Історичний портрет Маргарет Тетчер

«Єдиний спосіб піднятися на вершину сходи - долати сходинку за

сходинкою, по одній за раз. І в процесі цього підйому ви раптово
виявите у себе всі необхідні якості, навички та вміння, потрібні для
досягнення успіху, якими Ви, начебто, ніколи не володіли.»

Маргарет Тетчер – народилася народилася 13 жовтня 1925 року в місті Грантемі в сім’ї
бакалійника.

У 1946 р вона стала президентом консервативної асоціації Оксфордського університету. в

1947-1951 роках стала працювати хіміком-дослідником.

"З тих пір політика являє головний інтерес її життя, а професія хіміка все менш
задовольняє її". Пропрацювавши близько чотирьох років на цьому терені без особливих
успіхів, майбутній прем’єр -міністр Англії виходить в 1951 р заміж за заможного
бізнесмена Деніса Тетчера. Це заміжжя, звільнивши від турбот про хліб насущний,
дозволяє їй швидко закінчити другий, юридичний, факультет того ж університету з явним
прицілом на політичну кар'єру. Знаменно, що це не завадило навіть народженню в 1953 р.
близнюків (сина і дочки). Сімейні турботи на були на першому місці, адже Маргарет була
потрібна народу, і навпаки, вона сама потребувала роботи серед людей та для людей.

В 1950 році Тетчер вперше виставила власну кандидатуру на виборах до парламенту.

Але вона зазнала невдачі. Маргарет не здалася і багато працювала для досягнення власної
мети.

До початку 1970 р. економічне становище Англії сильно погіршилося. Все більш виразно
звучав протест проти бюрократії і високих податків, проти "хаосу впливів" і не
результативності урядів. Падіння життєвого рівня викликало потужну хвилю страйків, в
результаті яких багато галузей англійської промисловості було паралізовано.

У такий нелегкий час держава потребувала сильного лідера, але майже ніхто не вірив в
успіх Тетчер. Її наполегливість та безкомпромісність допомогли створити сильну
політичну лінію, відстояти власні інтереси, підняти країну на новий економічний рівень.

У 1961- 1964 роках Маргарет Тетчер перебувала на пості молодшого міністра, який
займався питаннями пенсійного забезпечення та соціального страхування.

З 1970 по 1974 рік – займала посаду міністра науки і освіти.

У 1974 році Консервативна партія програла вибори, і це був зоряний час Тетчер – вона
була обрана її лідером.

З раннього віку - вже в десять років - Маргарет брала участь у виборчій кампанії. Родина
Робертс активно підтримували кандидата від партії консерваторів. Маргарет тоді
розносила документи Консервативної партії. Тим же вона займалася і на місцевих
виборах. Вона сама згодом згадувала, що саме в 30-ті роки стала "долучатися до політики"
в зв'язку з окупацією Австрії Німеччиною. «У ті роки я почала розбиратися в політиці,
питаннях війни і миру, підйому фашизму і загрози силам демократії», - говорила вона.

Питання про політичне лідерство в 70-х роках у Великобританії перетворилося на

загальнонаціональну проблему першорядної важливості. Країна переживала найважчі
часи. Великобританія стала в той період "найслабшою ланкою" в світовій капіталістичній
системі. Частка країни в світовому промисловому виробництві скоротилася після війни
вдвічі - з 10 до 5%. Британію обігнали не лише Японія, але і ФРН і Франція.

В цей же період зміни відбувалися в масових громадських настроях. З'явилося відчуття

соціальної напруженості. Багато політиків і коментатори оцінювали ситуацію як
"національна криза довіри". Красномовні назви деяких книг, що з'явилися в середині 70-х
років: "Розпад Британії", "Смерть Британської демократії".

Умови сприяли обранню на посаду лідера партії радикального і в той же час

нетрадиційного політика, що відповідає настроям держави.

В 1976 році Маргарет Тетчер заявляла, що від лейбористів виходить "загроза соціалізму".
І більше того, що "лейбористська партія тепер керується відверто марксистською
програмою", веде країну на поріг "тоталітаризму".

Завзято займаючись політичним іміджем партії і державними справами, на виборах в

травні 1979 року, консерватори отримують перемогу, а Тетчер – пост прем’єр-міністра.

Ідеологічною основою нової політики були кілька основних елементів:

а) вільне підприємництво;

б) особиста ініціатива;

в) крайній індивідуалізм.

Важливими елементами ідеологічної концепції "тетчеризму" стали проголошені

консерваторами повернення до "вікторіанських цінностей" - повага до родини і релігії,
закону і порядку, ощадливість, акуратність, працьовитість, самостійність, надання права
особистості і т.д.

М.Тетчер мала намір зупинити процес довготривалого спаду економіки шляхом політики
"монетаризму", скорочення витрат і оподаткування, приборкання влади профспілок,
відмови в субсидії збанкрутілим підприємствам і "приватизації" галузей промисловості,
що належали державі. Вона виступила проти корпоративізму та колективізму. Вона
вважала, що інфляція становить більшу небезпеку, ніж безробіття. Тому одним з перших
кроків, зроблених консерваторами, було прийняття законів, які значно звузили майже
безмежні права профспілок на оголошення страйків. А в 1980, 1982 і 1984 рр. були
прийняті закони, які дозволили уряду вистояти в боротьбі з страйковим рухом, зокрема
під час страйків шахтарів у 1984- 1985 рр. і друкарів в 1986 р.

Одним з найважливіших елементів програми М.Тетчер була приватизація усуспільненого

сектора. Уряд М.Тетчер всіляко прагнув створити "здорову конкуренцію" універсальним
принципом економічного прогресу, причому ця конкуренція все більше переносилася в
сферу ціноутворення, де змагалися компанії в боротьбі один з одним і були змушені
знижувати ціни. Ще один важливий напрямок в економічній програмі консерваторів - це
спрямування сил на розвиток дрібного і середнього бізнесу. Дрібний і середній бізнес
став новою силою в структурі господарства Великобританії. Він успішно уживався з
великими монополіями, доповнював їх навіть в найсучасніших галузях, а також у сфері
послуг.

Наслідком проведеної урядом М. Тетчер економічної політики було економічне зростання

країни в 80-і рр. в середньому на рівні 3-4% на рік, що було вище, ніж в інших
західноєвропейських країнах. Щотижня в середньому створювалося 500 нових фірм. За
80-і рр. продуктивність праці в середньому росла на рівні 2,5% на рік, поступаючись лише
Японії.

Найбільш важливими заходами, які стимулювати розвиток, економіки Англії, були :

- прийняття закону про зниження стандартної ставки прибуткового податку,

- скорочення чисельності державного апарату і витрат на його утримання.

Так, центральні міністерства були зведені до мінімуму-- їх налічувалося 16, причому

серед них практично не було галузевих. Держава усувалася від прямого втручання у
вирішення суто господарських завдань.

Досить важкою задачею для уряду М. Тетчер виявилася боротьба з інфляцією, однак і тут
завдяки переліченим заходам намітилися зрушення: якщо в 1980 році вона становила 16%,
то вже в 1983 р впала до 4% і в наступні роки коливалася в межах 6 %.

У своїй роботі Маргарет висуває на перший план прості, зрозумілі кожному гасла:
«збереження законності і порядку, кожен отримує те, що заробив."

Неоконсерватизм в тлумаченні Тетчер представляв для багатьох простих англійців не

чергову політичну чи філософську теорію, а близьку і зрозумілу їм духовну їжу, чи не
свого роду релігію, покликану оздоровити суспільство, надати йому втрачений ним
динамізм, його здатність до саморозвитку.

"Значною мірою цьому сприяла фразеологія Тетчер, прагнення пояснити аудиторії

соціально-економічні проблеми в термінах, зрозумілих домашній господині, причому
нерідко на власному прикладі. Привнесення  особистісних  моментів в політику навряд чи
є наслідком продуманої тактики завоювання довіри мас. Скоріше це риса політичного
стилю Тетчер виникає з самого її відношення до політики не тільки як до "роботи", але і
як до "улюбленої справи". Недарма вона так не любить розповсюджуватися про своє
приватне життя, в якому для неї цінно, насамперед, те, що допомагає, а не перешкоджає
реалізації її політичних амбіцій. І навряд чи вона буває нещира, коли заявляє, що «робота
для неї більш цікава, ніж будь-що інше.»

Після відходу з посади прем’єр-міністра вона протягом двох років була членом Палати громад
від Фінчлі.

У 1992 році, будучи вже 66 річною жінкою, вона прийняла рішення покинути парламент,
вважаючи, що це дасть їй можливість відкрито висловлювати думку згідно подіям.

У лютому 2007 року «залізна леді» стала першим прем’єр-міністром в Великобританії, якому
встановили пам’ятник за життя в британському парламенті.

Померла вона 8 квітня 2013 року в Лондоні.