АЛЬМАНАХ

УНСОЮЗУ
19 9 7
 ALMANAC
of the
UKRAINIAN NATIONAL
ASSOCIATION

1997
SVOBODA PRESS
Jersey City — New York
 АЛЬМАНАХ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО
СОЮЗУ

1997
РІЧНИК 87-ий

ВИДАВНИЦТВО „СВОБОДА
Д ж е р з і Ситі — Н ю Й о р к
 Редактор — ЗЕНОН СНИЛИК

Мовна редакція — ЛЮДМИЛА ВОЛИНСЬКА

Оформлення обкладинки — БОГДАН ТИТЛА

Printed in USA
"Svoboda" — 30 Montgomery Street, Jersey City. NJ 07302
 СІЧЕНЬ 1997 JANUARY
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні Юліянський Календар Григоріянський Календар
1 19 С Боніфатія мч. Н Рік Обріз. ГНІХ. ВасВел.
2 20 Ч Ігнатія Богонос. сщмч. Сильвестра папи
3 21 П Юліяни мч. Малахії прор.
4 22 С Анастасії вмч. Собор 70 Апостолів
5 23 Н Пер. Різд. 10 мч. Криті Пер. Богояв. Теопемпта
6 24 П Євгенії препмч. Богоявлення Господнє
7 25 В Різдво Христове Собор Івана Хрестителя
8 26 С Собор Пресв. Богородиці Юрія Хозевита преп.
9 27 Ч Стефана первмч. Полієвкта мч.
10 28 П Мч. Никомидійських Григорія Нис. св.
11 29 С Дітей, убитих у Вифлеємі t Теодосія преп.
12 ЗО Н По Різдві. Анисії 32 по Сош. Татіяни
13 31 П Малахії преп. Єрмила і Стратоніка мч.
14 1 В Н. Рік. Обр. ГНІХ. Вас. В. Отців у Синаї преп.
15 2 С Сильвестра папи Павла і Івана преп.
16 3 4 Малахії прор. Поклін оковам Ап. Петра
17 4 П Собор 70 Апостолів Антонія Великого преп.
18 5 С Теопемпта мч. Атанасія і Кирила св.
19 6 Н Богоявлення Господнє Мит, і Фар. Макарія
20 7 П Собор Івана Хрестителя Євтимія Великого преп.
21 8 В ЮріяХоз. преп. Максима ісп.
22 9 С Полієвкта мч. Тимотея ап.
23 10 Ч Григорія Нис. св. Климента сщмч.
24 11 11 + Теодосія преп. Ксені Рим. преп.
25 12 С Татіяни мч. t Григорія Богослова св.
26 13 Н Нед. по Богояв. Єрмила Блудного Сина. Ксенофонта
27 14 П Отців у Синаї преп. t Перен. м. Івана Золот.
28 15 В Павла і Івана преп. Єфрема преп.
29 16 С Поклін оковам Ап. Петра Перен. м. Ігнатія Богон.
30 17 Ч Антонія Великого преп. Трьох Святителів
31 18 П Атанасія і Кирила св. Кира і Івана безе.
- ЗАПИСКИ -

5
 ЛЮТИЙ 1997 FEBRUARY
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні Юліянський Календар ГРИГОРІАНСЬКИЙ Календар
1 19 С Макарія преп. Трофима мч.
2 20 Н 31 по Сош. тСвтимія Вел. М'ясопусна. Стрітення Госп.
3 21 П Максима ісп. Симеона і Анни прор.
4 22 В Тимотея ап. Ісидора преп.
5 23 С Климента сщмч. Агафії мч.
6 24 Ч Ксені Рим. преп. Вукола преп.
7 25 П t Григорія Богослова св. Партенія преп.
8 26 С Ксенофонта преп. Теодора Тирона вмч.
9 27 Н 32 по Сош. + II. м. їв. Золот. Сиропусна. Никифора
10 28 П Єфрема преп. Харалампія мч.
11 29 В Перен. м. Ігнатія Бог. Власія сщмч.
12 ЗО С Трьох Святителів Мелетія св.
13 31 Ч Кира і Івана безе. Мартиніяна преп.
14 1 П Лютий. Трифона мч. t Перес. Кирила преп.
15 2 С Стрітення Господнє Онисима ап.
16 3 Н Мит. і Фар. Симеона 1 Посту. Памфила
17 4 П Ісидора преп. Теодора Тирона вмч.
18 5 В Агафії мч. Лева папи
19 6 С Вукола преп. Архипа ап.
20 7 Ч Партенія преп. Лева Катен. преп.
21 8 П Теодора Тирона вмч. Тимотея преп.
22 9 С Никифора мч. Найд. м. мч. в Євгенії
23 10 Н Блудного Сина. Харалампія 2 Посту. Полікарпа
24 11 П Власія сщмч. t 1 і 2 найд. г. Івана Хрест
25 12 В Мелетія св. Тарасія преп.
26 13 С Мартиніяна преп. Порфірія св.
27 14 Ч t Перес. Кирила преп. Прокопія преп.
28 15 П Онисима ап. Василія преп.

- ЗАПИСКИ -

6
 БЕРЕЗЕНЬ 1997 MARCH
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні Юліянський Календар Григоріянський Календар
1 16 С Памфила мч. Євдокії препмч.
2 17 Н М'ясопусна. Теодора 3 Посту. Те Теодота"
3 18 П Лева папи Євтропія мч.
4 19 В Архипаап. Герасима преп.
5 20 С Лева Катан. преп. Конона мч.
6 2 1 4 Тимотея преп. 42 мч. в Аморії
7 22 П Найд. м. мч. в Євгенії Василія сщмч.
8 23 С Полікарпа сщмч. Теофілакта преп.
9 24 Н Сиропусна. 11 і 2 н. г. їв. Хр. 4 Посту. 140 мч. Севаст.
10 25 П Тарасія преп. Кондрата мч.
11 26 В Порфірія св. Софронія св.
12 27 С Прокопія преп. Теофана преп.
13 28 Ч Василія преп. Перен. м. Никифора
14 1 П Березень. Євдокії препмч. Венедикта преп.
15 2 С Теодота сщмч. Агапія мч
16 З Н І Посту. Євтропія 5 Посту. Савина
17 4 П Герасима преп. Олексія преп.
18 5 В Конона мч. Кирила Єрусал. св.
19 6 С 42 мч. в Аморії Хризанта мч.
20 7 Ч Василія сщмч. Отців, уб. в об. Сави
21 8 П Теофілакта преп. Якова преп.
22 9 С 140 мч. Севастійських Василія сщмч.
23 10 Н 2 Посту. Кондрата Квітна. Никона
24 11 П Софронія Єру. св. Захари і Якона
25 12 В Теофана преп. Благовіщення Пр. Богор.
26 13 С Перен. м. Никифора Собор Арх. Гавриїла
27 14 Ч Венедикта преп. Матрони мч.
28 15 П Агапія мч. Велика П'ятниця
29 16 С Савина мч. Марка преп.
ЗО 17 Н 3 Посту. Олексія Воскресення ГНІХ.
31 18 П Кирила Єрусал. св. Світлий
Ґ^п9>*ч т і м
Понеділок
Т Т л г і П П і пж\.гг

- ЗАПИСКИ -

7
 КВІТЕНЬ 1997 APRIL
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю.
i v j . /і,иі ХУ^ЛІЛНСЬКИИ Календар
Дні Юліянський пале Григоріянський Календар
ім 19
а сВ Vn„,„n-,
Хризанта :і Дарії
п™:'.' ».„
мч. Світлий Вівторок
2 20 С Отців, уб. в об. Сави Тита преп.
3 21 Ч Якова преп. Никити преп.
4 22 П Василія сшмч. Йосифа преп.
5 23 С Никона препмч. Теодула мч
6 24 Н 4 Посту. Захарії Томина. t Пер. Методія
7 25 II Благовіщення 11. Богор. Юрія Міт. преп.
8 26 В Собор. Арх. Гавриїла Іродіона ап.
9 27 С Матрони мч. Євпсихія мч.
10 28 Ч Іларіона преп. Терентія мч.
11 29 П Марка преп. Антипи сшмч.
12 30 С Івана Ліств. преп. Василія преп.
13 31 Н 5 Посту. Іпатія Мироносиць. Артемона
14 1 П Квітень. Марії Єгипет. Мартина папи
15 2 В Тита преп. Аристарха ап.
16 З С Никити преп. Агапії мч.
17 4 4 Йосифа преп. Симеона преп.
18 5 П Теодула мч. Івана преп.
19 6 С t Перес. Методія, уч. сл. Івана печерника преп.
20 7 Н Квітна. Юрія Мит. Рослабленого.Теодора
ТІ 8 П Іродіона ап. Януарія сщмч.
22 9 В Євпсихія мч. Теодора Сикеота преп.
23 10 С Терентія мч. Юрія вмч.
24 11 Ч Антипи сщмч. Сави Стратилата мч.
25 12 П Велика П'ятниця t Марка ап. і єв.
26 13 С Артемона сщмч. Василія сшмч.
27 14 Н Воскресення ІНІХ. Самарянки. Симеона
28 15 П Світлий Понеділок Ясона ап.
29 16 В Світлий Вівторок, Галини, мч 9 мч. у Кизиці
30 17 С Симеона преп. t Якова ап.
- ЗАПИСКИ -

8
 ТРАВЕНЬ 1997 MAY
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні Юліянський Календар Григоріянський Календар
18 Ч Івана преп. Єремії прор.
2 19 П Івана печерника преп. Атанасія Великого св.
3 20 С Теодора Тріхини преп. t Теодосія Печерського преп.
4 21Н Томина. Януарія Сліпородженого. Пелагії ~
5 22 П Теодора преп. ІрИНИ МЧ.
6 23 В Юрія вмч. Иова многострадального
7 24 С Сави Стратилата мч. Акакія мч.
8 25 Ч t Марка ап. і єв. Вознесення ГНІХ.
9 26 П Василія сщмч. t Перен. м. Миколая
10 27 С Симеона сщмч. t Симона Зилота ап.
11 28 Н Мироносиць. Ясона" Св. Отців. Кир. і Метод.
12 29 П 9мч. уКизиці Єпіфанія св.
13 ЗО В + Якова ап. Гликерії мч.
14 1 С Травень. Єремії прор. Ісидора мч.
15 2 4 Атанасія Великого св. Пахомія Великого преп.
16 З П t Теодосія Печер, преп. Теодора Осв. преп.
17 4 С Пелагії мч. Андроніка ап.
18 5 Н Рослабленого. Ірини Сош. Святого Духа
19 6 П Иова многостравального ПОНЕДІЛОК Святого Духа
20 7 В Акакія мч. Талелея мч.
21 8 С Івана Богослова t Константина і Олени
22 9 Ч t Перен. м. Миколая Василіска мч.
23 10 П t Симона Зилота ап. Михаїла ісп.
24 11 С Кирила і Методія, уч. сл. Симеона преп.
25 12 Н Самарянки. Єпіфанія Всіх Святих t 3 зн. г. їв. Хр.
26 13 П Гликерії мч. Карпа ап.
27 14 В Ісидора мч. Терапонта сщмч.
28 15 С Пахомія Великого преп. Никити преп.
29 16 Ч Теодора Осв. преп. Покл. Пр. Тіла і Крови Хр.
30 17 П Андроніка ап. Ісаакія преп.
31 18 С Теодотамч. Єрмія ап.
- ЗАПИСКИ -

9
 ЧЕРВЕНЬ 1997 JUNE
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні Юліанський Календар Григоріянський Календар
1 19 Н Сліпородженого. Патрикія 2 по Сош. Юстина
2 20 П Талелея мч. Никифора св.
3 21В Константина і Олени Лукиліяна мч.
4 22 С Василіска мч. Митрофана св.
5 23 Ч Вознесення ГНІХ. Доротея сщмч.
6 24 П Симеона преп. Христа Чоловіколюбця
7 25 С 1 3 найд, гол. Івана Хрест. Состр. Пресв. Богородиці
8 26 Н Св. Отців. Карпа З по Сош. Теодора Тир.
9 27 П Терапонта сщмч. Кирила Олек. св.
10 28 В Никити преп. Тимотея сщмч.
11 29 С Теодосії препмч. t Вартоломея і Варнави ап.
12 30 Ч Ісаакія преп. Онуфрія Великого преп.
13 31 П Ерміяап. Акилини мч.
14 1 С Червень. Юстина мч. Єлисея мч.
15 2 Н Coin. Святого Духа ~ 4 по Сош. Амоса
16 З П Понеділок Святого Духа Тихона преп.
17 4 В Митрофана св. Мануїла мч.
18 5 С Доротея сщмч. Леонтія мч.
19 6 4 Висаріона преп. t Юди Тадея ап.
20 7 П Теодота сщмч. Методія сщмч.
21 8 С Теодора Тирона Юліяна мч.
22 9 Н Всіх Святих. Кирила 5 по Сош. Євсевія
23 10 П Тимотея сщмч. Агрипини препмч.
24 11 В t Вартоломея і Варнави ап. Різдво Івана Хрестителя
25 12 С Онуфрія Великого преп. Февронії препмч.
26 13 Ч Прес. Євхарист. Давида преп.
27 14 П Єлисея прор. Сампсона преп.
28 15 С Амоса прор. Перен. м. Кира і Івана
29 16 Н 2 по Сош. Тихона 6 по Сош. Петра і Павла
30 17 П Мануїла мч. ї Собор 12 Апостолів
- ЗАПИСКИ -

10
 ЛИПЕНЬ 1997 JULY
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні Юліянськнй Календар Григоріянський Календар
1 18 В Леонтія мч. Косми і Дам'яна безе,
2 19 С t Юди Тадея ап. t Полож. ризи Пр. Богор.
3 20 Ч Методія сщмч. Якинта мч.
4 21 П Праз. Христа Чоловікол. Андрія Критського св.
5 22 С Состр. Пресв. Богородиці t Атанасія Атонського преп.
6 23 Н 3 по Сош. Агрипини 7 по Сош. Сісоя Великого"
7 24 П Різдво Івана Хрестимела Томи преп.
8 25 В Февронії препмч. Прокопія вмч.
9 26 С Давида преп. Панкратія сщмч.
10 27 Ч Сампсона преп. t Антонія Печерського преп.
11 28 П Перен. м. Кира і Івана Євфимії і Ольги
12 29 С Петра і Павла ап. Прокла мч.
13 30 Н 4 по Сош. 12Апос. 8 по Сош. Соб. Арх. Гавриїла
14 1 П Липень. Косми і Дам'яна Акили ап.
15 2 В t Пр. Діви Марії t Володимира Великого
16 З С Якинта мч. Антиногена сщмч.
17 4 4 Андрія Критського св. Марини вмч.
18 5 П t Атанасія Атонського преп. Якинта мч.
19 6 С Сісоя Великого преп. Макрини преп.
20 7 Н 5 по Сош. Томи 9 по Сош. Іллі
21 8 П Прокопія вмч. Симеона преп.
22 9 В Панкратія сщмч. Марії Магдалини
23 10 С t Антонія Печерського преп. Трофима мч.
24 11 Ч Євфимії і Ольги t Бориса і Гліба
25 12 П Прокла мч. t Успення Анни
26 13 С Собор Арх. Гавриїла Єрмолая сщмч.
27 14 Н 6 по Сош. Акили 10 по Сош. тПантелеймона
28 15 П Володимира Великого Прохора ап.
29 16 В Антиногена сщмч. Калиніка мч.
30 17 С Марини вмч. Сили ап.
31 18 Ч Якинта мч. Євдокима преп.
- ЗАПИСКИ -

11
 СЕРПЕНЬ 1997 AUGUST
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні ЮЛІАНСЬКИЙ Календар Григоріанський Календар
19 П Макрини преп. Перен. Чес. Хреста
2 20 С Іллі прор. Перен. м. Стефана
З 21 Н 7 по Сош. Симеона П по Coin. Ісаака
4 22 П Марії Магдалини 7 мч. в Єфеських
5 23 В Трофима мч. Євсигнія мч.
6 24 С t Бориса і Гліба Переображення Господнє
7 25 Ч t Успення Анни Дометія препмч.
8 26 П Єрмолая сщмч. Єміліяна ісп.
9 27 С Пантелеймона вмч. t Матія ап.
10 28 Н 8 по Сош. Прохора 12 по Сош. Лаврентія
11 29 П Калиніка мч. Євпла мч.
12 30 В Сили ап. Фотія і Анікити мч.
13 31 С Євдокима преп. Максима ісп.
14 1 4 Серпень. Перен. Чес. Хр. t Перен. м. Теодосія Печ.
15 2 П Перен. м. Стефана Успення Пресв. Богородиці
16 З С Ісаака преп. Перен неру. Образа
17 4 Н 9 по Coin. 7 мч. Єфесьих 13 по Сош. Мирона
18 5 П Євсигнія мч. Флора й Лавра
19 6 В Переображення Господнє Андрія Стратилата мч.
20 7 С Дометія препмч. Самуїла прор.
21 8 4 Єміліяна ісп. Тадея ап.
22 9 П t Матія ап. Агатоніка мч.
23 10 Є Лаврентія мч. Лупа мч.
24 11 Н 10 по Сош. Євпла 14 по Сош. Євтиха
25 12 П Фотія мч. Вартоломея ап.
26 13 В Максима ісп. Адріяна і Натал. мч.
27 14 С t Перен. м. Теодосія Печ. Пімена преп.
28 15 Ч Успення Пр. Богородиці Августина св.
29 16 П Перен. неру. Образа Усікновення г. Івана Хрест.
30 17 С Мирона мч. Олександра св.
31 18 Н 11 по Сош. Флора 15 по Сош.тПол. пояса Пр. Б~
- ЗАПИСКИ -

12
 ВЕРЕСЕНЬ 1997 SEPTEMBER
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні ЮЛІАНСЬКИЙ Календар Григоріанський Календар
1 19 П Андрія Стратитилата мч. t Поч. цер.року Симеона
2 20 В Самуїла прор. Маманта мч.
3 21 СТадея ап. Антима сщмч.
4 22 Ч Агатоніка мч. Вавили сщмч.
5 23 П Лупа мч. Захарії прор.
6 24 С Євтихія сшмч. Чудо Арх. Михаіла
7 25 Н 12 по Соні. Вартоломея 16 по Сош. Созонта
8 26 П Адріяна мч. Різдво Пресв. Богородиці
9 27 В Пімена преп. Йоакима і Анни
10 28 С Августина св. Минодори мч.
11 29 Ч Усікновення г. Івана Хр. Теодори преп.
12 30 П Олександра св. Автонома сщмч.
13 31 С t Полож. п. Пр. Богор, Корнилія сщмч.
14 1 Н 13 по Сош. t Поч.ц.Симеона 17 по Сош. Возд. Чес. Хр.
15 2 П Маманта мч. Никити вмч.
16 З В Антима сщмч. Євфимії вмч.
17 4 С Вавили сщмч. Софії мч.
18 5 4 Захарії прор. Євменія преп.
19 6 П Чудо Арх. Михаїла Трофима мч.
20 7 С Созонта мч. Михаїла Черн. мч.
21 8 Н 14 по Сош. Різд. Пр. Бог. 18 по Сош. Кондрата
22 9 П Иоакма і Анни Фоки сшмч.
23 10 В Минодори мч. Зачаття Івана Хрестителя
24 11 С Теодори преп. Теклі первмч.
25 12 Ч Автонома сщмч. Євфросинії преп.
26 13 П Корнилія сщмч. Перес. Івана Богослова
27 14 С Воздвиження Чес. Хреста Калістрата мч.
28 15 Н 15 по Сош. Никити 19 по Сош. t Харитона
29 16 П Євфимії вмч., Людмили, мч. Киріяка преп.
30 17 В Софії мч. Григорія В. сщмч.
- ЗАПИСКИ -

13
 ЖОВТЕНЬ 1997 OCTOBER
УКРАЇНСЬКИЙ К А Л Е Н Д А Р
Г. Ю. Дні Юліянський Календар ГРИГОРІАНСЬКИЙ Календар
1 18 С Євменія преп. Покрова Пресв. Богор.
2 19 Ч Трофима мч. Киприяна сщмч.
3 20 П Михаїла Черн. мч. Діонісія А. сщмч.
4 21 С Кондрата ап. Єротея сщмч.
5 22 Н 16 по Сош. Фоки 20 по Сош. Харитини
6 23 П Зачатта Івана Хрестителя t Томи ап.
7 24 В Теклі первмч. Сергія і Вакха мч.
8 25 С Євфросинії преп. Пелагії преп.
9 26 Ч Перес. Івана Богослова t Якова А. ап.
10 27 П Калістрата мч. Євлампія мч.
11 28 С t Харитона преп. Филипа ап.
12 29 Н 17 по Сош. Киріяка 21 по Сош. Прова
13 ЗО П Григорія В. сщмч. Карпа мч.
14 Ї В Жовтень. Покр. Пр. Богор. Параскеви Терн. преп.
15 2 С Кипріяна сщмч. Євтимія преп.
16 3 4 Діонисія А. сщмч. Лонгина мч.
17 4 П Єротея сщмч. Осії прор.
18 5 С Харитини мч. t Луки ап. і єв.
'-1'1 . i n - ••' • •
19 6 Н 18 по Сош. t Томи 22 по Сош. Йоіла
20 7 П Сергія і Вакха Артемія преп.
21 8 В Пелагії преп. Іларіона Великого преп.
22 9 С t Якова А. ап. Аверкія св.
23 10 Ч Євлампія мч. Якова ап.
24 11 П Филипа ап. Арети мч.
25 12 С Прова мч. Маркіяна і Мартирія мч.
26 13 Н 19 по Сош. КарпГ 23 по Сош. Димитрія
27 [4 П Параскеви преп. Нестора мч.
28 15 В Євтимія преп. Параскеви Ікон. мч.
29 16 С Лонгина мч. Анастасії препмч.
30 17 4 Осії прор. Зиновія і Зиновії мч.
31 18 П t Луки ап. і єв. Стахія ап.
- ЗАПИСКИ -

14
 ЛИСТОПАД 1997 NOVEMBER
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні Юліянський Календар Григоріанський Календар
1 1 С\ ґ~* ТЛ піт*-*, » - л «
1 19 С Йоіла прор. Косми і Дам'яна безе.
їс гь.п\. / т і і П О Х І Г ' Ґ Г Т Т О Л а п о

2 20 Н 20 по Сош. Артемія" 24 по Сош. Акендина

3 21 П Іларіона преп. Акепсими мч.
4 22 В Аверкія св. Йоаникія Великого преп.
5 23 С Якова ап. Галактіона мч.
6 24 Ч Арети мч. Павла св.
7 25 П Маркіяна мч. 33 мч. Мелетинських
8 26 С Димитрія вмч. Собор Архист. Михаїла
9 27 Н 21 по Сош. Нестора 25 по Сош. Матрони
10 28 П Параскеви Ікон. fcpacra an.
11 29 В Анастасії препмч. Мини мч.
12 30 С Зиновія і Зиновії мч. Йосафата сщмч.
13 31 Ч Стахія ап. t Івана Золотоустого св.
14 1 П Листопад. Косми і Дам'яна t Филипа ап.
15 2 С Акиндина мч. Гурія мч.
16 З Н 22 по Сош. Акепсими 26 по Сош. t Матея ап.
17 4 П Йоаникія преп. Григорія св.
18 5 В Галактіона мч. Платона і Романа мч.
19 6 С Павла св. Авдія прор.
20 7 Ч 33 мч. Мелетинських Григорія Декаполіта преп.
21 8 П Собор Архистр. Михаїла Вхід у храм Пресв. Богор.
22 9 С Матрони преп. Филимона ап.
23 10 Н 23 по Сош. Єраста 27 по Сош. Амфілохія
24 11 П Мини мч. Катерини вмч
25 12 В Йосафата сщмч. Климента папи
26 13 С Івана Золотоустого св. Алипія преп.
27 14 Ч t Филипа ап. Якова Перс. мч.
28 15 П Гурія мч. Стефана препмч.
29 16 С t Матея ап. і єв. Парамона мч.
ЗО 17 Н 24 по Сош. Григорія ЗО по Сош. t Андрія"
- ЗАПИСКИ -

15
 ГРУДЕНЬ 1997 DECEMBER
УКРАЇНСЬКИЙ КАЛЕНДАР
Г. Ю. Дні ЮЛІАНСЬКИЙ Календар Григоріанський Календар
1 18 П Платона і Романа Наума прор.
2 19 В Авдія прор. Авакума прор.
3 20 С Григорія Декаполіта преп. Софонії прор.
4 21 Ч Вхід у храм Пресв. Богор. Варвари вмч.
5 22 П Филимона ап. Сави Осв. преп.
6 23 С Амфілохія св. Миколая чудотвор. св.
7 24 Н 25 по Сош. Катерини 29 по Сош. Амвросія
8 25 П Климента преп. Патапія преп.
9 26 В Алипія преп. Непорочне Зач. Пр. Богор.
10 27 С Якова Перс. мч. Мини мч.
11 28 Ч Стефана препмч. Даниїла преп.
12 29 П Парамона мч. Спиридона преп.
13 30 С t Андрія ап. t Євстратія мч.
14 1 Н 26 по Сош. Наума Праотців. Тирса мч.
15 2 П Авакума прор. Єлевтерія сщмч.
16 3 В Софонії прор. Аггея прор.
17 4 С Варвари вмч. Даниїла прор.
18 5 Ч t Сави Осв. преп. Севастияна мч.
19 6 П Миколая чудотворця св. Боніфатія мч.
20 7 С Амвросія св. Ігнатія Богонос. сщмч.
21 8 Н 27 по Сош. Патапія Пер. Різд. Юліяни
22 9 П Непр. Зач. ПДМ Анастасії вмч.
23 10 В Мини мч. 10 мч. Критських
24 11 С Даниїла преп. Євгенії препмч.
25 12 Ч Спиридона преп. Різдво Христове
26 13 П t Євтратія мч. Собор Пресв. Богор.
27 14 С Тирса мч. Стефана первмч.
28 15 Н Праотців. Єлевтерія" По Різ. Мч" Ник.
29 16 П Аггея прор. Дітий убитих у Вифоеємі
30 17 В Даниїла прор. Анисії мч.
31 18 С Севастияна мч. Мелани преп.
- ЗАПИСКИ -

16
 V

", « 1 , .

•"з*-* •:

if
1
,ІМ,^Ш-
 1897 - 1 9 9 7
Альманах УНСоюзу на 1997 рік, що його ось тримаєте в руках, мав би бути
сотим Альманахом, а не 87-им, яким він справді є, коли б він з самого початку
появлявся щороку. Це бо в році 1897-му, тобто рівно сто років тому, появився
„Першій Руско-Американскій Календарь", коштомь Тов. 'Союз'. Впорядивь
Несторь Дмитров. ML Carmel, Pa. 1897. Спол. Держави Повн. Америки. Зь
друкарні 'Свободьґ" — так і таким друком-правописом з'явилася ця книжка
на 236 сторінок, ілюстрована і прецікава своїм змістом, з прізвищами авто­
рів, що їх ми і тоді і тепер не забули: Тарас Шевченко, Іван Франко, В. Чайчен-
ко (Борис Грінченко), Василь Щурат, Володимир Гнатюк, Осип Маковей, Сидор
Воробкевич (Данило Млака), Сильвестер Яричевський та інші, серед них такі
піонери Американської України, як о. Іван Волинський і о. Григорій Грушка,
обидва стали майже легендами в історії перших початків українського (тоді
„руського") зорганізованого житття тут, у Новому Світі.
Згаданий Перший Альманах, зредагований отцем Н. Дмитрівим, перша
такого роду книжка в ЗСА українською мовою, дав початок цілому рядові кни­
жок, цікавих і корисних, та Календарів-Альманахів Українського Народного
Союзу, які в останніх десятиліттях появлялися і дійсно щорічно, щоб у Різ­
двяному святковому часі стукати до гостинних осель наших союзовців та ін­
ших громадян, з метою інформувати, повчати, зворушувати, веселити або й
засмучувати, коли підходили такі річниці, які не могли викликати ні в кого ра-
дости.
І тепер, як і в попередніх роках, цей 87-ий з черги Альманах УНСоюзу при­
свячений річницям нашої „то під небеса славної, то до безодні трагічної істо­
рії", як висловився вже чверть століття тому довголітній редактор Альманахів
св. п. Богдан Кравців. Сумною річницею 50-річної давности є т. зв. „Вісла",
акція переселення українців з прадідних земель Карпат на „землі відзискані"
на Помор'я в Польщу, або на Донбас і Одещину-Херсонщину в так звану УССР.
Рік 1997-ий — це теж 65-ліття початку Великого Голоду — Українського Го-
локосту 1932-33 років та пригадка і про недавній Чорнобиль (всього 11 років то­
му), чи „Дорогу" на Сибір „неісходиму" для маси західніхукраїнців, коли чер­
воний окупант України змінив брунатного окупанта в 1940-их роках. З обома
окупантами героїчно билася Українська Повстанська Армія, що їй теж присвя­
чено чимало сторінок у нашому Альманасі, з прославою ії Великої Жертви й
Героїзму.
До світлих і радісних річниць належать епохальні події: ухвала Конститу­
ції України влітку 1996 року, як і державне п'ятиліття України; поворот Патріяр-

18
ха до Львова; славетні успіхи украї­
нок на Світових Олімпіядах і бурхли­
ва творчість українців і українок на
літературному полі, про що можна
переконатися з цікавих нарисів, опо­
відань, спогадів; з історичних та літе­
ратурних есеїв і віршів-віршів! У цьо­
горічному Альманасі поміщені поезії
відомих і нових поетів і поетес, які є
серед нас на поселеннях, або в Укра­
їні; їхні імена (а їх є читирнадцять)
скрашають сторінки цього видання.
В Альманасі '97 поміщено твори
гостей з-поза „Свободи": істориків,
докторів: Ярослава Дзири, Сергія Бі-
локоня, Юрія Кульчицького, Євгена
Стецьківа, Володимира Трембіцько-
го, Івана Ільєнка, Івана Гвозди, Яро­
слава Стеха, Мирослава Кальби,
Осипа Кравченюка, Іларіона Калине-
вича, Богдана Савки, Степана Голя-
ша, Марії Дупляк, Василя Волицько-
го, С. Кущука і О Куричука, Свято- о. Нєсюр Дмитрів, редактор першого
слава Левицького та інших, а З членів ^манаху Українського Народного Союзу,
редакції „Свободи" обзиваються до
читача своїми вартісними писаннями редактори: Петро Часто, Христина Во-
лицька-Ференцевич, Ольга Кузьмович, Володимир Романюк і Сергій Миро-
нюк, та частково затруднені — Любов Коленська і Людмила Волянська. Всіх
разом сорок чотири авторів.
Екзекутива Українського Народного Союзу, Видавництво „Свобода" і Ре­
дакція Альманаху певні, що і цей Альманах-Календар '97 приймуть читачі з
великою доброзичливістю й увагою, як і всі попередні за ці вже десять деся­
тиліть книги, що прямували від Батька-Союзу для рідної Громади. — Л. В-а.

В тих часах почалась масова іміграції з Східньої Галичини, особ- \ ,

ливо з Поділля. Іміграція наша скріпилась через те національно свідо­
мим елементом. Прийшли люди письменні, інтелігентні. Союз почав зрос­
тати і поширювати свою діяльність і на просвітнє поле. Свобода зачала ви­
давати просвітні книжечки, а щороку об'ємисту книгу-календар.
о. Нестор Дмитрів ґ

19
Проф. Юрій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ВИГНАННЯ
Вавилонський полон

Історія не має значення, якщо не вчить. Вчить вона про добро та,
на жаль, вчить і пригадує зло. Історія теж записує те, що в даний час
не можна публікувати через політичні чи інші обставини. Акція
„Вісла" — тема, яку дотепер затаювано або невірно пояснювано, на­
решті вийшла на фон історії і світло денне, і вимагає ширшого насвіт­
лення та дискусій.
Виселення народів — не нове. В стародавній історії найкраще запи­
сано таку подію у Старому Завіті, де говориться про виселення юдеїв
до Вавилону після повстання їхнього короля проти халдійців. Майже
все те, що пережили переселенці „Вісли", відчували й жиди. Смуток
за хатою, землею, рідною піснею, рідним побутом тощо. Але надія у
повернення, що й сталося за перського царя Цируса Великого, їх не
покидала. П'ятдесятилітня неволя скріпила та не розпорошила і не
розгубила їх. З дозволом повернення на рідні землі почалася нова до­
ба жидів. Побудували вони нову святиню і продовжували писати свою
могутню історію, хоч під різними чужими, але відносно толерантними
пануваннями. Причиною їхнього збереження була солідарність, а го­
ловно суцільне, а не розпорошене переселення.
У XIX столітті в Америці теж відбулося переселення індіянської
нації Черокі. Сталось це через спекулянтів землею та через високі
урядові чинники, що ненавиділи індіян. Дорога виселення була тяжка,
тож названо її „Шляхом плачу". Багато людей загинуло через
примітивні обставини „Фронтіру" (дикі землі) в 1830-их роках. Але
заподіяне зло скоро стало зрозумілим для сумлінних американців.
Черокі, які б вони примітивні не були, мали доступ до судів та вико­
ристали їх для своїх цілей. Вони мали право до земель, що їх вони
посідали (емінент домейн), бо вони були кочовничими „дикунами".
Головний суддя Найвищого суду Маршал у своєму вироці, який може
відноситись і до національних меншостей у Польщі, заявив, що вну­
трішньо залежні нації і їхнє „відношення до З'єднаних Стейтів Аме­
рики є подібне стосунків пасерба до вітчима. Індіянин має незаперечне
право до своїх земель".

20
 Індіяни теж не були розпорошені, жили суцільно, плекали свою
культуру і до сьогоднішнього дня з великими успіхами процесуються
за відшкодування (деякі індіянські резервати обертають грубими міль­
йонами).
У XX столітті переселення народів відбувались частіше. По пер­
шій світовій війні були переселені у формі вимін — турки, греки і
болгари. Верталися свої до своїх, хоч декотрі не дуже радо. Деякі
запідозрені у „зраді" — етніки (народи) були тим часом інтерновані
для „успішного" ведення війни. Сьогодні держави, такі як Америка і
Канада, осуджують своє минуле поступування супроти японців й ін­
ших та каються за виселення тих „підозрілих громадян", виплачуючи
їм відшкодування. У самій Европі, а в Совєтському Союзі зокрема, ви­
везено з батьківських земель кримських та інших татар, німців з-над
Волги. — Як твердив Микита Хрущов у доповіді, якою розвінчав Ста­
ліна, перед XX з'їздом комуністичної партії у 1956 році, — Сталін пля-
нував теж вивезти всіх українців за зраду. Брак вагонів до транспор-
тації, як і чисельність українців, на це йому не дозволили. Ці народи,
як і німці, виселені з Польщі та чеського Судету, були суцільно, без
роздріблення, перевезені в їм споріднені околиці. Вони дістають від­
шкодування від свого уряду, який, через програну війну, мусів це пе­
реселення апробувати.
Виселення народів, яке завжди пов'язане з великим горем для ви­
селенців, мотивується всіляко. Одні виселені за кару, бо повстають
проти влади, інші — щоб запобігти їхньому повстанню, ще інші за ін-
шість, деякі через дипломатичні договори, ще інші — через економіч­
ні причини.
Акція „Вісла", так як твердять польські історики, мала на меті
знищити Українську Повстанську Армію, а закінчилася загальним за-
судом усіх українців і всього українського, без огляду на релігійне чи
політичне переконання, закінчилася переселенням і розпорошенням в
спосіб, який, здається, попередньо не вживався жодним іншим урядом
чи державою. Акція „Вісла" була прецедентом, бо засудили всіх ук­
раїнців, без огляду на вину, на асиміляцію, на культурний геноцид. За­
стосовано сталінську методу збірної відповідальности, себто „шукали
одного винного Хому, знайшли десять, вирок — всіх розстрілять".
Акція „Вісла" була змовою, зафіксованою договорами двох
держав — російської і польської, до якої частково, хоч би мовчанкою,
причинилися польські громадяни і екзильний уряд у Лондоні. Засуд­
ження цієї акції в Лондоні мало б щонайменше якийсь моральний від­
гук. Цей брак засудження чи обвинувачення цього зла спричинив друге
зло: акція „Вісла", як факт, існує тільки між українцями, тільки в
українській історіографії. Те, що пишеться в польській мемуаристиці

21
та історії, є тільки вибілюванням та виправдуванням цього зла. Навіть
в американських наукових виданнях на тему Східньої і Центральної
Европи (Paul L. Horecky, М.К. Dzewanowski, J. Rotschild, T. Hackey, A.
Palmer, H. Bogdan), а навіть в книжках, спеціяльно присвячених пере­
селенням людей і народів (A. Nekrich), „Акції 'Вісла'" не знайдете.
Так, як штучний голод 1932-1933 років, з десятьма мільйонами жертв
на Україні, так і акція „Вісла" і переселення частини українського на­
роду не існували.
Те, що сталося під час акції „Вісла", можна було передбачити. Вже
від перших днів німецької окупації у польських колах зродився плян
під назвою акція „Бурса". Плян цей, інспірований Польським екзиль-
ним урядом у Лондоні і його відпоручником (Армією Крайового) мав
на меті раз і назавжди позбутись українського питання та випхати ук­
раїнців ген аж за Збруч.
Коли польський Лондон перестав бути дипломатичним фактором,
ідеєю виселення українців зайнялися московський і люблінський
уряди. Це послужило „остаточною розв'язкою" українського питання
у Польщі. Як переконливу відповідь, що, мовляв, українці в Польщі
допомагали Українській Повстанській Армії, і щоб її розбити, події
диктували виселення цього народу. За що карали народ, за що пере­
слідували УПА? Норман Дейвіс у своїй „Серце Европи: коротка істо­
рія Польщі" чітко проаналізував ситуацію: „УПА, оточена в Бєщад-
ських горах на південному сході, видержала до липня 1947 року. Зам­
кнено її в трикутній офензиві совєтських, польських і чехо-словаць-
ких військ: більшість з них заплатила своїм життям за віру, що [для
України не надаються] ні Гітлер, ні Сталін.
Виходить, що УПА була оточена. То, чому ж виселювати західніх
лемків, які ніколи не мали нічого спільного з УПА та їй не помагали?
Чому виселювати українських комуністів, які тільки шкодили УПА,
та чому виселювати мішані подружжя (литовців, білорусів)? Йшлося
тут про інші розрахунки, і в цій грі Польща скористала. „Індустріяльна
вартість Данціґу, Штетіну та Бреславу, — пише Дейвіс, — була наба­
гато більша, ніж Вільнюса, Бресту чи Львова". Холодний, неемо-
ційний, калькульований вчинок виселення, засуджений навіть марк­
сизмом, (очевидно, на словах), спричинив горе українському народові.
Акція „Вісла" мала свій початок в 1940-их роках, коли її ще такою
не названо. Почалася вона договорами між СССР та Польщею. Напе­
редодні переселення встановлено Керзонську лінію, на яку був при­
мушений погодитися польський уряд в Лондоні. 9-го вересня 1944 ро­
ку Польський комітет національного визволення та Українська ССР
підписали договір, за якими погодились на „добровільне" переселення
всіх українців з Польщі. Очолював цю акцію Микола Підгорний з 21-

22
им особовим штабом та 15-ма уповноваженими. Підгорний був теж
представником НКВД та відповідальним Наркомові внутрішніх справ
Т. Кальченкові. Але до квітня 1945 року т.зв. „добровільний" виїзд на
Україну здійснило тільки 90,000 охочих. Тоді, щоб прискорити акцію,
НКВД дало наказ „вивезти всіх попів з району". Жертвою розпоряд­
ження впав також Владика Йосафат Коциловський і 16 українських
католицьких священиків.
Відправа українців за повною співпрацею польського війська, те­
роризування українських селян та примушення до „добровільного"
виїзду, добре записане на сторінках історії та в спогадах переселенців.
Щоправда, з України в той час вивозили поляків до Польщі. Різниця
була в тому, що поляки не були автохтонами на Україні, і в тому, що
мали оборонців, таких як уповноважений Польського тимчасового
уряду Я. Вольський, який це переселення поляків парадоксального
осудив словами: „Ви насильно відправляєте в Польщу громадян. Це
терор". Якщо це був терор, то в Польщі він щойно розгорявся. На Ук­
раїну до 1946 року вивезено 480,000 „добровольців". Опісля прийшов
час на тих українців, які до того часу витримали увесь тиск та шан­
тажі.
Цей другий етап вимушеного переселення вже був тільки поль­
ською справою. Різниця була в тому, що поляки вже набрали вправи
та виправили помилки, уже не було замилення очей, що виїзд був
„добровільний". Спроба замилення полягала хіба в тому, що акція
„Вісла" не була, так як казали, „проти мирного населення", а проти
УПА. Фактом є, що за виселенням українців крився плян позбутися
усіх меншин, включно з литовцями і білорусами, які з УПА нічого
спільного не мали. Акція „Вісла", описана і окрилена польськими
псевдоісториками, ідеологами та апологетами режиму, була злочи­
ном, який майбутні правдиві історики назвуть тільки злочином!
Раніше за допомогою польської армії совєтський уряд примусив 70
відсотків усіх українців виїхати з Польщі на Україну. Дальше висе­
лення українців з їхніх прадідівських земель перебрала повністю
Польща. Випадкову смерть ген. „Вальтера" Свєрчевського було по­
дано як причину початку акції „Вісла", що в дійсності апробував рані­
ше Ґомулка ще 29-го березня 1947 року.
Можна до певної міри зрозуміти польське бажання знищити УПА.
Можна зрозуміти і те, що повстанці, щоб продовжувати активність,
сполягають на підтримку народу. Але в час, коли розпочато акцію
„Вісла", того народу вже там майже не було. Півмільйона українців
попередньо вивезено на Україну, а рештка, що залишилась, була так
стероризована, що не була спроможна допомогти УПА, хіба навпаки
— обтяжувала Повстанську Армію своєю втечею в ліс. УПА

23
натомість переходила внутрішню кризу, мала наказ піти в глибоке
підпілля, та через тиф і інші хвороби була не діюча. УПА тоді спро­
моглася лише на пропаґандивну дію і на короткоіснуючу співпрацю з
WIN (Вольность і Неподлєглость). Внаслідок амнестії, з якої скори-
стало WiN, а яку не було подано Українській Повстанській Армії, на­
ступила деморалізація та прагнення вирватись з трикутника смерти
(Польща, Чехи, Совєтський Союз) рейдами на Захід.
Але не про УПА повинна йти мова. Вона була скінчена. Мова йде
про виселення українців та про користь, яку таке виселення принесе
полякам. Перше і найважливіше: переселення приведе до кінця
українців на спірних територіях, де вони оригінально становили понад
80 відсотків. Друге: переселення українців на „одзискане" землі га­
рантувало полякам не тільки асиміляцію українців, які були тут нав­
мисно розпорошені, але також заселення та опанування земель досі ні­
мецьких, які ще були спірні й остаточно не цілком польські, — як
твердить науковець Є. Місило. А для багатьох поляків, спеціяльно
тих, що Сталін виселив з України, це була справедливість за всі дійсні
і уроєні злидні на Волині.
Польське військо переважало УПА у вісім разів, — 20,000 до
2,500. Але це не важливе, бо тільки невелике число з тих 20,000 було
вжито проти повстанців. Армія концентрувала майже всю енергію на
стероризованих і неозброєних селянах. Допомагали їй теж міліція,
тайна поліція, „добрі" сусіди та бандити, які хотіли нажитися мізер­
ним маєтком селян. Усе робилося за пляном. Переважно селян будили
о 4 годині ранку та давали їм три години, хоч їм мали дати три дні
зібратись. Гнаних, як за часів татарського лихоліття, селян пакували в
поїзди та відвозили до збірного пункту біля Авшвіцу. Там їх розді-
лювали і везли в напрямі „відзисканих земель". Залишали селяни за
собою палаючі хати, понад 300 церков, що їх збудували їхні предки, та,
що важливіше, залишали землю, в яку вони вросли і якою жили.
Норман Дейвіс у своїй історії Польщі добре зрозумів, хоч про селян не
думав, що це означає покидати рідну хату, коли він писав: „Але
прив'язання народу до своєї рідної землі не є оцінене любов'ю
статистики. Втрата території є не тільки географічним виявом, змі­
ною на карті. Це є напад на тіло нації, на її життєві лінії і традиції".
Жоден з тих народів, що їх я згадував раніше, не був так покараний
і розпорошений як український. Бо інші народи, хоч були переселені,
але їм дозволили жити разом і бути собою. Українцям натомість нака­
зано жити маленькими групками поміж чужими людьми, яких нав­
чили, що українці „бандити", „гайдамаки", бандерівці й інше. Забо­
рона самовільно вертатись на свої землі під карою ув'язнення та інші
закони, які ще до сьогоднішнього дня існують, зробили своє. Шантаж,

24
примусове виселення, яке декуди продовжувалось до 1950 року, доко­
нали того, що „старих здеморалізовано, а молодих спольонізовано".
Українці в Польщі перестали існувати як національна зорганізована
одиниця, меншина. І не дивно, що теперішня польська конституція
вже меншин не згадує так, як це було в польській конституції з берез­
ня 1921 року. Не думаймо, що майбутні покоління цього не зауважать
і не спитають: чому?
В дійсності польський уряд до 1956 року не старався оправдувати
акції „Вісла" і виселення українського народу. З хрущовською відли­
гою, яка наспіла після смерти Сталіна, ті всі, хто апробував те, що
діялось у 1944-1947 роках, почали виправдовуватись, хоч ті вчинки
годі оправдати. Описували вони небезпеку від УПА, змальовували ге­
роїзм і лицарство польського воїна і т.д. і т.п. Але все ж таки, хоч вони
— ці „історики" — часом вживали наукову методологію та педан­
тично представляли свою рацію, їм це не вдавалось. Книжка, яка опи­
сує УПА, а поміщує знімку, на якій „поп" відправляє Службу Божу
для цих „бандитів", не є переконлива. Але не кожен, читаючи книжки
такого роду, може розрізнити правду і пропаганду. Як реагує на таку
літературу молода укрїнська людина, дитина переселенця, яка пере­
важно не має ні своїх шкіл, ні організацій, ні контакту зі своїми людь­
ми. Чи застрашена, приголомшена людина може дійсно бути добрим
громадянином будь-якого народу чи країни? Діти виселених україн­
ських батьків, хоч спольонізовані. — польськими патріотами не бу­
дуть. Втеча за кордон уже не раз давала цьому доказ. На цьому тра­
тить і Польща і ті з української громади, що залишились у Польщі
(„brain drain").,
Світ іде вперед швидким темпом. Україна і Польща мусять також
іти вперед, бо інакше залишаться позаду Москви, яка завжди
використовувала їхню боротьбу і чвари. Польща була сильніша від
України, й історичні обставини, хоч жорстокі, були лагідніші для
Польщі, ніж для України. Можливо, що це було добре, що Україна і
Польща були від себе ізольовані майже 50 років. Цей час дав обом
народам нагоду передумати певні позиції і зрозуміти, що поляки і
українці робили помилки. Одне, що не забулось, це — акція „Вісла".
Не загоїлась ця рана, тому що надалі існують перестарілі — недіючі
закони з 1947, 1949 і 1955 років, які пригадують та відкривають рану,
що хоче загоїтись. Відставка в єжовський спосіб генерала Мосора.
полковника Корчинського й інших, пов'язаних з „акцією", не вистачає.
Акція „Вісла" не відходить в забуття, а тим більше зацікавлення
нею росте. Конференції у Львові, Кракові, Оксфорді, МекМастер-
ському й Меꥲл університетах в Канаді та в Янгставн-Університеті в
Огайо, мають на меті заповнити ті білі плями, які дотепер існували.

25
Конференція у Львові, в якій теж брали участь поляки, прийняла ре­
золюції, в яких говориться про анулювання законів з 1947, 1949 і 1955
років про право повернення на колишні поселення, повернення публіч­
ного майна (церкви і т.п.), закликається протидіяти антиукраїнській
пропаганді, заохочується регабілітувати невинних виселенців (на Ук­
раїні реабілітували УПА, так як тут Армію Крайову), закликається
зберегти пам'ятки історії та культури і допомогти українцям у Польщі
культурно й економічно.
Можливо, що новопостала Україна може тут дати приклад Польщі
своєю поставою до кримських татар та німців. Може й Москва, яка на
з'їзді депутатів СССР раніше засудила виселення народів, зрозуміла,
що це злочин, з якого треба вмити руки, покаятись і направити зло.
Польський Сенат теж зрозумів це зло ще в 1990 році. На жаль, це зро­
зуміння ще не увінчалось успіхом у польському сеймі.
Світ стає більш інтегрований. Говориться про один світовий уряд,
про знесення кордонів, бо тоді, мовляв, існуватимуть нові можливості
для всіх. Поляки на Україні, — а їх там є 295,105, — не з вини України,
в більшості вже не признають польську мову своєю рідною. Це по­
винно нам сказати, що асиміляційна політика, яку започаткувала Мос­
ква на Україні й у Польщі, а поляки прийняли таку політику за свою,
скривдила обидва народи.

Графіка Андрія Степана.

26
Ася ІВАНОВА

ВІСЛА
Стало на власній землі тісно —
Спухла сльозами сиріт Віспа...
Вітер вигнання сичить від утоми:
Тисячі сотень возів і вагонів
Ідуть голодні й холодні „бандити",
Більше — жінки, та старенькі, та діти.
Ще у Малковичах не відспівали
Душі людей, що померли у храмі,
Ще не відмито від крови невинної
У Павлукомі ікони і стіни, —
Знову нас кривджено, гнано, паплюжено,—
„ Мирне" продовження акції Бужа...
Боже, Твої незбагненні дороги! —
Чим мій народ провинився у Бога ?
За що він мусить, лишившись без хати,
Десятки літ по пустелі блукати?
Линуть — не ластівки — лемент і зойки
Над полонинами лемків і бойків.
„Холмщино, Сяне, де ваші є діти"? —
В хатах спустошених хлипає вітер.
Князю, земля твоя осиротіла! —
Падають-кануть ридання Данила.
Скільки сердець, молодих і веселих
Тліють по — з боєм відібраних — селах!
Онде під Бірчею осінь голубить
Синів і дочок твоїх велелюбних.
Болем і пусткою куряться згарища
Кинутих бойками давніх Комачів.
Пане Свєрчевський, тов. Рокосовський?!
Землю вкраїнську потом тут зрошено,
Тут наші пращури в мирі народжені,
Ви ж від коріння людей відривали.
Віспа сліди їх розмила криваві,
І лютували негоди осінні,
Щоби по світу розсіять насіння.
Щоби сини оглядалися злякано:
Рідною мовою хтось забалакав!..
Щоби онук, коли дід його кликав,
Бив себе в груди: „Єстем поляком"!
Щоб ні церков, ані дум, ні колядок,
Ані історії.
Роки смирення облудливо тихого.
Дзвонять церкви на малюнках Никифора,
Дзвонять церкви, що уже не існують,
Дзвонять на сполох — А мож' їх... почують!

27
Д-р Іван ГВОЗДА

ЕВАКУАЦІЯ-ДЕПОРТАЦІЯ УКРАЇН­
ЦІВ У ПОЛЬЩІ В 1945-1947 РОКАХ
Питання української національної меншини в Людовій Польщі тіс­
но пов'язане із політично-правною проблемою цілого українського
народу. Непевний політично-правний статус України відбивався на іс­
торії української меншини в Польщі, зокрема відбився впродовж 1945-
1947 років. Протягом тих років СССР і Людова Польща застосувала
супроти українців у Польщі, щоб їх знищити як національну меншину,
методи „евакуації" і „депортації".
Практика життя примушує нас шукати коренів найбільшого полі­
тичного тертя і суперечностей у зневаженні прав людини, у дискримі­
нації, деспотичності, нелюдськості. Ці, вбільшості, мабуть, нераціо­
нальні стосунки одних народів супроти інших у своємо висліді закінчу­
ються найбільш варварськими вчинками, порушуючи до дна почуття
людства. Тільки респектування прав людини забезпечить мир у світі,
або як президент Кеннеді влучно зформулював своїм реторичним пи­
танням: „чи кінець-кінцем мир не є справою прав людини?". Отже пра­
ва людини мусять бути забезпечені за кожною людиною чи групою
людей, якщо конечно у майбутньому оминути негідних людини вар-
варств, страхітливих воєн (у світлі сучасної техніки і науки), чи викли­
кування революцій, щоб визволитися з-під тираній і гніту. У цьому
дусі Об'єднані Нації у своїй Хартії деклярують: „Ми, народи Об'єдна­
них Націй, вирішили охоронити майбутні генерації від кари війни... і
потвердили віру в основні права людини та гідність людської особи, на
рівні права... для великих і малих народів..."
Основні права людини, історично беручи, може найкраще зформу-
льовані в Американській Деклярації Незалежносте, і пізніше в „Билл
оф Рейтс". Чимало спричинилася до того в цій площині практика колись
матірньої держави — Англії, з її традиціями „Маґна Карта". Принцими,
які ввійшли в політичну систему і політичні традиції Америки, знайшли
свій відгомін у Французькій деклярації прав людини і громадянина.
Якщо йдеться про Совєтський Союз, то в його правній літературі
можна знайти в цій справі твердження, що совєтська влада „підняла

28
ідею прав людини на недосяжну для капіталістичних країн висоту".
Совєтський Союз також деклярував, що його конституційні акти...
зрівняли всіх совєтських громадян у всіх сферах життя, незалежно
від національности, раси, статі і релігії.
У совєтській правничій літературі, зокрема там, де говориться про
міжнародноправні зв'язки, Совєтський Союз виступав як речник й
„інших СОЦІАЛІСТИЧНИХ держав", або групи країн „народної демокра­
тії". Як відомо, до цієї групи належала і Польська Народна Респуб­
ліка. Тому не диво, що становище Польщі щодо питання „прав люди­
ни" було дуже подібне до совєтського. Не тяжко було завважити в
становищі Польщі такий притаманний Совєтському Союзі, як і „іншим
соціялістичним державам", „дуалізм" — деклярування прав людини
для теоретично-пропаґандивних цілей для зовнішнього світу, а заразом
грубе порушення їх і зневага в практиці внутрішнього життя держави.
Якщо мова про Польщу, то треба пригадати, що польські традиції
у відношенні до національних меншин, як і прав людини, не належали
до таких, якими наші польські сусіди могли б похвалитися. Декляра-
ція Ради національної єдности, яку проголошено 15-го березня 1944
року, підкреслювала, що:
„Польська нація візьме під повну увагу інтереси інших національ­
ностей, які знаходяться в середині границь. Одначе, буде настоювати на
тому, що вони мусітимуть бути льояльними супроти польської дер­
жави і мусітимуть мати на увазі інтереси і права польської нації".
Видається досить знаменним той факт, що Рада національної єд­
ности, яка між іншим, складалася із Польської робітничої партії, про­
голосила вимогу до національних меншин Польщі, що вони мають бу­
ти „льояльними" супроти Польщі і мусять мати на серці польські наці­
ональні інтереси і права польської нації. Аджеж, від 1941 по 1944 про­
тектор нової Польщі — Совєтський Союз встиг „виевакувати"-„де-
портувати" сім національних груп СССР, про що польські чинники
мусіли були чути й знати. Дуже цікаво і, мабуть, не припадково, що
газета „Ізвєстія" за 26-те червня 1946 року виправдувала цей вчинок
совєтського уряду браком серед депортованих національних груп як­
раз тих прикмет і характеристик, яких Польська рада національної єд­
ности вимагала від своїх національних меншин.
Уже 10-го червня 1943 року Перший конгрес Юнії польських
патріотів у Москві (мабуть, під тиском його спонзора — Совєтського
Союзу) зрікся кожного „інча української землі". Та, незалежно від
того, якщо взяти серйозно слова делегата польського уряду в Польщі,
то поляки ще 15-го листопада 1943 року очікували „великої і непо­
дільної" Польщі. Одначе, совєтський уряд своєю Деклярацією в справі
питань польсько-совєтської границі з 11-го січня 1944 року той плян

29
перекреслив, заявляючи, що Польща може стати великою лише кош­
том Німеччини, а не України, та що її майбутнє тісно пов'язане солід­
но-приязними зв'язками між обома країнами (Польщею та СССР).
І, власне, ті „солідно-приятельські зв'язки між Польщею і Совєт-
ським Союзом" негативно відбивалися на польсько-українських взає­
минах. Ще 23-го січня 1944 року польська Національна домашня рада
прийняла совєтську пропозицію в справі польсько-української границі.
СССР зааранжував договір між польським Комітетом національ­
ного визволення, а урядами Української ССР і Білоруської ССР в спра­
ві взаємної „евакуації" громадян.
Совєтський Союз, одержавши в Криму в лютому 1945 року схва­
лення альянтською конференцією розв'язки проблеми українсько-
польського державного кордону, підписав з Польщею „Договір прияз­
ні, зваємної допомоги і післявоєнної співпраці", 21-го квітня 1945 р.
договір границі між Польщею і СССР, 16-го серпня 1945 р. вздовж
більш-менш лінії Керзона, та разом з Людовою Польщею підготовив
депортацію українців із Закерзоння — Підляшшя, Холмщини, Посян-
ня і Лемківщини. Комунікат у справі договору між Польщею і україн­
ською та білоруською совєтськими соціялістичними республіками в
справі взаємної „евакуації" їх громадян підписано ще 9-го вересня
1944 року в Москві. Цей комунікат, згідно із І. Ф. Євсеєвим, „стрінуто
з почуттям глибокого задоволення українським і польським
народами". Цей самий автор каже, що „...право на евакуацію давалося
всім особам української... і русинської національностей".
Цікаво, що Євсеєв в тому самому моменті признає, що: „так україн­
ські буржуазні націоналісти, як і польські реакціонери з самого початку
ворожо відносилися до заходів урядів УССР і польського Комітету націо­
нального визволення і стали спільно виступати проти евакуації". Згідно
із Євсеєвим „буржуазні націоналісти" допустилися великого гріха. Ад-
жеж цей договір, як далі пише цей автор, „є прикладом" того, як може
і повинно рішатися питання національних меншин між державами...
(Щобільше, цей договір, мовляв, наглядно демонструє цілому людству
великі принципи ленінської зовнішньої політики — політики рівно­
прав'я і приязні між народами". Просто, виевакувавши українців з Поль­
щі, національне питання „блискавично" розв'язано, а „...Польща пере­
стала бути державою, яка гнобить інші народи".
На основі вищесказаного тяжко зрозуміти, чому совєтські і поль­
ські комуністичні провідники були розчаровані, що свідомі українці
посміли протиставитися намаганням совєтського уряду осягнути роз­
в'язку таких „великих" ленінських ідеалів. І, власне за те, що вони
протиставилися плянам Сталіна, їх проголошено „спільниками гітле­
рівських фашистів". І навпаки, можна б думати, що українців, які, як

ЗО
каже Євсеєв, „всіма силами стреміли до того, щоб як можна найско-
ріше переселитися на Батьківщину, (підкреслення, І. Г.), совєти були
схильні уважати за совєтських спільників. Одначе, на ділі справи
представлялися трохи інакше. Польський спеціяліст лемківського пи­
тання пише, що хоча „...репатріяція (українців з Польщі на Україну)
мала мати характер виїздів добровільних, ...від повної засади
добровільности траплялися відхилення... Випадки такого роду мали
місце головно тоді, коли ...люди, перше зголосилися на виїзд і дола­
годжували формальності, опісля змінювали своє рішення, бажаючи
залишитися на місці. Таке твердження суґерує думку, що ті люди не
лише не були переконані що евакуація є в їхньому власному інтересі
тоді, коли вони виповнювали формуляри для евакуації, а навпаки, що
їх примушувано, — бо вони, виповнюючи формуляри, надіялися, що
поки прийде до виїзду, ситуація зміниться. Та, на жаль, час був проти
них. Ситуацію приготовляли майстри, які до того часу „евакуювали
добровільно" вже не одну національну меншину. На Потсдамській
конференції, коли мова була про переселення німців з Польщі і Чехо-
Словаччини, Сталін заявив, що „вони (німці) є поставлені в таку ситу­
ацію, де для них було б далеко краще залишити ці місцевості. Чехи і
поляки можуть сказати, що немає формальної заборони для німців
там жити, але фактично німці є поставлені в таку позицію, що є
неможливо для них там жити". Згідно з духом цього пояснення Ста­
ліна, українцям в Польщі також не було формально заборонено зали­
шитися жити. Одначе, все можливе було зроблене, щоб вони, як ви­
словився Євсеєв, „всіма силами стреміли до того, щоб як можна
найскоріше переселитися на Батьківщину". Квілецький описує ситуа­
цію, в якій українці опинилися в Польщі після підписання договору
евакуації між цією державою а УССР, так:
„Комісії українські, бажаючи скоро закінчити переселення, про­
вадили дуже жваву агітацію в справі виїздів, з певністю дещо пере­
більшуючи в їхніх обіцянках, якщо йдеться про життєві умовини на
теренах переселення. Деякі члени комісії так українських, як і поль­
ських, інтерпретуючи з перебільшеною старанністю текст договору
обох урядів і випукленність своїх компетенцій (змагаючи вправді до
цілковитого репатріювання української людностн з Польщі, але не під
примусом), часом переходили межі пропаганди, впливаючи різними
методами натиску з метою одержати зголошення на виїзд. Цей другий
спосіб агітації вразив лемків і залишився в пам'яті їхньої громади".
Хоч Квілецький, так би мовити, „з уряду" повторює офіційне
твердження, що українців з Польщі не репатрійовано „під примусом",
все таки він далі твердить, що „польському урядові залежало, ясна
річ, на майстерному перепровадженні репатріації". І тому „повітова

31
рада в Новому Санчі у вересні 1945 року видала розпорядження до во­
лосних зарядів, щоб вони вплинули на населення по лінії добровільних
виїздів, у протилежному разі застосується примусові засоби, які
адміністративна влада має до своєї диспозиції". Цей самий автор далі
твердить, що „від вересня (1945 р.) домінували форми примусової ева­
куації". А польські урядові чинники звітували, що „лемки шукають
будь-яких причин, щоби скритися перед евакуацією". Та, незважаючи
на примус, як твердить Квілєцький, польській владі зголошено, що
„...лемки... не мають наміру добровільно залишати границі Польщі".
Такі звіти напевно затривожили польські власті і совєтські. Тому не
дивно, що аж „чотири політичні партії в імені польського суспільства
видали відозву до лемківського населення з пропозицією, щоб воно
залишило терени Польщі (підкреслення — І. Г.)... Повітовий староста
особисто виїжджав у тій справі до волостей".
Отож, про хід переселення українців з Польщі на Україну маємо
описи, які себе взаємно заперечують. Євсеєв старається доказати, що
українське населення в Польщі в своїй масі „всіма силами стреміло до
того, щоб переселитися на Батьківщину". І, навпаки, поляк Квілєць­
кий твердить, що українці, зокрема з Лемківщини, робили все можли­
ве, щоб не датися виевакуювати з Польщі, що „в джерелах зареєстро­
вано наступні факти, які повторювалися в роках 1945-1946 на
Лемківщині: лемки подавалися за поляків..., переходили на римо-
католицький обряд, ...часто подавали свою національність як поль­
ську..., сумлінно виконували свої обов'язки супроти держави". Що-
більше, чимало українців ще далеко перед закінченням евакуації, —
від осени 1945 року — повернулися із виселення (з України). їх опо-
віданя про умовини, в яких знайшлися переселені українці на новому
місці виселення, ще більше посилило спротив до евакуації серед
українців в Польщі. За те вони дорого заплатили вісім місяців пізніше,
бо вже в квітні 1947 року офіційно рішено їх примусово переселити на
колишні німецькі землі. Тим разом помилки не зроблено! Депорту-
вання українського населення передано польській армії, свого роду
каральним загонам — військовій операції „Вісла", щоб раз назавжди
„блискавично" таки розв'язати питання української меншини в Поль­
щі та наглядно продемонструвати цілому людству, як каже Євсеєв,
„великі принципи ленінської... політики рівноправ'я і приязні між на­
родами".
Державний репатріяційний уряд, на спілку із військовою опе­
раційною групою „Вісла" протягом двох місяців (перші транспорти
від'їхали з лемками з Команчі 29-го квітня 1947 року, а останні з Ся-
ніцького повіту 23-го липня 1947 р.) репатріювали (як воєнно-по­
лонених!) майже всіх лемків.

32
 Найхарактеристичнішою ціхою розселення лемків, як і всіх інших
українців, є факт їхнього великого розкинення по великій частині
Польщі, подібно, як це зробили з українцями, переселеними до Совєт-
ського Союзу. Отже, СССР і Польща — нові „визволителі" централь-
но-східньої Евопи — рішили створити для українців у Польщі такі
умовини, які примусили б їх залишити свої рідні землі та жити розпо­
рошено так в СССР, як і на північнозахідніх землях Польщі. Рівнож,
подібну техніку примусу застосовано в СССР супроти національних
груп в роках 1941-1944. А, коли пригадати твердження Хрущова на 20-
му Конгресі КПСС, що „українці оминули... (депортацію) тільки тому,
що їх було забагато і не було де їх депортувати", то аж напрошується
висновок, що акція заплянованого винищення українців у Польщі була
продовженням систематичного винищування українців, де вони не бу­
ли б, за їх „неприязне" ставлення до большевицької імперії від її са­
мого початку, як також і в цьому запідозрюваних чи непевних інших
національних груп.
Польсько-совєтське варварське поступування супроти своїх мен­
шин не тільки не оправдає історія, як цього сподівався польський гене­
рал Іґнаци Блюм, а навпаки, засудить як один із найбільших злочинів
супроти людини і їїзбірнот. Хрущова, наприклад, хоч тяжко приписати
до справжніх гуманістів, а все таки в цій справі в одному місці він
зайняв становище, на яке ані совєтські, ані польські комуністичні (а
навіть і польські церковні, чи громадсько-культурні) провідники досі
не спромоглися здобутися:
„Не лише марксист-ленініст, але також і жодна звичайна розсуд­
лива людина не може зрозуміти, як це є можливо зробити відпові­
дальними за неприязне ставлення цілі нації, цілі народи, включаючи
жінок, дітей, старих людей, комуністів і комсомольців; наразити їх на
злидні і страждання за ворожі дії окремих осіб або груп".
Лемки реагували природно на події у Львові 1918 року, в Закарпат­
ській Україні в 1938-1939 роках, як також і на ситуацію, яка заіснувала
на Лемківщині під час німецької окупації. Вони — українці, і жили тим
духом, яким жила ціла українська нація, яка опинилася під больше-
вицько-російською займанщиною до 1941 року, як також і під час ні­
мецької окупації та поновного приходу большевиків, внаслідок пере­
моги альянтів над гітлерівською Німеччиною. Увесь український на­
род старався змагатися за свої природні права — за самовизначення і
усамостійнення. За те застосовували супроти нього „масову репре­
сію". Супроти українців у Польщі репресія мала мати не тільки ка­
ральний характер, але, щонайгірше, винищення українців як націо­
нальної групи, що виходило з ненависти до українців взагалі, а у вислі-
ді мало забезпечити сильну позицію совєтів у центрально-західній Ев-

33
ропі.
Українці в Польщі, зокрема лемки, до їх виселення заселювали
надзвичайно важливу смугу території з точки зору геополітичного ба­
чення, про що посвідчили, наприклад, рейди УПА до американської
зони Німеччини. Сталін напевно мав цю обставину на увазі на Потс­
дамській конференції (17-го липня — 2-го серпня 1945 p.), коли він ви­
словився, що „...є там дві дороги: одна йде до Берліну з півночі, а дру­
га, на південь від Кракова (підкреслення — І. Г.). Ці дві лінії є лініями
постачання совєтської армії..."
Отож, щоб мати під своєю контролею Берлін, совєтській армії тре­
ба було мати забезпечену одну із головних ліній постачання, зокрема
лінію на південь від Кракова, тобто лінію, яка переходить через пів-
денносхідні терени Польщі, заселені до 1947 року українцями. Щоб по­
збутися, видно, непевних і ненависних для нього українців, Сталін не
лише заплянував, але й проголосив на Потсдамській конференції, що
„Польща стане державою без національних меншин". У цьому на­
прямі було використано й Польський варшавський уряд, про який Ста­
лін висловлювався на кримській конферецнії як про такий, який „ви­
конує завдання можливо, забезпечує право і порядок в запіллі Чер­
воної армії... Право і порядок в запіллі є передумовою успіху Совєтів".
Ішлося тут конкретно про створення ситуації, яка позволила б скоре
винищення українців в Польщі. Таку ситуацію описує одна публікація
лемків:
„У перших місяцях 1945 р. за наказом Сталіна його ставленики в
Польщі почали організувати спеціяльні збройні банди з польського
комуністичного та шовіністичного елементу, які приступили до пого­
ловного вимордування українців. Ці банди, часто очолювані пере-бра-
ними большевицькими емведистами з т. зв. переселенчих комісій, за­
мордували в селах Пискоровичі — 2,000 осіб, Павликома — 300 осіб,
Малковичі — 250, Люблинець — 200, Березка 182 і т. д... Впарі з тим
вони масово грабували майно, палили села. Як у мордуванні, так і в
грабіжах помагали їм польська міліція та військо... В обличчі безпо­
середньої, жорстокої майже певної смерти, народні маси кинулися до
самооборони, і військову, збройну акцію для оборони українського
населення очолили з'єднання УПА".
Ще на кримській конференції Черчіль висловив сумнів, чи Польща
зможе дати собі раду із територією, яку вона має одержати від Німеч­
чини. На Потсдамській конференції Черчіль також сказав, що ком­
пенсація для Польщі в некористь Німеччини не повинна бути більшою,
як польські втрати на сході. В протилежному разі не буде це корисно
для Европи. Черчіль був згідний з думкою, що якщо чотири мільйони
поляків переселиться зі сходу, стільки ж само можна буде переселити

34
німців на захід. Одначе, він був проти того, щоб переселити вісім міль­
йонів німців. Тобто дано Сталінові і польським чинникам до зрозу­
міння, щоб забезпечити за Польщею землі, які Польща одержала від
Німеччини, мінімум, що їй треба зробити, — це переселити якнайбіль­
ше поляків на ці землі. З цього виходило б, що в той час Польщі при­
далося б більше населення на переселення на північнозахідні землі. А,
знаючи відношення совєтів і поляків до українського народу, тяжко
припустити, щоб їм не прийшла думка до голови, переселити на ті зем­
лі рештки українського населення, яке залишилося в Польщі після
примусового вивозу до СССР. У такий спосіб можна було полагодити
нараз дві справи: позбутися українського населення в Польщі як
компактної маси, і одноразово заселити опорожнілі по німцях північ­
нозахідні землі. Це стало тим більш актуальною конечністю, поскіль-
ки високопоставлені польські урядові чинники почали говорити про
неминучість війни між Сходом і Заходом. Таке переселення найкраще
забезпечило б знищення української групи в Польщі, поскільки її
вивіз, з одного боку, вирвав би її з її природного оточення і порвав би
її коріння з її минулим, а з другого боку, на чужому терені та серед во­
рожо наставленого до неї польського елементу спричинив би безпово­
ротну її денаціоналізацію.
Найзручнішим і напримітивнішим виправданням польсько-совєт-
ської кримінальнозлочинної акції переселення стали дії УПА на Закер-
зонні. Вєслав Шот у своїй праці про ОУН і УПА твердить, що: „Тільки
переселення українського населення (на північнозахідні польські зем­
лі) могло приспішити ліквідацію УПА". Хоч би тільки тому, що цей
аргумент безконечно в цілій польській літературі на цю тему повто­
рюється, викликає він до себе підозріння, бо виглядає на просту дер­
жавну інструкцію, щоб його повторювати і більш нічого. А проблема
вивозу українців і затримання їх посьогодні на вивозі є надто важ­
ливою, щоб дозволити її так примітивно трактувати. Власне тому за­
слуговує вона на серйозний розгляд.
Станіслав Жепський у своїй праці твердить, що: „Загально сили
банд (з'єднань) УПА на терені Польщі налічували приблизні 2,000
людей". А коли додати, що з початком 1947 року аж три держави —
Польща, Чехо-Словаччина і УССР заключили договір, щоб спільно
зліквідувати УПА, то аж дивно, що цього не можна було зробити без
стосування практики винищенне цивільного населення примусовим пе­
реселенням, нищенням його культури аж по сьогоднішній день. Тяжко
повірити, щоб така мала кількість вояків УПА смертельно загрожу­
вала існуванню Польщі, разом з її союзниками. Спеціяльно вимагає
перегляду офіційне твердження щодо небезпеки з боку УПА для
Польщі і її союзників та потреби винищування в Польщі українського

35
населення, на що вказує таке твердження Анджея Квілецького:
„Потрібно підкреслити, що діяльність українських націоналістів і
банд УПА на Лемківщині в роках 1945-1946 була менш інтенсивна, як
в інших східніх районах краю. Про це між іншим свідчить факт, що
Організація Українських Націоналістів не змогла зорганізувати на
Лемківщині проектований надрайон 'Верховина'. Зокрема на західній
Лемківщині зудари і збройні напади мали місце значно рідше, ніж
деінде... Бушуючі сотні УПА „Бродича", „Стаха", „Лиса" переноси­
лися з місця на місце, деякі з них кількаразово переходили польсько-
чехо-словацьку границю. Зокрема на західній Лемківщині збройні
зудари і напади мали місце в рідких випадках (Лабова)".
Також Блюм каже, що: „Є в історії кожного народу випадки, яких
не можна вповні виправдати... До таких випадків належить переселен­
ня українського населення в Польщі в 1947 році".
Невже ж Рузвельт мав рацію, коли він на Кримській конференції,
характеризуючи поляків, сказав, що вони такі самі „...як китайці,
завжди журяться 'загубленим' обличчям". Щось тут є не в порядку,
коли навіть і польський науковець (Квілєцький) не назвиває примусо­
ве переселення українців в Польщі „примусовим переселенням", а
лиш — „типом міграції".
Це не була „міграція" — невинне перенесення особи, чи осіб з од­
ного місця перебування на друге. Це була „воєнна депортація". Згідно
з словниками, слово „депортація" означає „вигнання до чужої країни,
як також і конфіската власности і відібрання громадянських прав". До
тієї дефініції додається ще один елемент, власне те, що дану особу, чи
особи, забирається з місця тому, що її чи їх присутність не є співзвучна
із публічним інтересом чи добром. Треба ще додати, що йдеться тут
про переміщення людей чужого елементу. Отож, Людова Польща як
держава з допомогою армії Совєтського Союзу примусово виселила
українське населення в Польщі як окрему національну одиницю на
чужі йому території польської держави, сконфіскувала, а більшості
знищила його власність. У такий спосіб Польща фактично проголоси­
ла українців елементом, який загрожує публічним інтересам Польщі,
що в свою чергу в реальному житті позбавило українців громадян­
ських прав. А поскільки Людова Польща посьогодні не зробила нічого
по лінії засадничих змін в статусі українського населення, то треба й
надалі вважати, що воно живе на засланні, перебуває під підозрою і
позбавлене основних прав людини.
Совєтська формула „евакуації", застосована до українців в
Польщі під кінець Другої світової війни, зводилася до військової і гео-
політичної доцільности. Йшлося, очевидно, про те, щоб очистити пів-
деннозахідні території від національно-свідомого українського еле-

36
менту, який заселював дуже важливу під оглядом воєнно-страте­
гічним смугу. В цьому переконали большевиків бої Червоної армії з
німцями, як також і рейди УПА.
Дорогою „евакуації" Совєтський Союз намагався спорожнити пів-
деннозахідні українські землі, виселюючи їх населення на Схід. В прак­
тиці та акція мала закінчитися вислідом знищення українськости в Поль­
щі, зокрема Лемківщини, як частини України та як специфічної україн­
ської культури, виплеканої у відповідних обставинах, що вказує на воро­
же ставлення Совєтського Союзу до всього українського. Відрадним мо­
же тут бути тільки один елемент, а саме те, що, виселивши населення з
цих земель на Україну, воно могло втратити дещо регіональних харак­
тер, але ніколи не втратило ціх загально-українських. Натомість завдан­
ням польської „депортації" було знищити одне і друге — так українські
території (як культурно-політичну колиску українського народу), як і
українське населення у національно-етнографічному розумінні.
У практиці і Совєтський Союз і Польща змагали до одного: знищи­
ти українські землі та їхнє населення під Польщею, що в свою чергу
характеризувало ставлення обох цих держав до України й україн­
ського народу.

Село Гічва, Ліського повіту, 1943.

В 1956 р. церкву цілковито розібрано.

37
С. КИЩАК, 0. КИРИЧУК

ПІД СТРАХОМ СМЕРТИ

З правого боку від головного шляху Риманів-Сянік, на відстані
п'яти кілометрів, є старовинне село Синява. Перед війною це було ти­
пове українське село Західніх Карпат, в якому, за даними церковного
тематизму, проживало 1,040 греко-католиків і 135 латинників.
Поміж мальовничими пологими схилами гір, поміж дзвінкими по­
тічками, що стікали у річку Віслок, розкинулись здебільшого рублені
лемківські хати, серед яких виділялась своєю величчю збудована ще
в 1874 році церква Пресвятої Богородиці. Тут жили працьовиті люди,
що гірким потом обробляли кам'янисту глинчату землицю, яка кор­
мила їх бандурками, ячменем, вівсом, оркішем, менше житом та пше­
ницею. Кожного понеділка жителі Синяви виносили на торг до Рима-
нова (де жило, переважно, польське населення) волове і свиняче м'я­
со, зібрані в лісі гриби та суниці. Вони свято берегли свої прадідівські
звичаї, побут, ремесла, лемківську говірку. Вважали цей край най­
дорожчим скарбом, що дався їм у спадок від древніх предків хорватів,
які стали складовою частиною етногенези українців.
В Синяві шанували науку, і кожен, хто вийшов з села у широкий
світ, мав право назавжди бути вкарбованим у гордісну пам'ять одно­
сельців: вчителі Г. Судомир, А. Цап, брати Іван, Петро і Михайло Вац-
лавські, письменник Г. Гануляк, дружина популяризатора історії Лем-
ківщини Ю. Тарновича, отець Т. Венгринович.
Там ішло плином життя: народжувались, виростали, закохува­
лись, одружувались, народжували дітей, виводили їх в люди, господа­
рювали, молилися, помирали. Там, як і скрізь, інколи сварилися су­
сіди за межу чи за зрізане дерево, вирували свої міні-пристрасті нав­
коло товариства імени Качковського і „Просвіти".
В Бескидах століттями уживались українські і польські села, і не
пригадують місцеві мешканці якогонебудь значнішого до війни кон­
флікту між поляками й українцями, здавалось, існувала повага одно­
го народу до другого, що закріпляла існування паралельних націо­
нальних культур. Але те, мабуть, тільки так здавалося. Не хотілося
вірити, що якісь політичні колізії в далеких московських і ялтинських
кабінетах можуть докорінно порушити закономірний плин життя.
А тим часом, коли ще німецькі нацисти були в Варшаві, в Любліні

38
підписувався совєтсько-польський догорів про очищення від українців
так званої території „Закерзоння". Близько тисячі сіл Лемківщини,
Надсяння, Холмщини і Підляшшя, серед яких було і лемківське село
Синява, Йосиф Сталін приніс у жертву, щоб завоювати симпатії поль­
ського суспільства. Хоч договір 1944 року вказував на „добровільний"
характер виселення, сподіватись, що ці люди добровільно покинуть
рідний край, навіть під впливом москвофільської і большевицької агі­
тації про „землю обітовану" в СССР, було б, щонайменше, смішно.
Тому весною 1945 року польський і совєтський уряди приступили до
відкритого насильницького тиску на безталанних українських селян.
Те, що робилось у селі Синяві — типове явище в 1945-1946 роках
для більшости українських сіл по західню сторону нового кордону.
...Люди і гадки не мали покидати рідне село: нікому нічого злого
не заподіяли, ніякої вини не чують. Але однієї літньої ночі, 20 червня
1945 року, жителів Синява заставили повірити, що карати можуть і
безгрішних... Сьогодні, кілька десятиріч пізніше, ми по краплині від­
творюємо, за свідченнями очевидців, ту картину трагедії, про яку до­
недавна в Польщі не можна було говорити вголос.
Першою жертвою в селі стала родина Андрія Бека. Посеред ночі
його хату підпалила група „активістів", що розмовляли польською
мовою. З жахом кинулись спросоння тікати надвір члени родини, ви­
носити з вогню майно. Але на всіх, хто потикав голову з палаючої ха­
ти, стріляли. Так загинули мати господаря хати та її три дочки: Галя,
Зося, Євгенія. Галя лише тиждень тому повернулася з примусових ро­
біт з Німеччини, думала, кінець війні, почне мирне життя, — не суди­
лось. Крім Зосі в хаті загинуло двоє її маленьких дітей. Син Андрія,
Микола кинувся тікати з охопленого полум'ям будинку, але куля на­
стигла ного ударом в живіт. В цього тринадцятилітнього хлоп'яти бу­
ла така велика жадоба до життя, що, вже стікаючи кров'ю, він все-та­
ки втік від своїх переслідувачів. Але врятувати життя йому не вда­
лось: по дорозі в лікарню помер. З усієї великої родини Беків зали­
шились живими лише сам господар, що був на той час у стайні, та його
дружина й донька.
На цьому кривава оргія в селі Синяві не закінчилась. Наступними
жертвами стали сім'ї братів Петра та Дмитра Судомирів. За якісь лі­
чені хвилини вони втратили все, що збирали по одробині роками важ­
кої праці. В обох хатах грабували за одним сценарієм:
— ... Польська банда вибила вікна і вскочила в хату. Я, — згадує
Марія Судомир, — стала кричати, а вони наставили автомати і закри­
чали: „Ціхо, стшелями!" Чоловіка Петра і його брата Дмитра під при­
цілом автомата заставили полягати на підлогу, а бандити в цей час
грабу вали все і били: шафи, годинник...

39
 Після того, як злочинна банда закінчила орудувати, навколо двох
будинків була пустка і купи битого скла. З собою забрали обох чоло­
віків Дмитра і Петра.
Через деякий час горіла хата Корвачів. Кинулась на допомогу сусі­
дам Софія Судомир, але польські напасники побачили її постать у жи­
ті і почали стріляти. Так непритомна лежала вона до ранку серед поля,
залишивши вдома самотніх дітей... А на ранок дізналась, що тіло чо­
ловіка Дмитра згоріло в Корвачевому домі. Разом з Дмитром загинув
і його брат Петро. Не змогла врятувати його дружина Марія.
— Я вбігла в палаючу хату, схопила чоловіка за руки і витягнула
на подвір'я. В цей час почали стріляти по нашій хаті — я побігла до
своїх дітей, чоловіка залишила... Над ранком помогли мені сусіди
принести тіло його додому. Був три рази пересічений кулями: один раз
по грудях, другий — нижче і третій — вище колін...
У Корвача вимагали грошей. Не знайшовши нічого цікавого для
поживи, підпалили хату. Там залишились двоє маленьких дітей: три­
річний Євген і дворічна Дозя. Чудом їм удалось врятуватись. А Корвач
загинув у палаючій хаті разом з Судомирами.
За одну ніч в Синяві загинуло кілька десятків людей, серед них по­
ловина — діти, за душею яких не було жодної вини.
— Коли нас виганяли поляки в 1945 році, мені було шість років,
але він мені цей рік запам'ятався на все життя, — так починає свою
розповідь одна з наймолодших синявчан Антоніна Судомир. її старший
брат Антон, що спав у ту червневу ніч на горищі, зачувши постріли, ви­
йшов надвір, щоб розбудити сусідів. На дорозі його перестріли троє не­
відомих і вбили.
— Тато вибігли і стали плакати та голосити: „За що ви його вбили?
Він же вам нічого не винен?" А один з них каже: „А-а, ти ще, кабане,
живий?" Тато стали тікати до хати, а з хати до другої і потім в сіни. Сі­
ни в нас були на два виходи і тато втекли. Сестричка, їй було десять ро­
ків, стояла в цей час в кутку в сінях. Бандит, що біг за татом, встре­
лив у сестричку. Вона прибігла з сіней до хати, а на порозі впала. Так
скінчилося її життя...

* * *

Авторка цих рядків врятувалась від смерти разом з братом

Євгеном у мурованому підвалі в саду: — „Ми там стояли на сходах і
плакали. Все в нас згоріло дотла... Ранком, коли розвиднілось, тато
пішов до сусіда просити пару дощок на труну дітям. Ті дошки
відірвали від стодоли, збили з тих неструганих дощок труну,
положили туди брата і сестру і вивезли на цвинтар.

40
 Страшно було бачити, що залишилось з тих господарств, де встиг­
ли побувати грабіжники: все побито, попалено. Тіла трупів були об­
вуглені, прострілені, одяг пошматований. Свідки розказують, що піс­
ля обіду під'їхали „якісь російські солдати, поскидали пілотки, посто­
яли, подивились і поїхали". Люди зрозуміли, що їх ніхто не захистить,
що після цієї ночі, якщо не виїдуть, будуть ще страшніші ночі, горіти­
муть інші хати. До того ж вслід за терором ішов приказ: вибирайтесь
за 24 години!
Під страхом смерти за себе і за дітей покидали мешканці Синяви
рідний край смерек і потічків. На станцію у Вороблик добирались, хто
як міг. Половину села погрузили у товарні вагони, напівголих, босих і
голодних. Решта селян брали зі собою корів і коней — не могли уявити
собі без них життя в далекому незвіданому краї. Софія Судомир у
своїх спогадах пише, що „вагонів не вистачало, коней везли на плят-
формах, вози — на даху вагонів: по дорозі дахи під тягарем почали
ломитись. Мужчини на ходу поїзда вилазили наверх і скидали все,
щоб тільки порятувати людей, що були у вагонах".
Дружніх людей села Синяви розселили нарізно: одних привезли на
станцію Потутори, а звідти до Козови Тернопільської области, інших
— південніше, в села Теребовлянського району, ще інших — до Сам-
бора на Львівщині. Розселяли окремими сім'ями по різних селах, де
були вільні колишні польські хати. Хоч польсько-совєтська угода пе­
редбачала забезпечення переселенців рівноцінним майном, але на
практиці вона рідко-де реалізувалась. Наприклад, Софія Судомир за­
мість покинутого в рідному селі будинка, що оцінювався описом май­
на в 20 тисяч тодішніх карбованців, одержала в Козовій хату оціноч­
ною вартістю 4 тисячі карбованців.
Пограбована, без копійки за душею, сім'я А. Бека поселилась на
хуторі Тригубові біля села Вівся Козівського району. „Хата була роз­
валена, не було ні вікон, ні дверей, підлога позривана. Треба було зро­
бити добрі направи, щоб у цій хаті жити. Батько працював ковалем. Ми
нічого не мали, ні одягу, ні взуття, ні харчів, бо все згоріло. Були в то­
му, в чому втекли з хати. Батькові люди приносили за роботу дещо з
продуктів... Десь приблизно в 1948 році батько возив мене до Бережан
у лікарню на операцію: мені і мамі вийняли уламок від кулі... Батько
з мамою часто плакали за сином Миколою і за всією родиною. Від
усього пережитого і повмирали скоро: батько в 46, а мати в 48 років.
Я залишилась одна на хуторі серед поля". Такі невеселі читаємо спо­
гади Марії Возної, з дому Бек.
Пече цих людей образа, хоч минуло з часу тих трагічних подій 50
років, а могили жертв поросли кропивою. Пам'ятають і прізвища тих
польських шовіністів... Що стоїть за цими прізвищами фанатиків? Чи

41
політична акція? Ще і сьогодні,
коли зійдуться вряди-годи пере­
селенці, мудрують над питанням,
кому було вигідно, щоб переста­
ло існувати українське село Синя­
ва. Чи все це на догоду Москві й
„інтернаціональному" больше-
визмові?
... Сплюндровані українські
села на Лемківщині, Холмщині, в
Надсянні. Побиті польські сім'ї
на Україні... Дорікаємо полякам
за польський націоналізм чи
шовінізм. Дорікають нам поляки
за український націоналізм чи
шовінізм. А в обох трагедіях, ук­
раїнській і польській, що були по
різні сторони кордону, на диво, ^ш^ш
одинаковий почерк. Схоже на те, Рештки лемківських хрестів на цвинтарі
що ці фанатичні варварства про­ в Баниці коло Мохначки.
вокувалися третьою силою, яка, в багатьох випадках, вдало маску­
вала найманців-бандитів під українських „бандерівців" або під поль­
ських „аківців", членів армії Крайової. Дасть Бог, колись впадуть зам­
ки з грифом „совєршенно секретно" з архівів Комітєта Ґосударствен-
ной Бєзопасності... Дасть Бог, докопаються історики до суті цих траге­
дій. І тоді ми, забувши взаємні кривди і образи, однаково схилимо в
шані голови перед збудованими в Україні і неіснуючими ще в Польщі
пам'ятниками жертвам, що загинули. А покищо українців пече образа,
що в той час, коли поляки, вдало стимульовані совєтською пропа­
гандою, ліпили по всьому світі образ „українця — головоріза", україн­
ці донедавна не мали права обмовитись ні словом, що бандитизм був
не тільки з їхнього боку. Мабуть до сьогодні не знають в Дніпропет­
ровській і в Одеській областях, чого і звідки приїхали українські пере­
селенці, яких називали там за їхнії діялект, їхню говірку „поляками".
Мусимо тепер із запізненням розповісти своїм дітям і внукам про ті
криваві події, які не сміють мати місця у дійсному християнському
світі.

42
Марія ДУПЛЯК

НЕ ЗАБУДЬМО АКЦІЮ „ВІСЛА"

Трагічним було для українського народу XX століття. Занадто
часто доводиться нам тепер відзначати скорботні річниці масових роз­
стрілів, репресій, голодоморів, нуклеарних трагедій, депортацій.
До сумних річниць належить і депортація українського населення із
споконвічних українських етнічних земель Лемківщини, Надсяння,
Холмщини і Підляшшя, які після Другої світової війни відійшли до
Польщі. 50 літ тому проти українського населення тих земель була за­
стосована злочинна акція депортації. Вона проводилась за „порадою" і
тиском Москви органами влади післявоєнної Польщі із застосуванням
насильства і терору, використанням силових структур і регулярного
польського війська. Найбільш жорстоким був останній етап депортації
— акція „Вісла", на підставі якої в 1947 році усе українське наслення, яке
зуміло уникнути переселення до УССР в 1944-46 роках, було депорто­
ване і розсіяне на території північних і західніх земель Польщі без права
повороту додому. Метою депортації та акції „Вісла" була етнічна чистка
на споконвічних українських землях та швидка асиміляція українців у
Польщі. Депортація завершилась обмеженням прав, масовим руйнуван­
ням українських храмів. Було зруйновано 346 церков, змінено 120 геогра­
фічних назв, багато сіл зникло з лиця землі разом з цвинтарями і па­
м'ятниками архітектури. Розправившись з українським населенням За-
керзоння, комуністичний режим Польщі розпочав антиукранську кампа­
нію. В засобах масової інформації і літератури з українського народу
створено образ ворога. Українці Польщі були приречені на приниження.
Коли у 1991 року Україна стала самостійною державою, Польща
була одною з перших держав, що визнали її незалежність, і хоч у 1993
р. був підписаний міждержавний польсько-український договір, проте
істотних змін у ставлені до української меншини в Польщі все ще не­
має. Сейм Польщі досі не визнав акцію „Вісла" протиправною. Нада­
лі постійно проводиться польонізація, толерується і підтримується
політичне русинство.
Сьогодні, з перспективи часу, застановімся, що ми можемо зробити,
щоб цей злочин з-перед 50-ти літ не став призабутим; щоб про нього зна­
ли наші діти, внуки, щоб про цей етноцид знав увесь цивілізований світ.

43
ПЕРШИЙ УНІВЕРСАЛ
(23 червня 1917 року)

„Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!

Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і
вольностей української землі.
Найкращі сини твої, виборні люде, від сел, від фабрик, від солдатських казарм,
од усіх громад і товариств українських вибрали нас, Українську Центральну Раду, й
наказали нам стояти і боротися за ті права і вольности.
Твої, Народе, виборні люде заявили свою волю так:
Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від усієї Росії, не розриваючи з держа­
вою російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм
життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тай-
ним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той
лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.
Ті ж закони, що мають лад давати по всій Російській державі, повинні видаватися
у Всеросійськім Парляменті.
Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба й які закони для нас луччі.
Ніхто краще наших селян не може знати, як порядкувати своєю землею. І через
те ми хочемо, щоб після того, як буде одібрано по всій Росії поміщицькі, казенні, цар­
ські, монастирські та инші землі у власність народів, як буде видано про це закон на
Всеросійськім Учредительнім Зібранні, право порядкування нашими українськими
землями, право користування ними належало тільки нам самим, нашим Українським
Зборам (Соймові).
Так сказали виборні люде з усієї Землі Української.
Сказавши так, вони вибрали з-поміж себе нас, Українську Центральну Раду, і на­
казали нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий лад
вільної автономної України.
І ми, Українська Центральна Рада, вволили волю свого народу, взяли на себе ве­
ликий тягар будови нового життя і приступили до тієї великої роботи.
Ми гадали, що Центральне Російське Правительство простягне нам руку в цій ро­
боті, шо в згоді з ним ми, Українська Рада, зможемо дати лад нашій землі.
Але Тимчасове Російське Правительство одкинуло всі наші домагання, одіпхнуло
простягнену руку українського народу.
Ми вислали до Петрограду своїх делегатів (послів), щоб вони представили Ро­
сійському Тимчасовому Привательству наші домагання.
А найголовнійші домагання ті були такі: щоб Російське Правительство прилюдно,
окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти
права нашого народу на автономію.
Щоб Центральне Російське Правительство по всіх справах, що торкаються України,
мало при собі нашого Комісара по українських справах.
Щоб місцева власть на Вкраїні була об'єднана одним представником від Цен­
трального Російського Правительства, себто вибраним нами Комісарем на Вкраїні.
Щоб певна частина грошей, яхі збіраються в Центральну Казну з нашого народу,

44
була віддана нам, представникам цього народу, на національно-культурні потреби його.
Всі ці домагання наші Центральне Російське Правительство одкинуло.
Воно не схотіло сказати, чи признає за нашим народом право на автономію та пра­
во самому порядкувати своїм життям. Воно ухилилось від відповіді, одіславши нас до
майбутнього Всеросійського Учредительного Зібрання.
Центральне Російське Правительство не схотіло мати при собі нашого Комісара,
не схотіло разом з нами творити новий лад.
Так само не схотіло признати Комісара на всю Україну, щоб ми могли разом з ним
вести наш край до ладу і порядку.
І гроші, що збіраються з нашої землі, одмовилось повернути на потреби нашої
школи, освіти й організації.
І тепер, Народе Український, нас приневолено, щоб ми самі творили нашу долю.
Ми не можемо допустити Край наш на безладдя та на занепад. Коли Тимчасове Росій­
ське Правительство не може дати ладу у нас, коли не хоче стати разом з нами до вели­
кої роботи, то ми самі повинні взяти її на себе. Це наш обов'язок перед нашим краєм
і перед тими народами, що живуть на нашій землі.
І через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього на­
шого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя.
Отож, хай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи города однині знає,
що настав час великої роботи.
Од цього часу кожне село, кожна волость, кожна управа повітова чи земська, яка
стоїть за інтереси українського народу, повинна мати найтісніщі організаційні зносини
з Центральною Радою.
Там, де через якісь причини адміністративна влада зосталась у руках людей, во­
рожих до українства, приписуємо нашим громадянам повести широку, дужу органі­
зацію та освідомлення народу і тоді перебрати адміністрацію.
В городах і тих місцях, де українська людність живе всуміш з иншими національ­
ностями, приписуємо нашим громадянам негайно прийти до згоди й порозуміння з де­
мократією тих національностей і разом з ними приступити до підготовки нового пра­
вильного життя.
Центральна Рада покладає надію, що народи не українські, що живуть на нашій
землі, також дбатимуть про лад та спокій у нашім краю й у цей тяжкий час вседер-
жавного безладдя дружно, одностайно з нами стануть до праці коло організації авто­
номії України.
І коли ми зробимо цю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представ­
ників від усіх народів землі української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь
лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне Зібрання має затвердити своїм
законом.
Народе Український! Перед твоїм вибраним органом — Українською Централь­
ною Радою, стоїть велика і висока стіна, яку їй треба повалити, щоб вивести народ свій
на вільний шлях.
Треба сил для того. Треба дужих, сміливих рук. Треба великої народньої праці. А
для успіху тої праці насамперед потрібні великі кошти (гроші). До цього часу україн­
ський народ усі кошти свої оддавав у Всеросійську Центральну Казну, а сам не мав, та
й не має й тепер від неї того, що повинен би мати за це.
І через те ми. Українська Центральна Рада, приписуємо всім організованим гро­
мадянам сел і городів, усім українським громадським управам і установам з І числа
місяця липня (іюля) накласти на людність особливий податок на рідну справу і точно,
негайно і регулярно пересилати його в скарбницю Української Центральної Ради.
Народе Український! У твоїх руках доля твоя. В цей трудний час всесвітнього

45
безладдя і розпаду докажи своєю одностайністю і державним розумом, що ти, народ
робітників, народ хліборобів, можеш гордо і достойно стати поруч з кожним організо­
ваним, державним народом, як рівний з рівними.
Ухвалено: у Києві, року 1917 місяця червня (іюня), числа 10".

ДРУГИЙ УНІВЕРСАЛ
(16 липня 1917 року)

„Громадяне Землі Української!

Представники Временного Правительства повідомили нас про ті певні заходи,
яких Временне Правительство має вжити в справі управління на Україні до Учреди-
тельного Зібрання.
Временне Правительство, стоючи на сторожі завойованої революційним наро­
дом волі, визнаючи за кожним народом право на самоозначення і односячи остаточне
встановлення форм його до Учредительного Зібрання, простягає руку представникам
української демократії — Центральній Раді і закликає в згоді з нами творити нове
життя України на добро всієї революційної Росії.
Ми, Центральна Рада, яка завжди стояла за те, щоб не оділяти України від Росії,
щоб укупі з усіма народами її прямувати до розвитку та добробуту всієї Росії і до єд-
ности демократичних сил її, з задоволенням приймаємо заклик Правительства до єд­
нання і оповіщаємо всіх громадян України:
Українська Центральна Рада, обрана українським народом через його революцій­
ні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками наших
народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єди­
ним найвищим органом революційної демократії України, який буде представляти ін­
тереси всієї людности нашого краю.
Поповнена Центральна Рада виділить наново зі свого складу окремий відпові­
дальний перед нею орган — Генеральний Секретаріят, що буде представлений на за­
твердження Временного Правительства, яко носитель найвищої краєвої влади Вре­
менного Правительства на Україні.
У цім органі будуть об'єднані всі права і засоби, щоб він, яко представник демо­
кратії всієї України і разом з тим як найвищий краєвий орган управління мав змогу
виконувати складну роботу організації та впорядкування життя всього краю в згоді з
усією революційною Росією.
В згоді з иншими національностями України і працюючи в справах державного
управління, як орган Временного Правительства, Генеральний Секретаріят Централь­
ної Ради твердо йтиме шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією.
Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада, в згоді з національ­
ними меншостями України, підготовлятиме проекти законів про автономний устрій
України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання.
Вважаючи, що утворення краєвого органу Временного Правительства на Україні
забезпечує бажане наближення управління краєм до потреб місцевої людности в мож­
ливих до Учредительного Зібрання межах і визнаючи, що доля всіх народів Росії міц­
но звязана з загальними здобутками революції, ми рішуче ставимось проти замірів са-

46
МОБІЛЬНОГО здійснення автономії України до Всеросійського Учредительного Зібрання.
Що торкається комплєктовання українських військових частей, то за для цього
Центральна Рада матиме своїх представників при Кабінеті Військового Міністра, при
Генеральному Штабі і Верховнім Головнокомандуючім, які будуть брати участь в
справах комплектування окремих частин виключно Українцями, поскільки таке ком­
плектування, по опреділенню Військового Міністра, буде являтись з технічного боку
можливим без порушення боєспособности армії.
Оповіщаючи про це громадян України, ми твердо віримо, що українська демокра­
тія, яка передала нам свою волю, з революційною демократією всієї Росії та її рево­
люційним Правительством прикладе всі свої сили, щоб довести всю державу і з'окре-
ма Україну до повного торжества революції.
У Київі, 1917. року, 3. липня (іюля)".

ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ
(20 листопада 1917 року)

„Народе Український і всі народи України.

Тяжка і трудна година впала на землю республіки Російської. На півночі в столи­
цях іде межиусобна і крівава боротьба. Центрального Правительства нема, і по дер­
жаві шириться безвластя, безлад і руїна.
Наш край так само в небезпеці. Без власти, дужої, єдиної, народньої, Вкраїна теж
може впасти в безодню усобиці, різні, занепаду.
Народе Український! Ти, разом з братніми народами України, поставив нас берегти
права, здобуті боротьбою, творити лад і будувати все життя на нашій землі, і ми, Ук­
раїнська Центральна Рада, твоєю волею, во ім'я творення ладу в нашій країні, во ім'я
рятування всеї Росії, оповіщаємо:
Однині Україна стає Українською Народньою Республікою.
Не одділяючись від республіки Російської і зберегаючи єдність її, ми твердо
станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Республіка
Російська стала федерацією рівних і вільних народів.
До Установчих Зборів України вся власть творити лад на землях наших, давати
закони і правити належить нам, Українській Центральній Раді, і нашому правительству
— Генеральному Секретаріятові.
Маючи силу і власть на рідній землі, ми тою силою і властю станемо на сторожі
прав і революції не тільки нашої землі, але і всеї Росії.
Отож, оповіщаємо:
До території Народньої Української Республіки належать землі, заселені у біль­
шосте Українцями: Київщина. Поділля, Волинь. Чернігівщина, Полтавщина, Харьків-
щина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення
границь Української Народньої Республіки, як щодо прилучення частин Курщини,
Хольмщини, Вороніжчини, так і сумежних губерень і областей, де більшість населен­
ня українська, має бути встановлено по згоді організованої волі народів.
Всіх же громадян сих земель оповіщаємо:
Однині на території Української Народньої Республіки істнуюче право власности

47
на землі поміщицькі та инші землі нетрудових хозяйств сільсько-господарського зна­
чіння, а також на удільні, манастирські, кабінетські та церковні землі — касусться.
Признаючи, що землі ті єсть власність всього трудового народу і мають перейти
до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає Генеральному Секретареві
по Земельних Справах негайно виробити Закон про те, як порядкувати земельним ко­
мітетом, обраним народом, тими землями до Українських Установчих Зборів.
Праця робітництва в Українській Народній Республіці має бути негайно упоряд­
кована. А зараз оповіщаємо:
На території Народньої Республіки України з сього дня встановлюється по всіх
підприємствах вісім годин праці.
Тяжкий і грізний час, який перебуває вся Росія, а з нею і наша Україна, вимагає
доброго упорядковання виробництва, рівномірного розпреділення продуктів спожи­
вання і кращої організації праці. І через те приписуємо Генеральному Секретарству
Праці від сього дня, разом з представництвом від робітництва, встановити державну
контролю над продукцією України, пильнуючи інтересів як України, так і цілої Росії.
Четвертий рік на фронтах ллється кров і гинуть марно сили всіх народів світу.
Волею і іменем Української Республіки ми, Українська Центральна Рада, станемо
твердо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидче. Для того ми вживемо рішу­
чих заходів, щоб через Центральне Правительство примусити і спільників і ворогів
негайно роспочати мирні переговори.
Так само будемо дбати, щоб на мирному конгресі права народу українського в Ро­
сії і поза Росією не було в замиренню порушено. Але до миру кожен громадянин Рес­
публіки України, разом з громадянами усіх народів Російської Республіки повинен сто­
яти твердо на своїх позиціях як на фронті, так і в тилу.
Останніми часами ясні здобутки революції було затемнено відновленою карою на
смерть. Оповіщаємо:
Однині на землі Республіки Української смертна кара касується.
Всім ув'язненим і затриманим за політичні виступи, зроблені до сього дня, як
уже засудженим, так і незасудженим, а також і тим, хто ще до відповідальности не по­
тягнений, дається повна амністія. Про се негайно буде виданий закон.
Суд на Україні повинен бути справедливий, відповідний духові народу.
З тою метою приписуємо Генеральному Секретарству Судових Справ зробити всі
заходи упорядкувати судівництво і привести його до згоди з правними поняттями на­
роду.
Генеральному Секретарству Внутрішніх Справ приписуємо:
Вжити всіх заходів до закріплення і поширення прав місцевого самоврядування,
що являються органами вищої адміністративної влади на місцях, і до встановлення
найтіснішого зв'язку і співробітництва його з органами революційної демократії, що
має бути найкращою основою вільного демократичного життя.
Так само в Українській Народній Республіці має бути забезпечено всі свободи, здо­
буті всеросійською революцією: свободу слова, друку, віри, зібраннів, союзів, страйків,
недоторканности особи і мешкання, право і можливість уживання місцевих мов в зноси­
нах з усіма установами.
Український народ, що сам довгі літа боровся за свою національну волю і нині її
здобувши, буде твердо охороняти волю національного розвитку всіх народностей на
Україні сущих, тому оповіщаємо: що народам великоруському, єврейському, поль­
ському та иншим на Україні признаємо національно-персональну автономію для забез­
печення їм права і свободи самоврядування в справах їх національного життя. Та дору­
чаємо нашому Генеральному Секретарству Національних Справ подати нам в найближ­
чому часі законопроект про національно-персональну автономію.

48
 Справа продовольча г, корінь державної сили в сей тяжкий і відповідальний час.
Українська Народня Республіка повинна напружити всі свої сили і рятувати як себе,
так і фронт і ті частини Російської Республіки, які потребують нашої допомоги.
Громадяне! Іменем Народньої Української Республіки, в федеративній Росії ми.
Українська Центральна Рада, кличем всіх до рішучої боротьби ч усяким бечладдям і
руїнництвом, та до дружнього великого будівництва нових державних форм, які да­
дуть великії) і чнеможенііі Республіці Рскії чдоров'я. силу і нову будучність. Вироблення
тих форм має бути проведено на Українських і Всеросійських Установчих Зборах.
Днем виборів до Українських Установчих Зборів причначено 27 грудня (декабря)
1917 року, а днем скликання їх — 9 січня (января) 1918 року.
Про порядок скликання Українських Установчих Зборів — негайно видано буде
чакон".

ЧЕТВЕРТИЙ УНІВЕРСАЛ
(22 січня 1918 року)

„Народе України!"
Твоєю силою, волею, словом, стала на Землі Українській Вільна Українська На­
родня Республіка. Справдилась колишня мрія батьків Твоїх, борців ча вольності і пра­
ва трудящих.
Але в т я ж к у годину відродилась воля України. Чотири роки лютої війни чнеси-
лили наш край і людність. Фабрики не виробляють товарів, чаводи спиняються, чаліч-
ніші рочхитані. гроші в ціні падають: хліба чменшилося — наступає голод. По краю
рочплодилися юрби грабіжників і члодіїв. особливо, коли посунуло І фронту (росій­
ське) військо, ччинивши криваву річню, чаколот і руїну на нашій чемлі.
Череч все це не могли відбутися вибори до Українських Установчих Зборів у припи­
саний нашим попереднім Універсалом час, і ці чбори. причначені на нинішній день, не мог­
ли відбутись, щоб прийняти ч ваших рук нашу тимчасову найвищу революційну владу
над Україною, установити лад в Народній Республіці нашій і чорганічувати нове Прави-
тельство.
А тим часом Петроградське Правительство Народніх Комісарів, щоб повернути
під свою вдасть вільну Українську Республіку, оповістило війну Україні і насилає на
наші чемлі свої війська — красно-гвардєйців, большевиків, які грабують хліб наших
селян і беч всякої платні вивочять його в Росію, не жаліючи навіть черна, наготовле­
ного на часів; вбивають неповинних людей і сіють скрічь бечладдя. члодіяцтво. беч-
чннство.
Ми. Українська Центральна Рада, чробили все, щоб не допустити цієї братовбив­
чої війни двох сусідніх народів, але Петроградське Правительство не пішло нам на чу-
стріч і веде далі криваву боротьбу ч нашим народом і Республікою. Крім того, те саме
Петроградське Правительство Народніх Комісарів починає чатягати мир і кличе на но­
ву війну, начиваючи її до того ше „священною". Знов поллється кров, чнов нещасний
трудовий народ повинен класти своє життя.
Ми, Українська Центральна Рада, обрана ч'їчдами селян, робітників і салдатів Ук­
раїни, на те пристати ніяк не можемо, ніяких війн піддержувати не будемо, бо Ук­
раїнський Народ хоче миру, і мир демократичний повинен бути якнайшвидче.

49
 Але для того, щоб ні російське Правительство, ні яке інше не ставали Україні на
перешкоді установити той бажаний мир, для того, щоб вести свій Край до ладу, до твор­
чої роботи, до скріплення революції та волі нашої, ми, Українська Центральна Рада, спо­
віщаємо всіх громадян України:
Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною,
вільною, суверенною Державою Українського Народу.
Зо всіма сусідніми державами, як-то: Росією, Польщею, Австрією, Румунією, Ту­
реччиною та іншими, ми хочемо жити в згоді й приязні, але ні одна з них не може втру­
чатися в життя самостійної Української Республіки. Власть у ній буде належати тільки
Народові України, іменем якого, поки зберуться Українські Установчі Збори, будемо
правити ми, Українська Центральна Рада, представниця робочого народу — селян, ро­
бітників і салдатів, та наш виконавчий орган, який однині матиме назву Ради Народніх
Міністрів.
І отце насамперед приписуємо Правительству Республіки Нашої, Раді Народніх
Міністрів, від цього дня вести розпочаті нею вже переговори про мир з Центральними
Державами цілком самостійно і довести їх до кінця, не зважаючи ні на які перешкоди
з боку якихнебудь інших частин бувшої Російської Імперії, і встановити мир, щоб наш
Край розпочав ceot господарське життя в спокою і згоді.
До так званих большевнків та інших напасників, що нищать та руйнують наш
Край, приписуємо Правительству Української Народньої Республіки твердо і рішуче
взятись до боротьби з ними, а всіх громадян нашої Республіки закликаємо, не жалу­
ючи життя, боронити добробут і свободу нашого народу. Наша Народня Українська
Держава повинна бути вичищена від насланих з Петрограду насильників, які топчуть
права Української Республіки.
Незмірно тяжка війна, розпочата буржуазними правительствами, тяжко змучила
наш народ, вже знищила наш Край, розбила господарство. Тепер тому мусуть бути кі­
нець.
Одночасно з тим, як армія буде демобілізуватись, приписуємо одпускати додому
деяких салдатів, а після затвердження мирових договорів — розпустити армію зов­
сім; потім, замість постійної армії, завести народню міліцію, щоб військо наше служи­
ло обороні робочого народу, а не бажанням пануючих верств.
Поруйновані зійною і демобілізацією місцевості мають бути відновлені за
поміччю і заходом нашого державного скарбу.
Коли вояки наші повернуться додому, народні ради — волосні і повітові — та
городські думи мають бути перевибрані в час, який буде приписано, щоб і вояки наші
мали в них голос. А тим часом, аби встановити на місцях таку власть, до якої б мали
довір'я і яка спиралась би на всі революційно-демократичні верстви народу, Правитель­
ство повинно закликати до співробітництва з органами місцевого самоврядування ради
селянських, робітничих і салдагськнх депутатів, вибраних з місцевої людности.
В справі земель комісія, вибрана на останнії) сесії Центральної Ради, вже вироби­
ла закон про передачу землі трудовому народові без викупу, прийнявши за основу ска­
сування власкости і соцїялізацію землі, згідно з нашою постановою на восьмій сесії.
Закон цей буде розглянено за кілька день в повній Центральній Раді. Рада Народніх
Міністрів вживе всіх заходів, щоб передача землі в руки трудящих через земельні ко­
мітети неодмінно відбулась ще до початку весняних робіт.
Ліси, води і всі підземні багатства, як добро українського трудящого народу, пе­
реходить у порядкування Української Народньої Республіки.
Війна забрала також на себе всі трудові робочі сили нашої Країни. Більшість за­
водів, фабрик і майстерень виробляли тільки те, що було потрібно для війни, і народ
зостався зовсім без товарів. Тепер війні кінець. Отож приписуємо Раді Народніх Міні-

50
стрів негайно приступити до переведення всіх заводів і фабрик на мирний стан, на ви­
роблення продуктів, потрібних насамперед трудящим масам.
Та сама війна наплодила сотні тисяч безробітних, а також й інвалідів. В самостій­
ній Народній Республіці України не повинен терпіти ні один трудящий чоловік. Прави-
тельство Республіки має підняти промисловість Держави, має розпочати творчу ро­
боту в усіх галузях, де всі безробітні могли б найти працю і прикласти свою силу, і
вжити всіх заходів до забезпечення скалічених та потерпілих від війни.
За старого ладу торговці та різні посередники наживали з бідних пригноблених
кляс величезні капітали. Однині Українська Народня Республіка бере в свої руки наіі-
важніші галузі торговлі і весь дохід з неї поверне на користь народу. За товарами, які
будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон, буде доглядати сама Держава
наша, щоб не було такої дорожнечі, яку терплять найбідніші кляси через спекулянтів.
Для виконання цього приписуємо Правительству виробити і представити на затвер­
дження закон про це, а також про монополію заліза, шкури, тютюну й інших продук­
тів та товарів, з яких найбільше бралося прибутків з робочих кляс на користь нетру-
дящих кляс.
Так само приписуємо встановити державно-народній контроль над всіма банками,
які кредитами та позичками нетрудовим клясам допомагали визискувати трудові кля­
си. Однині позичкова поміч банків має даватися головним чином на піддержку трудо­
вого населення та розвиток народнього господарства Української Народньої Республі­
ки, а не на спекуляцію та різні банкові експлуатації й визиск.
На грунті безладдя, неспокою в житті та недостачі продуктів росте невдоволення се­
ред деякої частини людносте. Тим невдоволенням користуються різні темні сили і підби­
вають несвідомих людей до старих порядків. Ці темні контрреволюційні сили хочуть зно­
ву повернути всі вільні народи під єдине царське ярмо Росії. Рада Народніх Міністрів по­
винна рішуче боротися з усіма контрреволюційними силами. А всякого, хто кликатиме
до повстання проти самостійної Української Народньої Республіки, до повороту старого
ладу — карати як за державну зраду.
Всі демократичні свободи, проголошені Третім Універсалом Української Цен­
тральної Ради, потверджується й окремо проголошується: в самостійній Українській
Народній Республіці всі нації користаються правом національно-персональної авто­
номії, признаним за ними законом 9-го січня.
Все, чого з вичисленого в цім Універсалі не встигнемо зробити ми, Українська Цен­
тральна Рада, в найближчих тижнях,— те довершать, справлять і до останнього порядку
приведуть Українські Установчі Збори.
Ми наказуємо всім громадянам нашим провадити вибори до них якнайпильніше;
вжити всіх заходів, щоб підрахунок голосів було закінчено якнайскоріше, щоб за
кілька тижнів ці наші Установчі Збори — найвищий господар і впорядчнк Землі нашої
— закріпили свободу, лад і добробут конституцією незалежної Української Народньої
Республіки — на добро всього трудящого народу — тепер і на будуччину.
Цьому найвищому нашому органові належить рішити про федеративний зв'язок з
народніми республіками бувшої російської держави.
До того ж часу всіх громадян самостійної Української Народньої Республіки кли­
чемо непохитно стати на сторожі добутої волі та прав нашого народу і всіма силами
боронити свою волю від всіх ворогів селянсько-робітничої самостійної Української
Республіки.

Українська Центральна Рада.

(Зберігаємо мову оригіналу). — Ред.

51
Д-р Володимир ТРЕМБІЦЬКИЙ

ДВАНАДЦЯТЬ УКРАЇНСЬКИХ
КОНСТИТУЦІЙ
„Quod bonum, felix, faustum, fortunatum, sit!..
(Що добре, плодотворне з гідністю — нехай буде)

Для історика української державности факт схвалення 28-го червня 1996 року
нової Конституції для України як держави було історичною подією. Конституція була
політичною конечністю для введення внутрішнього порядку в дещо беззаконній дер­
жаві. Знаємо ми, адже, про безкарні злочини всяких мафіозних спекулянтів, пересту­
пи чорноринківців, „політиків" і адміністраторів, що марнують великі суми грошей,
особливо з державних установ та індустріяльних підприємств, зловживання торго­
вельні чи фінансові, і все це з явною шкодою для держави...
Нова Конституція, як національно-політична плятформа в існуванні України як
держави, формально надала сучасній Україні більший державний престиж у сенсі
авторитетности існуючої влади, ігнорованої досі особливо антиукраїнськими елемен­
тами, які все ще мріють про відродження в Україні російської гегемонної сили, ігно­
руючи будь-яку українську проблему. Ми всі, в діяспорі, також є ентузіястами появи
Конституції. Але чи знаємо ми історію України та її державности в минулому, особ­
ливо в 1918-20 роках? Але чи це добре йти в евфорію радости з приводу встановлення
„своєї врешті Конституції, про яку мріяли десятки, сотні попередніх поколінь", — ми
ж бо Конституцію мали не так давно. Тож повторюю, вияв екстремного патріотизму
в хибному розумінні приносить не користь, а шкоду нашим масам пересічних грома­
дян, які потребують глибокої аналізи й авторитетного вияснення цього питання. Коли
взяти, отже, весь час нашої історії, від Київської Руси до сьогодні, то сучасна Консти­
туція є не першою, а дванадцятою, враховуючи перші Конституційні закони.
Щоб читачі цього еляборату були в курсі справ, що собою наші історичні Консти­
туції являли, подаю відповідний аналіз до кожної Конституції за датами, з юридич­
ними схваленнями та з листою особистостей, які вирішували серії проблем, щоб тек­
сти Конституцій були максимально вартісні.

ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ УКРАЇНСЬКИХ КОНСТИТУЦІЙ

(ЗА РОКИ 1016-1939)

І. Руська Правда — збірник норм руського права в Київській Русі з

двома історичними періодами: а) „Правда Ярослава" (Мудрого) для
періоду 1016-1032 та б) „Правда Ярославичів" за час володіння Яро-

52
слава 1-го наслідників між роками 1032-1054, зложена синами Яро­
слава Мудрого: Ізяславом І (1054-1073) та Всеволодом І між
1073-1093 роками. В основу „Руської Правди" входило дотогочасне
звичаєве право, яке могло бути в пам'яті поколінь від доби три­
пільських часів, та нові встановлені закони й постанову в нових обста­
винах вже за володіння Ярослава 1-го Мудрого від 1016 року. Правним
додатком був Статут Ярослава, відомий теж під назвою „Правда Яро-
славичів", тобто ще за володіння Великого Князя Ярослава до 1054
року та за панування його чотирьох наслідників між 1054-1113 рока­
ми: Ізяслава 1-го (1054-1073), Святослава И-го (1073-1076), Всеволода
1-го (1079-1093), Святополка 1-го (1092-1113) тобто на протязі 59
років. Додатком до „Руської Правди" може ще послужити цінний твір:
П. „Поучення Мономаха Дітям", як повчально-розповідний жит­
тєписний звіт різних авторів з їх державницької праці на постах в
державній системі за час володінни Великого князя Володимира II,
Мономаха. Він виявився важливим вже раніше на Любецькому з'їзді
Князів всієї великодержави в 1097 році, коли радикально змінено
порядок успадкувань, з заміною дотогочасного складного сеньйорату.
У вислід цього прийшло до другого династичного з'їзду у Берестові
біля 1113 року для нових спільних нарад Володимира Мономаха,
батька, із його чотирма синами — володарями удільних князівств у
присутності високих державних адміністраційних достойників. Батько
Володимир, як координатор цієї конференції, залишив спадок „Дітям"
— синам: Мстиславові 1-му (1125-1132), ЯрополковІ И-му (1132-1139),
Вячеславові (1139-1154) і Юрієві (1149 з періодами до 1157).
Шляхом широких дискусій поновлено 96 різних законів щодо: 1)
надуживань влади високими урядовцями по містах у відношенні зви­
чайних громадян „міщухів" та відносно „смердів", чи холопів по се­
лах, у випадку їх покарання без доказів вини; 2) встановлено закони
для взаємин владних відносно закупів, тобто боржників за позику в
панів, яким треба було сплачувати фізичною працею у феодала, щоб
не втратити свободу та бути знову не рабом, а холопом чи смердом; 3)
вимагано належного респекту до багатих купців у податковому та
подібному фінансовому розумінні.
Ось тому вимагав Володимир Мономах від синів „судити, стежити
за надуживанням владних, щоби не було покривджених, невинних".
Крім цього: 4) впорядковано по-новому систему фінансових розчи-
слень у питанні признання кредитів з новими поменшеними „резами",
тобто відсотками від позик, з побажанням ставитися „з більшою ува­
гою до купців, бо кожен з них несе по світу добру чи лиху славу". От
тому на Берестових нарадах, крім синів, брали участь і тисяцькі, тобто
воєводи, з Києва, Переяслава та Білгороду. Таким чином встановлено:

53
5) Змодернізований кодекс правних норм у дусі демократизації соці-
яльно-економічних реформ для добра широких народних мас, і дано
їм право „увільнених людей" шляхом вічевих нарад, з вимогами до
Боярських Рад у різних частинах окремих князівств. 6) Окремі консти-
туційно-правні статті були споряджені для прав жінки в громадському
житті. Цю тезу виразно удокументувала історик Н. Полонська-
Василенко в її „Історії України", вважаючи, що ця соціяльна проблема
була, згідно руського права, значно вище поставлена, ніж у римському
чи старогерманському праві. Велике значення на конференції князів
мала автобіографія Володимира Мономаха як важливий повчальний
матеріял, який підняв у крузі синів Володимира Мономаха пошану до
батька в Києві та в народних масах.
Коли здійснювалася передача влади найстаршому синові Мстисла­
вові в 1125 році „в отче місце" з його моральним авторитетом сеньйо­
рату, діти Володимира не виявляли спротиву, тож син Мстислав міг із
братами та своїми синами — Ізяславом ІІ-им, Ростиславом 1-им й Іго­
рем — створити поширене „Володимирове плем'я", яке продовжу­
вало руське законодавство аж до приблизно 1170 року при існуючих
тоді нащадках Мстиславичах. Цей важливий Конституційний кодекс
був остаточно виготовлений біля 1117 року. Разом взявши, вважаємо,
що це наші найстарші правні пам'ятки з золотої доби Руської Держави
ХІ-ХШ століть і, як такі, належать до історії наших конституцій.
Само собою розуміється, що „Руська Правда", як перший русько-
український конституційний твір ХІ-ХШ століть, мала великий вплив
на державно-спадкову тяглість після 900 років. Тут варто згадати і
гербове знамено тризуб Володимиро-Ярославових часів, що було за­
тверджене як державно-гербове для Української Республіки законом
від 22-го березня 1918 року, і витиск тризуба із руської гривневої моне­
ти ХІ-ХП століть на державних банкнотах УНР, на скарбових папе­
рових грошах карбованцях Української Держави вліті 1918-1919 років.
Руська Конституція 1016-1170 років була теж в належній увазі й по­
шані у членів конституційних і державних геральдичних комісій при
затвердженні: 1) гуманностевих демократичних постанов, що входили
в усі конституційні видання УНР 1918-20 років та Української
Гетьманської Держави 1918 року; 2) права автономні в конституційні
розділи про меншини; 3) про рівноправність мужчин і жінок у громад­
ській праці в державі; 4) про смертні кари; 5) про землевласництво; 6)
про свободу думки; 7) по конфесійних справах.
Ш. 18-го квітня (нового стилю) 1710 року Козацька Рада вибрала
генерального писаря при Гетьманові Іванові Мазепі Пилипа Орлика
новим Гетьманом. У той же день новий Гетьман проголосив ним опра­
цьований акт — „Конституцію Прав та Вольностей Запорозького Вій-

54
ська" із завданням за Конституцією боротись „за права й свободи лю­
дини та громадянина". За постановою три рази в році (на Різдво, Ве­
ликдень та в День Козацького свята св. Покрови — 14-го жовтня) ма­
ли відбуватися „генеральні Ради" для вирішення найповажніших
справ у державі. За Конституцією, Гетьман мав стояти на стороні соці-
яльних прав і справедливостей для громадян, особливо в земельному
розумінні. Конституція мала бути ліберальною та демократичного
характеру на європейський спосіб думання, і ці ідеї були в свідомості
українців з історичного минулого. Якраз такі традиції брутально
нищилися московською займанщиною після Полтавської катастрофи
1709 року. Тому гетьманська держава Пилипа Орлика до 1720 року
була в постійній боротьбі за рівноправність України як самостійної
держави між Росією, Польщею та Туреччиною, рівнорядними їй пар­
тнерами, бо Україна мала свій політичний (протекторатний) союз зі
шведським королем Карлом ХП-им (від 5-го червня 1708 року), якого
лучив спільний інтерес проти російської чи польської експансій.
IV. Конституція Української Народньої Республіки, складена із 83
статтей, була проголошена 28-го квітня 1918 року під редакцією
міністрів юстиції Сергія Шелухина, М. Ткаченка та при допомозі
членів уряду у проводі із прем'єром В. Голубовичем, М. Корчинським
(юрист) генеральним секретарем, та членами Уряду УНР [В. Винни-
ченко (прем'єр), І. Стешенко — міністер освіти, М. Шульгин — міні-
стер закордонних справ, О. Лотоцький — генеральний секретар, П.
Стебницький — міністер освіти та представник до російського уряду,
Д. Антонович — генеральний секретар, геральдик, В. Прокопович,
Григоріїв — міністер освіти, Б. Мартос — міністер земельних справ та
С. Петлюра — міністер військових справ, очевидно на чолі з Головою
Української Центральної Ради професором М. Грушевським ].
V. 30-го квітня 1918 року був проголошений новий конституційний
твір, зложений із 44-ох параграфів для Української Гетьманської
Держави 1918 року. Співтворцями цієї Конституції був міністер юс­
тиції А. Вязнов, при співпраці членів гетьманського уряду: Д. До­
рошенка — міністра закордонних справ; М. Василенка — міністра
освіти; О. Ейхельмана — політолога; М. Чубинського — міністра
юстиції; Вол. Зіньківського — міністра ісповідань; Ф. Лизогуба —
прем'єра; І. Кістяковського — міністра внутрішніх справ; ген. О. Ро­
гози — міністра військових справ, та, самозрозуміло, за відомом Геть­
мана Павла Скоропадського.
VI. За час Директорії УНР 25-го січня 1919 року була проголошена
„Деклярація Директорів про тимчасову владу в УНР" як тимчасова
Конституція (до часу її прийняття Національним конгресом). В склад
Конституційної комісії входили члени уряду УНР — міністер юстиції

55
Сергій Шелухин та Олександер Мицюк — міністер внутрішніх справ;
а далі — прем'єр В. Чехівський і міністер закордонних справ; д-р М.
Шаповал — міністер земельних справ; д-р Іван Липа — міністер
віровизнань; Михайло Корчинський — державний секретар. Авторами
цього конституційного тексту начебто мали бути Володимир Винни-
ченко та відомі чотири члени Директорії УНР.
28-го січня 1919 року Трудовий Конгрес прийняв текст Декляряції
за Конституційний акт з побажаннями поширити його зміст. Такий
більш солідний текст Конституції був виготовлений у жовтні 1919 ро­
ку і ухвалений спершу Всеукраїнською Національною Радою 9-го лис­
топада 1919 року, а Президією Ради — 13-го травня 1920 року.
VII. Першого червня 1920 року Всеукраїнська Національна Рада
передала виготовлений проект Конституції УНР у поширеному вигляді
із 130 артикулами. Автором цього проекту був д-р Степан Баран, за­
місник Голови Всеукраїнської Національної Ради в 1918-1919 p.p. та
член уряду ЗУНР на пості міністра земельних справ. Увесь текст
займав 24 сторінки та три сторінки Вступного слова із цими словами
на вступі: "Salus republicae suprema lux"... — „хай мудрість республіки
буде сяйвом..." Заголовок конституційного проекту був: „Устрій
Української Держави". Цей твір вийшов брошурою влітку в 1920 році,
чи не в Кам'янці Подільському, після остаточної коректи машинопису,
що її перевели д-р Ст. Баран та д-р Іван Липа.
VIII. 30-го серпня 1920 року сконсолідовано „Правительственну
комісію по виробленню Конституції Української Держави" під голо­
вування короткий час міністра закордонних справ УНР Андрія Ніков-
ського, голови Конституційної комісії, його заступником був Михайло
Білінський — член Всеукраїнської Національної Ради. Членами
Комісії були: д-р С. Баран, референт Комісії та замісник голови Все­
української Національної Ради; Михайло Корчинський — юрист, голо­
ва Всеукраїнської Національної Ради; Йосиф Безпалко — бувший
міністер праці; професор міжнародного права Київського університету
Отто Ейхельман і віце-міністер закордонних справ в уряді; Віктор
Завадський — член Всеукраїнської Національної Ради; Ілля Золот-
ницький — міністер юстиції та член В-У.Н.Ради; Олександер Ковалев-
ський — директор Канцелярії міністра земельних справ та член В-
У.Н. Ради; Іван Кобза — член Президії В-У.Н.Ради; Андрій Лівицький
— міністер внутрішніх справ і член В-У.Н.Ради; Пилип Пилипчук —
міністер шляхів і член В-У.Н.Ради; Пінкас Красний — міністер жидів­
ських справ; Федір Хижняк — директор департаменту Міністерства
земельних справ; і д-р Степан Мішко — правник з Кам'янецького Дер­
жавного університету.
Між першим вересня та 19-им жовтня 1920 року завершилась від-

56
повідальна праця Комісії, головою якої вже був Олександер Салі-
ковський, а додатковими ще членами комісії стали: Іван Огієнко —
міністер ісповідань; ген. В. Сальський, сенатор Г. Шиянов, Л. Чика-
ленко — від Міністерства внутрішніх справ, М. Литвицький — за­
ступник голови Комісії та віце-міністер внутрішній справ, Є. Гала-
севич — віце-директор загального Департаменту, які замінили були
тих членів Комісії, які були перенесені на важливіші урядові ста­
новища. У повний текст Конституції, за редакцією д-ра Ст. Барана, не
увійшли ще додаткові параграфи: про „Державну Верховну Раду", та
особливо — про „Верховне Правління та порядок законодавства в УНР".
За повідомленням на сторінках 24 і 25-ій „Вісника Державних
Законів для всіх земель Української Народньої Республіки" (П-ге
видання), з датою 19. XI. 1920 року, закон про „Верховне Управління
та про Державну Народню Раду" схвалено 12-го листопада 1920 року
Доповнений текст Конституції появився як чергове брошурне видання
на 23-ох сторінках книжкового формату, із 158 артикулами та із за­
головком Конституції на час Директорії УНР, а не від імени Україн­
ської Держави за Гетьманату в 1918 році.
Титул публікації був такий: „Основний Державний Закон Україн­
ської Народньої Республіки" . Над цим написом слова: „Проект прави-
тельственної Комісії по виробленню Конституції Української Держа­
ви", і далі: "Quod bonum, felix, faustum, fortunatum sit!"... Що добре,
плодотворче з гідністю — хай буде...
Повний текст Конституції УНР 1919 року появився книжковим
видання з декоративною обкладинкою, на якій дано титул Конституції
з відкликом до першого еляборату із червня 1920 року, і новий титул
як додаток до першого: „Устрій Української Держави — проект Кон­
ституції Української Народньої Республіки". Видання здійснене захо­
дом і коштом Всеукраїнської Національної Ради в друкарні Ставропі­
гійського Інституту у Львові під управою Ю. Сидоряка в 1920 році, на­
кладом 200 примірників.
IX. Останній конституційний твір УНР був виготовлений проф.
Оттоном Ейхельманом і він складався з 345-ти параграфів. Назва цьо­
го еляборату: „Проект Конституції — основних Державних Законів
Української Народньої Республіки". Цей проект Конституції мав особ­
ливі прикметності т. зв. Федерально-Державного Парляменту, зло­
женого із представників земських парляментів. Тут мова йшла про
федерально-державну Раду, із федерально-державним головою в
державі, що базувалося на Швайцарській союзній формі правління,
отже на системі державного правління зовсім невідомій в Україні. То­
му, хоч сам проект був цікавий, але він не міг здобути прихильників у
гурті членів Конституційної комісії чи Національної Ради, щоб справді

57
стати повновартісним проектом Конституції для української держав­
ної системи. Його підтримали лише три особи, які мали зрозуміння
для ідей проф. О. Ейхельмана. Це були: М. О. Литвицький — містого-
лова Всеукраїнської Національної Ради, сенатор Г. С. Шиянов, В. В.
Садовський. Ці панове, запізнавшись із текстом Конституції УНР за
проектом проф. О. Ейхельмана, знайшли в цій конституційній праці
цікаві тези юридичного та адміністративного характеру, хоч все це
було у дусі Драгоманова, тобто із своєрідним краєвим федералізмом.
Ця праця появилася друком влітку 1921 року заходом видавництв С. У.
Д. на 104-ох сторінках книжкового формату. Подаю нижче відомості
про юридичні документи, що були вихідними, чи підставовими, до
створення справжніх конституцій. Ці додаткові юридичні державні
акти були: 1. Третій і Четвертий Універсали УНР 1917 та 1918 років під
датами 20-го листопада та 22-го січня. 2. Деклярація УНР від 26-го
грудня 1918 року про нову владу від імени Директорії УНР. 3.
Гетьманська грамота до українського народу з датою 29-го квітня 1918
року. 4. Грамота до всього українського народу з датою 30-го квітня
1918 року. 5. Проклямація до населення міста Львова з датою першо­
го листопада 1918 року. 6. Проклямація до населення Західньої Украї­
ни Української Національної Ради першого листопада 1918 року. 7.
Універсал про Всеукраїнську Соборність під датою 22-го січня 1919
року. 8. Ухвала Української Національної Ради від 3-го січня 1919 року
про злуку ЗУНР із УНР.
X. Свою окрему Конституцію мала Західньо-Українська Республі­
ка (ЗУНР). В тексті Конституції було п'ять статтей, виготовлених
важливими тоді членами Української Національної Ради та Загальної
Української Ради (заснованої 5. V. 1915 року), як д-р Евген Петруше-
вич — юрист і голова Української Національної Ради та Президент
ЗУНР, від червня 1919 року він став Диктатором ЗУНР; д-р С. Голу-
бович — міністер юртиції, згодом прем'єр Уряду ЗУНР; д-р К.
Левицький, юрист і го-лова Загальної Української Ради, потім прем'єр
Уряду; д-р Панейко — міністер закордонних справ; д-р Степан Баран —
автор Конституції' І міністер земельних справ; д-р Мих. Лозинський —
дипломат; д-р Степан Витвицький — секретар Української Націо­
нальної Ради, від 1919 року він став міністром закордонних справ; д-р
П. Бурачинський — міністер юстиції; д-р Степан Смаль-Стоцький —
член СВУ (Спілки Визволення України), від 1919 року дипломат;
проф. д-р Станислав Дністрянський — політолог, член Віденського
парляменту; проф. Олександер Колесса — посол до Віденського
парляменту, д-р Осип Назарук — міністер преси та інформації, дип­
ломат; д-р Ол. Барвінський — міністер освіти та культури; барон Ми­
кола Василько — віцепрезидент Загальної Української Ради у Відні,

58
посол до Буковинського та Віденського парляментів, від 1919 року ди­
пломат ЗУНР; П. Бубела — містоголова Державного Секретаріяту; д-
р Е. Левицький — дипломат; проф. Ом. Попович — публіцист, репре­
зентант Буковини; Мик. Ганкевич — замісник голови Загальної Укра­
їнської Ради; д-р Лонгин Цегельський — голова Української Загальної
Ради, потім міністер внутрішніх справ, згодом віцеміністер закордон­
них справ, дипломат 1919-21; д-р В. Бачинський — голова УНРади;
проф. Р. Залозецький — економіст, дипломат; генерал Віктор Курма-
нович — міністер військових справ, Гр. Микетей — дипломат; д-р В.
Загайкевич; д-р Т. Окуневський; І. Біберович — дипломат, та ряд ін­
ших визначних осіб, членів Української Національної Ради чи Загаль­
ної Української Ради, які з рації державного становища могли мати
вплив на створення цієї Конституції. Конституція мала назву: „Тимча­
совий Основний Закон Української Національної Ради". Вона була
опублікована 13-го листопада 1918 року. За статистикою в межах Ав­
стро-Угорщини від королівства Галичини й Володимири та князівства
Буковини було 34 українці в системі австрійського (Галицького сойму
та Віденського парляменту) в тому чотири духовного стану: Митропо­
лит Кир Андрей граф Шептицький і його три єпископи.
XI. Останньою українською конституцією була Конституція, від
імени Карпатської України, перед початком Другої світової війни,
затверджена Соймом 15-го березня 1939 року. Вона мала вісім артику­
лів. Співтворцями цього юридичного твору були важливі особистості
з Уряду і Сойму, як д-р Августин Волошин — Президент Карпатської
України; Юліян Ревай — прем'єр уряду; Ст. Штефан — секретар пре­
м'єра; Августин Штефан — голова Сойму; д-р В. Комаринський — го­
лова Народної Ради зі Сваляви; д-р Мих. Кичерган — екзекутивний
секретар Сойму; д-р Юліян Бращайко — голова Карпатської Ради;
Авг. Дудко — секретар Сойму; д-р Ст. Рошка — представник Міні­
стерства освіти, та інші із складу Кабінету міністрів Карпатської Ук­
раїни та Сойму із 32-ма його депутатами. В підрахунку всіх цих дер­
жавних мужів, членів конституційних комісії за 1918-1939 роки, було
понад п'ятдесят. Вони вклали багатющий труд у таку складну працю,
як створення державних конституцій.
Невідрадна та й трагічна ситуація, в які схвалювались ці консти­
туції, стояла на заваді швидкому введенню в дію цих конституційних
актів на місцях і сприяла припиненню їх дії взагалі, але це не примен­
шує їх вартости і значення в історичному аспекті.
Закінчуючи реєстр історичних конституції, починаючи з Київської
доби 1016-1032 років та 1113-1209 років, і додаючи і Конституцію із 1710
року та кілька з часів державности 1918-1921 років, плюс карпатську з
1939 року, то разом буде одинадцять історичних Конституції за час май-

59
же 1000 років нашого існування. Можна ще додати і затверджену Консти­
туцію V-им Українським Далеко-Східнім З'їздом Окружних Рад та Да-
леко-Східнього Секретаріяту в кінці травня 1919 року в Хабаровському
на Заленому Клині. Сучасна Конституція України є дванадцятою, не
„першою від століть", як про це писали наші ентузіясти з Києва.
Сучасна Конституція не ідеальна, але добре, що ми її маємо. Вона
вартістю своєю не дорівнює, на мою думку, Конституції нашої держа­
ви з попередніх 75-ти років. І, здається, мав рацію Вячеслав Чорновіл,
кажучи, що сучасна Конституція не є вповні українською, а „ком-
промісовою" з великими додатками з боку „лівих" елементів.
Будемо "contra spem spero" сподіватися, що цей наш Державний За­
кон матиме певні „Поправки до Конституції", що зміцнить її україн­
ський дух для добра нашого українського народу і нашої молодої Ук­
раїнської Держави, що ось вистояла перших п'ять років стійко і мужньо.

Олександер 0ДН0Р0МАНЕНК0

ПРОСНИСЬ, УКРАЇНО!
Проснись, Україно, зведися на ноги,
Розпрям свої плечі, минуле згадай.
Тяжкі і тривожні пройшла ти дороги,
Хоч доля послала не землю, а рай...
Чиї тільки ноги тебе не топтали:
Монголи, татари і турки були,
І німці та ляхи тебе роздирали,
А 'старші брати' у старці завели.
Тебе, як корову віками доїли,
Від крови Дніпро скільки раз червонів!
Сибірські простори тілами вгноїли,
Твоїх незабутніх, найкращих синів.
Чи можна забути той рік тридцять третій,
Як гинули люди під тином в селі?
Вусаті вожді осміхались з портретів,
Казали: „Ви — щастя свого ковалі".
Моя Батьківщино, гірка твоя доля,
Та вірим: надходить щаслива пора!
Нехай же тепер усміхається воля
І щастя квітує обабіч Дніпра.
Проснись, Україно! Остання надія —
Народ своє слово відверто сказав!
Нехай твоя доля тепер молодіє
У вільній сім 7 незалежних держав.

1-го грудня 1990 року, с. Вереміївка.

60
Мирослав КАЛЬБА

„ОСТАННІЙ РЕЙД"
СССР - ПОЛЬЩА - ЧЕХО-СЛОВАЧЧИНА В ПОБОРЮВАННІ РЕЙДУЮЧИХ
ВІДДІЛІВ УПА У ВІЛЬНИЙ СВІТ

З закінченням Другої світової війни на Словаччині в роках 1945-1949,

немов „невибухова амуніція", ще довгі роки давали про себе знати „воро­
жі елементи — наймити чужого капіталу", як у тому часі комуністична
пропаганда називала відділи УПА, які рейдом переходили словацькою те­
риторією із Закерзоння — пригадуючи, що війна ще не для всіх закінчена.
Не маючи можливости зліквідувати ці відділи чи то в Польщі чи на Сло­
ваччині, НКВД, або інакше — Міністерство внутрішніх справ СССР, 1949
року мусіло об'єднатися з урядами Польщі і Чехо-Словаччини для спіль­
них дій у поборюванні відділів УПА, які діяли на Закерзонні.
По спільну боротьбу проти УПА та її ліквідацію на Словаччині по­
над 20 років зберігалися документи як таємниця у сейфах штабу без­
пеки. Щойно після тих років залишився відомим детальний архів-спо-
мин Степана Гавули (нашого яничара), про спільну акцію з членами
Польської державної безпеки, під час спільної ліквідації одного із від­
ділів УПА, який рейдом перейшов з польських теренів на Словаччину,
про що хочу тут розповісти.

* * *

Літо 1949 року було надзвичайно гарне. Державна безпека і мілі­

ція тодішнього Пряшівського краю виконували свої буденні завдання.
Бож „амуніція", живі залишки Другої світової війни — бандерівські
„банди" (як їх вороги залюбки називали) були при безпосередній ак­
тивній допомозі чеської безпеки вже зліквідовані. Так принаймні ззов­
ні виглядало. Здавалось, що все заспокоїлось, і нарешті населення мо­
же спокійно працювати.
В тому часі Степан Гавула працював у відділі державної безпеки у
Гуменному. Одного червневого дня завітали до нього заступник кра­
йового начальника державної безпеки Лукач Янічек в товаристві Мар-
тіна Бенчека та Павла Бачали. Ляйтенант Янічек зразу приступив до
справи. — „Товаришу Гавуло, за наказом крайового начальника дер-

61
жавної безпеки підеш з нами до Пряшева". Ця вістка, чи наказ, не ду­
же то приємно вплинула на нього, бо чому саме його викликають? Що
поганого чи протизаконного він зробив, коли кличуть на допит?
Щоб довідатися більше про те, почав він випитувати, як йому одяг­
нутися? Чим забезпечитись на дорогу? Чи на довгий час розлучається
з родиною? Як з грішми? Чи довго буде в Пряшеві, і тому подібне. Не
одержав жодної відповіді — від'їхав з ними до Пряшева.
Привітався з крайовим начальником державної безпеки старшим
ляйтенантом Міхайлом Янковичем. Цей зразу приступив до діла. „Готу­
ємо акцію. Ти нам потрібний. Йдеться про захоплення, а можливо і про
ліквідацію небезпечної групи. Вона діє на території Польщі. Ми уже на­
в'язали з польською безпекою контакт. Акцію готуємо провести разом".
Гавула, задоволений, що нічого йому не загрожує, що не буде допи­
тів, не буде військового прокурора, роздумував лиш про виконання
завдання, яке йому доручили.

ЗУСТРІЧ З ПОЛЬСЬКИМИ ДРУЗЯМИ ІЗ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ

Вранці наступного дня до комендатури безпеки завітав заступник

крайового начальника міліції штабс-капітан Ян Боргула, який наказав
Гавулі „йти воювати". Його начальник Янкович остеріг Гавулу, що про
справу знають лише вони три, щоб держав він це в таємниці, та що за­
раз від'їдуть на польську границю, де стрінуться з польською безпе­
кою. З Пряшева на північ дорога швидко миналася. Минувши Сабинів
— Липени — Орлів, вони скоро найшлися на границі Чехо-Словаччини
з Польщею. Вкоротці на місце зустрічі прибули поляки. Тут Гавула
вперше запізнався зі своїм майбутнім співпрацівником із польської
безпеки Кобилевським, аліяс Кошецем.
Обговорювання справи розпочав майор, командир польських при­
кордонників. Поляки вимагали, щоб їм представити і пояснити, яким
способом чехи плянують їм допомогти та як практично підготовля­
ють здійснення цієї акції. Не маючи точних даних про групу, їх чисель­
ність, не маючи деталів про противника, не знаючи про „об'єкт" спіль­
ного інтересу, чехи не могли дати відповіді.
Поляки представили деякі дані про ту групу, заявивши, що з нею
співпрацює один із присутніх, який не є з їхньої групи, лиш працівник
безпеки. Людина ця в короткому часі дасть усі потрібні інформації, на
основі яких треба буде підготовити акцію. Поляки поінформували, що
члени цієї групи живуть далеко один від одного, тому це забере певний
час зібрати всі інформації про українських повстанців, тому не потріб­
но надто спішити, а наступну зустріч треба буде назначити на пізніше.

62
 Наступна зустріч відбулася, згідно з домовленням, у будинку погра-
ничників у Бардіївській окрузі. З польської сторони на зустріч прибув лиш
майор, командир прикордонників, а зі словацької — капітан Боргула і Га-
вула. Узгіднили вони дату нової зустрічі, у слідуючу неділю, в якій візь­
муть участь командир Краківського воєводства пан Дуда. Прийде рівнож
їхня людина Кошець, чи то пак — Кобилевський. На цій зустрічі словаки
повинні були познайомити поляків з точним їхнім пляном, а поляки зі
свого боку дадуть точні інформації про групу, число, озброєння, зав­
дання, як рівнож характерні риси зокрема „найнебезпечніших" членів
групи. За місце, як і за виконання акції відповідальними будуть словаки.
Маючи точні дані про величину групи, головно про заміри і цілі
противника, почали обговорювати можливі варіянти для захоплення
групи, а якщо буде можливість, то і для ліквідації її.
Були намічені слідуючі варіянти для захоплення групи:
1) Фізична ліквідація командира групи в ніч, під час сну в
готелику „Магура" в Старій Любовні.
2) Використання автобуса, напрям Стара Любовня — Подолинець, в
якому будуть подорожувати члени групи УПА, а подорожуючими паса­
жирами будуть члени чехо-словацької безпеки в цивільному. В умовле­
ному місці транспорт зупиниться, і тоді захоплять цілу групу в автобусі,
прямим ударом індивідуально. Але цей варіянт зразу був відкинений.
3) Вжиток алькоголю чи пива, з певними усипляючими медика­
ментами.
4) Збройний напад на групу на заздалегідь домовленому місці.
5) Використання автобуса, ніби звичайного публічного транспорту.
Зупинити його в означеному місці, захопити цілу групу, а якщо зайде
потреба, то зліквідувати, уживши зброю.
Усі ці п'ять варіянтів спочатку були лише орієнтаційними.
Перший варіянт був відкинений, бо в домовленому часі група не
прийшла до Старої Любовні. Трапилось те, що їх „людина" Кошець не
встиг зорганізувати перехід групи на територію Чехо-Словаччини.
Другий варіянт відкинуто через небезпеку поранення своїх таки
людей під час стрілянини в такому малому приміщенні, як автобус.
Третій варіянт — вжиток алькоголю і пива з домішкою медика­
ментів для сну, був вигідний тим, що був без будь-якої небезпеки для
членів органів безпеки. Він аж до кінця акції залишився актуальним.
Четвертий варіянт, ліквідування групи нападом на неї на вільному,
відкритому місці, не був задовільним, бо при цьому могли потрапити
під загрозу звичайні подорожні. Його теж відкинено.
П'ятий варіянт, вжиток автобуса, як нормального публічного
транспорту, затримання його на умовленому місці, насильний напад на
групу та її схоплення, залишився найбільш актуальним.

63
РОЗПОЧИНАЄТЬСЯ ПІДГОТОВКА

Наступна зустріч з польськими органами безпеки відбулась у Ста­

рій Любовні. З поляків участь взяли: начальник Краківського воєвод­
ства полковник Дуда, „їх" людина Кошець, майор-командир поль­
ських прикордонників та ще пара осіб із польської безпеки. З чехо-сло-
вацької сторони участь взяли: старший ляйтенант Янкович, штабс-ка­
пітан Боргула і С. Гавула.
На домагання поляків, словаки показали їм місце зустрічі з гру­
пою для переведення операції. Біля старої корчми за мостом були до­
сить сприятливі умовили для маскування. Сприяли тому дерева і густі
кущі, що росли край дороги, яка вела до Мнішека на Попраді.
Проаналізувавши ще раз завдання, С. Гавула довідався про членів
групи, їх звичаї та всі деталі особистого їхнього життя, тобто про все
те, що безпосередньо потрібно було йому знати про групу, бо пізніше
він мав стати одним із „повстанців", бути з ними ідейним і політичним
„однодумцем". Присутні повчали його, як він має себе поводити серед
упівців. Він мав, мовляв, вести себе дуже побожно, бо всі українські
повстанці „релігійно великі фанатики". Переходячи біля церкви чи
хреста, С. Гавула повинен був глибоко поклонитися і перехреститися,
мав показати себе великим патріотом, ганити все, що червоне — боль-
шевицьке, погоджуватися з тим усім, що повстанці будуть критику­
вати та лаяти. Гавула мусів також постаратися дістати зброю, бо всі
українці з групи і вдома постійно ходять при зброї.

ЗУСТРІЧ З ЧАСТИНОЮ ГРУПИ

Польща повідомила, що „ціла група готова прийти на територію

Словаччини". Був початок вересня 1949 року. Погода була гарна така,
як у місяці червні, коли почали підготовляти операцію. Рейдуючу
групу очікували в Старій Любовні, але вона не прийшла в означений
час. Щойно наступного дня вранці післанець повідомив С. Гавулу, що
на старолюбовнянському мості чекає його якийсь чоловік, з яким по­
трібно йому зустрітися. Була година 1:30 по полудні.
Мужчина, що очікуіав Гавулу, був йому уже знайомий, це був
польський приятель Кошець. Він вибачався, що спізнився, бо трохи по­
блудив, і сказав, що усі з групи не прийшли, що з ним прийшо лише
п'ять осіб, у тому і їхній командир. Упівці бажали познайомитися з
пляном переходу через Чехо-Словаччину і домовитися про подробиці
їхнього переходу. В лісок, де чекали упівці, прийшли на означене місце
і Кошець і Гавула, де вони познайомилися з присутніми.

64
 Договорились, що на територію Чехо-Словаччини прийдуть уже
цілою групою — 14 чоловік (мимоволі зрадив їх число) — 13-го ве­
ресня. Зустріч мала відбутися на тому самому місці, що й сьогодні —
в ліску. Там нас, мовляв, чекайте!
Гавула ще раз познайомив їх з пляном переходу кордону. З міс­
течка Стара Любовня слід їхати автобусом до Попраду, звідти поїздом
до Праги, а з Праги до границі уже недалеко. Гавула пригадав ще їм,
щоб кожний вигадав для себе інше фіктивне прізвище, щоб докладно
запам'ятав собі його. Дані про народження можуть залишитися справ­
жніми, та, щоб знали, що всі походять із сіл Старолюбовнянської ок­
руги. З тим усі упівці погодилися, подали нові свої імена, як рівнож і
імена неприсутніх, які позазначував собі командир групи. Сам Гавула
записав собі імена упівців, прізвища, дату і місце народження кожного
члена, і подав їм, кожному окремо, місце проживання, назву села, яку
кожний з них має собі запам'ятати, і в такий спосіб їх розмістив, щоб
в одному селі не було їх більше, ніж один-два. Ще сказав, що вони ра­
ніше один одного не знали.
Час зустрічі тривав майже п'ять годин. Починало смеркати. Ще раз
пригадавши, що рішаючим днем буде 13-го вересня — всі розійшлися.
Переходячи коло старого гостинця за мостом, Гавула запросив ще
упівців зайти до корчми, зафундувавши кожному по великому пиві,
що його пили зі смаком. Відпровадивши групу дорогою в напрямі
Мнішка на Попраді на віддаль яких два-три кілометри, там попроща­
лися, а командир групи розцілувався вдячно з Гавулою, і розійшлися
з Богом.
Гавула повернувся до Старої Любовні, щоб здати звіт крайовому
начальникові безпеки про зустріч. Звідти зв'язковий відвіз його до
Вижніх Ружбах, де він поінформував старшого ляйтенанта Янковича
про перебіг зустрічі та про домовлення, з чого Янкович був задово­
лений.
Працівники польської безпеки покликали чехів наступного дня на
нову зустріч. Старший ляйтенант Янкович не міг прибути, був пере-
шкоджений, а всі інші прибули на місце зустрічі. Трохи пізніше при­
йшов туди лише один командир польських прикордонників, майор.
Поклав він на стіл фотографію, на якій був зображений чоловік, і
спитав, чи знають його і чи був він учора на зустрічі з ними? Гавула
відразу пізнав, що фотографія була командира групи, з яким він пе­
реговорював про перехід через територію Чехо-Словаччини. Майор
ще раз повторив своє запитання. — „Це і є та людина, — відповів Ка-
роль (Гавула), — з яким я вчора договорювався. Видавав себе коман­
диром групи". „Холєра ясна, — закляв майор. — Саме цією людиною
ми найбільше зацікавлені. Якраз про нього йдеться".

65
 Командир польських прикордонників попросив розповісти про
перебіг зустрічі та про домовлення щодо переходу, після чого заспо­
коївся. При відході всі дуже сердечно прощалися з польським ма­
йором.

ПІДГОТОВКА ДО АКЦІЇ

Треба було поспішати з підготовкою потрібних офіційних доку­

ментів. Зокрема треба було подбати про формуляри для пашпортів
для цілої групи, бо кожний громадянин Чехо-Словаччини — за їх за­
конами — повинен носити при собі пашпорт, вийнятків не сміло бути.
Прізвища подорожуючих, місця їх походження та дані про народження
були уже спільно усталені й відомі. Фотографії кожного члена групи
були уже також передані працівникам польської безпеки. Формуляри
пашпортів придбав працівник безпеки Мартін Бенчек за посередниц­
твом місцевого національного комітету. Щоб переїзд групи був офі­
ційним, забезпечено групу службовим формуляром із заголовком
ОНК в Чеських Будейовицах. В ньому було написано, що „Окружний
національний комітет у Чеських Будейовицях доручив Каролеві зор­
ганізувати поданих у посвідці людей, яких забезпечується роботою в
їхньому окрузі, і на підставі цієї посвідки вони можуть прибути будь-
коли на місце праці". Під тим текстом були виписані члени, місце їх пе­
ребування та дані про народження всіх „зорганізованих осіб". На кінці
були підпис і печатка (зрозуміло, підроблені).
Значно складнішою справою виявилось придбання медикаментів
для сну. Перестрашений пряшівський лікар д-р Е., до якого звернули­
ся з проханням, зрозумів все помилково і зомлів; після декількох
хвилин опам'ятався, але рішуче відмовився написати рецепту на
жаданий медикамент. Однак, цей медикамент треба було придбати за
всяку ціну. Поміг у тому Олександер Немчик. Він від імени Крайового
національного комітету написав для військової лікарні наказ видати
жаданий лік. Аптекар — сержант аспірант, познайомившись зі зміс­
том наказу, без будь-якого вагання охоче відмірював давки 15 штук до
окремих пляшечок. Тоді прийшла нова проблема, як цей медикамент
влити у пляшки з пивом і як пляшки опісля фабрично закрити.
Кароль-Гавула зі своїм приятелем Михайлом Райтарем зайшли до
директора відділу фабрики, де наповнювалися пляшки. Спочатку ди­
ректор цей не хотів мати з тим справи, але потім погодився навчити,
як це робити. Директор відчиняв пляшку за пляшкою, Райтар вливав
медичну рідину, пляшку клав під апарат, накладав нову металеву
мисочку, натискав якогось ґудзика, і металева мисочка тісно обій-

66
мала горло пляшки. Перевіривши, чи часом якась пляшка не проті­
кає, поклали їх у багажник авта і перевезли в безпечне місце.
Потрібно було придбати ще автобус для „нормального пасажир­
ського транспорту". Михайло Райтар і в тій справі був помічним. На
пряшівській автобусовій базі тоді працював його знайомий на прізвище
Вертель. Довго переконували вони Вертеля і пояснювали, що тут
йдеться лише про перевіз працівників безпеки в одне місце в прикор­
донній смузі. Безпека готує акцію — наганяють контрабанду, а служ­
бовий автобус до того не годиться. Шофер автобуса на те місце не піде.
Жодна небезпека йому не грозить. Вертель нарешті погодився.

В ОБІЙМАХ СМЕРТИ

Наближалася північ, а з нею і час зайняти бойову позицію. Авто­

машина, в якій везли 15 пляшок з пивом і пляшку сливовиці (також із
домішкою), стояла недалеко курортних об'єктів. Старший ляйтенант
Янкович призначив Гавулі двох працівників державної безпеки для йо­
го особистої охорони. І вони разом від'їхали до Старої Любовні. Гаву-
ла залишив автомашину десь 400-500 метрів від місця зустрічі, а зі
собою взяв лише наплечник з напоями. Зайняв він пригоже місце в
корчах на нічліг недалеко від дороги.
Час пройшов поза північ — надійшов очікуваний день 13-го верес­
ня. Гавула прокинувся раннім ранком, це ж уже неділя. Чисте небо за­
повідає гарну погоду. Залишивши наплечник з пивом, вийшов на до­
рогу, на якій мала відбутися зустріч.
В тому часі десь коло Вижніх Ружбах польські приятелі служби
безпеки також приготовлялися, автобус для „звичайного транспорту" з
подорожуючими працівниками державної безпеки також був готовий.
Час щохвилини наближує зустріч. Гавула проходить подумки ще
раз точність виконання пляну, щоб нічого не забути, нічого не запізни-
ти, погостити гостей сливовицею і дати запити пивом. Спровадити їх на
автобусову зупинку, а тому, що й йому прийдеться випити, разом з
гістьми, і сливовиці і пива, витяг загорнений у папір білий порошок,
приготований аптекарем-спеціялістом у Старій Любовні. Порошок
має невтралізувати насонний медикамент, змішаний з горілкою і пи­
вом. Гавула зажив його.
Після кількагодинного очікування Гавула зауважив під ліском на
віддалі 100-150 метрів чоловіка, що махав до нього рукою. Нарешті
прийшли. Було їх 14 осіб разом з Кошецем, який представив Гавулу як
Кароля всім присутнім. Прибулі обдарували Гавулу подарунками —
дорогим перснем, матерією, спиртом.

67
 Гавула плянував захопити групу за пляном п'ятого варіянту з
ужитком автобуса, як було домовлено. Автобус мав надійти о годині
9-ій. Ще було досить часу. Він порадив розійтися по одному — по двох,
а зустріч визначив на автобусовій зупинці при бензиновій станції.
Витягти з кишені посвідку від Окружного національного комітету в
Чеських-Будейовицях, Гавула передав кожному пашпорт. За списком
провірив ще всіх присутніх, зокрема їхні нові прізвища і місця народ­
ження. Кожний знав точно усі нові дані про себе. Відтак залишив гру­
пу, бо пішов купити хліба і до хліба, та пляшку сливовиці і кожному
по пачці папіросів. Тоді він погостив усіх.
Відтак провідник групи поставив Гавулі ще кілька питань: 1) яким
способом зможуть проїхати терен Чехо-Словаччини і дістатися до Ав­
стрії? 2) які будуть подорожні видатки? 3) чи перехід границі буде без­
печний і як він практично буде здійснюватися? 4) яку нагороду жадає
він за перепровадження групи?
Гавула (Кароль) на усі ці питання мав готові відповіді: найбезпеч­
ніше подорожувати швидким поїздом, головно транзитним, тому що
тепер, літом, головно в поїздах, що проходять зі сходу на захід країни,
не проводиться жодна контроля. В більшості подорожують туристи, а
особливо в суботи та неділі. Обчисливши нашвидку, подав, що витра­
ти на особу дадуть коло 200 корун, а щодо нагороди йому, то він може
почекати, про те, мовляв, ще домовимося. Кошець ще й „скартав" Га-
вулу за це: „Та ж будь патріотом! це ж наші мученики, патріоти такі,
як і ми, що ж від них жадати"?
З тієї розмови гості були задоволені. Почалася гостина. Попивали
вони, передаючи пляшку один одному, так як п'ють друзі. Почалась
свобідна гутірка. Командир групи спитав Гавулу, чи він буде мати
зброю, якщо ні, то він йому постарається, бо зброї у них, казав, є
подостатком. Бесіду вели уже не лише командир, але кожний один ви­
ривався щось сказати, з чимсь випередити інших.

ПРИЙШОВ ЧАС ЗУСТРІЧІ НА ПЕРЕЇЗД

Кошець з командиром групи перші відійшли на місця, попряму­

вавши на автобусову зупинку. Інші згідно з домовленням маленькими
групами непомітно, ніби звичайні громадяни, поприходили на зупинку.
В околиці, як і на зупинці, було безлюдно. Біля бензинової помпи
без ладу лежали кругляки дерева. Там почали сходитися Гавула й інші
з охорони. Одягнені були упівці у звичайний простий одяг, і їх тяжко
було відрізнити від тутешніх громадян. Посідали вони на кругляках,
не звертаючи на себе уваги. Чекають на автобус. Від міста Стара Лю-

68
бовня під'їжджає чорна машина. В ній старший ляйтенант Янкович.
На нікого не звертає він уваги.
Автобус, як зобов'язався Вертель — прибув, і в ніч на 13-те верес­
ня працівники безпеки переночовували в ньому в зазначеному місці,
кілька кілометрів від містечка.
Плян подорожування був такий: пасажирами будуть члени служ­
би безпеки. Для маскування транспортного зв'язку встановлено три
зупинки: перша — біля корчми за мостом у Старій Любовні; друга —
на перехресті перед селом Гнєздне, а третя на перехресті дороги, що
веде до Іщкова. Було встановлене число пасажирів і точно кожного
прізвище, хто і де мав висідати чи всідати до автобуса. На першій
зупинці ніхто сторонній не всідав. Щоб виключити якенебудь непоро­
зуміння, все було визначено поіменно. На останній зупинці з автобуса
мали висісти всі працівники безпеки, тобто, „звичайні подорожні",
їхнім завданням було подорожувати лише до того місця.
Година дев'ята ранку.
Автобус звільняє швидкість і зупиняється на перестанку. З авто­
буса висідають молоді, високі на зріст пасажири, а між ними і кілька
дівчат. До автобуса всідає ціла група. Місця спереду зайняті, задні
вільні. Ті, що всідають, займають вільні місця задньої частини авто­
буса. Підходить кондуктор, питає за квитками. „П'ятнадцять звичай­
них до Попраду", — відповідає Кароль (Гавула). Скільки це буде кош­
тувати? Кондуктор передав квитки і подав їх ціну.
Автобус рушає, набирає швидкости й знову стає на зупинці роздо­
ріжжя перед селом Гнєздне. Знову висідає кілька пасажирів, всідають
нові, кондуктор продає квитки і автобус рушає в дальшу дорогу.
Слідує наступна зупинка. Там має закінчитися дорога автобусом.
На зупинці мають висісти всі місцеві пасажири. Ніхто уже не має всі­
дати. І висіли всі, крім одного Ладіслава Немчика, що мало на зірвало
цілого пляну акції.
Напруження збільшується. Гавула, відповідальний за виконання
пляну, задоволений, що все до цього часу відбувається точно і до­
кладно, згідно з плянуванням. Задоволений був і з Янка Кухара, який
добре зіграв ролю кондуктора автобуса.
Автобус рушив. Зближався до мети, до якої ще лише кілометр чи
півтора. Автобус проїхав під віядукт нової залізниці. Ще невеличка
кривуля вправо, і рівна дорога піднімається до схилу. До цілі ще яких
300 метрів. По обидва боки дороги панує тиша. Автобус щохвилини
зближається до мети. Останнє макабричне завдання візьмуть на себе
сповнити інші. Інша сила, що скрита і добре замаскована у цьому кар­
топляному полі, що обабіч дороги. Завдання Кароля-Гавули було до­
ставити групу лиш до того місця.

69
 Нараз автобусом починає щось трясти, він зупиняється, хоч мотор
працює далі. Водій вискакує, каже підложити каменя під колеса, сам
піднімає накривало мотора. Двері автобуса відкриті. Дехто закурює
цигарку, дехто виходить з автобуса. Кароль критикує порядки. Підви­
щеним голосом кляне такі порядки, згадує про запізнення до поїзда,
критикує невідповідальність. Усе це добре чують пасажири, що ще
спокійно сидять в автобусі. Мотор машини зразу зупинився.
З автобуса виходить польський приятель Кошець. Він також без
багажа. Ззовні він спокійний, не поспішає. Його поведінка не привертає
уваги інших, тим більше співподорожуючих. Ніхто з його польських
приятелів не підозріває в тому, що цей його виступ з автобуса одночас­
но — остання крапка на його завдання. Відходить у бік автобуса і пере­
ходить через дорогу.
— Готово! — Зразу на повний голос прозвучала команда кондук­
тора. В тому самому моменті вистріл з револьвера пролунав по до­
лині. В цю хвилину, по обидва боки дороги, з картопляної культури
висувається, ніби хмара, людська стіна, створює непроникнений жи­
вий пліт, по військовому — кордон, який герметично замикає невели­
кий простір навколо автобуса. Стрільба розлягалася долиною. Окремі
постріли з револьверів перевершували кулеметні черги, що пору­
шували ранню тишу. Ворог дорого заплатив за життя молодих пов­
станців!
P. S. Авторові не вдалося устійнити, яку саме групу УПА було зліквідовано.

Симон САВЧЕНКО

НЕЗАБУДЬКИ
Світлій пам'яті моїх земляків, які загинули на фронтах
обороняючи Україну від обох загарбників.
До повстанця, що у бронзі, І голубить мати зором
Став серед села, Образ дорогий,
Пучок ніжних незабудьок їй здається, син говорить:
Мати принесла. — Мамо, я живий!..
Тут колись, в неділю рано, Із чола тепло і ласка
Розпрощалась з ним. Досі не зійшли...
Син просив: Лиш чомусь вояцьку каску
— Не плачте, мамо. Зняв із голови.
Я вернусь живим...
І тепер він перед нею До повстанця, що у бронзі
В шумі верховіть Став серед села,
На гранітнім п'єдесталі Пучок ніжних незабудьок
Все живим стоїть. Мати принесла...

70
с. голяш
ОМЕЛЯН ПОЛЬОВИЙ - „ОСТАП" - КОМАНДИР
ТРЕТЬОЇ ВОЄННОЇ ОКРУГИ „ЛИСОНЯ"
З „Літопису УПА", що видаваний у Канаді, не зовсім можна дові­
датися про дальшу долю командира воєнної округи — „Лисоня" —
Омеляна Польового — „Остапа". Щоб внести деяку ясність у це пи­
тання і вірними даними доповнити усе те, що викликає сумнів, нижче
подаю матеріял про цю історичну людину.
Поскільки Роман добре знав командира ще з підпілля, бо працю­
вав разом з ним біля року, то доля цієї людини не була йому бай­
дужою. Він інколи думав про неї, стремів довідатися, що з ним стало­
ся і чи залишився він живим. При нагоді розпитував про „Остапа" у
людей, які теж його знали й могли дещо розповісти про нього.
В роки сталінського терору і брежнівсько-сусловського режиму
активно займатися таким питанням було небезпечно, а з приходом гор-
бачовської відлиги ситуація полегшала і Роман більш активно взявся
за цю справу.
З „Літопису УПА", співавтором якого був і пан Содоль, довідався
про ім'я і прізвище розшукуваного й село, в якому народився. Це знач­
но полегшило розшуки, і невдовзі добрі люди сповістили, що „Остап"
живе в місті Тернополі і працює слюсарем ліфтів у обласній лікарні.
Слідуючого дня Роман був уже там і після деяких розшуків зу­
стрівся зі старим знайомим. Романа він не пізнав. Це й не дивно, бо знав
його двадцятирічним хлопцем, молодим, струнким, рухливим. А зараз
появився перед ним майже сімдесятилітній чоловік, лисавий, з худор­
лявим обличчям. Хіба можна було у ньому пізнати колишнього юнака?
Зате „Остапа" пізнав Роман відразу й не тільки по зовнішньості,
але й по голосі. Деякий час між бесідниками панувало недовір'я. Це й
зрозуміло. Пройшовши таку жорстоку школу життя з різними енкаве-
дівськими й каґебівськими підступами та химерами, нелегко відразу
повірити людині, якої не знаєш, чи не пізнаєш. Але, коли Роман прига­
дав йому декілька важливих епізодів з їхнього спільного підпільного
життя, у нього відразу змінилася думка про співбесідника, згасло пі­
дозріння й почалася задушевна розмова. Після того Роман час від ча­
су став відвідувати старого знайомого.

71
 Жалісно було дивитися на ту знівечену життям людину. Замість
колишнього бравого командира, Роман побачив гідного жалю старо­
го, марного, посивілого, з вицвілими очима й напівлисою сивою голо­
вою. Віддав він боротьбі за Україну все своє життя в повному розу­
мінні цього слова і пожав за це „лаври" — одиноку нужденну старість.
До сліз шкода зробилося цієї людини. Роман вмить простив йому деякі
невеличкі промахи в керівництві і недоліки в характері. А хіба могло
бути інакше? Хто ж з нас без гріха?
Між розмовами Роман попросив співбесідника розповісти дещо з
його життя в концтаборах і після звільнення. І „Остап" почав:
„Народився я в селі Ярчинцях, точніше на хуторі того ж села у
1913 році. Гімназію закінчив у місті Тернополі, але після довшої воло-
кити, поскільки польська влада постійно ставила мені паліччя в коле­
са. Доходило навіть до того, що мене арештували й тримали в тюрмі
на час проведення матуральних іспитів. Після довгих „хожденнях по
муках" мені все ж таки вдалося осягнути повну матуру. Незабаром
покликали в польську армію, де прослужив два роки й дістав ступінь
поручника.
Після приходу большевиків на землі Західньої України, життя моє
стало під загрозою. На засіданні Зборівського райкому партії було рі­
шено арештувати мене і про це тихцем сповістив мені один жид, який
був учасником того засідання. Отже лишалось мені тільки негайно
емігрувати на Захід, що я і зробив приватним шляхом за власні кошти.
Опинившись під Німеччиною, поступив в український легіон „Нах-
тіґаль". У воєнний час, після розформування легіону, спершу орга­
нізував УНС (Українську Національну Самооборону) на Тернопіль­
щині, а відтак УПА. Коли Укрїнська Повстанська Армія була вже ор­
ганізована і діяла, працював я начальником штабу Тернопільської во­
єнної округи. Згодом помінявся функцією з „Бондаренком" і став ко­
мандиром з'єднання, або командиром військового загону, як це його
називали, а „Бондаренко" зайняв мою попередню посаду. Після пора­
нення в албанівському бою довго лікувався, а коли видужав, ще дея­
кий час працював у підпіллі, а відтак подався у Львів, поскільки в цей
час УПА вже розформовувалася.
У Львові зустрівся зі зв'язковою Краєвого проводу Ганною Дидик,
з допомогою якої контактувався з верхами. Одного разу, обідаючи в
ресторані разом з Ганною, ми побачили, як раптом сюди зайшли чоти­
ри чоловіки в цивільному, оглянули усіх присутніх і вийшли. Тоді ін­
туїтивно я відчув, що люди ті були працівниками НКВД і приходили
сюди провірити, хто ще сидить за столом разом з нами. Через кілька
днів я знову зустрівся з Ганною на вулиці і вона вручила мені дві тисячі
карбованців на випадок, якщо я задумаю емігрувати на Захід. У той

72
момент до нас знову підійшли ці люди, яких ми бачили в ресторані, й
арештували нас.
В той час у мене були три паспорти на різні прізвища. Але вони не
допомогли мені. По всьому було видно, що вже давно НКВД добре зна­
ло, хто я. Тому, після довгих допитів, мені все таки прийшлось призна­
тися у всьому. Судили мене в Києві в 1947 році й засудили на розстріл.
У смертній камері сиділи разом зі мною слідуючі командири УПА
і керівники ОУН: Пришляк Григорій, Степаняк Михайло, Дужий Пет­
ро, Воробець — „Врецьона" і син Дмитра Вітовського — Вітовський
„Зміюка". Усі вони були теж засуджені на кару смерти у червні 1947
року в Києві. 25-го квітня 1947 року, за тиждень до того, як усім
смертникам була замінена кара смерти на 25 років ув'язнення, Вітов­
ського кудись викликали. Після того про нього ніхто більше нічого не
чув. Правдоподібно його розстріляли...
До 1959 року строк покарання відбував я у колимських концтабо­
рах, а відтак перевезли до мордовських концтаборів. Коли відбув 20
років ув'язнення, мені запропонували написати в пресу статтю — по­
каяння. За це обіцяли зменшити мій строк на п'ять років. А коли я від­
мовився, мене одягнули в гарний костюм і повезли в рідні сторони.
Спершу водили по Тернополі. Показували, як гарно він відбудувався,
а відтак завезли в рідне село. Тут теж деякий час водили по вулицях і
врешті завели до клюбу і запропонували виступити перед односельча­
нами з покаянням, доказуючи недоцільність всієї боротьби ОУН і
УПА. Безумовно я відмовився і від цієї пропозиції. Мене повернули в
мордовські концтабори, де довелось відбути останні п'ять років.
Звільнився я 15-го червня 1971 року.
Повернувши додому в Ярчинці, мешкав тут у рідного брата до
1975 року. Увесь той час за мною постійно слідкували співпрацівники
КҐБ. Вони зовсім не приховували того, що присилає їх до мене КҐБ, і
навіть жалілися, що все це їм дуже надоїло. Мабуть в останній час з
тих причин слідкувати за мною стало важко, тому КҐБ змусив мене
переїхати жити до Тернополя. Тут дали мені однокімнатну квартиру,
окружили сексотами і навіть найшли роботу. З того часу я мешкаю в
Тернополі і працюю слюсарем ліфтів у обласаній лікарні з місячною
платнею 90 карбованців.
Перша моя дружина, з якою я познайомився ще в підпіллі, по моїй
згоді, вийшла заміж, але невдовзі померла. З нею є у мене дочка, яка
в свій час закінчила медучилище і працює медиком в селі Гаї Великі,
що біля Тернополя. Контакту з нею у мене немає. Правда, за увесь час
мого перебування на Тернопіллі після звільнення, дочка була у мене
лиш один раз і то, мабуть, по просьбі внука, який, прочитавши про ме­
не статтю в газеті, найшов мене і мав зі мною довгу бесіду.

73
 Такі нелегкі життєві умови змусили мене одружитися вдруге"...
На тому „Остап" закінчив розповідь про особисте життя, а я увесь
час дивився на нього і все більше переймався співчуттям до цієї
знедоленої людини. Знаючи, що за кожним кроком його слідкують
агенти КҐБ, він вів, воістину, чернечий спосіб життя. Нікуди не ходив,
не заводив товариства і дуже рідко відвідував рідне село, бо брат теж
бокував від нього, боячись попасти в неласку КҐБ. Так тихо і без­
цільно доживав свого віку, без жодної надії на краще завтра.
Зараз, коли пишуться ці рядки, молодь наша цікавиться буквально
всім, правдивою історією нашого українського народу, його літерату­
рою, традиціями і звичаями. Але найбільше її цікавлять події, що ма­
ли місце в Другій світовій війні, поскільки про них совєтська преса ду­
же мало писала взагалі, а коли згадувала про них, то обов'язково з ве­
ликим перекрученням і фальсифікацією. В результаті сьогодні дуже
важко довідатися правду про все, що відбувалося в Україні, особливо
на території її західньої частини.
Пояснення.
Життєписні дані про командира „Остапа" записав „Роман" — Петро Кикіш, який спів­
працював у підпіллі з командиром Омеляном Польовим. Переписано з ручного оригіна­
лу, який находиться в руках інж. Мирона Лущака. Оригінал перевезено з України в липні
1992 року. Переписав його С. Голяш.

Симон САВЧЕНКО

Тополя
Стоїть явір на сторожі —
Красень серед поля,
Біля нього у скорботі
Висока тополя...
...Вийшла з села стара мати —
Впали сльози в жито:
Тут колись, на цьому полі,
Воїна убито.
Згасли очі, ніби зорі,
В небі на світанні.
Скільки літ сюди ходила...
Це прийшла востаннє.
Скільки літ жила надія.
Жевріла в тривозі.
Тепер меркне, як барвінок,
На лютім морозі.
Зняла руки стара мати:
— Як же мені бути?
Хочу, сину, перед смертю
Твій голос почути.
Чи ти, синку, у поході,
Що так забарився?
Чи у полі широкому
Явором розвився?
Довго-довго мати сина
В гості виглядала...
Поки сама серед степу
Тополею стала.
с. Берем іївка

74
Богдан САВКА

ТРИПТИХ
ТРИ ДОЛІ
Осінній короткий день разом із сонцем йшов на спочинок, віддаю­
чи вечорові, що швидко вступав у свої права, владу закрити темною
пеленою ночі все, заспокоїти людей, тварин і післати їх на спочинок.
Покинув всі свої роботи і господар Федь Ковальчук. Цілий день ходив,
вештався по подвір'ю, щось робив, брався то до одної, то до другої ро­
боти, кидав, брався до іншої, так ні однієї не закінчив. Цілий день нудь
не давала йому спокою. Нудила, крутила ним, за що не брався, все ва­
лилося з рук, не йшло. Нудьга не покинула його. І як вона, та нудь,
могла його покинути, коли вчора у сусідньому селі взяли москалі
раненого його єдиного сина Івана. Взяли без пам'яті, виволокли за ра­
нені ноги із стодоли, де лежав схований. І його, як в'язанку соломи,
кинули на віз, познущались і повезли в Копичинецьку тюрму.
Ото від того і нудь, і скрута. Весь час думав, що з ним? Де він? Чи
живий? Розказали йому люди, як товкся чобітьми на ньому каґебіст,
як копав і бив його. А він, батько, нічого не міг зарадити.
Постоявши ще хвильку, зайшов у хату, сів на лаві і сказав жінці,
щоб була готова завтра їхати до міста. За розмовою в хату зайшла чужа
жінка. Переконалась, чи в ту хату зайшла, не назвавши себе, хто вона та­
ка, сказала, що повинна передати листа, і, давши лист, зникла за дверима.
Підкрутивши гніт у лямпі, Федь роздер коверту, витягнув клаптик
паперу і прочитав: „Твій син мертвий. Вчора викинули його в лісі,
приїдь, забери. Я поможу тобі в цьому".
Опустив на скриню записку, сів і заплакав. Дружина зрозуміла
його, наплакавшись разом. Вирішили їхати вже. Спорядивши коні до
воза, взяли верети чисті, рискалі й поїхали.
Через кілька годин їхали до міста, де забрали знайомого, верети і
лопати й подались у ліс. Через певний час повинна була під'їхати в до­
мовлене місце дружина знайомого. Йшли тихо, хоч добре знали, що на
випадок затримки, їм буде нікуди дітись. Дійшли до високого обриву,
звідки скидали мертвих вниз.
Обійшли боком, дійшли до місця, де повинно було лежати тіло
Івана. В темноті розрізнили силюет трьох мерців, що були скинуті

75
зверху, і лежали навалом один на одному. Хто одягнений, хто роздяг­
нений. Відклавши в сторону жіночий труп, розтягнули чоловіків. Зама­
щені болотом, засохлою на обличчях кров'ю, обличчя були не до піз­
нання. Присвітили. Один з них був Іван. Поклали на верету, понесли йо­
го до виходу з лісу, де вже очікувала з возом дружина знайомого. їха­
ли. Через дві години були вже на сільському цвинтарі, викопали нашвид-
коруч неглибоку могилу. Принесли з воза Івана. Мати свяченою водою
обмила від крови дороге лице, зачесала волосся. Обцілувавши сина, за­
горнули в верету і опустили в могилу, засипавши її. Приклякнули біля
свіжого гробика, помолились і подались додому.
Вже сіріло, коли ввійшли в порожню, як їм здавалось, хату. Засві­
тили лямпу і, як буває на селі, взялись за свої роботи: господиня роз­
палювати піч, а господар — надвір до господарки — годувати, поїти.
Витер з болота коней, дав їм їсти, взяв вила і направився в стодолу по
сіно для корови. Виходячи з хліва побачив, які із-за хати вийшов каге-
біст і направився до нього з вигуком: — „Стой! Бандьора!"
Став! Придивився до нього Федь, впізнав. Той самий, що топтав
його Івана і копав, знущався, як тягли до воза. Той самий. Мабуть це
він закатував його сина до смерти. Кров вдарила в лице Федеві, міцні­
ше стиснув у руках вила.
Підійшовши, кагебіст, впевнений у своїй зверхності й безкарності,
цинічно запитав: — „Так что, тєпєрь уже скажешь, где твой бандіт?",
— і тримаючи автомат у лівій руці, правою сильно вдарив Федя в
лице. „Скажу", — відповів Федь, і відвівши вила назад різко встромив
їх у живіт знахабнілого ката.
Заревів катюга і впав. З-за хліва вискочили інші облавники. Не встиг
Федь зорієнтуватись, як повалили його на землю. Били, топтали, копали,
відібраними вилами штриками в тіло. Кров пішла Федеві з носа, з вух, з
рота. За кілька хвилин він не подавав вже ознак життя. Задовольнившись
катуванням, витягли за ворота, облили водою і накрили палаткою. А ще
через кілька хвилин підігнали сусідську фіру, вкинули Федя і повезли в
район.
Почувши шум у дворі, господиня хотіла вийти надвір. Не пустили.
Коли наважилась знову вийти, Федя у дворі вже не було. Йдучи до
хліва, побачила ще свіжу, що не вспіла всякнути в землю, кров, свідка
того, що тут відбулось на цьому місці недавно. Нелюдський крик
вирвався з її грудей. Впала на коліна, заголосила, давши волю своєму
жалю, який стримувала цілу ніч, ховаючи сина. Голосила вона,
голосили сусіди, що чули її крик і бачили, що скоїлось у цьому дворі.
Федеві тортури у власному дворі не закінчились. В кімнату, куди
його затягли в тюрмі, було все для катування. За зв'язані назад руки
підтягли вверх і стали припікати ноги. Коли млів, відливали його водою,

76
вішали за ноги вверх. Вибивши око, поломали ногу. Півмертвого віднес­
ли в камеру і кинули на холодний цемент. До свідомосте Федь прийшов
уночі. Нестерпна біль проймала все тіло і, щоб не дати себе більше му­
чити, рішив скоротити собі муки. Помолився. І однією рукою з допо­
могою зубів видер два паса з штанів, зв'язав, один кінець прив'язав до
клямки дверей, на другому зробив петлю. Піднявся на коліно, всунув
голову в петлю і опустився вниз, затягнувши вагою свого тіла петлю.
Ранком наглядачі, відкриваючи двері, разом з ним потягнули вже мер­
тве задубіле тіло Федя, що було прив'язане до ручки.
А ще через кілька годин з двору тюрми виїхав той самий віз і на­
правився в той самий напрям, що день перед цим. Сьогодні вгодовані
тюремні коні на місце, де скинули сина, везли батька. Візник, що знав
свій фах, зупинився над обривом, так само підняв драбинку, так само
скинув з воза мертве тіло, заволік над кручу, і так само зсунув з кру­
чі вниз. Різниця була лише в тому, що з мертвого тіла перед тим, як
скинути вниз, стягнув чоботи і заховав на возі під соломою. Обернув
коні і поїхав назад.
Десь в обід під тюрму прийшла Федева дружина. Принесла передачу,
теплу білизну. Через певний час передачу прийняли і сказали їй іти додо­
му. Але вона не йшла. Стояла. Якийсь людяний міліціонер шепнув, що
чоловіка вже тут нема. „А де?" — він здвигнув плечима і, щоб не викли­
кати підозріння, пішов. Тоді відійшла від тюрми і пішла. Ноги несли її,
куди сама не знала і не думала. Йшла. Назустріч розступа-лись дерева,
поки не стала над кручею, де стояла вчора вночі. Глянула вниз і побачила
одежу свого Федя. Не вірила. Зійшла боком вниз, піді-йшла ближче до
трупа і пізнала. Так. Це був він, її чоловік, Федь. Схи-лившись, стала
хусточкою витирати його лице, притулилась, стала ці-лувати побите за­
кривавлене чоло, губи, лице. Відтак відтягнула його вбік до краю доли­
ни, де виднілась зорана рілля. Знайшла ямку, зняла з голови хустину,
накрила нею лице, назбирала листя в лісі, вкрила ним свого мужа. З зо­
раної ріллі відвалювала блискучі скиби і по одній носила, закривала тіло
чоловіка. Носила поки не закрила зовсім. Зломала в лісі грабчука, зро­
била хреста, застромила в голові могили, промовила молитву, встала і
поволі пішла. Додому прийшла на другий день рано. Куди ходила цілу
ніч, один Бог знає. Півночі просиділа біля могили сина. Ввійшла у двір.
Сусіди, що прийшли вслід за нею в двір, стали біля неї, не знаючи, що
сказати, спитати. Вона сама сказала:
„Нема вже мого Федя ні Івана". — В розпачі рвала на голові
волосся, не розуміючи, що діє. Сусіди згодом знайшли її мертвою.
Через день добрі люди поховали її на цвинтарі біля ще свіжої могили.
У двір, як тільки пішов похорон, налетіли „чорні круки" і „навели
порядок". До вечора у дворі стало тихо. Не іржав кінь, не ревла коро-

77
ва, не кудкудакали кури, лиш пес, якого хтось відіп'яв з ланцюга, не
йшов з двору. Він сидів на задніх лапах посеред двору і сумно-сумно вив.

СПІТЬ, ХЛОПЦІ, СПІТЬ...

З самого ранку 10-го лютого 1946 року на всі Копичинці розно­
сились звуки то автоматних, то кулеметних черг. Час від часу серед
них лунали поодинокі вистріли з крісів, розриви гранат різко стрясали
повітря, несучи в ранковій тиші незвичну луну ген далеко за місто.
Десь біля полудня бабахнула кілька разів граната. І після майже
шестигодинної стрілянини запанувала нарешті тиша.
У цій тиші було багато незрозумілого. Було ясно одне — йшов бій
між хлопцями УПА і енкаведистськими військами.
В тиші, що наступила неначе для того, щоб чимось заповнити
раптову пустку в повітрі, почав повільно падати лапатий сніг. Пухнасті
сніжинки опускались навкруги якось так повільно і велично, немовби
до кожної з них була причіплена невидима нитка, що опускала їх
плавно на землю. Якось особливо вони стелились по дорозі, творячи
на ній пухнастий чудо-килим, що по йому начебто повинен хтось про­
вести до шлюбу молоду пару. Певний час ніхто не їхав, ніхто не йшов,
мов справді хотіли зберегти тишу і чистоту килим-дороги.
Десь по полудні зграя гайвороння, що піднялась з дерев біля хат,
закричала і, піднявшись ще вище вверх, сповістила, що везуть.
З побічної вузької вулички виїхали кіньми сани. Вони везли не
шлюбну пару, а п'ятьох молодих хлопців без пар. Вони не сиділи на са­
нях, а лежали навалом, розкидані в різні боки. Пошматована розривами
гранат одіж, закривавлені до невпізнання обличчя говорили самі за себе.
Голова одного з них з ніжним красивим обличчям звисала з саней,
дістаючи майже до вкритої снігом дороги. Русяве волосся в хлопця
волочилося по снігу, розмітаючи в різні боки свіжі сніжинки. У
прометену вузьку смужку з простреленої голови по волоссі стікали на
сніг ще теплі краплі крови. Вони робили на снігу червоні, то круглі, то
продовгасті плями. Через діри в помості саней кров стікали на сніг і з
інших повстанців. І, здавалось, якщо дивитися в слід саням, що з-під
них стелилася якась дивовижна доріжка, по якійсь чиясь невміла
рука розкидала червоно-ясні, та червоно-темні троянди.
І чим далі було від місця бою, колір доріжки блякнув, доки не
зник за ворітьми тюрми.
Хоч пройшов час, в очах ще й сьогодні ця картина. П'яні конвоїри,
чи то від радости, чи від горілки, матюкаючись по-московськи і в Бога
і в чорта, розганяли подалі зустрічних людей, неначе боялись, щоб

78
хтось не вкрав їхню здобич.
Стояв край дороги і я. Дивився. Перед очима проїжджали сани із
знайомими мені людьми. На очі набігали сльози, защеміло щось під
серцем, щось хотілось сказати, крикнути, та, на жаль, треба було
мовчати. Стояв. Дивився і мовчав. На санях везли не тільки мертвих
повстанців, з ними разом везли і нашу нещасну долю, нашу честь, на­
шу славу, таку ж розстріляну і понівечену, як вони, як вся Україна.
В очах і досі після 50-річної давности їдуть ці страшні сани, везучи
синів України у вічність нашої пам'яті, в небуття, в історію.
У цей день в нерівному бою з ворогами впали копичинецькі хлопці:
Іван Ухач (псевдо „Ігор"), Ярослав Вербний (псевдо „Зорян"), Василь
Кузик (псевдо „Вихор"), Богдан Дмитерко і п'ятий невідомий.
Мав бути серед них і шостий. І, якщо ціною зради своїх товаришів,
врятував своє життя, — нехай прокляне його рідна земля...
В забуття час забирає поволі все: і людей, і події. Однак серед подій
є такі, які ми не маємо права забути. Про них повинні пам'ятати ми і
ті, що прийдуть нам на зміну.
У ту лютневу днину події розгортались так: бій почався на
світанку, хата вже зранку була довкруги оточена ворогами-окупан-
тами. Муровані стіни дому, в якому хлопці прийняли бій, були добрим
захистом від ворожих куль. Відбивались довго. Не один ворог
знайшов собі тут смерть. Сили були нерівні, кінчались набої. Вистрі-
лом з гранати завалена частина дому. Розуміючи безвихідь свого ста­
новища, залишивши для себе останні кулі, хлопці спустулись у льох,
де самі пострілялись.
Івану Ухачеві йшов 24-ий рік, Ярославу Вербному — 20-ий,
Богданові Дмитерку — 19-ий, Василеві Кузикові — 21-ий. І невідомо­
му теж біля 20-ти років віку.
Через кілька днів замерзлі голі тіла вивезли в ліс і скинули, щоб
їх розтягнули бродячі пси і клювали зграї гайвороння.
У ці ж дні полк лютих енкаведистів, що стояв у Копичинцях, був у
жалобі. Ввечорі, щоб не бачили люди, ховали своїх забитих. Не грала
оркестра, не чути було прощальних салютів, у викопану могилу швидко-
руч опустили одинадцять домовин. Скільки було ранених, ніхто не знає.
А хлопців, що лежали у лісі, рідні тайком перенесли на цвинтар,
викопали могилу, загорнули тіла в білі простирала замість домовин,
і тихо поховали з молитвою.
Весною добрі люди поставили хрест. Щорік у часи лихоліть, на
Великдень до могили хтось приходив, хтось приносив і клав квіти,
хтось приносив деколи вінок, хтось запалював свічки, а хтось прихо­
див з доброю молитвою і вдякою від нескореної України: „Спіть, хлоп­
ці, спіть"... Ми не забули вас. Вдячні нащадки у вільній українській

79
державі впишуть ваші імена на сторінки її славної і трагічної історії.
Спіть... Ми збудуємо на злість усім ворогам державу, за яку, не
вагаючись, ви віддали своє молоде життя. Ваша слава не вмре, жи­
тиме у віках, бо хто вмирає в боротьбі за волю, за ближніх, в серцях
живе навіки!

П'ЯТЬ ПОВСТАНЦІВ-ОРЛІВ З ОДНОГО ГНІЗДА

Лісова стежина, що кривуляла поміж молодими грабчуками, вивела
мене на край лісу. Очам відкрився знайомий краєвид осіннього села, по
якому вже щедра осінь вспіла погосподарювати: залишила голі дерева,
потемнілий від дощів лист долі, чорні смужки зораної на зиму ріллі.
У цьому осінньому мереживі притулена до лісу одна з хат видава­
лась якоюсь одинокою, засмученою, невеселою, хоч білі стіни та по­
фарбовані недавно рами вікон говорили, що в ній ще дихає життя, що
вона ще живе, хоч старість і убогість пригнули її, втоптали в землю.
Тому, хто знав цю хату, здавалось, що вона зараз якось по-особливо­
му мило і чарівно притулилась до лісу, мов би чекала від нього розради,
доброти і ласки, що так потрібні всім на старість літ: і людям, і твари­
нам, і навіть речам! Тої розради, що повинна б розвіяти її смуток і жаль,
вгамувати біль, що роками мучив, нестерпно допікав і допікає ще й досі.
Стояв я і згадував. З цієї невеличкої сільської хатини, типу 20-х ро­
ків, в 1944 році вилетіло п'ять повстанців-орлів. І ні один більше не вер­
нувся додому. Запитував себе, чи є в Галичині багато таких хат, щоб аж
п'ять синів з однієї хати пішло в УПА і ні один не залишився живим? За­
питував і не знаходив відповіді на багато питань з цього часу.
З хати, біля якої я стояв, поволі вийшла старенька жінка, спира­
ючись на паличку. Привіталась. Слово по слову поринули згадкою в
минуле. І зав'язалась розмова про хату, про сім'ю, що в ній жила, що
вона найстарша, що викупила цю хату, повернувшись з Сибіру, про ра­
дість короткого родинного щастя, що вихорем пролетіло в одну мить і
нічого не залишило після себе, лиш смуток та порозкидані в різних
місцях могили. І ще оцю стареньку хату.
У сім'ї Миколи Ухача було семеро дітей: дві найстарші дочки і
п'ять синів, як дубочків у лісі. Маленька господарка в кілька моргів
поля ледь вигодовувала велику родину. Все багатство батьків і було в
дітях. Жили бідно, але гідно. Тато з мамою мали щедру українську
душу, — розказувала співрозмовниця. І хоч не було грошей, дітей по­
силали вчитись у „Рідну школу". Тягнулись з останнього.
А хлопці, як хлопці. Підростали і виросли в гарних легінів, охочих
до праці і до розваг, а бувало і до збитків. Довоєнні „Просвіта" та

80
„Луг" доповнили все те добре, що дала „Рідна школа". Батьки раділи,
що хлопці між добрими людьми, що тягнуться до свого рідного, ук­
раїнського. В час німецької окупації стали надовго зникати з дому, по­
ки з приходом комуністичної влади не зникли зовсім з дому. До вій­
ська московського не пішли. Час від часу з'являлись на очі то мамі, то
татові, то сестрі. І знов зникали. Деколи долітали чутки про бої з енка-
ведистами, що і вони там були, що живі. І так, поки восени 1944 року
прийшлось ховати розірваних гранатою братів Остапа і Осипа. Оста­
пові йшов 18-ий рік, а Осипові — 20-ий. Опісля батько з матір'ю втек­
ли з дому і так поневірялись між людьми довгий час.
Ще не виросла трава на могилі Остапа і Осипа і не вляглась на ній
земля, як зимою 1946 року застрілився брат Іван. „Мабуть, пам'ята­
єш — з жалем промовила старенька. — П'ять їх оточили в хаті Дуд-
ковської, півдня бились і, щоб не дістатись ворогам живими, всі по-
стрілялись. Крадькома перенесли їх на цвинтар і поховали на краю
всіх п'ятьох. Іванові йшов 24-ий рік, а його колегам і того менше...
„В 1946 році мене арештували. Вже у Львівській в'язниці слідчий,
що вів мою справу, сказав, що 'вчєра застрєлілся твой арьол'. Псевдо
'Орел' було в Михайла. Найдовше мій орел політав, ранили, як вті­
кав до лісу. Щоб не попастись живим — застрелився на своєму городі,
от тут, пару кроків не добіг. Ще не мав повних 23 роки. Де похований
— не знаю, але як приїхала з Сибіру, то перенесла до Остапової моги­
ли кістяк, що його знайшла, а чи то він, певно не знаю...
„Романа застрілили на вигоні, ще й шістнадцяти не мав. Тата з ма­
мою добрі люди переховували довго, поки батько не захворів і не вмер
в чужій стодолі. Може ще б жив, якби був лікар, та де тоді було до лі­
каря! Поховали вночі у Нижбірку на цвинтарі. Мама вже не береглась.
У 1949 році зловили її. І, після знущань і катувань, вивезли до Сибіру.
Отак я там опинилась".
Стояв. Дивився і питав сам у себе: чи є така вага, щоб могла зва­
жити величину душевного терпцю батьків, що зазнали стільки горя?
Чи є таке мірило, яким би можна було зміряти величину душевної ра­
ни батьків, що втратили синів у боротьбі за волю України? Нема. Але
є незборима сила нескореносте нашого духу, що робить нас невмиру­
щими, здатними перенести найтяжчі випробування. Мусимо вистояти, і
як треба, то і вмерти в ім'я добра, волі і щастя християнської України.
Вклонитись треба низько матері страдниці, що, як Пречиста Діва
Марія, витерпіла стільки мук, віддала Україні найдорожче, що мала
— своїх п'ятьох синів.

81
Святослав ЛЕВИЦЬКИЙ,
Калуш

ДОРОГА
Сиділа, пригорнувши дітей, на клунках з сухарями та одягом і не
бачила перед собою нічого. Ні снігу лапатого, що густо сипався на
землю, ні вибоїстої польової дороги, по якій топтали місиво з рудої
землі та снігу люди і коні, що тягнулася поодалік від лісу видолинком,
ні колони саней, що просувалася цією дорогою, наповнена зойками й
плачем жінок і дітей — бранців сорокатих, не чула грубої лайки
конвоїрів. Згадала, як сюди не раз приходила, щоб набрати жовтої
лискучо-масної, як бджолиний віск, глини. Нею обмазувала присьбу
навколо хати. В хаті мала дощану долівку, бо була ґаздинею, а її
чоловік, царство йому небесне, дуже працьовитим і дбайливим
господарем був: сам дошки різав, сам підлогу стелив. Добру підлогу з
дубових дощок. Навічно стелив, як любив хвалитися. Для дітей і для
онуків. Майнула думка, хто ж тепер по цій підлозі ходити буде? Май­
нула та й пропала. Байдуже...
Важка лапата сніжинка впала на щоку і, зустрінута гарячою сльо­
зою, скотилася однією з боріздок-зморщок, які зовсім недавно зорали
горем ще таке молоде обличчя. Згадалося, як ще зовсім недавно, ко­
ли йшла з діточками і Василем до церкви по-святковому зібрана, то не
один ґазда чи парубок блиснув крадькома очима, милуючись її білим
личком та ставною фігурою.
Перша глибока борозна пролягла впоперек чола в сорок четвер­
тому, коли на подвір'я і до хати вдерлись „визволителі" з червоними,
ніби свіжо пролита кров, зірками на вицвілих на сонці пілотках та та­
ких же безколірних, хібащо брудних і обдертих гімнастерках. (Це див­
не для західньоукраїнських селян слово викликало чомусь посмішку).
Вхопили тоді, мов круки, Василя разом з кіньми і возом. А коли
вийшла чоловіка проводжати в невідоме, то не звернула уваги ні на
метушню в хаті, ні на виск свиней у хліві, навіть не оглянулася, а бігла
за возом аж на край села. Повернувшись додому, застала свою господу
пограбованою дощенту. Сусідка — старенька Явдошка, за якою ще
певно з часів цісаря Франца-Йосифа прилипло вуличне назвисько „два
ринські вкупі", розповідала, розмахуючи довгими і сухими, як вербо­
ве паліччя, руками:

82
 — Всьо нехристи забрали, нечиста би їх взєла. Гірше від татарів.
Один маскаль навіть шнурок від білизни потягнув, повісив би сі на
нім. А пса вбили песиголовці. І свинку забрали.
Василь невдовзі вернувся додому. Прийшов худющий, як з хреста
знятий. Казав, втік з поїзда. Везли їх, напхавши повний товарняк та­
кими як і він ґаздами та хлопцями, кудись на схід. Чи до таборів на ка­
торжну працю, чи до таборів, де формували на фронт, на загибель?
Ніхто не знав.
Вночі бранцям вдалось зірвати декілька дощинок з долівки вагону
і, перехрестившись, хлопці один за одним пірнали в грюкаючу темно­
ту, тамуючи в собі зойк. Кому пощастило, той вийшов на волю, а кому
не судилося, то тепер вже не має на цьому світі ні турбот, ні журби.
Переночував Василь вдома, а досвіта встав, поцілував сплячих дітей і
пішов у партизанку, в УПА.
У той замурзаний, сірий осінній день безперестанку падав дрібний
холодний дощ. Марійка здійняла перед собою руки, на яких тримався
моток лляних ниток; допомагала мамі змотувати їх у клубки та ди­
вилася, як Славко ходив по хаті і деклямував-виспівував віршика з
старого букваря:
— Осінь, осінь, лист жовтіє,
Часто дрібний дощик сіє,
Діти бігають по полю,
Печуть собі бараболю.
Баба „два ринські вкупі" постукала пальцем у шибку і проговори­
ла з-під вивернутого мішка, що захищав її від дощу: — Ходи, Оленко,
маскалі привезли побитих хлопців під сільраду, аби люди пізнавали
своїх.
Серцем відчула біду. Заточилася, але, схопившись за одвірок, втри­
малася на ногах: не треба, щоб діти побачили слабість її. А впав на сер­
це зойк її душі:
— Василечку мій! На кого залишив нас? — безмовно шептали уста
(щоб діти не чули). Тамувала в собі біль, а він рвав, кривавив серце, що
билось у грудях важкою каменюкою.
Василь лежав третім. Як і інші, лежав роздягнений (карателі мос­
ковські здирали з убитих одяг і чоботи, поки ще тіла теплими були і
часто тут же натягали на себе). Не подала виду, що то лежить тут її Ва­
силько. Лежить, дрібним дощиком вмивається, крівцю з ран змиває, а
голубими, як небо, очима дивиться на неї і не бачить її, бо і вона не по­
винна його бачити, бо діти вдома маленькі, бо не витримають вони ні
дороги в Сибір, ні морозів сибірських...
Закопали нелюди її Василя і ще чотирьох повстанців у млаці за
селом і ще довго посилали туди сексотів, щоб ті висліджували, хто

83
буде до могили приходити, щоб родину вбитого в Сибір запроторити...
Тоді і лягли на щоки її дві глибокі борозди-зморшки.
Відігнала від себе спогади, тісніше пригорнула дітей і крізь сльози
глянула навколо. Сніг став падати великими клаптями, ніби хтось роз­
дер перину і пір'я посипалось на землю. Кажуть, що такий сніг на від­
лигу. Збоку бовванів ліс, що через віддаль ледве вирисовувся. На ньо­
го боязко озиралися енкаведисти та стрибки, що сиділи на санях, або
чалапали снігом навколо колони, що сунула в напрямку міста, везучи
на санях сім'ї знедолених. Спочатку в район, а потім у невідомий, да­
лекий і Богом і людьми проклятий Сибір.
Марійка тісно притиснулася до неї, боязко поглядаючи то на
стрибка, що правив кіньми, то на німецький карабін, якого стрибок,
тримаючи під правою рукою напоготові, спрямував у бік лісу. Марій­
ка ще маленька, і їй тільки п'ять рочків. А Славкові вже дев'ятий пі­
шов. Гарних дітей Господь їй послав. Марійка, як і мама, біленька лич­
ком, з русявим густим волоссячком. А Славко в тата пішов: чорно­
бровий, чорноволосий, а очі голубі-голубі, як небо влітку. Отець Єв­
ген, наш єгомость, дуже любить, коли Славко йому в церкві прислу­
говує, каже, що готує собі з нього заміну, а з Славця добрий священик
буде, а ще єгомость додав: „Сохрани нас, Господи, і збережи, бо тяжкі
часи переживаємо". Вона так вірила в те, що її син стане священиком,
що бачила і наяву і в сні оте диво: свого Славка, що виходить з Цар­
ських воріт в церкві. Такий високий, стрункий, чорнобривий і голу­
боокий, в розшитому золотом фелоні з Божими Дарами в руках...
Стрепенулася. Снігопад порідшав, хоча клаптики снігу ще
метеликами злітали на землю. Колона минула ліс, що ніби відступив
взад і вбік. Карателі, полегшено сопучи, підіймали голови і плечі: ліс
позаду, і до міста вже недалеко.
Обняла Славка міцніше і зашепотіла, цілуючи щічки, оченята і
брівки: „Бачиш, синку, отой ярок. До нього мусиш зараз добігти, по­
тім побіжиш ним до річки, а там вийдеш на дорогу, що йде до села. За­
біжиш до баби, вона тебе якось прогодує. Бо я, напевно, не зможу вам
двом у Сибірі раду дати. Біжи, синку. Не бійся, певно не стануть стрі­
ляти в дитину. Мусять мати в собі щось людське. А кожушок скинь,
— легше бігти тобі буде, а як швидко йтимеш, то не змерзнеш. Біжи".
Славко, що привик безвідмовно слухатись тата, маму і єгомостя,
скинув кожушок і побіг...
Затріскотіли автомати, загавкали карабіни і гвинтівки, стрибки і
енкаведисти, по-московськи бридко лаючись, зістрибували з саней і
похапцем посилали кулю за кулею в хлопчину, що, долаючи невтоп­
таний сніг, рвучко біг до рятівного ярочку. Кулі, немов чуючи мамині
молитви, густо падали навколо, здіймаючи густий сніговий вихор, се-

84
ред якого на крилах мчався Славко. Кулі немилосердно свистіли біля
вух. А Славко все біг і біг.
— Ще трішечки, ще трішки, Божечку! — благало серце матері —
ще трішечки. Ще метр якийсь і ярок буде. Карателі до яру не
побіжать, побояться... ще трішки.
Раптом Славко ніби спіткнувся об крицеву невидиму стіну і якась
могутньо-неземна сила кинула його тільце в безмежно-чорну далечінь
назустріч сліпучо-білому сяйву і дивній нечуваній музиці...
— Мая работа, я подстрєліл зтаво зайчонка, — вирізаючи карб на
лоні свого автомата, хвалився енкаведист, з подзьобленим рудим ли­
цем, оскалюючи рідкі зуби.
Встигла побачити, як червоною вишиванкою вкрилася крівцею
сина лляна сорочка. Ця вишиванка росла і росла, а потім могутньо ви­
бухнула в її зболеному серці, і на хвилі того червоно-кривавого вибуху
мати кинулась навздогін... За своїм синочком, за Славчиком, і за своїм
Василем...

Яр СЛАВУТИЧ

ДО РІЧНИЦІ УПА
Нами снили поліські пущі, гайдамацькі яри в полях.
І прийшли ми до них, живущі, подолавши пекельний шлях.
Повернулися із Берези, з-за Байкалу і Соловків,
Багатющі, неначе, крези, гнівом часу, жалем віків.
Земле люба! Долини огні! Це ж по вас на повстанський клич
Пробоєві проходять сотні — як воскресла з руїни Січ.
Від Чернігова до Чернівців, з-під Лугані за гордий Львів
По залогах стоїть упівців розбуялий, відплатний гнів.
І так любо, допавши зміни, налітати, мов княжа рать,
Нам — визвольникам України — не приречено умирать!
І так радісно, рідна земле, кров пролити за твій розмай,
Де покару тяжку приємле ворог волі, злютівши вкрай.
Красний часе! Немов по бруках, важко-дуже гуде стопа
Войовничих, бронзоворуких, повнозбройних борців УПА.

85
Ярослав CTEX

УКРАЇНЦІ У ВЕЛИКІЙ БИТВІ ЗА

МОНТЕ КАССІНО
Щоб розкрились
Високі могили
Перед вашими очима,
Щоб ви розпитали
Мучеників: кого, коли,
За що розпинали!
(Т. Шевченко)

Можна без перебільшення сказати, що історія України — це іс­

торія безустанної боротьби цілого ряду поколінь у різних часах під різ­
ними прапорами, в різних військових формаціях, проти чужоземного
поневолення. Дуже часто ця боротьба велася під знаменами боротьби
не за перемогу, а за збереження життя. В цій боротьбі падали жертви,
лилася українська кров і не лише на рідній землі, а стільки ж її проли­
то було далеко за межами України.
Друга світова війна почалася, властиво, від повалення Карпатської
України, хоч фактично датується від 1-го вересня 1939 року, коли Ні­
меччина вдарила на Польщу. Війна ця, щоправда, коротко тривала,
але її початок змінив порядок у світі, а в першу чергу — в Европі.
Після розгрому Польщі німецькі війська зайняли землі по Сян і
Буг, а землі за Сяном і Бугом, тобто Волинь і Галичину, зайняли, згід­
но з умовою між Німеччиною і СССР, совєтські війська. Варто прига­
дати, що одночасно розгорілася війна на Заході, бо Німеччина воювала
з Францією, Англією, Бельгією, Голляндією. Згодом приступають до
війни з Німеччиною також З'єднані Держави Америки. По стороні Ні­
меччини воювала Італія, Ромунія, Угорщина й Словаччина. Перші ус­
піхи німців на фронті були великі. Німці зайняли Бельгію, Голляндію,
обсадили майже цілу Францію, а згодом — ще Норвегію і Данію, Бал-
канський півострів, а в кінці через Італію перекинули фронт до Афри­
ки, звідкілля виперли англійсько-американські війська аж до кордонів
Єгипту.
Коли німецькі війська були зайняті на широких просторах війною,

86
нові окупанти України — совєтські напасники, завішували портрети
Сталіна — найбільшого ката людства, і втикали свої червоні прапори,
символ насильства і колір убивства, в Західній Україні. Вони своє
канібальське урядування почали розшуками за українськими патріо­
тами, ув'язнюючи їх, а їхні родини депортуючи на каторгу в глибину
Сибіру. Крім того з великою увагою берегли совєти кордонів: навіть
заяць був убитий, птах застрілений, якщо вони намагалися з совєт-
ськго „раю" видістатися і перебратися в сторону окупаційної зони Ні­
меччини. В межах т. зв. „приграничних полос" панував винятковий те­
рористичний режим. Совєти в приграничних полосах винаймали спе-
ціяльних восокоплатних агентів (дуже часто з місцевої людности), зав­
данням яких було стежити за всякими рухами, а за зловлену людину,
яка намірялась перейти кордон, виплачували великі суми грошей, „іу­
дин гріш".
Пізньою осінню в 1939 році прикордонні совєтські війська спійма­
ли на переході кордону на річці Сян 17-літнього юнака Святослава
Ключника, що народився і жив у Вишатичах біля Перемишля. Злов­
леного учня Торговельної школи з Перемишля Святослава Ключника
пограничники під багнетами-штиками відставили до тюрми в Пере­
мишлі, як... „грізного і небезпечного" ворога совєтської імперії.
Автор цих рядків у тих часах був дитиною і від тамтих днів посьо-
годні мене мучило сумління, звідки бралася і яке походження мала та
страшна надлюдська жорстокість, яку на нашу землю принесла боль-
шевицько-московська окупація. Колись мені потрапила до рук книга
„Поступ, розвій жорстокости". Автор книги якось неясно доводив, що
поступ людини виявляється в таємничій насолоді не лише чинити зло
ближньому, але катувати його тіло і душу, знущатися над його святі­
стю. Все це, читаючи, викликувало в мене несмак і огиду. Але цю
книгу я пригадав, — її зміст, — коли я слухав розповідей Святослава
Ключника про страшні божевілля і садистичні знущання вислужників
совєтської імперії над ним і іншими такими як він. Я знову почав за­
становлятися над тими загадками. Адже ж большевицька жорсто­
кість не приносила на нашу землю абсолютно жодного поступу, а на­
впаки — лише примітивний регрес.
Відомий російський письменник Максим Ґорький, характеризуючи
своїх росіян, писав: „Мені здається, що найяскравішою рисою росій­
ської національної вдачі є саме жорстокість, як гумор англійський.
Найцікавішою рисою російської жорстокости є її диявольська вигад­
ливість, її, я сказав би, естетична вишуканість. Говорю тут не про
жорстокість, яка виявляється інколи, як вибух хворої або зіпсутої
душі... Тут говорю про масову психологію, про народну душу, про
масову жорстокість". А російський історик Н. Карамзін писав: „Не

87
відділенням від Золотої Орди, не скиненням татарського ніби 'ярма',
але цілковито навпаки — перебранням всього ідейного спадку татар,
стала Росія великою потугою". Це істинно особлива жорстокість, яку
большевики виявляли холоднокровно, без „зазрєнія совєсті", часто-
густо, під впливом алькоголізму, і вплив цей був фатальний.
Про цю жорстокість переконалися тисячі, а то й мільйони ув'яз­
нених большевицькою імперією людей різних національностей. Серед
ув'язнених опинився і гарний юнак Святослав Ключник, який в Пере­
мишлі переходив перші жорстокі допити енкаведистів, а відтак був
пересланий до тюрми і на дальші допити в Чернігів. Перебуваючи май­
же п'ять місяців в Чернігові, переступив він поріг тюрми саме на Різ­
дво Христове в 1940 році. Не встиг розглянутись по стінах тюрми, як
покликали його на допит, де пізнав усю наругу й вислухав найогидніші
образи, лайки, зазнав знущань і мук. В результаті тих допитів слідчий
не зібрав проти Ключника обтяжуючого матеріялу, але було його
засуджено на п'ять років тюремних невільничих робіт. З Чернігова
Святослава Ключника перевезли до тюрми в Харків. Тюрма була
переповнена по вінця в'язнями. В приміщенні, до якого потрапив Свя­
тослав, була така велика кількість ув'язнених, що під час сну повер­
хня підлоги була так тісно виповнена тілами, що спати можна було
тільки на одному боці, а коли перевертався на інший бік один із в'яз­
нів, обов'язково мусів перевернутися цілий ряд. У цій тісноті й страш­
них антисанітарних умовах (відома „параша") кинулась на ув'язнених
людей „чесотка", нестерпна сверблячка, яка, крім тортур і голоду,
спричиняла страшенний біль, люди роздирали своє тіло нігтями до
крови. Після щось двох місяців — розповідав Святослав Ключник,
його із групою біля 150 осіб у вагоні відправили до Архангельська в
напрямі Білого моря. Деякий час їх задержали в порті Нарян-Мар, а
після вони переходили через ріку Печору аж до Воркути. Більшість
подорожі вони ішли пішки, за собою тягнули всяке дрантя на санях, під
час негод і неймовірних морозів. Люди, не відповідно одягнуті і висна­
жені тюрмою, тортурами і голодом, слабли і падали по дорозі. Таких
людей тюремна сторожа дострілювала, бо колона мусіла йти далі.
В цьому місці хочу розповісти маленьку історію, яку я прочитав у
Максима Ґорького про мужика на Уралі, Мужикові один башкір убив
корову. Розуміється, цей мужик — уралець убив башкіра, а опісля і
його корову. Мужик-убивця питає перехожого, чи можуть його
покарати за ту корову? Коли йому сказали, що швидше він буде пока­
раний за вбивство башкіра, мужик Ґорького спокійно відповів:
„Що? Хіба ви з розуму з'їхали? Людина нічого не коштує!" — Оце і є
та мораль, яка віддзеркалює большевицьку дійсність і вона варта уваги!
В'язні йшли рядом з тюремниками. Мороз і сніжна заметіль часто

88
валила їх із ніг. Вони піднімалися і крок за кроком марширували далі.
А врешті вже до такої міри ослабли, що просили зробити коротку
перерву в поході. В той момент, той, що вів групу, копнув ногою сніг,
відгортаючи його, де на засніженому стовпі був напис 202. Це все на
безлюдній околиці, під морозним голим небом. Конвоїр групи сказав,
що це і є місце постою не тимчасового. Тут „просимо розгощатися",
ставляти палатки, обкладати їх снігом, щоб не провівало, і тут завдан­
ня в'язнів — підготувати терен під майбутню дорогу, а ген там далі
будуть вони видобувати торф, „потрібний у народному господарстві".
З саней почали знімати матеріял, призначений на палатки, і тут
розбито скриньку з оселедцями, які були до такої міри солоні, що, по­
поївши їх, не можна було вгасити спраги замерзлим снігом.
Тим часом на рідній землі німці зірвали умову з СССР і 22-го
червня 1941 року пішли війною на совєти. В короткому часі німецька
армія з бравурою підійшла близько під Ленінґрад. Москва затриво­
жилась, шукаючи доріг на збереження свого існування. Проти Німеч­
чини почався різкий протинаступ всіх союзників, посилилася боротьба
американських і англійських військ у північній Франції. Совєти також
намагалися здобути у цій боротьбі своє престижеве місце. Поляки
скористувалися цією нагодою, і в Куйбишеві Сталін прийняв польсько­
го прем'єра Станіслава Сікорського та генерала В. Андерса. В резуль­
таті цієї зустрічі було усталено потребу організувати польську армію,
що мала рекрутуватися в головному з поляків, які перебували та те­
риторії СССР, в тому — і в тюрмах, до боротьби із армією гітлерів­
ської Німеччини. Про ці договорення з поляками голосно заговорила
совєтська преса, пішли службові накази різними каналами перестра­
шеної совєтської махіни. В цьому переляку дозволено генералові В.
Андерсові відвідати деякі концтабори в Сибірі і поповнити лави своєї
армії в'язнями. В часі тих поїздок по СССР Андерс відкрив великі
кадрові можливості, однак вже тоді він зорієнтувався, що польський
офіцерський склад знищено большевиками в Катині...
Вістка про організацію польскої армії застала Святослава Ключ­
ника при роботах у каменеломні. Тюремні наглядачі повідомили всіх
підданих Польщі, що від сьогодні вони вільні і можуть вступати в лави
польської новотвореної армії. Коли Святослав Ключник зголосився
до поборової комісії, сказавши, що він української національности, то
комісія не визнала його за придатного до військової служби. Треба
було схитрувати перед комісією, і Святослав, при другому зголошені
в комісії, скрив національність і був прийнятий на військову службу
без застережень і приділений до артилерії в категорії „А". Радість опа­
нувала Святослава, що він за допомогою хоч і непевної майбутности у
війську, зможе вирватися з кацету, від неминучої загибелі на катор-

89
жній тюремній роботі. З радістю і я міг слухати інтересну розповідь
Святослава, але, з другої сторони, разом із Святославом Ключником,
я переживав горе його долі, як і долі багатьох переслідуваних. Кожна
людина розуміє, що в її глибокому єстві зберігається почуття само­
збереження, бажання боротися зі смертю. Кожна людина уживає всіх
необхідних заходів, щоб полегшити і усунути страшний біль, який зав­
дає їй ворог.
В Карлиному Святославові Ключнику пропонують піти в офіцер­
ську школу, але глибоким бажанням Святослава не була військова
кар'єра, а через військо повернутися додому. Тому він постарався,
щоб зі школи офіцерської його звільнили. Військовим вишколом но­
вобранців займався генерал Окуліцький, який пізніше був у Москві
заарештований і слід його загинув. В Карлиному терпіла не лише ци­
вільна людність, але і у війську панував голод і тиф. Люди пухли з го­
лоду і вмирали від тифу. Щоб не вмерти з голоду, Святослав з това­
ришем Домком у лісі вбили оленя. Домко, як виявилося, був непо­
ганий різник, і виробами з оленя були задоволені не лише обидва ми­
сливці, а теж військова старшина. Проте, ще не закінчили вони спо­
живати оленяче м'ясо, як швидко по тому надійшов наказ, через
Красноворськ, порт Пахлєво у Персії, їм слід податися до Єгипту, а
звідти, після короткого перевишколу — до Італії.
Все ближче і ближче були вони до місця призначення, до Монте Кас-
сіно, де гуділи мотори важких бомбардувальників, де здригалася земля
від стрілен гармат. Над землею палали вогні, спричинені налетами літа­
ків. Під покровом темного вечора Святослав зайняв своє бойове стано­
вище. Грізна ніч пройшла і ранком у напрямі позицій Святослава відкри­
то канонаду — страшно свистіли кулі і чутно було розриви шрапнелів.
Упали перші жертви — вмиваються кров'ю недалекі друзі, прощаючись
із світом, ті, які пережили большевицьке пекло...
„В цій густій зливі куль, що несли смерть, маючи до диспозиції
військову лопатку, я, мабуть, в рекордовому часі, — розказував Свя­
тослав, — викопав у скалистій землі, змішаній із камінням, яму, в
якій міг зберегти своє тіло від простолінійного обстрілу. Атаки куле­
метного вогню були такі сильні, а неустанні артилерійські стріли такі
густі, що мементами творилася немов темна ніч у білий день". Ні­
мецькі війська до цієї боротьби під Монте Кассіно були старанно тех­
нічно підготовлені, з великим запасом зброї, розташованим у догідних
місцях.
Про військовий корпус, очолюваний ген. В. Андерсом, були різні
чутки, які поширювала совєтська контррозвідка, мовляв, корпус
може зрадити і перейти на німецьку сторону, бо було в ньому „багато
українців".

90
 В армії ген. В. Андерса було надзвичайно багато українців, але
вони свої військові обов'язки виконували гідно і чесно, з великою
посвятою і жертвенністю. Вони добре розуміли, що хоч большевицька
Росія є більше зло для України, але і гітлерівська Німеччина є воро­
гом України. Не було жодного сумніву, що кожен українець, не залеж­
но від того, чи признавався до своєї національности, чи її хвилево при­
кривав, — кожен цю боротьбу бачив у призмі добра для своєї України.
Лише з околиць Перемишля варто назвати українців, які брали
участь у боях під Монте Кассіно, крім Святослава Ключника, були
там його односельчани — Володимир Стасюра, Ромко Буш, що грав у
спортовій дружині „Сян", Данило Свищ, Віктор Волиняк, Володимир
Семенюк, Сергієнко та інші. Досить згадати, що в батерії їх було 40
вояків, з того 15 вояків святкувало українські свята — Різдво Христо­
ве, Йордан — Водохреща та інші. Точного обліку щодо національної
приналежносте ніхто тоді не перепроваджував, але, без сумніву, в
кожній батерії і в цілому військовому складі українців була величезна
кількість, але часто вони виступали, з різних поважних причин, не
лише під зфальшованою національною приналежністю, але також і
під зфальшованим ім'ям та прізвищем.
У 1994 році, 17-го травня, не тільки ціла Европа, але майже цілий
світ відзначив 50-річчя вирішальної битви Другої світової війни, яка
тривала сливе півроку. В боях брали участь англійці, разом з вояками
британської Спільноти з Азії, Австралії і з Нової Зеляндії, американці,
французи, канадійці, поляки і серед них чимало українців, які належа­
ли до армії ген. Владислава Андерса. Всі вони завзято боролися, щоб
проломати тверду німецьку оборону, щоб немов прорубати лід замо­
роженого моря, щоб через той „проруб" вийти на світ і перемогти.
Ті, що читали „Майн Кампф", знали, яке майбутнє жде народи
Европи, коли гітлерівська Німеччина у війні переможе. Ті українці, які
загинули у боях, безіменні, під прикритою чужою національністю, та­
кож добре розуміли, що гітлерівська Німеччина з України плянує вчи­
нити свою колонію. Тому вони боролися „не за страх, а за совість", як
каже примовка народна.
Німецька оборона оперізувала Італію від Адріятика до Теренсько-
го моря, щоб зупинити наступ альянтів на Італію і здобути Рим. Один
з найтяжчих пунктів лінії наступу була долина під горою Монте Кас­
сіно. Німці у цьому районі укріпили себе досконало під проводом
маршала Кессельрінґа. Практично бої тут розпочались у листопаді
1943 року і закінчилися перемогою альянтів у травні 1944 року. Цю
перемогу завершив генерал Владислав Андерс, штурмуючи, при
великих жертвах в людях, атакою самої артилерії та понад 2000 тан­
ків. Переможні держави признали полякам героїзм у цій боротьбі і

91
перемогу. Але про участь українців у цих боях мало говориться, за­
мовчуються факти, хоч вони підтверджені історією. Поляки із гор­
дістю співають патріотичну пісню „Червоні маки на Монте Кассіно за­
мість роси пили польську кров", але чи лише польську? Пили вони та­
кож кров інших вояків, бо в тій завзятій боротьбі гинули воїни різних
народів.
Сьогодні на Монте Кассіно є великий військовий цвинтар, де також
похований ген. Владислав Андерс (дружина його українського поход­
ження). На цей цвинтар багато років, рік за роком проф. Петро Ґой з
Америки організовував прощу української студентської молоді, яка
під гаслом „Слідами наших батьків" відвідувала українську частину
на кладовищі, щоб скласти квіти на могили героїв. Але ця частина
кладовища не цілком віддзеркалює тієї численности українських воя­
ків, які впали в боях за Монте Кассіно.
Українські вояки з армії Андерса залишили по собі національно-
релігійні пам'ятки, перебуваючи в Палестині, на землях сучасного
Ізраїля, в святинях поруч з іншими вояками. Там є їхня молитва „От­
че наш". Цю молитву українською мовою записали вони і є вона цінні­
стю для відвідуючих цю святиню туристів. Крім того наші вояки при
кожній нагоді нав'язували живі контакти з українськими середовища­
ми, а в тому — з братерською любов'ю вони ставилися до полонених
дивізійників, яких тоді відвідували.
В тому ж році відзначувалося і 50-річчя Варшавського повстання.
Протягом довгих років фальшиво, як знаємо, пришивали наші „друзі"
ярлик українцям, нечебто українці були причетні до придушення того
повстання. Щоправда паризька „Культура", престижевий журнал
польський, дефінітивно вияснювала правду і книжка Вацлава Загур-
ського „Віхер вольносці" теж спростовував цей фальшивий на україн­
ців наклеп. Все таки півстоліття в зневажливий спосіб очорнювано
українського воїна, як „погромщика" Варшавського повстання. Час
невблагано минав, і сьогодні все більше правда займає своє місце про
справжніх погромників на сторінках польських газет, бо ними не були
українці.
Але все таки надто повільно падають фальшиві міти антиукраїн­
ського спрямування. Міти, які поширювались тенденційно, з політич­
ним розмислом, комуністичною пропагандою, і їх безкритично підхоп­
люють ще недавні симпатики совєтів тут, у ЗСА, втискаючи у свідо­
мість незорієнтованих людей баламутство і ненависть до українців. Це
була ціль большевиків — тримати народи в комунізмі та у вічному
антагонізмі й незгоді, наставляючи один нарід проти іншого.
Сьогодні наймити тієї комуністичної системи, занепокоєні її кра­
хом, турбуються, що історія поступово вибиває їм із рук зфабриковані

92
ними аргументи, тому вони в поспіху продовжують очорнювати гід­
ність українського воїна, що жертвенно і гуманно виявляв свій героїзм
у лавах героїчної УПА. Ці славні військово-партизанські загони, які
вкрили себе всеукраїнською славою за їхню бойову мужність, мають
здобути всенародне визнання серед цивілізованого світу.
Урочистість 50-річчя битви під Монте Кассіно я бачив на екрані
телевізора 17-го травня минулого року. Службу Божу правив поль­
ський примас Юзеф Ґлемп, урочистостями провадив покловник Ян
Ґурський. Був присутній президент Лєх Валенса. Відбувалися парадні
марші комбатантів і репрезентаційних військових груп. На урочистість
прибула до Польщі дружина покійного ген. Владислава Андерса, а
біля його гробу стояла почесна стійка. Було море квітів і вінків. Лу­
нали промови представників різних держав, а першим урочисто відо-
грали польський гимн. Після „Апелю поляглих" загриміли почесні
сальви в честь перемоги. Добрий настрій створювала оркестра „Со­
ната" з Варшави. Урочистість залишиться надовго в пам'яті присутніх.
Нехай вічна буде слава для всіх поляглих, у тому нехай вічна слава
покриє поляглих синів українського народу.

Анна ЗАВАДІ ВСЬКА

ПІВСОТНІ ЛІТ
Півсотні літ — історія бурхлива! —
У смертне не відійде забуття;
Сліди глибокі чітко залишила
Героїв слава — воїнів УПА.
Півсотні літ, як взяв у руки зброю
Вояк відважний, ждучи на наказ, —
Сміявся він безстрашно в вічі смерті:
„Вмирати всім приходиться лиш раз!"
Півсотні літ, як мріяв, що він піде
З Карпат у Київ, в Харків, — по Кавказ,
Прогнати геть загарбників-тиранів...
„Держава вільна — мій дороговказ!"
Півсотні літ — історія бурхлива!..
Ідуть Хрещатиком борці УПА, —
Хоч скроні їх тепер імла покрила,
Та юністю палають їх серця!
Півсотні літ! — Здійснилась давня мрія,
Вона воскресла — Страдниця свята!
Вставай, Вкраїно! — Час Тобі стрічати
Синів геройських — вояків УПА!
Клівленд, 1992 р.

93
Олександер ОДНОРОМАНЕНКО

ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ - ТРЕТІЙ

(у 65-ліття Українського голокосту)
Я бачив усе те своїми очима,
Як гинули люди під тином в селі.
Я вижив тоді, малолітній хлопчина,
А ті, хто загинув, — зітліли в землі.
... Так звично і стрімко весна наставала.
Землі дарувала гаряче тепло,
Пташки щебетали, зозуля кувала,
Усе зеленіло і рясно цвіло.
Самі лише люди тоді не раділи
Ні пахощам цвіту, ні сонцю весни,
Ні співу дзвінкому пташох легкокрилих —
У розквіту час горювали вони.
Село мов замерло — ні голосу пісні,
Як вечір настане, не чути ніде,
Одні лише вісті — скорботні, зловісні,
Що голод нещадний по селах іде.
В оселях людей не було ні зернини —
Усе підмели „активісти" дотла:
Не шкода було ні старих, ні дитини,
Так, ніби жили вони тільки для зла.
Ходили ватагами, печі валали,
На сніг викидали старих і малих,
І вікна трощили, і двері ламали,
Забувши про Бога, про совість і гріх.
Про те, що було, навіть важко згадати:
Вмирали десятками кожного дня,
І сил не було, щоб як слід поховати,
Відбути обряди хоча б навмання.
Ні трун для мерців, ні хрестів на могили,
А клали по кілька у яму одну,
І рідні над ними тоді не тужили —
Спішили хоч яму скоріш загорнуть.
Лиш мовчки втирали сльозинки солоні:
Вціліти б живим, а мерцям — всеодно.
А десь гуркотіли швидкі ешелони —
Весли за кордон українське зерно...
О, рік тридцять другий, страшний тридцять третій!
Ваш чорний політ не забудеться нам.
З тодішніх смертей проростало безсмертя
Й одвічне тавро окупантам-катам.

94
Бронислава СКОРУПСЬКА

„СИДОР"
Геноцид українського народу, що почався під кінець 20-их років і
продовжувався в 1937-38 роках, відходить у забуття безкарно для тих,
хто були його ініціяторами та виконавцями, а це Сталін, Яґода, Каґа-
нович, Єжов, Берія та їхні соратники. Ніхто не знає скільки жертв схо­
вала земля Вінниці, Биківні, а пізніше Львова, тайги Сибіру та підзе­
мель тюрем ЧеКа, ҐПУ, НКВД та КҐБ. Скільки найкращих синів Ук­
раїни було розстріляно, скільки невинних людей замордовано, скільки
дітей ті кати осиротили, скільки матерів втратили своїх синів, а жінки
— чоловіків!? Навряд, чи є в Україні сім'я, яку не зачепило крило
„чорного ворона". І диво-дивне, що ще й тепер деякі вихованці колиш­
нього Союзу і то ті, які приїхали в Америку на краще і вільне життя,
заявляють, що так, Сталін і його кліка знищили мільйони громадян
„задля побудови комунізму" і що те все „було варте тих жертв". Пи­
таємо, що ж осягнув тим Сталін?
Сьогодні у Гаазі Міжнародний трибунал веде судовий процес проти
сербів, які вимордували кілька десятків тисяч мусулман, але ж у них
війна, а в нас тоді був мирний час.
Дорослі свідки подій тих часів уже відійшли, а через років10-20 не
стане і тих, що були тоді дітьми. Архіви, хоч і лишилися, то напевно
неповні, і, як негайно не подбати, щоб їх дістати, то нічого не зали­
шиться. Які ж висновки і науку з того ми залишимо для майбутніх по­
колінь? Ось окрушини, що збереглися у пам'яті тоді ще дітей, а сьо­
годні вже людей похилого віку.
Мої останні відвідини приятеля у будинку для старих людей наві­
яли спогади дитинства, бід, які ми пережили, як Великий голод 1932-
33 років та репресії перед голодом і після його. Тоді ми були ще діть­
ми, але сильних потрясень із тих горезвісних років на забули, вони ят­
ряться у наших серцях від дитинства до зрілого і старого віку...
Мені було в час повторних репресій в Україні у роках 1937-38 де­
сять років. Пригадую, як щоранку селяни виходили на вулицю і, при­
гнічені, питали один одного: „кого забрали цеї ночі"? Мій тато був пе­
реслідуваний, „позбавлений голосу", і він „літав" по всій Україні, бо
без т. зв. „прописки" ніде не можна було дістати працю ані помешкан­
ня довше, як на три місяці. Тато в тому часі побував у багатьох містах

95
України: Києві, Житомирі, Харкові, Луганську, Одесі та в шахтах
Донбасу, бо на тяжких роботах у шахтах адміністрація менше чіпля­
лася за „прописку". Але йому і там не пощастило, бо в шахті стався
обвал, тата покалічило і він мусів шукати працю деінде.
Через терор большевицького уряду шахти Донецького басейну на­
повнилися переслідуваними. Відірваний від родини й ізольований від
світу люд породив новий тип шахтаря-пролетаря: минуле треба було не
згадувати, сучасне було важке, а на майбутнє надій ніяких. З часом, як
підросли діти переслідуваних, то й вони стали „ненадійним елемен­
том": перед ними всі дороги були закриті. Шахта і їх прийняла. З ча­
сом ці люди у великій більшості втратили почуття національної прина­
лежносте, рідну мову. Вони відбилися від рідного берега, а до чужого
не доплили, внаслідок чого вони розмовляють суржиком, полюблю-
ють горілку і, будучи дуже важливою частиною промисловости Укра­
їни у сьогоднішній, скрутний для України час, вони не стараються, на
жаль, допомогти Батьківщині.
Тато мій часто навідувався додому. До хати приходив звичайно
вночі, щоб ніхто не бачив. Удосвіта йшов до лісу, там він збирав гриби
і лише ввечорі приходив до хати. Ночував у стодолі. Часом тато ціли­
ми днями пересиджував у житі. Носити татові полуденок було моїм при­
вілеєм. Мама було щось там злагодить і я через городи та сінокіс, ніби
збираючи квіти, ішла до тата в поле. У селі всі знали, що тато виїхав, і
коли енкаведисти запитували про нього у сільраді, то наказували людям
бути „бдітєльнимі", тобто пильнішими у викриванні „ворогів народу".
Пригадую, як я приходила до товаришки, то чомусь сінешні двері
завжди були замкнені зсередини, але їх мені відмикали і, увійшовши у
хату, я ніколи нічого незвичайного не зауважувала. Одного разу двері
були не замкнені і, увірвавшись у хату, я побачила її тата. її батьки від
страху пополотніли. Мати в сльози і просить, щоб я нікому не сказала,
що її чоловік вдома. Я не вагаючись призналася їм, що і мій тато нас
відвідує, і запевнила, що я вмію тримати секрет. Після того, коли я
приходила до них, її тато від мене не ховався і ми, ділячи родинні се­
крети, стали з товаришкою дуже близькими. Таке я розповіла при­
ятелеві у старечому домі.
Слухаючи мене, у мого приятеля заблищали на очах сльози і він
розповів мені і його секрет. Його батьки вчителювали у селі і, як і всі
інші, не були певні завтрішнього дня. В ті часи майже кожна родина
мала напоготові „сидора", цебто торбу з речами першої потреби на ви­
падок арешту. Були там сухарі, білизна, теплі шкарпетки, рукавиці, а
в їхньому випадку мама поклала ще й пачку тютюну. Такий „сидор"
висів на кілочку чи на цвяхові близько дверей, щоб у потребі його лег­
ко було взяти.

96
 Рол я „сидора" була дуже важлива. Коли, наприклад, до камери
попадав новачок, то все, що було у „сидорі", розділяли поміж усіх, а
в більших камерах творилися групи по п'ять-шість осіб і, коли хто з
них отримував передачу, то її розділяли порівно кожному. Це в якійсь
мірі підтримувало в'язнів фізично, а що важливіше, — морально. Не­
щасний почувався, що він не сам...
Мій приятель мав тоді 13 років і вже пробував курити. Хлопець
спокусився, зробив у схованій пачці тютюну непомітну дірку, з якої на-
витягував тютюну для себе на три цигарки. В короткому часі його
батька заарештували, і на мого приятеля, як на найстаршого сина у ро­
дині, лягла відповідальність за родину. Треба було стати дорослим від­
разу.
Тепер, доживаючи віку в інституції, він плаче, що „обікрав" бать­
ка, витягши з „сидора" тютюну на кілька цигарок...

Людмила ПОЧТАР

ЧОРНОБИЛЬСЬКА ЧАША
Гіркіша полину та чорнобильська чаша. Сильніші від отрут невидимі атоми, що
сіють смерть, недуги і страждання вже повних десять літ...
Блаженні ті герої, що гасячи пожежу, у полум'ї згоріли зразу; а скільки — мучилися
довго, згораючи без диму і вогню, в пекельнім болю, аж поки смерть забрала їх...
А діти, діти! Скільки їх, невинних, життєрадісних, яким лише рости і жити,
згасали, як свічки.
Одні — уражені смертельним пилом, що в організми їх проник
і молоденьке знищив тіло.
А інші — що навіть ще у лоні не зачались, як вже приреченими стали
на біль, каліцтво й смерть повільну...
Немає слів, немає сліз, немає внутрішньої сили перемогти оту розпуку,
той біль, той страх, ту безнадію за всі майбутні покоління...
Чи пекла вічного оце початок, а чи кінець?
Не дано нам умом пізнати шляхів Господніх...
Чи грішні ми такі, що в пеклі маємо сконати, яке створили ми самі?
Самі ми атоми розбили, самі ми Землю затруїли, самі Природу спотворили,
самі й ненависть розплодили, самі й страждаємо...
Чи ж смієм милосердя ждати, на чудо Боже сподіватись і на оновлення Землі?
Прости нам, Господи, прости...
1996

97
Володимир РОМАНЮК,
Україна

ГАННУСЯ
оповідання

Перший світанковий промінь несміло визирнув з-за кичери. Роз­

глянувшись, набрався духу, відштовхнувся від гори і, ковзнувши
пралісом, пірнув глибоко-глибоко в бездонну блакить неба, соняшно
спалахнувши над ще заспаними хатинами. Тої миті десь унизу, над по­
рогами важко зітхнула швидкоплинна Бистриця і розродилася тума­
нами. Зіштовхуючись та напираючи один на одного, вони навперегони
здиралися зворами під гору та, сягнувши села, лоскітно вмивали йо­
му ноги. У цимбали вдарили треті півні; до них долучилося інше
птаство, і задзвеніла коломийково над Кричкою поліфонія ранку.
Петро тягав воду з криниці та наливав її у довгий довбаний жолоб.
На кричківських обійстях довгих жолобів було багато: з діда-прадіда
тутейші ґазди тримали по можливості більше худоби, бо бідна рілля
сім'ю не прогодувала б ...
Через город, вминаючи постолами ще вогке картопляне бадилля,
до Петрової обори ледь не біг сусід.
— Слава Ісусу Христу, Петре!
— Навіки Богу слава!
— Чи ви чули, Петре?! — питався задихано, похапцем тиснучи
тому мозолясту долоню.
— А що, Даню, мав'їм чути?
— Таже москалі! Москалі прийшли, хло' !
— Які ще москалі? Відки?.. Що ви мене, Даню, нат'їгаїте зрання?
— розгублено впустив жердку журавля Петро.
— А то чо' мавби когось нат'їгати? Прецінь, не дітвак'їм якийсь!
— образився Даньо. — Отець з Росільної радійо слухали, то Палатна
Котикова, що в них, відав знаєте, служит, прибігла вдосвіта домів та й
вповіла: руські танки в Станіславі та й вже на Солотвин ідуть. Туй-туй
у нас будуть!
З тими словами Даньо помчав городами далі. Петро якусь хвилю
дивився вслід прудкій сусідовій постаті, відтак вилив у жолоб ще відро
води й пішов до хати.

98
 — Мару'! — гукнув дружину з порога.
— Що, Петре? — одізвалася з кухні.
— Відав, не буду снідати. Дай-но ми' яку паляницю, а вже сама на­
поїш худобу та й буди Ганнусю, би гнала на пашу, бо я вже мушу йти.
— А то де вже зраня?! Таже нич коло хати не зроблено, чоловіче.
— Не говори багато. їду в Солотвин. Вернусі — всьо вповім.
Марія знала: як сказав чоловік раз, то вже більше нема бесіди.
Поки сідлав гнідого, вкраяла кусник солонини, досягнула в полиці го­
ловку часнику, всипала солі в шматинку і разом зі свіжою житньою
паляницею поклала в торбу. Сів на коня, виїхав за ворота. Прислонила
їх за ним, зітхнула. Від хати до криниці вже йшла вмиватися Ганнуся.
— Мамко, а де тато поїхали?
— В Солотвин, рибочко.
— А чого?
—Таже ж хіба тато скажуть... Вмивайся, дитинко, скоренько,
напийся молочка і жени худібку. Ади, сонейко вже високо.

* * *

Велике село Кричка зустрічало совєтських вояків, шлях яким у

Прикарпаття відкрив таємний пакт Ріббентропа—Молотова. Були
хліб-сіль, перемішані з насторогою, з недовірою. В небезпідставності
їх прикарпатці дуже скоро мали змогу переконатися на власному гір­
кому досвіді.
Коли прийшли "визволителі", Ганнусі якраз виповнилося одинад­
цять. І не могло знати дівча, що в короткому часі на місце червоних
прийдуть їх брунатні "кріґс-колєги" — вигодованці німецького нацизму.
Наче сон проминули роки між "золотим вереснем" 1939-го та лип­
нем 1944-го. "Любов" совєтської влади до в черговий раз "визволе­
них" проявилася одразу.
— Маму, — розповідала мені Ганна Феняк, — забрали в Солотвино
на копання картоплі, де вони дуже застудилися; прослабували зиму і на­
весні, коли лиш почали сади цвісти, померли. Ми з чотирирічним брати­
ком Дмитрусем стали півсиротами. А через рік, після енкаведистських
допитів у сільраді, померли тато. Так на ґаздівстві залишилися ми, двоє
малих дітей, без родини в селі. Але мусила'м давати нам якось раду.

* * *

... Була гарна травнева неділенька 1952 року. Ганнуся саме повер­
нулася з лісу. Кинула величеньку в'язку сухого гілля коло дровітні,
як тут з'явилася сільрадівська чергова. Надворі смеркалося.

99
 — Нусько! - гукнула з-за плоту. — А йди-но до сільради. Голова
кличуть.
— Ой, ну чо' я піду? Що там від мене хочуть?.. Скажіть, що не
йду. Пізно вже...
І не пішла. А зранку заявився до них керівник опергрупи енкаве-
дистів Кулеб'якін. Пройшов у кухню, сів на стільчику. Щось там пого­
ворив про те і се, а відтак кладе на стіл папушу рублів і, лагідно так
зазираючи дівчинці в очі, каже:
— Вот здєсь, Анька, столько дєнєґ, что вам с братом на всю жізнь
хватіт... Ти только скажі мнє, гдє "Зуб".
Щойно через багато років Ганна Феняк довідалася, що псевдо
"Зуб" мав один з ватажків УПА. А того ранку здивовано глянула на
опера: —"Який зуб?.. Не знаю, про що ви." Кулеб'якін засопів невдо-
волено, запалив цигарку:— "Зато я знаю, Анька: обманиваєш... Ну,
харашо: сєйчас гаваріть не надо. Можно і через год, как только что-
нібудь развєдаєшь... В лєс вєдь ходішь, правда?
— Ходжу. Всі люди ходять. А розвідувати нічого не буду. І ви собі
сі гроші заберіть... Або голові сільради дайте.
Кулеб'якін подивився на дівча, мов на квасне яблуко. Підвівся з
лавиці, без слова помахав пальцем перед її обличчям і пішов геть.
А пізно вночі хату обступили енкаведисти. Двері зірвали, ліхтаря­
ми обмацують по кутках, під бамбетлем, на припічок, де клубочком
Дмитрик згорнувся; котрийсь на горище поліз. Відтак повсідалися на
лаву під образами, покурюють мовчки.
— Чого ви прийшли? — не втерпіла.
— Да так, нічєво... Вот отдохньом нємного і пайдьом.
За віконцями почало сіріти. Підіймаються з лави солдати, а один і
питає: — " Тєбя звать-то как?"
— Як ви кажете?
— Ну-у, как ти називаєшься?
— Ганя...
— Ну, вот, Ганя... Собірайся. І єво, — на Дмитруся, — собірай.
Пайдьом.
— Куди? - запитала злякано.
— Да ти нє бойся, Ганя. Нєдалєко. В Маняву павєзьом вас. А по­
том дамой вєрньотєсь, вот...

* * *

Сиджу навпроти не по літах гарної ще жінки. Слухаю неквапну

розповідь.
— Я і не вдягалася надто, бо май-місяць того року в нас дуже теп-

100
лий був, та й, по-правді, не мали ми з Дмитрусем у щось ліпше вбратися,
а на ноги тим більше... Словом, вийшли ми, а один з тих салдатів і каже:
ти, мовляв, замкни хату. І здалося мені, що сльоза йому в очах зблисла.
По нерозумінню дитячому вивела я зі стайні коровицю: попасу, ду­
маю, в Маняві; не буде ж худібка голодною, може й цілий день. Взяла
я Лису нашу за вривок та й веду селом; дехто з людей з-за плота зир­
кне та й відразу ховається. Привели нас до сільради. А там вже людей
а людей. Недалека наша сусідка Текля так на нас жалісно подивилася
та й каже: "Сирітоньки бідні, таже то нас вивозити будуть..." . І за­
плакала. Дмитрусь мій також скривився, а я мов закам'яніла, мов ні­
коли страху не мала. Лиш не могла подумати, за що нам кара така.
То правда: був мій тато десятником, помагав партизанці нашій.
Але ж ми, малі, тоді про то близько нічого не знали. Бо й не могли
знати... Крички наші взагалі були настроєні як проти німців, так і
проти совєтів; таких, що видавали людей, було хіба кілька. Але таки
були і тихенько своє робили... Думаю, що той Кулеб'якін до нас, дітей,
тому і підкочувався з грішми, гадаючи, що мале легше здурити.
... У Дзвинячі, в якомусь напіврозваленому будинку від народу
вже й у сінях місця не вистачало. Переночували на бруднезній підлозі,
а наступного ранку повезли їх у Брошнів, до залізниці.
— Ми з братчиком, — продовжувала Ганна, — майже голюнькі,
а голодні що кара. І от почали роздавати зупку, а в ній черва біло пла­
ває. Ми на ті хробаки і не дивимося, тілько би більше налили. Люди,
що мали бодай якусь родину, передачі з харчами, одіжжю діставали,
а ми з Дмитрусем — бідні аж сині... У тому Брошнівському збірному
пункті тримали нас так аж до жовтня, поки людей на ешелон назга­
няли. А тоді набили у товарняки, як худобу яку, та й повезли. В Сибір...

* * *

— Ох і довгою та й лютою була та наша хресна дорога. Бувало,

кинуть нам до вагона сухої риби, та солонющої ж, що аж палає в се­
редині від спраги. Як знаходилася якась добра душа з-посеред конвою,
то ще крадькома грудку снігу кине у вагон. Ми тої грудочки й не від­
чуваємо. Лижемо рапату, брудну підлогу, і потрохи вмираємо. А біль­
шість конвоїрів лиш регочуться та покрикують: мовляв, якщо б ви,
бандьори, не завинили, то не їхали б тут. На вагон-телятник видали
якусь подобу плити. Діточки на голих дошках як мухи гинули, і скор­
чені болем та холодом мертві тілечка доводилося викидати з вагонів
прямо в сніги. Немовлята відразу були на смерть приречені. Зупини­
лися ми щойно у Свердловську. Конвоїри питають за охочими йти по
зупу. Я відразу ж першою зголосилася — так запраглося вдихнути

101
свіжого повітря, на світ Божий глянути! Іду в "скатах" — ходачках та­
ких з гуми від автопокришок, — а морозисько страшенний аж дух
зупиняє. Добрі люди з вагона, правда, куфайчину благеньку дали. А
ноженята голі. Іду, аж солдат один здоганяє мене та й каже по-нашо­
му, по-українськи (а жовна йому на вилицях так і ходять): "Я б тебе,
дівчино, і себе отут-о застрілив, щоби не мучилася...". Мені від тих
слів відразу горячо стало. Але той солдатик швидко пішов далі. Здо­
ровою вдалася я, але поки дійшла з тою баландою до вагона, то зов­
сім охляла. Світ мені закрутився перед очима, потемніло все довкола.
Але вже тут злапали мене люди за руки і втягнули досередини.
Потягом шарпнуло. Рушили. Везуть. Траплялося, відчеплять еше­
лон десь на запасній колії та й тримають отам кілька жорстоких діб.
Аж у грудні прибули до Тобольська. А там перегнали людей на баржу,
що, хоч і тріскучі стояли морози, ще плавала Іртишем. Як підвели
нас до тої баржі, то люди з останніх сил кинулися до ріки. П'ємо ту
студену воду, аж носом і ротом вертається, і відірватися не можемо...
Багато захворіли та й вмирали. Нарешті припливли тим Іртишем у се­
ло Наци. Там загнали нас у драний клюб, у якому крім кухнини, на
якій можна було бодай снігової води закип'ятити, нічого для життя не
було... Найменшенькі, правда, вже повмирали.
Ми з Дмитрусем, мов собачата, в куточку скулилися. Тулю його
до себе, аби не замерз, майже засинаємо від голоду. І тут підходить до
нас нестарий ще чоловік, що везли його з жінкою і синком Андрійком.
Ця сім'я й вирвала мене з Дмитрусем з пазурів смерти, підгодовуючи
потрошку благенькою зупкою. Ніколи, ніколи не забуду цього та все
молюся за тих наших спасителів!

Не * *

Через кілька днів погнали їх під високу гору землянки рити.

— Чоловіки люту мерзлоту джаганами лупають, а жінки, вже де
глибше, лопатами глину вибирають. Люди обморожуються, на очах
пропадають без сліз, бо на плач не було вже сили. Нарешті, якось до­
мучили ті землянки. У кожну поставили пічки з бочок залізних по­
роблені. "От, нарешті, нагріємося! " — тішилися. Та як позапалювали
в тих печах, так і зачаділи багато людей. Комендантом у нас був та­
тарин, але виявився людиною дуже доброю. Він і лікаря десь віднай­
шов, і сам коло тих вчаділих добами сидів. Багатьох відтрясли тоді...
Ганнусю мусіло, хіба, Провидіння оберігати, бо в отих "скатах", що
в них онучі до ніг примерзали, в сукеночці благенькій та в отій зали­
шеній їй куфайчині пішла з чоловіками на лісоповал.
— Там за роботу платили нам по двадцять рублів на місяць. То я

102
вже могла Дмитрусеві час до часу бодай кусник справжнього хлібця в
табірному склепику купити. Бо ж пайок жодних не давали. Ще одна з
жіночок нас пирожинням трохи підгодовувала, то й жилисьмо, навіть
на силі підіймалися...
Так тривало з півроку. Аж чує якось Ганнуся: гірко-гірко так пла­
че табірний охоронець. Виявляється, рябий обер-катюга Сталін ґиґнув.
— Ви собі ніколи б не змогли уявити, що творилося. Посіпаки наші
плакали від розуміння, що йде до великих змін. Ми — також. Бо у
серці своєму раділи: Вкраїно—Мати, кат сконав!..
Табірникам видали валянки, теплий одяг, почали більше платити.
Жити стало легше.

* * *

Я запитав Ганну:
— А документи якісь з того часу маєте?
— Хто там давав тоді якісь папери! І суду ж не було, і судимості
в нас нема. От погнали та й все. В наших Кричках був тоді голова сіль­
ради, що, як то кажуть, на дві руки справу робив. То мали вивезти йо­
го братову, що якісь махльойки з грішми зробила, а він, голова той,
нас, малих сиріток, замість неї підставив. Для числа. Отакий був "доб­
рий" чоловік. Не називаю його прізвища, бо вже сконав, а дітей його
шкода. Бо нічого, як і ми з Дмитрусем були, не винні...
Там, у глушині сибірській, вийшла Ганна Феняк заміж. Виховали з
нині покійним чоловіком дочку від його першого шлюбу, Марійку, та
вже спільних своїх п'ятірко — Надійку, Тараса, Петра, Катрусю, Ми­
колу. Внуки ростуть. І брат, отой колись Дмитрусь, також дід уже.
— Я й на гадці не мала віддаватися. А чоловік мій майбутній там
овдовів. Не витримала поневірянь жінка його, померла. І дівчинка — та­
ка безпомічна крихітка, що серце краялося, як на те люди дивилися —
лишилася. От я й, ну, не то що пожаліла його, але... Словом... Нема вже
ййого...
Хату Ганнину в Кричках давно під бульдозер пустили, а те, що від
неї залишилося, "добрі" люди дорозтягували. Залишився Ганні сибір­
ський невольничий стаж та підірване комуністичним тоталітаризмом
здоров'я.
— Як повернулися ми в село своє, то зустріла я на вулиці доньку
того голови сільради, що дав нас на безневинне вивезення. І знаєте що
вона мені сказала? "Ти, Нусько,— каже,— така стройна та й файна,
так молодо виглядаєш! А я, дивися, не годна ходити: все 'ня болит."
Ну, що я могла на то відповісти? Лише спромоглася: "Коби б тебе
твій тато був на сибірські "курорти" післав, була-бис такой така файна та

103
й стройна, як я нині". Тяжко мені потім було за ті слова мої; гріх чула.
Але того разу не стрималася, хай Господь простить... І ще подумала я то­
ді: є, таки, велика правда Божа на світі! Є Вищий Суд Справедливості, що
кожному віддає по ділах його... Ні, не все я вам розповіла, не все розка­
зала... Бо й не мож' того переповісти, як знуща-лися над нами ті кати
московські та їх прислужники з-посеред наших перевертнів; як хотіли та
й під корінь нищили нарід наш. Тяжко про це все говорити... Серце пи­
шіться, коли стає все те перед очі, і болю того не мож' знести...
— Ганно, а що ж сталося з тим "Зубом"?
— Через багато літ я довідалася, що боровся той провідник в УПА
ще довго. Може б і вижив, якби... Словом, злапався в енкаведистську
засідку.
* * *

Несміло визирнув з-за кичери перший світанковий промінь.

Розглянувшись, набрався духу, відштовхнувся від гори і, ковзнувши
пралісом, пірнув глибоко-глибоко в бездонну блакить неба, соняшно
спалахнувши над ще заспаними хатинами. Тої миті десь унизу, над по­
рогами зітхнула і розродилася туманами швидкоплинна Бистриця.
Зіштовхуючись та напираючи один на одного, вони навперегони здира­
лися зворами під гору та, сягнувши села, лоскітно вмивали йому ноги.
У цимбали вдарили треті півні; до них долучилося інше птаство, і
задзвеніла коломийково над Кричкою поліфонія ранку.
Не по літах гарна ще жінка тягала журавлем воду з криниці,
наповнюючи довгий довбаний жолоб. Зачувши дзвінкий дитячий сміх,
випростувалася та, притінивши натрудженою долонею очі від сонця,
дивилася, як до криниці бігли вмиватися онуки. Ганнуся і Дмитрик.
"Хорони їх, Господи, від усього лихого" — просила думкою, і лагідно
всміхалася рученятам, що летіли їй назустріч.

Володимир РОМАНКЖ
Україна

МАТЕРИНА ОСІНЬ
Притомились з доріг далеких бурштиново-багряні коні...
Листопад, мов журба лелеча, на осіннє приліг осоння.
Тихим усміхом спомин зблисне в надвечір'я промінні кволім...
Відлітають літа, мов листя, під вітрами Твоєї долі.
Світлим сріблом спливають коси на згорьовані Твої руки...
Та викрешує зорі осінь, щоб розквітнули весни внукам.

104
Василь ВОЛИЦЬКИЙ

У МІШКУ СЛОВАЦЬКИХ ПАРТИЗАН

Спасаючись від „визволення однокровних братів", багато тисяч
українців під кінець літа 1944 року знайшли захист у Словацькій рес­
публіці. Втікачі-вигнанці розсипались більшими і меншими групами по
свобідній країні гостинних словаків. Мабуть, чи не найбільша група за­
трималась у промисловій Братиславській жупі-окрузі, головним чи­
ном у столиці Словаччини — Братіславі, в Трнаві та інших містах. У
Братіславі, при вулиці Валонська II почав працювати Український ко­
мітет. Я з моєю родиною в іншій групі, якою з доручення Українського
комітету керував Володимир Гафткович, урядовець Просвіти у Льво­
ві, — опинився в Погронській жупі, адміністративний центр якої була
Банська Бистриця.
Проїхавши в евакуаційному поїзді Словаччину впоперек від Муши-
ни до Пряшева на сході, отже в тому місці стару українську Срібну
землю, і вздовж, від Пряшева до Чадци на заході Словаччини — вранці
19-го серпня наш поїзд, у поворотній дорозі з Чадци на схід, зупинився
на станції Крупіна.
— „Ми вивантажуємось, — сповістив наш провідник, п. Гафтко­
вич, — і підводами поїдемо в околичні села. Там дістанемо мешканеві
приміщення, а по-можності — також працю. Селянам-власникам за
наші приміщення буде платити уряд Словаччини". Ми розтаборились
на товарній станції. Був погідний, сонячний день, від переїзду границі в
Мушині і нашого скитання в Словаччині вже чотирнадцятий. Перед
нами красувалися на горбовинах розкішні сади-винниці, а далі густою
зеленню темніли букові ліси. Високо-високо над ними і над горами, що
стояли навколо, грізним сторожем сірів старовинний стовп-башта. —
„З турецький часів" — пояснюють нам словаки. В протилежній сторо­
ні, по той бік станції, розкинулось старе словацьке 6—8-тисячне місто
Крупіна, а ген далеко-далеко на північному сході у чистому повітрі
біліли до сонця скелі Низьких Татрів, а ген за ними, за серпанком да­
лечіні, синіли верхи Високих Татрів; із заходу, на віддалі 10-15 кіло­
метрів, гущею букових лісів прислонювали Крупіну Щавницькі верхи,
що на горі Сітно піднялися до висоти 1,011 метрів.
— „Пре чосте утєкалі?" — питає нас начальник станції Ян По-
водомський; питають про це, зрештою, не перший вже раз інші

105
словаки. Серед них помітні сильні антигерманські настрої,скріплені
злопам'ятним Віденським арбітражем від 3-го листопада 1938 року.
— „Німці, — говорить нам балакучий начальник станції, — нам за­
брали, а віддали мадярам увесь великий Житній острів, родючий низ
над Долішнім Вагом і Гроном, а на півдні схили Середньословацького
підгір'я з Лучинцем, Кошицями і Михалянами. Словаччина втратила
65% пшеничної площі, майже всю тютюнову область..." Болить сло­
ваків, що у відібраній смузі арбітраж віддав на поталу мадярів понад
100.000 словаків.
Не менш сильні тут совєто-, зглядно, русофільські настрої, виро­
щені слов'янофільськими почуваннями. В тих почуваннях і запитах —
„Пре чосте утєкалі?" — вичувалася вилеліяна у слов'янофільстві ра­
дість, що „пріду рускі", і тривога перед невідомим, що його оті леген­
дарні рускі принесуть?
У відношенні до нас словаки сердечно прихильні й у всьому нам
допомагають. Надвечір приїхали підводи, які вже пізно вночі пере­
везли частину нашої скитальчої групи в село Чековці. Тут заквати-
рували з родинами: два брати Ігнати зі Львова, один до 1939 року відо­
мий громадський діяч у Львові, другий емеритований радник суду;
директор В. Лада з Бережанщини з дружиною, суддя Паславський,
проф. Евген Бачинський з Перемишля, його брат о. Богдан із Золочів-
щини, учитель Хмара з Тарнова, п-ні Евгенія Ґоліян, дружина вояка
Дивізії із сином Юрком на руках, її сестра Володя, д-р Ніна Синяв-
ська, дочка відомого київського педагога, і я.
В сусідньому Бзовіку, між іншими, перебували львів'яни: мис-
тець-маляр Святослав Гординський, д-р Храпливий, д-р Іван Чинчен-
ко, професор львівської ветеринарії, який під час большевицької
окупації 1939/1941 років дав себе пізнати як відданий приятель україн­
ської студентської молоді; лікар д-р Фуртак з Микулинець, о. Василь
Боліховський, декан Збаража, та інші. В недалекому Оремов Лясі в
таборі було 800 українців, між ними чималий „клан" Сниликів, усі три
покоління. Інші групи були в Нємцах, Модрому камені та інших місцях.
Чековці — невелике село в гірській кітловині, всього 600-700 душ
населення. З повітовим містом — „окресом" — Крупіною сполучене
через Бзовік „смоловкою" — асфальтовою дорогою. Людність като­
лицька. В селі дочерня церква парафії Бзовік, католицька двоклясна
школа ' в новому просторому будинку з великим шкільним под­
вір'ям „обход" - крамниця і „гостинниця" - пив'ярня. Тон національ­
ному життю села надавали „Глінкова Гарда" і „Глінкова Младеж".
Кожної п'ятниці, ввечорі, селяни приходили цілими родинами до цер-

"' В селах католицько-протестантських — школи були і католицькі, і протестантські.

106
кви для голосних молитов на вервиці. Впадала в око врода жіноцтва,
що особливо гарною виявлялась у барвній, особливого крою народній
ноші. У мужчин довга, понижче колін і поверх білих або чорних шта­
нів, біла сорочка, перепоясана шкуряним поясом. Поверх сорочки
чорна, на взір киптаря, камізелька; на голові типовий чорний капе­
люх. На ногах, у жінок і чоловіків, чоботи - „ціжми". У молодших
мужчин ноша модернізувалась до зразків міської.
Хати, старі, з часів мадярського володіння, під солом'яними
стріхами, з маленькими віконцями та глиною мазаними долівками;
нові під черепицею, з широкими вікнами та підлогами. Внутрі, як у
галицькій хаті, ікони, стіл, мисник, лави, а замість кухонної плити на
підмурівку — фабричного виробу металева кухня — „шпугар". На
ціле село тільки в одній родині четверо дітей, у кількох троє; в інших
з-правила одно-двоє. Окремі господарства — хутори, т. зв. „лази", да­
леко, часом два-три кілометри від села; ближче села розкинені на го­
рах нужденні циганські ліп'янки.
В мові Чековець і околиці прийнялась деяка кількість німецьких
слів: „ріхтар" — війт, „шустар" — швець, „фраєр" — любчик та інші.
В особових назвах звертало увагу прізвище одного громадянина —
„Руснак", без сумніву, потомка якогось русина-українця, що колись
поселився в Чековцях. Державна статистика виказувала в Погронській
жупі 340 українців - „русінув"; в Татрянській (Ружемберек) 10.963; в
Зеплинсько-Шариській (Пряшів) 49.363. Всіх українців згідно цієї
статистики 1940 року було в Словаччині 61.760 на 2,654.983 всього на­
селення, тобто майже три відсотки. В цьому: словаків 2,213.718, нім­
ців 129.689, мадярів 46.919.
В порівнянні до галицьких — словацькі селяни жили достатніше.
Плекали гарних коней, але більшість послуговувалися в господарстві
волами. Чужі їм були такі поняття, як „контингент", „бецукшайн",
„нур фюр дойче" і примусові роботи в „райху". Словом, люди жили
тут, як у казці. Чужі їм були страхіття війни, й Перша цвітова війна
прогомоніла в Словаччині тільки спогадом оповідань колишніх
словацьких вояків у мадярській армії, учасників боїв на далеких
фронтах імперії Габсбурґів. Тут усе можна було купити по казково
низьких цінах: 4-5 кілограмів виїмково смачного хліба за три корони,
літр молока — 60 гал. Тяжче було за газету. За нею треба було йти до
Крупіни вісім км „смоловкою", або навпростець п'ять кілометрів.
Була якраз пора молочення. Кожної днини в селі гуділи мотори
двох молотарень. Хоч була дошкульна спека — ми радо помагали се­
лянам у їх праці. А вечорами, у чужому гірському селі, при сяєві блі-
долицого місяця, як не згадати рідних сторін, високих Карпат? Жи­
вою ставала Шевченкова картина Дніпра у бурю; у підсвідомості від-

107
зивались пісні увіковічненої стрілецької слави, бойової готовости вояків
УПА та завжди живучих і сповнених палкою ідейністю юначих мрій.
Наша скитальча громада збиралася під школою і вже другого ве­
чора після нашого приїзду зідханням непогамовної групи вигнанців з
їх дужих грудей поплило по Чековецький горах звучним акордом, роз­
мальоване красою небосяжних Карпат, невмируще „Верховино..."
Тужні тони цього гимну краси гуцульських верховин самочинно пере­
йшли у тони, сповнені чаром бурхливої вночі природи і байронівської
грози розбурханого Дніпра - Славути, а з них у тони героїзму і стрі­
лецько-вояцьких прагнень молодечих. В тон пісень нашого хору — че-
ковецькі співаки заспівали своїх: — „Гей, словаці..." В пісні виявляли
свою відданість батьківщині, то знову відкривали таємниці своїх
почувань: „Пречо сі не прішол, кєд сом ті вравіла, Білам бі ті дала, чо
сом вечеріла. Білам бі ті дала ай сладку губічку, что бі сі ті вєділ, чо
маш фраєрічку..." Ось так самотужки склався в нас непоганий хор і
кожного вечора відбувалися в нас оригінальні українсько-словацькі
концерти. Наші приязні взаємини закріплювалися.
Мабуть, у найгірших умовинах опинились біженці в Оремов-Ля­
ському таборі, комендантом якого був старшина словацької армії Мі-
лоданович, за кружляючими інформаціями — денікінський полков­
ник. Його неділимську руку таборяни відчули з перших хвилин пере­
бування в таборі у вишуканих садистичних шиканах. Моральну під­
держку в ті непривітні дні таборяни знаходили в о. Володимира Іваш-
ка, неофіційного духовника, пароха табору.
Тим часом над самою Словаччиною збиралися грізні хмари. В мі­
ру того, як союзні армії громили німців, — гроза війни наближалася
до меж Словаччини. Большевицька пропаганда працювала повною
парою над підготовкою повалення уряду о. д-ра Тісса, за віднову ЧСР
і за встановлення в ній комуністичного ладу. Балачки про повстання
велися зовсім явно, а ще дивніше було, коли багато словаків тішилось
недалеким кінцем власної держави... На тему комуністичного устрою,
якось при молоченню в одного господаря, я мав нагоду говорити з
одним студентом з Братіслави. Моє зауваження, що комунізм під гас­
лом творення безклясового суспільства несе насамперед ограблення
народу, опісля насаджує безприкладну рабську неволю з новим
можновладним паном — партією, нищить Церкву, руйнує родину і
накладає неволю думки і слова, — його не переконували. В нього був
аргумент, що „русскі — слов'яни". Траплялися й погрожування: —
„Пріду русскі, а всєх утеченцов вирєжут". — Життя в такій атмосфері
ставало не надто приємним.
Щоб збагнути ситуацію, проф. Бачинський, його брат, о. Богдан, і
я поїхали 1-го вересня до Зволеня. Одночасно ми мали там за наші ки-

108
лими роздобути дещо грошей на прожиток і на евентуальний виїзд до
Мюнхендорфу біля Відня на працю в текстильній фабриці. До Зво-
леня приїхали на 8-му годину і зараз же пішли в місто. Яке ж було на­
ше здивування, коли на ринку, на високій щоглі побачили біло-синьо-
червоний прапор ЧСР. Переворот був доконаний і про те говорили
окремі оповіщення — „виглашкі". По місті купами ходили вояки. По­
чав накрапувати дощ. Пробігши впоперек ринку, ми скрилися в якусь
браму. Коли по дощі вийшли і пішли навмання, щоб десь показати наш
крам, почули за собою: — „Почкайте!" — Ми оглянулись. Нас наздо­
ганяли щось чи не з десять вояків. За хвилину вони нас оточили, вигу­
куючи: — Ви бєженці. Ви арештовані. Виказуйтеся, хто ви! Віддавайте
„збрань", показуйте, що у ваших кишенях, що в клунках!... — Ми
ледве вспіли витягнути наші виказки, не знаючи, кому їх подати, як
одні з них уже перевірювали наші кишені, інше розв'язували клунки.
На лихо в клунку проф. Бачинського знайшли польовий далековид. —
„Ви німецький офіцер, шпіон! Признавайтесь!"
Положення ставало поважним, бо переконати юрбу в невірності
було важко тим більше, що й у поставі і рухах проф. Бачинського було
багато військового, старшинського. Але в критичну хвилину до
нашого гурту підбіг словацький старшина, поручник. Вояки розступи­
лись. Ми по-черзі подали йому наші виказки. В моїй виказці було
написано „маґістер філософії". Глянувши на виказку, а з черги на
мене, поручник значучо запитав: — „Ви професор університету?" —
Не надумуючись, я притакнув. Проф. Бачинський пояснив, що він про­
фесор гімназії і на доказ подав свій „довуд особісти", а далековид —
це його особиста власність, пам'ятка колишнього старшини австрій­
ської, пізніше Української армії. Бажав його продати, як і ми наші речі,
бо потребуємо грошей на прожиток. Священича виказка о. Б. Бачин­
ського говорила сама за себе, і наш невідомий приятель поручник
вирішив:. — Ці люди свобідні і свобідно можуть „цестовать" — подо­
рожувати. Після цього ми скоро відв'язалися від вояків і, не бажаючи
впасти в подібну ситуацію ще раз, попрямували на станцію. По дорозі
мене таки припинив якийсь зволенський громадянин. До від'їзду
поїзда було ще далеко і ми, не доходячи до двірця, посідали в рові.
— Вам треба зголоситися в партизани, — почав словак, — а то при­
йдуть русскі і всіх вас постріляють. Ми брати слов'яни — продовжу­
вав — у партизанах можна непевний час якось перетривати і цим зберег­
ти родину. — Я в свою чергу переконав невідомого, що я чужинець і в
справи словацького народу встрявати не збираюсь. В кишені словака зна­
йшлася плящина і ми продовжували нашу дискусію, підкроплюючи її
добрим коньяком. Накінець мій співбесідник чомусь розплакався і, див­
лячись добру хвилину в мої очі, по-дружньому стиснув мою руку —

109
„Дай вам, Боже, щастя", — сказав якось особливо м'яко і відійшов. А на
станції, в порівнянні до ранку, вже було більше „революції""... Скрізь
вешталися циганчуки, обвішані червоними лентами і озброєні рушни­
цями, які, як було видно, більше їм заважали, як робили вояками. Але
на цей раз цигани, як 1918/1919 років у Києві жиди і наємні китайці, віді­
гравали тут ролю ударників комуністичної революції...
Дехто з Крупіни заризикував виїзд. Другого або третього дня
після перевороту, йдучи до Крупіни, я зустрів ред. Лева Лепкого, як
він перетягав через річку ручного возика, навантаженого його
скитальчим добром. Сказав, що їде на станцію і може ще йому вдас­
ться виїхати до Братіслави. На станції, присівши на своїх клунках, ту­
лилися якісь дві українські родини і терпеливо дожидали поїзда вже
36 годин, але таки діждалися. З Бзовіка д-р Іван Чинченко, професор
Львівської ветеринарної академії, пішки подався стежками на Мадяр-
щину; мадярські жандарми його задержали і віддали словацькій гра­
ничній охороні, а ця відставила до Бзовіка.
А нас дожидало багато гіркого. Третього дня заіснування ЧСР нам
сказали, щоб усі „хлапі" прийшли на першу годину в полуднє в
чековецьку „гостинницю", де почуємо спеціяльну для нас „радіо-ви-
глашку". Заговорив „старший брат", очевидно на „общепонятном".
Почав з громової лайки „ізмєнніков родіни", поплавав в екстазі „доб-
лєсності нєпабедімой красной армії" під керуванням „найгеніяльні-
шого", а закінчив, як і почав, громовим, безапеляційним: — „Ми про­
стім только тєм, каторії прідут к нам с ружйом!"
У нашому положенні нам, зашморгнутим у мішку червоних
ущасливлювачів людства, тепер володарів нової, сталінського благо­
словення, ЧСР, — ця погроза не обіцювала нічого доброго і шукати в
них ласки виглядало таки на більш як наївне. Найближчої неділі ми
ледве вернулися з церкви у Бзовіку, як до нашої хати впала ревізія:
три циганчуки і два словаки з представником громади. Одночасно такі
ж групи пішли у квартири інших. Перевірили виказки, а далі, шу­
каючи „збрані", „знайшли" червоні стьожки нашої меншої доні Мар-
ти. Циганам і їх революційним товаришам заіскрились очі. Скінчи­
лося тим, що всі вийшли удекоровані на шапках, грудях і гвинтівках
червоними стьожками, зовнішньою признакою сили комуністів-
революціонерів. В о. Б. Бачинського невдало підкинули револьверові
набої. Цю прикру справу поладнали в коменданта усіх відділів, що
квартирував у „ріхтара". В селі Мала Кремнічка біля Сватого Кріжа
„однокровні" в наполегливому большевицькому прошукуванні „бан-
дєровцоф", після дуже докладної ревізії, хоч не знайшли нічого,
заарештували двох братів Королюків: о. Степана, пароха Дев'ятник у
Бобрецькому повіті, і Ярослава, вчителя у Гаях Вижних біля Тер-

110
нополя, та селянина Івана Я-на з Кип'ячки біля Тернополя. Всім
трьом, як „притаєним бандерівцям", зараз же після заарештування
заявили, що вони присуджені без суду на повішення. П'ять днів і п'ять
ночей їх мучили допитами про „бандєровцоф": хто з числа біженців
належить до бендерівців; які доручені їм завдання на Словаччині, в
яких місцях вони перебувають і які мають зв'язки? Іванові Я-нові
пощастило втекти і критичний час він перебув під листям у лісі. На той
час німці несподівано заатакували Малу Кремнічку. Деліквентів, о.
Степана і вчителя Ярослава Королюків уже не було часу вішати і їх в
останній хвилині комуністичні вбивці постріляли. В селі Нємци по
ревізії заарештували магістра прав Володимира Ячмінського із Стани-
славова і в Банській Бистриці разом з іншими розстріляли. Вдову по
нім з маленькою донею проф. Бачинський забрав опісля в свою опіку
до Чековець. В наступних днях нас інформували словаки-чеківчани,
які приїхали із Зволеня та Банської Бистриці, що там москалі
арештували на вулицях багато українців та що в Банській Бистриці
йдуть масові розстріли...
Наше, здане на волю Божу, життя покотилося крутими стежками
прикрих несподіванок і нервових дожидань непевного завтра. Воєнно-
політичне положення Словаччини вияснювалось. Комуністам у
відновленій тут Чесько - Словенській Республіці вдалося насадити
червону владу тільки в частинах Нітрянської, Татрянської і
Погронської жуп з центром у Банській Бистриці, де почала урядувати
„Словенська народна рада", яка наказала перевести „мєстне а окресне
народне вибори" і доручувала: — „Нехай народні вибори помагають
війську і партизанам у викриванню небезпечних одиниць, які своєю
роботою і минулим загрожують нашому ділу". На той час воєнний
фронт проходив на заході по річці Нітра, від міста тієї ж назви через
місто Топольчани, залізничний вузол Врутки на півночі, а звідсіль
через міста Ліптавський градок, Штрбу до м. Вернар на сході і через
місто Тельгарт та верхами Словацького Рудогор'я до міста Томашівці
на мадярській границі на полудні.
5-го вересня „Вєлітельство Ч-С армади" проголосило мобіліза­
цію вислужених вояків, „котрі маю того року 35 роков, а вшетці
младші". По думці цієї постанови — мобілізацію „добровольців" у
партизани перевів у селі Тішовец, окрес Гнуштя, таки наш земляк-
скиталець Олек-ко. Зараз після перевороту він непомітно зник з
табору біженців, але одного дня так само несподівано з'явився вже у
формі червоноармійського капітана і наказав всім мужчинам до 45
року життя явитися в означеному місці готовими до від'їзду у
„партизани"і особисто всіх „змобілізованих добровольців" відвіз у
Банську Бистрицю. Очевидно, що в цьому випадку норма була „по-

111
стахановськи перевиконана". Мабуть з Олек-ка на фронті герой був
невеликий. Він „геройствував" здебільша у Тішовці. В 1945 р. він був
з'явився в одному скитальському таборі у Регенбурзі і зник.
Часописи, що виходили в Зволені, розпливалися у звеличуванні
райських благ, що їх Ч-С Республіці несе комунізм. Словацький „Ко­
муніст" обіцював: — „Нова Чехо-Словаччина буде спільною влас­
ністю чехів, словаків і підкарпатських українців, державою, яка буде
респектувати права всіх трьох народів та їх охороняти."; „Бойовик" цю
ідилічну майбутність малював барвами виідеалізованого слов'яно­
фільства, підсиченого блахманом комунізму: — „Слов'янська сила є
повна і здорова, вичистить гниль західньої та середньої Европи. Ство­
рить суспільство, що в ньому ніхто не буде гноблений ні використову­
ваний, але кожний буде мати забезпечені умови через здорове виві-
нування свого тіла і духа". „Глас Народа" по-служальчому кадив: —
„Наша постава до Росії' споконвіку була щиро-братерська. Штур, Воян-
ски, Голли, Колляр, Шафаржік і т.д. бачили опору тільки у великій Росії
і вірили, що надійде час, коли Росія буде мати „розгодуючу ульогу прі
стварновані" нашого національного існування; — „Народні Новіни" за-
хлистувалися пеаном на честь червоноармійців: — ...О великі часи і
славні дні! „Будь поздравени а вітани, ти, міли воячік рускі!"
Одначе загіпнотизований матеріяльним добробутом словаків та їх
високим рівнем життя — „міли воячік рускі" оті „велькі хвілє"
відчував по-своєму всією ненаситною істотою голодного і обдуреного
„краснава байца". Один з них у Зволені, на вулиці, запропонував сло­
вацькому старшині помінятись „сапагамі" (чобітьми) і тут, таки на
вулиці, „помінялись". Інший, прикатавши „машиною" в Крупіну, казав
в крамниці з одягами запакувати собі три вибрані вбрання - „костю­
ми", а власникові на заплату велів прийти в команду, якої в Крупіні не
було... Словацькі патріоти, наші чековецькі та крупінські приятелі,
вже в перших днях жалілися, що перевороту доконали і завалили
самостійну словацьку державу чехи і словацькі євангелики. Тверда
дійсність за короткий час навчила також ширший загал дивитися на
справи відкритими очима.
Одної днини в повітрі загуркотіли мотори американських
бомбовиків. Скеровуючи зір за гуркотливим шумом, ми доглянули їх.
Високо, височенно у синяві словацького неба вони білими голубами
сріблилися до сонця. Один, два, десять... сімдесят... Але всіх зчислити
трудно. Летіла ціла бойова ескадра з полудневого сходу на північний
захід. Чергових днів майже кожної ночі ми приглядалися з
чековецьких горбів бомбардуванням Будапешту. Важко дудніла зем­
ля, а з широкого простору, схопленого загравою велетенської пожежі,
раз-у-раз високо під темне небо червоними фонтанами вогню вибу-

112
хали важкі розриви бомб. В повітрі було чути чад спаленого.
Між тим перемальована на-червоно словацька жандармерія пере­
вела в наших помешканнях другу, основнішу від циганської, ревізію.
Шукали „збрані", розпитували, хто служив у німецькій армії, хто в
поліції. Дуже докладно переглядали кожний знімок, листи. Не зна­
йшли нічого. По ревізії жандарм Стефан став нашим приятелем. Лю­
ди приносили вістки про арешти в околиці та розстріли словаків, глін-
ківських патріотів, і біженців. Одної днини зайшов до наших госпо­
дарів селянин Ґ. і оповів таке: він вертався додому від своїх рідних у
селі Яляшкова. Бзовіцькою „смоловкою" над'їхали вантажником
„русскі" з партизанами. Зо „смоловки" вони з'їхали на звичайну до­
рогу, опісля звернули на поле. З вантажника в самій білизні зсадили
пов'язаних шістьох молодих людей, „таких яко ви", і там по­
стріляли... „Нехай бережуться ваші хлапі!" — дораджував.
Під впливом цієї і подібних трагічних вісток у нашій громаді росли
поденервування - паніка. Найболючіше кожну таку вістку переживала
п-ні Лада, мати двох синів-вояків. Сердешна побивалася — тужила за
ними. Всіма почуваннями материнської душі вона тремтіла за їх
життя і кожна тривожна вістка завдавала їй правдивих тортур. Вся її
істота в ті дні — була одні нерви. Не сміла вона тоді довідатися, що
один її син, Маркіян, загинув у Сталінґраді! Брати Ігнати впали у
зневіру: — „Ми пропали. Большевики досягнуть Будапешту", — пов­
торювали. Але симпатична львів'янка, панна Ліда, з усього сміялася
та й з карт, як старовинна Пітія, дотепно доказувала, що все скін­
читься добре, бо в картах нам стелиться „сумно-весела дорога". І дій­
сно: 21-го вересня нас приголомшила вістка, що нас вивозять. Це було
в свято Різдва Пресвятої Богородиці. Вернувшись з Богослуження в
Бзовіку, ми кінчили обід, коли до нашої хати увійшов чековецький
„ріхтар". Поздоровивши нас, як звичайно: „Похвалєн Пан Єжіш Кріс-
тус!" він звернувся до нашої мами: — „Мілостіва пані", я не хотів вас
смутити рано, але від „жандармського велітеля" я дістав наказ, щоб
ви всі приготовилися до виїзду. Поїдете на „станіцу" в Крупіні, а звід­
тіль „Влаком до Руска". Чековецькі селяни прощали нас зі сльозами,
а вояки полевої військової сторожі, що розтаборилися при в'їзді до
Бзовіка напроти старенької церковці-каплиці, погрожували п'ястуками.
Наш довжелезний поїзд до Зволеня віз 1.200 біженців з родинами.
Були тут: д-р Евген Грицак. професор з перемиської гімназії; д-р Ми­
кола Рибак з відділу Внутрішнього правління у львівському Губерна­
торстві; п. Таранович, емігрант з околиць Кам'янця Подільського, піз­
ніше урядовець „Просвіти" у Львові; зрезигнований д-р Степан Кузик.
директор Центробанку, і бувший посол до варшавського сейму, київ­
ський архітект, проф. Повстенко; п. Янковий з Вінниці, артист Ященко.

113
режисер Київського драматичного театру, переляканий лікар д-р Ю. По­
літало з Жидачева і багато селян з Галичини, Київщини та Полтавщини.
Надвечір, 23-го вересня, ми станули на мітингу у Зволені віч-на-
віч з большевицькими комісарами, словацькими інструкторами
комуністичної революції. Вони приїхали в товаристві кількох словаків
у двох особових автах. Були це молоді хлопці, з вигляду не старші, як
19-20 років. Один з них майор, другий капітан в широких золотих
еполетах царських офіцерів виглядали радше на старших дітваків, що
бавляться у військо. З нашого транспорту вже вспів вскочити між них
16-літній Серко. Узброєний фінкою та удекорований двома „звьоздоч-
ками", він чванився: — „Таку сволоч, як ви, я стріляв сьогодні на сні­
данок". Його родичі, що залишилися в транспорті, почувалися те­
пер...чужо.
Цим разом мітингових промов не було. Комісари задовольнилися
тільки заявою, що „доблесная красная армія нєпабєдімая" і, „що вона
нє баїтса шпіонов". Запитали, „кто соґласєн іті в партізани, кто служіл
в паліції?" Очевидно, що серед нас заангажованих у поліції „не було",
а в партизани зголосилося, мабуть, троє, що не бажали дожидати гір­
шого. На ранок казали виготовити списки цілого транспорту з даними
про місце і рік народження, звання, місце праці і виїзду. Забравши
„добровольців", від'їхали.
Страх перед отим невідомим „гіршим" викликав серед частини
колишніх підсовєтських громадян помітний фермент. Наступного дня
одна молода жінка, посперечавшись з чоловіком, донесла совєтчикам,
що він „ворог народу".Його негайно заарештували. Ніхто не пророчив
йому помилування. Яке ж було здивування усіх, коли після доби
заарештований вернувся і приніс 1.200 корон „на удержання сімей­
ства". Супруги після цього зажили мирно, наче нічого ніколи не було,
але в транспорті атмосфера залишилась дуже немила. Було ясно, що
„виправданому" назначили „роботу".
Трапилося, що недалеко нашого поїзда поставили інший. Залізнич­
ники показали вагон з чоловічою покривавленою одіжжю. Ще вчора
власниками цієї одежі були німці, громадяни міста Гандльова. їх за­
арештували зараз після перевороту. Деякий час вони працювали при
направі доріг, а „вчора їх русекі постріляли". Яка ж доля нам при­
суджена? Що принесе нам найближча година?
Вздовж нашого поїзда ще курилися ватри, але почав дошкулювати
голод. Підтоптаний літами полтавський селянин, Лапунець, що зав­
жди розважав нас дотепами, охляв і тепер хворобливо мріяв про пол­
тавські галушки. Запопадливо турбувалася, чим прокормити 80-літ­
ню маму і маленьку доню, полтавська селянка Потапенко. Росла нер­
возність. На цьому тлі пані Марія Шафранська, пізніше, овдовівши,

114
пані Логаза, з сином-немовлятком на руках мусіла поступитися
„сильному у вагоні" і шукати притулку в більш вирозумілих. Доб­
рячий жандарм Стефан обурювався, що люди вже третій день у
вагонах, але „велітельство" не турбується за харчі, не дбає про
санітарні справи транспорту. Кілька днів пізніше він же, проклинаючи
досадно винуватців нашого скитання, проклинав їх і за те, що вночі на
станції в Плєщовцях він мусів виконувати деякі функції повитухи при
родах у жінки розгубленого ветлікаря Н. Н. з Полтавщини. Тепер він
порадив піти за приділом молока для дітей до Червоного Хреста, що
мав свій відділ таки тут, на станції. Старання були успішні.
Наступного ранку протяжне жандармів — „Наступаті до влаку-у-
у!" — сповістило наш від'їзд. По полудні поїзд зупинився посеред ви­
соких зелених гір, на станції Дубрава. Тверде „бу-умм" гірської ар­
тилерії і гостро-розпливне „бюмш-фюв" розриву шрапнелів впевнили
нас, що ми на два-три км від фронту. Москалі - комісари метушилися.
Знову мітинг, знову погрожування і заклики вступати в „партизани".
Зголосилось кілька осіб. Кільканадцять кроків до поїзда, в тереновій
заглибині їх знайомили з автоматами і зараз же, в чому стояли, відси­
лали на фронт. Прибіг жандарм Стефан і поденервовано перестерігав:
— „Москалі хотять вас постріляти". — Та в нас було підсвідоме пере­
конання, що такого огидного злочину в словацькій землі не нава­
жаться зробити. І в цьому ми переконали добрячого Стефана.
Сонце на синяві неба знижувалось на гори і скісними променями
золотило сади і шовки трав кругом станції, як знову пронеслось
вздовж поїзда: — „Наступаті до влаку-у-у!" — Незабаром наш поїзд у
поворотній дорозі на Зволень вистукував одностайні ритми — „таки
ні, таки ні..."
Вранці, 27-го вересня, ми зупинилися на станції Плєшовце — Саса,
що 25 км на південь від Зволеня. Звідтіль більшість наших скитальців
перевезли вантажними автами до табору в Оремов Лясі, а наша
чековецька група поїхала назад у гостинні Чековці. В наших руках
були підписані нашими господарями документи — „Прегляшеніє" —
запросини, докладніше — запорука, — що підписані під ним домовлас­
ники просили приділити на працю в їхніх господарствах окремих ски­
тальців, запоручували їм удержання та що вони не будуть тягарем для
громади і держави, а далі, що кожний запрошений „ховал са слушно а
пріятельски вочі Чехословенскему штату". 4-го жовтня „Велітел­
ьство Ч-С армади" наказало бранку всіх мужчин-біженців від 16-ти до
45-ти років життя. З Чековець мусіли йти о. Б. Бачинський і абсоль-
вент Львівської ветеринарії Юрко Бачинський. Предсідником комісії
був якийсь на цей раз старший москаль - капітан, що погодився з о. Ба-
чинським в тому, що партизани будуть воювати, а він, о. Богдан, буде

115
молитися; Ю. Бачинського посадили на мотоцикль, назначуючи його
зв'язковим між штабом у Детві та фронтом у Брезні.
У Чековцях довелось нам у тих самих що перше умовах, побувати
ще повний місяць, але наша свобода була обмежена. Тайний наказ
„жандармського велітєльства" у Зволені від 7-го жовтня 1944 року до
„народних виборів" доручував „скріпити обсервацію українських
біженців, слідкувати за їх думками та рухами..." За межі села без
окремого дозволу вихід був нам заборонений. Даремно ми напру­
жували наш слух за гуком гармат, виловлювали різні вістки. Кругом
нас було тихо і жодних вісток. Одної днини зайшла в село одна жеб­
рачка і принесла нам дивну вістку: у місті Свати Антоль нове військо.
— „Вояці маю на руках песи а вравя яко ви..."
Ми не сумнівались: це була дивізія „Галичина". 17-го жовтня за
Крупіною загриміли гармати. Сила канонади росла. Важко стогнали
чековецькі гори, розриви гранат ставали щораз виразніші. Наші чеко-
вецькі приятелі попередили нас: — „Ми охороняємо вас, але бере­
жіться і в небезпеці втікайте, куди покаже Матуш".
Ще з полудня закурилось Сітно. Ввечорі став накрапати дощ.
Чековці оповила густо-темна ніч. Ми насторожено наслухували. В
стороні Крипіни йшла жвава стрілянина. По півночі поперед наших
вікон задудніло. Втікали кавалеристи і піхотинці. За вікном загомонів
знайомий голос нашого приятеля: — „Вже можете спокійно спати.
Добраніч вам!"
Рано ми зустріли в Крупіні вояків з „песиками на рукавах". Пер­
ший із зустрічних був о. Борис Левицький, духовник Дивізії. Підба­
дьорив нас: — „В Галичині — говорив — ідуть бої УПА. Є вісті, що
УПА захопила Станиславів і Перемишль..." — Львов'янин Ференце-
вич повідомив, що під Бродами поліг наш близький свояк, моло­
денький Іриней Терлецький зі Львова, і інші, що в Сватому Антолі
вояки Дивізії увільнили інтернованого там малолітнього болгарсько­
го царя Симеона другого,*' стрільці самбірської сотні розпитували за
своїми земляками із Самбірщини. 21-го і 22-го жовтня в боях під
Плєшовцями загинуло троє вояків Дивізії і 18 було ранених. 28-го
жовтня ми виїхали з гостинних Чековець. Підводами через Нємце і
Жемберовце ми приїхали в Козяровце в Нітрянській жупі, а звідтіль по­
їздом через Братіславу і Штрасгоф біля Відня до Райху, до Німеччини.
У Словаччині залишилось багато могил українців, жертв
словацького задурманення комунізмом. Болючим для української
культури залишиться зникнення з українського культурного обрію д-

'' В Словаччині болгарська царська родина Кобургів мала свої родинні добра і там
молодого царя захопив чехо-словацький переворот.

116
pa Євгена Грицака, професора клясичної філології в Перемиській
гімназії, відомого літературного критика і публіциста. 22-го жовтня
1944 року, безпосередньо по виїзді з-під бараку, число 40 в Оремов
Лясі, військової танкетки сотника Галицької Дивізії Кашука, що був
приїхав туди за своєю дружиною, — увійшли в барак партизани із су­
міжного з табором лісу і заарештували д-ра Є. Грицака, кооператора
Беньовського і ще одного кооператора з Холмщини. До табору вер­
нувся тільки холмщак, що, як це він мені пізніше оповів, — заім­
понував партизанам московською мовою. Д-ра Є. Грицака і Беньов­
ського повели глибше в ліс і там вони пропали. Докторові Є. Грицакові
в 1918/19 роках поталанило вимотатися з лабетів Че-Ка в Києві, але в
Словаччині лукава доля гірко над ним поглузувала. За твердженням
свідків від куль словацьких партизанів в околиці загинули: мгр Клим
Гнатюк, кооператор Кантимир, адвокат Степан Іванець, а вже по
дорозі до Козяровець — дружина магістра прав Чорнобиля зі
Станиславова.
Наша Одіссея в Словаччині закінчилась. Кошмар словацької
революції поганою зморою був за нами.

Ася ІВАНОВА,
Херсон

СВІТЛИЦЯ
Велика світлице / — без волосся...
У Божої Матері, Радіють серденька,
Щедро заквітчана настражденні на землі,
Білими ружами. Скільки їх!
На промінкому троні Широко відчинені
Сидить Марія У небо
У короні Криштелеві ворота.
Із срібних лілей, Ген
Зігріває очима У ранковім серпанку
Великий світ. Повстає Україна!
Біля її ніг Біля самих воріт
Бавляться діти Чекають на чергу
Чорнобиля. Ті,
Рясніють голівки: Які ще не народились,
Біляві, чорняві, Але довго не житимуть...
Русяві, руді, Скільки їх?

117
Д-р Сергій БІЛОКІНЬ

РЕГАБІЛІТАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО
ПОМІЩИЦТВА, ДІДИЧІВ
Давно час з'ясувати той внесок, який зробили окремі старшинські
роди у державне управління Гетьманщини XVII—XVIII століть. Це не­
важко зробити за двотомовим покажчиком козацької адміністрації
Юрія Гаєцького, що вийшов кілька років тому у Гарварді. Відповідні
відомості зручно зіставляти з чотиритомовим Родословником Вадима
Модзалевського (п'ятий том лишивсь у рукописі). Засадничо не од­
наковий рівень посад не дає змоги абсолютизувати числовий вираз то­
го внеску, який зробив той чи інший рід. Все ж таки і ці підрахунки ма­
ють певний інтерес:
Представники українських родів на урядах Гетьманщини XVII—
XVIII століть: 1. Забіли — 17 осіб; 2. Максимовичі — 15; 3. Григорови­
чі — 15; 4. Сулими — 13; 5. Борсуки —12; 6. Зеленські — 12; 7. Сах-
новські — 12; 8. Солонини — 11; 9. Войцеховичі — 10; 10. Донці — 10;
11. Жураковські — 10; 12. Семеновичі — 10; 13. Стороженки — 10; 14.
Уманці — 10; 15. Федоровичі — 10; 16. Дорошенки — 9; 17. Жили — 9;
18. Зарудні — 9; 19. Мандрики — 9; 20. Михайловичі — 9; 21. Петров-
ські — 9; 22. Апостоли — 8; 23. Гамалії — 8; 24. Гладкі — 8; 25. Дара-
гани — 8; 26. Лисенки — 8; 27. Тарновські — 8.
Зіставляючи два довідники, бачимо, що в Родословнику історію
найвидатніших родів Гетьманщини відтворено досить повно. Оскільки
на початку XX століття, коли працював Модзалевський, історію
Гетьмансько-старшинської держави ще не було як слід розроблено,
деякі роди, на жаль, пройшли повз його увагу, і їхніх родослівних роз­
писів він не склав. Серед найвпливовіших 27 прізвищ таких родів вия­
вилося шість. Це Гладкі, Григоровичі, Донці, Семеновичі, Федоровичі
й Михайловичі. Для тодішнього рівня розроблености теми результат
дуже не поганий, тим більше, що Модзалевський відразу готував дру­
ге видання, і тільки рання смерть у віці 38 років зупинила його роботу.
Як бачимо, найбільший персональний внесок у козацьке державо­
творення зробив давній рід Забіл, що відноситься до другої половини
XVI століття, коли діяв його родоначальник Михайло Забіла.

118
 Уже син цього Михайла, Петро Михайлович Забіла (1580-1689),
який прожив 109 років, не зважаючи на свою малописьменність, зро­
бив блискучу кар'єру. Він і заклав тривкі підвалини під майбутнє бла­
гополуччя свого роду. Ставши борзенським наказним полковником на
початках Хмельниччини (1649), він послідовно перейшов потім посади
борзенського сотника й полковника. В правління Івана Брюховецького
став генеральним суддею. Разом зі своїм патроном 1665 року їздив до
Москви, де був нобілітований. За Дем'яна Многогрішного став
генеральним обозним. Петро М. Забіла володів п'ятьма селами біля
Кролевця і ще двома — в Понорницькій сотні Чернігівського полку.
Крім загиблого під Чигирином 1678 року Івана Петровича Забіли-
старшого і знатного військового товариша Івана Петровича Забіли-мо-
лодшого, одруженого з дочкою генерального обозного Василя Дуні-
на-Борковського, інші троє синів Петра Михайловича Забіли займали по­
казні посади. Усі троє — Тарас, Степан і Василь — побували спершу бор-
зенськими сотниками, після чого Степан і Василь стали по черзі гене­
ральними хорунжими, а Степан після цього — ще й ніжинським полков­
ником.
Доба гетьмана Мазепи захопила у свій вир онуків генерального
обозного Петра Михайловича Забіли і їхні родини, при чому, як у Виз­
вольну війну початку XX століття, вони опинились у протилежних
таборах. Василь Степанович Забіла, про якого, зрештою, мало чого
відомо, був одружений з дочкою генерального судді Василя Кочубея
Марією, а Семен Степанович Забіла — навпаки — мазепинець, одру­
жився з дочкою переяславського полковника Ганною Мирович, яка пі­
шла за чоловіком і братами до Туреччини.
Завдяки вдалим шлюбам Забіли поріднилися з найвидатнішими
тодішніми родами. Син Івана Петровича Забіли, хоружий генеральної
війської артилерії Іван Іванович Забіла, був одружений з племінницею
гетьмана Івана Скоропадського Прасковією, а його онук Миколай — з
дочкою генерального підскарбія й мемуариста Якова Марковича
Анастасією. Натомість дочка Івана Петровича Забіли Євдокія Іванівна
Забіла вийшла за гадяцького полковника Григорія Івановича Граб'ян-
ку, славетного літописця. Онук Тараса Петровича Забіли і син Михай­
ла Тарасовича Забіли Іван Михайлович, коропівський сотник, був
одружений з Уляною Андріївною Полуботок, онукою знаменитого на­
казного гетьмана, що про нього згадує Шевченко в поемі „Сон"; сестра
Івана Михайловича Забіли, Євдокія Михайлівна, у свою чергу, вий­
шла заміж за Андрія Яковича Безбородька. їхній син Олександер Без-
бородько став світлішим князем і канцлером Російської імперії.
Борзенське сотництво Забіли посідали майже монопольно. З 1649
по 1760-64 роки, коли сотня поділилася на дві, її очолювало десять

119
представників п'яти поколінь цього роду. Для Гетьманщини, до речі,
це було досить характерно. Наприклад, у Кобижчі з 1672 до 1781 року
сотниками були Мандрики — Федір, Василь, Матвій, Олексій, Семен,
Ничипір та Яків.
Але якщо Забіли брали своєю кількістю, існували й такі роди, чий
кількісний внесок до української державности міг бути й менший, зате
якісно, рівнем своїм вони явно переважали. Ці роди складали, сказати
б, хребет Гетьманщини. Скажімо, рід Дорошенків дав двох „повних"
гетьманів і ще двох гетьманів наказних,
Щоб подолати підленькі соціялістичні закиди, мовляв, дворяни
XIX століття „зрадили свій народ", слід простежити зв'язок часів.
Для цього треба з'ясувати, яке відношення мали діячі нового й новіт­
нього часу до своїх славетних предків часів Гетьманщини, і це можна
зробити як формально, так і по суті. Отже, зв'язок історика Дмитра
Дорошенка з гетьманом Петром Дорошенком визначається так. Син
гетьманового кузена Дорофій Дорошенко (N20, у 1690 році військовий
товариш) передав своє родове прізвище дітям свого зятя Василя
Климченка, зокрема військовому товаришеві при відставці Михайлові
Васильовичу (N43). Дмитро Дорошенко, історик, був праправнуком
цього останнього. Він відомий як активний діяч українського монар­
хічного гетьманського руху першої половини XX століття, міністер
закордонних справ за гетьмана Павла Скоропадського і перед тим ге­
нерал-губернатор Галичини і Буковини.
Не менш яскраво виявився цей зв'язок часів у роду видатного компо­
зитора Миколи Лисенка, основоположника національного напрямку ук­
раїнської музики. Якщо сестра його діда Агафія Йосипівна Лисенко ви­
йшла заміж за Романа Костянтиновича Лизогуба, то, скажімо, пра-дід
цього Лизогуба був одружений з дочкою гетьмана Петра Дорошен-ка
Любов'ю Петрівною. А дід Романа Костянтиновича Лизогуба був одру­
жений з дочкою гетьмана Івана Скоропадського Іриною. Якщо Агафія
Іванівна Лисенко вийшла за Данила Васильовича Забілу, то син його ку­
зена Іван Михайлович був одружений з онукою Павла Полуботка Упя-
ною Андріївною. Сам Полуботок, у свою чергу, як відомо, був одру­
жений з Євфимією Василівною Самойлович, племінницею гетьмана
Івана Самойловича. Якщо сестра композиторового прадіда Катерина
Федорівна Лисенко вийшла за Данила Григоровича Стороженка, то його
рідний брат Степан Стороженко був одружений з онукою гетьмана Апос­
тола, рідною сестрою Св. Іоасафа Горленка Марфою Андріївною Гор-
ленко. Простежується зв'язок Лисенків і з родом Розумовських.
Цю традицію можна довести до часів самого Миколи Лисенка.
Чоловік його сестри Софії Віталіївни письменник Михайло Петрович
Старицький був сином Петра Івановича Старицького, що доводився

120
кузеном Кузьмі Миколаєвичу Старицькому, одруженому з Вірою Пав­
лівною Леонтович. Брат останньої Микола Павлович і меценат Василь
Федорович Симиренко були одружені з сестрами — Ольгою та Со­
фією Альбранд. Син Миколи Павловича Леонтовича Костянтин Ми­
колайович і ще один старогромадівець Яків Миколайович Шульгин бу­
ли одружені теж із сестрами — Марією та Любов'ю Устимович. Один
із синів Любови Миколаївни Устимович, Олександер Шульгин, став
міністром закордонних справ Української Держави, а другий, Володи­
мир, загинув під Крутами. Яків Михайлович Шульгин, онук поета
Остапа Рудиковського, мав сестру Віру, що вийшла заміж за Володи­
мира Павловича Науменка, філолога, українського громадського ді­
яча, справжнього автора Гріченкового „Словаря Украинскаго Язьїка",
якого 1919 року розстріляла ЧК, большевицьке гестапо.
Як бачимо, культурна традиція через конкретних осіб з'єднувала
українських гетьманів з героями Крут. Оце тісне родинне споріднення
членів державного апарату Гетьманщини, подібного до якого не знахо­
димо скажімо, в інших державах, було характерною особливістю Ук­
раїни, особливістю нашої історії.
Але якщо лівобережна шляхта була авангардною клясою держав-
ности XVII—XVIII століть, то у XIX столітті українське дворянство
стало основою культурно-національного відродження. Згідно каноніч­
ної „Історії українського письменства" народника Сергія Єфремова, на
XIX століття припадає 52 письменники-наддніпрянці. Аналіз їхнього
соціяльного походження показує, що ЗО із них були дворянами. Це
Котляревський, Квітка-Основ'яненко, Гребінка, Кониський, Костома­
ров, Куліш, Старицький, Кропивницький, Карпенко-Карий, Коцюбин­
ський, Грінченко та інші. Крім М. Максимовича й В. Забіли, яких Єф-
ремов в окремі розділи не виділив, декілька письменників мали герби
— це О. Стороженко, О. Кониський, Д. Маркович і Леся Українка —
Лариса Косач. Дворянами були Микола Садовський та Панас Сакса-
ганський (брати Тобілевичі), і Марія Заньковецька (Адасовська).
Дуже характерно, що територія, на якій розташовувались батьків­
ські маєтки діячів культурно-національного відродження — дворян,
здебільшого збігається з територією Гетьманщини, отже, вони — пря­
мі нащадки, плоть від плоті і кров від крови наших державних діячів.
Бо коли війни пригасли і дворяни перейшли до мирного життя, голов­
ною їхньою справою як соціяльної групи стало відродження націо­
нальної культури.
Ці викладки цілковито регабілітують українське поміщицтво від
тих закидів, які знаходимо у старій більш чи менш лівій літературі.

121
Сергій БІЛОКІНЬ

МАЗЕПИНЕЦЬ. СТАРШИНСЬКИЙ СИН

До ТІО-річчя з дня народження Юрія Нарбута

На початку століття два таких далеких між собою міста, як Чер­

нігів і Петербург, єднала напрочуд енергійна й плідна діяльність гурт­
ка молодих українських аристократів. Це був геніяльний книжковий
графік Георгій (Юрій) Іванович Нарбут (1886-1920) гербу Тромби.
Найбільший український генеалог Вадим Львович Модзалевський
(1882-1920) гербу Гербурт. Архівіст Яків Миколайович Жданович
(1886-1953) гербу Помян. Геральдист, музейник і видавець Сергій Ми­
колайович Трійницький (1882-1948), герб останнього спеціяльної наз­
ви не мав (срібна підкова з золотим хрестом нагорі).
Походили вони з козацької старшини невисоких рангів. Родона­
чальник Модзалевських Федір у 1700-04 та 1706 роках був сотником
Топольським. Родоначальник Ждановичів, теж Яків, з 1717 року й до
самої своєї смерти був сотником Городнянським (убитий у Гилянсько-
му поході). Родоначальника роду Трійницьких Павла у 1717 та 1730 ро­
ках обирали на сотника Келебердянського. У приватному колі друзі
звали Сергія Миколайовича „Келебердянським сотником". Щождо
предків Нарбута, то вони не сягали й сотництва.
Друзів єднала перейнятість садибною культурою, з якої вони ви­
росли. Маєток Нарбутівка розташувався неподалік від самої гетьман­
ської столиці Глухова. Хрінівка Ждановичів трохи далі — у Городнян-
ському повіті. Батьки Модзелевського й Трійницького служили дале­
ко від Гетьманщини, а то й від України, тож Гарі Модзалевських розта­
шувались у Гдовському повіті Петербурзької губернії (звідси псевдоні­
ми, якими користувались члени родини — Б. Гарський, В. Гарський, Л.
Гарський), а село Надьожине Трійницьких — найпівнічніше з усіх, у
Новгородській губернії.
З ними разом працювали також брати Лукомські — графік, архі­
тектор та мистецький критик Георгій Крескентійович (1884-1952), у
якого Нарбут оселився в листопаді 1911 року, після Мюнхена, і ге­
ральдист Владислав Крескентійович (1882-1946), один із співавторів
українського „Гербівника". Тільки що тут уже відчувалась дистанція.
У „Родослівнику" Модзалевського рід Лукомських розписано, але В.

122
Лукомський твердив у „Хроніці мого життя", що його рід — іншого,
литовсько-руського князівського походження. Коли 1913 року Нарбут
виконав для Владислава Лукомського книжковий знак, той вилучив із
кліше барочний картуш із короною та ініціяли й додав набірним
шрифтом підпис „Изь книгь В. К. Лукомскаго". Як вважав сам ге-
ральдист, рисунок цього картуша Нарбут запозичив із видання
„La Science Heroique" par Marc de Wilson de la Colombiere. 2 ed (Paris,
1669), де його протитип було вміщено на заставці сторінки з присвятою
au Marquis de Lourois et de Courtenay. Але ж Нарбут, навіть наражаю­
чись на нарікання вчених пуристів, зробив цей картуш типовим, серій­
ним для оригінальних українських гербів, і от цей, відтак український,
мотив викликав протест вченого. Нарбут сердився. У недатованому
листі до Модзалевського (В. Л. відповів на нього 15 березня 1914 р.)
написав: „Лукешка прохвост і сучий син" і додав збоку: „Обидва брати".
Багато ближчі стосунки єднали членів цього чернігівсько-петер­
бурзького гуртка з нащадком гетьманів Петром Яковичем Дорошен­
ком (1858-1919), до якого Нарбут звертався, ще бувши гімназистом
VII кляси, з питаннями про свій рід і герб. Вони й далі підтримували і
дружні й робочі стосунки, але перейти вікову дистанцію все-таки не
могли. Дорошенко був старший за Нарбута майже на тридцять років.
Перейняті гордою становою самосвідомістю, ці менш-більш 30-
річні молоді люди завзято і якось життєрадісно працювали на славу
українського дворянства. Того дворянства, що дало світовій культурі
Котляревського й Квітку, Гребінку й Гоголя, Старицького й Лисенка,
Лесю Українку й Марію Заньковецьку.
Яків Жданович був архівіст із фаху. З архівними першоджере­
лами працював і Вадим Модзалевський. „Та наймиліше було його ду­
ші, — згадував про нього Г. Лукомський, — порпатись у пилюці архів­
ній, і багато-багато нерозгаданих, неясних документів, що потребують
іще витолкування, сподівався він опублікувати".
У розпорядженні друзів була одна з кращих петербурзьких друка­
рень „Сіріус" у Соляному провулкові, 7, що належала одному з них,
Трійницькому. В. Лукомський писав у „Хроніці", що в листопаді 1905
року — жовтні 1906 року разом з М. Бурнашовим, С. Трійницьким,
Олександром Трубніковим та Альфредом Цінзерлінгом він заснував
пайове товариство „Сіріус" (видавництво й друкарню). Дружина Трій-
ницького Маріянна Вікторівна Борисова-Мусатова у листі до мене від
11 березня 1974 року розповіла докладніше: „Заснував разом з двома
колишніми товаришами з училища правознавства невелику друкарню
'Сіріус' і перші три роки (Сергій Миколайович) був не тільки її керів­
ником, але також і набірником, і друкарем. Друкарнею він керував і
працював у редакційному комітеті до квітня 1917 p.". У 1907 році в

123
„Сіріусі" почало виходити таке еталонне, зразкове видання, як журнал
„Старьіе годьі", 1911 — журнал „Русскій библиофіл".
Колеги-вчені стояли осторонь академічних чи університетських
корпорацій, вибравши собі статус незалежних дослідників і свободу.
Взаємодія їхня була ефективна й щедра. Готуючи свої рукописи до
друку, вони завжди могли розраховувати на дружню підтримку Нар-
бута, краще за якого не міг оздобити їхні праці ніхто в цілій імперії.
Ще Данило Щербаківський звернув увагу на те, що серед напруженої
праці на різні замовлення Нарбут користувався кожною нагодою, щоб
попрацювати над рідними українськими сюжетами. На полі укра­
їнознавства працювали вони всі.
1908 року Вадим Модзалевський, спершу в складі кількатомового
видання родинного архіву Стороженків (потім — окремо), почав ви­
пускати український „Родослівник". У його чотирьох капітальних то­
мах зведено й оприлюднено понад 230 родослівних розписів. Тут роди
гетьманів Апостола, Дорошенків, Мазепи, Многогрішного, Розумов-
ського, Самойловича, Скоропадського, полковників і осавулів, під­
скарбіїв і бунчужних, сотників і суддів славної Гетьманщини — укра­
їнської козацької республіки, на чолі якої стояв виборний монарх.
Здавалося б, до гуртка можна було б долучити самих братів Сто­
роженків — Андрія Володимировича й Миколу Володимировича. Але
навіть попри яскравий факт реального співробітництва різниця іде­
ологічних засад, виявившися спершу в конфліктній ситуації довкола
мазепинського родоводу, портрету й підпису під ним, згодом розвела
їх дуже й дуже далеко. 1909 року Микола Стороженко став директо­
ром київської Першої Олександрівської гімназії, і наприкінці 1918 року
його вихованці демонстративно співали царський гімн, а в гімназіяль-
ному приміщенні знайшли собі пристановище „добровольчі" денікін-
ські дружини.
Світова війна припинила видання „Родослівника", і п'ятий його
том лишивсь у рукописі.
Величезну ролю в збагаченні його мистецької ерудиції мала для
Нарбута виставка „Ломоносов та Єлизаветинська доба", влаштована
1912 року під проводом мистецтвознавця М. М. Вранґеля в залях Пе­
тербурзької Академії Мистецтв. Трійницького запросили на неї для
влаштування відділу побуту, Нарбута — для розпису залі, присвяче­
ної Україні. Мистець запроектував орнаменти в дусі тогочасних укра­
їнських візерунків, ввівши до проекту герби міста Батурина й роду Ро-
зумовських. Степан Яремич відзначив, що Нарбут виявив тут „вели­
кий смак і розуміння стилю". Покінчивши зі своїми обов'язками, він
дуже багато працював над матеріялами відділу. Захопився гравюра­
ми Григорія Левицького й Оверкія Козачковського, витисненими

124
золотом і сріблом оправами Києво-Печерських видань, орнаментами
грамот, іконами, портретами й сріблом. Багато часу віддав він і чис­
ленним архівним справам, привезеним з України. Сергій Трійницький
розповідав потім, що останні тижні вони „працювали в Академії Мис­
тецтв із раннього ранку й до сутінків, перериваючи роботу лише для
того, щоб під керівництвом покійного М. М. Вранґеля (...) піти пообі­
дати в одному з розташованих поруч трактирів".
Набуті в цій роботі знання придалися мистцеві, коли 1914 року чер­
нігівське дворянство видало в „Сіріусі" колективну працю Модзалев-
ського й В. Лукомського — український „Гербівник", де на 68 табли­
цях вміщено 400 гербів. Бо саме Нарбута можна по праву вважати тре­
тім співавтором цього капітального видання, адже, працюючи над йо­
го оздобленням, він провів, зі свого боку, теж чималу дослідницьку
роботу, за що в грудні був одноголосно обраний членом Чернігівської
губернської вченої архівної комісії.
1915 року накладом 50 примірників у „Сіріусі" було надруковано
нове видання — люксусовий альбом гетьманських гербів авторства
Нарбута й Трійницького.
Тільки часу в них фактично вже й не лишалось. Бо останнє, що
вони встигли видати за лічені місяці перед большевицьким переворо­
том, — це була праця Георгія Лукомського „Старовинні садиби Хар­
ківської губернії" (1917) — альбом фотографій, що вийшов теж у ви­
шуканому нарбутівському оздобленні. Силюетні заставки, — тіні са­
дибного життя, що промайнуло в небуття й не повернеться ніколи, —
чи не найпоетичніші твори в усій його спадщині. Війна перервала робо­
ту над альбомом посередині: разом з графом М. В. Кляйнміхелем у
червні 1914 року Лукомський об'їхав на автомобілі з двома фотоапа­
ратами шість повітів Слобожанщини — Харківський, Богодухівський,
Валківський, Охтирський, Вовчанський та Сумський. Охопити решту
п'ять повітів вони вже не встигли.
Працювали вони цілком свідомо. Відкриття старої маєткової куль­
тури в Україні та в Росії справило величезне враження на сучасників.
В. В. Розанов писав, як помилялися ті, хто думав, нібито у минулому
була тільки дичина і нічого більше. Із старої садиби, як із зерна, —
твердив він, — виросла вся культура, яка була. Після того, як відко­
пали Асирію й Вавилон, Мемфіс і Хіви, такі ґрунтовні копуни, як Трій­
ницький, показали в малюнках, у зображеннях, що ми мали чудову
культуру.
Молоді українські аристократи давно мислили по-державницько-
му, тоді як українофіли-різночинці, перейняті соціялістичними
ідеалами, сперечались про автономію й федерацію. Реферуючи на
сторінках власного журналу „Гербовод" принципи укладання

125
Родослівника, С. Трійницький підкреслював, що йдеться лише про
українські старшинські роди, представники яких брали участь в ук­
раїнському державотворенні XVII—XVIII століть. Вчений розмежо­
вував старшинсько-дворянські роди, нобілітовані за свою службу в
Україні, і ті роди, представники яких служили в Росії й стали дворян­
ськими там. Але в Модзалевського присутні, наприклад, Многогрішні.
Батько гетьмана Дем'яна був простим селянином, а сам він „
написаний у діти боярські по Іркутську" 1682 року, коли звільнився з
тюрми. Його брат Василь подавав „чолобитну" про „поверстання"
своїх синів у діти боярські 1694 року, теж перебуваючи в Сибіру. От­
же, Дем'ян Многогрішний зі своїм родом увійшов до Родослівника як
український монарх попри брак імперської нобілітації.
У дослідженні особливого складу української гетьмансько-
старшинської державности XVII—XVIII століть видання чернігівсько-
петербурзького гуртка являли собою колосальний прорив. Ці видання
стали підставовими, засадничими, головним дороговказом по 300-річ-
ному історичному шляху українського дворянства.
Вони знали, що робили. У суто приватному виданні, „Реєстр шости
знатним особам", надрукованому в лютому 1913 року накладом сім
примірників (!), під гербом свого роду Нарбут написав про себе: „Ма-
зепинець, полку Чернігівського, Ілухівської сотні старшинський син і
гербів і емблемат живописець".
Вони закладали підмурівок під нову українську державність. Не­
задовго перед своїм ув'язненням, у розвідці „Мотиви старого україн­
ського мистецтва в творах Нарбута" (1927) великий мистецтвознавець
Стефан Таранушенко дав таке узагальнення: „В особі Нарбута (...) ук­
раїнське мистецтво здобуло першорядного майстра європейської виуч­
ки й діяпазону творчости, одночасно з тим Україна дала світовій куль­
турі блискучого яскраво національного графіка". А в приватній роз­
мові, десь на межі совєтських 60-70-их років, міркуючи про Нарбу-
тову долю і його „регабілітаційні справи", Таранушенко висловив
якось ще одне цікаве міркування. Є, сказав він, обставина, якої Нар-
бутові не пробачать ніколи. Це те, що він, зрештою, повернувся з Пет­
рограду до України.
Георгій (Юрій) Нарбут зробив для української державности все,
що міг зробити як неперевершений графік: державний герб, проекти
грошей, поштових марок. Став одним з професорів-фундаторів, а
згодом і ректором Української державної Академії мистецтв — пер­
шої вищої мистецької школи в Україні, на відкриттті якої професура
зфотографувалася з головою Центральної Ради Михайлом Грушев-
ським і генеральним секретарем освіти Іваном Стешенком.
У квітні 10-го, 1918 року, переїхавши з Чернігова, Вадим

126
Модзалевський оселився в нарбутівському київському помешканні —
Георгіївський провулок, 11, пом. 2. У ці короткі місяці Модзалевський
заклав підвалини Центрального історичного архіву України. Разом із
старими й новими друзями вони видавали журнал „Наше минуле".
Навесні 1918 року Яків Жданович одружився з племінницею та
хрещеницею Софії Русової, Ганною Олександрівною Ліндфорс
(1885-1937). Разом з дружиною він жив у помешканні Русової — Во-
лодимирська, 99, пом. 2. Служив архіваріусом військово-історичного
відділу Головного управління Генштабу Військового міністерства Ук­
раїнської Держави (вул. Банкова, 11). Попрацювавши ще трохи на
Чернігівщині, виїхав з дружиною до Москви.
Перебуваючи на еміграції, історик Олександер Оглоблин писав про
Нарбута: „Він, цей геніяльний мазепинець XX століття, пережив красу
відродження своєї країни, він віддав їй усі сили свого мистецького генія
— і він, як колись Великий Гетьман після Полтавської поразки, не міг
пережити катастрофу нової Української держави. Його передчасна смерть
(23. V. 1920 року) була так само глибоко символічна, як і все його життя".
Символічність цієї смерти 34-річного мистця переходить у сферу
сутої містики, якщо нагадати, що за кілька місяців, восени 1920 року,
у віці 38 років помер і Вадим Модзалевський.
У листі до історика мистецтв Федора Ернста від 2 квітня 1926 року
Жданович писав: „А потім... Ви вже знаєте, що потім було аж дві тру­
ни... Так би й сказав зараз, вставши на ноги: — От і зіграли обидва в
ящик, ну, і яке свинство, Ждане, давай вип'ємо, нехай живе... Нехай
собі тихесенько лежать Модзаль та Нарбутяка, — правда, Ждане, — а
Лукешка сучий син... вип'ємо по другій..."
Сергій Трійницький лишивсь у Пітері. Дід його, І. Якушкін, був де­
кабристом, а дідова дружина доводилась кузиною поетові Ф. І. Тют-
чеву. У спогадах про Нарбута С. Трійницький із сантиментом говорив
про один з нарбутівських „творів українського періоду, в якому він про
мене згадав". Він не назвав цей твір. Це був трефовий валет у сюїті
гральних карт, де відтворено образ Мамая-гайдамаки з Чернігівського
музею, а замість герба узято герб... Трійницьких.
Удова Сергія Миколайовича писала мені: „1935 року його було ви­
слано до Уфи на три роки, але пробув він там понад чотири".
Петра Яковича Дорошенка одеська чрезвичайка (ЧеКа) розстрі­
ляла 1919 року.
Доля Стороженків невідома. Лукомські померли своєю смертю:
Владислав Крескентійович — в СССР, Георгій Крескентійович — на
еміграції.
Київ, 1996.

127
Ярослав І. ДЗИРА

„ІСТОРІЯ РУСІВ" - ВИДАТНА ПАМ'ЯТКА

УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ: НОВІ ДАНІ
ПРО її АВТОРА
„Історія Русів" (Исторія Русов), одна з найвидатніших пам'яток української
історіографії, знайдена в рукописі б. 1828 р. в бібліотеці князя Лобанова Ростов­
ського (в с. Гриневі, стародубського повіту), поширена в численних копіях, не підпи­
сана, пішла у світ а іменем Юрія Кониського, надрукована 1846 Осипом Бодянським
у московських „Чтеніях". Питання про авторство „І. Р." і про час написання іїдосі
не вирішене. Думають, що вийшла вона з сем'ї Полетик. „І. Р." має характер апо-
льогії; І...І твір допоміг пробудженню української національної думки. Улюблений
герой автора — Богдан Хмельницький, із його виразно неприхильним відношенням
до москалів. Події до половини XVI віку переказані в загальних рисах; з доби гетьма­
на Івана Скоропадського автор оповідає вже як сучасник; закінчує вісткою про поча­
ток російсько-турецької війни 1769 р. „І. Р." мала великий вплив на зформування
українського історичного світогляду в патріотичному дусі. її впливові підлягало і з
неї черпало багато письменників: І...І Гоголь, І. Срезневський, Костомаров, Гребін­
ка, Метлинський, Куліш, Микола Маркевич, І...І а найбільше — Шевченко.
Ці дані подає „Українська загальна енцикльопедія", книга знання в трьох то­
мах, Львів-Станиславів-Коломия, 1931 рік. Питання про авторство цікаво і оригі­
нально розв'язує історик і філолог з Києва д-р Ярослав Дзира. — Ред.

Статистика пошуків автора: Григорій Кониський (заперечив М.

Максимович); Григорій Полетика (В. Іконников, Д. Дорошенко, М.
Василенко, М. Горбань та інші); Григорій та Василь Полетики (О.
Лазаревський, М. Драгоманов, М. Грушевський та ін.); Василь По­
летика (В. Горленко); О. Безбородько (М. Слабченко, М. Возняк та
ін.); М. Рєпін (М. Максимович), О. Лукашевич (М. Петровський); А.
Худоба (О. Оглоблин, В. Шевчук); Я. Маркович (Ф. Шевченко);
колективний автор (А. Хорунжий) тощо.
1. Нові дані про авторство Политик: Спражнє прізвище Григорія
та Василя — „Политика". У такій фонетичній формі засвідчене воно
у козацькому реєстрі прізвище прадіда Григорія — Івана Политики. За
твердженням Григорія, прадід походив з Волині. Вступивши до війська
Хмельницького, переселився на Лівобережжя. Утворене це „ублаго-
роднене" прізвище від імені Полит (Іполит) на взірець — Громика,

128
Бордика, Партика, Мандрика тощо. Що воно грецького походження
добре було відомо його носієві, видатному перекладачеві із грецької
мови Григорію Политиці. Словник власних імен його тлумачить: Іпо-
лит (Полит) — той, хто розпрягає коней, тобто Кониський. Це прізви­
ще кілька разів зустрічається у реєстрі 1649 року, а ім'я Полит тільки
один раз — Полит Єрмоленко.
В літературознавстві перекладний псевдонім називається алоні­
мом. Ним і скористався Григорій Политика, щоб приховати своє автор­
ство. Світське ім'я могилівського архиєпископа Георгія (Юрія) Ко-
ниського було також Григорій. Таким чином збігається ім'я і прізвище
Григорія Кониського з алонімом Григорія Политики. В давній літера­
турі автори з різних причин часто приховували своє спражнє авторське
ім'я. Відомо, що алонімом користувалися Стефан Зизаній (Стефан
Кукіль), М. Драгоманов (М. Толмачов), Вінко (Степан) Руданський,
Леонід Глібов (угорське Канир — Хліб, Гліб), Ф. Вовк (Ф. Люпулес-
ку), В. Еланський (Блакитний) тощо.
Отже маємо серйозний аргумент стверджувати, що автором „Істо­
рія русів" був Григорій Политика, а редактором його син Василь, який
свідчив, що написання історії України „бьіло его (батька — Я. Д.) а на-
конец сделалось моим предметом".
2. Як зазначають дослідники, головними джерелами „Історії ру­
сів" були літописи Самовидця і особливо Граб'янки, а також П. Симо-
новського, з яким Политика був добре знайомий. Сам автор називає
ще праці Нестора, Синопсис, польських істориків, з якими полемізує.
М. Грушевський долучає до них ще й французькі джерела про Украї­
ну: Ж-Б. Шерера, Н. Н.-Г. Лєклєрка і П.-ПІ. Левека. Методологію і
методу творення „Історії русів" розкрив М. Грушевський.
3. Головним джерелознавчим і ідеологічним джерелом для По-
литик був літопис С. Величка, єдиний список якого зберігався тоді в
бібліотеці історика (На сторінках „Історії русів" зустрічається
Величків Білоцерківський універсал та інші сюжети). Ідейну спорід­
неність обох рукописів першим відчув Т. Шевченко, коли творив свої
вірші 15. XI. 1852 р. він писав Осипові Бодянському: „Поиздержись
немного узника ради й пришли мні „Літопись" Кониского или Велич­
ка, великоє скажу тебі спасибо".
4. На сторінках „Історії русів" Политики виявили себе професійни­
ми художниками-баталістами, розкривши військовий талант і тактику
козацьких полководців. Адже Григорій майже десять років (1764-1773)
працював головним інспектором морського кадетського корпусу, а
син Василь дослужився до майора російської армії. Синові-гімназис-
тові батько радив вивчати фортифікацію і артилерію. Тому їх твір
рясніє також і чужоземною військовою термінологією: „батава, фа-

129
лянґа, бательен де кара", „шармицерьі, или перестрілка", „редути,
или засіки", „форштат" тощо.
5. „Історія русів" насичена епізодами, аналогіями та історичними
іменами з античної історії, написана патосним стилем. П. Куліш та інші
дослідники характеризували її автора як „малоруського Тита Лівія".
Адже Григорій був висококваліфікованим перекладачем творів
давньогрецької літератури, склав і видав шеститомний словник (1763).
Батько просив сина вивчати чужоземні мови. Тому їх праця рясніє
грецькими, латинськими, німецькими, польськими, французькими
словами: патріот, волонтер, екзерція, індукта, евента, пляц, ступери,
плутонгі, фас тощо.
6. Як жоден літопис, „Історія русів" насичена цифровими даними
про воєнні битви. Автор намагався таким чином переконати читача у
військовому мистецтві козаків, їхньому героїзмі. Демографічними
питаннями цікавився Василь. Закінчивши Вільнюський університет
23-річним випускником, він 1788 року опублікував солідну працю
„Опмт рассудженія о первоначальньїх ділах мира, о древнем Египті,
об ассурійцах, о мидянах и о персах.
7. Политики були завзятими бібліофілами, колекціонерами
історичних джерел з історії України, які розшукували по всій Европі.
Григорій, за його словами, зібрав найбільшу в Росії бібліотеку, яка
нараховувала „кілька тисяч" книг і рукописів. Найбільшу її частину
складали українські матеріяли. Велику допомогу у збиранні книжок
надавав Политиці Григорій Кониський, а також і бібліотека Київської
академії. Діти Григорія 1782 року гостювали у могилівського
архиєпископа. Отож не випадково у передмові до „Історії русів", яку за
твердженням дослідників написав Василь, джерельна основа і напи­
сання твору зв'язується з Могилевом і Києвом. Очевидно, велику по­
міч у колекціонуванні документів гетьманської канцелярії міг подати
і його товариш Семен Кочубей, від якого міг отримати список Літопи­
су Величка, що його літописець писав у домі Кочубеїв.
1771 року бібліотека Политики у Петербурзі згоріла, її власник
захворів, тяжко переживав її втрату і, повернувшись у рідну Україну,
продовжив свою улюблену справу колекціонування книжок. Свій
жаль з приводу нищення національних українських бібліотек і архівів,
починаючи з доби Київської Руси, Политика не раз висловлював на
сторінках „Історії русів", особливо, коли 1718 року згоріла найдавніша
і найцінніша книгозбірня Києво-Печерської лаври. Слушно зауважив
В. Іконников, що такий твір як „Історія русів" міг написати історик, що
володів солідною бібліотекою і рукописними матерія лами.
Не випадково в передмові до „Історії русів" згадується ім'я Георгія
Кониського як „первоначального учителя" Григорія Политики. Архи-

130
єпископ почав працювати в академії восени 1745 року, а 9 липня на­
ступного року Григорій написав заяву з проханням стати перекладачем
Петербурзької академії наук. Екзамени, як свідчить В. Тредьяков-
ський, виявили, що латинською мовою він володіє добре, одначе „рос-
сійський єго язьік єсть по большей части в переводі — діалект мало-
россійскій". Хто ж крім учня через шість десятиріч міг пам'ятати сво­
го „первоначального учителя", запитував ще Олександер Лазарев­
ський?
8. Той же дослідник звернув увагу на кінець гетьманування Дем'я-
на Многогрішного. За твердженням автора „Історії русів", цей гетьман
начебто помер від ран і був урочисто похований у Батурині. А насправ­
ді його разом із родиною і братами було заслано до Сибіру. Причина
— прадід Политики був одружений з дочкою Многогрішного, відомо­
го ще під іменем Перев'язка. У „Записці", складеній 1809 року Васи­
лем Политикою, двічі тільки одного цього гетьмана названо по-імені і
по-батькові — Дем'ян Ігнатов. В „Історії русів" Политика подбав і про
поїздку до Москви предка свого тестя Григорія Гамалії, де він одержав
дворянську грамоту, хоча його імени в літописах Самовидця і Гра-
б'янки не згадано.
9. В. Горленко переконливо довів, що складена 1809 року В. Поли­
тикою „Записка" своїм ідейним змістом, фактичним матеріялом,
текстуально пов'язана з „Історією русів". В архіві Политик були копії
польських привілеїв 1563, 1568 і 1569 років, про які мовиться в „Істо­
рії русів", і їх просив у Василя переписати колекціонер історичних до­
кументів Андрій Чепа. Таким чином 1809 року „Історія русів" могла
бути вже написана.
10. Цікаве і тепле, прихильне ставлення Политик до Литви. Батько
просив сина розшукати у Вільнюсі „Історію Литви" В. Кояловича,
видання 1650 p., а також сліди їхнього роду. Мабуть, не випадково з
Вільнюса походить один із найдавніших списків „Історії русів" із водя­
ним знаком 1814 року. Очевидно, студент Василь мав в університеті
своїх однодумців серед студентів-галичан. їхнім впливом можна пояс­
нити патріотичне ставлення Политик до історії Галичини і Буковини як
невід'ємної частини України-Руси, що він постійно, як жоден історик,
нагадує всім сучасникам-наддніпрянцям. Политика послідовно вживає
етнічні терміни: русин, руснак, русняк, русь, русаки, відмовляється від
терміну „Україна". Він нагадує читачеві, що давній термін його
Батьківщини є етнонім „Русь", який привласнила собі Московія, „Вла­
димир — князь Кіевській, а не Московский", тобто не російський, пи­
ше історик. На сторінках „Історії русів" зустрічається низка галициз-
мів, документів написаних українською мовою. Він навіть застерігає:
„Скифьі, говоря правильнее — скитьі".

131
 Важливо, що Политика перший у нашій історіографії визначає ук­
раїнський народ, як націю: „вся нація", „національньїе інтереси", „пе­
чать національная", „соединенной нации", „национальньїй архив", „со-
стояние діл нации" тощо, вживає слова „революція", „антипатріот".
Хмельницького храктеризує як „ревностного патріота", вживає слова
„держава" і подібне. Политики здобували вищу освіту не в російських
вищих учбових закладах, а в Києві і Вільнюсі, де в той час високою
була національна свідомість поляків і литовців. Цим і можна пояснити
їх полум'яний український патріотизм і любов до розчленованої імпе­
ріями України.
11. В. Политика гаряче підтримував проект князя О. Куракіна про
відкриття в Україні шкіл для дворян, уславляючи при цьому, як і ав­
тор „Історії русів", діяльність на просвітній ниві Петра Сагайдачного і
Петра Могили. Цю ж тему ґрунтовно опрацював його батько, коли
прибув до Петербургу, але Ломоносов не дозволив опублікувати його
статті з мотивів, що начебто він прославляє національного гетьмана і
митрополита. Рукопис статті безсумнівно зберігався в архіві Политик.
12. Мабуть, не випадково „Історія русів" була опублікована аж
1846 року, тобто через рік після смерти Василя. Згідно з російським
законодавством той, хто зберігав рукописну літературу, не підлягав
покаранню. Упорядник „Історії русів" О. Бодянський міг знати ім'я
справжнього автора „Історії русів" від самого Василя. Професора
Московського університету, редактора „Історії русів", тобто Василя
Политику, М. Ханенко в листі до Василя Васильовича Политики від 14
липня 1850 року характеризував як українського патріота, котрий
„трудиться, терпить, страдає для нашої батьківщини і робить це з
величезним самозреченням".
Київ. 1996 р.

"Integration with the West is the main thrust of our foreign policy", Mr. Kuchma's prime
minister, Pavlo Lazarenko, recently told an audience of well-wishers in Washington./.../
...Its westward tilt is becoming increasingly evident./.../
So Ukraine has been more and more openly looking abroad for support. America has
become much keener to boost Ukraine. Germany, whose chancellor, Helmut Kohl, was
saying nice things in Kiev this month, is the biggest foreign investor after the United
States. Now Ukraine is cultivating a newer friend, in the shape of Poland. Mr. Kuchma
went there twice this summer. Trade is growing. Poland has become Ukraine's main gate­
way to the West.

"The Economist", September 28th 1996.

132
Іван ДЗИРА
кандидат філологічних наук

ВПЛИВ КОЗАЦЬКОГО ЛІТОПИСАННЯ НА

ЛІТЕРАТУРУ НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
В період національного відродження XIX століття українські пись­
менники активно звертаються до козацьких літописів, центральною
темою яких є Українська гетьманська держава, її життя і політика.
Вони з цих історико-літературних пам'яток черпали теми, ідеї, фабу­
ли, образи, художньо-виражальні та мовно-стилістичні засоби. Протя­
гом перших трьох десятиріч це стосується, за словами Олександра Ог-
лоблина, „вічної книги" відродження України, славнозвісної „Історії
русів", що її створили Григорій та Василь Политики. Цей твір пов'язує
козацько-гетьманську державу з діяльністю національно свідомої ук­
раїнської інтелігенції кінця XVIII — першої половини XIX століття.
Майстри слова та історики захоплювалися патріотичною державниць­
кою концепцією, багатством тематики (особливо стосовно подій XVI
— першої половини XVIII ст.), високими естетичними якостями цього
твору. Письменники та історики запозичали з рукопису „Історії русів",
яка до 1846 року поширювалася в численних рукописах, історичні ві­
домості, зокрема про національних героїв, картини релігійного та на­
ціонального гніту, кривавих повстань та жорстоких битв — факти так
потрібні для створення історично-побутового кольориту, елементи
сюжету, пов'язані з діяльністю видатних діячів минулого тощо. На­
приклад, літературний епізод жорстокої страти поляками козацького
гетьмана Острянина і старшини тією чи іншою мірою використали
майже всі письменники першої половини XIX століття.
Впливу „Історії русів" зазнали літературні твори про наше минуле,
які створили М. Гоголь, Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров, Є.
Гребінка, маловідомі П. Білецький-Носенко. О. Кузьмич, В. Коренев-
ський та інші, а також перші наукові історичні праці Д. Бантиша-
Каменського, М. Маркевича тощо. Вони часто цитують або переказу­
ють сюжети, оповідання з „Історії русів". Більшість же втілює запо­
зичені з рукопису відомості в художню тканину своїх творів, не вка­
зуючи при цьому на джерело. Оскільки хроніка не була опублікована,
то важко було покликатись на різні її рукописні списки. До того ж чи-

133
мало літературних творів, які зазнали впливу „Історії русів", також
поширювались у рукописах, а деякі із них, як приміром роман П. Бі-
лецького-Носенка „Зиновій Богдан Хмельницький" і досі зберігають­
ся в архіві.
З середини XIX ст. у поле зору українських письменників та нау­
ковців потрапляють козацькі літописи, що створені в другій половині
XVII — на початку XVIII століть. Це зокрема три широковідомі ко­
зацькі літописи — Самовидця, Григорія Граб'янки та Самійла Ве-
личка. Так, Літопис Самовиця, що його створив учасник битв націо­
нально-визвольної війни 1648-1667 років, генеральний підскарбій
гетьманського уряду, а потім священик Роман Ракушка-Романовський
(1623-1703) поряд з історичними творами Миколи Гоголя та Вальтера
Скотта був одним із головних джерел першого українського історич­
ного роману Пантелеймона Куліша „Чорна рада" (1846). Цей літопис
також було опубліковано у Москві 1846 року. Сам романіст усвідом­
лював себе продовжувачем традицій козацького літописання, зазнача­
ючи, що „Чорна рада" створювалася з метою „художнього відтворен­
ня літописних наших переказів".
Суспільно-політичні погляди Куліша, як пише М. Грушевський,
формувалися на основі ідейного змісту літопису Самовидця. Концеп­
ції історії України другої половини XVII ст., викладені в достовірному
історичному джерелі (автор був свідком подій чорної ради 1663 р.) та
в романі збігаються в усіх деталях. В добу „Руїни" Ракушка-Романов­
ський не захоплюється національними і державницькими здобутками
національно-визвольної війни українського народу. Він наголошує, що
в наслідок довготривалих і кривавих бойових дій Правобережна
Україна перетворилася в пустелю, було спустошено його землю, зруй­
новано господарство і економічний добробут українців, знищено мате-
ріяльні і культурні надбання шляхетської цивілізації. Так само оцінює
самовидець і події чорної ради під Ніжином, коли Москва домоглася,
щоб козацька голота і низи обрали гетьманом її ставленика Івана Брю-
ховецького. Після виборів спалахнули соціяльні заворушення, грабун­
ки. Якима Сомка, Василя Золотаренка та іншу козацьку старшину
страчено або ж заслано до Сибіру. В зв'язку з цим Ракушка-Романов­
ський неприхильно ставиться до запорожців, які підтримували ви­
ступи низів. Москва почала прибирати до своїх рук Лівобережну Ук­
раїну, а Правобережну віддала Польщі.
Ідеалом Куліша була єдина гетьманська держава, головний провід
у політичній, економічній та культурній сфері якої мав належати ко­
зацькій старшині та заможному міщанству. В протектораті самодер­
жавної Росії претендент на булаву Яким Сомко вбачає запоруку полі­
тичної стабільносте й захисту козацької держави від соціяльних заво-

134
рушень низів. Усвідомлюючи ролю культури, науки, наказний гетьман
Сомко та його прибічники складають широку програму розвитку та
примноження матеріяльних і духовних цінностей нації, мріють про від­
криття шкіл, академій, друкарень, судових установ. Створена Хмель­
ницьким Українська козацька держава, на думку Куліша, перейняла на
себе всі суспільнокорисні функції, які протягом двох сторіч вико­
нувала Запорізька Січ, насамперед оборона від зовнішніх ворогів, то­
му Запоріжжя за нових умов втрачало свою історичну ролю.
Подібно до Самовидця Куліш засуджує нижчі верстви суспільства
за політичну несвідомість, короткозорість і бунтарство, яке вміло ви­
користовували сусідні держави та їхні ставленики. Літописний мате-
ріял допоміг Кулішеві достовірніше розкрити егоїстичну і владолюбну
сутність гетьмана Івана Брюховецького, який захопив булаву, посилив
визиск народу і поставив Україну в ще більшу залежність від Москви,
одружившись з російською дворянкою, одержав, як відомо, бояр­
ський титул та різні подарунки.
Монографія Миколи Костомарова „Зиновій Богдан Хмельниць­
кий", яку автор творив у той же час, що й Куліш „Чорну раду", а
Шевченко свою збірку „Три літа", не тільки в ідейно-тематичному, а
й у жанрово-стильовому пляні тісно пов'язана з третім козацьким лі­
тописом гадяцького полковника Григорія Граб'янки. Осмислений та
талановито оброблений Костомаровим, відповідно до рівня і вимог то­
гочасної науки, матеріял з козацьких літописів, передусім з рукопису
Граб'янки (опублікований 1854 р.) став органічною частиною його іс-
торико-літературної праці, яка завдяки художньому стилю викладу,
тривалий час була популярною серед широких кіл української інте­
лігенції, формувала державницький світогляд. Історію Хмельниччини
Костомаров подає в науковій логічно-причиновій описовій манері, але
белетризованим стилем, в конкретно-чуттєвій формі, де переважає
образний виклад матеріялу.
І Граб'янка і Костомаров високо оцінюють військовий талант Бог­
дана Хмельницького, завдяки якому було отримано ряд блискучих пе­
ремог над польською армією, яка вважалась у ті часи однією з най­
кращих в Европі. На сторінках їхніх творів гетьмана зображено як до­
свідченого, мудрого політика і дипломата, котрий у надзвичайно
складних обставинах зумів відстояти незалежність України. Обидва
автори наголошують, що гетьманові пощастило досить вдало поєдна­
ти особисті інтереси із загальнонаціональними. Взагалі оцінка діяль-
ности Хмельницького і загальна характеристика доби, особливо
1648-1649 pp. у Граб'янки і Костомарова збігається.
Відомо, що на історичні погляди Тараса Шевченка та його твор­
чість великий вплив справив чотиритомний літопис Самійла Величка

135
також ще в рукописі. За словами Шевченка він „козацькі літописи
напам'ять читав". Так, на концепції вірша „І мертвим, і живим, і нена­
родженим" помітно відобразились матеріяли та ідейний зміст Ве-
личка, який дав поетові яскраві історичні паралелі до явищ і фактів
сучасної йому дійсности. Літопис Величка був головним історичним
джерелом для віршів „Чигрине, Чигрине", „Заступила чорна хмара та
білую хмару". Зображення останнього року гетьманування Петра До­
рошенка в поемі повністю відповідає літописній інформації. Оцінка
Шевченком постаті Дорошенка і Самойловича також збігається з по­
глядами Величка.
З містерійним оповіданням літопису про сатира та чортів перекли­
кається поема „Великий льох". Шевченко використовує з літописного
уривка не тільки ідеї, а й окремі образи та формально-стильові еле­
менти. Меншою мірою сліди літопису Величка помітні у таких пое­
зіях, як „Осії. Глава XIV", „Юродивий", „Три літа", „Чернець", „Ір-
жавець".
В основі національного відродження першої половини XIX століт­
тя лежала історична пам'ять нації, найповніше збережена в козаць­
кому літописанні, що в свою чергу спиралося на історичну літературу
княжої Української держави. Як наголошували Іван Франко і Ми­
хайло Грушевський, державницькі патріотичні ідеї козацьких літо­
писів зберегли свою неперехідну вартість і активно впливали на націо­
нальне відродження в XIX столітті, на весь історико-літературний про­
цес, наші національні ідеали. Історичний роман і повість, асимі­
лювавши досягнення літописних праць, розширили на якісно новому
рівні можливості естетичного відображення минулих епох. Але якою
мірою цей вплив виявився в художній спадщині того чи іншого май­
стра слова залежало від низки конкретно-історичних факторів, а та­
кож від особливостей творчої манери письменника. Історична дже­
рельна основа літературних творів періоду національного відродження
переконливо свідчить про безперервність процесу розвитку україн­
ського письменства. Рукописи літописів Самовидця, Граб'янки, Ве­
личка, „Історії русів" та інші, що поширювались у першій половині
XIX століття серед нашої інтелігенції в численних списках, формува­
ли державницький світогляд і патріотичну суспільну позицію, лягли в
основу національної ідеології, пробуджували свідомість українців,
кликали їх до здобуття незалежної держави — соборної України.
Київ 1996 р.

136
Іван ІЛЬЄНКО.
м. Київ

ТАРАС ШЕВЧЕНКО ПІД

КОМУНІСТИЧНОЮ ЦЕНЗУРОЮ
У статті „Новий завіт українського народу. 150-річчя 'Кобзаря'"
Дмитро Павличко з властивим йому темпераментом пише:
„Ясно усвідомлюємо: якщо ми не вмерли досі, падаючи і згинаю­
чи від стронцію рабства свої побиті кості, якщо наші хребти випрям­
ляються, а наша мова починає пульсувати в наших жилах і прибуває
щодня здоров'я і міцнішає відчуття свободи, і людська гідність напов­
нює наші серця — то це, насамперед, заслуга Шевченка, заслуга ма­
ленької книжки, що з'явилася в Петербурзі весною 1840 року, книж­
ки, яка, не міняючи своєї назви, збільшувалася, щоб стати україн­
ською Біблією, щоб учити й рятувати нас, щоб після кожного мовного
й духовного Чорнобиля відроджувати український народ в законі спра-
ведливости і правди". Могутню руйнівну силу „Кобзаря", спрямовану
проти бастіонів царської імперії, одразу ж збагнули прислужники й
охоронці трону, тому між цією книгою та українським народом постій­
но ставили перепону, пересівали кожне слово великого тираноборця і
провісника свободи через густе цензурне сито, а з арештом поета 1847
року було арештовано, тобто вилучено й заборонено, і його книги.
Вже в першому виданні „Кобзаря" Шевченко апелює до національної
пам'яті українців, нагадує про минулу козацьку славу — і не стільки з
романтичних поривань гарячого молодечого серця, як з нестримного
бажання повернути Україні втрачені вольності, а її народові — стати
повноправним володарем на нашій, та все ж не своїй землі. Тому цар­
ські цензори вилучали з „Кобзаря" передусім ті рядки, які своєю ідей­
ною наснажливістю і запальною емоційністю щонайвідчутніше могли
сколихнути, розбурхати свідомість народу, приспану й притлумлену
всією потугою чужої, ненаситної й ненависної імперії. Тож цензор пер­
шого „Кобзаря" Петро Корсаков (загалом прихильний і ліберальний,
в журналі „Маяк" 1840 року схвально відгукнувся про це видання) ви­
креслив віршовані рядки, де згадувалася Гетьманщина, бринів сум за
минулою козацькою волею, зокрема — з поеми „Тарасова ніч":

137
 Була колись Гетьманщина,
Та вже не вернеться,
Було колись — панували,
Та більше не будем!
Тії слави козацької
Повік не забудем!
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько!
Де поділось козачество,
Червоні жупани ?
Де поділась доля-воля,
Бунчуки, гетьмани?
Де поділися? Згоріло,
А чи затопило
Синє море твої гори,
Високі могили?
Мовчать гори, грає море,
Могили сумують.
А над дітьми козацькими
Поганці панують.
Грай же, море, мовчіть, гори!
Гуляй, буйний, полем!
Плачте, діти козацькії, —
Така ваша доля! /.../
Згада козак Гетьманщину,
Згада та й заплаче!

Аналогічну препарацію вчинено над текстом послання „До Осно­

в'яненка", а з поеми „Катерина" вилучено навіть опис пейзажу —
тільки тому, що в ньому згадано дуби, які „з Гетьманщини стоять".
Таких прикладів можна було б навести чимало. П'ятого квітня 1847
року Тараса Шевченка заарештували (у справі Кирило-Методіївського
Братства) і 17 квітня доставили з Києва в Санкт-Петербург, до лихої
пам'яті Третього відділу. Керуючий цією царською інквізицією, він же
начальник штабу Окремого корпусу жандармів, генерал-ляйтенант
Дубельт особисто вивчав крамольні, з погляду його відомства, твори
Шевченка. Рукописна збірка „Три літа" рясніє від слідів генеральсько­
го олівця.
Так, у поезії „Чигрине, Чигрине..." верховний жандарм підкреслив
скрушні роздуми поета:
За що ж боролись ми з ляхами? І шаблями скородили.
За що ж ми різались з ордами? Що ж на ниві уродилось ?
За що скородили списами Уродила рута... рута...
Московські ребра ??... Засівали Волі нашої отрута.
І рудою поливали...

Запам'ятаймо ці рядки — до них ми ще повернемося, щоправда, в

хронологічно іншому контексті. Жандармське око не поминуло
протимосковських місць і в поезії „Розрита могила", зокрема:
За що тебе сплюндровано, Не своє шукає,
За що, мамо, гинеш? А тим часом перевертні
Панувала... Ой Богдане! Нехай підростають
Нерозумний сину! Та поможуть москалеві
Подивись тепер на матір, Господарювати,
На свою Вкраїну... Та з матері полатану
І могили мої милі Сорочку знімати.
Москаль розриває... Помагайте, недолюдки,
Нехай риє, розкопує, Матір катувати.

138
 У письмовому огляді творів арештованого поета Дубельт, проци­
тувавши уривок з вірша „Чигрине, Чигрине...", зауважив про автора:
„Далее, описьівая запустение Украиньї, он вьіражает надежду, что
„подрастут гетманьї и может бьіть взойдут (на ниве) и вьірастут ножи
обоюдоострьіе". Ця жандармська рецензія закінчувалася такими сло­
вами: „Автор постоянно следует принятому направленню: беспрерьів-
но жалуется на страдания Украиньї в настоящем ее положений, желает
возбудить ненависть к владмчеству русских и, воспоминая о прежней
свободе, подвигах и славе козаков, упрекает ньшешнее поколение в
равнодушнии". А в підсумковій доповіді Третього відділу цареві зазна­
чалося: „Шевченко приобрел между друзьями своими славу знамени­
того малороссийскаго писателя, а потому стихи его вдвойне вредньї й
опасньї. С любимьіми стихами в Малороссии могли посеяться и впос-
ледствии укорениться мьюли о мнимом блаженстве времен гетманщи-
ньі, о счастии возвратить зти времена й о возможности Украине суще-
ствовать в виде отдельного государства". Пильнувальники „единой и
неделимой" у жандармських мундирах відчули неабияку небезпеку ві­
щого слова Тараса Шевченка для цілісности імперії. З великими труд­
нощами вдалося поетові-страдникові після повернення з осоружної
солдатчини домогтися дозволу на видання „Кобзаря" 1860 року. Та й
це видання, і всі наступні (впродовж майже 50 років) нівечила царська
цензура. Цілковитій забороні підлягали десятки творів, насамперед
найнепримиренніші, антиколоніяльного, антриросійського спрямуван­
ня. А безцензурні „Кобзарі", видані за межами Російської імперії (Пра­
га, Женева, Львів), ввозити через кордон заборонялося.
Лише на початку 1907 року в умовах революції, в Петербурзі
вийшов повний „Кобзар" (перевиданий 1908 та 1910 років). Проте вже
у січні 1911 року на ці видання було накладено арешт і порушено кри­
мінальну справу проти їх видавців. За вироком Петербурзької судової
палати, який затвердив сенат, у згаданих „Кобзарях" та в першому то­
мі „Творів" (1911) вирізали аркуші з поемами „Юродивий", „Марія",
уривки з поеми „Сон" та „Кавказ", а також „Неофіти"; вірші „Гімн
черничий", „Світе ясний! Світе тихий!", „Саул" та інші. Часто заборо­
нялися переробки творів Шевченка для сцени („Гайдамаки", „Неволь-
ник") та його тексти, покладені на музику. Показовий і такий факт.
Коли 1884 року на народні пожертви на могилі Тараса Шевченка вста­
новлювали чавунний хрест, то київський генерал-губернатор, на таєм­
ному поданні цивільного губернатора щодо надпису на вже відлитому
хресті, наклав таку резолюцію: „При прошений о постановке креста о
надписи не бьіло ни слова. Не допускать и крест заказчикам не вида­
вать до уничтожения надписи". Що ж то був за напис, який викликав
таку реакцію сановного можновладця? Це були рядки з поезії „Чи ми

139
ще зійдемося знову?" (із циклу „В казематі"):
Свою Україну любіть,
Любіть її во время люте,
В останню тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.
До речі, 1923 року за большевицьких „генерал-губернаторів" цей
пам'ятник народу своєму улюбленому синові було по-варварському
розтрощено. На історичній спіралі нашої упослідженосте подібне не­
прийняття Шевченка й наруга над його духовною величчю повторили­
ся ювілейного 1964 року, коли намісники Кремля в Україні винесли
такий само вирок — „нє допускать" — щодо вітража у вестрибюлі Ки­
ївського університету імени Тараса Шевченка. Опанас Заливаха, Алла
Горська та Людмила Семикінь зобразили нашого нездоланного Про­
рока на повен зріст, з гнівно піднятими руками й вогненним написом:
Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.

Яко таті, глупої ночі дослужливі опричники знищили цей чудовий

витвір мистецтва, бо імперське недремне око добачило в ньому, а над­
то в незгасних словах Кобзаря, прозір у сучасне, несхибну проекцію
генія в комуністичну під'яремність України. Отже, не лише за царату
воювали з полум'яним словом Шевченка, з його пам'яттю. Бо чого
варті жорстокі заборони відзначати день перепоховання Тараса 22
травня? Ті щорічні брутальні облоги пам'ятника поетові в Києві нага­
дували похмурі середньовічні полювання на відьом.
Тим часом більшість громадянства в Україні вважає, що з крахом
царської імперії закінчилося й цензурне переслідування „Кобзаря". А
як же думати інакше, коли в „Шевченківському словнику" читаємо:
„Перемога великої жовтневої соціялістичної революції скасувала вся­
кі заборони на публікування Шевченкової спадщини, створила умови
для справді наукового видання її, вільною від редакторського само­
правства і спотворень, яких вона зазнавала в минулому від царської
цензури".
Та ба! За цим показним благоденством — багаторічні, аж до 80-их
років, вилучення з видань Шевченка цілої низки творів, купюри, пере­
кручення, тобто фальшування текстів національного генія. І Шевчен­
ко тут не виняток. Новітня большевицька імперія, яка на своєму гербі
претенсійно зобразила земну кулю, агресивно припечатану серпом і
молотом, бо зазіхала на світове панування, піддавала ревізії та ідеоло­
гічній контролі спадщину клясиків. І тайкома, підступно й лицермір-
но, зі сваволею, яка й не снилася царським чиновникам, не допускала

140
до читача з цієї спадщини те, що мало пробудити національні проти-
московські настрої. Так було, приміром, з поемою Лесі Українки „Боя­
риня" та її поезіями „І ти колись боролась, мов Ізраїль..." та „Ізраїль
в Єгипті", зі статтею Івана Франка „Сухий пень" (про Емський указ) і
з іншими творами багатьох українських культуротворців. Та що там
казати, коли навіть у хрестоматійній байці Леоніда Глібова „Вовк та
Ягня" було піддано резекції рядок: „А Вовк, неначе комісар, кри­
чить...", хоча цей твір написано за 63 роки до нашестя червоних комі­
сарів.
Щождо великого Кобзаря, то світло на цю проблему проливає ви­
дання „Брешеш, людоморе!.." Нецензурований Т. Шевченко. Збірник
поетичних творів, переслідуваних радянською цензурою" (бібліотека
журналу „Пам'ятки України", 1990). Тут подано передмову Володими­
ра Жмира і Євгена Пронюка „Недоторканність 'Кобзаря'", післямову
Івана Дзюби „Вартовий пам'яті народної" та твори поета, які дуже
часто вилучалися не тільки з окремих видань „Кобзаря", а й із багато­
томних, навіть названих повними, зібрань творів Тараса Шевченка.
Редакційно-видавниче товариство „Скарбниця" кілька років тому
підготувало до друку книжку поезій „Заборонений Шевченко", до якої
включено твори, свого часу вилучені царською і совєтською цензу­
рою, але через матеріяльну скруту досі те цінне видання не побачило
світу. Які ж твори Шевченка вилучалися за окупаційного больше-
вицького режиму? Поеми „Великий льох", „Іржавець", поезії „За що
ми любимо Богдана", „Розрита могила", „Стоїть в селі Суботові" (ряд
дослідників вважають, що це епілог поеми „Великий льох"), „Чиг-
рине, Чигрине..." і „Якби то ти, Богдане п'яний..." Це найгостріші тво­
ри Шевченка, в яких він виносить присуд загарбницькій політиці
російського царизму щодо України. Вони перейняті почуттям націо­
нального сорому, сповнені трагізму й ненависти до поневолювачів, ві­
ри в те, що імперія-домовина „розвалиться і з-під неї встане Україна".
Ясна річ, що кремлівським апологетам большевицького імпер-нациз-
му, облудно названого інтернаціоналізмом та ще й ніби на глум „про­
летарським", та їхнім запопадливим перевертням в Україні, передусім
у форпості імперії на нашій землі — ЦК КПУ, цим „дядькам отєчес-
тва чужого", було неприйнятно, щоб такі твори йшли в народ. Вони їм
муляли очі, тому мотив заборони був той же, що й у жандармського
генерала Дубельта: „...могли посеяться мьісли..." і найстрашніша з
них „о возможности Украйне существовать в виде отдельного государ-
ства".
Всіх семи „мічених" творів немає у виданнях „Кобзаря" 1976, 1978
і 1980 років, а також у п'ятитомному зібранні творів Шевченка („Дні­
про", 1978). Наводжу таблицю цього проскрибування, починаючи з

141
1927 року (назва видання і вилучені твори): „Повна збірка творів Т.
Шевченка" („Сяйво", 1927) — „За що ми любимо Богдана". „Поезії"
т. 1, 2 („Книгоспілка", 1927) — „За що ми любимо Богдана", „Стоїть
в селі Суботові". „Кобзар" („Література і мистецтво", 1931) — „За що
ми любимо Богдана", „Чигрине, Чигрине...". „Повне зібрання творів",
т. 1, 2 (Держлітвидав, 1936) — „За що ми любимо Богдана". „Повна
збірка творів у п'яти томах" (Держлітвидав", 1939) — „За що ми
любимо Богдана". „Певне зібрання творів у десяти томах" (Видавниц­
тво АН УРСР, 1939) — „За що ми любимо Богдана". „Кобзар" (Держ­
літвидав, 1939) — „За що ми любимо Богдана". „Твори в трьох томах.
Повна збірка творів" (Держлітвидав, 1939) — „За що ми любимо Бог­
дана". „Кобзар" (Державне видавництво художньої літератури",
1954). „Великий льох", „За що ми любимо Богдана", „Розрита моги­
ла** „Стоїть в селі Суботові", „Чигрине, Чигрине...". „Якби то ти, Бог­
дане п'яний". „Твори в трьох томах" (те ж видавництво, 1955) — шість
творів, названих у попередньому виданні.
„Кобзар" (те ж видавництво, 1956, 1957, 1958), „Кобзар" (Держ­
літвидав, 1960, 1961), „Кобзар" (Книжково-журнальне видавництво,
Львів, 1961), „Кобзар" („Дніпро", 1974, 1983 — 1988), „Кобзар" („Ра­
дянський письменник", 1983; „Радянська школа", 1983), „Твори в п'я­
ти томах" („Дніпро", 1984) — „За що ми любимо Богдана", „Якби то
ти, Богдане п'яний".
Більшість цих „мічених" творів за царату в Росії не друкувалися
аж до 1907 року, а якщо й з'являлися, то зі значними й суттєвими ку­
пюрами. Окремі з них повністю були опубліковані за кордоном: „Ве­
ликий льох", „Іржавець", „Якби то ти, Богдане п'яний" („Кобзар",
Прага, 1876), „Розрита могила" („Новьіе стихотворен я Пушкина и
Шевченки" Ляйпціг, 1859), „Стоїть в селі Суботові" (Львів, часопис
„Літературний щоденник", 1861). Видавці не гребували і таким втру­
чанням у авторські тексти „Кобзаря", як перекручування фраз, купю­
ри. При чому в „Кобзарі, Вибране" („Радянська школа", 1961) зробили
вилучення, які збігаються з позицією царської цензури. Та, мабуть,
апогею цинізму фальсифікатори сягали, викривляючи зміст поезії
„Чигрине, Чигрине..." Пригадаймо рядки, які викликали невдоволення
Дубельта: „За що скородили списами московські ребра?" У „Повному
зібрані творів" (т. 1, 2, 1936 рік) читаємо:
За що боролись ми з ляхами
За що ми різались з панами,
За що скородили списами
Татарскі ребра?

Цей же привнесений варіянт, з татарськими ребрами, замість мос­

ковських, і з „панами", замість „ордами", — у двох виданнях „Кобза-

142
ря" 1939 року, в тоді ж виданій повній збірці творів у п'яти томах
(Держлітвидав), а в „Повному зібранні творів у десяти томах" (видав­
ництво АН УРСР, того ж 1939 року) збережено авторське — „москов­
ські ребра". Така непослідовність перебріхувачів „Кобзаря" в даному
разі була на користь істині. Ці ж „татарські ребра" стирчать зі сторі­
нок „Кобзаря" 1957 року. У поемі „Сліпий" („Кобзар" — „Радянська
школа" 1954; 1961) зроблено купюри, під які потрапили саме ті чотири
рядки, що мають виразне антиросійське спрямування:
Ляхи були — усе взяли,
Кров повипивали.
А москалі і світ Божий
В путо закували.

Імена царських цензорів нам здебільшого відомі — вони зазначали

свої прізвища на виданнях (приміром: „Печатать позволяется... Цен­
зор П. Корсаков" — на „Кобзарі" 1940 року), совєтська ж цензура, що
закамуфльовувалась під таку собі абревіятуру — „Головліт", — мі­
тила свої дозволи чи заборони спеціяльними шифрами на кшталт БФ
і номер. Кожен цензор мав свій номер. Система була так відпрацьова­
на, що носії цих БФ-номерів (які чомусь за штатним розписом імену­
валися редакторами) самі не торкалися верстки — редактор книжки
на їхню вимогу викреслював зазначені місця й розписувався на бере­
гах рукопису.
Покищо не знайдено в архівах колишнього ЦК КПУ інструктивних
вказівок щодо вилучень і перекручень у творах Шевченка. Ймовірно,
що письмових слідів такого проскрибування в Україні могло й не ли­
шитися, бо ті настанови давалися усно — безпосередньо чи по телефо­
ну і з Москви. Саме так, телефонним окриком на головного редактора
УРЕ „Української Радянської Енциклопедії" Миколу Бажана верхов­
ний ідеолог КПСС, всевладний „сірий кардинал" Суслов обірвав намір
видати багатотомову „Шевченківську енциклопедію" (дозволено було
двотомний „Шевченківський словник", а інакше — „вообще прикро-
єм". Про цей інцидент розповів мені тодішній співробітник УРЕ, при­
сутній при тій історичній розмові).
Дослужливих літературознавців, які фальшували Шевченка, вид­
но, як мовиться, неозброєним оком. Та це тема окремої розмови, по­
в'язаної з загальною коньюнктурою підсовєтської гуманітарної науки.
Щождо цензурування Шевченка, то тут з особливим ентузіязмом і до­
гідливістю доклав рук Олександер Корнійчук (він не українець)... офі­
ційний сановний драматург, автор колгоспних ідилій, які втішали са­
мого „вождя народів" Сталіна. Автор кількох популярнобанальних
статтей, він був возведений ще 1939 року в академіки АН України, а
1943 року — AH СССР, він же був головним редактором тритомного

143
видання творів Т. Шевченка (1949), членом редколегії академічного
Повного зібрання творів Т. Шевченка в десяти томах. Яко автор перед­
мов до тритомника та до інших видань поета, цей „шевченкознавець"
прорікав такі вірнопідданські сентенції: „його (Шевченка. — 1.1.) захи­
щала велика партія Леніна-Сталіна", обливав брудом еміграцію та
провідників національного відродження („український народ знає так
звану 'культуру' зоологічних націоналістів — грушевських, петлюр,
єфремових, винниченків, шаповалів, — наймитів іноземних").
Маючи підтримку в ЦК КПУ, й безперечно, прямі вказівки, Кор­
нійчук вдався до потрошительства „Кобзаря", всіляко тиснув на чле­
нів редколегії. „Дізнавшись, яке питання хоче ставити на обговорення
Корнійчук, члени редколегії, — а з поміж них були О. Білецький, М.
Рильський, П. Тичина, — влаштували справжню обструкцію. Засі­
дання за засіданням зривали через неявки, — пише ініціятор видання
'Забороненого Шевченка' Ігор Малишевський. — Корнійчук лютував.
З протоколу, що майже випадково зберігся у відділі шевченкознав­
ства Інституту літератури АН УРСР, зрозумілі і позиції, і брутальний
тиск, якого зазнали члени редколегії. На засідання їх зібрали мало не
за судовими повістками, під розписку. Оборонити шевченківські тек­
сти, на жаль, не вдалося".
Не виявлено документальних слідів (розпорядження, інструкції)
конфіскації видання Тараса Шевченка „Твори". Том І-ІП" (Харків, „Лі­
тература і мистецтво, 1933) за редакцією Олександра Дорошкевича. В
томі XVI „Творів" Тараса Шевченка — „Бібліографія. Зібрав і впо­
рядкував Володимир Дорошенко" значиться: „Це видання сконфіску­
вала совітська влада". Його немає навіть у секторі унікальної книги
Державного музею Тараса Шевченка в Києві. В офіційних підсовєт-
ських бібліографіях, суворо цензурованих, цей тритомник не значиться.
Коли йдеться про наругу над Шевченковим словом, то не за­
буваймо і про те, що чимало його видань, на яких значилися імена ав­
торів передмов, приміток, наукових редакторів, котрі були репресовані
у 20 — 30-ті роки, було вилучено з масових бібліотек (а це всі
шкільні, сільські, районні), а в великих книгозбірнях замкнені до
спецфондів. Ті, що трапили мені на око в Державному музеї Тараса
Шевченка, вкрай понівечені: замазано імена, повирізувано передмо­
ви... А це ж імена поважних шевченкознавців: Сергія Єфремова,
Михайла Новицького, Андрія Річицького, Фелікса Якубовського, пое­
та Костя Буревія, автора передмови „Шевченко й революція" до ви­
дання творів поета у Москві („Село і Місто", 1925 рік), яка по-варвар­
ському вирізана, як і інших „крамольних" авторів.
Методологічні засади підсовєтського шевченкознавства, що ди­
рективно змушували перекручувати Шевченка, — це окрема велика

144
тема. „Шевченківський словник" (1977 рік) рясніє інвективами „націо­
налістичними інтерпретаторами" творчости Кобзаря; застереження­
ми, особливо до „мічених" творів, типу „Водночас вірш не позбавле­
ний залишків ідеалізації минулого" („Чигрине, Чигрине..."), „дає одно­
бічну, негативну оцінку" (гетьманові Хмельницькому — поезія „Якби
то ти, Богдане п'яний") і т. ін. Годі шукати в цьому словнику й імена
видатних шевченкознавців, які були репресовані (ті ж Сергій Єфре-
мов, Андрій Річицький, а також Володимир Науменко) чи вилучені з
літературного життя і без офіційних репресій (як Іван Стешенко). Про
найпохмуріші часи стагнації, коли об'єктом цензурних резекцій стала
національна святиня українського народу „Кобзар", Ігор Малишев-
ський пише: „У своїй літературній політиці (якщо можна так назвати)
Маланчук дуже скоро зробить винахід — використає Шевченка... як
знадіб для закручування гайок. Логіка була вельми проста, аби не ска­
зати примітивна (а втім, кого з „ідеологів" і до, і після нього вирізняла
тонкість Макіявеллі?!). Коли, мовляв, уже взялися за Шевченка —
то зась вам грішним, іншим письменникам.
За командою від „політруків" з ЦК, з усіх поспіль видавництв від­
кликано шевченкознавчі рукописи Інституту літератури. Рядок за ряд­
ком почали брати на зуб персонали. Спершу в директорському кабі­
неті Шамоти, а далі невідь у яких кабінетах".
Ще 1920 року підсовєтська преса проголосила Шевченка „першим
великим українським більшовиком", і відтоді вульгарний соціологізм
став засадничою методою шевченкознавства в СССР. А що вже ніяк
не вкладалося в прокрустове ложе цієї псевдонауки, те брутально ви­
лучалося з видань національного генія або перекручувалося. Про та­
ких фальсифікаторів, а точніше відступників, гнівно писала Олена Те-
ліга в статті „Партачі життя": „Отже, коли ми так часто називаємо
Шевченка і кількох його подібних проповідниками або творцями пов­
ного життя нації' і людини, то як же можна назвати тих, що перешкод­
жають на шляху до творення цього життя, що не раз свідомо, за чу­
жим наказом, валять вже його збудовані підвалини, навіть розуміючи
"їх цінність, як не тими, що його руйнують і псують, себто, кажучи ко­
ротко і без куртуазії, — партачами життя".
Тільки тепер, у вільній, самостійній Україні, можемо припадати до
цілющих, незамулених Шевченкових джерел, без лжекоментаторів і
потрошителів його вічно живого слова. Можемо виконати і такий із
заповітів безсмертного Тараса:
Прочитайте знову Не минайте ані титли,
Тую славу. Та читайте Ніже тії коми,
Од слова до слова, Все розберіть...

145
Христина ВОЛИЦЬКА-ФЕРЕНЦЕВИЧ

ЮРІЙ КЛЕН - ОСВАЛЬД БУРҐГАРДТ

У 50-РІЧЧЯ СМЕРТИ

У 1997 році минає півсторіччя від дня смерти вірного сина ук­
раїнської землі Юрія Клена — літературне ім'я Освальда Бурґгардта
— поета, прозаїка, перекладача і літературознавця, що був одним із
когорти отих багатьох, які на руїнах розваленої імперії своїми талан­
тами у добу визвольних змагань ставили підвалини нашого сьогодення
— постання незалежної держави Україна.
Український народ на своєму Богом призначеному шляху історич­
ного існування пройшов цілий ряд окремих періодів, у яких чергува­
лися роки розквіту і занепаду. Почавши від світлих часів київської
князівської держави, почерез татарське лихоліття до козацько-геть­
манського зриву, крізь ступневий занепад під час московського пану­
вання, початку нової доби в літе­
ратурі зокрема з появою Івана
Котляревського та його „Енеїди",
відродження віри у власні сили
могутнім словом великого Тара­
са та вкінці до часів завзятої бо­
ротьби, котра так чи інакше три­
ває по нинішній день, — це ж і є
оті радісні та сумні часи в історії
України. Найбільше це помітне в
літературі, зокрема в поезії та
культурі в загальному, даних епох.
Коли література княжої доби
поширювала християнство, за­
кріплювала основи етики і мора­
лі, возвеличувала ідеї любови і
посвяти для добра свого народу і
держави з прикладами лицар­
ськосте та великого героїзму, то
татарське лихоліття віддзерка­
лювали історичні пісні і думи. Лі- Юрій Клен.

146
тература козацько-гетьманської доби дала докази, що українська
культура розвивається рівнобіжно і у згоді зі західньоевропейською
культурою. Московське поневолення, незважаючи на всі засоби
жорстокости та фізичного винищення всього українського, не змогло
зламати вільного, хоч і приспаного духу народу. Нове відродження
приносить Іван Котляревський у гумористичних рядках його „Енеїди"
та питомому українській нації сантименталізмі „Наталки Полтавки".
Після нього Тарас Шевченко у своєму „Кобзарі" не тільки дав неза­
бутні картини переживань народу, але збудив отой приспаний недолею
поневолення дух та кликнув: „...Вставайте, кайдани порвіте, і вражою
злою кров'ю волю окропіте"! І запали засіяні Шевченком слова в сер­
ця і душі тих, хто їх поніс у своїх творах назустріч світлому майбут­
ньому, крізь воєнні буревії та революційні вихри.
Одним із них і був саме Освальд Бурггардт, творчість якого роз­
почалася в Києві у 20-их роках, де він був одним із „п'ятірного ґрона
нездоланих співців", творців руху „неоклясиків". Руху, що спирався у
своїй літературній творчості на досягненнях попередників з клясичної
доби, шукаючи гармонії в житті та в поезії, а за завдання поставив собі
„ґрунтовно вивчати, що у всесвітній літературі найцінніше, засвоїти
українській літературі все, що у всесвітній літературі є справжньою
вершиною, підвищити літературну техніку, створити власні літератур­
ні форми, незалежні від Москви". Сам О. Бурггардт завдання цієї гру­
пи розумів ще чіткіше та описав його у своїх „Спогадах про неокля­
сиків" ось так: „Перед групою, що об'єдналася під назвою 'неокляси-
ки', стояло велике завдання; очистити Авгієві стайні української літе­
ратури. А вони були засмічені так, що тільки гірським потоком можна
було все те сміття виполоскати. Що поети не здолали довершити своє
завдання, бо були придушені, а почасти розчавлені лявіною бруду й на­
валою реакції-черні, про це свідчить 'пролетарська' література пізні­
ших років...".
Народився Освальд Бурггардт 6-го жовтня 1891 року в селі Сер-
бинівці на Поділлі в родині німецького купця. Гімназію закінчив у Ки­
єві, де незабаром вступив на романо-германський відділ філологіч­
ного факультету в університеті св. Володимира. З вибухом Першої
світової війни 1914 року його, як німецького підданого, вивозять на
північ, в Архангельську губернію. В Україну повернувся Освальд Бур­
ггардт щойно 1918 року та поселився в Києві, де закінчив перерване
вивозом на північ навчання в університеті. Одначе Київ у ті воєнні роки
не був надто привабливим містом, і, коли трапилась нагода, він поїхав
учителювати в Економічний технікум села Баришівки. У 1921 році був
заарештований агентами ЧеКа, але протягом кількох місяців за ста­
раннями Володимира Короленка його звільнено. Впродовж 1920 років

147
він працював головно як перекладач, літературний критик і редактор.
Свою україномовну поетичну творчість О. Бурґгардт розпочав у сере­
дині двадцятих років. У ній спокійна, ніжна, прозора та філософська
лірика:
Стоять ліси в смарагдовій задумі. і молоком пливуть у вирій хмари.
Гудуть вітри на висяг гір. Сміються ранки голубі,
Співає море в білім шумі, в поля пастух жене отари,
і світять бризки синіх зір, і сонце грає на трубі.

Однак вже у 1928-1929 роках в Україні окупант, тепер уже

червоний, а не білий, починає твердою рукою заводити свої порядки.
Восени 1929 року проведено масові арешти української національної
інтелігенції, головно серед старшого дожовтневого покоління;
посилилася нагінка на неоклясиків. Пам'ятаючи з 1921 року
„гостинні" підвали ЧеКа-ҐПУ, О. Бурґгардт користає з німецького
походження свого діда і старається про виїзд на „лікування" за кордон.
Дозвіл отримує 1931 року і виїздить до Німеччини.
У той час, через неможливість українській культурі вільно
розвиватися в обставинах терору на рідних землях, центр справжнього
культурного українського життя переноситься з Харкова і Києва до
Праги і Львова, а згодом, по закінченні Другої світової війни, — далі
на Захід, і так аж до часу появи шестидесятників, „які повернули
Києву функцію культурної метрополії. А після 1971 року таким
центром на якийсь час стала Мордовія...". У добі іміграції між двома
світовими війнами на українськім поетичнім овиді вперше з'являється
ім'я Юрій Клен, який друкує свої прегарні поезії в західноукраїнській
та еміграційній пресі, зокрема у львівському „Вістнику" Дмитра
Донцова. У 1937 році вийшла окремою книжкою його збірка
„Прокляті роки". Ось якими словами розпочинає поет цю збірку, щоб
сказати читачеві про те, що було;
Якась сумна і невесела осінь де вітер заплітав березам коси
зійшла, мов помаранча золота, і цілував в розтулені уста
над Києвом, і олив 'яні оси (о, спогади, терпкі і непотрібні
дзичали і співали з-за моста, про ті роки жорстокі і безхлібні!) —

та щоб пригадати і передати наступним поколінням оцей обов'язок,

пам'ятяти і не дати відійти у забуття пам'яті про всіх тих, що віддали
своє життя за кращу долю України. Коли у перших рядках можна від­
чути спокійний, хоч і печальний ліризм, то вже в дальших строфах
поеми Ю. Клен відкриває чіткі картини тодішніх жахіть і, усвідомлю­
ючи апокаліптичність тих часів, шукає Божої допомоги-ласки, тому,
закінчуючи, вже не дає можливости вибору, тільки просто каже:

148
 Помолимось за тих, що у розлуці що душать жаль у невимовній муці,
помруть, відірвані від рідних хат; за тих, кого веде на страту кат.
помолимось за тих, що у розпуці Над ними, Господи, в небесній тверді
вночі гризуть залізні штаби ґрат, простри свої долоні милосердні!
В інших поезіях того часу поет з тугою згадує Батьківщину — Ук­
раїну, пише про її славне історичне минуле та до краю болюче сього­
дення, бо основною темою творчости Ю. Клена була — Україна. І са­
ме з глибини його почуттів до України, він у своїй творчості пригадує
всім про ролю, яку відіграла Україна, охороняючи Захід впродовж ві­
ків від східніх і північних орд.
... З висот віків униз погляньте! ... В запеклім герці двох стихій
На гострій грані двох світів ми завжди жертвами лягали,
ми непорушно муром стали, коли неситий буревій
щоб чорний вихор вас не змів зі сходу дув в нестямі шалу,
голодним клекотом металу... Щоб ви цвіли в красі стрункій,...
У 1943 році в Празі виходить збірка „Каравели", де поет вчинками
і словами чужих і давніх героїв дає дороговкази Україні в майбутнє,
бо, не зважаючи на пережите, переболіле та ненадто радісне його
тодішнє буття, Юрій Клен твердо вірить у краще і передбачує велике
майбутнє України.
... У такт рокам гуде наш крок.
Ми йдем... ми ростемо... ми будем.
У 1947 році в Авґзбурзі появилася збірка „Дияболічні парабо­
ли" (під спільним з Леонідом Мосендзом псевдонімом Порфирій Горо-
так). Незакінчена його остання монументальна поема „Попіл імперій"
друкувалася уривками у різних іміґрантських журналах в 1946 і 1947
роках, у цілості появляється вже посмертно, 1957 року в Торонто, за­
ходами Фундації ім. Юрія Клена. У цій поемі Ю. Клен „ намагається
переборювати засади і засоби неокласичної поезії, що виявляється в
спокійній зрівноваженості, гармонії змісту і форми. В поемі клеко­
тить гнів, прориваються вибухи обурення, вчуваються заклики до ак­
тивносте, до боротьби".
Гамуй свій плач, гартуй свій гнів... Вдивляйся пильно в далечінь.
... Дивись майбутнім дням у вічі, Бо вже гудуть у тобі струни
Метай у простір ясний спис. Прийдешніх заграв і років!
Крізь дим багряного пожару

І загули ці струни в серцях тодішнього молодого покоління та про­

неслись гомоном крізь воєнні буревії та імігрантські будні аж до ви-
зріння у свідомості шестидесятників, і повірив народ у своє йому пред-
сказане Ю. Кленом майбутнє — здійснення віковічні мрії — незалеж­
ної української держави, та став господарем на своїй споконвіку пред­
ківській землі.

149
 Помер Освальд Бурґгардт — Юрій Клен 30-го жовтня 1947 року в
одній з лікарень Авгзбурґу на запалення легень. І тоді правильно ви­
словився Петро Волиняк, відомий на іміграції журналіст: „Не Клен, а
дуб звалився...".

Любов В. БОДНАР

РЕФЛЕКСІЯ
В одній ми партії були
І свято вірили в її ідеї,
Не знали ми з тобою, простаки:
Для монстрів партії ми лиш пігмеї.
Вони при комунізмі вже жили,
Нас за козлів відпущення вважали,
А ми з побожним трепетом марксизм в народ несли,
„Золотим фондом партії" нас звали.
Тлумачили малим, як жити треба,
Щоб „справа Леніна" торжествувала у віках.
І ось, як грім серед ясного неба,
Комуністичній партії, Союзу — крах!
В уми уже прийшло прозріння,
Живем з болючим каяттям,
І душі сповнені квиління
В шаленім хаосі життя.
Нас душать бюрократи, й „демократи"
Вселяють за прийдешнє страх.
Та знаєм треба лихо подолати:
Народ безсмертний у віках.
Отож йому служи, як можеш,
Для нього істину шукай,
Виховуй покоління гордих,
тих справжніх лицарів в борні за рідний край.
1996 р. с. Тимченки

150
Д-р Осип КРАВЧЕНЮК

КУЛЬТ ЛЕСІ УКРАЇНКИ В АМЕРИЦІ

В початках нашої іміграції в Америці ледве чи могла бути мова про
поширення творів української літератури. Цьому не сприяли зрізнич-
кованість іміґрантів з Галичини й Закарпаття, брак національної свідо-
мости, неграмотність та нарешті невідрадні життєві умови. Вся їхня
увага була спрямована на заробіток, а у вільні хвилини на розвагу.
Перші проблиски просвіти на поселеннях принесла діяльність о. Івана
Волянського й видавана ним від 1886 року газета „Америка", а сім
років пізніше „Свобода", започаткована о. Григорієм Грушкою. Спро­
би о. Волянського спровадити з Галичини редактора для „Америки"
чи придбати для неї дописувачів були безуспішними, а на заклик о.
Грушки у тій самій справі відповів тільки Іван Франко.
Тому перші поезії та оповідання, що їх подибуємо на сторінках
ранніх річників „Свободи", належали самому її видавцеві; вони мали
характер проповідей, взорувалися на коломийках і колядах, змальо­
вували життя іміґрантів та висловлювали їхню тугу за рідним краєм
і сім'єю. Крім цього Грушка друкував іноді поеми Шевченка та Мар-
кіяна Шашкевича й оповідання Марка Вовчка, співомовки Степана Ру-
данського й твори Івана Франка, здебільшого передруки з львівської
газети „Діло".
Літературний репертуар „Свободи" поширився у другій половині
1890-их років, коли її редагували священики Нестор Дмитрів, Іван
Констанкевич та Степан Макар. Тоді, крім їхніх власних оповідань, у
„Свободі" почали появлятися також оповідання Богдана Лепкого (20-
го серпня 1896), вірші Уляни Кравченко (3-го березня 1898), Лесі Ук­
раїнки (17-го листопада 1898) та новелі Василя Стефаника (17-го лип­
ня 1899).
Першим твором Лесі Українки у „Свободі" було її оповідання
„Школа на Україні" (17-24-го листопада 1898), і це вважаємо першою
згадкою про письменницю в Америці, коли не враховувати можливо­
сте, що її поезії, друковані на сторінках журналу „Народ", були відо­
мі одиницям, які його отримували. Можна було сподіватися, що й у
пізніших числах „Свободи" будуть появлятися її поеми чи оповідання,
а коли це не сталося, то, мабуть, тому, що їхній мистецький рівень міг
бути незрозумілий піонерам-іміґрантам. Тому друга згадка про Лесю

151
Українку появилася у „Свободі" після її смерти п. з. „Смерть Лесі Ук­
раїнки" (21-го квітня 1913 p.). У ній подано інформації про її життя та
значення для української літератури, кілька її поем та список публі­
кацій, де вони були друковані.
З „Діла" „Свобода" передрукувала статтю „Похорон української
письменниці Лариси Косач у Києві", в якій мовиться про присутність
російської кінної поліції, яка з усіх боків оточувала похоронний похід.
Люди проводжали поетку на цвинтар мовчки, бо співати було заборо­
нено. Поліція обступила також гріб, і тільки там було дозволено від­
співати „Вічная пам'ять". Промови заборонено, а після панахиди ма­
сам народу наказано розійтись.
У 1915 році англійський журнал "The New Age" помістив переклад
„Вавилонського полону", виготовлений киянкою і членом існуючого
тоді у Лондоні Українського комітету Софією Вольською, і зредаго­
ваний Карлом Еріком Бехгофером Робертсом, професійним перекла­
дачем, кореспондентом англійських і американських газет і журналів
та членом британської місії в Україні в 1919-20 pp. Рік пізніше Бех-
гофер Робертс включив цей переклад у видану ним водночас у Лондо­
ні й Ню Йорку збірку російських п'єс, а в 1917 році ще раз у російській
антології. У передмові до збірки він подає інформації про життя і
творчість Лесі Українки, високо оцінює тематику її драматичних тво­
рів, а про „Вавилонський полон" каже, що цей твір показує понево­
лення України її сильнішими сусідами, але дух твору — переможний.
З українського боку товариство „Просвіта" включило поему „Одне
слово" в дев'яте число своєї серії книжечок (листопад-грудень 1915 p.).
В 1920-их і 1930-их роках знаходимо декілька поем Лесі Українки в ка-
лендарях-альманахах УНСоюзу, а в ранніх 1940-их роках Онуфрій
Івах написав три статті про поетку для англомовного додатку до „Сво­
боди" "The Ukrainian Weekly". В порівнянні з Шевченком і Франком
українська спільнота довоєнних років дуже рідко вшановувала Лесю
Українку окремими імпрезами і тільки при нагоді маніфестацій чи кон­
цертів української пісні включала у їх програми музику Якова Степо­
вого до поем „Слово", „Гетьте, думи" та інші. Загалом, до приїзду пе­
реміщених осіб з Европи наприкінці 1940-их років дуже мало зроблено
в Америці для поширення творів Лесі Українки та знання про неї.
Перелом настав у 1953 році, коли з приводу 40-річчя смерти Лесі
Українки видавнича спілка Тищенка й Білоуса в Ню Йорку перевидала
з деякими додатками 12 томів її творів, які появилися 1927 року під
редакцією Бориса Якубського. Нагляд над цим виданням мав дослід­
ник творчости Лесі Українки Петро Одарченко і йому належать також
вступні статті „Леся Українка" до першого тому та „Леся Українка і
М. П. Драгоманов; до питання про вплив М. П. Драгоманова на Лесю

152
Українку" до третього тому. На початку усіх інших томів є статті ви­
датних літературознавців: Миколи Зерова, Миколи Драй-Хмари, Пав­
ла Филиповича, Бориса Якубського, Віктора Петрова, Петра Руліна,
Євгена Ненадкевича, Олександра Білецького, Освальда Бурггардта
(Юрія Клена), І. Шаровольського, І. Ямпольського та інших. Кожний
том закінчується поясненнями, примітками, коментарями та варіянта-
ми тексту відносного твору. Це видання заповнило велику прогалину,
що існувала до того часу в поширенні творів Лесі Українки в Америці
і, водночас, причинилося до того, що в прийдешніх роках вони майже
не перевидавалися.
Велика шкода, між іншим, що це монументальне видання не по­
містило есею Дмитра Донцова „Леся Українка — поетка українського
ресорджіменту", але це і зрозуміло. Видання було здійснене під боль-
шевицькою окупацією, а там ім'я Донцова було табу.
Великим культурним досягненням у поширенні знання про Лесю
Українку була видана УВАН у Ню Йорку монументальна книга Ольги
Косач-Кривинюк „Леся Українка; хронологія життя і творчости". Во­
на містить розвідку про рід Лесі Українки по стороні батька (Косачі) і
матері (Драгоманові), упорядковані хронологічно листи, а між ними
хроніку та зміст важливіших листів до поетки. Прекрасним доповнен­
ням до книги є „Спомини й уваги" Ольги Косач-Кривинюк, доведені до
1890 року, статті Одарченка про матір Лесі Олену Пчілку і про автор­
ку монографії Ольгу Косач-Кривинюк, та 12 сторінок фотографій Ле­
сі і її родини.
Перша спроба перекладу поем Лесі Українки англійською мовою
належить Володимирові Семенині, інженерові по фаху й відомому пе­
рекладачеві творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Степана Василь-
ченка, Леоніда Глібова, Василя Стефаника, Олександра Олеся, Івана
Котляревського, Степана Руданського, Осипа Федьковича та Уляни
Кравченко. На жаль, він виготовив тільки один переклад поеми Лесі
Українки „Не співайте мені сеї пісні". Однак, найбільше для поширен­
ня її творів англійською мовою в Америці вчинив Персіфаль Канді
(1881-1947). Уродженець Ноттінггему в Англії, він приїхав малим
хлопчиком до Канади, навчався в Манітобському університеті у Вінні­
пегу, закінчив Мꥳлл семінарію у Монтреалі і працював пресвітері-
янським пастором серед новоприбулих канадців і, таким чином, попав
в околиці, заселені українськими імігрантами. У 1915 році переїхав до
ЗСА, працював пастором у кількох церквах у Філядельфії. а 1937 ро­
ку поселився у Вест Каллінгсвуді, Ню Джерзі.
Ще в Канаді вивчив бездоганно українську мову, ознайомився з
українською літературою й почав перекладати з неї. Окремі його пере­
клади знаходимо на сторінках "The Ukrainian Weekly", "The Ukrainian

153
Quarterly" та "Our Life" (в англійському додатку до органу Союзу Ук­
раїнок Америки „Наше життя"), а в 1950 році заходами Союзу Украї­
нок Америки вони вийшли окремою книжкою з передмовою Клеренса
О. Меннінґа. Це вибірка 29 ліричних та драматичних поем і драм Лесі
Українки („На руїнах", „Вавилонський полон", „Бояриня", „Лісова
пісня", "Адвокат Мартіян"), Меннінґ називає Лесю „дійсним проро­
ком будучности і дійсним істориком минувшини" та підкреслює, що
„вона була майстром мистецтва поезії, знаменитим техніком у літера­
турі і жінкою, обдарованою генієм" (ст. 65). Цінними причинками до
поширення знання про Україну і її літературу є видана Українським На­
родним Союзом під редакцією Михайла Лучковича збірка оповідань
21-го автора, в тому також „Розмова" Лесі Українки, та виготовлений
Роксоляною Стойко-Лозинською переклад „В пущі", поміщений у
збірці творів Лесі англійською, німецькою, еспанською, французькою,
хорватською, португальською та італійською мовами.
Чимало вчинено для популяризації творчости Лесі Українки в
Америці статтями українською й англійською мовами. Чи не найбіль­
ший вклад праці дав тут згадуваний уже Петро Одарченко, який ще в
1926 року, як аспірант Ніжинського інституту народної освіти, вигото­
вив дисертацію „Поетична творчість Лесі Українки", а потім написав
десятки наукових і популярних статтей про її окремі твори, її зв'язки з
творчістю українських і чужинецьких письменників. Корисні причин­
ки до вивчення творчости Лесі Українки внесли також інші автори у
своїх статтях у журналах, газетах та календарях.
Англомовні статті про Лесю Українку написали: Володимир Без-
ушко, Володимир Жила, Персіфаль Канді, Клеренс О. Меннінґ, Ро­
ман Кухар, Омелян Рев'юк, Марта Тарнавська та ін.
Конференції, симпозіюми й виставки також творили дотепер
частину культу Лесі Українки в Америці. У 50-річчя її смерти Філо­
логічна секція Наукового Товариства ім. Шевченка в Ню Йорку спіль­
но з Світовою Федерацією Українських Жіночих Організацій, Окруж­
ною Радою Союзу Українок Америки і Українським Золотим Хрестом
влаштувала 1-го лютого 1964 року наукову конференцію, під час якої
доповіді виголосили: Софія Карпинська („Драматична творчість Лесі
Українки у світлі чужомовної критики"), Ірина Пеленська („Промете­
їзм Лесі Українки") і Леся Храплива („Виховні проблеми в творчості
Лесі Українки"). 22-го травня 1971 року НТШ відзначило сторіччя
народження Лесі Українки доповідями Миколи Вацика — „Леся Ук­
раїнка в чужомовних довідниках", Романа Кухара — „Модерністичні
відзвуки у драматичній творчості Лесі Українки", Василя Вергана —
„Леся Українка в літературних взаєминах з Василем Стефаником",
Володимира Жили — „Пророчий дар у фізично безсилої жінки —

154
драматична поема Лесі Українки 'Кассандра'" та Миколи Степаненка
— „Драматична поема Лесі Українки 'Одержима' і одержимість". При
нагоді року української жінки (1975) Анна Власенко-Бойцун до­
повідала на тему „Жіночі сильветки в поезії Лесі Українки і Ліни
Костенко", а 23-го лютого 1991 року в НТШ відбулася конференція з
приводу 120-річчя народження Лесі Українки з доповідями Асі
Гумецької — „Елементи грецької мітології у 'Лісовій пісні'", Наталії
І. Пазуняк — „Мати в поемі 'Ніоба'", Тамари Борисюк — „Постать
Лесі Українки в реаліях радянської дійсности", та Романа Веретель-
ника — „Поняття нації і війни у 'Боярині'". Тоді таки читали уривки з
„Боярині" Лариса Кукрицька й Володимир Лисняк. Симпозіюм на
пошану Лесі Українки відбувся в березні 1971 року у Філядельфії, а
під час святкувань 25-річчя СФУЖО 24-26-го листопада 1972 року в
цьому місті влаштовано виставку фотографій книжок — творів Лесі
Українки та літератури про неї. На дванадцятій конвенції Американ­
ського товариства сприяння славістичним студіям (5-8-го листопада
1980 року) Наталія І. Пазуняк дала доповідь „Ніоба Лесі Українки".
Не применшуючи вартости численних статтей українською та ан­
глійською мовами і доповідей, до популяризації Лесі Українки в Аме­
риці причинилося найбільше жіноцтво Союзу Українок Америки та
члени інших жіночих організацій. Заходами Союзу Українок Америки
появилися згадувана вже книжка перекладів Персіфаля Канді, а в
1961 році друге, поправлене видання праці Антона Княжинського
„Творчий шлях Лесі Українки". Ця організація знайшла ще інший спо­
сіб пошанування Лесі Українки, поставивши їй пам'ятник у Клівленді,
Огайо. Ініціятиву до цього задуму дав 33-ий відділ СУА в цьому місті
на своєму літературному вечорі 2-го жовтня 1955 року. Вже на почат­
ку наступного місяця оформлено Комітет побудови пам'ятника Лесі
Українці (Катерина Мураль, голова, Михайлина Ставнича, секретар­
ка), доручено його виконання відомому скульпторові Михайлові Че-
решньовському та почато кампанію на придбання потрібних фондів
серед окремих відділів СУА та всієї спільноти.
Шість років пізніше пам'ятник був готовий і 23-24-го вересня 1961
року відбулося його відслонення в Городі культури в парку Рокефел-
лера у Клівленді. Відслонення довершили Олена Лотоцька, голова
Централі СУА, Катерина Мураль та Ізидора Косач-Борисова, наймо­
лодша сестра Лесі. На концерті Наталія Голембйовська виголосила
доповідь на тему „Леся Українка в духовому проводі українського на­
роду". З приводу цих святкувань місцевий комітет видав пропам'ятну
книгу, жетон з світлиною поетки в молодому віці, обведеною вінком
зі золотих листочків та написом золотими буквами, як також листів­
ку пам'ятника. Український музей у Клівленді випустив чотири пош-

155
тові марки, запроектовані Степаном Кіктою, головою філателістич­
ного відділу музею. Ці марки українці вживали у своєму листуванні.
25-го жовтня 1970 року Президія Секретаріяту Світового Кон­
гресу Вільних Українців видала заклик у справі відзначення сторіччя
народження Лесі Українки. Там читаємо, що ці роковини — „велике
свято усього українського народу в Україні та за її межами. Це теж
видатна подія в культурному житті цілого людства, бо ідеї та ідеали,
які голосила та за які змагалася Леся Українка, є ідеями та ідеалами
всіх тих, хто цінить свободу та гідність людини і народів". Цим закли­
ком СКВУ проголосив 1971 рік роком Лесі Українки та заохочував усю
українську громаду взяти якнайактивнішу участь у підготові та пере­
веденні ювілейних святкувань. Зрозуміло, що на цей заклик відгук­
нувся також Союз Українок Америки.
У своєму журналі „Наше життя" керівництво СУА закликало своє
членство не обмежуватися гаслами та самими словами поетки, але
пристосовувати їх до наших справ у теперішньості. Воно зокрема під­
креслювало важливість донести слова Лесі Українки до нашого мо­
лодого покоління, бо вони, ці слова, „є помостом, на якому могли б
зустрітися і зрозуміти себе молоді борці за свободу України" (січень
1971, ст. 1). Нашим школам пропоновано присвятити Лесі Українці од­
ну програму дня для рецитації її поем, розповідей про її життя, казок,
драматичних сценок — усе це для української дітвори.
Щоб довести значення гасел Лесі Українки для сучасности, Союз
Українок Америки присвятив їй свою 16-ту Конвенцію 21 -23-го травня
1971 року, де темою головної доповіді була „Українська мова в ро­
ковини Лесі Українки". Тоді таки Дарія Ярославська говорила про
„Обереги української культури в роковини Лесі Українки", а Ірина Пе-
ленська про Лесю Українку як жінку у творах і в житті. Водночас Ко­
ординаційна рада жіночих організацій покликала до життя Краєвий
комітет (Стефанія Пушкар, голова), а в Клівленді постав Діловий ко­
мітет (Василь Ліщинеиький, голова) для підготови святкувань сотих
роковин народження Лесі Українки. Святкування відбулися 18-19-го
вересня 1971 року в Клівленді і включали постановку „Оргії"
драматичним гуртком, хор „Трембіта" в Дітройті та концерт з допо­
віддю Яра Славутича — „Найславніша дочка України" і деклямаціями
Віри Левицької — „І ти колись боролась, мов Ізраїль" та Юрія Дени-
сенка ("Contra spem spero") англійською мовою.
В органі Союзу Українок Америки „Наше Життя" друкувалися —
крім згаданих уже перекладів англійською мовою — оригінальні по­
еми Лесі Українки та статті про неї. Не можна поминути мовчанкою
факту, що численні відділи СУА обрали її своєю патронкою і разом з
іншими відділами вшанували її відповідними доповідями й мистець-

156
кими програмами. Своєю патронкою обрали Лесю Українку україн­
ські школи в Америці (в Сиракюзах, Н. Й., школа релігії і україно­
знавства при катедрі св. Покрови в Дітройті, Рідна школа в Морріс
Плейнс, Н. Дж.), осередки Спілки Української Молоді в Джерзі Ситі,
Н. Дж., і Баффало, Н. Й., та два Відділи Українського Народного Со­
юзу (171-ий у Джерзі Ситі, Н. Дж. і 455-ий в Ню Йорку). Український
Народний Союз уфундував гарний пам'ятник-погруддя Лесі Українки,
виконаний Михайлом Черешньовським, на відпочинковій оселі „Сою-
зівка", за традицією підтримував різні задуми, пов'язані з святкуван­
ням роковин поетки та посередньо сприяв поширенню знання про неї
серед нашої молоді у видаванім УНСоюзом журналі „Веселка",
Вінцем літературної творчости Лесі Українки є її драматичні
поеми. Тому й зрозуміло, що театральна сцена є необхідним засобом
довести їхній зміст та ідеї до широких кіл суспільства. В еміграційних
умовах — це нелегке завдання, а проте знайшись ентузіясти, які по­
святилися плеканню театрального мистецтва, зуміли зорганізувати
драматичні гуртки та здійснити сценічні постановки її драм. Таких
гуртків є декілька і кожний із них ставив драми Лесі Українки у своїх
містах, інколи також у інших місцевостях. У Ню Йорку Молодий театр
Володимира Лисняка дав дуже вдалу інтерпретацію „Камінного
господаря", в Театрі-Студії Й. Гірняка — О. Добровольської постав­
лено „Лісову пісню" й „Оргію", а в Студії Мистецького Слова Лідії
Крушельницької „Лісову пісню", „Бояриню" та „Йоганну, жінку Ху-
сову". Український авангардний театр „Яра" (Вірляна Ткач, режисер)
поставив „Лісову пісню". Низку вистав організувало Об'єднання
Мистців Української Сцени у Філядельфії та в інших містах. У Дітрой­
ті, Миш., Катерина Бранка Кривуцька поставила „Іфігенію в Тавриді" і
сама виконувала головну ролю. Під її керівництвом театральна студія
при осередку СУМА здійснила постановку „Лісової пісні" й „Іфігенії в
Тавриді", а 56-ий відділ СУА „Одержиму". З учнями школи україно­
знавства в Дітройті вона поставила „Чудо Орфея" і „Айша та Мо-
хаммед", а з драматичним гуртком при хорі „Трембіта" — „Оргію" (та­
кож у Клівленді й Віндзорі). На вечорі на пошану Лесі Українки, що
його влаштувало Товариство збереження національної спадщини ім.
Андрія Первозванного в Дітройті, Лідія Данильчук, акторка Театру ім.
Леся Курбаса, дала моно-виставу — діялог Юди і Прочанина, „Чому
твої листи пахнуть зів'ялими трояндами" та „Проти надії сподіваюсь".
„Іфігенію в Тавриді" бачили любителі театру у Клівленді (заходами
33-го відділу СУА) та в Рочестері, Н. Й. (Ірина Лаврівська, режисер).
Комітет допомоги Україні в північному Ню Джерзі спонзорував дещо
контроверсійну постановку „На полі крови" і „Йоганна, жінка Хусова",
виконану 3-го березня 1996 року в Ірвінгтоні, Н. Дж., акторами Моло-

157
діжного театру ім. Леся Курбаса у Львові (режисер Володимир Кучин-
ський). 47-ий відділ СУА в Рочестері, Н. Й., включив у програму свята
на пошану Лесі Українки (20-го жовтня 1957 р.) інсценізацію фрагмен­
тів з життя поетки, що її підготовила Людмила Драгоманова-Деми-
денко, небога поетки, на підставі її листування. 83-ий відділ СУА в Ню
Йорку гостив Світлану Ватаманюк, акторку Молодого театру у Києві,
з її інтерпретацією поем Лесі Українки під заголовком „Сповідь зако­
ханої жінки", в основу якої лягли листи, поезії та уривки з книжки
Миколи Олійника „Дочка Прометея".
Світлана Ватаманюк виступала 9-го листопада 1994 року на му­
зично-поетичному вечорі „Леся Українка в піснях і творчості",
влаштованому Українською Кредитовою Кооперативою та Україн­
ською Централею в Пассейку, Н. Дж. Інші точки програми виконали
Надія Петренко-Матвійчук (сопрано Телерадіо компанії України) та
Світлана Глух (концертмайстер, доцент Київської консерваторії). Гар­
ним почином для відзначення 125-річчя народження Лесі Українки був
концерт учнів української школи св. Івана Хрестителя в Нюарку, Н.
Дж., де в програму входили хор учнів нижчих кляс (садочок), сценка-
феєрія з дитячих років Лесі Українки, приготована вчителькою
Марією Робак, хор учнів вищих кляс та мелодеклямація „Сім струн"
(музика М. Федоріва), дириґенкою була Марія Мандзій-Волянська. Не
залишали поезій Лесі поза своєю увагою і українські композитори в
Америці, створюючи гарні, а то й чудові композиції. Але це окрема
тема на якій варт спинитися музикологові.
Подані у цій статті інформації, хоч і не вичерпують теми, але вка­
зуються на те, що українська спільнота в Америці вчинила чимало
для поширення різними засобами серед своїх і чужих людей знання
про Лесю Українку, її твори та представлені у них ідеї та ідеали. Ви­
дання її творів, численні статті й пам'ятники у Клівленді й на Союзівці
становлять непроминальну культурну вартість. Доповіді, концерти й
театральні постановки також багато причинилися до поглиблення
знання про неї серед нашої молоді. Залишається побажати, щоб культ
Лесі Українки поширювався й поглиблювався у майбутньому повсяк­
час, а не тільки при нагоді роковин її народження чи смерти.

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень.
І стримуваний пломінь зсінє,
Вночі запалений, горітиме удень...
(Леся Українка)

(Напис, що є на пам'ятнику Лесі Українки в Києві.)

158
Людмила ВОЛИНСЬКА

ДМИТРО ДОНЦОВ - ПОЕТ?

Нове про Донцова з нагоди 75-ої річниці ним редагованого ЛНВістника

Цього року виповнюється три чверти століття, коли у Львові з

ініціятиви передовсім полковника Евгена Коновальця і його побра­
тимів по зброї, згуртованих в Українській Військовій Організації, УВО,
почав знову виходити, по кількарічній перерві, журнал-місячник
„Літературно-Науковий Вістник", цей раз під редагуванням д-ра Дмит­
ра Донцова, людини дуже незвичайної, яка цілком змінила напрям по­
передніх „ЛНВ", що стало несприйнятливим для багатьох наших чіль­
них у той час діячів.
Відразу до Е. Коновальця надійшли протести проти Донцовської
кандидатури на пост редактора, про що можна докладно прочитати в
вдумливому есеї-статті Володимира Дорошенка у „ЛНВ" в 1947-48
роках, коли цей унікальний журнал було знову відновлено. Знаємо,
що полк. Коновалець не послухав вимог і порад щодо кандидатури
Донцова, навпаки, він і його оточення заявили, що, якщо не Донцов, то
тоді не буде і коштів на видання журналу. Ось дещо історії ЛНВ:
„Літературно-Науковий Вістник" був заснований у Львові 1898
року. Журнал появлявся у Львові у роках 1889-1906 за редакцією І.
Франка, М. Грушевського та В. Гнатюка. У 1907 році журнал перене­
сено до Києва і там він появлявся за редакцією М. Грушевського до
1914 року. В роках 1917-1918 редактором був О. Грушевський (брат іс­
торика. — Л. В.), а в 1919 — М. Зеров. Журнал перестав появлятися
під кінець 1919 р.
Тоді прийшов 1922 рік і віднова ЛНВ, що став справжнім форумом
націоналізму і твором однієї практично людини — Дмитра Донцова,
хоч редакторові вдалося скупчити навколо свого журналу блискуче
гроно вчених, письменників, літературних критиків і журналістів,
серед яких „алмазом добрим дорогим" сіяють поети вісниківці: Оль-
жич, Юрій Липа, Е. Маланюк, Ю. Клен, О. Теліга, О. Стефанович, Л.
Мосендз, і цілий ряд менше відомих, хоч так само талановитих, але
таких, що рано, болючо рано відійшли з цього світу: Юрій Дараган,
Максим Грива, Марко Антіох, Ладя Могилянська та ще інші. У ЛНВ
друкувалася і рання Наталія Лівицька-Холодна й увесь час Оксана

159
Лятуринська. І про всіх їх слід не забувати, створили бо вони поезії-
перлини.
У цьому багатому гроні поетів, як не дивним здається це твер­
дження, міг би знайтися і сам Донцов, коли б не ставив до віршування
дуже високих вимог. Він умів віршувати, але ніколи не ставився до
цього свого побічного дару серйозно, трактуючи це лиш жартівливо,
для „домашнього вжитку", для товариського співжиття. І про цей
аспект слід тепер згадати хоча б тому, що факт віршування Донцова
зовсім або маловідомий поза найтіснішим колом його друзів чи ро­
дини, і ще тому, що колись, коли буде писатися монографія — поши­
рена біографія Великого Ідеолога, про його вірші треба буде до-
слідникові-біографові знати. Щодо пов'язання Донцова з поезією, то
тут слід навести міркування незабутнього Юрія Липи, спочатку га­
рячого звеличника, а потім сильного критика таки Донцова. Липа пи­
сав у 1936 році; пояснюючи концепції й політичні доктрини Донцов.
„Липа, — читаємо в книзі 'Дмитро Донцов — політичний портрет', —
навів думки Томаса Манна, який в одному інтерв'ю, відповідаючи на
запит, кого він уважає найбільшим поетом Німеччини, сказав: 'Ос-
вальда Шпенглера'. Ю. Липа зробив висновок: 'Не дивуйтеся відповіді
Томаса Манна. Жар, пекло правдивої поезії віє від історіософічних
книжок Шпенглера. Такою самою гаряччю віє навіть від чисто особис­
тих полемік Донцова. Перед його статтями бліднуть вірші і поеми.
М о ж е він д і й с н о н а й б і л ь ш и й с у ч а с н и й поет У к р а ї н и ?
(розбивка Юрія Липи. — Л. В). Може його доктрина — це просто вісь
його власної літературної творчости, його особистої творчої експансії.
Може цей динамізм є тільки для нього, бож кожний поет має свій
власний абсолютний динамізм? Можливо..." Така оцінка Юрієм
Липою писань Донцова, подана в книзі Михайла Сосновського про Д.
Д., є цікава й оригінальна і побуджує до глибших міркувань. А що,
коли б справді Донцов бажав би писати вірші й поеми? Відповіді нам
сам Донцов не залишив, але дав нам кільканадцять зразків віршова­
них його думок і жартів. Вони цікаві всім — дітям, внукам і вже пра­
внукам Донцова, духовним, звичайно. Ось кілька уваг про те, коли ці
вірші зродилися і як, а далі й самі вони.
На протязі 25-ти років Дмитро Донцов був Приятелем нашої ро­
дини. Часто перебував у нас, у „дворянському іменії", як про резиден­
цію лікаря, директора стейтового шпиталя д-ра Олега Волянського
висловлювалася справжня Леді, світлої пам'яті Наталія Геркене-Русо-
ва, найближча приятелька Дмитра Донцова на протязі багатьох деся­
тиліть. (З 1939 року до його смерти в 1973-му році Д. Донцов мешкав
спочатку в обох Русових, д-ра Юрія О. Русова і його дружини, а після
1961-го, коли д-р Ю. Русов помер, Донцов залишився там же). Дмитро

160
Донцов любив нашу чималу бібліотеку і велику вибірку книжок ук­
раїнських поетів, часто їх уважно і з олівцем в руках читаючи. Не раз
і не два заходила балачка про того чи іншого поета, ту чи іншу поетку.
Очевидно, він їх знав безліч, цитуючи вільно з подиву гідною точ­
ністю. Тоді ж, жартома і серйозно, ми „викликали" його на своєрідне
змагання у віршуванні, це було з якоїсь певної нагоди, як реванжу-
вання за цінну прислугу, за певну оригінальну думку. Донцов умів
бути вдячним, як і кожний дійсний джентлмен. Так зібралося в мене
кілька, чи й кільканадцять віршів Донцова. Є вони напевно і в інших
його шанувальників і шанувальниць. Тому слід їх всіх би зібрати, щоб
не затратилися з плином часу. Ось кілька тих, що їх можна опублі­
кувати тепер, майже 25 років по смерті Великого Характерника, во­
диться бо так у цивілізованому суспільстві, що листи, нотатки, доку­
менти, які автор не призначив на публікацію, мусять відлежати певний
час неторкані загальною рукою. Повторюю, що ціле покоління, яке
проминуло з дня відходу у вічність незабутнього Пана Доктора, вже
знімає печать з його епістолярної творчости, до якої слід, мабуть, від­
нести і ці його вірші.
Було це в 1950-их pp., ми практично сусідували з Сент Зотік, коло
Монтреалю, де влітку й восени проживали Русові й Д. Донцов. З

Дмитро Донцов і авторка цієї статті Людмила Волинська, 1962 р.

161
нашого шпиталю в Оґденсбурзі, Н. Й., ми часто відвідували Донцова.
По одній такій візиті надійшов дарунок:

Вп Панству Др. О. І Л. Волинським

(В подяку за їх візиту 8.XI.53)
Галуззя голе за вікном І в наших душах теж,
І плеса срібного холодний блиск... Нас виведе із тьми рука Господня
А на столі — червінь вина іскриста, До наших меж,
Кривавий пурпур рож, І злая потече рікою їдь червона
І нектар в келихах злотистий Із гадини розчавленого лона...
Ченців Benedictorum. В цей урочистий час
Далекий подмух Півдня Хай в пам 'яті у Вас
На півночі студеній і чужій, Як спогад встане:
І двоє нас... Галуззя голе за вікном,
Наш Альказар це, Вина іскриста червінь,
В облозід'явола. Спочить на мить, Розмови й ночі темінь,
І знов: ..пильнуй, сторожо!", І алий квітів блиск...
Ми — ж корабля залога нескорима На нині ж — ми залога!
В бою нерівній. Рука в руці і в такт удари серць,
Мало нас? Нехай! Хай загартує нас важка долоня Бога
Наш прапор ще на щоглі! На цей останній герць.

Далі, по кількох роках, Доктор Донцов став приїжджати до нас на

літо, коли пані Наталі їздила на море на лікування. Ми старалися ото­
чити Доктора увагою і товариством, що йому було б цікавим. Тоді вес­
ною в 1962 році написано цей вірш:
Ввижалося мені (по 45-ім році):
Серед могил я йдуй поламаних хрестів
Вночі. І мозок різали на кожнім кроці
Його слова: „на нашій, не своїй землі".
Пішов в непам'ять сон цей; аж по літах знову,
Мене привів на цвинтар хтось; лиш тіней тьма
Тепер з могил, наче птахи, злітала вгору.
З хрестом, немов з мечем, в руках, із них одна
Схилилася (пластом лежав я) наді мною,
Жіночі очі глянули. Крутився рій
Відірваних думок бурхливою юрбою
І близько бачив я: вогонь з-під темних вій,
Суворий контур брів, а з уст, я яких злітати,
Здавалось, міг лише веселий сміх,
Слова рвались, щоби мов свист бича картати
Задушну й підлу муть живих мерців, — тих всіх,
Що душі зганьблені, мов килим, простелили
До ніг володаря північної орди...

162
 / я збагнув: не на цвинтарище носили
В ту ніч мене мої сполохані думки.
Як чортова п'ята ще досі не вгасила
Ні крови жар, ні пломеня незримих дум,
Ні волі 'мертвим' встать звеліти що схотіла б, —
То марно лютував там д 'явольський самум.
Як привид мій (є ж більше їх) ще Україна
Могла зродить на „нашій, не своїй землі",
То не домівка смерти є і не руїна
Наш край нових могил і зломаних хрестів!

Прийміть подяку цю, мій Привиде звабливий і трівожний,

Цей спомин мій неложний —
Даруйте теж за вірш цей мій незграбний,
Що дедукую Вам. То мабуть хмарний день
Чи марива мої химерні та безладні
Морочать мозок мій, як сам сиджу оден.

Колись дружина д-ра Донцова сказала про нього влучні слова:

„Він був такий людський". І дійсно, ці слова могли б підтвердити і його
щирі друзі, приятелі, які йому, а він їм завдячував багато в його
повному пригод і життєвих тарапат житті. Якоюсь наче сповіддю віє з
рядків наступного вірша-поеми, де по черзі згадано його чотирьох
добродійниць. Вірш постав 26-го червня 1962 року. Четверта строфа
належить д-р Вілі Радзимовській, дочці письменниці Любови
Яновської, приятельці молодих студентських літ у Петербурзі й Києві.
(Це вона, взявши його, арештованого, на поруку, уможливила
Донцову виїзд до Відня). П'ята строфа — його дружині Марії
Бачинській-Донцовій, з якою гарно прожили понад чверть століття,
хоч війна в 1939 році розділила їх; шоста і сьома строфи присвячена
„Поетці Вогняних Меж", Олені Телізі, що від себе подарувала Донцову
поему „Подорожній", яка явно перегукується з цими рядками
Донцова, та присвятила йому інші вірші. Восьма і дев'ята строфи
пояснюють нам все те добре, що його зазнав д-р Донцов від Наталі
Геркене-Русової, яка жертовно опікувалася ним довгі роки і особливо
в роки останні, коли хвороба заглянула і надійшов кінець, на весну
1973 року.

На Вас дивлюся, і мені здається, Яку мені якась незнана сила

Що справді ми ввійшли в добу, Зіслала на крутім шляху,
Де „времени не буде"... Ось він в'ється D„ „„.„„о v„,,
..." г , Ви стріли? Хоч десятки ЛІТ ДІЛИЛИ
Мій шлях життя... не збагну, в. „„„ „„„
•" Від НИХ Вас, — і залізний вал,...
Чия рука так в мандрах Вас водила, Немов простір Ви перескочить вміли,
Що Аріядну не одну, Або спинити часу чвал.

163
Ви знали ту, що Долі присуд смертний
Стримала і мені з-за ґрат
Вказала браму в світ, навстіж отверту,
Хоч і без вороття назад...
І ту також, що з нею нас вигнання
Злучило до кінця життя;
Та, від якої знов я на блукання
Пішов. І теж без вороття...
Ви бачили й той метеор вогняний,
Що блиснув в Києві й згорів,
Ту, з чиїм серцем пристрасним і п'яним
Щукали ми далеких берегів.
Якої кроки, зв'язані на вічність
З моїми, — десь у Божих меж
Назавжди розметалися зловіщим
Бичем безжалісних пожеж.
Ви знали й ту, що в час ганьби й зневіри
Про Києва старого міт
Писала і про Аполлона ліру,
Про древню містику століть;
Про завтра. Ту, чия відвага й сила
Мене від брам Гадеса знов
В життя вернули, —яке пекельне било
Бив чорт, що світ підбити йшов.
Хто так химерно ввів Вас за лаштунки
Цій, що від них ділив Вас час?
Чом Аріядни — з шнурами рятунку
Для мене — стріти мали й Вас?
Чом Ви самі, напередодні бурі
Нової, — Ви мене знайшли
Якраз у дні мої терпкі й понурі?
Чому це? І не відійшли...
Химерний запит! Може, примха Долі?
Ледве... Замудра є вона:
Дари й удари роздає по волі
В часі, що вибрала сама.
Я вдячний їй за все. І вдячний Вам я:
В марудній мертвих душ юрбі
Ви блиснули, мов іскра та, що здавна
У прадідів серцях на дні
Горіла тим вогнем, яким палала
Йучора ще країна вся...
Тим пломенем серця палить оспалі
Пора... Бо близько до кінця!
П. С. Прощу прийняти вибачливо
фантазію мою, Людмило!
Сон, ява те, що є і що було давно,
Не раз тоді зливаються в одно.
26.6.1962.

Рік 1963-ій. Донцов став частим гостем у нашому домі і запри­

ятелював з малими Волинськими: Тарасом, Ігорем і Левом, а також з
дітьми моєї сестри Волі Шарої-Хомищак Конрадом і Мартою, що в
нас тоді перебувала, приїхавши в Каліфорнії, де мешкала постійно.
Тоді ми жили в Тілс, Н. Й., де д-р О. Волинський був спочатку заступ­
ником директора стейтового шпиталю „Лечворт Вілледж", а далі й
директором. За великий стіл у чималій їдальні, з обслугою під час
обідів, сідали з нами і гості і діти, — всіх разом 14 осіб. Тоді постав цей
гумористичний вірш, „подражаніє" російською мовою, бож насліду­
вав Доктор тут двох поетів Пушкіна „Полтаву" й Лєрмонтова „Бо­
родіно". Заголовок: „Обід в Лечворті"
Кончался день... И пани дому голос громовой,
Как колокол на башне вечевой
Во дні торжеств народних й побед,
Зарокотал:
„Обе-е-д! Обеді"
І всьо з цепи какбудто сорвалось,
Туда, где стол бьіл яств,
Как буря, понеслось

164
Ну ж бьіл деньок! Под рев могучий
Детйшки ринули, как тучи,
Чтоб захватить места получше:
Кто за, кто под столом.
Затрясся стол — вверх, вниз, повсюду,
Смешались: Леди"], кот й люди,
И все пошло вверх дном!
Вам не видать таких обедов!
Щипал, толкал сосед соседа,
Плясал Тарас, и громкий Лев
Рича от рика обалдел,
А Игорчик исподтишка
Давал Конраду тумака
И Марту тряс за ПЬІШНЬІЙ хвост,
В молчаньи заедая тост.
И бой кулачний, визг и скрежет,
Кого-то будто кто-то режет,
Тарелок звон и лай и стон,
И вой и ад со всех стороні
Вдруг грохнул громкий клич сопрана,
И — вместо адского бедлама —
Настала тишина...
Один, другой и кот, и Леди,
Как те татарьі по набеге,
Пошли... Отхльїнула волна!
И где-то зхо лиш звучало
Вдали... То юность удалая
Неслась, поспешно удирая,
(чтоб завтра все начать сначала)!
А взросльїе, тогда уж и они
Открить решились рти свои,
Очнувшись как от сна...
Бьіла обедняя пора.

Почуття гумору (іронії і сарказму) було не чуже Донцову про­

тягом усього його некороткого життя, про що можна переконатися і з
цього листа до мене, ілюстрованого двома віршами, один — Юрія Ко­
сача, а другий — Донцова. Він шанував Хвильового, і це почуття було
взаємним: Хвильовий шанував Донцова... Ось цей лист:
„Навозну кучу розривая", знайшов у себе старий „Вістник" з од­
ним віршем — може розвеселить Вас. Йшли тоді чутки, що поки-
даючи „Назустріч" (Михайла Рудницького), щоб перекочувати до
львівських большевицьких „Нових Шляхів" (...) Ю. Косач був ав­
тором вірша в „Назустрічі" з приводу самогубства Хвильового (того
вірша і свою пародію на нього у „Вістнику" і навожу тут Вам): „Ще
ліпші вірші знаходило в „Назустрічі", „Пам'яти Хвильового". З тої
нагоди позволяємо дати тут, для порівняння, наліво оригінальний
вірш Ю. Косача, направо — нашу пародію:

Пам'яти М. Хвильового Пам'яти „Новошляхівця":

Уявляєм, як ти замовк:
Відкуривши останню цигарку,
Ти життя останній плювок
На рядки недокінчені харкнув.
Нині наші серця-наган
І їхні — жорстокі мольби,
Бо стискає твоя рука
їх збунтовані кольби.
Уявляєм, що ти замовк:
Розіллявши останню цибарку
Запашних, як помиї, думок
У „Назустрічі", — vale! їй гаркнув.
Нині наші серця — бім-бам!
Смутні, мов північні фіорди.
Хвильового, на жаль, нема,
Є шляхівськії фльондри".
(кінець листа Д. Д.)

„Леді", ім'я песика — „какер-спанієля"

165
 Це писалося в 1933 році, а 33 роки пізніше маємо вірш з симпатич­
ною самокритикою, бо Донцов не на жарт не любив своєї зовнішньо-
сти і сам із себе кепкував:
Цих кілька знимків Вам прислати Що виглядаю на „урода".
Просив Ленкавський. Ну і от, Лише з усіх тих фотографій
Щоб і мене Вам пригадати, Собі декілька дублікатів
Є там і мій „мордоворот". Я затримав — щоб у вечірній час
За нього Вас перепраша'ю Перед собою бачить Вас —
І Вам (excuse me!) поясняю: На буйнім фоні залені весни
Така вже є моя врода, Яскраву постать у веснянім сні...

Найгостріша й найбільш гумористично-саркастична є поема Дон-

цова на 48 строф (чотирирядкових) під заголовком „Всім, всім, всім!
— Сон весняної ночі", яку написав він під впливом „зустрічаль-
ницької" повені в середині 1960-их років, де згадується Колосова, Ко-
ротич, ну і Шелєпін, Брежньов, а навіть Сталін... „а на них, немов
удава /Очі блимали зловіщі/ 3 велетенського портрета /Большевиць-
кого профета/. І в тих очах на стіні /Вздрів я очі Сатани/ Й нагло він
зареготався, Наче грім з гори зірвався..." — Це „дієві особи" з „того"
боку, а з цього... Тут вираховані імена багатьох „батьків народу" діяс-
порного, особливо канадського, а тому, що багато з них є ще з нами,
— на опублікування цієї поеми Донцова ще не прийшов час. Ще слід
почекати бодай з півпокоління.
В тих же 60-их роках вітав Донцов появу славних шестидесят­
ників, вчуваючи в них своїх заступників і наступників, і передчуваючи
появу Василя Симоненка і Василя Стуса, що „йшли у хороший Шев­
ченків слід ступаючи", якщо поширити вислів Дзюби про Василя
Симоненка на обох трагічних Василів.
Топніє геть вже мертвий саван снігу Незгаслий досі той вогонь іскриться,
Й життя закуте вгору пнеться знов, Де жевріє залізо для мечів,
А в серці втома, мов від сонця крига, Гартується ясна і тверда криця,
Зника й міцніш кружляє кров. Щоб голови стинать чужих богів.
Дорога... І таємний грот Цірцеї Пильнуйте ж, щоб олії не забракло
Десь майорить і гине в далині... Улямпі тій, де цей вогонь горить,
Крізь віття лиш далекої алеї, Щоб, коли тьму розітне клич: — „Ідіть"!
Як привид, що з'являється у сні, Його Ви не в юрбі так званих „званих"
Ввижається струнка Діяни постать, Почули, а серед „ізбранних",
І щось немов багаттям золотим Що в них, хоч як ковтає час Сатурн,
Війне з очей, із лиць, з волосся... Ще блиска полум'я з таємних урн!
Далеких днів мов спогад весняний. — Десь майорить і гине в далині
Усім нам стелиться тяжка дорога, — Таємний грот Цірцеї,
В крові на нашій сходить вже Землі Крізь віття лиш далекої алеї
Велике Завтра. Мертвих осторога Ваш привид миготить мені у сні.
Живим, і Вам, в чиїм серці, в глибині, У довгім, довгім сні.

166
 І цей же мотив лунає також в уривку з іншого вірша, що його на­
писав Донцов у 1965 році. Він умів підтримувати на дусі діячів пера,
особливо молодших від нього (на два покоління), щоб тяглість не пе­
реривалася і щоб його ідеї ширилися в світі серед українців, а пе­
редусім — ширилися в Україні.
...А іноді, то темний пломінь Десь в Києві... Як прийде слушний час...
У Вашім погляді блисне нараз — Мара ? Химера? Ні! Коли не я,
Пекельних мук жахливий спомин То інші Вас такою там побачать
Вітчизни нашої... Тоді від Вас З слова мечем, або пера
Летять гіркі слова погорди й гніву В руці... Тоді згадаєте оцю „мару"
І до катів і тих, що хилять спину дивачну.
Перед катами... Й мов на сполох дзвін
Вже близький час! Вітаю Вас
Серед юрби дзвенить тоді із Ваших слів.
У Вашім гроті, belle Цірцея!
Неначе в сні, у буйні дні весни Нехай не згасне в Вас в той час
Такою бачу Вас не раз Безсмертна іскра Прометея.

Про шестидесятників, „тих, що там/Не гнуть чола під брязкотом

кайдан", написав Д. Д. знову в короткому вірші, що надійшов з Ровдон,
Квебек, разом з фотографією, писаний 8-го грудня 1972 року. Відгомін
масових арештів українських правозахисників взимку 1972 року архика-
ґебістом Андроповим, сповнив серця всіх нас великою тривогою за жит­
тя українських мучеників-героїв, трагізм тих днів відчув і Дмитро Донцов.
Це фото може пригадає Вам
Той день і той далекий час,
Коли уперше я зустрінув Вас,
Мов відгомін трагічний тих, що там
Не гнуть чола під брязкотом кайдан,
Тих, що вогонь у серці не дають згасити,
Щоб темну Силу в попелі спалити...
Дай Боже Вам уздріть ще Київські холми
В день Суду Божого над д 'яволом Москви.

Через неповні чотири місяці Дмитро Донцов помер у шпиталі в

Монтреалі, 30-го березня 1973 року, на 90-му році життя. Великого
Характерника не стало...
* * *

Яким публіцистом був Донцов? Ось відповідь на питання проф.

Юрія Бойка (Блохіна), літературознавця і дослідника українського
націоналізму: „Донцов був першим українським публіцистом, що без­
посередньо по невдачах наших визвольних змагань, вже з року 1922-
го, в яскравій і пориваючій формі підніс кличі українського націона­
лізму, як прапор нової доби... Поява яскравої фігури Донцова приско-

167
рила процес формування нової духовости. Своїми темпераментними
скрайностями Донцов дуже надавався для того, щоб збурити суспіль­
ність, внести в неї небувале до того напруження суперечних думок і
переживань. Над головами 'поважних', 'заслужених' батьків народу
Донцов заніс свій бич... Ніхто до Донцова в українській публіцистиці не
протиставився так консеквентно і всебічно Москві, як зробив це Дон­
цов... Донцов кликав до оновлення української людини, до повороту її
в лоно стародавніх українських традицій, що знали культ перемоги ли­
царства, здобувчости... Всі зазначені риси позицій Д. Донцова були ти­
ми непроминально-позитивними елементами його діяльности, значен­
ня і великість яких, можливо, ще рано оцінювати історично".
Це писалося 45 років тому, тобто два покоління взад. Тож тепер,
мабуть, вже можна оцінити великість...

Світлана М. ЖУК

УКРАЇНО МОЯ, УКРАЇНКО!

!!
Тобі важко, моя Україно,
Берегине від роду й до роду, —
Але вірю, що ти не загинеш.
Не загубиш калинову вроду.
Мудрі люди твої та терплячі,
Світлі й затишні їхні оселі,
В дні буденні вони не ледачі,
В дні святкові — дотепні й веселі.
Ще раніше від ранньої пташки
Влітку всі на городі та в полі,
У щоденнім труді, мов мурашки,
Все шукають щасливої долі.
Київ, 27 серпня 1996 року.
Не втрачають надії та віри,
Не собі — то хоч дітям і внукам,
Хоч життя безпросвітне та сіре
І болять їх натруджені руки.
Україно моя, українко!
Слід би руки оті цілувати.
В світі ти — найвродливіша Жінка,
В світі ти — найстражденніша Мати.
Тобі важко, моя Україно,
Але ти ж бо козацького роду!
Подолаєш біду, не загинеш,
Не загубиш калинову вроду!

НЕНАЧЕ ВПЕРШЕ...
Пахучий килим пелюстковий лежить під вишнями в саду,
В цей небуденний світ казковий я залюбки щоранку йду.
Тут біла цнота, біла тиша, мете й мете вишневий сніг,
Весна тут білі вірші пише, а бджоли — сонячні пісні. —
В траві, в підсвічниках зелених, кульбабок свічі золоті.
Весна всміхається до мене, неначе вперше ужитті...
Весна 1996 року в Києві.

168
Зірка ҐРЕНДЖА-ДОНСЬКА

СПОГАДИ ДОЧКИ
Думки з приводу 100-ої річниці з дня народження Василя Ґренджі-Донського

Не хочеться вірити, що вже пройшло 100 років від народження

мого батька. Спогади про нього досьогодні ще свіжі, хоч вже понад
двадцять років минуло, відколи його немає між живими. Жила я біля
нього коротко, — провела з ним всього 18 років мого молодого життя,
— але наші тісні зв'язки ніколи не переривалися, навіть не зважаючи
на те, що десятки років нас ділило море. Вже від ранньої молодости
він присвячував мені багато часу і, я певна, це було причиною, чому
між нами створилися такі глибокі відносини, така віддана любов і
пошана, чого ніяка сила в світі не могла ніколи зрушити.
Батько систематично формував мою душу, і крок за кроком, з
року в рік, розвивав у мені патріотизм і любов до свого народу. В
нього була мати неукраїнської національности, тому він сильно відчу­
вав, що мусить зробити все, щоб я, його єдина дочка, не стала чужин­
кою. Хоч бажав дуже мати сина (і був дуже розчарований, як вроди­
лася у нього дочка), зчасом помирився з долею і всю свою увагу й лю­
бов звернув на мене. Особливо багато уваги присвячував мені в перед-
шкільному віці. Знаючи, що я говорила з мамою вдома цілий день по-
мадярськи, він терпеливо навчав мене української мови щодня,
повторюючи слова і поправляючи мої вислови. Поки прийшов час до
школи, то я вже добре говорила „по-руськи" і батько повів мене до по­
чаткової школи при манастирі Сестер Василіянок.
І в пізніших роках він багато уваги звертав на те, щоб я виховува­
лася в українському дусі: постачав для мене книжки й журнали, поси­
лав до Пласту, на курси народних танців, до хорів, заохочував мене
виступати на академіях та святкуваннях; сам їздив зі мною на пластові
прогульки, з'їзди, зустрічі, табори. А вже найбільше впливу мав на ме­
не своїм власним прикладом — безмежною працьовитістю, енергією,
літературною працею, своєю безкомпромісовою українською душею.
Публікації його поезій, його збірок, книжок викликали в мене без­
межну гордість і я була щаслива, що носила те саме прізвище, що і він.
Батько був оптимістом і завжди веселої вдачі. Любив товариство і
майже все був його душею. Звичайно мало пив, хіба просто для фор-

169
ми. П'яним я його ніколи не бачила. Мав тоді тільки дуже добрий
гумор і якби я була йому сказала в тій хвилині, що хочу зір із неба, то
він був би мені приніс. У розмовах часто забавляв своїх гостей відпо­
віддю у віршованій формі. Віршування в нього йшло дуже легко —
строфи просто сипалися в нього, як з рукава.
Любив він безмежно українські пісні і сам їх співав, хоч голос в
нього був слабий, але слух мав добрий і мелодію завжди правильно
„тягнув". У пізніших роках, вже на еміграції, єдиною його насолодою
були українські платівки. їх мав багато, головно збирав ті, де були
наспівані закарпатські пісні. „Це мій світ...", звик був казати. Я бачила
його зворушення на обличчі, коли він слухав ці платівки. На його об­
личчі віддзеркалювалася така ніжність, така насолода! Слухав їх зі
закритими очима, похиливши голову трохи вбік, з легкою усмішкою
на устах, легенько вибиваючи пальцями такт пісні. Сопілку він обож­
нював і це знали його друзі і, коли прийшлось відсвяткувати його 70-
річчя з дня народження, то на святочній академії в його честь органі­
затори вклали в програму і кілька точок гри на сопілці.
Любив батько й бджолярити. Було в нас біля 20 вуликів, які він совіс­
но доглядав. Навчав мене шанувати бджоли, як ходити біля них, як вито­
чувати мед з рамок. „Пам'ятай, доню, — звик казати, — бджола дуже
корисна. Подивися, скільки меду вона нам принесла. Тому ніколи не ка­
жи, що вона 'здохла', а тільки 'вмерла'... Вона собі на це заслужила...".
Живучи за містом на горбоч­
ку, біля маленької нашої родин­
ної хатки ми мали великий двір з
ьжт$*- ?шт ;.«^.
: F*.
цвітником та шматочок поля. У
цвітнику батьки розвели рожі та • » : ; •

інші квіти і цей цвітник виглядав *&*&•!'£:•.

- А' *ьр/ї£Ь* ! -. •

літом як казка. Батько щепив ро­ <#fcS3te*v

жі і заводив нові роди. У цвітнику іШФі
щоліта натягав шатро, приносив
туди польове ліжко, причіпав на
•ет і:--л.пч. */*г *

••Д-і-їд *;>_.
стовп ліхтарку і так ціле літо но­ • & • • •

чував надворі. І мене, маленьку,

часто брав в шатро, коли була •Жґ:
гарна спокійна ніч. Природа була
другим домом батька. Він вико­
ристовував кожну нагоду, щоб пі­
ти якщо вже не в гори, які були
дещо оподаль від Ужгороду, то
хоч в сусідній лісок на прохід. Не
раз організовував довші або Василь Гренджа-Донський.

170
коротші мандрівки і завжди він був їхнім „командирем". У хаті госпо­
даркою не любив займатися — там все треба було для нього зробити
і йому подати, але раз він опинився в природі, то робив все сам. Сам
розкладав вогонь (нам тільки наказав дрова носити), сам готував м'я­
со як не в кітлі над вогнем, то в грані, сам подавав і сам горшки мив.
А вмів добре випікати м'ясо, так звану „циганську печеню": загорнув
м'ясо в папір, обліпив розм'ягченою глиною і, як вогонь у ватрі пере­
говорів і залишилася тільки грань, то розгрібав її і під ту грань при­
міщував запаковане м'ясо і так його випікав означений час. Не було
смачнішої печені на світі!
Щоліта відвідував свої улюблені Карпати. Ходив по горах то пішки,
то їхав ровером. Як не було товариства, то й сам вибирався. Він там від­
молоджувався, відпочивав, заспокоював свої нерви, набирав сили, наби­
рав енергії і так вертався до міста цілковито відроджений. Кілька разів і
мене брав зі собою на менші прогульки, але уважав, що на довші тури я
ще була замолода. Більшість моїх літніх вакацій перевела я у пластових
таборах, де і він пробував деякий час з нами, а потім ішов у мандри по
горах. Щойно в 1937 році взяв мене на довшу туру по Закарпатті. В това­
ристві було нас тоді семеро. їхали роверами та ходили пішки по горах.
Провели ми так чотири прекрасні тижні на тій турі і ні разу не спали в ха­
ті. Тягнули з собою шатро, — „на всякий випадок", як батько казав, —
але вбільшості ночували по стодолах та оборогах на свіжо скошеному сі­
ні. Купували сир, масло, молоко від вівчарів по полонинах, а решта хар­
чів у селян. Як застала нас ніч на полонині, то там і ночували в шатрі.
Вечорами розкладали ватри і разом з вівчарями та дівчатами, які при­
ходили з села, проводили весело вечір у піснях. Милися ми й купалися у
гірських потічках, та вода в них була така холодна, що я й пальця не хо­
тіла до неї встромити. Батькові зимна вода цілком не перешкоджала —
він, як було можливо, добре в ній поплавав, а як річка не була досить
глибока, то порухався у ній, обхляпав себе водою і скоро вискакував з
неї. Ніколи в нього від цього простуди не було. Не раз входив у воду
навіть ранньою весною, коли ще крига не цілком скресла.
Батько дуже хотів допомогти своїм двом молодшим братам здобу­
ти освіту: „Хто ж буде вести наш народ, як не будемо мати своєї інте­
лігенції?" — говорив. Узяв перше до себе брата Івана, посилав його в
Ужгороді до гімназії, опісля до учительської семінарії і допоміг йому
стати вчителем. Нагорода йому від батька за закінчення студій була та,
що з тої хвилини Іван мав право звертатися до свого брата через „ти". До
того часу обидва молодші брати говорили до нього тільки через „ви".
Другого брата, Олексу, пізніше також взяв до себе і його посилав
до школи, але він був дуже непосидющим, і хоч був здібним, не вчився
добре. Зчасом зголосився до війська і молодим 20-річним юнаком

171
загинув на фронті під час війни. Батько не міг віджалувати втрати сво­
го наймолодшого брата. Не маючи сина, для нього цей юнак, що був
молодшим від мене, був як його рідний син. Та при кінці війни Бог його
таки обдарував сином і був він дуже щасливий. Говорив батько зі сльо­
зами зворушення в очах: „Я двадцять п'ять років чекав на сина... Те­
пер вже є кому зберегти моє ім'я...".
Як прийшли історичні дні відбудови Закарпаття в 1938-39 роках,
то батько відклав своє перо поета і письменника і взяв перо редактора,
журналіста і пропагатора народної ідеї. Працюючи в міністерстві про­
паганди, вкладав усі свої сили в працю, як і всі інші наші провідники,
днями і ночами, часом після дво-тригодинного спання ішли знову на
свій пост. Ніхто не нарікав, ніхто не відмовлявся, кожний робив йому
призначену роботу радо, а то й з захопленням, бо всі знали, що буду­
вали „свою хату".
Та окупація Карпатської України мадярами в березні 1939 року
поклала крапку на все життя Закарпаття. Вона внесла трагедію у жит­
тя усіх закарпатців. Не оминула вона і нашої родини. Батька мадяри
арештували і посадили спершу в тюрму в Тячові, а опісля перевезли
разом з іншими в'язнями до концтабору у Кривій, а звідти у Варюла-
пош, у глибину Мадярщини. По кількох місяцях батько одержав ам-
нестію, але був під домашнім арештом і щодня мав голоситися на по­
ліцію. Та цього батько довго не міг терпіти і разом з дружиною та
кількама друзями однієї ночі перейшов „на-зелено" границю Словач­
чини і добрався до Братіслави.
І так наші дороги розійшлися. Я лишилася ще якийсь час в
окупованому Хусті, щоб скласти матуральні іспити.
Якими дивними і різними шляхами повела нас доля у наступних ро­
ках! Батькові звеліла жити в Братіславі понад ЗО років, а я помандрувала
через Мадярщину, Австрію, Німеччину на другий бік земної кулі — аж
до Америки... Не справдилася моя надія повернутися до батька, щоб
ділити його еміграційне життя на Словаччині, хоч і він і я цього дуже
бажали. Він мріяв післати мене на студії в братіславський університет,
обіцяв, що проблем не буде, щоб я тільки приїхала, він мені поможе...
Але проблеми в моєму власному житті не дали мені можливости ско-
ристати з його запрошення. Час минав і можливість поїхати до нього все
більше віддалювалася від мене.
Бальзамом на мою душу в деякій мірі були мої дві поїздки до бать­
ка. По двадцяти кількох роках побачила я його вперше влітку 1967 ро­
ку, коли приїхала до нього разом з 12-річним сином на відвідини.
Наша зустріч була зворушливою. Не знаю, що він відчував, коли
побачив замість молодої дівчини 46-річну жінку, вже подекуди з сивим
волоссям. Але на мене ця зустріч зробила сильне і болюче враження.

172
Замість енергійного, сповненого життя чоловіка я побачила перед со­
бою 70-річного старика в окулярах з грубих скел після двох очних
операцій, який не раз тяжко кашляв, а йдучи по сходах ставав що десять
метрів, щоб набрати в легені повітря... Мені здавалося, що він постарів
через ніч! Ще вчора бачила його перед своїми душевними очима моло­
дим, здоровим, а сьогодні він — однією ногою в могилі...
Цілих чотири тижні я не відступала від батька, — ми проводили
разом кожну вільну хвилину. Ми ходили на проходи до міста — пока­
зував мені Братіславу, яку я вперше бачила — будинки, дорогу, якою
ходив до праці, показав свою канцелярію, молочарню, куди щодня за­
ходив на склянку молока... Повів мене до замку, на плавання човном
по Дунаю, на прохід до парку в Петержалці... Вечорами ми пере­
глядали батькові твори, він мені їх читав, показував, над чим працює,
які в нього пляни, що думає ще написати. Говорив про величаве свято,
яке його друзі зробили в його честь на 70-ті уродини два місяці перед
моїм приїздом, і жалів, що я не могла на ньому бути...
Про свої переживання у тюрмі та концтаборі в 1939 році він не хо­
тів говорити. Тяжко було зга-дувати ті сумні часи. Згадав тільки, що
має з того часу проблему з однією ниркою, яку йому відбили, як його
мучили... Не згадував також ні словом про терпіння, які мусів пройти
під час переслідувань та переслухань у 1950-их роках... Не згадав і про
те, що ці переслідування довели його до нервого розладу наприкінці
50-их років... Мій батько не хотів нагадувати все це, — любувався тільки
мною і моїм сином, якого я привела, щоб познайомився із своїм дідом.
Дідусь не міг з дива вийти, якою чистою українською мовою говорить
його внук! Одного разу посадив нас обох коло себе: „А тепер говоріть
обоє по-англійськи... я хочу чути, як воно звучить..." І ми, сміючись,
сповнили його бажання. А батько слухав, і жартував: „Такий малий, а
так вміє говорити... по-англійському".
Дні візити минали скоро. Я старалася батькові дати стільки лю-
бови, скільки лиш могла, гей би бажаючи його нагородити за всі ті
пропащі роки, які нас на довгий час розлучили.
Зворушливим моментом для батька того літа була зустріч з
двома внучками, дочками моєї сестри Ольги, яких він ще не бачив.
Дівчата, 13 і 15-річні, настоювали на тому, щоб їхня мама, яка поки­
нула разом з матір'ю Ужгород, жила й виховувалася в Будапешті і
батька ніколи не хотіла знати, привезла їх до Братіслави, де я їх звела
з батьком. Дівчата були до нього незвичайно милі і щирі. Обіймали
його, цілували, розпитували про його працю, про життя. Батько зі
сльозами радости в очах обіймав своїх внучок.
Навідалася я до батька вдруге з кінцем 1973 року. Ці відвідини ме­
не прибили душевно ще більше. За тих шість років батько ще більше

173
підупав. Ще більше сповільнився у рухах, ще тяжче кашляв. В цей час
вже був на пенсії і мав вже змогу вдень більше відпочивати. Радів
моїм сином, своїм найстаршим внуком, любувався своїми двома ма­
ленькими внуками, хлопчиком і дівчинкою. Був щасливий, що його
ім'я не пропаде...
Наше прощання цим разом було тяжке. Ми обоє відчули, що це
вже останнє прощання...
Хоч у батька було слабе здоров'я, він писав далі. Працював над
своїми творами до останнього віддиху. Одинадцять місяців після
нашої другої візити батька не стало. Приїхала я з сином цим разом вже
на похорон. Приїхали й два брати батька із Закарпаття, Михайло й
Іван, але спізнилися, бо совєтська влада затримала їх і випустила щой­
но день після похорону... Поховали ми його у словацькій землі, по­
клавши йому на серце грудочку закарпатської землі, що її він зберігав
роками в хаті як цінний скарб. Смерть батька для мене була ударом. До
невеселих подій мого власного життя долучилася і втрата батька і, зда­
валось, що мій світ завалився. Та, видно, дух батька був наді мною, він
бачив мої тяжкі переживання і підняв на свої крила. Передсмертне ба­
жання батька — дати в мої руки свої твори для збереження — мене вря­
тувало, бо дало мені стимул до життя — виконати бажання на світі най­
дорожчої мені людини.
І так почалася моя 17-річна праця над виданням творів батька. У
висліді — поява 12-ох томів його творів. Земними очима не побачив
уже батько висліду моєї праці, але небесними очима він усе бачить, бо
я відчуваю його близькість.
Сьогодні огортає мене вдоволення, коли бачу, що праця моїх 17-ти
років має цінні висліди у вільній Україні, на нашій дорогій Закарпат­
ській землі, куди з цими книгами нарешті повертається ім'я батька
після довгих років заборони.
Роками я старалася тут, на поселенні, робити все, що могла, щоб
утривалити пам'ять батька між нашими людьми: писала статті, від­
значала річниці споминами, висилала його вірші до друку... Та тепер
вже цю роботу перебрали мої земляки. Ось писав мені один з них: „Не
турбуйтеся, ми вже перебрали естафету від вас і несемо її далі!"
Відчуваю, що і тут мені дух батька поміг: підказав він мені ради
скептиків не слухати, а братися до роботи, не звертаючи уваги на пере­
шкоди і труднощі. Я закінчила видання 12-ох томів якраз у час, коли Ук­
раїна стала незалежною, і я могла їй передати твори батька. Вже п'ять
років вигортає Україна ім'я батька з-під пороху, знайомиться з ним, при­
слухається до його палких слів і відкриває до нього своє серце.
Серпень, 1996.

174
Зіна РАКОВСЬКА

ПОВЕРНЕННЯ КАРДИНАЛА ІВАНА

МИРОСЛАВА ЛЮБАЧІВСЬКОГО В УКРАЇНУ
„Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,
Поглянути ще раз на рідний Дніпро..."

(Леся Українка)

Мені пощастило взяти участь у цій особливій історичній події.

Завдячую це щасливому збігові обставин, а може Божому Провидін­
ню, що так покерувало нашим (маю на увазі мого чоловіка і моїм)
життям, що ми змогли бути учасниками цієї важливої події.
Наше перебування на Україні тривало від 30-го березня до 12-го
червня. Мій чоловік Ігор мав функцію офіційного ескорта Блаженні-
шого Кардинала Івана Мирослава Любачівського, а я поїхала як мужа
„ексорт", а опісля мені призначено функцію хронікера.
З Ню Йорку ми вилетіли 28-го березня 1991 року до Риму, там
провели один день, а тоді відлетіли до Львова Аерофлотом, спеціяль-
но призначеним для Блаженнішого і його почету та 30-ох кореспонден­
тів із різних держав. На летовищі в Римі українці й італійці прощали
Блаженнішого і бажали успіхів на Україні. Він відповів, що все в Бо­
жих руках і просив про молитви, щоб він міг гідно виконати цю місію.
Крім наших Владик із різних держав, які тоді були на літаку, був
також голова організації „Церква в потребі" голляндець отець Ван
Стратен, великий симпатик Української Церкви і приятель покійного
Патріярха Сліпого. Він заявив, що хоче бути присутній під час поворо­
ту Блаженнішого на Україну.
Як довго буду жити, мабуть, не забуду тієї хвилини, коли Блажен-
ніший вийшов з літака у Львові. Тисячі людей вийшли вітати його
хлібом і сіллю, з хоругвами, з національними прапорами. Діти і мо­
лодь, зодягнені в народні одяги, вітали квітами і співами. Вийшовши з
літака, Блеженніший поцілував рідну землю і подякував Всевиш­
ньому, що після 53-ох років він міг прибути в Україну до Престола
галицьких Митрополитів. У своєму слові він сказав: „Обертається
карта історії, настає новий час, минули гіркі літа Ґолґоти-мучеництва

175
крови, настає час життя, відродження і воскресіння". Гучними оплес­
ками і окликами: „Слава, слава!" і квітами вітало місто Главу Церкви.
А коли від'їздив Блаженніший до св. Юра, то знову непроглядні
маси людей вийшли йому назустріч. Його привітав дуже гарним сло­
вом Митрополит Володимир Стернюк, а опісля вони обидва і деякі
Владики благословили народ з балькону митрополичої палати. Бла­
женніший поблагословив усіх, кажучи: „З щирими думками і поба­
жаннями вітаю тебе, український народе, і благословлю тебе з гли­
бини душі і серця, і нехай Бог миру і любови буде зі всіми нами".
Квітна Неділя, перша для Блаженнішого на рідній землі. Сотні
людей — малих дітей, старих жінок і чоловіків — всі вони тиснулися,
щоб побачити свого духовного батька і почути його слова. На облич­
чях можна було побачити побожність і радість, що вони дочекалися
хвилини, коли повернулася українська Греко-Католицька Церква зно­
ву на Україну. Служба Божа була дуже торжественна з участю бага­
тьох Владик і священників; гарно співав хор — все відбулося велича­
во. Глибокозмістовну проповідь виголосив Блаженніший. Після обіду,
перед оперним театром, відбулася зустріч Блаженнішого з україн­
ським громадянством. Хоча погода була досить холодна, одначе на
площі зібралося понад 150,000 людей. Усі вони прийшли, щоб гідною
маніфестацією виявити Главі Церкви вірність і любов.

Загальний вид на церкву св. Юра у Львові, де на Великдень у 1991 році відправляв
юржественну Богослужбу Блаженніший Кардинал Іван Мирослав Любачівський.

176
 Слова привітання і признання для нашого народу виголосили
чужинці також — о. Ван Стратен і папський нунцій архиєпископ Фран-
цеско Кольосуно. Промовляли ще Митрополит В. Стернюк, Митро­
полит Максим Германюк, політичні і релігійні діячі, а на закінчення —
Елаженніший. Треба зазначити, що Блаженніший Мирослав і тоді і ще
на летовищі і багато разів опісля все підкреслював, що Українська
Греко-Католицька Церква терпеливо очікує визнання патріярхату свя­
тішим отцем. Зараз вже є своя територія і немає причин відтягати це
проголошення. Усі ці промови перепліталися співами двох хорів —
„Думки" і „Антей". Зворушливою була ця маніфестрація і не в одного
потекла сльоза чи то зі зворушення, чи з радости, чи з жалю за тими,
що не дочекалися цієї' хвилини. Ще раз і ще раз повторюю: „Хвала Тобі,
Боже, і щира подяка за вислухані молитви і просьби нашого народу".
Велике признання і глибокий поклін належиться усім нашим бабу­
ням, дідусям, мамам, татам, які в таких тяжких життєвих умовах
зуміли зберегти нашу віру, традицію, молитву, релігійну пісню,
любов до України і все це передали своїм дітям і внукам. Не можна
собі уявити, як багато діточок приходить до церкви, як багато при­
ступає до першого Причастя, як вони чемно і терпеливо стоять на
Службі Божій по дві-три години, бо лавок там немає. Коли дати дитині
святий образочок, то вона цілує його і відразу тулить до серденька.
Хтось їх навчив цієї великої пошани. Я старша, але дечого й мені треба
від них вчитися...

Блаженніший Кардинал Іван Мирослав Любачівський і Ігор Раковський, ескорт Патріарха.

177
 Страсний Тиждень був дуже активний для Блаженнішого і всіх,
хто його супроводжував. Майже кожного дня він когось відвідував.
Він склав візиту в Міській раді, головою якої є Василь Шпіцер, в
Обласній раді — Вячеслав Чорновіл. Вони заявили, що велике значен­
ня мала і має Українська Греко-Католицька Церква в побуті громад­
ського життя. Відтак були відвідини Народної лічниці ім. Митрополи­
та Андрея Шептицького, опісля Медичного університету. Тут студенти
в народних одягах вітали Главу Церкви хлібом і сіллю. Знову — про­
мови, квіти і многолітствія. Опісля — відвідини сиротинця, в якому є
85 діток у віці від трьох до семи років. Які болючі є такі відвідини!
Жінки, які опікуються тими дітьми, це добровольці, тільки директор­
ка і три жінки мешкають там постійно. Діти дуже гарно допильновані,
вміють проказувати молитви і співати релігійні пісні: їх вони нам спі­
вали.
Одного дня Блаженніший відвідав дім старців — перед нами від­
крилася болюча картина... Тут мінімальна опіка, а життєві умовини
— невідрадні. Всіх осіб є 600. Для них усіх є тільки одна лікарка, яка
не встигає усім дати раду. Відрадним явищем є те, що Харитативна
служба з Німеччини допомагає потребуючим на Україні і члени X. С.
самі приїжджають з харчами і одягом, і роздають де і кому потрібно,
а також самі варять і розносять їжу цим старим людям. Тут знову від­
булася зустріч з семінаристами Львівської духовної семінарії у Рудно­
му під Львовом. їх є тут 550, але знову ж — умови мешканеві — жа­
люгідні, так що Блаженніший старається якнайскорше полагодити
справу приміщення для теологів-студентів. Позитивним явищем є ве­
лика кількість покликань і то як семінаристів, так і сестер-послуш-
ниць. Всюди вітання хлібом і сіллю, квітами, молитвами, — Блажен­
ніший уділяв благословення. Все це хвилююче і незабутнє.
Велика П'ятниця — велике свято. Виложення Плащаниці відбуло­
ся торжественно і знову при великій кількості вірних. Церква перепов­
нена людьми, тяжко порушуватися. Прекрасні вишивані рушники на
іконах, вишивані хоругви, вишивані фелони. На обличчях людей —
велика радість з нагоди вільних великодніх святкувань. До Плащаниці
люди йшли через цілий день до пізньої ночі, черга була довга-довга...
Стоячи в черзі до Плащаниці, люди почули вістку про звільнення Сте­
пана Хмари з тюрми. Мов електричний спалах, пролетіла, понеслася
хвилююча новина, передавалася людям. Вони раділи, плакали, обій­
малися, кажучи: „Це справді Великдень для нас усіх, таки Бог нас ви­
слухав". Щоб згадати — Блаженніший вислав листа на руки Президен­
та Кравчука з проханням про звільнення Хмари. Це мало свій вплив.
Прийшла Великодня субота і почав сходитися народ зі своїми
кошичками до свячення на площу перед св. Юром. Ішли люди, і не бу-

178
ло їм кінця... Ішли цілий день до пізнього вечора. Укладалися у велике
коло, і священики виходили один за одним і святили. Мені було дуже
сумно, що не буду мати свяченого, але знайшлася одна добра жінка,
Наталка, яка принесла мені до готелю гарненький кошичок з пасоч­
кою, де все було прибране барвінком і маленькою вишитою сервет­
кою. І так я стояла між рідними братами й сестрами і святила свячене
на Україні. — Пасочку я засушила на пам'ятку.
Великі П'ятниця і Субота у Львові — це вже свята. Люди чисто
вдягнені, ходять по вулицях спокійно, сидять у парках на лавках —
політикують, а як збереться кілька осіб, то співають релігійні, страсні
пісні. Надзвичайно приємне почуття, що всюди чуєте українську мову.
Чи то відчините радіо, чи телевізію (головно вечірню програму, яка
називається „З високого замку") всюди лунає українське слово і па­
тріотичне і дуже багато релігійних програм з участю дітей і молоді.
Моя особиста зустріч із львів'янами була дуже приємною, бо вони
якимсь чином пізнають, хто є з-за кордону. Ідучи вулицею, підходять
і кажуть: „Ви, жіночко, не тутешня. А звідки ви?" А коли ви відпо­
вісте, що з Америки, то немов скажете якесь чародійне слово. Тоді
просять: „А розповіжте, як там є, чи маєте церкви, чи маєте свої шко­
ли, а як то можливо, що ви говорите добре по-українськи, а чи ваші
діти ще теж говорять по-українськи?"
Воскресна Утреня з Архиєрейською Службою Божою розпочалася
опівночі і тривала п'ять з половиною годин. Відправляли Блаженні-
ший Іван-Мирослав, Митрополит Володимир, Митрополит Максим,
багато Владик і священиків з України і з діяспори. Майже всі були
зодягнені у вишивані ризи. Про вірних, які виповнили церкву по бере­
ги, а крім того кілька тисяч стояли надворі, можна висловитися над­
звичайно позитивно. їхня радість може заімпонувати кожному. Без
слова нарікання старі, середні, маленькі — всі зодягнені у вишивки —
вистояли до кінця, а тоді ще очікували благословення від Блаженні-
шого. І як їх не подивляти! На великодній сніданок у митрополичій па­
латі Блаженніший запросив усіх Владик, сестер і людей, які з ним пра­
цювали, в тому числі і нас. Після обіду молодь у Шевченківському
гаю виводила гагілки. Таку красу я побачила вперше в своєму житті.
Участь тут брала сама молодь і діти, а при тому вони зодягнені були в
народні одяги з різних частин України. Велику працю доклали ті, хто
їх навчив пісень і хороводів. Блаженніший при кожній нагоді благо­
словив народ, особливо молодь.
Немов у калейдоскопі проходять мені тепер перед очима всі поїзд­
ки Блаженнішого по різних містах: Дрогобич, Івано-Франківськ,
Стрий, Тернопіль, Збараж, Долина, Христонопіль, Стара Сіль, Коло­
мия, Микуличин. Косів, Надвірна, Дора, Яремче, Калуш; тоді Закар-

179
паття: Мукачів, Хуст, Ужгорож, опісля Київ, а на закінчення Пере­
мишль. Вірні виходили на дорогу зі своїми священиками, з корогвами
і також вітали Кардинала, співали релігійні пісні, діточки зодягнені у
вишивки говорили вірші, сипали під ноги квіти. Священики дякували
за довголітню опіку над українським народом, просили про молитви і
благословення.
Затримаюся на кілька хвилин коло кожного міста. По дорозі до
Дрогобича, падав дощ, одначе, немов якесь чудо, коли тільки ми в'їха­
ли в Дрогобич, дощ перестав і Служба Божа відбулася при численній
участі вірних, понад 10 тисяч. Під час Служби Божої вийшло із-за
хмар сонце, немов над нами усіми з'явився Святий Дух. Перед Служ­
бою Божою вітав Блаженнішого найстарший священик з околиці о. До-
мановський, який карався на засланні 22 роки. Саме він декілька років
був ув'язнений з покійним Патріярхом Йосифом Сліпим. Отець Дома-
новський уважає, що тільки сильна і непохитна віра зберегла наш на­
род. По дорозі, як звичайно, на селах виходили процесії і вітали його
піснями, молитвами і многолітствіями, а також окликами „Христос
Воскрес і воскресла Україна". Блаженніший виходив з авта десятки ра­
зів і завжди спокійно говорив до людей, молився з ними і благословив їх.
Хто з Івано-Франківського, то може пам'ятає катедру? Вона
досить велика, але все таки було неможливо помістити там усіх
вірних. Отже збудували вівтар перед Катедрою, позалучували голо­
сники так що вірні, які стояли майже на всіх вулицях, могли вислухати
Службу Божу і слова Блаженнішого. Увечері відбувся прекрасний кон­
церт, присвячений Блаженнішому.
Цілу дорого до Стрия падав дощ і сніг, але це людей не від­
страшувало слухати Службу Божу надворі під парасолями, бо тільки
250 осіб змістилося в церкві. В'їжджаючи до Стрия, ми запримітили,
що всі вулиці і будинки прикрешені синьо-жовтими прапорами. Діти і
люди різного віку, стоячи краями вулиці з квітами, вітали Блажен­
нішого. Чоловіки здіймали капелюхи, ставали на коліна і молилися.
На стрийському цвинтарі поховані батьки Блаженнішого і він відпра­
вив там Панахиду. Опісля відвідав дім, в якому мешкав, коли ходив до
школи. Тепер в тій хаті живуть монахині.
У Тернополі і Збаражі ми побували три дні. По дорозі заїхали на
кілька годин до Золочева. Тернопіль дуже гарне місто. Воно також бу­
ло чудово прибране нашою символікою і кольоровими світлами, котрі
увечері, коли світилися, то творили вишивку. Служба Божа відбува­
лася надворі на Співучому полі в присутності 120,000 людей. Упро­
довж Служби Божої, яка тривала три години, падав дощ зі снігом і бу­
ло дуже холодно. Одначе це наших людей не відстрашило. І, коли я пи­
талася деяких з них: — „Чи не тяжко вам, а головно діточкам?" то ме-

180
ні відповіли: — „Та ж ми так довго чекали на таке свято, щоб вислуха­
ти Службу Божу свобідно, тепер нам нічого не тяжко". До Святого
Причастя приступило ПО дітей. І знову відвідали сиротинець, від­
відали пластову домівку, де зібралося 150 пластунів і пластунок. Тоді
— зустріч з громадянством, а ввечері прекрасний концерт народної са-
модіяльности.
Долина — це родинне місто Блаженнішого Мирослава-Івана. Тут
вітали його короваєм, квітами і промовами. Свята Літургія відбулася
у гарній церкві, що її люди вже відновили і прибрали. Ті, котрі не
змістилися, слухали Службу Божу надворі — це непроглядні маси на­
роду. Блаженніший виголосив змістовну проповідь, і відчувалося зво­
рушення у його голосі. Обід ми їли в хаті, де народився Блаженніший.
Опісля вступили до Гошова, де відбувся Молебень до Матері Божої і
посвячення наріжного каменя під будову монастиря для сестер чину
„Пресвятої Родини". Церква в Гошові має прекрасне положення. Вона
була дуже знищена, але вже її відновляють. У Збаражі гарно і тепло
вітали Владику Прашка з Австралії, бо він родом зі Збаража. У Хрис-
тонополі також відбулася Служба Божа на полі з великою кількістю
вірних. Тут будуть будувати також церкву. Опісля — їзда до Сокаля.
Там гарна церква, в якій Блаженніший відправив Молебень.
Поміж поїздками, коли Блаженніший перебував у Львові, він не
відпочивав. Також зустрінувся він із професорами і студентами Львів­
ського університету ім. їв. Франка, де його вітав співом хор студентів,
убраних в сталевим гуцульських одягах. Університет — великий, гар­
ний будинок із сімома факультетами. Є тут 82 катедри і навчається
12,000 студентів.
У п'яту річницю Чорнобильської трагедії львів'яни зібралися з го-
ріючнми свічками перед оперним театром і молилися, а Блаженніший
відправив Панахиду. Тут знову — відвідини Наукового Товариства ім.
Шевченка, а там присутність Блаженнішого на відкритті Історичного
музею ім. Митрополита Андрея Шептицького, в якому є експонати на­
родної ноші, кераміки, писанок, килимів, образотворча галерія Труша,
Новаківського, прекрасна скульптура. Вірні з усіх-усюдів просили про
авдієнцію в Блаженнішого, приходили священики зі своїми різними
проблемами, одним словом — праці для нього було багато і слід по­
дивляти, скільки в нього сили і здоров'я. Напевно допомагає йому
Христос, бо Кардинал глибокові-руюча людина. При в'їзді до села
Стара Сіль коло Самбора, зустріли нас трохи інакше, як усюди. До на­
ших авт виїхали на конях козаки і січові стрільці і з їхньою ескортою
ми доїхали до церкви. Ця церква перша перейшла до греко-католиків,
а друга — Преображенська церква у Львові. Тут відбулася Служба
Божа надворі з участю 50,000 людей.

181
 їдучи до Коломиї, Блаженніший вступив до Печеніжина, де
посвятив місце під будову нової церкви. Мені було радісно побувати в
Коломиї, бо там я провела кілька років свого життя. Коломийська
церква збудована в минулому столітті, гарна, але маленька, так що
Служба Божа відбулася в середині міста при чудовому вівтарі. Вірних
зібралося 25,000, співав гарно хор, багато дітей і вірних приступало до
Святого Причастя. У Микуличині — церква чудо. Ціла у вишивці, на­
віть на долівці ліжники. Це був великодній час і наші гуцули одяглися
в що мали найкраще, а саме — в свою гуцульську ношу. Це була ма­
льовнича картина — одна писанка-церква ціла у вишивці, і священики
у вишиваних ризах, хоругви і вірні у своїй ноші. Опісля — Косів, пре­
гарний своїм положенням. Тут відправили Молебень. Знову — непро­
глядні маси людей. На другий день На-двірна, також розкішні краєви­
ди. На Службі Божій було 5,000 людей. По полудні Блаженніший по­
святив будову собору Пречистої Діви Марії, фундаменти якого по­
кладено ще в 1938 році. Далі зупинка в Дорі, оглядини церкви отців
студитів. Тут ми зустріли старенького монаха, котрий був двічі совє-
тами засуджений, кагебісти тортурували, знущалися над ним. Він ці­
лий зігнений, бо в нього з побиття ушкоджений хребет. При зустрічі з
Блаженнішим клякнув, розплакався, бож наша Церква знову воскрес-
ла і його очі побачили Патріярха. Такі хвилини ви не можете згадувати
без хвилювання...
А тоді приїзд до Яремча, яке обходить цього року 200-ліття.
Околиці прекрасні — гори, чудові краєвиди, дерева цвітуть, хати
чистенькі побілені, поля уже оброблені, коло кожної хати квітник.
Одна краса на нашій Україні! Тут відправлено Молебень надворі в при­
сутності 5,000 людей. Надхненно співала хорова капеля „Червона
Калина" і жіноче тріо „Журавка". Взагалі ціла Україна дуже співуча
— від малого до старого.
Калуш — знову вітання, оклики радости, привіти, коровай, діти з
квітами і представники різних організацій. Калуш — це місце народ­
ження Степана Бандери. Службу Божу відправлено знову при числен­
ній участі людей. їх було 17 тисяч! Під час обіду привіти і складення
дарунків для Блаженнішого від окремих організацій. Тут мушу згада­
ти Союз Українок, бо вони з нагоди архиєрейських відвідин міста Ка­
луш Главою Української Греко-Католицької Церкви видали молитовник.
У кожному місці Блаженніший відправляв Служби Божі, був на зу­
стрічі зі семінаристами, поблагословив символічний хрест пам'яті
борців за волю України, який поставили члени товариства „Меморі-
ял", відправив Молебень і посвятив стародавню церкву, яку перенесли
до Ужгороду з Шелестова 1927 року.
У Мукачеві під час відвідин Міської ради голова сказав: „Ми

182
вдячні вам, ваша Святосте, за приїзд на Закарпаття, бо це одна гілочка
в піднесенні нашої релігійної і національної духовости". На Закарпатті
в Церкві є проблеми,— але це окрема тема.
Повернувшись до Львова, почалося готування їзди до Києва. Це ж
не Америка, де всі формальності долагоджуються швидко. їдемо
автами. Блаженніший категорично відмовився летіти літаком. Дорога
зі Львова до Києва довга — вісім годин, а ще коли взяти до уваги, що
дороги кепські. Київ — краса! Це його положення на горах! Місто все
в зелені і ріка Дніпро додає йому краси. Якраз в той час цвіли каштани,
яких дуже багато. На вулицях почуєте вже більше українську мову, як
давніше, але ще багато киян розмовляють по-російськи. У Києві зу­
стріла нас неприємність, бо російські православні не допустили Бла-
женнішого відслужити Святу Літургію в Андріївській церкві, яку
Міська рада обіцяла дати. Боляче, що в столиці України — Києві —
немає місця для українців греко-католиків... Ми змушені були сидіти
в автах. Після одногодинних переговорів з міським урядом і з полі­
цією, перевезли автобусами вірних, які приїхали на Службу Божу, і
нас усіх до недіючої церкви на Подолі церкви — Миколи Набережного.
Це був один із дуже прикрих моментів, бо ми відчули, як нас тут не
люблять, не хочуть. Блаженніший, однак, прийняв все спокійно, з ве­
ликою покорою і під час Служби Божої просив молитися за тих, котрі
не знають, що творять.
Під час перебування у Києві Блаженіший мав зустріч зі студентами
Університету ім. Т. Шевченка. Він склав квіти у стіп пам'ятника Тара­
сові Шевченкові і разом з присутніми помолився і всіх поблагословив,
а відтак відкрив виставку релігійної книжки і літератури в біблітеці
Печерської Лаври і відправив Панахиду на Байковому кладовищі на
могилах Михайла Грушевського, Василя Стуса, Олексія Тихого і Юрія
Литвина. Останнього дня відбулася зустріч — пресова конференція в
будинку Спілки Українських Письменників для Блаженнішого.
Будучи в Києві, Блаженніший склав візиту в Міністерстві закор­
донних справ у прем'єр-міністра та у міністра Анатолія Зленка. Опіс­
ля у Верховній раді Блаженніший зустрівся з Президентом Леонідом
Кравчуком. Головна ціль Блаженнішого була: 1) Дістати запевнення
про легалізацію по Україні Української Греко-Католицької Церкви, 2)
повернення церков і церковного майна, 3) уневажнення псевдособору з
1946 року.
Відтак їхали до Перемишля на зустріч зі Святішим Отцем Іваном
Павлом П. На границі довго перевіряли документи і вже в самому Пе­
ремишлі була сильна охорона і контроля людей. З'їхалося маси вірних
— переважно українців і поляків. Владика Іван Мартиняк привітав
Папу гарним українським словом, після чого Папа виголосив пропо-

183
відь українською мовою під час Молебня в асисті Блаженнішого, кіль­
кох Владик і священиків. Папа подарував українцям костел „Пресвя­
того Серця" на вічність. І треба знати, що наша катедра дуже знищена
і потребує великого ремонту. До цієї ж церкви не треба нічого докла­
дати, тільки іконостас, і прибрати українськими іконами і вишивками.
Між іншим — положення церкви прегарне.
Із перебування на Україні склалися такі загальні підсумки: наша
Церква воскресла, Блаженніший докладає всіх зусиль, щоб затихли
міжконфесійні спори, які підсилюють наші вороги. Народ український
добрий, люди релігійні, гостинні, щирі, вони починають розуміти, що
від них залежить те, як їм бути. Це повільний процес. Але як наші лю­
ди перетривали тяжкі роки застрашуючого гніту московської неволі і
не заламалися, а навпаки зберегли релігію, традиції, мову — то світле
майбутнє перед ними! Перебування на Україні утвердило нас ще біль­
ше у Христовій вірі й у національному почуванні. Хто тільки може, не­
хай їде на Україну, бо зустріч з рідною землею стане дорогоцінними і
хвилюючими спогадами до останніх хвилин його чи її життя.

Любов ДМИТРИШИН-ЧАСТО

У СВЯТ- ВЕЧІР
Сніг...
Рипить під ногами білість,
Яку давні, дитинства часи,
Чарівливої повний краси,
Ще його не торкнула буденности сірість.
Дзень-дзелень...
Бринить на морозі ніжність,
Обіпершись на край коляди,
Й задивляється в хвилі води,
Що знайшли в Йордані свою вічність.
Зірка...
Квітне в темряві едельвайсом
Недоступним усім — без надії,
Це ж — дорога до Діви Марії,
Три Царі нею йшли з дароносом.
Слід...
Розбризкались краплі червоні,
По снігу, що відлунює просинь,
Це Вкраїна, затримавши осінь,
В дар калину несе на долоні.
У Свят-Вечір...

184
Ольга КУЗЬМОВИЧ

ДІМ ПРИ СИКСТУСЬКІЙ 48

Ніяк не можу звикнути, що ця вулиця зміняла вже двічі назву,
щоб тепер стати вулицею Дорошенка. А мені здається, що саме вона,
як вже не привернена до давньої історичної назви, повинна була вже
давно дістати ім'я того, хто був таки свого часу найважнішим її меш­
канцем, в домі якого відбулося стільки подій, а скільки через цей дім
переллялося дрібних, а часами вельми поважних фрагментів україн­
ської історії XX сторіччя.
Студіюю новітній список назв вулиць у „мойому" Львові і не можу
вийти з подиву, хто і чому так у припадковий спосіб надавав ті, а не ін­
ші назви, хто був остаточним речником у їх підшукуванні та хто мав
на це особливий вплив? Чи тут також першу скрипку зіграв „читанко-
вий протекціоналізм", що роздавав пріоритети не з істотної, а з „мі-
тичної" оклепаної вартости? Але як би не було, чи того змінити і на­
правити не можна? Тому варто пригадати цю таки історичну кам'яни­
цю та його мешканців.

ГОСПОДАР ДОМУ

Коли я дістала у тети світлини з похорону діда і показала їх тут

молодшому поколінню, то їхня перша реакція вилилась у здивуванні,
що усі ті жінки, які йдуть за труною, є в чорному зі заслоненими чор­
ною крепою обличчями, і нагадують „більше Іран, ніж Україну". А
мене найбільше зворушили, бо нагадалися з тих світлин ці сотні лю­
дей, що у холодний, зимовий день ішли дослівно через цілий Львів, із
славної Сикстуської на Личаківський цвинтар, щоб гідно відпровадити
в останню дорогу великого сина Львова — мого діда д-ра Степана Фе-
дака.
У некролозі, що залишився між споминами мами, читаємо, що за
ним плакали і старі й молоді, що це була найпопулярніша українська
людина Львова. Але чи тільки це? Та ж він був довголітнім директо­
ром товариства „Дністер" і банку того імени, був заступником мера
Львова, організатором „Торговлі", засновником Центробанку, Ревізій­
ного Союзу, „Карпатії", державним секретарем харчових справ Уряду

185
ЗУНР, почесним членом „Просвіти", організатором Горожанського
комітету для опіки і допомоги полоненим і політичним в'язням.
Сам був закладником у 1915 році, вивезений зі Львова із іншими
політично-громадськими діячами, в тому разом із Митрополитом Ан-
дреєм Шептицьким. Саме в тому періоді зорганізував першу допомогу
політичним в'язням із Галичини. Можна б так вичисляти ще багато із
його активности, та важко поставити один пост вище другого. А при
тому він глибоко віруючий та побожний, кожного дня служив до
Служби Божої та був особистим приятелем Митрополита Андрея
Шептицького. Його життя було таким по вінця повним радощів та
смутків, таким непогамовано активним дослівно до останнього дня,
що його супроводжував цілий Львів, який не міг повірити в його не­
сподіваний відхід.
Цей величавий похорон пригадую дуже точно, бож мав він початок
від порогу дому, що був також моїм домом, як, здається, усіх членів
родини власника і його дружини. Там я народилася, там провела дитя­
чі роки, коли батьки мандрували по світі, чи раніше „воювали" по Ук­
раїні, там прибігала я зі школи і перебувала кожну недугу.
В тому домі збиралися усі родиною при кожній нагоді, усі молоді
та старші із широкого роду Федаків, на Різдвяні та Великодні свята,
там, як самозрозуміло, ставилися, немов за приказом, усі діти, усі зя­
ті, щоб спільно святкувати, спільно ділитися радощами, а то і смутками.

ЇДАЛЬНЯ

В моїй пам'яті залишилися немов ясне проміння ці спогади свят на

„Сикстуській", довжелезний стіл у т. зв. „їдальні", з маленькою по­
статтю улюбленої бабуні на одному кінці, а дідуся на другому. Ця
їдальня була свідком не лише релігійних свят, але також інших оказій.
Десь із найдавніших закутин пам'яті вертаються тепер картини
скромних весільних прийнять у цій же кімнаті, зведених виключно до
числа найближчої родини.
Перше із них — це вінчання тети Олі із полк. Євгеном Коноваль-
цем в 1922 році, друге — тети Софії із моїм хресним батьком полк.
Андрієм Мельником 1929 року і вкінці — тети Оксани із Миколою
Дрогомірецьким в 1935 році. Завжди було однаково — скромно і еле­
гантно, хоч без дружок і дружбів, без старостів, лиш із тихим благо­
словенням батьків. Відтак усі переходили вулицю і через подвір'я Се­
стер Василіянок входили захристією до церкви св. Духа при Духовній
Семінарії на вулиці Коперніка і цією самою дорогою назад. Весільний
обід у славній нашій їдальні був без промов і без голосної розмови. А

186
знала вона, ця їдальня, також і голосні, гучні прийняття. Там же на св.
Стефана засідали до столу шанувальники діда Федака одні за одними,
а перед вів найдостойніший імениновий гість — Митрополит Андрей
Шептицький. Були там і вечері для „молодих", або як говорили — для
„дівчат" Федаківен, які кінчалися танцями в „сальоні", що на таку
оказію був опорожнений за вийнятком фортепіяну, на якому пригра­
вав до танців відомий львівський „ґрайко", пан 'Стасьо'.

ТЕМНА КІМНАТА

За славною їдальнею сусідувала т. зв. „біла кімната", де жили

„дівчата" і де завжди в одному із білих ліжок я лежала, коли була
хвора і „тікала з дому", щоб лікуватися під опікою бабуні. А її кімната
була за рогом від „білої" і в домашньому жаргоні носила назву „тем­
ної", мабуть тому, що не було в ній вікон і завжди треба було світити
лямпу. Там у найтемнішому куточку я дитиною влаштувала кімнату
для своїх ляльок і, уявіть собі, там вперше зустрілася із „політичним
переслідуванням". Це либонь найдавніший темний спомин дитинства,
як досвіта, вересневого ранку 1921 року, польська поліція перешуку­
вала цілий дім у зв'язку із замахом, що вчинив вуйко Стефан Федак
на маршала Юзефа Пілсудського. На моїх заплаканих очах викинули
мої лялі з їхніх ліжечок, розпорюючи їх без жалю в пошуках за „тай-
ними паперами". Я кричала з переляку і злости, але поліціянтів це не
зворушувало і вони далі методично перевертали все верх дном. Може
саме вже тоді зродилася гордість роду і бажання бути співучасницею
„підпільної праці", що дозволила мені кілька років пізніше, без най­
меншого страху, з повною свідомістю перевозити через границю в зе­
леному плащику зашиті сотки долярів з Німеччини до Львова, які бу­
ли призначені американськими українцями на діяльність УВО, Україн­
ської Військової Організації.

КАНЦЕЛЯРІЯ

Від наймолодших років назва „канцелярія" була для мене таємни­

чою і небезпечною. До неї вхід був саме напроти дверей до помеш­
кання і у невеличкому передсінку часто сиділи селяни чи і мешканці
Львова, що були „клієнтами" дідуся і чекали його приходу та доброї
поради. На цей перший поверх, де містилася канцелярія, вели темні
круті сходи і, коли ними було іти тихенько, можна було не раз почути
цікаві розмови про арешти, процеси чи про дідуся та його добре серце.

187
 Це на тих сходах, як розказувала мені мама вже в пізнішому віці,
вона заскочила відому в рядах Січових Стрільців дружину Романа
Сушка, яка ходила буцімто як воєнна каліка на милицях, а тут бігла
свобідно, тримаючи милиці під пахою.
Скільки ці сходи і ця канцелярія могла б розповісти сенсаційних іс­
торій у причинку до нашої дивної історії...

КІМНАТА „МАДМАСЕЛЬ"

На партері, коли переступалося поріг брами ч. 48, було мале по­

мешкання, а радше кімната, в якій свого часу жила гувернантка,
француженка, яка мала за завдання вчити усіх дітей з родини Федаків
французької мови. Після її повороту до Франції, ця кімната і залиши­
лася під такою назвою, і тут розпочиналося життя молодих подруж,
поки не найшли вони собі відповідного пристановища. Тут жили ко­
ротко Коновальці, аж одної ночі вуйко Євген „зник", а по нім і тета.
Тут розпочинали спільне життя і її сестри, та, на диво, тут і я народи­
лася. Відтак вже коротко перед Другою світовою війною там жили
мої шкільні товаришки, що були у бабуні „на станції", тобто під її опі­
кою, а таки самостійно. А в тому домі не треба було боятися, бо чор­
на, важка брама замикалася на великий ключ наніч, а в подвір'ї жив
сторож, до якого належало завдання замикати і відчиняти її.

ГОСПОДИНЯ ДОМУ

Моя бабуня маленька ростом, як і я, — спокійна, завжди зрівнова­

жена, вже мене змалечку навчала, що ніколи не „випадає" плакати і
показувати своє горе чи своє невдоволення публічно. Вона була тією
особою, що сильною, хоч дрібною рукою тримала дім на Сикстуській
у взірцевому порядку і, спокійна назовні, приймала всі удари, що їх не
щадила їй зла доля. Здавалося, з роками вона похилилася, як і цей дім
під числом 48, — але таки, як і він, стояла непохитно. Це вона з підне­
сеною головою приймала обшуки польської поліції, це вона так само
гордо стояла в церкві св. Юра в часі панахиди за улюбленого затя —
Євгена у 1938 році. І вона ішла за труною свого друга життя, який за­
лишив її на сам Свят-Вечір, що звичайно збирав біля неї, в їхньому
спільному домі, цілу широку родину. Пригадую, як вона, для якої Різ­
дво і Великдень були кульмінаційними святами в її домі, спокійно по­
відомила нас, що від смерти дідуся „свят у мене не буде"...
Але довго ми не були позбавлені традиційних свят. Прийшла війна,

188
наші улюблені кімнати зайняли чужі люди „зі сходу", а бабуня пода­
лася вслід за нами на Захід Европи, спокійно стверджуючи, що Сикс-
туської вже „нема і вона ч. 48 вже не побачить". І не побачила, спо­
чивши назавжди біля вуйка Андрія у Люксембурзі.

* * *

Як воно і не дивно, але з цілої широкої родини Федаків, я одна по­

вернулася, щоб побачити таку близьку мені рідну хату. Дім похилився
ще більше додолу, його довкілля світить пусткою, а на стіні „нашого"
дому якось різко і неприємно вразила меморіяльна таблиця в пам'ять
загинулих на тому місці від бомби двох радянофільських письменни­
ків... Але досі не найшлося місце, щоб іменем того, який був віцебур-
ґомістром міста Львова, що йому служив вірою і правдою, Стефана
Федака, принаймні назвати якусь скромну вуличку, або хоч встанови­
ти в його пам'ять таблицю.
Десь розкинені по місті вулиці Коновальця і Мельника, а, здається,
можна б було дати їм спільно місце в тому домі, що був колискою УВО.
Так хотілося б порадити сьогоднішнім „батькам" міста Львова,
якомога швидше направити ці недоречності й віддати належне вулиці
та домові, мешканці якого закладали підвалини визвольної боротьби
за незалежність України.

Львів прощає св. п. д-ра С. Федака, 1937 р.

189
Омелян ТВАРДОВСЬКИЙ

УКРАЇНКИ - ГЕРОЇНІ СВІТОВИХ

ОЛІМПІАД
У минулому 1996 році світовий олімпійський рух відзначував 100-
річний ювілей. Згідно з історичними даними, перша Олімпіяда від­
булася в столиці Греції — Атенах у квітні 1896 року. В Іграх першої
Олімпіяди взяли участь спортовці 13-ти країн, які змагалися в легкій
атлетиці, плаванні, веслуванні, наколесництві, тенісі, фехтуванні,
стрільбі та в клясичній боротьбі. Найбільше перемог здобули госпо­
дарі — грецькі спортовці, другими вийшли американці і третіми німці.

ПІД ЧУЖИМ ПРАР0Р0М

Про талановитість українців у спорті свідчать статистичні факти,

згідно з якими, не зважаючи на жорстоке поневолення, дискримінацію
і переслідування, на протязі біля 40-річної історії виступів українських
спортовців на Олімпіядах, 143 з них стали чемпіонами, разом здобули
198 золотих медалів. За виїмком Олімпіяди в Барсельоні, де
українські спортовці були ще змушені виступати в складі так званої
„Об'єднаної команди", усі попередні олімпійські медалі вони здобули
під імперським червоним прапором, а їх осяги московські спортові
політруки старанно записували на конто Росії. І все таки більшість
осягів українських спортовців у світовій олімпійській літературі від-
мічують, що вони з України.
Першим олімпійським чемпіоном з українських спортовців став у
1952 році на Гельсінкській Олімпіяді гімнаст із Львова Віктор
Чукарин. Від цієї Олімпіяди золотими „королевами" почали ставати
українки, список яких подаємо згідно з порядком відбутих Олімпій­
ських Ігор. Першою з українок була гімнастка Ніна Бочарова з Києва,
народжена вона в селі Супрунівці, яке в сучасності ввійшло до складу
міста Полтави. Ось як розповідає Ніна, тепер вже пенсіонерка, про
розмову з нею чиновників з ЦК партії (розмову вів Романов) після її
невдалої підготовки до виступу в Гельсінках: — „Стою перед ними і

190
вони запитують: ну, розкажіть, j
як ви збираєтеся підводити нашу
країну? Як же так, ми на вас спо­
дівалися..." — Намагалася я по­
яснити, що хотіла якнайкраще,
що старий стрибок слабкий. Я,
мовляв, поміняю, адже це довіль­
ний стрибок. Коротше кажучи
„довбали" мене з годину. Стою,
пальцем кручу в якомусь плете­
ному кріслі, мало дірку в ньому
не зробила. Зрештою змусили во­
ни мене до присяги, що виграю
перше місце, а в крайньому разі
— друге. Лише після того мене
відпустили. Коли я повернулася Марія Гороховська.
до школи, де ми мешкали, то впа­
ла на ліжко і ридала майже до півночі... Остаточно я взяла участь у
тій Олімпіяді й якимось чином здобула перше місце й золоту меда-
лю". В загальному на тій Олімпіяді в Гельсінках до збірної СССР було
включено 25 спортовців з України, які здобули 10 золотих, 9 срібних
та одну бронзову медалю. Другою українкою, що здобула золоту меда-
лю на тій Олімпіяді, була теж гімнастка Марія Гороховська з Харкова.
В 1956 році в Мельборні, Австралія, відбулася XVI Олімпіяда, в
якій у збірній СССР виступало 34 спортовців з України. З цього числа
19 змагунів здобули золоті меда­
лі, чотири — срібні і 11 — брон­
зові — індивідуальні і дружинові.
На цій Олімпіяді яскраво засяяла
спортова зірка з України, якою
була Лариса Латиніна з Києва.
Лариса приїхала до Мельборну
невідомою гімнасткою, а повер­
нулася в Україну абсолютною
чемпіонкою Олімпіяди, нагород­
жена золотими медалями за віль­
ні вправи і опорний стрибок, та
срібною медалею за вправи на
брусах. Другою спортовкою з Ук­
раїни, що здобула на цій Олімпі­
яді золоту медалю, була Поліна
Лариса Латиніна. Астахова з Донецька.

191
 На черговій XVII Олімпіяді в
1960 році в Римі, Італія, в збірній
СССР змагалося 36 спортовців з
України, які здобули (в індивіду­
альних і дружинових) 16 золотих
медалів, 11 срібних і шість брон­
зових медалів. З українок, вдруге
за порядком, абсолютною чемпі­
онкою Олімпіяди вийшла гім­
настка Лариса Латиніна. Крім неї
з українських гімнасток золоті
медалі здобули Поліна Астахова і
Марґаріта Ніколаєва з Одеси.
Вперше в історії Олімпіяд золоті
медалі здобули українські легко­
атлети Людмила Лисенко з Дніп­
ропетровська в бігу 800 метрів,
та Віра Крєпкіна з Києва в скоку
в далечінь.
В 1964 році XVIII Олімпіяда
відбулася в Токіо, Японія. Цим
разом у збірній СССР змагалося
34 спортовців з України, 13 з яких
вибороли золоті медалі, 12 —
срібні і сім осіб — бронзові ме- Людмила Лисенко.
далі, індивідуальні й дружинові. З українок золоті медалі здобули:
Лариса Латиніна в гімнастиці за вільні вправи, Поліна Астахова за
вправи на брусах і Галина Прозуменщикова із Севастополя в плаванні.
XIX Олімпіяда пройшла в Мехіко 1968 році. До збірної СССР, тієї
„імперії зла", було включено 51 спортовця з України. Згідно з вислі-
дами, українські спортовці здобули 14 золотих, 10 срібних і 8 бронзо­
вих медалів. Цим разом жодній українській спортсменці не пощасти­
ло здобути золотої медалі. Здобуте золото — все на конті чоловіків.
В XX Олімпіяді, що відбулася в 1972 році в Мюнхені, Німеччина,
до збірної СССР включили 71 спортовця з України. Двадцять з них
здобули золоті медалі, сім срібні й дев'ять бронзові. З українок в Ук­
раїну повернули із золотими медалями двоє: Юлія Рябчинська з Оде­
си, переможниця в змаганнях на байдарці-одиниці, і Катерина Куришко
з Харкова — на байдарці-двійці.
В 1976 році в Монтреалі пройшли Ігри XXI Олімпіяди. В складі
збірної СССР приїхало до Монтреалю 95 спортовців з України. 27 з
цього числа здобули золоті медалі, 21 срібні і 21 бронзові. З українок

192
золоті медалі здобули: Наталія Климова і Раїса Курявкова (в дружині
кошиківки), Людмила Бобрусь, Тетяна Глущенко, Галина Захарова,
Лариса Карлова, Марія Літошенко, Ніна Лобова, Тамара Макарець,
Людмила Панчук, Зінаїда Турчин і Наталя Шерстюк — усі в дружині
ручного м'яча.
В 1980 році в Москві пройшла контроверсійна XXII Олімпіяда, яку
через загарбницьку війну совєтів проти Афганістану бойкотували де­
сятки країн на чолі з ЗСА. Тому, що та Олімпіяда проходила внутрі ім­
перії і спортові політруки не боялися втечі атлетів не-російської на­
ціональносте, до складу збірної СССР була включена більша, як зви­
чайно, кількість спортовців з України. Згідно з вислідами, слідуючі
українки здобули золоті медалі: Надія Олізаренко-Мушта з Одеси за
перемогу в бігу 800 метрів, Надія Ткаченко з Донецька за перемогу в
п'ятиборстві (легка атлетика), Тетяна Пророченко з Запоріжжя і Ніна
Зюськова з Донецька за перемогу в штафетному бігу — 4x400 м.
Віра Мисевич з Києва дістала медалю в кінних змаганнях, Стелла
Захарова з Києва дістала медалю з гімнастики. Золоті медалі,
дружинові і індивідуальні, здобули українки в збірній дружині ручного
м'яча (гендболу): Людмила Бобрусь, Лариса Карлова, Тамара Мака­
рець, Зінаїда Турчина, Тетяна Глущенко, О. Зубарева, Наталка Лук'я-
ненко, Любов Одинокова-Бережна, Ірина Пальчикова та Валентина
Лутаєва.
В 1984 році чергова XXIII Олімпіяда відбулася в Лос Анджелесі,
Каліфорнія. Реванжуючись за бойкот Олімпіяда в Москві, совєтські
спортові політруки заборонили спортовцям СССР і його сателітів бра­
ти участь, отже Ігри пройшли без них, теж не брали участи в Олімпі-
яді і спортовці України.
Наступна XXIV Олімпіяда в 1988 році відбулася в Сеулі, Південна
Корея. Із значної кількости українських спортовців, що були включені
до збірної СССР, 19 повернулися в Україну із золотими медалями, 18
— із срібними і 25 — із бронзовими. На тій Олімпіяді українки забли-
стіли в легкій атлетиці. Золотими медалістками стали: Ольга Бризгіна
з Луганська за біг на 400 м., Людмила Джигалова з Харкова, Марія
Пінігина з Києва за штафетний біг — 4x400 метрів і Тетяна Самоленко
з Запоріжжя за перемогу в бігу на 3000 м., Ольга Шкурнова за пере­
могу відбиванкової дружини. На протязі згаданих Олімпіяд, очевидно,
ряд українок здобули срібні й бронзові медалі в різних ділянках спор­
ту.
Сеульська Олімпіяда виявилася останньою для збірної СССР під
червоним прапором, під яким були змушені виступати спортовці усіх
поневолених народів імперії.

193
ПІД РІДНИМ НАЦІОНАЛЬНИМ ПРАПОРОМ

Двадцять п'ята Олімпіяда в Барсельоні, Еспанія, вже не застала,

на щастя, „живою" імперію — СССР. Якщо б чолові діячі Міжнаро­
дного Олімпійського Комітету були не піддалися „хитро-мудрим" ма­
хінаціям імперських спортових чиновників, вже на XXV Олімпіяді
могли б виступити самостійно збірні відновлених і повсталих держав,
колишніх „республік" СССР. Не зважаючи на тиск у інтервенції спор­
тових діячів України й інших нових держав, МОК примусив (Богові дя­
кувати востаннє) усіх спортовців колишнього СССР виступати в так
званій „Об'єднаній команді", але погодився вручати олімпійські меда­
лі під національними прапорами даної держави, з якої походитимуть
переможці. Таким чином, вперше в історії Олімпіяд у Барсельоні 20
разів піднімався прапор України на честь українських переможців, там
бо вони здобули 17 золотих, 14 срібних і 9 бронзових медалів — індиві­
дуальних і дружинових. Вперше під рідним прапором золоту медалю
вручили українському борцеві з Луганська Олегові Кучеренкові. Пер­
шою українкою в цій категорії була гімнастка з Одеси Тетяна Гуцу. Зо­
лоту медалю здобула теж гімнастка з Миколаєва Тетяна Лисенко.
Глядачі на трибуні в Барсельоні вибухали захопленням в часі ви­
ступів українки Олександри Тимошенко в художній гімнастиці. Вона

Лілія Подкопаєва. Оксана Баюл.

194

Катерина Серебрннська (посередині),
Олена Вітриченко (справа), Яніна
Батерична (зліва, Росія).
зачаровувала досконалою техні­
кою, дивовижним артистизмом,
власним, лише їй притаманним
стилем. Вона й виграла золоту
медалю й стала абсолютною
чемпіонкою Олімпіяди в Барсе-
льоні. Золоті медалі здобули:
легкоатлетки Ольга Бризгіна та
Людмила Джигалова; кошиків-
карки Марина Ткаченко і Олена
Жирко, обидві з Києва. 80 укра­
їнських спортовців на Барсельон-
ській Олімпіяді торували шлях
вже повній — самостійній збірній
України на Олімпіяду в Атланті,
ЗСА.
Поміж цими літніми Олімпія-
дами в 1992 році відбулася черго­
ва зимова Олімпіяда в Ліллен-

гаммері, Норвегія, в якій вперше

в історії взяла участь збірна Ук­
раїни. З огляду на важку еконо­
мічну кризу України, участь збір­
ної України в згаданій Олімпіяді
співфінансувала Українська
Спортова Централя Америки і
Канади (УСЦАК). Першу золоту
медалю для незалежної України
здобула, тепер вже славетна на
весь світ фігуристка, Оксана Ба-
юл.
В минулому 1996 році, як
відомо, XXVI Олімпіяда відбула­
ся в Атланті, Джорджія. Була це
ювілейна Олімпіяда, на якій від­
значено 100-річчя цих Ігор. Для
українських спортовців це було
додаткове свято — вперше в істо­
рії українського спорту вони змо­
гли виступати на Іграх повною-са- 1_
мостійною дружиною. Участь Інеса Кравець.

195
України в цій Олімпіяді з великим задоволенням і радістю сприйняли
українці в ЗСА і Канаді, тисячі яких, завдяки ініціятиві УСЦАК, ви­
датно причинилися до фінансування підготовки й участи українських
олімпійців у XXVI Олімпіяді.
Як відзначила світова преса, XXVI Олімпіяда в Атланті пройшла
під знаком численнішої участи жінок, які добилися більших, як в по­
передніх Олімпіядах, успіхів. Приємно, що в цьому пляні гідно додер­
жали кроку українки й видали із своїх лав цим разом вже цілковито
для своєї Батьківщини, — золотих героїнь. Разом українські олімпійці
здо-були 23 медалі, в тому числі 9 золотих, дві срібних і 12 бронзо­
вих. Золотими медалістками вийшли: Лілія Подкопаєва (2 медалі) в
гімнастиці, Інеса Кравець — легкоатлетка в потрійному стрибку, Ка­
терина Серебрянська в художній гімнастиці. Срібні медалі здобула жі­
ноча веслярська дружина в складі: Інна Фролова, Олена Ронжина,
Світлана Мазій і Діяна Міфтахутдинова. Срібну медалю здобула теж
Лілія Подкопаєва. Бронзові медалі повезли в Україну: Інґа Бабак —
легкоатлетка, Олена Садівнича — лучниця, Єлена Вітриченко — ху­
дожня гімнастика, Руслана Таран і Олена Пахольчик — яхтсменки.
Україна вшановує своїх нових олімпійських героїнь.

Василь БОЛОНКА

ШАНУЙ, УКРАЇНО, ВОЯЦЬКУЮ СЛАВУ

Шануй, Україно, вояцькую славу, шануй — на злість всім червоним тиранам,
Бо сурми сурмили у рідному краї, наш клич був один — на бій, партизани!
Крізь тумани і сльоту у бій ви ішли, хоч знали, що ворог залізом міцніє,
Ваші руки проте ще міцніші були, за вільну Вкраїну серця пломеніли.
Тоді над полями гриміли гармати і кров'ю лилася прадідна земля.
У звори й ліси ви пішли воювати за волю і правду, в безстрашну У ПА.
Ви вдома лишили усе найдорожче: дітей і батьків, і дружину й сестру,
Ви виреклись щастя, бо вашим завзяттям ви нам торували дорогу ясну.
Ви страху не мали в боях умирати, де мужність світила і правда свята,
Бо лицар не пада ніде на коліна, бо лицарів знала лиш славна УПА.
Ваш прапор світився у дні і у ночі, мов синява неба і злото полів,
Горіли завзяттям вояцькії очі, то звала Вкраїна до себе синів.
Із поміччю світ не спішив до героїв, та сходило сонце над ними нове,
Україна ж бо ваша без крови і боїв заквітла на волі і вільно живе.

196
Петро ЧАСТО

ВІН ІДЕ?
Він — це іслям. Тепер хоч де прочитаєте і почуєте про нього. Влас­
не, переважним чином, про одну з його граней — не найголовнішу, але
одіозно випуклу — про мусулманський фундаменталізм, який, проти­
ставляючи себе решті світу, все затятіше розхитує човна східньої циві­
лізації, продукуючи зі себе крайні рухи, щодо котрих дуже тяжко ска­
зати, що ж є їхньою справжньою релігією — іслям чи тероризм?
Як усяка крайність, він нібито безсилий, але це слаба втіха. Безси­
лий — покищо, сьогодні. А завтра? Не так давно паризький журнал
„Парі-матч" взяв інтерв'ю у Жана-Шарля де Фонбрюна, одного з най-
відоміших на Заході інтерпретаторів пророцтв Нострадамуса, хвалено­
го французького астролога. На запитання щодо близького майбутньо­
го де Фонбрюн відповів: „Нострадамус недвозначно провіщує:від Пер­
сії вирушить мільйон. Росія та іслям виступлять проти Заходу. Поча­
ток буде покладено на Близькому і Середньому Сході. Відтак Китай
вступить в альянс з ісламськими державами і з Росією проти Заходу.
Нашій атлантичній цивілізації настає кінець...".
Нострадамус — то осібна тема, принагідно в цьому місці тільки
підморгну читачеві: не доконечно все мусить бути саме так, як „бачив"
ясновидець. Слово „кінець" для безконечної людської самосвідомости
завжди сприймається як неправда, як нонсенс...
Одначе дещо в контексті тих пророцтв таки впадає у вічі. Наприк­
лад, у квітні цього року російський президент Єльцин, гостюючи у ки­
тайців, вимовив, виступаючи у Шанхаї, таку фразу: „Великий Китай
плюс Росія — це та сила, з якою змушені будуть рахуватися всі".
Відома також войовничість Персії-Ірану. Та й крім нього Близький
Схід все більше нагадує котел, в якому заварюється щось дуже гус­
те...
Отже, іслям.
Коли Мохаммед почув у собі голос і взявся засновувати нову ре­
лігію, йому і легко було, і тяжко. Легко, бо його земляки, кочові
арабські племена, щирі й нелукаві язичники, не мали до Бога ніяких
претенсій й готові були уважно слухати. Але ж те діялося вже в до­
сить пізні часи — у першому десятиріччі сьомого сторіччя. За собою
Мохаммед вже мав не лише юдаїзм, але й Христову віру — на той час

197
вона вже остаточно покорила поганський Рим. Пророк довго вагався
між обома релігіями і врешті в дивний, чисто арабський спосіб, поєд­
нав їх. Мусулмани визнають Мойсея ( в них він — Мусса), Авраама ( в
них — Ібрагім) і старозавітних пророків, а також одним з пророків —
Ісуса Христа ( в них Він — Ісса), і все ж йому вдалося створити щось
третє.. Запропонований Мохаммедом проміжковий варіянт випливав
зі самої арабської натури, яка не дуже надається до схолястики, до аб­
стракцій. Тому іслям не має такої розвинутої догматики, як юдеї чи
християни, чи буддійці. Вся „теоретична" частина їхньої релігії вміщу­
ється в цих словах: „Нема Бога крім Аллаха і Мохаммед — пророк йо­
го". Зате вони мають шаріят — надзвичайно розгалужену систему
приписів „на кожен день", дуже докладних: що їсти, що пити, коли
молитися, словом, як себе вести вдень і вночі, від народження до
смерти.
Ця простота виявилася, проте, дуже продуктивною. Вона справді
згуртувала арабів, дала відчуття єдности, а з ним — енергію для по­
ширення своєї „найправильнішої" віри. Підкорюючи і змінюючи дов­
колишній світ, іслям і сам змінювався, особливо коли натрапляв на
своєму шляху на давніші, розвинутіші релігійні традиції, як от пер-
сько-зороастрійська. У висліді виникло таке унікальне філософсько-
естетичне явище, як секта суфіїв, з якої згодом вийшли знамениті пое­
ти Сааді, Омар Гаям, Гафіз, Румі, Джамі (українською їх перекладав
Агатангел Кримський і просто блискуче — Микола Лукаш) та інші.
Саме зі суфійських надр постала надзвичайно цікава, глибоко поетич­
на мусулманська гносеологія. Або візьмімо зустріч ісляму з Індією
— хоч би тільки архітектуру, що її залишила по собі заснована Мо­
хаммедом Бобуром імперія Великих Моголів. Хто стояв зачарований,
як автор цих рядків, перед Тадж Магалом в Агрі, давній індійській
столиці.той уже сам в якійсь мірі „мусулманин", бо до смерти не забу­
де того дива.
Докладні моральні приписи Корану, з'єднавши арабів, дали їм
напрям, одначе з десятиріччями і сторіччями все більше виявлявся
їхній гальмівний вплив. Це легко зрозуміти: коли людину оточити го­
товими рецептами щодо того, як жити, як думати і як молитися, це її
обмежить, скує, вона не спроможеться на таку саму ініціятивність, як
той, хто своє життя, своє думання визначає сам, на свій страх і риск,
на власну відповідальність. Хоч іслям, як і юдаїзм та християнство,
визнає людську волю свобідною, в цілому на волі арабів не могли не
позначитися факт докладности і обов'язковости „рецептів" і та
обставина, що імперативи Корану, при усій їхній високоморальності,
були все ж чимось зовнішнім — хоч і високою, та все ж стелею, яка
швидше зрівнювала всіх, ніж вивищувала внутрішньо, духовно. У

198
зв'язку зі своїм вкрай конкретним, універсальним, всеохопним, у ро­
зумінні земного життя, характером написані чорним по білім вимоги
мусіли довести і таки довели іслям до того, що він став претендувати
на запровадження укладу, при якому державу цілком підпорядковува­
тиметься релігії.
Зрештою, всі без вийнятку релігії в цьому подібні — всі вони віль­
нолюбні у часи перших проповідей і всі поволі схиляються до консер­
ватизму і ортодоксії. Людина будь-якої релігії намагається все міцніше
триматися за правило, за рецепт — у міру того, як з її рук вислизає
тонка сутність живої віри.
Та все ж таки чому саме мусулманство викликає стільки нарікань,
відвертного осуду, найтяжчих звинувачень? Дуже важливо відповісти
на це запитання — як не як, а терени ісламу — це понад 900 млн. осіб!
Втім, навіть одну особу звинуватити без достатніх підстав — це врешті
обернеться проти упереджених суддів.
Колись відомий російський письменник Лев Толстой, трагічний
богошукач і водночас постать, мало приємна у своєму антицерковному
ренегатстві, висловив цікаву пораду, якій наші „інформаційні" часи
надали особливої актуальности: „Хто хоче бути мудрим, мусить пере­
стати читати газети". Сьогодні мало яка газета за Заході, пишучи про
Близький Схід, не спантеличує своїх читачів частим повторюванням
слова „джігад", нагнітаючи усякі страхи, тенденційно пояснюючи ним
„генетичну" войовничість ісляму: мовляв, це священна війна вірних
Богові проти невірних. Насправді це війна не „проти", а „за" — за своє.
І не „священна", не як самоціль, а тільки справедлива, „праведна" —
узгоджена зі шаріятом. Погодьмося, що будь-який народ, захищаючи
своє — мову, віру, культуру, свою землю, чинить у вищій мірі спра­
ведливе діло, і його, це діло, можна назвати також священним.
Певна річ, на практиці дуже часто війна „за" переходить у війну
„проти" — навіть банальне протистояння у парляменті найдемокра-
тичнішої країни пов'язане з емоціями, з азартом, з певним фанатиз­
мом. Що ж казати про народ, який тримається за „букву", за те
зовнішнє, котре завжди загрожене? До того ж — східній, гарячокров-
ний народ? Згадаймо: „Захід — це Захід, а Схід — це Схід, і їм не суди­
лося зустрітись". Кіплінґ мав на увазі дальший, китайсько-японський,
буддійський Схід, але його слова цілком застосовні й до Сходу Близь­
кого.
Знайшовши свою демографічну і психологічну нішу в арабських
племенах, іслям спочатку не посів нічиєї духової території, і не про­
тиставлявся ні юдеям, ні християнам. Він був собі автономним араб­
ським варіянтом Єдинобожжя. Та оскільки йшлося про подвійну но­
визну, подвійне об'єднання арабів — релігійне і етнічне, то воно було

199
й двояким процесом, в якому на організаційний, керований момент на­
кладався момент спонтанний, азартний, фанатичний. У висліді мусул-
мани стали господарями Близького Сходу, включно з Єрусалимом, з
Гробом Господнім, серцем християнського світу, здобуваючи відтак
все дальші терени. Хрестоносці не могли відвоювати Палестину — на­
трапили на молоду, завзяту стихію. Але не тільки тому. Християнство
натоді вже мало за собою 11 сторіч — був час увійти у глибини мо­
ральної самосвідомости, суспільної й індивідуальної, а що ця релігія
первісно звернута до духовних основ, то зовнішньою стихією, нарівні
з мусулманством, вона не могла себе виявити. Тому Хрестові походи
як збройні акції, при всьому їхньому лицарському подвижництві, не
могли бути вдалі. За тисячу успішних літ іслям опосів Піренеї, північ
Балканського півострова, всю північну Африку і вже здавався сам со­
бі непереможним.
Аж тільки коли в Реконкісті поєдналося внутрішнє зі зовнішнім,
релігійне з національним, патріотичним, еспанці героїчно зіпхнули
маврів-мусулман з Піренеїв.
Европа переможно прийшла на Близький Схід без зброї — і то
була вже Европа не ідилічних поривань, а науково-технічної, економіч­
ної вищости. Але не відразу. Для цього був потрібен Ренесанс з його
підкресленою естетизацією природних підстав життя, природної сили і
краси людини, далі потрібна була Реформація — додаткове розуміння
релігії і релігійности, те розуміння, що розвело у різні боки державу і
Церкву, зробило віру внутрішньою, заповітною, інтимною справою
людини, і цим, з другого боку, посилило її власну відповідальність за
себе і за світ, дало нову енергію в освоєнні довкілля.
То була Европа секуляризована, Европа національно-державних ін­
тересів, Европа нещадних змагань за ці інтереси. Відомо, що Наполеон
у 1798 році захопив Єгипет, зовсім не будучи при цьому антимусулма-
нином, а тільки щоб відрізати шлях британцям до Індії. Щось біль­
шого — Наполеон був наставлення щиро промусулманського, а його
генерали навіть попереходили в іслям. З такою настановою францу­
зам легко було переконати єгиптян, що їхнім ворогом є не Франція, а
мусулмани-турки та англійці.
І все ж араби, турки, всі інші мусулмани — то був цілком інший
світ. Релігійна належність залишалася в ньому визначальним чинни­
ком, і він, цей чинник, спрацював у відповідний спосіб: релігійні інте­
реси мали пріоритет перед національними. Все зводилося до боротьби
„вірних" з „невірними".
„Нерелігійна" європейська цивілізація, швидким темпом розвива­
ючи свій економічний, науково-технічний і військовий потенціял, до
початку XX сторіччя завоювала мусулманський Близький Схід пов-

200
ністю — і не армією, не зброєю, а самою своєю присутністю там. А
чужа присутність — це завжди порівняння, завжди зіставлення —
свого і чужого. І на користь ісляму воно не свідчило. Керуючись ін­
стинктом самозбереження, мусулмани зробили те, що й мусіли були
зробити: у своїй кризі звинуватили Захід з його модернізмом, а заодно
з його демократією, суспільними інституціями та „споживацькою" іде­
ологією.
Окрім цього об'єктивізованого протистояння, в історії взаємин
між Заходом і Сходом були, знаємо, й спеціяльно дражливі події. До­
сить згадати постання в Палестині, на історичній батьківщині давніх
жидів, новітньої держави Ізраїль, що породило арабський спротив з
його екстремістичним гаслом „Жидів — у море!". Або европейсько-
ізраїльський напад на Єгипет у 1956 році, після того як Насер націо­
налізував Суезький канал, зневаживши інтереси західніх вкладників
капіталу. Єгиптяни змушені були звернутися до ООН і під тиском
міжнародної опінії бритійці з французами та жидами забралися геть.
Але в мусулманському честолюбстві залишилася рана: власними си­
лами араби не змогли дати ради з напасниками.
Новий етап протистояння між Заходом і мусулманським Сходом
почався з іранської революції 1979 року, очоленої Хомейні, лідером
великого формату — його називають іранським Вашінгтоном. Проте
Вашінґтон, напевне, ніколи не дозволив би собі такої кричущої непо-
слідовности, як великий аятолла: щоб жити на Заході (в Парижі), ко­
ристуватися його вигодами, його придатністю до нормального буття, і
в той же час ненавидіти Захід. Ця непослідовність стала типовою для
мусулманських радикалів, котрі мешкають в Европі чи Америці, скла­
дають там гроші в банках, вчать дітей у школах та університетах, і
тримають камінь за пазухою.
Відразу треба сказати, що перемозі Хомейні немалою мірою по­
сприяли не вельми талановитий американський президент Картер і
демократична більшість Конгресу. їм з їхнім ліберальним наставлен-
ням не подобався, бач, іранський шах Різа Паглеві, не подобався його
„авторитарний режим". Наївні щодо близькосхідньої дійсности, вони
хотіли, щоб там виявили свою „демократичну" волю народні маси.
Але ті маси вийшли не з-під закону Вашінґтона, а з-під приписів шарія-
ту. Диктатор-шах насправді був набагато більшим демократом, ніж
фанатик-аятолла.
Хомейні негайно поставив усі крапки над „і", вибивши ґрунт з-під
ніг західніх лібералів, які вбачали в іслямі іншу культуру, але все ж
культуру, інші цінності, але все ж цінності. Для нього „іншого" не іс­
нувало. Ось витяг з його апологетичної книги „Ключ до таємниць":
„Священна війна означає завоювання всіх немусулманських терито-

201
рій... Світ мусить зрозуміти, що всеплянетне панування Ісляму доко­
рінно відрізнятиметься від панування інших завойовників, які були
несправедливими, тиранічними і відкидали моральні і цивілізуючі ос­
нови Ісляму... Пророк був політиком. У деяких випадках обман необ­
хідний для підтримання Ісляму і віри в цілому, без обману віра не мо­
же вижити... Одинадцять речей нечисті: моча, екскременти, сім'я, кос­
ті, кров, пси, свині, чоловіки і жінки немусулмани, вино, пиво і піт вер­
блюда... Вино і всі інші задурманюючі напої нечисті, але опіюм і га­
шиш — чисті...Чоловік, у якого витікало сім'я під час статевого акту
з жінкою, яка не є його законною дружиною, і який знову вилив сім'я,
злягаючи зі законною дружиною, не має права молитися, доки він
спітнілий. Однак якщо він злягав спочатку зі своєю дружиною, а від­
так з іншою жінкою, то він може молитися навіть спітнілий...".
З нашого погляду, це справді, м'яко кажучи, „інша" культура. На
тлі цих висловлювань навіть Саддам Гуссейн виглядає диктатором до­
сить нормальним, прагматичним, позбавленим хомейнівської загонис-
тости. Вже не кажучи про більшість мусулман, яка, певна річ, не має
нічого спільного ні з фундаменталізмом, ні з екстремізмом і терором.
Та, на жаль, моральний клімат в іслямському світі створюють саме
фанатики, не даючи забути простим людам, що Аллах чекає від них
чину і готовости до смерти.
Як же виживає Іран в умовах такого напруження? Чогось таки
навчився Хомейні в еміграції: він створив досить мудру ілюзію дво-
партійности, надавши іслямові, єдиному у своїй сутності, двоє нібито
протилежних крил — радикальне і помірковане. Цілком досить, щоб і
запал войовничий зберегти, і вчасно випускати пару зі суспільного кот­
ла, коли він занадто перегрівається. Тобто йдеться про гідну подиву
практичну гнучкість ісляму.
Щодо Близького Сходу помилявся не тільки демократ Картер, але
й республіканець Дж. Буш, який вважав, що перемога над багдад­
ським Гуссейном приведе регіон Перської затоки до миру на базі „но­
вого світового порядку". Невдовзі виявилося, що місце Іраку у наступі
проти західньої демократії заступив Іран. А якщо дивитися на справу
очима офіційної американської політики, то єдиним осередком за­
хідньої демократії на Близькому Сході є ... Ізраїль. „Іран — це наша
найбільша загроза і наша найбільша проблема на Близькому Сході",—
визнав Шімон Перез, недавній ізраїльський прем'єр. Перебільшення в
його словах нема. Ось ще одна цитата з книги Хомейні: „Першою під­
ривною силою, що діє проти іслямського руху, стали жиди, які є го­
ловним джерелом антиіслямських інтриг". А ось два речення з про­
грами єгипетського „Мусулманського братства", фінансованого
Іраном і Суданом: „Наш святий обов'язок — зібрати і з'єднати всі те-

202
риторії, які будь-коли були мусулманськими. Щодо палестинської про­
блеми, то єдино можливою її розв'язкою є знищення жидівської дер­
жави".
У якій же мірі „їхня", жидівська проблема, є також проблемою
решти світу? Іран тепер перебуває в міжнародній ізоляції, під тягарем
санкцій, та й у довкіллі він майже не має друзів. На заході — Ірак,
старий ворог, і сильна суперниця Туреччина, на півдні — арабські шей­
хи, яких зовсім не кортить, щоб іранські аятолли несли їм все „чисте",
на сході — Афганістан, де одні мусулмани все ще точать кров з інших
мусулман, і Пакістан, який підтримує іранців, але радше плятонічно,
бо має свій клопіт — Індію.
Найбільшим „злом" для Ірану залишаються ЗСА — „великий са­
тана". Зі стін будинків у Теграні вже майже 20 років на зникають
написи „Смерть Америці!". Вісім років іранці воювали з іракцями,
Ірак обстрілював ракетами іранську столицю, але в американсько-
іракському конфлікті Іран стає на бік Іраку.
В останній час Тегран шукає військового співробітництва з Росією
і Китаєм. Росія, втративши імперію, але не військово-промисловий
комплекс, готова сприяти Іранові у ядерних програмах — за це Іран
вже не вважає її, як донедавна, „малим сатаною". Водночас Іран діє
приховано, з підпілля, фінансуючи терористичні групи у різних краї­
нах — шіїтську Гезболлу на півдні Ливану, Гамас у Палестині, „Аль-
гамаа Аь-іслямія" — у Єгипті. Але це викликає й зворотну реакцію:
чим відвертіше іранці, які не є арабами, домагаються контролі над
Єгиптом, Альжиром, тим менше їх святкують уряди згаданих країн,
крім хібащо Лібії, Сирії і Ливану.
Усім нам не подобається, що іслямські терористи легко проника­
ють на Захід і тут готові проливати невинну кров. В цих обставинах ду­
же тяжко бути справедливим до ісляму. Тому й не дуже дивно, що за-
хідня пропаганда створила неприємний на вигляд стереотип араба-
мусулманина — з ножем в зубах і бомбою під сорочкою. Це — нео­
б'єктивний портрет. Щоб стати ближче до правди, варто відмовитися
від ототожнення фундаменталізмуі з тероризмом. Інша річ, що і без
тероризму Захід має фундаменталізм за щось страшне. Ще б пак!
Фундаменталісти виступають за абсолютну заборону лихварства,
тобто позичок під проценти, азартних ігор, протизачаткових засобів,
алькоголю і збуджуючої музики — саме того, що глибоко в'їлося у
західній спосіб життя.
Словом, дочиста за Ф. Дюренматтом, мусулмани кажуть: „Куль­
тура — це завжди ми, а варвари — це завжди інші". Але хіба не те са­
ме каже Захід? Щось близьке до цієї думки висловив недавно у „Ню
Йорк Тайме" Роналд Стіл, професор Південно-Каліфорнійського уні-

203
верситету, спеціяліст з міжнародних стосунків: „Справді революцій­
ною країною слід вважати ЗСА, а не Совєтський Союз. Це ж бо ми
віримо, що наші інституції витіснять все інше на смітник історії. Ми
очолюємо економічну систему, яка дійсно похоронила решту форм
виробництва і споживання. Заповіді нашої культури через Голливуд і
„МекДоналдс" розповсюджуються по цілому світі, завойовуючи, а
іноді знищуючи інші суспільства. На відміну від традиційного образу
завойовника, ми не ставимо перед собою завдання підкорити інших,
тільки наполягаємо, щоб вони зробилися такими, як ми. Певна річ —
для їхнього добра. Американці — найревніші прозеліти віри в новий
світовий порядок: світ повинен бути демократичним, він мусить бути
капіталістичним, він має бути об'єднаний мережею комп'ютерного
зв'язку, яким можна висилати будь-яке сороміцтво. Ми стали апо­
столами гльобалізації, ворогами традиції та ієрархії, то чи ж варто ди­
вуватися з того, що охоронці тих цінностей вбачають в нас післанців
пекла?"
„Вороги традиції та ієрархії" — це добре сказано. Тут є над чим
думати. У точці „традиції та ієрархії" людство зсунулося з основ і пли­
ве, без керма і вітрил, не знати куди. Цей самоплив викликає опір не
тільки з боку мусулман. Одначе з допомогою тероризму світ не можна
ні зупинити, ні тим більше покращити. Втім, наш світ не є ні білим
всуціль, ні чорним. Він — чорно-білий. Нарікаючи на „бездуховний
Захід", мусулмани не беруть до уваги, що далеко не один „лібералізм"
є вислідом західньої цивілізації. Саме на Заході феноменальних успі­
хів досягла наука, техніка, медицина, генетика, особливо у сільському
господарстві, у виведенні нових їстівних культур — задля врятування
від голоду плянети, передусім Африканського континенту і того ж та­
ки мусулманського Близького Сходу.
У який же спосіб можна вести корабель людства в нові часи і при
цьому не втратити зв'язку з найкращими національними духовними
традиціями? Це не є неможливим, якщо стати на ту точку зору, що
осібна людина і суспільство — то дві системи життєдіяльности, з дво­
ма різними, хоч і взаємодоповнюючими функціями. Суспільство з
його державними інституціями — це запорука загального ладу. Дер­
жавні закони унеможливлюють падіння нижче якоїсь лінії, норми.
Людина ж, носій духу, здатна вивищуватися над законом, над прави­
лом. Суспільство — це потреби нашого тіла, і тільки конкретній осо­
бистості, через її власне серце, відкривається небо.
„Віддайте кесареві кесареве, а Богові — Богове",— вчить Христос.

204
Іларіон КАЛИНЕВИЧ

40-ЛІТТЯ ОСЕРЕДКУ ПРАЦІ НТШ

У ВАШІНҐТОНІ
Причетність ОП НТШ до культурного життя української громади
Вашінгтону, Д. К., існує вже сорок років, і ця сороклітня діяльність
спонукує нас поділитися з читачами впливом Осередку на культурне
життя і розвиток української громади в столиці держави, ЗСА.
За ініціятивою проф. д-ра Романа Смаль-Стоцького, тодішнього
голови американського НТШ, та кількох членів ще європейського
НТШ, між ними д-ра Юрія Старосольського, 12-го листопада 1957
року в столиці створено Осередок Праці Наукового Товариства імени
Шевченка. Осередок поставив собі за завдання координувати наукову
працю членів, уряджувати засідання, реферати, конференції та пома­
гати членам у видаванні їхніх наукових праць. Головою Осередку об­
рано тоді проф. д-ра Пантелеймона Ковалева, філолога, а секретарем
і скарбником став правник д-р Юрій Старосольський. До Осередку
вписалися в той час члени: проф. Лев Окіншевич, правник; д-р Олек-
сандер Вороняк, економіст; д-р Ярослав Шав'як, правник; а згодом
долучилися ще: проф. д-р Теодор Залуцький (пізніший голова Осе­
редку, 1985-1988), фармаколог; д-р Василь Наконечний, інже­
нер; проф. д-р О. Мелетій Войнар, священик-каноніст; д-р Петро Ори-
шкевич, географ; о. д-р Василь Макух, ректор Духовної семінарії і
церковний історик, і д-р Роман Барановський, ветеринар; д-р Евген
Ґіль, ветеринар; д-р Ярослав Хмілевський, лікар-історик; д-р Іляріон
Калиневич, економіст; д-р Ігор Масник, біохемік; проф. Микола Сте-
паненко, літературознавець; Микола Кушніренко, економіст; д-р Ми­
хайло Яремович, інженер; та член прихильник Іван Малиновський, ко-
местант.
Тут належить зазначити, що з бігом часу список членів змінився,
деякі члени вибули з Осередку, а нові прибули. І так, згодом членами
ще стали: проф. Петро Одарченко, мгр Богдан Ясінський, мґр Олекса
Сокіл, інженер Мирослав Раковський; д-р Лариса Янів-Фонтана, д-р
Марта Богачевська-Хом'як; проф. Григорій Костюк; д-р Михайло
Данкевич; д-р Мирослав Сербин, мґр Олекса Дражньовський і мґр

205
Ксеня Антипів*'. Майже всі згадані члени ОП займали і в аме­
риканських наукових інституціях, міністерствах, або військових ус­
тановах певні посади.
Перебуваючи на терені Вашінгтрону, члени Осередку були заанга-
жовані і в праці української громади столиці та виявили чималий
вплив на її розвиток. Довголітній голова ОП (1967-1985) д-р Юрій
Старосольський був не тільки Начальним Пластуном, але брав актив­
ну участь в житті Вашінґтонської української громади. Він став одним
із засновників Школи українознавства (1957), Об'єднання українців
метрополії Вашінґтону (1950), та був опікуном молоді.
Д-р Петро Оришкевич, секретар Осередку (1967-1982), був ревним
довголітнім директором Школи українознавства. Його праця над ви­
хованням української дітвори Вашінґтону була жертовна, повна по­
святи і подиву гідна. Він теж зладив фізичну карту України і підручник
географії для вжитку українознавчих шкіл. В 1970-их і 1980-их роках
був душею ОП і школи українознавства. Тими установами він жив і
для них працював. Д-р Роман Барановський, містоголова ОП (1972 p.),
був заанґажований в політичному житті громади. Д-р Іларіон Кали-
невич теперішній голова Осередку (від 1988 p.), мгр Олекса Сокіл
(секретар ОП, 1988-1993 p.p.) навчали в Школі українознавства і брали
активну участь у житті громади. Д-р Ігор Масник зорганізував (1970-
1978) Український ансамбль бандуристів і з ним виступав успішно на
концертах. Мґр Богдан Ясінський в 1974 році став директором Школи
українознавства. Він теж очолював Організацію Українців Метрополії
Вашінґтону (1964-1966 і 1971-73) і є головою Відділу УНС Округи
Балтімор — Вашінґтон. Д-р Василь Наконечний був головою Об'єд­
нання українських інженерів (1968-70 і 1976-85). Д-р Богдан Залуцький
довгі роки (від 1965) був скарбником Медичного Т-ва Мериленду.
Професор Петро Одарченко від 1973 року очолює групу УВАН на те­
рені Вашінґтону. Він завжди активний і чи не йому та ще іншим собор-
никам завдячують вашінґтонці прикладне і братерське співжиття пра­
вославних з католиками. Спільні Шевченківські конференції, спільні
наукові засідання УВАН і НТШ, були і є ще досьогодні добрим виявом
цієї співпраці.
Отож, з'ясовуючи причетність ОП НТШ до культурного життя
громади метрополії Вашінґтону, можемо ствердити його позитивний
вплив на українську громаду. Заслуга Осередку проявляється не тіль­
ки в його науковій діяльності, але і в праці для української громади.
На жаль, ряди членів Осередку значно прорідилися і в тому напря-
'' Між членами Осередку перебував теж професор Католицького університету Америки у Вашінгто-
ні д-р Роман Смаль-Стоцький, який брав участь у праці Осередку аж до своєї смерти 27то квітня
1969 року.

206
мі котиться дужче. У засвіти, у вічність відійшло від нас чимало за­
служених громадян, наших піонерів. Не стало вже проф. Смаль-
Стоцького, Коваліва, Оришкевича, Старосольського, о. Войнара, о.
Макуха, Вороняка, Окіншевича, Степаненка, Хмілевського,
Кушніренка, Малиновського і Сокола.
Сьогодні, коли згадуємо цих членів ОП НТШ, схиляємо голови
перед їхніми тінями і з вдячністю споминаємо наших попередників, які
поклали основи під життя і розвиток української громади метрополії
Вашінґтону.

Сергій МИРОНЮК

НАЗУСТРІЧ ВЕСНІ
Хоча ще в лютому зима,
Хоча на вікнах ще морози
Малюнки креслять крадькома;
Хоча на річці верболози
Стоять замерзлі і сухі,
До криги стеблами прикуті,
Хоч ліс дрімає ще у сні
Й поля лежать, немов забуті,
Хоч вітер з Півночі вночі
І вдень над змерзлими сміється,
На землю снігом сиплючи, —
Та знаю я, — що це минеться
Вже дуже скоро, і весна
Дзвінкими, свіжими струмками
Напоїть землю, й голосна
Полине пісня над ланами.
Воскресне з сну і забуття
Й новими барвами заквітне
Навколо радісне життя;
Засяє сонечко привітно.
Назустріч вийду я весні,
Щоб скласти щире привітання
Словами радости, й рясних
Сліз не зроню від хвилювання,
Бо раптом все моє єство
Проникне думка нечекана
І струмом мов проб'є всього:
А як Вкраїна там кохана!?
Як Луцьк мій рідний ? Як Волинь ?
Адже і там понад дахами
Така ж безмежна голубінь
І Гимн Господній над житами!

207
Любов КОЛЕНСЬКА

ДАРІЯ і ВІРОЧКА
або ПРИБРАНА БАБУСЯ
Небо...
Голубе небо у віночку із весняних стокротків...
Небо, що в своїх раменах тримало землю...
Воно поклало свою промінну долоню і на вікна ,але вони були
тісно загорнені завісами...
Ледь один промінь боязко просочувався русявою стежинкою...
Ледь один промінь...
Зате поза вікнами розливався золотодощ, розбризкуючись ясними
фонтанами у смарагді листків.

* * *

— Мамо, — здалека доходив до Дарії чийсь голос. Здавалось із

далекої, далекої віддалі, що її не перейти. Намагалася розплющити
очі, підіймала преважкі повіки і врешті з великим зусиллям вони під­
неслися. Довкола білі стіни, ніяких картин, як у неї у кімнаті; поблизу
ліжка нічний столик, на ньому телефон. Ще один столик понад нею.
Не втримала повік... Навіть отой півсутінок у кімнаті разив її зір. І
пройняло холодом: „Де вона?! Що трапилось?! Хібащо вона в лікар­
ні?" Ще раз насилу розплющила очі і раптом на обличчі зауважила
маску з киснем, а на руці у неї була прикріплена рурка з дожильною
відживою. Хотіла піднестися, але в лівому боці відчула ніби зака­
м'янілу безладність. Могла порушувати лише правою ногою, лівою —
ні. В горлянці було сухо, сухо...
— Води... — Над нею допитливо похилився син:
— Не підіймайся. Спокійно, мамо. Тобі ще сьогодні не можна води,
— звогчив серветку і притулив їй до уст. Від того було їй крихітку
легше. А може це від синової руки.
„Як вона тут опинилася?" Думки бігли гарячково, розгублено і не
сходилися разом. Ще хотіла схопити гадку, та раптом свідомість по­
гасла і, втомлена, заснула знову.

208
 І чи це було у сні чи у півуяві — марилось їй, що вона на стежці. їй
назустріч біжить, простягає до неї руки дівчинка, лиш обличчя не
видно. Дарія хоче взяти її за ручку... Але вона махає лиш на прощання
і біжить... За нею — Дарія... Даремно — все забирає мряка і не видно
вже нікого... Вона так і не знає, хто воно оте дівчатко?.. Аж раптом на
стежці перед нею її син і невістка — Дам'ян і Гільда, заступають їй
дорогу. Дарія проте пробігає повз них... По дорозі бачить багато малих
дітей, але отого дівчатка серед них немає. І їй жаль, такий страшений
жаль. Відчуває враз, що їй бракує віддиху, вона задихається... їй
лячно... Всю її оповиває мряка, давить її... Пручається вона, кричить
і знову з бездонної віддалі надходять до неї чиїсь слова:
— Пані Даріє, пані Даріє! Спокійно. Вже все добре.
Дарія відкриває з трудом очі, бо вони тяжкі як оливо, і бачить мед­
сестру. Вже не відчуває маски з киснем. Пробує порушити лівим бо­
ком і поволі їй це вдається. Тільки нога... мертва зовсім.
Медсестра подає їй воду і соломинку, кажучи:
— Пийте, але поволі, зовсім поволі.
Дарія п'є жадібно малими ковтками:
— Сестро, як довго я спала? Здається, що вік увесь
— Не так то довго. Ніч усю тільки.
Коли медсестра забирає від неї склянку, Дарія бачить поза нею Да-
м'яна.
— Сину, скажи, чому я у лікарні?!
— Ще трохи, мамо, ще почекай і я скажу... Але тепер тобі
хвилюватися не можна, і ні про що не думай. Спокійно, мамо.
— Ти мене добре знаєш, Дам'яне, хай і найстрашніша правда, але
я мушу її знати.
— У тебе був вилив крови. Але тебе швидко врятували. Казав лі­
кар, що сьогодні тобі вже краще.
Дарія починає пригадувати. Так, вона вже знає... це було тоді, коли
вона накрила стіл до полуденку тільки для себе, бо, як звичайно, син
і невістка пішли на працю. Ще пригадує, що хотіла сісти, аж раптом
пронизливий біль ніби обручами стиснув їй голову, і темінь — кроміш­
ня темінь — огорнула її усю і начебто її хтось скосив помахом гос­
трого ножа. Вона летіла кудись, падала у якесь бездонне провалля, де
погасає усяка думка... її голубі очі — великі, лагідні з переляком гля­
нули на Дам'яна:
— Це так, сину, — я лиш фрагменти якісь пам'ятаю, ніби
відірвані осколки мутного скла...
— Навіщо себе мучиш, мамо?
— Ти цього не хочеш збагнути, я ж власне хочу собі все пригадати,
хай і прикре воно. Така несвідомість гірша. Нога моя, Дам'яне... Ру-

209
шити нею не можу, хібащо ледь ворушу пальцями... Чи все вже воно
так буде? — і глянула на нього і з запитом і смутком.
Дам'ян підвівся з крісла:
— Ніхто докладно не знає. Казав лікар, що будуть робити тобі
терапію. Але тебе втомлює така розмова. — Він ласкаво гладив її
руку.
Дарія навіть не знала, коли він відійшов. На неї наліг сон.
Пройшло кілька днів, а тоді ще кілька. Дарію возили на терапію.
Вона ще не ходила, але поволі відчувала, що нога оживає, а там пово­
лі, дуже поволі почала нею рухати, хоч ходити ще не могла. Лікар ба­
гато не обіцював, і це вкрай її пригноблювало. Майже щодня приходив
син, приходила іноді Гільда. Дарія хотіла знати:
— Скажіть, яка думка лікаря? — Чи буду я ходити, чи так уже
залишиться?
— Мамо, — не втерпіла Гільда. — Добре, що й так воно є... Та ж
вам уже 75 років, і — як на ваш вік — лікування проходить зовсім
добре...
— Чи в моєму віці не конечно більше ходити? — і пройняв нею
смуток. Почувалась непотрібом, людиною, якій немає вороття у нор­
мальний побут.
Аж нарешті прийшов благословенний день! Уже міцніше ставала
на ногу, спираючись на паличці, поволі йшла. З кожним кроком болі­
ла її нещасна нога, і тоді згадувалися їй Гільдині слова: „Як на ваш
вік, то зовсім добре"... — А може я так завжди ходитиму? — з гір­
кістю приходило на думку.
Якось дошкутильгала до вікна. Там було крісло і вона майже
впала на нього. Вікно медсестра залишила відчиненим. Дарія жадібно
вдихала в себе свіже весняне повітря, ловила в уста цей найкращий
напій. Навпроти, потойбіч вулиці — білоцвітом розцвітав каштан;
такий же сам ріс в неї вдома біля її вікна. Відчула тугу за її кімнатою,
за затишком, за своїм власним куточком.
— Мамо, тобі вже дозволили ходити і то без ніякої опіки?
— Глянь, сину, — поволі підпираючись на паличці, підходила до
нього. Брови стягнулись на переніссі і вся була пройнята напруженням.
Дам'ян підійшов ближче, хотів допомогти, але Дарія заперечливо
похитнула головою,— вона вже може йти сама...
Вкінці сіла на ліжку, поправила вінок кіс, що обвивав її голову
важким сплетом темного волосся, перетиканого сріблистим інеєм, і
усміхнулася — великою материнською ласкавістю послався погляд її
голубих очей Дам'янові:
— Правда, покищо я ще ні до чого, але поступ уже є, та й ще трохи
і відпустять мене додому. Якби ти знав, Дам'яне, як мені хочеться

210
вже до моєї кімнатки!
Дам'ян не обзивався. Слова збентежені не приходили...
— Ти певно боїшся, що я ще не зовсім здорова? Боїшся, щоб мені
чого лихого не притрапилось? Не журися. Лікар напевно тобі скаже...
Дам'яне, які тяжкі тут ночі... Як часто чути тут крик, хтось когось
кличе, домагається медсестри чи дорікає родині, що залишили її тут.
Щоночі чую лямент жінки, якій уже недовго жити...
— Мамо, ти ж пам'ятаєш, яка ти була хвора? І це зовсім недавно.
І терапія ще перед тобою. З дому кожного дня возити важко — ми ж
працюємо, — говорив Дам'ян, — і слова його ніби когось чужого вже:
— Ти либонь, забуваєш, що ти вже старша жінка, і в твоєму віці різно
може бути. І небезпечно, як... Адже ти була б увесь день сама.
Дарія дивилась на сина розчахнутими очима:
— Ти певне хочеш сказати, що в мене може наступити заник па­
м'яті. Та й тоді хто буде ходити біля мене?..
— Бачиш, мамо, — це, розуміється, на переходовому етапі, доки
не оречуть тебе зовсім здоровою, тобі тим часом найкраще бути в пік-
лувальному домі. Там безупинна опіка...
Але в ній кипіло від жалю й досади:
— Може, будь ласка, киньте мене вже тепер до піклувального
дому, щоб я знала, де колись мені вмирати... — Дарія була така, як ні­
коли перед тим, і вела далі:
— З моєї душі не говорить, а кричить мій біль, мій жаль, моя
поранена любов... Щоб мій син так лукавив, сказавши, що я, як і піду
до отого піклувального дому, то лише тимчасово. А вже сьогодні ти
кажеш, що я стара жінка і молодшою не буду вже... То як ти забереш
мене з отого дому?! Навіщо тоді я вам придамся?
Він мовчав.
— Так скажи, Дам'яне, правду, що віддаєте мене туди вже навіки!
Ти і вона, Гільда. Вона — лише моя невістка, але ж ти мій син! — Ви­
горнувши із зболілої душі свій жаль, вона замовкла. Здавалось їй, що
Дам'ян розриває той поміст, що веде від сина до матері.
Наступила тиша. Тоді Дарія майже шепотом обізвалася:
— Тепер краще вже піди, Дам'яне.
— Мамо, вір. Мені тебе направду шкода, але... — дивився
безрадно на матір, не знаючи з чого почати, і так, не попрощавшись,
вийшов.
А Дарія припала до подушки і плакала жалісно, нестямно. Так
пролежала вона, немов якесь покинуте створіння. До неї підійшла
медсестра. Дарія підвела голову і дивилася запухлими очима.
Медсестрою стрепенув жаль:
— Та що ви... Вам банно за вашою родиною? А я якраз вам хочу

211
сказати, що за день-два відпустять вас додому...
Дарія мовчала, ховаючи ввесь біль у собі. А там насилу:
— Дякую вам за добру вісту, ви добра жінка...
На відхідному медсестра кинула:
— Та й сина доброго ви маєте. Щоденно до вас ходить, розпитує,
чи є покращання? Невістка ваша — елегантна красива пані... Ви мусите
бути щасливі, бо поміж ними велика любов. Обоє турбуються вашою
долею.
Коли медсестра відійшла, Дарія замислилась, — як люди бачать
по-інакшому і ситуацію і всіх головних дієвих осіб...
На другий день прийшов Дам'ян — і, ніби нічого лихого не було
поміж ними сказаного, — розповідав їй про спільних знайомих, про
свою працю. А про вчорашнє — ні слова, лиш Дарія сказала, що вона
до отого дому, де незабаром житиме, не хоче їхати:
— Мені нецікаво. Хіба не однаково де... — і Даріїні очі позбулися
голубої барви, й посіріли, а серце замкнулося перед сином, наче
пелюстки квітки перед раптовим морозом.

* * *

Від того часу, коли перебралася до піклувального дому, минуло

кілька днів. Сам він по собі — нічого: паркети, встелені килимами, у
фляконах щоденно свіжі квіти. Чисто. На кожному кроці піклуваль­
ниці, лікарі. Обслуга вигадувала їм різні зайняття: витинати з паперу
квіти, зайчиків, плести на дротах, розмальовувати картинки, що їх
відтак розвішувано на стінах. — „Ніби це виставка шкільних дітей", —
з гіркістю думала Дарія. Не було начебто коли скучати, побиватися за
давнім життям. До того і ті, кому було потрібно, відбували свої тера­
пії.
З кожним днем Даріїна нога кріпшала, але рівно ходити вона не
могла, все ще шкутильгала.
Тут, у цьому домі, повинно б бути затишно і добре, але не так воно
було. Мешканці навколо були сумні і навіть мало тішились приходом
рідних, мов якнайшвидше хотіли забути про справжнє життя, що
вирувало поза цим домом. Чим скорше, тим краще. Знали, що для них
уже вороття немає... Деякі жінки, приховуючи своє горе перед
іншими, видумували різні історії, захвалюючи свою родину. Особливо
одна жінка, хоч до неї мало хто навідувався, а Дарія чула її придушене
по ночах ридання.
Син спочатку приходив до неї щоденно, а потім рідше,
видправдуючись браком часу. Гільда не показувалася. Про причину
Дам'ян мовчав, і Дарія не допитувала. Вона і казала йому, що він

212
може відвідувати її раз у тижні, а як йому не виходить, то й рідше.
Дам'ян приносив їй шоколядки, квіти, книжки, але не запрошував
її додому. Так і сьогодні сказав кілька слів, які не торкалися нічого і
нікого, запропонувавши, що покличе до неї фризієрку, щоб постригла
Дарії коси (адже з ними їй тепер невигідно), і, не чекаючи материної
відповіді, ще розповів кілька дотепів, поцілував її та заявив, що йому
вже пора, бо там Гільда чекає з вечерею...
Одного дня надійшлов жвавою ходою:
— Я щойно говорив з лікарем; він сказав мені, що все в порядку, і
ти можеш залишитися у цьому домі. Кращої опіки ніде не знайдеш. Ми
ж їдемо до Швайцарії. В Гільди деякий розстрій нервів. І я розумію,
що їй кудись треба їхати. Ти знаєш, як то є, — ти все була вирозуміла...
Мати не затримувала, тільки подумала: „їм вигідніше, що мене з
ними немає. А то прийшлося б, як якого цуцика чи котика — віддати
до 'готелю'. — Сама стала така терпка, що не пізнавала себе. І гір­
кість просякала в душу від думки, — нехай не приходить Дам'ян...
Життя далі пливло незмінним руслом: по кімнатах кружляли
медсестри, й інші працівники видумували щораз новіші розваги і зай­
няття — в намаганні створювати штучну радість...

* * *

І ось, коли, напившись соків із садів сочистих, похмеленим кроком

увійшло літо і настала така спека, що годі вийти надвір, їм заповіли,
що тепер, у вакаційну пору приходитимуть із батьками діти, щоб вчи­
тися, як поводитися із старшими, як поважати їх.
Відтоді у домі лунав гомін, незвичний тупіт дитячих ніжок,
дзвеніли молоденькі голоси, що проникали у кожний закуток дому.
Мешканці дещо розгублено дивилися на своїх малих відвідувачів. Чер­
гувалися люди; коли діти знаходили щось для них цікаве, то й розмова
жвавішала, а коли ні — то нудилися і швидко відходили.
Аж раз на порозі появилася ніби райдуга-веселка. Зупинилося тут
дівчатко, а поза ним станула певно її мати. І ніби в плесо річки хтось
кинув камінець і порушив його спокій, — сильне хвилювання вдарило
Дарію. Ця дівчинка, її рухи, вся вона була така, як бачилось Дарії у сні
на стежці. Тільки личко дівчинки було незнайоме, бо в мряці-мариві
Дарія не розгледіла його.
— Мамо, глянь! Тут є ще одна бабуся. Вона когось мені нагадує,
вона особлива...
— Вірочко, ти навіть не привіталась! І теж пані цю, не знаючи, „ба­
бусею" ти не можеш звати.
Але Вірочка мов не чула мами. Вона вдивлялася в Даріїне об-

213
личчя, і простягнула їй китичку незабудьок.
— Ці квіти для вас. Я знала, що на мене чекає особлива бабуся,
моя...
Дарія усміхнулася, і очі її налилися знову голубінню неба:
— Які гарні квіти! Ти відгадала, що вони мої улюбленці.
Вірочка вся променіла:
— Я зараз повернуся. Тільки ви, бабусю, нікуди звідсіля не ідіть,
почекайте, я зараз!..
— Мені нікуди, дитино...
— Але, щоб вас ніхто не взяв, бабусю! — казала Вірочка ні трохи
не збентежена, називаючи незнайому пані бабусею. Вона крутилась на
одній ніжці, зробила пірует, і, вклонившись доземним поклоном, по­
просила:
— Можна вас називати бабусею? У вас коси такі гарні, звиваються
довкола обличчя, зовсім так, як у тієї бабусі, що в нас вдома на знім­
ках.
Діставши згоду від „бабусі", Вірочка блиснула усмішкою і по­
стрибала.
— А ви справді подібні до моєї бабусі. Ви як її сестра, —
здивувалася Віроччина мати: — Дозвольте, що познайомимося. Я —
Євгенія Горбачівська, а ця непосидюща дівчинка — це моя доня.
— Дарія Пісецька. Вашу Вірочку начебто колись я вже бачила...
— Можливо, наше містечко невелике, ви могли будь-де її зустріти.
— Ні це не так. Справді я її бачила. Та це важко пояснити...
— Воно однаково, де ви її зустрічали. Знаю одне, ви полонили
серце моєї доні. Вона ніколи не знала своїх дідів, бо моїх батьків
заарештували ще за совєтської влади. Побачивши здалека кагебіст-
ських посіпак, моя мама через задні двері вислала мене мерщій до
сусідки, а батьків схопили. Мама не доїхала на Сибір, бо по дорозі
померла... Україна вільна тепер — і ми вже післали батькові все, щоб
він приїхав до Америки. І так воно тепер: інші діти бавляться, а Віроч­
ка моя частенько альбоми зі світлинами переглядає, особливо ті, де
моя мама. Раз якось Вірочка прибігла зі школи з плачем: „Всі това­
ришки мають бабусю, дарують їй щось на Різдвяні Свята. А що я?! В
мене її немає! — Ледве ми її заспокоїли. — Євгенія замовкла, а очі її
засмужилися смутком. — Трохи розпещена моя Вірочка, але вона
добра дитина. Вибиралася ж вона сюди, як на празник який.
У кімнаті знову Вірочка — осяйна, радісна:
— Бабусю, ви не пішли нікуди?! Ви є, бабусю! Я радо залишуся
тепер біля вас! — Вхопила зі столика дзбанок і принесла свіжої води,
засунула завіси, бо надходив уже вечір.
Це був початок їхньої дружби. Від того часу Євгенія Горбачівська

214
з Вірочкою появлялися у Дарії все літо. Вбігала Вірочка в кімнату до
Дарії, не раз приносячи зі собою краплини дощу, іноді — сонця позо­
лоть, що видніла ластовинням на її личку. У всьому вона хотіла Дарії
допомогти, все розказати. Присівши на бильці ліжка — оповідала то
про зайчика, що сьогодні бачила під кущами, то про серну, що вивела
своє „Бамбі" з лісу, або про квіти білої-пребілої барви: — „Бо вони,
бабусю, люблять сонце, так як я". — Приносила книжечки, щоб „ба­
буся" їх читала, але частіше залюбки примощувалася близько біля
Дарії і просила, щоб вона розповіла щонебудь про Україну, про дітей її,
які вони.
Євгенія була рада, що вона знайшла бабусине тепло. Відходячи,
Вірочка завжди кріпко-кріпко обіймала Дарію і говорила:
— Нікуди звідсіля не йдіть, завтра знову прийду до вас!"
Відходили, залишаючи Дарії свої приязні почування — ніби
сердечний і милий гостинець — люди, що їх ніколи раніше не знала...

* * *

Ще кілька днів літа. Ще трохи, і надійде осінь, там — кінець

вакацій.
Вірочка допитувалася.
— Мамо, а як буде тепер? З ким буде бабуся? — І дивилася на Да­
рію блискучими бурштиновими очима, в цій хвилині, немов горобина
ніч...
— Не журися, Вірочко, і вечорами можемо сюди ходити, — казала
їй мати; і коли прийшов день, що треба було попрощатися не знати на
який час, — Вірочка у мовчанці заховала жаль.
Опорожніли Даріїні дні, що пролітали враз із осінніми листками.
Вона чекала. Правда, навідувався до неї Дам'ян, та недовго він в неї
набувався, сказавши, що мусять з дружиною пакуватися, адже виїж­
джають цим разом до Каліфорнії.
Ще один помах руки, ще один погляд, і Дам'ян відійшов. — „Да­
м'ян і далі нічого не каже, коли вони мене заберуть додому", — з
терпким жалем думала Дарія, бож любила свого сина і якось у болі
своєму не могла закам'яніти: кожний Дам'яновий прихід хвилював
матір наново.
І дивне-диво, коли Дарія їх зовсім уже не сподівалася, появилася
Євгенія з Вірочкою. Дівчинка шпарко підбігла до Дарії і міцно-міцно її
обійняла. її мама вибачалася, що довго не відвідували. — „І не пові­
рите, що це Вірочка відмовлялася; казала, що в неї багато зайнять...
Вірочко, найкраще ти сама про це скажи!"
— Я не хотіла тільки часом до вас заходити. Я хочу, щоб ви були

215
завжди з нами, щоб ви були моєю бабунею. — І розплакалася. Одна за
одною збігали сльози, скочувались на Даріїні руки: — А ви знаєте, ба­
бусю, я вам кімнатку влаштувала. Казали ви, що дерева любите, а в
нас коло хати їх багато. Як схочете, буду чесати ваші коси, як схо­
чете...
— Вірочко, нам спершу треба поговорити з твоєю мамою, а тоді...
— Бабусю, але не довго. Я буду чекати... — і, крутнувшись, ви­
бігла.
Украй зворушена, почала Дарія: — Пані Євгеніє, я вдячна вам і
вдячна вашій Вірочці. Дле мене це було б велике добро. Але тут
заходять інші справи. І вони не в рідних моїх, бо — їм це байдуже. —
і, зачерпнувши віддиху, Дарія продовжувала: — Вам невідомо, чому я
опинилася у цьому домі? У мене був вилив крови. Сказав мені лікар, що
він можливо і повториться. Ніхто не знає. І тоді вам клопіт зі мною буде.
Самі бачите, що я ходжу зі зусиллям, та й що на це скаже ваш муж?
— З мужем вчора я говорила телефонічно. Бачите, він з нами не
так то часто перебуває. Борис у дипломатичній службі. Я про вас йому
розповіла і про Вірочку. І я знала — для Вірочки він згоден на все,
щоб лиш щаслива була. Сьогодні я також говорила з вашим лікарем.
Він зазначив, що ваше здоров'я зовсім добре. І покищо все вказує на
стабільність та й пізнала я, що ви особливо гарна людина і з вами нам
повинно бути добре...
Покликали Вірочку. Вбігаючи, вона то дивилася на матір, то на
бабусю, і по їх вдоволених обличчях зрозуміла вмить: — „Мені вже
нема чого питатися, я знаю!" Коли в кімнату увійшла медсестра,
Вірочка обкрутила її довкруги себе, з захопленням, вигукуючи: — Я
маю бабусю, мою, свою власну! — метнулася, підбігла до Дарії,
цілуючи її в обидві руки. Ще й залишила Дарії білий вовняний шаль:
— Це, бабусю, для тебе, щоб холодно тобі не було, щоб не
змерзла!
Перед полуднем наступного дня Дарія виписалася з лікувального
дому. Багажу в неї не було багато... Весь маєток — в одній валізці. І
залишила в бюрі записку своєму синові, що за кілька днів мав сюди
прийти:
„Дам'яне! За мною не шукай. За деякий час подам про себе вістку.
— Ти ж мій син... Скажу лиш одне: я знайшла затишний куток в
одному домі, я знайшла у ньому серце. — Твоя мама".

* * *

Високо вгорі запізнено летіли дикі гуси. Здавалося, вони крилами

торкалися неба, торкалися сонця...

216
 Дерева ронили останнє листя: у ньому вже не було спалахів карміну,
ані золота, у них не було життя: сухі й зчорнілі, злітали вони на землю.
На осамітненій лавці, де весною сиділа закохана пара, ще залишилися
викарбувані серця і підписи людей, що вірили у вічну любов.
Єдині в парку цвіли тут пізні айстри, що не боялися інею.
Опираючись на паличку, ішла старша пані у віночку кіс, і поруч,
підстрибуючи, бігла дівчинка.
— Якщо вам, бабусю, далі важко йти — зупинімось. Або подайте
мені руку і так вам буде легше. Я вам поможу, ви знаєте, що я вам по­
можу!
У дівчинки іскрились від вдоволення очі: бабусині очі ловили ці
іскри у свої голубі озера.
Здавалось, начебто це не був листопад. Здавалось, і холод уже не
був...

Олександер ОДНОРОМАНЕНКО

СЕСТРІ МИЛОСЕРДЯ
Як склалася доля твоя, я не знаю,
Та тільки бажав би тобі я добра,
Бо очі твої я й тепер пам'ятаю,
Моя рятівнице, медична сестра.
Я кров 'ю стікав у солдатській шинелі,
Здавалось, надій на життя не було,
У білім халаті в селянській оселі
З'явилася ти і — мов сонце зійшло.
— Голубчик, — мені твої губи шептали, —
Усе буде добре, ти тільни засни...
Сама ж відпочинку ти майже на мала,
Усі оті роки — чотири весни.
Спасибі ж тобі за твій труд благородний
За долю твою, як і в нас, нелегку,
За труд, що улився у подвиг народний,
Як тихий струмок у велику ріку.

РУКИ ЖІНОЧІ
Руки жіночі, ой скільки в вас сили!
Що у житті вам наснагу дає?
Що є у світі, що б ви не робили,
В праці знаходячи щастя своє?
Вам підкоряється простір космічний,
Морок, пустеля, безмежні сніги.
Вас не лякає і холод арктичний,
І буреломи глухої тайги.
Матері руки, що стануть дитині
Дороговказом завжди у житті,
Ви незрівнянні, священні, єдині...
Тож недаремно вас звуть: „золоті".
с. Берем іївка, Україна.

217
Євгенія БОЙКО-ДІМЕР

НА ПОБАЧЕННЯ
До цієї зустрічі я довго готувалася і цілковито витратилася. Моя
Гардероба була вибрано дбайливо: яснозелене пальто з рукавами реґ-
лян, фетровий капелюшок кольору спілої вишні та шкіряна торбинка.
Хотілось одягнути на себе все нове і гарне. А що ще я принесу на це по­
бачення? — Усмішку на молодому рум'яному обличчі й іскорки захоп­
лення в очах.
Порт Бремергафен зустрів нас, вигнанців, ревінням пароплавів,
брязкотом кранів і вигуками митників. Йде швидка перевірка від'їж­
джаючих: для більш досконалого перегляду з наших рядів вибирають
кожного. Та й що шукати у цих пришельців з інших країн, які ледве
врятувалися від безжалісних жорен війни! Золото, діяманти, валюту?
— Пшекленте шваби! Гади! — біля мене кляне митників дебела
полька Казя, зацьковано обертаючись. — Війну програли, а однаково
як і при Гітлерові, нами управляють.
— Вони в себе вдома, — зауважує розсудливо її сусідка, вродлива
і випещена естонка Ванда з яскраво-червоними нігтями і в франтів­
ському костюмі.
Число 15 припадає на пополотнілу Казю.
— Мене перевіряють, а елегантських ні, — вона кидає знищуючий
погляд на естонку.
За якийсь час вона повертається до залі, гнівно підіймаючи вітер
широкими спідницями.
— Ограбували!.. — голосить вона. її повіки почервоніли від сліз.
Негарне лице спотворено відчаєм.
Ми дізнаємося, що у неї відібрали кілька шматків сала, які вона
ховала в спідницях.
Пароплав невеликий, бувалий. Нам він здається чудовим. Адже
вік — посланник З'єднаних Стейтів і приплив спеціяльно за нами.
Авреоля солідности надає йому англійська мова екіпажу та надпис на
корпусі „Генерал Блетчфорд". Мені навіть здається, що на його борті
існує якийсь тепличний мікроклімат із запахами дезинфікуючих ре­
човин і фруктових соків.
Ще в порті я зголосилася до праці: взяла на себе обов'язки від­
повідальної за каюту.

218
 І ось ця каюта переді мною, неначе піймана в рибальські сіті — вся
обвішана гамаками-ліжками. В ній сербки, чешки і кілька моїх зем­
лячок, солідних немолодих жінок. Казя і Ванда тут. „Не обійдеться
без бійки", — журюся я, дивлячись на їх войовничі фізіономії.
По нашому поважному „Генералові" пробігає залізний тремт... і
недбало розкидане на березі місто повільно відпливає в жовтневу ніч.
У палубній метушні чуються зітхання. Пекуча туга гризе душі, але в
якого європейця не здригнеться серце, коли він назавжди від'їздить за
океан? „Прощай, Европо. Прощавай, Україно", — чую біля себе.
Скрізь котяться сльози.
Незабаром надходить тренування на випадок тривоги, обов'язкове
на кожному пароплаві. Потік рятувальних жакетів поквапливо несеть­
ся по вузьких проходах. Стоїть гамір. Шкутильгаючи, дріботить нога­
ми старезна бабуся-полтавка. Грізною ходою прямує наша Казя. По
сходах випускає кулеметну стрічку тонкими каблучками Ванда. Цей
хаос американська команда перетворює на повний порядок.
— Well! Well! — проходить очима по лицях офіцер. Він промовляє
довгий монолог про те, що наші біженці швидше зібралися на гудки
тривоги, ніж це роблять, звичайно, вояки. Атож рік у рік, вдень і вночі
ці нещасні люди рятувалися, як кроти, під землею у бомбосховищах,
коли нагорі господарювали хижі сталеві птахи. Ці рефлекси зляканих
тварин вони ще довго не затратять.
Із палуби я повертаюся зі Зільберманами (вони теж з моєї каюти).
Матері не більше сорока років, але її густе, чепурно зібране у вузол на
потилиці волосся зовсім сиве. А її донька Розі — струнка і гнучка з
золотявими кучерями, які падають їй на плечі, і з несподівано темни­
ми, раптово спалахуючими очима. В її яскравій вроді, яка викликає
трепетне захоплення, лише одна недосконалість — помітний шрам на
верхній губі.
— Ні, нам не до Ню Йорку, а до Чикаго, — відповідає на моє пи­
тання фрау Зільберман. — Ой, як довго ми мусіли чекати на наші па­
пери.
— З еміграцією для німців все ще багато перешкод, — погод­
жуюся я. — Ви ж німкеня, чи не так? А ваша донька типова Льореляй.
— Я — жидівка, — якось особливо категорично струснула
кучерями Розі. — Ніколи не називайте мене німкою. Зрозуміли? — в
голосі дівчини чується ворожа нотка. Вона демонстративно відходить
від нас.
— Прошу не ображатися на неї, — вона багато перенесла, —
пояснює мені її мати. — Бачите, я — німкеня, але мій чоловік був жид.
Він загинув у концентраційному таборі. Розі забрали туди теж майже
дитиною. Ось тому я і посивіла. То диво, що моя дівчина вижила. Я її

219
супроводила по концентраційних таборах скрізь, як тінь, речі прода­
вала, поки ще були, начальство підкуплювала. їй в дванадцять років
есесовець передні зуби вибив. Ви помітили шрам?
Тепер я зрозуміла Розі: її дитинство було безсердечно ограбоване.
Вона жорстоко постраждала за своє жидівство. Томлячись за колю­
чими дротами, вона назавжди втратила свої рожеві юнацькі фантазії.
Як вояк, який пролив кров за свою батьківщину, вона полюбила своє
жидівство ще більше.
Життя на кораблі проходить одноманітно. Нас добре годують,
знайомлять з допомогою кінофільмів з Америкою. Ті, які хоч трохи
знають англійську мову, користуються бібліотекою. Дисципліна серед
пасажирів зразкова: після примусових репатріяцій люди до цього часу
відчувають деяке недовір'я і страх перед американцями. Над нами Да-
мокловим мечем висить загроза депортації назад до Европи за більш-
менш значну провину. Наші жінки, призвичаєні до військових і таборо­
вих нестатків, в одному одностайні: вони дружньо накидуються на
щедротну їжу, а те, що залишається, ховають, правдоподібно вивір­
кам, на чорний день. Вранці, коли американці роблять інспекцію, з-під
матраців на Божий світ з'являється все корабельне меню, аж до над­
кушених шницельків.
— Це що — незадоволено кидає мені відповідальній за каюту по­
казний офіцер з колючими очима. — Подібне неподобство більш щоб
не повторювалося. З вас будуть питати!
Не бажаючи зарекомендувати себе недбайливою, я починаю
справно перед приходом комісії займатися потрошінням гамаків.
Особливо мені доводиться воювати з Казею. Вона працює на кухні і
пожадливо тягне все, що попаде їй під руки в надії надолужити відіб­
ране німецькими митниками сало. Ця неандерталька надзвичайно кміт­
лива і винахідлива в усьому, що стосується переховування харчів: то
вона хитро-мудро всуває шматок риби, завернутий в рушник, у наво­
лочку, або підвішує повну торбинку біля чужих гамаків. Одного разу
вона піймала мене на місці злочину.
— То ти, злодзєйка, мене обкрадаєш, а не американє, — налітає
вона на мене. — Досить того, що я у війну голодувала, а більше не бу­
ду. Чуєш?!
У кволому світлі від нічної лямпки жінки не зразу засинають. Час­
тіше всього говорять про те, що на них чекає в новій країні. — Кази-
мира оповідає, що їде до Каліфорнії на збір помаранч. У моєї земляч­
ки, яка висить наді мною, спонзором є її старший брат у Міннесоті, у
якого померла жінка. — Вона буде вести його господарство. Моя ма­
ма, незважаючи на свій диплом доктора медицини, незабаром стане
наймичкою.

220
 — А мене вже давно чекає мій наречений Дик, — каже Ванда. —
Я з ним запізналася, коли він служив у війську в Німеччині. Ми від­
разу візьмемо шлюб.
„І мене також чекають, я їду на побачення", — подумки вторю я
їй в той час, як Казя уїдливо шпигає естонку словами, ніяк не бажаю­
чи примиритися з її елегантністю:
— Ти виглядаєш не як жона, а як панська коханка.
— Тобі лише по деревах за помаранчами лазити. Не вистачає тіль­
ки хвоста, — відрізала їй Ванда.
Іскра загрожує розгорітися в полум'я. Фрау Зільберман
розсудливо переводить розмову на іншу тему:
— Я займаюся рукоділлям. У багатій Америці, я чула, на ручні ви­
роби великий попит.
— А ось мій колишній пацієнт написав, — говорить моя мати, —
що в З'єднаних Стейтах ціняться дуже прищіпки для білизни, — так
ми їх цілу торбинку купили.
— Мабуть, ви з цього пацієнта шкіру здерли за лікування, так це
він мститься, — сміється Розі. — Прищіпок там — скільки хочеш.
Кожний везе зі собою якийсь відомий з чуток американський
„дефіцит": перинку, баварський капелюх з пером або годинник із
зозулею. Універсальне признання, звичайно, має фотоапарат „Ляйка",
доступний тільки вибраним.
Поступово все повільніше течуть слова, незабаром чується спо­
кійне і сонне дихання.
На нас насувається грандіозна подія — буря. Обминути її немож­
ливо, хоча наш корабель змінює курс. Морська хвороба переходить в
епідемію. Люди в болісному безсиллі тягнуться на палубу, на свіже по­
вітря. Вони зі зелено-жовтими лицями і з хиткою танцюючою ходою
подібні до жителів іншої плянети, які з торбинками біля уст чинять
якийсь дивний ритуал. Деякі з них перевішуються через поруччя над
ревучою безоднею і коливаються там, ніби білизна на вітрі, намага­
ючись прикутися осклянілим поглядом до єдиної нерухомої лінії —
горизонту. Я, на великий мій подив, майже не хворію — чи то в мені
тече кров вродженого моряка, чи то дія драмаміну, який я регулярно
заживаю з самого початку нашої подорожі. В каюті всі мої підопічні
хворі, і мені самій доводиться повзати на колінах, щоб вичистити під­
логу, та ще до того піклуватися моєю мамою і донею, які страждають
від морської хитавиці.
Увечорі я не знаходжу книжки, яку взяла у бібліотеці, і згадую,
що, поспішаючи, залишила її нагорі. Всупереч забороні виходжу на па­
лубу. Хвиські, пружні струмені дощу на мить зупиняють подих. Буре­
вій шпурляє корабель, як горіхову шкаралупу. Я, тримаючись за

221
мотуз, спеціяльно протягнений для безпеки, знаходжу зіпсуту водою
книжку. Палуба то підіймається, то хилиться на один бік. Мене з роз­
маху б'є в обличчя шалена хвиля. Я випускаю мотуз і книжку та, від­
чайдушно хапаючись за порожнечу руками, сковзаю в напрямку реву­
чої пащі моря.
Чиїсь руки цупко хапають мене і втягають всередину корабля.
„You fool! — чую я над самим вухом. Мій ангел-спаситель — суворий
офіцер, який часто бере участь в інспекції каюти. Мокра як хлющ, я
винувато вислуховую строгу нотацію, не зовсім мені зрозумілу. Аме­
риканець заводить мене до своєї каюти і говорить доброзичливо:
— Вам треба зігрітися. — Він наливає у склянку віскі. — Пийте
все, все зразу... А зараз марш до своєї каюти в ліжко!
З мене тече, як з потопельниці — на підлозі залишається калюжа.
Офіцер виводить мене з зони, призначеної тільки для екіпажу. Нам
назустріч коливається Казимира з лицем сомнамбули. Назавтра вона
буде мені докоряти: „Безстидна! З моряком п'єш. Алькоголем смер­
диш...".
Буря проноситься і зникає у просторах Атлантику. Океан, вишитий
золотявими сонячними відблисками, знову спокійно зітхає. Після
тимчасового затишшя між Казею та Вандою поновлюються воєнні дії.
Життя повертається до виснажених мандрівників. Обличчя рожеві­
ють. Якось під вечір чується на все судно зойк:
— Чоловік за бортом!..
Серед пасажирів збентеження. Але виявляється: один з наших во-
линяків на радощах, що ми наближаємося до кінцевої мети, викинув в
море якесь своє старе лахміття. За ним летить подертий піджак з че­
ревиком.
Ню Йорк уже зовсім близько. Моя фантазія розгоряється: ось я в
своїй уяві вже малюю біля входу до гавані статую Свободи з високо
піднятим палаючим смолоскипом в руці. Вона промовляє добрі слова:
„Дайте мені ваш стомлений, ваш неімущий і розгублений люд, що
жадає вільно дихати..." Цей люд — ми.
Недалеко від статуї — острів Елліс, „острів сліз" пресловутий. На
ньому колись перебували переселенці, такі як ми, які були затримані
з якихось причин. (Зараз він, кажуть, пустує). А самий Ню Йорк у нео­
новому світлі пливе хмарочосами вгору, в хмари...
Мої мрії розбиваються об непохитний мур американських свобід, з
однією з котрих ми незабаром знайомимося, як ось — зі свободою страй­
ків. Страйкують вантажники, тому немає кому розвантажувати наш па­
роплав. Ми довго і безцільно носимося по морю. Нарешті нас посилають
до Бостону, де пізно ввечорі „Генерал Блетчфорд" стає на рейд.
Ранком моє хвилювання досягає апогею. За кілька хвилин відбу-

222
деться важлива для мене зустріч. Руки тремтять, коли я одягаюся.
Моє люстерко віддзеркалює щасливе, але трохи злякане обличчя.
Непокірний кучер вибився із-під капелюха. Я його наспіх поправляю і
виходжу на палубу, де юрмляться „переміщені особи", ді-пі, яким, як
і мені, випало стільки страждань на долю. Вони широко розкритими
очима вдивляються в чужий берег, де їм доведеться починати життя
спочатку. Від надміру переживань деякі обіймаються і цілуються.
Раннє сонце начебто запалило в їх честь у всіх вікнах привітальні свят­
кові смолоскипи.
Гучно б'ється серце. Сходжу трапом. Ще один крок і... ступаю на
американську землю. Переді мною величезна, дивовижна і гостинна
країна. У мене сьогодні з нею побачення, на яке я так поспішала через
океан. Що обіцяє мені ця країна?..

Ганна ЗАБІЯКА-БОГУНСЬКА

Вояк, що присягнув на вірність Україні

Щасливий день у неньки-України!
Воскресла з майже неживих вона.
Знесилена, худа, та з краплею надії
У сірих, карих молодих очах...
Щаслива, Україно, ти діждалась —
Твої сини клянуться захистить тебе.
Лунає пісня „Ще не вмерла Україна...",
Бо не вмирала і не вмре в віках вона!
Які ж ви кра~сні, сини моєї України,
Віками хоч вбивали пам'ять вам,
Щоб ви забули, чиї діти навіть. —
Та витримали й збереглися нам.
Дай Боже, Вам в цей день козацького здоров'я,
Дівчата щонайкращі хай кохають вас...
Хай мати-Україна радісно всміхнеться,
Щаслива з вами, в кожному із вас.
19 січня 1991, Київ

223
Д-р Євген СТЕЦЬКІВ

СТУДІЇ У ЛЬВІВСЬКОМУ МЕДИЧНОМУ ІНСТИТУТІ

В РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (1939-44) З ПРИ­
СВЯТОЮ СВ. П. Д-РОВІ МАРІЯНОВІ ПАНЧИШИНОВІ
Час летить стрілою, минають літа. За громадськими й родинними
справами не встигнеш оглянутись, а вже й старість надійшла, а з нею
й пенсійний вік. І все частіше пригадується пережите, і обдумуєш-об-
мірковуєш свій нелегкий життєвий шлях.
Розповідаєш своїм друзям і знайомим про давні події, а вони щиро
дивуються: чому ж я раніше про це нічого не написав, нічого не
розказав? І мусиш виправдовуватись, часу, мовляв, не було, щоб за
перо взятись, вважав, що інші могли б зробити це краще. І при кожній
нагоді нагадував їм про це, коли ще жили ті, що займали вище стано­
вище в той незабутній час у нашій Альма матер. Світлої пам'яті д-р
Роман Осінчук і д-р Ярослав Воєвідка й інші обіцяли написати спога­
ди, та все відкладали взятися за перо аж доки не забрали зі собою на
той світ все, що знали про медичний факультет, який існував у Львові
в роки німецької окупації.
А саме цього року минає 55 літ від часу відкриття Львівського Ме­
дичного Інституту. Часом аж соромно стає, що про таку важливу по­
дію в історії нашої медицини — мені здається — не знайдеш жодного
рядочка в нашій мемуарній літературі. Щоправда, якоюсь мірою
заповнив цю прогалину польський лікар проф. Зиґмунд Альберт із
Вроцлавського університету, який ще в 1975 році написав книжку про
наш факультет. Ось що він пише: „24-ий параграф закону Польського
сейму, проголошений 25-го жовтня 1922 року, про створення україн­
ського університету ніколи не був дотриманий". Не зважаючи на те,
що українці були громадянами польської держави, їх було дискримі­
новано на їхній рідній землі. Охорона здоров'я українського населення
була вкрай занедбана. Набули широкого розповсюдження інфекційні
захворювання. Дитяча смертність сягала 50-ти відсотків...
Надмірно дорогі ліки для зубожілого населення були недоступні.
Серед лікарів було дуже мало українців. їх польська влада не допуска­
ла до медичних навчальних закладів, увівши для вступників так зване
обмежене число, а згодом і нульове число. Нашій молоді доводилося

224
здобувати медичну освіту за кордоном. Мало хто міг собі на це доз­
волити, а повернувшись на батьківщину, молоді лікарі зобов'язані бу­
ли нострифікувати свої дипломи і наражувалися на великі перешкоди
з боку польської влади.
Для молодих адептів медичної професії єдиною надією був тоді
проф. д-р Маріян Панчишин. Усе можливе робив він, щоб готувати
кадри українських лікарів. Його зусиллями після Першої світової вій­
ни у Львові було створено Тайний Український Університет. А після
розпаду Польщі в 1939 році він став депутатом Верховної Ради, будучи
професором внутрішньої медицини у Львівському державному медич­
ному інституті.
У грудні 1939 року до Львівського Медичного Інституту було прий­
нято 1,139 студентів, переважно українців. Тоді ж відкрилися нові ка-
тедри — фармакології, онкології, хірургії і терапії, стоматології, про­
педевтики і фармацевтичний факультет. На жаль, сприятливих умов
для навчання не було, все гнітила комуністична партія своєю невсипу­
щою контролею, енкаведисти жорстоко переслідували новостворений
колектив, тероризували арештами, допитами й тортурами. Розстріля­
но багатьох українських патріотів, в їхньому числі адміністратора ме­
дичного інституту Струка, студентів — Соловія, Вишиваного, Левиць-
кого, Савку та інших. На превеликий жаль, прізвища всіх пригадати не
можу. Після вступу німецької армії до Львова в червні 1941 року у
в'язниці було знайдено тіла тих мучеників — з руками скрученими
дротом і простріленими черепами. З болем у серці пригадую
багатолюдні похорони жертв сталінського терору на Личаківському і
Янівському цвинтарях. Висипані в їхню пам'ять високі могили
совєтська влада після війни знищила...
Але, коли німці окупували Львів, теж уже з перших днів гестапо за­
арештувало 23-ох польських викладачів інституту (серед них — двох ук­
раїнців) — і розстріляло на передмісті Львова, Бульці. Серед перших
жертв був український академік Соловій. А після проголошення неза-
лежности України німецькі окупанти заарештували всіх членів нового
уряду, голову уряду Ярослава Стецька, провідника ОУН Степана Банде-
ру, його брата й інших запроторили до концентраційного табору в Саксен-
гавзені. Галичину було включено до Генерального губернаторства, вона
мала стати життєвим простором для німецької нації.
Лише тоді, коли воєнні дії' перекотилися на східні землі України, в Га­
личині настав відносний спокій і життя почало поволі нормалізуватися.
Треба було наводити лад в охороні здоров'я, а лікарів лишилося дуже
мало, переважно людей старшого віку, бо молодших забрали до війська
ще попередні уряди Польщі й Совєтського Союзу, а лікарів-жидів геста­
півці позаганяли в гетто. На Дрогобиччині тоді проживало 170,000 душ,

225
а лікарів було всього семеро — п'ять українських та два польських. їх
прізвища пам'ятаю: Даріян Дубицький, Володимир Коцюба, Михайло
Яремчишин, Чапельський, Терлецький, Козловський і Барановський.
У таку скрутну годину проф. М. Панчишин, використовуючи свої
знайомства і зв'язки, апелював до німецької окупаційної влади і до­
бився згоди на відновлення Медичного інституту у Львові. Як вияви­
лося згодом, німці погодилися на це зі страху перед можливим вибу­
хом епідемії у їхньому фронтовому запіллі. А щоб принизити акаде­
мічний статус установи, назвали її „Медичними фаховими курсами".
Четвертого вересня 1941 року д-р Адольф Вацке, начальник
відділу освіти при уряді Генерального губернаторства, іменував проф.
М. Панчишина організатором лікарського факультету, а останній при­
значив багатьох українців на відповідальні посади: Романа Осінчука —
директором клініки внутрішніх хворіб, Леонтія Максимонька — ди­
ректором клініки очних хворіб, Ярему Малиса — директором хірур­
гічних клінік, Олександра Подолинського — директором гінекології і
акушерства, Нарциза Лукіяновича — директором неврології, Івана
Мрица — директором отоларингології, Богдана Собчука — дирек­
тором біохемії, Тершаківця — директором органічної хемії, Андрія
Ластовецького — директором фізики, Теодора Мучія — директором
гістології, Євгена Вертипороха — директором фармакології.
Мовою викладання за наказом німців стала німецька, але дух
панував український і студенти розмовляли рідною мовою. Директо­
ром курсів призначено доцента Берлінського університету Карля
Щульце. На курси записалося півтори тисячі студентів, після вступних
іспитів було прийнято українців 1,238 і поляків — 322. Щоб посіяти
розбрат серед українців і поляків, Карль Шульце призначив нових ди­
ректорів відділів, замінивши українців поляками. Тадеуш Баранов­
ський став директором відділу біохемії, Болеслав Яловий — дирек­
тором відділу гістології, Адам Груца — директором відділу хірургії,
Євген Артвінський — директором відділу неврології, Франц Ґроер —
директором відділу педіятрії. На місце доктора Кривокульського при­
йшов Теофіль Залєський, патологію очолила доцент Гелена Шустер,
пізніше Зиґмунд Альберт, а анатомію проф. Юзеф Марковський.
Виклади почалися 1-го квітня 1942 року, а офіційне відкриття
курсів відбулося 14-го квітня 1942 року. Лікарі, які здобули дипломи
за совєтської влади, мусіли їх нострифікувати. І студентів було зобо­
в'язано повторно скласти іспити з усіх предметів.
При кінці 1941 року проф. Панчишинові пощастило прийняти
багато українців на різні відділи медицини. У відділі анатомії став
асистентом Мирослав Бурачинський, на гістології — Йосип Оришке-
вич, на фізіології — Степан Чубатий, на фізіологічній хемії — Богдан

226
Собчук, на відділі патології — Володимир Касараба, гігієні Володи­
мир Курилович.
Курс внутрішньої медицини вів проф. М. Панчишин. Його помічни­
ками були головні лікарі Марта Барановська та Роман Осінчук, асис­
тентами — Богдан Гординський, Степан Кметик, Дмитро Луцик, Сте­
пан Мартинів та Іван Мосійчук. То все були українці. Назву ще низку
імен, які найглибше запали в мою молоду пам'ять: головний лікар
відділу педіятрії — Степан Корчинський, асистентка Ірина Сим, асис­
тенти відділу хірургії — Ярема Малис, Олександер Фаріон, Євстахій
Юркевич, Василь Келеман і Василь Поляниця. Добре пам'ятаю ди­
ректора відділу гінекології і акушерства Подолинського, головного
лікаря Ярослава Воєвідку, асистентів Володимира Станецького, Во­
лодимира Врецьону, Василя Кіналя.
Часто згадую асистента з відділу дерматології Романа Лисяка і
двох асистентів з відділу отолярингології Михайла Мартинюка та Іва­
на Мрица. Як живих бачу головних лікарів Степана Кривокульського
— стоматологія, Богдана Мрица — судова медицина, Євгена Бачин-
ського — історія медицини.
За часів польського володарювання на медичному факультеті не
було жодного асистента-українця. Незабутній наш подвижник проф.
М. Панчишин усе життя своє присвятив створенню української меди­
цини, прагнув піднести її до західноєвропейського рівня.
У стосунках між польськими й українськими професорами й сту­
дентами антагонізму не було. Українці не металися за кривди, заподі­
яні польською владою. Усі вони жили бажанням набути якомога біль­
ше знань, надолужити втрачене, прогаяне. Однак мирне співжиття ви­
явилося досить таки хитким. Польська підпільна організація Армія
Крайова у Львові діяла активно. На стінах будинків часто з'являлися
написи „Армія Крайова бореться". Один з підпільних осередків тієї
армії містився, як виявилося пізніше, у підвалі анатомічного просек-
тора. Польські шовіністи надсилали погрозливі листи провідним ук­
раїнцям. Першою жертвою терористичної акції став професор фізики
Андрій Ластовецький, його застрілила польська боївка.
Після загибелі улюбленого професора польсько-українські
відносини на факультеті стали дуже напружені. Через кілька тижнів
загинув від кулі поляк, професор гістології Болеслав Яловий. То, ка­
жуть, постаралося гестапо, щоб розпалити ворожнечу між двома
народами. Українським студентам довелося організувати охорону сво­
їх професорів, бо поповзла чутка, що готується замах на професора
Панчишина. Останньому довелося переховуватись у помешканні о. Ру-
тя на території собору св. Юра. Там він і вмер від серцевої хвороби 9-
го жовтня 1943 року. Щоб не загострювати й без того важку ситуацію,

227
лікарі Осінчук, Гординський і Барвінський підписали заяву про те, що
проф. Панчишин умер своєю смертю.
І пішли зміни та заміни на осиротілому факультеті. Місце д-ра
Ялового зайняв доктор Мучій, а директором хірургічних клінік став
професор Борис Андрієвський. Місце директора внутрішнього відділу
зайняв Карль Шульце. Після кількох викладів він передав свої
лекторські функції лікарям Гординському й Осінчукові. Перший
читав лекції з медичної поліклініки, другий — з пропедевтики меди­
цини, а д-р Михайло Мартинюк викладав професійні недуги.
Гіркою, болючою втратою була смерть Маріяна Панчишина, але
насувалися чорною хмарою події страшніші самої смерти.
При кінці березня 1944 року лінія фронту підійшла до Львова.
Викладання в Медичному Інституті припинилися, адміністрацію пере­
вели до Вроцлава, в Німеччину. Львівський Медичний Інститут закін­
чив своє існування, а воєнна хуртовина порозкидала викладачів і сту­
дентів по всьому світі. Ті, кому поталанило пережити важке лихоліття,
терор большевиків, що повернулися і металися на українцях, ті, що за­
лишилися на рідній землі, стали лікарями й служили рідному народові.
Деякі досягли великих успіхів у своїй професії. Д-р Юліян Децик став
професором пропедевтики внутрішньої медицини у Львівському Дер­
жавному Медичному Інституті. Він є автором багатьох наукових праць.
І ті, кого лиха доля закинула на чужину, теж не дармували, подо­
лали великі труднощі і захистили лікарські дипломи в чужоземних
університетах. „Львівські медичні курси" було визнано й за кордоном.
Українські лікарі працюють в різних країнах світу. Багато їх є у
З'єднаних Стейтах Америки, в Канаді, в Австралії, країнах Европи й
Південної Америки. Вони стали добрими спеціялістами, професорами,
завідуючими катедр, директорами й науковцями і віддають свій труд і
знання тисячам хворих, бо медицина, як найгуманніша професія, не
знає кордонів. Перелічити всіх, звичайно, не можна, але згадати варто
двох: д-р Мирослав Грещишин завідує катедрою акушерства й
гінекології у державному університеті в Баффало. Цей професор
знаний також як науковець, учасник міжнародних медичних конфе­
ренцій, автор численних наукових праць з хемотерапії пістряка яєшни-
ка та лікування хоріоепітеліоми метатрокситом. Д-р Павло Джуль,
професор отолярингології у Вейнському Стейтовому університеті,
впродовж багатьох років є головним редактором престижевого
українського журналу „Лікарський Вісник". Сьогодні він президент
Світової Федерації Українських Лікарських Товариств та організатор
6-го Конгресу СФУЛТ в Одесі.
Українські лікарі гідно й чесно виконують свої професійні обо­
в'язки, здобули шану й визнання у медичному світі, достойно несуть

228
славу українського лікаря по всій землі. Завантажені нелегкою про­
фесійною працею, вони знайшли час і сили для створення Українсько­
го Лікарського Товариства Північної Америки, яке існує вже 45 років
і об'єднує понад тисячу лікарів. Наше Товариство, тепер під голову­
ванням д-ра Ахіля Хрептовського, дало поштовх до створення анало­
гічних товариств в Австралії, Південній Америці та Західній Европі. А
ті товариства об'єдналися у Світову Федерацію Українських Лікар­
ських Товариств, влаштовують конгреси і подають гуманітарну допо­
могу Україні. Вони дають значний внесок у медичну науку й справу
розбудови нашого організаційного життя у діяспорі, їхня допомога
Батьківщині чекає на свого дослідника.
Оглядаючись на своє минуле, я, колишній студент Львівського Ме­
дичного Інституту, низько схиляю голову перед світлою пам'яттю
проф. д-ра Маріяна Панчишина. Вічна шана йому за те, що зробив нас
справжніми людьми, дав нам знання й професію. Був він для студентів
батьком, учителем, вихователем. Він навіки осяяв наші душі любов'ю
до України, до рідного народу. Хай ляжуть мої спогади скромною
квіткою на його незабутню могилу.
Червень, 1996 р.

DANIEL SPECKHARO, Department of the U.S. Secretary of State for the New Independent
States.
...During that period [when Ukraine's independence solidify], a lot of other activity was going on
outside the formal economic sectors. So while you saw inflation rising, while you saw the cur­
rency going through the floor, actually there were many people out there finding better arrange­
ments, finding part-time work through selling little things that owned or made, and that there was
enormous growth in this informal, private market sector going on that helped people survive. It
was nothing significant in terms of the overall gross domestic product, but it was significant in
terms of helping people survive through that difficult period.

PAULA DOBR1ANSKY:
There are three important issues, the economy being the first one for Ukraine. The elections of
last year, both the parliamentary elections and the presidential election, clearly indicated that the
economic issues in Ukraine were the most important to the people. They want to improve their
standard of living. And Ukraine, with the elections, as a result of President Kuchma coming into
power and the ratification of the radical economic reform program, Ukraine has moved forward
on an important path. It has a program, and it's implementing it. Secondly, I think it's very signif­
icant: there were certain analyses that were set forth early last year which! had said that Ukraine
was potentially going to split, that the economy was going to pose a stress and strain and that
the differences culturally, not only the Ukrainian population, but the other ethnic populations such
as the Russians in Ukraine, were going to be at each other's throats and that this would lead to
a potential split. That has not occurred, and I think it's worth noting that there is political peace
and stability which has important ramifications for its neighbors. And finally, I think it's significant
to say that Ukraine has also been embarking on important democratic transition steps: this is of
critical importance to its neighbors, because if democracy does not take hold in Ukraine, it's
going to have important ramifications tor Russia and for its neighbors to the west.

229
Іванна САВИЦЬКА

В ОБІЙМАХ ЕВФОРІЇ
Перший баль української преси в Америці

Тільки там, де є ентузіязм, захоплення, віра в усіх і сила об'єдна­

них думок і хотінь, може збутись подія такої міри, як Перший Баль
української преси, що відбувся 30-го грудня 1971 року у Філядельфії,
в авдиторії парафії св. Йосафата. За нього взялись спільно дві важливі
організації, фінансова Комісії СФУЖО під головуванням Марії Хари-
ни і секретарюванням Володимири Ценко та Союз Українських Жур­
налістів Америки (СУЖА), головою якого був тоді редактор М. В.
Дольницький, а секретарем — д-р Р. Криштальський
Традиція балів преси сягає львівських часів, коли баль преси був
завжди у центрі Карнавалу. Він відбувався у найкращій залі при вулиці
Японській, де грала оркестра Ябця. Зайво пригадувати людині тоді ко­
тильйони, тафтові сукні, смокінги і фраки. В буфеті, що все належав
до гонорової функції, засідали пані: Ракова, Павликовська, Колтоню-
кова, Шухевичева, і як сьогодні пригадую директора Ярослава Кол-
тунюка, любителя танців, який не пропускав не тільки вальсів, але
теж і фокстрота.
І ось, по стількох роках, оту балеву ідею принесла на засідання
СФУЖО Марія Харина. Ідея зразу прийнялась, праця пішла в рух, і Фі-
ляделфія запалала балевою ев-
форією, а висліди були блискучі.
У почесному комітеті були:
Олена Лотоцька — голова
СФУЖО, Роман Купчинський,
почесний голова СУЖА, д-р
Олександер Оглоблин, президент
УВАН, д-р Матвій Стахів, прези­
дент НТШ, ред. Іван Кедрин Руд-
ницький, інж. Лідія Бурачинська,
Лев Лепкий, д-р Григор Луж-
ницький, д-р Лев Муловський, д-
р Роман Осінчук, Михайло Ос- Емблема першого балю української преси

230
тровєрха, Ірина Пеленська-Пасіка, Марія Струтинська, Іван Тиктор,
Лев Шанковський.
До жюрі для вибору Кралі Української Преси належали: Петро
Андрусів — голова, Стефанія Чаплинська, Володимир Ласовський,
Іванна Савицька та Теодор Терен-Юськів.
Майстрами церемонії були: д-р Роман Криштальський, мґр Олена
Процюк і Роман Швед; оркестрою провадив Юліян Сухар; співала
Ліза Чепіль; мистецьким оформленням залі зайнявся Петро Андрусів,
а мистецьким оформленням запрошень — Едвард Козак.
До вибору кралі зголосилася сорок одна панночка. Першою кра­
лею вибрано Адріяну Лепету, княжнами: Іванку Бульбу і Христину
Шашкевич. Вони дістали цінні книжкові подарунки від господарів ба-
лю о. шамбеляна М. Харини і Марії Харини.
Баль преси у Філядельфії увійшов в історію балів як один з най­
кращих, найліпше зорганізованих, неповторних...
Ах! То був чарівний баль!

ТР .«чі

.»?;!!

Діловий комітет (зліва): С. Бернардин, П. Андрусів, А. Андрусів, М. Винницька. В. Цей-

ко, М. Дольницький, М. Жарина, Р. Криштальський, І. Савицька, Олена Процюк, стоїть у
фраку: Т. Терен - Юськів, С. Чаплинська, В. Ласовський. О. Кузьмович, Л. Чайковська.
С. Голіната, Л. Яцкевич, М. Татарська,, М. Романенчук, Роман Швед, В. Мельник, Я. Ша-
BRK з дружиною. Тих, яких я пропустила, перепрошую. Це молоді пані.

231
REPORTING THE UKRAINIAN PERSPECTIVE
O N THE NEWS FOR MORE T H A N 60 YEARS.
We invite our subscribers to consider a gift subscription for a friend or relative.

Consider the possibilities:

* COLLEGE GUT SUBSCRIPTION

THE UKRAINIAN WEEKLY A gift for students in college to keep them abreast
of what is happening in the Ukrainian community
in the U.S., Canada and Ukraine.

* BIRTHDAY GIFT SUBSCRIPTION

A gist that's a little different - for those who have
everything but The Ukrainian Weekly.

* BUSINESSPERSON'S GIFT SUBSCRIPTION

A gift for those doing business in Ukraine, especial­
ly non-Ukrainians, that will give them insight into
our community here and in Ukraine.

Accompany your subscription with The Ukrainian

Weekly T-shirt for an additional $5 (a $10 value).

GIVE THE GIFT THAT COMES 52 TIMES A YEAR

GIFT SUBSCRIPTION
NAME:
(please type or print)

ADDRESS:

CITY: STATE: ZIP COPE:

UNA Member - BRANCH N1IMBER ($40.00) Non Meml«r ($60.00) T-Shirt ($5.00)

GIFT FROM

• Please include The Ukrainiaiі Weekly T-Shirt with subscription for an additional $5.00

I ENCLOSE A CHECKTOR$
 ЕНЦИКЛОПЕДІЯ —
НЕОБХІДНА КНИЖКА ДОМА І В ШКОЛІ!
ПОДБАЙТЕ,
щоби в кожній публічній бібліотеці була
повна і стисла двотомова
Енциклопедія України
В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

І IKRAINE
_ -A CONCISE
ENCYCLOPEDIA KRAINE
-A CONCISE
UNIVERSITY OF
TORONTO PRESS ENCYCLOPEDIA

ЦІНА:
Том I $75.00
Том II $ 75.00
Хто замовить ОБА ТОМИ ПЛАТИТЬ $130.00
включно з пересилкою

Замовлення і належність ТІЛЬКИ ЧЕКАМИ або ПОШТОВИМИ

ПЕРЕКАЗАМИ (М. О.) слати:
UKRAINIAN NATIONAL ASSOCIATION, Inc.
30 Montgomery Street • Jersey City, N.J. 07302

233
 NOW IN STOCK
THE ENGLISH EDITION OF

ENCYCLOPEDIA OF UKRAINE

Edited by Volodymyr Kubijovyc

Managing editor Danylo Husar-Struk

First and second of a five-volume work of Ukrainian scholarship in the diaspora

(the last three volumes are scheduled to be released by 1992)

A-F - $119.50 - 968 pp.

G-K - $125.00 - 737 pp.
includes shipping and handling

Alphabetical/Encyclopedia of Ukraine, based on 25 years of work, completely revised and

supplemented edition of Encyclopedia Ukrajinoznavstva, richly illustrated with many color
plates, black-and-white photos and maps, first-class index of life and culture of Ukrainians in
Ukraine and diaspora.
Published by the University of Toronto Press for the Canadian Institute of Ukrainian Studies,
the Shevchenko Scientific Society and Canadian Foundation of Ukrainian Studies.

SVOBODA BOOK STORE

30 Montgomery Street, Jersey City, N.J. 0 7 3 0 2
New Jersey residents please add 6°o sales tax.

234
 Календар
Голосу Спасителя
на 1997 рік
Друкований на доброму папері українською і
англійською мовами та має гарні світлини.

Зміст: гарні вірші, дотепи, зворушливі приклади та

статті, що розв'язують численні труднощі, устав
церковних богослужень та адресар українського
католицького духовенства у вільному світі.

Довідаєтеся про речі, що про них ви дотепер не

знали.

Присвячений важливим справам

Помісної Української Греко-Католицької Церкви.

Читач перечитає його з великою користю.

Ціна одного примірника 10 долярів без пересилки.

При більших замовленнях даємо опуст.

Замовлення пересилати до:

Redeemer's Voice Press

Box 220
Yorkton, Sask., Canada
S3N 2V7
Phone: 306-783-4487 Fax: 306-783-4487
 УПРАВА ОКРУЖНОГО КОМІТЕТУ ВІДДІЛІВ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО СОЮЗУ в Рочестері, Н. Й.

вітає
УКРАЇНСЬКИЙ
НАРОДНИЙ СОЮЗ
і
ГОЛОВНУ ЕКЗЕКУТИВУ УНС
/ бажає йому дальших успіхів
в організуванні нових членів
ПЕТРО ДЗЮБА — предсідник ОЛЕКСІЙ СКІБІЦЬКИЙ — заст. предсідника
ДМИТРО ПРИСТАЙ — секретар МЕРІ СВЕРИДА — скарбник
ЧЛЕНИ:
Інж. Петро Лещишин, Мері Сверида, Осип Джус.
КОНТРОЛЬНА КОМІСІЯ:
Павло Прокопенко, Андрій Яріш, Юрій Малаховський

Перший ряд, сидять: Олексій Скібіцький, заст. предсідника, Уляна Дячук,

головний предсідник УНС, Петро Дзюба голова Округи, Мері Сверида, скарбник
Округи; стоять: інж. Петро Лещишин, член, Павло Прокопенко, член Конт­
рольної Комісії, Дмитро Пристай, секр. Юрій Малаховський, член Контроль­
ної Комісії.
 UKRAINIAN FREE
UNIVERSITY FOUNDATION, Inc.
ФУНДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО ВІЛЬНОГО
УНІВЕРСИТЕТУ, Інк.
43 St. Marks Place, New York, N.Y. 10003

Tel.: (212) 353-3029 FAX: (212) 260-5408

ФУНДАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО
ВІЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ, Інк.
У 76-ту річницю заснування і праці Українського Вільного Університету в Пра­
зі, у 51-шу річницю перенесення його до Мюнхену та у 21-шу річницю плідної
праці Фундації Українського Вільного Університету в ЗСА вітаємо весь профе­
сорський склад УВУ, випускників і студентів УВУ — носіїв української вільної
науки у західньому світі.
Із відновленням Української Держави, Український Вільний Університет став
зв'язковим між науковими інституціями в Україні та науковими інституціями в
Европі й в Америці.
Свою наукову діяльність Український Вільний Університет міг розвивати,
головно в останніх десятиліттях, дякуючи у великій мірі Фундації Українського
Вільного Університету в Ню Йорку, ЗСА, яка при підтримці щедрих жертводав­
ців, щорічно передавала і передає великі суми грошей на наукову діяльність
нашої Альма Матер — Українського Вільного Університету в Мюнхені. Для ілю­
страції подаємо, що у 1994 році Фундація УВУ передала 146,000.00 дол., в 1995
році 131,000.00 дол., а в 1996 році 150,000.00 дол. Управа Фундації УВУ щиро
дякує патріотичній громаді в ЗСА, нашим шановним жертводавцям, які зрозу­
міли і оцінили наукову діяльність УВУ, одиноку вищу школу поза межами Бать­
ківщини, яка виховала сотні вчених науковців, які за останні 75 років ведуть
нашу громадську працю в діяспорі.
Фундація УВУ в ЗСА далі займається збіркою і висилкою книжок для архівів
і наукових бібліотек української діяспори при університетах в Україні та спільно
із Матірним Науковим Товариством ім. Тараса Шевченка у Львові зайнялася
виданням — фінансуванням двох преважливих проектів про геноцид українсь­
кого народу, доконаний большевиками у Вінниці, і польським комуністичним
урядом через т. зв. „Акцію Вісла" в Польщі.
В підсумку стверджуємо, що свою фінансово-допомогову діяльність Фунда­
ція УВУ в ЗСА могла вести завдяки нашим патріотичним жертводавцям — інди­
відуальним особам і установам, між якими є і Український Народний Союз, які
вміли оцінити вартість української науки, за що висловлюємо їм нашу щиро­
сердечну подяку. Віримо у Вашу фінансову підтримку Фундації Українського
Вільного Університету також і в майбутньому.

ЗА УПРАВУ ФУНДАЦІЇ УВУ

мгр ІВАН БУРТИК, інж. БОГДАН КАЧОР, проф. ПЕТРО ГОЙ,

секретар фінансовий референт голова

237
 UKRAINIAN YOUTH ENSEMBLES
CORPORATION (УМЛ)
УКРАЇНСЬКІ МОЛОДІЖНІ
АНСАМБЛІ
R О. BOX 37. STN. D. TORONTO, ONTARIO M6P 3J5
(416) 847-1347

У ЮВІЛЕЙ 10-ЛІТТЯ УКРАЇНСЬКИХ МОЛОДІЖНИХ АНСАМБЛІВ

В історії розвитку досягнень і успіхів української
громади на терені Епархії Торонто і Східньої Кана­ Звучить рідна пісня...
В задумі вслухаюсь —
ди напевно залишиться й світла подія, коли десять Пісня гір,
років тому були зорганізовані й від того часу с зна­ І могил,
ні і шановані, і то не лише в Канаді, але й поза її І замріяних піль.
межами, включно з рідною Україною — Українські Як цілющим чар-зіллям
Молодіжні Ансамблі. Я нею впиваюсь...
Патроном і меценатом Ансамблів став Високо- Як рука материнська —
преосвященніший Владика Кир Ізидор Борецький, Вона втишає
дійсний духовний пастор душ, справжній патріот і Біль...
щирий опікун української молоді й мистецтва. Ірка Чабан. Львів

Генеральна ідейна настанова Ансамблів — це праця на християнсько-

національних принципах і служіння цілій українській спільноті без
огляду на релігійні чи ідеологічні афіліяції, і групові розходження.

Українські Молодіжні Ансамблі під дириґентурою маестра Василя Карда-

ша. Чоловічий хор „Оріон"; дівочий „Левада"; духова оркестри „Авангард"; юна
оркестра „Барабанщики"; „Прапороносці' з емблемою ансамблів і прапорами.

238
 Тоді, в кінці серпня 1985 p., на прохання молоді ансамблі очолив і ними до нині
керує невтомний, енергійний, глибоко релігійний та цілковито відданий своїй праці
маестро Василь Кардаш, мистецький керівник, диригент та душа цього численно­
го мистецького колективу.
Помічною правою рукою диригента є Лариса Кардаш, яка є творцем стилізова­
них, чудових одностроїв ансамблістів усіх мистецьких одиниць Українських Моло­
діжних Ансамблів: „Левада", „Оріон", „Авангард", „Барабанщики", „Прапоронос­
ці". Це її безустанна поміч, цінні поради і співпраця уможливлюють маестрові ус­
пішно виховувати молодь, відкриваючи перед нею чудовий світ мистецтва, зокре­
ма українського хорового співу й музики.
Головою усіх ансамблів стала Оля Дзюбанівська, секретарем — Володимир Ме-
лех, асистентом диригента — Роман Ясінський, акомпаніятором — Мирося Коле-
сар-Кобеляк, інструктором юних барабанщиків — Василь Бєнь, муштровим ор­
кестри — Богдан Ясінський, хорунжим прапороносців — Мирослав Стасишин, фі­
нансовою — Дарія Броварська, сценарем — Олекса Мельник.
Всі вони вже десять років віддано працюють, допомагаючи своєму керівникові
та диригентові й відіграють свою вагому ролю в успішних концертах і виступах ан­
самблів. Треба тут згадати також довголітніх солістів Віктора Шевелн, Любу Мороз-
Козак, Василя Лапка, Богдана Темнюка і в останніх роках — Миколу Голоденка. Не
можна не згадати нині ще й інших людей, що посвячують свій час, і труд у праці в
ансамблях: Марійка Свербивус-Кулик та Дарія Хандон, які займалися підготовою
та виведенням гаївок, що пізніше взяли на себе Марійка Сулипка і Наталка Штурин.
Під сучасну пору головою усіх ансамблів є Василь Бєнь, а секретарем — Хри-
стина Прокіпчук; фінансовою є — Дарія Броварська і Богданна Пагута. Головою
чоловічого хору „Оріон" є Іриней Сулипка, головою дівочого хору „Левада" — є Ма­
рійка Пудельська, головою духової оркестри „Авангард" — є Адріян Кардаш.

„ПЛЕКАЙМО НАШІ ОБРЯДИ, РІДНІ ЗВИЧАЇ І ТРАДИЦІЇ ТА ВЩІПЛЮЙМО ЇХ НАШІЙ МОЛОДІ"

— це в ансамблях не пустопорожня фраза. Традиційні різдвяні, великодні концер­

ти і неперевершені красою гаївки, що їх започаткували Василь і Лариса Кардаші
25 літ тому — усе було і є реальним, невід'ємним компонентом діяльности
АНСАМБЛІВ.
Оскільки в ансамблях була і є також новоприбула молодь з Польщі, то капеля-
ном ансамблів став один із них, молодий о. декан Іван Труш.
До праці ансамблів в час оформлювання та в скрутних, несприятливих обстави­
нах надзвичайно прихильно й інспіруючо відноситься о. митрат Богдан Остапович.
Відома радіокоментаторка, покійна Женя Менделюк і мистець Володимир Беднар-
ський, також багато спричинилися до стабілізації й успіхів ансамблів.
Крім вищезгаданих, ансамблям сприяє щораз ширший круг щирих, жертвенних
прихильників й добродіїв з нашого суспільства.
Коли в теорії всі суспільно-політичні та релігійні клітини в діяспорі закликають
до співпраці та єдности, в практиці це рідко здійснюється. При суперечках та не­
згодах одиниць в провідних рядах організацій, мистецькі одиниці стають закуті без
можливості обміну або співучасти на святкуваннях, імпрезах та парадах, де ско-
ристала б ціла українська громада.
Молодь згуртована в Українських Молодіжних Ансамблях, збагнувши цю реаль­
ність, не покинула організаційних кіл (СУМ, ПЛАСТ, ОДУМ, УКЮ і ін.), де вона є

239
дальше активною, але рішила віддати частину свого часу для всегромадської, мис­
тецької одиниці.
Мистецьке кредо ансамблів: Служба Богові й Україні засобами відповідної те­
матично актуальної, гідно виконаної музики. В репертуарі ансамблів: літургійні,
клясичні, народні, патріотичні й революційно-повстанські твори. В підборі точок до
виступів ансамблі уникають випадковостей, як правило, виконувані твори своїм ду­
хом і змістом виражають і уяскравлюють тему святкувань чи концерту. Загально
беручи — ансамблевий репертуар добираний так, щоб він виявляв глибоку істоту
внутрішнього світу, щоб відзеркалював ідеологічно-світоглядові переконання ан-
самблістів, щоб був виховним матеріялом для молоді; словом, щоб він був прапо­
ром і дороговказом.
Упродовж свого існування ансамблі мали понад 160 успішних виступів в Канаді
і ЗСА, які викликали захоплення і подив авдиторій, засвідчені звідомленнями у
пресі, радіо і телебаченні. Короною Ансамблевих виступів було тріюмфальне тур­
не по Україні, що відбулося за ініціятивою і заходами Ігоря Прокіпчука, влітку 1990
року. Ансамблі з диригентом Василем Кардашем, під благословенним проводом
свого патрона, Преосвнщеннішого Владики Кир Ізидора Борецького, перевели там
три незабутні тижні.
Ці концерти під кличем „І одна в нас мова солов'їна", викликаючи небуденний,
колосальний підйом духа в народі, перетворились у всенародну маніфестацію ра-
дости, братерства і любови, у торжество української вільної патріотичної пісні і музики.
Виконавши величезну моральну і престижну місію, ансамблі засвідчили довгі літа
поневоленим землякам, що далеко від Батьківщини гідно зберігають ім'я українців
і гордяться ним, дорожать рідною мовою і люблять та зберігають свої релігійні і на­
ціональні традиції, а зокрема чудову українську пісню.
В опініях українців на рідних землях — „Україна їх за те ніколи не забуде!"
З індивідуальних оцінок варто згадати вислів преосв. Владики Дмитерка (з
Івано-Франківського): та ви прибули ніби з іншої планети: усі такі життєрадісні,
усміхнені, в таких чудових строях, з такими невиданими у нас 'золотими' трубами,
так вимуштрувані... А пісні, неймовірний репертуар... нам аж страшно робилося їх
слухаючи..." До речі професор торонтської консерваторії Тетяна Ткаченко безапе­
ляційно ствердила, що „репертуар на це турне був дібраний геніяльно!" Вона рів-
нож брала участь в турне УМАнсамблів в 1990 р.
Владика Вороновський (з України), відкриваючи реколекції в Анкастер, в жовтні
1995 p., між іншим, почав з розповіді про величезне, небуденне вражіння, яке
справили своїм турне Українські Молодіжні Ансамблі в Україні, сказав: такого
тріюмфального перемаршу Хрещатиком і такої Служби Божої на Володимирській
Гірці не було хіба від часів Богдана Хмельницького...".
Поїздка-турне Львів — Тернопіль — Івано-Франківське — Коломия — Канів —
Київ — Стрий була зарекордована професійно на відеокасетах. Ці відеокасети та
інші, разом з авдіо-касетами, з записаними мистецькими продукціями ансамблів,
можна набути, звертаючись на адресу ансамблів.
Ансамблі, які так успішно змагають до збереження української ідентичности в
умовах асиміляційної повені заслуговують на повну всесторонню підтримку.
Даймо конкретні докази, що ми дорожимо нашою молоддю, її національним і
християнським вихованням, її збереженням і культурою, яку вона плекає.

ПРЕСОВА РЕФЕРЕНТУРА
Березень 1996 р.
Phone: CA 8-5590

EAST VILLAGE
DELI — MEAT, INC.
JULIAN BACZYNSKY

139 - 2nd AVENUE NEW YORK, N.Y. 10003

(Between 8th & 9th Streets)
(212) 477-0344

KUROWYCKY
MEAT PRODUCTS, INC.

124 FIRST AVENUE

JAROSLAW KUROWYCKYJ, JR. Bet. 7th & 8th St.
VICE PRESIDENT NEW YORK, N.Y.10009
 (212) 228-9682

•Wvik ^^C^-ZS-^ ^ У Л І •<«•/

4EJELKA
*4
j f if

w
WW'
w ^

f
f COOKING

Jfl^/T
TING

144 Second Avenue New York, N.Y. 10003

 ПРИВІТ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ
З НАГОДИ ВИЗНАЧНИХ ІСТОРИЧНИХ ДАТ

The Future Bakery

& Cafe

MC Dairy
Скоштуйте нашого хліба, маківників, сирників, калачів!
Зайдіть до нас на обід чи на каву. Ми маємо борщ, вареники, голубці
й інші смачні страви.
Переконайтесь, що смачніших не знайдете ніде!
У нас можете купити найвищоїякости сир, молоко, сметану,
гуслянку.
ЗАХОДЬТЕ І ПЕРЕКОНАЙТЕСЬ!

739 QUEEN ST. WEST BLOOR WEST VILLAGE

Toronto, Ontario 2199 BLOOR ST. WEST
TEL.: 368-4235 TEL.: 769-5020
ANNEX, 483 BLOOR ST. W. ST. LAWRENCE MARKET
Toronto, Ontario 95 FRONT ST. EAST
TEL.: 992-5875 TEL.: 366-7259
106 NORTH QUEEN ST.
ETOBICOKE, ONT.
M. C. DAIRY
1535 YONGE ST. 212 MAVETY AVENUE
TEL.: 944-1253 TEL.: 766-9273
OFFICE HOURS
BY APPOINTMENT

ARTHUR HRYHOROWYCH, M.D

Physical Medicine and Rehabilitation

THE ULTIMATE IMAGE

67 IRVING PLACE Telephone
NEW YORK, NY 10003 (212) 673-7500

245
0[аійіамшщамааашмшшашмшшішм@мзЕішмші0

1 IRENE D. ROGUTSKY, D.D.S. I1

І1
!
I
1
!
!

Іі Family & Cosmetic Dentistry

Serving the Ukrainian Community lor over 25 years.

1
1
Special Services Include:
1
І
Bonding
Bleaching
Porcelain Veneers
1
і
Implants
1
Ц
Щ
We accept insurance and credit cards, call for details. Our two
convenient locations are accessible to all!
1
Щ
Щ
ml
40-07 Westmoreland St.
Little Neck, N.Y. 11363
(718) 225-4492
The Empire State Bdlg.
350 Fifth Avenue
Suite 5222
1
1
5 New York. N.Y. 10118
H

1
(212)947-1665
I
!

a Children Always Welcome! I

246
— LAW O F F I C E S —
OF
Z E N O N B. MASNYJ,
ESQ.

157 SECOND AVENUE

NEW YORK, NEW YORK 10003

(212) 477-3002

Serious personal injury,

real estate for personal and business use,
representation of small and mid-size businesses,
bankruptcy, divorce, wills and probate —
foreign beneficiaries welcome.

(By Appointment Only)

247
 1972 —1997
25 YEARS OF EXCELLENCE

ДРУКАРНЯ

COMPUTOPRINT CORP.
МярІЯ Дупляк — власник
35 HARDING AVENUE, CLIFTON, NJ 07011
Telephone 201.772.2166; Fax 201.772.1963

виконує різного роду друкарські роботи:

книжки, журнали, брошури,
коверти, канцелярійні друки, візітівки
та
весільні запрошення
на різних мовах, головно слов'янських.

Ваші замовлення виконуємо

сумлінно, скоро і на час, по низьких цінах
та
з 25-ШППМ ДОСВІДОМ!

ДЗВОНІТЬ ЩЕ СЬОГОДНІ!
201.772.2166
 Українська Федеральна
Кредитова Кооперативи

ЕАМ0ІТОМІЧ
В іІЮ ЙВРКУ
• Це найстарша та найбільша українська кредитова кооператива в світі.
• Зберігає ідеали кооперації для добра свого членства та на користь українській
спільноті.
• Сприяє ощадності між своїми членами для забезпечення їхньої майбутньої фінансової
незалежносте.
• Виплачує вищі дивіденди на ощадностях ніж інші фінансові установи.
• Створює джерело кредиту для потреб своїх членів уділяючи позики на умовах кращих
від тих які дають інші фінансові установи.
• Дбає про постійне збільшення власного капіталу для збереження сильної фінансової
бази та зросту.
• Уділяє фінансову допомогу громадським, молодечим та науковим установам для
розвитку їхньої праці.
• Уділяє додаткові фінансові послуги, як наприклад, "ЛТМ" картки; приймає прямі
вклади заробітньої платні, соціяльнаго забезпечення чи пенсії; посилає гроші до всіх
країн світу; винаймає зберігальні вогнетривкі скриньки, тощо.

А A А А A А A А А А А А А

SELF RELIANCE NEW YORK FEDERAL CREDIT UNION, is the largest and oldest Ukrainian Credit IJ
Union in the world. Whether you're ілю saving or borrowing, we offer the highest yields on savings and
investment instruments while offering the lowest rates on a wide variety of loans - residential mortgages,
commercial loans.home equity loans, auto loans, student loans, persona) loans, VISA cards and more.

SELF RELIANCE NEW YORK, is a JuU service credit union, offering you convenience and value with such
products and services as: our no transaction fees "ATM" card, direct deposits, interest earning no-fee
checking, monetary wire transfers throughout the world etc. Our staff is always ready to serve our members
in a friendly, professional and confidential manner. The primary goal of SELF RELIANCE NEW YORK is
and has always been • serving our members and the Ukrainian Community. We always welcome new members
and are ready to service all their financial needs.

AAAAAAAAAAAAA
SELF RELIANCE NEW YORK FEDERAL CREDIT UNION
Main Office: 108 Second Avenue New York, N710003
Tel: 212 473-7310 Fax: 212 473-3251
Branch Office: 23 Main Street Kerbonkson, NY 10003
Tel: 914 626-2938 Fax: 914 626-8636

249
 "САМОПОМІЧ" (Н.Дж.)
Федеральна Кредитова Кооператива

Клгіфтон - Виппані - Пассейк

SELF RELIANCE (NJ)

FEDERAL CREDIT UNION
WELCOMES
ALL U.N.A. MEMBERS!
Whippanv Office: Clifton Office: Passaic Office:
730 Route 10 West 851 AUwood Road 229 Hope Avenue
Whippany,NJ 07981 Clifton, NJ 07011 Passaic, NJ 07055
(201) 560-9585 (201) 471-0700 (201) 473-5965

TOLL FREE 1-888-BANK UKE or 1-888-226-5853

250
 1-ИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЧВЙійИ" БАНК
«ПЕВНІСТЬ»
ГОІС!
INSURED | гарантує вам найкращу безпеку,
швидкість та зручність при : „jafLs-* ;
| 0 > полагодженні усіх ваших справ. •Aygy/
EQuW ОЄОО***«Г* •»«»»**

Пропонує вам найбільш сучасні банкові послуги,

серед яких:

American ExpressTravelers Cheques ся/н /твлоп*

MasterCard.

WESTERN SECURITY SERVICE CORP.

РІЗНОМАНІТНІ ВИДИ ЗАБЕЗПЕЧЕНЬ
БУДИНКІВ, МАЙНА і ПОЗИЧОК

Головне бюро:

936 N. Western Avenue, Chicago, IL 60622 (312) 772-4500

Філії:

820 N. Western Avenue, Chicago, IL 60622 (312) 276-4144

5670 N. Milwaukee Avenue, Chicago, IL 60646 (312) 631-8350
2166 Plum Grove Rd., Rolling Meadows, IL 60008 (312) 991-9393
7918 Bustleton Ave., Philadelphia, PA 19152 (215) 722-6566

251
 4jb
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА
ФЕДЕРАЛЬНА КРЕДИТОВА
КООПЕРАТИВ А
************************************************************
УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА КРЕДИТІВКА:
• виплачує якнайвищі відсотки на звичайні ощадностеві конта.
• Уділює позички на вигідних до сплати умовах.
• Впроваджує персональні чекові конта для вигоди членам.
• Утримує пенсійні конта (IRA) на високих відсотках.
• Дає безкоштовне життєве забезпечення до $2.000.00.
• Видає різного терміну сертифікати з високими ратами.
******************************************************************

ОЩАДЖУЄТЕ ЧИ ПОЗИЧАЄТЕ - ПАМ'ЯТАЙТЕ:

НАШ КАПІТАЛ ПРАЦЮЄ ДЛЯ НАШОЇ ГРОМАДИ

UKRAINIAN ORTHODOX
FEDERAL CREDIT UNION
Main Office Branch Office

215 Second Ave. 35 Main Street

New York, N. Y. 10003 South Bound Brook, N. J. 08880
Tel.: (212) 533-2980 Tel.: (908) 469-9085
Fax: (212) 995-5204 Fax: (908) 469-9165

Office Hours (Both Locations)

Tues. — Thurs. 9:00 AM — 4:00 PM
Fri. 9:00 AM — 3:00 PM
Fri. Eve. 5:00 PM — 7:00 PM
Saturday 9:00 AM — 1:00 PM

252
 (УКРАЇНСЬКА
КРЕДИТОВА
-спілк/г
High interest savings Вищі відсотки на ощадності
Loans/Mortgages Позички/Морґеджі
Share Drafts/Checking Чекові конта
VISA Credit and Check Cards VISA кредитні і чвк-картки
and many, many more І багато Інших корисних послуг

УКРАЇНСЬКА КРЕДИТОВА
СПІЛКА В РОЧЕСТЕРІ
824 RIDGE ROAD EAST
ROCHESTER, NY 14621
Phone (716) 544-9518 Fax (716) 338-2980
»^»Сі лт 0 л »0,. ь 5 л *С Л в.0 ль <; в к(5 л »0л»С»»5 л »9« к Ч, % 9 л »О л% С л ьО л «0 Л ьС я% 9 Лк 0,. % 9, % 5 л »а, ь 9 -ь О л і5 #

253
Sk ЦЕНТРАЛЯ УКРАЇНСЬКИХ КООПЕРАТИВ
АМЕРИКИ (ЦУКА)
UKRAINIAN NATIONAL CREDIT UNION ASSOCIATION

2351 W. Chicago Ave. • Chicago, Illinois 60622 312/489-0050

УКРАЇНСЬКІ КООПЕРАТИВИ — ГОРДІСТЬ НАШОЇ ГРОМАДИ
ТА ЇХ ВЕЛИКІ ДОСЯГНЕННЯ
КООПЕРАТИВИ
• Полагоджують всі роди банкових послуг
• платять вищу дивіденду як банки й щадниці
• видають усі роди позичок на нижчі відсотки як банки й щадниці
• кожний член мас безплатне життєве забезпечення
а) на вкладках до 2.000
б) на позичках до 10.000
• ощадності кожного члена забезпечені Федеральною агенцією — NCUA
до суми 100.000 дол.
• надає різні інформації українською і англійською мовами

КООПЕРАТИВИ Є СПІЛЬНОЮ ВЛАСНІСТЮ УСІХ ЧЛЕНІВ

Українська Федеральна Кредитова Кооперативе Українська Федеральна Кредитова Кооператива

.САМОПОМІЧ", .САМОПОМІЧ"
ЧИКАГО, Ілл. ФІЛАДЕЛЬФІЯ, Па.
Українська Федеральна Кредитова Кооперативи
.САМОПОМІЧ", Українська Кредитова Кооператива
НЮ ЙОРК, Н. Й. ВАШІНГТОН. Д.К.

Українська Православна Кредитова Кооператива Українська Федеральна Кредитова Кооператива

НЮ ЙОРК, Н. Й. .САМОПОМІЧ"
СИРАКЮЗИ, Н. Й.
Українська Федеральна Кредитова Кооператива
.САМОПОМІЧ", Українська Федеральна Кредитова Кооператива
НЮАРК, Н. Цж. .САМОПОМІЧ"
Українська Федеральна Кредитова Кооператива ПАССЕЙК. Н. Дж.
РОЧЕСТЕР, H. Й.
Українська Федеральна Кредитова Кооператива
Українська Федеральна Кредитова Кооператива .САМОПОМІЧ"
.САМОПОМІЧ" ПІТТСБУРГ, Па.
ДІТРОЙТ, Миш.
Українсьека Кредитова Кооператива
Українська Федеральна Кредитова Кооператива МІННЕАПОЛІС, Мінн.
.САМОПОМІЧ"
ПАРМА, Огайо Українська Кредитова Спілка
.БУДУЧНІСТЬ"
Українська Федеральна Кредитова Кооператива ДІТРОЙТ, Миш.
.САМОПОМІЧ"
ЕЛИЗАБЕТ, Н. Дж. Українська Кредитова Кооператива
Українська Федеральна Кредитова Кооператива МІЛВОКІ, Виск.
ГАРТФОРД, Кони. Українська Федеральна Кредитова Кооператива
Українська Кредитова Кооператива БАФФАЛО, Н.Й.
.ОСНОВА"
ПАРМА, Огайо Українська Братська Кредитова Кооператива
CKPEHTOH, Па.
Українська Федеральна Кредитова Кооператива
.САМОПОМІЧ" Українська Братська Федеральна
БАЛТІМОРЕ. Мд. Кредитова Кооператива
БОСТОН, Масс.
Українська Федеральна Кредитова Кооператива
СУМА Українська Кооперативна Агенція
ЙОНКЕРС, H. Й. ЧИКАГО, Ілл.

254
255
 CIUS Press
352 Athabasca Hall
University of Alberta
Edmonton, Alberta T6G 2E8
tel 403 492-2972 FAX 403 492-4967
e-mail: cius@ualberta.ca

O N ТІНЕ 4 0 0 Т И ANNIVERSARY
of ТІНЕ UNJON of BREST

The Ukrainian Greek Catholic

Church and the Soviet State
(1939-1950)
Bohdan R. Bociurkiw
The definitive study of Stalin's suppression of the Ukrainian
Catholic Church by the leading authority in the field!

320 pp. 12 pp. of photographs

ISBN 1-895571-12-X
Cloth $39.95
Add $4.00 for Shipping and Handling
FAX credit card orders to (403) 492-4967

Ask for it at your local bookstore!

Пропонуємо членам і прихильникам УНСоюзу

нове видання Видавництва КІУС!

http://www.chass.utoronto.ca:8080/-tarn/projects/press.html
 міст*
Xi^^^^M

ПОСЛУГИ І ТОВАРИ В УКРАЇНУ, БІЛОРУСЬ

МОЛДОВУ, РОСІЮ 1 КРАЇНИ ПРИБАЛТИКИ
SERVICES ТО UKRAINE, BELARUS, MOLDOVA, RUSSIA
AND BALTIC STATES

посилки морем і літаком • personal parcels by sea and air

грошові перекази до рук адресата ф money tranfers - hand deliyery
харчові посилки з каталогу • food packages from catalogue
автомобілі і трактори • cars,tractors
електроніка, побутові товари • electronics, appliances
комерц/йні вантажі • commercial shipments
авія і морське карґо 4 air and sea cargo

•ТТГГг,~~-:—: -Тї.-У" :^*:-<VjSi-^s^!«ferg!Sl^^':s •''

MEEST-AMERICA, INC.
4 5 5 В Clifton Ave., 817 Pennsylvania Ave.
Clifton, NJ 0701 1 Linden. NJ 07036
tel: ( 2 0 1 ) 3 4 0 - 0 5 0 0 tel: (908) 925-5525
fax: (201)340-0272 fax: (908) 925-7898
 TRAVEL CONSULTANT
UKRAINE: • FLIGHTS • EXCURSIONS • CRUISES
• USA TOUR OPERATOR • CONVENTION ORGANIZER
• CUSTOMIZED GROUP ITINERARIES • CUSTOMIZED INDIVIDUAL ITINERARIES
• DIRECT FLIGHTS FROM NEW YORK/WASHINGTON/CHICAGO
• LOWEST AVAILABLE ROUND TRIP AND ONE WAY FARES
• UKRAINIAN VISA GUARANTEED
• SPECIALIZED ARRANGEMENTS FOR VISITORS FROM UKRAINE
SUPERIOR SERVICE AT AN AFFORDABLE PRICE

1800 HAMALIA
9ЦЯ
 Понад Хмари В Україну

fly with
Air Ukraine

Г^^У^У^ч^

ЗУСТРІЧАЙМО УКРАЇНУ
відроджену націю з героїчною історією і багатством культури

DIASPORA
(313)567-1338 ENTERPRISES, IMC. 1(«00)487-S334

3 3 0 S*wHi ЗОЙї Мгм» • PfclbMUIpkla, PA 1 9 1 0 3

Phone (212) 674-2568 ESTABLISHED 1906
(24 Hr. Service)

PETER JAREMA
FUNERAL HOME, INC.

LOUIS J. NIGRO, Director

ROBERT BUZZETTA, C.P.A.
DMYTRYK FAMILY

A FAMILY CONCERN SERVING ALL COMMUNITIES

Chapels available 129 East 7th Street

in all locations New York City, N.Y. 10009

260
 Phone: (908) 964-4222
(201) 375-5555

-ЗЇУіглгзЧЖ-

LYTWYN & LYTWYN

Ukrainian Funeral Directors
UNION FUNERAL HOME
1600 Stuyvesant Avenue (corner Stanley Terr.)
Union, N.J. 07083

AIR CONDITIONED • ОБСЛУГА ЩИРА і ЧЕСНА

• Our services are available anywhere in New Jersey.

• Також займаємося похоронами на цвинтарі в Бавнд Бруку і
перенесенням тлінних останків з різних країн світу.
 ишіил^'і
MEMORIALS
COMHRKNY
SERVING THE UKRAINIAN COMMUNITY
BY PROVIDING THE FINEST QUALITY

MONUMENTS
MAUSOLEUMS
MASKERS
GOLD LEAHNG
LETTERING
FOR A NO-OBLIGATION ESTIMATE

PLEASE CALL: 914-469-4247

OR
WRITE: P.O. BOX 746, CHESTER, NY 10918
WE WELCOME REQUESTS FOR APPOINTMENTS
IN THE CONVENIENCE OF YOUR HOME

ВАШІ ПИТАННЯ ДУЖЕ РАДО МОЖЕМО ВІДПОВІСТИ

ПРИ ВИГОДІ ВАШОГО ДОМУ, УКРАЇНСЬКОЮ АБО
АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ.
 UKRAINIAN VIDEO TAPES

APON - 7794 APON - 7795

BUY QUALITY — BUY APON

EXCLUSIVE REPRESENTATIVE OF THE NATIONAL TELEVISION AND
RADIO COMPANIES OF UKRAINE IN THE US.A. AND CANADA
LARGE SELECTION OF VIDEO TAPES — COMPACT DISCS
AND AUDIO CASSETES FROM KYIV, LVIV AND UZHOROD, UKRAINE
We can transfer your video from PAL do NTSC and to PAL

WRITE FOR FREE CATALOG

APON RECORD COMPANY

Ш
P.O. Box 3082
Long Island City, NY 11103
(718)-721-5599 n»
263
 П Е Р Е Д П Л А Ч У Й Т Е

ОДИНОКИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ЩОДЕННИК у ВІЛЬНОМУ СВІТІ

33 СВОБОДА и

Річна передплата для членів $ 75.00

Річна передплата для не-членів $100.00

ЗАМОВЛЯТИ:

SVOBODA
ЗО Montgomery Street • Jersey City ,N.J. 07302
Tel.: (201) 434-0237

КОЛИ ВИ ОСТАННІЙ РАЗ МАЛИ

РОДИННУ ЗУСТРІЧ?
•v Наші нові ціни на кімнати, які не в к л ю ч а ю т ь
оплату за харчування д о п о м о ж у т ь вам
здійснити таку зустріч.
v П р о ж и в а н н я дітей в і к о м до 17-ти р о к і в , я к і
з а й м а ю т ь кімнату разом з родичами —
безкоштовне.
<• П р и ї ж д ж а й т е УСІ!
<• Літо на С О Ю З І В Ц І — це чудовий час для
зустрічі з ц і л о ю р о д и н о ю

Тел.: (914) 626-5641

264
 УПРАВА і ЧЛЕНИ 367-го ВІДДІЛУ УНС
„ЗАПОРОЗЬКА СІЧ"
пересилають найщиріші побажання
ГОЛОВНОМУ УРЯДОВІ УНСОЮЗУ і
ВСЬОМУ ЧЛЕНСТВУ
Бажаємо успіхів у вашій дальшій праці для української
громади в діяспорі та українського народу
у вільній Україні
ПЕТРО ДЗЮБА — предсідник ХРИСТИНА ДЗЮБА — фін.секретар
ІВАН ГРИЦИК - заст. предсідника ОСИП ДЖУС — заст.фін. секретаря

ІВАН ОЛЕКСИК - касир

М. ЛИЛАК, І. БОЙЧУК і М. ЛУЧАНКО — члени конт. комісії

ff АЛ
УПРАВА і ЧЛЕНИ 194-го ВІДДІЛУ
УНС „СВОБОДА"
пере силають
найщиріші побажання
ГОЛОВНОМУ УРЯДОВІ
УНСОЮЗУ і ВСЬОМУ ЧЛЕНСТВУ.
Бажаємо успіху у Вашій дальшій праці для української громади
в діяспорі та українського народу у Вільній Україні.
Управа Відділу просить громаду вступати в члени УНСоюзу
ЗА УПРАВУ ВІДДІЛУ:
Юрій Кості в — голова, Ярослав Оберишин — касир,
Леся Гой — секретар, Оксана Лопатинська — заступник секретаря
V Іван Винник — голова контрольної комісії /

265
^v^.aggggB^g^sgB^&a^B^B^g^^ig^&s&gs^^^Bgg.sisgs^Bgg'^
*< БРАТСТВО св. ЙОСАФАТА
«і 217-ий ВІДДІЛ УНСОЮЗУ в Рочестері, H. Й.
«і
«I >*
»| закликає І»
*t всіх стати членами нашого БАТЬКА СОЮЗУ %я
«I і тим творити велику об'єднану родину для добра І»
*ї>
наших громад та незалежної України. І»
s
s
Оксана Маркує — Мирон Руснак — г«
фін. секретар предсідник S«
*?
Стефан Приймак — Анна Сохоцька —
заст. фін. секретаря заст. предсідника
Катерина Марґолич - Петро Волке —
секретар Контрольна Комісія

§»
Тел.: (716) 266-5079
«I §»

472-ий ПЛАСТОВИЙ ВІДДІЛ

УНСОЮЗУ в ЧИКАГО, ІЛЛ.
вітає
ГОЛОВНИЙ УРЯД
та
РЕДАКЦІЙНУ КОЛЕГІЮ УНС
з появою Альманаху на 1997 рік, в якому
відзначується чотири історичні ювілеї.

РОМАН ЗАЯЦЬ IBAHHA ГОРЧИНСЬКА СТЕФАНІЯ КОЧІЙ

голова скарбник секретар

OPECTA ТКАЧУК
голова Контрольної Комісії

266
 ПЛАСТОВИЙ 450 ВІДДІЛ УНСОЮЗУ
в НЮ ЙОРКУ
вітає

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ СОЮЗ

Із шостою річницею Самостійної України та трьома визначними
історичними подіями, яким присвячений Альманах УНС на
1997 р. Хай вільна Українська Держава дає силу до дальшої
праці для добра українського Народу.

За Управу Відділу:

ХРИСТИНА НАВРОЦЬКА — ВОЛОДИМИР ПРОЦИК —

предсідник заст. предсідника
ЕВСТАХІЯ МІЛЯНИЧ - МИХАЙЛО САВИЦЬКИЙ -
секретар Голова Контрольної Комісії

42-ий ВІДДІЛ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО СОЮЗУ

ТОВАРИСТВО ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА в ПАССЕЙКУ, Н. ДЖ.
вітає
У К Р А Ї Н С Ь К И Й НАРОДНИЙ С О Ю З
і бажає йому дальших успіхів
ВАСИЛЬ МАРУЩАК — предсідник ВАСИЛЬ ГАРГАЙ — заступник
ВАРВАРА ТИЖБІР — рекордовий секретар ЮЛІЯН КОТЛЯР — фінансовий секретар
МАРІЙКА ДУПЛЯК — культурно-освітній референт
ОПІКУНИ ХВОРИХ: АНАСТАЗІЯ МАРУЩАК, ТЕОДОР САДІВНИК
ПРАПОРЩИК: ВАСИЛЬ ГАВРОНЯК
МУЖІ ДОВІР'Я: ІВАН ЗЄЛЬОНКА, ВОЛОДИМИР ОЛІЯРНИК
ГОСПОДАР: МИХАЙЛО ЧАБАН
ВІЛЬНИЙ ЧЛЕН: МИХАЙЛО КАРЛИЦЬКИЙ

КОНТРОЛЬНА КОМІСІЯ:
ІВАН ХОМКО — голова
СТЕФАН КОСЬЦЬОЛЕК — член
СТЕФАН ЖУРАВСЬКИЙ — член

267
 НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ім. ШЕВЧЕНКА
є найстаршою українською науковою установою, яка
служила і дальше безперебійно служить українському
народові, дбаючи про ріст і розвиток вільної української
науки. Його члени беруть активну участь у міжнародних
наукових конференціях.
НТШ також улаштовує свої наукові конференції і доповіді.
НТШ видало багато наукових праць.
НТШ має у проекті великі наукові пляни, але для
здійснення потребує матеріяльних засобів.
ДОПОМОЖІТЬ ЦІ ПЛЯНИ ЗДІЙСНИТИ
Наша адреса:
SHEVCHENKO SCIENTIFIC SOCIETY, INC.
63 Fourth Avenue
New York, N.Y. 10003

ЩИРОСЕРДЕЧНІ ВІТАННЯ
усьому українському народові
у шосту річницю незалежности

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
засилає

УКРАЇНСЬКИЙ
СПОРТОВИЙ КЛЮБ
у НЮ ЙОРКУ
268
 ДИРЕКЦІЯ

УКРАЇНСЬКОГО НАРОДНОГО ДОМУ

В НЮ ЙОРКУ

УСІМ УДІЛОВЦЯМ, УСТАНОВАМ І ОРГАНІЗАЦІЯМ.

ЩО МАЮТЬ СВОЇ ПОСТІЙНІ ДОМІВКИ,
ВСІМ, ЯКІ КОРИСТУЮТЬСЯ ІЗ ЗАЛЬ НА ВЕСІЛЛЯ І ЗАБАВИ,
ШАНОВНИМ ГОСТЯМ НАШОГО РЕСТОРАНУ ТА КЛЮБУ .ЛИС МИКИТА

КРІПКОГО ЗДОРОВ'Я, БАГАТО СИЛ І ВИТРИВАЛОСТИ В ДАЛЬШІЙ ТЯЖКІЙ

І ВІДПОВІДАЛЬНІЙ ПРАЦІ

140-142 Second Ave., New York, NY 10003, 212-529-6287

OFFICE HOURS BY APPOINTMENT Tel.: (201) 373-5454

MARTHA TAMARA POLITYLO, M. D , P. A.

DIPLOMATE O F A M E R I C A N BOARD O F S U R G E R Y
G E N E R A L SURGERY

1030 Stuyvesant Avenue Irvington, New Jersey 07111

269
r~ • — — —
Dr. LESYA M U R A S Z C Z U K

GENERAL DENTISTRY

110 DeHaven Drive, L16

Yonkers, New York 10703
(914) 963-4820
Office Hours By Appointment
V.
Ophthalmic Associates
Dominic Benedetto, M.D. — Cataract & Rerfractive Surgery
Marta Lopatynsky, M.D. — Cornea & Exetemal Diseases

Marta Lopatynsky, M.D

River Drive Center 1 — 3rd Floor 124 Avenue В

Elmrood Park — New Jersey — 07407 Bayonne — New Jersey — 07002
201 -794-8225 201 -436-1150
Fax: 201-436-0161

270
TELEPHONE ( 2 0 1 ) 5 4 6 - 6 6 9 7

DR. BOHDAHA A.
SWYSTUN D.M.D., D.D.S.
Лікар- Дентист

OFFICE HOURS 1 PORTLAND AVENUE

BY APPOINTMENT CLIFTON. NEW JERSEY 07011

ARETA D.
P0DH0R0DECKI, M.D
• PHYSICAL MEDICINE AND REHABILITATION
• SPORTS MEDICINE
• COMPUTER-OVERUSE PROBLEMS
• ORTHOPEDIC REHABILITATION

All insurance accepted

(212) 529-5966

OFFICE HOURS BY APPOINTMENT

271
MODESTE A. SOBOLTA, A.I.A.
PRINCIPAL

ELKIN/SOBOLTA
& ASSOCIATES
ARCHITECTS

19 PARK AVENUE • RUTHERFORD, NEW JERSEY 07070

(201)933-5511 • FAX (201) 933-9722

^ ^

( 2 1 2 ) 254 2 2 6 0
FAX C212J 9 7 9 1011

ASKOLD S. LOZYNSKYJ
A T T O R N E Y AT LAW

55 East 7th Street

Suite 1C
New York, NY ЮООЗ

272
 DUNWOODIE TRAVEL BUREAU
771-A Yonkers Avenue
Yonkers, New York 10704 о/нЯЯіКїЬ.
Phone: 800-550-4334 or (914) 969-4200
Fax: (914) 969-2108

TRAVEL TO UKRAINE AND ALL OVER THE WORLD

* Lowest airfares available on all airlines
* Packages including hotel accommondations and transfers
* Computerized reservations
* Prepaid Airline Tickets - including assistance in New York City airport
transfers
* Visa handling
* Multilingual and knowledgeable staff
* Specialized services for all your business/leisure travel needs

We are a full service travel agency with over 25 years of experience.

VOLODYMYR KOZICKY LESIA KOZICKY

VARSOVIA TRAVEL & SHIPPING

B R Ш&іШШШ ''Шв «*ж» Щ-Ш№Ш:\ • а'Щ
• AIRLINE TICKETS — Ukraine, Poland, Europe, USA
• PARCELS — Ukraine, Poland
• HOTELS — Car rentals
• PASSPORT & VISA Service
**************************
Open 7 days a week
Tel.: (212) 529-3256
Fax: (212) 477-1553
**************************

Скора і приємна обслуга

273
 Користуйтесь послугами нашої фірми

DELTO EUROPA CORP.

318 Е. 9th St.
New York, N.Y. 10003
» * - Tel.: 228-2266

Висилаємо харчові пачки та пачки з одягом на Україну кораблем

І літаком.
Грошові перекази на будь-яку суму. Швидко і гарантовано.

Наша фірма використовує найсучасніші види

транспорту і зв'язку.
USD
& ДАР,Я
CAD (jJP ЧхЗ UACHA-ҐЕНЗА

TRAVELING ТО UKRAINE
OR
\ШІ INVITING RELATIVES
TO V I S I T YOU?

CALL US!

KOBASNIUK TRAVEL, INC

157 Second Avenue, New York, N.Y. 10003

ESTABLISHED 1920

WORLDWIDE TRAVEL ARRANGEMENTS

UKRAINE AND EASTERN EUROPEAN TOUR SPECIALISTS
INDIVIDUAL AND GROUP BOOKINGS • AIR AND SHIP TICKETS • CRUISE
HOTELS • CAR RENTALS • FOREIGN & DOMESTIC TOURS

Vera Kowbasniuk-Shumeyko, Pres. (212) 254-8779

FAX: (212) 254-4005

274
 DOMAR
TRAVEL & TOURS
LIMITED

2985 Bloor Str. West Toronto, ON, Canada M8X 1C1

Tel.: (416) 236-7546 Fax: (416) 236-7547
ВАСИЛЬ Д О М А Р Е Ц Ь К И Й , власник б ю р а ,
пропонує клієнтам наступні послуги:
•з* поїздки в Україну індивідуально або в складі туристської групи з
провідником;
га- квитки на різні авіякомпанії в усі частини світу;
•я- оформлення запрошень для приїзду до Канади рідних та знайомих;
"5" придбання квитків для відвідувачів з України;
«• асекурація для подорожуючих та відвідувачів з України та інших
країн.
Просимо заходити до бюра особисто або
полагоджувати справи по телефону, а Вам завжди
буде надана ввічлива та професійна обслуга.

Ю К І В ЧГ_( 1.НО С Л У Ж И М О ГРОМАДІ

Посилаємо:
VCBRPR7V
»
ЄХРОЯТ ІЛЛРОАТ LTD.
...rtTOfU*,.
ЄХРОЯТ ІЛЛРОАТ LTD
•**
m
а також
харчові пачки, одяг побутові товари,
важливі листи, дитячі коляски,
гроші $ трактори
до рук адресата в "Ф С І фермерську
Україну та інші держави ^Я£^^& техніку, авта
Дзвоніть за безплатним каталогом
1-800-265-7189 О (416) 761-9105
Karpaty, 120 Runnymede Rd., Toronto. Ont. M6S 2Y3 Canada
П А М ' Я Т А Й Т Е ЯК ПОС ТО 4 F P F 3 К А Р П А Т И і
З а о х о ч у є м о д о співпраці нових агентів — високі комісійнії
KARPATY T R A V E L
Tel: (416) 7 6 1 - 9 Ю 1
Fax:<41б)761-1662
<ф Продає квитки на авіялінії (включно Air Ukraine)
О Робить запрошення д о Канади і С Ш А
iQt Продає медичне забезпечення для відвідувачів
О Полагоджує візи в Україну і д о Польщі

275
 ПАЧКИ І ХАРЧІ ДО УКРАЇНИ
Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська,
Чернівецька і Тернопільська області.
KOSHERLAND RAHWAY Travel Steven MUSEY ELINCA I.P.S.
Brooklyn, NY Rahway, NJ Millville, NJ Union City, NJ
718 438-8922 908 381-8800 609 825-7665 201 974-2583

T R I D E N T Українська Друкарня
Associates Printing
Toronto — St. Catharines
Buffalo
111•
„T P И З У Б" ®
Торонто — Ст. Кетеринс
Баффало
Toll Free 7-800-821-6034 — Fax: (716) 691-4532
Винонуємо Всякі Друкарські Роботи:
Наша спеціяльність - гравіровані
весільні запрошення
з українськими взорами.
—$ UKRAINIAN PRINTERS fy-
Our Specialty:
Ukrainian Engraved wedding invitations
Books • Journals • Newsletters • Magazines
Ribbons • Tickets • Program Books

276
Сні r^jrmJraJrmJrBJrmJrBJrajr^Jr^jraJrmJr^
Ш Ш
ш Учітеся, брати мої! гаї
ш Думайте, читайте,
Ш
ш І чужому научайтесь, — ш
ш Свого не цурайтесь! ш
ш ш
ш М &S ш
ш ш.
ш MEAT MARKET ш
^ ш
ш 915 Main Street, ш
ш Winnipeg, Manitoba ш.
ш ш
ш Власник ш
м ш
ш СТЕФАН ЯНКІВСЬКИЙ м
ш м
[=] [SlLBliBltSltBltBltSllSlLEltBllSlLBllg
ш

WVi

3
* УКРАЇНСЬКІ РОДОВОДИ E
— ІСТОРІЯ Р О Д И Н , міст і сіл —
Галичина і Буковина — „від Збруча до Карпат"
Львівщина, Тернопільщина, Івано-Франківське, Волинь,
Закарпаття, Чернівці
• Архівні та місцеві дослідження.
в Пошук родинних зв'язків.
О Історія місця походження.
Ш
в Консультація: документи і генеалогія.
UKRAINIAN GENEALOGICAL RESEARCH SERVICE0*3
За точнішою інформацією звертайтесь на адресу:
UGRS - Dept. А
P.O. Box 4914, Station Е «*$
f Ottawa, Ontario, Canada K1S 5J1 s~,
л>
f r f f
Ji K^ /^ /SK^^^^^^^^^^^^^ /^^^^^9^^
ш{#л*>(#Х*)(*>(#)(вд)етК*д*)ЖЖ
277
 I KRAI MAN SELFRELIANCE ^RflW УКРАЇНСЬКА ФЕДЕРАЛЬНА
HARTFORD FEDERAL ^ 2 Ї Ш
Щ КРЕДИТОВА КООПЕРАТИВА
CREDIT IMON M ^ "САМОПОМІЧ" у ГАРТФОРДІ

961 Wethersfleld Avenue, Hartford, CT 06114-3137; Phone: (860) 296-4714 FAX: (860) 296-3499
1-800 405-4714

Користайте з наших послуг

Конта ощадностей на високу дивіденду
Чекові конта без місячних оплат із місячною дивідендою
„ATM" картки; „Money Market" конта
6, 12, 24, ЗО, 36, 48 і 60 місячні сертифікати на високі дивіденди
Пенсійні фонди; „IRA" шери; „IRA" сертифікати
Позики на різні потреби: перші моргеджі на доми, нові та вживані авта,
особисті позики, позики під шери, студентські позики.
Безпосередні депозити на конта. Копії і факс. Нотаріяльна обслуга
&ет4іюиш&мх> АшфіоАлелшло
omamu члемамм!

УКРАЇНСЬКА
К Р Е Д И Т О В А КООПЕРАТИВА
в Міннеаполісі, Міннесота

Всестороння обслуга на всі ваші фінансові потреби.

Відкрита щодня.

301 Main Street N.E. Minneapolis,

Minnesota 55413
(612) 379-4969

278
f УПРАВА І ЧЛЕНСТВО БРАТСТВА св. НИКОЛАЯ
5-ий Відділ УНСоюзу в Асторії, Н.Й.
вітають
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ СОЮЗ
/ бажають йому багато успіхів у дальшій праці для української громади
в ЗСА та українського народу у ВІЛЬНІЙ УКРАЇНІ
ЗА УПРАВУ:
Осип Галатин — предсідник; Андрій Малан — заст. предсідника;
Маріянна Климишин — секретар; Стефанін Рудик — касир.
V Контрольна Комісія: Анна Лемп, Стефан Самбой, Анна Малан

Г UNA Вг # 2 6 "BLUE WATERS" ^

10 Margarita St.
Toms River, NJ 08757

KATHERINE PROWE, BRANCH SECY

"Greetings to all Ukrainians on the occasions of four
\, significant historic events" .

St. Michael's flrch Society

Branch 142

RODNEY GODFREY, S e c y
218 Loomis Street, Elizabeth, NJ 07206

TARAS SHEVCHENKO Soc. BR-156

M I C H A E L N O W A K — Sec. tr.
A N D R E W Z A B L O D S K Y — President
W A L T E R K R A M A R — Treasurer
Brookhaven, Pa. 19015

279
 385-ий Відділ Українського Народного Союзу
вітає
ГОЛОВНИЙ УРЯД УНСОЮЗУ, членство
та читачів „Свободи"
за Управу Відділу:
ІВАН МАШТАЛІР, предоідник
СТЕФАН КУЧВАРСЬКИЙ, касир
МИРОН КРАМАРЧУК, секретар

402-ий Відділ УНС ім. Тараса Шевченка в Етобікок, Канада

вітає Український Народний Союз і бажає

дальшого розвитку і успіхів у праці для добра
українського народу у діяспорі і Вільній
Україні І .;
За Управу Відділу: і
АННА БУРІЙ, секретар

Stage Restaurant
ROMAN & YVONNE DIAKUN
LUNCH-DINNER SPECIALS FRESHLY MADE DAILY!

Takes out orders 128 Seco rid Avenue

(212) 473-8614 New York City

PHONE: (908) 862-6455 FAX: (908) 862-5003

Big Stash's
BAR & RESTAURANT
CATERING FOR ALL OCCASIONS
BANQUET & MEETING FACILITIES AVAILABLE

1020 SO. WOOD AVENUE

LINDEN, NEW JERSEY
(one block off route 1) STANLEY & KRIS RAWRYSZ

280
 AMERICAN-EUROPEAN HOME COOKING & CATERING
f_ 348 Grove Street, Jersey City, New Jersey 07302
(201) 451-6189 • FAX (201) 451-3583
Mon.-Fri. 7:00 AM — 10:00 PM
Sat.-Sun. 9:00 AM - 10:00 PM

ШШ Hzj з s
TEKLA
PAWLOWSKA

(201) 684-0853 (212) 599-2554

DR. PETRUSIA G. KOTLAR

Chiropractor

Valley Road Chiropractic Center 501 Fifth Avenue

167 Valley Road Suite 2111
Clifton, NJ 07013 New York, NY 10017

V/IT/KL
CHIROPRACTIC CENTER, P.C.
GREGORY T. KUCYJ, D.C.
36830 Ryan Rd.
Sterling Heights. Ml 48310
(810)979-6080

JAROSLAVA S Y D O R A K
C.P.A.
(212) 475-6410 98 Second Avenue
Fax: (212) 473-3620 New York, NY10003

281
 NESTOR L. OLESNYCKY
C O U N S E L L O R A T LAW

FIELD & O L E S N Y C K Y
11 E A G L E R O C K AVENUE, SUITE lOO
E A S T H A N O V E R , N.J. 07936
(201) 3 8 6 - 1 1 1 5
F A X (BOH 884-1188

ROMAN G. KOZICKY
Attorney - at- Law
771-A Yonkers Avenue, Yonkers, NY 10704, Phone: (914) 969-4548 • Fax: 969-2108
Purchase and Sale or Real Estate,* Cooperative Apartments,
Estates, • Wills, • Corporate, • Business
Р О М А Н КОЗІЦЬКИЙ,
Адвокат
Продаж і купівля будинків та квартир. • Заповіти і спадкові справи
Корпорації та підприємства

EXPERT ELECTRICAL SERVICE INC.

Osyp Holynskyj, President

224 West Mt. Pleasant Ave. • Livingston, NJ 07039 • (201) 5330014

Industrial: Ш Commercial Ш Residential Ш Telephone & computer related
wiring N.J. Lie 511 Bus. permit 511-A

JERSEY T Y P E W R I T E R & O F F I C E EQUIPMENT, Inc.

357 George St. New Brunswick, NJ 08901
Tel.: (908) 247-7600 Fax (908) 247-7601
Mrs. DANA JASINSKI ( O w n e r )
Service of office equipment
Sale of office supplies
Printing of Letterheads, Business cards, Envelopes, Invoices, Booklets, Etc.

282
 ЮВЕЛІРНА КРАМНИЦЯ „ I C O N Li
має великий вибір:
ікон, ювелірних речей та годинників
Ремонтує годинники та ювелірні речі
230Е 14th St., New York, N.Y. 10003
Tel.. (212) 982-3488
відкриті від год. 12-ої дня до год. 6-ої веч.

YEVSHAN — ЄВШАН
COMPACT DISCS, CASSETTES, DICTIONARIES, VIDEOS, ART,
EDUCATIONAL BOOKS, LANGUAGE TAPES, MAPS, TRAVEL GUIDES, DANCE
MUSIC, CHILDREN'S BOOKS, EASTER EGG SUPPLIES, GIFTS, STATIONERY, COM­
PUTER SOFTWARE & MORE!
Call for out free 1997 Catalog 1 - 8 0 0 - 2 6 5 - 9 8 5 8
fax (514) 630-9960 email: info<syevshan.com VISA-MASTER CARD-AMEX ACCEPTED
YEVSHAN CORPORATION, BOX 325, BEACONSFIELD, QUEBEC, CANADA H9W 5T8

Gifts
Ukrainian Handicrafts
Art, Books, Ceramics
WEST ARKA
Jewellery, Newspapers
Records, Typewriters A. CHORNY
Embroidery Supplies
2282 Bloor SI W Tel: (416) 762-8751
Toronto. On!.
Canada M6S 1N9 Fax: (416) 767-6839

Books, M 4 £ U i n C t ,
Newspaper*, School It W KLISH Phone:(416)703-2762
Office Supplies. M STECKO Fax: (416)703-2753
Hindicr*fts. Jewellery.
Pictures, E m b r o i d e r e d
Blouses, T h r e a d s ,

FsbriCS, C r e e l i n g
Csrds. Videos. C D s .
Arka Ltd
UKRAINIAN BOOK STORE & GIFTS
Cassettes. Supplies for
Easier St C h r i s u t u s . 675 QUEEN STREET WEST
Post OlTice.
TORONTO, ONT. CANADA
Pa/cell to Ukraine
M5V 2B6

283
 Serving rhe Slavic C o m m u n i t y s i n c e 191S
ІМ0, Teleptxjoci 2 l 2 / - ! " 7 7 - 0 - 7 2 9

Trie U k r a i n i a n S h o p
il East 7*5Trccr
N e w Y o r k . N Y ЮООЗ - U S A
M y r o n S u r m a c h • Prop.

УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР у Лондоні, Онт., Канада

> Служить українцям міста Лондону й околиці,
> Побудував власний дім для всієї громади.
> Приміщує Відділ Конгресу Українців Канади, Курси Українознавства, Молодечу
Танцювальну Групу, Українську Кредитову Спілку та інші організації.
> Приміщує велику українську бібліотеку.
> Влаштовує культурні та товариські імпрези.
• Піддержує морально і матеріально працю для добра української справи.
Якщо будете в Лондоні, Онт.. просимо відвідати УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТР!
LONDON UKRAINIAN CENTRE
247 Adelaide Street South, London, Ont., Canada N5Z 3K7 • Tel.: (519) 686-9811

ФЕДЕРАЛЬНА КРЕДИТОВА КООПЕРАТИВА „ С А М О П О М І Ч '

301 Вашінгтон Авеню • Елизабет, Н. Дж. • Тел.: (201) 289-5554
Відкрита у вівторок і четвер від год. 6:00 до 8:00 веч.
• Служить усім українцям Елизабету й околиці
• Безплатне життєве забезпечення до 2,000 дол.
• Ощадності забезпечені державною агенцією до 100,000 дол.
• Низько відсоткові позички на різні цілі, забезпечені до 10,000 дол.
FEDERAL CREDIT UNION - SELF RELIANCE
301 Washington Avenue, Elizabeth, N. J. Tel.: (201) 289-5554
ОЩАДЖУЙТЕ і ПОЗИЧАЙТЕ у СВОЇЙ КРЕДИТІВЦІ!

Chupa Insurance Agency

REAL ESTATE & INSURANCE
240 EAST6rh S T R E E T
NEW YORK, N. Y. 10003-9998
T E L E P H O N E : 212 - 674-5340
FAX: 212-979-1769

BARBARA CHUPA, Lie. Insurance Broker

284
ґ Compliments of "4
LILLY & Z E I L E R , INC
FUNERAL HOMES
1901 EASTERN AVENUE 700 S. CONKLING ST.
(FELLS POINT) (HIGHLANDTOWN)

V
(410) 327-1442 (ESTABLISHED 1908) (4io) 342-1222
J
ВІТАЮ
УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ СОЮЗ
/ бажаю дальших успіхів у розбудові українського життя в ЗСА
P E T E R KAPPA F U N E R A L H O M E
2321 W Chicago Ave.
Chicago, ILL 60622
Tel. (312) 276-4575

УПРАВА і ЧЛЕНСТВО 269-го

GREETINGS to all ВІДДІЛУ УНСоюзу у Фріголд, Н. Дж.
UKRAINIANS щиро вітає УНСоюз, Екзекутиву,
on the 5th ANNIVERSARY працівників і членство з його 103-
літньою діяльністю.
of UKRAINIAN INDEPENDENCE В справах забезпечення в УНС зверта­
тися до секретаря Відділу ч. 269 X. Фу-
IRENE PASHESNIK ги-Ґербеги, або до організаційного ре­
76 Gap Road ферента П. Фуги.
Coatesville, PA 19320 ЗА УПРАВУ:
Secretary Branch #248 Ю. Рептак, П. Фуга, X. Фуга-Ґербеги

ВІТАЄМО УНСОЮЗ Щирий привіт

з нагоди УКРАЇСЬКОМУ НАРОДНОМУ СОЮЗОВІ
чотирьох історичних ювілеїв, що
їх відзначатимемо в 1997 p., і / побажання дальшого росту і успіхів
яким присвячений цей Альманах засилає
колишня головна радна УНС 1962-1966
д-р АНАСТАСІЙ і ІВАННА АННА ВАСИЛЬОВСЬКА
ГОРЧИНСЬКІ з дочкою СЛАВКОЮ
члени 472 Відділу і сином ВЛОДКОМ

285
jf Привіт ^^ Вітаю
УКРАЇНСЬКОМУ УКРАЇНСЬКИЙ
НАРОДНОМУ СОЮЗОВІ НАРОДНИЙ СОЮЗ
шле з появою Альманаху на
д-р дентистики 1997 рік
ЮРІЙ Д А Ш К О
839 Н. Вестерн Аве., Чикаго, Ілл. 60622 | ПЕТРО Д А Ш К О з
V Тел.: (312) 276-0666 J родиною

/Г ВІТАЄМО " \ їявр^опе (2011 994-ОЄВО Fax (20') <?94-<ї40в

УКРАЇНСЬКИЙ
НАРОДНИЙ СОЮЗ GEORGE DEMIDOWICH, M.D.. FA C.C.
з появою Альманаху на 1997р. CONSTANT.NE KASHNKOW. M.D.
присвяченого історичним
датам України. CARDIOVASCULAR CONSULTANTS OF N.J.. P.C.
д-р ІВАН ЛЕСЕЙКО з родиною
3^0 HAST N0.4IHF.EbO ЛОА2
д-р ІРИНА ЛЕСЕЙКО-ОВЕРКО
Office Hours SU1TF ) В
з родиною — Bv Appointment LIVINGSTON. NEW JERSEY 07039
^ оптометристи в Чикаго, Ілл. /

(212) 982-7893 ґ*\ M 0 1 FIRST AVE. 212-777-24904

MINI MARKET <

BEAUTY SALON
Fresh Delicious Cakes and Dairy Products
Delikatessen — International Foods European & American Design
CX. For Women & Men
Grocery Products
<
109 FIRST AVENUE
BETWEEN 6th & 7th STREETS 2 WAXING PEDICURE
NEW YORK, NY 10003
V J ^MANICURE FACIAL J

і FIALKA / MR. ZIP ^

Ш BOUTIQUE
INSTANT PRINTING 1
^ m
The besT UTTIE RESAIE shop
IN ТЙЕ EAST VIUAQE! 307 Ontario Ave.
1•
LubA FlRchuk IRVNA KOWAI Saskatoon, SKS7K1S3 |
324 E. 9th St. New York, NY 10003
•212-4604615
V (306) 652-6633 ^ #

286
ЗМІСТ
I. КАЛЕНДАРІЮМ 5
Л. В. Редакційна 18

II. „ВІСЛАУ 50-Л1ТТЯ"

Проф. Юрій Нальчицький. Вигнання (Вавилонський полон) 20
Ася Іванова. „Вісла" (вірш) 27
Д-р Іван Гвозда. Евакуація — депортація українців у Польщі
в 1945-1947 роках 28
С. Кишак, О. Киричук. Під страхом смерти 38
Марія Дупляк. Не забудьмо акцію „Вісла" 43

III. УКРАЇНА - ЗДАВНА ПРАВНА ДЕРЖАВА

Чотири Універсали Української Центральної Ради 44
Д-р Володимир Трембіцький. Дванадцять українських Конституцій 52
Олександер Однороманенко. Проснись, Україно (вірш) 60

IV. ЗА ЧЕСТЬ, ЗА СЛАВУ, ЗА НАРОД

Мирослав Кальба. Останній Рейд 61
Симон Савченко. Незабудькя (вірш) 70
Степан Ґоляш. Омелян Польовий — „Остап", командир Третьої
воєнної округи „Лисоня" 71
Симон Савченко. Тополя (вірш) 74
Богдан Савка. Триптих: „Три долі", „Спіть хлопці, спіть",
„П'ять повстанців-орлів з одного гнізда" 75
Святослав Левицький. Дорога 82
Яр Славутич. До Річниці УПА (вірш) 85
Ярослав Стех. Українці у Великій Битві за Монте Кассіно 86
Анна Завадівська. Півсотні літ (вірш) 93

V. „НАСТУПАЛА ЧОРНА ХМАРА, А ДРУГАЯ - З ПОЛЯ'

Олександер Однороманенко. Тридцять другий — третій (вірш) 94
Бронислава Скорупська. Сидор 95
Людмила Почтар. Чорнобильська Чаша (вірш) 97
Володимир Романюк. Ганнуся 98
Материна осінь (вірш) 104
Василь Волицький. У мішку словацьких партизан 105
Ася Іванова. Світлиця (вірш) 117
VI. ІСТОРІЯ І ЛІТЕРАТУРА
Д-р Сергій Білокінь. Регабілітація Українського Поміщицтва 118
Мазепинець — Старшинський Син 122
Д-р Ярослав І. Дзира. „Історія Русів" — Нові дані про її автора 128
Іван Дзира. Волив Козацького Літописання на Літературу Національного
Відродження 133
Іван Ільєнко. Тарас Шевченко під комуністичною цензурою 137
Христина Волицька-Ференцевич. Юрій Клен — Освальд Бурґгардт 146
Любов В. Бондар. Рефлексія (вірш) 150
Д-р Осип Кравченюк. Культ Лесі Українки в Америці 151
Людмила Волинська. Дмитро Донцов — поет? (Нове про Донцова) 159
Світлана М. Жук. Два вірші 168
Зірка Гренжа-Донська. Спогади дочки 169

VII. В УКРАЇНІ ТА ПО ДІАСПОРІ

Зіна Раковська. Повернення Кардинала Івана-Мирослава
Любачівського в Україну 175
Любов Дмитришин-Часто. У Свят-Вечір (вірш) 184
Ольга Кузьмович. Дім при Снкстуській 48 185
Омелян Твардовський. Українки — героїні світових Олімпіяд 190
Василь Болонка. Шануй, Україно, вояцькую славу (вірш) 196
Петро Часто. Він іде 197
іларіон Калиневнч. 40-ліття Осередку Праці НТШ у Ва&гінгтош 205
Сергій Миронюк. Назустріч весні (вірш) 207
Любов Коленська, Дарія і Вірочка або Прибрана Бабуня 208
Ол. Однороманенко. Два вірші 217
Євгенія Бойко-Дімер. На побачення 218
Ганна Забіяка-Богунська. Вояк, що присягнув на вірність Україні (вірш) . . . . 223
Д-р Євген Стецьків. Студії у Львівському Медичному Інституті
в роки Другої світової війни 1939-1944 224
Іванна Савнцька. В обіймах евфорії 230

ОГОЛОШЕННЯ 232

ЗМІСТ 288

Керівник друкарні — Роман Павлишин.

Складачі — Дарія Малиновська, Теофіля Рігальська, їда Фокс, Галина Колесса.
Комп'ютерна верстка — Роман Брух.

288
 УКРАЇНСЬКИЙ НАРОДНИЙ СОЮЗ, ІНК.
U K R A I N I A N N A T I O N A L A S S O C I A T I O N , INC.
30 Montgomery Street. PO Box 17A-Jersey City. New Jersey 07303 • (201)451-2200

Має ново-впроваджену дуже

корисну пенсійну грамоту
Має 20 кляс модерного
забезпечення

Сума забезпечення не
має обмежень
Виплачує найвищу
дивіденду
Видає щоденник Свободу,
Український Тижневик і
журнал для дітей Веселку
Уділяє стипендії
студіюючій молоді
Удержує вакаційну
оселю „Союзівку"

Offers a very advantageous

new annuity policy
O f f e r s 20 t y p e s of life
insurance protection

There is no limit to the

a m o u n t of insurance

Pays out high dividends

Запрошуємо on certificates
вас та членів
вашої родини Publishes the Svoboda
daily, the English-language
забезпечитися
Ukrainian Weekly a n d the
в Українськім
children's magazine
Народнім Veselka — The Rainbow
Союзі та спіль­
но працювати Provides scholarships
для добра for s t u d e n t s

українського O w n s the beautiful

народу estate Soyuzivka