ПРОФІЛАКТИКА АГРЕСИВНОСТІ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

ПРАВОПОРУШНИКІВ В УМОВАХ ЗАКРИТИХ ЗАКЛАДІВ

 2

ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП………………………………………………………………………..3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ
АГРЕСИВНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ В УМОВАХ
ЗАКРИТИХ ЗАКЛАДІВ
1.1. Аналіз основних понять………………………………………................6
1.2. Причини агресивності неповнолітніх правопорушників…………….7
1.3. Психологічні особливості та типи неповнолітніх правопорушників що
перебувають в закритих закладах…………………………………………………10
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З
ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ АГРЕСИВНОСТІ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ
ПРАВОПОРУШНИКІВ В УМОВАХ ЗАКРИТОГО ЗАКЛАДУ
2.1. Програма дослідно-експериментальної роботи………………...……..15
2.2. Хід дослідно-експериментальної роботи……………………………...19
2.3. Шляхи профілактики агресивності…………………………..………...29
ВИСНОВКИ……………………………………………………….………..31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….………33
 ВСТУП

Актуальність. Напружена, нестійка соціальна ситуація, яка склалася в

даний час в Україні, зумовлює ріст відхилень в особистісному розвитку і
поведінці неповнолітніх. Серед них особливу увагу і тривогу викликають не
лише прогресуюча відчуженість, а й підвищена агресивність. Вона проявляться
в різних формах, але особливу тривогу викликає агресія серед неповнолітніх
правопорушників, що опинились в закритому закладі. На фоні зменшення рівня
дрібних злочинів, скоєних неповнолітніми, зростає рівень “важких” і “особливо
важких”, істотним моментом яких є прояви агресії. Причини такого зростання
агресивної злочинності неповнолітніх, є досить складний, поліфакторний
феномен. Необхідність розробки ефективних профілактичних програм для
зниження рівня підліткової агресивності в закритому закладі на сьогоднішній
день є особливо актуальним питанням, адже, незважаючи на те, що
агресивність є атрибутом поведінки людини (особливо підлітка), у крайніх
своїх формах воно створює перешкоди на шляху соціалізації людини.
Незважаючи на підвищений інтерес до зазначеної проблематики, у
педагогічній, психологічній та соціологічній літературі немає єдиної точки зору
на механізми профілактики агресивної поведінки неповнолітніх
правопорушників. Це й зумовило вибір теми “Профілактика агресивності серед
неповнолітніх правопорушників в умовах закритих закладів”.
Об’єктом роботи є профілактика агресивності неповнолітніх
правопорушників в умовах закритих закладів.
Предметом роботи виступають умови профілактики агресивності
неповнолітніх правопорушників в закритих закладах.
Метою роботи є виявити особливості та умови профілактики
агресивності серед неповнолітніх правопорушників в умовах закритих закладів.
 Завданнями роботи виступили:
1) проаналізувати основні поняття та описати причини виникнення
агресивності серед неповнолітніх правопорушників;
2) розкрити соціально-психологічні особливості та типи неповнолітніх
правопорушників в умовах закритих закладів;
3) розглянути особливості профілактики агресивності серед
неповнолітніх правопорушників;
4) проаналізувати діяльність соціального працівника в напрямку
профілактики агресивності неповнолітніх правопорушників;
5) розробити програму та провести дослідно-експериментальну роботу;
6) проаналізувати результати проведеної дослідно-експериментальної
роботи.
Методи дослідження. З метою перевірки гіпотези та розв’язання
поставлених завдань було використано такі методи дослідження: аналіз і синтез
(для обґрунтування теоретичних положень і рекомендацій), діагностування (для
проведення формувального експерименту), графічний (для побудови графічних
діаграм та таблиць), метод математичної статистики для визначення валідності
та надійності одержаних результатів, порівняння експериментальних даних із
вихідними.
Етапи дослідження. Експериментальне дослідження здійснювалося в 3
етапи.
На першому етапі, пошуково-констатувальному, здійснено аналіз
педагогічної, психологічної, філософської, соціологічної та методичної
літератури з проблеми. Визначалися мета, завдання, об’єкт, предмет та
завдання дослідно-експериментальної роботи, обиралася база
експериментального дослідження, проведено констатувальний експеримент з
метою вивчення сучасного стану проблеми.
На другому етапі, формувальному, підготовлено та проведено
формувальний експеримент, в ході якого перевірено ефективність розроблених
тренінгових програм та умови їх ефективного застосування.
 На третьому етапі, контрольно-узагальнюючому, проаналізовано
експериментальні дані і переведено їх в кількісний та якісний аналіз,
сформульовано загальні висновки та оформлено результати дослідно-
експериментальної роботи.
Теоретичне значення: полягає в обґрунтуванні умов профілактики
агресивності серед неповнолітніх правопорушників в закритих закладах та
визначення шляхів профілактики агресивної поведінки.
Практичне значення: одержані результати можуть бути застосовані для
розробки рекомендацій щодо шляхів профілактики агресивності серед
неповнолітніх правопорушників і використанні на практиці у діяльності
закритих закладів, організацій, які працюють з даною категорією клієнтів.
 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ
АГРЕСИВНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАВОПОРУШНИКІВ В УМОВАХ
ЗАКРИТИХ ЗАКЛАДІВ

1.1. Аналіз основних понять

Проблема агресивності серед неповнолітніх правопорушників в останній

час все частіше виходить на перший план у зв’язку із збільшенням рівнем
девіацій, особливо в підлітковому віці. І пов’язано це з безліччю різних
факторів: підвищеним рівнем агресивності всього суспільства, негативними
соціально-економічними умовами життя, і особливо з недоліком психологічної
та педагогічної роботи, спрямованої на усвідомлення цієї проблеми та
знаходженням шляхів зниження рівнів агресивності у підлітків [1, с. 95].
Психолог О.Мойсеєва звернула увагу на те, що одна з головних проблем
у визначенні агресії в тому, що в англійській мові цей термін має на увазі
велику різноманітність дій, а також фізичну чи вербальну поведінку, пов’язану
з необхідністю (бажанням) завдати шкоди кому-небудь [8, с. 90]. Досліджуючи
явище агресивності, психолог О.Мойсеєва дала таке визначення поняттю:
“агресивність – це стійка риса особистості, що проявляється в готовності
до агресивної поведінки” [9, с. 154].
У ході досліджень, науковцем у сфері злочинності неповнолітніх
І.Васильківською було визначено, що неповнолітні – це особи, які не досягли
18 років, тобто віку, з досягненням якого закон пов’язує настання повної
дієздатності [1, с. 97].
На думку дослідника Ю.Заросинського, правопорушник – це особа, яка
вчинила суспільно-небезпечне діяння, включене законом в перелік злочинів,
щодо яких здійснюються провадження протокольної форми досудової
підготовки матеріалів [10, с. 64].
Психолог О.Мойсеєва трактує, що правопорушення, здійснені
неповнолітніми, – це небезпечне соціальне явище, оскільки, по-перше,
негативно впливає на формування особистості; по-друге, завдає значної шкоди
суспільству через втрату трудових ресурсів (лише третина покараних
повертаються до повно цінного суспільного життя); по-третє, відіграють значну
роль у формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів
розпочинають свій злочинний шлях ще неповнолітніми) [9, с. 158].
Згідно проаналізованої літератури професор А.Капська зазначила, що
соціальна профілактика – це вид соціальної роботи, спрямованої на запобігання
складним життєвим обставинам сімей, дітей та молоді, аморальній,
протиправній поведінці в сім’ях виявлення будь-якого негативного впливу на
життя і здоров’я дітей та молоді і запобігання такому впливу та поширенню
соціально небезпечних хвороб серед дітей та молоді [14, с. 220].
На думку дослідниці В.Оржеховської, закриті заклади – це заклади, де
перебувають неповнолітні з відхиленням у поведінці примусово, в умовах
позбавлення волі (неповнолітньому забороняється залишати заклад за власним
бажанням) [23, с. 351].
Таким чином, проаналізувавши основні поняття можна зазначити, що у
галузі дослідження явища агресивності серед неповнолітніх правопорушників
займалось чимало психологів, педагогів та інші фахівці із різних галузей науки.

1.2. Причини агресивності неповнолітніх правопорушників

Зміни у житті сучасного українського суспільства характеризуються

наявністю труднощів, особливе занепокоєння викликає рівень криміналізації у
дитячому середовищі, де кожний окремий прояв агресивної реакції
обумовлений, як правило, складною взаємодією біологічних, фізіологічних,
психологічних та соціальних детермінант, при цьому значну роль у зародженні
і формуванні готовності до агресії, а також у її реалізації відіграють ситуативні
фактори [10, с. 64].
 Серед провідних причин, що сприяють виникненню агресивних реакцій у
неповнолітніх правопорушників можна вважати наступні:
1) характеристики спрямованості та самосвідомості особистості (низький
рівень сформованості моральних уявлень, неадекватні самооцінка і рівень
домагань);
2) індивідуально-психологічні (емоційна нестабільність, високий рівень
особистісної тривожності, низький рівень розвитку інтелекту, не сформованість
навичок самоконтролю поведінки та функцій прогнозування її наслідків);
3) соціально-психологічні (статус підлітка у колективі однолітків,
низький рівень соціальної адаптації, несприятливий емоційний мікроклімат в
сім’ї, характер і система виховання, вплив засобів масової інформації)
передумови функціонування особистості, які можна об’єднати у відповідний
симптом – комплекс особливостей підлітків, схильних до агресивних реакцій;
4) агресивна поведінка неповнолітніх правопорушників детермінована не
агресивністю як стійкою властивістю деформованої особистості зі схильністю
до жорстокості і насильства, а стереотипами поведінки і порушеннями процесів
саморегуляції, за яких агресивні дії мають захисний та демонстративний
характер;
5) стрижньовим патерном поведінки неповнолітніх правопорушників є
власне асоціальний компонент, що полягає в дистанціюванні від суспільних
стандартів поведінки, агресивні тенденції в даному випадку будуть реалізовані
в ситуаціях, де виникає висока ймовірність емоційної напруги;
6) “Афект неадекватності”. У неповнолітніх правопорушників
агресивність формується у результаті впливу деструктивних соціальних і
психологічних умов. Визначення агресивності як характерологічної риси, що
відрізняє неповнолітніх правопорушників від їхніх законослухняних
однолітків, звертає увагу на емоційний аспект агресивної поведінки вже на
рівні індивідуальних особливостей суб’єкта, оскільки агресивність, як емоційна
риса, структурує емоційно-поведінкову сферу індивіда;
 7) емоційне відчуження, що впливає на виникнення похідних переживань
і може зайняти місце іншої ланки в емоційному процесі, аж до рівня провідного
переживання, відображаючи тим самим тимчасовий або досить постійний зміст
індивідуальних переживань. Причина структурування і сама структура
механізму емоційного відчуження, його змістовна основа, може суттєво
відрізнятися у кожного індивіда. У якості таких відмінностей можуть виступати
індивідуально-психологічні й вікові особливості, умови соціалізації та життєво-
значущі події;
8) особливі обставини, тобто неправомірні дії партнера по конфліктній
взаємодії, особливо у складних зовнішніх умовах, що задають емоційну
напруженість та пред’являють підвищені вимоги до психофізіологічних й
особистісних ресурсів індивіда;
9) педагогічна занедбаність, мікросоціальна занедбаність, бездоглядність,
позбавлення емоційного тепла й уваги, труднощі у контактах із однолітками та
дорослими, наявність соматичних та психоневрологічних захворювань;
10) статеве дозрівання посилює прояви агресії: у неповнолітніх
посилюється негативізм, демонстративна поведінка стосовно дорослих,
частішають випадки проявів жорстокості [17, с. 155].
У результаті дослідження були виявлені наступні особливості агресивної
поведінки неповнолітніх правопорушників: схильність до відкритих форм
агресивного реагування з переважанням фізичних і вербальних форм агресії, з
тенденцією до дії за першим спонуканням, без урахування наслідків своєї
поведінки. У той же час неповнолітні з про соціальними (нормативними)
формами поведінки проявляли агресію в прихованій формі, через непряму
агресію і негативізм. При вивченні структури агресивної поведінки у групі
правопорушників було встановлено, що різні форми агресії між собою
взаємопов’язані, при цьому одна форма агресії може супроводжуватися іншою і
навіть виступати в якості детермінанти. Поведінка неповнолітніх
правопорушників більшою мірою регулюється не внутрішніми чинниками, а
зовнішніми, і є залежною від ситуації і впливу навколишнього середовища.
Дана тенденція сприяла розвитку суперечності особистості неповнолітніх: у
них наявні, з одного боку, залежність від контролю і впливу з боку оточуючих,
потреба в прихильності і прагнення до співпраці, з іншого боку – ворожість,
підозрілість, демонстративність. Така властивість особистості, як агресивність,
яка обумовлює агресивну поведінку, в експериментальній групі неповнолітніх
не перевищує вікової норми. Це є принципово важливим в розумінні природи
агресивної поведінки правопорушників [17, с. 156].
Таким чином, проаналізувавши основні причини агресивності серед
неповнолітніх правопорушників, можна виділити основні: характеристики
спрямованості та самосвідомості особистості, зовнішні чинники, внутрішні –
комплекс взаємопов’язаних, взаємообумовлених особистісних й індивідуально-
психологічних особливостей, соціально-психологічних та індивідуально-
психологічних.

1.3. Психологічні особливості та типи неповнолітніх правопорушників що

перебувають в закритих закладах

У середовищі неповнолітніх в останній час поширюються нові злочини,

які раніше були притаманні лише дорослим. Соцільно дезадаптовані підлітки,
поведінка яких значно вступає в суперечність з чинним законодавством,
підлягають направленню до спеціальних закритих навчальних закладів,
спеціальних профучилищ для дітей та підлітків, які потребують особливих
умов виховання [1, с. 96].
Соціально-психологічні особливості проводяться на кількох підставах:
залежно від ціннісно-орієнтованої деформації, за змістом ціннісно-
орієнтаційної спрямованості і на психорегулятивній підставі.
Так, за ціннісно-орієнтаційною деформацією особистості підлітка
поділяються на:
1) асоціальний тип, що відзначається не формуванням у людини
позитивних ціннісних орієнтацій, позитивних соціальних установок, які не
лише впливають на її поведінку, але й утримують від можливої протиправної
поведінки в складних, часом конфліктних ситуаціях;
2) антисоціальний тип, який притаманний професійному злочинцю, який
проявляє постійну готовність до злочинів, до злочинної поведінки. Як правило,
це люди, які неодноразово здійснювали злочини, та мають стійкі підсвідомі
кримінальні спонукання [25, c.272].
За змістом ціннісно-орієнтаційної спрямованості поділяються на:
1) корисливу категорію, які посягають на матеріальні блага суспільства і
окремих громадянин;
2) корисливу-насильницьку категорію, що характеризується поєднанням
корисливих посягань з насиллям над особистістю;
3) насильницьку категорію, які відрізняються агресивною, антигуманною
спрямованістю до життя, здоров’я і особистої гідності інших людей [26, c. 276].
За психорегулятивною підставою – дефектами психічної саморегуляції
особистості виділяють випадковий тип, що характеризуються злочинами
вперше, в результаті випадкового збігу обставин, так як не змогли протистояти
криміногенній ситуації через свій низький рівень самоконтролю. Здійснений
злочин суперечить загальній поведінці даної особистості і є випадковим
(перший вид – злочинна халатність, бездіяльність; другий вид – надмірна
зрозумілість; третій тип – сильне душевне хвилювання, неправомірні дії інших
осіб; четвертий тип – підвищена ситуативна дезадаптація) [17, с. 272].
Вчені виділяють чотири типи неповнолітніх правопорушників, назва
кожного з яких залежить від спрямованості особистості, що характеризують
соціально-психологічні особливості [8, с. 221].
До першого типу правопорушників – конфліктно-ситуативного з
переважаючою позитивною спрямованістю – відносяться неповнолітні,
формування особистості яких проходило в позитивному середовищі. У таких
підлітків переважають позитивні потреби в соціальному спілкуванні. У них
спостерігаються здебільшого соціально корисні інтереси, хоча правомірні
шляхи їх задоволення обмежені. Звички до безцільного проведення часу майже
не виражені. Для цього типу правопорушників характерними є попередня
морально-позитивна поведінка, середня якість діяльності мислення й
самоорганізації, сумлінне ставлення до навчання, відносно висока
працездатність. Вони – члени колективу класу, не ізольовані. Потрапляючи до
групи правопорушників, тримаються незалежно, часто з ними не рахуються,
проте такі особи відіграють роль виконавців. Такі неповнолітні
правопорушення вчинили вперше, випадково, всупереч загальній
спрямованості особистості. Це стало можливим головним чином у наслідок
ситуації. У виборі варіанта поведінки велику роль відіграють легковажність,
помилкова оцінка дій та їх наслідків, поєднана із самовпевненістю. Такі
підлітки визнають себе винними у вчиненому. До цієї групи слід віднести і
неповнолітніх, які вчинили правопорушення внаслідок сильного душевного
хвилювання і стресового стану. Проте навіть, якщо правопорушення має
поодинокий характер і є випадковим у процесі формування особистості, воно
завжди виступає як ознака, що свідчить про недоліки морального й емоційно-
вольового виховання індивіда [15, с. 50].
До другого типу правопорушників – неврівноважено-ситуативного з
незначною негативною спрямованістю – віднесено неповнолітніх, особистість
яких формувалася у середовищі з невеликими відхиленнями. У них найбільше
розвинуті матеріальні потреби. Вони віддають перевагу особистим інтересам
перед колективними, але правомірні можливості їх реалізації обмежені. У
правопорушників цього типу, як правило, спостерігаються звички безцільного
проведення часу, бродяжництва. Моральні елементи їх свідомості є досить не
виразними. Це учні з відносно середньою якістю діяльності, мислення і
самоорганізації, низьким інтересом до навчання, середньою працездатністю.
Вони безвольні, грубі, егоїстичні, підозрілі, переживають постійну образу,
ізольовані в шкільному колективі. У класі їх нерідко принижують. Нестійкість
поведінки і безволля приводять таких неповнолітніх до групи з негативною
спрямованістю, де вони виступають у ролі виконавців. Для учнів цього типу
вчинення правопорушення можливо з урахуванням нестійкості їх
спрямованості, але воно є ситуативним з точки зору приводу і обставин його
вчинення. Вони вперше вчинили правопорушення, хоча окремі з них вже
допускали протиправні проступки під впливом конфліктної чи іншої
несприятливої життєвої ситуації, яка раптово виникла, займалися
бродяжництвом, вживали спиртні напої, доставлялися в органи внутрішніх
справ [18, с. 157].
Третій тип правопорушників – нестійкий з переважаючою негативною
спрямованістю – становлять неповнолітні, які формувалися в несприятливому,
суперечливому середовищі. Вони схильні до вживання спиртних напоїв,
паління. У таких неповнолітніх спостерігається розрив між особистими
інтересами і громадським обов’язком, правомірні можливості задоволення
інтересів обмежені. Учні цього типу прагнуть до самостійності. Вони агресивні,
часто влаштовують бійки, наслідують негативні звички дорослих осіб.
Моральні установки деформовані, тверді переконання і глибокі почуття
відсутні. Їм притаманні відносно низькі якість мислення і самоорганізації,
формальне, недбале ставлення до навчання, низька працездатність. Вони
практично ізольовані від позитивного впливу колективу, характеризуються
конфліктністю у відносинах з ним. Уміють легко пристосовуватись до умов, не
змінюючи при цьому своїх установок та ціннісних орієнтацій. Рідко
виступають, як лідери, але часто як ініціаторами вчинення правопорушення. У
групі з протиправною спрямованістю вони додержуються принципу “Відстою
себе сам”. Вчинені ними правопорушення є наслідком переважаючої негативної
спрямованості, моральної деформації. Такі неповнолітні перебувають на обліку
в міліції, виправдовують свою та чужу протиправну поведінку [15, с. 60].
Четвертий тип правопорушників – стійкий з негативною спрямованістю,
до нього відносяться неповнолітні, особистість яких формувалася у досить
несприятливому середовищі. Їх життя проходило в атмосфері сімейних
конфліктів і безладдя, в оточенні дорослих, які систематично вживали спиртні
напої, не мали необхідного мінімуму знань і навичок виховання дітей,
використовували антипедагогічні методи і прийоми, не контролювали їх
поведінку. Це неповнолітні зі складною аморальною системою поглядів,
інтересів і потреб, які не вперше вчинюють правопорушення за переконанням і
вже притягалася до відповідальності, перебувають на обліку в міліції. У таких
підлітків примітивні й низькі потреби, відсутні колективні інтереси, а особисті
не відповідають правомірним можливостям їх задоволення. Простежуються
звички до безцільного проведення часу, споживчого способу життя,
“вуличного” фольклору. Яскраво виражена деформація моральних устроїв, як
правило послаблено почуття сорому, спостерігаються грубість, жадібність,
невитриманість у поведінці, а іноді й жорстокість [15, с. 70].
Таким чином, були проаналізовані основні типи неповнолітніх
правопорушників: конфліктно-ситуативний з переважаючою позитивною
спрямованістю, неврівноважено-ситуативний з незначною негативною
спрямованістю, нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю та
стійкий з негативною спрямованістю. Також можна виділити соціально-
психологічні особливості неповнолітніх правопорушників, під час перебування
в умовах закритих закладів: перебування у стресовому стані, здійснення втеч,
бійок, конфліктують з персоналом, переживання фрустрації головних,
актуальних проблем, виникнення негативізму, що спрямований проти
встановлених правил.
 РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З
ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ АГРЕСИВНОСТІ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ
ПРАВОПОРУШНИКІВ В УМОВАХ ЗАКРИТОГО ЗАКЛАДУ

2.1. Програма дослідно-експериментальної роботи

Для проведення дослідно-експериментальної роботи з визначення рівня

агресивності серед неповнолітніх правопорушників в умовах закритого закладу
було розроблено програму дослідно-експериментальної роботи, що складається
з наступних компонентів.
Проблемна ситуація. На сучасному етапі проблема агресивності серед
неповнолітніх правопорушників є досить актуальною, тому що агресія в
неповнолітньому віці – явище неоднозначне і для того, щоб правильно
організувати роботу з агресивними підлітками важливо з’ясувати певні
теоретичні поняття, й визначити причини та фактори, що впливають на прояви
агресивності в закритому закладі, а то й формування такої риси як жорстокість.
Необхідність розробки ефективних програм для зниження рівня підліткової
агресивності в закритому закладі на сьогоднішній день є особливо актуальним
питанням, адже, незважаючи на те, що агресивність є атрибутом поведінки
людини (особливо підлітка), у крайніх своїх формах воно створює перешкоди
на шляху соціалізації людини.
Об’єкт експериментального дослідження – неповнолітні
правопорушники, які перебувають у слідчому ізоляторі.
Предмет експериментального дослідження – рівень агресивності
неповнолітніх правопорушників.
Метою даного експериментального дослідження стало зниження рівня
агресивності та схильності неповнолітніх правопорушників до проявів
агресивної поведінки.
 Завдання експериментального дослідження:
1) підібрати методики та розробити інструментарій для дослідження рівня
агресивності неповнолітніх правопорушників;
2) провести діагностичне тестування на предмет, зробити перший зріз;
3) розробити та провести тренінгові програми, провести повторне
тестування;
4) зробити другий зріз;
5) запропонувати шляхи профілактики агресивності серед неповнолітніх
правопорушників.
Гіпотеза експериментального дослідження:
1) зниження агресивності серед неповнолітніх правопорушників в умовах
закритого закладу ефективно здійснюватиметься лише за умов упровадження
інтерактивних технологій;
2) рівень агресивності серед жінок зменшиться швидше ніж серед
чоловіків;
3) зниження рівня агресивності здійснюватиметься ефективніше при
певній мотивації респондентів.
Тип вибірки – гніздовий. У вибірку дослідження увійшли неповнолітні
правопорушники слідчого ізолятору. Респондентам від 14 до 18 років.
Вибіркова сукупність становить – 10 осіб: 6 юнаків та 4 дівчини.
Інструментарій експериментального дослідження: Для реалізації
дослідно-експериментальної роботи було використано тренінгові програми:
“Зниження агресивності підлітків”, “Комунікативний тренінг для підлітків” та
методику визначення інтегральних форм комунікативної агресивності
/В.В. Бойко, тест на визначення рівня та форми агресивності (опитувальник
Л.Г. Почебут).
Експериментальною базою дослідження було обрано слідчий ізолятор.
Для проведення дослідно-експериментальної роботи використовувалась
Методика визначення інтегральних форм комунікативної агресивності
/В.В. Бойко. Дана методика відрізняється від інших своєю доступністю,
широтою та інтегральністю діагностичного діапазону. Крім тонких форм
прояву агресивності та потреби у ній, вона дозволяє визначити й ступінь
агресивного зараження, і здатність до гальмування, і способи переключення
агресивності.
Агресивна поведінка за формою прояву підрозділяється на 5 шкал:
Вербальна агресія (ВА) – людина вербально висловлює своє агресивне
ставлення до іншої людини, використовує словесні образи .
Фізична агресія (ФА) – людина висловлює свою агресію по відношенню
до іншої людини із застосуванням фізичної сили.
Предметна агресія (ПА) – людина зриває свою агресію на оточуючих його
предметах.
Емоційна агресія (ЕА) – у людини виникає емоційне відчуження при
спілкуванні з іншою людиною, супроводжуване підозрілістю, ворожістю,
неприязню або недоброзичливістю по відношенню до нього.
Самоагресія (СА) – людина не знаходиться в мирі та злагоді з собою, у
нього відсутні або ослаблені механізми психологічного захисту, він виявляється
беззахисним в агресивному середовищі.
Тест на визначення рівня та форми агресивності (опитувальник Л.Г.
Почебут), виявляє відсутність або дуже низький рівень агресії (від 0 до 8 балів),
невисокий рівень агресії (9-20 балів), середній рівень агресії (21-30 балів),
підвищений рівень агресії (від 31 до 40 балів) та дуже високий рівень агресії
(41 і більше балів).
На відповіді двох опитувальників неповнолітнім відводилось 60 хвилин.
На опрацювання методики визначення інтегральних форм комунікативної
агресивності /В.В. Бойко давалося 30 хвилин, Тест на визначення рівня та
форми агресивності (опитувальник Л.Г. Почебут) – 30 хвилин. Цього часу
вистачило неповнолітнім, щоб стовідсотково відповісти на всі пункти даних
опитувальників. В результаті проведених експериментальних досліджень
валідність тесту пройшла апробацію.
 Таблиця 3.1.
Психологічний тренінг “Зниження агресивності підлітків”
План психологічного тренінгу “Зниження агресивності підлітків”
(6-7 год.)
Цикл Заняття Тематика занять
Перший цикл (блок) Перше Ознайомлення учасників з
“Знайомство” заняття умовами роботи тренінгової групи.
Створення атмосфери безпеки для
подальшого розвитку групи.
Обговорення очікування учасників
тренінгу. Представлення
учасників.
Друге Продовження знайомства. Спільне
заняття вироблення групових правил
роботи. Встановлення позитивного
психоемоційного клімату та
довірливої атмосфери.
Другий цикл (блок) Третє заняття Знайомство з власною агресією, її
“Профілактика видами. Ідентифікація видів
агресивності” агресії.
Четверте Індивідуальна оцінка агресії.
заняття
П’яте заняття Створення особистісної шкали
гніву.
Шосте Відреагування на агресію та гнів.
заняття Їх вивільнення, катарсис.
Третій цикл (блок) Сьоме Відпрацювання конструктивних
“Альтернатива заняття засобів керування власною
агресивній поведінці” агресією.
Вироблення індивідуальних
навичок агресивної поведінки.
Дев’яте Більш глибоке усвідомлення та
заняття проживання власних агресивних
петтернів поведінки.
Десяте Опанування конструктивними та
заняття ефективними видами поведінки.
Четвертий цикл (блок) Одинадцяте Закріплення досягнутих
“Завершення роботи” заняття результатів в тренінговій роботі.
Дванадцяте Підведення підсумків роботи.
заняття Отримання зворотнього зв’язку.
Закінчення роботи тренінгової
групи.
 Таблиця 3.2.
Комунікативний тренінг для підлітків

Заняття Мета заняття

Перше заняття Надати зміст програми та її мету,
забезпечити запуск групових процесів
та залучення до проблематики
учасників тренінгу, формувати у
підлітків навички групової взаємодії
та ефективного спілкування.

Друге заняття Активізація учасників до роботи в

групі, тренувати увагу до дій іншого,
вміння знаходити засоби
невербального спілкування, зрозумілі
іншим.
Третє заняття Сприяння розвитку позитивної Я-
концепції, розвивати позитивне
мислення учасників тренінгу.
Четверте заняття Показати значущість толерантної
поведінки під час взаємодії з іншими,
формувати навички без оціночного
спілкування.
П’яте заняття Розкрити сутність відповідальної
поведінки та навчити учасників
тренінгу її основним прийомам.
Таким чином, було сформульовано об’єкт та предмет
експериментального дослідження, визначено мету та завдання, розроблено
програму дослідно-експериментальної роботи.

2.2. Хід дослідно-експериментальної роботи

Дослідно-експериментальна робота з визначення рівня агресивності,

форм агресивної поведінки та безпосередньо її профілактики проводилося в
Миколаївському слідчому ізоляторі. У ході проведення експериментального
дослідження були отримані результати, які були піддані подальшій обробці і
детальному аналізу, зроблено перший зріз для порівняння результатів після
проведення тренінгової програми.
 Результати, отримані за методикою визначення інтегральних форм
комунікативної агресивності /В.В. Бойко показників рівнів агресії загальної
вибірки 10 осіб (1 зріз) представленні в таблиці 3.3.
Таблиця 3.3
Показники рівнів агресивності за результатами першого зрізу
(у %)

Рівні агресивності, %
Низький Середній рівень Підвищений Дуже високий
рівень агресії агресії рівень агресії рівень
0% 20% 50% 30%

Результати першого зрізу показали, що серед досліджуваних, підвищений

рівень агресії переважає досить часто, потім дуже високий рівень і середній, а
низький зовсім виключено.
Результати, отримані за методикою визначення інтегральних форм
комунікативної агресивності /В.В. Бойко показників рівнів прояву агресії
неповнолітніх правопорушників окремо чоловічої та жіночої статі
представленні в таблиці 3.4.
Таблиця 3.4.
Показники рівнів агресивності неповнолітніх правопорушників чоловічої та жіночої статі за
результатами першого зрізу (у %)

Рівень агресивності, %
Чоловіча стать
Низький рівень Середній рівень Підвищений Дуже високий
агресії агресії рівень агресії рівень агресії
0% 10% 30% 20%
Жіноча стать
0% 10% 20% 10%
Усього
0% 20% 50% 30%
Згідно наведених результатів у таблиці, можна стверджувати, що
більшість чоловіків мають підвищений рівень, так само як і жінки.
 Слід зазначити, що неповнолітні, які перебувають у закритому закладі,
мають тенденцію до підвищення рівня агресивності, у зв’язку з умовами їх
проживання та спілкування з іншими засудженими.
Результати отримані за допомогою тесту на визначення форми
агресивності неповнолітніх правопорушників чоловічої статі (опитувальник
Л.Г. Почебут) представлені в діаграмі рис. 3.5.

Рис. 3.5. Діаграма результатів тестування неповнолітніх

правопорушників чоловічої статі з визначення форми агресивності
Згідно отриманих результатів, у більшості неповнолітніх чоловічої статі,
які перебувають у закритому закладі, переважає фізична агресія (ФА).
Результати отримані за допомогою тесту на визначення форми
агресивності неповнолітніх правопорушників жіночої статі (опитувальник Л.Г.
Почебут) представленні в діаграмі рис. 3.6.

Рис. 3.6. Діаграма результатів тестування неповнолітніх

правопорушників жіночої статі з визначення форми агресивності
Згідно отриманих результатів, у більшості неповнолітніх жіночої статі,
які перебувають у закритому закладі, переважає емоційна агресія (ЕА).
 Дослідно-експериментальна робота з визначення рівня агресивності,
форм агресивної поведінки та безпосередньо її профілактики проводилося на
базі слідчого ізолятора, що передбачала собою проведення тренінгової
програми, яка складалася з психологічного тренінгу “Зниження агресивності
підлітків” та “Комунікативний тренінг для підлітків”. Під час роботи з першим
циклом (блоком) психологічного тренінгу “Зниження агресивності підлітків” з
неповнолітніми правопорушниками, спостерігався високий рівень тривожності
і, як наслідок, невпевненості в собі, імпульсивності й агресивності, значній
відчуженості від суспільних цінностей і соціального спілкування. Вони
розсіяні, ненаполегливі у когнітивній діяльності і виявляють більший
антагонізм до контролю. Умовно перший етап тренінгу розпочався
ознайомлення учасників з умовами тренінгової групи, створення атмосфери
безпеки та довіри, обговорення очікування учасників, спільного вироблення
групових правил роботи, встановлення позитивного психологічного клімату,
знайомства та представлення учасників.
Перший учасник на ім’я Асан розповів, що йому 16 років, він навчався в 9
класі, із заможної сім’ї, мріє про сина та донечку, власну машину, престижну
роботу, дім, але так склалися обставини, що він опинився у місцях позбавлення
волі не із-за власної провини і нікому б не бажав бути на його місці. Другий
учасник, наймолодший, на ім’я Олександр, розповів, що йому 14 років, він
навчався у 7 класі, у школу більше ніколи не хоче повертатись, тому що з нього
знущались однолітки та вчителі, має молодшу сестричку, полюбляє її та
оберігає більше чим батьків, одного разу навіть від пожежі її врятував у
власному домі, мріє стати пожежником, з першої заробітної плати купить
собаку – ротвейлера. Третій учасник на ім’я Артур якому 16 років, також
навчався в 9 класі, де всі його боялись та поважали одночасно, любить нічого
не робити, але при цьому мати все, мріє стати бандитом, їздити на
Гелендвагені, мати власний пістолет, гарну дівчину з модельною зовнішністю,
щоб виконувала всі його забаганки, з батьками Артур зв’язку не підтримує, так
як виховувала його бабуся, а коли виросте, відправить бабусю на Кіпр, на свою
довгоочікувану відпуску. Четвертий учасник Сергій, якому 15 років, розповів,
що у місця позбавлення волі повернеться ще не раз, йому подобається режим,
їжа та друзі, яких знайшов у СІЗО, а вдома все набагато гірше, вітчим його і
матір ображав. Як тільки повернеться на свободу, відправить вітчима на той
світ, а матері купить окрему квартиру. Мріє стати адвокатом, захищати права та
інтереси людей. П’ятий учасник на ім’я Богдан, розповів, що він із багатодітної
сім’ї, йому 16 років, має 4 братика та 3 сестрички, у вільний час займався
східними єдиноборствами, був нагороджений грамотами та медалями, навчання
давалося погано, за це батьки дуже його сварили, мріє стати охоронцем якогось
бізнесмена чи багатія. Шостий учасник на ім’я Євген, якому нещодавно
виповнилося 15 років, мріє стати відомим стилістом чи модельєром, одягати
гарних дівчат у стильні сукні, виходити з ними на подіум, а потім поїхати в
Голівуд. Євген з благополучної сім’ї, в місцях позбавлення волі опинився
вперше, тому що потрапив у погану компанію, де був співучасником злочину,
йому дуже соромно перед своїми батьками та меншим братиком. Сьома
учасниця на ім’я Анастасія, розповіла що їй 16 років, навчалась вона у 9 класі,
мріє про довге волосся, багатого чоловіка, сина-футболіста, стати лікарем, щоб
рятувати людські життя. Восьма учасниця Вікторія, якій також 16 років, мріє
вступити до університету та стати суддею, щоб справедливо виносити вироки
людям, які переступили закон, як стане дорослішою, разом зі своїм чоловіком
побудує будинок, а біля будинку пісочницю, де буду гуляти їхні дітки. Дев’яту
учасницю звати Вероніка, але всі називають її Нікою, їй 14 років, конкретних
життєвих цілей та перспектив у неї немає, вона мріє ніде не працювати, не
навчатися, але знайти олігарха, щоб він оплачував всі її забаганки, дітей вона
також не хоче мати, тому що не хоче віддавати їм свою красу та молодість,
краще жити для себе. І остання учасниця, 16-річна Анна, навчалась у 9 класі,
навчання давалось легко, всі учителя та однокласники знають її тільки з
хорошої сторони, ніколи не була помічена в поганих компаніях, вісім років
займалась професійними танцями, мріє і надалі буду свою кар’єру, їздити на
гастролі, давати концерти та співпрацювати з відомими співаками, артистами.
 В наступному циклі (блоці) учасники повинні були ознайомитися з
власною агресією, її видами, створення особистісної шкали гніву та оцінити
власну агресію. Учасникам пропонувалося намалювати себе у будь-якому
образі, представити себе у вигляді квітки, тварини чи казкового персонажу,
більшість учасників намалювали себе в образі агресивних звірів (тигрів, левів,
пантер, кішок, собак та навіть ящірок), це явище пояснили тим, що вони себе
так відчувають на протязі великого часу. Після цього, на середину кімнати
поставили стілець, він виконував роль актуальної проблеми в їхньому житті і
по черзі пропонувалось підійти до цього стільця і вчинити з ним так, як вони
завжди роблять в подібній ситуації. Як не дивно, майже всі учасники спочатку
накричали на стілець, перевернули, а потім нещадно вдарили його. Наступною
вправою в цьому циклі (блоці) було намалювати на аркуші паперу кольоровими
олівцями у схематичні чи конкретній формі втілення агресії. Учасники
малювали абстрактні лінії різного кольору, які свідчили про різку наявність
агресії. Вправа включала в себе поступове напруження та розслаблення всього
тіла, а командою, учасники починали інтенсивні рухи тілом, плавність та
швидкість рухів обиралась кожним учасником самостійно, за наступною
командою, учасники застигали у певній позі, напружуючи своє тіло якомога
сильніше. Ця гра допомогла максимально зняти та вивільнити агресію.
В наступному циклі (блоці) відбувалось згуртування групи,
відпрацювання конструктивних засобів керування власною агресією,
усвідомлення себе з позиції лідера та формування навичок співпраці,
вироблення терплячості до недоліків інших. На початку заняття учасникам
пропонували стати у коло, одночасно беручись за руки, перевіривши що всі
руки з’єднані попарно, потрібно було розплутатись не розгорнувши рук. Під
час виконання завдання виникла проблема неможливості вирішення
поставленого завдання, тому спеціально підготовлено до різних інцидентів,
потрібно було сказати, що завдання можна вирішити, розплутатися можна
завжди. Учасники спочатку не зрозуміли, але потім, за допомогою надання
допомоги один одному, змогли вирішити цю проблему, яка і стала початком
надання одне одному допомоги. Після проведення цього заняття, учасникам
було запропоновано по черзі стати королем на 5 хвилин, а всі інші стають
слугами і повинні робити все, що скаже король. Король не мав права віддавати
такі накази, які можуть образити його або образити інших, але він може собі
дозволити багато чого. Таким чином, учасник наказав іншим, щоб носили його
на руках, кланялися, подавали йому їжу та воду і т.д., м’яко кажучи, інші
учасники були не дуже вражені та обурені такою поведінкою, адже не звикли
кому-небудь підкорятися. Наступні заняття у цьому блоці були направленні на
зняття тривоги, розвиток взаєморозуміння, пошук позитивного виходу з
конфліктних ситуацій, відмова від вербально чи фізичної агресії. Партнери
ставали обличчям один до одного та робили будь-які дії (наприклад,
причісувались, розмовляли по телефону, фарбувались та ін.), а інший
дзеркально повторював. Після цього, учасники гри передавали по колу м’яч,
при цьому називали один-одного різними лагідними словами назвами дерев,
квітів, фруктів, риб, грибів (Наприклад: А ти – морквина!, А ти – полуничка!, А
ти – квіточка!), гра була корисною, тому що її проводили у швидкому темпі.
Потім учасники об’єднались у дві команди, кожна з яких мала створити плакат,
на якому схематично образити існуючі шляхи виходу з конфлікту. При
обговоренні, звернули увагу на ті шляхи, які не згадувались та на ті, які не
зустрічались часто. Акцентували увагу на ефективність представлених
способів. Після обговорення один із учасників зробив загальний підсумок на
дошці, виписав весь перелік шляхів виходу із конфліктної ситуації,
підкреслюючи при цьому більш оптимальні.
У заключному циклі (блоці) мав на меті формування групової взаємодії,
підбиття підсумків, отримання від учасників тренінгу інформації про
результативність занять, зняття тривоги, напруги, скутості, формування
колективної взаємодії. Учасникам пропонувалось одним словом висловити свої
враження від всього тренінгу. Як не дивно, але всі учасники були задоволені,
адже вони відволіклися від одноманітних стін, облич та режиму у закритому
закладі.
 Для формування комунікативних навичок було проведено
“Комунікативний тренінг для підлітків”. Спостерігалась більш стійка поведінка
тренінгової групи, учасники вже самостійно могли сформувати групові правила
та норми, взаємодіяти та ефективно спілкуватись один з одним. На початку
перших занять учасники сідали зручно, заплющували очі і протягом 1-2 хвилин
уявляли легку, прекрасну веселку, гру кольорів і себе в спокійному, приємному,
розслабленому стані. Більшість учасників уявляли себе на морі, на островах та
в пустелях. На меті було налаштувати підлітків на відчуття спокою,
розслабленості. По закінченні вправи обговорювалось, що відчули учасники
групи під час її виконання, хто відчув щось незвичайне. Закінчувалось заняття
тим, що всі встали, потяглися та рухами рук над головою неочікувано
запропонували зобразили веселку.
На наступному занятті учасникам було роздано картки з назвами тварин,
вони повинні були прочитати ці назви подумки, а потім знайти свою пару, але
при цьому не можна було говорити (можна користуватися лише характерними
рухами цих тварин), гра була виконана успішно, ніхто не стримував емоцій, всі
хаотично пересувались по кімнаті з гучними вересками та сміхом. Після цього
кожному учасникові пропонувалось протягом 5 хвилин самостійно скласти і
записати список якостей та вмінь людини, які, на його думку, необхідні для
ефективного спілкування, потім проводилась дискусія, метою якої було
узагальнити список якостей (записувались на плакаті). Учасникам тренінгу для
підведення підсумків заняття пропонувалось взяти аркуші  паперу рожевого та
синього кольорів. На рожевому  папері потрібно було записати свої позитивні
враження, на синьому – побажання щодо поліпшення роботи. Майже всі
учасники написали побажали, щоб така робота з ними проводилась частіше,
адже вони потребують уваги. При бажанні можна було скористатися тільки
одним кольором. По закінченні учасники підходили до дошки і наклеювали на
нього свої аркуші. Інші завдання були схожі на завдання з попереднього
психологічного тренінгу, учасники виконували їх з задоволенням.
 Наприкінці було обговорено та закріплено комунікативні навички,
сформовані висновки, учасники задавали різноманітні питання.
Після проведення тренінгової програми, було повторно (другий зріз)
зроблено тестування та методикою визначення інтегральних форм
комунікативної агресивності /В.В.Бойко показників рівнів агресії загальної
вибірки 10 осіб та порівняли результати в таблиці 3.7.
Таблиця 3.7.
Показники рівнів агресивності за результатами другого зрізу (у %)

Рівні агресивності, %
Низький Середній рівень Підвищений Дуже високий
рівень агресії агресії рівень агресії рівень агресії
20% 60% 20% 0%

Результати другого зрізу показали, що рівень агресивної поведінки

істотно змінився з дуже високого на низький рівень.
Після проведення тренінгів, було повторно зроблено тестування за
методикою визначення інтегральних форм комунікативної агресивності
/В.В.Бойко показників рівнів прояву агресії неповнолітніх правопорушників
чоловічої та жіночої статі представленні в таблиці 3.8.
Таблиця 3.8.
Показники рівнів агресивності неповнолітніх правопорушників чоловічої
та жіночої статі за результатами другого зрізу (у %)

Рівень агресивності, %
Чоловіча стать
Низький рівень Середній рівень Підвищений Дуже високий
агресії агресії рівень агресії рівень агресії
10% 40% 10% 0%
Жіноча стать
10% 20% 10% 0%
Усього
20% 60% 20% 0%
 Згідно наведених результатів у таблиці, можна стверджувати, що
більшість респондентів чоловічої статі мають середній рівень агресії, так само
як і жіночої.
Результати отримані за допомогою тесту на визначення форми
агресивності неповнолітніх правопорушників чоловічої статі (опитувальник
Л.Г. Почебут) представлені в діаграмі рис. 3.9.

Рис. 3.9. Діаграма результатів тестування неповнолітніх правопорушників

чоловічої статі з визначення форми агресивності
Згідно отриманих результатів, серед чоловіків фізична агресія (ФА)
змінилась на вербальну агресію (ВА).
Порівняльні результати отримані за допомогою тесту на визначення
форми агресивності неповнолітніх правопорушників жіночої статі
(опитувальник Л.Г. Почебут) представленні в діаграмі рис. 3.10.

Рис. 3.10. Діаграма результатів тестування неповнолітніх

правопорушників жіночої статі з визначення форми агресивності
Згідно наведених результатів, серед жінок з’явилась тенденція до
вербальної агресії (ВА) та одночасно до емоційної агресії (ЕА).
 Отже, після проведення дослідно-експериментальної роботи, можна
зробити висновок, що гіпотеза повністю знайшла своє підтвердження, за
допомогою програми тренінгів вдалося домогтися ефективного результату,
рівень агресивності істотно зменшився як серед чоловіків, так і серед жінок.

2.3. Шляхи профілактики агресивності

Переходячи до розгляду процесу профілактики агресивної поведінки,

зауважимо, що як взірець можна використовувати різні вітчизняні та зарубіжні
програми. Розглянемо програму профілактики агресії серед підлітків,
розроблену норвезьким ученим Д.Олвеусом, яка має назву “Розгорнута
програма для шкіл”, що описана І.Васильківською. Профілактична програма
для школи поділяється на чотири основні розділи: “Навколишній світ”,
“Здоров’я”, “Насильство”, “ЗМІ”. Кожен з них спрямований на розвиток у
підлітків певних умінь та навичок [1, с. 95]. Причому, їх відпрацювання
здійснюється з використанням спеціальних психотерапевтичних прийомів. Так,
наприклад, з метою формування навичок ухвалення рішення у розділі “ЗМІ” на
прикладі статей у журналах і газетах, перегляду фільмів підлітки вчаться
аналізувати справжні мотиви агресивної поведінки людей, вибирати
альтернативні дії. У розділі “Здоров’я” використовуються заняття, на яких
підлітки придумують рекламу корисних для здоров’я продуктів, пропонують
варіанти анти – реклами алкоголю, нікотину, наркотиків, азартних ігор. У
розділі “Навколишній світ” підлітки розробляють ситуації, пов’язані з
насильством, і обговорюють можливі варіанти поведінки в тій або іншій
ситуації (що робити, якщо незнайомі підлітки починають тобі загрожувати або
на твоїх очах група підлітків б’є одну людину, хто-небудь ображає тебе або
членів твоєї родини). У ході занять особливу увагу приділено аналізу проблем,
які можуть бути зумовлені власною неадекватною поведінкою та агресією з
боку близьких підлітку людей – родичів, знайомих, друзів. Формування у
підлітків нетерпимого ставлення о різних форм насильства відбувається й при
обговоренні з педагогами різних телепрограм, присвяченій цій програмі.
Підлітки повинні навчитися відкрито виражати свої думки, розповідати
дорослим про випадки нападу й здирства, правильно поводитися в школі, удома
й на вулиці [21, с. 146].
Профілактична робота з підлітками має свої особливості. На початкових
етапах групові форми не можливі, індивідуальна робота з підлітком є
ефективнішою. Із самого початку, паралельно, необхідно починати роботу з
найближчим оточенням. Для попередження дисгармонії в стосунках потрібно
проводити психопрофілактичну роботу як індивідуальну, так і групову. Але
основний акцент слід робити на індивідуальній роботі з підлітком. Особливе
місце в профілактичній роботі слід надавати формуванню кола інтересів
підлітка також на основі особливостей його характеру і здібностей. Виходячи з
того, що розвиток дитини здійснюється в діяльності, а підліток прагне до
твердження себе, своєї позиції, як дорослий, серед дорослих, то необхідно
забезпечити включення підлітка в таку діяльність, яка лежить у сфері інтересів
дорослих. Психологічний сенс цієї діяльності полягає в тому, що беручи участь
в ній, підліток фактично залучається до справ суспільства, займає в ньому
певне місце і утримує свою нову соціальну позицію серед дорослих і
однолітків. Така діяльність надає підлітку можливість розвитку його
самосвідомості, формує норми його життєдіяльності. Перш за все, необхідна
організація системи розгорненої діяльності, що створює жорсткі умови і певний
порядок дій і постійний контроль.
Отже, величезне значення при профілактиці агресивної поведінки має,
перш за все, розрахунок об’єму та послідовність скрупульозно підібраних
виховних впливів шляхом систематичного вправляння, тренування, що
ефективно впливає на всі складові рівні особистості (фізичний,
інтелектуальний, соціальний).
 ВИСНОВКИ

У кваліфікаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і сучасний

аналіз проблеми агресивності, результати вивчення агресивності неповнолітніх
правопорушників в умовах закритих закладів та запропоновано комплексну
програму профілактики проявів агресивності підлітків. Результати
експериментального дослідження показали виконання поставлених завдань:
1. Проаналізовано основні поняття та описанні причини виникнення
агресивності серед неповнолітніх правопорушників, основними серед яких є:
характеристика спрямованості та самосвідомості особистості, соціально-
психологічні, а також індивідуально-психологічні особливості. Було
обґрунтовано та доведено, що агресивність являє собою прояв деформації
особистості, як індивідуально-психологічний інваріант загально особистісного
прагнення людини до саморозвитку та самовдосконалення.
2. Розкрито психологічні особливості та типи неповнолітніх
правопорушників, назва кожного з яких залежить від спрямованості
особистості: конфліктно-ситуативний з переважаючою позитивною
спрямованістю, неврівноважено-ситуативний з незначною негативною
спрямованістю, нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю та
стійкий з негативною спрямованістю.
3. Розглянуті особливості профілактики агресивності серед неповнолітніх
правопорушників та обґрунтовано програму комплексної профілактики
агресивності, як таку, що дозволяє ефективно вирішити поставлені перед нею
завдання. Програма включає два блоки: “Профілактичний тренінг підліткової
агресивності” та “Комунікативний тренінг для підлітків”. Також була
запропонована програма профілактики агресії серед підлітків, розроблену
норвезьким ученим Д.Олвеусом – “Розгорнута програма для шкіл”.
Профілактична програма для школи поділяється на чотири основні розділи:
“Навколишній світ”, “Здоров’я”, “Насильство”, “ЗМІ”.
 4. Проаналізовані основні напрями діяльності соціального працівника
щодо профілактики агресивної поведінки підлітків, зокрема: зниження рівня
особистої тривожності, навчання підлітків соціально прийнятним способам
вираження свого гніву, навчання підлітків технікам контролю над негативними
емоційними станами, а також розвиток навичок саморегуляції, формування
конструктивних поведінкових реакцій у проблемних ситуаціях.
5. У результаті емпіричного дослідження висунута гіпотеза знайшла своє
часткове підтвердження, поставлені цілі й задачі було виконано. Аналіз
теоретичних та емпіричних даних розширив знання про специфіку прояву
агресивної поведінки неповнолітніх, у результаті визначення рівня агресії було
виявлено, що більшості неповнолітніх правопорушників притаманний
підвищений рівень агресивності. Використання методики визначення
інтегральних форм комунікативної агресивності /В.В. Бойко дало можливість
отримати широку інформацію про цей феномен, отримані дані виявляють
значні відмінності у прояві агресивної поведінки за статево-рольовою ознакою,
якщо у хлопців домінує високий рівень комунікативної агресивності, то
середній проявляється у дівчат. Отриманий результат знайшов підтвердження в
отриманих раніше даних, які свідчать про те, що дівчата менш агресивні, ніж
хлопці.
6. У результаті дослідно-експериментальної роботи висунута гіпотеза
знайшла своє повне підтвердження, поставлені цілі й задачі було успішно
виконано. Аналіз статистичних даних до та після проведення програми
тренінгів, що складалися з психологічного тренінгу “Зниження агресивності
підлітків” та “Комунікативний тренінг для підлітків” показав, що рівень
агресивності істотно зменшився як серед чоловіків, так і серед жінок з
підвищеного рівня на середній рівень. Виходячи з цього, було розроблено
шляхи профілактики агресивності серед неповнолітніх правопорушників в
умовах закритого закладу.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні:

деякі аспекти // Право України. – 2004. – №1. – С. 95 – 98.
2. Ананьев Б. Про людину, як об’єкт і суб’єкт виховання. Вибрані
психологічні праці в 2-х томах, Москва, 1980.
3. Андрієнко В.К., Гербєєв Ю.В., Невський І.А.Система перевиховання
підлітків в умовах спеціальної школи, Москва, 1990.
4. Белічєва С.А.Основи превентивної психології. Москва, 1993.
5. Горшкова Е.А. Педагогічна діагностика учнів старших класів при
організації реабілітаційної роботи. Зб. Проблеми особи, профілактика
відхилень в її розвитку. Москва, Архангельськ, 1993.
6. Горькова І.А. Медико-психологічне дослідження формування
характеру делінквентних підлітків. Автореферат дисертації кандидата
психологічних наук, Санкт-Петербург, 1992р.
7. Головченко В. Правове виховання учнівської молоді: питання
методології та методики. – К.: Наук, думка, 1993. – 134 с.
8. Мойсеєва О. Запобігання незаконному обігу наркотичних засобів серед
неповнолітніх м. Києва: Метод, рекомендації / Під заг. ред. С О. Повіка.- Київ,
2000.–90 с.
9. Мойсеєва О. Правове виховання молодших школярів: Навч. – метод,
посібник. – Ужгород –Тернопіль: Мистецька лінія, 2002.–158 с.
10. Заросинський Ю., Заросинський О. Причини і умови злочинності
неповнолітніх потребують теоретичного і практичного розроблення // Право
України. – 2004. – № 3. – С 64 – 68.
11. Ісаєв Д.Д., Журавльов І.І, Дементьев В.В., Озерецковський.
Типологічні моделі поведінки підлітків з різними формами адитивної
поведінки. Санкт-Петербург, 1997.
12. Кулагін Л.Г. Про підлітків, котрим важко// Радянська педагогіка, 1991
рік, т. 6, стор. 141-142.
 13. Паренс Генрі . Агресія наших дітей., Москва, 1997.
14. Капська А. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та
молоддю: Навч. – метод, посібник. – К.: УДЦССМ, 2001. – 220 с.
15. Карнейчик Α., Смагипа Л., Царик И. Содержание работы в 5-9-х
классах // 100 уроков по правам ребенка: Учеб. – метод, пособие. – Минск,
1999. – С. 38-70.
16. Мойсеєва О. Є. Основні напрями віктимологічної профілактики
злочинів, вчинюваних проти неповнолітніх / О. Є. Мойсеєва // Матеріали наук.-
практ. конф. “Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах
розбудови громадянського суспільства в Україні”, 22–23 квіт. 2005 р. – К., 2005.
– С. 218-222.
17. Мойсеєва О. Є. Профілактика злочинів, учинюваних проти
неповнолітніх: віктимологічні аспекти / О. Є. Мойсеєва // Науковий вісник
Національної академії внутрішніх справ України. – 2005. – № 3. – С. 154–160.
18. Мойсеєва О. Є. Психологічні особливості агресивної поведінки
/ О. Є.Мойсеєва // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права:
зб. наук. праць / ред. кол.: Є. М. Моісеєв, О. М. Джужа, М. В.Костицький [та
ін.]. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. cправ, 2009. – С. 157–158.
19. Мойсеєва О. Є. Особливості дослідження агресивних проявів
поведінки неповнолітніх / О. Є. Мойсеєва // Актуальні проблеми сучасної
юридичної науки та правоохоронної діяльності: зб.наук. праць. – К.: Київ. нац.
ун-т внутр. cправ, 2009. – Ч. ІІ. – С. 134–136.
20. Мойсеєва О. Є. Вплив рівня самореалізації на формування агресивної
поведінки старших підлітків / О. Є. Мойсеєва // Актуальні питання
психологічного забезпечення навчально-виховного процесу у вищих
навчальних закладах: зб. наук. праць. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. cправ, 2010. –
С. 38-41.
21. Мойсеєва О. Є. Роль засобів масової інформації у формуванні
агресивної поведінки неповнолітніх / О. Є. Мойсеєва // Проблеми розбудови
держави та громадянського суспільства в Україні: зб. наук. праць / відп. ред.
Л. В. Кравченко. – К.: Київ. Нац. ун-т внутр. справ, 2010. – С. 146–148.
22. Мойсеєва О. Є. Психологічні прийоми конструктивної взаємодії з
дітьми / О. Є. Мойсеєва // Матеріали ІІ Всеукр. психологічного конгресу,
присвяченого 110-й річниці від дня народження Г. С. Костюка, 19–20 квіт. 2010
р. – К.: ДП “Інформаційно-аналітичне агентство”, 2010. – Т. ІІІ. – С. 287–289.
23. Оржеховська В. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх:
Навч. – метод, посібник. – К.: ВіАН, 1996. – 351 с.
24. Права дитини – права людини: Інформ. – метод, посібник Ш / Упор. 3.
Галковська, T. Жданюк, С. Яровий. – К., 1999. – 148 с.
25. Соціальна робота в Україні: теорія та практика: Посібник для
підвищення кваліфікації працівників соціальних служб для молоді. 4-а
частина / За ред. А.Я. Ходорчук. – К.: ДЦССМ, 2003. – 272 с.
26. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки,
перспективи / За заг. ред. І. М. Пінчук, С. В. Толстоухової. – К.: УДЦССМ,
2000. – Вип. 1. – 276 с.
27. Толстоухова С. Социальная защита молодежи и социальная работа с
нею // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2003. – № 4. – С. 12 –17.
28. Фридман Л.М., Кулачина И.Ю. Психологический справочник учителя.
– М.: Просвещение, 1991.
29. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1994.
30. Фурманов И.А. Детская агрессивность. – Минск, 1996.