МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «ПРИАЗОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

САМОСТІЙНЕ ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

з дисципліни «Інтелектуальна власність»
Тема Загальна характеристика інтелектуальної власності і її
правового регулювання

Виконала:
студент гр. ТиУЗ-18П
Телега О. В.
Перевірив:
доцент, Швець Г.О.

Маріуполь, 2020

1
 ЗМІСТ

Вступ 3
1. Основні поняття інтелектуальної власності 5
2. Об’єкти інтелектуальної власності 9
3.Основні відмінності обєктів права інтелектуальної власності від обєктів
речового права власності 15
4. Джерел права інтелектуальної власності 17
Заключення 20
Список використаних джерел 22

2
 Вступ
Інтелектуальна власність - це продукт людського розуму, результат
творчості, який охороняється законом. Це нематеріальна субстанція. Її
неможливо відчути на дотик; вона немає довжини, ширини та висоті; вона
немає ваги і не створює тіні; вона немає кольору, смаку або запаху.
Але точно так, як і матеріальний ресурс, ІВ можна купити, продати та
орендувати. Також як і матеріальний ресурс, її можуть втратити або
ліквідувати при необережному або неуважному догляді. її можна
застрахувати або використати в якості застави. Вона може з'явитися на світ в
результаті моментального спалаху натхнення або багатьох років кропіткої
праці. Вона може зникнути в одну мить або існувати вічно.
При всіх своїх характеристиках iнтелектуальна власність має
економічну вартість (в багатьох випадках дуже високу), яку частіше не
згадують в звітності, недовраховують та недооцінюють. З точки зору
введення бізнесу вона відкриває нову ринкову можливість або являє загрозу -
в залежності від того, хто нею розпоряджається.
Вважається, що „знання - сила". Потрібно додати, що знання - це ще й
багатство. Дійсно, в економічному сьогоденні, заснованому на знаннях, ІВ
стає частіше за все найважливішим активом підприємства.[1]
Компанії, які не позначили iнтелектуальна власність в якості одного з
своїх пріоритетів, в кращому випадку ризикують втратити конкурентні
переваги; в гіршому їм загрожує неспроможність. Зважаючи на те, що
багато, якщо не більшість людей, мають обмежене уявлення про
інтелектуальну власність, коротко викладені відомості про систему правової
охорони інтелектуальної власності, що включає об'єкти й суб'єкти права
інтелектуальної власності, структуру державної системи правової охорони
інтелектуальної власності, законодавче поле у цій сфері.
Також надасться інформація про об'єкти права промислової власності і,
зокрема, про винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки

3
(знаки для товарів та послуг) тощо. Останнім часом об'єкти авторського
права та суміжних прав також набувають усе більшого економічного
значення. Саме з ними пов'язані питання недобросовісної конкуренції
(відеопіратство, виготовлення контрафактної продукції тощо), тому питання,
що стосуються об'єктів авторського права і суміжних прав, знайшли
відображення також.[2]

4
 1.Основні поняття інтелектуальної власності
Праву інтелектуальної власності присвячена книга 4 Цивільного
кодексу України. Крім ЦК право інтелектуальної власності регулюється
спеціальними нормативно-правовими актами, такими як: ЗУ "Про авторське
право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р., ЗУ "Про охорону прав на
винаходи і корисні моделі" від 1 червня 2000 р., ЗУ "Про охорону прав на
промислові зразки" від 15 грудня 1993 р. та ін.
Право інтелектуальної власності - це право особи на результат
інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної
власності, визначений цим Кодексом та іншим законом (ст. 418 ЦК).
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права
інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності,
зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається
цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути
позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його
здійсненні, крім випадків, передбачених законом.
Інтелектуальна власність - збірне поняття, що означає сукупність
виняткових прав на результати творчої діяльності і засоби індивідуалізації.
Охоплює права, що відносяться до літературних, художніх і наукових творів,
виконавської діяльності артистів, звукозапису, радіо - і телепередач,
винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань і т.п.
Інтелектуальна власність поділяється на "промислову власність" і
"авторське право".
Промислова власність - юридичне поняття, що охоплює права на такі
результати інтелектуальної діяльності як винахід, корисні моделі, промислові
зразки, товарні знаки та інші об'єкти, передбачені Паризькою конвенцією по
охороні промислової власності.
Авторське право - надає авторам та іншим творцям інтелектуальних
творів (література, музика, мистецтво) певні права, згідно з якими вони
5
мають можливість дозволяти або забороняти протягом певного обмеженого
періоду часу ті або інші види використання їх творів. Авторське право
включає охорону "суміжних прав".
До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать
(ст.420ЦК):
• - літературні та художні твори;
• - комп'ютерні програми;
• - компіляції даних (бази даних);
• - виконання;
• - фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій
мовлення;
• - наукові відкриття;
• - винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
• - компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• - раціоналізаторські пропозиції;
• - сорти рослин, породи тварин;
• - комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки
(знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
 - комерційні таємниці.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта
права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші
особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права
інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи
договору.[3]
Суб'єктом права інтелектуальної власності, перш за все, є творець
такого результату. Творцем може бути лише фізична особа, юридичні ж
особи можуть стати суб'єктами права інтелектуальної власності на підставі
закону.
Всі суб'єкти права інтелектуальної власності можна поділити на
первинних і похідних. До перших відносяться лише творці результату
6
інтелектуальної діяльності. Похідними є всі правонаступники, до яких право
інтелектуальної власності перейшло на підставі договору або в силу закону.
Первинний суб'єкт права може передати свої майнові права на об'єкт
інтелектуальної власності будь-якій іншій особі.
Окремою категорією суб'єктів є роботодавці, у яких виникає право
інтелектуальної власності на об'єкти, які створені при виконанні службових
обов'язків. Так, в разі коли об'єкт інтелектуальної власності створено при
виконанні трудового договору, то право на нього належить як працівникові,
що створив об'єкт, так і роботодавцю, в той же час сторони можуть визначити
інший порядок.
Якщо об'єкт інтелектуальної власності створено в результаті участі
кількох осіб, то всі вони є суб'єктами права інтелектуальної власності, а саме
співавторами.
Статтею 422 ЦК не встановлено підстав виникнення (набуття) права
інтелектуальної власності, а лише визначено, що "Право інтелектуальної
власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом,
іншим законом чи договором". Право інтелектуальної власності на результат
творчої діяльності виникає внаслідок його створення, якщо такий об'єкт
відповідає вимогам закону, а саме він має бути новим, втіленим в
матеріальний об'єкт, придатним для використання, та відповідати іншим
вимогам встановленим законодавством.
Законом можуть бути передбачені й інші підстави виникнення права
інтелектуальної власності на об'єкт, а саме з моменту реєстрації майнових
прав або внаслідок використання.
Внаслідок створення виникають авторські і суміжні права. Право
інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав виникають, щодо
виконань - з моменту їх першого здійснення, щодо фонограм і відеограм - з
моменту їх вироблення, щодо передач - з моменту їх першого здійснення.
Що стосується об'єктів права промислової власності, то момент
виникнення права інтелектуальної власності встановлено законодавством
7
щодо кожного окремого об'єкта, що знайшло своє відображення в
спеціальних статтях Цивільного кодексу України, що регулюють відносини,
які виникають у зв'язку з тим чи іншим об'єктом.
Крім того, майнові права на об'єкти інтелектуальної власності можуть
переходити до третіх осіб на підставі цивільно-правових договорів. Такі
права можуть бути передані повністю або частково. Також окремою
підставою виникнення права інтелектуальної власності може бути перехід
такого права у спадщину.
У випадку порушення права інтелектуальної власності кожна особа,
згідно із ст. 16 Цивільного кодексу України, може звернутися до суду за
захистом свого права. Стаття 432 ЇДКУ передбачає особливі способи захисту
порушеного права інтелектуальної власності. Результати інтелектуальної
діяльності стають об'єктами правової охорони, якщо вони відповідають
вимогам закону.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права
інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити
рішення, зокрема, про:
- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права
інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
- зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи
експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; -
вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у
цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, та
знищення таких товарів;
- вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які
використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права
інтелектуальної власності, або вилучення та знищення таких матеріалів та
знарядь;

8
- застосування разового грошового стягнення замість відшкодування
збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної
власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням
вини особи та інших обставин, що мають істотне значення; - опублікування в
засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної
власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.[4]
2. Об’єкти інтелектуальної власності
Сьогодні наука розвивається настільки бурхливо і швидко, що
перелічити всі об’єкти інтелектуальної власності навряд чи вдасться. Проте
законодавець надає орієнтовний перелік. Зокрема, приблизний список
«інтелектуальних» об’єктів наведено у ст. 420 ЦКУ. Їх можна умовно
розбити на чотири групи.
І група — об’єкти авторського права (сюди також входять об’єкти
суміжних прав). До цієї групи можна віднести літературні та художні твори;
комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання;
фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення. Більш
детальний перелік наведений у ст. 433 ЦКУ і ст. 8 Закону № 3792. До нього
включають:
1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного,
наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);
2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3) комп’ютерні програми;
4) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або
впорядковуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної
діяльності;
5) музичні твори з текстом і без тексту;
6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні
та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
7) аудіовізуальні твори;

9
 8) твори образотворчого мистецтва;
9) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;
10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами,
подібними до фотографії;
11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного
ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, твори з художнього скла, ювелірні
вироби тощо;
12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що
стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших
сфер діяльності;
13) сценічні обробки літературних творів, обробки фольклору,
придатні для сценічного показу;
14) похідні твори;
15) збірки творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та
антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є
результатом творчої праці за добором, координацією або впорядковуванням
змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як
складові частини;
16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування
українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; 17) інші
твори.
Серед об’єктів суміжних прав називають (ст. 449 ЦКУ і ст. 35 Закону №
3792):
— виконання літературних, драматичних, музичних,
музичнодраматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
— фонограми;
— відеограми;
— програми (передачі) організацій мовлення.

10
 Ознаками, якими має бути наділений результат діяльності людини, щоб
він міг бути визнаний об’єктом авторського права, є його творчий характер і
об’єктивна форма, що забезпечує відтворюваність твору.
А ось на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як
такі авторське право не поширюється (ч. 3 ст. 433 ЦКУ).
Не потрібно проходження будь-яких формальних процедур, реєстрації
або іншого оформлення права на нього. Хоча для спрощення процесу захисту
прав на «авторський» об’єкт можна отримати «охоронні» документи
(наприклад, свідоцтво, отримане в результаті державної реєстрації
авторського права в порядку, затвердженому постановою КМУ від 27.12.2001
р. № 1756).
ІІ група — об’єкти патентного права, тобто винаходи, корисні моделі та
промислові зразки. Об’єднання цих об’єктів в одну групу пояснюється тим,
що всі вони охороняються шляхом видачі патенту.
ІІІ група — засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту і
продукції, яка ними виробляється: комерційні (фірмові) найменування,
торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.
Загальною для цих об’єктів інтелектуальної власності функцією є
забезпечення індивідуалізації виробників та їх товарів (робіт, послуг). Їх
цінність як об’єктів інтелектуальної власності не в тому, що вони є
результатом інтелектуальної праці (творчої діяльності), а в тому, що вони
прив’язані до конкретного суб’єкта господарювання або товару.
Так, товарний знак виокремлює товари певного госпсуб’єкта на ринку
(у широкому значенні цього слова) і допомагає відрізняти їх від товарів його
конкурентів. Комерційне (фірмове) найменування дозволяє відрізнити самого
суб’єкта господарювання від його конкурентів, а зазначення географічного
походження товару слугує для позначення існуючих місцевостей, міст,
районів або країн, у тісному зв’язку з якими перебуває товар, що
виробляється.

11
 Майте на увазі, що об’єктом знака для товарів або послуг не можуть
бути (ч. 2 ст. 5 Закону № 3689):
— імена або псевдоніми осіб, які обіймали керівні посади в
комуністичній партії (посаду секретаря районного комітету і вище), вищих
органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних
радянських республік (крім випадків, пов’язаних з розвитком української
науки та культури), працювали в радянських органах державної безпеки;
— найменування СРСР, УРСР, інших союзних радянських республік та
похідні від них, назви, пов’язані з діяльністю комуністичної партії,
встановленням радянської влади на території України або в окремих
адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників
боротьби за незалежність України у ХХ столітті.
ІV група — «нетрадиційні» об’єкти інтелектуальної власності. До них
належать: наукові відкриття; компонування (топографії) інтегральних
мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин;
комерційні таємниці.
Ці об’єкти об’єднуються в одну групу не тому, що вони схожі за
правовим регулюванням. Просто наукові відкриття та решту
«нетрадиційних» об’єктів не можна віднести до груп, які ми зазначили вище,
через їх яскраво виражені особливості порівняно з усіма іншими об’єктами
інтелектуальної власності.
Також варто виділити веб-сайти*. Їх можна розглядати як комплекс
різнорідних об’єктів інтелектуальної власності (окремо з погляду їх
наповнення і з технічного погляду).
* Див. детальніше про створення й облік веб-сайту в «Податки та
бухгалтерський облік», 2017, № 66, с. 19.
1.2. Права на об’єкти інтелектуальної власності
Права на будь-який об’єкт інтелектуальної власності поділяються на
дві групи:

12
 1) майнові права;
2) немайнові права.
Основна відмінність — майнові права можуть передаватися третім
особам, а немайнові за загальним правилом «залишаються» з автором об’єкта
інтелектуальної власності і не можуть відчужуватися.
Виняток становлять випадки, прямо передбачені законом. Серед них,
наприклад, створення об’єкта інтелектуальної власності за замовленням або у
зв’язку з виконанням трудового договору. Як зазначено в ч. 1 ст. 429 ЦКУ,
окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на об’єкт можуть
належати фізичній або юридичній особі, у якої працює особа, що створила
об’єкт інтелектуальної власності. Особисті немайнові права інтелектуальної
власності в окремих випадках можуть також належати замовникові за
договором про створення об’єкта інтелектуальної власності за замовленням
(ст. 430 ЦКУ).

13
 Крім того, майнові права мають свій «строк придатності», а немайнові
права, зазвичай, безстрокові (якщо інше не встановлено законом). Які права є
майновими, а які — немайновими, покажемо на рис. 1.1
Звісно, найчастіше госпсуб’єкти стикаються з правом на використання
об’єкта інтелектуальної власності. Давайте розглянемо його детальніше.
Є різні форми використання. Їх перелік можна знайти в ЦКУ та інших
законах. Зокрема, до форм використання об’єктів авторського права ч. 1 ст.
441 ЦКУ відносить:
— опублікування (випуск у світ);
— відтворення будь-яким способом та в будь-якій формі;
— переклад;
— переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни;
— включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій,
енциклопедій тощо;
— публічне виконання;
— продаж, передання в найм (оренду) тощо;
— імпорт примірників, примірників перекладів твору, переробок тощо;
— інші дії, встановлені законом.
Форми використання винаходу (корисної моделі) передбачені в ч. 2 ст.
28 Закону № 3687:
— виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу
(корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу,
в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його
в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;
— застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування
його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає
про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або,
виходячи з обставин, це і так є очевидним.

14
 Під використанням промислового зразка розуміють виготовлення
виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування
такого виробу, пропонування для продажу (у тому числі через Інтернет),
продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або
зберігання такого виробу в зазначених цілях (ч. 2 ст. 20 Закону № 3688).
Зверніть увагу: потрібно чітко розуміти відмінність між використанням
об’єкта інтелектуальної власності та використанням примірника об’єкта
інтелектуальної власності.
Відповідно, і перехід права на об’єкт інтелектуальної власності не
означає переходу права власності на річ.
Наприклад, при купівлі книги до покупця не переходить майнове право
використовувати викладений у ній твір (публікувати, включати її зміст до
різних збірників тощо). До покупця переходить лише право власності на
примірник об’єкта інтелектуальної власності, а не на сам об’єкт.
Якщо ж ви хочете отримати право користування саме об’єктом
інтелектуальної власності, то потрібно укласти договір з автором або його
представником (наприклад, організацією колективного управління
майновими правами) або іншою особою, якій належать права на цей об’єкт .
Використовувати об’єкт інтелектуальної власності без отримання згоди
особи, яка має виключне «дозвільне» право, можна тільки в прямо
обумовлених законодавством випадках (ч. 3 ст. 426 ЦКУ). Наприклад, згідно
з п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 3792 без згоди автора можна використовувати
цитати (короткі уривки) з опублікованих творів в обсязі, виправданому
поставленою метою.
Однією з найпоширеніших форм надання дозволу на використання
об’єкта інтелектуальної власності є ліцензія.
Також достатньо часто про надання такого дозволу зазначають у
ліцензійному договорі, де, крім іншого, обумовлюють конкретні способи
використання об’єкта інтелектуальної .

15
 Якщо ж ви хочете тільки придбати примірник такого об’єкта, то
укладається звичайний договір купівлі-продажу або будь-який інший
цивільно-правовий договір (міни, дарування тощо). Усе залежатиме лише від
умов, на яких передаватиметься примірник об’єкта. Причому укласти такий
договір можна з будь-яким «правомірним» власником останнього.
Отримувати згоду особи, якій належать майнові права на твір, у цьому
випадку не потрібно.
Автор або інша особа, якій належать майнові права на об’єкт
інтелектуальної власності, може не лише надати третій особі право
використовувати його, а й передати за договором повністю або частково
виключні майнові права інтелектуальної власності. [5]
3.Основні відмінності обєктів права інтелектуальної власності від
обєктів речового права власності.
Право власності і і право інтелектуальної власності - це різні правові
інститути, незважаючи на те, що мають багато спільного. Зокрема, суб'єктам
належать однакові права на об'єкти власності.
Суб'єкти права інтелектуальної власності мають стосовно результатів
творчої діяльності такі самі правомірності, як і суб'єкти звичайного права
власності. Це - право володіння, користування та розпорядження об'єктами
своєї власності на свій розсуд (ст.41 Конституції України).
Спільним є і способи виникнення права власності та права
інтелектуальної власності. Право власності виникає шляхом виробництва
об'єкта, право інтелектуальної власності - також шляхом створення
відповідного твору, винаходу тощо.
Право власності виникає в результаті укладення цивільно-правових
договорів, так само й право і інтелектуальної власності. Обидва різні правові
інститути мають двоїстий економіко-правовий характер і розкриваються в
єдності економічних і юридичних відносин.

16
 Важливою особливістю права інтелектуальної власності порівняно з
правом власності на традиційні об'єкти є те, що це власність на об'єкти
творчого походження.
Серед інших суттєвих відмінностей є наступні:
- право власності не обмежене будь-яким строком. Цей строк може
бути перерваний тільки у випадках, передбачених законом. Право
інтелектуальної власності встановлюється лише на певний строк;
- на окремі об'єкти (винаходи, корисні моделі, промислові зразки
тощо) правова охорона встановлюється лише після кваліфікації пропозиції як
винаходу чи іншого об'єкта та його державної реєстрації. Встановлення
звичайного права власності на матеріальний об'єкт спеціальної кваліфікації
не потребує. Державна реєстрація права власності на матеріальні об'єкти
необхідна лише у випадках, передбачених законом (нерухомість, транспортні
засоби тощо);
- право власності встановлюється на матеріальні об'єкти, предмети
навколишнього середовища. Об'єктами права інтелектуальної власності
можуть бути лише нематеріальні об'єкти (ідеї, образи, символи, думки,
гіпотези), які інтелектуальною власністю можуть стати лише за умови, що
вони здатні матеріалізуватись, втілитись у матеріальних носіях;
- здатність об'єкта інтелектуальної власності до тиражування, чого
не можна сказати про матеріальні об'єкти власності. Ідеї, образи, звуки,
символи тощо мають здатність до багаторазового втілення в матеріальному
об'єкті. [6]
4. Джерела права інтелектуальної власності
Джерелом діяльності права інтелектуальної власності є
нормативноправові акти у сфері права інтелектуальної власності. Основні
норми права громадян на володіння, користування та розпорядження
результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також на свободу
їхньої літературної, наукової та технічної творчості, захист інтелектуальної
власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, захист
17
конкуренції у підприємницькій діяльності викладені у статтях 41, 42, 54
Конституції України.
Роль конституційних норм у процесі правового регулювання важко
переоцінити, оскільки норми Конституція України є нормами прямої дії, вони
виступають безпосереднім регулятором відповідних суспільних відносин.
Безпосередньо Конституції України встановлюються загальні засади
функціонування системи права нашої держави. Правовідносини в сфері
інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими нормами
цивільного, господарського, кримінального, митного, податкового кодексів
України, Кодексу України про адміністративні правопорушення,
процесуальних кодексів, Кодексу адміністративного судочинства. В Україні
діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності, вона є
учасницею 22 багатосторонніх міжнародних договорів, що діють у цій сфері і
згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовідносини, пов’язані з правовою охороною інтелектуальної власності,
регулюються також близько ста нормативно-правовими актами. Окремі
норми права інтелектуальної власності містяться також в інших законах
України. Наведене свідчить, що правовідносини у у сфері інтелектуальної
власності регулюються численною кількістю нормативно-правових актів.
Взагалі, нормативно-правовий акт є найпоширіним та найефективнішим за
своїм впливом джерелом права, що виступає 27 основою формування
системи законодавства у сфері інтелектуальної діяльності. До
нормативноправових актів у сфері інтелектуальної діяльності належать:
Закони України
(в тому числі Конституція України) і кодекси; Укази Президента України;
Постанови Верховної Ради України; постанови і розпорядження Кабінету
Міністрів України; накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі
України, Державної служби інтелектуальної власності України, Державної
фіскальної служби України та інших органів публічної адміністрації;

18
регуляторні акти у сфері інтелектуальної діяльності місцевих органів
публічної влади; локальні акти державних установ віднесених до сфери
інтелектуальної діяльності; міжнародні правові акти у сфері інтелектуальної
власності. Враховуючи, що відносини у сфері інтелектуальної власності
регулюються великою кількістю законодавчих актів, їх можна
систематизувати за кількома критеріями.
За об’єктною ознакою їх можна класифікувати на: 1)
нормативноправові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною
авторського права і суміжних прав; 2) нормативно-правові акти, що
регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової
власності; 3) нормативноправові акти, що регулюють питання, пов’язані з
охороною прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Важливу
роль в регулюванні відносин у сфері інтелектуальної діяльності відіграють
норми міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України.
Залежно від того, в якому нормативно-правовому акті права інтелектуальної
власності отримали своє закріплення: 1) вітчизняні нормативно-правові акти;
2) міжнародноправові акти з права , згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України.
Національна охорона прав інтелектуальної власності в основному
склалася в кінці 90-х років ХХ ст. Незважаючи на те, що охорона майнових
та немайнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності в основному
регулюється національним законодавством, правовий режим об’єктів права
інтелектуальної власності вимагає їх правового регулювання на
міжнародному рівні. 28 Одним із способів охорони та захисту суб’єктивних
прав суб’єктів права інтелектуальної власності на належні їм об’єкти такого
права виступають норми міжнародних договорів. У міжнародному праві під
«договіром» розуміють міжнародну угоду, укладену між державами в
письмовій формі і регульовану міжнародним правом, незалежно від того, чи
викладена така угода в одному документі, двох чи кількох зв’язаних між

19
собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування (ст. 1
Віденської конвенції про право міжнародних договорів). Віденська конвенція
від 23 травня 1969 р., до якої УРСР приєдналася 14 квітня 1986 р. закріпила
основні принципи міжнародного права, які відносяться до всіх договорів,
прийнятих міжнародними організаціями.
Суть цих договорів полягає у тому що: кожен чинний договір є
обов’язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись;
учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на
виправдання для невиконання ним договору; норми міжнародних договорів
мають пріоритет над нормами національного законодавства; договір повинен
тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід
надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об’єкта і
цілей договору. Міжнародний договір, згода на обов’язковість якого надана
Верховною Радою України, є частиною національного цивільного
законодавства України. Якщо у міжнародному договорі України, укладеному
у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що
встановлені відповідним актом національного законодавства, застосовуються
правила відповідного міжнародного договору України. [7]

Заключення
Отже, вивчивши дану тему, можу зробити наступні висновки: Інтелектуальна
власність – це сукупність виняткових прав як особистого, так і майнового
характеру на результати інтелектуальної і в першу чергу творчої діяльності, а
також на деякі інші прирівняні до них об'єкти, конкретний перелік яких
встановлюється законодавством відповідної країни з урахуванням прийнятих
міжнародних зобов'язань. Зазначену підгалузь російського цивільного права
можна поділити на чотири відносно самостійних інституту: авторське право і
суміжні права, патентне право, нетрадиційних об'єктів інтелектуальної

20
власності, Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту і
виробленої ними продукції (робіт, послуг).

Інститутом авторського права і суміжних прав регулюються відносини, що

виникають у зв'язку зі створенням і використанням творів науки, літератури і
мистецтва, фонограм, виконань, постановок, передач організацій ефірного і
кабельного мовлення. Цей інститут повинен стимулювати діяльність зі
створення творів науки, літератури і мистецтва, створює умови для широкого
використання творів в інтересах суспільства.

Найважливішим відправним початком патентного права є визнання за

патентовласником виключного права на використання запатентованого
об'єкта. Патентне право надає охорону лише тим розробкам, які в офіційному
порядку визнані патентоспроможними винаходами, корисними моделями і
промисловими зразками. До інституту нетрадиційних об'єктів
інтелектуальної власності входить охорона наукових відкриттів, службової та
комерційної таємниці, інтегральних мікросхем, результатів творчої
діяльності селекціонерів, раціоналізаторських пропозицій тощо. Інститут
засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої ними
продукції (робіт, послуг) має справу з так званою промисловою власністю,
тобто з винятковими правами, реалізованими в сфері виробництва, торгового
обігу, надання послуг.[8]

21
 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Основи інтелектуальної власності. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.bestreferat.ru/referat-
152946.html
2. Підопригора О.А., Бутнін-Сіверський О.Б., Дроб'язко В.С. "Право
інтелектуальної власності": - 2-ге вид., переробл. та донов. - К. Концерн
Видавничий Дім "Ін Юре",2004. - 672 ст. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: https://www.bestreferat.ru/referat-152946.html
3 Інтелектуальна власність : підручник для студентів неюридичних
факультетів / В. О. Семків, Р. С. Шандра. – Львів: Галицький друкар, 2015. –
280 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://pidru4niki.com/
4. Дослідний інститут інтелектуальної власності Академіїправових наук
України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://buklib.net/books/27133/
5. Право інтелектуальної власності: Підручник. – Вид. 2, змін. і доп. / О. П.
Світличний. – К.: НУБіП України, 2016. – 355 с. »[Електронний ресурс]. –
Режим доступу: https://i.factor.ua/ukr/journals/nibu/2018/july/issue-58/article-
37924.html
6. Державне підприємство «Український інститут промислової власності»:
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://pidru4niki.com/67872/politekonomiya/pravo_vlasnosti_pravo_intelektualno
yi_vlasnosti

7. Национальный Университет Одесская юридическая

академия
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://studfile.net/preview/5169948/page:2/
8. Iнтелектуальної власность [Електронний ресурс]. – Режим доступу::
http://www.milp.kiev.ua/.

22