Тема 4.

Споживання, заощадження та
інвестиції
1. Споживання та заощадження у структурі
доходів д/г.
2. Споживання та заощадження:
кейнсіанський аналіз.
3. Неокласичні концепції споживання.
4. Інвестиції як компонент сукупних витрат.
5. Мультиплікатор Кейнса. Парадокс
ощадливості.
1. Залежно функціонального використання
доходи у ринковій економіці поділяються на:

- доходи споживчого
- доходи виробни­чого
призначення -
призначення -
використовуються
використовуються для
для задоволення
нагро­мадження
особистих потреб
капіталу
населення (д/г).
Залежно від джерел розрізняють різні
форми особистих доходів д/г:
доходи від власності
(дивіденди;
заробітна плата відсоткові доходи,
доходи від облігацій;
рентні доходи)

соціальні трансферти
(пенсії, стипендії,
субсидії, допомога по
безробіттю та ін.
види соц. виплат)
Структура доходів в Україні
 Споживання та заощадження у
структурі доходів домашніх господарств
Y = С+ S,

де: Y – наявний дохід

д/г
С – споживання д/г;

S – заощадження д/г
Споживання домашніх господарств
(С)

видатки на придбання товарів і

послуг для задоволення
матеріальних і духовних
потреб:
• на товари першої необхідності;
• на товари тривалого використання;
• на оплату послуг.
Заощадження домогосподарств (S)
– частина наявного доходу, яка залишається після
здійснення витрат на споживання:

S=Y–С

Найпоширеніші форми заощаджень д/г: депозити,

готівка, акції, облігації.
Чинники впливу на С та S
Основний чинник – дохід

Додаткові чинники:

рівень цін

нагромаджене багатство д/г

Рівень заборгованості д/г

Рівень оподаткування д/г

Очікування д/г
 2.1. Кейнсіанський аналіз функції
споживання
• C = Co + C´Y, де Co – мінімальний, не
Co – автономне споживання залежний від доходу, рівень
C´ - гранична схильність до споживчих витрат;
споживання C´ = ΔС / ΔY
Y – дохід у розпорядженні
після сплати податків,
який д/г спрямовують на Y= Y – Т = C + S
споживання або на
заощадження
с – середня схильність до C= С / Y
споживання
 Споживання
C Y=Cֽ

С = C(Y)
А

с'

С С0
450

Y
Використовуваний дохід

Функція споживання
 2.2. Кейнсіанський аналіз функції
заощадження
• S=Y – C 
S= Y- Co - C´Y= - Co +(1- C´)Y= - Co + S´Y, де
S´ - гранична схильність до заощадження S´ = ΔS / ΔY
C´ + S´ = 1
S - середня схильність до заощадження, S = S / Y
Висновки: У короткостроковому періоді середня схильність
до споживання зменшується, а до заощадження - зростає
Основний психологічний закон Кейнса – при зростанні
доходу абсолютна величина споживчих витрат зростає, а
відносна – зменшується.
S

Yп Y
-С0

Функція заощаджень
Висновки кейнсіанського аналізу
1. У короткостроковому періоді середня схильність до споживання д/г
зменшується, а до заощадження – зростає (Основний психологічний закон
Кейнса)

2. Така поведінка д/г призводить до недостатності AD порівняно з AS,

викликаючи кризу перевиробництва (AD˂AS).

3. Держава повинна виправити «ваду» ринку через макроекономічну

політику, спрямовану на стимулювання AD.
3. Неокласичні концепції споживання
• 3.1 Теорія “життєвого циклу” Франко Модільяні
Щорічний обсяг споживання визначається функцією:
C = (B + RY) / t= (1/t)B +(R/t)Y
B – нагромаджене багатство д/г,
R – кількість років до виходу на пенсію,
У – середній рівень доходу д/г, t – тривалість життя.
Нехай 1/t = α, R/t= β, тоді сукупна функція споживання
для економіки країни набуває вигляду:
C = αB +βY
α - гранична схильність до споживання по багатству
β- гранична схильність до споживання по доходу
У своїх оцінках рівня споживання д/г виходять із двох
параметрів:
- величини майна, отриманого у спадщину,
- відомої на момент початку трудової діяльності ставки оплати
праці.
У період трудової діяльності суб’єкти забезпечують приріст майна за
рахунок заощаджень, що сприяє підтримці звичного середнього рівня
споживання після виходу на пенсію.
При цьому д/г заощаджують більше, коли їхній поточний доход
перевищує очікуваний розмір середнього рівня доходу, і навпаки -
витрачають заощадження у періоди, коли поточний дохід менше
очікуваного розміру середнього рівня доходу.
Отже, модель життєвого циклу пояснює феномен сталості середньої
норми споживання прагненням домогосподарств забезпечити собі
приблизно рівний обсяг споживання протягом усього життя.
Ф. Модільяні довів, що рівень доходу коливається впродовж життя
людини, а заощадження дають змогу споживачам перерозподіляти
дохід з періодів, коли його рівень високий, на періоди, коли рівень
доходу низький.
3.2 Теорія перманентного доходу Мілтона
Фрідмена
• В основі – розвиток ідей І.Фішера (теорія міжчасового
вибору) та Ф.Модільяні
• Перманентний (постійний) дохід – дохід, очікуваний
споживачами за тривалий час (середньозважена всіх
доходів споживача)
Y = Yp + Yt ,
де Y – поточний дохід;
Yp – перманентний дохід (або частина доходу, яку д/г
сподіваються зберегти у майбутньому);
Yt – тимчасовий дохід (частина доходу, на збереження якої у
майбутньому не розраховують).
 Функція споживання за Фрідменом
• C = aYp ,
де a – коефіцієнт з постійним значенням,Yp –
перманентний дохід
с =C/Y = (aYp) / Y, де с - середня схильність до споживання
М. Фрідмен зробив висновок, що коливання тимчасового
доходу властиві короткостроковому періоду, внаслідок
чого середня схильність до споживання також коливається
у короткостроковому періоді (в роки високого поточного
доходу (Y) середня схильність до споживання є низькою і
навпаки).
У довгостроковому періоді змінюється постійний дохід,
тому впродовж тривалого періоду середня схильність до
споживання є сталою.
4. Інвестиції як компонент сукупних витрат

Інвестиції – частина ВВП, яка використовується на

відновлення зношеного та збільшення основного капіталу в
економіці. Це витрати, які обумовлюють зростання загальної
величини нагромадженого в економіці капіталу.
Роль інвестицій в економіці:
- зміни в обсязі інвестицій істотно змінюють сукупний
попит, а звідси обсяг виробництва та зайнятість;
- через примноження капіталу (капіталотворення) інвестиції
впливають на потенційний обсяг виробництва та
перспективи розвитку економіки у довгостроковому періоді;
- оскільки інвестиції є компонентом ВВП, то їх коливання
відображають закономірності циклічного розвитку
економіки.
 Види інвестицій
Інвестиційні витрати можуть здійснюватися у таких
напрямках:
- інвестиції в основний капітал або капітальні
інвестиції (виробничі будинки і споруди, обладнання,
транспортні засоби та ін.);
- інвестиції у житлове будівництво (будівництво та
купівля нового житла);
- інвестиції у товарно-матеріальні запаси
(нагромадження запасів сировини для подальшого її
використання у виробничому процесі, а також
нагромадження запасів нереалізованої продукції).
 Автономні та індуковані інвестиції
1. автономні інвестиції – початково не залежать від
сукупного обсягу виробництва:
Iавт = I0 – bi,
де I0 – незмінна величина інвестицій,
b –коефіцієнт еластичності інвестицій за ставкою
відсотка (b= ΔІ / Δі)
2. індуковані інвестиції – викликані зростанням
сукупного виробництва
Iінд = k ΔY,
де k- гранична схильність до інвестицій або
акселератор (k = ΔІ / ΔY)
Отже, I = I0 – bi + k ΔY
 Чинники впливу на інвестиції
Для ухвалення рішення про здійснення інвестиційних витрат потрібні
стимули та умови.
Стимулом є очікувана норма прибутку від інвестиційних витрат.
Умовою – рівень реальної процентної ставки, оскільки на практиці
більшість інвестиційних проектів реалізується з використанням
позикових коштів.
Для того, щоб інвестиційний проект був прибутковим, дохід від його
реалізації має перевищувати витрати на його впровадження з
урахуванням кредитів та процентів на них. Підвищення ставки процента
призводить до зменшення кількості прибуткових інвестиційних проектів,
що скорочує попит на інвестиції.
Отже, основним чинником є рівень реальної процентної ставки,
оскільки вона одночасно впливає на всі складові інвестиційних
витрат (інвестиції в основний капітал, у житлове будівництво, у запаси).
Чинники впливу на інвестиції
Динаміка Рівень
Рівень реальної
сукупного оподаткування
процентної ставки
виробництва бізнесу

Обсяг наявного в
Рівень
Очікувана норма економіці
використовуваних
чистого прибутку основного
технологій
капіталу

Очікування
підприємців
Причини нестабільності інвестицій

Нерегулярність Нестабільність
(мінливість) інновацій економічних очікувань

Можливість зміни
тривалості
Циклічні коливання
використання
ВВП
виробничого
обладнання
 5. Мультиплікатор Кейнса. Парадокс
ощадливості.

В умовах неповної зайнятості вплив сукупних витрат на

випуск супроводжується ефектом примноження ( або
мультиплікації).

Мультиплікатор – коефіцієнт, що показує, у скільки разів

зросте сукупний випуск (ΔY) під впливом початкового
зростання сукупних автономних витрат (Δ Аo)
рівняння мультиплікативного впливу
автономних інвестиційних витрат на
випуск:
ΔY = m * ΔІ,
де: ΔІ – початковий приріст автономних
інвестиційних витрат,
ΔY – кінцевий приріст сукупного випуску
m – мультиплікатор інвестицій
m = ΔY / = ΔY / (ΔY – ΔС) =
1 / (1- C´) = 1 / S´
 Сутність парадоксу ощадливості

Збільшення заощаджень зменшує споживання та сукупний попит,

що скорочує сукупний випуск та майбутні доходи д/г.
Парадокс ощадливості – спроби д/г збільшити заощадження призводять до
такого ж або меншого їх обсягу (в умовах неповної зайнятості).

Виникає феномен - чим більше д/г відкладають на «чорний»

день, тим швидше він настає