Сальвадор Далі
11 травня 1904 року в родині дона Сальвадора Далі-і-Кусі і доньї Фелипы Доменеч народився
хлопчик, якому було призначено стати в майбутньому одним з найбільших геніїв епохи
сюрреалізму. Звали його Сальвадор Феліпе Хасінто Далі. Дитинство Далі пройшло в Каталонії,
на північному сході Іспанії, наймальовничішому куточку земної кулі.
Вже в ранньому дитинстві судячи з поведінки і пристрастей маленького Сальвадора можна
було відзначити його нестримну енергію та ексцентричність характеру. Часті вередування й
істерики приводили батька Далі в гнів, але мати, навпаки, всіляко намагалася догодити
улюбленому синові. Вона прощала йому навіть найогидніші витівки. У результаті батько став
певним втіленням зла, а мати навпроти - символом добра.
Він народився через дев’ять місяців після смерті свого брата, якого теж звали Сальвадор (1901 —
1903). Йому було п’ять, коли батьки взяли його з собою на могилу брата і сказали, що він був його
реінкарнацією. Новина, що він є копією свого брата, викликала у нього страх перед могилою брата
і бажання довести свою унікальність у світі. Першу свою картину Сальвадор Далі намалював, коли
йому було шість років. Це був невеликийімпресіоністський пейзаж, намальований олійними
фарбами на дерев’яній дошці. У Сальвадора Далі навіть домашній улюбленець був незвичайним.
Далі був дуже прив’язаний до свого екзотичного друга — гігантського мурахоїда, вигулював його
вуличками Парижа та навіть брав із собою на світські вечори.
Коли Дали було майже 15 років, його вигнали з чернечої школи за погану поведінку. Але він зміг
успішно скласти всі іспити і вступити до інституту (так в Іспанії називали школу, яка надає
закінчену середню освіту). Інститут у 1921 році йому вдалося закінчити з блискучими оцінками.
Далі він вступив у Мадридську Художню академію.
У шістнадцять років Далі почав викладати свої думки на папері. З цього часу живопис і
література виявилися рівною мірою частинами його творчому житті. На початку 20-х років Далі
захоплювався роботами футуристів, але все ж він був сповнений рішучості створити власний
стиль у живопису. У 1925 році з 14 по 27 листопада проходить перша персональна виставка його
робіт у галереї Далмау. На цій виставці були 27 картин і 5 малюнків великого генія-початківця.
Школа живопису, у якій він навчався, поступово розчаровувала його і в 1926 році Далі був
вигнаний з академії за своє вольнодуміе. У тому ж 1926 році Сальвадор Далі виїхав до Парижу,
намагаючись знайти там для себе щось до душі. Вступивши в групу, обьединившуюся навколо
Андре Бретона, він почав створювати свої перші сюрреалістичні роботи ("Мед солодше
крові"1928; "Світлі радощі"1929)
В 1929 році Далі закохався в реальну жінку - Олену Дьяконову або Галу. У той час Гала була
дружиною письменника Поля Елюара, але стосунки її з чоловіком на той час вже були
прохолодними. Саме ця жінка на все життя була музою, натхненням генія Далі.
У 1930 році картини Сальвадора Далі почали приносити йому популярність ("Розпливлося
час"; "Постійність пам'яті"). Незмінними темами його творінь були руйнування, тління, смерть.
До 1934 році Гала вже розлучилася зі своїм чоловіком, і Далі міг одружитися на ній. Дивна
особливість цієї сімейної пари було те, що вони відчували і розуміли одне одного. Гала, у
буквальному значенні, жила життям Далі,а він у свою чергу обожествлял її, захоплювався нею.
Сальвадор Далі обожнював солодощі і в обмін на логотип компанії «Чупа-Чупс» вимагав не грошей,
а коробку льодяників кожного дня. Приїхавши в Нью-Йорк в 1934 році, в якості аксесуару він ніс у
руках батон хліба довжиною 2 метри, а відвідуючи виставку сюрреалістичного творчості в Лондоні,
одягнувся в костюм водолаза. У своєму житті Далі сам повністю завершив роботу тільки над одним
фільмом — «Враження від верхньої Монголії» (1975), в якому він розповів історію про експедицію,
яка вирушила на пошуки величезних галюциногенних грибів. Більшу частину відеоряду «Вражень
від Верхньої Монголії» складають мікроскопічні плями сечової кислоти на латунній смужці. Як ви
можете здогадатися, «автором» цих плям був маестро. Протягом декількох тижнів він «малював» їх
на шматочку латуні. У 1973 році у Фігуерасі був відкритий «Музей Далі», кий художник сам будував
і сам наносив розписи на стіни. Цей незрівнянний сюрреалістичний витвір і нині захоплює
відвідувачів. Музей є ретроспективою життя великого художника.
Сальвадор Далі автор дизайну Чупа-Чупса Енріке Бернат назвав свою карамель «Чупсом», і спочатку в неї було
тільки сім смаків: полуниця, лимон, м’ята, апельсин, шоколад, кава з вершками та полуниця з вершками.
Популярність «Чупса» росла, збільшувалась кількість карамелі, що випускалася, з’являлися нові смаки.
Карамель уже не могла залишатися в початковій скромній обгортці, потрібно було придумати щось оригіналье,
щоб «Чупс» упізнавали всі. Енріке Бернат звернувся до свого земляка Сальвадора Далі з проханням намалювати
щось таке, що буде добре запам’ятовуватися. Геніальний художник думав недовго і менше, ніж за годину,
накидав йому картинку, де була зображена ромашка «Чупа Чупс», яка в дещо зміненому вигляді сьогодні
впізнається як логотип «Чупа Чупс» у всіх куточках планети. Відмінністю нового логотипу було і його
місцезнаходження: він був не збоку, а вгорі цукерки.
У 2003 році компанією «Волт Дісней» був випущений мультиплікаційний фільм «Destino». Розробка фільму
почалася із співпраці Далі з американським мультиплікатором Волтом Діснеєм ще в 1945 році, але була
відкладена внаслідок фінансових проблем компанії.
З 1965 року в головній їдальні комплексу в’язниці на острові Рікерс (США) на видному місці висів рисунок
Далі, який той написав як вибачення ув’язненим за те, що не зміг бути присутнім у них на лекції з мистецтва,
як обіцяв. У 1981 році малюнок перевісили в хол «з метою збереження», а в березні 2003 року він був
замінений на підробку, а оригінал викрадений, у цій справі висунули звинувачення чотирьом працівникам
в’язниці. Незважаючи на те, що троє з них визнали себе винними, а четвертого було виправдано, оригіналу так
і не знайшли.
Винаходи Далі Сальвадор Далі був не лише геніальним художником, а й винахідником. Багато його винаходів
втілені, хоча, на перший погляд, задум здавався абсолютно божевільним. Далі писав: «Усе винайдене мною
втілене в життя — але не мною і настільки бездарно, що годі й казати». Ось деякі з винаходів:
1) Спектральні окуляри-калейдоскоп, що змінюють реальне зображення. Це Далі придумав їх для автотуристів у
разі, якщо пейзаж наводить нудьгу.
2) Туфлі на ресорах, щоб насолоджуватися ходінням.
3) Грим, що приховує тіні. Далі справді з ним експериментував, ретельно вивчаючи склад, яким користуються
японські гейші.
4) Фотомаски для репортерів.
5) Пластикове крісло, що застигає у формі, відповідній до фігури людини, яка на нього сідає.
6) Сукні з різноманітними анатомічними накладками, сконструйованими з точних розрахунків і в повній
відповідності з ідеалом жіночої краси, народженим чоловічою еротичною уявою. Мабуть, єдиною не зовсім
звичайною деталлю суконь Далі є додаткові груди, які потрібно причіплювати до спини. Далі вважав, що вони
повинні були зробити переворот в моді.
7) Накладні нігті з маленьким дзеркальцем у кожному з них.
8) Прозорий манекен, всередину якого наливають воду і запускають рибок.
9) Овосіпед — прозора куля з закріпленим всередині сидінням для однієї людини.
Ближче до 80-х років у Далі почалися проблеми зі здоров'ям. Смерть Франка приголомшила й
налякала Далі. Будучи патріотом, він не міг спокійно переживати зміни в долі Іспанії. Лікарі
підозрювали у Далі хворобу Паркінсона. Ця хвороба колись стала смертельною для його батька.
1982 року 10 червня померла Гала. Хоча їхні стосунки не можна було назвати близькими, Далі
сприйняв її смерть як жахливий удар. До кінця 1983 року його настрій, як здавалося, кілька
піднялося. Він став іноді гуляти по саду, почав писати картини. Але це тривало, на жаль, не
довго. Старість брала верх над геніальним разумом.30 серпня 1984 року в будинку Далі сталася
пожежа. Опіки на тілі художника охоплювали 18 % шкіри. До лютого 1985 року стан Далі дещо
покращився і він зміг дати інтерв'ю найбільшій іспанській газеті "Паїс". Але в листопаді 1988
року Далі поклали в клініку з діагнозом "серцева недостатність" . Серце Сальвадора Далі
зупинилося 23 січня 1989 року. Його тіло забользамировали, як він просив, і протягом тижня він
лежав у своєму музеї у Фігерасі. Тисячі людей приїжджали, що б попрощатися з великим генієм.
Сальвадора Далі поховали в центрі музею не під ніж не позначеною плитою. Життя цієї людини
було по справжньому яскравою та геніальною. Сальвадора Далі можна сміливо назвати
неповторним найбільшим генієм сюрреалізму 20-го століття!