РОЗДІЛ 1

ВИПАДКОВІ ПОДІЇ

1.1. Основні поняття. Класифікація подій. Операції над подіями

Як і в основі будь-якої науки, в основі теорії ймовірностей лежать деякі

початкові поняття.
Основними поняттями теорії ймовірностей є поняття стохастичного
(випадкового) експерименту, випадкової події та ймовірності випадкової
події.
Під випробуванням будемо розуміти експеримент, результати якого
піддаються спостереженню здійснення певного комплексу умов.
Під експериментом (випробуванням, дослідом) будемо розуміти деяку
сукупність дій, що здійснені при певному комплексі умов і результати яких
піддаються спостереженню.
Як правило, в теорії ймовірностей розглядаються такі експерименти,
які можуть бути повторені в однотипних (незмінних основних) умовах
будь-яке число раз.
Подія – це будь-який результат експерименту (який може відбутися в
результаті випробування).
Всі експерименти можуть бути розбиті на два типи: випадкові (або
стохастичні) і невипадкові (детерміновані) експерименти.
Стохастичним (випадковим) експериментом називається експеримент,
результати якого не можна передбачити заздалегідь. В іншому випадку
експеримент називається детермінованим. Наприклад, монету підкидають
один раз. Результатом такого експерименту може бути або «герб», або
«решка». Але заздалегідь сказати, яка зі сторін монети випаде не можна. Тому
даний експеримент є стохастичним

3
 Однак, хоча для випадкового експерименту не можна заздалегідь
передбачити результат, але, тим не менш, можна завжди однозначно
визначити його можливі результати. Наприклад, якщо підкинути гральний
кубик, то випаде якесь число від 1 до 6.
Множина всіх можливих результатів даного експерименту називається
простором елементарних подій (наслідків), та позначається Ω.
Елементи Ω, які не можливо розкласти на простіші, називаються
елементарними подіями (наслідками), та позначаються ω.
Тоді Ω={ω1, ω2, ..., ωn}.
Простір елементарних подій може містити скінченну, зліченну або
незліченну множину значень.
Розглянемо приклади стохастичних експериментів.
Приклад 1.1. Правильну монету підкидають три рази. Множина
елементарних наслідків має вигляд:

Ω = {ГГГ, ГГР, ГРГ, ГРР, РГГ, РГР, РРГ, РРР},

де Г – поява герба, Р – поява решки.
Елементарні події: ω1 – поява герба 3 рази;
ω2 – поява герба 2 рази, потім – решки;
···································································
ω6 – поява решки 3 рази.
Приклад 1.2. Монету підкидають до тих пір, поки не з'явиться герб.
Тоді
Ω ={Г, РГ, РРГ, РРРГ, ...}.

Простір елементарних подій містить нескінченну, зліченну,

елементарних подій (це події можна пронумерувати).
Приклад 1.3. Два особи А і В домовилися зустрітися в інтервалі часу
[Т, Т + t]. Позначимо через х час приходу особи А, а через у – час приходу В.
Очевидно, що х і у повинні задовольняти умовам 1 ≤ х ≤ Т, 1 ≤ у ≤ Т.

4
 Тоді простір елементарних подій має вигляд:

Ω = {(x, y): x∈ [T, T + t], y ∈ [T, T + t]}.

Вочевидь, це множина є безліч точок квадрата на площині, тобто має
нескінченну кількість елементарних подій. Однак це події не можна
пронумерувати (зліченна множина подій).
Якщо множина елементарних наслідків Ω скінченна або зліченна,
тобто всі елементарні події можна перерахувати або пронумерувати, то
простір елементарних наслідків називається дискретним. В іншому випадку
простір елементарних наслідків Ω називається неперервним або незліченним.
Будь-яка підмножина множини елементарних наслідків є випадковою
подією, тобто випадкова подія – це результат деякого стохастичного
експерименту.
Події, як правило, позначають великими латинськими літерами A, B, C,
D, ..., X, Y, Z і Ω.
Припустимо, що Ω = {ω1, ω2, ...} – множини елементарних подій і А =
{ωi1, ωi2, ..., ωik} – деяка підмножина множини Ω, тобто А ⊂ Ω. Тоді
елементарні події {ωi1}, {ωi2} ..., {ωik} називають подіями (наслідками), що
сприяють події А, розуміючи під цим той факт, що явище одного з цих
випадків тягне за собою появу події А.
Різні події різняться між собою за ступенем можливості їх появи.
Достовірна подія – це подія яка неодмінно відбудеться в результаті
експерименту (позначається Ω або U).
Протилежна до достовірної події є неможлива подія. Подія називається
неможливою, якщо воно не може відбутись в даному експерименті
(позначається ∅).
Наприклад, якщо підкидується одна гральна кістка (кубик), то
Ω = {випадіння не більше 6 очок };
∅ = {випадіння більше 6 очок }.

5
 Випадковою називається подія, яка може відбутись, а може не відбутися
в результаті даного експерименту.
ПРИКЛАД 1.4. Підкидають гральний кубик. Множина елементарних
наслідків:
Ω = {1, 2, 3, 4, 5, 6}.

Розглянемо випадкові події:

А = {3, 6} – число очок, що випали, кратно 3;
B = {5} – випала цифра 5;
C = {2, 4, 6} – з'явилося парне число очок;
D = {1, 3, 5} – з'явилося непарне число очок.

Легко бачити, що кожній події, що розглядається як деяке

висловлювання щодо даного експерименту, можна поставити у відповідність
деяку множину елементарних наслідків.
Так як А ⊂ Ω, В ⊂ Ω, С ⊂ Ω, то в подальшому будемо називати
подією (випадковою подією) деяку підмножину множини Ω.
Таким чином, в теорії ймовірностей, кожної події ставиться у
відповідність певна підмножина множини елементарних подій.
Дві події називаються несумісними в даному випробуванні, якщо вони
не можуть відбутися одночасно, тобто відповідні їм множини елементарних
подій не містять однакових елементів.
В протилежному випадку події називаються сумісними, тобто вони
можуть відбутися одночасно в даному експерименті.
Так в приклади 1.4. події А і В є несумісними, а події А і В – сумісними.
Події А і В називаються рівноможливими у даному експерименті, якщо
немає підстави вважати появу якоїсь з них більш можливою, ніж появу іншої.
Прикладом рівноможливих події є події С і D в прикладі 1.4.

6
 Повною групою подій називаються попарно несумісні події А1, А2, ... ,
Аn, якщо в результаті даного експерименту неодмінно відбудеться принаймні
одна з них.

Протилежними називаються події А і , якщо вони несумісні й

утворюють повну групу події.
Розглянемо операції над подіями. **
Сумою двох подій А і В називається така подія С, яка відбувається,
якщо в умовах даного експерименту відбувається принаймні одна з цих подій
(відбувається або А, або В, або А і В одночасно).
Позначають С = А + В або С = А ∪ В.
Добутком двох подій А і В називається така подія С, яка відбувається,
якщо в умовах даного експерименту відбуваються одночасно події і .
Позначають С = А · В або С = А ∩ В.
Різницею двох подій А і В називається така подія С, яка відбувається,
якщо відбувається подія А, але не відбувається подія В.
Позначають С = А – В або С = А \ В.

Різниця = Ω – А називається подією протилежною подією до події

. Операцію знаходження протилежної події називають операцією
доповнення.

Для випадкових подій мають місце наступні закони:

1. А + А = А;
2. ;
3. ;
4. ;
5. – комутативний закон додавання;
6. – асоціативний закон додавання;
7. – перший дистрибутивний закон;
8. – комутативний закон множення;
9. ;
10. ;
7
11. ;
12. – асоціативний закон множення;
13. ;
14. – другий дистрибутивний закон;
15. ;
16. ;
17.

1.2. Означення ймовірності випадкової події.

Для того, щоб кількісно порівнювати між собою події за ступенем їх

можливості, необхідно кожній події поставити у відповідність деяке число.
Це число, очевидно, має бути тим більше, чим більш можливою є подія. Таке
число називаю ймовірністю події. На практиці говорять, що події мають
велику ймовірність, якщо вони відбуваються частіше і меншу ймовірність,
якщо вони відбуваються рідше. Таким чином, поняття ймовірності події тісно
пов'язане з практичним поняттям частоти події.
Розглянемо деякий стохастичний експеримент і подію А, що
спостерігається в цьому експерименті. Припустимо, що експеримент
повторюється n разів. Позначимо k – число експериментів, в яких відбулася
подія А.
Число

називається частотою (або відносною частотою) події А в серії

експериментів.
Позначимо частоту події А через Р*(А), тобто

8
 Якщо при великих значеннях n частота Р*(А) події А мало відрізняється
від деякого фіксованого значення р, то кажуть, що подія А статистично стійка,
а число Р*(А) ≈ р називається статистичною ймовірністю події А.
Таким чином, статистична ймовірність події А в серії експериментів
є відношення числа випробувань в яких відбулася подія А до загальної
кількості всіх випробувань.
Приклад 1.5. Для перевірки якості деякого виробу з партії навмання
вибрано 100 виробів, серед яких виявлено 5 бракованих. Визначити частоту
(статистичну ймовірність) браку для даного вироби.
Розв’язання. Нехай подія А – {отримано бракований виріб}. За
умовою: n + 100, k = 5. Частота браку:

Частота Р*(А) події А задовольняє наступним властивостям:

1. Частота випадкової події А є число між нулем і одиницею, тобто

Р*(А)∈ [0, 1].

2. Якщо подія неможлива, то її частота дорівнює нулю:

Р*(∅) = 0.

3. Частота достовірної події дорівнює одиниці:

Р*(Ω) = 1.

Частота може бути визначена лише після проведення серії

експериментів. Взагалі кажучи, частота змінюється, якщо ми проведемо іншу

9
серію з n експериментів, або якщо змінимо n. Однак, як показує досвід, при
досить великих n для більшості експериментів частота зберігає майже
постійну величину, причому великі відхилення спостерігаються тим рідше,
чим більше n.
Статистичне визначення ймовірності спирається на реальні
експериментальні дані. Однак, для більш точного визначення ймовірності
необхідно провести досить велику кількість випробувань, що може бути
пов'язано з матеріальними витратами. Іноді з міркувань симетрії ймовірність
події може бути обчислення безпосередньо. Наприклад, при киданні
симетричною монети ймовірності появи герба дорівнює ½. Як показують
проведені експерименти дійсно при великому числі випробувань герб
з'являється приблизно в половині випадків.
Розглянемо ще одне визначення ймовірності, яке називається
класичним.
Класичне визначення ймовірності ґрунтується на понятті
рівноможливих подій, яки утворюють повну групу несумісних подій.
Прикладом рівноможливих і несумісних подій, що утворюють повну групу, є
приклад вибору кулі з урни, в якій знаходяться кілька абсолютно однакових
по відчутним ознаками куль, які перед вийманням ретельно перемішуються.
Тому кажуть, що випробування з рівноможливими наслідками, що утворюють
повну групу, зводяться до схеми урн.
Припустимо, що простір Ω має скінченне число елементарних подій,
тобто Ω = {ω1, ω2, ..., ωn}. Кожному результату ωі, i = 1, 2, ..., n поставимо у
відповідність дійсне число Рi = Р{ωі }, що задовольняє наступним умовам:

1. Рi ≥ 0, i = ;

2. .

Число Рi називається ймовірністю або вагою результату ωi. Пара

(Ω, Р), називається ймовірнісної моделлю цього експерименту. Вона також
10
називається скінченним імовірнісним простором. Імовірність Р(А) деякої
події А визначається як сума ймовірностей елементарних наслідків, що
сприяють події А, тобто

Приклад 1.6. Три спортсмена А, В і С беруть участь в змаганнях.

Спортсмен А має в 2 рази більше шансів виграти, ніж спортсмен В, а
спортсмен В має в 2 рази більше шансів виграти, ніж спортсмен С. Які
ймовірності виграшу для кожної зі спортсменів?
Розв’язання. Нехай Р(С) = р. Тоді Р(В) = 2р і Р(А) = 2Р(В) = 4р. Так як
сума всіх ймовірностей дорівнює 1, то маємо р + 2р + 4р = 1 або р = 1/7.
Отже, Р(А) = 4/7; P(B) = 2/7; P(C) = 1/7.
Якщо можна вважати, що всі результати розглянутого експерименту є
рівноможливими, то очевидно все числа Р{ωi}, i = 1, 2,…, n рівні між собою.

Отже, Р{ωi} = для i = 1, 2, ..., n. У цьому випадку ймовірність події А, якій

сприяє m елементарних подій, дорівнює Р{А} = .

Таким чином, якщо стохастичний експеримент має скінченну кількість
рівноможливих наслідків Ω = {ω1, ω2, ..., ωn}, ми отримуємо так зване
класичне визначення ймовірності:
Ймовірністю випадкової події А називається відношення числа m
елементарних подій, що сприяють події А, до загальної кількості n всіх
рівноможливих елементарних подій експерименту, тобто

де N(A)=|A|=m – наслідки, що сприяють появі події А;

N(Ω)=|Ω|=n – усі рівноможливі елементарні наслідки.
11
 Таке визначення ймовірності носить назву класичного, так як воно було
сформульовано в початковий період розвитку теорії ймовірностей. На відміну
від статистичного визначення ймовірності, класичне дозволяє визначити
ймовірність події до експерименту. Однак його недоліком є те, що воно може
бути використано тільки якщо експеримент має скінченну кількість
рівноможливих наслідків.
Приклад 1.7. З колоди, яка містить 36 карт навмання виймають одну
карту. Знайти ймовірність того, що вийнята карта: а) карта пік; б) або валет,
або дама, або король; в) або піковий валет, або пікова дама, або піковий
король.
Розв’язання. Простір елементарних наслідків для всіх випадків
однаковий і складається з 36 подій (вийнята будь-яка карта), тобто |Ω| = n =
36.
а) Нехай подія А = {вийнята карта пік}, Число випадків, що сприяють
події А, дорівнює 9 (число карт «пік» в колоді). Тоді |А| = m = 9 і за
означенням

б) Нехай подія В = {або валет, або дама, або король }. Число випадків,
що сприяють події А, дорівнює 9 – {валет пік, валет бубна, ..., король пік, …,
король черви}, т.е. |В|= 12 и

в) Подія С є добутком подій А і В, т.е. Р(С) = Р(АВ). Для обчислення

Р(АВ) знайдемо число випадків, що сприяють цій події. Маємо |АВ| = 3 так
как АВ = {валет пік, дама пік, король пік} і тоді

12
 Приклад 1.8. (Задача про браковані деталі). У партії з N виробів
міститься M бракованих. З партії навмання обирають n виробів. Знайдіть
ймовірність того, що серед n обраних виробів буде рівно m бракованих.
Розв’язання. Згідно умови m ≤ М і n ≤ N. Нехай подія А={серед n
обраних виробів рівно m бракованих}. Всього обирається n виробів з N, тому

число усіх рівноможливих наслідків дорівнює . Кількість способів

обрати m бракованих виробів з М бракованих виробів дорівнює .

Кількість способів обрати і n – m якісних виробів з N – М якісних виробів

дорівнює . За основним принципом комбінаторики знаходимо кількість

наслідків, що сприяють події А: .

Отже

(1)

Приклад 1.8. У групі 25 студентів: 10 юнаків та 15 дівчат. Навмання

вибирають 3 студентів. Знайти ймовірність того, що серед них 2 дівчини
(подія А).
Розв’язання. За формулою (1) отримуємо (N = 25, n = 3, М = 15, m = 2):

Класичне визначення ймовірності передбачається, що результати

експерименту є рівноможливими і утворюють повну групу несумісних подій.
На практиці часто зустрічаються такі випробування, для яких елементарні

13
події мають незліченну множину значень. В цьому випадку використовується
метод, який зводиться до кидання точки на ділянку прямої, площини або
простору. При цьому як і раніше передбачається, що всі результати
експерименту є рівноможливими.
Нехай на площині дана деяка область D, площа якої дорівнює SD.
Усередині області D міститься область d, площа якої Sd. В область D навмання
кидається точка. Необхідно знайти ймовірність того, що точка потрапить в
область d. Передбачається, що навмання кинута точка може з однаковою
ймовірністю потрапити в будь-яку частину області D і ця ймовірність
пропорційна площі цієї області і не залежить від її розташування і форми.
Тоді ймовірність потрапити в область d при киданні точки в область D
дорівнює:

Р= .

(Аналогічно можна розглянути одновимірний і двомірний випадки).

Таке означення ймовірності події А називається геометричним
означенням.
Розглянемо в загальному випадку геометричне означення ймовірності
(геометричної ймовірності):
Якщо простір елементарних подій Ω є незліченним і має скінченну
геометричну міру m(Ω). Наприклад, довжину, площу, обсяг. Тоді, якщо кожна
точка Ω вибирається навмання, то ймовірність події А визначається
наступним чином:

(2)

де m(A) – міра області, що належить Ω і яка сприяла події А.

Отже,

14
 Приклад 1.9. На відрізок [-3; 4] навмання кинута точка. Знайдіть
ймовірність того, що вона потрапила на відрізок [-1; 1].
Розв’язання. Нехай подія ={ точка потрапила на відрізок [-1; 1]}.
Довжина відрізка [-3; 4] дорівнює 7 одиниць, а довжина відрізка [-1; 1] – 2
одиниці. Тоді, згідно означення геометричної ймовірності (2):

Розглянемо аксіоматичне означення ймовірності.

Нехай Ω – простір елементарних подій і F – сукупність усіх підмножин
простору елементарних наслідків Ω для якої справедливі наступні
твердження:
А1)
А2) якщо то

А3) якщо , то
Множини A з F називаються випадковими подіями. Припустимо, що
кожній події A з F ставиться у відповідність деяке число P(A).
Ймовірністю випадкової події A називається число P(A), яке приймає
дійсні значення та задовольняє наступним аксіомам:
Р1) P(A) ≥ для усіх A ∈ F;
Р2) P(Ω) = 1;
Р3) якщо {A} – послідовність випадкових подій таких, що
то

Твердження А1, А2, А3, Р1, Р2, Р3 складають систему аксіом теорії
ймовірностей.
Трійка (Ω,F, P ) називається ймовірнісним простором.
Якщо побудовано ймовірнісний простір, то кажуть, що побудовано
ймовірнісну модель експерименту.

15