Тема 3.

Ринкова економіка 1

1. Принципи організації ринкової економіки

Основні ознаки ринкової економіки:

 домінування приватної власності (private property);

Власність охоплює відносини привласнення і відчуження. Привласнення благ означає, що окремий індивід,
група людей або держава здобуває права на володіння, користування і розпорядження конкретними благами:
 володіння означає, що конкретний об’єкт власності належить конкретному суб’єктові необмежено в часі,
тобто той має повний фізичний контроль над благом;
 користування – використання у виробництві чи споживанні корисних властивостей об’єкта власності;
 розпорядження – ухвалення управлінських рішень щодо функціонування і реалізації об’єкта власності, що
його робить власник або інші економічні суб’єкти, яких він уповноважив.

Суб’єкт привласнення об’єкта власності є одночасно його володарем, розпорядником і користувачем.

Володар реалізує права розпорядника і користувача. Розпорядник може бути користувачем, але не обов’язково
володарем. Користувач окремих благ може не бути їхнім володарем і розпорядником.

Одночасно з привласненням блага відбувається його відчуження. Привласнення означає повне відчуження
об’єкта власності одним суб’єктом від всіх інших, тобто обмеження вільного доступу до об’єкта інших суб’єктів.

 свобода підприємництва (freedom of enterprise) і вибору (freedom of choice);

 особистий інтерес як рушійна сила господарської активності;
 конкуренція (competition). В економічній науці прийнято вважати, що конкуренція складається за наступних умов:
 на ринку існує велика кількість незалежних покупців і продавців кожного продукту або ресурсу – гарантує
широке розпорошення економічної влади між основними учасниками ринку – домогосподарствами та фірмами.
Якщо на ринку кількість покупців і продавців є досить великою, жоден із них не може сформувати такі попит чи
пропозицію, що дозволили б істотно вплинути на ціну товару або послуги.;
 існує свобода для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або покидати їх – відсутність
будь-яких юридичних чи інституційних перешкод, які б не допускали розширення або звуження окремих галузей;
 ціновий механізм координації економіки – вільне ціноутворення дозволяє ефективно вирішувати основні проблеми
економічної організації, не вдаючись до втручання в господарську діяльність з боку державних інституцій:
Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.
 Тема 3. Ринкова економіка 2

 проблема що виробляти? знаходить своє вирішення завдяки здатності цін слугувати каналом передачі
інформації від споживача до виробника і в зворотному напрямі. Для фірми, яка намагається максимізувати свій
прибуток, необхідно чітко знати, чи буде її товар позитивно сприйнятий споживачем. При цьому немає жодної
потреби вимагати від кожного індивіда деталізований перелік тих товарів і послуг, які він волів би придбати в
першу чергу. Достатньо лише з’ясувати ціну, яку споживачі готові заплатити, та порівняти її із цінами на ресурси,
необхідні для їх виготовлення;
 як виробляти? вирішується в той спосіб, що орієнтуючись на максимум прибутку, будь-яка фірма
природно обиратиме технологію, яка передбачає використання ресурсів у пропорції, що відповідає щонайменшим
витратам. Якщо ж виявиться, що витрати за навіть найдешевшої технології значно перевищують можливий за
даної ціни виторг, виробник взагалі відмовиться виготовляти конкретний товар чи послугу;
 для кого виробляти? − принципове значення все ж має здатність споживача заплатити за обраний товар
ринкову ціну, яка визначається його доходами як власника економічних ресурсів.
 обмежена роль держави в господарському житті – їй відведено роль “нічного сторожа” – гаранта недоторканості
приватної власності та конструктора правових засад функціонування ринку. Теорія “невидимої руки” (invisible hand) А.
Сміта: коли людина діє із власної вигоди, то це природно приводить її до того, що вона віддає перевагу тому заняттю,
яке найвигідніше для суспільства.

!!! Особливості функціонування ринкової економіки розкриває схема кругопотоку (circular flow)!!!

Основними елементами схеми (рис. 1-2) є домогосподарства, фірми та ринки:

 домогосподарства (households) – це економічні одиниці, що складаються з однієї чи більше фізичних осіб.
Вони володіють всіма економічними ресурсами і дистанційовані від виробничої діяльності;
 фірми (firms) – це господарські одиниці, які організовують процес виробництва товарів і послуг з метою
отримання прибутку;
 оскільки домогосподарства не є чистими виробниками, тобто беруть участь у виробництві товарів та послуг
опосередковано як засновники фірм, належні їм економічні ресурси підлягають продажу на відповідному ринку.
Натомість власники отримують грошові факторні доходи: власник ресурсу “праця” – заробітну плату, власник землі –
ренту, капіталу – процент, а підприємницьких здібностей – прибуток (рис.1);
 покупцями факторів виробництва є фірми, які, понісши на їх придбання певні витрати, організовують
процес створення товарів і послуг;

Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.

 Тема 3. Ринкова економіка 3

витрати Ринки доходи (зарплата, рента, процент, прибуток)

ресурсів
економічні ресурси праця, земля, капітал,
підприємницький хист

позики Фінансові заощадження Домо-

Фірми ринки господарства

інвестиційні видатки

товари і послуги Ринки товари і послуги

продуктів

виторг споживчі видатки

Рис.1. Модель кругопотоку ресурсів, продуктів і фінансових потоків для закритої приватної економіки з
фінансовими ринками
Ключова тотожність: виторг фірм (тобто обсяг національного виробництва) = сумі споживчих видатків
домогосподарств та інвестиційних видатків фірм

Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.

 Тема 3. Ринкова економіка 4

 реалізувавши останні на ринку продуктів, виробники отримують можливість компенсувати витрати та досягти
прибутку за рахунок виторгу (виторг – добуток ціни проданого товару на його кількість);
 домогосподарства використовують раніше отримані доходи для здійснення споживчих видатків і
максимізують свою корисність за рахунок придбаних на ринку продуктів благ;

витрати доходи (зарплата, рента, процент, прибуток)

Ринки

ресурсів

Домо-
Фірми господарства
Фінансові заощадження
позики ринки

фінансового капіталу
чистий приплив
інвестиційні видатки
Ринки споживчі видатки
продуктів
виторг

експорт та імпорт
Зовнішній сектор

Рис.2. Модель кругопотоку ресурсів, продуктів і фінансових потоків для приватної відкритої економіки

Ключова тотожність: обсяг національного виробництва) = сукупним видаткам трьох економічних суб'єктів
Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.
 Тема 3. Ринкова економіка 5

 домашні господарства можуть здійснювати споживчі видатки в сумі меншій, ніж отримані доходи, тобто
заощаджують;
 фінансові ринки сприяють прагненню домогосподарств заощаджувати, пропонуючи велику кількість
способів примноження невикористаних коштів – банківські вклади, придбання акцій і облігацій і т.д.;
 фірми мають змогу купувати на ринку продуктів новостворені капітальні блага (інвестувати) за рахунок
різних форм запозичень на фінансових ринках;
 у відкритій економіці ринки виступають каналами зв’язку із зовнішнім сектором (див. рис. 2).

!!! Схема кругообігу демонструє у спрощеному вигляді взаємопов’язаність різних процесів у межах національної економіки та
єдність її фізичної (рух ресурсів і продуктів – внутрішнє коло схеми) та монетарної (рух фінансових потоків) складових!!!

2. Суть та види ринку

Ринок (market) – це інститут чи механізм, який забезпечує взаємний вибір покупців і продавців товару або послуги, результатом
дії якого є узгодження ціни і кількості необхідних благ.

!!! Сучасний ринок передбачає взаємодію великої кількості його сегментів !!! Найчастіше сегментація ринку відбувається на
основі економічного призначення благ, що є об’єктами купівлі-продажу:
 ринок товарів і послуг;
 ринок праці;
 ринок природних ресурсів;
 фінансовий ринок;
 валютний ринок та інші.

!!! Різні види ринку творять у сукупності національний ринок !!!

Ринок товарів і послуг містить два сегменти:

 споживчий ринок – орієнтований на продаж таких товарів, як продукти харчування, одяг і взуття, аудіо- і відеотехніка чи меблі.
Покупцями є домашні господарства, а продавцями – підприємства, що виготовляють споживчі товари чи надають послуги;
 ринок товарів і послуг виробничого призначення – орієнтований на продаж таких товарів, як сировина і устаткування, пальне та
вантажні автомобілі, а також таких послуг як фрахт суден і т.п. Продавцями виступають фірми-виробники відповідних благ, тоді як
Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.
 Тема 3. Ринкова економіка 6

покупцями – фірми, які використовують придбані пальне чи устаткування для виробництва іншої продукції; державні структури, які в
такий спосіб забезпечують ефективну реалізацію поставлених перед ними завдань; посередники, що використовують придбаний
капітал не для виробництва чи перепродажу, а для надання послуг іншим виробникам (наприклад, лізингові компанії, які
спеціалізуються на придбанні устаткування та машин, вартість яких є настільки високою, що не дозволяє фірмам, котрі їх потребують,
одразу набути капітал у власність. Купуючи капітальні блага, лізингові компанії мають на меті передати їх за відповідну плату в
довгострокове користування.).

Більшість ринків нині ефективно функціонують завдяки ринковій інфраструктурі. Ринкова інфраструктура – сукупність
(комплекс) ринкових інститутів, які прискорюють та спрощують процес укладання угод і сприяють безперешкодному функціонуванню
економіки.

На ринку товарів і послуг функціонує елементами ринкової інфраструктури виступають:

o фірми-гуртовики − закуповують у виробника велику кількість певного товару та перепродують його підприємствам роздрібної
торгівлі або інколи безпосереднім споживачам;
o фірми роздрібної торгівлі − закуповують товар дрібними партіями у виробника чи гуртовика і продають його кінцевим
споживачам;
o брокери – посередники, які організовують купівлю-продаж товару, не набуваючи його у власність. Їхнє завдання – звести
покупця і продавця та посприяти оформленню угоди. Доходи брокера формуються за рахунок комісійних, розмір яких відповідає
певному фіксованому процентові від вартості угоди;
o дилери – зразок посередників, які купують товари власним коштом з метою подальшого перепродажу від власного імені. Їхні
доходи є результатом різниці цін перепродажу та виробника. Дилери спеціалізуються здебільшого на продажу товарів тривалого
користування, а тому вдаються до створення мережі їх сервісного обслуговування;
o товарні біржі.

Товарна біржа – організований ринок, який має на меті звести воєдино покупців та продавців певного товару задля укладення та
неухильного виконання угоди.

Основні вимоги до біржових товарів:

 масовість;
 можливість стандартизації;
 можливість виміряти його кількість в натуральних (фізичних) одиницях.
Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.
 Тема 3. Ринкова економіка 7

Переваги товарної біржі:

 торги на біржі здійснюються практично щоденно;
 на біржі ведеться торгівля стандартизованими продуктами, а невідповідність проданого товару стандартам може бути
оскаржене в адміністрації біржі;
 відкритість цін на товари гарантує покупцеві та продавцеві, що сплачені (отримані) за продукцію суми не сформовані
штучно, тобто не є ні завищеними, ні заниженими;
 широке застосування стандартизованих контрактів таких як ф’ючерси та опціони.

Ф’ючерсний контракт – це угода, за якою одна сторона зобов’язується купити, а інша – продати фіксовану кількість конкретного
товару за наперед обумовленою ціною у визначений сторонами майбутній момент часу.

Опціон – це угода, за якою одна сторона (продавець опціону) зобов’язується продати чи купити певну кількість товару за наперед
обумовленою ціною у визначений сторонами момент часу

Види товарних бірж:

 універсальні (організовують торгівлю широким колом товарів);
 спеціалізовані (організовують торгівлю спорідненими групами товарів чи взагалі лише одним видом товару).

Ринок праці має дуже складну структуру, що зумовлено великою кількістю професій та видів діяльності у сучасній економіці:
 продавцями на цьому ринку є люди працездатного віку, що прагнуть отримати достатні для придбання необхідних товарів і
послуг доходи;
 покупцями праці є приватні підприємці або держава.

Попит на працю:
 залежить від рівня її продуктивності;
 є похідним від попиту на товари і послуги.

Пропозиція праці визначається:

 свободою вибору власника ресурсу “праця”;
 змінами рівня заробітної плати;

Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.

 Тема 3. Ринкова економіка 8

 культурними умовами;
Термін реалізації майнових прав  демографічною ситуацією в країні;
 рівнем втручання державних інститутів
Короткостроковий Довгостроковий в економіку;
 рівня активності та впливовості
профспілок та ін.
Без можливості
вільної купівлі-

Рекрутингові компанії – посередники на

продажу

ринку праці, які ведуть пошук потенційних

працівників для приватних фірм. Причому такий
пошук ведеться як серед осіб, які на даний
Кредитний ринок момент не мають визначеного місця праці, так і
Тип зобов’язань

персоналу фірм-конкурентів.

Ринок Ринок Ринок природних ресурсів має справу з

обігом ще одного фактора виробництва – землі
грошей капіталу − через механізми:
 купівлі-продажу;
вільної купівлі-

 оренди;
З можливістю

продажу

 концесії;
Ринок цінних паперів  квотування рівня забруднення
природного середовища.

Фінансові ринки – це сукупність ринкових

Рис.3. Структура фінансового ринку
інститутів, які скеровують потік грошових
коштів від власників до позичальників.
Структура фінансового ринук визначається
типом майнових зобов’язань, які є об’єктом
купівлі-продажу, і терміном реалізації
майнових прав (рис.3).

Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.

 Тема 3. Ринкова економіка 9

Ринок грошей охоплює короткострокові фінансові інструменти (терміном від кількох місяців до одного року), незалежно від того,
який тип зобов’язань є об’єктом купівлі продажу. Він обслуговує передусім поточні потреби фірм, домогосподарств та держави.

Ринок капіталу має справу із довгостроковими фінансовими інструментами – кредитами і облігаціями із терміном погашення
понад один рік, інвестиційними сертифікатами, акціями і т.д. Його призначення – забезпечити ефективний механізм фінансування
створення та придбання капітальних благ різними економічними суб’єктами.

Кредит − надання грошей у позику на принципах строковості, повернення та платності.

Види кредитів:
 комерційний кредит надається одним підприємством іншому у вигляді продажу товарів з відтермінуванням платежу (інакше –
товарний кредит);
 споживчий кредит − кредитна угода укладається не між підприємствами, а між виробником чи продавцем товару – юридичною
особою та домашнім господарством (фізичною особою);
 банківський кредит передбачає надання позик фізичним і юридичним особам спеціалізованими фінансовими інститутами;
 державний кредит має місце тоді, коли в ролі кредитора виступає держава в особі уряду чи місцевих органів управління;
 міжнародний кредит − сторонами кредитної угоди є економічні суб’єкти різних країн, незалежно від того, чи йдеться про
приватних осіб, державу, банки чи міжнародні організації.

Види цінних паперів:

 вексель – це оформлений згідно з чинним законодавством документ, за яким одна сторона угоди зобов’язується безумовно
виплатити іншій певну суму грошей;
 облігація – це цінний папір, що оформлює відносини позичальника та кредитора, за яким емітент (той, хто випустив цінний
папір) зобов’язується сплатити власнику його номінальну вартість (суму зафіксовану в проспекті емісії) та, якщо не передбачено
іншого, процентний дохід в обумовлений момент часу. Виділяють:
 процентні чи купонні облігації передбачають виплату процентів у формі фіксованих платежів через рівні проміжки
часу;
 дисконтні облігації − продаються за ціною нижчою від номіналу (суми на ній зазначеній), забезпечуючи дохід у формі
різниці оголошеної та ринкової цін;

Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.

 Тема 3. Ринкова економіка 10

 конвертовані облігації залишають за власником право вибору: отримати фіксовані процентні доходи чи набути у
власність акції цього ж підприємства;
 ощадні сертифікати в загальних рисах відтворюють всі основні характеристики облігацій, тобто є борговими зобов’язаннями
із фіксованим доходом. Їх емітентами є комерційні банки, а тому сертифікати фактично засвідчують внесення відповідних сум на
рахунок у кредитній установі;
 акція − не має чітко визначеного терміну обігу, тобто є безстроковою, і засвідчує право на частину майна фірми. Виділяють
 прості акції забезпечують їхнім власникам право голосу на зборах акціонерів та негарантовані доходи у формі
дивідендів. Дивіденди – це частина прибутку фірми, яка підлягає сплаті її акціонерам;
 привілейовані акції забезпечують фіксовані (встановлені як процент від номіналу) дивіденди, але не дають права
здійснювати управління підприємством;
 інвестиційні сертифікати випускаються спеціалізованими інвестиційними інститутами, діяльність яких обмежується купівлею
та продажем цінних паперів підприємств та держави.

Обіг цінних паперів відбувається на первинному та вторинному ринку:

o первинний ринок формується внаслідок взаємодії емітентів та покупців цінних паперів. Він безпосередньо спрямовує
заощадження економічних суб’єктів у сектори національного господарства, які потребують додаткових фінансових
ресурсів;
o на вторинному ринку відбувається перепродаж раніше придбаних в емітента цінних паперів за їхньою курсовою вартістю.

Фондова біржа – організований ринок для купівлі та продажу цінних паперів.

Функції фондової біржі:

 відкриває приватним підприємствам та уряду доступ до практично необмежених та відносно дешевих (порівняно з кредитом)
фінансових ресурсів забезпечення відкритості курсів цінних паперів, тобто цін на фінансові активи, що склалися в результаті взаємодії
попиту та пропозиції;
 перерозподіл фінансових коштів на користь високоефективних галузей виробництва коштом галузей, які відстають у своєму
розвитку;
 підтримання на високому рівні ліквідності фінансових активів. Ліквідність – це здатність фінансових активів швидко
перетворюватись на гроші (монети чи паперові гроші)
 безперервність процесу торгівлі цінними паперами;

Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.

 Тема 3. Ринкова економіка 11

 виконує роль індикатора ділової активності. Зростання курсів акцій, за винятком випадків, коли воно спричинене фондовими
спекуляціями, може розглядатися як свідчення динамічного розвитку національної економіки. Для отримання чіткішого уявлення про
коливання ділової активності зазвичай вдаються до аналізу так званих фондових індексів.

Валютний ринок охоплює операції купівлі та продажу різних національних валют та платіжних документів, випущених в
іноземній валюті, за участю економічних суб’єктів різних країн.

Страховий ринок – ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є страховий захист. Це знаходить свій вияв у тому, що
спеціалізовані інститути перебирають на себе частину ризику юридичних чи фізичних осіб за відповідну плату.

Ринок науково-технічних розробок − об’єктом купівлі-продажу в цьому разі стають проектна документація, нові технології та
ноу-хау тощо. Ноу-хау (від англійського “know-how” – “знаю як”) – це різноманітні технічні знання, досвід, способи та навики, знання
у сфері управління і т.п., які неможливо захистити патентом, але які привносять дещо нове у процес господарювання, а тому мають
свою ціну.

Окрім видимої частини національний ринок містить ще й приховану складову – тіньовий ринок. Як несанкціонована економічна
діяльність, тіньовий сегмент може набувати різноманітних форм:
 неофіційна, але легальна діяльність;
 ринок, пов’язаний з нелегальними операціями;
 види діяльності, які не пов’язані із виробництвом необхідних суспільству благ, а передбачають лише перерозподіл доходів.

Макроекономіка 2020-2021 н.р. Стирський М.В.