ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
1. Психодіагностика когнітивної
сфери………………………………………….5
2. Мислення. Форми й різновиди…………………………………………………
8
2.1. Основні форми і ознаки
мислення………………………………………….11
2.2. Різновиди мислення…………………………………………………………12
3. Діагностика мислення…………………………………………………………
12
3.1. Предметний рівень мислення………………………………………………13
3.2. Символічне мислення: характеристики, приклади,
застосування………..13
3.2.1.Основні
характеристики…………………………………………………...14
3.2.2. Приклади…………………………………………………………………..15
3.3. Образне мислення…………………………………………………………...17
3.4. Критичне мислення…………………………………………………………18
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..19
ВИКОРИСТАНІ
ДЖЕРЕЛА…………………………………………………..20
 3

ВСТУП

Традиційно особливу роль в освіті серед завдань психодіагностики

відводиться саме діагностиці когнітивного розвитку. Це не є випадковістю,
оскільки рівень когнітивного розвитку завжди досліджувався як
найважливіший висновок освітньої діяльності. Але перш ніж надати
характеристику можливостям сучасної психології в плані виявлення рівня
когнітивного розвитку особистості слід зупинитися на тому, як пропонували
робити це спеціалісти минулого часу. Питання оцінки рівня когнітивного
розвитку тісно пов’язане з проблематикою розумових здібностей
талановитості і аж до кінця XX століття ці завдання майже не
класифікувалися, тому ми будемо опиратися головним чином на дослідження
фахівців в сфері психології обдарованості.
Однією з перших завдань, що вирішуються в цій спрямованості, було
завдання пошуку в зовнішньому вигляді людини індикаторів, які вказують на
високий або низький рівень когнітивного розвитку. Цей підхід йде корінням
в життєву філософію стародавніх греків, котрі вважали людину осередком
високих душевних якостей і видатних розумових здібностей. Звідси і
піднесена увага стародавніх греків до розробки еталонів краси, що знайшло
відображення в мистецтві і, особливо, в давньогрецькій скульптурі.
Одним з початківців науково-психологічного підходу, побудованій на цій
ідеї, був іспанський лікар Хуан Уарте, котрий жив в епоху Відродження. Він
вважав, що оцінювати приховану розумову обдарованість можна за
зовнішніми ознаками (форми частин обличчя, характер, волосся та ін.).
Однак його спроба не дала довгоочікуваних результатів. Пізніше цю ланку
діагностики у професійній психології була визнано "тупиковою" і протягом
усього XX ст. вона викликала лише насмішки видатних вчених. Проте з
розвитком генетики, поступово ставало зрозуміло, що зовнішність і
 4

особливості психіки, а саме когнітивні здібності, далеко не безсторонні один

по відношенню до одного.
Засновником сучасного рівневого підходу (альтернативний йому -
когнітивно-стильовий підхід з'явиться згодом) до оцінки когнітивних
здібностей, з повним правом, було визнано французького психолога А. Біне.
Він запропонував оцінювати загальні здібності до пізнавальної діяльності за
двома основними показниками: сформованість пізнавальних функцій
(запам'ятовування, просторове розрізнення і т.д.) і ступінь засвоєння
соціального досвіду (поінформованість, знання значень слів, здатності до
моральних оцінок і т.д.).
 5

1. Психодіагностика когнітивної сфери.

Однією із засад психогенезу особистості є пізнання і перетворення індивда

світу, що його оточує. Особистими навиками, успіхами та падіннями,
радістю і горем особистисть самостійно формує в собі ту модель світу, яка
являється основною частиною її психічного життя. Модель зазвичай
описується у формі широкомасштабних взаємодій, таких як ціннісна
структура, психічна функція, цензура та бар'єри - системи психологічного
захисту. Когнітивна, тобто пізнавальна, сфера особистості має непохитне
навантаження в плані побудови моделі світу. Серед пізнавальних процесів
слід виділити мислення, уяву, відчуття і сприймання, увагу, пам'ять.
Науково-психологічні критерії вимагають аналітичного розгляду процесів
пізнання, проте у реальному психічному житті всі ці процеси являються
злитими, єдиними і залежать від структури і змісту особистості людини, її
мотивів та глобальної мети. Людина ставить перед собою ціль та намагається
її досягти - таким чином здійснює пізнавальну діяльність. Не слід вважати
пізнання бездіяльним процесом, оскільки воно завжди єднається з
перетворенням пізнаного. В пізнанні слід розрізняти дві гілки: чуттєве
відображення та абстрактно-теоретичне. До першої гілки належать відчуття,
які безпосередньо пов’язані з впливом предметів на органи чуття.
Фізіологічно ці знання забезпечуються діяльністю першої системи
сигналізації.
Сприймання, уявлення та відчуття існують як у людей, так і в тваринному
світі. Проте ці форми чуттєвого відзеркалення в них абсолютно не
рівнозначні. Мова і праця сформували винятково людські відчуття і
сприймання, що суттєво різняться змістом, місцем в процесі пізнання та
фізіологічними механізмами. В тваринному світі, як норма, вища форма
орієнтування, а в людини — початкова форма пізнання.
 6

Другий крок пізнання — логічне пізнання — притаманний виключно людині.

До нього відносяться уяву і мислення. Мислення засноване на чуттєвому
пізнанні і протікає у формі понять та образів, висвітлюючи суттєвий зв’язок
між явищами та предметами. Уява - це створення образів предметів і
процесів, які людина не може сприймати, а бо ж які не існують в
навколишньому середовищі. Уява і мислення є єдиною основою людського
пізнання і є трансформаційною функцією людського інтелекту, творчості та
особистої продуктивності.
Розглянемо структуру поля пізнання особистості графічно на Рисунку 1.

Рисунок 1.
Інтелектуальна структура індивіда формується психологічними процесами,
але поняття інтелектуального поля індивіда набагато ширше поняття
когнітивного поля. Як розуміємо, раціональність та розуміння думки,
інтелект — це розумова операційна система, що складається з образів,
символів та символів. Ці образи та символи поєднуються за допомогою
спеціального когнітивного методу та стратегії вирішення проблем, здатність
до розумової здібності та таланту. Саме тому інтелектуальну діяльність
поєднуються перш за все з регулятивною та відображувальною діяльністю,
котра зводиться в здатності результативно вирішувати задачі, навчатися
застосовувати надбаний досвід для розв'язання нових проблем, ліпше
адаптуватися до нових життєвих ситуаціq. Ці здібності як правило
спричинені функціями мислення, а саме логікою, увагою, оперативною
пам'яттю, а також уявою, сприйманням, інтуїцією, пізнанням нового й
реалізацією його результатів.
 7

Інтелект як пізнавальна діяльність людини доцільно сполучає в собі здобутий

досвід (знання, розумові навички і вміння), та здатність подальшого
самостійного його надбання та творчого вживання в практичній діяльності.
Саме тому ці обидві категорії не можемо вивчати без врахування здібностей,
обдарованості індивіда, її розумової працездатності. Тому необхідно
враховувати здібності людини та певний талант, його мислячі здібності,
проникливість, здатність творчо вирішувати нові проблеми, кмітливість,
допитливість та досконалість мови. Співвідношення практичного та
теоретичного, образного та логічного компонентів має велике значення в
інтелектуальних здібностях. Інтелектуальна поведінка та переживання, як
правило, пов’язані з реальними об’єктами та поведінкою або їх символічним
значенням. Інтелектуальна діяльність базується на роботі лівої половини
мозку (словесно-логічна) або правої половини мозку (концептуальна
композиція), а потім надає йому індивідуальну специфіку, визначає бажаний
когнітивний режим раціональності, уяви або зорової діяльності.
Пізнавальний стиль та його взаємодія забезпечують повну рефлексійну
діяльність та реалізують творчий потенціал людей.
Інтелект є дуже складним всебічним психологічним явищем, і його структура
містить багато когнітивних процесів та виробничих факторів. Однак його не
можна віднести до одного з них, наприклад, до мислення, уяви, пам’яті чи
досвіду. Так, мислення тісно пов’язане з інтелектом, але інтелект і мислення
не зовсім однакові. Зазвичай ми бачимо когнітивний спад, зберігаючи
розумову діяльність (аналіз, синтез, судження) та такий тип мислення. Багато
знань (ерудиція) - важливий атрибут інтелекту. Однак неможливо оцінити
думки людей лише на основі великої кількості знань, оскільки сама ерудиція
не може визначити весь інтелект. Тому можемо стверджувати, що когнітивна
сфера забезпечує інтенсивне відображення дійсності та її зміни, розвиток
досвіду, встановлення світових моделей та коригування діяльності. У цій
галузі психологічні процеси взаємодіють, зокрема, забезпечуючи загальну
свідому, рефлексивну та перетворюючу виробничу діяльність.
 8

2. Мислення. Форми й різновиди.

Мислення - це процес пізнаття, що визначається непрямим і загальним

віддзеркаленням дійсності. Непряме означає, що порівняно із сенсаційною
формою мислення дає змогу розпізнати і зрозуміти те, чого безпосередньо не
відчуває людина, тобто мислення - це процес надчуттєвого пізнання
дійсності. На відміну від сприйняття, загальність - це не конкретна
інформація про об’єкт та його атрибути, а природа природи об’єкта чи
явища, а не всебічна обробка інформації про природу всього класу (типу)
об’єкта чи явища. Звичайно, мислення подібне до будь-якого пізнавального
процесу, без відчуття та сприйняття інформація не може бути отримано.
Однак, на відміну від них, мислячи в розумінні дійсності, ми виходимо за
межі того, що безпосередньо сприймаємо. Без професійного аналітики
людина пізнає почуття, які не можуть бути забезпечені їй безпосередньо,
поки вона не зрозуміє природу свого мислення. Основною одиницею
мислення є думка, з фізіологічної точки зору - це ланцюг нервових зв’язків,
що утворюються в мозку. Однак найважливіша різниця між цими зв’язками,
утвореними безпосереднім відчуттям та сприйняттям, полягає в тому, що в
процесі формування зв’язків додається друга сигнальна система, властива
людині, а саме мова, слово як специфічний тригер. Іншими словами,
основною причиною утворенням думки є не безумовна, а умовне (обмежена
словами) рефлексія. Ще одна відмінність між думкою, відчуттями та
сприйняттям полягає в тому, як стверджує успішний фізіолог І. М. Сєченов,
думка - це рефлекс, уповільнення якого (дія, яка не відразу завершується)
закінчується.
 9

2.1. Основні форми і ознаки мислення.

Основними формами мислення є міркування, судження та поняття, що

вивчаються за допомогою формальної логіки. Поняття - це розуміння
найосновніших характеристик явища, предмета чи дії; судження - відображає
взаємозв'язок між об'єктом та фактичним явищем чи його характеристиками;
умовивід - зв'язок між думками (поняттями, судженнями), тому ми
отримуємо нові судження. Ця концепція є початковим і кінцевим
результатом будь-якого акту мислення. Якщо логіка вивчає закони мислення
в його складових елементах, то предметом психології є лише її процедурний
аспект. Мисляча діяльність - це процес, що включає певні розумові операції:
аналіз, синтез, порівняння, відволікання, конкретизацію та узагальнення.
Розлянемо на Рисунку 2.

Рисунок 2.
1. Аналіз - гіпотетичне розкладання предметів або явищ, відокремлення
певних характеристик та ознак. За допомогою аналізу ми виділяємо
елементи ситуації, які найкраще пояснюють обставини.
2. Синтез - психологічне поєднання окремих елементів, що зливає
характеристики в єдине ціле. Аналіз та синтез - два аспекти єдиного
психологічного процесу. Вони тісно пов’язані: аналіз проводиться за
допомогою синтезу, а синтез - за допомогою аналізу.
 10

3. На основі аналізу та синтезу здійснюється порівняльна операція -

визначення подібності та відмінності між об’єктом та фактичним
явищем.
4. Абстракція - підкреслює найважливіші характеристики кількох
об’єктів або реальних явищ.
5. Реїфікація - психологічна зміна від більш загальної концепції до
конкретної концепції. На практиці конкретизація - це передача
абстрактних та універсальних характеристик для вирішення проблеми
в конкретних обставинах.
6. Узагальнення - групування, що поєднує основні ознаки в ціле. Зокрема,
на основі абстрагування та узагальнення формується раціональний
метод вирішення професійних проблем. Швидкі розумові операції,
особливо реіфікація, складають основу інтуїтивних (раптових,
несвідомих) когнітивних механізмів.

Як найбільш концентрований психологічний процес, значущим елементом

інтуїції є професійний досвід, в якому фіксуються та абстрагуються найбільш
типові ситуації та рішення. Існує два прояви досвіду, що беруть участь у
вирішенні конкретних проблем: свідомий (безпосередній) та несвідомий.
Підсвідома частина професійного (або життєвого) досвіду - це найбільш
концентрований автоматизований процес (укорочені нейронні зв’язки), який
оцінює те, що відбувається в підсвідомості, дії та інформацію.
Мислення повинно мати певні якісні характеристики. Перш за все, це
уявлення про проблему, яке полягає у можливості розв'язати вузли проблеми
при зовнішній простоті вирішення проблеми; динамічне мислення - фактори,
що прискорюють розуміння подій, коли потрібно швидко вирішити складні
психічні проблеми, особливо у випадку надзвичайної гнучкості. Широта
мислення - це здатність думати про різні проблеми, що виникають при
вирішенні трудових завдань. Глибина мислення визначає здатність
проникати в суть досліджуваного явища. Наприклад, визначити справжній
мотив злочину та провести плідні мисленнєві експерименти. Оригінальність
 11

мислення - здатність аналізувати проблеми та знаходити рішення за

допомогою нестандартних, простих методів. Це, наприклад, особливо
яскраво проявляється у виникненні гіпотетичних форм злочинів.

2.2. Різновиди мислення.

Об’єктами розумової діяльності людини є пізнавальні завдання, що мають

різний зміст, і визначають, що співвідношення суб’єктивних дій,
перцептивно-образних та концептуальних компонентів у їх рішенні.
Спираючись на це, існує три основних типи мислення: наочно-дійове,
наочно-образне та словесне або абстрактне мислення.
Характеристика наочно-образного мислення полягає в тому, що вирішення
проблеми безпосередньо міститься в самій діяльності. Генетично - це
найраніший етап розвитку мислення. Це початок ідеологічного розвитку
первісних людей під час зародження трудової діяльності. У той час
психологічні та практичні аспекти праці виглядали в органічній єдності, і
психологічна діяльність ще не була відокремлена від предмета та практики. З
цього різноманіття почався розвиток онтологічного мислення. У своїй
базовій формі він унікальний для маленьких дітей, які взаємодіють із
предметами та маніпулюють ними, щоб виявити нові його основні
характеристики. Розвинена форма наочно-образного мислення також є
характеристикою дорослих. Це особливо необхідно при максимально
ефективному вирішенні проблем під час фактичної діяльності. Візуальне
мислення притаманне тим професіоналам, які потребують фактичного
аналізу змісту, різних комбінацій та структур, таких як шахісти, дизайнери та
винахідники. Візуальне мислення відіграє важливу роль у ситуаціях, коли
продуктивні та економічні рішення проблем пов’язані з використанням
тематичних практичних процедур. Основними формами мислення є
міркування, судження та поняття, що вивчаються за допомогою формальної
 12

логіки. Поняття - це розуміння найосновнішої характеристики об’єкта чи

явища дії. Судження - відображає зв'язок між об'єктом та фактичним явищем
або його характеристиками; умовивід - зв'язок між думками (поняттями,
судженнями), тому ми отримуємо нові судження. Ця концепція є початковим
і кінцевим результатом будь-якого акту мислення. Якщо логіка вивчає закони
мислення в його складових елементах, то предметом психології є лише її
процедурний аспект. Мисляча діяльність - це процес, що включає певні
розумові операції: аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, конкретизацію
та узагальнення. Реалістична графіка та символічне зображення можуть
зіграти певну роль в інших видах людської діяльності, наприклад, при
складанні моделей мережевого планування, вирішенні дизайнерських та
технічних проблем тощо, це допомагає відображати реальність з більшою
точністю та загальністю. У діяльності розвивається наочне мислення,
характер діяльності вимагає маніпулювання зображеннями різного ступеня,
схематичними образами предметів та їх символічними зображеннями.Усна
логіка або абстрактне мислення здійснюється в усній формі за допомогою
понять, без безпосередньої сенсорної основи, властивої сприйняттю та уяві.
Більшість концепцій, що представляють економіку, соціальну історію та
науку, є продуктами широкомасштабної діяльності абстрактного мислення, і
ця абстрактна діяльність не простежує їх безпосереднього зв'язку з чуттєвою
дійсністю. Саме такий тип мислення дає змогу встановити загальні закони
природи та суспільства на найвищому рівні узагальнення з метою вирішення
психологічних проблем та встановлення наукових теорій та гіпотез. Ці типи
мислення очевидні і мають певний взаємозв’язок. В силу характеру їх
діяльності, професійних факторів, співвідношення першої та другої
сигнальних систем та інших причин у розробленій формі їх можна виразити
як індивідуальні особливості думок людей.

3. Діагностика мислення.
 13

Когнітивний процес випробуваного може бути оцінений під час процесу

опитування, тобто клінічно зображений розлад асоціації, окремі ознаки
мислення або патологічні концепції (марення, надцінність, обсесивно-
компульсивний розлад). Рекомендується приділяти особливу увагу діяльності
психічних маніпуляцій та швидкості мислення. Прискорене мислення
характеризується відволіканням уваги, поверхневими асоціаціями та
легкістю переключення з однієї теми на іншу, тобто «стрибком ідей». Якщо
процеси мислення суттєво сповільнені то й висновки формуються значно
повільніше, асоціації даються складніше, перехід з однієї теми на іншу
ускладнений. Але слід відмітити, що під час опитування досить складно
виявити деякі порушення мислення, саме тому експериментально-
психологічна методика відіграє велике значення в ході дослідження. Варто
відмітити, що без знань особистісних особливостей піддослідного оцінити
результати експериментального дослідження мислення правильно досить
складно. На сьгоднішній день викрити усі можливі порушення мислення
стало доступно, оскільки існує велика кількість експериментально-
психологічних методик.

3.1. Предметний рівень мислення.

Основними ознаками є сприйняття складних ситуацій, задач, виявлених в ній

сутнісних умов, різновидність її змістових характеристик у системі понять,
перетворення понять, що використовувалися у вирішенні проблемних
ситуацій.

3.2. Символічне мислення: характеристики, приклади, застосування.

Символічне мислення - це спроможність виражати реальність за допомогою

теоретичних понять (таких як жести, цифри та слова). Згідно з такими
теоріями, як теорія Жана Піаже, символічна думка найважливішим
 14

показником у розвитку дітей. Зазвичай вважають, що це може початися у віці

18 місяців. Перше підтвердження ідеї використання символічних думок
пов’язане із застосуванням знаків та символів, які зазвичай
використовуються для представлення предметів, подій та поведінки.
Наприклад, дитина, яка хоче пити воду, може зробити жест, подібний до
того, як покласти пляшку в рот, щоб попросити води. Однак найбільшою
ознакою символічного мислення є мова, це спроможність посилатися на різні
елементи, яких не вистачає через вживання слів. Насправді, за допомогою
мови ми можемо перевершити реальність і мислити абстрактно, наприклад,
застосовуючі такі поняття, як "любов" або "щастя". Тому абстрактне
мислення дає нам змогу задуматися про минуле, спланувати майбутнє та
зрозуміти сучасну дійсність. Розвиток цієї здатності має вирішальне значення
в історії нашого виду, і набуття цієї здатності повністю змінило спосіб
розуміння та спілкування дітей зі світом. Далі ми побачимо деякі
найважливіші характеристики символічного мислення загалом і виходячи з
того, що можна спостерігати.

3.2.1.Основні характеристики.

Як випливає з самого терміна, символічне мислення означає можливість

використовувати символи або знаки для представлення елементів, які взагалі
не існують у дійсності. На вищому рівні ця функція також використовується
для маніпулювання та роздумів про абстрактні поняття, які неможливо
помітити за допомогою органів чуття. Перш ніж розвивати символічне
мислення, дитина «потрапляє в пастку» тут і зараз. Було виявлено, що діти,
яким не виповнилося 18 місяців, коли людина залишає поле зору, думають,
що їх там уже немає. Те саме відбувається з іншими об’єктами та елементами
середовища. Натомість завдяки символічному мисленню діти набувають
здатності зв’язувати чітко різні елементи, використовувати його для
вираження себе та кращого розуміння навколишнього світу.
 15

1. Внутрішньоігрові особливості.

Гра - найважливіший вид діяльності дитинства, не лише як розвага, а й як

спосіб пізнання та розвитку. Тому, коли мова заходить про символічне
мислення, не можна не згадати його вплив на гру. Коли дитина вийде на
стадію символічного мислення, її стиль гри повністю зміниться. Тому
протягом 18 місяців дитина почне використовувати цей об’єкт для
представлення іншого неіснуючого об’єкта. Наприклад, дитина може
використовувати мітлу як меч, або рушник як миса супергероя. На вищому
рівні діти можуть навіть вдавати себе іншими людьми, тваринами чи
стихіями. Тому вони можуть самостійно вивчати дійсність, не маючи
необхідності самостійно переживати всі уявні переживання, що дуже
допомагає в процесі когнітивного розвитку.
2. У спілкуванні.

Символічне мислення також може бути більш конкретним. Як тільки діти

почнуть говорити вони почнуть використовувати символи (слова та жести,
які вони скопіювали), щоб зобразити конкретні предмети та людей. Спочатку
ці симптоми були менш професійними, але згодом ускладнилися. Наприклад,
навчившись говорити, дитина може вживати слово «хліб» для позначення
всієї їжі, яку вона бачить. Проте вона поступово почне розрізняти
різноманітні категорії і вивчатиме назву кожної категорії.

3.2.2. Приклади.

Поняття символічного мислення дуже широке і складне, тому його часом

важко зрозуміти. Саме тому слід розглянути кілька прикладів ситуацій, коли
застосовується ця функція.
 У грі. Одне з найбільш типових видів діяльності в дитинстві - так звана
«видова гра». У процесі навчання діти поводять себе так, ніби вони
інші, наслідуючи те, що вони думають робити, якщо зіткнуться з
 16

особливими обставинами. Наприклад, дитина може поводитися як

лікар і «обстежувати» свою ляльку, кажучи їй приймати уявні ліки або
застосовувати на ній іграшковий фонендоскоп. Хоча така поведінка
може здатися неактуальною з точки зору дорослого, насправді,
використовуване тут символічне мислення дуже корисне для гравців.
 З математики. Символічне мислення також може бути використано
досконаліше. Це дає нам глибше розуміння реальності, ніж ми можемо
досягти без нього. Математика - одна з найпростіших областей для
спостереження. Для того, щоб було можливим розв'язувати справді
складні математичні операції (наприклад, алгебру чи інтегральне
числення), необхідно розуміти поняття, які неможливо спостерігати за
допомогою органів чуття, і навчитися замінювати певні поняття
іншими, які безпосередньо з ними не пов’язані.
 Діяльність з його розвитку. Хоча символічне мислення має
спрямування розвиватися спонтанно, якщо діти перебувають у
здоровому середовищі та співдіють з іншими, правда полягає в тому,
що багато разів може бути корисним займатися діяльністю, яка
допомагає їм чітко застосовувати цю силу. Тут ми розглянемо деякі
заходи, які можна застосовувати для прискореня розвитку
символічного мислення дітей.
 Грати в рольові ігри. Рольові ігри, також відомі як "вдає", стосуються
поведінки учасників, що діють як інші люди, тварини чи будь-які
істоти, "будучи супергероями". Хоча, як ми вже бачили, діти, як
правило, починають грати в цю гру спонтанно, дорослим може бути
дуже корисно навіть надавати їм послуги безпосередньо. Таким чином,
дитина може посилити своє символічне мислення весело і безпечно.
 "Я бачу, я бачу"
"Я бачу - я бачу" - це одна з найстаріших дитячих ігор, яка існує, і
багато поколінь застосовували її для розваги своїх дітей. Однак мало
хто знає, що ця, здавалося б, абсурдна діяльність допомагає дітям
 17

розвивати своє символічне мислення. Коли дитина грає в «Я бачив-

бачив», вона повинна не тільки спостерігати за навколишнім
середовищем, але і вміти думати про характеристики об’єкта,
вибраного суфлером. Ця здатність є важливою для розвитку навиків
символічного мислення.

3.3. Образне мислення.

В житті людини значення мислення заключається в тому, що воно надає

перспективу науково пізнавати світ, прогнозувати та передбачувати хід
подій, опановувати на практиці закономірності дійсності, ставити їх на
службу своїм інтересам та потребам. Нагромаджуючи досвід практичних
діянь, мислення людини здійснюється за допомогою образів. Замість того
щоб робити конкретні кроки, людина виконує їх розумово, лише уявляючи
собі усі можливі результати. Саме таким чином і виникає наочно-образне
мислення. Особливу роль в цьому процесі відіграє поява в мисленні знакової
функції, тобто розуміння того, що окремі дії та речі використовуються для
визначення інших, слугують їхніми замінниками.
В дітей наочно-образне мислення безпосереднє і тому тісно пов'язується
виключно з їхнім сприйманням. Діти ще не вміють абстрагуватися від
очевидних прикмет предмета, а це сумовлює так званий феномен П'яже. На
прикладі, якщо форму кульку пластилину зміниті на очах дитини (з цього
самого шматочка пластиліну ліплять "ковбаску"), то вона вважатиме, що
кількість пластилину збільшилася. Мислення, котре протікає виключно у
формі образів, не дає дитині можливості зробити правильні висновки.
Образне мислення дорослих співіснує із зоровою діяльністю та мовленням,
тому вони мають дуже важливе навантаження в інтелектуальній системі.
 18

Виявляється, образ набагато багатший, ніж логічне пізнання, зосереджене в

концепції. Образи сповнені емоцій та емоцій (отже, дуже важливо
асоціювати образи зі спогадами). У художніх образах творчість є джерелом
думки, аналізу та розуміння. Візуалізоване мислення дуже конкретно
відображає суттєвий зв’язок реальності - через зміну концептуальних образів,
тобто трансформацію ідей.

3.4. Критичне мислення.

Критичним мисленням називають мислення, яке не осягає висновки та

аргументи наосліп, швидше за все, воно опрацьовує гіпотезу, вирізняє таємні
цінності, надає оцінку існуючим данним та висновкам.Критичне мислення
характеризується формуванням логічних міркувань, створенням логічної
моделі взаємної згоди та прийняттям мудрих рішень щодо того, відхиляти,
погоджуватися чи тимчасово відкладати його розгляд. Під час проведення
психометричних процедур Тест критичного мислення американського автора
Л. Старкі був пристосований для застосування в нашому суспільстві.
Спостерігаючи за аналізом коментарів до текстів, котрі розміщені в інтернеті,
люди як правило сприймають абсолютно, довіряють недостовірній
інформації і не сприймають справно обгрунтовану.
Як бачимо, таким користувачам не вистачає критичності мислення, хоча
скоріш за все це образовані та грамотні в своїй сфері індивіди. Саме тому
було б недоцільним застосовувати інтелектуальні тести для вивчення цього
питання. В трудах американського автора Лорен Старкі існує тест,
спеціально призначений для перевірки критичного мислення. Його зміст
містить завдання на перевірку інформації, котра була отримана в мережі
Інтернет. Цей тест максимально зберіг мову автора та всі його завдання, за
виключенням тих, котрі дали погані показники надійності. Тест повністю
 19

відповідає вимогам надійності, обгрунтованості та дискримінаційному

психологічному тесту, а також оснащений стандартами для студентів та
дорослої вікової групи. Перевірена ефективність конвергенції перекладеної
тестової форми. Враховуючи відмінності у способі життя між Україною та
США, певні завдання тесту були переформульовані. Підтвердження цього
методу підтверджує його спрямованість на визначення навичок критичного
мислення. Результати тесту розшифровуються згідно з правилами, тобто
поділяються на надзвичайно високі, середні, низькі та надзвичайно низькі
рівні критичного мислення, і їх можна якісно проаналізувати.
ВИСНОВКИ

Підводячи підсумок, мислення – це перш за все психічний процес початку

кардинально нового та самостійного пошуку , тобто процес узагальнення та
опосередкування відзеркалення дійсності під час синтезу та аналізу, котрий
виникає на підставі досвіду та практики. Іншими словами, це узагальнене і
опосередковане осягнення навколишнього світу під час практики і
теоретичної діяльності людини, інструмент творчості індивіда. Повністю
розроблені знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не
дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина отримує за допомогою
мислення – вищої теоретичної форми розуміння об’єктивної реальності.
Поведінка, емоції та мислення тісно переплітаються, взаємодіють один з
одним і змінюють життя. Тому наші думки, наш особистий спосіб
сприйняття дійсності та характер наших думок іноді допомагають нам, а
інколи пригнічують. Далекоосяжною являється така модель мислення, в
основі якої далекоосяжні емоції, прийняття життя таким, яким воно є, з усім
спектром бажаних і небажаних його подій.
 20

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. "Загальна психологія" за редакцією П. М. М¢ясоїд. Київ 2002 р.

2. "Психологія" за редакціює Ю. Л. Трофімова. Київ 2001 р.
3. "Общая психология" за редакцією А. В. Петровського. Москва1976 г.
4. "Експериментальная психология" за редакцією Т. В. Корнилова.
Москва 2002 г.
5. "Практическая психология" за редакцією Г. С. Абрамова. Москва 1977
г.
6. "Символічна думка: гра, мова та критичні концепції" у: Пірсон Прентис
Холл. Отримано: 04 жовтня 2019 р. З Pearson Prentice Hall:
wps.prenhall.com.
7. «Символічна думка» у: Енциклопедія. Отримано: 04 жовтня 2019 року
з Encyclopedia: encyclopedia.com.
8. «Символічна думка у дітей: 6 вправ» у: Ти - мама. Отримано: 04
жовтня 2019 р. Від You Are Mom: youaremom.com.
9. "Що таке" символічна думка "у розвитку дитини?" у: Жити міцно.
Отримано: 04 жовтня 2019 року з Live Strong: livestrong.com.
10. Домен 4: Символічна думка" у: Навчальний проект Illinoise. Отримано:
04 жовтня 2019 року з навчального проекту Illinoise:
illinoisearlylearning.org.