“ЖИТТЯ ГАЛІЛЕЯ” АНАЛІЗ

Автор: Бертольт Брехт

Рік: 1947
Жанр “Життя Галілея” – філософська драма
Тема “Життя Галілея”: зображення людини, яка захищає священні ідеали, право на
свободу, знання та творчість
Ідея “Життя Галілея”: “Нещасна та країна, яка потребує героїв!” Головні герої “Життя
Галілея”: Галілео Галілей; Вірджинія, дочка Галілея; Андреа Сарті; Пані Сарті, економка
Галілея, мати Андреа; Лодовіко Марсілі, багатий молодий чоловік; Сагредо, друг
Галілея; кардинали, інквізитори, вчені
Інтелектуальність драми “Життя Галілея” полягає в тому, що в основу проблематики
твору були покладені науковий, соціальний та морально-філософський аспекти. Герой
відкривав наукові закони, суспільні порядки та самого себе.
Мета п’єси — нагадати про відповідальність вченого за наслідки зроблених ним
відкриттів.
Дія твору відбувається впродовж 1609-1642 рр. в Італії
Головний конфлікт п’єси не релігійного, а світоглядного плану. Конфлікт розвивається у
відносинах героя з владою і церквою — від сліпого захисту церковного авторитету до
гуманізму маленького ченця, який хоче захистити людей від страху перед незвіданістю
нового. Це також конфлікт між науковою істиною та дружніми почуттями Сагредо до
Галілея
За основу сюжету п’єси «Життя Галілея», згідно з принципами «епічного театру», узято
загальновідомий факт — зречення Галілео Галілеєм під тиском інквізиції своїх наукових
відкриттів і поглядів. Історичний Галілео Галілей (1564-1642) — це видатний італійський
учений, послідовник М. Коперника, творець телескопа, він відкрив 4 спутники Юпітера,
спостерігав гори і кратери на Місяці, фази Венери. Галілей після тортур інквізиції, стоячи
на коліна, зрікся свого вчення в 1633 р. (за 300 років до встановлення в Німеччині влади
Гітлера — 1933 p.) заради продовження наукової роботи; у 1637 р. уже сліпим, через
учнів він переправив до Голландії свою основну працю — «Бесіди». Помер учений
непрощенним в’язнем інквізиції. Історія написання “Життя Галілея” Існує три редакції
цієї п’єси. Перша (1938 – 39), створена напередодні Другої світової війни, сприймалася
як палкий заклик до антифашистської боротьби. Друга (1945 – 46), обумовлена
трагедією випробування атомної зброї та знайомством автора з А.Ейнштейном,
наголошує вже на проблеми впливу науки на долю людства та моральної
відповідальності кожного за все, що діється в світі. Саме цієї редакції стосується
висловлювання Б.Брехта щодо того, що «атомна бомба і як технічне, і як суспільне
явище – кінцевий наслідок наукових досягнень і суспільної неспроможності Галілея».
Третя (1957) і остаточна редакція п’єси лише увиразнила її попередній варіант: було
знято дві картини, змінено кілька сцен, що остаточно позбавило образ Галілея ореолу
високої самопожертви.
“Життя Галілея” символічні образи Образ “світла знань”. Лише “світло знань” може
подолати морок, змінивши життя людей. А коментарі Галілея, що супроводжують
наукову діяльність, сприяють переоцінці цінностей як персонажами твору, так і
глядачем. Образ “світлої ночі”. Вдаючи втрату зору, Галілей працює на майбутнє
ночами. Він залишається духовно вільний, вибір і свобода творчості належать йому.
Порок незнання за стінами в’язниці Галілея може бути подоланий лише світлом
відкритих ним в ув’язненні наукових істин.
Дійові особи:
Галілео Галілей.
Андреа Сарті.
Пані Сарті, економка Галілея, мати Андреа.
Людовіко Марсілі, багатий молодий чоловік.
Пріулі, куратор університету.
Сагредо, друг Галілея.
Вірджинія, донька Галілея.
Козімо Медічі, великий герцог Флоренції.
Кардинали, інквізитори, вчені, солдати, монахи та інші.
Галілео Галілей, учитель математики у місті Падуя, хоче довести що теорія Коперніка
про будову Всесвіту дійсно вірна.
Він каже, що старі часи скінчилися і годі вірити в те, що Сонце та Місяць обертаються
навколо Землі. Він захоплено розповідає про це відкриття сину своєї економки. Пані
Сарті незадоволена цим. Священики обов'язково скажуть, що це єресь.
Галілей бідний, усі гроші він витрачає на книги та астрономічні прилади. Він
погоджується давати приватні уроки Людовіко, хоч той не схильний до наук.
Куратор університету відмовляє вченому у підвищенні платні, бо астрономія – наука,
яка викликає незадоволення інквізиції.
Падуя – місто торгове. От коли б Галілей винайшов щось корисне для торговців, йому б
дали хороші гроші.
Галілей передає Венеціанській республіці свій винахід – далекоглядну трубу Це річ
корисна для мореплавства, тому він одержує нагороду у п'ятсот скуді.
Вчений вивчає у телескоп небозвід і впевнюється, що його... нема. Нема небесної
тверді!
Земля — таке ж небесне тіло, як і Місяць.
Згодом з'ясовується, що у Голландії продають такі ж труби, за яку Галілей одержав свою
премію.
Куратор розгніваний. Він не хоче чути про астрономічні дослідження вченого. Друг
Галілея застерігає його: за дослідження Джордано Бруно було спалено. У небі Галілея
немає місця для Бога.
Галілей переїздить до Флоренції. Там при дворі герцога він зможе більше часу
займатися наукою. Але у Флоренції панує інквізиція.
Герцог ще малий — йому десять років. Він приходить до Галілея, щоб подивитися у
трубу. Андреа Сарті показує герцогу модель Всесвіту, яку створив Галілей. Потім
виникає сварка, і герцог б'ється із сином економки як звичайний хлопчисько.
Придворні та вчені не вірять Галілею, вони не хочуть дивитися у трубу, не хочуть знати
істини.
У місті спалахує чума. Герцог покидає місто, Галілею теж запропоновано виїхати. Він
відправляє свою доньку Вірджинію, малого Андреа, а сам залишається, бо не можна
перевозити книги та прилади. Пані Сарті не залишає свого хазяїна. Вона ходить у місто,
щоб купити щось поїсти. Таким чином вона заразилася та впала просто на вулиці. Її
відвезли до лазарету у монастир.
Повертається Андреа. Галілей продовжує вчити його своєї теорії. Хлопчик виявляється
розумнішим за поважних людей, які не хочуть вірити у небо без Бога.
Галілей везе своє відкриття до Риму. Монахи потішаються з нього: "Держіть мене!
Земля обертається надто швидко!"
Кардинал дуже схвильований. Він упевнений, що людина – вінець творіння. Галілей
розхитує усі закони!
Тимчасово вчення Галілея було визнано, але 5 березня 1616 року інквізиція заборонила
вчення Коперніка, на якого спирався Галілей. На першому карнавалі після чуми усі в
масках, тільки Галілей без маски. Це символ того, що він чесний і бореться за істину.
Вірджинія і багатий молодик Людовіко закохані і збираються обвінчатися. Але Людовіко
натякає вченому, що його дружиною не може бути донька єретика. Галілей не може
зректися від своїх переконань навіть заради щастя доньки. Людовіко відмовляється від
Вірджинії. Ідеї Галілея проникають у народ, вони стають гаслами бунту проти багатіїв.
Хто посягнув на закони Бога, той посягає і на державну владу. Галілей викликає підозру
у інквізиції, він небезпечний бунтівник! Папа Барберіні намагається захистити Галілея,
бо той — великий вчений. Але проти інквізиції навіть папа безсилий.

Галілею показують знаряддя для тортур. Він зрікається від своєї теорії. Андреа засуджує
свого вчителя. Він гадав, що Галілей ніколи не поступиться істиною.

Спливають роки. Галілей живе у селі, він уже погано бачить. Науки він не покинув,
диктує книгу своєму учневі. Але кожну сторінку забирають монахи.

Приїздить Андреа, він уже середнього віку, займається наукою. Він знову звинувачує
Галілея у зрадництві. Італійська наука відстає від науки тих країн, де інквізиція не має
влади. Учень Галілея від'їздить за кордон. Вчені не можуть мислити та жити в Італії!
Галілей передає йому рукопис книги, яку він таємно написав та приховав від монахів.
Він не здався!
Андреа їде за кордон "з істиною у пазусі". Думки Галілея будуть збережені для
нащадків.