© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2020

МАТЕРАЛ АВТОРСЬКИЙ, ЛИШЕ ДЛЯ НАЧАЛЬНИХ ЦІЛЕЙ СТУДЕНТАМ УАД. РОЗМІЩУВАТИ НА СТОРОННІХ РЕСУРСАХ –
ЗАБОРОНЕНО АВТОРОМ. ВСІ АВТОРСЬКІ ПРАВА ЗАСТЕРЕЖЕНІ!

I. ОПРАЦЮВАННЯ ЛЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

Опрацювання лекційного матеріалу можливе трьома шляхами:

1. Законспектувати надісланий мною матеріал в індивідуальному Конспекті студента.

2. Роздрукувати у вигляді брошури/книжечки (орієнтація альбомна) надісланий мною матеріал та

підкреслити маркером, кольоровими олівцями найважливіші поняття, важливі аспекти тощо.
Роздрукований матеріал повинен бути суцільною складовою Вашого Конспекту який має
індивідуальний характер (долучений/прикріплений, у спосіб щоб унеможливити
випадання/вилучення для передачі іншому студенту.

3. Відвідування лекційних занять онлайн.

II. ПІДГОТОВКА ДОПОВІДЕЙ

(Відбувається подібно до того як робили на семінарські заняття, але – електронна форма).

Файл назвати прізвищем автора з додаванням цифри порядкового номеру Вашої Доповіді.

Наприклад:

Петренко 1.docx

Петренко 2. docx

Шрифт доповіді: Times New Roman, розмір шрифта – від 10 до 14. Вирівнюванння – по ширині
сторінки. Заголовки – жирним.

Обов’язковими є посилання на літературні джерела звідки ви брали матеріал (можуть бути

електронні посилання/електронні ресурси).

Оцінюю за оригінальністю, наявністю новизни та широти розкриття обраного вами питання.

Позитивною альтернативою Доповіді може бути наукова стаття (у такому випадку кількість
сторінок не лімітується). Стаття може бути у форматі PDF, повинна стосуватись обраної Вами
теми, бути дотичною до неї чи будь-якого питання теми, чи окремого її аспекту. Важливим тут
буде в листі на мою адресу зазначити: НАУКОВА СТАТТЯ 1; НАУКОВА СТАТТЯ 2 та написати
посилання за відповідними вимогами щодо її бібліографічного опису.

Наприклад:

СТАТТЯ 1

Оксамитний В. В. Правові системи в ХХІ столітті: нові подходи до класификації // Європейське

право та порівняльне правознавство : зб. статей / за ред. Ю. С. Шемшученка та ін. — К. : Шамборі,
2020.

1
III. РЕФЕРАТ
Кожний студент повинен виконати та надіслати по два РЕФЕРАТИ.

Реферат повинен бути виконаний самостійно, творчо, з використанням відповідних останніх

наукових досліджень в галузі права. Виклад відповідного теоретичного питання повинен бути
логічним, повно висвітлювати обрану тему на основі опрацьованої літератури (не менше 5-ти
джерел, література нова – останніх років) з відповідним посиланням на неї (зноски у квадратних
дужках по ходу роботи з посиланням на використані сторінки). План – сприяє поглибленому
розумінню, уясненню змісту правових явищ, які висвітлюються.

Список літератури розміщується в кінці роботи на окремому аркуші (аркушах) та повинен

відповідати загальним вимогам бібліографічного оформлення.

Об’єм Реферату повинен скласти 25 сторінок друкованого тексту (формат А-4) Титульна
сторінка роботи повинна містити прізвище, ім’я, по-батькові студента, вказівку групи та назву
дисципліни. Шрифт: Times New Roman, розмір 14, через 1,5 інтервали. Заголовки, пункти плану –
жирним. Вирівнювання – по ширині сторінки. Заголовки – по центру.

Сторінки роботи – пронумеровані.

Тема роботи вказується перед планом, або ж, продубльована перед викладом основного
тексту її розкриття.

У випадку невідповідності вищезазначеним вимогам оцінка / бал студента можуть бути

знижені, або ж робота може бути повернута з конструктивними зауваженнями на доопрацювання
чи повної переробки.

Тематика рефератів серед студентів не повинна повторюватись. Ідентичні роботи не

зараховуються. Їх надсилання є порушення.
Перелік тем для написання рефератів:

1. Міжнародні угоди з охорони авторського права і суміжних прав.

2. Угоди про торгові аспекти прав на інтелектуальну власність.
3. Євразійська патентна конвенція (ЄАПК).
4. Міжнародне співробітництво України з питань інтелектуальної власності.
5. Поняття і види результатів творчості, що охороняються авторським правом.
6. Законодавство України про авторське право.
7. Суб'єкти авторських відносин.
8. Об'єкти авторського права.
9. Зміст авторського права та строк його дії.
10. Твір як об’єкт правової охорони. Структурні елементи твору. Зміст твору.
11. Момент та підстави виникнення авторського права. Презумпція авторства.
12. Реєстрація авторських прав.
13. Структура та напрямки діяльності Всесвітньої організації інтелектуальної власності.

2
14. Права на службовий твір в авторському праві.
15. Обмеження виключних авторських прав.
16. Строк дії авторського права.
17. Поняття суміжних прав.
18. Суб'єкти суміжних прав.
19. Суб'єктивні суміжні права, їх зміст і межі.
20. Колективне управління майновими правами авторів.
21. Захист авторського та суміжного права.
22. Поняття винаходу та його ознаки.
23. Правова охорона корисних моделей.
24. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, та їхні права.
25. Право на одержання патенту.
26. Порядок одержання патенту.
27. Захист прав власника патенту.
28. Поняття та види патентної документації та інформації.
29. Патентно-інформаційні продукти.
30. Державна система патентної інформації.
31. Поняття та ознаки промислового зразка. Його правова охорона.
32. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винахід та корисну модель, та їхні права.
33. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкти патентного права.
34. Поняття, система та функції засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів
та послуг.
35. Поняття та ознаки комерційного (фірмового) найменування.
36. Істинність, виключність та постійність комерційного найменування.
37. Суб'єкти прав на комерційне найменування.
38. Захист права на комерційне найменування.
39. Поняття та загальна характеристика торговельної марки.
40. Суб'єкти прав на фірмові найменування та знаки для товарів і послуг та їхні права.
41. Порядок реєстрації прав на фірмові найменування та знаки для товарів і послуг.
42. Захист прав на фірмові найменування та знаки для товарів і послуг.
43. Право інтелектуальної власності на наукове відкриття.
44. Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
45. Особливості конфіденційної інформації.
46. Договори на створення і використання об'єктів інтелектуальної власності. Види договорів
та загальна характеристика.
47. Ліцензії на право користування об'єктами інтелектуальної власності.
48. Ліцензійний договір.

3
49. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної
власності.
50. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
51. Авторський договір.

52. Юридичні особи як суб’єкти авторського права.

53. Роботодавець як суб’єкт авторського права.

54. Співавторство. Види співавторства.

55. Право власності на матеріальний носій і авторське право.

56. Особисті немайнові права автора.

57. Право на авторське ім’я.

58. Права спадкоємців на захист особистих немайнових прав.

59. Майнові права автора.

60. Виключне право на використання твору.

61. Способи використання твору.

62. Право на доступ до твору образотворчого мистецтва.

63. Право слідування (право перепродажу, право дольової участі).

64. Строки чинності авторських прав.

65. Наслідки припинення чинності авторських майнових прав.

66. Авторські договори та їх види: видавничі, сценарні, художнього замовлення.

67. Договори про уступку авторського права.

68. Обмеження авторських майнових прав.

69. Вільне використання творів в особистих цілях.

4
70. Вільне використання творів із зазначенням імені автора.

71. Вільне використання творів без зазначення імені автора.

72. Вільне використання творів для навчання.

73. Використання творів, які постійно розташовані в місцях, відкритих для вільного
відтворення).

74. Поняття та види суміжних прав (право на виконання, право на фонограми, право
організацій мовлення на свої передачі).

75. Виникнення і здійснення суміжних прав.

76. Умови охорони суміжних прав.

77. Суб’єкти суміжних прав.

78. Виконавці, виробники фонограм, організації мовлення як суб’єкти суміжних прав.

79. Об’єкти суміжних прав.

80. Використання фонограм, опублікованих з комерційною метою.

81. Строк чинності суміжних прав.

82. Діяльність організацій, що управляють майновими правами авторів на колективній

основі.

83. Правовий статус організацій колективного управління майновими правами авторів.

84. Способи цивільно-правового захисту авторського і суміжних прав.

85. Місце творів дизайну серед об’єктів права інтелектуальної власності.

86. Класифікація творів дизайну.

87. Вимоги щодо надання правової охорони творам дизайну.

88. Співвідношення та розмежування твору дизайну. Промислових зразків та інших

об’єктів.
5
 89. Суб’єкти та зміст прав інтелектуальної власності на твір дизайну.

90. Захист права інтелектуальної власності на твір дизайну.

91. Іноземна практика щодо захисту творів дизайну.

92. Особливості авторсько-правових відносин в сфері діяльності електронних

бібліотек.

93. Загальні засади правової охорони інтелектуальної власності в ЄС.

94. Проблеми гармонізації та уніфікації законодавства у сфері охорони

інтелектуальної власності в ЄС.

НАГЛЯДНИЙ ПРИКЛАД ОСТАННІХ СТОРІНОК РЕФЕРАТУ:

(щоб наглядно побачили як робити посилання на літературні джерела в дужечках)

«
Поняття та склад методології юридичної науки

Поняття методології та її складові

П.М.Рабінович визначає методологію юридичної науки з дох сторін. За ним методологія юридичної науки - це:

 система підходів і методів, способів і засобів наукового дослідження – з одної сторони;

 вчення(теорія) про їх використання при дослідженні державно-правових явищ – з іншої [2, с. 25].

А, взагалі, сучасна юридична наука поняття методології тлумачить по-різному. Під методологією розуміють сукупність певних
теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження предмета науки; розуміють її як система певних теорій,
принципів, законів і категорій, що відображають процес пізнання. Зважаючи на це, методологію теорії держави і права слід визначити
як складне утворення, що включає в себе цілу систему різноманітних підходів, методів, логічних прийомів та інших можливих засобів
пізнання й удосконалення державно-правових явищ.

Основними складовими методології є:

 філософсько-світоглядні підходи (матеріалістичний чи ідеалістичний, діалектичний чи метафізичний, визнання чи

заперечення об’єктивних соціальних, у тому числі державно-правових, закономірностей і можливості їх пізнання, здобуття істинних
знань щодо них);
 загальнонаукові методи, тобто такі, які використовуються в усіх або у більшості наук (наприклад структурний,
функціональний методи, сходження від абстрактного до конкретного, формально-логічні процедури, скажімо, аналіз, синтез і т.ін.);
 групові методи, тобто такі, котрі застосовуються лише в певній групі наук, наприклад, тільки у суспільствознавстві (скажімо,
метод конкретно-соціологічного дослідження);
 спеціальні методи, тобто такі, котрі прийняті лише для дослідження предмету однієї науки (наприклад, в юриспруденції –
способи уяснення (тлумачення) юридичних норм, своєрідні прийоми узагальнення юридичної практики) [3. c. 12-17].

6
 Дослідницькі методи можна також розподілити дещо умовно на емпіричні (способи виявлення, фіксування, збирання,
систематизації інформації про факти і явища) і теоретичні (способи пояснення, тлумачення зібраних даних, побудови понять,
концепцій, прогнозів і т.ін.).

Метод – основна категорія методології

Рівно як методологія є вихідним поняттям у механізмі юридичного пізнання, так само і метод можна розглядати як вихідну
базисну категорію методології. Під терміном “метод” розуміють спосіб пізнання явищ природи і суспільного життя. Продуктивність
наукового пошуку, степінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежить від методів, які використовуються
дослідниками. Самі методи – продукт творчої, інтелектуальної роботи людини, вони нерозривно зв’язані з предметом вивчення.

Теорія держави і права - не зібрання готових істин, канонів і догм. Це жива наука, яка постійно розвивається, знаходиться в
неперервному пошуку.

Таким чином, методи теорії держави і права – це прийоми, способи, підходи, які використовуються нею для пізнання свого
предмету й отримання наукових результатів. Вчення про методи наукового пізнання називається методологією.

В нашій науці багато десятиліть хазяйнував моністичний – марксистсько-ленінський  - підхід до вивчення державно-правових
явищ. Усі інші теорії й доктрини вважались невірними і піддавались критиці. Сьогодні в нашій країні свобода вибору методів, способів,
підходів до вивчення держави і права, плюралізм вчень і думок.

Методи теорії держави і права тісно пов’язані з її предметом. Останній відповідає на питання, що вивчає теорія держави і права,
методи і як, якими способами вона це робить. В основі методів лежить предмет теорії, бо без теорії метод залишається безпредметним,
а наука – беззмістовною. У свою чергу лише теорія, озброєна адекватними методами, може виконувати поставлені перед нею задачі й
функції.

Теорія й методи виникають одночасно, до них висуваються схожі вимоги: не тільки результати, але й шлях до них повинен бути
істинним. Але теорія й методи не є тотожними, не можуть і не мусять  замінювати одне одного.

Найбільш поширеним є таке визначення методу – це спосіб побудови й обґрунтування системи знання: сукупність прийомів і
операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Залежно від визначеності предмета дослідження всі методи поділяються на
загальні й окремі. Теорія держави і права сама є методологічною дисципліною щодо інших юридичних наук і розробляє власні методи
дослідження державно-правових явищ і в той же час активно використовує загальні методи, які вироблені суспільними й природними
науками [4. c. 17-20].

Характеристика основних методів

На протязі довгого часу в науці йде боротьба між ідеалістичним і матеріалістичним методом пізнання, метафізикою й
діалектикою. Філософською основою теорії держави і права служить діалектичний метод. До філософських законів і категорій
безпосередньо близькими є: метод відштовхування від абстрактного до конкретного і від конкретного до абстрактного. Існує ще
історичний метод і системний метод. Далі детальніше розглянемо конкретні методи.

Порівняльний метод останнім часом набув особливої актуальності. Порівняння в теорії держави і права розуміють як процес
відображення й фіксації відношень тотожності, подібності в державно-правових явищах Порівнянню в процесі вивчення теорії держави
і права властивий цілий ряд пізнавальних функцій: пізнання одиничного, особливого і загального в державно-правових явищах. При
цьому відшукання загальних рис зазначених явищ стає суттєвою передумовою до проникнення в їх сутність, опанування властивих їм
закономірностей. Порівняння дозволяє класифікувати державно-правові явища, виявити їх історичну послідовність, генетичні зв’язки
між ними.

Основними об’єктами порівняння вважають системи й галузі права, інститути держави і права, нормативні акти, організаційну
форму державно-правового управління, різноманітні установи, матеріали юридичної практики й положення юридичної теорії.
Порівняння здійснюється у формі зіставлення або протиставлення. Порівняння набуває науковості тільки в тому випадку, коли

7
порівнюються невипадкові, а типові факти, враховується взаємозв’язок із конкретною обстановкою, причинами виникнення,
динамікою розвитку. Порівнювані факти мають бути достовірними і відображати тенденції розвитку держави і права. Порівняльний
метод не слід ототожнювати з порівняльним правознавством і порівняльним державознавством [5. c. 99-102].

Спеціально-юридичний метод полягає в описі державно-правової практики, юридичних норм тощо. За його допомогою
встановлюються зовнішні ознаки правових явищ, їх відмінності, виробляються поняття та їх формулювання. Завданням цього методу є
аналіз змісту чинного законодавства й практики його застосування державними органами.

Системно-функціональний метод необхідний в юридичній науці через системно-функціональну природу держави і права, що
регулюють суспільні відносини. Право, держава, їх структурні підрозділи є відкритими системами, тобто такими, що самі складаються
із систем більш низького порядку і входять у системи більш широкі. І право, і держава функціонують у них, тобто виконують певні
функції, що, в першу чергу, визначає актуальність використання системно-функціонального методу в пізнанні цих складних явищ.  Так,
початкова клітина права – його норма – є частиною цілісної і єдиної системи права. Ось чому норму права можна пізнати з необхідною
глибиною й повнотою лише в тісному логічному зв’язку з іншими нормами.

Статистичний метод полягає у вивченні кількісних змін у державно-правовому житті й опрацюванні цих спостережень у
наукових і практичних цілях. Такі статистичні вимірювання дають можливість виявити певні тенденції у розвитку державно-правових
явищ.

Історичний і логічний методи. Суть історичного методу полягає в тому, що процес розвитку державно-правових явищ
відтворюється у всій багатогранності, враховується все позитивне, накопичене історичним досвідом. При логічному дослідженні
держави і права необхідно відволікатись від усіх випадковостей окремих чинників, особливостей, несуттєвого.

Метод сходження від абстрактного до конкретного. Згідно з цим методом пізнання здійснюється у два етапи. На першому
етапі пізнання об’єкт сприймається як єдине ціле. На другому – за допомогою аналізу об’єкт явно розділюється на частини й
описується за допомогою багатьох абстрактних визначень.

І насамкінець, відзначимо, що розробка нових методів і оволодіння ними – питання нелегке, але розвиток теорії держави і права в
Україні слід починати саме з методології цієї науки.

Усі названі методи безумовно необхідні для проведення повноцінного, всебічного завершеного державно-правового
дослідження; кожен з них може знадобитись на якомусь етапі – тому навіть з цієї причини методологія мусить бути множинною,
плюаристичною, хоча і їх роль у науковому неоднозначна [6. c. 89].

Висновки

Враховуючи все вищесказане і, беручи до уваги, що сучасна українська національна ідея має бути зорієнтована на соціальну
активність особистості, у тому числі на правову активність, без якої суверенну, демократичну і соціальну державу побудувати просто
неможливо. Адже становлення і розвиток новітньої української держави не можливі за  умов, коли, на превеликий жаль, сьогодні
зростає кількості правопорушень і злочинів (причому число протиправних діянь тяжкого характеру складає більший відсоток), низький
рівень правової культури населення, не те що зростає чи хоча б залишається на місці, а невпинно й стрімко паде, важкий економічний і
політичний стан держави, низький життєвий рівень країни тільки підсилюють ці негативні сторони; підняття України немислимо без
глибоких знань прав і обов’язків людини і громадянина, діючого законодавства кожним представником суспільних відносин. І в цьому
може й мусить допомогти саме теорія держави і права як навчальна дисципліна. А, так як це справа не лише сьогоднішнього дня, але й
майбутнього, то вагомість підняття теорії держави і права в умовах України є ще більшою.

Отже, теорія держави і права вивчає активні процеси розбудови суверенної Української держави, діяльність, спрямовану на
створення національної системи права; дає пояснення не тільки змісту чинного законодавства, але його основних принципів, ідей,
закономірностей та напрямків розвитку основоположних державно-правових явищ.

8
 Теорія держави і права досліджує загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку й функціонування держави і права,
виробляє свою систему наукових понять, визначень і принципів, внаслідок чого є самостійною юридичною наукою в системі
юридичних наук, що має для цих наук загальнотеоретичне й методологічне значення.

Сьогодні українська громадськість потребує демократичної держави, в якій забезпечувалися б права і свободи, вона прагне брати
участь у здійсненні влади, можливості відстоювати і пропагувати свої погляди й переконання, вимагає свободу слова й преси і т.п. Це
можливе лише за умов високого рівня правової й політичної культури, розвинутого громадянського суспільства, що у свою чергу
потребує існування правової держави.

Тому, в наш час теорія держави і права стає більш демократичною, як у попередні роки, відкритою для сприйняття і класичного
наслідування минулого і новітніх ідей. Вона приділяє все більше уваги духовним і матеріальним потребам людини, його цінностям,
правовому й політичному світогляду, правам і свободам людини й громадянина. Зі сприйняттям ідей правової держави значно
збагатився гуманістичний зміст сучасного вчення про державу й право. Цим самим даний предмет створює базисний фундамент для
навчання та  практичної діяльності майбутнього юриста.

Гарантом такої позиції теорії держави і права є в майбутньому високостабільне суспільство з високою правовою свідомістю і
правовою культурою, кожен член якого володіє знаннями основних ідей, понять та положень правової науки [7. c. 34].

Список використаної літератури:

1. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ За редакцією В. В.Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997.
2. Основи держави і права: Навчальний посібник/ С. Д. Гусарєв, Р.А.Калюжний, А. М. Колодій та інші; За редакцією А.М. Колодія і А.
Ю.Олійника. – К, : Либідь, 1997.
3. Теория государства и права: Підручник / під ред. В. М.Корельського і В.Д.Перевалова – М., 1999.
4. Право:підручник/ А. И. Косаров, М. В. Малинкович, С. Д. Покревская і ін., під ред. Н. А.Тепловой і М. В. .Малинкович. – М.: Закон
и право, ЮНИТИ, 1998.
5. Основи конституційного права України: Підручник / За редакцією В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997.
6. Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник / П..М. Рабінович. – К. : ШСДО, 1995.
7. Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко. – Харків, 1998.

IV. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДЛЯ УСПІШНОГО ВИВЧЕННЯ ТА

ВИКОНАННЯ ЗАВДАНЬ

Базова

9
1. Конституція України / Прийнята Верховною Радою України 28
червня 1996 року // Відомості Верховної ради України (надалі: ВВРУ).
– 1996. – № 30. – Ст. 141.

Конституція України. – [Електронний ресурс] – URL:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV //ВВРУ. –

2003. – № 40-44. – Ст. 356

Цивільний кодекс України. – [Електронний ресурс] – URL:

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/435-15

3. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03. 2004 року №

1618-IV. // ВВРУ – 2004 р., № 40, / 40-42 /, с. 1530, ст. 492

Цивільний процесуальний кодекс України. – [Електронний ресурс] –

URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1618-15
4. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993
р. № 3792-XII // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №13. – Ст.
181.
Закон України «Про авторське право і суміжні права». – [Електронний
ресурс] – URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3792-12
5. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 15 грудня
1993 р., із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 22
травня 2003 р. № 3688-XII // Відомості Верховної Ради України. – 2003.
– № 35. – Ст. 271.
6. Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем: Закон України
від 5 листопада 1997 р. № 621/97-ВР // Відомості Верховної Ради
України. – 2003. – № 35. – Ст. 271.
7. Закон України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 року
8. Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп’ютерне авторське право.
– К.: КНТ, 2005. – 520 с.
9. Афанасьєва К.О. Авторське право. Підручник. – К.: Істина, 2007.
10.Бондаренко С. В. Авторське право і суміжні права / Навчальний
посібник. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2004. – 260 с.
11. Вірченко В. В. Інтелектуальна власність: теоретичні витоки та
економічні імперативи розвитку: монографія / В. В. Вірченко. – Київ :
Видавництво Ліра-К, 2018. 488 с.

10
12. Право інтелектуальної власності: термінол. слов. / [упоряд.]: Ю. Ф.
Іванов, О. В. Куриліна, М. В. Іванова. – 2-ге вид., допов. і перероб. –
Київ : Маслаков Р. О. [вид.], 2019.– 457 с. – Бібліогр.: с. 443–457.
13.Дахно І. І. Право інтелектуальної власності / Навч. посібник. – Київ:
Либідь, 2002. – 200 с.
14.Дроб’язко В. С., Дроб’язко Р. В. Право інтелектуальної власності /
Навч. посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
15. Кузнєцов Ю.М. Патентознавство та авторське право: підручник. – К.:
Кондор, 2008. – 428 с.
16.Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності
України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 236 с.
17.Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих
навчальних закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. –
К.: Видав. дім «Ін Юре», 2002. – с. 624
18.Литвин О., Пригода В., Верба І. Студентам про інтелектуальну
власність // Інтелектуальна власність. – 2005. – №3. – С. 65-67.
19.Цибульов П. М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний
посібник. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2005. – 108 с.
20. Цибульов П. М., Чеботарьов В. П. Популярно про інтелектуальну
власність: абетка / Заг ред. М. В. Паладія. – К.: ТОВ “Альфа-ПІК”, 2004.
– 56 с.
21.Цибульов П. М., Чеботарьов В. П., Зінов В. Г., Суіні В. Г. Управління
інтелектуальною власністю / За ред. П. М. Цибульова / Монография. –
К. «К.І.С.», 2005. – 448 с.
Додаткова
1. Авторське право в міжнародно-правовому аспекті / Уклад. А.М. Євков.
– Х.: 2010. – 126 с.
2. Бондаренко С. В., Кожарська І. Ю. Право інтелектуальної власності:
підручник. – К.: Ін-т інтел. власн. і права, 2008. – 416 с.

3. Авторське право в міжнародно-правовому аспекті / Уклад. А.М. Євков-

Х.:2010. – 126

4. Гуренко-Вайцман М. М., Юриста О. А., Філик Н. В. Актуальні питання

права інтелектуальної власності: Навчальний посібник / За ред. М. М.
Гуренко-Вайцман. – Сімферополь: КРП «Видавництво «Кримнавч-
педдержвидав», 2011. – 234 с.

11
5. Глухівський Л. Й. Власність інтелекту. – К.: Державний департамент
інтелектуальної власності, 2002. – 140 с.
6. Жаров В. О. Захист права інтелектуальної власності. Захист авторського
права і суміжних прав. Захист права промислової власності. Навчальний
посібник. – К.: Ін-т інтел. власності і права, 2003. – 64 с.

7. Жаров В. О. Захист права інтелектуальної власності в Україні: навч.

посібник. – К.: Інст. інт. власн. і права, 2005. – 88 с.

8. Запобігання новим викликам та загрозам інформаційній безпеці

України: правові аспекти. Матеріали науково-практичної конференції /
06 жовтня 2016 р. / Упоряд.: В. М. Фурашев. – Київ: НТУУ «КПІ імені
Ігоря Сікорського», Вид-во «Політехніка», 2016. – 204 с.

9. Ієвіня О. В., Мироненко В. П., Павловська Н. В., Пилипенко С. А. Право

інтелектуальної власності: схеми та роз’яснення: навч. посібник. – К.:
КНТ, 2007. – 264с.

10.Інтелектуальна власність / підручник // Кірін Р. С., Хоменко В. Л.,

Коросташова І. М. – Д.: Національний гірничий університет. – 2012. –
320 с.
Інтелектуальна власність. – [Електронний ресурс] – URL:
http://ir.nmu.org.ua/jspui/bitstream/123456789/146614/1/CD625.pdf

11.Інтелектуальна власність: економіко-правові аспекти / Підручник /

Ходаківський Є.І. – К.: ЦУЛ, 2014. – 274 с.

12.Інтелектуальна власність в Україні. Нормативна база. – 2-ге видання /

Рона О. М. – К.: КНТ, 2005. – 400 с.

13.Інтелектуальна власність: Словник-довідник / За заг. Ред. О. Д.

Святоцького у 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / за ред.
О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: В. С. Дроб'язко, Р. В.
Дроб'язко. - К.: Видавничий дім "Інюре", 2000. - 356 с. Том 2
Промислова власність / За ред. О. Д. Святоцького, Р. В. Дроб'язка.
Уклад.: Г. П. Добриніна, А. В. Кочеткова, Н. І. Мова та ін. – К.:
Видавничий дім "Інюре", 2000. – 272 с.

14.Iнформацiйнi технологiї та авторське право / Є. О. Харитонов, О. I.

Харитонова // Вісник Південного регіонального центру Національної
академії правових наук України. – 2017. – № 10. – С. 119-127.
12
15.Кібербезпека та інтелектуальна власність: проблеми правового
забезпечення. Частина 1. Матеріали міжнародної науково-практичної
конференції.  21 квітня 2017 р., м. Київ, У 2-х частинах. Частина
перша. / Упоряд. : В. М. Фурашев, С. Ю. Петряєв. – Київ : 
Національний технічний університет України  «Київський
політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Вид-во «Політехніка».
– 2017. – 144 с.

16.Кібербезпека та інтелектуальна власність: проблеми правового

забезпечення. Частина 2. Матеріали міжнародної науково-практичної
конференції.  21 квітня 2017 р., м. Київ, в 2-х частинах. Частина друга.  /
Упоряд.: В. М. Фурашев, С. Ю. Петряєв. – Київ:  Національний
технічний університет України  «Київський політехнічний інститут
імені Ігоря Сікорського» Вид-во «Політехніка». 2017. – 124 с.

17.Коссак В. М., Якубівський І. Є. Право інтелектуальної власності /

Підручник. – К.: Істина, 2007. – 208 с.

18.Кравчук С. М., Боровікова В. С. Юрист майбутнього – в співпраці з

штучним інтелектом. Міжнародний науковий журнал. ΛΌГOΣ.
ONLINE. LAW. Вип. № 4. II грудень, 2019. С. 1-5. URL:
https://ojs.ukrlogos.in.ua/index.php/2663-4139/article/view/322 DOI
10.36074/2663-4139.04.02

19.Кравчук С. М. Інтелектуальні права людини (загальнотеоретичні

аспекти та нормотворчі проблеми). Kravchuk S. Droits de l’homme
intellectuels (aspects théoriques généraux et problèmes de réglementation).
Perspectives et mise en oeuvre de I’innovation dans le domaine scientifique:
collection de papiers scientifiques «ΛΌГOΣ» avec des materiaux de la
conference scientifique et pratique international Vol. 2. 20 septembre, 2019.
Geneve, Suisse: Plateforme scientifique europeenne. p. 128. P. 83-86. DOI
10.36074/20.09.2019.v2.07

20.Красовська А. Сучасний стан правової охорони об’єктів інтелектуальної

власності в Україні // Інтелектуальна власність. – 2007. – №1. – С. 4-7.

21. Мікульонок І. О. Інтелектуальна власність / Навч. посіб. – 3-тє вид.,

переробл. і доповн. – К.: НЕУУ «КПІ». – 2012. – 238 с.

22.Мікульонок І. О. Термінологія і правопис термінів у патентній

документації // Інтелектуальна власність. – 2000. – №5. – С.19-25.

13
23.Москалюк Н. Б., Кузьмич Л. В. Право інтелектуальної власності.
Практикум: навч. посібник. – Тернопіль, 2017. – 200 с.

24.Ніколаєнко С. М. Проблеми законодавчого забезпечення та

правозастосування щодо захисту прав інтелектуальної власності //
Інтелектуальна власність. – 2007. – №2. – С.4-14.

25.Охорона інтелектуальної власності в Україні / С. О. Довгий, В. О.

Жаров, В. О. Зайчук та ін. – К.: Форум, 2002. – 319 с.

26.Підопригора О. А. Авторське право і суміжні права // Цивільне право /

Навч. посібник для студентів юридичних вузів і факультетів. – К., 1996.

27.Потєхіна В. Інтелектуальна власність / За ред. Дахна І. І. – Київ: ЦУЛ,

2008. – 413 с.

28.Право інтелектуальної власності: Акад. курс / За ред. Орлюк О.П.,

Андрощук Г.О. – К.: Ін Юре, 2007. – 696 с.

29.Право інтелектуальної власності: Акад. курс. – [Електронний ресурс] –

URL: https://vk.com/doc47163474_381401542?
hash=8298ed165a330fc852&dl=50bf999a04451bd18b

30.Право інтелектуальної власності Підруч. для студ. вищих навч. закладів

/ О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.; За ред. О.
П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. –
696 с.

31.Право інтелектуальної власності: навч. посіб. / Н. В. Філик, В. П.

Козирєва. – К.: Вид-во Нац. авіац. у-ту «НАУ-друк», 2009. – 120 с.

32.Право інтелектуальної власності. Підручник. – Вид. 2, змін. і доп.  / О.

П. Світличний. – К.: НУБіП України, 2016. – 355 с.

33.Правові питання трансформації інформаційного суспільства в

суспільство знань, як основи інноваційного розвитку України. –
Матеріали науково-практичного «круглого» столу / 27 квітня 2016 р., м.
Київ / Упорядн.: В. М. Фурашев, С. Ю. Петряєв. – К.: НДІІП НАПрН
України, Навчально-науковий центр інформаційного права та правових
питань інформаційних технологій ФСП НТУУ «КПІ», 2016. – 182 с.

34.Правове регулювання інформаційних відносин та сфери інтелектуальної

власності в умовах кіберцивілізації. – Матеріали науково-практичної
конференції / 26 березня 2015 р., м. Київ / Упорядн.: В. М. Фурашев, В.

14
 М. Поперечнюк. – К.: НДІІП НАПрН України, НТУУ «КПІ», 2015. –
135 с.

35.Правова інформатика: у 2-х т. М. Я. Швець, В. М. Фурашев, М. І.

Коваль, В. Брижко та ін. – К.: Парламентське видавництво, 2004. – [Т.
1]. – 416 с.

36.Роль і місце інформаційного права і права інтелектуальної власності в

сучасних умовах. – Матеріали науково-практичнї конференції / 17
травня 2016 р., м. Київ / Упорядн. Дорогих С. О.: – К.: НДІІП НАПрН
України, Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності
Національної академії правових наук України, Навчально-науковий
центр інформаційного права та правових питань інформаційних
технологій ФСП НТУУ «КПІ», 2016. – 227 с.

37.Систематизація і розвиток теоретичних основ трансформації

інформаційних відносин на шляху до кіберцивілізації. – Наукова
доповідь / Фурашев В. М., Петряєв С. Ю., Поперечнюк В.М. – К.: ФСП
НТУУ «КПІ», 2016. – 55 с.

38.Теорія і практика юридичної відповідальності за правопорушення в

інформаційній сфері. – Матеріали науково-практичної конференції / 08
червня 2016 р., м. Київ / Упорядн.: В. М. Фурашев, С. Ю. Петряєв. – К.:
НДІІП НАПрН України, Апарат РНБО України, КНДІСЕ Мінюсту
України, НТУУ «КПІ», 2016. – 200 с.

13. Інформаційні ресурси:

1. Верховна Рада України. – [Електронний ресурс] – URL: http://

www.rada.gov.ua; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
2. Президент України. – [Електронний ресурс] – URL: http://
www.president.gov.ua
3. Кабінет Міністрів України. – [Електронний ресурс] – URL: http://
www.kmu.gov.ua
4. Конституційний суд України. – [Електронний ресурс] – URL: http://
www.ccu.gov.ua
5. Верховний суд України. – [Електронний ресурс] – URL: http://
www.scourt.gov.ua
6. Вищий адміністративний суд України. – [Електронний ресурс] – URL:
http:// www.vasu.gov.ua
7. Рада Європи. – [Електронний ресурс] – URL: http:// www.coe.int
15
8. Європейський суд з прав людини. – [Електронний ресурс] – URL:
http:// www.echr.coe.int
9. Український портал практики Європейського суду з прав людини. –
[Електронний ресурс] – URL: http:// www.eurocourt.org.ua
10. Європейський Союз. – [Електронний ресурс] – URL: http://
europa.eu.int/index-en.htm
11. База законодавства ЄС - EUR-Lex. – [Електронний ресурс] – URL:
http:// europa.eu.int/eur-lex/
12. Офіційний вебпортал Державної служби інтелектуальної власності
України. – [Електронний ресурс] – URL: http://sips.gov.ua/
13. Інститут інтелектуальної власності і права. – [Електронний ресурс] –
URL: http://www.uipv.org/
14. Апеляційна палата Державного департаменту інтелектуальної
власності. – [Електронний ресурс] – URL:
http://sips.gov.ua/ua/apeliaciyna_palata
15. Українська асоціація патентних повірених. – [Електронний ресурс] –
URL: http://sips.gov.ua/ua/attorneys_register_2.html
16. Українська група Міжнародної асоціації з охорони інтелектуальної
власності. – [Електронний ресурс] – URL: http://www.aippi.org.ua/
17. Офіційний болетень «Авторське право і суміжні права» електронна
форма. – [Електронний ресурс] – URL: http://sips.gov.ua/ua/bulleten-
copyright-digital-ver
18.Авторське право, суміжні права. Нове в регулюванні питань
оформлення й реалізації прав. – [Електронний ресурс] – URL:
https://ligazakon.net/theses?folderId=323-
020.050.010&theseId=TH001810&date=1503705600499#!liga
19.Авторське право. – [Електронний ресурс] – URL:
https://zaxid.net/avtorske_pravo_tag52668/
20.Авторське право. Конспект лекцій. – [Електронний ресурс] – URL:
http://kii.donntu.edu.ua/kaf/kaf_sgp/docs/23.pdf
21.Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року. – [Електронний
ресурс] – URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_052
22.Захист авторських прав в мережі Інтернет. – [Електронний ресурс] –
URL: https://ilaw.center/zahyst-avtorskyh-prav-v-merezhi-internet/
23.Веб-портал Євразійської патентної огранізації. – [Електронний ресурс]
– URL: https://www.eapo.org/ru/
24.Веб-портал Європейського патентного відомства. – [Електронний
ресурс] – URL:

16
 https://www.proz.com/kudoz/english_to_ukrainian/law_patents_trademarks_
copyright/896370-european_patent_office.html
25.Сайт науково-практичного журналу «Інтелектуальна власність». –
[Електронний ресурс] – URL: http://www.intelvlas.com.ua/

V. ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ СТУДЕНТА:

«Що я маю зробити?»
ВЧАСНО надсилати на маю електронну адресу lanapravosk@gmail.com Доповіді/Статті та вчасно
надіслати по два Реферати). В Назві листа обов’язково вказати: ГРУПУ, ПРІЗВИЩЕ, ініціали (ПІП) та
номер Вашої доповіді за Семінарське заняття. Якщо надсилаєте опрацьовані Вами наукові статті –
в листі представити статтю за загальними вимогами опису:

Нагадую:

Наприклад:

«
ПЕТРЕНКО П. М. ст. гр. ТМ-31

СТАТТЯ 1

Оксамитний В. В. Правові системи в ХХІ столітті: нові подходи до класификації // Європейське

право та порівняльне правознавство : зб. статей / за ред. Ю. С. Шемшученка та ін. — К. : Шамборі,
2020.

СТАТТЯ 2

…….

СТАТТЯ 3

…….

17
 ШАНОВНІ СТУДЕНТИ!
Будь ласка, будьте уважні! Виважено надсилайте
матеріал. Це Ваша успішність.
Щиро бажаю бути здоровими, розумними та
витребувано творчими!
Всіх Вас поважаю та люблю!

З повагою
Ваша викладачка
КРАВЧУК Світлана Миколаївна

18