Оскар Вайльд - Король Естетизму

Життя та творчий шлях

 Оскар Вайльд -
видатний
ірландський поет,
драматург,
прозаїк, есеїст
Народився 16 жовтня 1854
у Дубліні - столиці Ірландії.
Оскар народився в сім'ї успішних
англо-ірландських інтелектуалів
лікаря-офтальмолога Вільяма
Вайльда і письменниці Джейн
Франциско Елджі.

Ще в дитинстві вільно оволодів

французькою та німецькою
мовами.
Отримав класичну освіту: естетичні погляди формувались
у Триніті Коледжі (Дублін) та оксфордському коледжі
святої Магдалени, — проте йшов власним шляхом,
керуючись власною тезою: «Те, що дійсно треба знати, не
розтлумачить ніхто».

Став відомим завдяки участі в зароджуваній філософії

естетизму, яку очолювали двоє його наставників,
Волтер Пейтер і Джон Раскін. Після закінчення
університету переїхав до Лондона, увійшовши до модних
культурних і громадських кіл.

Оскар Вайльд у роки навчання в Оксфорді

 Відомий своєю гострою дотепністю,
яскравими вбраннями і блискучим
вмінням вести розмову, Вайльд став
однією з найвідоміших особистостей
свого часу.

На рубежі 1890-х років розвивав свої

ідеї про вищість мистецтва в серії
діалогів і есе.
Постер до біографічного фільму “Вайльд” (1997)
Яскравий приклад вподобань Оскара в одязі.
1895 – За звинуваченням у содомії Уайльда
засуджують до 2 років тюремного ув’язнення та
виправних робіт. Тюрма повністю зламала його,
більшість друзів від нього відвернулися. Альфред
Дуглас жодного разу не приїхав до нього і не
написав. У в’язниці Уайльд дізнається про смерть
матері, про еміграцію дружини, яка змінила
прізвища дітей. У в’язниці Уайльд пише гірку
сповідь у формі листа Дугласу, яку називає
«Epistola: In Carcere et Vinculis» (лат. «Послання:
у в’язниці і оковах»).
1897 – звільнений в травні Уайльд переїхав до
Франції і змінив ім’я на Себастьяна Мельмота. У
Франції Уайльд написав знамениту поему «Балада
Редингської в’язниці», підписану ним псевдонімом
С.3.3. – Такий був тюремний номер Оскара. І це був
вищий і останній поетичний зліт жерця естетизму.
У 1891 відзначився друкованою збіркою «Злочин лорда
Артура Севайла та інші оповідання», критичними есе
«Занепад брехні», «Критик як митець», «Душа людини
при соціалізмі».

Та єдиним романом «Портрет Доріана Грея» — тепер

найбільш уславленим його твором, який після
публікації приніс досить неслави: скандал, процес, суд
і дворічне ув'язнення за моральні збочення.
1890 – Роман «Портрет Доріана Грея», що приніс неймовірну
популярність
Перша версія "Портрета Доріана Грея" була опублікована
як передова історія в липневому номері журналу "Lippincott's
Monthly Magazine" 1890 року, разом з п'ятьма іншими.

Оповідь починається з людини, яка малює портрет Грея.

Коли Грей, який має «обличчя ніби зі слонової кістки і
пелюсток троянд», бачить свій закінчений портрет, у нього
стається нервовий зрив. Збентежений тим, що його краса
зів'яне, тоді як портрет залишиться красивим, він мимоволі
укладає фаустівську угоду, згідно з якою лише зображення
старіє, а сам він залишається красивим і молодим.

Для Вайльда метою мистецтва було направляти життя як

ніби тільки краса була його ціллю. Як портрет Грея дозволяє
тому уникнути матеріальних наслідків свого гедонізму, так
Вайльд прагнув зіставити красу, яку він бачив у мистецтві, з
повсякденним життям.
1890 – Роман «Портрет Доріана Грея», що приніс неймовірну
популярність
Останні роки добровільного вигнання з
Батьківщини провів у Франції, де оселився
після звільнення з тюрми під несправжнім
ім'ям, зазнавши там матеріальної скрути, а
ще більш — духовної.

Жив у Парижі, де й помер від менінгіту у віці

46 років. Похований на цвинтарі Пер-Лашез. Монумент на могилі Оскара Вайльда на
Східному кладовищі у Парижі.