You are on page 1of 99

М. Й.

Бурда

ОСНОВИ ПАТЕНТОЗНАВСТВА ТА
АВТОРСЬКОГО ПРАВА

ПРАКТИКУМ

0
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Івано-Франківський національний технічний


університет нафти і газу

Кафедра

М. Й. Бурда

ОСНОВИ ПАТЕНТОЗНАВСТВА ТА
АВТОРСЬКОГО ПРАВА

ПРАКТИКУМ

Івано-Франківськ
2022
УДК 608.3(075)
1
ББК 67.404.3
Б - 912
Рецензент:
Пилипченко О.В. кандидат технічних наук, доцент кафедри зносотійкості та
відновлення деталей, ІФНТУНГ

Рекомендовано методичною радою університету


(протокол № від 2022 р.)

Бурда М.Й.
Б-912 Основи патентознавства та авторського права: Практикум /
М. Й. Бурда – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2022. – 73 с.
МВ - -2022

Практикум містить методичні вказівки для проведення


практичних занять з дисципліни “Основи патентознавства та
авторського права”. Розроблений у відповідності до робочої
навчальної програми дисципліни.
Призначений для підготовки бакалаврів за напрямом 000000 –
“000000000”.

УДК 608.3(075)
ББК 67.404.3

МВ - -2022
© Бурда М. Й.
© ІФНТУНГ, 2022

2
ЗМІСТ

Вступ 4

1 Практична робота № 1. «Ознайомлення з міжнародною


патентною класифікацією» 5

2 Практична робота № 2. «Ознайомлення із об’єктом


промислової власності – винаходом» 15

3 Практична робота № 3. «Ознайомлення із структурою


опису винаходу» 40

4 Практична робота № 4. «Ознайомлення із формулою


винаходу» 57

5 Практична робота № 5. «Оформлення заявки на винахід


(корисну модель)»

6 Практична робота № 6. «Ррeєcтpaція і зaxиcт пpaв


інтeлeктуaльнoї влacнocті нa кoмп’ютepну пpoгpaму»

7 Практична робота № 7. «Вивчення методів мозкової


атаки» 63

8 Практична робота № 8. «Метод контрольних питань для


вирішення винахідницьких задач»

Перелік використаних та рекомендованих джерел 72


72

3
ВСТУП

Оцінка розробок та створення нових видів технологій,


матеріалів та обладнання, які відповідають кращим світовим
досягненням або і перевищують їх, не можуть бути
реалізованими без глибокого вивчення патентних документів
на всіх стадіях науково-дослідних робіт та дослідно-
конструкторських розробок.
Аналіз описів вітчизняних та зарубіжних винаходів та
інших об’єктів промислової власності дозволяє виявити
конкуруючі напрямки тієї чи іншої галузі, визначити
найбільш перспективні із них, дати об’єктивну оцінку новизни
і техніко-економічної ефективності розроблюваного об’єкту,
використати при проведенні науково-дослідних робіт та
конструкторських розробок кращі досягнення світової науки;
вчасно захистити власні технічні, технологічні рішення,
виконані на рівні винаходів патентами в Україні та за
кордоном.
Програма дисципліни “Основи патентознавства та
авторського права” передбачає проведення практичних занять.
Робота на заняттях спрямована на закріплення теоретичних
знань, дискусії, а також розвиток у студентів навиків
самостійних досліджень в області патентознавства за
допомогою сучасних методів та інструментів: баз даних,
пошукових машин, сучасних методів пошуку нових технічних
рішень.
Студенти ознайомляться також із таким об’єктом
промислової власності як винахід. Навчаться аналізувати
структуру опису та формули винаходу.
Кожен студент працює індивідуально за вибраною з
викладачем науково-технічною проблемою.
Дисципліна “Основи патентознавства та авторського
права” вивчається в третьому семестрі студентами напряму

4
підготовки 6.050504 – “Зварювання”. За цей період студент
виконує, оформляє і захищає 5 практичних робіт.

Практична робота № 1

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З МІЖНАРОДНОЮ
ПАТЕНТНОЮ КЛАСИФІКАЦІЄЮ
1.1 Мета роботи
1.1.1 Ознайомлення зі структурою міжнародної
патентної класифікації (МПК).
1.1.2 Опанування практичними навиками використання
МПК для проведення патентного пошуку при вирішенні
технічних задач.
Робота розрахована на 2 академічні години.
1.2 Короткі теоретичні відомості
Патентна документація являє собою окремий вид
науково-технічної літератури, для орієнтації в якому
застосовується спеціальна система її впорядкування, яка
називається класифікацією винаходів. На підставі
класифікації винаходів здійснюється розподіл технічних
рішень, які містяться в описі винаходів до патентів й в інших
патентних документах по тематичних рубриках. Це дозволяє
провести індексування й розміщення патентної документації у
фонді, здійснювати її пошук відповідно до запиту. З ростом
винахідницької активності класифікація стає усе більше
важливим засобом пошуку інформації в патентних фондах,
тому що без строгого її розміщення практичне використання
патентної літератури взагалі неможливе.
Важливим призначенням патентної класифікації є:
- служити інструментом для упорядкованого
збереження патентних документів, що полегшує доступ до
технічної і правової інформації, яка міститься в них;
5
- бути основою для вибіркового розподілу інформації
серед споживачів патентної інформації;
- бути основою для визначення рівня техніки в
окремих областях;
- бути основою для одержання статистичних даних в
галузі промислової власності, що в свою чергу дозволить
визначати рівень розвитку різних галузей техніки.
Історично в кожній промислово розвинутій країні
створювалася своя система класифікації винаходів. В XIX ст.
у більшості промислово розвинутих країн одержали
поширення національні системи класифікації. До найбільш
відомим з них відносяться німецька, американська, англійська
і японська.
У Росії перша система класифікації винаходів була
уведена в 1896 р. Вона містила 16 основних (галузевих)
підрозділів, позначених римськими цифрами. З 1913 р. була
прийнята нова класифікація, що представляла собою
спрощений варіант німецької системи.
Текст першої редакції міжнародної патентної
класифікації був створений відповідно до положень
Європейської конвенції про Міжнародну патентну
класифікацію 1954 р.
У даний час у всіх промислово розвинених країнах
прийнята Міжнародна патентна класифікація (МПК, англ.
International Patent Classification (IPC)), яка являє собою єдину,
ієрархічну систему, що охоплює всі патентні документи. МПК
була розроблена відповідно до Страсбурської угоди про
міжнародну патентну класифікацію (1971 р.) за домовленістю
ряду європейських країн про зближення систем класифікації
винаходів. Опублікованим патентам усіх країн-учасниць, а
також патентним документам більшості інших країн,
надається принаймні однин класифікаційний номер, що вказує
на предмет, якого стосується винахід. У СРСР аналогічна
класифікація була уведена в 1970 р. під іншим
6
найменуванням, що більш точно визначає її зміст, -
Міжнародна класифікація винаходів (МКВ). Вона стала
основним засобом тематичного патентного пошуку в СРСР.
У 1972 р. у СРСР були закінчена робота з рекласифікації
на МКВ всього фонду авторських свідоцтв і патентів, виданих
у СРСР. Однак із введенням в 1992 р. патентного закону
Російської Федерації найменування МКВ губить своє змістове
значення, оскільки закон скасовує авторське свідоцтво й
охоронним документом винаходу стає патент. Тому
найменування МКВ заміняється на МПК, як єдину систему
класифікації патентної документації, прийняту у всіх країнах.
Аналогічний процес пройшов і в Україні.
Щоб на кожному етапі свого застосування МПК
відповідала існуючому рівню розвитку техніки, вона зазнає
періодичного перегляду і уведення нової редакції МПК. До
2006 року було введено 8 редакцій МПК, які позначались
відповідним числовим індексом (МПК8). З 2006 року кожна
версія МПК позначається роком і місяцем вступу в силу цієї
версії, наприклад нині діюча версія – МПК-2013.01.
Міжнародна класифікація винаходів являє собою
багатоступінчасті системи розподілу понять, організованих по
принципу від загального до часткового. Це означає, що
наступні цифри або букви індексу визначають все більшу
диференціацію області, що класифікується, звужуючи поняття
кожної класифікаційної рубрики. Такий принцип побудови
класифікації називається ієрархічним.
При розробці МПК намагалися забезпечити придатність
системи для всіх країн, з максимальною її логічністю, з
охопленням сучасних областей техніки, з можливим
наступним розвитком класифікації шляхом введення нових
рубрик і заміни застарілих.
При введенні нової наступної редакції МПК всі
документи ретроспективного фонду не рекласифікуються -

7
кожна редакція МПК діє з моменту вступу в силу до початку
дії чергової нової редакції.
МПК охоплює всі області знань, об’єкти яких можуть
бути захищені охоронними документами. Для конкретизації
області використовується п’ять основних рівнів ієрархії:
1 Розділ
2 Клас
3 Підклас
4 Група
5 Підгрупа
Кожний об’єкт класифікації складається із індексу і
описової частини. Індекс об’єкту (крім розділів) складається із
відповідного індексу попереднього рівня і, доданих до нього,
букви або числа. Описова частина, як правило, складається із
заголовку об’єкту і короткого переліку тематик або рубрик,
що відносяться до нього.
Розділи
МПК поділена на вісім розділів. Розділи являють собою
вищий рівень ієрархії МПК. Кожен розділ позначається
великою буквою латинського алфавіту від A до H. Розділи
мають наступні назви:
А – життєві потреби людини;
В – виконання операцій, транспортування;
С – хімія і металургія;
D – текстиль і папір;
Е – будівництво;
F – машинобудування, освітлювання, опалювання, зброя
і підривні роботи;
G – фізика;
Н – електрика.
Структура розділів класифікації відображає поєднання
двох основних принципів: тотожності функції і предметно-

8
тематичного. Наприклад, розділ В відображає
функціональний принцип, D, E – предметно-тематичний.
Класи
Кожен розділ поділяється на класи. Класи є другим
рівнем ієрархії МПК. Індекс класу складається із індексу
розділу і двозначного числа. Тобто, кожний з розділів може
містити 99 класів (792 класи максимум в усій МПК), при
цьому окремі номери класів можуть бути пропущені з метою
введення, якщо буде потреба нових класів (на даний час
використовується тільки 600 класів). Заголовок класу
відображає зміст класу.
Наприклад, F16 - Вузли і деталі машин; загальні способи
і пристрої, які забезпечують нормальну експлуатацію машин і
установок; теплоізоляція в цілому.
Підкласи
Кожен клас містить один або більше підкласів. Підкласи
являють собою третій рівень ієрархії МПК. Індекс підкласу
складається із індексу класу і великої букви латинського
алфавіту. Заголовок підкласу із максимальною точністю
визначає зміст підкласу.
Наприклад, F16C – Вали; гнучкі вали; механічні засоби
для передачі руху в гнучкі оболонки; деталі кривошипних
механізмів; шарніри; шарнірні з’єднання; конструктивні
елементи, що обертаються і не є елементами передач, муфт,
які можуть вмикатись або вимикатись або гальмівних
елементів; підшипники.
Групи і підгрупи
Кожен підклас розбитий на групи. У свою чергу групи
поділяються на основні групи (тобто четвертий рівень ієрархії
МПК) і підгрупи (більш низький рівень ієрархії у порівнянні
із основними групами). Індекс групи МПК складається із

9
індексу підкласу, за яким розміщено два числа, розділені
косою рискою.
Індекс основної групи складається із індексу підкласу, за
яким іде одно-, дво- або триохзначне число, коса риска і два
нулі. Текст основної групи точно визначає область техніки,
яка вважається найбільш доцільної для проведення пошуку.
Наприклад, F16C17/00 – Підшипники ковзання тільки
для обертового руху
F16C19/00 – Підшипники кочення тільки
для обертового руху
Крім того, основна група є запасною рубрикою для
індексації таких винаходів, які не можуть бути заіндексовані
за допомогою наступних підгруп даної групи (рисунок 1.1).
Це дасть можливість надалі створювати нові підгрупи без
порушення загальної структури системи.

F 16 C 17/00
Розділ Клас Підклас Основна група
17/02
Підгрупа
а

б
Рисунок 1.1 - Структура МПК: а - структура рубрик;
б – відношення змісту групи і підгрупи МПК
10
Підгрупи утворюють рубрики, підпорядковані основній
групі. Індекс підгрупи складається із індексу підкласу, за яким
іде число основної групи, якій підпорядкована дана підгрупа,
похила лінія і, що найменше, дві цифри, крім 00. Текст
підгрупи розуміється завжди у межах об’єму її основної групи
і точно визначає тематичну область, у якій вважається
найбільш доцільно проводити пошук. Перед текстом підгрупи
ставиться одна або більше точок, які визначають ступінь її
підпорядкованості, тобто вказують на те, що підгрупа є
рубрикою, підпорядкованою найближчій вищій рубриці,
надрукованій із меншим зсувом, тобто такій, що має на одну
точку менше.
Наприклад:
- G01L 5/00 - пристрої або способи для вимірювання
сили, роботи, механічної потужності;
- G01L 5/04 - . для вимірювання натягу гнучких
елементів, наприклад канатів, кабелів, проводів,
ниток, ременів або стрічок;
- G01L 5/06 - .. з використанням механічних засобів;
- G01L 5/105 - … з використанням електрооптичних
засобів.
Якщо патентному документу привласнено кілька
індексів, тоді на перше місце ставлять основний, що відбиває
зміст формули винаходу. Потім через кому даються індекси,
що відносяться до другої ознаки (якщо вона є). Наприклад,
С08F210/16, 255/04.
Далі після знака // (дві косі риски) можуть міститися
індекси додаткової інформації, що не відноситься до предмету
захисту, але представляють технічний інтерес:
Н02Р13/14//G05F1/12. Крім цього в круглих дужках можуть
указуватися індекси, що відносяться до додаткової інформації,
тобто інформації, що відображає суть предмету винаходу:
С08F210/16(C08F255/04).
11
Для полегшення орієнтації в МПК до неї розроблений
алфавітно-предметний покажчик, у якому всі технічні
поняття, що містяться в МПК, розташовані за абеткою й
мають посилання на ті рубрики МПК (класи, підкласи, групи,
підгрупи), по яких у тому або іншому аспекті розподілена
шукана інформація.

1.3 Порядок виконання роботи


1.3.1 Сформулювати разом з викладачем тему науково-
технічної проблеми, яка буде класифікуватися. Бажано, щоби
проблема стосувалася теми майбутньої магістерської роботи.
1.3.2 Виділити ключові поняття (слова) вибраної теми.
1.3.3 В патентному фонді ІФНТУНГ, користуючись
Покажчиком ключових термінів до Міжнародної патентної
класифікації, визначити розділ, клас, підклас, основну групу
та підгрупу для вибраної теми. Виписати визначення кожної з
структурних одиниць в звіт по роботі.
1.3.4 Пункт 1.3.3 можна виконати використовуючи
мережу Інтернет, а саме МПК на сайті Українського інституту
промислової власності http://www.uipv.org/ .
1.4 Приклад виконання завдання
1.4.1 Тема науково-технічної проблеми: Контроль
технічного стану штангових бурових насосів.
1.4.2 Ключові поняття – буровий насос і технічний стан.
1.4.3 Вирішення завдання оформимо у вигляді таблиці
1.1

12
Таблиця 1.1 – Приклад виконання завдання

Рівень
ієрархії Індекс рівня Текст, що визначає зміст відповідного рівня
МПК
Розділ Е Будівництво
Клас Е21 Буріння ґрунту та гірських порід; гірнича
справа
Підклас Е21В БУРІННЯ ҐРУНТУ ТА ГІРСЬКИХ ПОРІД;
ВИДОБУВАННЯ НАФТИ, ГАЗУ, ВОДИ,
РОЗЧИННИХ ЧИ ПЛАВКИХ РЕЧОВИН АБО
КОРИСНИХ КОПАЛИН У ВИГЛЯДІ
ШЛАМУ МІНЕРАЛІВ ЗІ СВЕРДЛОВИН
Група Е21В 47/00 Обстежування бурових свердловин
Підгрупи Е21В 47/007 . вимірювання навантажень у колоні труб або в
обсадних трубах
Е21В 47/04 . вимірювання глибини чи рівня рідини
Е21В 47/047 .. рівень рідини

1.5 Питання для самоконтролю і підготовки


1.5.1 Що таке МПК? Її призначення.
1.5.1 Історія формування МПК.
1.5.3 Редакції МПК. Їх позначення.
1.5.4 Структура МПК.
1.5.5 З яких розділів складається МПК?
1.5.6 Структурні елементи МПК «клас» і «підклас».
Позначення їх індексів.
1.5.7 Структурні елементи МПК «група» і «підгрупа».
Відношення змісту групи і підгрупи МПК.

Рекомендовані джерела інформації [1, стор. 72; 2 стор.


154-179]

13
Практична робота № 2

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ ОБ’ЄКТОМ ПРОМИСЛОВОЇ


ВЛАСНОСТІ – ВИНАХОДОМ
2.1 Мета роботи
2.1.1 Закріплення теоретичних знань про винахід та
критерії його патентоспроможності.
2.1.2 Ознайомлення об’єктом винаходу та ознаками, що
застосовуються для його характеристики.
2.1.3 Набуття практичних навиків в аналізі суттєвих
ознак винаходів.
Робота розрахована на 2 академічні години.
2.2 Короткі теоретичні відомості
Винахід - це нове технічне рішення задачі у будь-якій
галузі народного господарства, соціально-культурного
будівництва і оборони країни, яке має суттєві відмінності і дає
позитивний ефект.
Винаходу надається правова охорона, якщо він
відповідає певним умовам патентоздатності, а саме - є новим,
має винахідницький рівень, та є промислово придатним.
Новизна. Винахід визнається новим, якщо він є
частиною рівня техніки.
Рівень техніки визначається за всіма джерелами
інформації загальнодоступними в Україні або в іноземних
державах до дати пріоритету винаходу.
При визначенні рівня техніки використовують відомості,
які відповідають умовам загальної доступності і наведені у
таких джерелах інформації:
- опубліковані описи до охоронних документів,
опубліковані заяви на винаходи - від дати публікації;
- вітчизняні видання - від дати підписання до друку;
- інші видання - від дата виходу у світ;
14
- депоновані рукописи статей, оглядів, монографій та
інших матеріалів - від дати депонування;
- звіти про НДР, пояснювальні записки, до ДКР та
інша конструкторська, технологічна і проектна документація,
яка знаходиться в органах науково-технічної інформації (НТІ)
- від дати надходження до цих органів;
- нормативно-технічна інформація (ГОСТ, ДСТУ,
ОСТ) - від дати реєстрації її в уповноважених для цього
органах;
- матеріали дисертацій і авторефератів дисертацій,
виданих на правах рукопису - від дати надходження до
бібліотеки;
- прийняті на конкурс роботи;
- джерела інформації, які сприймаються візуально
(плакати, проспекти, креслення, схеми, фото, моделі, вироби)
- від дати огляду, підтвердженої офіційним документом;
- експонати, розташовані на виставці - від дати показу;
- усні доповіді, лекції, виступи - від дати виступу,
якщо вони зафіксовані звукозаписом або стенографією;
- повідомлення радіо, телебачення, кіно – від дати
повідомлення.
Винахідницький рівень - винахід має, якщо він для
спеціаліста явно не випливає з рівня техніки.
Промислова придатність - якщо винахід може бути
використаний у промисловості, сільському господарстві,
охороні здоров’я і інших галузях народного господарства.
Заявка повинна стосуватися одного винаходу або групи
винаходів, які пов'язані між собою настільки, що вони
становлять єдиний винахідницький задум (вимога єдності
винаходу).
Пріоритет винаходу встановлюється за датою
надходження до Держпатенту України заявки, до складу якої
входять оформлені відповідно до визначених вимог: заява про
видачу патенту, опис та формула винаходу, креслення та інші
15
матеріали, якщо вони необхідні для розуміння суті винаходу і
в описі є посилання на них. Якщо на дату надходження
відсутні будь-які з перерахованих документів, то пріоритет
винаходу встановлюється за датою надходження до
Держпатенту України останнього із відсутніх документів.
Об’єктами винаходу є:
- пристрій;
- спосіб;
- речовина;
- штам мікроорганізму;
- культура клітини рослин і тварин;
- застосування відомого раніше за новим
призначенням.
Пристрій. До пристроїв, як об’єктів винаходу належать
конструкції та вироби. Для характеристики пристрою
використовуються такі ознаки:
- наявність конструктивних елементів;
- взаємне розташування елементів;
- наявність зв’язків між елементами;
- форма виконання елемента, або пристрою у цілому,
зокрема, геометрична форма;
- форма виконання зв’язків між елементами;
- параметри та інші характеристики елемента та їх
взаємозв’язок;
- матеріал з якого виготовлено елемент або пристрій у
цілому, середовище, яке виконує функцію елемента.
Спосіб. До способів, як об’єктів винаходу належать
процеси виконання дій над матеріальним об’єктом. Для
характеристики способу використовуються такі ознаки:
- наявність дії або сукупність дій;
- послідовність виконання таких дій у часі (послідовно,
одночасно, у різних сполученнях і т.д.).
- умови виконання дій, режим;
- умови використання речовин, пристроїв, штампів.
16
Речовина. До об’єктів винаходів речовин належать:
- індивідуальні сполуки, до яких умовно віднесено
високомолекулярні сполуки та об’єкти генетичної інженерії
(плазміди, нуклеїнові кислоти);
- композиції (склади, суміші);
- продукти ядерного перетворення.
Пристрій
Пристрій – найбільш поширений об’єкт винаходу. До
пристроїв, як об’єктів винаходів (корисних моделей) належать
машини, механізми, прилади тощо.
Пристроєм називають агрегати, машини, механізми,
знаряддя праці інструменти та інші продукти уречевленої
праці, призначені для виконання виробничих і технологічних
процесів, для задоволення будь-яких потреб суспільства.
Розрізняють пристрої двох видів. До першого належать
пристосування, інструменти знаряддя праці, готові вироби.
Характеризуються такі пристрої тим, що ні вони самі, ні
елементи з яких вони складаються, у процесі роботи не
зв’язані між собою функціонально, наприклад, слюсарні або
столярні інструменти, деталі для їх складання тощо.
До другого виду належать агрегати, механізми, прилади
тощо, окремі вузли або деталі яких в процесі використання
знаходяться у функціональному взаємозв’язку.
Ознаки, які можуть характеризувати пристрій, як об’єкт
винаходу показані на рисунку 2.1.
Розглянемо детальніше ознаки, які застосовуються для
характеристики пристрою.
Конструктивний(ні) елемент(ти). Пристрій як
матеріальний об’єкт характеризується наявністю
конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо), з’єднаних
між собою певним чином для одержання, потрібного
технічного результату при його застосуванні .

17
Прикладом може бути винахід “Пристрій для
охолодження металевих виробів... ...колектор обладнаний
поздовжньою перегородкою, що поділяє його на дві
порожнини, робочу нижню і верхню, причому верхня
порожнина обладнана автономним водовідводом, колектор
обладнаний противагою, встановленою по інший бік від осі
його повороту, а на стояку встановлена обмежувальна
підпірка”.
У даному винаході пристрій має нові, порівняно з
прототипом, конструктивні елементи: поздовжню
перегородку, дві порожнини в колекторі, автономний
водопідвід, противагу, обмежувальну підпірку, - які є
відрізняльними ознаками винаходу.
Зв’язки між елементами. Найважливішими ознаками,
що характеризують пристрій (конструкцію, виріб), є зв’язки
між його конструктивними елементами, завдяки яким
забезпечується працездатність пристрою. Наявність зв’язку
між елементами як ознака майже завжди присутня у формулі
винаходу.
Однак, є об’єкти-пристрої, окремі частини яких не
мають конструктивних зв’язків і взаємодіють за допомогою
фізичного середовища (наприклад, електромагнітного поля).
До таких відносять систему радіопередавач-радіоприймач,
системи для геофізичних досліджень тощо, в яких окремі
частини розділені у просторі.
Форма виконання зв’язків між елементами як ознака,
що характеризує пристрій, може бути конструктивною,
функціональною, змішаною.
Механічні пристрої характеризуються в основному
конструктивними і (або) функціональними (кінематичними)
зв’язками між конструктивними елементами. Наприклад,
“...шток, що зв’язаний з кулачком за допомогою двоплечого
важеля...”

18
Рисунок 2.1 – Об’єкт винаходу – пристрій

Взаємне розташування елементів. Ознаки взаємного


розташування елементів характеризують об’єкт – пристрій у
цілому і обумовлюють його відтворюваність.
У пристрої ці ознаки необхідні для правильного
складання об’єкта і його функціонування згідно з
призначенням, наприклад, “...лезо встановлено під гострим
кутом до рукоятки...”.
Форма виконання елемента (ів) або пристрою в
цілому. Форми виконання конструктивних елементів як
ознаки пристрою досить різноманітні. Наявність вузлів і
деталей у взаємозв’язку і взаємному розташуванні ще не
повністю розкриває пристрій. Існують пристрої з однаковими
вузлами, однак їх не завжди можна назвати ідентичними,
оскільки одні і тій самі можуть мати свої конструктивні
19
особливості. Наприклад, змішувачі можуть мати “...
пропелерний змішувальний елемент”.
Параметри та інші характеристики елемента (тів) та
їх зв’язок. Дана ознака пристрою широко сформульована і на
практиці подання та розгляду заявок на винаходи буває досить
часто. Взаємозв’язок параметрів та інших характеристик
елемента (тів) виражається як співвідношення розмірів,
об’ємів площ тощо. Наприклад, “...канали втулки і секторів
зміщені один відносно одного, їх радіус складає 1/10-1/15, а
крок між ними 1,5-2 товщини еластичного елемента”.
Взаємозв’язок параметрів пристрою може бути
виражений з використанням математичних формул.
Матеріал, з якого виготовлено елемент(ти) або
пристрій у цілому. Матеріал як ознака пристрою може бути
охарактеризований його властивостями, функцією,
структурою, якісним і кількісним складом його компонентів.
При цьому ознаки, що характеризують матеріал, з якого
виконаний конструктивний елемент пристрою, обов’язково
повинні бути взаємозв’язані з ознаками цього елемента.
Середовище, що виконує функцію елемента.
Речовина, яка перебуває в рідкому, сипучому або
газоподібному стані в ряді пристроїв може виконувати
функцію конструктивного елемента. Описуючи речовину, слід
зазначити назву (коли вона відома), зазначення її фізичного
стану, властивостей, якісний та кількісний склад, як от:
“...пружний елемент містить також рідину, що заповнює
порожнину напрямної труби між додатковими стрижнями, а
газова подушка утворена зйомною надувною оболонкою,
герметично закріпленою на другому додатковому стрижні...”.
У даному випадку для характеристики пристрою поряд з
конструктивними елементами використана також і речовина у
рідкому і газоподібному стані, що виконує функцію одного з
елементів пристрою – пружного елемента.

20
Спосіб
До способів як об’єктів винаходів належать процеси
виконання дій над матеріальним об’єктом (об’єктами) за
допомогою матеріальних об’єктів.
Спосіб як об’єкт винаходу характеризується лише діями
над матеріальними об’єктами (сировиною, заготовкою тощо),
які виконуються в певному часовому порядку. На відміну від
статичної характеристики пристрою (що і як зроблено),
характеристиці пристрою притаманна динамічність (що і як
роблять). При цьому повинен бути чітко визначений
матеріальний об’єкт, над яким виконуються дії.
Такими об’єктами можуть бути:
- конструкції і вироби (устаткування, прилади,
агрегати, технологічне обладнання та ін.);
- сировина, матеріали, речовини, харчові продукти
тощо;
- фізичне середовище (ґрунт, вода, повітря і т. ін);
- електричні сигнали (напруга, струм та ін.);
- тварини і рослини, їх органи, клітини тощо.
Існують різні думки стосовно питання, що первинне –
спосіб чи пристрій. Передбачається, що спочатку визначають
дію за допомогою якої буде вирішуватись задача. Так,
наприклад, якщо необхідно нанести шар металу, спочатку
вирішується, яким чином він буде формуватись на деталі
(напилюванням, напиленням, електролітичним осадженням
тощо), тобто визначається дія (основа способу).
Вибравши вид дії (способу), переходять до вирішення
питання, за допомогою якого пристрою буде здійснюватись ця
дія, робота. Створюється пристрій (винахід) для специфічних
умов роботи, що працює певним способом. Причому цих
пристроїв (винаходів) може бути безліч, але всі вони будуть
працювати (діяти) за одним способом. Отже, обсяг охорони
об’єкта винаходу – спосіб – ширший, оскільки під нього

21
підпадають пристрої, що працюють (діють) за цим способом.
Тому можна сказати, що спосіб первинний, а пристрій
вторинний.
До способів належать:
- видобування, заготівля, одержання сировини та
матеріалів;
- оброблення і перероблення сировини та
напівфабрикатів у готові продукти і вироби;
- оберігання готових речовин від шкідливих впливів,
забезпечення їх схоронності, маркування. Розфасування,
укладання, дозування, упакування продуктів та виробів;
- вимірювання, випробовування і контроль готовності,
надійності, відповідності заданим параметрам штучно
створених або існуючих у природі об’єктів чи явищ;
- монтаж, складання і установлення виробів,
устаткування, споруд;
- налагодження, настроювання, догляд, управління і
регулювання, попередження аварійних ситуацій, що
забезпечують нормальне функціонування приладів, машин,
агрегатів, потокових ліній;
- знищення і перероблення виробничих або інших
відходів, очищення, охорона зовнішнього середовища від
забруднення тощо;
- вплив на природні процеси і явища з метою надання
їм корисного спрямування тощо;
- профілактика, діагностика і лікування захворювань
людей і тварин;
- інші способи.
Слід відзначити, що на відміну від деяких країн, Закон
України не містить обмежень щодо можливості захисту
патентами способів профілактики, діагностування або
лікування захворювань людей та тварин.
Для характеристики способу використовують такі
ознаки:
22
- наявність дії або сукупності дій;
- порядок виконання таких дій у часі (послідовно,
одночасно, в різних поєднаннях тощо);
- умови виконання дій: режим, використання речовин
(вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), пристроїв
(пристосувань, інструментів, обладнання тощо), штамів
мікроорганізмів, культивованих клітин рослин чи тварин.
Ознаки, які використовуються для характеристики
способу як об’єкта винаходу, проілюстровані на рисунку 2.2.
Способу, як і пристрою, притаманні лише його ознаки.
При характеристиці способу не можна використовувати
ознаки інших видів об’єктів винаходів.
Наявність дії або сукупності дій. Це головна ознака
способу як об’єкта винаходу. Вказати дії (операцію, прийоми)
– це означає визначити основні стадії процесу. Без сукупності
прийомів не може бути ознак інших груп (послідовність,
режим та ін.).

Рисунок 2.2 – Об’єкт винаходу – спосіб

Технічні засоби, за допомогою яких може бути


здійснено винахід, найрізноманітніші і, в свою чергу, є

23
об’єктами винаходу. Однак всі вони будуть належати до цього
способу й іншого застосування можуть не мати.
Порядок виконання дій у часі. Цей вид ознак
забезпечує відтворюваність (здійсненність) способу
відповідно з його призначенням, оскільки зміна послідовності
дій (операцій, прийомів) може привести до неможливості
здійснити процес. Сама собою послідовність операцій досить
рідко є новим елементом, оскільки, якщо є якийсь усталений
технологічний процес, то в ньому частіше міняються операції
або режим їх проведення і значно рідше міняється їх
послідовність. Однак введення до технологічного процесу
нової операції завжди супроводжується введенням ознаки
послідовності дій.
Умови виконання дій. До них належать: режим,
використання речовин (вихідної сировини, реагентів,
каталізаторів тощо), пристроїв (пристосувань, інструментів,
устаткування і т. ін). штамів мікроорганізмів, культивованих
клітин рослин або тварин.
Режим. Ознаками способу можуть бути режими, за яких
здійснюються дії, оскільки у більшості технологічних
процесів їх зміна обумовлює технічний результат винаходу. В
цих процесах режими – температурні, часові, тиску, тощо – є
вирішальним фактором необхідної якісної зміни
матеріального об’єкта (сировини, напівфабрикатів та ін.).
2.3 Порядок виконання роботи
2.3.1 Знайти два винаходи із науково- технічної
проблеми вибраної при виконанні практичної роботи № 1.
Об’єктом одного із цих винаходів має бути пристрій, об’єктом
другого – спосіб.
2.3.2 Ознайомитись із змістом цих винаходів.
2.3.3 У винаході-пристрої виділити характерні ознаки
(нові конструктивні елементи, зв’язки між ними і т. п. –
рисунок 2.1), і поділити їх на дві групи: ознаки, які
24
відносяться до відомих пристроїв, тобто визначають рівень
техніки, і ознаки, які притаманні саме цьому винаходу і
визначають його новизну.
2.3.4 У винаході-способі виділити характерні ознаки
(наявність дій або сукупності дій, умови виконання дій і т. п.
– рисунок 2.2), і поділити їх на дві групи: ознаки, які
відносяться до відомих способів, тобто визначають рівень
техніки, і ознаки, які притаманні саме цьому винаходу і
визначають його новизну.
2.3.5 Пункти 2.3.3 і 2.3.4 виконати у вигляді таблиць.
2.4 Приклад виконання завдання
2.4.1 Розроблювана студентом науково-технічна
проблема: Контроль технічного стану різьбових з’єднань
бурильних труб. Знайти винахід-пристрій з даної теми і
проаналізувати його основні ознаки.
2.4.2 На сайт Українського інституту промислової
власності http://www.uipv.org/ в розділі «Бази даних» (БД), а
саме «Спеціалізована БД «Винаходи (корисні моделі) в
Україні» було знайдено патент України № 111563, текст якого
приведено на сторінках 28-32.
2.4.3 Після ретельного вивчення тексту патенту було
виділено основні ознаки даного пристрою, які приведені у
таблиці 2.1.
2.4.4 Аналогічно до пунктів 2.4.1-2.4.3 виконується
аналіз для винаходу-способу.

 2.5 Питання для самоконтролю і підготовки


2.5.1 Що таке винахід? Наведіть основні умови
патентоспроможності.
2.5.2 Що таке новизна винаходу? Яким чином вона
визначається?

25
2.5.3 Поняття про винахідницький рівень та промислову
придатність винаходів.
2.5.4 Пріоритет винаходу. Як він визначається?
2.5.5 Коротко охарактеризуйте основні об’єкти
винаходів.
2.5.6 Поняття про пристрій, як об’єкт винаходу. Які
ознаки використовуються для його характеристики?
2.5.7 Поняття про спосіб, як об’єкт винаходу. Які ознаки
використовуються для його характеристики?
2.5.8 Поняття про речовину, як об’єкт винаходу. Які
ознаки використовуються для його характеристики?

26
27
28
29
30
31
Таблиця 2.1 – Аналіз винаходу-пристрою (патент України
№ 111563)


елементу
Назва елементу або
на Характерні ознаки елементів
сукупності елементів
рисунках:
фіг.1
Відомі елементи – рівень техніки
Різьбове з’єднання з
індикатором
технічного стану
1 Ніпель Частина бурильної труби з
різьбовою ділянкою (3) –
зовнішню конічну різьбу
(форма виконання елементу)
2 Муфта З’єднувальний елемент двох
бурильних труб. Містить
різьбову ділянку (3) –
внутрішня конічна різьба
(форма виконання елементу)
Індикатор контролю Оснащений засобами кріплення
технічного стану (9 і 10) до внутрішньої поверхні
містить: ніпеля (взаємне розташування
елементів)
-товстостінне кільце Виконане за одне ціле (зв’язки
між елементами) з
тонкостінними елементами (8),
розміщеними по обидві
сторони від концентратора
напружень (4) (взаємне
розташування елементів)

32

елементу
Назва елементу або
на Характерні ознаки елементів
сукупності елементів
рисунках:
фіг.1
4 -концентратор Виконаний у вигляді канавки із
напружень заданим радіусом заокруглення
дна (форма виконання
елементу)
8 -тонкостінні Мала товщина
Продовження таблиці стінки
2.1
елементи (характеристика елементу)

Нові елементи винаходу 111563


7 Ортогональні пази Виконаний вздовж осі
(взаємне розміщення оболонки (взаємне
елементів) розташування), з діаметром
рівним діаметру дна
концентратора напружень
(параметри елементу)
13 Система тензодавачів Розміщена в ортогональних
пазах 7 (взаємне розташування
елементів).
Блок реєстрації Електрично з’єднаний із
деформацій, який системою тензодавачів (форма
містить: виконання зв’язків між
елементами), прикріплений до
тонкостінної оболонки 8
(взаємне розташування
елементів)
14 - аналого-цифровий Підє’днаний до системи
перетворювач тензодавачів (взаємне
розташування елементів)
15 - карта пам’яті Підє’днана до АЦП (взаємне
розташування елементів)
16 - блок живлення Підє’днаний до АЦП (взаємне
розташування елементів)

33
Рекомендовані джерела інформації [1 стор. 209-245, 2
стор. 227- 265, 3 стор. 87-102 ]

34
Практична робота № 3

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ СТРУКТУРОЮ ОПИСУ


ВИНАХОДУ
3.1 Мета роботи
3.1.1 Ознайомлення із структурою опису винаходу.
3.1.2 Набуття практичних навиків аналізу структури
винаходу.
Робота розрахована на 2 академічні години.
3.2 Короткі теоретичні відомості
Опис винаходу має розкривати суть винаходу з
повнотою, достатньою для здійснення, і підтверджувати обсяг
правової охорони, визначений формулою винаходу
Опис винаходу повинен містити:
- назву винаходу;
- індекс рубрики діючої редакції МПК;
- галузь техніки, до якої належить винахід (область
застосування);
- рівень техніки;
- суть винаходу;
- перелік фігур креслень (якщо вони додаються);
- відомості, які підтверджують можливість здійснення
винаходу.
Назва винаходу характеризує його призначення,
відповідає суті винаходу, певній рубриці МПК і викладається
в однині. Назва може бути доповнена ім’ям автора або
спеціальною назвою за заявою автора, яка подається на будь-
якій стадій розгляду заявки.
У розділі "Галузь техніки, до якої належить винахід"
зазначається галузь застосування винаходу. Якщо таких
галузей декілька, то зазначаються ті, які мають перевагу.

35
У розділі "Рівень техніки" зазначають відомості про
аналоги та прототип, приводиться їх критика.
Аналог винаходу - це відомий до дати пріоритету засіб
того ж призначення, сукупність ознак якого подібна до
сукупності суттєвих ознак винаходу.
Прототип - аналог винаходу, який є найбільш близьким
до нього за сукупністю ознак.
Суть винаходу виражається у сукупності суттєвих
ознак, достатніх для досягнення технічного результату, який
забезпечує винахід.
Ознаки належать до суттєвих, якщо вони впливають на
технічний результат, що досягається, тобто перебувають у
причинно-наслідковому зв'язку із зазначеним результатом.
У розділі "Суть винаходу" детально розкривається
завдання, на вирішення якого спрямовано винахід, що
заявляється.
При формулюванні завдання має бути відображено:
- призначення об’єкта, який слід розробити чи
вдосконалити;
- зазначення у загальному вигляді удосконалення, які
відносяться до об’єкта;
- зазначення технічного результату, який можна
одержати при здійсненні винаходу.
У цьому ж розділі зазначаються всі суттєві ознаки, які
характеризують винахід, з виділенням ознак, відмінних від
прототипу, з поділом останніх на ознаки, достатні у всіх
випадках, на які поширюється обсяг правової охорони і
ознаки, які характеризують винахід лише в окремих випадках,
у конкретних формах виконання або в особливих умовах його
використання.
Належить показати наявність причинно-наслідкового
зв'язку між сукупністю ознак винаходу, який заявляється, і
технічним результатом, якого можна досягти.

36
При розкритті суті винаходу рекомендовано навести
також і інші відомості заявнику, види технічного результату,
одержання яких забезпечує даний винахід.
У розділі "Перелік фігур креслень", крім переліку
фігур, наводяться короткі відомості про те, що зображено на
кожній з них.
У розділі "Відомості які підтверджують можливість
здійснення винаходу" показують можливість одержання
зазначеного у розділі "Суть винаходу" технічного
результату.
Відомості, які підтверджують можливість здійснення
винаходу, щодо пристрою, вводять опис пристрою у
статичному стані, що розкриває його конструкцію. При
описуванні конструктивних елементів пристрою дається
посилання на фігури креслення. Цифрові позначення
конструктивних елементів наводять у міру згадування у
порядку збільшення, починаючи з одиниці.
Після описування пристрою у статичному стані
описується дія (робота) або спосіб використання пристрою з
посиланням на цифрові позначення елементів конструкцій, які
зображені на кресленнях і за необхідності – на інші
пояснювальні матеріали.
Відомості, які підтверджують можливість здійснення
винаходу, що стосується способу, повинні містити:
послідовність дій (прийомів, операцій) над матеріальними
об’єктами, а також умови проведення дій, конкретні режими
(температура, тиск і т.п.), використані при цьому пристрої,
речовини, штами, якщо це необхідно. Якщо спосіб
характеризується використанням засобів, відомих на дату
пріоритету, достатньо ці засоби вказати. При використанні
невідомих засобів наводять їх характеристики і у випадку
необхідності прикладаються графічні зображення.
Опис підписує заявник, або уповноважена на це особа.

37
3.3 Порядок виконання роботи

3.3.1 Для винаходів (пристрій і спосіб), які були вибрані


для опрацювання на практичній роботі № 2, провести аналіз
структури опису винаходів:
- виділити основні структурні складові опису винаходу;
- розмежувати розділ «Рівень техніки» на більш детальні
структурні складові.
3.3.2 Пункт 3.3.1 представити у вигляді таблиць.
3.4 Питання для самоконтролю і підготовки
3.4.1 Яким вимогам повинен відповідати опис винаходу?
3.4.2 Які основні структурні складові повинен містити
опис винаходу?
3.4.3 Які відомості повинен містити розділ опису
винаходу «Рівень техніки»?.
3.4.4 Розділ «Суть винаходу». Що повинно бути
відображено у ньому?
3.4.5 Які структурні складові повинен містити розділ
«Відомості, які підтверджують можливість здійснення
винаходу»?

3.5 Приклад виконання завдання

3.5.1 Об’єкт винаходу – пристрій: Патент України


№ 111563. Аналіз структури опису винаходу приведений у
таблиці 3.1.
3.5.1 Об’єкт винаходу – спосіб: Патент України № 83513.
Аналіз структури опису винаходу приведений у таблиці 3.2.

38
Таблиця 3.1 – Аналіз структури винаходу-пристрою
(патент України № 111563

1 Назва винаходу
Різьбове з'єднання бурильних труб з індикатором контролю
технічного стану
2 Індекс МПК
E21B 17/042 (2006.01)
F16L 15/08 (2006.01)
G01B 7/16 (2006.01)
3 Галузь техніки, до якої належить винахід
Винахід належить до бурової техніки, зокрема до різьбових
з'єднань бурильних труб, що містять засоби контролю їх
технічного стану - індикатори втоми, і може бути
застосований в нафтовидобувній галузі.
4 Опис аналогу №1
Відоме різьбове з'єднання бурильних труб, що містить ніпель,
муфту з різьбовою ділянкою і індикатор, який виконаний у
вигляді тонкостінної циліндричної оболонки, яка відносно
внутрішньої поверхні ніпеля встановлена з зазором більшим 1
мм, і товстостінного кільця з концентратором напружень, яке
контактує з внутрішньою поверхнею ніпеля поверхнями по
обидві сторони від концентратора [Різьбове з'єднання
бурильних труб. Патент України № 62007, Е21В 17/042, Бюл.
№12, 2003].
5 Критика аналогу № 1
При згвинчуванні різьбового з'єднання зазор між
циліндричною оболонкою індикатора і внутрішньою
поверхнею ніпеля сприяє виникненню в оболонці деформацій,
які визначають номінальний напружений стан у
товстостінному кільці з концентратором напружень. Однак,
при прикладанні до досліджуваного об'єкта згинальних
навантажень, трапляються випадки руйнування індикатора не

39
по концентратору, а за межами товстостінного кільця. Це
зумовлено нерівномірним обтискання внутрішньою
поверхнею ніпеля зовнішньої поверхні товстостінного кільця
з утворенням пресової посадки різного рівня і призводить до
неточності оцінки втомного пошкодження різьбового
з'єднання бурильних труб.
6 Опис аналогу №2
Відоме також різьбове з'єднання з індикатором контролю, яке
містить ніпель, муфту з різьбовою ділянкою і індикатор, який
виконаний у вигляді товстостінного кільця з концентратором
напружень, жорстко з'єднаного з тонкостінною оболонкою, в
якому товстостінне кільце контактує з внутрішньою
поверхнею ніпеля площадкою по одну сторону від
концентратора. По другу сторону від концентратора
товстостінне кільце виконується діаметром, який менший на
величину діаметральної деформації внутрішньої поверхні
ніпеля [Різьбове з'єднання бурильних труб. Патент України
№79493, Е21В 17/042, F16L 15/00, Бюл.№9, 2007].
7 Критика аналогу № 2
У вказаній конструкції при правильному розташуванні зони
контакту присутнє, умовно називаючи, розкриття берегів
тріщини утворюваної в концентраторі, що зумовлено
провертанням частини товстостінного кільця в сторону від
концентратора, через нерівномірну деформацію внутрішньої
поверхні ніпеля. Крім того, напружений стан індикатора, саме
в перерізах концентратора, суттєво залежить від такого
експлуатаційного параметра, як натяг в парі індикатор-ніпель
після згвинчування різьбового з'єднання.
8 Опис прототипу
Найбільш близьким до пропонованого є різьбове з'єднання
бурильних труб, яке містить ніпель, муфту з різьбовою
ділянкою і індикатор, виконаний у вигляді товстостінного
кільця з концентратором напружень, жорстко з'єднаного з
тонкостінною оболонкою, причому, в товстостінному кільці
40
по обидві сторони від концентратора виконано таблиці
Продовження тонкостінні
3.1
елементи із зовнішнім діаметром, не меншим за діаметр дна
концентратора напружень [Різьбове з'єднання бурильних труб
з індикатором контролю технічного стану. Патент України
№102958, Е21В 17/042, F16L 15/08, Бюл. № 16, 2013].
У вказаній конструкції товстостінне кільце у згвинченому
різьбовому з'єднанні контактує з внутрішньою поверхнею
ніпеля поверхнями по обидві сторони від кільцевої виточки.
При цьому напружений стан в зоні концентратора формується
під дією ніпеля і підсилюється через особливості напружено-
деформованого стану тонкостінних елементів, виконаних по
обидві сторони від концентратора. У процесі згвинчування в
концентраторі виникають напруження, що відповідають рівню
середніх напружень в небезпечному перерізі контрольованого
різьбового з'єднання. При експлуатації також можливе
сприйняття індикатором зовнішніх змінних навантажень
такого рівня величини, що зумовлює втомне руйнування
різьбового з'єднання.
9 Критика прототипу
Однак, на величину накопиченого втомного пошкодження в
елементах різьбових з'єднань колони в умовах експлуатації
впливає як рівень діючих змінних навантажень, так і число
повторень цих навантажень, що визначається числом циклів
навантажень за аналітичними залежностями через
довготривалість процесу буріння свердловини і кутову
швидкість обертання колони. Це призводить до значної
похибки в оцінці числа циклів навантаженості, а отже до
низької достовірності прогнозу залишкового ресурсу
різьбових з'єднань за допомогою таких індикаторів.
10 Задача винаходу
В основу винаходу поставлено задачу вдосконалення
різьбового з'єднання, а саме індикатора контролю шляхом
його конструктивних змін, які б не порушили умов контакту
пари індикатор-ніпель, що сприяють стабільності
41
напруженого стану в індикаторі на рівні напруженого стану в
небезпечному перерізі різьбового з'єднання, як під дією
моменту згвинчування з'єднання, так і під дією змінних
навантажень бурильної колони в усьому діапазоні величин,
які зумовлюють втомне руйнування різьбового з'єднання,
забезпечити можливість контролю в часі і просторі миттєвих
значень деформацій і їх довготривалу реєстрацію та
збереження в автономному режимі, тобто забезпечити
контроль числа циклів змінних навантажень колони, що діють
на різьбові з'єднання.
11 Суть винаходу
Поставлена задача вирішується завдяки тому, що у відомому
різьбовому з'єднані бурильних труб з індикатором контролю
технічного стану, яке містить ніпель, муфту з різьбовою
ділянкою і індикатор, виконаний у вигляді товстостінного
кільця з концентратором напружень та з тонкостінними
елементами по обидві сторони від концентратора, жорстко
з'єднаного з тонкостінною оболонкою, згідно з винаходом, в
межах товстостінного кільця виконані ортогональні пази
вздовж осі оболонки з внутрішнім діаметром, рівним діаметру
дна концентратора напружень, в яких закріплена система
тензодавачів з виходами, електрично з'єднаними з блоком
реєстрації деформацій, виконаним на базі аналого-цифрового
перетворювача з картою пам'яті і блоком живлення та
змонтованим на оболонці в герметичній порожнині між
внутрішньою поверхнею ніпеля і зовнішньою поверхнею
оболонки.
Таке технічне рішення дозволяє здійснити блоком реєстрації
довготривалу реєстрацію змінних миттєвих значень величини
деформацій індикатора в зоні концентратора напружень та
записувати їх на карту пам'яті, яка є базою даних для
комп'ютерної обробки і проведення математичного аналізу.
Таким чином сукупністю відомих і пропонованих суттєвих
ознак отримано нове технічне рішення, яке на
42
винахідницькому рівні забезпечує технічний результат і є
достатнім для вирішення поставленої задачі винаходу.
12 Перелік фігур креслень
На Фіг. 1 зображена конструкція різьбового з'єднання
бурильних труб з індикатором контролю технічного стану.
На Фіг. 2 - те ж в розрізі А-А (конструктивне виконання
ортогональних пазів).
13 Опис пристрою у статиці
Різьбове з'єднання з індикатором складається з ніпеля 1,
муфти 2 з різьбовою ділянкою 3 і індикатора контролю
виконаного у вигляді товстостінного кільця з концентратором
напружень 4, тонкостінними елементами 5, площадками
контакту 6 та ортогональними пазами 7, що виконані в межах
товстостінного кільця. Товстостінне кільце виготовлене як
одна деталь з тонкостінною циліндричною оболонкою 8, один
кінець якої має виступ 9, а інший - різьбу 10, за допомогою
якої індикатор з'єднують з монтажною втулкою 11, жорстко
з'єднаною з зарізьбовою частиною ніпеля 1, що забезпечує
герметичність порожнини 12. На дні пазів 7 в зоні
концентратора напружень 4 прикріплена система тензодавачів
13, а на тонкостінній циліндричній оболонці 8 в порожнині 12
прикріплений блок реєстрації деформацій, в який входять:
аналого-цифровий перетворювач 14, карта пам'яті 15, блок
живлення 16. Блок реєстрації деформацій з'єднаний з
системою тензодавачів 13 електричними провідниками 17.
14 Опис пристрою у динаміці (робота пристрою)
Різьбове з'єднання бурильних труб з індикатором контролю
технічного стану працює наступним чином. Під час операції
спуску бурового інструменту замкове різьбове з'єднання з
індикатором встановлюють в компоновку низу бурильної
колони в місцях, що потребують контролю величини
накопиченого втомного пошкодження колони.
Перед встановленням різьбового з'єднання вмикають блок
реєстрації деформацій, робота якого запрограмована в певній
43
послідовності, і індикатор вгвинчують за допомогою різьби 10
в монтажну втулку 11 до упора виступу 9 в торець ніпеля 1.
При з'єднанні ніпеля 1 з муфтою 2 за допомогою різьбової
ділянки 3, відбувається радіальна деформація ніпеля 1,
завдяки чому створюються радіальні зусилля на площадках
контакту 6 товстостінного кільця, виконаного як одне ціле з
тонкостінною оболонкою 8 індикатора. Напружений стан в
зоні концентратора напружень 4 формується під дією ніпеля
1, підсилюється через особливості напруженодеформованого
стану тонкостінних елементів 5, виконаних по обидві сторони
від концентратора, та відповідає рівню напружень в
небезпечному перерізі контрольованої різьбової ділянки 3.
При цьому забезпечується сприйняття індикатором зовнішніх
змінних навантажень в діапазоні величин, що зумовлюють
втомне руйнування різьбового з'єднання.
Деформації в зоні концентратора напружень 4 фіксуються
закріпленими в пазах 7 мостовими схемами тензодавача 13 і за
допомогою електричних провідників 17 передаються в блок
автоматичної реєстрації деформацій, в якому проходить їх
обробка в аналого-цифровому перетворювачі 14 і запис у
карту пам'яті 15. Після підйому бурильної колони на
поверхню та розгвинчування різьбового з'єднання з
індикатора демонтують блок реєстрації і дані записані на
карту пам'яті 15 піддають комп'ютерній обробці 3.1та
Продовження таблиці
математичному аналізу.
Позитивний ефект під час використання різьбового з'єднання
бурильних труб з індикаторами контролю технічного стану
запропонованої конструкції досягається через контроль в часі
і просторі миттєвих значень деформацій та здійснення їх
довготривалої реєстрації і збереження в автономному режимі.
Це дає можливість підвищити точність реєстрації процесу
накопичення втомних пошкоджень різьбових з'єднань в
умовах буріння свердловин та прогнозування їх залишкового
ресурсу.
44
Пункти 4-9 відносяться до розділу «Рівень техніки»,
пункти 13 і 15 - до «Відомостей, які підтверджують
можливість здійснення винаходу»

45
Таблиця 3.2 – Аналіз структури винаходу-способу
(патент України № 92416

1 Назва винаходу
Спосіб контролю рівня води в водоймі
2 Індекс МПК
G01F 23/00
G01F 23/28
G01F 23/296
3 Галузь техніки, до якої належить винахід
Спосіб відноситься до області гідрометрії.
4 Опис аналогу
Відомі способи визначення висоти водної поверхні [1]:
- Реперні водомірні пости;
- Рейкові водомірні пости;
- Свайні пости;
- Самописці рівня води.
5 Критика аналогу
Недоліком даних методів є порівняно невисока точність та
невисока продуктивність робіт завдяки незначному ступеню
автоматизації процесу вимірювання та обробки результатів.
6 Опис прототипу
Відомі реперні водомірні пости для вимірювання рівня води,
що разом з використанням прямого УЗВ [4], дозволяє
автоматизувати процес вимірювань і обробки даних при
промірах.
Даний варіант можна вважати аналогом запропонованого
способу і прийняти його в якості прототипу.
7 Критика прототипу
Критика протипу в описі даного винаходу відсутня, що є
явним порушенням правил оформлення та подання матеріалів
заявки (визначаються Законом України "Про охорону прав на
винаходи і корисні моделі" та Правилами складання і подання

46
заявки на винахід та заявки на корисну модель,
затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України
№ 22 від 22.01.2001 та зареєстрованими в Міністерстві
юстиції України за № 173/5364 від 27.02.2001)
8 Задача винаходу
Завданням винаходу являється створення максимально
автоматизованого способу контролю рівня води в водоймі,
який дозволяє покращити техніко-економічну ефективність і
рівень автоматизації промірних робіт.
9 Суть винаходу
Поставлена задача вирішується за рахунок створення способу
контролю рівня води в водоймі, заснованого на використанні
УЗВ методу передачі інформації, відрізняється тим, що
інформацію про висоту водної поверхні
Продовження передають
таблиці 3.2 від
водомірних ультразвукових підводних реперів при
забезпеченні прямого УЗВ зв'язку між сусідніми реперами; на
кожному УЗВ репері з допомогою зеніт-ехолота у
вертикальному каналі вимірюють перевищення рівня водної
поверхні відносно репера, перетворюють результат в
електронний код, який перетворюють в УЗВ код і передають
УЗВ сигнали по горизонтальному каналу на сусідній УЗВ
репер, в якому цей сигнал приймають на УЗВ приймач,
перетворять у відповідний електронний код з посиленням і
через УЗВ випромінювач передають на наступний по
ланцюжку реперів УЗВ репер, у ре-зультаті кожен водомірний
УЗВ репер виконує функцію вимірювання рівня води і
функцію передачі інформації по горизонтальному УЗВ каналу
по ланцюжку реперів до репера головного водомірного
поста(ГВП), групи ВП де інформацію перетворять в
електронний цифровий вигляд і передають по кабелю на
береговий приймальний пункт ГВП, потім інформацію
обробляють, кодують і результати передають по радіоканалу
на центральну станцію обробки даних рівня води водоймища.

47
10 Перелік фігур креслень Продовження таблиці 3.2
Запропонований спосіб реалізується системою контролю
рівня води(СКРВ), схема робочого репера якого представлена
на фіг. 1
11 Опис системи, яка реалізує спосіб, у статиці
І. Зеніт-Ехолот:
1. УЗВ випромінювач (для вимірювання висоти
водної поверхні).
2. УЗВ приймач.
3. УЗВ генератор.
4. Підсилювач.
5. Блок управління.
6. Блок обробки інформації.
7. Блок живлення.
II. Приймально-Передавальний модуль
8. УЗВ випромінювач з перетворенням в УЗВ
сигнал (для обміну інформацією між реперами).
9. УЗВ приймач з перетворенням в електронний код.
10. Підсилювач.
11. Приймально-передавальний блок.
На фіг. 2 показані:
12. робочий репер.
13. ГВП.
Всі блоки герметично закріплені на репері та захищені
пластинами.
12 Опис реалізації способу
СКРВ працює наступним чином:
А) В автономному режимі:
Блок 5 має таймер и вмикає всю систему. Подає сигнал на
блок 3, який генерує УЗВ сигнали і через блок 1 випромінює
їх до водневої поверхні, де вони відбиваються і їх приймає
блок 2 та через блок 4 з підсиленням передає виміряні данні в
блок 6, в якому визначається глибина та данні
48
перетворюються в електронний код Продовження
і посилаютьсятаблиці
в блок3.2
11.
Блок 11 включає цю частину інформації в інформацію з
сусідніх реперів і через блок 8 передає її на сусідній репер або
ГВП.
Б) В режимі запиту:
ГВП подає запит на блок 9, який приймає та перетворює УЗВ
сигнал на електронний код, потім через блок 10 з підсиленням
передає цей сигнал на блок 5, який в свою чергу вмикає всю
систему та подає сигнал на блок 3, який генерує УЗВ сигнали і
через блок 1 випромінює їх до водневої поверхні, де вони
відбиваються і їх приймає блок 2 та через блок 4 з
підсиленням передає виміряні данні в блок 6, в якому
визначається глибина та данні перетворюються в електронний
код і посилаються в блок 11. Блок 11 передає цю інформацію
в блок 8, який перетворює електронний код в УЗВ сигнал і
передає його на сусідній репер або ГВП.
Таким чином, запропонований спосіб дозволяє підвищити
рівень автоматизації промірних робіт, скоротити витрати
пального, матеріалів та ін. і за рахунок цього отримати
суттєвий технікоекономічний ефект.
13 Джерела інформації
1. Железняков Г.В. Гидрология и гідрометрия.
2. Ворковастов К.С., Агеев М.Ф., Маркшейдерские
экваториальные работы.-М.: Недра, 1986 г.
3. Васильев А.В., Шмидт С.В., Воднотехнические изыскания.-
Л.:Гидрометиздат, 1970г.
4. Волосецький Б. Інженерна геодезія. Геодезичні роботи для
проетування і будівництва водогосподарських та
гідротехнічних споруд. Навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів. Львів, 2003р.

Пункти 4-7 відносяться до розділу «Рівень техніки».

49
Рекомендовані джерела інформації [1 стор. 83-85, 101-
102, 2 стор. 227-265, 3 стор. 87-102]

50
Практична робота № 4

ОЗНАЙОМЛЕННЯ ІЗ ФОРМУЛОЮ ВИНАХОДУ

4.1 Мета роботи


4.1.1 Ознайомлення зі структурою формул винаходів.
4.1.2 Опанування практичними навиками аналізу
формул винаходів.
Робота розрахована на 2 академічні години.
4.2 Короткі теоретичні відомості
Однією з основних частин патенту є формула
винаходу, яка є його короткою словесно технічною суттю.
Формула винаходу дає характеристику винаходу, яка
виражає його суть і служить для визначення обсягу правової
охорони, наданої патентом. Формула може бути одно- або
багатоланковою, і складатися відповідно з одного або кількох
пунктів.
Одноланкова формула винаходу використовується
для характеристики одного винаходу сукупністю суттєвих
ознак, які не мають розвитку або уточнення стосовно окремих
випадків його виконання або використання.
Багатоланкова формула застосовується для
характеристики одного винаходу з розвитком або уточненням
сукупності суттєвих ознак стосовно окремих випадків
виконання і використання винаходу, або для характеристики
групи винаходів.
У незалежний пункт формули включається сукупність
суттєвих ознак, достатніх для одержання того технічного
результату, що проявляється у всіх випадках, на які
поширюється обсяг правової охорони.
Правила складання незалежного пункту формули
винаходу:
51
- формула повинна починатися з назви винаходу,
зазначеної у заяві та описі;
- у формулі слід зазначати всі суттєві ознаки
об’єкта винаходу, керуючись тим, що саме сукупність
суттєвих ознак має бути необхідною і достатньою для
одержання технічного результату;
- формула винаходу, як правило, повинна складатись з
обмежувальної частини, яка включає ознаки, загальні для
об’єкта винаходу, що заявляється, і прототипу (відомі ознаки),
відрізняльної частини, яка включає ознаки, що відрізняють
об’єкт, який заявляється від прототипу (тобто нові ознаки).
Обмежувальна частина формули відділяється від
відрізняльної частини виразом (розмежувальними словами):
"... який (яка) відрізняється тим, що ..." і далі йдуть ознаки
відрізняльної частини.
Формула не поділяється на обмежувальну і
відрізняльну частини, якщо вона характеризує:
- індивідуальну сполуку;
- стан мікроорганізму, культури, клітини рослини та
твердих речовин, стану за новим призначенням;
- винахід, який не має аналогів.
У залежні пункти формули включаються суттєві
ознаки, які характеризують винахід в окремих випадках його
використання або виконання.
Підпорядкованість залежних пунктів незалежному
може бути безпосередньою і посередньою, тобто через один
або декілька пунктів.
Складання формули винаходу
Формулу викладають у вигляді логічного визначення
винаходу сукупністю усіх його суттєвих ознаках.
Формулу (або кожен пункт багатоланкової формули)
викладають у вигляді одного речення.

52
Ознаки у формулі викладають таким чином, щоб
забезпечити можливість їх ідентифікації.
У випадку виявлення декількох можливих форм
реалізації ознаки, яка у сукупності з іншими суттєвими
ознаками забезпечує одержання одного й того ж технічного
результату, ознаку доцільно визначати загальним поняттям,
яке охоплює виявлені форми реалізації.
У формулі пристрій характеризується у статичному
стані, тому у формулі не повинно бути дієслів у дійсному
стані, що виражають незакінчену дію (катаються, спускаються
і т. п.), а за необхідності для характеристики дії, як ознака
пристрою, використовують форму дієприслівника (виконаний,
встановлений, опущений, і т. п.).
У формулі допускається вказівка на виконання
елемента рухомим з можливістю реалізації ним певної функції
(з можливістю повороту, з можливістю обертання і т. п.). При
використанні дієслів для характеристики дії (заходів,
операцій), як ознаки способу, їх викладають у дійсному стані,
у дійсному способі, у третій особі, у множині
(нагрівають, зварюють, загартовують).
Формулу підписує заявник, або уповноважена на це
особа.
4.3 Порядок виконання роботи
4.3.1 Для винаходів (пристрій і спосіб), які були вибрані
для опрацювання на практичній роботі № 2, провести аналіз
формул винаходів:
- виділити незалежний та залежний пункти формули
винаходу (якщо вони є у вибраних винаходах);
- розмежувати формулу на обмежувальну та відрізняльну
частину;
- обмежувальну частину незалежного пункту формули
винаходу розділити на дві складові: назва винаходу і суттєві
ознаки, спільні для об’єкта, що заявляється, і прототипу.
53
4.4 Приклад виконання завдання
4.4.1 Об’єкт винаходу – пристрій: Патент України
№ 111563. Аналіз формули винаходу приведений у таблиці
4.1.
4.4.1 Об’єкт винаходу – спосіб: Патент України № 92416.
Аналіз формули винаходу приведений у таблиці 4.2.
4.5 Питання для самоконтролю і підготовки
4.5.1 Що таке формула винаходу? Які бувають формули
винаходів?
4.5.2 Різниця між одно ланковою та багатоланковою
формулою.
4.5.3 Незалежний пункт формули винаходу. Основні
правила складання незалежного пункту формули винаходу.
4.5.4 У яких випадках формула винаходу не поділяється
на обмежувальну та відрізняльну?
4.5.5 Основні вимоги до складання формули винаходу.

Таблиця 4.1 – Аналіз формули винаходу патенту


України № 111563
1 Обмежувальна частина
1.1 Назва винаходу
Різьбове з'єднання бурильних труб з індикатором контролю
технічного стану
1.2 Спільні суттєві ознаки
…яке містить ніпель, муфту з різьбовою ділянкою і індикатор,
виконаний у вигляді товстостінного кільця з концентратором
напружень та з тонкостінними елементами по обидві сторони
від концентратора, жорстко з'єднаного з тонкостінною
оболонкою,
2 Розмежувальні слова
…яке відрізняється тим, що…
3 Відрізняльна частина
54
в межах товстостінного кільця виконані ортогональні
Продовження табл.пази
4.1
вздовж осі оболонки з внутрішнім діаметром, рівним діаметру
дна концентратора напружень, в яких закріплена система
тензодавачів з виходами, електрично з'єднаними з блоком
реєстрації деформацій, виконаним на базі аналого-цифрового
перетворювача з картою пам'яті і блоком живлення та
змонтованим на оболонці в герметичній порожнині між
внутрішньою поверхнею ніпеля і зовнішньою поверхнею
оболонки.

Таблиця 4.2 – Аналіз формули винаходу патенту


України № 92416
1 Обмежувальна частина
1.1 Назва винаходу
Спосіб контролю рівня води в водоймі
1.2 Спільні суттєві ознаки
…заснований на використанні ультразвукового методу
передачі інформації,
2 Розмежувальні слова
…який відрізняється тим, що…
3 Відрізняльна частина
інформацію про висоту водної поверхні передають від
водомірних ультразвукових підводних реперів при
забезпеченні прямого ультразвукового зв'язку між сусідніми
реперами; на кожному ультразвуковому репері за допомогою
зеніт-ехолота у вертикальному каналі вимірюють
перевищення рівня водної поверхні відносно репера,
перетворюють результат в електронний код, який
перетворюють в ультразвуковий код і за допомогою
ультразвуку передають сигнали по горизонтальному каналу на
55
сусідній ультразвуковий репер, в якому цей сигнал
приймають на ультразвуковий приймач, перетворюють у
відповідний електронний код з посиленням і через
ультразвуковий випромінювач передають на наступний по
ланцюжку реперів ультразвуковий репер, у результаті кожен
водомірний ультразвуковий репер виконує функцію
вимірювання рівня води і функцію передачі інформації по
горизонтальному ультразвуковому каналу по ланцюжку
реперів до репера головного водомірного поста (ГВП), групи
водомірних постів, де інформацію перетворюють в
електронний цифровий вигляд і передають по кабелю на
береговий приймальний пункт ГВП, потім інформацію
обробляють, кодують і результати передають по радіоканалу
на центральну станцію обробки даних рівня води водоймища.

Рекомендовані джерела інформації [1 стор. 129-154]

56
Практична робота № 5

ОФОРМЛЕННЯ ЗАЯВКИ НА ВИНАХІД (КОРИСНУ


МОДЕЛЬ)
5.1 Мета роботи
Навчитися оформляти згідно правил матеріали заявки на
винахід (корисну модель).
Робота розрахована на 2 академічних годин.
5.2 Короткі теоретичні відомості
Заявка на винахід — сукупність документів, необхідних
для видачі Установою патенту України на винахід чи патенту
України на корисну модель. Як правило, включає:
- заяву;
- опис винаходу (корисної моделі);
- формулу винаходу (крисної моделі);
- графічні матеріали (якщо на них є посилання в описі);
- реферат;
- документи, що додаються до заявки.
5.2.1 Заява про видачу патенту
Заяву про видачу патенту слід подавати українською
мовою за формою, яка наведена в Додатку. Всі необхідні
розділи заяви повинні бути заповнені. У тому разі, коли
відомості не можуть бути повністю розміщені за браком місця
у відповідних графах, їх наводять на додатковому аркуші за
тією ж формою із зазначенням у відповідній графі заяви -
«див. на окремому аркуші».
Графи, що розміщені над словом «Заява» і призначені
для відміток Інституту промислової власності (в подальшому -
Інститут промвласності), заявником не заповнюються.
В графі, що містить прохання видати патент України,
необхідно зазначити, па який з двох об'єктів промислової
57
власності заявник просить видати патент - на винахід чи на
корисну модель.
Під кодом (71) зазначають повне ім'я або найменування
(для юридичної особи) заявника (заявників), а також його (їх)
місцезнаходження. Якщо заявником є винахідник, декілька
винахідників чи всі винахідники, їхнє ім'я зазначають під
кодом (71), а їхні адреси наводять на звороті.
Повне ім'я або найменування іноземного заявника
зазначають українською транслітерацією (літерами
українського алфавіту) і поряд, у дужках, ці дані наводить
мовою оригіналу. Крім того, мовою оригіналу наводять
відомості стосовно місця проживання або місцезнаходження
заявника (якщо це можливо).
У цьому ж розділі для заявників - юридичних осіб
України зазначають код організації відповідно до Загального
класифікатора підприємств та організацій (ЗКПО) або код
держави, якщо заявником є фізична чи юридична особа, що
проживає або має постійне місце проживання за межами
України. Код держави зазначають згідно із стандартом ВОІВ
Ст. З двома буквами латинського алфавіту. Наприклад,
Франція - FR, Україна - UА.
Якщо заявник має підстави для встановлення більш
ранньої дати пріоритету, то в наступному розділі заяви і під
кодами (31), (32), (33) необхідно зробити відповідну позначку
або під кодом (62) навести певні відомості.
Під кодом (54) наводять повну назву винаходу, яка
повинна збігатися з назвою, що наведена в описі і формулі
винаходу.
Нижче зазначають повну адресу, за якою має вестись
листування між заявником та Інститутом промвласності,
прізвище або найменування адресата.
Під кодом (74) наводять дані про представника у справах
інтелектуальної власності, якщо заявник користується його

58
послугами, чи довіреної особи, через яку заявник подає
заявку.
Якщо заявник бажає прискорити публікацію заявки, у
відповідній клітині треба зробити позначку «Х».
Розділ заявки «Перелік документів, що додаються»
заповнюють за допомогою позначок «Х» у відповідних
клітинах із зазначенням кількості примірників і аркушів
документів.
Якщо право на подання заявки і одержання патенту
передано автором чи роботодавцем їх правонаступнику, в
графі «Підстави виникнення права на подання заявки»
відповідну підставу зазначають позначкою «Х». Якщо
заявником (заявниками) є єдиний винахідник чи всі
винахідники, ця графа не заповнюється.
Під кодом (72) наводять дані про винахідника
(винахідників). У правій графі проставляють відповідні
підписи.
Якщо винахідник (винахідники) не бажає (бажають)
бути згаданим (згаданими) в публікації відомостей про заявку
па патент, у наступній графі заяви слід зробити відповідний
запис.
Заповнення останньої графи заяви «Підписи»
обов'язкове в усіх випадках, крім одного, коли всі
винахідники виступають заявниками. У цьому разі достатньо
їх підписів у розділі, що має код (72).
Якщо лише один або декілька винахідників виступають
заявником, їх підписи в останній графі заяви обов'язкові.
Якщо заявником виступає юридична особа, заява
підписується керівником із зазначенням його посади,
прізвища, ініціалів і скріплюється печаткою.
Якщо заявник доручив ведення справ по заявці
представникові в справах інтелектуальної власності або іншій
особі, останній може ставити свій підпис замість заявника.
У цій графі також проставляють дату підпису.
59
Якщо будь-які відомості наводять па додатковому
аркуші, останній треба підписати в такому ж порядку.
5.2.2 Опису винаходу (корисної моделі)
Загальні вимоги до опису винаходу (корисної моделі).
Опис винаходу з формулою винаходу, що міститься в ньому, і
графічними матеріалами (якщо вони необхідні) є основним
документом заявки. Без перебільшення можна сказати, що від
ретельності, повноти і правильності опису винаходу залежить
подальша доля заявки і самого винаходу. Тим часом, практика
показує, що саме ця частина заявки викликає найбільші
труднощі у заявників, У ряді випадків якість описів
недопустимо низька.
Необхідно зазначити, що мова, яка використовується
при складанні опису, особливо формули винаходу,
специфічна, відрізняється від мови звичайної наукової
публікації. Однак використання саме такої мови дозволяє
розібратися в технічній суті заявленого винаходу, отримати
формулу винаходу, що має правове значення.
Вимоги до ілюстративних матеріалів. Графічні
зображення викопують відповідно до правил креслення, на
щільному, білому, гладкому папері чорними чіткими лініями і
штрихами, які не витираються, без розтушовування. і
розмальовування. Масштаб і чіткість зображень вибирають
такими, щоб при репродукуванні з лінійним зменшенням
розмірів до 2/3 можливо було б розпізнати усі деталі.
Висота цифр і літер має бути не менше 3,2 мм. Цифри та
літери не слід поміщати в дужки, кружки та лапки.
На кресленнях використовують переважно прямокутні
(ортогональні) проекції (в різних видах, розрізах і перерізах),
в окремих випадках допускається також використання
аксонометричної проекції.

60
Кожний елемент на кресленні виконують пропорційно
всім іншим елементам за винятком випадків, коли для чіткого
зображення елемента необхідне відрізнення пропорцій.
Розміри на кресленнях не позначають, їх наводять в разі
необхідності, в описі. Креслення виконують без будь-яких
написів, за винятком необхідних слів, таких як «вода», «пара»,
«відкрито», «закрито», «розріз по А-А».
Окремі фігури розміщують таким чином, щоб аркуші
були максимально заповненими і креслення можна було
читати при вертикальному розташуванні довших боків
аркушу.
Якщо фігури, що розміщені на двох і більше аркушах, є
частиною єдиного креслення, то їх розміщують таким чином,
щоб це креслення можна було скомпонувати без пропусків
будь-якої з зображених на різних аркушах фігур.
На одному аркуші креслення можна розміщувати
декілька фігур, при цьому слід чітко відмежовувати їх одну
від одної.
Елементи фігур позначають арабськими цифрами
відповідно до опису винаходу. Одні і ті самі елементи на
декількох фігурах, позначають одними й тими ж цифрами.
Позначення, про які не згадують в описі винаходу, на
кресленнях не проставляють і навпаки.
Якщо графічні зображення подані у вигляді схеми, то
при її виконанні застосовують стандартизовані умовні
графічні позначення.
Якщо схема подана у вигляді прямокутників як
графічних позначень елементів, то крім цифрового
позначення безпосередньо в прямокутник, якщо це можливо,
вписують і назву елемента, Якщо розміри графічного
зображення елемента не дозволяють цього зробити, назву
елемента можна зазначити на виносній лінії.
На схемах одного виду допускається зображення
окремих елементів схем іншого виду (наприклад, на
61
електричній схемі допускається зображення елементів
кінематичних, гідравлічних схем тощо).
Формат фотографій вибирають таким, щоб він не
перевершував зазначені розміри аркушів документів заявки.
Фотографії малого формату подають наклеєними на аркуш
установлених розмірів, з дотриманням полів та вимог до
формату й якості аркушу.
Кожне графічне зображення нумерується арабськими
цифрами (фіг. 1, фіг. 2 тощо) незалежно від виду цього
зображення (креслення, схема, графік, малюнок тощо) і
нумерації аркушів відповідно до черговості наведення їх у
тексті опису. Якщо опис винаходу пояснює лише одна фігура,
то вона не має нумерації.
Графічні зображення не наводяться в описі та формулі
винаходу.
Креслення чи інші ілюстративні матеріали подають у
вигляді графічних зображень (власне креслень, графіків, схем,
епюр, діаграм, осцилограм, малюнків тощо), фотографій,
таблиць.
Малюнки подають у тому випадку, якщо неможливо
проілюструвати опис винаходу (корисної моделі) кресленнями
чи схемами. Фотографії подають як додаток до інших видів
графічних матеріалів. В окремих випадках фотографії можуть
бути подані як основний вид пояснюючих матеріалів,
наприклад, для ілюстрації етапів виконання хірургічних
операцій.
У правому верхньому куті кожного аркуша
ілюстративних матеріалів зазначають назву винаходу
(корисної моделі), в правому нижньому куті -- прізвище
(прізвища) та ініціали винахідника (винахідників).
Документи заявки друкують на аркушах білого паперу
формату 210 х 297 мм, Кожний документ заявки почитають на
окремому аркуші, при цьому другий і наступний аркуші
нумерують арабськими цифрами.
62
Кожен аркуші використовують лише з одного боку з
розміщенням. рядків паралельно меншому боку аркуша,
Всі аркуші заявки повинні мати такі поля у мм: ліве - 20;
верхнє - 20; праве і нижнє - 10.
Всі документи друкують шрифтом чорного кольору.
Тексти опису, формули винаходу і реферату друкують через 2
інтервали з висотою великих літер не менше 2,1 мм.
Латинські назви, латинські та грецькі літери, графічні
символи, математичні та хімічні формули вписують
чорнилом, пастою або тушшю чорного кольору. Не
допускається змішане написання формул від руки і на
друкарській машинці.
5.2.3 Реферат
Реферат є скороченим викладом змісту опису винаходу
(корисної моделі), який включає:
- назву винаходу (корисної моделі);
- характеристику галузі техніки, якої стосується винахід, і
(або) галузь його застосування;
- характеристику суті винаходу (корисної моделі) із
зазначенням технічного результату, якого мають досягти.
Суть винаходу (корисної моделі) в рефераті
характеризують шляхом такого вільного викладу формули, в
якому зберігають всі суттєві ознаки винаходу (корисної
моделі).
Реферат складають лише для інформаційних цілей. Він
не може братися до уваги з іншою мето, зокрема для
тлумачення формули винаходу (корисної моделі) і визначення
рівня техніки.
Реферат не може містити висновки щодо позитивної
якості або цінності винаходу та посилання на теоретичну
можливість Його застосування.
Інформацію для реферату треба брати з формули та
відповідних розділів опису винаходу. Реферат не слід

63
складати лише на основі формули винаходу, алей з
урахуванням тексту опису. Реферат не може повністю
повторювати пункти формули винаходу.
Реферат повинен подаватися у категоризованій формі,
що значно спрощує підготування одноманітних рефератів та
створення автоматизованих баз даних. Категоризований
реферат поділяється на певну кількість розділів (категорій),
кожному з яких відповідає певна назва. Для спрощення їх
ідентифікації кожній назві (кожному структурному елементу
тексту реферату) надається спеціальна цифра.
Реферат повинен містити такі підрозділи:
1. Об'єкт винаходу.
2. Галузь застосування.
3. Суть винаходу.
4. Альтернативні рішення (якщо вони є).
5. Технічний результат.
У тексті реферату треба обов'язково зазначити назву
структурного елемента, після чого викладають відповідну
інформацію без вживання проміжних (увідних) слів,
словосполучень та речень. Якщо у документі, що реферується,
той чи інший елемент структури тексту (підрозділ) відсутній,
його назву не згадують і зберігають послідовність викладу
інших підрозділів. Назву структурного елемента реферату
відділяють від наступної інформації двокрапкою.
Середній обсяг тексту реферату повинен містити до 250
слів.
Текст реферату слід складати з окремих коротких речень
і уникати складних граматичних зворотів, які мають місце у
патентних формулах. Не слід вживати такі очевидні фрази, як
«Даний опис стосується…», «Винахід, визначений у цьому
описі...» «Цей опис належить до... ».
Слід також уникати правової термінології, що вживають
у формулах і описах винаходу, та часто використовують такі
слова, як «даний», «значення».
64
Текст реферату потрібно друкувати без абзаців.
Математичні та хімічні формули слід включати до
реферату лише у тих випадках, якщо без їх вживання скласти
реферат неможливо. При цьому їх потрібно приводити до
лінійного виду і вписувати чітко від руки темним чорнилом
або кульковою ручкою.
Реферат повинен містити також деякі додаткові
відомості, зокрема, посилання на наявність і кількість
залежних пунктів формули винаходу (корисної моделі);
графічних зображень, таблиць. При викладенні додаткових
відомостей вживаються такі скорочення:
для слів «незалежний пункт» - н. п.;
для слів «залежний пункт» - з. п.;
для слова «формула» - ф-ла;
для слова «ілюстрація» - іл.;
для слова «таблиця» - табл.;
для слова «приклад» - пр.
Наприклад, для опису винаходу, що містить один
незалежний та один залежний пункти формули, одне
креслення та два приклади, у тексті реферату зазначають: 1 з.
п. ф-ли, 1 іл., 2 пр.; для опису винаходу, що містить два
незалежних (спосіб та пристрій для його здійснення) та три
залежних пункти формули, п'ять креслень та одну таблицю,
зазначають:
2 н. та 3 з. п. ф-ли, 5 іл., 1 табл.
Реферат ніким не підписується.
5.2.4 Документи, що додаються до заявки
До заявки додають документ, що підтверджує сплату
збору за подання заявки у встановленому розмірі, та
документ, що підтверджує право заявника на зменшення
розміру збору, якщо таке право у заявника є. Ці документи
подають разом із заявкою або протягом двох місяців від дати

65
подання заявки. В останньому випадку діловодство за заявкою
не проводять до надходження зазначених документів.
Якщо заявку подають через представника в справах
інтелектуальної власності або іншу довірену особу, до заявки
слід додати видане заявником доручення, що засвідчує його
(її) повноваження (приклади доручень наведені в Додатку 1).
Якщо доручення надійшло до Відомства мовою оригіналу, до
нього додають нотаріально посвідчений переклад доручення
українською мовою.
Зазначене доручення має бути підписане заявником і не
потребує нотаріального свідчення. Підпис посадової особи,
якщо заявником є юридична особа, має бути скріплена
печаткою.
Якщо заявник бажає скористатися правом пріоритету,
він повинен протягом трьох місяців від дати подання заявки
до Відомства подати заяву про пріоритет з посиланням на
дату подання та номер попередньої заявки та посвідчену у
встановленому порядку копію попередньої заявки в перекладі
на українську мову. Якщо попередніх заявок декілька, то
додають копії всіх заявок.
5.3 Порядок виконання роботи
Заповнити заяву на винахід, бланк якої приведений на
сайті Укрпатенту https://ukrpatent.org/atachs/blank-v-km-
03.docx

5.5 Питання для самоконтролю і підготовки


5.5.1 Які документи включає заявка на винахід (корисну
модель)?
5.5.2 Вкажіть основні вимоги при заповнені заяви на
винахід (корисну модель).
5.5.3 Яким чином в заяві на винахід (корисну модель)
вказується на встановлення більш ранньої дати пріоритету?
66
5.5.4 Вкажіть основні вимоги при складанні опису
винаходу (корисної моделі).
5.5.4 Вкажіть основні вимоги до ілюстративних
матеріалів.
5.5.5 Які відомості повинен містити реферат на винахід
(корисну модель)?
5.5.6 Особливості написання реферату на винахід
(корисну модель)?
5.5.7 Які додаткові документи додаються до заявки на
винахід (корисну модель)?

67
Практична робота № 6

РEЄCТPAЦІЯ І ЗAXИCТ ПPAВ ІНТEЛEКТУAЛЬНOЇ


ВЛACНOCТІ НA КOМП’ЮТEPНУ ПPOГPAМУ
6.1 Мета роботи
Практично оволодіти можливими способами захисту
прав інтелектуальної власності на комп'ютерну програму.
Робота розрахована на 2 академічних годин.
6.2 Короткі теоретичні відомості
На даний час питання захист прав інтелектуальної
власності на комп'ютерну програму здійснюється згідно
Закону "Про авторське право суміжні права" ме3792-12 від
23.12.1993 р. (надалі - Закон) та постанови КМУ "Про
державну реєстрацію авторського права і договорів, які
стосуються права автора на твір" Ме 1756 від 27.12.2001 р.
(надалі - Порядок).
На даний час, існують три реальні і дієві способи
захисту програмного продукту (комп'ютерної програми,
сайту, бази даних тощо) від неправомірного використання:
 охороняти вихідний код програми за допомогою
авторського права;
 охороняти алгоритми, які використовуються в
програмах, як способи вирішення конкретних завдань:
 охороняти назву програми
6.2.1 Охорона вихідного коду авторським правом
Комп'ютерна програма або база даних охороняється
авторським правом як літературний твір. Авторське право на
такий твір, а саме комп'ютерну програму, виникає з моменту
його створення і обов'язкова реєстрація його не вимагається.

68
У законі комп'ютерній програмі надано визначення, як
набору інструкцій, що представлені у вигляді слів, чисел,
схем, кодів, знаків чи у якомусь іншому вигляді, який може
зчитуватися комп'ютером, і за допомогою якого приводить в
дію цей комп'ютер, з метою досягнути потрібну мету чи
результат. Це визначення практично підходить для всього
програмного забезпечення, від НТМL-коду для веб-сайту
прикладного програмного продукту до операційної системи.
Переважна більшість правовласників вважає адекватним
захистом своїх прав саме реєстрацію в державному реєстрі,
оскільки реєстрація авторського права надає цілий ряд
незаперечних переваг, перед незареєстрованими правами.
Перш за все, в Україні існує презумпція авторства,
відповідно до якої, автором є особа, зазначена як автор на
оригіналі або примірнику твору. Проте, особа, яка має
свідоцтво про реєстрацію авторського права, перебуває у
значно вигіднішому становищі, на випадок якихось
розбіжностей, несподіваних ситуацій чи зловживань. Поряд з
цим, буває й таке, що авторське право реєструється з метою
привласнення твору (комп'ютерної програми, бази даних
тощо) з метою отримання вигоди. На підставі свідоцтва може
бути складено ліцензійний договір із особами, зацікавленими
використати твір, і автор, якщо вчасно не подбає про захист
свого права, залишиться ні з чим. По своїй суті, свідоцтвом
про реєстрацію авторського права можна захищатися, як
найнадійнішим аргументом у спорі за права володіння
програмними продуктами.
Наявність свідоцтва дозволить вільно розпорядитися
своїм правом на програмний продукт, базу даних, чи інший
твір або делегувати право третій особі. Для отримання
матеріальної вигоди, як правило, складається авторський
договір, і як обов'язковий додаток до нього виступає свідоцтво
про реєстрацію авторського права, що засвідчує авторські
права на те, що він передає.
69
Авторське право на комп’ютерну право виникає:
 – в силу самого факту його створення творчою працею
особи та надання їй певної об’єктивної форми:
письмової, електронної, звуко- чи відеозапису,
зображення, об’ємно-просторової, усної;
 – незалежно від того, чи було твір обнародувано;
 – незалежно від переваг та призначення комп’ютерної
програм, а також способу її вираження;
 – незалежно від наявності новизни, унікальності та
оригінальності результату інтелектуальної діяльності;
 – незалежно від віку автора та його дієздатності.
На сьогоднішній час в Україні, реєстрація авторського
права на комп'ютерну програму або базу даних є одним з
найдешевших, найнадійніших способів здійснити захист
права інтелектуальної власності.
Отримання охорони держави для програмного продукту
і надійне підтвердження авторства відбувається дуже швидко,
за стандартною процедурою реєстрації авторського права.
Розрізняють майнові і немайнові права на твір, зокрема і
на комп’ютерну програму.
До немайнових прав автора належать:
 право автора вимагати визнання авторства шляхом
зазначення імені автора на творах або їх примірниках
або під час публічного використання твору будь-яким
способом;
 право автора забороняти згадування свого імені під час
публічного використання твору, коли автор твору хоче
залишитись анонімом;
 право автора обрати псевдонім, зазначити або вимагати
зазначення псевдоніму на творах, їх мірниках або під час
їх публічного використання;
 право автора вимагати збереження цілісності твору та
протидіяти перекрученню, спотворенню або іншій зміні

70
твору чи іншому посяганню на твір будь-яким способом,
що може нанести шкоду честі та репутації автора.
До майнових прав автора належать:
 виключне право використовувати твір;
 виключне право надавати дозвіл або встановлювати
заборону на використання твору іншими особами.
Саме на підставі закріплених Законом майнових прав,
автор може отримувати винагороду за використання своїх
творів. Законом встановлено строк дії майнового права автора
протягом усього його життя і ще 70 років після його смерті,
при цьому винагороду за використання твору після смерті
автора можуть отримувати спадкоємці. Особисті немайнові
права автора підлягають безстроковій охороні і не можуть
бути відчужені.
Зареєстроване авторське право посвідчується
Свідоцтвом, яке видає Мінекономіки України. Таке свідоцтво,
як і немайнові права автора, не має строку дії.
6.2.2 Охорона алгоритмів, що використовуються в
комп'ютерній програмі. Можливість патентування
комп'ютерної програми
Авторськими правами забезпечується охорона лише
форми об'єктів і форми втілення ідей, але не суть (сутність)
об'єктів, а також не самі ідеї. Припустимо, програміст як
автор, створив продукт (програму) мовою програмування С++
або Java і сформував діючий модуль під певну операційну
систему, скажімо, Linux, Android чи Windows. Аби законно
скористатися програмною розробкою цього програміста,
достатньо декомпілювати її, тобто, перетворити цю програму
з об'єктного коду у певний вихідний текст з метою одержання
інформації, необхідної для досягнення взаємодії програми із
розробленою незалежно комп'ютерною програмою. Після
цього, програма розкладається по модулях, на базі
зрозумілого алгоритму роботи програми і скомпільовується
71
вже під іншу мову (мовну платформу). наприклад, під Visual
Basic. У такому випадку, згідно із Законом, це вже буде зовсім
інший (новий) твір, хоча в ньому і використовується
придуманий первісним програмістом алгоритм. Поряд з цим,
комп'ютерна програма, база даних або інший програмний
продукт - не патентуються. Законом не передбачається
відносити програмні продукти до таких видів промислової
власності як винаходи, наслідком чого є неможливість їх
патентування.
Як же можна обійти це обмеження? У такому випадку
патентом може захищатись алгоритм програми, як спосіб
вирішення конкретного завдання. Алгоритм, а саме його суть і
кожен етап записується і оформляється зрозумілою словесною
формою, та підкріплюється необхідними блок-схемами,
діаграмами, графіками тощо. Якщо алгоритм вже пройшов
перевірку на патентоспроможність, може бути подана заява на
винахід, а сам автор отримає на нього патент. Якщо ви
бажаєте себе убезпечити від використання ваших ідей кимось
іншим, цей спосіб захисту підходить найкраще, але одночасно
він є найбільш трудомістким і довготривалим.
6.2.3 Охорона назви програми
Для унеможливлення використання вашого
інтелектуального продукту повністю або частково сторонніми
особами доцільно зареєструвати як торгову марку назву
програми або сайту, його доменне ім'я. Такий спосіб захисту
дозволяє надійно захистити назву програми, базу даних або
сайт, як знак для товарів або послуг Це також дає можливість
отримувати прибуток від оформленого правомірного
використання знаку третіми особами.
Власники зареєстрованих торгових марок можуть
вимагати відшкодування збитків від незаконного
використання свого бренду. а також заборонити використання
торгової марки.
72
6.2.4 Документи і дії які потрібно вчинити для реєстрації
авторського права на комп'ютерну програму
Для реєстрації авторського права на комп'ютерні
програми необхідно:
 підготувати саму комп'ютерну програму до реєстрації, а
саме, вихідні коди програми, інструкцію користувача
комп'ютерної програми;
 присвоїти назву комп'ютерній програмі;
 написати реферат для комп'ютерної програми;
 здійснити оплату державного мита та збору;
 навести повні дані про автора або авторів комп'ютерної
програми;
 надати довіреність представнику у справах
інтелектуальної власності (патентному повіреному) або
іншому представнику, якщо автор не самостійно подає
пакет документів;
 якщо реєстрація авторського права здійснюється на ім'я
юридичної особи (це може бути службовий твір,
службова комп'ютерна програма), необхідно навести
реквізити за даними ЄДР цієї юридичної особи;
 якщо необхідно зареєструвати договір передачі
(відчуження) авторських прав на комп'ютерну програму,
потрібно навести реквізити сторін такого договору.
Заявка (пакет документів) на реєстрацію авторського
права на твір має містити:
 викладену українською мовою заяву, яка складається за
певною формою.
 комп'ютерну програму або мобільний додаток, у вигляді
вихідного коду тексту або фрагментів вихідного тексту
програми в обсязі, необхідному для її ідентифікації.
Автор самостійно вирішує, які фрагменти вихідного
тексту комп'ютерної програми передати на зберігання, і
має право вилучати з поданих фрагментів вихідного
73
тексту місця, які, на його думку, не слід висвітлювати,
вихідний код подається для реєстрації тільки в
роздрукованому вигляді;
 інструкція по роботі з комп'ютерною програмою, або
мобільним додатком;
 дата завершення роботи над комп'ютерною програмою,
або мобільним пропозицією, документ, який свідчить
про завершення роботи над програмою;
 документ (копія документа) про сплачений збір за
підготовку до реєстрації авторського права, або колію
документа, який підтверджує пільги щодо його сплати;
 документ про оплату збору за оформлення і видачу
свідоцтва або копію документа про пільги щодо його
сплати;
 довіреність оформлену належним чином. якщо заявка
подається через представника.
Реєстрацію авторського права здійснює:
 фізична особа - автор твору (комп'ютерної програми);
 декілька фізичних осіб - як група співавторів;
 юридична особа, у випадках, якщо автор комп'ютерної
програми є працівником юридичної особи, і ця
комп'ютерна програма створена відповідно до
виконуваних посадових (службових) обов'язків авторів
щодо цієї юридичної особи - роботодавця. Це буде
службовий твір.
Крім цього, юридична особа може стати правовласником
комп'ютерної програми у інших випадках, наприклад, коли ця
програма була створена на її замовлення фізичними особами -
авторами програми, які не є працівниками підприємства. У
цьому випадку повинна здійснюватися державна реєстрація
договору про передання (відчуження) майнового права на
комп'ютерну програму між автором або авторами

74
комп'ютерної програми і юридична особою, замовником цієї
розробки.
Будь-яка особа, фізична чи юридична, що має у
володінні майнові права на комп'ютерну програму, має право
передати оплатно чи безоплатно право на комп'ютерну
програму іншим особам. У такому випадку теж може
здійснюватися державна реєстрація Договору про передання
(відчуження) між такими особами майнових прав на
комп'ютерну програму.
6.3 Порядок виконання роботи
6.3.1 Заповнити заяву на реєстрацію авторського права
на комп’ютерну програму. Бланк заяви розміщений на сайті
Укрпатенту https://ukrpatent.org/atachs/dodatok-1-1.docx .
Зразок заповнення заяви https://ukrpatent.org/atachs/zrazok-1-
1.pdf.
6.3.1 Підготовити текст програми, або її фрагмент.
Можна використати матеріали бакалаврської роботи.
6.4 Питання для самоконтролю і підготовки
6.4.1 Якими нормативними документами здійснюється
захист прав інтелектуальної власності на комп'ютерні
програми в Україні?
6.4.2 Які є способи захисту програмного продукту
(комп'ютерної програми, сайту, бази даних тощо) від
неправомірного використання на даний час?
6.4.3 Особливості охорони вихідного коду програми
авторським правом.
6.4.4 Коли виникає авторське право на комп’ютерну
програму?
6.4.5 Поняття про майнові і немайнові права на твір,
зокрема і на комп’ютерну програму.

75
6.4.6 Як охороняються алгоритми, що використовуються
в комп'ютерних програмах. Можливість патентування
комп'ютерної програми
6.4.7 Як можна забезпечити охорону назви програми?
6.4.8 Які документи і дії які потрібно вчинити для
реєстрації авторського права на комп'ютерну програму?

76
Практична робота № 7

ВИВЧЕННЯ МЕТОДІВ МОЗКОВОЇ АТАКИ


7.1 Мета роботи
7.1.1 Ознайомлення з методами мозкової атаки.
7.1.2 Практичне освоєння прямої, зворотної і
комбінованих методів мозкової атаки.
Робота розрахована на 2 академічних годин.
7.2 Короткі теоретичні відомості
Існує безліч методів пошуку ідей. З деякою мірою
умовності їх можна розділити на три групи:
- методи психологічної активізації мислення;
- методи систематизованого пошуку;
- методи направленого пошуку.
Кожен з методів має на меті полегшити пошук рішення
творчої задачі у порівнянні, з так званим, методом "проб і
помилок", яким зазвичай користується людина. Доцільність
вживання методу, що належить до тієї або іншої групи,
зокрема, залежить від складності вирішуваного завдання.
Методологічною й теоретичною основою мозкового
штурму є такі положення:
1 Розуміння творчості як процесу самоорганізації, як
спонтанного виникнення порядку з удаваного безладу.
Свідоме прийняття невизначеності дає можливість отримати
творчу свободу і нові можливості, а спрямоване
впорядкування безладу веде до спонтанної генерації способів
вирішення проблем. У цьому сенсі ключова метафора
мозкового штурму – процес породження й упорядкування
творчого хаосу.
2 Існує аналогія між творчістю і процесом еволюції в
природі. У відповідності до такого підходу, творчість
становить дарвінівський процес «сліпих варіацій і
77
селективного збереження» (Д. Кембелл, 1960). Багатство й
різноманітність форм життя – це основа змін, розвитку й
творчого виникнення нових форм.
Мозковий штурм заснований на двох фундаментальних
принципах:
1 Кількість породжує якість.
2 Оцінка ідей відкладена в часі.
Методи мозкового штурму, або мозкової атаки (МА),
ґрунтуються на наступному психологічному ефекті. Якщо
узяти групу з 5-8 осіб і кожному запропонувати незалежно і
індивідуально висловлювати ідеї і пропозиції за рішенням
поставленого винахідницького або раціоналізаторського
завдання, то в сумі можна отримати N ідей. Якщо
запропонувати цій групі колективно висловлювати ідеї з цього
ж завдання, то вийде Nk ідей. При цьому виявляється, що Nk
набагато більше N .
Зазвичай за 15-30 хв колективно висловлюється (при
дотриманні правил МА) від 50 до 150 різних ідей, а при
індивідуальній роботі - тільки 10-20 ідей.
Мозкову атаку доцільно використовувати:
- при вирішенні винахідницьких і раціоналізаторських
завдань в різноманітних областях техніки;
- на різних етапах рішення творчої наукової задачі і на
різних стадіях розробки, проектування і модернізації виробів;
- у поєднанні з іншими евристичними методами.
7.2.1 Метод прямої мозкової атаки
Формулювання завдання. Постановка завдання перед
творчою групою - учасниками МА може мати саму різну
форму і зміст. Проте в ній повинні бути чітко сформульовані
два моменти:
- що у результаті бажано отримати або мати;
- що заважає отриманню бажаного.

78
Завдання може сформулювати зовнішній замовник,
керівник творчої групи або її член. Важливе одне - щоб перед
сеансом МА була достатньо вичерпна, чітка постановка
завдання, бажано в документальному вигляді. Постановка
завдання для МА повинна також відрізнятися стислістю
викладу.
Мета прямого завдання - вирішення якої-небудь
проблеми.
Формування творчої групи. Мета - вирішення якої-
небудь проблеми. Найбільш ефективне число учасників у
творчій групі для проведення сеансу МА складає 5-12 осіб,
хоча допустимо і менше (до 3) і більше число учасників.
Як правило, творчі групи складаються з двох підгруп:
постійне ядро групи і тимчасові члени. Ядро групи поступово
відбирається при вирішенні різних завдань методом МА. У
ядро групи входять її керівник і співробітники, які легко і
плідно генерують ідеї, а також обізнані і дотримуються
правил гри (правила для учасників сеансу МА).
Тимчасових членів запрошують залежно від характеру і
змісту майбутнього завдання. До творчої групи ніколи не
включають природжених скептиків і критиканів. Тимчасові
члени служать необхідним і гармонійним доповненням до
ядра групи, що забезпечує виконання таких рекомендацій:
- число фахівців з вирішуваного завдання повинне бути
не більше половини складу групи;
- до складу групи доцільно включати фахівців-
суміжників (конструктори, технологи, економісти,
постачальники і так далі), які забезпечать комплексний і
всестороний розгляд завдання; до складу групи бажано
включати жінок, які вельми практично і оригінально мислять,
стимулюють і підвищують дух змагання серед чоловіків;
- рекомендується включати «людей з боку», що не
мають ніякого відношення до завдання (кухар, лікар, перукар,

79
провідник поїзда і так далі), але здатних творчо вирішувати
різні практичні завдання.
Правила для учасників сеансу МА. Їх можна
сформулювати таким чином:
1 Прагніть висловлювати максимальне число ідей.
Віддавайте перевагу кількості, а не якості ідей. Свої ідеї
висловлюйте короткими пропозиціями.
2 Під час сеансу МА абсолютно заборонена критика
запропонованих ідей. Забороняються також несхвальні
зауваження, іронічні репліки, консервативні думки, отруйні
жарти, наприклад: «Так ще ніколи не робили!»; «А що скаже
директор?»; «Для практики це не годиться!» і тому подібне
Заборону критики створює сприятливий творчий мікроклімат.
3 Зовнішньо і внутрішньо схвалюйте і приймайте всі
ідеї, навіть свідомо непрактичні і, здавалося б, дурні. Надайте
перевагу не систематичному логічному мисленню, а
осяянням, неприборканій і безмежній фантазії в самих різних
напрямах.
4 Вельми сприяють продуктивному мисленню жарти,
каламбури, гумор і сміх. Підтримуйте і створюйте відповідну
обстановку.
5 Прагніть розвивати, комбінувати і покращувати
висловлені раніше ідеї, отримувати від них нові асоціативні
ідеї.
6 Забезпечуйте між учасниками МА вільні,
демократичні, дружні і довірчі відносини. Не допустиме зле
жартування над невдалими ідеями інших.
Обов'язки ведучого (керівника) в сеансі МА
Успіх і результативність МА в дуже великій мірі
залежить від голови наради (ведучого), який здійснює
оперативне управління МА. Ведучий повинен керуватися
правилами для учасників МА і підтримувати невимушену
обстановку та відчуття гумору. Крім того, на ведучого
покладають такі обов'язки:
80
1) Ведучий чітко і емоційно висловлює формулювання
завдання як у спеціальному, так і в загальнодоступному
викладі. При цьому примушує учасників сприймати завдання
як свою головну проблему, підсилюючи постановку,
наприклад, такими зауваженнями: «Уявіть себе на місці того-
то...»; «Що б ви зробили, якби самі відповідали за цю
справу?»
2) Ведучий повинен уміти забезпечити дотримання
учасниками всіх правил проведення МА, не користуючись при
цьому наказами і критичними зауваженнями.
3) Ведучий повинен забезпечувати безперервність
вислову ідей, заповнювати паузу заохочувальними репліками,
наприклад: «Свого часу пропонувалося те-то...»; «Давайте три
хвилини висловлюватимемо тільки непрактичні і фантастичні
ідеї.»; «А що думаєте із цього приводу Ви, Миколо
Петровичу?»; «А яке буде вирішення задачі, якщо забрати
таке-то обмеження?»; «У нас вже 35 ідей, дотягнімо до 40».
4) Ведучий повинен стежити, щоб обговорення не
проходило в дуже вузькому і практичному напрямі, своїми
ідеями або репліками розширювати сферу пошуку.
5) Ведучий повинен стежити за регламентом роботи.
Говорити, скільки часу залишилося до кінця сеансу. Тактовно
зупиняти учасника, який висловлює свою ідею більш за
півхвилини, інтенсифікувати роботу останніх хвилин,
наприклад, такими вигуками: «Невже нічого не знайдемо в
останні три хвилини?!»; «Невже ми не заб'ємо гол в останню
хвилину?!».
Організація проведення МА. Запрошувати на нараду
(сеанс МА) бажано за 2-3 дні з викладом суті завдання, щоб
учасники могли подумати і настроїтися. Іноді буває доцільно
заздалегідь повідомити постановку завдання тільки частини
учасників.

81
Повна тривалість наради (сеансу МА) складає 1,5-2 год.
Нарада має такий порядок проведення і відповідні витрати
часу на окремі заходи:
- представлення учасників наради один одному і
ознайомлення їх з правилами проведення сеансу МА (5-10 хв);
- постановка завдання ведучим з відповідями на питання
(10-15 хв);
- проведення МА (20-30 хв);
- перерва (10 хвилин);
- складання відредагованого списку ідей (30-45 хв).
Запис і оформлення результатів МА. Фіксація ідей, що
висловлюються під час сеансу МА, проводиться одним з
трьох способів:
- серед учасників є стенографіст (можна записувати і не
стенографічним текстом);
- за допомогою магнітофона;
- кожен учасник після вислову записує свою ідею.
Після сеансу проводиться швидке колективне
редагування отриманого списку ідей з напівкритичним
відношенням. При цьому учасники МА швидко відкидають
найменш прий-нятні і абсурдні ідеї. Вони можуть також
підсилити і конкретизувати висловлені ідеї і доповнити
список новими, такими, що виникли під час редагування. Всі
отримані ідеї бажано розділити на три групи: найбільш
прийнятні (легка реалізація із мінімумом витрат), найбільш
ефективні і перспективні, інші.
Відредагований і оформлений список передають
зацікавленим особам для подальшої детальнішої оцінки і
опрацьовування з погляду патентознавства і використання в
проектно-конструкторських розробках.
5.2.2 Метод зворотної мозкової атаки
Теоретичні передумови. У основі зворотної мозкової
атаки лежить закон прогресивної конструктивної еволюції
82
технічних систем (ТС). По цьому закону перехід до нових
зразків техніки відбувається через виявлення і усунення
дефектів (недоліків) в існуючому поколінні ТС за наявності
необхідного науково-технічного потенціалу.
Тому при створенні будь-якого нового, значно
покращеного виробу вирішують два завдання:
1 Виявлення в існуючих виробах максимального числа
недоліків.
2 Максимальне усунення цих недоліків у новому виробі,
що розробляється.
Перше завдання відноситься до постановки
винахідницьких і проектно-конструкторських завдань, друга -
до синтезу нового технічного рішення. Перше завдання
виявляється складним, оскільки необхідно виявити повний
список недоліків, який складається з двох частин:
- недоліки, виявлені при виготовленні, експлуатації,
ремонті і утилізації виробів, що випускаються;
- недоліки, які виникнуть в осяжному майбутньому у
виробу, що розробляється. Таким чином, методи вирішення
першої задачі повинні не тільки забезпечувати виявлення всіх
відомих недоліків, але і прогнозувати всі майбутні недоліки.
Гіпотетично існує деякий ідеальний повний список
недоліків, кожен з яких може бути усунений або врахований у
новому виробі, внаслідок чого новий виріб реалізовуватиме
максимально можливий стрибок для існуючого науково-
технічного рівня.
Область застосування методу. Метод зворотної МА
орієнтований на рішення першої творчої задачі, тобто мета
зворотної МА полягає в складанні якнайповнішого списку
недоліків даного об'єкту, на який спрямовується нічим не
обмежена критика. Об'єктом зворотної МА може бути
конкретний виріб або його вузол, технологічний процес або
його операція, сфера обслуговування і т.д.

83
Зворотна МА може бути використана при вирішенні,
наприклад, таких питань і завдань:
- уточнення постановки винахідницьких і
раціоналізаторських завдань;
- розробка технічного завдання або технічної пропозиції;
- експертиза проектно-конструкторської документації на
будь-якій стадії розробки (технічне завдання, технічна
пропозиція, ескізний, технічний або робочий проект,
експериментальний або дослідний зразок);
- оцінка ефективності виробів, що купуються.
Формулювання завдання. Формулювання завдання для
зворотної МА повинне містити короткі і достатньо вичерпні
відповіді на такі питання:
1 Що є об'єктом, який потрібно поліпшити?
2 Які відомі недоліки об'єкту, пов'язані з його
виготовленням, експлуатацією, ремонтом і т.д.?
3 Що потрібно отримати в результаті МА? (МА повинна
дати максимально повний список недоліків і дефектів у
даного об'єкту: «в час сеансу МА ми повинні передбачливо
вгадати всі майбутні недоліки на 10-20 років вперед, щоб
отриманий повний їх список забезпечував найбільш тривалу
конкурентоздатність створеного об'єкту»).
4 На що потрібно звернути особливу увагу? (Потрібно
вказати, в якому напрямі особливо несприятвливі недоліки і
дефекти, наприклад: міцність певних деталей, надійність
роботи системи, економія палива, охорона навколишнього
середовища, зручності експлуатації, ремонту і тому подібне).
Формування творчої групи. Тут залишаються в силі
рекомендації, викладені вищі. Крім того, до творчої групи
необхідно включити технологів, ремонтників,
експлуатаційників, працівників зі збуту і продажів.
Правила для учасників сеансу зворотної МА
співпадають з правилами проведення прямої МА.

84
Обов'язки ведучого (керівника) в сеансі МА
співпадають з обов’язками, викладеними вище. Для
забезпечення безперервності вислову ідей і повноти
формованого списку недоліків ведучому рекомендовано
використовувати такий список питань:
У яких параметрів об'єкту або його елементу очікуються
відхилення від норми?
Які очікуються трудності виготовлення, збірки,
контролю виробу або його окремих вузлів?
Які можуть виникнути утруднення з матеріалами і
комплектуючими деталями і вузлами в даний час і через 10-20
років?
Які очікуються трудності енергопостачання зараз і через
10-20 років?
Які незручності в обслуговуванні, або які можуть
виникнути помилки оператора?
Чи можуть виникнути небезпечні моменти для
користувачів і обслуговуючого персоналу?
Які можливі трудності доставки і транспортування в
даний час і через 10-20 років?
Організація проведення МА співпадає з описаною
вище.
Запис і оформлення результатів МА. На додаток до
рекомендацій, викладеним вище, виконується класифікація
недоліків за спорідненими групами. Можуть бути виділені,
наприклад, наступні групи: основні функціональні вимоги,
виробництво, збут, експлуатація, захист навколишнього
середовища. Проводиться ранжування недоліків від
найбільших (головних) до малих (другорядних). Ранжування
можна виконати також шляхом віднесення кожного недоліку
до головних, середніх або другорядних недоліків.
Якщо список недоліків складається з метою подальшого
його використання в постановці і вирішенні винахідницьких
або раціоналізаторських завдань, то бажано ще скласти
85
таблицю аналізу недоліків (приклад аналізу недоліків
наведено в табл. 7.1).
7.2.3 Комбіновані методи мозкової атаки
Викладені методи прямий і зворотними МА можуть бути
спільно використані в різних комбінаціях.
Подвійна пряма мозкова атака. Суть її полягає в тому,
що після проведення прямої МА робиться перерва від двох
годин до двох-трьох днів і ще раз повторюється пряма МА.
Практика показала, що при проведенні другої МА по одному і
тому ж завданню часто виявляються найбільш цінні
практично корисні ідеї або вдалий розвиток ідей першої
наради, тобто під час перерви включається в роботу могутній
апарат вирішення творчих завдань - підсвідомість людини, що
синтезує несподівані фундаментальні ідеї.
Зворотна і пряма мозкові атаки (прогнозування
розвитку техніки). Як вже наголошувалося, розвитком ТС є
цикл, що повторюється: існуючий виріб - виявлення недоліків
- усунення недоліків в новій серії виробів. Цю закономірність
можна використовувати для уявного моделювання і
прогнозування розвитку класу виробів. Для цього спочатку за
допомогою зворотної МА виявляють всі недоліки існуючого
виробу і виділяють серед них головні. Потім проводять пряму
МА для усунення виявлених головних недоліків і
розробляють ескіз нового технічного рішення, в якому, за
можливості, усунені або враховані ці недоліки.

Таблиця 7.1 - Приклад аналізу недоліків патенту України


№ 111563

Найменування Фактичні або Фактичні або


недоліку можливі можливі причини

86
наслідки прояву виникнення
недоліку недоліку
1 Встановлення 1.1 Змінюються 1 Індикатор
індикатора технологічні технічного стану
технічного стану параметри бурильної труби
бурильної труби буріння: величина повинен мати певні
призводить до подачі бурового геометричні розміри
зменшення її розчину
внутрішнього 1.2 Можливі
діаметру перешкоди при
виконанні
аварійних або
каротажних робіт
2 Встановлення 2 Виникають 2 Встановлення
індикатора похибки при монтажної втулки
технічного стану дослідженні
бурильної труби динаміки втомних
призводить до процесів
часткового
перерозподілу
напружень у
різьбовому
з’єднанні

Пряма і зворотна мозкові атаки (прогнозування


недоліків технічного об'єкту). Вказану вище закономірність
розвитку техніки можна також використовувати для
прогнозування недоліків класу виробів, що цікавить. Для
цього спочатку проводять пряму МА і роблять ескізи
найбільш перспективних технічних рішень, потім зворотну
МА і виявляють можливі недоліки цих технічних рішень.

87
Мозкова атака з оцінкою ідей. Призначена для
вирішення складних конструкторських завдань і виконується
в три етапи.
Перший етап (перша нарада). Проводять пряму МА.
Складений загальний список ідей передається кожному
учасникові наради. Кожен учасник отримує завдання
індивідуально (незалежно від інших) відібрати із загального
списку від трьох до п'яти кращих ідей з обґрунтуванням їх
переваг. При цьому дозволяється додавати свої нові ідеї.
Другий етап (друга нарада). Кожен учасник повідомляє
про відібраних ним (або запропонованих додатково) трьох-
п'ять ідеях з вказівкою їх переваг. З кожної ідеї проводять
коротку (5-10 хв) МА з метою: висунення ідей по поліпшенню
запропонованого варіанту; виявлення недоліків; висунення
ідей по усуненню недоліків. При цьому однакові ідеї повторно
не обговорюються.
У результаті обговорення складають таблицю
позитивно-негативної оцінки ідей. Кожному учасникові
дається завдання вибрати з таблиці незалежно від інших один
або два якнайкращі варіанти і представити з них ескізи
технічного рішення.
Третій етап (третя нарада). Обговорюються
представлені ескізи з метою ранжування їх від кращих до
гірших. Складаються пропозиції з описом якнайкращих
технічних рішень.
7.3 Порядок виконання роботи (зворотна і пряма МА)
7.3.1 Ознайомитися з правилами проведення МА і
зворотної МА.
7.3.2 Сформувати творчі групи (по 3-4 студенти),
вибрати ведучого (керівника), який коротко ознайомить
членів групи з поставленим завданням: удосконаленням
винаходу (пристрою або способу), які були вибрані для
опрацювання на практичній роботі №2.
88
7.3.3 Провести зворотну МА.
7.3.4 Скласти список недоліків у формі таблиці 7.1,
виявити головні недоліки прототипу.
7.3.5 Провести пряму МА з усунення головних недоліків.
7.3.6 Скласти список рішень у формі таблиці (як приклад
використати таблицю 7.2).
7.3.7 Вибрати найбільш перспективне рішення, зробити
його докладніший опис і, за можливості, ескіз.
7.3.8 Пункти 7.3.2-7.3.7 повторити, вибираючи у ролі
ведучого кожного з учасників групи і вирішуючи його задачу.

Таблиця 7.2 - Список рішень після прямої МА

Нереальні Прості Перспективні


1 Реєстрація 1 Закріплення 1 Максимальне
напруженого стану монтажного кільця збільшення
різьбового з’єднання методом клеєння або внутрішнього
в режимі реального паяння діаметру
часу 2 Закріплення індикатора за
монтажного кільця на рахунок
відстані від зменшення
різьбового з’єднання геометричних
розмірів блоку
3 Надання торцевим реєстрації
поверхням індикатора
форми, яка б
забезпечила
мінімальний
гідравлічний опір
(скоси, фаски,
заокруглення тощо)

89
7.4 Питання для самоконтролю і підготовки
7.4.1 На чому ґрунтуються методи МА?
7.4.2 У яких випадках застосовують пряму МА?
7.4.3 У яких випадках застосовують зворотну МА?
7.4.4 Правила для учасників сеансу МА.
7.4.5. Обов'язки ведучого (керівника) в сеансі МА.
7.4.6 Організація проведення МА.
7.4.7 Порядок проведення прямої МА.
7.4.8 Порядок проведення зворотної МА.
7.4.9 Призначення і суть подвійної прямої МА.
7.4.10 Призначення і суть зворотною і прямий МА.
7.4.11 Призначення і суть прямий і зворотною МА.
7.4.12 Порядок проведення прямий і зворотною МА.
7.4.13 Призначення і суть МА з оцінкою ідей.

Рекомендовані джерела інформації [4 стор. 172-176, стор.


45-52]

90
Практична робота № 8

МЕТОД КОНТРОЛЬНИХ ПИТАНЬ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ


ВИНАХІДНИЦЬКИХ ЗАДАЧ
8.1 Мета роботи
8.1.1 Ознайомлення з методом контрольних питань.
8.1.2 Практичне освоєння використання різних списків
контрольних питань для вирішення винахідницьких
задач.
Робота розрахована на 2 академічних годин.
7.2 Короткі теоретичні відомості
Метод контрольних питань (МКП) застосовується для
психологічної активізації творчого процесу. Мета його - за
допомогою навідних запитань підвести до вирішення задачі.
Він допомагає думати «біля», звернути увагу на ті аспекти, що
звичайно випадають з поля зору людини, що вирішує задачу.
Питання покликані відвести інженера від звичного погляду на
задачу, допомогти знайти якийсь новий підхід до ситуації.
Списки таких питань запропонували різні автори у 20-х роках
ХХ ст.
Метод може застосовуватися або у формі монологу
винахідника, зверненого до самого себе, або діалогу,
наприклад, питання, що задаються керівником мозкового
штурму членам групи генераторів ідей.
Метод контрольних питань – це психологічна техніка,
що дозволяє знаходити вирішення проблеми за допомогою
низки запитань, стимулюючих розумову діяльність.
Відповідаючи на питання, винахідник активізує своє
мислення, намагаючись знайти нове, нетривіальне рішення
задачі.
Суть методу. Даний метод не має якогось конкретного
автора. Різні автори розробляли і пропонували свої варіанти
91
питань. Сюди можна віднести списки питань таких відомих
авторів, як: А. Осборн (1945), Д. Пірсон (1957), Д. Пойа
(1945), Р. Буш, Р. Альтшуллер, Т. Ейлоарт (1969). Питання,
запропоновані цими авторами, вже багато років з успіхом
застосовуються в області пошуку творчих рішень поряд з
такими методиками, як метод синектики або мозкового
штурму.
Контрольні питання складаються на основі досвіду
вирішення подібних завдань. Вони можуть використовуватися
при вдосконаленні виробництва продукції, організаційних
структур, для пошуку нових бізнес-ідей, виявлення помилок
при пошуку рішень різних проблем. Деякі питання вимагають
застосування уяви, інші - глибоких спеціальних знань.
МКП допомагає винахідникові більш повно усвідомити
суть проблеми, розглянути її з усіх боків і систематизувати
пошук рішення. Ця методика є покращеним методом проб і
помилок. Таким чином, кожне контрольне питання виступає в
ролі спроби або серії спроб.
При складанні списків автори на основі винахідницького
досвіду вибирають найефективніші питання. Завдяки цьому
МКП працює більш продуктивно, ніж звичайний метод проб і
помилок. Проте відсутність розуміння всіх тонкощів техніки
винахідництва проводить до того, що в списках з'являється
безліч поверхневих питань. З цієї причини основною сферою
застосування методики є вирішення завдань другого рівня.
Принцип роботи методу, перш за все, необхідно дати
визначення проблемі.
Список контрольних запитань за А. Осборном, який
містить 9 груп запитань:
1 Яке нове застосування технічного об'єкту Ви можете
запропонувати? Чи можливі нові способи застосування
технічного об’єкту? Як модифікувати відомі способи
застосування?

92
2 Чи можливе вирішення винахідницької задачі шляхом
пристосування, спрощення, скорочення об'єкту або його
частин? Що нагадує Вам цей технічний об'єкт? Чи викликає
аналогія нову ідею? Чи були в минулому аналогічні проблемні
ситуації, які можна використати? Що можна скопіювати?
Який технічний об'єкт потрібно випереджати?
3 Які модифікації технічного об'єкту можливі? Чи
можлива модифікація шляхом обертання, вигину,
скручування, повороту? Які зміни призначення (функції),
кольору, руху, запаху, форми, обрисів можливі? Інші можливі
зміни?
4 Що можна збільшити в технічному об'єкті? Що можна
приєднати? Чи можливе збільшення часу служби, впливу?
Збільшити частоту, розміри, міцність? Підвищити якість?
Приєднати новий інгредієнт? Дублювати? Чи можлива
мультиплікація робочих елементів або всього об'єкта? Чи
можливе перебільшення, гіперболізація елементів або всього
об'єкта?
5 Що можна в технічному об'єкті зменшити? Що можна
замінити? Чи можливо щось замінити, стиснути, згустити,
конденсувати, застосувати спосіб мініатюаризації, вкоротити,
звузити, відокремити, роздробити?
6 Що можна в технічному об'єкті замінити? Що, скільки
заміщати і з чим? Інший інгредієнт? Інший матеріал? Інший
процес? Інше джерело енергії? Інше розташування? Інший
колір, звук, освітлення?
7 Що можна перетворити в технічному об'єкті? Які
компоненти можна взаємно замінити? Змінити модель?
Змінити розбивку, розмітку, планування? Змінити
послідовність операцій? Транспонувати причину і ефект?
Змінити швидкість або темп? Змінити режим?
8 Що можна в технічному об'єкті перевернути навпаки?
Транспонувати позитивне і негативне. Чи можливо обміняти
місцями протилежно розміщені елементи? Повернути їх задом
93
наперед? Перевернути низом догори? Обміняти місцями?
Поміняти ролями? Перевернути затискачі?
9 Які нові комбінації елементів технічного об'єкта
можливі? Чи можливо створити суміш, сплав, новий
асортимент, гарнітуру? Комбінувати секції, вузли, блоки,
агрегати? Комбінувати цілі? Комбінувати привабливі ознаки?
Комбінувати ідеї?
Список контрольних запитань за Т. Эйлоартом.
Одним з кращих можна вважати список запитань, складений
англійським винахідником Т. Эйлоартом. По суті, він склав
програму роботи талановитого винахідника, який з
фанатичною наполегливістю намагається вирішити задачу
методом проб і помилок. Деякі запитання з його переліку
потребують розвиненої уяви, інших глибоких і різнобічних
знань. Є питання, по-своєму, дуже тонкі, які свідчать про
багатий досвід і спостережливість Т. Эйлоарта.
1 Перерахувати всі якості і визначення передбачуваного
винаходу. Змінити їх.
2 Сформулювати задачі ясно. Спробувати нові
формулювання. Визначити другорядні та аналогічні задачі.
Виділити головні.
3 Перелічити недоліки наявних рішень, їх основні
принципи, нові припущення.
4 Сформулювати фантастичні, біологічні, економічні,
молекулярні та інші аналогії.
5 Побудувати математичну, гідравлічну, електронну,
механічну та інші моделі (вони точніше виражають ідею, ніж
аналогії).
6 Спробувати різні види матеріалів і енергії:
– газ, рідина, тверде тіло, гель, піна, паста тощо;
– тепло, магнітна енергія, світло, сила удару тощо;
– різні довжини хвиль;
– поверхневі властивості тощо,

94
– перехідні стани - замерзання, конденсація, перехід
через точку Кюрі і т. д.;
– ефекти Джоуля-Томпсона, Фарадея та ін.
7 Встановити варіанти, залежності, можливі зв'язки,
логічні збіги.
8 Дізнатися думку деяких зовсім необізнаних у цій
справі людей.
9 Влаштувати сумбурне групове обговорення,
вислуховуючи всі і кожну ідею без критики.
10 Спробувати «національні» рішення: хитре
шотландське, всеосяжне німецьке, марнотратне американське,
складне китайське і т. д.
11 Спати з проблемою, йти на роботу, гуляти, приймати
душ, їхати, пити, їсти, грати в теніс - все з нею.
12 Блукати серед стимулюючої обстановки (звалище
брухту, технічні музеї, магазини дешевих речей),
продивлятися журнали, комікси.
13 Створити таблицю цін, величин, переміщень, типів
матеріалів і т. д. різних рішень проблеми або її частин, шукати
проблеми в рішеннях або нові комбінації.
14 Визначити ідеальне рішення, розробити можливе.
15 Видозмінити рішення проблеми з точки зору часу
(швидше або повільніше), розмірів, в'язкості і т. п.
16 В уяві залізти всередину механізму.
17 Визначити альтернативні проблеми і системи, які
вилучають певну ланку з ланцюга і, таким чином, створюють
щось зовсім інше, що уводить від потрібного рішення.
18 Чия це проблема? Чому його?
19. Хто придумав це перший? Історія питання. Які
помилкові тлумачення цієї проблеми мали місце?
20 Хто ще вирішував цю проблему? Чого він добився?
21 Визначити загальноприйняті граничні умови і
причини їх встановлення.

95
Особливо, слід зупинитися в цьому списку на п. 14
«Визначити ідеальне рішення, розробляти можливе». Ця
рекомендація заслуговує особливих роз'яснень. Принцип
ідеалізації широко використовується в науці і техніці. За
допомогою ідеального легше зрозуміти і сконструювати
реальне.
Встановлено, що всі машини в процесі вдосконалення
об'єктивно розвиваються в напрямку свого ідеалу. А, ідеальна
машина це коли виконується головна корисна функція
машини, а самої машини немає. За цим визначенням, як не
парадоксально, виходить, що головна тенденція розвитку всіх
машин - тенденція до зникнення.
«Можливо, прилади і стають все більш мініатюрними і
тим самим як би зникають. - Але подивіться, наприклад, на
сучасні самоскиди, транспортні літаки. Вони стають все більш
величезними».
Однак, і тут прагнення до ідеалу, тобто до зникнення,
проявляється в повній мірі. Потрібно лише зауважити, що
габарити, а значить і вага автомашин зменшується не в
абсолютному вираженні, а щодо перевезеного вантажу: чим
більша машина, тим менша її частка в сукупності мас машина-
вантаж.
Таким чином, надати ідеальне рішення - значить
правильно побачити основну тенденцію розвитку об'єкта,
зробити важливий крок у напрямку до нового технічного
рішення .
8.3 Порядок виконання роботи
8.3.1 Ознайомитися з наведеними в даній роботі
списками контрольних питань.
8.3.2 Використати кожен із списків для удосконалення
винаходів (пристрою або способу), які були вибрані для
опрацювання на практичній роботі №2. Результати
представити у вигляді таблиці.
96
8.4 Питання для самоконтролю і підготовки
8.4.1 Суть МКП?
8.4.2 У яких формах може бути використаний МКП?
8.4.3 У яких сферах можна використовувати МКП?
8.4.4 Порівняйте МКП і метод МА.

Рекомендовані джерела інформації [4 стор. 172-176, стор.


45-52]

97
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ТА РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Крайнєв П. П. Патентування винаходів в Україні /


П.П. Крайнєв, Л.І. Работягова, І.І. Дятлик. – К.: Видавничий
Дім «Ін Юре», 2000. – 340 с.
2 Кузнецов Ю. М. Патентознавство та авторське право:
підручник / Ю.М. Кузнецов – К.: Кондор, 2005. – 428 c.
3 Сусліков Л. М. Патентознавство / Л.М. Сусліков, В.С.
Дьордяй – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 232 с.
4 Половинкин А.И. Основы инженерного творчества:
Учеб. пособие для втузов / А.И. Половинкин – М.:
Машиностроение, 1988. – 368 с.
5 Буш Г. Я. Методологические основы научного
управления изобретательством / Г.Я. Буш — Рига: Лиесма,
1974. — 166 с.

98

You might also like