Практичне заняття

Моделі інноваційного розвитку нових азіатських незалежних держав.

ЗАВДАННЯ

Порівняти розвиток країн: Південна Корея, Тайвань, Гонконг і Сингапур

ХІД РОБОТИ

Опрацювати джерела та дати відповіді на дані питання

1.Пояснити, які держави і чому називають «азійськими тиграми».

2. Чим зумовлений вибір шляху розвитку кожної із країн?

3.Визначити чинники, які впливають на вибір моделі;

4. Який шлях, на вашу думку, є оптимальним? Яку модель ви обрали б для

України?

5. Сформулюйте висновки відповідно до питання . Чи можна створити

універсальний рецепт подолання відсталості?

НОВІ ІНДУСТРІАЛЬНІ КРАЇНИ («АЗІЙТСЬКІ ТИГРИ», АБО «АЗІЙСЬКІ

ДРАКОНИ»). 

У 1960—1970-ті рр. відбувалося швидке економічне зростання групи країн

Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що сприяло загальному економічному
піднесенню, яке докорінно змінило обличчя Азії. Найбільш динамічно в
соціальному, економічному й політичному плані розвивалися нові індустріальні
держави — Гонконг (тепер частина Китаю), Сингапур, Тайвань, Південна Корея;
потім до них приєдналися Індонезія, Малайзія, Філіппіни.

В авангарді змін ішли Південна Корея, Тайвань, Гонконг і Сингапур, яких назвали
«азіатськими тиграми», або «азіатськими драконами».

Про Сінгапур подивіться відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?

v=Ai76FC-H0-8

У період Другої світової війни Таїланд був прибічником Японії. Проте в 1944 р.
перемогу здобули сили, що переорієнтували зовнішню політику на США й Велику
Британію. Політичне становище в країні після війни було нестабільним, двічі тут
встановлювалася військова диктатура (1957—1973, 1976—1977 рр.). Після

1
відновлення конституційного порядку неодноразово відбувалися спроби
державного перевороту. Незважаючи на військові перевороти, країна залишалася
конституційною монархією.

Із кінця 1970-х рр. розпочався процес бурхливого економічного розвитку.

Швидкими темпами в країні розвивалися електроніка й електротехніка,
нафтопереробна, хімічна та автомобільна промисловість. На 1991 р. Таїланд
посідав сьоме місце за рівнем доходів на одну особу серед країн Східної Азії (3199
доларів США) і дев’яте — за кількістю населення (57 млн осіб). Швидке зростання
економіки країни було досягнуто за рахунок дешевої робочої сили.

Проте таке джерело зростання є ненадійним, і в майбутньому очікується

вповільнення темпів економічного розвитку. Вагомим чинником розвитку Таїланду
став туризм, у який вкладаються величезні кошти.

В умовах, коли прибутки держави збільшилися, уряд Таїланду намагається

перетворити країну на регіонального лідера. Було створено могутню армію,
авіацію і флот. Це спонукало сусідні держави теж проводити модернізацію армій,
що призвело до розгортання гонки озброєнь у Південно-Східній Азії.

Гонконг
У 50-х роках ХХ ст. Гонконг став першою країною Східної Азії, яка залучила
іноземний капітал за рахунок дешевої робочої сили і сприятливої податкової
політики — відсутністю ПДВ, митних зборів, податку на дивіденди й соціальних
внесків, низьким податком на прибуток.
У 1970—1980-і роки почався будівельний бум: транспортна інфраструктура,
залізниці, хмарочоси, житлові будинки. У період з 1961 по 1997 рік ВВП Гонконгу
збільшився в 180 разів, і країна стала однією з найбагатших у світі.
Основні особливості економічної моделі Гонконгу:
1. Сильна політична влада
Держава із сильною владою бере на себе роль послідовного провідника ринкової
політики. Функції держави щодо бізнес-сектору: громадський порядок; мінімальне
втручання в приватні справи; створення правового середовища, яке сприяє
підприємницькій діяльності;
2. Державне невтручання в економіку
Гонконг посідає першу позицію в рейтингу економічної свободи, що забезпечено
невтручанням держави в ринкові процеси, за винятком таких ситуацій: тенденція
до монополізації галузі; утворення природних монополій; створення суспільних
благ;

2
3. Експортоорієнтованість
Експортоорієнтованість Гонконгу була досягнута шляхом залучення іноземного
капіталу та прискореної індустріалізації. Поява іноземних дочірніх компаній і філій
відкрила доступ до інвестиційного ресурсу, а також стимулювала гонконгських
виробників впроваджувати міжнародні стандарти. Це уможливило завойовування
міжнародних ринків. Експортну стратегію Гонконгу характеризують такі аспекти:
спочатку освоєння ринків свого регіону, а потім вихід на ринки промислово
розвинених країн.
Тайвань
Тайвань процвітав упродовж 40 років, попри складні відносини з материковим
Китаєм. Серед азійських тигрів Тайвань не найбагатший, але він показав суттєві
темпи зростання економіки.
Перевтілення Тайваню з аграрної країни на інноваційну відбувалося поступово.
Перша реформа, яка дала поштовх розвитку малого бізнесу, — земельна. Поява
ринку землі сприяло появі малих приватних фермерських господарств, а капітал,
залучений у результаті купівлі/продажу землі, інвестувався в промисловість і
торгівлю.
Наступним кроком був розвиток середньо- і високотехнологічної промисловості.
Для цього було створено спеціальні економічні, індустріальні зони, де сьогодні
зосереджені великі корпорації.
Відмінними рисами економічної модернізації були поступовість, ненасильницький
характер конкретних заходів, урахування національних традицій. Чинниками
тайванського економічного дива стали: економічна стратегія і пріоритети розвитку,
домінування малого й середнього бізнесу, професійна підготовка населення,
сприятливий бізнес-клімат.

Підбиваючи підсумки досвіду країн — азійських тигрів, важливо зазначити, що на

відміну від Гонконгу в Сінгапурі та Південній Кореї здійснювалося жорстке
державне втручання в економіку.
Спільні риси усіх країн: значний приплив американського капіталу (у вигляді
інвестицій, безповоротної допомоги); створення сприятливого бізнес-клімату для
резидентів і нерезидентів; інвестиції та експорт, які стали основною базою
економічного зростання.
Південна Корея

Серед «азіатських тигрів» особливе місце посідає Південна Корея.

https://www.youtube.com/watch?v=NX12VaTf5oU
3
Протягом 1960-х років ВВП на душу населення Південної Кореї був подібний до
найбідніших країн Африки й Азії. Однак у наступні десятиліття Південна Корея
почала переходити від аграрної економіки до індустріальної та інноваційної,
включаючи розвиток робототехніки та інформаційно-комп'ютерних технологій. У
період з 1962 по 1995 рік економіка Південної Кореї зростала в середньому на 10%
щорічно, що дозволило їй стати азійським тигром.
У 1961 році до влади прийшов Пак Чон Хі і став «батьком» південнокорейського
«економічного дива». За його правління було введено планову економіку. Метою
першої п'ятирічки стали побудова ефективної промислової системи, а також
розвиток електроенергетики, хімічної, нафтохімічної та цементної промисловості.
Успіх корейських реформ полягає в залученні іноземного капіталу, в основному -
безповоротної допомоги США та Японії.
Головними особливостями реформ Пак Чон Хі були:
1. Диктатура і планова економіка. Держава здійснювала жорстке втручання в
економіку і підприємницьку діяльність.
2. Масштабна націоналізація. Зокрема вся банківська система перейшла під
контроль держави. Також зберігався контроль над транспортною інфраструктурою,
енергетикою та водопостачанням.
3. Стимулювання малого й середнього бізнесу, об'єднання малих підприємств у
великі промислові групи (чеболі). Виробники готової продукції отримували від
держави субсидії й замовлення, податки для бізнесу знижувалися. Преференції
надавалися тільки найуспішнішим підприємствам — таким чином у Кореї
стимулювали конкуренцію. Так виникали промислові об'єднання і групи — чеболі.
Наприклад, Samsung, LG, Hyundai, Daewoo.
4. Експортоорієнтованість. Кредитування і субсидування корейських експортерів.
Кредитували експортерів як держава, так і іноземні банки під державні гарантії.

Приклад «азіатських тигрів» став привабливим для інших країн регіону. У 1970-ті
рр. «економічне диво» спостерігалося в Таїланді, Малайзії, Індонезії. Згодом до цієї
групи країн приєдналися Філіппіни, Бруней. У 1980-ті рр. Китай, а в 1990-ті рр.
В’єтнам, Камбоджа, Лаос почали проводити реформи для забезпечення
динамічного розвитку. У результаті на сьогодні Азіатсько-Тихоокеанський регіон
є найбільшим ринком світу.

4
Для координації дій між країнами Південно-Східної Азії ще в 1967 р. була створена
Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), яка зараз об’єднує всі країни
регіону й відіграє важливу роль у розгортанні інтеграційних процесів.