Лекція №3(1).

ЕЛЕМЕНТИ ВЕКТОРНОЇ АЛГЕБРИ

Тема: ВЕКТОРИ І ЛІНІЙНІ ДІЇ НАД НИМИ

1. Вектори. Лінійні дії над векторами.

Колінеарні та компланарні вектори

Величини, які характеризуються тільки числовими значеннями, називаються

скалярними. Наприклад, маса, час, температура, густина тощо. А величини, які
характеризуються числовими значеннями і напрямами, називаються
векторними величинами. Наприклад, сила, переміщення точки, швидкість,
прискорення тощо.
AВ В
А a
0
Рис.1
В математиці абстрагуються від конкретного змісту векторної величини і
геометрично означають вектор як напрямлений відрізок на площині або в
просторі, у якого вказано початок і кінець (позначається, наприклад, AB , де A –
початок, B – кінець вектора).
Вектори позначають двома великими літерами або однією малою: AB, a

(рис.1). Довжина вектора називається його модулем (позначається: | AB |, | a | ).
Означення 1. Вектори, які лежать на одній прямій, або на паралельних
прямих, називаються колінеарними (від латинського слова – lines – пряма)
 
(позначається: a ║ b ; якщо вони співнапрямлені (протилежно напрямлені),


позначається: a  b (a  b ) ).
   
Неколінеарні вектори a і b позначатимемо: a ∦ b .

1
 Означення 2. Колінеарні вектори, що протилежно напрямлені і мають
однакові модулі, називаються протилежними (позначається: (− a ) –

протилежний до вектора a ).
 
Означення 3. Два вектори a і b називаються рівними, якщо вони колінеарні,
     
a  b , | a |=| b | (позначається: a = b ).

Означення 4. Вектор, у якого кінець співпадає з початком, називається

 
нульовим (позначається: 0; | 0 |= 0 , а напрям невизначений).
Нульовий вектор вважається колінеарним до будь-якого вектора.
 
Означення 5. Вектор a , модуль якого дорівнює одиниці ( a = 1 ), називається

одиничним.
Означення 6. Вектори називаються компланарними (від латинського слова
planus – площина), якщо вони паралельні до однієї площини, або лежать в одній
площині.
Дії над векторами будемо розглядати над так званими вільними векторами.
Вільні вектори – це множина колінеарних векторів, рівних між собою. За
початок вільного вектора можна прийняти будь-яку точку площини або
простору. Геометрично це означає, що вільні вектори можна переміщувати на
площині або в просторі паралельно до самих себе. Будемо позначати вільні
    
вектори однією літерою: a , b , ... , a1 , а модулі – | a |= a, | b |= b , тощо.
.
1.1. Лінійні дії над векторами

а) Добуток вектора на число


Означення 7. Добутком вектора a на число 
a

  R називається вектор c (позначається:  
c =  a ( 00)  
c =  a (  0)
   
c =  a ), що задовольняє умовам: c =  a ;
        Рис.2
c ∥ a; a  c , якщо   0 і a  c , якщо   0; c = 0 ,

якщо  = 0 (рис.2).

2
   
Вектор −1 a називається протилежним до вектора a і позначається −a.

б) Додавання векторів
  
Означення 8. Сумою двох векторів a і b називається вектор c (позначається:
    
c = a + b ), який має початок, спільний з початком векторів a і b і є діагоналлю
 
паралелограма, побудованого на векторах a та b (рис. 3).
Означення суми двох векторів геометрично називається правилом
паралелограма.
  
Оскільки OA = a; AC = b , OC = c , тo з означення суми векторів випливає
  
правило трикутника додавання векторів: c = a + b = OA + AC (рис.3). За
  
правилом трикутника знаходимо суму векторів a1 , a2 , ... , an . Вона є вектор
    
c = a1 + a2 + ... + an , початок якого спільний з початком вектора a1 , а кінець –

спільний з кінцем вектора an (рис.4).
А
    С
a c = a + b 
  
a О 0 a +b = b +a
 В
0 а b
0b ОАСВ- паралелограм
а ОС- діагональ
Рис. 3
 
a3 a2

a2   
a n a1 a3
     
a1 c = a1 + a2 + a3 + ... + an

0 a
n
Рис.4

в) Віднімання векторів
Віднімання векторів можна означати як дію, обернену до додавання.
  
Означення 9. Різницею двох векторів a і b називається вектор c
     
(позначається: c = a − b ), для якого b + c = a .
 
За правилом трикутника знаходимо суму векторів a і вектора ( − b ),

протилежного до вектора b (рис.5):

3
 

( ) 
a + − b = OA + AB1 = OB1 = BA = c .
    
Отже, вектор c = a − b з’єднує кінці векторів a і b , що мають спільний
 
початок і має напрям від кінця вектора b до кінця вектора a .
 
Зауваження. З рис.6 побудови суми векторів a і b , за правилом
 
паралелограма, вектор BA = a − b , отже, в паралелограмі OACB одна діагональ
  
В1 -b А OC = a + b , а інша –
А  С

a +b  
  BA = a −b .
a  a  
c a −b
Дії додавання,
 В віднімання векторів,
О 
b
В О b
Рис. 6
множення вектора на
Рис. 5
число називаються
лінійними. Вони мають такі основні властивості:
◐ 1. Комутативність відносно додавання векторів:
   
a +b =b +a .

◐ 2. Асоціативність відносно додавання векторів:

(a + b ) + c = a + (b + c ).
◐ 3. Дистрибутивність відносно додавання векторів:

(  ) 
 a + b =  a +  b.


◐ 4. Дистрибутивність відносно додавання чисел:

( +  )a =  a +  a.
◐5. Асоціативність відносно множення чисел на вектор:
 
 ( a ) = (  )a.
  
◐ 6. a + 0 = a .
  
◐7. a + (− a ) = 0.
  
◐ 8. 0  a =   0 = 0 .

4
   
Означення 10. Ортом вектора a називається одиничний вектор a o ║ a , який
 1 
визначається рівністю a o =   a .
|a|
  
Означення 11. Лінійною комбінацією векторів a1 , a2 , ... , an називається вектор
   
d = 1 a1 +  2 a2 + ... +  n an , (3.1)
де: 1 ,  2 , ...,  n  R.
   
Рівність (3.1) є розкладом вектора d за векторами a1 , a2 , ... , an .

1.1. Лінійні операції над векторами в координатній формі в базисі i , j , k 

  

 
Нехай вектори a і b задано координатами:
       
a = x1 i + y1 j + z1 k = (x1 ; y1; z1 ), b = x2 i + y2 j + z2 k = (x2 ; y2 ; z2 ).
     
Або a = a x  i + a y  j + a z  k ; b = bx  i + b y  j + bz  k
Тут (a x ; a y ; a z ) - координати вектора a ;

Це проекції вектора на осі координат:

    
ax = npox a , a y = npoy a , az = npoz a.

З лінійних операцій векторів в координатній формі в будь-якому базисі,

  
зокрема в базисі i , j , k , дістанемо:
    
a  b = ( x1  x 2 ) i + ( y1  y 2 ) j + ( z1  z 2 )k =
(3.2)
= (x1  x 2 ; y1  y 2 ; z1  z 2 ),
    
 a = p = ( x1 ) i + ( y1 ) j + ( z1 ) k = ( x1 ;  y1 ;  z1 ) (3.3)
    
Приклад № 1. Якщо a = (+ 1; 4; 0) , b = (2; + 1; − 3) , то c = a + b = (3;5;−3),
    
d = a − b = (− 1;3;+3) , а 3a = p = (+ 3; 12; 0) .

Приклад № 2. Знайти довжини діагоналей паралелограма, побудованого на

   
векторах OA = 2i + 3 j та OB = 4k − 3 j .

5
 Розвязання: В паралелограмі OACB (рис.6) OC = OA + OB, BA = OA − OB .
Маємо
 
(  
)   
OC = 4k − 3 j + (2i + 3 j ) = 2i − 0 j + 4k = (2; 0; 4),
 
  
(  
)
BA = 2i + 3 j − 4k − 3 j = 2i + 6 j − 4k = (2; 6; − 4 ).

Звідси | OC | = 22 + (0)2 + 42 = 20 = 2 5, | AB | = 22 + 62 + (−4) 2 = 2 14 .

1.3. Проекція вектора на вісь. Проекція вектора на вектор

A1 = pu A, B1 = pu B (рис.8).

 В В 
a a
А А

a1
А1 В1 u  В1 
b A1 u b
а) б)
Рис. 8
Означення 12. Кутом  (рис.9) між вектором a і віссю u (між двома
 
векторами a і b  u ) називається менший з кутів, на який треба повернути вісь

u, щоб вона збігалась за напрямом з вектором a (позначається:
  
 =  a , u  =  a , b  ).
 

   
  
. Тоді  =  a, u  = 0 , якщо a  u і  =  a, u  =  , якщо
 
За означенням, 0  
   

a  u .

 B
O
a  
u b
A
A

O 
b u B 
а) б)

Рис. 9

Скалярна проекція вектора площини на вісь.

6
   
Означення 13. Проекцією вектора a = AB на вісь u (вектора a на вектор b )

називається число, що дорівнює модулю pu AB = a1 = a1 , взятому зі знаком "+",
 
якщо a  u і зі знаком "–", якщо a  u , причому
  
a1 = a cos  ; a1  0, 0    ; a1  0,     (рис.10).
2 2
За означенням, (рис. 10)

 В В
a = АВ
 
 
А a1 b u a1 А u b
 б)

а)
Рис. 10 )
   
 =  a , b ;

pb a = a cos ,
  (3.4)
  
 =  a , u .

pu a = a cos ,
 

Властивості проекцій:
◐1. Проекція суми векторів на вісь дорівнює сумі їх проекцій на цю вісь:
  
( ) 
p u a + b = p u a + p u b . (3.5)

◐ 2. Проекція добутку вектора a на число   R на вісь u дорівнює добутку

числа  на проекцію цього вектора на вісь u :

 
pu  a =  pu a . (3.6)
 
◐ 3. Якщо вектори a і b рівні, то їх проекції рівні.

Доведення випливає з означення рівності векторів. ◑

Властивості вірні і для проекцій векторів на координатні осі в площині і

просторі, які в системі координат OXYZ позначаються

7
   
x = pOX a, y = pOY a, z = pOZ a, і називаються координатами вектора
y; z ) . Інакше, a x = npox a , a y = npoy a , a z = npoz a і a = (a x ; a y ; a z ).
  
a : a = (x;

За означенням 14 геометричної проекції,

z       
 p OX a = xi ,  p OY a = y j ;  p OZ a = z k . Тоді вектор a в
z
  
A  
базисі i , j , k , за теоремою 2, дорівнює:
     
a a = xi + y j + z k = (x; y; z ) .
О

у у Означення 14. Вектор, початок якого збігається з
α
початком координат, називається радіус-вектором
x

x (позначається: r = OA (рис.11)).
Рис. 11
З рис.11, OA є діагональ прямокутного
паралелепіпеда, квадрат довжини якої дорівнює сумі квадратів довжин його
сторін
2
OA = x 2 + y 2 + z 2 .

Звідси
a = OA = x 2 + y 2 + z 2 . (3.7)

Отже, модуль вектора дорівнює кореню квадратному із суми квадратів його

координат.
 
За означенням 13 скалярної проекції, x = pOX a = a cos  ,
   
y =  p OY a = a cos  , z =  p OZ a = a cos  , (3.8)

де  ,  ,  – кути, які утворює вектор a = OA , відповідно з осями координат
(рис.11).
Звідси
x y z
cos  =  , cos  =  , cos  =  . (3.9)
a a a

Вони називаються напрямними косинусами вектора.

З рівностей (3.7) і (3.9), маємо
cos 2  + cos 2  + cos 2  = 1.

8
 Зокрема, якщо a = (a x ; a y ) - задано на площині, то  = 90  −  .

y

a

2 x
0

  
Якщо в базисі i , j , k  початок і кінець вектора AB задано координатами:
A(x1 , y1 , z1 ), B(x2 , y2 , z 2 ) , то з рис.12, за правилом додавання векторів, маємо

AB = OB − OA, де радіуси-вектори
z  
А  r1 = OA = ( x1 ; y1 ; z1 ), r2 = OB = ( x 2 ; y 2 ; z 2 ) ,
 a = AB
r1 В тоді AB = (x 2 − x1 ; y 2 − y1 ; z 2 − z1 ) ,

r2
а його модуль
0 у2
(x + ( z 2 − z1 ) .
х1 y1 у
AB = − x1 ) 2 + ( y 2 − y1 ) 2
2

х2
у 2

1
х Рис.12

2. СКАЛЯРНИЙ ТА ВЕКТОРНИЙ ДОБУТКИ ВЕКТОРІВ,

ЇХ ОСНОВНІ ВЛАСТИВОСТІ

 
Означення 15. Скалярним добутком двох ненульових векторів a і b
 
(позначається: a  b ) називається число, що дорівнює добутку модулів цих
векторів на косинус кута між ними.

За означенням,
      
a  b =| a || b | cos  ,  =  a , b . (3.10)
 

9
    
Якщо в формулі (3.10) 0   
  
(
      , то a  b  0 a  b  0 . Зокрема,)
2 2 
      
при  = , a  b = 0; при  =  , a  b = − | a || b | .
2
     
Оскільки | a | cos  = p b a , | b | cos  = p a b ,  =  a, b  (рис. 13), дістанемо


 

      
Пp a b a  b =| a | p a b =| b | p b a . (3.11)
 
a  a  b

Звідси p a b =  ,
   |a|
Пp b a b  
Рис. 13  a b
p b a =  . (3.12)
|b |

2.1. Властивості скалярного добутку

◐ 1. Комутативність
   
a  b = b  a. (3.13)
◐ 2. Асоціативність відносно множення вектора на число
 
(a )  b =  (a  b ),   R.

Наслідок з властивостей 1, 2:

 
( a )  ( b ) = (  )(a  b ). (3.14)

◐ 3. Дистрибутивність відносно додавання

  
(a1 + a 2 )  b = a1  b + a 2  b .
   
◐ 4. Скалярний добуток векторів a і b (a  0, b  0) дорівнює нулю
 
( )  
a  b = 0 тоді і тільки тоді, коли ці вектори взаємно перпендикулярні ( a ⊥ b ).
 
◐ 5. Скалярний квадрат вектора a (позначається: a 2 ) дорівнює квадрату

його модуля:

10
    
a 2 = a  a =| a | 2 ,

звідки
   
| a |= a  a = a 2 . (3.15)
Доведення властивостей 4, 5 безпосередньо випливає з означення скалярного
добутку. ◑

2.2. Скалярний добуток векторів, заданих координатами

  
Таблиця скалярних добутків (табл.2) ортів базису i , j , k 

(i 2
           
= j 2 = k 2 = 1, i  j = j  k = i  k = j  i = k  i = k  j = 0 . )
Таблиця 2
  
i j k

i 1 0 0

j 0 1 0

k 0 0 1
       
Нехай a = (x1 ; y1 ; z1 ) = x1 i + y1 j + z1 k , b = (x 2 ; y 2 ; z 2 ) = x 2 i + y 2 j + z 2 k .

Тоді, користуючись табл. 11 і властивостями 2,3 скалярного добутку,

дістанемо
         
a  b = ( x1 i + y1 j + z1 k )  ( x 2 i + y 2 j + z 2 k ) = x1 x 2 (i  i ) +
   
 
 
( )
 
 
 
 
( )
+ x1 y 2 (i  j ) + x1 z 2 i  k + y1 x 2 ( j  i ) + y1 y 2 ( j  j ) + y1 z 2 j  k +
( ) ( ) ( )
+ z1 x 2 k  i + z1 y 2 k  j + z1 z 2 k  k = x1 x 2 + y1 y 2 + z1 z 2 .

Отже,
 
a  b = x1 x 2 + y1 y 2 + z1 z 2 . (3.16)
 
Модуль скалярного квадрата c 2 вектора c = (x; y; z ) дорівнює
 
| c |= c 2 = x 2 + y 2 + z 2 . (3.17)
 
Зокрема, в базисі i , j , маємо

11
  
a  b = x1 x 2 + y1 y 2 ,

а | c |= x 2 + y 2 .

З формули (3.10) дістанемо

 
a b
cos  =   .
| a || b |
 
Нехай a = (x1 ; y1 ; z1 ), b = (x 2 ; y 2 ; z 2 ) , тоді
x1 x2 + y1 y 2 + z1 z 2
cos  = .
x12 + y12 + z12 x2 2 + y 2 2 + z 2 2
   
Якщо a ⊥ b , то a  b = 0 , або

x1 x 2 + y1 y 2 + z1 z 2 = 0 .
     
Якщо a ║ b , то a =  b (  R ) . З рівності векторів a і  b маємо

x1 =  x2 , y1 =  y 2 , z1 =  z 2 . Звідси

x1 y1 z1
= = .
x2 y 2 z 2
       
Приклад № 3. Задано вектори a = 3i + 2 j − 2k і b = i + j − 2k . Обчислити
 
p b a , p a b .

Розв’язання: За формулами (3.12):

 
 a  b 3  1 + 2  (+1) + (− 2)  (− 2) 9 3
pb a =  = = = 6;
12 + (−1) 2 + (− 2) 6 2
2
|b |

 a  b 8 8
pa b =  = = .
|a| 32 + (2) 2 + (− 2)
2
17

Лекція № 3(2)
АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ

Предметом аналітичної геометрії є дослідження геометричних форм

евклідового простору за допомогою алгебри.
Основою предмета аналітичної геометрії є метод координат.

12
 1. РІВНЯННЯ ПРЯМОЇ НА ПЛОЩИНІ

1.1. Рівняння прямої, що проходить через задану точку M 0 в заданому


напрямі v

Нехай M 0 (x0 ; y0 )  l , M (x; y )  l – змінна точка прямої l , l ∥ v (m; n) –

напрямний вектор прямої l . у М


Тоді (рис.14) v ∥ M 0 M = ( x − x0 ; y − y0 ) ⇔ М
0

x − x0 y − y0
= (3.18)
m n 00 х

– це канонічне рівняння прямої. рис.1

1.2. Параметричні рівняння прямої

x − x0 y − y0
З (3.18) маємо = = t ( t – параметр, −   t   ).
m n

Звідси дістаємо параметричні рівняння прямої

 x = x0 + m t ,
 y = y + n t. (3.19)
 0

1.3. Рівняння прямої, що проходить через дві задані точки

Нехай пряма M1M 2 = l, M1 (x1; y1 ), M 2 (x2 ; y2 ). M (x; y ) l (рис.2).


Тоді v = M 1M = (x − x1 ; y − y1 ), M 1M 2 = (x2 − x1 ; y2 − y1 ) .
у М
М 
М 2
Оскільки v M 1M 2 , то шукане рівняння має вигляд
1
x − x1 y − y1
= . ( 3.20 )
0 х x2 − x1 y2 − y1

Рис. 2 Приклад №1. Через точки M 1 (− 2; 3) і M 2 (1; 5)

проведена пряма. Визначити точки перетину цієї прямої з осями координат.

Розв'язання: З (3.20) дістанемо рівняння прямої l = M1M 2 :

13
 x+2 y −3 x+2 y −3
= , або = , звідки 2 x − 3 y + 13 = 0 .
1+ 2 5 − 3 3 2

Маємо A (x; 0) = l  OX , A(− 6,5; 0) і B(0; y ) = l  OY , B (0; 13 3) .

1.4. Загальне рівняння прямої

 
Пряма l визначається однозначно нормаллю n = ( A; B), n ⊥ l , і точкою
M 0 (x0 ; y0 )  l; M (x; y )  l – змінна точка прямої.

Тоді n ⊥ M 0 M = ( x − x0 ; y − y0 )  A( x − x0 ) + B( y − y0 ) = 0  Ax + By + C = 0 , де
C = − Ax 0 − By 0 . Отже, l  Ax + By + C = 0 (рис.3).

у Отже, Ax + By + C = 0  l
М
Рівняння Ax + By + C = 0 є загальне рівняння прямої
М в системі координат.
j
0
0 х

Р
ис.3
Дослідження загального рівняння прямої.

1). A  0, B  0, C = 0 . Тоді
Ax + By = 0 ( 3.21)
є рівняння прямої, що проходить через початок координат.
Нехай пряма  перетинає вісь OY у точці A(0; b) й утворює з віссю OX
кут  (рис. 4), який називають кутом нахилу прямої. Виберемо на прямій
MN y − b
 довільну точку M (x; y ) . Розглянемо MAN , в якому tg = = .
NA x

14
 Рис. 4
Означення 1. Кутовим коефіцієнтом прямої (позначається: tg  = k )
називається тангенс кута нахилу цієї прямої до додатнього напряму осі OX .

y −b
Отже, k = , звідки y = kx + b ( 3.22 )
x

Рівняння (3.22) називають рівнянням прямої з кутовим коефіцієнтом.

A
Зокрема, якщо b = 0, y = kx (це рівняння одержуємо з (3.21) для k = − )-
B

– рівняння прямої, що проходить через початок координат, з заданим її

кутовим коефіцієнтом.
2). A = 0 (−   x  ), B  0. Маємо

у
By + C = 0, ( 3.23)
у=b C
( b > 0) або y =b де b = − . Отже, пряма l OX ,
B

n =х(0; B), k = 0 (рис.5).
0
у=b(b
< 0)
−A
3). A  0, B = 0 (−   y  ) . Маємо (tg  )
B
Рис.5

C 
Ax + C = 0 , або x = a , де a = − . Отже l OY , n = ( A; 0) .
A

4). A  0, B = 0 (−   y  ), C = 0. Маємо Ax = 0 , або x = 0 – рівняння осі

ординат.
5). A = 0 (−   x  ), B  0, C = 0 . Маємо y = 0 – рівняння осі абсцис.

15
 A B C C
6). A  0, B  0, C  0 . Тоді x+ y = 1 . Позначимо − = a, − = b ,
−C −C A B
x y
маємо + = 1 – рівняння прямої l у відрізках на координатних осях.
a b
x y
З рівняння + =1 ( 3.24 )
a b
A C A
y=− x− ; оскільки = tg  , то маємо
B B B

y=k x+b ( 3.25) ,

C
де − tg  = k , − = b.
B

1.5. Рівняння прямої, що проходить через задану точку

з заданим кутовим коефіцієнтом

Нехай M 0 (x0 ; y0 ) l – задана точка. Тоді з (3.25)

y0 = k x0 + b ( 3.26 ) .

З рівнянь (3.25) і (3.26) маємо шукане рівняння

y − y0 = k ( x − x0 ) ( 3.27 ) .

Приклад №2. Скласти рівняння прямої, що проходить через точку A(-2; 4) і

утворює з додатним напрямом осі OX кут 1200.
▲ Рівняння шуканої прямої запишемо у вигляді
y − y0 = k (x − x0 ) .

Оскільки k = tg 120 0 = tg (90  + 30  ) = −ctg 30  = − 3 , x0 = −2, y0 = 4 , то маємо

y − 4 = − 3 ( x + 2 ),

або 3 x + y−4+2 3 =0. ▼

16
 2. КУТ МІЖ ДВОМА ПРЯМИМИ.
ВЗАЄМНЕ РОЗМІЩЕННЯ ДВОХ ПРЯМИХ. УМОВИ
ПАРАЛЕЛЬНОСТІ І ПЕРПЕНДИКУЛЯРНОСТІ ПРЯМИХ

2.1. Перетин двох прямих

Нехай прямі l1 і l2 задані відповідно рівняннями:
A1 x + B1 y + C1 = 0 , A2 x + B2 y + C2 = 0 .

Координати точки M (x; y ) = l1  l2 перетину прямих l1 і l2 є розв’язок системи

лінійних рівнянь
 A1 x + B1 y + C1 = 0,
 A x + B y + C = 0,
 2 2 2

A1 B1
якщо  =  0.
A2 B2

A1 B1 C1
Якщо =0, а =  (система не має розв’язків), то
A2 B2 C 2
A1 B1 C1
l1 l2 , якщо  = 0 , а = = (система неозначена), то прямі збігаються.
A2 B2 C2

2.2. Кут між прямими, умови паралельності та перпендикулярності

прямих

1) Нехай прямі l1 і l2 задані відповідно рівняннями

y = k1 x + b1 , y = k2 x + b2 , ( 3.28)

l1 , l 2 ⊥ OX ,  і  – кути нахилу прямих l1 , l 2 відповідно до осі OX ,  =  l1 , l2 



 

– кут між прямими l1 і l2 (кутом між прямими l1 і l2

l 2 називають один з двох суміжних кутів між будь-

у
якими двома ненульовими векторами, які належать
А
1
прямим l1 і l2 відповідно (рис.6)).

С 0 В0 х
0
Р 17
ис.6
 Тоді k1 = tg  , k 2 = tg  . У ∆АВС (рис.6)  = + , як зовнішній кут
трикутника. Звідси  =  −  . Маємо:
tg  − tg  k −k
tg  = tg ( −  ) = = 2 1 , k1k 2  −1.
1 + tg  tg  1 + k1 k 2

  
Отже, кут  =  l1 , l 2  обчислюється за формулою:
 
k2 − k1
tg  = . ( 3.29 )
1 + k1 k2

Зокрема, якщо, наприклад l2 ⊥ OX , то кут


 =  l1 , l2  =

у
−  (рис.7).
  2 2
А
За формулою (3.29) обчислюється один з двох 0
1

суміжних кутів, які утворюють прямі l1 , l 2 . Гострий 9

00
кут цих суміжних кутів обчислюється за формулою х
0 Ри
k −k
tg  = 2 1 . (3.30) с. 7
1 + k1 k2

l1 l2 : k2 = k1

1
l 1 ⊥ l2 : 1 + k1k2 = 0, k1 = −
k2

2) Нехай прямі l1 і l 2 є відповідно A1 x + B1 y + C1 = 0, A2 x + B2 y + C2 = 0; їх

   
нормалі n1 = ( A1 ; B1 ), n2 = ( A2 ; B2 ) . Тоді кут  =  l1 , l 2  =  n1 ; n 2  – один з двох
 

   

суміжних кутів між цими прямими (рис.8) обчислюється за формулою (3.10).

Маємо
A1 A2 + B1 B2
cos  =  .
A12 + B12 A2 2 + B2 2

A1 B1
l1 l2 : =
A2 B2

18
 l1 ⊥ l2 : A1 A2 + B1B2 = 0

3) Нехай прямі l1 , l 2 є відповідно

x − x0 y − y 0 x − x0 y − y 0
= і = .
m1 n1 m2 n2

 
      
Тоді  =  l1 , l 2  =  v1 ; v 2  , де  1 = (m1 ; n1 ),  2 = (m2 ; n2 ) і один з двох суміжних
   

кутів між ними (рис. 9) обчислюється за формулою

m1 m2 + n1 n2
cos  =  .
m12 + n12 m2 2 + n2 2

 
n1 n2

2 1
2
v1 v2
1 0
Р Р
ис. 8 ис.9
m n
l1 l2 : 1 = 1
m2 n2

l1 ⊥ l2 : m1m2 + n1 n2 = 0

Приклад № 3. Знайти гострий у

3
кут між прямими y= x +1 і
2
4
y + 2x − 4 = 0 .

Розв'язання: Запишемо рівняння 1

прямих (рис.10) у вигляді y = −2 x + 4

3 3 0 2
і y = x + 1 . Нехай k1 = −2 , k2 = , тоді
2 2
Рис. 10
за формулою (3.30) знайдемо

19
 3
+2
7 7
tg  = 2 = , звідки  = arctg .▼
1− 3 4 4

2.3. Поділ відрізка в заданому відношенні

A (x1 ; y1 ; z1 ), B (x2 ; y 2 ; z 2 )  l
z
В Нехай точки
А М
 (рис.12).
r1 
r2 Знайдемо точку M (x; y; z )  l , яка поділяє

О відрізок
у AB в заданому відношенні  :
pl AM
= , або p l AM =  p l MB .
х pl MB
Р
ис.
M  AB (M  AB  l, M  l ) , то поділ відрізка точкою М називається
Якщо 121232
внутрішнім (зовнішнім) і   0 (  0) .
На рис. 12, радіуси-вектори точок A, M, B  l відповідно дорівнюють
  
r1 = (x1 ; y1 ; z1 ), r = (x; y; z ), r2 = (x2 ; y 2 ; z 2 ).

Тоді
 
AM = r − r1 = (x − x1 ; y − y1 ; z − z1 ),
 
MB = r2 − r = (x 2 − x; y 2 − y; z 2 − z ).
   
За формулою якщо , маємо r − r1 =  ( r2 − r ) , звідки, при   −1 ,

дістанемо:
r1 +  r2
r= .
1+ 

З рівності векторів в координатній формі, матимемо

20
 x1 +  x2 y +  y2
x= ,y= 1 ,
1+  1+ 
z +  z2
z= 1 , 1 +   0 (   −1) .
1+ 

Зокрема, координати середини відрізка AB ( = 1) :

x1 + x2 y1 + y2 z +z
x= , y= , z= 1 2.
2 2 2

4. З ас то с у в ання анал іти ч но ї

г ео метр ії в еко но міц і.
Приклад № 4.
Компанія випускає продукцію й продає її по 7 грн.
за одиницю. Керівництво компанії встановило, що
сума загальних щотижневих витрат на
виготовлення продукції в кількості х (тис. од.) має
таку закономірність yB = 1000 + 5x . Знайти точку
рівноваги та області прибутку й збитків компанії.

21
 Розв'язання:
Оскільки доход від продажу х тис. виробів
продукції вартістю 7 грн. за одиницю буде
y D = 7x, то для рівноваги доходу й витрат
потрібно, щоб виконувалась рівність y D = y B .
Тому 1000 + 5x = 7 x, або 2x = 1000, або x = 500.
Отже, при x = 500 прибуток компанії Р=0. Якщо
компанія виробляє менше, ніж 500 одиниць
продукції, то вона несе збитки. Якщо компанія
вироблятиме більше як 500 одиниць продукції,
то одержуватиме прибуток.

Приклад №5 Трикутник ABC задано координатами вершин

A (11; -8); B (-17;-64); C (25;-36). Знайти:
1)Рівняння сторони АВ:
Застосуємо рівняння прямої, що проходить через дві
задані точки А(11; -8) та
В(-17;-64)

x − x1 y − y1 x − 11 y+8
= ; = ;
x 2 − x 1 y 2 − y1 −17 − 11 −64 + 8
x − 11 y + 8
=  56  ( x − 11 ) = 28  ( y + 8 ) 
−28 −56
 2 x − y − 30 = 0 − рівняння AB.

22
2)Рівняння висоти АD:
−1
AD ⊥ BC  k AD  k BC = −1; k AD = ;
k BC
yC − yB −36 + 64 28 2 3
k BC = = = =  k AD = − ;
xC − xB 25 + 17 42 3 2
3
AD − ? y − y0 = k  ( x − x0 ) ; y + 8 = − ( x − 11) ;
2
2 y + 16 = −3 x + 33; 3 x + 2 y − 17 = 0 − рівняння AD.

II спосіб : BC ( 42; 28 ) ; A ( x − x0 ) + B ( y − y0 ) = 0;
42 ( x − 11) + 28  ( y + 8 ) = 0; 42 x + 28 y − 462 + 224 = 0;
42 x + 28 y − 238 = 0; 3x + 2 y − 17 = 0

4) Рівняння бісектриси AE - ?
A
якщо рівняння AB : A1 x + B1 y + C 1 = 0
а рівняння BC : A2 x + B2 y + C 2 = 0 , тоді
E рівняння бісектриси BE кута ABC буде виглядати :
A1 x + B1 y + C1 A x + B2 y + C 2
= 2
B A1 + B1
2 2
A22 + B22
C
рівняння AB : 2 x − y − 30 = 0
x − x1 y − y1
рівняння AC − ? = ; A ( 11; −8 )
x 2 − x 1 y 2 − y1
x − 11 y+8
C ( 25; −36 ) ; = ; 2 x + y − 14 = 0 − рівняння AC
25 − 11 −36 + 8
C
 2 x − y − 30 = 2 x + y − 14  2 y = −16  y = −8
 2 x − y − 30 = −2 x − y + 14   4 x = 44   x = 11
E   
x − 11 = 0 − бісектриса AE
A B y = −8 − бісектриса зовнішного кута

23
 II спосіб: B
AB BE
= =  ;  − ?; E ( x E ; y E )
E AC EC
x B +  xC yB +  yC
xE = ; yE = ;
A
C 1+ 1+
( −17 − 11) + ( −64 + 8 )
2 2
AB 784 + 3136 3920
= = = = =2
AC ( 25 − 11) + ( −36 + 8 )
2 2
196 + 784 980

−17 + 2  25 33 −64 + 2  ( −36 ) −136

xE = = = 11; y E = = ;
1+ 2 3 1+ 2 3
 136 
рівняння AE : A ( 11; −8 ) E  11; −
 3  
S  0; −
112 
− напрямний вектор
x − 11 y+8 x − 11 y + 8  3 
= ; = ;
11 − 11 136 0 112 бісектриси AE ; S OY
− +8 −
3 3
112
− ( x − 11) = 0; x − 11 = 0 − бісектриса AE
3

5) Рівняння медіани BK - ?

x A + xC 11 + 25
т.K − середина відрізка AC : x K = = = 18
2 2
y A + yC −8 − 36
yK = = = −22;
2 2
T K ( 18; −22 ) B ( −17 ; −64 ) ;

x − x1 y − y1 x + 17 y + 64
= ; = ;
x 2 − x 1 y 2 − y1 18 + 17 −22 + 64
x + 17 y + 64 x + 17 y + 64
=  = 
35 42 5 6
 6 x − 5 y − 218 = 0 − рівняння BK

24
6) Площа трикутника ABC - ? AB ( −28; −56 ) ; AC ( 14; −28 )
i j k
1 1 1 −28 − 56
S ABC = AB  AC = −28 − 56 0 = k
2 2 2 14 − 28
14 − 28 0

1
=  (784 + 784 ) k = 784k = 784 од.кв .
2
1 1 1
або S ABC = BA  BC = CA  CB ; або S ABC = BC  AD = ...
2 2 2

7) Кут між бісектрисою AE та медіаною BK:

AE : x − 11 = 0 , n AE ( 1;0 )
BK : 6 x − 5 y − 218 = 0 , n BK ( 6 ; −5 )
n AE  n BK 1  6 + 0  ( −5 ) 6
cos  = = =  0 ,768
n AE  n BK 1 6 + ( −5 )
2
2 61

 = arc cos 0 ,768  39 ,8 o (  0 ,69 рад.) Слайд 48

25