Тема 7.

Приватне споживання

Питання:
1) доходи домогосподарств;
2) кейнсіанська функція споживання;
3) функції споживання з урахуванням
фактора часу.
Дохід як чинник споживання і
заощадження

C + S

Y
 Особистий дохід за джерелами
формування
Особистий  Заробітна плата Змішаний Дохід
  
дохід найманих працівникі в дохід від активів

Соціальні

трансферти

Перші два елементи особистого доходу називаються

доходами від трудової діяльності, або трудовими
доходами. Доходи від активів — це дохід від власності.
До таких доходів можна віднести дивіденди, проценти,
ренту. Соціальні трансферти охоплюють доходи не
зароблені, а отримані внаслідок перерозподілу
сукупного доходу. До них належать пенсії, стипендії,
виплати по безробіттю, субсидії тощо
 Особистий наявний дохід
У загальному контексті наявний дохід — це
та частина сукупного доходу, яка
залишається після сплати податків і може
бути використана лише на споживання та
заощадження

 ВВП   Амортизація 
Особистий наявний Нерозподілений 
дохід прибуток 
 
Майбутня вартість теперішньої вартості грошей

n
 r 
FV  PV  1   ,
 100% 
де FV — майбутня вартість; PV — теперішня
вартість; r — ставка процента для
приведення вартості поточних грошей; n —
кількість років майбутнього періоду
Теперішня вартість майбутньої вартості грошей
(дисконтована вартість)

FV
PV 
r n
(1  )
100%
 Крива Лоренца
Процент доходу

100

80

60

40

20

0 20 40 60 80 100 Процент сімей

 Децільний коефіцієнт і коефіцієнт
Джині

Дохід найбагатшої групи населення

Коефіцієнт диференціації доходів 
Дохід найбіднішої групи населення

SAO
K Джині 
SAOK
Кейнсіанська функція споживання

C  C  c  DI ,
де С — споживання домогосподарств (приватне
споживання); C — автономне споживання; с —
гранична схильність до споживання; DI — наявний
поточний дохід домогосподарств.
 Графічне зображення функції
C

C
C1 S

C0
C2

C
–S

0 Y2 Y0 Y1 Y
 Зміна автономного споживання

C C2

?C C1
C2
C3
C1

C3
C2

0
Y3 Y1 Y2 Y
Чинники автономного
споживання:

Багатство;
Запозичення.
Гранична схильність до споживання (c)
та гранична схильність до заощаджень (s)

C S
c s
Y Y

c+s=1
Слід розрізняти короткострокову і
довготривалу функцію споживання. В
основі короткострокової функції, яку
обґрунтував Кейнс, лежить поточний
дохід
Довготривала функція споживання
ґрунтується на теорії І. Фішера про
міжчасовий вибір споживача. Згідно з
цією теорією споживання в кожному
поточному періоді залежить від доходу
людини упродовж усього її життя
 На базі теорії міжчасового вибору
споживача І. Фішера обгрунтовано:

гіпотезужиттєвого циклу
Ф. Модільяні;
гіпотезупостійного (перманентного)
доходу М. Фрідмена.
За гіпотезою життєвого циклу для
підтримання стабільного рівня споживання
люди заощаджують в період трудового життя,
щоб мати можливість використовувати
накопичене майно в післятрудовий період
життя. Це означає, що ресурси споживання
людини за весь життєвий цикл складаються з
поточного доходу і накопиченого майна. Звідси
функцію споживання за гіпотезою життєвого
циклу можна записати так:
C  α  Y  β W ,
де α — гранична схильність до споживання з
поточного доходу, яка визначається за
R
формулою: T (R — запланована кількість
α 
років трудового життя; T — очікувана кількість
років життя людини); W — майно, яке люди
накопичують за рахунок заощаджень; β —
гранична схильність до споживання з майна
(активів), яка визначається за формулою: . β  1
T