1

Лекція 8.Напрямлені відрізки, вектори , та операції над ними

8.1. Напрямлені відрізки

Величини, якi повнiстю визначаються своїм чисельним значенням,
називаються скалярними. Наприклад, площа, об’єм, температура, маса. Iншi
величини, наприклад, сила, швидкiсть, прискорення, визначаються не тiльки
своїм чисельним значенням, але й напрямом. Такi величини називаються
векторними. Векторна величина зображається за допомогою геометричного
вектора.
Одним з основних понять геометрії є поняття відрізка [AB] – множини
точок прямої, що містить дані точки A і B , а також точки цієї прямої, що
знаходяться між ними. Кінці відрізка – точки A і B – абсолютно рівноправні.
Тому кожну з цих точок можна вибрати в якості першої, отже, відрізки [AB] і
[BA] як множини точок збігаються:

[ AB]  [ BA] . (8.1.1)

Однак, у різних додатках геометрії виникає необхідність визначати, який

з кінців відрізка є першим, а який – другим. Такі відрізки, у яких є початок і
кінець, мають не тільки певну довжину, але також задають деякий напрямок.
Тому для них прийнята назва напрямлені відрізки. При позначенні
напрямлених відрізків першою позначають точку – початок відрізка, а
другою – точку, що є кінцем відрізка. Так, напрямлений відрізок AB
починається в точці A і закінчується в точці B . Звідси випливає головна
відмінність звичайних відрізків від напрямлених відрізків – це залежність від
порядку точок: напрямлений відрізок AB не дорівнює напрямленому
відрізкові BA :

AB  BA , (8.1.2)

Означення 8.1.1. Напрямлені відрізки - відрізки, що з’єднують дві різні

точки і у яких визначено початок і кінець, мають не тільки певну довжину,
але також задають певний напрямок.

Найпростішим прикладом напрямлених відрізків, зокрема у фізиці, є

переміщення матеріальної точки. Для цієї величини природним чином
уводиться поняття початку спрямованого відрізка – точки, в якій рух
почався, і кінця спрямованого відрізка – точки, в якій рух закінчився. Крім
того, переміщення має основні дві характеристики напрямлених відрізків –
напрямок і відстань. Ці ж властивості є і у багатьох інших фізичних величин
 2

– сили, прискорення і т.д. Тому їх теж можна навести як приклад

напрямлених відрізків.

В
В
AB m
А В  B
А BA s

[ AB]  [ BA] А А
AB  BA

Рис.8.1.1. Від відрізка до напрямлених відрізків. Аналогії з переміщенням і силою

Приклад переміщення дозволяє наочно ввести поняття рівності

напрямлених відрізків. Коли говорять, що два тіла зробили однакове
переміщення, то мають на увазі, що вони перемістилися в однаковому
напрямку і на однакову відстань. Використання поняття „однаковий
напрямок” вимагає введення поняття однонапрямлених напрямлених
відрізків. Це можна зробити різними способами.

Роздивимось два випадки. Перший, якщо відрізки AB і CD заходяться

на паралельних прямих, другий на одній прямій.

В першому випадку: відрізки AB і CD будемо вважати

однонапрямленими, якщо вони паралельні ( AB || CD ), а кінці відрізків (точки
B і D ) лежать з одного боку від прямої, що з'єднує початки відрізків (пряма
AC ). Якщо кінці паралельних відрізків виявилися з різних боків відносно
прямої, що з'єднує початки відрізків, то такі напрямлені відрізки називаються
протилежно напрямленими: AB  CD .

В другому: Взаємний напрям відрізків AB і CD у випадку, коли точки

A , B , C і D належать одній прямій можна визначити за допомогою
променів: якщо перетинанням променів AB  та CD є один з цих променів, то
AB і CD мають однаковий напрям; якщо перетинанням променів є пуста
множина, точка або відрізок, то AB і CD мають протилежний напрям.

Тепер можна дати визначення рівності напрямлених відрізків.

Означення 8.1.2. Напрямлені відрізки називаються рівними, якщо

співпадають їх довжини та напрями, тобто
 3

 AB  CD
AB  CD  
 AB  CD

Означення 8.1.3 (альтернативне, тільки для відрізків, які не належать одній

прямій). AB  DC , якщо ABCD – паралелограм.
З визначення та властивостей паралелограма випливає одна чудова
властивість рівності напрямлених відрізків, що надалі допоможе нам
доводити велику кількість теорем.

Властивість 1. AB  DC  AD  BC .
Ця властивість, а також визначення для наочності показані на рис.8.1.2.

B B
C C

A O
A
D
D
Властивість 1:
1) , ;
;
2) , .

Рис.8.1.2. Рівність напрямлених відрізків

Означення 8.1.4. Напрямлений відрізок називається нульовим, якщо початок

відрізка збігається з кінцем відрізка.
Означення 8.1.5 . Довжиною або модулем напрямленого відрізка AB
називається відстань вiд точки A(початку відрізка) до точки B(кінця відрізка)
i позначається AB .
Лінійні операції з напрямленими відрізками
1) Додавання напрямлених відрізків

Представимо, що матеріальна точка здійснює два послідовні

переміщення. Спочатку – із точки A в точку B , потім – із точки B в точку C

Повне переміщення з точки A в точку C можна назвати сумою

переміщень з A у B і з B у C , практично в тому значенні, у якому ми
 4

називаємо сумою результат додавання двох чисел. Продовжуючи цю

аналогію і на напрямлені відрізки, уведемо поняття суми напрямлених
відрізків

AB  BC  AC . (8.1.3)

У цьому визначенні важливим є те, що кінець першого відрізка AB

збігається з початком другого відрізка BC , а сумарний відрізок AC
виходить з початку першого відрізка і закінчується у кінці другого відрізка.
Тобто, сума напрямлених відрізків є результатом послідовного «додавання»
одного відрізка до іншого. З геометричної побудови (див. рис. 8.1.3) видно,
що результат AC додавання двох напрямлених відрізків AB і BC є третьою
стороною трикутника, побудованого на доданках як на сторонах. Таке
правило побудови суми напрямлених відрізків називається правило
трикутника, і виникло воно з (8.1.3). Отже

Означення 8.1.5. (правило трикутника). Сумою напрямлених відрізків ⃗⃗⃗⃗⃗ 𝐴𝐵 і

⃗⃗⃗⃗⃗ є напрямлений відрізок 𝐴𝐶
𝐵𝐶 ⃗⃗⃗⃗⃗ = 𝐴𝐵
⃗⃗⃗⃗⃗ + 𝐵𝐶
⃗⃗⃗⃗⃗ , у якого початок співпадає з
початком відрізка ⃗⃗⃗⃗⃗
𝐴𝐵 , а кінець співпадає с кінцем відрізку ⃗⃗⃗⃗⃗
𝐵𝐶 .
Але це означення не дає можливості вирішення багатьох фізичних
задач. Наприклад, обчислення сумарної сили, діючої на матеріальну точку.
У той же час, очевидно, що відрізок AC напрямлений по діагоналі
паралелограма ABCD , побудованого на відрізках AB і AD  BC як на
суміжних сторонах. Цей спосіб обчислення суми двох напрямлених відрізків
називається правило паралелограма.

C B D
B C B E
A
F
A C
D
A
,
Правило трикутника Добуток на число
Правило паралелограма

Рис.8.1.3 Лінійні операції з напрямленими відрізками

 5

2. Добуток напрямлених відрізків на число. Нульовий напрямлений відрізок

Давайте тепер складемо два однакові напрямлені відрізки. З одного боку,

результат буде зрозумілий, тому що ми уже визначили поняття додавання.
Результуючий напрямлений відрізок буде мати той же напрямок, що і
початкові відрізки, а по довжині буде в два рази більше.
З іншого боку, додавання двох однакових величин нагадує нам
множення на число 2. Тому цілком логічним виглядає наступний запис, що
ми будемо розглядати як визначення:

2  AB  AB  BC , якщо BC  AB . (8.1.4)

Ці співвідношення можна узагальнити для добутку спрямованого відрізка на

будь-яке позитивне число p в такий спосіб:

 AC  p  AB
AC  p  AB   . (8.1.5)
 AC  AB

Тепер складемо відрізок AB і відрізок BA . Ми одержимо спрямований

відрізок, що починається і закінчується в одній і тій же точці A . Якщо
використовувати поняття переміщень, це відповідає ситуації, коли тіло
нікуди не перемістилося, або, іншими словами, зробило нульове
переміщення. Таке трактування допомагає нам ввести поняття нульових
напрямлених відрізків, що у повній відповідності з правилами додавання
векторів (8.1.3) задаються в такий спосіб:

AA  AB  BA  0 . (8.1.6)

Нульовому напрямленому відрізкові 0 серед інших відрізків відведена

така ж роль, як і нуль у множині дійсних чисел. Зробимо аналогічно і з
напрямленими відрізками. Напрямлений відрізок BA зі співвідношення
(8.1.6) будемо називати відрізком, протилежним відрізкові AB , тому що він
у сумі з відрізком AB дає нульовий відрізок.

Далі, діючи в повній аналогії з множиною дійсних чисел, запровадимо,

по-перше, зручний запис для протилежних направлених відрізків :

BA   AB , (8.1.7)
 6

а по-друге, використовуємо цей запис для визначення добутку напрямлених

відрізків на від’ємні числа:

 1  AB   AB  BA . (8.1.8)

Це визначення остаточно дозволяє нам увести поняття множення

напрямленого відрізка на будь-яке дійсне число:

Визначення 8.1.6. Добуток напрямлених відрізків на число

 AC  0, якщо r  0

AC  r  AB  .   AC  AB, якщо r  0
 AC  r  AB , при цьому 
  AC  AB, якщо r  0
(8.1.9)

Теорема 1.1. Суми рівних напрямлених відрізків рівні між собою.

Нехай A1 B1  A2 B2 і B1C1  B2C2 , тоді A1 B1  B1C1  A2 B2  B2C2 .
Теорема 1.2. Добутки рівних напрямлених відрізків на одне і те ж число рівні
між собою: Нехай A1 B1  A2 B2 , тоді  A1 B1   A2 B2 .

Звернемо увагу:
- при множенні напрямленого відрізка на число початок напрямного
відрізка не змінюється.
- Правило паралелограма дозволяє додавати напрямні відрізки, які
мають спільний початок, але не належать одній прямій.
Повернемось до правила паралелограма:
Користуючись визначенням та властивостями паралелограма ми додаємо
не ті ж самі відрізки, а рівні їм.
В визначенні рівності відрізків ніде не визначається їх початок та
кінець, а правило паралелограма доводить, що можна додавати рівні. В
характеристиці рівних направлених відрізків є тільки два критерії:
довжина та напрям, отже їх може бути безліч.
Отже введемо поняття вектора.
Означення 8.1.7. Вектор – це напрямлений прямолiнiйний вiдрiзок, тобто
вiзрiзок, який має певну довжину i певний напрямок.
Але скільки їх?
 7

8.2. Поняття векторів

Означення 8.2.1..Вектор – множина рівних між собою напрямлених відрізків
a  {AB}  {AB, A1 B1 , A2 B2 , A3 B3 ,...}, де AB  A1 B1  A2 B2  A3 B3  ...
Означення 8.2.2. Вектори називають рівними, якщо рівними є відповідні їм
напрямлені відрізки. Якщо a  {AC} і b  {BD}, тоді a  b  AC  BD .
Означення 8.2.2. Довжиною вектора називається довжина напрямленого
відрізка, що визначає цей вектор: a  AC , якщо a  {AC} .
Означення 8.2.3.. Вектор, довжина якого дорiвнює нулю, називається

нульовим ветором i позначається 0 .
Нульовий вектор напряму не має.
Означення 8.2.4. Вектор BA (його початок в точцi B, а кiнець в точцi A)
називається протилежним ветору AB . Вектор, протилежний ветору a ,
позначається − a .

Означення 8.2.5. Вектор, який однонапрямлений з даним вектором a і має

одиничну довжину (позначають e a ), називають ортом і визначають таким
чином: 𝒆𝐚 = 𝐚/|𝐚|. Для нульових векторів, довжина яких дорівнює нулю,
орти не визначені. Відповідно до визначення, орти мають одиничну довжину
e a  1, і за допомогою орта будь-який вектор можна записати у такому
вигляді: a  a ea .
 
Означення 8.2.6. Вектори a i b називаються колiнеарними, якщо вони
 
лежать на однiй прямiй або на паралельних прямих. Позначення: a || b .
Якщо колiнеарнi вектори мають один  напрям, то їх називають

спiвнаправленими i позначають a ↑↑ b ; якщо колiнеарнi вектори мають
протилежнi напрями,
 то їх називають протилежно направленими i

позначають a ↑↓ b .
Нульовий вектор вважається колiнеарним будь-якому вектору.
Введемо ще одно означення рівності векторів.
 
Означення 8.2.7. Вектори a i b називаються рiвними, якщо вони колiнеарнi,
 
однаково направленi i мають однаковi довжини. Позначення: a = b .
З означення рiвностi векторiв випливає, що вектор можна переносити
паралельно самому собi, а початок вектора помiщати в будь яку точку O
простору.
Означення 8.2.8. Три вектори в просторi називаються компланарними, якщо
вони лежать в однiй площинi або в паралельних площинах.
Якщо серед трьох векторiв хоча б один нульовий або два вектори
колiнеарнi, то такi вектори компланарні.
 8

8.3 Лiнiйнi операцiї над векторами.

Пiд лiнiйними операцiями над векторами розумiють операцiї додавання

та вiднiмання веторiв, а також множення вектора на число.
Означення 8.3.1. Сумою векторів називають вектор, складений із сум
напрямлених відрізків, які відповідають вихідним векторам:
a  b  c  a  AC , b  AB , c  BC і AC  AB  BC .
Означення 8.3.2. Добутком вектора на число називають вектор, складений із
добутків на це число напрямлених відрізків, що відповідають вихідному
вектору: a   b  a  AC , b  AB і AC   AB .
 
Нехай a та b — два довiльних вектори. Вiзьмемо довiльну точку O та
 
побудуємо вектор OA  a . Вiдкладемо вiд точки A вектор AB = b . Вектор
 
OB , що з’єднує початок вектора a та кiнець вектора b , називається сумою
   
векторiв a та b : OB = a + b .

Це правило додавання векторiв називається правилом трикутника.

Суму двох векторiв можна побудувати також за правилом паралелограма:

    
  Пiд рiзницею векторiв та b розумiють вектор с  a  b такий, що
a
b c a .

 
Зауважимо, що у паралелограмi, побудованому на векторах a та b одна
 
направлена дiагональ є сумою векторiв a та b , а iнша — рiзницею.
 9

 
Добутком вектора
 a на скаляр (число) λ називається вектор λ a , який
має довжину
 |λ| · | a |, колiнеарний вектору a , причому  спiвнаправлений з
вектором a , якщо λ > 0, i протилежного
 з вектором a напрямку, якщо λ < 0.
Приклад 6.1. Для вектора a на малюнку зображено вектори −2 a та 3 a .

Властивостi добутку вектора на число:

   
b a
1) Якщо = λ , то || a .
b

   
Навпаки, b a
якщо || , ( a  0 ), то iснує деяке число   0 таке, що b

= λa .    
2) Для будь-якого вектора a виконується a = | a | · еа .
Властивостi лiнiйних операцiй над векторами:
 
3) 1(2a ) )(12 )a ;
  
4) (1  2 ) a  1a  2a ;
   
5)  (a  b )  a  b .
1.4. Основні властивості лінійних операцій над векторами
1. Комутативність додавання (властивість переміщення)
abba.
2. Асоціативність додавання (сполучна властивість)
a  (b  c)  (a  b)  c  a  b  c .
3. Існування нульового вектора (або протилежного вектора)
a  0  a , a  (a)  0 .
4. Дистрибутивність (розподільна властивість) при множенні вектора на
числа:
 
а) 1(2a ) )(12 )a ;

б) 𝛾(𝒂 + 𝒃) = 𝛾𝒂 + 𝛾𝒃
в) (   )a  a  a .
 10

Приклад 8.3.1. Побудувати вектор c = –2a + b.

Розв’язання.
a
b
-2a
c = b – 2a
b

Приклад 8.3.2. Знайти суму векторів АE і E D .

Розв’язання.
Використовуємо правило трикутника додавання
векторів

AЕ  ED  AD.

Приклад 8.3.3. Розкласти вектор AD. за векторами АE і
ED .
Розв’язання.
Використовуємо правило трикутника

додавання
векторів, бачимо , що вектор AD. є результатом
додавання векторів АE і E D :

AD  AЕ  ED.

Приклад 8.3.4. Вектори AD , BE та CF — медіани 

ABC. Довести, що AD  BE  CF  0 .
Розв’язання. За означенням медіани точка D —
середина сторони BC, точка Е — середина сторони AC,
точка F — середина сторони AB.
Побудуємо вектори. Використовуємо правило
трикутника додавання векторів і множення вектора на
число.
1
AD  AB  BD  AB  BC ;
2
1
BE  BC  CE  BC  CA;
2
1
CF  CA  AF  CA  AB.
2
Додаємо рівності:

AD  BE  CF 
3
2
 
3
AB  BC  CA   0  0 .
2
 11

Приклад 8.3.5. Яку умову мають справджувати ненульові вектори a та b ,

щоб виконувалась рівність a  b  a  b ?
Розв’язання.
Побудуймо на векторах a та b , відкладених від точки O,
паралелограм OADB .
Тоді
OD  a  b , BA  a  b .

Рівність
a b  a b
означає, що довжини діагоналей паралелограма рівні. Отже, цей
паралелограм є прямокутником і вектори a та b перпендикулярні.

Зауваження про визначення вектора

1° Іноді вектор знаходять просто як об’єкт , який характеризується
чисельною величиною і напрямком. Хоча формально такий підхід і
допустимий, він може бути причиною деяких проблем, суть яких
ілюструється наступним прикладом.
≈700авт/год

500 авт/год
Малюнок 1.3.2.

500 авт/год
.
Потік автомобілів на конкретній дорозі в одиниць часу являється
об'єктом, для характеристики якого потрібно вказати величину та напрямок.
Припустимо, що цей об'єкт векторний, і розглянемо перехрестя трьох доріг,
показаний на малюнку 1.3.2., на якому зливаються двоє потоків автомобілів
по 500 автомобілів в кожну годину.
 12

Якщо сумувати потоки як вектори, то замість очевидного результату

1000авт/год ми отримаємо (по правилу паралелограма) свідомо безглузде
значення 500√2 ≈700 авт/год. Звідси витікає, що хоча потік машин
характеризується числовим значенням і напрямком, проте, вектором ( в сенсі
визначення) не являються.
2° З іншої сторони, необхідно мати на увазі, що дане нам визначення множин
векторів допускає їх майбутню, більш тонку диференціацію. Наприклад, в
деяких фізичних та технічних додатках розрізняють вектори полярні та
аксіальні. До перших відносяться, наприклад, вектори швидкості, сили,
напруженості електричного поля; до других – вектори момента сили,
напруженості магнітного поля. Окрім цього, у механіці вектори
підрозділяються на вільні, ковзаючи і закріпленні, у залежності від той ролі,
яку роль грає точка їх докладання.
3° До висновку о векторній природі тих чи інших фізичних характеристик
можна прийти шляхом міркувань, основаних на визначенні та
експериментальних даних.
Наприклад, нехай деяка матеріальна точка, яка має електричний заряд,
переміщується у просторі під дією електричного поля. Положення цієї точки
у просторі у момент часу 𝜏0 можна задати вектором 𝑟(𝜏0), а у момент часу 𝜏
вектори 𝑟(𝜏0). Оскільки переміщення 𝑟(𝜏)− 𝑟(𝜏0 ), (як різниця двох
векторів), є вектором, то і швидкість руху матеріальної буде вектором у силу
визначення. Розмірковуючи аналогічно, можна прийти до висновків, що
вектором є також і прискорення. З іншого боку, спираючись на другий
закон Ньютона, прискорення матеріальної точки пропорційне діючій ні неї
силі, і, тому за визначенням сила є вектором. У кінці, приймаючи до уваги
пропорційність сили, діючої на заряджене тіло, і напруженість електричного
поля, робимо висновок, що остання характеристика також векторна.
8.4. Проекцiя вектора на вiсь.
Нехай у просторi задана вiсь l, тобто напрямлена пряма.
Означення 8.4.1. Проекцiєю точки M на вiсь l називається основа M1
перпендикуляра MM1 , опущеного з точки M на вiсь l.
Точка M1 є точкою перетину осi l з площиною, яка проходить через
точку M перпендикулярно осi l.
Якщо точка M лежить на осi l, то проекцiя точки M спiвпадає з M .
 13


Нехай AB - довiльний вектор ( AB  0 ). Позначимо через A1 i B1
проекцiї на вiсь l вiдповiдно початку A i кiнця B вектору AB , i розглянемо
вектор A1B1 .
Означення 8.4.2. Проекцiєю вектора AB на вiсь l називається додатнє число
| A1B1 |, якщо вектор A1B1 та вiсь l спiвнаправленi, i вiд’ємне число −| A1B1 |,
якщо вектор A1B1 та вiсь l протилежно направленi. Якщо точки A1 i B1

спiвпадають ( A1B1  0 ), тодi проекцiя вектора AB на вiсь l дорiвнює нулю.
Проекцiя вектора AB на вiсь l позначається так: npl AB . Якщо

A1B1  0 або AB ⊥ l, то npl AB = 0.
Кут мiж вектором AB та вiссю l будемо позначати  . Очевидно, 0 ≤ 
≤.
Властивостi проекцiї вектора на вiсь
Властивiсть 1. Проекцiя вектора a на вiсь l дорiвнює добутку модуля
   
вектора a на косинус кута ϕ мiж вектором a та вiссю l, тобто npl a  a cos .

    
Доведення. Якщо   (a , l )  , то npl a   a1  a cos . Якщо
2
     
  (a , l )  , то npl a   a1   a cos(   )  a cos . Якщо
2
   
  (a , l )  , то npl a  0  a cos.
2
 14

Наслiдок 1 з властивостi 1: Проекцiя вектора на вiсь додатня (вiд’ємна),

якщо вектор утворює з вiссю гострий (тупий) кут, i дорiвнює нулю, якщо цей
кут – прямий.
Наслiдок 2 з властивостi 1: Проекцiї рiвних векторiв на одну i ту саму вiсь є
рiвними мiж собою.
Властивiсть 2. Проекцiя суми векторiв на одну i ту ж саму вiсь дорiвнює
   
сумi їх проекцiй на цю вiсь, тобто npl (a  b )  npl a  npl b . Отже,
властивiсть 2) у цьому випадку виконується.

     
Якщо 1  (a , l )  , і  2  (b , l )  то, очевидно, npl a   a1 і
  2 2
   
npl b   b1 . Крiм того, npl (a  b )   | a1 |  | b1 | . Отже, властивiсть 2) у
цьому випадку також виконується.
     
Аналогiчно, якщо 1  (a , l )  , а  2  (b , l )  то, npl a  a1 і
  2 2
   
npl b   b1 . Крiм того, npl (a  b ) | a1 |  | b1 | .

Властивiсть 3. При множеннi вектора a на число λ його проекцiя на вiсь l
 
також множиться на це число, тобто npl (a )    npl a .
  
Доведення. При λ > 0 маємо npl (  a ) |   a | cos   | a |  cos 
   
   npl a . При λ < 0 маємо npl (  a ) |   a | cos(   )   | a | 

 ( cos )    npl a . При λ = 0, справедливiсть властивостi 3) очевидна.
Таким чином, лiнiйнi операцiї над векторами породжують вiдповiднi
лiнiйнi операцiї над їх проекцiями.