Тема 5.

Нематеріальні ресурси та активи

1. Суть та структура нематеріальних ресурсів (НМР).

2. Нематеріальні активи (НМА) підприємства.
3. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

1. Суть та структура нематеріальних ресурсів

Зростання ролі науково-технічної інформації та інших результатів творчої
діяльності людини зумовлює зменшення значення фізичних товарів та
обладнання та підвищення ролі нематеріальних ресурсів у виробництві.
Нематеріальні ресурси – це ресурси, які не мають матеріальної основи,
але здатні давати прибутки або користь підприємству впродовж тривалого
проміжку часу. Особливістю цих ресурсів є невизначеність розмірів
майбутнього прибутку від їхнього використання.
Поняття “НМР” використовується для характеристики об’єктів
інтелектуальної власності, тобто юридично визнаних результатів творчої праці
людини.
Структуру НМР – об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) складають:
І. Об’єкти промислової власності, а саме:
1. Винаходи – нові продукти або способи виготовлення.
[Об’єктами винаходів можуть бути: пристрій, речовина, штам мікроорганізму,
культура клітин, рослин і тварин. До способів належать процеси виконання дій над
матеріальним об’єктом за допомогою інших матеріальних об’єктів. Основними
критеріями винаходу є новизна; наявність винахідницького рівня; промислова
придатність винаходу.]
2. Корисні моделі – конструктивні вирішення пристрою або його складових
частин (просторова композиція, взаємне розташування елементів
пристрою).
[За законами України корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо
вона є новою і промислово придатною.]
3. Промислові зразки – нові художньо-конструктивні вирішення виробу в
яких поєднуються технічні та естетичні властивості.
[Не підлягають охороні як промислові зразки: об’єкти архітектури, промислові
гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об’єкти нестійкої
форми з рідких газоподібних, сипких і тому подібних речовин. Художньо-
конструктивне вирішення виробу визначається промисловим зразком і забезпечується
правовою охороною за умов його новизни та промислової придатності.]
4. Товарні знаки – оригінальні позначення, які допомагають
ідентифікувати товар на ринку, вирізнити його з поміж інших товарів.
[Елементи знака для товарів і послуг можуть бути: словесними; зображувальними;
об’ємними; з використанням інших позначень, чи їх комбінацій. Основними вимогами
до знаків є:1) їхня новизна; 2) оригінальність; 3) охоронопридатність.
Згідно україн. законодавства не підлягають реєстрації як знаки для товарів і послуг:
1) державні герби, прапори, емблеми офіційні назви держав, державних установ;
2) позначення, що не мають розрізняльної здатності, які є загальновживаними;
3) тотожними або схожими до раніш зареєстрованих;
4) відтворюють відомі промислові зразки, назви творів науки, літератури,
мистецтва.]
 5. Зазначення походження товару – будь-яке словесне або графічне
позначення, яке прямо або опосередковано вказує на географічне місце
походження товару.
6. Фірмове найменування – це стале позначення підприємства або окремої
особи, від імені якої здійснюється виробнича чи інша діяльність.
ІІ. Об’єкти, що охороняються авторським і суміжними правами:
1. Твори в галузі науки, літератури і мистецтва.
2. Комп’ютерні програми – операційні і прикладні програми.
3. Бази даних.
4. Топологія інтегральної мікросхеми – зафіксоване на матеріальному
носієві просторово-геометричне розташування сукупності елементів
інтегральної схеми та зв’язків між ними.
5. Права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.
Знак охорони авторських і суміжних прав:
1) 1+2+3 –ⓒ, ім’я особи, рік першої публікації;
2) 4 – Т, рік, інформація про власника;
3) 5 –ⓟ, ім’я особи, рік.
ІІІ. Інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності:
1. Раціоналізаторська пропозиція – це нові технічні рішення, які є
новими і корисними для підприємства.
[За своєю сутністю раціоналізаторська пропозиція, як і винаходи є технічним
рішенням, але відрізняються від останніх мірою новизни. РП має місцеву новизну,
тобто є новою і корисною щодо техніки і технології, що використовується на даному
підприємстві.]
2. “Ноу-хау” – знання або досвід технічного, виробничого, управлінського,
комерційного, фінансового та іншого характеру, що можна використати
в науковій діяльності або у виробництві.
3. Комерційна таємниця – це будь-яка інформація про підприємство,
розголошення якої може завдати шкоди підприємству.
4. Гудвіл – це сформований імідж фірми, складовими якого є досвід , ділові
зв’язки, престиж товарних знаків, стала клієнтура, доброзичливість та
прихильність споживачів.

2. Нематеріальні активи підприємства

Нематеріальні ресурси мають бути придбані або створені на підприємстві,
за цієї умови вони перетворюються на нематеріальні активи підприємства.
Права на володіння об’єктами інтелектуальної власності та їхнє
використання у виробничо-господарській діяльності з метою отримання доходу
називають нематеріальними активами.
П(С)БО 8 “НМА” визначає нематеріальні активи як немонетарний актив,
який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений
від підприємства) та утримується підприємством з метою використання
протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він
> 1 року) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в
оренду іншим особам.
Права власності на І.1,2,3 (винаходи, корисні моделі, промислові зразки) –
засвідчує патент; на І.4,5,6 (товарні знаки, зазначення походження товару, фірмове
найменування) – свідоцтво; на ІІ.1-5 (твори в галузі науки, мистецтва, літератури,
комп’ютерної програми, бази даних, топологію інтегральної мікросхеми, права виконавців,
виробників фонограм та організацій мовлення) – авторське свідоцтво.
Засвідчує право власності – патентне відомство.
ІІІ.1-4. (Раціоналізаторська пропозиція, ноу-хау, комерційна таємниця, гудвіл) – не
мають спеціального правового захисту, однак розголошення інформації
пов’язаної з цими ОІВ, передбачає сувору, аж до кримінальної
відповідальності.
До складу нематеріальних активів включають:
1) права, що виникають внаслідок володіння патентами та свідоцтвами;
2) права, що з’являються внаслідок володіння об’єктами авторського та
суміжних прав;
3) права на використання створених на підприємстві нетрадиційних
об’єктів інтелектуальної власності;
4) права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;
5) монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів,
включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності.;
6) організаційні витрати на створення підприємств;
7) права, що виникають внаслідок укладання підприємством з іншими
організаціями ліцензійних угод на використання ОІВ.
Бухгалтерський облік НМА (синт. рах. 12 НМА) ведеться за такими
групами (П(С)БО 8 “НМА”), (субрахунки 121, 122, ... , 127):
1. Права користування природними ресурсами (право користування надрами,
іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про
природне середовище тощо).
2. Права користування майном (право користування земельною ділянкою,
будівлею, право на оренду приміщень).
3. Права на знаки для товарі і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові
назви).
4. Права на об’єкти промислової власності (право на винаходи, корисні
моделі, промислові зразки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від
недобросовісної конкуренції).
5. Авторські та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори,
програми для ЕОМ, бази даних).
6. Гудвіл.
7. Інші нематеріальні активи.
Передача права користування НМР можлива у формі ліцензійної угоди.
Вона передбачає, що ліцензіат (користувач) використовуючи ОІВ впродовж
зазначеного терміну сплачуватиме винагороду ліцензіару (власнику) у формі
роялті (періодичних відрахувань), або паушальної (одноразової) виплати.

3. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів

Необхідність оцінки вартості НМА обумовлена такими обставинами:
 приватизацією або відчуженням нематеріальних активів державою;
 включенням об’єктів інтелектуальної власності до статутного фонду;
 визначенням майнових частин у статутному фонді;
 розв’язанням питань щодо купівлі-продажу прав на ОІВ;
  необхідністю здійснення фінансової звітності;
 визначенням збитків від порушення прав на ОІВ;
 амортизацію нематеріальних активів, тощо.
При визначенні вартості НМА використовують три підходи:
1. Витратний – який полягає у сумуванні витрат, які було здійснено на
створення НМА, або розрахунку витрат на відтворення НМА за
сучасних умов.
2. Прибутковий (дохідний) – полягає у визначенні вартості, виходячи із
розмірів доходів, які сподіваються отримати від використання НМА у
майбутньому;
3. Ринковий – полягає у порівняльному аналізі з вартістю аналогічних
НМА, які були реалізовані на ринку.
[Дискусія: НМА слід відносити до ОФ чи ОбФ підприємства.]
НМА також підлягають амортизації. Норму амортизаційних відрахувань
встановлюють залежно від строку використання окремого виду НМА
підприємством самостійно але не більше 20 років.
[Стосовно НМА, щодо яких не можливо встановити термін використання, норма
амортизаційних відрахувань визначається в розрахунку 10 років – Покропивний, хоча в
П(С)БО 8”НМА” цього не вказано.]