Реферат

на тему:
«Найважливіші хімічні виробництва
органічної хімії в Україні»

Виконав:

Керівник:

Дніпро
2018
 ВСТУП

Хімічне виробництво займає найважливішу роль у розвитку

національного господарства України. Його важливість визначається в першу
чергу застосуванням хімічних технологій та матеріалів у багатьох сферах
діяльності. Вагома частина виготовленої продукції хімічної промисловості
вживається підприємствами інших виробництв, як сировина, напівфабрикати:
харчова промисловість, легка промисловість, будівництво, виробництво
космічної техніки, медицина та тощо.
Найважливішою галуззю є виробництво із неорганічних та органічних
речовин, які містять різні хімічні сполуки, та використовуються для інших
виробництв. Бази сировини хімічної промисловості диференціюється залежно
від економічних, соціальних та природних особливостей окремих регіонів.
В Україні значний розвиток хімічної промисловості характеризується.
трьома основними факторами: природним (наявність багатогранної сировинної
бази), соціальним (присутність наукової бази та професійної робочої сили) і
економічним (необхідності абсолютної переробки відходів, присутність
споживача хімічної продукції). Розглянемо основні види продукції, які
виробляє хімічна промисловість України (азотні добрива, барвники, бром,
титанові білила, самородна сірка, а також продукти органічного синтезу) та
експортує їх до інших країн. Взагалі хімічна промисловість створює для
України нелегкі екологічні проблеми.
У одних районах - це вугілля та коксовий газ, в других - нафта, суміші,
сірчаний колчедан, солі, нафтові гази, газові відходи чорної та кольорової
металургії, у третіх - кухонна сіль. Вплив має сировинний чинник на
спеціалізацію деяких територіальних поєднань хімічних виробництв. А в свою
чергу хімічне виробництво по мірі покрашення технологічних процесів може,
впливати на базу сировини.

2
 Використання хімічної продукції надає можливість виготовляти значну
кількість високоякісних виробів, потрібних для прогресивних галузей
виробництва, як атомна енергетика, радіоелектроніка тощо. Продукція

хімічного виробництва часто замінює природну сировину, яка дорого

коштовна, отже замінник сприяє зниженню вартості кінцевої продукції, та
підвищує якість виробів.

Мета роботи - охарактеризувати найважливіші хімічні виробництва в

Україні з органічної хімії.

Основні заподіяння роботи:

1) дати характеристику хімічним виробництвам на Україні;

2) провести аналіз основних галузей основних виробництв;

3) розглянути напрямки вдосконалення та розвитку хімічних виробництв

на Україні.

3
 Джерела сировини органічної хімії в Україні

Хімічна промисловість пов'язана з великою кількістю галузями. Вона

поєднує нафтопереробку, коксування вугілля, лісову промисловість, чорну та
кольорову металургію. В наслідок такої складної системи виникають
згуртовування виробництв, які формують міжгалузеві комплекси. До такого
комплексу відноситься і хіміко-лісовий. З даних обставин роль хімічної
промисловості завдяки згуртовуванням - провідна, а з інших вона не має
складового значення, виступає доповненням до усталеної системи. Хімічну
промисловість слід розглядати як головну галузь, вона визначає напрям та
складову комплексу. Хімічна промисловість формує складну галузеву
структуру, охоплює приблизно 200 взаємопов'язаних виробництв з великою
номенклатурою продукції.
Завдяки цьому виробництва об'єднані у такі групи:
1. неорганічна або основна хімія
2. хімія органічного синтезу
3. гірничо-хімічна промисловість.

Неорганічна хімія в основному виробляє напівфабрикати (кислоти, соду,

луги), що використовуються для інших галузей промисловості. Виключенням є
мінеральні добрива, які виготовляє певна галузь.
До органічної хімії належать наступні виробництва: органічні
напівфабрикати, вуглеводна сировина, синтетичні матеріали. Головною
сировиною для хімії органічного синтезу являється вуглеводна нафта,
природний та попутний газ. Застосовуються також вуглеводні сполуки, що
утворюються з вугілля.
Гірничо-хімічна промисловість формує сировинну базу насамперед для
неорганічної хімії.

4
 Останнім часом відокремились такі галузі як мікробіологічна і
фармацевтична промисловість. Основу хімічної промисловості становлять
видобуток сировини, виробництво мінеральних добрив і полімерних матеріалів.

В Україні розвинута багатогалузева хімія і нафтохімія. Якщо розподілити

відсотки названої галузі виробництво основної хімії складає - 49 % всієї
товарної продукції галузі, шинної - 10 %, гумо азбестової - 7 %, лакофарбовій -
6 %, промисловість пластмасових виробів, скловолокнистого лиття - 5 % та ін.
На хімічну промисловість відноситься біля 80 % випуску продукції даної галузі,
на нафтохімічну - 20 %.
Проте виробництво таких потрібних людині продуктів хімічної
промисловості, як метали, пластмаси, кислоти, сода, амоніак, мінеральні
добрива, нафтопродукти та багато іншого призводить до забруднення довкілля
шкідливими речовинами. Джерелом забруднення у першу чергу є теплові
електростанції, підприємства чорної і кольорової металургії, хімічної та
гірничодобувної промисловості, сміття-переробні заводи, автомобільний
транспорт. Вони викидають у повітряний океан -атмосферу, яка не знає
державних кордонів, небезпечні для всіх живих організмів, отруйні сполуки,
пил тощо.
Основні енергоносії та сировинні ресурси органічної хімії це нафта,
природний газ та кам’яне вугілля. На даний період часу та впродовж
наступного ХХІ століття потрібно визначати процес росту органічної хімії,
становище економіки України. В 1986 році відбулася Чорнобильська
катастрофа, після якої стало зрозуміло, що всі енергетичні проблеми атомна
енергетика вирішити не в змозі.
Основними джерелами сировини в Україні є:
Нафта. Нагромадження органічного матеріалу для майбутнього утворення
нафти відбувалося в прибережній смузі, у зоні межування суші та моря. Однією
з причин, існуючої різноманітності нафт, є розходження вихідної органічної
речовини. Інші причини це розходження температурних умов порід, що

5
вміщають, присутність каталізаторів, а також такі перетворення порід, з яких
складається нафта.
Нафта знаходиться в земному шарі, заповнюючи порожнечі між частками
різних гірських порід. Для видобування її бурять шпари. Коли нафта багата
газами, то вона під їх тиском сама піднімається на поверхню, коли ж тиск газів
замалий, то у нафтовому шарі створюють штучний тиск шляхом нагнітання
туди газу, чи повітря води.
В останній час завдяки працям хіміків, біологів та фізиків вдалося
з'ясувати основні закономірності в процесах нафто-утворення. Дослідження
установили, що нафта органічного походження, адже вона, як і вугілля, виникла
завдяки процесу перетворення органічних речовин.
Основною ланкою переробки нафти вважається дистиляція. Сира нафта
розпочинає випаровуватися при температурі, меншою, ніж потрібно для
кипіння води. Вуглеводні, в свою чергу відрізняються мінімальною вагою
молекул, випаровуються при низькій температурі, для дистилювання великих
молекул знадобиться більш висока температура. Основним продуктом, що
утворюється при перегонці нафти, є бензин, потім відокремлюють нафтени і
газ. Осад, який лишився в перегінному апаратові, обробляють каустичною
содою та сірчаної кислотою, згодом продовжуючи дистиляцію парою.
До 1992 року Україна одержувала та переробляла на своїх
нафтопереробних заводах 62 млн. тон сирої нафти. На сьогодні потужність
нафтопереробного комплексу України завантажена лише на третину. Потрібно
підрахувати, скільки в першому наближенні необхідно нафти для України:
- для автомобільного транспорту - близько 10 млн. тон палива. З
застосовуванням нових технологій переробка складає приблизно 25 млн. тон
сирої нафти у відсотках це від 85 до 90%;
- потреби хімічної промисловості складають 11 - 16 млн. тон сирої нафти.
Розташуємо в наступній послідовності підприємства України з
використанням потужності нафтопереробки: АТ “ЛИНОС”
“Лисичанськнафтооргсинтез” (м. Лисичанськ) - 23,5 млн. тон, АТ

6
“Укртатнафта” (м. Полтава) - 18,5 млн. тон, АТ “Херсоннафтопереробка” (м.
Херсон) - 8,5 млн. тон, АТ Одеський НПЗ (м. Одеса), АТ “НПК Галичина” (м.
Дрогобич) та АТ “Нафтохімік Прикарпаття” (м. Надвірне) - 3,5 млн. тон, АТ
“Львівський нафтомаслозавод” (м. Львів) - 0,3 млн. тон.
Отже, потреби України в нафті складають приблизно 40 млн. тон, а сама
Україна видобуває лише 4 млн. тон сирої нафти, що становить близько 10 % від
наявних потреб.
Постачання нафти ведеться, в великому обсязі, з Росії, щоб змінити
становище країни на краще потрібно введення в експлуатацію нафтового
терміналу “Південний” в Одеській області, що напевно дасть змогу отримувати
нафту з Близького Сходу та Азербайджану.
Кам’яне вугілля, як і нафта, не індивідуальна речовина. До складу вугілля
входять вільний вуглець це 10% органічні речовини - Карбон, Гідроген,
Сульфур, Нітроген, Оксиген, також мінеральні речовини, які залишаються у
вигляді шлаку після спалювання вугілля. Унаслідок нагрівання до 1000 ◦С без
доступу повітря вугілля перетворюється на кокс. Цей продукт на 96-98%
складається з вуглецю. Основна галузь застосування -металургія.
Послідовно з коксом утворюються коксовий газ і кам’яно-вугільна смола,
що є багатим джерелом різноманітних речовин. Перегонкою та хімічною
обробкою кам’яно-вугільної смоли добувають ароматичні вуглеводні: толуол,
феноли, нафталін, інші цінні речовини.
Кам’яно-вугільна смола і коксовий газ перероблюються на коксохімічних
заводах.
У розвитку синтетичної органічної хімії кам’яно-вугільна смола відіграє
особливу роль. Як джерело хімічної сполуки кам’яне вугілля почало
використовуватись раніше, ніж нафта і природний газ. На основі продуктів,
виділених із кам’яно-вугільної смоли, виникла безліч галузей хімічної
промисловості - виробництво синтетичних барвників, лікарських препаратів,
засобів захисту рослин, вибухових речовин тощо. Кам’яно-вугільна смола
виявилася доступною сировиною для виробництва всіх цих продуктів, що

7
уможливило їх багатотоннажне виробництво. Кам’яне вугілля - цінна хімічна
сировина, яку вигідніше переробляти, ніж спалювати.
В Франції, США, Німеччині вугілля визнано першочерговим
перспективним видом палива ХХІ століття. Наукова концепція тримається на
тому, що в разі впровадження нових технологій його спалювання, частка
шкідливих викидів в атмосферний шар зменшиться в 100000 разів. Щоб
економити мазути та природній газ, потрібно спалювати українське вугілля, яке
є низькоякісне, в режимі “киплячого шару” у вигляді суміші 33 % вугілля, 33 %
золи і 33 % води, подібний процес є абсолютно економічно вигідним.
Українські вчені мають такі наукові розробки та технології, але шкода для їх
застосування не вистачає грошових інвестицій.
Норма річного видобування кам’яного вугілля для України становить 130
млн. тон, а збереження вугілля становлять приблизно 100 млрд. тон. Якщо
дотримуватися такого річного видобування, то кам’яного вугілля вистачить
понад 500 років.
Газ. У випадку застосування централізованої системи підготовка
видобувного газу і конденсату здійснюється на централізованому устаткуванні
головних споруд промислу, на майданчику яких, коли має місце падіння
пластового тиску, споруджують дотисну компресорну станцію, централізоване
устаткування штучного холоду та інші об'єкти, а на шляху транспортування
газу і газового конденсату від свердловини до головних споруд, якщо є потреба,
то розміщають устаткування попередньої підготовки газу які призначені, як
правило, для скидання пластової води. У випадку децентралізованої системи
підготовку видобувного газу і газового конденсату проводять на декількох
устаткуваннях комплексної підготовки газу, які розміщують на площі
родовища.
Підготовку газу до транспортування здійснюють за такими типовими
технологіями: абсорбційне осушування газу; адсорбційне осушування газу;
абсорбційне осушування газу і газового конденсату; низькотемпературна

8
сепарація з масовою інжекцією 70-80% гліколю, як інгібіторам
гідратоутворення; низькотемпературна абсорбція.
На території України спалюється щорічно біля 100 млрд. м3 газу,
натомість сама добуває приблизно 20 млрд. м3 газу, лише 20 % від необхідної
кількості для країни. Газові родовища на Україні - Полтавське, Харківське,
Чернігівське та Сумське. Слід зауважити, що на території України газ
витрачається дуже не раціонально. Для прикладу Франція використовує на рік
приблизно 35 млрд. м3 газу, виготовляючи товарної продукції в 5 разів більше,
а ніж Україна.
Промисловість органічного синтезу дає найбільшу частку продукції
хіміко-індустріального комплексу. Синтетичні матеріали утворюють нову базу
сировини для будівництва, промисловості. Здебільшого такі матеріали дешевші
та мають відмінні ознаки від натуральних властивостей. В період виготовлення
побутових речей мають гірші гігієнічні властивості.

9
 Важливі хімічні виробництва на території України та їх продукція

До складу хімії органічного синтезу відносяться заводи, що виробляють

напівфабрикати для отримання полімерів у Лисичанську, Горлівці,
Кам'янському, Запоріжжі. Використовує ці заводи здебільшого нафтогазову
сировину. Значно скоротилася потреба використання вугілля, застосування
відходів переробки деревини, сільськогосподарської сировини.
Промисловість важкого органічного синтезу охоплює виробництво багато
тонних продуктів, які є основою для іншої технології виробництва органічних
продуктів та напівфабрикатів. Завдяки базуванням технології органічних
речовин на нафтової сировини виділився "нафто-хімічний синтез".
Розташування підприємств, що виробляють полімери, залежить від
наявності вуглеводневої сировини, палива, води, електроенергії. Деякі галузі
вважають важливим фактором розміщення трудових ресурсів. Синтетичні
смоли і пластмаси виготовляють на нафтохімічних комбінатах, азотно-тукових і
хлорних заводах, адже їх виробництво поєднують з випуском інших хімічних
продуктів. Максимальними виробниками смол і пластмас на сьогодні є
Запоріжжя, Кам'янське, Первомайськ. Штучні (з целюлози) і синтетичні (із
синтетичних смол) хімічні волокна виробляють підприємства в Чернігові,
Києві, Черкасах, Соколі (Львівська область).
На основі споживання полімерних матеріалів в країні широко розвинута
гумова-азбестова промисловість. До її складу входить шинне виробництво, що
є великим споживачем хімічних волокон, синтетичного каучуку, сажі. Шинне
виробництво тісно об’єднане з машинобудуванням, головним чином з
автомобільною промисловістю -першочерговим споживачем шин. На Україні
виробництва каучуку немає, він імпортується з Росії, з районів Поволжя, Уралу,
Сибіру. Важливим компонентом виробництва гуми є технічна сажа, вона
виготовляється з природних і попутних газів у Дашаві, Стаханові, Кременчукі.
Якнайбільше значення з підприємств, що переробляють полімери, має
виробництво шин, налаштоване на Дніпропетровському шинному заводі та

10
Білоцерківському комбінаті шин та гумо азбестових виробів. Підприємства цієї
галузі є також у Одесі, Харкові, Запоріжжі, Києві, Бердянську та інших містах.
Орієнтуючись у своєму розміщенні на певну сировину, трудові ресурси,
споживача, хімічні підприємства утворюють промислові центри і вузли.
Поступово хімічні заводи «обростають» супутніми, допоміжними й іншими
виробництвами. Особливо це стосується великих гірничо-хімічних комбінатів.
Під час комплексної переробки сировини, як правило, поблизу розвивається
невиробнича сфера.
Україна -вагомий виробник лаків і фарб. У минулому її частина становила
25% цієї продукції колишнього Радянського Союзу. Сировиною для
виробництва - природні смоли, рослинні масла, синтетичні матеріали.
Асортимент продукції, що виготовляється, достатньо широкий: антикорозійні і
декоративні лаки і фарби, розчинники, смоли тощо. Виробництво лаків і фарб є
також у Києві, Бориславі, Харкові, Кременчукі, Івано-Франківську, Львові,
Одесі. На відходах коксохімічного виробництва розгортається анілінофарбна
промисловість, що виготовляє барвники для взуттєвої, текстильної,
поліграфічної промисловості. Її головний центр - Рубіжне. Створено величезне
виробництво оптичних відбілювачів, високоякісних пігментів. У великих
містах, що мають значні науково-дослідні заклади, розвинута хіміко-
фармацевтична промисловість. Її центри -Київ, Харків, Житомир, Полтава,
Львів, Одеса.
Сировинна база лакофарбової промисловості налічує близько 350
найменувань. Тому це виробництво має широкі виробничі зв'язки з різними
галузями господарства України, зокрема нафтопереробною і нафтохімічною,
лісохімічною, олійна-жировою, кольоровою та чорною металургією та ін. У
різних районах країни нараховується близько 30 великих підприємств та
окремих невеликих виробництв. Основні з них: Борщагівський хіміко-
фармацевтичний завод (далі БХФЗ), ПАТ ДніпроАзот, Дніпрошина, ВАТ
Київхімволокно, Криворізький коксохімічний завод, Павлоградський хімічний

11
завод, Сумихімпром, Чернігівське хімволокно, Кременчуцький
нафтопереробний завод.

Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод - одне із провідних

підприємств фармацевтичної промисловості України. На сьогодні БХФЗ
випускає понад 120 найменувань лікарських засобів різних груп.
ПАТ ДніпроАзот - підприємство хімічної галузі України, значний
виробник аміаку і азотних добрив. Спеціалізується на виробництві аміаку,
карбаміду, каустичної соди, хлор, соляної кислоти і входить в п'ятірку
найбільших хімічних підприємств країни. В травні 2018 року підприємство
святкувало своє 80-ти річчя.
Дніпрошина завод з виробництва шин та гумово-технічних виробів у м.
Дніпрі.- виробляє агро шини для сільськогосподарської техніки; індустріальні
шини для дорожньої-будівельної техніки, підйомно-транспортних машин,
включаючи кар'єрну техніку і гірничо-шахтне устаткування; шини для
вантажних, великовантажних автомобілів, тролейбусів, автобусів; автошини
для легкових та легко вантажних автомобілів; гумотехнічні вироби.
ВАТ Київхімволокно - підприємство хімічної промисловості у м. Києві,
найстаріше підприємство України з виробництва хімічних ниток та волокон.
Основні види продукції: поліпропіленовий шпагат з первинної сировини
високої якості в асортименті від 500 до 7500 текс, гранула поліпропіленова
вторинна, яка використовуються для лиття різноманітної гами деталей із
пластмас (різноманітної тари, деталей для офісних крісел, бандажної стрічки
поліпропіленової), шпагат для обв'язки ковбасних виробів та зшивання
документів, тканина для офісних стільців та м'яких меблів, стрічка конвеєрна
(транспортерна) харчова, сітка для батуту.
Криворізький коксохімічний завод - підприємство чорної металургії.
Розташований у м. Кривому Розі. Коксохім зараз випускає кілька видів
продукції -кокс доменний класу крупності 25 мм та більше, горішок коксовий
класу 10-25 мм, дрібний кокс класу 0-10 мм, смола кам'яновугільна, сульфат
амонію, бензол сирий кам'яновугільний, кислота сірчана технічна.
12
 Павлоградський хімічний завод -підприємство хімічної промисловості
України, яке виробляє вибухові речовини, а також промислову й побутову
продукцію цивільного призначення.
1. Виробництво: вибухових речовин, суміші твердих ракетних палив і
виробів з ними; буро-вибухові роботи.
2. Утилізація: різноманітних видів боєприпасів, непридатних до
зберігання й використання; твердого ракетного палива
3. Проведення наукових досліджень в галузі: розробки
високоенергетичних матеріалів й виробів; розробки технології
виготовлення й утилізації вибухових матеріалів і виробів
4. Проектування й конструювання: процесів і обладнання для
виготовлення й утилізації вибухово-пожежонебезпечних матеріалів і
виробів; процесів і нестандартного обладнання для виробництва
полімерних і композитних матеріалів
Сумихімпром - це завод хімічної промисловості, що виготовляє:
мінеральні добрива, коагулянти та добавки до цементу, кислоти, двоокис
титану та пігменти, та інші види хімічної продукції.
Чернігівське хімволокно - за період своєї роботи постійно проводило
оновлення та реконструкцію устаткування, удосконалювався технологічний
процес. Був налагоджений випуск забарвлених ниток текстильного
призначення, поліамідних та поліпропіленових монониток, світло
стабілізованих, забарвлених ниток технічного призначення та інших.
Кременчуцький нафтопереробний завод - найбільше підприємство з
виробництва нафтопродуктів в Україні, має важливе стратегічне значення для
України як одне з джерел створення стратегічного запасу нафтопродуктів і
забезпечує понад 30% всього українського ринку. На сьогоднішній день завод
переробляє 7 тисяч тон нафти за добу, що у декілька разів нижче за його
проектну потужність.
Взагалі, незважаючи на наявність потужної сировинної бази хімічної
промисловості, для України ще характерна істотна залежність від імпортованих

13
поставок сировини: природній газ; апатитових концентратів; сірчистого
колчедану, і напівфабрикатів: синтетичного каучуку, целюлози, що дуже згубно
впливає на розвиток галузі за останні роки у зв’язку з переходом до ринкових
відносин і недосконалим законодавством щодо їх регулювання.

Основні процеси хімічної технології органічних речовин :

- термічне й каталітичне розщеплення (піроліз, крекінг, риформінг, коксування,

конверсія, циклізація);

- фізичний розподіл (виморожування, депарафінізація, дистиляція, екстракція)

У результаті таких процесів відокремлюють наступні групи вихідних речовин
для наступного органічного синтезу: ненасичені вуглеводні; парафіни; цикл-
з’єднання; оксид вуглецю й синтез-газ.

Основні продукти галузі:

1. Мономери (олефіни, ді єни, вініл-бензол й ін.);

2. Вихідні речовини для поліконденсації (карбонові кислоти, фенол,

ангідриди, гліколь та полігліколь, формальдегід і ін.).

3. Допоміжні речовини для полімерних матеріалів (ініціатори,

пластифікатори, каталізатори, інгібітори, прискорювачі вулканізації і
полімеризації, стабілізатори, регулятори);
4. Синтетичні миючі речовини: іоногені (аніоноактивні мила зі СЖК,
алкилсульфонати та катіоноактивні - солі амінів амонієвих основ) і не
іоногені -продукти синтезу етиленоксид і різних органічних речовин з
активними атомами водню (кислоти, спирти, аміни);

5. Синтетичне паливо, олії і присадки;

6. Синтетичні розчинники й екстрагенти;

7. Інсектофунгіциди і хімічні засоби захисту рослин (пестициди, фунгіциди,

бактерициди, інсектициди, гербіциди, дефоліанти, зооциди).

14
 Україна має майже невичерпні запаси кухонної солі більш ніж 10 млрд.
тон, величезну половину яких видобувалось на Артемівські-Слов’янське
родовищу. Соляні пласти розміщенні на глибині 80 - 500 м, потужність яких
місцями досягала 20—28 м. Вони здобувались шахтним способом завдяки
«вилуження» солі з послідовним викачуванням розсолу. Соляні пласти цього
родовища виходять далеко на північ на територію Харківської області.
Стратегічним об’єктом у майбутньому може стати Єфремівське родовище. Слід
зауважити що є також ряд великих родовищ кухонної солі у Закарпатті. З них
дуже давно розробляється Солотвинське родовище, інакше кажучи шахтний
видобуток. В складі Сивашських озер знаходяться розчини солей натрію, йоду,
брому, магнію, титану та інших цінних елементів.
У Прикарпатті налічується ряд родовищ калійних солей, які потрібні для
виробництва без хлорних добрив та магнію. Досліджуються великі родовища в
Львівській області м. Стебник та Івано-Франківській області м. Калуш.
Україна налічує великі родовища самородної сірки в Прикарпатті. Слід
відмітити наступні родовища: Роздольське, Глумаєвське (Івано-Франківська
область) Яворівське, Немирівське (Львівська область), та ін. В Роздольському
та Яворівському родовищах створені великі промислові підприємства. Задіяні
також відходи коксохімічної промисловості.
Стосовно розвіданих запасів фосфоритів, які потрібні для виробництва
фосфатних добрив, кількість настільки обмежена, що до останнього часу їх
використання оцінювалося мало ефективним. Криловецьке родовище в
Сумській області вважається найбільше через глибоке залягання фосфоритів,
придатне лише для розробки дорогим підземним способом. Слід зауважити,
якщо родовище розробляти комплексно, видобувати глибоко розташовані
фосфорити і цементну сировину, то воно надалі може мати промисловий
інтерес для країни. Як фосфорна сировина можуть бути використані апатитові
руди, широко представлені в межах Українського кристалічного щита, і
насамперед в межах Дніпропетровської і Житомирської областей. Слід
відмітити, що витрати на її розробку можуть бути низькими, ніж імпортування

15
кольських апатитів. Україна має у наявності реальні економічні і геологічні
передумови для здобування і використання нових родовищ фосфорної
сировини.
В останні роки органічними називають і природні, і синтетичні сполуки
Карбону. Сьогодні налічується більш ніж 20 мільйонів органічних речовин.
Вони відіграють вирішальну роль у природі, мають властивість виникнення і
перетворення.
Органічні сполуки складають велику частку харчових продуктів, їх
застосування як сировини потрібне для виготовлення тканин, вони входять до
складу різних видів палива. Безліч з них за своїми властивостями
перевершують природні матеріали. Органічні сполуки входять до складу ліків,
мийних засобів, пестицидів.
Основою органічної сполуки виступає Карбон. Властивості атомів
Карбону дозволяють йому утворювати величезну кількість сполуки , на відміну
від інших хімічних елементів. Важливими властивостями Карбону є
різноманіття органічної сполуки:
Перша властивість здатність атомів Карбону утворювати між собою міцні
хімічні зв’язки, а й з’єднуватися в досить довгі цикли - ланцюжки;
Друга властивість здатність атомів Карбону утворювати різноманітні
зв’язки: одинарні, подвійні і потрійні:
Незважаючи на все різноманіття, органічні сполуки мають деякі спільні
властивості. Всі вони мають будову молекул. Таким сполукам характерні
відносно низькі температури плавлення та кипіння, при цьому багато
органічної сполуки завдяки звичайним умовам є газуватими, леткими рідинами
та легкоплавкими твердими речовинами.
В порівнянні з неорганічними сполуками, органічні речовини,
здебільшого, горючі і при нагріванні розкладаються. Велика кількість з них
нерозчинні у воді, а водні розчини, які потребують розчинення речовин
практично не проводять електричного струму. Слід зауважити, що для

16
органічних молекул властиві ковалентні неполярні або слабо полярні хімічні
зв’язки.
При повному згоранні органічна речовина утворює вуглекислий газ і
воду. Більшість органічної сполуки містить атоми Гідрогену або Оксигену,
окрім Карбону. При розпаді білків генерується амоніак, такі органічні речовини
можуть включати в себе атоми Нітрогену. Більшість органічної сполуки
утворюють чотири елементи - Карбон, Гідроген, Оксиген, Нітроген .
Почнемо з того що карбон відноситься до вугіллі пластиків,
вуглепластики (або карбон, карбон пластик, від "carbon", "carbone" - вуглець) -
полімерний композиційний матеріал з переплетених ниток вуглецевого
волокна, розташованих в матриці з полімерних (наприклад, епоксидних) смол.
Матеріали відрізняються високою міцністю, жорсткістю і малою вагою, часто
міцніше сталі, але набагато легше (за питомими характеристиками перевершує
високоміцну сталь, наприклад 25ХГСА).
Внаслідок дорожнечі (при економії коштів і відсутності необхідності
отримання максимальних характеристик) цей матеріал зазвичай застосовують
як підсилюють доповнень в основному матеріалі конструкції.
Основна складова частина вуглепластика - це нитки вуглецю (по суті, те
ж саме, що і, наприклад, стрижень в олівці). Такі нитки дуже тонкі (приблизно
0.005-0.010 мм в діаметрі), зламати їх дуже просто, а ось порвати досить важко.
З цих ниток сплітаються тканини. Вони можуть мати різний малюнок плетіння
(ялиночка, рогожа і ін.)
Для додання ще більшої міцності дані тканини з ниток вуглецю кладуть
шарами, щоразу змінюючи кут напряму плетіння. Шари скріплюються за
допомогою епоксидних смол.
Застосовується для виготовлення легких, але міцних деталей, наприклад:
велосипеди, корпіти і обтічники у Формулі 1, спінінги, щогли для віндсерфінгу,
бампери, пороги, двері, кришки капотів на спортивних автомобілях, несучі
гвинти вертольотів.

17
 Нитки вуглецю зазвичай отримують термічною обробкою хімічних або
природних органічних волокон, при якій в матеріалі волокна залишаються.

18
 ВИСНОВОК

У перспективі в галузях хімічного комплексу України передбачається

здійснити систему заходів.
Для азотної промисловості планується стадія реконструкції та модернізації
агрегатів синтезу аміаку, що забезпечить фактичне зниження витрат
енергоносіїв. Укупі з розширенням мережі аміакопроводів відбудеться повна
переорієнтація на використання каталізаторів синтезу аміаку і азотної кислоти
виробництва та часткова переорієнтація збуту аміаку й карбаміду із
зовнішнього на внутрішній ринок.
Виробництво фосфорних та калійних добрив передбачає впровадження
новітніх технологій у видобуток та збагачення калій містких руд та родовищ,
будівництво нових агрегатів сірчаної кислоти на підприємствах -виробниках
фосфорних добрив.
Вагома увага призначена розвитку шинної промисловості. У шинній та
гумотехнічній промисловості важливо досягти збільшення асортименту та
підвищення якості продукції. Очікується істотна переорієнтація на поставку
каучуку з країн північно-східної Азії. У перспективі планується освоєння
виробництва полімерної сірки та впровадження її у виробництво шин.

З метою ефективного використання газонафтових родовищ та свердловин

в межах ліцензійних ділянок необхідно прискорити видачу та продовження
терміну дії спеціальних дозволів, збільшити обсяги державного фінансування
геологорозвідувальних робіт. А це у свою чергу дозволить підвищити приріст
прогнозних та локальних ресурсів, збільшить видобувні запаси, буде сприяти
створенню нових робочих місць та росту сплати податків та зборів до
держбюджету.

19
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. А. І. Коблева Антропогенні проблеми екології/Коблева А. І. -

Дніпропетровськ: Промінь, 1997. - 144 с.
2. А. П. Ранський навчальний посібник «Збірник тестових задач з органічної
хімії»/ Ранський А. П. - Дніпропетровськ УДХТУ, 2007. - 195 с.
3. А. П Ранський,. Органічна хімія і екологія: В 2-х частинах. Частина 1.
Теоретичні основи органічної хімії. Аліфатичні вуглеводні: навчальний
посібник / Ранський А. П. - Вінниця : ВНТУ, 2012. - 120 с
4. І. Л. Сазонець Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник для
студентів вищих навчальних закладів/ Сазонець І. Л., Джинджоян В. В., Чубар
О. О.; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. -
317 с.
5. Л. Л Тарангул Розміщення продуктивних сил: Посібник / Тарангул Л.Л.,
Горленко І.О., Євтушенко Г.І. - К., 2000 - 264 с.
6. Л. С. Дячук Хімія : підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Дячук
Л.С., Гладюк М.М. -Тернопіль : Навчальна книга -Богдан, 2015. -240 с
7. Офіційний сайт Державного комітету статистики України. Режим доступу:
http://www.ukrstat.gov.ua.
8. Офіційний сайт Міністерства промислової політики України Режим доступу:
http://industry.kmu.gov.ua
9. Розвиток та розміщення хімічної промисловості України [Електронне
джерело]. - Режим доступу: http://ua.textreferat.com/referat-9467-2.html
10. Ю. С. Шабаров Органическая химия: В 2-х кн.: Часть 2. Циклические
соединения: Учебник для вузов. Химия/ Шабаров. Ю. С.- М., 1994.-848 с.

20