МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

С І.ТЕРЕХОВА

ВСТУП ДО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ І ТЕОРІЇ

ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕРЕКЛАДАЧА
ОСНОВИ ТЕХНІКИ ПЕРЕКЛАДУ

КИЇВ-2002 Видавничий
центр КНЛУ
Терехова С. I.

Вступ до перекладознавства. (Сучасні проблеми і теорії. Діяльність

перекладача. Основи техніки перекладу). Навч. посібник. - (Вид. 2-ге,
доповнене і перероблене). - К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. - 163 с

ISBN 966-638-109-5

Відповідальний редактор - М. П.Кочерган, докт. філол. наук,

проф., Київський національний лінгвістичний
університет

Рецензенти: О. Г.Ярова, канд. психол. наук, доц.,

Київський слов'янський університет Л.
Ф.Омельченко, докт. філол. наук, проф.,
Київський національний лінгвістичний
університет
0. І.Селіванова, канд. пед. наук, доц.,
Київський національний лінгвістичний
університет
С Є.Максимов, канд. філол. наук, доц.,
Магістр гуманітарних наук, Київський
національний лінгвістичний університет
1. Г.Анікеєнко, канд. філол. наук, доц.,
Київський національний лінгвістичний
університет

Друкується за рішенням вченої ради Київського національного

лінгвістичного університету від 26 лютого 2001 p.: протокол № 7.
ISBN 966-638-109-5 © С.Терехова, 2002
© Видавничий центр КНЛУ, 2002
 ЗМІСТ

Вступ...........................................................................................6

Розділ 1. Визначення і зміст поняття "переклад"...........................8

1.1. Переклад як вид людської діяльності.........................10

1.2. Переклад як процес людської діяльності....................12
1.3. Переклад як результат творчості перекладача.............14
1.4. Переклад як умовна назва наукової дисципліни.
Завдання курсу...........................................................16
1.5. Основні проблеми сучасного перекладознавства.......18

Розділ 2. Значення перекладу в сучасному житті. Зв'язок

перекладу з іншими сферами діяльності
людини.........................................................................21

2.1. Суспільно-політичне значення перекладу..................21

2.2. Національно-культурне значення перекладу..............25
2.3. Роль перекладу в науково-технічному прогресі.........29
2.4. Загальнонаукове значення перекладу. Переклад і
інші наукові галузі....................................................31
2.4.1. Значення перекладу для розвитку бізнесу та економіки
................................................................................31
2.4.2. Переклад і збагачення мови та літератури..............32
2.4.3. Переклад і філософія...............................................36
2.4.4.Перекладі історія...................................................37
2.4.5. Переклад і психологія............................................38
2.4.6. Переклад і точні науки............................................39
2.4.7. Переклад і теологія.................................................39

Розділ 3. Основи професійної діяльності

перекладача.................................................................41

3.1.Перекладач :: тлумач: специфіка праці......................41

3.2.Фаховий рівень підготовки перекладача на сучасному
етапі...........................................................................42
3.3.Особливості праці перекладача науково-технічної
літератури.................................................................44
 3.1. Перекладацький етикет...............................................46
3.2. Мова перекладача. Культура мовлення......................50
3.3. Основи перекладацької техніки..................................53
3.4. Моделі перекладацької діяльності.
Моделі перекладу.......................................................57
3.8. Особливості перекладацької праці в різних
історичних і суспільно-політичних умовах.................62
3.8.1. Праця перекладача в мирний час...........................63
3.8.2. Діяльність перекладача у воєнні роки....................64
3.8.3. Специфіка діяльності вітчизняних перекладачів
у роки "холодної війни"..........................................69

Розділ 4. Класифікація перекладів в синхронії та

діахронії.......................................................................71

4.1. Основні принципи перекладу......................................71

4.2. Методи перекладу........................................................76
4.3. Про співвідношення понять виду, типу, жанру,
форми, стилю, прийому і способу перекладу.............77
4.4. Види перекладу............................................................78
4.4.1. Види перекладу в діахронії........................................79
4.4.1. Класифікація видів перекладу: синхронічний аспект
................................................................................. 86
4.4.2. Послівний переклад.................................................97
4.4.3. Підрядковий переклад ............................................98
4.4.4. Реферований переклад..............................................99
4.4.5. Анотований переклад...............................................101
4.4.6. Скорочений переклад...............................................102
4.4.7. Адаптований переклад.............................................103
4.4.8. В і льний переклад......................................................104
4.4.10. Адекватний переклад..............................................105
4.4.11. Електронний переклад.............................................106
4.4.12. Літературні типи перекладу.....................................111

Розділ 5. Мовні одиниці перекладу. Основи перекладацького

аналізу тексту..............................................................115
 5.1. Мовні одиниці перекладу...........................................115
5.2. Рівні перекладу...........................................................116
5.3. Стратифікація мовних одиниць перекладу як основа
перекладацького аналізу.............................................121

Завдання для самостійної підготовки студентів зі

"Вступу до перекладознавства".................................................123
Післямова..................................................................................147

Короткий словник перекладознавчих

термінів......................................................................................148

Список скорочень.......................................................................155

Список використаної літератури................................................156

2 —2-319І
 ВСТУП

Навчальний посібник "Вступ до перекладознавства" має на

меті ознайомити читачів з основими поняттями та проблематикою
сучасного перекладознавства; підготувати теоретичну базу у
майбутніх перекладачів та інших, хто цікавиться цими питаннями,
для опанування вузькоспеціальних курсів "Перекладознавство",
"Усний переклад", "Двосторонній письмовий переклад", "Основи
техніки перекладу" та ін.
Посібник складається зі вступу, п'яти розділів, післямови,
списку скорочень, короткого словника перекладознавчих термінів
та списку використаної літератури. У розділі 1 "Визначення і зміст
поняття "переклад" наводяться основні дефініції перекладу,
дається його робоче визначення як предмету перекладознавства,
зазначаються точки зору дослідників різних історичних періодів
щодо зазначених проблем. У розділі 2 "Значення перекладу в
сучасному житті. Зв'язок з іншими сферами діяльності людини"
йдеться про місце перекладознавства в житті й діяльності людини,
а також - серед інших наукових дисциплін. Розділ 3 " Основи
професійної діяльності перекладача " знайомить перекладачів-
початківців з основними вимогами щодо особи перекладача, його
фахового рівня, культурних і моральних якостей, визначає рівні й
моделі перекладацької діяльності. Велике значення для молодих
перекладачів мають приклади діяльності їхніх досвідчених колег у
мирний час й у роки війни. Розділ 4 "Класифікація перекладів"
допоможе зорієнтуватися в термінологічній розгалуженості щодо
визначення видів (типів), способів та жанрів перекладу, а розділ 5
"Мовні одиниці перекладу. Основи перекладацького аналізу
тексту" дасть змогу читачам встановити основні одиниці перекладу
та навчить їх стратифікувати мовних одиниць перекладу.
Друге видання, перероблене і доповнене, містить також
короткий словник перекладознавчих термінів, до якого увійшли
основні терміни перекладознавства, необхідні для опанування
елементарних перекладознавчих знань, набуття вмінь, формування
перекладацьких навичок.
Для зручності користування посібником і легкого читання
нами запропоновано список скорочень, які вживаються не тільки на
сторінках даного посібника, а й є загальновживаними у
перекладознавчих дисциплінах. Отже, студенти, які тільки
починають вивчати перекладознавчі дисципліни, матимуть змогу
водночас засвоїти їх як додаткову, але конче потрібну інформацію.
Посібник у першу чергу адресований студентам-філологам,
першокурсникам, які тільки починають знайомитися з
перекладознавчими дисциплінами, оскільки висвітлює питання,
включені до типової програми вищих навчальних закладів України
зі спеціальності "перекладач (англійська мова)"; також буде
цікавим для викладачів, перекладачів, мовознавців та всіх, хто
цікавиться проблемами сучасного перекладознавства.

Автор
 РОЗДІЛ 1 ВИЗНАЧЕННЯ І
ЗМІСТ ПОНЯТТЯ "ПЕРЕКЛАД"
... Можно установить аналогию
(а не тождество) между принципом
познаваемости мира и идеей
переводимости с другой стороны... Как
нет непознаваемого, а есть ещё
непознанное, так нет непереводимого, а
есть ещё вопросы, которые с точки
зрения переводимости пока разрешить не
удалось.
А. Федоров

Слово переклад є зрозумілим і звичайним для всіх. Воно

існує майже в кожній мові в різних контекстах: переклад твору,
зробити переклад, надрукувати переклад, у процесі перекладу і т.
ін. За даними академічного Словника української мови в 11 томах
слово переклад означає: 1) процес людської діяльності,
спрямований на передання інформації з мови-оригіналу (МО) на
мову-перекладу (МП); 2) результат перекладацького процесу, тобто
твір, речення і т. ін., викладений усно або на папері; 3) вид
людської діяльності, спрямований на відтворення певного тексту
МО в МП; 4) це умовна назва навчальних дисциплін, які вивчають
особливості перекладацької діяльності, техніку виконання
перекладу, процес перекладу, його види, способи, жанри та ін.,
результат діяльності перекладача [СУМ 1970, 6].
Як науковий термін переклад в широкому розумінні означає
працю, спрямовану на відображення певної інформації, оформленої
письмово або усно, з однієї мови (мови оригіналу) на іншу або інші
(мову перекладу) з метою забезпечення міжмовної комунікації. У
вузькому розумінні перекладом називається перекладений текст,
оформлений письмово. Усний переклад називається тлумаченням.
Відповідно, перекладач, що займається тлумаченням, є тлумачем.
Для зручності будемо використовувати термін перекладач на
позначення як перекладача письмових, так і усних текстів.
На запитання "Що таке переклад ?" не можна дати
однозначної відповіді. Діяльність людини у процесі перекладу
складна і багатоаспектна. В. М. Коміссаров, який розробив чотири
лінгвістичні теорії, відповідно дає чотири визначення перекладу:
8
 згідно денотативної теорії переклад - це процес опису
денотатів, які описані МО за допомогою МП;
- згідно трансформаційної теорії переклад є перетворенням
одиниць і структур МО в одиниці й структури МП;
- за семантичною теорією, розкриття сутності еквівалентних
відношень між змістом оригіналу і перекладу називається
перекладом;
- теорія рівней еквівалентності пропонує модель
перекладацької діяльності, яка базується на передбаченні,
що відношення еквівалентності встановлюються між
аналогічними рівнями змісту текстів МО та текстів МП.
Основою такої моделі є виділення у змісті тексту низки
послідовних рівнів, які різняться характером інформації,
що передається від джерела реципієнту [Комиссаров 1973:
32, 42 - 43, 62].
На думку М. А. Задорожної, переклад є засобом забезпечення
можливості спілкування (комунікації) між людьми, що говорять
різними мовами [Задорожная 2000: б]. Таке визначення дає
узагальнену характеристику сутності перекладу як виду діяльності.
А. В. Федоров визначає переклад як форму творчої діяльності
перекладача в галузі мови [Федоров 1953: 7]. Ця дефіниція не може
бути визнаною повною і точною, оскільки вона відображає лише
один з аспектів діяльності перекладача - творчій підхід до своєї
роботи.
Отже, існує багато визначень поняття переклад. Всі вони
характеризують переклад в одному або декількох аспектах.
Оберемо робочим визначенням перекладу дефіницію М. А.
Задорожної як таку, що забезпечує належний рівень
узагальненості, повноти характеристики сутності розглядуваного
поняття.
Основними аспектами поняття "переклад", як відзначає А.
Лілова, є такі:
- переклад не можна розглядати без урахування його
соціальної природи, соціальної сутності, соціальних
функцій;
- переклад не може бути зрозумілим, якщо його не
сприймати як частину і засіб національної культури, як
міцний фактор культурних процесів;
- переклад - це двигун національної та світової культури;
9
 - переклад має чітко виражену якісну диференційованість в
усіх його видах і формах;
- відображення і творчість є також основними аспектами
перекладу;
- переклад - це складно організований і функціонуючий
творчий процес, у результаті якого з'являється
перекладений твір;
- переклад з'явився і існує історично; історична визначеність
та історичне буття - це основні характеристики поняття
"переклад" [Лилова 1985: 24 - 29].
Розглянемо детальніше основні складники поняття
'переклад".

1.1. Переклад як вид людської діяльності

Як зазначалося вище, переклад є видом діяльності людини,
що спрямований на відтворення одиниць МО в МП. У наш час
поступово підвищується інтерес до перекладу як виду діяльності,
оскільки перекладацька справа, яка стимулюється розвитком
літератури, зростанням науки як системи знань, інтенсифікацією
міжнародних контактів тощо, набуває в наш час неабиякого
значення. Про це свідчить велика кількість праць, присвячених
окремим питанням перекладу, а також їх актуальність: переклад
вивчається багатьма науковими дисциплінами (мовознавством,
літературознавством, мистецтвознавством, дипломатичною,
військовою, інженерною, комп'ютерною справами, культурологією
та ін.).
Сучасний стан науки про переклад та спроби встановити і
вирішити проблеми практичного перекладу призвели до
необхідності фундаментального обгрунтування знань про це явище.
Так, автори "скопс-теоріГ ("скопе" - мета) К. Райс і X. Фермеєр
встановили, що переклад - це перш за все різновид практичної
діяльності перекладача, а успіх усілякої діяльності визначається
тим, якою мірою вона досягла свієї мети. Переклад завжди
здійснюється для чого-небудь. Перекладач намагається виконати
певне завдання, яке він сам перед собою поставив або одержав від
замовника, в інтересах якого і за дорученням якого відбувається
10
процес перекладу. Цілі перекладу можуть бути вельми
різноманітними. Отже, тексти, одержані в результаті перекладів,
будуть принципово відрізнятися один від одного. При цьому не має
значення, наскільки переклад відповідає оригіналу, адже він
орієнтований на певне завдання, має певну мету. Такий переклад
може мати на меті:
- досягнення максимальної близькості до оригіналу;
- повідомлення слухачеві певної інформації;
- необхідність ввести слухача (реципієнта) в оману;
- забезпечити міжмовну комунікацію;
- досягти підписання контракту або виконнання іншого
завдання та ін.
У відповідності до поставленої мети перекладач вибирає тип, вид,
стиль, спосіб (способи) та прийоми перекладу. Але не можна
вважати, що перекладач виступає лише посередником розмови. Як
справедливо зазначають В. М. Коміссаров, І. В. Корунець та інші
дослідники, перекладач - це мовний консультант, фахівець, що
володіє додатковими країнознавчими, етнічними, економічними та
історичними знаннями і може створити такий текст, який
необхідний для успішної співпраці з представниками іншомовної
країни. Іноді перекладач сам має створити необхідний текст на
замовлення, оскільки оригіналу як такого може не бути. Отже,
перекладач трансформується у центральну постать міжмовної
комунікації [Комиссаров 1999: 90].
Основними функціями перекладу є: 1) комунікативна, тобто
забезпечення порозуміння і спілкування між носіями різних мов;
2) інформативна, тобто розповсюдження інформації між носіями
різних мов; 3) національно-культурна, тобто обмін культурними
цінностями, збагачення національних мов, литератур, ширше
-культур тощо; 4) навчально-просвітницька, а саме - пошитення
наукових знань між народностями, країнами і т. ін.
Таким чином, переклад - це вид комунікативної діяльності,
який може здійснюватися з певною метою на різних рівнях
діяльності людини, із різних джерел, за різних обставин
комунікації. У зв'язку з цим постає проблема встановлення
сутності процесу перекладу і його структури. Спробуємо визначити
переклад як процес діяльності людини (перекладача).

п
 1.2. Переклад як процес людської діяльності

Чи можна відразу дати відповідь на запитання, як відбувається

переклад ? Багато дослідників намагалися зрозуміти і визначити,
що являє собою процес перекладу. Джон Фьорс у свій час
відзначав, що якби можна було б дати відповідь на зазначене
питання у термінах, то вчені ясно і точно змогли б встановити нову
теорію мови [Firs 1956: 139]. Пізніше, у 60-х роках XX століття
Роман Якобсон у виступі на 1 Міжнародному симпозіумі "Знак і
система знаків", який відбувся у Ерфурті, заявив, що переклад
являє собою суттєвий вид людської діяльності, що постійно
набуває своєї значущості.
С. К. Шаумян у роботі "Генотипічна мова і формальна
семантика" відзначає, що саме у процесі перекладу слід шукати ту
фундаментальну проблему, яка зможе викрити і вирішити
більшість проблем сучасної науки про мову [Проблеми структурної
лінгвістики 1972: 92].
Велику увагу моделюванню процесу перекладу приділяє
М, А. К. Холл ід ей. На його думку, перекладацький процес - це
послідовний вибір еквівалентів на різних рівнях мовної ієрархії
[Halliday 1964]. У процесі перекладу М. А. К. Холлідей виділяє два
етапи:
1) вибір найбільш ймовірного еквівалента для кожної категорії
або одиниці МО;
2) модифікація такого вибору на рівні більш крупної одиниці
на основі даних МО або норм МП.
Серед теоретиків перекладу схема процесу перекладу М.
А. К. Холлідея знайшла мало прихильників. Важко повірити, що
при перекладі спочатку добиралися еквіваленти до морфем, а
потім - до слів. Така процедура є досить громіздкою. Очевидно, як
справедливо зауважує В. Н. Коміссаров, критикуючи зазначену
теорію, еквівалентність може бути встановлена відразу між
одиницями на більш високих рівнях мови [Комиссаров 1999: 17].
Однак не можна не відзначити, що заслуга М. А. К. Холлідея
полягає у спонуканні перекладачів і мовознавців до розробки
різних моделей перекладу в наш час (пор. : концепція М. Снелл-
Хорнбі, розділ 3.7.).
А. В. Федоров виділяє у процесі перекладу два етапи. На
першому етапі перекладач повинен зрозуміти і точно з'ясувати для
12
себе сутність того, що він перекладає, за допомогою мовних образів
(тобто з елементами перекладу). Другий етап є етапом вибору
відповідних елементів МП: слів, словосполучень, граматичних
форм [Федоров 1953: 10]. Дійсно, зазначені етапи мають місце у
процесі перекладу, але ними сутність перекладацького процесу не
обмежується.
У сучасному навчальному процесі майбутні перекладачі
вчаться ідентифікувати три рівні розуміння тексту:
- формальний;
- смисловий;
- прагматичний.
Перекладацький процес починається зі стартових можливостей
осмислення текстів МО, без чого неможливе навчання. Не можна
погодитися з положенням про те, що переклад - це авторитарний
процес, недетермінований умовами комунікації. Всі рівні
осмислення текстів МО є правомірними [Швачко 1999: 180].
Отже, у структурі складного і багатоаспектного процесу
перекладу можна умовно виділити три етапи: розуміння, вираження
іншою мовою і подальший аналіз. Етап розуміння передбачає три
стадії: перекодування знаків у тексті МО, визначення смислу в
певному контексті й певній ситуації, правильне розуміння
заголовку тексту (що можливе тільки за умови повного
ознайомлення з текстом) [Seleskovich 1987; Delisle 1984].
На думку Ж. Деліла, переклад - це розумова операція
відтворення живої думки в мові, під час якої смисл здобувається і
виражається МП. Розгорнута схема процесу перекладу має такий
вигляд:

Первинний текст (у МО)

Висловлювання на МП

Розуміння - Декодування мовних знаків Первинна інтерпретація

(референція до мови) -
Вилучення смислу
(референція до дійсності) -
(невербальна стадія)

Перевираження - Оперування поняттями за Аналоговий процес

допомогою нелінгвістичних
із
 розумових механізмів
- Перевербалізація понять
- Попереднє рішення

Подальший - Вибір рішення Вторинна

інтерпретація
аналіз

Відкоректований варіант

Текст МП

На думку А. П. Чужакіна, перекладацький процес складається

з трьох чинників: а) ситуаційне прогнозування і прийняття
перекладацького мислення; .6) культура мовлення і презентації;
в) володіння перекладацькими прийомами (див. детальніше с 54-
55) [Чужакин 2002: 5-6].
Таким чином, при перекладі (у процесі діяльності) перекладач
здійснює подвійну інтерпретацію: під час вилучення смислу з
оригіналу і при оцінюванні варіанта перекладу при
підтверджуючому аналізі. У результаті цього можуть бути утворені
різні види або варіанти перекладу одного й того ж тексту за
стилістичною приналежністю, жанром, орієнтовані на вікову /
професійну диференціацію реципієнтів та ін. Твір, що з'явиться в
результаті діяльності перекладача, також називається перекладом.

1.3. Переклад як результат діяльності перекладача

Переклад як результат діяльності перекладача являє собою

текст, викладений МП усно або на папері. Зв'язок такого
перекладу з оригінальним твором є динамічним; він залежить від
самого тексту, ситуації і функції перекладу:
- спеціальні тексти більш тісно пов'язані з конкретною
•ситуацією, внаслідок чого легше встановити функцію таких
перекладів;
- чим конкретнішою є ситуація, а функція - яснішою, тим
сильнішою є орієнтація на текст перекладу;

14
 - чим більш "літературним" є текст оригіналу або перекладу,
тим сильнішою є залежність від "активізації*" читача;
- чим більш "літературним" є текст перекладу, тим вищий
статус оригіналу як витвору мистецтва [Snell-Hornby 1988].
Найкращим і найталановитішим буде вважатися такий
переклад, в якому вдалося зберегти єдність змісту і форми,
правильно відтворити авторську інтенцію, авторський стиль.
Переклад може бути здійсненим з однієї мови на іншу (споріднену,
неспоріднену, близькоспоріднену); з літературної мови на діалект
або навпаки; з давньої мови на сучасну [Федоров 1983: 13] і т. д.
(див. детально розділ 4.3. даного посібника).
Своєрідною в теорії перекладу є позиція Т. Севорі щодо
визначення вимог (автор називає їх принципами) до перекладу.
Проаналізувавши теорії різних авторів, дослідник дійшов висновку,
що як таких загальноприйнятих принципів перекладу не існує
взагалі. На доказ цього постулату він наводить перелік опозиційно
підібраних подібних формулювань, серед яких висуються
протилежні, іноді - взаємно заперечні вимоги:
1. Переклад має передавати слова оригіналу.
2. Переклад має передавати думки твору-оригіналу.
3. Переклад має читатися як оригінал.
4. Переклад має читатися як переклад.
5. Переклад має відображати стиль оригіналу.
6. Переклад має відображати стиль перекладача.
7. Переклад має читатися як твір, сучасний оригіналу.
8. Переклад має читатися як твір, сучасний перекладачеві.
9. Переклад може допускати виправлення і доповнення.
10. Переклад не може допускати виправлень і доповнень.
11. Віршовані твори необхідно перекладати прозою.
12. Віршовані твори необхідно перекладати тільки
віршованою формою [Savory 1952 ].
Т. Севорі відзначає, що перекладач сам повинен вибрати шлях
між буквальним і вільним перекладом. Для цього твір МП має бути
подібним до оригіналу, читатися як оригінал, наскільки це
дозволяють норми МП.
Інша справа, що різні типи перекладу враховують не всі, а
лише деякі з перелічених вимог; і ті з них, що притаманні
свавільному перекладу, не можуть бути властивими адекватному
перекладу і т. д.
 Таким чином, для створення цілком позитивного, вдалого
перекладу необхідно не тільки передати зміст, а й відтворити
форму твору МО в МП, зберегти метрику (для поетичних творів),
образність, ' мовні засоби, стилістичні фігури, тропи, а також
передати прагматику твору і авторську інтенцію.

1.4. Переклад як умовна назва наукової

дисципліни. Завдання курсу

Словом переклад часто називають одну з перекладознавчих

наукових дисциплін (перекладознавство, історію перекладу, теорію
перекладу, практику перекладу тощо). У даному розділі під цим
словом розуміється саме перекладознавство. Однак слід зазначити,
що такого термінологічного накладання потрібно уникати з метою
запобігти непорозумінням.
Переклад як наукова дисципліна спрямований на дослідження
■закономірностей у співвідношенні між оригіналом і його
перекладом на іншу мову, узагальнення висновків з конкретних
досліджень у світлі наукових знань в синхронії та діахронії,
удосконалення практичного перекладу шляхом застосування
необхідних теоретичних знань.
У наш час перед перекладознавством (і, відповідно, перед
вступом до перекладознавства) постають такі конкретні завдання:
D розкрити сутність перекладу як складного багатогранного
явища; встановити специфічні риси, які виокремлюють
переклад з інших видів духовної діяльності людини;
І- визначити взаємозв'язки і форми взаємодії перекладу з
іншими науковими дисциплінами; І науково обгрунтувати
процес перекладу і його результати; І дослідити основні
функції перекладу в суспільстві; Г обгрунтувати постійне
підвищення ролі перекладу і його соціальну значущість,
актуальність в сучасному житті; т основі практики
встановити теоретичні основи, принципи і методи
перекладознавства; ■2 визначити вимоги до перекладу;
підвищити професійний рівень сучасної перекладацької
практики.
іб
 Існує низка питань, які ще й досі не втратили своєї
актуальності і чекають на подальше вирішення й наукове
обгрунтування. Такими є перекладність / неперекладність текстів
різних типів (художніх прозових і особливо поетичних,
публіцистичних, суспільно-політичних, наукових, та ін.); творчий
характер перекладу; перспективи розвитку перекладу; ступінь
схожості (адекватності) між оригіналом і його перекладом; еталон
перекладу та ін.
Предметом перекладознавства є переклад як такий в усній або
письмовій його формі.
Об'єктом перекладознавчої науки стали наукові концепції
теоретиків перекладознавства, загальні положення і висновки з
теоретичних і практичних праць перекладачів.
Незважаючи на те, що переклад має багатовікову історію,
сучасне перекладознавство сформувалося як самостійна наукова
дисципліна в. другій половині XX століття. Розширення
міжнародних контактів в усіх сферах людського спілкування після
другої світової війни збільшило необхідність професійних
перекладів і перекладачів-фахівців, стимулювало зріст теоретичних
досліджень перекладацької діяльності. За останні 50 років наукові
публікації з проблем перекладу були настільки численними, що в
наш час всю перекладацьку літературу нелегко проглянути і
класифікувати навіть спеціалістам.
Сучасне перекладознавство характеризується значною
різноманітністю теоретичних концепцій і методів дослідження. У
межах перекладознавства вивчаються літературознавчі,
лінгвістичні, етнографічні та інші аспекти перекладацької
діяльності, на основі яких оформилися такі сучасні напрями:
психологічне перекладознавство (психологія перекладу),
літературне перекладознавство (теорія літературного і художнього
перекладу), етнографічне перекладознавство, історичне
перекладознавство, основи техніки перекладу і т. д. Найбільшої
уваги перекладачів і науковців потребує лінгвістичне
перекладознавство (або лінгвістика перекладу), яке досліджує
лінгвістичні закономірності перекладу, особливості відтворення
одиниць МО уМИ^ і маєбезпосереднютірактичну-спрямованість на
діяльність тір0щщщшт [Шт&$ШШШ й 3<К)ІРР§^т какопичений
науковий матеріал ^рщеб^є дщ^яювн^вранаааву і Усвідомлення,
методичної обробки. Хаму-однією^щй^дріьдктуалЕІних проблем
3 — 2-3191
 сучасного перекладознавства є створення історії перекладознавства
XX століття.
Як ї всілякі наукові дисципліни, сучасне перекладознавство
створювалося зусиллями вчених багатьох країн світу і успадкувало
найкращі традиції перекладу різних часів. Зрозуміло, що особливий
внесок у розробку теорії перекладу зробили дослідники тих країн,
де перекладацька діяльність набула неабиякого розповсюдження.
Суттєвий внесок у зазначеній галузі належить вітчизняній науці.
Багато цінних результатів було одержано вченими США, Великої
Британії, Франції, Німеччини, Іспанії, Італії, Росії та інших держав.
Теоретичне осмислення перекладацької діяльністі, без сумніву,
має прикладний характер. Професійна компетенція перекладача
передбачає ознайомлення його з основними положеннями
сучасного перекладознавства і формування вмінь та навичок
використовувати їх на практиці. Вивчення праць витчизняних та
іноземних теоретиків перекладу складає суттєву частину підготовки
майбутніх перекладачів-професіоналів.
Є цілком зрозумілим той факт, що в курсі вступу до
перекладознавства не можливо повністю представити глибинний
аналіз всіх понять і охопити всю численну літературу з теорії
перекладу. Отже, в даному посібнику розглядаються тільки
найголовніші питання теорії і історії перекладу, які необхідні для
підготовки студентів до вивчення загальної теорії перекладу.

1.5. Основні проблеми сучасного

перекладознавства

Щороку відбувається багато міжнародних і регіональних

наукових конференцій з проблем перекладознавства, лінгвістики
перекладу, психології перекладу тощо. На таких зібраннях науковці
різних країн світу намагаються вирішити актуальні проблеми
сучасної науки про переклад, а також намічають подальші шляхи її
розвитку.
Найважливіші проблеми вимагають ґрунтовного наукового
обгрунтування, що надається у кандидатських і докторських
диссертаціях з проблем перекладу, типології тощо. Всі вони
передбачають не лише визначення кола проблем і шляхів їх
18
вирішення, а й практичну значущість наукових розробок для
перекладу.
На сучасному етапі розвитку науки про переклад основними
проблемами були визначені такі:
- відтворення відповідної емоційності висловлення шляхом
добірки еквівалентних "маркерів емотивності";
- необхідність пом'якшення іллокутивної сили емоційного
висловлення та її обумовленість;
- способи перекладу інтертекстуальності;
- переклад рекламних, публіцистичних та інших текстів, що
мають структуру блоків;
- співвідношення точного і вільного у перекладі (можливості
й необхідність збереження певних елементів тексту,
опущення, доповнення, інші зміни оригіналу тощо);
- проблеми перекладу верлібра;
- контекстуальне мовлення;
- використання інформаційної культури перекладача як
основи для оптимізації професійної діяльності;
- шляхи формування навичок перекладацького сканування
тексту при перекладі;
- навчання автоматичному контролюванню перекладачем
орфографії, стилістики і синтаксису оригінального тексту;
- сутність макетування тексту перекладу; формування
навичок макетування під час навчання у вищих навчальних
закладах;
- програмне забезпечення перекладацького процесу;
- форми прояву міжетнічних культурних контактів у
художніх, публіцистичних та ін. перекладах;
- еволюція перекладів з давніх часів до тепер;
- системність термінології і розвиток перекладу;
- переклад і сучасна теорія актуального членування речення
(відтворення смислового і логічного центрів висловлення у
перекладі);
- можливості перекладу криптографій в тексті;
- переклад "аномальних" явищ (безеквівалентних лексичних,
морфологічних, синтаксичних та інших одиниць мови);
- вивчення досвіду провідних і маловідомих дослідників і
практиків перекладу;
- переклад історичних текстів;

19
 - семантичні особливості перекладу кіносценаріїв;
- мовна особистість і переклад;
- когнітивні і комунікативні аспекти перекладу;
- особливості перекладу спонтанного мовлення;
- національна специфіка наукових текстів і переклад;
- специфіка перекладу дискурсу;
- перспективи викладання перекладознавства у вищих
навчальних закладах;
- методика концептуального аналізу в перекладі;
- переклад дейктичних засобів різних мов;
- типологія і переклад;
- можливості перекладу контекстуальної семантики;
- "квазіпереклад" на сучасному етапі [Университетское
переводоведение 2002] тощо.
Отже, за переліком актуальних питань перекладознавства на
сьогодні можна чітко прослідити шляхи його подальшого розвитку.

РОЗДІЛ 2
ЗНАЧЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ В СУЧАСНОМУ ЖИТТІ.
ЗВ'ЯЗОК ПЕРЕКЛАДУ З ІНШИМИ СФЕРАМИ
20
 ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

В усі часи, скільки існує перекладацька діяльність, її

теоретичні й методологічні положення були тісно пов'язані з
позиціями світогляду та методологією інших наук певної
історичної доби - філософії, філології, історії, політики, економіки
та ін. Залежність від інших наук, а іноді - і від деяких сучасних
популярних течій в науці й суспільстві - є цілком природним і
необхідним явищем. Воно сприяло формуванню сучасної наукової
теорії перекладу, а також інших наукових дисциплін.

2.1. Суспільно-політичне значення перекладу

Кожне розвинене суспільство не може обійтися без

перекладачів та перекладу. Так було в усі часи, так буде і в
майбутньому. Зі змінами суспільного буття, світогляду,
економічного і культурного розвитку змінювалося й ставлення до
перекладу, його значущість, місце перекладу в суспільному житті
народу / нації, зміст перекладацької діяльності, її специфіка, вимоги
до перекладу.
В історичному аспекті переклад використовували з давніх
давен, майже з V-III тисячоліття до нашої ери. Відома біблійна
легенда, яка пов'язує переклад з вавілонським стовпотворінням.
Спочатку всі люди на світі говорили одною мовою. Вони жили на
величезній рівнині між річками Тигр і Єфрат, у країні Сеннаар.
Землі в них були надзвичайно родючі, і з кожним роком тим людям
жилося все краще й краще. І почали вони з того сильно гордитися
собою. І вирішили вони побудувати височенну башту, до самого
неба, щоб дістатися до бога. Таке рішення розгнівило бога, і він
змішав мови, щоб люди не могли домовитися між собою. Тоді
серед будівельників тієї вежі виникло непорозуміння, яке змусило
їх відмовитися від свого задуму. Розселилися вони по всьому світу,
покинули всі будівельні матеріали і прилади, якими вони
користувалися. І назвали те місто, де намагалися люди побудувати
башню і де сталося змішення мов, Вавілоном [Лилова 1985: 158;
Цанев1975:7].
4-2-3191
21
 Спочатку люди використовували переклад у релігійних
обрядах. Пізніше, з розвитком торговельних відносин між давніми
державами, переклад використовувався для укладання
торгівельних, військових та ін. угод. З часом перекладацька справа
виокремилася в специфічний вид діяльності людини, якому почали
навчати окремо, у спеціальних навчальних закладах. Праця
перекладача стала привілегерованою (наприклад, ще в Давньому
Вавілоні, Шумерах існувала каста перекладачів, в античному світі
перекладами займалися вельможи, красномовці, філософи, а в
середньовічній Англії навіть король Альфред утворив гурток
перекладачів і сам також займався перекладом). З часом
перекладом здебільшого почали займатися літератори і науковці, і
перекладацька діяльність поступово переходить до виконання своїх
безпосередніх функцій, звичайних для нашого часу.
Зміни соціальних відносин призводили до появи нових
соціальних стимулів перекладацької діяльності. Переклад все
більше починає сприяти розвитку культурних і міждержавних
зв'язків (наприклад, давньогрецької і римської культур в античну
добу), стає фактором збагачення національних духовних культур,
надбаннями інших народів і навпаки (наприклад, бурхливий
розвиток перекладацької діяльності в добу Відродження та ін.).
З розвитком науково-нехнічного рівня суспільства перед
перекладачами з'являється все більше складних завдань - водночас
слухати і перекладати, терміново готувати переклади різних видів,
стенографувати переклад і т. ін.; зростають вимоги до перекладу,
виникають нові його види.
У наш час на допомогу перекладачеві прийшли різні технічні
засоби (радіо, теребачення, відео, магнітофони, диктофони,
ІНТЕРНЕТ та ін.), засоби масової інформації (газети, журнали,
радіо, телебачення, ІНТЕРНЕТ і т. д.). У порівнянні з діяльністю
перекладачів у минулому і рівнями виконання перекладу це, без
сумніву, величезний крок вперед.
Внаслідок інтенсивного розвитку науково-технічного
прогресу на сучасному етапі від перекладача вимагаються дуже
високо розвинені розумові здібності, пам'ять, миттєва реакція на
висловлене. Чим вищим є рівень, на якому відбувається переклад,
тим більші вимоги пред'являються перекладачеві.
Як відзначає І. В. Корунець у своїх лекціях, переклад
здійснюється на таких рівнях суспільно-політичного життя:
">7
 - на рівні глав держав (наприклад, під час офіційного візиту
президента однієї країни в іншу);
- на глобальному (міжнародному) рівні (тобто на рівні
крупних міжнародних організацій, установ т. ін. типу ООН,
ЮНЕСКО, ЕС і т. д.);
- на міждержавному рівні (економічні, спортивні, культурні
та ін. зв'язки між країнами);
- на внутрішньодержавному рівні (міжнаціональні,
міжрегіональні змагання та ін. заходи);
- на індивідуальному, або міжособистому рівні (міжособисті
зустрічі, стосунки, приватні візити і т. ін.).
На всіх перелічених рівнях переклад застосовується для
забезпечення стабільних, доброзичливих зв'язків, уладнання
конфліктів, подолання криз, труднощів, надання взаємодопомоги і
т. ін. У перелічених вище випадках можуть бути використані такі
форми перекладу:
I. Переклад, що здійснюється людиною:
1) письмова (виконується перекладачем на тій чи іншій мові);
2) усна, у вигляді тлумачення (відбувається при безпосередній
зустрічі осіб);
3) письмова та усна (при заключенні контрактів, договорів,
офіційних угод);
II. Комп'ютерний переклад (його можливості обмежені на
сьогоднішній день);
III. Змішаний переклад:
1) автоматичний (більшість роботи виконує комп'ютер чи
інший електронний перекладч, а людина задіяна частково);
2) традиційний (основну діяльність перекладача виконує
людина; машинний переклад застосовується незначною
мірою).
Джерелом інформації для перекладу можуть бути засоби
масової інформації, фоно- або письмовий запис промови, будь-який
письмовий матеріал. Усний переклад здійснюється на лінійному
рівні, послідовному і синхронному [Корунець 1999]. Найнижчим
рівнем усного перекладу є лінійний рівень. Як правило, він
використовується на побутовому рівні суспільних відносин
(наприклад, коли зустрічаються друзі, що приїхали до однієї країни
з іншої, або приватна делегація, родина та ін.). Послідовний
рівень - це більш високий рівень усного перекладу. Працюючи на

23
цьому рівні, перекладач здійснює інтерпретацію / тлумачення на
різних рівнях соціальних, суспільних відносин (наприклад, на
нуковій конференції, з'їзді працівників торгівлі, комерційних
заходах та ін.). Послідовній рівень перекладу вимагає від особи
перекладача вільне володіння як МО, так і МП, високої фахової
підготовки. Найвищим рівнем тлумачення є синхронний переклад
(рівень). Як правило, перекладач-синхроніст не має зв'язку з
джерелом інформації. Він працює відокремлено, іноді - у
спеціально відведеній для нього кабіні, де через навушники він чує
джерело і синхронно (водночас) перекладає у мікрофон почуте. До
речі, не можна стверджувати, що тлумач у такому випадку повинен
перекладати абсолютно все сказане джерелом: адже іноді
висловлення може бути некоректним або не зовсім літературним.
Тому від перекладача вимагається добре володіння культурою
мовлення, слід бути дипломатичним, вихованим, коректним; знати,
що слід передати слово в слово, а що - описово, узагальнено. Але
ніколи перекладач не має права змінювати суть висловленого - це
ставить під загрозу його професійну придатність.
Діяльність перекладача була і є пов'язаною з життям
суспільства і цілком залежить від нього. Суспільство може
впливати на розвиток перекладу і перекладознавства - спонукати
до його розвитку (наприклад, у XIX столітті, коли в Україну
потрапляє величезна кількість творів Дж. Лондона, М. Твена, Ф.
Купера та інших представників "золотого віку" європейської та
американської літератури, і попит на переклади цих праць був
величезним, вітчизняні перекладачі і літератори намагалися як
найшвидше перекласти всі наявні першоджерела, хоча б скорочено,
щоб терміново ознайомити українських читачів з найкращими
творами світової літератури) або затримувати його (наприклад, у
добу середньовіччя інквізиція протягом тривалого часу
заперечувала переклади релігійної літератури народними мовами
країн Західної Європи, спалюючи на кострі "єретиків" та їхні
твори).
Значення і роль перекладу в житті суспільства
перекладознавство з'ясовує за допомогою соціології - науки, що
досліджує структуру і закони розвитку суспільства в цілому.
Зв'язок перекладознавства з соціологією виникає з необхідності
вивчення перекладу як з боку потреби суспільства в ньому, так і з
боку реалізації його функцій в суспільстві.

ц
 Таким чином, діяльність перекладача має суттєве суспільно-
політичне значення. Без неї неможливий прогресивний розвиток
політичних, економічних, соціальних, етнічних, міждержавних та
ін. відносин між мюдьми.

2.2. Національно-культурне значення

перекладу

Працюючи на різних рівнях перекладацької діяльності,

перекладач постійно має справу з вивченням національно-
культурної специфіки одиниць МО, йому доводиться багато
працювати над еквівалентним перекладом їх і, таким чином, - над
збагаченням національної культури. З одного боку, це - переклад
культурних надбань інших народів на рідну мову нації (лібретто
опер, оперет, сценаріїв кіно- і телефільмів, театральних п'єс, драм,
т. ін.), з іншого боку - це переклад власних творів на інші мови з
метою популяризації та розповсюдження національної культури.
Адже кожна країна має власну, цілком неповторну культуру, і
міжнародні відносини та контакти неможливі без знання культур
інших країн (ще у XIII столітті Роджер Бекон звернув увагу на те,
що перекладач, оскільки він є посередником між комунікантами-
представниками двох або декількох культур, повинен
користуватися знаннями з історії, країнознавства, філософії, етики,
культури різних народів, щоб зробити свій переклад простим і
зрозумілим для реципієнтів).
Звичайно, для перекладу слід добирати тільки найкращі
національні винаходи і творіння. На жаль, цього правила в наш час
дотримуються не завжди, тому часто в кінотеатрах або по
телебаченню, у відеосалонах можна бачити посередні, низкопробні
(а іноді - аморальні) фільми - американські mass culture films,
маловартісні бразильські, венесуельські та ін. багатосерійні
стрічки. Такого роду твори не можуть духовно збагачувати ані
культуру, ані людину, скоріше вони розтлівають суспільство (а
особливо - молодь), призводять до його деградації.
Специфічними національно-культурними елементами є не
тільки художні твори (тексти), а й одиниці інших мовних рівнів. У
наш час дослідники уклали цілісну типологію невідповідностей в
25
різних мовах [Ковалева 2001, Влахов, Флорин 1980; Костомаров
1999 та ін.]. Серед них, в першу чергу, слід назвати лексеми-реалії
(тобто слова з країнознавчим потенціалом). Ці мовні одиниці
дослідники називають по-різному: безеквівалентна лексика,
екзотизми, варваризми, локатизми, етнографізми, етнолексеми,
етнокультурна лексика, культурно-конотативна лексика,
країнознавча лексика, алієнізми, фонові слова, слова з культурним
компонентом, лакуни, прогалини, слова з нульовим еквівалентом.
Як справедливо зазначають Є. М. Верещагін, В. Г. Костомаров, С.
Влахов, С. Флорін, всі перелічені терміни не підходять для
номінації зазначеного мовного явища, оскільки вони дорівнюють
значення цих мовних одиниць до визначення її стилістичної
характеристики (локатизм), зводить семантику слова до
національно-етнічного компонента значення (етнолексеми),
характеризує відсутність поняття, а не еквівалента в іншій мові;
поняття аленізм позначає слова з інших маловідомих мов і т. д.
[Влахов, Флорин 1980; Костомаров 1999]. Найбільш придатним є
термін реалії або безеквівалентна лексика, тобто така, що не має
перекладних еквівалентів у МП (зазначимо, до речі, що під
еквівалентом розуміється постійний рівнозначний відповідник МП
до певної одиниці МО, семантика і вживання якого не залежить від
контекста). Дослідник Сорокін Ю.А. назвав такі мовні одиниці
культуремами (цей термін також широко використовується
науковцями в наш час, див.: Сорокин 1992; Телия 1999; Рубцова
2002: 432-436; Степанов 2001 та ін.). Це слова або
словосполучення, що називають об'єкти, предмети, обряди,
властиві для життя одного народу і чужі для іншого, які несуть в
собі національно-культурну інформацію. Саме реалії можуть
розповісти іноземцям про обряди, традиції, страви, ширше - про
культуру, історію, соціальний розвиток країни, народу, нації,
етносу і т. ін. і не тільки про це. Всі ці мовні одиниці поєднуються
національною, історичною, територіальною, побутовою сферою
використання, відсутністю еквівалентів у МП, іноді - іншомовним
походженням. Реалії не підлягають перекладу на загальній підставі.
Вони передаються описово або комбінованим способом перекладу
(транскрипція + описовий спосіб, транслітерація + описовий спосіб
і т. д.) і тому потребують особливої уваги.
С. Влахов та С. Флорін класифікували всі мовні реалії так:
1. Предметні назви. До них належать:

26
 1) географічні реалії - назви рослин, місцевості, географічні
назви, наприклад, піхта, магно, пустеля, рифи та ін.;
2) етнографічні реалії - це назви страв, одягу, житла,
транспорту, знаряддя праці та ін., наприклад, вишиванка, фермер,
козак, хата і т. д.
2. Суспільно-політичні реалії:
1) реалії-назви одиниць адміністративно-територіального
устрою, населені пункти, наприклад, Великі Сороченці, Нові
Санжари, Васильків та ін.;
2) назви органів влади, наприклад, парламент, віче, цар,
імператор та ін.;
3) реалії власне суспільно-політичного життя, наприклад,
партизани, ку-клус-клан, грін піс та ін.;
4) військові реалії, наприклад, легіон, гармата, картеч,
бушлат, отаман, сотник, урядник та ін.;
3. У межах одної мови дослідники виділяють "свої" реалії,
тобто національні, локальні та мікролокальні одиниці, типу полісся,
пан в українській мові, а також "чужі" реалії, тобто
інтернаціоналізми, наприклад, бізнес, спікер, ін., що увійшли до
словникового складу української мови з американського варіанту
англійської мови, джентельмен, сер та ін.
4. На рівні двох мов С. Влахов та С Флорін визначають
внутрішні реалії, притаманні одній з мов, та зовнішні, однаково
чужі для обидвох мов.
5. За часовим розподілом виокремлюються сучасні та
історичні реалії [Влахов, Флорін 1980: 51].
Складні для перекладу, безеквівалентні або частково
еквівалентні мовні одиниці можуть бути винайденими на всіх
рівнях мови. Так, наприклад, серед графем української мови
частково еквівалентним до англ. h є укр.г фрикативне. Під впливом
англійської, російської та ін. мов у період 90-х років минулого
століття в українську мову потрапив г дзвінкий (наприклад, в
словах гедз, ганок, гудзик тощо). На рівні морфем у свій час були
перенесені з англійської мови в українську такі префікси, як
укр.супер- (супермен), анти-(антинародна політика), бі-(білінгвізм,
біномінація), ді-(діполь) та ін. Оскільки англійська мова є
нефлективною, українські флексії в ній не можуть бути
відтвореними взагалі або повними еквівалентами (наприклад,
множина іменників передається шляхом перенесення значення

27
українських флексій на англійський суфікс -s(-es) тощо). Серед
лексичних і фразеологічних одиниць мови, як було зазначено вище,
є найбільше розбіжностей і безеквівалентних одиниць в кожній з
мов. На рівні граматичних категорій безеквівалентними є
англійські категорії артиклю [Попова 2001], герундію (gerund).
Частково еквівалентно можна відтворити в українській мові
іншими шляхами англійські метакатегорії перфектності (perfect
tenses), продовженості (continuous tenses) дії та ін. Відповідно, не
можуть бути відтвореними англійською мовою українські категорії
роду, відмінку, стану та ін. У наслідок невідповідності граматичних
категорій часто під час перекладу виникають проблеми щодо
повноцінного і правильного відтворення певних синтаксичних
конструкцій, наприклад, англійські інфінітивні конструкції (/ asked
you to come to tell you that ...; She did not want to be seen in such
company (приклад Натанзон Е. А.) та ін.), герундіальні комплекси
{Her writting was terrible indeed; The main goal is providing team
spirit policy та ін.), дієприкметникові звороти (Having read the book
she left; He looked after the children playing in the yard та ін.) тощо.
Перелічені одиниці і категорії мови можуть "створювати"
мовні бар'єри, особливо якщо вони підкріплені жестами. Історії
відомо багато фактів, коли на міжнародному рівні спілкування
нехтування реаліями (вербальними та невербальними елементами)
могло навіть привести до конфліктів: адже однакові жести
розуміються представниками різних культурних традицій
неоднаково. Уникнути цих мовних бар'єрів можна шляхом
транскрипції, транслітерації, створення неологізмів, заміною реалії
еквівалентним словоспотученням, реченням та ін., приблизного
перекладу з родо-видовою заміною, функціональною аналогією,
описом, поясненням, тлумаченням або шляхом контекстуального
перекладу [Влахов, Флорін 1980: 104, Кочерган 1999].
Бар'єри між культурами не можна зводити тільки до суто
мовних бар'єрів. Сюди належать і форми ввічливості в ділових
листах (а також у ділових співбесідах), і особливості графіки,
метрики, інтонації та ін. Кожний текст (промова, твір та ін.)
конституюється усіма особливостями культури, а не тільки
граматикою, лексикою чи стилістикою мови.
Як вже зазначалося, ставлення до перекладу не було завжди
однаковим. Разом із змінами місця перекладу в духовній культурі
суспільства і його змісту змінювалися й традиційні види перекладу
28
- буквальний, вільний, адекватний (детально див. розділ 4),
відбувалося запозичення видів перекладу, що виникли в одній
країні, іншими народами і культурами (наприклад, адекватний
переклад та його принципи, запропоновані у XIX столітті Г. Й.
Гердером, був розповсюджений майже на всі країни Європи).
Останнім часом стали регулярними культурні обміни
делегаціями між країнами. Цілі і проблематика таких візитів досить
широкі - від студентських дружніх візитів до навчальних закладів,
взаємовідвідувань фахівців різних галузей (мистецтвознавців,
музикантів, письменників, військових та ін.) до туристичних
подорожей, чартерних рейсів і т. д. Завжди там, де зустрічаються з
іноземними делегаціями або представниками інших країн, працює
перекладач - носій обох культур і мов.

2.3. Роль перекладу у науково-технічному

прогресі

Розвиток науки, техніки та міжнародних відносин неможливо

уявити без перекладів науково-технічної літератури на десятки, а
можливо - і сотні мов. На відміну від інших історичних періодів, у
XX столітті виникла необхідність підготовки високо
кваліфікованих перекладачів, які могли б працювати в різних
галузях науки, техніки, народного господарства, тобто які
додатково володіли б іншою економічною, військовою,
фінансовою, технічною та ін. спеціальністю. З цією метою були
створені бюро перекладів, професійні спілки перекладачів,
видавалися журнали, присвячені перекладу не як мистецтву, а як
певному ремеслу, що потребує власних, своєрідних засобів та
професійних прийомів. Поряд з тим кожна солідна фірма, контора,
підприємство, компанія і т. ін. має у своєму штаті одного або
декілька перекладачів (іноді - бюро перекладачів), що визначає
їхню професійну спрямованість і сферу діяльності. Такі
перекладачі, як правило, вільно володіють декількома мовами і
добре знають фах чи профіль своєї установи.
Часто перекладачі намагаються використовувати різні
технічні засоби для полегшення або прискорення перекладу, що
дозволяє їм підвищити свою працездатність, а іноді - бути
29
невловимими. Завдяки використанню технічних засобів і
своєчасному обміну інформацією (у тому числі й шляхом
перекладу) всі країни світу мають змогу знаходитися приблизно на
одному рівні розвитку. Відмова від кваліфікованого перекладу, як
свідчить історія, призводить державу (підприємство, установу та
ін.) до занепаду, науково-технічного регресу, економічної та
культурної кризи, відсталості від розвитку інших країн. Так,
наприклад, з давніх-давен Китай вважався однією з найвеличніших
та найрозвиненіших країн світу. З причин частих набігів монголів,
маньчжурів та інших завойовників з часів доби середньовіччя
імператор Китаю вирішив відмовитися від зовнішніх зв'язків з
іншими державами, в тому числі - й від перекладів, щоб зберегти
всі свої надбання від "варварів". Це призвело до великої
економічної та культурної кризи у XVIII столітті, адже всі інші
країни зазнали значного науково-технічного й культурного
розвитку протягом майже трьохсот років. Винаходи, які в добу
середньовіччя вважалися передовими і найновішими, у XVIII
столітті залишилися далеко позаду від подібних модернізованих
надбань Західної Європи, СІЛА, Великобританії того часу. Тому
вже на початку XIX століття мали місце неодноразові вторгнення
до Китаю завойовників з Великої Британії, потім - США, Франції,
Росії, Голландії та інших країн. Кінець кінцем на початку XX
століття Китай перетворився у напівколоніальну країну [Семенець,
Панасьєв1991: 113].
У наш час перекладається велика кількість науково-технічної
літератури, яка видається в різних країнах світу. Е. Кері з цього
приводу зазначив, що сучасний світ виглядає, неначе велика
перекладацька машина, яка працює з постійним збільшенням
швидкості. "Кожен день з друкарських машин виходить близько 60
перекладених книг, відбувається 3-4 міжнародні зустрічі,
випускається на екран декілька дубльованих фільмів; друкарські
машинки працюють, а диктори оголошують численну кількість
перекладених сторінок; величезна кількість документів
перекладається з одних мов на інші" [Сагу 1956: 62]. Дійсно,
державні діячі не шкодують коштів і сил для здобуття і
впровадження в життя своєї країни нових технологій, у тому числі
й опосередковано через переклад, оскільки науково-технічний
прогрес завжди дозволить їм зберегти набагато більше і коштів, і
людської сили, і людської праці, а також інших можливих витрат.

зо
 2.4. Загальнонаукове значення перекладу
Переклад і інші наукові галузі

Проблематика перекладу стала суттєвою не тільки для

традиційних перекладацьких дисциплін, а й для інших - суміжних і
несуміжних з ними. Серцевина її - це проблема сутності перекладу
і практичне його значення для різних наукових знань. Розглянемо
зазначені співвідношення.

2.4.1. Значення перекладу для

розвитку бізнесу та економіки

Розвиток економіки і бізнесу не можливий без перекладацької

діяльності. В Україні зазначені відносини набувають особливої
актуальності у 90-х роках XX століття, коли в результаті державних
перетворень були створені економічні та бізнес-структури на зразок
зарубіжних, більш розвинених на той час країн світу. Внаслідок
такого економічного стану з'явилася величезна кількість нових
понять, що терміново перетворювалися на реалії нашого життя
-маркетинг, бізнес-ленч, аудит, маклер, брокер та ін. З'явилося й
багато нових економічних термінів. Для розуміння всіх
нововведень та запровадження нової економічної системи в
Україну була ввезена численна кількість іншомовної літератури з
зазначеного аспекту (здебільшого англійською та німецькою
мовами), яку конче потрібно було терміново перекласти. Переклади
виконувалися на держбюджетному і комерційному рівнях
фахівцями з різною професійною підготовкою або просто
любителями, що вчили іноземну мову самостійно. Тому з позиції
сьогодення такі переклади іноді виглядають грубими,
некоректними, невідшліфованими. У наш час наплив економічної і
бізнес-літератури з-за кордону зменшився, отже перекладачі мають
змогу досконально шліфувати не тільки повні адекватні переклади,
а й робити їх адаптовані, реферовані, анотаційні варіанти,
орієнтовані на різний вік і професійну підготовку реципієнтів.

31
 Останнім часом збільшилася кількість бізнес-турів,
банківських та економічних семінарів, круїзів, бізнес-шкіл, на
засіданнях яких постійно працюють перекладачі, оскільки, як
правило, на них запрошуються фахівці з інших країн. Перекладачам
доводиться працювати і на послідовному, і на синхронному рівні,
проявляти свою ерудицію і обізнаність у галузі лінгвістики,
країнознавства, економіки, банківських справ, аудиту, маркетингу,
оформлення ділових паперів та ін.
Не менше значення набуває робота перекладача на
міжнародних наукових і практичних конференціях, конгресах,
симпозіумах з проблем економіки, енергетики, екології,
банківських і фінансових справ і т. ін. Це найвищий рівень роботи
перекладача, на якому помилки або делитанство неприпустимі.

2.4.2. Переклад і збагачення мови та

літератури
Протягом різних історичних періодів погляди теоретиків і
практиків перекладу на його значення для розвитку і збагачення
мови і літератури не були однозначними, висловлювалися навіть
протилежні ідеї. Так, А. П. Сумароков (1717 - 1777) у праці "Про
усунення чужих слів з російської мови" негативно висловлювався
щодо запозичень з інших мов; він вважав, що переклад заважає
розвитку вітчизняної літератури, заперечував позитивне значення
міжнародної лексики [Фитерман 1963: 14; Орлов 1991: 74-75].
^ротилежної РУМШ дотРимУвався в- К. Тредіаковський (1703 - 1769),
який наполягав на збагаченні рідної мови новими словами, а
літератури - новими сюжетами, жанрами, тропами та ін.
[Дерюгин 1986; Орлов 1991: 42-44]. Погляди В. К. Тредіаковського
збігалися з точкою зору більшості прогресивних перекладачів
Західної Європи епохи Просвітництва та наступних історичних
періодів (фрау Готшед, Г. Венцкі, братів А. та Ф. Шлегелів
[Гавришков 1989: 50-52, 56] та ін.).
Дійсно, кожна розвинена нація / народ постійно розвиває і
збагачує свою літературу, як художніми перекладами, так і
науково-технічними, юридичними, офіційно-діловими тощо
завдяки професійній, якісній діяльності перекладачів [Рубцова
32
2002: 432-436; Узунколев 2002: 525 - 529; Байганина 2002: 51-59].
Так, світова література (і її окремі національні напрямки) останнім
часом суттєво збагатилася за рахунок художніх перекладів майже з
усіх розвинених мов світу. Перекладені твори стають надбанням
літератури тієї нації, на мову якої здійснено переклад, тобто,
перефразовуючи відомі слова В. Г. Бєлінського, можна сказати, що
твори Й. Гете, В. Шекспіра, Т. Драйзера, Данте А., Петрарки та ін.,
перекладені українською мовою, поповнюють скарбницю
української національної літератури, стаючи її надбаннями.
Переклад - це перш за все мовна діяльність. Він базується на
мові як такій в її письмовій або усній формі. Перекладач,
забезпечуючи виконання комунікативної, інформативної та інших
функцій перекладу, повинен пам'ятати про те, що він працює не
тільки з людьми, а й з мовами. Ось чому вільне володіння МО і МП
є обов'язковим для перекладача.
Переклад являє собою складний специфічний процес, і
водночас він є лінгвістичним процесом, під час якого відбувається
трансформація усного або письмового тексту з одної мови на іншу.
За допомогою перекладу розповсюджується певна інформація,
перетворюється система художніх образів, персонажів твору МО у
відповідну систему в МП (в умовах літературного художнього
перекладу). На переклад впливають закони мови, оскільки він є
органічно пов'язаним з мовою.
Кожна літературна мова, на яку перекладається твір,
обов'язково збагачується за рахунок перекладу. У ній з'являються
нові граматичні конструкції, словосполучення, лексеми, а іноді
-морфеми, графеми і звуки. Іншими словами, можна сказати, що
відбуваються міжмовні запозичення на всіх рівнях мови. Найбільші
зміни спостерігаються на лексичному (семантичному) рівні,
оскільки саме цей рівень є більш рухомий за інші в будь-якій мові.
Наприклад, в українську мову через переклад увійшли такі
лексеми: леді, джентльмен, лорд та ін. з англійської мови, герцог,
провінція, тет-а-тет та ін. - з французької, зюйд, вест, норд та ін.
- з німецької, ошуюю, одесную та ін. - з давньослов'янської,
гондола, піано, модерато, соната та ін. - з італійської, капріччо,
кастаньєти, пасадобль, торреро та ін. - з іспанської і т. д. У свою
чергу українська мова збагатила інші мови такими лексичними
одиницями, як борщ, пампушки, плахта, козак, хата, рушник,
колядка та ін.
5-2-3191
33
 Розвиток народів, їхніх культур відбувається нерівномірно:
одні країни йдуть попереду, інші - розвинуються повільніше.
Зрозуміло, що перші переклади і більшість перекладів
здійснювалися саме на мови найрозвиненіших держав світу. Як
зазначають І. І. Ревзін і В. Ю. Розенцвейг, до XVI століття вісім
десятих творів перекладалися латинською мовою. Лише у XVI
столітті з'явилися іншомовні переклади, принаймні, у Франції
-переклади з іспанської, у XVII столітті - переклади з англійської, у
XVIII столітті - з німецької [Ревзін 1964: 12]. Тільки у XVIII-XIX
століттях були здійснені перші переклади літературною
українською мовою, які збагатили вітчизняну літературу новими
жанрами, формами, сюжетами, художніми засобами та ін., а мову
-новими лексемами, фраземами, синтаксичними конструкціями
тощо.
Як відомо, переклад використовується як універсальний засіб
семантизації та перевірки знань: з перекладу починається вивчення
іноземної мови, переклад є надійним засобом засвоєння знань,
формування умінь та навичок.
Проблема взаємодії мови і перекладу має й інший аспект.
Переклад - це шлях встановлення і підтримання міжмовних
контактів. Тому переклад небезпідставно можна вважати не лише
одним із шляхів збагачення мов, а й одним з джерел (або як
найменш - приводом) мовного пуризму. Як відомо, результатом
міжмовних контактів є запозичення мовних одиниць різних рівней
(лексем, фразем, грамем та ін.). Ставлення носіїв певної мови до
подібних запозичень, до мови в цілому, і навіть ширше - до
культури іншого народу - не завжди може мати позитивні наслідки.
З іншого боку, різні мови неоднаково схильні сприймати
запозичення: німецька мова має "низький "ступінь готовності" до
сприйняття іншомовних одиниць, англійська і французька
-"високий" [Вайнрайх 1979], так само як українська і російська.
Прояви мовного пуризму не є спрямованими проти
іншомовних запозичень і неологізмів взагалі, але вони завжди
спрямовані проти "конкретного" чужого в мові [Яворська 2000:
180]. Пуризм - це непрофесійна ненаукова діяльність, спрямована
на неприродне збагачення мови запозиченнями з іншої мови, яка не
враховує тенденції розвитку певної мови. Це мовне явище являє
собою ставлення до мови, що приймає одні її елементи і
відмовляється від інших [Thomas 1996: 170; Яворська 2000: 180].
34
 Пуризм тісно пов'язаний і з процесом розвитку мови, і з
перекладом, але на жаль ці зв'язки мають негативний характер.
Основним об'єктом уваги пуристів є мовні неологізми та
запозичення, яких, на їхню думку, слід позбавитися [Яворська
2000: 181]. Але дуже часто трапляється протилежне - пуристи самі
створюють неологізми.
З цього приводу не можна знов не згадати праці А. П.
Сумарокова "Про критику" та "Епістола про віршування", в яких
видатний поет і перекладач доби класицизму гаряче відстоює
думку про необхідність відмовитися від мовних запозичень,
оскільки вони заважають розвитку рідної мови і "забруднюють" її.
Перекладач повинен обходитися власними, корінними засобами
МП [Фитерман 1963: 14]. Звичайно, не можна погодитися з думкою
A. П. Сумарокова щодо мовних запозичень, адже це означає
заперечити міжмовні контакти і прогресивний розвиток мов,
перекладу тощо. Інша справа, що над цією проблемою повинні
працювати фахівці-філологи. Саме вони здатні шляхом
дослідження мовних літературних норм та законів і тенденцій
розвитку кожної окремо взятої мови професійно вирішувати
проблему запозичень та новацій у мові (пор. позицію
B. К. Тредіаковського, літературного супротивника
А. П. Сумарокова [Фитерман 1963: 16; Дерюгин 1985].).
Торкаючись проблеми пуризму, Л. А. Булаховський
стверджував, що пуризм є етапом, тенденцією у розвитку
літературних мов, через неї пройшли майже всі розвинені мови
[Булаховський 1975]. Не менше значення для перекладу мають
літературознавчі та лінгвістичні науки. Серед дисциплін, які мають
суттєве значення для комплексного вивчення перекладу, в першу
чергу слід назвати мовознавство і літературознавство. Як вже
зазначалося, за допомогою перекладу можна ознайомитися з
художніми і науковими творами іншомовних письменників, поетів,
критиків, науковців. З іншого боку, ці наукові дисципліни
допомагають перекладознавству вирішити питання (стосовно
перекладів), які знаходяться на зіткненні перелічених наук,
наприклад, зробити глибинний порівняльний аналіз твору МО і
його перекладу, анатомізацію поетичного твору тощо.
Мовознавство також збагачує переклад і перекладознавство новими
методами дослідження мови, критеріями для проведення
перекладацького аналізу текстів.
5*
35
 Слід також відзначити, що літературознавство і естетика
важливі для перекладу і перекладознавства у філософсько-
історичному аспекті, адже література є художнім відображенням
культурного і естетичного життя суспільства або його окремих
(типових чи неординарних) представників.
Отже, переклад збагачує національні і - ширше - світову
літератури новими творами. При перекладі відбувається й
взаємозбагачення мов на різних їхніх рівнях. Він становить інтерес
не тільки для мови і літератури, а й для мовознавчих та
літературознавчих дисциплін.

2.4.3. Переклад і філософія

Проблематика перекладу знаходиться у тісному зв'язку з

актуальними питаннями філософії, а саме: питанням філософської
оцінки ролі знакових елементів мови у процесі пізнання;
проблемою взаємозв'язку між мовою, ідеальним образом та
об'єктом; питанням про поєднання змісту і форми та ін. Всі
перелічені питання безпосередньо пов'язані з сучасною
проблематикою перекладу.
Як й інші наукові галузі, переклад і філософія сприяють
взаємному прогресивному розвитку. Починаючи від Аристотеля і
Діогена й закінчуючи видатними сучасними філософами, такими як
М. Хайдеггер, К. Кастанеда та ін., основні твори світової філософії
були перекладені на всі розвинені мови світу.
У залежності від державної політики філософські твори
можуть добиратися для перекладу тенденційно, як,.наприклад, це
траплялося в нашій країні у роки "холодної війни", коли
дозволялося перекладати тільки твори матеріалістів і критикувати,
спрощувати ідеалістичні теорії, перекладаючи з цією метою
вибіркові уривки з твору, цитати, які не можуть дати повного
уявлення про ту чи іншу філософську теорію.
Іноді філософська теорія може стати ідеологією країни
(наприклад, філософія християнства в середньовічних
європейських країнах, марксистсько-ленінська теорія в
колишньому СРСР та країнах соціалістичної співдружності; ідеї
Ніцше - у фашистській Німеччині й Італії; філософія
36
Л. М. Толстого, а точніше його ідея непротивлення злу
насильством, в Індії та ін.).
Отже, зв'язок перекладознавства з філософією досить
обмежений і має відношення здебільшого до його методологічних
питань. На жаль, філософські проблеми перекладознавства ще
недостатньо розроблені на практиці, а без цього не можна будувати
серйозні концепції, висовувати нові засадничі ідеї щодо природи
перекладу, закономірностей його розвитку та ін. Філософія дає
перекладу можливість знайти ключі до розкриття специфіки
творчого характеру перекладу, допомагає вирішити конкретні
питання (наприклад, залежність перекладу від конкретних
історичних умов, від світогляду перекладача, від змін у суспільстві,
їхнього впливу на шляхи розвитку перекладознавства та ін.).

2.4.4. Переклад і історія

Серед усіх суспільних наук однією з найближчих до

перекладу і перекладознавства є історія. Використовуючи історію
як фонові знання та застосовуючи історичний підхід,
перекладознавство удосконалює і розвиває свою науково-
теоретичну базу. Значення історичної науки для аналізу перекладу
як твору зумовлюється тим, що правильність перекладу не може
бути досліджена і остаточно встановлена без зіставлення його
змісту з тими чи іншими історичними обставинами, часом, подіями,
фактами, добою в цілому. Крім того, ще чекають на своє вирішення
значні проблеми і завдання з історії самого перекладу - наприклад,
авторство деяких давніх і сучасних перекладів, належність певних
перекладів до тієї чи іншої історичної доби, вплив історичного
життя народу на розвиток перекладу і перекладознавства,
укладання історії сучасного перекладу і т. ін. - проблеми, які
однаковою мірою цікавлять і перекладознавство, й історію. Такі
важливі питання, як періодизація перекладеної літератури у
світовому й національному масштабі, висвітлення історичних
періодів певної національної культури з урахуванням історичного
значення перекладів можуть бути вирішеними остаточно тільки у
співпраці істориків і перекладачів.
6 — 2-3191

37
 Важливим є те, що перекладені твори - це не просто
ілюстрація до певної історичної доби або подій історії, а їхня
невіддільна частина, специфічне історичне явище, що має свої
причини і закони існування [Лилова 1985: 47]. Враховуючи
принцип історизму при перекладі творів (особливо художніх),
необхідно мати на увазі такі фактори:
- соціальну дійсність віддаленої від нас доби, що
відображається у перекладі (ідеї, моральні устої, спосіб
мислення);
- авторський час, тобто історичний період, коли жив і
працював автор художнього твору;
- явища, події, що представлені у творі МО, тобто така
історична доба, якою її побачив і відтворив у оригіналі
автор, підкоряючи її своїм намірам;
- стан мови, що розкриває найбільш характерні ознаки й
особливості часу, коли був створений оригінал.

2.4.5. Переклад і психологія

Значення психології для перекладу не було встановленим

повною мірою майже до 70-х років XX століття - до того часу, коли
розпочався бурхливий розвиток психолінгвістики. О. Р. Лурія, Л.
С. Виготський, Л. С. Бархударов та ін. зробили суттєвий внесок у
розвиток зазначеної вище проблеми. Без психології неможливо
дослідити і зрозуміти переклад як процес людської діяльності, його
специфіку як творчого процесу, його природу, динаміку,
функціональні механізми, фактори розвитку й існування. Крім того,
існує проблема "фальшивих друзів перекладача" [Акуленко 1969:
371-384; Задорожная 2000: 26-30 та ін.], вирішення якої залежить
також від психології, адже причина неправильного розуміння і
перекладу міжмовних омонімів може бути пояснена неоднаковими
ассоціативними зв'язками, що виникають у свідомості природного і
неприродного носія мови.
Інший аспект співвідношення перекладу і психології - це
виникнення і функціонування такого сучасного напряму в
перекладознавстві, як психологічне перекладознавство, або
психологія перекладу (див. розділ 1.4.)
38
 2.4.6. Переклад і точні науки

Математики, кібернетики, інженери комп'ютерної техніки,

які дослідили теорію інформації, теорію складних систем та їхні
зв'язки з перекладом, у співпраці з перекладачами створили
підстави і розвинули нову галузь перекладознавства і вид
перекладу - машинний переклад (див. детально 4.3.9.). За
допомогою технічних засобів і приладів функції людини-
перекладача були покладені на машини. На жаль, у наш час ще не
можна зі впевненістю сказати, що машинний переклад може
повністю замінити діяльність перекладача, але дослідження в цьому
напрямку є актуальними в усьому світі. При дослідженні проблем
перекладу велике значення має творче застосування системного
підходу, спроби змоделювати деякі різновиди перекладу, його
операції тощо.

2.4.7. Переклад і теологія

Не можна не відзначити в розглядуваному аспекті зв'язок

перекладу і теології, релігії як суспільного явища. Переклад /
інтерпретування релігійних обрядів увійшов у наш побут і став
звичним, але властивості, притаманні його соціальним функціям,
проявляються досить своєрідно: роль перекладу як засобу
комунікації дещо деформується (необхідно перекладати "слово
Боже" на просту народну мову (тобто здійснювати
внутрішньомовний діахронічний переклад і транспозицію),
інтерпретувати текст, що виражається "вищою", не зрозумілою
звичайним людям мовою).
Слід відзначити, що в деяких країнах (наприклад, в
Юдейському царстві) першими перекладеними творами були саме
релігійні, культові твори, зібрані в Біблії. Протягом багатьох
століть перекладачі різних країн зверталися до перекладу різних
релігійних творів і, безпосередньо, Біблії. Найдавніші переклади
Септуагінти, Аквіли, Сіммаха, Ієроніма, Оригена, Вульфіли та ін.
0
39
на тільки відтворювали мудрість Святого письма, а й сприяли
розповсюдженню християнства в світі. Завдяки перекладам
теологічних творів світова література збагатилася такими жанрами,
як життя, апокрифи, мінеї, притчі, євангелія, псалми, тропарі,
кондакі, ірмоси та ін.
У добу середньовіччя переклад агіографічної та
богослужбової літератури на народні мови країн Західної Європи
супроводжувався суттєвим драматизмом і запереченнями з боку
церкви. Таке ставлення було пов'язане з тим, що католицька церква
бажала зберігти монополію на тлумачення тексту Біблії і
боронилася виникнення єретичних поглядів, адже при перекладі
виникали різночитання тексту Святого письма. Внаслідок цього ще
в XI столітті було визнано, що "священними" є лише давні
переклади Біблії грецькою, єврейською та латинською мовами.
Навіть тих, хто відмовлявся віддати іншомовні Біблії епіскопам для
спалення, за рішенням синодів оголошували єретиками. Зрозуміло,
чому перші переклади Святого письма європейськими мовами були
анонімними. Отже, в ті часи теологічні погляди на переклад
релігійної літератури заважали розвитку перекладу.

РОЗДІЛ З
ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ПЕРЕКЛАДАЧА

Перекладач - це особа, без якої не відбувається жодного

спілкування на міжмовному рівні в усній або письмовій формі.
Еволюція професії перекладача від драгоманів, сепіру до сучасних
перекладачів відбувалася протягом тисячоліть. Поступово були

40
складені вимоги щодо особи перекладача, його етики, культури,
моралі і професійної лінгвістичної підготовки.
У наш час не кожна людина, навіть якщо вона досконало
володіє іноземною і рідною мовами, може працювати
перекладачем. Для цього необхідна спеціальна фахова освіта.

3.1. Перекладач :: тлумач: специфіка праці

У наш час значення перекладу і діяльності перекладача усних

і письмових текстів є безперечним. Але виникає питання, що є
більш важливим для сучасного суспільства, праця з усного
перекладу чи письмового.
На це просте запитання нелегко дати відповідь. З одного
боку, перекладач забезпечує письмовим оформленням твори різних
жанрів, стилів і т. ін., надаючи змогу сучасним і наступним
поколінням ознайомлюватися з тими чи іншими творами. З іншого
боку, існує ціла низка ситуацій, для яких на сьогодні віжливішим є
актуальний, вчасний або терміновий (негайний) переклад. Все
більше питань (як робочих, так і побутових) потребують
обговорення, консультацій, порад, спроб, які не можна організувати
і забезпечити їх проведення, без усного перекладу.
Діяльність перекладача, на наш погляд, є більш
консервативною у порівнянні із часто спонтанною працею тлумача.
Вона вимагає вміння зосереджуватися і працювати необмежено в
часі, терпіння і витримки, вміння стилістичної правки тексту,
добірки влучного слова, навички роботи з різними словниками
тощо. Тлумач же повинен, у першу чергу, володіти значним
вокабуляром, вмінням зосереджуватися у будь-яких умовах праці,
мати сформовані навички послідовного і синхронного перекладу,
різних видів, бути ерудованою людиною, вміти вчасно проявити
свою поліглотичну ерудицію, актуалізувати будь-які необхідні
знання для того, щоб забезпечити негайне і правильне розуміння
оригіналу повідомлення.
У будь-якому разі, перекладацькі спеціальності не є легкими.
Вони вимагають від майбутніх професіоналів водночас і фізичної
загартованості, і відмінних перекладацьких й мовних знань, вмінь,
навичок, і знань основ психології людини, дипломатії тощо. Отже,
41
у залежності від власних здібностей майбутній перекладач повинен
сам вирішити для себе, яку спеціальність він має обрати, і
цілеспрямовано рухатися до наближення своєї мети.

3.2. Фаховий рівень підготовки перекладача на

сучасному етапі

Професія перекладача є дуже відповідальною. У компетенції

перекладачів створювати тексти поза культурними і мовними
бар'єрами (у тому числі й тексти про інші тексти). Саме
перекладачі виступають консультантами і референтами своїх
керівників та замовників перекладів. Спеціалісти є дійсними
фахівцями, експертами у своїй галузі і несуть відповідальність за
свою діяльність. Перекладачі виконують дії, які замовники не
можуть здійснити без їхньої допомоги. Умови професійної
діяльності перекладача визначаються її метою та характером
матеріалів, що використовуються: перекладачі працюють з
текстами, "поставляють" тексти для міжкультурної комунікації і
"продають" свої переклади.
На думку Ю. Хольц-Мянттярі, перекладацька компетенція
(тобто професійна належність) означає:
1. Перекладач повинен вміти "специфікувати" свій
майбутній текст, зрозуміло і досконало пояснювати
замовнику можливості використання даного тексту і його
функції (в яких умовах, з якою метою, у якій галузі, який
стиль перекладу і т. ін.), структуру тексту перекладу
відповідно до його функцій. Для цього він повинен як
експерт уміти аналізувати комунікативні цілі замовника,
автора тексту на МО і адресата перекладу в межах
відповідних культур та на основі такого аналізу формувати
умови своєї діяльності.
2. Перекладач повинен вміти "проектувати" тексти. Для
цього необхідно не тільки володіти мовною компетенцією,
а й знати, як в іншій культурі говорять і пишуть в тому чи
іншому випадку, яких тем можна торкатися в бесіді, а які
краще обійти (наприклад, чи варто запитувати партнера-
японця про його родину, американця про те, на чому він
42
робить свій бізнес), які аргументи слід наводити, щоб досягнути
певної мети (наприклад, як у Франції рекламують авто),
які засоби комунікації краще використовувати (тобто, якої
довжини повинні бути паузи в бесіді, як гучно слід промовляти, чи
варто про певні речі говорити по телефону чи краще написати
листа). 3. Перекладач повинен уміти проводити
дослідницьку роботу, набувати знань, необхідних для
функціонально правильного, змістовного мовлення. Усі ці
знання необхідно розвинувати у процесі підготовки
майбутніх перекладачів [Holz-Manttari 1964].
Спроба Ю. Хольц-Мянттярі пов'язати свою концепцію з
біологічно-соціальними аспектами перекладацької діяльності, без
сумніву, представляє науковий інтерес. Зазначається, що усілякій
перекладацькій діяльності притаманна певна структура, до якої
обов'язково належать такі ролеві фактори: характер операції, яка
відбувається (хто що робить), позиція операції у часі і просторі (де і
коли відбувається), функція операції (чому і навіщо її виконують),
професійний аспект операції (як і за допомогою чого вона
виконується). Перекладач, створюючи текст, намагається
правильно побудувати його структуру, щоб досягнути мети, яку
поставив замовник.
Отже, підготовка перекладачів - справа нелегка [Комиссаров
1990; Чернов 1987; Миньяр-Белоручев 1994 та ін.]. Вона потребує
вирішення багатьох проблем. Підготовка перекладачів має бути
системною, цілісною, комплексною, такою, що відповідає вимогам
сьогодення. Професійний хист перекладача обумовлюється
навичками адаптивності до різних умов діяльності. Навички
адаптивності - це похідна величина від знань та вмінь, які
досягаються шляхом копіткої праці та навчання [Швачко 1999:
179].
Шлях перекладача нелегкий, тернистий, бо об'єктом
перекладу є не тільки автономне слово чи речення. Об'єктом
перекладацького процесу може бути вербальна / невербальна
ситуація. Тому правомірним є вживання визначення філолог-
перекладач на позначення суб'єкта перекладацького процесу.
Сучасний перекладач має бути обізнаним з теоріями та
принципами сучасного перекладознавства, розумітися на методиці
аналізу фонової інформації (В. С. Виноградов), лінгвокультурних

43
аспектів слова (Є. Верещагін, В. Костомаров), позатекстових
структур (В. Шор), етномовного компоненту (Б. Ажнюк),
індивідуального стилю перекладача (М. Новікова), відтворення
образу в поетичному перекладі (О. Чередниченко, В. Коптілов,
П. Бех), концептуальної інформації в тексті перекладу (Р. Зорівчак,
В. Кухаренко), прагматичних трансформацій у процесі перекладу
(В. Карабан), типів і функцій перекладу (О. Чередниченко, В.
Радчук), функціонування символу в структурі тексту МО та
суцільного тексту (М. Новікова), контекстуальної та стилістичної
десемантизації слів (І. Колегаєва), міжконтекстуальних категорій
(А. Попович) тощо.
Теоретичні та практичні знання майбутні перекладачі
здобувають на аудиторних та позааудиторних заняттях.
Традиційною є інтеграція теоретичних та практичних завдань,
філологізація навчального процесу, поетапний контроль знань.
Новими формами роботи є створення майстерні майбутнього
перекладача: випуск газет та альманахів з аспектів перекладу,
виставка творчих робіт, виступи по радіо та телебаченню,
коректування текстів-методичних матеріалів тощо.

3.3. Особливості праці перекладача науково-

технічної літератури

Як зазначалося вище, кожен перекладач повинен бути не

лише фахівцем-філологом, а й спеціалістом тієї галузі науки,
техніки, народного господарства та ін., у якій він постійно працює.
Особливо це стосується перекладачів "точних" галузей - науки і
техніки. Справа в тому, що саме зазначені галузі потребують
правильності, досконалості, точності й вершини перекладу більше,
ніж інші.
Дуже важливо вміти правильно перекласти термінологію
(тобто емоційно-нейтральні слова або словосполучення, що
передають назви точно визначених понять певної галузі науки чи
техніки), адже термінологічна лексика дозволяє чітко й економно
викласти зміст певного предмета і забезпечує правильне розуміння
сутності проблеми, явища та ін. У наукових та технічних працях
терміни несуть у собі головне семантичне навантаження у
44
порівнянні з іншими загально- літературними словами. Тому до
термінів висувається вимога - бути однозначними, тобто мати
єдине значення. Звичайно, дотриматися однаковості термінів в
різних мовах складно, часто це під силу тільки фахівцям вузьких
спеціальностей. Отже, перекладачу слід завжди консультуватися зі
спеціалістами тієї галузі науки або техніки, якої стосується певний
текст МО та його переклад.
Перекладачі науково-технічної літератури займаються
такими видами роботи:
1) аналітико-синтетична переробка твору МО (складання
анотації, реферованого перекладу (поширеного та скороченого),
переклад заголовків статей);
2) усний переклад: а) переклад науково-технічної літератури
("з листа" без занотування або із занотуванням); б) послідовний
переклад (на переговорах та у складі комісій; на конференціях та
виставках); в) синхронний переклад усного мовлення ("з листа",
читання тексту, перекладеного заздалегідь, переклад на слух);
3) письмовий переклад: а) усного мовлення (магнітофонного
запису, під диктовку); б) науково-технічної літератури (повний,
скорочений, вибірковий, чорновий, робочий, видавничий).
При укладанні, організації та плануванні перекладацької
діяльності в будь-якій галузі науки, державної діяльності або
народного господарства (особливо науково-технічних галузей)
важливе місце посідає категоризація перекладачів. Отже, існують
такі категорії перекладачів:
1. Штатний перекладач - перекладач, що займає штатну
посаду перекладача на підприємстві або організації.
2. Позаштатний перекладач - перекладач, що не включений
до штату підприємства або установи.
3. Перекладач-сумісник - спеціаліст, що працює за
сумісництвом у двох або більше установах.
4. Перекладач-фахівець - фахівець з певної галузі науки або
техніки, який сам виконує переклади відповідної тематики.
5. Перекладач-інженер - фахівець-інженер, який сам виконує
переклади науково-технічної тематики.
6. Перекладач-нефахівець - перекладач, який робить
переклад літератури з тієї галузі, з якої він не має
спеціальної освіти.

45
 7. Професійний перекладач (перекладач-лінгвіст,
перекладач-філолог, перекладач-професіонал) - це
дипломований перекладач, що постійно займається
перекладом; це фахівець, для якого основним видом
роботи є переклад.
8. Незалежний перекладач (вільний перекладач) - це
перекладач, який самостійно виконує переклади і не є
штатним працівником чи сумісником.
Наведена класифікація висвітлює основні посади перекладача, які
існують в наш час. Вона не може вважатися абсолютною, оскільки,
по-перше, не є повною (не виокремлює перекладача-синхроніста,
не враховує рівні перекладацької діяльності тощо), а по-друге, з
часом одні посади спрощуються, інші виникають, тобто
відбувається реорганізація перекладацької діяльності. Тому вище
згаданою класифікацією можна користуватися на певному відрізку
сучасності.

3.4. Перекладацький етикет

Перекладацький етикет, або ширше - морально-етичний

кодекс перекладача, передбачає усвідомлення і слідування
перекладачем цілій низці правил поведінки у суспільстві, під час
роботи і у позаробочий час. Це перелік правил і норм поведінки,
якими повинен керуватися справжній перекладач у своєму житті.
На жаль, на сьогоднішній день навчальні програми вищих
навчальних закладів не передбачають такої окремої навчальної
дисципліни, але основні її положення можуть бути викладеними в
курсі вступу до перекладознавства.
Відомо, що мета теорії і практики перекладу як навчальних
дисциплін полягає у формуванні у студентів компетенції та
компетентності, гуманістичного світогляду, поваги до
загальнолюдських норм та національно-культурних правил етикету.
Отже, основними напрямками морально-етичного розвитку
майбутнього перекладача є:
- формування правильного розуміння і .об'єктивної оцінки
подій суспільно-політичної ситуації в світі;

46
 - формування високоморальних норм і правил поведінки у
будь-яких ситуаціях;
- оволодіння професійними знаннями, вміннями і навичками у
повному обсязі, а також фоновими знаннями;
- вміння вести зустріч, бесіду, дискусію тощо.
Перекладач завжди повинен бути порядним громадянином
своєї країни. Він завжди має порядно поводитися з оточуючими,
бути вихованим, витриманим, терплячим до недоліків інших,
уважним до свого оточення і своєї праці. Працездатність
перекладача, а особливо, тлумача, має бути невичерпною. Він має
бути спроможним чекати скільки потрібно, вміти реагувати на різні
ситуації і вчинки осіб (у тому числі й провокаційні) витримано, або,
навпаки, негайно, залежно від адекватного становища, але
виключно у межах закону. Він завжди готовий працювати
ненормовано. Звичайно, для цього потрібно завжди підтримувати
задовільним свій стан здоров'я і бути у гарній фізичній формі.
Тлумач повинен вміти миттєво аналізувати висловлювання з
урахуванням комунікативних установок ситуації спілкування і
завжди знати, як можна перекласти некоректні або грубі,
просторічні вирази, негативні емоційні вислови і т. ін., як краще
оформити ту чи іншу думку.
Перекладач повинен вільно орієнтуватися в особливостях
національно-культурної проведінки різних країн сучасного світу, їх
закони, традиційні свята і обряди, етикетні форми поведінки і
вбрання, значення загальноприйнятих і загальновживаних жестів,
міміки тощо. Будучи людиною з вищою освітою, він ніколи не
виявить неповаги або непорядності до інших.
Яку б посаду не займав перекладач, він завжди має бути
надзвичайно вимогливим до себе: виглядати неброско, скромно,
акуратно, навіть педантично, по-діловому, не вирізнятися на
зустрічі від інших, не привертати зайвої уваги до себе одягом або .
зачіскою, парфумами, своєю поведінкою, не затьмарювати собою
перших персон зустрічи. У зв'язку з цим на посаду перекладача, а
особливо, тлумача, добирають осіб певного зросту, без особливих
зовнішніх прикмет, видимих вад, таких, хто володіє поліглотичною
ерудицією, динамічною пам'яттю, вміннями синтезувати і
аналізувати інформацію, навичками індуктивного і дедуктивного
способів мислення тощо. На відміну від тлумача, перекладачеві
немає настільки ж гострої необхідністі так ретельно піклуватися

47
 про свою зовнішність, оскільки більше часу він працює з паперами
(часто у себе вдома), а не з людьми.
Історія знає багато випадків, коли перекладачі, крім своєї
безпосередньої функції, виконували різні державні або комерційні,
наукові, правничі, військові завдання, медико-психологічні
установки тощо. Але у будь-якому випадку вони завжди
відстоювали інтереси тієї установи (ширше - країни в цілому), на
яку вони працювали. Тому сучасні молоді перекладачі повинні
завжди бути уважними і обережними у своєму відношенні до
учасників зустрічи, особливо до їх пропозицій, дарунків, обіцянок,
пам'ятати про те, що ніколи цінні або коштовні подарунки не
бувають даремними і дармовими; звичайно - це привід для
вербування, переманювання на свій бік, або гірше - провокації чи
диверсії. З іншого боку, цим можна нанести моральні або
матеріальні збутки своїй установі / країні чи іншим дердавам світу.
Тому не слід компрометувати і не дискридитувати себе і, тим
більше, свою установу і країну.
Сучасне життя є надзвичайно динамічним, і в житті кожної
країни трапляються різні негативні події або негаразди. Але вони не
повинні викликати нарікань або скарг на економічні, політичні та
інші труднощі. Все своє життя справжній перекладач завжди
залишається патріотом, люблячим, відданим і вдячним сином (або
донькою) своєї країни і свого народу.
Щодо виконання своєї роботи, то і перекладач, і тлумач
повинні завжди бути пунктуальними, навіть педантичними. Це
стосується не тільки термінів виконання замовленої роботи, а й
якості. Перекладач не має права загубити якісь папери, що були
передані йому для перекладу, спізнитися на зустріч, переговори та
ін., які він перекладає, відлучатися без дозволу на певний час, не
приходити на роботу без попередження і поважних на те причин, не
забезпечити належним перекладом замовника тощо. Не
дозволяється за власним бажанням змінювати зміст або форму
документа, твору у перекладі, перекладати тільки частину твору,
якщо був замовлений цілий твір, покращувати або погіршувати
оригінал у перекладі, викривляти першоджерельну інформацію та
ін.). Більш того, коли перекладач бере замовлення до роботи, він
повинен з'ясувати з замовником, який вид перекладу необхідно
виконати, якою є ціль перекладу.

48
 Праця перекладача (і письмових, і усних текстів) має свої
особливості і складнощі. На перший погляд здається, що тлумачем
легше працювати, ніж перекладачем, оскільки він не зв'язаний
часом, отже, йому не доведеться працювати вночі або інший
незручний час; він має безпосередній контакт з джерелом тексту
перекладу, якого завжди можна перепитати у разі, якщо є
незрозумілим вислів чи вжите слово, конструкція тощо. Але в
дійсності це не зовсім так. Тлумач-послідовник, а ще більшою
мірою - синхроніст може працювати відокремлено, не бачачи
джерела, тільки чути його. Він повинен перекладати швидко,
відразу, не гаяти час на роздуми про те, як краще перекласти, і тим
більше - на заглядання у словник, бо інакше він втратить цілий
ланцюг висловів, призначених для перекладу. Синхроніст-
нашіптувач повинен крім того вміти відобразити точно всю
інформацію. Перекладачеві письмових текстів у цьому плані
простіше - весь текст перед ним на папері. Він має час на роздуми,
а щодо змісту перекладу, то він може не тільки звіритися зі
словником, а й проконсультуватися щодо нього з фахівцями інших
галузей або зі своїми колегами. Отже, праця тлумача вимагає від
нього значно більшої професійної підготовки і вміння негайно
продемонструвати її, ніж від перекладача. Тому вважається, що
тлумач-початківець завжди зможе працювати перекладачем, але не
кожен перекладач наважиться працювати тлумачем (особливо
синхроністом). Хоча таке твердження викликає певний сумнів,
оскільки навички стилістичного шліфування тексту притаманні
перекладачу і тлумачу в різній мірі.
Не менш важливим є твердження про те, що перекладач
завжди повинен бути помічником свого начальника. Дійсно, він
повинен добре орієнтуватися у справах своєї установи, політиці
держав, знати, якої мети слід досягнути в тій чи іншій бесіді,
передбачати всі позитивні і негативні результати перекладу і
вирішення того чи іншого питання тощо. Він повинен допомагати
своєму керівнику, сповіщати його про можливі двосмисленості чи
непорозуміння або, навіть, оману, упереджувати їх або, якщо є така
нагода, навпаки, допомагати вивідати чи приховати необхідну
інформацію. Особливо це має значення у роботі перекладача на
вищих рівнях суспільно-політичного життя (наприклад, при
підписанні угод, державних чи військових документів, комерційних
та економічних контрактів, угод, під час політичних та інших
7 — 2-3191
49
переговорів). Саме на перекладачеві часто лежить відповідальність
за хід розмови, її спрямованість і одержані результати. Отже, щоб
справитися з усіма своїми обов'язками перекладач має бути
дипломатом і дуже гарним психологом.

3.5. Мова перекладача. Культура

мовлення

Як уже було зазначено вище, перекладач не може не бути

філологом, але діяльність перекладача не обмежується суто
філологічною працею [Кундзич 1955; Пасинок 1996]. Перекладач
повинен вільно володіти як МО, так і МП. Лінгвістична
компетенція перекладача тісно пов'язана з його соціальною
компетенцією. Статус перекладача б'ємний, бо перекладацький
процес - це поліфункціональна комунікативна діяльність:
комунікація між джерелом та перекладачем, з одного боку,
перекладачем і реципієнтом - з іншого. Перекладач - це тлумач
тексту, ситуації, Гермес, який з'ясовує, експлікує інформацію,
передає її реципієнтам і, таким чином, робить можливим процес
міжмовної комунікації між представниками різних країн [Швачко
1999: 179].
Базова підготовка перекладача передбачає вивчення
філологічних, перекладацьких, лінгвокраїнознавчих й інших
профільних і суміжних курсів, які складають інфраструктуру
перекладу. Працюючи над перекладом, необхідно досконально і
старанно виконувати лінгвістичний аналіз тексту перекладу,
перекладознавчий аналіз оригіналу, ретельно вичитувати
одержаний у перекладі твір, не лінитися, звертаючись до словників,
щоб не залишати в тексті МП незрозумілих, двосмислених уривків,
фраз або так званих "білих плям". Такі частини тексту являють
собою не тільки лінгвістичні курйози, а й демонструють
непрофесіоналізм перекладача, а саме, його нерозуміння
специфічних рис інших мов як складників іноземних мов, невміння
володіти мовними етикними формами, культурою мовлення.
Культура мовлення перекладача - це не тільки слідування
встановленим у даному суспільстві формам мовного етикету. Сюди
ж відносяться й риторичні здібності (особливо тлумача), його
50
володіння власним голосом, вміння логічно послідовно
висловлювати свою думку, відсутність дефектів мови, слуху,
вміння вислухати співбесідника, створити для нього умови
максимальної комфортності спілкування або (при спеціально
заданій необхідності) підвищеної емоційної і психічної
напруженості тощо.
До риторичних здібностей перекладача відносяться:
- вміння красномовно висловлюватися;
- знання різних літературних творів і вміння доречно
цитувати уривки з них;
- навички і вміння зацікавити співбесідника;
- вміння просто і зрозуміло пояснити певну інформацію;
- голосові здібності (тембр, польотність голосу, ритм,
мелодійність, швидкість висловлення тощо);
- вміння правильно ставити запитання;
- вміння розпочинати і завершувати зустріч;
- вміння лаконічно і точно висловлювати думки;
- утримувати у пам'яті певний уривок тексту перекладу;
- повністю і логічно послідовно викладати перекладену
інформацію;
- вміти нівелювати і відтворювати необхідну іллокутивну
силу висловлювання (тобто принижувати емоційну
напруженість, послаблювати нервове супроводження фрази,
тощо).
Відмова від перелічених факторів і неуважність або
легковірність перекладача можуть призвести до фальсифікації
змісту оригіналу. Найпоширенішою причиною того є наявність у
будь-якому тексті так званих "фальшивих друзів перекладача".
"Фальшивими друзями перекладача" називаються міжмовні
омоніми (омофони або омографи), за зовнішньою схожістю яких
криються різні за лексичним значенням одиниці МО та МП. Це
слова, що функціонують в різних мовах і є близькими за звучанням
і написанням, але різні семантично або за вживанням в кожній з
мов [Будагов 1974: 141-142]. В. В. Акуленко в статті "Про
"фальшивих друзів перекладача" запропонував класифікувати
"фальшивих друзів перекладача" і виокремив міжмовні синоніми,
міжмовні омоніми і міжмовні пароніми. Міжмовними синонімами,
на думку дослідника, є слова, еквівалентні при перекладі, оскільки
їхнє значення і вживання повністю або частково збігаються. З
7*
51
 позиції сьогодення таке визначення потребує переосмислення,
оскільки явище синонімії поширюється лише в межах мови, а не на
міжмовному рівні. Тому цю групу слів слід назвати міжмовними t?
nBajlf^MH- Мшмовними омонімами дослідник називає слова МО та МП
які мають різні значення, але схожі за звуковою або графічною
формою до ступеня тотожності. Міжмовні пароніми - це слова
зіставлюваних мов, не зовсім схожі за формою, які можуть
привести до виникнення неправильних, помилкових асоціацій і
1969° З?']™' Х°Ча МШ0ТЬ НЄ (30ВСІМ) °ДНаК0ВІ значення [Акуленко
Названі лексеми становлять діалектичну протилежність
інтернаціоналізме, тобто словам і словосполученням, що є
присутніми у відповідному звучанні, написанні й семантичному
оосязі в більшості сучасних розвинених мов. Саме завдяки
існуванню інтернаціональних лексем молоді перекладачі часто
покладаються на свою уявну обізнаність і не зазирають у словник,
Щоб перевірити свої знання. Такі помилки в роботі є
непробачними Одна справа, якщо дві схожі лексеми різняться
семантичним обсягом (кількістю лексико-семантичних варіантів), і
зовсім інша, коли значення слів взагалі неоднакові, наприклад,
пор., укр. ангіна 'гострий біль у горлі з причини застуди', та англ.
engine двигун, мотор, паровоз' - повна розбіжність семантики; укр.
інженер дипломований фахівець з технічних спеціальностей' та
англ. engineer 'механік', 'інженер' у нашому розумінні, а також
американське 'машиніст' - часткова розбіжність лексичного
значення. Подібні розбіжності можна бачити на прикладах
зіставлення слів бокс, композитор, аппарат, адвокат та ін. в
українській та англійській мовах.
Не слід плутати "фальшивих друзів перекладача" з
псевдоштернаціоналізмами (термін введений на межі 20-30-х років
XX століття французькими дослідниками М. Кесслером та Ж.
Дерокшы), тобто лексемами одної мови, що походять від
морфем, традиційно визнаних міжнародними. Такі слова не
функціонують в інших мовах [пор.: Корунець 2000 а- 141-142-
Ложные друзья" переводчика 1991: 3-7; Акуленко 1969- 371-384!
Задорожная 2000:26-30].
Лінгвістичні основи перекладу закладені в практичних та
теоретичних курсах МО та МП. Відомо, що без знань з граматики

52
неможливо оволодіти перекладом, так само, як і без знання
лексики, семантики, фразеології та інших мовних пластів.
Ефективність перекладу, нормативна швидкість та
майстерність викладу залежить від підготовки перекладача, його
фонових знань (тобто, знань суміжних, не суто перекладацьких
дисциплін). Перекладачеві допомагає розуміння мети, осмислення
матеріалу МО, хист представити інформацію зрозуміло, за нормами
МП. Сучасний перекладач розуміється на прагматико-
комунікативному принципі викладання мови. Цілком зрозумілими
для нього є опозиції мова :: мовлення, статика :: динаміка, тема ::
рема, слово :: контекст, стиль :: жанр, норма :: узус, стилістика ::
граматика тощо.
Розуміння тексту твору МО передує його репрезентації в МП.
Структура текстів МО - поверхнева і глибинна - розкривається
шляхом лінгвістичних і літературознавчих аналізів тексту (його
композиційних частин, тематичних та рематичних блоків,
заголовків, інтродукцій, висновків), шляхом осмислення основної
інформації, авторських намірів (інтенції), мовної картини світу та
ін. Перекладач несе відповідальність за вірогідність фактуальної
інформації, за правдивість подій у викладенні їх МО, їх емоційну і
раціональну даність. Адаптивне використання мовних одиниць та
функціонально-системного підходу має місце у перекладах-
поясненнях різних текстів, у відтворенні протокольної, офіційної
лексики в ділових паперах, в логічних аргументація наукових
текстів, у психологічному трактуванні художніх текстів тощо.

3.6. Основи перекладацької техніки

Перекладацька техніка передбачає знання, вміння і навички

перекладача, що забезпечують високоякісний, професійний
переклад усного або письмового тексту, національно-культурний,
науковий та ін. обмін інформацією у процесі або результаті
міжкультурного спілкування. Основними складниками
перекладацької техніки є:
1) професійне володіння МО та МП (знання словника,
граматики, фразеології, синтаксису, орфоепії кожної з мов, законів
розвитку мов, особливостей їх функціонування та ін.);
8-2-3191 ' 53
 3) вільне володіння теоретичними перекладознавчими та
лінгвокультурознавчими знаннями, вміннями і навичками, вміння
доречно і якісно актуалізувати їх під час перекладу;
4) риторичні вміння, прийоми і навички;
4) поліглотична ерудиція, знання законів логічної побудови
висловлення МО та МП, законів розвитку мов;
5) володіння скорописом;
6) каліграфія;
7) швидкість комп'ютерного набору тексту;
8) знання і дотримання норм перекладацького етикету;
10) висока техніка читання;
11) швидкість розуміння і відтворення смислу висловлення;
12) вміння працювати із технічними засобами і пристріями;
13) володіння собою, своїми емоціями, почуттями у будь-
якій ситуації, вміння управляти своїм психо-фізичним
станом, контролювати фізиологічні процеси тощо.
Професійні вміння, навички і знання перекладача завжди
реалізуються у, так званій, триаді процесу професыйного
перекладу, що була запропонована А. П. Чужакіним [Чужакин
2002]. Основними чинниками професійної діяльності перекладача,
на думку дослідника, є:
1) ситуаційний прогноз і прийняття перекладацького
мислення, що передбачає формування вмінь і навичок
запобігати і уникати небажаних ситуацій, що
демонструють неготовність перекладача до подолання
професійних бар'єрів, таких як тривале мовчання, довгі паузи
під час усного перекладу, викривлення оригінальної інформації
в усному і письмовому перекладі тощо; 2) культура мовлення
перекладача і культура презентації висловлення джерела - це
вміння перекладача правильно, ясно і чітко висловлювати
думки джерела МП, вміння представити висловлення
(інформацію) в межах літературних норм МП, так, щоб
передати відповідне відношення джерела до неї, його
комунікативні установки, зацікавити реципієнтів, тобто вміло і
швидко оформлювати МП і презентувати висловлення. До речі,
це стосується не тільки усного, а й письмового перекладу.

54
 3) Професійні перекладацькі прийоми, без яких не може
віжбутися професійного високотехнічного перекладу. До
найважливіших з них А. П. Чужакін відносить:
- генералізація (узагальнення інформації);
- конкретизація думки джерела (з цим положенням
необхідно дуже ретельно і обережно працювати, знаючи, який
обсяг інформації можна відтворювати у перекладі, а що не слід);
- анатомічний переклад - це своєрідний спосіб
відтворення слова \ словосполучення оригінального тексту "від
протилежного";
- обгрунтоване перепитування (у разі, якщо перекладач з
об'єктивних причин не зрозумів або недочув інформацію джерела,
він при можливості має право перепитати джерело щодо неї, але не
слід нехтувати цим прийомом);
- редагування оригіналу, тобто покращення його змісту і
форми. У залежності від мети перекладу перекладач може
покращувати або погіршувати рівень викладення інформації
джерелом. Будь-які зміни, привнесені в оригінал під час перекладу,
повинні бути виправданими. Отже, редагування завжди має
свідчити високий професійний рівень праці перекладача, його
технічні перекладацькі навички, а не навпаки;
- членування речень. У більшості сучасних мов
спостерігається загальна тенденція до спрощення граматичних
конструкцій щодо побудови висловлення. Перекладач має право
розбити оригінальне речення на декілька, для того щоб полегшити
сприйняття і забезпечити правильне розуміння оригіналу. Будь-яке
членування речень виконується завжди у межах літературних норм
МП;
- об'єднання речень. Якщо перекладач з об'єктивних
причин не встигає дослівно і якісно відтворити оригінальний текст
(наприклад, під час синхронного перекладу) він має право поєднати
речення, але при цьому не зашкодити смислу висловлення, його
комунікативним установкам тощо. Часто цього потребує тип МП;
- логічне корегування під час усного перекладу значного
за довженою уривку мовлення (тексту). Іноді логічного
корегування потребують і письмові переклади (наприклад, при
заміні жанру або стилю перекладу, під час усної і письмової
адаптації оригіналу тощо);
8*

55
 - вміння зняти напруженість, розрядити ситуацію
спілкування, не загострюючи її, не знижуючи емоційної,
експресивної і оцінної спрямованості; при необхідності нівелювати
іллокутивну силу висловлення;
- вміння змінювати темп мовлення; неприпускається
суттєве відставання від джерела; від перекладача також
вимагається чітка правильна дикція, дотримання правил орфоепії,
спрямованість перекладу безпосередньо на реципієнта, обмежене
жестикулювання, спокійна поведінка у будь-якій ситуації, вміння
контролювати і уникати психомоторних реакцій (таких як
покрасніння обличчя, активність рук, перекачування з ноги на ногу
тощо); утримання осанки; презентабельність зовнішнього вигляду і
його відповідність нагоді зустрічі [Чужакин 2002: 5-6].
Техніка і якість перекладу завжди залежить від професійності
перекладача, його вміння правильно і раціонально планувати свою
діяльність, розраховівати свої сили. Якщо з будь-яких причин
трапляється так, що перекладач на може взяти участь у засіданні,
він сам повинен сповістити про це керівника і забезпечити заміну.
Складниками професійної діяльності усного перекладача
(тлумача), на думку А. П. Чужакіна, є: а) попередня перекладацька
підготовка, яка включає в себе не тільки перегляд літератури і
словників напередодні зустрічи, а й навчальна і післядипломна
підготовка перекладача; б) безпосередно, переклад (односторонній,
двосторонній, послідовний, синхронний тощо); в) аналіз
результатів перекладу, що здійснюється після проведеної роботи,
практичні висновки на далі, обробка нової інформації щодо
самоудосконалення, поліпшення якості перекладу, підвищення
кваліфікації [Чужакин 2002: 6]. Вважаємо, що перелічені складники
професійної діяльності перекладача можуть відноситися і до
письмового перекладу.
Техніку перекладу, особливо усного, необхідно постійно
тренувати, виконуючи нескладні, але конче -потрібні вправи,
наприклад, 1) шліфувати дикцію шляхом повторення скоромовок і
прислів'їв у швидкому темпі; 2) перекладати синхронно спочатку
тексти навчальні, записані у повільному темпі, поступово
наближаючи рівень складності тексту-оригіналу до темпу живого
мовлення; 3) тренуватися перекладати одні й ти самі думки різними
стилями мови; 4) невтомно вести словникову роботу, поповнюючи
свій словниковий запас; 5) вчитися перекладацькому скоропису;

56
6) поповнювати рівень фонових знань (тобто знань з інших,
суміжних наукових дисциплін, що можуть допомогти при
здійсненні перекладу якісно); 7) слідкувати за подіями, що
відбуваються в світі; 8) невтомно працювати, удосконалюючи і
поновлюючи свої знання з мови, теорії і практики перекладу; 9)
підтримувати рівень обізнаності на культурі етикету спілкування
різних країн світу тощо.

3.7. Моделі перекладацької діяльності. Моделі

перекладу

3.7.1. Класичні моделі роботи перекладача. У сучасному

перекладознавстві відомо декілька моделей перекладу. Класичними
моделями повсякденної роботи перекладача (особливо усних
текстів) вважаються одностороння і двостороння моделі перекладу.
Одностороння модель перекладацької діяльності, найпростіша
щодо техніки її виконання, має такий вигляд:

або

Джерелом перекладу може бути текст, живий голос людини,

фонозапис, репортаж, теле- або радіотрансляція тощо. Діяльність і
перекладача, і тлумача відбувається майже за одною моделлю.
Різницю становить те, що перекладач працює здебільшого за
односторонньою моделлю, тобто відтворює текст тільки для
читачів МП. Тлумач же може працювати як за односторонньою, так
і за двосторонньою моделлю.
Двостороння модель перекладу має вигляд:

57
 За умов двостороннього перекладу певна інформація спочатку
висловлюється джередом, потім перекладається іншою мовою і
доноситься до реципієнта у варіанті МП. Реципієнт сприймає,
переосмислює її і дає свою відповідь, яка перекладається МО і
через перекладача або тлумача надходить до джерела. Такий
кругообмін інформацією продовжується до кінця зустрічі
(листування).
Слід відзначити, що тлумач також може працювати за
односторонньою моделлю, наприклад, при синхронному перекладі
або тлумаченні з фонозапису, радіо-, телетрансляції тощо.

3.7.2. Модель перекладу М. Снелл-Хорнбі. Іншу модель

перекладацької праці запропонував М. Снелл-Хорнбі. Ця модель
охоплює всі аспекти перекладу і релевантні фактори без суттєвих
відмінностей між ними [Snell-Hornby 1988]. Схематичне
зображення такої моделі складається з шести рівнів. На кожному
рівні зазначаються основні категорії, що складають шкалу взаємно
пов'язаних елементів, які переходять один в одного. Всі рівні
зображені на схемі зверху вниз - від найзагальніших категорій
першого рівня до найконкретніших - на останньому. В оригіналі
схема має такий вигляд:
TEXT-TYPE AND RELEVANT CRITERIA FOR
TRANSLATION
A. Literary translation General Language Translation Special Language
Translation

B. Bible, CI. Antiquity; stage / Newspaper / General information- Legal L., Economic
L., Medicine,
film, literature before 1900; text, advertising L. Science/ Techn.
58
 На першому рівні (А) відображені загальні види перекладу, які
традиційно невиправдано відокремлювалися один від одного. Вони
включають з одного боку художній переклад, з іншого - переклад
спеціальних текстів, посередині - "загальний мовний переклад", що
становить найголовніший об'єкт уваги лінгвістичної науки про
переклад (незважаючи на те, що загальний мовний переклад
залишається невизначеним однозначно і зазвичай одержує
негативну характеристику як "нехудожній" і "нетехнічний").
На другому рівні (В) представлена типологія основних видів
тексту. На одному полюсі знаходяться традиційні об'єкти уваги
теоретиків — Біблія, класичні твори античної та пізнішої літератури
різних часів, лірична поезія, дитяча література, драматургія та
сучасна белетристика. На іншому полюсі розташовані технічні
тексти. Між цими двома полюсами розміщуються газетно-
інформаційні тексти, рекламні оголошення, економічні, юридичні

59
та медичні тексти. Автор схеми зазначає, що в ній згадується лише
невелика кількість основних типів тексту; взагалі їх набагато
більше, якщо врахувати змішані (комбіновані) типи.
На третьому рівні (С) посідають "екстраперекладацькі"
дисципліни, тобто предмети, які становлять фонові знання
перекладача, а саме: історія культури, мови і літератури,
соціокультурні та країнознавчі дослідження, спеціальні предмети.
Четвертий рівень (Д) відображає особливості
перекладацького процесу. Тут виділені три підрозділи (підрівні):
перший репрезентує етап розуміння, де необхідно враховувати
творчий розвиток мовних норм у літературі, звуження можливостей
інтерпретації тексту МО, з'ясування поняттєвого змісту; другий
підрівень стосується створення тексту перекладу, при якому
потрібно відтворювати "мовні параметри", "ступінь диференціації*",
тобто пояснювати реалії, враховувати критерії еквівалентності та
зберігати інваріантність; третій підрівень відбиває функції
перекладу від можливої зміни функціональної перспективи тексту
до збереження комунікативної або інформативної функції.
На п'ятому рівні (Е) поданий широкий спектр лінгвістичних
дисциплін, релевантних для перекладознавства - від лінгвістики
тексту до психолінгвістики, в тому числі контрастивну лінгвістику,
соціолінгвістику, прагмалінгвістику та багато інших галузей
мовознавства.
На шостому рівні (F) розташовані фонетичні особливості
мовлення, його ритмічна організація, фонологічний ефект, що
досягається.
Модель перекладацької діяльності М. Снелл-Хорнбі
характеризує основні етапи перекладацького процесу із залучанням
необхідних лінгвістичних та фонових знань, але вона є досить
деталізованою, тобто не завжди під час перекладу реалізуються всі
запропоновані рівні перекладу. Щоб упевнитися в цьому, досить
зіставити рівні запропонованої моделі з етапами виконання різних
видів усного і письмового перекладів. Але звичайно, вона є вдалою
спробою охопити всі види діяльності перекладача під час процесу
перекладу.

3.7.3. Модель Г. Егера. По-іншому підходить до визначення

моделей перекладу Г. Егер. У праці "Комунікативна і максимальна

60
еквівалентність текстів" [Jager 1982] дослідник виділяє п'ять типів
мовного посередництва в діяльності перекладача:
1. Текст перекладу максимально наближений до тексту
оригіналу. При цьому можливі два випадки: а) реципієнти
при перекладі мають такі самі можливості здобути
інформацію, як і адресати повідомлення в оригіналі -
переклад комунікативно еквівалентний оригіналові;
б) реципієнти при перекладі мають інші можливості
здобути інформацію, ніж адресати повідомлення в оригіналі
- переклад комунікативно гетеровалентний оригіналові.
2. Текст перекладу не має максимальної наближеності до
тексту оригіналу. У такому випадку можливі три варіанти:
а) реципієнти при перекладі мають різні можливості
здобуття інформації, і ця різниця відповідає різниці між
значеннями текстів МО і МП - переклад комунікативно
еквівалентний оригіналу; б) реципієнти при перекладі
мають різні можливості здобуття інформації, але ця
різниця не відповідає різниці між значеннями текстів МО і
МП - переклад комунікативно гетеровалентний оригіналу;
в) реципієнти оригіналу та перекладу мають однакові
можливості щодо здобуття інформації - переклад
комунікативно гетеровалентний оригіналу.
Погляд на переклад з урахуванням позиції адресата
(реципієнта) дозволив Г. Егеру не тільки встановити перелічені
види перекладацької діяльності, а й по-новому глянути на
лінгвістичну концепцію комунікативної еквівалентності (показовий
приклад взаємних зв'язків перекладу і мовознавства).

3.7.4. Моделі В. Н. Коміссарова. В. Н. Коміссаров

запропонував такі лінгвістичні моделі (теорії) перекладу:
1) денотативна: грунтується на тому, що процес спілкування
між людьми передбачає обмін думками та інформацією щодо
навколишнього та уявного світу. Усі люди думають однаковими
поняттями. Отже, з позиції денотативної теорії, в оригіналі та його
перекладі виділяються так звані мовні "оформлення", тобто сам
текст та ситуація, що ним описується. Переклад визначається як
процес опису засобами МП ситуації, викладеної на МО.
Еквівалентність оригіналу та перекладу полягає у тотожності таких
ситуацій МО та МП.
бі
 Денотативна теорія (модель) торкається перекладу на рівні
знаків / символів. Решту мовних рівнів вона не характеризує.
2) трансформаційна модель (теорія) передбачає можливість
звести всю різноманітність мовних форм МО та МП до певної
незначної кількості структур. Між ними повинна бути повна
еквівалентність. Іншими словами, переклад зводиться до заміщення
або підстановки певної структури МО відповідною структурою
МП.
Недоліком трансформаційної теорії є те, що вона не враховує
можливість відтворення образних засобів, асоціацій,
багатоплановість тексту; до того ж повністю еквівалентних мов не
існує;
3). теоретична модель описує процес перекладу найповніше з
усіх перелічених моделей. Вона грунтується на гіпотезі, що при
перекладі відношення еквівалентності встановлюються між
аналогічними рівнями змісту текстів МО та МП. Інша її назва
-модель рівневої еквівалентності. Вона передбачає, що текст МО
має бути розділений на декілька послідовних рівнів, які різняться
способом передання інформації від джерела до реципієнта.

3.8. Особливості перекладацької праці в різних

історичних і суспільно-політичних умовах

Переклад, як і будь-яке інше явище суспільно-політичного,

громадського і культурного життя людини, повністю залежить від
історичних подій і умов життя і діяльності людини. Якщо у мирний
час перекладач має змогу виконувати суто перекладацькі обов'язки,
або сполучати певні громадські обов'язки, мати сумісну цивільну
спеціальність і т ін., то у воєнні роки його праця так чи інакше буде
сполучатися із військовою працею. Розглянемо ці аспекти
детальніше.

3.8.1. Праця перекладача в мирний час

62
 Праця перекладача в мирний час є копіткою і напруженою.
Перебуваючи за кордоном або на батьківщині, він завжди вивчає
політичну ситуацію і стан дипломатичних стосунків між різними
країнами, особливо між країною, де він працює і його рідною
державою, на яку він працює. Також перекладачу не слід залишати
без уваги стан військової, економічної та ін. ситуації в країні.
Поряд з тим перекладач завжди працює над фаховим
удосконаленням і самовдосконаленням.
Часто, навіть у мирний час, перекладачам доводиться
виконувати різні спеціальні державні доручення або брати участь у
військових операціях тощо. Наприклад, напередодні першої
світової війни, коли член сербської націоналістичної організації
"Млада Боснія" Г. Принцип вистрелив у наступника австро-
угорського престолу Франца Фердинандта у м. Сараєво, австро-
угорський уряд направив до Сербії погрозливу ноту, в якій
вимагалося зняти війська з кордонів країни, не проводити
мінування, заарештувати всіх членів організації "Млада Боснія" та
багато іншого - разом 22 вимоги, які фактично принижували
Сербію. Відповідь необхідно було дати протягом 24 годин. Разом з
міністром закордонних справ та його радниками працював і
перекладач, який дуже майстерно переклав цю відповідь: кожен
пункт наче б то приймався безперечно, але тільки за певних умов.
Ще й до нашого часу зазначений перекладений твір
(дипломатичний переклад) вважається шедевром перекладацької
майстерності [Корунець 1999].
Відомим прикладом із^ вітчизняної історії є спроба
влаштування зустрічи між Й. В. Сталіним і представниками
фінського уряду для підписання акту про взаємний ненапад
напередодні другої світової війни. Не маючи відповідних
повноважень, А. Воскресенський зміг домовитися про таку зустріч.
Отже, у мирний час праця перекладачів відбувається в усіх
напрямках перекладацької діяльності. Вона включає в себе:
- переклад наукової, технічної, художньої (прози та поезії,
драматургії), економічної, політичної та ін. літератури;
- письмовий та усний переклад документів, публіцистики;
- синхронний і послідовний переклад наукових конференцій,
конгресів, симпозіумів, зустрічей на рівні глав країн,
глобальному, міждержавному, міжнародному,
міжвідомчому рівнях тощо;
63
 - переклад / тлумачення на побутовому рівні;
- праця на телебаченні, радіо, в інтернеті та ін. засобах
масової інформації; корегування і безпосередній переклад;
- підготовка рекламацій, анотацій, рефератів, рецензій,
листів, повідомлень та інших ділових паперів;
- методична робота (удосконалення методик перекладів,
методики навчання перекладу, праця в вищих навчальних
закладах, підготовка методичних розробок, посібників,
підручників та ін.);
- наукова діяльність (дослідження способів перекладу
еквівалентних та безеквівалентних одиниць різних мовних
рівнів, узагальнення та уніфікація перекладу термінології,
інших груп лексики МП та МО та ін., написання і захист
диссертаційних досліджень тощо); *
- організаційна діяльність (особливо це стосується
секретарів-референтів та перекрадачів-референтів,
наприклад, зустріч та супровід запрошеної іноземної особи,
організація прес-конференцій, організаційна допомога
своєму начальнику та ін.);
- навчальна робота щодо підвищення власної наукової та
практичної кваліфікації, самовдосконалення;
- виконання спеціальних державних та комерційних завдань
в межах державних та міжнародних законодавств
(інформування про будь-які злочинні угруповання,
можливість військових подій, співпраця з інтерполом,
шпіонаж та ін.);
- робота у складі міжнародних та урядових організацій
(ООН, ЮНЕСКО, НАТО, парламенті та ін.).

3.8.2. Діяльність перекладача у воєнні роки

У роки війни діяльність перекладачів не припиняється.

Звичайно, перекладами наукових, художніх та ін. творів тепер мали
змогу займатися лише в тилу своєї країни. Діяльність перекладача
у воєнні роки можна розділити на:
D працю в тилу ворога;
D діяльність на передовій;
64
 □ працю у вітчизняному тилу.
Працюючи в тилу ворога, перекладачі виконували складні
військові доручення, як правило, у складі розвідувальних
угруповань, партизанських загонів, а також занурюватися у
військові та цивільні структури ворогів. їм доводилося брати язика,
розклеювати листівки, попередньо підготувавши їх текст мовою
ворожих військ, здобувати карти бойових дій, документи, схеми
розміщення ворожих військ та ін. Нерідко доводилося виконувати
знищувальні, підривні та інші диверсійні завдання, рятувати
військовополонених, мирних жителів, державних діячів, науковців,
вивозити їх за межи окупованої країни. Так, наприклад, у 1943 році
був врятований з Бухенвальду французький маршал Жиро; в кінці
війни був переправлений з поневоленої території вчений Н. Бор,
Й. Ейнштейн і т. д.
Друга світова війна показала високий професіоналізм багатьох
вітчизняних перекладачів-розвідників. 1942 - 1943 року в м. Краків
(Польща) в тилу німецьких військ працювала оперативна група
"Голос" під керівництвом Є. С. Березняка, члени якої завдяки
своїм високоякісним знанням з німецької мови та військової справи
змогли довідатися і розшифрувати повну дислокацію фашистських
військ, слабкі місця ворожого стану, з'єднання його частин тощо,
що дало змогу І українському фронту розпочати наступ і визволили
місто від загарбників. Дякуючи діяльності капітана Березняка Є.С.
з концтабору Освенцем було визволено 10 тисяч полонених
(військових, біженців, мирних жителів тощо); були збережені від
знищення всі культурно-історичні пам'ятники міста. Життя Є. С.
Березняка провело його самого через німецький табір. Але йому
вдалося запевнити ворогів у вірності "легенди", згідно якої він
мав особливе завдання зустрітися з польськими підпільниками на
ринку Кракова. Коли німці під наглядом дозволили йому вийти на
умовне "місце зустрічі", він зпровокував натовп до активних дій і
під час облави утік з-під нагляду. За заслуги перед Батьківщиною
Є. С. Березняка нагороджено орденом Великої вітчизняної війни І
ступеня. Ця видатна людина стала праобразом головного героя
серіалу "Майор Віхрь". У мирний час Є. С Березняк захистив
дисертацію, одержав науковий ступінь кандидата педагогічних
наук (1968 року) і багато років навчав студентів.
Під час війни, як свідчить військова історія, прославився і
англійський перекладач Г. Ньюман. Вдягнувшись німецьким
9—2-3191
фельдфебелем, він під ім'ям Г. Ноймана підірвав залізничний міст,
яким рухався німецький ешелон з військовими до Парижа. Таким
чином був знищений єдиний для ворога шлях до французької
столиці. Щоб не видати себе, молодий диверсант кинувся
допомагати пораненим німцям, за що був удостоєний високої
нагороди і відпустки на, так би мовити, "батьківщину", адже
справжня його батьківщина - Велика Британія. Коли
кореспонденти німецької преси приїздили до його умовної
"батьківщини", щоб взяти інтерв'ю у героя, звичайно, ніякого
Ноймана там не знайшли і, взагалі, про таку людину там не знали.
Так стало зрозумілим, що "німецьний герой" був ворожим
диверсантом [Корунець 1999]. За результатами даної операції
можна судити про мовний рівень перекладача Ньюмана: якби він
знав німецьку мову не достатньо добре, говорив з акцентом, то він
не зміг би виконати поставленого завдання, не виключено, що він
потрапив би у полон із-за незнання мови.
Часто перекладачам-розвідникам доводилося занурюватися у
керівні військові / державні структури ворожих сил і працювали
там на свою батьківщину багато років (наприклад, легендарний
розвідник, полковник Ісаєв Є. М, який у роки другої світової війни
боровся з фашистами під ім'ям офіцеру загону СС Штірліца, а
після війни продовжував свою розвідницьку діяльність у США (до
речі, його заслугою є те, що фашистська Німеччина була
позбавлена можливості одержати і використати ядерну зброю у
другій світовій війні); розвідник-перекладач М. Кузнецов, що
боровся за визволення Польщі та Західної України від фашистських
загарбників і загинув при поверненні на Батьківщину та багато
інших). Діяльність цих людей має доленосний характер. Це вони
врятували з ворожого полону сотні рядових, офіцерів, мирних
жителів, науковців, видатних державних діячів тощо. Завдяки їхній
ризикованій діяльності операції визвольних військ мали успіх.
Цікавим є факт виведення англо-французьких військ до
території Марокко у 1942 році з причин дезінформації перекладачів
ворожої сторони. Німецький фельдмаршал Роммель переслідував
війська англо-французьких визволителів майже до узбережжя
Марокко. Виникла загроза полону для всього війська. На допомогу
прийшли перекладачі-дипломати. У одному мадридському
ресторані, де завжди збиралися дипломати, англійський дипломат,
нібито перебуваючи у нетверезому стані, забув папку з діловими

бб
паперами, в яких знаходилася фальшива інформація щодо місць
висадження англо-французьких військ та їхньої кількості.
Наступного дня, коли шпигуни вже встигли зняти копії з
зазначеною інформацією, англійський дипломат з'явився у тому ж
ресторані і з шумом почав шукати свої "важливі" "секретні"
папери. Така дезінформація мала успіх: англо-французькі війська
позбавилися переслідування і зайвих втрат [Корунець 1999].
Отже, праця в тилу ворога, як і на передовій, майже ніколи не
обходилися без перекладачів-професіоналів. Для того, щоб
виконати поставлені завдання, професійні військові перекладачі
повинні були пройти відповідну військову підготовку, бути фізично
загартованими, сильними, сміливими, кмітливими, обізнаними і
ерудованими, здатними вчасно скористатися своїми знаннями і
незашкодити своїй Батьківщині, визволеним країнам та народу.
Безпосередньо свою функцію перекладачі виконують, працюючи у
складі інтернаціональних військ на всіх рівнях - від передової до
штабу, серед рядових і офіцерів, як ад'ютанти.
У тилу своїх вітчизняних військ перекладачі виконували не
менш відповідальні завдання і різні види діяльності: створення
листівок, перехоплення і переклад ворожої інформації, радіограм,
телефонограм, шифрованих повідомлень тощо, перекладали
переговори, зустрічи на рівні військового штабу, ставки
головнокомандуючого, готували інформацію від інформбюро,
переклад німецьких листівок і прокламацій, допит
військовополонених, письмовий переклад фонозаписів допитів
тощо, праця в шпиталях і військових лазаретах (наприклад,
миротворча діяльність сестер милосердя під керівництвом англійки
Флоренс Найтінгейл у роки першої світової війни, праця
військових лікарів у складі миротворчих сил під час бойових дій у
Косово (Югославія) у 90-х роках XX століття, війні в Афганістані
(1979-1989 pp.) та ін.), встановлення контактів з партизанами та
повідомлювачами серед мирного населення на території підкорених
країн, участь у роботі груп парламентарів, дипломатів, консулів
тощо. Перекладачі обов'язково супроводжували парламентарські
групи. Так, наприклад, у військовій історії відомим є факт, коли у
січні 1943 року у м. Сталінграді (нині м. Волгоград, Росія), під час
переломних подій другої світової війни оточеним військовим силам
Гітлера було запропоновано приняти рішення щодо припинення
бойових дій і складання зброї. Неодноразово німці розстрілювали
9*
67
парламентарські групи у відповідь на такі пропозиції. Відповіддю
ставки головнокомандуючого радянської армії було
бомбардування міста та артилерійські обстріли стану ворогів, після
чого знову була направлена група парламентарів до штабу генерала
Паулса. До складу парламентарської групи у якості військового
перекладача було включено й студента Київського університету
ім. Т. Г. Шевченка В. Кондратенка, майстерність якого допомагла
парламентарям досягнути своєї мети і переконати ворога скласти
зброю [Корунець 1999].
Знаходячись у тилу своїх вітчизняних військ, перекладачі-
теоретики продовжували свою наукову і практичну діяльність щодо
створення і удосконалення письмових перекладів, займалися
розробкою теоретичних проблем перекладу, працювали над
укладанням нових методик швидкого навчання німецької мови,
методичних рекомендацій, навчальних і науково-методичних
посібників, підручників тощо, особливу увагу приділяли технічним
і військовим перекладам спеціальних і офіційних текстів. У цей час
з'являються теоретичні науково-методичні роботи з
перекладознавства А. В. Федорова "Про художній переклад"
(1941р.), К. І. Чуковського "Високе мистецтво" (1941р.), роботи
А. М. Фінкеля, Я. І. Рецкера, І. А. Кашкіна, Г. П. Сердюченка та
ін., перевидаються з метою розповсюдження насущні, актуальні
праці з теорії перекладу, наприклад, М. М. Мороза "Теорія і
практика перекладу німецької наукової та технічної літератури
російською мовою" (1937, повторне видання - 193 8-1941рр.) та ін.
Отже, не зважаючи на те, що Велика вітчизняна війна
припинила діяльність багатьох підприємств, державних установ,
багатьох наукових і технічних галузей, унесла із собою в небуття
життя багатьох перекладачів і не тільки, перекладацька справа
продовжувала розвиватися, слугувати єдиній світовій миротворчій
справі. Продовжувалися пошуки нових шляхів майстерного
перекладу, публікувалися науково-методичні праці перекладачів,
здійснювалися практичні переклади як в тилу, так і на передовій.

3.8.3. Специфіка діяльності вітчизняних

перекладачів у роки "холодної війни"

68
 Після закінчення другої світової війни між колишніми
союзниками невдовзі виникли розбіжності у поглядах на
післявоєнну організацію світової безпеки. У 1945 році СРСР
виступив з пропозицією звільнити колонії Англії, Франції, Голандії
та ін. Така пропозиція загострила стосунки між Західною та
Східною Європою, але СРСР не припинив своєї діяльності щодо
підриву колоніальної політики західних країн, проводячи його під
гаслом інтернаціоналізму і національно-визвольного руху. Таким
чином, у повоєнні роки починається поширення інтересів СРСР у
країнах Африки, Азії, Південної Америки. Особливо різко на такі
події відповів прем'єр-міністр Великої Британії У. Черчіль у 1947
році. Він обгрунтував необхідність змінити ставлення країн
капіталістичного табору до СРСР у зв'язку з політичними подіями
в світі ["Правда" 1989: 4]. Американські журналісти, коментуючи
промову У. Черчіля, назвали таке відношення до СРСР холодною
війною. Почалася активна діяльність по безпідставному
звинуваченні колишнього СРСР у антилюдяності, політиці
антагонізму до "буржуазного Заходу", викритті
"безперспективності" його державних устоїв тощо. СРСР
відповідно критикував політику країн Західної Європи, США тощо.
Так, капіталістичні країни було звинувачено у наявності бідності й
злиднів, несправедливе ставлення до темношкірого населення,
комерційній діяльності, провокаціях. СРСР звинувачували у
порушенні прав людини, приниженні статусу колгоспників,
створенні таборів для політичних в'язнів та ін. Представники
науки, культури і політики, які не підтримували політику СРСР,
були ув'язнені або депортовані з країни. Саме на них
розраховували політики "капіталістичного Заходу" того часу.
Твори цих людей перекладали і видавали великими тиражами за
кордоном, їх нагороджували престижними преміями, підносили
їхню діяльність, підтримували матеріально. Особливо відзначали
тих, хто у своіх працях проводив антирадянську політику і
пропаганду капіталістичних устоїв життя. Так побачили світ твори
російського письменника О. Солженіцина, українських поетів та
письменників В. Симоненка, Л. Костенко, І. Дзюби та ін.
Відповідно в колишньому СРСР тенденційно добиралися, були
перекладені й видавалися великими тиражами твори тих західних
письменників та поетів, які викривали негаразди західних країн
(наприклад, твори Т. Драйзера, Д. Рінальді, А. Зегерс, Р. Роллана,
10-2-3191 69
літературу "втраченого покоління" та ін.). Часто такі твори
публікувалися у перекладах скорочено, лише ті розділи, де можна
було бачити згадану вище пропаганду і політику. Решту твору
відкидали, не зважаючи навіть на викривлення суспільної позиції
автора, його поглядів тощо.
Аналогічним було ставлення до музикантів, співаків,
науковців, акторів, інших культурних та державних діячів. Від
цього дуже постраждали філософські концепції
західноєвропейських вчених (пор. видання філософських творів
ідеалістів 1960-70х років видання і 1998-2002 pp.).
У даній ситуації перекладачі опинилися в дуже складному
становищі. З одного боку, вони повинні були дотримуватися
принципів адекватного перекладу, згідно з якими твір необхідно
було відтворювати суцільно, передавати повністю і зміст, і форму, і
авторську спрямованість, не викривляючи його ідейної суті. З
іншого боку, існували жорсткі норми дозволеного при перекладі і
цензура, яка могла заперечити публікацію або дозволити її. У таких
умовах могли працювати далеко не всі. До того ж велика кількість
заборон щодо літератури різних галузей не давала можливості
вибору творів для перекладу: дуже обмежене коло творів різних
галузей науки і техніки потрапляло в країну; існувало державне
замовлення, в межах якого слід було працювати. У цей час багато
перекладачів облишили свою діяльність, інші звернулися до
методично-викладацької, наукової діяльності, перекладали у
повному обсязі художні твори історично нейтральних періодів.
Холодна війна тривала до 1985 року, періоду, коли в СРСР
почалася перебудова, і погляди й ставлення до багатьох творів,
авторів, державних діячів тощо були переглянуті і радикально
змінені. Економічна і культурна блокада країни припинилася. До
країни хлинув потік нової інформації, з'явилося багато творів для
перекладу. Згодом країна перетворилася на СНГ, у складі якого
кожна колишня республіка почала проводити свою політику, у
тому числі, й у галузі перекладу. Тепер від перекладача вимагали
не тенденційного, а повного, адекватного перекладу.

70
 РОЗДІЛ 4 КЛАСИФІКАЦІЯ
ПЕРЕКЛАДІВ В СИНХРОНІЇ
І ДІАХРОНІЇ

Системний підхід до вивчення перекладу передбачає

структурування і упорядкування перекладацької діяльності
відповідно різних критеріїв виконання перекладу, а саме,
принципів, методів проведення перекладацької діяльності,
класифікації видів перекладу, розрізнення понять типу, виду,
стилю, жанру, способу, прийому перекладу тощо.

4.1. Основні принципи перекладу

Перш, ніж диференціювати і класифікувати переклади,

необхідно визначити критерії (або принципи) їхньої класифікації.
Протягом історичного розвитку перекладознавчих наук вчені по-
різному характеризували види (типи) перекладів у залежності від
їхніх цілей, завдань, ставлення до перекладу в кожній окремій
країні в певну історичну добу, розвитку мови, літератури і
розвитку перекладацької справи в країні, специфіки історичної
доби і т. ін. Нині встановлено такі загальні для всіх перекладів
принципи:

4.1.1. Принцип історизму

Система видів перекладу формувалася історично, разом з

соціальним і духовним розвитком людства і певного народу
зокрема. Як справедливо зазначила Г. Лілова, система перекладу як
сукупність форм, видів і жанрів, що утворюють її, є більше
продуктом історії, ніж науки [Лилова 1985: 225]. Система
різновидів перекладу відображає об'єктивну закономірну історичну
діяльність, оскільки саме в процесі історичного розвитку людства
з'явилися форми перекладу: розвиток писемності спонукав до
появи письмової форми перекладу; розвиток релігійної та
художньої літератури призвели до появи художнього перекладу;
соціально-економічний і науково-технічний прогрес сприяли
10*

71
відкриттю машинного перекладу і виокремленню науково-
технічного та суспільно-політичного видів перекладу і т. ін.

4.1.2. Принцип динамічності

Він стосується усієї системи перекладів у цілому і кожного

виду зокрема: переклад змінюється водночас зі змінами вимог до
нього з боку суспільства. Так, у 70-х роках XX століття переклад
телевізійних текстів виділився в окремий різновид, специфічний
жанр, який, незважаючи на деяку подібність до жанрів художнього,
суспільно-політичного, наукового видів, має свої особливості,
принципи, оцінні критерії. Взагалі, всі види перекладу з'являлися
не водночас, а поступово, внаслідок усвідомлення людиною
негативних рис або недоліків того різновиду перекладу, що панував
у певний час. Наприклад, якщо розглядати в історичній
ретроспективу то першим з'явився переклад слово в слово. Коли
людина зрозуміла, що не всі особливості твору МО можна передати
саме цим способом перекладу, була здійснена спроба перекладати
твори по-іншому, "зміст змістом". Так виник другий спосіб
перекладу. Потім, ознайомившись з його методикою в листі
Цицерона, деякі перекладачі зрозуміли суть такого перекладу
досить своєрідно - як дозвіл свавільно поводитися з текстом МО.
Таким чином, був започаткований свавільний переклад. Коли цей
спосіб перекладу перестав задовольняти потреби свого часу, на
зміну йому запропонували правильний / адекватний переклад і т. ін.
Цікаво, що поява нових видів перекладу відбувалася відповідно і
майже водночас зі зміною літературних течій: у добу романтизму
панував свавільний переклад, з появою реалізму в літературі
з'явився адекватний переклад і т. д.

4.1.3. Функціональний принцип

З принципами історизму і динамічності тісно пов'язаний

принцип функціональної відповідності перекладу меті,
завданням і потребам замовника (або функціональний принцип).
Без сумніву, система різновидів перекладу в різні часи в різних
країнах формувалася в залежності' від соціальних потреб певної
країни в політичному, діловому, науковому, технічному,
художньому (в усіх його різновидах) та ін. перекладах. Свою
72
динамічність переклад знаходить саме у функціональному зв'язку
та зумовленності його соціальним життям, національною історією,
розвитком духовної культури.

4.1.4. Типологічний принцип

Іноді в літературі з теорії перекладу цей принцип називають

генетичним принципом (Лілова Г. та ін.). Класифікація перекладів,
як зазначено вище, генетично пов'язана з типологією оригінальної
літератури. Зрозуміло, що література і переклад є відносно
самостійними, та цей зв'язок не можна ігнорувати. Як правило, твір
на МО та на МП належать до одного жанру, виду, типу, але існують
і винятки (наприклад, пор.: "Енеїду" Вергілія та її перелицювання
(переспів), зроблений І. П. Котляревським). Типологічна
відповідність творів МО та МП витримується завжди за умов
адекватного перекладу. Невідповідність можлива при виконанні
вільних і скорочених перекладів.

4.1.5. Принцип соціальної спрямованості

перекладу

Принцип соціальної спрямованості перекладу полягає в тому,

що перекладач повинен чітко уявляти собі структуру та зміст твору
МО та МП і знати, якого типу адаптація потребується при
перекладі тексту, тобто для якої соціальної категорії людей
здійснюється переклад, з якою метою, що хотів сказати твором
автор і що має бути відтвореним у перекладі (до якого типу, виду,
жанру і стилю відносяться оригінальний і перекладений тексти
тощо). Близьким до нього є принцип урахування адресата
перекладу.

4.1.6. Принцип урахування адресата перекладу

Принцип урахування адресата перекладу визначається тим, що
переклад повинен завжди виражати таку саму комунікативну
спрямованість і урахування адресату (реципієнта), як і
оригінальний текст, адже по-різному можна перекладати один і той
самий твір для представників різних національних культур - чукчів,
африканців, українців та ін., оскільки кожна нація сприйматиме
73
його по-різному; представникам одної нації певні країнознавчі
одиниці є зрозумілими, а для інших - потребують додаткового
пояснення. При цьому слід обов'язково враховувати національні
культурні особливості, оскільки один і той самий жест, дія та ін.
може в різних культурах мати неоднакове трактування.
По-різному будуть виглядати й переклади одного й того ж
твору для різних вікових груп людей (наприклад, для дітей
дошкольного віку, школярів та дорослих, для тих, хто знає мову, і
тих, хто тільки починає її вивчати і т. ін.). На цей критерій вперше
звернув увагу Т.Севорі, який зазначав, що вибір варіанту перекладу
залежить від типу читача-адресата. Дослідник виділяє 4 типи
читачів:
1) читачі, які взагалі не знають МО;
2) читачі, які вивчають МО опосередковано через переклад;
3) читачі, які знали МО, але майже повністю забули її;
4) ті читачі, які добре знають MO [Savory 1952].

4.1.7. Психологічний принцип

Під цим принципом розуміється психологія перекладу в

цілому, тобто характер і спосіб створення перекладеного твору,
особливості його усвідомлення та сприйняття, специфіку певних
видів (форм, жанрів) перекладу, творчий підхід перекладача до
оригінального твору при перекладі та ін. Також перекладач
повинен вчасно передбачати, як той чи інший твір (або його
елемент, частина) буде сприйнятий представниками іншої культури
і, внаслідок цього, як саме краще перекласти, а що варто залишити
поза перекладом.

4.1.8. Загальнонаукові принципи синхронії та

діахронії

Принципи синхронії і діахронії є обов'язковими критеріями

визначення і характеристики перекладу. Історія свідчить про
абсолютну залежність розвитку перекладу від історичних подій у
суспільстві, фіксуючи історичні зміни в цій науковій галузі і стан
перекладу в кожний період історичного розвитку.
Кожен переклад так само, як і етап виконання перекладу,
суцільний фрагмент або уривок твору МП тощо, можна розглядати
74
з позиції варіантів його перекладу, створених приблизно водночас
(тобто дослідити на синхронному рівні) та протягом певного
історичного періоду, а саме, який з наявних варіантів перекладу
був здійсненим найкращим чином, який з них відповідає вимогам
сьогодення, як один і той самий варіант перекладу зрозуміють
представники різних сучасних культур, носії різних мов, наскільки
точно можна встановити зміст і структуру оригіналу на основі всіх
існуючих варіантів перекладу та ін.

4.1.9. Принцип лінгвістичної відповідності

(адекватності) творів МО та МП

Під цим принципом розуміється той факт, що кожна мова,

крім універсального, має свій специфічний комплекс засобів та
прийомів, лексичних та фразеологічних елементів, граматичних
структур, свою прагматику та стильові й стилістичні особливості.
У наш час лінгвістичні аспекти перекладу широко розроблені
вченими різних країн [див. детально: Комиссаров 1999;
Лингвистические исследования 2000 та ін.]. Продовжують
проводитися контрастивні та типологічні дослідження (науково-
теоретичні та методологічно-прикладні) мовних структур та
одиниць мови, а також їхнього практичного значення для
перекладу.
Є підстави вважати принцип лінгвістичної відповідності
одним з найголовніших для перекладу, оскільки мова є природною
основою як твору МО, так і твору МП. Отже, цей принцип
відображає лінгвістичні особливості і характеристики художнього,
науково-технічного та суспільно-політичного перекладу.

4.1.10. Принцип типу перекладацької

діяльності

Під ним розуміють участь перекладача і різновиди його

діяльності у процесі перекладу. Цей принцип можна визначити як
фактор людської діяльності при перекладі.
Як відзначалося вище, у процесі своєї діяльності перекладачі
працюють письмово або усно, синхронно, лінійно чи послідовно і т.
ін. Визначення виду перекладу залежить також і від типу джерела:
чи то усна промова людини, чи телевізійний репортаж або
75
радіотрансляція, поетичний твір чи політичний документ
-діяльність перекладача не буде абсолютно однаковою.

4.2. Методи перекладу

У сучасному перекладознавстві прийнято виділяти два

основних методи перекладу: комунікативний і семантичний.
Комунікативний переклад спрямований на урахування при
перекладі комунікативних установок оригіналу і має на меті
справити на читача майже таке саме враження, що й твір МО.
Основний акцент при такому перекладі слід робити на
повідомленні читачеві (реципієнтові). Семантичний переклад
спрямований на лінгвальне забезпечення адекватності і точності
перекладу. Він враховує семантичну й синтаксичну обмеженість
МП у співвідношенні з МО щодо відтворення особливостей
оригінального тексту у перекладі і намагається точно відтворити
контекстуальне зміст оригіналу. При застосуванні семантичного
методу головним є значення першотвору, його автор і задум
[Newmark 1981]. Звичайно, при перекладі перелічені методи
можуть сполучатися в межах цілого тексту або його частин(и).
Питанню методології перекладу присвячено багато праць
вітчизняних та іноземних дослідників (див. роботи мовознавців та
перекладачів-прихильників шкіл Ю. Найди, Дж. Фьорса,
лейпцигської школи та ін.). Але саме в роботах П. Ньюмарка ця
проблема отримала досконалу, ґрунтовну розробку.
Характеристика комунікативного та семантичного методів
перекладу стала основним внеском дослідника в теорію і практику
перекладу. Сам П. Ньюмарк віддає перевагу перекладу
семантичним методом, незважаючи на те, що іноді без
комунікативного просто не обійтися (наприклад, у попередженнях
типу англ. Beware of the dog = укр. Обережно, лютий собака та ін.).
Автор зазначає, що існують випадки, коли комунікативний і
семантичний методи накладаються при перекладі, але намагання
перекладача зберегти природне сприйняття та вплив твору на
читача (слухача) призводять до втрати семантичних елементів
оригіналу. На думку П. Ньюмарка, форма твору і є його змістом
(своєрідна й неординарна думка).
76
 4.3. Про співвідношення понять виду, типу, жанру,
форми, стилю, прийому і способу перекладу

Проблема співвідношення виду, стилю, жанру, типу, прийому

і способу перекладу неодноразово пригортали увагу перекладачів.
Дослідники XX століття, в першу чергу, запропонували розрізняти
вид, жанр і форму перекладу (див.: А. Лілова, розд. 4.3.)
Згодом методологічні основи виконання перекладу
дозволили визначити способи і прийоми його виконання (див.:
Миньяр-Белоручев 1996; Чужакин 2002: 5). Спосіб перекладу - це
певний шлях виконання перекладу того чи іншого виду. Способи
перекладу являють собою мовні можливості перекодування
мінімальних одиниць перекладу, шляхом використання яких
виконуються переклади певних типів, видів, стилів і жанрів.
Перекладацькі прийоми - це засоби, за допомогою яких можна
здійснити той чи інший переклад більш точно, правильно,
еквівалентно, відповідно до вимог оформлення його виду, типу,
жанру, стилю.
Стиль і жанр перекладу також не слід ототожнювати. Стиль
перекладу повинен враховувати не тільки особливості відтворення
умов того функціонального стилю мови, в межах якого написаний
оригінал, а й стильові особливості мови автора оригіналу і стиль
перекладача [Savory 1952].
Жанр перекладу - це літературний жанр перекладеного
тексту, певна його форма, у якій виявляються літературні роди й
види першоджерела та його перекладу. Жанр перекладу і жанр
оригінального твору повинні співпадати за умов повноцінного
адекватного перекладу (див. 4.4.). При виконанні вільного або
скороченого перекладу жанри текстів МО та МП можуть
різнитися.
Форма перекладу - це зовнішня оболонка тексту перекладу,
яка вбирає в себе його обсяг, назву, послідовність, структуру
(кількість частин, розділів тощо). Зовнішня і внутрішня форми
перекладу, тобто його форма і зміст, є основоположними
перекладознавчими поняттями, які спираються на філософські
категорії змісту і форми.
Стосовно визначення типу і виду перекладу слід зазначити,
що в наш час дослідники не дійшли єдиної точки зору щодо того,
77
чи правомірно розрізняти їх, чи ці поняття є тотожними. Отже,
доцільним є розуміти поняття типу перекладу в широкому і
вузькому розумінні. В широкому розумінні тип перекладу означає
різновид літературного типу перекладеного тексту (його
приналежність до літературного жанру, функціонального стилю
мови, норм літературної мови тощо). У вузькому розумінні поняття
типу і виду перекладу співпадають. Видом перекладуназивається
певна перекладацька категорія тексту перекладу, яка узагальнено
характеризує його структурні й функціональні особливості та
вимоги щодо його виконання. [Миньяр-Белоручев 1996]. Це
типовий різновид перекладу, що встановлюється на основі
критеріїв за співвідношенням типу МО та МП; за характером
суб'єкта перекладацької діяльності; за типом перекладацької
сегментації та способом переробки перекладеного матеріалу; за
формою презентації тексту МП та тексту МО; за характером
відповідності текстів МО та МП; за жанрово-стилістичними
особливостями та жанровою належністю перекладеного матеріалу;
за повнотою та типом передання смислу оригіналу; за функцією; за
ознакою первинності тексту МО; за мотивом виконання перекладу;
за ступенем завершеності; за якістю виконання перекладу; за
ступенем адекватності; за тематикою.

4.4. Види перекладу

Проблема визначення видів перекладу все ще залишається

актуальною в сучасному перекладознавстві. Це пов'язано з тим, що
на сьогодняшній день не вирішені остаточно методологічні
проблеми перекладу, співвідношення художнього і точного у
перекладах різних типів і жанрів тощо.
Чому існує необхідність вирішити проблему типології
перекладів, тобто визначити і класифікувати переклади ? На це
запитання дослідники дають різні відповіді. Г. Лілова справедливо
відзначає такі фактори:
1) необхідно вивчити основні, загальні для всіх видів та
жанрів перекладу якісні особливості, закономірності й принципи.
Іншими словами, конче потрібний цілісний аналіз системи
перекладу як особливого виду діяльності суспільства і людини. Без
78
цього не можливий подальший розвиток теорії і практики
перекладу;
2) необхідно визначити сутність і специфіку окремих видів та
жанрів перекладу, а потім - найбільш суттєві закони й принципи,
яким підпорядковані всі види перекладацької діяльності. Без
вирішення цього питання не можна побудувати конкретні теорії
художнього, суспільно-політичного і науково-технічного
перекладу;
3) типологія перекладу дає змогу дослідити взаємодію різних
видів та жанрів перекладу, адже ця проблема також має велике
значення для перекладацької практики.
Розглянемо, як формувалася система видів перекладу з давніх
часів до сучасності.

4.4.1. Види перекладу в діахронії

З давніх часів перекладачі намагалися визначити найбільш

вживані й продуктивні види перекладу. Найдавнішим видом
перекладу прийнято вважати послівний переклад (переклад слово в
слово). Саме так перекладали в Давньому Вавілоні, Шумерах,
Китаї, Індії, Єгипті та інших країнах. Античні перекладачі
запровадили семантичний переклад (переклад зміст змістом), а
також вільний переклад. Ці три різновиди проіснували протягом
всіх історичних діб, по черзі посідаючи провідне місце.

Доба середньовіччя привнесла жанрову різноманітність

перекладів. Перекладачі тих часів чітко диференціювали художні
переклади (які здебільшого були представлені жанром лицарського
роману в віршах) і точні (наукові й релігійні тексти). У першу чергу
до перекладу добиралися релігійні тексти - біблійні і папські
промови, оскільки церква була єдиню силою, що тримала державну
владу за рахунок пропаганди християнської доктрини.

У період Відродження тематична спрямованість перекладу

змінюється. На зміну середньовічному лицарському роману
приходить поетичне оспівування коханої в сонетній формі,

79
популяризується драматургія у вигляді комедій плаща і шпаги.
Поширюються художні твори просвітницького змісту. Шляхом
перекладу поширюются античні філософські та інші думки.
Релігійні переклади поступово стають другорядними в суспільстві.

Доба класицизму відкрила для перекладачів можливість

удосконалювати вільний переклад. У цей період з одного боку
існувало багато прибіжників перекладу точного, послівного; з
іншого боку теорія класицизму виправдовувала прогресивність
свавільного перекладу. Вважалося, що основним наміром
художнього твору є відтворення ідеалу прекрасного, який уявляє
собі автор твору. Твір, що з'явився у результаті творчої діяльності
автора, є лише наближенням до ідеальної авторської уяви про
нього. Перекладач, працюючи над оригіналом твору має змогу
переробити його, покращити, наблизити ще більше до авторської
уяви. То чому ж не "виправляти" автора ?!

Свавільний переклад був найпоширенішим у добу

просвітництва і романтизму. Перелицьовані й перероблені,
інтерпретовані художні твори перекладачів могли вважатися
власними творами перекладачів більше, ніж перекладами.

XIX століття відновила правдиве, правильне відношення до

перекладу і оригіналу твору. Адекватний переклад, що
поширювався в усіх країнах у той час, передбачав правильне,
повноцінне відтворення змісту, форми, стилю автора і
комунікативної спрямованості першотвору при перекладі.
Поступово адекватний переклад витіснив свавільний переклад.
Також поширеними у цей час стають скорочені переклади-
перекази.

У першій половині XX століття було уточнене поняття

адекватності перекладу, його визнали точністю, повноцінним
наслідуванням традицій автора оригіналу у перекладі. З'явилися
перші методичні розробки перекладознавчих питань. Розвивається
методологія перекладу. Наукове обгрунтування різноманітних
перекладознавчих проблем стає прикметою часу. Був винайдений
синхронний переклад.

80
 Друга половина XX століття породила машинний
(автоматичний, електронний) переклад. У цей час з'явилося багато
перекладів, які суттєво різнилися між собою і потребували
упорядкування. Отже, у XX столітті проблема класифікації видів
(типів) перекладу постала перед науковцями світу досить гостро.
Ще на початку 50-х років XX століття дослідник Т. Севорі
спробував класифікувати переклади і виділив серед них 4 типи:
1) досконалий переклад - це переклад суто інформаційних
фраз-оголошень;
2) адекватний переклад - це переклад сюжетних творів, де є
важливим тільки зміст, а форма його вираження не має
значення. При такому перекладі перекладач має право
вільно поводитися з першотвором (опускати слова або цілі
речення, смисл яких йому здається незрозумілим,
перефразує смисл оригіналу за власним бажанням).
Фактично, другий тип перекладів Т. Севорі відповідає
сучасному визначенню свавільного перекладу;
3) третій тип перекладу не одержав назви. Він являє собою
переклад класичних творів, в яких форма так само важлива,
як і зміст. Автор зазначає, що такий тип перекладу
потребує стільки багато часу, що його комерційна
значущість і цінність втрачається;
4) четвертий тип перекладу визначається як близький до
"адекватного". Це тип перекладу наукових творів,
технічних матеріалів, поява якого зумовлена суто
практичною необхідністю. Він потребує від перекладача
додаткових знань щодо предмету, явища і т. ін., про які
йдеться у творі MO [Savory 1952 ]. Отже, у своїй
класифікації Т. Севорі враховує не лише фактори змісту й
форми, а й авторську інтенцію - тобто намір автора. Ця
класифікація є однією з перших спроб визначити типи
перекладів, тому є розгалуженою, недостатньо чіткою і
послідовною у визначенні власне типів перекладу: третій
тип фактично визначається через перший, а четвертий
-через другий.

Наприкінці 50-х років вперше побачила світ книга "Людина і

машина в ролі перекладача" болгарського перекладознавця А.
Людсканова, яка мала велике значення для всього наукового і
11—2-3191 81
перекладацького світу. У ній автор пропонує свою концепцію
перекладу, приділяє багато уваги методологічним проблемам
перекладу. Серед них знаходить своє розв'язання і проблема
типологізації перекладу. Отже, А. Людсканов пропонує розрізняти
4 типи (види) перекладу:
1) дослівний, при якому просто копіюється форма твору МО;
2) "переклад за змістом" оригіналу, коли передається
загальний зміст літературного твору, але ігноруються
особливості його форми, а внаслідок того - й історична,
національна і соціальна специфіка;
3) вільний переклад, мета якого не стільки відтворити
оригінал, скільки задовільнити абстрактно сформовані
норми прекрасного;
4) адекватний переклад, що з'явився, на думку автора,
здебільшого завдяки розвитку науково-технічного
прогресу, розвитку технічного перекладу і виникненню
машинного перекладу. Адекватний переклад забезпечує
максимальну відповідність оригінальному твору.

Пізніше, у 60-ті роки XX століття, А. В. Федоров у роботі

"Основи загальної теорії перекладу" визначає такі основні типи
перекладів відповідно до характеристики текстів:
1) газетно-інформаційні, документальні (торговельні та
ділові), спеціально-наукові;
2) суспільно-політичні та публіцистичні (ораторські промови,
газетні та журнальні матеріали);
3) художньо-літературні тексти.
Класифікація А.В. Федорова відображає стан перекладу на 60-ті
роки XX століття. На наш погляд, їй бракує узагальненості. Пізніше
ця класифікація удосконалювалася і доповнювалася відповідно до
відкриття нових наукових теорій та надбання знань [Федоров
1968].

Видатний лінгвіст і перекладач Л. С. Бархударов у роботі

"Мова і переклад" (1975 р.) встановив таку класифікацію
перекладів відповідно до діяльності перекладача у процесі
перекладу: письмово-письмовий, коли МО та МП беруться у
письмовій формі. Різновидами письмово-письмового перекладу є
перелічені типи перекладу, виділені А. В. Федоровим; усно-усний,

82
за якого обидві мови взяті в усній формі. Підвидами усно-усного
перекладу є послідовний та синхронний переклад; письмово-
усний, або усний переклад письмового тексту. При ньому МО
береться в письменній формі, а МП - в усній. Існує два різновиди
письмово-усного перекладу: одночасний (без підготовки) та
послідовний (переклад з підготовкою); усно-письмовий переклад,
або усний переклад письмового тексту, коли МО використовується
в усній формі, а МП - у письмовій. На практиці цей тип перекладу
вживається досить рідко, оскількі швидкість написання і
виголошення слова / речення і т. ін. значно різниться. У практиці
навчання перекладачів усно-письмовий переклад використовується
у вигляді диктанту-перекладу, тобто тренувальної вправи з
іноземної мови, що вивчається [Бархударов 1975: 46-49].
Підсумовуючи, дослідник пропонує таку схему форм мови, яким
відповідають форми перекладу:

Ця класифікація на відміну від попередньої враховує тип

джерела інформації.
У 80-х роках XX століття болгарська дослідниця Г. Лілова,
розвиваючи концепцію А. Людсканова і виходячи з практичної
різноманітності перекладів, пропонує розрізняти поняття виду,
форми і жанру для характеристики і типології перекладів. Під
формами дослідниця розуміє формальні умови, в яких відбувається
процес перекладу; під видами - принципову різницю у характері
текстів чи висловлювань, що перекладаються; під жанрами
-конкретні характеристики певного тексту. Отже, за Г. Ліловою,
існують такі форми перекладу, як усний, письмовий, машинний;
такі види перекладу, як суспільно-політичний, художній, науково-
технічний, а також жанри перекладу, які є різними у кожному
конкретному випадку і залежать від жанру твору МО.

83
 Наукова класифікація форм, видів та жанрів перекладу має
важливе теоретичне значення. У своїй сукупності перелічені
різновиди перекладів становлять цілісну систему перекладу як
специфічної соціальної, культурної та творчої діяльності [Лилова
1985:223].

Заслуговує на увагу концепція виділення типів перекладу

1.1. Ревзіна і В. Ю. Розенцвейга, які виділяють два типи перекладу
на основі спорідненості / неспорідненості мов і особливостей
процесу перекладу:
1 тип - інтерлінеарний переклад, при якому умовний елемент
а, який функціонує як у МО, так і в МП, перекладається повним
еквівалентом. Частковим випадком інтерлінеарного є дослівний
переклад, коли одиницею перекладу є слово.
2 тип передбачає, що умовний елемент а існує лише в одній з
робочих мов перкладу. Тут визначаються декілька підтипів:
а) процес перекладу відбувається так, як у випадку, коли
елемент а існує в обох мовах, тобто вважається, що
можна встановити відношення повної відповідності.
Отже, такий переклад називається буквальним;
б) елемент а, який не обов'язково є в обох мовах,
замінюється в МП подібним елементом а 1, що
функціонує в обох мовах, за допомогою якого можна
зберегти смисл висловлення. Такий переклад
називається спрощеним;
в) точний переклад, при якому первинний елемент а
замінюється на еквівалентний йому аі, а потім на
внутрішньомовному рівні МП уточнюється його
значення в контексті;
г) окремим, особливим випадком точного перекладу є такий
переклад, при якому елементові а добирається такий
відповідник ді, що стилістична забарвленість а та його
зв'язок з іншими елементами відтворюються також
повністю. Такий переклад був названий адекватним.
За такою класифікацією всякий точний переклад є
адекватним, але не всякий адекватний переклад є точним. Кожний
інтерлінеарний точний переклад (у тому числі і дослівний) є
адекватним, якщо при перекладі зберігається стилістична
характеристика елемента та його зв'язки з іншими одиницями;

84
 д) вільний переклад - це такий підтип перекладу, при якому
вибір відповідника в МП обумовлюється не законами
відповідності, а суто законами поєднання в контексті
[Ревзин 1964: 130-132].
У цій класифікації виділяються основні види перекладу, але не
всі, оскільки бралися до уваги тільки два критерії.

Більш повну класифікацію типів (видів) перекладу можна

знайти в роботі І. В. Корунця "Теорія і практика перекладу". У ній
дослідник виділяє велику кількість різновидів перекладу: точний,
адекватний, перелицювання, вільний переклад (переказ),
послідовний, описовий, підрядковий, художній, буквальний,
синхронний та ін. Серед них значна увага приділяється:
видам (kinds) перекладу:
- письмовому перекладу письмового джерела;
- усному перекладу (тлумаченню) усного джерела;
- тлумаченню письмового джерела;
- письмовому перекладу усного джерела.
До різновидів перекладу вчений відносить також описовий
переклад, а також переклад "від протилежного"; способам (ways)
перекладу:
- літературному (художньому та власне літературному);
- підрядковому (підряднику);
- перекладу слово в слово;
- дослівному перекладу;
- буквальному перекладу.
Автор виокремлює також машинний переклад; детально
зупиняється на встановленні і характеристиці способів перекладу
певних одиниць мови - інтернаціоналізмів, фразеологізмів,
безеквівалентних слів та висловів тощо [Корунець 1986: 8-23 та
ін.].

Заслуговує на увагу класифікація перекладів, запропонована

К. Тіме. Дослідник окремо розглядає тексти сакральні (релігійні) і
офіційні, художні, ділові. Зазначається, що для перекладу
сакральних та офіційних текстів властива точність,
скрупульозність, навіть вимога дотримання літературної норми
відходить на друге місце. Художні переклади автор розподіляє на
такі види: 1) передання змісту оригіналу (наприклад, поетичного
12-2-3191 85
твору); 2) створення самодостатнього твору рідною мовою шляхом
вільного перекладу думок і образів оригіналу; 3) еквівалентне
відтворення тексту МО рідною мовою. Ділові тексти автор
пропонує перекладати з установкою на референта [Thieme 1959: 58;
Ревзин 1964: 172-173].

4.4.2. Класифікація видів перекладу: синхронічний

аспект

Заслуговує на увагу типологія видів перекладу, запропонована

P. K. Міньяр-Бєлоручевим, яка є недостатньо систематизованою,
але найповнішою серед усіх наявних класифікацій. Ця класифікація
дозволяє узагальнити різні аспекти підготовки, виконання,
презентації та функціонування перекладу, співвіднести їх з іншими
компонентами перекладацької діяльності.
Типологія перекладів встановлювалася за такими ознаками:
1) за співвідношенням типу МО та МП; 2) за характером суб'єкта
перекладацької діяльності; 3) за типом перекладацької сегментації
та способом переробки перекладеного матеріалу; 4) за формою
презентації тексту МП та тексту МО; 5) за характером
відповідності текстів МО та МП; 6) за жанрово-стилістичними
особливостями та жанровою належністю перекладеного матеріалу;
7) за повнотою та типом передання смислу оригіналу; 8) за
функцією; 9) за ознакою первинності тексту МО; 10) за мотивом
виконання перекладу; 11) за ступенем завершеності; 12) за якістю
виконання перекладу; 13) за ступенем адекватності; 14) за
тематикою. Автор класифікації визначає основні типи перекладів,
що були виділені за сукупністю перелічених ознак і наводить всі
наявні назви та дефініції видів перекладу, іноді виокремлюючи їх в
окремі види. Уніфікована і відпрацьована, ця класифікація має
такий вигляд:

1. За співвідношенням типу МО та МП виділяються:

1.1. Внутрішньомовні переклади: тлумачення слів певної

мови знаками тієї ж мови:

86
 1.1.1.Діахронічний переклад (або історичний переклад)
-переклад на сучасну мову історичного тексту, що написаний мовою
попередньої історичної доби;
1.1.2.Транспозиція - це переклад тексту одного жанру або
функціонального стилю іншим стилем чи жанром.

1.2. Міжмовний переклад - це відображення повідомлення,

вираженого засобами певної мови (МО) знаковою системою МП
(тобто переклад з однієї штучної мови на іншу штучну мову, з
однієї природної мови на іншу природну мову). Існують такі
різновиди міжмовних перекладів:
1.2.1. Бінарний переклад - переклад з одної природної мови на
іншу;
1.2.2. Інтерсемантичний переклад - переклад зі штучної мови
на природну або навпаки;
1.2.3.Трансмутація - це переклад з однієї штучної мови на
іншу (штучну).

2. За характером суб'єкта перекладацької діяльності

(людини або машини) виділяються:

2.1. Традиційний переклад (або ручний переклад, людський

переклад) - переклад, що виконується або виконаний людиною.
Такий переклад буває трьох видів:

2.1.1.Переклад, виконаний перекладачем, не автором тексту

МО. Умовно його можна назвати неавторським перекладом;
2.1.2.Авторський переклад - такий переклад, що виконаний
автором оригінального твору;
2.1.3.Авторизований переклад - це переклад оригінального
тексту, апробованого автором;

2.2. Машинний переклад (автоматичний переклад) - переклад,

що виконаний або виконується електронно-обчислювальною
машиною / комп'ютером. У наш час машинний переклад майже
цілком зводиться до комп'ютерного перекладу;
2.3. Змішаний переклад - це переклад, при виконанні якого
поєднуються зусилля машини і людини. У залежності від обсягу
12*

87
виконаної роботи суб'єктами перекладацької діяльності
виокремлюються:
2.3.1. Автоматичний переклад з використанням значної
частини традиційної форми переробки тексту, в основному у формі
попереднього редагування, інтерредагування та постредагування;
2.3.2. Традиційний (людський) переклад із значним
використанням автоматизованих систем переробки інформації,
головним чином, автоматизованого словника.

3. Переклади, що виконуються за типом перекладацької

сегментації тексту і за одиницями перекладу, на рівні яких
виконується певний переклад. Слід зазначити, що Р. К. Міньяр-
Бєлоручев не визначає видів перекладу на рівні фонем або графем,
вважаючи транскрипцію та транслітерацію способами перекладу, а
не видами (пор.: Бархударов 1975 та ін.), не виділяючи буквального
перекладу. За типом перекладацької сегментації тексту і за
одиницями перекладу, на думку дослідника, виділяються такі види
перекладу:

3.1. Поморфемний переклад - це такий вид перекладу, що

виконаний на рівні окремих морфем без урахування їхніх
структурних зв'язків (див. переклад на рівні морфем, розділ 5);
3.2. Послівний переклад - переклад, виконаний на рівні слів
без урахування смислових, синтаксичних та стилістичних зв'язків
між словами (див. також дослівний переклад, буквальний переклад,
переклад на рівні лексем);
3.3. Пофразовий переклад, що виконується на рівні окремих
речень або фраз, які перекладаються послідовно одне за іншим
(див. пофразовий переклад, переклад на синтаксичному рівні);
3.4. Абзацно-фразовий переклад - переклад на рівні окремих
речень або абзаців, що перекладаються послідовно одне за іншим;
3.5. Суцільнотекстовий переклад - переклад цілого тексту, без
виокремлення в ньому менших одиниць перекладу. Найчастіше
здійснюється в усній формі як послідовний переклад після
прослуховування всього тексту (див. переклад на рівні тексту,
розділ 5).
Вважаємо за доцільне доповнити дану класифікацію
перекладом на рівні звуків (літер), адже транскрибування,
транслітерування і т. ін. можливо у будь-якому тексті.

88
 4. Переклади, що диференціюються за ознакою репрезентації
тексту МО та МП:

4.1. Письмовий переклад:

4.1.1. Письмовий переклад письмового тексту;
4.1.2. Письмовий переклад усного тексту;

4.2. Усний переклад:

4.2.1. Усний переклад усного тексту;
4.2.2. Усний переклад письмового тексту;
4.2.3. Синхронний переклад - усний переклад, що
відбувається водночас з виголошенням тексту. Одиницями
синхронного перекладу, як правило, бувають фрази та синтагми.
Синхронний переклад буває двох підвидів:
4.2.3.1. Традиційний синхронний переклад - синхронний
переклад з використанням кабіни синхроніста (традиційний
синхрон), тобто спеціально відведеній для такого перекладу кабіні з
використанням різних технічних засобів;
4.2.3.2. Шепотіння (нашіптування) - різновид синхронного
перекладу, при якому текст МП вимовляється тихим голосом.
Цікаво, що P. K. Міньяр-Бєлоручев виокремлює тлумачення
усного, письмового тексту та синхронний переклад, адже
синхронний переклад може бути усним або письмовим перекладом
першотвору. Отже, ознаку репрезентації тексту МО та МП слід
було б уточнити щодо способу виконання перекладу;
4.2.4. Послідовний переклад - різновид усного перекладу, що
відбувається після прослуховування одиниці перекладу тексту МО,
власне в паузах між ними й здійснюється послідовний переклад.
Одиницями послідовного перекладу є абзаци, рідко - фрази;
можливе використання й інших одиниць (див. детально: Міньяр-
Бєлоручев 1969). Розрізняють такі різновиди послідовного
перекладу:
4.2.4.1. Односторонній переклад - це усний переклад, що
здійснюється з мови джерела на мову реципієнта;
4.2.4.2. Двосторонній переклад - усний послідовний переклад
бесіди, що здійснюється з мови джерела на мову реципієнта і
навпаки.

89
 5. Переклади, що здійснюються за ознаками характеру та
ступеня відповідності текстів МО та МП:

5.1. Вільний переклад - такий різновид перекладу, що

відтворює основну інформацію твору МО з можливими
відхиленнями: доповненнями, пропусками, змінами місця подій та
ін. Вільний переклад відбувається на рівні тексту, тому категорії
еквівалентності мовних одиниць для нього нерелевантні. На
відміну від інших дослідників, Р. К. Міньяр-Бєлоручев
підпорядковує вільному перекладу такі види, як:
5.1.1. Свавільний переклад - майже те саме, що й вільний
переклад, але допускається більше творчості перекладача щодо
відтворення змісту й форми оригіналу (пор.: у традиційному
перекладознавстві вільний, свавільний переклад та перелицювання
є різними видами перекладу, іноді вільний і свавільний переклад
ототожнюються);
5.1.2. Перелицювання (переспів) - є вільним перекладом із
значними відхиленнями від твору МО та елементами адаптації;
5.1.3. Інтерпретація - це різновид перекладу, що базується на
зверненні перекладача до позамовної дійсності (на відміну від
власне перекладу, здійсненого за встановленими правилами
переходу від одиниць і засобів МО до їхніх еквівалентів у МП);

5.2. Власне видами перекладу за ознакою ступеня

відповідності текстів МО та МП слід вважати переклади
артифактних текстів (див. теорія артифактних \ ментафактних
текстів), тобто адекватні переклади. (5.2.) Адекватними
називаються такі види перекладу артифактних текстів, за якого
перекладений текст в цілому відповідає оригіналу і виражає ті самі
комунікативні установки, що й твір МО. Існують такі підвиди
адекватного перекладу:
5.2.1. Власне адекватний переклад - це такий підвид
адекватного перекладу, за якого повністю і правильно
відтворюється зміст, стиль, жанр, мова оригіналу, але дозволяється
привносити незначні зміни щодо форми відтворення оригіналу та
художніх засобів у разі відсутності міжмовних еквівалентів. Цей
підвид адекватного перекладу застосовується при відтворенні
публіцистичних та художніх текстів.

90
 5.2.2. Точний переклад - такий підвид адекватного
перекладу, який характеризується семантичною точністю, тобто
семантичною повнотою та правильністю відтворення плану змісту
твору МО. Як правило, точний переклад використовується для
відтворення іншою мовою ділових, офіційних, наукових, технічних
текстів тощо;
5.2.3. Аутентичний переклад являє собою переклад такого
офіційного документа, домовленості, контракту та ін., який має
однакову юридичну силу з оригіналом. Згідно з міжнародним
правом текст договору може бути відпрацьований і прийнятий
однією мовою, а його аутентичність встановлена двома чи більше
мовами. Найпростішою формою такого перекладу є завірений (або
легалізований) переклад - це такий адекватний переклад
особистого документа, відповідність якого оригіналові
підтверджена юридично / нотаріально.

6. Переклади, що виконуються за ознакою жанрово-

стилістичної характеристики та жанрової належності твору МО:

6.1. Види перекладу за ознакою жанрово-стилістичної

характеристики твору МО:
6.1.1. Науково-технічний переклад - переклад наукових,
технічних текстів та документації;
6.1.2. Суспільно-політичний переклад - переклад суспільно-
політичних текстів МО;
6.1.3. Художній переклад - переклад творів художньої
літератури та поезії;
6.1.4. Військовий переклад - переклад текстів військової
тематики;
6.1.5. Юридичний переклад - переклад текстів юридичної
тематики;
6.1.6. Побутовий переклад - переклад текстів розмовно-
побутового жанру;

6.2. Види перекладу, що виконуються за жанровою

належністю твору МО (повністю відповідають жанровій
класифікації літературних творів).

91
 7. Переклади, що виконуються за ознакою повноти й засобу
відтворення смислу оригіналу:

7.1. Повний переклад - переклад, що відтворює зміст твору

МО без пропусків і скорочення;
7.2. Неповний переклад - переклад, що відтворює зміст твору
МО з можливими пропусками і скороченнями. Існують такі
різновиди неповного перекладу:
7.2.1. Скорочений переклад - неповний переклад, що передає
зміст твору МО у згорнутому вигляді, тобто скорочено;
7.2.2. Фрагментарний переклад - вид неповного перекладу,
при якому відтворюється не весь текст МО, а якась його частина
або розділ;
7.2.3. Анотований переклад - переклад, що відображає лише
тему, предмет та призначення твору МО;
7.2.4. Реферований переклад - такий, що вміщує відносно
детальну інформацію про реферований документ - його
призначеність, тематику, методи дослідження, одержані результати.
На наш погляд, визначення неповний переклад є не зовсім
вдалим, оскільки в ньому міститься більше характеристики
можливого результату діяльності перекладача, ніж видової
належності перекладу. Тому більш вдалим є визначення
скорочений переклад, а його різновид 7.2.1. - власне скорочений
переклад.

8. Переклади, що виконуються за ознакою основної

прагматичної функції, прагматичної спрямованності:

8.1. Практичний переклад, що призначений для практичного

використання як джерело інформації (у вигляді друковного тексту
або робочого перекладу):
8.1.1. Робочий переклад (інформаційний переклад)
-невідредагований переклад, здебільшого придатний для
практичного використання, але не оформлений для публікації;
8.1.1.1. Консультативний переклад - вид інформаційного
перекладу, що здійснюється здебільшого в усній формі і включає
елементи анотування, реферування, вибіркового перекладу з листа,
відбувається у присутності замовника, який уточнює певні місця
тексту МО при перекладі;

92
 8.1.1.2. Робочий переклад як такий;

8.1.2. Видавничий переклад (друкований переклад) - це

письмовий переклад, тиражований за допомогою засобів масового
розмноження, призначений для широкого розповсюдження;
8.1.3. Опублікований переклад - навчальний або практичний
переклад, тиражований за допомогою засобів масового
розмноження;
8.2. Навчальний переклад - переклад, що використовується у
навчальному процесі для підготовки перекладачів-фахівців або як
один із засобів навчання іноземної мови;
8.3. Експерементальний переклад - переклад, що виконаний з
метою дослідження, для перевірки словника, складеного для
машинного перекладу;
8.4. Еталонний переклад - зразковий переклад, що
використовується для порівняння з іншим перекладом,
кваліфікацію якого необхідно встановити.

9. Переклади, що виділяються за ознакою первинності /

непервинності тексту МО:

9.1. Прямий переклад (або первинний переклад, безпосередній

переклад) - переклад, що виконаний безпосередньо з оригіналу;
9.2. Вторинний переклад (непрямий переклад) - це переклад,
що виконаний не безпосередньо з тексту оригіналу, а з його
перекладу будь-якою іншою мовою;
9.3. Зворотний переклад - експериментальний або навчальний
переклад вже перекладеного тексту на МП.
За цією ознакою автор класифікації з невідомих причин не
відзначив ще один вид перекладу - двоступеневий переклад, який
започаткували представники Толедської школи перекладу (Іспанія),
ще у 1130 році і широко використовували в різних країнах у добу
середньовіччя. Суть такого перекладу полягала у тому, що спочатку
твір усно перекладався з арабської мови на романську, а потім - на
іспанську (латинську) і записувався. Цей вид перекладу дозволяв
представникам Толедської школи з'ясовувати всі незрозумілі місця
першотворів і викладати їх зрозуміло, природно для носіїв
іспанської мови. Двоступеневий переклад виконували декілька

93
перекладачів гуртом [Волкова 1981: 15-17; Семенець 1989: 149-
152].

10. Переклади, що виконуються за певним мотивом

(причиною), необхідністю їхнього виконання:

10.1. Плановий переклад - переклад, що виконується

видавництвом або спеціалізованою перекладацькою інстанцією
згідно з заздалегідь складеним планом;
10.2. Переклад на замовлення - такий, що виконується на
замовлення певної організації, особи тощо. Різновидами перекладу
на замовлення є:
10.2.1. Спеціальний переклад - різновид перекладу на
замовлення, виконаний зі спеціальною метою або на спеціальне
замовлення;
10. 2.2. Власне переклад на замовлення.
10.3. Ініціативний переклад - переклад, що виконується
установою або окремим перекладачем за власним бажанням без
доручення або замовлення на нього.

11. Переклади, що виконуються за ознакою їхньої

завершеності:

11.1. Завершений переклад (виконаний переклад) - такий, що

виконаний перекладачем і готовий до подальшого використання;
11.2. Незавершений переклад - такий, що виконаний
неповністю;
11.3. Припинений переклад - переклад, виконання якого було
припинено з певних причин;
11.4. Проміжний переклад (чорновий переклад, попередній
переклад) - переклад, виконаний для попереднього ознайомлення
фахівця зі змістом оригіналу, подальше редагування якого ще буде
виконуватися у подальшому.

12. Переклади, що виконуються за ознакою складності мови,

якості літературної обробки і редагування. Існує чотири підтипи
перекладів за цією ознакою:

12.1. За ознакою складності переклади розподіляються на:

94
 12.1.1. Переклади першого ступеня складності (виключно для
науково-технічних перекладів);
12.1.2. Переклади другого ступеня складності (виключно для
науково-технічних перекладів);
12.1.3. Переклади третього ступеня складності (виключно для
науково-технічних перекладів);

12.2. За ознакою якості переклади діляться на:

12.2.1. Професійний переклад - переклад, що забезпечує

комунікативно зумовлений вид адекватності тексту МО; такий
переклад забезпечує необхідний вид і рівень адекватності.
Різновидами професійного перекладу є:
12.2.1.1. Високоякісний переклад - адекватний переклад,
виконаний на високому професійному рівні;
12.2.1.2. Якісний переклад - адекватний переклад, виконаний
професійно;
12.2.1.3. Посередній переклад - не повністю адекватний
переклад, здатний виконати основну комунікативну мету
оригіналу;

12.2.2. Непрофесійний переклад - переклад, що не забезпечує

необхідного виду і рівня адекватності. Непрофесійний переклад
існує у таких різновидах:
12.2.2.1. Слабкий переклад - переклад, що містить смислові,
граматичні, термінологічні, стилістичні помилки та погрішності в
оформленні;
12.2.2.2. Неправильний переклад ~ переклад, що викривляє,
спотворює смисловий зміст оригіналу;

12.3. За ознакою ступеня літературної обробки переклади

розподіляються на:

12.3.1. Чорновий переклад - переклад, що відтворює основний

зміст твору МО і має неточності щодо термінології* та стилю
викладу;

95
 12.3.2. Робочий переклад - повноцінний, стилістично
відкорегований переклад, який правильно відтворює смисл
оригіналу, але має деякі термінологічні неточності;
12.3.3. Переклад для публікування - повноцінний, стилістично
відредагований переклад, який правильно передає зміст оригіналу,
з точним використанням спеціальної термінології;

12.4. За ознакою відредагованості виділяються:

12.4.1. Відповідний переклад - такий, що забезпечує належний

вигляд, високий рівень адекватності, не потребує подальшого
редагування;
12.4.2. Відредагований переклад - переклад, який щойно
відредагували (на наш погляд, ця ознака не є релевантною. Було б
доречним поєднати 12.4.2. та 12.4.3., залишивши при цьому назву
останнього);
12.4.3. Гладкий переклад - добре вичитаний та літературно
відредагований переклад;
12.4.4. Невідредагований переклад.

13. За типом адекватності переклади розподіляються на:

13.1. Семантико-стилістично адекватний переклад - переклад,

який повністю відтворює зміст, форму та авторський намір
першотвору; стилістично еквівалентний переклад, що відповідає
функціонально-стилістичним нормам мови перекладу;
13.2. Прагматично (функціонально) адекватний переклад
-переклад, який правильно відтворює основну (домінантну)
комунікативну функцію твору МО;
13.3. Дезиративно адекватний переклад - переклад, який
повно і правильно задовольняє інформаційний попит замовника і не
обов'язково відтворює повний смисловий зміст та основну
комунікативну функцію твору МО;

14. За тематично-предметним змістом - традиційно виділені

види перекладу, які співвідносяться з розділами різних галузей
науки, техніки та ін. (квантова механіка, психолінгвістика,
математичний аналіз, теологія та ін.).

96
 Наведена вище класифікація видів перекладу є найповнішою,
науково цінною, систематизованою, але, на наш погляд, не
достатньо одпрацьованою, оскільки іноді синонімічні назви типів
перекладу виділяються окремо в межах однієї ознаки (наприклад,
діахронічний і історичний переклад та ін.).

Розглянемо детально низку видів перекладу, що є

найважливішими і найбільш необхідними для засвоєння
перекладачем-початківцем.

4.4.3. Послівний (дослівний) переклад

Послівним перекладом (word-to-word, word-for-word

translation) називається такий вид перекладу, за якого кожне слово /
член речення МО передається в МП у такому ж порядку слів, що
представлений у МО, і повністю відповідає за семантикою.
Наприклад:

Не можна погодитися з твердженням деяких дослідників про

те, що послівний переклад - завжди точний і правильний, влучний.
У практиці перекладу нерідко трапляються випадки, коли
дослівний переклад спотворює текст (твір). Наприклад:
англ. On the floor below balcony, a trickle of humanity of both
sexes and various ages was looking about curiously, while a guide
intoned a set speech about robotic computing (I. Azimov
"Lenny", p. 5) укр. На підлозі внизу балкон потік людської
маси обох статей і різного віку озиралися незвичайно в той
час, поки гід виділяв інтонацією частину мовлення про
роботові обчислення (пор.: Внизу під балконом проходила
група чоловіків та жінок різного віку, з зацікавленістю
озираючись навколо себе...);

13 — 2-3191
97
англ. Boget raised both hands to smooth down his already perfectly
smooth and glossy head of black hair (L Azimov "Lenny", p. 7) укр.
Богет підняв обидві руки приглажувати його воює
досконально приглажену і блискучу голову чорнявого волосся
(пор.: Богет підняв руки, неначе хотів пригладити й без
того гладке чорняве волосся) та ін. Дослівний переклад
використовується на початковому етапі вивчення іноземної
мови, коли учень / студент перекладає саме таким чином, а
потім вже вчитель / викладач виправляє його переклад,
звертаючи увагу на особливості перекладу певних
граматичних форм, структур, зворотів іноземної мови тощо.
Однак, навіть при літературному перекладі часто
зустрічаються випадки дослівного відтворення оригіналу.
Наприклад:
англ. The Minister of Foreing Affairs of Ukrain is leaving for
London today evening. укр. Сьогодні ввечері міністр
закордонних справ України
відбуває до Лондона. англ. Do
it now! Immediately. укр. Зробіть це
зараз! Негайно та ін.
Перенесення порядку слів, властивого МО, у МП притаманне
буквалістичному перекладу.

4.4.4. Підрядковий переклад

Підрядковим перекладом (interliniar translation), або

підрядником, називається такий вид перекладу, при якому
повністю і точно відтворюється значення і зміст рядків (у
віршованому творі) або речень (у прозовому творі) оригіналу у
перекладі. При підрядковому перекладі, як правило, порушується
мелодика й ритміка оригіналу, а строфіка - зберігається.
У наш час підрядковий переклад використовується не часто,
наприклад при перекладі наукових або технічних творів, що містять
know how (наприклад, у роботі конструкторських бюро, науково-
дослідних інститутів т. ін. з метою ознайомлення фахівців та
науковців з новими для даної країни винаходами, теоріями,
98
відкриттями та ін. (такі переклади існують лише для внутрішнього
користування, не для видання), а також при перекладі з давніх чи
рідкісних мов, таких, як телугу, малаялам, орія, урду, суахілі та ін.
Підрядником як навчальним методом користуються при вивченні
іноземних мов.
У XIX столітті підрядковий переклад використовувався
набагато частіше, оскільки знавців мов, як і глибоко професійних
перекладачів, було мало. Так, П. Грабовський перекладав десятки
творів західноєвропейських поетів тільки на основі підрядника.

4.4.5. Реферований переклад

Реферований переклад - це такий вид письмового перекладу, в

якому зміст першотвору передається скорочено, стисло, так що вся
основна інформація вміщується в ньому. Реферований переклад
використовується для відтворення будь-якого тексту, крім
художнього поетичного. Як правило, його застосовують у роботі в
науково-дослідних або інформаційних установах, бібліотеках,
тобто там, де є необхідність швидкого ознайомлення з основними
ідеями твору (статті, брошури, монографії та ін.).
Реферований переклад (реферат) складається за планом: тема,
предмет, характер і мета роботи; у ньому зазначаються конкретні
результати роботи, наводяться експериментальні, теоретичні,
описові дані, при чому перевага надається новим знанням,
відкриттям, іншій актуальній інформації, висновки тощо. У
рефераті дозволяється обмежуватися визначенням теми та
основними результатами дослідження, спостереження та ін.
Порядок виконання реферованого перекладу такий:
1) прочитати текст; переконатися, що він є цілком зрозумілим;
якщо це не так, перекласти його повністю або заповнити
наявні прогалини;
2) визначити ті абзаци (або більші уривки тексту), що містять
основні ідеї чи основний зміст першотвору; виокремити їх;
підготувати робочий варіант перекладу;
3) за допомогою мовних зв'язуючих елементів (сполучників,
сполучникових слів та ін.) поєднати виділені уривки тексту
13*

99
 в суцільний текст, логічно побудований, послідовний,
лаконічний, "відшліфований";
4) вичитати зроблений переклад; відкласти на декілька днів
для повторної вичитки. За браком часу етап відстоювання
тексту можна замінити своєрідним рецензуванням, тобто
слід дати вичитати текст іншому перекладачу;
5) якщо оригінал являє собою вузько спеціалізований текст,
обов'язково необхідно проконсультуватися з фахівцями
відповідної галузі науки, техніки тощо;
6) вичитати текст перекладу повторно, виправити при
необхідності; звірити з оригіналом;
7) переписати текст МП на чистовик і передати його до друку.
Обсяг зробленого таким чином перекладу становить
приблизно одну третину або не більше, ніж дві третини від обсягу
оригінального тексту.
Основними вимогами щодо реферованого перекладу є такі:
використання стандартної термінології, добір еквівалентів до нових
термінів, мовних кліше або опис поняття, якщо еквівалента в МП
не існує; дотримання стилю оригінального твору (публіцистична
стаття перекладається публіцистикою, науково-технічна література
- мовою науково-технічної літератури і т. ін.); всі абревіатури та
скорочення розшифровуються; якщо наявні формули, вони
обов'язково передаються в рефераті; за необхідності
використовується міжнародна система одиниць. Решта вимог
стосується будь-якого перекладу.
Іноді реферованим перекладом можуть слугувати тези або
висновки з наукової, технічної статті чи іншого тексту. Саме за
таким принципом побудовані реферовані журнали (тобто тематичні
та галузеві збірники реферованих наукових або технічних
перекладів), здебільшого англійською мовою, що стали дуже
популярними у XX столітті. Працюючи з іншомовною літературою
або документами, перекладач виконує два види рефератів: 1)
реферат, що стисло передає основні положення, тему, мету
першотвору; 2) реферат, у якому вміщуються всі основні
положення твору МО в узагальненому вигляді, з наведенням
основних фактів та висновків.
Реферовані переклади, як правило, робляться з нових
наукових, технічних, іноді публіцистичних творів (тобто

100
нехудожніх текстів), тому їхнє значення для розвитку економіки,
науки і техніки важко переоцінити.

4.4.6. Анотований переклад

У XX столітті потреби сучасності викликали до життя

створення перекладу, ще більш короткого за реферований, але
такого, що точно і лаконічно передає зміст першотвору. Саме так
було створено анотований переклад, мета якого не тільки
проінформувати читача про той чи інший твір, а й зацікавити його,
визвати бажання прочитати твір у повному обсязі, рекламувати й
популяризувати авторів та їхні праці. Фактично анотований
переклад являє собою коротку характеристику оригінального твору
з погляду його змісту, призначення, форми та інших особливостей.
Перекладач намагається сповістити про твір, прорекламувати його,
але не говорити про його зміст конкретно, детально й цілісно. Він
повинен зорієнтувати читачів, на яку соціальну, професійну та
вікову категорію людей зорієнтований даний твір, кінофільм,
препарат і т. ін.
При анотованому перекладі немає необхідності вказувати
розділи, параграфи, розмір праці МО. Його обсяг становить не
більше півсторінки (3-7 речень). Анотація на друкований твір з
природознавства, технічних та суспільних наук вимагає від
перекладача зазначити тип першотвору, основну тему, проблему,
об'єкт, цілі роботи та її результати. Вона визначає актуальність та
новизну даної праці у порівнянні з іншими творами подібної
тематики.
Щоб правильно заанотувати текст, необхідно виконати таку
послідовність дій:
1) ознайомитися з текстом МО повністю, детально;
переконатися в тому, що ви правильно і цілком зрозуміли його;
2) визначити тему, ідею твору, коротко - зміст (сюжет);
занотувати;
3) стисло і лаконічно перефразувати МП занотований
матеріал так, щоб не розкривати зміст (сюжет) твору, а лише
зацікавити читачів;
14 — 2-3191

101
 4) перевірити текст анотованого перекладу; при необхідності
зробити правку; подати до друку.
У XVII - XVIII століттях своєрідною анотацією були короткі
повідомлення про зміст твору (наукового чи художнього), що
передували викладу основного змісту, а також підзаголовки до
творів.
Сфера застосування анотованого перекладу дуже широка. Такі
переклади робляться з будь-якого твору (у тому числі й
художнього) або добірки творів. Цілі виконання анотованого
перекладу залежать від замовника (наприклад, для звукового
оформлення рекламного ролика у засобах масової інформації; для
пояснення, як правильно вживати медичні, хімічних та ін.
препарати; для повідомлення про певні важливі події сьогодення та
у ретроспективі і т. ін.). Найбільше значення має анотований
переклад наукових, публіцистичних та технічних праць.

4.4.7. Скорочений переклад

Переклад, у якому не відтворено повністю текст МО з певних

причин і повністю або частково змінена структура, називається
скороченим. Фактично реферат та анотація є різновидами
скороченого перекладу, тому слід говорити про власне скорочений
переклад, тобто відображення певних частин, аспектів першотвору.
Як правило, скорочений переклад виконують на замовлення із
зазначенням, які саме розділи або частини слід перекладати, а які
можна опустити. Найчастіше опускаються вислови естетичного,
релігійного, політичного та ін. змісту, що є суперечливими з
позиції певного часу, доби, панівних соціально-політичних,
релігійних та ін. поглядів, які автор вкладає в уста персонажа твору.
Якщо сюжетні лінії твору МО були перевантажені історичними,
політичними та ін. поясненнями, останні також скорочувалися.
Скороченим може бути перекладений твір для дорослих,
адресований для прочитання дітям.
Скорочення перекладів може здійснюватися з ідеологічних
міркувань, якщо позиція автора твору та його погляди, висловлені
від імені персонажа, суперечать ідеологічним настановам уряду,
церковним канонам та ін. Наприклад, у період "холодної війни" в
102
колишньому СРСР видавалися скороченими ті твори, частини яких
вміщували антирадянські або антикомуністичні ідеї. Саме такі
уривки викидалися і не підлягали перекладу. Якщо ними був
наповнений весь текст, переклад його зобороняли (див. детально
3.8.).
Іншою причиною скорочення творів при перекладі є
економічний стан країни-видавця. Так, у 80-ті роки XIX століття,
коли в Україні було обмаль перекладених творів
західноєвропейських і американських письменників та поетів,
тексти скорочувалися майже на 50 % з метою якомога більшого
ознайомлення з ними українських читачів. До скорочених
перекладів іноді також звертаються за браком часу.
У 20-ті роки XX століття, як відомо з історії і
суспільствознавства, в Україні надзвичайно гостро стояла проблема
ознайомлення населення з класичною світовою літературою.
Оскільки економічний стан країни не дозволяв друкувати переклад
таких творів у повному обсязі (бракувало друкарського паперу),
доводилося обмежуватися скороченими їх перекладами
українською мовою. Пізніше, у 30-60-ті роки XX століття, всі
скорочені переклади були замінені повними варіантами.

4.4.8. Адаптований переклад

Адаптований переклад - це також вид скороченого перекладу,

зміст якого спрощений, підігнаний під певну групу читачів.
Наприклад, спеціально адаптують тексти для дітей (дошкільного,
молодшого, середнього та старшого шкільного віку), дорослих;
людей, що починають вивчати певну іноземну мову або, навпаки,
поширюють свої знання і т. ін. Наприклад, роман Ш. Бронте
"Джейн Ейр" було перекладено адаптовано та скорочено для
середнього шкільного віку. Це означає, що оригінал був
переказаний такими простими й короткими реченнями, які легко
запам'ятовуються дитиною; окремо твір було видано у перекладі
для дорослих. Здебільшого адаптовані переклади використовуться з
навчальною метою.
Під час роботи з авторським твором перекладач не має права
додавати будь-що від себе. Тільки при перекладі фольклорних
14
* 103
творів (казок, притч, легенд та ін.) перекладачеві дозволяється
привносити власні думки.

4.4.9. Вільний переклад

Вільний переклад - це такий різновид скороченого перекладу,

за якого твір МО переказується, перефразовується перекладачем.
При такому перекладі дозволяється порушувати як елементи
змісту, так і форми (певні образи, місце та час подій, кількість та
структуру речень та ін.), змінювати авторський виклад тексту.
Особливої популярності вільний переклад набув у XVI-XVIII і
частково XIX століттях, коли вважалося, що перекладач має право
доносити до читача твір у такому вигляді, в якому він бажає
донести. Особливо часто цей вид перекладу використовували
перекладачі Франції та Німеччині. У 80-90-х роках XIX століття
вільний переклад став поширеним у Галичині, коли українська
мова і культура заборонялися урядом.

Перелицювання / переспів.
Перелицюванням / переспівом називається такий різновид
вільного перекладу, за якого допускаються зміни місця подій, імен
персонажів та інші подібні зміни сюжету та змісту твору МО. Так,
у 1660 р. французький поет та письменник Скаррон вперше
спробував перелицювати поему Вергілія "Енеїда". Перекладач
переніс події Вергілієвої поеми з Риму до Франції. У 1797 р. І. П.
Котляревський перелицював згаданий твір Вергілія на український
лад: дійовими особами стали козаки, події були перенесені в
Україну, розповідь подано в гумористичному плані. Зміни, внесені
І. П. Котляревським, були настільки суттєвими, що його "Енеїду"
небезпідставно почали вважати самостійним твором.
У XVIII-XIX століттях вільні переклади (і, безпосередньо,
перелицювання) робили з поетичних творів, змінюючи погляди
автора, його естетичні смаки. Класичними прикладами переспіву
правомірно вважаються окремі поетичні твори Л. Українки, І.
Франка (наприклад, "Фарбований лис" - переспів з німецького
перекладу першоджерела голландською мовою казки "Reineke
Fucks"), О. С. Пушкіна ("Вновь я посетил..." - вільний переклад
104
французької поезії), М. Ю. Лєрмонтова ("Сосна" - переспів
"Пальми" Гете) та ін., які правомірно можуть вважатися
переспівами / перелицюваннями.
Серед вільних перекладів зустрічаються й такі переклади, що
точно відтворюють зміст першотвору, але іншою формою.
Наприклад, "Кентерберійські оповідки" Дж. Чосера були точно
відтворені сучасною англійською мовою, оскільки середньовічна
англійська мова Дж. Чосера здається незрозумілою з позиції
сьогодення. Більш того, сучасний переклад "Кентерберійських
оповідок" відтворений прозою.
У світовій літературі є багато інших подібних прикладів.
"Слово о полку Ігоровім ..." - поетичний твір був перекладений
сучасними мовами (українською, російською та ін.) прозою.
Спроби відтворити "Слово ..." римованими рядками були визнані
невдалими. Отже, якщо МП не дозволяє передати поетичні
особливості твору-оригіналу, слід дотримуватися прозового
перекладу.

4.4.10. Адекватний переклад

Адекватним перекладом вважається такий переклад, в якому:

- кожен варіант одержано шляхом встановлення
відповідника, причому зберігається не тільки загальний
зміст, а й стилістичні особливості;
- одержані варіанти не порушують літературних норм МП.
Це визначення адекватності узагальнює правила перекладу
багатозначних слів, а саме те, що при виборі варіанта перекладу
необхідно знати не лише слово-відповідник, а й сполучуваність
слова (лексичну і граматичну). Отже, при перекладі кожної фрази
суттєвим є її праобраз у МО та вид фраз, що оточує її у МП
[Ревзин 1964: 162].
Суттєвою ознакою наведеного визначення є те, що воно допускає
велику кількість варіантів у межах адекватного перекладу, а це
цілком узгоджується з сучасною практикою перекладу. Завдяки
наявності варіантів перекладу забезпечується гнучкість тексту,
плавність його поєднання елементів тексту в єдине ціле. Основними
принципами адекватного перекладу є такі:
105
 1) повністю зберегти структуру тексту МО;
2) точно відтворити кількість частин, розділів, параграфів, абзаців і
т. ін. твору МО;
3) цілком відтворити зміст оригіналу;
4) повністю передати стиль та стилістичні особливості оригіналу;
5) не відкидати або додавати уривки до першотвору;
6) не намагатися поліпшити або погіршити твір МО;
7) точно відтворити всі елементи і художні засоби твору-оригіналу,
авторську інтенцію [Корунець 1999].
У перекладознавстві розрізняють дезидеративно адекватні
переклади, тобто такі, адекватність яких визначається
інформаційним запитом замовника і не залежить від первинної
прагматичної спрямованості твору МО. Дезидеративно адекватні
переклади можуть суттєво відрізнятися від оригіналу смисловою
наповненістю, стилістичною еквівалентністю, текстовою
структурою та прагматичною функцією. До них належать різні
види неповних перекладів (реферований, анотований та ін.). З
позиції семантико-стилістичної теорії адекватності перекладу такі
види переробки тексту не можуть вважатися перекладами.
Насправді ж, якщо вони правильно відтворюють необхідний аспект
інформації, що містить твір МО, тобто реалізують комунікативну
спрямованість твору на сприймача, їх слід визнати повноцінними
перекладами, які відрізняються від інших типів перекладу
характером своєї адекватності.

4.4.11. Електронний переклад

Розвиток науково-технічного прогресу в XX столітті довів, що

людина-перекладач швидко не справляється з тим обсягом
[ітератури, що чекає на терміновий переклад. З цією метою
іауковці всіх країн протягом тривалого часу працювали над
створенням машини-перекладача. Наприкінці 40-х років у США
були здійснені церші спроби машинного перекладу. Науковці
країни представили експериментальні моделі електронних
перекладачів. II світова війна перешкоджала науковим пошукам у
зазначеному напрямі. У СРСР перші експерименти з машинного
перекладу проведені тільки в 1955 році в Інституті точної механіки
106
та обчислювальної техніки Академії наук СРСР. І. К. Бєльська та
Д. Ю. Панов запропонували власну модель машини-перекладача. її
словниковий запас був дуже обмеженим. Теоретичною основою
розробки їхньої концепції машинного перекладу став погляд на
мову як кодову систему. Дослідники довели, що машинний
переклад - це в першу чергу проблема лінгвістики, а потім вже
-інших наук, адже природна мова, на відміну від кода, має
багатозначні одиниці, і ці значення актуалізуються в залежності від
контексту.
У той час з'являється й інший підхід до машинного перекладу,
а саме спроба розглянути мову як деяку формальну систему,
подібну до логічної або математичної систем. Вчені намагалися
довести, що мову можна заалгоритмізувати і описати формально. У
зв'язку з цим виникли нові напрями лінгвістики, тісно пов'язані з
перекладознавством: статистична лінгвістика, математична,
кібернетична, структурна, прикладна. Погляд представників
технічних наук на мову як кодову систему змусив лінгвістів
звернутися до розгляду цієї проблеми, з'ясувати лінгвістичну
природу комунікації, співвіднести план змісту і план вираження.
Таким чином, ідея створення системи машинного перекладу стала
поштовхом для розвитку нових лінгвістичних концепцій,
використання їх для механізації розумової діяльності людини.
У 50-60 pp. XX століття складаються необхідні передумови
для подальших наукових і технічних робіт з удосконалення
моделей машинних перекладачів. Такі експерименти проводилися в
США, Японії, СРСР. З часом машинний переклад суцільних текстів
досяг досконалості; з'ясувалося, що велика кількість мовних явищ
характеризується статистичністю і може бути описана саме
статистичними методами і "закодована" для машинного перекладу.
Преса небезпідставно почала висловлювати думку про заміну
людини-перекладача її механічним конкурентом. Але у наступному.
десятиріччі ця думка була спростована дослідниками: при
детальному ознайомленні з "продукцією" машин-перекладачів
мовознавці й інженери комп'ютерної техніки встановили, що для
перекладу твору машиною-перекладачем необхідно не тільки
запрограмувати її пам'ять, закласти в неї велику кількість
словників, а й скласти складні алгоритми виконання послідовності
дій. Було встановлено, що сама машина (без відповідної
комп'ютерної програми) не може перекладати окремі слова,

107
зв'язувати їх у суцільний текст, дотримуючись правил
сполучуваності і узгодження слів у складі речення, добирати
синоніми та ін. Для машини виявилося набагато легше відтворити
конкретну, необхідну послідовність операцій, ніж повторити
складний людський інтелект у його діяльності, спрямованій на
вилучення смислу з першотвору. Розробка алгоритмів високої
складності для вирішення цієї проблеми є трудомістким
лінгвістичним завданням, у праці над яким використовуються всі
нові досягнення у галузі обчислювальної лінгвістики, формалізації
мови, перекладу. Одже, моральні, фінансові та експерементальні
витрати на створення машини-перекладача не виправдалися:
результати були одержані мізерні.
Майже до 80-х років XX століття роботи над створенням
машинного перекладу не здійснювалися, доки не було створено
значно досконаліші комп'ютери та комп'ютерні програми. У 80-х
роках були здійснені нові кроки щодо удосконалення машинного
перекладу. Машинний переклад розробляли представники різних
галузей мовознавства: структурної лінгвістики, теорії текстів,
зіставного мовознавства, статистичної та обчислювальної
лінгвістики, а також суміжних галузей - математики, теорії
алгоритмів, кібернетики. Значно підвищився рівень перекладу,
комп'ютери були навчені перекладати різними європейськими
мовами. Машинний переклад почали використовувати в
лексикографії для створення словників, у бібліотечній справі,
принаймні, у каталогах, покажчиках, різних списках літератури
(наприклад, був прийнятий єдиний міжнародний стандарт щодо
оформлення літератури: прізвище та ініціали автора, назва твору,
місце видання, назва видавництва, рік видання, кількість сторінок)
та ін. Були досягнуті семантико-стилістична та функціональна
адекватність творів МО та МП, що перекладала машина. Суттєвим
кроком уперед у зазначеному напрямку було створення звукових
перекладних словників. Однак навіть це досягнення не стало
свідченням того, що машина може замінити людину-перекладача /
тлумача. Людський мозок і особливості мислення людини все ще
не відтворені в жодному комп'ютері. Кожен переклад, створений
машиною в наш час, обов'язково вимагає втручання людини. Крім
того, потреби сучасної перекладацької практики не можуть бути
задоволені тільки семантико-стилістичними і функціонально-
адекватними перекладами. Так, при інформаційному забезпеченні

108
ставляться особливі, нетрадиційні вимоги, виконання яких робить
переклад неадекватним семантико-стилістичній "факту рГ та
основній комунікативній функції оригіналу, але водночас
адекватним вимогам замовника щодо кількості і якості інформації.
Справа в тому, що інформаційна практика часто потребує іншої
комунікативної спрямованості, ніж у творі-оригіналі (наприклад,
при перекладі необхідно здобути змістову інформацію про
рекламно-науковий текст або необхідно систематизувати дані
технічної інструкції та ін.).
Отже, в наш час машинний (комп'ютерний, електронний І
переклад залишається галуззю інтенсивних досліджень і пошуків
учених. Це своєрідне джерело породження нових ідей. Створені і
розповсюджені різноманітні нові комп'ютерні програми-
перекладачі, але ступінь їхньої досконалості бажає бути кращим.
Роботи над удосконаленням машинного перекладу тривають;
умовно їх можна поділити на такі напрями: а) розробка галузевих
проблем машинного перекладу (лінгвістична, математична,
програмна обробка текстів природною мовою); б) роботи над
випробувальними та експериментальними системами машинного
перекладу; в) розробка промислових систем машинного перекладу
з метою автоматизації праці перекладача в системі інформаційною
обслуговування споживачів.
Науковці, що працюють над розробкою математичного та
програмного забезпечення систем машинного переклад},
намагаються знайти оптимальне вирішення таких питань, як:
- моделювання конкретних завдань машинного перекладу, що
поширюють знання про природну мову або дозволяють встановити
правильність обраної мовної моделі;
- розробка спеціальних штучних мов (наприклад, у 60-70-х pp.
- бейсік, алгол та ін.), які дали змогу лінгвістам і перекладачам
брати участь у створенні та корегуванні програм машинного
перекладу;
- упорядкування інформаційних першоджерел;
праця над уніфікуванням системи подачі даних наук,
створення алгоритмів для застосування граматики штучних мов до
даних, що опрацьовуються машиною-перекладачем;
- використання інтерактивного режиму в системах машинного
перекладу;

109
 - створення комплексних програм для випробування і
застосування експериментальних систем машинного перекладу;
- створення і вдосконалення програм для реалізації
промислових систем машинного перекладу.
Слід звернути увагу на те, що експериментальні та промислові
програми машинного перекладу, як і умови їх застосування,
гранично різняться. Під час запровадження експериментального
машинного перекладу дозволяється накладати обмеження на
структуру фрази (свого роду адаптація до можливостей машини-
перекладача), добираються мовні кліше. У промисловому
перекладі таких обмежень не існує. Обсяг і швидкість виконання
робіт у системі промислового машинного перекладу набагато
більший, ніж у системі експериментального машинного перекладу.
Змінився і семантичний обсяг самого поняття машинний
переклад. У наш час здебільшого у повсякденному використанні ми
вживаємо термін машинний переклад (або автоматичний,
автоматизований) на позначення процесу перекладу тексту з однієї
мови на іншу, що виконується на комп'ютері (іноді - на іншій
електронній машині), а також результату такого перекладу. У
машинному перекладі обов'язково повинна зберігатися
еквівалентність змісту оригіналу і його перекладу. Остаточне
редагування тексту, одержаного в результаті машинного перекладу,
все ще виконує людина.
Завдяки запровадженню нових ідей та технологій виконання
машинного перекладу дослідники "навчили" комп'ютер успішно
виконувати такі завдання та операції щодо машинного перекладу:
правильно перекладати елементарні граматичні конструкції;
інтуїтивно і контекстуально добирати словникові еквіваленти;
активно використовувати і "вилучати" з пам'яті найчастотніші
одиниці мови; трансформувати текст відповідно до заданої
установки; оснастити комп'ютер швидкодіючим корегуючим
механізмом, оперативним страхувальним механізмом (на випадок
раптової втрати інформації). Головне - комп'ютер здатний сам
добирати еквіваленти та функціональні відповідники до одиниць
всіх мовних рівнів. Ступінь точності сучасних машинних
перекладів досить високий. Не виключно, що наступним кроком
науковців буде навчання комп'ютера різних видів перекладу, у
тому числі літературним художнім перекладам.

по
 На сьогодняшній день найбільш поширеною програмою
перекладу в Україні є PROMT 98, PROMT 2000.

4.4.12. Літературні типи перекладу

Літературний переклад (literary translation) являє собою

найбільш досконалий, високоякісний переклад, здійснений
відповідно до всіх вимог щодо нього, який свідчить про найвищий
рівень професійної підготовки перекладача. Існує два типи
(підвиди) літературних перекладів:
1) власне літературний переклад (literary translation
proper) - це переклад будь-якого нехудожнього твору, виконаний
літературною мовою. Власне літературний переклад не може бути
виконаним на діалектному, жаргонному і т. ін. варіанті мови.
Тільки унормована загальноприйнята літературна мова становить
інструмент для виконання цього перекладу. Стиль викладу
-нейтральний. При такому перекладі слід дотримуватися точності,
адекватності перекладу, тобто повністю і відповідно передавати
зміст, форму, прагматику і стилістику першотвору.
Основна мета зазначеного типу перекладу - представити
повну інформацію, що міститься у творі МО для ознайомлення з
нею фахівців або широкого кола читачів.
Неабиякої значущості власне літературний переклад набув у
середині XX століття, коли почали інтенсивно розвиватися нові
галузі економіки, народного господарства, соціально-політичного
життя, науки, і масово перекладалися нові наукові та технічні
надходження, праці, посібники і т. ін.
Не можна не відзначити, що розглядуваний вид перекладу
потребує від перекладача відмінного володіння МО та МП, щоб
завжди знайти правильний вихід з будь-якої ситуації у процесі
перекладу. Наприклад, при перекладі науково-технічного твору
з'ясувалося, що семантичний обсяг певного терміна в МО та МП
різний: необхідного лексико-семантичного варіанта в МП не існує.
Згідно до жанру перекладеного твору неточності й свавілля не
допускаються. Отже, перекладач повинен вчасно зорієнтуватися і
знайти правильне рішення і ніколи не нехтувати порадами

пі
фахівців-консультантів з різних неперекладацьких дисциплін або
допомогою своїх колег;
2) літературно-художній переклад (literary artistic translation)
являє собою тип перекладу художніх творів - прозових і
поетичних. У такому перекладі слід відтворювати не тільки зміст,
форму і прагматику першотвору, а й намагатися передати
авторську інтенцію, характери персонажів, авторській стиль,
художні засоби і стилістичні фігури твору МО; якщо це переклад
поетичного твору, обов'язково необхідно дотримуватися метрики.
Великого професійного досвіду потребує вміння передати у
перекладі емоційний стан персонажів або настрій всього твору.
Іншими словами, літературний художній переклад - це найвищий
рівень відтворення прозових, драматичних, поетичних та
епістолярних творів-оригіналів у всіх основних їхніх параметрах:
стилістичному, прагматичному, естетичному та ін.
Особливим різновидом літературного художнього
перекладу є поетичний переклад. Його специфіка полягає у
використанні і вмінні правильно відтворювати різні стилістичні
фігури, засоби образності, метричні параметри вірша. Розглянемо
їх детально.

І. Стилістичні фігури. Це особливі синтаксичні

конструкції, що відзначаються оригінальністю форми і
використовуються як засіб логічного виділення та упорядкування
тексту. У художніх творах ці фігури сприяють увиразненню
лексичних засобів, підсилюють їх експресивні та емоційні
можливості. Стилістичними фігурами є період, еліпс (пропуск
слова або словосполучення з метою нагнітання енергійності,
схвильованості, розгубленості), замовчування (обірване речення,
що передає напружений психологічний стан мовця), повтор
(нагромадження однотипних мовних елементів у складі певної
синтаксеми) та підсилювальний повтор, анафора (однаковий
початок декількох рядків у строфі), епіфора (повторення мовних
елементів наприкінці строфи), анепіфора або кільце строфи
(строфа, що має однаковий початок і кінець), епанафора
(композиційний стик, за якого попередня строфа закінчується так
само, як починається наступна), ампліфікація (нагромадження
синонімічних або однотипних мовних одиниць), градація
(розташування мовних одиниць за мірою наростання чи спаду їхніх

112
семантичних та / або емоційно-експресивних ознак), плеоназм
(подвоєння лексичних одиниць, близьких за своїми значеннями),
тавтологія (поєднання однокореневих слів для посилення
експресивних відтінків позначуваних понять), антитеза
(протиставлення), риторичне запитання, запитання і відповідь,
асиндетон (безсполучниковість), полісиндетон
(багатосполучниковість), парцеляція (поділ речень на самостійні
компоненти, що посилює кожен компонент), рефрен (уривок
тексту, що повторюється час від часу), лейтмотив (головна думка,
що проходить через весь твір). При перекладі необхідно не лише
намагатися правильно і точно відтворити перелічені засоби, а й
узгодти їх з мовною традицією МП щодо використання їх.

II. Образні засоби (тропи) - це слова, вжиті у переносному

значенні для створення образності, тобто для передачі загального
поняття через конкретний словесний образ. Під словесним образом
слід розуміти використання слів у таких сполученнях, які дають
змогу підсилити лексичне значення додатковими емоційно-
експресивними та оцінними відтінками. Елементами відтворення
образності є переносні значення слів, а також граматичні,
метричні засоби. До засобів образності належать порівняння (троп,
побудований на зіставленні двох явищ, предметів та ін. з метою
пояснення одного з них за допомогою іншого), епітет (слово, що
означає якість, характерну властивість певного явища чи поняття з
метою індивідуалізації), метафора (переносне значення на основі
подібності), метонімія (перенесення значення за суміжністю,
тісним внутрішнім чи зовнішнім зв'язком між зіставлюваними
поняттями), синекдоха (троп, побудований на кількісній заміні:
однина вживається замість множини, частина замість цілого і т. д.),
персоніфікація (наділення предметів, абстрактних понять рисами
людини), гіпербола (підкреслене перебільшення розмірів, рис,
ознак і т. ін. предмета або явища), літота (протилежне гіперболі),
алегорія (втілення абстрактного поняття у конкретному образі).
Кожній із мов різні тропи притаманні неоднаковою мірою. Тому
при перекладі слід відштовхуватися не від форми тропа, а від його
змісту, намагатися перекласти його природно для МП.

III. Метричні параметри вірша. Метрика - це власне

віршові формальні особливості. До метричних параметрів належать
15 — 2-3191 )13
ритм, рима, мелодика, віршовий розмір, строфіка, алітерація,
інтонація, римування та ін. Для відтворення всіх цих параметрів
перекладач повинен володіти лінгвістичним чуттям, мати
поетичний талант.

Таким чином, усі розглянуті в цьому розділі види перекладу

підпорядковуються двом типам літературного перекладу
-літературно-художньому та власне літературному. Дотримання всіх
вимог до зазначених літературних типів є запорукою
висококваліфікованого перекладу.

114
 РОЗДІЛ 5.
МОВНІ ОДИНИЦІ ПЕРЕКЛАДУ
ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ

Перекладацький аналіз тексту являє собою специфічну галузь

науки про переклад, без якої не може відбутися правильного
повноцінного перекладу з МО на МП. Основою перекладацького
аналізу тексту, на наш погляд, є лінгвальний аналіз одиниць
перекладу та можливостей їх відтворення МП (обрання способів і
прийомів перекладу), встановлення типу, виду, стилю, жанру
перекладу, літературознавчий аналіз жанрово-стилістичних
особливостей текстів МО та МП, стратифікація мовних одиниць
перекладу та анатомізація тексту.

5.1. Мовні одиниці перекладу

Мовною одиницею перекладу вважається така одиниця

(елемент) в тексті МО, до якої можна дібрати відповідник у тексті
МП.
Протягом тривалого часу серед теоретиків та практиків
перекладу йшли суперечки щодо виділення мовної одиниці
перекладу: одні з них вважали, що нею може бути будь-яка
одиниця мови або змістова єдність; інші дослідники відстоювали
думку про те, що тільки комунікативні одиниці мови (тобто,
речення або текст) варто вважати одиницями перекладу,
підтверджуючи цю думку тим, що людина мислить не словами, а
реченнями (реченя містить у собі закінчену думку) [Бархударов
1975, Корунець 1999]. Але переклад може здійснюватися і на
нижчих рівнях, коли контекст речення (або речень) не потрібний.
Іноді для цього навіть досить заглянути в типовий перекладний
словник. Крім того, існують слова і вирази, що функціонують в усіх
(або майже всіх) мовах - це так звані інтернаціоналізми (наприклад,
суспільно-політичні терміни, оніми та ін.), - значення яких
зрозуміле і без перекладу як такого.
Як справедливо відзначає Л. С. Бархударов, одиниця
перекладу - це мінімальна мовна одиниця в тексті МО, яка має свій
відповідник у тексті МП. Вона може мати складну структуру,
складатися з декількох компонентів, але окремі частини в її складі
15* 115
не перекладаються, тобто в МП немає таких дрібних відповідників
[Бархударов 1975:175].
Не слід вважати, що мінімальна знакова одиниця мови і
мінімальна одиниця перекладу - це абсолютно одне й те саме. Як
відомо, у мовознавстві мінімальною знаковою одиницею мови
прийнято вважати морфему. У перекладознавстві найменшою
мовною одиницею перекладу може бути не тільки морфема, а й
будь-яка інша одиниця мовних рівнів: фонема, лексема,
словосполучення, речення, абзац, складне синтаксичне ціле, текст
тощо.
Рівні перекладу були визначені у відповідності до рівнів
мови. На кожному мовному рівні переклад здійснюється своєрідно.
Одиниці перекладу встановлюються відповідно до того мовного
рівня, на якому вони відтворюється: якщо мовною одиницею
перекладу є слово і до нього в МП можна дібрати декілька
відповідних одиниць - слів або словосполучень, - у такому випадку
говорять про переклад на рівні слова і т.д.
 5.2. Рівні перекладу
У сучасному перекладознавстві прийнято виділяти такі рівні
перекладу: рівень фонем / графем, морфем, лексем (слів),
словосполучень, речень, тексту [Бархударов 1975: 177-181 та ін.].
5.2.1. Переклад на рівені фонем / графем (або на
фонологічному рівні) характеризується відтворенням у МП
звукової або / і графічної оболонки мовної одиниці. На цьому рівні
використовуються такі способи перекладу, як перекладацька
транскрипція, перекладацька транслітерація або поєднання
зазначених способів в межах мовної одиниці. Розглянемо їх
детально.
Перекладацькою (практичною) транскрипцією
називається такий спосіб перекладу, при якому для кожної фонеми
МО встановлюється відповідник у МП, встановлений літературною
традицією МП; тобто відповідність між мовними одиницями
встановлюється на рівні фонем. Наприклад, англ. Leghorn - укр.
Ліворно (назва міста в Італії), англ. Heath - укр. Хіт та ін. Щодо

пб
топонімів, то слід прийняти до уваги, що деякі назви міст чи інших
географічних об'єктів в певній МО мають сталий відповідник у
МП, тому перекладачеві (особливо початківцю) слід першочергово
"озброїтися" знаннями таких еквівалентів, щоб не довелося
створювати заново те, що вже існує в мові, - адже внаслідок
створення подібних "новацій" часто трапляються непорозуміння.
Перекладацька транслітерація - це такий спосіб
відтворення мовних одиниць, за якого між одиницями МО та МП
встановлюється відповідність на рівні графем. Наприклад: англ.
Linkoln — укр. Лінкольн та ін.
Перекладацька транскрипція і транслітерація
зустрічаються в чистому вигляді досить рідко. Як правило, при
перекладі мовних одиниць ці способи перекладу поєднуються в
межах однієї мовної одиниці. Наприклад, англ. Newton можна
передати українською мовою декількома варіантами - Ньютен,
Невтон, Ньютон (до речі, М. В. Ломоносов у своїх одах писав
Невтон відповідно до існуючої в ті часи в Росії норми мови і
перекладу: "... может собственных Платонов И быстрых
разумом Невтонов Российская земля рождать"). Який з
перелічених варіантів є правильним для української мови ? Ньютен
- це перекладацька транскрипція в чистому вигляді, Невтон - це
перекладацька транслітерація, а Ньютон - це сталий в мові варіант,
у якому поєднуються і практична транскрипція, і перекладацька
транслітерація.
Переклад на рівні фонем / графем суттєво відрізняється від
інших. Це зумовлено тим, що фонеми / графеми в окремому вигляді
не несуть жодного значення (за винятком тих випадків, коли форма
слова збігається з фонемою / графемою, наприклад, укр., рос. Я,
англ. / та ін.). Отже, цілком зрозуміло, що такий переклад є досить
обмеженим за вживанням. Здебільшого його застосовують для
передачі в іншій мові власних назв (онімів), а саме географічних
назв, імен людей, найменувань тварин та ін. Як правило, імена
людей передаються в іншій мові шляхом транскрибування,
наприклад, англ. Jane, John, William, George, Charles передаються
відповідно укр. Джейн, Джон, Вільям (Уільям), Джордж, Чарлз.
Однак наведені вище англійські імена можуть бути передані
українською і російською мовами шляхом транслітерації, якщо
вони називають осіб будь-якої королівської родини або біблійних
осіб. У такому випадку англ. William, George, Charles, James
16 — 2-3191
117
відповідно будуть передані відповідно як укр. Вільгельм, Георг,
Карл, Яків', англ. Isaac, Moses, Abraham зазвичай перекладаються,
як Айзек, Мозез, Абрагам, однак на позначення біблійних осіб, як
Ісаак, Моїсей, Авраам тощо [Бархударов 1975: 177-178]. Іноді
спосіб транскрипції використовують при перекладі політичних та
культурних реалій, як то: перебудова, офіс, спікер та ін. Багато
інтернаціоналізмів також перекладаються саме на рівні графем
(орфографічному рівні). В сучасних мовах вже стали
інтернаціоналізмами такі слова, як футбол, баскетбол, волейбол та
ін., що походять від колишніх англійських слів-реалій football,
volley-ball, basket-ball та ін.

5.2.2. На рівні морфем переклад відбувається таким чином,

що до кожної морфеми слова МО добирається відповідна морфема
у МП. Саме так відтворюється слово у МП. Наприклад, англ. desks,
papers, translator, teacher в українській мові будуть мати вигляд
відповідно парти (столи), папери (документи), перекладач,
вчитель тощо.
Переклад на рівні морфем використовується не частіше за
переклад на рівні фонем / графем, адже морфологічна структура
семантично еквівалентних слів у різних мовах не однакова,
особливо це стосується морфем (як словозмінних, так і
словотвірних). Навіть, в межах однієї мови існує декілька
продуктивних словотворчих або словозмінних моделей, вживання
яких закріплено мовною традицією в кожному окремому випадку, і
вживати їх у будь-якому випадку не можна. На міжмовному рівні
такі моделі так само використовуються окремо для кожної
конкретної ситуації.

5.2.3. Одним з найчастотніших за вживанням є переклад на

рівні слів (лексемному, або лексематичному рівні), тобто до
кожного окремого слова в реченні добирається відповідна лексема.
Наприклад:

118
З наведеного прикладу видно, що поморфемної і, тим більше,
пофонемної відповідності серед зазначених одиниць української та
англійської мов встановити неможливо: кількість і якість фонем і
морфем у складі слів обох мов далеко не завжди однакова.
При перекладі іноді трапляється так, що до певної лексеми не
можна дібрати однослівний відповідник: доводиться передавати
його словосполученням, реченням або описово. У такому випадку
йдеться про різнорівневі відповідники одиниці перекладу МО в
МП.

5.2.4. До перекладу на рівні словосполучень (фразовому

рівні) здебільшого доводиться звертатися не лише для перекладу
слів, що не мають однослівного відповідника в МП, вільних
словосполучень, а й коли необхідно передати певний ідіоматичний
вислів, тобто такий, значення якого не дорівнює значенням його
компонентів. У кожній мові існує значна кількість сталих висловів
на позначення певних понять. Тому, як правило, можна дібрати
повний або частковий еквівалент до певної ідіоми. Наприклад:
англ. to jump over the moon- укр. скакати до небес; англ. it's raining
cats and dogs - укр. ллє як із відра; англ. a place in the sun - укр.
тепленьке місце; англ. to be in the sun - укр. купатися в променях
слави і т. ін. Не можна перекладати такі вирази як стрибати понад
місяцем, йде дощ, як кіт та собака і т. д. - виходить очевидна
нісенітниця. Для перекладача-початківця бажано сталі вислови та
їх переклади запам'ятовувати. Тільки в тих випадках, коли
зовнішня структура і внутрішня форма словосполучення в МО та
МП збігаються, стає можливим говорити про переклад
компонентів. Наприклад, англ. to get up; to get dressed - укр.
вставати, прокидатися; вдягнутися, укр. ходити пішки - англ. to
walk і т. ін. Нерідко до перекладу на фразовому рівні звертаються
за необхідності передати країнознавчі реалії, реалії суспільного
життя. Якщо подібного явища (предмета, процесу та ін.) в МП не
існує, доводиться перекладати слова-реалії на рівні речення, тобто
давати описове пояснення.

5.2.5. Переклад на рівні речення - це таке відтворення

мовних одиниць оригіналу, за якого відповідність одиниць МО в
МП може бути встановлена лише на рівні речення. За такого
перекладу передається все речення суцільно; його окремі
іб*
119
компоненти не виражають такого самого значення. Отже,
одиницею перекладу на цьому рівні є речення, що зберігає
однакове значення в МО та МП. Наприклад, речення It has been
raining for two hours українською мовою послівно і
словосполученнями не можна передати: адже в українській мові
немає граматичної форми Present Perfect Continuous, яка зумовлена
наявністю обставини for two hours-, безособове речення українською
мовою передається іншою граматичною структурою, без
займенника. Це речення слід перекладати саме суцільно - Вже
протягом двох годин йде дощ (пор. з англ. варіантом).
На рівні речення перекладаються так звані мовні кліше,
форми ввічливості, дорожні вказівки. Наприклад:
англ. keep off the gross укр. не ходіть по газонах
wet paint обережно, пофарбовано
we shall make it І ми встигнемо
take your time не поспішайте
won 'tyou come in ? заходьте, будь ласка
help yourself to... їжте, будь ласка та. т.
На рівні речення перекладаються й прислів'я. Наприклад,
англ. Discretion is the better part of valour можна перекласти
українською мовою дослівно - Обережність - це краща частина
доблесті, але при такому перекладі відчувається його штучність,
незвичність, неадаптованість до української мови. Проблему можна
вирішити перекладом за допомогою наявних в українській мові
еквівалентних прислів'їв, а саме: Береженого Бог береже, Не
знавши броду не лізь у воду, Сім разів відмір, один відріж та ін.
Звичайно, такий переклад кращий, бо він дозволяє передати не
лише семантичне значення, а й форму речення МО.

5.2.6. Переклад на рівні тексту. Іноді трапляються випадки,

коли речення не може передати повністю думку автора або
суцільну інформацію (наприклад, при перекладі наукової, технічної
літератури, поезії, іноді - діалогічної мови та ін.). У такому випадку
мовною одиницею перекладу є текст. Це найчастіше буває при
перекладі художніх творів, особливо поетичних, драматичних, де
зміст і відтворення думки автора перебільшує рядок тексту. Нижче
наведений приклад, ставший вже класичним, підтверждує цю
думку:

120
 У. Шекспір С. Маршак

...Against that time do I enconce me here В тот день поможет горю моему
Within the knowledge of mine own desert, Сознание, что я тебя не стою, И
And this my hand against myself uprear, руку я в присяге подниму, Всё
To guard the lawful reasons on thy part... оправдав своей неправотою.
 5.3. Стратифікація мовних одиниць перекладу як
основа перекладацького аналізу

Мовні одиниці не є ' неупорядкованими. Вони

систематизовані і структуравані в межах кожної мовної системи.
Вони функціонують у мові на певних мовних рівнях і закріплені за
одним з них. Нижчі одиниці мови підпорядковуються вищим,
входять до їхнього складу (тобто, морфема складається із звуків,
слово - з морфем, словосполучення - зі слів, речення - зі
словосполучень (або слів), текст - з речень і т. ін.). Структурно
стратифікацію мовних одиниць перекладу можна представити у
такому вигляді (див. схему на наступній сторінці):
Перший рівень - найнижчий, рівень фонем (фонетичний або
фонологічний). Власні назви, імена, географічні назви (топоніми) та
інші оніми перекладаються саме на цьому рівні.
Другий рівень - це рівень морфем (морфологічний), на якому
здійснюються переклади різних словотвірних елементів мови,
наприклад, англ. ex president, superman - укр. екс-президент,
супермен та ін.
Третій рівень - це рівень лексем (лексемний або
лексематичний). На цьому рівні відбувається переклад суцільних
слів, наприклад, англ. wallpapers, flower, stiff перекладаються
українською мовою відповідно як шпалери, квітка, жорсткий та
ін.
Четвертий рівень називається рівнем фразем або
словосполучень, оскільки саме на цьому рівні перекладаються
словосполучення, ідіоми, стійкі сполучення слів. Наприклад, англ.
job hunting не можна перекладати українською мовою послівно,

121
оскільки лексичні значення слів job та hunting не дорівнює
значенню словосполучення job hunting, що означає
працевлаштування, пошуки роботи.
П'ятий рівень є рівнем перекладу речень. Його називають
рівнем синтаксем або синтаксичним рівнем. У кожній мові існують
такі особливі синтаксичні конструкції, які інакше, ніж на
синтаксичному рівні, не можна перекласти. Наприклад, англ. there
is, there are та ін. можна перекласти лише у контексті всього
речення.
Шостий рівень - це рівень відтворення тексту як найменшої
одиниці перекладу. Під час опису ноу-хау, доведення нових теорем,
інших наукових розробок, а також специфічних текстів (наприклад,
діалогічного) перекладачі дуже часто відтворюють першотвір саме
на цьому рівні. Особливо при цьому необхідно дотримуватися
комунікативної мети висловлювання.
Таким чином, працюючи з текстом, придатним для
перекладу, перекладач в першу чергу повинен стратифікувати
мовні одиниці тексту і виявити, на якому рівні та чи інша одиниця
перекладається, а вже потім безпосередньо братися за переклад.

122
 ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
СТУДЕНТІВ ЗІ "ВСТУПУ ДО
ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА"

Навчальний курс "Вступ до перекладознавства" є одним з

основних теоретичних дисциплін у процесі підготовки високо
кваліфікованих перекладачів-філологів. Він ознайомлює студентів з
основними поняттями і теоріями, що існують у сучасному
перекладознавстві; сприяє розвитку лінгвістичного чуття, формує
навички перекладацького аналізу одиниць мови оригіналу і мови
перекладу, вчить студентів виконувати різні види перекладу.
У процесі вивчення "Вступу до перекладознавства" студенти
ознайомлюються з особливостями діяльності перекладача у мирний
час та під час військових дій, вчаться культурі й етиці перекладача,
знайомляться з основними проблемами сучасного
перекладознавства і практики перекладу.
Навчальна програма передбачає три форми роботи студентів
у процесі навчання: лекційний курс (24 години), семінарські
заняття (14 годин) та самостійну роботу студентів (20 годин).
Оскільки дана методична розробка орієнтована на студента-
першокурсника, перекладача-початківця, слід підкреслити, що у
вищому навчальному закладі, на відміну від середнього, основним
видом підготовки студента є самостійна робота: на лекції викладач
спрямовує його роботу, орієнтує з певного питання, сприяє
формуванню правильної наукової позиції; на семінарських заняттях
з'ясовуються ключові питання з певної теми, закріплюється
теоретичний матеріал; решту роботи - дібрання навчального
матеріалу (як правило, другорядного), систематизація, узагальнення
і вивчення його, виконання практичних вправ, використання
теоретичних основ на практиці та ін. - все це залишається для
самостійної роботи студентів. Саме так слід працювати й над
навчальним курсом "Вступ до перекладознавства". Необхідно чітко
уявляти мету кожного практичного заняття, слідувати методичним
рекомендаціям викладача, виконувати всі його вимоги. Тільки при
такій організації самостійної роботи можна одержати добрі й
відмінні результати.

123
 СПИСОК ОСНОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЗІ "ВСТУПУ
ДО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА"

1. Бархударов Л. С. Что нужно знать переводчику ? // ТП. - 1978. -

№15.-С. 18-22.
2.Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной
теории перевода. - М.: ВШ, 1975.
З.Корунець І. В. Лекції зі вступу до перекладознавства. - К.:
КДЛУ, 1999. 4. Лилова А. Введение в общую теорию перевода. -
М: ВШ, 1985. 5.Мастерство перевода\ Сб. стат. -М., 1963. 6.
Минъяр-Белоручев Р. К. Как стать переводчиком 7-М.: Стелла,
1994. 7.Мирам Г. Є. Профессия: переводчик. - К.: Ника-ценр,
Эльга. -
1999. 8.Пасынок В. Г. О профессиональных качествах и
личности
переводчика.,. // Вісник Харківського державного університету .
- № 386. - Система мови та мовленнєва діяльність. - Харків:
Константа, 1996.-С. 89-93. 9. Терехова С. I. Вступ до
перекладознавства. / Навч. посібник. -
К: КДЛУ, 2001. Ю.Фёдоров А. В. Введение в теорию перевода. -
М., 1953. П.Фёдоров А. В. Основы общей теории перевода. - М.:
Наука,
1968.

124
 СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЗІ "ВСТУПУ
ДО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА"

1. Акуленко В. В. О "ложных друзьях переводчика" // Акуленко

В. В., Комиссарчик С. Ю., Погорелова Р. В., Юхт В. Л. Англо-
русский и русско-английский словарь "ложных друзей
переводчика". - М.: Сов. энциклопедия, 1969. - С. 371-384.
2. Гачечиладзе Г. Р. Введение в теорию художественного перевода.
-Тбилиси, 1970.
3. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода. - М.: МО, 1980.
4. Комиссаров В. Н. Общая теория перевода. - М.: ЧеРо, 1999.
5. Комиссаров В. Н. Слово о переводе. - М.: МО, 1973.
6. Комиссаров В. Н. Теория перевода. - М.: ВШ, 1990.
7. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу. - К.: ВШ, 1986.
8. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу. - Вінниця: Нова
книга, 2000.
9. Кочерган М. П. До питання про безеквівалентну лексику і
лакуни та способи їх компенсації // Проблеми зіставної
семантики. - К.: КДЛУ, 1999. - С 42-45.
10. Крупнов В. Н. В творческой лаборатории переводчика. - М.,
1976.
11. Кундзич А. Переводческая мысль и переводческое
недомыслие // Вопросы художественного перевода. - М.:
Советский писатель. - 1955. - С. 213-258.
12. Левый И. Искусство перевода. - М.: Наука, 1974.
13. Пономарев В. В. Неадекватность перевода как средство
фальсификации семантического и идейного содержания
художественного произведения. - Киев: АКД, 1979.
14. Прокопович С. С. Адекватный перевод или интерпретация
текста // ТП. - М. - 1980. - № 17.
15. Прокопович С. С. Адекватный перевод художественной
прозы: возможен ли он ? // ТП. - М. - 1978. - № 15.
16. Ревзин И. И., Розенцвейг В. Ю. Основы общего и машинного
перевода. -М.: ВШ, 1964.
17. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. - М.,
1974.
18. Рождественский Ю. В. Общая филология. - М.: Новое
тысячилетие, 1996.

125
19. Семенец О. Е., Панасьев А. Н. История перевода. - К.:
Лыбидь, 1991.
20. Тетради переводчика \ Сб. стат. - М. - 1963 - 1999. - Вып. 1
-23.
21. Фёдоров А. В. О художественном переводе. -Л., 1941.
22. Художественный перевод: Вопросы теории и практики.
-Ереван, 1982.
23. Цицерон М. Туллий. Поли. собр. речей в русском переводе.
-СПб., 1901.
24. Чередніченко I. О., Коваль А. Г. Оказіональні відповідники і
переклад на різних рівнях еквівалентності. - К.: ВШ, 1981. - № 5.
-С. 72-77.
25. Чернов Г. В. Основы синхронного перевода. - М.: ВШ, 1987.
26. Чернов Г. В. Теория и практика синхронного перевода. - М.,
1978.
27. Чуковский К. И. Собр. соч. в 6-ти т. - М., 1966. - Т. 3.
28. Чуковский К. И., Фёдоров А. В. Искусство перевода. - Л.,
1930.
29. Швачко С. О. Методичні вказівки. Перекладацькі аспекти у
вузі та школі. - Суми: СумГУ, 1999.
30. Швачко С. О. Підготовка перекладача на сучасному етапі //
Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі \ 36.
наук, праць. - Суми: СумДУ, 1999.
31. Швачко С. О. Тетрадь переводчика № 1. Методические
рекомендации. - Суми: СумГУ, 1998.
32. Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика. - М.: Наука, 1973.
33. Шевченко И. С. Прагматика перевода драмы: аспект
диахронии // Вісник Харківського державного університету.
-Вип. 384. - Харків: Константа, 1995. - С. 190-194.
34. Newmark P. Approaches to Translation. - Oxford, 1981.
35. Nida E. A. Theories of Translation // TTR. - Vol. IV. - Nr. I, 1st
of September, 1991.-P. 19-32.
36. Savory T. The Art of Translation. - London, 1952.
37. Snell-Hornby M. Translation Studies. An Integrated Approach.
-Amsterdam: Philadelphia, 1988.
38. Tytler A. F. Essey on the principles of translation. - London,
1791.

126
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № і Тема:
ВИЗНАЧЕННЯ І ЗМІСТ ПОНЯТТЯ
"ПЕРЕКЛАД"

Мета заняття: правильно зрозуміти значення терміну переклад,

з'ясувати завдання навчального курсу, його
практичне значення.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Переклад як вид людської діяльності.

2. Переклад як процес діяльності перекладача.
3. Переклад як результат творчості перекладача.
4. Переклад як наукова дисципліна. Завдання курсу.
5. Практичне значення перекладу і перекладознавства.
6. Основні проблеми сучасного перекладознавства.
7. З історії перекладу.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Мирам 1999: Мирам Г. Є. Профессия: переводчик.

2. Комиссаров В. Н. Слово о переводе.
3. Комиссаров В. Н. Теория перевода.
4. Пономарев В. В. Неадекватность перевода как средство
фальсификации семантического и идейного содержания
художественного произведения.
5. Прокопович С. С. Адекватный перевод или интерпретация
текста.
6. Терехова С. І. Вступ до перекладознавства. Розділ 1.
7. Фёдоров А. В. Введение в теорию перевода. Глава 1.
8. Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика.
9. Newmark P. Approaches to Translation.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Під час вивчення даної теми слід в першу чергу

ознайомитися з лекційним матеріалом, засвоїти його досконально.
127
Потім необхідно опрацювати тему за переліченими підручниками,
доповнюючи конспект додатковою інформацією. Бажано
опрацювати не тільки основні, а й додаткові праці зі списку
рекомендованої літератури (с. 8-9).
Рекомендується відштовхуватися від визначення перекладу,
що подається у Словнику української мови (видання 1970 - 1981
pp.), зіставити його з лінгвістичними визначеннями; з'ясувати, яке з
визначень підходить для використання його у якості робочої
дефіниції перекладу; обгрунтуйте власну точку зору; порівняйте її з
позицією дослідників, авторів підручників та посібників.
Усі визначення понять і терміни даної (а також всіх
наступних тем) слід перевіряти за словниками лінгвістичних
термінів, перекладацьких термінів, лінгвістичною енциклопедією
та ін., не слід полягатися на абсолютність своїх знань.
Продумайте грунтовно відповіді на кожен з пунктів плану
практичного заняття. Перевірте свої знання за питаннями для
самоперевірки.
Практичні завдання слід виконувати на окремих листах або
у зошиті для письмових перекладів, щоб викладач мав змогу
перевірити роботи позаурочно.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

? переклад;
? переклад як вид діяльності;
D переклад як процес діяльності;
? переклад як результат діяльності;
? переклад як навчальний предмет;
D об'єкт, предмет наукової дисципліни.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ВПРАВА 1. Зробіть повний адекватний переклад публіцистичного

тексту (газетного, журнального) з англійської мови українською;
обсяг оригінального тексту - 4,5-5 тис. друк, знаків.

128
ВПРАВА 2. Встановіть послідовність виконання повного
адекватного перекладу.

ВПРАВА 3. Як ви розумієте наступні висловлювання

М. А. К. Холлідея:
"Переклад - це відношення між двома або
більше текстів, які виконують однакову роль
в однаковій ситуації*".

Переклад - це односторонній процес, але в результаті його

ми маємо два зіставлюваних, взаємно еквівалентних текста
різними мовами. Прокоментуйте їх. Чи можна з ними
погодитися ?

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

- Дайте визначення поняття переклад;

- Визначте переклад як навчальний предмет. Чи правомірно так
називати навчальну дисципліну ?
- Що являє собою переклад як результат діяльності перекладача ?
- Охарактеризуйте переклад як процес діяльності перекладача?
- У яких формах здійснюється переклад як вид діяльності
перекладача ?
- Назвіть рівні діяльності перекладача;
- Перекладач і тлумач: це одне й те саме чи різні професії ?
- На яких рівнях суспільної діяльності працює перекладач ?
- Які проблеми перекладознавства є невирішеними на
сьогоднішній день ?
- Назвіть основні актуальні питання теорії і практики перекладу.
- Як давно виник переклад ? У якій формі він існував у давнину ?
- Доведіть, що переклад є соціальним і історичним явищем.

Форми виконання завдань: нотування, конспектування основної

та додаткової літератури, усні відповіді на поставлені запитання
(без допомоги конспекту).

17 -2-3191

129
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2 - З Тема: ЗНАЧЕННЯ
ПЕРЕКЛАДУ В СУЧАСНОМУ ЖИТТІ. ЗВ'ЯЗОК З
ІНШИМИ СФЕРАМИ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Мета заняття: правильно зрозуміти значення перекладу в наш час;

з'ясувати, що може дати переклад різним галузям
життя і діяльності людини; встановити
міжпредметні зв'язки між перекладом та іншими
науковими дисциплінами.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Значення перекладу в сучасному житті.

2. Суспільно-політічне значення перекладу.
3. Значення перекладу для розвитку бізнесу та економіки.
4. Національно-культурне значення перекладу.
5. Переклад і збагачення мови і літератури.
6. Переклад і філософія.
7. Переклад й психологія.
8. Переклад і точні науки.
9. Роль перекладу у науково-технічному прогресі.
10. Переклад і теологія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Акуленко В. В. О "ложных друзьях переводчика" С. 374-381.

2. Терехова С. І. Вступ до перекладознавства. Розділ 2.
3. Фёдоров А. В. Введение в теорию перевода. С. 12-19.
4. Бархударов Л. С. Что нужно знать переводчику ?
5. Лилова А. Введение в общую теорию перевода.
6. Миньяр-Белоручев Р. К. Как стать переводчиком ?
7. Пасынок В. Г. О профессиональных качествах и личности
переводчика...
8. Рождественский Ю. В. Общая филология.
9. Семенец О. Е., Панасьев А. Н. История перевода.

130
10. Швачко С. О. Тетрадь переводчика № 1. Методические
рекомендации.
11. Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика.
12. Snell-Hornby M. Translation Studies. An Integrated Approach.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Тема практичних занять № 2-3 є дуже глибокою і на перший

погляд може здаватися неосяжною. Обов'язково необхідно скласти
конспект відповідей на кожне з запитань для обговорення на
практичному занятті. Не слід вважати, що на практичне заняття №
2 можна готувати лише половину перелічених у плані питань, а на
практичне заняття № 3 - другу половину питань. Під час
складання конспекту рекомендуємо користуватися усіма
зазначеними першоджерелами, підручниками, конспектом лекцій.
Пам'ятайте про те, що ваша відповідь повинна бути
послідовною, логічно побудованою, повною, точною. Вживайте
якнайменш загальних фраз. Кожну думку підтверджуйте
прикладами з історії перекладу (див. підручник Семенця О. Є.,
Панасьева А. Н.).
Склавши відповіді на всі запитання плану, перечитайте їх
декілька разів, впевніться, що ви відзначили все, що необхідно.
Виправте водночас недоліки, якщо такі є. Якщо якесь запитання не
є зрозумілим для вас або ви не можете знайти його у
першоджерелах, зверніться до викладача і з'ясуйте його до
практичного заняття. Якщо подібні прогалини у знаннях
встановлюються викладачем під час опитування на занятті, студент
одержує незадовільну оцінку.
Особливу увагу слід приділити виконанню практичних
завдань з цієї теми. Складання таблиці "Соціально-політичне
значення перекладу" дозволить вам систематизувати свої знання з
зазначеного питання, закріпити вивчений матеріал.
Після закінчення підготовки до практичного заняття № 2-3
повторіть матеріал попереднього практичного заняття, який буде
згаданий у вигляді додаткових питань або тесту.

17*

131
 ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

переклад;
перекладознавство;
реалія;
номінація;
види реалій;
пуризм;
"фальшиві друзі перекладача";
види "фальшивих друзів перекладача".

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ВПРАВА 1. Складіть таблицю "Соціально-політичне значення

перекладу" у відповідності до рівней діяльності перекладача.
Таблиця має такий вигляд:

рівень значення, функція перекладача

рівень глав держав

міждержавний рівень

Заповніть таблицю стосовно всіх рівнів діяльності перекладача.

ВПРАВА 2. Наведіть приклади того, наскільки суттєвим є

значення перекладу для збагачення і розвитку мови та літератури.

ВПРАВА 3. Зробіть повний адекватний переклад публіцистичного

тексту (газетного, журнального) з англійської мови українською;
обсяг оригінального тексту становить 4 , 5 - 5 тис. друк, знаків.
Визначте різні типи реалій в оригінальному тексті і способи
перекладу їх українською мовою.

132
 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

- Яке значення має переклад в сучасному житті ?

- Наскільки тісним є зв'язок між перекладом та іншими науковими
дисциплінами ?
- У чому полягає суспільно-політичне значення перекладу ?
- Назвіть рівні суспільного використання перекладу.
- Чим зумовлене значення перекладу для розвитку бізнесу та
економіки ?
- Розкажіть про зв'язок перекладу з літературою та мовами, їхнє
взаємозбагачення та спільний розвиток.
- Порівняйте появу кожного з видів перекладу з виникненням
літературних течій, встановіть їхню відповідність (наприклад,
романтизм у літературі відповідає свавільному перекладу,
реалізм у літературі - адекватному перекладу і т. ін.).
- У чому полягає національно-культурне значення перекладу ?
Наведіть приклади. Хто з перекладачів різних часів зробив
найбільш суттєвий внесок ?
- Чи можна говорити про взаємозбагачення філософії та
перекладу ? Якщо так, у чому воно полягає ?
- Розкажіть про вплив перекладу на інші наукові дисципліни.
- Чим загрожує країні відмова від перекладу ?
- Яку роль посідає переклад у розвитку науково-технічного
прогресу ? Наведіть приклади.
- Хто ввів поняття "фальшиві друзі перекладача" ? Визначте їхні
види.
- Що таке пуризм ?
- Розкрийте взаємозв'язок психології і перекладу.
- Що є спільним у розвитку точних наук і перекладознавства ?
- Доведіть, що психологія і переклад є невідривним,
взаємозумовленим явищем суспільного життя.

Форми виконання завдань: нотування, конспектування основної

та додаткової літератури, усні відповіді на поставлені запитання
(без допомоги конспекту), складання таблиці, письмовий переклад
публіцистичного тексту, тест.

133
 ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4
Тема: ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕРЕКЛАДАЧА УСНИХ І
ПИСЬМОВИХ ТЕКСТІВ

Мета заняття: правильно зрозуміти специфіку діяльності

перекладача; визначити шляхи досягнення
належного фахового рівня підготовки перекладача в
наш час; з'ясувати специфіку діяльності вітчизняних
перекладачів у роки І та II світової війни, "холодної
війни", у мирний час.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Професійний рівень підготовки перекладача на сучасному етапі.

2. Перекладач науково-технічної літератури.
3. Етикет перекладача.
3. Мова перекладача. Культура мови і мовлення.
4. Основи техніки професійного перекладу.
5. Моделі перекладацької діяльності (класичні й авторські).
8. Праця перекладача в мирні роки.
9. Діяльність перекладачів у воєнні роки.
10. Специфіка діяльності вітчизняних перекладачів у роки
"холодної війни".

ЛІТЕРАТУРА

1. Терехова СІ. Вступ до перекладознавства. Розділ 3.

2. Фёдоров А. В. Введение в теорию перевода. Глава 2, 6.
3. Фёдоров А. В. Основы общей теории перевода.
4. Комиссаров В. Н. Общая теория перевода.
5. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу.
6. Крупнов В. Н. В творческой лаборатории переводчика.
7. Левый И. Искусство перевода.
8. Швачко С. О. Підготовка перекладача на сучасному етапі.
9. Бархударов Л. С. Что нужно знать переводчику ?
10. Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной
теории перевода.
134
12. Миньяр-Белоручев Р. К. Как стать переводчеком ?
13. Мастерство перевода\ Сб. стат. - М., 1963.
14. Пасынок В. Г. О профессиональных качествах и личности
переводчика...

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Працюючи над підготовкою до цього практичного заняття,

необхідно звернути увагу на два аспекти розгляду даної теми
-синхронічний та діахронічний.
Щодо розгляду питань про діяльність перекладача в аспекті
синхронії (тобто на сучасному етапі), обов'язково слід детально
продумати вимоги щодо підготовки та зовнішнього вигляду,
морального обличчя сучасного перекладача; визначити, які
перекладацькі посади існують на підприємствах і в установах і яка
кваліфікація перекладача відповідає кожній із визначених посад;
встановити, в які професійні "пастки" може потрапити молодий
перекладач. Покажіть, у чому полягають складності роботи
перекладача в різних галузях науки, техніки, народного
господарства та ін.
Питання про діяльність перекладача у діахронічному аспекті
передбачають самостійне опрацювання студентами історичної та
історико-перекладацької літератури з метою пошуку прикладів
діяльності перекладачів, які прославлили вітчизну своїми
подвигами та працями в мирний час, у роки І та II світових війн,
під час "холодної війни". Доберіть 5-7 прикладів на кожне питання
практичного заняття, проілюструйте ними всі положення своєї
відповіді.
Ретельно продумайте кожне питання, слідкуйте за логічною
послідовністю вашої відповіді, її повнотою, точністю, грамотністю.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

холодна війна; перекладач-

фахівець; перекладач-
непрофесіонал; штатний
перекладач;

135
 позаштатний перекладач;
перекладач-референт;
перекладач-професіонал (перекладач-філолог, перекладач-
лінгвіст);
вільний перекладач;
перекладач-спеціаліст;
перекладач-інженер;
перекладач-сумісник.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ВПРАВА 1. Складіть таблицю в якій були б відображені всі види

діяльності перекладачів у воєнні роки. Заповніть її таким чином:

у тилу ворога на передовій в тилу вітчизняних військ

ВПРАВА 2. Зробіть повний адекватний переклад публіцистичного

тексту (газетного, журнального) з англійської мови українською;
обсяг оригінального тексту становить 4,5 — 5 тис. друк, знаків.
Визначте різні типи реалій в оригінальному тексті і способи
перекладу їх українською мовою.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Доведіть, що діяльність перекладача передбачає високий рівень

відповідальності;
У чому полягає перекладацька компетенція ? Як визначає
сутність професійної приналежності перекладача Ю. Хольц-
Манттярі ?
Які вимоги висунуті в наш час до сучасного перекладача ?
Які перекладацькі посади вам відомі ? Детально поясніть
різницю між ними.

136
- Чим відрізняється діяльність перекладача науково-технічної
літератури від діяльності перекладачів, що працюють в інших
галузях суспільно-політичного життя ? Чи можна її вважати
найскладнішою ? Доведіть вашу думку.
- Яким повинен бути етикет перекладача ?
- Що являє культуру мовлення перекладача ?
- Чим характеризується мова перекладача ?
- Які мовні одиниці і у якій кількості повинен засвоїти майбутній
перекладач ?
- Дайте визначення "фальшивих друзів перекладача". Встановіть
їхні види (за В. В. Акуленком).
- Чи можна вважати перекладачем-професіоналом випускника
вузу ?
- З чого складаються основи техніки перекладу і професійної
діяльності перекладача?
- Які моделі діяльності перекладача вам відомі ?
- Охарактеризуйте детально модель праці перекладача,
запропоновану М. Снелл-Хорнбі.
- У чому полягають особливості визначення моделей перекладу
Г. Егером ?
- Чи є якась різниця в діяльності перекладача в мирний час та в
роки війни ?
- Які завдання доводиться виконувати перекладачам у мирний
час ?
- Наведіть героїчні приклади діяльності перекладачів у роки війни.
- Якими видами діяльності доводилося займатися перекладачам у
роки війни ?
- Що заважало працювати перекладачам у роки "холодної війни" ?
- Хто запровадив термін "холодна війна" ?
- У яких напрямках відбувалась перекладацька діяльність під час
"холодної війни" ?
- Хто з вітчизняних перекладачів прославився у період "холодної
війни ?
- Як розвивалися теоретичні напрями перекладознавства у період
"холодної війни" ?

Форми виконання завдань: нотування, конспектування основної

та додаткової літератури, усні відповіді на поставлені запитання
19 — 2-3191
137
(без допомоги конспекту), складання таблиці, написання письмової
контрольної роботи.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №5-6

Тема: ВИДИ ПЕРЕКЛАДУ

Мета заняття: засвоїти класифікацію видів перекладу; визначити і

правильно зрозуміти специфіку кожного з
розглядуваних видів перекладу; навчитися їх
виконувати практично.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Співвідношення понять типу, виду, жанру, стилю, способу і

прийому перекладу.
2. Стан проблеми класифікації видів перекладу в сучасному
перекладознавстві.
3. Про співвідношення понять виду, типу, форми, способу,
прийому, стилю і жанру перекладу.
4. Класифікація видів перекладу в діахронії.
5. Основні принципи перекладу.
6. Методи перекладу.
6. Сучасна класифікація видів перекладу.
7. Послівний переклад, сфери його застосування.
8. Підрядковий переклад, його використання в різні історичні
періоди.
9. Реферований переклад. Порядок його виконання.
10. Призначення анотованого перекладу, його актуальність в наш час.
11. Скорочений переклад.
12. Адаптований переклад.
13.Вільний переклад та його підвиди.
14.Адекватний переклад. Вимоги до адекватності перекладу. Рівні
адекватного перекладу одиниць мови.

138
15. Електронний переклад. Історія та причини його виникнення.
Стан проблеми на сучасному етапі.
16. Літературні типи перекладу, їх специфіка та особливості
еквівалентного відтворення.

ЛІТЕРАТУРА

1.Терехова С. І. Вступ до перекладознавства. Розділ 4.

2.Лилова А. Введение в общую теорию перевода.
3.Фёдоров А. В. Введение в теорию перевода. Глава 7,
приложение.
4.Фёдоров А. В. Основы общей теории перевода.
5.Гачечиладзе Г. Р. Введение в теорию художественного
перевода.
6.Чернов Г. В. Основы синхронного перевода.
7.Чернов Г. В. Теория и практика синхронного перевода.
8.Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика.
9.Шевченко И. С. Прагматика перевода драмы: аспект диахронии.
10. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода.
11. Tytler A. F. Essey on the principles of translation.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Перш, ніж виконувати практичні завдання, необхідно скласти

систематизований конспект зазначеної літератури, в якому слід
відобразити визначення, специфічні риси кожного з видів
перекладу, правила та послідовність їх виконання, сфери
використання. Після цього рекомендується спробувати скласти
власну класифікацію видів (типів) перекладу, зіставити її з
класифікаціями перекладознавців, відкорегувати або доповнити
(при необхідності).
Окремо слід попрацювати над літературними типами
перекладу і чітко визначити особливості кожного з них, їхні спільні
та специфічні риси. З цією метою радимо скласти таблицю
літературних типів перекладу (див. практичні завдання).
IS —2-3191
139
 Вивчіть теоретичний матеріал. Чітко з'ясуйте для себе
основні поняття і терміни цієї теми. При необхідності зверніться до
перекладознавчих або лінгвістичних, енциклопедичних словників.
Перевірте свої знання за питаннями для самоперевірки і переходьте
до виконання практичних завдань. Виконуйте практичний переклад
вдумливо, послідовно, грамотно. Перевірте на практиці
правильність виведених вами теоретичних положень, доповніть та
відкорегуйте свій конспект (при необхідності).
Якщо у процесі підготовки до практичного заняття у вас
виникнуть додаткові запитання або матимуть місце непорозуміння,
зверніться до викладача і з'ясуйте їх до практичного заняття.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

вид, тип, жанр, стиль, прийом та спосіб перекладу;

види перекладу;
способи перекладу;
послівний переклад;
підрядковий переклад;
реферований переклад;
анотований переклад;
скорочений переклад;
адаптований переклад;
вільний переклад;
адекватний переклад;
машинний переклад;
літературні типи перекладу.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ВПРАВА 1. Складіть таблицю "Літературні типи перекладу",

відзначте в ній всі особливості власне літературного,
літературного художнього прозового, драматичного та
поетичного перекладів. Таблиця повинна мати такий вигляд:

140
власне літературний літературний художній переклад
переклад прози драми поезії
ВПРАВА 2. Зробіть повний адекватний переклад поетичного
тексту з англійської мови українською; обсяг
оригінального тексту становить 15-20 рядків.
Порівняйте власний переклад з оригіналом і визначте,
що вам вдалося відтворити, що - ні. Які елементи
першотвору найскладніше перелати у процесі перекладу
?

ВПРАВА 3. Перекладіть уривок драматичного тексту

українською мовою (обсяг оригінального тексту - 3-4
тис. др. знаків). У чому полягає складність перекладу
драматичного твору ?

ВПРАВА 4. Зробіть реферований та анотований переклад

публіцистичного тексту на вибір. Розкажіть
послідовність виконання цих перекладів. Яку
інформацію необхідно обов'язково відобразити у
реферованому та анотованому перекладах ?

ВПРАВА 5. Підготуйте вільний переклад твору за власним

бажанням з англійської мови на українську. Порівняйте
його з оригіналом, проаналізуйте. Які елементи
оригіналу ви відтворили, які - ні ? Чому ? Встановіть
різновид вільного перекладу.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Чи є якась різниця між термінами вид, тип, жанр та спосіб

перекладу ? Якщо так, то яка саме ?
Дайте визначення і встановіть специфіку таких видів перекладу:
а) послівного; б) підрядкового;
18* 141
- в) реферованого; г) анотованого;
- д) скороченого та його підвидів; є) адаптованого;
- ж) вільного та його підвидів; з) адекватного.
- Дайте визначення еквівалентного перекладу. Наведіть приклади.
- Як ви розумієте поняття дослівний / послівний переклад;
підрядковий переклад ? Чи є різниця між ними ? Поясніть ці
терміни. Доберіть приклади.
Розкрийте сутність машинного перекладу, його переваги і
недоліки.
- Чим зумовлена поява машинного перекладу ? Коли він виник ?
Чому у 60-ті роки XX століття науковці відмовилися від
подальшого розвитку машинного перекладу ?
- Сучасний стан проблеми машинного перекладу.
- Сфери використання машинного перекладу.
- Які літературні види перекладу існують ? У чому полягає
специфіка кожного з них ?
- Розкрийте поняття адекватності внутрішньої та зовнішньої
форми художнього твору ?
- Які класифікації видів перекладу існують у сучасному
перекладознавстві ? Розкрийте їхню сутність.
- Класифікуйте види перекладу, що існують у наш час.

Форми виконання завдань: нотування, конспектування основної

та додаткової літератури, усні відповіді на поставлені запитання
(без допомоги конспекту), практичний переклад текстів.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 7
Тема: МОВНІ ОДИНИЦІ ПЕРЕКЛАДУ ТА ЇХ
СТРАТИФІКАЦІЯ. ПЕРЕКЛАДАЦЬКИЙ
АНАЛІЗ ТЕКСТУ

Мета заняття: з'ясувати сутність поняття одиниці перекладу;

визначити мовні одиниці перекладу, навчитися
правильно стратифікувати їх; зрозуміти різницю

142
 між поняттями стратифікація і анатомізація,
вміти виконувати їх практично.

ПИТАННЯ ДЛЯ ОБГОВОРЕННЯ

1. Мовні одиниці перекладу. Способи перекладу мовних одиниць.

2. Рівні перекладу і мовні рівні.
5. Стратифікація мовних одиниць перекладу і використання
мовних одиниць у перекладі.
6. Основи лінгвістичного і перекладацького аналізу тексту.
5. Поняття про анатомізацію художнього тексту. Співвідношення
понять стратифікації та анатомізації в контексті перекладацького
аналізу тексту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Терехова С. І. Вступ до перекладознавства.

2. Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной
теории перевода.
3. Корунець І. В. Теорія і практика перекладу.
4. Кочерган М. П. До питання про безеквівалентну лексику і
лакуни та способи їх компенсації.
5. Кундзич А. Переводческая мысль и переводческое недомыслие.
6. Крупнов В. Н. В творческой лаборатории переводчика.
7. Чередніченко I. О., Коваль А. Г. Оказіональні відповідники і
переклад на різних рівнях еквівалентності.
8. Швачко С. О. Методичні вказівки. Перекладацькі аспекти у вузі
та школі.

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Під час опрацювання літератури з даного практичного заняття

слід зернути увагу на те, що проблема визначення мінімальної
одиниці перекладу є дискусійною. У сучасному перекладознавстві
загальноприйнятою є точка зору Л. С. Бархударова.

143
 При визначенні рівней перекладу необхідно обов'язково
проілюструвати кожен з рівнів 2-3 прикладами, дібраними
самостійно і вивченими напам'ять. Також слід чітко розрізняти, які
мовні одиниці відтворюються на якому з рівней перекладу.
Особливо зверніть увагу на шляхи і рівні відтворення реалій,
інтернаціоналізмів, фразеологічних одиниць, власних назв та ін.
(див. Корунець 1986; 2000).
Поняття стратифікації мовних одиниць перекладу є дуже
важливим для практичного перекладу. Його правомірно вважати
єдиним шляхом підготовки висококваліфікованого перекладу.
Одже, студентам-початківцям необхідно навчитися вільно
^ратифікувати мовні одиниці перекладу і довести цю навичку до
автоматизму, адже вона є запорукою їхнього професіоналізму в
майбутньому.
Разом з тим, слід чітко розрізняти поняття стратифікації та
анатомізації, які на перший погляд здаються подібними. З цією
метою бажано в робочому зошиті скласти таблицю (див. вправу 2),
в якій зіставити ці поняття і остаточно визначити специфіку
кожного з них.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

D мовні одиниці перекладу, їх види;

D способи перекладу мовних одиниць;
D рівні перекладу;
□ стратифікація мовних одиниць перекладу;
D анатомізацІя тексту.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ВПРАВА 1. Порівняйте наведені тексти оригіналу поетичного

твору і його перекладу українською мовою. Встановіть
вид і спосіб (способи) перекладу. Охарактеризуйте
переклад. Чи є він вдаліш ?

So, We'll Go No More a Roving Ми не будемо більше гуляти

by G. N. G. Byron переклад С. Погорєлової

144
So we'll go no more roving So late Ми не будемо більше гуляти О
into the night, Though the heart be північній годині ясній, Хоч і
still as loving, And the moon be still зорі нам будуть сіяти,
as bright. Посилаючи чари свої.

Стали піхви старі вже для

For the sword outwears its shealth,
шаблі,
And the soul wears out the breast, Стали груди старі для душі,
And the hart must pause to breathe, Наступає пора для любові
And love itself has rest. Відпочити і стати міцніш.

Though the night was made for loving Хоч існує вся ніч для кохання,
And the day returns too soon, Срібний місяць і зорі ясні,
Yet we'll go no more roving Та не будемо більше гуляти
By the light of the moon. По любовній алеї мрій.

ВПРАВА 2. Заповніть наведену нижче таблицю.

№ положення стратифікація анатомізація
мовних одиниць тексту

1. дефіниція

2. рівень (рівні)
використання

3. специфіка
4. мета виконання

5. галузі викори-
стання

ВПРАВА 3. Зробіть переклад уривку художнього тексту за

власним вибором (обсяг 4,5-5 тис. др. знаків).
Проведіть анатомізацію тексту та стратифікацію
мовних одиниць перекладу.

145
 ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

Поясніть поняття мовної одиниці перекладу. Які мовні одиниці

перекладу вам відомі ?
Охарактеризуйте способи перекладу мовних одиниць на
фонологічному рівні (транслітерація, транскрипція,
комбінований). Проілюструйте вашу відповідь прикладами.
Охарактеризуйте сперечання в перекладознавстві щодо змісту
поняття мовної одиниці перекладу.
Які рівні перекладу вам відомі ? Проілюструйте прикладами.
Стратифікація мовних одиниць перекладу і використання
мовних одиниць у перекладі.
Що являє собою перекладацький аналіз тексту ?
У чому полягає різниця між перекладознавчим,
літературознавчим та лінгвістичним аналізомтексту ?
Що називаєьтся анатомізацією художнього тексту ?
Як співвідносяться поняття стратифікації та анатомізації ? Чи є
між ними взаємозв'язок ? Яка різниця між ними ?

Форми виконання завдань: нотування, конспектування основної

та додаткової літератури, усні відповіді на поставлені запитання
(без допомоги конспекту).

146
 ПІСЛЯМОВА

Вступ до перекладознавства є навчальною дисципліною, яка

охоплює основні питання з теорії, історії і (частково) практики
перекладу, за допомогою яких можна підготувати перекладачів-
початківців до вивчення головних перекладацьких наукових і
навчальних дисциплін.
У подальшому одержені в курсі "Вступ до перекладознавства"
знання майбутні перекладачі зможуть розширити і поглибити,
вивчаючи загальну теорію перекладу, закріпити практично на
заняттях з практики перекладу, аспектного перекладу та з інших
навчальних дисциплін вищої школи. Без засвоєння перелічених
перекладознавчих дисциплін, фундаментом яких є
перекладознавство, не можна уявити подальшої діяльності
перекладача-професіонала, адже ці знання здобуваються ним на все
життя і будуть використовуватися стільки, скільки він
займатиметься перекладацькою справою.
Навіть п'яти років навчання у вищому навчальному закладі не
вистачає для того, щоб стати висококваліфікованим спеціалістом,
перекладачем найвищого гатунку. Молодий перекладач повинен
практикуватися 3-5 роки після закінчення вузу, щоб набути
необхідних професійних навичок.
Праця перекладача не є легкою. Вона завжди повинна бути
якісною і вчасною. Для цього перекладачі продовжують
удосконалювати свій фах протягом усього свого життя.

147
 КОРОТКИЙ СЛОВНИК
ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

Адаптація - це такий перекладацький прийом, за якого зміст

оригінального тексту відтворюється у перекладі в іншій формі,
спрощено або ускладнено, в залежності від соціальної та вікової
категорії реципієнтів. Адаптація забезпечує основне відтворення
інформації першотвору і зберігає належний обсяг перекладу.

Адекватний переклад - це повноцінний правильний

переклад оригінального тексту, за якого його зміст, форма,
стилістичні особливості і авторська спрямованість / підтекст
відтворюються без спотворення і суттєвих змін. Адекватний
переклад завжди є літературним, тобто орієнтованим на літературні
норми мови перекладу.

Вид перекладу - це певна перекладацька категорія тексту

перекладу, яка узагальнено характеризує його структурні й
функціональні особливості та вимоги щодо його виконання.
Встановити вид перекладу, на думку Р. К. Міньяра-
Бєлоручева, означає визначити його тип за такими критеріями: 1) за
співвідношенням типу МО та МП; 2) за характером суб'єкта
перекладацької діяльності; 3) за типом перекладацької сегментації
та способом переробки перекладеного матеріалу; 4) за формою
презентації тексту МІГ та тексту МО; 5) за характером
відповідності текстів МО та МП; 6) за жанрово-стилістичними
особливостями та жанровою належністю перекладеного матеріалу;
7) за повнотою та типом передання смислу оригіналу; 8) за
функцією; 9) за ознакою первинності тексту МО; 10) за мотивом
виконання перекладу; 11) за ступенем завершеності; 12) за
якістю виконання перекладу; 13) за ступенем адекватності; 14) за
тематикою [див.: Додаток 1; Миньяр-Белоручев 1994].

Граматичний переклад - це такий різновид перекладу в

Давньому Римі, за якого відтворення оригіналу відбувалося на рівні
слів; основним, вважалося, є відтворення форми першотвору, а
відтворення змісту є другорядним.
148
 Еквівалентність - відношення повної або часткової
відповідності певної мовної одиниці МО до одиниці МП.
Традиційно у світовому перекладознавстві розрізняють повну
еквівалентність (мовна одиниця МО повністю тотожна певній
одиниці МП за семантичним обсягом, стилістичною
приналежністю, сполучуваністю тощо) часткову еквівалентність
(коли певна мовна одиниця МО не є тотожною певній одиниці МП
за семантичним обсягом і / або стилістичною приналежністю,
сполучуваністю тощо). Відношення повної еквівалентності, які
супроводжуються повним співпадінням форми одиниць МО та МП,
називаються конгруентністю.
У вітчизняному перекладознавстві дослідники розрізняють
відношення еквівалентності, тобто тотожності, та відповідності (за
яких мовній одиниці МО відповідає мовна одиниця МП іншого
рівня, наприклад, слову відповідає словосполучення, речення і т.
ін.).

Жанр перекладу - це літературний жанр перекладеного

тексту, певна його форма, у якій виявляються літературні роди й
види першоджерела та його перекладу. Як правило, жанр перекладу
відповідає жанру оригінального тексту (за винятком вільних
перекладів), тому жанр перекладу можна назвати історично
сформованим типом перекладу літературного твору.

Загальна теорія перекладу - це розділ загальної науки про

переклад (перекладознавства), який досліджує й вивчає специфіку
та закономірності перекладацького процесу в синхронії та
діахронії. Разом із перекладацькою практикою загальна теорія
перекладу складає перекладознавство. Історія перекладу, його
теорія та перекладацька критика - це основні частини загальної
теорії перекладу.
М. А. Задорожная визначає термін 'загальна теорія
перекладу' як розділ лінгвістичної теорії перекладу, що вивчає
загальнолінгвістичні закономірності перекладу, незалежно від МО
та МП. Разом із конкретними та спеціальними теоріями перекладу
загальна теорія перекладу складає лінгвістичну теорію перекладу
[Задорожная 2000: 5].

149
 Суміжними дисциплінами з загальною теорією перекладу є
текстологія, історія (історіографія), бібліографічна справа
(бібліографія), а також філософія, психологія, теологія,
комп'ютерна справа, частково математика, фізика, кібернетика
тощо.

Інтерлінгвістичний \ міжмовний трансфер - це своєрідна

трансформація мовної одиниці при перекладі її з МО у МП (див.
детально Фесенко 2001 та ін.).

Компенсація - це перекладацький прийом, за якого смислові

частини оригінального тексту, що були втрачені при перекладі,
відтворюються в тексті перекладу іншими одиницями або
засобами у будь-якому місці перекладеного тексту.

Компресія - це такий перекладацький прийом, за якого той

самий зміст тексту оригінала викладається стисло, тобто мовні
засоби, таким чином, використовуються економно.

Контамінація - це такий перекладацький прийом, за якого

зміст оригінального тексту доповнювався сюжетами з інших творів
тієї ж національної літератури, до якої належав оригінальний твір.
Контамінція була запроваджена в Давньому Римі.

Контекстуальна заміна (оказіональний відповідник) - це

винятковий спосіб перекладу певної мовної одиниці оригіналу, до
якого можна звернутися лише в умовах конкретно взятого
контексту.

Мова перекладу - це та мова, якою здійснюється переклад.

Мовне посередництво - це такий різновид мовних

трансформацій, за якого мовні одиниці оригінального тексту
перетворюються і оформлюються таким чином, що стають
зрозумілими реципієнту, який не володіє мовою перекладу.

Мовні штампи, або мовні кліше - сталі мовні звороти,

регулярно вживані у певній мові, утворені за її законами і
літературними нормами. Це мовні кліше, притаманні певному

150
функціональному стилю мови. Мовні штампи характеризуються
відносною дисфункціональністю й утраченими семасиологічними
зв'язками [див.: Миньяр-Белоручев 1996: 203-204].

Модуляція - це смисловий розвиток певного контексту, за

якого відбувається певна лексико-семантична заміна мовної
одиниці МО у перекладі.

Норми еквівалентності перекладу - вимоги, що висуються

до відтворення змісту, форми, стилістики і внутрішнього підтексту
оригіналу при його перекладі.

Норми перекладу - сукупність певних вимоги, стандартів,

що встановлюються щодо виконання певного виду перекладу
безпосередньо або взагалі перекладу як такого. Норми перекладу є
загально вживаними і затвердженими для кожного типу перекладу.

Опущення - це такий перекладацький прийом, за якого

семантично зайві слова (словосполучення), смисл яких є
зрозумілим з контексту, не відтворюються у перекладі.

Переклад - 1) вид людської діяльності, спрямований на

відтворення одиниць МО в МП з метою забезпечення комунікації
та інформаційного обміну; 2) процес діяльності перекладача по
забезпеченню комунікації між носіями різних мов та обміну
інформацією між ними; 3) результат перекладацької творчості,
тобто текст перекладу в його усній або письмовій формі; 4) умовна
назва перекладознавчих дисциплін.
На думку М. А. Задорожної, переклад є різновидом мовного
посередництва, за якого зміст іншомовного тексту відтворюється
шляхом складання комунікативно рівноцінного еквівалента до
нього [Задорожная 2000: 86; пор.: Т ерехова 2001: 6].

Перекладацька містифікація - це такий перекладацький

прийом, за якого певному оригінальному твору надавався статус
перекладу. Перекладацька містифікація була запроваджена в
Давньому Римі.

21*

151
 Перекладацький прийом - це засіб, за допомогою якого
можна здійснити той чи інший переклад більш точно, правильно,
еквівалентно, відповідно до вимог оформлення його виду.

Поєднання - це такий перекладацький прийом, за якого

певна синтаксична структура оригінального тексту замінюється на
іншу, в якій поєднуються прості речення в одне, суцільне складне
речення.

Прагматична адаптація - різновид перекладацької

діяльності, спрямований на відтворення оригінального тексту з
урахуванням рівня підготовки й сприйняття реципієнтів, їх
соціальної і вікової категорії.

Риторичний переклад - це такий різновид давньоримського

перекладу, за якого оригінальний текст відтворювався на рівні
змісту, дозволялися певні доповнення (див.: перекладацька
містифікація, контамінація), формальні покажчики оригіналу
вважалися другорядними щодо відтворення їх у перекладі.

Сегментація тексту - прийом перекладацького аналізу

текста, за якого текст розподіляється на мовні уривки (сегменти).

Смислове групування тексту - прийом перекладацького

аналізу текста, за якого з тексту виокремлюються мовні одиниці,
що несуть інформацію неоднакової комунікативної цінності [див.:
Миньяр-Белоручев 1996: 196-202].

Спосіб перекладу - шлях виконання певного виду

перекладу. Якщо про вид (тип) перекладу можна говорити на рівні
певного тексту (абзацу, надфразової єдності тощо), то найменші
одиниці перекладу - фонеми, літери, морфеми, деякі
словосполучення, а найчастіше - слова (тематичні групи слів)
відтворюються певним(и) способом (способами) перекладу. В
сучасній науці про переклад виокремлюються такі традиційні
способи перекладу:
□ транскрипція - відтворення звукової форми одиниць МО
еквівалентними одиницями МП;

152
□ транслітерація - політерне відтворення лексеми МО
еквівалентними елементами МП; D описовий - надання
додаткового пояснення (у вигляді
словосполучення або речення) значення певної лексичної або
синтаксичної одиниці МО при перекладі; D комбінований -
це такий спосіб перекладу, в межах якого
сполучаються транскрипція і транслітерація, транскрипція і
описовий спосіб, транслітерація і описовий спосіб.

Стилістична модифікація - такі стилістичні зміни при

перекладі, за яких мовні одиниці одного функціонального стилю
мови замінюються синонімічними одиницями, які відносяться до
іншого функціонального стилю.

Типологічний аналіз перекладу - це зіставний аналіз змісту

і форми оригінального твору та його перекладу з метою
встановлення їхньої типологічної збіжності.

Трансфер (трансформація) - це реальна мовна одиниця

МП, у яку була перетворена мовна одиниця МО у процесі
перекладу. Існують фонетичні, морфологічні, морфемні, лексичні,
синтаксичні, фразеологічні та суперсинтаксичні трансформації. На
думку P. K. Міньяра-Бєлоручева, трансформація є основою
більшості перекладацьких прийомів. Це така заміна формальних
компонентів (лексичні, граматичні, стилістичні трансформації") або
семантичних (семантичні трансформації) компонентів тексту-
оригіналу, за якої зберігається основна інформація першоджерела,
що призначена для відтворення [див.: Миньяр-Белоручев 1996:
196-202].

Фонові знання (фонова інформація) - це додаткові

екстралінгвістичні наукові, культурні, етнічні та ін. знання, що
здатні покращити переклад, допомогти перекладачу більш точно і
правильно відтворити оригінальний твір. Першим на необхідність
залучання фонових знань при перекладі звернув увагу англійський
філософ і перекладач Роджер Бекон (XIII століття).

Форма перекладу - це зовнішня оболонка тексту перекладу,

яка вбирає в себе його обсяг, назву, послідовність, структуру
20 — 2-3191 153
(кількість частин, розділів тощо). Зовнішня і внутрішня форми
перекладу, тобто його форма і зміст, є основоположними
перекладознавчими поняттями, які спираються на філософські
категорії змісту і форми.
 СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

МО - мова оригіналу
МП - мова перекладу

20*
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акуленко 1969: Акуленко В. В. и др. Англо-русский и русско-

английский словарь "ложных друзей переводчика". Сост. В. В.
Акуленко, С. Ю. Комиссарчик, Р. В. Погорелова, В. Л. Юхт.
-М.: Сов. энциклопедия, 1969.
2. Байганина 2002: Байганина Н. М. К проблеме лингвокультурного
взаимодействия в поэзии Запада и Востока \\ Университетское
переводоведение. Вып. 3. Материалы III Международной
научной конференции по переводоведению „Федоровские
чтения" 26 - 28 октября 2001 г. - СПб.: Филологический
факультет СПбГУ, 2002. - С. 51 - 59.
3. Бархударов 1978: Бархударов Л. С. Что нужно знать
переводчику ? // ТП. - 1978. - № 15.- С. 18-22.
4. Бархударов 1975: Бархударов Л. С. Язык и перевод. Вопросы
общей и частной теории перевода. - М.: ВШ, 1975.
5. Белинский 1955: Белинский В. Г. Поли. собр. соч. -М., 1955. - Т.
5, 7, 8, 9.
6. Бондарева 2002: Бондарева Н. А. Системность терминологии и
перевод \\ Университетское переводоведение. Вып. 3. Материалы
III Международной научной конференции по переводоведению
„Федоровские чтения" 26 - 28 октября 2001 г. - СПб.:
Филологический факультет СПбГУ, 2002. - С. 69 - 73.
7. Будагов 1974: Будагов Р. А. Человек и его язык. - М.: Наука,
1974.
8. Вашкевич 1998: Вашкевич Н. Н. Абракадабры. Декодировка
смысла. -М.: Белые альвы, 1998.
9. Вежбицка 1996: Вежбицка А. Язык. Культура. Познание \ ред.
М. А. Кронгауз. - М.: Русские словари, 1996.
10. Вежбицка 1999: Вежбицка А. Семантические универсалии и
описание языков. - М.: Языки русской культуры, 1999.
11. Волкова 1981: Волкова 3. Н. Средневековые переводы // ТП,
1981.-Вып. 18.-С. 13-33.
12. Выготский 1982: Выготский Л. С. Мышление и речь //
Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6 т. - М.: Педагогика,
1982. - Т. 2. Проблемы общей психологии. - С. 82-119.
13. Гавришков 1989: Гавришков Б. М. Ранние немецкие
просветители как теоретики и практики перевода // Вопросы

156
 истории перевода. Сб. науч. трудов МГППИЯ им. М. Тореза.
-Вып. 330. - М. - 1989. - С.49-57.
14. Гачечиладзе 1970: Гачечиладзе Г. Р. Введение в теорию
художественного перевода. - Тбилиси, 1970.
15. Гачечиладзе 1964: Гачечиладзе Г. Р. Вопросы теории
художественного перевода. - Тбилиси, 1964.
16. Данилич 2000: Данилич В. С. Феномен человека в системе
языка и картине мира. - К.: КДЛУ, 2000.
17. Дерюгин 1985: Дерюгин А. А. В. К. Тредиаковский
-переводчик: становление классицистического перевода в России.
- Саратов: Изд-во Саратов, ун-та, 1985.
18. Зарубежная лингвистика 1999: Зарубежная лингвистика. Сб.
науч. трудов. - М.: Прогресс, 1999. -Вып. 1-3.
19. Задорожная 2000: Задорожная М.А. Основы теории и
практики перевода (русский и английский язык как
иностранные). - К.: Изд. центр КДЛУ, 2000.
20. Зінченко 1999: Зінченко І. В. Способи і засоби лексичної
номінації. - Чернівці: Рута. 1999.
21. Иванов 1985: Иванов А. О. Английская безэквивалентная
лексика и ее перевод на русский язык: Учеб. пособ. - Л.: ЛГУ,
1985.
22. Ковалева 2001: Ковалева К. И. Типология лексических
несовпадений в англо-русских переводах. - Автореф. дисс. ...
канд. филол. наук \ 100220. - М.: МГЛУ, 2001. - 23 с.
23. Комиссаров 1980: Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода.
-М.: МО, 1980.
24. Комиссаров 1999а: Комиссаров В. Н. Общая теория перевода.
-М.:ЧеРо, 1999.
25. Комиссаров 1973: Комиссаров В. Н. Слово о переводе. -М.:
МО, 1973.
26. Комиссаров 2001: Комиссаров В. Н. Современное
переводоведение: Учеб. пособ. - М., 2001.
27. Комиссаров 19996: Комиссаров В. Н. Современный
переводоведческий курс лекций: Учеб. пособ. -М., 1999.
28. Комиссаров 1990: Комиссаров В. Н. Теория перевода. - М.:
ВШ, 1990.
29. Корунець 1999: Корунець І. В. Лекції зі вступу до
перекладознавства. Рукопис. - К.: КДЛУ, 1999.

157
30. Корунець 2000: Корунець І. В. Теорія і практика перекладу.
-Вінниця: Нова книга, 2000.
31. Корунець 2000а: Корунець І. В. Нарис з історії
західноєвропейського перекладу. -К.: КДЛУ, 2000.
32. Костомаров 1999: Костомаров В. В. Языковой вкус эпохи.
-СПб.: Златоуст, 1999.
33. Кочерган 1999: Кочерган М. П. До питання про
безеквівалентну лексику і лакуни та способи їх компенсації //
Проблеми зіставної семантики. - К.: КДЛУ, 1999. - С 42-45.
34. Кочерган 2000: Кочерган М. П. Національні семантичні
асоціації та символи в контексті міжкультурної комунікації //
Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного
лінгвістичного університету. - К.: КДЛУ, 2000. - Вип. З А. - С
39-42.
35. Крупнов 1976: Крупное В. Н. В творческой лаборатории
переводчика. - М., 1976.
36. Кубрякова 1999: Кубрякова Е. С. Онтология языка и его
социокультурные аспекты: Материалы конференции аспирантов
и молодых ученых Института языкознания РАН (1998 г.). - М.,
1999.
37. Кундзич 1955: Кундзич А. Переводческая мысль и
переводческое недомыслие // Вопросы художественного
перевода. - М.: Советский писатель. - 1955. - С. 213-258.
38. Лабащук 1999: Лабащук М. С. Слово в науке и искусстве. - Т.:
Підручники & Посібники, 1999.
39. Левый 1974: Левый И. Искусство перевода. - М: Наука, 1974.
40. Лилова 1985: Лилова А. Введение в общую теорию перевода.
-М.:ВШ, 1985.
41. Лингвистические исследования 2000: Лингвистические
исследования в конце XX в.: Сборник обзоров \ исслед. Отдел
языкознания РАН, Редколл.: Березин Ф. М., отв. ред. и др. - М.:
ИНИОН РАН, 2000.-216 с.
42. "Ложные друзья" переводчика 1991: "Ложные друзья"
переводчика русского, английского, французского и испанского
языков: методические рекомендации для преподавателей
русского языка как иностранного \ сост. Дубичинский В. В. - X.:
ХПИ, 1991.

158
43. Людсканов 1957: Людсканов А. Превеждат човекът и
машината. - София, 1957 (перевидана німецькою мовою у 1975
р.).
44. Маковский 1996: Маковский М. М. Язык - миф - культура.
Символы жизни и жизнь символов. - М.: Ин-т русс. яз. им. В. В.
Виноградова РАН, 1996.
45. Мастерство перевода 1963: Мастерство перевода \ Сб. стат.
-М., 1963.
46. Миньяр-Белоручев 1994: Миньяр-Белоручев Р. К. Как стать
переводчеком 7-М.: Стелла, 1994.
47. Миньяр-Белоручев 1996: Миньяр-Белоручев Р. К. Теория и
перевода и методы. - М.: Наука, 1996.
48. Миньяр-Белоручев 1969: Миньяр-Белоручев Р. К.
Последовательный перевод. - М.: Воениздат, 1969.
49. Мирам 1999: Мирам Г. Є. Профессия: переводчик. - К.: Ника-
ценр, Эльга. -1999.
50. Орлов 1991: Орлов П. А. История русской литературы XVIII
века: учеб. для ун-тов. -М.: ВШ, 1991.
51. Палажченко 1999: Палажченко П. Р. Все познается в
сравнении, или несистематический словарь трудностей,
тонкостей и премудростей английского языка в сопоставлении с
русским. -М.: "Р. Валент", 1999.
52. Пасынок 1996: Пасынок В. Г. О профессиональных качествах
и личности переводчика... // Вісник Харківського державного
університету № 386. - Система мови та мовленнєва діяльність.
-Харків: Константа, 1996. - С. 89-93.
53. Пономарев 1979: Пономарев В. В. Неадекватность перевода
как средство фальсификации семантического и идейного
содержания художественного произведения. - Киев: АКД, 1979.
54. Прокопович 1980: Прокопович С. С. Адекватный перевод или
интерпретация текста // ТП. - М. - 1980. - № 17.
55. Прокопович 1978: Прокопович С. С. Адекватный перевод
художественной прозы: возможен ли он ? // ТП. - М. - 1978. - №
15.
56. Попова 2001: Попова Т. В. Категория определенности-
неопределенности как проблема перевода: (английский и
русский языки). - Автореф. дисс. ... канд. филол. наук \ 10.02.12.
- 10.02.21.-М.: МГУ им. М. В. Ломоносова, 2001.

159
57. Пушкин, Гриф 1999: Пушкин Г. С, Гриф М. Г. Методика
использования комп
58. Ревзин 1964: Ревзин И. И., Розенцвейг В. Ю. Основы общего и
машинного перевода. - М.: ВШ, 1964.
59. Рецкер 1974: Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая
практика. - М.5 1974.
60. Рубцова 2002: Рубцова С. Ю. К вопросу о переводе
культуронимов \\ Университетское переводоведение. Вып. 3.
Материалы III Международной научной конференции по
переводоведению „Федоровские чтения" 26 - 28 октября 2001 г. -
СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2002. - С. 432 - 436.
61. Рыбалкин 2000: Рыбалкин В. С. Арабская лингвистическая
традиция. Истоки, теории, концепции. -К.: Феникс, 2000.
62. Семенец 1991: Семенец О. Е., Панасьев А. Н. История
перевода. -К.: Лыбидь, 1991.
63. Скрэг 1999: Скрэг Г. Семантические сейм как модели
памяти \\ Зарубежная лингвистика III. Пер. с нем., англ., фр.\
Общ. ред. В. Ю. Розенцвейга и др. - М.: Прогресс, 1999. - С. 259-
302.
64. Совпель 1991: Совпель И. В. Автоматизированная
переработка текста на основе воспроизводящего моделирования
лингвистических объектов и процессов. - Автореф. дисс. ... д-ра
тех. наук. - Харьков, 1991. - 35 с.
65. Сорокин 1992: Сорокин Ю. А. Перевод. Человек.
Цивилизация. Общество. М, 1992.
66. Степанов 2000а: Степанов М. Ф. Машинный перевод и
общение на естественном языке: Учеб. пособ. - М., 2000.
67. Степанов 20006: Степанов А.С. Очерк истории мировой
культуры. - М., 2000.
68. Степанов 2001: Степанов Ю.С. Семиотика: Антология. - М.:
Наука, 2001.
69. Телия 1999: Телия В. Н. Первоочередные задачи и
методологические проблемы исследования фразеологического
состава языка в контексте культуры \\ Фразеология в контексте
культуры. - отв. ред. В. Н. Телия. - М.: Языки русской культуры,
1999.-С. 13-24.
70. Тетради переводчика 1963: Тетради переводчика \ Сб. стат.
-М.-1963-1999.-Вып. 1-23.

160
71. Узунколев 2002: Узунколев Ф. А. Литературный перевод как
фактор расширения пространства этнокультурного
взаимодействия \\ Университетское переводоведение. Вып. 3.
Материалы III Международной научной конференции по
переводоведению „Федоровские чтения" 26 - 28 октября 2001 г.
- СПб.: Филологический факультет СПбГУ, 2002. - С. 518 - 525.
72. Университетское переводоведение 2002: Университетское
переводоведение. Вып. 3. Материалы III Международной
научной конференции по переводоведению „Федоровские
чтения" 26 - 28 октября 2001 г. - СПб.: Филологический
факультет СПбГУ, 2002. - 608 с.
73. Фесенко Т. А. Концептуальные основы перевода. - Учеб.
пособие. - Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2001. - 124 с.
74. Фёдоров 1953: Фёдоров А. В. Введение в теорию перевода.
-М., 1953.
75. Фёдоров 1983: Фёдоров А. В. Искусство перевода и жизнь
литературы. Очерки. -М., 1983.
76. Фёдоров 1968: Фёдоров А.В. Основы общей теории перевода.
-М.: Наука, 1968.
77. Фёдоров 1941: Фёдоров А.В. О художественном переводе.
-Л, 1941.
78. Фёдоров 2000: Фёдоров Г. И. Диалог культур: проблемы
художественного сознания \\ Труды Чувашского
государственного института гуманитарных наук. - 2000.
79. Фитерман 1963: Фитерман А. Сумароков - переводчик и
современная ему критика \\ ТП. - М.: МО, 1963. - Вып. 1. - С.
12-19.
80. Фразеология в контексте культуры. - отв. ред. В. Н. Телия.
-М.: Языки русской культуры, 1999. - 332 с.
81. Художественный перевод 1982: Художественный перевод:
Вопросы теории и практики. - Ереван, 1982.
82. Цанев 1975: Цанев Г. Историческият роман. - София, 1975.
83. Цицерон 1991: Цицерон М. Туллий. Поли. собр. речей в
русском переводе. - СПб., 1991.
84. Чередніченко 1981: Чередніченко I. О., Коваль А. Г.
Оказіональні відповідники і переклад на різних рівнях
еквівалентності. - К.: ВІД, 1981. - № 5. - С. 72-77.
85. Чернов 1987: Чернов Г. В. Основы синхронного перевода. -
М.:ВШ, 1987.
lei
 86. Чернов 1978: Чернов Г. В. Теория и практика синхронного
перевода. - М., 1978.
87. Чужакин, Палажченко 1999: Чужакин А. П., Палажченко П. Р.
Мир перевода, или вечный поиск взаимопонимания... - М.: "Р.
Валент", 1999.
88. Чужакин, Палажченко 1999: Чужакин А. П., Палажченко П. Р.
Мир перевода - 2000. Introduction to interpreting.- M.: "P.
Валент", 2000.
89. Чужакин 2002: Чужакин А. П. Устный перевод XXI SEQUEL:
практика + теория. Синхрон. - М.: "Р. Валент", 2002. - 232 с.
90. Чуковский 1966: Чуковский К. И. Собр. соч. в 6-ти т. - М.,
1966. -Т.З.
91. Чуковский 1930: Чуковский К. И., Фёдоров А. В. Искусство
перевода. - Л., 1930.
92. Швачко 1998: Швачко С. О. Тетрадь переводчика № 1.
Методические рекомендации. - Сумы: СумГУ, 1998.
93. Швачко 1999а: Швачко С. О. Методичні вказівки.
Перекладацькі аспекти у вузі та школі. - Суми: СумГУ, 1999.
94. Швачко 19996: Швачко С. О. Підготовка перекладача на
сучасному етапі // Методологічні проблеми перекладу на
сучасному етапі. 36. наук, праць. - Суми: СумДУ, 1999 С 42-47.
95. Швейцер 1973: Швейцер А. Д. Перевод и лингвистика. - М.:
Наука, 1973.
96. Шевченко 2000: Шевченко І. В. Моделі та алгоритмічно-
програмне забезпечення лексикографічних систем. - Автореф.
дисс. ... канд. тех. наук \ спец. 05.13.06. - Автоматичні системи
управління та прогресивні інформаційні технології. - К., 2000.
97. Шевченко 1995: Шевченко И. С Прагматика перевода драмы:
аспект диахронии // Вісник Харківського державного
університету. Вип. 384. - Харків: Константа, 1995. - С. 190-194.
98. Яворська 2000: Яворська Г. М. Прескриптивна лінгвістика як
дискурс. Мова. Культура. Влада. - К.: Ін-т мовознавства ім. О.
О. Потебні, 2000.
99. Якобсон, Лезин 2000: Якобсон В. А., Лезин Г. В.
Компьютерный анализ текста законов Хаммурапи:
формирование основных понятий \\ Информационные
технологии в гуманитарных и общественных науках. Вып. 10.
Концептуальное моделирование текстов. - СПб., 2000. - С. 1-12.

162
100. Belger 1978: Belger Chr. Moritz Haupt als akademischer.
-Lehrer, 1978.
101. Cauer 1914: Cauer P. Die Kimst des bbersetzens. - Berlin, 1914.
102. Delisle 1984: Delisle J. L'analyse du discours comme methode de
traduction. - Ottawa, 1984.
103. Halliday 1964: Halliday M. A. K. Comparison and Translation //
M. A. K. Halliday, A. Mcintosh, P. Strevens. The Linguistic
Sciences and Language Teaching. - London, 1964.
104. Holz-Manttari 1964: Holz-Manttari J. Transtatorisches Handeln.
Theorie und Methode. - Helsinki, 1964.
105. Jager 1982: Jager G., Mbller D. Kommunikative und maximale
flquivalenz von Texten // Aquivalenz bei der Translation. - Leipzig,
1982.
106. Jager 1986: Jager G. Die sprachlichen Bedeutungen - das zentrale
Problem bei der Translation und ihrer wissenschaftlichen
Beschreibung // Bedeuting und Translation. - Leipzig, 1986.
107. Miram 1998: Miram G.E. Translation Algorithms: Introduction to
translation formalization. -K.: Tvim-inter, 1998.
108. Natanson 1973: Natanson E. A. Practical English Grammar by
Correspondence. - Moscow: Higher School Publishing House, 1973.
109. Newmark 1981: Newmark P. Approaches to Translation.
-Oxford, 1981.
110. Nida 1991: Nida E.A. Theories of Translation // TTR. - Vol. IV.
-Nr. I, 1st of September, 1991.-P. 19-32.
111. Savory 1952: Savory T. The Art of Translation. - London, 1952.
112. Seleskovich 1987: Seleskovich D., Lederer M. Interpreter pour
traduire.-Paris, 1987.
113. Snell-Hornby 1988: Snell-Hornby M. Translation Studies. An
Integrated Approach. - Amsterdam: Philadelphia, 1988.
114. Thieme 1959: Thieme K. Die geschichtlichen Hauprtypen des
Dolmetschens // BABEL. - 1959. - Vol. I. - Nr. 2. - S. 58.
115. Tytler 1971: Tytler A. F. Essey on the principles of translation.
-London, 1971.

163