Географія 11 клас

Дослідження №15:
«Працемісткі виробництва
густонаселених регіонів світу»
Мета дослідження: сформувати в учнів уміння аналізувати інформацію,

узагальнювати та систематизувати її, робити висновки за опрацьованим матеріалом.

Формування навчальних компетентностей під час виконання дослідження:

інформаційної, навчально-пізнавальної, комунікативної, соціально-трудової.

Завдання: за допомогою різноманітних джерел ГІС проаналізувати та визначити

працемісткі виробництва густонаселених регіонів світу.

План виконання роботи:

1. Перегляньте матеріали.
2. Проаналізуйте прочитану інформацію. За допомогою карт атласу знайдіть
найбільш густозаселені райони декількох країн світу.
3. Доберіть інформацію про наявність у цих районах працемістких підприємств.
4. Заповніть таблицю «Працемісткі виробництва густонаселених регіонів світу».
5. Зробіть Ваш висновок щодо розміщення на території України працемістких
виробництв.

Працемісткими називають виробництва, які потребують значної кількості фізичної

робочої сили. Наприклад, автоскладальні заводи або малопродуктивне сільське
господарство, в якому переважає ручна праця. Ці виробництва тяжіють до
працересурсного чинника. Вплив трудового чинника визначається обсягом витрат
праці на виробництво одиниці продукції. Тому часто говорять про «дешеву робочу
силу», яка є важливою передумовою зменшення собівартості виробництва. Це
стосується переважно країн та регіонів світу, що мають значний демографічний
потенціал та водночас низькі доходи населення. Нині все більшого значення набуває
кваліфікація кадрів.
Працемісткі види виробництва у промисловості розміщаються у містах, які
мають вільні трудові ресурси. Це не обов’язково найбільші міста: дуже часто у
маленьких і середніх містах є певний контингент незайнятого населення. Нерідко
місто, що виросло біля шахти, змушене змінювати свій профіль через вичерпання
мінеральних ресурсів. У такому випадку формується незайняте населення, подібні
міста є і в Донбасі. З іншого боку, міста, що виросли на “суто чоловічих”
виробництвах (шахти, металургія тощо), мають незайняте жіноче населення (члени
сімей шахтарів і металургів). Тут доцільно розміщувати підприємства, орієнтовані на
жіночу робочу силу, наприклад, текстильне, взуттєве чи електронне виробництво.
Коли йдеться про працемісткі види сільськогосподарського виробництва
(вирощування технічних і ягідних культур, садівництво, виноградарство тощо), то їх
доцільно розміщувати у регіонах із високою щільністю сільського населення. Певною
мірою тут може виручати наймання сезонних працівників з інших місцевостей, але це
пов’язано з додатковими витратами. Не випадково в Україні працемісткі види
сільськогосподарського виробництва в густонаселених областях Центру та Заходу,
тоді як на Півдні та Сході, де низька щільність сільського населення, вирощуються
порівняно малопрацемісткі зернові культури.
До цієї групи відносяться підприємства, які тяжіють до місцевостей з чисельною
або кваліфікованою робочою силою. Вплив трудових ресурсів визначається обсягом
витрат праці на виробництво одиниці продукції. Найбільш працемісткими є такі галузі:
електроніка (виробництво ЕОМ, телевізорів, радіоприймачів, побутової електроніки),
приладобудування, оптико-механічне, інструментальне виробництво,
автомобілебудування, верстатобудування, швацька, бавовняна, вовняна, шовкова,
взуттєва промисловість.
Працемісткі види виробництва у промисловості розміщуються у містах, які мають
вільні трудові ресурси. Це не обов'язково найбільші міста: дуже часто у маленьких і
середніх містах є певний контингент незайнятого населення. Нерідко місто, що
виросло біля шахти, змушене міняти свій профіль через вичерпання мінеральних
ресурсів. У такому випадку формується незайняте населення, подібні міста є і в
Донбасі. З іншого боку, міста, що виросли на „суто чоловічих" виробництвах (шахти,
металургія тощо), мають незайняте жіноче населення (члени сімей шахтарів і
металургів). Тут доцільно розміщувати підприємства, орієнтовані на жіночу робочу
силу, наприклад, текстильне, взуттєве чи електронне виробництво.
Виробництва, які потребують висококваліфікованої робочої сили (точне
машинобудування, літако- та ракетобудування, виробництво озброєнь, ювелірна
справа тощо), тяжіють до великих міст, які мають науково-дослідні інститути і вищі
навчальні заклади відповідного профілю. Якщо б таке підприємство споруджувалося в
місцевості без присутності там потрібної висококваліфікованої робочої сили, його б
очікували додаткові витрати часу та коштів на підготовку таких працівників або на
залучення їх з інших місцевостей.
Подібна ситуація виникла щодо угорських програмістів, більшість яких унаслідок
вродженої схильності до точних наук і високого рівня освіти здатні виробляти
конкурентоспроможну на світових ринках програмну продукцію. (До речі, Угорщина
дала світу чималу кількість лауреатів Нобелівської премії, та й Енді Грув, засновник
компанії, яка виробляє 90 відсотків усіх процесорів для персональних комп'ютерів,
народився у Будапешті). Перед західними фірмами, які цікавляться талановитими
угорськими спеціалістами у цій сфері, стоїть дилема: вкладати гроші у розвиток
місцевого виробництва чи переманювати найбільш талановитих представників у
розвиненіші країни. Власне, в останні декілька років події розвивалися саме за другим
сценарієм, оскільки для успішної підприємницької діяльності, окрім самих генераторів
ідей, необхідна ще наявність відповідної маркетингової інфраструктури та
сприятливого для бізнесу клімату.
Значний „витік мозків" спостерігається зі Швеції, яка здавна славиться своїм
високим рівнем освіти, але разом з тим — надмірно високими податковими ставками,
відносною географічною та культурною відокремленістю, не входить в єврозону, до
того ж у суспільстві переважають ксенофобські настрої. Тому висококваліфікованих
шведських спеціалістів із задоволенням запрошують на роботу як у наукові, так і в
комерційні організації в усьому світі, уникаючи при цьому розташування на шведській
території.
Коли мова йде про працемісткі види сільськогосподарського виробництва
(вирощування технічних і ягідних культур, садівництво, виноградарство тощо), то їх
доцільно розміщувати у регіонах із високою щільністю сільського населення. Певною
мірою тут може виручати наймання сезонних працівників з інших місцевостей, але це
пов'язано з додатковими витратами на їх проживання та харчування. Не випадково, в
Україні працемісткі види сільськогосподарського виробництва (вирощування льону,
цукрових буряків тощо) зосереджено в густонаселених областях Центру та Заходу,
тоді як на Півдні та Сході, де низька щільність сільського населення, вирощуються
порівняно малопрацемісткі зернові культури.

Інформаційний матеріал:
https://subject.com.ua/textbook/geography/9klas_7/6.html
http://vlp.com.ua/files/98.pdf
https://studopedia.com.ua/1_420371_klasifikatsiya-virobnitstv-za-faktorami-roztashuvannya.html

Таб. «Працемісткі виробництва густонаселених регіонів світу».

№ Працеміські галузі Регіон світу Основні фактори розміщення

1.
2.
3.
4.
5.

Географічні карти.

Зробіть Ваш висновок щодо розміщення на території України працемістких

виробництв.