Доходи в ринковій економіці

1. Дохід. Суть доходу.

Дохід – це обсяг грошових надходжень за певний період часу. Винагорода власників ресурсів
у випадку їх продажу або здачі в оренду.

Особисті доходи домогосподарств поділяються на 3 складові:

1.    Основна частина використовується на споживання.
2.    Певна частина доходів використовується на заощадження.
3.    Частина сплачується у вигляді податків.

Значення доходів:
1.    Виступають часткою матеріального добробуту.
2.    Впливають на можливість духовного розвитку.
3.    Є передумовою відтворення економічних ресурсів.
4.    Виступають чинниками тривалості життя.
5.    Впливають на характер, манери і життя людей.

Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від рівня цін і
оподаткування, тобто це і є величина доходу, оцінена грошима на певний період часу.

Доходи в розпорядженні - це номінальні доходи з вирахуванням податків та інших

обов’язкових платежів.

Реальні доходи характеризують купівельну спроможність номінальних доходів з

урахуванням зміни цін і тарифів.

Джерелами доходів також виступають:

1. трансфертні платежі:

- пенсії,

- соціальні допомоги,

- стипендії;

2. випадкові епізодичні обставини:

- виграш у лотерею,

- отримання спадку,

- знахідка.
 2. Поняття ренти. Її економічна сутність.

Доходом, який формується на ринку землі, є рента. 

Рента – дохід власника землі та інших природних ресурсів, кількість яких обмежена.

Існує три види ренти: диференціальна, абсолютна і монопольна.

Диференціальна рента І - дохід, який отримують власники кращих і середніх земель.

Диференціальна рента II - дохід, який виникає внаслідок штучного підвищення родючості
землі за рахунок додаткових вкладень капіталу.

Абсолютна рента - надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції над

ціною виробництва (витрати виробництва плюс середній прибуток), що створюється в
сільському господарстві незалежно від якості оброблюваних земельних ділянок.

Монопольна рента - дохід, який утворюється на землях особливої якості або в особливих
кліматичних умовах. Унікальність продукції (наприклад особливі сорти рослин), обмеженість
виробництва певними землями або певними природно-кліматичними умовами дає можливість
реалізувати продукцію із цих земель за монопольно високими цінами, які є джерелом
монопольної ренти власників особливих земельних ділянок.

РЕНТА = Виручка від реалізації продукції на середніх і кращих землях – Виручка від реалізації
продукції на гіршій землі.

Існують альтернативні варіанти використання землі як її власником, так і її користувачем.

У зв’язку з цим, формула для розрахунку ціни землі має вигляд:

Пояснення до формули: від продажу землі її власник хотів би мати таку суму, яка, будучи
покладена в банк, давала б йому дохід не нижчий, ніж рента. Інакше йому вигідніше віддавати
землю в оренду і отримувати ренту. Ціна землі залежить прямо пропорційно від розміру ренти та
обернено пропорційно від процента по банківських вкладах.

3. Поняття заробітної плати. Її економічна сутність. Фактори диференціації заробітної плати.

Заробітна плата – це дохід (винагорода), який одержує власник робочої сили за свою працю,
або ціна, яку платить підприємець працівникові за використання праці.
Фактори диференціації заробітної плати:

наявність неконкуруючих груп – працівники відрізняються один від одного природними

здібностями, рівнем освіти, кваліфікацією;

різні умови праці – шумові ефекти, забрудненість, вібрація;

обмеження мобільності робочої сили – місце проживання працюючого, діяльність

профспілок, інші соціальні чинники.

Встановлення заробітної плати залежить від:

1    Державного регулювання мінімальної зарплати – держава законодавчо визначає рівень

мінімальної заробітної плати, який відбиває вартість робочої сили у певному періоді. Це
водночас той мінімум, який забезпечує задоволення всіх основних фізіологічних і соціально-
культурних потреб, виходячи із науково обґрунтованих стандартних наборів товарів і послуг.

2    Договірного регулювання праці через тарифні угоди – загальною базою для укладання
тарифних угод є гарантований державою мінімум заробітної плати. Тарифна угода – це
тристоронній договір, участь у якому беруть уряд, об’єднання підприємців та об’єднання
працівників (профспілки); вони укладаються на трьох рівнях: національному, галузевому,
базовому (профспілки). У тарифних угодах відбиваються такі обставини: зростання вартості
життя, темп зростання продуктивності праці в галузі, прибутковість підприємств.

3    Визначення індивідуальної заробітної плати на підприємстві – галузеві тарифні угоди

стають орієнтиром при укладанні угод на окремому підприємстві. Заробітна плата традиційно
пов’язується з віком та стажем роботи. Сьогодні вона залежить від здатності працівника постійно
підвищувати свою кваліфікацію, швидко оновлювати знання, виявляти творчість. На зміну
традиційній тарифній ставці прийшла так звана трудова, яка безпосередньо пов’язує винагороду
за працю з її результативністю.

Поняття номінальної та реальної заробітної плати.

Номінальна заробітна плата – заробітна плата, яку одержує працівник у грошовій формі.
Реальна заробітна плата – кількість товарів та послуг, яку можна придбати за номінальну
зарплату.

4. Процент як форма доходу.

Процент – дохід, який отримує власник грошей, що надав їх у позику.

Норма позичкового процента визначається за формулою:

 сума виплат з а позику
N= * 100%
сума позичкового капіталу

З часом вкладені гроші у зв’язку з інфляцією можуть знецінюватися, тому розрізняють

номінальну процентну ставку та реальну процентну ставку.
Номінальна процентна ставка виражається в поточних грошах без урахування рівня інфляції.
Реальна процентна ставка виражається в незмінних грошах, тобто враховує рівень інфляції.

r=i–p
де r – реальна ставка процента,
i – номінальна ставка процента,
p – темп інфляції

Фактори диференціації процента виступають:

- Терміновість
- Ступінь ризику
- Оподаткування
- Конкуренція на фінансовому ринку

Процент, під який надається позика, може бути простим та складним.

Формула для розрахунку простого процента:

Sn = P + j

Sn – сума до виплат
P – сума кредиту
j – простий процент

j = P × n× i

n – кількість періодів нарахувань

i – номінальна ставка процента.

Формула для розрахунку складного процента:

Sn=P ×(1+i)n
Sn – сума до виплат
P – сума кредиту
n – кількість періодів нарахувань
i – номінальна ставка процента.

5. Прибуток.
Кожен підприємець, вкладаючи кошти в певну сферу, розраховує на певну величину
прибутку, яка дозволить йому залишатися в даній галузі. Ця величина прибутку складає
нормальний прибуток. Якщо підприємець удосконалює виробництво, зменшує витрати на
одиницю продукції, він може отримати додатково чистий прибуток.
Величина прибутковості визначається нормою прибутку за формулою:

величина прибутку
Норма прибутку = ×100 %
вкладений капітал
Прибутковість визначається рядом факторів:
1. рівнем початкового капіталу
2. швидкістю обігу капіталу
3. рівнем цін, який склався на ринку
4. рівнем витрат виробників