Порівняльна характеристика Франції та Італії

Французька Республіка Італійська Республіка

Столиця — Париж Столиця — Рим
Населення — 58,8 млн. осіб Населення — 58,8 млн. осіб
(2000р.) (2000р.)
Площа — 551,3 тис. км Площа – 301,8 тис. км кв.

1. Економіко-географічне положення. ЕГП обох країн є надзвичайно

вигідним. Франція омивається водами Атлантичного океану, Середземного
та Північного морів, а Італія займає центральне положення в
Середземноморському басейні. Обидві країни мають важливе стратегічне
положення. На території Італії можна виділити три основні частини:
материкову (Північна Італія), півострівну (Апеннінський півострів) та
острівну (острови Сицилія, Сардинія та ряд дрібних). Вихід до Середземного
моря здавна сприяв розвитку зв'язків з країнами Близького Сходу та
Північної Африки, а також з іншими країнами Південної Європи. Сухопутні
кордони Франції та Північної Італії дозволяють підтримувати тісні
економічні зв'язки з розвинутими країнами Європи. Франція — найбільша
країна Західної Європи за розмірами території (551,5 тис. км кв.).
За державним ладом Франція — президентсько-парламентська
республіка. Законодавчий орган — двопалатний парламент. Глава держави
— президент. Італія — парламентська республіка, у якій законодавчі функції
виконує парламент. Главою держави є президент.
У західній частині Риму один квартал займає держава Ватикан —
теократична монархія, глава якої — Папа римський — очолює католицьку
церкву.

2. Природно-ресурсний потенціал. Обидві країни мають слабку

сировинну базу і залежать від імпорту енергоносіїв та сировини. Хоча
Франція має достатні запаси залізних руд і займає перше місце в Європі за
запасами уранових руд.
В Італії значними за європейськими мірками є лише запаси газу,
бокситів і поліметалічних руд, відносно багаті родовища сірки, мармуру,
ртуті (див. рис. 42). Обидві країни володіють значними гідроресурсами, а
Італія — джерелами геотермальної енергії.
З попередніх курсів географії пригадайте, які природні умови
характерні для цих країн.

3. Населення. Обидві країни за національним складом належать до

однонаціональних країн, представники корінної нації становлять 93% у
Франції та 98% в Італії. У Франції живуть багато вихідців з колишніх
колоній. Тривалий час природний приріст населення у Франції був дуже
низький і тільки останнім часом, завдяки демографічній політиці уряду,
почав зростати. Зараз він дещо вищий, ніж в інших країнах Західної Європи.
Країна приймає емігрантів з Італії, Іспанії, Алжиру, Туреччини. В Італії
спостерігається постійне зниження природного приросту. Середня густота
населення — майже 120 осіб/км у Франції та 191 осіб/км кв. в Італії, проте
розміщується воно нерівномірно. У промислово розвинутих районах Франції
густота населення сягає 300 осіб/км, а в горах — 20-30 осіб/км кв., в Італії
густота населення відповідно становить 400-500 осіб/км кв. та 50-70 осіб/км
кв.
За рівнем урбанізації обидві країни поступаються ФРН та
Великобританії, частка міського населення — близько 73%. Характерна риса
розміщення міського населення Франції — концентрація його в Паризькій
агломерації, де проживає 1/5 жителів країни. Великими агломераціями є
також Ліон, Марсель, Лілль з населенням більше 1 млн. осіб. Найбільш
урбанізованою в Італії є Паданська низовина, великі агломерації — Римська,
Міланська, Туринська та Неапольська. На півдні Італії та островах переважає
сільське населення.
У структурі зайнятості в обох країнах переважає сфера послуг, у якій
працює близько 60% економічно активного населення, у промисловості
зайнято близько 20% у Франції та 38% в Італії, частка зайнятих в сільському
господарстві — 9% у Франції та близько 5,4% в Італії. Через високий рівень
безробіття чимало італійців емігрують до інших країн Європи та у США у
пошуках роботи.

4. Загальна характеристика господарства. Якщо економіка Франції у

післявоєнний час розвивалася стабільними темпами, то Італія тільки у 50-60
роки XX ст., коли почався підйом промисловості, перетворилася в
індустріально-аграрну країну, в якій досі зберігаються доволі високі темпи
розвитку економіки. Особливістю розвитку обох країн є значна частка
державного сектора в економіці, в Італії вона найвища серед країн Західної
Європи.
Розміщення промисловості в обох країнах характеризується значною
територіальною диференціацією. У Франції найбільша частка промислових
підприємств концентрується у Великому Парижі, Ліоні та на Півночі, а в
Італії високим ступенем концентрації промисловості виділяється Північ.
Промисловий потенціал інших районів цих країн, незважаючи на наявність
індустріальних центрів, порівняно незначний.
Франція інвестує значні капітали в економіку інших країн, у першу
чергу в колишні свої колонії. У той же час в її економіку, як і в італійську,
надходять капіталовкладення Західної Європи та США.
5. Промисловість. ПЕК обох країн орієнтується на імпортні ресурси.
Нафта надходить із країн Перської затоки та Північної Африки, газ — з
Алжиру, Нідерландів та Росії. У Франції особливо розвинута атомна
енергетика, яка виробляє 75% електроенергії. В Італії після аварії на
Чорнобильській АЕС усі атомні електростанції закриті.
 Чорна металургія у країнах майже повністю орієнтується на імпортну
сировину та паливо, особливо в Італії. Підприємства цих галузей тяжіють до
портів. У Франції старі заводи розміщені в Лотарингії, але вони перебувають
у стані депресії.
Машинобудування в обох країнах — провідна галузь промисловості.
Однак у Франції переважають сучасні галузі, які визначають хід НТР, а в
Італії вони почали розвиватися тільки в останні десятиріччя XX ст.
Домінуючими галузями як у Франції, так і в Італії є автомобілебудування.
У Франції великого значення набула авіакосмічна промисловість,
виробництво зброї, радіоелектроніки, електротехніки. Країна славиться на
світовому ринку як виробник тепло- та електровозів, побутових
електроприладів. Італія спеціалізується на виробництві мопедів, мотоциклів,
велосипедів. Світове значення має електротехнічна промисловість, особливо
виробництво холодильників і пральних машин. Суднобудування — важлива
галузь в обох країнах, але у Франції вона останнім часом перебуває у стані
депресії.
Хімічна промисловість в обох країнах зазнала істотних змін, зросло
виробництво полімерів і синтетичних волокон. Розвивається нафтопереробна
промисловість, підприємства якої розміщуються в портах, хімія органічного
синтезу, виробництво мінеральних добрив. За експортом продукції хімічної
промисловості Франції займає третє місце у світі.
Хоча галузі легкої промисловості, особливо текстильної, у розвинутих
країнах втрачають своє значення, але в Європі Італія та Франція займають
відповідно перше та третє місця за виробництвом тканин. Париж здавна є
законодавцем у світі моди й найбільшим центром швейної промисловості. З
інших галузей промисловості в обох країнах виділяються харчова. Галуззю
міжнародної спеціалізації Італії є рекреаційне господарство.

6. Сільське господарство. Франція займає перше місце в Західній

Європі за виробництвом основних видів продовольства та друге — за
виробництвом м'яса, картоплі і винограду. А за загальним обсягом
виробництва сільськогосподарської продукції поступається тільки США та
Канаді. Участь Італії в ЄС спричинилося до структурних змін в аграрному
секторі, що проявляється в поглибленні спеціалізації країни на вирощуванні
овочів, різноманітних фруктів, винограду, цитрусових, мигдалю. Країна
посідає перше місце у світі за виробництвом вин.
В обох країнах значна частина сільськогосподарської продукції
виробляється великими господарствами, але за чисельністю переважають
дрібні та середні господарства. У структурі сільського господарства Франції
переважає тваринництво, а в Італії провідним є рослинництво.
У рослинництві вирощують зернові, овочеві, цукрові культури, буряки,
тютюн (Італія займає 4-е місце у світі за вирощуванням тютюну). В обох
країнах добре розвинуте виноградарство, а Італія займає перше місце у світі
за вирощуванням винограду. Крім того, у Франції вирощують хміль, льон,
рапс, квіти для парфумерної промисловості (в районі Ніцци) та кормові
культури для тваринництва. Італія займає четверте місце у світі за
вирощуванням цитрусових та перше місце в Західній Європі за
вирощуванням рису.
Тваринництво спеціалізується на виробництві молока й м'яса. Франція
є найбільшим виробником в Європі вершкового масла, сиру, м'яса. У країнах
розвинуте рибальство.

7. Транспорт. Транспортний комплекс Франції є одним з найбільш

розвинених у Європі (численні швидкісні залізничні колії, транскордонні
автобани, сучасні морські порти).
Провідна роль у внутрішніх перевезеннях належить автомобільному
транспорту. Значення залізниць останнім часом не настільки вагоме. У
Франції важливу роль у внутрішніх перевезеннях відіграє річковий
транспорт. У зовнішніх перевезеннях, особливо в Італії, велике значення має
морський транспорт. Зростає роль трубопровідного транспорту. У Франції
трубопроводи простягаються від морських портів до Парижа, а в Італії
трубопроводи, що прокладені по дну Середземного моря, забезпечують
країну газом з Алжиру.
8. Зовнішні економічні зв'язки. За рівнем зовнішнього товарообігу
Франція перебуває у першій п'ятірці світових лідерів. В експорті обох країн
переважає готова продукція промисловості та сільського господарства, а в
імпорті — сировина і паливо. Значну роль у зовнішньоекономічній
діяльності Франції відіграє вивіз капіталу. Великі прибутки країни
одержують від між народного туризму. За кількістю туристів, які щороку
подорожують, Італія посідає перше місце у світі, а Франція — третє. Головні
торговельні партнери — країни ЄС та США, Франція підтримує тісні
контакти з Японією.
Запитання і завдання
1. Чому Франція є одним із центрів імміграції, а Італія — еміграції?
2. Доведіть, що за рівнем урбанізації обидві країни поступаються ФРН і
Великобританії.
3. Порівняйте структуру промисловості Франції та Італії.
4. За картами визначте основні промислові центри країн. Поясніть, чому старі
промислові райони Франції перебувають у стані депресії.
5. Як вплинула участь у ЄС на спеціалізацію сільського господарстві, Італії?
6. За текстом параграфа назвіть основні статті експорту та імпорту обох
країн.
Це цікаво
У Найнижчий показник народжуваності серед країн ЄС — в Італії
незважаючи на те, що римсько-католицька церква виступає проти обмеження
народжуваності. У цій країні на 1000 осіб припадає лише 9,2
новонароджених.
Швидкий ріст кількості населення, безробіття й безземелля наприкінці XIX
— на початку XX ст. в Італії призвели до посилення еміграції. З 1860 р. до
1970 р. за кордон держави (переважно до США, Аргентини, Бразилії) виїхало
9 млн. італійців. Еміграція триває і в наш час, але напрям її змінився. Зараз
більшість емігрантів виїжджає до країн ЄС, переважно до Швейцарії, Франції
і Німеччини.
Франція третьою у світі (після СССР та США) запустила у космос власний
штучний супутник Землі. Вона має космодром Кру, розташований у Гвіані —
заморській території Франції.
За експортом зернових культур Франція займає друге місце у світі,
поступаючись лише США. Щорічний збір зерна тут сягає 60 млн. т.
Франція є піонером у виготовленні та використанні надшвидкісних
транспортних засобів. Між Парижем і Ліоном уперше у світі почав курсувати
потяг зі швидкістю 270 км/год. Зараз його швидкість зросла до 400 км/год.
Саме у Франції розпочалася експлуатація надзвукового пасажирського літака
«Конкорд».