родовище) свідчать про те, що
країни Центральної Азії ще
Корисні копалини
довго залишатимуться
експортерами нафтогазової
сировини. Значну роль вони
можуть відігравати і на
світовому ринку кольорових
металів.
Водні ресурси

• Вода річок, що в усі сторони

розтікаються з гір, служить
основою для розвитку
зрошуваного землеробства.
Цим пояснюється найбільша
концентрація господарства
саме в річкових долинах, а
тим часом великі пустельні
території залишаються
практично незаселеними.
Важлива особливість регіону
– відсутність стоку річок до
океанів. За винятком
крайнього сходу Казахстану,
район надзвичайно бідний на
лісові ресурси. Значної шкоди
лісам завдає неорганізована
заготівля деревини для
побутових потреб.
 Види промисловості
• Більшість міжгалузевих
комплексів, що
сформувалися в
державах Центральної
Азії, не мають
завершальних стадій
переробки сировини і
виготовлення готової
продукції, і це знижує
ефективність їх
функціонування.
Найповніше тут
представлені комплекси:
паливно-енергетичний,
кольорової і чорної
металургії та
агропромисловості.
 Типи електростанцій
• Найбільше кам`яного і бурого
вугілля видобувають у Казахстані
(Карагандинський та
Екібастузький басейни), нафти – в
Узбекистані, Казахстані і
Туркменістані, газу – в
Узбекистані та Туркменістані.
Гірські держави Центральної Азії
(Киргизстан, Таджикистан) бідні
на паливні корисні копалини, зате
мають потужний
гідроенергетичний потенціал. В
Таджикистані створено каскад ГЕС
на річці Вахш, а в Киргизстані – на
річці Нарин, які практично
забезпечують потреби цих країн в
електроенергії і служать основою
деяких енергомістських
виробництв.
Кольорова металургія
• Важливі райони кольорової
металургії сформувалися: в
Рудному Алтаї (поліметали); у
Центральному Казахстані –
міста Балхаш і Жезказган (мідь,
свинець, цинк); в Киргизстані і
східному Узбекистані
(поліметали, золото). На базі
дешевої енергії ГЕС в містах
Турсун-заде (Таджикистан) і
Павлодар (Казахстан) збудовані
потужні алюмінієві комбінати.
Враховуючи вже розвідану
сировинну базу, нові центри
кольорової металургії можуть
виникнути у Киргизстані і
Таджикистані.
• Добре розвинену чорну
металургію має лише Казахстан.
Вигідне поєднання родовищ
коксівного вугілля
Карагандинського басейну і
Соколовсько-Сарбайських залізних
руд, а також запаси марганцевих
руд, нікелю, хрому й інших
летючих металів сприяють
отриманню високоякісної і дешевої
сталі. Металургійний комбінат
повного циклу діє у місті Теміртау.
В інших країнах є лише невеликі
сталеплавильні заводи або цехи
при машинобудівних
підприємствах.
Хімічна індустрія
• У регіоні є значні запаси сировини
для хімічної індустрії. Зараз в
основному використовуються ті її
види, які необхідні для виробництва
міндобрив. На базі видобутку
фосфоритів сформувався Каратау-
Жамбильський промисловий
комплекс в Казахстані, сірку і
мірабіліт видобувають в
Туркменістані, в містах Навої і
Фергана (Узбекистан) є азотно-тукові
заводи. Частково використовуються
грандіозні запаси мірабіліту затоки
Кара-Богаз-Гол, але його комплексна
переробка в цьому регіоні не
здійснюється.
 Сільське господарство
• Основою економіки країн
Центральної Азії ще довго
буде сільське
господарство,
спеціалізація якого
формувалася
тисячоліттями. Природні
умови цієї території
сприятливі для розвитку
екстенсивного
напівкочового
тваринництва, яке
поєднується з
інтенсивним поливним
землеробством в оазах.
• На пустельних землях
південного Казахстану
та інших країн
випасають
тонкорунних і
каракульських овець,
а також верблюдів. У
північних передгір`ях
Тянь-Шаню, особливо
в Киргизстані, а також
в Туркменістані добре
розвинене конярство.
• Зернові й кормові культури
(здебільшого пшениця, рис,
люцерна) переважно
використовуються у сівозмінах з
технічними культурами. Лише на
освоєних цілинних землях
Казахстану і Киргизстану у
структурі посівів різко
переважають зернові культури:
яра пшениця, ячмінь, просо, а в
більш теплих районах –
кукурудза.
• Значними є посіви опіумного
маку, який раніше вирощувався
для потреб медицини. Але
відсутність чіткого контролю за
його переробкою і реалізацією
може призвести до виробництва
продуктів з маку для потреб
наркобізнесу.
Екологічні проблеми
• Радянська імперія залишила
місцевим народам великий
"букет" екологічних
проблем. Масове
гідротехнічне будівництво,
перевитрата води при
зрошенні призводять до
засолення земель, породили
проблеми Аралу і Балхашу.
Аральське море зменшилося
більш як наполовину, і з його
пересохлого дна вітри
розвівають тисячі тонн солі.
Крім того, на величезних
просторах знищена і до того
бідна природна рослинність,
що призвело до активної
вітрової ерозії і пилових бур.