HistoryandCivilizationoftheLowerDanube - vol.1RO UK

Istorie și civilizaţie de-a lungul Dunării de Jos.
Culegere de studii dedicate zilei internaționale a fluviului – 29 iunie

(ediderunt: Costin Croitoru, Lilia Țiganenco)
Volumul 1 / Том 1
Історія і цивілізація Нижнього Дунаю.

Колективна монографія, присвячена Міжнародному дню Дунаю – 29 червня
(Редколегія: Костін Кройтору, Лілія Циганенко)
Academia Română
Centrul de Studii Dunărene, Brăila
Академія наук Румунії

Центр дослідження Дунаю, Браїла
Istorie și civilizaţie de-a lungul Dunării de Jos.

Culegere de studii dedicate zilei internaționale a fluviului – 29 iunie
Volumul 1 / Том 1
Історія і цивілізація Нижнього Дунаю.

Колективна монографія, присвячена Міжнародному дню Дунаю – 29 червня
Editura Istros Muzeul Brăilei „Carol I”

Видавництво Істріус Музею Браїли «Кароль І»
Brăila, Ismail, Cahul, Galați, 2018 / Браїла, Ізмаїл, Кагул, Галац, 2018
Coperta, macheta grafică / Oбкладинка, графічне оформлення: Costin Croitoru / Костін Кройтору
Tehnoredactare / Технічна редакція: autorii / автори
Traducere română-ucraineană / румунський український переклад:
Mariana Daki / Маріана Дакі
Polina Kiseolar / Поліна Кісеолар
Natalia Ursu / Наталія Урсу
Colegiul știinţific:
prof. univ. dr. Ionel Cândea, membru corespondent al Academiei Române
prof. univ. dr. Iaroslav Chiciuc, Universitatea Umanistă din Ismail
conf. univ. dr. Ion Gheleţchi, Universitatea de Stat „B. P. Hașdeu” din Cahul
prof. univ. dr. Arthur Tuluș, Universitatea „Dunărea de Jos” din Galaţi
Науково-редакційна група:
проф., доктор наук Іонел Киндя, член-кореспондент Румунської Академії наук
проф., доктор наук Ярослав Кічук, Ізмаїльський державний університет
доктор філософії Іон Гелецький, Кагульський державний університет імені „Б. П. Хашдеу”
проф., доктор наук Артур Тулуш, Галацький університет „Нижній Дунай"
Descrierea CIP a Bibliotecii Naţionale a României
Istorie şi civilizaţie de-a lungul Dunării de Jos : culegere de studii dedicate zilei internaţionale a fluviului -
29 iunie / ediderunt: Costin Croitoru, Lilia Ţiganenco = Istoria i tsivilizatsiia Nizhnogo Dunaiu : kolektivna
monografiia, prisviachena Mizhnarodnomu dniu Dunaiu -
29 chervnia / redkolegiia: Kostin Kroitoru, Liliia Tsiganenko. - Brăila : Editura Istros a Muzeului Brăilei „Carol I”,
2018-
2 vol.
ISBN 978-606-654-319-4
Vol. 1. - 2018. - ISBN 978-606-654-320-0
I. Croitoru, Costin (ed.)
II. Ţiganenco, Lilia (ed.)
94
Acest volum apare prin contribuția financiară
a Primăriei Municipiului Iași
în cadrul parteneriatului cu
Academia Română.
CUPRINS / ЗМІСТ
Cuvânt înainte .................................................................................................................................................................................. 13

Передмова ......................................................................................................................................................................................... 15
Dunărea din preistorie în evul mediu. Descoperiri arheologice și interpretări documentare

Дунай із стародавніх часів до середньовіччя. Археологічні відкриття та документальні інтерпретації
1. Mariana SÎRBU, Vasile DIACONU / Маріана СИРБУ, Василь ДЯКОНУ

 Mojarele din piatră specifice epocii bronzului din zona nord și vest pontică ........................................................19
 Кам’яні ступки епохи бронзи та території Північно-Західного Причорномор’я .................................... 25
2. Cristina BODLEV / Кристина БОДЛЕВ
 Dunărea în sursele antice (I). Izvoarele grecești .......................................................................................................... 35
 Дунай у давніх джерелах (I). Грецькі джерела ..........................................................................................................41
3. Costin CROITORU / Костін КРОЙТОРУ
 De strajă pe Dunăre și dincolo de ea (I). Cohors II Mattiacorum ............................................................................47
 На варті Дунаю та за його межами (І). ІІ Когорта Маттіаків .......................................................................67
4. Gabriela FILIP / Габріела ФІЛІП
 O furcă de tors realizată din os, din necropola de nord a Sucidavei-Celei ............................................................ 87
 Кістяна прядка з Північного некрополя Сучідава-Челей .................................................................................... 89
5. George-Dan HÂNCEANU / Джордж Дан ХАНЧЕАНУ
 Importuri bizantine de la Dunărea de Jos în colecția Muzeului de Istorie din Roman ...................................... 93
 Предмети візантійського імпорту до Нижнього Дунаю в колекції Музею історії Румунії ...................99
6. Svetlana REABTEVA, Oleg SAVELIEV / Світлана РЯБЦЕВА, Олег САВЕЛЬЄВ
 Obiecte medievale târzii din neferoase provenite din săpăturile de la cetatea Belgorod-Dnistrovski ........... 107
 Піздньосередньовічні вироби з кольорових металів з розкопок у Білгород-Дністровській фортеці . 117
7. Igor BERCU / Ігор БЕРКУ
 „Re'aya-lele” otomane de pe teritoriul Țării Moldovei în contextul războaielor ruso-austro-otomane din
a doua jumătate a secolului al XVIII-lea ....................................................................................................................... 135
 Оттоманська райя на молдавських територіях в контексті російсько-австро-турецьких відносин
другої половини XVIII століття ............................................................................................................................... 147
Dunărea în epoca modernă. Organizare administrativă, instituții și evenimente

Дунай в нові та новітні часи. Адміністративна організація, установи, заходи
8. Valentin TOMULEȚ / Валентин ТОМУЛЕЦЬ

 Evoluția instituțiilor vamale și de carantină din Basarabia în secolul al XIX-lea ...............................................159
 Еволюція митних та карантинних інституцій Бессарабії в ХIХ столітті .............................................173
9. Victoria BEREZOVSKA / Вікторія БЕРЕЗОВСЬКА
 Dezvoltarea flotei comerciale dunărene (prima jumătate a secolului al XIX-lea) .............................................. 189
 Розбудова торговельного судноплавства на Дунаї (перша половина ХІХ ст.) ...........................................195
10. Arthur TULUȘ / Артур ТУЛУШ
 Rolul Comisiei Europene a Dunării în amenajarea și întreținerea unui șenal navigabil
în zona Deltei Dunării (1856-1938) ................................................................................................................................201
 Роль Дунайської Європейської Комісії в облаштуванні та утриманні судноплавного
каналу в районі дельти Дунаю (1856-1938) ..............................................................................................................211
11. Oana-Maria MITU / Вана-Maрія MИТУ
 Județul Ismail în cadrul proiectului românesc interbelic de construcție a națiunii ........................................... 221
 Ізмаїльська область в рамках румунського міжвоєнного проекту національного будівництва.......... 237
12. Ada DIZANOVA / Ада ДІЗАНОВА
 Războiul ruso-turc din 1806-1812 și consecințele sale............................................................................................... 253
 Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. та її наслідки ....................................................................................... 259
13. Valentin BODEA / Валентин БОДЯ
 Administrația locală din orașul Galați (1918-1948)................................................................................................... 265
 Місцеве самоврядування в місті Галац (1918 – 1948) .......................................................................................... 277
14. Liana CIORNA / Ліана ЧОРНА
 Sistemul medical în orașul Ismail în Primul Război Mondial ................................................................................ 289
 Медична система міста Ізмаїла під час Першої світової війни ..................................................................... 295
15. Mihai Florin DANIEL / Михай Флорин ДАНИЕЛ
 Din istoria mișcării sindicale muncitorești portuare „Casa Poporului” din Galați ............................................301
 З історії робітничого профспілкового руху «Народний дім» у Галаці ......................................................... 305
16. Ion GHELEȚCHI / Іон ГЕЛЕЦЬКИЙ
 Problema Brațului Chilia în anul 1940 și cedarea navelor românești către U.R.S.S..........................................309
 Проблема Кілийського рукава в 1940 році та регулювання проходу румунських суден у СРСР. ..........317
Dunărea multietnică. Comunități etnice și demografie istorică

Багатонаціональний Дунай. Етнічні спільноти та історична демографія
17. Viktor DROZDOV, Alexei ILYIN / Віктор ДРОЗДОВ, Олексій ІЛЬЇН

 Dinamica numărului de moldoveni din sudul Basarabiei în a doua jumătate a secolului al XIX-lea
și începutul secolului al XX-lea ..................................................................................................................................... 327
 Динаміка чисельності молдаван Південної Бессарабії у другій половині ХІХ
на початку ХХ століття ............................................................................................................................................ 335
18. Mariana-Delia POHRIB / Мар'яна-Деліа ПОХРІБ
 Comunitatea armeană din Galați. Activitatea Epitropiei în primele decenii ale secolului al XX-lea ............. 343
 Вірменська громада Галацу. Активізація діяльності опікунства в перші десятиріччя ХХ століття............. 355
19. Ion GUMENÂI / Іон ГУМЕНИЙ
 Comunitatea armenească din Akkerman (1812-1914)................................................................................................ 371
 Вірменська громада Акерманa (1812-1914) ............................................................................................................... 381
20. Vera ȚERKOVNA / Віра ЦЕРКОВНА
 Schimbări în structura etnică a populației din zona ucrainiană a Dunării în a doua jumătate a sec. XX ..................391
 Зміни етнічної структури населення Українського Подунав’я в другій половині ХХ століття .......397
Reflexii culturale danubiene. Etnolingvistică, toponimie și arte
Дунайські культурні розвідки. Етнолінгвістика, топоніміка та мистецтво
21. Elena GOLOVANOVA / Олена ГОЛОВАНОВА

 Imaginar danubian în „Țara de dincolo de negură” ............................................................................................... 405
 Чарівний світ Дунаю в творі Михаїла Садовяну „Край за туманною імлою” ........................................... 411
22. Natalia VOLKANOVA / Наталя ВОЛКАНОВА
 Petro Burlak-Volkanov: pagini din viața poetului bulgar de pe meleagurile Dunării ucrainiene ................. 417
 Петро Бурлак-Волканов: сторінки життя болгарського поету Українського Подунав’я ..................... 423
23. Natalia COLȚUN / Наталія КОЛЬЦУН
 Spațiul emporonimic al Ismailului ...............................................................................................................................429
 Емпоронімічний простір Ізмаїла ............................................................................................................................. 437
24. Polina KISEOLAR / Поліна KІСЕОЛАР
 Reflexii lingvistice ale românofonilor din Delta Dunării.........................................................................................445
 Лінгвістичні уподобання румуномовних мешканців з дельти Дунаю ..........................................................451
25. Lilia ȚIGANENCO / Лілія ЦИГАНЕНКО
 Nume românești în istoria străzilor din Ismail .........................................................................................................457
 Румунські назви в історії Ізмаїльських вулиць .................................................................................................... 465
26. Tatiana ȘEVCIUK / Тетяна ШЕВЧУК
 Codul cultural al artelor plastice moderne din Bugeac ...........................................................................................475
 Культурний код сучасного образотворчого мистецтва Буджака ................................................................485
Dincolo și dincoace de Dunăre. Oportunități și perspective transfrontaliere
За Дунаєм та його кордонами. Транскордонні можливості та перспективи
27. Alexei ZAPOROJCENKO / Олексій ЗАПОРОЖЧЕНКО

 Perspectivele cooperării transfrontaliere în cadrul euroregiunii „Dunărea de Jos” ........................................... 503
 Перспективи транскордонного співробітництва в Єврорегіоні „Нижній Дунай” ..................................511
28. Nadejda KICIUK / Надія КІЧУК
 Dezvoltarea tradițiilor interculturale de bună vecinătate ale țărilor dunărene – factor al socializării europene
a tineretului ........................................................................................................................................................................519
 Збагачення міжкультурних традицій добросусідства країн Подунав’я – чинник європейської
соціалізації молоді .......................................................................................................................................................... 523
CUVÂNT ÎNAINTE
Inițiativa de a celebra Ziua Internațională a Dunării este de dată recentă. După ce la 29 iunie
1994 s-a semnat la Sofia Convenția privind cooperarea pentru protecția și utilizarea durabilă a fluviului
de către Comisia Internațională pentru Protecția Fluviului Dunărea (International Commission for the
Protection of the Danube River = ICPDR), marcarea a 10 ani de la aceasta, în anul 2004, a fost sinonimă
cu prima sărbătorire a Zilei Internaționale a Dunării. Oficiali ai statelor situate în bazinul Dunării
(Austria, Bulgaria, Croația, Republica Cehă, Germania, Ungaria, Republica Moldova, România,
Republica Slovacă, Slovenia și Ucraina) și din partea Comisiei Europene au semnat documentul,
ulterior, convenția a fost ratificată de Bosnia și Herțegovina, Serbia și Muntenegru. România este
depozitarul Convenției privind cooperarea pentru protecția și utilizarea durabilă a fluviului Dunărea.
În contextul acesta se impun cel puțin două observații majore: pe de o parte necesitatea tot
mai acută (oficial recunoscută abia acum aproape un deceniu și jumătate prin demersul la care ne-am
referit) de a proteja fluviul, de varii agresiuni contemporane (naturale și/sau, mai ales, umane), pe de
altă parte, nevoia de a valorifica, din perspectivă medie și de lungă durată, sub diverse aspecte, acest
dar al naturii indispensabil riveranilor, dar și în context geografic mai larg, valabil pentru întreg bazinul
hidrografic tributar Dunării.
Realizarea dezideratelor enunțate are la bază, în mod firesc, evoluţia istorică a comunităților
locale din arealul danubian, felul în care acestea au modelat mediul natural dar și modul în care mediul
natural specific și-a lăsat amprenta asupra vieții lor, sub cele mai diverse aspecte: istoric, economic,
mental, social, cultural, artistic etc.
Acestor repere se asociază și demersul editorial de față, chiar dacă, momentan, se referă
doar la un sector fluvial, anume cel de la Dunărea de Jos. El este rezultatul eforturilor conjugate ale
unora dintre cei mai semnificativi actori cultural-educativi din zonă: Academia Română prin Centrul de
Studii Dunărene, Brăila (România), Muzeul Brăilei „Carol I” (România), Universitatea Umanistă de Stat
din Ismail (Ucraina), Universitatea de Stat „Bogdan Petriceicu Hașdeu” din Cahul (Moldova) și
Universitatea „Dunărea de Jos” din Galați (România). În treacăt fie spus, inițiativa aparține colegilor
din Ucraina care, în anul 2017, pe 29 iunie, au fost gazdele unui simpozion tematic, ale cărui comunicări
publice se regăsesc în forma scrisă în volumul de față. Am adăugat acestora și altele, vizând varii
domenii – de la descoperiri arheologice și interpretarea izvoarelor literare/documentare la organizarea
politico-administrativă, de la demografia istorică la toponimie și arte – pe o axă cronologică mai mult
decât generoasă, pornind din preistorie și până în zilele noastre.
Editorii, cu asentimentul colegiului științific, și-au propus tradiționalizarea conferinței ce va fi
„itinerată” an de an în centrele amintite și publicarea volumului bilingv, evident cu o totală deschidere
în sensul capacitării și altor instituţii de învățământ și cercetare din arealul danubian. Deopotrivă titlul
şi structura volumului sugerează ideea unui început menit a fi împlinit prin continuitate, cea care ar da
acestei manifestări ştiinţifice un parcurs benefic în măsură să ducă la tradiţionalizarea sa. De la bun
început, intenţiile asumate în concretizarea acestui demers nu s-au referit neapărat la încercarea de a
acoperi unele lacune ale istoriografiei relative la spaţiul danubian, cât la eforturile noastre de a oferi o
alternativă viabilă în ceea ce priveşte studiul istoriei locale, regionale. Predilecţia pentru analiza
Istorie și civilizaţie de-a lungul Dunării de Jos. Culegere de studii dedicate zilei internaționale a fluviului – 29 iunie.
Editura Istros a Muzeului Brăilei „Carol I”, Brăila, 2018, pp. 13-14.
aprofundată, exprimată şi prin apelul la numeroase surse documentare inedite, atent evaluate în spirit
critic şi cu deplină responsabilitate, caracterizează studiile şi articolele cuprinse în volumul de faţă.
Contribuţiile coagulate aici se subsumează eforturilor susţinute ale istoriografiei ultimelor decenii, cea
care, eliberată de constrângerile dogmelor şi canoanelor politice, încearcă să reînnoade tradiţia şi să
regăsească drumul către obiectivitate şi rigoare ştiinţifică.
Oferim așadar tuturor celor interesaţi un amplu instrument de informare bibliografică din
domeniul istoriei locale / regionale, confirmând odată în plus ideea că istoria se dezvoltă numai în
măsura în care îşi extinde orizontul informaţional şi îşi asociază creativitatea ştiinţifică.
Costin Croitoru, Lilia Țiganenco

Передмова
Ініціатива святкування Міжнародного дня Дунаю з’явилася не так давно. Після того, як
29 червня 1994 року в Софії, Міжнародною комісією з охорони ріки Дунай (International
Commission for the Protection of the Danube River – ICPDR) було підписано Конвенцію про
співробітництво в галузі охорони та сталого використання ріки Дунай, відзначення десятої
річниці Конвенції (2004 рік) фактично стало першим святом – Міжнародним Днем Дунаю.
Керівники відповідних структур держав Дунайського басейну (Австрія, Болгарія,
Молдова, Німеччина, Румунія, Словакія, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія) та
представники з боку Європейської Комісії підписали означений документ, i згодом Конвенція
була ратифікована також і Боснією та Герцеговиною, Сербією та Чорногорією. Румунія є
депозитарієм Конвенції про співробітництво в галузі захисту та сталого використання ріки Дунай.
У цьому контексті важливими є, принаймні, два основних спостереження: з одного
боку, необхідність більш масштабного (офіційно це визнано лише півтора десятиріччя тому)
захисту річки від різних сучасних агресивних факторів (природніх та / або, перш за все, людських);
з іншого боку, потреба в розумному використанні в середньо- та довгостроковій перспективі
Дунаю – цього дарунку природи, що є невід'ємною частиною держав річкового басейну та в
більш широкому географічному контексті є актуальним для всіх європейських держав.
Досягнення поставлених цілей, цілком природно, базується на історичній еволюції
народів і етносів Дунайського ареалу, їх методах формування сталого природного середовища,
а також у відповіді на питання, як специфічне природнє середовище вплинуло на життя
суспільства в найрізноманітніших аспектах: історичному, економічному, ментальному,
соціальному, культурному, мистецькому тощо.
Цим важливим моментам присвячена й це колективне видання, навіть якщо в даний
час воно стосується лише окремої ділянки, а саме Нижнього Дунаю. Матеріал, зібраний у
виданні, є результатом об'єднаних зусиль дослідників з найбільш значущих культурних і освітніх
установ регіону, таких як Центр дослідження Дунаю Румунської Академії наук (Браїла, Румунія);
Музей "Карол I" (Браїла, Румунія), Державний Гуманітарний університет (Ізмаїл, Україна),
Державний університет "Богдан Петріческу Хашдеу" (Кагул, Молдова), Університет "Нижній
Дунай" (Галац, Румунія). Слід зазначити, що ідея належить колегам з України, які 29 червня 2017
року ініціювали проведення тематичного симпозіуму, матеріали якого знайшли відбиток у цьому
збірнику. Окрім того, до видання увійшли й інші, різнотематичні статті: від археологічних
відкриттів та інтерпретації літературно-документальних джерел до політично-адміністративного
устрою; від історичної демографії до топоніміки та мистецтв, на більш широкій хронологічній базі
від доісторичних часів до сьогодення.
Видавці, за згодою наукової колегії, запропонували зробити проведення конференції
традиційним і щорічним. Іншими словами симпозіум проходитиме кожного року (по черзі) в
згаданих центрах, а матеріали та доповіді мають бути опубліковані в двомовному збірнику, з
наступним його розповсюдженням і використанням у інших навчальних та дослідницьких
Історія і цивілізація Нижнього Дунаю. Колективна монографія, присвячена Міжнародному дню Дунаю – 29 червня.
Видавництво Істріус Музею Браїли «Кароль І», Браїла, 2018, pp. 15-16.
установах Дунайського регіону.
Сама назва та структура збірника натякають на те, що ідея має бути реалізована через
безперервність, що дало б цій науковій ініціативі вигідний маршрут, здатний привести до
традиціоналізації. Від самого початку наміри, які передбачалися при матеріалізації цього
підходу, необов'язково означали спробу висвітлення певних прогалин в історії країн дунайського
регіону. Наші зусилля спрямовані на представлення життєздатної альтернативи у вивченні
регіональної історії. Критична оцінка наявних джерел; використання нових, раніше невідомих
фактів і документів; серйозне аналітичне підґрунтя – саме ці підходи характеризують
дослідження і статті, що містяться в нашому виданні. Надані матеріали є частиною наукових
досліджень останніх десятиліть, автори яких звільнившись від політичних обмежень, догматів і
канонів, прагнуть відновити традиції та знайти свій шлях до об'єктивності та наукової
безпристрасності.
Ми пропонуємо всім зацікавленим широкий інструмент бібліографічного інформування
з місцевої / регіональної історії, ще раз підтверджуючи ідею про те, що історія розвивається лише
в той мірі, в якій вона поширює свій інформаційний горизонт і пов'язує себе з науковою
творчістю.
Костін КРОЙТОРУ, Лілія ЦИГАНЕНКО

Dunărea din preistorie în evul mediu. Descoperiri arheologice și interpretări documentare
Дунай із стародавніх часів до середньовіччя. Археологічні відкриття та документальні інтерпретації
MOJARELE DIN PIATRĂ SPECIFICE EPOCII BRONZULUI DIN ZONA NORD ȘI VEST PONTICĂ
Mariana SÎRBU
(Muzeul de Istorie a Moldovei, Chișinău)
e-mail: sirbumary24@yahoo.com
Vasile DIACONU
(Muzeul de Istorie și Etnografie, Târgu Neamț)
e-mail: diavas_n82@yahoo.com
BRONZE AGE STONE MORTARS FROM THE NORTH AND WEST PONTIC AREA
Summary. In the following article, the authors discuss a type of lithic artefacts specific for the Bronze
Age of the Northern and North-Western Black Sea region. The presentation of the finds from Moldova and
Romania is followed by an account on the analogies from the Bronze Age cultures from other areas of the above
mentioned region. Thus, the earliest mortars occur in the Middle Bronze Age while their maximal distribution has
been recorded in the Late Bronze Age. Most of the stone mortars have been found in the Northern Black Sea
region whereas their quantity in the West is pretty low.
Four types of mortars have been identified basing on morphological features. Dimensions of these
objects are not very big and their functionality is various. Some scholars have suggested that the stone mortars
could have been involved in metallurgical activities; however, it seems more likely that they could have rather
been used for crushing various organic or mineral substances as well as within ritual practices.
The archaeological context of stone mortars varies from graves and dwellings to cult complexes and
stray finds.
Archaeologists have sought to identify a possible connection within the stone mortars and the so-called
sceptres. There are indeed some associations of this kind; nevertheless, it is still difficult to proof if their
functionality could have been complementary.
Pentru inventarul litic al epocii bronzului există tipuri de piese care necesită rediscutate, fie
și prin prisma apariției unor noi descoperiri care pot nuanța tipologia, cronologia și dinamica teritorială,
sau pentru o evaluare mai pertinentă a funcționalității lor. Este și cazul așa-ziselor mojare din piatră,
identificate în diferite contexte arheologice din zona de nord și de vest a Mării Negre, care, deși
menționate în diverse lucrări, nu au beneficiat de o analiză unitară. Din acest motiv ne-am îndreptat
atenția asupra mojarelor de piatră, mai ales că majoritatea descoperirilor sunt legate de complexul
cultural Noua-Sabatinovka-Coslogeni.
Până de curând aceste artefacte erau cunoscute doar pe teritoriul Rusiei, al Uzbekistanului,
al Ucrainei, al Republicii Moldova și al Bulgariei, fiind asociate frecvent cu sceptrele/pisăloagele din
piatră. Faptul că relativ recent a fost introdus în circuitul științific primul exemplar cunoscut la răsărit
de Carpați1, face ca arealul răspândirii acestor obiecte să se mărească (fig. 1). De asemenea, obținerea
1V. Diaconu, S. C. Enea, D. Boghian, Câteva piese atribuite epocii bronzului și primei epoci a fierului din zona centrală a
Moldovei, în Studii de Preistorie, 13, 2016, p. 160, fig. 7/2.
20 Mariana SÎRBU, Vasile DIACONU
unor date suplimentare pentru piese publicate cu mai mult timp în urmă și inclusiv corectarea unor
erori, constituie un bun prilej pentru rediscutarea acestor mojare.
Pentru că am avut acces la majoritatea pieselor din România și Republica Moldova, vom face
o trecere în revistă a lor, iar pe baza analogiilor cunoscute vom încerca să creionăm și câteva repere
tipologice. Nu în ultimul rând, sunt necesare și unele precizări referitoare la funcționalitatea acestor
obiecte.
Descrierea pieselor
1. Hârtoape (com. Vânători, jud. Iași, România) (fig. 2/3). Pe teritoriul localității a fost
descoperit în anul 1978 un mojar de piatră, dar nu este cunoscut cu precizie locul de unde provine
piesa. Exemplarul are corpul scund, circular în plan și a fost lucrat din piatră, cel mai probabil o rocă
vulcanică de culoare brun-cenușie. Pe zona mediană prezintă o șănțuire orizontală, puțin adâncă, care
împarte corpul piesei în două registre. Recipientul prezintă o adâncitură tronconică (3 cm), marginea
superioară fiind rotunjită, iar baza este ușor convexă. Piesă edită2.
Dimensiuni: înălțime - 5,8 cm; diametrul părții superioare - 7 cm; diametrul bazei - 6,5 cm.
2. Petrești (raionul Ungheni, Republica Moldova) (fig. 2/5). Mojarul a fost descoperit
întâmplător pe teritoriul localității, în anul 1986. Piesa are corpul bitronconic, cu partea inferioară bine
profilată, iar jumătatea superioară evazată. Exemplarul este circular în plan. În jumătatea superioară
prezintă o alveolare semisferică, puțin adâncă. Pe marginea ușor evazată a mojarului a fost realizată o
șănțuire slab evidențiată. La partea superioară prezintă deteriorări superficiale. Baza mojarului este
plată. Alveolarea are un diametru de 6,5 cm și adâncimea de 3 cm. Exemplarul se află în colecțiile
Muzeului Național de Istorie a Moldovei din Chișinău. Piesă edită3.
Dimensiuni: înălțime - 13 cm; diametrul părții superioare - 16 cm.
3. Harmațca (raionul Dubăsari, Republica Moldova) (fig. 2/2). Pe teritoriul localității a fost
descoperit întâmplător un mojar, de către V. Dergačev, în anul 1969. Exemplarul are corpul zvelt,
tronconic și baza relativ bine evidențiată. Artefactul este aproximativ circular în plan și prezintă o
cavitate puțin adâncă, conică, cu diametrul de 2,5 cm şi adâncimea de 0,7 cm.
Atât baza piesei, cât și marginea sa superioară prezintă așchieri, ca urmare a utilizării sau
chiar a refolosirii. Mojarul a fost prelucrat din andezit de culoare brună. Exemplarul se află în colecțiile
Muzeului Național de Istorie a Moldovei din Chișinău. Piesă edită4.
Dimensiuni: înălțime - 7,5 cm; diametrul părţii superioare - 7,5 cm; diametrul bazei - 5,6 x 4,3
cm.
4. Basarabeasca (raionul Basarabeasca, Republica Moldova) (fig. 2/1). Pe teritoriul orașului
Basarabeasca a fost identificat întâmplător, de către V. Cavruc, un mojar din piatră, dar pentru care nu
sunt cunoscute condițiile exacte ale descoperirii. Exemplarul are corpul zvelt, tronconic și baza bine
evidențiată. În zona mediană prezintă un brâu simplu, orizontal. Mojarul are la partea superioară o
alveolare conică, cu diametrul de 6,7 cm și adâncimea de 1,7 cm. Obiectul a fost lucrat din granit de
culoare neagră și are suprafaţa bine şlefuită. Exemplarul se află în colecțiile Muzeului de Antichități
,,Tudor Arnăut” al Facultății de Istorie și Filosofie a Universității de Stat din Moldova 5. Piesă edită6.
Dimensiuni: înălțime - 5,7 cm; diametrul părții superioare - 8,4 cm; diametrul bazei - 7,8 cm.
2 Ibidem.
3 În literatura de specialitate piesa apare publicată pentru prima dată ca provenind din localitatea Petrești, a se vedea V. A.
Dergačev, Moldavija i sosednie territorii v epochu bronzy, Chișinău, 1986, p. 164, fig. 46/4; Ulterior, aceeași piesă a fost
menționată ca provenind din localitatea Petreni, vezi M. Sîrbu, Piese litice descoperite în așezările culturilor Noua-Sabatinovka
din spațiul pruto-nistrean, în Tyragetia, s.n., VII [XXII], nr. 1, 2013, p. 175; E. Sava, Așezări din perioada târzie a epocii bronzului
în spațiul pruto-nistrean (Noua-Sabatinovka), Biblioteca „Tyragetia”, XXVI, Chișinău, 2014, p. 468.
4 Într-o lucrare recentă această piesă apare ca fiind descoperită la Garmatskoe (denumirea în limba rusă a localității
Harmațca), a se vedea E. Sava, op. cit., fig. 221/10.

5 Mulțumim domnului prof. univ. dr. hab. I. Niculiță pentru acceptul de a studia piesa.
6 E. Sava, K voprosu o pestach-skipetrach epochi srednej bronzy iz Severnogo Pričernomor’ja, în Izvestija ANMSSR, Chișinău,
1987, fig. 24/2; idem, Epoca bronzului – perioada mijlocie și târzie (sec. XVII-XII î.e.n.), în Thraco-Dacica, XV, 1-2, 1994, p. 145,
fig. 5/15; M. Sîrbu, op. cit., p. 175, fig. 8/5.
Mojarele din piatră specifice epocii bronzului din zona nord și vest pontică 21
5. Hansca - Limbari – Căprăria (raionul Ialoveni, Republica Moldova) (fig. 2/4). De pe teritoriul
localității provine un mojar de piatră, care a fost descoperit în anul 1979, cel mai probabil în zona sitului
din care provin și materiale ale culturii Sabatinovka7. Exemplarul are formă cvasicilindrică, dimensiuni
reduse și a fost lucrat dintr-o rocă dură, de culoare neagră. Baza este ușor rotunjită, iar zona mediană
este puțin mai îngustă decât partea superioară a obiectului. Mojarul prezintă o alveolare superficială,
cu un diametru de 4,1 cm și o adâncime de numai 0,5 cm. Piesa are suprafața atent lustruită, iar baza
prezintă urmele unor lovituri, probabil ca urmare a reutilizării piesei. Exemplar aflat în colecțiile
Muzeului de Antichități ,,Tudor Arnăut” al Facultății de Istorie și Filosofie a Universității de Stat din
Moldova. Piesă inedită.
Dimensiuni: înălțime - 5,8 cm; diametrul părții superioare - 6,4 cm; diametrul bazei - 5,9 cm.
Pentru următoarele două mojare, descoperite pe teritoriul Republicii Moldova8, nu sunt
cunoscute locul de proveniență și nici contextul descoperirii.
6. „Republica Moldova” (fig. 3/13). Dintr-o localitate necunoscută provine un mojar de piatră,
de mici dimensiuni, de formă tronconică, cu baza evazată, ușor convexă și ruptă pe o mică porțiune.
Exemplarul prezintă o cavitate conică, destul de profundă, cu adâncimea de 1,5 cm. Nu avem date
despre materia primă din care a fost confecționat mojarul. Piesă edită9.
Dimensiuni: înălțime - 4,5 cm; diametrul părții superioare - 6,2 cm; diametrul bazei - 5 cm.
7. Un alt exemplar a fost descoperit în zona de nord a teritoriului dintre Prut și Nistru, dar
fără să fie precizat locul exact. Este vorba despre un exemplar bitronconic, cu partea superioară puțin
evazată și cu baza ușor evidențiată. La partea superioară prezintă o alveolare superficială. Nu sunt
cunoscute informații despre roca din care a fost confecționat. Piesă edită10.
Dimensiuni: înălțime - 5,5 cm; diametrul părții superioare - 5 cm; diametrul bazei - 4 cm.
Origini. Analogii
Din datele pe care le cunoaștem la ora actuală pare destul de probabil că primele exemplare
de acest fel au apărut în mediul culturii Catacombelor, așa cum o indică mojarul de piatră descoperit
în tumulul nr. 4 de la Trapovka (Ucraina)11. Ulterior, astfel de exemplare sunt întâlnite și în cultura
Mnogovalikovaia, fapt ilustrat de descoperirea de la Pivdenoe (Ucraina)12. Mojare de piatră au fost
documentate și în arealul culturii Andronovo, așa cum o arată descoperirile de la Alexeevka (Ucraina)
(fig. 3/1), unde, într-o locuință, au fost descoperite trei mojare, dintre care două păstrate în stare
fragmentară, împreună cu un sceptru/pisălog confecționat tot din piatră13. Aceleiași culturi îi este
atribuit și vasul/mojarul de piatră de la Kamyšnoe I14, deși acest exemplar nu face parte din arealul
nostru de analiză.
De asemenea, în situl culturii Srubnaia de la Usovo-Ozero (Ucraina) sunt menționate câteva
mojare de piatră, masive, amorfe și nu foarte îngrijit lucrate15.
O frecvență destul de mare a acestor piese o întâlnim în arealul culturii Sabatinovka din
nordul Mării Negre. Amintim aici un mojar foarte îngrijit lucrat, care a fost descoperit în zona orașului
7 E. Sava, Așezări din perioada târzie…, p. 285-286.

8 Recent, în situl de la Lipoveni II - La Nisipărie (raionul Cimișlia), au mai fost descoperite două astfel de exemplare. Mulțumim
pentru informație domnului dr. Sergiu Matveev.
9 E Sava, Așezări din perioada târzie…, fig. 221/13.
10 V. A. Dergačev, op. cit., fig. 46/3.
11 I. T. Černjakov, Severo-Zapadnoe Pričernomor‘e vo vtoroi polovine II tĭs. do n. e., Kiev, 1985, p. 95, fig. 43/10.
12 Ibidem, p. 95, fig. 43/3, 6.
13 O. A. Krivkova-Grakova, Alekseevskoe poselenie i mogil’nik. Trudy Gosudarstvennogo Istor. Muz. Moskva, 17, 1947, p. 122,
fig. 47; E. Sava, K voprosu…, fig. 2/22; idem, Die Rolle der „östlichen” und „westlichen” Elemente bei der Genese des
Kulturkomplexes Noua-Sabatinovka (Nach den Materialien des Prut-Dnestr-Zwischenstromgebiets), în B. Hänsel, J. Machnik
(Eds.), Das Karpatenbecken und die Osteuropäische steppe, München Rahden/Westf., 1998, fig. 22/7, 8.
14 E. Sava, K voprosu…, p. 68, fig. 2/21; N. Boroffka, E. Sava, Zu den steinernen „Zeptern/Stössel-Zeptern”, „Miniatursäulen” und
„Phali” der Bronzezeit Eurasiens, în Archäologische Mitteilungen aus Iran und Turan, 30, 1998 (1999), fig. 22/1.
15 S. S. Berezanskaja, Usovo Ozero poselenie Srubnoi kul̕ tury na Severnom Donce , Kiev, 1990, fig. XIII/4-5,7-8; Eadem,
Severnaja Ucraina v epohu bronzy, Kiev, 1982, p. 133-134.
Dnepropetrovsk (Ucraina)16 (fig. 3/2). Piesa are înălțimea de 11,2 cm și diametrul maxim de 14 cm. În
același mediu cultural este inclus și mojarul de la Nijnie Fontany, din vecinătatea orașului Simferopol
(Ucraina), care a fost descoperit între anii 1947-1952. Exemplarul este lucrat din andezit și are
înălțimea de 5 cm, iar diametrul maxim al părții superioare este de 5,5 cm17. În anul 2012, în așezarea
de la Rozanivka I (Ucraina), a fost identificat un alt mojar, cu partea superioară deteriorată, cu corpul
aproximativ cilindric și cu o șănțuire orizontală în zona mediană(fig. 4/6). Piesa are o înălțime de 13 cm
și un diametru al părții superioare de 12,2 cm18. Și în așezarea de la Kazan-Kulak II (Ucraina) a fost
descoperit un mojar de mici dimensiuni, lucrat din gresie cuarțitică, a cărui bază este puternic uzată,
probabil ca urmare a refolosirii sale în calitate de percutor. Obiectul are înălțimea de 5,5 cm și
diametrul maxim de 7 cm19. Un mojar bitronconic a fost descoperit în anul 1914 în localitatea Elaneč20
(fig. 3/3), iar un alt exemplar a fost recuperat în anul 1977, dintr-un mormânt de la Troičkoe (fig. 3/12),
împreună cu un sceptru și un vas de tip Jamnaia21. Un mojar asemănător cu cel din urmă este cunoscut
și la Bojarka (fig. 3/11), doar că acesta provine dintr-un tumul și a fost decoperit în anul 184322. În
colecțiile Muzeului Arheologic din Odessa există mai multe astfel de mojare (fig. 3/6-8), de formă
bitronconică, atribuite tot perioadei târzii a epocii bronzului, dar pentru care nu avem date concrete
în ceea ce privește locul descoperirii lor23.
De asemenea, în literatura de specialitate mai sunt menționate astfel de piese la Stepovoe,
Uškalka (fig. 3/9), Nicopolj25(fig. 4/3), Tašlyk, Zolotaja Balka26 (fig. 4/4), Radensk27 (fig. 3/5) și
24
Ovsjanovka28 (fig. 4/1), tot pe teritoriul Ucrainei și despre care cunoaștem că au fost confecționate din
diabaz, granit, andezit, iar înălțimea lor este cuprinsă între 4,8 și 11 cm29.
În zona Balcanică, în arealul Coslogeni, sunt cunoscute câteva exemplare la Kalchevo30 (fig.
4/7), Kubadin31 (fig. 4/8), Yabalčevo32 (fig. 4/11), Željazkovec33 (fig. 4/9) și Momina Tsărkva34 (fig. 4/10),
toate aflate pe teritoriul Bulgariei. Exemplarele menționate anterior sunt lucrate în majoritate din
gresie, având înălțimi cuprinse între 6,3 și 8,2 cm, iar diametrele maxime variază între 8,5 și 11,9 cm.
16 E. Sava, K voprosu…, p. 68, fig. 2/23.

17 A. A. Šepinski, Pamjatniki Neolita, Bronzy i rannego železa v okrestnostjah Simferopolja, în Sovetskaja Arheologija, XXVII,
1957, 184, fig. 4/1.
18 D. Filatov, L. Smirnov, Arheologični doslidžennja poselennja Sabatinivs̕ koi kul̕ turi Rozanivka I u 2012 roci, în Eminak, 3-4(9),
2014, 7, fig. 3/9.
19 I. V. Subbotin, Poselenie sabatinovskoi kul’turi Kazan-Kulak II, în E. V. Jarovoi, M. K. Kașuba, N. A. Cetverikov, S. A. Fidelski,
A. I. Mussurov (red.), Drevneištie obštnosti zemledel’čev i skotovodov Severnogo Pričernomor’ja (V tĭs do n.e. – V vek n. e.),
Tiraspol, 2002, p. 174, fig. 2/4.
20 I. T. Černjakov, Severo-Zapadnoe…, p. 92, fig. 43; S. S. Berezanskaja, V. V. Otroșenko, N. N. Čeredničenko, I. N. Šarafutdinova,
Kul’tury epohi bronzĭ na territorii Ukrainĭ, Kiev, 1986.

21 I. T. Černjakov, Severo-Zapadnoe…, p. 92, fig. 43/7.
22 Ibidem, p. 92, fig. 43/9.
23 Ibidem, p. 92, fig. 43/1, 2, 5, 8; S. S. Berezanskaja, V. V. Otroșenko, N. N. Čeredničenko, I. N. Šarafutdinova, op. cit., fig. 28/1.
24 I. N. Šarafutdinova, Stepnoe Podneprov’e v epohu poznej bronzy, Kiev, 1982, p. 134, fig. 53/1; Ja. P. Gerškovič, Studien zur
spätbronzezetilichen Sabatinovka-Kultur am unteren Dnepr und an der Westküsten des Azov’schen Meers, în Archäologie in
Eurasien, Bd. 7, Rahden/Westf., 1999, fig. 15/4; M. Sîrbu, Piese litice…, fig. 10/6.
25 I. N. Šarafutdinova, op. cit., fig. 53/5.
26 Ibidem, p. 132, fig. 53/3.
27 S. S. Berezanskaja, V. V. Otroșenko, N. N. Čeredničenko, I. N. Šarafutdinova, op. cit., fig. 28/4.
28 Ibidem, fig. 28/7.
29 Ibidem, p. 99.
30 S. Alexandrov, S. Taneva, Skiptri-čiukalki ot kăsnata bronzova epoha văv fonda na NAIM-BAN, în Arheologija, LIII, 2012, p.
72-73, fig. 2/2.

31 M. Klasnakov, Nahodki ot bronzovata epoha krai Mandrenskoto ezero, în Arheologia, 2006, 1-4, p. 118, fig. 2/2.
32 J. Lichardus, I. K. Iliev, C. J. Christov, Die spätbronzezeitlichen „Steinstößel-Zepter”in Südostbulgarien und die Frage der
nordpontischen Verbindungen zur Ägäis, în Eurasia Antiqua, 5, 1999, p. 97, fig. 3/1.
33 Ibidem, p. 97, fig. 3/5.
34 I. Hristov, I. Iliev, Severopontiskii kamenii „skiptri-čiukalki” ot bronzovata epoha v dolinata na Dolna Tundja, în Arheologia,
1-2, 2000, fig. 3/e, fig. 4/b.

Mojarele din piatră specifice epocii bronzului din zona nord și vest pontică 23
Tipologie. Funcționalitate.
Pornind de la trăsăturile morfologice ale mojarelor de piatră cunoscute până acum,
considerăm că pot fi deosebite trei tipuri principale, cu mai multe variante:
Tipul I – mojar bitronconic, cu baza bine individualizată, asemănător unei cupe cu picior;
Tipul II – mojar tronconic;
Tipul III – mojar cvasicilindric;
Тipul I Тipul II Тipul III
În stadiul actual al cunoștințelor noastre, deosebirile tipologice nu pot fi justificate decât prin
rațiuni practice, dar nu putem trece cu vederea că majoritatea exemplarelor bitronconice se întâlnesc
în arealul nord-pontic, în timp ce mojarele cvasicilindrice apar, cu precădere, în zona de vest a Mării
Negre.
Pornind tot de la caracteristicile morfometrice ale mojarelor de piatră, observăm că cele mai
multe au dimensiuni mici, cu o înălțime ce variază de la 5 la 13 cm, iar diametrul părții superioare este
cuprins între 5,5 și 14 cm. De asemenea, cavitatea acestor piese poate fi conică, semisferică,
cvasicilindrică, sau se prezintă ca o succesiune de două alveolări, dintre care una mai largă și una mai
îngustă. Există piese la care această cavitate este mai profundă, cu o adâncime de 4-5 cm, dar sunt
cunoscute și exemplare care au alveolarea destul de superficial realizată.
Nu în ultimul rând, contextul descoperirii acestor piese merită analizat, iar acest fapt poate
asigura unele indicii legate de funcționalitatea și semnificațiile mojarelor de piatră. Din păcate, pentru
multe dintre piese nu cunoaștem contextul precis în care au fost găsite, ceea ce complică posibilitățile
de interpretare. Știm că exemplarul de la Trapovka a fost descoperit în inventarul unui mormânt, iar la
Alexeevka astfel de mojare au fost descoperite într-o locuință. În unele lucrări s-a scris despre faptul
că mojarele erau utilizate în activitățile metalurgice35, iar o astfel de interpretare a fost enunțată, cel
mai probabil, doar pe baza unor asocieri în același context arheologic, dintre mojare și
sceptre/pisăloage de piatră. Merită amintite aici descoperirile de la Kamyšnoe I (Rusia), unde a fost
cercetat un complex ritualic, dedicat practicilor metalurgice, compus dintr-un mojar, un
sceptru/pisălog, ceramică și oase de bovine36. O situație oarecum asemănătoare a fost constatată în
situl de la Miršade (Uzbekistan), unde a fost identificat un sceptru/pisălog și un mojar, ambele lucrate
din roci vulcanice37. Desigur, unele mojare, care au dimensiuni mari, așa cum sunt cele de la Usovo-
Ozero, Kirovo38 sau cel de la Sarvan-tepe (Azerbaidjan)39, puteau fi folosite inclusiv pentru zdrobirea
minereurilor necesare în procesul metalurgic, dar, cel mai probabil, pentru procesarea cerealelor. În
schimb, aproape toate exemplarele amintite mai sus au dimensiuni foarte mici pentru a putea fi
folosite în activitățile legate de procesarea materiilor prime necesare obținerii obiectelor de metal. O
anumită relevanță credem că are și răspândirea acestor artefacte în zone în care nu se găsesc minereuri
pentru industria bronzurilor, ceea ce exclude utilizarea lor în astfel de practici. Dacă ne raportăm la
dimensiunile pieselor și la modul foarte îngrijit de realizare a lor, considerăm că mojarele de piatră
erau folosite pentru zdrobirea unor substanțe organice (ocru, cereale, rădăcini, plante medicinale),
35 E. Sava, K voprosu…, p. 68; M. Sîrbu, Piese litice…, p. 175; E. Sava, Așezări din perioada târzie…, p. 468.
36 N. Boroffka, E. Sava, op. cit., p. 83.
37 Ibidem, p. 86, fig. 24, 7, 10.
38 A. M. Leskov, Drevnosti vostočnogo kryma, Kiev, 1970, fig. 26.
39 Ș. Nɘcɘfov, Sarvantɘpɘ yașayis yerindɘ 2010-cu ilde aparilmiș arheoloji tɘdqiqatlarin yekunlarina dair, în Azɘrbaycanda
Arheoloji Tɘedqiqatlar, Baku, 2010, p. 147.

pentru prepararea unor mixturi, sau ca simple obiecte de recuzită în cadrul unor practici ritualice40
legate de îndeletnicirile metalurgice. Cu siguranță, analize complexe de ordin traseologic vor putea
confirma sau completa unele dintre aceste supoziții.
Am încercat în rândurile anterioare să sintetizăm cele mai relevante informații despre o
categorie de piese litice, cea a mojarelor, întâlnită în diferite contexe ale epocii bronzului din zona
nord-vest pontică. Deși interpretate adesea ca obiecte cu implicații în domeniul metalurgic, aceste
piese au putut avea o întrebuințare variată, fapt susținut de complexele arheologice în care au fost
descoperite animite exemplare. Cel mai probabil, unele mojare, prin eleganța lor, constituiau simple
obiecte de recuzită sau chiar piese cu valoare socială (indicatori ai unor ranguri sau îndeletniciri).
40Situație discutată și pentru alte zone și etape cronologice; vezi spre exemplu P. Swadling, Prehistoric stone mortars, în L.
Bolton, N. Thomas, E. Bonshek, B. Burt (eds.), Melanesia Art and Encounter, Londra, 2013, p. 82.
КАМ’ЯНІ СТУПКИ ЕПОХИ БРОНЗИ НА ТЕРИТОРІЇ ПІВНІЧНО-ЗАХОДНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я
Маріана СИРБУ,
(Історичний музей Молдови, Кишинів)
e-mail: sirbumary24@yahoo.com
Василь ДЯКОНУ
(Музей історії та етнографії, Тиргу Нямц)
e-mail: diavas_n82@yahoo.com
Для інвентаризації епохи бронзи існують типи деталей, які потребують повторного
відкриття. Сьогодні у світлі нових знахідок вони можуть змінити типологію, хронологію та
територіальну динаміку або дати більш відповідну оцінку їх функціональності. Це також
стосується так званих кам’яних ступок, які знаходили в різних археологічних культурах на
території Північно-Західного Причорномор’я. Хоча кам’яні ступки й згадувалися в деяких
наукових дослідженнях, проте не отримали відповідного комплексного аналізу. З цієї причини
ми зосередимо нашу увагу саме на кам’яних ступках, особливо тому, що більшість знахідок
пов’язані з культурним комплексом Нова-Сабатинівка-Кослоджени.
До недавнього часу ці артефакти були відомі лише на території Росії, Узбекистану,
України, Республіки Молдова та Болгарії. Той факт, що перша відома знахідка у Східних Карпатах1
була введена до наукового обігу нещодавно, збільшує площу розповсюдження цих предметів
(мал. 1). Крім того, отримання додаткових даних, які раніше не були опубліковані, а також
виправлення певних помилок – це хороша можливість для перегляду раніше відомої інформації.
Оскільки нам було надано доступ до більшості знахідок у Румунії та Республіці Молдова,
ми переглянемо та опишемо їх, й на основі відомих аналогій спробуємо зробити певні
типологічні узагальнення. Також спробуємо уточнити функціональність цих предметів.
Опис артефактів.
1. Хиртапе (село Винаторь, Ясський повіт, Румунія) (мал. 2/3). На цій території в 1978 р.
було виявлено кам’яну ступку, але точно її походження невідомо. Зразок має коротку, круглу
форму та був вироблений, швидше за все, з коричнево-сірого вулканічного каменю. В середині
предмету є неглибокий горизонтальний розріз, який розділяє корпус на два регістри. Ступка має
укорочену перерву (3 см), верхній край округлений, а база злегка випукла2.
Розміри: висота – 5,8 см; діаметр верхньої частини – 7 см; основний діаметр – 6,5 см.
2. Петрешті (Унгенський район, Республіка Молдова) (мал. 2/5). Ступку було випадково
виявлено в 1986 р. Предмет має бочкообразне тіло, з добре оформленою нижньою частиною та
розширеною верхньою половиною. Вона є круглою в плані. У верхній частині є дрібний,
півкулярний альвеоляр. На витягнутому краї – поверхневе ушкодження. Сама база плоска.
1 V. Diaconu, S. C. Enea, D. Boghian, Câteva piese atribuite epocii bronzului și primei epoci a fierului din zona centrală a
Moldovei, în Studii de Preistorie, 13, 2016, p. 160, мал. 7/2.
2 Там само.
26 Маріана СИРБУ, Василь ДЯКОНУ
Альвеоляція має діаметр 6,5 см і глибину 3 см. Артефакт знаходиться в колекції Національного
музею історії Молдови в Кишиневі3.
Розміри: висота – 13 см; верхня частина діаметра – 16 см.
3. Гармацьке (Дубоссарський район, Республіка Молдова) (мал. 2/2). Артефакт був
випадково виявлений В. Дергачевим в 1969 р. Кам’яна ступка має струнке тіньове тіло і відносно
добре підкреслену основу. Об’єкт майже круглий по формі та має дрібну, конічну порожнину
діаметром 2,5 см і глибиною 0,7 см. Обидві основи та його верхня частина мають уламки в
результаті використання або навіть повторного застосування. Артефакт було зроблено з
коричневого андезиту. Зараз знаходяться в колекції Національного музею історії Молдови в
Кишиневі4.
Розміри: висота – 7,5 см; верхня частина діаметра – 7,5 см; діаметр основи – 5,6 х 4,3
см.
4. Бессарабка (Бессарабський район, Республіка Молдова) (мал. 2/1). На території міста
В. Каврус випадково виявив кам’яну ступку, але точні умови знахідки невідомі. Зразок має
струнке, усічене тіло та добре підкреслену підставку. У центрі – простий, горизонтальний пояс.
Знахідка має у верхній частині конічний альвеоляр, діаметром 6,7 см і глибиною 1,7 см. Об’єкт
зроблений з чорного граніту і має добре поліровану поверхню5. Предмет зберігається в колекції
Музею старожитностей «Тюдор Арнаут» історичного та філософського факультетів Державного
університету Молдови6.
Розміри: висота – 5,7 см; діаметр верхньої частини – 8,4 см; основний діаметр – 7,8 см.
5. Ханска-Лімбарі-Капраріа (Яловенський район, Республіка Молдова) (мал. 2/4). З цієї
місцевості походить кам’яна ступка, яка була виявлена в 1979 р., ймовірно, у районі, звідки
походить і культура Сабатинівки7. Знахідка має квазіциліндричну форму, невелику за розміром,
і виготовлена з твердої чорної скелі. База злегка округлена, а медіана – більш вузька, ніж верхня
частина об’єкта. Артефакт має поверхневий альвеоляр, діаметром 4,1 см і глибиною всього 0,5
см. Зразок має ретельно поліровану поверхню, а основа – сліди деяких ударів, ймовірно, через
повторне використання предмету. Сьогодні зберігається в колекції Музею старожитностей
«Тюдор Арнаут» історичного та філософського факультету Державного університету Молдови.
Розміри: висота – 5,8 см; верхня частина діаметра – 6,4 см; основний діаметр – 5,9 см.
У наступних двох предметах, виявлених на території Республіки Молдова8, не відомо ні
місця походження, ні контекст відкриття.
6. «Республіка Молдова» (мал. 3/13). З невідомої місцевості походить невелика кам’яна
ступка з випуклою основою, злегка розбитою. Зразок має досить глибоку конічну порожнину
завглибшки 1,5 см. Нажаль, ми не маємо даних про сировину, з якої було виготовлено цей
артефакт9.
Розміри: висота – 4,5 см; верхній діаметр – 6,2 см; основний діаметр – 5 см.
7. Інший зразок був знайдений у північній частині Пруто-Дністровської території, але без
уточнення місця знахідки. Це бітроноконічний зразок, зі злегка випуклою верхньою частиною і
3 У літературі кам’яні ступки з’являються спочатку як знахідка з місцевості Петрешті, див. В. А. Дергачев, Молдавия и
соседние территории в эпоху бронзы, Кишинёв, 1986, с. 164, мал. 46/4; згодом цей предмет згадувався як знайдений
у місцевості Петрені, див. M. Sîrbu, Piese litice descoperite în așezările culturilor Noua-Sabatinovka din spațiul pruto-
nistrean, în Tyragetia, s.n., VII [XXII], nr. 1, 2013, p. 175; E. Sava, Așezări din perioada târzie a epocii bronzului în spațiul pruto-
nistrean (Noua-Sabatinovka), Biblioteca „Tyragetia”, XXVI, Chișinău, 2014, p. 468.
4 У недавній роботі ця інформація, здається, виявлена в Гармацького, див. E. Sava, op. cit., fig. 221/10.
5 Дякую, проф., д.т.н. І. Нікуліца за допомогу при вивченні знахідки.
6 Е. Сава, К вопросу о скребки эпохи средней бронзы из Среднего Причерноморья, Известия АНМССР, Кишинев, 1987,
мал. 24/2; те ж саме, Бронзовый век – средний и поздний периоды (XVII-XII ст. до н.е.), в Thraco-Dacica, XV, 1-2, 1994, с.
145, рис. 5/15;
7 E. Sava, Așezări din perioada târzie…, p. 285-286.
8 Нещодавно на місці Липовени II - Нісіпаріе (Чимишлійський район) були виявлені два таких екземпляри. Дякую за
інформацію доктора Сергія Матвєєва.

9 E Sava, Așezări din perioada târzie…, fig. 221/13.
Кам’яні ступки епохи бронзи та території Північно-Західного Причорномор’я 27
підкресленою базою. У верхній частині – дрібний альвеоляр. Інформація про камінь, з якого він
був зроблений, не знайдена10.
Розміри: висота – 5,5 см; верхня частина діаметра – 5 см; основний діаметр – 4 см.
Походження. Аналогії.
З даних, які нам відомі на сьогодні, цілком ймовірно, що перші такі зразки з’явилися в
культурних шарах катакомб, про що свідчить кам’яна ступка, яка міститься під №4 з Трапівки
(Україна)11. Згодом такі зразки знаходили в шарах культури багатоваликової (багатопружкової)
кераміки, про що свідчить відкриття в Південному (Україна)12. Кам’яні ступки також були
задокументовані в районах розташування андроновської культури, про що свідчать знахідки з
Олексіївки (Україна) (мал. 3/1), де було знайдено три житла, два з яких – в фрагментарному стані,
разом із ступкою з каменю13. Ті самі культури також відносяться до Камішного I14, хоча цей зразок
не є частиною нашої області дослідження.
Також на місці зрубної культури в Усове Озеро (Україна) знаходять деякі види кам’яних
ступок – масивні, аморфні і не дуже акуратно оброблені15.
Доволі часто зустрічаються ці предмети в районі сабатинівської культури у Північному
Причорномор’ї. На малюнку дуже акуратно оброблений камінь, який був виявлений в районі
Дніпропетровська (Україна)16 (мал. 3/2). Ступка має висоту 11,2 см і максимальний діаметр 14 см.
До тих же культурних шарів відносять ступку з Нижніх Фонтанів в околицях Сімферополя
(Україна), яка була виявлена між 1947-1952 рр. Вона виконана з андезиту і має висоту 5 см, а
максимальний діаметр верхньої частини – 5,5 см.17 У 2012 р. в селищі Розанівка I (Україна)
знайдено інший артефакт з верхнім, пошкодженим циліндричним корпусом і горизонтальним
шліцем в середній частині (мал. 4/6). Знахідка має висоту 13 см і верхній діаметр 12,2 см.18 У
Казан-Кулак II (Україна) був знайдений невеликий артефакт, виготовлений з піщанику, основа
якого сильно зношена, ймовірно, через його повторне використання. Об’єкт має висоту 5,5 см і
максимальний діаметр 7 см.19 Біконічний предмет було виявлено в 1914 р. в районі Еланек20
(мал. 3/3), ще один екземпляр був знайдений в 1977 р. у похованні в Троїцькому (рис. 3/12), зі
скребком і чашею ямного типу21. Артефакт, подібний до останнього, також відомий в Боярці (мал.
3/11). Він знаходився в кургані й був виявлений в 1843 р.22. У колекції Одеського археологічного
музею є кілька кам’яних ступок (мал. 3/6-8), що мають бітронноконічну форму та відносяться до
10 В. А. Дергачев, те ж саме., мал. 46/3.

11 И. Т. Черняков, Северо-западное Причерноморье во второй половине ІІ тыс. д.н.е., Киев, 1985, с. 95, мал. 43/10.
12 Там само, с. 95, мал. 43/3, 6.
13 О. А. Кривкова-Гракова, Алексеевское поселение и могильник, Труды Государственного исторического музея,
Москва, 17, 1947, с. 122, мал. 47; Е. Сава, К вопросу..., мал. 2/22; те ж саме, Die Rolle der ,,östlichen” und ,,westlichen”
Elemente bei der Genese des Kulturkomplexes Noua-Sabatinovka (Nach den Materialien des Prut-Dnestr-
Zwischenstromgebiets), în B. Hänsel, J. Machnik (Eds.), Das Karpatenbecken und die Osteuropäische steppe, München
Rahden/Westf., 1998, fig. 22/7, 8.
14 Е. Сава, К вопросу..., с. 68, мал. 2/21; N. Boroffka, E. Sava, Zu den steinernen „Zeptern/Stössel-Zeptern", ,,Miniatursäulen”
und ,,Phali” der Bronzezeit Eurasiens, in Archäologische Mitteilungen aus Iran und Turan, 30, 1998, fig. 22/1.
15 С. С. Березанская, Усово Озеро: поселение срубной культуры на Северском Донце, Киев, 1990, рис. XIII/4-5,7-8; те
ж саме, Северная Украина в эпоху бронзы, Киев, 1982, с. 133-134.

16 Е. Сава, К вопросу…, с. 68, рис. 2/23.
17 А. А. Шепинский, Памятники неолита, бронзы и раннего железного века в окресностях Симферополя, Советская
Археология, XXVII, 1957, с. 184, рис. 4/1.

18 Д. Філатов, Л. Смирнов, Археологічні дослідження поселення сабатінової культури Розанівка I у 2012 р., Эминак, 3-
4 (9), 2014, с. 7, рис. 3/9.

19 I. В. Субботин, Поселение сабатиновской культуры Казань-Кулак ІІ, Е. В. Яровой, М. К. Кацуба, Н. А. Четвериков,
С. А. Фидельский, А. И. Мусуров (ред.), Древние общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V

тыс.д.н.э. – V тыс.н.э.), Тирасполь, 2002, с. 174, рис. 2/4.
20 И. Т. Черняков, Северо-Западное..., с. 92, рис. 43; С. С. Березанская, В. В. Отрощенко, Н. Н. Чередниченко,
И. Н. Шарафутдинова, Культуры эпохи бронзы на территории Украины, Киев, 1986.

21 И. Т. Черняков, Северо-Западное..., с. 92, рис. 43/7.
22 Там само, с. 92, рис. 43/9.
пізнього бронзового віку, але щодо них у нас немає конкретних даних про їх відкриття23.
Також у літературі згадуються такі знахідки біля Степового, Ушкалки24 (рис. 3/9),
Нікополя25 (рис 4/3), Ташлика, Золотої Балки26 (рис 4/4), Раденська27 (рис. 3/5) та Овсянівки28 (рис.
4/1), які знаходяться на території України. Артефакти були зроблені з діабазу, граніту, андезиту,
а їх висота становить від 4,8 до 11 см.29.
На Балканах, в районі Кослоджені, зроблено декілька знахідок: Калчево30 (рис 4/7),
Кубадін31 (рис 4/8), Ябилчево32 (рис 4/11), Желязковец33 (рис 4/9) і Моміна-Церква34 (рис 4/10).
Всі вони розташовані на території Болгарії. Вищезгадані зразки переважно виготовлювалися з
піщанику висотою 6,3 і 8,2 см, а максимальний діаметр – від 8,5 до 11,9 см.
Типологія. Функціональність.
Виходячи з морфологічних особливостей знайдених кам’яних сосудів, відомих до цих
пір, ми вважаємо, що можна виділити три основних типи, з декількома варіантами:
Тип I – бітринічна ступка, з добре персоналізованою базою, подібною до ніжки
стаканчика;
Тип II – тронконічна кам’яна ступка;
Тип III – квазіциліндрична кам’яна ступка.
Тип I Тип II Тип III
У сучасному стані наших досліджень типологічні відмінності можна виправдати лише з

практичних причин, але ми не можемо не помітити той факт, що більшість бітронних зразків
зустрічаються в Північному Причорномор’ї, тоді як квазіциліндричні зразки знаходять у західній
зоні Чорного моря.
Виходячи з морфометричних характеристик кам’яних ступок, ми помічаємо, що
більшість з них мають невеликі розміри, з висотою від 5 до 13 см, а діаметр верхньої частини
становить від 5,5 до 14 см. Також, порожнина цих предметів може бути конічною,
напівсферичною, квазіциліндричною або як послідовність двох альвеол, з яких одна – ширша,
інша – більш вузька. Є приклади, в яких ця порожнина з глибиною 4-5 см, але є також відомі
зразки, які мають альвеоляцію, що здається поверхневою.
23 Там само, с. 92, рис. 43/1, 2, 5, 8; С. С. Березанская, В. В. Отрощенко, Н. Н. Чередниченко, И. Н. Шарафутдинова, там
само, рис. 28/1.
24 И. Н. Шарафутдинова, Степное Поднепровье в эпоху поздней бронзы, Киев, 1982, с. 134, рис. 53/1; Ja. P. Gerškovič,
Studien zur spätbronzezetilichen Sabatinovka-Kultur am unteren Dnepr und an der Westküsten des Azov’schen Meers, AE, Bd.
7, Rahden/Westf., 1999, fig. 15/4; M. Sîrbu, Piese litice…, fig. 10/6.
25 И. Н. Шарафутдинова, там же, рис. 53/5.
26 Там само, с. 132, рис. 53/3.
27 С. С. Березанская, В. В. Отрощенко, Н. Н. Чередниченко, И. Н. Шарафутдинова, там же, рис. 28/4.
28 Там само, рис. 28/7.
29 Там само, с. 99.
30 S. Alexandrov, S. Taneva, Skiptri-čiukalki ot kăsnata bronzova epoha văv fonda na NAIM-BAN, în Arheologija, LIII, 2012, p.
72-73, fig. 2/2.

31 M. Klasnakov, Nahodki ot bronzovata epoha krai Mandrenskoto ezero, în Arheologia, 2006, 1-4, p. 118, fig. 2/2.
32 J. Lichardus, I. K. Iliev, C. J. Christov, Die spätbronzezeitlichen „Steinstößel-Zepter”in Südostbulgarien und die Frage der
nordpontischen Verbindungen zur Ägäis, în Eurasia Antiqua, 5, 1999, p. 97, fig. 3/1.
33 Там само, с. 97, рис. 3/5.
34 I. Hristov, I. Iliev, Severopontiskii kamenii ,,skiptri-čiukalki” ot bronzovata epoha v dolinata na Dolna Tundja, în Arheologia,
1-2, 2000, fig. 3/e, fig. 4/b.

І на останок, але не менш важливо, контекст виявлення цих предметів заслуговує на

увагу, бо це може дати певне уявлення про функціональність та значення кам’яних ступок. На
жаль, для багатьох зразків ми не маємо точних даних, як вони були знайдені, що ускладнює
інтерпретацію. Ми знаємо, що трапівський артефакт було знайдено серед іншого інвентарю
поховання, а в Олексіївці – виявлений у житловому приміщенні35. В деяких дослідженнях
зазначається, що знайдені ступки використовувалися в металургії. Таке твердження, швидше за
все, було викликано лише на основі асоціацій між кам’яними ступками та кам’яними скребками.
Тут варто згадати відкриття з Камишного I (Росія), де ритуальний комплекс, присвячений
металургійній практиці, складався з кам’яної ступки, скребків, кераміки, костей биків36. Щось
подібне було виявлено в місті Мірсаде (Узбекистан), де були ідентифіковані скребки та ступки,
виготовлені з вулканічної породи37. Звичайно, деякі великі предмети, як в Усове Озеро, Кірове38
або на Сарвантепе (Азербайджан)39, можуть бути використані для обробки руд (процес
необхідний в металургійному процесі), але, швидше за все, вони використовувалися для
переробки зернових. Майже всі вищезгадані зразки замалі для використання в процесах
обробки сировини, необхідної для отримання металевих предметів. Ми можемо констатувати,
що кам’яні знайденіступки були розповсюджені в тих районах, де відсутня руда для
виготовлення предметів з бронзи, що виключає їх використання в металургійних практиках.
Виходячи з розмірів деталей та їхнього призначення, ми вважаємо, що вони використовувалися
з метою подрібнення органічних речовин (охри, зерна, коріння, трави) для приготування
сумішей, або реквізиту в ритуальних практиках40, пов’язаних з металургійними професіями.
Звичайно, комплексний аналіз може підтвердити або доповнити деякі з цих припущень.
Отже, вище ми спробували синтезувати найбільш ревалентну інформацію про
категорію предметів, таких як кам’яні ступки, що зустрічаються в різних контекстах епохи бронзи
в Північно-Західному Причорномор’ї. Незважаючи на те, що вони часто інтерпретуються як
об’єкти, що мали призначення в металургійній діяльності, ці артефакти могли використовуватися
в різних варіаціях. Швидше за все, деякі артефакти за своєю специфікою були реквізитами або
навіть соціально-корисним приладдям (показниками чинів або професій).
35 E. Сава, К вопросу…, с. 68; M. Sîrbu, Piese litice…, p. 175; E. Sava, Așezări din perioada târzie…, p. 468.
36 N. Boroffka, E. Sava, op. cit., p. 83.
37 Там само, с. 86, мал. 24, 7, 10.
38 A. M. Лесков, Древности Восточного Крыма, Киев, 1970, рис. 26.
39 Ș. Nɘcɘfov, Sarvantɘpɘ yașayis yerindɘ 2010-cu ilde aparilmiș arheoloji tɘdqiqatlarin yekunlarina dair, în Azɘrbaycanda
Arheoloji Tɘedqiqatlar, Baku, 2010, p. 147.

40 Ситуація обговорювалася для інших областей та хронологічних етапів; див. P. Swadling, Prehistoric stone mortars, în L.
Bolton, N. Thomas, E. Bonshek, B. Burt (eds.), Melanesia Art and Encounter, Londra, 2013, p. 82.
Fig. 1. Răspândirea mojarelor de piatră în zona nord și vest-pontică (selectiv): 1, Hârtoape; 2, Petrești; 3,
Harmațka; 4, Basarabeasca; 5, Hanska; 6, Dnepropetrovsk; 7, Nijnie Fontany; 8, Rozanivka; 9, Kazan-Kulak; 10,
Elaneč; 11, Stepovoe; 12, Uškalka; 13, Nicopolj; 14, Tašlyk; 15, Zolotaja Balka; 16, Radensk; 17, Ovsjanovka; 18,
Kalchevo; 19, Kubadin; 20, Yabalčevo; 21, Željazkovec; 22, Momina Tsărkva.
Мал. 1. Розповсюдження кам’яних ступок у Північно-Західному Причорномор’ї (вибірково): 1, Хиртуапе; 2,
Петрешті; 3, Гармацьке; 4, Бессарабка; 5, Ханска; 6, Дніпропетровськ; 7, Нижні Фонтани; 8, Розанівка; 9,
Казань-Кулак; 10, Еланек; 11, Степове; 12, Ушкалка; 13, Нікополь; 14, Ташлик; 15, Золота Балка; 16,
Раденськ; 17, Овсянівка; 18, Калчево; 19, Кубадін; 20, Ябилчево; 21, Желязковец; 22, Моміна-Церква.
Fig. 2. Mojare de piatră din România și Republica Moldova: 1, Basarabeasca; 2, Harmațka; 3, Hârtoape;
4, Hansca; 5, Petrești.
Мал 2. Кам’яні ступки з Румунії та Республіки Молдова: 1, Бессарабка 2, Гармацьке; 3, Хиртуапе;
4, Ханска; 5, Петрешті.
Fig. 3. Mojare de piatră: 1, Alexeevka; 2, Dnepropetrovsk; 3, Elanec; 4, Muzeul din Dnepropetrovsk; 5, Radensk;
6-8, Muzeul din Odessa; 9, Uškalka; 10, Pivdenoe; 11; Bojarka; 12, Troičkoe; 13, „Republica Moldova” (3-9, fără
scară).
Мал. 3. Кам’яні ступки: 1, Олексіївка; 2, Дніпропетровськ; 3, Еланек; 4, Дніпропетровський музей; 5,
Раденськ; 6-8, Одеський музей; 9, Ушкалка; 10, Південне; 11, Бояркa; 12, Троїцьке; 13, «Республіка
Молдова» (3-9, без шкали).
Fig. 4. Mojare de piatră: 1, Ovsjanovka; 2, Pivdenoe; 3, Nicopolj; 4, Zalotaja Balka; 5, 6, Rozanivka; 7, Kalkevo; 8,
Kubadin; 9, Željazkovec; 10, Momina Tsărkva; 11, Yabalcevo (1, 3, fără scară).
Мал. 4. Кам’яні ступки: 1, Овсянівка; 2, Південне; 3, Нікополь; 4, Золота Балка; 5, 6, Розанівка; 7, Калчево;
8, Кубадін; 9, Желязковец; 10, Моміна-Церква; 11, Ябилчево (1, 3, без шкали).
DUNĂREA ÎN SURSELE ANTICE (I). IZVOARELE GRECEȘTI
Cristina BODLEV
(Universitatea de Stat „B. P. Hașdeu”, Cahul)
e-mail: cristinabodlev.cv@gmail.com
DANUBE IN ANCIENT SOURCES. (I). GREEK SOURCES
Summary. Ancient written sources relative to the second largest river in Europe (undoubtedly one of
the most debated geographical landmarks of the Old Continent) are obviously well known being already published
in some chrestomathy volumes and making subjects to various exegeses. Despite these realities, given the special
theme of the present editorial approach – wanted to celebrate the International Day of the Danube (June 29) – I
considered appropriate to develop and insert in this volume a thematic chrestomathies.
Sursele scrise antice relative la cel de-al doilea fluviu al Europei ca mărime, dar fără îndoială
unul dintre cele mai dezbătute repere geografice ale bătrânului continent, sunt evident binecunoscute,
fiind publicate în câteva corpus-uri de izvoare1 și supuse unor exegeze variate (le voi cita în continuare).
Dată fiind însă tematica specială a demersului editorial de față, dorit a celebra însăși ziua internațională
a Dunării (29 iunie), am considerat oportună elaborarea și inserarea în prezentul volum a unei
crestomații tematice2.
Prezentarea geografiei spațiului „istro-pontic” în protoistorie s-a făcut în strânsă legătură cu
mitologia grecească ce a furnizat două teme geografice majore: întoarcerea lui Ulise din Troia și
călătoria argonauților în Colchida; respectiv cu factorii etnici străini implicați în evenimente de durată
sau importanță diferită. La redimensionarea orizontului lumii civilizate, doi factori și-au adus
contribuția covârșitor: întemeierea salbei de colonii grecești de pe țărmul de vest al Mării Negre și
expansiunea greco-macedoneană.
Izvoarele narative grecești inițiale pun în evidență un tărâm îndepărtat, învăluit în legendă,
sălbatic din perspectiva însușirilor naturale dar și, mai ales, al populațiilor care îl locuiau3. Ca în orice
spațiu mitic, localizarea acestor neamuri fabuloase este extrem de vagă, undeva spre nord, de unde
suflă Boreus – vântul înghețat, regele Septentrionului care a răpit-o pe Oreithyia, fiica regelui Aticii sau,
chiar dincolo de aceste ținuturi, peste fluviul imens, Istrul, ale cărui ape înghețate, simetrice și invers
curgătoare față de cele ale Nilului, marchează hotarul meridional al lumii cunoscute4. Avem deci de-a
face cu o geografie mitică unde iau naștere tradiții cosmogonice, poziționate desigur după centrul lumii
cunoscute – cetățile grecești – diametral opus în raport cu marginile oikumenei. Cum voi arăta,
1 Am urmat sursele reproduse la Vl. Iliescu, V. G. Popescu, Gh. Ștefan, Izvoare privind istoria României, I, De la Hesiod la
Itinerarul lui Antoninus, București, 1964, passim.
2 Mulțumesc și pe această cale pentru sugestia realizării acestui material și deopotrivă pentru sprijinul oferit pe durata
documentării domnului conf. univ. dr. Costin Croitoru.

3 C. C. Petolescu, Imaginea Daciei în spațiul geografic antic, în Revista de Istorie, 42, 9, 1989, pp. 881-888.
4 A. Ballabriga, Le Soleil et le Tartare. L'image mythique du monde en Grèce archaique, Paris, 1986, passim; Ch. Jacob,
Géographie et ethnographie en Grèce ancienne, Paris, 1991, passim.
36 Cristina BODLEV
marginile lumii sunt cele două mari fluvii, Nilul la sud și Dunărea la nord, iar dincolo de acestea se află
tărâmuri miraculoase dezvăluite ici și colo doar câte unui călător erou, aruncat printr-un accident epic
pe țărmuri neexplorate. De remarcat este faptul că acest spațiu mitic se mută tot mai spre nord pe
măsură ce corăbiile grecești ajung tot mai departe, îmblânzind „Marea Inospitalieră”, urcând apoi pe
Istros, Boristene ori Tanais.
Cunoștințele grecilor din epoca arhaică despre ținuturile de dincolo de Propontida și de la
nord de Munții Haemus erau așadar vagi și nesigure. Temerarii navigatori care se avântaseră mai
departe de strâmtoarea Bosforului – care au inspirat legenda despre expediția argonauților, în
căutarea lânei de aur – au adus primele știri despre ținuturile care mărgineau bazinul Mării Negre.
Prima noțiune geografică consemnată, cu care grecii au luat contact, a fost fluviul Istros. Toponimul
reprezintă denumirea Dunării în izvoarele timpurii și se referă în special la cursul inferior al acesteia5.
Imaginea lumii antice asupra fluviului, de la izvoare și până la vărsarea în Marea Neagră, îmbracă forme
variate de la un scriitor la altul și de la o epocă la alta, fiind adesea deformată și incompletă, până în
momentul extinderii puterii romane spre est când marele fluviu al Europei a fost bine explorat și fidel
înfățișat de către autorii latini.
După toate aparențele grecii au depășit Propontida, ieșind din Bosfor, încă din secolul al VIII-
lea. Astfel, poetul Hesiod6 (Theogonia, v. 337-339), amintește, alături de alte fluvii, și Istrul: „Tethys a
născut Oceanului fluviile cu valuri agitate: Nilul, Alfeul, Eridanul cel adânc, Strymonul, Meandrul și Istrul
care curge frumos”7, o sugestie că grecii îi cunoșteau într-o oarecare măsură traseul și poate intraseră
pe el, aceasta fiind și cea mai veche mențiune scrisă despre fluviu. Sunt de subliniat totuși două
„realități” aici:
1. faptul că lumea post-homerică, cunoscută lui Hesiod este mărginită de Istru și respectiv de
Nil, primul reper fiind replica simetrică, septentrională, a celui dintâi; deci, în perioada în care, la Milet,
se constituia geografia arhaică greacă, Istrul se afla la marginea pământui... De altfel, așa cum vom
vedea, și interesul lui Herodot pentru sciți și traci se oprește la Dunăre, dincolo de care „ținutul [...] se
arată pustiu și de o întindere nesfârșită”; azi se știe că în concepția geografiei arhaice grecești pământul
era imaginat ca o cupă cu fundul răsturnat, la marginile căreia curgeau cele doua mari fluvii ale
oikoumenei, Nilul și Istrul8. Și pentru Pindar – cel mai de seamă poet al Tebei, pe are îl voi aminti mai
jos – cele două fluvii, împerecheate ca două tropice, mărgineau lumea cunoscută, la nord și sud.
2. faptul că hidronimul Istru/Istros ca și Strymonul nu sunt de origine greacă ci... tracă! Dacă
primul ar fi avut semnificația de „râu mare”, cel din urmă ar cuprinde în rădăcina sa ideea de apă
curgătoare, apă repede sau curent9.
În epoca arhaică – probabil în legătură cu pătrunderea milesienilor în zona pontică – hotarul
de la vărsarea Istrului devenise celebru datorită motivului troian. Contemporan cu Hesiod, poetul
milesian Arctinos (Aethiopia), pare a fi cel dintâi care „vorbește” despre misterioasa insulă Leuke –
Insula Albă10, aflată la un capăt de lume unde Istrul se varsă în Pont, și unde zeița Thetis a dus trupul
fiului Achile, de pe rugul ridicat la Troia. Insula lui Achile (de altfel aici se va construi mai târziu un
5 După Strabon (VII, 3, 13) fluviul se numește Istros de la cataracte până la Pont, iar la Ptolemeu (III, 8, 1) poartă acest nume
de la Axiopolis și până la vărsare. Transpunerea grecească a termenului Danuvius este atestată pentru prima dată la Strabon
sub forma Danouios. Danubis este varianta cea mai răspândită la scriitorii romano-bizantini, cea mai timpurie atestare fiind,
pare-se, pe scutul de la Dura Europos (secolul III p. Chr.).
6 M. Kõiv, A note on the dating of Hesiod, în Classical Quarterly, 61 (2), 2011, 335-377.
7 A. Purves, Topographies of time in Hesiod, în R. Rosen (ed.), Time and Temporality in the Ancient World, Philadelphia, 2004,
pp. 147-168.
8 J. O. Thompson, History and ancient Geography, Cambridge, 1948, p. 47.
9 Em. Condurachi, Dunărea în orizontul geografic antic, în Studii și Cercetări de Istorie Veche, 20, nr. 4, 1969, p. 534, nota 3.
10 Azi Insula Șerpilor; despre poziția geografică a acesteia în sursele mai târzii vezi Pliniu cel Bătrân, Naturalis Historia, 13,
(27), 93 și Ptolemeu, Geografia, III, 10, 9. În antichitate, este menționată „la gurile Dunării” o insulă numită de către greci
Λευκός (Leucos: „insula Albă”), denumire care apare pentru prima oară în secolul VI a. Chr. După mitologia greacă, zeița Thetis
s-a rugat de Poseidon (zeul mărilor) să scoată din adâncul mării o insulă pentru fiul ei Ahile, erou al Iliadei. Potrivit versiunii
lui Arctinos din Milet a Iliadei, rămășițele pământești ale lui Achile și Patrocle au fost aduse în insula Leucos sau Leuke de către
zeița Thetis, pentru a fi păstrate într-un mausoleu.
Dunărea în sursele antice (I). Izvoarele grecești 37
templu al eroului divinizat11) este albă pentru că e phaenna („strălucitoare”), poate pentru că este un
tărâm al morților palizi și exsangvi12, sau așa cum vor relata mai târziu cei care susțin că au văzut-o, din
pricina miilor de păsări albe care își aveau cuibul pe stâncile ei13, sau pur și simplu întrucât este
acoperită de spuma unei mări mereu neliniștite14. Pentru că l-am menționat pe Arctinos, aș mai
remarca în acest context și relatarea conform căreia aheii i-au făcut mormânt lui Achile „prin
îngrămădirea pământului” și care este cred o primă mențiune literară a practicilor funerare tumulare!
Pentru tema care ne interesează mențiuni cu totul generale se întâlnesc și la autorii din
secolele VI-V a. Chr., deși în lumina unei exegeze mai atente a textelor antice este posibil ca, cel puțin
o parte din ele, așa cum vom vedea, să se refere la repere hidrografice omonime.
1. Simonide din Ceos (556-468 a. Chr.), unul dintre cei mai mari lirici greci, închină în secolul
al V-lea o epigramă funerară unui naufragiat, deplângând călătoria lui nefericită pe mare, curmată de
o „stâncă aducătoare de nenorociri”; „de ce n-a izbutit el să vadă Istrul cel îndepărtat și Tanaisul cel
lung care vine de la sciți”, din nou o aluzie a stadiului precar al noțiunilor geografice.
2. Eschil (cca. 525-456 a. Chr.), primul mare poet tragic atenian invocă izvoarele Istrului pe
care le plasează în tărâmul misterios al hyperboreilor: „spune că Istrul de la hiperboreeni și din munții
Ripei coboară” sau „Fluviul Istru se laudă că pe malurile lui cresc asemenea fecioare” (= amazoanele).
Asocierea dintre Istru și amazoane făcută aici, în fragmentul care a supraviețuit din tragedia pierdută
„Niobe”, va face carieră în literatura antică și va suscita o suită de discuții moderne prin care se încearcă
localizarea acestora.
3. Pindar (518-438 a. Chr.) inserează câteva referiri la Istros în contextul unui episod mitic.
Astfel, Olympica, III, 11-17 reține: „[...] deasupra pleoapelor și în jurul părului aceluia pune podoaba
verde de măslin, pe care de la izvoarele umbroase ale Istrului odinioară o adusese fiul lui Amfitrion”
sau „[zeul] se îndreaptă spre Xanthos, ducându-se la amazoanele cele dibace la călărie și spre Istru”.
Este vorba așadar despre un mit relativ la fondarea jocurilor olimpice de către Heracles, anume
alegerea locului de desfășurare; întrucât acesta era ars de soare se hotărăște să planteze niște pomi,
prilej cu care rememorează măslinii cei umbroși de la izvoarele Istrului (sic!), pe care îi văzuse pe când
urmărea cerboaica cu coarne de aur în țara hiperboreenilor (cea de-a treia dintre cele 12 munci).
Pentru a oferi umbră participanților și ulterior cununi confecționate din ram de măslin învingătorilor,
Heracles revine la Istru să ia răsadurile necesare. Deși majoritatea exegeților moderni au plasat cele
două episoade la Dunărea de Jos, este evident că realitățile descrise nu corespund zonei. Pornind de
la comentariile divergente ale comentatorilor antici ai operei lui Pindar (unul identifică Istrul cu
Dunărea, celălalt cu un râu din ținutul taurilor „sciți”), A. Pețan aduce argumente „literare” în privința
identificării unui hidronim omonim în Crimea15.
4. Sofocle (497-405 a. Chr.) în Oedip rege, 1227-1229 inserează o aluzie la fluviu: mesagerul
anunță sinuciderea Iocastei cu versurile „de bună seamă, cred că nici Istrul, nici Phasis nu ar putea
spăla, purificând-o, această casă; atât de multe nelegiuiri [are]”. De altfel, cea mai veche informație
despre geți provine dintr-o tragedie pierdută a lui Sofocle (Triptolemos, fr. 457) reprezentată la Atena
în anul 468 sau 467 a. Chr. În unul dintre fragmentele păstrate se menționează și faptul că lințoliul
eroului Eurypylos a fost țesut de femeile de la Dunăre (Istrianidai); această știre se numără printre cele
mai vechi despre ținutul îndepărtat de la Dunărea de Jos. Intriganta mențiune a complicității
Istrianidelor cu riturile funerare în Telepheia a fost asociată de regretata Zoe Petre cu faptul că din
același ciclu al lui Telephos făcea parte o tragedie intitulată Mysienii, presupunând astfel că versiunea
11 G. Hadreen, The Cult of Achilles in the Euxine, în Hesperia, 1991, 2, pp. 313-325.
12 Arthemis „a strămutat-o pe Ifigenia ajunsă în insula numită Leuce, pe lângă Achile și, schimbându-i înfăţișarea, a făcut-o
zeiță veșnic tânără și fără de moarte [...]. Ea a viețuit dar alături de Achile”, cf. Nicandru, Metamorfoze, fr. 58.
13 Totuși „nici una dintre păsări nu se poate ridica în zbor deasupra sanctuarului lui Achile”, cf. Antigonos, Culegere de povestiri
uimitoare, 122 (134).

14 Zoe Petre, Practica nemuririi. O lectură critică a izvoarelor grecești referitoare la greci, Buccurești, 2004, p. 40.
15 A. Pețan, Omonimele Istrului. 1. Istrul taurilor, în Arheologie și Studii Clasice, 1, 2011, pp. 236-260; tot aici vezi și unele
amendamente cu privire la variantele reproduse la Vl. Iliescu, V. G. Popescu, Gh. Ștefan, Izvoare privind istoria românilor...,
p. 13 și urm.
38 Cristina BODLEV
lui Sofocle a legendei lui Telephos îl socotea pe acesta, precum și pe fiul său regi ai Mysienilor, și nu ai
Teukraniei – dar nu ai Mysiei vecine cu Troia, ci ai Moesiei balcanice, din zona Dunării, care ne pare
seducătoare în acest context16.
Din seria informațiilor mai vechi, notele cele mai complete în ordine cronologică le datorăm
lui Herodot (484-425 a. Chr.). Acesta menționa că „Istrul izvorăşte din ţinutul celţilor, de lângă oraşul
Pyrene şi curge tăind Europa prin mijlocul ei. Istrul sfârşeşte prin a se vărsa în mare, în Pontul Euxin,
după ce a străbătut toată Europa, acolo unde se află Istria, colonie a milesienilor. Istrul este cunoscut
de mulţi, căci curge prin ţinuturi locuite. Istrul, care este cel mai mare dintre toate fluviile pe care le
cunoaştem, curge mereu cu acelaşi debit, vara şi iarna. E cel dintâi fluviu din Sciţia, venind dinspre
apus: el ajunge fluviul cel mai mare deoarece primeşte apele mai multor altor râuri”.
Mai mult, Herodot explică şi de ce Dunărea avea acelaşi debit, atât vara cât şi iarna, astfel:
„iarna ţinutul acesta are foarte puţin parte de apă de ploaie, însă atunci ninge fără încetare. Zăpada
căzută iarna în cantităţi mari se topeşte vara, iar apa rezultată din topire se varsă din toate părţile în
Istru. Această zăpadă topită ce se scurge în el, împreună cu ploile dese şi îmbelşugate, care pornesc
vara, îl fac să crească. Şi cu cât soarele îşi atrage mai multă apă vara decât iarna, pe atât apele ce se
unesc cu ale Istrului sunt mai îmbelşugate în timpul verii decât iarna. De pe urma acestor acţiuni
contrarii se iveşte o compensaţie, care face ca Istrul să pară totdeauna egal ca debit”.
După cunoștințele lui Aristotel (384-322 a. Chr.), Istoria animalelor, VIII, 12, 30: cocorii zboară
de la fluviul Strimon la Istru și acolo nasc pui. În Povestiti minunate, 105, 112: „se spune că Istrul
izvorăște din pădurea Hercinică, se desparte în două și o parte se varsă în Pont, iar cealaltă în
Adriatica”, informație preluată după o tradiție anterioară, care susţinea că Istrul avea două brațe, unul
vizibil, care se vărsa în Pont, și celălalt subteran, care se vărsa în Adriatica și pe care ar fi plutit Iason la
întoarcerea din Colchida. Ideea celor două brațe ale Istrului, evident o exagerare, își are izvoarele în
legendele legate de peregrinările argonauților: aceștia ar fi trecut de pe Dunăre în Adriatica, pe apă.
Versiunea a fost întărită de apropierea absolut întâmplătoare dintre denumirea fluviului și cea a
provinciei omonime din nordul Adriaticii; vezi astfel Appolonios din Rhodos (295-215 a. Chr),
Argonauticele, IV, care urmează în acest sens tratatul „Despre lacuri” al lui Timagetos – cel dintâi care
plasează argonauții pe Dunăre, dând astfel naștere, în secolul IV a. Chr., „itinerarului vestic” al
expediției17, pare-se sub influența progresului cunoștințelor geografice18.
Tot Aristotel notează în Povestiti minunate, 168, 182 că Dunărea îngheață iarna „iar oamenii
pot trece călare, ca și cum ar fi o câmpie”, aceasta fiind prima știre despre folosirea acestei căi de
invazie19.
Dar marea care tocmai le deschidea orizontul geografic, le apărea la început grecilor drept
agitată și „neospitalieră”! Totuși, se pare că nu este vorba atât de aspectul acesteia cât de
neînțelegerea corectă a denumirii, influențată de populațiile nord-pontice. Vezi în acest sens relatarea
lui Pomponius Mela (De Chronographia, I, 19, 102): „din pricina firii deosebit de crude a locuitorilor de
pe țărmul ei, ea a fost denumită odinioară Axenus (= neospitalieră), dar mai târziu, prin contact cu alte
populații, locuitorii și-au îmblânzit puțin obiceiurile și marea a fost denumită Euxinus (= ospitalieră)”.
Abia după „roirea” grecilor, care a cuprins și bazinul Mării Negre, orizontul geografic s-a
deschis complet. Grecii au întemeiat primele colonii: Olbia (647) pe coasta de nord a Mării Negre, Istros
(circa 657), Orgame și Appolonia (circa 610) pe coasta de vest, Sinope (630) și Trapezus (Trapezunt,
finele secolului al VII-lea) pe coasta de sud. Un al doilea val de colonizare s-a petrecut în secolul al VI-
lea, când au fost întemeiate celelalte colonii din bazinul pontic; menționăm pe cele de pe coasta de
vest: Tomis – fundație milesiană, Callatis și Mesembria de sorginte doriană. Pontul era de acum o
16 Zoe Petre, op. cit., pp. 30-31 (vezi în continuare argumentația și pe baza textului lui Dion Chrysostomul).
17 Pentru comentarii suplimentare privitoare la variantele itinerarului argonauților vezi A. Pețan, Omonimele Istrului. 2. Istrul
argonauților, în Arheologie și Studii Clasice, 2, 2011, pp. 176-239.
18 Fr. Vian, Poésie et géographie: les Retours des Argonautes, în Comptes-rendus des séances de l'Académie des Inscriptions
et Belles-Lettres, 131e année, 1, 1987, p. 249.

19 C. C. Petolescu, Dacia și Imperiul Roman. De la Burebista până la sfârșitul Antichității, București 2000, p. 15. Vezi și aluzia
lui Aristofan (Acarnienii, 140): „dacă nu cădea atâta zăpadă în toată Tracia și nu înghețau toate râurile...”.
Dunărea în sursele antice (I). Izvoarele grecești 39
„mare grecească”, divinitatea sa devenind Pontoj („Pontul cel ospitalier”).

Următoarele noțiuni geografice pentru zona care ne interesează sunt legate de prezența
persană la Dunărea de Jos, fapt remarcat încă de Strabon (I, 2, 1): „într-adevăr, multe cunoștințe de
acest fel le-a oferit contemporanilor împărăția romanilor și a parților, așa cum a oferit expediția lui
Alexandru urmașilor ei, cel puțin după câte susține Eratostene”20.
Aproximativ în anii 514/513, după ocuparea cetăților grecești de pe coasta de vest a Asiei
Mici (Ionia), regele Darius a organizat o expediție de represalii contra sciților. Herodot (Istorii, IV)
relatează despre acest episod: „el porunci ionienilor să-și ducă navele în Pontul Euxin, până la fluviul
Istru, iar de vor ajunge la Istru, el le cerea să-l aștepte acolo și să dureze un pod peste fluviu [...].
Trecând printre stâncile Kyanee, corăbiile se îndreptară spre Istru. După ce au mers cale de două zile
în susul fluviului, de la mare, oamenii au construit un pod peste fluviu, acolo unde se despart gurile
Istrului”21. Podul peste Istru este amintit și de către Ctesias (404-387 a. Chr.), medicul de curte al regelui
persan Artaxerxes Memnon (Persicele, fr. 17).
Un nou episod belicos atrage atenția izvoarelor scrise, este vorba despre prezența
macedoneană la Dunărea de Jos. Sub conducerea marelui Alexandru (336-323) aceștia ajung în zonă
pentru a liniști neamurile ilirilor și tribalilor care se răzvrătiseră. Expediția din anul 335 a fost
consemnată de Ptolemeu al lui Lagos, generalul lui Alexandru și viitor rege al Egiptului, de unde a fost
preluată de Flavius Arrianus (Anabasis, I, 1-4).
Reținem pentru chestiunea care ne interesează, următoarele: „dar Syrmos, regele tribalilor,
care aflase cu mult înainte de expediția lui Alexandru, trimisese din vreme femeile și copii tribalilor
peste Istru, poruncindu-le să treacă fluviul, până într-unul din ostroavele Istrului. Insula poartă numele
de Peuce [22...]. A treia zi după luptă, Alexandru ajunse la fluviul Istru – cel mai mare dintre fluviile
Europei și care străbate cea mai mare întindere de pământ, despărțind triburi dintre cele mai
războinice, în majoritate celtice. În ținutul acestor celți se află și izvoarele lui [...]. Urmează majoritatea
sarmaților și sciții până la vărsare, unde dă prin cinci guri în Pontul Euxin. Acolo Alexandru găsi corăbii
mari sosite de la Bizanț prin Pontul Euxin și pe fluviu. Pe acestea le umplu cu arcași și hopliți și porni cu
ele împotriva insulei unde se adăpostiseră tribalii și tracii. Încercă o debarcare forțată. Dar barbarii
atacau in acele parti ale fluviului unde corabiile cautau să tragă la mal. Acestea erau putine la număr și
nu se aflau pe ele mulți soldați. Cea mai mare parte a insulei avea maluri abrupte, iar curentul din jur
- fiind acolo strâmtoare - era iute și de netrecut. Atunci Alexandru își retrase corabiile și hotări să treacă
Istrul împotriva geților care locuiau dincolo de Istru, deoarece îi vedea că sunt adunați acolo în mare
număr pe malul Istrului. Ei voiau să-l împiedice, dacă ar fi încercat să treacă la dânșii. Erau acolo vreo
patru mii de călăreți, iar pedestrași peste zece mii. În același timp pe Alexandru il cuprinse dorința de
a trece pe malul celălalt al Istrului. Pe una din corabii se urcă și el. Apoi, puse să se umple cu paie
burdufuri din pielea corturilor sub care se adaposteau ai săi; adună din regiune cât putu mai multe
luntri dintr-un singur trunchi, căci acestea se aflau din belsug, deoarece locuitorii de pe malurile Istrului
le folosesc pentru pescuit în Istru sau când merg unii la alții pe fluviu, iar mulți fac cu ele piraterie. După
ce adună foarte multe din acestea, trecu pe ele cât mai mulți soldați. Cei care trecură împreună cu
Alexandru erau ca la vreo mie și cinci sute de călăreți și vreo patru mii de pedestrași”.
Același important izvor consemnează și faptul că regele macedonean, după expediția
încununată cu succes „aduse jertfe pe malul Istrului lui Zeus Mântuitorul, lui Herakles și Istrului însuși,
deoarece nu le-a fost de netrecut”. Să notăm deci că aceasta este cea mai veche referire la Istru, ca
divinitate, în izvoarele scrise!
Deja de la finele secolului al II-lea a. Chr. cunoștințele despre fluviu sunt clare. Scymnos
(aproximativ 250-180 a. Chr.) în Descrierea pământului, 664-665 este ferm: „ținutul mai de la nord [de
20 Contemporan cu Apollonios, Eratosthenes relatează în cartea a II-a a Geografiei sale că Istrul curge din locuri pustii și se
varsă în mare prin două guri, pe lângă insula de formă triunghiulară Peuke.
21 Despre locul podului vezi și Strabon, Geografia, VII, 3, 15.
22 Conform relatărilor lui Apollonios din Rhodos (295-230 î.Hr.), Insula Peuce („frumoasa” în grecește) era inițial un grind
nisipos format în mare, între actualele brațe Sulina (pe atunci Naracon stoma) și Sf. Gheorghe (pe atunci Hieron stoma) din
Delta Dunării.
40 Cristina BODLEV
Bospor] până la Istrul pontic este locuit de tracii care se întind de-a lungul [fluviului]”.
Încheind această scurtă trecere în revistă a principalelor surse grecești despre orizontul
geografic danubian, mai notăm și faptul că din secolele IV-III a. Chr. datează și prima reprezentare
figurată a Istrului; este vorba despre aversul unor monede histriene pe care este figurat capul bărbos
al unei divinități fluviale.
ДУНАЙ У ДАВНІХ ДЖЕРЕЛАХ (І). ГРЕЦЬКІ ДЖЕРЕЛА
Кристина БОДЛЕВ
(Державний університет „Б. П. Хашдеу”, Кагул)
e-mail: cristinabodlev.cv@gmail.com
Очевидно, що добре відомі стародавні письмові згадки про другу за протяжністю річку
Європи, та, без сумніву, одну з найбільш обговорюваних географічних пам'яток старого
континенту, публікуються в кількох джерелах1 і піддаються різним інтерпретаціям (будуть
наведені нижче). Однак, з огляду на особливість редакційного підходу сьогодення, що полягає у
відзначенні Міжнародного Дня Дунаю (29 червня), ми вважаємо за доцільне включити в зібрану
нами інформацію до даного видання2.
Презентація географії „історико-понтійського” простору в стародавній історії була тісно
пов'язана з грецькою міфологією, яка виділяла дві основні географічні теми: повернення Одіссея
з Трої та подорож аргонавтів до Колхіди; у відповідності з іноземними етнічними чинниками, що
впливали на тривалість та важливість описаних подій. У розширенні горизонтів цивілізованого
світу значний вплив мали два чинники: створення грецьких колоній на західному березі Чорного
моря та греко-македонська експансія.
Оригінальні грецькі писемні джерела розповідають про далекі землі, оповиті
легендами, дикі за своїми природними ознаками та, перш за все, народами, які їх населяли3. Як
і в будь-якому міфічному місці, розташування цих казкових народів надзвичайно розпливчасте:
десь на півночі, звідки дує Борей, холодний вітер, король Сепентнтріона, який викрав Орейтію,
дочку царя Аттики або, навіть за цими землями, над величезною річкою Істрія, чиї замерзлі,
симетричні і зворотні проточні води, по відношенню до Нiлу позначають меридіанні кордони
відомого світу4. Отже, ми маємо справу з міфічною географією, де космогонічні традиції
розходяться, звичайно, від центру відомого світу ‒ грецьких міст до діаметрально протилежних
країв Ойкумени. Як зазначається, краями світу є дві великі річки: Нiл на півдні та Дунай на півночі,
а за ними ‒ чудові землі, які були випадково виявлені простим героєм-мандрівником, який після
епічної катастрофи опинився на невідомих берегах. Варто зазначити, що цей міфічний простір
рухається далі на північ, коли грецькі кораблі йдуть далі, долаючи Внутрішнє море, а потім
піднімаються до Істру, Борисфену або Танаїсу.
Знання стародавніх греків про провінції за межами Пропонтиди й на північ від
Хемусовських гір були, таким чином, розпливчатим й невизначеним. Моряки, які втекли з
Босфорськy протокy, пізніше розповсюдили легенду про експедицію Аргонавтів у пошуках
1 Дотримуємось джерел, відтворених у Vl. Iliescu, V. G. Popescu, Gh. Ștefan, Izvoare privind istoria României, I, De la Hesiod
la Itinerarul lui Antoninus, București, 1964, passim.
2 Дякую, а саме за підказку створення цього матеріалу, також за підтримку, надану під час роботи доценту, доктору
Костіну Кроітору.
3 C. C. Petolescu, Imaginea Daciei în spațiul geografic antic, în Revista de Istorie, 42, 9, 1989, pp. 881-888.
4 A. Ballabriga, Le Soleil et le Tartare. L'image mythique du monde en Grèce archaique, Paris, 1986, passim; Ch. Jacob,
Géographie et ethnographie en Grèce ancienne, Paris, 1991, passim.
42 Кристина БОДЛЕВ
золотого руна, в якій містилася перша інформація про землі, що межують з басейном Чорного
моря. Перше записане географічне поняття, з яким стикалися греки, ‒ річка Істр. Топонім ‒ це
назва Дунаю в ранніх джерелах, що особливо булa притаманнa саме її нижній частині5. Образ
річки часів стародавнього грецького світу, від джерел до впадіння у Чорне море, набуває
різноманітних романтичних форм від одного автора до іншого, від одного періоду до другого,
інформація часто подається деформовано та неповно, доки римська держава не поширила свою
реальну владу на схід, що дозволило латинським авторам добре вивчити та вірно описати велику
річку Європи.
Ймовірно, греки пройшли Пропонтіду, залишивши Босфор, ще з VIIІ ст. Поет Гесіод6
(Theogonia, v. 337-339) описує, поряд з іншими річками, й Істр, що несе «голі хвилі океану Тетіс,
бурхливі річки: Нiл, Алфей, Еріданія, Стримона, й Істр»7, таким чином ми можемо припустити, що
греки знали певний маршрут і могли входити до цієї річки, і це найдавніша письмова згадка про
Дунай. Однак я б хотіла тут відзначити дві "реалії":
1. той факт, що постгомерівський світ, відомий Гесіоду, межує відповідно з Істром та
Нилом; перша згадка ‒ це симетрична копія першої; тому, в той час, коли Мілет був грецькою
архаїчною географією, Істр був на краю землі ... Більше того, як ми бачимо, інтерес Геродота до
скіфів і фракійців зупиняється на Дунаї, за яким "земля [...] пустельна і нескінченна"; сьогодні
відомо, що в концептуальній побудові грецької архаїчної географії земля представлялася як чаша
з перекинутим дном, на краях якої текли дві великі річки Ойкумени ‒ Нiл та Істр8. І для Піндара,
найвідомішого поета тих часів ‒ дві річки, що відповідали двом тропікам, обмежували відомий
світ на півночі й на півдні.
2. той факт, що Істр/Істрос, як Стрім, не грецького походження, а… фракійського! Якщо
перший мав значення "велика річка", останній міг включати до коріння слова ідею швидкої або
проточної води9.
У архаїчну епоху ‒ ймовірно, у зв'язку з проникненням греків з півострова в райони
Понтиди ‒ кордони Істра стали краще відомі через троянський мотив. Сучасник Гесіодa, поет
Арктинос (Ефіопія), здається, першим згадує про таємничий острів Левке ‒ Білий острів10, на кінці
світу, де переший впадає в Понт, і де богиня Фетіс підняла тіло сина Ахілла з кущів та відправила
його до Трої. Острів Ахілла (на якому пізніше будe збудовано храм героя)11 є білим, тому що
„блискучий”, можливо тому, що це царство мертвих12, або, як буде повідомлено пізніше
мандрівниками, що бачили острів білім через тисячі білих птахів, які гніздилися на скелях13, або
просто тому, що море тут неспокійнe й острів завжди покриває морська піна14. Оскільки я згадала
Арктинос, в цьому контексті я також звернула увагу на те, що греки-ахейці зробили могилу Ахіллесу
шляхом "нагромадженням землі", і це є першим буквальним згадуванням про поховання!
По відношенню до загальних згадок ми також звертаємося до авторів VI-V ст. до н.е.,
5 Після Страбону (VII, 3, 13), річка називається Істрос від катаракти до Понта, а Птолемей (III, 8, 1) носить це ім'я від
Аксіополіса до соку. Грецьке перенесення терміну Danuvius вперше підтверджується Strabon у формі Danouios. Данубіс
є найбільш поширеною версією римсько-візантійських письменників, найдавніша атестація, мабуть, на щиті Dura
Europos (3 століття до н.е.).
6 M. Kõiv, A note on the dating of Hesiod, în Classical Quarterly, 61 (2), 2011, 335-377.
7 A. Purves, Topographies of time in Hesiod, în R. Rosen (ed.), Time and Temporality in the Ancient World, Philadelphia, 2004,
pp. 147-168.
8 J. O. Thompson, History and ancient Geography, Cambridge, 1948, p. 47.
9 Em. Condurachi, Dunărea în orizontul geografic antic, în Studii și Cercetări de Istorie Veche, 20, nr. 4, 1969, p. 534, nota 3.
10 Сьогодні Зміїний острів; (27), 93 і Птолемей, географія, III, 10, 9. У давнину згадується "на гирлі Дунаю" острів,
названий Грецька богиня Фетіс молилася за Посейдона (бога морів), щоб вивести острів з моря для її сина Ахілла,
богині Леукос ("білий острів"), назва якої вперше в VI ст. До н.е. герой Іліади. Згідно з Арктиносською версією Мілета
Іліаду, земні залишки Ахілла і Патрокла були доставлені в Лейкос або Льюке богине Фетіс, яка зберігалася в мавзолеї.
11 G. Hadreen, The Cult of Achilles in the Euxine, în Hesperia, 1991, 2, pp. 313-325.
12 Артеміс „перемістив Іфігенію на острів під назвою Леут, крім Ахілла, і, змінюючи її зовнішній вигляд, зробив її
молодою і мертвою богинею [...]. Вона жила поряд з Ахіллом”, cf. Nicandru, Metamorfoze, fr. 58.
13 Однак „ніхто з птахів не може піднятися вище святині Ахілла”, cf. Antigonos, Culegere de povestiri uimitoare, 122 (134).
14 Zoe Petre, Practica nemuririi. O lectură critică a izvoarelor grecești referitoare la greci, Buccurești, 2004, p. 40.
Дунай у давніх джерелах (I). Грецькі джерела 43
хоча, в світлі більш ретельного трактування античних текстів, принаймні деякі з них, як ми
побачимо, використовували однакові назви гідрографічних орієнтирів.
1. Симонід Сеос (556-468 рр. до н.е.), один з відомих грецьких ліриків, написав у V ст.
траурну епіграму корабельної аварії, оплакуючи свою нещасну мандрівку морем, яка обернулася
для нього "скелею нещастя"; "Чому йому не вдалося побачити Далекий Схід і довгий Танаїс, який
походить від скіфів", знову натяк на нестабільний стан географічних понять.
2. Есхіл (близько 525-456 рр. до н.е..), перший великий афінський трагік, згадує витоки
Істрa, які він розміщує в таємничому царстві гіпербореїв: "Він каже, що спускається до перешийку
гіпербореїв і старих гір", або що на берегах "кришталевої річки Істр" живуть такі діви"(=
амазонки). Зв’язок між Істром та амазонками, продемонстрований тут у фрагменті, який
описується у трагедії "Ніоба", неодноразово згадується в стародавній літературі і досі викликає
дискусії у тих, хто намагається їх знайти.
3. Піндар (518-438 рр. до н.е.) виставляє кілька посилань на Істр в контексті міфічного
епізоду. Так, в "Олімпіці" говориться: «[...] над віями та навколо волосся малюють оливково-
зелений орнамент, який син Амфітріона приніс з тінистих джерел стародавнього Істра», або
«[бог] прямує до Ксантоса, їдучи до амазонок Істру». Отже, це міф відносно створення Гераклом
Олімпійських ігор, а саме вибір місця проведення; враховуючи той факт, що воно було спалене
сонцем, він вирішує посадити кілька дерев, які нагадують нам тінисті маслини з джерел Істра
(!!!), які він бачив під час спостереження за монстром в країні гіпербореїв (третій з 12 подвигів).
Для того, щоб вручити учасникам нагороди та вінець, зроблений з оливкових гілок, Геракл
повертається до Істру за необхідною розсадою. Хоча більшість сучасних дослідників розмістили
ці два епізоди на Нижньому Дунаї, очевидно, що описані реалії не відповідають зазначеній
території. На основі коментарів істориками робіт Піндара (один ідентифікує місце з Дунаєм,
інший з річкою в скіфський землі), А. Пецан наводить "літературні" аргументи щодо ідентифікації
однорідного гідроніму в Криму15.
4. Софокл (497-405 рр. н.е.) в "Едіпі", 1227-1229 згадує річку: гонець оголошує про
самогубство Иокастеї словами: «Звичайно, я не вірю, що ні Істр, ні Фазіс не могли омити, очистити
цей дім; настільки тут багато беззаконня". Насправді, найстаріша інформація про гетів міститься
у загубленій трагедії Софокла (Триптолем, фр. 457), представленій в Афінах у 468 або 467 рр. до
н.е. В одному з фрагментів є згадка, що пояс героя Еурупілоса було сплетено жінками з Дунаю
(Істрії); ця згадка є однією з найстаріших про віддалені землі Нижнього Дунаю. Інтригуюча згадка
про співучасть Істрійських династій з похоронними обрядами в Телефеї була пов'язана за
свідченням Зої Петре, що той самий цикл Телефеї був трагедією, названою місіанцями,
припускаючи, що легенди Софокла у Телефосі пояснюють, що його син був місіанцем, а не з
теукранцем, ‒ але не з сусідньої Трої, а з Балканської Мезії в районі Дунаю, що здається
збудливою у цьому контексті16.
Серед найдавнішої інформації найбільш повні замітки в хронологічному порядку
належать Геродоту (484-425 рр. н.е.). Він згадував, що "Істр походить від кельтів, неподалік
території Піренеїв, і протікає через середину Європи. Річка закінчується, вливаючись в море, в
Евксін-Понт, перетинаючи всю Європу, для якої Істрія ‒ колонія вовків. Річка відома багатьом, бо
віна тече через населені землі. Водна артерія, найбільша з усіх відомих нам річок, тече в одному
напрямку влітку та взимку. Це перша ріка Скіфії, що йде із заходу: вона стає найбільшою річкою,
тому що бере води з багатьох інших річок".
Крім того, Геродот пояснює, чому в Дунаї був такий самий потік як влітку, так і взимку:
«Взимку у цьому регіоні дуже мало дощової води, але потім там постійно йде сніг. Вода, що
утворюється в процесі танення снігу, тече з усіх частин регіону. Розтоплений сніг разом з частими
і рясними дощами, які починаються влітку, наповнюють Істр. А сонце залучає більше води влітку,
15 A. Pețan, Omonimele Istrului. 1. Istrul taurilor, în Arheologie și Studii Clasice, 1, 2011, pp. 236-260; ось деякі поправки
щодо версій, відтворених в Vl. Iliescu, V. G. Popescu, Gh. Ștefan, Izvoare privind istoria românilor..., p. 13 та інші.
16 Zoe Petre, op. cit., pp. 30-31 (див, далі аргументацію та текст Діона Златоуста).
44 Кристина БОДЛЕВ
ніж взимку, оскільки води, що приєднуються до Істра, більш багаті влітку, ніж взимку. З цих
протиріч виходить своєрідна є компенсація, яка надає Істру завжди рівний потік води".
У відповідності до відомостей Аристотеля (384-322 рр. до н.е.) «Історія тварин» VIII, 12,
30: «журавлі летять від річки Стримон до Істру де народилося курча». З «Історії» 105, 112:
"Кажуть, що істрійські джерела беруть свій початок з лісу Герциники та розділяються на два
рукави: один впадає в море (Понт), а інший в Адріатику". Iнформація отримана з легенди, яка
стверджує, що в Істра було два рукава, видимий, який вливався у Понт, а інший проходив під
землею до Адріатики, куди Ясон вирушив після повернення з Колхіди. Ідея двох рукавів Істра,
вочевидь перебільшенa, бере свій початок в легендах, пов'язаних з мандрами аргонавтів: вони
пройшли через Дунай в Адріатиці, на воді. Версія була підкріплена абсолютно випадковo в назві
річки і назвою однойменної провінції в північній частині Адріатичного моря17 (дивись Апполон
Родоський (295-215 рр.) "Аргонавтика", IV). У відповідності до трактату Тімагетоса «Про озера» -
першим розміщує аргонавтів на Дунаї, «Західний маршрут» експедиції, ймовірно, відчув на собі
еволюцію географічних знань18.
Арістотель також відзначає дивовижнi історії, 168, 182, що «Дунай замерзає взимку, й
люди можуть пройти по льоду, мов по рівнині», це перша згадка про використання цього шляху
вторгнення19.
Але море, яке лише відкривало географічні горизонти, спочатку здавалося грекам
бурхливим та негостинним! Однак, здається, що мова йде не стільки про прояви його характеру,
скільки про неправильне розуміння назви під впливом населення Північного Понту. Див. звіт
Помпонія Мелі (Хронограф, I, 19, 102): «Тому, що природа особливо жорстока до мешканців
узбережжя, воно було назване спочатку Аксенус (= негостинний), але пізніше через контакт з
іншими жителями, мешканці називають море Евксінс (= гостинний)".
Тільки після вкорінення греків, які проживали на берегах Чорного моря, географічний
горизонт було повністю відкрито. Греки заснували перші колонії: Ольвія (647) на північному
узбережжі Чорного моря, Істрію (близько 657), Орґаме та Апполонія (близько 610) на західному
узбережжі, Сіноп (630) і Трапезус (Трапезунт) на південному узбережжі. Друга хвиля колонізації
відбулася в VI ст. до н.е., коли були засновані інші колонії в Чорноморському басейні; ми
згадаємо тих, хто знаходився на західному узбережжі: Томіс-Міліана, Каллатіс і дорійський
Месембрій. Понт тепер був "грецьким великим" а його назва трансформується в Гостинний
("гостинний понт").
Інші географічної поняття щодо області, яка нас цікавить, пов'язані з присутністю персів
у Нижньому Дунаї, на що звертає увагу ще Страбон (I, 2, 1): «Справді, багато таких знань
надходили від сучасників римського царства, і як це було запропоновано експедицією
Олександра своїм нащадкам, як мінімум, так стверджує Ератостен20”.
Близько 514/513 рр. до н.е. після окупації грецьких фортець на західному узбережжі
Малої Азії (Іонія), цар Дарій організував похід проти скіфів. Геродот (Історії, IV) повідомляє про
цей епізод: "Він наказав іонійцям вивести свої кораблі до Чорного моря, й по річці Іструк
добратися до Істру, і попросив їх почекати там та збудувати міст через річку [...]. Проходячи через
скелі Кьяне, кораблі направилися до Істру. Після того, як вони пройшли два дні по річці від моря,
люди побудували міст над річкою, де Істр розділяється на дві частини"21. Міст через Істр також
згадується Ктесіасом (404-387 рр. н.е.), лікарем двору перського царя Артаксеркса Мемнона
17 Для додаткових коментарів щодо варіантів маршруту аргонавтів див A. Pețan, Omonimele Istrului. 2. Istrul argonauților,
în Arheologie și Studii Clasice, 2, 2011, pp. 176-239.

18 Fr. Vian, Poésie et géographie: les Retours des Argonautes, în Comptes-rendus des séances de l'Académie des Inscriptions
et Belles-Lettres, 131e année, 1, 1987, p. 249.

19 C. C. Petolescu, Dacia și Imperiul Roman. De la Burebista până la sfârșitul Antichității, București 2000, p. 15. Vezi și aluzia
lui Aristofan (Acarnienii, 140): „якби не сніг у всій Фракії і не заморозив всі річки...”.
20 Сучасник Аполлона, Ератосфен у своїй другій книзі "Географія" розповідає, що Істрія тече з пустинних місць і впадає
в море через два роти, крім трикутного острова Пьюка.

21 Про місце розташування мосту також дивись Strabon, Geografia, VII, 3, 15.
Дунай у давніх джерелах (I). Грецькі джерела 45
(Перський вірш, 17).

В новому войовничому епізоді звертаємо увагу на письмові джерела македонської
присутності на Нижньому Дунаї. Під керівництвом Олександра Великого (336-323 рр. до н.е.)
вони прибули в цей район, щоб заспокоїти іллірійців і повсталі племена. Похід 335 р. до н.е. був
зафіксований Птолемеєм з Лагосу, головним майбутнім королем Єгипту Олександром, звідки
взявся Флавій Арріанус (Анабасіс, I, 1-4).
Згадаємо наступне: "Але Сирмос, король племен, давно відомий ще до похода
Олександра, ненадовго відправив жінок і дітей на острів, наказав їм перепливти річку. Острів
називається Пеуч22. На третій день після битви, Олександр прибув до річки Істр ‒ найбільшої з
річок, що проходить через Європу та перетинають найбільшу територію суші, відділяючи
племена від войовничих кельтів. В землях цих кельтів також є свої джерела [...]. Далі більшість
сарматів і скіфів йдуть до гирла річки, що дає п'ять виходів у Понт Евксинський. Там Олександр
знайшов великі кораблі, що прибули з Візантії через море та річку. Кораблі були наповнені
лучниками і гоплітами, й свій наступ вони почали на острів, де розміщувалися племена фракійців.
Він спробував закріпитися на суші, але варвари атакували ті ділянки річки, де планували свою
стоянку кораблі. Воїнів було небагато. Більшість острова мали круті береги, а навколишній потік
‒ там, де протікало гирло ‒ було швидким і нестерпним. Потім Олександр вивів свої кораблі і
вирішив піти проти гетів, які мешкали за Істром, тому що бачив, що їх зібралась значна кількість
на протилежному березі. Варвари хотіли запобігти тому, щоб Олександр наблизився до них.
Вони виставили близько чотирьох тисяч вершників та понад десять тисяч піхоти. У той же час
Олександр мав бажання перейти на інший берег Істра. На одному з кораблів він перепливає
річку. Тоді йому довелося наповнити соломою кулі зі шкіри та наметів, під якими він зібрав
багато човнів, що робилися з одного стовбура, та активно використовувалися місцевими
жителями для риболовлі. Олександр зібрав якомога більше солдат. Кількість тих, хто переходив
разом з Олександром, становила тисячі: п'ятсот вершників і близько чотирьох тисяч піших ".
В тому ж важливому джерелі є згадка, що македонський цар після успішної експедиції
"зробив пожертву на березі в ім’я Зевса, Геракла і самого Істра". Отже, зауважимо, що це
найдавніша згадка про Істр, як про божествo в письмових джерелах!
Вже з кінця ІІ ст. н.е. знання про річку стають більш достовірними. Скімнос (близько 250-
180 рр. н.е.) в «Описі землі», 664-665 стверджує: "область з півночі [від Босфору] до Понтійського
Істру населена фракійцями, які мешкають вздовж річки".
Завершуючи наш стислий огляд основних грецьких джерел про Дунайський
географічний горизонт, ми також відзначаємо, що IV - ІІІ ст. н. е. датовано перше зображення
Істра; це аверс деяких історичних монет, на яких зображена бородата голова річкового божества.
22 Згідно з інформацією Аполлонія в Родосі (295-230 рр. до н.е.) острів Пеуц ("гарний" по-грецьки) спочатку був
піщаним холмом, утвореним у морі між нинішніми руками Суліни (потім Нараконської стоми) і Св. Георгієм потім
гірська стома) з дельти Дунаю.
DE STRAJĂ PE DUNĂRE ȘI DINCOLO DE EA (I)
COHORS II MATTIACORUM
Costin CROITORU
(Muzeul Brăilei „Carol I”, Universitatea de Stat „B. P. Hașdeu”, Cahul)
e-mail: costin_croitoru1@yahoo.com
GUARD ON THE DANUBE AND BEYOND. (I)

COHORS II MATTIACORUM
Summary. Organization and operation of Danubian limes concerned Roman imperial administration
for several centuries. All this space vision was translated into practice directly with the support of the Roman
army. One of the troops early arrived in the Lower Danube area was cohors II Mattiacorum; detachments of the
unit will flank the river being stationed in ”bridgeheads” fortifications from Dinogetia and Barboși. The history of
this auxiliary formations can be broadly reconstructed being pegged solely by epigraphic attestations which I will
review below, with completion and interpretations that were discussed on the historiography matter.
Although many of those that could be summarized here by way of conclusions remain until new, most
eloquent discoveries, simple hypotheses I think based on documentary material that we know at this time, the
evolution of the cohors II Mattiacorum can be reconstructed with some accuracy. Obviously, any new epigraphic
discovery may confirm or ”colour” what we know now. Unit development spans more than a century from the
last quarter of first century AD to the end of the second century, leaving more consistent traces at Dinogetia and
Barboși, Sexaginta Prista and Sostra. We know the names of some soldiers and commanders of the troop who
was somewhere in the middle of its existence (?), transformed into miliaria.
Preambul. Organizarea și funcționarea limes-ului danubian a preocupat administraţia

imperială romană vreme de mai multe secole. Concentrarea în zona de dincoace și de dincolo de fluviu
a unor elemente, în ultimă instanţă defensive, evident deservite de un număr semnificativ de trupe,
păstrate în funcţiune deopotrivă chiar și după ce sudul Moldovei ajunge intram provinciam, iar Dacia
este transformată în provincie romană, sugerează fără doar și poate importanţa pe care romanii o
arătau segmentului „riveran” de la Dunărea de Jos. Această atentă supraveghere nu poate fi pusă în
nici un chip pe seama caracterului internaţional al navigaţiei, cum s-a sugerat1 (se poate argumenta
prezenţa la Dunărea de Jos a unei „flote barbare”, eventual care să rivalizeze cu Classis Flavia
Moesica!?). Desigur, fără a neglija deloc aspectul defensiv (ba din contra, judecând după organizarea
frontierei dunărene se poate observa că romani au avut în vedere încă de timpuriu eventualitatea unei
replieri strategice la sud de fluviu), cred că, deloc de neglijat este caracterul economic, fluxul de
persoane și mărfuri, activităţile comerciale oficiale sau semi-oficiale ce pulsau de o parte și de alta a
1M. D. Liușnea, Organizarea limes-ului roman de la Dunărea de Jos. Studiu de caz pe flotila militară, București, 2008, p. 17.
Vezi opiniile mele în privința ipotezelor năstușnice ale autoarei: C. Croitoru, Despre organizarea limes-ului la Dunărea de Jos.
Note de lectură (V), în Istros, XV, 2009, pp. 385-430 (= Idem, în vol. Organizarea frontierei romane la Dunărea de Jos, Brăila-
Cahul, 2017, pp. 212-261).
48 Costin CROITORU
liniilor convenţionale de demarcaţie2. În acest context cred că trebuie reamintit conceptul de limes3 în
accepţiunea anticilor, acela de zonă bine definită, pe ambele laturi, de o graniţă exterioară şi de una
interioară4, cu funcţii specifice, de a preveni pătrunderea unor elemente etnice și produse şi, respectiv,
ieşirea altora din spaţiul delimitat5, ştiut fiind faptul că romani şi barbari se aflau atât în interiorul, cât
şi în afara graniţelor6. Toată această viziune asupra spaţiului se transpune în practică cu suportul
nemijlocit al armatei romane.
Una dintre trupele ajunse devreme în zonă este cohors II Mattiacorum; detașamente ale
unităţii vor flanca fluviul staţionând și în fortificaţiile „capete de pod” de la Dinogetia și Barboși.
Istoricul acestei formaţiuni auxiliare poate fi, în linii generale reconstituit, fiind jalonat exclusiv de
atestările epigrafice pe care le voi trece în revistă în cele ce urmează, împreună cu întregirile și
interpretările la care au fost supuse în istoriografia chestiunii.
Baza de recrutare. Mattiacii erau un trib ce ocupa un spaţiu cuprins între râurile Lahn, Main
și Rhin, celebru pentru izvoarele termale (Aquae Mattiacae sau Fontes Mattiaci), de timpuriu intrate
în atenţia surselor scrise7 și a administraţiei imperiale, care va fonda aici Civitas Mattiacorum (orașul
Wiesbadens din Germania contemporană)8. Deși Tacitus enumeră mattiacii între triburile germanice
(informaţie preluată în istoriografia contemporană), descoperirile arheologice de la Wiesbaden nu par
a sugera acest lucru; mai curând sunt evidenţiate aici urme ale adorării unor zeităţi din panteonul
gallic9. Etnicii – oricare vor fi fost aceștia – sunt atestaţi documentar în timpul împăratului Claudius (41-
54) când deja erau supuși romanilor10, probabil cu statut de foederati11, fiind folosiți la construcția
fortificațiilor, pentru a controla zona de frontieră și ca mână de lucru în minele de argint12. Se
evidenţiază în intervalul 69-70 când se asociază revoltei Batavilor asediind garnizoana romană de la
Mogontiacum13 ulterior, după fixarea Limes-ului Germanicus dispărând din izvoarele care ne sunt
cunoscute; de altfel, după fondarea acelui Civitas Mattiacorum în timpul lui Traian (98-117), locuitorii
orașului se vor referi la ei drept vicani Aquaenses și nu vicani Mattiaci14.
Altfel, un C(aius) Iul(ius) Sp<e>/ratus de n(atione) / Mat(tiacus), veteran din legio VI Victrix,
pune o inscripţie votivă în provincia Britannia undeva în secolul II p. Chr., oricum după anul 13115. La
Burdigala (în Franța) apare atestat în secolul IV p. Chr. Flavinus – militar al numerus Mattiacorum16, iar
la Nicopolis a fost descoperit un epitaf, datând din același veac, pe care este imortalizat un primicier
2 Idem, Considérations sur les relations commerciales entre Orbis Romanus et Barbaricum, en particulier l'espace à l'est des
Carpates, în S. Cociș (editor), Archäologische Beiträge. Gedenkschrift zum hundertsten Geburtstag von Kurt Horedt, Cluj-
Napoca, 2014, pp. 121-126 (= Idem, Interese economice în zona de frontieră, în vol. Organizarea frontierei romane..., pp. 367-
377).
3 Idem, Considérations sur le concept de limes dans la région du Bas Danube, în Quaderni della Casa Romena di Venezia, 3,
2004, pp. 39-50 (= Idem, Note privind conceptul de limes, în vol. Organizarea frontierei romane..., pp. 262-277).
4 Th. Mommsen, Der Begriff des Limes, în Gesammelte Schriften, V, 1908, pp. 456-464.
5 O. Lattimore, Inner Asian Frontiers of China, Londra-New York, 1940, p. 240.
6 H. Elton, Defining Romans, Barbarians and the Roman frontier, în R. W. Mathisen, H. S. Sivan (editori), Shifting Frontiers in
Late Antiquity, Londra, 1996, p. 126.

7 Plinius, Naturalis historia, XXXI, 17, 20; Martialis, Epigrammata, XIV, 27; Ammianus Marcelinus, Rerum Gestarum, XXIX, 4.
Vezi, de exemplu și miliarul pus pentru Aquis Mattiacorum, cf. W. Selzer, Römische Steindenkmäler. Mainz in römischer Zeit.
Katalog zur Sammlung in der Steinhalle, Mainz, 1988, p. 265, nr. 323.
8 H. Schoppa, Aquae Mattiacorum und Civitas Mattiacorum, în Bonner Jahrbücher, 172, 1972, pp. 228-237; Idem, Aquae
Mattiacae. Wiesbadens römische und alamannisch-merowingische Vergangenheit, Wiesbaden, 1974, passim; H.-G. Simon,
Wiesbaden, WI. Kastelle und Civitas-Hauptort Aquae Mattiacorum, în Die Römer in Hessen, 2002, pp. 485-491 etc.
9 W. Czysz, Wiesbaden in der Römerzeit, Stuttgart, 1994, passim.
10 Tacitus, Germania, 29.
11 J. Klose, Roms Klientel-Randstaaten am Rhein und an der Donau: Beiträge zu ihrer Geschichte und rechtlichen Stellung im 1. und
2. Jahrhundert n. Chr., Breslau, 1934, pp. 53-57.

12 Tacitus, Annales, XI, 20.
13 Idem, Historiae, IV, 37.
14 CIL, XIII, 7566a = AÉ, 1903, 309.
15 I. A. Richmond, R. P. Wright, Roman Britain in 1948. II. Inscriptions, în Journal of Roman Studies, 39, 1949, p. 112, nr. 1 (=
AÉ, 1950, 129).

16 AÉ, 1910, 59: (H)ic iac<e>t Fla(v)inus de numero Mat/tiacorum seniorum qui vixs(i)t(!) / annus(!) qua(d)raginta et qui/nque
et dismisit(!) grande(m) / crudeli(ta)te(m) uxsori(!) et fili(i)s {I} (s)uis.

De strajă pe Dunăre și dincolo de ea (I). Cohors II Mattiacorum 49
din numerus Mattiacorum17.

Atestări. Unitatea auxiliară care ne interesează, menționată destul de frecvent în diplomele
militare și materialul tegular de la Dunărea de Jos, a fost așadar recrutată din tribul (germanic?)
mattiacilor, după toate aparenţele începând din epoca flaviană18, ulterior revoltei batavilor din anii 69-
7019.
Întregirea inscripţiei de la Appiaria (Slivo Pole) este ipotetică dar, ar putea fi, eventual, o
primă atestare a trupei încă din anul anul 7620. Cu certitudine însă, pentru prima dată apare menţionată
în constituția din 7 februarie 78 (reprodusă în două diplome militare, cea de la Montana și alta al cărei
loc de descoperire nu îl cunoaștem21), fără a putea însă ști dacă este vorba despre cohors prima sau
secunda. Din aceiași perioadă sau poate de la începutul domniei lui Traian (!?)22, este atestat un
praef(ecto) coh(ortis) / Mattiacor(um), într-o inscripţie descoperită la Praeneste (în Italia)23; deci,
oricare ar fi trupa imortalizată, cu sau fără numeral, aceasta era încă o cohorta quingenaria.
Cohors II Mattiacorum pare a fi atestată inițial în diploma fragmentară datată în jurul anului
93 (95?)24 și ulterior posibil și în diploma de la Oltina, din 14 august 9925. Va staționa în cadrul provinciei
până către mijlocul secolului al II-lea p. Chr., fiind nelipsită din textele diplomelor militare. Astfel, este
atestată în diploma din 13 mai 10526, ipotetic în cea din 24 noiembrie 107 (?)27, apoi în cele din 25
septembrie 11128, 27 septembrie 11229, ipotetic în cele din anul 113 (?)30 și anul 119 (?)31, apoi în cele
din 19 octombrie 12032, 1 iunie 12533, 20 august 12734, 2 aprilie 13435, 28 februarie 13836, 7 aprilie
17 M. H. Grégoire, Rapport sur un voyage d'exploration dans le Pont et en Cappadoce, în Bulletin de Correspondance
Hellénique, I-II, 1909, pp. 34-35.
18 G. Alföldy, Die Hilfstruppen der römischen Provinz Germania Inferior, Düsseldorf, 1968, p. 83. Vezi și Fl. Matei- Popescu,
The Auxiliary Units in Moesia Superior and Dacia. A Review and an Update, în L. Vagalinski, N. Sharankov (editori), Proceedings
of the 22nd International Congress of Roman Frontier Studies, Ruse, Bulgaria, September 2012, Sofia, 2015 (= Bulletin of the
National Institute of Archaeology, XLII), p. 408, Table I. The units attested in Moesia in Flavian time.
19 Mai recent vezi D. Schmitz, Der Bataveraufstand im Kontext des römischen Bürgerkrieges 68–70 n. Chr, în M. Müller, H.-J.
Schalles, N. Zieling (editori), Colonia Ulpia Traiana. Xanten und sein Umland in römischer Zeit, Mainz 2008 (= Geschichte der
Stadt Xanten, Bd. 1), pp. 117-140.
20 V. Beševliev, Epigrafski prinosi, Sofia, 1952, pp. 71-72, nr. 122 (= AÉ, 1957, 307). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 1.
21 CIL, XVI, 22; RMD, IV, 208; AÉ, 1925, 67; W. Eck, A. Pangerl, Ein weiteres Diplom der Konstitution Vespasians für die Truppen
Mösiens vom 7. Februar 78 n. Chr., în ZPE, 173, 2010, pp. 237-243. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 2.
22 Pentru discuţii în această privință vezi W. Wagner, Die Dislokation der Römischen Auxiliarformationen in Den Provinzen Noricum,
Pannonien, Moesien und Dakien von Augustus Bis Gallienus, Berlin, 1938, pp. 164-165.
23 CIL, VI, 37274 = AÉ, 1906, 104. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 3.
24 C. C. Petolescu, Un fragment de diplomă militară din timpul împăratului Domitian, în SCIVA, 65, nr. 1-2, 2014, pp. 71-76.
Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 4.

25 Gr. Tocilescu, Neue Inschriften aus der Dobrudscha, în AEM, XI, 1, 1887, pp. 24-27, nr. IX.15. (= CIL, XVI, 44 = ILS, 2000). Vezi
la noi corpus-ul atestărilor, nr. 5. Vezi și propunerea de reconstituire la W. Ech, A. Pangerl, Neue Diplome für die Truppen von
Moesia superior und Inferior, în ZPE, 192, 2014, pp. 215-218, nr. 1, unde în locul lui cohors II Mattiacorum se lecturează cohors
II Lucensium.
26 R. Petrovszky, Das Militärdiplom des Atrectus, în Mitteilungen des Historischen Verein der Pfalz, 102, 2004, pp. 7-64 (= AÉ,
2004, 1256). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 6.

27 W. Ech, A. Pangerl, op. cit., în ZPE, 192, 2014, pp. 222-225, nr. 4. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 7.
28 RMD, IV, 222. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 8.
29 H.-J. Kellner, Neufunde und Nachträge 1983 von Militärdiplomen, în Bayerische Vorgeschichtsblätter, 50, 1985, 239-243 (=
AÉ, 1985, 700 = RMD, II, 85). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 9.
30 W. Ech, A. Pangerl, Moesia und seine Truppen II. Neue Diplome für Moesia, Moesia inferior und Moesia superior, în Chiron,
39, 2009, pp. 522-524, nr. 6. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 10.
31 Ibidem, pp. 530-533, nr. 8. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 11.
32 Ibidem, pp. 533-537, nr. 9. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 12.
33 M. M. Roxan, W. Ech, A Diploma of Moesia Inferior: 125 Iun. 1, în ZPE, 116, 1997, pp. 193-203 (= AÉ, 1997, 1772 = RMD, IV,
235). Vezi și W. Ech, A. Pangerl, op. cit., în Chiron, 39, 2009, pp. 537-541, nr. 10-11; Idem, Eine Konstitution für das Heer von
Moesia inferior vom 1. Juni 125 in fünf Diplomen, în ZPE, 188, 2014, pp. 245-249. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 13.
34 M. M. Roxan, An Auxiliary/Fleet Diploma of Maesia Inferior: 127 August 20, în ZPE, 118, 1997, pp. 287-299 (= AÉ, 1997,
1780 = RMD, IV, 241). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 14.
35 CIL, XVI, 78. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 15.
36 AÉ, 1900, 26 = CIL, XVI, 83 = AÉ, 1900, 56-57. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 16.
50 Costin CROITORU
14537, anii 145-14638, anul 14639, 11 octombrie 14640 și anul 14741.

A staționat la Sexaginta Prista unde apar cărămizi ștampilate cu numele ei [Coh(ors) II
M(attiacorum)]42, dar și doi miliarii din anul 14443. De aici a fost transferată la Sostra (Lomet), în locul
ei venind cohors II Flavia Brittonum (probabil de la Durostorum), ultima atestată prin intermediul a doi
stâlpi miliari din anii 162-16444, apoi în anul 230 cu ocazia reconstrucției termelor45 și ulterior în 273-
27546.
De o importanță deosebită pentru istoricul trupei este diploma fragmentară emisă pentru un
soldat din cohors II Mattiacorum, descoperită la „Kalugerskoto”, un vicus aflat în apropierea castellum-
ului de la Sostra (vezi supra). Deși fragmentară a putut fi datată precis, la 11 octombrie 146, pe baza
numelui consulilor menţionaţi și al expresiei „a(nte) d(iem) V Id(us) Oct(obres)”. Fără îndoială
consemnarea numeralului „III” este o eroare a lapicidului.
Mai apare atestată la Sostra pe o inscripţie47 plasată pe baza unei statui imperiale ridicate în
timpul celei de-a patra asumări a puterii consulare de către împăratul Antoninus Pius, deci începând
cu anul 145 și până la finele domniei sale, în anul 161, și ulterior, pe o a doua bază de statuie, de data
aceasta datată cert la 20 iulie 19848. Așadar avem, după toate aparenţele, o prezenţă neîntreruptă a
trupei în fortul de la Sostra în întervalul cuprins între Antoninus Pius (138-161) și Septimius Severus
(193-211).
O menţiune a sa în cadrul provinciei Thracia apare în diploma din 10 martie 155 unde îi este
atestat prefectul Antonius Annianus. Rămâne aici câteva decenii(?) amintită fiind de diplomele emise
în intervalul 155-169: 10 martie 15549, 23 aprilie 15750, anii 161-16251, anii 166-16852, anii 166-16953,
anii 167-16954.
Militari ai trupei. Pe durata staţionării în Moesia Inferior s-au păstrat menţiuni puţine despre
militarii care au intrat în componenţa cohors II Mattiacorum. Pentru un oarecare Capito, posibil asociat
37 RMD, III, 165; S. Torbatov, A new found Roman military diploma from Nigrinianis (lower Moesia), în G. C. Susini (editor),
Limes, Bologna, 1994, pp. 159-167, pl. 1 u. 2; Idem, Rimska voenna diploma ot 145 g. ot Nigrinianis, Dolna Miziya, în
Arheologiya, 4, 1, 1991, pp. 23-27; P. Weiß, Das Konsulnpaar vom 7. April 145 n. Chr. Noch einmal zu den Auxilien von Moesia
inferior und Thracia unter Antoninus Pius, în ZPE, 134, 2001, pp. 261-262 (= RMD, V, 399); Idem, op. cit., în Chiron, 38, 2008,
pp. 314-316, nr. 16. AÉ, 1991, 1380; AÉ, 1994, 1528; AÉ, 2001, 1729; AÉ, 2008, 1190. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 19.
38 P. Weiß, Ein Diplom des Antoninus Pius für Moesia Inferior von Dez. 145/ Dez. 146. Zum Truppenbestand der Provinz nach
der Okkupation Dakiens, în ZPE, 124, 1999, pp. 279-286 (= AÉ, 1999, 1359 = RMD, IV, 270). Vezi la noi corpus-ul atestărilor,
nr. 20.
39 C. C. Petolescu, A. T. Popescu, Trois fragments de diplômes militaires de Dobroudja, în Dacia, 51, 2007, pp. 149-151, nr. 2,
fig. 2 (= AÉ, 2007, 1233). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 22.
40 W. Eck, P. Holder, A. Pangerl, P. Weiß, Ein überraschendes phänomen: Neue Zeugen in zwei Diplomen für die Truppen von
Moesia inferior vom 11. Oktober 146, în ZPE, 195, 2015, pp. 222-230; И. Христов, К. Стоев, PИмска военна дИПлома от 11
октомврИ 146 Г. на войнИк от ІІ матИакска коХорта / Roman military diloma dated 11 October 146 AD issued for a soldier
of cohors II Mattiacorum, în Hационален исторически музей – софи яИзвестия, XXVIII, 2016, pp. 309-320. Vezi la noi corpus-
ul atestărilor, nr. 23.
41 P. Weiß, Militärdiplome für Moesia (Moesia, Moesia superior, Moesia inferior), în Chiron, 38, 2008, pp. 307-309, nr. 13.
42 D. Dečev, Briques aux cachets latins, în Annuaire de la Bibliothèque nationale et du Musée national de Plovdiv, (1937-1939)
1940, p. 120, fig. 3 (= AÉ, 1944, 4).

43 AÉ, 1900, 18 = CIL, III, 762; AÉ, 1916, 65. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 17-18.
44 AÉ, 1915, 137-138.
45 CIL, III, 7473
46 AÉ, 1915, 139.
47 Г. Китов, И. Христов, М. Иванова, М. Бинев, Состра I. Проучване на римската крайпътна станция и кастел на пътя
Ескус-Филипополис, 1, В, Търново, 2003, pp. 31-33. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 21.
48 AÉ, 1902, 125 = CIL, III, 14428 = ILS, 8915 = ILB, 260 (20 iulie 198). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 31.
49 AÉ, 2004, 1907. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 25.
50 AÉ, 1998, 1627 = RMD, 417. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 26.
54 AÉ, 1998, 1626 = RMD 441. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 30.
trupei într-o epigrafă extrem de fragmentară descoperită la Sexaginta Prista55 nu deținem nici un fel
de date suplimentare, nici măcar cronologice. Îi „cunoaștem” pe Clagissa, fiul lui Clagissa, de origine
tracă, fost pedestraș imortalizat de diploma de la Târnovo56 (anul 138), pe L. Spurennius Rufus –
bucinator cohortis datorită inscripţiei de la Nicopolis ad Istrum57 (din păcate, fără elemente de datare;
lipsa numeralului din titulatura trupei poate sugera o datare timpurie în epoca flaviană!?) și pe T.
Flavius Lupus, originar din Medessa (eroare de scriere pentru Edessa?), amintit în diploma de la Sostra58
(11 octombrie 146). În ceea ce îl privește pe cel din urmă remarcăm faptul că poartă nomina gentilica,
aspect caracteristic celor proaspăt „romanizaţi” îndeosebi din provinciile danubiene și africane ale
Imperiului59.
Documentele epigrafice rețin numele a cinci comandanţi. În ordine cronologică este vorba
de atestarea din epoca flaviană sau poate timpurie traianică a lui L. Clodius Ingennus – praefectus, în
inscripţia de la Praeneste60 (de menţionat faptul că, și în acest caz, lipsește numeralul din titulatura
trupei); apoi despre T. Flavius Laco numit în diploma de la Târnovo (28 februarie 138) și P. Aelius
Alexander, originar din Ancyra în Galatia, amintit în diploma de la Sostra (11 octombrie 146), probabil
prefecți, în măsura în care cohorta a devenit miliaria abia după părăsirea garnizoanei de la Sexaginta
Prista61; apoi despre T. Aurelius Aquila – tribun al cohortei – atestat în inscripția de la Sostra (anul 198)
și, în fine, despre un oarecare Faustinianus, fiul lui Marcus – fost tribun al cohortei – imortalizat în
inscripţia de la Carnuntum62 (23 august 219) pe vremea când deja era decurion al coloniilor din Savaria
și Carnuntum.
Pentru perioada staţionării în Thracia diploma din 10 martie 15563 reţine un ex pedite, Aelius
Batonis f. Dassius, Pannonicus, recrutat în jurul anului 130 (deci o bună parte din serviciu și-o va fi
satisfăcut-o pe vremea când trupa staţiona în Moesia Inferior) și pe prefectul trupei din acel moment,
un Antonius Annianus.
O informaţie lacunară se regăsește pe un monument funerar descoperit la Bisanthe (azi
Tekirdağ în Turcia), ridicat pentru Aurelius Diophanes de către colegul său Aurelius Martialius – miles
cohortis Mattiacorum și datat în secolul al III-lea p. Chr. (mai probabil în a doua jumătate, pe baza
detaliilor paleografice)64.
Istoric. După toate aparenţele trupa este recrutată începând din epoca flaviană, ulterior
revoltei batavilor (anii 69-70), dintr-un spaţiu demografic cuprins între râurile Lahn, Main și Rhin. Cum
am arătat, imortalizarea ei în inscripţia de la Appiaria este ipotetică, dar ar putea fi o primă atestare
încă din anul anul 7665. Cu certitudine apare menţionată în diploma din 7 februarie 78, fără a putea
însă ști dacă este vorba despre cohors prima sau secunda66. Foarte probabil din aceiași perioadă (sau
poate de la începutul domniei lui Traian?), este atestat un praef(ecto) coh(ortis) / Mattiacor(um), într-
55 H. Škorpil, K. Škorpil, Antike Inschriften aus Bulgarien. II. Moesia, în AEM, 15, 1892, p. 221, nr. 116 (= CIL, III, 12449): [D(is)?]
M(anibus?) / [---] Capito [---?] / [coh(ortis?)] II Matti[a]c(orum)(?) / [------?.
56 AÉ, 1900, 26 = CIL, XVI, 83 = AÉ, 1900, 56-57. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 16.
57 AÉ, 1892, 109 = CIL, III, 12437 = ILB, 395; S. Conrad, Die Grabstelen aus Moesia inferior. Untersuchungen zu Chronologie,
Typologie und Ikonographie, Leipzig, 2004, pp. 214-215, nr. 328; taf. 81/3 (cu propunere de datare a inscripției în secolul III
p. Chr.) și О. Александров, Етнически и социален състав на римската армия, Фабер, 2013, pp. 80-81 cu discuții cu
privire la etnicul lui L. Spurennius Rufus. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 34.
58 W. Eck, P. Holder, A. Pangerl, P. Weiß, op. cit., în ZPE, 195, 2015, pp. 222-230; И. Христов, К. Стоев, op. cit., pp. 309-320.
Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 23

59 G. Alföldy, Die Personennamen in der römischen Provinz Dalmatien, Heildelberg, 1968, pp. 38-39.
60 CIL, VI, 37274 = AÉ, 1906, 104. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 3.
61 C. Торбатов, Гарнизонът на Сексагинта Приста през І–ІІІ век, în Известия на Регионален историче-ски музей Русе, ХV,
2012, p. 120.
64 M. H. Sayar, Grabstele des Soldaten Aurelius Diophanes, Angehöriger der cohors Mattiacorum, în F. Beutler, W. Hameter
(editori), "Eine ganz normale Inschrift" ... und ähnliches zum Geburtstag von Ekkehard Weber. Festschrift zum 30. April 2005,
Wien, 2005, pp. 343-345 (= AÉ, 2005, 1370). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 35.
65 V. Beševliev, op. cit., pp. 71-72, nr. 122 (= AÉ, 1957, 307). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 1.
66 CIL, XVI, 22; AÉ, 1925, 67; W. Eck, A. Pangerl, op. cit., în ZPE, 173, 2010, pp. 237-243.
52 Costin CROITORU
o inscripţie descoperită la Praeneste (în Italia)67; deci, oricare ar fi ea, prima ori secunda, aceasta era
quingenaria.
Lipsa numeralului din titulatura unității auxiliare (datorat fie erorii lapicidului, fie conservării
fragmentare a documentului epigrafic) a născut discuţii pasionale, care până la o nouă descoperire
hotărâtoare, nu cred că mai pot aduce noutăți. Spaul68 spre exemplu era convins că este vorba despre
una și aceiași trupă și a tratat-o ca atare. Sigur că nu există nici o dovadă în acest sens, cum a subliniat
mai recent Whately69 dar, adăugăm noi, nici împotrivă izvoarele scrise pe care le deținem nu sunt
foarte convingătoare. În orice caz, sugestiile lui Wagner70 și Kraft71 privind evoluţia lui cohors II
Mattiacorum din acea cohors Mattiacorum din care făceau parte, la începuturile istoriei ei, L.
Spurennius Rufus – bucinator și L. Clodius Ingenuus – praef(ectus), ne pare plauzibilă și justifică
prezența numeralului secund, distinctiv. Dar, dacă este vorba despre trupe diferite, având în vedere că
începând din ultimul deceniu al secolului I p. Chr. o avem atestată doar pe cohors II Mattiacorum, ce
s-a întâmplat cu acea cohors [?] Mattiacorum? Singura explicație pentru dispariția ei ar putea fi pusă
pe seama asocierii cu dezastrele suferite de Oppius Sabinus sau Cornelius Fuscus în anii 85-86, în fața
dacilor și ale aliaților lor. În acest context, distrugerea cohortei originale justifică crearea celei secunde.
Primul moment în care apare pe „scena istoriei” – și, cred eu, unul dintre motivele plauzibile
pentru care a fost (re)înființată sub noua titulatură de cohors II Mattiacorum îl constituie expediția
împotriva sarmaților întreprinsă de împăratul Domitianus în anul 9272; astfel, diploma din anii 93-95
pare a imortaliza tocmai unităţile strânse din cele două Moesii pentru campania din Pannonia73.
După divizarea provinciei va rămâne în cadrul Moesiei inferior până la mijlocul secolului al II-
lea p. Chr., fiind nelipsită din diplomele militare, care o consemnează aici în intervalul 93 (95?)-147.
Din prima perioadă de funcționare a trupei informaţiile pe care le deţinem sunt relativ numeroase, dar
nu întotdeauna elocvente pentru reconstituirea istoricului ei.
După părerea lui Strobel74 a luat parte la războaiele dacice, efectuând manevre în zona nord-
estului Dobrogei și peste Dunăre în zona văii Siretului (în orice caz, nu a lăsat urme pe care să le
cunoaștem75) și, în acest scenariu, după ce Dacia devicta est, rămâne în garnizoanele de la Dinogetia76
și Barboși77, flancând vadul Dunării. În ambele locuri participă și la activități constructive, lăsând dovezi
epigrafice, din păcate imposibil de restrâns cronologic (toate datate larg pe parcursul secolului II p.
Chr.). Încercările de a plasa aici prezența lui cohors II Mattiacorum abia începând din, sau după
67 CIL, VI, 37274 = AÉ, 1906, 0104.

68 J. Spaul, Cohors 2: the evidence for and a short history of the auxiliary infantry units of the Imperial Roman army, Oxford,
2000 (= BAR. International series, 841), pp. 243-244.
69 C. Whately, The Movement and Emplacement of the Legions and Auxiliary units of the Roman Army in Moesia from 29 BC
to AD 235, (teză susținută la McMaster University), Hamilton, 2005, pp. 28-29.

70 W. Wagner, op. cit., pp. 164-165.
71 K. Kraft, Zur Rekrutierung der Alen und Kohorten an Rhein und Donau, Bern, 1951 (= Dissertationes Bernenses, Ser. 1, Fasc.
3), p. 180.
72 K. Strobel, Die Donaukriege Domitians, Bonn, 1989 (= Antiquitas, I, 38), pp. 99-104. Pentru rezultatele din această campanie
împăratul a primit o ovatio (Martial, VIII, 8, 5).

73 C. C. Petolescu, op. cit., în SCIVA, 65, nr. 1-2, 2014, pp. 71-76, în întregirea propusă de învățatul român cohorta II
Mattiacorum apare ca miliaria. Dacă propunerile de completare a lacunelor inscripției au în vedere numărul literelor și deci
reconstituirea este corectă, avem o primă atestare a acestei calități a trupei, fapt ce coboară datarea inscripției de la
Praeneste ce atestă un praef(ecto) coh(ortis) / Mattiacor(um) și pentru care diploma din 93(95?) devine un terminus ante
quem.
74 K. Strobel, Untersuchungen zu den Dakerkriegen Trajans: Studien zur Geschichte des mittleren und unteren Donauraumes
in der Hohen Kaiserzeit, Bonn, 1984, p. 139.

75 Fl. Matei-Popescu, O. Țentea, Participarea trupelor auxiliare din Moesia Superior și Moesia Inferior la cucerirea Daciei, în E.
S. Teodor, O. Ţentea (editori), Dacia Augusti provincia. Crearea provinciei: Actele simpozionului desfăşurat în 13-14 octombrie
2006 la Muzeul National de Istorie a României, Bucureşti, 2006, pp. 75-120.
76 ISM, V, 260, 267.
77 ISM, V, 306 = CIL, III, 07620 = CIL, III, 00785, 2; AÉ, 1975, 739; AÉ, 1974, 562b.
jumătatea secolului II p. Chr.78 sunt, întâi de toate, în contradicție cu atestările sale de la Sexaginta
Prista (Ruse) și de la Sostra (Lomet) – și, în general, lipsite de argumente, datorate exclusiv preluării
unei informații astfel „încetățenite” în istoriografia chestiunii, așadar ar trebui urmată, cel puțin
deocamdată, sugestia prezenței ei la Barboși-Dinogetia în prima parte a secolului II p. Chr., oricum
anterior anului 144/145.
La Barboși au fost descoperite mai multe „țigle” rectangulare, purtând ștampila Coh(ors) II
Matt(iacorum), aplicată în negativ. Este, de departe, cea mai atestată trupă aici – poate și o dovadă a
unei staționări mai lungi în sudul Moldovei, dar cred, mai curând, o consecință a participării ei la
numeroase activități constructive. Cercetările lui Pârvan79 s-au soldat cu descoperirea unui exemplar,
ale lui Ștefan80 cu identificarea a șapte tegulae (pe trei s-a păstrat doar COH), ale lui Gostar81 cu „un
număr apreciabil”, iar ale lui Sanie (et alii) cu 35 de exemplare82, respectiv 16 (publicate selectiv dintre
cele 60 pe care le avea la dispoziție)83. Nu deținem alte informații relative la contextul descoperirii
acestora, decât că au apărut în „descoperirile din cel mai vechi nivel roman”84, dar acest amănunt este
important pentru a fixa încă de timpuriu prezența cohortei în sudul Dunării, după cum o postula încă
de acum mai bine de un secol Pârvan85. Amendamentele și nuanțarea cronologiei complexelor romane
de la Barboși86 indică de asemenea prezența timpurie a trupei aici. Discuțiile relative la dimensiunile
fortificației care ar fi putut adăposti o cohorta quingenaria sunt sterile87 în acest context, nu deținem
astfel de informații despre castrul de pe înălțimea Tirighina și oricum nu cred că vor putea fi vreodată
recuperate; în plus, surprize cu privire la instalațiile militare din zonă continuă să apară, cercetări
78 A. Radnoti, Zur Dislokation der Auxiliartruppen in den Donauprovinzen, în Vorträge des 3. Internationalen Limes-Kongresses
in Rheinfelden / Basel 1957 (= Schriften des Institutes für Ur- und Frühgeschichte der Schweiz 14), Basel, 1959, p. 149; N.
Gostar, Unităţile militare din catellum roman de la Barboşi, în Danubius, I, 1967, p. 110, 112; M. Zahariade, N. Gudea, The
fortifications of Lower Moesia (A.D. 86-275), Amsterdam, 1997, pp. 80-81, nr. 48(14); J. Karavas, The evolution of Roman
frontier fortification systems in the lower Danube provinces, Ist-2nd centuries A.D., Durham, 2001 (teză susținută la University
of Durham), p. 121 și tabelul 3; N. Gudea, Der untermoesische Donaulimes und die Verteidigung der moesischen Nord- und
Westküste des Schwarzen Meeres: Limes et litus Moesiae Inferioris (86-275 n. Chr.), în Jahrbuch des Römisch-Germanischen
Zentralmuseums, Mainz, 52, 2005, pp. 455-457, nr. III.48 (prezența cohortei post 167).
79 V. Pârvan, Castrul de la Poiana şi drumul roman prin Moldova de Jos, în Analele Academiei Române. Memoriile Secțiinii
Istorice, II/XXXVI, 1913, p. 114.

80 G. Ştefan, Nouvelles découvertes dans le „Castellum” romain de Barboşi (près de Galaţi), în Dacia, 5-6, 1935-36, p. 345,
fig. 4/17 (= AÉ, 1939, 84 = CIL, III, 7620 = CIL, III, 785, 2).
81 N. Gostar, Săpăturile şi sondajele de la Şendreni-Barboşi, în Materiale și Cercetări Arheologice, VIII, 1962, p. 508.
82 S. Sanie, I. T. Dragomir, Ş. Sanie, Noi descoperiri de ceramică romană cu inscripţie în Moldova, în SCIV, 26, nr. 2, 1975, p.
190, fig. 1/3 (= AÉ, 1975, 739; AÉ, 1974, 562b).

83 S. Sanie, Ceramică cu inscripţii şi ţigle ştampilate descoperite la Barboşi – Galaţi, în SCIVA, 47, nr. 2, 1996, pp. 143-144, fig.
9/2, 4-8; 11.

84 Idem, Civilizaţia romană de la est de Carpați și romanitatea pe teritoriul Moldovei (secolele II î.e.n. – III e.n.), Iași, 1981, p.
80. Vezi și N. Gostar, op. cit., în Danubius, I, 1967, pp. 108-109; S. Sanie, op. cit., p. 144: „la Barboși, în cel mai vechi nivel au
fost găsite ștampilele cu cele mai mici litere”.
85 V. Pârvan, op. cit., p. 115; păreri similare și la G. Cantacuzino, Un papyrus latin relatif à la défense de bas-Danube, în Revue
Historique du sud-est européen, V, nr. 1-3, 1928, p. 65; R. Vulpe, Histoire ancienne de la Dobroudja, București, 1938, p. 126,
159-162, 246; aceiași datare timpurie a prezenței trupei la Barboși și la W. Wagner, op. cit., p. 165, convins că, cel târziu în
anul 113 cohorta staționa în sudul Moldovei. Pentru aceiași cronologie vezi și interpretările epigrafice originale la D. Tudor,
O inscripţie romană în ruinele cetăţii Suceava, în Studii și Cercetări Ştiinţifice-Iaşi, IV, 1-4, 1953, pp. 476-477, care apreciază
că veteranii Marcus Antonius și T. Flavius..., recrutați în timpul consulilor Largus și Messallinus (anul 147) și deci lăsați la vatră
prin anii 172-173 (= CIL, III, 7515 = ISM, V, 295), aparțineau lui legio V Macedonica, sosită în garnizoana de la Barboși tocmai
pentru a suplini plecarea către mijlocul secolului II p. Chr. a lui cohors II Mattiacorum; vezi pentru alte discuții și C. Croitoru,
Despre trupele romane din fortificaţiile de la Barboşi (Galaţi). Note de lectură (II), în Istros, XI, 2004, pp. 159-172; vezi încă Fl.
Matei-Popescu, The Roman Army in Moesia Inferior, Bucharest, 2010, p. 223 căruia i se pare foarte probabil ca trupa să fi
staționat la Barboși și Dinogetia „încă de la începuturile ei” (= „very likely by its beginning”).
86 L. Petculescu, Despre cronologia fortificaţiilor romane de la Barboşi, în Pontica, XV, 1982, p. 251.
87 Vezi N. Gostar, op. cit., în Danubius, I, 1967, pp. 110-111 cu o încercare ingenioasă de explicare a prezenței doar a unei
secțiuni a cohortei ce ar fi fost „detașate” la Barboși, unde ar fi fost plasată sub comanda unui centurio al lui legio V
Macedonica, cu sugestia analogiei de la Tyras: „------] Falco[---] / vexil(lation---) II [---] / sub cura [---] / leg(ionis) V
Ma[cedonicae ---]”, cf. P. Nicorescu, Garnizoana romană din sudul Basarabiei, în Anlele Academiei Române. Memoriile
Secțiunii Istorice, s. III, t. XIX, 1937, p. 218 (= AÉ, 1934, 112).
54 Costin CROITORU
recente sugerând suficient de elocvent prezența unor forturi88 în teritoriul închis de valul de pământ
dintre localitățile Traian și Tulucești (Galați)89, astfel că spațiul de încartiruire crește semnificativ.
Ștampile de același tip, aplicate retragrad (negativ) pe cărămizi rectangulare au apărut și la
Dinogetia, în apropiere și prin urmare asociate în istoriografia chestiunii cu un cuptor de ars țigle, datat
cu monede în vremea tetrarhiei, dar acestea ar marca doar data dezafectării lui, după ce va fi
funcționat pe parcursul secolelor II-III p. Chr., dovadă „cele 5-6 straturi de lutuială ce acoperă pereții
acestuia”90. O cărămidă fragmentară cu ștampilă a apărut în zonă în anul 194991, alta în 195692 (de fapt
descoperirea întâmplătoare, succesivă a acestor tegulae a determinat efectuarea sondajului care a dus
la identificarea cuptorului) și ulterior încă una93 dovadă, credem noi, a prezenţei unei construcţii cu
caracter militar neidentificate încă, și nu „coacerea” țiglelor ștampilate în cuptorul respectiv, cum pare
a se lăsa de înțeles. Lipsa elementelor certe de datare ale urmelor lăsate de cohors II Mattiacorum a
fost sinonimă cu împrumutul ipotezelor prezenței sale de pe malul stâng, la Barboși (vezi supra), autorii
cercetărilor arheologice optând pentru sosirea timpurie, de la începtul secolului II p. Chr. a unității
auxiliare la Dinogetia.
În fine, pentru chestiunea care ne interesează reține atenția și un fragment ceramic, din
păcate astăzi pierdut, pe care un militar îți scrisese dorința: „Demitte me / mil(item) coh(ortis) II
[Mattiacorum?]”94.
Așadar, cohors II Mattiacorum pare să fi sosit în zonă (transferată poate chiar de la Sexaginta
Prista sau Appiaria?) în contextul expedițiilor împăratului Traian, staționând la Dinogetia. După
organizarea provinciei Dacia va rămâne la Barboși unde va contribui substanțial la edificarea
fortificației din piatră de pe înălțimea Tirighina (piatra adusă peste Dunăre din Dobrogea reprezintă o
dovadă indirectă a prezenței timpurii în zonă a auxiliarilor din classis Flavia Moesica). Deși baza rămâne
la Barboși va trimite detașamente în forturile și turnurile ce susțineau fortificația liniară dintre Traian
și Tulucești. Deși deocamdată nu avem descoperiri în acest sens, nu s-ar exclude pe viitor și atestarea
prezenței sale și în cadrul fortificației de la Aliobrix (Cartal)95, similară din punct de vedere strategic și
unde apar, cu excepția ei, toate celelalte unități militare care au staționat și la Barboși96, dovadă a
viziunii unitare a administrației imperiale în ceea ce privește această zonă.
Nu-i putem fixa cu precizie transferul în garnizoana de la Sexaginta Prista (plasarea trupei aici
încă din vremea flavienilor97 se baza pe dedicația pusă pentru Domitianus în apropiere, la Appiaria98,
dar în care numele trupei a fost reconstituit doar prezumtiv), unde apar de asemenea cărămizi
ștampilate cu numele ei99, dar și doi miliarii din anul 144100. Ultima atestare a trupei în această
88 O. Țentea, I. A. Oltean, The Lower Danube Roman Limes at Galaţi (Romania). Recent results from excavation and aerial
photographic interpretation, în A. Morillo, N. Hanel, E. Martín (editori), Limes XX: Estudios sobre la Frontera Romana, Roman
Frontier Studies, vol. III (= Anejos de Gladius, 13), León, Spain, September 2006, Madrid, Polifemo, 2009, pp. 1515-1524; O.
Țentea, Un fort roman descoperit în zona Galați, în Cercetări Arheologice, XXIII, 2016, pp. 127-136.
89 C. Croitoru, Fortificaţii liniare romane în stânga Dunării de Jos (secolele I-IV p. Chr.), I, Galaţi, 2004, pp. 80-89; Idem, Detalii
mai puţin cunoscute despre valul roman dintre Traian și Tulucești (I), în S. Teodor (editor), Arheologia peisajului și frontiera
romană. Lucrările simpozionului din 20 noiembrie 2015, Muzeul Naţional de Istorie a României, București, 2016, pp. 209-219.
90 Gh. Ștefan, Un cuptor roman de ars țigle descoperit la Garvăn, în SCIV, VIII, nr. 1-4, 1957, pp. 339-345. Pentru o propunere
de cronologie mai timpurie vezi Al. Suceveanu, Observations sur la stratigraphie des cités de la Dobrogea aux IIe - IVe siècles
à la lumière des fouilles d'Histria, în Dacia (NS), 13, 1969, p. 358, nota 92.
91 Gh. Ștefan, Săpăturile arheologice de la Dinogetia – Bisericuța, jud. Tulcea, în Studii, 1, nr. 2, 1949, pp. 132-133.
92 Idem, op. cit., în SCIV, VIII, nr. 1-4, 1957, p. 339. Vezi și Idem, Dinogetia - A problem of ancient topography, în Dacia, II, 1958,
p. 324.
93 Al. Barnea, Descoperiri arheologice noi în preajma cetăţii Dinogetia, în SCIVA, 25, nr. 1, 1974, p. 111, fig. 5/6.
94 Gh. Ștefan, op. cit., în Studii, 1, nr. 2, 1949, p. 133; Idem, op. cit., în Dacia, II, 1958, p. 324 (= ISM, V, 267).
95 N. Gostar, Aliobrix, în Latomus, 26, fasc. 4, 1967, pp. 987-995.
96 Mai recent vezi N. Gudea, op. cit., pp. 459-460, nr. IV.51, cu bibliografia.
97 J. Spaul, op. cit., p. 244; J. Karavas, op. cit., p. 131. Vezi și Fl. Matei-Popescu, The Roman Army..., p. 223 care plasează ipotetic
trupa la Sexaginta Prista după războaiele dacice.

98 V. Beševliev, op. cit., pp. 71-72, nr. 122 (= AÉ, 1957, 307). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 1.
99 D. Dečev, op. cit., p. 120, fig. 3 (= AÉ, 1944, 4): Coh(ors) II M(attiacorum).
100 AÉ, 1900, 18 = CIL, III, 762; AÉ, 1916, 65.
garnizoană datează din anul 145101 dar, cum am văzut, ultima diplomă a Moesiei inferior o plasează în
cadrul provinciei până în anul 146.
De aici a fost mutată în Thracia, fiind înlocuită la Sexaginta Prista de cohors II Flavia
Brittonum. Probabil, din aceeastă perioadă, ulterioară sau concomitentă transferului, așa cum sugera
Birley102, a fost transformată în cohorta milliaria (de văzut totuși pentru această chestiune și întregirea
diplomei din anul 93103); în orice caz, inscripţia de la Sostra104, din anul 198, îi imortalizează tribunul, la
fel cea de la Carnuntum105 (în Pannonia Superior) deja din 23 august 219, care reține de asemenea un
trib(unus) coh(ortis) al trupei care acum este (miliariae) eq(uitatae).
Avem, după toate aparenţele, o prezenţă neîntreruptă a trupei în fortul de la Sostra (Lomet)
în întervalul cuprins între Antoninus Pius (138-161) și Septimius Severus (193-211), apariţia ei episodică
în diplomele din Thracia fiind, după argumentația lui Rossignol, rezultatul unei retrasări temporare a
graniței dintre cele două provincii106. În orice caz, aparteneța trupei la armata provinciei Thracia, a fost
pusă în legătură și cu un eventual schimb de trupe cu cohors I Cisipadensium107, unitate a cărei evoluție
are la rându-i numeroase lacune. După divizarea provinciei aceasta va staționa în Moesia Superior,
unde o atestă diplomele din 16 septembrie 94108 și 8 mai 100109. După războaiele dacice este dislocată
în cadrul campaniei partice și nu se mai știe nimic despre soarta ei până în anul 138 când este
consemnată din nou între trupele armatei Thraciei110. Ulterior este transferată în Moesia Inferior unde
apare atestată prin intermediul diplomei din jurul anul 155111. Va rămâne aici până la mijlocul secolului
al III-lea p. Chr., sub domniile lui Maximin Thracul (cu epitetul Maximiana)112 și Gordian III (cu epitetul
Gordiana)113 fiind încartiruită în fortificația de la Sostra.
Revenind la unitatea care ne interesează, consemnăm și faptul că, după aprecierea lui
DuBois114, ar fi fost una dintre unitățile de elită ale armatei romane, alături de Lanciarii reprezentând
„ultima redută” a protecţiei împăratului; fiind astfel implicați în dezastrul de lângă Adrianopole (anul
378), soldat inclusiv cu dispariţia lui Valens (363-378).
Interesană este atestarea în Notitia Dignitatum a unor Mattiaci seniores, respectiv iuniores
în cadrul Auxilia palatina115.
101 C. Торбатов, op. cit., pp. 133-143.

102 E. Birley, Alae and cohortes milliariae, în Corolla memoriae Erich Swoboda dedicata. Römische Forschungen in.
Niederösterreich, Graz-Köln, 1966, p. 65, nr. 8, n. 10 (= Idem, The Roman Army. Papers 1929-1986, Amsterdam, 1988, pp.
361-362, nr. 8).
103 Vezi supra nota 73.
104 CIL, III, 14428 = ILS, 8915 = ILB, 260; G. Seure, Archéologie thrace. Documents inédits ou peu connus, în Revue
Archéologique, 2, 1915, pp. 178-181, nr. 136; fig. 47 (= AÉ, 1916, 65).
106 B. Rossignol, Gouverneurs et procurateurs dans un temps de menaces: l’administration impériale de la province de Thrace
durant le règne de Marc Aurèle (161-180), în Studia Classica Serdicensia, IV, 2015, p. 25. Aceiași idee și la Fl. Matei-Popescu,
Trupele auxiliare romane din Moesia Inferior, în SCIVA, 52-53, 2001-2002, p. 220. Pentru poziţia fortificaţiei de la Sostra în
raport cu frontierele provinciei Thracia vezi B. Gerov, Die Grenzen der römischen Provinz Thracia bis zur Gründung des
Aurelianischen Dakien, în ANRW, II, 7/1, 1979, pp. 220-221. Vezi și M. Tacheva, The Northern Border of the Thracia Province
to the Severi (from Nicopolis ad Istrum to Odessos), în Thracia, 11, 1995 (= Studia in honorem A. Fol), pp. 427-434; D. Boteva,
The South Border of Lower Moesia from Hadrian to Septimius Severus, Roman Limes on the Middle and Lower Danube,
Belgrade, 1996, (= Cahiers des Portes de Fer, Monographies 2), pp. 173-176.
107 Fl. Matei-Popescu, The Roman Army..., p. 223. De altfel, transferuri între garnizoanele Thraciei și Moesiei Inferior par a
reprezenta un fapt comun, vezi, de exemplu, P. Holder, Auxiliary deployment in the reign of Hadrian, în Bulletin of the Institute
of Classical Studies (Supplement, 81): Documenting the Roman Army, 46, 2003, p. 104.
108 CIL, XVI, 39. Vezi și RMD, V, 335.
109 CIL, XVI, 46. Vezi și W. Ech, A. Pangerl, Moesia und seine Truppen. Neue Diplome für Moesia und Moesia superior, în Chiron,
38, 2008, pp. 326-329, nr. 1.

110 RMD, V, 385/260.
111 P. Weiß, Das Konsulnpaar von 7 April 145 n. Chr., în ZPE, 134, 2001, pp. 262-265 = RMD, V, 414.
112 AÉ, 1902, 126 = CIL, III, 14429 = ILB, 261.
113 AÉ, 1902, 127 = CIL, III, 14430 = ILB, 262.
114 M. S. DuBois, Auxillae. A compendium of none Legionary Units of the Roman Army, Raleigh, 2015, p. 118 (confuzie cu
matiarii ?, vezi Ibidem, pp. 120-121).

115 Notitia Dignitatum, In partibus occidentis.
56 Costin CROITORU
Concluzii. Deși multe dintre cele care ar putea fi rezumate aici cu titlul de concluzii rămân
până la noi descoperiri, mai elocvente, simple ipoteze de lucru, cred că pe baza materialului
documentar pe care îl cunoaștem în acest moment, evoluția trupei auxiliare cohors II Mattiacorum
poate fi reconstituită cu o oarecare precizie. Evident, orice descoperire epigrafică nouă ar putea
confirma sau nuanța ceea ce știm deocamdată. Evoluția unității se întinde pe mai bine de un veac, din
ultimul sfert al secolului I p. Chr. până la finele secolului II, lăsând urme mai consistente la Barboși și
Dinogetia, Sexaginta Prista și Sostra. Cunoaștem numele unor soldați dar și ai unor comandanți, trupa
fiind, undeva la mijlocul existenței sale (?), transformată în miliaria.
Nu deținem informații despre dispariția sau evoluția unității în secolul III, astfel că este dificil
de făcut o legătură între cohorta care ne-a preocupat și acei Mattiaci seniores, respectiv iuniores din
secolul IV.
Corpus-ul atestărilor epigrafice.

1) Anul 76 (Appiaria/Slivo Pole). [Imp(erator)] C(a)esar Vespasian[us Aug(ustus) pont(ifex)
max(imus) tr(ibunicia) pot(estate) VII im]p(erator) XV co(n)s(ul) VII p(ater) p(atriae) P(ublio) Cel[---] /
[le]g(ato) Aug(usti) pr(o) pr(aetore) cohh(ortes) [Mattiacorum? et Gall?]orum quibus pra[esunt ---] /
e[t] Q(uintus) Varius Secundus [------?.
2) 7 februarie 78. Diplomă militară (Civitas Montanensium/Montana). Imp(erator) Caesar
Vespasianus Augustus / pontifex maximus tribunic(ia) potest(ate) / VIIII imp(erator) XVIIII p(ater)
p(atriae) censor co(n)s(ul) VIII / peditibus et equitibus qui militant / in cohortibus octo I Cantabrorum I
/ Thracum Syriaca I Sugambrorum ti/ronum II Lucensium III et VIII Gallo/rum Cilicum Mattiacorum quae
/ sunt in Moesia sub Sex(to) Vettuleno / Ceriale qui quina et vicena stipen/dia aut plura meruerunt
quoru/m nomina subscripta sunt ipsis / liberis posterisque eorum civi/tatem dedit et conubium cum /
uxoribus quas tunc habuissent / cum est civitas iis data aut si qui / caelibes essent cum iis quas pos/tea
duxissent dumtaxat singuli / singulas a(nte) d(iem) VII Idus Febr(uarias) / L(ucio) Ceionio Commodo
D(ecimo) Novio Prisco co(n)s(ulibus) / cohort(i) Cilicum cui prae(e)st / P(ublius) Seppienus P(ubli) f(ilius)
Pol(lia) Aelianus / pediti / Perasi Publi f(ilio) Aeg(is) / descriptum et recognitum ex tabu/la aenea quae
fixa est Romae in Ca/pitolio post piscinam in tribunal(is) / deorum parte posteriore // Imp(erator)
Caesar Vespasianus Augustus pontif(ex) / maximus tribunic(ia) potestat(e) VIIII imp(erator) / XVIIII
p(ater) p(atriae) censor co(n)s(ul) VIII / peditibus et equitibus qui militant in co/hortibus octo I
Cantabrorum I Thra/cum Syriaca I Sugambrorum tironum / II Lucensium III et VIII Gallorum Cili/cum
Mattiacorum quae sunt in Moe/sia sub Sex(to) Vettuleno Ceriale qui / quina et vicena stipendia aut
plura / meruerunt quorum nomina subscri/pta sunt ipsis liberis posterisque / eorum civitatem dedit et
conubium // cum uxoribus quas tunc habuiss[ent] / cum est civitas iis data aut si qui cae[li]/bes essent
cum iis quas postea dux[is]/sent dumtaxat singuli singulas / a(nte) d(iem) VII Idus Febr(uarias) / L(ucio)
Ceionio Commodo D(ecimo) Novio Prisco co(n)s(ulibus) / cohort(i) Cilicum cui prae(e)st / P(ublius)
Seppienus P(ubli) f(ilius) Pol(lia) Aelianus / pediti / Perasi Publi f(ilio) Aeg(is) / descriptum et recognitum
ex tabula ae/nea quae fixa est Romae in Capitolio // Sex(ti) Priverni Celeris / P(ubli) Atini Rufi / Cn(aei)
Pompei Maximi(i) / M(arci) Veturi Montani / M(arci) Stlacci Iuvenalis / L(uci) Naevi Vestalis / M(arci)
Lolli Rufi.
3) epoca faviană? – ante 150?. Inscripție (Praeneste/Palestrina). L(ucio) Clodio P(ubli) f(ilio)
Cla(udia) / Ingenuo praef(ecto) coh(ortis) / Mattiacor(um) / trib(uno) mil(itum) leg(ionis) I Italic(ae) /
trib(uno) mil(itum) leg(ionis) V Maced(onicae) / trib(uno) mil(itum) leg(ionis) VII C(laudiae) p(iae)
f(idelis).
4) anul 93 (95)? Diplomă militară (Republica Moldova?). [Imp(erator) Caesa]r divi Vesp[asiani
f(ilius) Domitianus / Augustus], Germanicu[s, pontifex maximus, / tribunicia po]/testat(e) XII,
[imp(erator) XXII, co(n)s(ul) XVI, / censor perpetuus, p(ater) p(atriae)], [equitibus et peditibus qui
militaverunt in alis - - - et cohortibus - - - quae appellantur - - - I Hispa]/ṇ[oru]m [mi]ḷị[aria] et - - - - et I
Flavia Bes[sorum et I Lusitanorum et I Monta ?]/norum et V [Hispanorum et VII Breucorum civium] /
Romanoru[m et sunt in Moesia Superiore sub] / Cn. Aemili[o Cicatricula Pompeio Longino, item] / in
alis du[abus et coh(ortibus) tribus: I Asturum ?] / et I Cl[audia Gallorum et I Cilicum milliaria et] / II
Ma[ttiacorum milliaria et II Flavia Numidarum et] / su[nt in Moesia Inferiore sub Sex. Octavio
Fron/t]ọ[ne- - - ].
5) 14 august 99. Diplomă militară (Altenum/Oltina). Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius)
Nerva Traianus / Augustus Germanic(us) pontifex maxi/mus / tribunic(ia) potestat(e) III co(n)s(ul) II
p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militant in / alis tribus et cohortibus VI quae appellan/tur
Gallorum Flaviana et I Pannoniorum / et II Hispanorum et Arvacorum et I Su/gambrorum veterana et I
Bracarau/gustanorum et I Hispanorum veterana et / II Mattiacorum et II Gallorum et Ubio/rum et sunt
in Moesia inferiore sub Q(uinto) / Pomponio Rufo item dimissis ho/nesta missione qui quina et vicena
/ plurave stipendia meruerunt quorum / nomina subscripta sunt ipsis liberis / [ // Imp(erator) Caesar
divi Nervae f(ilius) Nerva Traianus / Augustus Germanic(us) pontifex maxi/mus / tribunic(ia) potestat(e)
III co(n)s(ul) II p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militant in alis / tribus et cohortibus VI quae
appellantur / Gallorum Flaviana et I Pannoniorum et / II Hispanorum et Arvacorum et I Sugam/brorum
58 Costin CROITORU
veterana et I Bracaraugusta/norum et I Hispanorum veterana et II / Mattiacorum et II Gallorum et

Ubio/rum et sunt in Moesia inferiore sub Q(uinto) / Pomponio Rufo item dimissis honesta / missione
qui quina et vicena plurave / stipendia meruerunt quorum nomina / subscripta sunt ipsis liberis
posterisque / eorum civitatem dedit et conubium cum / uxoribus quas tunc habuissent cum est / civitas
iis data aut siqui caelibes essent / cum iis quas postea duxissent dumta/xat singuli singulas / a(nte)
d(iem) XVIIII K(alendas) Septembr(es) / Q(uinto) Fabio Barbaro / A(ulo) Caecilio Faustino co(n)s(ulibus)
/ cohort(is) II Gallorum cui prae(e)st / Visulanius Crescens / pediti / M(arco) Antonio M(arci) f(ilio) Rufo
Abretten(o) / et Marco f(ilio) eius / descriptum et recognitum ex tabula ae/nea quae fixa est Romae in
muro post / templum divi Aug(usti) ad Minervam.
6) 13 mai 105. Diplomă militară (Sexaginta Prista/Ruse). Imp(erator) Caesar divi Nervae
f(ilius) Nerva Traia/nus Augustus Germanicus Dacicus / pontifex maximus tribunic(ia) potes/tat(e) VIIII
imp(erator) IIII co(n)s(ul) V p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militant in alis / tribus et
cohortibus septem quae appel/lantur I Flavia Gaetulorum et I Astu/rum et II Hispanorum et Arvacorum
et / I Lepidiana c(ivium) R(omanorum) et I Bracaraugustanorum / et I Sugambrorum tironum et II
Mattia/corum et II Chalcidenorum et II Flavia / Brittonum et Ubiorum et sunt in Moe/sia inferiore sub
A(ulo) Caecilio Faustino / qui quina et vicena plurave stipendia / meruerunt item dimissis honesta /
missione quorum nomina subscripta / sunt ipsis liberis posterisque eorum / civitatem dedit et conubium
cum / uxoribus quas tunc habuissent cum / civitas iis data aut si qui caelibes es/sent cum iis quas postea
duxissent dum/taxat singuli singulas a(nte) d(iem) III Idus Mai(as) / C(aio) Iulio Basso Cn(aeo) Afranio
Dextro co(n)s(ulibus) / alae II Hispanorum et Arvacorum cui / prae(e)st L(ucius) Fabius L(uci) f(ilius)
Pal(atina) Fabullus / gregali / Atrecto Capitonis f(ilio) Nemet(i) / descriptum et recognitum ex tabula /
aenea quae fixa est Romae in muro / post templum divi Aug(usti) ad Minerva(m) // Imp(erator) Caesar
divi Nervae f(ilius) Nerva Traianus August(us) / Germanicus pontifex maximus tribunic(ia) / potestat(e)
VIIII imp(erator) IIII / co(n)s(ul) V p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militant in alis / tribus et
cohortibus septem quae ap(p)ellantur / I Flavia Gaetulorum et I Asturum et II Hispano/rum et
Arvacorum et I Lepidiana c(ivium) R(omanorum) et I Braca/raugustanorum et I Sugambrorum tironum
/ et II Mattiacorum et II Chalcidenorum et / II Flavia Brittannorum et Ubiorum et sunt / in Moesia
inferiore sub A(ulo) Caecilio Faustino / qui quina et vicena plurave stipendia / meruerunt item dimissis
honesta missione.
7) 24 noiembrie 107. Diplomă militară. [Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva Traianus
Aug(ustus) Germ(anicus) Dacicus pontifex maximus tribunic(ia) potestat(e) XI imp(erator) VI co(n)s(ul)
V p(ater) p(atriae) equitibus et peditibus, qui militant in alis -- et cohortibus --, quae appellantur --
Augusta Nerviana P̣ acensis ∞ Bri onum? et II Gallorum et II Mattiacorum? et II Lucensium et sunt in
Moesia inferiore sub L(ucio) Fabio Iusto qui quina et vicena plurave stipendia meruerant quorum
nomin]a subscripta sunt ip[sis liberis posterisq]ue eorum civitatem [dedit et conubium cu]m uxoribus
quas [tunc habuissent cu]m est civitas iis data [aut si qui caelibes es]sent cum iis quas [postea duxissent
du]mtaxat singuli sin[gulas. A(nte) d(iem) VII]I K(alendas) Decembr(es) [C(aio) Iulio Longino C(aio)
Val]erio Paulino co(n)s(ulibus) [--] etc.
8) 25 septembrie 111. Diplomă militară. Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva
Tra/ianus Aug(ustus) Germ(anicus) Dacicus pontif(ex) ma/xim(us) tribun(icia) potest(ate) XV
imp(erator) VI co(n)s(ul) V p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militave/runt in alis tribus et
cohortibus sep/tem quae appellantur I Pannoniorum / et I Claudia Gallor(um) et II Hispanor(um) et
Ara/vacorum et I Flavia Numidar(um) et I Su/gambror(um) veterana et I milliaria Brit/tonum et I
Claudia Sugambror(um) tiro/numet I Flavia Commagenor(um) et II Mat/tiacor(um) et II Flavia
Brittonum et sunt / in Moesia inferiore sub P(ublio) Calpurnio / Macro quinis et vicenis pluribusve
sti/pendiis emeritis dimissis honesta mis/sione item classicis quorum nomina / subscripta sunt ipsis
liberis pos/terisque eorum civitatem dedit et / conubium cum uxoribus quas tunc / habuissent cum est
civitas iis data / aut siqu(i) caelibes essent cum iis / quas postea duxissent dumtaxat / singuli singulas
a(nte) d(iem) VII K(alendas) Oct(obres) / L(ucio) Octavio Crasso L(ucio) Coelio Apollinare co(n)s(ulibus)
/ alae II Hispanor(um) et Aravacor(um) cui prae(e)st / L(ucius) Marcius L(uci) f(ilius) Rom(ilia) Sabula /
ex gregale / Taurino Verecundi f(ilio) Sequan(o) / descriptum et recognitum ex tabula ae/nea quae fixa
est Romae in muro post / templum divi Aug(usti) ad Minervam / A(uli) Amphi Epaphroditi / P(ubli)
Sextili Clementis / Ti(beri) Claudi Menandri / Sex(ti) Coeli Crescentis / L(uci) Valeri Martialis / C(ai) Saufei
Crescentis / M(arci) Iuli Eutychi // Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva Traianus Aug(ustus) /
Germanic(us) Dacicus pontif(ex) maxim(us) tribun(icia) potest(ate) / XV imp(erator) VI co(n)s(ul) V
p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militaverunt in a/lis tribus et cohortibus septem quae
appel/lantur I Pann(oniorum) et I Claudia Gallor(um) et II Hispa/norum et Aravac(orum) et I Flavia
Numidar(um) / et I Sugamb(rorum) veterana et I |(milliaria) Britton(um) et I / Claudia Sugamb(rorum)
tiron(um) et I Flavia Comm(agenorum) / et II Mattiac(orum) et II Flavia Brittonum / et sunt in Moesia
inferiore sub P(ublio) Calpur/nio Macro quinis et vicenis pluribusve stipe<n=I>/diis emeritis dimissis
honesta missione item / classicis quorum nomina subscripta sunt / ipsis liberis posterisque eorum
civita/tem dedit et conubium cum uxo/ribus quas tunc habuissent cum / est civitas (!) data aut siqui
caelibes / essent cum i(i)s quas postea duxis/sent dumta/xat {SAN} singul<i=L> sin/<g=C>ulas a(nte)
d(iem) VII K(alendas) Oct(obres) / L(ucio) Octavio Crasso / [L(ucio)] Coelio Apollinare / co(n)s(ulibus) /
al[ae] II Hispanor(um) et Aravacor(um) cui prae(e)st / L(ucius) Marcius L(uci) f(ilius) Rom(ilia) Sabula /
[e]x gregale / Taurino Verecund<i=L> <f=E>(ilio) Sequan(o) / descriptum et recognitum ex tabula aenea
/ qua[e] fixa est Romae.
9) 27 septembrie 112. Diplomă militară (?/Dambach, Raetia). [Imp(erator) Caesar divi
Ne]rvae f(ilius) Nerva [Traianus Aug(ustus)] / [Ger(manicus) Dac(icus) pont(ifex) ma]xim(us)
tribun[ic(ia) potest(ate) XVI] / imp(erator) VI co(n)s(ul) VI p(ater) p(atriae) [---] / [equit(ibus) et
pedit(ibus) qui] militav[erunt in alis ---] / [et coh(ortibus) decem et] duab(us) quae a[ppellant(ur) ---] /
[et I Cil]ic(um) sagitt(ariorum) et I[---] / [et I Braca]raug(ustanorum) et II M[attiacorum] et [---] / [---] III
Br[------ // ------ quorum nomina subscripta] / sunt ipsis liberis po[sterisque eorum civita]/tem dedit et
conub[ium cum uxoribus quas] / tunc habuissent cu[m est civitas iis data aut] / siqui caelibes essen[t
cum iis quas postea du]/xissent dumtaxat si[nguli singulas] / a(nte) d(iem) V K(alendas) Oct(obres)
T(ito) Iulio [Maximo] / P(ublio) Stertinio Quart[o co(n)s(ulibus)] / co[hortis] IX Batavo[rum cui praeest -
-----.
10) anul 113 (?). Diplomă militară. [Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva Trai(anus)
Aug(ustus) Ger(manicus) Dacicus pon(tifex) max(imus) tri(bunicia) pot(estate) XVI imp(erator) VI
co(n)s(ul) VI p(ater) p(atriae) (?) equit(ibus) et pedit(ibus) qui m(ilitaverunt) in al(is) --- et coh(ortibus) -
-- et sunt in Moesia inferiore sub Calpurnio Macro (?) quinis et vicenis pluribusve stipendis emeritis
dimissis honesta missione quorum nomina subscripta sunt, ipis, liberis, posterisque eorum civitatem
dedit et conubium cum uxoribus quas tunc habuisse]nt cum est ci[vitas iis data aut siqui caelibes] essent
cum iis q[uas postea duxissent dumtax]at singuli sing[ulas. A(nte) d(iem) --- Ser(vio) Cornel]io Dolabella,
G(aio) [Clodio Crispino co(n)s(ulibus). Cohortis II Mat]tiacorum cu[i praest ---]us T(iti) f(ilius)
Clu(stumina tribu) [---] expedite [---]s f(ilio) [----]. [---]li [---; ---]i [---].
11) anul 119. Diplomă militară. [Imp. Caesar, divi Traiani Parthici f., d]ivi [Nervae nepos,
Traianus Hadria]nus Aug(ustus), [pontifex maximus, tribunicia potes]t(ate) III, co(n)s(ul) III, [equitibus
et peditibus qui mili]taverunt [in alis quinque? et cohortibus] octo, quae [appellant(ur) (1) I Vespasiana
Darda]nor(um) et (2) I Gal[lor(um) et Pannonior(um) et (3) I Gaetul]or(um)? et (4) Gall[or(um)
Atectorigian(a) et (5)---]r(um)? et (1) I Sugam[ bror(um) veter(ana) et (2) I Bracar(orum) c(ivium)
R(omanorum)46 et (3) I L]epidian(a) [c(ivium) R(omanorum) et (4) I Flav(ia) Numidar(um)? et (5) II
Chalcidenor(um) sagit(tariorum)? et (6) II Lucensium? et (7) II Flav(ia) Brittonum? et (8) II Mattiacorum?
et sunt in Moesia inferiore sub Ummidio Quadr]ato q[uinis et vicenis pluribusve,] item class[icis senis et
vicenis pluribus]ve stipen[dis emeritis dimissis honesta] missione [quorum nomina subscripta sunt ---].
12) 19 octombrie 120. Diplomă militară. Imp. Caesar, divi Traiani Parthici f., divi Nervae
nepos, Traianus Hadrianus Aug(ustus), pontif(ex) maxim(us), tribunic(ia) potest(ate) IIII, co(n)s(ul) III,
equitibus et peditibus qui militaverunt in alis quinque et cohortibus octo, quae appellantur (1) I
Vespasiana Dardanor(um) et (2) I Gallor(um) et Pannonior(um) et (3) I Flav(ia) Gaetulor(um) et (4)
Gallor(um) Atectorigian(a) et (5) II Hispanor(um) Aravacor(um) et (1) I Sugambrorum veter(ana) et (2)
I Bracarorum c(ivium) R(omanorum) et (3) I Lepidian(a) c(ivium) R(omanorum) et (4) I Flav(ia)
Numidar(um) et (5) II Chalcidenor(um) sagit(tariorum) et (6) II Lucensium et (7) II Flav(ia) Brittonum et
60 Costin CROITORU
(8) II Mattiacorum et sunt in Moesia inferiore sub Ummidio Quadrato quinis et vicenis pluribusve
stipendis, item classicis senis et vicenis pluribusve stipendis emeritis dimissis hones[ta] missione quorum
nomina subscript[a sunt ipsis, liberis posteris]que eorum civit[atem dedit et conubium cum uxoribus,
quas tunc habuissent cum est civitas iis data, aut si qui caelibes essent cum iis, quas postea duxissent,
dumtaxat singuli singulas. a(nte) d(iem) XIIII k(alendas) Nov(embres) G(aio) Carminio Gallo, G(aio)
Atilio Serrano co(n)s(ulibus).] etc. [---; Ti(beri) Claudi Felicis; Q(uinti) Fabi Iti;--- Gorgi; G(ai) Iuli Parati].
13) 1 iunie 125. Diplomă militară (Loc necunoscut, Bulgaria?). Imp(erator) Caesar divi Traiani
Parthici f(ilius) divi Ner/vae nepos Traianus Hadrianus Aug(ustus) pontif(ex) / maxim(us) trib(unicia)
potest(ate) VIIII co(n)s(ul) III proco(n)s(ul) / equitib(us) et peditib(us) qui militaver(unt) in alis duab(us)
/ et coh(ortibus) V quae appellantur I Gallor(um) et Pannon(iorum) / et I Flav(ia) Gaetulor(um) et I
Thrac(um) Syriac(a) et I Lepidian(a) / c(ivium) R(omanorum) et I Bracar(augustan)or(um) c(ivium)
R(omanorum) et II Mattiacor(um) et II Flavia / Britton(um) quae sunt in Moesia inferiore sub / Bruttio
Praesente quinis et vicenis plurib(usve) / stipendi(i)s emeritis dimissis honesta mis[sione] / quorum
nomina subscripta sunt ipsis l[ibe]/ris posterisq(ue) eorum civitatem dedit et c[onu]/bium cum
uxorib(us) [quas tunc habuis]sent c[um est] / [civitas iis data aut si qui] caelib(es) essent / [cum iis quas]
postea duxissent dumtaxat / [singuli sing]ulas K(alendis) Iuni(i)s / [M(arco) Accenna V]ero P(ublio) Lucio
Cosconiano co(n)s(ulibus) / [alae I Flavi]ae Gaetulor(um) cui prae(e)st / [---] Attianus Roma / ex gregale
/ [---]lo(?) Iresi(?) f(ilio) Besso / [et ---]iu Lucosis fil(iae) uxori eius Bessae / [et ---] f(ilio) eius et Gaio
f(ilio) eius / [--- eiu]s et [---]VN[--] fil(iae) eius / [et ---]ru fil(iae) eius / [descriptu]m et recognitum ex
tabula aenea / [quae fixa] est Romae in muro post templum / [divi Aug(usti)] ad Minervam //
Imp(erator) Caesar divi [Traiani Parthici f(ilius) divi Nervae] / nepos Traianus Ha[drianus Aug(ustus)
pontif(ex) maxim(us)] / trib(unicia) potest(ate) VIIII [co(n)s(ul) III proco(n)s(ul)] / eq(uitibus) et
ped(itibus) qui mil(itaverunt) in [alis duab(us) et coh(ortibus) V quae] / app(ellantur) I Gall(orum) et
Pan[non(iorum) et I Flav(ia) Gaetulor(um)] / et I Thrac(um) Syriac(a) [et I] Lepid[ia]n(a) [c(ivium)
R(omanorum) e]t I [B]rac(araugustanorum) c(ivium) R(omanorum) / et II Mattiac(orum) et [II Fl]av(ia)
Britton(um) quae sunt / in Moesia infe[riore] sub Bruttio Prae/sente quin(is) et v[ice]nis plurib(usve)
stipendi(i)s / emeritis dim[issis] honesta missione / quor(um) nomina [su]bscript(a) sunt ipsis / liberis
pos[t]e[r]isq(ue) eorum civit[at]em / dedit et conu[bium] cum uxor[i]b(us) quas [t]unc / habuissen[t
c]um est civ[i]tas iis data / [------.
14) 20 august 127. Diplomă militară. Imp(erator) Caesar divi Traiani Parthici f(ilius) divi
Nerv(ae) / nepos Traianus Hadrianus Aug(ustus) pontif(ex) max(imus) / trib(unicia) potest(ate) XI
co(n)s(ul) III / equit(ibus) et pedit(ibus) qui militaver(unt) in alis V et coh(ortibus) X / quae appell(antur)
I Pann(oniorum) et Gall(orum) et Gall(orum) Atectorig(iana) et I / Vesp(asiana) Dardan(orum) et I
Fla(via) Gaetul(orum) et II Hisp(anorum) Arav(acorum) et I / Lusitan(orum) et I Flav(ia) Numidar(um) et
I Thrac(um) Syriac(a) et I / Germ(anorum) et I Bracar(augustan)or(um) et I Lepid(iana) et II Flav(ia)
Britt(onum) et II / Lucens(ium) et II Chalcid(enorum) et II Mattiac(orum) et sunt in Moes(ia) / infer(iore)
sub Bruttio Praesente quin(is) et vicen(is) item / classic(is) senis et vicen(is) plurib(usve) stipend(iis)
emerit(is) / dimissis honest(a) mission(e) quor(um) nomin(a) subscript(a) / sunt ipsis liberis
posterisq(ue) eorum civit(atem) dedit / et conub(ium) cum uxorib(us) quas tunc habuissent cum / est
civitas iis data aut si qui caelib(es) essent / cum iis quas postea duxissent dumtaxat sin/guli singulas
a(nte) d(iem) XIII K(alendas) Sept(embres) / Q(uinto) Tineio Rufo M(arco) Licinio Celere Nepote
co(n)s(ulibus) / alae I Flaviae Gaetulor(um) cui prae(e)st / M(arcus) Ulpius Attianus / ex gregale /
Veladato Dialonis f(ilio) Eravisc(o) / et Iuliae Titi fil(iae) uxori eius Eravisc(ae) / et Fortunato f(ilio) eius
et Atrecto f(ilio) eius / et Ianuario f(ilio) eius et Magno f(ilio) eius et Ianuariae fil(iae) eius / descriptum
et recognitum ex tabula aenea / quae fixa est Romae in muro post templum / divi Aug(usti) ad
Minervam // Ti(beri) Iuli Vibiani / L(uci) Vibi Vibiani / L(uci) Pulli Daphni / Q(uinti) Lolli Festi / C(ai)
Vettieni Hermetis / Q(uinti) Orfi Parati / Ti(beri) Claudi Menandri.
15). 2 aprilie 134. Diplomă militară. (Dacia). Imp(erator) Caesar divi Traiani Parthici f(ilius)
divi / Nervae nepos Traianus Hadrianus Aug(ustus) / pont(ifex) max(imus) trib(unicia) pot(estate) XVIII
co(n)s(ul) III p(ater) p(atriae) / equ(itibus) et ped(itibus) qui mil(itaverunt) in alis II et [c]oh(ortibus) V
quae / app(ellantur) I Gall(orum) et Pan(noniorum) et I Vesp(asiana) Dard(anorum) et I Cilic(um) / et I
Brac(araugustanorum) et II Matt(iacorum) et I Cl(audia) Sug(ambrorum) et II Chal(cidenorum) / et sunt

in Moesia infer(iore) sub Iul(io) Mai/ore quinis et vicen(is) plurib(usve) stip(endiis) emer(itis) / dim(issis)
hon(esta) miss(ione) quor(um) nom(ina) subscrip(ta) / sunt ips(is) lib(eris) post(eris)q(ue) eor(um)
civ(itatem) ded(it) et conu(bium) / cum uxor(ibus) q(uas) tunc hab(uissent) cum est civ(itas) i(i)s dat(a)
/ aut siq(ui) cael(ibes) ess(ent) cum i(i)s q(uas) post(ea) dux(issent) dum/tax(at) sing(uli) singul(as) //
a(nte) d(iem) IIII Non(as) Apr(iles) / T(ito) Vibio Varo T(ito) Haterio Nepote co(n)s(ulibus) / coh(ortis) I
Claudiae Sugambr(orum) cui prae(e)st / M(arcus) Acilius Alexander Palmyr(a) / ex pedite / L(ucio)
Sextilio Sextili f(ilio) Pudenti Stobis / et Lucio f(ilio) eius et Valerio f(ilio) eius / et Petronio f(ilio) eius et
Valenti f(ilio) eius / et Luciae fil(iae) eius et Anniae fil(iae) eius / [descriptum et recognitum //
Imp(erator) Caesar divi Traiani Parthic(i) f(ilius) divi / Nervae nepos Traianus Hadrianus Aug(ustus) /
pont(ifex) max(imus) trib(unicia) potest(ate) XVIII co(n)s(ul) III p(ater) p(atriae) / equitib(us) et
peditib(us) qui militaver(unt) in alis II / et coh(ortibus) V quae appell(antur) I Gall(orum) et
Pann(oniorum) et I Ves/pasian(a) Dardan(orum) et I Cilicum et I Bracar(augustanorum) et / II
Mattiacor(um) et I Claud(ia) Sugambr(orum) et II Chal/cidenor(um) et sunt in Moesia infer(iore) sub /
Iulio Maiore quinis et vicen(is) plurib(us)ve / stipend(iis) emerit(is) dimiss(is) honest(a) missio/ne
quorum nomina subscripta sunt ip/sis liberis posterisq(ue) eorum civitatem / dedit et conub(ium) cum
uxorib(us) quas tunc ha/buiss(ent) cum est civitas iis data aut siqui / caelibes essent cum iis quas postea
du/xiss(ent) dumtaxat singuli singulas / a(nte) d(iem) IIII Non(as) Apr(iles) / T(ito) Vibio Varo T(ito)
Haterio Nepote co(n)s(ulibus) / coh(ortis) I Claudiae Sugambr(orum) cui prae(e)st / M(arcus) Acilius
Alexander Palmyr(a) / ex pedite / L(ucio) Sextilio Sextili f(ilio) Pudenti Stobis / et Lucio f(ilio) et Valerio
f(ilio) et Petronio f(ilio) / et Valenti f(ilio) et Luciae fil(iae) et Anniae fil(iae) / descript(um) et
recognit(um) ex tabula aenea / [q]uae fixa est Romae in muro post / [t]empl(um) divi Aug(usti) ad
Minervam // T(iti) Flavi Romuli / Ti(beri) Iuli Felicis / T(iti) Erredi Alcidis / C(ai) Iuli Silvani / D(ecimi)
Valeri Faustiani / D(ecimi) Valeri Saturnini / Ti(beri) Claudi Hermetis.
16) 28 februarie 138. Diplomă militară (Nicopolis ad Istrum/Obedinenie). [Imp(erator) Caesar
divi Tr]aiani Parthi(ci) f(ilius) divi / [Nervae nepos T]raian(us) Hadrianus / [Aug(ustus) pontif(ex)
max(imus) trib(unicia)] pot(estate) XXII imp(erator) II co(n)s(ul) III p(ater) p(atriae) / [eq(uitibus) et
ped(itibus) qui mil(itaverunt) in a]l(is) III et coh(ortibus) V q(uae) app(ellantur) / [3] et II His(panorum)
Arv(acorum) et I / [3] et I Chal(cidenorum) et I Lusi(tanorum) / [3 et su]nt in Moes(ia) infer(iore) / [sub
3]o XXV ite(rum) clas(sicis) XXVI / [plur(ibusve) stip(endiis) emer(itis) dim(issis) hon(esta) mis(sione)
quor(um) / [nom(ina) subscr(ipta) sunt ci]v(itatem) ded(it) et con(ubium) cu(m) / [uxor(ibus) quas nunc
habent cum iis] civ(itas) dat(ur) aut siq(ui) / [caelib(es) sunt iis quas post(ea) du]x(erint) dumtax(at)
sin/[guli singulas // ] pridie K(alendas) [Mar(tias)] / Kano et [Camerino co(n)s(ulibus)] / coh(ortis) II
Matti[acor(um) cui praeest] / T(itus) Flavius [Laco Side] / ex pedite / Clagis(s)ae Clagis(s)[ae f(ilio)
Besso] / et Spor f(ilio) et Derz[izeno f(ilio)] / et Etilento(!) f(ilio) et Z[inae f(ilio)] / et Epreri(!) f(ilio) [eius
// ] quas nunc habent cum iis civit(as) d[a]/tur aut siq(ui) caelibes sunt cum i(i)s qua[s] / post(ea)
duxer(int) dumtaxat singuli sin/gulas pr(idie) Kal(endas) Mar(tias) Kano Iunio Nigro / C(aio) Pomponio
Camerino co(n)s(ulibus) / coh(ortis) II Mattiacor(um) cui prae(e)st / T(itus) Flavius Laco Side / ex pedite
/ Clagissae Clagissae f(ilio) Bess(o) / et Spor f(ilio) et Derzizeno f(ilio) et Eptacent(o) / et Zinae fil(io) et
Eptaperi fil(io) eius / descript(um) et recogn(itum) ex tabula aerea / quae fixa est Romae in muro post
/ templ(um) divi Aug(usti) ad Minerva(m) // Ti(beri) Claudi [Menandri] / P(ubli) Atti [Severi] / L(uci) Pulli
[Daphni] / P(ubli) Atti [Festi] / T(iti) Flavi [Lauri] / Ti(beri) Iuli [Felicis] / C(ai) Iuli [Silvani].
17) Anul 144. Miliar (Sexaginta Prista/Ruse). Imp(eratore) Caes(are) di/vi Hadri(ani) fil(io) /
divi Trai(ani) Par/thici nep(ote) di/vi Ner(vae) pronep(ote) / T(ito) Ael(io) Had(riano) Ant(onino) /
Aug(usto) Pio p(atre) p(atriae) p(ontifice) max(imo) / trib(unicia) potes(tate) VII / co(n)s(ule) IIII
imp(eratore) II / a LX Prist(is) p(e)r / coh(ortem) II Matt(iacorum) Tib(erius) / Cl(audius) Saturn(i)nus /
leg(atus) Aug(usti) pr(o) pr(aetore).
18) Anul 144. Miliar (Sexaginta Prista/Ruse). Imp(eratore) Caes(are) di/vi Hadri(ani) fil(io) /
divi Trai(ani) Par/thici nep(ote) di/vi Ner(vae) pronep(ote) / T(ito) Ael(io) Had(riano) Ant(onino) /
Aug(usto) Pio p(atre) p(atriae) p(ontifice) max(imo) / trib(unicia) potes(tate) VII / co(n)s(ule) IIII
imp(eratore) II / a LX Prist(is) p(e)r / coh(ortem) II Matt(iacorum) Tib(erius) / Cl(audius) Saturn(i)nus /
62 Costin CROITORU
leg(atus) Aug(usti) pr(o) pr(aetore).

19) 7 aprilie 145. Diplomă militară (Durostorum/Glavinica. Imp(erator) Caes(ar) divi Had[riani
f(ilius) divi Traiani] / Parthic(i) nep(os) divi N[ervae pronep(os) T(itus) Aelius] / Hadrianus Antonin[us
Aug(ustus) Pius pont(ifex) max(imus)] / trib(unicia) pot(estate) VIII i[mp(erator) II co(n)s(ul) IIII p(ater)
p(atriae)] / equit(ibus) et pedit(ibus) qui [m(ilitaverunt) in al(is) V et coh(ortibus) XI] / quae appel(lantur)
I Gallor(um) [et Pa]nn(oniorum) et I [Gall(orum) Atect(origiana)] / et I Vespas(iana) Dardan(orum) [et]
I Fl(avia) Gaetul(orum) et II Hisp(anorum) A[r]/vac(orum) et I Bracar(augustanorum) c(ivium)
R(omanorum) et II Mattiac(orum) et I <F>l(avia) Num[id(arum)] / et I Claud(ia) Sugambr(orum)
vet(erana) et I(I) C(h)alc{h}(idenorum) sag(ittariorum) et I Ci/lic(um) sag(ittaria) et I Thr(acum) Syr(iaca)
et I German(orum) et II Braca[r]/august(anorum) et I Lusit(anorum) Cyr(enaica) et II Fl(avia)
Britton(um) et sunt / in Moesia inferior(e) sub Claudio Saturni/no quinis et vicen(is) item classic(is) senis
/ et vic<e>n(is) plurib(us)ve stip(endiis) emer(itis) dimis(sis) honest(a) / miss(ione) quor(um) nom(ina)
subscript(a) sunt civ(itatem) Rom(anam) / qui eor(um) non hab(erent) dedit et conub(ium) cum
uxorib(us) / quas tunc hab(uissent) cum est civ(itas) i(i)s data aut cum / quas postea duxiss(ent)
dum<t>axat singul(is) / a(nte) d(iem) VII Id(us) Apr(iles) / L(ucio) Lamia Silvano L(ucio) Poblicola Prisco
co(n)s(ulibus) / [al]ae I Gallor(um) et Pannon(iorum) [cui prae(e)st] / [---]A[-]IN[------ // Imp(erator)
Caes(ar) divi Hadriani f(ilius) di[vi Traiani Par]th(ici) nep(os) divi Nervae pronep(os) T(itus) A[elius
Hadria]nus Antoninus Aug(ustus) Pius p(ontifex) m(aximus) tr[ib(unicia) pot(estate) VIII] imp(erator) II
co(n)s(ul) IIII [p(ater) p(atriae)] eq(uitibus) et ped(itibus) q(ui) m(ilitaverunt) in al(is) V et coh(ortibus) XI
q(uae) a(ppellantur) [I Gall(orum) et Pann(oniorum)] et I <G>all(orum) et I Vesp(asiana) et I Fl(avia) et
II Hisp(anorum) [et I Bracar(augustanorum) et] II Matt(iacorum) e{a}t I{I} <F>l(avia) et {Cl(audia) et} I
Claud(ia) et I(I) C(h)al[c(idenorum) et I Cil(icum)] et I Thr(acum) et I Germ(anorum) et II
Brac(araugustanorum) et I Lusit[an(orum) et II Fl(avia) et sunt i]n Moe<s>ia inferiore XXV it[em
class(icis) XXVI pluribus]ve st(ipendiis) em(eritis) dim(issis) hon(esta) m(i)ss(ione) quor[um nom(ina)
subscr(ipta) sunt c(ivitatem) R(omanam) ded(it) et con(ubium) c]um ux(oribus) quas tunc hab(uissent)
[cum est civ(itas) i(i)s data au]t cum quas post(ea) d<u>xis[s(ent) dumtaxat sing]u(lis).
20) Anii 145-146. Diplomă militară. Imp(erator) [Cae]sar divi Hadriani f(ilius) divi Traiani
Par/thici nepos divi Nervae pronepos T(itus) Aelius Ha/drianus Antoninus Aug(ustus) Pius p[o]nt(ifex)
max(imus) trib(unicia) / pot(estate) VIIII imp(erator) II co(n)s(ul) [I]III p(ater) p(atriae) / equitib(us) et
peditib(us) qui militaver(unt) in alis quinque / et cohortib(us) undecim quae appellantur Gallor(um) / et
Pannoniorum et I Gallor(um) Atectorigiana / et II Hispanorum Arvacor(um) et I Vespasiana
Dar/danor(um) et I Flavia Gaetulor(um) et I Bracar(augustanorum?) civ(ium) / Rom(anorum) et II
Mattiacor(um) et I Flavia Numidar(um) et I / Claudia Sugambr(or)um veter(ana) et I Lusitanor(um) et /
II Chalcidenor(um) sag(ittariorum) et I Cilicum sag(ittariorum) et I Thra/cum Syr(iaca) et I
Germanor(um) et I Bracar(augustanorum?) et II Flavia / Britton(um) et sunt in Moesia infer(iore) sub
Claudio / Saturnino quinis et vicenis item classi/cis senis et vicenis pluribusve s[ti]/[pendiis ---] / [------
// Imp(erator) Caes(ar) divi Hadriani [f(ilius) divi Traiani Parthici] / nep(os) divi Nervae pron[epos T(itus)
Aelius Hadrianus] / Antoninus Aug(ustus) Pius [pont(ifex) max(imus) trib(unicia) pot(estate) VIIII] /
imp(erator) II c[o(n)s(ul) IIII p(ater) p(atriae)] / eq(uitibus) et ped(itibus) qui mil(itaverunt) in al(is)
[quinque et cohortibus undecim quae appellantur] / Gall(orum) et Pann(oniorum) et I Gal[lorum
Atectorigiana et II Hispanorum] / Arvac(orum) et I Vesp(asiana) Dar[danorum et I Flavia Gaetulorum
et I Bracar(augustanorum?)] / c(ivium) R(omanorum) et II Mattiac(orum) et [I Flavia Numidarum et I
Claudia Sugambr(or)um] / vet(erana) et I Lusit(anorum) et II C[halcidenorum sagittariorum et I Cilicum
sagittariorum] / et I Thrac(um) Syr(iaca) et I G[ermanorum et I Bracar(augustanorum?) et II Flavia] /
Bri<t>ton(um) et sunt in Mo[esia infer(iore) sub Claudio Saturnino] / quin(is) et vic(enis) it(em) class[icis
senis et vicenis pluribusve stipendiis] / emer(itis) dimiss(is) hon(esta) m[issione quorum nomina
subscripta] / sunt civ(itatem) Rom(anam) qui e[orum non haberent dedit et conubium] / cum uxor(ibus)
quas tun[c habuissent cum est civitas iis] / data {MIL} aut cum iis [quas postea duxissent dumta]/<x>at
singulis / [------.
21) Anii 145-161. Inscripţie onorifică (Sostra/Lomec). Imp(eratori) Caesari / divi Hadriani
fil(io) / divi Traiani nepoti / divi Nervae pron(epoti) / Aelio Hadriano / Antonino Aug(usto) / Pio
p(ontifici) m(aximo) tr(ibunicia) pot(estate) co(n)s(uli) / IIII p(atri) p(atriae) / coh(ors) II Mattiacor(um).
22) Anul 146. Diplomă militară. [Imp(erator) Caesar divi Hadriani f(ilius) d]ivi Traiani /
[Parthici nep(os) divi Nerva]e pronepos T(itus) / [Aelius Hadrianus Anton]inus Aug(ustus) Pius /
[trib(unicia) pot(estate) --- i]mp(erator) II co(n)s(ul) IIII p(ater) p(atriae) / [equitibus et peditibus qui
milit]aver(unt) in alis quin(que) / [et cohortibus undecim qu]ae appell(antur) Gallor(um) et /
[Pannon(iorum) et Gall(orum) At]ectorigiana et II [Hispan(orum) Aravacor(um) et I Ves]pasiana
Dardanor(um) / [et I Flavia Gaetulor(um) et I B]racaror(um) civ(ium) Rom(anorum) et / [II
Mattiacor(um) et I Flavia Numid]arum et I Clau/[dia Sugambrorum vet(erana) et I Lusitanor(um) et] II
Chal(cidenorum) / [sag(ittariorum) ---] / [------ // ------] / [II] Brac(araugustanorum) et [II Fl(avia)
Brit(tonum) et sunt in Moesia inferiore sub] / Cl(audio) Saturn[ino quin(is) et vicen(is) plur(ibusve)
st(ipendiis)] / em(eritis) dim(issis) hon(esta) m[is(sione) q(uorum) n(omina) s(ubscripta) s(unt)] /
c(ivitatem) R(omanam) qui eor(um) n(on) [hab(erent) et con(ubium) cum ux(oribus) q(uas)] / tunc
hab(uissent) cum [est civ(itas) iis dat(a) aut si qui cael(ibes) es(sent) cum iis q(uas)] / post(ea)
dux(issent) d(um)t(axat) s[inguli ---].
23) 11 octombrie 146. Diplomă militară (Sostra/Lomec). A(nte) d(iem) V id(us) Oct(obres)
Saxa et Vero co(n)s(ulibus). Coh(ortis) II{I} Matt(iacorum), cui praeest P. Aelius Alexander, Ancyr(a), ex
pedite T. Flavio T. f(ilio) Lupo Medessa (!). Q. Hortensi Diadumeni; M. Ulpi Charitonis; C. Quinti
Epaphroditi; Q. Caecili Silvestri; M. Sentili Iasi; Ti. Claudi Chresimi; C. Calpurni Campyli.
24. Anii ~ 150-200? (Sexaginta Prista/Ruse). [D(is)?] M(anibus?) / [---] Capito [---?] /
[coh(ortis?)] II Matti[a]c(orum)(?) / [------?.
25) 10 martie 155. Diplomă militară. [Imp(erator) C]aes(ar) divi Hadria[ni f(ilius) divi Traia]ni
Parthici nepos [divi Nervae pr]onepos T(itus) Aelius Had[rianus Anto]ninus Aug(ustus) Pius pon[t(ifex)]
max(imus) trib(unicia) [p]ot(estate) XVIII imp(erator) II co(n)s(ul) IV p(ater) p(atriae) [p]editibus et
equitibus qui milit(averunt) in coh(ortibus) III quae appellant(ur) I Aelia Athoitar(um) et II Lucens(ium)
et II Mattiacor(um) et sunt in Thracia sub Iulio Commodo leg(ato) quinis et vicenis pluribusve stipend(iis)
emeritis dimiss(is) honesta missione quorum nomina subscript(a) sunt civitatem Roman(am) qui eorum
non haberent dedit et conubium cum uxoribus quas tunc ha[b]uiss(ent) cum est civitas [i(i)s] data aut
[c]um i(i)s quas postea d[uxisse]nt dumtaxat singulis a(nte) d(iem) VI Id(us) Mart(ias) C(aio) Iulio Severo
M(arco) Iunio Sabiniano co(n)s(ulibus) coh(ortis) II Mattiacor(um) cui prae(e)st Antonius Annianus ex
pedite Aelio Batonis f(ilio) Dassio Pann(onio) des<c>ript(um) et recognit(um) ex tab(ula) aer(ea) quae
fixa est Rom(ae) in mur(o) post templ(um) divi Aug(usti) ad Minervam // [Imp(erator) Caes(ar)] divi
Hadrian[i] f(ilius) [d]ivi Traian/[i Par]thic(i) nep(os) divi Nervae pron(epos) T(itus) Aelius / Hadrianus
Anto[ninus Aug(ustus) Pius p]ont(ifex) / max(imus) trib(unicia) pot(estate) XVIII imp(erator) [II]
co(n)s(ul) II [p(ater)] p(atriae) / ped(itibus) et equit(ibus) qui mil(itaverunt) in coh(ortibus) III q[uae] /
app(ellantur) I Aeli(a) Athoit(arum) et II Lucens(ium) et II Matt(iacorum) / et [s]unt [i]n [T]hrac(ia) sub
Iulio Commodo / leg(ato) [quinis et vicenis pluri]busve stip(endiis) [e]mer(itis) dimis(sis) / [h]onest(a)
miss(ione) [qu]or(um) nomin(a) sub/[scrip]t(a) sun[t] civit(atem) Ro[m(anam)] qui eor(um) / [non
hab(erent)] de[d]it et c[on]ub(ium) cum / [uxoribus quas] tunc ha[b(uissent)] cum est / [civitas] i(i)s
dat(a) aut cum i(i)s quas [po]s/[tea duxissent] dumtaxat singulis.
26) 23 aprilie 157. Diplomă militară. ------] / [tu]nc habuissent c[um est civitas i(i)s data] / aut
cum i(i)s quas postea d[uxissent dumtaxat] / singulis / a(nte) d(iem) VIIII K(alendas) [Mai(as)] / L(ucio)
Roscio Aelian[o] / Cn(aeo) [Pap]irio Aelia[no co(n)s(ulibus)] / [coh(ortis) II Matti]acor(um) [cui praeest
------ // [Imp(erator) Caes(ar) divi Hadri]ani f(ilius) di[vi Traiani Parth(ici) n(epos) divi Nerv]ae pron(epos)
[T(itus) Aelius Hadrianus Anto]ninus A[ug(ustus) Pius p(ontifex) m(aximus) trib(unicia) pot(estate) XX
i]mp(erator) II co(n)s(ul) [IIII p(ater) p(atriae) ped(itibus) et eq(uitibus) qui mil(itaverunt) in coh(ortibus)]
III I Ael(i)a A[thoitar(um) et II Lucens(ium) et II Ma]ttiacor(um) et sun[t in Thracia sub ---] leg(ato) XXV
st(ipendiis) em[er(itis) ------.
27) Anii 161-162. Diplomă militară. [Imp(erator) Caesar Marcus Aurelius Antoninus
Aug(ustus) pontif(ex) max(imus) trib(unicia) potest(ate) XV? co(n)s(ul) III et Imp(erator) Caesar Lucius
Aurelius Verus Aug(ustus) trib(unicia) pot(estate) II? co(n)s(ul) II divi Antonini f(ili) divi Hadriani nepotes
divi Traiani Parthici pronepotes divi] Nerva(e) [abne]potes [peditibus et equitibus qui m]ilitaverunt [in
64 Costin CROITORU
cohortibus tribus qua]e appellantur [II Lucensium et I Ael(ia) Ath]oitar(um) et II Mat[tiacorum et sunt
in Th]racia sub Tullio [Maximo leg(ato) quinque et v]igin{gin}ti sti[pendi(i)s emeritis dimissi]s honesta
mis[sione per Gargilium Anti]quom(!) quorum [nomina subscripta sunt ------ // ------ civitas i(i)]s data
a[ut cum i(i)s quas postea duxisse]nt dumtaxa[t singulis].
Aug(ustus) Armeniacus Medicus Parthicus pontif(ex) max(imus) tribunic(ia) potest(ate) --- imp(erator)
--- co(n)s(ul) III et Imp(erator) Caesar Lucius Aurelius Verus Aug(ustus) Armeniacus Medicus Parthicus
max(imus) tribunic(ia) pot(estate) --- imp(erator) --- co(n)s(ul) --- patres patriae divi Antonini f(ilii) divi
Hadriani] nepot[es divi Traiani Parthici pronep]otes [divi Nervae abnep]otes [peditibus et equitibus qui
mil]itaverunt [in cohortibus tribus quae] appellan[tur I Ael(ia) Athoitarum et II Luce]nsium et II
[Mattiacorum et sunt in Thr]aciae sub [Claudio Martiali leg(ato) qui]nque et vi[ginti stipendi(i)s
emeritis] dimissis [honesta missione ------ // ------ dederunt] et conu[bium cum uxoribus quas tunc
h]abuiss(ent) cum e[st civitas i(i)s data aut cum i(i)s] quas poste[a duxissent dumtaxat singul]is.
29) Anii 166-168. Diplomă militară. ------ pedit]ibus et equiti[bus qui militaveru]nt in
cohortibu[s tribus quae appel]lantur I Ael(ia) At[hoitarum et II Lucensiu]m et II Mattiac[orum et sunt
Thracia]e sub Claudio M[artiale leg(ato) quinqu]e et viginti stipe[nd(iis) emerit(is) dimiss(is) ho]nest(a)
missione [quorum nomina sub]scripta sunt ci[vitatem Romanam ------ // [Imp(erator) Caesar Marcus
Aurelius Antoninus Aug(ustus) Armeniacus Medicus Parthicus pont(ifex) max(imus) trib(unicia)
pot(estate) --- imp(erator) ---] co(n)s(ul) III [et Imp(erator) Caesar L(ucius) Au]relius Veru[s Aug(ustus)
Armeniacus Medicus P]arthicus ma[x(imus) trib(unicia) pot(estate) --- imp(erator) --- co(n)s(ul) ---
pat]res patriae div[i Antonini f(ilii) divi Hadriani] nepotes divi [Traiani Parthici pronepot]es divi Ne[rvae
abnepotes peditibus et e]quitibus qui m[ilitaverunt in cohortibus tribu]s quae appell[antur I Ael(ia)
Athoitarum et II Lu]censium et II [Mattiacorum ------.
Aug(ustus) Arme]niac[us Medicus] / [Part]hicus pont(ifex) max(imus) trib(unicia) p[ot(estate) ---
imp(erator) V co(n)s(ul) III et] / [Im]p(erator) Caesar L(ucius) Aurel[ius Verus Aug(ustus)] / [Arm]eniacus
Medicus Par[thicus max(imus) trib(unicia)] / [pot(estate) --- i]mp(erator) V co(n)s(ul) III patr[es patriae
divi] / [Antoni]ni f(ilii) divi Hadr[iani nepotes] / [divi Tr]aiani Pa[rthici pronepotes] / [divi Nerva]e
abnepo[tes] / [peditib(us) e]t equit[ib(us) ---] / [------ // [Imp(erator) Caesar Marcus Aurelius Antoninus
Aug(ustus) Armeni]acus [Medicus] / [Parthicus pont(ifex) max(imus) trib(unicia) pot(estate) ---
imp(erator) V co(n)s(ul) III et] / [Im]p(erator) Ca[esar L(ucius) Aurelius Verus Aug(ustus)] / [Armeniacus]
Medic[us Parthicus max(imus) trib(unicia)] / [pot(estate) --- imp(erator)] V co(n)s(ul) III pa[tres patriae
divi Antonini] / [filii div]i Hadria[ni nepotes divi] / [Traiani Par]thici prone[potes divi Nervae abnepotes]
/ [pedit]ib(us) et equit[ib(us) qui militaver(unt) in] / [cohort(ibus) tri]b(us) quae [appell(antur) I Ael(ia)
Athoitar(um) et II] / [Lucens(ium) et I]I Matt[iacor(um) et sunt in Thracia] / [sub Claudi]o Mart[iali
leg(ato) ---] / [------.
31) 20 iulie 198. (Sostra/Lomec). Imp(eratori) Caes(ari) // L(ucio) Septimio Severo / Pio
Pertinaci Aug(usto) / Arabico Adiabenico / Parth(ico) max(imo) pont(ifici) max(imo) / trib(unicia)
p(otestate) VI imp(eratori) XI co(n)s(uli) II / p(atri) p(atriae) proconsuli / dedicante / C(aio) Ovinio
Tertullo / leg(ato) Augg(ustorum) pr(o) pr(aetore) / T(itus) Aurelius Aquila / tri[b(unus)] coh(ortis) II
Matt(iacorum) / devotus numini eiu[s] / de suo posuit // a(nte) d(iem) XIII Kal(endas) Aug(ustas) /
Saturnino et Gallo co(n)s(ulibus).
32) Anii 198-202. (Sostra/Lomec). [Pro salute Imp(eratoris) Caes(aris)] / [L(uci) Septimi] Severi
/ [Pii Pertina]cis Aug(usti) / [Arabici Adiabenici] / [Parth(ici) max(imi) pont(ificis) max(imi)] / [trib(unicia)
p(otestate) --- imp(eratoris) XI co(n)s(ulis) II] / [p(atris) p(atriae) proconsulis] / [dedi]cante / [C(aio)
Ov]in[io] Tertull[o] / [le]gato [Aug]g(ustorum) p[ro pr(aetore)] / T(itus) Au[relius Aquila] / tri[b(unus)
coh(ortis) II Matt(iacorum)] / [devotus numini eius] / [de suo posuit].
33) 23 august 219. Inscripție (Carnuntum/Petronell). Genium / pro sal(ute) Imp(eratoris)
[[[Caes(aris) M(arci) Aur(eli)]]] / [[[Antonini P(ii) F(elicis) Augusti]]] / [L(ucius) O]ct(avius) M(arci) f(ilius)
Faustinianus / [d]ec(urio) c(oloniae) C(laudiae) A(ugustae) S(avariae) et c(oloniae) S(eptimiae)
A(ureliae) A(ntoninianae) K(arnunti) eq(uo) / [p]ub[l(ico)] sacerdotalis / p(rovinciae) P(annoniae)
s(uperioris) trib(unus) mil(itum) leg(ionis) / XIII g(eminae) Ant(oninianae) trib(unus) / coh(ortis) II

Mattiacor(um) / |(miliariae) eq(uitatae) praef(ectus) alae / I Sept(imiae) Suror(um) |(miliariae) /
[c]oll(egio) fabr(um) Karn(untensium) d(onum) d(edit) // Ded(icatum) Imp(eratore) [[An[tonino
Aug(usto)]]] / II et Sacerdote co(n)s(ulibus) / X Kal(endas) Sept(embres) / agente praef(ecto) T(ito)
Ael(io) Constante / magg(istris) coll(egii) / Ael(io) Herculano et Ulp(io) Marc[el]/lino.
34) Anii 201-250? Inscripţie (Nicopolis ad Istrum/Obedinenie). D(is) M(anibus) / si modo sunt
Ma/nes sentiant spes vi/t(a)e nostr(a)e fueras nu(n?)/c quis ubi iaceas indi/cat iste lapis L(ucius)
Spurenni/us Herculanus frater et / Fl(avia) Paula mater L(ucio) Spuren/nio Rufo b(ucinatori)
c(o)h(o)r(tis) Mattia/corum militante(!) an(nos) XX / bene merenti posue/runt valete viatores.
35) Anii 201-300? Epitaf (Bisanthe/Tekirdağ). Aurelius Martialius miles c(o)hortis
Ma/ttiacorum turma [---]ontis collegam / et contubernalem suum Aure[liu]m Diop/hanem eiosdem(!)
cohortis et turmae se/pelivit et in honorem eius stellam(!) s/tatuit et inscripsit.
Lista abrevierilor:
AÉ = L'Année épigraphique. Revue des publications épigraphiques relatives à l'antiquité

romaine, Paris, 1988-.
AEM = Archäologish-Epigraphische Mitteilungen aus Österreich-Ungarn, Viena, 1887-1897.
ANRW = Temporini H., Haase, W. (eds.), Aufstieg und Niedergang der römischen Welt.
Geschichte und Kultur Roms im Spiegel der neueren Forschung.
CIL, III = Th. Mommsen, Inscriptiones Asiae, provinciarum Europae Graecarum, Illyrici Latinae,
Berlin, 1873-1902.
CIL, XIII = O. Hirschfeld, Inscriptiones trium Galliarum et Germaniarum Latinae, Berlin, 1899-
1933.
CIL, XVI = H. Nesselhauf, Diplomata militaria, Berlin, 1936; Diplomatum militarium
supplementum, Berlin 1955.
ILB = B. Gerov, Inscriptiones Latinae in Bulgaria repertae, Sofia, 1989.
ILS = H. Dessau, Inscriptiones Latinae Selectae, I-III, Berlin, 1954-1955.
ISM = Em. Doruțiu-Boilă, Inscripțiile din Scythia Minor. V. Capidava – Troesmis –
Noviodunum, București, 1980.
RMD = M. M. Roxan, P. A. Holder, Roman Military Diplomas, London, I, 1978; II, 1985; III,
1994; IV, 2004; V, 2006.
SCIV(A) = Studii și Cercetări de Istorie Veche (și Arheologie), București, 1950-.
ZPE = Zeitschrift für Papyrologie und Epigraphik, Bonn.
НА ВАРТІ ДУНАЮ ТА ЗА ЙОГО МЕЖАМИ (I)
ІІ КОГОРТА МАТТІАКІВ
Костін КРОЙТОРУ
(Музей Браїли „Карл I”, Державний університет „Б. П. Хашдеу”, Кагул)
e-mail: costin_croitoru1@yahoo.com
Преамбула. Організація та функціонування Дунайського лімесу протягом багатьох

століть була предметом стурбованості римської імперської адміністрації. Розміщення по обидва
боки річки певних споруд, в кінцевому рахунку оборонних, котрі очевидно, служили для значної
кількості військ та збереглися неушкодженими навіть після того, як південна частина Молдови
увійшла до складу імперії, а Дакія перетворилася на римську провінцію, лише підкреслює ту
важливість, яку римляни виявляли по відношенню до цієї частини Нижнього Дунаю. Такий
суворий контроль над регіоном не можна віднести лише до міжнародного характеру навігації,
як це було запропоновано1 (чи можна сперечатися про присутність на „Нижньому Дунаї”
„варварського флоту”, який врешті-решт конкурував з Флавійським флотом Мезії!?).
Звичайно, не зважаючи на оборонний аспект (навпаки, виходячи з організації
Дунайського лімесу, можна помітити, що римляни ще не могли розглядати можливість
стратегічного нападу на південь від річки), я вважаю, що незалежно від економічної складової,
потоку людей і товарів, офіційна та неофіційна торгівля проходила по обидві сторони від
звичайних демаркаційних ліній2. У цьому контексті я вважаю, необхідно згадати концепцію
стародавніх захисних споруд3 (чітко визначених областей), якi діють з обох сторін, зовнішньої та
внутрішньої меж4, з певними специфічними функціями, та перешкоджають просуванню певних
етнічних елементів і продуктів, а також їх виходу з обмеженого простору5, знаючи, що римляни
та варвари були як всередині, так і за межами кордонів6. Все це бачення простору переносилось
у практику за безпосередньої підтримки римської армії.
Один з військових підрозділів, що перебував в цьому регіон ‒ це ІІ Маттіакська когорта.
Її загони розміщувалися вздовж річки, в укріпленнях Диноетії та Барбоші. Історія цих допоміжних
1 M. D. Liușnea, Organizarea limes-ului roman de la Dunărea de Jos. Studiu de caz pe flotila militară, București, 2008, p. 17.
Переглянути погляди та гіпотези автора: C. Croitoru, Despre organizarea limes-ului la Dunărea de Jos. Note de lectură (V),
в Istros, XV, 2009, pp. 385-430 (= Idem, в vol. Organizarea frontierei romane la Dunărea de Jos, Brăila-Cahul, 2017, pp. 212-
261).
2 Idem, Considérations sur les relations commerciales entre Orbis Romanus et Barbaricum, en particulier l'espace à l'est des
Carpates, в S. Cociș (editor), Archäologische Beiträge. Gedenkschrift zum hundertsten Geburtstag von Kurt Horedt, Cluj-
Napoca, 2014, pp. 121-126 (= Idem, Interese economice în zona de frontieră, в vol. Organizarea frontierei romane..., pp. 367-
377).
3 Idem, Considérations sur le concept de limes dans la région du Bas Danube, в Quaderni della Casa Romena di Venezia, 3,
2004, pp. 39-50 (= Idem, Note privind conceptul de limes, в vol. Organizarea frontierei romane..., pp. 262-277).
4 Th. Mommsen, Der Begriff des Limes, в Gesammelte Schriften, V, 1908, pp. 456-464.
5 O. Lattimore, Inner Asian Frontiers of China, Londra-New York, 1940, p. 240.
6 H. Elton, Defining Romans, Barbarians and the Roman frontier, в R. W. Mathisen, H. S. Sivan (editori), Shifting Frontiers in
Late Antiquity, Londra, 1996, p. 126.
68 Костін КРОЙТОРУ
угруповань може бути широко реконструйовано, за допомогою письмових згадок у джерелах,

які я розглянув нижче, із висновками та інтерпритаціями, що базуються на історіографічному
матеріалі.
Основна частина. Маттіаки – це плем'я, яке займало територію між річками Лан, Майн
і Рін. Ці землі відомі в письмових джерелах7і офіційних документах термальними джерелами
(Aquae Mattiacae або Fontes Mattiaci), котрі розташовувалися в районі м. Маттіакінс (місто
Вісбаденс у сучасній Німеччині)8. Хоча Тацит називає маттіаків серед німецьких племен
(інформація, взята з сучасної історіографії), археологічні відкриття в районі Вісбадену, схоже, не
підтверджують цього; навпаки, є сліди поклоніння деяким божествам з гантанських пантеонів9.
Незалежно від прив’язки до певного етносу, згадки про матіаків в документах вже є в епоху
імператора Клавдія (41-54 рр.), коли вони вже були підпорядковані римлянам10, можливо, з
федеративним статусом11. Здебільшого вони використовувалися при будівництві укріплень, для
управління прикордонною територією та як робоча сила на срібних шахтах12. Вони згадуються в
межах 69-70 рр., у зв’язку з батавійським повстанням, як римський гарнізон у Могонціакумі13,
однак пізніше, після того як римські кордони були зафіксовані в Германії, зникли з відомих нам
джерел; після заснування Маттіакорума під час правління Траяна(98-117 рр.), мешканці міста
згадуються вже як жителі Акванзіусу, а не Маттіаки14.
В іншому випадку, Гай Юлий Сператус за походженням маттіак ( C(aius) Iul(ius)
Sp<e>/ratusde n(atione) / Mat(tiacus) ), ветеран VI легиону «Віктрікс» (Переможний), залишив
запис на згадку про себе в провінції Британія десь у ІІ-му столітті нашої ери, після 131 р.15. У
Бурдігалі (Франція), є згадка про Флавіуса з числа військових маттіаків16. В Нікополі булo
виявленo епітафію, що відноситься до того ж часу, на якій є згадка про кількох матіаків17.
Докази. Допоміжна військова одиниця, яка часто згадується у військових документах та
матеріалax по Нижньому Дунаю, мабуть набиралася з племені (германського?) маттіаків,
починаючи з епохи флавонів18, після Батавійського повстання в 69-70-х рр19.
Гравійований напис Appiaria (Слов'янське поле) є гіпотетичною, але може й першою
згадкою про цей підрозділ в 76 році 20. Загально прийнятим є те, що перша згадка з'являється в
7 Plinius, Naturalis historia, XXXI, 17, 20; Martialis, Epigrammata, XIV, 27; Ammianus Marcelinus, Rerum Gestarum, XXIX, 4.
Подивиться, будь ласка, на працю Aquis Mattiacorum, cf. W. Selzer, Römische Steindenkmäler. Mainz in römischer Zeit.
Katalog zur Sammlung in der Steinhalle, Mainz, 1988, p. 265, nr. 323.
8 H. Schoppa, Aquae Mattiacorum und Civitas Mattiacorum, в Bonner Jahrbücher, 172, 1972, pp. 228-237; Idem, Aquae
Mattiacae. Wiesbadens römische und alamannisch-merowingische Vergangenheit, Wiesbaden, 1974, passim; H.-G. Simon,
Wiesbaden, WI. Kastelle und Civitas-Hauptort Aquae Mattiacorum, в Die Römer in Hessen, 2002, pp. 485-491 etc.
9 W. Czysz, Wiesbaden in der Römerzeit, Stuttgart, 1994, passim.
10 Tacitus, Germania, 29.
11 J. Klose, Roms Klientel-Randstaaten am Rhein und an der Donau: Beiträge zu ihrer Geschichte und rechtlichen Stellung im 1. und
2. Jahrhundert n. Chr., Breslau, 1934, pp. 53-57.

12 Tacitus, Annales, XI, 20.
13 Idem, Historiae, IV, 37.
14 CIL, XIII, 7566a = AÉ, 1903, 309.
15 I. A. Richmond, R. P. Wright, Roman Britain in 1948. II. Inscriptions, в Journal of Roman Studies, 39, 1949, p. 112, nr. 1 (=
AÉ, 1950, 129).

16 AÉ, 1910, 59: (H)ic iac<e>t Fla(v)inus de numero Mat/tiacorum seniorum qui vixs(i)t(!) / annus(!) qua(d)raginta et qui/nque
et dismisit(!) grande(m) / crudeli(ta)te(m) uxsori(!) et fili(i)s {I} (s)uis.

17 M. H. Grégoire, Rapport sur un voyage d'exploration dans le Pont et en Cappadoce, в Bulletin de Correspondance
Hellénique, I-II, 1909, pp. 34-35.

18 G. Alföldy, Die Hilfstruppen der römischen Provinz Germania Inferior, Düsseldorf, 1968, p. 83. Vezi și Fl. Matei- Popescu,
The Auxiliary Units in Moesia Superior and Dacia. A Review and an Update, в L. Vagalinski, N. Sharankov (editori), Proceedings
of the 22nd International Congress of Roman Frontier Studies, Ruse, Bulgaria, September 2012, Sofia, 2015 (= Bulletin of the
National Institute of Archaeology, XLII), p. 408, Table I.The units attested in Moesia in Flavian time.
19 Mai recent vezi D. Schmitz, Der Bataveraufstand im Kontext des römischen Bürgerkrieges 68–70 n. Chr, в M. Müller, H.-J.
Schalles, N. Zieling (editori), Colonia Ulpia Traiana. Xanten und sein Umland in römischer Zeit, Mainz 2008 (= Geschichte der
Stadt Xanten, Bd. 1), pp. 117-140.
20 V. Beševliev, Epigrafski prinosi, Sofia, 1952, pp. 71-72, nr. 122 (= AÉ, 1957, 307). до наших роздумів додаємо епіграфічну
атестацію, № 1.
На варті Дунаю та за його межами (І). ІІ Когорта Маттіаків 69
постанові від 7 лютого 78 р. (відтворено за двома військовими дипломами, один в Монтані, а

місце знаходження іншого ми досі не знаємо21), але не знаю, чи це перша чи друга когорта. До
того ж періоду або, можливо, на початку правління Траяна (!?)22, відноситься згадка в документі
(ecto) coh (ortis) / Mattiacor (um), в написі, виявленому на Праенесте (в Італії)23; отже, незалежно
від знахідки перших згадувань, з цифрою або без неї, ця військова одиниця являла собою дійсно
військову когорту.
ІІ когорта маттіаків, як видається, спочатку ідентифікована у фрагментарному
документі, що датується приблизно 93 (95?)24 роком і, можливо, також в документі Олтіна від 14
серпня 99 року25. Когорта розташовуватлася в провінції до середини 2 ст. н.е., фактично не
будучи частиною задокументованих військових частин. Це підтверджено джерелом від 13 травня
105 р. 26, гіпотетично також в інформації про події, що відбуліся 24 листопада 107 р.(?)27, потім 25
вересня 111 р.28, 27 вересня 112 р.29, гіпотетично в 113 р. (?)30, або 119 р.(?)31, потім 19 жовтня 120
р.32, 1 червня 125 р.33, 20 серпня 127 р.34, 2 квітня 134 р.35, 28 лютого 138 р. 36, 7 квітня 145 р.37, 145-
146 рр. 38, 146 р.39, 11 жовтня 146 р. 40, або 147 р. 41.
Згадки про когорту зустрічаються й у Sexaginta Prista, де на цеглинах було знайдено
21 CIL, XVI, 22; RMD, IV, 208; AÉ, 1925, 67; W. Eck, A. Pangerl, Ein weiteres Diplom der Konstitution Vespasians für die Truppen
Mösiens vom 7. Februar 78 n. Chr., в ZPE, 173, 2010, pp. 237-243. Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 2.
22 Для обговорення можна ознайомитися з W. Wagner, Die Dislokation der Römischen Auxiliarformationen in Den Provinzen
Noricum, Pannonien, Moesien und Dakien von Augustus Bis Gallienus, Berlin, 1938, pp. 164-165.
23 CIL, VI, 37274 = AÉ, 1906, 104. до наших роздумів додаємо епіграфічну атестацію, № 3.
24 C. C. Petolescu, Un fragment de diplomă militară din timpul împăratului Domitian, в SCIVA, 65, nr. 1-2, 2014, pp. 71-76. до
наших роздумів додаємо епіграфічну атестацію, № 4.

25 Gr. Tocilescu, Neue Inschriften aus der Dobrudscha, в AEM, XI, 1, 1887, pp. 24-27, nr. IX.15. (= CIL, XVI, 44 = ILS, 2000). До
наших роздумів додаємо атестацію, № 5, а також див. працю W. Ech, A. Pangerl, Neue Diplome für die Truppen von Moesia
superior und Inferior, в ZPE, 192, 2014, pp. 215-218, nr. 1, де на місці cohors II Mattiacorum читається cohors II Lucensium.
26 R. Petrovszky, Das Militärdiplom des Atrectus, в Mitteilungen des Historischen Verein der Pfalz, 102, 2004, pp. 7-64 (= AÉ,
2004, 1256). До наших роздумів додаємо епіграфічну атестацію, № 6.

27 W. Ech, A. Pangerl, op. cit., в ZPE, 192, 2014, pp. 222-225, nr. 4. До наших роздумів додаємо епіграфічну атестацію, № 7.
28 RMD, IV, 222. До наших роздумів додаємо атестацію, № 8.
29 H.-J. Kellner, Neufunde und Nachträge 1983 von Militärdiplomen, в Bayerische Vorgeschichtsblätter, 50, 1985, 239-243 (=
AÉ, 1985, 700 = RMD, II, 85). додаємо атестацію, № 9.

30 W. Ech, A. Pangerl, Moesia und seine Truppen II. Neue Diplome für Moesia, Moesia inferior und Moesia superior, в Chiron,
39, 2009, pp. 522-524, nr. 6. Додаємо епіграфічну атестацію, № 10.

31 Ibidem, pp. 530-533, nr. 8. Додаємо епіграфічну атестацію, № 11.
32 Ibidem, pp. 533-537, nr. 9. Додаємо епіграфічну атестацію, № 12.
33 M. M. Roxan, W. Ech, A Diploma of Moesia Inferior: 125 Iun. 1, в ZPE, 116, 1997, pp. 193-203 (= AÉ, 1997, 1772 = RMD, IV,
235). Vezi și W. Ech, A. Pangerl, op. cit., в Chiron, 39, 2009, pp. 537-541, nr. 10-11; Idem, Eine Konstitution für das Heer von
Moesia inferior vom 1. Juni 125 in fünf Diplomen, в ZPE, 188, 2014, pp. 245-249. Додаємо епіграфічну атестацію, № 13.
34 M. M. Roxan, An Auxiliary/Fleet Diploma of Maesia Inferior: 127 August 20, в ZPE, 118, 1997, pp. 287-299 (= AÉ, 1997, 1780
= RMD, IV, 241). Додаємо епіграфічну атестацію, № 14.

35 CIL, XVI, 78. Додаємо епіграфічну атестацію, № 15.
36 AÉ, 1900, 26 = CIL, XVI, 83 = AÉ, 1900, 56-57. Додаємо епіграфічну атестацію, № 16.
37 RMD, III, 165; S. Torbatov, A new found Roman military diploma from Nigrinianis (lower Moesia), в G. C. Susini (видавець),
Limes, Bologna, 1994, pp. 159-167, pl. 1 u. 2; Idem, Rimska voenna diploma ot 145 g. ot Nigrinianis, Dolna Miziya, в
Arheologiya, 4, 1, 1991, pp. 23-27; P. Weiß, Das Konsulnpaar vom 7. April 145 n. Chr. Noch einmal zu den Auxilien von Moesia
inferior und Thracia unter Antoninus Pius, в ZPE, 134, 2001, pp. 261-262 (= RMD, V, 399); Idem, op. cit., в Chiron, 38, 2008,
pp. 314-316, nr. 16. AÉ, 1991, 1380; AÉ, 1994, 1528; AÉ, 2001, 1729; AÉ, 2008, 1190. Додаємо епіграфічну атестацію, № 19.
38 P. Weiß, Ein Diplom des Antoninus Pius für Moesia Inferior von Dez. 145/ Dez. 146. Zum Truppenbestand der Provinz nach
der Okkupation Dakiens, в ZPE, 124, 1999, pp. 279-286 (= AÉ, 1999, 1359 = RMD, IV, 270). Додаємо епіграфічну атестацію,
№ 20.
39 C. C. Petolescu, A. T. Popescu, Trois fragments de diplômes militaires de Dobroudja, в Dacia, 51, 2007, pp. 149-151, nr. 2,
fig. 2 (= AÉ, 2007, 1233). Додаємо епіграфічну атестацію, № 22.

40 W. Eck, P. Holder, A. Pangerl, P. Weiß, Ein überraschendes phänomen: Neue Zeugen in zwei Diplomen für die Truppen von
Moesia inferior vom 11. Oktober 146, в ZPE, 195, 2015, pp. 222-230; И. Христов, К. Стоев, Pимска военна диплома от 11
октомври 146 Г. на войник от ІІ матИакска коxорта/ Roman military diloma dated 11 October 146 AD issued for a soldier
of cohors II Mattiacorum, в Национален исторически музей - София, Известия, XXVIII, 2016, pp. 309-320. Додаємо
епіграфічну атестацію, № 23.
41 P. Weiß, Militärdiplome für Moesia (Moesia, Moesia superior, Moesia inferior), в Chiron, 38, 2008, pp. 307-309, nr. 13.
штамп з ім'ям [ІІ когорти маттіаків)]42, який ми відносимо до 144 року43. З цього регіону когорта
була переведениа до Состра (Ломет), а на зміну їй прийшла II Флавієва когорта британців
(можливо, з Дуросторума): останні зміни засвідчені двома військовими документами (стовпами)
162-164 років44, потім у 230 р. з нагоди відновлення термінів45 і пізніше 273-275 роках46.
Особливо важливим для історичного розуміння є фрагмент написy, виданий солдату з
ІІ когорти маттіаків, знайдений у „Kalugerskoto”, поблизу кастильону Состра (див. вище).
Фрагмент може бути точно датований 11 жовтня 146 року, на підставі назви згаданих консулів та
виразу "a (nte) d (iem) V Id (us) Oct (obbres)". Безсумнівно, напис "III" – це помилка автора надпису.
Згадки про когорту також з'являються в Состра у надписі47, розміщеному на постаменті
імперського статуту, прийнятого під час правління імператора Антоніна Пія, з 145 р. й до кінця
його правління в 161 р., а пізніше, на другому боці статуї, на цей раз від 20 липня 198 року48.
Таким чином, ми можемо констатувати постійну присутність підрозділу в фортеці Состра під час
правління Антоніна Пія (138-161) та Септимія Севера (193-211).
Згадка про це в провінції Фракія з'являється в дипломі від 10 березня 155 року, де
згадується префект Антоній Анніан. Можливо когорта залишається тут кілька десятиліть (?) та
згадується у дипломах, виданих в період 155-169 рр.: 10 березня 155 р.49,23 квітня 157 р.50,161-
162 р. 51, 166-168 рр. 52, 166-169 рр.53, 167-169 рр54.
Групи військовослужбовців. Є небагато згадок про військових ІІ когорти маттіаків під
час їх перебування у Нижній Мезії. Є дані для деяких Capito, можливо, пов'язаних з підрозділом
в надзвичайно фрагментарному епіграфі, виявленому в Sexaginta Prista55 (у нас немає додаткових
даних, навіть хронологічних). Ми „знаємо” Клагісса, сина Клагісса, фракійського походження,
відомого мандрівника, увічненого дипломом Тарново56 (138 рік), Л. Спуренія Руфуса –
військового когорти – завдяки надпису в Нікополісі у Істрії57 (на жаль, відсутні дані про
походження, числа в заголовку групи) і Т. Флавія Лупуса, уроженеця Медеси (можливо написана
з помилкою Едесса?), згадують в надписах Состра58 (11 жовтня 146 р.). Що стосується останнього,
то ми відзначаємо, що надпис має риси язичницького характеру, притаманні для нещодавно
„романізованих”, особливо в дунайських та африканських провінціях імперії59.
В епіграфічних надписах знаходимо імена п'яти командирів. У хронологічному порядку
це – сертифікат Л. Клодія Інгніуса – префекта флавійського або, можливо, більш раннього
42 D. Dečev, Briques aux cachets latins, в Annuaire de la Bibliothèque nationale et du Musée national de Plovdiv, (1937-1939)
1940, p. 120, fig. 3 (= AÉ, 1944, 4).
43 AÉ, 1900, 18 = CIL, III, 762; AÉ, 1916, 65. Додаємо епіграфічну атестацію, № 17-18.
44 AÉ, 1915, 137-138.
45 CIL, III, 7473
46 AÉ, 1915, 139.
47 Г. Китов, И. Христов, М. Иванова, М. Бинев, Состра I. Проучване на римската крайпътна станция и кастел на
пътя Ескус-Филипополис, 1, В, Търново, 2003, pp. 31-33. Додаємо епіграфічну атестацію, № 21.
48 AÉ, 1902, 125 = CIL, III, 14428 = ILS, 8915 = ILB, 260 (20 липня 198). Додаємо епіграфічну атестацію, № 31.
49 AÉ, 2004, 1907. Додаємо епіграфічну атестацію, № 25.
50 AÉ, 1998, 1627 = RMD, 417. Додаємо епіграфічну атестацію, № 26.
54 AÉ, 1998, 1626 = RMD 441. Додаємо епіграфічну атестацію, № 30.
55 H. Škorpil, K. Škorpil, Antike Inschriften aus Bulgarien. II. Moesia, в AEM, 15, 1892, p. 221, nr. 116 (= CIL, III, 12449): [D(is)?]
M(anibus?) / [---] Capito [---?] / [coh(ortis?)] II Matti[a]c(orum)(?) / [------?.

56 AÉ, 1900, 26 = CIL, XVI, 83 = AÉ, 1900, 56-57. Додаємо епіграфічну атестацію, № 16.
57 AÉ, 1892, 109 = CIL, III, 12437 = ILB, 395; S. Conrad, Die Grabstelen aus Moesia inferior. Untersuchungen zu Chronologie,
Typologie und Ikonographie, Leipzig, 2004, pp. 214-215, nr. 328; taf. 81/3 (на сьогодні надпис відносять до ІІІ ст. до н.е.)
це О. Александров, Етнически и социален състав на римската армия, Фабер, 2013, pp. 80-81 з роздумами про свою
етнічну приналежність L. Spurennius Rufus. Додаємо епіграфічну атестацію, № 34.
58 W. Eck, P. Holder, A. Pangerl, P. Weiß, op. cit., в ZPE, 195, 2015, pp. 222-230; И. Христов, К. Стоев, op. cit., pp. 309-320.
Додаємо епіграфічну атестацію, № 23.

59 G. Alföldy, Die Personennamen in der römischen Provinz Dalmatien, Heildelberg, 1968, pp. 38-39.
періоду, в надпису Пренесесте60 (номер у заголовку групи відсутній); про Т. Флавія Лако,
згадуваного в тексті з Тарново (28 лютого 138 р.) та П. Еліуса Олександра, спочатку з Анцири в
Галії, згадується в дипломі Состра (11 жовтня 146 р.), мабуть, префектами, в міру того, як когорта
стала охороною після того, як вийшла з гарнізону в Sexaginta Prista61; то про Т. Аврелія Акіла –
трибуна когорти – засвідчено в написі в Состра (198 рік) і, нарешті, про якогось Фаустініана, сина
Марка – колишнього трибуна когорти – увічнено в написі в Картнатумі62 (23 серпня 219 р.).
За період перебування у Фракії від 10 березня 155 р.63 екс-педідес Еліус Батоніс ф.
Дассіус, Паннонікус набрав близько 130 дипломів (так сильно були задоволені його службою,
коли підрозділ розміщувався в Нижній Мезії). Також в той час є згадки про префекта Антонія
Анніана.
Певна кількість інформації міститься на надгробному пам'ятнику, виявленому в Бісанте
(сьогодні Текирдаг в Туреччині), поставленому Аврелію Діофану його колегою по когорті
маттіаків – Аурелієм Мартіліаусом ‒ і датоване III століттям (можливо, в другій половині, як
свідчать деякі палеографічні деталі)64.
Історичний аспект. Цілком ймовірно, що підрозділ набирався з флавійської епохи, після
повстання батавів (69-70 рр.) з демографічного простору між річками Лан, Майн і Рейн. Як ми
зазначали, її увічнення в написі Appiaria є гіпотетичним, але може бути першою згадкою,
датованою 76 роком65. Звичайно, підрозділ згадується і в надписі від 7 лютого 78 р., але ми не
можемо знати, чи це перша чи друга когорта66. Дуже ймовірно, з того самого періоду (чи,
можливо, з самого початку правління Траяна?), Акт coh (ortis) / Mattiacor (um) відмічено в написі,
виявленому на Праенесті (в Італії)67.
Відсутність цифр у заголовку підрозділу ауксиларіїв (через помилку автора тексту або
фрагментарне збереження епіграфічного напису) породило пристрасні дискусії, що до нового
вирішального відкриття, однак ми не думаємо, що це може принести до нових висновків.
Наприклад, Спаул68 був переконаний, що це був один і той же підрозділ і він розглядав його як
такий. На жаль, ми, немає ніяких доказів у цьому відношенні, як нещодавно зазначив Вателі69. У
будь-якому випадку, пропозиції Вагнера70 та Крафта71 щодо походження ІІ когорти маттіаків з
вже існуючої когорти маттіаків, здаються правдоподібним і виправдовують наявність іншої,
відмітної цифри. Але якщо це був інший підрозділ, a з огляду на те, що з останнього десятиліття
1-го століття нашої ери, ми виявляли лише ІІ когорту маттіаків, постає питання, що сталося з
іншими когортами маттіаків? Єдине пояснення їх зникнення можна пов'язати з поразками, які
вони отримали від Опіус Сабінуса або Корнелія Фюска в 85-86 роках у війнах з даками та
союзниками. У цьому контексті ліквідація першої когорти виправдовує створення другої.
Перша згадка, коли з'являється когорта на „етапі історії” ‒ і, як нам здається, однa з
правдоподібних причин, через яку ІІ когорта маттіаків була використана імператором
60 CIL, VI, 37274 = AÉ, 1906, 104. Додаємо епіграфічну атестацію, № 3

61 C. Торбатов, Гарнизонът на Сексагинта Приста през І–ІІІ век, в Известия на Регионален исторически музей Русе,
ХV, 2012, p. 120.
64 M. H. Sayar, Grabstele des Soldaten Aurelius Diophanes, Angehöriger der cohors Mattiacorum, в F. Beutler, W. Hameter
(editori), "Eine ganz normale Inschrift" ... und ähnliches zum Geburtstag von Ekkehard Weber. Festschrift zum 30. April 2005,
Wien, 2005, pp. 343-345 (= AÉ, 2005, 1370). Додаємо епіграфічну атестацію, № 35.
65 V. Beševliev, op. cit., pp. 71-72, nr. 122 (= AÉ, 1957, 307). Додаємо графічну атестацію, № 1.
66 CIL, XVI, 22; AÉ, 1925, 67; W. Eck, A. Pangerl, op. cit., в ZPE, 173, 2010, pp. 237-243.
67 CIL, VI, 37274 = AÉ, 1906, 0104.
68 J. Spaul, Cohors 2: the evidence for and a short history of the auxiliary infantry units of the Imperial Roman army, Oxford,
2000 (= BAR. International series, 841), pp. 243-244.

69 C. Whately, The Movement and Emplacement of the Legions and Auxiliary units of the Roman Army in Moesia from 29 BC
to AD 235, (Дипломна робота в МакМастер Університеті), Hamilton, 2005, pp. 28-29.

70 W. Wagner, op. cit., pp. 164-165.
71 K. Kraft, Zur Rekrutierung der Alen und Kohorten an Rhein und Donau, Bern, 1951 (= Dissertationes Bernenses, Ser. 1, Fasc.
3), p. 180.
Доміціаном як заслон проти сарматів у 92 році72; тому, напис 93-95 рр., мабуть, об'єднав два
дуже близькі підрозділи в Мезії i для кампанії в Паннонії73.
Після поділу провінції когорта залишиться в Нижній Мєзії до середини 2 століття н.е.,
про що ми дізнаємося з військових написів, які фіксують її присутність тут в інтервалі 93 (95) – 147
років. З початку діяльності підрозділу, інформація, яку ми маємо, є відносно численною, але не
завжди красномовною щодо відтворення її історії.
За словами Стробеля74, він брав участь у Дакійських війнах, маневруючи в північно-
східній частині Добруджі, через Дунай в долині Сірет (у будь-якому випадку він не залишав ніяких
точних відомостей про це75) і в цьому регіонії, він залишався в гарнізонах Діногетії76 та Барбоші77,
біля Дунаю. В обох місцях він також брав участь у важливій громадській діяльності, залишаючи
епіграфічні докази, які, на жаль, неможливо хронологічно визначити (усі вони зроблені в ІІ
столітті н.е.). Спроби розшукати тут присутність ІІ когорти маттіаків після середини ІІ століття
н. е78 в першу чергу, суперечать відомостям від Sexaginta Prista (Русе) та Sostra (Lomet) – без
відповідних доказових аргументів, лише завдяки виключно так званої „вивченої” інформації в
історіографії цього питання, так що принаймні на даний момент існує лише припущення
присутності когорти в Барбоші – Диногетії в першій половині II століття, від 144/145 р.
У Барбоші було виявлено декілька прямокутних плиток, на яких нанесено штамп "Coh
(ors) II Matt (iacorum)" у віддзеркаленому вигляді. Це, безумовно, найвідоміший підрозділ, який
найдовше перебував на півдні Молдови, а скоріше, це є наслідком його активної участі в багатьох
імперських військових акціях. Дослідження Парвана79 закінчилося відкриттям копії Стефана80 з
ідентифікацією семи плиток (на трьох зберігся тільки напис COH), з Гостара81 з "помітним числом"
та Саніе (і ін.) з 35 примірниками82, відповідно 16 (вибірково опубліковано серед 60 наявних)83.
У нас немає іншої інформації про умови їх виявлення, за винятком того, що вони з'явилися в
„найдавніших відкриттях”84, але ця деталь важлива для того, щоб зафіксувати наявність когорти
72 K. Strobel, Die Donaukriege Domitians, Bonn, 1989 (= Antiquitas, I, 38), pp. 99-104. За результатами цієї кампанії
імператор отримав овації (Martial, VIII, 8, 5).
73 C. C. Petolescu, op. cit., в SCIVA, 65, nr. 1-2, 2014, pp. 71-76, у завершення, пропозиція румунських вчених полягає в
тому, що ІІ Маттіакська когорта являла собою ополчення. Якщо пропозиції щодо заповнення надписів стосуються
кількості листів, це означає, що реконструкція правильна, і ми маємо першу епістолярну атестацію якості цієї групи,
що в свою чергу зменшує дату надписів Praeneste (ecto) coh (ortis) / Mattiacor (um), і для якого диплом 93 (95?) стає
кінцевою датою.
74 K. Strobel, Untersuchungen zu den Dakerkriegen Trajans: Studien zur Geschichte des mittleren und unteren Donauraumes
in der Hohen Kaiserzeit, Bonn, 1984, p. 139.

75 Fl. Matei-Popescu, O. Țentea, Participarea trupelor auxiliare din Moesia Superior și Moesia Inferior la cucerirea Daciei, в E.
S. Teodor, O. Ţentea (видавець), Dacia Augusti provincia. Crearea provinciei: Actele simpozionului desfăşurat în 13-14
octombrie 2006 la Muzeul National de Istorie a României, Bucureşti, 2006, pp. 75-120.
76 ISM, V, 260, 267.
77 ISM, V, 306 = CIL, III, 07620 = CIL, III, 00785, 2; AÉ, 1975, 739; AÉ, 1974, 562b.
78 A. Radnoti, Zur Dislokation der Auxiliartruppen in den Donauprovinzen, в Vorträge des 3. Internationalen Limes-Kongresses
in Rheinfelden / Basel 1957 (= Schriften des Institutes für Ur- und Frühgeschichte der Schweiz 14), Basel, 1959, p. 149; N.
Gostar, Unităţile militare din catellum roman de la Barboşi, в Danubius, I, 1967, p. 110, 112; M. Zahariade, N. Gudea, The
fortifications of Lower Moesia (A.D. 86-275), Amsterdam, 1997, pp. 80-81, nr. 48(14); J. Karavas, The evolution of Roman
frontier fortification systems in the lower Danube provinces, Ist-2nd centuries A.D., Durham, 2001 (дисертація, захищена в
університеті Дархама), p. 121 в таблиці 3; N. Gudea, Der untermoesische Donaulimes und die Verteidigung der moesischen
Nord- und Westküste des Schwarzen Meeres: Limes et litus Moesiae Inferioris (86-275 n. Chr.), в Jahrbuch des Römisch-
Germanischen Zentralmuseums, Mainz, 52, 2005, pp. 455-457, nr. III.48 (наявність когорти с. 167).
79 V. Pârvan, Castrul de la Poiana şi drumul roman prin Moldova de Jos, в Analele Academiei Române. Memoriile Secțiinii
Istorice, II/XXXVI, 1913, p. 114.

80 G. Ştefan, Nouvelles découvertes dans le „Castellum” romain de Barboşi (près de Galaţi), в Dacia, 5-6, 1935-36, p. 345, fig.
4/17 (= AÉ, 1939, 84 = CIL, III, 7620 = CIL, III, 785, 2).
81 N. Gostar, Săpăturile şi sondajele de la Şendreni-Barboşi, в Materiale și Cercetări Arheologice, VIII, 1962, p. 508.
82 S. Sanie, I. T. Dragomir, Ş. Sanie, Noi descoperiri de ceramică romană cu inscripţie în Moldova, в SCIV, 26, nr. 2, 1975, p.
190, fig. 1/3 (= AÉ, 1975, 739; AÉ, 1974, 562b).

83 S. Sanie, Ceramică cu inscripţii şi ţigle ştampilate descoperite la Barboşi – Galaţi, в SCIVA, 47, nr. 2, 1996, pp. 143-144, fig.
9/2, 4-8; 11.

84 Idem, Civilizaţia romană de la est de Carpați și romanitatea pe teritoriul Moldovei (secolele II î.e.n. – III e.n.), Iași, 1981, p.
на півдні Дунаю на ранньому етапі, про що протягом століття було наголошував Порван85. Зміни
та нюанси хронології римських комплексів Барбоші86 також вказують на ранню присутність
підрозділу тут. Обговорення розмірів фортифікаційних споруд, які могла б займати когорта, є
умовним87. У цьому контексті ми не маємо такої інформації про табір Тирігіна, і припускаємо, що
їх можна буде відновити; крім того, несподівані відкриття щодо військових об'єктів в цьому
районі продовжують відбуватися, a нещодавні дослідження достатньо красномовно свідчать про
присутність фортів88 на території, між Траяном і Тулучешті (Галац)89, тому зацікавлення цим
регіоном значно збільшується.
Відтиск такого ж типу (дзеркальний), що використовувався на прямокутних плитках,
виявлено також в районі поблизу Диногетії, вони пов'язані в історичній літературі з обгорілою
кам’яною плиткою, монетами, датованими періодом тетрахії але вони лише позначають дату
припинення діяльності, після функціонування протягом 2-го-3-го століття н.е., доказом є „5-6
шарів глини, що покривають його стіни”90. В 1949 році в цьому районі булo виявленo фрагмент
цегли з печаткою91, також в 1956 році92 (фактично, випадкове відкриття цеглин підштовхнуло до
розкопок, які дозволили виявити піч)93. Все це на нашу думку є підтвердженням наявності
невідомої конструкції військового призначення, а не простого „випікання” плитки з нанесеними
штампами, як це здається на перший погляд. Відсутність датованих слідів на фрагментах,
залишених ІІ когортою маттіаків, була трактована, як їх присутність на лівобережжї в Барбоші
(див. вище) авторами археологічних досліджень, що схиляються до раннього прибуття,
починаючи з 2-го століття нашої ери, допоміжного підрозділу в Діногетію.
Нарешті, з приводу питання, яке нас цікавить, ми можемо згадати керамічний фрагмент,
який, на жаль, на сьогодні втрачено. На ньому якийсь військовий написав: Demitte me / mil(item)
80. Vezi și N. Gostar, op. cit., в Danubius, I, 1967, pp. 108-109; S. Sanie, op. cit., p. 144: „у Барбошї, найменші штемпелі були
знайдені на найстаршому рівні”.
85 V. Pârvan, op. cit., p. 115; схожі думки у Г. Кантакузіно G. Cantacuzino, Un papyrus latin relatif à la défense de bas-Danube,
в Revue Historique du sud-est européen, V, nr. 1-3, 1928, p. 65; R. Vulpe, Histoire ancienne de la Dobroudja, București, 1938,
p. 126, 159-162, 246; теж саме раннє датування наявності групи в Барбоші W. Wagner, op. cit., p. 165, переконавшись,
що не пізніше року 113 когорта була розміщена на півдні Молдови. Для тієї ж шкали часу див. також оригінальні
епіграфічні тлумачення D. Tudor, O inscripţie romană în ruinele cetăţii Suceava, в Studii și Cercetări Ştiinţifice-Iaşi, IV, 1-4,
1953, pp. 476-477, зазначає, що ветерани Marcus Antonius și T. Flavius..., набиралися під час консулату Largus și
Messallinus (год 147) і так залишили це місце в 172-173 роках (= CIL, III, 7515 = ISM, V, 295), належав Легіону V
Македоніці, прибув до гарнізону Барбоша, щоб компенсувати виїзд до середини другого століття до нашої ери когорти
II Маттіаків; дивіться на інші дискусії у C. Croitoru, Despre trupele romane din fortificaţiile de la Barboşi (Galaţi). Note de
lectură (II), в Istros, XI, 2004, pp. 159-172; ще відомості Fl. Matei-Popescu, The Roman Army in Moesia Inferior, Bucharest,
2010, p. 223 який мабуть дуже впевнений, що група була розміщена у Барбоші та Діногеції „з самого початку” (= „very
likely by its beginning”).
86 L. Petculescu, Despre cronologia fortificaţiilor romane de la Barboşi, в Pontica, XV, 1982, p. 251.
87 Vezi N. Gostar, op. cit., в Danubius, I, 1967, pp. 110-111 з геніальною спробою пояснити присутність лише частини
когорти, яка була б "відокремлена" в Барбоші, де була передана під командування centurio al lui legio V Macedonica, з
аналогічною пропозицією з Тіри: „------] Falco[---] / vexil(lation---) II [---] / sub cura [---] / leg(ionis) V Ma[cedonicae ---]”, cf.
P. Nicorescu, Garnizoana romană din sudul Basarabiei, в Anlele Academiei Române. Memoriile Secțiunii Istorice, s. III, t. XIX,
1937, p. 218 (= AÉ, 1934, 112).
88 O. Țentea, I. A. Oltean, The Lower Danube Roman Limes at Galaţi (Romania). Recent results from excavation and aerial
photographic interpretation, в A. Morillo, N. Hanel, E. Martín (видавець), Limes XX: Estudios sobre la Frontera Romana,
Roman Frontier Studies, vol. III (= Anejos de Gladius, 13), León, Spain, September 2006, Madrid, Polifemo, 2009, pp. 1515-
1524; O. Țentea, Un fort roman descoperit în zona Galați, в Cercetări Arheologice, XXIII, 2016, pp. 127-136.
89 C. Croitoru, Fortificaţii liniare romane în stânga Dunării de Jos (secolele I-IV p. Chr.), I, Galaţi, 2004, pp. 80-89; Idem, Detalii
mai puţin cunoscute despre valul roman dintre Traian și Tulucești (I), в S. Teodor (видавець), Arheologia peisajului și frontiera
romană. Lucrările simpozionului din 20 noiembrie 2015, Muzeul Naţional de Istorie a României, București, 2016, pp. 209-219.
90 Gh. Ștefan, Un cuptor roman de ars țigle descoperit la Garvăn, в SCIV, VIII, nr. 1-4, 1957, pp. 339-345. Для обмірковування
більш раннього терміну перегляньте Al. Suceveanu, Observations sur la stratigraphie des cités de la Dobrogea aux IIe - IVe
siècles à la lumière des fouilles d'Histria, в Dacia (NS), 13, 1969, p. 358, nota 92.
91 Gh. Ștefan, Săpăturile arheologice de la Dinogetia – Bisericuța, jud. Tulcea, в Studii, 1, nr. 2, 1949, pp. 132-133.
92 Idem, op. cit., в SCIV, VIII, nr. 1-4, 1957, p. 339. див також, Dinogetia - A problem of ancient topography, в Dacia, II, 1958,
p. 324.
93 Al. Barnea, Descoperiri arheologice noi în preajma cetăţii Dinogetia, в SCIVA, 25, nr. 1, 1974, p. 111, fig. 5/6.
coh(ortis) II [Mattiacorum?]94.
Отже, можна припустити, що ІІ когорта маттіаків, прибула в цей район (можливо,
перейшла з Sexaginta Prista або Appiaria?) в рамках військової кампанії імператора Траяна, який
перебув у Діногетію. Після створення провінції Дакія когорта залишається в Барбоші, де вона
допомагала в будівництві кам'яних укріплень на горі Тирігіна (камінь, привезений через Дунай з
Добруджі, є непрямим доказом ранньої присутності в області допоміжних формувань классу
Flavia Moesica). Хоча база залишалася в Барбоші, окремі загони когорти відправлялися в інші
форти і укріплення, щоб підтримувати фортифікаційну лінійю між Траяном і Тулусешті. Хоча ще
не виявлено жодних знахідок, це не виключає у майбутньому доказів присутності когорти в
укріпленні Аліобріксу (Картал)95, де могли стояти всі інші військові частини з Барбоші96, що може
послугувати яскравим доказом унітарного підходу імперської адміністрації до цієї області.
Ми не можемо точно визначити момент переходу гарнізону в Sexaginta Prista (відомості
про розміщення підрозділу тут з часів Флавієв97 базуються на посвяті Доміціану неподалік в
Аппиаріа98, але в якій назва когорти була відтворена лише з припущенням), де також виявлена
цегла з назвою когорти99, датованa 144 роком100. Остання згадка про підрозділ в цьому регіоні
сягає 145 року101 але, як ми вже зазначали, остання межа її перебування в провінції Нижній Мезії
– 146 рік.
Звідси вона була переведена у Фракію, а на зміну їй в Sexaginta Prista прибула ІІ Флавієва
когорта британців. Напевно, з того часу або одночасно з переводом, як це інтерпретує Бірлі102,
підрозділ було перетворено в когорту для внутрішньої охорони (в цьому статусі вона існувала до
93 р.103); в будь-якому випадку, напис з Состра104, датований 198 р., увічнює свою присутність, і
Carnuntum105 (у Верхній Панонії) вже 23 серпня 219 року, в якому також знаходиться підрозділ
когорти що мав статус вспоміжних загонів кіноти (miliariae equitate).
Таким читом, підрозділ постійно перебував в форті Состра (Ломет) на межі правління
Антоніна Пія (138-161) та Септіміуса Півнора (193-211), окрім того ми фіксуємо його епізодичну
появу в свідоцтвах у Фракії, усе це було результатом тимчасової зміни кордону між двома
провінціями106. У будь-якому випадку, приналежність когорти до армії провінції Фракія також
була пов'язана з можливою ротацією I когорти Cisipadensium107, історія розвитку якої має
94 Gh. Ștefan, op. cit., в Studii, 1, nr. 2, 1949, p. 133; Idem, op. cit., в Dacia, II, 1958, p. 324 (= ISM, V, 267).
95 N. Gostar, Aliobrix, в Latomus, 26, fasc. 4, 1967, pp. 987-995.
96 Зовсім недавно я побачив N. Gudea, op. cit., pp. 459-460, nr. IV.51, з бібліографією.
97 J. Spaul, op. cit., p. 244; J. Karavas, op. cit., p. 131. див також Fl. Matei-Popescu, The Roman Army..., p. 223 який
гіпотетично розміщує групу в Sexaginta Prista після війн даків..

98 V. Beševliev, op. cit., pp. 71-72, nr. 122 (= AÉ, 1957, 307). Додаємо епіграфічну атестацію, № 1.
99 D. Dečev, op. cit., p. 120, fig. 3 (= AÉ, 1944, 4): Coh(ors) II M(attiacorum).
100 AÉ, 1900, 18 = CIL, III, 762; AÉ, 1916, 65.
101 C. Торбатов, op. cit., pp. 133-143.
102 E. Birley, Alae and cohortes milliariae, в Corolla memoriae Erich Swoboda dedicata. Römische Forschungen in.
Niederösterreich, Graz-Köln, 1966, p. 65, nr. 8, n. 10 (= Idem, The Roman Army. Papers 1929-1986, Amsterdam, 1988, pp.
361-362, nr. 8).
103 див. вище примітку 73.
104 CIL, III, 14428 = ILS, 8915 = ILB, 260; G. Seure, Archéologie thrace. Documents inédits ou peu connus, в Revue Archéologique,
2, 1915, pp. 178-181, nr. 136; fig. 47 (= AÉ, 1916, 65).

106 B. Rossignol, Gouverneurs et procurateurs dans un temps de menaces: l’administration impériale de la province de Thrace
durant le règne de Marc Aurèle (161-180), в Studia Classica Serdicensia, IV, 2015, p. 25. Така ж думка у Fl. Matei-Popescu,
Trupele auxiliare romane din Moesia Inferior, в SCIVA, 52-53, 2001-2002, p. 220. Для визначення позиції фортифікацій в
Состра по відношенню до кордонів Фракійської провінції дивіться B. Gerov, Die Grenzen der römischen Provinz Thracia
bis zur Gründung des Aurelianischen Dakien, в ANRW, II, 7/1, 1979, pp. 220-221. див. також M. Tacheva, The Northern Border
of the Thracia Province to the Severi (from Nicopolis ad Istrum to Odessos), в Thracia, 11, 1995 (= Studia in honorem A. Fol),
pp. 427-434; D. Boteva, The South Border of Lower Moesia from Hadrian to Septimius Severus, Roman Limes on the Middle
and Lower Danube, Belgrade, 1996, (= Cahiers des Portes de Fer, Monographies 2), pp. 173-176.
107 Fl. Matei-Popescu, The Roman Army..., p. 223. Крім того, зв'язок між гарнізонами Фракії та Нижньої Мезії, здається, є
загальним фактом, див., наприклад, P. Holder, Auxiliary deployment in the reign of Hadrian, в Bulletin of the Institute of
Classical Studies (Supplement, 81): Documenting the Roman Army, 46, 2003, p. 104.
чисельні прогалини. Після поділу провінції військо буде розташовано у Верхній Мезії, де його
присутність фіксується свідоцтвами від 16 вересня 94 р.108 та 8 травня 100 р.109. Після того, як
Дакійські війни переходять в стан в партизанської кампанії, нічого не відомо про їхню подальшу
долю до 138 року, коли когорти знову фіксуються у складі військ фракійської армії110. Пізніше
когортy буде передислоковано до Нижньої Мезії, де її присутність підтверджується близько 155
роком111. Підрозділ залишиться тут до середини третього століття нашої ери, під час правління
Максиміна Тракула (з імператорським ім'ям Максиміан)112 і Гордіана III (з імператорським ім'ям
Гордіан)113 будучи розміщеним у фортеці Состра.
Повертаючись до того, що нас цікавить, можна відзначити, що за оцінкою Дю Буа114,
когорта була одним з елітних підрозділів римської армії, та представляла собою „останню надію”
захисту імператора; когорта брала участь в битві біля Адріанополя (378 р.), включаючи зникнення
Валенса (363-378 рр.).
Дякуємо за допомогу в пошуках доказів у Notitia Dignitatum учасників Auxilia palatina115.
Висновки. Багато з того, що можна узагальнити тут у вигляді висновків, від нових,
найбільш красномовних відкриттів, до простих гіпотез, які, на нашу думку, базуються на
документальному матеріалі, що дійшов до нас, і це, в свою чергу, допоможе реконструювати
еволюцію ІІ когорти маттіаків з певною достовірністю. Очевидно, що будь-яке нове епіграфічне
відкриття може підтвердити або „прикрасити” нині відомі факти. Розвиток підрозділу
простягався більш ніж на століття від останньої чверті першого століття нашої ери до кінця
другого століття нашої ери, залишаючи значні сліди в Діногетіі та Барбоші, Сексігінта Пріста та
Сострі. Ми знаємо імена солдатів і командирів когорти в середині її існування (?), коли підрозділ
перетворилася на загони внутрішньої охорони.
У нас немає інформації про зникнення або еволюцію цього військового утворення в 3
ст., тому важко встановити зв’язок між когортами, що згадуються в 4 ст.
108 CIL, XVI, 39. див також RMD, V, 335.

109 CIL, XVI, 46. див також W. Ech, A. Pangerl, Moesia und seine Truppen. Neue Diplome für Moesia und Moesia superior, в
Chiron, 38, 2008, pp. 326-329, nr. 1.
110 RMD, V, 385/260.
111 P. Weiß, Das Konsulnpaar von 7 April 145 n. Chr., в ZPE, 134, 2001, pp. 262-265 = RMD, V, 414.
112 AÉ, 1902, 126 = CIL, III, 14429 = ILB, 261.
113 AÉ, 1902, 127= CIL, III, 14430 = ILB, 262.
114 M. S. DuBois, Auxillae. A compendium of none Legionary Units of the Roman Army, Raleigh, 2015, p. 118 (плутанину з
matiarii?; можна побачити також Ibidem, pp. 120-121).

115 Notitia Dignitatum, In partibus occidentis.
Корпусні епіграфічні атестації.

1) 76 р. (Appiaria/Slivo Pole). [Imp(erator)] C(a)esar Vespasian[us Aug(ustus) pont(ifex)
max(imus) tr(ibunicia) pot(estate) VII im]p(erator) XV co(n)s(ul) VII p(ater) p(atriae) P(ublio) Cel[---] /
[le]g(ato) Aug(usti) pr(o) pr(aetore) cohh(ortes) [Mattiacorum? et Gall?]orum quibus pra[esunt ---] /
e[t] Q(uintus) Varius Secundus [------?.
2) 7 лютого 78 р. Військовий диплом (Civitas Montanensium/Montana).Imp(erator) Caesar
Vespasianus Augustus / pontifex maximus tribunic(ia) potest(ate) / VIIII imp(erator) XVIIII p(ater)
p(atriae) censor co(n)s(ul) VIII / peditibus et equitibus qui militant / in cohortibus octo I Cantabrorum I
/ Thracum Syriaca I Sugambrorum ti/ronum II Lucensium III et VIII Gallo/rum Cilicum Mattiacorum quae
/ sunt in Moesia sub Sex(to) Vettuleno / Ceriale qui quina et vicena stipen/dia aut plura meruerunt
quoru/m nomina subscripta sunt ipsis / liberis posterisque eorum civi/tatem dedit et conubium cum /
uxoribus quas tunc habuissent / cum est civitas iis data aut si qui / caelibes essent cum iis quas pos/tea
duxissent dumtaxat singuli / singulas a(nte) d(iem) VII Idus Febr(uarias) / L(ucio) Ceionio Commodo
D(ecimo) Novio Prisco co(n)s(ulibus) / cohort(i) Cilicum cui prae(e)st / P(ublius) Seppienus P(ubli) f(ilius)
Pol(lia) Aelianus / pediti / Perasi Publi f(ilio) Aeg(is) / descriptum et recognitum ex tabu/la aenea quae
fixa est Romae in Ca/pitolio post piscinam in tribunal(is) / deorum parte posteriore // Imp(erator)
Caesar Vespasianus Augustus pontif(ex) / maximus tribunic(ia) potestat(e) VIIII imp(erator) / XVIIII
p(ater) p(atriae) censor co(n)s(ul) VIII / peditibus et equitibus qui militant in co/hortibus octo I
Cantabrorum I Thra/cum Syriaca I Sugambrorum tironum / II Lucensium III et VIII Gallorum Cili/cum
Mattiacorum quae sunt in Moe/sia sub Sex(to) Vettuleno Ceriale qui / quina et vicena stipendia aut
plura / meruerunt quorum nomina subscri/pta sunt ipsis liberis posterisque / eorum civitatem dedit et
conubium // cum uxoribus quas tunc habuiss[ent] / cum est civitas iis data aut si qui cae[li]/bes essent
cum iis quas postea dux[is]/sent dumtaxat singuli singulas / a(nte) d(iem) VII Idus Febr(uarias) / L(ucio)
Ceionio Commodo D(ecimo) Novio Prisco co(n)s(ulibus) / cohort(i) Cilicum cui prae(e)st / P(ublius)
Seppienus P(ubli) f(ilius) Pol(lia) Aelianus / pediti / Perasi Publi f(ilio) Aeg(is) / descriptum et recognitum
ex tabula ae/nea quae fixa est Romae in Capitolio // Sex(ti) Priverni Celeris / P(ubli) Atini Rufi / Cn(aei)
Pompei Maximi(i) / M(arci) Veturi Montani / M(arci) Stlacci Iuvenalis / L(uci) Naevi Vestalis / M(arci)
Lolli Rufi.
3) фаванська епоха? ‒ антична 150?.Напис (Praeneste/Palestrina). L(ucio) Clodio P(ubli)
f(ilio) Cla(udia) / Ingenuo praef(ecto) coh(ortis) / Mattiacor(um) / trib(uno) mil(itum) leg(ionis) I
Italic(ae) / trib(uno) mil(itum) leg(ionis) V Maced(onicae) / trib(uno) mil(itum) leg(ionis) VII C(laudiae)
p(iae) f(idelis).
4) 93 (95) р.? Військовий диплом (Республіка Молдова?). [Imp(erator) Caesa]r divi
Vesp[asiani f(ilius) Domitianus / Augustus],Germanicu[s, pontifex maximus, / tribunicia po]/testat(e)
XII, [imp(erator) XXII,co(n)s(ul) XVI, / censor perpetuus, p(ater) p(atriae)],[equitibus et peditibus qui
militaverunt in alis - - - et cohortibus - - - quaeappellantur - - - I Hispa]/ṇ[oru]m [mi]ḷị[aria] et - - - - et I
Flavia Bes[sorum et ILusitanorum et I Monta ?]/norum et V [Hispanorum et VII Breucorum civium]
/Romanoru[m et sunt in Moesia Superiore sub] / Cn. Aemili[o Cicatricula PompeioLongino, item] / in
alis du[abus et coh(ortibus) tribus: I Asturum ?] / et I Cl[audiaGallorum et I Cilicum milliaria et] / II
Ma[ttiacorum milliaria et II FlaviaNumidarum et] / su[nt in Moesia Inferiore sub Sex. Octavio
Fron/t]ọ[ne- - - ].
5) 14 серпня 99 р. Військовий диплом (Altenum/Oltina). Imp(erator) Caesar divi Nervae
f(ilius) Nerva Traianus / Augustus Germanic(us) pontifex maxi/mus / tribunic(ia) potestat(e) III
co(n)s(ul) II p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militant in / alis tribus et cohortibus VI quae
appellan/tur Gallorum Flaviana et I Pannoniorum / et II Hispanorum et Arvacorum et I Su/gambrorum
veterana et I Bracarau/gustanorum et I Hispanorum veterana et / II Mattiacorum et II Gallorum et
Ubio/rum et sunt in Moesia inferiore sub Q(uinto) / Pomponio Rufo item dimissis ho/nesta missionequi
quina et vicena / plurave stipendia meruerunt quorum / nomina subscripta sunt ipsis liberis / [ //
Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva Traianus / Augustus Germanic(us) pontifex maxi/mus /
tribunic(ia) potestat(e) III co(n)s(ul) II p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militant in alis / tribus
et cohortibus VI quae appellantur / Gallorum Flaviana et I Pannoniorum et / II Hispanorum et
Arvacorum et I Sugam/brorum veterana et I Bracaraugusta/norum et I Hispanorum veterana et II /

Mattiacorum et II Gallorum et Ubio/rum et sunt in Moesia inferiore sub Q(uinto) / Pomponio Rufo item
dimissis honesta / missione qui quina et vicena plurave / stipendia meruerunt quorum nomina /
subscripta sunt ipsis liberis posterisque / eorum civitatem dedit et conubium cum / uxoribus quas tunc
habuissent cum est / civitas iis data aut siqui caelibes essent / cum iis quas postea duxissent dumta/xat
singuli singulas / a(nte) d(iem) XVIIIIK(alendas)Septembr(es)/ Q(uinto)FabioBarbaro / A(ulo) Caecilio
Faustino co(n)s(ulibus) / cohort(is) II Gallorum cui prae(e)st / Visulanius Crescens / pediti / M(arco)
Antonio M(arci) f(ilio) Rufo Abretten(o) / et Marco f(ilio) eius / descriptum et recognitum ex tabula
ae/nea quae fixa est Romae in muro post / templum divi Aug(usti) ad Minervam.
6) 13 травня 105 р. Військовий диплом (Sexaginta Prista/Ruse). Imp(erator) Caesar divi
Nervae f(ilius) Nerva Traia/nus Augustus Germanicus Dacicus / pontifex maximus tribunic(ia)
potes/tat(e) VIIII imp(erator) IIII co(n)s(ul) V p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui militant in alis
/ tribus et cohortibus septem quae appel/lantur I Flavia Gaetulorum et I Astu/rum et II Hispanorum et
Arvacorum et / I Lepidiana c(ivium) R(omanorum) et I Bracaraugustanorum / et I Sugambrorum
tironum et II Mattia/corum et II Chalcidenorum et II Flavia / Brittonum et Ubiorum et sunt in Moe/sia
inferiore sub A(ulo) Caecilio Faustino / qui quina et vicena plurave stipendia / meruerunt item dimissis
honesta / missione quorum nomina subscripta / sunt ipsis liberis posterisque eorum / civitatem dedit
et conubium cum / uxoribus quas tunc habuissent cum / civitas iis data aut si qui caelibes es/sent cum
iis quas postea duxissent dum/taxat singuli singulas a(nte) d(iem) III Idus Mai(as) / C(aio) Iulio Basso
Cn(aeo) Afranio Dextro co(n)s(ulibus) / alae II Hispanorum et Arvacorum cui / prae(e)st L(ucius) Fabius
L(uci) f(ilius) Pal(atina) Fabullus / gregali / Atrecto Capitonis f(ilio) Nemet(i) / descriptum et recognitum
ex tabula / aenea quae fixa est Romae in muro / post templum divi Aug(usti) ad Minerva(m) //
Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva Traianus August(us) / Germanicus pontifex maximus
tribunic(ia) / potestat(e) VIIII imp(erator) IIII / co(n)s(ul) V p(ater) p(atriae) / equitibus et peditibus qui
militant in alis / tribus et cohortibus septem quae ap(p)ellantur / I Flavia Gaetulorum et I Asturum et II
Hispano/rum et Arvacorum et I Lepidiana c(ivium) R(omanorum) et I Braca/raugustanorum et I
Sugambrorum tironum / et II Mattiacorum et II Chalcidenorum et / II Flavia Brittannorum et Ubiorum
et sunt / in Moesia inferiore sub A(ulo) Caecilio Faustino / qui quina et vicena plurave stipendia /
meruerunt item dimissis honesta missione.
7) 24 листопада 107 р. Військовий диплом.[Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva
Traianus Aug(ustus) Germ(anicus) Dacicus pontifexmaximus tribunic(ia) potestat(e) XI imp(erator) VI
co(n)s(ul) V p(ater) p(atriae)equitibus et peditibus, qui militant in alis -- et cohortibus --, quae
appellantur -- Augusta NervianaP̣ acensis ∞ Bri onum? et II Gallorum et II Ma acorum? et II
Lucensium et sunt in Moesia inferiore subL(ucio) Fabio Iusto qui quina et vicena plurave stipendia
meruerantquorum nomin]a subscripta sunt ip[sis liberis posterisq]ue eorum civitatem [dedit et
conubium cu]muxoribus quas [tunc habuissent cu]m est civitas iis data [aut si qui caelibes es]sent cum
iis quas [posteaduxissent du]mtaxat singuli sin[gulas.A(nte) d(iem) VII]I K(alendas) Decembr(es) [C(aio)
Iulio Longino C(aio) Val]erio Paulino co(n)s(ulibus)[--] etc.
8) 25 вересня 111 р. Військовий диплом. Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva
Tra/ianus Aug(ustus) Germ(anicus) Dacicus pontif(ex) ma/xim(us) tribun(icia) potest(ate)
XVimp(erator)VIco(n)s(ul)Vp(ater)p(atriae)/equitibusetpeditibusquimilitave/runtinalistribusetcohortib
ussep/tem quae appellantur I Pannoniorum / et I Claudia Gallor(um) et II Hispanor(um) et
Ara/vacorumetIFlaviaNumidar(um)etISu/gambror(um)veteranaetImilliariaBrit/tonumetIClaudiaSuga
mbror(um)tiro/numetIFlaviaCommagenor(um)etII Mat/tiacor(um) et II Flavia Brittonum et sunt / in
Moesia inferiore sub P(ublio) Calpurnio / Macro quinis et vicenis pluribusve sti/pendiis emeritis dimissis
honesta mis/sione item classicis quorum nomina / subscripta sunt ipsis liberis pos/terisque eorum
civitatem dedit et / conubium cum uxoribus quas tunc / habuissent cum est civitas iis data / aut siqu(i)
caelibes essent cum iis / quas postea duxissent dumtaxat / singuli singulas a(nte) d(iem) VII K(alendas)
Oct(obres) / L(ucio) Octavio Crasso L(ucio) Coelio Apollinareco(n)s(ulibus)/ alae II Hispanor(um) et
Aravacor(um) cui prae(e)st / L(ucius) Marcius L(uci) f(ilius) Rom(ilia) Sabula / ex gregale / Taurino
Verecundi f(ilio) Sequan(o) / descriptum et recognitum ex tabula ae/nea quae fixa est Romae in muro
post / templum divi Aug(usti) ad Minervam / A(uli) Amphi Epaphroditi / P(ubli) Sextili Clementis /
Ti(beri) Claudi Menandri / Sex(ti) Coeli Crescentis / L(uci) Valeri Martialis / C(ai) Saufei Crescentis /
M(arci) Iuli Eutychi // Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva Traianus Aug(ustus) / Germanic(us)
Dacicus pontif(ex) maxim(us) tribun(icia) potest(ate) / XV imp(erator) VI co(n)s(ul) V p(ater) p(atriae) /
equitibus et peditibus qui militaverunt in a/lis tribus et cohortibus septem quae appel/lantur I
Pann(oniorum) et I Claudia Gallor(um) et II Hispa/norum et Aravac(orum) et I Flavia Numidar(um) / et
I Sugamb(rorum) veterana et I |(milliaria) Britton(um) et I / Claudia Sugamb(rorum) tiron(um) et I Flavia
Comm(agenorum) / et II Mattiac(orum) et II Flavia Brittonum / et sunt in Moesia inferiore sub P(ublio)
Calpur/nio Macro quinis et vicenis pluribusve stipe<n=I>/diis emeritis dimissis honesta missione item /
classicis quorum nomina subscripta sunt / ipsis liberis posterisque eorum civita/tem dedit et conubium
cum uxo/ribus quas tunc habuissent cum / est civitas (!) data aut siqui caelibes/ essentcumi(i)squas
postea duxis/sent dumta/xat {SAN} singul<i=L> sin/<g=C>ulas a(nte) d(iem)VIIK(alendas) Oct(obres) /
L(ucio) Octavio Crasso / [L(ucio)] Coelio Apollinare / co(n)s(ulibus) / al[ae] II Hispanor(um) et
Aravacor(um) cui prae(e)st / L(ucius) Marcius L(uci) f(ilius) Rom(ilia) Sabula / [e]x gregale / Taurino
Verecund<i=L><f=E>(ilio) Sequan(o) / descriptum et recognitum ex tabula aenea / qua[e] fixa est
Romae.
9) 27 вересня 112 р. Військовий диплом. (?/Dambach, Raetia). [Imp(erator) Caesar divi
Ne]rvae f(ilius) Nerva [Traianus Aug(ustus)] / [Ger(manicus) Dac(icus) pont(ifex) ma]xim(us)
tribun[ic(ia) potest(ate) XVI] / imp(erator) VI co(n)s(ul) VI p(ater) p(atriae) [---] / [equit(ibus) et
pedit(ibus) qui] militav[erunt in alis ---] / [et coh(ortibus) decem et] duab(us) quae a[ppellant(ur) ---] /
[et I Cil]ic(um) sagitt(ariorum) et I[---] / [et I Braca]raug(ustanorum) et II M[attiacorum] et [---] / [---] III
Br[------ // ------ quorum nomina subscripta] / sunt ipsis liberis po[sterisque eorum civita]/tem dedit et
conub[ium cum uxoribus quas] / tunc habuissent cu[m est civitas iis data aut] / siqui caelibes essen[t
cum iis quas postea du]/xissent dumtaxat si[nguli singulas] / a(nte) d(iem) V K(alendas) Oct(obres)
T(ito) Iulio [Maximo] / P(ublio) Stertinio Quart[o co(n)s(ulibus)] / co[hortis] IX Batavo[rum cui praeest -
-----.
10) 113 р.(?). Військовий диплом. [Imp(erator) Caesar divi Nervae f(ilius) Nerva Trai(anus)
Aug(ustus) Ger(manicus)Dacicus pon(tifex) max(imus) tri(bunicia) pot(estate) XVI imp(erator) VI
co(n)s(ul) VIp(ater) p(atriae) (?)equit(ibus) et pedit(ibus) qui m(ilitaverunt) in al(is) --- et coh(ortibus) --
- et sunt inMoesia inferiore sub Calpurnio Macro (?) quinis et vicenis pluribusve stipendis
emeritisdimissis honesta missione quorum nomina subscripta sunt, ipis, liberis, posterisque
eorumcivitatem dedit et conubium cum uxoribus quas tunc habuisse]nt cum est ci[vitas iisdata aut siqui
caelibes] essent cum iis q[uas postea duxissent dumtax]at singuli sing[ulas.A(nte) d(iem) --- Ser(vio)
Cornel]io Dolabella, G(aio) [Clodio Crispino co(n)s(ulibus).Cohortis II Mat]tiacorum cu[i praest ---]us
T(iti) f(ilius) Clu(stumina tribu) [---]expedite [---]s f(ilio) [----]. [---]li [---; ---]i [---].
11) 119 р. Військовий диплом. [Imp. Caesar, divi Traiani Parthici f., d]ivi [Nervae nepos,
Traianus Hadria]nus Aug(ustus), [pontifex maximus, tribunicia potes]t(ate) III, co(n)s(ul) III, [equitibus
et peditibus qui mili]taverunt [in alis quinque? et cohortibus] octo, quae [appellant(ur) (1) I Vespasiana
Darda]nor(um) et (2) I Gal[lor(um) et Pannonior(um) et (3) I Gaetul]or(um)? et (4) Gall[or(um)
Atectorigian(a) et (5)---]r(um)? et (1) I Sugam[ bror(um) veter(ana) et (2) I Bracar(orum) c(ivium)
R(omanorum)46 et (3) I L]epidian(a) [c(ivium) R(omanorum) et (4) I Flav(ia) Numidar(um)? et (5) II
Chalcidenor(um) sagit(tariorum)? et (6) II Lucensium? et (7) II Flav(ia) Brittonum? et (8) II Mattiacorum?
et sunt in Moesia inferiore sub Ummidio Quadr]ato q[uinis et vicenis pluribusve,] item class[icis senis et
vicenis pluribus]ve stipen[dis emeritis dimissis honesta] missione [quorum nomina subscripta sunt ---].
12) 19 жовтня 120 р. Військовий диплом. Imp. Caesar, divi Traiani Parthici f., divi Nervae
nepos, Traianus Hadrianus Aug(ustus), pontif(ex) maxim(us), tribunic(ia) potest(ate) IIII, co(n)s(ul) III,
equitibus et peditibus qui militaverunt in alis quinque et cohortibus octo, quae appellantur (1) I
Vespasiana Dardanor(um) et (2) I Gallor(um) et Pannonior(um) et (3) I Flav(ia) Gaetulor(um) et (4)
Gallor(um) Atectorigian(a) et (5) II Hispanor(um) Aravacor(um) et (1) I Sugambrorum veter(ana) et (2)
I Bracarorum c(ivium) R(omanorum) et (3) I Lepidian(a) c(ivium) R(omanorum) et (4) I Flav(ia)
Numidar(um) et (5) II Chalcidenor(um) sagit(tariorum) et (6) II Lucensium et (7) II Flav(ia) Brittonum et
(8) II Mattiacorum et sunt in Moesia inferiore sub Ummidio Quadrato quinis et vicenis pluribusve
stipendis, item classicis senis et vicenis pluribusve stipendis emeritis dimissis hones[ta] missione quorum
nomina subscript[a sunt ipsis, liberis posteris]que eorum civit[atem dedit et conubium cum uxoribus,
quas tunc habuissent cum est civitas iis data, aut si qui caelibes essent cum iis, quas postea duxissent,
dumtaxat singuli singulas. a(nte) d(iem) XIIII k(alendas) Nov(embres) G(aio) Carminio Gallo, G(aio)
Atilio Serrano co(n)s(ulibus).] etc. [---; Ti(beri) Claudi Felicis; Q(uinti) Fabi Iti;--- Gorgi; G(ai) Iuli Parati].
13) 1 червня 125 р. Військовий диплом. (Loc necunoscut, Bulgaria?). Imp(erator) Caesar
divi Traiani Parthici f(ilius) divi Ner/vae nepos Traianus Hadrianus Aug(ustus) pontif(ex) / maxim(us)
trib(unicia) potest(ate) VIIII co(n)s(ul) III proco(n)s(ul) / equitib(us) et peditib(us) qui militaver(unt) in
alis duab(us) / et coh(ortibus) V quae appellantur I Gallor(um) et Pannon(iorum) / et I Flav(ia)
Gaetulor(um) et I Thrac(um) Syriac(a) et I Lepidian(a) / c(ivium) R(omanorum) et I
Bracar(augustan)or(um) c(ivium) R(omanorum) et II Mattiacor(um) et II Flavia / Britton(um) quae sunt
in Moesia inferiore sub / Bruttio Praesente quinis et vicenis plurib(usve) / stipendi(i)s emeritis dimissis
honesta mis[sione] / quorum nomina subscripta sunt ipsis l[ibe]/ris posterisq(ue) eorum civitatem dedit
et c[onu]/bium cum uxorib(us) [quas tunc habuis]sent c[um est] / [civitas iis data aut si qui] caelib(es)
essent / [cum iis quas] postea duxissent dumtaxat / [singuli sing]ulas K(alendis) Iuni(i)s / [M(arco)
Accenna V]ero P(ublio) Lucio Cosconiano co(n)s(ulibus) / [alae I Flavi]ae Gaetulor(um) cui prae(e)st / [-
--] Attianus Roma / ex gregale / [---]lo(?) Iresi(?) f(ilio) Besso / [et ---]iu Lucosis fil(iae) uxori eius Bessae
/ [et ---] f(ilio) eius et Gaio f(ilio) eius / [--- eiu]s et [---]VN[--] fil(iae) eius / [et ---]ru fil(iae) eius /
[descriptu]m et recognitum ex tabula aenea / [quae fixa] est Romae in muro post templum / [divi
Aug(usti)] ad Minervam // Imp(erator) Caesar divi [Traiani Parthici f(ilius) divi Nervae] / nepos Traianus
Ha[drianus Aug(ustus) pontif(ex) maxim(us)] / trib(unicia) potest(ate) VIIII [co(n)s(ul) III proco(n)s(ul)] /
eq(uitibus) et ped(itibus) qui mil(itaverunt) in [alis duab(us) et coh(ortibus) V quae] / app(ellantur) I
Gall(orum) et Pan[non(iorum) et I Flav(ia) Gaetulor(um)] / et I Thrac(um) Syriac(a) [et I] Lepid[ia]n(a)
[c(ivium) R(omanorum) e]t I [B]rac(araugustanorum) c(ivium) R(omanorum) / et II Mattiac(orum) et [II
Fl]av(ia) Britton(um) quae sunt / in Moesia infe[riore] sub Bruttio Prae/sente quin(is) et v[ice]nis
plurib(usve) stipendi(i)s / emeritis dim[issis] honesta missione / quor(um) nomina [su]bscript(a) sunt
ipsis / liberis pos[t]e[r]isq(ue) eorum civit[at]em / dedit et conu[bium] cum uxor[i]b(us) quas [t]unc /
habuissen[t c]um est civ[i]tas iis data / [------.
14) 20 серпня 127 р. Військовий диплом. Imp(erator) Caesar divi Traiani Parthici f(ilius) divi
Nerv(ae) / nepos Traianus Hadrianus Aug(ustus) pontif(ex) max(imus) / trib(unicia) potest(ate) XI
co(n)s(ul) III / equit(ibus) et pedit(ibus) qui militaver(unt) in alis V et coh(ortibus) X / quae appell(antur)
I Pann(oniorum) et Gall(orum) et Gall(orum) Atectorig(iana) et I / Vesp(asiana) Dardan(orum) et I
Fla(via) Gaetul(orum) et II Hisp(anorum) Arav(acorum) et I / Lusitan(orum) et I Flav(ia) Numidar(um) et
I Thrac(um) Syriac(a) et I / Germ(anorum) et I Bracar(augustan)or(um) et I Lepid(iana) et II Flav(ia)
Britt(onum) et II / Lucens(ium) et II Chalcid(enorum) et II Mattiac(orum) et sunt in Moes(ia) / infer(iore)
sub Bruttio Praesente quin(is) et vicen(is) item / classic(is) senis et vicen(is) plurib(usve) stipend(iis)
emerit(is) / dimissis honest(a) mission(e) quor(um) nomin(a) subscript(a) / sunt ipsis liberis
posterisq(ue) eorum civit(atem) dedit / et conub(ium) cum uxorib(us) quas tunc habuissent cum / est
civitas iis data aut si qui caelib(es) essent / cum iis quas postea duxissent dumtaxat sin/guli singulas
a(nte) d(iem) XIII K(alendas) Sept(embres) / Q(uinto) Tineio Rufo M(arco) Licinio Celere Nepote
co(n)s(ulibus) / alae I Flaviae Gaetulor(um) cui prae(e)st / M(arcus) Ulpius Attianus / ex gregale /
Veladato Dialonis f(ilio) Eravisc(o) / et Iuliae Titi fil(iae) uxori eius Eravisc(ae) / et Fortunato f(ilio) eius
et Atrecto f(ilio) eius / et Ianuario f(ilio) eius et Magno f(ilio) eius et Ianuariae fil(iae) eius / descriptum
et recognitum ex tabula aenea / quae fixa est Romae in muro post templum / divi Aug(usti) ad
Minervam // Ti(beri) Iuli Vibiani / L(uci) Vibi Vibiani / L(uci) Pulli Daphni / Q(uinti) Lolli Festi / C(ai)
Vettieni Hermetis / Q(uinti) Orfi Parati / Ti(beri) Claudi Menandri.
15). 2 квітня 134 р. Військовий диплом. (Dacia). Imp(erator) Caesar divi Traiani Parthici
f(ilius) divi / Nervae nepos Traianus Hadrianus Aug(ustus) / pont(ifex) max(imus) trib(unicia) pot(estate)
XVIII co(n)s(ul) III p(ater) p(atriae) / equ(itibus) et ped(itibus) qui mil(itaverunt) in alis II et [c]oh(ortibus)
V quae / app(ellantur) I Gall(orum) et Pan(noniorum) et I Vesp(asiana) Dard(anorum) et I Cilic(um) / et
I Brac(araugustanorum) et II Matt(iacorum) et I Cl(audia) Sug(ambrorum) et II Chal(cidenorum) / et

sunt in Moesia infer(iore) sub Iul(io) Mai/ore quinis et vicen(is) plurib(usve) stip(endiis) emer(itis) /
dim(issis) hon(esta) miss(ione) quor(um) nom(ina) subscrip(ta) / sunt ips(is) lib(eris) post(eris)q(ue)
eor(um) civ(itatem) ded(it) et conu(bium) / cum uxor(ibus) q(uas) tunc hab(uissent) cum est civ(itas)
i(i)s dat(a) / aut siq(ui) cael(ibes) ess(ent) cum i(i)s q(uas) post(ea) dux(issent) dum/tax(at) sing(uli)
singul(as) // a(nte) d(iem) IIII Non(as) Apr(iles) / T(ito) Vibio Varo T(ito) Haterio Nepote co(n)s(ulibus) /
coh(ortis) I Claudiae Sugambr(orum) cui prae(e)st / M(arcus) Acilius Alexander Palmyr(a) / ex pedite /
L(ucio) Sextilio Sextili f(ilio) Pudenti Stobis / et Lucio f(ilio) eius et Valerio f(ilio) eius / et Petronio f(ilio)
eius et Valenti f(ilio) eius / et Luciae fil(iae) eius et Anniae fil(iae) eius / [descriptum et recognitum //
Imp(erator) Caesar divi Traiani Parthic(i) f(ilius) divi / Nervae nepos Traianus Hadrianus Aug(ustus) /
pont(ifex) max(imus) trib(unicia) potest(ate) XVIII co(n)s(ul) III p(ater) p(atriae) / equitib(us) et
peditib(us) qui militaver(unt) in alis II / et coh(ortibus) V quae appell(antur) I Gall(orum) et
Pann(oniorum) et I Ves/pasian(a) Dardan(orum) et I Cilicum et I Bracar(augustanorum) et / II
Mattiacor(um) et I Claud(ia) Sugambr(orum) et II Chal/cidenor(um) et sunt in Moesia infer(iore) sub /
Iulio Maiore quinis et vicen(is) plurib(us)ve / stipend(iis) emerit(is) dimiss(is) honest(a) missio/ne
quorum nomina subscripta sunt ip/sis liberis posterisq(ue) eorum civitatem / dedit et conub(ium) cum
uxorib(us) quas tunc ha/buiss(ent) cum est civitas iis data aut siqui / caelibes essent cum iis quas postea
du/xiss(ent) dumtaxat singuli singulas / a(nte) d(iem) IIII Non(as) Apr(iles) / T(ito) Vibio Varo T(ito)
Haterio Nepote co(n)s(ulibus) / coh(ortis) I Claudiae Sugambr(orum) cui prae(e)st / M(arcus) Acilius
Alexander Palmyr(a) / ex pedite / L(ucio) Sextilio Sextili f(ilio) Pudenti Stobis / et Lucio f(ilio) et Valerio
f(ilio) et Petronio f(ilio) / et Valenti f(ilio) et Luciae fil(iae) et Anniae fil(iae) / descript(um) et
recognit(um) ex tabula aenea / [q]uae fixa est Romae in muro post / [t]empl(um) divi Aug(usti) ad
Minervam // T(iti) Flavi Romuli / Ti(beri) Iuli Felicis / T(iti) Erredi Alcidis / C(ai) Iuli Silvani / D(ecimi)
Valeri Faustiani / D(ecimi) Valeri Saturnini / Ti(beri) Claudi Hermetis.
16) 28 лютого 138 р. Військовий диплом. (Nicopolis ad Istrum/Obedinenie). [Imp(erator)
Caesar divi Tr]aiani Parthi(ci) f(ilius) divi / [Nervae nepos T]raian(us) Hadrianus / [Aug(ustus) pontif(ex)
max(imus) trib(unicia)] pot(estate) XXII imp(erator) II co(n)s(ul) III p(ater) p(atriae) / [eq(uitibus) et
ped(itibus) qui mil(itaverunt) in a]l(is) III et coh(ortibus) V q(uae) app(ellantur) / [3] et II His(panorum)
Arv(acorum) et I / [3] et I Chal(cidenorum) et I Lusi(tanorum) / [3 et su]nt in Moes(ia) infer(iore) / [sub
3]o XXV ite(rum) clas(sicis) XXVI / [plur(ibusve) stip(endiis) emer(itis) dim(issis) hon(esta) mis(sione)
quor(um) / [nom(ina) subscr(ipta) sunt ci]v(itatem) ded(it) et con(ubium) cu(m) / [uxor(ibus) quas nunc
habent cum iis] civ(itas) dat(ur) aut siq(ui) / [caelib(es) sunt iis quas post(ea) du]x(erint) dumtax(at)
sin/[guli singulas // ] pridie K(alendas) [Mar(tias)] / Kano et [Camerino co(n)s(ulibus)] / coh(ortis) II
Matti[acor(um) cui praeest] / T(itus) Flavius [Laco Side] / ex pedite / Clagis(s)ae Clagis(s)[ae f(ilio)
Besso] / et Spor f(ilio) et Derz[izeno f(ilio)] / et Etilento(!) f(ilio) et Z[inae f(ilio)] / et Epreri(!) f(ilio) [eius
// ] quas nunc habent cum iis civit(as) d[a]/tur aut siq(ui) caelibes sunt cum i(i)s qua[s] / post(ea)
duxer(int) dumtaxat singuli sin/gulas pr(idie) Kal(endas) Mar(tias) Kano Iunio Nigro / C(aio) Pomponio
Camerino co(n)s(ulibus) / coh(ortis) II Mattiacor(um) cui prae(e)st / T(itus) Flavius Laco Side / ex pedite
/ Clagissae Clagissae f(ilio) Bess(o) / et Spor f(ilio) et Derzizeno f(ilio) et Eptacent(o) / et Zinae fil(io) et
Eptaperi fil(io) eius / descript(um) et recogn(itum) ex tabula aerea / quae fixa est Romae in muro post
/ templ(um) divi Aug(usti) ad Minerva(m) // Ti(beri) Claudi [Menandri] / P(ubli) Atti [Severi] / L(uci) Pulli
[Daphni] / P(ubli) Atti [Festi] / T(iti) Flavi [Lauri] / Ti(beri) Iuli [Felicis] / C(ai) Iuli [Silvani].
17) 144 р. Віхи (Sexaginta Prista/Ruse). Imp(eratore) Caes(are) di/vi Hadri(ani) fil(io) / divi
Trai(ani) Par/thici nep(ote) di/vi Ner(vae) pronep(ote) / T(ito) Ael(io) Had(riano) Ant(onino) / Aug(usto)
Pio p(atre) p(atriae) p(ontifice) max(imo) / trib(unicia) potes(tate) VII / co(n)s(ule) IIII imp(eratore) II /
a LX Prist(is) p(e)r / coh(ortem) II Matt(iacorum) Tib(erius) / Cl(audius) Saturn(i)nus / leg(atus) Aug(usti)
pr(o) pr(aetore).
18) 144 р. Віхи (Sexaginta Prista/Ruse). Imp(eratore) Caes(are) di/vi Hadri(ani) fil(io) / divi
Trai(ani) Par/thici nep(ote) di/vi Ner(vae) pronep(ote) / T(ito) Ael(io) Had(riano) Ant(onino) / Aug(usto)
Pio p(atre) p(atriae) p(ontifice) max(imo) / trib(unicia) potes(tate) VII / co(n)s(ule) IIII imp(eratore) II /
a LX Prist(is) p(e)r / coh(ortem) II Matt(iacorum) Tib(erius) / Cl(audius) Saturn(i)nus / leg(atus) Aug(usti)
pr(o) pr(aetore).
19) 7 квітня 145 р. Військовий диплом. (Durostorum/Glavinica. Imp(erator) Caes(ar) divi
Had[riani f(ilius) divi Traiani] / Parthic(i) nep(os) divi N[ervae pronep(os) T(itus) Aelius] / Hadrianus
Antonin[us Aug(ustus) Pius pont(ifex) max(imus)] / trib(unicia) pot(estate) VIII i[mp(erator) II co(n)s(ul)
IIII p(ater) p(atriae)] / equit(ibus) et pedit(ibus) qui [m(ilitaverunt) in al(is) V et coh(ortibus) XI] / quae
appel(lantur) I Gallor(um) [et Pa]nn(oniorum) et I [Gall(orum) Atect(origiana)] / et I Vespas(iana)
Dardan(orum) [et] I Fl(avia) Gaetul(orum) et II Hisp(anorum) A[r]/vac(orum) et I Bracar(augustanorum)
c(ivium) R(omanorum) et II Mattiac(orum) et I <F>l(avia) Num[id(arum)] / et I Claud(ia) Sugambr(orum)
vet(erana) et I(I) C(h)alc{h}(idenorum) sag(ittariorum) et I Ci/lic(um) sag(ittaria) et I Thr(acum) Syr(iaca)
et I German(orum) et II Braca[r]/august(anorum) et I Lusit(anorum) Cyr(enaica) et II Fl(avia)
Britton(um) et sunt / in Moesia inferior(e) sub Claudio Saturni/no quinis et vicen(is) item classic(is) senis
/ et vic<e>n(is) plurib(us)ve stip(endiis) emer(itis) dimis(sis) honest(a) / miss(ione) quor(um) nom(ina)
subscript(a) sunt civ(itatem) Rom(anam) / qui eor(um) non hab(erent) dedit et conub(ium) cum
uxorib(us) / quas tunc hab(uissent) cum est civ(itas) i(i)s data aut cum / quas postea duxiss(ent)
dum<t>axat singul(is) / a(nte) d(iem) VII Id(us) Apr(iles) / L(ucio) Lamia Silvano L(ucio) Poblicola Prisco
co(n)s(ulibus) / [al]ae I Gallor(um) et Pannon(iorum) [cui prae(e)st] / [---]A[-]IN[------ // Imp(erator)
Caes(ar) divi Hadriani f(ilius) di[vi Traiani Par]th(ici) nep(os) divi Nervae pronep(os) T(itus) A[elius
Hadria]nus Antoninus Aug(ustus) Pius p(ontifex) m(aximus) tr[ib(unicia) pot(estate) VIII] imp(erator) II
co(n)s(ul) IIII [p(ater) p(atriae)] eq(uitibus) et ped(itibus) q(ui) m(ilitaverunt) in al(is) V et coh(ortibus) XI
q(uae) a(ppellantur) [I Gall(orum) et Pann(oniorum)] et I <G>all(orum) et I Vesp(asiana) et I Fl(avia) et
II Hisp(anorum) [et I Bracar(augustanorum) et] II Matt(iacorum) e{a}t I{I} <F>l(avia) et {Cl(audia) et} I
Claud(ia) et I(I) C(h)al[c(idenorum) et I Cil(icum)] et I Thr(acum) et I Germ(anorum) et II
Brac(araugustanorum) et I Lusit[an(orum) et II Fl(avia) et sunt i]n Moe<s>ia inferiore XXV it[em
class(icis) XXVI pluribus]ve st(ipendiis) em(eritis) dim(issis) hon(esta) m(i)ss(ione) quor[um nom(ina)
subscr(ipta) sunt c(ivitatem) R(omanam) ded(it) et con(ubium) c]um ux(oribus) quas tunc hab(uissent)
[cum est civ(itas) i(i)s data au]t cum quas post(ea) d<u>xis[s(ent) dumtaxat sing]u(lis).
20) 145-146 рр.Військовий диплом. Imp(erator) [Cae]sar divi Hadriani f(ilius) divi Traiani
Par/thici nepos divi Nervae pronepos T(itus) Aelius Ha/drianus Antoninus Aug(ustus) Pius p[o]nt(ifex)
max(imus) trib(unicia) / pot(estate) VIIII imp(erator) II co(n)s(ul) [I]III p(ater) p(atriae) / equitib(us) et
peditib(us) qui militaver(unt) in alis quinque / et cohortib(us) undecim quae appellantur Gallor(um) / et
Pannoniorum et I Gallor(um) Atectorigiana / et II Hispanorum Arvacor(um) et I Vespasiana
Dar/danor(um) et I Flavia Gaetulor(um) et I Bracar(augustanorum?) civ(ium) / Rom(anorum) et II
Mattiacor(um) et I Flavia Numidar(um) et I / Claudia Sugambr(or)um veter(ana) et I Lusitanor(um) et /
II Chalcidenor(um) sag(ittariorum) et I Cilicum sag(ittariorum) et I Thra/cum Syr(iaca) et I
Germanor(um) et I Bracar(augustanorum?) et II Flavia / Britton(um) et sunt in Moesia infer(iore) sub
Claudio / Saturnino quinis et vicenis item classi/cis senis et vicenis pluribusve s[ti]/[pendiis ---] / [------
// Imp(erator) Caes(ar) divi Hadriani [f(ilius) divi Traiani Parthici] / nep(os) divi Nervae pron[epos T(itus)
Aelius Hadrianus] / Antoninus Aug(ustus) Pius [pont(ifex) max(imus) trib(unicia) pot(estate) VIIII] /
imp(erator) II c[o(n)s(ul) IIII p(ater) p(atriae)] / eq(uitibus) et ped(itibus) qui mil(itaverunt) in al(is)
[quinque et cohortibus undecim quae appellantur] / Gall(orum) et Pann(oniorum) et I Gal[lorum
Atectorigiana et II Hispanorum] / Arvac(orum) et I Vesp(asiana) Dar[danorum et I Flavia Gaetulorum
et I Bracar(augustanorum?)] / c(ivium) R(omanorum) et II Mattiac(orum) et [I Flavia Numidarum et I
Claudia Sugambr(or)um] / vet(erana) et I Lusit(anorum) et II C[halcidenorum sagittariorum et I Cilicum
sagittariorum] / et I Thrac(um) Syr(iaca) et I G[ermanorum et I Bracar(augustanorum?) et II Flavia] /
Bri<t>ton(um) et sunt in Mo[esia infer(iore) sub Claudio Saturnino] / quin(is) et vic(enis) it(em) class[icis
senis et vicenis pluribusve stipendiis] / emer(itis) dimiss(is) hon(esta) m[issione quorum nomina
subscripta] / sunt civ(itatem) Rom(anam) qui e[orum non haberent dedit et conubium] / cum uxor(ibus)
quas tun[c habuissent cum est civitas iis] / data {MIL} aut cum iis [quas postea duxissent dumta]/<x>at
singulis / [------.
21) 145-161 рр. Почесний напис (Sostra/Lomec).Imp(eratori) Caesari / divi Hadriani fil(io) /
divi Traiani nepoti / divi Nervae pron(epoti) / Aelio Hadriano / Antonino Aug(usto) / Pio p(ontifici)
m(aximo) tr(ibunicia) pot(estate) co(n)s(uli) / IIII p(atri) p(atriae) / coh(ors) II Mattiacor(um).

22) 146 рр. Військовий диплом. [Imp(erator) Caesar divi Hadriani f(ilius) d]ivi Traiani /
[Parthici nep(os) divi Nerva]e pronepos T(itus) / [Aelius Hadrianus Anton]inus Aug(ustus) Pius /
[trib(unicia) pot(estate) --- i]mp(erator) II co(n)s(ul) IIII p(ater) p(atriae) / [equitibus et peditibus qui
milit]aver(unt) in alis quin(que) / [et cohortibus undecim qu]ae appell(antur) Gallor(um) et /
[Pannon(iorum) et Gall(orum) At]ectorigiana et II [Hispan(orum) Aravacor(um) et I Ves]pasiana
Dardanor(um) / [et I Flavia Gaetulor(um) et I B]racaror(um) civ(ium) Rom(anorum) et / [II
Mattiacor(um) et I Flavia Numid]arum et I Clau/[dia Sugambrorum vet(erana) et I Lusitanor(um) et] II
Chal(cidenorum) / [sag(ittariorum) ---] / [------ // ------] / [II] Brac(araugustanorum) et [II Fl(avia)
Brit(tonum) et sunt in Moesia inferiore sub] / Cl(audio) Saturn[ino quin(is) et vicen(is) plur(ibusve)
st(ipendiis)] / em(eritis) dim(issis) hon(esta) m[is(sione) q(uorum) n(omina) s(ubscripta) s(unt)] /
c(ivitatem) R(omanam) qui eor(um) n(on) [hab(erent) et con(ubium) cum ux(oribus) q(uas)] / tunc
hab(uissent) cum [est civ(itas) iis dat(a) aut si qui cael(ibes) es(sent) cum iis q(uas)] / post(ea)
dux(issent) d(um)t(axat) s[inguli ---].
23) 11 жовтня 146 р. Військовий диплом (Sostra/Lomec). A(nte) d(iem) V id(us) Oct(obres)
Saxa et Vero co(n)s(ulibus). Coh(ortis) II{I} Matt(iacorum), cui praeest P. Aelius Alexander, Ancyr(a), ex
pedite T. Flavio T. f(ilio) Lupo Medessa (!). Q. Hortensi Diadumeni; M. Ulpi Charitonis; C. Quinti
Epaphroditi; Q. Caecili Silvestri; M. Sentili Iasi; Ti. Claudi Chresimi; C. Calpurni Campyli.
24) приблизно 150-200 рр.? (Sexaginta Prista/Ruse). [D(is)?] M(anibus?) / [---] Capito [---?]
/ [coh(ortis?)] II Matti[a]c(orum)(?) / [------?.
25) 10 березня 155 р. Військовий диплом. [Imp(erator) C]aes(ar) divi Hadria[ni f(ilius) divi
Traia]ni Parthici nepos [divi Nervae pr]onepos T(itus) Aelius Had[rianus Anto]ninus Aug(ustus) Pius
pon[t(ifex)] max(imus) trib(unicia) [p]ot(estate) XVIII imp(erator) II co(n)s(ul) IV p(ater) p(atriae)
[p]editibus et equitibus qui milit(averunt) in coh(ortibus) III quae appellant(ur) I Aelia Athoitar(um) et II
Lucens(ium) et II Mattiacor(um) et sunt in Thracia sub Iulio Commodo leg(ato) quinis et vicenis
pluribusve stipend(iis) emeritis dimiss(is) honesta missione quorum nomina subscript(a) sunt civitatem
Roman(am) qui eorum non haberent dedit et conubium cum uxoribus quas tunc ha[b]uiss(ent) cum est
civitas [i(i)s] data aut [c]um i(i)s quas postea d[uxisse]nt dumtaxat singulis a(nte) d(iem) VI Id(us)
Mart(ias) C(aio) Iulio Severo M(arco) Iunio Sabiniano co(n)s(ulibus) coh(ortis) II Mattiacor(um) cui
prae(e)st Antonius Annianus ex pedite Aelio Batonis f(ilio) Dassio Pann(onio) des<c>ript(um) et
recognit(um) ex tab(ula) aer(ea) quae fixa est Rom(ae) in mur(o) post templ(um) divi Aug(usti) ad
Minervam // [Imp(erator) Caes(ar)] divi Hadrian[i] f(ilius) [d]ivi Traian/[i Par]thic(i) nep(os) divi Nervae
pron(epos) T(itus) Aelius / Hadrianus Anto[ninus Aug(ustus) Pius p]ont(ifex) / max(imus) trib(unicia)
pot(estate) XVIII imp(erator) [II] co(n)s(ul) II [p(ater)] p(atriae) / ped(itibus) et equit(ibus) qui
mil(itaverunt) in coh(ortibus) III q[uae] / app(ellantur) I Aeli(a) Athoit(arum) et II Lucens(ium) et II
Matt(iacorum) / et [s]unt [i]n [T]hrac(ia) sub Iulio Commodo / leg(ato) [quinis et vicenis pluri]busve
stip(endiis) [e]mer(itis) dimis(sis) / [h]onest(a) miss(ione) [qu]or(um) nomin(a) sub/[scrip]t(a) sun[t]
civit(atem) Ro[m(anam)] qui eor(um) / [non hab(erent)] de[d]it et c[on]ub(ium) cum / [uxoribus quas]
tunc ha[b(uissent)] cum est / [civitas] i(i)s dat(a) aut cum i(i)s quas [po]s/[tea duxissent] dumtaxat
singulis.
26) 23 квітня 157 р. Військовий диплом. ------] / [tu]nc habuissent c[um est civitas i(i)s data]
/ aut cum i(i)s quas postea d[uxissent dumtaxat] / singulis / a(nte) d(iem) VIIII K(alendas) [Mai(as)] /
L(ucio) Roscio Aelian[o] / Cn(aeo) [Pap]irio Aelia[no co(n)s(ulibus)] / [coh(ortis) II Matti]acor(um) [cui
praeest ------ // [Imp(erator) Caes(ar) divi Hadri]ani f(ilius) di[vi Traiani Parth(ici) n(epos) divi Nerv]ae
pron(epos) [T(itus) Aelius Hadrianus Anto]ninus A[ug(ustus) Pius p(ontifex) m(aximus) trib(unicia)
pot(estate) XX i]mp(erator) II co(n)s(ul) [IIII p(ater) p(atriae) ped(itibus) et eq(uitibus) qui mil(itaverunt)
in coh(ortibus)] III I Ael(i)a A[thoitar(um) et II Lucens(ium) et II Ma]ttiacor(um) et sun[t in Thracia sub -
--] leg(ato) XXV st(ipendiis) em[er(itis) ------.
27) 161-162 рр. Військовий диплом. [Imp(erator) Caesar Marcus Aurelius Antoninus
Aug(ustus) pontif(ex) max(imus) trib(unicia) potest(ate) XV? co(n)s(ul) III et Imp(erator) Caesar Lucius
Aurelius Verus Aug(ustus) trib(unicia) pot(estate) II? co(n)s(ul) II divi Antonini f(ili) divi Hadriani nepotes
divi Traiani Parthici pronepotes divi] Nerva(e) [abne]potes [peditibus et equitibus qui m]ilitaverunt [in
cohortibus tribus qua]e appellantur [II Lucensium et I Ael(ia) Ath]oitar(um) et II Mat[tiacorum et sunt
in Th]racia sub Tullio [Maximo leg(ato) quinque et v]igin{gin}ti sti[pendi(i)s emeritis dimissi]s honesta
mis[sione per Gargilium Anti]quom(!) quorum [nomina subscripta sunt ------ // ------ civitas i(i)]s data
a[ut cum i(i)s quas postea duxisse]nt dumtaxa[t singulis].
Aug(ustus) Armeniacus Medicus Parthicus pontif(ex) max(imus) tribunic(ia) potest(ate) --- imp(erator)
--- co(n)s(ul) III et Imp(erator) Caesar Lucius Aurelius Verus Aug(ustus) Armeniacus Medicus Parthicus
max(imus) tribunic(ia) pot(estate) --- imp(erator) --- co(n)s(ul) --- patres patriae divi Antonini f(ilii) divi
Hadriani] nepot[es divi Traiani Parthici pronep]otes [divi Nervae abnep]otes [peditibus et equitibus qui
mil]itaverunt [in cohortibus tribus quae] appellan[tur I Ael(ia) Athoitarum et II Luce]nsium et II
[Mattiacorum et sunt in Thr]aciae sub [Claudio Martiali leg(ato) qui]nque et vi[ginti stipendi(i)s
emeritis] dimissis [honesta missione ------ // ------ dederunt] et conu[bium cum uxoribus quas tunc
h]abuiss(ent) cum e[st civitas i(i)s data aut cum i(i)s] quas poste[a duxissent dumtaxat singul]is.
29) 166-168 рр. Військовий диплом. ------ pedit]ibus et equiti[bus qui militaveru]nt in
cohortibu[s tribus quae appel]lantur I Ael(ia) At[hoitarum et II Lucensiu]m et II Mattiac[orum et sunt
Thracia]e sub Claudio M[artiale leg(ato) quinqu]e et viginti stipe[nd(iis) emerit(is) dimiss(is) ho]nest(a)
missione [quorum nomina sub]scripta sunt ci[vitatem Romanam ------ // [Imp(erator) Caesar Marcus
Aurelius Antoninus Aug(ustus) Armeniacus Medicus Parthicus pont(ifex) max(imus) trib(unicia)
pot(estate) --- imp(erator) ---] co(n)s(ul) III [et Imp(erator) Caesar L(ucius) Au]relius Veru[s Aug(ustus)
Armeniacus Medicus P]arthicus ma[x(imus) trib(unicia) pot(estate) --- imp(erator) --- co(n)s(ul) ---
pat]res patriae div[i Antonini f(ilii) divi Hadriani] nepotes divi [Traiani Parthici pronepot]es divi Ne[rvae
abnepotes peditibus et e]quitibus qui m[ilitaverunt in cohortibus tribu]s quae appell[antur I Ael(ia)
Athoitarum et II Lu]censium et II [Mattiacorum ------.
Aug(ustus) Arme]niac[us Medicus] / [Part]hicus pont(ifex) max(imus) trib(unicia) p[ot(estate) ---
imp(erator) V co(n)s(ul) III et] / [Im]p(erator) Caesar L(ucius) Aurel[ius Verus Aug(ustus)] / [Arm]eniacus
Medicus Par[thicus max(imus) trib(unicia)] / [pot(estate) --- i]mp(erator) V co(n)s(ul) III patr[es patriae
divi] / [Antoni]ni f(ilii) divi Hadr[iani nepotes] / [divi Tr]aiani Pa[rthici pronepotes] / [divi Nerva]e
abnepo[tes] / [peditib(us) e]t equit[ib(us) ---] / [------ // [Imp(erator) Caesar Marcus Aurelius Antoninus
Aug(ustus) Armeni]acus [Medicus] / [Parthicus pont(ifex) max(imus) trib(unicia) pot(estate) ---
imp(erator) V co(n)s(ul) III et] / [Im]p(erator) Ca[esar L(ucius) Aurelius Verus Aug(ustus)] / [Armeniacus]
Medic[us Parthicus max(imus) trib(unicia)] / [pot(estate) --- imp(erator)] V co(n)s(ul) III pa[tres patriae
divi Antonini] / [filii div]i Hadria[ni nepotes divi] / [Traiani Par]thici prone[potes divi Nervae abnepotes]
/ [pedit]ib(us) et equit[ib(us) qui militaver(unt) in] / [cohort(ibus) tri]b(us) quae [appell(antur) I Ael(ia)
Athoitar(um) et II] / [Lucens(ium) et I]I Matt[iacor(um) et sunt in Thracia] / [sub Claudi]o Mart[iali
leg(ato) ---] / [------.
31) 20 липня 198 р. (Sostra/Lomec). Imp(eratori) Caes(ari) // L(ucio) Septimio Severo / Pio
Pertinaci Aug(usto) / Arabico Adiabenico / Parth(ico) max(imo) pont(ifici) max(imo) / trib(unicia)
p(otestate) VI imp(eratori) XI co(n)s(uli) II / p(atri) p(atriae) proconsuli / dedicante / C(aio) Ovinio
Tertullo / leg(ato) Augg(ustorum) pr(o) pr(aetore) / T(itus) Aurelius Aquila / tri[b(unus)] coh(ortis) II
Matt(iacorum) / devotus numini eiu[s] / de suo posuit // a(nte) d(iem) XIII Kal(endas) Aug(ustas) /
Saturnino et Gallo co(n)s(ulibus).
32) 198-202 рр. (Sostra/Lomec). [Pro salute Imp(eratoris) Caes(aris)] / [L(uci) Septimi] Severi
/ [Pii Pertina]cis Aug(usti) / [Arabici Adiabenici] / [Parth(ici) max(imi) pont(ificis) max(imi)] / [trib(unicia)
p(otestate) --- imp(eratoris) XI co(n)s(ulis) II] / [p(atris) p(atriae) proconsulis] / [dedi]cante / [C(aio)
Ov]in[io] Tertull[o] / [le]gato [Aug]g(ustorum) p[ro pr(aetore)] / T(itus) Au[relius Aquila] / tri[b(unus)
coh(ortis) II Matt(iacorum)] / [devotus numini eius] / [de suo posuit].
33) 23 серпня 219 р. Напис. (Carnuntum/Petronell). Genium / pro sal(ute) Imp(eratoris)
[[[Caes(aris) M(arci) Aur(eli)]]] / [[[Antonini P(ii) F(elicis) Augusti]]] / [L(ucius) O]ct(avius) M(arci) f(ilius)
Faustinianus / [d]ec(urio) c(oloniae) C(laudiae) A(ugustae) S(avariae) et c(oloniae) S(eptimiae)
A(ureliae) A(ntoninianae) K(arnunti) eq(uo) / [p]ub[l(ico)] sacerdotalis / p(rovinciae) P(annoniae)

s(uperioris) trib(unus) mil(itum) leg(ionis) / XIII g(eminae) Ant(oninianae) trib(unus) / coh(ortis) II
Mattiacor(um) / |(miliariae) eq(uitatae) praef(ectus) alae / I Sept(imiae) Suror(um) |(miliariae) /
[c]oll(egio) fabr(um) Karn(untensium) d(onum) d(edit) // Ded(icatum) Imp(eratore) [[An[tonino
Aug(usto)]]] / II et Sacerdote co(n)s(ulibus) / X Kal(endas) Sept(embres) / agente praef(ecto) T(ito)
Ael(io) Constante / magg(istris) coll(egii) / Ael(io) Herculano et Ulp(io) Marc[el]/lino.
34) 201-250 рр.? Напис. (Nicopolis ad Istrum/Obedinenie). D(is) M(anibus) / si modo sunt
Ma/nes sentiant spes vi/t(a)e nostr(a)e fueras nu(n?)/c quis ubi iaceas indi/cat iste lapis L(ucius)
Spurenni/us Herculanus frater et / Fl(avia) Paula mater L(ucio) Spuren/nio Rufo b(ucinatori)
c(o)h(o)r(tis) Mattia/corum militante(!) an(nos) XX / bene merenti posue/runt valete viatores.
35) 201-300 рр.? Епітафія. (Bisanthe/Tekirdağ).Aurelius Martialius miles c(o)hortis
Ma/ttiacorum turma [---]ontis collegam / et contubernalem suum Aure[liu]m Diop/hanem eiosdem(!)
cohortis et turmae se/pelivit et in honorem eius stellam(!) s/tatuit et inscripsit.
Список скорочень:
AÉ =Епіграфічний рік. Огляд епіграфічних видань, пов'язаних з римськими

старожитностями, Париж, 1988.
AEM = Археолого-епіграфічні випуски з Австро-Угорщини, Відень, 1887-1897.
ANRW =Темпоріні Х., Хаасе В., Підйом та падіння римського світу. Історія та культура Риму в
дзеркалі нещодавніх досліджень.
CIL, III =Т. Моммзен, Азія Підписи, Європейська провінційна Греція. Іллірійська мова,
Берлін, 1873-1902.
CIL, XIII = О. Гіршфельд, Франція і Німеччина до трьох повідомлень мови, Берлін, 1899-1933.
CIL, XVI = Х. Несселхауф, Військовий диплом, Берлін, 1936; Диплом військових доповнень
Берлін, 1955.
ILB =Б. Геров, Написи були виявлені в Болгарії, Софія, 1989.
ILS =Х. Дессау, Виберіть написи, I-III, Берлін, 1954-1955.
ISM =Ем. Доруціу-Боіла, Написи в Малій Скіфії. В. Капидава ‒ Троесмі ‒ Новодіодум,
Бухарест, 1980.
RMD = M. M. Роксан, П. A. Холдер, Римські військові дипломи, Лондон, I, 1978; II, 1985; III,
1994; IV, 2004; V, 2006.
SCIV(A) = Дослідження та дослідження старої історії (і археології), Бухарест, 1950.
ZPE =Журнал папірології та епіграфіки, Бонн.
Fig. I. Țigle cu ștampila cohors II Mattiacorum descoperite la Barboși.

Мал. I. фрагменти з штампом ІІ Маттіакської когорти виявлено в Барбоші,
(supra după Gh. Ștefan, restul după S. Sanie / вище за Г. Стефана, решта після С. Сані).
Fig. II. Frecvența țiglelor ștampilate descoperite la Barboși

Мал. II. Частота штампованих плиток виявлена в Барбоші
(după S. Sanie / після С. Сані).
Nr. Dimensiunile maxime Dimensiunile
crt. ale fragmentelor păstrate cartușului Înălțimea literelor
№ Максимальні розміри Розміри шрифту
збережених фрагментів Висота букв
Lungime Lățime Grosime Înălțime Lățime C O H I M A T
Довжина Ширина Товщина Висота Ширина
1 10,2 10,7 2 - - 1,4 1,05 1,45 - - 1,4 -
2 21,5 14,5 2,9 2,9 10,7 1,8 1,3 1,8 1,8 1,8 1,45 1,45
3 18,1 5,8 2,3 - - - - - - 1,5 - -
4 11,5 7,6 2,7 2,6 - 1,5 1 - - - - -
5 8 12,5 2,5 2,45 - - - - - 1,4 1,4 1,4
6 18 15,2 3 2,75 - - 1,3 1,65 1,6 1,65 - -
7 10 8,8 1,75 - - - - - - 1,6 1,6 1,6
8 16,7 9,7 2,8 2,4 - 1,48 1,1 1,45 1,45 1,65 - -
9 8,4 13,2 2,35 2,9 11,2 1,65 1,3 1,65 1,65 1,65 1,6 1,3
10 17,5 7,3 2,4 3,1 - - - - - - - 1,5
11 8,2 12 2,4 2,5 - - 1 1,3 1,3 1,4 1,4 -
12 12 6,75 2,8 2,8 - - 1,2 1,65 1,6 - - -
13 9,25 9 2,45 - - 1,8 1,2 - - - - -
14 17 9,4 2,8 2,35 10,35 1,5 1,05 1,45 1,4 1,65 1,6 1,6
15 6,7 7,5 2,2 2,5 5,6 1,55 1,2 1,3 - - - -
16 13,2 12,6 2,8 - - - - - - - - -
Fig. III. Dimensiuni ale cartușelor și literelor ștampilelor descoperite la Barboși,
Мал. III. Розміри фрагментів, шрифту та букв, виявлених y Барбоші,
(după S. Sanie / після С. Сані).
O FURCĂ DE TORS REALIZATĂ DIN OS,
DIN NECROPOLA DE NORD A SUCIDAVEI-CELEI1
Gabriela FILIP
(Muzeul Olteniei, Craiova)
e-mail: gabryela1982@yahoo.com
A BONE DISTAFF FROM THE NORTHERN NECROPOLIS OF SUCIDAVA-CELEI
Summary. This article deals with a bone object coming from the 3rd century inhumation grave no. 271,
of the northern cemetery of Sucidava-Celei. It was made like a rod, with an annular protrusion at the inferior end.
Taking into account the existing analogies, it can be conclude it is about a distaff. Its presence into a woman grave
is natural in all respects.
Publicarea necropolei de la nordul așezării civile a Sucidavei2, a readus în atenția

cercetătorilor importanța acestui sit arheologic, din imediata vecinătate a Dunării. Cu această ocazie
au fost introduse în circuitul științific nu mai puțin de 480 de morminte de incinerație și înhumație,
aparținând epocii romane și romane târzii.
Mormântul de înhumație cu nr. 271 atrage atenția prin inventarul său deosebit. Pentru
început, redau descrierea mormântului, așa cum a fost publicat3.
Mormântul 271/1973; S 10, carou 31-32; -1,04 m.

Înhumaţie în sarcofag de cărămidă, cu acoperiş de ţiglă; ţiglele legate cu mortar, au fost
răvăşite; fundul sarcofagului a fost pardosit cu cărămizi mai mari; capul aşezat spre vest; scheletul
întins pe spate; braţele întinse, cu palmele aşezate pe bazin; picioarele apropiate.
Inventar:
1. O monedă de bronz de la Iulia Domna i-a fost pusă în gură;
2. Pe frunte, o diademă formată din plăcuţe pătrate de bronz;
3. În urechea dreaptă avea un cercel de aur, cu piatră (pierdută);
4. La picioare, în partea dreaptă s-a descoperit un styllum de os sau fildeş;
5. Tot acolo, un lacrimarium de sticlă, cu torţile verzui;
6. La capătul picioarelor se aflau trei urcioare;
7. Lângă urcioare s-au găsit nişte ţinte, probabil de la sandale.
Este evident că mormântul a fost amenajat pentru o persoană de sex feminin, având în
vedere mai ales diadema de pe frunte (mai sus, reperul nr. 2). Într-o altă ordine de idei, cercelul de aur
1 Obiectul mi-a fost semnalat de dl. dr. Dorel Bondoc, căruia îi mulțumesc pe această cale.
2 Gh. Popilian, D. Bondoc, The Roman and Late Roman cemetery of Sucidava-Celei. The excavations from 1969-1983, Craiova
2012.
3 Ibidem, p. 54, în limba engleză.
88 Gabriela FILIP
din urechea dreaptă (nr. 3) sugerează o stare socială aparte. În sfârșit, moneda de la Iulia Domna
depusă în gură (nr. 1) permite o datare rezonabilă a mormântului, în prima jumătate a secolului III.
O piesă cu totul deosebită și rară este reprezentată de reperul nr. 4. Este vorba despre o tijă
realizată din os (sau fildeș), cu secțiunea rotundă, având la capătul inferior o proeminență de formă
inelară. În jumătatea superioară, a fost decorată cu mai multe muluri, deasupra cărora a fost practicat
un orificiu de formă dreptunghiulară; mai sus, spre capătul superior, piesa devine tronconică,
terminându-se într-o fromă „filetată" și mai apoi, într-un vârf ascuțit. Starea de conservare a piesei
este foarte bună.
Obiectele de acest gen, realizate însă din bronz, au fost semnalate mai demult în istoriografia
română4 și catalogate drept furci de tors. Ce-i drept, cele mai multe au la capătul opus proeminenței
inelare, o reprezentare de pasăre (porumbel). Aceeași folosință a fost atribuită pentru două obiecte de
os de acest fel, de la Apulum5.
Alte furci de tors realizate din os sau bronz au fost descoperite în mai multe situri romane
de-a lungul Dunării, din Ungaria (Dunapentele, Szȍny)6, Serbia (Viminacium, Novae-Čezava, Scupi)7 și
Bulgaria8. O recentă abordare a unui obiect similar de la Capidava9, prezintă un terminal sculptat într-
o reprezentare a zeiței Venus, sugerând astfel o gamă mai largă de reprezentări.
Există mai multe analogii, însă nu le voi invoca aici pe toate. Se poate observa că astfel de
furci de tors sunt răspândite pe un spațiu destul de larg, și au fost utilizate într-un interval de timp de
asemenea, generos (furca de tors de la Capidava a fost datată în secolul VI).
Și piesa de os din mormântul 271 al necropolei de la Sucidava trebuie să fi avut o utilitate
similară. Este o vorba despre o furcă de tors, iar proeminența inelară avea destinația de a fixa furca pe
degetul femeii care torcea. Altfel, depunerea unei furci de tors într-un mormânt de femeie, este
firească din toate punctele de vedere.
4 O. Bozu, Obiecte creştine inedite de uz casnic. Furcile de tors pentru deget datate în secolele IV-VI e.n., în Analele Banatului,
S.N., Arheologie-istorie, 2, 1993, p. 206-214.
5 D. Ciugudean, Obiectele din os, corn și fildeș de la Apulum, Alba Iulia 1997, p. 76, nr. 443-444 și pl. XXVII/6-7.
6 M.T. Biró, The Bone Objects pf the Roman Collection, Budapest 1994, p. 119, nr. 845, 847, pl. LXXXIV/845, 847 și p. 120, nr.
851-852, pl. LXXXVI/851-852.

7 S. Petković, Rimski predmeti od kosti i roga sa teritorije Gornje Mezije / The Roman items of bone and antler from the territory
of Upper Moesia, Beograd 1995, p. 82, nr. 353-357 și pl. XVIII/7-11.

8 V. Ljubenova, în Pernik, I, Sofia 1981, p. 191-192 (non vidi), apud O. Bozu, op.cit., p. 211, fig. 3.
9 Al. Rațiu, Venus pudica on a bone distaff from Capidava, în Cercetări arheologice, XXIII, 2016, p. 137-150, cu discuții și
analogii.
КІСТЯНА ПРЯДКА
З ПІВНІЧНОГО НЕКРОПОЛЯ СУЧІДАВА-ЧЕЛЕЙ1
Габріела ФІЛІП
(Музей Олтенії, Крайова)
e-mail: gabryela1982@yahoo.com
Публікація інформації з некрополя, розташованого на півночі поселення Сучідава2,

звернула на себе увагу дослідників щодо важливості цього археологічного об’єкту
розташованого в безпосередній близькості до Дунаю. З цього приводу до наукового обігу було
введено знахідки з кремаційних гробниць, що належать до римського та пізнього римського
періоду.
Поховальна гробниця з № 271 звертає на себе увагу своїм особливим інвентарем. Для
початку подамо опис поховання, так як він був опублікований3.
Гробниця 271/1973; С 10, 31-32; -1.04 м.

Поховання в цегляному саркофазі з черепичним дахом; черепиця з’єднана розчином,
була зламана; дно саркофага було прокладено більш великими цеглинами; голова
розташована на захід; скелет розташовано на спині; з витягнутими руками, долоні на тазі;
ноги з’єднані.
Інвентар:
1. У роті встромлена бронзова монета часів Юлія;
2. На чолі діадема з бронзових квадратних пластин;
3. У правому вусі золота сережка з (втраченим) камінцем;
4. У ногах, з правої сторони виявлено стрижень з кістки (або слонової кістки);
5. Там само, скляний сосуд (сльозовик) з зеленими ручками;
6. Біля ніг ніг були три глечика;
7. Біля глечиків було знайдено декілька цвяхів, ймовірно від сандалій.
Вочевидь, гробниця була облаштована для людини жіночої статі, особливо беручи до
уваги діадему на чолі (вище, позиція № 2). До того ж, золота сережка на правому вусі (№ 3)
передбачає певне соціальне положення. Нарешті, монета з часів Юлії (дружини Септимія
Северуса), вкладена до рота (№ 1), дозволяє розсудливо визначити датування гробниці першою
половиною третього століття.
1 Тема була рекомендована мені доктором Дорелом Бондоком, якому я дуже вдячна.
2 Gh. Popilian, D. Bondoc, The Roman and Late Roman cemetery of Sucidava-Celei. The excavations from 1969-1983, Craiova
2012.
3 Ibidem, p. 54, англійською мовою.
90 Габріела ФІЛІП
Дуже особливий і рідкісний предмет представлений у списку під № 4. Це стрижень з

кістки (або слонової кістки), з круглим профілем, який має у нижній частині окружність
кільцевидної форми. Верхня половина була прикрашена ліпниною, над якою розташовувався
прямокутний отвір; вище, до верхнього кінця, предмет стає усіченим, закінчується різьбовим
отвором, та має гострий кінець. Предмет має гарний стан збереження.
Предмети такого типу, виготовлені з бронзи, згадувались раніше в румунській

історіографії4 та були описані як прядки. Скоріше за все, більшість з них має у протилежній
кільцевидній проекції зображення птаха (голуба).
Таке саме використання було приписано двом таким предметам з кості з Aпулума5.
Інші прядки з кістки або бронзи були виявлені в декількох римських поселеннях вздовж
Дунаю, в Угорщині (Дунапентель, Сузуй)6, у Сербії (Вімінациум, Нова-Чезава, Скупі)7 та Болгарії8.
Нещодавнє обстеження подібного предметy в Капідаві9 представляє кінцівку з різьбленим
зображенням богині Венери, тим самим, даючи підстави для більш широкого спектрy
інтерпретації знахідки.
Існують кілька аналогій, але я не буду посилатися на них усіх тут. Можна простежити,
що такі прядки були розповсюджені на досить широкому просторі, і використовувалися в тому
самому часовому просторі (прядка з Капидави була датована шостим століттям).
І кістковий предмет з гробниці 271 некрополя Сучідави, повинен був мати подібне
використання. Мова іде про прядку, а кільцевий виступ, був розрахований на те, щоби фіксувати
прядку на жіночому пальці під час прядіння. Таким чином, наявність прядки у жіночій гробницi
виглядає природнім з усіх точок зору.
4 O. Bozu, Obiecte creştine inedite de uz casnic. Furcile de tors pentru deget datate în secolele IV-VI e.n., în Analele Banatului,
S.N., Arheologie-istorie, 2, 1993, p. 206-214.
5 D. Ciugudean, Obiectele din os, corn și fildeș de la Apulum, Alba Iulia 1997, p. 76, nr. 443-444 та с. pl. XXVII/6-7.
6 M.T. Biró, The Bone Objects pf the Roman Collection, Budapest 1994, p. 119, nr. 845, 847, pl. LXXXIV/845, 847 та с. p. 120,
nr. 851-852, pl. LXXXVI/851-852.

7 S. Petković, Rimski predmeti od kosti i roga sa teritorije Gornje Mezije / The Roman items of bone and antler from the territory
of Upper Moesia, Beograd 1995, p. 82, nr. 353-357 și pl. XVIII/7-11.

8 V. Ljubenova, în Pernik, I, Sofia 1981, p. 191-192 (non vidi), apud O. Bozu, op.cit., p. 211, fig. 3.
9 Al. Rațiu, Venus pudica on a bone distaff from Capidava, în Cercetări arheologice, XXIII, 2016, p. 137-150, з обговореннями
та аналогіями.
Кістяна прядка з Північного некрополя Сучідава-Челей 91
Fig. 1. Mormântul nr. 271 din necropola de nord a Sucidavei. După Gh. Popilian, D. Bondoc, 2012.
Мал. 1. Могила № 271 північного некрополю Сучидави. Дивись Г. Попіліан, Д. Бондок, 2012.
92 Габріела ФІЛІП
2 3
Fig. 2-3. Furcă de tors realizată din os; foto (2), desen (3) după Gh. Popilian, D. Bondoc, 2012.
Мал. 2-3. Торсіонний смолоскип з кістки; фото (2), малюнок (3) дивись Г. Попіліан, Д. Бондок, 2012.
Fig. 4. Reconstituire a utilizării unei furci de tors în antichitatea romană, după Al. Rațiu, 2016.
Мал. 4. Реконструкція використання торсової вилки в римській період. дивись Аль. Рацу, 2016.
IMPORTURI BIZANTINE DE LA DUNĂREA DE JOS
ÎN COLECȚIA MUZEULUI DE ISTORIE DIN ROMAN
George Dan HÂNCEANU

(Muzeul de Istorie din Roman)
e-mail: georgehanceanu@yahoo.com
BYZANTINE IMPORTS FROM THE LOWER DANUBE

IN THE COLLECTION OF THE HISTORY MUSEUM IN ROMAN
Summary. In the 1960’s – 1990’s the settlement attributed to the VIth-VIIth century from Săbăoani,
Neamţ county was systematically researched. The site is located on Siret upper terrace. The research of the
Săbăoani settlement occasioned the discovery of a one piece, a buckle. From bronze, the object is of the type
Sucidava and was discovered in the inventory of the house no. 3. Dimensions of the buckle: total length – 55mm;
overall width – between 25mm-35mm.
In the 1990’s the settlement attributed to the VIth-VIIth century from Traian, Săbăoani commune, Neamţ
county was systematically researched. The site is located in an area well known for its archaeological remains
which can be dated from Neolithic to the Middle Age. It is a friendly geographical environment, especially on the
Siret terraces which allowed successive settles of the human communities.
The research of the Traian settlement occasioned the discovery of two, both important and interesting,
pieces for the specialists. In 1995, the inventory of the house no. 9 included a lead cross and in 1998 inside the
house no. 14 was discovered a clay mould designed to realize an ornament jewelry. The cross has the central bar
longer (with the clinging perforation) while the lateral bars are symmetrical. The decoration consists of several
striations. Dimensions: length – 30 mm; width – 23 mm; thickness – 3 mm and weight – 4,15 g. Unlike the cross,
the mould is broken and suggests its utilization for the manufacture of a pendant of ear ring. Dimensions of the
mould: length – 42 mm; width – 55 mm and thickness – 5 mm; dimensions of the pendant mould: length – 20 mm
and width – 15 mm.
Objects from Săbăoani and Traian – Săbăoani are pieces of byzantine origin or influence and belong to
the collections of the History Museum in Roman.
Cercetările arheologice efectuate de arheologii Muzeului de Istorie din Roman, în cei 60 de ani
de existenţă ai instituţiei muzeale, au permis descoperirea unor piese de import bizantine, în situri de
pe terasele râului Siret. Deşi reduse ca număr, acestea indică fie prezenţa în aşezările romanice a unor
meşteri bizantini care produceau local piesele, fie pătrunderea lor sub forma unor cadouri, schimburi
ori contracost. Probabil, fără a fi o simplă coincidenţă, respectivele obiecte au fost găsite în două situri
apropiate, în aşezările din secolele VI – VII p.Chr., de la Săbăoani şi Traian (pl. I), ambele pe aceeaşi
latură a Siretului.
Colecţia Muzeului de Istorie din Roman conţine trei piese bizantine din perioada amintită, la
care de curând s-au adăugat alte două, din aşezarea de la Roşiori – Dulceşti (jud. Neamţ)1. Obiectele
ce formează tematică articolului de faţă au fost descoperite în cadrul săpăturilor arheologice de la
1 Ultimele, recent descoperite de subsemnatul, vor constitui subiectul altui articol, după restaurarea şi conservarea lor.
94 George HÂNCEANU
Săbăoani (punctul La Izvoare Nord)2 şi Traian – Săbăoani (punctul La Izvoare)3, ambele situri din judeţul
Neamţ. De altfel, aşezările fac parte dintr-o zonă cunoscută pentru vestigiile arheologice şi complexele
de locuire, datate din Neolitic şi până în Evul Mediu4.
Din aşezarea de la Săbăoani avem doar o cataramă bizantină, care a fost publicată deja şi
preluată în literatura de specialitate, motiv pentru care nu vom insista cu prea multe detalii asupra sa.
1. Cataramă. În inventarul locuinţei adâncite L.3, alături de ceramică din secolele VI – VII
p.Chr. a fost găsită şi o cataramă bizantină din bronz (inv. 10.709) (pl. II/1a-1b).
Piesa este formată din două segmente, prinse între ele cu un nit din bronz, care le fixează în
două proeminenţe cilindrice, sub forma unei balama (pl. II/1d). Păstrat foarte bine, obiectul este foarte
elegant confecţionat şi ornamentat. Lucrată prin turnare, din bronz, piesa are cele două componentele
turnate în tipare diferite şi asamblate ulterior, manual. Bucla este simplă, de formă ovală, strânsă la
mijloc şi prevăzută cu două proeminenţe pentru fixarea spinului, pierdut din vechime. Placa are forma
unui scut, ornamentat cu motive ajurate compuse dintr-un orificiu pătrat, situat central şi un altul
trilobat, dispus spre vârful scutului. Alte două scobituri sunt aşezate de-o parte şi de alta a orificiului
pătrat. Registrul scutului are şi decoruri incizate sau executate prin presare. Astfel, cerculeţe mici cu
puncte centrale sunt situate trei în partea superioară, delimitate prin două linii paralele de cele două
orificii aminte, care au în laterale alte două cerculeţe, iar pe vârful scutului este doar unul. Practic,
cerculeţele sunt delimitate de orificii şi scobiturile menţionate prin linii orizontale sau oblice (pl. II/1c).
Pe spatele plăcii se află două picioruşe perforate, care ajutau la fixarea piesei pe curea.
Obiectul este singurul găsit în Moldova de tipul celor cu bucla separată de scut (pl. II/2). Potrivit
unei clasificări, piesa face parte din categoria cataramelor cu placa mobilă, de tip Sucidava, încadrată
variantei 1g5.
Dimensiuni: lungime placă (scut) – 35mm; lăţime placă (scut) – 25mm; lungime buclă – 25mm;
lăţime buclă – 35mm; grosime placă (scut) – 3mm; grosime buclă – 5mm; lungime totală – 55mm (cu
specificaţia că pe 5mm se îmbină ambele segmente, prinse cu un nit din bronz într-o balama); lăţimea
totală variază – între 25mm-35mm.
*
În apropierea aşezării de la Săbăoani se află cea situată la Traian, comuna Săbăoani, punctul
La Izvoare. În situl de la Traian au fost găsite un tipar din lut şi o cruce din plumb6. Tiparul (inv. 34.331)
a fost descoperit în 1998, în interiorul locuinţei L.14, iar crucea (inv. 34.195) în inventarul locuinţei L.9,
2 D. Gh. Teodor, Teritoriul est-carpatic în veacurile V-XI. Contribuţii arheologice şi istorice la problema formării poporului
român, editura Junimea, Iaşi, 1978, pp. 22, 170 (fig. 11/8) (în continuare, prescurtat Teritoriul est-carpatic…); Idem,
Romanitatea carpato-dunăreană şi Bizanţul în veacurile V-XI, editura Junimea, Iaşi, 1981, pp. 36, 102 (fig. 8/5) (în continuare,
prescurtat Romanitatea carpato-dunăreană…); V. Ursachi, Săbăoani. Monografie arheologică, vol. I, casa editorială Demiurg,
Iaşi, 2007, pp. 153, 410 (pl. 141/1) (în continuare, prescurtat Săbăoani, vol. I…).
3 Săpături arheologice efectuate de Domniţa Hordilă în anii 1990, dar cu rezultate nevalorificate.
4 V. Ursachi, Cercetări arheologice efectuate de Muzeul de Istorie din Roman, în Carpica, I, 1968, pp. 156-170 (fig. 35-46);
Idem, Piese de harnaşament descoperite în aşezarea daco-carpică de la Săbăoani, în Memoria Antiquitatis, I, 1969, pp. 327-
337; Idem, Necropola din secolul IV d.H. descoperită la Săbăoani, judeţul Neamţ, în Memoria Antiquitatis, XIX, 1994, pp. 261-
278; D. Hordilă, Un cuptor de ars ceramică din secolele XIV-XV de la Traian, comuna Săbăoani, judeţul Neamţ, în Memoria
Antiquitatis, XXI, 1997, pp. 211-225 (La Traian s-a cercetat şi o aşezare din secolele XIV – XV, în cadrul căreia s-a găsit şi un
atelier de fierar din secolul al XV-lea; descoperiri inedite); V. Ursachi, Săbăoani, vol. I…, pp. 23-585; Idem, The Settlements
from Săbăoani, Neamţ County – 6th – 7th Centuries A.D., în volumul Tracii şi vecinii lor în Antichitate (The Thracians and Their
Neighbours in Antiquity). Studia in Honorem Valerii Sîrbu (editor: I. Cândea), editura Istros, Brăila, 2010, pp. 557-583; Idem,
Săbăoani. Monografie arheologică, vol. II, casa editorială Demiurg, Iaşi, 2010, pp. 9-463.
5 D. Gh. Teodor, Piese vestimentare bizantine din secolele VI – VIII în spaţiul carpato-danubiano-pontic. A. Catarame cu placa
fixă, în Arheologia Moldovei, XIV, 1991, p. 120; Idem, Piese vestimentare bizantine din secolele VI – VIII în spaţiul carpato-
danubiano-pontic. A. Catarame cu placa fixă, în Spaţiul carpato-dunăreano-pontic în mileniul marilor migraţii, Biblioteca
Mousaios, Buzău, 2003, p. 236.
6 Ambele obiecte au fost menţionate şi ilustrate, dar şi analizate într-o anumită măsură. Vezi G. D. Hânceanu, Evoluţii etno-
demografice şi culturale în Bazinul Bârladului (secolele VI – XI), casa editorială Demiurg, Iaşi, 2011, pp. 48 (nota 362), 72 (nota
604), 283 (pl. XIX/3, 4); Idem, Două piese din secolele VI – VII p.Chr. descoperite la Traian (jud. Neamţ), în Mousaios, XX, 2015,
pp. 123-132.
Importuri bizantine de la Dunărea de Jos în colecția Muzeului de Istorie din Roman 95
cercetată în 19957.
Descoperit ulterior crucii, tiparul este primul descris întrucât provine dintr-o locuinţă-atelier şi
servea la fabricarea unei piese de podoabă.
2. Tipar din lut, monovalv, lucrat la mână, dintr-o pastă poroasă, cu microprundişuri şi scoică
pisată în compoziţie, de culoare cărămizie-roşie (pl. III/1b). Obiectul este fragmentar, iar ruptura a
afectat lungimea mulajului piesei (pl. III/1a). Dimensiunile păstrate pentru modelul bijuteriei sunt de
20mm lungime (însă mai continua, fiind ruptă) şi 15mm lăţime (cu siguranţă, fiind neatinsă). Datorită
ruperii accidentale sau în urma folosirii piesa a fost abandonată de meşter. Tiparul are marginile
rotunjite şi avea ca scop fabricarea prin turnare a unui pandantiv pentru cerceii de bronz sau argint.
Forma modelului pare să indice o piesă cu corp triunghiular, ce are adăugate două cercuri, la partea
inferioară, care pot reprezenta locul rezervat perlelor (pl. III/2). Dimensiuni totale: lungime – 42mm,
lăţime – 55mm grosime – 5mm. Tiparul fabrica o piesă, asamblată ulterior, asemenea ornamentelor
triunghiulare cu perle (pandantivele stelate) situate pe o verigă dintr-un cercel, precum celor de la
Răcari (jud. Dolj)8, de tipul I, sau Sultana (jud. Călăraşi)9, de tipul III. Dacă într-adevăr meşterul producea
părţi componente din cerceii cu pandantiv stelat, atunci avem certitudinea că obiectele rezultate din
acest tipar erau de factură bizantină10.
În privinţa analogiilor, modelul pandantivului de pe tiparul de la Traian nu apare identic pe alt
tipar din Moldova sau Muntenia, însă parţial (îndeosebi prin cercurile destinate perlelor, situate în zona
inferioară) aduce cu unele modele prezente pe exemplarele descoperite la Moţca (jud. Iaşi)11 şi
Coroteni – Slobozia Bradului (jud. Vrancea)12, iar tangenţial cu cele de la Dolheştii Mari – Dolheşti (jud.
Suceava)13, Ştefan cel Mare (jud. Bacău)14, Gura Idricii (jud. Vaslui)15 şi Davideni – Ţibucani (jud.
Neamţ)16. În spaţiul muntean, tipare cu elemente componente, oarecum asemănătoare, s-au găsit la
Budureasca (jud. Prahova)17 şi la Bucureşti – Soldat Ghivan18.
Tiparul a fost descoperit alături de fragmente ceramice de la căni lucrate la roată, din pastă
fină, de culoare cenuşie, în inventarul locuinţei L.14. Conform materialului adiacent şi pe baza
analogiilor exemplarul se datează, grosso-modo, în intervalul secolelor VI – VII p.Chr.
7 În lipsa carnetelor şi planurilor de săpătură ne-am bazat pe informaţiile din registrul de inventar şi pe analiza arheologică a
pieselor.
8 D. Tudor, Castra Daciae Inferioris (VIII). Săpăturile lui Gr. G. Tocilescu în castrul roman de la Răcari (raionul Filiaşi, reg.
Oltenia), în Apulum, V, 1964, pp. 253-254 (fig. 11/1); Idem, Oltenia Romană, Bucureşti (ediţia IV), p. 294, fig. 149/2; D. Gh.
Teodor, Romanitatea carpato-dunăreană…, pp. 29, 35, 103 (fig. 9/1).
9 B. Mitrea, La nécropole birituelle de Sultana. Résultats et problèmes, în Dacia, N.S., XXXII, 1988, 1-2, pp. 121, 139 (pl. 18/T);
D. Gh. Teodor, Cercei cu pandantiv stelat din secolele VI-VIII d.Hr. în spaţiul carpato-dunăreano-pontic, în Arheologia
Moldovei, XVIII, 1995, pp. 192, 201 (fig. 4/18, 19) (în continuare, prescurtat Cercei cu pandantiv stelat…).
10 D. Gh. Teodor, Cercei cu pandantiv stelat…., în Arheologia Moldovei, XVIII, 1995, pp. 187-190, 194-196.
11 V. Chirica, M. Tanasachi, Repertoriul arheologic al judeţului Iaşi, vol. I, editura Junimea, Iaşi, 1984, p. 255, fig. 12/12.
12 V. Bobi, Contribuţii la repertoriul arheologic al judeţului Vrancea (dovezi ale continuităţii de locuire din secolele II-VI), în
Vrancea, IV, 1981, p. 107, fig. 25/6.

13 D. Gh. Teodor, Teritoriul est-carpatic…, pp. 20, 164 (fig. 5/2).
14 I. Mitrea, Influenţe bizantine în cultura materială şi spirituală din regiunea subcarpatică a Moldovei în secolele VI-IX, în
Studii și Cercetări de Istorie Veche și Arheologie, t. 30, 1979, 2, p. 132, fig. 4/2.
15 Gh. Coman, R. Alaiba, Săpăturile arheologice de la Gura Idricii – Vaslui, în Materiale și Cercetări Arheologice (A XIV-a sesiune
anuală de rapoarte), Tulcea, 1980, pp. 453-454 (fig. 5/1).

16 I. Mitrea, Comunităţi săteşti la est de Carpaţi în epoca migraţiilor. Aşezarea de la Davideni din secolele V-VIII, Piatra-Neamţ,
2001, pp. 71, 75, 325 (fig. 65/5) (în continuare, prescurtat Comunităţi săteşti…).
17 A. Măgureanu, B. Ciupercă, The 6th – 8th centuries metallurgical activity from Budureasca valley. The moulds, în Acta Musei
Napocensis, 41-42/I, 2004-2005 (2007), pp. 293, 295, 315 (fig. 7/cat. 8), 317 (fig. 9/cat. 8).
18 M. Constantiniu, Elemente romano-bizantine în cultura materială a populaţiei autohtone din partea centrală a Munteniei
în secolele VI-VII, în Studii și Cercetări de Istorie Veche, t. 17, 1966, 4, pp. 673-674 (fig. 5/2); V. Teodorescu, Centre
meşteşugăreşti din sec. V/VI – VII în Bucureşti, în București. Materiale de Istorie și Muzeografie, Bucureşti, IX, 1972, pp. 85-
86, 96 (fig. 3/1); D. Gh. Teodor, Ateliers byzantins des VIe-VIIIe siècles au nord du Bas-Danube, în EBPB, editura Academiei
Române, Bucureşti, V, 2006, pp. 195-196 (fig. 4/2); V. Teodorescu, Centre meşteşugăreşti din sec. V/VI – VII în Bucureşti, în
București. Materiale de Istorie și Muzeografie, IX, 1972, pp. 77, 81 (fig. 3/1).
96 George HÂNCEANU
3. Cruce din plumb fabricată prin turnare în tipar monovalv. Piesa este întreagă şi are partea
inferioară mai lungă (19mm) decât cea superioară (7mm) (pl. IV/2). Perforaţia de 1mm este dată
transversal la capătul piciorului mai lung (pl. IV/1c). Spre deosebire de crucile aceleiaşi perioade, dar şi
ulterioare, cele medievale, care optau pentru o simetrie între părţile componente obiectului religios,
aceasta este asimetrică, bara centrală cu perforaţia de prindere fiind mai lungă (pl. IV/1a). Braţele
laterale, prinse de corp, sunt egale (lungime – 9mm, lăţime – 4mm, grosime – 3mm). De dimensiuni
reduse (în total: lungime – 30mm, lăţime – 23 mm, grosime – 3mm) şi cu o greutate potrivită (4,15g)
credem că piesa de cult putea fi purtată nu doar la gât, dar şi la încheietura antebraţului. Exemplarul
nu are ornamente, exceptând câte linii datorate prelucrării (pl. IV/1b) şi este atins la îmbinarea
braţelor.
Obiectul de cult provine din spaţiul bizantin, modelul crucii fiind bizantin. Un tipar care turna
cruci similare s-a găsit la Şuletea (jud. Vaslui)19, doar că modelul respectiv are braţele rotunjite şi
corespunde unei perioade mai târzii (secolele X-XI p.Chr.).
Asemănări privind forma crucii de la Traian întâlnim la exemplarele găsite la Dodeşti20,
Murgeni21 (jud. Vaslui), Hlincea (jud. Iaşi)22, Sucidava-Celei (Corabia, jud. Olt)23 şi Reşca (jud. Olt)24.
Similitudini se pot stabili şi cu câteva exemplare care provin din nordul Bucovinei25, din localităţi
neidentificate.
Crucea a fost descoperită împreună cu fragmente ceramice modelate la mână, din pastă
grosieră, de culoare cenuşie, în inventarul locuinţei L.9, identificată cu prilejul trasării secţiunii S.III.
Potrivit materialului ceramic şi conform analogiilor piesa se datează, grosso-modo, în secolele VI – VII
p.Chr.
Spre deosebire de unelte ori alte obiecte meşteşugăreşti, piesele de podoabă, vestimentaţie
şi de cult au cunoscut, pentru intervalul de timp amintit, o evoluţie rapidă , unele dintre ele fiind
specifice unor perioade limitate, fapt ce le permite să fie utilizate ca şi criterii relative de încadrare
cronologică, tipologică şi culturală26.
Pentru producerea obiectelor menţionate meşteşugarii au apelat la diferite metale şi aliaje,
precum arama, bronzul, plumbul, potinul, bilonul şi mai rar, pentru piese deosebite, argintul şi aurul.
Dintre aşezările Moldovei în care s-au descoperit locuinţe cu instalaţii special amenajate, zgură
fragmentară, unelte (dălţi, dornuri, pensete, pile) şi alte obiecte specializate (linguri de turnat,
creuzete, tipare, matriţe), care denotă o intensă activitate meşteşugărească, le semnalăm pe cele de
19 C. Buzdugan, M. Rotaru, Antichităţi creştine descoperite la Şuletea, jud. Vaslui, în Thraco-Dacica, XVIII, 1997, 1-2, pp. 220-
225, fig. 4/3.
20 Gh. Coman, Mărturii arheologice privind creştinismul în Moldova secolelor VI-XII, în Danubius, V, 1971, pp. 76-77, fig. 4/4,
5 (în continuare, prescurtat Mărturii arheologice…); D. Gh. Teodor, Continuitatea populaţiei autohtone la est de Carpaţi.
Aşezările din secolele VI-XI de la Dodeşti – Vaslui, editura Junimea, Iaşi, 1984, p. 85 (fig. 36/4, 9) (în continuare, prescurtat
Continuitatea populaţiei autohtone…); Idem, Creştinismul la est de Carpaţi de la origini şi până în secolul al XIV-lea, editura
Mitropoliei Moldovei şi Bucovinei, Iaşi, 1991, p. 135 (fig. 17/2) (în continuare prescurtat Creştinismul…).
21 Gh. Coman, Noi cercetări arheologice cu privire la secolele V-XI în partea de sud a Moldovei, în Acta Musei Meridionalis, I,
1979, pp. 93, 96 (fig. 15/1); Idem, Contribuţii la cunoaşterea fondului etnic al civilizaţiei secolelor V-XIII în jumătatea sudică a
Moldovei, în Carpica, XI, 1979, pp. 205, 209-210 (fig. 12/4); D. Gh. Teodor, Creştinismul…, p. 135 (fig. 17/1).
22 Gh. Coman, Mărturii arheologice…, în Danubius, V, 1971, pp. 76-77, fig. 6/3; V. Spinei, Les relations de la Moldavie avec le
Byzance et la Russie au premier quart du IIe millénaire à la lumière des sources archéologiques, în Dacia, N.S., XIX, 1975, p.
232 (fig. 2/3); D. Gh. Teodor, Creştinismul…, p. 135 (fig. 17/3).
23 D. Gh. Teodor, Romanitatea carpato-dunăreană…, p. 113 (fig. 25/4).
24 Idem, Meşteşugurile la nordul Dunării de Jos în secolele IV-XI d.Hr., editura Junimea, Iaşi, 1996, p. 139 (fig. 25/3) (în
continuare, prescurtat Meşteşugurile…).

25 V. Spinei, Bucovina în mileniul întunecat, în volumul Spaţiul nord-est carpatic în mileniul întunecat (coordonator: V. Spinei),
editura Universităţii „Al. I. Cuza” Iaşi, 1997, p. 151 (fig. 9/14, 15, 17, 18).
26 D. Gh. Teodor, Tipare din secolele VI-XI d.Hr. în regiunile carpato-nistriene, în Arheologia Moldovei, XXVIII, 2005, p. 159 (în
continuare, prescurtat Tipare…).

Importuri bizantine de la Dunărea de Jos în colecția Muzeului de Istorie din Roman 97
la Botoşana (jud. Suceava)27, Lozna (jud. Botoşani)28, Dodeşti (Vaslui)29 şi Davideni – Ţibucani (jud.
Neamţ)30.
Am observat că tiparul de la Traian era monovalv, însă erau şi bivalve, ambele variante
asigurând producţia respectivelor piese. Acelaşi exemplar a fost lucrat din lut, însă multe erau făcute
din marne locale, care permiteau incizarea formei obiectului sau obiectelor, ce urmau a fi turnate, şi
mai rar din gresii dure sau roci vulcanice. Tehnicile de fabricare a obiectelor folosite de meşteri erau
diferite, uneori implicând etape intermediare, precum imprimarea unui model-calapod
(Pressmodelen), folosirea matriţelor din os sau modelarea formei în ceară, ultimul procedeu fiind
cunoscut sub denumirea de à cire perdu (tehnica cerii pierdute)31. Opusă tehnicii turnării era tehnica
presării unei foiţe metalice (la cald sau la rece) pe matriţe din os ori din alte materiale, cu ajutorul unor
ponsoane, în urma căreia rezulta obiectul dorit, prin preluarea modelului de pe matriţă. În cazul
pieselor deosebite şi complicate se apela la combinarea procedeelor tehnice, precum turnarea,
presarea, sudarea, filigranarea, granularea şi altele32.
Procedeul cel mai des întâlnit la fabricarea pieselor de podoabă, vestimentaţie şi de cult era
turnarea în tipare. Cel păstrat fragmentar la Traian sugerează obţinerea pe plan local a unor cercei,
poate din bronz sau argint. Modelul este compus dintr-un corp triunghiular ce are ataşat două cercuri,
în partea de jos. Posibil ca modelul să fi permis obţinerea doar a unui segment din cercel, restul urmând
a fi asamblat ulterior. Forma aproximativă a piesei ne conduce la un model de inspiraţie bizantină,
formele geometrice fiind intens utilizate de meşterii de la sudul Dunării de Jos. Piesa putea fi produsă
local, cu ajutorul tiparului, de un meşter bizantin stabilit în zonă sau itinerant. De altfel, meşteri
bizantini au fost aduşi ca prizonieri de către migratori în spaţiul moldo-muntean, unde au produs ori i-
au învăţat pe meşterii locali tehnici noi de realizare a obiectelor în cauză33.
După destinaţia obiectelor ce urmau să fie turnate, tiparele se împart în trei categorii: prima
şi cea mai numeroasă cuprinde acele exemplare care aveau ca scop fabricarea unor părţi din piesele
de podoabă (mai târziu asamblate), dar şi obiecte în totalitate. La începutul secolului XXI, în spaţiul
carpato-nistriean se cunoştea prezenţa unui număr de 21 tipare34, la care se adaugă cel descris mai sus
şi găsit la Traian – Săbăoani. Din această categorie este singurul găsit pe teritoriul judeţului Neamţ.
Celelalte două categorii cuprind mai puţine exemplare: a doua conţine tipare destinate turnării unor
părţi din piese vestimentare sau chiar piese întregi (11 descoperiri), iar a treia cuprinde tipare utilizate
pentru realizarea unor pandantive cruciforme şi aplice cu motive creştine (7 descoperiri)35.
Crucea de plumb de la Traian poate fi bizantină, pătrunsă prin intermediul căilor comerciale,
însă nu excludem şi posibilitatea unei danii. Piesa de cult este un model simplu, total diferit de celelalte
exemplare cunoscute (spre exemplu, crucea malteză). Asemănări în privinţa formei şi materialului
folosit am găsit în spaţiul Moldovei şi nu numai, cele mai apropiate fiind exemplarele de la Dodeşti
(jud. Vaslui), Hlincea (jud. Iaşi) şi Reşca (jud. Olt), menţionate anterior, doar că diferă cronologia
pieselor.
Întrucât ambele piese de la Traian (jud. Neamţ)36 au fost găsite în inventarul a două locuinţe,
descoperite şi cercetate prin săpături sistematice, obiectele pot fi considerate criterii clare de datare,
27 Idem, Civilizaţia romanică la est de Carpaţi în secolele V-VII. Aşezarea de la Botoşana-Suceava, Bucureşti, 1984, pp. 49-51,
56-57, 67.
28 D. Gh. Teodor, I. Mitrea, Cercetări arheologice în aşezarea prefeudală de la Lozna-Dorohoi, în Arheologia Moldovei, IV,
1966, pp. 282, 287, 288 (fig. 8/13); D. Gh. Teodor, Meşteşugurile…, p. 30; Idem, Un centru meşteşugăresc din Evul Mediu
timpuriu. Cercetările arheologice de la Lozna – Botoşani, Brăila, 2011, pp. 15-38, 41-58, 123-125 (fig. 40-42).
29 D. Gh. Teodor, Continuitatea populaţiei autohtone…, pp. 25, 27.
30 I. Mitrea, Comunităţi săteşti…, pp. 71, 75, 325 (fig. 65/1, 4, 5), 327 (fig. 67/2-5).
31 D. Gh. Teodor, Tipare…, pp. 160-161.
32 Ibidem, p. 161.
33 Ibidem, p. 163.
34 Ibidem, p. 161.
35 Ibidem, p. 162.
36 Îi mulţumesc muzeografului Dan Spătariu, desenator în cadrul Muzeului de Istorie din Roman, pentru redarea grafică a
pieselor.
98 George HÂNCEANU
deoarece sunt din complexe de locuire bine delimitate stratigrafic şi cronologic, fiind însoţite îndeosebi
de ceramică fragmentară, cu caracteristici specifice secolelor VI –VII p.Chr.
În campania arheologică din anul 2017 de la Roşiori – Dulceşti (jud. Neamţ), punctul Ţarina
Veche, am descoperit o locuinţă adâncită în cadrul secţiunii S.IX. Inventarul acesteia conţinea ceramică
modelată la mână, fusaiole, oase animaliere şi pietre de ascuţit. Printre obiecte au apărut şi două piese
importante şi anume un cercel cu pandantiv stelat, din bronz (pl. V/2a-2b) şi o monedă bizantină
(poate medalion ?) (pl. V/1a-1b), probabil tot din bronz. Ambele piese vor fi analizate pe larg în
cuprinsul altui articol, întrucât abia se află în stadiul de restaurare. Cu siguranţă, fiind primele piese de
această factură din nivelul romanic de la Roşiori, vor aduce informaţii utile despre membrii comunităţii
de pe malul Moldovei.
ПРЕДМЕТИ ВІЗАНТІЙСЬКОГО ІМПОРТУ ДО НИЖНЬОГО ДУНАЮ
В КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ ІСТОРІЇ РУМУНІЇ
Джордж Дан ХАНЧЕАНУ

(Музей Історії Румунії)
e-mail: georgehanceanu@yahoo.com
Археологічні дослідження, проведені археологами з Музею історії Румунії за 60 років

існування музею, дозволили відкрити предмети візантійського імпорту на археологічних
майданчиках на терасах річки Сірет. Незважаючи на їхню невелику чисельність, вони вказують
на наявність у романських поселеннях візантійських майстрів, які на місці виготовляли предмети,
або свідчать про проникнення цих предметів у формі подарунків, обміну або купівлі. Можливо,
не зовсім випадково, що ці предмети були знайдені на двох сусідніх ділянках, в населених
пунктах шостого та сьомого століть, Себеоань і Траян (пл. І), розташованих на одному боці р.
Сірет.
Колекція Музею історії Румунії містить три візантійські предмети згаданого періоду, до
яких були додані ще два, з Рошіорь-Дулчешть (пов. Нямець)1. Предмети, що складають об‘єкт
дослідження цієї статті, були виявлені під час археологічних розкопок в пос. Себеоань (точка Ла
Ізвоарє Півн.)2, Траян ‒ Себеоань (точка Стримс)3, обидва в повіті Нямець. Крім того, населені
пункти є частиною території, відомої археологічними пам‘ятками та житловими комплексами від
неоліту до середньовіччя4.
З селища Себеоань ми маємо лише візантійську пряжку, яка вже була опублікована й
описана в літературі, тому ми не будемо детально зупинятися на цьому.
1. Пряжка. В інвентарі житлового приміщення L.3 разом з керамікою з VI-VII ст. Була
також виявлена візантійська бронзова пряжка (інв. 10.709) (стор. II / 1a-1b).
Предмет складається з двох сегментів, з'єднаних між собою бронзовою ниткою, яка
застібає їх у двоциліндричних виступах у вигляді шарніра (пл. II / 1d). Дуже добре збережений,
1 Останні, виявлені нещодавно автором, стануть предметом іншої статті після їх відновлення та збереження.
2 D. Gh. Teodor, Teritoriul est-carpatic în veacurile V-XI. Contribuţii arheologice şi istorice la problema formării poporului
român, editura Junimea, Iaşi, 1978, pp. 22, 170 (fig. 11/8) (далі скорочено Teritoriul est-carpatic…); Idem, Romanitatea
carpato-dunăreană şi Bizanţul în veacurile V-XI, editura Junimea, Iaşi, 1981, pp. 36, 102 (fig. 8/5) (în continuare, prescurtat
Romanitatea carpato-dunăreană…); V. Ursachi, Săbăoani. Monografie arheologică, vol. I, casa editorială Demiurg, Iaşi, 2007,
pp. 153, 410 (pl. 141/1) (далі скорочено Săbăoani, vol. I…).
3 Археологічні розкопки, проведені Д. Горділе в 1990-х роках, але ще з невикористаними результатами.
4 V. Ursachi, Cercetări arheologice efectuate de Muzeul de Istorie din Roman, în Carpica, I, 1968, pp. 156-170 (fig. 35-46);
Idem, Piese de harnaşament descoperite în aşezarea daco-carpică de la Săbăoani, în Memoria Antiquitatis, I, 1969, pp. 327-
337; Idem, Necropola din secolul IV d.H. descoperită la Săbăoani, judeţul Neamţ, în Memoria Antiquitatis, XIX, 1994, pp. 261-
278; D. Hordilă, Un cuptor de ars ceramică din secolele XIV-XV de la Traian, comuna Săbăoani, judeţul Neamţ, în Memoria
Antiquitatis, XXI, 1997, pp. 211-225 (La Traian s-a cercetat şi o aşezare din secolele XIV – XV, în cadrul căreia s-a găsit şi un
atelier de fierar din secolul al XV-lea; descoperiri inedite); V. Ursachi, Săbăoani, vol. I…, pp. 23-585; Idem, The Settlements
from Săbăoani, Neamţ County – 6th – 7th Centuries A.D., în volumul Tracii şi vecinii lor în Antichitate (The Thracians and Their
Neighbours in Antiquity). Studia in Honorem Valerii Sîrbu (editor: I. Cândea), editura Istros, Brăila, 2010, pp. 557-583; Idem,
Săbăoani. Monografie arheologică, vol. II, casa editorială Demiurg, Iaşi, 2010, pp. 9-463.
100 Джордж Дан ХАНЧЕАНУ
предмет елегантний і орнаментований. Предмет виготовлений з бронзи, складається з двох

частин, виконаних у різних візерунках і зібраних вручну. Петля проста, овальної форми, щільна
посередині і забезпечена двома виступами для фіксації шипу, втраченого за давністю. Пластина
має форму щита, декорованого мотивом, що складається з квадратного отвору, розташованого
в центральній частині, й трилисника, розташованого у верхній частині щита. Два інші заглиблення
розташовані з обох боків квадратного отвору. Поверхня щита також має вирізані або витиснуті
прикраси. Отже, три маленькі кола з точками у центрі, розташовані у верхній частині, розділені
двома лініями, паралельними двом отворам, які мають два бічних кола, а лише один – наверху
щита. Практично круги розділені отворами і заглибленнями, згаданими горизонтальними або
косими лініями (пл. II / 1c). На звороті пластини розташовані дві перфоровані ніжки, які
допомагають прикріпити річ на ремінці.
Предмет є єдиним у Молдові такого типу з окремою петлею щита (II / 2). Відповідно до
класифікації, предмет відноситься до категорії пряжок з рухомою частиною типу Сучідава,
обрамлений варіант 1 г5.
Розміри: довжина пластини (щит) ‒ 35 мм; ширина пластини (щит) ‒ 25 мм; довжина
петлі ‒ 25 мм; ширина петлі ‒ 35 мм; товщина пластини (щит) ‒ 3мм; товщина петлі ‒ 5мм;
загальна довжина ‒ 55 мм (зі специфікацією, що 5 мм поєднують у собі обидва сегменти,
прикріплені бронзовою ниткою в шарнір); загальна ширина змінюється ‒ від 25 мм до 35 мм.
Поблизу селища Себеоань знаходиться пос. Траян, комуна Себеоань, точка Ла Ізвоарє.
На території поселення Траян виявлено глиняну форму (шаблон) та свинцевий хрест6. Форма (інв.
34.331) була виявлена у 1998 році всередині будинку L.14, а хрест (інв. 34.195) в інвентарі житла
L.9, дослідженого у 1995 році7.
Виявлений після хреста, шаблон був першим описаний, тому що він походить з
майстерні та служить для виготовлення прикраси.
2. Шаблон глиняний, моностворчастий, ручної роботи, виготовлений з пористої пасти,
з додаванням до композиції мікрогравію та молюсків, цегляного червоного кольору (III / 1b).
Предмет фрагментарний, і розрив торкнувся довжини форми (пл. III / 1а). Розміри збереженої
форми для ювелірних виробів становлять 20 мм завдовжки (але продовжена, будучи зламана)
та 15 мм завширшки (звичайно, недоторкана). Через випадкову поломку або після використання
предмет був залишений майстром. Форма має округлі краї і призначена для лиття бронзової або
срібної підвіски для сережки. Форма моделі вказує на трикутну основу деталі з двома колами на
дні, які можуть являти собою місця, призначені для перлів (пл. III / 2). Загальні розміри: довжина
‒ 42 мм, ширина ‒ 55 мм, завтовшки ‒ 5 мм. Шаблон створює деталь, зібрану згодом, як трикутні
прикраси з перлами (підвіски у вигляді зірки), розташовані на кільці в сережці, такі як з м. Рекарі
(повіт Долж)8, тип I, або Султана (повіт Калараш)9, типу III. Якщо майстер фактично виготовляв
5 D. Gh. Teodor, Piese vestimentare bizantine din secolele VI – VIII în spaţiul carpato-danubiano-pontic. A. Catarame cu placa
fixă, în Arheologia Moldovei, XIV, 1991, p. 120; Idem, Piese vestimentare bizantine din secolele VI – VIII în spaţiul carpato-
danubiano-pontic. A. Catarame cu placa fixă, în Spaţiul carpato-dunăreano-pontic în mileniul marilor migraţii, Biblioteca
Mousaios, Buzău, 2003, p. 236.
6 Обидва об'єкти були згадані та ілюстровані, але також проаналізовані до певної міри. Vezi G. D. Hânceanu, Evoluţii
etno-demografice şi culturale în Bazinul Bârladului (secolele VI – XI), casa editorială Demiurg, Iaşi, 2011, pp. 48 (nota 362), 72
(nota 604), 283 (pl. XIX/3, 4); Idem, Două piese din secolele VI – VII p.Chr. descoperite la Traian (jud. Neamţ), în Mousaios, XX,
2015, pp. 123-132.
7 За відсутності книг та планів розкопок, ми спиралися на інформацію в реєстрі інвентарю та на археологічний аналіз
частин.
8 D. Tudor, Castra Daciae Inferioris (VIII). Săpăturile lui Gr. G. Tocilescu în castrul roman de la Răcari (raionul Filiaşi, reg.
Oltenia), în Apulum, V, 1964, pp. 253-254 (fig. 11/1); Idem, Oltenia Romană, Bucureşti (ediţia IV), p. 294, fig. 149/2; D. Gh.
Teodor, Romanitatea carpato-dunăreană…, pp. 29, 35, 103 (fig. 9/1).
9 B. Mitrea, La nécropole birituelle de Sultana. Résultats et problèmes, în Dacia, N.S., XXXII, 1988, 1-2, pp. 121, 139 (pl. 18/T);
D. Gh. Teodor, Cercei cu pandantiv stelat din secolele VI-VIII d.Hr. în spaţiul carpato-dunăreano-pontic, în Arheologia
Предмети візантійського імпорту до Нижнього Дунаю в колекції Музею історії Румунії 101
частину сережок з підвіскою, то ми маємо певність, що предмети, виготовлені за допомогою

цього шаблона, були де-факто візантійськими10.
Що стосується аналогій, то візерунок підвіски на шаблоні з пос. Траян не має повністю
ідентичних у Молдові або Мунтенії, але частково (особливо через кола для перлів, розташовані
у нижній частині предмету) присутній на деяких зразках, виявлених у Моцці (пов. Ясси)11 і
Коротень – Слобозія Брадулуй (пов. Вранча)12, і дотичний до тих, що з с. Долхештій Марь –
Долхешть (пов. Сучава)13, Штефан чел Маре (пов. Бакеу)14, Гура Ідрічій (пов. Васлуй)15 і Давидень
– Цибукань (пов. Нямець)16. У гірській місцевості шаблони зі схожими елементами, були знайдені
в Будурясці (пов. Прахова)17 і в Бухаресті – Солдат Гіван18.
Шаблон був знайдений під час розкопок поряд з фрагментами керамічних кружок,
виготовлених за допомогою гончарного кола з глини сірого кольору, серед інвентаря житла L.14.
Відповідно до сусіднього матеріалу і на основі аналогій, зразок датується, приблизно, в інтервалі
VI – VII ст.
3. Свинцевий хрест, виготовлений шляхом формування в моностворчастому шаблоні.
Форма заповнена і має найдовшу нижню частину (19 мм), у порівнянні з верхньою (7 мм) (пл. IV
/ 2). Перфорація розміром 1 мм здійснена поперечно на довшому кінці ніжки (пл. IV / 1с). На
відміну від хрестів того самого періоду, а також пізнішого, середньовіччя, для яких властива
симетрія між частинами релігійного предмету, цей є асиметричним, центральна частина з
перфорацією є довшою (рис IV / 1а). Бокові частини, прикріплені до центральної, рівні (довжина
- 9 мм, ширина - 4 мм, товщина - 3 мм). Завдяки маленьким розмірам (загальна довжина: 30 мм,
ширина: 23 мм, товщина 3 мм) з відповідною вагою (4,15 г), ми вважаємо, що предмет культу
можна було носити не тільки на шиї, але й на зап'ясті. Даний екземпляр не орнаментований, крім
кількох ліній, утворених в результаті обробки (пл. IV / 1b) і досягається при приєднанні бокових
частин.
Предмет поклоніння походить з візантійського простору, модель хреста є візантійською.
Шаблон, у якому були відлиті подібні хрести, були знайдені в пос.Шулетя (пов. Васлуй)19, однак
ця модель має округлі поперечини й відповідає більш пізньому періоду (X-XI ст.).
Схожість з формою хреста з Траян зустрічається в зразках, знайдених в пос. Додешть20,
Moldovei, XVIII, 1995, pp. 192, 201 (fig. 4/18, 19) (далі скорочено Cercei cu pandantiv stelat…).
10 D. Gh. Teodor, Cercei cu pandantiv stelat…., în Arheologia Moldovei, XVIII, 1995, pp. 187-190, 194-196.
11 V. Chirica, M. Tanasachi, Repertoriul arheologic al judeţului Iaşi, vol. I, editura Junimea, Iaşi, 1984, p. 255, fig. 12/12.
12 V. Bobi, Contribuţii la repertoriul arheologic al judeţului Vrancea (dovezi ale continuităţii de locuire din secolele II-VI), în
Vrancea. Studii și Comunicări, IV, 1981, p. 107, fig. 25/6.

13 D. Gh. Teodor, Teritoriul est-carpatic…, pp. 20, 164 (fig. 5/2).
14 I. Mitrea, Influenţe bizantine în cultura materială şi spirituală din regiunea subcarpatică a Moldovei în secolele VI-IX, în
Studii și Cercetări de Istorie Veche și Arheologie, t. 30, 1979, 2, p. 132, fig. 4/2.
15 Gh. Coman, R. Alaiba, Săpăturile arheologice de la Gura Idricii – Vaslui, în Materiale și Cercetări Arheologice (A XIV-a sesiune
anuală de rapoarte), Tulcea, 1980, pp. 453-454 (fig. 5/1).

16 I. Mitrea, Comunităţi săteşti la est de Carpaţi în epoca migraţiilor. Aşezarea de la Davideni din secolele V-VIII, Piatra-Neamţ,
2001, pp. 71, 75, 325 (fig. 65/5) (далі скорочено Comunităţi săteşti…).
17 A. Măgureanu, B. Ciupercă, The 6th – 8th centuries metallurgical activity from Budureasca valley. The moulds, în Acta Musei
Napocensis, 41-42/I, 2004-2005 (2007), pp. 293, 295, 315 (fig. 7/cat. 8), 317 (fig. 9/cat. 8).
18 M. Constantiniu, Elemente romano-bizantine în cultura materială a populaţiei autohtone din partea centrală a Munteniei
în secolele VI-VII, în Studii și Cercetări de Istorie Veche, t. 17, 1966, 4, pp. 673-674 (fig. 5/2); V. Teodorescu, Centre
meşteşugăreşti din sec. V/VI – VII în Bucureşti, în București. Materiale de Istorie și Muzeografie, Bucureşti, IX, 1972, pp. 85-
86, 96 (fig. 3/1); D. Gh. Teodor, Ateliers byzantins des VIe-VIIIe siècles au nord du Bas-Danube, în EBPB, editura Academiei
Române, Bucureşti, V, 2006, pp. 195-196 (fig. 4/2); V. Teodorescu, Centre meşteşugăreşti din sec. V/VI – VII în Bucureşti, în
București. Materiale de Istorie și Muzeografie, IX, 1972, pp. 77, 81 (fig. 3/1).
19 C. Buzdugan, M. Rotaru, Antichităţi creştine descoperite la Şuletea, jud. Vaslui, în Thraco-Dacica, XVIII, 1997, 1-2, pp. 220-
225, fig. 4/3.

20 Gh. Coman, Mărturii arheologice privind creştinismul în Moldova secolelor VI-XII, în Danubius, V, 1971, pp. 76-77, fig. 4/4,
5 (în continuare, prescurtat Mărturii arheologice…); D. Gh. Teodor, Continuitatea populaţiei autohtone la est de Carpaţi.
Aşezările din secolele VI-XI de la Dodeşti – Vaslui, editura Junimea, Iaşi, 1984, p. 85 (fig. 36/4, 9) (далі скорочено Continuitatea
populaţiei autohtone…); Idem, Creştinismul la est de Carpaţi de la origini şi până în secolul al XIV-lea, editura Mitropoliei
Moldovei şi Bucovinei, Iaşi, 1991, p. 135 (fig. 17/2) (далі скорочено Creştinismul…).
Муржень21 (пов. Васлуй), Хлінча (пов. Ясси)22, Сучідава-Чєлєй (Корабія, пов. Олт)23 і Решка (пов.
Олт)24. Подібності можна встановити з деякими екземплярами з Північної Буковини25, з
невідомих місцевостей.
Хрест був виявлений разом з фрагментами кераміки, виготовленої вручну з грубої
формовочної маси сірого кольору серед інвентарю житлового приміщення L.9, ідентифікованого
під час трасування секції S.III. Відповідно до керамічного матеріалу і за аналогами, предмет
датується, приблизно, VI-VII ст.
На відміну від інструментів або інших предметів ремесла, орнамент, одяг і предмети
культу у зазначений період пройшли швидку еволюцію, деякі з них характерні для обмежених
періодів, що дозволяє використовувати їх як відносні критерії для визначення хронологічних
меж, типологічних та культурних характеристик26.
Для виготовлення згаданих предметів майстри використовували різні метали і сплави,
такі як латунь, бронза, свинець, і рідше для спеціальних предметів, срібло та золото. Серед
молдавських поселень, в яких виявлено спеціально обладнані приміщення, фрагментарний
шлак, інструменти (долота, шпинделі, пінцети, напилки) та інші спеціалізовані предмети (ливарні
ложки, тиглі, форми, матриці), що означає інтенсивний розвиток ремесла , ми вкажемо такі, як
Ботошана (пов. Сучава)27, Лозна (пов. Боташань)28, Додешть (Васлуй)29 та Давидень – Цибукань
(округ Нямець)30.
Я помітив, що форма з Траяна була моностулковою, але були також двостулкові, обидва
варіанти забезпечували виробництво цих предметів. Цей же зразок був зроблений з глини, але
багато з них були зроблені з місцевого мергелю, що дозволяло розрізати форми предмету або
предметів, які мали бути вилиті, і рідше твердих пісковиків або вулканічних порід. Методи
виготовлення предметів, використовувані майстрами, були різними, іноді з використанням
проміжних етапів, таких як виготовлення моделі-колодки (пресмодель), використання матриць
з кістки або моделювання форми з воску, останній відомий як «à cire perdu» (техніка втраченого
воску )31. Протилежною методу лиття була техніка пресування металевого листа (гарячого або
холодного) за матрицею кістяною або з іншого матеріалу, за допомогою пуансона, в результаті
чого отримували потрібний предмет, шляхом прийняття ним форми матриці. У випадку
створення спеціальних та складних деталей використовувались комбіновані техніки, такі як
21 Gh. Coman, Noi cercetări arheologice cu privire la secolele V-XI în partea de sud a Moldovei, în Acta Musei Meridionalis, I,
1979, pp. 93, 96 (fig. 15/1); Idem, Contribuţii la cunoaşterea fondului etnic al civilizaţiei secolelor V-XIII în jumătatea sudică a
Moldovei, în Carpica, XI, 1979, pp. 205, 209-210 (fig. 12/4); D. Gh. Teodor, Creştinismul…, p. 135 (fig. 17/1).
22 Gh. Coman, Mărturii arheologice…, în Danubius, V, 1971, pp. 76-77, fig. 6/3; V. Spinei, Les relations de la Moldavie avec le
Byzance et la Russie au premier quart du IIe millénaire à la lumière des sources archéologiques, în Dacia, N.S., XIX, 1975, p.
232 (fig. 2/3); D. Gh. Teodor, Creştinismul…, p. 135 (fig. 17/3).
23 D. Gh. Teodor, Romanitatea carpato-dunăreană…, p. 113 (fig. 25/4).
24 Idem, Meşteşugurile la nordul Dunării de Jos în secolele IV-XI d.Hr., editura Junimea, Iaşi, 1996, p. 139 (fig. 25/3) (în
continuare, prescurtat Meşteşugurile…).

25 V. Spinei, Bucovina în mileniul întunecat, în volumul Spaţiul nord-est carpatic în mileniul întunecat (coordonator: V. Spinei),
editura Universităţii „Al. I. Cuza” Iaşi, 1997, p. 151 (fig. 9/14, 15, 17, 18).
26 D. Gh. Teodor, Tipare din secolele VI-XI d.Hr. în regiunile carpato-nistriene, în Arheologia Moldovei, XXVIII, 2005, p. 159 (în
continuare, prescurtat Tipare…).

27 Idem, Civilizaţia romanică la est de Carpaţi în secolele V-VII. Aşezarea de la Botoşana-Suceava, Bucureşti, 1984, pp. 49-51,
56-57, 67.
28 D. Gh. Teodor, I. Mitrea, Cercetări arheologice în aşezarea prefeudală de la Lozna-Dorohoi, în Arheologia Moldovei, IV,
1966, pp. 282, 287, 288 (fig. 8/13); D. Gh. Teodor, Meşteşugurile…, p. 30; Idem, Un centru meşteşugăresc din Evul Mediu
timpuriu. Cercetările arheologice de la Lozna – Botoşani, Brăila, 2011, pp. 15-38, 41-58, 123-125 (fig. 40-42).
29 D. Gh. Teodor, Continuitatea populaţiei autohtone…, pp. 25, 27.
30 I. Mitrea, Comunităţi săteşti…, pp. 71, 75, 325 (fig. 65/1, 4, 5), 327 (fig. 67/2-5).
31 D. Gh. Teodor, Tipare…, сс. 160-161.
лиття, пресування, зварювання, філігрань, гранулювання та інші32.

Найпоширенішим способом виготовлення деталей прикрас, одягу та предметів культу
стало лиття з допомогою форм. Та, що збереглася фрагментарно у Траяні, дозволяє отримати
місцевий варіант сережок, можливо, з бронзи або срібла. Модель складається з трикутної
основи, до якої знизу прикріплені два кола. Можливо, модель дозволила отримати сегмент
сережки, а решта була зібрана згодом. Орієнтовна форма деталі веде нас до візантійської
надихаючої моделі, причому геометричні форми інтенсивно використовувалися майстрами з
півдня Нижнього Дунаю. Деталь могла бути виготовлена на місці, за допомогою форми створеної
візантійським майстром, який знаходився у цьому районі або подорожуючим. Крім того,
візантійські майстри були завезені як ув‘язнені мігранти в молдовсько-мунтенський простір, де
вони виготовляли або навчали місцевих майстрів нових прийомам виготовлення предметів, про
які йде мова33.
Відповідно до призначення предметів, що підлягають литтю, шаблони поділяються на
три категорії: перша та найбільш численна включає зразки, призначені для виготовлення частин
прикрас (пізніше зібраних) та цілих предметів. На початку ХХІ століття в Карпатсько-Ністрійському
просторі була відома 21 модель34, до яких додається описана вище і знайдена у Tрaян - Себоань.
З цієї категорії єдина, що була знайдена на території округу Нямець. Дві інші категорії включають
меншу кількість екземплярів: у другій – шаблони, призначені для відливки частин одягу або
навіть цілих виробів (11 відкриттів), а третя містить шаблони, що використовувалися для
виготовлення хрестів та християнських мотивів (7 відкриттів)35.
Свинцевий хрест з пос. Траян може бути візантійським, що проник через комерційні
канали, але ми не виключаємо можливість податку. Культовий предмет є простим зразком,
абсолютно відмінним від інших відомих екземплярів (наприклад, мальтійського хреста). Подібні
за формою та використаним матеріалом екземпляри були знайдені нами в Молдові, і не тільки,
найближче до нас знайдені в пос. Додешть (пов. Васлуй), Хлінча (пов. Ясси) та Решка (пов. Олт),
щойно згадувалося датування предметів
Оскільки обидва предмета з Траяна (пов. Нямець)36 були знайдені серед інвентарю двох
житлових будинків, виявлених та досліджених у результаті систематичних розкопок, предмети
можна вважати такими, що мають чіткі критерії датування, оскільки вони належать до житлових
комплексів, добре стратиграфікованих та датованих, і супроводжуються специфічними
фрагментами кераміки, характерної для VI - VII ст.
Під час археологічної кампанії 2017 року в Рошіорь-Дулчешть (пов. Нямець), у точці
Царіна Вече, я виявив заглиблене житло в межах сектору С IX. Його інвентар містив кераміку
ручної роботи, гачки та веретено, кістки тварин і камені. Серед знахідок бачимо два важливих
предмети, а саме бронзову сережку з підвіскою (пл. V / 2a-2b) та візантійську монету (можливо,
медальйон) (пл. V / 1a-1b), ймовірно, також з бронзи. Обидва предмети будуть детально
проаналізовані в іншій статті, оскільки вони зараз знаходяться на стадії реставрації. Звичайно,
будучи першими пам‘ятками такого романського рівня в Рошіорь, вони нададуть корисну
інформацію про мешканців, які перебували території Молдови.

36 Я дякую куратору Дену Спатаріу, дизайнеру з Музею історії Румунії за відтворення графічних частин.
Planșa. 1. Poziţionarea satelor Săbăoani şi Traian (comuna Săbăoani), judeţul Neamţ.

Додаток. 1. Позиціонування селищ Себоань та Траян (комуна Себоані), округ Нямц.
Planșa. 2. Săbăoani: cataramă avers-revers, fotografii, desen.

Додаток. 2. Себоань: підвіска аверс-реверс, фотографії, малюнок.
Planșa. 3. Săbăoani: tipar avers-revers, fotografii, desen.

Додаток. 3. Себеоань: фрагмент аверс-реверс, фотографії, малюнок.
Planșa. 4. Traian: cruce avers-revers, fotografii, desen.

Додаток. 4. Траян: хрест аверс-реверс, фотографії, малюнок.
Planșa. 5. Roșiori: monedă (medalion?), cercel cu pandantiv stelat, avers-revers, nerestaurate.

Додаток. 5. Рошорь: монета (медальйон), сережка з підвіскою, аверс-реверс, відновлено.
OBIECTE MEDIEVALE TÂRZII DIN METALE NEFEROASE
PROVENITE DIN SĂPĂTURILE DE LA CETATEA BELGOROD-DNISTROVSKI
Svetlana REABȚEVA
(Institutul Patrimoniului Cultural al Academiei de Științe a Moldovei)
e-mail: sveta_earing@mail.ru
Oleg SAVELIEV
(Institutul de Arheologie al Academiei Naționale de Științe a Ucrainei)
e-mail: olegsavelyev1979@gmail.com
LATE MEDIEVAL ITEMS FROM NON-FERROUS METALS

FROM EXCAVATIONS IN THE BELGOROD-DNESTROVSKY FORTRESS
Summary. The examinations of new collection of medieval objects from non-ferrous metals on the
wider background of aver finds from Belgorod and broader, the archeological monuments from East and South-
East Europe, allowed us to identify a number of items of the Mongol period from Belgorod (mirrors, rings, buckles,
plaques). Moreover, metal objects of XIII–XIV centuries reflect both the Western European and the Horde's
influence. Most expressively this situation is manifested by the composition and specific of the metal dress
decorations and horse and rider equipment. We can trace a further development of certain types of buckles in
the Moldovan period. Among the finger-rings also were highlighted instances of rings characteristic to the
Moldovan jewelry dress. From the XV century in the Carpathian-Balkan region traced up the Turkish influence, as
a result can be noted a widespread of the belts with buckles of paft type. Materials from the excavations of
Belgorod contain an extensive collection of these buckles.
În prezenta lucrare valorificăm o serie de artefacte din secolele XIII – XVI, confecţionate din
metale neferoase, care au fost descoperite în timpul expediției arheologice Belgorod-Tira IA ANŞ din
Ucraina, în perioada anilor 1998-20101. Pentru a oferi o imagine completă a dezvoltării ofrevrăriei în
așezarea de la Belgorod-Dnistrovski și, de asemenea, pentru a putea reliefa relațiile culturale ale
populației de aici, am inclus în acest studiu și o serie de materiale identificate în cadrul altor campanii
de cercetări arheologice2. În linii generale, seria de artefacte medievale din metale neferoase provenite
din săpăturile îndelungate de la Belgorod este studiată și publicată foarte fragmentar. Este necesar să
menționăm două lucrări în care sunt discutate cruciulițele identificate în cadrul acestui monument
1 Cu câteva excepții acestea se conservă în colecția OAM ANS din Ucraina.

2 Am dori să ne exprimăm recunoștința față de șefului expediției din Belgorod-Tira IA ANŞ din Ucraina, T. L. Samoilov pentru
amabilitatea cu care ne-a oferit posibilitatea de a utiliza materiale inedite, precum și departamanetului de management și
angajaților Muzeului Arheologic din Odesa (în special I. V. Bruiako şi L. Iu. Polişciuk), respectiv colegilor de la Muzeul de istorie
locală din Belgorod-Dnistrovski pentru suport. Pe parcursul documentării, am discutat cu mulți colegi cărora dorim să le
mulțumim pentru sfaturi, suport bibliografic sau doar pentru opinii. Aceştia sunt G. S. Boguslavski, A. V. Krasnojon (Odesa);
S. O. Beleaeva, N. V. Hamaiko, O. V. Komar, I. V. Karasevici (Kiev); M. O. Şlapak, S. Tabak, L. V. Dergaceva, T. P. Nesterova, L.
Bakumenko-Pârneu (Chișinău); Y. M. Lesman, M. G. Kramarovski, A. O. Peskova, О. О. Şceglova, P. P. Azbeliov, V. Yu. Sobolev
(Sankt-Petersburg), I. A. Sterligova (Moscova), L. V. Pekarska (Londra), S. Donceva (Şumen), S. Oţa (București).
108 Svetlana REABȚEVA, Oleg SAVELIEV
istoric3, precum și publicațiile recente privind tipologia și cronologia cataramelor-pafta din Belgorod și
Oceakov4. O parte din materialele de la Belgorod au fost publicate de S. O. Beleaeva în monografia sa
cuprinzătoare5. Chiar și autorii acestui articol au abordat unele aspecte legate de complexul de produse
metalice și de uneltele bijuterii ce ţin de acest monument istoric6. În afară de aceasta, o serie de
bijuterii au fost publicate în studii generale dedicate istoriei cetății Belgorod7.
Colectia studiată de noi conține bijuterii (fig. 5), oglinzi metalice (fig. 8, 6, 8-10), decoraţii ale
curelelor şi hamurilor (fig. 1-2, 5-6; 9/1-2), echipamente comerciale (fig. 9/4), materiale de uz casnic
(fig. 8/1, 7, 12, 14, fig. 9/3, 5). Un artefact fără analogii îl reprezintă o ramă metalică rotundă. Este
posibil să avem de-a face cu elemente decorative arhitecturale ale construcţiei din perioada mongolă
(obiectul provine din nivelul acestei perioade). La cercetarea băii turceşti din curtea cetăţii au fost
descoperite numeroase fragmente de inserții pentru ferestre, însă ele au o altă formă8.
De tradiția mongolă pot fi legate în mod evident mai multe obiecte. Exceptând cele câteva
inele pe care le vom menționa mai jos, respectiv fragmentele de oglinzi din bronz amintite (fig. 8/6, 8-
10), mai sunt și două catarame (fig. 5/21-22), cu un tip specific de fixare - pe de o parte având o tăietură,
pe de altă parte, o „limbă” rotundă9. Catarame similare se găsesc în mormintele nomazilor; o bună
analogie în acest sens provine de la Uvek (tumul, mormântul nr. 4)10.
În Belgorod au fost descoperite două matrițe destinate confecţionării plăcilor simple.
Indiscutabil, la producerea cataramei, realizate în tradiția hoardei, servea matriţa de bronz cu imaginea
unui cerb, care a fost găsită în timpul săpăturilor efectuate de expediția arheologică internațională
medievală a Institutului de Arheologie al ANŞ din Ucraina (directori S. Beleaev și Boris Ersoi)11. Matrițe
similare au fost găsite în localitățile Orhei și Costeşti din Moldova12. O piesă asemănătoare se află în
3 В. А. Куницкий, Предметы художественной пластики из Белгорода Днестровского, в сб.: Земли Южной Руси в IX–
XIV вв. (отв. ред. П.П. Толочко), издательство Наукова Думка, Киев, 1985, сс. 124-126; Idem, Близькосхiднi енколпiони
на територiï Пiвденноï Русі, в Археологія, Вип. 1, Київ, 1990, сс. 106-116.
4 С. А. Беляева, Е. Е. Фиалко, О некоторых типах поясных аксессуаров XIV–XVIII вв. из раскопок в Аккерманской
крепости, в сб.: Мода и дизайн: исторический опыт и новые технологии. Материалы XV-й международной научной
конференции (ответственный редактор:. Н.М. Калашникова), Санкт-Петербург, 2012 с. 362–366; С. O. Бiляєва, O. Є
Фiалко, Пряжки-пафти Карпато-Балканського регіону на пам’ятках Пiвнiчного Причорномор’я, у зб.: Музейні
читання. Матеріали науковоï конференцiï «Ювелiрне мистецтво – погляд крiзь вiки», Київ, 2012a, сс. 256-264.
5 С. Біляєва, Слов’янськi та тюркськi світи в Україні. Видавництво, Унiверситет «Украïна», Київ, 2012, сс. 322-326.
6 С. С. Рябцева, О. К. Савельев, Некоторые предметы из цветных металлов и ювелирный инструментарий из
раскопок Белгород-Днестровской крепости, в Stratum plus, 5, 2014, сс. 157-175; С. С. Рябцева, О. К. Савельев, К
проблеме выделения древностей X-XIII вв. среди материалов из раскопок Белгород-Днестровской крепости, в сб.
Труды IV (XX) Всероссийского археологического съезда. Издательство «Отечество», Казань, 2014, с. 144; С. Рябцева,
Casting mold with earring in the context of Balkan-Mediterranean and Old Rus’ contacts of Belgorod in X-XI centuries, în
volumul Miscellanea Historica et Archaeologica in Honorem Vasile Ursachi octogenarii (editori: C. Croitoru, G. Dan Hânceanu),
Editura Istros a Muzeului Brailei „Carol” I, Brăila, 2015, pp. 143-158.
7 Л. Д. Дмитров, Бiлгород-Днiстровська археологічна експедиція, в: Археологічні пам’ятки УРСР. Т. 2, Київ, 1949, сс.
39-52; М. Г. Рабинович Исследование средневековых слоев Белгорода-Днестровского в 1954 и 1958 гг. в КСИА, 113.
Москва, 1968, сс. 102-107; Г. Г. Мезенцева Средневековый Белгород, в сб. Археология УССР. Т. 3 (гл. ред. И.И.
Артеменко), Издательство «Наукова Думака», Киев, 1986, сс. 513-518.
8 С. О. Бiляєва, О. Є. Фіалко, I. В. Карашевич, Вiконницi в системi архiтектурних реконструкцiй (османська лазня
Аккерманської фортецi), у зб. Новi дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Центр пам’яткознавства АН України
i УТОПIК, Вип. 15, Київ, 2006, с. 279.
9 С. Біляєва, 2012. Op. cit. с. 190, рис. 39; Г.С. Богуславский, Акжа Кермен, Аспрокастро (очерк истории и археологии
средневекового города), в сб. Древние культуры Северо-Западного Причерноморья (к 95-летию Национальной

академии наук Украины) (ответственные редакторы: И. В. Бруяко, Т. Л. Самойлова), Издательство СМИЛ, Одесса, 2013,
сс. 757-791, табл.27.
10 Г. А. Федоров-Давыдов, Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ханов. Археологические
памятники. Издание Московского университета, Москва, 1966, с. 47, рис. 8,1-2; А. Г. Юрченко, Элита монгольской
империи. Время праздников, время казней. Издательство «Евразия», СПб., 2013, рис. 94.
11 Беляева, Фиалко, 2012a, op. cit. с. 362.
12 П. П. Бырня, Т. Ф. Рябой, О некоторых ювелирных изделиях из Старого Орхея, в сб. Памятники древнейшего
искусства на территории Молдавии (ответственный редактор: И.А. Борзияк), Издательство «Штиинца», Кишинев,
1989, сс. 97-103; E. Abâzova, T. Reaboi, S. Reabţeva, Piese din metale neferoase de la Orheiul Vechi, în Tyragetia, XIII. Chişinău,
2004, pр. 49-59.
Obiecte medievale târzii din metale neferoase provenite din săpăturile de la cetatea Belgorod-Dnistrovski 109
colecțiile Institutului Arheologic Rus din Istanbul13. O altă placă rotundă, având o imagine similară, este
cunoscută din săpăturile de la Novgorod14.
Matriţa cu imaginea unei rațe (sau lebede) (fig 5/13; cat. 80) care îşi curăță penele, după
natura imaginii, se deosebeşte puţin de subiectele specifice curelelor Hoardei. Dar un număr mare de
reprezentări de păsări (sunt figurate şi rațe) ce apar pe ceramica locală și de import a Hoardei de Aur
(cercul bizantino-balcanic)15, sugerează preferința față de acest subiect al locuitorilor săi. Unele
similitudini cu această matriţă prezintă şi „ștampila” ce redă imaginea unui condor, provenită din
straturile aferente secolelor XII-XIV, din Cetatea Şumen (Bulgaria)16. Cu toate acestea, conturul matriţei
din Şumen este total lipsit de finețea detaliilor caracteristică lucrărilor toreutice ale Hoardei, fiind
executată în tradiția bizantină.
O parte a cataramelor de harnașament descoperite la Belgorod pot reprezenta moșteniri din
cultura pecenegă ori cumană în cultura materială a Hoardei de Aur. Acestor descoperiri le pot fi
asociate două plăci ajurate în formă delicată de picătură, cu un crin în partea centrală (fig. 5/10-11) și
două catarame în formă de frunze, având un complex ornament floral și dispozitiv de fixare sub formă
de laţ mare sau cui masiv (fig 1/10, fig. 9/2; fig. 1/11, fig 9/1). Plăcile în formă de frunză sunt
caracteristice elementelor de harnașament utilizate de nomazi în diferite perioade. Variantele vechi
ale acestor artefacte sunt reprezentate, de exemplu, în Altai, pe monumentele alianţei kimako-
kâpceak (cultura Orientului îndepărtat) din secolele IX-X lea. Pe aceleaşi monumente pot fi văzute
diferite plăci ajurate, cu ornamente vegetale și zoomorfe17. Există produse de forme similare și mai
târziu, inclusiv în perioada mongolă18. În mod evident, până la această perioadă trebuie datate și
exemplarele de la Belgorod.
Alte plăci și aplice identificate în Belgorod nu sunt atât de relevante, cu atât mai mult cu cât
contextul descoperirii lor nu este foarte clar – nivel cu multă ceramică specifică Hoardei amestecată
cu ceramică de factură turcească, fapt ce ridică unele semne de întrebare relative, în primul rând, la
încadrarea lor cronologică.
Se poate observa că decorarea piesei miniaturale (fig. 5/18) în forma frunzei de trifoi,
asociază acest produs cu „antichitatea” Hoardei19. Cu toate acestea, modelul sub forma unei flori
reprezentate destul de realist, cu cupa rotundă (lalea, bumbac sau trandafir) nu își găsește analogii
apropiate în lucrările toreutice ale cercului mongol. Un profil asemănător, sub forma unui trifoi, este
semnalat și pe placa de harnașament din bronz, provenită din săpăturile lui L. D. Dmitrov20.
Datarea în secolul al XIV-lea a piesei în formă de lunulă (fig. 5/14), a două piese cu agățătoare
desfăcută (fig. 5/29-30), precum și a ornamentelor de diferite forme (inclusiv rozete) (fig. 5/5, 19, 25)
este confirmată de prezența în stratul de cultură a fragmentelor ceramice din timpul Hoardei.
O caracteristică a colecţiei de care ne ocupăm o reprezintă numărul destul de mare de rozete,
de diferite forme, decorate cu proiecții piramidale (fig. 5/1, 2, 12). Din păcate, toate aceste artefacte
provin din straturi amestecate (în care predomină ceramica Hoardei și cea de factură turcească).
Suspiciuni în ceea ce privește datarea destul de timpurie a acestor suprapuneri de straturi arheologice,
ridică și descoperirea celor două jumătăți dintr-o cataramă-pafta miniaturală, decorată în același stil,
13 М. Г. Крамаровский, Золото Чингисидов: культурное наследие Золотой Орды. Издательство «Славия», СПб, 2001,
с. 50, рис. 22.
14 М. В. Седова, Ювелирные изделия Древнего Новгорода (X–XV вв.). Издательство «Наука», Москва, 1981, с. 150, рис.
57,2.
15 А. А. Кравченко, Средневековый город Белгород на Днестре (конец XIII – XIV вв.). Издательство «Наукова думка»,
Киев, с. 76, Рис. 29, с. 109, Рис. 42.

16 S. Doncheva, Metal Art Production in Medieval Bulgaria. Lambert Academic Publishing, Saаrbrücken, 2012, p. 41, fig. II,10.
17 А. В. Могильников, Кочевники северо-западных предгорий Алтая в IX-XI вв. Издательство «Наука», Москва, 2002, с.
346, 354, рис. 210, 218; С. Г. Кляшторный, Д. Г. Савинов, Степные империи древней Евразии. Санкт-Петербург.
Филологический факультет Государственного Университета, СПб., 2005, с. 299, 323-339, рис. 19-25.
18 Федоров-Давыдов 1966, Op. cit., с. 63, рис. 11.
19Ibidem, Fig. 8, ГIII и ГIV.
20 I. В. Карашевич, Середньовiчнi матеріали iз розкопок Бiлгород-Днiстровськоï експедицiï 1946-1947, 1949-1950 рр.,
у зб. Археологія і давня iсторiя України. Колекції наукових фондів Інституту археологii НАН України. Матеріали та
дослідження. Вип. 3 (Головний редактор: П. П. Толочко), Київ, 2010, с. 134, рис. 3,10.
cu proiecții piramidale (fig. 1/12, 6/7). Artefactul provine dintr-un strat mixt cu ceramică,
predominantă fiind cea din timpul Hordei de Aur.
Printre produsele din metale neferoase ale colecţiei din cetatea Akkerman este evіdentă
categoria reprezentativă a cataramelor-cadru fără carcasă (20 de exemplare). Au fost găsite catarame
cu una şi două rame dreptunghiulare şi ovale. Unui grup separat i se pot asocia cataramele-cadru
asimetrice (fig. 2/6-9) care au unele asemănări cu cataramele din secolele X-XI (vezi, de exemplu, fig.
3/1-3, 6-9). Cu toate acestea, forma specifică „conturată” a cataramelor de la Belgorod se leagă și cu
descoperirile ulterioare, cum ar fi, de exemplu, catarama de la Enisala (România)21 (fig. 4/15), și permit
datarea lor în intervalul cuprins între secolele XIII-XIV. Versiunile acestor elemente de fixare ajung, cel
puțin, până către mijlocul secolului al XV-lea22.
Cataramele-cadru din Belgorod, precum și exemplarele similare din așezarea Orheiului Vechi
sau din aşezarea de la Selitren, au analogii în materialul general european23.
Astfel de elemente de fixare erau destinate prinderii centurilor, inclusiv pentru o curea
intermediară mică, ce servea pentru agățarea armelor24. Pe lângă cataramele din metale neferoase,
erau larg folosite catarame din fier, atât pentru curele, cât și pentru elementele de harnașament
(catarame flexibile)25.
Pentru Europa de Est tipologia cataramelor a fost elaborată de către G. A. Fiodorov-Davâdov
pe baza materialelor, atribuite de către acesta „antichităților nomade ale cuceririi mongole”26.
Obiectele găsite au fost împărțite în două grupuri - catarame din bronz și din fier. Cataramele din bronz,
care ne interesează, sunt evidenţiate în tipul B / grupa I. Acestea sunt reprezentate de modelele de
formă rotundă (rotundă în secțiune transversală), semirotundă (oval în secțiune transversală),
dreptunghiulară, cu partea frontală ascuțită sau aplatizată (în zona secțiunii), sub forma cifrei „8”
(rotunde în secțiune). Cataramele mari din fier (grupa a II-a) au fost atribuite elementelor de
harnașament (la şeile mobile). Printre acestea se află exemplare dreptunghiulare, segmentate,
rotunde și ovale.
În ultima vreme, cataramele-cadru au suscitat interesul lui M. I. Gonealâi, care a încercat să
distingă elemente turcice din cultura așezărilor de la sfârșitul secolului al XII-lea – și al treilea deceniu
al secolului al XIV-lea27. Bazându-se pe tipologia lui G. A. Fiodorov-Davâdov, acesta încadrează separat
cataramele din bronz (dreptunghiulare, inclusiv cu laturile comprimate, trapezoidale, ovale, precum și
variantele târzii în formă de „liră”) și fier (patrate, dreptunghiulare, segmentate, rotunde, alungite). El
observă că primele sunt, probabil, folosite la vestimentația uzuală, iar cele din urmă, de regulă, în
calitate de chingă pentru armura calului. Într-adevăr, niște dispozitive de fixare (în special din fier) au
fost folosite la hamurile cailor. Cu toate acestea, nu putem considera că doar cataramele din bronz sau
cele mai rare din argint erau pentru curele, iar toate cataramele de fier erau pentru hamuri. Acest fapt
este contrazis de descoperirile cataramelor din fier în contextul înhumărilor din cimitirele bisericilor
creștine din secolele XIV-XVI28.
21 A. Stănică, Prelucrarea metalelor în secolele X–XV, în Aspecte privind prelucrarea şi circulaţia metalelor în Dobrogea din
Preistorie până în Evul mediu. Seria patrimonium. I. (editor: G. Jugănaru), Muzeul de Istorie şi Arheologie, Institutul de
Cercetări Eco-Muzeale, Tulcea, 2005, р. 90.
22 R. Whitehead, Buckles, 1250-1800, Witham, 1996, №. 538-544.
23 G. Postică, Orheiul Vehi. Cercetări arheologice 1996-2001, Editura Universităţii „Alexandru Ioan Cuza”, Iaşi, 2006, Fig. 116;
G. A. Fyodorov-Davydov, The Cultural of the Golden Horde Sities, BAR IS 198, Oxford, Tab. 100; Е. Fingerlin, Fingerlin Gürtel
des hohen und späten Mittelalters. Deutscher Kunstvarlag, Berlin, 1971, р. 11, 37, 463; Whitehead 1996, Op. cit.
24 J. Sawicki, Elementy stroju I pasa oraz fragmenty opraw ksiąg z ul. Katedralej y we Wrocławu, în Uniwersytet Wrocławski
Instytut Archeologii, Druk i oprawa: Wrocławska Drukarnia Naukowa PAN, Wrocław, 2012, s. 102, R. 3.
25 М. И. Гонялый, Тюркские элементы в материальной культуре древнерусских поселений конца XII – третьей
четверти XIV в. района Куликова поля (на примере украшений ременной гарнитуры), в сб.: Русь в IX-XIV веках.
Взаимодействие Севера и Юга (ответственные редакторы: Н. А. Макаров, А. В. Черецов), Институт Археологии РАН,
издательство «Наука», Москва, 2005, с. 85.
26 Федоров-Давыдов 1966, Op. cit., с. 42-47.
27 Гонялый 2005, Op. cit., с. 85-87.
28 Ž. Demo, O patovina tragovi povijesti iz gubljene u sadošnjosti. Rezultati arheoloških iskopavanja pred crkvom svetog Franje
u Zagrebu 2002 godine, Arheološki muzej, Zagreb, 2007, р. 41, sl. 67-72.
Grupul timpuriu de catarame-cadru descoperite la Belgorod ar putea aparține centurilor

purtate inclusiv de populația mongolă care a locuit aici la sfârșitul secolelor XIII-XIV. În cadrul
inventarului asociat mongolilor timpurii este remarcată prezența curelelor confecţionate în tradițiile
mongole și europene (de exemplu, în cimitirele din satul Belorecensk)29. Continuitatea acestei serii de
artefacte este demonstrată şi de cataramele dreptunghiulare din Belgorod care sunt decorate cu o
proiecție în formă de muguri de flori sau lotus (fig. 2/15-18). Decorul în formă de lotus este caracteristic
și modelelor Hoardei30. În acest caz, poate că el este un atribut impus de gusturile clienților mongoli.
Ipoteza noastră este confirmată şi de contextul descoperirii unor astfel de catarame, ce provin dintr-
un strat mixt cu ceramică predominantă din timpul Hordei de Aur. Într-un context similar a fost
descoperită și catarama-bicadru în forma cifrei „8” care are, de asemenea, un decor radial (fig. 1/5, fig.
2/2), precum și o mică placă dublă ovală (posibil pentru încălţăminte) cu limbă (fig. 1/6, 2/3). Cu toate
acestea, numeroasele analogi mai târzii31 ne fac să abordăm cu precauție datarea ultimului element
de fixare (fig. 3/16, 22).
În general, cataramele au rămas în uz o perioadă lungă de timp. Evoluția tipurilor ce ne
interesează poate fi urmărită începând din secolul al XIII-lea și până în secolul al XVI-lea (fig. 3/10-24),
iar în unele cazuri și mai târziu, până în secolele XVII-XVIII, după cum o arată numeroasele descoperiri32.
Elementele de fixare medievale sunt prezente atât în inventarul așezărilor, inclusiv fortificate,
cât și în cel al necropolelor. Astfel, în Banat au fost descoperite 11 catarame pe parcursul cercetărilor
la o locuință din secolul al XIV-lea, din cetatea Berzovia. Au fost găsite o serie întreagă de catarame
dreptunghiulare şi o cataramă dublă ovală care are analogi între materialele din Belgorod33. În
Transilvania, o cataramă dublă ovală provine din materialele descoperite la cercetarea bisericii din
cetatea medievală Săteasca34. Cu toate că, potrivit monedelor găsite, cele mai multe morminte din
necropola bisericii se datează în secolul al XII-lea (dar există și morminte mai târzii) catarama, găsită în
afara contextului funerar, poate fi datată nu mai devreme de secolele XIV-XV.
Pe teritoriul României catarame simple, dreptunghiulare, din secolele XV-XVI au fost găsite şi
în timpul săpăturilor din Târgul de Floci35. O altă colecție, foarte sugestivă pentru cataramele
dreptunghiulare şi ovale cu un cadru sau cu două, din secolele XIV-XVII, provine din săpăturile de la
Baia36, prima capitală a Principatului Moldovei. Câteva catarame cu un cadru sau două din secolele XIV-
XV provin din săpăturile de la Coconi și, în aceiași perioadă pot fi datate şi cataramele cu cadru găsite
în complexul feudal din Ghiuluşti37.
Cataramele din necropola Coastei Spătăreştilor din Moldova Românească se datează,
29 М. Г. Крамаровский, Серебро Леванта и художественный металл Северного Причерноморья XIII–XV вв. (по
материалам Крыма и Кавказа), В сб. Художественные памятники и проблемы культуры Востока (ответственный
редактор: Г.В. Луконин), Издательство «Искусство», Ленинград, 1985, с. 152-180; 2001, с. 117-119; Крамаровский 2001,
Op. cit., с. 117-119.
30 Федоров-Давыдов 1966, Op. cit., рис. 8, Г3-Г6; Гонялый 2005, Op. cit., с 99, Табл. 7,9.
31 Sawicki 1992, Op. cit., pр. 93, 94, 107, 108, 112, Tab. III, 32; IV,12; 112, VIII,54; Demo 2007, Op. cit., р. 82.
32 Selmeczi, 1992, Op. cit., р. 93, 94; Demo 2007, Op. cit., р. 67-72, Sl. 67-72; Sawicki 2012, Op. cit., р. 97-110; Whitehead,
1996, Op. cit. De altfel, moda cataramelor-cadru nu dispare, va continua prin prezența la centurile moderne, curele de ceas
ori sandale.
33 D. Ţeicu, Banatul montan în Evul Mediu, Editura Banatica, Timişoara, 1998, pp. 122-123, 263, Fig. 101,1-11, p. 267. Idem,
Contribuţii arheologice la repertoriul arheologic al Banatului Montan, în Banatica, 16/1, Reşiţa, 2003, pp. 349-350; S. Oţa,
Dress Accesories Items found in fortifications from Banat, în Ziridava. Studia Archaeologica, 29, 2015, pp. 341-345, pl. 1-5.
34 M. Dimitrache, Cetatea sătească din Drăuşeni, jud. Braşov, ansamblu de arhitectură medievală, cercerări arheologice 1973-
1977 în Cercetări Arheologice, III, Bucureşti, 1979, р. 175, fig. 9,6.

35 L. Chiţescu, R. Lungu, T. Papasima, P. Vlădilă, V. Rădulescu, Al. Păunescu, Cercetări arheologice în anul 1979 la Piua Pietrei
(Oraşul de Floci) comuna Giurgeni. jud. Ialomiţa, în Cercetări Arheologice, IV, București, 1981, р. 131, fig. 7,5-6; R. Coman, E.
Renţa, G. Matei, S. Oţa, Raport de сercetări arheologice pe anii 2001-2003 la Oraşul de Floci, în Cercetări Arheologice XII,
București, 2003, р. 52.
36 E. Neamţu, V. Neamţu, S. Cheptea, Orasul medieval Baia în secolele XIV-XVII, editura Junimea, Iasi, 1980, fig. 35, 42; L.
Bătrîna, A. Bătrîna, Contribuţii arheologice la istoricul oraşului Baia, în Cercetări Arheologice, VII, București, 1984, fig. 2,2.
37 N. Constantinescu, Un sat din Câmpia Română în epoca lui Mircea cel Bătrîn. Studiu arheologic şi istoric. Ed. Academiei,
Bucureşti, 1972, Pl. IX, XIII; L. Bătrîna, A. Bătrîna, I. Vătamanu, Ş. Scorţanu, Ansamblul reşedinţiei feudale de la Giuleşti, jud.
Suceava, în Cercetări Arheologice, VI, București, 1983, р. 89, fig. 5.
evident, în secolele XV-XVII38. Minunata cataramă cu două cadre din bronz, din secolele XV-XVI,
decorată cu un model crestat provine din necropola bisericii din Leşnic39. Cercetările la necropola
mănăstiri Cernic din apropierea Bucureştiului, ce datează din secolul al XVI-lea, s-au soldat și cu
descoperirea unei catarame dreptunghiulare simple40. Cataramelele din necropola Araci41 se datează
în secolele XIV-XV, iar o serie de catarame-cadru din secolele XV-XVI (4 exemplare) provin din
cercetarea aşezării Vrşac (Serbia)42.
Unui tip deosebit îi pot fi atribuite cataramele duble cu cadru oval (fig. 2/1-7); în general
exemplarele de mici dimensiuni se foloseau la pantofi. Catarame similare, cu cadru oval, sunt prezente
şi printre materialele necropolelor europene din secolele XIV-XVI43 (fig. 2/3-4; fig. 3/16, 22). Unele
variante ale cataramelor duble cu cadru oval au rămas în uz până la începutul secolului al XVIII-lea, dar
ele diferă de modelele anterioare44.
În orice caz, cataramele-cadru de centuri descoperite în Belgorod erau destul de simple. Cu
toate că a fost identificat un număr mare de exemplare, nu s-a găsit nici o cataramă de curea similară
centurilor europene. În alte situri arheologice cunoscute (cel mai important, în morminte) din sud-estul
Europei Centrale au apărut adesea catarame similare, fără vârfuri şi plăci.
Trebuie remarcat faptul că la centuri, în special în cazul celor de lux, cu modele bogate
aplicate, se foloseau adesea catarame la torace (deseori decorate pe scut și cadru). Cataramele fără
scut se foloseau adesea și pentru centurile obişnuite, inclusiv pentru cele militare. Totuşi, între
materialele europene, sunt cunoscute şi catarame fine şi de lux fără scut45.
În ceea ce priveşte datarea cataramelor din această categorie, în mod evident unele fac parte
din perioada anterioară şi pot fi datate cu secolul al XIV-lea (în special cataramele cu cadru
dreptunghiular decorate cu un model crestat). Aceleiași perioade i se pot atribui, posibil, și câteva
catarame duble cu cadru oval, precum şi o cataramă simplă cu cadru dreptunghiular. Un număr de
exemplare care nu au trăsături distinctive tipologice şi analogii cronologice, pot fi datate mai amplu, în
secolele XIV-XVI.
Relativ la perioada turcească a existenţei cetăţii, cea mai populară categorie a cataramelor
de centură au devenit cataramele-pafta46 (fig. 7). În timpul cercetărilor arheologice la cetatea
Belgorod-Dnistrovsk, a fost identificat un număr destul de mare de catarame-pafta. În colecţia pe care
o analizăm sunt prezente opt jumătăţi de paftale. Dacă vorbim despre materiale din Belgorod în
general, aici au fost descoperite catarame având mai multe variante de bază. Primul este reprezentat
de exemplarele de formă rotundă care, datorită reliefului de pe partea opusă a cataramei, devin
asemănătoare cu forma frunzei (fig. 6/6-11, 13-14). Aceste catarame sunt netede sau decorate cu un
ornament de tip radial. Decorul este realizat prin turnare. Într-un caz, un ornament radial convex, este
finisat cu perforaţii rotunde.
A doua variantă este reprezentată de cataramele cu formă geometrică, aproape de pentagon
(fig. 6/1-5). În acelaşi timp, partea pe care este amplasată încheietoarea este uniformă, iar opusul
poate fi tăiat, ondulat. Ornamentul este geometric sau floral, de obicei, realizat prin tehnologia
turnării. Pe mai multe catarame, ornamentul este traforat. O cataramă dreptunghiulară destul de mare
38 L. Bătrîna, O. Monoranu, A. Bătrîna, Cercetările arheologice din zona Fântâna Mare-Spătăreşti com. Vadu Moldovei, în
Cercetări Arheologice, VIII, București, 1986, fig. 7,8.
39 Cantacuzino 1986, Op. cit., р. 131, fig. 3.
40 Gh. Сantacuzino, G. Topani, Cercetările arheologice de la Cernic – Mănăstire, în Cercetări Arheologice, IV, Bucureşti, 1981,
р. 225, fig. 12.

41 N. Stanojev, Arača. Crkve. Nekropola. Manastir, Muzеj Воjвоидине, Novi Sad, 2004, Т. III, VII, VIII.
42 M. Brmbolić, Vršački zamak. Respublički zavod za zaštitu spomenika kulture, Beograd, 2009, с. 82-83, Sl. 45,4-9, с. 88, Sl.
48,2, с. 89, 130-131, 135, 136; Oţa 2015, Op. cit., pp. 33-347.
43 Sawicki 2012, Op. cit., s. 93, r. 3; Selmeczi 1992, Op. cit., р. 93, 94, 107, 108, 112, Tab. III,32; IV,12; 112, VIII,54; Demo 2007,
Op. cit., р. 82.

44 Whitehead 1996, Op. cit., №. 358-448.
45 Ibidem, pp. 739-741.
46 Beleaeva, Fialko 2012, Op. cit., pp. 362-366; Біляєва, Фіалко 2012a, Op. cit., pp. 256-264; Е.Н. Абызова, С.С. Рябцева,
Пряжки-пафты из собрания Национального музея археологии и истории Молдовы, în Tyragetia 1 (16), 2, Chișinău, 2007,
pp. 95-105.
este decorată cu un model perforat (fig. 6/2).

O variantă mai târzie a cataramelor-pafta sunt cele sub forma aşa-numitului „castravete
turcesc”. Catarame asemănătoare, în majoritatea cazurilor sunt decorate cu ornamente florale, o
cataramă e netedă, iar alta e decorată cu pseudo-boabe (fig. 6/15-17).
Cataramele-pafta („pafta, paftale” – română, „pafta” – albaneză, „pafta, pafty” – bulgară,
„pafte” – sârbă) erau specifice costumației feminine (inclusiv celei de nuntă) din regiunea Carpato-
Balcanică în secolele XIV-XX47. Paftalele se compun din două jumătăţi simetrice care diferă numai prin
detaliile agrafelor – cârlig sau laţ. Pe partea din spate a artefactelor, părţile laterale ale elementelor de
prindere au marginile curbate. Unele catarame sunt prevăzute şi cu o plăcuţă transversală, lipită
separat, care servea pentru fixarea de centură.
O serie de catarame similare celor descoperite la Belgorod, se păstrează în colecţiile Muzeului
Naţional de Arheologie şi Istorie a Moldovei (Chişinău). Originea lor, evident, este legată de complexul
arheologic de la Costeşti48 (fig. 8). Dintre acestea, doar o cataramă simplă în formă de frunză s-a păstrat
complet (fig. 7/1), alte exemplare fiind reprezentate fragmentar. Colecţia de paftale este mai diversă
decât cea găsită în Belgorod, aceasta conţinând exemplare ovale, semirotunde, triunghiulare, în formă
de segmente, trapezoidale sau în formă de frunze. Marginea opusă a fixării este deseori decupată în
formă de festoane sau tulpini de plante. Toate cataramele sunt realizate prin tehnica turnării în bronz
sau argint, cu probă mică. Ornamentul este tăiat, realizat prin tehnologie de turnare şi completat cu
gravură sau gravat pe un fundal neted. Câteva exemplare de catarame au elemente de fixare cu orificii
perforate, destinate, probabil, pentru coaserea pe o bază.
Cataramele de la Costeşti aparțin grupei timpurii a elementelor de fixare, care se găsesc în
Bulgaria şi România în monumentele din secolele XIV-XVII. Aceste catarame se caracterizează prin
dimensiunile mici şi forma variată. Obiectele găsite în cetăţile bulgare Silistra şi Vetren, precum şi în
necropola de la Gabrov sunt datate cu secolul al XIV-lea. În ultimul caz, o catarama a fost găsită
împreună cu monedă de la Ivan Alexandru49.
Pe teritoriul României paftalele sunt prezente în siturile mai târzii din secolele XV-XVII. Astfel,
o cataramă în formă de frunză a fost găsită în mormântul nr. 4 din Retevoeşti, datat în secolele XIV-
XVI50. Catarama din bronz, turnată, e mai mare de unu şi jumătate ori decât articolele similare din
Costeşti şi de două ori mai mare decât obiectele bulgare găsite. Plăcile cataramei sunt convexe, având
un ornament cu rozetă în centru. Catarama cu plăcile netede în formă de frunză provine dintr-un
mormânt din secolul al XVI-lea din necropola Bisericii „Adormirii Maicii Domnului” de la Curtea de
Argeş51. Destul de diversă este colecţia de paftale din secolul al XVII-lea - prima jumătate a secolului al
XIX-lea, aflată în patrimoniul Institutului de Cercetări Eco-Muzeale Tulcea52. În cadrul acesteia apar și
elemente de fixare provenite din săpăturile de la necropola din secolele XVII-XVIII, de pe lângă biserica
„Sf. Gheorghe” din Cetatea Isaccea53. De asemenea, în aceiași perioadă sunt datate şi cataramele din
Ester-Târguşor şi Piua Pietrii54.
Cea mai mare parte a cataramelor din secolele XV-XVII sunt decorate adesea cu un ornament
convex în centrul scutului. De-a lungul timpului, există tendința de a se mări dimensiunea cataramei.
47 M. Popescu, Podoabe medievale în Ţările Române, Editura Meridiane, Bucureşti, 1970, pр. 77-78, Fig. 103-108; Г. Атанасов,
И. Йорданов, Средновековният Ветрен на Дунав. Издателска, Николов, Шумен, 1994, с. 57; Колекциjа jесен/ зима.
Српска колекциjа из Руског етнографског музеjа у Санкт Петербургу 6. децембар 2005 – 6. март 2006. Београд, 2005, р.
135.
48 Abâzova, Reabţeva 2007, Op. cit., pp. 95-105.
49 К. Койчева, Средневековният некропол на Габрово, în Приноси към българската археология, I, София, 1992, с. 264;
Атанасов, Йорданов 1994, Op. cit., с. 26, Табл. VI,64-65.

50 Dumitriu 2001, Op. cit., р. 134, Taf. 48,5-6.
51 S. Cristocea, Biserica Drujeşti din Curtea de Argeş în lumina cercetărilor arheologice, în Revista monumentelor istorice, LIX,
1, Bucureşti, 1990, р. 35, fig. 18.

52 V. Vasiliu, Obiecte de podoabă şi accesorii vestimentare medievale din colecţiile Muzeului de arheologie din Tulcea, în Peuce
XII, Tulcea, 1996, рp. 230-234.

53 Idem, Cimitirul medieval de la Isaccea. Biserica Sf.Gheorghe, în Peuce XI, Tulcea, 1995, pp. 373-410, pl. 5.
54 G. Custurea, Cercetările arheologice din Necropola aşezării medievale Ester-Târguşor, în Materiale şi cercetări arheologice,
XVI, Bucureşti, 1986, р. 302; Chiţescu et alii 1979, Op. cit., р. 233.
În secolele XVIII-XX devine predominantă catarama rotundă (uneori rozeta), asemănătoare cu frunza
(ca opțiune „nor”, „coajă”, „castravete turcesc”), precum și formele rectangulare alungite ale
elementelor de fixare55. Ornamentul cu taieturi, realizat prin turnare, face loc unei varietăți de modele
vegetale deteriorate, adesea incluzând motive diverse: vase, parcele heraldice sau păsări.
Caracteristică este separarea centrului compozit al plăcilor cataramei prin intermediul turnării
volumetrice sau scanării elementelor de prindere, al inserţiilor de piatră sau de sticlă și plăci de sidef.
Adesea, cataramele sunt realizate în întregime din dantelă în tehnică de scanare sau brodate cu sidef
și fir de aur. În afară de aceasta, la cataramele târzii se întâlneşte de multe ori și un al treilea scut
miniatural care acoperă catarama56.
Pentru cataramele de la Costeşti aceste caracteristici ale grupului timpuriu se manifestă prin
dimensiunile reduse, diverse modele geometrice sau florale, inclusiv cu tăieturi. Pe de altă parte, ele
nu sunt caracterizate de farmecul decorului. Nu există nici un decor deasupra (inserții de culoare,
lucrătură fină, granule), acestea apar în secolele XVII-XVII. Comparativ cu analogiile de pe teritoriul
Bulgariei și al României, cataramele-pafta de la Costeşti, care nu au context arheologic, au fost datate
în totalitate în ultima jumătate a secolului al XV-lea - prima jumătate a secolului al XVII-lea57. Limita
inferioară a fost evidențiată de caracteristicile stilistice pe baza analogiilor cu produsele similare din
regiunea Carpato-Balcanică. Cataramele cu ornamente traforate, asemănătoare cu cele de la Costești,
ne sunt cunoscute din colecția Palatului Culturii din Iași, de la Ester-Târgușor, din colecția Institutului
de Cercetări Eco-Muzeale Tulcea, sau prin descoperirea ocazională de lângă localitatea Orlovka în
Ucraina58. Limita superioară a cronologiei exemplarelor din această colecție este determinată, inclusiv
de perioada răspândirii ornamentului granular specific, ce decorează catarama de la Costeşti (fig. 7/17)
și care este prezent, de exemplu, pe încheietoarea bijuteriilor din tezaurul de la Hijdieni, datat la
începutul secolului al XVII-lea59.
În ceea ce privește cataramele de la Belgorod-Akkerman, provenite din săpăturile d-nei. S. O.
Bileaeva și B. Ersoi, au fost împărțite în trei perioade cronologice. Grupul timpuriu de catarame mici cu
frunze a fost atribuit secolului al XIV-lea60. (fig. 6/1). Este semnificativ faptul că în stratul cultural al
Curții Inferioare a cetății sunt asociate cu ceramică sgrafitată şi cu monede din secolul al XIV-lea,
precum și cu materiale din perioada moldovenească a istoriei orașului, secolele XIV-XV (perioada de
construcție a cetății)61. Următoarea grupă de paftale este datată din secolele XV-XVII, caracterizându-
se prin dimensiuni mai mari, cu aspectul dreptunghiular și ornament granulat62 (fig. 6/4-5, 10-12). Au
fost găsite în cetate și exemplare din secolul al XVIII-lea, care conturează o nouă etapă în dezvoltarea
acestui tip de bijuterii.
În colecția analizată de noi, sunt prezentate, de asemenea, descoperiri din diferite perioade.
Astfel, o cataramă de formă dreptunghiulară, cu decor floral a fost descoperită într-un strat în care
predomină ceramica Hoardei de aur (fig. 6/1). Foarte apropiată ca formă şi decor, piesa a fost atribuită
de către d-na. S. O. Bileaeva și O. E. Fialco celei de-a doua perioade, cuprinsă între secolele XV-XVII63.
În orice caz, din punct de vedere cronologic, astfel de elemente de fixare de dimensiuni reduse aparțin
fazei timpurii de prelucrare a metalului și pot fi datate din secolele XV-XVI însă, ținând seama de
contextul expedițiilor din timpul Hoardei de Aur, cu precauţie, se poate presupune încadrarea în
secolul al XIV-lea. Alte descoperiri provin din straturi mixte cu ceramica Hoardei de Aur și turcească.
55 J. Тешић, Невестински накит код Срба у XIX веку и првоj половини XX века из збирке Етноiграфскоi музеjа у
Београду, Септамбар, 2003, Београд, 2003, сc. 70-74; Popescu 1970, Op. cit., р. 35.
56 Popescu 1970, Op. cit., рр. 77, fig. 105-108.
57 Абызова, Рябцева 2007, Op. cit., сc. 95-105.
58 Vasiliu 1996, Op. cit. pp. 230-234; Profităm de această ocazie pentru a ne manifesta recunoștința față de domnii I. V. Bruiako
și L. Bakumenko-Pârneu pentru informațiile oferote cu amabilite.

59 A. Niculiţă, Două tezaure de monede şi obiecte de podoabe medievale din fondurile muzeului de Arheologie din Chişinău, în
Revista arheologică I, Chişinău, 1993, рp. 130-138.

60 Беляева, Фиалко 2012, Op. cit. cс. 362-366, pис. 3,1-2.
61 Ibidem, p. 364.
62 Ibidem, p. 364, fig. 3,4-6; fig. 4,1-3.
63 Ibidem, p. 364, fig. 4,2.
Numai o cataramă mare, sofisticată, cu un model complex (fig. 6/8), provine dintr-un strat cu materiale
predominant turcești. În perioada turcească se remarcă trecerea la un registru decorativ deosebit, ce
apare pe o serie de exemplare (fig. 6/13-16).
În ceea ce privește ornamentele și obiectele legate de decorul îmbrăcămintei, unele
observaţii tipologice oferă doar inele (14 exemplare) și butoanele turnate, inclusiv decorate cu email
(8 exemplare). Inelele sunt reprezentate de două tipuri principale – cu scut median (turnate integral)
și scut (executat separat). Un număr de inele cu scuturi înguste, cu suport sau lenticulare pot fi atribuite
antichităților mongole din secolul al XIV-lea (fig. 4/1, 7, 11, 20). În general, pe teritoriul regiunii dintre
Prut și Nistru, în monumentele legate de antichitățile Hoardei de Aur predomină inele cu scut neted
din bronz. În timpul săpăturilor din cadrul aşezărilor de la Orheiul Vechi s-au găsit mai multe inele de
bronz cu plăci alungite, decorate cu ornamente geometrice gravate64. Inele similare, precum și forme
pentru turnarea lor sunt semnalate și în cadrul siturilor din regiunea Volga, din perioada Hoardei de
Aur65. Decorul acestor inele este caracterizat printr-un model floral și/sau geometric. Încă un inel tipic
antichității nomade și Hoardei de Aur este inelul cu patru „picioare” pentru fixarea pietrei (astfel de
bijuterii sunt prezente în teritoriile „antice” chazare, ungare și ale Hoardei).
Alături de acestea, în colecția de care ne ocupăm sunt prezentate inele cu plăci largi, cu
ornamente circulare și geometrice (fig. 4/2, 5-6), care aparțin perioadei moldoveneşti de existență a
cetății. Inele similare au fost găsite, de exemplu, în localitatea Tarasov din Moldova și în Orasul de Floci
din România66. Totodată, există și inelele care aparțin perioadei turcești. De exemplu, inelul cu scut
neted sub formă de „nori” (un motiv care este caracteristic lucrărilor toreutice orientale) (fig. 4/3).
Astfel, am reușit să deosebim în colecția prezentată o serie de produse din perioada mongolă
(oglinzi, inele, catarame, aplici). Pentru această perioadă se constatată influența deopotrivă a Vestului
European, cât și a Hoardei asupra compoziției metalice vestimentare și a specificul echipamentului de
harnașament pentru cal și călăreț. Se constatată dezvoltarea unor tipuri de catarame-cadru din
perioada moldovenească. Printre inele apar cele care sunt tipice bijuteriilor moldovenești. Din secolul
al XV-lea, este urmărită influența turcească asupra costumului populației carpato-balcanice, una dintre
cele mai strălucite reflexii ale acesteia fiind centura cu catarame-pafta. Așadar, materialele din
săpăturile arheologice de la Belgorod au scos la iveală și o colecție bogată de catarame.
64 S. Reabţeva, Piese de podoabă şi vestimentaţie din Moldova şi Ţara Românească în contextul relaţiilor cultural-istorice
(secolele XIV–XVII), Editura Istros a Muzeului Brailei „Carol” I, Brăila, 2014, p. 107.
65 Н. Н. Афоньков , О. А. Кубанкина, Литейные формы с Увекского городища из коллекции Саратовского областного
музея краеведения, в сб.: Археология Восточно-Европейской степи. Межвузовский сборник научных трудов. Вып.
10, (редактор: В.А. Лопатин). Саратов, 2013, с. 320, Рис. 1.
66 Reabţeva 2014, Op. cit., p. 332, fig. 70; C. A. Manea, Podoabe şi accesorii vestimentare descoperite la Oraşul de Floci între
1975-1989, în Ialomiţa III, Studii şi comunicări de istorie, arheologie şi etnogrofie, Slobozia, 2000, pp. 123-124.
ПІЗДНЬОСЕРЕДНЬОВІЧНІ ВИРОБИ З КОЛЬОРОВИХ МЕТАЛІВ
З РОЗКОПОК У БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКІЙ ФОРТЕЦІ
Світлана РЯБЦЕВА
(Інститут Культурної Спадщини АН Молдови)
e-mail: sveta_earing@mail.ru
Олег САВЕЛЬЄВ
(Інститут археології НАН України)
e-mail: olegsavelyev1979@gmail.com
У представленій роботі нами розглядається колекція виробів з кольорових металів XIII

– XVI ст., знайдених під час роботи Білгород-Тірської експедиції ІА НАН України за період 1998-
2010. рр.1 Для доповнення зображень ювелірних виробів з досліджуваної пам'ятки, а також
виявлення культурних зв'язків населення, залучено вироби, що походять з інших експедицій2. В
цілому колекція середньовічних предметів з кольорових металів, що походить з багаторічних
розкопок Білгорода, вивчена і опублікована дуже фрагментарно. Необхідно згадати дві роботи,
в яких розглядаються енколпіони, знайдені на цій пам'ятці3, а також нещодавні публікації,
присвячені типології та хронології пряжок-пафт з Білгорода та Очакова4. Частина матеріалів з
Білгорода була опублікована С.О. Біляєвою у ії узагальнюючій монографії5. Автори цієї статті
також зверталися до деяких питань, пов'язаних з комплексом металевих виробів і ювелірного
інструментарію, що походить з цієї пам'ятки6. Крім того, низка прикрас були опубліковані в
1 Усі вони, за винятком декількох, зберігаються в ОАМ НАН України.

2 Хотілося б висловити вдячність керівникові Білгород-Тірської експедиції ІА НАН України Т. Л. Самойловій за люб'язно
надану можливість використати неопубліковані матеріали, а також дирекціям і співробітникам Одеського
археологічного музею (особливо І.В. Бруяко і Л.Ю. Поліщук) і краєзнавчого музею у Білгороді-Дністровському за
допомогу в роботі з фондами. В процесі роботи ми спілкувались з багатьма колегами, яким хочеться подякувати за
консультації, допомогу з літературою та просто бесіди. Це Г.С. Богуславський, А.В. Красножон (Одеса); С.О. Біляєва,
Н.В. Хамайко, О.В. Комар, І.В. Карашевич (Київ); М.О. Шлапак, С. Табак, Л.В. Дергачова, Т.П. Нестерова, Л. Бакуменко-
Пирнеу (Кишинів); Ю.М. Лесман, М.Г. Крамаровський, А.О. Пескова, О.О. Щеглова, П.П. Азбельов, В.Ю. Соболев (Санкт-
Петербург), І.А. Стерлігова (Москва), Л.В. Пекарська (Лондон), С. Дончева (Шумен), С. Оца (Бухарест).
3 В.А. Куницкий, Предметы художественной пластики из Білгорода-Дністровського, в сб.: Земли Южной Руси в IX–XIV
вв. (отв. ред. П.П. Толочко), Издательство «Наукова Думка», Киев, 1985, сс. 124-126; В.А. Куницький, Близькосхiднi
енколпiони на територiï Пiвденноï Русі, в: Археологія, Вип. 1, Київ, 1990, сс. 106-116.
4 С.А. Беляева, Е.Е. Фиалко, О некоторых типах поясных аксессуаров XIV–XVIII вв. из раскопок в Аккерманской крепости,
в сб.: Мода и дизайн: исторический опыт и новые технологии. Материалы XV-й международной научной
конференции (ответственный редактор: Н.М. Калашникова), Санкт-Петербург, 2012, с. 362–366; С.O. Бiляєва, O. Є
Фiалко, Пряжки-пафти Карпато-Балканського регіону на пам’ятках Пiвнiчного Причорномор’я, у зб.: Музейні читання.
Матеріали науковоï конференцiï «Ювелiрне мистецтво – погляд крiзь вiки», Київ, 2012, сс. 256-264.
5 С. Біляєва, Слов’янськi та тюркськi світи в Україні. Видавництво Унiверситет «Украïна», Київ, 2012, сс. 322-326.
6 С.С. Рябцева, О.К. Савельев, Некоторые предметы из цветных металлов и ювелирный инструментарий из раскопок
Белгород-Днестровской крепости, в: Stratum plus, 5, 2014, сс. 157-175; С.С. Рябцева, О.К. Савельев, К проблеме
выделения древностей X-XIII вв. среди материалов из раскопок Белгород-Днестровской крепости, в сб.: Труды IV (XX)
Всероссийского археологического съезда. Издательство «Отечество», Казань, 2014, с. 144; REABŢEVA, S., Casting mold
118 Світлана РЯБЦЕВА, Олег САВЕЛЬЄВ
статтях, присвячених історії і вивченню Білгородської фортеці7.

У складі колекції, що розглядається нами, виділяються прикраси (Рис. 5), металеві
дзеркала (Рис. 8,6, 8-10), декоровані пояси та кінська збруя (Рис. 1-2, 5-6; 9,1-2), торговельний
інвентар (Рис. 9,4), побутове начиння (Рис. 8,1, 7, 12, 14; Рис. 9,3, 5). До особливої категорії
знахідок належить кругла ажурна металева рамка у вигляді багатопроменевої зірки, що кріпить
скляну вставку (Рис. 8,5). Можливо, ми маємо справу з деталлю архітектурного декору
спорудження монгольського часу (виріб походить з шару ставки цього періоду). При
дослідженнях турецької лазні у Карантинному дворі фортеці були виявлені численні фрагменти
скляних вставок для вікон, але вони мають іншу форму8.
З монгольською традицією чітко можна пов’язати ще кілька речей. Окрім декількох
перснів, про які мова піде нижче, і згаданих фрагментів бронзових дзеркал (Рис. 8,6, 8-10), це дві
пряжки (Рис. 5,21-22) зі специфічним типом застібки - з одного боку проріз, з іншого боку –
круглий "язичок"9. Подібні пряжки знаходять в кочівницьких похованнях, пояс з аналогічними
застібками походить з Увека (мавзолей, поховання 4)10.
У Білгороді було знайдено дві матриці, призначені для виготовлення поясних бляшок.
Безумовно, для виготовлення пояса, виконаного в ординській традиції, служила бронзова
матриця із зображенням оленя, яка знайдена при розкопках, що проводилися міжнародною
Південною середньовічною археологічною експедицією Інституту археології НАН України
(керівники С.О. Біляєва та Б. Єрсой)11. Схожі штампи були знайдені на городищах Орхей і
Костешти в Молдові12. Аналогічна матриця походить із зібрань Російського археологічного
інституту в Стамбулі13. Кругла бляшка з подібним зображенням відома з розкопок Новгорода14.
Матриця ж із зображенням качки (чи лебедя) (Рис. 5,13; кат. 80), яка чистить пір'я, що
міститься в колекції, за характером зображення дещо відрізняється від сюжетів, характерних для
ординських поясів. Але велика кількість серед золотоординської місцевої і привозної
(візантійсько-балканського кола) кераміки виробів із зображенням птахів (представлені і
качки)15, дозволяє припустити прихильність до даного сюжету мешканців золотоординського
міста. Деяку схожість з цією матрицею демонструє і штамп із зображенням грифона, що походить
with earring in the context of Balkan-Mediterranean and Old Rus’ contacts of Belgorod in X-XI centuries, în volumul:
Miscellanea Historica et Archaeologica in Honorem Vasile Ursachi octogenarii, (editori: C. Croitoru, G. Dan Hânceanu), Editura
Istros a Muzeului Brailei „Carol” I, Braila, 2015, pp. 143-158.
7 Л.Д. Дмитров, Бiлгород-Днiстровська археологічна експедиція, в: Археологічні пам’ятки УРСР. Т. 2, Київ, 1949, сс. 39-
52; М.Г. Рабинович, Исследование средневековых слоев Белгорода-Днестровского в 1954 и 1958 гг. в: КСИА, 113.
Москва, 1968, сс. 102-107; Г.Г. Мезенцева, Средневековый Белгород, в сб.: Археология УССР. Т. 3 (гл. ред. И.И.
Артеменко), Издательство «Наукова Думка», Киев, 1986, сс. 513-518.
8 С. О. Бiляєва, О.Є. Фіалко, I. В. Карашевич, Вiконницi в системi архiтектурних реконструкцiй (османська лазня
Аккерманської фортецi), у зб.: Новi дослідження пам’яток козацької доби в Україні. Центр пам’яткознавства АН України
i УТОПIК, Вип. 15, Київ, 2006, с. 279.
9 С. Біляєва, 2012. Op. cit. с. 190, рис. 39; Г.С. Богуславский, Акжа Кермен – Аспрокастро (очерк истории и археологии
средневекового города), в сб.: Древние культуры Северо-Западного Причерноморья (к 95-летию Национальной

академии наук Украины) (ответственные редакторы: И.В. Бруяко, Т.Л. Самойлова), Издательство СМИЛ, Одесса, 2013,
сс. 757-791, табл.27.
10 Г.А. Федоров-Давыдов, Кочевники Восточной Европы под властью золотоордынских ханов. Археологические
памятники. Издание Московского университета, Москва, 1966, с. 47, рис. 8,1-2; А.Г. Юрченко, Элита монгольской
империи. Время праздников, время казней. Издательство «Евразия», СПб., 2013, рис. 94.
11 Беляева, Фиалко, 2012a, op. cit. с. 362.
12 П.П. Бырня, Т.Ф. Рябой, О некоторых ювелирных изделиях из Старого Орхея, в сб.: Памятники древнейшего
искусства на территории Молдавии (ответственный редактор: И.А. Борзияк), Издательство «Штиинца», Кишинев,
1989, сс. 97-103; E. Abâzova, T. Reaboi, S. Reabţeva, Piese din metale neferoase de la Orheiul Vechi, în: Tyragetia XIII.
Chişinău, 2004, pр. 49–59.
13 М.Г. Крамаровский, Золото Чингисидов: культурное наследие Золотой Орды. Издательство «Славия», СПб, 2001,
с. 50, рис. 22.

14 М.В. Седова, Ювелирные изделия Древнего Новгорода (X–XV вв.). Издательство «Наука», Москва, 1981, с. 150, рис. 57,2.
15 А.А. Кравченко, Средневековый город Белгород на Днестре (конец XIII – XIV вв.). Издательство «Наукова думка»,
Киев, с. 76, Рис. 29, с. 109, Рис. 42.

Піздньосередньовічні вироби з кольорових металів з розкопок у Білгород-Дністровській фортеці 119
з шарів XII–XIV ст. Шуменської фортеці у Болгарії16. Проте контури матриці з Шумена повністю
позбавлені загостреності пелюсток, характерних для творів ординської торевтики, та, й саме
зображення виконане у візантійських традиціях.
Частина поясних і вуздечних бляшок, знайдених у Білгороді, може бути печенізькою або
половецькою спадщиною в матеріальній культурі Золотої Орди. До подібних знахідок можна
віднести дві ажурні бляшки краплеподібної форми з кринами в центральній частині (Рис. 5,10-
11) і дві листоподібні бляшки зі складним рослинним орнаментом і кріпленням у вигляді
об'ємної петлі або масивного штиря (Рис. 1,10; Рис.9,2; Рис. 1,11; Рис. 9,1). Листоподібні бляшки
характерні для кочівницьких вуздечних наборів різних періодів. Ранні варіанти подібних виробів
представлені, наприклад, в пам’ятках кимако-кипчацького об'єднання (сросткинська культура)
IX - X ст. на Алтаї. У тих же пам'ятках зустрічаються різноманітні ажурні бляшки з рослинним і
зооморфним орнаментом17. Зустрічаються вироби схожих форм і пізніше, в тому числі і в
монгольський час18. Саме до цього періоду необхідно, очевидно, віднести і знахідки з Білгорода.
Інші ж бляшки і накладки з Білгорода не такі виразні, та і змішаність шару з великою
кількістю як ординської, так і турецької кераміки не додає впевненості в їх датуванні. Однак,
можна помітити, що мініатюрний декор поясу (Рис. 5,18) у вигляді трилисника, співвідносить цей
виріб з ординською старовиною 19. Проте, модель у вигляді досить реалістичної квітки з круглою
чашечкою (тюльпан, чашечка бавовника або троянда?) не знаходить близьких аналогів в творах
торевтики монгольського кола. Схожий візерунок у вигляді трилисника представлений і на
бронзовій прорізній поясній бляшці з розкопок Л.Д. Дмитрова20 (Рис. 5,17).
Датування XIV століттям поясного наконечника у вигляді серпа місяця (Рис. 5,14), двох
блях з обламаними гачками (Рис. 5,29-30), а також декількох накладок різної форми (у тому числі,
розеток) (Рис. 5,5, 19, 25) підтверджує насиченість шару в місцях їх знахідок фрагментами
кераміки ординського часу.
Специфічною рисою даної колекції можна вважати досить велику кількість накладок
різної форми, декорованих пірамідальними виступами (Рис. 5,1, 2, 12) . На жаль, усі вироби
походять зі змішаних шарів (з переважанням ординської і турецької кераміки). Деяку упевненість
в досить ранній даті цих накладок дає знахідка половинки мініатюрної пряжки-пафти,
декорованої в тому ж стилі пірамідальними виступами (Рис. 1,12; Рис. 6,7). Пафта походить зі
змішаного шару з керамікою переважно золотоординського часу.
Серед колекції виробів з кольорових металів Аккерманської фортеці виділяється
репрезентативна добірка безщиткових рамчастих пряжок (20 екз.). Були знайдені одно- і
дворамчасті пряжки, з рамками прямокутної і овальної форми. B окрему групу виділяються
дворамчасті пряжки з несиметричними рамками (Рис. 2,6-9) і такі, що мають деяку подібність до
пряжок, представлених y старожитностях X–XI ст. (напр. Рис. 3,1-3, 6-9). Проте, специфічна
"обтічна" форма пряжок з Білгорода зв'язує їх з пізнішими знахідками, такими, наприклад, як
застібки з Єнісала в Румунії21 (Рис. 4,15), та дозволяє датувати XIII–XIV ст. Варіанти подібних
застібок доживають, принаймні, до середини XV ст22.
Рамчасті пряжки з Білгорода, а також аналогічні знахідки зі Старого Орхея і
16S. Doncheva, Metal Art Production in Medieval Bulgaria. Lambert Academic Publishing, Saаrbrücken, 2012, p. 41, fig. II,10.
17 А.В. Могильников, Кочевники северо-западных предгорий Алтая в IX-XI вв. Издательство «Наука», Москва, 2002, с.
346, 354, рис. 210, 218; С.Г. Кляшторный, Д.Г. Савинов, Степные империи древней Евразии. Санкт-Петербург.
Филологический факультет Государственного Университета, СПб., 2005, с. 299, 323-339, рис. 19-25.
18 Федоров-Давыдов 1966, Op. cit., с. 63, рис. 11.
19 Ibidem, рис. 8, ГIII и ГIV.
20 I. В. Карашевич, Середньовiчнi матеріали iз розкопок Бiлгород-Днiстровськоï експедицiï 1946-1947, 1949-1950 рр., у
зб.: Археологія і давня iсторiя України. Колекції наукових фондів Інституту археологii НАН України. Матеріали та
дослідження. Вип. 3 (Головний редактор: П.П. Толочко), Київ, 2010, с. 134, рис. 3,10.
21 A. Stănică Prelucrarea metalelor în secolele X–XV, în: Aspecte privind prelucrarea şi circulaţia metalelor în Dobrogea din
Preistorie până în Evul mediu. Seria patrimonium. I. (editor: G. Ungăneanu), Muzeul de Istorie şi Arheologie, Institutul de
Cercetări Eco-Muzeale, Tulcea, 2005, р. 90.
22 R.Whitehead, Buckles, 1250-1800. Witham, 1996, №538-544.
Селитренного городища, мають аналогії в європейських матеріалах і можуть бути віднесені до

великого європейського кола старожитностей23.
Подібні застібки призначалися для скріплення поясів, у тому числі для невеликого
проміжного ремінця, що служив для підвішування предметів озброєння24. Окрім пряжок з
кольорових металів, були поширені і залізні пряжки, що використовувалися, як для поясів, так і
в кінській вузді (попружні пряжки)25.
Типологія безщиткових пряжок для Східної Європи була розроблена Г.А. Федоровим-
Давидовим на основі матеріалу, який був віднесений дослідником до кочівницьких
старожитностей періоду монгольського завоювання26. Знахідки поділені на дві групи – бронзові
і залізні пряжки. Бронзові безщиткові пряжки, що цікавлять нас, виділені у відділ Б групи I. Серед
них представлені круглі за формою (округлі в перерізі), напівкруглі (овальні в перерізі),
прямокутні із загостреною або сплющеною передньою частиною (у перерізі круглі),
вісімкоподібні (круглі в перерізі). Великі залізні пряжки (група II) були атрибутовані як такі, що
використовувалися в кінській збруї, сідельні або попружні. Серед них зустрічаються прямокутні,
сегментовидні, круглі і овальні зразки.
У недавній час рамчасті пряжки стали предметом уваги М.І. Гонялого в контексті
виділення тюркських елементів в культурі староруських поселень кінця XII – третьої чверті XIV
століття27. Спираючись на типологію Г.А. Федорова-Давидова, дослідник також окремо
розглядає бронзові (прямокутні, у тому числі і здавлені з боків, трапецієвидні, овальні, а також
пізні варіанти "ліровидних") і залізні (квадратні, прямокутні, сегментовидні, круглі, витягнуті)
безщиткові рамчасті пряжки. Він відмічає, що перші, швидше за все, використовувалися в
побутовому костюмі, а другі, як правило, в якості попруг до кінської збруї. Дійсно, частина
застібок (особливо залізних) використовувалася в кінській збруї. Проте, ми не можемо вважати,
що тільки бронзові або рідкісні зразки срібних пряжок - ремінні, а усі залізні пряжки збруйні.
Цьому суперечать знахідки залізних рамчастих пряжок в контекстах християнських
прицерковних кладовищ XIV–XVI століть28.
Рання група рамчастих пряжок з Білгорода могла належати до поясів, що носилися, у
тому числі, і монгольським населенням, що мешкало в кінці XIII–XIV ст. у Акжа-Кермені. У
пам'ятках, пов'язаних зі старожитностями монголів, відзначається як присутність поясів,
виконаних у монгольській, так і європейській традиції (наприклад, у похованнях могильника
поблизу станиці Білоріченська)29. Серійність демонструють і пряжки з прямокутною рамкою з
Білгорода, декоровані виступом у вигляді квіткової бруньки або лотоса (Рис. 2, 15-18). Декор у
вигляді лотоса характерний для накладок і нашивок ординського часу30. В даному випадку,
можливо, він є даниною саме смакам монгольських замовників. Це наше припущення
підтверджується й умовою знахідок таких пряжок, що походять зі змішаного шару з керамікою
23 G. Postică, Orheiul Vehi. Cercetări arheologice 1996-2001. Editura Universitţii Alecsandru Ioan Cuza, Iaşi, 2006, Fig. 116;
G.A. Fyodorov-Davydov, The Cultural of the Golden Horde Sities. BAR IS 198, Oxford, Tab. 100; Е. Fingerlin, Fingerlin Gürtel
des hohen und späten Mittelalters. Deutscher Kunstvarlag, Berlin, 1971, р. 11, 37, 463; Whitehead 1996, Op. cit.
24 J. Sawicki, Elementy stroju I pasa oraz fragmenty opraw ksiąg z ul. Katedralej y we Wrocławu. în: Uniwersytet Wrocławski
Instytut Archeologii, Druk i oprawa: Wrocławska Drukarnia Naukowa PAN, Wrocław, 2012, s. 102, R. 3.
25 М.И. Гонялый, Тюркские элементы в материальной культуре древнерусских поселений конца XII – третьей четверти
XIV в. района Куликова поля (на примере украшений ременной гарнитуры), в сб.: Русь в IX-XIV веках. Взаимодействие
Севера и Юга (ответственные редакторы: Н.А. Макаров, А.В. Черецов), Институт Археологии РАН, издательство
«Наука», Москва, 2005, с. 85.
26 Федоров-Давыдов 1966, Op. cit., с. 42-47.
27 Гонялый 2005, Op. cit., с. 85-87.
28 Ž. Demo, O patovina tragovi povijesti iz gubljene u sadošnjosti. Rezultati arheoloških iskopavanja pred crkvom svetog Franje
u Zagrebu 2002 godine. Arheološki muzej, Zagreb, 2007, р. 41, sl. 67-72.
29 М.Г. Крамаровский, Серебро Леванта и художественный металл Северного Причерноморья XIII–XV вв. (по
материалам Крыма и Кавказа). В сб.: Художественные памятники и проблемы культуры Востока (ответственный
редактор: Г.В. Луконин), Издательство «Искусство», Ленинград, 1985, с. 152-180; 2001, с. 117-119; Крамаровский 2001,
Op. cit., с. 117-119.
30 Федоров-Давыдов 1966, Op. cit., рис. 8,Г3-Г6; Гонялый 2005, Op. cit., с 99, Табл. 7,9.
переважно золотоординського часу. Схожий контекст супроводжує і знахідку дворамчастої

вісімкоподібної пряжки, що так само має криновидний декор (Рис. 1,5; Рис. 2,2), а також
мініатюрна (можливо, взуттєва) подвійна овальнорамчаста пряжка з язичком (Рис. 1,6; Рис. 2,3.).
Однак, численні більш пізні аналоги останньої пряжки31 (Рис. 3,16, 22) примушують нас з
обережністю підходити до її датування.
В цілому, рамчасті пряжки існували тривалий час. Еволюція типів, що цікавлять нас,
простежується з XIII і аж до XVI ст. (Рис. 3,10-24), а у ряді випадків і довше, до XVII–XVIII ст., про
що свідчать їх численні знахідки32.
Середньовічні застібки представлені як в матеріалах поселень, у тому числі й
укріплених, так і некрополів. Так, на території Банату 11 рамчастих пряжок було знайдено при
дослідженні житла XIV століття під час розкопок (очевидно, дерев‘яно-земляної) фортеці
Берзовія. Знайдена ціла серія пряжок з прямокутними рамками і одна подвійна
овальнорамчаста пряжка, що має аналогії в матеріалах Білгорода33. У Трансільванії подвійна
овальнорамчаста пряжка походить з матеріалів дослідження церкви в середньовічній фортеці
Кетяске34. Хоча, судячи з монетних знахідок, більшість поховань в церковному некрополі
відноситься до XII століття (але є й пізніші могили), пряжка, знайдена поза похованнями, явно
може бути датована не раніше XIV–XV століттями.
На території Румунії прості прямокутнорамчасті пряжки XV–XVI ст. були знайдені також
під час розкопок пізньосередньовічного міста Флоч35. Дуже представницька підбірка пряжок
XIV–XVII ст. — прямокутних і овальних одно- і дворамчастих — походить з розкопок першої
столиці Молдавського князівства Байя36. Декілька, одно- і дворамчастих пряжок XIV–XV ст.
походять з розкопок сільського поселення Коконь, цим же часом можуть бути датовані і рамчасті
пряжки, знайдені при дослідженні комплексу феодальної садиби в Джіулєшть37.
До XV - XVII ст. відносяться, очевидно, пряжки з некрополя Коста Спетерешть в
Румунській Молдові38. Прекрасна бронзова дворамчаста пряжка XV–XVI ст., декорована
криновидним візерунком, походить з поховання в некрополі біля церкви в Лешник39. При
дослідженні некрополя XVI ст., в монастирі Черник недалеко від Бухаресту була виявлена проста
прямокутнорамчаста пряжка40. XIV–XV століттями можуть бути датовані пряжки з некрополя
Арача41, cерія рамчастих пряжок XV–XVI ст. (4 екз.) походить з розкопок поселення Вршак
31 Sawicki 1992, Op. cit., pр. 93, 94, 107, 108, 112, Tab. III,32; IV,12; 112, VIII,54; Demo 2007, Op. cit., р. 82.
32 Selmeczi, 1992, Op. cit., р. 93, 94; Demo 2007, Op. cit., р. 67-72, Sl. 67-72; Sawicki 2012, Op. cit., р. 97-110; Whitehead,
1996, Op. cit.
Власне кажучи, традиція носіння рамчастих застібок нікуди не зникає і в пізніший час, про що свідчать рамчасті пряжки
на сучасних поясах, ремінцях від годинника і сандалій.
33 D. Ţeicu, Banatul montan în Evul Mediu. Editura Banatica, Timişoara, 1998, p. 122-123, 263, Fig. 101,1-11, p. 267$ D. Ţeicu
D. Contribuţii arheologice la repertoriul arheologic al Banatului Montan, în: Banatica, 16/1, Reşiţa, 2003, p. 349-350; S. Oţa,
Dress Accesorii Itoms found in fortifications from Banat. în: Ziridvavastudia Archaeologica 29. Museum Arad, Editura MEGA,
Cluj‑Napoca, 2015, pp. 341-345, pl. 1-5.
34 M. Dimitrache, Cetatea Cătească din Drăuşeni, jud. Braşov, ansamblu de arhitectură medievală, cercerări arheologice 1973-
1977 în: Cercetări Arheologice III, Bucureşti, 1979, р. 175, fig. 9,6.
35 L. Chiţescu L, R. Lungu, T. Papasima, P. Vlădilă, V. Rădulescu, A.Păunescu, Cercetări arheologice în anul 1979 la Piua Petru
(Oraşul de Floci) comuna Giurgeni. jud. Ialomiţa, în: Cercetări Arheologice IV. București, 1981, р. 131, fig. 7,5-6; R. Coman, E.
Renţa, G. Matei, S. Oţa, Raport de сercetări arheologice pe anii 2001-2003 la Oraşul de Floci, în: Cercetări Arheologice XII,
București, 2003, р. 52.
36 E. Neamţu, V. Neamţu, S. Cheptea S., Orasul medieval Baia in secolele XIV-XVII. Editura Junimea Oras, Iasi, 1980, fig. 35, 42;
Bătrîna, L. Bătrîna, A. Bătrîna, Contribuţii oraşul Baia, în: Cercetări Arheologice, VII, București, 1984, fig. 2,2.
37 N. Constantinescu, Un sat din Câmpia Română în epoca lui Mircea cel Bătrîn. Studiu arheologic şi istoric. Ed. Academiei,
Bucureşti, 1972, Pl. IX, XIII; L. Bătrîna, A. Bătrîna, I. Vătamanu, Ş. Scorţanu, Ansamblul reşedinţiei feudale de la Giuleşti, jud.
Suceava, în: Cercetări Arheologice VI, București, 1983, р. 89, fig. 5.
38 L. Bătrîna, O. Monoranu, A. Bătrîna, Cercetările arheologice din zona Fîntîna Mare - Spătăreşti com. Vadu Moldovei, în:
Cercetări Arheologice VIII. București, 1986, fig. 7,8.

39 Cantacuzino 1986, Op. cit., р. 131, fig. 3.
40 Gh. Сantacuzino, G. Topani, Cercetări arheologice de la Cernic – Mănăstire, în: Cercetări Arheologice IV, Bucureşti, 1981, р.
225, fig. 12.

41 N. Stanojev, Arača. Crkve. Nekropola. Manastir. Muzеj Воjвоидине, Novi Sad, 2004, Т. III, VII, VIII.
(Сербія)42.
B окрему групу можуть бути виділені подвійні овальнорамчасті пряжки (Рис. 2,1-7),
серед них існували невеликі екземпляри, що служили для застібання взуттєвих ремінців. Подібні
овальнорамчасті пряжки представлені серед матеріалів європейських некрополів XIV–XVI
століть43 (Рис. 2,3-4; Рис. 3,16, 22). Своєрідні варіанти подвійних овальнорамчастих пряжок
доживають і до початку XVIII століття, але вони відрізняються від більш ранніх зразків44.
Судячи з усього, пояси з рамчастими пряжками, знайдені у Білгороді, були досить
простими. Попри велику кількість пряжок, не знайдено жодної поясної бляшки, характерної для
поясів європейського кола. Втім, і в інших відомих нам археологічних пам'ятках (і що особливо
важливо, в похованнях) з Центральної і Південно-Східної Європи дуже часто представлені окремі
знахідки схожих пряжок — без наконечників і бляшок.
Необхідно відмітити, що в подвійних, особливо, розкішних поясах, багатих накладними
металевими деталями, частіше застосовувалися пряжки зі щитками (часто з декорованим
щитком і химерною рамкою пряжки). Безщиткові пряжки могли також часто служити для
рядових поясів, у тому числі і військових. Проте, в європейських матеріалах відомі і розкішні
витончені зразки безщиткових пряжок45.
Що стосується датування пряжок з даної колекції, то частина з них належать, очевидно,
до раннього періоду і можуть бути датованим в межах XIV століття (особливо,
прямокутнорамчасті пряжки зі специфічним криновидним декором). До цього ж періоду,
можливо, відноситься і декілька подвійних овальнорамчастих пряжок, а також проста
прямокутнорамчаста пряжка. Низка виробів, що не мають чітких типологічних особливостей і
хронологічних прив'язок, можуть бути датований ширше, XIV–XVI століттями.
Що стосується турецького періоду існування фортеці, то найбільш масовою категорією
поясних застібок стають пряжки-пафти, що з'являються в костюмі населення Карпато-
Дунайського регіону, ймовірно, ще в XIV–XV ст.46 (Рис. 7).
За час дослідження Білгород-Дністровської фортеці була зібрана досить
представницька добірка пряжок-пафт. У колекції, що розглядається нами, представлені вісім
половинок пафт. Якщо ж говорити в цілому про матеріали з Білгорода, то зустрічаються пряжки
декількох основних варіантів. Перший: вироби округлої форми, яка завдяки виступу з боку,
протилежного застібці, стає близькою до листоподібної (Рис. 6,6-11, 13-14). Ці пряжки гладкі або
декоровані орнаментом близьким до розетки. Візерунок виконаний в техніці лиття. В одному
випадку литий опуклий розеткоподібний орнамент, підкреслений круглими прорізними
отворами.
Другий варіант: пряжки геометризованої форми, близької до п'ятикутника (Рис. 6,1-5).
При цьому сторона, на якій розташована застібка, рівна, а протилежна може бути вирізною,
хвилястою. Орнамент геометризований або квітковий, як правило, виконаний в техніці лиття. На
декількох пряжках орнамент підправлений різцем. Одна досить велика прямокутна пряжка
декорована прорізним візерунком (Рис. 6,2).
Ще один, найбільш пізній, варіант пафт – у формі т.з. "турецького огірка". Подібні
пряжки, у більшості випадків декоровані квітковим орнаментом, одна пряжка гладка, а одна
декорована псевдозерню (Рис. 6,15-17).
Застібки-пафти («pafta, paftale» – рум., «pafta» - албан., «пафта, пафти» - болг., «пафте»
42 M. Brmbolić, Vršački zamak. Respublički zavod za zaštitu spomenika kulture, Beograd, 2009, с. 82-83, Sl. 45,4-9, с. 88, Sl.
48,2, с. 89, 130-131, 135, 136; Oţa 2015, Op. cit., pp. 33-347.
43 Sawicki 2012, Op. cit., s. 93, r. 3; Selmeczi 1992, Op. cit., р. 93, 94, 107, 108, 112, Tab. III,32; IV,12; 112, VIII,54; Demo 2007,
Op. cit., р. 82.

44 Whitehead 1996, Op. cit., №358-448.
45 Ibidem, № 739-741.
46 Беляева, Фиалко 2012, Op. cit., сc. 362-366; Біляєва, Фіалко 2012a, Op. cit., cс. 256-264; Е.Н. Абызова, С.С. Рябцева,
Пряжки-пафты из собрания Национального музея археологии и истории Молдовы, în: Tyragetia 1 (16), 2, Chișinău, 2007,
сc. 95-105.
- серб.) були характерні для жіночого (в тому числі і весільного) костюму населення Карпато-
Балканського регіону в XIV–XX ст.47. Пафти складаються з двох симетричних половинок, що
відрізняються тільки деталями застібки, – гачок або петля. На зворотньому боці виробів з обох
боків від застібки розташовані відігнуті бортики. На деяких пряжках є і поперечна, окремо
напаяна планка, яка слугувала для кріплення її до поясу.
Близька до білгородської, добірка пряжок зберігається у зібраннях Національного
Музею археології та історії Молдови (Кишинів). Походження їх, очевидно, пов'язане з
Костештьським археологічним комплексом48 (Рис. 8). Серед них тільки одна проста листоподібна
пряжка збереглася повністю (Рис. 7,1), інші екземпляри представлені половинками. Ця добірка
пафт, мабуть, різноманітніша, ніж знайдена у Білгороді, в ній містяться овальні, напівкруглі,
трикутні, сегментовидні, трапецієвидні, листоподібні за формою вироби. Край, протилежний до
застібки, часто вирізаний у вигляді фестонів або рослинних пагонів.
Усі пряжки виконані в техніці лиття з бронзи або низькопробного срібла. Орнамент
прорізний, виконаний в техніці лиття і доповнений гравіюванням, або гравійований на гладкому
фоні. У декількох екземплярах у застібках пробиті отвори, призначені, ймовірно, для пришивання
до основи.
Пряжки з Костешть відносяться до ранньої групи застібок, що зустрічаються в Болгарії і
Румунії в пам'ятках XIV–XVII ст. Ці пряжки характеризуються невеликими розмірами і
різноманітною, не сталою формою. XIV століттям датуються болгарські знахідки з фортець
Силістри і Ветрена, а також некрополя Габрово. У останньому випадку пряжка була знайдена
разом з монетою Івана Олександра49.
На території Румунії пафти представлені в дещо пізніших комплексах, вони набувають
поширення в пам'ятках XV–XVII ст. Так, листоподібна пряжка була знайдена в похованні № 4
могильника Ретивоєшть, поховання в якому здійснювалися в XIV–XVI ст.50. Пряжка бронзова,
лита, в півтора рази більша, ніж аналогічні вироби з Костешть і вдвічі масивніше за болгарські
знахідки. Щитки пряжки опуклі з розетчастим орнаментом в центрі. Пряжка з листоподібними
гладкими щитками походить з поховання XVI ст. в некрополі при церкві Успіння Божої Матері в
Куртя-де-Арджеш51. Досить різноманітна добірка пафт XVII – першої половини XIX ст., що
зберігається у зібранні музею міста Тулчi52. Серед них виділяється ціла низка застібок, що
походять з розкопок некрополя XVII–XVIII ст. при церкві св. Георгія у фортеці Ісакча53. Цим же
часом датуються і пряжки з Естер-Тиргшор і Піуа Петру54.
B основній масі пряжки, датовані XV–XVII ст., суцільнолиті, часто з опуклим орнаментом
в центрі щитка. З часом спостерігається тенденція до збільшення розмірів пряжок-пафт. У XVIII–
XX ст. переважаючими стають кругла (іноді розеткоподібна), листоподібна (як варіант "хмара",
"раковина", "турецький огірок"), а також витягнута підпрямокутна форми застібок55. Прорізний
орнамент, виконаний в литті, поступається місцем різноманітному прокарбованому килимовому
47 M. Popescu, Podoabe medievale in Ţările Române. Editura Meridiane, Bucureşti. 1970, pр. 77-78, Fig. 103-108; Г. Атанасов,
И. Йорданов, Средновековният Ветрен на Дунав. Издателска, Николов, Шумен, 1994, с. 57; Колекциjа jесен/ зима.
Српска колекциjа из Руског етнографског музеjа у Санкт Петербургу 6. децембар 2005 – 6. март 2006. Београд, 2005, р.
135
49 К. Койчева, Средневековният некропол на Габрово, în: Приноси към българската археология, I, София, 1992, с. 264;
Атанасов, Йорданов 1994, Op. cit., с. 26, Табл. VI,64-65.

50 Dumitriu 2001, Op. cit., р. 134, Taf. 48,5-6.
51 S. Cristocea, Biserica Drujeşti din Curtea de Argeş în lumina cercetărilor arheologice, în: Revista monumentelor istorice LIX,
№1, Bucureşti, 1990, р. 35, fig. 18.

52 V. Vasiliu, Obiecte de podoabă şi accesorii vestimentare medievale dincolecţiile Muzeului de arheologie din Tulcea, în:
Peuce XII, Tulcea, 1996, рp. 230-234.

53 V. Vasiliu, Cimitirul medieval de la Isaccea. Biserica Sf.Gheorghe, în: Peuce XI, Tulcea, 1995, pp. 373-410, pl. 5.
54 C. Custurea, Cercetările arheologice din Necropola aşezării medievale Ester-Târguşor, în: Materiale şi cercetări arheologice,
XVI, Bucureşti, 1986, р. 302; Chiţescu et. al. 1979, Op. cit., р. 233.
55 J. Тешић, Невестински накит код Срба у XIX веку и првоj половини XX века из збирке Етноiграфскоi музеjа у Београду.
Септамбар, 2003, Београд, 2003, сc. 70-74; Popescu 1970, Op. cit., р. 35.
рослинному візерунку, часто з включенням мотивів вазонів, геральдичних сюжетів і птахів.

Характерним стає виділення композиційного центру щитків пряжки за допомогою об'ємних
литих або виконаних в техніці скані розеток, кам'яних або скляних вставок, перламутрових
пластин. Часто пряжки суцільно зіткані мереживом в техніці скані або розшиті перлинами і
золотою ниткою. Крім того, в пізніх пряжках часто зустрічається третій мініатюрніший щиток, що
прикриває застібку56.
Для пряжок з Костешть характерні такі ознаки ранньої групи, як невеликі розміри,
різноманітний рослинно-геометричний візерунок, у тому числі й прорізний. З іншого боку, для
них не характерна химерність декору. Немає на них і накладних прикрас (кольорові вставки,
скань, зернь), які з'являються в XVII–XVIII ст. На основі зіставлення з аналогічними знахідками з
території Болгарії і Румунії, пряжки-пафти з Костешть, що не мають археологічного контексту,
були датовані сумарно в межах кінця XV – першої половини XVII ст. 57. Нижня межа була
визначена за стилістичними особливостями в процесі зіставлення з аналогічними виробами з
Карпато-Балканського регіону. Застібки з прорізним орнаментом, аналогічні костештьським,
відомі нам з колекції історичного музею м. Ясси, Естер-Тиргшора, музею археології м. Тулчі і
випадкової знахідки біля с. Орлiвка в Україні58. Верхня межа датування речей з цієї добірки
визначається, в тому числі, і часом поширення специфічного гравійованого криновидного
орнаменту, що декорує пряжку з Костешть (Рис. 7,17) і представленого, наприклад, на застібці
шийної прикраси з кладу Хиждієнь початку XVII ст.59.
Що стосується пряжок з Білгорода - Аккермана з розкопок С.О. Біляєвої і Б. Єрсой, то
вони були поділені дослідниками на три хронологічні періоди. Рання група маленьких
листоподібних пряжок віднесена ними до XIV ст.60 (Рис. 6,1). Показово, що в культурному шарі
Нижнього двору фортеці вони поєднуються з керамікою сграффіто і джучидськими монетами XIV
ст., а також з матеріалами молдавського періоду історії міста XIV - XV ст. (час будівництва
фортеці)61. Наступна група пафт датована XV - XVII ст., для них характерні більші розміри, поява
прямокутних форм, ажурний прорізний орнамент62 (Рис. 6,4-5, 10-12). У фортеці знайдені й
зразки XVIII ст., що намічають новий етап у розвитку цього типу прикрас.
В аналізованій нами колекції пафт також представлені різночасні знахідки. Так, пряжка
підпрямокутної форми з рослинним квітковим декором представлена в шарі з переважанням
золотоординської кераміки (Рис. 6,1). Дуже близька за формою і декором застібка була
віднесена С.О. Біляєвою і О.Є. Фіалко до другого періоду, тобто XV–XVII ст.63. У будь-якому разі, в
рамках цього періоду, такі невеликі застібки відносяться до раннього етапу побутування пафт і
можуть бути датовані XV–XVI ст., а з урахуванням золотоординського контексту, з обережністю
можна припустити «заходження» застібок з розкопок Білгород-Тірської експедиції в XIV століття.
Інші знахідки походять зі змішаних шарів із золотоординською і турецькою керамікою. Лише
витончена пряжка зі складним вихороподібним об'ємним візерунком (Рис. 6,8) походить з шару
з матеріалами переважно турецького часу. Виходячи з декоративних особливостей, безумовно,
до турецького часу можна віднести ще низку пафт (Рис. 6,13-16).
Що стосується прикрас і предметів, пов'язаних з кроєм і декором одягу, то деякі серії
дають лише персні (14 екз.) і литі ґудзики, у тому числі декоровані емалями (8 екз.). Персні
представлені двома основними типами — щитковосрединні (суцільнолиті) і щиткові — з окремо
виконаним щитком. Ряд щитковосрединних перснів з вузькими підтрикутними або
56 Popescu 1970, Op. cit., рр. 77, fig. 105-108.

58 Vasiliu 1996, Op. cit. pр. 230-234; Користуючись випадком приносимо вдячність І.В. Бруяко і Л. Бакуменко-Пирнеу за
люб'язно надану інформацію.

59 A. Niculiţă, A. Două tezaure de monede şi obiecte de podoaba medievale din fondurile muzeiuli de Arheologie din Chişinău,
în: Revista arheologică I, Chişinău, 1993, рp. 130-138.

60 Беляева, Фиалко 2012, Op. cit. cс. 362-366, pис. 3,1-2.
61 Ibidem, с. 364.
62 Ibidem, с. 364, pис. 3,4-6; pис. 4,1-3.
63 Ibidem, с. 364, pис. 4,2.
лінзовидними щитками можуть бути віднесені до монгольських старожитностей XIV століття

(Рис. 4,1, 7, 11, 20). В цілому на території Пруто-Дністровського регіону в пам'ятках, пов'язаних зі
старожитностями Золотої Орди, переважають прості бронзові литі мініатюрні перстенці з
гладким щитком, що злегка розширюється. При розкопках на городищі Старий Орхей було
знайдено декілька бронзових перснів зі щитками, що розширюються, прикрашеними
гравійованим геометризованим орнаментом64. Подібні персні, а також форми для їх відливання
представлені і в пам'ятках поволзького регіону часу панування Золотої Орди65 (Афоньков,
Кубанкина, 2013, с. 320, Рис. 1). Для орнаментації подібних перснів характерний рослинно-
геометричний або геометричний візерунок. Ще один типовий для кочівницьких і
золотоординських старожитностей – перстень з чотирма лапками для кріплення каменю (подібні
прикраси представлені в хозарських, угорських, ординських старожитностях).
Крім того, в даній колекції представлені персні з широкими щитками з циркульним і
геометризованим орнаментом (Рис. 4,2, 5-6), що відносяться до молдавського періоду існування
фортеці. Аналогічні персні були знайдені, наприклад, у поселенні поблизу села Тарасова в
Молдові та в Орашул де Флочь в Румунії66. Крім того, є й персні, що відносяться до турецького
періоду. Наприклад, перстень з гладким щитком у формі "хмари" (мотив, характерний для творів
східної торевтики) (Рис. 4,3).
Таким чином, нам вдалося виділити в представленій колекції цілу низку виробів
монгольського періоду (дзеркала, персні, пряжки, бляшки). У цей час спостерігається як
західноєвропейський, так і ординський вплив на склад металевого убору і специфіку
спорядження коня і вершника. Відзначається розвиток деяких типів рамчастих пряжок в
молдавський період. Серед перснів виділяються такі, які характерні для молдавського
ювелірного убору. З XV ст. простежується турецький вплив на костюм населення Карпато-
Балканського регіону, одним з яскравих відображень чого стає значне поширення поясів з
пряжками-пафтами. Багату колекцію подібних застібок представляють і матеріали з розкопок
Білгорода.
64 S. Reabţeva, Piese de podoabă şi vestimentaţie din Moldova şi Ţara Româneasca în contextul relaţiilor cultural-istorice
(secolele XIV–XVII), Editura Istros a Muzeului Brailei „Carol” I, Braila, 2014, p. 107.
65 Н.Н. Афоньков Н.Н., О.А. Кубанкина О.А, Литейные формы с Увекского городища из коллекции Саратовского
областного музея краеведения, в сб.: Археология Восточно-Европейской степи. Межвузовский сборник научных
трудов. Вып. 10, (редактор: В.А. Лопатин). Саратов, 2013, с. 320, Рис. 1.
66 Reabţeva 2014, Op. cit., p. 332, fig. 70; C.A. Manea, Podoabe şi accesori de vestimentare la Oraşul de Floci intre 1975-1989,
în: Ialomiţa III, Studii şi comunicări de istorie, arheologie şi etnogrofie, Slobodzia 2000, pp. 123-124.
Fig. 1. Produse din metale neferoase descoperite la Belgorod-Dnistrovsk. Fotografiile autorilor.

Рис. 1. Вироби з кольорових металів з Білгорода-Дністровського. Фото авторів.
Fig. 2. Catarame din Belgorod- Dnistrovsk (figurile 8,15,19 după Bileaev 2012, restul - desene ale autorilor).
Рис. 2. Рамчасті пряжки з Білгорода-Дністровського (рис. 8,15,19 – по: Біляєва 2012; інші – рисунки авторів).
Fig. 3. Catarame-cadru, secolele XI-XVI. Scara variază. 1-2 - Nadorova (Bulgaria); 3-6 - Dinogeția (România): 7 - Isaccea
(România); 8-9 - Păcuiul lui Soare (România); 10-11 Târgşor (România); 12-15 - Enisala (România); 16 - Wroţlaw
(Polonia); 17-22 - Zagreb (Croația); 23 - Leşnik (România); 24 - Baia (România). 1-2 - după: Bonev; Donceva 2011; 3-6-
după: Stefan et. Al. 1967 7 - după: Dumitriu 2001; 8-11 - după: Dumitriu 2001; 12-15 - după: Stănică 2005; 16 - după:
Sawichi, 2012; 17-22- după: Demo 2007; 23 - după: Contacuzino, 1986; 24 - după: Bătrîna, Bătrîna, 1984).
Рис. 3. Рамчасті пряжки XI – XVI ст. Масштаби різні. 1-2 – Надорова (Болгарія); 3-6 – Диногеція (Румунія): 7 –
Ісакча (Румунія); 8-9 – Пекуюл луй Соаре (Румунія); 10-11 Тиргшор (Румунія); 12-15 – Єнісала (Румунія); 16–
Вроцлав (Польща); 17-22 – Загреб (Хорватія); 23 – Лешник (Румунія); 24 – Байя (Румунія). 1-2 – по: Бонев; Дончева
2011; 3-6– по: Stefan et. al. 1967; 7 – по: Dumitriu 2001; 8-11 – по: Dumitriu 2001; 12-15 – по: Stănică 2005; 16 – по:
Sawichi, 2012; 17-22– по: Demo 2007; 23 – по: Contacuzino, 1986; 24 – по: Bătrîna, Bătrîna, 1984).
Fig. 4. Bijuterii și obiecte vestimentare din Bilgorod- Dnistrovsk. Desenele autorilor.

Рис. 4. Iївироби з предметів одягу з Білгорода-Дністровського. Рисунки авторів.
Fig. 5. Produse din metale neferoase din Bilgorod- Dnistrovsk. (8,10,16 - după: Mezentsev 1981; 17 - după:
Karaşevici 2010; 21.23 - după: Beleaev 2012; 22 - după Boguslavski 2013: altele – desene ale autoriilor).
Рис. 5. Вироби з кольорових металів з Білгорода-Дністровського. ( 8,10,16 – по: Мезенцева 1981; 17 – по:
Карашевич 2010; 21,23 – по: Біляєва 2012; 22 – по: Богуславский 2013: інші - рисунки авторів).
Fig. 6. Catarame-pafta din Belgorod-Dnistrovsk. Scara variază. (4,5,6,10-12 - după: Beleaev 2012; 13-16 - după:
Boguslavsky 2013: 17 - după: Karaşevici 2010; altele – desene ale autorilor).
Рис. 6. Пряжки-пафти з Білгорода-Дністровського. Масштаби різні. (4,5,6,10-12 – по: Біляєва 2012; 13-16 –
по: Богуславский 2013: 17 – по: Карашевич 2010; інші – рисунки авторів).
Fig. 7. Catarame-pafta din Costeşti (Republica Moldova) (după: Abâzova, Reabţeva 2007).
Рис. 7. Пряжки-пафти з Костешть (республіка Молдова) (по: Абызова, Рябцева 2007).
Fig. 8. Produsele realizate din metale neferoase din Belgorod-Dnistrovski (desene ale autorilor).
Рис. 8. Вироби з кольорових металів з Білгорода-Дністровського (рисунки авторів).
Fig. 9. Produse din metale neferoase din Belgorod-Dnistrovski (desene ale autorilor).
Рис. 9. Вироби з кольорових металів з Білгорода-Дністровського (рисунки авторів).
„RE,ÂYA-LELE” OTOMANE DE PE TERITORIUL ȚĂRII MOLDOVEI ÎN CONTEXTUL RĂZBOAIELOR
RUSO-AUSTRO-OTOMANE DIN A DOUA JUMĂTATE A SECOLULUI AL XVIII-LEA
Igor BERCU
(Universitatea de Stat din Moldova)
e-mail: bercuigor@gmail.com
OTOMANS „RE,ÂYAS” FROM THE TERRITORY OF THE MOLDAVIA COUNTRY IN THE CONTEXT OF THE
RUSO-AUSTRO-OTOMAN WARS FROM THE SECOND HALF OF THE 18TH CENTURY
Summary. The territory between rivers Dniester and Dnieper in the second half of the 18th century was
marked by intense armed clashes between the three Great Powers of the time: the Ottoman Empire, the Russian
Empire, and the Habsburg Empire. Direct armed conflicts targeted the Ottoman administrative-territorial units
established on the territory of the Principality of Moldavia during the centuries. Although the Russo-Austrian-
Ottoman rivalry in the second half of the 18th century didn’t radically change the situation in the Romanian
Principalities under the direct Ottoman administration located in the Dniester-Dnieper territory, they caused
substantial material and human losses to this center of power of the Ottoman Gates at its northern and
northeastern borders.
Teritoriul situat între râurile Prut și Nistru în a doua jumătate al secolului al XVIII-lea a devenit
un important spațiu de desfășurare a operațiunilor militare, cu implicarea celor trei mari puteri:
Imperiul Otoman, Imperiul Rus și Imperiul Habsburgic. Drept urmare, teritoriul re,aya-lelor1 otomane
cu cetățile Hotin, Bender, Akkerman, Chilia și Ismail devine o zonă strategică în cadrul acestor
confruntări. În prezentul studiu, ne-am propus drept scop se cercetăm principalele aspecte ale
evenimentelor ce s-au produs pe parcursul celor două războaie în unitățile teritorial-administrative
otomane, procesele și consecințele operațiunilor militare pentru re,aya-lele Chilia, Akkerman, Bender,
Ismail și Hotin.
Războaiele ruso-otoman din 1768-1774 și ruso-austro-otoman din 1787-1791/1792 au avut
un impact nemijlocit asupra teritoriilor Țării Moldovei administrate direct de Poarta Otomană.
Agravarea situaţiei din Polonia şi refuzul țarinei Ecaterinei a II-a de a-şi retrage trupele din regat,
precum şi insistenţele ambasadorilor Franţei şi Austriei au determinat Imperiul Otoman să declare, la
6 octombrie 1768, război Imperiului Rus2. Drept urmare, Poarta se pronunţă deschis în favoarea
Confederaţiei de la Bar şi devine protectoarea ei. La 29 octombrie 1768, paşa de Hotin scrie generalului
1 Re’âyâ înseamnă „turmă”. În Imperiul otoman prin acest termen erau desemnaţi până în sec. XVII doar contribuabilii
nemusulmani. După această dată s-a impus treptat practica desemnării prin termenul respectiv atât a contribuabililor
nemuslmani, cât şi musulmani. Astfel când este vorba de unităţile teritorial-administrative otomane formate pe parcurs pe
teritoriul Ţării Moldovei, desemnare lor prin termenul „reia” este pur convenţională.
2 А. Петров, Война России с Турцией и Польскими конфедератами с 1769-1774 годе. Составлено премущественно, из
неизвестных по сие время, материалов, том I, СПб., Типография Эдуарда Веймара, 1866, ст. 70-74, ст. 89-91; Eudoxiu
Hurmuzaki, Documente privitoare la istoria românilor, Supliment 1.1. 1518-1780, București, Editura Academiei, 1886, nr.
MXCII, p. 766.
136 Igor BERCU
polonez Xawer Branicki, că avea ordin de la marele vezâr de a proteja confederații contra tuturor celor
care vor încerca să-i atace3.
Pentru a fi sigur de victorie, sultân-ul Mustafa al III-a ordonat mobilizarea unui număr
impresionant de oameni, care trebuiau să participe în operațiunile militare de la nord de Dunăre. După
unele date, această cifră se ridica la circa 600.000 de ostași4. Conform planului, aceste forțe au fost
împărțite pe trei direcții principale. Marele vezâr în fruntea principalelor forțe trebuia să se îndrepte
spre Hotin, hân-ul Crimeii cu 60.000 de călăreți tătari să atace hotarele sudice ale Imperiului Rus5, iar
ultimii să atace cetatea Azov6.
La rândul său, Consiliul militar la ședința din 4 noiembrie 17687 condus de Ecaterina a II-a în
persoană a luat hotărârea de a contrapune forțelor otomane, de asemenea, trei armate conduse de
principele Golițân, contele Rumeanțăv și generalul Oliț.
Operațiunile militare au fost iniţiate în luna martie 1769. Corespondenţa cardinalului Bianchi
către internunțiul imperial Brognard ne evocă faptul că un corp de armată rusă de aproximativ 70.000
de soldaţi a trecut râul Nistru şi a asediat trei zile cetatea Hotin. Tentativa ruşilor s-a soldat cu un eşec,
deoarece focul artileriei otomane i-a silit să se retragă. Însufleţite de acest succes oştile otomane
organizează o incursiune peste râul Nistru, în apropierea Cameniţei, avându-l drept comandant pe ser-
aşker-ul Hotinului, Abaza-Mehmed paşa. Atacul s-a soldat cu un eşec complet. Din cei 60.000 de soldaţi
scapă doar Abaza-Mehmed paşa împreună cu un mic număr de oameni. Vestea acestei înfrângeri s-a
răspândit repede în rândurile oastei islamice. După cum remarcă și cronicarul turc Ahmed Vasîf: „ştirea
împrăştierii şi nimicirii soldaţilor aflaţi în oastea vizirului <Abaza> Mehmed paşa, serascher de Hotin, a
pricinuit o descurajare şi deplasare printre oamenii din oastea împărătească”8.
Situaţia s-a complicat şi în cadrul trupelor otomane staţionate în Bender. Lipsa de provizii în
depozitele cetăţii și neajungerea la timp a zahire-lelor, provocau fuga zilnică din oastea imperială a
2.000-3.000 oameni9. Aceste circumstanţe au determinat numirea lui Kel-Ahmed ca ser-aşker, a lui Ali
paşa ca paşazâde, iar pe beylerbeyi -uAbaza-Mehmed paşa ca muhafîz al cetăţii Bender.
Atacul întreprins de cazaci şi jefuirea împrejurimilor cetăţii Oceacov l-au determinat pe vezir-
ul Suleiman paşa, muhafâz-ul acestei cetăţi să solicite ajutor sultân-ului. Drept răspuns, curtea de la
Istanbul a dat ordin să fie recrutaţi circa 3.000 de ostaşi de sacrificiu (dalkilic) şi 2.000 pedestrași de
prin părţile Ismailului şi Chiliei, care trebuiau să vină în sprijinul oastei islamice aflate la Oceeacov10.
Luptele dintre armată ţaristă şi cea otomană au continuat şi în regiunea Hotinului. La
începutul lunii mai ruşii întreprind un nou atac asupra cetăţii Hotin. Apărătorii fortăreţei reuşesc să-i
respingă, dar în a doua jumătate a lunii, trupele ţariste obţin două victorii consecutive asupra
musulmanilor. Inițial nimicesc o armată tătărască cu un efectiv de 40.000 de oameni, iar peste câteva
zile este zdrobit un corp de armată otomană compus din 18.000 de soldaţi, care se grăbeau în ajutorul
garnizoanei din cetatea Hotin. Pierderile semnificative suferite în urma acestor înfrângeri au
determinat comandamentul armatei otomane să ia măsuri în vederea regrupării forţelor şi modificări
la capitolul cadrelor. La iniţiativa vezir-ului, Rumeli-valesi Mehmed paşa este numit ser-asker la Hotin.
Lui i-a fost încredinţată o armată de circa 100.000 oameni, care trebuia să vină în ajutorul corpului de
40.000 de ostaşi aflat la Hotin11.
Cu toate acestea, situația nu s-a schimbat. Trupele otomane sufereau eșec după eșec. Drept
urmare, în noapte de 8 septembrie spre 9 septembrie garnizoana cetății și armata otomană s-au retras
3 N. Iorga, Acte și fragmente cu privire la istoria românilor, vol. I, București, 1895, nr. 21, p. 584.
4 А. Петров, Op. cit., p. 108.
5 Aceste teritorii sunt cunoscute ca regiunea Novorossia.
6 Ibidem, p. 112-113.
7 Ibidem, p. 114.
8 Cronici turcești privind Țările Române. Extrase. vol. III. Sfîrșitul sec. XVI – începutul sec. XIX. Volum întocmit de Mustafa A.
Mehmet, București, Editura Academiei Române, 1980, p. 300.

9 Ibidem.
10 Ibidem.
11 Eudoxiu Hurmuzaki, Documente privitoare la istoria românilor, Volumul XIV - partea II. 1717-1777, București, Editura
Academiei, 1917, nr. MCXCIV, p. 1200-1201.

„Re'aya-lele” otomane de pe teritoriul Țării Moldovei în contextul războaielor ruso-austro-otomane 137
din Hotin12. Pe data de 9 septembrie 176913, două regimente ale armatei țariste, conduse de generalii
Elmpt și Kamensky ocupă Hotinul. După ce cetatea a fost cucerită a fost pusă sub administrarea militară
rusă, care se supunea cartierului general al armatei. Administraţia civilă a ţinutului a fost restituită
domnitorului Grigore al III-lea Ghica, care l-a delegat în ţinut pe reprezentantul său – un pârcălab14.
Administraţia rusă pentru a-i atrage de partea sa pe boierii pământeni hotărî restituirea satelor şi
moşiilor din ţinut vechilor proprietari.
Activitatea pârcălabilor și noul statut al moșiilor este stipulat într-o serie de acte ale timpului.
Astfel, la data de 30 iulie 1772, pârcălabul de Hotin ordonă țăranilor din localitățile Rujavenți, Bozdățini
și Copteni, care au trecut în stăpânirea boierului Pătrașcu Cracalia, să-i dea dijmă și produse și câte doi
lei de casă după vechiul obicei moldovenesc15. Pe data de 27 aprilie 1773, pârcălabul Hotinului, Coste
Mirilovici, din ordinul comandatului armatei ruse, dădea în stăpânirea comandantului de volintiri,
Constantin Șahiu, și vărului acestuia, Constantin Volcinschi, mai multe moșii din ținut, poruncind
vornicilor și locuitorilor din satele ce se aflau pe aceste moșii să le dea celor doi dijma din toate după
obiceiul pământului16.
Aceste exemple ne permit să concluzionăm, că după ce armata țaristă ocupă cetatea și întreg
ținutul Hotin, această unitate administrativ-teritorială a fost reintegrată Țării Moldovei, nedeosebindu-
se de alte unități administrative ale statului. Ținutul Hotinului este condus de instituția centrală a
domniei prin instituția pârcălăbiei, care îndeplinea funcțiile proprii până la anul 1715, când ținutul
Hotinului a fost transformat de către Portă în re,aya. Funcțiile militare de comandant al cetății, au fost
preluate de administrația rusă. Moșiile din ținut, au trecut în stăpânirea vechilor proprietari. Acestea
puteau fi vândute, arendate, dăruite sau păstrate, după bunul plac al stăpânilor, ca și orice altă moșie
din Țara Moldovei. Populația din acest ținut reîntregit țării trebuia să-și onoreze toate obligațiile după
vechiul obicei al pământului. Până la încheierea păcii între Imperiul Otoman și Imperiul Rus, conform
catagrafiilor din 1771-1772 și 1774 efectuate la Hotin de Ștefan Hurmuzaki și Constantin Chirilovici din
numărul total de 151 de localități, câte le avea ținutul, majoritatea le-au fost înapoiate vechilor
stăpâni17.Totodată cucerirea re,aya-lei Hotin de către armata țaristă a servit drept pistă benefică
pentru dezvoltarea operațiunilor militare atât în spațiul pruto-nistrean, cât și în interiorul Țării
Moldovei.
Următorul bastion important ce trebuia luat de către ruşi după ce a fost cucerit Hotinul, era
cetatea Bender. Atacul corpului de armată rusesc ce număra aproximativ 20.000 a fost respins de ser-
asker-ul Benderului şi hân-ul tătar. Cu toate acestea, situaţia în zona pruto-nistreană în continuare
rămâne incertă pentru otomani. Morala scăzută a soldaţilor, pierderea influenţei căpeteniilor militare,
și dezertarea în masă, au afectat puternic capacitatea de luptă a forţelor militare de care dispunea
Imperiul Otoman în regiune. Conjunctura prielnică a fost folosită de către ruşi, care în noiembrie 1769
atacă oraşul-port Galaţi şi îl ocupă. Cronicarul turc Ahmed Vasîf ne relatează că acţiunile armatei ţariste
erau salutate şi susţinute de către populaţia creştină din principat. Pentru a preîntâmpina o eventuală
situaţie precum se întâmplase în cazul Galaţilor, la Bender ser-asker a fost numit Ibrahim paşazade
Mustafa bey18.
După ce a fost cucerit oraşul Galaţi, un efectiv de ostaşi ruşi s-a îndreptat spre localitatea
Reni-Tomarova. Intervenţia promptă a kapici-başi-ului Daghestani Ali aga s-a soldat cu victoria
otomanilor şi renunţarea temporară a ruşilor de a ocupa această localitate19.
Reluarea operaţiunilor militare are loc în primăvara anului 1770 când hân-ul Kaplan Ghirai al
12 А. Петров, Ук. соч., p. 256.

13 Ibidem.
14 Ion Gumenâi, Istoria ținutului Hotin. De la origini până la 1806, Chișinău, CIVITAS, 2002, p. 205.
15 Documente privind relațiile agrare în veacul al. XVIII-lea, vol. III, seria Moldova, întocmit de Vasilie Mihordea, Ioana
Constantinescu, Corneliu Istrati, București, Editura Academiei, 1966, nr. 447, p.449.
16 Ibidem, nr. 452, p.453.
17 T. G. Bulat, Varia documenta, în Arhivele Basarabiei, Chișinău, V (1933) nr., 4, p. 327-348.
18 Cronici turcești privind…, p. 306.
19 Ibidem, p. 306-307.
138 Igor BERCU
II-lea porneşte expediţia de recucerire a Ţării Moldovei. Iniţiativă soldată cu un eşec total, datorită
tacticii de luptă aplicate de către trupele ruse. Acestea, rezistând atacului aliaţilor tătaro-otomani, trec
la contra-ofensivă. Armata a II-a condusă de generalul P. I. Panin, forţează râul Nistru şi pe data de 15
iulie 1770 înconjoară cetatea Bender20. Construind sub valul de pământ al cetăţii o mină în care au
introdus butoaie de pulbere, pe data de 14 septembrie ruşii au produs o explozie. A urmat asaltul
general, care s-a soldat cu capitularea garnizoanei otomane în dimineaţa zilei de 15 septembrie 1770
conduse de Mehmed Emin21. În timpul asaltului artileria rusă nu a cruţat oraşul, care practic a fost
distrus.
Conştient de importanţa strategică, pe care o avea cetatea şi oraşul Bender, divanul Ţării
Moldovei trimite la Petersburg o delegaţie, care avea drept misiune să intervină pe lângă Ecaterina a
II-a cu rugămintea să fie retrocedată ţării, în special cetatea Benderului, care era numită de boierii
moldoveni „cheia Bugeacului şi a Dunării”22. Această solicitare din partea delegaţiei moldoveneşti a
fost respinsă de guvernul rus23, iar Benderul cu cetatea şi localităţile din jur a trecut în subordonarea
comandantului armatei ţariste P. A. Rumeanţev.
În timpul asediului mulţi locuitori din Bender s-au refugiat în alte localităţi care au fost expuse
mai puţin restriştilor războiului. Acest fapt a servit drept motiv suplimentar pentru autorităţile militare
ruse de a mobiliza locuitorii din satele apropiate pentru repararea cetăţii. La 30 septembrie 1770 la
reabilitarea cetăţii Bender lucrau 79 de ţărani moldoveni, dintre ei 10 din satul Chiţcani, 8 din satul
Copanca, 9 din satul Tănătari, 25 din satul Sucleea, 15 din satul Caragaş şi 12 din satul Mălăeşti24. Din
cauza concentrării unui număr mare de trupe militare în Moldova, a mizeriei şi lipsurilor pe care le
provoca războiul, pe teritoriul ţării au fost înregistrate cazuri de ciumă. La 16 noiembrie 1770, ofiţerul
rus Kalanovski raporta colonelului Korret, că în satul Copanca a murit de ciumă o ţigancă, care a fost
îngropată adânc în pământ, iar locuinţa şi lucrurile ei au fost arse25.
În campania din 1770 trupele ruse au atacat şi cetăţile din sudul Moldovei. La 26 iulie 177026
cetatea Ismail s-a predat ruşilor practic fără să opună rezistenţă. Dacă Benderul în urma asediului
practic a fost distrus, atunci Ismailul conform raportului generalului P. Rumeanţev din 2 august 1770,
adresat Ecaterinei a II-a „a fost ferit de distrugeri. Moldovenii şi armenii, care locuiesc în el, îşi continuă
ocupaţiile de construire a caselor şi de comerţ”27. Probabil, după ce ruşii au transformat Benderul în
ruină, şi-au dat seama, că rămân în pierdere și ei. Iar pentru a restabili oraşul şi cetatea din nou erau
necesare importante resurse materiale şi umane. Administrația țaristă a salutat relansarea negoțului
și a altor tipuri de activități economice, practicate de moldoveni și alți etnici în urbea respectivă28. O
altă cauză, care a înlesnit cucerirea Ismailului credem că a fost slaba putere de rezistenţă a garnizoanei
otomane.
Trecerea cetăţii Ismail în mâinile ruşilor a afectat starea de spirit a ostaşilor otomani aflaţi la
Chilia. Despre aceasta ne vorbeşte o scrisoare datată cu 1 august 1770, când din Chilia la Ismail au sosit
doi parlamentari, unde staţionau trupele generalului P. Rumeanţev. În acest răvaş se stipula: „în Chilia
nu sunt turci, dacă şi sunt, doar nu mai mulţi de o sută. Armeni şi creştini sunt mulţi. Paşa care a fost
aici a plecat şi nu sunt turci”29. Deşi numărul oştenilor otomani era mult diminuat, din motivul enunţat
de cei doi soli, a fost suficient ca principele Repnin să asedieze cetatea Chilia. La 23 august 1770
garnizoana cetăţii în număr de 3.000-4.000 yeniceri a capitulat. Armata țaristă ca pradă de război a luat
64 de tunuri, 4 mortiere, 400 butoaie de praf de puşcă, 80.000 ghiulele de tun, 100 puşti, 60 săbii, un
20 Ion Chirtoagă, Târguri și cetăți din sud-estul Moldovei (secolul al XIV-lea – începutul secolului al XIX-lea. Chișinău, Prut
Internațional, 2004, p. 137.
21 Cronici turcești privind…, p. 327-328.
22 Arhiva românească. Ediţia a II-a, vol. I, Iaşi, 1960, p. 207.
23 Ibidem.
24 Ion Chirtoagă, Târguri și cetăți…, 138.
25 Ibidem.
26 А. Петров, Ук. соч., том II, p. 147.
27 Ion Chirtoagă , Târguri și cetăți…, 188.
29 Ibidem, p. 151.
butoi de silitră etc.30. Dacă facem o comparaţie cu prada de armament şi muniţie luată la Ismail,
sesizăm că cea de la Chilia a fost mult mai bogată. Acest fapt ne dovedeşte că otomanii acordau o
atenţie mult mai mare cetăţii Chilia, din considerente strategice.
După ce trupele ţariste au ocupat cetăţile Ismail şi Chilia, pământurile Bugeacului unde
locuiau neamurile tătărăşti, au devenit spaţii de manevră pentru armata rusă. Totodată, printre tătari
s-a răspândit vestea că cei din tribul Jedisan de la un timp au găsit limbă comună cu ruşii şi au hotărât
să rămână la locuinţele lor sub protecţia Imperiului rus. Ca să nu molipsească cu o asemenea idee şi
alte triburi tătare, hân-ul a dat ordin triburilor supuse să pornească cu el spre Akkerman. După
ocuparea Ismailului şi Chiliei de către ruşi, în cadrul armatei otomane domnea un adevărat haos.
Pentru a reglementa situaţia creată, rangul de vezir i-a fost acordat lui Daghestani Ali aga, care s-a
remarcat în luptele pentru Ismail. Dar nici această măsură n-a putut salva Akkermanul, în care se afla
o garnizoană de circa 6.000 oameni. Brigadirul Igelstrom a asediat cetatea timp de zece zile. La
începutul lunii octombrie 1770 garnizoana otomană a capitulat. Trupele ruse au capturat 70 de tunuri,
1.000 de măsuri de praf de pușcă, 8.000 de gloanțe, 2.000 de bombe31.
Cucerirea Hotinului şi cetăţilor situate la est de râul Prut a deteriorat semnificativ linia de
apărare a Porţii otomane la hotarele de nord ale imperiului. Dacă până la cucerirea acestor puncte de
interes strategic major cuceririle Rusiei se prezentau oarecum modeste, în schimb la sfârşitul anului
1770, ca urmare a înfrângerilor suferite de trupele otomane, propunerile de pace ale Imperiului ţarist
vizau deja desprinderea unor teritorii semnificative din corpul viciat al Imperiului Otoman.
În perioada 24 iulie 1772 - 22 martie 1773 s-au ţinut lucrările Congresului de pace de la
Focşani şi Bucureşti. În timpul tratativelor de pace de la Focşani, delegaţia Rusiei țariste a înaintat
cererea ca Poarta să le cedeze Benderul şi alte localităţi ale Ţării Moldovei ocupate pe parcurs de
Poarta Otomană32. Această pretenţie de ordin teritorial a fost repetată şi în timpul negocierilor de la
Bucureşti.
Modificarea poziţiei Imperiului Habsburgic, manifestată prin intransigenţă în chestiunea
Ţărilor Române, a determinat Rusia să-şi modifice cerinţele înaintate ulterior. Conform tratatului de
pace de la Kuciuk-Kainargi din 10/21 iulie 1774, articolul al XVI-lea prevedea: „Imperiul Rusiei restituie
Sublimei Porţi întreaga Basarabie cu Akkerman, Chilia, Ismail şi cu tîrgurile şi satele şi tot ce cuprinde
această provincie, după cum îi restituie şi fortăreaţa Bender”33. De asemenea ruşii părăseau teritoriul
celor două principate, care treceau din nou sub suzeranitatea Porţii.
O poziţie fermă diplomaţia ţaristă a manifestat-o și în problema exercitării credinţei. Această
carte de joker, religia creştină de rit ortodox, va fi utilizată de Imperiul Rus tot timpul, în sprijinul
expansiunii sale în Balcani. Punctul trei din respectivul tratat stipulează, că Imperiul Otoman este
obligat: „să restituie mănăstirilor şi altor particulari pămînturile şi posesiunile mai sus menţionate care
le-au aparţinut şi care le-au fost luate în afara oricărei dreptăţi, situate în împrejurimile Brăilei,
Hotinului, Benderului etc., numite azi raia”34. Din această prevedere rezultă că teritoriul din jurul
cetăţilor, care pe parcursul cuceririlor otomane au format unităţi administrative trecute sub directa
jurisdicţie a Imperiului Otoman, se restituiau vechilor stăpâni şi astfel deveneau componente ale Ţării
Moldovei.
Acceptarea unei asemenea concesii de către Istanbul, a fost o chestiune de moment,
deoarece imediat după retragerea armatelor ţariste din Ţara Moldovei şi din circumscripţiile otomane
din stânga Prutului, ţinuturile Hotinului, Tighinei, Cetăţii Albe etc. au fost retransformate în kaza-le,
instaurându-se legislaţia şi administraţia de înaintea războiului ruso-turc din 1768-1774.
Subiectul Hotinului este invocat din nou în legătură cu problema secesiunii teritoriale a
Bucovinei. Imperiul Habsburgic sub pretextul înlesnirii comunicării şi a unei continuităţi între
Transilvania şi provinciile Halicia şi Lodomeria, ocupă abuziv la 2 august 1774 o parte din teritoriul Ţării
30 Ion Chirtoagă , Târguri și cetăți…, p. 91.

32 Vladimir Tcaci, Moldova în relațiile politice internaționale (1711-1774), Chișinău, 1999, p. 68.
33 Moldova în contextul relațiilor politice internațional. 1387-1858. Alcătuitor I. Eremia, Chișinău, Universitas, 1992, p. 261.
34 Ibidem.
140 Igor BERCU
Moldovei, numit mai târziu Bucovina. Acţiunile arbitrare din partea imperialilor au trezit proteste
vehemente din partea boierilor şi domnului ţării. Fiind conştient de faptul că habsburgii nu se vor
dezice de pretenţiile teritoriale, Grigore Alexandru Ghica a încercat să soluţioneze problema Bucovinei
pe seama Porţii. Drept confirmare ne serveşte corespondenţa internunţiului şi ministrului
plenipotenţiar Thugut cu cancelarul Kaunitz, din care rezultă că domnul Țării Moldovei i-a propus
imperialilor în schimbul ţinutului Bucovinei distrugerea cetăţii Hotin, aceasta fiind un important
bastion strategic al otomanilor35. Acceptarea iniţiativei domnului era puţin atractivă, deoarece pe de o
parte habsburgii intrau în conflict direct cu Poarta, iar pe de altă pierdeau un teritoriu pe care Imperiul
otoman, era dispus să-l cedeze. În susţinerea acestei teze vine raportul internunţiului Thugut către
cancelarul Kounitz din 4 martie 1774, unde se specifică faptul că Poarta otomană este gata să cedeze
Bucovina şi că problema distrugerii cetăţii Hotin nu trebuie abordată deoarece ea va trezi nemulţumiri
din partea otomanilor36.
Pe data de 7 mai 1775, Imperiul Otoman semnează cu Habsburgii o convenţie referitoare la
cedarea Bucovinei, în ciuda protestărilor vehemente ale Ţării Moldovei. Conform articolului 1 din
prezenta convenţie hotarul de delimitare teritorială trebuie să treacă: „dincolo de Prut aproape de
Cernauca, loc din districtul Cernăuţi, şi care rămâne în interiorul limitelor imperiale pînă la teritoriul
Hotinului”37. Totodată se stipula că teritoriul rezervat kaza-lei Hotin rămâne în întregime în stăpânirea
Porţii otomane, iar din partea comisarilor Imperiului habsburgic: „...să nu se arate opoziţie şi
împotrivire”38. Contrar acestei prevederi austriecii creau substanţiale dificultăţi în procesul delimitării
acestuia de circumscripţia Hotinului. Faptul este atestat de scrisoarea mareşalului-locotenent, baronul
Barco, din 5 noiembrie 1775, care semnala greutăţile apărute la demarcarea graniţelor în ţinutul Hotin.
Intenţiilor comisarilor austrieci de a atrage beneficii în contul Hotinului, s-a opus vehement paşa-ua
acestei unităţi administrativ-teritoriale, invocând prevederile fermân-ului pe care l-a primit de la
Poartă. Tentativele de-l intimida sau seduce pe paşa de Hotin, întreprinse de austrieci, n-au dat nici un
rezultat. În final imperialii sunt nevoiţi să accepte anumite concesii în chestiunea delimitării graniţelor
kaza-lei Hotin. Drept limită de demarcare părţile convin linia Ruhotinului. Diferendul fiind epuizat, în
decembrie 1775 curtea de la Viena ordonă baronului Barco să retragă trupele austriece după Ruhotin39.
Prezenţa armatei ruse la Bender în timpul războiului ruso-turc din 1768-1774 s-a răsfrânt
extrem de negativ asupra cetăţii şi oraşului. După ce ruşii se retrag de aici, cetatea şi urbea prezentau
un tablou jalnic. Restabilirea oraşului se făcea foarte greu şi cu eforturi substanţiale. Probabil din
motive de securitate, statul major al ser-asker-ului de Bender a fost mutat temporar la Ismail.
În primăvara anului 1776 Imperiul Otoman reuşeşte să-şi reglementeze relaţiile sale cu
Imperiul Habsburgic privind diferendele de hotar. Prin „convenţia explicativă” din 12 mai 1776
habsburgii renunţă la pretenţiile lor asupra unor sate din olat-ul Hotinului. Drept urmare la 2 iulie 1776
în localitatea Blamutca pe Nistru se semnează între părţi actul de cesiune. La fixarea definitivă a
hotarului pe teren habsburgii au fost nevoiţi să se retragă din 59 de sate: 38 din ţinutul Sucevei, 12 din
ţinutul Cernăuţi, 9 din circumscripţia Hotinului40. Acordurile semnate şi măsurile întreprinse erau
menite să rezolve definitiv controversele dintre părţi. Dar imperialii continuau să reclame încă cinci
sate din circumscripţia Hotinului. Aceste localităţi rurale erau situate nemijlocit pe linia de hotar, care
despărţea teritoriile stăpânite dintre părţi. Insistenţele habsburgilor au eşuat, hotarele au rămas
intacte până la desfiinţarea olat-ului Hotin.
Interesele de durată au generat contradicţii între Poarta Otomană şi Imperiul Rus imediat
după semnarea tratatului de pace. Realizarea păcii de la Kuciuk-Kainargi dintre Poarta otomană şi Rusia
35 Eudoxiu Hurmuzaki, Documente privitoare la istoria românilor, Volumul VII. 1750-1818, București, Editura Academiei, 1876,
nr. LXXIV, p. 117.

36 Ibidem, nr. LXXXVII, p. 141-144.
37 Moldova în contextul…, p. 264.
38 Valeriu Veliman , Relațiile româno-otomane (1711-1821). Documente turcești. București, B.C.U. - Iaşi, 1984, p. 468.
39 Eudoxiu Hurmuzaki, Documente privitoare la …, nr. CXIV, p. 247.
40 Ion Nistor, Istoria Bucovinei, Bucureşti, Editura Humanitas, 1991, p. 11.
țaristă era împiedicată de antagonismul apărut în problema Hanatului din Crimeea. Conform tratatului
respectiv Hanatul devenise stat independent. Pierderea influenţei directe în zona de nord al Mării
Negre, invoca în lanţ mai multe prejudicii de ordin strategic cu care s-a ciocnit Imperiul Otoman. Pentru
a-şi păstra poziţiile de altădată, otomanii încearcă de mai multe ori să-și restabilească dominaţia în
Crimeea. Aceste tentative nu puteau fi tolerate de Imperiul rus şi, din ordinul ţarinei Ecaterina a II-a pe
data de 22 noiembrie 1776, armata rusă pătrunde în Crimeea. Relaţiile ruso-otomane s-au tensionat
la maximum din nou. Apariţia noului focar putea avea repercusiuni mult mai largi. Din această cauză
Poarta face eforturi substanţiale pentru a întări cetatea Bender şi alte fortificaţii din regiunea pruto-
nistreană cu forţele locuitorilor din cele două principate.
Fiind conştientă de pericolul pe care îl prezenta Imperiul Rus, Poarta Otomană către toamna
anului 1777, întreprinde anumite măsuri menite să intensifice protecţia intereselor sale la nord de
Dunăre. În acest context se înscrie şi mazilirea domnului Ţării Moldovei Grigore al III-lea Alexandru
Ghica şi numirea ca domn a lui Constantin Moruzi.
Chestiunea orientală prezenta deziderate pentru mai multe state cu statut de mare putere
în Europa. În lupta pentru moştenirea otomană s-a încadrat activ şi Prusia lui Frederic al II-lea. Prusia
formulase propriul plan de rezolvare a chestiunii orientale, cunoscut sub denumirea de planul
Hertzberg, după numele ministrului de externe a Prusiei, de către care a şi fost elaborat. O variantă a
planului respectiv preconiza convingerea Imperiului Otoman să renunţe la Hanatul Crimeei şi să cedeze
cetatea Oceacov Imperiului rus, iar teritoriul dintre Prut şi Nistru, circumscripţia Oceacovului şi portul
Akkerman să fie predate Imperiului Habsburgic sau Poloniei. Asemenea perspective categoric nu
puteau fi acceptate de Poartă otomană la acea dată.
La o mai 1778 feldmareşalul Rumeanţev trimite o scrisoare unui efendi, în care vorbeşte
despre tratativele duse de Alexandru Stahiev, ambasadorul Rusiei la Istanbul. Se atenţionează că, deşi
tratatul de pace din 1774 prevedea ca Poarta otomană să nu se amestece în treburile Hanatului
Crimeei, această stipulaţie este brutal încălcată. Drept argument se invocă faptul că Poarta l-a impus
ca hân pe Şahin Ghirai, iar apoi a făcut alianţă comună cu adversarii Rusiei, trimiţând în Crimeea pe
Selim Ghirai, fostul hân, şi trupe otomane41.
Aceste măsuri întreprinse de către otomani, erau considerate de Rusia țaristă drept o
declaraţie oficială de război a Imperiului otoman contra sa. La rândul său Imperiul otoman fiind
conştient de faptul că această situaţie complicată în orice moment putea degenera într-un nou război
dintre părţi, a fost emis un ordin pentru repararea hambarelor de la Reni şi Giurgiuleşti, destinate
aprovizionării trupelor otomane în cazul conflagraţiilor militare în zona respectivă.
După ce Imperiul Rus se impune în războiul din 1768-1774, țarismul invocă şi pledează pentru
recunoașterea drepturilor de stăpânire de către unele persoane dintre locuitorii celor două ţări, dar şi
a unor instituţii monastice asupra teritoriilor respective. Prin aceste implicări ţarismul încerca să atragă
creştinii din Ţara Moldovei şi Ţara Românească de partea sa, evocând sentimentul ortodoxismului
propriu celor două popoare. În aceste condiţii, problema unei noi conflagraţii militare de proporţii între
cele trei imperii devenise o chestiune de timp şi moment.
Drept urmare, pe data de 24 august 1787 Poarta Otomană declară război Rusiei ţariste42,
invocând drept pretext faptul că ruşii n-au respectat condiţiile tratatelor de pace de la Kuciuk-Kainargi
şi Aynali-Kovak, iar prin intrigi au ocupat Hanatul Crimeei, Azerbajanul şi Georgia. Domnul ţării
Alexandru Ipsilanti primeşte ordin să dea ajutor vezir-ului Ahmed paşa, cărui i s-a dat comandamentul
Ţării Moldovei şi al Hotinului43.
Pentru paza Ţării Moldovei şi a circumscripţiei Hotin a fost numit Ahmed paşa. Hotărârea era
certificată de scrisoarea pe care marele vezir Iusuf paşa o trimise domnului Alexandru Ipsilanti. În
corespondenţă se atenţiona că ser’asker-ul de Ismail Ali paşa a primit dispoziţii să-l ajute pe Ahmed
41 Catalogul documentelor turceşti. vol. II. (1455-1829). Întocmit de Mihai Guboglu, Bucureşti, Editura Academiei Române,
1965, nr. 1002, p. 290.
42 А. Н. Петров, Вторая турецкая война в царствование императрицы Екатерины II. 1787-1791 гг., том I, СПб.,
Типография Р. Голика 1880, ст. 56,

43 Catalogul documentelor turceşti, nr. 1148, p. 329.
142 Igor BERCU
paşa cu tunuri, muniţii şi un număr îndestulător de oşti44. La sfârşitul lunii septembrie 1787 Poarta
otomană măreşte numărul efectivelor militare, care au fost desemnate să apere hotarele Ţării
Moldovei de eventualele atacuri ale oştirilor ruseşti, iar comandant de oaste în principat şi Hotin este
numit vezir-ul Darendeli Ibrahim paşa.
La începutul lunii octombrie lucrările de reparare şi aprovizionare a cetăţilor de margine
continuau. Acest fapt este documentat de poruncile imperiale trimise domnilor din Ţara Moldovei şi
Ţara Românească. Pe data de 3 octombrie 1787 Alexandru Ipsilanti primeşte fermân prin care i se iartă
suma de 15.000 guruş-i din cei 25.000 cu care fusese încărcat pentru luarea în posesia sa a bunurilor
confiscate de la fostul domn Alexandru Mavrocordat. Restul 10.000 guruş-i se cereau să fie „făcuţi
havalea pentru construirea cetăţii Ismail şi pentru defterdarul de Hotin”45.
Lucrările de reparaţie continuau şi la cetatea Bender. Buna desfăşurare a acestora se afla în
obiectivul permanent al administraţiei centrale. Drept răspuns la cererea lui Ahmed paşa, muhafiz de
Bender, pe 11 octombrie 1787, sultân-ul Abdul-Hamid I porunceşte domnului Alexandru Ipsilanti să
trimită la Bender 264 de grinzi mijlocii, 176 de scânduri subţiri de uşă, 100 de topuri de cârpe de
cânepă, 200 de astupătoare de tuneluri, 200 de ocale de lână, 200 de pietre de tocilă şi 6 meşteri
pricepuţi la tuneluri. Interes prezintă ultima menţiune din această enumerare. Probabil ruşii asediind
cetăţile otomane pe parcursul războaielor anterioare nu rareori foloseau metoda săpării unor tuneluri
pe sub zidurile cetăţii. După ce tunelul era gata în el se depozita praf de puşcă, provocându-se o
puternică explozie. Drept urmare zidurile cedau şi se dărmau, înlesnind pătrunderea asediatorilor în
cetate. Pentru a preveni asemenea cazuri se foloseau oameni speciali iscusiţi în acest meşteşug. În
competenţa lor, posibil, intrau şi contramăsurile menite să asigure securitatea celor asediaţi. În scurt
timp domnul primeşte un nou ordin conform cărui trebuia să furnizeze 5.000 nuiele şi 1.500 pari de
stejar cu lungime de câte zece coţi necesare pentru repararea tunurilor aflate în cetate. De asemenea
se stipulează să trimită 100 de grinzi pentru repararea cetăţii Hotin.
Imperiul Otoman acorda atenţie sporită poziţiei strategice ale cetăţilor Hotin şi Bender, care
„alcătuiesc barierele ţărilor musulmane, dar mai ales ale Ţării Româneşti şi Moldovei”46; situaţie care
explică desăvârşit permanentele sesizări efectuate de Poarta otomană faţă de domnie, în sensul
întăririi capacităţii de apărare şi aprovizionării necesare cetăţilor vizate.
În noul război Imperiul Otoman a intrat mai pregătit comparativ cu cel din 1768-1774. Acest
fapt se explică prin reformele militare întreprinse cu sprijinul Franţei, atât în cadrul armatei, cât şi în
sistemul de fortificare. Pentru a intensifica mobilitatea trupelor sale, otomanii folosesc anumite
construcţii inginereşti. Acestea erau nişte instalaţii speciale pentru aşezarea de poduri peste apele
curgătoare. Instalaţii de acest gen puteau fi utilizate pentru forţarea Dunării sau râurilor Prut şi Nistru.
Construcţia a 14 tonbaz-uri drept „contribuţie de război” îi revenise Ţării Moldovei47.
Şef suprem al trupelor otomane dislocate în spaţiul pruto-nistrean în prima decadă a lunii
octombrie era Ali paşa, ser’asker de Ismail. Comandant al trupelor otomane, ce aveau drept sarcină
apărarea Ţării Moldovei a fost numit vizir-ul Ibrahim paşa. Ultimul se afla în subordinea ser’asker-ului
de Ismail. Poarta Otomană îşi concentra forţele, pentru a face faţă unui eventual atac din partea
armatei ruse lângă cetatea Ismailului.
După ce cucereşte localitatea Nemirova, o armată de circa 20.000 de ostaşi în frunte cu
generalul Repnin au invadat Ţara Moldovei. Pentru a face faţă acestei situaţii marele vizir Iusuf paşa îl
înştiinţează pe domnul Alexandru Ipsilanti printr-o scrisoare vezir-ială din 13 octombrie 1787 – 11
noiembrie, că împotriva lui Repnin a fost trimis Şahbaz Ghirai, hân-ul de Cubani, împreună cu toată
oastea tătară de Bugeac şi de prin împrejurimi pentru apărarea Ţării Moldovei48.
Pentru a ridica spiritul combatant al soldaţilor săi în anumite situaţii, de regulă Poarta
44 Documente turceşti privind istoria României. vol. II. 1774-1791. Întocmit de Mustafa A. Mehmet, Bucureşti, Editura
Academiei Române, 1986, p. 190.
45 Ibidem, p. 199.
46 Ibidem, p. 205.
47 Ibidem, p. 207-208.
Otomană folosea puterea banului, fapt realizat prin fermân-ul sultân-ului Abdul Hamid I, adresat
domnului Alexandru Ipsilanti, ca acesta în mare grabă să trimită 3390 de guruş-i destinați achitării
soldelor ostaşilor din cetăţile Bender, Hotin şi Ismail49.
Eforturile depuse de centru nu au găsit înţelegere totală în cadrul armatei otomane.
Continuau dezertările în masă ale soldaţilor otomani staţionaţi la Ismail. Fugarii foloseau caicele care
se aflau la distanţă de două ore de Galaţi, la gurile râului Siret, pentru a se refugia în sudul Dunării50.
Pentru a împiedica aceste evadări în masă, au fost emise porunci imperiale adresate domnului ţării,
kâdi-ilor şi căpeteniilor otomane de pe linia Dunării. Dezertările ostaşilor din cadrul armatei otomane,
o dată în plus ne demonstrează că Imperiul Otoman la sfârşitul anilor optzeci ai secolului al XVIII trecea
printr-o fază complicată.
Revoltele soldaţilor otomani, dezertarea şi abuzurile faţă de populaţia creştină, erau
manifestări tratate de centru ca posibile ezitări din partea ser’asker-ului de Ismail, care era desemnat
drept comandant suprem al trupelor otomane dislocate în circumscripţiile din nordul Dunării şi Ţara
Moldovei. Drept urmare Ali paşa este înlăturat şi în locul său este numit vezir-ul Ieghen Mehmed paşa,
ser’asker de Ismail51.
Către luna ianuarie 1788 armata rusă în număr de circa 20.000 de soldaţi şi-a stabilit tabăra
la vreo două ceasuri distanță de localitatea Balta. De aici, conform părerii ser’asker-ului de Ismail ruşii
intenţionau să intre în Ţara Moldovei prin trecătorile de la Soroca şi Ismail. A fost dat ordin
domnitorului Alexandru Ipsilanti, să ia toate măsurile pentru oprirea înaintării trupelor ţariste,
colaborând în acest scop cu Ali paşa, ser-asker de Ismail. De asemenea s-a hotărât să pornească în
întâmpinarea armatei ruse hân-ul de la Kuban, Şehbaz Ghirai hân, împreună cu tătarii52.
Pe parcursul anului 1788 Ţara Moldovei continua să acorde ajutor militar şi financiar cetăţilor
otomane, situate în imediata vecinătate a principatului. Satisfăcând cererea kapici-başi-ului Esseid
Abbas, defterâr al cetăţii Hotin, sultân-ul Abdul Hamid I, emite fermân adresat domnului Alexandru
Ipsilanti datat cu 20 februarie 1788, ca acesta să furnizeze zahire-a pentru raţiile oastei de yenicer-i,
cebeci-i şi tunari53.
După ce Imperiul Habsburgic declară război Imperiului Otoman, la 9 februarie 1788 şi se
alătură Rusiei ţariste, Poarta otomană este nevoită să întreprindă anumite măsuri, care aveau drept
scop eficientizarea comandamentului armat la nord de Dunăre. Marele vizir Iusuf paşa, primeşte ordin
să plece împotriva austriecilor, iar ser’asker-ul de Ismail, Ali paşa este numit serdar independent la
nord de Dunăre şi în Ţara Moldovei54.
La rândul său Imperiul Habsburgic concentrează forţe armate în Bucovina, comandant fiind
numit prințul de Saxa-Coburg. Optarea în favoarea Bucovinei ca bază de iniţiere a operaţiunilor militare
de către austrieci nu a fost întâmplătoare. Motivaţia rezultă din scrisoarea împăratului Iosif al II-lea din
13 februarie 1782, adresată ţarinei Ecaterina a II-a. Din această corespondenţă rezultă, că Iosif al II-lea
pentru participarea într-un eventual război de partea Rusiei ţariste împotriva Imperiului Otoman, drept
recompensă, cerea cetatea Hotinului şi teritoriul din jur, Oltenia, ambele maluri ale Dunării de la
Nicopole până la Belgrad, iar de aici o linie dreaptă până la golful Drina55. Intenţia austriecilor avea
drept scop final anexarea cetăţii şi circumscripţiei Hotin, astfel deposedând Poarta otomană de un
punct strategic şi stabilind o pistă benefică pentru desfăşurarea unor acţiuni armate ce puteau fi
iniţiate pe viitor.
Concentrarea trupelor austriece în imediata vecinătate a kaza-lei Hotin a trezit vădită
îngrijorare în cadrul comandamentului otoman. Pentru a preveni un eventual atac şi penetrarea
49 Ibidem, nr. 1182, p. 338.

50 Documente turceşti privind …, p. 220-221.
52 Documente turceşti privind …, p. 259.
55 M. Popescu, Războiul ruso-austro-turc dintre 1787-1792 şi ocupaţiunea Principatelor române, Editura, „Soceascu”,
Bucureşti, 1930, p. 346.

144 Igor BERCU
duşmanului în teritoriile Înaltului Devlet, ser’asker-ul de Izmail Iusuf paşa porunceşte lui Abdi aga,
başbug-ul unor companii de yeniceri, ca yeniceri-i aflaţi în târgul Chişinău să pornească în grabă pentru
apărarea Hotinului şi împrejurimilor cetăţii56. Efectivele otomane staţionate la Hotin au fost
completate de 500 de călăreţi trimişi de domnul Alexandru Ipsilanti în ajutorul muhafâz-ului de Hotin,
Osman paşa.
În luna mai, trupele austriece, compuse din 15 batalioane de rezervă şi din 15.000 de auxiliari,
atacă cetatea Hotinului. Rezistenţa dârză depusă de garnizoana cetăţii i-a determinat pe imperiali să
se retragă peste Nistru. Aici austriecii au aşteptat venirea aliaţilor, care la data de 2 iunie 1788 ajung
la Nistru. Armata rusă, bine organizată, alcătuită din 8 batalioane de infanterie, 4 regimente de
carabinieri, 2 polcuri de cazaci şi 14 tunuri, era condusă de contele Saltâcov. Chiar de la bun început
ruşii aveau drept obiectiv asedierea cetăţii Hotin. Unindu-se cu austriecii, aliaţii forţează Nistrul şi
încercuiesc cetatea. Rezistenţa garnizoanei otomane a durat mai mult de trei luni de zile, dar izolată
de restul armatei şi lipsită de aprovizionare a fost nevoită să capituleze. Momentul s-a înregistrat
printr-o însemnare pe o carte: „1788 septembrie 18, într-o zi de luni, au ieşit turcii cu paşa Ţâr-Ali din
cetatea Hotinului şi au intrat nemţii în Hotin.”57.
După căderea Hotinului a urmat ocuparea de către imperiali a încă unei părţi din teritoriul
Ţării Moldovei. Comandantul armatei austriece, prinţul de Saxa-Cobourg, îl numește pe baronul
Metzburg administrator general cu titlu de comisar al teritoriului ocupat. Ca ajutor i-a fost trimiși în
circumscripţia Hotin, pe direcţie militară generalul Filo, iar pe direcţia civilă – Szulkiewicz58. La data
ocupării de către imperiali, ţinutul Hotin cuprindea o sută şaizeci şi patru de sate. Ţinutul se împărţea
în două componente: „Hotinul de sus” şi „Hotinul de jos”. La rândul lor acestea erau împărţite în
următoarele ocoale: Nistrul de Jos, Prutul de Sus, Prutul de Jos, Mijlocul, Ciuhurul şi Racovăţul. În
fruntea fiecărui ocol drept funcţionari administrativi stăteau mazilii, lor li se supuneau vornicii şi juraţii
satelor59.
După ce a fost stabilită administraţia guvernului austriac din Galiţia, circumscripţia Hotin este
alipită districtului Suceava din Bucovina, al cărui conducător era Krieghauptmann Beck60, fiind
administrată ca o parte componentă a Bucovinei. Tentativa de a integra ţinutul Hotin Bucovinei, s-a
făcut probabil pentru a păstra acest teritoriu şi după terminarea războiului cu otomanii.
În luna august 1789 armata rusă, comandată de Gh. Potiomkin ocupă cetatea Akkerman, iar
pe data de 3 noiembrie capitulează garnizoana cetăţii Bender. Pentru cucerirea Benderului cneazul Gh.
Potiomkin a fost decorat cu o minunată cunună de laur confecţionată din aur. Totodată ocuparea
acestui important bastion a însemnat pentru moment încheierea operaţiunilor militare în limitele
teatrului european de război al campaniei armatei ruse din 1789. Aici la Nistru, Poarta Otomană a
suferit un eşec însemnat, circa 16.000 de oameni au capitulat în faţa armatei ţariste.
La 23 octombrie 1790, armata rusă comandată de generalul de artilerie Muller, în ciuda
faptului că a suferit substanţiale pierderi umane datorate greşelilor de ordin tactic, a reuşit totuși să
ocupe Chilia, cei 3.500 de yeniceri şi flotila otomană de şalupe şi „bombarde” neputând rezista în faţa
efectivelor militare ruseşti net superioare61.
Prin pacea de la Șiștov, 24 iulie/4 august 1791 au fost reglementate relațiile dintre Imperiul
Otoman și Austria. Articolul V al respectivului tratat stipula: „Guvernul imperial al Austriei, pentru a-și
manifesta consimțămîntul și satisfacția reglementării hotarelor fixate ca aici mai sus, se obligă a
înapoia Sublimei Porți toate fortărețile, castelele și palancele cucerite în Imperiul Otoman în starea în

57 D. Furtună, Însemnări de prin biserici, în Revista de Istorie, nr. 5, 1919, p. 92.
58 M. Popescu, Veniturile raialei Hotinului în timpul stăpânirii turceşti. Bucureşti: Editura Gobl, 1930, p. 443.
59 Simion Reli, Raiaua Hotinului în timpul ocupaţiei austriece şi legăturile ei bisericeşti cu Episcopia Bucovinei 1788-1792
(Contribuţii la istoria Episcopiei Hotin), extras din revista teologico-bisericească „Candela”, an XLI, nr. 1-3, Cernăuţi, 1930, p.
8-9.
60 M. Popescu, Războiul ruso-austro-turc …, p. 445.
61 Nicolae Iorga, Studii istorice asupra Chiliei şi Cetăţii Albe, Bucureşti, 1899, p. 252.
care ele se găsesc acum și fără a distruge nici o reparație, nici lucrările noi care s-au făcut aici”62. Practic
părţile reveneau la starea de dinaintea începerii acestei conflagraţii; articolul cinci creează anumite
rezerve de care dorea să beneficieze Imperiul Habsburgic. Probabil Curtea de la Viena tindea să
lărgească stăpânirile sale din nordul Ţării Moldovei prin integrarea ţinutului Hotin Bucovinei.
Pe data de 29 decembrie /9 ianuarie 1792, la Iaşi a fost semnată pacea dintre Imperiul
Otoman şi Rusia țaristă. Articolul patru stipula: „ca toate celelalte frontiere vor rămîne așa cum erau
la începutul războiului și că ținuturile pe care le-au luat în stăpânire trupele Imperiulu Rus vor fi
restituite Sublimei Porți cu toate fortărețele existente și în aceeași stare în care sunt în momentul de
față, maiestatea sa imperială restituie Sublimei Porți Basarabia cucerită de armatele rusești cu orașele
fortificate Bender, Akkerman, Chilia și Ismail, ca și târgurile și satele cuprinse în această provincie”63.
În concluzie putem susţine, cu toate că rivalitatea ruso-austro-otomană din a doua jumătate
al secolului XVIII-lea nu a schimbat radical situația în re,âya-lele otomane situate la Est de Carpaţi,
aceasta a cauzat pierderi semnificative de ordin economic și uman, migraţii de populaţie, tentative de
a schimba hotarele existente la acea dată între părţile implicate în aceste conflicte armate de proporţii.
La rândul său Imperiul Rus și-a demonstrat forța și și-a pregătit un teren solid pentru
anexarea acestui spațiu, care va fi efectuată la începutul secolului XIX-lea prin tratatul de pace de la
București, semnat pe data 16/ 28 mai 1812.
62 Moldova în contextul relațiilor …, p. 696.

63 Ibidem, p. 700.
ОТТОМАНСЬКА РАЙЯ НА МОЛДАВСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ В КОНТЕКСТІ РОСІЙСЬКО-АВСТРО-
ТУРЕЦЬКИХ ВІДНОСИН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVIII СТОЛІТТЯ
Ігор БЕРКУ
(Державний університет Молдови)
e-mail: bercuigor@gmail.com
Територія, розташована між річками Прут і Дністер у другій половині XVIII ст., стала
важливим місцем для військового протистояння трьох великих держав: Османської, Російської
та Габсбурзької імперій. В результаті цих конфліктів територія1 Османської імперії з містами
Хотин, Бендери, Акерман, Кілія та Ізмаїл перетворилася на стратегічну зону. B даному
дослідженні ми прагнемо висвітлити основні аспекти подій, що відбулися під час двох війн в
адміністративних одиницях Османської імперії, процесів і наслідків військових операцій для Кілії,
Аккермана, Бендер, Ізмаїла та Хотина.
Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. та російсько-австро-турецька війна 1787-
1791/1792 рр. спричинили вплив на молдавські території, котрі знаходились під безпосереднім
контролем Оттоманської Порти. Погіршення ситуації в Польщі, відмова Катерини II відвести
війська з королівства та наполягання послів Франції й Австрії змусили Османську імперію
оголосити 6 жовтня 1768 р. війну Російській імперії2. Як результат, Порта виступила на захист
Барської конфедерації. 29 жовтня 1768 р. Хотинський паша написав польському генералу
Ксаверію Браницькому, що він отримав наказ від великого візира захистити конфедерацію від
усіх тих, хто намагатиметься напасти на них3.
Щоб бути впевненим у перемозі, султан Мустафа III наказав мобілізувати значну
кількість людей, які мали брати участь у військових діях на північ від Дунаю. За деякими даними,
цей показник становив близько 600 тис. солдатів4. Згідно з планом, ці сили були розподілені на
три основні напрямки. Великий візир як голова військових сил мав рухатися в напрямку Хотина,
кримський хан із 60 тис. татарських вершників мав атакувати південні кордони Російської
імперії,5 а згодом напасти на Азов6.
У свою чергу, Військова рада на засіданні 4 листопада 1768 р.7, яку особисто очолювала
1 Райя означає „стадо”. У Османській імперії до цієї категорії входили до середини 17 ст. лише немусульманські
платники податків. Після цієї дати поступово було запроваджено практику позначення цим терміном як
немусульманських та мусульманських платників податків. Таким чином, коли мова йде про османські територіально-
адміністративні одиниці, сформовані на території Республіки Молдова, їх поділ за терміном „райя” є чисто умовним.
2 А. Петров, Война России с Турцией и Польскими конфедератами с 1769-1774 года. Составлено преимущественно,
из неизвестных по сие время, материалов, том I, СПб.: Типография Эдуарда Веймара, 1866, ст. 70-74, ст. 89-91;
Eudoxiu Hurmuzaki, Documente privitoare la istoria românilor, Supliment 1.1. 1518-1780, București, Editura Academiei, 1886,
nr. MXCII, p. 766.
3 N. Iorga, Acte și fragmente cu privire la istoria românilor, vol. I, București, 1895, nr. 21, p. 584.
4 А. Петров, Op. cit., p. 108.
5 Ці території відомі як Новоросія.
6 Ibidem, p. 112-113.
7 Ibidem, p. 114.
148 Ігор Берку
Катеринa II, прийняла рішення протистояти османським військам силами трьох армій під
головуванням князя Голіцина, графа Румянцева та генерала Оліца.
Військові дії розпочалися в березні 1769 р. Листування кардинала Бьянки з
імператорським представником Брогнардом інформує про те, що російський корпус до 70 тис.
солдатів перетнув річку Дністер і взяв в облогу Хотин на три дні. Проте російська спроба
закінчилася невдачею, оскільки османська артилерія змусила росіян відступити. Натхненні цим
успіхом османські війська здійснили вторгнення по річці Дністер біля Кам’янця, під
командуванням сераскира Хотина Абаза-Мехмеда-паші. Атака завершилася повним розгромом.
З 60 тис. солдатів втекти змогли лише Абаза-Мехмед-паша з невеликою групою воїнів. Звістка
про цю поразку швидко поширилась серед османських чинів. Як зазначав турецький літописець
Ахмед Васіф, «новина про знищення солдатів війська візира Абаза-Мехмеда-паші, сераскира
Хотина, викликала зневіру і розчарування в середовищі армії»8.
Ситуація ускладнилась і в оттоманських військах, дислокованих у Бендерах. Відсутність
провіанту на складах фортеці, своєчасне прибуття воїнів викликали щоденну втечу з армії від 2
до 3 тис. чоловік9. Ці обставини призвели до призначення сераскира Кель-Ахмеда паші-заде Алі-
паші бейлербеєм Бендер замість Абаза-Мехмед-паші.
Напад козаків та грабіж околиць міста Очаков змусили Сулеймана-пашу, мухафаза цієї
фортеці, звернутися до султана за допомогою. У відповідь стамбульський суд виніс постанову,
згідно якої близько 3 тис. солдатів (далкіліч) і 2 тис. піхотинців з частин Ізмаїла та Кілії мали
прийти на допомогу османській армії в Очакові10.
Бої між царською й османською армією тривали в районі Хотина. На початку травня
російські війська здійснили нову атаку на місто Хотин. Захисники фортеці спромоглися їх
відкинути, але в другій половині місяця царські війська здобули дві послідовні перемоги над
мусульманами. Спочатку було знищено бойову армію чисельністю 40 тис. чоловік, а через кілька
днів був розбитий загін армійського корпусу чисельністю 18 тис. осіб, котрий поспішав на
допомогу гарнизону в Хотині. Значні втрати, понесені у результаті цих поразок, змусили
командування османської армії вжити заходів для перегрупування сил та зміни кадрів. За
ініціативою візира, Румелі-валесі Мехмед-паша був призначений сераскером Хотина. Йому було
доручено командування армією чисельністю близько 100 тис. чоловік, їх мали підтримати 40 тис.
солдатів y Хотині11.
Проте ситуація не змінилася. Османські війська зазнавали поразку за поразкою. У
результаті, в ніч з 8 на 9 вересня гарнізон фортеці та оттоманська армія вийшли з Хотина12. 9
вересня 1769 р. Хотин був зайнятий двома полками царської армії на чолі з генералами Іваном
Ельмптом і Михайлом Каменським13. Після того, як місто Хотин було завойовано, воно перейшло
під юрисдикцію російської військової адміністрації, яка підпорядковувалася штабу армії.
Цивільне управління територіями було повернене господарю Григорію III Гіці, який делегував
сюди свого представника14. Російська адміністрація, аби заохотити своїх землевласників,
вирішила повернути села та земельні маєтки старим власникaм.
Діяльність начальникa фортеці (пиркелабa) і новий статут маєтків регламентувалися
низкою актів того часу. Так, 30 липня 1772 р. Головний суддя Хотина наказав селянам з районів
Ружавенць, Боздецінь та Коптени, котрі взяли на себе патронаж боярина Петраску Крекалія щодо
надання йому продуктів харчування, а також двох лей на будинок відповідно до старих
8 Cronici turcești privind Țările Române. Extrase. vol. III. Sfîrșitul sec. XVI – începutul sec. XIX. Oформлено за Mustafa A.
Mehmet, București, Editura Academiei Române, 1980, p. 300.
9 Ibidem.
10 Ibidem.
11 Eudoxiu Hurmuzaki, Documente privitoare la istoria românilor, Volumul XIV - partea II. 1717-1777, București, Editura
Academiei, 1917, nr. MCXCIV, p. 1200-1201.

12 А. Петров, Ук. соч., p. 256.
13 Ibidem.
14 Ion Gumenâi, Istoria ținutului Hotin. De la origini până la 1806, Chișinău, CIVITAS, 2002, p. 205.
Оттоманська райя на молдавських територіях в контексті російсько-австро-турецьких 149
молдавських звичаїв15. 27 квітня 1773 р. очільник Хотина, Косте Мірільовічі, на чолі з російською
армією, якою командував Костянтин Шахіу та його двоюрідний брат Костянтин Вольчинський з
кількома поміщиками, що наказували мешканцям сіл дізнатися про ці маєтки16.
Ці приклади дозволяють зробити висновок про те, що після захоплення царською
армією всієї території Хотина, ця адміністративно-територіальна одиниця була реінтегрована до
складу Молдавського князівствата нічим не відрізнялася від інших адміністративних одиниць
держави. Хотинська територія управлялася центральним органом влади через магістратну
установу, яка виконувала свої функції до 1715 р., коли хотинський цинут був перетворений на
османську райю. Хотинська райя була включена до складу Сілістрійського (Добруджа) пашалику
(генералітету) та безпосередньо підпорядковувалась сілістрійському паші. Військові функції
командира фортеці були прийняті російською адміністрацією. Земельні володіння перейшли до
старих власників. Вони могли бути продані, здані в оренду, передані або збережені на розсуд
господарів, як і будь-яке інше майно в Молдавії. Населення цієї території мало виконувати всі
свої зобов'язання відповідно до старого звичаю землі. До укладення миру між Османською
імперією і Російською імперією, згідно з мапами 1771-1772 pp. і в 1774 р. виготовленими в Хотині
Стівеном Гурмузакі із Костянтином Чириловичем із загальної кількості 151 громад, у кожної були
свої землі, більшість із яких були повернуті старим господарям17. Крім того, повторне завоювання
Хотинської райї царською армією стало зручним плацдармом для військових дій, як в Пруто-
Дністровському регіоні, так і на території самої Молдавії.
Наступним важливим бастіоном, котрий мали захопити росіяни після падіння Хотину
була фортеця Бендери. Атака корпусу російської армії, що налічував близько 20 тис., була
відкинута сераскиром Бендер і татарським ханом. Проте ситуація в Пруто-Дністровському регіоні
залишалася невизначеною для османів. Низький моральний дух солдатів, втрата військового
керівництва, масове дезертирство негативно вплинули на боєздатність військових сил
Османської імперії в регіоні. Вигідну ситуацію використали росіяни, які в листопаді 1769 р. напали
на порт Галац і окупували його. Турецький літописець Ахмед Василь повідомляв, що дії царської
армії віталo і підтримувалo християнськe населення князівства. Щоб уникнути ситуації, яка
виникла в Галаці, сераскером в Бендерах був призначений Ібрагім паша-заде Мустафа-бей18.
Після того, як місто Галац було завойоване, загін російських солдатів направився в місто
Рені-Томарова. Негайне втручання Дагестанського Алі-агі призвело до перемоги османів та
тимчасового відсторонення росіян від контролю над цією місцевістю19.
Військові операції проходили навесні 1770 р., коли хан Каплан-Гірей II розпочав відступ
із Молдавського князівства. Ініціатива призвела до повної поразки через бойову тактику, задіяну
російськими військами. Вони протистояли нападу татарсько-оттоманських союзників та пішли у
наступ. Друга армія, очолювана генералом П.І. Паніним, перетнула річку Дністер, а 15 липня 1770
р. оточила фортецю Бендери20. Збудувавши шахту, завдяки якій під землею було розміщено
діжки з порохом, 14 вересня росіяни здійснили вибух. Далі відбувся загальний штурм, котрий
закінчився капітуляцією османського гарнізону на чолі з Мехмедом Еміном вранці 15 вересня
1770 р. 21. Під час штурму російська артилерія не шкодувала місто, яке було майже повністю
зруйновано.
Розуміючи стратегічну важливість міста та фортеці Бендери, молдавський диван
відправив делегацію до Петербурга, місія якої полягала в тому, щоб звернутись до Катерини II з
15 Documente privind relațiile agrare în veacul al. XVIII-lea, vol. III, seria Moldova, зображено в Vasilie Mihordea, Ioana
Constantinescu, Corneliu Istrati, București, Editura Academiei, 1966, nr. 447, p.449.
16 Ibidem, nr. 452, p.453.
17 T. G. Bulat, Varia documenta, în Arhivele Basarabiei, Chișinău, V (1933) nr., 4, p. 327-348.
18 Cronici turcești privind…, p. 306
19 Ibidem, p. 306-307.
20 Ion Chirtoagă, Târguri și cetăți din sud-estul Moldovei (secolul al XIV-lea – începutul secolului al XIX-lea. Chișinău: Prut
Internațional, 2004, p. 137.

21 Cronici turcești privind…, p. 327-328.
проханням повернути Бессарабію, фортеця Бендери була названа молдавськими боярами

«ключом Буджака і Дунаю»22. Це клопотання від молдавської делегації було відхилене
російським урядом23, а Бендери з фортецею та околицями були підпорядковані командувачу
царської армії П. А. Румянцеву.
Під час облоги багато мешканців Бендер втікали до інших населених пунктів. Це стало
додатковою причиною того, що російські військові власті мобілізували жителів сусідніх сіл для
відновлення фортеці. 30 вересня 1770 р. 79 молдавських селян працювали над відновленням
фортеці Бендери, 10 з села Чицкани, 8 з села Копанка, 9 з села Танатари, 25 з села Суклея, 15 з
села Карагаш та 12 з села Мелешти24. Внаслідок дислокації кількох військових частин на території
Молдавського князівства, втрат і збитків, викликаних війною, на території країни були
зафіксовані випадки чуми. 16 листопада 1770 р. російський офіцер Калановський повідомив
полковнику Коррету, що в селі Копанка від чуми помер циган, якого поховали глибоко в землю,
а його будинок і речі спалили25.
У ході кампанії 1770 р.26 російські війська атакували фортеці в південній частині
Молдавії. 26 липня 1770 р. Ізмаїл не міг чинити російським військам ніякого опору. Якщо
Бендери внаслідок облоги були практично зруйновані, то Ізмаїл, згідно з доповіддю Румянцева
2 серпня 1770 р., адресованої Катерині II, «був захищений від знищення. Молдавани та вірмени,
котрі проживали в ньому, продовжували займатися зведенням будинків та торгівлею»27.
Напевно, після того, як росіяни перетворили Бендери на руїни, вони зрозуміли, що це принесло
їм збитки. Щоб відновити місто, необхідні були значні матеріальні та людські ресурси. Царський
уряд вітав відновлення торгівлі та інших видів економічної діяльності, якою займалися
молдавани та інші етнічні групи в цьому регіоні28. Інша причина, яка полегшила захоплення
Ізмаїла, полягала в тому, що османський гарнизон був доволі слабким.
Перехід Ізмаїльської фортеці до рук росіян змінив настрої османських солдатів у Кілії.
Про це повідомляв лист від 1 серпня 1770 р., коли два депутати прибули з Кілії до Ізмаїла, де
перебували війська генерала П. Румянцева. У цих свідченнях зазначалося: «У Кілії немає турок,
якщо вони є, то не більше ста. Багато вірмен і християн. Паша, який був тут, пішов, фортеця не
турецька»29. Хоча кількість турків була значно применшена, ситуація, змальована двома
солдатами, була достатньою, щоб князь Рєпнін взяв в облогу місто Кілію. 23 серпня 1770 р.
міський гарнізон чисельністю 3-4 тис. яничарів капітулював. Царська армія захопила як військові
трофеї 64 гармати, 4 міномети, 400 барелів пороху, 80 тис. гармат, 100 рушниць, 60 мечів, діжку
селітри тощо30. У порівнянні з Ізмаїлом, військової здобичі в Кілії було захоплено набагато
більше. Це доводить, що з огляду на стратегічні чинники османи надавали Кілії більшого
значення.
Після того, як царські війська зайняли міста Ізмаїл та Кілію, буджацькі землі, де
проживали татари, стали місцем для маневрів російської армії. Cеред татар поширилася новина
про те, що люди племені джедисан знайшли спільну мову з росіянами і вирішили залишитися на
своїх землях під захистом Російської імперії. Щоб цією ідеєю не захопилися інші племена,
татарський хан наказав їм йти з ним у наступ на Аккерман. Після підкорення російськими
військами Ізмаїла та Кілії в османській армії розпочався справжній хаос. Для того, щоб
урегулювати цю ситуацію, чином візира був нагороджений Дагестанський Алі-ага, який
відзначився у боях за Ізмаїл. Але навіть ця міра не змогла врятувати Аккерман із гарнізоном
22 Arhiva românească. Ediţia a II-a, vol. I, Iaşi, 1960, p. 207.

23 Ibidem.
25 Ibidem.
29 Ibidem, p. 151.
30 Ion Chirtoagă, Târguri și cetăți…, p. 91.
близько 6 тис. чоловік. Бригадир Ігельстром взяв місто в облогу на десять днів. На початку жовтня
1770 р. османський гарнізон капітулював. Російські війська захопили 70 гармат, 1 тис. одиниць
пороху, 8 тис. куль, 2 тис. гарматних ядер31.
Завоювання Хотина і фортеці, розташованої на схід від річки Прут, значно ослабило
лінію захисту Оттоманської порти на північних кордонах імперії. До завоювання цих стратегічних
пунктів здобутки Російської імперії були досить скромними, але наприкінці 1770 р., у результаті
поразки османських військ, царські мирні пропозиції вже були спрямовані на відокремлення
значних територій від Османської імперії.
У період з 24 липня 1772 р. по 22 березня 1773 р. відбулися російсько-турецькі мирні
переговори в Фокшанах і Бухаресті. Під час перемовин у Фокшанах царська російська делегація
передала прохання про передачу Молдавії Бендер та інших населених пунктів, окупованих
Оттоманською Портою32. Ця територіальна претензія була висловлена під час переговорів у
Бухаресті.
Зміна позиції Габсбурзької імперії, щодо румунських земель, змусила Російську імперію
пізніше змінити свої вимоги. Відповідно до Кючук-Кайнарджійського мирного договору від 10
(21) липня 1774 р., стаття XVI: «Російська імперія повернула всю Бессарабію з Аккерманом,
Кілією, Ізмаїлом, з провінціями та селами, і всім, що включала ця провінція, як повертала
фортецю Бендери»33. Росіяни також покинули територію обох князівств, які знову опинилися під
сюзеренітетом Порти.
Тверда позиція царської дипломатії проявилася і врелігійному питанні. Російська
імперія завжди використовувала православну християнську релігію для підтримки своєї експансії
на Балканах. Третій параграф договору передбачав, що Османська імперія зобов'язана:
«Повернути монастирям та приватним особам землі і майно, які належали їм і які були вилучені
незаконно, розташовані поблизу Браїли, Хотина, Бендер та ін., так званої райї»34. Цим
положенням підтверджувалося, що території навколо фортець, котрі під час османських
завоювань сформували адміністративні одиниці під прямою юрисдикцією Османської імперії,
були повернені старим власникам і таким чином стали частиною Молдавії.
Ухвалення таких поступок в Стамбулі було питанням часу, бо відразу ж після виведення
царських військ з Молдавії і османських округів зліва від Прута, землі Хотина, Тігіна, Аккермана і
т.д. були перетворені на в Казу із встановленням законодавства і управління як до російсько-
турецької війни 1768-1774 рр.
Питання про Хотин знову постало у зв'язку з проблемою територіального
відокремлення Буковини. Габсбурзька імперія під приводом забезпечення зв'язку і наступності
між Трансільванією, Золотим Рогом і Лодомерією захопила 2 серпня 1774 р. частину території
Молдавії, котра пізніше отримала назву Буковини. Свавільні дії імперії викликали бурхливі
протести з боку місцевих бояр і дворян. Розуміючи, що Габсбурги не відмовляться від своїх
територіальних претензій, Григорій Олександр Гіка намагався вирішити проблему Буковини
через Оттоманську Порту. Підтвердженням цього є листування уповноваженого міністра Тугута
з канцлером Кауніцем, згідно з яким господар Молдавського князівства запропонував Буковину
замість руйнування міста Хотин, адже це був важливий стратегічний оплот Османської імперії35.
Прийняття пропозиції господаря було менш привабливим, оскільки, з одного боку, Габсбурги
перебували в прямому протистоянні з Портою, а з іншого, вони втратили територію, від якої
Османська імперія готова була відмовитися. На підтвердження цієї тези свідчить доповідь
уповноваженого Тугута до канцлера Коуніца від 4 березня 1774 р., в якій зазначалося, що
Оттоманська Порта була готова відмовитися від Буковини, і питання про руйнування фортеці

32 Vladimir Tcaci, Moldova în relațiile politice internaționale (1711-1774), Chișinău, 1999, p. 68.
33 Moldova în contextul relațiilor politice internațional. 1387-1858. Alcătuitor I. Eremia. Chișinău, Universitas, 1992, p. 261.
34 Ibidem.
35 Eudoxiu Hurmuzaki, Documente privitoare la istoria românilor, Volumul VII. 1750-1818, București, Editura Academiei, 1876,
nr. LXXIV, p. 117.

Хотин не слід розглядати, оскільки це могло викликати незадоволення османів36.

7 травня 1775 р. Османська імперія підписала конвенцію з Габсбургами про концесію
Буковини, незважаючи на гнівні протести Молдавії. Згідно зі статтею 1 цієї Конвенції кордон
територіальної делімітації мав проходити «за Прутом поблизу Чернівців, місце в районі Чернівців
залишається в імперських межах до території Хотин»37. Також було передбачено, що територія,
зарезервована для каза-лея Хотина, повністю лишалася у володінні Османської імперії, а з боку
уповноважених Габсбурзької імперії «...не мало бути опозиції»38. Всупереч цьому положенню,
австрійці створили значні труднощі в процесі його розмежування з району Хотин. Так, в листі
маршала-лейтенанта барона Барко від 5 листопада 1775 р., зокрема, йшлося про складнощі, що
виникли при демаркації кордону поблизу Хотина. Наміри австрійських уповноважених щодо
залучення пільг з рахунку Хотина виступали проти прийняття цієї адміністративно-територіальної
одиниці, спираючись на вказівки, отримані від Порти. Спроби залякати чи спокусити пашу
Хотина, здійснювані австрійцями, не принесли жодного результату. Зрештою, імперії мали піти
на певні поступки у питанні щодо розмежування кордонів каза-лей Хотина. За межу демаркації
сторони погодились визнати лінію по Рухотину. Коли рішення було прийняте, суд у Відні в грудні
1775 р. наказав барону Барко вивести австрійські війська від Рухотіна39.
Присутність російської армії в Бендерах під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр.
мала надзвичайно негативні наслідки для міста і фортеці. Після того, як росіяни відступили, місто
і фортеця опинилися у складному становищi. Відновлення міста було дуже важким і потребувало
значних зусиль. Напевно, з міркувань безпеки начальник штабу фортеці Бендери був тимчасово
переведений до Ізмаїла.
Навесні 1776 р. Османській імперії вдалося врегулювати територіальні питання з
Габсбурзькою імперією. За «пояснювальною конвенцією» від 12 травня 1776 р. Габсбурги
відмовилися від своїх претензій щодо деяких інших сіл Хотина. Як наслідок, 2 липня 1776 р. в
Бламутці на Дністрі був підписаний договір про розподіл. Після остаточного врегулювання
кордону Габсбурги мали залишити 59 сіл: 38 у Сучавському повіті, 12 в Чернівецькій області, 9 в
районі Хотина40. Підписані угоди та вжиті заходи були спрямовані на вирішення суперечок між
сторонами. Але Габсбурги продовжували вимагати ще п'ять сіл в районі Хотина. Ці сільські
населені пункти, ймовірно, були розташовані безпосередньо на лінії кордону, котра
відокремлювала територію, окуповану сторонами. Наполегливість Габсбургів не дала бажаного
результату, кордони залишaлися недоторканими, поки Хотинська община не була скасована.
Тривалі інтереси породили протиріччя між Оттоманською Портою і Російською
імперією відразу після підписання мирного договору. Підписання Кючук-Кайнарджійського миру
між Портою і царської Росією було ускладнене антагонізмом, що виник у Кримському ханстві.
Згідно з договором, Ханат став незалежною державою. Втрата безпосереднього впливу в
Північному Причорномор'ї викликала в цьому ланцюзі значні стратегічні втрати, з якими
зіткнулася Османська імперія. Щоб зберегти свої колишні позиції, османи кілька разів
намагалися відновити своє панування в Криму. Російська імперія не могла допустити таких
спроб, і за наказом Катерини II 22 листопада 1776 р. російські війська увійшли в Крим. Російсько-
турецькі відносини знову загострилися. Поява нового спалаху могла мати набагато ширші
наслідки. Саме тому Оттоманська Порта з допомогою жителів двох князівств доклала значних
зусиль для зміцнення фортеці Бендери та інших укріплень у Пруто-Придністров'ї.
Зважаючи на небезпеку з боку Російської імперії, Порта до осені 1777 р. вжила певних
заходів для посилення своїх позицій на північ від Дунаю. У цьому контексті виникла певна
недовіра до господаря Молдавії Григорія Гіка III, що призвело до призначення в якості правителя
36 Ibidem, nr. LXXXVII, p. 141-144.

37 Moldova în contextul…, p. 264.
38 Valeriu Veliman, Relațiile româno-otomane (1711-1821). Documente turcești. București, B.C.U. - Iaşi, 1984, p. 468.
39 Eudoxiu Hurmuzaki, Documente privitoare la …, nr. CXIV, p. 247.
40 Ion Nistor, Istoria Bucovinei, Bucureşti, Editura Humanitas, 1991, p. 11.
Костянтина Морузі.
Східне питання було актуальним для кількох держав з високим статусом в Європі. До
боротьби за османську спадщину долучилася також Пруссія Фрідріха II. Вона сформулювала свій
план вирішення східної проблеми, відомий як план Герцберга, за іменем міністра закордонних
справ Пруссії, котрий взяв участь у його розробці. Одним із пунктів цього плану було переконати
Османську імперію відмовитися від Кримського ханату і поступитися Очаковом Російській
імперії, а територія між Прутом і Дністром, порти Очаків та Аккерман мали бути передані
Габсбурзькій імперії або Польщі. Такі категоричні вимоги в той час не могли бути прийняті
Оттоманською Портою.
8 травня 1778 р. фельдмаршал Румянцев надіслав лист до ефенді, в якому він
розповідав про переговори, проведені російським послом у Олександром Стагієвим у Стамбулі.
Нагадаємо, що, хоча мирний договір 1774 р. передбачав, що Оттоманська Порта не мала
втручатись у справи Кримського ханату, це положення постійно порушувалося. Стверджувалось,
що Османська імперія нав'язала Шахіну Гераю призначення калгой, а потім уклала союз із
російським противником, скинувши Сахіба ІІ Герая, колишнього хана, і відправивши османські
війська до Криму41.
Ці заходи, вжиті османами, вважалися царською Росією офіційною військовою
декларацією Османської імперії проти неї. У свою чергу, Османська імперія, знаючи, що ця
складна ситуація в будь-який момент може перерости в нову війну між сторонами, видала наказ
про ремонт складів у Рені та Джурджулешти, призначених для поставок османських військ у
випадку військових пожеж у цьому районі.
Після того, як Російська імперія вступила у війну 1768-1774 рр., царизм визнав майнові
права деяких із мешканців двох країн, а також деяких монастирських установ на відповідних
територіях. Завдяки цим наслідкам царизм намагався залучити християн з Молдавії і Валахії на
свій бік, викликавши почуття власної ортодоксальності для двох народів. У цих умовах нова війна
між трьома імперіями сталa питанням часу.
У результаті, 24 серпня 1787 р., Османська імперія оголосила війну царській Росії42,
посилаючись на те, що росіяни не дотримувалися умов мирних договорів у Кючук-Кайнарджі та
Айнали Кавак, а також інтригами окупували Кримський ханат, Азербайджан і Грузію. Господар
цієї країни, Олександр Іпсіланті, отримав наказ допомогти Ахмеду-паші, котрому надали
командування Молдавією і Хотином43.
Для охорони території Молдавії та району Хотин був призначений Ахмед-паша.
Рішення, засвідчене листом Юсуфа паші, було надіслане господарю Олександру Іпсіланті.
Відповідно, було зазначено, що сераскеру Ізмаїла Алі-паші було наказано допомогти Ахмеду
гарматами, боєприпасами і воїнами44. Наприкінці вересня 1787 р. Османська імперія збільшила
кількість військових частин, призначених для захисту кордонів Молдавії від можливих нападів
російських військ, а командувачем головними силами і Хотином був призначений візир
Даренделі Ібрагім-паша.
На початку жовтня продовжувалися ремонтно-будівельні роботи околичних фортець.
Цей факт доводять імператорські накази, надіслані дворянству Молдавії та Валахії. 3 жовтня 1787
р. Олександр Іпсіланті отримав документ, котрим прощались 15 тис. піастрів з 25 тис., вилучених
за захоплене майно, конфісковане у колишнього господаря Олександра Маврокордато. Решту
10 тис. піастрів просили «зробити внеском для будівництва міста Ізмаїл та відновлення фортеці
41 Catalogul documentelor turceşti. vol. II. (1455-1829). Întocmit de Mihai Guboglu, Bucureşti, Editura Academiei Române,
1965, nr. 1002, p. 290.
42 А. Н. Петров, Вторая турецкая война в царствование императрицы Екатерины II. 1787-1791 гг., том I, СПб.:
Типография Р. Голика 1880, ст. 56,

44 Documente turceşti privind istoria României. vol. II. 1774-1791, зображено в Mustafa A. Mehmet, Bucureşti, Editura
Academiei Române, 1986, p. 190.

Хотин»45.
Ремонтні роботи тривали й в фортеці Бендери. Їх реалізація була однією з постійних
цілей центральної адміністрації. У відповідь на прохання Ахмеда-паші, мухафіза Бендер, 11
жовтня 1787 р. султан Абдул Хамід І повелів Олександру Іпсіланті відправити до Бендер 264
середніх балки, 176 тонких дверних дощок, 100 тюків конопельної пеньки, 200 коробкових
тунелів, 200 тюків вовни, 200 точильних каменів і 6 досвідчених майстрів тунелів. Інтерес до
останньої відомості в цьому переліку. Можливо, росіяни, котрі брали в облогу османські міста
під час попередніх війн, рідко використовували метод риття тунелів під фортечними стінами.
Після того, як тунель був готовий, закладали порох, що спричиняло сильний вибух. У результаті
цього стіни були зруйновані, що полегшувало проникнення нападників до міста. Для запобігання
подібним випадкам використовувались спеціальні кваліфіковані майстри. В межах своєї
компетенції вони могли вжити контрзаходів, спрямованих на убезпечення потерпілих. Господар
незабаром отримав новий порядок, згідно з яким він мав забезпечити 5000 і 1500 дубових гілок
в десять ліктів довжиною, необхідних для ремонту міста. Також було передбачено відправити
100 балок для ремонту фортеці Хотин.
Османська імперія надавала великого значення стратегічній позиції міст Хотин і
Бендери, які «утворювали бар'єри щодо мусульманських країн, особливо Валахії та Молдавії»46.
Дана ситуація пояснювала постійні скарги Оттоманської Порти з питань зміцнення
обороноздатності та необхідного постачання цитаделей.
До нової війни Османська імперія була більш підготовлена, ніж у 1768-1774 рр. Це
пояснювалось військовими реформами, що здійснювались за підтримки Франції як в армії, так і
в системі фортифікації. Щоб збільшити мобільність своїх військ, османи використовували
спеціальні засоби для прокладання мостів над проточною водою. Такі установки могли бути
використані для переправи через річки Дунай, Прут та Дністер47.
Головнокомандуючим османських військ, що розгорнулися в Пруто-Дністров’Ї в першій
декаді жовтня, був Алі-паша, сераскир Ізмаїла. Командувачем османських військ, перед яким
було поставлене завдання захистити територію Молдавії, став Ібрагім-паша, який
підпорядковувався сераскиру Ізмаїла. Оттоманська Порта зосередила свої війська, поблизу
фортеці Ізмаїл, які мали протистояти можливому наступу російських військ.
Завоювавши Нємиров, армія чисельністю близько 20 тис. солдатів на чолі з генералом
Рєпніним вторглася в Молдавію. Для того, щоб впоратися з цією ситуацією, великий візир Юсуф-
паша повідомив господаря Олександрa Іпсіланті листом 1787 р. від 13 жовтня по 11 листопада,
що Шахбаз Гірай, хан Кубані, був направлений до Рєпніна проти татарської армії для захисту
території Молдови48.
Щоб підняти бойовий дух солдатів, Оттоманська Порта зазвичай використовувала силу
грошей, як-от султан Абдула Хамід І, котрий адресував господарю Олександру Іпсіланті наказ
надіслати 3390 піастрів, призначених для виплати солдатам в Бендерах, Хотині та Ізмаїлі49.
Зусилля центру не знайшли повного розуміння всередині османської армії. Масові
безпорядки серед османських солдатів, дислокованих в Ізмаїлі, тривали. Втікачі
використовували човни, що знаходилися в двох годинах від Галати, у гирлі річки Сірет, щоб
сховатися на південь від Дуная50. Влада намагалась запобігти цим масовим втечам. Дезертирство
солдатів в османській армії демонструвало, що Османська імперія наприкінці 80-х рр. ХVIII ст.
знаходилася у стані кризи.
Бунти османських солдатів, дезертирство і утиски християнського населення,
розглядалися центральною владою як прояви можливої невизначеності від сераскира Ізмаїла,
45 Ibidem, p. 199.
46 Ibidem, p. 205.
47 Ibidem, p. 207-208.
49 Ibidem, nr. 1182, p. 338.
50 Documente turceşti privind …, p. 220-221.
який був призначений головнокомандувачем османських військ, розміщених у районах на північ

від Дуная та Молдавії. У результаті Алі-пашу було знято, а на його місцe призначено Егхен
Мехмед-пашу, сераскира Ізмаїла51.
До січня 1788 р. російська армія чисельністю біля 20 тис. солдатів влаштувала свій табір
на відстані двох годин від Балти. За словами сераскира Ізмаїла, росіяни мали намір перейти на
території Молдавії через Сороки та Ізмаїл. Наказ був наданий господарю Олександру Іпсіланті.
Він мав зупинити царських військ, співпрацюючи з Алі-пашою, сераскиром Ізмаїла, а також з
військами кубанського хана Шахбаза Гірая і татарського хана52.
Протягом 1788 р. Молдавська держава продовжувала надавати військову та фінансову
підтримку османським фортецям, розташованим у безпосередній близькості від князівства.
Задовольнившись вимогою капі-баші Есеїда Аббаса, захисник Хотина, султан Абдул Хамід I 20
лютого 1788 р. закликав господаря Олександра Іпсіланті, здійснити рейд яничарів53.
Після оголошення Габсбурзькою імперією війни Османській імперії, 9 лютого 1788 р.,
вона приєдналася до царської Росії. Оттоманській Порті довелося вжити певних заходів,
спрямованих на підвищення ефективності військового командування на північ від Дунаю.
Великий візир Юсуф паша отримав наказ піти проти австрійців, а сераскир Ізмаїла, Алі-паша, став
незалежним правителем на північ від Дунаю та Молдавії54.
У свою чергу, Габсбурзька імперія зосередила збройні сили на Буковині під
командуванням Сакса-Кобурга. Вибір на користь Буковини як основи для ініціювання
австрійських військових дій не був випадковим. Про це свідчить лист імператора Йосифа II від 13
лютого 1782 р., адресований цариці Екатерині II. З цього листування зрозуміло, що Йосиф II за
участь у можливій війні на боці царської Росії проти Османської імперії як нагороду вимагав місто
Хотин з навколишньою територією Ольтенію, обидва боки Дунаю від Нікополя до Белграда, і
звідти пряма лінія до затоки Дріна55. Метою австрійців було, нарешті, приєднати фортецю Хотин,
таким чином позбавивши Оттоманську Порту стратегічного пункту та встановивши сприятливий
шлях для здійснення деяких збройних дій, які могли бути ініційовані в майбутньому.
Концентрація австрійських військ у безпосередній близькості від Хотина викликала
очевидну занепокоєність з боку османського командування. Щоб запобігти нападу та
проникненню противника на територію Порти, сераскир Ізмаїла Юсуф-паша наказав Абді-азі,
очільнику яничар, поспішити на захист Хотина й околиць фортеці56. До османів, котрі
знаходилися в Хотині, долучилися 500 вершників, яких послав господар Олександр Іпсіланті на
допомогу мухафазу Хотина Осману-паші.
У травні австрійські війська, що складались з 15 резервних батальйонів та 15 тис.
допоміжних сил, напали на місто Хотин. Сильний опір міського гарнізону змусив австрійців
відступити за Дністер. Тут австрійці чекали появи союзників, які прибули до Дністра 2 червня 1788
р. Добре організована російська армія, що складалася із 8 піхотних батальйонів, 4 карабінних
полків, 2 козацьких загонів та 14 гармат, знаходилася під керуванням графа Салтакова.
Знаходилася під керуванням Об’єднавшись з австрійцями, союзники перейшли Дністер та взяли
в облогу місто Хотин. Опір османського гарнізону тривав більше трьох місяців, але ізольованість
від решти частин армії і відсутність постачання змусили його капітулювати. Ця мить так записана
в книзі: «1788 р. 18 вересня, в понеділок, турки вийшли з Алі-пашею з міста Хотин, а німці увійшли
в Хотин»57.
Після падіння Хотина, Імперія зайняла ще одну частину території Молдавії. Командувач

55 M. Popescu, Războiul ruso-austro-turc dintre 1787-1792 şi ocupaţiunea Principatelor române, Editura „Soceascu”,

57 D. Furtună, Însemnări de prin biserici, în Revista de Istorie, nr. 5, 1919, p. 92.
австрійської армії, князь Сакс-Кобург, в якості уповноваженого розпорядника окупованих

територій призначив барона Метцбурга. В якості його помічників були призначені: генерал Філо
(військові питання), чиновник Цулькевич (цивільні питання)58. На час окупації регіон Хотину
складався з 164 сіл. Територія була розділена на дві частини: «Верхній Хотин» та «Нижній Хотин»,
які в свою чергу, поділялися на ділянки: Нижній Дністер, Верхній Прут, Нижній Прут, Середній,
Кіхур та Раковота. На чолі кожної, в якості адміністративних чиновників були мазили, котрі
підпорядковувалися суддям і присяжним сільським засідателям59.
Після того, як в Галичині була заснована адміністрація австрійського уряду, район
Хотину було приєднано до Сучавського району Буковини, який очолив Кріеггауптман Бек60. Отже,
спроба інтеграції Хотина до Буковини була зроблена для збереження цієї території після війни з
османами.
У серпні 1789 р. російська армія під командуванням Г. Потьомкіна захопила
Акерманську фортецю, а 3 листопада – гарнізон Бендери. За завоювання Бендер князь Г.
Потьомкін був нагороджений чудовим лавровим вінком із золота. Окупація цього важливого
бастіону означала завершення військових операцій російської армії в 1789 р. Тут, на Дністрі,
Оттоманська Порта зазнала поразки, близько 16 тис. осіб здались в полон царської армії.
23 жовтня 1790 р. російська армія на чолі з генералом артилерії Мюллером, що зазнала
значних людських втрат внаслідок тактичних помилок, змогла захопити Кілію, 3500 яничарів та
османський флот не змогли протистояти російському війську61.
За Шиштовським миром, 24 липня / 4 серпня 1791 р., відносини між Османською та
Австрійською імперіями були урегульовані. Стаття V Угоди передбачала, що «імперський уряд
Австрії для того, щоб висловити свою згоду та задоволення регулюванням вищезазначених
кордонів, зобов'язувався повернути Оттоманській Порті всі фортеці, замки та палаци, завойовані
в Османській імперії в державі, в якій вони тепер знаходяться і не руйнуючи жодного ремонту,
ані нових робіт, які тут були зроблені»62. Фактично, сторони повернулися до державного
облаштування до початку конфлікту, тоді як стаття V створювала певні застереження, якими
Габсбурзька Імперія хотіла б скористатися. Ймовірно, Віденський суд мав намір розширити свої
володіння у північній частині країни, об’єднавши території Хотина і Буковини.
29 грудня / 9 січня 1792 р. в Яссах був підписаний мир між Османською імперією та
царською Росією. Стаття 4 передбачала, що «усі інші кордони залишаться так само, як вони були
на початку війни, і що землі, які були захоплені військами Російської імперії, будуть повернені
Оттоманській Порті з усіма існуючими фортецями і в тому ж стані, в якому вони знаходяться в
момент, коли його імператорська величність повертає Порті Бессарабію, завойовану
російськими військами, з укріпленими містами Бендери, Аккерман, Кілія та Ізмаїл, а також
ярмарки і села, що входять до цієї провінції»63.
Отже, хоча російсько-австро-османське суперництво другої половини XVIII ст.
радикально не змінило ситуацію в Османській імперії на схід від Карпат, це спричинило значні
економічні втрати і міграції населення, спроби змінити існуючі на той час кордони між
сторонами, що брали участь у цих масштабних збройних конфліктах.
У свою чергу, Російська імперія продемонструвала свою силу і підготувала міцну основу
для анексії цих територій, котра відбулася на початку ХІХ ст. у контексті Бухарестського мирного
договору, підписаного 28 травня 1812 р.
58 M. Popescu, Veniturile raialei Hotinului în timpul stăpânirii turceşti, Bucureşti, Editura Gobl, 1930, p. 443.
59 Simion Reli, Raiaua Hotinului în timpul ocupaţiei austriece şi legăturile ei bisericeşti cu Episcopia Bucovinei 1788-1792
(Contribuţii la istoria Episcopiei Hotin), Витяг з богословсько-церковного журналу „Candela”, an XLI, nr. 1-3, Cernăuţi, 1930,
p. 8-9.
60 M. Popescu, Războiul ruso-austro-turc …, p. 445.
61 Nicolae Iorga, Studii istorice asupra Chiliei şi Cetăţii Albe, Bucureşti, 1899, p. 252.
62 Moldova în contextul relațiilor …, p. 696.
63 Ibidem, p. 700.
Dunărea în epoca modernă. Organizare administrativă, instituții și evenimente
Дунай в нові та новітні часи. Адміністративна організація, установи, заходи
EVOLUŢIA INSTITUŢIILOR VAMALE ŞI DE CARANTINĂ DIN BASARABIA
ÎN SECOLUL AL XIX-LEA
Valentin TOMULEȚ
(Universitatea de Stat din Moldova, Chișinău)
e-mail: tomuletvalentin@yahoo.ro
THE DEVELOPMENT OF THE CUSTOMS AND CARANTINE INSTITUTIONS IN BESSARABIA

IN THE 19TH CENTURY
Summary. In this paper, based on archive sources, the author analyzes the measures taken by the
Russian imperial administration to establish the customs and quarantine structures in Bessarabia. After the
annexation in 1812 of the territory between the Prut and the Dniester Rivers, it took at least five years for tsarism
to establish a new sanitary-customs cordon at the western border, keeping the Dniester cordon until the
beginning of 1831. The measures taken by the central administration denote not only the economic and political
interest of tsarism in the newly annexed territory, but also the divergences that have arisen within the Imperial
governing circles, and between the imperial and regional ones in solving of this problem.
Pentru a înţelege mai bine cum a fost instituită şi cum a funcţionat structura vamală şi de
carantină din Basarabia în secolul al XIX-lea, la început, vom face o caracterizare succintă a noţiunilor de
bază legate de problema pusă în discuţie – cea de vamă şi cea de carantină.
Prin noţiunea de vamă (таможня) subînţelegem o instituţie de stat care se ocupă cu evidenţa
şi controlul asupra intrării şi ieşirii din ţară a mărfurilor, mijloacelor de transport, oamenilor etc. şi care
percepe taxele legale, în baza tarifelor vamale sau altor legi, pentru aceste bunuri. Până la unificarea
vamală, în majoritatea ţărilor, alături de vămile portuare şi de frontieră, mai existau şi vămi interne,
amplasate la hotarul pieţelor, oraşelor etc. Funcţionarii vamali urmăresc cu rigurozitate respectarea
legilor vamale ale ţării, țin evidenţa mărfurilor importate şi exportate, primesc mărfurile spre păstrare
temporară în depozitele vămii, opresc importul şi exportul mărfurilor care sunt interzise sau limitate potrivit
tarifului vamal, dau amenzi sau confiscă mărfurile pentru încălcarea legislaţiei comerciale sau a tarifelor
vamale, duc lupta cu mărfurile de contrabandă, urmăresc respectarea formalităţilor vamale etc.
Până la instituirea în 1817 a instituţiilor vamale şi de carantină la Prut şi Dunăre, în Basarabia,
conform raportului prezentat la 16 septembrie 1816 de Departamentul I al Cârmuirii regionale a Basarabiei,
guvernatorului civil al guberniei Ekaterinoslav, preşedintelui Comitetului Provizoriu al Basarabiei I. H.
Kalagheorghe, în provincie funcţionau 4 posturi vamale – Ismail, Sculeni, Vasileuţi şi Noua Suliţă1.
În Principatele Române (alături de vămile şi posturile vamale existente la frontierele ţării) vama
mai era considerată şi taxa ce se încasa de la mărfurile importate sau exportate dintr-o ţară în alta (sau,
în condiţiile existenței vămilor interne – dintr-o regiune în alta a ţării) şi reprezenta 3% ad valorem2. La
începutul secolului al XIX-lea, în Principatul Moldovei taxa vamală, sau aşa-numita „vamă”, era dată în
1 Arhiva Naţională a Republicii Moldova (ANRM), F. 4, inv. 1, d. 44, p. II, f. 312.

2 ANRM, F. 1, inv. 1, d. 1738, f. 21 verso; F. 2, inv. 1, d. 15, f. 40 verso.
160 Valentin TOMULEȚ
concesiune, ca şi celelalte venituri de stat, de către Divan. Deşi în Basarabia veniturile de stat erau date
în concesiune, în baza deciziei amiralului P. V. Ciceagov, din 2 august 1812, taxa vamală („vama”) de la
mărfurile basarabene exportate în Imperiul Otoman era încasată în baza aceloraşi principii ca şi în Odesa
– adică, în baza tarifului vamal din 17973. Însă, dispoziţia amiralului P. V. Ciciagov a creat unele dificultăţi
şi a generat neînţelegeri în ceea ce priveşte vămuirea mărfurilor, deoarece în Basarabia dreptul de a
achiziţiona vama de la mărfurile importate şi exportate îl deţineau, cu acordul Divanului Moldovei,
concesionarii, încă de la începutul anului 18124. Astfel, în raportul din 3 octombrie 1812 comandantul de
Akkerman, colonelul S. Arseniev, îl atenţiona pe guvernatorul civil Scarlat Sturdza că, în baza sistemului
de concesiuni contractat până în 1814, concesionarii iau de la negustori pentru mărfurile aduse în oraş o
taxă vamală ce constituie 3% ad valorem, în folosul lor5. Prin urmare, potrivit constatărilor lui S. Arseniev,
pentru exportul mărfurilor peste hotare negustorii achitau două taxe vamale: „…una în folosul statului
(potrivit tarifului vamal din 1797 – V.T.), iar alta în folosul concesionarilor din Basarabia, potrivit
contractelor încheiate”6. Aceeaşi constatare o face şi ministrul de Finanţe al Rusiei D. A. Guriev într-o
depeşă circulară din 20 octombrie 1812 adresată guvernatorului civil al Basarabiei, S. Sturdza7. Pornind
de la faptul că taxele vamale percepute pentru mărfurile importate şi exportate constituiau o sursă
importantă în asigurarea veniturilor de stat, D. A. Guriev, considerând ca monopolul în această ramură a
comerţului trebuie să aparţină statului, dă dispoziţie lui S. Sturdza să soluţioneze această problemă.
Astfel, în baza dispoziţiilor din 14 noiembrie 1812 şi din 28 februarie 1813 emise de S. Sturdza, taxele
vamale percepute de către concesionari la mărfurile importate şi exportate au fost anulate8. Prin urmare,
cu înţelesul de taxa (sursă de venit) ce se încasa de la mărfurile importate sau exportate, termenul de
vamă în Basarabia, a existat puţin timp.
În Basarabia, în primii ani după anexarea ei la Rusia, vama era considerată şi venit vamal obţinut
de la mărfurile străine importate şi de la cornărit9. În perioada 2 octombrie 1812 – 15 ianuarie 1813 vama
a însumat 15842 lei, în 1813 – 106727 lei, în 1814 – 4439 cervoneţi10 olandezi şi 19349 lei, în 1815 –
15516 cervoneţi olandezi şi 103 lei, în 1816 – 9514 cervoneţi olandezi şi 67 ruble argint11.
În plus, prin noţiunea de vamă mai subînţelegem şi locul în care funcţionează această unitate12.
Prin noţiunea de carantină (карантин) – subînţelegem un punct sanitar instituit special pentru
cercetarea şi izolarea persoanelor, mărfurilor, vaselor şi animalelor venite dintr-o regiune sau ţară
afectată de o epidemie, cât şi măsurile cu caracter preventiv, luate de instituţiile de stat pentru
combaterea bolilor contagioase ale animalelor cât şi bolilor plantelor din alte ţări. Carantina are drept
scop menţinerea în izolare a persoanelor şi animalelor bănuite că ar putea răspândi o boală contagioasă.
Până la instituirea în 1817 a cordonului sanitaro-vamal la Prut şi Dunăre, la hotarele de apus
ale Basarabiei, în scopul protejării provinciei de pătrunderea ciumei şi holerei au fost instituite carantine
3 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 15, f. 108 verso.

4 Potrivit articolului 8 al contractului, toate mărfurile prezentate pentru vânzare în oraşele şi târgurile Basarabiei, precum şi
mărfurile importate în Basarabia erau supuse vămii, ce constituia 3% ad valorem (Ibidem, f. 24).
5 Ibidem, f. 5.
6 Ibidem, f. 6.
7 Ibidem, f. 40 verso.
8 Ibidem, f. 108 verso; F. 5, inv. 1, d. 1, f. 248.
9 Cornărit – taxa încasată în Basarabia de la vânzarea vitelor cornute. Cornăritul era încasat de la negustorii care goneau animalele
la iernat şi păşunat în Basarabia. Ordinea privind iernatul şi păşunatul animalelor din străinătate în Basarabia a fost stabilită de
A.N. Bahmetev şi respectată până la sfârşitul anilor ’20 ai sec. al XIX-lea. În baza dispoziţiilor elaborate, „…oricare străin, ce dorea
să gonească aici (în Basarabia – V.T.) la păşunat sau iernat vitele, înainta în vamă o cerere, care permitea trecerea acestora fără
achitarea taxei vamale. Stăpânului i se elibera un certificat în care se indica numărul exact şi specia vitelor mânate, în care judeţ
acestea urmau să fie mânate de stăpân la păşunat”. Judecătoria judeţeană era obligată să verifice vitele la locul păşunatului
potrivit certificatului. În caz dacă stăpânul dorea să gonească vitele înapoi, judecătoria urma să ţină sub control această problemă,
iar vitele să fie supuse taxei vamale – „vamei” şi cornăritului: pentru fiecare cal – 1 rublă 8 kop., taur sau bou – 1 rublă 65 kop.,
vacă – 72 kop., viţel, berbec, oaie, capră sau ţap – 11 kop. asignate (Valentin Tomuleţ, Basarabia în epoca modernă (1812-1918)
(Instituţii, regulamente, termeni). Ediţia a III-a, revăzută şi adăugită, Iaşi, 2014, p. 265).
10 Cervoneţi – ducaţii olandezi, care circulau în Basarabia la cursul de 12 lei (ANRM, F. 5, inv. 2, 1813, d. 51, f. 17-17 verso).
11 ANRM, F. 4, inv. 1, d. 44, p. II, f. 332 verso-333.
12 Dicţionarul explicativ al limbii române. Ediţia a II-a, Bucureşti, 1996, p.1146.
Evoluția instituțiilor vamale și de carantină din Basarabia în secolul al XIX-lea 161
provizorii. În caz de răspândire a molimei, carantine provizorii erau instituite şi în interiorul Basarabiei, în
locurile afectate de această epidemie. Spre exemplu, pentru a se apăra de pericolul epidemiilor de ciumă
şi holeră ce începuse să se răspândească la hotarul cu Basarabia, în noiembrie 1812 în Chişinău a fost
instituit un punct de carantină provizoriu căruia urmau a fi „…supuşi toţi cei ce veneau şi toate mărfurile
şi produsele alimentare aduse din diferite localităţi”13. Punctul provizoriu de carantină avea în
componenţă: un administrator (locotenentul Rimovici), cu un salariu lunar de 60 de lei şi 4 funcţionari
(ulterior 5) cu un salariu lunar de 30 de lei14.
Despre măsurile întreprinse privind instituirea carantinelor provizorii la Prut aflăm din
dispoziţiile lui S. Sturdza din 8 ianuarie 1813, transmise de P. V. Ciciagov lui I. M. Hartingh. Se intenţiona
ca în afară de carantinele ce existau în delta Prutului să fie instituite încă 4 carantine: în Lipcani – pe
drumul ce ducea din Hotin; în Ghermăneşti – la trecerea ce ducea din Movilău la Iaşi; în Zagarancea – la
trecerea ce ducea din Bender la Iaşi şi în Vadul-lui-Isac – pe drumul ce ducea din Basarabia la Falcea15.
Între timp, A. B. Kurakin a adunat noi informaţii privind locul de amplasare provizorie a
carantinelor la Prut şi Dunăre şi a considerat că e mult mai comod ca cea instituită în Reni să fie
transferată în Ismail. General-maiorului I. M. Hartingh i-au fost date dispoziţii spre a institui carantina mai
jos de cetatea Ismail, în apropiere de oraşul Tucikov ce se construia, înmânându-i-se chiar planul în baza
căruia urma să fie organizată această carantină16. Banii pentru organizarea carantinei urmau să fie
transferaţi din sumele suplimentare ce se aflau la dispoziţia lui. Însă, ulterior, aflând că generalul I. M.
Hartingh, în pofida propunerilor sale, a început deja organizarea carantinei provizorii mai sus de cetatea
Ismail, un loc cu totul nepotrivit pentru aceasta, A. B. Kurakin i-a ordonat să stopeze construcţia ei şi să
înceapă construcţia în locul indicat de el – în apropierea oraşului Tucikov17.
În dispoziţia din 20 iunie 1813 pe numele lui I. M. Hartingh, A. B. Kurakin scria că el susţine
transferarea carantinei din Reni în Ismail, a cărei instituire i-a fost încredinţată lui I. M. Hartingh18. La rândul
său, la 26 iunie I. M. Hartingh prescrie Comitetului carantinal din Reni să fie instituit în Ismail un Comitet
carantinal provizoriu alcătuit din aceiaşi membri (cei din Reni), în afară de ispravnicul de Tomarova, care
urma să rămână în Reni pentru a-şi îndeplini, în afară de funcţiile militare, şi funcţia de supraveghetor
carantinal, pentru care urma să fie emisă o dispoziţie specială19. O asemenea dispoziţie i-a fost înmânată
comandantului din Ismail O. M. Viteaz, în care se menţiona că, potrivit dispoziţiei lui A. B. Kurakin „Despre
deschiderea în Ismail a portului şi transferarea carantinei provizorii din Reni în Ismail”, acesta urma să
întreprindă toate măsurile în vederea soluţionării acestei probleme. Pentru organizarea carantinei
provizorii a fost instituit un Comitet sub preşedinţia lui O. M. Viteaz, avându-i ca membri pe S. A
Popandopolo, locotenentul Kalinatiano şi esaulul Timonov. În afară de problema transferării carantinei din
Reni şi perceperea taxelor vamale de la mărfurile importate şi exportate în baza dispoziţiei amiralului P. V.
Ciciagov (din 2 august 1812), Comitetul urma să rezolve şi alte probleme de ordin organizatoric20.
La 28 iulie 1813, copia planului carantinei provizorii din Ismail, alcătuit de inginer-colonelul
Şardin, a fost prezentată spre examinare lui I. M. Hartingh21. Acesta, la rândul său, înaintează la 7 august
planul carantinei provizorii din Ismail spre examinare lui A. B. Kurakin22.
La 28 august 1813, A. B. Kurakin îi permite lui I. M. Hartingh să instituie o carantină nouă în
locul vechi, deja cunoscut – pe râul Ciuhur, în apropiere de localitatea Duruitoarea23. Potrivit datelor din
13 ANRM, F. 2, inv.1, d. 62, p. I, f. 7. La 26 noiembrie 1812 autorităţile regionale îi scriu lui P.V. Ciciagov că în spitalul militar
din Hotin au fost depistate cazuri de ciumă. Ulterior, ciuma a mai fost depistată în localităţile Glodeni, Vasileuţi şi în ţinutul
Iaşi (ANRM, F. 2, inv.1, d. 51, p. I, f. 2).
14 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 62, p. I, f. 10, 20, 21.
15 Ibidem, f. 15-16.
16 ANRM, F. 5, inv. 3, d. 473, f. 2-2 verso.
17 Ibidem, f. 3.
18 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 199, f. 11.
19 Ibidem, f. 12-12 verso.
20 Ibidem, f. 13 verso-14.
21 Ibidem, f. 37. Pentru planul carantinei a se vedea: ANRM, F. 2, inv.1, d. 199, f. 34.
22 Ibidem, f. 38. Pentru planurile carantinelor din Ismail, în diferite perioade de timp, a consulta Anexa 1 şi Anexa 2.
23 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 51, p. II, f. 225.
1814, aflăm că Matei Lungu din localitatea Petruşeni, ţinutul Iaşi, a fost numit funcţionar la carantina
provizorie din Duruitoarea24. În această perioadă supraveghetor la carantina provizorie din Verejeni era
sublocotenentul Akinki25. Carantine mai existau în Chilia, Ismail, Tomarovo şi Bazarciuk. Ispravnicul de
Bender considera că este necesar a institui o carantină în Vâlcov 26.
La 20 septembrie 1813, A. B. Kurakin, făcând unele precizări, aprobă planul carantinei din Ismail
şi îl retrimite lui I. M. Hartingh spre realizare. A. B. Kurakin s-a pronunţat împotriva locului predestinat
pentru carantină, menţionând că aceasta trebuie stabilită mai jos de cetatea Ismail, ceea ce ar fi în
concordanţă cu statutul despre carantină adoptat în 180027. În postul de şef al carantinei din Ismail a fost
numit colonelul V. I. Poltavţov, iar în calitate de şef adjunct – funcţionarul de clasa a IX-a Reizberg.
Numirea celorlalţi funcţionari a fost dată în competenţa lui I. M. Hartingh, reieşind din instrucţiunile
despre carantinele provizorii din 6 septembrie 1813 puse la dispoziţie Guvernului Regional28.
La 19 octombrie 1813 a urmat dispoziţia lui A. B. Kurakin la raportul lui I. M. Hartingh din 29
septembrie 1813, în care ministrul îşi exprimă viziunile sale asupra instituirii carantinei din Ismail în locul
indicat de I. M. Hartingh. A. B. Kurakin scria că această decizie „…a cauzat pierderi irecuperabile de bani
ce au fost cheltuiţi pentru construcţie şi a fost pierdut în zadar timpul”29. El menţiona, totodată, că
experienţa deja acumulată demonstrează faptul că instituția „…urmează a fi construită puţin mai departe
de oraş, în cursul râului, accentuând că cea provizorie va rămâne în acel loc până la primăvară, când va fi
construită o nouă carantină, în locul nou stabilit”30. La 22 octombrie 1813 I. M. Hartingh îi raportează lui
A. B. Kurakin că, după ce a primit dispoziţia lui din 19 octombrie, a dat dispoziţiile de rigoare unui ofiţer
– inginer pentru a pregăti planurile, cu indicarea locurilor alese pentru instituirea carantinelor, vămilor şi
punctelor vamale. Iar la 25 octombrie, într-un alt raport, guvernatorul scria despre măsurile întreprinse
de el în legătură cu instituirea carantinei din Ismail31.
Între timp, la 21 decembrie 1813 comandantul cetăţii Ismail maiorul O. M. Viteaz îi raportează
lui I. M. Hartingh că dispoziţia lui din 29 iunie referitoare la instituirea carantinei provizorii din Ismail în
apropierea râului Repida a fost îndeplinită, cheltuindu-se pentru aceasta 21148 lei și 29 parale32.
La 26 februarie 1814 a urmat o nouă dispoziţie a lui A. B. Kurakin adresată guvernatorului I. M.
Hartingh referitor la locul de amplasare al carantinei provizorii din Ismail – mai sus de cetatea Ismail, în
direcţia cursului Dunării33. A. B. Kurakin cerea iarăşi transferarea carantinei într-un nou loc, mai jos de
Ismail34, reieşind din informaţiile deja cunoscute (încă din 20 decembrie 1813) faptul că în timpul
revărsării Dunării apa a atins chiar locul de amplasare al carantinei.
În dispoziţia lui A. B. Kurakin din 4 mai 1814 adresată lui I. M. Hartingh el menţiona că va aproba
începutul construcţiei doar atunci „...când va primi toate informaţiile necesare privind această problemă,
planurile şi devizul de cheltuieli”35. În acelaşi timp, A. B. Kurakin constată că „…locul predestinat pentru
amplasarea carantinei mai jos de oraşul Tucikov va soluţiona pentru totdeauna problema privind
asigurarea protecţiei de inundaţie”36. Însă, A. B. Kurakin nu a putut să satisfacă rugămintea lui I. M.
Hartingh de a-i încredinţa consilierului de colegiu Şabelski obligaţia de a institui carantine la noua
frontieră cu Sublima Poartă din considerentul că „…aflarea lui în Basarabia nu poate fi decât temporară
– până la stingerea molimei”37, iar încredinţarea acestei funcţii altei persoane este cu neputinţă, din lipsa
24 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 356, f. 17.

25 Ibidem, f. 26.
26 Ibidem, f. 28, 31, 37-38, 42.
28 Ibidem, f. 51 verso, 56-56 verso.
30 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 194, f. 73 verso-74.
31 A se vedea măsurile întreprinse de I.M. Hartingh din 2 octombrie 1813 (ANRM, F. 2, inv. 1, d. 199, f. 74-78 verso).
33 Ibidem, f. 52.
34 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 194, f. 74.
35 Ibidem, f. 107.
unei asemenea persoane.

Autorităţile locale căutau diferite metode de soluţionare a acestor probleme. La 23 iulie 1814
I. M. Hartingh îi scrie lui A. B. Kurakin că maiorul în retragere Pateraki a manifestat dorinţa de a acorda
20 mii de lei pentru amenajarea carantinei din Ismail, fără să i se returneze, dar cu condiţia să stăpânească
în acest loc vreme de 6 ani o cârciumă, fără să plătească impozitele la stat38.
În condiţiile în care soluţionarea problemelor legate de amenajarea carantinei în Ismail
tărăgăna, iniţiativa de a rezolva această chestiune revine comisiei instituite în aprilie 1814 în frunte cu
Pateraki. Din raportul şefului portului Ismail, din 27 iunie 1814, adresat lui A. B. Kurakin, aflăm că această
comisie, alături de problemele legate de exportul cerealelor din Basarabia, şi-a asumat şi obligaţiunile
referitoare la organizarea activităţii carantinale, invitând funcţionari, un medic şi un secretar39.
După lungi discuţii şi diferite încercări de a soluţiona problemele ce ţineau de securitatea
sanitară, la 31 august 1814 şeful carantinei din Ismail, colonelul V. I. Poltavţov, şi inginer-colonelul Iujanov
i-au prezentat lui I. M. Hartingh două planuri şi devizul de cheltuieli al carantinei ce urma să fie instituită40.
Potrivit devizului de cheltuieli, construcţia carantinei se estima la 60051 rub. 20 kop.41. În ceea ce priveşte
propunerea maiorului Pateraki care intenţiona să investească 20 mii de lei pentru construcţia
carantinei42, A. B. Kurakin, în dispoziţia sa din 15 august 1814, îl atenţiona pe I. M. Hartingh că
soluţionarea acestei chestiuni nu este de competenţa sa, de aceea a fost înaintată spre examinare
guvernului şi va fi cercetată concomitent cu întrebările de bază privind instituirea carantinelor la noul
hotar cu Sublima Poartă 43.
Între timp, la 9 decembrie 1814 a fost instituită carantina provizorie Bazarciuc, la o distanţă de
3 verste de localitatea Vâlcov, în cursul superior al Dunării. Carantina provizorie Bazarciuc mai este
cunoscută şi ca pichet militar. Însă, ea nu a funcționat prea mult. La 23 februarie 1815 locotenentul
Miiuşkevici raporta căpitanului de gradul întâi Papandopulo că la 21 februarie Dunărea s-a revărsat, a
inundat localitatea Vâlcov, cauzându-i mari prejudicii, în special carantinei Bazarciuc, unde curentul de
apă a fost destul de puternic, distrugând casele, cazărmile şi localul pentru patrulă44.
O altă problemă ce urma a fi soluţionată era prezenţa cordonului sanitaro-vamal de la Nistru,
instituit încă în 1793, după anexarea la Rusia, potrivit Tratatului de la Iaşi, a teritoriilor din partea stângă
a Nistrului45, în scopul protejării hotarelor de vest ale Imperiului de pătrunderea molimei şi a mărfurilor
de contrabandă. În acest an a fost instituită carantină la Dubăsari, iar prin decretul din 8 august 1795 – la
Iampol46. Ulterior, carantine au fost instituite la Movilău şi Ovidiopol. Deşi carantinele puneau mari
obstacole în extinderea comerţului, în special atunci când erau raportate cazuri epidemiologice,
necesitatea lor nu poate fi pusă la îndoială. Linia sanitară era dublată concomitent şi de cea vamală. Prin
decretul Ecaterinei a II-a din 7 decembrie 1792 a fost instituită vama de la Iagorlâk47. Ulterior, prin
decretul din 27 ianuarie 1795, la Dubăsari a fost instituită vama principală de frontieră, la Ovidiopol – un
post vamal48, iar prin decretul din 8 august au fost instituite (la Iampol şi Jvaneţ) încă două vămi, iar la
Movilău – un post vamal49. La 17 martie 1805, la iniţiativa lui A. E. de Richelieu un post vamal este instituit
şi la Maiaki50. Nefiind păzit cu stricteţe de corpul de grăniceri, cordonul sanitaro-vamal de la Nistru la
hotarele cu Basarabia includea două carantine – de la Dubăsari şi de la Movilău, patru vămi – de la
Dubăsari, Movilău, Iagorlâk, Maiaki şi două posturi vamale – de la Isakoveţ şi Parcani, care intrau în
38 Ibidem, f. 133.
40 Ibidem, f. 172.
41 Ibidem, f. 179-210.
42 Planul carantinei a se vedea: ANRM, F. 2, inv. 1, d. 194, f. 173-174.
44 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 356, f. 42, 50, 51, 62.
45 А.Скальковский, Хронологическое обозрение истории Новоросcийского края (1731-1796), т. I, Одесса, 1836, с. 216.
46 Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). Собр. I, т. XXIII, 1789-1796, №17373, СПб., 1830, c. 758.
47 ПСЗРИ. Собр. I, т. XXIII, 1789-1796, №17387, СПб., 1830, c. 385.
50 Arhiva de Stat din regiunea Odesa (ASRO), F.1, inv. 248, d. 169, f. 80.
componenţa districtelor vamale Dubăsari şi Odesa51. Ulterior, în 1811, la Nistru sunt instituite districtul
vamal Dubăsari, în a cărui subordine erau vămile şi posturile vamale de la Isakoveţ până la Dubăsari, şi
districtul vamal Odesa, cu vămile Odesa, Maiaki, Herson şi Nikolaev52.
Oficial, doar prin aceste puncte se permitea trecerea, în baza documentelor corespunzătoare,
a persoanelor care veneau sau plecau din Imperiu, importul şi exportul mărfurilor. Căile comerciale
principale duceau spre Sublima Poartă Otomană şi spre unele posesiuni ale Imperiului Habsburgic. La
trecerea frontierei, de la fiecare persoană se percepea o taxă, iar mărfurile erau impuse impozitului
potrivit tarifului vamal din 1797. Carantina, atât pentru oameni, cât şi pentru animale şi mărfuri, se
respecta timp de 10-14 zile în condiţii nefavorabile. Sustragerea de la această operaţie se pedepsea
foarte sever, inclusiv cu moartea53.
După anexarea Basarabiei la Rusia frontiera Imperiului este transferată pe râul Prut, fluviul
Dunărea şi pe litoralul de nord-vest al Mării Negre, unde urma să fie constituit un nou serviciu vamal şi
de carantină54.
Instituit oficial abia în 1817, cordonul includea vămile Noua Suliţă, Sculeni, Reni şi posturile
vamale Lipcani, Leova, Ismail şi Akkerman ce intrau în componenţa districtelor vamale Sculeni şi Ismail55.
La trecerea frontierei se încasa o taxă vamală, stabilită după regulile moldoveneşti, în cuantum de 3% ad
valorem56. În pofida măsurilor întreprinse, cordonul sanitaro-vamal de la Nistru a fost păstrat.
În baza Regulamentului organizării administrative a Basarabiei adoptat de Alexandru I la 29
aprilie 1818 au fost stabilite şi statele de funcţii pentru vămile şi posturile vamale şi carantinale amplasate
la hotarul de apus al Basarabiei (Tabelul 1).
Locul amplasării Denumirea Sumele alocate Sumele alocate

Numărul de
Funcționari
funcţionari
Carantine
și slujitori
vămilor, instituţiei vamale pentru salarii şi pentru salarii
a punctelor cheltuieli de şi cheltuieli de
vamale şi carantinale Vamă Post vamal cancelarie (în rub.) cancelarie (în
rub.)
Noua-Suliţă 1 - 9 2750 - - -
Lipcani - 1 6 1390 1 12 2500
Sculeni 1 - 8 2470 1 48 13530
Leova - 1 6 1390 1 12 2500
Ismail - 1 8 1970 1 44 4700
Reni 1 - 9 2750 1 80 15730
Akkerman - 1 8 1970 1 44 4700
În total 3 4 54 14690 6 240 43660**
Statele de funcţii şi sumele alocate pentru întreţinerea funcţionarilor şi cancelariilor vămilor, posturilor vamale
şi de carantină amplasate la hotarul de apus al Basarabiei, potrivit Regulamentului din 29 aprilie 1818*
* Устав образования Бессарабской области 1818 г., Кишинев, 1818, с. 191-205; Paul Mihail, Zamfira Mihail,
Acte în limba română tipărite în Basarabia, I, 1812-1830, Bucureşti, 1993, p. 106-112.
** În suma totală n-au fost incluse 2050 rub. pentru întreţinerea şefului cordonului sanitar, a secretarului şi
cheltuielile de cancelarie.
Concomitent cu instituirea noii frontiere vamale la Prut şi Dunăre, este organizată o nouă
structură vamală: la Reni este instituit o vamă, iar la Ismail – un punct vamal57. Tariful vamal din 1816
51 ANRM, F. 134, inv. 3, d. 10, f. 3; Коммерческая газета, 1825, №9, 31 марта; А.Скальковский, Хронологическое
обозрение истории Новороссийского края (1731-1796), ч. I-II, Одесса, 1836-1838, с. 216; B.А. Кочергин, Наброски по
истории города Дубoссар и прилежащего Поднестровья (Херсонской губернии) (1648-1870), Одесса, 1911, с. 25.
52 B.А. Кочергин, Наброски по истории города Дубoссар и прилежащего Поднестровья (Херсонской губернии) (1648-
1870), c. 27.
53 Paul Mihail, Zamfira Mihail, Acte în limba română tipărite în Basarabia, I, (1812-1830), Bucureşti, 1993, p. 285-286.
54 Despre instituirea cordonului sanitaro-vamal la Prut şi Dunăre, a se vedea mai detaliat: Valentin Tomuleţ, Consideraţii
privind regimul vamal al Basarabiei în perioada 1812-1830, în Tyragetia. Muzeul Naţional de Istorie a Moldovei. Anuar VI-VII,
Chişinău, 1998, p. 209-214.
55 ANRM, F. 5, inv. 1, d. 10, f. 61.
56 ПСЗРИ. Собр. I, т. XXI, 1781-1783, №15757, СПб., 1830, c. 119.
57 Г.Неболсин, Статистическое обозрение о внешней торговле России, СПб., 1850, ч. II, с. 132.
este extins asupra mărfurilor exportate, iar pentru cele importate este păstrată „vama” ce constituia
3% ad valorem58.
Măsurile întreprinse de Guvernul Regional au soluţionat în anumită măsură problemele ce
apăreau în relaţiile comerciale ale Basarabiei cu ţările străine. Tendinţele obiective în dezvoltarea
comerţului, orientarea lui în mare parte spre piaţa externă, precum şi unele înlesniri şi privilegii
acordate negustorilor au determinat unele succese în domeniul comerţului, îndeosebi al celui exterior.
După cum menţiona A. A. Skalkovski, numit în mai 1823 în funcţia de rezident imperial în Basarabia,
guvernatorul-general al Novorosiei M. S. Voronţov a găsit în această regiune „…un comerţ destul de
activ ce se realiza prin porturile Ismail şi Reni, iar pe cale terestră – cu Austria şi Moldova”59.
Analiza operaţiilor comerciale în aceste porturi, cu excepţia portului Chilia, care nu funcţiona,
privind anii 1817-1820, demonstrează cu lux de amănunte că rolul de bază în exportul şi importul de
mărfuri îi revenea portului Ismail (Tabelul 2).
Datele Tabelului 2 reflectă o preponderenţă vădită a portului Ismail în importul şi exportul de

mărfuri asupra celorlalte porturi: 82,6% din numărul total de vase, 97,6% din valoarea totală a
importului şi 84,1% din cea a exportului; portului Reni îi revenea doar 3,4% din numărul total de vase,
1,2% din valoarea totală a importului şi 14,4% din cea a exportului, iar portului Akkerman: 3,4% din
numărul total de vase, 1,2% din valoarea totală a importului şi 1,5% din cea a exportului.
O altă situaţie era legată de prezenţa cordonului sanitaro-vamal de la Nistru care influenţa
negativ comerţul Basarabiei cu alte gubernii ale Rusiei. Pentru a-şi exporta mărfurile peste Nistru,
localnicii trebuiau să prezinte certificate prin care să confirme că ele au fost produse în Basarabia, ceea
ce cauza mari incomodităţi şi cheltuieli suplimentare. În 1828, mareşalul nobilimii din regiune Ioan
Başotă menţiona în memoriul privind starea nobilimii basarabene că locuitorii din Basarabia, fiind
înconjuraţi timp de 15 ani din toate părţile de vămi şi carantine, îndeosebi cei din partea de nord,
îndepărtate de porturi şi centre comerciale, aveau de depăşit mari dificultăţi în desfacerea mărfurilor
în guberniile limitrofe ruse60.
Chiar şi privilegiile comerciale acordate la sfârşitul anilor ’20 n-au putut să lichideze
totalmente influenţa negativă a cordonului sanitaro-vamal de la Nistru asupra exportului mărfurilor
basarabene în guberniile interne ruse61. G. P. Nebolsin scria, nu fără temei, că precauţiile de carantină
58 Arhiva Istorică de Stat din Rusia (AISR), F. 560, inv. 4, d. 235, f. 1.

59 А.А. Скальковский, Историческое введение в статистическое описание Бессарабской области. În: Журнал
Министерства внутренних дел (ЖМВД), СПб., 1846, ч. 13, с. 437-438.
60 AISR, F. 560, inv. 3, d. 251, f. 103-103 verso.
61 Exportul mărfurilor basarabene în guberniile interne ruse a constituit în anii 1825-1827 10967 mii rub., iar în 1828-1830 –
10072 mii rub. asignate (AISR, F. 21, inv. 12, d. 60, f. 21).
i-au supus pe negustori la mari cheltuieli şi le-au pricinuit pierderi de timp, ceea ce a dus la majorarea
preţurilor şi, respectiv, la reducerea desfacerii mărfurilor peste Nistru62.
Astfel, în a doua jumătate a anilor ’20 ai secolului al XIX-lea veniturile vămilor de la Movilău
şi Dubăsari s-a redus aproximativ de două ori (Tabelul 3).
Anii
Vămile Valoarea totală Raportul în %
1825-1827 1828-1830
Movilău 456402 248590 704992 85,4
Dubăsari 81980 38388 120368 14,6
Valoarea totală 538382 286978 825360 100,0
Raportul, în % 65,2 34,8 100,0 -
Veniturile vămilor Movilău şi Dubăsari între anii 1825-1830 (în ruble asignate)*
* Коммерческая газета, 1831, 18 февраля, №14.
Cordonul vamal şi de carantină de la Nistru împiedica nu numai legăturile comerciale

interguberniale, dar şi comerţul sătesc, punea un şir de obstacole în calea lărgirii pieţei basarabene
interne, frâna dezvoltarea meşteşugurilor. Ofiţerul Cartierului general al armatei ruse A. Rozeilon-
Soşalski în lucrarea „Descrierea militaro-statistică a regiunii Basarabia”, datată cu anul 1826,
pronunţându-se pentru suprimarea cordonului de la Nistru, menţiona următoarele: „comunicaţia
liberă cu gubernia Podolia ar fi fost de mare folos pentru locuitorii Basarabiei şi prin acea experienţă,
pe care ei ar fi putut-o prelua în privinţa agriculturii care era acolo mult mai dezvoltată63 decât în
această regiune”64.
Pentru apărarea hotarului de pătrunderea molimei, potrivit dispoziţiei imperiale din 1 august
1829, carantinele de la Prut şi Dunăre şi cele de la Nistru au fost subordonate direct guvernatorului
general al Novorosiei şi Basarabiei, căruia i s-au acordat drepturi nelimitate în baza Regulamentului
carantinal din 21 august 181865.
Problema transferării cordonului vamal de la Nistru la noua frontieră cu Basarabia este
discutată de Consiliul de Miniştri la 13 septembrie 1830, aceasta fiind prezentată de ministrul de
Finanţe E. F. Kankrin Departamentului comerţului exterior încă la 9 august. La şedinţă au fost discutate
şi aprobate 3 documente:
1. Proiectul Regulamentului privind ordinea de transferare a cordonului vamal de la Nistru la
Prut şi Dunăre;
2. Noile state de funcţii ale districtelor vamale din Basarabia;
3. Proiectul decretului Senatului Guvernant privind aplicarea în Basarabia, începând cu anul
1831, a Regulamentului ghildelor66.
Regulamentul cu privire la ordinea de transferare a cordonului vamal de la Nistru şi
organizarea lui la hotarul cu Basarabia a fost semnat abia la 26 septembrie 183067. Acesta era alcătuit
din 2 capitole.
62 Г.П. Небольсин, Статистические записки о внешней торговле России, ч. II, СПб., 1835, с. 135-136.
63 Arhiva Istorică Militară de Stat din Rusia (AIMSR), F. Arhiva Militaro-ştiinţifică (AMŞ), d. 18589, p. I, f. 91 verso.
64 Punând la îndoială afirmaţiile lui Rozeilon-Soşalski, dar recunoscând că la început, în anii de secetă, Basarabia importa pâine
din guberniile Podolia şi Herson, Moldova şi Galiţia, constatăm că agricultura în Podolia, ca ramură economică, era nu mai
avansată, ci mai răspândită. Acest fenomen se va produce şi în Basarabia în anii ’20-’30 ai secolului al XIX-lea. Deja în 1837,
guvernatorul civil al Podoliei scria în unul din rapoartele sale adresate Comitetului de Miniştri că „Galiţia şi Basarabia nu mai
prezintă interes în ce priveşte exportul cerealelor, în aceste regiuni, deoarece el a devenit dezavantajos. Ambele nu mai au
nevoie de pâinea din gubernia Podolia, în afară doar de anii de secetă: prima – graţie eforturilor depuse de moşieri în
cultivarea cerealelor şi solului fertil, iar a doua – la fel datorită solului fertil şi climei favorabile” (AISR, F. 206, inv. 2, d. 1239,
f. 12-12 verso).
65 ПСЗРИ. Собр. II, т. IV, 1829, №3058, СПб., 1830, c. 569-570.
66 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 1570, f. 23.
67 Ibidem.
Capitolul I stabilea principiile generale în baza cărora urma să fie lichidat cordonul vamal de
la Nistru ce despărţea Basarabia de guberniile ruse. Articolul 1 prevedea că data transferării cordonului
vamal urma să fie stabilită de ministrul de Finanţe, cu acordul preventiv al ministrului de Interne şi al
guvernatorului general al Novorosiei şi Basarabiei. Articolul 2 determina măsurile preventive stabilite
pentru transferarea cordonului vamal: organizarea salinelor din Basarabia (decizie deja adoptată de
Consiliul de Stat); aplicarea, începând cu 1831, a Regulamentului ghildelor în Basarabia; instituirea
districtelor vamale şi a pazei vamale de frontieră în Basarabia; pregătirea încăperilor pentru oficiile
vamale şi, în măsura necesităţilor, pentru paza vamală de frontieră68.
Capitolul II al Regulamentului era alcătuit din 4 compartimente.
Compartimentul 1 (art. 3-16) prevedea instituirea districtelor vamale şi a pazei vamale de
frontieră. În Basarabia erau instituite două districte vamale: din partea de sus a Dubăsarilor, sau Sculeni –
de la hotarele guberniei Podolia şi până la judeţul Ismail, şi din partea de jos a Dubăsarilor, sau Ismail – de
la hotarele judeţului Ismail până la gurile Dunării pe litoralul Mării Negre spre Akkerman şi mai departe
până la sfârşitul limanului Nistrului69.
În districtul vamal Sculeni erau înfiinţate două vămi – la Noua Suliţă şi la Sculeni, care au fost
egalate în drepturi cu vămile de clasa întâi şi aveau dreptul să perceapă taxe vamale de la mărfurile permise
potrivit tarifului în porturile Odesa şi Feodosia, dar fără a li se acorda dreptul de înmagazinare. Această
circumscripţie includea două posturi vamale – la Lipcani şi la Leova70.
Din districtul vamal Ismail făceau parte vama Ismail, căreia i s-a păstrat dreptul de
înmagazinare acordat la 6 octombrie 182871 şi două posturi vamale – din Reni şi din Akkerman72, care
îşi păstrau statutul de altădată, acordat tuturor posturilor vamale de la hotarele de vest ale Rusiei.
Odată cu instituirea noilor districte vamale în Basarabia au fost desfiinţate districtul vamal
Dubăsari cu vămile Movilău şi Dubăsari şi paza vamală, iar în districtul vamal Odesa – posturile vamale
Maiaki şi Parcani73. Paza vamală a districtului vamal Odesa, situată la Nistru, a fost transferată (în afară
de paza necesară pe limanul Nistrului) pe litoralul Mării Negre – între Kinburn şi Perekop şi pe limanul
Bugului şi Niprului, unde paza vamală lipsea.
În legătură cu instituirea în Basarabia a celor două districte vamale şi cu egalarea în drepturi
a funcţionarilor vamali cu cei de la instituţiile vamale de la hotarele de vest ale Rusiei, a fost constituit
un nou personal vamal74.
Pornind de la faptul că componenţa numerică a pazei din Basarabia necesita investigaţii
suplimentare, ţinându-se cont de supravegherea sanitară, ministrul de Finanţe urma să prezinte pentru
confirmare şi personalul pazei vamale de hotar în cele două districte vamale75.
Compartimentul 2 (art. 17-27) stabilea locul de amplasare a clădirilor vamale şi cantonării
pazei vamale. Vămile şi posturile vamale în Basarabia urmau să-şi aibă sediul atât în clădirile deja
existente, cât şi în cele arendate de la locuitori şi de la moşieri.
Paza vamală era amplasată în acele clădiri în care până acum se aflaseră forţele ce asigurau
paza cordonului sanitar. În cazul în care acestea se dovedeau a fi insuficiente sau incomode, urmau să
fie arendate clădiri de la locuitori, iar acolo unde la hotarul de frontieră nu erau situate aşezări, la
68 Ibidem, f. 24.
69 Ibidem.
71 ANRM, F. 151, inv. 1, d. 2, f. 72.
73 Ibidem.
74 Districtul vamal Sculeni era alcătuit din aparatul administrativ – şeful districtului, ajutat de şapte funcţionari, pentru a căror
întreţinere erau alocate 11800 rub.; vămile Noua Suliţă şi Sculeni, formate din şefii vămilor ajutaţi de către 20 funcţionari
(13050 rub.); posturile vamale Lipcani şi Leova, formate din şefii posturilor vamale ajutaţi de către 6 funcţionari (3500 rub).
Districtul vamal Ismail era alcătuit din aparatul administrativ – şeful districtului ajutat de cinci funcţionari (9200 rub.); vama
Ismail, formată din şeful vămii ajutat de 33 funcţionari (18070 rub.) şi postul vamal Reni format din şeful postului vamal ajutat
de 7 funcţionari (4650 rub.). Pentru reparaţia drumurilor şi întreţinerea vaselor comerciale erau alocate 15 mii ruble (ANRM,
F. 2, inv. 1, d. 1570, f. 27-27 verso, 31).
început trebuiau construite bordeie sau alte construcţii, pentru ca ulterior să fie construite clădiri
durabile pentru paza sanitară76.
Compartimentul 3 al Regulamentului prevedea măsurile de transferare a cordonului vamal
de la Nistru. Până la suprimarea cordonului vamal de la Nistru se preconiza să fie organizate preventiv
vămile şi posturile vamale ale districtului vamal actual Basarabia, potrivit noilor reguli şi întărite, la
început, conform condiţiilor concrete. După suprimarea cordonului vamal de la Nistru vămile de la
noua frontieră vamală erau completate parţial din funcţionari aflaţi în serviciu, îndeosebi din cei de la
Nistru, care cunoşteau mai bine noul sistem vamal. Concomitent au fost numiţi şefii districtelor
vamale77. Organizarea pazei vamale în Basarabia a fost amânată până la confirmarea statelor de funcţii,
iar în cazul în care această organizare nu va fi adoptată până la transferarea cordonului vamal de la
Nistru, paza vamală se forma preventiv din 3 companii ale districtului vamal Dubăsari, 2 companii
formate în Radziwil şi o companie deja existentă la hotarul Basarabiei cu Austria. Patru companii erau
puse la dispoziţia districtului vamal Sculeni şi două – celui de la Ismail78.
Prin dispoziţia ministrului de Finanţe era numit un comandant de sub-brigadă pentru
organizarea preventivă a pazei vamale în Basarabia. El conducea şi unităţile de pază care se aflau în
Basarabia până la sosirea celor 3 companii din districtul vamal Dubăsari, după care acestea treceau în
subordinea comandantului de sub-brigadă din Ismail. Ministrul de Finanţe numea preventiv pentru
paza vamală din Basarabia câţiva gardieni şi ajutoare alături de cei care au fost confirmaţi în baza
statelor de funcţii precedente79.
Compartimentul 3 mai includea un şir de articole (art. 20-26) privind modalitatea transferării
cordonului vamal de la Nistru, formării statelor de funcţii şi acordării mijloacelor băneşti necesare
pentru administraţia vamală etc.80.
Odată cu suprimarea cordonului vamal de la Nistru a fost abrogat şi Regulamentul cu privire la
comerţul cu Basarabia din 17 februarie 1825. Potrivit acestor articole, vamele şi posturile vamale din
Basarabia urmau ca, înainte cu 6 săptămâni până va fi transferat cordonul vamal de la Nistru (prin vama
Ismail şi postul vamal Reni – cu 2 luni înainte), să anuleze toate dispoziţiile Regulamentului din 17
februarie 1825 privind transportarea prin Basarabia în Rusia a mărfurilor şi din acel moment să activeze
în baza tarifului şi a legilor vamale comune81.
Compartimentul 4 (art. 28-31) al Regulamentului reglementa problema mânatului animalelor
de peste hotare la iernat şi păşunat în Basarabia.
Potrivit Regulamentului, mânatul vitelor (în afară de cai) la iernat şi păşunat în Basarabia era
permis fără achitarea taxei vamale, cu condiţia că înapoi peste hotare să fie mânate tot atâtea animale
câte au fost aduse, şi în nici un caz mai multe.
În schimb, când vitele erau scoase din Basarabia, se percepea taxa vamală stabilită de tariful
vamal, excepţie făcând vacile pentru care se percepea doar jumătate din taxa vamală.
Aceste reguli privind mânatul peste hotare a animalelor la iernat şi păşunat în Basarabia erau
stabilite pentru o perioadă de cel puţin 3 ani, începând cu 1 ianuarie 183182.
După adoptarea deciziei din 26 septembrie 1830, toate chestiunile ce intrau în competenţa
vămii Movilău şi a postului vamal Cameniţa au fost transmise vămii Noua Suliţă, iar ale celui din
Dubăsari – vămii Sculeni83. Ulterior, vămile de clasa întâi din Rusia au fost divizate, potrivit drepturilor
acordate, în două categorii. Vămile din Noua Suliţă şi Sculeni erau considerate vămi de clasa întâi,
77 Ibidem, f. 25.
78 Ibidem.
79 Ibidem, f. 25.
81 Ibidem, f. 26.
83 ANRM, F. 151, inv. 1, d. 2, f. 72.
categoria a doua. În localitatea Lipcani, până la 1 ianuarie 1861 a existat un post vamal care a fost
schimbat de la această dată în vamă de clasa a treia, categoria a doua84.
Potrivit decretului din 30 august 1830, cordonul sanitar de la Prut, Dunăre şi Nistru a fost
transmis în subordinea generalului Rot85. La 6 octombrie 1830 a urmat decizia împăratului Nicolai I,
potrivit căreia odată cu intrarea contelui M. S. Voronţov în funcţia de guvernator general al Novorosiei
şi Basarabiei lui i se încredinţau şi toate chestiunile legate de administrarea în Basarabia a carantinelor,
precum şi a celorlalte instituţii administrative. În administrarea acestor instituţii M. S. Voronţov urma
să se conducă de regulamentele şi dispoziţiile în vigoare de până la intrarea sa în funcţie86.
După adoptarea deciziei din 26 septembrie 1830 au fost luate măsurile de rigoare pentru
transferarea cordonului vamal de la Nistru la Prut şi Dunăre. Deja la 10 noiembrie 1830, Krasovski, cel
care îndeplinea funcţia de guvernator general, scria guvernatorului civil al Basarabiei despre dispoziţiile
privind regulile de transferare a cordonului vamal:
1. Şefii districtelor vamale Odesa şi Basarabia urmau să stabilească posturi pentru paza
vamală luând în consideraţie opinia şefilor carantinelor locale.
2. Tot ei primeau dispoziţii de a-i plasa pe funcţionarii pazei vamale în locurile noi de dislocare
în districtele vamale Odesa şi Basarabia, potrivit dispoziţiilor ministrului de Finanţe adresate şefului
cordonului sanitar generalului Rot.
3. Urmau să fie luate măsuri pentru a pune la dispoziţie, potrivit Regulamentului militar,
locuinţele şi banii necesari pentru a asigura transferarea pazei vamale de pe Nistru (inclusiv a celei din
Radziwil) în Basarabia şi pe ţărmul Mării Negre, limanurile Bug şi Nistru87.
Termenul de transferare a cordonului vamal de la Nistru urma să fie stabilit printr-o decizie
specială a ministrului de Finanţe88.
Odată cu instituirea noilor districte vamale în Basarabia, începând cu 1 martie 1831, au fost
desfiinţate vămile districtului vamal Dubăsari89, iar în districtul vamal Odesa, posturile vamale Maiaki
şi Parcani90.
Suprimarea cordonului vamal de la Nistru a servit drept stimulent pentru dezvoltarea
comerţului intergubernial şi exterior al Basarabiei şi al altor gubernii ale Rusiei cu statele Europei
Centrale şi de Sud-Est, fapt ilustrat de creşterea aproape dublă a venitului vamal (Tabelul 4).
Anii
Vămile și posturile vamale Suma totală Raportul în %
1825-1827 1828-1830
Noua Suliţă 684435 434181 1118616 39,9
Sculeni 171527 815465 986992 35,3
Lipcani 12301 24090 36391 1,3
Leova 12297 55324 67621 2,4
Ismail 57290 394979 452269 16,2
Reni 32996 90839 123835 4,4
Akkerman 2686 10270 12959 0,5
Valoarea totală 973532 1825148 2798680 100,0
Raportul, în % 34,8 65,2 100,0 -
Veniturile vămilor şi posturilor vamale din Basarabia între anii 1828-1833 (în ruble asignate)*
* ASRO, F. 1, inv. 214, d. 15, anul 1839, f. 94 verso-95, 99 verso-102.
Prin vămile şi posturile vamale ale Districtului vamal Ismail în primii 3 ani după suprimarea
cordonului vamal de la Nistru exportul mărfurilor a crescut de 2,4 ori (de la 2 mil. rub. până la 4,8 mil.
84 Ibidem.
85 ANRM, F. 6, inv. 2, d. 338, f. 14.
89 ANRM, F. 151, inv.1, d. 2, f. 72; Коммерческая газета, 1831, 18 февраля, №14.
rub.), iar importul – de 4,4 ori (de la 348 mii rub. până la 1,5 mil. rub. asignate)91. Exportul cailor din
Basarabia în Imperiul Austriac şi în Rusia a crescut anual de trei ori – de la 500 la 1500 capete92.
Transferarea cordonului vamal la hotarele de apus ale Basarabiei a deschis regiunii noi căi
comerciale. În raportul şefului vămii din Noua Suliţă pe anul 1834 se semnala faptul că în primii ani
după anexarea Basarabiei la Rusia locuitorii ei erau aprovizionaţi cu mărfuri industriale din Europa,
aduse exclusiv prin vama Noua Suliţă. Suprimarea cordonului de la Nistru şi introducerea sistemului
general vamal din 1831 au permis negustorilor locali să transporte aceste mărfuri procurate în oraşul
Brodî prin Radziwil, evitând tranzitul prin Galiţia. Volumul comerţului de import prin vama de la Noua
Suliţă s-a redus şi se limita, mai ales, la importul mărfurilor din Imperiul Austriac93.
Cu suprimarea cordonului vamal la Nistru, Basarabia a obţinut libertate deplină în comerţul
cu guberniile interne ruse; centrele ei comerciale s-au apropiat de portul Odesa și au apărut căi mai
convenabile de desfacere a mărfurilor basarabene. Şeful districtului vamal Sculeni, în raportul pe anul
1831, scria că „…industria internă a Basarabiei, odată cu deschiderea comunicaţiei libere cu Imperiul,
s-a înviorat simţitor. Basarabia este aprovizionată acum cu articole de manufactură rusești la preţuri
moderate, pe care le vând cu succes negustorii ambulanţi ruşi nu numai în oraşe, dar şi în toate
localităţile şi aşezările; comercializarea mărfurilor din Basarabia, îndeosebi a vinului şi a prunelor
uscate, exportate numai în Rusia, a devenit mult mai accesibilă şi locuitorii, obţinând profituri
însemnate, sunt siguri că aceste ramuri ale agriculturii se vor dezvolta”94. Spre exemplu, până la
suprimarea cordonului vamal de la Nistru exportul cerealelor prin vămile de la Ismail şi Reni nu depăşea
500 mii cetverturi, iar la sfârşitul anilor ’50 doar prin Odesa se exportau până la 1,2 mil. cetverturi de
grâu, porumb şi seminţe95.
Suprimarea cordonului vamal de la Nistru a contribuit la sporirea exportului mărfurilor
industriale ruse în Basarabia, ceea ce a dus la reducerea considerabilă a importului de mărfuri analoage
de peste hotare. Conform datelor districtului vamal Sculeni pe anul 1831, reducerea considerabilă a
importului de textile turceşti în Basarabia se explică, în primul rând, prin suprimarea cordonului vamal
de la Nistru, fapt ce a permis fabricanţilor ruşi să aprovizioneze liber Basarabia cu mărfuri industriale96.
Ca rezultat, în scurt timp, piaţa din Basarabia este inundată de mărfurile şi negustorii din guberniile
interne ruse, care au găsit aici o piaţă sigură şi avantajoasă de desfacere a mărfurilor şi de obţinere a
capitalurilor.
La 4 ianuarie 1833 a fost publicat un nou Regulament despre carantine, potrivit căruia toate
carantinele erau împărţite în 3 categorii: carantine centrale sau de bază, carantine speciale şi posturi
carantinale de uscat şi de coastă.
Potrivit Regulamentului despre carantine, în districtul vamal Sculeni au fost înfiinţate: în
Sculeni – o carantină centrală, în Leova – o carantină specială şi în Lipcani – un post de carantină; în
districtul vamal Ismail: în Ismail – o carantină centrală, în Reni – o carantină specială, în Akkerman şi
Bazarciuk – posturi de carantină. La Nistru s-au păstrat carantinele interne în Dubăsari, Movilău şi
Isakoveţ, iar în Parcani – un post de carantină97. La 17 februarie 1842 postul de carantină din Akkerman
este transferat din delta Nistrului în coasta Akkermanului98.
Cordonul sanitar de la Nistru cu carantinele de rezervă din Isakoveţ, Dubăsari, Movilău şi
postul de carantină din Parcani au fost lichidate abia la 5 februarie 184699. Ulterior, în legătură cu
declanşarea războiului Crimeii (1853-1856), în octombrie 1853, cordonul sanitar de la Nistru a fost
91 ASRO, F. 1, inv. 214, d. 5, f. 93 verso-95.

92 Коммерческая газета, 1833, 25 февраля, №24.
93 Коммерческая газета, 1835, 26 февраля, №.25.
94 Коммерческая газета, 1832, 13 февраля, №13; Одесский вестник, 1832, 27 февраля, №17.
95 ASRO, F. 1, inv. 16, d. 1227, anul 1859, f. 28.
97 Коммерческая газета, 1833, 5 января, №2.
98 ПСЗРИ. Собр. II, т. XVII, 1842, отд. первое, №15300, СПб., 1843, c. 94.
99 ПСЗРИ. Собр. II, т. XXI, 1846, отд. первое, №19693, СПб., 1847, c. 216.
restabilit100, iar după terminarea ostilităţilor101, potrivit deciziei Comitetului de Miniştri din 28 ianuarie
1858, suprimat102. A început să funcţioneze cordonul sanitaro-vamal de la Prut şi Dunăre cu carantinele
în Ismail, Reni, Sculeni şi Leova. Până la construirea clădirilor permanente la linia de frontieră, aceste
carantine au fost amplasate provizoriu: cea din Ismail – în Kubei, din Reni – în Tatarbunar, din Sculeni
– în colonia Comrat şi cea din Leova – în localitatea Cărpineni103.
În sistemul sanitaro-vamal al Basarabiei intervin anumite schimbări după încheierea
Tratatului de la Paris din 18(30) martie 1856, potrivit căruia Rusia era nevoită să retrocedeze Moldovei
partea de sud a Basarabiei (teritoriile judeţelor Ismail şi, parţial, Akkerman şi Cahul) cu porturile Ismail
şi Reni, unde erau amplasate vămi şi posturi vamale şi carantinale.
Noul cordon sanitaro-vamal includea în componenţa sa două districte vamale – Kubei şi
Sculeni. Din districtul vamal Kubei făceau parte vămile Kubei, Tatarbunar şi Baştamak şi posturile
vamale Leova şi Akkerman, iar din districtul vamal Sculeni – vămile Noua Suliţă şi Sculeni şi postul vamal
în Lipcani. Locul de reşedinţă al şefului districtului vamal Kubei era stabilit în Akkerman, iar al celui din
Sculeni – în Noua Suliţă104. În activitatea carantinelor administraţia cordonului sanitaro-vamal de
frontiera de apus a Basarabiei se conducea de Regulamentul privind activitatea carantinelor din
Basarabia din 10 aprilie 1858105.
La 30 noiembrie 1865 sunt confirmate statele de funcţii ale vămilor în comerţul european şi
asiatic şi stabilite drepturile instituţiilor vamale de a permite mărfuri pentru import. La hotarele de
apus ale Imperiului Rus, la Prut, în categoria vămilor de clasa întâi erau confirmate vămile din Noua
Suliţă şi Sculeni. Ele aveau dreptul de a permite importul tuturor mărfurilor străine neinterzise de
tariful vamal. Termenul de încasare a taxelor vamale, da la data intrării mărfurilor în vamă, era stabilit
la un an de zile. În categoria vămilor de clasa a treia erau confirmate vămile din Lipcani, Kubei,
Akkerman, Tatarbunar şi Baştamak. Aceste vămi aveau dreptul de a permite importul tuturor
mărfurilor străine, în afară de maşini şi diferite aparate, cu excepţia celor agricole, permise de tariful
vamal. Termenul de vămuire a mărfurilor, da la data intrării mărfurilor în vamă, era stabilit la o lună106.
Ulterior, pentru înviorarea comerţului, potrivit deciziei Senatului Guvernant din 31 mai 1873,
postului vamal Akkerman i-a fost acordat dreptul de vamă de clasa a III-a107.
După reanexarea Sudului Basarabiei potrivit deciziilor Congresului de la Berlin (1/13 iulie
1878), la Rusia au trecut porturile dunărene – Ismail, Chilia şi Reni. Dar, aceste instituţii vamale au fost
deschise abia la 9 octombrie 1878108.
Ulterior intervin anumite schimbări şi în structura vamală. Potrivit dispoziţiei Consiliului de
Stat din 7 martie 1879, instituţiile vamale vechi amplasate la fostul hotar cu România au fost lichidate
şi instituite la noua frontieră altele noi. Vămile din fostul district vamal Kubei (redenumit Ismail) –
Bolgrad, Tatarbunar şi Comrat, au fost lichidate şi în locul lor instituite, la hotarul cu România, altele
noi. În oraşul Ismail a fost instituită vama principală de antrepozit Ismail, în oraşul Reni – vama de clasa
întâi Reni, iar în târgul Leova – vama de clasa a treia Leova. Posturi vamale au fost instituite în oraşul
Chilia, târgul Vâlcov, oraşul Cahul, în delta Prutului, la podul şi şoseaua care ducea la Galaţi (Усть-
Прутская), şi postul vamal Falcea, vis-à-vis de târgul românesc Falcea. În sătucul Cotul Morii, în
apropiere de târgul românesc Drăsliceni, a fost instituit un punct de trecere. Posturilor vamale Chilia,
Vâlcov şi Cahul li s-a acordat dreptul vămilor de clasa a treia, cu condiţia ca mărfurile importate de
100 În noiembrie 1853 şi în februarie 1854, guvernatorul general al Novorosiei şi Basarabiei a primit 20 mii rub. argint din
partea Ministerului de Interne pentru instituirea carantinelor în Isakoveţ, Movilău, Dubăsari, Parcani şi Ovidiopol.
101 Generalul Stroganov i-a raportat ministrului de Interne încă în februarie 1857 despre necesitatea suprimării cordonului
sanitar de la Nistru, dar frica de răspândirea molimei şi nesiguranţa carantinelor de la Prut şi Dunăre l-au făcut pe acesta din
urmă să păstreze acest cordon timp de încă un an.
102 ПСЗРИ. Собр. II, т. XXXIII, 1858, отд. первое, №32722, СПб., 1860, c. 77-78.
103 Ibidem, p. 78-79.
104 ASRO, F. 147, inv.1, d. 19, f. 11-11 verso.
105 ASRO, F. 1, inv. 249, d. 222, a. 1858, f. 61-63 verso.
106 ПСЗРИ. Собр. II, т. XL, 1865, отд. второе, №42727, СПб., 1867, c. 287, 289-290.
107 ПСЗРИ. Собр. II, т. XLVIII, 1873, отд. первое, №52328, СПб., 1876, c. 780.
108 Я.С. Гросул, И.Г. Будак, Очерки истории народного хозяйства Бессарабии (1861-1905 гг.), Кишинев, 1972, c. 532.
peste hotare, până la amenajarea acestor posturi, să nu rămână în depozite timp de 3 luni, dar să fie
supuse imediat taxelor vamale. Pentru întreţinerea acestor instituţii vamale guvernul a alocat anual
din bugetul statului 62173 rub. (50210 rub. – pentru salarii şi 11963 rub. – pentru decoraţii şi diferite
indemnizaţii funcţionarilor vamali)109.
În anul 1883, în locul districtelor vamale Sculeni şi Ismail a fost înfiinţat un singur district –
districtul vamal Basarabia.
Analiza izvoarelor de arhivă demonstrează că după anexarea Basarabiei la Rusia ţarismul a
depus eforturi substanţiale în vederea instituirii la Prut şi Dunăre a unui nou cordon sanitaro-vamal.
Organizând la început posturi vamale şi carantine provizorii ce urmau să apere Imperiul de pătrunderea
molimei şi să asigure legăturile comerciale cu ţările europene, în decurs de cinci ani au fost instituite
comitete şi comisii speciale, au fost trimişi în Basarabia împuterniciţi imperiali care urmau să studieze
la faţa locului şi să stabilească locurile de amplasare a carantinelor, vămilor şi posturilor vamale.
În soluţionarea problemelor au fost implicate organele de resort imperiale şi regionale, civile
şi militare care, reieşind din interesele departamentale, apărau interesele economice şi politice
imperiale.
La stabilirea locurilor de amplasare a carantinelor, vămilor şi posturilor vamale la Prut,
Dunăre şi pe limanul Nistrului ţarismul era nevoit să ţină cont de diverşi factori interni (amplasarea în
apropierea Basarabiei a portului Odesa) şi externi (a porturilor dunărene – Galaţi şi Brăila).
Instituirea cordonului sanitaro-vamal la Prut şi Dunăre nu s-a soldat cu suprimarea cordonului
sanitaro-vamal de la Nistru. Până în 1831 Basarabia este separată de guberniile interne ruse şi statele
europene de două cordoane sanitaro-vamale: unul la Nistru, iar celălalt la Prut şi Dunăre, fapt ce va cauza
în cele din urmă serioase prejudicii nu numai comerţului, dar şi celorlalte ramuri ale economiei
Basarabiei.
Pe parcursul anilor, activitatea instituţiilor vamale şi de carantină din Basarabia a depins de
diverşi factori interni şi în special externi, care au influenţat direct numărul şi amplasarea districtelor
vamale, numărul de funcţionari şi ce este cel mai important, orientarea în exportul comerţului
Basarabiei cu ţările străine şi guberniile interne ruse.
109 ПСЗРИ. Собр. II, т. LIV, 1879, отд. первое, №59389, СПб., 1881, c. 127.
ЕВОЛЮЦІЯ МИТНИХ ТА КАРАНТИННИХ ІНСТИТУЦІЙ БЕССАРАБІЇ В ХIХ СТОЛІТТІ
Валентин ТОМУЛЕЦЬ
(Державний університет Молдови, Кишинів)
e-mail: tomuletvalentin@yahoo.ro
З метою кращого розуміння створення, структури та функціонування митних і

карантинних установ Бессарабії XIX століття, ми розпочнемо із загальної характеристики
основних позиції, котрі розкривають структуру, зміст та роботу цих установ.
Поняття митниця (таможня) ми визначаємо як державний орган, через який повинні
ввозитися в країну і вивозитися з її території всі імпортовані й експортовані товари, а також багаж,
поштові відправлення та інші вантажі, а також установу, до якої сплачуються судові мита на
основі митних тарифів або інших законів щодо цих товарів. До уніфікації митної служби, в
більшості країн світу, поруч із портовими та прикордонними митницями функціонували також
внутрішні митниці, розташовані на лініях розмежування ринків, міст тощо. Митні установи,
суворо дотримуючись митних законів країни, ведуть облік товарів, що імпортуються і
експортуються, займаються прийомом товарів на тимчасове зберігання на складах митниці,
ввезенням та вивезенням товарів, які заборонені або обмежені відповідно до митних тарифів,
мають повноваження накладати штраф або конфісковувати товари за порушення торгівельних
або митних тарифів, ведуть боротьбу з контрабандними товарами, стежать за дотриманням усіх
митних формальностей тощо.
У Бессарабії до створення в 1817 р. митних і карантинних установ на річках Прут і Дунай,
як зазначається у звіті цивільного губернатора Катеринославської губернії, Тимчасового голови
комітету Бессарабії І.Х. Калагеоргій, наданого 16 вересня 1816 р. Департаменту регіонального
управління Бессарабії, в провінції працювали чотири митні застави – Ізмаїл, Скуляни, Василеуци,
Новоселиця1.
У румунських князівствах митниця також отримувала податок, який стягувався з товарів,
які ввозили або вивозили з однієї країни до іншої або, у відповідності до внутрішніх правил, з
одного регіону до іншого, що становив близько 3% від вартості2. На початку XIX століття у
князівстві Молдова митний податок або так звані «звичаї» були представлені Диваном у вигляді
відкупів, як і інші державні прибутки. Незважаючи на те, що у Бессарабії державні прибутки мали
вигляд концесії, рішенням адмірала П. В.Чичагова 2 серпня 1812 р. державне мито було
запроваджено, як і в Одесі, на засадах митного тарифу 1797 р.3. Однак деякі розпорядження
адмірала П.В.Чичагова спричинили певні труднощі та непорозуміння під час оформлення
товарів, оскільки у Бессарабії право отримання митних зборів за ввезений або вивезений товар
за згодою молдавського Дивану було віддане на відкуп ще на початку 1812 р.4. Так, у звіті від 3
1 Arhiva Naţională a Republicii Moldova (ANRM), F. 4, inv. 1, d. 44, p. II, f. 312.

2 ANRM, F. 1, inv. 1, d. 1738, f. 21 verso; F. 2, inv. 1, d. 15, f. 40 verso.
4 Згідно зі статтею 8 договору, за всі товари, виставлені на продаж у бессарабських містах та ярмарках, а також за
товари, імпортовані до Бессарабії, необхідно було сплачувати мито, що становило 3% від вартості (Ibidem, f. 24).
174 Валентин ТОМУЛЕЦЬ
жовтня 1812 р. комендант м. Аккерман полковник С. І. Арсеньєв попереджав цивільного

губернатора Бессарабії О.С. Стурдзу про те, що на підставі системи концесії, підписаної ще до
1814 р, концесіонери повинні були стягнути з торговців за товари, які були доставлені у місто,
митний податок у розмірі 3% від вартості5. На думку коменданта, для вивозу товарів за кордон
торговці повинні були сплачувати два митних податки: «один на благо держави (за митним
тарифом 1797 р. – В.Т.), а інший на користь концесіонерів Бессарабії, у відповідності до існуючих
контрактів6. Таку ж думку висловив Міністр фінансів Росії Д.О. Гурьєв у листі до Бессарабського
цивільного губернатора О.С. Стурдзи 20 жовтня 1812 р7. Зважаючи на те, що митні податки,
якими обкладалися імпортні та експортні товари, були важливим джерелом державних
прибутків, міністр вважав, що монополія в цій галузі торгівлі мала належати державі та звернувся
до О.С. Стурдзи з пропозицією вирішити цю проблему. Таким чином, на підставі положень О.С.
Стурдзи, які він видав 14 листопада 1812 р. та 28 лютого 1813 р., митні податки, що стягували
дилери за імпортовані та експортовані товари були скасовані8. Зважаючи на джерела прибутку,
що отримували з імпортних або експортних товарів, митні податки в Бессарабії існували досить
незначний період.
У Бессарабії, після її приєднання до Росії, митниця була джерелом доходів, отриманих
від імпортних іноземних товарів та кукурудзи9. У період з 2 жовтня 1812 р. по 15 січня 1813 р. цей
прибуток становив 15842 лей, у 1813 р. – 106727 лей, у 1814 р. – 4439 голландських10 червонців і
19349 лей, у 1815 р. він становив 15516 голландських червонців та 103 лей, а у 1816 р. - 9514
голландських червонців і 67 срібних червонців11.
Крім того, поняття "митниця" також включає місце роботи цієї установи12.
Під поняттям "карантин" ми розуміємо санітарну зону, спеціально встановлену для
дослідження і відокремлення людей, товарів, суден та тварин з регіону чи країни, що
постраждали від епідемії, а також запобіжні заходи, вжиті державними установами для
боротьби із заразними захворюваннями тварин та хворобами рослин в інших країнах. Карантин
спрямований на запобігання поширення деяких небезпечних інфекційних хвороб та ізоляції
підозрілих на зараження осіб, багажу чи товарів.
До встановлення санітарно-митного режиму на р. Прут і Дунай у 1817 р. на західному
кордоні Бессарабії були створені тимчасові карантинні установи для захисту провінції від
проникнення чуми та холери. У випадку розповсюдження чуми тимчасові карантини також мали
бути встановлені в містах Бессарабії, що постраждали від цієї епідемії. Наприклад, щоб
захиститися від загрози епідемії чуми та холери, яка почала поширюватися на кордоні з
Бессарабією, у листопаді 1812 р. в Кишиневі було створено тимчасовий карантинний пункт, який
повинен був «... займатися всіма особами, що приїхали до міста і всіма товарами та продуктами
5 Ibidem, f. 5.
6 Ibidem, f. 6.
8 Ibidem, f. 108 verso; F. 5, inv. 1, d. 1, f. 248.
9 Cornărit - такса, встановлена на зібраний прибуток від продажу великої рогатої худоби в Бессарабії. Cornărit доручали
збирати торговцям, що опікувалися тваринами, які зимували в Бессарабії. Порядок зимівлі та випас худоби за
кордонами Бессарабії був встановлений А.Н. Бахмєвим і діяв до кінця 1920-х рр. XIX ст. Розроблений відповідно до
Положення „...будь-який іноземець, який хотів тут (y Бессарабії - В.Т.) проводити випас або зимівлю худоби подає до
митниці запит про їх проходження без сплати мита. Свідоцтво видавалося із зазначенням точного числа та породи
тварин, в якому окрузі вони повинні були знаходитися на випасі”. Окружний суд зобов'язаний перевірити велику
рогату худобу на пасовищній ділянці відповідно до документу. В тому випадку, якщо господар хоче повернути худобу
назад, суд повинен тримати це питання на контролі, а худоба буде підлягати митним зборам: за кожного коня - 1 руб.
8 коп., бика або вола - 1 руб. 65 коп., корову - 72 коп., телят, барана, вівцю, козу - по 11 коп, – 11 kop. Asignate (Valentin
Tomuleţ, Basarabia în epoca modernă (1812-1918) (Instituţii, regulamente, termeni). Ediţia a III-a, revăzută şi adăugită, Iaşi,
2014, p. 265).
10 Червонець - монети, що мали розповсюдження в Бессарабії та дорівнювали 12 леям (ANRM, F. 5, inv. 2, 1813, d. 51,
f. 17-17 verso).
11 ANRM, F. 4, inv. 1, d. 44, p. II, f. 332 verso-333.
12 Dicţionarul explicativ al limbii române. Ediţia a II-a, Bucureşti, 1996, p.1146.
Еволюція митних та карантинних інституцій Бессарабії в ХIХ столітті 175
харчування, які були привезені з різних населених пунктів»13. Тимчасовий карантинний пункт мав
наступну структуру: адміністратор (лейтенант Римович), який щомісяця отримував 60 лей та
чотири чиновники (згодом 5) з місячною заробітною платою 30 лей14.
Про заходи, спрямовані на створення тимчасових карантинів на річці Прут, свідчать тези
О.С. Стурдзи представлені П. В.Чичагову та І.М.Гартингу 8 січня 1813 р. Окрім карантинів, що
існували в дельті Пруту, передбачалося встановити чотири карантини: Липкани – в напрямку від
Хотина; Германешть – по шляху від Могильова до Ясс; Загаранча – від Бендер до Ясс та Вадул-
Ісака – по дорозі з Бессарабії до Фальчі15.
Тим часом міністр внутрішніх справ О.Б. Куракін зібрав нову інформацію щодо
тимчасового розміщення карантинних пунктів на річках Прут і Дунай та вважав доцільним
перенесення карантину з Рені до Ізмаїлу. Генерал - майор І.М.Гартинг отримав наказ встановити
карантин під фортецею Ізмаїл, поблизу містечка Тучков, та навіть отримав план його організації16.
Гроші на створення карантину передбачалося дістати з додаткових джерел. Але пізніше,
дізнавшись, що генерал І.М. Гартинг, незважаючи на його пропозиції, вже розпочав формувати
тимчасовий карантин під Ізмаїлом, у місці, яке не підходило для цього, О. Б. Куракін наказав
припинити будівництво і започаткувати спорудження карантину в іншому місці – поблизу
Тучкова17.
У розпорядженні на ім'я І.М. Гартинга від 20 червня 1813 р. міністр внутрішніх справ
підкреслював, що він підтримує переведення карантину з Рені до Ізмаїлу, його зведення було
передане у відомство І.М. Гардинга18. У свою чергу, 26 червня І.М.Гартинг повідомив Ренійський
комітет про його переведення до Ізмаїльського карантину. Тимчасово до нього мали належати
ті ж члени, що були в Рені, за винятком справника Toмaрoвa, який залишався в Рені для
виконання окрім військових функцій, обов’язків карантинного наглядача, що було зазначено в
спеціальному положенні19. Це положення «Про відкриття Ізмаїльського порту і переведення
тимчасового карантину з Рені до Ізмаїлу» було передано коменданту Ізмаїла О. Витязь. За
висловом О. Б. Куракіна, було вжито всіх можливих заходів для вирішення цієї проблеми. Для
організації тимчасового карантину був створений комітет під головуванням О. Витязя та членів С.
Попандополо, лейтенанта Калінатіано та осавула Тимонова. Окрім передачі карантину Рені та
сплати митних зборів на імпортні та експортні товари до відомства П.В. Чичагова (2 серпня 1812
р.), комітет також мав вирішити інші організаційні питання20.
28 липня 1813 р. попередній план карантинної установи Ізмаїлу, розроблений інженер-
полковником Шардіним був представлений до уваги І.М. Гартинга21, який у свою чергу 7 серпня
надав цей план для розгляду О. Б. Куракіну22.
Міністр вже 28 серпня 1813 р. дозволив І.М. Гартингу розпочати будівництво нового
карантину на старому місці, на річці Чухур поблизу ущелини Дуруітоаря23. Як свідчать документи
1814 р., вищою посадовою особою тимчасового карантину в Дуруітоаря було призначено Матея
Лунгу з Петрушена, округ Ясси24. Протягом цього періоду тимчасовим карантинним наглядачем
у Вережень був лейтенант Акінки25. Карантини також існували в Кілії, Ізмаїлі, Томарово та
13 ANRM, F. 2, inv.1, d. 62, p. I, f. 7. 26 листопада 1812 р. регіональна влада повідомляла П.В. Чичагова, що випадки
чуми були виявлені у військовому госпіталі. Згодом чума була виявлена і в населених пунктах Глодені, Васілеуці та Яси.
(ANRM, F. 2, inv.1, d. 51, p. I, f. 2).
14 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 62, p. I, f. 10, 20, 21.
15 Ibidem, f. 15-16.
17 Ibidem, f. 3.
18 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 199, f. 11.
21 Ibidem, f. 37. План Карантину можна побачити: ANRM, F. 2, inv.1, d. 199, f. 34.
22 Ibidem, f. 38. Генеральні плани Ізмаїльського карантину різних періодів, дивись Додаток 1 та Додаток 2.
23 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 51, p. II, f. 225.
24 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 356, f. 17.
25 Ibidem, f. 26.
Базарчуку. Справник Бендер вважав доцільним організувати карантин у Вилково26.

Ізмаїльський карантинний план з деякими роз’ясненнями був затверджений 20 вересня
1813 р. і повернутий І.М.Гартингу для реалізації. О.Б. Куракін вважав, що карантин необхідно
встановлювати нижче Ізмаїльської фортеці, що відповідало проекту карантину, прийнятому в
1800 р27. На посаду начальника карантину в Ізмаїлі був призначений полковник В. І. Полтавцов,
також було обрано заступника начальника в особі Рейзберга. Призначення інших посадових осіб
було надано І. М. Гартингу, згідно інструкцій попередніх карантинних установ від 6 вересня 1813
р., представлених регіональним урядом28.
19 жовтня 1813 р. з’явилася пропозиція О.Б. Куракіна до рапорту І. М.Гартинга від 29
вересня 1813 р. Міністр висловив свої погляди на встановлення карантину в Ізмаїлі в місці,
вказаному І.М.Гартингом. Він зазначав, що це рішення «... спричинило непоправні втрати
грошей, витрачених на будівництво і даремно витрачений час»29. Міністр також зауважив, що
вже накопичений досвід свідчить про правильність рішення про карантин, який «... буде
побудований трохи далі від міста, річок, підкреслюючи, що він попередньо залишатиметься там
до весни, поки не буде побудований новий карантин у новоствореному місці»30. 22 жовтня 1813
р. І.М.Гартинг доповів О.Б. Куракіну, що після отримання його розпорядження від 19 жовтня він
дав ряд необхідних вказівок інженеру із зазначенням місця, обраного для встановлення
карантинів, кордонів і митних пунктів. В іншому звіті 25 жовтня губернатор написав про конкретні
заходи, які він вжив для створення благодійної організації в Ізмаїлі31.
Тим часом, 21 грудня 1813 р. комендант Ізмаїлу майор О.Витязь доповів І.М.Гартингу,
що його розпорядження від 29 червня щодо попереднього карантину в Ізмаїлі біля річки Репіди
було виконано та для реалізації цього плану було витрачено 21148 лей32.
26 лютого 1814 р. О.Б.Куракін звернувся з новим поданням до губернатора І.М.Гартінга
про місце тимчасового карантину в Ізмаїлі – над Ізмаїльською фортецею, вздовж ріки Дунай33.
Він, посилаючись на вже відомому інформацію (ще 20 грудня 1813 р.) про те, що під час повені
води Дунаю досягли місця карантину, знову вимагав перенесення цього пункту на нове місце
нижче Ізмаїла34.
У розпорядженні на ім’я І.М. Гартинга від 4 травня 1814 р. О. Б. Куракін зазначив, що він
дозволить розпочати будівництво лише тоді «... коли отримає всю необхідну інформацію, плани
та кошторис витрат»35. У той же час О.Б. Куракін зауважував, що «... місце, призначене для
карантину нижче Тучкова, назавжди вирішить проблему забезпечення захисту від повеней»36.
Проте О.Б. Куракін не міг на прохання І.М. Гартинга доручити колезькому раднику Сабельському
взяти на себе зобов’язання встановити карантин на новому кордоні з воротами тому, що «... його
розміщення в Бессарабії мало бути тимчасовим – до кінця чуми»37, а доручити цю справу іншій
особі було неможливо через брак кадрів.
Місцеві органи влади шукали різні шляхи вирішення цієї проблеми. 23 липня 1814 р.
І.М. Гартинг повідомив міністру, що відставний майор Патеракі висловив свою готовність надати
20 000 лей (без повернення) на будівництво Ізмаїльського карантину, за умови відкриття поряд
з цією установою питного закладу, за який він протягом шести років не буде сплачувати податки
26 Ibidem, f. 28, 31, 37-38, 42.

28 Ibidem, f. 51 verso, 56-56 verso.
30 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 194, f. 73 verso-74.
31 Див. розпорядження І.М. Гартинга від 2 жовтня 1813 р. (ANRM, F. 2, inv. 1, d. 199, f. 74-78 verso).
33 Ibidem, f. 52.
34 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 194, f. 74.
35 Ibidem, f. 107.
державі38.
Враховуючи те, що врегулювання карантинного питання в Ізмаїлі затягувалося,
ініціативу у вирішенні цієї проблеми взяв на себе комітет, створений у квітні 1814 р. на чолі з
Патеракі. Як свідчить доповідь начальника порту Ізмаїл від 27 червня 1814 р. О.Б. Куракіну, цей
комітет поряд з питаннями експорту зернових з Бессарабії також взяв на себе зобов'язання щодо
організації карантинної діяльності в регіоні, пошуку та запрошення посадових осіб, лікаря й
секретаря39.
Після тривалих дискусій та спроб вирішити проблему карантину в Ізмаїлі полковник В.І.
Полтавцев та інженер-полковник Южанов 31 серпня 1814 р. презентували І.М. Гартінгу два плани
та кошторис майбутнього карантину40. Відповідно до кошторису, карантинне будівництво
оцінювалося в 60051 руб. 20 коп41. Щодо пропозиції майора Патеракі, який мав намір вкласти у
будівництво карантину 20 000 лей42, своїм розпорядженням від 15 серпня 1814 р. міністр
внутрішніх справ проінформував цивільного губернатора Бессарабської губернії І.М. Гартінга, що
вирішення зазначеного питання не входить до його компетенції, тому його передадуть до уряду
для обговорення разом з основними питаннями щодо створення карантину на новому кордоні43.
Тим часом, 9 грудня 1814 р. було створено тимчасовий карантин Базарчук,
розташований на відстані 3-ох верст від міста Вилково, у верхів'ї Дунаю. Попередній карантин
«Базарчук» був відомий як військова застава, але це рішення не набуло значного поширення. 23
лютого 1815 р. лейтенант Міюскевич інформував капітана першого рангу Папандопуло, що 21
лютого річка Дунай вийшла з берегів і затопила Вилково, завдавши величезних збитків, особливо
карантину Базарчук, де потоки води зруйнували будинки, казарми та місце патрулювання44.
Ще однією проблемою, яка потребувала вирішення, була наявність санітарно-митного
кордону на річці Дністер, який було створено ще в 1793 р. після приєднання до Росії територій
Лівобережного Придністров’я, відповідно до Ясського договору45, щоб захистити західні кордони
імперії від проникнення чуми та контрабандних товарів. Того ж року карантин було засновано в
Дубоссарах, указом від 8 серпня 1795 р. – в Ямполі 46, а згодом – у Могильові та Овідіополі. Слід
зазначити, що карантини створювали певні перешкоди на шляху розширення торгівлі, однак
вони запобігали поширенню хвороб, особливо в епідеміологічних випадках, тому потреба в них
не викликала сумнів. Одночасно на санітарній лінії кордону облаштовували митниці. Наказом
Катерини II від 7 грудня 1792 р. було засновано митницю Ягорлик47. Згодом, наказом від 27 січня
1795 р. у Дубоссарах встановили основну прикордонну митницю, а в Овідіополі – митну заставу48,
ще дві митниці, у Ямполі та Джунате, було утворено за наказом від 8 серпня, в Могильові – митну
заставу.49 За ініціативи графа Е. Й. Ришельє 17 березня 1805 р. митну заставу також було відкрито
в Маяках50. Суворо охоронялися прикордонниками митно-санітарні кордони з Дністра на межі з
Бессарабією, вони включали два карантини – Дубоссари та Могильов, чотири митниці –
Дубоссари, Могильов, Ягорлик, Маяки та дві митні застави – в Ісаковцях та Парканах, які були
включені до Дубоссарського та Одеського митних округів51. Пізніше, у 1811 р., було створено
38 Ibidem, f. 133.
40 Ibidem, f. 172.
41 Ibidem, f. 179-210.
42 План карантину дивись: ANRM, F. 2, inv. 1, d. 194, f. 173-174.
44 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 356, f. 42, 50, 51, 62.
45 А.Скальковский, Хронологическое обозрение истории Новоросcийского края (1731-1796), т. I, Одесса, 1836, с. 216.
46 Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). Собр. I, т. XXIII, 1789-1796, №17373, СПб., 1830, c. 758.
50 Arhiva de Stat din regiunea Odesa (ASRO), F.1, inv. 248, d. 169, f. 80.
51 ANRM, F. 134, inv. 3, d. 10, f. 3; Коммерческая газета, 1825, №9, 31 марта; А.Скальковский, Хронологическое
обозрение истории Новороссийского края (1731-1796), ч.I-II, Одесса, 1836-1838, с. 216; B.А. Кочергин, Наброски по
истории города Дубoссар и прилежащего Поднестровья (Херсонской губернии) (1648-1870), Одесса, 1911, с. 25.
Дубоссарський митний округ, до якого входили митниці від Ісаковця до Дубоссар та Одеський
митний округ, з митницями в Одесі, Маяках, Херсоні та Миколаєві52.
На підставі відповідних документів офіційно було встановлено, що лише через ці пункти
дозволялося ввозити та експортувати товари особам, які в’їжджали до імперії або виїжджали з
неї. Основні торгові шляхи вели до Османської імперії та деяких володінь імперії Габсбургів. На
перетині кордону з кожної особи стягувалося мито, а товари оподатковувалися відповідно до
митного тарифу 1797 р. Карантин для людей, тварин і товарів за несприятливих умовав тривав
10-14 днів. Спроби уникнути процедури перебування в карантині суворо каралися, аж до
смертного вироку53.
Після приєднання Бессарабії до Росії кордон імперії було перенесено на річки Прут,
Дунай та північно-західне узбережжя Чорного моря, де й було встановлено нові митниці та
карантинні служби54.
Формально засновані лише в 1817 р., на кордоні з’явилися нові митниці – Новоселиця,
Скуляни, Рені, Липкани, Леова, Ізмаїл та Аккерман, а також митні округи в Скулянах та Ізмаїлі55.
При перетині кордону в цих митницях стягувалося, встановлене відповідно до молдовських
правил, мито, у розмірі 3% від вартості товарів56. Незважаючи на вжиті заходи, санітарний та
митний кордон на Дністрі було збережено. На підставі Постанови адміністративного Статуту
Бессарабії, прийнятого Олександром I 29 квітня 1818 р., були визначені функції митних та митно-
карантинних пунктів на західному кордоні Бессарабії (Таблиця 1).
Митниці, митно-карантинні застави західного кордону Бессарабії

та суми нараховані для їх функціонування відповідно до Постанови від 29 квітня 1818 р. *
Назва митного Чиновники та

Карантинний
органу
Кількість чиновників
Суми, виділені на
Суми, виділені на
міністри
заробітну плату та
Митниця
Митний
Місце митниці та заробітну плату та

пункт
витрати на посади
карантину витрати на посади (у
(у зворотному
зворотному порядку)
порядку)
Новоселиця 1 - 9 2750 - - -
Липкани - 1 6 1390 1 12 2500
Скуляни 1 - 8 2470 1 48 13530
Леова - 1 6 1390 1 12 2500
Ізмаїл - 1 8 1970 1 44 4700
Рені 1 - 9 2750 1 80 15730
Аккерман - 1 8 1970 1 44 4700
Всього 3 4 54 14690 6 240 43660**
* Устав образования Бессарабской области 1818 г., Кишинев, 1818, с. 191-205; Павло Михаіл,
Замфіра Михаіл, Друкувалося румунською мовою, надруковані в Бессарабії, I, 1812-1830, Бухарест, 1993,
с. 106-112.
**У загальну суму не включено 2050 руб. на утримання голови санітарного посту, секретаря, а
також вартість оренди офісу.
52 B.А. Кочергин, Наброски по истории города Дубoссар и прилежащего Поднестровья (Херсонской губернии) (1648-
1870), c. 27.
53 Paul Mihail, Zamfira Mihail, Acte în limba română tipărite în Basarabia, I,(1812-1830), Bucureşti, 1993, p. 285-286.
54 Про заснування санітарно-митного кордону на річках Прут та Дунай дивись детальніше: Valentin Tomuleţ,
Consideraţii privind regimul vamal al Basarabiei în perioada 1812-1830, în Tyragetia. Muzeul Naţional de Istorie a Moldovei.
Anuar VI-VII, Chişinău, 1998, p. 209-214.
55 ANRM, F. 5, inv. 1, d. 10, f. 61.
56 ПСЗРИ. Собр. I, т. XXI, 1781-1783, №15757, СПб., 1830, c. 119.
Одночасно з встановленням нового митного кордону на Пруті та Дунаї було створено

нові митні одиниці: в Рені – митницю, в Ізмаїлі – митну заставу.57 Митний тариф 1816 р.
поширювався на експортовані товари, а для імпортованих товарів - мито становило 3% від
вартості58.
Заходи, здійснені обласним урядом, певною мірою вирішили проблеми, що виникли у
торговельних відносинах Бессарабії з іноземними державами. Об'єктивні тенденції у розвитку
торгівлі, її орієнтація на зовнішній ринок, а також наявні можливості та пільги, надані купцям,
призвели до певних успіхів у сфері торгівлі, особливо іноземної. Як зазначав А. Скальковський,
генерал-губернатор Новоросійського краю М.С. Воронцов, призначений у травні 1823 р.
імператорським резидентом у Бессарабію, знайшов у цьому регіоні «... досить активну торгівлю,
яка здійснювалася через порти Ізмаїла та Рені, а по суші – з Австрією та Молдовою»59.
Аналіз комерційних операцій у цих портах, за винятком порту Кілія, який не працював
впродовж 1817-1820 рр., з великою деталізацією свідчить, що головну роль в експорті та імпорті
товарів відігравав порт Ізмаїл (Таблиця 2).
Дані Таблиці 2 підтверджують, що показники імпорту та експорту товарів через порт

Ізмаїл суттєво перевищували аналогічні показники інших портів: 82,6% від загального обсягу
постачань, 97,6% від загальної вартості імпорту та 84,1% експорту; лише 3,4% від загального
обсягу постачань, 1,2% від загальної вартості імпорту та 14,4% експорту, а порт Аккерман - 3,4%
від загальної кількості суден, 1,2 % від загальної вартості імпорту та 1,5% експорту.
Інша ситуація була пов'язана з наявністю санітарно-митного кордону по річці Дністер,
що негативно вплинуло на торгівлю Бессарабії з іншими російськими губерніями. Для того, щоб
експортувати свої товари через Дністер, місцеві жителі повинні були надати сертифікати, які б
підтверджували, що товари виготовлені в Бессарабії, а це призводило до незручностей та
додаткових витрат. Предводитель дворянства регіону Й. Башот у 1828 р. у пам'ятці про стан
бессарабських аристократів, згадував, що мешканці Бессарабії, протягом 15 років були оточені з
усіх боків митницями та карантинами, особливо з півночі, далеко від портів і торгових центрів, а
тому змушені долати значні труднощі у торгівлі з прикордонними сусідніми російськими
губерніями60.
Навіть комерційні привілеї, надані наприкінці 20-х років XIX століття, не могли повністю
усунути негативний вплив митно-санітарних пунктів Дністра на експорт бессарабських товарів до
57 Г.Неболсин, Статистическое обозрение о внешней торговле России, СПб., 1850, ч. II, с. 132.
58 Arhiva Istorică de Stat din Rusia (AISR), F. 560, inv. 4, d. 235, f. 1.
59 А. А. Скальковский,Историческое введение в статистическое описание Бессарабской области, în Журнал
Министерства внутренних дел (ЖМВД), СПб., 1846, ч. 13, с. 437-438.

60 AISR, F. 560, inv. 3, d. 251, f. 103-103 verso.
російських губерній61. Економіст, член Державної ради Г. П.Небольсін зазначав, що надмірні

обмежувальні карантинні заходи спричиняли у торговців великі витрати коштів, втрати часу,
підвищення цін на бессарабські товари, стримували їх збут за Дністром62.
Так, у другій половині 20-х років XIX століття надходження від митниці Могилів та
Дубоссари зменшилися приблизно вдвічі (Таблиця 3).
Митні доходи Могилівської та Дубоссарської митниць в 1825-1830 рр. (руб. асигн.)
Рік
Митниця Загальна вартість За звітом, у %
1825-1827 1828-1830
Могилів 456402 248590 704992 85,4
Дубоссари 81980 38388 120368 14,6
Загальна вартість 538382 286978 825360 100,0
За звітом, у % 65,2 34,8 100,0 -
* Коммерческая газета, 1831, 18 февраля, №14.
Митно-карантинна лінія на Дністрі перешкоджала не лише розвитку міждержавних

торговельних зв'язків, а й сільської торгівлі, заважала розширенню внутрішнього бессарабського
ринку, розвитку промислів і ремесел. Офіцер Генерального штабу російської армії А. Розейлон-
Сошальський у «Військово-статистичному описі Бессарабії» від 1826 р., описуючи Дністровський
кордон, зазначав, що «вільне спілкування з територією Поділля мало би величезну користь для
мешканців Бессарабії, і за таких обставин вони могли б мати більш розвинене сільське
господарство, ніж у цьому регіоні»63.
З метою захисту кордону від проникнення чуми, відповідно до імператорського указу
від 1 серпня 1829 р., Прутський і Дунайський карантини безпосередньо підпорядковувалися
генерал-губернатору Новороссії та Бессарабії, якому було надано необмежені права за
Карантинним регламентом 21 серпня 1818 р64.
Питання про перенесення митного кордону з Дністра на нову лінію з Бессарабією
обговорювалося Радою Міністрів Російської імперії 13 вересня 1830 р. Доповідь була
представлена міністру фінансів Є.Ф. Канкріну відділом зовнішньої торгівлі ще 9 серпня. На
засіданні розглянули та затвердили три основних документи:
1. Проект Правил про порядок перенесення митного кордону з Дністра на Прут і Дунай;
2. Нові функції митних застав Бессарабії;
3. Проект Указу Сенату щодо введення в Бессарабії, починаючи з 1831 р., Регламенту
Гільдій65.
Правила про порядок переміщення митного кордону з Дністра та його організацію в
Бессарабії було підписано лише 26 вересня 1830 р. 66. Цей документ складався з 2 розділів.
У розділі I викладено загальні принципи, на підставі яких слід було ліквідувати митне
61 Експорт бессарабських товарів на російські внутрішні ринки у 1825-1827 роках становив 10 967 тис. руб, а в 1828 -
1830 роках - 10072 тис. руб. асігнаціями (AISR, F. 21, inv. 12, d. 60, f. 21).
62 Г.П. Небольсин, Статистические записки о внешней торговле России, ч. II, СПб.,1835, с. 135-136.
63 Поставивши питання про заяви Розилона-Сошальського, та визнаючи, що Бессарабія спочатку імпортувала хліб з
Поділля та Херсону, Молдавії та Галичини, ми вважаємо, що сільське господарство Поділля, як економічна галузь, вже
не мало широкого поширення. Це явище також відбудеться в Бессарабії в 20-30-х рр. 19 ст. Вже в 1837 році цивільний
губернатор Поділля в одній зі своїх доповідей до Комітету міністрів написав, що "Галичина та Бессарабія більше не
зацікавлені в експорті зернових культур , тому що це стало невигідним. Обидва регіони не потребують хліба Поділля,
крім років посухи: перше - завдяки зусиллям поміщиків при вирощуванні зерна на родючому грунті, а другие - завдяки
родючому грунтові та сприятливому клімату” (AISR, F. 206, inv. 2, d. 1239, f. 12-12 verso).
64 ПСЗРИ. Собр. II, т. IV, 1829, №3058, СПб., 1830, c. 569-570.
65 ANRM, F. 2, inv. 1, d. 1570, f. 23.
66 Ibidem.
управління на Дністрі, яке фактично відокремлювало Бессарабію від російських губерній. Стаття
1 передбачала, що дата передачі Митного кодексу повинна бути встановлена Міністром фінансів
за попередньою згодою з Міністром внутрішніх справ та генерал-губернатором Новоросії і
Бессарабії. Стаття 2 визначала запобіжні заходи, встановлені для перенесення митниць на нові
території: організація соляних басейнів у Бессарабії (рішення, вже було прийнято Державною
Радою); заява про Регламент Гільдій у Бессарабії (з 1831 р.); створення митних округів та митного
кордону в Бессарабії; підготовка приміщень для митних органів та, по мірі необхідності,
прикордонної охорони67.
Глава II Положення складалася з 4 розділів.
Розділ 1 (Стаття 3-16) передбачав створення митних округів та прикордонного митного
контролю. У Бессарабії було створено два митні округи: Верхньодубоссарський або Скулянський
(від кордонів з Подільською губернією до Ізмаїльського повіту), і Нижньодубоссарський або
Ізмаїльський (від кордону Ізмаїльського повіту до гирла Дунаю, вздовж побережжя Чорного
моря до Аккерману і далі до кінця Дністровського лиману68.
У Скулянському окрузі було створено дві митниці – Новоселицьку та Скуленську, які
були зрівняні в правах з митницями першого класу та мали право стягувати мито з товарів,
дозволених тарифом до ввезення в Одеський та Феодосійський порти, але без права зберігання
на складах. Цей округ включав дві митні застави – у Липканах та Леова69.
Ізмаїльський округ складався з Ізмаїльської митниці, яка мала право зберігання товарів
на складах, видане 6 жовтня 1828 р.70. і двох митних застав - Рені і Аккерман71, які зберегли свій
колишній статус, наданий всім митним заставам на західних кордонах Росії.
З встановленням нових митних округів у Бессарабії було ліквідовано митниці Могильов
та Дубоссари Дубоссарського округу, а в Одеському – митні застави Маяки та Паркани72. Митне
оформлення Одеського митного округу, розташованого на Дністрі, було перенесено, окрім
необхідної охорони на кордоні Дністра, на Чорноморське узбережжя – між Кінбурном та
Перекопом, а також на кордоні Бугу та Дніпра, де відсутнє митне оформлення.
У зв'язку із створенням у Бессарабії двох митних округів та рівних прав співробітників
митниці з митницями на західних кордонах Росії, було сформовано новий митний персонал73.
Враховуючи те, що кількісний склад бессарабської охорони вимагав додаткових
розслідувань з урахуванням санітарного нагляду, міністр фінансів повинен був представити для
підтвердження також працівника прикордонної служби у двох митних округах74.
У розділі 2 (стаття 17-27) визначалися місця розташування митних будівель та кантонів
митного оформлення. Митниці та митні застави в Бессарабії повинні були розміщуватися в
існуючих будівлях, а також в тих, що здавалися в оренду резидентами та орендодавцями.
Митна варта розташовувалася в тих будівлях, де до цих пір був особовий склад, що
забезпечував охорону санітарного пункту. У випадку недостачі приміщень або їх незручності,
мешканці повинні були здавати в аренду будинки, а там, де не було населених пунктів на
прикордонному пункті, довелося будувати для санітарного захисту більш міцні хати або інші
67 Ibidem, f. 24.
68 Ibidem.
70 ANRM, F. 151, inv. 1, d. 2, f. 72.
72 Ibidem.
73 Митний район Скулень складався з адміністративного апарату - начальник округу та сім посадових осіб, на
утримання яких було виділено 11 800 руб.; райони „Нова Суліта” та „Скулень”, складалися з керівників митниць та 20
чиновників (13 050 руб); митні пости Липкани і Леово, складалися з керівників митних постів, яким допомагали 6
чиновників (3 500 руб.). Ізмаїльський митний район складався з адміністративного апарату - начальник округу та п'ять
чиновників (9 200 рублів); Митниця Ізмаїла, складалася з керівника митниці та 33 чиновникыв (1 8070 руб.). Митниця
Рені, обслуговувалася керівником митного посту та 7 службовцями (4 650 руб.). Для ремонту доріг і експлуатації
комерційних суден було виділено 15 000 рублів (ANRM, F. 2, inv. 1, d. 1570, f. 27-27 verso, 31).
будівлі75.
Розділ 3 Положення регламентувало процедуру передачі Дністровської митниці. До
закриття митниці на Дністрі передбачалася організація нових митниць та митних застав з новими
правилами функціонування у відповідності до нових конкретних умов. Після закриття митних
застав на Дністрі на новому кордоні митниці частково були укомплектовані службовими
особами, які на відміну від тих, хто мешкав на Дністрі, краще знали нову митну систему.
Одночасно були призначені керівники митних округів76. Організація митних установ у Бессарабії
була організована відповідно до державних постанов. У випадку, якщо ці митні установи не були
адаптовані до нових умов на цій митній ділянці, то вони попередньо формувалися у складі 3
відділень Дубоссарського митного округу, 2 відділень в Радзиввілі та існуючому відділенні на
бессарабському кордоні з Австрією. Чотири відділення були передані в митний округ Скуляни і
два – в Ізмаїл77.
За наказом міністра фінансів було призначено коменданта підгрупи для попередньої
організації митних застав у Бессарабії. Він також очолював підрозділи безпеки в Бессарабії до
прибуття трьох відділень із митниці в Дубоссарах, після чого вони підпорядковувалися
коменданту Ізмаїла. Міністр фінансів закликав допомогти для безпеки митниці в Бессарабії
декількома охоронцями і допоміжними засобами разом із тими, що вже надійшли з боку
держави78.
Розділ 3 також містив ряд статей (стаття 20-26) про передачу митниці на Дністрі,
формування штатів та розподіл необхідних коштів для митної адміністрації тощо79.
Скасуванням Дністровської митниці 17 лютого 1825 р. було ліквідовано бессарабський
торговельний режим. Згідно з цими статтями, митниці та митні застави в Бессарабії мали перейти
за шість тижнів до Дністровської митниці (до Ізмаїльської та Ренійської митниці за два місяці до
цього) скасувати всі пункти Положення від 17 лютого 1825 р. щодо перевезення вантажів через
Бессарабію до Росії і з цього часу діяти на основі тарифів та спільного митного законодавства.80
Розділ 4 (стаття 28-31) Регламенту регулював питання переведення тварин через
кордон для зимівлі на пасовища Бессарабії.
Згідно з Положенням, полювання на худобу (крім коней) взимку і випасання в Бессарабії
дозволялося без сплати митного збору, за умови, що кількість тварин переведених до регіону
співпадатиме з кількістю повернутих назад.
З іншого боку, коли велику рогату худобу вивозили з Бессарабії, за винятком корів, за
митним тарифом стягували лише половину мита.
Ці правила щодо полювання на тварин взимку та пасовища у Бессарабії були
встановлені на період не менше трьох років, починаючи з 1 січня 1831 р. 81.
Після рішення від 26 вересня 1830 р. усі питання, що підпадали під юрисдикцію митниці
Могилів та митного пункту Каменіти, були направлені на митницю Новоселиця та митницю
Дубоссари – Скулянська митниця82. Згодом митниці у Росії були розділені відповідно до наданих
прав на дві категорії. Митниці Новоселиця та Скуляни прирівнювалися до митниць першого
класу. В Липканах до 1 січня 1861 р. з'явився митна застава, яка відносилася до третього класу
другої категорії83.
Відповідно до Указу від 30 серпня 1830 р. кордон по річках Прут, Дунай і Дністер
підпорядковувався генералу Роту84. 6 жовтня 1830 р. імператор Микола I прийняв рішення
76 Ibidem, f. 25.
77 Ibidem.
78 Ibidem, f. 25.
80 Ibidem, f. 26.
82 ANRM, F. 151, inv. 1, d. 2, f. 72.
83 Ibidem.
84 ANRM, F. 6, inv. 2, d. 338, f. 14.
доручити генерал - губернатору Новоросійської та Бессарабської губернії графу М.С. Воронцову

вирішення всіх питаннь, пов'язаних з управлінням карантинами в Бессарабії та інших
адміністративних установах. В управлінні цими установами М.С. Воронцов повинен був
керуватися положеннями, які діяли до вступу на посаду85.
Після прийняття рішення від 26 вересня 1830 р. були вжиті необхідні заходи щодо
перенесення митного кордону з Дністра на Прут і Дунай. Вже 10 листопада 1830 р. Красовський,
який займав посаду генерал-губернатора, представив бессарабському губернатору документ з
правилами переміщення митного кордону:
1. Голови Одеського та Бессарабського митних округів мали встановлювати застави
митного оформлення з урахуванням думки керівників місцевих карантинів.
2. Вони також отримали розпорядження розмістити митних службовців у нових місцях
розташування в Одеському та Бессарабському митних округах відповідно до положень міністра
фінансів на ім'я керівника санітарного кордону генерала Ронта.
3. Заходи були спрямовані на забезпечення, згідно з Військовим регламентом,
необхідним житлом та грошовими коштами для переведення митної охорони Дністра (у тому
числі Радзіввіля) в Бессарабію та Чорне море, Буг і Днестр86.
Кінцевий термін передачі митного кордону по річці Дністер повинен був бути
встановлений спеціальним рішенням міністра фінансів87.
З організацією нових митних округів у Бессарабії, станом на 1 березня 1831 р., митні
правила дубоссарських митниць були скасовані88, а в Одеському митному окрузі - митні застави
Маяки і Паркани89.
Скасування Дністровського митного кордону сприяло розвитку міжгалузевої та
зовнішньої торгівлі Бессарабії та інших губерній Росії з країнами Центральної та Південно-Східної
Європи, про що свідчить майже подвійне збільшення митних надходжень (Таблиця 4).
Доходи митниць та митних застав у Бессарабії 1828-1833 рр. ( руб.) *
Рік
Митниці та митні пункти Загальна вартість За звітом, у %
1825-1827 1828-1830
Новоселиця 684435 434181 1118616 39,9
Скуляни 171527 815465 986992 35,3
Липкани 12301 24090 36391 1,3
Леова 12297 55324 67621 2,4
Ізмаїл 57290 394979 452269 16,2
Рені 32996 90839 123835 4,4
Аккерман 2686 10270 12959 0,5
Загальна вартість 973532 1825148 2798680 100,0
За звітом, у % 34,8 65,2 100,0 -
* ASRO, F. 1, inv. 214, d. 15, anul 1839, f. 94 verso-95, 99 verso-102.
Через митниці та митні застави Ізмаїльського митного округу впродовж перших трьох
років після скасування Дністровської лінії, вивіз товарів зріс у 2,4 рази (з 2 млн. рублів до 4,8 млн.
рублів) та ввіз – у 4,4 рази (з 348 тис. рублів до 1,5 млн. рублів)90. Експорт коней з Бессарабії в
Австрійську імперію та Росію щорічно збільшувався втричі – від 500 до 1500 голів91.

88 ANRM, F. 151, inv.1, d. 2, f. 72; Коммерческая газета, 1831, 18 февраля, №14.
90 ASRO, F. 1, inv. 214, d. 5, f. 93 verso-95.
Перенесення митної лінії на західні кордони Бессарабії відкрило для регіону нові
торговельні шляхи. У звіті начальника митниці Новоселиця в 1834 р. повідомлялося, що в перші
роки після анексії області Російською імперією мешканці Бессарабії отримували промислові
товари з Європи, ввезені винятково через митницю Новоселиця. Ліквідація Дністровської лінії і
впровадження загальної митної системи з 1831 р. відкрило місцевим купцям вигідні шляхи для
закупівлі цих товарів в Бродах через Радзиввилов, уникаючи транзиту через Галичину. Обсяг
імпортної торгівлі через Новоселицьку митницю зменшився і обмежувався переважно товарами
з Австрійської імперії92.
З ліквідацією митного кордону на Дністрі Бессарабія отримала свободу торгівлі з
внутрішніми губерніями Росії; її торгові центри наблизилися до Одеського порту; відкрилися
більш вигідні шляхи збуту бессарабських товарів. Начальник Скулянського митного округу в звіті
за 1831 р. писав, що «... внутрішня промисловість Бессарабії, з відкриттям вільного сполучення з
імперією, суттєво пожвавилася. Бессарабія забезпечується за помірними цінами російськими
промисловими товарами, які успішно продаються рознощиками не лише у містах, а й в усіх
населених пунктах; продаж власних товарів з Бессарабії, особливо виноградного вина і
чорносливу, експортованих лише в Росію, став більш зручним, а мешканці, які отримують більше
вигоди, отримують впевненість у розповсюдженні і розвитку цих галузей сільського
господарства»93. Наприклад, до скасування Дністровського митного кордону вивіз зернових
через митний кордон Ізмаїла та Рені не перевищував 500 тис., а до кінця 50-х років лише через
Одесу вивозилося до 1,2 млн. чвертей пшениці, кукурудзи та насіння94.
Скасування Дністровської митної лінії сприяло збільшенню ввозу в Бессарабію
російських промислових товарів, що призвело до значного скорочення ввезення аналогічних
зарубіжних товарів. За показниками митниці Скуляни за 1831 р., значне скорочення імпорту
турецького текстилю в Бессарабію пояснюється, в першу чергу, ліквідацією Дністровського
кордону, що дозволило російським фабрикантам без перешкод постачати у Бессарабію
промислові вироби95. Внаслідок цього Бессарабія незабаром була заповнена товарами та
купцями з російських губерній, які знайшли безпечний і вигідний ринок для продажу своїх
виробів та нагромадження капіталів.
1 січня 1833 р. був введений в дію новий Статут про карантин, згідно з яким всі
карантинні установи розділялися на три категорії: 1) центральні карантини; 2) приватні
карантини; 3) сухопутні й берегові застави.
Відповідно до Уставу про карантини у Скулянському окрузі було створено: в Скулянах –
центральний карантин, у Леові – приватний карантин, а в Липканах - карантинну заставу; в
Ізмаїльському окрузі: в Ізмаїлі – центральний карантин; у Рені – приватний; в Аккермані та
Базарчуку – карантинні застави. На Дністрі внутрішні карантини збереглися в Дубоссарах,
Могильові та Ісаковцях, а в Парканах – карантинна застава96. 17 лютого 1842 р. карантинна
застава Аккерман була переведена з дельти Днестра на узбережжя Аккерману97.
Дністровська карантинна лінія з резервними карантинами Ісаковець, Дубоссари,
Могилів та карантинна застава Паркани була ліквідована лише 5 лютого 1846 року98. Згодом, у
зв'язку з початком Кримської війни (1853-1856), у жовтні 1853 р. Дністровська санітарна зона
була відновлена99, і після закінчення бойових дій100, відповідно до рішення Кабінету міністрів від
92 Коммерческая газета, 1835, 26 февраля, №.25.

93 Коммерческая газета, 1832, 13 февраля, №13; Одесский вестник, 1832, 27 февраля, №17.
94 ASRO, F. 1, inv. 16, d. 1227, anul 1859, f. 28.
96 Коммерческая газета, 1833, 5 января, №2.
97 ПСЗРИ. Собр. II, т. XVII, 1842, отд. первое, №15300, СПб., 1843, c. 94.
98 ПСЗРИ. Собр. II, т. XXI, 1846, отд. первое, №19693, СПб., 1847, c. 216.
99 У листопаді 1853 р. і в лютому 1854 р. генерал-губернатор Новоросійської та Бессарабської губернії отримав 20 тисяч
руб. сріблом від МВС для облаштування карантину в Ісаковцях, Мовілиу, Дубосарах, Паркані та Овідіополі..
100 Генерал Строганов у рапорті міністру внутрішніх справ у лютому 1857 р. про необхідність облаштування
нирстрійського кордону, але страх розповсюдження чуми та невпевненість у карантинах Прута та Дунаю змусили його
28 січня 1858 р., знову скасована101. Розпочали свою діяльність митно-санітарні служби на Пруті
і Дунаї з карантинами в Ізмаїлі, Рені, Скулянах та Леова. До будівництва постійних приміщень на
кордоні ці карантини тимчасово були розташовані: Ізмаїльський – в Кубеї, Ренійський – в
Татарбунарах, Скулянський – у Комраті, Леовський – у Карпіненах102.
У бессарабській карантинно-митній системі деякі зміни відбулися після підписання
Паризького договору 18 (30) березня 1856 р., згідно з яким Росія повинна була повернути
Молдові частину південної Бессарабії (територію жудеця Ізмаїл, частково Аккерманського і
Кагульського жудеців), з портами Ізмаїл та Рені, де знаходилися митниці, митні застави та
карантинні установи.
Нова карантинно-митна лінія складалася з двох митних округів – Кубей та Скуляни. До
Кубейського митного округу входили прикордонні митниці Кубей, Татарбунари і Бештємак, а
також митні застави Леова та Аккерман, а до Скулянського митного округу – митниці Новоселиця
та Скуляни і митна застава Липкани. Місцем резиденції глави управління митного округу Кубей
був Аккерман, а Скулян – Новоселиця103. У карантинній діяльності адміністрація санітарно-митної
лінії західного кордону Бессарабії керувалася Уставом про діяльність карантину в Бессарабії від
10 квітня 1858 р.104.
30 листопада 1865 р. були сформовані державні митні служби європейської і азіатської
торгівлі та встановлені права і тарифи митних органів на ввезення товарів. На західних кордонах
Російської імперії, на Пруті, до категорії митниць першого класу були віднесені митниці
Новоселиця і Скуляни. Вони мали право видавати дозвіл на ввезення всіх іноземних товарів, не
заборонених митним тарифом. Було встановлено термін тривалістю один рік для збору митних
податків з дня надходження товарів на митницю. Категорію митниць третього класу отримали
митниці Липкани, Кубей, Аккерман, Татарбунари і Бештємак. Ці митниці мали право видавати
дозвіл на ввезення всіх іноземних товарів, за винятком машин та іншої техніки, крім
сільськогосподарських, дозволених митним тарифом. Термін митного оформлення товарів з
дати їх надходження до митниці становив один місяць105.
Згодом, для пожвавлення торгівлі, відповідно до рішення Сенату від 31 травня 1873 р.,
Аккерманська митна застава отримала статус митниці третього класу106.
Після возз'єднання Південної Бессарабії за угодами Берлінського конгресу (1/13 липня
1878 р.) Росія отримала порти на Дунаї – Ізмаїл, Кілію та Рені. Проте ці митні установи були
відкриті лише 9 жовтня 1878 р.107.
У подальшому відбулися наступні зміни у структурі митниць. Згідно з розпорядженням
Державної ради від 7 березня 1879 р старі митні установи, розташовані на колишньому кордоні
з Румунією були ліквідовані, а на новому кордоні створені нові. Митниці в колишньому
Кубейському митному окрузі (перейменований в Ізмаїльський): Болград, Татарбунари і Комрат
були ліквідовані, а на кордоні з Румунією започатковано нові. У місті Ізмаїл було створено митний
склад, в місті Рені – митниця першого класу «Рені», а в Леова – таможня третього класу «Леова».
Також митниці були створені в Кілії, Вилково, Кагулі, у дельті річки Прут, на шляху до Галацу (Усть-
Прутська), а також створено митну заставу Фальчі навпроти однойменного румунського ярмарку.
У селі Котул Морій, недалеко від румунського ярмарку Дреслічень було створено контрольно-
пропускний пункт. Митним заставам Кілія, Вилково і Кагул надавався статус митниць третього
класу, якщо товари, що надходили із-за кордону, не залишалися на зберіганні протягом трьох
місяців та підлягали стягненню митних податків. Для утримання цих митних застав уряд щорічно
затримати цей проект ще на рік.

101 ПСЗРИ. Собр. II, т. XXXIII, 1858, отд. первое, №32722, СПб., 1860, c. 77-78.
102 Ibidem, p. 78-79.
103 ASRO, F. 147, inv.1, d. 19, f. 11-11 verso.
104 ASRO, F. 1, inv. 249, d. 222, a. 1858, f. 61-63 verso.
105 ПСЗРИ. Собр. II, т. XL, 1865, отд. второе, №42727, СПб., 1867, c. 287, 289-290.
106 ПСЗРИ. Собр. II, т. XLVIII, 1873, отд. первое, №52328, СПб., 1876, c. 780.
107 Я.С. Гросул, И.Г. Будак, Очерки истории народного хозяйства Бессарабии (1861-1905 гг.), Кишинев, 1972, c. 532.
виділяв із державного бюджету 62173 руб. (50210 руб. – на заробітну плату та 11963 руб. – на
інвентар та різні надбавки митникам)108.
У 1883 р. замість митних округів Скуляни та Ізмаїл було ініційовано створення єдиного
Бессарабського митного округа.
Аналіз архівних документів свідчить, що після приєднання Бессарабії до Росії царизм
доклав значних зусиль для створення нових інституцій в новій санітарно-митній зоні на річках
Прут і Дунай. Організувавши спочатку митниці і тимчасові карантини для захисту імперії від
вторгнення і забезпечення торговельних зв'язків з європейськими країнами, впродовж п'яти
років були створені спеціальні комітети і комісії, командировані в Бессарабію з метою перевірки
роботи митниць, визначення зручних місць для розташування митниць, митних і карантинних
застав та стабілізації роботи усієї митної системи.
Загальнодержавні та регіональні, цивільні і військові органи, які, керуючись відомчою
зацікавленістю, захищали імперські економічні та політичні інтереси при вирішенні цих проблем.
При створенні карантинів, прикордонних і митних застав на Пруті, Дунаї та Дністрі
царизм змушений був враховувати різні внутрішні (близькість Одеського порту) і зовнішні
(близькість портів на Дунаї – Галац і Браїла) фактори.
Створення санітарно-митного кордону на Пруті та Дунаї не призвело до повної ліквідації
Дністровської карантинної лінії. До 1831 р. Бессарабія була відокремлена від російських
внутрішніх губерній та європейських держав двома санітарно-митними кордонами: один на
Дністрі, другий – на Пруті та Дунаї, що в кінцевому рахунку завдало серйозної шкоди не тільки
торгівлі, але й іншим галузям економіки Бессарабії.
Впродовж багатьох років робота митних та карантинних установ Бессарабії залежала від
різних внутрішніх і, особливо, зовнішнішніх факторів, які безпосередньо впливали на загальну
кількість і розташування митних округів, чисельність посадових осіб і, найголовніше, орієнтацію
на експорт бессарабської торгівлі з зарубіжними країнами і російськими внутрішніми
губерніями.
108 ПСЗРИ. Собр. II, т. LIV, 1879, отд. первое, №59389, СПб., 1881, c. 127.
Anexa 1. Planul carantinei din Ismail (29 august 1814), conform ANRM, F. 2, inv. 1, d. 194, f. 173.
Додаток 1. Генеральний план Ізмаїльського карантину (29 серпня 1814 р.), згідно з КУІА, Ф. 2, оп. 1, спр. 194, арк. 173.
Anexa 2. Planul carantinei din Ismail (18 iulie 1816), conform ANRM, F. 17, inv. 2, d. 5, f. 83.
Додаток 2. План карантину Ізмаїла (18 липня 1816 р.), згідно з КУІА, Ф. 17, оп. 2, спр. 5, арк. 83.
DEZVOLTAREA FLOTEI COMERCIALE DUNĂRENE
(PRIMA JUMĂTATE A SECOLULUI AL XIX-LEA)
Victoria BEREZOVSKA
(Institutul Dunărean al Academiei Naționale de Expediție Națională din Odessa)
e-mail: matcik2@mail.ru
The development of merchant fleet on the Danube (the first half of the 19 century)
Summary. The article concerns the questions of formation and development of the international transit
trade on the Danube River during 1812-1856 years. The author examines the state of the Danube ports infrastructure
(Izmail, Reni, Vilkovo), their role in the development of transit and coastwise trade of the region. The contribution of
Izmail town governor Sergey Tuchkov to the development of the shipping on the Danube has been estimated on the
ground of the archive documents of the Public utility. The article oulines the attempts of the town authorities to increase
the number of ships, to clear the Danube estuaries, to create attractive conditions for the development of international
trade. The contradictions between intentions of the town authorities and government plans to some extent hindered
the development of the trade industry on the Danube.
La începutul secolului al XIX-lea navigația pe Dunăre, condiționată fiind de numeroși factori

subiectivi și obiectivi, se afla într-o stare latentă. Încă din veacurile XV-XVIII zonele riverane se aflau
sub stăpânirea Imperiul otoman, care nu a fost interesat și nu a făcut nici un efort în vederea
îmbunătăţirii navigaţiei fluviale. În plus, interesul acestor porturi aflate în zona frontierei naturale cu
Rusia de a se plasa sub protecţia acesteia, a descurajat orice intenție a autorităților turcești de a investi
în dezvoltarea economică a regiunii.
Problematica organizării și dezvoltării navigației pe Dunăre a fost studiată și de istoricii
ucrainieni, începând cu G. Șapovalov, O. Morozov, O. Șagrina, O. Șleahov, E. Butakova, T. Goncearuk,
L. Lihoșa, A. Șevcenko, A. Demidov și alții. Istoricul T. Goncearuk din Odesa a atras atenția asupra
problemelor legate de activitățile autorităților rusești privind construcția brațului Sulina în Delta
Dunării, în anii 30 și 50 ai secolului al XIX-lea1, de asemenea, s-a preocupat și de analiza proiectelor
privind organizărea comerțului de tranzit prin porturile Dunării2. E. Butakova, un cercetător din Kiev, a
analizat mai multe materiale și documente de arhivă (Arhiva Națională din Republica Moldova,
Instituția municipală „Arhiva Ismail“) privind fondul informativ de studiere al problemelor legate de
dezvoltarea navigației comerciale pe Dunăre3. A. Șevcenco, un om de știință din Ismail, s-a preocupat
1 Т. Гончарук, Дії російської влади щодо облаштування Сулинського гирла Дунаю в 1830-х – початку 1850-х рр.:
проекти та їхня реалізація, Одеса, Астропринт, 2012.
2 Idem, Проекти організації транзитної торгівлі через дунайські порти Російської імперії у 1820 – 1830 рр. //
Інтелігенція і влада, 2009, № 15, с. 32-45.

3 Є. Бутакова, Документи Комунального підприємства «Ізмаїльський архів» Державного архіву Одеської області,
Національного архіву Республіки Молдова з вивчення торгівельного судноплавства Дунаєм у ХІХ ст. // Волинські
історичні записки, 2010, т.4, с. 112-122.
190 Victoria BEREZOVSKA
de rolul Dunării în dezvoltarea comerțului internațional din secolul al XIX-lea4. Profesorul B. Zmerzlâi
în lucrarea sa a atins probleme legate de istoria carantinei private5. Chiar și o scurtă trecere în revistă
a istoriografiei chestiunii relative la formarea și dezvoltarea navigației comerciale pe Dunăre constituie
deja un indiciu că tema aceasta se constituie într-una dintre cele mai urgente și promiţătoare teme de
cercetare.
Începutul secolului al XIX-lea a devenit decisiv pentru creșterea economică a regiunii
dunărene. Dezvoltarea rețelei de transport a regiunii, inclusiv a celui naval, a jucat un rol important în
cadrul acestui proces. Se știe că această zonă s-a caracterizat prin condiții climatice favorabile, care au
contribuit la dezvoltarea sectorului agricol. Cultivarea cerealelor, fructelor, legumelor și tutunului au
făcut această regiune atractivă pentru investitori, iar prezența canalului navigabil – fluviul Dunărea – a
oferit perspective pentru dezvoltarea comerțului. Însă lipsa mijloacelor de comunicație, a unei
infrastructuri și ponderea relativ scăzută a populaţiei, au împiedicat dezvoltarea comercială și
economică în zonele riverane6.
Încă din anul 1808 Ș. Șicar remarca potențialul Dunării ca itinerar esențial de comerț
internațional: „comerțul mondial poate cuceri și acest binecuvântat fluviu (Dunărea), pe tot întinsul
apei cu o lungime de 180 mile. Ignoranței turcilor se datorează faptul că la momentul dat este inchisă;
dar se pare că politica iluministă a statelor europene deja pregătește pentru aceasta o viitoare
victorie...”7.
Începând cu anul 1812, după integrarea oficială a acestor teritorii în Imperiul Rus, autoritățile
țariste au anunțat deschiderea navigației pe Dunăre. Inițial, zona de navigație pe fluviu era limitată;
începea de la brațul Chilia și se termina la confluenta cu râul Prut. În anul 1813, Comandantul Suprem
al Armatei Dunărene și al Flotei Mării Negre, guvernatorul general al Moldovei și Țării Românești,
amiralul Pavel Ciceagov, emite un ordin privind permisiunea exportării unor anumite categorii de
mărfuri din orașele dunărene în străinătate. Nu se avea în vedere însă faptul că, la începutul secolului
al XIX-lea, porturile dunărene (Tucikov, Reni, Chilia) nu aveau o infrastructură bine stabilită, fiind
folosite în cea mai mare parte pentru comerțul de coastă.
În 1813 orașul Tucicov devine un centru regional, aici apar vama și punctul de carantină la
frontiera din port. În același timp, a fost construit un dig din piatră, depozite și hambare care conțineau
marfuri în valoare de până la 2,5-3 milioane de lire sterline. Câțiva ani mai târziu, la data de 15 mai
1815, Cabinetul de Miniștri al Imperiului Rus a permis vânzarea de cereale, cai și vite pentru Imperiul
Austriac și Imperiul Otoman prin porturile dunărene Ismail și Reni. Deja în anul 1826 în portul din Ismail
au ajuns 84 de nave sub pavilion rusesc, 24 sub pavilion austriac, 26 sub pavilion englez, 10 sub
pavilionul Sardiniei și 10 sub pavilion turcesc – în total 154 de nave8.
Începând cu anul 1826, brațul Sulina devine zonă liberă de navigație, iar în primii 30 de ani ai
secolului al XlX-lea circulația navelor comerciale cuprinde aproape întreaga arie a Dunării de Jos. Toate
acestea au contribuit în mod obiectiv la dezvoltarea în continuare a transportului pe Dunăre. Începând
cu anii 1830-1832, în portul Ismail au fost încărcate 321 de nave cu cereale și animale, iar din 1835-
1846 anual au fost încărcate 160 nave care transportau mărfuri spre Constantinopol, Trieste, Livorno,
Genova, Marsilia. În ajunul războiului Crimeii, exportul de cereale prin portul Ismail a atins proporții
semnificative: în anul 1850 prin acest port au fost transporate circa 1,875,492 de tone de cereale9.
La sfârșitul anilor 20 ai secolului al XIX-lea, dreptul punctului vamal din Ismail a fost extins în
4 А. Шевченко, Придунав’є у міжнародній торгівлі Росії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Культура народів
Причорномор’я, 2009, № 152, с. 101-103.
5 Б. Змерзлий, Приватні карантини в інституті карантинної служби Російської імперії в ХІХ ст., на прикладі
Сулинського карантину // Часопис Київського університету права, 2012, №2.

6 Л. Циганенко, Торгове судноплавство на Дунаї (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.)// Історія торгівлі, податків
та мита, Днепр, 2017, с. 70-72.

7 Ш.Сикар, Письма об Одессе, СПб, с. 57-58.
8 Ізмаїл. Історичний нарис. / Ю. І. Марчук, А. К. Тичина, Одеса, Аспект, 1997, с. 28, 31.
9 А. Шевченко, Історія господарства Південної Бессарабії (ХІХ – початок ХХ ст.). Навчальний посібник для студентів
і магістрантів історичного факультету ІДГУ, Ізмаїл, 2010.

Dezvoltarea flotei comerciale dunărene (prima jumătate a secolului al XIX-lea) 191
mod semnificativ: se permitea transportul prin acest terminal și altor mărfuri vamale nedeclarate.
Potrivit dispoziției Cabinetului de Miniștri din 09 august 1829 „...transportul cu mărfuri străine din
punctul vamal Ismail până la Dubăsari și Mogilev se va efectua în termen de: până la Dubăsari în 40 zile
și Mogilev - 46 zile...”10. După doi ani, potrivit unor dispoziții, zona transporturilor de mărfuri din
porturile dunărene a fost extinsă până la „depoziturile vamale” din Sankt-Petersburg, Moscova, Riga,
Odesa și Berdicev11.
Un număr variabil de nave erau încărcate în portul din Ismail. O analiză a datelor privind
intervalul 1830-1853 sugerează, mai mult sau mai puțin, anii de succes în contextul comerțului
internațional prin acest port. Perioada de vârf este cuprinsă între anii 1838 (- 1513 nave) și 1851 (- 640
nave). Mai puțin reușită poate fi desemnată perioadă dintre anii 1830-1833, când în portul Ismail anual
se încărcau de la 10 (în 1833) până la 132 (în 1830) nave12.
În ceea ce privește portul Reni - situația rămânea nesatisfăcătoare. Potrivit oficialilor ruși în
portul Reni, nu existau elevatore, cheiuri, docuri ori depozite: „exista un dig lângă vamă, în care puteau
fi încărcate doar vase mici”. Consulul Rusiei din Galați a recunoscut că „valoarea comercială a portului
Reni este foarte limitată”13. Documentele din arhive au confirmat această teză. Câteva nave, care au
fost încărcate în portul Reni, în perioada anilor 1828-1833, insuficiente, variind de la 57 nave în anul
1830 până la o navă în anul 183314.
În anii 1835-1836, primarul R. Tomașevski propune să se construiască un feribot care să
traverseze Prutul și Dunărea. Acesta credea că „banii pentru construcție pot fi luați de la persoanele
fizice, care mai târziu pot da feribotul în chirie... Acest lucru le va permite să oprească și să faciliteze
negocierea”15. Cu toate acestea, planurile nu au devenit realitate. Reni a rămas un oraș portuar mic, în
care, în intervalul 1835-1846, nu intrau mai mult de 46 de nave anual, cu o capacitate de 150-300
tone16.
Ismail și Reni nu erau unicele porturi care existau la Dunăre. Orașul-port Vîlcovo, la începutul
secolului al XIX-lea, a fost practic suspendat de la comerțul de tranzit. Aceasta se explică printr-un
număr de factori obiectivi (pescaj minim la gurile brațului Chilia) și subiectivi (lipsa interesului statului
în dezvoltarea portului). De fapt, acesta a fost singurul port care aparținea Rusiei, unde comerțul a fost
complet monopolizat de companiile rusești pentru transport naval17. În ceea ce privește portul
Akkerman, deschis în 1818, activitățile acestuia au fost îndreptate spre piața internă și spre comerțul
Nistru-Marea Neagră. Astfel, portul Ismail și portul Reni au devenit în prima jumătate a secolului al XIX-
lea unicele porturi dunărene care au jucat un rol important în dezvoltatrea comerțului internațional.
În septembrie 1830 a fost înființată Primăria orașului Ismail sub conducerea S. Tucikov care
a depus eforturi mari pentru dezvoltarea comerțului internațional și de tranzit prin porturile dunărene.
S. Tucikov era convins că „prin porturile dunărene este mai convenabil de vândut marfă în Țara
Românească, Moldova, pe Prut și în provinciile vecine”18. Astfel, în 1831, a început să funcționeze
districtul vamal Ismail, în care intrau porturile din Ismail și Reni, iar în 1833 a fost deschis un serviciu
de carantină. Aceste inițiative au avut un efect pozitiv asupra volumului schimburilor și a facilitat
intrarea navelor comerciale în portul Ismail.
Înțelegând importanța orașului-port, autoritățile din Ismail înaintau în mod repetat agențiilor
guvernamentale cereri de a se ridica subvențiile de stat pentru întreținerea portului. În anul 1818 S.
Tucikov a propus un proiect prin care să se ofere portului Ismail statutul de „porto franco”, însă această
propunere a fost criticată de către opoziția generalului-guvernator M. Voronțov, din regiunea
10 Повне зібрання законів Російської імперії (далі ПЗЗРІ), зб.2, т.4, від.1, с.591-592.
11 ПЗЗРІ, зб. 2, т. 6,від.1, с. 216.
12 КУІА, ф. 56, оп.1, спр. 185, арк. 66.
13 Д. Шемяков, Очерки экономической истории Бессарабии епохи империализма, Кишинев, Штиинца, 1980, с. 156.
14 КУІА, ф. 56, оп.1, спр. 185, арк. 66.
15 КУІА, ф. 56, оп.1, спр. 419, арк. 5-7.
16 Д. Шемяков, op. cit., p. 157.
17 Є. Бутакова, op. cit., p. 118.
18 КУІА, ф. 136, оп.1, спр. 66, арк. 3.
Novorosiisk și de către guvernatorul militar P. Fedorov din Basarabia, care optau ca portul Odesa să
dețină acest statut. Conform ordinului eliberat de Cabinetul de Miniștri din 15 martie 1826, acțiunile
porturilor dunărene erau limitate. Acestora li se permitea să exporte vin și produse alimentare până în
regiunea Novorosiisk și Odesa. Mai tarziu, porturile dunărene au fost suspendate și pentru participarea
la comerțul internațional. Apoi, în anul 1828, prin Hotărârea Senatului din 06 octombrie 1828, portului
Ismail i s-a oferit un privilegiu pentru comerțul internațional pe termen de 25 ani, astfel în anul 1829 a
fost stabilită o altă victorie pentru recunoașterea acestuia.
Cercetătorul T. Goncearuc a remarcat faptul că „s-a creat o situație paradoxală” în ceea ce
privește porturile dunărene. Pe de o parte, guvernul rus a depus eforturi considerabile pentru a obține
o coastă a Dunării, în scopul utilizării și stabilirii comerțului internațional iar, pe de altă parte, practic
nu a acordat nici o atenție deosebită valorii de tranzit a Dunării, încercând să reducă toate avantajele
terenurilor riverane în favoarea pescuitului și comerțului cu pește19.
La începutul anilor 30 ai secolului al XIX-lea, guvernul a început să caute investitori pentru
construcția de nave pe Dunăre. În arhivele Cancelariei Primăriei din Ismail se păstrează o scrisoare a
domnului A. Zencovici, un comerciant de breasla a II-a din Odesa, către Primaria Ismail (din 23 iulie
1833), prin care dumnealui propunea să dea 15.000 de ruble (fără dobândă pe 10 ani) pentru
procurarea materialelor pentru construirea navelor20. După câțiva ani, A. Zencovici a reușit să obțină
toate autorizațile pentru instalarea de șantiere navale, sperănd să înceapă lucrările. Din păcate, acest
proiect n-a fost realizat deoarece Camera de Trezorerie din Herson a refuzat să-l finanțeze (în ciuda
rezoluției Cabinetului de Miniștri). Motivul pentru care a fost respins era pur formal - înregistrarea
necorespunzătoare a documentelor necesare21.
Proiectele care au fost direct legate de dezvoltarea comerțului pe Dunăre, înaintate de
Primaria Ismail, le putem găsi în notificările oficiale către Guvernatorul General Teodor Palen din 1832.
Printre activitățile primăriei (amenajarea orașului, extinderea granițelor administrative ale orașului
etc.) se enumeră și propunerile privind „Insulele Dunării”, „Navigația pe Dunăre”. Mai târziu, S. Tucikov
a înaintat o propunere cu privire la utilizare industrială a resurselor de care dispuneau insulele
dunărene, dar mai mult s-a referit la perspectivele și dificultățile iscate în organizarea transportului
comercial pe Dunăre. Guvernatorul a insistat asupra necesității de a se aloca fonduri publice pentru
curățarea braţelor Chilia și Sulina. „Cheltuielile pe care le va face guvernul pentru curățarea brațurilor
dunărene - scria S. Tucikov - pot aduce în viitor beneficii trezoreriei”22. Neluând în considerație
argumentele, administrația provincială nu a reacționat la aceste propuneri.
După părerea autorităților ruse în acel timp existau proiecte mult mai atractive și mai
importante, cum ar fi adâncirea râului Neva, curățirea gârlei Ural, reconstrucția portului în Taganrog și
altele. La ședința Cabinetului de Miniștri din 18 iunie 1833 s-a decis să „amâne (adâncirea Dunării)
pentru altă dată“, iar Ministerul de Finanțe, în general, și-a exprimat îndoiala cu privire la necesitatea
unei companii de navigație pe Dunăre , motivând faptul că „navele cu aburi nu mai sunt necesare, mai
ales după ce s-a creat Societatea de navigaţie Marea Neagră”23. În cele din urmă, Comitetul Direcției
Principale de gestionare a comunicațiilor Imperiului a respins proiectul din 18 iulie 1833. „Neținându-
se cont de profiturile posibile pe care le poate aduce Canalul Dunărean, s-a hotărât că mai bine ar fi să
se construiască un canal pe digul Nipru și un canal pe Volga lângă Astrahan. Comerțul pe Dunăre are
mai degrabă perspective în viitorul îndepărtat”24.
Un interes aparte privind dezvoltarea navigaţiei comerciale pe Dunăre l-a avut guvernatorul
general Mihail Voronțov. Astfel, datorită lui, au fost construite mai multe faruri la gurile Dunării25, a
19 Т. Гончарук, op. cit., p. 43.

20 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.248, арк. 2-3.
21 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.101, арк. 84.
22 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.3, арк. 27.
23 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.185, арк. 29.
24 А. Шевченко, Історичний регіональний дослід облаштування судноплавних шляхів по Дунаю…, [http://fei.idgu.
edu.ua/conference/sec5.html].
25 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.185, арк. 30; спр. 343, арк. 4.
Dezvoltarea flotei comerciale dunărene (prima jumătate a secolului al XIX-lea) 193
fost aprobat personalul de carantină în brațul Sulina, s-au alocat bani pentru întreținerea vehiculelor
pilot pentru trecerea navelor prin Sulina, a crescut numărul comercianților străini în regiunea Dunării.
Puțin mai târziu, în 1837, a fost întocmit un plan pentru extinderea brațului Sulina și s-a făcut un calcul
pentru cheltuielile posibile. Cu toate acestea, la acel moment, proiectul nu a fost pus în aplicare26.
Este cunoscut faptul că, în 1834, la Akkerman și în porturile Dunărene a fost trimis un
funcționar „cu destinație specială” - Y. Hagemeister, pentru a întocmi un raport privind comerțul în
porturile destinate. Rezultatele acestei revizuiri le găsim în memoriu oficial înaintat guvernatorului
general Voronțov, în care autorul face referire la o serie de factori care, după părerea lui, împiedică
dezvoltarea comerțului pe Dunăre. Acestea ar fi acțiuni (mai degrabă inactivități) ale funcționarilor
locali; concurența porturilor românești Brăila și Galați, lipsa unui sistem de asigurare și creditare a
bunurilor în Ismail și Reni27. S. Tucikov era de acord cu constatările lui Y. Hagemeister, care demonstrau
că Galați și Brăila erau într-adevăr orașe mai dezvoltate decât Ismail și Reni pentru că beneficiau de
„puțin mai multă libertate și impozite limitate”28. Majoritatea propunerilor înaintate de către
autoritățile regionale n-au fost susținute de oficialii din capitală, aceștia nedorind să investească în
comerțul pe Dunăre. Acest lucru poate însemna necompetența oficialilor ruși și ignorarea avantajelelor
existente şi potenţiale ale relațiilor comerciale pe Dunăre.
Aproape în aceiași perioadă, guvernatorul general al regiunii, M. Voronțov, a încercat să
găsească fonduri pentru organizarea companiei de navigație pe Dunăre: „pentru a extinde relațiile
comerciale... se propune... de a se adresa către... persoanele fizice... pentru a le propune o ofertă (de
a crea) o companie de navigație privată”29.
Propunerea guvernatorului general a fost acceptată: în 1846 a fost deschisă o linie regulată
Odesa - Constantinopol (linia de navigație Odesa) în componența căreia intrau trei companii de
transport independent: în Novorosiisk, care funcționa între porturile Marea Neagră și Marea Azov, în
Nipru de Jos , în Bugul de Sud și în Dunăre (până la Galați); în Nistru, care oferea servicii de transport
pe limanul Nistrului și Nistru; în Constantinopol, care servea Odesa-Constantinopol (în 1851-1853
împreună dispuneau de 12 nave)30.
În ceea ce privește succesul Galațului în dezvoltarea comerțului pe Dunăre, acesta se datora
faptului că în 1829 a primit statutul de „Porto-Franco”. Aici au existat 40 de firme comerciale, 5 birouri
bancare, care emiteau anual împrumuturi pentru achiziționarea de cereale și alte bunuri.
Exportatorilor li se oferea elevatorul local pentru utilizare gratuită. Un comerciant din Galați plătea o
taxă nominală pentru încărcarea mărfurilor pe un vapor (10 franci pentru 610 lire sterline). De astfel
de privilegii s-au folosit mulți antreprenori gălățeni.
În pofida tuturor interdicțiilor, volumul comerțului prin porturile dunărene în anii 1830-1840
a crescut treptat. Dacă în 1830, prin gura Sulina au trecut 417 de nave, în 1839 numărul lor a ajuns la
1622 nave31. În 1853, de-a lungul Dunării, erau deja 494 de vase riverane și maritime care transportau
mărfuri în valoare de 2064326 ruble32 însă, cu toate că majoritatea profiturilor obținute din aceste
operațiuni intrau în trezoreria statului, infrastructura portuară din regiune era lăsată într-o stare
precară.
Comparând dezvoltarea companilor de navigație pe Dunăre cu țările învecinate, Imperiul Rus
rămânea semnificativ în urma concurenților săi în acest domeniu. Această realitate are mai multe
motive: infrastructura slabă, concurența din partea Austriei și Germaniei, birocrația și indolența
oficialilor ruși, lipsa investițiilor. Cu toate acestea, interesele politice, militare și economice au făcut ca
guvernul țarist să acorde mai multă atenție dezvoltării navigației pe Dunăre și Marea Neagră.
26 КУІА, ф. 136, оп.1, спр.45, арк. 7,9, 14; спр.45, арк. 6.

27 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.185, арк. 60-61.
28 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.185, арк. 78, 79.
29 Є. Бутакова, Виноробство і виноградарство Буджаку (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) за матеріалами фонду Аккерманської
повітової земської управи Ізмаїльського архіву //Гуманітарний журнал, 2009, № 1-2 (40-41), с. 114.
30 И. Анцупов, Сельскохозяйственный рынок Бессарабии в XIX в., Кишинев,Штиинца, 1981, с. 191.
31 Т. Гончарук, op. cit., с. 44.
32 КУІА, ф. 537, оп.1, спр.186, арк. 5, 11.
Ulterior, gurile Dunării și, în general, comerțul pe fluviu au devenit un subiect de confruntare
între interesele austriece și cele rusești. În 1829 a fost înființată prima companie austriacă de navigație
pe Dunăre. Până la jumătatea anilor '40 aproape toate căile Dunării au fost sub controlul acesteia.
Guvernul austriac (spre deosebire de cel rus) a investit în mod direct în comerțul de tranzit pe Dunăre,
legând mai întâi Viena de Galați, iar mai târziu și de Constantinopol. Astfel Galatiul a devenit un
concurent puternic nu numai pentru porturile dunărene (Ismail și Reni), ci și pentru portul Odesa.
În urma semnării Convenției ruso-austriece privind navigația pe Dunăre din 13 iulie 1840,
Sulina a primit oficial statut de port maritim și fluvial. Conform Convenției „navele austriece la intrarea
în gura Sulina nu vor fi reținute mai mult decât timpul necesar pentru furnizarea documentelor de
supraveghere a navei și de trecere a controlului de carantină”33. Deși Convenția semnată a contribuit
la consolidarea autorității Imperiului Rus privind comerțul pe Dunăre, fapt ce îi permitea să stabilească
un controlul al traficului de tranzit în regiune, guvernul țarist nu a putut profita pe deplin nici de acest
avantaj. La sfârșitul anilor '40 ai secolului al XIX-lea, pentru adâncirea braţului Sulina a fost trimis un
vapor special - o dragă (construită în Anglia). Nici aici, oficialii locali nu s-au grăbit să folosească această
mașină nouă: lucrările au început abia în 185334.
La data de 25 iunie 1846, a început traficul de pasageri pe Dunăre de-a lungul liniei Odesa-
Ismail-Reni-Galați-Sulina. Linia a fost deservită de nava „Petru cel Mare” din Novorosiisk (construită în
Anglia în 1834). În 1846, în timpul sezonului de navigație, nava de croazieră a efectuat peste 20 de
rute. Peste un an M. Voronțov va propunere achiziționarea de nave noi pentru organizarea traficului
de pasageri pe Dunăre35.
Conform Acordului din 1856 a fost declarată oficial libera navigație pe Dunăre; s-a decis ca
aceasta nu trebuie să fie supusă altor restricții decât regulamentelor de poliție și de carantină, precum
și altor taxe, cu excepția anexelor prevăzute în acord. În scopul de a reglementa navigația pe Dunăre
în zona din aval de Isaccea, a fost înființată o instituție specială - Comisia Europeană a Dunării, compusă
din reprezentanți ai Austriei, Marii Britanii, Prusiei, Rusiei, Sardiniei, Turciei și Franței36. După
înfrângerea Rusiei în războiul Crimeii, Austria recâștigă controlul asupra comerțului pe Dunăre.
În prima jumătate a secolului al XIX-lea, în urma mai multor războaie ruso-turce, o mare parte
din zona de la gura Dunării a intrat sub jurisdicția Imperiului Rus. Obținerea acestor teritorii
presupunea deschiderea unor perspective privind stabilirea comerțului internațional și de tranzit,
crearea propriilor companii de navigație, creșterea profiturilor din operațiunile comerciale. Însă, din
păcate, guvernul țarist nu a reușit să profite de această situație, dezvoltarea navigației comerciale în
bazinul Dunărean și Marea Neagră a avut loc abia în a doua jumătate a secolului al XIX-lea și începutul
secolului al XX-lea.
33 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.535, арк. 9.

34 Л. Краснобаева, История их не забыла...(О первых русских пароходах на Дунае), доступ: //http://www.riverships.ru/
danube/002-2-3.htm.
35 Ibidem.
36 Т. Дантлюк, Правовий режим річки та судноплавства по річці Дунай, https://www.academia.edu/4922100/
%D0%94%D1%83%D0%BD%D0%B0%D0%B9.
РОЗБУДОВА ТОРГOВЕЛЬНОГО СУДНОПЛАВСТВА НА ДУНАЇ
(ПЕРША ПОЛОВИНА ХІХ СТ.)
Вікторія БЕРЕЗОВСЬКА
(Дунайський інститут Національного університету Одеська морська академія)
e-mail: matcik2@mail.ru
На початку ХІХ ст. в силу низки об’єктивних та суб’єктивних причин судноплавство в

Дунайському регіоні перебувало в занедбаному стані. Османська імперія, до складу якої входили
ці землі у попередній історичний період (XV-XVIIІ ст.), особливо не переймалася питаннями
модернізації судноплавної галузі. Навіть навпаки, бажання Порти зробити з цього регіону
своєрідний природничо-захисний кордон від Росії, спонукали турецьку владу не вкладати кошти
та зусилля в економічний розвиток цього регіону.
Питаннями становлення та розвитку торгівельного судноплавства на Дунаї займалися
вітчизняні історики Г. Шаповалов, О. Морозов, О. Шагріна, О. Шляхов, Є. Бутакова, Т. Гончарук,
Л. Ліхоша, А. Шевченко, А. Демідов та інші. Одеський історик Т. Гончарук присвятив увагу
розробці питань, пов’язаних з діяльністю російської влади щодо облаштування Сулинського
гирла Дунаю в 30 – 50-х роках ХІХ ст. 1, а також аналізу проектів організації транзитної торгівлі
через дунайські порти2. Київська дослідниця Є. Бутакова проаналізувала документи з кількох
архівів (Національного архіву Республіки Молдова, Комунальної установи «Ізмаїльський архів»)
щодо інформативності їх фондів при вивченні питань, пов’язаних з розвитком торгівельного
судноплавства на Дунаї3. Ізмаїльський вчений А. Шевченко свою увагу зосереджував на ролі
Дунаю в міжнародній торгівлі в ХІХ ст.4. Питанням історії приватних карантинів присвячені
дослідження професора Б. Змерзлого5. Навіть стислий огляд історіографії питання свідчить, що
історія становлення та розвитку торгівельного судноплавства на Дунаї є однією з актуальних і
перспективних дослідницьких проблем.
Фактично початок ХІХ століття став вирішальним у питанні економічного розвитку
дунайських територій. Одним з факторів, який міг сприяти цьому піднесенню, був розвиток
транспортної мережі краю, а саме судноплавства. Відомо, що регіон характеризувався вигідними
природно-кліматичними умовами, які сприяли активному розвитку сільськогосподарської галузі.
Вирощування зернових культур, овочів і фруктів, винограду й тютюну робили цей край
1 Т. Гончарук, Дії російської влади щодо облаштування Сулинського гирла Дунаю в 1830-х – початку 1850-х рр.:
проекти та їхня реалізація, Одеса, Астропринт, 2012.
2 Idem, Проекти організації транзитної торгівлі через дунайські порти Російської імперії у 1820 – 1830 рр. //
Інтелігенція і влада, 2009, № 15, с. 32-45.

3 Є. Бутакова, Документи Комунального підприємства «Ізмаїльський архів» Державного архіву Одеської області,
Національного архіву Республіки Молдова з вивчення торгівельного судноплавства Дунаєм у ХІХ ст. // Волинські
історичні записки, 2010, т.4, с. 112-122.
4 А. Шевченко, Придунав’є у міжнародній торгівлі Росії (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Культура народів
Причорномор’я, 2009, № 152, с. 101-103.

5 Б. Змерзлий, Приватні карантини в інституті карантинної служби Російської імперії в ХІХ ст., на прикладі
Сулинського карантину // Часопис Київського університету права, 2012, №2.
196 Вікторія БЕРЕЗОВСЬКА
привабливим для інвесторів, а наявність водної артерії – річки Дунай – перспективним з огляду
здійснення торговельних операцій. Однак відсутність достатньої кількості шляхів сполучення,
розвинутої інфраструктури, малонаселеність регіону стримували торгово-економічний розвиток
дунайських територій6.
Потенційні можливості Дунаю, як важливого шляху міжнародної торгівлі відзначав
Ш. Сікар ще 1808 р.: «Торгівля, просвітивши увесь світ, … може також легко підкорити собі і цю
благодатну ріку (авт. - Дунай) на усьому просторі її течії довжиною у 180 миль. Невігластво турків
було причиною того, що вона в теперішньому її становищі залишається зачиненою; але здається,
що політика просвічених європейських держав готує вже для неї цю майбутню перемогу...»7.
З 1812 р., після офіційного включення цих земель до складу Російської імперії, царська
влада заявила про відкриття судноплавства по Дунаю. Спочатку зона розповсюдження
судноплавства обмежувалася Кілійським рукавом Дунаю та річкою Прут. У 1813 р. було видано
наказ головнокомандувача Дунайської армії та Чорноморського флоту, генерал-губернатора
Молдавії та Валахії, адмірала Павла Васильовича Чичагова про дозвіл на вивіз з придунайських
міст певної категорії товарів за кордон. Однак на початку ХІХ ст. придунайські порти (Тучков, Рені,
Кілія) не мали відповідно налагодженої інфраструктури й здебільшого використовувалися для
каботажної торгівлі.
У 1813 р. місто Тучков стає повітовим центром, а відтак тут з’являються таможня та
карантинна портова застава. Практично одночасно були побудовані кам'яний причал, два
пакгаузи, склади та комори, які вміщували до 2,5-3 млн. пудів. Через кілька років, 15 травня
1815 р. Кабінет міністрів Російської імперії дозволив продаж збіжжя, коней, худоби до
Австрійської та Османської імперії саме через дунайські порти Ізмаїл, Рені. Вже в 1826 р. до
Ізмаїльського порту прибуло 84 судна під російським прапором, 24 – під австрійським, 26 – під
англійським, 10 – під сардинським та 10 – під турецьким, разом 154 судна8.
Починаючи з 1826 р. до російської зони використання попадає Сулинське гирло, а на
початку 30-х років ХІХ ст. відкритою для вільного пересування торговельних суден стає практично
вся акваторія Нижнього Дунаю. Все це об’єктивно сприяє подальшому розвитку торгівельного
судноплавства на Дунаї. Вже в 1830-1832 рр. в Ізмаїльському порту завантажили зерном та
худобою 321 судно, у 1835-1846 рр. щорічно завантажувалися 160 суден, які перевозили товари
до Константинополя, Трієсту, Ліворно, Генуї, Марселя. Напередодні Кримської війни експорт
хліба через порт досягав значних розмірів: у 1850 р. з міста було вивезено 1 875 492 пудів
збіжжя9.
Наприкінці 20-х років ХІХ ст. права ізмаїльської митниці були значно розширені:
дозволялося відправляти з неї до інших митниць не розмитнений товар. Так, в положенні
Кабінету міністрів від 9 серпня 1829 р. зазначалося, що для «…перевезення іноземних товарів з
Ізмаїльської митниці до Дубоссарської та Могилівської призначити такі терміни: у Дубоссари 40
і Могилів – 46 днів…»10. Через два роки відповідним положенням було розширено зону
перевезення товарів з дунайських портів до «складських митниць» в Санкт-Петербурзі, Москві,
Ризі, Одесі, Бердичеві11.
Досить непостійною була кількість суден, що завантажувалися в Ізмаїльському порту.
Аналіз відомостей за 1830 – 1853 рр. дозволяє виокремити найбільш та найменш вдалі роки в
розрізі міжнародної торгівлі через цей порт. До найбільш вдалих років відносяться 1838 р. – 1513
суден і 1851 рік – 640 суден. Найменш вдалими можна назвати період з 1830 по 1833 роки, коли
6 Л. Циганенко, Торгове судноплавство на Дунаї (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.)// Історія торгівлі, податків
та мита, Днепр, 2017, с. 70-72.
7 Ш.Сикар, Письма об Одессе, СПб, с. 57-58.
8 Ізмаїл. Історичний нарис. / Ю. І. Марчук, А. К. Тичина, Одеса, Аспект, 1997, с. 28, 31.
9 А. Шевченко, Історія господарства Південної Бессарабії (ХІХ – початок ХХ ст.). Навчальний посібник для студентів
і магістрантів історичного факультету ІДГУ, Ізмаїл, 2010.

10 Повне зібрання законів Російської імперії (далі ПЗЗРІ), зб.2, т.4, від.1, с.591-592.
11 ПЗЗРІ, зб. 2, т. 6,від.1, с. 216.
Розбудова торговельного судноплавства на Дунаї (перша половина ХІХ ст.) 197
в ізмаїльському порту завантажувалося щорічно від 10 (в 1833 р.) до 132 (у 1830 р.) суден12.
Щодо м. Рені, то ситуація тут залишалась незадовільною. За свідченнями російських
урядовців у Ренійському порту не було елеватора, доків, елінгу, товарних комор: «біля митниці
знаходиться пристань, де можуть завантажуватися невеликі судна». Російський консул у Галаці
визнавав: «торговельне значення Рені вельми обмежене»13. Архівні документи підтверджують
цю тезу. Кількість суден, що вантажилися в Ренійському порту в період з 1828 по 1833 роки була
замалою, й коливалася від 57 суден у 1830 році до 1 судна в 1833 році14. У 1835-1836 р. бургомістр
Р. Томашівський виступив з пропозицією облаштувати паромні переправи через Прут та Дунай.
«Гроші на будівництво – зауважував він, – можна взяти у приватних осіб, яким пізніше віддати
переправи в найм. ... Це дозволить їх утримувати та сприятиме торгу»15. Однак цим планам
збутися не судилося. Рені залишалося другорядним невеличким портовим містом, до якого в
1835-1846 рр. щорічно заходило не більше 46 суден місткістю 150 – 300 т16.
Ізмаїл і Рені були не єдиними портами, що існували на дунайських землях. Містечко-
порт Вилково на початку ХІХ ст. було практично відсторонено від транзитної торгівлі. Це
пояснювалося низкою об’єктивних (мілководна ділянка Кілійського гирла) та суб’єктивних
(відсутність державної зацікавленості в розвиток порту) факторів. Фактично це був єдиний
російський порт, торгівлю в якому повністю монополізували російські судноплавні компанії17.
Щодо Акерманського порту, який було відкрито в 1818 р., його діяльність була спрямована
головним чином на внутрішній ринок та Дністровсько-Чорноморську торгівлю. Таким чином,
Ізмаїл і Рені залишалися в першій половині ХІХ ст. єдиними дунайськими портами, через які
можливо було налагодити міжнародну торгівлю.
Нагадаємо, що у вересні 1830 р. було створено Ізмаїльське градоначальство, на чолі з
С. Тучковим, який докладав багато зусиль для розвитку міжнародної та транзитної торгівлі через
дунайські порти. Він вважав, що «через дунайські порти зручно збувати продукцію до Валахії,
Молдавії Прутської та сусідніх губерній»18. Так, у 1831 р. розпочав роботу Ізмаїльський митний
округ, до якого входили порти Ізмаїл, Рені, а в 1833 р. в місті була організована карантинна
служба. Це знову таки позитивно відбилося на об’ємах торгівлі й сприяло тому, що більшість
торговельних суден проходили саме через Ізмаїльський порт.
Прекрасно розуміючи значення порту для розвитку міста, ізмаїльська влада
неодноразово зверталася до урядових установ із проханням щодо збільшення дотацій від
держави на утримання порту. Ще в 1818 р. С. Тучков розробив проект надання порту Ізмаїл
статусу «порто-франко», однак ця пропозиція наштовхнулася на супротив з боку генерал –
губернатора Новоросійського краю М. Воронцова та Бессарабського військового губернатора
П. Федоров, які підтримали в цьому питанні Одесу. Незначні поступки отримали дунайські порти
за постановою Кабінету міністрів від 15 березня 1826 р., яка дозволяла їм вивозити вино та
продовольчі товари до Новоросійського краю, до Одеси. Від подальшої участі в міжнародній
торгівлі дунайські порти були відсторонені. Ще одна перемога в боротьбі за визнання сталася в
1828 р. Постанова Сенату від 6 жовтня 1828 р. надавала 25-річні торговельні пільги Ізмаїльському
порту з 1829 р.
За переконанням дослідника Т. Гончарука, «склалася парадоксальна ситуація» у
відношенні до дунайських портів. З одного боку, російський уряд доклад чимало зусиль для
здобуття берегів Дунаю, які мав би використати для налагодження міжнародної транзитної
торгівлі. Однак з іншого, на ділі царська влада практично не звертала уваги на транзитне
значення Дунаю, намагаючись звести всі плюси дунайських земель до отримання вигоди від
12 КУІА, ф. 56, оп.1, спр. 185, арк. 66.

13 Д. Шемяков, Очерки экономической истории Бессарабии епохи империализма, Кишинев, Штиинца, 1980, с. 156.
14 КУІА, ф. 56, оп.1, спр. 185, арк. 66.
15 КУІА, ф. 56, оп.1, спр. 419, арк. 5-7.
16 Д.Шемяков, Очерки экономической истории, с. 157.
17 Є. Бутакова, Документи Комунального підприємства «Ізмаїльський архів» …, с. 118.
18 КУІА, ф. 136, оп.1, спр. 66, арк. 3.
рибальства та торгівлі рибою19.

На початку 30-х років ХІХ ст. уряд розпочав пошук інвесторів для будівництва пароплавів
по Дунаю. В фондах архіву Канцелярії Ізмаїльського градоначальника зберігається лист
одеського купця ІІ гільдії A. Зеньковича до ізмаїльського градоначальника (від 23 липня 1833 р.),
в якому купець пропонував видати йому 15 тисяч рублів (без відсотків на 10 років) на які він
збирався заготовляти матеріали з-закордону для будівництва суден20. За кілька років
А. Зенькович спромігся отримати всі дозволи на облаштування верфі та сподівався приступити
до роботи. Однак цьому проекту також не судилося збутися, бо Херсонська казенна палата
відмовилася фінансувати (не зважаючи на дозвіл Кабінету міністрів) цей проект. Причина носила
суто формальний характер – неправильне оформлення необхідних документів21.
Серед проектів, які мали безпосереднє відношення для розвитку дунайської торгівлі та
з якими виступав ізмаїльський градоначальник слід згадати його службову записку генерал-
губернатору Федору Палену подану в 1832 році. Серед інших перспективних напрямків
діяльності градоначальника (облаштування міста, розширення кордонів градоначальства та ін.)
містилися пропозиції «Про дунайські острови», «Про судноплавство по Дунаю». С. Тучков
висловлював пропозиції щодо промислового використання багатств дунайських островів та
докладно зупинявся на перспективах і складностях в організації торгового судноплавства по
Дунаю. Градоначальник наполягав на необхідності виділення державних коштів для розчистки
мілководних Кілійського та Сулинського гірл. «Витрати, що будуть здійснені урядом для
розчистки одного з цих рукавів, – писав С. Тучков, – … можуть винагородитися й в майбутньому
приносити користь скарбниці»22. Однак, не зважаючи на всі переваги запропонованого плану,
губернська адміністрація досить прохолодно віднеслася до поданих пропозицій.
На думку російських можновладців, у той час існували більш привабливі та перспективні
проекти, як то поглиблення Неви, розчистка гирл Уралу, облаштування порту в Таганрозі тощо.
На засіданні Кабінету міністрів 18 червня 1833 р. було прийнято рішення «відкласти (поглиблення
Дунаю – авт.)до іншого часу», а Міністерство фінансів взагалі висловило сумнів щодо
необхідності існування пароплавство по Дунаю: «пароплави зовсім не потрібні, особливо після
створення Чорноморського пароплавного товариства»23. Остаточно Комітет Головного
управління шляхів сполучення імперії відхилив проект 18 липня 1833 р. «Незважаючи на можливі
прибутки від Дунайського каналу, доцільніше збудувати канали у Дніпровському гирлі, канал на
Волзі біля Астрахані. Дунайська торгівля має досить віддалені перспективи»24.
Певну зацікавленість в розвитку торгівельного транзитного пароплавства по Дунаю
висловлював генерал-губернатор краю Михайло Воронцов. За його підтримки було побудовано
кілька маяків в гирлі Дунаю25. З подачі М. Воронцова було затверджено штат карантину в
Сулинському гирлі Дунаю, виділено кошти на утримання лоцмана для проводу суден через
Сулину, збільшена кількість іноземців-купців на дунайських землях. Дещо пізніше, в 1837 р. було
розроблено план розширення Сулінського гирла і, навіть, враховані попередні витрати. Однак,
на той час цей проект не було реалізовано26.
Відомо також, що в 1834 р. до Акерману та дунайських портів було направлено
чиновника «особливого призначення» – Ю. Гагемейстера для опису торгівлі в зазначених портах.
Результатом цієї своєрідної ревізії стала службова записка на ім’я генерал-губернатора
М. Воронцова, в якій автор називав кілька факторів, які на його думку перешкоджають розвитку
19 Т. Гончарук, Проекти організації транзитної торгівлі через дунайські порти…, с. 43.

20 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.248, арк. 2-3.
21 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.101, арк. 84.
22 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.3, арк. 27.
23 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.185, арк. 29.
24 А. Шевченко, Історичний регіональний дослід облаштування судноплавних шляхів по Дунаю…, [http://fei.idgu.
edu.ua/conference/sec5.html].
25 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.185, арк. 30; спр. 343, арк. 4.
26 КУІА, ф. 136, оп.1, спр.45, арк. 7,9, 14; спр.45, арк. 6.
Розбудова торговельного судноплавства на Дунаї (перша половина ХІХ ст.) 199
дунайської торгівлі. Це: дії (а скоріше бездіяльність) місцевих чиновників; конкуренція з боку
румунських портів Браїла та Галац, відсутність системи страхування товарів та кредитування в
Ізмаїлі та Рені.27 С. Тучков погоджувався з висновками Ю. Гагемейстера, вказуючи, що Галац і
Браїла дійсно випереджають Ізмаїл і Рені завдяки «більшій свободі та незначним митам»28.
Однак, більшість з пропозицій регіональної влади не знаходили відгуків у столичних чиновників,
які не бажали вкладати кошти в розвиток дунайської торгівлі. Залишається лише дивуватися,
наскільки недалекоглядними були російські урядовці, щоб не помічати явних переваг розвитку
торгових зв’язків по Дунаю.
Практично в цей же період генерал-губернатор регіону М. Воронцов також намагався
знайти кошти на організацію дунайського пароплавного сполучення: «Для поширення
торговельних відносин … пропонується... звернутися до … приватних осіб, … зробити їм
пропозицію (щодо створення – авт.) приватної пароплавної компанії»29.
Наполегливість генерал-губернатора мала свої плоди: в 1846 р. було відкрито
Експедицію постійних пароплавних сполучень Одеси з Константинополем (Одеська пароплавна
експедиція), до складу якої входило три самостійні пароплавства: Новоросійське, яке працювало
між вітчизняними портами Чорного та Азовського морів, у пониззі Дніпра, Південного Бугу й
Дунаю (до Галаца); Дністровське, яке забезпечувало перевезення по Дністру та Дністровському
лиману; Константинопольське, яке обслуговувало лінію Одеса-Константинополь (у 1851-1853 рр.
вони разом мали 12 пароплавів)30.
Щодо успіхів Галацу в розвитку дунайської торгівлі, нагадаємо, що в 1829 р. Галац
отримав статус «порто-франко». Тут діяло 40 комерційних фірм, 5 банківських контор, які
щорічно видавали кредити на купівлю зерна та інших товарів. Експортери у безкоштовне
користування отримали міський елеватор. Галацький торговець-комерсант вносив фактично
символічну платуза завантаження товару на пароплав (10 франків за 610 пудів). Й таких переваг
у галацьких підприємців було немало.
Мабуть, всупереч всім заборонам, об’єми торгівлі через дунайські порти протягом 1830
– 1840 рр. поступово зростали. Якщо в 1830 р. через Сулинське гирло пройшло 417 суден, то в
1839 році – вже 162231. 1853 р. по Дунаю пройшло 494 річкових та морських суден, що перевезли
товарів на 2 064 326 руб32. однак більшість прибутків від цих операцій поступала до державної
скарбниці, залишаючи в занепаді портову інфраструктуру регіону.
Порівнюючи розвиток пароплавства по Дунаю між сусідніми країнами, слід відзначити,
що Російська імперія значно відставала від своїх конкурентів в цій галузі. Причин було багато:
слабка інфраструктура, конкуренція з боку Австрії та Німеччини, тяганина та неспішність в роботі
російських чиновників, відсутність інвестицій. Однак політичні, військові та економічні інтереси
все ж таки вимагали від царського уряду більш ретельної уваги до розвитку судноплавства на
Дунаї та Чорному морі.
В подальшому дунайські гирла та й, в цілому, дунайська торгівля стали предметом
протистояння австрійсько-російських інтересів. Ще в 1829 р. було засновано перше Австрійське
товариство пароплавів по Дунаю. До середини 40-х років практично всі дунайські шляхи були під
її контролем. Австрійський уряд (на відміну від російського) цільоспрямовано вкладав кошти в
транзитну торгівлю по Дунаю, зв’язавши Відень спочатку з Галацем, а пізніше з
Константинополем. Відтак, Галац став потужним конкурентом не лише для дунайських портів
(Ізмаїл і Рені), а й для Одеси.
Після підписання російсько-австрійської Конвенції щодо судноплавстві по Дунаю від 13
27 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.185, арк. 60-61.

28 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.185, арк. 78, 79.
29 Є. Бутакова, Виноробство і виноградарство Буджаку (кін. ХІХ – поч. ХХ ст.) за матеріалами фонду Аккерманської
повітової земської управи Ізмаїльського архіву //Гуманітарний журнал, 2009, № 1-2 (40-41), с. 114.
30 И. Анцупов, Сельскохозяйственный рынок Бессарабии в XIX в., Кишинев,Штиинца, 1981, с. 191.
31 Т. Гончарук, Проекти організації транзитної …, с. 44.
32 КУІА, ф. 537, оп.1, спр.186, арк. 5, 11.
липня 1840 р. Сулині було офіційно надано статус морського та річкового порту. У відповідності
до Конвенції передбачалося, що «Австрійські судна при заході до гирла Сулини не затримуються
більше, ніж як для надання корабельних документів вахтеному та проходження карантинного
догляду»33. Й хоча підписана Конвенція сприяла підвищенню авторитету Російської імперії в
дунайській торгівлі та дозволяла їй встановити контроль над транзитними перевезеннями в
регіоні, в повній мірі скористатися цими перевагами царський уряд не зміг. Наприкінці 40-х років
ХІХ ст. для поглиблення Сулинського гирла було замовлено та отримано спеціальний пароплав –
землечерпалку (побудовано в Англії). Однак, в котре місцеві чиновники не квапилися із
застосуванням нової машини: до роботи пароплав став лише в 1853 році34.
25 червня 1846 р. на Дунаї розпочалися регулярні пасажирські перевезенняпо лінії
Одеса – Ізмаїл – Рені – Галац – Сулина. Лінію обслуговував пароплав Новоросійської компанії
«Петро Великий» (було побудовано в Англії 1834 р.). За навігаційний сезон 1846 р. пароплав
здійснив понад 20 рейсів. Наступного року М. Воронцов вносить пропозицію щодо закупівлі
нових суден для організації пасажирських перевезень по Дунаю35.
Офіційно свобода судноплавства по Дунаю була проголошена мирним договором 1856
року, який визначив, що вона не повинна піддаватися іншим обмеженням, крім установлюваних
поліцейськими й карантинними правилами, та іншими зборами, крім точно передбачених у
додатках до договору. З метою регулювання судноплавства по Дунаю нижче Ісакчі було
засновано спеціальний орган – Європейську Дунайську комісію, до складу якої увійшли
представники Австрії, Великобританії, Прусії, Росіі, Сардинії, Туреччини та Франції36. Щодо Австрії
– поразка Росії в Східній (Кримській) війні дозволила їй відновити майже повний контроль над
торгівлею по Дунаю.
Протягом першої половини ХІХ ст., в наслідок кількох російсько-турецьких війн, значна
частина устя Дунаю опинилася під юрисдикцією Російської імперії. Отримання цих територій
розкривало широкі перспективи перед державою в плані налагодження міжнародної та
транзитної торгівлі, створенні власних пароплавних компаній, збільшенню прибутків від
торгівельних операцій. Однак, на жаль, царський уряд не зміг скористатися ситуацією, й дійсний
розвиток пароплавства в Дунайсько-Чорноморському басейні відбудеться лише в другій
половині ХІХ – на початку ХХ ст.
33 КУІА, ф. 56, оп.1, спр.535, арк. 9.

34 Л. Краснобаева, История их не забыла...(О первых русских пароходах на Дунае), доступ: //http://www.riverships.ru/
danube/002-2-3.htm.
35 Там само.
36 Т. Дантлюк, Правовий режим річки та судноплавства по річці Дунай, https://www.academia.edu/
4922100/%D0%94%D1%83%D0%BD%D0%B0%D0%B9.
R0LUL COMISIEI EUROPENE A DUNĂRII
ÎN AMENAJAREA ŞI ÎNTREŢINEREA UNUI ŞENAL NAVIGABIL ÎN ZONA DELTEI DUNĂRII (1856-1938)
Arthur TULUȘ
(Universitatea „Dunărea de Jos”, Galaţi)
e-mail: arthurtulus@yahoo.com
THE EUROPEAN COMMISSION OF THE DANUBE'S ROLE IN THE CONSTRUCTION AND MAINTENANCE
OF A NAVIGABLE CHANNEL IN THE DANUBE DELTA REGION (1856-1938)
Summary. Our study aims to present, in a historical rather than a hydrotechnical engineering manner,
the role that the European Commission of the Danube played in the construction and the maintenance of a
navigable channel in the Danube Delta region. In the 80 years in which it decided and acted towards the
improvement of navigation on the maritime sector of the river, this international body succeeded in
implementing, at least until World War One, large-scale projects that transformed the Sulina Arm into a navigable
channel: straightening turns (meanders) by cutting them (especially the M sector), which shortened ship routes
by 22,7 km, and constructing the Sulina bar by building dams on the sea. Unfortunately, the Commission and its
hydrologist engineers were not as inspired in managing Sulina's navigable channel after the First World War, a
fact that caused dissatisfaction for the Romanian state as sovereign authority.
Dunărea este al doilea fluviu ca mărime din Europa după Volga, însă importanţa ei constă
mai ales în traseul pe care-l străbate şi în poziţia sa geografică. Astfel, Dunărea a asigurat în ultimele
două secole – cu excepţia acelor intervale cronologice în care navigaţia şi comerţul au fost blocate de
confruntări militare sau de factorii politici1 – legătura dintre ţările industrializate din centrul şi apusul
Europei cu cele agrare şi bogate în materii prime din estul continentului. Geograful român Simion
Mehedinţi elogia „rolul geo-economic şi geo-politic al diagonalei fluviale Rin-Dunăre. Amândouă la un
loc, aceste fluvii formează a opta parte a Europei, neasemuit mai favorabilă decât Mediterana în ce
priveşte scurtarea drumului mărfurilor, între furnicarul anglo-german şi cel din India şi Extremul
Orient”2.
Revoluţia industrială din Europa Occidentală a impulsionat dezvoltarea transportului şi a
comerţului, precum şi – pe fondul creşterii demografice substanţiale – necesitatea identificării unor
noi pieţe de desfacere a cerealelor. Astfel, bazinul Mării Negre – incluzând terenurile cultivate ale
1 Referire la confruntările militare ruso-otomane şi cele două războaie mondiale, precum şi la comunizarea Dunării care va
scoate acest traseu navigabil din rutele marelui comerţ internaţional, cel puţin pentru perioada 1948-1954.
2 Simion Mehedinţi, Legăturile noastre cu Dunărea şi Marea, Bucureşti, 1938, p. 16; Finalizarea în 1992 a arterei navigabile
Dunăre – Main – Rin a scurtat substanţial distanţa transportului pe apă dintre Marea Neagră şi zona Mării Nordului şi a Balticii.
Vezi şi Arthur Viorel Tuluş, The linkage between the Black Sea and the North Sea by means of the rivers Danube and Rhine. A
modern historical perspective, în „Analele Universităţii Maritime din Constanţa”, tom XIII, nr. 17, 2012, pp. 67-72.
202 Arthur TULUȘ
Rusiei3 şi piaţa românească dunăreană4 – a devenit treptat către începutul secolului al XIX-lea o sursă
de procurare a cerealelor pentru antrepozitele europene şi pentru ţările vestice. Comerţul a generat
rivalităţi, iar piaţa românească a cerealelor a fost considerată de Rusia un adversar al Odessei şi al
celorlalte porturi ruseşti din nordul Mării Negre5, mai ales după tratatul comercial şi de navigaţie
încheiat în 1835 între Imperiul austriac şi Grecia6. În logica acestor realităţi, Rusia a neglijat deliberat
lucrările hidrotehnice de amenajare a braţului navigabil Sulina, conform prevederilor asumate prin
Tratatul de la Adrianopol (2/14 septembrie 1829)7. De altfel, tratatul din 1829 a avut consecinţe majore
în relaţiile internaţionale şi în echilibrul european al puterilor, modificând drastic raportul de forţe din
bazinul pontic şi de la Dunărea de Jos. Noua frontieră ruso-otomană era mutată pe talvegul braţului
Sf. Gheorghe (art.3), Rusia controlând astfel întreaga Deltă a Dunării8.
Mutaţiile geopolitice survenite în bazinul Mării Negre după Adrianopol au determinat, în
ciuda unor oscilaţii diplomatice, constituirea unei coaliţii antiruseşti în jurul Angliei şi a Austriei, punctul
culminant al acestei politici fiind războiul Crimeii (1853-1856)9. În cadrul curentului rusofob, bine
conturat în publicistica vremii10, problematica amenajării unui şenal navigabil la confluenţa fluviu-mare
devenise un punct important pe agenda diplomaţiilor europene11, opinie întărită de Vernon John
Puryear, care considera „că unul dintre factorii care, chiar înainte de războiul Crimeii, tindea să
conducă la colaborarea Austriei şi Angliei împotriva Rusiei era unul comercial, chestiunea canalului
Sulina şi a Deltei Dunării”12. De aceeaşi părere este şi istoricul Radu Florescu, potrivit căruia problema
controversată a canalului Sulina ar trebui aprofundată în cadrul mai vast al studierii originilor
Războiului Crimeii13.
Pedepsirea Rusiei şi îndepărtarea ei de la gurile Dunării a fost pusă în practică prin Tratatul
3 Pentru piaţa rusească, vezi P. A. Herlihy, Russian Wheat and the Port of Livorno, 1794-1865, în „The Journal of European
Economic History”, vol. 5, 1976, pp. 45-68; Eadem, Odessa: A History, 1794-1914, Harvard University Press, Cambridge, 1986;
V. A. Zolotov, Vneshnaya torgovlya Yuzhnoy Rossii v pervoy polovine XIX veka, Rostov, 1963.
4 Pentru piaţa românească, vezi Constantin Buşe, Comerţul exterior prin Galaţi sub regimul de port franc (1837- 1883), Editura
Academiei R.S. România, Bucureşti, 1976; Constantin Cristian, Comerţul cu cereale la gurile Dunării: integrarea pe piaţă,
structuri productive şi infrastructura de transport (1829-1940) (lucrare de doctorat), Galaţi, 2017.
5 Pentru rivalitatea comercială dintre porturile ruseşti şi româneşti, precum şi a politicii Rusiei în această direcţie, vezi Andrei
Emilciuc, Comerţul cu cereale prin porturile Galaţi şi Odessa (1837-1853), în, Românii din afara graniţelor ţării, Iaşi – Chişinău:
legături istorice, coord. Iulian Pruteanu-Isăceanu, Casa Editorială Demiurg, Iaşi, 2008, pp. 181-194.
6 Textul tratatului făcea referire şi la zona gurilor Dunării (articolul XVII). Pentru mai multe detalii, vezi Constantin Ardeleanu,
International Trade and Diplomacy at the Lower Danube: The Sulina Question and the Economic Premises of the Crimean War
(1829–1853), Editura Istros, Brăila, 2014, pp. 164-173.
7 O parte a textului tratatului, în Ştefan Stanciu, Alexandru Duţă, Traités, Conventions et autres documents concurant le régime
de la navigation du Danube Maritime / Tratate, Convenţii şi alte documente referitoare la regimul navigaţiei pe Dunărea
maritimă, Editura Partener, Galaţi, 2009, pp. 7-10.
8 Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), Editura Istros, Brăila,
2008, p. 38; R. W Seton-Watson, O istorie a românilor. Din perioada romană până la desăvârşirea unităţii naţionale, Editura
Istros, Brăila, p.173.
9 Pentru mai multe detalii, vezi B.J. Ramage, The Hegemony of Russia, în „The Sewanee Review”, vol. 7, nr. 3, iulie 1899, pp.
313-316.
10 Pentru curentul rusofob existent în rândul opiniei publice europene şi a presei vremii, vezi Oscar J. Hammen, Free Europe
versus Russia, 1830-1854, în „American Slavic and East European Review”, vol. 11, nr 1, februarie 1952, pp.27-41; A. L. MacFie,
Opinions of the European Press on the Eastern Question, 1836, în „Middle Eastern Studies”, vol. 27, nr. 1, ianuarie 1991,
pp.131-139.
11 Pentru o analiză detaliată, vezi Constantin Ardeleanu, International Trade and Diplomacy at the Lower Danube: The Sulina
Question and the Economic Premises of the Crimean War (1829–1853); Idem, Russian-British Rivalry Regarding Danube
Navigation and the Origins of the Crimean War (1846–1853), în „Journal of Mediterranean Studies”, tom XIX, nr. 2, 2010,
pp.165–186.
12 Vernon John Puryear, International Economics and Diplomacy in the Near East. A Study of British Commercial Policy in the
Levant 1834-1856, Stanford-Londra, 1935, pp.97-98; Vezi şi Paul W. Schroeder, Austria and the Danubian Principalities, 1853-
1856, în „Central European History”, vol. 2, nr. 3, septembrie 1969, pp.216-236; Pentru cauzele economice ale războiului
Crimeii, vezi şi Olive Anderson, Economic Warfare in the Crimean War, în „The Economic History Review”, New Series, vol.
14, nr. 1, 1961, pp.34-47.
13 Radu R. Florescu, The Rumanian Principalities and the Origins of the Crimean War, în „The Slavonic and East European
Review”, vol. 43, nr. 100, decembrie 1964, pp.46-67.

Rolul Comisiei Europene a Dunării în amenajarea și întreținerea unui șenal navigabil în zona Deltei Dunării 203
de la Paris (30 martie 1856), care conţinea în cuprinsul articolelor 15 – 21 o serie de clauze referitoare
la viitorul Dunării şi al Mării Negre, printre care, din perspectiva studiului nostru, cea mai importantă
a fost constituirea Comisiei Europene a Dunării. Având iniţial un mandat de numai doi ani, prelungit
succesiv sub diverse pretexte (între 1858-1866 anual şi din nou în 1871) până în 1883, când prin
Tratatul de la Londra din 10 martie acel an sunt îndepărtate restricţiile de durată, Comisia Europeană
a Dunării a avut încă din momentul înfiinţării sale două mari roluri: 1) politic – de a îndepărta pretenţiile
de hegemonie ruseşti din zona Dunării şi a Mării Negre; 2) tehnic şi economic – decolmatarea unui braţ
al Dunării pentru a lega fluviul de căile comerciale maritime şi asigurarea, prin controlul internaţional
instituit de Comisie, a libertăţii şi egalităţii navigaţiei tuturor pavilioanelor14. Până în timpul Primului
Război Mondial, din acest organism internaţional au făcut parte toate marile puteri europene – Franţa,
Marea Britanie, Rusia, Imperiul Otoman, Prusia (Germania), Sardinia (Italia) şi Austria (Austro-Ungaria);
cărora li s-a adăugat şi România din 1878 ca autoritate teritorială – Tratatul de la Berlin (1/13 iulie
1878) reda României Dobrogea, Delta Dunării şi Insula Şerpilor şi o obliga să cedeze Rusiei sudul
Basarabiei. În restul existenţei sale, din 1918 până în 1948, componența Comisiei Europene a Dunării
a fost formată din România, Franţa, Marea Britanie, Italia şi Germania (doar din 1939)15.
În momentul preluării mandatului de către Comisia Europeană a Dunării navigabilitatea în
zona gurilor Dunării era practic paralizată: braţul Sulina, neîntreţinut de ruşi şi singurul considerat a fi
navigabil, avea o adâncime medie la bară de 2,74 metri; Sfântul Gheorghe de 2,13 metri; iar Chilia
(Oceakov) de doar 1,52 metri. Aceasta făcea ca doar navele de dimensiuni reduse (între 150-300 tone)
să poată intra/ieşi în/din Dunăre, însă şi acestea după ce transbordau o parte din marfă în şlepuri sau
caiace pentru a depăşi zonele bancurilor de nisip16.
Atât membrii Comisiei Europene a Dunării, cât şi toţi cei interesaţi, au căutat să găsească o
soluţie rapidă şi eficientă, însă şi aici anumite interese politice sau economice ale ţărilor lor au primat
în unele momente scopului pentru care a fost constituit acest organism internaţional17: curăţarea
şenalului navigabil de nave scufundate şi semnalizarea lui adecvată; dragarea pragurilor de nisip şi
aluviuni, îndeosebi a celui de la gura sau bara Sulina; construirea unui nou far şi identificarea celui mai
bun braţ pentru amenajarea lui pe viitor18. Dintre toţi delegaţii – John Stokes (Anglia), cavalerul von
Becke (Austria), Ed. Engelhardt (Franţa), baronul Bitter (Prusia), baronul d`Offenberg (Rusia), marchizul
d`Aste (Sardinia) şi Omer Paşa (Turcia) – reprezentantul britanic s-a dovedit a fi cel mai activ. Stokes
reuşeşte să obţină serviciile tânărului inginer britanic Charles Hartley şi să-l impună în faţa celorlalţi
delegaţi la 2 decembrie 1856. De altfel, sub conducerea sau supravegherea lui Hartley se va executa şi
întreţine şenalul navigabil de pe braţul Sulina şi se vor realiza toate construcţiile realizate de Comisia
Europeană a Dunării până în 190819.
Charles Hartley, ajuns la Galaţi în februarie 1857, şi-a început imediat activitatea, făcând
măsurători pe toate cele trei braţe, estimări de natură geologică, meteorologico-pluvială, dar şi de
ordin tehnic şi financiar, totodată consultându-i pe toţi cunoscătorii problemelor legate de navigaţia la
14 Vezi Joseph L. Kunz, Experience and Technique in International Administration, în „Iowa Law Review, vol. 31, nr. 18, 1945,
p. 40-57. Comisia Europeană a Dunării a avut competenţe de ordin legislativ, funcţii juridice în cazuri civile sau penale, avea
puterea de a percepe şi încasa taxe, avea propriul steag, nu era restricţionată de anumite organisme naţionale, spre deosebire
de alte comisii ale unor fluvii care aveau doar un rol pregătitor şi erau supervizate de autorităţile naţionale. Comisia
Europeană a Dunării a avut, până la 1938, independenţă totală faţă de autoritatea teritorială.
15 Pentru mai multe informaţii, vezi Arthur Viorel Tuluş, Dunărea maritimă între Aranjamentul de la Sinaia şi Acordul de la
Belgrad (1938-1948), Galaţi University Press, Galaţi, 2008.

16 Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), p. 75; John Stokes,
The Danube and Its Trade, în „Journal of the Society of Arts”, tom XXXVIII, nr. 1954, 1890, p. 561; C. I. Băicoianu, Le Danube.
Aperçu historique, économique et politique, Paris, 1917, p. 104.
17 În primele momente de evoluţie se produce o bipolarizare a intereselor marilor puteri prezente în cadrul Comisiei Europene
a Dunării: Marea Britanie, Austria şi Turcia – pe de o parte; Rusia, Franţa şi Prusia – de cealaltă parte; ambele tabere încercând
să atragă Sardinia. Vezi Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-
1914), pp. 79-80.
18 Ştefan Stanciu, România şi Comisia Europeană a Dunării. Diplomaţie. Suveranitate. Cooperare internaţională, Ediţia a II-a,
Editura Muzeului de Istorie Galaţi, Galaţi, 2014, pp.70-71.

19 Ibidem, p. 71.
204 Arthur TULUȘ
gurile Dunării. Interesele, divergenţele politice şi mândriile unora dintre aceste puteri europene,
determină aducerea în zona gurilor Dunării şi al altor specialişti: inginerul german Richrath (angajat de
Comisie ca asistent al lui Ch. Hartley), inginerul britanic George Rennie, navigatorul britanic Thomas
A.B. Spratt, inginerul francez Charles Vignoles, austriecii Passetti şi Gustave Wex şi poate, cel mai
renumit dintre ei, prusacul G. R. Nöbiling, care ocupa funcţia de inginer şef al lucrărilor de îmbunătăţire
a Rinului. Aceştia vor înainta sugestii, rapoarte sau proiecte, privite de cele mai multe ori cu suspiciune
de către cei implicaţi, sub considerentul că nu au avut suficient timp la dispoziţie pentru a aduna datele
necesare susţinerii argumentaţiilor lor20.
În cele din urmă, inginerul Charles Hartley a prezentat la 17 octombrie 1857 membrilor
Comisiei Europene a Dunării concluziile la care ajunsese, în cadrul unui „Raport de ameliorare a
navigaţiei la Dunărea de Jos”. Însoţit de hărţi şi schiţe detaliate, raportul lua în considerare o serie de
parametri: volumul de apă ce se scurgea pe cele trei braţe, viteza apei în diverse puncte şi adâncimi,
direcţiile vântului şi efectele estimate ale curenţilor maritimi asupra barelor de la gurile Dunării. Dintre
cele trei braţe, Hartley a exclus de la început Chilia, deşi acesta prelua 63% din debitul fluviului şi era
cel mai adânc, din considerente tehnice – era braţul care se modifica cel mai rapid; şi motivații politice
– era cel mai apropiat de Rusia. Aşadar, rămăseseră de luat în calcul celelalte două braţe: Sulina şi
Sfântul Gheorghe, ambele având avantaje şi dezavantaje. Astfel, braţul Sulina prelua cea mai mică
cantitate de apă (aproximativ 7% din debitul Dunării, pentru anul 1857), era mai sinuos (tot la nivelul
anului 1857) şi avea pe traseul său navigabil mai multe bancuri de nisip care făceau ca adâncimea să
scadă până la 8-9 picioare (aproximativ 2,4-2,7 metri), însă bara sa era mai adâncă cu 4 picioare
(aproximativ 1,2 metri) decât cea de la Sfântul Gheorghe şi, cel mai important aspect, putea fi amenajat
mai rapid cu un efort financiar mai mic beneficiind şi de faptul că era mai scurt cu 19 km decât rivalul
său sudic. De cealaltă parte, braţul Sfântul Gheorghe, datorită debitului mai mare de apă preluat
(aproximativ 30% la nivelul anului 1857), avea avantajul adâncimii – pe întregul său curs nu cobora sub
16 picioare (aproximativ 4,8 metri), al lăţimii intrării în mare (aproape dublu faţă de cel al Sulinei, ceea
ce permitea un spaţiu mai mare construirii de cheiuri), era mai bine adăpostit de vânturi şi curenţi, iar
bara sa, chiar dacă avea o adâncime mai mică decât a Sulinei, suporta costuri de întreţinere mai mici
în viitor, deoarece adâncimea apei creştea mai repede şi necesitatea extinderii continue a unor diguri
în mare era mult diminuată21.
Alegerea uneia dintre cele două variante – amenajarea braţului Sfântul Gheorghe sau a
Sulinei – a împărţit delegaţiile în două tabere: pe de o parte, Marea Britanie, Sardinia şi Imperiul
otoman optau pentru Sfântul Gheorghe, conform proiectului lui Hartley, care şi el înclina către această
variantă; de cealaltă parte, Franţa, Prusia şi Rusia (deşi delegatul rus ar fi preferat amenajarea Chiliei)
susţineau ameliorarea Sulinei. Delegatul austriac, von Becke, care ar fi putut înclina balanţa uneia
dintre cele două tabere, avea o atitudine nehotărâtă: personal opta pentru Sfântul Gheorghe, însă
primise instrucţiuni de la Viena să sprijine alegerea Sulinei. Cum lucrurile tergiversau, Charles Hartley
a solicitat şi a obţinut din partea delegaţilor Comisiei începerea imediată a lucrărilor hidrotehnice de
ameliorare a condiţiilor de navigaţie la bara Sulina, ca o soluţie provizorie, fără însă ca proiectul
amenajării permanente a braţului Sfântul Gheorghe să fie respins22. Soluţia propusă şi aplicată de
Hartley pentru creşterea adâncimii la bară a fost prelungirea braţului Sulina în mare prin construcţia
unor diguri care ar fi avut rolul de a folosi forţa curentului fluviului pentru a mătura nisipul depus şi a-
l împinge în ape mai adânci, ceea ce ar fi crescut adâncimea la confluenţa dintre fluviu şi mare.
În ciuda unor presiuni venite din partea Foreign Office de a stopa lucrările la bara Sulina, dar
20 Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), pp. 82-83.
21 Ibidem; Charles Hartley, Description of the Delta of the Danube and of Works Recently Executed at the Sulina Mouth, în
„Minutes and Proceedings. Institutions of Civil Engineers”, tom 21, 1862, pp. 279-283; Costurile erau evaluate de delegatul
britanic John Stokes pentru amenajarea braţului Sulina la 553.146 £ (307.216 £ la bară şi 245.930 £ pentru braţ), iar pentru
Sfântul Gheorghe la 862.282 £ (663.931 £ la bară şi 198.361 £ pentru braţ). Vezi John Stokes, The Danube and Its Trade, p. 564.
22 Charles William Steward Hartley, A Biography of Sir Charles Hartley, civil engineer (1825-1915). The Father of the Danube,
vol. I, Lewiston-Queenston-Lampeter, 1989, pp. 137-138; Vezi şi Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi
politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), pp. 86-87.
susţinut permanent de delegatul britanic John Stokes din Comisia Europeană a Dunării, Charles Hartley
a realizat cu cea mai mare viteză şi la costurile cele mai mici (80.000 ducaţi, echivalentul a 38.460 lire
sterline) lucrările de amenajare a barei Sulinei. Bugetul mai mic a afectat şi eficienţa proiectului său,
fiindcă digurile ridicate au fost mai scurte şi mai firave. Acest lucru se va vedea pe teren. Dacă în
octombrie 1859 adâncimea la bara Sulina era situată undeva în jurul a 2,9 metri (9½ picioare), în martie
1960 era de 3,8 metri (12½ picioare), pentru a creşte în aprilie acel an în jurul a 4,5 metri (14-15
picioare). În perioada imediat următoare însă, adâncimea a revenit la 2,9 metri (9½ picioare) în iunie
şi chiar la 2,5 metri în august (8½ picioare). În aceste condiţii, Hartley reuşeşte să convingă Comisia să-
i acorde fonduri necesare prelungirii digurilor în anul 1860: cel nordic, a fost extins de la 822 metri
(2.700 picioare) la 1.414 metri (4.640 picioare), iar cel sudic la 914 metri (3.000 picioare). Noile lucrări,
readuc către sfârşitul anului 1860 adâncimea la bara Sulina de 4,2 metri (14 picioare), pentru ca în
primăvara anului următor (1861) sloiurile şi forţa curentului pe fondul apelor umflate să măture
depunerea de nisip către ape mai adânci. Succesul acestui proiect a fost demonstrat în anul 1861 când
adâncimea la bara Sulina nu a scăzut sub 5,18 metri (17 picioare), întărind şi mai mult în ochii
delegaţilor Comisiei autoritatea de inginer hidrolog al lui Charles Hartley23.
În anii următori au continuat amenajările tehnice la bara Sulina, după proiectul început. Digul
sudic a fost prelungit până în 1864 cu încă 152 metri (500 picioare) pentru a se apropia ca dimensiuni
de cel nordic şi pentru a elimina bancul de nisip ce se formase în calea vaselor ce intrau în Dunăre. În
paralel, până în 1865 Comisia a efectuat lucrări de ameliorare a navigaţiei pe braţul Sulina, în punctele
Micul Argani, Kalo Ayros şi Gorgova ş.a., acolo unde cursul sinuos al braţului Sulina favoriza constituirea
bancurilor de nisip24.
Toate aceste lucrări nu rezolvaseră decât parţial amenajarea şenalului pe braţul Sulina, mai
mult în dreptul barei şi mai puţin în celelalte puncte critice de pe traseul navigabil. Reuşita de la bara
Sulina îndepărtase, cel puţin pentru o perioadă relativ mai mare de timp, ideea amenajării braţului
Sfântul Gheorghe. În şedinţa Comisiei din noiembrie 1865, prestigiul lui Hartley determină comisarii
europeni să accepte punerea în practică şi al celorlalte aspecte din proiectul inginerului-şef britanic
privind amenajarea Sulinei, însă pentru aceasta erau necesare fonduri. Abia în 1868, guvernele
reprezentate în Comisia Europeană a Dunării, cu excepţia celui rus, sunt de acord să garanteze
contactarea unui împrumut întins pe o perioadă de 14 ani în vederea finalizării lucrărilor, împrumut ce
se ridica la 135.000 lire sterline (3.375.000 franci). Cu banii obţinuţi, s-a trecut la consolidarea digurilor,
acţiune finalizată în anul 1871, atunci când adâncimea apei la bara Sulina era de 6,7 metri (22 picioare).
Digul din nord, mai mare, a ajuns să atingă în 1871 o dimensiune de 1.855 metri lungime (5.332
picioare), 3 metri grosime (10 picioare) şi până la 4,2 metri sub nivelul mării. Digul sudic, rămas în urma
celui nordic ca dimensiuni, a fost şi el consolidat până în 1871; însă lucrările de egalizare a lui cu cel
nordic au fost efectuate mai târziu, între anii 1876-1885. Până în 1880, au mai fost efectuate şi alte
lucrări în dreptul barei Sulina: consolidarea digurilor supuse eroziunii, rezolvarea tendinţei de a se
forma un banc de nisip în centrul canalului din zona digurilor prin depunerea în locul respectiv a unui
pat solid de pietre, precum şi alte măsuri care au permis păstrarea unei adâncimi constante de 6,2
metri25.
Până în 1880, sub autoritatea lui Karl Kühl, noul inginer-şef a Comisiei din 1872, şi sub
supravegherea lui Charles Hartley, devenit între timp inginer-consultant, a fost ameliorată navigaţia şi
în alte puncte sensibile pe braţul Sulina, însă lucrările efectuate au fost mai mult de dragare, scurtarea
lăţimii braţului pentru a creşte adâncimea sau, dimpotrivă, lărgirea lăţimii acolo era nevoie26. Cu
23 Charles William Steward Hartley, op. cit., vol. I, pp. 159-161; John Stokes, The Danube and Its Trade, p. 567; Vezi şi
Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), pp. 86-87.
24 Ştefan Stanciu, op. cit., p. 110.
25 Pentru mai multe detalii, vezi Constantin Ardeleanu, Comisia Europeană a Dunării şi modernizarea infrastructurii de transport
a României: calea navigabilă a Dunării (1856-1914), în Curente ideologice şi instituţiile statului modern – secolele XVIII–XX.
Modelul european şi spaţiul românesc, coord. Daniela Buşă şi Ileana Căzan, Editura Oscar Print, Bucureşti, 2007, pp. 180-183.
26 Vezi şi Ibidem, p. 183; D. A. Sturdza, Însemnătatea lucrărilor Comisiunii Europene de la gurile Dunărei, vol. II (1866-1905), în „Analele
Academiei Române. Memoriile Secţiunii Istorice”, tom XXXV, 1913, p. 221-225; Charles William Steward Hartley, op. cit., p. 403.
206 Arthur TULUȘ
adevărat, lucrările de anvergură în interiorul braţului Sulina încep după 1880, pe fondul creşterii
veniturilor Comisiei ca urmare a intensificării tot mai accentuate a traficului naval. Mai exact, s-a trecut
la eliminarea coturilor braţului Sulina prin săpături, zone predispuse de altfel şi apariţiei bancurilor de
nisip. În regiunea ceatalului Sfântul Gheorghe (milele 44-45) s-a efectuat o tăietură în lungime de 994
metri, care scurta şenalul navigabil cu 884 metri. Operaţiuni asemănătoare s-au realizat la punctele
Papadia (între anii 1883-1884) şi Marele Argagnis (între 1885-1886), care au scurtat şi ele calea
navigabilă cu 658 metri, respectiv 1.219 metri27.
Experienţa căpătată şi fondurile avute la dispoziţie au determinat inginerii Comisiei să atace
şi problema aşa-numitului punct M al braţului Sulina. Obiectivul era să crească pe întregul şenal
navigabil al canalului Sulina adâncimea la pragul minim de 4,5 metri (15 picioare), care să corespundă
creşterii continui a tonajului vaselor intrate în Dunăre28. În primăvara anului 1889, în cazul sectorului
respectiv cuprins între mila 8½ şi 18, au fost propuse comisarilor spre aprobare unul dintre cele două
proiecte:
- Primul proiect, prevedea păstrarea vechiului şenal (în forma literei M), care ar fi urmat
să fie adâncit în jurul a 5,2-5,4 metri (17-18 picioare) prin îngustarea canalului cu ajutorul unor pinteni
şi prin mărirea razei coturilor aflate la milele 8, 12 şi 18, costul lucrării estimat de inginerii Comisiei
ridicându-se la o sumă situată în jurul a 2.620.389 franci aur.
- Al doilea proiect, avea în vederea săparea unui canal direct între milele 8½ şi 18, care
ar fi scurtat şenalul navigabil cu 4 mile, ar fi eliminat toate acele coturi periculoase şi ar fi rezolvat
definitiv problema acelui sector de forma literei „M”.
Deşi costurile celui de-al doilea proiect erau mai mari, fiind estimate la suma de 3.810.000
franci aur, avantajele lui – aşa cum a susţinut şi Charles Hartley – erau indiscutabile: primul fiind o
soluţie temporară, în timp ce al doilea rezolva definitiv problema navigabilităţii pe acest sector
nevralgic al Sulinei. Mai mult, punerea în practică a celui de-al doilea proiect ar fi scutit Comisia de
cheltuieli suplimentare în viitor, în condiţiile în care ambele variante aveau preconizată o perioadă de
execuţie de 6 ani29.
La presiunile României, care a şi acordat un împrumut Comisiei de un milion de franci în
vederea execuţiei, s-a adoptat cel de-al doilea proiect. Lucrările au fost finalizate în 1902, fiind realizate
tăieturi nu numai între milele 8½ şi 18 (bucla inferioară a M-ului), dar şi pe sectoarele Gorgova-Veniko
(milele 31-37), la Argagnis (milele 40-42) şi între milele 18-27 (cunoscută şi ca bucla superioară a M-
ului). După aceste ameliorări, în anul 1902, lungimea braţului Sulina fusese redus cu 22,7 km, prin
eliminarea a 16 coturi, urmând o linie aproape dreaptă cu o lungime de 60,6 km. Concomitent,
adâncimea minimă pe braţul Sulina a crescut de la 4,34 metri (14¼ picioare) cât era în 1883, la
aproximativ 5,41 metri (17¾ picioare) în 190030.
Tăieturile realizate de Comisia Europeană a Dunării între 1886-190231

Lungimea tăieturii Scurtarea cursului Coturi suprimate
Locul tăieturii Durata execuţiei
(în metri) apei (nr.)
Micul Argagnis 1886-1887 792 181 3
Masurale 1888-1889 1.359 238 2
Marele M Inferior 1890-1893 9.708 7.826 3
Gorgova - Veniko 1894-1897 6.646 2.530 4
Argagnis 1897-1898 1.982 396 1
Marele M Superior 1898-1902 10.424 7.098 3
Total 17 ani 30.911 18.269 16
27 Constantin Ardeleanu, Comisia Europeană a Dunării şi modernizarea infrastructurii de transport a României: calea
navigabilă a Dunării (1856-1914), p. 184.
28 Ibidem, p. 183.
29 Ibidem, p. 184-185; G. M. Cotlaru, C.E.D. şi navigaţia pe Dunărea maritimă, Galaţi, 1936, p. 19; Ştefan Stanciu, op. cit., pp. 199-200.
30 D. A. Sturdza, op. cit., vol. II, p. 234.
31 Tabel preluat de la Constantin Ardeleanu, Comisia Europeană a Dunării şi modernizarea infrastructurii de transport a
României: calea navigabilă a Dunării (1856-1914), p. 186.

După realizarea tuturor acestor lucrări hidrotehnice şi ca urmare a dragărilor efectuate

ulterior, debitul preluat de braţul Sulina a crescut de la 7% (1857), la 9% (1905), până la 14% (în 1928).
În contrapondere şi celelalte două braţe au suferit modificări de debit. De exemplu, pe braţul Sfântul
Gheorghe volumul de apă preluat scăzuse de la 30% (1857), la 24% (1905), pentru a ajunge la 21% (în
1928); în timp ce pe braţul Chilia a fluctuat de la 63% (1857), la 67% (1905) şi 65% (1928)32.
Până la declanşarea Primului Război Mondial, E. Magnussen, noul inginer-şef al Comisiei între
1906-1922, secondat de Karl Kühl, ce preluase rolul de inginer consultant, nu au mai realizat lucrări de
mare anvergură. Prin dragajele efectuate şi prin continuarea digurilor în mare s-a încercat să se
menţină adâncimea obţinută anterior pe braţul şi la bara Sulina. Însă, creşterea debitului de apă
însemna şi o sporire a aluviunilor depuse.
În timpul Primului Război Mondial, din cauza vicisitudinilor conflagraţiei, nu s-a putut asigura
de către Comisia Europeană întreţinerea şenalului navigabil şi, mai ales, a barei Sulina, rezultatul fiind
înnisiparea treptată a acesteia şi scăderea adâncimii. Comisia a procedat la efectuarea unor dragaje
susţinute în 1919 la bara Sulina în încercarea de a menţine navigabilitatea, însă rezultatele nu au fost
pe măsura aşteptărilor şi adâncimea optimă nu a mai putut fi obţinută în întreaga perioadă interbelică,
în condiţiile creşterii pescajului vaselor comerciale. Teodor Gâlca constata în 1930 că de la Brăila până
la Sulina navigaţia se făcea în condiţii nefavorabile, doar cu vase de 3.000-4.000 de tone, cu un calaj
de 6,50 metri, astfel că navigaţia cu vase economice de 7.000-8.000 de tone nu era posibilă.
Nesiguranţa la bara Sulina, unde nu s-a putut menţine tot timpul adâncimea necesară accesului în
fluviu de 7-7,3 metri (23-24 picioare), făcea ca traficul, ce atinsese 7 milioane tone în 1911, să scadă la
aproape jumătate după război33.
Pe lângă cantitatea tot mai mare de aluviuni aduse pe Sulina, ca urmare a creşterii debitului
preluat de acest braţ, o altă problemă sesizată încă de la început de inginerul Charles Hartley era
poziţionarea barei Sulina la sud faţă de gura canalului Staroe-Stambul sau Vechiul Stambul (unul dintre
braţele secundare ale Chiliei). Acesta arunca sedimentele în golful Musura, fapt ce a contribuit şi
contribuia la scăderea continuă a adâncimii mării în dreptul Sulinei. Prin urmare, aşa cum constatase
şi Hartley, folosirea Sulinei era doar o soluţie temporară. Digurile paralele, ridicate la bara Sulina,
avuseseră rolul de a mări viteza de curgere a fluviului la gura sa de vărsare şi de a împinge aluviunile
spre interiorul mării într-o zonă mai adâncă, precum şi bararea curenţilor marini dinspre nord care
mutau aluviunile aduse de Staroe-Stambul. Cum natura şi-a continuat cursul, dragajele efectuate după
1918 nu mai erau atât de eficiente. Treptat, situaţia de la gura Sulina ajunsese într-o stare absolut
jalnică, canalul folosit în mod tradiţional fiind abandonat din cauza adâncimii tot mai mici, situată în
1924 în jurul a 3,5 metri (11-13 picioare), astfel că navigatorii găsiseră singuri un canal navigabil situat
la nord de şenal. Comisarii au avizat folosirea acelui canal în lipsa unei alte soluţii, deşi adâncimea
maximă nu era în 1924 decât de 5,5 metri (18 picioare)34.
În faţa acestei situaţii dificile, Comisia Europeană a Dunării a decis numirea unui Comitet
Consultativ, care să găsească o soluţie optimă şi într-o manieră permanentă pentru a se asigura
adâncimea necesară navelor de mare, atât la intrare cât şi la ieşirea de pe fluviu. Acest Comitet
Consultativ înlocuia practica de dinainte de Primul Război Mondial, când inginerul-şef al Comisiei
Europene devenea după pensionare inginer consultant. Noul inginer-şef al Comisiei Europene a Dunării
E.T. Ward (preluase postul din 1922 după decesul danezului E. Magnussen) a ajuns să fie secondat de
acest Comitet al inginerilor consultanţi, compus din câte un reprezentant al fiecărei ţări membre în
Comisie, cu o vastă experiență în domeniul hidrotehnic (cel puţin la nivel teoretic). Astfel, până la
semnarea Aranjamentului de la Sinaia (18 august 1938), când Comisia Europeană a Dunării a cedat
României ca autoritate teritorială dreptul de a-şi efectua lucrările hidrotehnice necesare pe sectorul
32 E.T. Ward, The navigability of the Lower Danube, în „Minutes and Proceedings. Institutions of Civil Engineers”, tom 230/2,
nr. 29, 1930, p. 314.
33 Theodor Gâlcă, Navigaţia fluvială şi maritimă în România, Bucureşti, 1930, pp. 153-154.
34 „Buletinul Camerei de Comerţ şi Industrie Galaţi”, an XXIII, nr. 4 (aprilie), 5 (mai) şi 6 (iunie), 1924, p. 78; Vezi şi Alexandru
David, Lucrările tehnice efectuate pe Dunărea Maritimă în perioada 1918-1938, în „Analele Universităţii «Dunărea de Jos»
Galaţi, Seria 19, Istorie, tom IX, 2010, pp. 125-126.
208 Arthur TULUȘ
maritim al Dunării, Comitetul Consultativ a fost format din: A. Chargueraud (până în 1923), L. Perrier
(1923-1926) şi H. Watier (1926-1938) – reprezentând Franţa; senatorul Luigi Luiggi – Italia; Sir M.
Fitzmaurice (reprezentat între anii 1921-1923 de F.G. Wilson, iar în 1924 de A.T. Coode) – Marea
Britanie; Gh. Popescu (până în 1926) şi I. Vardala (1926-1938) – România35.
Următorul tabel36 este relevant în legătură cu posibilităţile Comisiei Europene a Dunării de a
menţine adâncimea optimă propusă de 7,32 metri (24 picioare) la bara Sulina:
Anul Adâncimea medie (metri) Adâncimea medie (picioare)

1918 6,3-6,8 20½-22½
1919 6,3-7 20½-23
1921 7,3 (pentru 3 luni numai) 24
1922 5,4 18
1923 5,1 17
1924 3,9-4,2 13-14
1925 6,3 (în luna iulie) 20½
1926 4,2 (primăvara) 14
1927 6,7-7,3 22-24
1928 6,4-7,6 21-25
1929 5,4-7,3 18-24
1930 7 23
1932 5,7 19
1933 6,7 22
1934 7-7,3 23-24
1936 7,3 24
E. T. Ward, noul inginer-şef al Comisiei din 1922, a redactat un raport către Comitetul
Consultativ în care recomanda: prelungirea digurilor după modelul celor folosite de Ch. Hartley pe o
lungime de 1.981 m, cu o uşoară curbă spre sud, execuţia fiind aproximată la durata a 4 ani; construirea
treptată a unui baraj pe braţul Staroe-Stambul, care să limiteze efectul interacţiunii cu braţul Sulina;
mărirea parcului de drage ale Comisiei prin noi achiziţii37.
În general, răspunsul inginerilor consultanţi a fost unul favorabil punctelor elaborate de
Ward, aducându-se chiar unele completări: digurile să fie făcute din fascine de stuf alternând cu piatră
(nu după modelul lui Hartley, cu butuci de lemn alternând cu piatră); deschiderea unui canal larg de
aproximativ 100 metri între digurile nou prevăzute; închiderea braţului Staroe-Stambul; etc38. Inginerul
român Gh. Popescu a propus ca măsură alternativă construirea unui canal ecluzat, fie pe braţul Chilia,
fie pe Sf. Gheorghe, care să mărească debitul şi viteza curentului pe braţul Sulina şi să forţeze astfel
depunerea sedimentelor cât mai adânc în mare, propunerea sa rămânând doar la stadiul de proiect39.
Lucrările de prelungire a digurilor au demarat şi s-au efectuat cu mare greutate, în lipsa
fondurilor, iar măsurile complementare propuse (în principal de canalizare a gurii Staroe-Stambul) au
fost mereu amânate. Lucrările de prelungire a digurilor au reînceput în 1926, au continuat în 1927, însă
au suferit întreruperi între 1928-1929 din cauza marilor probleme financiare cu care se confrunta
Comisia Europeană a Dunării, fiind finalizate abia în 1934. În total, la sfârşitul campaniei interbelice de
prelungire a digurilor la bara Sulina, acestea fuseseră extinse aproximativ cu 3.700 metri40.
Aşadar, în ciuda propunerilor şi protestelor reprezentanţilor României deplin interesaţi în a
reînvia condiţiile de navigabilitate antebelice, Comisia Europeană a Dunării a luat în calcul doar „cea
mai bună soluţie pentru banii ce trebuie să găsim, adică pentru capitalul ce poate fi amortizat din
veniturile ordinare ale Comisiei Europene”41, şi astfel au continuat să menţină bara Sulina apelând la
35 E.T. Ward, op. cit., p. 299; Nicolae Greceanu, Comisia Europeană a Dunării şi gurile Dunării, Bucureşti, 1938, p. 73.
36 Tabel preluat şi adaptat de la Alexandru David, op. cit., p. 125.
37 E.T. Ward, op. cit., p. 301.
38 Ibidem; Vezi şi Alexandru David, op. cit., pp. 127-128.
39 La Commission Européenne du Danube et son oeuvre de 1856 à 1931, Paris, 1931, pp. 223-235.
40 Nicolae Greceanu, op. cit., p. 94.
41 Grigore. C. Vasilescu, Gurile Dunării, Institutul Român de Energie, Bucureşti, 1936, p. 38.
proiectul Magnussen, ce prevedea, pe lângă dragare, prelungirea actualelor diguri. Totuşi, începând
din 1932, Comisia Europeană a Dunării a identificat, fără însă a o aplica, o altă rezolvare tehnică a
dificultăţilor navigaţiei determinate de extinderea accentuată a bancului de nisip din faţa Sulinei, prin
construirea unui canal de derivaţie deviat către sud ce urma a se îndepărta de gura Staroe-Stambul,
considerată a fi principala vinovată de depunerile masive de aluviuni din faţa Sulinei (adaptare a
proiectului Ward)42. Această ultimă soluţie era mai ieftină decât amenajarea unui alt braţ al Dunării,
respectiv Sfântul Gheorghe, însă, în acelaşi timp, era şi ea o soluţie provizorie ce urma să amâne
reluarea problemei pentru încă aproximativ 50 de ani, cu un cost estimat la 25 milioane franci-aur43.
În 1937, în cadrul sesiunii Comisiei Europene a Dunării, reprezentanţii României au propus
găsirea unei soluţii de finanţare care să permită săparea acelui canal de derivaţie (proiectul Ward) pus
la adăpost de orice împotmolire. Problema a fost reluată, în ianuarie 1938, în timpul sesiunii
extraordinare de la Cannes. Cu excepţia guvernului român, celelalte trei state reprezentate în Comisie
au refuzat să ratifice proiectul, deşi partea română era de acord să susţină unilateral sacrificiile
financiare, în schimbul unor avantaje ulterioare de natură politică sau economică. În consecinţă, la
Cannes, raportul experţilor străini propunea amânarea lucrărilor de construire a acestui canal de
derivaţie, cerut insistent de cercurile economice româneşti44.
În cele din urmă, prin Aranjamentul de la Sinaia din 18 august 1938, România prelua rolul
executiv deţinut până atunci de Comisia Europeană a Dunării, care se transforma acum într-un
organism internaţional de supraveghere a modului în care statul român îşi respecta angajamentele
privind menţinerea navigabilităţii şi egalitatea de tratament a tuturor pavilioanelor. Din păcate,
lentoarea de care dăduse dovadă Comisia în realizarea lucrărilor hidrotehnice şi fluctuaţia adâncimilor
minime, suprapusă peste o politică fiscală neadecvată45, au determinat neatractivitatea interbelică a
rutei Dunăre-Mare şi au împins statul român să-şi concentreze eforturile asupra portului Constanţa în
dauna celorlalte porturi româneşti de la Dunărea maritimă.
42 Ibidem, p. 89. În octombrie 1932, în cadrul Comitetului Consultativ de Ingineri (partea română fiind reprezentată de Ion
Vardala şi Grigore Antipa) inginerul şef al Comisiei Europene E.T. Ward a prezentat experţilor prezenţi pe lângă proiectul de
baraj pentru braţul Staroe-Stambul şi două posibile variante de viitor: un proiect de amenajare cu scurgere liberă a braţului
Sfântul Gheorghe şi un proiect pentru o nouă ieşire la mare prin braţul Sulina.
43 Nicolae Greceanu, op. cit., pp. 130-133.
44 Direcţia Judeţeană a Arhivelor Naţionale. Filiala Galaţi, fond Comisia Europeană a Dunării. Protocoale, 1937, vol. 102, f. 20-38.
45 Vezi Arthur Viorel Tuluş, Dunărea maritimă între Aranjamentul de la Sinaia şi Acordul de la Belgrad (1938-1948), pp. 42-44.
După 1920, politica tarifară a Comisiei a fost modificată radical faţă de perioada antebelică, din dorinţa de a obţine o creştere
a încasărilor. Mai întâi, taxele percepute au fost triplate, iar mai târziu, când ele au mai fost reduse, s-a acţionat asupra
tonajului prin scăderea capacităţii de registru a unui vas pentru care tariful perceput era maxim (scăderea la 200 tone registru
după 1927), ceea ce dezavantaja statele din bazinul fluviului care dispuneau de flotile de vase în care predomina tonajul mic
şi mediu.
РОЛЬ ДУНАЙСЬКОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОМІСІЇ В ОБЛАШТУВАННІ ТА УТРИМАННІ
СУДНОПЛАВНОГО КАНАЛУ В РАЙОНІ ДЕЛЬТИ ДУНАЮ (1856-1938)
Артур ТУЛУШ
(Університет «Нижній Дунай», Галац)
e-mail: arthurtulus@yahoo.com
Дунай є другою за величиною річкою Європи після Волги, його значення полягає
переважно у шляху, який він прокладає, та у географічному положенні. Саме тому, Дунай
забезпечував протягом останніх двох століть – за винятком тих хронологічних інтервалів, коли
навігація і торгівля були заблоковані військовими конфронтаціями чи політичними факторами1 –
зв’язок між розвиненими країнами від центру та заходу Європи, з аграрними і багатими
сировиною країнами на сході континенту. Румунський географ Сіміон Мехедінці високо оцінив
«геоекономічну та геополітичну роль діагоналі річок Рейн-Дунай. Обидві ці річки охоплюють
восьму частину Європи, невимовно більш сприятливу, ніж в Середземномор’ї у плані скорочення
вантажної дороги, між англо-німецькими зв’язками, а також тими, що знаходяться в Індії та на
Далекому Сході»2.
Індустріальний переворот в Західній Європі посилив розвиток транспорту та торгівлі. В
умовах суттєвого демографічного зростання виникла необхідність виявлення нових зернових
ринків. Таким чином, Чорноморський басейн, включаючи культивовані землі Росії3 та
румунський ринок на Дунаї4, на початку ХІХ століття поступово став центром закупівель зернових
для європейських складів та західних країн. Торгівля створила суперництво. Так, ринок
румунського зерна вважався Росією опонентом Одеси та іншим російським портам у Північному
Причорномор’ї5, особливо після укладеного в 1835 році торгівельного та навігаційного договору
між Австрійською імперією та Грецією6. Виходячи з цих реалій, Росія навмисно нехтувала
1 Посилання на російсько-османські військові зіткнення та на дві світові війни, а також на коммунізацію Дунаю, що
виведе цей судноплавний маршрут з міжнародних торговельних шляхів, принаймні на період 1948-1954 рр.
2 Simion Mehedinţi, Legăturile noastre cu Dunărea şi Marea, Bucureşti, 1938, p. 16; Завершення у 1992 році водної новігації
Дунай - Майн - Рейн значно скоротило відстань водного шляху між Чорним морем і районами Північного і Балтійського
морів. Див. також Артур Віорел Тулуш, The linkage between the Black Sea and the North Sea by means of the rivers Danube
and Rhine. A modern historical perspective, în „Analele Universităţii Maritime din Constanţa”, tom XIII, nr. 17, 2012, pp. 67-
72.
3 Для російського ринку, дивіться P. A. Herlihy, Russian Wheat and the Port of Livorno, 1794-1865, în „The Journal of
European Economic History”, vol. 5, 1976, pp. 45-68; Eadem, Odessa: A History, 1794-1914, Harvard University Press,
Cambridge, 1986; V. A. Zolotov, Vneshnaya torgovlya Yuzhnoy Rossii v pervoy polovine XIX veka, Rostov, 1963.
4 Для румунського ринку, дивіться Constantin Buşe, Comerţul exterior prin Galaţi sub regimul de port franc (1837- 1883),
Editura Academiei R.S. România, Bucureşti, 1976; Constantin Cristian, Comerţul cu cereale la gurile Dunării: integrarea pe
piaţă, structuri productive şi infrastructura de transport (1829-1940) (докторська робота), Galaţi, 2017.
5 Щодо комерційного суперництва між російськими і румунськими портами, а також політикою Росії в цьому
напрямку, див Andrei Emilciuc, Comerţul cu cereale prin porturile Galaţi şi Odessa (1837-1853), în, Românii din afara
graniţelor ţării, Iaşi – Chişinău: legături istorice, coord. Iulian Pruteanu-Isăceanu, Casa Editorială Demiurg, Iaşi, 2008, pp. 181-
194.
6 В тексті договору також згадувалося гирло Дунай (стаття XVII). Для більш детальної інформації, див Constantin
212 Артур ТУЛУШ
гідротехнічними роботами в Сулінському судноплавному каналі, що покладалися на неї

відповідно до положень Адріанопольського договору (2-14 вересня 1829 р.)7. Фактично, договір
1829 року мав серйозні наслідки в міжнародних відносинах та в європейському балансі сил, різко
змінивши їх співвідношення в басейні та Нижньому Дунаї. Новий російсько-турецький кордон
був перенесений до водного рукава Святого Георгія (ст. 3),таким чином Росія стала контролювати
всю дельту Дунаю8.
Геополітичні трансформації, що відбулись в басейні Чорного моря після Адріанополя,
незважаючи на дипломатичні коливання, призвели до формування антиросійської коаліції за
участі Англії та Австрії, кульмінацією якої стала Кримська війна (1853-1856)9. Під впливом
русофобських настроїв, яскраво викладених в пресі того часу10, виникало питання про створення
судноплавного каналу при злитті ріка-море, яке стало важливим пунктом порядку денного
європейської дипломатії.11 Таку думку підтвердив Вернон Джон Пайрір, який вважав «одним із
чинників, що перед Кримською війною навіть призвів до співпраці Австрії та Англії проти Росії,
був комерційним, стосувався Сулінського каналу та дельти Дунаю»12. Такої ж думки
дотримується й історик Раду Флореску, згідно якої спірне питання Сулінського каналу має бути
поглиблене у більш широкому вивченні витоків Кримської війни13.
Покарання Росії і віддалення її від гирла Дунаю було здійснено Паризьким договором
(30 березня 1856). У змісті статей з 15 по 21 містився ряд положень стосовно майбутнього Дунаю
та Чорного моря, серед яких, з точки зору нашого дослідження, найбільш важливим було
створення Європейської Дунайської Комісії. Маючи спочатку дворічний мандат, послідовно
розширений під різними приводами (між 1858-1866 рр. і знову в 1871 р.) до 1883 року, коли
Лондонським договором від 10 березня видалялися тривалі обмеження. Європейська Комісія
Дунаю ще з моменту створення мала дві головні ролі: 1) політична – зняти претензії російської
гегемонії у зоні Дуню та Чорного моря; 2) технічна і економічна – розблокувати гирло Дунаю, для
того щоб зв’язати річку з морськими торговими шляхами і забезпечити за допомогою
міжнародного контролю, встановленого Комісією, свободу судноплавству і рівність всім
прапорам14. До Першої світової війни у цей міжнародний орган входили всі великі європейські
Ardeleanu, International Trade and Diplomacy at the Lower Danube: The Sulina Question and the Economic Premises of the
Crimean War (1829–1853), Editura Istros, Brăila, 2014, pp. 164-173.
7 Частина тексту договору, în Ştefan Stanciu, Alexandru Duţă, Traités, Conventions et autres documents concurant le régime
de la navigation du Danube Maritime / Tratate, Convenţii şi alte documente referitoare la regimul navigaţiei pe Dunărea
maritimă, Editura Partener, Galaţi, 2009, pp. 7-10.
8 Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), Editura Istros, Brăila,
2008, p. 38; R. W Seton-Watson, O istorie a românilor. Din perioada romană până la desăvârşirea unităţii naţionale, Editura
Istros, Brăila, p. 173.
9 Докладніше дивись B.J. Ramage, The Hegemony of Russia, în „The Sewanee Review”, vol. 7, nr. 3, iulie 1899, pp. 313-316.
10 Для оцінки сучасної російської та європейської наукової думки та преси дивись Oscar J. Hammen, Free Europe versus Russia,
1830-1854, în „American Slavic and East European Review”, vol. 11, nr 1, februarie 1952, pp.27-41; A. L. MacFie, Opinions of the
European Press on the Eastern Question, 1836, în „Middle Eastern Studies”, vol. 27, nr. 1, ianuarie 1991, pp. 131-139.
11 Для детального аналізу дивись Constantin Ardeleanu, International Trade and Diplomacy at the Lower Danube: The Sulina
Question and the Economic Premises of the Crimean War (1829–1853); Idem, Russian-British Rivalry Regarding Danube Navigation
and the Origins of the Crimean War (1846–1853), în „Journal of Mediterranean Studies”, tom XIX, nr. 2, 2010, pp. 165-186.
12 Vernon John Puryear, International Economics and Diplomacy in the Near East. A Study of British Commercial Policy in the
Levant 1834-1856, Stanford-Londra, 1935, pp. 97-98; Vezi şi Paul W. Schroeder, Austria and the Danubian Principalities, 1853-
1856, în „Central European History”, vol. 2, nr. 3, septembrie 1969, pp.216-236; Щодо економічних причин Кримської війни
також дивись Olive Anderson, Economic Warfare in the Crimean War, în „The Economic History Review”, New Series, vol.
14, nr. 1, 1961, pp. 34-47.
13 Radu R. Florescu, The Rumanian Principalities and the Origins of the Crimean War, în „The Slavonic and East European
Review”, vol. 43, nr. 100, decembrie 1964, pp.46-67.

14 Vezi Joseph L. Kunz, Experience and Technique in International Administration, în „Iowa Law Review, vol. 31, nr. 18, 1945,
p. 40-57. Європейська Комісія по Дунаю мала законодавчі повноваження, юридичні функції у цивільних чи
кримінальних справах, мала повноваження встановлювати і збирати податки, мала власний прапор, не була
обмежена певними національними органами, на відміну від комісій інших річок, які мали лише підготовчу роль та
були під наглядом національних органів влади. Європейська Комісія по Дунаю мала до 1938 року повну незалежність
від територіальної влади.
Роль Дунайської Європейської Комісії в облаштуванні та утриманні судноплавного каналу в районі дельти Дунаю 213
держави – Франція, Великобританія, Росія, Османська імперія, Пруссія (Німеччина), Сардинія

(Італія) та Австрія (Австро-Угорщина), до яких приєдналась і Румунія у 1878 році. За Берлінським
договором (1/13 липня 1878 р.) цей територіальний орган віддав Румунії Доброджу, Дельту
Дунаю і Зміїний острів та змушував передати Росії Південну Бессарабію. В інші часи існування, з
1918 по 1948 рік, до Європейської Комісії Дунаю входили Румунія, Франція, Великобританія,
Італія та Німеччина (тільки з 1939 року)15.
З моменту перейняття мандата від Європейської Комісії Дунаю навігація у зоні гирла
Дунаю була практично паралізована: гирло Суліна, не підтримуване росіянами, вважалось
єдиним навігаційним каналом та мало середню глибину 2,74 м; Святий Георгій 2,13 м; Кілія
(Очаків) всього 1,52 м. Це дозволяло лише невеликим суднам (від 150 до 300 т) війти / вийти в /
з Дунаю, та лише після перевантаження частини вантажів у баржі або байдарки, щоб перетнути
піщані ділянки16.
Як члени Європейської Дунайської Комісії, так і всі зацікавлені сторони, прагнули знайти
швидке і ефективне рішення, але і тут певні політичні та економічні інтереси країн переважили в
деякий момент мету, для якої була створена ця міжнародна організація17: очистка навігаційного
шляху від затоплених кораблів та надання йому належної оцінки; днопоглиблювальні роботи
очистки порогів від ґрунту, піску та мулу, особливо з гирла Суліна; побудова нового маяка та
визначення найкращого рукава для його майбутнього розвитку.18 З усіх делегатів – Джон Стоукс
(Англія), лицар фон Беке (Австрія), Ед. Енгельгардт (Франція), барон Біттер (Пруссія), барон
Д’Oффенберг (Росія), маркіз Д’Aсте (Сардинія) і Омер Паша (Туреччина) – британський
представник виявився найактивнішим. Стоуксу вдалося запросити молодого британського
інженера Чарльза Хартлі і представити його іншим делегатам 2-го грудня 1856 року. Саме під
керівництвом та контролем Хартлі буде будуватися і підтримуватися навігаційний канал у рукаві
Суліна і будуть виконані всі будівельні роботи Європейської Комісії Дунаю до 1908 року19.
Чарльз Хартлі прибув в Галац в лютому 1857 року і відразу ж приступив до роботи,
роблячи виміри всіх трьох рукавів, геологічну оцінку, метеорологію дощів, також технічні та
фінансові звіти, в той же час консультуючись з усіма знавцями проблем, пов’язаних з навігацією
у гирлі Дунаю. Інтереси, політичні розбіжності і пихатість деяких європейських держав привели
в гирло Дунаю інших фахівців: німецький інженер Ріхард (найнятий Комісією в якості асистента
Ч. Хартлі), британський інженер Джордж Ренні, британський мореплавець Томас A. B. Спратт,
французький інженер Шарль Вігнолес, австрійці Пазетті Гюстав Векс і, можливо, найвідоміший з
них, пруссак Г. Р. Нобілінг, який займав пост головного інженера з робіт щодо покращення Рейну.
Вони представляли пропозиції, звіти і проекти, котрі розглядали з підозрою учасниками проекту
через те, що не було достатньо часу, щоб зібрати необхідні дані для підтримки своїх аргументів20.
Зрештою, 17 жовтня 1857 року інженер Чарльз Хартлі представив членам Європейської
Комісії Дунаю висновки, до яких він прийшов, у рамках «Звіту про вдосконалення судноплавства
на Нижньому Дунаї». Доповідь з детальними картами та ескізами розкривала ряд параметрів:
об’єм води, що протікає у трьох рукавах, швидкість води в різних точках і глибинах, напрямки
вітру та прогнозований вплив морської течії у гирлі Дунаю. З трьох рукавів Хартлі ще з самого
15 Докладніше дивись Arthur Viorel Tuluş, Dunărea maritimă între Aranjamentul de la Sinaia şi Acordul de la Belgrad (1938-
1948), Galaţi University Press, Galaţi, 2008.
16 Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), p. 75; John Stokes,
The Danube and Its Trade, în „Journal of the Society of Arts”, tom XXXVIII, nr. 1954, 1890, p. 561; C. I. Băicoianu, Le Danube.
Aperçu historique, économique et politique, Paris, 1917, p. 104.
17 З перших моментів еволюції відбулась поляризація інтересів великих держав, присутніх у складі Дунайській
Європейській Комісії по Дунаю: Великобританія, Австрія та Туреччина - з одного боку; Росія, Франція та Пруссія - з
іншого боку; обидва табори, намагались залучити Сардинію. Vezi Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi
18 Ştefan Stanciu, România şi Comisia Europeană a Dunării. Diplomaţie. Suveranitate. Cooperare internaţională, Ediţia a II-a,
Editura Muzeului de Istorie Galaţi, Galaţi, 2014, pp.70-71.

19 Ibidem, p. 71.
20 Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), pp. 82-83.
початку виключив Кілію, хоча вона набрала понад 63% потоку річки і була найглибшою; з
технічних причин цей рукав швидко модифікувався; і політична мотивація – був найближчим до
Росії. Отже, залишалося розглянути інші два рукави: Суліна та Святий Георгій, котрі мали свої
переваги та недоліки. Зокрема, рукав Суліна набирав найменшу кількість води (близько 7% від
потоку Дунаю в 1857 році), був більш звивистий (все в 1857 році) і мав на своєму навігаційному
маршруті найбільше піщаних валів, завдяки яким глибина зменшувалась до 8-9 футів (близько
2,4-2,7 м), мав протоки глибше 4 футів (близько 1,2 м), ніж у Святого Георгія та, найголовніше,
роботи могли бути здійснені швидше, з меншими фінансовими витратами, оскільки він був
коротшим на 19 км, ніж його південний суперник. З іншого боку, рукав Святого Георгія, через
підвищений виток води (близько 30% в 1857 році), мав перевагу у глибині – весь шлях не
опускався нижче 16 футів (близько 4,8 м), ширина входу в море (майже вдвічі більша, ніж Суліна,
що надавало місце для будівництва пірсів), краще був захищений від вітру і течії, незважаючи на
те, що його протока мала глибину меншу, ніж у Суліни. В майбутньому на його технічне
обслуговування мало витрачатись менше, оскільки глибина води зростала швидше і потреба в
постійному розширенні дамб у морі була значно зменшена21.
Вибір між цими двома варіантами – обладнання рукава Святого Георгія чи Суліни –
розділив делегатів на два табори: з одного боку, Англія, Сардинія і Османська імперія вибрали
Святого Георгія, відповідно до проекту Хартлі, який був схильний до цього варіанту; з іншого
боку, Франція, Пруссія та Росія (хоча російський делегат віддавав перевагу Кілії) підтримали
покращення Суліни. Австрійський делегат, фон Бек, який міг би схилити чашу терезів на одну з
двох сторін, мав невизначене ставлення: особисто схилявся до Святого Георгія, але отримав
наказ з Відня підтримати вибір Суліни. Поки вибір затримувався, Чарльз Хартлі звернувся
делегатів Комісії і отримав дозвіл для негайного початку гідравлічних робіт з поліпшенням
судноплавних умов на Суліні, як тимчасове рішення, без відхилення проекту облаштування
рукава Святого Георгія22. Пропоноване і застосоване рішення Хартлі для збільшення глибини
бару полягало в тому, щоб розширити Сулину при злитті з морем, побудувавши греблі, які
використовували б силу потоку для змітання обложеного піску і виштовхування його в більш
глибокі води, збільшили глибину в усті.
Незважаючи на загрози з боку Форин-офіс зупинити роботу на Суліні, Чарльз Хартлі,
завжди підтримуваний британським делегатом Джоном Стоуксом з Європейської Дунайської
Комісії, реалізував з найвищою швидкістю і найменшою вартістю (80.000 дукатів еквівалент
38.460 фунтів стерлінгів) запропоновані роботи. Однак низький бюджет також вплинув і на
ефективність проекту. Так, підняті дамби були менші і ненайкращі. Це було видно з землі. Якщо
в жовтні 1859 року глибина протоки Суліна була десь близько 2,9 м (9½ футів), то в березнi 1860
року склала 3,8 м (12½ футів), а в квітні того ж року збільшилась близько 4,5 м (14-15 футів). Проте
у найближчому часі глибина повернулася до 2,9 м (9½ футів) в червні і навіть до 2,5 м в серпні
(8½футів). У цих умовах, Хартлі вдається переконати Комісію надати йому кошти для розширення
дамб в 1860 році: на півночі були збільшені з 822 м (2.700 футів) до 1.414 м (4.640 футів), а на
півдні до 914 м (3.000 футів). Нові роботи почались наприкінці 1860 року, в результаті чого
глибина Сулинської протоки досягла 4,2 м (14 футів), щоб навесні наступного року (1861) силою
течії відмітати скупчення піску в більш глибокі води. Успіх цього проекту був продемонстрований
в 1861 році, коли глибина Суліни впала нижче 5,18 м (17 футів), посилюючи в очах Комісії
21 Ibidem; Charles Hartley, Description of the Delta of the Danube and of Works Recently Executed at the Sulina Mouth, în
„Minutes and Proceedings. Institutions of Civil Engineers”, tom 21, 1862, pp. 279-283; Витрати оцінив британський делегат
Джон Стокс за використання Суліни - 553 146 фунтів стерлінгів (307 216 фунтів стерлінгів за бар і 245 930 фунтів стерлінгів
за руку), а для гирла св. Георгія - 862 282 фунтів стерлінгів (663 931 фунт стерлінґів за бар і 198361 фунт стерлінгів за руку),
див John Stokes, The Danube and Its Trade, p. 564.
22 Charles William Steward Hartley, A Biography of Sir Charles Hartley, civil engineer (1825-1915). The Father of the Danube,
vol. I, Lewiston-Queenston-Lampeter, 1989, pp. 137-138; Vezi şi Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi
авторитет інженера-гідролога Чарльза Хартлі23.

У наступних роках продовжувалось технічне облаштування протоки Суліна згідно
початому проекту. Південна дамба була подовжена в 1864 року ще на 152 м (500 футів) для того,
щоб підійти до північних розмірів і вилучити піщаний риф, який сформувався на шляху суден, які
входили в Дунай. Паралельно, до 1865 року Комісія проводила роботи з поліпшення
судноплавства на рукаві Суліна, в точках Маленький Аргань, Кало Айрос, Горгова та ін.,там, де
звивистий шлях рукава Суліна сприяв створенню піщаних рифів24.
Всі ці роботи частково вирішили проблеми благоустрою маршруту каналу Суліна.
Найбільше це було зроблено поряд з мілиною і менше в інших критичних точках на
навігаційному маршруті. Успіх в протоці Суліна ліквідував, принаймні, протягом відносно
тривалого часу ідею планування каналу Святий Георгій. На засіданні Комісії в листопаді 1865 року
престиж Хартлі вимагав від європейських делегатів надати дозвіл на реалізацію інших пунктів
проекту британського головного інженера, стосовно облаштування Суліни, але для цього були
необхідні кошти. Тільки в 1868 році представники урядів Європейської Дунайської Комісії, за
винятком Росії, погодились надати кредит на 14-ти річний період для завершення робіт. Кредит
склав 135.000 фунтів стерлінгів (3.375.000 франків). Завдяки цьому були зміцнені дамби, а роботи
завершені в 1871 році, коли глибина води в протоці Суліна була 6,7 м (22 футів). Північна дамба
(найвища) досягла у 1871 році великого розміру: 1.855 м у довжину (5.332 футів), товщина 3 м
(10 футів) і до 4,2 м нижче рівня моря. Південна дамба відставала в розмірах від північної. Вона
була зміцнена до 1871 року, але роботи, які зрівняли її з північною, були зроблені пізніше, між
1876-1885 роками. До 1880 року на Суліні були виконані й інші роботи: зміцнення дамб, схильних
до ерозій, визначення тенденцій утворення пісочних рифів в центрі каналу, влаштування
твердого шару каменів в районі дамб, а також інші заходи, які дозволили підтримувати постійну
глибину 6,2 м25.
До 1880 року під керівництвом Карла Кухла, нового головного інженера Комісії з 1872
року, та під керівництвом Чарльза Хартлі, який став згодом інженером-консультантом, була
покращена навігація. В інших важких точках Суліни велись днопоглиблювальні роботи,
відбувалось скорочення ширини каналу для збільшення глибини, або, навпаки, розширення
ширини, де це було необхідно.26 Дійсно масштабні роботи почались після 1880 року, на тлі
зростання доходів Комісії в результаті збільшення об’ємів судноплавства. Зокрема, були усунені
вигини Суліни біля пісочних рифів. У районі рукава Святий Георгій (44-45 миль) був зроблений
надріз довжиною в 994 м, який скорочував навігаційний шлях до 884 м. Подібні операції
проводилися в точках Кульбаба (між 1883-1884 рр.) і Великий Aрганіс (між 1885-1886 рр.). Вони
також вкоротили водний шлях на 658 м, відповідно 1.219 м27.
Отриманий досвід та наявні кошти спонукали інженерів Комісії торкнутись проблем так
званої точки M Суліни. Мета полягала в тому, щоб збільшити глибину всього протоку до мінімум
4,5 м (15 футів), що відповідало би безперервному збільшенню тоннажу суден, які входили в
Дунай.28 Навесні 1889 року в даному секторі (між 8,5 та 18 милями) було запропоновано членам
Комісії затвердити один із двох проектів:
- перший проект передбачав збереження старого фарватеру (М-подібної форми), який
23 Charles William Steward Hartley, op. cit., vol. I, pp. 159-161; John Stokes, The Danube and Its Trade, p. 567; Дивись також
Constantin Ardeleanu, Evoluţia intereselor economice şi politice britanice la gurile Dunării (1829-1914), pp. 86-87.
24 Ştefan Stanciu, op. cit., p. 110.
25 Докладніше дивись Constantin Ardeleanu, Comisia Europeană a Dunării şi modernizarea infrastructurii de transport a
României: calea navigabilă a Dunării (1856-1914), în Curente ideologice şi instituţiile statului modern – secolele XVIII–XX. Modelul
european şi spaţiul românesc, coord. Daniela Buşă şi Ileana Căzan, Editura Oscar Print, Bucureşti, 2007, pp. 180-183.
26 Дивись також Ibidem, p. 183; D. A. Sturdza, Însemnătatea lucrărilor Comisiunii Europene de la gurile Dunărei, vol. II (1866-
1905), în „Analele Academiei Române. Memoriile Secţiunii Istorice”, tom XXXV, 1913, p. 221-225; Charles William Steward
Hartley, op. cit., p. 403.
27 Constantin Ardeleanu, Comisia Europeană a Dunării şi modernizarea infrastructurii de transport a României: calea
navigabilă a Dunării (1856-1914), p. 184.

28 Ibidem, p. 183.
був би поглиблений до 5,2-5,4 м (17-18 футів), звузивши канал і збільшивши радіус на 8, 12 і 18

милі. Вартість робіт, оцінена інженерами Комісії, наблизилась до 2.620.389 франків золотом;
- другий проект полягав у тому, щоб викопати прямий канал між 8½ та 18 милями, що
дозволяло скоротити навігаційний фарватер на 4 милі, а також усунути всі небезпечні вигини і
остаточно вирішити проблему М-подібного сектора.
Хоча витрати для другого проекту були вищими, за оцінками вони складали 3. 810.000
франків золотом, його переваги, як стверджував Чарльз Хартлі, були безперечними. Перший був
тимчасовим рішенням, а другий остаточно вирішував проблему навігації на цьому проблемному
секторі Суліни. Більше того, реалізація другого проекту звільняла Комісію від подальших витрат
у майбутньому. Передбачалось, що обидва варіанти мали 6-ти річний період впровадження29.
Під тиском Румунії, яка надала Комісії кредит на мільйон франків, був прийнятий другий
проект. Роботи було завершено в 1902 році, причому канал було прокладено не тільки між 8½ та
18 милями (нижня петля М), а й на ділянках Горгова-Венько (31-37 милі), Арганіс (40-42 милі) і
між мілинами 18-27 (також відома як верхня петля М). Після цих удосконалень довжина Суліни
була зменшена на 22,7 км, видаливши 16 вигинів, за майже прямою довжиною 60,6 км. У той же
час, мінімальна глибина збільшилась з 4,34 м (14,25 футів) в 1883 році до приблизно 5,41 м (17,7
футів) у 1900 році30.
Скорочення, зробленіЄвропейськоюКомісією Дунаю між 1886-1902 роками31

Тривалість Довжинарозрізу (в Скорочення Ліквідовані
Місце розрізу
виконання метрах) водного руху повороти(чс.)
Малий Арганіс 1886-1887 792 181 3
Масуралі 1888-1889 1.359 238 2
Великий M Нижчий 1890-1893 9.708 7.826 3
Горгова-Веніко 1894-1897 6.646 2.530 4
Арганіс 1897-1898 1.982 396 1
Великий M Вищий 1898-1902 10.424 7.098 3
Всього 17 років 30.911 18.269 16
Після виконання всіх гідротехнічних і днопоглиблювальних робіт на Суліні подача води

збільшилась з 7% (1857 р.) до 9% (1905 р.), навіть до 14% (1928 р.), на відміну від двох інших гирл,
які зазнали модифікацій у подачі води. Наприклад, на рукаві Святий Георгій об’єм води знизився
від 30% (1857 р.) до 24% (1905 р.), а 21% досяг у 1928 р.; тоді як на рукаві Кілія показники
коливались від 63% (1857 р.) до 67% (1905 р.) і 65% (1928 р.)32.
До початку Першої світової війни Е. Магнуссен (новий головний інженер Комісії у 1906-
1922 рр.), відряджений Карлом Кюлем, який перейняв роль інженера-консультанта, не проводив
великомасштабних робіт. Через днопоглиблювальні роботи і продовження дамб у море
збереглась глибина, яка була отримана раніше в протоці Суліна. Але збільшення потоку води
означало збільшення відкладання мулу.
Під час Першої світової війни, Європейська комісія не змогла забезпечити підтримку
навігації та, зокрема, на каналі Суліна, що спричинило його замулення та зменшення глибини.
Комісія здійснила тут деякі роботи в 1919 році з метою підтримання судноплавства, але результати
не відповіли очікуванням, оптимальна глибина не могла бути досягнута протягом всього
міжвоєнного періоду, при цьому збільшились тоннажність рибальських комерційних суден. Теодор
Гилка стверджував у 1930 році, що від Бреїли до Суліни навігація здійснювалася в несприятливих
29 Ibidem, p. 184-185; G. M. Cotlaru, C.E.D. şi navigaţia pe Dunărea maritimă, Galaţi, 1936, p. 19; Ştefan Stanciu, op. cit., pp. 199-200.
30 D. A. Sturdza, op. cit., vol. II, p. 234.
31 Таблиця взята з Constantin Ardeleanu, Comisia Europeană a Dunării şi modernizarea infrastructurii de transport a
României: calea navigabilă a Dunării (1856-1914), p. 186.
32 E.T. Ward, The navigability of the Lower Danube, în „Minutes and Proceedings. Institutions of Civil Engineers”, tom 230/2,
nr. 29, 1930, p. 314.

умовах. Лише суднам від 3.000 до 4.000 тонн з осадкою 6,50 метрів вдавалось пройти весь шлях, та
навігація комерційних суден 7.000-8.000 тонн була неможливою. Невизначеність на рукаві Суліна, де
не завжди вдавалось утримати потрібну глибину на річці 7-7,3 м (23-24 фути) призвела до того, що
рух, який дорівнював 7 мільйонам тонн в 1911 році, знизився майже на половину після війни33.
Крім збільшення кількості мулу на Сулині, через збільшення потоку від інших каналів,
постала ще одна проблема, спочатку виявлена інженером Чарльзом Хартлі. Розташування
протоку Суліна на південь від каналу Старий Стамбул (один з вторинних каналів Кілії), який кидав
осад в затоку Мусура, сприяло постійному зменшенню глибини моря перед Суліною. Тому, як і
стверджував Хартлі, використання Суліни було лише тимчасовим рішенням. Паралельно дамби,
високо підняті на протоці Суліна, мали за мету прискорити потік річки від гирла і штовхати мул
всередину моря, в більш глибокі райони і перешкоджати морський течії з півночі, яка рухала мул,
перенесений Старим Стамбулом. По мірі того, як природа змінювалась, трали після 1918 року
вже не були настільки ефективними. Поступово ситуація в гирлі Суліна погіршувалась, стан
каналу, який традиційно використовувався, був покинутий через невелику глибину, яка у 1924
році складала близько 3,5 м (11-13 футів). Таким чином, мореплавці самостійно знайшли інший
судноплавний канал на північ від Суліни. Делегати схвалили використання каналу за відсутністю
інших рішень, хоча максимальна глибина в 1924 році тут становила всього 5,5 м (18 футів)34.
З огляду на складну ситуацію Європейська Дунайська Комісія прийняла рішення
призначити Консультативний Комітет, щоб знайти оптимальне рішення на постійній основі, для
забезпечення необхідної глибини морським судам при вході та виході з ріки. Цей
Консультативний Комітет перед Першою світовою війною виконував практичні завдання, коли
головний інженер Європейської Комісії ставав інженером-консультантом після виходу на пенсію.
Новий головний інженер Європейської Комісії Дунаю Е. Т. Уорд (вступив на посаду в 1922 році
після смерті Є. Мангуссена) прийшов на допомогу Комітету інженерів-консультантів, що
складався з одного представника від кожної країни-члена Комісії, з великим досвідом
гідротехнічних робіт (принаймні на технічному рівні). Таким чином, до підписання угоди в Синаї
(18 серпня 1938 г.), коли Європейська Комісія передала Румунії, як територіальному органу на
Дунаї, право на виконання гідротехнічних робіт на морській ділянці Дунаю, до Консультативного
Комітету входили: А. Чаргерууд (до 1923 р.), Л. Пер’є (1923-1926) і Х. Ватьєр (1926-1938) –
представники Франції; сенатор Луїджі Луїджжі – Італія; Сер. М. Фіцмауріце (представлений між
1921-1923 рр. Ф.Г. Вілсоном, а в 1924 р. – А.Т. Куде) – Великобританія; Г. Попеску (до 1926 р.) та
І. Вардала (1926-1938) – Румунія35.
Наступна таблиця36 має відношення до спроможності Європейської Комісії Дунаю
підтримувати пропоновану оптимальну глибину в 7,22 м (24 фути) на Суліні:
Рік Середня глибина (метри) Середня глибина (фути)

1918 6,3-6,8 20½-22½
1919 6,3-7 20½-23
1921 7,3 (лише на 3 місяці) 24
1922 5,4 18
1923 5,1 17
1924 3,9-4,2 13-14
1925 6,3 (у липні) 20½
1926 4,2 (навесні) 14
1927 6,7-7,3 22-24
1928 6,4-7,6 21-25
1929 5,4-7,3 18-24
33 Theodor Gâlcă, Navigaţia fluvială şi maritimă în România, Bucureşti, 1930, pp. 153-154.
34 „Buletinul Camerei de Comerţ şi Industrie Galaţi”, an XXIII, nr. 4 (aprilie), 5 (mai) şi 6 (iunie), 1924, p. 78; Дивись також
Alexandru David, Lucrările tehnice efectuate pe Dunărea Maritimă în perioada 1918-1938, în „Analele Universităţii «Dunărea
de Jos» Galaţi, Seria 19, Istorie, tom IX, 2010, pp. 125-126.
35 E.T. Ward, op. cit., p. 299; Nicolae Greceanu, Comisia Europeană a Dunării şi gurile Dunării, Bucureşti, 1938, p. 73.
36 Таблиця взята з Alexandru David, op. cit., p. 125.
1930 7 23
1932 5,7 19
1933 6,7 22
1934 7-7,3 23-24
1936 7,3 24
Е. Т. Уорд, новий головний інженер Комісії, в 1922 році написав доповідь
Консультативному Комітету, де рекомендував: розширити дамби за моделлю, використаною
Ч. Хартлі на довжину 1.981 м з невеликим поворотом на південь (на здійснення цього надавалось
4 роки); поступове будівництво дамби на рукаві Старий Стамбул, що обмежувало взаємодію з
рукавом Суліна; збільшення тралів Комісією через нові придбання37.
Загалом реакція інженерів-консультантів була сприятливою для пунктів Уорда, і навіть
були внесені деякі доробки: дамби мали бути зроблені з очерету, що чергувались з каменем (не
з кам’яними блоками, що чергувались деревом, як за моделлю Хартлі,); відкриття широкого
каналу близько 100 м між новими дамбами; закриття рукава Старий Стамбул тощо.38 Румунський
інженер Г. Попеску запропонував як альтернативу побудову шлюзного каналу на рукаві Кілія або
на Святому Георгії, що збільшить потік і швидкість води на рукаві Суліна і, таким чином, призведе
до депонування осаду якомога глибше. Однак його пропозиція залишилась лише на
початковому етапі проекту39.
Роботи з подовження дамб почались і були проведені з великими труднощами через
відсутність коштів, а запропоновані додаткові заходи (в основному каналізація гирла Старий
Стамбул) були відкладені. Розширення дамб почалося в 1926 році і продовжувалось у 1927 році,
але з перервами між 1928 і 1929 роками. Через великі фінансові труднощі, з якими стикалась
Європейська Комісія Дунаю, ці роботи були завершені лише в 1934 році. Загалом, наприкінці
міжвоєнної кампанії, розширення дамб в рукаві Суліна було подовжено приблизно на 3.700 м.40
Таким чином, незважаючи на пропозиції і протести представників Румунії, повністю
зацікавлених у відновленні довоєнних умов навігації, Європейська Дунайська Комісія взяла до
уваги тільки «найкраще рішення для грошей, які потрібно було знайти, тобто для капіталу, який
може бути амортизований звичайними доходами Європейської Комісії»41, і, таким чином,
продовжили підтримувати Сулінський канал, дотримуючись проекту Магнуссена, який
передбачав в доповненні поглиблення та розширення існуючих дамб. Однак, починаючи з 1932
року, Європейська Дунайська Комісія визначила інші варіанти вирішення технічних труднощів в
навігації завдяки значному розширенню піщаного насипу перед Суліною, шляхом створення
обхідного каналу, який був переадресований на південь, та мав віддалитись від гирла Старий
Стамбул, що вважався головною причиною масового накопичення мулу перед Суліною
(реалізація проекту Уорда).42 Це останнє рішення було дешевшим, ніж будівництво нової гілки
Дунаю або роботи на рукаві Святого Георгія, але в той же час, було тимчасове рішення, яке б
відклало питання ще на 50 років, вартість якого оцінювалась в 25 мільйонів франків золотом43.
У 1937 році під час засідання Європейської Комісії Дунаю представники Румунії
запропонували знайти фінансове рішення, яке дозволило б почати земляні роботи обхідного
каналу (проект «Уорд»), який уникав би накопичення мулу. Питання відновилось у січні 1938 року
під час позачергової сесії в Каннах. За винятком румунського уряду, представники Комісії інших
трьох держав відмовились ратифікувати проект, хоча румунська сторона погодилася в
37 E.T. Ward, op. cit., p. 301.

38 Ibidem; Дивись також Alexandru David, op. cit., pp. 127-128.
39 La Commission Européenne du Danube et son oeuvre de 1856 à 1931, Paris, 1931, pp. 223-235.
40 Nicolae Greceanu, op. cit., p. 94.
41 Grigore. C. Vasilescu, Gurile Dunării, Institutul Român de Energie, Bucureşti, 1936, p. 38.
42 Ibidem, p. 89. У жовтні 1932 р., в межах Консультативного комітету інженерів (румунська сторона була представлена
Іоном Вардала та Грігорієм Антипа), головний інженер Європейської комісії Е. Т. Уорд представив присутнім експертам
разом із проектом греблі для рукава Старий-Стамбул ще два можливих варіанта для майбутнього: проект
облаштування вільного дренажного руху рукава Святий Георгій та проект нового виходу в море через рукав Суліна.
43 Nicolae Greceanu, op. cit., pp. 130-133.
односторонньому порядку підтримувати фінансові витрати в обмін на подальші політичні чи

економічні пільги. Отже, в Каннах у доповіді іноземних експертів було запропоновано відкласти
будівництво цього обхідного каналу, здійснення якого наполегливо вимагали румунські
економічні кола44.
Нарешті, завдяки Синайській угоді від 18 серпня 1938 р. Румунія взяла на себе виконавчу
роль, яку раніше мала Європейська Комісія Дунаю. Остання була перетворена в міжнародний
орган, який мав контролювати, як румунська держава дотримується своїх зобов’язань щодо
підтримки навігації та однакового ставлення до всіх держав. На жаль, повільність Комісії при
проведенні гідротехнічних робіт та коливання мінімальної глибини, поєднана з невідповідною
податковою політикою45, визначила непривабливість міжнародного маршруту Дунай-море та
підштовхнула румунську державу сконцентрувати свої зусилля на порту Констанца за рахунок
інших румунських портів на Дунаї.
44Direcţia Judeţeană a Arhivelor Naţionale. Filiala Galaţi, fond Comisia Europeană a Dunării. Protocoale, 1937, vol. 102, f. 20-38.
45З Arthur Viorel Tuluş, Dunărea maritimă între Aranjamentul de la Sinaia şi Acordul de la Belgrad (1938-1948), pp. 42-44.
Після 1920 р. тарифна політика Комісії була радикально змінена порівняно з довоєнним періодом, завдяки прагненню
досягти зростання доходів. По-перше, стягнуті збори потроїлися, а пізніше, коли вони були зменшені, то діяли на
тоннажі, знижуючи потужність реєстру судна для якого встановлений платіж був максимальним (зменшення до 200
тон реєстр після 1927 року) таким чином, держави з річного басейну були у невигідному положенні маючи малий
флот суден, в яких переважали малі та середні тоннажі.
JUDEŢUL ISMAIL ÎN CADRUL PROIECTULUI ROMÂNESC INTERBELIC DE CONSTRUCŢIE A NAŢIUNII
Oana Maria MITU

(Universitatea „Dunărea de Jos”, Galaţi)
e-mail: mituoana@ymail.com
ISMAIL COUNTY WITHIN THE INTERWAR NATIONAL CONSTRUCTION PROJECT OF ROMANIA
Summary. In this paper, based on archive sources, the author analyzes the measures taken by the
Russian imperial administration to establish the customs and quarantine structures in Bessarabia. After the
annexation in 1812 of the territory between the Prut and the Dniester Rivers, it took at least five years for tsarism
to establish a new sanitary-customs cordon at the western border, keeping the Dniester cordon until the
beginning of 1831. The measures taken by the central administration denote not only the economic and political
interest of tsarism in the newly annexed territory, but also the divergences that have arisen within the Imperial
governing circles, and between the imperial and regional ones in solving of this problem.
Situate într-o zonă de confluenţă istorică, aflate la răscrucea vânturilor dintre imperii şi
culturi, oraşul Ismail şi zona sa aparţinătoare au cunoscut de-a lungul veacurilor greutatea statutului
de zonă de graniţă (borderland), cu toate implicaţiile sociale, economice şi politice ale acestei identităţi
spaţiale. Locuit încă din Antichitate de către greci1, ales de genovezi ca fiind potrivit activităţilor lor
comerciale, Ismailul ia contact cu lumea românească în epoca medie, fiind pentru aproape un secol
sub domnii valahe şi moldave. Cucerită şi transformată în protectorat otoman la sfârşitul secolului XV,
înspre sfârşitul următorului secol zona este în mare parte depopulată de etnicii români care o locuiau
şi care sunt înlocuiţi de puterea otomană cu tătari nogai, supuşi ai Porţii. Suferind efectele succesivelor
războaie ruso-turce, Ismailul este asediat şi preluat la începutul secolului XIX de către puterea rusească,
sub care aşezarea va începe să se dezvolte dincolo de zidurile cetăţii în sine. La jumătatea secolului,
după un nou moment de conflict şi ca metodă de înlăturare a puternicei Rusii de la Gurile Dunării,
marile puteri europene transferă controlul asupra regiunii Ismailului şi a altor două formaţiuni
teritorial-administrative (Cahulul şi Bolgradul) către Principatul Moldovei. Cele trei „judeţe” vor face
astfel parte între 1856 şi 1878 din Moldova şi, ulterior, din Principatele Unite. Aflat în plin debut al
procesului de construcţie (dirijată şi instituţionalizată) a naţiunii, statul român proaspăt creat îşi va
îndrepta atenţia către integrarea Bugeacului, după cum fusese denumită de către turci Basarabia
istorică (sau zona sudică a Moldovei estice). Astfel, dincolo de introducerea administraţiei româneşti,
noua putere guvernatoare a avut în vedere includerea regiunii în mecanisme socio-culturale menite să
aducă nu doar unele îmbunătăţiri în condiţiile vieţii cotidiene a locuitorilor, ci mai ales încorporarea în
tiparele incipiente ale construcţiei unui stat românesc şi a unei mentalităţi uniforme româneşti.
Urmând în parte conştient, în parte instinctual paşii unei asemenea alcătuiri, românii au dus
în Bugeac ceea ce priveau drept disciplina, educaţia şi spiritualitatea propriu definitorie. Una dintre
coloanele acestei culturi specifice – Biserica ortodoxă şi autoritatea sa morală – a fost aşezată la Ismail,
1 S-au stabilit pe cursul inferior al Dunării, în secolele moderne putând fi găsiţi în porturile Reni și Ismail.
222 Oana Maria MITU
înfiinţându-se aici cel mai important aşezământ religios al regiunii, Episcopia Dunării de Jos păstorită
de Melchisedec Ştefănescu. Pentru ca îndrumarea preceptistică român-ortodoxă să se răspândească
şi să dăinuie, alături de instituţia episcopală a fost deschis şi un seminar teologic care să formeze local
un cler românesc. În Ismail au fost apoi înfiinţate instituţii de educaţie laică, şcoli primare şi o şcoală
secundară, o şcoală de învăţători care să asigure pregătirea locală a personalului educator naţional şi
o şcoală gimnazială cu profil comercial care să pregătească profesional următoarele generaţii de
cetăţeni români. În primii paşi ai procesului de construcţie proprie şi a naţiunii, Statul român părea să
acopere toate domeniile fundamentale. Desfăşurarea orânduită şi netulburată a acestor procese de
viaţă social-statală ar fi condus poate, în timp, la obţinerea integrării şi uniformizării identitare a
locuitorilor Bugeacului şi ai Ismailului în tiparul politico-cultural românesc, aşa cum s-a manifestat mai
târziu cazul Dobrogei de Nord. Interesele geopolitice ale marilor puteri vor interveni însă încă o dată
în desfăşurarea istoriei regionale, iar la momentul anului 1878 Bugeacul va reveni încă o dată
Imperiului Ţarist, sub conducerea căruia va rămâne până la sfârşitul Primului Război Mondial. O dată
cu destrămarea sa, declararea independenţei întregii provincii basarabene şi hotărârea de alipire la
Vechiul Regat, Bugeacul va intra în componenţa statului român interbelic şi va fi administrat de acesta
ca parte constituantă a Basarabiei. Cel de-al Doilea Război Mondial şi evenimentele sale vor duce la
ruperea definitivă a Basarabiei de spaţiul administrativ românesc şi la dezmembrarea provinciei,
centrul devenind Republică separată iar porţiunile din nord şi din sud fiind distribuite Ucrainei.
În contextul negocierile politico-diplomatice ale Conferinţei de pace de la Paris, agenţii străini
de informare raportau structurilor superioare din Europa faptul că „trasând o linie de la Reni la Tighina”
românii nu reuşeau să reprezintă o majoritate în Basarabia decât la nord de aceasta, exceptând zonele
urbane şi judeţul Hotin2. Privind strict la judeţele Basarabiei de sud, această demarcaţie rămânea
aplicabilă, românii având o prezenţă mai numeroasă şi mai compactă doar în zonele de sud şi sud-est
ale judeţului Tighina şi în nord-estul judeţului Cetatea Albă. Ulterior formării României Mari,
guvernanţii interbelici şi localnicii înşişi priveau Bugeacul drept „cea mai înstrăinată parte a
Basarabiei”3 din pricina cuantumului scăzut al populaţiei româneşti, situaţie caracteristică mai
pregnant în cele două judeţe sudice, Ismail şi Cetatea Albă4.
Perspectiva de ansamblu a hărţii etnice a Bugeacului indică foarte clar tiparele de locuire ale
diferitelor populaţii. Românii ocupau în mod concentrat vestul şi nordul regiunii, având o prezenţă
răsfirată şi în partea sud-vestică, bulgarii, găgăuzii şi germanii ocupaseră centrul, ucrainenii şi ruşii
sudul şi sud-estul. Această fragmentare geografică, precum şi densitatea mult mai mică a aşezărilor în
porţiunile sudice ale Bugeacului decât în cele nordice erau rezultatul concret al statutului de culoar de
trecere pentru forţe armate şi de zonă de colonizare imperială. Diversele frământări politico-militare
şi folosirea regiunii pentru deplasarea armatelor determina retragerea succesivă a populaţiei, regiunile
Ismailului şi Cetăţii Albe fiind astfel depopulate. Perioadele de acalmie istorică ofereau şansele
returului valurilor migraţioniste, atunci când exista timpul necesar pentru a fi instituită o guvernare şi
când viaţa cotidiană intra pe făgaşe mai puţin zbuciumate. Într-un astfel de context, mai precis la
încheierea războiului ruso-turc din 1806-1812 şi la preluarea Moldovei estice de către Imperiul ţarist,
noua putere a urmărit rezolvarea concomitentă a două probleme strategice printr-o singură acţiune.
Popularea pământurilor libere din judeţele Ismail şi Cetatea Albă asigura în primul rând împiedicarea
întoarcerii comunităţilor româneşti, ţarilor prezentându-li-se posibilitatea de a-şi asigura graniţa prin
ocuparea regiunii cu comunităţi care să fie loiale regimului. S-a urmărit astfel aducerea în zonă a unor
2 Peace Handbooks, issued by the Historical Section of the Foreign Office, broșura Bessarabia, (5) Race and Language apud
Constantin Ardeleanu, Basarabia la sfârșitul Primului Război Mondial – broșura Departamentului Istoric al Foreign Office-ului
(1919), în Analele Universității „Dunărea de Jos” Galați, Seria 19, Istorie, Tom IX, 2010, p. 95.
3 Apud Irina Livezeanu, Cultură și naționalism în România Mare: 1918-1930, traducere Vlad Russo, Editura Humanitas,

4 Judeţul Tighina avea cel mai mare procent de români - 53,4% (majoritate absolută). Cahulul avea 51,2% români, Ismailul o
majoritate relativă de 31,9% români, iar în judeţul Cetatea Albă românii reprezentau 18,5% din populaţie, nici un grup etnic
nefiind majoritar. Atunci când nu este altfel specificat, toate datele demografice prezentate în cuprinsul studiului sunt
preluate din Recensământul General al Populaţiei României din 29 decembrie 1930, Institutul Central de Statistică, vol. II
(Neam, limbă maternă, religie), Bucureşti, 1938.
Județul Ismail în cadrul proiectului românesc interbelic de construcție a națiunii 223
grupuri etnice care să nu prezinte sub raport identitar puncte comune cu populaţia de peste graniţă,
în consecinţă nici pericol de coalizare cu aceasta sau cu interesele Statului ei. Pentru acest rost şi pentru
administrarea treburilor interne au fost aduşi slavi din teritoriile vecine. O altă metodă de aplicare a
acestei strategii de asigurare a graniţei a fost invitarea înspre colonizare a unor etnii europene. Invitaţii
oficiale au fost lansate în special către germani şi elveţieni, oferindu-le condiţii avantajoase pentru
migrarea în masă şi ocuparea loturilor disponibile în cele două judeţe. Stabilirea acestor comunităţi
aducea avantaje nu doar prin alogenitatea şi alteritatea lor, ci şi prin caracteristicile cu care erau
creditate; oameni harnici şi pricepuţi, ei urmau să stabilizeze şi să dezvolte o zonă care nu avea prea
multe perspective proprii, educând şi modernizând prin exemplu şi populaţia slavă localnică.
Beneficiind de largi drepturi social-economice care le permiteau să se dezvolte – loturi de
pământ oferite în mod gratuit, plus posibilitatea de a extinde proprietatea prin cumpărarea
suplimentară sau arendarea la preţuri avantajoase; libertate culturală, educaţională şi de cult; scutirea
serviciului militar şi de plată a impozitelor şi taxelor etc – comunităţile de străini occidentali (cu
precădere germanii) au răspuns pozitiv invitaţiilor, dar au ajuns să îndeplinească obiectivele imperiale
doar în parte. Chemate pentru a da un exemplu pozitiv populaţiei rurale slave, hărnicia şi seriozitatea
pentru care fuseseră selectate nu au influenţat comunităţile etnice vecine iar bunele rezultate din
interiorul propriilor aşezări nu s-au extins remarcabil asupra întregii regiuni. După o jumătate de secol
în care li s-a permis consolidarea, populaţiile colonizate au ajuns să cunoască noua politică de
stabilizare a Imperiului – uniformizarea prin rusificare. Drepturile speciale le-au fost retrase în 1871,
au apărut restricţii de ordin economic şi cultural, pentru ca apoi intervenţia autorităţii de stat să devină
din ce în ce mai accentuată.5 Pan-slavismul şi naţionalismul rusesc au determinat un proces agresiv de
asimilare, intensificat îndeosebi în timpul Primului Război Mondial, căruia germanii sud-basarabeni
(mult mai puternic reprezentaţi numeric în zona Cetăţii Albe decât în Ismail) i-au căzut pradă. Îngrijoraţi
de perspectivele unui viitor sub bolşevism, ei vor susţine alipirea din anul 1918, încredinţaţi că regimul
românesc le va curăţa satele de ruşii roşii, va instaura ordinea şi le va reda dreptul la proprietate şi la
identitate6.
Alte două grupări colonizate în sudul basarabean au fost bulgarii şi găgăuzii. Concentraţi
regional la intersecţia dintre cele 4 judeţe şi local în centrul judeţului Ismail, migranţii bulgari s-au
aşezat în zonă în decursul unui lung proces de migraţie forţată între 1801-1863, când în urma crizelor
economice, politice şi a războaielor ruso-turce părăsesc Imperiul Otoman (cu vârfuri de migraţie în
1801-1802, 1806-1812, 1829-1833, 1856-1858, 1861-1863)7. Oferind sprijin deschis oştilor ţariste, de
teama represaliilor din partea Porţii bulgarii au migrat o dată cu retragerile celor dintâi. Găgăuzii s-au
aşezat în sudul Basarabiei o dată cu bulgarii, după integrarea teritoriului în Imperiul Ţarist la 18128. În
statisticile ţariste, din pricina religiei ortodoxe găgăuzii sunt deseori confundaţi cu bulgarii. Primul
recensământ imperial făcut în 1817 în sudul Basarabiei înregistra 480 de familii bulgăreşti în 12 sate,
ceea ce dădea un total de circa 2.410 suflete. În numai 10 ani (până la 1827) numărul lor se înzecise,
ajungând la peste 25.000 persoane. Pe baza unui memoriu din anul 1819 înaintat ţarului de către
bulgari, istoricul Ion Nistor estima însă populaţia bulgaro-găgăuză la peste 32.000 persoane9. Prin
Privilegiul ţarist de la 1819 care reglementa situaţia bulgarilor şi a altor bejenari, fiecare cap de familie
a primit 60 desetine de pământ cultivabil, loturi care nu puteau fi ulterior expropriate. Împrumuturi pe
termen lung, fără dobândă, se dădeau pentru formarea inventarului agricol. Coloniştii erau scutiţi timp
de 7 ani de taxe şi impozite, de serviciul militar sau alte obligaţii civile. Aveau libertate culturală,
5 Ute Schmidt, Germans in Bessarabia: historical background and present-day relations, în South-East Europe Review for
Labour and Social Affairs, nr. 03 (2008), p. 311.
6 Vasile Ciobanu, Considerations on the German Peasants of Romania in the First Decade of the Interwar Period, în Sorin Radu,
Oliver Jens Schmitt (eds), Politics and Peasants in Interwar Romania: Perceptions, Mentalities, Propaganda, Cambridge
Scholars Publishing, 2017, p. 460.
7 Tanya Boneva, Continuity and identity in the local community: a long-term perspective, în Anthropology of East Europee
Review, Vol. 24, nr. 1, 2006, p. 51.

8 Ion Nistor, Aşezările bulgare şi găgăuze din Basarabia, Analele Academiei Române, Memoriile Secţiunii Istorice, Seria III,
Tomul XXVI, Memoriul 13, Imprimeria Naţională, Bucureşti, 1944, p. 17.

9 Ibidem, pp. 22-23.
224 Oana Maria MITU
religioasă şi profesională, autonomie administrativă10. Tratatul de pace de la Paris a făcut ca între 1856-
1878 coloniile din sudul Basarabiei să fie împărţite: cele din Tighina şi Cetatea Albă au rămas mai
departe sub guvernare ţaristă, pe când cele din Cahul, Bolgrad şi Ismail au intrat sub guvernare
românească (circa 40 de aşezări în cazul bulgarilor şi găgăuzilor). Administraţia românească a păstrat
privilegiile anterioare, dând la rândul său legi noi de împroprietărire şi scutire de la recrutare. Reacţiile
bulgarilor şi ale găgăuzilor au fost diverse: în timp ce câteva mii de oameni au ales să se strămute în
regiunile administrate de români, alţii menţineau tensiuni politico-sociale şi o propagandă care
susţinea migrarea în sens invers11. În secolul XIX, oraşul Bolgrad era, după Bucureşti şi Brăila, cel de-al
treilea mare centru pentru mişcarea spiritual-culturală şi de redeşteptare naţională a naţiunii
bulgare12.
Perioada 1856-1878 este interesantă din perspectiva efectelor sale socio-culturale asupra
populaţiei locale, mai ales dacă este să privim grupul etnic bulgar. Atraşi tradiţional de autoritatea
rusească, migraţi în mod asumat sub guvernarea acesteia şi modelaţi timp de câteva decenii de
politicile sale, în acest interval istoric bulgarii sud-basarabeni au fost nevoiţi să vină în contact cu
modelele administrative şi culturale româneşti. Puţinele mărturii existente ne indică informaţii
interesante nu doar asupra acestei situaţii particulare, ci pot fi o sursă generoasă în creionarea unor
tipare mentale şi atitudinale în cazul specific al identităţilor de graniţă aflate sub presiunea unor
sisteme diferite (în acest caz bulgar, imperial rusesc şi românesc). Iată, spre exemplu, ce nota Nicolae
Iorga despre una dintre persoanele întâlnite într-o călătorie prin Basarabia începutului de secol XX: „E
basarabean. Aceasta nu înseamnă numai că e născut în Basarabia și că stă acolo, ci mai mult. Deși nu
e tipul perfect al basarabeanului, căci și tatăl său și mama sa sunt bulgari din Bolgrad, el, născut din
bulgari, a fost întâiul cetățean român până la anul pierderii celei de-a doua, în 1878, a urmat la
gimnaziul din Bolgrad cînd era românesc, l-a mântuit după programul nostru, limba de propunere
singură fiind schimbată după reanexare. S-a căsătorit cu o bulgarcă, ai cărei părinți au locuit în
România. Știe acum bine românește, călătorește pe la noi, are aplecare către moldoveni, dar nu-i place
în țară, și Împărăția-i impune foarte mult: a servit-o ca președinte de zemstvo și acum e gata a-și da
viața pentru dânsa”13. Textul ridică mai multe curiozităţi decât furnizează răspunsuri, stârnind
cercetătorul la analiza elementelor care pot influenţa tiparele identitare şi atitudinale ale indivizilor şi
colectivităţilor. Ce natură şi intensitate are impactul fiecăruia dintre aspectele care pot forma în
psihicul uman reflexul raportării la o structură externă de identificare: locul naşterii, descendenţa,
tradiţia culturală versus educaţia dirijată, contactul şi experienţa directă de viaţă cu laturile lor pozitive
sau negative? Analiza epistemologică neavându-şi pentru moment rostul, ne vom limita la a simplifica
până la extrem posibilele elemente rezultante, raportându-le extragerea la cazul prezentat. Înclinaţia
istorică a populaţiei bulgare pentru universul politico-cultural rusesc va interfera în relaţia acestei
comunităţi cu ulterioara guvernare românească. Asemenea ruşilor şi ucrainenilor, bulgarii şi găgăuzii
vor interacţiona cu Statul român interbelic pe baze de intensă neîncredere reciprocă şi agresivitate mai
mult sau mai puţin manifestă.
Întorcându-ne însă pentru moment la un alt segment de analiză, textul prezentat anterior
ilustrează foarte bine, deşi doar în anumiţi parametri, unul dintre fenomenele caracteristice zonelor
de graniţă în general, Basarabiei în particular şi Bugeacului în special: identitatea de tip regional.
Ansamblu complex de elemente individuale şi colective, regionalitatea se manifestă deseori ca o
oglindire a realităţilor şi specificităţilor vieţii comunitare din zone plurietnice şi multiculturale, în care
trăsături etnice native sau tradiţionale se îmbină cu unele ale naţionalităţilor înconjurătoare şi cu
directivele socio-politice ale puterii guvernante. Trăind la limita dintre organizări politico-culturale
diferite, populaţia zonelor de graniţă tinde să se autodefinească, deseori interiorizând elemente
caracteristice mai multor sisteme. Maniera în care se formează regionalitatea, gradul ei de consolidare
10 Ibidem, pp. 20-21, 23.

11 Ibidem, pp. 37-38.
12 Dragomir Petrescu, Bugeacul. Entitatea lui românească. Studiu geografic, istoric, economic şi cultural, Bucureşti, Tipografia
Carpaţi, 1941, p. 13.

13 Nicolae Iorga, Neamul românesc în Basarabia, Editura Librăriei Socec, București, 1905, pp. 177-178.
şi stabilitate, precum şi durata în care se manifestă depind în final de interesele Statului care
administrează arealul respectiv şi de modul în care acesta îşi practică autoritatea. În funcţie de aceste
condiţii, regionalităţii îi poate fi permisă libertatea de manifestare, ea poate fi încurajată sau,
dimpotrivă, suprimată. În cele din urmă, existenţa şi caracteristicile ei sunt supuse ideologiei de Stat şi
modului în care acesta înţelege să îşi construiască comunitatea. În discuţia de faţă, această perspectivă
politică este observabilă în cele indicate anterior referitor la relaţia dintre Imperiul Ţarist şi coloniştii
din sudul Basarabiei, dar va fi privită şi printr-un alt orizont de orientare, acela al Statului român
interbelic şi al procesului său de construcţie naţională.
Continuând inventarierea populaţiei locale, următorul colectiv etnic prezent în Bugeac şi în
judeţul Ismail era cel al evreilor. Nefiind foarte numeroasă sau densă – doar 2,8% din populaţia
judeţului Ismail, având o prezenţă mai compactă în oraşe – comunitatea evreiască era semnificativă
prin faptul că ilustra în mod reprezentativ una dintre laturile practice ale identităţii regionale.
Indiferent de mediul de locuire rural sau urban, ea era profund ghetoizată, manifestare întâlnită de
altfel pe întreg teritoriul basarabean şi nu doar în regiunea sa sudică. Strategie de supravieţuire socială
caracteristică comunităţii mozaice din cele mai vechi timpuri, ghetoizarea reprezenta pentru
autoritatea de Stat perspectiva neputinţei de a relaţiona cultural-integrator.
Pentru regiunea Bugeacului, multiculturalitatea se manifestase drept un puternic factor
centrifugal, reacţie comunitară agravată de politicile asimilatoare ale guvernării imperiale. Impunerea
unui set de reguli de manifestare socio-culturală caracteristice culturii ruseşti nu a reuşit decât să
închidă ermetic comunităţile etnice, iar identitatea regională deja formată s-a dezvoltat la rândul ei în
mod fracturat, distinctă pentru fiecare minoritate în parte. Românii, ruşii, germanii, bulgarii şi evreii
Bugeacului nu au ajuns să se considere împreună o comunitate regională sub directivele identitare ale
culturii ruseşti (aşa cum nu au acceptat această clasificare nici sub guvernarea românească), ci au
rămas, fiecare dintre ei, reprezentanţii locali al propriei etnii. Caracteristic zonei a devenit un fenomen
de impermeabilitate socială, fiecare comunitate etnică devenind şi menţinându-se închisă şi
necomunicativă cu exteriorul. Autoraportarea lor s-a format în limitele stricte ale propriei tradiţii şi ale
mediului imediat cognoscibil: erau români, germani, evrei etc basarabeni (prin definiţia istorică a zonei
Bugeacului), nefiind integraţi identitar nici în comunităţile de origine, nici la nivel regional, nici în
sistemele superioare de organizare statală. Fenomenul era prezent în cazul tuturor comunităţilor
minoritare, în mod special (deşi nu exclusiv) la cele din mediul rural unde tradiţionalismul şi lipsa de
mobilitate fizică şi psihică ghidau viaţa în toate aspectele sale. La un secol de la sosirea lor pe
pământurile sud-basarabene, germanii rămâneau „din pricina conservatorismului, refractari la tot ce
ţinea de intruziuni exterioare în viaţa satului”14. Asemenea era cazul evreilor, care nu au renunţat nici
o clipă la forma de organizare a ghetoului. Caracteristică acestor grupuri etnice era în schimb viaţa
socială activă din interiorul propriilor comunităţi15. Asemenea germanilor, evreii erau foarte activi şi
preocupaţi de deschiderea aşezămintelor sociale şi de caritate, profesionale, religioase, culturale,
sportive, dar limitaţi la propria obşte. Într-un raport al Chesturii de Poliţie din Chilia Nouă din iunie
1932 erau amintite nu mai puţin de 18 asemenea organizaţii evreieşti ce funcţionau pe cuprinsul
oraşului16. Un succes real îl aveau asociaţiile sioniste; sionismul era, de altfel, unul dintre catalizatorii
fenomenului de ghetoizare (şi vice versa), populaţia evreiească fiind convinsă de inutilitatea integrării
sale într-o societate în care prezenţa îi era temporară.
Privind succint mozaicul etnic al regiunii sud-basarabene, în mod special cel al judeţelor Ismail
şi Cetatea Albă, şi fenomenele sociale generate de natura fragmentată a comunităţilor putem înţelege
circumstanţele în care a avut loc punerea în practică la nivel regional a proiectului românesc interbelic
14 Apud Vasile Ciobanu, Considerations on the German Peasants..., p. 476.

15 Existând totuşi nuanţe, gradul de implicare în viaţa socială depinzând într-o foarte mare măsură de natura comunităţii şi
de nivelul ei de dezvoltare. Astfel, grupurile minoritare cu nivele mai mari de pregătire intelectuală şi economică precum
germanii şi evreii aveau o reţea de structuri sociale mult mai extinsă şi mai activă decât minorităţile cu nivele culturale şi
financiare mai scăzute, precum românii, ruşii sau găgăuzii.
16 Arthur Viorel Tuluş, Aspecte din viaţa comunităţilor evreieşti din jurul Gurilor Dunării (până în 1938). Mituri istoriografice,
percepţii contemporane şi realităţi istorice, Editura Istros, Brăila, 2016, p. 44.

226 Oana Maria MITU
de construcţie a naţiunii. O dată obţinută unirea provinciilor cu nucleul teritorial al Statului român,
misiunea acestuia părăsea un capitol istoric şi o serie de obiective pentru a se concentra asupra altora,
din anumite puncte de vedere mult mai dificile. Deoarece, aşa cum bine indicase Petre P. Negulescu,
„așa cum s-a înfăptuit, unirea nu este decât un act politic, care n-a fost desigur ușor, dar a fost în
schimb foarte simplu, pe când unificarea este o problemă complexă, cu multe și felurite aspecte, și la
a cărei dezlegare va trebuie să lucrăm fără preget vreme îndelungată”17. Cu toate că atunci când emitea
această părere politicanul conservator avea în gând unificarea sufletească a comunităţilor româneşti,
din punctul de vedere al interesului superior al comunităţii naţionale integrarea naţionalităţilor nu
constituia o problemă de mai mică importanţă. Toate ramurile acestor două tipuri distincte de unificări
erau problematice, pornind de la natura lor practică la cea abstractă. Trei tradiţii diferite de
administrare a vieţii publice trebuiau aduse împreună pentru a compune un singur sistem; nepunând
la socoteală dificultăţile tehnice ale acestei asocieri, problematică era şi realitatea obişnuinţei de
relaţionare sub modelele administrative anterioare, indiferent de calitatea acestora. Înlocuirea
modului de conducere şi de gospodărire în sine nu urma să fie facilă. Cea de-a doua chestiune se afla
în relaţie directă cu regionalitatea identitară menţionată anterior. Rezidenţii teritoriilor alipite, atât
minoritari cât şi români, aveau viziuni foarte specifice şi diferite asupra a ceea ce le compunea
identitatea, iar uniformizarea naţională urmărită de Stat avea să întâmpine destule obstacole. Această
din urmă problemă se prezenta cu atât mai pregnant în sudul Basarabiei, unde identitatea populaţiei
se raporta la trei perspective: tradiţia etnică, tradiţia culturală a autorităţii ruseşti dominante şi tradiţia
regiunii locuite, limitată pe o rază restrânsă din jurul comunităţii natale. Cea de-a treia dificultate era
reprezentată, fireşte, de modul în care fiecare comunitate etnică relaţionase cu guvernarea anterioară,
vechile loialităţi dovedindu-se de cele mai multe ori imposibil de supralicitat.
Referindu-ne la teritoriul administrativ al judeţului Ismail, Statul român interbelic a avut
misiunea de a gestiona pe cât de avantajos propriilor interese o populaţie formată din 31,9% români,
29,7% ruşi, 19,2% bulgari, 6,9% găgăuzi, 4,7% ucraineni şi ruteni, 2,8% evrei, 0,4% germani. Pornind de
la graniţa vestică unde reuşeau să aibă o mică majoritate, românii erau răsfiraţi pe linia centrală a
întregului judeţ şi aşezaţi mai ales în apropierea cursurilor sau ochiurilor de apă. Aşezările de bulgari şi
găgăuzi coborau în continuarea spaţiului ocupat în judeţul Cahul, având comunităţi în centrul judeţului,
cu bulgarii având majoritate în oraşul Bolgrad. Germanii aveau puţine aşezări (3) înspre partea central-
estică a judeţului. Ruşii şi ucrainenii se aşezaseră mai ales în zonele de sud şi est. Cele 5 oraşe ale
judeţului aveau în procent de 44,7% populaţie rusă, 24,6% românească. Ruşii aveau majoritate în
centrele economice şi în oraşele situate înspre latura sud-estică – Ismail, Chilia Nouă, Vâlcov (procente
de 59,4, 50,2, respectiv 74,3%) – iar românii aveau majoritate doar în oraşul Reni (51,3%), mai apropiat
de graniţa românească. În pofida discursului şi a politicii oficiale de urbanizare a provinciei basarabene
în ansamblu şi a populaţiei de origine românească în special, la finele perioadei interbelice harta etnică
a oraşelor se prezenta realmente neschimbată: Ismailul îşi păstra majoritatea rusească, Bolgradul pe
cea bulgară, iar Reniul îşi menţinea caracterul românesc.
Guvernanţa centrală se afla în deplină cunoştinţă şi recunoaştere a inferiorităţii numerice şi
culturale pe care puterea românească o avea în regiunea sudică a Basarabiei. Structura etnică şi socială
a regiunii, proximitatea de graniţa bolşevică şi apropierea vădită a unor etnici de regimul rusesc
creaseră în mentalul puterii centrale o imagine de instabilitate şi de pericol iminent, pentru care
singura cale de control a fost identificată într-o intervenţie energică manifestată o dată cu preluarea
responsabilităţii administrative şi cu o permanentă stare de alertă. Dincolo de momentele de criză de
la sfârşitul războiului, atunci când „curăţarea” regiunii de bolşevici fusese aclamată de majoritatea
populaţiei, o dată cu intrarea vieţii pe făgaşurile păcii atitudinea autorităţilor nu s-a mai dovedit a fi
apreciată de localnici. Privită uneori cu ochi nu tocmai buni de înşişi etnicii români, cu atât mai puţin
era ea gustată de unele segmente ale populaţiei minoritare, cunoscute ca păstrând simpatii faţă de
vechiul regim. Rezultatele concrete ale administraţiei româneşti şi ale politicii naţionalizatoare erau
astfel prinse în cercul vicios al eşecurilor şi ratărilor, combustibil pentru manifestările de nemulţumire
17 P. P. Negulescu, Reforma învățământului. Proiecte de legi, Tipografia România Nouă, București, 1922, pp. IV-V.
ale celor deja suspectaţi ca fiind lipsiţi de loialitate, hrănind mai departe lipsa de încredere (uneori
paranoia) autorităţilor. Şirul reacţiilor nocive se menţinea într-o perpetuă repetiţie.
Principala preocupare care măcina posibilitatea de relaţionare dintre Stat şi comunităţile
locale era problema simpatizanţilor comunişti, iar interacţiunea dintre aceştia şi autorităţile aflate
constant în defensivă afecta deseori modul în care se închegau percepţiile populaţiei neangajate în
conflict. Starea de spirit a localnicilor, supravegheată în mod continuu, nu era cunoscută doar la nivel
administrativ local, ci era adusă în atenţie în cadrul structurilor superioare ale Statului. Reprezentanţii
basarabenilor sudici învinuiau de excel de zel autorităţile trimise din Regat şi cereau investigarea
reclamaţiilor la nivel parlamentar. În anul 1923 a avut loc, de pildă, o întreagă serie de luări de poziţie
relativ la modul în care autorităţile române de ordine şi siguranţă tratau populaţia bulgară. „Toate
satele bulgare din jurul oraşului Bolgrad”, spunea deputatul T. Iacobescu, „sunt terorizate”, locuitorii
fiind periodic arestaţi şi trimişi la Cetatea Albă pentru judecată. Acuzaţiile sale mergeau până la a
afirma că aveau loc execuţii prin împuşcare înaintea procesului la care aveau dreptul persoanele
deţinute, stârnind indignare pe băncile parlamentare18. Un alt vorbitor menţiona schingiuri aplicate de
către jandarmi19. Acuze grave de omoruri ascunse sub pretextul evadării deţinuţilor suspectaţi de
bolşevism erau aduse şi de către D. Joleascof; ceea ce este interesant de reţinut din intervenţia sa este
descrierea pe care o oferă asupra interiorizării evenimentelor de către restul populaţiei. Altfel neatrasă
de ideile bolşevice şi mulţumită de arestările efectuate deoarece aduceau linişte şi ordine în sate,
localnicii erau însă profund revoltaţi de presupusele execuţii şi dezvoltaseră păreri foarte nefavorabile
faţă de autorităţile româneşti20. Excesul de zel practicat în unele intervenţii putea fi de altfel ilustrat
prin faptul ca majoritatea celor arestaţi erau curând puşi în libertate de judecătorie. Dincolo de
exagerările la care ne putem aştepta din partea ambelor tabere şi indiferent dacă acuzaţiile s-ar fi
dovedit a fi fondate sau nu, important este faptul că starea de tensiune a situaţiei făcea ca orice
informaţie sau zvon să contribuie în mod decisiv la formarea părerilor şi atitudinilor. În contextul unei
neîncrederi generalizate a guvernanţilor centrali în relaţie cu basarabenii, fie ei minoritari sau români,
lipsa unei reacţii definite din partea autorităţii parlamentare (măcar în a investiga substanţial astfel de
raportări) şi continuarea politicii centrale de ordine şi siguranţă sub modelele de intervenţie ale stării
de asediu au contribuit la menţinerea, dacă nu agravarea segregării identitare şi a neintegrării
comunităţilor din sudul Basarabiei. De cealaltă parte a discuţiei, starea de alertă în care se afla
personalul era justificată de autorităţi prin pătrunderea încă din 1918 a organizaţiilor comuniste ilegale
în satele bulgare şi găgăuze, care aveau pe deasupra tendinţa de a-şi extinde activitatea şi în cele
româneşti aflate în vecinătate. Alături de Comrat (Tighina) şi Cubei (Cetatea Albă), Bolgradul apărea în
rapoartele Siguranţei ca fiind un centru important de activitate propagandistică, iar bulgarii şi găgăuzii
se aflaseră printre grupările simpatizante sau participante la mişcarea de la Tatar Bunar. Indiferent
dacă era atrasă în masă de ideile comuniste sau nu21, cert este că populaţia bulgară „civilă” avea reacţii
antiromâneşti, în judeţele sud-basarebene înregistrându-se deseori cazuri individuale sau colective de
nesupunere civică, aşa cum a fost manifestarea din 1919 din satul Anadol, judeţul Ismail, unde sătenii
au atacat poliţia locală şi primăria scandând „Ura Rusia! Jos România!”22. Cu toate că identificau lucid
motivele care contribuiau la menţinerea blocajelor de comunicare, observând cum „oficialităţile
române se lăsau corupte exact în momentele în care cetăţenii aveau nevoie de ele”, conducătorii nu
aveau puterea, posibilitatea sau voinţa de a face modificări în planul şi metodica de acţiune asupra
18 Dezbaterile Adunării Deputaţilor, şedinţa din 22 mai 1923, în Monitorul Oficial nr. 72/22 iunie 1923, p. 2152.
19 Vezi intervenţia lui Gr. Cazacliu în Dezbaterile Adunării Deputaţilor, şedinţa din 24 mai 1923, în Monitorul Oficial nr. 73/23
iunie 1923, p. 2181.
20 Vezi Dezbaterile Adunării Deputaţilor, şedinţa din 25 mai 1923, în Monitorul Oficial nr. 74/26 iunie 1923, pp. 2204-2205.
21 Dacă cercetătorul Ivan Duminică notează că o parte a populaţiei bulgare fusese atrasă de comunism încă de la începutul
anilor 20, Leontin Negru susţine contrariul, menţionând totuşi existenţa unei puternice opoziţii faţă de cultura şi guvernarea
românească şi a manifestărilor iredentiste. A se vedea Ivan Duminică, „Policy options of the Bulgarians of Bessarabia during
1918-1940”, în Sorin Radu, Oliver Jens Schmitt (eds), Politics and Peasants in Interwar Romania: Perceptions, Mentalities,
Propaganda, Cambridge Scholars Publishing, 2017, p. 514 şi Leontin Negru, Identităţi etnice la Dunărea de Jos şi ultimatumul
sovietic (23 august 1939 – 28 iunie 1940), în Analele Universităţii Dunărea de Jos din Galaţi, Seria Istorie, nr. 4 (2005), p. 273.
22 Ivan Duminică, Policy options of the Bulgarians of Bessarabia..., pp. 516-520.
228 Oana Maria MITU
integrării provinciale.
Lipsa autorităţii morale a guvernării româneşti nu venea însă doar din această imagine
defectuoasă din ochii populaţiei locale, ci şi din nemulţumirea ei faţă de condiţiile de viaţă. Nivelul
scăzut de trai al regiunii, micşorarea veniturilor şi creşterea cheltuielilor afectau în mod special pătura
socială în care se încadra marea masă a populaţiei sud-basarabene, indiferent de etnie: rurală, agricolă
şi cu puţine perspective de dezvoltare. Un raport din anul 1930 al Poliţiei oraşului Bolgrad vorbea
despre cum „o clară nemulţumire se observă la cei săraci, în special la lucrătorii agricoli, deoarece
preţul cerealelor este foarte scăzut şi nu există perspective legate de redresarea lui”23. Criza economică
a acelor ani, lipsa unui plan de dezvoltare regională asumat şi aplicat în mod concret, per total
incapacitatea Statului de a furniza o creştere mulţumitoare a calităţii traiului sporea în mod substanţial
ruptura dintre structurile sale şi populaţia regională.
De altfel, cu toate că au existat iniţiative reale de planificare a îmbunătăţirii situaţiei socio-
economice a regiunii, intervenţiile concrete ale Statului român de a implementa un program care să
determine dezvoltarea durabilă a Bugeacului nu au avut finalităţi suficiente în raport cu nevoile locale.
Una dintre marile probleme ale sudului Basarabiei a rămas subdezvoltarea industrială şi a sistemului
de comunicaţii şi transport. Preluat de la Imperiul ţarist cu căi ferate construite aproape în totalitate
ca linii strategice, perpendiculare din punct de vedere geografic, sudul nu era unit de nord, iar Ismailul
nu avea conexiune ferată cu Chişinăul24. Regiunea Ismail era străbătută parţial de una dintre secţiunile
de sud-vest, linia Tighina-Kainari-Kulinskaya-Valul lui Traian-Reni, dar nici oraşul Ismail, nici Chilia nu
aveau cale ferată care să le deservească. Unele construcții erau neterminate sau vulnerabile, instabile
la folosire25. În 1919 analiştii englezi apreciau că, din pricina caracterului agricol al provinciei,
extinderea liniilor de cale ferată nu ar aduce mari avantaje comerciale şi că îmbunătățirea
comunicațiilor s-ar fi făcut mai bine prin modernizarea și extinderea drumurilor terestre26. După
preluarea provinciei, Ministerul Lucrărilor Publice a elaborat un plan de construcție a șoselelor care să
lege Hotinul de Ismail, Iașiul de Tighina sau Galațiul de Cetatea Albă. Acestora trebuia să li se alăture o
rețea de șosele naționale și județene care să lege între ele reședințele de județ sau centrele urbane și
economice. În sud, Cahul, Bolgrad și Ismail urmau să fie legate de Galați27. Timpul estimat ca necesar
pentru acest plan regional era de 12 ani. Datele primului deceniu de după Unire arată însă pasivitatea
și lipsa de interes a autorităților înspre alocarea mijloacelor materiale necesare28. La 1928, orașe-
capitale de județ precum Ismail și Cahul nu erau încă legate de restul țării prin căi ferate29. Dintre cele
trei drumuri naționale care străbăteau județul, doar unul trecea prin Ismail, ruta Comrat-Bolgrad-
Ismail-Chilia Nouă. Din perspectiva comerţului, singura soluţie ce mai rezolva situaţia reţelei foarte
sărace de transporturi era funcţionarea porturilor Chilia, Ismail, Reni (şi Cetatea Albă în judeţul vecin),
din care plecau la export circa 60.000 de vagoane dintr-o producţie medie de 500.000 vagoane (la o
recoltă bună)30. Ele nu aveau însă posibilitatea de a reprezenta noduri infrastructurale din pricina
stagnării reţelei de comunicaţii şi transport. Dezvoltarea capacităţii regionale de mobilitate putea avea
două mari beneficii. Legând Bugeacul de restul Basarabiei şi de celelalte provincii ale României Mari, o
astfel de reţea ar fi stimulat contactul social cu populaţia alături de care basarabenii sudici erau
îndemnaţi să se identifice din punct de vedere etno- sau civico-naţional. Asigurând, de altă parte,
23 Ibidem, p. 514.
24 Raport din anul 1927 al consulului polonez la Chişinău apud Marius Tărîţă, Basarabia în rapoartele Consulatului Republicii
Polone de la Chişinău în perioada interbelică”, în Anuarul Institutului de Istorie, Academia de Ştiinţe a Moldovei, nr. 3, 2013,
p. 229.
25 Petre Cazacu, Zece ani de la Unire. Moldova dintre Prut și Nistru 1918-1928, Tipografia Ziarului Universul, București, pp.
215-216.
26 Peace Handbooks..., pp. 108-109.
27 Charles Upson Clark, Bessarabia, Russia and Roumania on the Black Sea, Dodd, Mead and Company, New York, 1927, p. 20
28 Ion Agrigoroaiei, Gheorghe Palade, Basarabia în cadrul României întregite (1918-1940), Editura Universitas, Chișinău, 1993,
pp. 89-90.
29 Petre Cazacu, Zece ani de la Unire..., p. 218.
Carpaţi, 1941, p. 11.

structurile necesare contactului economic şi dezvoltând mobilitatea comercială, Statul ar fi fost

exponentul evoluţiei economice şi al îmbunătăţirii nivelului de trai. Lipsa acestor facilităţi şi trenarea
progresului regional prin nivelul insuficient de implicare relativ la necesităţile şi posibilităţile locale nu
au avut rolul de a sprijini integrarea populaţiei în structurile româneşti.
Atenţia guvernării centrale se apleca mai puţin asupra perspectivei dezvoltării durabile ca
tactică de integrare naţională a sudului Basarabiei şi mai mult pe atragerea regiunii în tiparele sale
politice şi culturale. Viziunea de tip „macro” a orizontului de acţiune îşi pierdea aplicabilitatea în
favoarea practicilor vieţii politice cotidiene sau de termen mediu. La nivel politic influenţele şi alianţele
partinice asigurau pătrunderea locală a ideologiilor regăţene şi obţineau mase de manevră electorală,
dar făceau mult prea puţin în domeniul integrării mentale reale sau în dezvoltarea informării şi
conştiinţei civice. Indiferent de originea lor, comunităţile etnice legau relaţii de colaborare cu partidele
naţionale31 în vederea atragerii de beneficii pentru propriile interese, ghidându-şi electoratul neinstruit
civico-politic înspre susţinerea sau boicotarea diverselor oferte de guvernare. Promisiunile şi
recompensele erau pe măsură, multe locuri din administraţiile locale fiind predate minoritarilor în
schimbul acestor voturi oarbe. Pentru a da un singur exemplu, câştigând cu ajutorul lor alegerile din
anul 1928 Ţărăniştii au dat localnicilor bulgari posturile de primar, director al liceului de băieţi, medic-
şef, inspector şcolar etc din oraşul Bolgrad32. Din perspectiva unei gândiri civice liberale, instalarea
unor funcţionari publici minoritari în posturile publice ale unei localităţi dominate numeric de etnia
respectivă nu are motive de a fi blamată. Privind însă din perspectiva procesului de construcţie
naţională (aşa cum a fost el gândit de guvernarea centrală, aceea care perora criza statutului
funcţionărimii româneşti aflată în inferioritate numerică şi de autoritate faţă de cea minoritară) se
conturează nu soluţionarea, ci agravarea pe termen lung a situaţiei în schimbul obţinerii unor beneficii
politice pe termen scurt. Mai mult decât atât, variabilitatea unor astfel de rezultate era consistentă,
depinzând într-o mult prea mare măsură de factorul individualităţii. Primind prin intermediul alianţelor
de partid locuri în Parlament, iredentiştii aveau posibilitatea de a-şi prezenta la cel mai înalt nivel nu
doar cererile unor drepturi naturale şi fireşti, ci tocmai lipsa sentimentelor civico-naţionale urmărite
de politica oficială. Pentru o scurtă exemplificare notăm cazul sud-basarabeanului Haralambie
Mitanov, deputat între 1921-1927 din partea Partidului Poporului, caracterizat de către Siguranţă
drept „un bulgarofil ardent” care îşi încuraja semenii să nu înscrie copiii la şcolile româneşti, cerând pe
lângă şcoli primare şi secundare instituirea unei universităţi bulgăreşti la Bolgrad, înainta cereri pentru
un tribunal propriu şi chiar pentru autonomie bulgărească în Sudul Basarabiei33.
O largă autonomie administrativ-culturală era însă scenariul cel mai puţin probabil în lumina
naturii proiectului de naţionalizare a provinciilor. Concentrându-şi energia intelectuală şi acţională
înspre obiectivul major al (re)românizării, Statul a pariat pe centralizare şi pe strategia, metodica şi
instrumentarul integrator al sistemului de instrucţie pentru a săvârşi dezideratele educaţionale,
culturale şi sociale, îndreptând resurse masive către acest domeniu. O mişcare propagandistică
impresionantă a demarat pentru mobilizarea personalului didactic şi auxiliar, însă demersul presant de
asigurare a învăţătorilor şi profesorilor calificaţi în procedeele de instruire românească şi
imposibilitatea de a ţine pasul cu necesitatea acută de cadre a avut rezultate variate. Cunoscută drept
o provincie dificilă în ceea ce privea desfăşurarea actului educaţional, cu o populaţie nealfabetizată şi
neîncrezătoare în folosul frecventării activităţilor şcolare şi extracurriculare, Basarabia avea reputaţia
unei veritabile sancţiuni, fiind deseori locul de exil al cadrelor cu probleme disciplinare. Regiunea
31 Bulgarii, spre exemplu, deşi în primii ani posteblici au boicotat sistemul românesc prin abţinerea de la vot, atunci când
votau sau intrau în partidele istorice preferau Partidul Ţărănist (uneori conducând filiera locală, precum în Reni sau Bolgrad),
reacţionând inclusiv la dinamica internă a partidului precum ruperea şi revenirea facţiunii Lupu. Aderau însă şi la Liberali, mai
ales în Cetatea Albă şi Ismail, şi la Partidul Poporului sau Partidul Naţional Agrar al lui Goga, ultimul bine reprezentat în toate
aşezările bulgare şi găgăuze din Bugeac. Inclusiv mişcarea de extremă dreapta a prins la populaţia bulgară şi la cea găgăuză,
propaganda extremistă fiind intens organizată în sudul Basarabiei. Conform Ivan Duminică, Policy options of the Bulgarians...,
pp. 526-534; pentru detalii despre voturile şi candidaturile etnicilor bulgari din sudul Basarabiei a se vedea Ibidem, pp. 537-
538.
32 Ibidem, pp. 525-526.
33 Ibidem, p. 529, inclusiv nota 73.
230 Oana Maria MITU
sudică a provinciei prezenta un disconfort suplimentar, educatorii fiind puşi în situaţia de a româniza
corespunzător copiii unor etnii străine, deseori potrivnice. Notă „discordantă” în mijlocul acestei
situaţii delicate făceau cadrele care tratau vocaţional chestiunea actului educativ şi de integrare
culturală. Căutând să se adapteze situaţiei, făcându-şi datoria „cu toate că o societate înstrăinată nu îi
putea suferi”, aceşti învăţători şi profesori apelau la autorităţile centrale cerând să li se acorde sprijin
în virtutea dificultăţii misiunii asumate. Astfel, profesorii suplinitori veniţi din Vechiul Regat în Ismail se
adresau Ministerului Instrucţiunii Publice pentru a fi numiţi titulari fără examen de capacitate şi pentru
a li se pune la dispoziţie instrumentele necesare: „[venind în Basarabia pentru a fi agenţi de
propagandă culturală românească] ne aşteptam, ce-i drept, la greutăţi, dar nu în măsura celor ce
întâmpinăm... Şcoalele erau cu totul dezorganizate, iar elevii fără nici o pregătire. Interesul suprem al
noii şcoli era să dezvolte în elevi deprinderea de a însuşi şi a-şi reda cunoştinţele în forma limbii
româneşti. Pentru câştigul acestei deprinderi s-au cerut şi se cer încă mari sforţări (...) Să nu se uite
apoi lipsa de cărţi şi de materiale didactice. Dacă în Vechiul Regat aceste lipsuri se pot suplini cu succes
chiar şi de profesor – dânsul fiind cartea – aici numai cu o muncă îndoită, poate şi împătrită, putem
înlocui cartea, pentru că elevii, neştiind bine româneşte şi neputând deprinde uşor cunoştinţele,
neavând idei apreciative, greu şi cu mari insistenţe îşi însuşeau cunoştinţele numai prin simţul
auzului”34. Dacă mişcarea ideologică şi propagandistică a fost întreţinută cu fervoare, susţinerea ei cu
mijloace concrete de implementare necesita resurse pe care Statul nu le avea în mod constant. La
începutul anilor 1930 statisticile arătau că 99% dintre şcolile din judeţul Ismail încă aveau material
didactic incomplet. Primăriile, comitetele şcolare şi instituţiile culturale private se ocupau în genere de
distribuirea cărţilor şi auxiliarelor, dar capacitatea lor de înzestrare nu se putea ridica la nivelul
necesităţilor. Alteori, tipăriturile procurate nu puteau fi puse la dispoziţia elevilor din lipsa spaţiilor
corespunzătoate de consultare: în judeţul Ismail doar 62% dintre unităţile şcolare aveau biblioteci35.
Cea mai mare presiune se punea însă pe naţionalizarea oficială a şcolilor şi pe
responsabilitatea directă a învăţătorilor de a-i învăţa pe localnici limba română. O sarcină dificilă în
sine dacă nu i s-ar fi adăugat lipsa unui corp didactic complet. Insuficienţa cadrelor de formaţiune
românească era o problemă pentru a cărei remediere infrastructura educaţională nu putea face multe.
Din toate cele 43 de şcoli normale prevăzute pentru deschidere în mandatele ministrului Constantin
Angelescu, şcoala proiectată pentru Ismail s-a aflat printre cele 4 unităţi a căror construcție a fost
întreruptă în 1928 de schimbarea puterii şi nereluată ulterior36. Chestiunea a fost în schimb abordată
prin alte trei metode – transferul de personal din Vechiul Regat, refamiliarizarea profesorilor de origine
română cu limba tradiţională şi instruirea de la zero a celor minoritari. Cursuri de reînvăţare a limbii
române s-au organizat pentru profesorii moldoveni încă din 1918, iar în 1920 s-au făcut primele serii
de predare a gramaticii şi a conversaţiei primare pentru profesorii de alte naţionalităţi. Întrerupte la
jumătatea timpului de desfăşurare din lipsă de fonduri, ele erau primele încercări de introducere
paşnică a elementelor româneşti într-un spaţiu multietnic dominat de o altă supra-cultură, înregistrând
„rezultate îmbucurătoare” ţinând cont de calificativele bune obţinute de majoritatea cursanţilor şi de
„apropierea sufletească care s-a făcut între dascălii ucraineni şi cei români”37. Într-o zonă încă
dominată moral de rusism progresele se făceau însă anevoios. Un bilanţ al învăţătorilor primari care
cunoşteau satisfăcător şi foloseau limba Statului arăta ca în anii '30 Ismailul se situa pe una dintre cele
mai joase poziţii38. Statul a mizat totul pe încercarea de românizare a populaţiei, păşind dincolo de
perspectiva cunoaşterii sociale a limbii oficiale. Proiectul său de culturalizare a generaţiilor tinere şi
34 Raport din 6 februarie 1920, Arhivele Naţionale, fond Preşedinţia Consiliului de Miniştri, d. 305/1920, f. 1 apud Gheorghe
Palade, Integrarea Basarabiei în viaţa spirituală românească (1918-1940). Studii, Editura Cartdidact, Chişinău, 2010, pp. 30-31.
35 Dimitrie Gusti, Un an de activitate la Ministerul Instrucției, Cultelor și Artelor (1932-1933), ediție anastatică, Colecția Opera
Omnia, Editura Tipo Moldova, Iași, 2011, pp. 375-388.

36 Constantin Angelescu, Evoluția învățământului primar și secundar în ultimii 20 de ani, în Nicolae Peneș, Dr. C. Angelescu.
Reformator al învățământului românesc, Editura Editgraph, Buzău, 2008, p. 198.

37 Natalia Mafteuţă, Învăţământul secundar teoretic de Stat din Basarabia în perioada interbelică, în Anuarul Institutului de
Istorie, Academia de Ştiinţe a Moldovei, nr. 1/2011, pp. 231-214.

38 Apud Lucian Boia, Cum s-a românizat România, Humanitas, București, 2015, p. 73.
adulte a fost recepţionat la nivelul comunităţilor drept o adevărată ofensivă de asimilare pe care, în
virtutea noilor principii şi precepte socio-politice, nu erau dispuse să o accepte. Impunerea limbii
române nu a fost percepută ca un drept natural al Statului şi ca o nivelare a capacităţilor de comunicare
a populaţiei cu autorităţile (şi, în adevăr, nici nu a fost gândită astfel). Construcţia naţională şi
loializarea nu se fundamentau pe valori civice, ci etno-culturale, iar încercarea de impunere a
modelelor româneşti nu a fost bine recepţionată de populaţia minoritară. Păstrând în prim-plan
obiectivul de reintegrare a propriilor etnici, Statul nu a avut în vedere faptul că, spre exemplu, în şcolile
civile39 sau militare de alfabetizare a adulţilor lecturile cu cuprins moral-naţional sau care ilustrau
momentele importante ale unităţii româneşti puteau avea mult prea puţin efect asupra altor
naţionalităţi. Diferenţiabile de simpla informare asupra istoriei şi geografiei ţării din care făceau acum
parte şi având natura clară de a asimila cultural, astfel de cursuri reuşeau să influenţeze doar acele
conştiinţe care manifestau deja disponibilitatea mentală de a se lăsa atrase.
Interesul major al Statului era să îndepărteze şi să înlocuiască în spaţiul public exponentul
universal al culturii ruse, apoi să uniformizeze conform unui tipar românesc reperele identitare ale
viitorilor cetăţeni, iar pentru aceasta principala sa tactică a fost folosirea sistemului de învăţământ şi
parteneriatul public-privat pentru răspândirea propagandei sale culturale. Pasul de început a fost,
după cum am menţionat în trecere, re-naţionalizarea unităţilor şcolare aparţinând minorităţilor.
Reacţiile comunităţilor etnice faţă de această şansă au fost împărţite. Unele au îmbrăţişat cu entuziasm
posibilitatea de a-şi educa copiii în propria limbă şi tradiţie (a se vedea cazul elitei ucrainene care cerea
derusificarea şi „obligarea” populaţiei la redescoperirea propriilor rădăcini), altele au continuat să
folosească sistemul şi limba rusă, în parte din obişnuinţă, în parte din opoziţie faţă de noul regim (a se
vedea cazul unor conducători de instituţii private germane40). Cea de-a doua componentă strategică –
naţionalizarea şi românizarea treptată a şcolilor – a stârnit aceeaşi gamă de reacţii, diferenţele găsindu-
se doar în maniera efectivă de răspuns şi de negociere. Dacă în sectorul privat comunităţile minoritare
şi-au putut continua nestingherite activitatea educaţional-culturală, în planul serviciilor publice
instituţiile de instrucţie au fost treptat incluse în programul de Stat. Astfel, până în anul 1928 toate
şcolile germane din sudul Basarabiei fuseseră naţionalizate, cu excepţia a 3 unităţi în Tarutino şi Sărata.
Având o populaţie germană puţin numeroasă, judeţul Ismail a trebuit să se mulţumească cu orele de
limbă maternă în şcoli în care restul disciplinelor se predau în româneşte. Eşuarea negocierilor legate
de şcolile germane din sudul Basarabiei a afectat în mod simţitor relaţiile dintre comunitate şi Statul
român: în 1933 orele de limbă germană au fost eliminate cu totul din curriculă, pentru ca în 1937 limba
să fie scoasă inclusiv din orele de religie. Deşi acestea din urmă au fost reintroduse în urma protestelor,
relaţia fusese grav afectată41. Fără a extinde asupra unei întregi grupări etnice atitudinea unui singur
reprezentant, în menţiunile anterioare a putut fi totuşi observată şi o faţetă a relaţiei bulgarilor cu
şcoala românească. Iar evreii sud-basarabeni, prin perspectiva sionistă de relaţionare cu Statul făceau
uz de politica re-naţionalizării şi militau pentru folosirea idişului şi a ebraicei, autorităţile permiţând
funcţionarea şcolilor Tarbut42. Faţă de populaţia rusă, pe care o trata cu maximă reticenţă şi despre
care considera că este unul dintre principalele grupuri etnice asupra căruia trebuia aplicată intensiv
politica de asimilare culturală43, Statul a luat în considerare nemulţumirile legate de sistemul
39 Ministrul Constantin Angelescu se angaja încă din 1922 să investească cât mai mult în deschiderea şcolilor de adulţi în
Basarabia. Printr-o înţelegere cu Casa Şcoalelor şi a Serviciului Extraşcolar din Basarabia era planificată deschiderea unor şcoli
de adulţi nu numai la sate, ci şi în oraşe, câte o unitate pentru Tighina, Cetatea Albă, Ismail, Cahul, Bolgrad şi Chilia Nouă, cu
câte 2 institutori. Arhivele Naţionale Bucureşti, fond Casa Şcoalelor, dos. 462/1922, f. 31 apud Gheorghe Palade, Integrarea
Basarabiei..., pp. 52-53.
40 Natalia Mafteuţă, Aspecte ale învăţământului particular din Basarabia în primii ani după Unire, în Bultinul Ştiinţific al
Tinerilor Istorici, Serie Nouă, II (VII), Chişinău, 2013, p. 115.

41 Vasile Ciobanu, Considerations on the German Peasants..., pp. 478-479.
42 Arthur Viorel Tuluş, Aspecte din viaţa comunităţilor evreieşti..., p. 154.
43 Poliţia oraşului Chilia Nouă nota că: „În marea majoritate (95%) sunt inculți și analfabeți, ușor coruptibili (…) Având însă în
vedere faptul că nivelul lor intelectual este, după cum am vorbit mai sus, foarte redus, credem că această categorie de
populație s-ar putea deznaționaliza ușor și asimila ușor numai printr-o propagandă național culturală intensă și după un plan
anume și bine întocmit care să prevadă programul unei acţiuni zi de zi în această direcţie. Adăpaţi la izvorul culturii şi limbii
232 Oana Maria MITU
educaţional abia în 1939, în condiţiile atacului asupra Poloniei. Printre măsurile aprobate atunci se
aflau importarea de cărţi în limba rusă, introducerea orelor de limbă rusă şi ucraineană în şcoli şi
redeschiderea unor biblioteci44.
Foarte scurta privire aruncată asupra condiţiilor de relaţionare dintre Statul român interbelic
şi populaţia minoritară a sudului basarabean conturează ideea unui nou eşec al proiectului de
naţionalizare. Nefiind mai permisiv în aplicarea dreptului la educaţie în limba maternă, admiţând
pentru şcolile minoritare fie predarea în limba naţională şi în cea de Stat, fie numai în aceasta din urmă,
Statul român a atras nemulţumirea tuturor grupurilor etnice din sudul Basarabiei, care în loc să se
deprindă cu folosirea limbii române drept instrument de relaţionare interetnică s-au coalizat instinctiv
tot în jurul fostei limbi vernaculare, rusa, singura alternativă şi în fapt cea care le era mai la îndemână,
fiindu-le deja bine cunoscută45.
Dominaţia morală şi culturală instituită de către Imperiu a continuat de altfel să reprezinte
una dintre marile impedimente ale proiectului românesc. Având la dispoziţie nu numai un set de
practici şi de instrumente care au intervenit violent în nivelarea vieţii publice, dar şi timp suficient la
îndemână astfel încât efectele politicii sale să se închege, cultura rusească prinsese rădăcini puternice
în mentalul colectiv basarabean. Limba rusă nu fusese doar prezentată drept unicul canal cultural de
calitate superioară şi singura cale prin care se putea accede la o situaţie socială respectabilă, ci fusese
de asemenea singura modalitate de comunicare dintre diversele etnii din provincie.
Cu atât mai mult fusese acest ultim fapt o realitate în sudul Basarabiei, acolo unde populaţia
românească – deja defavorizată în întreaga regiune în ceea ce privea nivelul cultural – nu ocupa nici
primul loc în piramida numerică a populaţiei, aşadar nu avea puterea de a exercita o presiune socială
suficientă pentru a detrona modelele deja instituite. În consecinţă, rezultatele programului de
culturalizare românească se dovedeau a fi greoaie şi nesatisfăcătoare în faţa realităţilor cotidiene.
Oraşul Ismail rămânea tributar atât bon ton-ului, cât şi caracterului practic de a folosi limba rusă în
spaţiul public. Chiar reprezentanţii autorităţii oficiale a Statului cădeau pradă acestei deprinderi, după
cum observa în 1925 un călător din Vechiul Regat: „Prin aleea principală [a Grădinii Publice] un general
în uniformă românească, venit în concediu, pășea țanțoș alături de câteva doamne. Întâmplător
ajungând în urma lor, spre uimirea mea îi auzii vorbind rusește”, iar atmosfera generală a oraşului
rămânea per ansamblu cu nimic schimbată faţă de deceniul anterior, când populaţia îi era tributară
Ţarului: „Atmosfera stăpânilor de ieri a rămas mai adâncă decât mi-aș fi închipuit. Mă așteptam la o
viață mai moldovenească și am găsit pretutindeni o dureroasă înstrăinare. Și doar Smilul de odinioară
a fost aproape un sfert de veac sub guvernare românească. (…) La Chișinău tot au rămas măcar măhălăii
moldovenești. La Ismail n-am auzit nici în preajma căsuțelor acoperite cu stuf, nici mai la centru mult
grai moldovenesc. Dacă n-ar fi mănunchiul de funcționari veniți din regat, Ismailul ar fi aidoma cum
era înainte de război. În biserici și azi se slujește mai mult rusește. (…) În piață, în gloata orășenilor
amestecați cu mărginașii, nu auzi decât rusește. Traiul de odinioară se duce fără stingherire și acum.
Doar forma, slabă și ea, e îndeplinită. Tăblițele străzilor cu firmele sunt românești, deși e permis să se
mai păstreze, ostentativ, și inscripțiile vechi. (…) Deși s-ar putea spune că e o simplă formă, în realitate
e o sfidare care n-ar fi permisă nici într-o țară din lume. (…) La vitrinele micilor librării – afară de una
singură – cărțile rusești tronează ca și pe vremea veche. Ce înălțătoare misiune ar putea avea cei câțiva
însuflețiți cărturari din Ismail care au întemeiat Societatea «Gr. Muzicescu» dacă și administrația locală
ori centrală le-ar da un sprijin efectiv. (…) Din nefericire înșiși românii nu-și dau seama de menirea lor.
româneşti şi crescuţi înt-o atmosferă de continuă propagandă naţional-culturală tinerele generaţii care se ridică desigur că
nu vor mai putea împărtăşi ideil şi sentimentele celor bătrâni. Pentru aceasta este însă necesar un timp îndelungat şi trebuie
să recunoaştem că de la alipire nu s-a lucrat aproape nimic pe acest plan de a cărui importanţă trebuia să ne dăm seama din
primele momente ale alipirii”. Arhivele de Stat ale Regiunii Odessa, fond 837, dosar 128, f. 130-137 apud Ibidem, pp. 222-
223.
44 Charles King, The Moldovans. Romania, Russia, and the Politics of Culture, Hoover Institution Press, Stanford University,
2000, p. 44.
45 Arthur Viorel Tuluș, Stări de spirit ale populaţiei din judeţul Cetatea Albă între anii 1933-1934. Documente din Arhiva de
Stat a Regiunii Odessa, Ucraina, Editura Istros, Brăila, 2016, pp. 15-16.
Și după cum îmi sângeră inima de câte ori aud studenții basarabeni, români, vorbind rusește chiar la
ușa sălilor de curs, tot așa ziua pe care am petrecut-o în Ismail a fost încheiată cu o amărăciune
înăbușitoare”46. Fireşte, la toate aceste aspecte contribuia în mod decisiv faptul că oraşul avea
populaţie majoritar rusească care întreţinea cu succes atmosfera vechii stăpâniri, o urbanizare sau
elitizare românească care să contrabalanseze fenomenul aflându-se departe de a fi o realitate.
Principala strategie culturală a Statului se concretiza în investirea propagandistică şi
materială masivă a activităţilor cu caracter naţional românesc şi în încurajarea societăţilor şi asociaţiilor
private dornice să îi pună în practică programul. Iniţiativele veneau de regulă din partea agenţilor
regăţeni sau transilvăneni, intelectuali însufleţiţi de ideea dezvoltării unui patos naţional în provincia
proaspăt recăpătată. Realizarea acestui deziderat întâmpina însă numeroase şi reale dificultăţi chiar în
regiunile centrale ale Basarabiei, acolo unde populaţia românească era majoritară. Sudul devenea
astfel un veritabil munte de cucerit din punct de vedere cultural, cu o populaţie românească puţin
numeroasă şi puţin energică, cu un mozaic etnic ale cărui piese nu erau dintre cele mai uşor de aşezat
împreună. Chiar în interiorul firavei elite româneşti nu toţi membrii erau dispuşi să participe la efortul
considerabil ce li se punea dinainte, preferând să nu agite apele în care se scăldau.
Marile organizaţii culturale care au activat în Basarabia au fost Casa Şcoalelor şi Culturii
Poporului şi Fundaţia Culturală „Principele Carol” din partea Statului, apoi Astra transilvană şi Liga
Culturală regăţeană din partea iniţiativei private. În sud, la Cetatea Albă, luaseră fiinţă primele încercări
postbelice de organizare culturală românească – un Cerc Cultural şi primul Despărţământ Astra. Până
în 1933 se întemeiaseră astfel de oficii şi la Ismail şi Tighina. Analfabetă şi obişnuită cu discursul
imperial conform căruia limba română nu era un exponent de calitate, populaţia căreia îi erau menite
activităţile acestor asociaţii le-a întâmpinat cu neîncredere: „Împrejurările din anii de după Unire au
fost acolo de așa natură încât i-au făcut pe locuitori să-și întoarcă fața de la Statul român. Unii spuneau
că vor boicota orice inițiativă românească și românizatoare”. Urmărind să-i convingă „că există o
cultură românească pe care ei au fost împiedicați să o cunoască până acum”47, Statul român a lansat
un amplu proiect de re-românizare prin spectacole de muzică şi de teatru, serbări populare cu dansuri
şi recitări, conferinţe publice, deschideri de biblioteci şi săli de lectură. Mediul preferat de activitate îl
constituia căminul cultural, unitate-tip a cărei înfiinţare locală a fost impusă prin lege şi care a fost
deschisă cu aviditate în toate aşezările în care acest lucru a fost posibil. Funcţionarea efectivă şi
randamentul acestor spaţii făceau domeniu separat de discuţie, deoarece activitatea depindea de o
serie variabilă de factori: disponibilitatea unui spaţiu adecvat şi a resurselor, disponibilitatea cadrelor
calificate şi gradul lor de implicare, dimensiunea şi structura populaţiei şi mai ales dorinţa acesteia de
a lua parte la activităţile propuse. În cele 5 oraşe și 76 de sate ale judeţului Ismail activau Casa Școalelor
și a Culturii Poporului (întreținea 81 de organizații culturale locale, dintre care 67 de cămine), Fundația
„Principele Carol” (32 de așezăminte), Centrala Caselor Naționale (4 organizații) şi Liga Culturală (activa
în 2 localități)48. Informaţiile referitoare la activitatea şi rezultatele acestor centre sunt din păcate puţin
numeroase şi risipite. Căminele culturale aveau misiunea marţială de a readuce populaţia de origine
românească înapoi în braţele valorilor tradiţionale. Programele lor erau în principal îndreptate către
aceasta, dar deschise către participanţii şi spectatorii de alte etnii pentru a intermedia cunoaşterea şi
dialogul intercultural şi a încuraja apropierea socială. Totuşi, libertatea de asociere şi de exprimare,
dorinţa de a recăpăta identitatea pierdută în timpul stăpânirii imperiale precum şi acel caracter de
excluziune a elementelor străine comunităţii făceau ca minorităţile să fie de departe mai interesate de
organizarea propriilor manifestaţii şi nu de participarea la cele organizate de puterea şi etnia
guvernantă.
Demersul Statului de a integra socio-cultural populaţia basarabeană viza aşadar activităţi
publice care să revitalizeze instinctul tradiţiei native pentru etnicii români şi să atragă interesul de
46 I. Simionescu, Orașe din România, Editura Cartea românească, București, 1925, pp. 176-177.
47 Proces-verbal al ședinței plenare extraordinare a secțiilor literar-științifice ale Astrei, Cluj, 20 septembrie 1926, apud
Onisifor Ghibu, Trei ani pe frontul basarabean. Bilanțul unei activități, ediție îngrijită, introducere și note de Marian Radu,
Editura Fundației Culturale Române, București, 1996, pp. 146-147.
48 Ion Agrigoroaiei, Gheorghe Palade, Basarabia în cadrul României..., p. 168.
234 Oana Maria MITU
apropiere civico-culturală a celorlalte naţionalităţi. În ceea ce privea planul de a (re)învăţa româneşte,

acesta era structurat pe două direcţii de implementare – alfabetizarea şcolară a copiilor şi alfabetizarea
extraşcolară a adulţilor. Proiectul de răspândire a culturii româneşti a neglijat, din păcate, una dintre
cele mai utile resurse aflate la îndemână – presa. Utilizată pentru familiarizarea maselor cu alfabetul
latin şi ortografia românească, presa nu a fost totuşi folosită la scară largă pentru atragerea culturală
efectivă. Cu toate că sprijinul direct şi concentrat al unei prese bine întocmite ar fi adus beneficii certe
procesului de identificare mentală a basarabenilor de restul teritoriilor româneşti, precum şi
interesului complementar de integrare a minorităţilor, acest sector nu a cunoscut o atenţie deosebită
din partea structurilor de Stat. Lipsită de posibilităţi materiale, pusă în faţa unei competiţii acerbe din
partea publicaţiilor de factură rusească căreia nu îi putea face faţă, presa românească nu a avut ocazia
de a-şi aduce contribuţia optimă la efortul de unificare. Primul deceniu interbelic a reprezentat în mod
special o perioadă de criză pentru presa de limbă românească. Statutul său s-a îmbunătăţit semnificativ
la sfârşitul anilor '20-începutul anilor '30, dar aportul pe care l-a adus la procesul de formare a
conştiinţei naţionale nu s-a putut ridica la posibilul său potenţial. Presa regională putea fi structurată
tipologic în câteva ramuri distincte: foi de informare publică, ziare politice sau organe de partid,
publicaţii de propagandă comunistă, reviste literare independente sau ale corpurilor
didactice/şcolăreşti, publicaţii de propagandă culturală naţional-românească49. Oprindu-ne asupra
situaţiei judeţului Ismail, pentru intervalul 1918-1941 pot fi identificate 30 de titluri de presă
informativă sau propagandistică, dintre care 19 erau editate în limba română şi 11 în alte limbi, în
special rusă şi bulgară50. La o primă vedere, cazul judeţului pare fericit, cele mai numeroase titluri fiind
publicaţii periodice de cultură naţională, fie ea literară sau propagandistică. Cele mai longevive reuşeau
să reziste între 3-6 ani. Majoritatea acestor reviste populare nu dăinuiau însă; nefiind sprijinite, după
un an, o lună sau un singur număr dispăreau de pe piaţa competiţiei culturale a Ismailului. În mod
ironic, singurul ziar care a apărut în mod constant a fost organul de presă al unui partid politic (10 ani).
*
Planul întocmit de Statul român interbelic pentru integrarea şi asimilarea naţională a
provinciilor alipite a fost caracterizat de concentrarea intensă asupra redescoperirii rădăcinilor
tradiţionale, „pur româneşti”, ale propriilor etnici. Faţeta multiculturalităţii regionale care i-a fost
adăugată printre trăsăturile definitorii la sfârşitul războiului a fost abordată din perspectiva neoliberală
a asigurării şi îndeplinirii unor drepturi constituţionale moderne concomitent cu satisfacerea
obiectivelor majore ale Statului. Această din urmă necesitate a determinat manifestarea treptată a
politicii de românizare, prin care structurile legislative şi executive au urmărit restrângerea succesivă
a caracterului multicultural şi uniformizarea socio-politică naţională. Mizând pe strategia intervenţiei
49 Se adăugau tipărituri care intrau în categoria Anuarelor sau Buletinelor oficiale ale instituţiilor publice sau private, pe care
am ales să le excludem din cuantificare din pricina gradului de răspândire, accesibilităţii şi relevanţei pentru publicul larg.
50 În ordine cronologică, în oraşul Ismail au apărut: Farul: ziar politic independent (1914-1915, 1916, 1919-1920-1923/1924,
duplex Ismail-Tulcea); Glasul Ismailului: ziar de propagandă naţională (decembrie 1918-ianuarie 1919); Renaşterea
basarabeană: organ de propagandă şi cultură naţională (18 octombrie 1919); Secerea: Organul Partidului Ţărănist
basarabean (1922-1932, duplex Tulcea-Ismail, duminical); Curierul Basarabiei de Sud (1924-1925, săptămânal, apoi bilunar);
Avântul Şcoalei: revista corpului didactic primar din judeţul Ismail (1925-1926, lunar); Democratul Basarabiei: ziar
independent (1928, lunar); Krasnyj ûg (1930-1933); Adevărul: Organul Com. al Partidului Naţ. Ţărănesc din Ismail (1932).
Varianta în limba rusă – Pravda (1932, bilunar); Krasnyj portovik (1933); Naše slovo (1933); Limba noastră: revistă literară a
Seminarului Teologic „Melchisedec Episcopul” (1934-1938); Talente mici: revistă şcolară (1936); Luceafărul: revista elevilor
Seminarului Teologic „Melchisedec Episcopul” (1936-1939); Vpered (1938); Cuvântul Adevărului: foaie de învăţătură pentru
popor (1944, bilunar); Pridunakskij budil'nik (fără indicare an, mesager literar de bulevard); Voinţa Şcoalei: revistă pedagogică
editată de corpul didactic din judeţul Ismail (fără an). În oraşul Bolgrad: Voin-Graždanin (mai 1917 – februarie 1918, cotidian);
Revolucioner (5 ianuarie 1918); Bessarabskij Telegraf (1925, cotidian din Chişinău); Familia noastră: revistă literară şi ştiinţifică
sub auspiciile Liceului de băieţi „Carol II” (1935-1938, lunar); Bugeacul: revistă literar-culturală (1935-1941, duplex Bolgrad-
Bucureşti, lunar. Până în februarie 1938 a apărut în limba bulgară. În 1938 s-a scos şi Bugeacul copiilor); Generaţia Nouă:
Revistă de luptă şi afirmare culturală: literatură, ştiinţă, filozofie, artă, critică etc. (1936-1937, lunar); Moldavia: revistă de
cultură (1939 - iunie 1940, lunar). În oraşul Reni: Rabočaâ žizn'/ Viaţa muncitoare: organul comitetului orăşenesc de partid
(20 martie 1933); Cuvântul Basarabiei (1936-1939). Pentru informaţii detaliate a se consulta Presa basarabeană de la
începuturi până în anul 1957. Catalog, Lidia Kulikovski (îngr. ed.), Margarita Şcelcikova (alc.), Epigraf, Chişinău, 2002.
culturale şi pe fondul definirii etnice a naţiunii, Statul a eşuat în a înţelege profund caracterul şi
necesităţile multiplelor minorităţi pe care era nevoit să le gestioneze, precum şi pe nevoile reale ale
propriei comunităţi regionale. Din această privinţă, planul său de intervenţie nu a fost personalizat
conform realităţilor locale, iar prezenţa sa a fost deseori simţită drept o intruziune concentrată mai
degrabă pe controlul populaţiei decât pe urmărirea intereselor sale reale de dezvoltare.
Tipul de integrare urmărit de autorităţi – asimilarea culturală – potrivit poate, după o aplicare
îndelungată, cazului etniei româneşti din provincii, nu putea avea sorţi de izbândă pentru celelalte
naţionalităţi. În sudul Basarabiei, în universul propriu, acestea aveau la dispoziţie toate cele necesare
vieţii sociale. Diferenţele naturale şi atitudinea intruzivă a Statului făceau ca oferta culturală a acestuia
să nu aibă căutare şi astfel să nu poată determina o reacţie de acceptare. Dialogul ar fi putut fi, poate,
deschis, dacă i-ar fi fost schimbată natura. Considerentele socio-economice, implicarea directă a
Statului în investiţii şi în oferirea unor beneficii generale care să îmbunătăţească nivelul de trai al
regiunii, al tuturor comunităţilor indiferent de origine, ar fi pavat poate o cale de comunicare, aşezând
fundamentele de construcţie ale loialităţii civice reale din partea beneficiarilor.
În calea unui astfel de scenariu s-au aşezat însă mult prea multe variabile de politică internă
şi externă, de pericole reale sau imaginate, de indisponibilitate de dialog, de neputinţe economico-
financiare. Una dintre cele mai înstrăinate şi mai sărace zone ale României Mari, Bugeacul şi zona
Ismailului în sine au rămas creuzete pentru mişcările de destabiliare a vieţii cotidiene şi a autorităţii de
Stat. Cu toate că timpul a permis câştigarea unor progrese, Statul interbelic nu a reuşit, până la raptul
final al Basarabiei, să transforme Bugeacul într-o provincie care să facă în mod real parte din Regat,
indiferent dacă această integrare ar fi avut natură etnică sau civică. Aceleaşi handicapuri sociale,
politice şi economice cu care a preluat regiunea s-au menţinut până la sfârşit.
Pentru a încheia cu câteva exemple ale continuităţii deficienţelor discutate de-a lungul
scurtei analize asupra zonei Ismailului, ne întoarcem privirea către grupurile etnice considerate de
Statul român drept problematice. În cazul evreilor, handicapul relaţiilor sociale cu celelalte comunităţi
şi cu structurile Statului s-a menţinut pe întreaga durată a perioadei interbelice. Recensământul
românesc din anul 1930 înregistra că în judeţele Cahul, Ismail şi Cetatea Albă puteau fi consideraţi
asimilaţi doar 0,66% dintre evrei, care se declarau de religie mozaică dar de o altă identitate etnico-
naţională (nu în mod necesar românească, totuşi). Un procent de 95,24% declarase idiș-ul ca limbă
maternă, iar 4,76% altă limbă (iarăşi, nu neapărat limba română). Fenomenul era întâlnit mai ales în
oraşul Ismail51. Într-un raport adresat în 1938 Comisariatului de Poliţie din Chilia Nouă, autorităţile
române şi în special Ministerul de Interne şi Siguranţa considerau că menţinerea ghetoului era contrară
intereselor Statului român: „Dacă s-ar analiza programul de activitate politică de până acum al
comunităţii evreieşti s-ar constata o tradiţie în concepţia comunităţii, iar această tradiţie este
cunoscută sub numele de ghetou. Prin ghetou evreimea a activat politica socială, naţională şi religioasă
evreiască. Ghetoul este cauza fundamentală care a menţinut pe evrei într-o societate a lor, izolată de
restul neamurilor în care au trăit, deci rămâne învederat că acţiunea ghetoului nu este şi nici nu poate
fi socotită ca o simplă problemă evreiască. Ea este mai mult decât o acţiune socială, este o acţiune
politică alimentată de un naţionalism exclusivist. A lăsa comunitatea să-şi desfăşoare şi să-şi
împlinească programul înseamnă că Statul prin pasivitatea lui ar alimenta o acţiune dăunătoare,
menită să lovească într-un viitor apropiat temelia aşezământului naţional şi constituţional (...)”. În
continuarea raportului, autorităţile centrale atrăgeau atenţia asupra nerespectării de către propriii
agenţi a dreptului legal de control asupra activităţii diferitelor asociaţii religioase sau laice particulare,
pentru a se asigura că acestea nu contravin prin program sau acţiuni siguranţei şi stabilităţii Statului.
Autorităţile centrale cereau o mai concentrată şi mai extinsă atenţie a puterilor locale îndreptate către
supravegherea şi integrarea socială a comunităţilor evreieşti52.
51 Arthur-Viorel Tuluș, Aspecte comparative privind integrarea comunităților evreiești din jurul gurilor Dunării în structurile
României interbelice: sudul Basarabiei versus Vechiul Regat, în Danubius, XXX, Editura Muzeului de Istorie Galați, 2012, p.
366.
52 Arhiva de Stat a Regiunii Odessa, fond 873, dosar 19, f. 68 apud Arthur Viorel Tuluş, Aspecte din viaţa comunităţilor
evreieşti..., pp. 145-146.

236 Oana Maria MITU
Populaţia ruso-ucraineană a rămas constant privită cu profundă reticenţă şi neîncredere de

către Stat, fiind suspectată de simpatii comuniste şi purtând cea mai mare ostilitate Statului53. Dacă
structurile externe de informare opinau că populaţia ucraineană nu mai avea activitate iredentistă
proprie din momentul lichidării mişcărilor bolşevice de către autorităţile române şi că acţiunile lor erau
în fapt susceptibile influenţei şi organizării ruseşti54, structurile româneşti îi înregistrau drept una dintre
principalele minorităţi – alături de evrei – care aderau la mişcarea comunistă55.
Cu toată energia pusă în combaterea acesteia, Statul român nu a reuşit, prin intervenţiile de
tip poliţienesc, să atragă supunerea asumată a tuturor segmentelor de populaţie şi să îndepărteze
ideologia bolşevică de la graniţa sa sud-estică, iar o notă informativă a Regimentului 3 Jandarmi al
Dunării de Jos înregistra la 31 iulie 1940 „ostilitatea gratuită şi violentă a minoritarilor basarabeni
(evrei, ruşi, bulgari, ucrainieni, găgăuzi etc.) care s-au dedat faţă de armata, populaţia şi funcţionarii
români la acte de crunt banditism” şi că „încă înainte de retragerea autorităţilor româneşti s-au
constituit, de către comuniştii evrei şi ruşi, comitete orăşeneşti care au întâmpinat sărbătoreşte trupele
sovietice în oraşe ca Ismail, Bolgrad, Cahul, Chilia Nouă ş.a. Conform instrucţiunilor comitetelor mai
sus amintite, imediat ce s-a aflat de hotărârea Consiliului de Coroană, evreii şi nu numai ei, au înlocuit
în grabă firmele româneşti cu altele ruseşti”56.
53 Arthur Viorel Tuluș, Stări de spirit ale populaţiei..., pp. 15-16.

54 Din raportul Consulatului polonez la Chişinău (1930) apud Marius Tărîţă, Basarabia în rapoartele Consulatului Republicii
Polone..., p. 232.
55 Raport al Siguranţei din anul 1940 cu referire la întregul teritoriu al Basarabiei şi Bucovinei. Cristian Troncotă, Mihail
Moruzov şi Serviciul Secret de Informaţii al Armatei Române, Bucuresti, 1997 apud Leontin Negru, Identităţi etnice la Dunărea
de Jos..., p. 272.
56 Apud Leontin Negru, Atitudinea oficialităţilor şi reacţii ale unor minorităţi etnice din Ţinutul Dunărea de Jos în problema
cedării Barasabiei (vara anului 1940), în Erasmus, nr. 12, 2001, p. 201.
ІЗМАЇЛЬСЬКА ОБЛАСТЬ В РАМКАХ РУМУНСЬКОГО МІЖВОЄННОГО
ПРОЕКТУ НАЦІОНАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА
Вана-Maрія MІТУ
e-mail: mituoana@ymail.com
Розташований на території історичних взаємовпливів, на перехресті імперій і культур,

Ізмаїл та його околиці відчували протягом століть складність прикордонного статусу з усіма
соціальними, економічними і політичними наслідками цієї просторової ідентичності. З часів
античності тут проживали греки1. Ізмаїл контактував з румунським світом в середньовіччі,
перебуваючи у складі Волоського і Молдавського князівств. Підкорившись і перетворившись в
османський протекторат з кінця XV ст. до кінця наступного століття, цей регіон y значній мірі
втратив румунське населення, яке було замінене османською владою на ногайських татар,
підлеглиx Порті. На початку XIX ст. за результатами російсько-турецьких воєн Ізмаїл було
включено до складу Російської імперії, при якій поселення почало розвиватися за стінами самої
фортеці. В середині ХІХ ст. після нового конфлікту, в якості способу вигнання могутньої Росії з
гирла Дунаю, великі європейські держави передали контроль над Ізмаїльським регіоном і двома
іншими територіально-адміністративними формуваннями (Кагул і Болград) Молдові. Ці три
«повіти» належали з 1856 по 1878 рр. Молдові, а потім – Об'єднаним князівствам. Почавши
процес національного будівництва (орієнтованого і інституціоналізованого) молода румунська
держава звернула свою увагу на інтеграцію Буджака – так турками була названа історична
Бессарабія (або південні частини Східної Молдавії). Нова правляча влада розглядала питання про
включення регіону як у соціально-культурні механізми, покликані покращити повсякденне життя
жителів, так і у процес будівництва румунської держави та формування єдиного румунського
менталітету.
Дотримуючись частково усвідомлених, частково інстинктивних кроків такої політики,
румуни довели до населення Буджака своє бачення порядку, освіти і духовного самовизначення.
Один із стовпів румунської політики у цьому напрямку – Православна церква та її моральний
авторитет – було розташовано в Ізмаїлі як найбільш важлива релігійна установа в регіоні –
Єпархія Нижнього Дунаю на чолі з Мелхіседеком Стефанеску. Для того, щоб румунсько-
православні ідеї та настанови поширювалися і вистояли, разом з єпископською установою була
відкрита і духовна семінарія, в якій передбачалася підготовка румунського духовенства для
регіону. В Ізмаїлі були створені світські навчальні заклади, початкові та середні школи,
навчальний заклад для вчителів, який мав забезпечити місцеву підготовку національних
викладачів, та школа-гімназія комерційного профілю для професійної підготовки майбутніх
поколінь громадян Румунії. На перших етапах процесу будівництва нації румунська держава,
здавалося, охопила всі основні сфери. Послідовне здійснення цих важливих державотворчих
1Вони оселилися по нижній течії Дунаю, і в сучасних століттях сліди їх перебування можна знайти в районі портів Рені
та Ізмаїл.
238 Вана-Maрія MІТУ
завдань, можливо, призвело б, з плином часу, до досягнення інтеграції та єдиної ідентичності

жителів Буджака і Ізмаїла з румунським політико-культурним середовищем, як сталося пізніше у
випадку з Північною Добруджею.
Геополітичні інтереси великих держав позначаться ще раз на перебігу регіональної
історії, коли в 1878 р. Буджак знову повернеться під владу Російської імперії, під керівництвом
якої залишиться до кінця Першої світової війни. Після ліквідації царської Росії Буджак стане
частиною румунської держави міжвоєнного періоду і. Друга світова війна та її результати
призведуть до остаточного розриву Бессарабії з румунським адміністративним простором і
демонтажу румунської влади в регіоні. Центр краю стане окремою республікою, а частини
північного і південного районів увійдуть до складу України.
У контексті переговорів політико-дипломатичної мирної конференції в Парижі іноземні
розвідувальні служби повідомляли вищі структури Європи про факт, що «по лінії від Рені до
Тигіни» румуни не є більш чисельною спільнотою в Бессарабії, за винятком міських районів і
Хотинського повіту2. В південних районах Бессарабії румуни мали більш численну і компактну
присутність лише в районах на південь і південний схід від Ізмаїльського повіту та на північному
сході від Четатя Албе. Після утворення Великої Румунії міжвоєнні та місцеві органи влади
вважали Буджак «самою відчуженою частиною Бессарабії»3 через низький відсоток кількості
румунського населення в краї; ця ситуація була більш характерною і в двох південних районах,
Ізмаїлі та Білгороді4.
Огляд етнічної мапи Буджаку чітко демонструє закономірності розселення різних груп
населення. Румуни сконцентрувалися у західній і північній частині регіону, дисперсно були
присутні в південно-західній частині; болгари, гагаузи та німці займали центр; українці і росіяни
південь і південний схід. Ця географічна фрагментація, а також нижча щільність поселень в
південних районах Буджака (в порівнянні з північними районами), були конкретним результатом
статусу регіону, який використовувався для проходу збройних сил або як зона імперської
колонізації. Різні політико-військові проблеми та використання регіону для переміщення
збройних формувань впливали на спустошення районів Ізмаїла і Болграда. Історичні періоди
затишшя забезпечували шанси на повернення міграційних хвиль. У такому контексті, а саме в
кінці російсько-турецької війни 1806-1812 рр., після захоплення Східної Молдавії царською
імперією, нова влада паралельно вирішувала два стратегічних завдання однією дією. Заселення
вільних земель емігрантами в повітах Ізмаїл та Четатя Албе перешкоджало, перш за все,
поверненню румунських громад, і Російській імперії вдалося убезпечити свої кордони,
замешкавши регіон спільнотами, лояльними до царської влади. Мета полягала в тому, щоб
привести в район етнічні групи, які не мають дотичних точок з населенням через кордон, і, отже,
не буде жодної небезпеки коаліцій з ним або з інтересами його держави. З цією метою і для
управління внутрішніми справами були привезені слов'яни з сусідніх територій.
Ще один спосіб реалізації цієї стратегії забезпечення кордонів – запрошення деяких
етнічних європейців до колонізації. Офіційні запрошення були призначені головним чином для
німців і швейцарців, надаючи їм сприятливі умови для масової міграції, з можливістю займати
вільні землі в двох повітах. Створювані громади мали певні переваги завдяки своїм
характеристикам – працьовиті і кваліфіковані люди, вони стабілізували б і розвивали б область,
виховуючи і модернізуючи на своєму прикладі місцеві слов'янські народи.
Західні громади (в основному німці) позитивно відгукнулися на запрошення, оскільки їх
2 Peace Handbooks, issued by the Historical Section of the Foreign Office, брошура Bessarabia, (5) Race and Language apud
Constantin Ardeleanu, Basarabia la sfârșitul Primului Război Mondial – брошура Історичного відділу Міністерства
закордонних справ (1919), în Analele Universității „Dunărea de Jos” Galați, Seria 19, Istorie, Tom IX, 2010, p. 95.
3 Apud Irina Livezeanu, Cultură și naționalism în România Mare: 1918-1930, traducere Vlad Russo, Editura Humanitas,

4 Найвищий відсоток румунів – Тигінський повіт – 53,4 % (абсолютна більшість), Кагул –51,2 % румунів, Ізмаїл – відносна
більшість 31,9 % румунів, а в повіті Четате-Албе румуни складали 18,5 % населення, жодна етнічна група не мала
переважної більшості. Всі демографічні дані, представлені в дослідженні (якщо не вказано інше), взяті з загального
перепису населення 29 грудня 1930 року, Центральний інститут статистики, том II, Бухарест, 1938.
Ізмаїльська область в рамках румунського міжвоєнного проекту національного будівництва 239
приваблювала вигода від широких соціальних і економічних прав, які дозволяли їм обробляти
безкоштовні земельні ділянки, а також можливість розширення власності шляхом додаткової
купівлi або оренди за вигідними цінами; культурна, освітня свободи і свобода богослужіння;
звільнення від військової служби і сплати податків та зборів і т. д. Однак, досягнення імперських
цілей відбулося лише частково. Старанність і щирість німецьких та швейцарських колоністів не
впливали на сусідні етнічні громади, і гарні результати в їх власних поселеннях не надто помітно
поширювалися по всьому регіону. Після півстолітньої консолідації колонізовані популяції
познайомилися з новою політикою імперії – уніформізаціі шляхом русифікації. Спеціальні права
були зняті в 1871 р., виникли економічні й культурні обмеження, а потім втручання державної
влади стало все більш вираженим5. Панславізм і російський націоналізм призвели до
агресивного процесу асиміляції, особливо посиленому в Першу світову війну, жертвами якої
стали південнобессарабські німці (чисельніші в районі Білгорода, ніж в Ізмаїлі). Побоючись
перспективи майбутнього під більшовиками вони будуть підтримувати об'єднання 1918 р.,
впевнені в тому, що румунський режим очистить села від росіян, встановить порядок і надасть
їм право на власність і особистість6.
Дві інші групи, колонізовані в південній Бессарабії, були болгари і гагаузи. Проживали
на перетину чотирьох повітів і локально в центрі повіту Ізмаїл. Болгарські мігранти селилися в
цьому районі протягом тривалого вимушеного міграційного процесу між 1801-1863 рр., коли
після економічних та політичних утисків і російсько-турецьких воєн вони покинули Османську
імперію (з міграційними піками в 1801-1802, 1806-1812, 1829-1833, 1856-1858, 1861-1863)7.
Пропонуючи відкриту підтримку російським царським військам, побоюючись відплати з боку
Порти, болгари мігрували з першими відступами царської армії. Гагаузи оселилися в південній
Бессарабії одночасно з болгарами після інтеграції території в Царську імперію в 1812 р.8. У
російській статистиці через православну релігію їх часто плутають з болгарами. Перший
імперський перепис, проведений в 1817 р. на півдні Бессарабії, зафіксував 480 болгарських сімей
в 12 селах, що дало в цілому 2.410 осіб. Всього за 10 років (до 1827 року) їх число збільшилося
вдесятеро, досягнувши понад 25 000 чоловік. На підставі меморандуму 1819 р., подарованого
царем болгарам, історик Іон Ністор оцінив населення болгаро-гагаузів більш ніж 32 000 чоловік9.
Відповідно до царського привілею 1819 р., що регулював становище болгар та інших мігрантів,
кожен глава сім'ї отримував 60 десятин оброблюваних земель, які згодом не могли бути
експропрійовані. Довгострокові безвідсоткові кредити були надані для придбання
сільськогосподарського інвентарю. Колоністи були звільнені на 7 років від податків і мит,
військової служби або інших цивільних зобов'язань. У них була культурна, релігійна та
професійна свобода, адміністративна автономія10. Між 1856-1878 рр. Паризький мирний договір
розділив колонії південній Бессарабії: ті, що в Тигіні і Білгороді – залишалися під царським
правлінням, а ті, що в Кагулі, Болграді та Ізмаїлі – увійшли під румунське правління (близько 40
населених пунктів болгар і гагаузів). Румунська адміністрація зберегла колишні привілеї і, в свою
чергу, ввела нові закони про власність та звільнення від найму. Реакції болгар і гагаузів були
різноманітні: з часом кілька тисяч чоловік вирішили переїхати в регіони, керовані румунами, інші
підтримували політичну і соціальну напруженість і пропаганду, яка працювала на міграцію в
5 Ute Schmidt, Germans in Bessarabia: historical background and present-day relations, în South-East Europe Review for
Labour and Social Affairs, nr. 03 (2008), p. 311.
6 Vasile Ciobanu, Considerations on the German Peasants of Romania in the First Decade of the Interwar Period, în Sorin Radu,
Oliver Jens Schmitt (eds), Politics and Peasants in Interwar Romania: Perceptions, Mentalities, Propaganda, Cambridge
Scholars Publishing, 2017, p. 460.
7 Tanya Boneva, Continuity and identity in the local community: a long-term perspective, în Anthropology of East Europee
Review, Vol. 24, nr. 1, 2006, p. 51.

8 Ion Nistor, Aşezările bulgare şi găgăuţe din Basarabia, în Analele Academiei Române, Memoriile Secţiunii Istorice, Seria III,
Tomul XXVI, Memoriul 13, Imprimeria Naţională, Bucureşti, 1944, p. 17.

9 Ibidem, pp. 22-23.
10 Ibidem, pp. 20-21, 23.
протилежному напрямку11. У ХІХ ст. Болград був після Бухареста і Брaїли третім за величиною
центром національно-духовного і культурного відродження болгарської нації12.
Період 1856-1878 рр. цікавий з точки зору його соціально-культурного впливу на
місцеве населення, особливо якщо розглянути болгарську етнічну групу. Традиційно
знаходячись під російськими властями, десятиліттями моделюючи свою поведінку під
російським впливом, у цей історичний період бессарабські болгари мали вступити в контакт з
румунськими адміністративними та культурними моделями. Кілька існуючих свідоцтв вказують
на цікаву інформацію не тільки про цю конкретну ситуацію, а й можуть бути цікавим джерелом
ментальних і орієнтаційних моделей у конкретному випадку прикордонної ідентичності під
тиском різних систем (в цьому випадку болгарської, російської імператорської і румунської). Ось,
наприклад, що написав Микола Йорга про одну людину, подорожуючи по Бессарабії на початку
ХХ ст.: «Він бессарабець. Це не означає, що він тільки народився в Бессарабії, а й перебуває там
більший час. Хоча він не представляє ідеального типу Бессарабця, – бо його батько і його матір –
болгари в Болграді; народжений від болгар – він був першим громадянином Румунії до 1878 р.;
він відвідував гімназію в Болграді, коли той був ще румунським, закінчив його після нашої
програми, коли мова був змінена після ре-анексії. Він одружився на болгарці, батьки якої жили в
Румунії. Тепер він добре знає румунську, він подорожує до нас, він схиляється до молдаван, але
йому не подобається в країні, і королівство нав'язує йому дуже багато: він служив головою
земства і тепер готовий віддати своє життя за нього»13. Текст додає більше цікавості, ніж дає
відповідей, і дослідник звертається до аналізу елементів, які можуть впливати на моделі
особистості і відносин людей та співтовариств. Яким чином інтенсивність впливу кожного з
аспектів, що можуть формуватися в людській психіці, відображається на зовнішній структурі
ідентифікації: місце народження, потомство, культурна традиція чи освіта, прямий контакт і
прямий життєвий досвід з їх позитивними або негативними сторонами? Епістемологічний аналіз
у цьому випадку не має сенсу, обмежимося спрощенням до максимально можливих
узагальнюючих елементів, посилаючись на їх вилучення в представленому випадку. Історична
схильність болгарського населення до російського політичного і культурного світу буде заважати
відносинам цієї спільноти з румунським урядом. Як росіяни і українці, так і болгари з гагаузами
будуть взаємодіяти з румунською державою у міжвоєнний період на основі інтенсивної взаємної
недовіри і більш-менш вираженої агресії.
На даний момент, повертаючись до іншого сегменту аналізу, представлений вище текст
дуже добре ілюструє, хоча і лише за деякими параметрами, одне з явищ – регіональну
ідентичність, характерну для прикордонних областей в цілому, зокрема, Бессарабії і Буджаку.
Комплексне поєднання індивідуальних і колективних елементів – регіональність часто
проявляється відображенням реалій і особливостей життя спільноти в багатоетнічних і
багатокультурних областях, де власні етнічні або традиційні риси поєднуються з деякими з тих
народів, що мешкають поряд із суспільно-політичними директивами правлячого уряду. Живучи
на кордоні між різними політико-культурними системами, населення прикордонних районів
прагне до самовизначення. Спосіб формування регіональності, її ступінь консолідації та
стабільності, а також її тривалість в кінцевому підсумку залежать від інтересів держави, керуючої
цим районом, і способу, яким вона здійснює свою владу. Залежно від цих умов регіональність
допускається до свободи вираження, її можна заохочувати або, навпаки, пригнічувати. В
кінцевому рахунку її існування та її характеристики підкоряються державній ідеології і тому, як
вона розуміє модель побудoви своєї спільноти. Ця політична перспектива спостерігається у
вищезазначених відносинах між царською імперією і колоністами в південній Бессарабії, але
вона також буде помітною на іншому горизонті – в румунській міжвоєнній державі та її процесі
національного будівництва.
11 Ibidem, pp. 37-38.

Carpaţi, 1941, p. 13.
13 Nicolae Iorga, Neamul românesc în Basarabia, Editura Librăriei Socec, București, 1905, pp. 177-178.
Продовжимо огляд місцевого населення. Наступна етнічна група, яка була

представлена в Буджаку і Ізмаїльському повіті - євреї. Невелика – всього 2,8 % населення
Ізмаїльського повіту, з більш компактною присутністю в містах - єврейська громада була
важливою в тому, що вона наочно представляла собою один з практичних аспектів регіональної
ідентичності. Незалежно від сільського чи міського середовища проживання, вона була глибоко
геттоізована. Стратегія соціального виживання, характерна для різноманітних громад з давніх
часів, геттоїзація була для державної влади перспективою нездатності відносин культурного
інтегратора.
Для регіону Буджака полікультурність виявлялася як потужний відцентровий фактор,
реакція спільноти погіршувалася асиміляційною політикою імператорського уряду. Накладення
набору соціокультурних правил, характерного для російської культури, досягло успіху тільки в
тому, щоб герметично закрити етнічні громади, і вже сформована регіональна ідентичність
розвивалася у стратах. Румуни, росіяни, німці, болгари і євреї Буджака не зібралися разом, щоб
вважати себе регіональним співтовариством, відповідно до директив ідентичності російської
культури, (так як вони не прийняли цю класифікацію при румунському уряді), але кожен з них
залишався місцевим представником своєї власної етнічної приналежності. Характеристика цього
району стала феноменом соціальної непроникності, кожна етнічна громада стала і залишилася
замкнутою і некомунікативною із зовнішнім світом. Їх самоідентифікація формувалася в суворих
межах їх власної традиції: вони були румунами, німцями, євреями і т. ін. Бессарабці (за
історичним визначенням району Буджака) не були інтегровані в надетнічні структури, чи то на
регіональному рівні, чи то в системі вищої державної організації. Це явище мало місце у всіх
громадах меншин, особливо (хоча і не виключно) у сільських районах, де традиціоналізм і
відсутність фізичної і розумової мобільності управляли життям у всіх її аспектах. Через століття
після їх прибуття на південні бессарабські землі німці залишалися «через консерватизм,
несприйнятливими до всього, що пов'язано з зовнішніми вторгненнями в життя села»14. Так було
і з євреями, які так і не відмовилися від гетто. Характерною особливістю цих етнічних груп було
активне соціальне життя у власних спільнотах15. Як і німці, євреї були дуже активні і турбувалися
заснуванням соціальних, благодійних, професійних, релігійних, культурних, спортивних
організацій, але обмежувалися власною спільнотою. У доповіді поліцейської дільниці в Кілії Нова
у червні 1932 року було згадано не менше 18 таких єврейських організацій, що діяли по всьому
місту16. Реальним успіхом було створення сіоністських асоціацій. Більше того, сіонізм був одним
з каталізаторів феномена геттоїзації, і навпаки, єврейське населення переконувалося в марності
своєї інтеграції в суспільство, де його присутність булa тимчасовим явищем.
Коротко оглянувши етнічну мозаїку південнобессарабського регіону, особливо повітів
Ізмаїл та Четатя Албе, та соціальні явища, породжені стратифікованим характером спільнот,
можемо зрозуміти обставини, за яких румунський міжвоєнний проект національного
будівництва здійснювався на регіональному рівні. Як тільки союз провінцій з територіальним
ядром румунської держави був досягнутий, центральна влада зосередилася на інших, в деякому
сенсі більш складних, цілях. Як справедливо вказав Петро П. Негулеско: «як це було зроблено,
союз – це не що інше, як політичний акт, який, звичайно ж, був нелегким, але він був досить
простим, в той час як об'єднання являє собою складну проблему з багатьма різними аспектами і
над вирішенням якої нам доведеться працювати протягом тривалого часу»17. Незважаючи на те,
що консервативний політик думав про об'єднання румунських громад, з точки зору вищих
14 Apud Vasile Ciobanu, Considerations on the German Peasants..., p. 476.

15 Все-таки існували нюанси, коли ступінь залучення до суспільного життя в значній мірі залежала від характеру
спільноти та рівня її розвитку. Таким чином, групи національних меншин з найвищим рівнем інтелектуальної та
економічної підготовки, такі як німці або євреї, мали набагато ширшу та більш активну мережу соціальних структур,
ніж нацменшини з найменшим культурним та фінансовим рівнем, такі як румуни, росіяни або гагаузи.
16 Arthur Viorel Tuluş, Aspecte din viaţa comunităţilor evreieşti din jurul Gurilor Dunării (până în 1938). Mituri istoriografice,
percepţii contemporane şi realităţi istorice, Editura Istros, Brăila, 2016, p. 44.

17 P. P. Negulescu, Reforma învățământului. Proiecte de legi, Tipografia România Nouă, București, 1922, pp. IV-V.
інтересів національної спільноти інтеграція національностей була питанням другорядного

значення. Напрями цих двох різних типів уніфікації були проблематичними, як у теоретичній, так
і практичній площинах. Три різні традиції управління громадським життям повинні були бути
об'єднані, щоб сформувати єдину систему; не беручи до уваги технічні труднощі цієї асоціації,
реалії звичайних відносин y рамках попередніх адміністративних моделей, незалежно від їх
якості, також були проблематичними. Заміна керівництва самоврядування була непростою.
Друге питання знаходилося в прямому зв'язку з вищезгаданою областю ідентичності. Жителі
приєднаних територій, як меншин, так і румунів, мали дуже специфічні й різні уявлення про те, в
чому полягає їх особливість; національна інтеграція, що проводилася державою, мала безліч
перешкод. Остання проблема була найбільш поширена в південній Бессарабії, де ідентифікація
населення була пов'язана з трьома аспектами: етнічною традицією, культурною традицією
домінуючою російської влади і традицією території, обмеженої вузьким колом навколо рідної
громади. Ця проблема виявлялася тим, як кожна етнічна громада була пов'язана з попереднім
урядом, і чому стара лояльність виявилася в переважній більшості неможливою для подолання.
Міжвоєнна румунська держава мала місію максимально ефективно управляти в своїх
інтересах населенням Ізмаїльського повіту, сформованим з 31,9 % румунів, 29,7 % росіян, 19,2 %
болгар, 6,9 % гагаузів, 4,7 % українців і русинів, 2,8 % євреїв, 0,4 % німців. Починаючи з західного
кордону, де їм вдалося отримати незначну більшість, румуни були поширені у центрі всього
повіту, розташовуючись поблизу доріг або річкових долин. Поселення болгар і гагаузів
переважали у Кагульському повіті, більшість болгар проживали в місті Болграді. У німців було
мало поселень (3) у центрально-східній частині повіту. Росіяни й українці оселилися в південних
і східних районах. У 5 містах округу було 44,7 % населення з Росії, 24,6 % румунського населення.
Росіяни мали більшість в економічних центрах і в містах на південно-східній стороні – Ізмаїл, Кілія
Нова, Вилкове (59,4 %, 50,2 % і 74,3 % відповідно). Румуни складали більшість лише у місті Рені
(51,3 %), яке розташовувалося ближче до румунського кордону. Незважаючи на напрям
офіційної політики урбанізації Бессарабської губернії в цілому, і населення румунського
походження, зокрема, в кінці міжвоєнного періоду етнічна карта міст не змінилася: Ізмаїл зберіг
більше російського, Болград – болгарського, Рені – румунськог характеру.
Центральний уряд уповні усвідомлював чисельну і культурну неповноцінність, яку
румунська влада отримала в південному регіоні Бессарабії. Етнічна і соціальна структура регіону,
близькість більшовицької території і очевидна ідеологічна близькість деяких етнічних росіян до
радянської моделі життя створили неминучу картину нестабільності і небезпеки, для якої єдиний
спосіб контролю виявлявся в енергійному втручанні адміністрації. Крім моменту кризи в кінці
війни, коли «очищення» області від більшовиків було сприйнято більшістю населення позитивно,
у мирні часи позиція влади не була оцінена місцевими жителями, які з недовірою ставилися до
румунів та зберігали симпатію до старого режиму. Конкретні результати румунської адміністрації
та національної політики виявилися в порочному колі провалів і промахів, що підживлювало
настрої невдоволення та підозру у відсутності лояльності населення, що ще більше посилювало
недовіру (іноді параною) влади. Ланцюг шкідливих реакцій не закінчувався.
Головна проблема, пов'язана з укрiпленням відносин між державою і місцевими
громадами, була проблема прокомуністичних прихильників, а взаємодія між ними і владою
часто залучала населення до конфлікту. Настрій місцевих жителів, постійно контрольованих, був
відомий не лише на місцевому адміністративному рівні, а й був доведений до відома вищих
структур держави. Представники південної Бессарабії звинуватили можновладців, надісланих
Королівством, і зажадали розслідувати скарги на парламентському рівні. Наприклад, у 1923 р.
надійшла низка заяв про те, як румунська влада заради безпеки і порядку ставилися до
болгарського населення. „Всі болгарські села навколо Болграда, – відмічав заступник Т.
Якобеску, – «тероризовані», жителів періодично заарештовують і відправляють в Білгород для
судового розгляду”. У його звинуваченнях йшлося про те, що страти були здійснені шляхом
розстрілу до судового процесу, на який затримані мали право18. Інший оратор згадав про
шпигунство, застосовуване жандармами19. Серйозні звинувачення в прихованих вбивствах під
виглядом втечі затриманих, підозрюваних y більшовизмі, також були зазначені Д. Желясковим.
Місцеві жителі, які не співчували більшовикам, тим не менше теж були глибоко обурені
арештами і стратами, виробили дуже несприятливі думки по відношенню до румунської влади20.
Надлишок завзяття влади в деяких втручаннях можна проілюструвати тим фактом, що більшість
заарештованих незабаром отримали судове розслідування. Крім перебільшень, які ми можемо
очікувати від обох таборів, і, незалежно від того, були звинувачення правильні чи ні, важливо,
що саме стан напруженості ситуації викликав певну інформацію або чутки, формуючи думки і
відносини. У контексті загальної недовіри центральних губернаторів до бессарабців (меншин або
румунів), відсутність певної відповіді з боку парламентської влади (для ретельного
розслідування таких повідомлень) і продовження центральної політики безпеки і охорони, в
рамках моделі інтервенції стану облоги, сприяло підтримці, якщо не загостренню, сегрегації
ідентичності та окремішності громад на півдні Бессарабії. З іншого боку, особливий статус
адміністрації був виправданий владою тим фактом, що в 1918 р. незаконні комуністичні
організації увійшли в болгарські і гагаузькі села та мали тенденцію до розширення своєї
діяльності в румунських поселеннях. Разом з Комратом (Тигиною) і Кубеєм у звітах про безпеку
з'явився Болград як важливий пропагандистський центр, а болгари і гагаузи були серед
прихильників або учасників Татарбунарського руху. Болгарське «громадянське» населення
виступало проти румунів, незалежно від того, були вони масово заангажовані комуністичними
ідеями чи ні21. У південнобессарабських повітах часто траплялися окремі або колективні випадки
громадянської непокори, як, наприклад, маніфестація 1919 р. у селі Анадоль Ізмаїльського
повіту, де жителі села напали на місцеву поліцію і мерію, скандуючи: «Ура Росії! Повалення
Румунії!»22 Навіть усвідомлюючи причини кризи державної політики в регіоні, зазнаючи, що
«румунські чиновники були корумповані, коли громадяни потребували їх», лідери не мали
влади, можливості або бажання внести зміни в план і методологію дій по інтеграції в провінцію.
Відсутність морального авторитету румунського уряду в очах місцевого населення
випливало не лише з цього недоліку, а й з-за його невдоволення умовами життя. Низький рівень
життя в регіоні, зниження доходів і збільшення витрат особливо вплинули на соціальну структуру
великої маси населення Південної Бессарабії, незалежно від етнічної приналежності: сільського,
аграрного, з незначними перспективами розвитку. У доповіді поліції міста Болграда 1930 р.
говорилося про те, як «спостерігається явне невдоволення серед бідних, особливо
сільськогосподарських робітників, тому що ціна на зернові дуже низька, і немає жодних
перспектив для її відновлення»23. Економічна криза тих років, відсутність конкретного
регіонального плану розвитку і загальна нездатність держави забезпечити підвищення якості
життя істотно збільшили розрив між його структурами і регіональним населенням.
Більше того, незважаючи на реальні ініціативи з планування для поліпшення соціально-
економічного становища в регіоні, конкретні втручання румунської держави у здійснення
програми, яка визначала б сталий розвиток Буджака, не мали достатньої завершеності щодо
18 Dezbaterile Adunării Deputaţilor, şedinţa din 22 mai 1923, în Monitorul Oficial nr. 72/22 iunie 1923, p. 2152.
19 Vezi intervenţia lui Gr. Cazacliu în Dezbaterile Adunării Deputaţilor, şedinţa din 24 mai 1923, în Monitorul Oficial nr. 73/23
iunie 1923, p. 2181.
20 Див. Дебати Асамблеї депутатів, що відбулися 25 травня 1923 р, în Monitorul Oficial nr. 74/26 iunie 1923, pp. 2204-
2205.
21 Якщо дослідник Іван Думініке підкреслює, що частина болгарського населення була залучена до комунізму з початку
20-х років, Леонтин Негру стверджує протилежне, відзначаючи існування сильної опозиції до румунської адміністрації
і культури та іредентистські прояви. Дивитись праці Ivan Duminică, Policy options of the Bulgarians of Bessarabia during
1918-1940, în Sorin Radu, Oliver Jens Schmitt (eds), Politics and Peasants in Interwar Romania: Perceptions, Mentalities,
Propaganda, Cambridge Scholars Publishing, 2017, p. 514 şi Leontin Negru, Identităţi etnice la Dunărea de Jos şi ultimatumul
sovietic (23 august 1939 – 28 iunie 1940), în Analele Universităţii Dunărea de Jos din Galaţi, Seria Istorie, nr. 4 (2005), p. 273.
22 Ivan Duminică, Policy options of the Bulgarians of Bessarabia...,, pp. 516-520.
23 Ibidem, p. 514.
місцевих потреб. Однією з основних проблем південної Бессарабії була нерозвиненість

промисловості та комунікаційно-транспортної системи. Залізниці, побудовані у царській імперії
майже повністю як стратегічні лінії, не відповідали економічним інтересам регіону – південь не
був з'єднаний з північчю, а Ізмаїл не мав залізничного сполучення з Кишиневом24. Ізмаїл був
частково зв'язаний з однією з південно-західних ділянок: Тигіна-Кайнари-Кулінська-Хвиля
Траяна-Рені, але ні Ізмаїл, ні Кілія не мали залізниці, яка служила б їм. Деякі конструкції були
незавершеними або вразливими, нестійкими до використання25. У 1919 р. англійські аналітики
вважали, що через сільськогосподарський характер провінції, розширення залізничних ліній не
принесе великих комерційних переваг і що поліпшити комунікації було б краще завдяки
модернізації та розширенню наземних доріг26. Міністерство громадських робіт розробило план
дорожнього будівництва, який пов'язав Хотин з Ізмаїлом, Ясси з Тигіною або Галац з Четатя Албе.
Їм довелося приєднатися до мережі національних і повітових доріг, що зв'язують їх з повітовими
резиденціями або міськими економічними центрами. На півдні Кагул, Болград та Ізмаїл повинні
були бути пов'язані з Галац27. Розрахунковий час, необхідний для цього регіонального плану,
становив 12 років. Дані першого десятиліття показують пасивність і відсутність інтересу влади до
розподілу необхідних матеріальних ресурсів28. У 1928 р. міста, такі як Ізмаїл та Кагул, ще не були
пов'язані з іншою частиною країни залізничним транспортом29. З трьох національних доріг, які
перетинали округ, тільки одна пройшла через Ізмаїл, маршрут Комрат-Болград-Ізмаїл-Кілія Нова.
З точки зору торгівлі єдиним рішенням, яке частково вирішувало ситуацію з дуже поганою
транспортною мережею, було управління портами Кілія, Ізмаїл, Рені ( Четатя Албе в сусідньому
окрузі), з яких експортувалося близько 60 000 вагонів при середньому обсязі виробництва 500
000 вагонів (при хорошому врожаї)30. Однак, вони не змогли стати інфраструктурними вузлами
через обмеження комунікаційної транспортної мережі. Розвиток регіонального потенціалу
мобільності міг мати дві основні переваги. Пов'язуючи Буджак з іншою частиною Бессарабії та
іншими провінціями Румунії така мережа стимулювала б соціальні контакти з населенням, з яким
південна Бессарабія була покликана ідентифікувати етнічну або громадянську національність.
Забезпечивши структури, необхідні для економічних контактів і розвитку комерційної
мобільності, держава була б показником економічного розвитку і підвищення рівня життя.
Відсутність коштів на фінансування місцевих потреб і можливостей не сприяли інтеграції
населення в румунські структури.
Увага центрального уряду була менш орієнтована на перспективу сталого розвитку як
тактикy національної інтеграції південної Бессарабії, і більше – на залучення регіону до
державної політичної і культурної систем. «Макро» бачення горизонту дії втрачало свою
застосованість на користь повсякденного або середньострокового політичного життя.
Політичний вплив і партійні рухи забезпечували проникнення на місця ідеології королівства і
набирали маси для електорального маневру, але вони зробили дуже мало в сфері
інтелектуальної інтеграції або розвитку громадянської свідомості та усвідомлення. Незалежно
від їх походження етнічні громади встановили робочі стосунки з національними партіями31, щоб
24 Доповідь польського консула в Кишиневі в 1927 році apud Marius Tărîţă, Basarabia în rapoartele Consulatului Republicii
Polone de la Chişinău în perioada interbelică, în Anuarul Institutului de Istorie, Academia de Ştiinţe a Moldovei, nr. 3, 2013, p.
229.
25 Petre Cazacu, Zece ani de la Unire. Moldova dintre Prut și Nistru 1918-1928, Tipografia Ziarului Universul, București, pp.
215-216.
26 Peace Handbooks..., pp. 108-109.
27 Charles Upson Clark, Bessarabia, Russia and Roumania on the Black Sea, Dodd, Mead and Company, New York, 1927, p. 20
28Ion Agrigoroaiei, Gheorghe Palade, Basarabia în cadrul României întregite (1918-1940), Editura Universitas, Chișinău, 1993,
pp. 89-90.
29 Petre Cazacu, Zece ani de la Unire...,p. 218.
Carpaţi, 1941, p. 11.

31 Наприклад, болгари, хоча в перші роки післявоєнного періоду бойкотували румунську систему утриманням від
голосування, але приймаючи участь у голосуванні або вступаючи до партій того часу, давали перевагу Селянській Партії
(іноді керували місцевою філією партії у Рені або Болграді), реагуючи також на внутрішню динаміку партії, як розпад і
мати вигоду для своїх власних інтересів, спрямовуючи свій цивільно-політичний електорат для
підтримки або бойкоту різних урядових пропозицій. Були обіцянки і нагороди, багато місць в
органах місцевого самоврядування були передані меншинам в обмін на виборчі голоси.
Наведемо єдиний приклад: вигравши з їх допомогою вибори 1928 р., селяни надали місцевим
болгарам пост мера, директора ліцею хлопчиків, головного лікаря, шкільного інспектора в місті
Болграді32. З точки зору ліберального громадянського мислення, призначення цивільних
службовців на публічних посадах з числа етнічної меншини, яка домінувала в населеному пункті,
є правильною і корисною. Однак з точки зору національного процесу будівництва (як це розумів
центральний уряд) – це не рішення, а довгострокове погіршення ситуації в обмін на
короткострокові політичні вигоди. Більше того, мінливість таких результатів була послідовною,
що в значній мірі залежало від фактора індивідуальності. Створюючи партійні альянси в
парламенті ірредентисти мали можливість не лише вимагати дотримання природних прав, але
й наголошувати на громадянсько-національних настроях, що переслідувалися офіційною
політикою. Як приклад, ми відзначимо діяльність південного бессарабця Харлампа Мітанова,
депутата від Народної партії в 1921-1927 рр. Він характеризувався «сигуранцою» як «палкий
болгарофіл», який закликав своїх однодумців не зараховувати дітей в румунські школи. Він
просив про створення болгарського університету в Болграді, крім початкових і середніх шкіл,
подав заявку на відповідний суд і навіть на болгарську автономію в Південній Бессарабії33.
Адміністративно-культурна автономія, однак, була найменш вірогідним сценарієм в
світлі характеру проекту провінційної націоналізації. Зосередивши свою інтелектуальну і дієву
енергію на головній меті (ре) румунізації, держава взяла на себе зобов'язання централізувати
стратегію, методологію та інструментарій системи навчання, щоб досягти освітніх, культурних та
соціальних досягнень, створюючи масивні ресурси в цій області. Для масового
пропагандистського руху мобілізовували педагогічний і допоміжний персонал, однак, через
нестачу кваліфікованих румунських кадрів, ця робота проводилася не у повну силу.
Бессарабія була складною провінцією через велику кількість неписьменних та
пасивного населення, яке не поспішало брати участь у шкільних і позакласних заходах, крім того,
ця територія часто ставала місцем заслання для кадрів з дисциплінарними проблемами.
Південний регіон провінції був найскладнішим, а вихователі були змушені романізовувати дітей
іноземних, часто ворожих, етнічних груп. «Неузгоджену» ноту на піку цієї делікатної ситуації
взяли кадри, які професійно займалися питаннями освітньої і культурної інтеграції. Прагнучи
пристосуватися до ситуації, виконуючи свій обов'язок, «хоча чуже суспільство не могло
страждати», ці вчителі звернулися до центральної влади з проханням про підтримку. Таким
чином, заступники вчителів зі Старого Королівства в Ізмаїлі звернулися до Міністерства
громадської інформації з проханням бути титулованими, без тестування, і надати для цього всі
необхідні інструменти: «[прийшовши в Бессарабію, щоб бути агентами румунської культурної
пропаганди] ми чекали труднощів, але не тою мірою, з якою ми зустрічаємося ... Школи були
повністю дезорганізовані і учні - без будь-якої підготовки. Вищий інтерес нової школи полягав у
тому, щоб розвинути в учнів уміння здобувати і давати свої знання румунською мовою. Щоб
отримати цю навичку, потрібно багато зусиль (...) Не забувайте про брак книг і навчальних
матеріалів. Якщо в Старому Королівстві ці недоліки можуть бути успішно поповнені навіть по
системі (учитель – книга); тут же тільки з подвоєною, а може і в чотири рази більше складною
роботою, ми можемо замінити книгу, тому що учні, які не володіють добре румунською мовою,
повернення фракції Лупу. Вони також підтримували і лібералів, особливо в Четатя Албе та Ізмаїлі, Народну Партію або
Національну Аграрну Партію під керівництвом Гоги (який був добре відомий в усіх болгарських і гагаузьких поселеннях
Буджака), включаючи і екстремістські рухи правих, до яких залучалось болгарське і гагаузьке населення, причому
екстремістська пропаганда була добре організована на півдні Бессарабії. Дивись Ivan Duminică, „Policy options of the
Bulgarians...”, pp. 526-534; докладніше про голоси та кандидатури етнічних болгар на Півдні Бессарабії, див. там само,
Ibidem, pp. 537-538.
32 Ibidem, pp. 525-526.
33 Ibidem, p. 529, включаючи примітку 73.
не можуть легко отримувати знання, з ретельністю і з великою наполегливістю набуваючи свої

знання тільки через слух»34. Якщо ідеологічний і пропагандистський рух активно здійснюється,
його підтримка конкретними засобами реалізації вимагає ресурсів, яких держава не має. На
початку 1930-х рр. статистика показувала, що 99 % шкіл в окрузі Ізмаїл мають недостатньо
навчального матеріалу. Міська влада, шкільні комітети і приватні установи культури зазвичай
займалися розповсюдженням книг і допоміжних засобів, але їх здатність до пожертвування не
могла задовольнити потреби. В іншому випадку придбані друковані видання не могли бути
доступні учням через відсутність належних консультацій: в Ізмаїлі тільки 62% шкіл мали
бібліотеки35.
Найбільшу кількість роботи щодо офіційної націоналізації шкіл і навчання місцевих
жителів румунської мови було покладено на вчителів. Це завдання складне саме по собі, але
нерідко воно було надзвичайним через відсутність викладацького складу. Нестача румунських
кадрів була проблемою, для виправлення якої освітня інфраструктура не могла багато зробити.
З усіх 43 звичайних шкіл, які мали відкритися за мандатом міністра Костянтина Анжелеску, школа
в Ізмаїлі була серед 4 тих, чиє будівництво було перервано в 1928 р. зміною влади, і більше не
відновилося36. Проблема була вирішена трьома іншими методами: переходом співробітників з
Старого Королівства; перенавчанням румунських вчителів з використанням традиційної мови;
навчання з нуля неповнолітніх. Для вчителів Молдови ще з 1918 р. були організовані курси
повторного навчання румунської мови, а в 1920 р. була випущена перша серія навчальної
граматики для вчителів інших національностей. Припинена на півдорозі через відсутність коштів
ця справа була першою спробою мирного введення румунських елементів в моноетнічний
простір, в якому домінувала інша надкультура, реєструючи «гарні результати», отриманих
більшістю студентів, і «духовне зближення між українськими і румунськими вчителями»37. В
області, в якій, як і раніше, морально домінував русизм, прогрес був утруднений. Список вчителів
початкової школи, які добре знали і використовували мову держави, показав, що в 1930-і рр.
Ізмаїл знаходився на одній з найнижчих позицій38. Держава поставила все на спробу румунізаціі
населення, що виходило за рамки знання офіційної мови. Державний проект румунської
культуралізаціі молодого і дорослого поколінь був сприйнятий на рівні громад як реальна
асиміляція, яку населення не бажало приймати. Уведення румунської мови не сприймалося як
природне право держави і як вирівнювання комунікаційних можливостей населення з владою
(і, дійсно, не було так продумано). Національне будівництво і лояльність були засновані на
цивільних, етнокультурних цінностях, а спроба нав'язати румунську модель була погано
сприйнята меншістю. Зберігаючи на першому плані мету реінтеграції своїх національних
меншин, держава не брала до уваги той факт, що, наприклад, ілюструючи важливі моменти
румунської єдності в школах по вивченню грамотності громадян39 або військових дорослих, вони
здійснюють занадто малий вплив на інші національності. Проста інформація з історії та географії
країни, якої вони зараз були частиною, з явним характером культурної асиміляції, могла
впливати тільки на свідомість тих, хто вже проявив тяжіння до румунського.
34 Доповідь від 6 лютого 1920 р., Arhivele Naţionale, fond Preşedinţia Consiliului de Miniştri, d. 305/1920, f. 1 apud Gheorghe
Palade, Integrarea Basarabiei în viaţa spirituală românească (1918-1940). Studii, Editura Cartdidact, Chişinău, 2010, pp. 30-31.
35 Dimitrie Gusti, Un an de activitate la Ministerul Instrucției, Cultelor și Artelor (1932-1933), ediție anastatică, Colecția Opera
Omnia, Editura Tipo Moldova, Iași, 2011, pp. 375-388.

36 Constantin Angelescu, Evoluția învățământului primar și secundar în ultimii 20 de ani, în Nicolae Peneș, Dr. C. Angelescu.
Reformator al învățământului românesc, Editura Editgraph, Buzău, 2008, p. 198.

37 Natalia Mafteuţă, Învăţământul secundar teoretic de Stat din Basarabia în perioada interbelică, în Anuarul Institutului de
Istorie, Academia de Ştiinţe a Moldovei, nr. 1/2011, pp. 231-214.

38 Apud Lucian Boia, Cum s-a românizat România, Humanitas, București, 2015, p. 73.
39 Міністр Костянтин Анжелеску ще в 1922 р. зобов'язався інвестувати якомога більше у відкриття шкіл для дорослих у
Бессарабії. Завдяки укладеній угоді з Будинком Шкіл та Позашкільною службою Бессарабії було заплановано відкриття
шкіл для дорослих не тільки в селах, але і в містах, по одному закладу для Тігіни Четатя Албе, Ізмаїла, Кагула, Болграда
та Кілії Нова, у кожному по два педагога. Бухарестський національний архів „fond Casa Şcoalelor, dos. 462/1922, f. 31
apud Gheorghe Palade, Integrarea Basarabiei..., pp. 52-53.
Головний інтерес держави полягав у тому, щоб знизити показник універсалій російської
культури, а потім уніфікувати за румунським зразком ідентифікаційні ознаки громадян. Головна
тактика полягала у використанні системи освіти і державно-приватного партнерства для
поширення культурної пропаганди. Відправною точкою було, як згадувалося в уривку, (ре)
націоналізація шкільних закладів етнічних меншин. Реакція етнічних спільнот на цей крок не була
однозначною. Деякі спільноти з ентузіазмом сприйняли можливість виховувати своїх дітей на
власній рідній мові і традиції (див. випадок української еліти, що вимагала дерусифікації та
заново відкривала своє власне коріння). Інші продовжували використовувати російську систему
і мову, частково за звичкою, почасти через опозицію до нового режиму (див. рішення у справі
директорів німецьких приватних інститутів)40. Другий стратегічний компонент – націоналізація і
поступова романізація шкіл – викликав різноманітний діапазон реакцій, причому відмінності
були єдиним способом відповіді і переговорів. Якщо в приватному секторі меншини змогли
безперешкодно продовжувати свою культурно-освітню діяльність, то у плані громадських послуг
навчальні заклади поступово включалися в державну програму. Таким чином, до 1928 р. всі
німецькі школи на півдні Бессарабії були націоналізовані, за винятком трьох – в Тарутиному і
Сараті. Нечисельне німецьке населення Ізмаїльського повіту повинно було задовольнятися
уроками своєї рідної мови в школах, де інші предмети викладалися румунською. Провал
переговорів по німецьких школах на півдні Бессарабії значно вплинув на відносини між
громадою і румунською державою: в 1933 р. класи з німецькою мовою були усунені з
навчального плану повністю, в 1937 р. німецьку повинні бути вилучити навіть і з релігійної
служби. Хоча останній пункт було знову повернено після протестів, проте відносини між
державою і німецькою громадою серйозно постраждали41. Аспекти відносин болгар з
румунською школою все ще були напруженими. Євреї південної Бессарабії з огляду на політику
(ре)націоналізації змагалися за використання їдишу та івриту у мережі сіоністських шкіл Тарбут42.
На відміну від євреїв російське населення, до якого держава відносилася з граничною
стриманістю, вважало себе однією з основних етнічних груп, що зазналo інтенсивної політики
культурної асиміляції43. Держава почала розглядати скарги російського населення лише в 1939
р. Серед дозволених заходів був імпорт книг російською мовою, введення в школах класів з
російською та українською мовами і відкриття деяких бібліотек44.
Доволі стислий огляд умов відносин держави з етнічними меншинами півдня
Бессарабського регіону у міжвоєнний період засвідчує провал проекту націоналізації.
Обмеження права на навчання рідною мовою, визнання шкіл з викладанням
національної і державної мови, або тільки державної, привернуло невдоволення до румунської
держави всіх етнічних груп в південній частині Бессарабії. Замість використання румунської мови
як інструменту міжетнічних відносин, вони інстинктивно об'єдналися навколо загальновживаної
російської мови, єдиної альтернативи, добре відомої і найзручнішої45.
40 Natalia Mafteuţă, Aspecte ale învăţământului particular din Basarabia în primii ani după Unire, în Bultinul Ştiinţific al
Tinerilor Istorici, Serie Nouă, II (VII), Chişinău, 2013, p. 115.
41 Vasile Ciobanu, Considerations on the German Peasants..., pp. 478-479.
42 Arthur Viorel Tuluş, Aspecte din viaţa comunităţilor evreieşti..., p. 154.
43 Поліція міста Кілія Нова зазначала, що: "Переважна більшість (95 %) є неосвіченими і неписьменними, легко
підкупними (...) Однак, враховуючи, що їх інтелектуальний рівень є дуже низьким, як ми вже говорили вище, ми
вважаємо, що цю категорію населення можна легко денаціоналізувати та асимілювати лише через інтенсивну
культурно-національну пропаганду за конкретним добре підготовленим планом, який передбачає програму
повсякденних дій у цьому напрямку. Молоді покоління, напоєні джерелом румунської культури та мови, які виросли
в атмосфері безперервної національно-культурної пропаганди, природно повстають, не маючи більше можливості
поділяти ідеї та почуття людей похилого віку. Проте для цього потрібен ще тривалий час, ми повинні визнати, що з
моменту приєднання практично нічого не було зроблено щодо цього плану, важливість якого ми повинні були
зрозуміти ще з перших моментів приєднання". Державний архів Одеської області,, fond 837, dosar 128, f. 130-137 apud
Ibidem, pp. 222-223.
44 Charles King, The Moldovans. Romania, Russia, and the Politics of Culture, Hoover Institution Press, Stanford University,
2000, p. 44.
45 Arthur Viorel Tuluș, Stări de spirit ale populaţiei din judeţul Cetatea Albă între anii 1933-1934. Documente din Arhiva de
Моральне і культурне російське панування продовжувало представляти собою одну з

найбільших перешкод румунському проекту. Російська культура укорінилася в колективній
свідомості бессарабців, оскільки мала не тільки набір практик та інструментів, які грубо
насаджали її у суспільне життя, а й досить часу, щоб негативні наслідки цієї політики стали
очевидними. Російська мова була не лише єдиним якісним культурним провідником, єдиним
способом досягнення вищого статусу, але й була єдиним способом спілкування між різними
етнічними групами в провінції. Румунська влада не мала можливості зруйнувати цю модель.
Отже, результати румунської культурної програми виявилися незадовільними перед
повсякденними реаліями. Місто Ізмаїл залишалося територією практичного використання
російської мови в громадському просторі. Навіть представники офіційної влади держави стали
жертвою цієї ситуації. Як зауважив y 1925 р. мандрівник зі Старого Королівства: «На головній
вулиці [громадського саду], генерал в румунській формі, відпускник, йшов поруч з дамами,
карбуючи крок. Йдучи слідом за ними, на свій подив, я почув російську мову, «і загальна
атмосфера міста в цілому не змінилася, на відміну від попереднього десятиліття, коли її
населення залежало від Царя. «Атмосфера вчорашніх господарів стала глибшою, ніж я б міг
уявити. Я очікував більшої румунізації, а всюди знайшов хворобливе відчуження. І тільки Смил
був майже чверть століття під румунським правлінням. (...) У Кишиневі є ще молдавські
«махалаї». В Ізмаїлі я не чув у будинках, покритих очеретом, і ніде в молдавському центрі багато
молдавської мови. Якби не частина чиновників, які прибули з королівства, Ізмаїл був би таким,
яким він був до війни. У церквах і сьогодні більше проводять служби російською мовою. (...) На
ринку, в натовпі жителів міста (...) чутна тільки російська мова. Старе життя йде без спаду і зараз.
Румунізація виконувалася лише формально. Таблички вулиць з компаніями – на румунській мові,
хоча їм дозволено зберігати, навіть демонстративно, старі написи. (...) У салонах невеликих
книгарень, за винятком одного, російські книги переважали, як і раніше. Яку б хвилюючу місію
могли здійснити кілька натхнених вчених Ізмаїла, які заснували Товариство «Gr. Muzicescu», якби
місцевий або центральний уряд надав їм ефективну підтримку. (...) На жаль, самі румуни не
розуміють своєї мети. І як моє серце кровоточить кожен раз, коли я чую бессарабських
румунських студентів, які розмовляють російською мовою у класних кімнатах, тож день,
проведений в Ізмаїлі, закінчився гіркотою»46. Зрозуміло, всьому цьому рішуче сприяло те, що в
місті мешкало більшість російського населення, яке успішно підтримувало атмосферу старого
правління. Румунська урбанізація або елітарність, яка зрівноважила б цей феномен – була тут
слабкою.
Головна культурна стратегія держави реалізувалася в масових пропагандистських і
матеріальних інвестиціях діяльності національного румунського характеру і в заохоченні
компаній і приватних асоціацій, які бажають реалізувати програму. Ініціативи зазвичай
надходили від королівських або трансільванських агентів, інтелектуалів, натхнених ідеєю
розвитку національного шляху в недавно відновленій провінції. Досягнення цього бажання,
однак, зтикалося з численними і реальними труднощами навіть в центральних районах
Бессарабії, де більшість населення було румунами. Південь став справжньою твердинею
культурного завоювання, з незначним румунським населенням, енергійним, з етнічної мозаїкою.
Навіть всередині румунської еліти не всі її представники були готові вирішувати задачі,
поставлені перед ними, вважаючи за краще «не каламутити води».
Основними культурними організаціями, які працювали в Бессарабії, були державні
Школа народної культури і Фонд культури «Принц Кароль», приватні Трансільванська Астра і Ліга
культури. На півдні, в Білгороді, відбулися перші повоєнні спроби діяльності румунської
культурної організації – Культурного кола і першого поділу Астри. До 1933 р. такі офіси були
створені в Ізмаїлі і Тигіні. Неграмотне і звикле до імперського дискурсу, згідно з яким румунська
мова не була показником якості, населення, якому призначалася діяльність цих асоціацій,
Stat a Regiunii Odessa, Ucraina, Editura Istros, Brăila, 2016, pp. 15-16.
46 I. Simionescu, Orașe din România, Editura Cartea românească, București, 1925, pp. 176-177.
зустріло з недовірою: «Обставини багатьох років після об'єднання були такими, що жителі
відвертають своє обличчя від румунської держави. Деякі говорили, що вони бойкотують будь-
яку румунську і романізовану ініціативу». Щоб переконати їх у тому, що «існує румунська
культура, до якої вони були попереджені»47, румунська держава запустила великий проект по
ре-романізації через музичні і театральні вистави, народні танці та репетиції, громадські
конференції, відкриття бібліотек і читальних залів. Зосередженням цієї діяльності став будинок
культури, функціонування якого регулювалося законом. Їх видкривали в усіх поселеннях, де це
було можливо. Фактичне функціонування і ефективність цих будинків є окремою темою
обговорення, оскільки їх діяльність залежала від змінного набору факторів: існування достатнix
ресурсів, наявності кваліфікованого персоналу та ступеня їх участі, розміру і структури населення
і, особливо, його бажання брати участь у пропонованих заходах. У п'яти містах та 76 селах
Ізмаїльського повіту діяли Будинок шкіл і народної культури (складався з 81 місцевої культурної
організації, з яких 67 – Будинки культури), Фонд «Князь Кароль» (32 заклади), Центр
національного дому (4 організації) і Культурна ліга (діяла в 2 населених пунктах)48. Інформація
про діяльність і результати цих центрів, на жаль, дуже нечисленна і розкидана. Будинки культури
мали активну місію – повернути румунський народ до традиційних цінностей. Їх програми, в
основному, були націлені на це, але вони також були відкриті для інших національностей, будучи
посередником у міжкультурному діалозі та заохочуючи соціальну згуртованість. Проте свобода
слова і зібрань, прагнення відновити втрачену ідентичність під час імперського правління,
зробили етнічні меншини більш зацікавленими в організації своїх власних асоціацій.
Підхід держави до соціально-культурної інтеграції бессарабського населення був
спрямований на громадську діяльність, яка б оживила інстинкт рідної традиції для румунів і
привернула б увагу інших національностей. Що стосується плану (пере) навчання румунської
мови, він був структурований в двох напрямках: шкільна грамотність дітей та позакласна
грамотність дорослих. Проект поширення румунської культури, на жаль, знехтував одним з
найбільш корисних ресурсів – пресою. Використовувана для ознайомлення мас з латинським
алфавітом і румунським написанням преса не стала корисною для ефективної культурної
діяльності. Хоча пряма і цілеспрямована підтримка цієї політики пресою принесла б явні вигоди
процесу ідентифікації бессарабців на решті частини румунських територій, а також інтеграції
етнічних меншин, цей аспект не отримав значної уваги з боку державних структур. Позбавлена
матеріальних можливостей, зіткнувшись з жорсткою конкуренцією з боку російських видань, з
якими вона не впоралася, румунська преса не мала можливості внести оптимальний вклад в
зусилля по об'єднанню. Перше міжвоєнний десятиліття було особливим періодом кризи для
румунської преси. –
Її статус значно покращився наприкінці 1920-х на початку 1930-х рр., але внесок у процес
формування національної свідомості не зміг досягти свого потенціалу. Регіональна преса була
типологічно структурована за декількома окремими галузями: публічні інформаційні листки,
політичні газети або партійні органи, публікації комуністичної пропаганди, незалежні літературні
журнали або навчальні / освітні органи, національні та румунські публікації пропаганди
культури49. В Ізмаїльському повіті за період 1918-1941 рр. можна виділити 30 новинних або
пропагандистських видань, з яких 19 були відредаговані румунською мовою, 11 – іншими
мовами, особливо російською та болгарською50. На перший погляд ця статистика виглядає
47 Proces-verbal al ședinței plenare extraordinare a secțiilor literar-științifice ale Astrei, Cluj, 20 septembrie 1926, apud
Onisifor Ghibu, Trei ani pe frontul basarabean. Bilanțul unei activități, ediție îngrijită, introducere și note de Marian Radu,
Editura Fundației Culturale Române, București, 1996, pp. 146-147.
48 Ion Agrigoroaiei, Gheorghe Palade, Basarabia în cadrul României..., p. 168.
49 Додавались роздруківки, що входили до категорії офіційних Щорічників або Бюлетенів державних та приватних
установ, які ми вирішили виключити з кількісної оцінки через їх ступінь поширення, доступності та доречності для
широкої громадськості.
50 În ordine cronologică, în oraşul Ismail au apărut: Farul: ziar politic independent (1914-1915, 1916, 1919-1920-1923/1924,
duplex Ismail-Tulcea); Glasul Ismailului: ziar de propagandă naţională (decembrie 1918-ianuarie 1919); Renaşterea
basarabeană: organ de propagandă şi cultură naţională (18 octombrie 1919); Secerea: Organul Partidului Ţărănist
оптимістично. Найбільша кількість – періодичні публікації з національної культури.

Найдовговічніші з них проіснували 3-6 років. Більшість з цих популярних журналів не
подовжувалися; будучи непідтримувані через рік, місяць (або одиничний номер) вони зникали з
ринку культурної конкуренції Ізмаїла. За іронією долі, єдина газета, яка постійно з'являлася, була
політичною (10 років).
*
План, складений румунською міжвоєнною державою для інтеграції й асиміляції
провінцій, характеризувався інтенсивною концентрацією на повторному відкритті традиційних
«чистих румунських» коренів власної етнічної приналежності. З неоліберальної точки зору
забезпечення і виконання сучасних конституційних прав при виконанні основних завдань
держави, до визначальних особливостей останніх була додана регіональна мультикультурність.
Вона й визначала поступовий прояв політики румунізації, за допомогою якої законодавча і
виконавча структури переслідували послідовне обмеження багатокультурності та досягнення
національної соціально-політичної уніфікації. Спираючись на стратегію культурного втручання і
етнічного визначення нації держава не змогла зрозуміти характер і потреби численних меншин,
якими вона керувала, а також реальні потреби свого регіонального співтовариства. У зв'язку з
цим державний план втручання не був пристосований відповідно до місцевих реалій, його
присутність часто вважалaся вторгненням, спрямованим швидше на контроль над населенням,
ніж на досягнення його реальних інтересів розвитку.
Тип інтеграції, що проводився владою – культурна асиміляція – не міг бути успішним
для інших національностей. У південній Бессарабії, у їх власному мікрокліматі, у них було все
необхідне для суспільного життя. Діалог між румунською державою і місцевими меншинами,
можливо, був би відкритішим, якби змінив свій характер. Соціально-економічні зрушення,
безпосередня участь держави в інвестиціях, підвищення рівня життя всіх спільнот незалежно від
походження, могли б сприяти комунікації, закладаючи основи для будівництва реальної
громадянської лояльності.
Однак на шляху такого сценарію було занадто багато змінних, реальних чи уявних
небезпек внутрішньої і зовнішньої політики, відсутність діалогу, економічні і фінансові недоліки.
Один з найбільш відчужених і найбідніших районів Великої Румунії Буджак і сама територія
Ізмаїла залишалася тиглем для дестабілізуючих рухів у повсякденному житті. Хоча час дозволяв
добитися прогресу міжвоєнна держава не змогла перетворити Буджак y провінцію, яка дійсно
була б частиною Королівства, на весь час існування Бессарабії, незалежно від того, чи була ця
інтеграція етнічною, чи громадянською.
Наприкінці ми звернемо увагу на етнічні групи, які, на думку румунського уряду, були
проблематичними. У випадку з євреями, то недієздатність соціальних відносин їхніх громад з
державними структурами залишалася протягом усього міжвоєнного періоду. У румунському
перепису 1930 р. зазначалося, що у повітах Кагул, Ізмаїл та Четате Албе можна вважати
асимільованими тільки 0,66 % євреїв. 95,24 % оголосили ідиш рідною мовою, 4,76 % назвали іншу
basarabean (1922-1932, duplex Tulcea-Ismail, duminical); Curierul Basarabiei de Sud (1924-1925, săptămânal, apoi bilunar);
Avântul Şcoalei: revista corpului didactic primar din judeţul Ismail (1925-1926, lunar); Democratul Basarabiei: ziar
independent (1928, lunar); Krasnyj ûg (1930-1933); Adevărul: Organul Com. al Partidului Naţ. Ţărănesc din Ismail (1932).
Varianta în limba rusă – Pravda (1932, bilunar);Krasnyj portovik (1933); Naše slovo (1933); Limba noastră: revistă literară a
Seminarului Teologic „Melchisedec Episcopul” (1934-1938); Talente mici: revistă şcolară (1936); Luceafărul: revista elevilor
Seminarului Teologic „Melchisedec Episcopul” (1936-1939); Vpered (1938); Cuvântul Adevărului: foaie de învăţătură pentru
popor (1944, bilunar); Pridunakskij budil'nik (fără indicare an, mesager literar de bulevard); Voinţa Şcoalei: revistă pedagogică
editată de corpul didactic din judeţul Ismail (fără an). În oraşul Bolgrad: Voin-Graždanin (mai 1917 – februarie 1918, cotidian);
Revolucioner (5 ianuarie 1918); Bessarabskij Telegraf (1925, cotidian din Chişinău); Familia noastră: revistă literară şi ştiinţifică
sub auspiciile Liceului de băieţi „Carol II” (1935-1938, lunar); Bugeacul: revistă literar-culturală (1935-1941, duplex Bolgrad-
Bucureşti, lunar. Până în februarie 1938 a apărut în limba bulgară. În 1938 s-a scos şi Bugeacul copiilor); Generaţia Nouă:
Revistă de luptă şi afirmare culturală: literatură, ştiinţă, filozofie, artă, critică etc. (1936-1937, lunar); Moldavia: revistă de
cultură (1939 - iunie 1940, lunar). În oraşul Reni: Rabočaâ žizn'/ Viaţa muncitoare: organul comitetului orăşenesc de partid
(20 martie 1933); Cuvântul Basarabiei (1936-1939). Pentru informaţii detaliate a se consulta Presa basarabeană de la
începuturi până în anul 1957. Catalog, Lidia Kulikovski (îngr.ed.), Margarita Şcelcikova (alc.), Epigraf, Chişinău, 2002.
мову (знову ж таки, не обов'язково румунську). Такий феномен в основному зустрічався в

Ізмаїлі51. У документі, адресованому 1938 р. поліцейській дільниці в Кілія Нова, румунська влада
і, особливо, міністерство внутрішніх справ і безпеки вважали, що зміст гетто суперечить
інтересам румунської держави: «Якщо проаналізувати програму політичної діяльності
єврейської громади до сих пір, то вона є традиційною, і ця традиція відома як гетто. Через гетто
єврейство активізувало єврейську соціальну, національну та релігійну політику. Гетто булo
основною причиною, яка утримувала євреїв в їхньому товаристві, ізольованому від решти
народу, в якому вони жили, тому залишається сказати, що дія гетто не є і не може вважатися
простою єврейською проблемою. Це більше, ніж соціальна дія, це політична акція, яка
підживлюється виключно націоналізмом. Надання громаді можливості продовжувати і
виконувати свою програму означає, що держава через свою пасивність буде підживлювати
шкідливі дії, спрямовані на те, щоб в найближчому майбутньому створити основу національного
і конституційного врегулювання (...) ». На додаток до доповіді центральна влада звернулa увагу
на недотримання їх агентами законного права контролювати діяльність різних релігійних або
приватних об'єднань. Центральна влада закликалa до більш цілеспрямованої і більш широкої
уваги місцевої влади, спрямованої на контроль і соціальну інтеграцію єврейських громад52.
Російсько-українське населення постійно розцінювалося з глибокою стриманістю і
недовірою з боку держави, будучи підозрюваним в комуністичних симпатіях і з найбільшою
ворожістю до держави53. Структури зовнішньої розвідки зійшлися на тому, що в українського
населення немає власної іредентистської діяльності, а саме воно було дійсно сприйнятливе до
російського впливу і організації54. Румунська влада визнавала їх, разом з євреями, як одне з
основних меншин, що приєдналося до комуністичного руху55.
При всій своїй енергії в боротьбі з ним, румунській державі в результаті поліцейських
втручань не вдалося залучити до цього всі верстви населення і видалити ідеологію більшовиків
з її південно-східного кордону. Одна інформаційна записка жандармського полку з Нижнього
Дунаю 31 липня 1940 р. відмічала: «жорстока ворожість бессарабських меншин (євреїв, росіян,
болгар, українців, гагаузів та ін.), які взяли на себе відповідальність перед армією, населенням і
румунськими чиновниками за дії жорстокого бандитизму»; «ще до виведення румунської влади
єврейські і російські комуністи сформували міські комітети, з радістю зустрічали радянські
війська в містах Ізмаїлі, Болграді, Кагулі, Кілія Нова та інших. Відповідно до вказівок
вищезазначених комітетів, (...) євреї, і не тільки вони, швидко замінили румунські установи
російськими»56.
51 Arthur-Viorel Tuluș, Aspecte comparative privind integrarea comunităților evreiești din jurul gurilor Dunării în structurile
României interbelice: sudul Basarabiei versus Vechiul Regat, în Danubius, XXX, Editura Muzeului de Istorie Galați, 2012, p.
366.
52 Arhiva de Stat a Regiunii Odessa, fond 873, dosar 19, f. 68 apud Arthur Viorel Tuluş, Aspecte din viaţa comunităţilor
evreieşti...,pp. 145-146.
53 Arthur Viorel Tuluș, Stări de spirit ale populaţiei...,pp. 15-16.
54 Din raportul Consulatului polonez la Chişinău (1930) apud Marius Tărîţă, Basarabia în rapoartele Consulatului Republicii
Polone..., p. 232.
55 Raport al Siguranţei din anul 1940 cu referire la întregul teritoriu al Basarabiei şi Bucovinei. Cristian Troncotă, Mihail
Moruzov şi Serviciul Secret de Informaţii al Armatei Române, Bucuresti, 1997 apud Leontin Negru, Identităţi etnice la Dunărea
de Jos..., p. 272.
56 Apud Leontin Negru, Atitudinea oficialităţilor şi reacţii ale unor minorităţi etnice din Ţinutul Dunărea de Jos în problema
cedării Barasabiei (vara anului 1940), în Erasmus, nr. 12, 2001, p. 201.
RĂZBOIUL RUSO-TURC DIN 1806-1812 ŞI CONSECINŢELE SALE
Ada DIZANOVA
(Universitatea Umanistă de Stat din Ismail)
e-mail: ada.dizanova@gmail.com
THE RUSSIAN-TURKISH WAR OF 1806-1812 AND ITS CONSEQUENCES
Summary. This article considers the preconditions of the Russian-Turkish war of 1806-1812, its main
events, participation of the population of the Ukrainian provinces in military operations and the army support.
The author describes the measures taken by Russia to draw Budjak Tatars and Trans-Danubian Cossacks into the
war on its side; the history of the Ust-Danube Cossack army and its participation in combat operations; the
consequences of the war and the Bucharest Peace Treaty of 1812.
La începutul secolului al XIX-lea, din nou s-au agravat relațiile ruso-turce, ceea ce a condus la
războiul din anii 1806-1812. Motivul a fost încălcarea acordului de către Turcia, în 1805, referitor la
ordinea de trecere a navelor rusești prin strâmtori, dar și înlăturarea de către sultan a domnitorilor
pro-ruşi din Moldova și Țara Românească. Turcia a început să fortifice cetaţile de pe Nistru și Dunăre,
iar guvernul turc a ordonat trupelor sale să situeze tabăra de bază în apropierea Ismailului.
În ajunul războiului în Turcia a crescut foarte mult influența Franței napoleoniene, agenții
francezi intensificându-și activitățile, în special, în Moldova și în Țara Românească1. Guvernul rus,
temându-se de confiscarea acestor principate de către trupele franceze, a decis să-şi introducă armata
pe teritoriul lor. Ivan Michelson - șeful trupelor de pe Nipru, care număra aproximativ 30 de mii de
oameni, primeşte comandă să forțeze Nistrul în noiembrie 1806. Trupele rusești, aproape
neconfruntându-se cu rezistența turcilor, ocupă oraşele Hotin, Iași, București, Galați, Bender. Divizia a
13-a, comandată de guvernatorul Novorossiiskului, generalul Emmanuel I. Richelieu, ocupă Akermanul
la 1 decembrie, iar la 9 decembrie partea diviziei condusă de generalul locotenent A. P. Zasse
capturează Chilia. Corpul al 2-lea al generalului K. I. Meyendorff trebuia să se deplaseze spre cetatea
Ismail, dar timp de două săptămâni a fost reţinut în Bender. O parte din istorici consideră că aceasta
este principala greșeală strategică a întregii campanii din 1806, care a avut consecințe negative pentru
dezvoltarea ulterioară a evenimentelor.
K. Meyendorff a încercat să obțină sprijin (sau neutralitate) de la tătarii din Bugeac. Pentru
tratativele oficiale cu aceștia, au fost trimişi brigadierul I. P. Katarji și I. P. Kotlearevski, proeminentul
scriitor ucrainean și căpitanul sediului, adjunctul lui Meyendorff. Kotlearevski a notat cu atenție toate
evenimentele din etapa inițială a războiului. În 1901 „Dosarele lui Kotlearevski despre primele acțiuni
ale trupelor rusești în războiul turc din 1806” au fost publicate în revista „Kievskaia starina”. Autorul a
remarcat faptul că tătarii s-au adunat în consiliu și au luat o decizie pozitivă asupra tranziției către
Rusia2. În opinia sa, discuțiile cu tătarii au avut succes, datorită faptului că trupele ruse, ocupând
1 A. N. Petrov, Războiul Rusiei cu Turcia 1806-1812, în 3 vol. S. Pb.: Tip militară, 1885-1887, V.1, SPb., 1885, p. 126.
2 Evidențele lui Kotlearevski despre primele acțiuni ale trupelor rusești în războiul turc din 1806 / O inscripție din revista "Kievul
254 Ada DIZANOVA
fortărețele turcești, aveau o atitudine umană față de musulmanii locali, nu le-au amenințat religia și
au plătit bani pentru toate bunurile. Promisiunile tătarilor de atitudine loială față de trupele rusești au
fost întărite prin trimiterea amaniților (ostaticilor). Numai șapte așezări de tătari, aparținând raionului
Ismail, nu au fost de acord cu exilul emisarilor3. Este cunoscut faptul că I. P. Kotlearevski a primit
Ordinul „Sf. Ana”, gradul al III-lea, pentru îndeplinirea acestei misiuni şi la începutul anului 1808 a
demisionat din funcția de căpitan.
K. Meyendorff spera că locuitorii Ismailului vor ceda fortăreaţa fără luptă. Însă primul a ajuns
la Ismail comandantul de la Tulcea, pașa Peglivan, care a forțat tătarii satelor din jur să lupte pentru
Curtea turcească. La 16 decembrie, Corpul 2 al generalului K. I. Meyendorff s-a apropiat de Ismail.
Comandantul turc a refuzat propunerea lui Meyendorff de a ceda cetatea. Trupele ruse au deschis mai
multe focuri de tun asupra cetăţii. A doua zi, Peglivan a ieşit din cetate. În timpul bătăliei, ambele părți
au suferit pierderi considerabile. Meyendorff a fost forțat să se retragă. La 18 (30) Decembrie 1806
Turcia a declarat oficial războiul împotriva Rusiei.
În Manifestul de declaraţie a războiului, sultanul a acuzat Rusia că în Moldova și în Țara
Românească se comportă ca și cum acestea ar fi provinciile sale; toată administrarea internă este în
mâinile lor, iar Rusia nu recunoaște proprietarii care nu se supun voinței sale etc.4.
După declarația oficială de război, trupele generalului Meyendorff au făcut mai multe
încercări de a cuceri Ismailul, dar ele au eșuat5. O. F. Langeron, în „Notele” sale, a subliniat că eșalonul
de comandă a făcut multe greșeli, care au împiedicat cucerirea cetății6.
Baza de sprijin logistic a armatei ruse au fost provinciile ucrainene ale căror populații au luat
parte la operațiuni militare și la aprovizionarea armatei. În provinciile Kiev, Cernigov, Poltava, Harkov,
Herson și Ekaterinoslav a avut loc un set de recrutări.
Un depou special a fost înființat în Kremenciuk, unde au fost trimiși recruți pentru a deservi
armata moldovenească. De acolo, erau detașați la Chișinău și apoi la Ismail, Galați, București. Potrivit
istoricului militar rus A. Petrov, numărul recruţilor a fost semnificativ. În diviziile 11 și 12 au venit 3480
de oameni, iar în a 13-a – 5400. Armata a fost întărită, de asemenea, şi de poliție. Provincia Kiev a oferit
9694 de persoane, Poltava – 11 3557. De obicei, aceștia erau trimiși pentru serviciu în garnizoanele din
fortărețe. Împreună cu poliția, armata lui I. I. Michelson însuma aproximativ 40 de mii de oameni. În
opinia noastră, această cifră este cea mai apropiată de realitate.
Țăranii urmau să ofere armatei alimente și furaje. Pe front erau trimişi boi și cai, precum și
căruţaşi. Astfel, Poltava, provinciile Cernigov, Sloboda-ucraineană, Herson, Ekaterinoslav, Kiev au
trebuit să trimită 5382 de care, 6192 de perechi de boi, 3588 de căruţaşi8.
Deja la mijlocul lunii decembrie 1806, trupele rusești au ajuns în zonele în care erau stabiliţi
cazacii dunăreni9. Ambele state combatante sperau la ajutorul cazacilor dunăreni. Aceştia din urmă au
fost mobilizați de Turcia și au intrat sub supravegherea nazirului de la Brăila, Ahmet Pașa, și sub
supravegherea directă a hatamanului cazacilor dunăreni, Ignat Koval, al cărui sediu a fost, de
asemenea, cetatea Brăilei. După cum a subliniat cercetătorul Alexandra Bacinski, garnizoanele
cazacilor dunăreni erau plasate, în afară de Brăila, în Ruşciuk (acum orașul bulgar Ruse), Tulcea, Galați,
Ismail, Chilia și insulele Deltei Dunării; cazacii serveau în flotila turcă a fluviului10. Potrivit lui O. F.
din trecut". - Tip. Universitatea Imperială a Sf. Vladimir N.T. Korceak-Noviţki, 1901, http://adjudant.ru/rtwar1806-
12/kotlyarevsky1806.htm
3 Ibid .
4 A. Petrov, Ibid., р. 126.
5 D. Buturlin, Imaginile războaielor Rusiei cu Turcia pe vremurile împărătesei Ecaterina a II-a și a împăratului Alexandru I. - În
2 părți, Partea 1, SPb. : Tip. Casei educaţiei imperiale, 1829, р. 31-32.

6 Notele contelui Langeron. Războiul cu Turcia în 1806-1812, http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XIX/1800-
1820/Lanzeron/text2.htm
7 A. Petrov, Ibid. , р. 131.
8 Ibid., р. 135-136.
9 A. Bacinski, Sicia dunăreană. 1775 - 1828. Eseu documentar istoric, Odesa: MP "Hermes", 1994, p. 39.
10 O. Bacinski, Garnizoanele zaporojene de la Dunărea de Jos în războiul ruso-turc din 1806-1812. Conform biografiilor cazacilor
dunăreni // Marea Neagră din trecut: Note ale Departamentului de Istorie al cazacilor din sudul Ucrainei / ed.: O. A. Bacinski.
Războiul ruso-turc din 1806-1812 și consecințele sale 255
Langeron, numai în Brăila erau aproximativ 3 000 de cazaci. Devenise o „declarație de manual” expresia
general-locotenentului Alexandru Fedorovici, care a comandat corpul de pe Dunăre, conform căreia
cazacii dunăreni ar putea dăuna mai mult decât turcii și tătarii.
Conducerea rusă a apreciat aptitudinile militare ale dunărenilor și ar fi preferat să-i vadă de
partea lor. Se știe că guvernatorul-general al Novorossiiskului, E. Y. Richelieu, a apelat la hatamanul
cazacilor dunăreni, Ignat Koval, cu propunerea de a trece de partea Rusiei. Cazaciilor li s-au promis
furnizarea terenurilor, drepturi și privilegii. Cazacii dunăreni s-au împărțit în două tabere – una care
dorea să lupte de partea Turciei, alta – de partea Rusiei. Comandamentul armatei moldovenești, în
decembrie 1806, a anunțat formarea unor regimente de voluntari, în care au început să se înroleze
cazacii zaporojeni. Şi-au adus cazacii săi hatamanii Trohim Gaidabur şi Ivan Guba; ultimul – cu patru
nave11, a devenit un atuu important al flotei ruse, întrucât cazaciii cunoșteau bine gura Dunării.
Din cazacii care au trecut de partea Rusiei, a fost formată armata cazacă dunăreană din
Bugeac. La 20 februarie 1807 ea a fost confirmată oficial prin decretul lui Alexandru I. Baza formării
acestei armate au fost Chilia și Galații. Potrivit datelor lui A. Petrov, în iulie 1807, armata număra 1152
de persoane, inclusiv pedeştri - 748, călăreţi - 120 şi membri ai flotei Dunării - 216. În cadrul forțelor
armate au funcționat 13 mortiere, 439 de puști și 418 de pistoale12.
Componența etnică a trupelor a reflectat într-o oarecare măsură, componenţa populației din
nord-vestul Mării Negre. În armată deserveau aproximativ 73% ucraineni, 10,5% ruși, polonezi 6%,
4,3% valahi și moldoveni, 2,3% bulgari, 1,9% sârbi, 2% greci, maghiari, austrieci. În lista din august 1807,
erau 1387 de nume ale cazacilor13. Potrivit altor surse, în vara anului 1807, au fost mai mult de două
mii de oameni în armată14.
Armata cazacă dunăreană din Bugeac, ce reamintea de armata zaporojană, consta din 40 de
„colibe”, 38 dintre ele au fost numite noua Seci, și încă 2 - Bulgară și Sârbă. Primul hataman al cazacilor
dunăreni a fost numit proprietarul din Elizavetgrad, Ivan Podleseţki. Hatamanul şi ofițerii nu erau aleși,
ci numiți de către comandantul armatei ruse, căruia armata îi era complet subordonată. Supravegherea
armatei era efectuată de șeful unităţii militare din Galati, general-maiorul P. M. Koliubakin. După cum
menţionează cercetătoarea Alexandra Bacinski, în posturi de conducere erau numite persoane care au
fost în măsură să câștige funcţia de comandă. I. Pidleseţki, de exemplu, „disprețuia cazacii şi se
deosebea prin luare de mită“, iar „al doilea hataman Homa Bacinski, provenit din cercuri birocratice, a
introdus în armată politică de şerbie, îşi însuşea banii militarilor“15.
Cea mai mare parte a personalului servea în cavalerie, restul – în infanterie și pe navele flotei
Dunării. Armata a fost împărțită în trei părți: prima condusă de I. Haidabura și D. Poliovâi, staționată în
zona Chilia - Ismail, a doua – condusă de I. Guba – deservea flota dunăreană, a treia, de bază, condusă
de I. Pidleseţki, se afla în Galaţi16.
Armata dunăreană a activat în operațiunile de luptă. Grupul de la Chilia, în număr de 700 de
cazaci sub comanda lui Alexandru Langeron a dus lupte la Ismail, Tulcea, Isaccea. Cazacii interceptau
navele turceşti, luau cu asalt fortificațiile turcești de pe insulele Dunării, se implicau în repararea
navelor Flotilei de la Dunăre, încercau să aducă cât mai mulți dunăreni de partea Rusiei. Comandantul
celui de-al 2-lea corp de armată, generalul K. Meyendorff, remarca în mod repetat drept „excelent,
viteaz și curajos“ serviciul cazacilor flotilei17. Grupul gălăţean de cazaci a acționat pe râul Siret și lângă
Brăila. Efectuau servicii de informații şi avanpost, efectuau raiduri în spatele liniilor inamice, instigau
cazacii dunăreni să treacă de partea Rusiei şi să se înroleze în trupele dunărene.
- Odesa: NAS din Ucraina, 2006, Vip.1, 2006, р. 39-48.

11 A. Bacinski, Sicia dunăreană, р. 40-41.
12 A. Petrov, Războiul Rusiei… , р. 133.
13 Dunărea ucraineană. - Cartea I. - Ismail, 1998, р. 100.
14 L. Tsiganenko, Cossack military formations in the possessions of the Russian Empire // Scientific notes of the National
Pedagogical University named after. Drahomanova, issue: Socio-humanitarian disciplines, Kyiv, Ukraine, 1998, с. 115.
15 O. Bacinski. Populația ucraineană din teritoriile Dunării. Secolul XVIII - începutul secolului XX. (popularea și dezvoltarea
economică): monografie. - Odessa: Astroprint, 2002, р. 39

16 Dunărea ucraineană, р. 129.
17 O. Bacinski, Populația ucraineană din teritoriile Dunării. р. 41.
256 Ada DIZANOVA
Zvonurile despre crearea trupei din Delta Dunării și renașterea Secei Zaporojene s-a răspândit
în rândul populației ucrainene, iar la Dunăre s-au adunat fugari din diferite provincii ale imperiului.
Acest lucru a cauzat îngrijorarea guvernului. Problema cazacilor a fost luată în considerare chiar și în
cadrul unei reuniuni a Comitetului de Miniștri. Prin decretul lui Alexandru I, la 20 iulie 1807, armata
din Delta Dunării a fost lichidată. Unii cazaci au fost trimiși la trupele de la Marea Neagră, majoritatea
rămânând în Basarabia.
Războiul din 1806-1812 nu a putut să nu atingă credincioșii de rit vechi din Delta Dunării.
Atitudinea lor față de Rusia și faţă de evenimentele menționate au fost ambigue, uneori au fost folosiţi
de Imperiul Otoman pentru slăbirea adversarilor săi ruşi. Contemporanii remarcau adesea violența lor
împotriva prizonierilor ruși. Acest fapt, cum a remarcat cercetătorul A. V. Hromov, este adesea explicat
ca represalii pentru persecutarea de către statul rus a celor care s-au opus reformei bisericii18.
Relațiile dintre credincioşii de rit vechi și cazacii dunăreni au fost extrem de complexe. În
ajunul războiului Pașa de la Tulcea, Pehlivan (Pehlevan), fiind în conflict cu cârmuitorul Brăilei, a trimis
credincioşii de rit vechi asupra supuşilor adversarului său – cazacii dunareni ucraineni, care cu puțin
timp înainte de război au construit un oraș numit Ederlez (după numele canalului) și au fondat acolo
regiunea numită Seci. Credincioşii de rit vechi, care au atacat Ederlezul, au distrus și au ars Secia, mulţi
au fost tăiaţi, alţii au fost alungaţi. Unii au reușit să se salveze în Brăila, în timp ce alții au continuat să
rătăcească prin sate până la instalarea păcii de la București (1812).
Să atragă credincioşii de rit vechi de partea Rusiei au încercat și O. F. Langeron, și A. P. Zass,
cu toate acestea, situația s-a schimbat doar atunci când în armata moldovenească a sosit S. A. Tucikov.
Acesta a reușit să asigure, la început, neutralitatea credincioşilor de rit vechi orientaţi spre Rusia și apoi
organizarea relocării lor pe teritoriile rusești. În special, s-a intensificat plecarea credincioşilor de rit
vechi în ultimii ani ai războiului din 1806-1812 şi în anii postbelici. De la începutul războiului, mulți au
ajutat activ Rusia. M. I. Kutuzov, în raportul său din 20 mai 1811, consemna faptul că în 1807 locuitorii
din Vilkovo însoţeau pe brațul Chilia vasele ruseşti, aduceau cu bărcile lor provizii, acordau și ajutor
forțelor terestre19.
Conform misiunii lui M. I. Kutuzov, general-maiorul S. A. Tucikov a convins o parte din
credincioşii de rit vechi să se mute în apropierea cetăţii Ismail, fapt pentru care au primit diverse
avantaje și privilegii. Dar, restul lor a reacționat negativ la trupele rusești. Aceștia au rezistat
administrației militare, fugind în adâncul posesiunilor turcești20.
În iunie 1807, escadra rusă a vice-admiralului D. M. Seneavin, lângă insula Corfu, a înfrânt
flota turcă și a învins armata terestră. Turcii au trecut dincolo de Dunăre. Cu câteva zile înainte de
semnarea armistiţiului de la Slobozia, a murit I. I. Michelson.
În august 1807 a fost semnat armistițiul de la Slobozia dintre Rusia și Turcia care a durat până
în martie 1809. Partea rusă s-a angajat să-și retragă trupele din Moldova și Țara Românească. Cu toate
că Alexandru I a refuzat să confirme condiţiile armistițiului, acţiunile militare încetaseră, de facto.
Comandant al armatei moldovenești, în 1807, a fost numit prințul Alexandru Prozorovski.
În timpul armistițiului au reușit să convingă partea hoardei Edisane rămase în Bugeac, să
treacă de partea Rusiei și să se mute lângă râul Molócini Vódî, unde au fost strămutaţi în 1790. Conform
scrisorii ministrului Afacerilor Interne al Rusiei, la transferul voluntar al 120 de familii, care locuiau în
apropierea Chiliei și al hoardei Edisane au contribuit doi funcţionari din Ackerman, Topci Başe Soliman
şi Aga Iusuf Beşleaz, cărora li s-a dat câte o mie de ruble21.
Richelieu a comunicat Ministerului de Interne „din Basarabia și din Chilia“, că în Rusia au
venit nu mai mult de 3954 de tătari de sex masculin și feminin22.
18 A. Hromov, Politica lui O. F. Langeron privind cazacii din sudul Ucrainei în primul trimestru al secolului al XIX-lea. // Lucrări
științifice ale facultății istorice a Universității Naționale din Zaporojie, 2010 , Ediţ. XXIX, р.28-29.
19 N. Basov. Vilkov - oraș al 3 biserici, 72 de insule și al canalelor nesfârșite, Odessa: Astroprint, 2008, p. 22.
20 A. Prigarin. Apariția comunităților vechilor credincioși pe Dunăre în secolul XVIII - prima jumătate a secolului al XIX-lea. //
Lipovenii: Istoria și cultura vechilor credincioșilor ruși, Ed.1 - Odessa, 2004, p. 14-16.
21 Arhiva de stat a regiunii Odessa (denumite în continuare "Întreprinderi de stat" DAOO), f. 1, op. 220, sp. 4.
22 DAOO, f.1, op. 219, sp. 8, p. 64, 213.
Războiul ruso-turc din 1806-1812 și consecințele sale 257
În primăvara anului 1809, armată rusă însumând 80.000 de persoane sub comanda lui A. A.
Prozorovski a reluat activităţile militare. Cu toate acestea, prinţului în vârstă de 74 de ani i-a fost
complicat să conducă campania militară, acțiunile sale remarcându-se prin pasivitate, s-au încheiat cu
un eșec, cum ar fi asaltul Brăilei. La 20 (9) august 1809 moare A. A. Prozorovski într-un lagăr de câmp
de peste Dunăre, la postul de luptă. El a fost înlocuit de P. I. Bagration.
Trupele rusești ocupă Ismailul, Brăila și asediază Silistra. În primăvara anului 1810, au trecut
Dunărea şi au capturat câteva cetăți. La începutul anului 1811, datorită confruntării cu Franța, armata
dunăreană a fost slăbită prin relocalizarea trupelor la frontiera de vest. Acțiunile militare pe frontul
ruso-turc erau inactive. Cu toate acestea, după numirea în același an, a lui M. I. Kutuzov în calitate de
comandant-șef, situația s-a schimbat, trupele rusești au câștigat mai multe victorii, în special la Rusciuk
și Slobozia. Principalele forțe ale turcilor, situate pe malul stâng al Dunării, au fost înconjurate și au
capitulat la sfârșitul lunii noiembrie 1811. Cel mai apropiat adjunct al lui M. I. Kutuzov era O. V.
Langeron. De la începutul anului 1811, Langeron l-a înlocuit pe comandantul-șef al armatei
moldovenești, generalul Kamenski, care s-a îmbolnăvit.
În 1812 împăratul îl numeşte în calitate de comandant al armatei Dunării, Flotei Mării Negre
și guvernator general al Moldovei și Țării Românești pe Pavel V. Ciceagov. Se ştie că trimiţându-l pe
Ciceagov la sud, Alexandru i-a spus: „nu vă dau sfaturi, ştiind că sunteţi cel mai rău dușman al
samovolniciei“. La momentul sosirii lui Ciceagov la Iaşi, M. I. Kutuzov a reușit să încheie pacea cu turcii.
P. V. Ciceagov pleacă în zona activităților militare cu Napoleon.
După lungi negocieri cu Turcia, la 16 (28) mai 1812, cu o lună înainte de atacul lui Napoleon
asupra Rusiei a fost semnat acordul de la București care conținea 16 articole. Articolul 4 prevedea
crearea unei noi frontiere între Imperiul Rus și Imperiul Otoman, care trecea de-a lungul râului Prut (în
locul râului Nistru) până la joncțiunea cu Dunărea, și apoi trecea braţul Chilia al Dunării până la Marea
Neagră. Gura Dunării a fost recunoscută drept comună pentru ambele părţi.
Ca rezultat, Basarabia cu cetățile Hotin, Bender, Akerman, Chilia, Ismail trece în componenţa
Rusiei, care a primit dreptul de a efectua transportul maritim pe întreg teritoriul Dunării și a trecerii
navelor sale de la gura Chiliei până la punctul de confluență al Prutului cu Dunărea. O parte din
Moldova, de pe malul drept al Prutului, și Țara Românească revin Turciei. În plus, au existat alte două
articole secrete, care precedeau distrugerea fortificațiilor Ismail și Chilia23.
După război, în 1812, hatamanul cazacilor dunăreni, Simon Kalniboloţki, s-a adresat paşelor
turceşti din Tulcea, Sulina și Babadag cu rugămintea de a li se permite să se întoarcă pe pămănturile
alocate lor anterior, după alungarea credincioşilor de rit vechi din acele teritorii. Turcii au decis să nu
se amestece în acțiunile celor din urmă. Profitând de acest lucru, Semen Kalniboloţki a început să se
pregătească pentru ofensiva împotriva „necredincioșilor”. După încăierări dificile în estuarul Razem
(Razin) cazacii dunăreni ocupă aşezarea Sarikioi, un sat mare al credincioşilor de rit vechi. În primăvara
anului 1813, ei s-au întărit în Katirlez (Sfântul Gheorghe), unde deja de două ori fusese reşedinţa lor.
În vara anului 1813 au început din nou ostilitățile între cazacii dunăreni și credincioşii de rit
vechi, care ocupaseră zona dintre Tulcea și Dunaveţ. Potrivit memoriilor contemporanilor, lupta dintre
ei a fost extrem de încrâncenată și sângeroasă. „Aproape în fiecare fir, în fiecare deal din mlaștinile și
bălţile deltei, există referiri la bătăliile cazacilor cu „necredincioşii”, la distrugerea completă a trupelor
întregi de ambele părți“24. Dunărenii au capturat Dunaveţul, centrul principal al credincioşilor de rit
vechi. Aici a fost fondată Secia, care a existat între anii 1813 și 1828.
O mare parte dintre tătarii deportați în judeţul Melitopol în timpul războiului, în conformitate
cu Tratatul de Pace de la București, a revenit teritoriilor Imperiului Otoman. Sursele de arhivă oferă
date oarecum controversate privitor la numărul lor. La Ministerul Afacerilor Interne a fost prezentată
cifra de 3194 bărbați 25.
23 Tratatul de pace încheiat între Rusia și Turcia. - Resursă electronică: Chronos. - Mod de acces:
http://www.hrono.ru/dokum/rutur1812.html
24 A. Bacinski, Sicia dunăreană…, p. 51.
25 DAOO, f.1, op. 219, sp. 8, p. 213.

258 Ada DIZANOVA
Dezbaterile referitor la consecințele războiului ruso-turc pentru țările participante, pentru

zonele separate, inclusiv Basarabia, pentru diferite straturi de populație și pentru diferite grupuri
etnice necesită studii și analize obiective.
РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКА ВІЙНА 1806-1812 рр. ТА ЇЇ НАСЛІДКИ
Ада ДІЗАНОВА
(Ізмаїльський державний гуманітарний університет)
e-mail: ada.dizanova@gmail.com
На початку ХІХ ст. знову загострились російсько-турецькі відносини, що призвело до

війни 1806-1812 рр. Приводом до неї стало порушення Туреччиною договору 1805 р. про
порядок проходу російських суден через протоки, а також усунення турецьким султаном
проросійськи налаштованих господарів Молдови та Валахії. Порта почала укріплювати фортеці
на Дністрі та на Дунаї, турецький уряд наказав своїм військам розташуватись табором поблизу
Ізмаїла.
Напередодні війни значно посилився вплив наполеонівської Франції на Туреччину:
французькі агенти активізували свою діяльність, зокрема в Молдавії та Валахії1. Російський уряд,
побоюючись захоплення французькими військами цих князівств, вирішив ввести на їх територію
свої війська. Іван Іванович Міхельсон – головнокомандуючий Дніпровською армією, яка
налічувала близько 30 тис. чол., – у листопаді 1806 р. отримав наказ форсувати Дністер. Російські
війська, майже не зустрічаючи опору турецьких військ, зайняли Хотин, Ясси, Бухарест, Галац,
Бендери. 13-а дивізія, якою командував новоросійський генерал-губернатор Еммануїл
Йосипович Рішельє 1 грудня взяла Акерман, 9 грудня її частини на чолі з генерал-лейтенантом А.
П. Зассом оволоділи Кілією. 2-й корпус генерала К.І. Мейєндорфа повинен був рухатись до
фортеці Ізмаїл, однак на два тижні затримався у Бендерах. Частина істориків вважають це
головною стратегічною помилкою усієї кампанії 1806 р., яка мала негативні наслідки для
подальшого розвитку подій.
К. Мейєндорф намагався заручитися підтримкою (або добитися нейтралітету) з боку
буджацьких татар. Для офіційних переговорів з ними були відправлені бригадир І. П. Катаржі та
видатний український письменник штабс-капітан І. П. Котляревський – ад’ютант Мейєндорфа.
Котляревський ретельно занотовував усі події початкового етапу війни. У 1901 р. «Записи
Котляревского о первых действиях русских войск в турецкую войну 1806 года» були опубліковані
в часописі «Киевская старина». Іван Петрович зазначав, що татари збиралися на ради й приймали
позитивне рішення щодо переходу на бік Росії2. На його думку, переговори з татарами мали успіх
через те, що в зайнятих турецьких фортецях російські війська людяно ставилися до місцевих
мусульман, не погрожували їх релігії та платили гроші за усі припаси. Свої обіцянки лояльного
ставлення до російських військ татари підкріпили відправкою аманатів (заручників). Лише сім
татарських селищ, що належали ізмаїльській райї, не погодились на умовляння емісарів3. Відомо,
1 А. Петров, Война России с Турцией 1806-1812 гг.: В 3 т. , СПб.: Военная тип., 1885-1887, Т.1, СПб., 1885, с. 126.
2 Записи Котляревского о первых действиях русских войск в турецкую войну 1806 года / Оттиск из журнала «Киевская
Старина». – К.: Тип. Императорского Университета Св. Владимира Н. Т. Корчак - Новицкого, 1901,
http://adjudant.ru/rtwar1806-12/kotlyarevsky1806.htm
3 Там само.
260 Ада ДІЗАНОВА
що Котляревський за виконання даного доручення отримав орден Св. Анни 3-го ст. На початку
1808 p. Іван Петрович вийшов у відставку в чині штабс-капітана.
К. Мейєндорф розраховував, що мешканці Ізмаїла здадуть фортецю без бою. Однак
першим під Ізмаїлом опинився турецький воєначальник тульчинський паша Пегліван, який
силою примусив татар прилеглих селищ воювати на боці Порти. 16 грудня 2-й корпус генерала
К.І. Мейєндорфа підійшов до Ізмаїла. На пропозицію Мейєндорфа здати фортецю комендант
відповів відмовою. Російськими військами було зроблено кілька гарматних пострілів по фортеці.
Наступного дня Пегліван здійснив вилазку з фортеці. Під час бою обидві сторони зазнали значних
втрат. Мейєндорф змушений був відступити. 18 (30) грудня 1806 р. Туреччина офіційно оголосила
війну Росії.
У маніфесті про оголошення війни султан звинувачував Росію в тому, що в Молдавії та
Валахії вона поводить себе так, ніби це провінції Росії, уся внутрішня адміністрація знаходиться в
руках росіян, Росія не визнає господарів, які не підкоряються її волі тощо4.
Після офіційного оголошення війни війська генерала Мейєндорфа зробили ще декілька
спроб оволодіти Ізмаїлом, однак вони виявились невдалими5. О.Ф. Ланжерон у своїх «Записках»
вказував, що командування припустило чимало помилок, що завадило взяттю фортеці6.
Найближчим тилом російської армії були українські губернії, населення яких узяло
участь у воєнних діях та постачанні армії. В Київській, Чернігівській, Полтавській, Харківській,
Херсонській та Катеринославській губерніях було проведено набір земського ополчення.
У Кременчуці було створено спеціальне депо, куди прибували рекрути, призначені для
укомплектування Молдавської армії. Звідти вони відправлялись до Кишинева, а потім – до
Ізмаїла, Галаца, Бухареста. За повідомленням російського воєнного історика А. Петрова, число
рекрутів було значним. До 11-ї та 12-ї дивізій поступило 3480 чол., а до 13-ї – 5400. Армія була
посилена також міліцією. Київська губернія дала 9694 чол., Полтавська – 11 3557. Їх, як правило,
направляли для несення гарнізонної служби у фортецях. Разом з міліцією армія І.І. Міхельсона
складала близько 40 тис. чол. На нашу думку, ця цифра найбільше відповідає дійсності.
Селяни мали забезпечувати армію продовольством і фуражем. На фронт відправляли
волів і коней, а також погоничів. Так, Полтавська, Чернігівська, Слобідсько-Українська,
Херсонська, Катеринославська, Київська губернії повинні були відправити 5382 фури, 6192 пари
волів, 3588 погоничів8.
Вже у середині грудня 1806 року російські війська вийшли в райони, де
розташовувалися задунайські запорожці9. Обидві воюючі держави покладали надії на допомогу
задунайців. Останні були мобілізовані Туреччиною й знаходились під загальним керівництвом
браїлівського назира Ахмет-паші та безпосереднім керівництвом кошового отамана Гната
Коваля, місцем перебування якого також була фортеця Браїлів. Як вказує дослідниця О.
Бачинська, залоги задунайців розміщувались, крім Браїлова, ще в Рущуку (нині болгарське місто
Русе), Тульчі, Галаці, Ізмаїлі, Кілії, островах Дунайського гирла, козаки служили в турецькій
річковій флотилії10. За даними О.Ф. Ланжерона, лише в Браїлові знаходилось близько 3 тис.
козаків. Вже хрестоматійним став вислів генерал-лейтенанта Олександра Федоровича, який
командував корпусом на Дунаї, про те, що задунайські козаки можуть завдати шкоду більш ніж
турки і татари.
4 А. Петров, Война России с Турцией 1806-1812 гг., с. 126.

5 Д. Бутурлин, Картина войнъ Россiи съ Турцiею въ царствованiя императрицы Екатерины II и императора
Александра I. : В 2 ч., Ч. 1. – СПб. : Тип. Императорского Воспитат. Дома , 1829, с. 31-32.
6 Записки графа Ланжерона. Война с Турцией 1806-1812 гг., http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Turk/XIX/1800-
1820/Lanzeron/text2.htm
8 А. Петров, Война России с Турцией 1806-1812 гг., с. 135-136.
9 А. Бачинський, Січ Задунайська. 1775 – 1828. Історико-документальний нарис. – Одеса: МП «Гермес», 1994, с. 39.
10 О. Бачинська, Запорозькі залоги Нижнього Придунав’я у російсько-турецькій війні 1806-1812 рр.: За біографіями
задунайських козаків // Чорноморська минувшина : Записки відділу історії козацтва на Півдні України / відп. ред.: О.
А. Бачинська. – Одеса : НАН України, 2006, Вип.1, 2006, с. 39-40.
Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. та її наслідки 261
Російське керівництво високо оцінювалo військову майстерність задунайців і воліло

бачити їх на своєму боці. Відомо, що новоросійський генерал-губернатор Е.Й. Рішельє звертався
до кошового отамана Гната Коваля з пропозицією перейти на бік Росії. Козакам обіцяли надати
землю, права і привілеї. Задунайське козацтво розкололося на два табори – один прагнув
воювати на боці Туреччини, інший – на боці Росії. Командування Молдавської армії у грудні 1806
р. оголосило формування волонтерських полків, до яких почали записуватись задунайські
запорожці. Своїх козаків привели отамани Трохим Гайдабура та Іван Губа, останній – на чотирьох
суднах11. Це була підмога російському флоту, до того ж, козаки добре знали гирло Дунаю.
З козаків, які перейшли на бік Росії, сформували Усть-Дунайське Буджацьке козацьке
військо. 20 лютого 1807 р. воно було офіційно затвердженe указом Олександра І. Центром
формування цього війська були Кілія й Галац. За даними А. Петрова, у липні 1807 р. військо
налічувало 1152 чол., у т. ч. піших – 748, кінних – 120 і членів Дунайської флотилії – 216. На
озброєнні війська було 13 мортир, 439 рушниць і 418 пістолетів12.
Етнічний склад війська певною мірою відбивав контингент населення Північно-
Західного Причорномор’я. У війську служило близько 73% українців, 10,5% росіян, 6% поляків,
4,3% молдаван і волохів, 2,3% болгар, 1,9% сербів, 2% греків, угорців, австрійців. У список,
датований серпнем 1807 року, було занесено 1387 імен козаків13. За іншими даними, влітку 1807
р. у війську налічувалось понад дві тисячі чоловік14.
Усть-Дунайське військо нагадувало Запорозьке, воно складалося з 40 куренів: 38 з них
називалися так само, як і в Новій Січі, а ще 2 – Болгарський та Сербський. Першим кошовим
отаманом був призначений єлисаветградський поміщик Іван Підлесецький. І кошовий, і
старшина не обиралися, а призначалися російським командуванням, військо повністю
підпорядковувалось йому. Нагляд за військом здійснювався начальником Галацького
військового загону генерал-майором П.М. Колюбакіним. Як зазначає дослідниця О. Бачинська,
на керівні посади призначалися особи, які змогли заслужити протекцію командування.
І. Підлесецький, наприклад, «зневажав козацтво і відзначався хабарництвом», а «другий
кошовий отаман Хома Бачинський, виходець з чиновницьких кіл, провадив у війську кріпосну
політику, привласнював військові гроші»15.
Більшість особового складу служила в кінноті, решта – в піхоті та на суднах Дунайської
флотилії. Військо було поділено на три частини: перша на чолі з хорунжими І. Гайдабурою й
Д. Польовим дислокувалась у районі Кілія – Ізмаїл, друга – під керівництвом хорунжого І. Губи –
обслуговувала Дунайську флотилію, третя, основна, очолювана І. Підлесецьким, знаходилась у
Галаці16.
Усть-дунайці брали активну участь у бойових операціях. Кілійська група чисельністю в
700 козаків під командуванням О. Ланжерона воювала під Ізмаїлом, Тульчею, Ісакчею. Козаки
перехоплювали турецькі судна, штурмували турецькі укріплення на дунайських островах, брали
участь у ремонті суден Дунайської військової флотилії. Вони намагалися привернути на бік Росії
якомога більше задунайців. Командуючий 2-м армійським корпусом генерал К. Мейєндорф
неодноразово відзначав «відмінну, хоробру та мужню» службу козаків флотилії17. Галацька група
козаків діяла по р. Серет і біля Браїлова. Вони несли розвідувальну й форпостну службу,
здійснювали рейди в тил ворога, агітували задунайців перейти на бік Росії та записуватись до
Усть-Дунайського війська. Бажаючих виявилось чимало.
11 А. Бачинський, Січ Задунайська. 1775 – 1828, с. 40-41.

13 Українське Придунав’я, Книга І, Ізмаїл, 1998, с. 100.
14 Л. Циганенко, Козацькі військові формування у володіннях Російської імперії // Наукові записки національного
педагогічного університету ім. Драгоманова, випуск: Соціально-гуманітарні дисципліни, Київ, 1998, с. 115.
15 О. Бачинська, Українське населення Придунайських земель. XVIII – початок XX ст. (заселення й економічне
освоєння) : Монографія, Одеса: Астропринт, 2002, с. 39.

16 Українське Придунав’я, Книга І, Ізмаїл, 1998, с. 129.
17 О. Бачинська, Українське населення Придунайських земель…, с. 41.
Чутки про створення Усть-Дунайського війська та відродження Запорозької Січі

поширювались серед українського населення, на Дунай стікалися втікачі з різних губерній
Російської імперії. Це викликало занепокоєння уряду. Питання про козацтво розглядалося навіть
на засіданні Комітету міністрів. Указом Олександра І від 20 липня 1807 р. Усть-Дунайське військо
було ліквідоване. Частина козаків була направлена в район перебування Чорноморського
війська, більшість залишилась у Бессарабії.
Війна 1806 – 1812 р. не могла не торкнутися старообрядців, які проживали у Подунав’ї.
Їхнє ставлення до Росії й до означених подій було неоднозначним, інколи їх використовувала
Османська імперія для послаблення своїх противників.
Сучасники нерідко відзначали жорстокість некрасівців щодо російських полонених. Як
зазначає дослідник А.В. Хромов: «це часто пояснювалось як розплата за гоніння в Російській
державі тих, хто виступав проти церковної реформи»18.
Відносини між некрасівцями та задунайцями були надзвичайно складними.
Напередодні війни Тульчинський паша Пегліван (Пехлеван), перебуваючи в конфлікті з
Браїлівським назирем, направив некрасівців на підданих свого суперника – українських
задунайських козаків, які незадовго до війни побудували містечко, назвали його Едерлезом (від
назви протоки) і заснували в ньому свою Січ. Здійснивши напад на Едерлез, некрасівці знищили
та спалили Січ, багатьох порубали, інших розігнали. Деякі встигли врятуватися у Браїлові, деякі
продовжували поневірятися у селах до Бухарестського миру (1812 р.).
Привернути некрасівців на бік Росії намагалися і О.Ф. Ланжерон, і А.П. Засс, однак
ситуація змінилася тоді, коли в Молдавську армію прибув С.О. Тучков. Йому вдалося забезпечити
спочатку нейтралітет некрасівців, що орієнтувалися на Росію, а потім організувати їх переселення
на російські території. Особливо активізувався вихід некрасівців-липован в останні роки війни
1806-1812 рр. і в повоєнні роки.
З початком війни чимало старообрядців активно допомагали Росії. М.І. Кутузов у своєму
рапорті від 20 травня 1811 р. повідомляв, що в 1807 р. мешканці Вилково проводили в Кілійське
гирло російські судна, на своїх човнах підвозили провіант, надавали допомогу сухопутним
військам19.
За дорученням М.І. Кутузова генерал-майор С.О. Тучков умовив частину некрасівців
переселитися неподалік від фортеці Ізмаїл. Їм були надані різні пільги й привілеї. Натомість інша
частина некрасівців негативно поставилася до російських військ. Старообрядці чинили опір
військовій адміністрації, тікали вглиб турецьких володінь20.
У червні 1807 р. російська ескадра віце-адмірала Д.М. Сенявіна біля острова Корфу
розбила турецький флот, завдала поразки сухопутним військам. Турки відійшли за Дунай. За
кілька днів до підписання Слободзейського перемир’я помер І.І. Міхельсон.
У серпні 1807 р. між Росією і Туреччиною було укладено Слободзейське перемир'я, що
продовжувалося до березня 1809 р. Російська сторона зобов’язалась вивести свої війська з
Молдавії та Валахії. Й хоч Олександр І відмовився затвердити умови перемир’я, воєнні дії
фактично призупинилися. Командуючим Молдавською армією у 1807 р. був призначений князь
Олександр Олександрович Прозоровський.
Під час перемир’я вдалося умовити ту частину Єдисанської орди, що залишалась у
Буджаці, про перехід на бік Росії та переселення на Молочні води, куди вже були переселені
єдисанці у 1790 р. Як свідчить лист міністра внутрішніх справ Росії, добровільному переходу 120
сімейств, що проживали поблизу Кілії, та Єдисанської орди сприяли два акерманські чиновники
Топчі Баше Соліман та Ага Юсуф Бешлеаз, яким за це було видано по одній тис. крб21.
18 А.Хромов, Політика О.Ф. Ланжерона щодо козацтва Південної України в першій чверті XIX ст. // Наукові праці
історичного факультету Запорізького національного університету, 2010, вип. XXIX, с. 28-29.
19 Н. Басов, Вилково - город 3 церквей, 72 островов и бесконечных каналов, Одесса: Астропринт, 2008, с. 22.
20 А. Пригарин, Возникновение старообрядческих общин на Дунае в XVIII – первой половине XIX вв. // Липоване:
история и культура русских-старообрядцев, вып.1, Одесса, 2004, с. 14-16.

21 Державний архів Одеської області (далі ДАОО), ф. 1, оп. 220, спр. 4, арк.. 410-410 зв.
Російсько-турецька війна 1806-1812 рр. та її наслідки 263
Рішельє повідомив Міністерство внутрішніх справ про те, що «з Бессарабії та з-під Кілії»
в Росію вийшло не більше 3954 татар чоловічої та жіночої статі22.
Навесні 1809 р. 80-тисячна російська армія під командуванням О.О. Прозоровського
відновила воєнні дії. Однак 74-річному князю важко було вести воєнну кампанію, його дії
відрізнялися пасивністю, воєнні дії закінчувались невдачею, як, наприклад, штурм Браїлова.
Помер О.О. Прозоровський 20 (9) серпня 1809 р. у польовому таборі за Дунаєм, на бойовому
посту. Його змінив П.І. Багратіон.
Російські війська заволоділи Ізмаїлом, Браїловим, взяли в облогу Сілістрію. Навесні
1810 р. вони переправились через Дунай і також захопили кілька фортець. На початку 1811 р.
через протистояння з Францією Дунайська армія була ослаблена передислокацією частини
військ на західний кордон. Воєнні дії на російсько-турецькому фронті велися мляво. Однак після
призначення у тому ж році головнокомандуючим М.І. Кутузова ситуація змінилася, російські
війська здобули кілька перемог, зокрема під Рущуком і під Слободзеєю. Головні сили турків, що
знаходилися на лівому березі Дунаю, були оточені й наприкінці листопада 1811 р. капітулювали.
Найближчим помічником М.І. Кутузова був О. В. Ланжерон. З початку 1811 року він заміщував
головнокомандуючого Молдавською армією генерала Каменського, який захворів.
У 1812 р. імператор призначив головнокомандуючим Дунайською армією,
Чорноморським флотом, а також генерал-губернатором Молдавії й Валахії Павла Васильовича
Чичагова. Відомо, що, відправляючи Чичагова на південь, Олександр І сказав: «Я не даю вам
порад, знаючи, що ви найлютіший ворог свавілля». На момент прибуття Павла Васильовича до
Ясс М.І. Кутузов встиг укласти з турками мир. П.В. Чичагов виїхав у район військових дій з
Наполеоном.
Після тривалих переговорів з Туреччиною, 16 (28) травня 1812 р., за місяць до нападу
Наполеона на Росію, був підписаний Бухарестський договір, який складався з 16 статей. Стаття 4
передбачала встановлення нового кордону між Російською та Османською імперіями, який
проходив тепер по р. Прут (замість Дністра) до з’єднання її з Дунаєм, а потім по Кілійському руслу
Дунаю до Чорного моря. Гирло Дунаю визнавалося спільним. Внаслідок цього Бессарабія з
фортецями Хотин, Бендери, Акерман, Кілія, Ізмаїл відходили до Росії, яка отримала право
торгового судноплавства по всій течії Дунаю й плавання військових кораблів від Кілійського гирла
до місця, де впадає р. Прут у Дунай. Частина Молдавії, по правому берегу Пруту, та Валахія
поверталися Туреччині. Крім того, були ще 2 таємні статті, котрі зокрема передбачали руйнацію
укріплень Ізмаїла й Кілії23.
По Після закінчення війни, в 1812 р. кошовий отаман задунайського козацтва Семен
Калниболотський звернувся до турецьких пашів у Тульчі, Сулині та Бабадазі з проханням
дозволити повернутися на виділені їм раніше землі, вигнавши некрасівців з поселень. Турки
вирішили не втручатися в справи невірних. Скориставшись цим, Семен Калниболотський почав
готуватися до наступу на некрасівців. Після упертих сутичок на лимані Разем (Разін), запорожці
захопили велике некрасівське село Сарикіой. Навесні 1813 р. вони закріпились в Катирлезі
(Сфинту Георге), де вже двічі був колись їх Кіш.
Влітку 1813 р. знову розпочалися військові дії між запорожцями та некрасівцями, що
охопили територію між Тульчею та Дунавцем. За спогадами сучасників, боротьба між ними була
надзвичайно відчайдушною й кривавою: «трохи не з кожним пасмом, з кожним пагорбом в
болотах і плавнях дельти пов’язані згадки про сутички запорожців з некрасівцями, про повнe
знищення цілих загонів з того чи іншого боку»24. Запорожці оволоділи Дунавцем, головним
центром некрасівців. Тут була заснована Січ, що проіснувала з 1813 до 1828 року.
Значна частина татар, виселених до Мелітопольського повіту під час війни, за умовами
Бухарестського мирного трактату, повернулася в межі Османської імперії. Архівні джерела дають
22 ДАОО, ф. .1, оп. 219, спр. 8, арк. 64; 213.

23 Мирный трактат, заключенный между Россией и Турцией, [Электронный ресурс]: Хронос.
http://www.hrono.ru/dokum/rutur1812.html
24 А. Бачинський, Січ Задунайська. 1775 – 1828, с. 51.
дещо суперечливі дані щодо їх чисельності. До Міністерства внутрішніх справ була подана цифра
3194 особи чоловічої статі25.
Питання щодо наслідків російсько-турецької війни для країн-учасниць, окремих
регіонів, зокрема Бессарабії, різних верств населення та різних етносів потребують подальшого
вивчення та неупередженого аналізу.
25 ДАОО, ф.1, оп. 219, спр. 8, арк. 213.

ADMINISTRAŢIA LOCALĂ DIN ORAŞUL GALAŢI (1918–1948)
Valentin BODEA
(Muzeul de Istorie „Paul Păltănea”, Galaţi)
e-mail: valentin_bodea04@yahoo.com
Local government in Galati (1918 - 1948)
Summary. Presentation of the legislative framework and of the interim committees of this period. The
mayors and their measures on: fighting hunger after World War I, urbanization, local transport, lighting the city,
encouragement of culture, trade and industry, establishment of the airport, giving land plots to war invalids, to
widows having war orphans, to the local clerk and to the demobilized people, healthissues.
Articolul de faţă face parte dintr-o lucrare de cercetare mai amplă intitulată Economie şi
societate în oraşul Galaţi (1918 – 1948). Sursele pentru această lucrare de cercetare se regăsesc la
Serviciul Judeţean Galaţi al Arhivelor Naţionale în fondurile: Primăria Oraşului Galaţi, Prefectura
Judeţului Covurlui, Comisia Europeană a Dunării, Secretariatul General, Liceul Comunităţii Evreieşti
Galaţi, dar şi la Biblioteca Judeţeană „V. A. Urechia“ Galaţi sunt surse precum: Comisia Interimară a
Oraşului Galaţi, Către Cetăţeni!, Stabilimentul de Arte Grafice „Moldova“, Galaţi, 1919, Nic. C. Nanu,
Almanachul (ghid) al oraşului Galaţi, Tipo Moldova, Galaţi, 1924, Activitatea Consiliului Comunal al
Oraşului Galaţi în cursul anului 1925 sub primariatul domnului Ştefan H. Ştefan, Tipografia „Lumina“,
Galaţi, I. M. Moscu, După un an de guvernare (noembrie 1933 – noembrie 1934), Tip. Munca, Galaţi,
1934, Ovidiu Vlădescu, Trei ani de Înfăptuiri în jud. Covurlui şi în Municipiul Galaţi, Gh. N. Munteanu –
Bârlad, Galaţii, Societate de Editură Ştiinţifică - Culturală, Galaţi, 1927, La Commission Européenne du
Danube et son oeuvre de 1856 à 1931, Imprimerie Nationale, Paris, MCMXXXI, Gheorghe Bona, Dobrea
I. Constantinescu, G. Ionescu, M. Palaga, C. Popa, Gheorghe Popescu, N. Şoltuz, Uzina Laminorul de
tablă 1921 – 1971 Galaţi, Editura Centrul de documentare şi Publicaţii Tehnice al industriei
metalurgice, Bucureşti, 1971, Maria Brăilescu, Mihail Brăilescu, Corneliu Goldu, Colegiul Naţional
„Vasile Alecsandri“, Galaţi 1867 – 2007, Editura Sinteze, Galaţi, 2007, Ioan Brezeanu, Liceul „Alexandru
Ioan Cuza“, Galaţi 1864 – 1998, Editura Naţional, Bucureşti, 1998, S. Eustaziu, Ghidul Galaţilor,
Tipografia Argus, Galaţi, 1938, D. Faur, Galaţul nostru - Însemnări istorice şi culturale, Editura Autorului,
Galaţi, 1924, Hr. & G. Flamaropol, Municipiul Galaţi. Primul anuar-ghid, Societatea de Editură
Ştiinţifică-Culturală, Galaţi, 1927, Teodor Iordache, Albumul Galaţilor, Tipografia „Bucovina“, Galaţi,
1935-1936, Gh. Lăzărescu, Istoricu Şcoalei Comerciale din Galaţi. Liceul Comercial „Alexandru Ioan I
Cuza“ de la înfiinţare şi până în prezent 1864 – 1940, Institutul de Arte Grafice „Moldova“ S.A.R., Galaţi,
1940, George Munteanu, Galaţii 1900 – 1938. Oameni şi fapte. În presă, literatură, comerţ etc., II,
Tipografia „Eminescu“, Galaţi, f.a., N.C. Nanu, Călăuza Oraşului Galaţi, Tipografia Cultura Poporului,
Galaţi, 1925, Lt. C-dor Marius Verbiceanu, Monografia Industriei şi Comerţului Oraşului Galaţi. Studiu
economic şi istoric, Tip. Arta Grafică, Galaţi, 1938, Radu Volbură, Anuarul General al oraşului Galaţi şi
Judeţului Covurlui, „Dunărea“ Institut de Arte Grafice, Brăila, 1930 – 1931, Radu Volbură, Anuarul
266 Valentin BODEA
General al oraşului Galaţi şi Judeţului Covurlui, Atelierele ziarului „Ecoul“, Galaţi, 1936 – 1938, Vistian
Goia, V.A. Urechia, Editura Minerva, Bucureşti, 1979, Gheorghe Buzatu, Enciclopedia României, vol. I,
Editura Tipo Moldova, Iaşi, 2010, Crişan Muşeţeanu, Lumea copilăriei mele, ediţia a II-a, Editura Alma,
Galaţi, 2001, etc. sau presa vremii: Acţiunea, Anuarul Liceului „V. Alecsandri“, Anuarul Şcoalei
Elementare Comerciale „Al. Ioan I“, Dunărea, Desrobirea, Galaţii Noi, Monitorul Comunal, Revista
vremii, Tribuna Liberală, Vocea Galaţiului, etc.
Cadrul legislativ în care şi-a desfăşurat activitatea administraţia locală din oraşul Galaţi (1918
-1948), se întemeiază pe o serie de legi date de statul român în perioada 1864 – 1938. La 31 martie
1864, domnitorul Alexandru Ioan Cuza promulga, în urma loviturii de stat, legile administrative
(organizarea comunelor urbane şi rurale, înfiinţarea consiliilor judeţene). Legile ulterioare privind
organizarea comunelor urbane din 9 aprilie 1874, 7 mai 1887, 31 iulie 1894, 1 mai 1906 şi modificările
din 5 noiembrie 1882, 29 aprilie 1908, 1 aprilie 1910, 21 martie 1912, cu un caracter centralizator, nu
au avut influenţă asupra administraţiei propriu zise. La 24 iunie 1925, prin legea administrativă a
României întregite se realiza unificarea administrativă1.
Reforma administrativă din 3 august 1929, urmărea descentralizarea administraţiei. Între anii
1929-1936 s-au dat 11 legi de modificare: legea din 31 decembrie 1929, pentru modificarea articolului
537, aliniatul I, articolului 367, aliniatul al II-lea şi articolului 368; legea din 4 ianuarie 1930, pentru
modificarea articolelor 294, 297, 298 şi 299; legea din 6 iulie 1930, pentru completarea articolului 247;
legea din 6 iulie 1930, pentru modificarea articolului 462; legea din 29 ianuarie 1931, pentru
modificarea articolelor 44, 178, 429, 430, 432, 437, 453, 454; legea din 15 iulie 1931, pentru
modificarea unor dispoziţii din legea pentru organizarea administraţiei locale; legea din 21 septembrie
1932; legea din 20 aprilie 1933, pentru modificarea legii de organizare a Comitetelor de Revizuire;
legea din 14 aprilie 1933, pentru organizarea finanţelor locale; legea din 3 mai 1933 pentru abrogarea
unor dispoziţii din legea de organizare a administraţiei locale; legea din 18 martie 1934, pentru
modificarea unor articole din legea pentru organizarea administraţiei locale2.
Legea administrativă din 27 martie 1936, a împărţit teritoriul ţării în judeţe şi comune.
Comunele urbane erau de două feluri: oraşe nereşedinţă şi oraşe reşedinţă de judeţ (cum era cazul
Galaţiului). Oraşele reşedinţă de judeţ care aveau o importanţă economică sau culturală deosebită,
prin lege puteau fi declarate municipii. Comunele erau administrate de către un consiliu comunal, ca
organ deliberativ, şi de primar şi ajutorul de primar, ca organ executiv. Consiliul comunal era compus
din membri aleşi şi membri de drept. Numărul membrilor aleşi în oraşele reşedinţă era de 28, iar în
municipii de 36. Membrii de drept proveneau din cadrele diferitelor servicii publice sau întreprinderi,
care aveau legături cu administraţia comunală. În municipii, funcţiona şi o delegaţie a consiliului, care
exercita atribuţiunile consiliului în intervalul dintre şedinţe, cu excepţia acelor rezervate lui, în mod
exclusiv. Consiliul comunal avea iniţiativă şi decidea în toate problemele de interes local. Acesta se
întrunea ori de câte ori era nevoie şi în orice caz, cel puţin odată pe lună, în urma convocării realizate
de către primar sau de ajutorul său împuternicit. Şedinţele consiliului aveau loc în localul primăriei,
fiind necesară pentru deliberare, majoritatea absolută a membrilor. Deciziile consiliului se luau cu
majoritatea absolută a membrilor prezenţi, iar în caz de paritate, propunerea era respinsă. Primarul
era ales de consiliul comunal dintre consilierii aleşi. Acesta era conducătorul administraţiei comunale
şi numea sau îndepărta din serviciu pe funcţionari. Administra interesele comunei şi putea fi ofiţer al
stării civile şi şef al poliţiei comunale3.
Serviciile şi birourile administraţiei locale: în anii ‘20, Serviciul Interior, Serviciul Control,
1 George Alexianu, Repertoriul General alfabetic al tuturor codurilor, legilor, decretelor-legi, convenţiuni, decrete,
regulamente, etc. 1 ian. 1860 – 1 ian. 1940, vol. I, Imprimeria Centrală, Monitorul Oficial şi Imprimeriile Statului, Bucureşti,
1941, pp.313-315.
2 Gheorghe Buzatu, Enciclopedia României, vol. I, Editura Tipo Moldova, Iaşi, 2010, pp. 305-306.
3 Ibidem, pp. 306-307.
Administrația locală din orașul Galați (1918-1948) 267
Serviciul Technic, Serviciul Casieriei, Serviciul Starea Civilă, Serviciul Comptabilităţei, Serviciul
Aprovizionărei, Serviciul Curăţirei, Serviciul Pompelor Funebre, Serviciul Grădinar Şef, Serviciul
Cimitirului, Serviciul Abatorului4, iar în anii ‘30 – ‘40, Serviciul Administrativ, Serviciul Financiar şi de
Contabilitate, Serviciul Technic, Serviciul Sanitar şi de ocrotiri sociale, Serviciul Veterinar şi Zootehnic,
Serviciul Salubrităţii, şi birourile: Mobilizării şi Organizării Naţiunii şi Teritoriului, Contencios, Statistic,
Starea Civilă, Economic şi Cultural5.
La 28 februarie 1938, prin legea administrativă teritoriul statului era împărţit din punct de
vedere administrativ în provincii şi comune. Provincia era o unitate administrativă cu atribuţiuni
economice, culturale şi sociale, care cuprindea mai multe judeţe. Ea se îngrijea de nevoile locale şi
executa măsurile de interes general ordonate de puterea centrală. Administraţia provinciei era
încredinţată guvernatorului şi consiliului provinciei. Guvernatorul era numit prin Decret Regal, dat în
baza Consiliului şi avea rangul de subsecretar de stat, fiind reprezentantul guvernului şi administratorul
provinciei. Acesta era capul ierarhic al tuturor funcţionarilor exteriori ai ministerelor, cu excepţia
membrilor corpului judecătoresc, organelor militare, administraţiei căilor ferate şi stabilimentelor de
învăţământ superior. Supraveghea activitatea funcţionarilor şi serviciilor, rezolva toate reclamaţiile
primite de la particulari. Consiliul provincial era compus din membri aleşi de consiliile comunale din
provincie şi de Camerele de Agricultură, Comerţ, Industrie şi Muncă, dar şi membri de drept. Organ
consultativ al guvernatorului avea şi atribuţii deliberative privind votarea bugetului, crearea de
venituri. Acesta era condus de către un preşedinte ales din membrii consiliului6.
Preşedinţi de comisiune interimară în cadrul Primăriei oraşului Galaţi pe parcursul anului
1918 au fost: Vasile Bălăşescu, procuror general, Eugen M. Bonache, consilier la Curtea de Apel, Teodor
Missir, avocat, Ion Coltofeanu, comerciant, Al. Sideri, locotenent colonel, Niculaie Dumitrescu,
preşedintele secţiei a II-a a Curţii de Apel7. Aceştia s-au confruntat cu grave dificultăţi în aprovizionarea
populaţiei cu materii prime necesare traiului, care se dublase din cauza Primului Război Mondial,
ajungând la cifra de aproximativ 150.000 de suflete.
Iată câteva exemple: la 2 mai 1918, Primăria Comunei Galaţi, solicita prin adresa numărul
3357, prim ministrului şi ministrului de interne, Alexandru Marghiloman, la Iaşi, măcar 25 de vagoane
de porumb pentru populaţia oraşului, deoarece la Galaţi şi la Reni nu se găseşte acest produs, iar la 4
august 1918, Primăria Comunei Galaţi, solicita prin adresa numărul 6230, Direcţiunei Generale a
Alimentărei Iaşi, cota de zahăr pe lunile iunie şi iulie, deoarece populaţia suferă din cauza lipsei acestui
aliment.
Diverşi comercianţi din oraşul Galaţi au cerut autorizaţii sau intervenţii din partea Primărie,
pentru a cumpăra din ţară (Bacău, Dorohoi) sau din străinătate (Ucraina) alimente sau produse pentru
populaţie: P.G. Cutava, comerciant engrosist din Galaţi cerea autorizaţie de import la 17 iulie 1918,
pentru a aduce din Ucraina 10 vagoane de zahăr, pe care le punea la dispoziţia Primăriei, pentru
aprovizionarea populaţiei, cu preţul maximal de detail de 12 lei kg8, S. Itzikovici, comerciant era în
tratative cu Direcţia Minelor de Cărbuni Asău, Comăneşti din Judeţul Bacău, pentru cumpărarea a 50
de vagoane de cărbuni lignit de calitate superioară, cantitate pe care dorea să o vândă populaţiei din
oraşul Galaţi şi cerea intervenţia la 25/8 iulie 1918, a Primăriei la Direcţia C.F.R. pentru a transporta
marfa9, C. Costea din Dorohoi la data de 14 august 1918 era autorizat a transporta de la Dorohoi la
Galaţi pentru consumaţia populaţiei: 2.000 de verze, 5.000 kg. de cartofi, 2.000 kg. de fasole, 1.500
morcovi, 500 pătrunjel, 2.500 de ouă10. În presa vremii, Primăria venea în sprijinul populaţiei oraşului
şi anunţa că pune în vânzare 1.300 metri de stofă de lână groasă de Buhuşi şi 500 kg. de talpă, pe bază
4 Serviciul Judeţean Galaţi al Arhivelor Naţionale, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 119/1918, f. 78.
5 Gheorghe Buzatu, op. cit., p. 308.
6 Ibidem, p. 310 a.
7 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 2/1917-1925, f. 1, 7, 12, 14, 17, 24.
8 Ibidem, dosar 23/1918, f. 2, 2 verso, 3, 4, 7, 8, 41, 41 verso.
9 Ibidem, dosar 25/1918, f. 1.
10 Ibidem, dosar 27/1918, f. 40.
268 Valentin BODEA
de cartelă, în prăvălia Gues din strada Domnească, numărul 58 (Magazinul „La Riviera“)11. Din punct
de vedere medical erau semnalate în oraş cazuri de variolă12 şi tifos exantematic13. Iluminatul public şi
particular al oraşului, cu gaz aerian era în suferinţă din cauza uzinei de gaz care nu-şi revenise după
bombardamentele din anul 1917, astfel oraşul era în întuneric, iar locuinţele erau luminate cu ajutorul
petrolului lampant14.
Anii 1919 – 1920 au adus noi provocări preşedinţilor de comisie interimară: Al. Ignat, avocat,
Zamfir Filotti, avocat, Ion Tohăneanu, profesor, doctorul Nicolae Alexandrescu, Ion Sachelarie,
farmacist, cum ar fi: reorganizarea serviciului de salubritate, lucrări edilitare, transportul şi iluminatul
public. Iată câteva exemple: prin ordonanţe şi prin concursul serviciului sanitar s-a pus capăt
epidemiilor, trotuarele de asfalt de pe strada Domnească au fost reparate, strada Traian s-a reparat şi
refăcut, s-a deschis Piaţa Independenţei, 19 şcoli din 20 au fost reparate şi renovate cu peste 200.000
de lei, tramvaiul public a trecut sub conducerea administraţiei comunale şi a fost repus în funcţiune,
iluminatul public trece de la gaz aerian la alimentarea cu energie electrică, iar pentru părţile mărginaşe
ale oraşului s-au procurat 450 de felinare cu lămpi pentru petrol15. Nici domeniul cultural nu a fost
uitat, astfel s-a acordat suma de 25.000 de lei, pentru construirea sau închirierea unui local pentru
biblioteca „V.A. Urechia“16. Demobilizaţii din Societatea „Fii Apărătorii Patriei, Invalizilor de Război,
văduvelor şi orfanilor de război“, din Galaţi au fost împroprietăriţi de către Primărie cu locuri pentru
construcţii de locuinţe din terenul rămas neexpropiat din moşia Ţiglina (partea cuprinsă între strada
Brăilei şi Valea Ţiglinei)17.
Anii 1920/1921 – 1930/1931 au adus primele realizări mai mari pentru comunitate sub
îndrumarea preşedinţilor de comisie interimară, ultimii patru fiind şi primari: Gheorghe Iorgala, avocat,
Ioan D. Popovici, inginer, Theodor Thenea, avocat, Iancu Prodrom, comerciant, Ştefan H. Ştefan,
avocat, Eugen Răutu, doctor, Grigore P. Mihăilescu, avocat, Emil Codreanu, avocat, Christache D.
Teodoru, avocat. De exemplu: cumpărarea terenului şi construcţia şcolii nr. 11 din Bădălan cu suma de
3.000.000 de lei, închirierea pe termen de 5 ani inginerului Lt. Comandor Culică a locului din strada
Viitorul, pentru înfiinţarea unui şantier naval cu chirie de 10.000 de lei anual, cedarea către Societatea
Ortodoxă Naţională a Femeilor Române secţia Galaţi, a jumătate din terenul proprietatea Comunei din
strada Berthelot colţ cu strada Lascăr Catargiu şi strada Spitalului, în scopul construirii unui local
propriu pentru o şcoală de cultură naţională, cedarea unui teren Ministerului Comunicaţiilor din moşia
Ţiglina de 110 ha, pentru construcţia aeroportului, Camera de Comerţ Galaţi primea a doua jumătate
din locul din strada Lascăr Catargiu colţ cu strada Spitalului pentru construirea localurilor necesare
şcolilor comerciale gr. I şi al II – lea, teren evaluat la suma de 600.000 de lei, a aprobat suma de 100.000
de lei pentru ridicarea statuii lui Alexandru Ioan Cuza, construirea dispensarului Central Comunal în
piaţa Victoriei cu suma de 1.053.408 lei şi 45 de bani,18 construcţia unui nou post de Pompieri în partea
din vale a oraşului cu suma de 2.800.000 de lei19, mărirea debitului de apă, construirea unei hale cu un
număr de 80 de prăvălii în Piaţa Dinogeţiei cu suma de 10.404.494 lei şi 5 bani, deschiderea unui
împrumut de 5.800.000 de lei, pentru continuarea lucrărilor la Palatul de Justiţie20, construcţia clădirii
Uzinei electrice pe locul din strada Gării, numărul 8 cu suma de 4.234.631 de lei şi 55 de bani,
11 Stofă şi talpă la populaţie în „Galaţii-Noi“, an V, numărul 15 (995), 4 februarie 1918, p. 1. „Vânzarea se va face pe bază de
cartelă şi conform deciziunei Ministerului de Industriei şi Comerţului, din 15 februarie 1917, cu preţurile, socotite pe metru
postav calitatea I, 32 lei metru; postav calitatea II – 27 lei metru; dimie calitatea III, 20 lei metru; talpă – 16 lei kg.“.
12 Informaţiuni în „Galaţii-Noi“, an V, numărul 19 (999), 23 februarie 1918, p. 2. „… populaţiunea este invitată a se prezenta
la dispensariile comunale spre a fi vaccinată contra variolei, care a început a bântui în oraş“.
13 Informaţiuni în „Galaţii-Noi“, an V, numărul 68 (1048), 12 aprilie 1918, p. 2. „Totalul cazurilor aflate în oraş e de 120, iar
mortalitatea provenită din această boală de 1-9 apr. este de 8 cazuri“.

14 Ibidem.
15 Comisia Interimară a Oraşului Galaţi, Către Cetăţeni!, Stabilimentul de Atre Grafice „Moldova“, Galaţi, 1919, pp. 7-10.
16 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 2/1919, f. 55.
17 Ibidem, dosar 1/1920, f. 137, 137 verso.
18 Ibidem, dosar 1/1921, f. 6, 7, 13, 13 verso, 15, 15 verso, 31, 34, 35 verso, 54 verso, 64 verso, 71, 71 verso, 80.
19 Ibidem, dosar 2/1921, f. 59 verso.
20 Ibidem, dosar 1/1923, f. 7 verso, 43, 71.
exploatarea liniilor aeriene, organizarea şi instalarea grupului III Aviaţie pe terenul aeroportului, dar şi
mărirea terenului aeroportului cu 50 ha 3063 m.p.21, construcţia monumentului eroilor de la biserica
Trei Erarhi, construcţia localului pentru Comisia a V-a pe strada Traian, construcţia grădiniţei de copii
în curtea bisericii (Isvor)22, construcţia unei băi Comunale cu suma de 10.000.000 de lei, construcţia
unui cămin pentru elevii merituoşi şi lipsiţi de mijloace, în Piaţa Cerialelor, strada Zimbrului colţ cu
strada Spitalului cu suma de 1.400.000 de lei, lucrări de suprapunere a două etaje la localul Primăriei
din strada Labirint, construcţia Gimnaziului din partea din vale a oraşului (Piaţa Moruzi)23, construcţia
noii uzine de apă, construcţia şcolilor primare numărul 3 de băieţi şi numărul 8 de fete, construcţia
Criptei Eroilor din Cimitirul Eternitatea, construcţia spitalului de nas, gât şi urechi în curtea spitalului
„Elisabeta Doamna“24, ambulatorul construit pe strada Egalităţii era transformat într-un spital modern
cu trei secţiuni: secţia I – a pentru tuberculoşi, secţia a II – a pentru tratamentul bolilor venerice şi
secţia a III – a pentru boli de ochi şi de prim ajutor, în cazuri de accidente25, cedarea unui teren pe
strada Cuza Vodă pentru construcţia Casei Corpului Didactic26, construcţia bisericii Sf. Modest, strada
Traian cu suma de 3.350.728 de lei, construcţia halei de alimente din Piaţa Independenţei27, înfiinţarea
Regiei Mixte „Municipiul Galaţi – Brown-Boweri“, pentru exploatarea electricităţii, apei şi transportului
public28. În ziarul Acţiunea din anul 1931, se relata pe larg alegerea consiliului de administraţie al regiei
mixte29.
Între anii 1932 – 1940, preşedinţii de comisie interimară şi primari: Emil Codreanu, avocat,
Gheorghe C. Plesnilă, avocat, Christache D. Teodoru, avocat, Alexandru Nestor Măcellariu, doctor,
Dimitrie Lazăr, doctor, Constantin Mădârjac, Gheorghe H. Dimitrescu, Grigore P. Mihăilescu, Dimitrie
C. Nanu, Theodor Anastasiu, Traian Gruescu, medic, Constantin Stoilov, general, Soare I Apostol,
căpitan în rezervă, Aurel Ibrăileanu, comandant legionar s-au confruntat cu dificultăţi economice pe
fondul crizei mondiale, începutul celui de al Doilea Război Mondial, cutremurul din anul 1940.
Au echilibrat bugetul administraţiei locale şi au realizat pentru comunitate: pavarea cu piatră
brută de granit a străzii Traian, cu suma de 100.000 de lei, după refacerea liniilor de tramvai, înfiinţarea
liniei de tramvai care lega strada Tecuciului cu Cartierul Împroprietăriţilor, instalarea luminii electrice
în strada Virgil Poenaru, pe porţiunea de la strada Traian până la Piaţa Libertăţii, refacerea liniilor de
tramvai cu şine tip 50 (linia Tecuci şi prelungirea în Cartier, linia dublă din strada Portului, terminarea
străzii Traian), încorporarea Cartierului Demobilizaţilor la Municipiul Galaţi30, lucrări la linia de tramvai
21 Ibidem, dosar 1/1924, f. 13 verso, 35.

22 Nic. C. Nanu, Almanachul (ghid) al oraşului Galaţi, Tipo Moldova, Galaţi, 1924, p. 18.
23 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 1/1925, f. 3, 34 verso, 35, 39 verso, 43 verso.
24 Activitatea Consiliului Comunal al Oraşului Galaţi în cursul anului 1925 sub primariatul domnului Ştefan H. Ştefan, Tipografia
„Lumina“, Galaţi, 1925, pp. 12-13, 69.

26 Ibidem, dosar 3/1927, f. 106.
28 Ibidem, dosar 2/1930, f. 171.
29 Politica locală în „Acţiunea“, an II, numărul 165, 5 ianuarie 1931, p. 1. „Eri dimineaţă la orele 11 a avut loc la primărie în
cabinetul primarului, şedinţa pentru constituirea regiei mixte a exploatărei apei, electricităţii, tramwaiului şi transporturilor
publice. Şedinţa a fost prezidată de Ch. Teodoru care a convocat-o conform dispoziţiuni Ministerului de Interne. Societatea
Brown-Boweri a fost reprezentată prin inginerul H. Popper şi Blank. Vărsarea de 21 milioane aportul lui Brown-Boweri s-a
făcut în mod legal, cei prezenţi luând cunoştinţă de acest lucru. Inginerul Blank a fost delegat pentru facerea tuturor
formalităţilor la Tribunal. Până la prima şedinţă a consiliului regiei mixte s-a decis ca inginerul Cambier să gireze afacerea.
Administratorii capitalului privat au fost aleşi în persoanele: Baudmer director general al casei B.B. din Elveţia, inginer Ionas
din Viena, inginer H. Popper, Bucureşti, inginer Ghiţescu, Bucureşti, inginer Haurd, Paris, Starck, Constanţa, Blank, Bucureşti,
Spirer, Bucureşti. Restul până la 12, cari formează consiliul de administraţie vor fi aleşi în persoanele a 4 reprezentanţi ai
municipiului alegere care se va face în ziua de 10 ianuarie. Administratorul general care e Baudmer, a dat consiliului de
administraţie toate puterile menţionate în articolul 30, pentru a lucra în numele societăţii. Gestiunea regiei mixte a început
din ziua de 1 ianuarie 1931“; Politica Locală. Şedinţa consiliului comunal în „Acţiunea“, an II, numărul 171, 12 ianuarie 1931,
p. 1. „Eri după amiază la orele 6 a avut loc la primărie o importantă şedinţă a consiliului comunal de administraţie al regiei
mixte, 2 cenzori, 2 supleanţi şi un comisar al municipiului: Dr. Livescu, inginerul I.G. Popovici, Al. Doiciu şi inginerul Antonescu,
aleşi în Consiliul de Administraţie, G. Lăzărescu, prof. şi S. Segaller - cenzori, Manole Mihăilescu şi Jenică Popovici - supleanţi
şi comisar al guvernului Costică Panu “.
30 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 2/1932, f. 113 verso, 130, 134 verso, 175 verso, 198 verso, 199.
270 Valentin BODEA
Centru – Gară, care se executa dublă din centru până în dreptul străzii Cereş, iar de aici până la capăt
simplă, linia Tecuci se executa dublă din strada Traian până în Bulevardul Tache Ionescu, iar de aici se
bifurca, o linie simplă spre Cartier pe o lungime de 1.000 de metri şi altă linie simplă pe Bulevardul
Tache Ionescu până la Casa Muncii C.F.R. pe o lungime de 500 de metri, linia Brăilei se executa dublă
până în poarta Şcolii Normale, iar de aici până la capăt simplă, linia Centru Portului se executa dublă
pe tot traseul, afară de porţiunea din centru până la intersecţia străzii Col. Boyle cu Braşoveni şi de
bucla de pe aceste străzi, linia Badalan se executa cu o singură linie şi era prelungită până la intersecţia
străzii Nordului cu Calea Prutului, linia simplă spre Cimitir era prelungită până în dreptul străzii Stelei,
dublarea liniei pe strada General Berthelot31, formarea fondului necesar ridicării unui bust doctorului
Aristide Serfioti, contribuind suma de 10.000 de lei32, proiect de machetă, reprezentând monumentul
domnitorului Alexandru Ioan Cuza, executat de către Oscar Späthe pentru suma de 10.000 de lei33,
reparaţii la Biserica Catedrală a Episcopiei Dunării de Jos, înfiinţarea unui centru anti-rabic, construirea
a două dispensare medicale în Piaţa Moruzi şi în strada Pescari, în colaborare cu Serviciul Sanitar34,
încuraja comerţul prin eliberarea autorizaţiei pentru construcţia în strada Cezar, numărul 2 colţ cu
Bulevardul Carol a unui imobil cu destinaţie pentru fabrică de ţesătorie, concesionarea dreptului de
exploatare a transporturilor de persoane cu taxi autobuze, Asociaţiei Autobuzelor Particulare pe
traseele: strada Instrucţiunei – Armeană – Romulus – Sft. Spiridon – Eminescu – Columb – Căzărmei –
Kogălniceanu – Abuzu de apă – Cartier sau când era timp uscat până la Bulevardul 13 Cartier, strada
Codreanu – Spitalului – Zimbrului – Calea Prutului – Bazinul Nou, Piaţa Negri – strada Sft. Neculai –
Domnească – Bulevardul Carol şi retur, cu preţul de 25 de bani un bilet35, refacerea Bulevardului Eliade
Rădulescu, a străzii Cereş şi a Bulevardului Dinogeţiei, construirea unor boxe noi pentru negustorii din
Piaţa Veche, s-a introdus lumină şi apă în cartierele mărginaşe: 50 de lumini electrice în Cartierul
Demobilizaţilor şi 5 debite comunale36, prin comitetul de şomaj s-au împărţit 180.000 de lei la 800 de
şomeri, înfiinţarea unui Serviciu de Salvare pentru transportul răniţilor şi bolnavilor37, construcţia şcolii
primare de băieţi şi fete numărul 13 din Cartierul Demobilizaţilor38, cedează Ministerului Muncii,
Sănătăţii şi Ocrotirilor Sociale, un teren în strada Brăilei (vis a vis de abatorul comunal) pentru
înfiinţarea unui centru de ocrotire a mamelor lipsite de mijloace, copiilor găsiţi, părăsiţi etc., în
suprafaţă de 2 ha 4.389 m.p. şi evaluat la suma de 1.951.120 de lei, cedează Sft. Episcopii a Dunării de
Jos, terenul din Piaţa Victoriei situat între străzile: la nord Virgil Poenaru, la sud Victoriei, la est
Războieni şi la vest Poşta Veche, în suprafaţă de 8.652 m.p. evaluat la suma de 1.730.400 de lei, pentru
construcţia unui internat model unde fetele din mediul rural care erau trimise la şcoală în oraşul Galaţi
să fie adăpostite, construcţia şcolilor primare de băieţi numărul 12 şi de fete numărul 12 din Cartierul
Demobilizaţilor, construcţia bisericii Sft. Vasile din Cartierul Demobilizaţilor, donează Asociaţiei
Învăţătorilor, secţia Covurlui o porţiune din terenul din strada Cuza Vodă în suprafaţă de 1.368 m.p.
pentru a construi un cămin, construcţia şcolii primare numărul 11 de fete în Cartierul Bădălan, strada
Pescari cu suma de 1.800.000 de lei39, extinderea iluminatului public pe străzile Domnească, Eliade
Rădulescu, Lascăr Catargiu, Codreanu colţ cu Dr. Carnabel, Brăilei, Braşoveni, Caramfil, Sft. Neculai,
unde se instalau 85 de becuri a câte 200 waţi şi iluminatul cu electricitate pe Bulevardul Carol, în
valoare de 95.760 de lei40, construcţia dispensarului şi a băii populare din Bădălan41, lucrări pentru
executarea unui adăpost subteran, situat sub malul proprietăţilor particulare între străzile Theodor
Thenea şi Eliade Rădulescu, proiectate de către Comisiunea Jud. de Apărare Pasivă pentru suma de
31 Ibidem, dosar 3/1932, f. 14, 14 verso, 36.

33 Ibidem, dosar 2/1933, f. 19.
34 Ibidem, dosar 3/1934, f. 13, 15, 24 verso.
35 Ibidem, dosar 2/1934, f. 65 verso, 307 verso, 308.
36 I.M. Moscu, După un an de guvernare (noembrie 1933 – noembrie 1934), Tip. Munca, Galaţi, 1934, pp. 17-18, 20.
37 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 1/1935, f. 25 verso, 79.
38 Ibidem, dosar 2/1935, f. 227 verso, 228, 228 verso, 323, 376.
39 Ibidem, dosar 3/1936, f. 28, 28 verso, 29, 29 verso, 144, 144 verso, 145 verso, 198, 260, 269.
150.000 de lei, ajutoare şi cărţi pentru elevii săraci42, construcţia clopotniţei de la Cimitirul Eternitatea
cu suma de 140.000 de lei43, executarea lucrărilor de săpături tranşee, necesare la apărarea pasivă, în
diverse puncte ale oraşului, cu preţul de 35 de lei m.c. de săpătură, executarea lucrărilor pentru
instalarea iluminatului electric pe strada Morilor44.
Primarii din perioada 1941 – 1948 s-au confruntat cu distrugerile datorate cutremurului din
anul 1940 şi perturbării economiei pe fondul celui de al Doilea Război Mondial, coroborate cu
bombardamentele ruseşti, anglo – americane, incendierile şi dinamitarea centrului economic al
oraşului de către trupele germane aflate în retragere, urmate de o perioadă de ocupaţie rusească şi de
scăderea nivelului de trai a populaţiei oraşului. Cei care au condus destinele urbei în această perioadă
dificilă au fost: Romulus Burbea, Ghiţă Vasiliu, avocat, Dan Sărăţeanu, Ilie Gheorghiu, Gheorghe Ulea,
Constantin Mârza, Ilie D. Rainici, Sandu D. Constantin.
În urma cutremurului din 10 noiembrie 1940, Primăria a înfiinţat cantine pentru hrana
populaţiei nevoiaşe şi a copiilor sinistraţi, a mutat sediul Primăriei din strada Labirint, care era grav
avariat în strada Domnească, numărul 89, proprietatea Margaretei Brăteanu, a alocat suma de 310.000
de lei pentru demontarea acoperişului, desfiinţarea etajului al II-lea şi refacerea acoperişului la localul
Primăriei din strada Labirint. La 26 iunie 1941 au avut loc bombardamente sovietice în Cartierul
Bădălan, astfel Primăria a intervenit în sprijinul populaţiei sinistrate care a fost evacuată în cartierele
din dealul oraşului, în Comuna Fileşti, la Măcin în judeţul Tulcea, cu peşte sărat, pâine de la brutăria I.
Rădulescu şi alte alimente45.
Primăria pe fondul celui de al Doilea Război Mondial a asigurat aprovizionarea populaţiei cu
articole alimentare şi în general a tuturor articolelor de generală necesitate, ajutorarea familiilor celor
concentraţi sau mobilizaţi cu articole alimentare şi ajutoare băneşti în valoare de 2.216.250 de lei din
fondurile Primăriei şi 1.464.672 de lei din subvenţia acordată de Ministerul Afacerilor Interne,
ajutorarea familiilor sinistrate de cutremur din subvenţia acordată de către Ministerul Afacerilor
Interne în valoare de 728.218 lei precum şi refacerea imobilelor din bugetul Primăriei în valoare de
1.188.257 de lei, din subvenţia de la Ministerul Lucrărilor Publice în valoare de 990.521 de lei şi din
diferite donaţii în valoare de 134.475 de lei, ajutorarea familiilor nevoiaşe cu hrană, astfel s-au înfiinţat
şapte cantine care au funcţionat din luna februarie – 15 aprilie 1941, unde în fiecare zi la prânz
aproximativ 3.000 de persoane, elevi şi locuitori săraci din diferite cartiere ale oraşului primeau
mâncare bună, dar şi cu bani, îmbrăcăminte şi cărţi pentru elevii silitori din fondurile Primărie în valoare
de 692.409 lei46.
În cadrul procesului de românizare au fost înlocuiţi, în întreprinderile comerciale şi industriale
un număr de 700 de evrei cu români, iar în patrimoniul Statului au trecut 1.468 de clădiri cu 3.605 de
unităţi locative47. S-au înfiinţat ateliere comunale de croitorie pentru copii pe lângă şcoala de fete
numărul 9, de tinichigerie şi rotărie pe lângă pregătirea paramilitară şi de tâmplărie pe lângă şcoala de

44 Ibidem, dosar 367/1939-1940, f. 131, 131 verso.
45 Ibidem, dosar 213/1940, f. 24, 105 verso, 106, 110, 134 verso, 147 verso, 148, 149 verso, 150.
46 Ibidem, dosar 13/1941, f. 2, 2 verso, 3. „Galaţii a fost unul dintre oraşele cele mai dăunate de cutremurul din 10 noiembrie
1940. Prima grijă a administraţiei comunale a fost curăţirea străzilor de moluzul provenit de la dărâmarea imobilelor
sinistrate. În acest scop toate auto-vehiculele precum şi căruţele primăriei, au cărat în permanenţă acest moluz, pentru ca
aspectul jalnic al cutremurului să dispară şi circulaţia străzilor să fie normal redată circulaţiei. În al doilea rând populaţia
sinistrată a trebuit să fie ajutată, cu alimente, bani şi materiale pentru ca să poată fi, măcar în parte, refăcute imobilele cari
au avut mai mult de suferit. Pentru apărarea pasivă Primăria a urmărit să înfăptuiască lucrări necesare siguranţei populaţiei
(adăposturi, cumpărare de truse individuale şi în general tot felul de materiale de apărare pasivă cheltuind suma de 423.814
lei). Se ştie că Galaţii a căzut în zona operativă fiind la distanţă de numai 7 km, în linie dreaptă de inamic. Pentru ca populaţia
să nu fie expusă bombardamentelor, am îndemnat-o printr-un comunicat dat în legătură cu Prefectura de Judeţ, să evacueze
oraşul, în special femeile şi copiii. Am luat măsuri pentru adăpostirea în locuri mai ferite de oraş sau în afară de oraş a
populaţiei, în special a femeilor şi copiilor din cartierele mai expuse bombardamentelor, având grija transportului atât a
persoanelor cât şi a avutului lor pe de o parte, iar pe de altă parte a grijei alimentărei în locurile refugiului. S-au împărţit
alimente în valoare de 131.235 de lei“.
47 Ovidiu Vlădescu, Trei ani de înfăptuiri în jud. Covurlui şi în Municipiul Galaţi, Imprimeriile Acţiunea, Galaţi, 1943, p. 12.
272 Valentin BODEA
băieţi numărul 10, finanţate de către Ministerul Afacerilor Interne48. Realizări pe teren în anul financiar
1942 – 1943: construcţia topitoriei de seu de la Abatorul Comunal cu suma de 1.200.000 de lei,
construcţii de drumuri, pavări, de trotuare şi pieţe: pavaj abnorme, strada Brăilei/Agriculturei – Abator
cu suma de 4.250.000 de lei, pavaj calupuri, strada Bulevardul T. Ionescu/Tecuci – Cimitir cu suma de
2.750.000 de lei; construcţii de canalizări, de scurgere: egou ovoidal 1.50/1.00, Bulevardul Carol/V.
Alexandri – strada Cezar cu suma de 3.000.000 de lei, egou ovoidal 1.60/1.20, strada Lăpuşneanu –
strada Conachi cu suma de 800.000 de lei, canal tubular 0.70/Ø, strada V. Poenaru/Pr. Maria – strada
Poşta Veche; reparări, transformări, amenajări, edificii publice: amenajare calorifer la sediul Primăriei
din strada Domnească, cu suma de 1.200.000 de lei, amenajare squar, la sediul Primăriei din strada
Domnească cu suma de 800.000 de lei; reparări de biserici: Biserica Sf. Gh. Modest, strada Traian în
valoare de 2.000.000 de lei, Biserica Naşterea Maicei Domnului, strada Sf. Maria Mică în valoare de
300.000 de lei, Biserica Vovidenia, strada Logofăt Tăut în valoare de 300.000 de lei, Biserica Sf. Nicolae,
strada Sf. Nicolae în valoare de 1.680.000 de lei, Biserica Capela Cimitirului, Cimitir în valoare de
500.000 de lei; reparări de azile: Azilul de Bătrâni, Bulevardul Carol cu suma de 500.000 de lei; reparări
de şcoli: şcoala numărul 3 de băieţi şi 10 de fete, strada Stelei cu suma de 1.200.000 de lei, şcoala
numărul 9 de băieţi şi 5 de fete, strada Vezuviului cu suma de 84.000 de lei, şcoala numărul 2 de băieţi
şi 4 de fete, strada Dr. Carnabel cu suma de 990.000 de lei, şcoala numărul 1 de băieţi şi 1 de fete,
strada Egalităţei cu suma de 360.000 de lei, şcoala numărul 8 de fete, strada Ciobanului cu suma de
222.000 de lei; reparări şi amenajări la Abator: Abatorul Comunal, Bulevardul Regina Maria cu suma
de 2.800.000 de lei; reparări de grajduri: grajdurile comunale, strada Militară cu suma de 300.000 de
lei. Alte lucrări: pavarea străzii Vadul Sacalelor cu suma de 2.550.000 de lei, asfaltarea trotuarului pe
strada Domnească, între strada Codreanu şi strada Lascăr Catargiu cu suma de 1.200.000 de lei,
pavarea străzii Domnească, între strada G-ral Lahovari şi strada Maior Fotea cu suma de 800.000 de
lei, construcţia adăpostului Postului de comandă A. P. al Municipiului din spatele Muzeului „Cuza
Vodă“, cu suma de 49.000 de lei. Serviciul Salubrităţii organizat în cadrul Întreprinderilor Comunale şi
serviciul de vidaj, care până la 1 iunie 1943, au funcţionat pe bază de concesiune, cu începere de la 1
aprilie 1944, treceau în cadrul serviciilor Primăriei49.
Consiliul de Colaborare al Municipiului Galaţi s-a constituit la data de 9 iulie 1941, în sala de
şedinţe a Primăriei. La şedinţele acestuia au luat parte, fiind invitaţi, toţi şefii instituţiilor de Stat şi şefii
serviciilor din administraţia municipiului, precum şi reprezentanţii liberi profesioniştilor stabiliţi prin
instrucţiunile Ministerului Afacerilor Interne, care au discutat despre următoarele probleme
importante ale Municipiului: aprovizionarea populaţiei cu articole de primă şi imediată necesitate
(alimente, combustibil etc.), ajutorarea familiilor concentraţilor, organizarea şi ajutorarea I.O.V.,
înfiinţarea şi funcţionarea de cantine, chestiuni în legătură cu patronajul, sănătatea şi salubritatea
publică, starea de spirit a populaţiei, măsuri contra speculanţilor, fixarea preţurilor şi respectarea lor,
bugetul, chestiunea Spitalului Elisabeta Doamna, strămutarea Cartierului Bădălan, chestiunea lichidării
Uzinei Mixte G.A.G., repararea băii comunale din strada Traian, situaţia halelor din Piaţa
Independenţei, înfiinţarea unui crematoriu pentru arderea gunoaielor, planul de activitate şi
programul de lucrări al Municipiului, amenajarea Palatului „V.A. Urechia“, pentru adăpostirea
bibliotecii „V.A. Urechia“, planul de sistematizare a oraşului, dărâmarea imobilelor insalubre sau
deteriorate de cutremur, plantarea străzilor cu pomi, ajutorarea răniţilor din spitalele Z.I., convenţia
cu arhitectul Coţifide, relativ la restaurarea Catedralei Episcopale, construirea unei clădiri pe terenul
Comunităţii Eline din strada Domnească, introducerea şi executarea prestaţiei, lucrările din parcul
municipal, etc..
În ce priveşte sănătatea publică între anii 1940 – 1943, consultaţiile s-au acordat în cele şapte
dispensare medicale din oraş, la cele şase spitale şi un serviciu de Medicină infantilă şi puericultură,
precum şi în două dispensare periferice, Bădălan şi Cartier. Locuitorii oraşului Galaţi s-au confruntat cu
boli epidemice precum: scarlatină – 846 cazuri, tifos exantematic – 65 cazuri, rujeolă – 501 cazuri, febră

49 Ibidem, dosar 9/1942, f. 6, 6 verso, 7, 23 verso, 25, 51, 90.
tifoidă – 229 cazuri, erizipel – 95 cazuri, difterie – 131 cazuri, mening. cerebro-spinală – 27 cazuri,
poliomelită – 20 cazuri, tetanos – 8 cazuri, dezinterie – 2 cazuri, pustula Maligna – 15 cazuri, tuse
convulsivă – 125 cazuri, oreillon – 37 cazuri şi varicelă – 142 cazuri dar şi boli sociale: tuberculoză – 540
cazuri, sifilis – 324 cazuri, pelagră – 437 cazuri, malarie – 1.452 cazuri, cancer – 255 cazuri50.
Comitetul I.O.V. Municipal a acordat burse la 250 I.O.V – işti în valoare de 223.450 de lei,
drepturi tranzitorii la un număr de 50 de persoane în valoare de 1.853.052 de lei, s-au distribuit 86
junici la 23 de invalizi, 58 de văduve şi 5 părinţi. Lucrări de construcţii şi reparaţii pe anul 1943: lucrări
suplimentare la topitoria de seu de la Abator în valoare de 367.264 de lei, reparaţii suplimentare la
azilul „Alinarea“ în valoare de 1.080.000 de lei, reparaţii suplimentare la localul Primăriei din strada
Labirint în valoare de 95.000 de lei, lucrări suplimentare la dispensarul din strada Traian în valoare de
49.285 de lei, lucrări suplimentare la gheretele din Piaţa Negri în valoare de 31.385 de lei, lucrări
suplimentare la reconstrucţia atenanselor de la topitoria de seu de la Abator în valoare de 39.116 lei;
asfaltări şi pavaje: lucrări suplimentare pentru reasfaltarea trotuarului străzii Domnească între strada
Lascăr Catargi şi strada Codreanu în valoare de 373.752 de lei, executarea pavajului drumul Galaţi –
Fileşti în valoare de 3.200.000 de lei, repararea trotuarului strada Domnească între strada Lahovary şi
Centru în valoare de 65.643 de lei. Bombardamente anglo – americane asupra oraşului în zilele de 24,
25 şi 26 august 1944, au dat peste cap viaţa economică şi socială51.
Distrugerile provocate de bombardamente, retragerea armatei germane din oraş şi ocupaţia
sovietică din anii 1944 – 1945, au dus la cheltuieli suplimentare privind aprovizionarea populaţiei şi a
armatei sovietice, refacerea economiei şi încartiruirea armatei sovietice52. Situaţia economică a
Municipiului Galaţi pentru anii 1945 – 1946, în ce priveşte aprovizionarea cu grâu, porumb, zahăr, ulei,
zarzavat, lemne de foc, combustibil lichid arăta astfel: colectările de grâu din judeţ prin Federala M.
Kogălniceanu, mergeau greu din cauza marilor şi micilor proprietari care nu doreau să predea grâul la
preţul oficial. Subsecretariatul de Stat al Aprovizionării a aprobat 30 de vagoane de grâu din U.R.S.S.,
prin Agenţia INCOOP Brăila, 12 vagoane de grâu prin Agenţia INCOOP din judeţul Tutova şi 28 de
vagoane de grâu prin Agenţia INCOOP din judeţul Brăila, dar cu toate intervenţiile nu s-a rezolvat nimic
din cauza autarhiei teritoriale, a Prefecturilor. Măcinatul grâului destinat Municipiului Galaţi trebuia
realizat la morile din Brăila şi Bârlad, deoarece morile comerciale din Galaţi erau distruse. Pentru hrana
populaţiei era nevoie de 75 de vagoane de grâu şi de orz lunar, socotit la câte 3 vagoane făină zilnic, în
cazul în care se distribuia de 5 ori pe săptămână pâine.
De la 1 august 1945 şi până în ianuarie 1946 se consumaseră 118 vagoane de grâu (18
vagoane din judeţul Vlaşca şi 100 de vagoane din judeţul Covurlui. Prin ordinul S.S.A. s-au pus la
dispoziţie prin Agenţia INCOOP Galaţi cantitatea de 70 de vagoane de porumb provenit din U.R.S.S..
Pentru satisfacerea nevoilor populaţiei oraşului până în luna martie 1946, mai era nevoie de o cantitate
de 80 de vagoane de porumb; S.S.A. a repartizat pentru populaţia judeţului Covurlui şi Municipiul
50 Ibidem, dosar 10/1943, f. 4, 5, 30, 31.

51 Ibidem, dosar 100/1944, f. 88, 90, 165.
52 Ibidem, dosar 71/1945, f. 6, 8, 14, 20, 27, 30, 93. „Primăria Municipiului Galaţi, Serviciul Administrativ, numărul 635, 30
ianuarie 1945. …la ordinul D-voastră numărul 152.847 din 15 ianuarie 1945, avem onoare a vă raporta că Primăria
Municipiului Galaţi a rezolvat toate cererile armatelor sovietice, în plus au fost rezolvate chiar şi cele cari erau de competinţa
altor organe“. „Către Brutăria Miron Gheorghe, numărul 982 din 8 februarie 1945, veţi elibera zilnic, contra cost, cantitatea
de 10 kg. pâine, Unităţii Militare Marine Sovietice“. „Primăria Municipiului Galaţi, Serviciul Aprovizionărei, către Magazinul
de Coloniale S. Stoinescu, Galaţi, numărul 3552 din 1 aprilie 1945, veţi pune la dispoziţia Delegatului Unităţii Sovietice C.C.C.P.
cantitatea de 250 kg. zahăr, contra cost“. „Aprovizionărei, numărul 5921/9 mai 1945, către Depozitul de lemne Sapse, strada
Traian, numărul 23, Galaţi. Rugăm eliberaţi contra cost cantitatea de 4.000 kg. lemne foc, necesare unităţilor militare
sovietice, la preţul oficial de 23.500 mia de kg.“. „Primăria Municipiului Galaţi, Serviciul Aprovizionării, numărul 639/1945,
către Prefectura Jud. Covurlui, Serviciul Contabilităţii, avem onoare a vă înainta alăturat, dosar – corespondenţă, compus din
6 file, cuprinzând: ordinele Ministerului Afacerilor Interne, Serviciul pentru aplicarea convenţiei de armistiţiu cu numărul
153.319 din 17 ianuarie 1945, raportul Primăriei Municipiului Galaţi, înregistrat la numărul 8.139/944, referitor la achitarea
sumei de lei 162.020 contravaloarea alimentelor furnizate unităţilor sovietice“. „10 februarie 1945, numărul 613, având în
vedere că de pe urma evenimentelor din 24 – 27 august 1944 (bombardament, incendierea fabricelor şi cartierului comercial
din centrul oraşului, de către trupele germane, etc.) şi din cauza imposibilităţii încasărilor veniturilor isvorâte din impozite şi
taxe comunale şi cote adiţionale de la Stat, posibilităţile financiare ale acestui Municipiu au scăzut sub minimum posibil…“.
274 Valentin BODEA
Galaţi, cantitatea de 72.000 de kg. de zahăr pentru lunile noiembrie şi decembrie 1945 şi ianuarie 1946,
dar nu a ajuns decât pentru lunile noiembrie şi decembrie 1945. Pentru nevoile populaţiei, instituţiilor,
cantinelor, spitalelor, farmaciilor, etc., ar fi nevoie de 3 vagoane lunar. Untdelemnul, săpunul, petrolul
lampant lipsesc cu desăvârşire de pe piaţa oraşului, iar zarzavatul se găsea foarte rar şi era de proastă
calitate. Lemnele de foc au ajuns la populaţie în cantităţi insuficiente, aproximativ 4.000 de vagoane,
din necesarul de 9.000 de vagoane. Şi din presa vremii desprindem situaţia grea a populaţiei oraşului,
astfel Primăria aducea la cunoştinţă tuturor cooperativelor, economatelor, spitalelor, cantinelor,
internatelor că se distribuie mălai de la mori, până pe data de 6 februarie. Populaţia era informată de
distibuţia zahărului pe luna ianuarie, câte 250 de grame de persoană cu bonul numărul 6 zahăr53.
Iluminatul electric a fost remediat prin intervenţia Primăriei la Uzinele Comunale Galaţi şi la
Inspectoratul General Administrativ Glod. În cursul anului 1945 s-au pus în circulaţie 108.000 de cartele
generale, din care 105.400 au ajuns la populaţia oraşului. Deasemeni s-au primit 30.000 de cartele
suplimentare din care s-au distribuit 21.855. Prin legea numărul 348/1945 s-a hotărât înfiinţarea
economatelor în întreprinderi industriale, instituţii, etc., pentru aprovizionarea lucrătorilor şi
funcţionarilor, astfel au fost înfiinţate 19 economate, cu un număr total de 20.000 de membri.
Funcţionarii publici cu un număr de 14.000 de membri aveau deja economatele înfiinţate anterior.
Unele economate au realizat situaţii mulţumitoare54. Demolarea clădirilor de pe strada Domnească,
între strada Lahovary şi Piaţa Regală, în vederea reconstrucţiei oraşului se ridica la suma de 62.806.192
de lei55. Alte lucrări executate de către Primărie în perioada 1947 – 1948, au fost: împrejmuirea cu
beton armat a parcului triunghiular din Bulevardul Carol şi Parcul Libertăţii în valoare de 410.769.776
de lei, reparaţii la Biserica Naşterea Maicii Domnului în valoare de 3.270.800 de lei, reparaţii la Biserica
Sf. Maria Mică în valoare de 35.000.000 de lei56, reparaţii la imobilul din strada Cuza Vodă, numărul
13, proprietatea Primăriei în valoare de 72.000 de lei, reparaţii la împrejmuirea de la Grădina Publică
în valoare de 54.000 de lei, reparaţii la pavilionul de muzică din Grădina Publică în valoare de 29.000
de lei, lucrări de amenajarea locuinţei pentru personalul technic de la Compania de Pompieri în valoare
de 12.000 de lei, reparaţii la localul Serviciului Salubrităţii în valoare de 7.000.000 de lei, reparaţii la
pavilionul administrativ de la Abatorul Comunal în valoare de 2.100.000 de lei57, reparaţii radicale:
Dispensarul Medical cu secţia de baie din strada Traian, clădirea Biroului Populaţiei din strada Dr.
Carnabel, Dispensarul din strada Brăilei, Dispensarul din strada Lăpuşneanu, clădirea Primăriei din
strada Republicii, Azilul de Bătrâni, Azilul de copii „Alinarea“, clădirile şi birourile Abatorului Comunal,
clădirile din strada Brăilei, numerele 22 şi 24, pavarea cu pavele de granit a străzii Dumitru Chicuş în
suprafaţă de 712 m.p., repararea străzilor Vezuviu, Cărămidăriei, Etna, Bradului, Nouă, Virgil Poenaru,
Traian, Timişană în suprafaţă de 8.376 m.p., reparaţii de pavaje pe diferite străzi în suprafaţă de 7.245
m.p., trotuare noi de asfalt în suprafaţă de 400 m.p. pe strada Lahovary, construcţia unui podul din
lemn în strada General Eremia Grigorescu şi montarea unei conducte de apă de 220 m.l. în Cartierul
Demobilizaţilor, amenajarea magazinelor de Stat „Dunărea“ pentru articole de manufactură şi „30
Decembrie“ pentru articole alimentare, restaurarea şcolilor primare: numărul 11 de fete „Gheorghe
Vasilichi“ din strada Pescari, numărul 8 de băieţi „Gheorghe Apostol“, din strada Vezuviului şi numărul
9 de fete „Eroul Nicolae Cristea“ din strada Traian, Şantierul Naţional „Gheorghe Gheorghiu-Dej“ a
transportat molozul rezultat din dărâmări umplând bălţile din valea oraşului.
Primăria a înfiinţat Serviciul de Pompe Funebre şi cel de Vidanjare, pe care le-a dotat cu
utilajele necesare, a dat consursul pentru înfiinţarea societăţii „Romlacta“ şi Uzinelor Comunale pentru
obţinerea a 2.000 de m.c. nisip de Dunăre pentru filtrarea apei de băut şi a procurat materialul pentru
limpezirea apei de băut, s-a alăturat muncii organelor C.F.R. pentru terminarea noii staţii de călători, a
ajutat la repararea şi consolidarea Muzeului „Ion Cuza“ şi a Palatului „V.A. Urechea“, a evacuat din
53 Justificarea cotelor de mălai în „Vocea“, an XXIX, numărul 7123, 4 februarie 1946, p. 2; Se distribuie zahăr în „Vocea“, an
XXIX, numărul 7125, 7 februarie 19146, p. 1.
54SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 12/1946, f. 3, 3 verso, 4.
56 Ibidem, dosar 6/1947, f. 16, 26, 27 verso, 29.
57 Ibidem, dosar 13/1947, f. 8, 78, 79, 81, 153, 154.
zona inundabilă şi insalubră a căii ferate şi a cazat în clădiri sănătoase în partea superioară a oraşului
39 de familii, constituind primul început de evacuare a populaţiei din valea insalubră a oraşului
asanându-se terenul respectiv, a reparat 4.355 pavaje pe străzile: Republicii, Andrei Ianuarevici
Vişinschi, General Lahovary, Foty, Gamulea, Victor Macri, Mihai Bravu, a executat pavaje noi în
suprafaţă de 6.850 m.p. pe străzile: Republicii, Piaţa Republicii, Şalupei, Bradului, D. Chicuş, a executat
trotuare noi de asfalt în suprafaţă de 396 m.p. pe strada Lahovary, a reparat 73 de guri de scurgere de
canale pe străzile: Republicii, Vultur, Virgil Poenaru, Lascăr Catargiu, Doctor Serfioti, Traian, Berthelot,
Roşiori, Tecuci, Adormirei, colţ Arhipelag, Democraţiei, colţ Sf. Spiridon, Brătianu, Frumoasă, Brăilei,
Dumitru Chicuş, Kogălniceanu, Griviţei, Rămăşcani, a organizat exploatarea grădinei de zarzavat în
suprafaţă de 18 ha, proprietatea Primăriei, a realizat operaţiile recensământului pe anul 1948, a
asigurat, perfectarea planului de sistematizare a oraşului, a satisfăcut aprovizionarea populaţiei cu
hrană şi lemne înainte şi după stabilizarea monetară.
În ce priveşte lumina electrică şi apa, a preluat acţiunile de la fostul Consorţiu Brown Boweri
şi le-a trecut Societăţii de Gaz şi electricitate Bucureşti care le exploata împreună cu Uzinele Comunale
Galaţi. Uzinele Comunale au reconstruit şi redat circulaţiei 10 tramvaie, dintre care 5 vagoane58. Pe
baza legii numărul 119/1948 privind naţionalizarea întreprinderilor industriale, a fost naţionalizată şi
Regia Mixtă U.C.G. Galaţi pentru exploatarea electricităţii, apei şi transporturilor publice. Ministerul
Industriei prin decizia numărul 7.359/1948, a organizat Societatea Regională de Electricitate din Galaţi,
întreprindere de Stat cu sediul la Galaţi, căreia i s-a atribuit drept patrimoniu din patrimoniul U.C.G.
furnizarea de curent electric, iar Direcţiunea Generală a Exploatărilor Comunale din Ministerul
Afacerilor Interne a dispus Primăriei să preia Uzina de apă şi transporturile publice59.
Preşedinţi de comisie interimară, primari cu delegaţie sau primari ai oraşului Galaţi au fost în
număr de 39, iar 5 dintre ei au avut câte două mandate (Grigore P. Mihăilescu, Christache Teodoru,
Emil Codreanu, dr. Alexandru Nestor-Măcellariu, Ilie Gheorghiu). Mandatele lor erau foarte scurte
(câteva zile, câteva luni sau un an) sau de maximum doi ani. Din punct de vedere etnic au fost primari
de neam grec, armean, iar cei mai mulţi erau români. Proveneau în mare parte din mediul de afaceri
sau aveau profesiuni liberale (medici, avocaţi), cu relaţii comerciale în spaţiul românesc, dar şi cel
mondial, şi politice sau profesionale la cele mai înalte nivele, astfel au ajutat la dezvoltarea economică
a urbei. Cele două Războaie Mondiale (1914 – 1918, 1939 – 1945), criza economică mondială (1929 –
1933) au stagnat dezvoltarea economică a portului de la Dunăre.
58 Ibidem, dosar 73/1947, f. 90, 91, 92, 93. „Încă un an de muncă, luptă şi realizări pentru înfăptuirea de condiţii de viaţă mai
bună 23 august 1947 – 23 august 1948. Oraşul Galaţi a avut atât de mult de suferit de pe urma războiului hitlerist, război care
a pricinuit şi instituţiilor comunale mari perderi prin distrugerea inventarului serviciilor şi bunurilor obşteşti, păşeşte mai
departe pe drumul refacerii. Astfel, în cursul anului 1947 – 1948 Primăria Galaţiului nostru, cu sprijinul Tovarăşului Theohari
Georgescu, Ministrul Afacerilor Interne, a Tovarăşului Ministru Miron Constantinescu, a Organizaţiei Judeţene P.M.R., a
organizaţiilor de massă, a technicienilor şi salariaţilor Primăriei, a continuat să vindece din rănile pricinuite de război“. „Cu
muncă voluntară s-au umplut tranşeele, nivelându-se terenul în Piaţa Rizer, în Parcul Triunghiular din Bulevardul Republicei,
la parcul din strada El. Rădulescu, la parcul Comunal şi la Muzeul <<Ion Cuza>>. Prin muncă voluntară s-a curăţat noroiul de
pe străzile: Vezuviului, Cărămidăriei, Etna şi Bradului. Cu autovehiculele puse la dispoziţie de organizaţia P.M.R. s-a
transportat piatra necesară pentru repararea străzii Traian“. „Activitatea edilitară a Primăriei Municipiului Galaţi 1947 – 1948.
1. În ziua de 7 februarie a.c. s-a organizat şi pus în funcţiune Şantierul Naţional de Reconstrucţie a oraşului Galaţi, executându-
se lucrările de muncă voluntară. Au ieşit la lucru până azi 8 martie 1948, 21.752 oameni din care 2.000 muncitori veniţi de la
Brăila, au prestat 77.079 ore de lucru, s-a executat dărmări de zidărie, deblocări, stivuiri şi recuperat fier în cantitate totală
de 11.200 m.c. 2. S-a dat larg concurs cu muncă voluntară şi materiale pentru terminarea gării de pasageri din staţia Galaţi,
la aşezarea liniilor noi, la amenajarea pieţii din faţa gării, la nivelări de teren şi transporturi de materiale“.
59 Ibidem, dosar 169/1948, f. 220.
МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В МІСТІ ГАЛАЦ (1918–1948)
Валентин БОДЯ
(Історичний музей ”П. Палтанея”, Галац)
e-mail: valentin_bodea04@yahoo.com
Ця стаття є частиною більш великого наукового дослідження під назвою «Економіка та

суспільство в місті Галац» (1918-1948). Джерела для цього дослідження знаходяться в Службі
жудецю Галац Національних Архівів у наступних фондах: «Міська рада Галаца», «Префектура
жудецю Ковурлуй», «Європейська комісія Дунаю», «Генеральний секретаріат», «Ліцей
єврейської громади Галаца» у Бібліотеці «В. А. Урекя» (м. Галац), а також в таких опублікованих
джерелах, як «Тимчасова комісія міста Галац «Громадянам!» (Заклад графічних мистецтв
«Молдова», Галац, 1919), Нік. C. Нану «Альманах (путівник) по місту Галац» (Типографія
«Молдова», Галац, 1924), «Діяльність муніципальної ради м. Галац упродовж 1925 року під
керівництвом мера, пана Штефана Х. Штефана» (Друкарня «Луміна», Галац), І. М. Моску «Після
року правління (листопад 1933р. - листопад 1934 р.)» (Типографія Мунка, Галац, 1934), Овідіу
Вледеску «Три роки досягненнь в жуд. Ковурлуй і муніципалітеті Галац», Г. Н. Мунтяну - Бирлад
«Галац» (Науково-культурне видавниче Товариство, Галац, 1927), «Європейська комісія Дунаю та
її діяльність з 1856 по 1931 роки» (Національна друкарня, Париж, MCMXXXI), Георге Бона, Добря
І. Константинеску, Г. Іонеску, М. Палага, К. Попа, Георге Попеску, Н. Шольтуз «Завод металевих
пластин 1921 – 1971» (Галац, Видавництво Центру документування та технічних публікацій
металургійної промисловості, Бухарест, 1971), Марія Бреїлеску, Михай Бреїлеску, Корнеліу Голду
«Національний коледж Васілє Александрі, Галац 1867 – 2007» (Видавництво «Синтезе», Галац,
2007), Іоан Брезяну «Ліцей «Александру Іоан Куза», Галац 1864 – 1998» (Національне
видавництво, Бухарест, 1998), С. Евстазіу «Галацький путівник» (Друкарня «Аргус», Галац, 1938),
Д. Фаур «Наш Галац – Історичні та культурні нотатки» (Видавництво Авторів, Галац, 1924), Хр. та
Г. Фламаропол «Муніципалітет Галац. Перший щорічний путівник» (Науково-культурне
видавниче товариство, Галац, 1927), Теодор Іордакє «Альбом м. Галац» (Друкарня «Буковина»,
Галац, 1935-1936), Г. Лазареску «Історикум Комерційної школи м. Галац. Комерційний ліцей
«Олександр Іоан І Куза» від заснування до сьогодення 1864 – 1940 рр.» (Інститут графічних
мистецтв «Молдова» РАС, Галац, 1940), Джордже Мунтяну «Галац 1900 - 1938. Люди та вчинки.
У пресі, літературі, торгівлі і т.д.» (II Друкарня «Емінеску» Галац, б.а.), Н.К. Нану «Путівник міста
Галац» (Друкарня «Культура Народу», Галац, 1925), Лт. К-дор Маріус Вербічяну «Монографія
промисловості та торгівлі міста Галац. Економічне та історичне дослідження» (Друк. Графічне
Мистецтво, Галац, 1938), Раду Волбуре «Генеральний щорічник міста Галац та жудеця Ковурлуй»
(Інститут графічного мистецтва «Дунай», Бреїла, 1930-1931), Раду Волбуре «Генеральний
щорічник міста Галац та жудеця Ковурлуй» (Майстерня газети «Ехо» Галац, 1936-1938), Вістіан
Гойя «В. А. Урекя» (Видавництво Мінерва, Бухарест, 1979), Георге Бузату «Енциклопедія Румунії»,
(Т. I, Видавництво «Молдова», Ясси, 2010), Крішан Мушецяну «Світ мого дитинства» (II вид.,
Видавництво «Альма», Галац, 2001) та матеріалами періодичної преси («Вчинок», «Щорічник
ліцею «В. Александрі», «Щорічник початкової комерційної школи «Ал. Іоан I», «Дунай», «Відміна
278 Валентин БОДЯ
рабства», «Новий Галац», «Комунальний оглядач», «Газета часу», «Ліберальна Трибуна», «Голос
Галацу» тощо).
Законодавча база, в межах якої здійснювала свою діяльність місцева адміністрація

міста Галац (1918-1948), ґрунтувалася на низці законів, прийнятих румунським урядом між 1864
і 1938 роками. 31 березня 1864 р. господар Олександр Іоан Куза, здійснивши державний
переворот, проголосив нові адміністративні закони, які стосувалися організації міських та
сільських комун, створення жудецьких рад. Наступні закони про організацію міських комун були
видані 9 квітня 1874 р., 7 травня 1887 р., 31 липня 1894 р., 1 травня 1906 р. і зміни до них від 5
листопада 1882 р, 29 квітня 1908 р., 1 квітня 1910 р., 21 березня 1912 р., з централізованими
рисами, що не мали впливу на саму адміністрацію. 24 червня 1925 р. завдяки адміністративному
закону було здійснено фактичне адміністративне об'єднання Румунії1.
Адміністративна реформа від 3 серпня 1929 р. була спрямована на децентралізацію
місцевої адміністрації. Між 1929-1936 рр. було видано 11 законів, що вносили суттєві зміни в
існуюче законодавство: закон від 31 грудня 1929 р. задля змін до пункту I статті 537, пункту II
статті 367 та статті 368; закон від 4 січня 1930 р. вносив зміни до статей 294, 297, 298 та 299; закон
від 6 липня 1930 р. доповнював статтю 247; закон від 6 липня 1930 р. для внесення поправок до
статті 462; закон від 29 січня 1931 р. вносив зміни до статей 44, 178, 429, 430, 432, 437, 453, 454;
закон від 15 липня 1931 р. про внесення змін до деяких положень «Закону про організацію
місцевого самоврядування»; закон від 21 вересня 1932 р.; закон від 20 квітня 1933 р. для змін до
«Закону про організацію оглядових Комітетів»; закон від 14 квітня 1933 р. про організацію
місцевих фінансів; закон від 3 травня 1933 р. для скасування деяких положень «Закону про
організацію місцевого самоврядування»; закон від 18 березня 1934 р. для внесення змін до
деяких статей «Закону про організацію місцевого самоврядування»2.
Адміністративний закон від 27 березня 1936 р. розділив країну на жудеци (райони) та
комуни. Міські комуни були двох видів: міста, які не були жудецькими центрами, та міста, що
виступали в якості жудецького центру (як це було у випадку м. Галац). Міста – центри жудецю,
які мали особливе економічне або культурне значення, за законом могли бути визнані
муніципалітетами. Комуни керувалися міською радою, що була правочинним органом, а також
міським головою та його заступником, які здійснювали виконавчі функції. Міська рада
складалася з обраних членів та членів за посадою. Кількість членів, обраних у містах-центрах
становила 28, а в муніципалітетах – 36. Члени, обрані за посадою, працювали в різноманітних
державних службах або підприємствах, які мали зв'язки з комунальною адміністрацією. В
муніципалітетах також функціонувала делегація ради, що виконувала повноваження ради в час
між засіданнями, за винятком тих, що були зарезервовані виключно для неї. Муніципальна рада
вирішувала всі питання, що становили місцевий інтерес. Рада збиралася кожного разу, коли це
було необхідно, але обов’язково один раз на місяць, після скликання мером або його
уповноваженим помічником. Засідання ради проходили в мерії. Рішення ради приймалися
абсолютною більшістю присутніх членів, а у випадку паритету пропозиція відхилялась. Мер
обирався комунальною радою з обраних депутатів. Він очолював комунальну адміністрацію та
призначaв чи звільняв чиновників, керував інтересами громади та міг бути цивільним офіцером
і начальником міської поліції3.
Існували такі установи та відділи місцевого самоврядування: у 20-х роках – Внутрішній
відділ, Відділ контролю, Технічний відділ, Касове обслуговування, Відділ актів громадянського
1 George Alexianu, Repertoriul General alfabetic al tuturor codurilor, legilor, decretelor-legi, convenţiuni, decrete,
regulamente, etc. 1 ian. 1860 – 1 ian. 1940, vol. I, Imprimeria Centrală, Monitorul Oficial şi Imprimeriile Statului, Bucureşti,
1941, pp.313-315.
2 Gheorghe Buzatu, Enciclopedia României, vol. I, Editura Tipo Moldova, Iaşi, 2010, pp. 305-306.
3 Ibidem, pp. 306-307.
Місцеве самоврядування в місті Галац (1918–1948) 279
стану, Бухгалтерія, Відділ постачання, Служба прибирання, Похоронна служба, Головний

садівник, Служба цвинтарів, Служба забою4, а а в 30-40-х роках – Адміністративний відділ,
Фінансово-бухгалтерська відділ, Технічний відділ, Санітарно-соціальний відділ, Ветеринарна та
зоотехнічна служба, Санітарна служба та відділи мобілізації та організації нації і території,
юридичний, статистичний, цивільного стану, економіки, культури5.
28 лютого 1938 р. адміністративним законом територія держави була розділена на
губернії (провінції) та комуни. Губернія була адміністративною одиницею з економічними,
культурними та соціальними повноваженнями, до складу якої входили кілька округів. Вона
піклувалася про місцеві потреби та проводила заходи, що становили загальний інтерес
центрального уряду. Управління провінцією було доручено губернатору та губернській раді.
Губернатор призначався Королівським указом на підставі рішення Ради. Він мав ранг заступника
Державного секретаря, будучи представником уряду та адміністратором губернії. Губернатор
був ієрархічною головою всіх зовнішніх чиновників міністерств, за винятком членів судової
влади, військових органів, адміністрації залізничних колій і вищих навчальних закладів, наглядав
за діяльністю посадових осіб та служб, вирішував всі скарги, отримані від приватних осіб.
Губернська рада складалася з членів, обраних комунальними радами та Сільськогосподарською,
Торговою, Індустріальною та Трудовою палатами, а також членів за посадами. Дорадчий орган
губернатора також мав дорадчі повноваження щодо бюджетного голосування, отримання
доходу. Його очолював голова, обраний з членів ради6.
Президентами Тимчасової комісії в рамках мерії міста Галац протягом 1918 року були:
Васілє Белешєску (Генеральний прокурор), Єуджен М. Бонакє (радник Апеляційного суду),
Теодор Міссір (адвокат), Іон Колтофяну (комерсант), Ал. Сидерь (підполковник), Нікулає
Думітреску (президент Другого відділу Апеляційного суду)7. Всі вони зіткнулися з серйозними
труднощами в організації поставок сировини та продуктів харчування, необхідних для місцевого
населення, яке подвоїлося через Першу світову війну, досягнувши цифри близько 150 000 осіб.
Ось кілька прикладів: 2 травня 1918 р. – запит мера Галац за номером 3357 до прем'єр-
міністра та міністра внутрішніх справ Александру Маргіломан у Яссах, у якому він просив надати
хоча б 25 вагонів кукурудзи для населення, оскільки в містах Галац і Рені не було можливості
знайти цей продукт, а 4 серпня 1918 року мерія комуни Галац робила запит за номером 6230
Головному харчовому управлінню у м. Ясси на цукрову квоту на червень та липень, оскільки
населення страждало від нестачі цього продукту.
Багато підприємців Галаца вимагали дозволу або втручання з боку мерії щодо
організації купівлі всередині країни (Бакеу, Дорохой) або з-за кордону (Україна) продуктів для
населення: П. Г. Кутава, оптовий торговець з м. Галац, 17 липня 1918 р. просив у влади дозвіл на
імпорт 10 вагонів цукру з України, який він передавав мерії для потреб населення за
максимальну роздрібну ціну 12 лей за кг8. С. Іціковіч, торговець, вів переговори з Департаментом
вугільних шахт Асеу й Коменєшть жудецу Бакеу, на придбання 50 вагонів вугілля найвищої якості.
Цю кількість вугілля він хотів продати населенню м. Галац і просив 25/8 липня 1918 р. звернення
мерії до Управління Румунської залізниці для перевезення вантажу9. К. Костя 14 серпня 1918 року
був уповноважений доставити з м. Дорохой до м. Галац для споживання населення 2000 качанів
капусти, 5000 кг картоплі, 2000 кг квасолі, 1500 кг моркви, 500 кг петрушки і 2500 яєць.10 Мерія
підтримувала населення та видавала у пресі того часу оголошення про продаж 1300 метрів вовни
з Бухушь та 500 кг підошв, які можна було придбати на основі картки в магазині «Gues» на вулиці
4 Serviciul Judeţean Galaţi al Arhivelor Naţionale, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 119/1918, f. 78.
5 Gheorghe Buzatu, op. cit., p. 308.
6 Ibidem, p. 310 a.
7 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 2/1917-1925, f. 1, 7, 12, 14, 17, 24.
8 Ibidem, dosar 23/1918, f. 2, 2 verso, 3, 4, 7, 8, 41, 41 verso.
10 Ibidem, dosar 27/1918, f. 40.
Домняска № 58 (магазин La Riviera)11. З медичної точки зору, у місті були випадки віспи12 та
тифу13. Громадське та приватне освітлення міста газом було поганим, оскільки газовий завод не
зміг оговтатися після обстрілів 1917 р., так що місто перебувало в темряві, а хати освітлювались
за допомогою керосину14.
1919 – 1920 рр. принесли нові виклики головам Тимчасових комітетів, серед яких: Ал.
Ігнат (адвокат), Замфір Філотті (адвокат), Іон Тохеняну (вчитель), Ніколає Александреску (лікар),
Іон Сакеларіє (фармацевт), зокрема, реорганізація служби охорони здоров'я, комунальні роботи,
транспорт та громадське освітлення. Наприклад: наказами та конкурсною основою на медичне
обслуговування були припинені епідемії, асфальтні тротуари на вулиці Домняска були
відремонтовані, вулиця Траян була відремонтована і відновлена, відкрилася площа
Незалежності, 19 шкіл з 20 були відремонтовані та переобладнані на загальну суму в понад 200
000 леїв, громадські трамваї перешли під управління комунальної адміністрації та були
відновлені, вуличне освітлення переходить від газового до електричного, а для окраїн міста було
придбано 450 ліхтарів з лампами для керосину15. Сфера культури також не була забута. Так,
наприклад, було виділено 25 000 леїв для будівництва або оренди будинку під місцеву бібліотеку
«В. А. Урекя»16. Демобілізовані солдати з товариства «Сини-захисники Вітчизни, ветерани-
інваліди, вдови та сиріти війни» з м. Галац отримали землю для будівництва житла із земель, які
були експропрійовані з маєтку Цігліна (розташоване між вулицями Бреїлей та Валя Цігліней)17.
1920/1921 – 1930/1931 роки принесли перші значні досягнення для міської громади під
керівництвом Тимчасового Комітету (останні чотири також виконували функції мера – Георге
Йоргала, юрист; Іоан Д. Попович, інженер; Теодор Теня, адвокат; Янку Продром, торговець;
Штефан Х. Штефан, адвокат; Єуджен Реуту, доктор; Грігоре П. Міхейлеску, адвокат; Еміль
Кодряну, адвокат; Крістакі Д. Теодору, адвокат). Наведемо приклади: придбання земельної
ділянки та будівництво школи № 11 із Беделан за суму 3 000 000 леїв; оренда площі на вулиці
Війторул для інженера Лт. Командор Куліке строком на 5 років для будівництва верфі за суму 10
000 леїв на рік; передача на користь Національного православного товариства жінок Румунії
половини ділянки з власності Комуни, розташованої на вул. Бертло на розі вулиці Ласкар
Катарджіу і вулиці Спіталулуй, з метою створення належної споруди для будівництва школи
національної культури; передача ділянки Міністерству зв'язку садиби Цігліна площею 110 га для
будівництва аеропорту (Торгова палата м. Галац мала отримати другу половину ділянки по вул.
Ласкер Катарджіу на розі вул. Спіталулуй для будівництва приміщень, необхідних для
комерційних шкіл І-ІІІ ступенів, земля була оцінена в 600 000 леїв); затвердження суми в 100 000
леїв для будівництва пам’ятника Александру Іоану Кузи; будівництво Центрального
комунального диспансеру на площі Вікторії вартістю 1 053 408 леїв і 45 бані18; будівництво нової
станції пожежників у нижній частині міста на суму 2 800 000 леїв19; збільшення постачання води;
будівництво зали на 80 магазинів на Площі Діноджеції за суму 10 404 494 лея; отримання займу
в розмірі 5 800 000 леїв для забезпечення подальших робіт у Палаці юстиції20; будівництво
електричного заводу на ділянці вулиці Герій № 8 за 4 234 631 лей і 55 бані; роботи з розвитку
11 Тканина та підошва „Galaţii-Noi”, an V, numărul 15 (995), 4 februarie 1918, p. 1. „Продаж буде здійснюватися на підставі
картки та відповідно до рішення Міністерства промисловості та торгівлі від 15 лютого 1917 р. за цінами, у відповідності
до якості: I - 32 лей за метр; II - 27 леїв за метр; III - 20 леїв за метр; підошва - 16 лей кг.”.
12 Інформація в „Galaţii-Noi“, an V, numărul 19 (999), 23 februarie 1918, p. 2. „...населення запрошується відвідати
комунальні диспансери для вакцинації від віспи, яка почала переслідувати місто”.
13 Інформація в „Galaţii-Noi“, an V, numărul 68 (1048), 12 aprilie 1918, p. 2. „Загальна кількість випадків захворювання в
місті становить 120, а смертність від цього захворювання з 1-9 квітня - 8 випадків”.
14 Ibidem.
15 Comisia Interimară a Oraşului Galaţi, Către Cetăţeni!, Stabilimentul de Atre Grafice „Moldova“, Galaţi, 1919, pp. 7-10.
18 Ibidem, dosar 1/1921, f. 6, 7, 13, 13 verso, 15, 15 verso, 31, 34, 35 verso, 54 verso, 64 verso, 71, 71 verso, 80.
20 Ibidem, dosar 1/1923, f. 7 verso, 43, 71.
авіарейсів, організація й установка авіаційної групи III на території аеропорту, а також збільшення
площі аеропорту на 50 га 3063 кв.м.;21 будівництво пам'ятника героям при церкві Трей Єрархь;
будівництво приміщень для V-ої Комісії по вул. Траян; будівництво дитячого садка на
внутрішньому дворі церкви;22 будівництво громадської бані за 10 мільйонів леїв; будівництво
гуртожитку для небагатих але старанних учнів на Площі Черіалєлор, вул. Зімбрулуй на розі вул.
Спіталулуй за 1 400 000 леїв; роботи по розширенню двох поверхів приміщень мерії по вул.
Лабіринт; будівництво гімназії в нижній частині міста (Площа Морузі);23 будівництво нового
заводу по виробництву води; будівництво початкових шкіл № 3 для хлопчиків і № 8 для дівчаток;
будівництво крипту Героїв на кладовищі Етернітатя; будівництво лікарні у дворі лікарні
«Елісабета Доамна»;24 амбулаторія на вулиці Єгалітецій була перетворена на сучасну лікарню з
трьома секціями (секція І – для хворих на туберкульоз, секція II – для лікування венеричних
захворювань та секція III – для лікування очей та надання першої медичної допомоги в разі
нещасних випадків)25; надання ділянки на вулиці Куза Воде для будівництва дому для
Дидактичного корпусу26; будівництво церкви Святого Модеста по вулиці Траян за суму 3 350 728
леїв; будівництво харчової зали на Площі Незалежності;27 створення Спільного управління
«Муніципалітет Галац – Brown-Boweri» для експлуатації електрики, води та громадського
транспорту28. У газеті «Вчинки» 1931 р. широко висвітлювались вибори адміністративної ради
громадського управління29.
Між 1932 – 1940 рр. голови тимчасових комісій та мери Еміль Кодряну (адвокат), Георгє
С. Плесніле (адвокат), Крістакє Д. Теодору (адвокат), Александру Нестор Мечєлларіу (лікар),
Дімітріє Лазер (лікар), Константин Медиржак, Георгє Х. Дімітреску, Грігорє П. Міхейлеску,
Дімітріє C. Нану, Теодор Анастасіу, Траян Груєску (медик), Константин Стойлов (генерал), Соарє І
Апостол (капітан у резерві) й Аурел Ібреїляну (командир-легіонер) зіткнулися з економічними
труднощами в умовах глобальної кризи, початком Другої Світової Війни та землетрусом 1940 р.
Вони збалансували бюджет місцевої адміністрації та здійснили такі заходи для громади:
мощення гранітом вулиці Траяна на суму в 100 000 леїв; відновлення трамвайних ліній;
створення трамвайної лінії, яка зв'язувала вулицю Теккучулуй з Кварталом Импропрієтеріцілор;
встановлення електричного освітлення на вул. Вергілій Поенару на ділянці між вул. Траян до
Площі Свободи; відновлення трамвайних ліній з рейками типу 50 (лінія Текуч та продовження до

22 Nic. C. Nanu, Almanachul (ghid) al oraşului Galaţi, Tipo Moldova, Galaţi, 1924, p. 18.
23 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 1/1925, f. 3, 34 verso, 35, 39 verso, 43 verso.
24 Activitatea Consiliului Comunal al Oraşului Galaţi în cursul anului 1925 sub primariatul domnului Ştefan H. Ştefan, Tipografia
„Lumina“, Galaţi, 1925, pp. 12-13, 69.

26 Ibidem, dosar 3/1927, f. 106.
28 Ibidem, dosar 2/1930, f. 171.
29 Місцева політика в "Дія", II рік, № 165, 5 січня 1931 р., с. 1. "Вчора в 11 годині в примарії в кабінеті примара відбулось
засідання стосовно спільного управління водними ресурсами, електрикою, трамвайним та громадським транспортом.
Засідання очолив К. Теодору, який скликав засідання відповідно до положень Міністерства внутрішніх справ.
Товариство Браун-Бауері було представлене інженером Х. Поппером та Бланком. 21-мільйонний внесок Браун-Бауері
був внесений на законній підставі, з узгодженням присутніх. Інженер Бланк був делегований для здійснення всіх
формальних операцій до Трибуналу. На першій зустрічі спільної наглядової ради було вирішено, що інженер Кемб'є
буде очолювати цей бізнес. Керуючими приватного капіталу було обрано: Баудмер генеральний директор дома Б.Б. з
Швейцаріі, інженер Іонас з Відня, інженер Х. Поппер, Бухарест, інженер Гіцеску, Бухарест, інженер Хард, Париж, Старк,
Констанца, Бланк, Бухарест, Спірер, Бухарест. Решта до 12 осіб, які мають утворити раду директорів будуть обрані 4-
ма представниками муніципалітету, вибори пройдуть 10 січня. Генеральний директор Баудмер надав раді директорів
всі повноваження, зазначені в статті 30, для праці на благо суспільства. Змішане управління почало працювати з 1 січня
1931 року"; Місцева політика. Муніципальне засідання ради в «Дія», II рік, номер 171, 12 січня 1931 с. 1. «Вчора після
обіду о 6 годині в примарії відбулось важливе міськое засідання з директорами змішаного управління, 2 ревізора, 2
заступника і один комісар муніципалітету: доктор Лівеску, інженер І.Ж. Попович, Aл. Доічу і інженер Антонеску обрані
до ради директорів, Ж. Лезереску, професор та С. Сегалер - ревізори, Манолі Міхейлеску і Женіка Попович - заступники
і комісар уряду Костіке Пану».
Кварталу, подвійна лінія на вул. Портовій до закінчення вул. Траян); запис кварталу
Демобілізованих до Галацького муніципалітету30; реконструкції трамвайних ліній (лінія Центр-
Вокзал, яка робилася подвійною – з центру до вул. Череш, а звідти до кінця – одинарна, лінія
Текуч робилася подвійною з вул. Траян до Бульвару Таке Іонеску, а звідти роздвоювалася, проста
лінія до Кварталу довжиною 1 000 м. та інша проста лінія на Бульварі Таке Іонеску до палацу
Праці румунської залізниці, довжиною 500 м., лінія Бреїли робилася подвійною до воріт
Загальноосвітньої школи, а звідти й до кінця – одинарною, лінія Центр порту робилася подвійною
впродовж усього маршруту, окрім ділянки в центрі до перехрестя вул. Col. Boyle та Брашовень та
петлі на цих вулицях, лінія Бадалан робилася одинарною та була подовжена до перехрестя вул.
Нордулуй та Каля Прутулуй, проста лінія до Кладовища була подовжена до вул. Стелей,
подвоєння лінії на вул. Генерал Бертло)31; формування необхідного фонду для будівництва бюсту
доктору Арістідє Серфіоті з внеском 10 000 леїв32; проект макету, що представляє пам'ятник
правителя Александру Іоан Куза у виконанні Оскара Спата за 10 000 леїв;33 ремонтні роботи у
Кафедральній Церкві єпархії Нижнього Дунаю; створення центру від сказу; будівництво двох
лікарських амбулаторій на Площі Морузі та на вулиці Пескарь у співпраці зі Службою охорони
здоров'я34; заохочення розвитку торгівлі шляхом видачі дозволів на будівництво на вулиці Чезар
№ 2 на розі Бульвару Кароля будівлі для фабрики ткацтва; видача ліцензій на перевезення людей
автобусами-таксі Асоціаціі приватних автобусів (за маршрутами: вул. Інструкціунєй – Армяне –
Ромулус – Св. Спірідона - Емінеску – Колумб – Кезермєй – Когелнічану – Абузу дє апе – Картієр
або при сухій погоді до Бульвару 13 Картієр, вул. Кодряну – Спіталулуй – Зімбрулуй – Каля
Прутулуй – Базінул Ноу, П’яца Негрі – вул. Сф. Нєкулаі – Домняска – Бульвар Карол та назад, ціна
білета становила 25 бані)35; відновлення Бульвару Еліадє Редулеску, вулиці Череш та Бульвару
Діноджецієй; будівництво нових павільйонів для торговців зі Старої Площі; підключення світла
та води на окраїнах міста (50 електричних освітлювачів у Картієрул Демобілізацілор та 5
комунальних колодязів)36; через комітет з безробіття були розподілено 180 000 леїв 800
безробітним; заснування Служби порятунку для транспортування поранених і хворих37;
будівництво початкової школи № 13 для хлопчиків і дівчаток у Картієрул Демобілізацілор38;
надання Міністерству праці, охорони здоров'я і соціального захисту населення ділянку землі по
вулиці Бреїла (навпроти муніципальної бойні) для створення Центру допомоги знедоленим
матерям, залишеним або знайденим дітям тощо (ділянка площею 2 га 4 389 кв.м. оцінена в
1 951 120 леїв); надання Св. Єпархіїї Нижнього Дунаю ділянки, розташованої на Площі Перемоги
між вулицями: на півночі – вул. Вергілій Поєнару, на півдні – вул. Перемоги, на сході – Резбоїєнь,
на заході – Пошта Вєкет, що охоплює 8 652 кв.м. (оцінювалася в 1 730 400 леїв), для побудови
школи-інтернату, де дівчата із сільської місцевості, які були відправлені на навчання до школи м.
Галац, могли б знайти притулок; будівництво початкових шкіл для хлопчиків №12 та дівчаток
№12 в Картієрул Демобілізацілор; будівництво церкви Св. Василя у Картієрул Демобілізацілор,
будинку Асоціації вчителів; надання Департаменту Ковурлуй частини земельної ділянки по вул.
Куза Воде площею 1368 кв.м. для будівництва гуртожитку; будівництво початкової школи №11
для дівчаток у Картієрул Беделан по вулиці Пескарь за суму 1 800 000 леїв39; розширення
громадського освітлення на вулицях Домняска, Еліадє Редулеску, Ласкер Катарджіу, Кодряну на
розі Др. Карнабел, Бреїла, Брашовень, Карамфіл, Сф. Нєкулай, де були встановлені 85
електричних ламп по 200 Вт, та встановлення електричного освітлювання по Бульвару Карол
30 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 2/1932, f. 113 verso, 130, 134 verso, 175 verso, 198 verso, 199.
33 Ibidem, dosar 2/1933, f. 19.
34 Ibidem, dosar 3/1934, f. 13, 15, 24 verso.
35 Ibidem, dosar 2/1934, f. 65 verso, 307 verso, 308.
36 I. M. Moscu, După un an de guvernare (noembrie 1933 – noembrie 1934), Tip. Munca, Galaţi, 1934, pp. 17-18, 20.
38 Ibidem, dosar 2/1935, f. 227 verso, 228, 228 verso, 323, 376.
39 Ibidem, dosar 3/1936, f. 28, 28 verso, 29, 29 verso, 144, 144 verso, 145 verso, 198, 260, 269.
вартістю 95 760 леїв40; будівництво диспансеру та громадської бані по вул. Беделан41; роботи для
будівництва підземного сховища, розташованого під берегом у приватній власності між вул.
Теодор Теня та Еліадє Редулеску, спроектованої Комісією жудеця з пасивної оборони на суму
150 000 леів; допомога та придбання книг для бідних учнів42; будівництво дзвіниці на кладовищі
Етернітатя вартістю 140 000 леїв43; виконання робіт з риття траншей, необхідних для пасивної
оборони в різних точках міста, за ціною 35 леїв за куб.м.; роботи по встановленню електричного
вуличного освітлення на вул. Морілор44.
Мери з 1941 по 1948 рік зіткнулися з руйнуванням від землетрусу 1940 р. та
погіршенням економіки після Другої світової війни, поєднані з російськими, англо-
американськими бомбардуваннями, підпалами та підриванням економічного центру міста
німецькими військами під час відступу, за якими наступив період російської окупації та зниження
життєвого рівня населення міста. Керували долею міста в цей складний період: Ромулус Бурбя,
Гіце Васіліу, Дан Серецяну, Іліє Георгіу, Георге Уля, Константін Мирза, Іліє Д. Райніч, Санду Д.
Константін.
Після землетрусу 10 листопада 1940 р. мерія створила їдальні для годування
малозабезпечених населення та потерпілих дітей, перемістила штаб-квартиру мерії з вулиці
Лабірінт, яка була серйозно пошкоджена, на вул. Домняска, 89, що належала Маргареті Бретяну,
а також виділила 310 000 леїв для демонтажу даху, демонтажу 4-го поверху та відновлення даху
в Ратуші по вул. Лабіринт. 26 червня 1941 р. мали місце радянські бомбардування у Картієрул
Беделан, тому міська рада втрутилася та підтримала потерпіле населення, яке було евакуйоване
в висотні райони міста, у комуни Філешть і Мечін жудецю Тульча, солоною рибою, хлібом з
пекарні І. Редулеску та іншими продуктами харчування45.
Мерія на тлі Другої світової війни забезпечила населення продуктами харчування і всіма
продуктами загальної потреби, допомагала сім’ям тих, хто був відправлений до концентраційних
таборів або мобілізованим необхідними продуктами харчування, а також фінансовою
допомогою в розмірі 2 216 250 леїв з фондів мерії та 1 464 672 леїв субсидій від Міністерства
внутрішніх справ. Крім цього, здійснювалися: надання допомоги сім'ям, які постраждали від
землетрусу, зі субсидій, наданих Міністерством внутрішніх справ, на суму 728 218 леїв;
відновлення будівель з бюджету мерії на суму 1 188 257 леїв; надання субсидій Міністерства
громадських робіт в розмірі 990 521 леїв із пожертвувань на суму 134 475 леїв; допомога
малозабезпеченим сім'ям їжею, для чого було створено сім столових, які працювали з лютого по
квітень 1941 р., де кожен день близько 3000 людей, учнів та бідних мешканців з різних районів
міста, отримали хорошу їжу, а також гроші, одяг і книги для старанних учнів з фондів Мерії в
розмірі 692 409 леїв46.

44 Ibidem, dosar 367/1939-1940, f. 131, 131 verso.
45 Ibidem, dosar 213/1940, f. 24, 105 verso, 106, 110, 134 verso, 147 verso, 148, 149 verso, 150.
46 Ibidem, dosar 13/1941, f. 2, 2 verso, 3. «Один з більш пошкоджених міст від землетрусу від 10 листопада 1940 року
був Галац. Першою турботою міської адміністрації була очистка вулиці від залишок зруйнованих будівель, які
постраждали. З цією метою всі автотранспортні засоби і вози примарії безперервно вивозили ці залишки, щоб
прибрати жалюгідний вид землетрусу і відновити нормальний рух вуличного транспорту. По-друге жертви землетрусу
мали отримати допомогу, їжу, гроші і будівельні матеріали, які щонайменше, частково мали допомогти
відреставрувати більш пошкоджені будівлі. Задля пасивної оборони примарія зобов’язалась виконати роботи,
необхідні для безпеки населення (притулки, купувала індивідуальні комплекти та взагалі всі види матеріалів для
пасивної оборони, витративши 423.814 леїв). Відомо, що Галац опинився в воєнній зоні, знаходячись всього в 7 км від
прямої лінії ворога. Для того, щоб населення не піддавалось бомбардуванню, я закликав у заяві до префектури округу
евакуювати місто, особливо жінок і дітей. Ми вжили заходи для притулку людей у більш безпечних місцях міста або
за межами міста, особливо жінок і діти з районів найбільш підданих бомбардуванню, будучи обережними з
перевезенням людей та їх пожитків, з одного боку, і, з іншого боку, забезпечивши продуктами харчування в притулках.
Було роздано продуктів харчування на суму в 131.235 леїв".
Протягом процесу румунізації на комерційних та промислових підприємствах 700 євреїв

були замінені на румунів, а у власність держави було передано 1 468 будинків із 3 605 житловими
одиницями47. Були засновані комунальні майстерні з шиття для дітей при школі для дівчат № 9,
бляхарів та колісників поруч з воєнізованою підготовкою столярів при школі для хлопців № 10,
фінансоване Міністерством внутрішніх справ48. Досягнення на місцях у фінансовому 1942-1943
р.: спорудження плавильні для жиру при комунальній скотобойні за суму 1 200 000 леїв;
будівництво доріг, мощення тротуарів та площ (декоративне мощення на вул. Бреїлей /
Агрікултурій - Абатор за 4 250 000 леїв, блочне мощення на вул. Бульвар Т. Іонеску / Текуч –
Чімітір за 2 750 000 леїв); будівництво каналізації та стоку (яйцевидний 1.50 / 1.00, Бульвар Карол
/ В. Александрі – вул. Чезар за 3 000 000 леїв, яйцевидний 1,60 / 1,20 вул. Лепушняну – вул. Конакі
за 800 000 леїв, трубчастий канал 0,70 / Ø вул. В. Поенару / Пр. Марія - Пошта Веке); ремонтні
роботи, перетворення та благоустрій громадських будівель (встановлення обігріву у будівлі
Мерії по вул. Домняска за 1 200 000 леів, благоустрій скверу у будівлі Мерії по вул. Домняска за
суму 800 000 леїв); ремонт церков (церква Св. Г Модеста по вул. Траян вартістю 2 000 000 леїв,
церква Народження Діви Марії по вул. Сф. Марія Міке вартістю 300 000 леїв, церква Вовіденія по
вул. Логофет Теут вартістю 300 000 леїв, церква Св. Миколая по вул. Св. Миколая на суму 1 680
000 леїв, церква Капела Чімітірулуй, кладовище вартістю 500 000 леїв); ремонт притулків
(притулок для похилих людей на Бульварі Карол за 500 000 леїв); ремонт шкіл (школа № 3 для
хлопчиків і №10 для дівчаток по вул. Стелей за 1 200 000 леїв, школа № 9 для хлопчиків і № 5 для
дівчаток по вул. Везувійлуй на суму 84 000 леїв, школа № 2 для хлопчиків і №4 для дівчаток по
вул. Др. Карнабел на суму 990 000 леїв, школа № 1 для хлопчиків і № 1 для дівчаток по вул.
Егалітецій на суму 360 000 леїв, школи № 8 для дівчаток по вул. Чобанулуй на суму 222 000 леїв);
ремонт та обладнання бійні (Комунальна бійня по вул. Реджина Марія вартістю 2 800 000 леїв);
ремонт стаєнь (Комунальні стайні по вул. Мілітаре на суму 300 000 леїв). Інші роботи: мощення
вулиці Вадул Сакалелор вартістю 2 550 000 леїв, асфальтування тротуару по вул. Домняска між
вул. Кодряну та вул. Ласкер Катарджіу за 1 200 000 леїв, мощення вул. Домняска між вул. Ген.
Лаховарі та вул. Майора Фотя за 800 000 леїв, будівництво схованки Командуючого поста А.Р.
муніципалітету за музеєм «Куза Воде» за 49 000 леїв. Санітарна служба, що входила до закладу
Комунальних підприємств, та очисна служба, які до 1 червня 1943 р. діяли на концесійній основі,
з 1 квітня 1944 р. перейшли до служб мерії49.
Рада співробітництва муніципалітету Галацу була створена 9 липня 1941 р. в конференц-
залі мерії. На засіданні були присутні за запрошеннями всі керівники державних установ і глави
служб міської адміністрації та незалежні представники, призначені за рекомендацією
Міністерства внутрішніх справ, які обговорили наступні важливі питання міста: забезпечення
населення продуктами першої та безпосередньої необхідності (їжа, паливо тощо), допомога
сім'ям з полоненими в концентраційних таборах, організація і допомога дитячим інтернатам,
заснування та функціонування їдалень, питання патронатів, громадська охорона здоров'я і
санітарія, моральний стан населення, заходи проти спекулянтів, фіксування цін і їх дотримання,
бюджет, вирішення питання лікарні Елісабета Доамна, переселення Картієрул Беделан, питання
про ліквідацію спільного заводу G.A.G., ремонт комунальної бані по вул. Траяна, стан торгових
залів на Площі Незалежності, створення фабрики для переробки сміття, план діяльності та графік
робіт муніципалітету, благоустрій Палацу «В.А. Урекя» для притулку бібліотеки «В.А. Урекя», план
по систематизація міста, повалення старих будівель або пошкоджених в результаті землетрусу,
озеленення вулиць, допомога пораненим з госпіталів Z.I., укладення угоди з архітектором
Коціфіді щодо відновлення Єпископського Собору, будівництво споруди на ділянці Товариства
Елінів по вул. Домняска, введення та надання послуг, роботи в муніципальному парку тощо.
Що стосується охорони здоров'я в період з 1940 по 1943 рр., то консультації надавались
47 Ovidiu Vlădescu, Trei ani de înfăptuiri în jud. Covurlui şi în Municipiul Galaţi, Imprimeriile Acţiunea, Galaţi, 1943, p. 12.
49 Ibidem, dosar 9/1942, f. 6, 6 verso, 7, 23 verso, 25, 51, 90.
в семи лікувальних диспансерах міста, шести лікарнях та службі дитячої медицини й догляду за
дітьми, а також у двох периферійних диспансерах – Беделан та Картієр. Мешканці Галацу
зіткнулися з епідемічними захворюваннями, такими, як скарлатина – 846 випадків, тиф – 65, кір
– 501, черевний тиф – 229, рожа – 95, дифтерія – 131, менінгіт – 27, поліомієліт – 20, стовбняк –
8, дизентерія – 2, злоякісні пухлини – 15, судорожний кашель – 125, орейон – 37 і вітряна віспа –
142, а також й такі соціальні захворювання, як туберкульоз – 540 випадків, сифіліс – 324, пелагра
– 437, малярія – 1 452, рак – 25550.
Муніципальний комітет інвалідів, сиріт та вдів надавав стипендії 250 потребуючим на
суму 223 450 леїв, перехідні права на 50 осіб в розмірі 1 853 052 леїв 86 копійок були надані 23
інвалідам, 58 вдовам і 5 батькам. Роботи з будівництва та ремонту на 1943 р.: подальша робота
над плавильною жиру на скотобійні в сумі 367 264 леїв; додатковий ремонт притулку «Алінаря»
в розмірі 1 080 000 леїв; додаткові ремонтні роботи в будівлі мерії вартістю 95 000 леїв; додаткові
роботи у диспансері по вул. Траян вартістю 49 285 леїв; додаткові роботи по кабінкам на Площі
Негрі на суму 31 385 леїв; подальші роботи з реконструкції прибудов плавильні жиру зі скотобійні
вартістю 39 116 леїв; асфальтування та мощення (додаткові роботи для нового асфальту тротуару
вул. Домняска між вул. Ласкер Катарджіу та вул. Кодряну на суму 373 752 леїв, виконання
дорожнього покриття дороги Галац – Філешт на суму 3,2 мільйона леїв, ремонт тротуару по вул.
Домняска між вул. Лаховарі та Центром на суму 65 643 лея).
Англо-американські бомбардування міста від 24, 25 та 26 серпня 1944 р. перевернули з
ніг на голову соціальне та економічне життя51. Руйнування від бомбардування, відступ німецької
армії з міста та радянська окупація в 1944-1945 рр. призвели до додаткових витрат на поставки
продуктів населенню та радянській армії, відновлення економіки та розквартирування
радянської армії52. Економічне становище міста Галаца 1945-1946 рр. погіршувалося,
забезпечення пшеницею, кукурудзою, цукром, олією, овочами, дровами, рідким паливом
робилося з труднощами через те, що великі та малі власники не хотіли здавати пшеницю за
офіційною ціною. Державний секретаріат постачання схвалив доставку 30 вагонів пшениці з
СРСР, через агентство INCOOP Браїла, 12 вагонів через агентство INCOOP жудецю Тутова і 28
вагонів пшениці через агентство INCOOP жудеця Бреїла. Помел пшениці для муніципалітету
Галац мав робитися на вітряних млинах міст Браїла та Бирлад, оскільки комерційні млини м.
Галац були знищені. Для харчування населення було необхідно 75 вагонів пшениці та ячменю
щомісячно, рахуючи по 3 вагони борошна на день, що дозволяло розподіляти хліб п'ять разів на
тиждень.
З 1-го серпня 1945 р. по січень 1946 р. було вжито 118 вагонів пшениці (18 вагонів з
жудеця Влашка та 100 вагонів із жудецю Ковурлуй). Рішенням Вищої адміністративної Ради через
50 Ibidem, dosar 10/1943, f. 4, 5, 30, 31.

51 Ibidem, dosar 100/1944, f. 88, 90, 165.
52 Ibidem, dosar 71/1945, f. 6, 8, 14, 20, 27, 30, 93. Примарія муніципалітета Галац, Адміністративна служба, номер 635,
30 січня 1945 року: "... за Вашим наказом номер 152.847 від 15 січня 1945 року, ми маємо честь доповісти Вам, що
примарія муніципалітету Галац виконала всі запити радянських військ крім того, були вирішені навіть ті, що були у
компітенціі інших органів". Від пекарні Мірона Георге, номер 982 від 8 лютого 1945 року: "…ви отримайте щоденно за
окрему плату 10 кг хліба для радянської військово-морської частини". Примарія муніципалітету Галац, Служба
постачання , до Колоніальної крамниці С. Стоінеску, Галац, номер 3552 від 1 квітня 1945 року: "…надати представнику
радянській частини CРCP цукор у кількості 250 кг за окрему плату ". Постачання, номер 5921/9 травня 1945 р., до складу
дров Сапсе, вул. Траян, номер 23, м. Галац: "Ми просимо Вас відпустити 4.000 кг дров для опалення за окрему плату,
необхідні радянським військовим частинам, за офіційною ціною 23.500 тис. за кг". Примарія муніципалітету Галац,
Служба постачання, номер 639/1945, до префектури повіту Ковурлуй, Облікова служба: "…маємо за честь переслати
вам справу – кореспонденцію, що складається з шести вкладок, в тому числі: накази Міністерства внутрішніх справ
щодо здійснення Угоди про перемир'я номер 153.319 від 17 січня 1945 року, доповідь Примарії муніципалітету Галац,
реєстраційний номер 8.139 / 944 стосовно виплати суми 162.020 лей, еквівалентної продуктам харчування наданих
радянським частинам". 10 лютого 1945 року, номер 613: "…враховуючи, що після подій 24-27 серпня 1944 роки
(бомбардування, підпал фабрик і комерційного району в центрі міста німецькими військами, і т.д.), через
неможливість збору доходів від комунальних послуг і податків та додаткових надходжень від держави, фінансові
можливості цього міста впали нижче мінімально можливого рівня... ».
агентство INCOOP Галац було надано 70 вагонів зерна походженням з СРСР, а для задоволення
потреб населення міста до березня 1946 р. було потрібно ще 80 вагонів кукурудзи. Рада
розподілила для населення жудецю Ковурлуй та муніципалітету Галац 72 000 кг цукру для
листопада та грудня 1945 р. та січня 1946 р., але це вистачило лише на листопад та грудень 1945
р. Для потреб населення, установ, їдалень, шпиталів, аптек тощо знадобилося б 3 вагони
щомісячно. Олія, мило, газ зовсім були відсутні на міському ринку, а овочі були дуже рідкісними
та неякісними. Дрова дійшли до населення в недостатній кількості, близько 4000 вагонів з
необхідних 9000 вагонів. Газети того часу також писали про важке становище населення міста.
Так, мерія доводила до відома всіх кооперативів, лікарень, їдалень, інтернатів, що кукурудзяна
мука з млина буде розподілена до 6 лютого. Населення було поінформовано про розподіл цукру
на січень – по 250 грам на людину за талоном № 6 для цукру53.
Електричне освітлення було налагоджено завдяки втручанням у комунальні заводи
Галацу мерії та Генерального адміністративного інспекторату Глода. Протягом 1945 р. були
поширені 108 000 загальних карток, з яких 105 400 досягли населення міста. Крім того, було
отримано 30 000 додаткових карток, з яких розподілені 21 855. Згідно із законом № 348/1945
було прийнято рішення про створення економічних комісій на промислових підприємствах, в
установах тощо для забезпечення працівників та посадових осіб. Таким чином, були створені 19
комісій із загальною кількістю 20 000 чоловік. Державні службовці кількістю 14 000 чоловік вже
мали раніше встановлені комісії54. Знесення будинків на вул. Домняска між вул. Лаховари та
П’яца Рєгале для реконструкції міста складало 62 806 192 леїв55. Інші роботи, виконані мерією в
період 1947-1948 рр., були: огородження залізобетоном трикутного парку на Бульварі Карол та
Паркул Лібертецій вартістю 410 769 776 леїв; ремонтні роботи в церкві Народження Божої Матері
за 3 270 800 леїв; ремонт церкви Малої Святої Марії за 35 мільйонів леїв56; ремонт будівлі по вул.
Куза Воде №13 у власності мерії за 72 000 леїв; ремонт огорожі громадського Саду за 54 000 леїв;
ремонт музичного павільйону Громадського Саду за 29 000 леїв; роботи щодо благоустрою
житлових приміщень технічного персоналу пожежної компанії на суму 12 000 леїв; ремонтні
роботи приміщення Санітарної служби вартістю 7 000 000 леїв; ремонт адміністративної будівлі
комунальної скотобійні на суму 2,1 мільйона леїв57; капітальний ремонт будівель (медичного
диспансеру зі секцією бані по вул. Траян, будівлі Бюро населення по вул. Др. Карнабел,
диспансеру по вул. Бреїла, диспансеру по вул. Лепушняну, будівлі мерії по вул. Республіканській,
притулку для похилих, притулку для дітей «Алінаря», будівлі та офіси Комунальної скотобійні,
будівлі № 22 та № 24 по вул. Бреїла); мощення гранітом вул. Думітру Кікуш площею 712 кв. м.,
ремонт вулиць Везувій, Керемідерієй, Єтна, Брадулуй, Ноуе, Вергілій Поенару, Траян, Тімішана
площею 8 376 кв. м., ремонт дорожнього покриття на різних вулицях площею 7 245 кв. м., нові
асфальтові тротуари, площею 400 кв. м. на вул. Лаховари; будівництво дерев'яного моста на
вулиці Генерала Еремія Григореску і установка водопроводу довжиною 220 м. у Картієрул
Демобілізацілор; оснащення державних магазинів «Дунай» продуктами виробництва і «30-е
грудня» продуктами харчування; відновлення початкових шкіл (№ 11 для дівчаток «Георге
Васіліке» по вул. Пескарь, № 8 для хлопчиків «Георге Апостол» по вул. Везувій та № 9 для
дівчаток «Герой Ніколає Крістя» по вул. Траяна). Національна верф «Георге Георгіу-Деж»
перевезла щебінь для робіт по знесенню, наповнивши болота в низині міста.
Мерія створила Службу ритуальних послуг та Службу вигрібних ям та надала їм
необхідне обладнання, почала конкурс на заснування товариства «Ромлакта» та комунальних
заводів, щоб отримати 2 000 куб. т піску з Дунаю для фільтрації питної води, придбала матеріали
для очищення питної води, приєдналася до робіт органів румунської залізниці для завершення
53 Обгрунтування котирування овець в Росії „Vocea“, an XXIX, numărul 7123, 4 februarie 1946, p. 2; Розподіл цукру в
„Vocea“, an XXIX, numărul 7125, 7 februarie 19146, p. 1.
54 SJANG, Fond Primăria Oraşului Galaţi, dosar 12/1946, f. 3, 3 verso, 4.
56 Ibidem, dosar 6/1947, f. 16, 26, 27 verso, 29.
57 Ibidem, dosar 13/1947, f. 8, 78, 79, 81, 153, 154.
нової пасажирської станцій, допомогла у ремонті та консолідації музею «Іон Куза» та Палацу «В.
А. Урекя». Було евакуйовано із зони затоплення та антисанітарної зони залізниці й розміщено у
будинках у верхній частині міста 39 сімей, що стало початком евакуації населення з брудної
нижньої частини міста та очищення відповідних земель. Також було здійснено наступні заходи:
відремонтовано 4 355 плиток на вулицях Республіканській, Андрій Януаревич Вішинський,
Генерал Лаховари, Фоті, Гамуля, Віктор Макрі, Міхай Браву; виконано нові мощення площею 6
850 кв. м. на вулицях Республіканській, Площа Республіки, Шалупей, Брадулуй, Д. Кікуш;
покладено нові асфальтні тротуари площею 396 кв. м. на вул. Лаховапи; відремонтовано 73
вуличних стоків каналів на вулицях Республіканська, Вултур, Вергілій Поенару, Ласкер Катарджіу,
Доктор Серфіоті, Траяна, Бертло, Рошіорь, Текуч, Адормірей, на розі Архіпелаг, Демократії, на
розі Св. Спиридона, Бретіану, Фрумоаса, Бреїлей, Думітру Кікуш, Когелнічану, Грівіцей,
Ремешкань. Мерія організувала обробку ділянок під овочі площею 18 га, провела перепис на
1948 р., забезпечила розвиток міського планування, задовольнила забезпечення населення
їжею та деревом до та після монетарної стабілізації.
Що стосується електричного освітлення та води, то були передані акції колишнього
Консорціуму Брауна Бауері до Бухарестського газового та електричного товариства, яка їх
експлуатувала разом із галацькими комунальними заводами. Комунальні заводи
переобладнали та повернули до руху 10 трамваїв, з них 5 вагонів58. На підставі закону №
119/1948 про націоналізацію промислових підприємств, було націоналізовано Комунальні
заводи Галац для надання послуг з електроенергії, водопостачання та громадського транспорту.
Міністерство промисловості за рішенням № 7.359 / 1948 організувало Регіональне
електроенергетичне товариство в м. Галац, державне підприємство з офісом в м. Галац, яке було
передано йому в спадщину з фондів КЗГ електропостачання, а Генеральний департамент
муніципальної експлуатації Міністерства внутрішніх справ доручив міській раді взяти на себе
Водний комбінат та громадський транспорт59.
Голови тимчасових комісій, міські голови за делегацією або мери міста Галац усього
налічували 39 осіб, п'ять з яких мали два мандати (Грігоре П. Міхайлеску, Крістаке Теодору, Еміль
Кодряну, Александру Нестор-Мечелларіу, Іліє Георгіу). Їхні мандати були дуже короткі (кілька
днів, кілька місяців або рік) або найбільше два роки. З етнічної точки зору, були мери грецького,
вірменського походження, більшість з них були румунами. Вони були в основному бізнесменами
або мали значущі для суспільства професії (лікарі, адвокати), з комерційними зв’язками на
румунському просторі, а також на всесвітньому та політичними, або професійними зв’язками на
найвищих рівнях, тим самим сприяючи економічному розвитку міста. Дві Світові Війни (1914-
1918, 1939-1945 рр.), світова економічна криза (1929-1933 рр.) викликали стагнацію в
економічному розвитку порту на річці Дунай.
58 Ibidem, dosar 73/1947, f. 90, 91, 92, 93. "Ще один рік роботи, боротьби та досягнень для поліпшення кращіх умов
життя 23 серпня 1947 р. - 23 серпня 1948 р. Місто Галац сильно постраждало від гітлерівської війни, яка спричінила
великі втрати комунальним установам знищуючи інвентаризацію послуг та суспільні блага, проте ступає далі на шлях
відновлення. Так, протягом 1947-1948 рр. примарія нашого міста Галац за підтримкою товариша Тхеохарі Георгеску,
Міністра внутрішніх справ, товариша міністра Мірона Константінеску, окружної організації П.М.Р., масових організацій,
техніків та працівників примарії продовжували зціляти рани викликані війною". "Завдяки добровільній праці були
заповнені траншеї, вирівняна земля на площі Різер, у Трикутному парку на бульварі Республіки, в парку на вулиці Ел.
Радулеску, у комунальному парку та музею "Іон Куза". Завдяки волонтерству очистили бруд на вулицях: Везувія,
Керемідерієй, Етна та Брадулуй. З транспортними засобами, наданими організацією П.M.Р. був перенесений камінь,
необхідний для ремонту вулиці Траян ". "Міська діяльність примарії муніципалітету Галац 1947-1948 рр.: 1. 7 лютого
п.р. було організовано та введено в експлуатацію Національне будівельно-реконструктивне підприємство міста Галац,
проведені волонтерські роботи. До сьогодні 8 березня 1948 р. вийшли на роботу 21 752 людей, з яких 2 000 працівників
прибули з Бреїли, забезпечили 77 079 робочих годин, провели обвал стін, розблокування, збирали та складали залізо
на загальну суму 11 200 м. куб. 2. Був великий попит на волонтерську роботу та на матеріали для закінчення
будівництва пасажирського вокзалу станції Галац, прокладання нових ліній, розташування площі перед станцією,
вирівнювання землі та транспортування матеріалів».
59 Ibidem, dosar 169/1948, f. 220.
SISTEMUL MEDICAL ÎN ORAȘUL ISMAIL ÎN PRIMUL RĂZBOI MONDIAL
Liana CIORNA
e-mail: chornaliana71@gmail.com
IZMAIL MEDICAL SYSTEM DURING THE WORLD WAR I
Summary. The situation of Izmail town’s medical system in the extreme conditions of the First World
War (1914-1918) is investigated in the given article based on the analysis of archive documents and historical
literature. The problems of functioning of medical institutions and providing medical aid during the front
operations of the end of 1916-1917 are considered. The human factor of this problem such as philanthropic
activity of local nobles and merchants, personal courage and dedication of medical personnelis also are
highlighted.
Preambul. În articolul de față, pe baza documentelor de arhivă, a surselor edite, istorice, s-a
încercat dezvăluirea istoriei înființării și activității instituțiilor medicale din orașul Ismail în timpul
Primului Război Mondial.
Istoriografia chestiunii. În istoriografia ucraineană modernă se manifestă o tendință de
interes științific în studierea unor domenii cum ar fi istoria științei, istoria vieții cotidiene, regionalismul
istoric, istoria locală. Formarea sistemului medical în Ucraina, în prima jumătate a secolului al XX-lea,
caritatea și asistența socială în timpul Primului Război Mondial și-au găsit expresie în monografiile și
articolele istoricului ucrainean F. Stupak1. Savanți emeriți, de asemenea, se referă la problemele
funcționării uniunilor de caritate medicală din Ucraina (O. Donik)2 ori la instituții istorice și asociații
medicale formate la sfârșitul secolului al XIX-lea și începutul secolului XX (N. Koțur)3.
Situația orașului Ismail în timpul Primului Război Mondial, diversele aspecte legate de
formarea unor baze în spatele frontului, asigurarea orașului cu tot ceea ce este necesar, situația
militară, operațiunile militare din apropierea orașului, greutățile care le întâmpina populația în timpul
războiului sunt cercetate activ de către istoricii locali: V. Drozdov4, I. Tatarinov5, L. Țiganenko6 și alții,
1 Ф. Ступак, Благодійність та суспільна опіка в Україні, Київ, 2009, p. 272; Ф. Ступак, З історії соціальної опіки
громадських спілок і органів самоврядування в Україні під час Першої світової війни, Проблеми історії України ХІХ –
поч. ХХ ст., вип. 24, 2015, pp. 135-144; Ф. Ступак, Особливості розвитку охорони здоров’я в Україні у першій половині
ХХ століття, Грані, № 1, 2015, pp. 148-152.
2 О. Донік, Благодійність в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.), Український Історичний Журнал, № 4, 2005, pp. 160-174.
3 Н. Коцур Харківське науково-медичне товариство: санітарно-протиепідемічна діяльність (друга половина ХІХ –
початок ХХ століття), Наукові записки з української історії: збірник наук. статей, вип. 27, 2011, pp. 280-289.
4 В. Дроздов, Дефіцит споживчих товарів у містах Південної Бессарабії в роки Першої світової війни, Науковий
вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету, вип. 34, 2016, pp. 60-65.
5 І. Татаринов, Мобілізація священнослужителів Бессарабії до духовного загону (1914 р.), Інтелігенція і влада, вип. 32,
2015, pp. 307-316.

6 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила: история и современность, Харьков, 2017, p.263.
290 Liana CIORNA
precum și de etnografii: I. Butrov7, I. Ognev8, O. Velmojko9, R. Șișkina.10 Observăm, totuși, că în

literatura istorică nu există un studiu cuprinzător al subiectului de față.
Selecția părților anterioare nerezolvate ale problemei generale. Articolul se concentrează
asupra studierii aspectelor regionale ale activităților instituțiilor medicale din orașul Ismail, funcționării
acestora în sistemul general-imperial al ocrotirii sănătății și susținerii filantropice a spitalelor de către
proprietarii locali și comercianți în condițiile extreme de pe front.
Scopul articolului. Scopul acestui articol este de a studia funcționarea sistemului medical în
orașul Izmail în timpul Primului Război Mondial, de a arăta sistemul de conducere al sferei medicale,
de a analiza rolul și locul filantropiei pentru asigurarea nevoilor medicale bazate pe o serie de surse de
arhivă și de studii istorice.
Prezentarea materialului principal. Începutul secolului al XX-lea a fost marcat de schimbări
politice și socio-culturale importante: dezvoltarea economică accelerată, stabilirea comerțului
internațional, evenimente revoluționare etc. Primul Război Mondial (1914-1918) a avut o influență
colosală asupra societății europene. Țările participante, inclusiv Imperiul Rus, s-au confruntat cu o serie
de probleme extrem de complexe care trebuiau abordate. Printre acestea, nevoia de a forma un sistem
medical militar, care să facă față situației de urgență provocate de numarul mare de răniți, refugiati,
asigurarea asistenței antiepidemică. În unele țări din Europa de vest, la acel moment, ministerele
medicale funcționau deja. Imperiul Rus, din acest punct de vedere, a rămas în urma țărilor europene.
Conducerea din sfera medicală a fost dispersată. Abia în 1916 a fost înființată Direcția
Principală de Sănătate Publică. În ciuda acestui fapt, de serviciile medicale se ocupa departamentul
medical al Ministerului Afacerilor Interne, serviciile medicale provinciale, orășenești și municipiale,
serviciile medicale în fabrici, Provinciile unite din Rusia, Societatea Orașelor, Societățile Crucii Roșii și
Semilunii Roșii, organizațiile aflate în grija regelui, organizații medicale voluntare.
La începutul secolului al XX-lea, populația Imperiului Rus se îndreptată spre activități
caritabile în favoarea armatei. Acest lucru a fost facilitat de participarea Rusiei la războiul cu Japonia
în 1904-1905 și la începutul Primului Război Mondial. Într-un scurt timp, în țară au apărut multe familii
ale căror membri au luptat pe front, răniți sau mutilați. Sprijinul acestor familii a fost asumat de către
instituțiile publice de caritate, ale căror inițiatori erau reprezentanți ai familiei regale sau aristocrați
celebri.
Așadar, la începutul Primului Război Mondial și-a început activitatea «Comitetul Alteței Sale
Imperiale Marea Ducesă Elisabeta Feodorovna pentru a oferi asistență de caritate familiilor
persoanelor afectate de război» (Comitetul Elizabeta). Comitetul a format birourile guvernale și
provinciale, care nu se limitau numai la îngrijirea familiilor militare, dar și de «îngrijirea copiilor din
orfelinate, atelierele de lucru, care ajutau la lucrarea câmpurilor, cultivare, însămânțare și recoltare»11.
Odată cu izbucnirea Primului Război Mondial, „Comitetul Elisabeta” și-a intensificat
activitatea. Acesta aduna de la populație așa numitele donații „în cană”, pictate cu însemne speciale
(insigne). Dat fiind faptul că fondurile nu erau suficiente, Comitetul coopera în mod regulat cu
autoritățile locale. Astfel, Comitetul Elisabeta al Departamentului Provincial din Basarabia, în februarie
1917 a trimis Consiliului municipal Ismail astfel de insigne care trebuiau răspândite prin orașe și
suburbii pentru a strânge bani spre a ajuta familiile militare.
Banii trebuiau trimiși casierului departamentului provincial, T. D. Borisov12. La data de 25-26
martie, Comitetul Elisabeta din Județul Ismail a adunat o donație „în cană” pentru familiile soldaților
7 И. Бутров, Первая мировая в истории Измаила, Valabil la: http://www.izmacity.com/gorod/istoriya/6526-pervaya-

mirovaya-v-istorii-izmaila
8 И. Огнев, Здесь слышны гимназисток голоса..., Valabil la: http://www.izmail.es/article/23180/
9 А. Вельможко, Первая мировая война и Бессарабия, Valabil la: http://topor.od.ua/pervaya-mirovaya-voyna-i-
bessarabiya/
10 Р. Шишкина, О подвиге персонала плавучих госпиталей на Дунае, Valabil la: http://izmail.es/article/19158/
11 Ф. Ступак, З історії соціальної опіки громадських спілок і органів самоврядування в Україні під час Першої світової
війни, Проблеми історії України ХІХ – поч. ХХ ст., вип. 24, 2015, p. 135.
12 Комунальна установа „Ізмаїльський міський архів” (далі КУІА), ф.2, оп. 1, спр. 720, арк. 8.
Sistemul medical în orașul Ismail în Primul Război Mondial 291
pe luna februarie13.
Una din sursele de finanțare ale asistenței medicale în Ismail și în alte orașe din Basarabia a
fost caritabilitatea negustorilor, care consta în donații pentru nevoile bisericești și medicale, protecția
socială a celor săraci. Astfel, negustorul Iosip Ivan Slavici a construit în Ismail barăci de artilerie,
alimentând spitalul militar din Bolgrad. În timpul războiului, negustorii au alocat bani spitalelor,
stațiunilor, ajutând familiile soldaților răniți și morți.
Serviciul de îngrijire medicală în județul Ismail era supus departamentului medical al
guvernului provincial al Basarabiei, care cerea raportare periodică cu privire la activitatea instituțiilor
medicale, personalul acestuia și mărimea costurilor financiare pentru serviciile medicale acordate.
Un rol important în înființarea serviciului de îngrijire medicală, de asemenea, l-au jucat și
provinciile. În orașe, de problemele medicale se ocupau primarii. În parcursul lunii martie 1911 -
septembrie 1917, D. F. Tulcianov a ocupat funcția de primar al orașului Ismail, iar din septembrie 1917
- martie 1918 – E. K. Lașcov. Printre alte probleme, în timpul războiului, aceștia s-au ocupat și de
problemele de spitalizare și tratare a răniților.
După ce Rusia a intrat în Primul Război Mondial, orașul Ismail s-a transformat într-un azil
pentru cei care luptau din partea Antantei în Serbia. Instituțiile medicale din oraș în acest moment nu
întruneau condițiile necesare. Clădirea spitalului din Alexandrovca, județul Ismail necesita reparații. În
anul 1914 a fost alocă o sumă de 420 ruble. De asemenea, a fost planificată construirea unui spital
pentru pacienții infecțioși. Suma totală a cheltuielilor trebuia să fie de 5 947 ruble și 57 de copeici14.
Din cauza numărului tot mai mare de pacienți, la data de 23 mai 1914 medicul M. Fetov s-a adresat
consiliul local cu rugămintea de a se efectua lucrări de reparații pentru acest spital și farmaciile din
apropiere. Cu toate acestea, el nu a primit un răspuns pozitiv15.
Farmacia din orașul Ismail, de asemenea necesita lucrări de reparație. Consiliul municipal nu
s-a putut apleca asupra acestui caz, deoarece sediul aparținea unui persoane fizice, iar statul doar îl
închiriase. Conform condițiiilor contractuale, proprietarul însuși era responsabil pentru reparații.
Datele din arhivă ne permit să tragem concluzia că din breazla farmacistilor făceau parte specialiști
calificați, bine educați. Astfel, în martie 1914, la acest post tindea farmacistul din Odesa D. L.
Kakabadze.
În anul 1915 s-a eliberat un loc vacant de asistent farmacist cu un salariu de 75 de ruble lunar
și o zi liberă pe săptămână. Pe lângă propriile responsabilități, el trebuia să raporteze despre
medicamentele utilizate. Concurența era mare. Consiliul municipal a ales pentru acest post pe
farmacistul M. Libinson, care studiase ca asistent farmacist în Rusia, iar titlul de farmacist l-a obținut
în Elveția, unde a lucrat ceva timp. La sfârșitul războiului, diriguitorul farmaciei din orașului Izmail era
farmacistul A. G. Bramson, ajutat de asistentul său - E. M. Brodschi și servitorul - K. Dintu.
Consiliul orașului Izmail a exercitat controale asupra cantității și calității produselor medicale
și a componentelor necesare pentru fabricarea lor. Se cumpărau medicamente mai ales în Odesa. În
fiecare an, din crama de la Bolgrad se livra alcool etilic. Prețurile pentru cumpărarea și vânzarea
produselor erau stabilite prin lege.
În vara anului 1916, România a intrat în război de partea Antantei, dar trupele acesteia în
câteva luni au fost înfrânte. Pe malul drept al Dunării se aflau o parte din trupele germane și bulgare,
Ismailul fiind pe pozițiile avansate ale Frontului Român. În Ismail se găseau diviziile flotiliei Dunărene,
a 115-lea și a 124-lea, separată fiind diviziunea Marii Baltice. Frontul de la Salcia (România) până la
Chisliți, un sat din apropierea Ismailului, ținea de armata a 6-a rusă. Trupele inamice n-au îndrăznit să
forțeze Dunărea, dar orașul era atacat de artilerie și bombardament aerian. Incendiul era atât de
devastator, încât, în raportul secret de la începutul anului 1917, se remarca: „în primele cinci zile
(februarie), pierderile totale reprezintă 25% din personal”. În acel moment funcționau foarte puține
instituții medicale: două nave spital (câte o mie de locuri fiecare), 2 spitale de teren de 200 de locuri,
13 Ibidem, арк. 10.

14 КУІА, ф.2, оп. 1, спр. 605, арк. 74.
15 КУІА , ф.2, оп. 1, спр. 630, арк. 8.
292 Liana CIORNA
4 spitale „Crucea Roșie” cu 50 de locuri, un spital plutitor pe barja „Surioara“ cu 500 locuri și barja
„Sora de Caritate” cu 100 de locuri.
Multe fonduri pentru înființarea de instituții medicale au fost alocate de nobilii și comercianții
locali. Ca exemplu, poate fi invocată istoria spitalului plutitor „Surioara“. În 1916 un angajat de la
„Expediții speciale” (nave de însoțire speciale, al căror scop principal a fost de a ajuta în războiul din
Serbia), G. A. Bezviconii se ocupa de organizarea și echipamentul spitalului plutitor, dar fondurile erau
insuficiente. Apoi, apelului său s-au alăturat moșierii locali. Printre cei care au donat sume de bani se
regăsește și numele lui O. Zahariadi boier din Ismail, la fel și fostul adjunct al Dumei de Stat a Imperiului
Rus din provincia Basarabia, A. Tretiacenco. La data de 27 august 1916, spitalul plutitor „Surioara” sub
steagul Crucii Roșii a fost dat la apă.
De fiecare dată, mai mult de o mie de soldați răniți și bolnavi erau aduși la Ismail. Spitalul de
teren lucra la capacitate maximă. La baza acestuia a fost un spital militar, care a funcționat pe strada
Spitalului din a doua jumătate a secolului al XIX-lea. Aici au fost organizate spitale, antrepozite,
transport special și punct de trecere sanitar. Spitalele cu un etaj ocupau trei sferturi și formau așa-
numitele „zona de spital“. Aici se primeau răniții și, în funcție de gradul de gravitate al rănilor, erau
trimiși fie direct în sala de operații, fie în camere. Cei morți erau îngropați în cimitirul central al orașului.
Pentru a îmbunătăți situația personalului medical de la etajul al doilea al gimnaziului pentru
femei (școala medie de cultură generală nr. 2 din Ismail), în 1914 au fost create cursuri de formare a
asistenților medicali. Acestea au fost înființate de președintele Comitetului din Ismail al Societății Crucii
Roșii din Rusia, un nobil generos, generalul maior E. F. Baranovschi. Armata aliată a britanicilor a
închiriat o cameră la parter pentru propriului spital. În 1917 a fost amplasat aici Spitalul „Crucii Roșii”.
Medicii și asistentele medicale au demonstrat nu numai profesionalism, dar au dat dovadă și
de curaj și sacrificiu. În data de 3 iulie 1917, Ismailul și fluviului Dunărea au suferit una dintre cele mai
ostile atacuri. Spitalul plutitor „Surioara“ a fost dus într-un loc sigur. Personalul de pe navă a coborat
pe uscat și sub focul inamicului au organizat pe malul Dunării un spital de urgență medicală pentru
răniți. Pentru acest act de eroism, medicul principal al spitalului plutitor „Surioara", Alexandru Şirai, a
fost decorat cu Ordinul „Sf. Stanislav” în gradul al II-lea cu săbii, medicul junior al lazaretului de coastă
al barjelor sanitare de pe Dunăre, Brunon Bleazinski, a fost decorat cu Ordinul „Sf. Ana” în gradul al II-
lea cu săbii şi panglică şi șeful Oficiului Administraţiei Comisariatului Societății Crucii Roșii din Rusia pe
lângă Puterile Fluviale de pe Dunăre, Consilierul Superior, Grigori Sarghidjanţ – cu Ordinul „Sf. Ana” în
gradul al II-lea cu săbii. Cu medalia „Sf. Gheorghe pentru Vitejie” clasa a IV-a, au fost decorate medicul
Iuliana Veseli și surorile medicale: Ana Avdeicic, Valentina Davidova, Eugenia Cuznețova, Sofia
Comorisca, Vera Nița, Eugene Liubimova, Alexandra Ivanova, Olga Cernușevici, Zinaida Sudravsca, Lidia
Perlețca Anastasia Emanuel, Antonina Panfilovici, Olga Covali, Valentina Saratovsca, precum și
sanitarii: Boris Kornev, Gregorii Zadoia și Abdul Emaminov.
Personalul de pe barja sanitară cu nr. 5, în aceeași zi, la data de 3 iulie, a refuzat să schimbe
locația barjei într-un loc mai sigur și, în ciuda bombardării orașului, era pe deplin pregătit să primească
răniții. Pe malul Dunării a fost organizată o sală de pansament. Pentru aceast act de eroism, cu Medalia
„Sf. Gheorghe pentru Vitejie”, clasa a III-a a fost decorat medicul de pe baraja sanitară cu nr. 5 al
Societății Crucii Roșii din Rusia, Sara Fridkis, și surorile milosteniei, Irina Stovorji, Maria Șopsca, Maria
Borodina, Teodosia Eremenco, Zinaida Strucova și Parascovia Silenco.
Concluzii. În timpul Primului Război Mondial (1914-1918) spitalele și asigurarea medicală în
Ismail au suferit modificări semnificative: modul de existență în timp de pace de la începutul războiului
până la înființarea de spitale militare și a personalului medical s-au adaptat la nevoile anilor de război
din 1916-1917. Lipsa conducerii unice și de fonduri în domeniul medical al Imperiului Rus, într-un fel
au fost compensate prin activitățile în acest domeniu din localitățile rurale și urbane, întreprinse de
organizațiile de caritate ale diferitor societăți medicale, comitete, nobilii locali și comercianții.
Eforturile comune au permis orașului Ismail în timpul războiului să asigure asistența medicală necesară
pentru răniții în luptă și celor care au suferit în timpul bombardării orașului. Un rol important l-a jucat
curajul și sacrificiul personalului medical din Ismail.
Sistemul medical în orașul Ismail în Primul Război Mondial 293
Bibliografie:
Butrov I., Primul Război Mondial în istoria orașului Ismail, disponibilă la:
http://www.izmacity.com/gorod/istoriya/6526-pervaya-mirovaya-v-istorii-izmaila
Velimojco A., Primul Război Mondial și Basarabia, disponibil la: http://topor.od.ua/pervaya-
mirovaya-voyna-i-bessarabiya/
Donik O., 2005, Caritate în Ucraina (secolul XIX - începutul secolului XX), revista istorică
ucraineană, nr. 4.
Drozdov V., 2016, Deficitul de bunuri de consum în orașele din Basarabia de Sud în timpul
Primului Război Mondial, în Buletin Științific al Universității Umanitare de Stat Ismail, nr. 34.
Instituția comună „Arhiva orașului Ismail”, f.2, op. 1, sp. 605.
Koțur N., 2011, Societatea Științifică și Medicală din Harkov: Activitatea sanitară și anti-
epidemică (a doua jumătate a secolului XIX - începutul secolului XX), note științifice despre istoria
Ucrainei: colecția de științe. articole, problema 27.
Ognev I., Aici puteți auzi vocele gimnazistelor..., disponibil la:
http://www.izmail.es/article/23180/
Stupak F., 2009, Caritate și bunăstare publică în Ucraina, Kiev, Institutul de Istorie a Ucrainei,
Academia Națională de Științe a Ucrainei.
Stupac F., 2015, Din istoria bunăstării sociale a sindicatelor și a instituțiilor de autoguvernare
din Ucraina în timpul primului război mondial, în Probleme ale istoriei Ucrainei secolul XIX - secolul al
XX-lea, vp. 24.
Stupak F., 2015, Caracteristicile dezvoltării asistenței medicale în Ucraina în prima jumătate
a secolului al XX-lea, Grani, nr. 1.
Tatarinov I., 2015, Mobilizarea clericilor Basarabiei în detașamentul spiritual (1914),
intelectualii și autoritățile, vp. 32.
Țiganenco L., Drozdov V., Doroșeva A., 2017, Străzile Ismailului: Istorie și contemporanietate,
Harcov, SRL „Dis Plus”.
Șișchina R., Despre eroismul personalului spitalelor flotante de pe Dunăre, disponibil la:
http://izmail.es/article/19158/
МЕДИЧНА СИСТЕМА МІСТА ІЗМАЇЛА ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Ліана ЧОРНА
e-mail: chornaliana71@gmail.com
Постановка проблеми. В статті на основі архівних документів, опублікованих джерел,

історичної літератури здійснено спробу розкрити історію створення та діяльності медичних
установ міста Ізмаїла під час Першої світової війни.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній українській історіографії виразно
помітна тенденція до посилення наукової цікавості до вивчення таких напрямків як історія науки,
історія повсякдення, історичної регіоналістики, краєзнавства. Питання формування медичної
системи в Україні у першій половині ХХ ст., благодійності та соціальної опіки під час Першої
світової війни знайшли своє висвітлення у монографіях та статтях українського історика Ф.
Ступака.1 Вітчизняні вчені також звертаються до проблем функціонування благодійних медичних
спілок в Україні (О. Донік)2 та історії окремих установ та товариств медичного спрямування ХІХ -
початку ХХ ст. (Н. Коцур)3.
Становище міста Ізмаїла під час Першої світової війни, різноманітні аспекти, що
стосуються формування тут тилової бази, забезпечення міста усім необхідним, особливості
військового стану, військових дій поблизу міста, труднощів фронтового часу для населення
активно досліджуються місцевими істориками В. Дроздовим4, І. Татариновим5, Л. Циганенко6 та
ін., а також краєзнавцями І. Бутровим7, І. Огнєвим8, О. Вельможко9, Р. Шишкіною10. Відмітимо,
однак, що комплексне дослідження заявленої теми в історичній літературі відсутнє.
Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. У статті зосереджена увага
1 Ф. Ступак, Благодійність та суспільна опіка в Україні, Київ, 2009, p. 272; Ф. Ступак, З історії соціальної опіки
громадських спілок і органів самоврядування в Україні під час Першої світової війни, Проблеми історії України ХІХ –
поч. ХХ ст., вип. 24, 2015, pp. 135-144; Ф. Ступак, Особливості розвитку охорони здоров’я в Україні у першій половині
ХХ століття, Грані, № 1, 2015, pp. 148-152.
2 О. Донік, Благодійність в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.), Український Історичний Журнал, № 4, 2005, pp. 160-174.
3 Н. Коцур Харківське науково-медичне товариство: санітарно-протиепідемічна діяльність (друга половина ХІХ –
початок ХХ століття), Наукові записки з української історії: збірник наук. статей, вип. 27, 2011, pp. 280-289.
4 В. Дроздов, Дефіцит споживчих товарів у містах Південної Бессарабії в роки Першої світової війни, Науковий
вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету, вип. 34, 2016, pp. 60-65.
5 І. Татаринов, Мобілізація священнослужителів Бессарабії до духовного загону (1914 р.), Інтелігенція і влада, вип. 32,
2015, pp. 307-316.

6 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила: история и современность, Харьков, 2017, p.263.
7 И. Бутров, Первая мировая в истории Измаила, Available at: http://www.izmacity.com/gorod/istoriya/6526-pervaya-
mirovaya-v-istorii-izmaila
8 И. Огнев, Здесь слышны гимназисток голоса..., Електронний ресурс: http://www.izmail.es/article/23180/
9 А. Вельможко, Первая мировая война и Бессарабия, Електронний ресурс: http://topor.od.ua/pervaya-mirovaya-voyna-
i-bessarabiya/
10 Р. Шишкина, О подвиге персонала плавучих госпиталей на Дунае, Електронний ресурс: http://izmail.es/
article/19158/
296 Ліана ЧОРНА
саме на дослідженні регіональних аспектів діяльності медичних установ міста Ізмаїла, їх

функціонування у загальноімперській системі охорони здоров'я та благодійницької підтримки
шпиталів місцевими поміщиками і купцями у екстремальних умовах діючого фронту.
Мета статті. У статті ставиться мета на основі масиву архівних джерел та наявної
історичної і краєзнавчої літератури дослідити створення медичної системи в місті Ізмаїлі та її
функціонування в період Першої світової війни, показати систему управління медичною сферою,
проаналізувати роль і місце благодійницької діяльності для забезпечення медичних потреб.
Виклад основного матеріалу. Початок ХХ ст. був позначений серйозними політичними
і соціокультурними змінами: прискореним економічним розвитком, налагодженням
міжнародної торгівлі, революційними подіями і т. ін. Колосальний вплив на європейське
суспільство справила Перша світова війна (1914-1918). Країни-учасниці, у т. ч. й Російська імперія,
зіткнулися з низкою надзвичайно складних проблем, які потрібно було вирішувати. Серед них
чільне місце посіла необхідність формування адекватної військовим потребам медичної
системи, яка мала справлятися з великою кількістю поранених, постраждалих, біженців,
надавати допомогу протиепідемічного характеру. В деяких країнах Західної Європи в цей час уже
функціонували відповідні медичні міністерства. Російська імперія у цьому відношенні відставала
від європейських країн.
Керівництво медичною сферою було розпорошеним. Так, у 1916 р. було засноване
Головне управління державної охорони здоров'я. Попри це, медичним обслуговуванням
опікувалися медичний департамент Міністерства внутрішніх справ, органи охорони здоров’я
земств, міських дум і управ, фабрично-заводська медицина, Всеросійський земський союз, Союз
міст, товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, організації під опікою царських персон,
добродійні організації медичного спрямування.
На початку ХХ ст. населення Російської імперії все більше спрямовується на благодійну
діяльність на користь військовим. Цьому сприяло участь Росії у війні з Японією у 1904-1905 рр. та
початок Першої світової війни. За короткий період у країні з'явилося багато сімей, члени яких
воювали на фронтах, були поранені або скалічені. Підтримку таких сімей взяли на себе благодійні
громадські установи, ініціаторами організації яких стали представники царської родини або
відомі аристократи. Так, ще напередодоні Першої світової війни розпочав свою діяльність
«Комітет її імператорської високості великої княгині Єлизавети Федорівни з надання благодійної
допомоги сім'ям осіб, призваних на війну» (Єлизаветинський комітет). Комітет утворив
губернські та повітові відділення, які не обмежувалися опікою сімей військових, а й «піклувався
про дітей у притулках, яслах, майстернях, сприяв в організації обробітку полів, посівів та
збирання врожаю»11.
З початком Першої світової війни Єлизаветинський комітет активізував свою роботу.
Комітет збирав з населення грошові пожертвування у вигляді т. зв. «кружечного» збору, а також
реалізовував спеціальні значки. Коштів зазвичай не вистачало, тож комітет постійно
співпрацював з органами місцевого самоврядування. Так, Бессарабський губернський відділ
Єлизаветинського комітету у лютому 1917 р. надіслав Ізмаїльській міській управі такі значки, які
потрібно було розповсюдити у місті і передмістях та зібрати кошти на допомогу сім'ям
військовим. Гроші мали надсилатися касиру губернського відділу Т. Д. Борисову12. 25-26 березня
Ізмаїльська повітова комісія Єлизаветинського комітету провела «кружечний» збір коштів, які
призначалися для виплат сім'ям солдатів за лютий місяць13.
Одним із джерел фінансування медичної допомоги в Ізмаїлі та інших містах Бессарабії
стала купецька доброчинність, яка полягала в пожертвуваннях для церковних та лікарських
потреб, соціальному захисті малозабезпечених. Так, купець Йосип Іванович Славич побудував у
Ізмаїлі артилерійські казарми, постачав продукти харчування Болградському воєнному
11 Ф. Ступак, З історії соціальної опіки громадських спілок і органів самоврядування в Україні під час Першої світової
війни, Проблеми історії України ХІХ – поч. ХХ ст., вип. 24, 2015, p. 135.
12 Комунальна установа "Ізмаїльський міський архів"(далі КУІА), ф.2, оп. 1, спр. 720, арк. 8.
13 Ibidem, арк. 10.
Медична система міста Ізмаїла під час Першої світової війни 297
госпіталю. Під час війни купецтво виділяло гроші для шпиталів, лазаретів, допомагало сім’ям
поранених і померлих солдат.
Стан охорони здоров’я в Ізмаїльському повіті контролювало лікарське відділення
Бессарабського губернського правління, яке вимагало регулярного звітування про роботу
медичних закладів, їхній кадровий склад, а також розмір фінансових витрат на надання
допомоги населенню.
Важливу роль у налагодженні лікарської допомоги також відігравали земства. У містах
за розвитком медичної справи слідкували міські голови. Впродовж березня 1911 р. – вересня
1917 р. посаду ізмаїльського міського голови займав Д. Ф. Тульчіанов, з вересня 1917 р. до
березня 1918 р. – Є. К. Лашков. Крім інших проблем воєнного часу їм довелося вирішувати
питання госпіталізації та лікування поранених.
Після вступу Росії у Першу світову війну Ізмаїл став тиловою базою для воюючої на
стороні Антанти Сербії. Медичні заклади міста у цей час не відповідали необхідним умовам.
Будівля Ізмаїльської Олександрівської міської лікарні потребувала ремонту. Для цього у
кошторисі на 1914 р. виділили суму в 420 крб. Також планувалося будівництво стаціонарного
відділення для інфекційних хворих. Загальна сума витрат мала становити 5 947 крб. 57 коп14. У
зв’язку зі збільшенням кількості хворих, 23 травня 1914 р. старший лікар М. Фєтов звернувся до
Міської управи з проханням провести ремонтні роботи в лікарні й привести у житловий стан
аптечне приміщення при ній. Однак позитивної відповіді він так і не отримав15.
Ремонту потребувала також Ізмаїльська міська аптека. Міська управа не могла впливати
на цю справу, оскільки приміщення належало фізичній особі, а держава його лише орендувала.
Відповідно до укладеного договору відповідальним за ремонт був сам домовласник16. Архівні
дані дозволяють нам зробити висновок, що місце провізорів займали високоосвічені
кваліфіковані фахівці. Так, у березні 1914 р. на цю посаду претендував провізор з Одеси
Д. Л. Какабадзе17. У 1915 р. з’явилося вакантне місце аптекарського помічника з заробітною
платнею в 75 крб. щомісячно та одним вихідним днем на тиждень. Крім власних обов’язків він
мав здійснювати звітність використаних медикаментів. Конкуренція була великою. Міська
управа обрала на цю посаду провізора М. Лібінзона, який навчався на аптекарського помічника
в Росії, а звання провізора захистив у Швейцарії, де працював деякий час18. Наприкінці війни
керівником Ізмаїльської міської аптеки був провізор А. Г. Брамсон, його помічником – Е. М.
Бродський, служителем – К. Дінту19.
Ізмаїльська міська управа здійснювала контроль над кількістю і якістю медичних
препаратів і необхідних складових для їхнього виготовлення. Купували ліки переважно в Одесі.
Кожного року з Болградського винного складу постачали спирт. Ціни на закупівлю та реалізацію
продукції встановлювалися управою20.
Влітку 1916 р. у війну на боці Антанти вступила Румунія, війська якої вже через декілька
місяців потерпіли поразку. На правому березі Дунаю опинилися частини німецьких і болгарських
військ, а Ізмаїл - на передових позиціях Румунського фронту. В Ізмаїлі перебувала Дунайська
флотилія, 115-а і 124-а піхотні дивізії, окрема морська Балтійська дивізія. Фронт від Сальчиа
(Румунія) до Кислиць, села поблизу Ізмаїла, утримувала російська 6-а армія21. Форсувати Дунай
ворожі війська не наважувалися, однак місто зазнавало регулярних артилерійських обстрілів та
авіаційних бомбардувань. Вогонь був настільки нищівний, що в секретному донесенні початку
14 КУІА, ф.2, оп. 1, спр. 605, арк. 74.

15 КУІА , ф.2, оп. 1, спр. 630, арк. 8.
16 КУІА, ф.2, оп. 1, спр. 647, арк. 8 зв.
17 КУІА, ф.2, оп. 1, спр. 629, арк. 1.
18 КУІА , ф.2, оп. 1, спр. 647, арк. 8, 20 зв., 21 зв., 22.
19 КУІА , ф.2, оп. 1, спр. 754, арк. 3.
20 КУІА, ф.2, оп. 1, спр. 647, арк. 2; спр. 754, арк. 4,5,9.
21 А. Вельможко, Первая мировая война и Бессарабия, Електронний ресурс: http://topor.od.ua/pervaya-mirovaya-voyna-
i-bessarabiya/
298 Ліана ЧОРНА
1917 р. відзначалося: "У перші п'ять днів (лютого) загальні втрати складають 25 % особового
складу"22. У цей час у місті працювало надзвичайно мало медичних закладів: 2 шпитальних судна
(по 1 тис. місць в кожному), 2 зведених польових лазарети по 200 місць, 4 лазарети товариства
Червоного Хреста по 50 місць, плавучий шпиталь на баржі «Сестриця» на 500 місць і баржа
«Сестра милосердя» на 100 місць.
Багато коштів для створення медичних установ надавали місцеві дворяни та купці.
Показовою в цьому відношенні є історія появи плавучого шпиталю "Сестриця". У 1916 р.
співробітник "Експедиції особливого призначення" (спеціальне об'єднання кораблів, основною
метою якого була допомога у війні Сербії - Л. Ч.) Г. А. Безвіконний займався організацією та
спорядженням шпитального судна. Коштів катастрофічно не вистачало. Тоді на заклик
Г. А. Безвіконного відгукнулися місцеві землевласники. Серед пожертвувачів знаходимо імена
ізмаїльського поміщика О. Захаріаді, колишнього депутата Державної Думи Російської імперії від
Бессарабської губернії А. Третьяченка. 27 серпня 1916 р. плавучий шпиталь "Сестриця" під
прапором Товариства Червоного Хреста був спущений на воду23.
Подеколи в Ізмаїл за раз прибувало більше тисячі поранених і хворих вояків. На повну
потужність працювала польова шпитальна база. Її основою став військовий шпиталь, який
працював на вулиці Госпітальній ще з другої половини ХІХ ст.24. Тут була організована система
лазаретів, наметових госпіталів, медичних складів, спеціального транспорту і санітарного
пропускника. Шпитальні одноповерхові споруди займали три квартали та утворювали т. зв.
«шпитальну площу». Тут приймали поранених і, в залежності від складності поранення,
відправляли або прямо до операційної, або в палату. Загиблих ховали на центральному міському
цвинтарі.
Для покращення ситуації з медичним персоналом на другому поверсі жіночої гімназії
(сучасна Ізмаїльська ЗОШ № 2) у 1914 р. були створені курси з підготовки медичних сестер. Їх
заснував голова Ізмаїльського комітету Російського Товариства Червоного Хреста, родовий
дворянин, відставний генерал-майор Е. Ф. Барановський. Союзницька армія англійців
орендувала приміщення першого поверху для розміщення власного шпиталю. У 1917 р. тут
розміщувався шпиталь Червоного Хреста25.
Лікарі та сестри милосердя проявляли не лише високий професіоналізм, але й
демонстрували неабияку хоробрість та самопожертву. 3 липня 1917 р. Ізмаїл та набережна річки
Дунай зазнали чи не найбільшого ворожого обстрілу. Шпитальне судно «Сестриця» було
виведене у безпечне місце. Обслуговуючий персонал плавучого шпиталю зійшов на берег,
розгорнув у сфері обстрілу противника на набережній р. Дунаю береговий лазарет для негайного
надання допомоги пораненим. За цей героїчний вчинок орден Св. Станіслава ІІ ступеня з мечами
отримали старший лікар плавучого госпіталю «Сестриця» Олександр Ширай, орден Св. Ганни ІІІ
ступеня з мечами та бантом – молодший лікар берегового лазарету санітарних барж на р. Дунай
Брунон Блязінський, орден Св. Ганни ІІ ступеня з мечами – начальник канцелярії управління
уповноваженого Російського Товариства Червоного Хреста при Річкових Силах на Дунаї –
старший радник Григорій Саргіджанц. Георгіївськими медалями «За хоробрість» ІV ступеня були
відмічені лікар Іуляна Весселі та сестри милосердя: Ганна Авдєйчік, Валентина Давидова, Євгенія
Кузнєцова, Софія Коморська, Віра Ніца, Євгенія Любимова, Олександра Іванова, Ольга
Чернушевич, Зінаїда Судравська, Лідія Перлецька, Анастасія Еммануель, Антоніна Панфілович,
Ольга Коваль, Валентина Саратовська, санітари: Борис Корнєв, Григорій Задоя та Абдула
Емамінов26.
Особовий склад санітарної баржі № 5 у той же день, 3 липня, відмовився від зміни
22 И. Бутров, Первая мировая в истории Измаила, Електронний ресурс: http://www.izmacity.com/gorod/istoriya/6526-

pervaya-mirovaya-v-istorii-izmaila.
23 Р. Шишкина, О подвиге персонала плавучих госпиталей на Дунае, Електронний ресурс: http://izmail.es/article/19158/.
24 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила: история и современность, Харьков, 2017, p. 155.
25 И. Огнев, Здесь слышны гимназисток голоса..., Електронний ресурс: http://www.izmail.es/article/23180/.
26 Р. Шишкина, О подвиге персонала плавучих госпиталей на Дунае, Електронний ресурс: http://izmail.es/article /19158/.
Медична система міста Ізмаїла під час Першої світової війни 299
дислокації баржі в більш безпечне місце і, незважаючи на бомбування міста, знаходився у повній
готовності до прийому поранених. На березі Дунаю був організований перев’язувальний пункт.
За цей подвиг Георгіївські медалі «За хоробрість» ІІІ ступеня отримали лікар санітарної баржі №
5 Російського Товариства Червоного Хреста Сара Фрідкіс та сестри милосердя Ірина Стовержі,
Марія Шопська, Марія Бородіна, Феодосія Єременко, Зінаїда Струкова та Прасковія Силенко27.
Висновки. За роки Першої світової війни – з 1914 по 1918 – медичні заклади та медичне
забезпечення міста Ізмаїла перетерпіли значні зміни: від існування у режимі мирного часу на
початку війни до розгортання системи військових шпиталів та повну переорієнтацію медичного
персоналу на потреби фронту у 1916-1917 рр. Відсутність єдиного керівництва та явна нестача
фінансування у медичній сфері Російської імперії певним чином компенсувалася діяльністю у
цьому напрямку земських та міських органів самоврядування, благодійницькою діяльністю
різних медичних товариств, комітетів, місцевих дворян та купців. Спільні зусилля дозволили
фронтовому Ізмаїлу надавати необхідну допомогу пораненим у боях та постраждалим під час
обстрілів міста. Величезну роль при цьому відіграла особиста мужність та самопожертва
медичних працівників Ізмаїла.
27 Ibidem.
DIN ISTORIA MIŞCĂRII SINDICALE MUNCITOREŞTI PORTUARE: „CASA POPORULUI” DIN GALAŢI
Mihai Florin DANIEL

(Universitatea „Dunărea de Jos”, Galați)
e-mail: mihaiflorindaniel@gmail.com
ABOUT THE HISTORY OF THE HARBOR TRADE UNION MOVEMENT:

"THE HOUSE OF THE PEOPLE" FROM GALATI
Summary. The period after World War I was one that affected the population at both national and
local level. In this short intervention the author analyze the situation of the workers from Galati harbor. In the
economic context after the First World War, the unions tried to come as close as possible to the workers and
provide them with their support. Many trade unions have set up their own ”houses” in order to help workers. One
such example is the "House of People" opened on November 9, 1921.
Perioada de după Primul Război Mondial este una care a afectat populaţia atât la nivel
naţional cât şi pe cea din oraşul-port Galaţi. Distrugerile produse de război au îngreunat refacerea
economică a ţării, pe lângă problemele de unitate si uniformitate ridicate în urma Marii Uniri din 1918.
Oraşul Galaţi a fost unul dintre oraşele româneşti care au avut cel mai mult de suferit de pe urma
războiului. Astfel, situaţia atât din oraş cât şi cea din port nu era una prea bună pentru desfăşurarea
muncii în condiţii propice. După război, muncitorii gălăţeni se confruntă cu probleme grave de ordin
economic: nu îşi puteau găsi mereu de lucru din cauza situaţiei economice precare din port, erau plătiţi
cu un salariu mult sub nevoile lor, de multe ori erau obligaţi să presteze ore suplimentare pentru care
nu erau plătiţi etc.
În acest context apar nemulţumiri în rândul muncitorilor din care rezultă acţiuni greviste, aşa
cum este cazul grevei generale din 1919-1920. Atunci, muncitorii şi meseriaşii din Administraţia
Docurilor Galaţi-Brăila au înaintat un memoriu Direcţiunii Generale a Porturilor şi Ministerului
Lucrărilor Publice prin care se cerea un spor de 60% asupra salariilor de bază pe care le aveau la 1
ianuarie1. Drept răspuns, autorităţile au aprobat cererea, dar au adăugat acest spor la salariile din 1916
ci nu la cele din 1919. După noi tratative între autorităţi si muncitori, muncitorii au reuşit să-şi impună
punctul de vedere. Faptul că autorităţile nu şi-au respectat cuvântul dat, au condus în cele din urmă la
instaurarea grevei generale: „Faţă de nenumăratele promisiuni nerealizate, faţă de scumpetea grozavă
a alimentelor şi îmbrăcămintei, faţă de hărțuielile şi şicanele ce ni le fac cei din capul Administraţiei
Docurilor. Muncitorii la capătul răbdării au declarat Greva Generală în docurile Galaţi, Brăila, Constanţa
şi Severin”2.
Cu asemenea nevoi şi bătălii de dat, muncitorii aveau nevoie de sprijin, reprezentare şi într-
ajutorare. Astfel, aceştia s-au organizat în diferite sindicate, numărul membrilor sindicali în oraşul
1 Arhivele Naţionale din Bucureşti, fond Mişcarea sindicală din Regiunea Dunării de Jos-1907-1943, rola 258, cadrul 575.
2 Ibidem.
302 Mihai Florin Daniel
Galaţi fiind de 20 0003, la nivelul anului 1920. De altfel, mai sus amintitul anunţ al declarării grevei
generale fusese făcut prin intermediul Comisiei Locale a Sindicatelor din localitate.
În contextul economic de după Primul Război Mondial, sindicatele au încercat să vină cât mai
aproape de muncitori şi să le ofere sprijinul lor. Numeroase organizaţii sindicale au înfiinţat propriile
case de într-ajutorare a muncitorilor. Un astfel de exemplu este cel al „Casei Poporului” din Galaţi.
Aceasta lua fiinţă în urma procesului verbal, nr. 4414, înregistrat la data de 9 noiembrie 1921, la
tribunalul judeţului Covurlui4, şi funcţiona ca o societate cooperativă de Cultură, Sport, Producţie,
Consum, Ajutor Reciproc şi Binefacere. Aceasta deţinea secţii şi în oraşele Tecuci, Bârlad şi Focşani, iar
după statutul propriu, durata societăţii era nelimitată5.
A. Scopul declarat al societăţii era de a strânge capital subscris şi cotizat al membrilor săi, cu
care vor cumpără teren şi vor zidi clădiri unde să se creeze condiţii pentru într-ajutorarea muncitorilor.
1. Pe terenul cultural: se construiau săli de biblioteci, care conţineau literatură ştiinţifică
ce putea fi consultată gratuit, de orice membru; săli de conferinţe; şcoli pentru analfabeţi, adulţi şi
minori, fără deosebire de neam, religie sau sex, iar profesorii erau plătiţi din banii societăţii6.
2. Pe terenul fizic-sportiv: se înfiinţa o şcoală de gimnastică şi greutăţi, organizată de
specialişti pentru cei care doreau să îşi dezvolte musculatura, fie în mod benevol, fie ghidat de un
program stabilit de un medic, dar cel mai important rol al acestei şcoli era dezvoltarea fizică a minorilor.
Aşa cum se desprinde de mai sus, societatea înfiinţa şi un dispensar cu o policlinică gratuită pentru cei
săraci7.
3. Pe terenul economic, al producţiei şi consumului: Casa Poporului îşi propunea să
grupeze muncitorii în asociaţii de producţie şi consum, dorind astfel colectivizarea comerţului, muncii
şi ieftinirea traiului. Pe lângă asociaţiile de consum se construiau cantine şcolare pentru copiii nevoiaşi
şi erau organizate excursii la staţiuni balneare şi climaterice pentru copiii săraci şi „debili”8.
4. Pe tărâm social, de ajutor reciproc şi binefacere: societatea îşi propunea cumpărarea
de terenuri fie de la particulari, fie de la Primărie unde să construiască locuinţe spaţioase şi igienice,
care urmau a fi date spre locuire persoanelor sărace, pe termen lung. De asemenea, tot pe aceste
terenuri se dorea înfiinţarea unui institut de profilaxie a tuberculozei, boală cu caracter social, care în
acea perioadă se manifesta pe o scară foarte întinsă9.
B. Drepturile şi îndatoririle membrilor „Casei Poporului”
Aşa cum statutul societăţii stipula, membrii societăţii nu puteau fi alţii decât muncitorii
manuali şi intelectuali, amendament ce reglementa clar excluderea din societate a patronilor, vătafilor
sau capetelor de bresle. Noii membri erau înscrişi în societate după ce formulau o cerere semnată de
solicitator şi recomandată prin semnăturile a doi vechi membrii ai societăţii. De asemenea, orice cerere
de înscriere putea fi contestată de alţi trei membrii ai societăţii10. O condiţie obligatorie pentru a fi
admis în societate era aceea de a fi şi a rămâne membru al Sindicatelor Muncitoreşti şi al Partidului
Socialist11.
Calitatea de membru al societăţii se pierdea în următoarele situaţii:
– prin retragerea anunţată cu o lună înainte;
– prin nerespectarea stipulaţiilor statutului societăţii, cât şi a regulamentelor Secţiilor
Societăţilor;
– prin excludere;
– prin moarte;
3 N.G. Muntean, Desfăşurarea grevei generale din octombrie 1920, în oraşele Galaţi şi Brăila, în Danubius, nr. 4, pp. 273-285.
5 Ibidem, cadrul 5.
6 Ibidem, cadrul 6.
7 Ibidem.
8 Ibidem.
9 Ibidem.
10 Ibidem, cadrul 7.
11 Ibidem.
Din istoria mișcării sindicale muncitorești portuare „Casa Poporului” din Galați 303
– prin înscrierea în vreo altă societate ale cărei scopuri sunt potrivnice intereselor societăţii.
De asemenea, în cazul morţii unui membru al societăţii, moştenitorii săi vârstnici nu poți fi
primiţi în societate dacă nu sunt afiliaţi ai Sindicatelor Muncitoreşti sau dacă nu sunt membrii ai
Partidului Socialist. Totodată, moştenitorii nevârstnici pot fi reprezentanţi în societate de tutorii lor.
În ceea ce priveşte excluderea din societate aceasta survine în urma:
– celor care vor lucra contra intereselor „Casei Poporului” sau se vor retrage de a mai fi
membrii ai Sindicatelor Muncitoreşti şi ai Partidului Socialist;
– cei care vor aduce vreo jignire financiară de orice natură societăţii;
– cazuri în care excluderea poate fi pronunţată de Adunarea Generală în mod definitiv, iar de
Consiliul de Administraţie cu drept de apel la Adunarea Generală.
Statutul prevedea în cazul celor excluşi ca aceştia să nu se poată bucura de foloase în anul în
care au fost excluşi, nici de fondul de rezervă precum nici de orice ce altă avere a societăţii, fiind obligaţi
să îşi achite toate obligaţiile pe care le aveau faţă de societate, fie pe la secţiile ei de producţie sau
consum, fie pe la cea de drept comun, datorii care ar fi putut fi reţinute din suma creditoare la
societate, fie de la el, fie de la girantul său12.
Drepturile membrilor de societate se rezumau astfel:
– puteau lua parte la Adunările Generale şi să voteze;
– puteau contracta un credit la secţiile de producţie şi consum;
– puteau depune economii spre fructificare, orice sumă, fie chiar de la un leu în sus;
– aveau dreptul la o dobândă de minimum 4% şi de maximum 7%13.
Totodată, societarii se obligau la intrarea în societate, ca şi în secţiile de producţie ş consum,
printr-o declaraţie scrisă să se conforme statutului, regulamentelor şi aplicării statutului, adunării şi
Conferinţei Regionale, precum şi adunării şi comitetului filialei. La înscrierea plăteau o taxă de 5 lei,
precum şi statutul, tot 5 lei14.
Societatea „Casa Poporului” dispunea de organe proprii de conducere, din care făceau parte
si membrii muncitori, acestea fiind:
1. Conferinţa regională:
 Hotăra asupra tuturor chestiunilor supuse la ordinea zilei.
 Aproba bilanţul de venituri şi cheltuieli privitor la filialele fiecărei regiuni, precum şi
cercetarea unor noi situaţii lacunare ale Statutului, evidenţiate în proces.
 Hotărârile conferinței regionale erau aprobate în urma majorităţii voturilor membrilor
înscrişi (de jumătate plus unul).
 Conferinţa regională era alcătuită din membrii filialelor din regiune, din invitaţi speciali
şi din câte un delegat din partea sindicatelor. Delegaţii sindicatelor se bucurau de dreptul de a lua
cuvântul în cadrul conferinţei, dar nu aveau drept de vot. Condiţia ca aceşti delegaţi să poată participa
la conferinţă era aceea ca sindicatele pe care le reprezintă să fie afiliate la Comisiunea Generală a
Sindicatelor15.
 Conferinţa se întrunea o singură dată pe an, la finele lunii februarie.
2. Consiliul regional:
 Se compunea din 7 membri, aleşi în cadrul Conferinţei regionale.
 Consiliul era ales pe doi ani, tot în cadrul Conferinţei regionale stabilindu-se şi
directorul şi subdirectorul consiliului.
 Se întrunea odată pe lună, unde erau dezbătute probleme de ordin economic, de
reorganizare etc16.
3. Directorul şi subdirectorul:
12 Ibidem.
14 Ibidem.
304 Mihai Florin Daniel
 Prezida lucrările Adunării Generale.

 Reprezenta societatea în actele sale juridice şi extra-juridice.
 Putea convoca Consiliul Regional sau în lipsa sa, treaba revenea subdirectorului.
 Comitetul fiecărei filiale locale şi Adunarea Generală a fiecărei filiale17.
4. Comisia Regională a Cenzorilor
 În cadrul Adunării generale erau aleşi în fiecare an 3 cenzori şi 3 supleanţi (sunt cei
care îi înlocuiau pe cenzori în diverse situaţii).
 Cenzorii erau responsabili cu verificarea stării Casei şi modului de operare, întocmind
un proces verbal la fiecare 3 luni.
 Cenzorii verificau bilanţul societăţii, situaţia înscrierilor de noi membrii, de asemenea
puteau convoca Adunarea Generală conform Statutului societăţii.
 În Comisia Cenzorilor nu puteau fi alese rudele membrilor Consiliului Regional18.
În ceea ce priveşte dispoziţiile financiare ale societăţii, aceasta dispunea de un capital social,
cel extraordinar, format din donaţii legale etc., şi veniturile independente ale Casei Poporului, rezultate
din activităţile asociaţilor de producţie şi consum, sălilor de întrunire etc19. Toate aceste fonduri
serveau scopului propus de Societatea cooperativă „Casa Poporului” şi anume: „dobânzile legale pe
care le vor produce aceste fonduri vor servi la diferite cheltuieli de administraţie ale Societăţii, iar
prisosul ce va rămâne va trece la fondul de rezervă”20.
Un alt instrument financiar întrebuinţat de societate era cel al capitalului operativ. Acesta se
compunea din depunerile făcute de membri, precum şi din împrumuturile contractate de societate.
Tot drept capital operativ putea deservi şi surplusul provenit din secţiile de producţie, dar se ţinea cont
ca în caz de boală, infirmitate, bătrâneţe sau moarte, să se ofere o parte membrilor societari
producători21.
„Casa Poporului” din Galaţi era o societate ce aparţinea de „Casa Poporului” din Bucureşti,
dar avea o autonomie proprie şi îşi conducea în mod direct propriile secţii din Bârlad, Focşani şi Tecuci,
în timp ce statutul său conţinea amendamente inviolabile. Din punct de vedere social, „Casa Poporului”
propunea un proiect de într-ajutorare muncitorească, cu prevederi oarecum futuriste la acea vreme.
Totuşi, această societate venea în sprijinul muncitorului gălăţean prin acordarea unor credite,
încadrarea în asociaţii de producţie şi consum, însă era preocupată, tot în acest timp, şi de educaţia
muncitorilor prin înfiinţarea de săli de bibliotecă, a unor şcoli pentru analfabeţi etc. Este de altfel ştiută
preocuparea sindicaliştilor gălăţeni pentru înfiinţarea unor astfel de şcoli pentru adulţi sau copii, cel
mai elocvent exemplu fiind acea „Şcoală de adulţi”, înfiinţată la începutul secolului al XX-lea sub
conducerea lui Mihai Pastia22.
17 Ibidem.
18Ibidem, cadrul 14.
20 Ibidem.
21 Ibidem.
22 Nicolae Bîrdeanu, Mişcarea muncitorească din porturile României (în a doua jumătate a secolului al XIX-lea şi la începutul
secolului al XX-lea), Ed. Politică, Bucureşti, 1978 p. 79.

З ІСТОРІЇ ПРОФСПІЛКОВОГО РУХУ РОБІТНИКІВ ПОРТУ «НАРОДНИЙ ДІМ» У ГАЛАЦІ
Михай Флорін ДАНІЕЛ

e-mail: mihaiflorindaniel@gmail.com
Період після Першої світової війни здійснив відчутний вплив на населення на

національному рівні. Відповідні процеси відбувалися і в портовому місті Галац. Руйнування,
пов’язані з війною, ускладнювали відновлення економіки країни, oкрім питань єдності та
рівноправності, що виникли після Великого об’єднання в 1918 р. На той час Галац був одним із
румунських міст, що найбільш постраждалo від війни. Ситуація в місті і в порту виявилася
непридатною для роботи в нормальних умовах. Після війни робітники в Галаці стикалися із
серйозними економічними проблемами: вони не завжди могли знайти роботу через нестабільну
економічну ситуацію в порту, їм виплачували заробітну плату значно нижчу за їх потреби, часто
їх змушували працювати понаднормово без оплати тощо.
У цьому контексті в середовищі робітників виникали невдоволення, що спричиняли
протидію владі, як у випадку з загальним страйком 1919-1920 рр. Тоді робітники та ремісники з
Галац-Браїлівських доків подали меморандум до Головного управління порту та Міністерства
громадських робіт із проханням про 60% збільшення заробітної плати, у порівнянні з тією, що
вони отримували на 1 січня1. Bлада схвалила це клопотання, але додала цю надбавку до
заробітної плати розміру 1916 р., а не 1919 р. Після нових перемовин між владою та робітниками
останнім вдалося нав’язати свою позицію. Той факт, що влада не поважала їхню точку зору,
врешті-решт, призвів до загального страйку: «Зіткнувшись з багатьма нереалізованими
обіцянками, високими цінами на продукти харчування та одяг, переслідуваннями й утисками з
боку голови aдміністрації доків, робітники оголосили загальний страйк у містах Галац, Браїла,
Констанца та Северин»2.
В умовах протистояння робітники вимагали підтримки та допомоги. Саме тому були
організовані різні профспілки. Зокрема, кількість членів профспілки у Галаці становила 20 тисяч3
в 1920 р. Більше того, вищезазначенy заяву про загальний страйк була зробленo через Комітет
місцевої профспілки.
В економічному контексті після Першої світової війни профспілки намагалися якомога
більше наблизитися до робітників і надавати їм дієву підтримку. Багато профспілок створили так
звані «доми», щоб допомагати робітникам. Одним із таких прикладів був «Народний дім» у
Галаці. Його відкриття відбулося після підписання протоколу № 4414, зареєстрованого 9
листопада 1921 р. у суді округу Ковурлуй4. «Народний дім» функціонував як товариство культури,
спорту, виробництва, споживання, взаємної допомоги та доброї волі. Він мав відділення в містах
Текуч, Барлад і Фокшани. Згідно статуту тривалість функціонування даного товариства була
2 Ibidem.
3 N.G. Muntean, Desfăşurarea grevei generale din octombrie 1920, în oraşele Galaţi şi Brăila, în Danubius, nr. 4, pp. 273-285.
306 Михай Флорін Даніел
необмеженою5.
А. Зазначена мета товариства полягала в збільшенні підписних капіталів членів
товариства, за допомогою яких вони мали змогу купувати землі, зводити будівлі задля створення
необхідних умов для допомоги робітникам.
1. У сфері культури: булo побудованo бібліотечні зали, що містили наукову
літературу, якою міг скористатися будь-хто з члеів товариства; конференц-зали; школи для
неосвічених дорослих та неповнолітніх, незалежно від раси, релігії чи статі. Зауважимо, що гроші
за роботу вчителі отримували від товариства6.
2. Y фізкультурно-спортивному напрямку: булo відкрито школy гімнастики та ваг,
для тих, хто хотів розвивати свої м'язи самостійно або за програмою лікаря, але найважливішим
завданням цієї школи був фізичний розвиток неповнолітніх. Також відкрито диспансер із
безкоштовною поліклінікою для бідних7.
3. В області економіки, виробництва і споживання: «Народний дім» мав на меті
об'єднати робітників в асоціації виробництва і споживання, прагнучи колективізувати торгівлю,
працю та засоби існування. В якості додатку до споживчих асоціацій були відкриті шкільні їдальні
для малозабезпечених дітей, організовано екскурсії до спа- і кліматичних курортів для бідних та
«розумово відсталих» дітей8.
4. У сфері соціальної взаємодопомоги та доброзичливості: товариство
пропонувало купівлю як приватної, так і громадської землі для зведення просторих і гігієнічних
житлових приміщень, які мали надаватися бідним для проживання на довгостроковий термін.
Також на цих землях було відкрито інститут профілактики туберкульозу досить поширеної на той
час «соціальної» хвороби9.
B. Права та обов'язки членів «Народного дому»
Оскільки статут товариства передбачав, що його членами могли бути лише керівники та
інтелектуальні працівники, було внесено поправку, яка чітко регламентувала процедуру
виключення з товариства меценатів, майстрів чи голів відділень. Нові члени зараховувалися після
подання заявки, яку підписував заявник. На документі мали бути дві рекомендації дійсних членів
товариства. Однак, будь-яка заявка про реєстрацію могла бути оскаржена трьома іншими
членами10. Необхідною умовою для прийняття до лав товариства було членство у профспілці та
Соціалістичній партії11.
Членство в товаристві могло бути втрачене в наступних випадках:
- за відкликанням, оголошеним за місяць;
- за порушення Статуту товариства та Положень відділень товариства;
- в результаті виключення;
- у випадку смерті;
- при вступі до будь-якого іншого товариства, чиї цілі суперечили інтересам даного
товариства.
Крім того, у разі смерті члена товариства його спадкоємці похилого віку не допускалися
до товариства, якщо вони не являлись членами Соціалістичної партії або профспілок робітників.
У той же час, неповнолітні спадкоємці могли бути представлені у товаристві своїми опікунами.
Негайному виключенню з Товариства підлягали:
- ті, хто працював проти інтересів «Народного дому» або відмовився від членства в
профспілки робітників та Соціалістичної партії;
- ті, хто мав фінансові правопорушення або заборгованості;
5 Там само, cadrul 5.

7 Там само.
8 Там само.
9 Там само.
11 Там само.
З історії робітничого профспілкового руху «Народний дім» у Галаці 307
- ті, кого виправдала Апеляційна палата, однак остаточне вирішення цього питання
залежало від Генеральної Асамблеї.
Статут передбачав що ті, кого виключили з товариства, перестають користуватися
пільгами та допомогою від організації, однак повинні сплачувати певні суми в якості виконання
своїх обов'язків перед товариством. Якщо у колишнього члена товариства були борги перед
організацією – він також мав розрахуватися12.
Права членів товариства були узагальнені наступним чином:
– могли брати участь у загальних зборах та голосувати;
– могли отримати кредит у відділах виробництва і споживання;
– могли зекономити будь-яку суму, від одного лея;
– мали право на відсотки (не менше 4% та не більше 7%)13.
У той же час нові члени були зобов'язані вступити в товариство, а також у відділення
виробництва і споживання. Для цього необхідно було оформити письмову заяву щодо
дотримання статутів, правил та положень статуту, зборів та регіональної конференції, а також
зборів та комітету дочірнього товариства. Реєстраційний внесок становив 5 лей14.
Товариство «Народний дім» мало керівні органи, до складу яких також входили
робітники. До основних повноважень керівних органів відносилися:
1. Регіональна конференція:
• вирішення всіх питань порядку денного;
• затвердження балансу доходів та витрат для дочірніх товариств кожного регіону,
а також розслідування випадків, несумісних із чинним Статутом;
• рішення регіональної конференції мали бути затверджені більшістю голосів
зареєстрованих членів (половина плюс один);
• регіональна конференція складалася з представників регіональних відділень,
спеціальних гостей та делегатів профспілки. Профспілкові делегати мали право виступати на
конференції, але не мали права голосу. Умовою для участі цих делегатів було те, що профспілки,
котрі вони представляли, співпрацювали з Генеральною комісією профспілок15;
• конференція проводилася раз на рік наприкінці лютого.
2. Регіональна рада:
 складалася з 7 членів, обраних на регіональній конференції;
 обиралася на два роки, також на регіональній конференції, де обирався директор
і заступник директора ради;
 рада збиралась один раз на місяць; на таких засіданнях обговорювалися питання
економіки та реорганізації16.
3. Директор і заступник директора:
 Директор проводив засідання Генеральної асамблеї; за відсутності директора
його роботу виконував заступник;
 представляв товариство в юридичних та позасудових актах;
 скликав Регіональну раду;
 контролював діяльність комітетів кожного місцевого відділення та Генеральної
асамблеї кожного дочірнього товариства17.
4. Регіональний комітет з цензури:
 щорічно до Генеральної асамблеї обирались 3 цензори та 3 заступники (могли
замінити цензорів у різних ситуаціях);
12 Там само.
14 Там само.
17 Там само.
308 Михай Флорін Даніел
 цензори несли відповідальність за перевірку стану «Народного дому» та режиму

його роботи, з обов’язковими звітами раз на 3 місяці;
 аудитори перевіряли баланс товариства, списки нових членів, а також могли
скликати Генеральну асамблею відповідно до статуту товариства;
 члени регіональної ради не могли обиратися до складу Комітетy з цензури18.
Стосовно фінансового становища товариства зауважимо. Воно мало соціальний капітал
надзвичайний, що складався з добровільних внесків юридичних осіб та незалежного прибутку
«Народного дому», який був пов’язаний з діяльністю співробітників з виробництва і споживання,
оренди приміщень для проведення засідань тощо19. Усі ці кошти слугували цілям, декларованим
товариством «Народний дім», а саме: «юридичний інтерес, котрий спричиняє появу цих грошей,
буде обслуговуватись за різними витратами адміністрації товариства, а решта суми буде
перерахована до резервного фонду»20.
Іншим фінансовим інструментом, який використовувало товариство, був оперативний
капітал. Він складався з внесків членів та позик, приналежних товариству. Крім того, оперативний
капітал міг формуватися з надлишку з виробничих одиниць, але у випадку хвороби, слабкості,
старості або смерті члена товариства враховувалася обов’язкова частка товариства21.
«Народний дім» у Галаці був товариством, яке підпорядковувалося «Народному дому»
в Бухаресті, але мало свою автономію і власні відділення безпосередньо в містах Текуч, Барлад і
Фокшани, й за статутом користувалося правом недоторканості. З соціальної точки зору,
«Народний дім» запропонував проект робітничої самодопомоги, з деякими футуристичними
положеннями для того періоду. Тим не менш, це товариство дійсно допомагало галацьким
робітникам шляхом надання кредитів, долученням до асоціацій виробництва і споживання,
опікувалось освітою робітників, створило бібліотечні кімнати тощо. В Галаці також було створено
школи для дорослих і дітей, найкращим прикладом з яких була «Школа для дорослих»,
заснована на початку ХХ ст. під керівництвом Михая Пастиа22.
18Там само, cadrul 14.

20 Там само.
21 Там само.
22 Nicolae Bîrdeanu, Mişcarea muncitorească din porturile României (în a doua jumătate a secolului al XIX-lea şi la începutul
secolului al XX-lea), Ed. Politică, Bucureşti, 1978 p. 79.

PROBLEMA BRAȚULUI CHILIA ÎN ANUL 1940
ȘI CEDAREA NAVELOR ROMÂNEȘTI CĂTRE URSS
Ion GHELEȚCHI
(Universitatea de Stat „B. P. Hașdeu”, Cahul)
e-mail: gheletchii.ion@gmail.com
THE PROBLEM OF CHILIA BRANCH IN 1940

AND THE RETURNING OF ROMANIAN VESSELS TO THE USSR
Summary. The present article completes the studies regarding the claims of the USSR on the Romanian
islands from the Chilia Arm on the mouth of the Danube, armed incidents on the Chilia Arm from October 26 to
November 5, 1940, but also the work of the Soviet-Romanian Joint Commission in Odessa on the disposition of
Romanian ships in the ports of Reni, Ismail, Chilia and Vâlcovo, owned by several companies serving the ports
mentioned above among which we mention: N.F.R. and the Anonymous Shareholder Company S.R.D.
Of the total of 34 minutes drafted by the Soviet-Romanian Joint Commission in Odessa much of it
concerns the disposal of river port material and of the Romanian ships to the USSR. The Soviet side asked the
Romanian delegation 4 passenger ships, a tug, 12 barges, two motor boats and 10 motorless boats; claims too
high since much of the Soviet requirements did not correspond to reality on the ground. For this reason a Soviet-
Romanian Joint Technical Committee was created consisting of the committee chairman and two members, on
both sides.
The Commission began its work on 20 August 1940 in Reni and activated in all Danubian ports ceded to
the USSR making an on-site inventory of all the craft, the port facilities and the commercial fleet serving the
Bassarabian ports in the summer of 1940. The Joint Technical Commission presented an informative note on 25
August 1940 in Odessa but the talks continued until October 29, 1940 when signing the Convention on Port Facility
and Danube Commercial Fleet in Bessarabian Ports.
Thus, Romania ceded outside the territory, and the army of the Romanian Army of Bessarabia, a huge
railway material, numerous properties and values, but also the Danube fleet serving the Bassarabian ports: 2
passenger ships (”Domnul Tudor”, ”Principele Nicolae”), the tug ”Dorna”, 2 harbor boats (”Reni” and ”Ismail”),
4 pontoons (Reni, Ismail, Chilia, Vâlcovo), a motor barge and 2 barges without motor. The handing over of these
ships was made on 13 November 1940 in the port of Ismail.
În perioada anilor 1918-1940 relațiile româno-sovietice au cunoscut diverse momente

tensionate, datorate faptului că Uniunea Sovietică (URSS) nu a recunocut niciodată pierderea
Basarabiei. Până în anul 1934, când se reiau relațiile bilaterale dintre cele două state Uniunea Sovietică
a acționat în regiunea gurilor de vărsare a Dunării ca și pe întreg teritoriul României, mai ales, prin
infiltrarea în rândurile echipajelor românești sau străine a unor agenți de spionaj. Statul român a
reacționat destul de prompt prin adoptarea unor măsuri speciale, caracterizate prin creșterea rolului
informațiilor, a datelor despre fiecare marinar în parte, a vaselor care circulau în regiunea comercială
navală de la Brăila la Vâlcov și coordonarea instituțiilor ce deserveau porturile din regiune precum:
Navigația Fluvială Română, Serviciul Maritim Român, Căpităniile porturilor (Brăila, Galați, Reni, Ismail,
310 Ion GHELEȚCHI
Chilia, Vâlcov) Jandarmeria, Grănicerii, Vama, Poliția și Căile Ferate Române1.

La declanșarea celui de-al doilea război mondial la începutul lunii septembrie 1939, România
va căuta să mențină neutralitatea pe fluviu, dar cu toate acestea inevitabilul s-a produs în anul 1940 la
26, 28 iunie prin cele două note ultimative adresate României, URSS cucerea Basarabia, Nordul
Bucovinei și Ținutul Herța. Prin anexarea Basarabiei, Uniunea Sovietică se întorcea ca stat riveran pe
cursul Dunării, deoarece noul hotar dintre România și URSS la Dunărea de Jos începea de la gura de
vărsare a râului Prut în Dunăre, continua pe fluviu și, ulterior prin despărțirea acestuia în brațe, pe
Chilia. Ca urmare a trasării noilor frontiere, Uniunea Sovietică a beneficiat de porturile situate pe latura
nordică: Reni, Ismail, Chilia Nouă și Vâlcov cu toate instalațiile portuare construite de statul român în
perioada interbelică, precum și un număr important de ambarcațiuni înscrise în fișele de evidență ale
acestori porturi2.
Din articolul de fond al ziarului „Izvestia” – „Reunirea poporului moldovenesc” de la 10 iulie
1940 reiese că s-au stabilit următoarele: „...Sovietul Comisarilor Norodnici al R.A.S.S.M. şi Comitetul
Regional al P.C.(b) din Ucraina au prezentat propunerea de a fi reunită populaţia moldovenească a
Basarabiei cu cea a Republicii Autonome Moldoveneşti şi de a fi formată Republica Socialistă
Moldovenească unională”3.
Odată propusă ideea de formare a RSS Moldovenești a urmat stabilirea hotarelor noii
republici unionale. O problemă aparte a constituit acapararea judeţului Ismail, pentru că în acest judeţ,
după datele lui M. Greciuha4 locuiau 32,5 % moldoveni, 20,3 % ucraineni şi 24,0 % ruşi, 18,0 % bulgari
şi găgăuzi, 3,1 % evrei, alte minorităţi 2,1 %5. Şi aici, la fel ca și în județele Hotin și Cetatea Albă au fost
camuflate cifrele pentru a îndreptăţi trecerea judeţului Ismail la RSS Ucraineană. M. Greciuha scria:
„eu socot că judeţul Ismail trebuie să fie unit cu R.S.S. Ucraineană, din următoarele considerente:
- oraşul Ismail e populat aproape în exclusivitate de ucraineni şi parţial de ruşi;
- cele 33,3% procente de bulgari şi găgăuzi, care trăiesc în acest judeţ, fiind triburi slave, au
mai multe în comun, şi în drepturi şi în modul de trai, cu ucrainenii decât cu moldovenii;
- Dunărea, marea arteră fluvială rezistentă la îngheţ - este unită cu Marea Neagră şi poate fi
utilizată în mod eficient de flotila fluvială şi maritimă pe teritoriul R.S.S. Ucraineană şi nu are rost a
împărţi Dunărea în sfere de influenţă atât din punct de vedere economic, cât şi strategic”6.
Istoricul A. Moraru7 face o comparaţie, referindu-se la punctul (c), citat mai sus, referitor la
împărţirea Basarabiei de către Stalin şi Hitler, precum și faptul că M. Greciuha era împotriva „împărţirii
Dunării în sfere de influenţă”, dar pentru un mai bun control al fluviului de la cotul de confluență a
râului Prut și până la vărsarea în Marea Neagră era mai bine de controlat de către o singură
administrație. „Astfel a alungat poporul moldovenesc care a locuit acolo sute de ani, fiind izgonit inițial
de turci, apoi de M. Greciuha, N. Hruşciov şi alţi promotori ai politicii autoritare staliniste”8.
După ocuparea de către URSS a Basarabiei și Bucovinei de Nord la 28 iunie 1940, armata
1 Mariana Cojoc, Propagandă, contrapropagandă și interese străine la Dunăre și Marea Neagră (1929-1939), în Anuarul
Muzeului Marinei Române, IV, 2001, Constanța, pp. 225-230.
2 Arthur Tuluș, Constante ale Geopoliticii Gurilor Dunării: Brațul Chilia. De la politica rusă și sovietică la cea ucraineană, în
Materialele Simpozionului științific international: Anul 1940 în istoria românilor. Cahul, 11-12 iunie 2010, pp. 92-118.
3 A. Moraru, Contribuţii la istoria formării R.S.S.Moldovenești. Basarabia 1940, Chişinău, 1991, p. 167-210.
4 Greciuha Mihail Sergheievici (1902 – 1976). Președintele Sovetului Suprem al RSS Ucrainene (28 iulie 1939 – 15 ianuarie
1954). Prin nota informativă emisă la 22 iulie 1940, s-au stabilit hotarele RSS Moldovenești.
5 Pactul Molotov-Ribbertop şi consecinţele lui pentru Basarabia, Chişinău, 1991, p. 87.
6 A. Moraru, Op. cit., p. 172.
7 Anton Moraru (1937-2015) dr. hab. prof. Univ., istoric din Republica Moldova. A activat în calitate de profesor universitar la
USM, Univ. de Criminologie, Univ. de Stat „B.P. Hasdeu” din Cahul. Unul din primii istorici care a pledat pentru cauza națională și
revenirea la studierea în școli a istoriei românilor. A scris lucrări fundamentale precum: „Istoria Românilor. Basarabia și
Transnistria, 1812-1993”, Chișinău 1995, Contribuţii la istoria formării R.S.S.Moldovenești. Basarabia 1940. Chişinău, 1991, „Anul
1918 – ora astrală a neamului românesc” (1998); „Istoria Sindicatelor din agricultură şi industria prelucrătoare a Republicii
Moldova” (2006); „Contribuţii la metodologia criminalisticii” (2001); „Ştiinţa istoriei şi contextul intereselor politice” (2003);
„Istoria Sindicatului Educaţiei şi Ştiinţei din Republica Moldova” (2005); „Metodologia istoriei” (2007); „De ce moldovenii sunt
români?” (2007); „Introducere în metodologia juridică” (2008), „Istoria Direcţiei Sănătate Chişinău” (2015) etc.
8 Pactul Molotov-Ribbentrop şi consecinţele lui pentru Basarabia, Chişinău, 1991, pp. 88-89.
Problema Brațului Chilia în anul 1940 și cedarea navelor românești către U.R.S.S. 311
sovietică a ocupat ulterior și 6 insule de la sud de talvegul brațului Chilia. Pentru a delimita noua
frontieră și a clarifica neînțelegerile, comisarul adjunct al Comisariatului Afacerilor Externe al Uniunii
Sovietice, Vladimir Dekanozov, i-a transmis, la 17 august 1940, ambasadorului român la
Moscova, Grigore Gafencu, că statul sovietic dorește întrunirea la Moscova a unei comisii mixte.
Delegația română condusă de generalul Constantin Sănătescu a avut instrucțiuni de a negocia linia de
frontieră așa cum era trasată aceasta la 1918.
Discuțiile româno-sovietice s-au purtat în perioada 6 septembrie - 24 octombrie 1940 și s-au
dovedit a fi foarte dificile, deoarece partea sovietică contesta granița româno-rusă existentă între 1877
și 1918 la gurile Dunării, pe talvegul brațului Chilia. Conducătorul delegației sovietice, generalul Matvei
Malanin a afirmat că România este stăpână pe două brațe ale Dunării: Sulina și Sfântul Gheorghe și
poate să-și asigure complet navigația pe Dunăre pe brațul Sulina. Prin urmare, statul român nu ar trebui
să aibă pretenții asupra brațului Chilia, care ar urma să revină URSS-ului.
Politica sovietică de agresiune la Dunăre s-a manifestat din plin, pe parcursul lucrărilor
Comisiei mixte de delimitare a frontierei româno-sovietice. Cele două delegaţii întrunite la Moscova s-
au pus de acord în privinţa descrierii graniţei în Bucovina de Nord, pe Prut şi pe Dunăre la Vâlcov.
În termenii ultimatului din 26 iunie 1940, o asemenea cerere nu se putea susţine. Indiferent
de argumentele Sovietelor în această chestiune, era evident că ele ţintesc să împiedice navigarea pe
braţul Chilia şi să paralizeze navigaţia pe braţul Sulina.
În Uniunea Sovietică, după îndelungi negocieri şi amânări, generalul Aldea, preşedintele
delegaţiei române, a reuşit să obţină mai multe concesii din partea sovieticilor una din ele fiind:
asigurarea că guvernul sovietic a rezolvat favorabil toate cererile de repatriere a cetăţenilor români. În
octombrie s-a încheiat la Bucureşti un aranjament privitor la moneda românească în Basarabia şi
Bucovina de Nord. În acelaşi timp, guvernul sovietic a refuzat propunerea părţii române de a negocia
un nou tratat în ceea ce priveşte comerţul. Două probleme erau încă existente şi anume, delimitarea
frontierelor şi problema Dunării. De altfel, o comisie mixtă a discutat la Moscova, problema delimitării
frontierei. S-a căzut de acord asupra descrierii frontierei pe Prut şi pe Dunăre până la Pardina. Este
lesne de înţeles ca această tendinţă a URSS era manifestată cu intenţia de a controla Gurile Dunării.
Din acest considerent era normal ca hotarele dintre cele două state pe Dunăre să fie stabilite
așa cum au fost până în anul 1918, adică în conformitate cu prevederile Tratatului de la Berlin din anul
1878, dar partea sovietică a cerut abaterea de la frontiera de la 1878 în ceea ce privește ultima parte
a sectorului Dunării pe brațul Chilia, adică pe linia care pornea de la brațul Vechiul Stambul9 să se
îndepărteze spre sud-vest pe brațul Musura10.
Nemulțumiți de faptul că delegația română refuza să accepte acest punct de vedere, în
noaptea de 25/26 octombrie 1940, la ora 100, patru monitoare sovietice au debarcat trupe pe
ostroavele Daleru Mare și Salangic. A avut loc o luptă scurtă, în urma căreia au murit 6 militari români,
iar trupele române au fost silite să se retragă, fiind depășite numeric de sovietici. În cursul zilei de 26
octombrie, trupele sovietice au ocupat insulele Tătaru Mare, Daleru Mic și Maican, iar la 5 noiembrie
au ocupat și Ostrovul Limba din golful Musura11. Astfel, s-a demonstrat că partea sovietică era dispusă
să folosească inclusiv navele de război pentru a realiza sarcinilie precise emise de către Guvernul
sovietic, dar și controlul căii comerciale a brațului de sud al Chiliei.
Cu toate protestele delegației românești de la Moscova în frunte cu Gr. Gafencu, care a
formulat în acest scop un protest în care se menționa că Uniunea Sovietică a efectuat „un rapt printr-
un procedeu inadmisibil, tinzând a crea un fapt împlinit înainte ca discuțiile comisiei mixte să fie
terminate”12.
Ceea ce s-a și întâmplat ulterior când delegația sovietică a pus România în fața faptului
9 Vechiul Stambul mai este cunoscut și ca Starâi Stambul.

10 Ion Șișcanu, Traseul frontierei pe Dunăre – obiectivul tratativelor româno-sovietice de la Moscova, 1940, în Revista Istorică,
tom VI, nr. 5-6, București, 1995, pp. 477-478. Vechea frontieră româno-rusă se afla pe thalwegul brațului Vechiul Stambul,
vezi la Artur Tuluș, op. cit., pp. 101, 114-115.
11 Idem, Basarabia în contextul relațiilor sovieto-române 1940, Chișinău, 2007, pp. 208-231.
12 Ibidem, p. 229.
312 Ion GHELEȚCHI
împlinit, ocupând cu forța șase insule de pe brațul Chilia, totalizând un teritoriu de peste 23,75 km².
Astfel, a fost ocupat brațul Chilia de către partea sovietică pe linia de circulație a vaselor, adică linia de
frontieră fiind mutată unilateral pe brațul Musura.
Comisarul adjunct pentru afaceri străine al URSS, V. Dekanozov, a exprimat punctul de vedere
al Guvernului sovietic prin următoarele fraze: „în speranța că România nu va stărui în protestul său, pe
care Guvernul sovietic nu-l poate accepta”. Ocuparea ostroavelor nu însemna, conform opiniei
diplomatului sovietic un gest inamical și nici o nesocotire a drepturilor sau a independenței României
„la obținerea căreia Rusia a contribuit la 1878”. El a mai declarat că aceste insule nu au nici o valoare
pentru România, însă ele sunt extrem de importante pentru URSS: „pentru URSS însă întărirea pozițiilor
sale pe brațul Chilia prezintă un interes însemnat. Este vorba de un interes definitiv, date fiind
împrejurările, situația internațională și unele aspecte ale stărilor politice din vecinătate, ca și unele
legături de prietenie cu Germania”13.
La întrebarea lui Gr. Gafencu dacă ultimele cuvinte se referă la prietenia româno-sovietică
sau la cea germano-sovietică, V. Dekanozov s-a grăbit să răspundă că este vorba de cea dintâi. În felul
acesta reprezentantul Guvernului sovietic dădea de înțeles că România se va face ulterior vinovată de
izbucnirea unui război în regiune.
Faptul că cele două părți nu s-au înțeles în privința stabilirii hotarelor pe Dunăre, ba mai mult
decât atât, partea sovietică a neglijat până și redactarea proceselor verbale pentru ultimele două
ședințe, a dus la întreruperea discuțiilor între cele două delegații. Astfel problema brațului Chilia
rămânea una deschisă, s-a revenit asupra acestei probleme abia la mijlocul lunii aprilie 1941, când
Guvernul sovietic a căutat să convingă reprezentanții României de necesitatea încheierii cât mai
grabnice a unui acord privitor la frontiera dintre cele două țări. Față de acest gest Gr. Gafencu a primit
instrucțiuni clare chiar de la Ion Antonescu să reia negocierile doar numai dacă „este evacuată regiunea
Herța și, în regiunea Dunării, să fie evacuate insulele Daleru Mic, Dalerul Mare, Salagnic și Musura, linia
istorică să fie fixată pe frontiera istorică a Basarabiei, stabilită prin Tratatul de la Berlin de la 1878”14.
Replica URSS a venit la 29 aprilie 1941 când A. Vâșinski îi comunica lui Gr. Gafencu că
„Guvernul sovietic nu înțelege a lua din nou în discuție chestiuni pe care le consideră în mod definitiv
încheiate”15. Cu toate acestea situația de la gura de vărsare pe brațul Chilia a rămas una nesoluționată.
În paralel cu pretențiile teritoriale față de brațul de navigație Chilia partea sovietică a urmărit
și acapararea rapidă a vaselor și materialelor „luate din porturile basarabene”16. După semnarea
Convenției de cale ferată la 31 iulie 1940, a doua zi, la 1 august, D. Kozlov reprezentantul părții sovietice
a remis generalului român A. Aldea comunicatul cu numărul 144 „Privitoare la restituirea materialului
de port și a mijloacelor de navigație trecute în România din porturile dunărene cedate Uniunii
Republicii Sovietice Socialiste”17, adică nota în cauză prevedea restituirea tuturor vaselor și a
materialelor din porturile cedate URSS; delegația sovietică accentuînd faptul că porturile Reni, Ismail,
Chilia și Vâlcovo rămăseseră goale. În acest context partea sovietică cerea delegației române 4 vase de
pasageri, un remorcher, 12 șlepuri, două bărci cu motor și 10 bărci fără motor18. Istoricul Ion Șișcanu
menționa în schimb că pretențiile sovietice ar fi fost mult mai exagerate: 9 vase de pasageri, 3
remorchere, 2 șlepuri cu motor și 10 fără motor19.
După un schimb de opinii s-a stabilit să se creeze o Comisie tehnică mixtă sovieto-română
care să fie formată din președinte și doi membri. Ca punct de întâlnire a fost ales orașul Reni, lucrările
urmau să înceapă la 20 august 1940, raportul final trebuia să se prezinte la 25 august 1940 la Odessa20.
13 Arhiva M.A.E.R. fond 71/1939, E. 9, vol. 202, f. 156, vezi și Ion Șișcanu, Basarabia în contextul relațiilor sovieto-române…,
pp. 229-230.
14 Ibidem, pp. 230-231.
15 Arhiva M.A.E.R., fond 42, vol. 122, bis, f. 32.
16 Arhiva M.A.E.R., fond 71, URSS, E. 9, vol. 206, f. 70.
17 Arhiva M.A.E.R., fond 71, URSS, vol. 98, f. 188.
18 Iulian Chifu, Basarabia sub ocupație sovietică, București, 2004, p. 73.
19 Ion Șișcanu, op cit., p. 153.
20 Arhiva Regională din Ismail (ARI), filiala Ahivei de Stat din Odessa, Fond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 318.
Conform procesului-verbal nr. 4 se indicau vasele ce au deservit linia fluvială pe Dunăre între porturile:
Brăila-Vâlcov.
„Astăzi, 23 august 1940 la Ismail și 24 august 1940 la Chilia Nouă au avut loc ședințele comisiei
mixte tehnice româno-sovietice. Punctul 2 al Procesului-verbal se referea la porturile dunărene
basarabene: Reni, Ismail, Chilia și Vâlcov:
1. Începând din anul 1918, porturile dunărene din Basarabia au fost deservite regulat,
pentru transport de pasageri și mărfuri, de linia de navigație Brăila-Vâlcov, având următoarele escale:
Brăila, Galați, Isaccea, Tulcea, Ismail, Chilia Nouă, Chilia Veche, Periprava, Vâlcov. Această rută este
deservită de Serviciul N.F.R.21. Zilnic pe aici circulă două vapoare: unul pleca din Brăila, altul se întorcea
de la Vâlcov la Brăila. Pe această linie navigau vasele: „Domnul Tudor”22 și „Principele Nicolae”23. Când
unul din aceste vase se defecta el era înlocuit cu vaporul „România Mare”24.
2. În timpul înghețului navigația de pe această linie nu se făcea. În afară de de N.F.R. linia
mai era deservită și de Societatea Anonimă pe acțiuni S.R.D. cu vasele sale: „Principele Mihai”25 și
„Ismail”26. La nevoie unul din aceste vase era înlocuit cu vasul „Anghel Saligny”27.
3. Vasele ce aparțineau N.F.R. erau înlocuite de vase ce deserveau alte linii, fiind
menționate: „Avram Iancu”, „Principele Carol” și „Vasile Lupu”.
4. Pentru transportul mărfurilor cu mică viteză exista, pe această linie un șlep de
capacitate mijlocie 500 tone cu remorcherul „Doina” (avea o capacitate de 200 H.P.). Remorcherul
„Doina” funcționa săptămânal.
5. Baza de aprovizionare și reparație era portul Brăila.
6. Delegația sovietică, declara că, în afară de vasele ce deserveau această rută ale
societăților N.F.R. și S.R.D. existau și nave ce funcționau neregulat, menționând vase ale societății
N.F.R. – șlepurile nr. 685 și 876 cu remorcherele „Cerna” și „Dorna” și șlepurile motoare – „Abrud” și
„Bistrița”; ale S.R.D. – șlepurile nr. 1, 2, 68, 78, 63 și 69 cu remorcherul „Aurora”.
Delegația română la rândul său a considerat că, această chestiune nu formează obiectul
comisiei de față, arătând că informațiile sunt eronate deoarece, din datele pe care delegația română
le are la dispoziție la data ședinței poate afirma cel puțin următoarele: Șlepul-motor „Bistrița” nu a
atins niciodată porturile basarabene, iar remorcherul „Aurora” nu a mai fost utilizat de 3 ani,
remorcherul „Cerna” vine foarte rar în aceste porturi cel mult o dată-două ori pe an. Cele două comisii
au avut următoarea componență:
Delegația sovietică:
1. Căpitan de cursă lungă (ss) Culic Vasile Semionovici,
2. Căpitan de cursă lungă (ss) Macarenco Pacum Mihailovici,
3. Inginer de exploatare (ss) Ghersberg Mihail Abramovici,
4. Secretar (ss) Bronștein Lew Ilici.
Delegația română:
1. Avocat doctor (ss) Vasiliu Vrigil,
2. Comandor (ss) Ulic Constantin,
3. Inginer (ss) Mihăilesci Costin,
4. Translator și secretar (ss) Racoviță Emanuil28.
La Odessa în ședința din 29 august 1940 partea sovietică a renunțat la pretențiile flotei
Imperiului Țarist cedate la 1918, României, dar a remis Nota informativă nr. 271 care prevedea
21 Navigația Fluvială Română (n.a.).

22 Vasul „Domnul Tudor” era construit la Turnu Severin în 1900, avea două elice, 380 H.P., viteza 20 km/oră, tonaj 90 t.
23 Vasul „Principele Nicolae” era construit Germania la Linz, avea o elice, viteze 18 km/oră, tonaj 60 t.
24 Vaporul „România Mare” era construit la Budapesta în 1900, avea 2 sbaturi, 60 H.P., viteza 19 km/oră, tonaj 140 t.
25 Vasul „Principele Mihai” a fost construit la Budapesta în 1913, avea o elice, 60 H.P., tonaj 500 t., viteza 19 km/oră.
26 Vasul „Ismail” era construit la Triest în 1900, avea 2 sbaturi, 480 H.P., tonaj 300 t., viteza 19 km/oră.
27 Vasul „Anghel Saligny” a fost construit la Budapesta în 1883, avea 2 zbaturi, 480 H.P., tonaj 300 t., viteza 21 km/oră.
28 Arhiva M.A.E.R., vol. 206, f. 73-74, ARI Fond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 320, Ion Șișcanu, op cit., p. 154-
156.
314 Ion GHELEȚCHI
construirea unei flote comerciale dunărene sovietice reieșind din materialul navigabil românesc ce
urma a fi cedat de către societățile comerciale particulare românești29. În acest context D. Kozlov,
reprezentantul părții sovietice de la Odessa afirma că „Uniunii Sovietice trebuie să i se înapoieze vasele
și toate instalațiile portuare care deserveau porturile dunărene la 27 iunie 1940, menționând că este
vorba de: 5 vapoare în loc de 9, 3 remorchere, 2 șlepuri cu motor, 10 șlepuri fără motor, 3 șlepuri de
port, și întreaga instalație ce aparținuse porturilor trecute la URSS”30.
În luna septembrie delegația română aducea la cunoștință poziția Guvernului Român, care
considera că problema predării mijloacelor plutitoare ce deserveau porturile dunărene nu poate fi
deliberativă. Guvernul Român era de acord să „restituie” materialul de port aflat la 27 iunie 1940 în
porturile dunărene fiind ulterior evacuat, dar „restituirea” vaselor comerciale era inadmisibilă din mai
multe motive:
a) Nu era prevăzut în nici una din condițiile notei ultimative ale lui Molotov, privind
cedarea Basarabiei.
b) În afară de șalupe și pontoane porturile basarabene nu posedau, la data de 3 august
1940 nici un fel de vase care ar fi putut „luate” de autoritățile române în urma evacuării.
c) Navele românești particulare și străine ce atingeau porturile basarabene, nu
aparțineau în mod exclusiv acestor porturi. Considerate din punct de vedere al dreptului internațional
ca un fragment din teritoriul țării sale, urmează soarta statului al cărui pavilion îl arborează, oricare ar
fi modificarea survenită în constituția lui teritorială. În nici un caz nu se poate lega o navă de un anumit
teritoriu sau provincie pentru a putea fi reclamată în felul materialului rulant afectat al unei regiuni31.
Din considerentele de mai sus Guvernul Regal al României nu putea să ia în discuție problema
cedării navelor care atinseseră mai mult sau mai puțin regulat porturile dunărene din Basarabia.
Statului român îi aparțineau în porturile dunărene doar 2 vapoare, 1 remorcher și 1 șlep, iar dacă
delegația sovietică ar fi insistat să se predea aceste nave, atunci partea română ar fi cerut guvernului
său autorizația de a negocia predarea navelor cu schimbul unui material de cale ferată sau a unei
compensații de altă natură32.
Chiar dacă au urmat mai multe discuții referitoare la predarea de către partea română a
navelor comerciale cerute de delegația sovietică, problema a rămas una nerezolvată. Pe parcursul lunii
septembrie 1940 din discuțiile generalului A. Aldea, reprezentatul părții române și D. Kozlov,
reprezentantul părții sovietice, problema predării navelor române din porturile dunărene, urmau a
începe după ce URSS va trimite în România materialul de război, lăsat de armata română în Basarabia
și Nordul Bucovinei. D. Kozlov a menționat la un moment dat că „pretențiile sovietice asupra navelor
românești se fixează pe 50% din numărul prevăzut din comunicare notei nr. 271 din 29 august 1940”33.
Ulterior la 7 octombrie 1940 același D. Kozlov, avea să declare că „cererile sovietice prevăzute în nota
nr. 271 din 29 august 1940, rămân fără schimbări”34.
Răspunsul generalului A. Aldea a fost: „de drept România nu ar trebui să cedeze nici un vas,
pentru că flota sa nu este legată de un teritoriu anume, iar vasele care au circulat între Brăila și Vâlcov
nu sunt înscrise în porturile basarabene și în fine nu trebuie să creăm un precedent periculos”35. Chiar
dacă generalul A. Aldea s-a aflat pe această poziție, Guvernul României a autorizat delegația română
aflată la Odessa să ducă tratative privind cedarea a 50% din navele românești de pasageri și comerț,
ce deserveau sistematic porturile dintre Brăila și Vâlcov. Prin adresa nr. 804/940 se aducea la
cunoștința delegaților URSS, că România „ceda 1 vas de pasageri („Domnul Tudor”)36, 1 remorcher și 1
29 Ion Șișcanu op. cit., p. 156.

30 Ibidem.
31 Ion Șișcanu, Uniunea Sovietică-România…, pp. 30-31.
32 Ibidem.
33 Ibidem, pp. 33.
34 Ibidem.
35 Revista „Destin Românesc”, nr. 2, 1994, pp. 45-50.
36 Vasul „Domnul Tudor” de altfel era și cel mai mare vas de pasageri ce deservea porturile Brăila și Vâlcov.
șlep37, delegația română declarându-se disponibilă să stabilească modalități de predare a acestor nave.
Vasul „România Mare” nu putea fi luat în considerare căci fusese folosit în sectorul Brăila-Vâlcov doar
numai de câteva ori, deorece nu ar fi fost economic”38.
Generalul D. Kozlov la 11 octombrie 1940 cerea ca să se împartă în jumătate numărul de vase
care deserveau porturile trecute la URSS, adică cerea de la partea română să compenseze vasele ce
aparțineau persoanelor particulare cu ale statului român, cerând astfel: „2 vapoare de pasageri, 2
remorchere și 3 șlepuri”39.
La 16 octombrie s-a desfășurat o nouă ședință între cele două Comisii, același general D.
Kozlov, avea să menționeze că „partea sovietică renunță la pretențiile de a primi 3 șalupe de port și 6
pontoane, în schimb accepta să primească 2 șalupe de port („Reni” de 20 H.P. și „Ismail” de 24 H.P.) și
4 pontoane, adică câte un ponton în fiecare port: Reni, Ismail, Chilia, Vâlcovo40.
Pe lângă acestea partea sovietică mai cerea de la delegația română: vapoarele „Domnul
Tudor” și „Principele Nicolae”, remorcherul „Doina”, un șlep cu capacitatea de 500 de tone și 2 șlepuri
fără motor, adică nr. 685 și 87641. De remarcat este faptul că URSS în luna august pretindea la 9 vase
de pasageri, 3 remorchere, 2 șlepuri cu motor, 10 șlepuri fără motor, iar într-un final s-a limitat la 2
vase de pasageri, 1 remorcher și 3 șlepuri, aceasta fiind, de altfel, singura concesie făcută de partea
sovietică în timpul negocierilor din cadrul Comisiei mixte sovieto-române.
În data de 29 octombrie 1940 s-a semnat Convenția cu privire la instalațiunile de port și flota
comercială dunăreană care deservea porturile Basarabiei. Convenția era formată din VII articole, care
prevedeau „restituirea” de către România a tuturor instalațiilor și a planurilor construcțiilor din
porturile Reni, Ismail, Chilia Nouă și Vâlcovo, „cedarea de bună voie” de către România Uniunii
Sovietice a vaselor fluviale menționate mai sus, predarea urma să se facă în portul Ismail în data de 13
noiembrie 194042.
În ceea ce privește instalațiile de port, România ceda Uniunii Sovietice următoarele:
a. Portul Reni – clădirea administrației Căpităniei portului, 3 case de fier, dulapuri, mese
de scris, scaune, cântare zecimale, 1 ponton plutitor, 1 șalupă de port, 1 barcă cu vâsle;
b. Portul Ismail – clădirea administrației Căpităniei portului, 2 case de fier, mese,
dulapuri, scaune, cântare de mărfuri, 1 ponton plutitor, 1 șalupă de port;
c. Portul Chilia Nouă – schele lungi de 4 m., mușamale de mărfuri, mese de scris, cântare
zecimale, 1 ponton plutitor;
d. Portul Vâlcov – clădirea administrației Căpităniei portului, case de fier, mobilier,
cântare zecimale, 1 ponton plutitor43.
Aceste porturi au mai primit circulare de la Directoratul Marinei Comerciale Române din
cadrul Ministerului Aerului și Marinei a României de pe atunci, până în luna decembrie 1940, ultimul
decret al Marinei Comerciale Române care a fost primit de către Căpităniile Porturilor Reni și Ismail
datează din 10 decembrie 1940, din acest moment porturile basarabene primesc doar instrucțiuni în
limba rusă de la Odessa, Kiev și Moscova44. Marinarii care deserveau aceste porturi încă prin Circulara
9560 din 16 iulie 1940 a Directorului Marinei Române, Cezar Ioanițiu erau reînscriși la Căpetenia
Portului Brăila45.
Atunci când au fost întocmite proiectele de convenție, delegația română a propus să fie
folosit termenul „restituire” atunci când se va face referire la asupra materialului portuar și „cedare”
la navele fluviale, însă delegații sovietici au insistat asupra asupra unui singur termen atât pentru

38 Ibidem.
39 Ion Șișcanu, Basarabia în contextul relațiilor sovieto-române…, pp. 160-161.
40 Ibidem.
41 Ibidem.
42 Arhiva Regională din Ismail, filiala Ahivei de Stat din Odessa, Fond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 322. Vezi și
Ion Șișcanu, Op. cit., pp. 300-302.

43 Ibidem.
44 ARI, Fond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 373-374.
45 ARI, Fond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 318.
316 Ion GHELEȚCHI
materialul portuar cât și pentru navele fluviale, acesta fiind de „restituire”46. După mai multe discuții
s-a convenit asupra formulei „România consimte să cedeze de bună voie”47 (sic!).
Autoritățile sovietice au licihidat la 1 ianuarie 1941, Căpetenia Portului Reni, stopând astfel
în totalitate comerțul pe râul Prut48. De menționat faptul că, comerțul pe râul Prut s-a desfășurat în
perioada interbelică neîntrerupt de la Gura de vărsare și până în com. Drănceni (jud. Vaslui)49. Anual
pe râul Prut se transportau mărfuri în total de peste 100 mii tone50.
În concluzie, menționăm faptul că în anul 1940 după anexarea Basarabiei și crearea RSS
Moldovenești, Uniunea Sovietică printr-o politică agresivă a reușit să ocupe brațul Chilia și, prin forță
armată, 6 ostroave (Musura, Tătaru Mare, Daleru Mic, Salangic, Maican și Vechiul Stambul), blocând
astfel circulația liberă a vaselor românești pe acest braț al Dunării. Mai mult decât atât, delegații
sovietici printr-o diplomație de semidictat au reușit să-și constituie o flotă fluvială pe Dunăre din vasele
„cedate de bună voie” de către delegația română, au mai reușit să blocheze comerțul pe râul Prut. În
felul acesta, după mai bine de 20 de ani, Uniunea Sovietică revenea la gura de vărsare a Dunării, adică
obținea din nou liberul acces la comerțul de pe cel mai navigabil fluviu din Europa.
46 Ion Șișcanu, Op. cit., p. 162.

47 Ibidem, p. 300.
48 Ibidem, fila 325.
49 În prezent com. Drânceni, jud. Vaslui România, mai la nord de Vama Albița.
50 ARI, fond 1025, nr. inv. 881, dosar 5, fila 134.
ПРОБЛЕМА КІЛІЙСЬКОГО РУКАВА В 1940 РОЦІ
ТА РЕГУЛЮВАННЯ ПРОХОДУ РУМУНСЬКИХ СУДЕН У СРСР
Іон ГЕЛЕЦЬКИЙ
(Кагульський державний університет ім. Б.Хашдеу)
e-mail: gheletchii.ion@gmail.com
У період 1918-1940 рр. радянсько-румунські відносини були напруженими в зв'язку з

тим, що Радянський Союз (СРСР) так ніколи і не визнав втрати Бессарабії. До 1934 р., до
відновлення відносин між двома країнами, Радянський Союз проявляв інтерес до території гирлa
Дунаю та на інші регіони Румунії, залучаючи місцеве населення в якості агентів розвідки та
вербуючи своїх прихильників серед екіпажів румунських або іноземних суден. Румунська
держава дуже швидко відреагувала прийняттям спеціальних заходів, які характеризувалися
збільшенням обсягу інформаційних даних про кожного моряка та судна, що працювали в області
комерційного судноплавства від Брaїли до Вилкова, та координацією установ, які обслуговували
порти в регіоні: румунський річковий, морські румунські порти, порти Брaїла, Галац, Рені, Ізмаїл,
Кілія, Вилково1.
Нововведення також чекали на жандармерію, прикордонну службу, митницю, поліцію
та румунську залізницю. З початком Другої світової війни у вересні 1939 р. Румунія прагнула
зберегти нейтралітет на «воді», але все-таки неминуча подія сталася в 1940 р. 26-28 червня два
ультиматуми на адресу Румунії змусили країну поступитись на користь СРСР Бессарабією та
Північною Буковиною. Після анексії Бессарабії Радянський Союз повернув собі статус держави з
виходом до Дунаю і відтепер новий кордон між Румунією та СРСР на Нижньому Дунаї починався
від гирла річки Прут до місця виходу в море у Кілійському гирлі. Внаслідок будівництва нових
кордонів Радянський Союз скористався портами на північній стороні: Рені, Ізмаїлом, Кілією та
Вилковим з усіма портовими об'єктами, побудованими Румунською державою в міжвоєнний
період, а також великою кількістю суден, зареєстрованих у цих портах2.
З газети «Известия» статті «Воз'єднання молдавського народу» від 10 липня 1940 року:
«... Рада Народних Комісарів та регіональний комітет КП(б) України представили пропозицію
об'єднати молдавське населення Бессарабії з Автономною Республікою Молдова та
сформувати Молдавську Соціалістичну Республіку»3.
Після того як була запропонована ідея формування Молдовської РСР, також постало
питання щодо створення кордонів нової союзної республіки. Особлива ситуація склалась
навколо Ізмаїльського повіту, оскільки на цій території за свідченнями М. Гречуха4 проживало
1 Mariana Cojoc, Propagandă, contrapropagandă și interese străine la Dunăre și Marea Neagră (1929-1939), în Anuarul
Muzeului Marinei Române, IV, 2001, Constanța, pp. 225-230.
2 Arthur Tuluș, Constante ale Geopoliticii Gurilor Dunării: Brațul Chilia. De la politica rusă și sovietică la cea ucraineană, în
Materialele Simpozionului științific international: Anul 1940 în istoria românilor. Cahul, 11-12 iunie 2010, pp. 92-118.
3 A. Moraru, Contribuţii la istoria formării R.S.S.Moldovenești, Basarabia 1940, Chişinău, 1991, p. 167-210.
4 Гречуха Михайло Сергійович (1902 - 1976). Президент Верховної Ради Української РСР (28 липня 1939 р. - 15 січня
1954 р.). У інформаційній записці, виданій 22 липня 1940 р., були встановлені кордони Молдавської РСР.
318 Іон ГЕЛЕЦЬКИЙ
32,5% молдаван, 20,3% українців, 24% росіян, 18% болгар та гагаузів, 3,1% євреїв, інші меншини
складали 1-2%5. Тут, як і в повітах Хотин та Четатя Алба, реальні цифри маскувалися, аби надати
входженню Ізмаїльського повіту в УРСР легітимний характер. «Мені здається, - писав М. Гречуха,
- що округ Ізмаїл повинен бути об'єднаний з Радянською Україною, виходячи з наступних
міркувань:
- Ізмаїл населений майже виключно українцями й частково росіянами;
- 33,3% болгар і гагаузів, які живуть у цьому повіті, за походженням є слов'янами та
мають уклад життя та традиції, які є ближчими до українців ніж до молдаван;
- Дунай - це велика морозостійка артерія, яка з'єднується з Чорним морем і може бути
ефективно використана річковим і морським флотом на українській території і немає сенсу
розділяти Дунай на сфери впливу з економічної та стратегічної точки зору»6.
Історик А. Морару7 робить порівняння, посилаючись на згаданий пункт (с), що
стосується розподілу Бессарабії Сталіним та Гітлером, і той факт, що М. Гречуха виступає «…проти
поділу Дунаю на сферу впливу», але для кращого контролю над річкою Дунай від ріки Прут і
впаданням у Чорне море було б доцільніше контролювати єдиною адміністрацією. «Таким
чином, він вигнав молдавських людей, які там жили сотні років, яких спочатку вигнали турки, а
потім М. Гречуха, М. Хрущов та інші реалізатори авторитарної політики Сталіна»8.
Після того як СРСР окупував Бессарабію і Північну Буковину 28 червня 1940 року,
радянська армія згодом зайняла 6 островів на південь від Кілійського рукава. Для розмежування
нового кордону та владнання непорозумінь 17 серпня 1940 р. заступник комісара з питань
зовнішньої політики Радянського Союзу Володимир Деканозов відправив послання румунському
послу в Москві Григорію Гафенцу (17 серпня 1940 р.) з пропозицією створення в Москві Спільної
комісії з урегулювання цього питання. Румунська делегація під керівництвом генерала
Костянтина Санатеску отримала вказівки провести переговори по лінії кордону, як це було
зроблено в 1918 р.
Румунсько-радянські переговори проходили в період між 6 вересня та 24 жовтня 1940
р. і виявилися дуже складними, оскільки радянська сторона заперечувала румунсько-російський
кордон, який існував між 1877 і 1918 рр. Голова радянської делегації генерал Матвій Маланін
заявив, що Румунія є господарем на двох рукавах Дунаю - Суліні та Св. Георгія, і може повністю
орієнтуватися у Дунаї на Сулінській гілці. Тому румунська держава не повинна претендувати на
Кілійський рукав, який повернувся у зону підпорядкування СРСР.
Політика радянської агресії на Дунаї була повністю продемонстрована під час роботи
Спільної комісії з розмежування румунсько-радянського кордону. Зустріч двох делегацій у
Москві почалась з розгляду питання про кордони Північної Буковини, Прута та Дунаю у Вилково.
Починаючи з 26 червня 1940 р. було зрозуміло, що знайти компроміс буде дуже важко.
Незалежно від аргументів Рад у цьому питанні, було очевидно, що вони спрямовані на
запобігання навігації на Кілійському рукаві та паралічу Суліни.
У Радянському Союзі після тривалих переговорів генерал Алдя, президент румунської
делегації, зумів отримати кілька поступок від радянської влади, однією з яких було забезпечення
5 Pactul Molotov-Ribbertop şi consecinţele lui pentru Basarabia, Chişinău, 1991, p. 87.

6 A. Moraru, Op. cit., Chişinău, 1991, p. 172.
7 Антон Морару (1937-2015) доктор наук, професор Університету, історик Республіки Молдова. Він працював
професором в ДУМ, в Університеті Кримінології, в Державному Університеті "Б.П. Хаждеу "в Кагулі. Один з перших
істориків, який боровся за національну ідею і поверненню до школи вивчення історії румун . Він написав такі
фундаментальні твори, як: "Історія Румун. Бессарабія та Придністров'я, 1812-1993 рр. ", Кишинів, 1995 р., Внески до
історії формування Молдавський РСР. Бессарабія 1940р. Кишинів, 1991 р., "1918 рік - астральна година румунського
народу" (1998 рік); "Історія профспілок в сільськогосподарській та виробничій промисловості Республіки Молдова"
(2006 р.); "Внески до методології кримінології" (2001 рік); "Наука історії та контекст політичних інтересів" (2003);
"Історія профспілок освіти і науки Республіки Молдова" (2005 р.); "Методологія історії" (2007 р.); "Чому молдавани -
це румуни?" (2007); "Вступ до правової методології" (2008 р.), "Історія управління охорони здоров'я Кишиніва" (2015
р.) та ін.
8 Pactul Molotov-Ribbentrop şi consecinţele lui pentru Basarabia..., pp. 88-89.
Проблема Кілийського рукава в 1940 році та регулювання проходу румунських суден у СРСР 319
радянським урядом виконання всіх пропозицій про репатріацію громадян Румунії. У жовтні в
Бухаресті було укладено румунську валютну угоду по Бессарабії та Північній Буковині. У той же
час радянський уряд відмовився від пропозиції румунської сторони про переговори щодо нового
торгового договору. Були ще дві проблеми: демаркація кордонів та проблеми Дунаю. Крім того,
спільна комісія обговорила в Москві проблему демаркації кордону. Було досягнуто
домовленості щодо опису кордону Прута і Дунаю до Пардина. Легко зрозуміти, що така позиція
з боку СРСР була обумовлена наміром контролювати гирла Дунаю.
З цієї причини було нормально, що кордони між двома державами на Дунаї повинні
бути встановлені, як це було до 1918 року, тобто відповідно до положень Берлінського договору
1878 р., але радянська сторона вимагала відхилення від кордону 1878 р. відносно останньої
частини Дунаю на Кілійському рукаві, тобто на лінії, починаючи від рукава Старий Стамбул,9 щоб
рухатися на північний захід на рукаві Мусура10.
Незадоволені тим фактом, що румунська делегація відмовилася прийняти таку
пропозицію, в ніч з 25 на 26 жовтня 1940 р. о першій годині чотири радянських розвідсудна
висадили війська на островах Далеру-Маре та Саланжі. Внаслідок нетривалої сутички загинули 6
румунських солдатів, а румунські війська були змушені відступити. 26 жовтня радянські війська
окупували острови Татару Маре, Далеру Мік та Майкан, а 5 листопада вони також зайняли острів
Мусура Бей11. Таким чином, було продемонстровано, що радянська сторона готова
використовувати військові кораблі для виконання конкретних завдань уряду, а також
контролювати торговий шлях нижньої течії Дунаю.
Румунська делегація в Москві на чолі з Г. Гафенку опротестувала цей факт і заявила, що
Радянський Союз здійснив «…неприпустиму дію, спрямовану на закриття Об'єднаного комітету,
який мав би вирішити ці питання»12.
Радянська делегація поставила Румунію перед фактом окупації шести островів у
Кілійському гирлі, загальною площею у 23,75 км². Таким чином Кілійський рукав був зайнятий
радянською стороною на лінії суден, тобто лінія кордону була односторонньо переміщена в
рукав Мусура.
Заступник міністра закордонних справ СРСР В. Деканозов висловив точку зору
Радянського уряду наступними фразами: «В надії, що Румунія не буде добиватися рішення, якого
радянський уряд не може прийняти». За словами радянського дипломата окупація островів не
означала ворожий жест і не порушувала права та незалежність Румунії, якому Росія сприяла в
1878 р. Він також повідомив, що ці острови не мають ніякого значення для Румунії, але вони
надзвичайно важливі для СРСР. «Для СРСР величезний інтерес викликає зміцнення своїх позицій
на Кілійському гирлі. Це визначальний інтерес враховує обставини, міжнародну ситуацію та деякі
аспекти сусідніх політичних держав, а також дружні відносини з Німеччиною»13.
На питання Г.Гафенку, чи відносяться ці слова до румунсько-радянської чи до німецько-
радянської дружби, В. Деканозов поспішив сказати, що це вже інша справа. Таким чином,
представник радянського уряду дав зрозуміти, що Румунія у випадку чого буде вина у початку
війни в регіоні.
Той факт, що обидві сторони не розуміли, як визначити межі Дунаю, і радянська сторона
нехтувала навіть розробкою протоколу для двох останніх зустрічей, призвела до перерви
обговорень між двома делегаціями. Таким чином, проблема Кілійського рукава залишалася
відкритою, і це було лише в середині квітня 1941 р., коли радянський уряд прагнув переконати
9 Веке Стамбул також відомий як Старий Стамбул.

10 Ion Șișcanu, Traseul frontierei pe Dunăre – obiectivul tratativelor româno-sovietice de la Moscova, 1940, în Revista Istorică,
tom VI, nr. 5-6, București, 1995, pp. 477-478. Старий румунсько-російський кордон був продовженням старого
стамбульського рукава, vezi la ArturTuluș, op. cit., pp. 101, 114-115.
11 Idem, Basarabia în contextul relațiilor sovieto-române 1940, pp. 208-231.
12 Ibidem, p. 229.
13 Arhiva M.A.E.R. fond 71/1939, E. 9, vol. 202, f. 156, vezi și Ion Șișcanu, Basarabia în contextul relațiilor sovieto-române.
1940, Chișinău, 2007, pp. 229-230.

представників Румунії в необхідності якнайшвидшого укладання угоди про кордон між двома
країнами. Враховуючи перспективи делегація отримала чіткі інструкції від Іона Антонеску
відновити переговори лише в тому випадку, якщо буде здійснена «евакуація регіону Херца, а
також буде евакуація з островів Далеру Мік, Далерул Маре, Салагнік та Мусура, та кордон буде
проходити вздовж історичної межі Бессарабії за Берлінським договором 1878 р.»14.
Відповідь СРСР була озвучена 29 квітня 1941 р., коли А. Васинські сказав Гафенку, що
«Радянський уряд не бачить сенсу переглядати питання, які вважає вже остаточно
укладеними».15 Проте ситуація у Кілійському гирлі залишалася невирішеною.
Паралельно з територіальними претензіями судноплавного руху на Кілійському гирлі,
радянська сторона також проводила швидке захоплення суден та матеріалів, «вивезених з
бессарабських портів».16 Після підписання Залізничної конвенції 31 липня 1940 р. на наступний
день, 1 серпня, представник радянської сторони Д. Козлов послав румунському генералу А.
Aлдеа телеграму за номером 144 «Повернення портового обладнання і навігаційних засобів в
Румунію Дунайськими портами, що відійшли до СРСР"17, яка означала, що відповідна примітка
передбачала повернення всіх суден та матеріалів з портів, переданих в СРСР до Румунії.
Радянська делегація наголосила, що порти Рені, Ізмаїл, Кілія та Вилково залишилися порожніми.
У цьому контексті радянська сторона звернулася до румунської делегації з проханням про
надання 4 пасажирських суден, буксира, 12 барж, двох моторних човнів та 10 безмоторних
човнів18. Історик Іон Шишчану згадував набагато більші радянські претензії: 9 пасажирських
суден, 3 буксира, 2 моторні баржі та 10 безмоторних19.
Після обміну думками було вирішено створити Радянсько-румунський об'єднаний
технічний комітет у складі голови комітету та двох членів. Як місце зустрічі було обрано місто
Рені, роботи повинні були розпочатися 20 серпня 1940 р., остаточний звіт мав був бути
представлений 25 серпня 1940 р. в Одесі20. Відповідно до Протоколу № 4 позначались судна, що
обслуговують Дунайський водний шлях між портами Брaїла та Вилково.
«Сьогодні, 23 серпня 1940 р. в Ізмаїлі та 24 серпня 1940 р. в Кілії відбулися засідання
румунсько-радянської технічної комісії. Пункт 2 Протоколу стосувався бессарабських портів
Дунаю: Рені, Ізмаїла, Кілії та Вилкова:
1. З 1918 р. Дунайські порти Бессарабії регулярно обслуговуються навігаційною лінією
Брaїла-Вилково для пасажирських і вантажних перевезень маршрутом з наступними зупинками:
Брaіла, Галац, Ісакча, Тулча, Ізмаїл, Нова Кілія, Стара Кілія, Переправа, Вилково. Цей маршрут
обслуговує Н.Ф.Р.21 Щодня курсують два кораблі, один виїжджає з Брaїли, інший повертається з
Вилкова до Брaїли. На цій лінії плавали судна: «Лорд Тудор»22 і «Князь Миколай»23. Коли одне з
цих суден зазнало пошкодження його замінили на човен «Велика Румунія»24.
2. Під час морозу навігація по цій лінії не здійснювалася. Крім Н.Ф.Р. лінію також
обслуговувало акціонерне товариство С.Р.Д. з її суднами: «Принц Міхай»25 та «Ізмаїл»26. Одне з
14 Ion Șișcanu, op. cit., pp. 230-231.

15 ArhivaM.A.E.R., fond 42, vol. 122, bis, f. 32.
16 ArhivaM.A.E.R., fond 71, URSS, E. 9, vol. 206, f. 70.
17 ArhivaM.A.E.R., fond 71, URSS, vol. 98, f. 188.
18 Iulian Chifu, Basarabia sub ocupație sovietică, București, 2004, p. 73.
19 Ion Șișcanu, op. cit., p. 153.
20 Arhiva Regională din Ismail (ARI), filiala Ahivei de Stat din Odessa, Fond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 318.
21 Navigația Fluvială Română (n.a.).
22 Судно "Пан Тудор" було збудовано в Турну-Северін в 1900 році, він мав два пропелера, 380 к.с., швидкість 20 км /
год, вантаж 90 тон.

23 Судно "Князь Миколай" був побудований у Німеччині в Лінці, мав один пропелер, швидкість 18 км / год, вантаж 60 тон.
24 Судно "Велика Румунія" було побудовано в 1900 році в Будапешті, він мав 2 байдарки, 60 к.с., швидкість 19 км / год,
вантаж 140 тон.

25 Судно "Князь Міхай" був побудований в Будапешті в 1913 році, мав пропелер, 60 к.с., вантаж 500 тон, швидкість 19
км / год.
26 Судно "Ізмаїл" був побудований в Трієсті в 1900 році, він мав 2 байдарки, 480 к.с., вантаж 300 тон, швидкість 19 км / год.
цих суден було замінене судном «Ангел Салігни»27.

3. Судна, що належать до N.F.R. були замінені суднами, які служили іншим лініям. Були
згадані: «Аврам Янку», «Принц Кароль» і «Васіле Лупу».
4. Для транспортування низькошвидкісних вантажів була баржа на 500 тон з буксиром
«Дойна» (потужністю 200 к.с.). Буксир «Дойна» функціонував щотижня.
5. Базою поставки та ремонту був порт Брaїла.
6. Радянська делегація зазначила, що окрім суден, що обслуговують цей маршрут Н.Ф.Р.
і С.Р.Д. були також судна, які функціонували нерегулярно, згадуючи судна Н.Ф.Р. – баржі № 685
та 876 з буксирами «Черна» і «Дойна» та моторними баржами «Абруд» та «Бистриця»; аз С.Р.Д.
– баржі № 1, 2, 68, 78, 63 і 69 з буксиром «Аврора».
Румунська делегація, у свою чергу, вважала, що це питання не є об'єктом розгляду
нинішнього комітету, та свідчила про те, що інформація є помилковою, оскільки, згідно з даними,
доступними для румунської делегації на дату слухання, достовірно можна сказати, що
«Бистриця» ніколи не входила до радянських портів, а буксир «Аврора» не використовувався
вже 3 роки, буксир «Черна» рідко з’являвся в цих портах, не частіше одного-двох разів на рік.
Радянська делегація:
1. Капітан дальнього плавання Кулік Василь Семенович
2. Капітан дальнього плавання Макаренко Пакум Михайлович
3. Інженер-механік Герсберг Михайло Абрамович
4. Секретар Бронштейн Лев Ілліч
Румунська делегація:
1. Доктор Василіу Вригіл
2. Командир Улік Константін
3. Інженер Міхейлечі Костін
4. Перекладач та секретар Емануїл Раковіца28.
29 серпня 1940 р. в Одесі радянська сторона відмовилася від претензій флоту Царської
імперії, видані Румунії в 1918 р., але випустила Інформаційну ноту №. 271, яка передбачала
будівництво радянського Дунайського комерційного флоту на основі румунського
судноплавного матеріалу, який буде надано румунськими приватними комерційними
компаніями29. У цьому контексті, представник радянської сторони в Одесі Д. Козлов заявив, що
«Радянський Союз повинен повернути кораблі та все портове обладнання, що обслуговували
порти Дунаю, 27 червня 1940 р., зазначивши, що це становить близько 5 кораблів замість 9, 3
буксири, 2 моторні баржі, 10 безмоторних барж, 3 баржі і весь завод, що належить колишнім
портам СРСР»30.
У вересні румунська делегація висвітлила позицію уряду Румунії, який вважав, що
проблема здачі плавучих засобів, що обслуговують порти Дунаю, не може бути вирішеною. Уряд
Румунії погодився "повернути" портовий матеріал 27 червня 1940 р. в порти Дунаю, але
"повернення" торговельних суден було неприйнятним з кількох причин:
а) це не було обумовлено жодною із умов остаточної заяви Молотова щодо Бессарабії;
б) окрім човнів та понтонів, у бессарабських портах не було станом на 3 серпня 1940 р.
будь-яких інших суден, які після "евакуації" румунськими властями могли бути взяті;
в) приватні та іноземні румунські судна, що доходять до бессарабських портів, не
належать винятково до цих портів. Вони вважаються з точки зору міжнародного права як
елемент своєї країни та за жодних обставин корабель не може зв'язатись з певною територією
або провінцією, щоб бути предметом судового розгляду31.
27 Судно "Ангіл Саліньї" був побудований в Будапешті в 1883 році, він мав 2 байдарки, 480 к.с., 300 тон, швидкість 21
км / год.
28 Arhiva M.A.E.R., vol. 206, f. 73-74, ARIFond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 320, Ion Șișcanu, opcit., p. 154-156.
29 Ion Șișcanu op. cit., p. 156.
30 Ibidem.
31 Ion Șișcanu, Uniunea Sovietică-România, 1940..., pp. 30-31.
З наведених вище причин Королівський уряд Румунії сумнівався в питанні про передачу
суден, які більш-менш регулярно досягали придунайських портів Бессарабії. Румунській державі
в придунайських портах належали лише два кораблі та одна баржа, а якщо радянська делегація
наполягала на здачі цих кораблів, тоді румунська сторона просила про переговори щодо здачі
кораблів шляхом обміну матеріалами залізниці або іншою компенсацією32.
Незважаючи на те, після цього послідували кілька дискусій щодо передачі румунською
стороною торговельних кораблів, питання залишалося невирішеним. Протягом вересня 1940 р.
під час дискусії генерала А. Алдея, представника румунської сторони та представника радянської
сторони Д. Козлова, питання про передачу румунських кораблів з Дунаю відклали та мали
розпочати після того, як СРСР надішле до Румунії військові матеріали, залишені румунською
армією в Бессарабії та Північній Буковині. Д. Козлов в одному пункті зазначив, що «радянські
претензії на румунські кораблі встановлюються в 50% від кількості, передбаченої в примітці №
271 від 29 серпня 1940 р.»33. Пізніше, 7 жовтня 1940 р., той самий Д. Козлов заявив, що «вимоги
СРСР, викладені в примітці № 271 від 29 серпня 1940 р. залишаються незмінними»34.
Відповідь генерала Алдея була такою: «Румунія по праву не повинна давати будь-яке
судно для флоту, що не пов'язане з певною територією і судна, що циркулюють між Бреїла і
Вилковим з пропискою в портах не у складі Бессарабії. Ми не повинні створювати небезпечний
прецедент»35.
Незважаючи на те, що генерал А. Алдея стояв на позиціях румунського уряду, він
уповноважив румунську делегацію в Одесі провести переговори про передачу 50% румунських
пасажирських і торговельних суден, які систематично обслуговували порти між Бреїлою та
Вилковим. За адресатом номер 804/940 повідомлялось делегації СРСР, що Румунія "передає
одне пасажирське судно ("Пан Тудор"),36 один буксир та одну баржу,37 румунська делегація
заявила про готовність визначити умови передачі цих кораблів. Судно "Велика Румунія" не
могло розглядатись, оскільки воно використовувалось лише в секторі Бреїла-Вилкове лише
кілька разів, тому це не було б економічно вигідно"38.
11 жовтня 1940 р. Генерал Д. Козлов просив про половину румунських суден, що
обслуговують колишні порти. Запит румунської сторони на компенсацію суднам, що належать
приватним особам, таким чином маючи на увазі: «2 пасажирських судна, 2 буксири та 3 баржі».39
16 жовтня між двома комітетами відбулася нова зустріч, той же генерал Д. Козлов
заявив, що "радянська сторона відмовляється від претензій на отримання 3 ілюмінаторів та 6
понтонів, але погоджується отримати 2 гавані катери ("Рені" 20 HP та 24 HP "Ismail") та 4 понтони,
тобто понтон у кожному порті: Рені, Ізмаїл, Кілія та Вилково40.
Крім того, радянська сторона також вимагала від румунської делегації: "Лорд Тудор" і
"Князь Миколай", "Дойна", баржу потужністю 500 тонн і дві немоторизовані баржі № 685 і 876.41
Варто зазначити, що в серпні СРСР зажадав 9 пасажирських суден, 3 буксира, 2 моторні баржі, 10
моторних барж, і, нарешті обмежвся та зупинився на 2 пасажирських суднах, 1 буксирі та 3
баржах. Це була фактично єдина угода, зроблена радянською стороною під час переговорів в
радянсько-румунській спільній комісії.
29 жовтня 1940 р. була підписана Конвенція щодо функціонування портів і торгового
флоту дунайських портів Бессарабії. До Конвенції входило VII статей, які передбачали
«реституцію» Румунії всіх конструкцій та матеріалів портів Рені, Ізмаїл, Кілія, Вилково.
32 Ibidem.
33 Ibidem, pp. 33.
34 Ibidem.
35 Revista „Destin Românesc”, nr. 2, 1994, pp. 45-50.
36 Судно "Містер Тудор" було найбільшим пасажирським судном, що обслуговувало порти Бреїла та Вилково.
38 Ibidem.
39 Ion Șișcanu, Basarabia în contextul relațiilor sovieto-române…, pp. 160-161.
40 Ibidem.
41 Ibidem.
«Добровільна відмова» Румунії на користь Радянського Союзу суден буде зроблено в порту
Ізмаїла 13 листопада 1940 р.42.
Що стосується портових об'єктів в Радянському Союзі, то Румунія відмовилась від:
а) Порт Рені – Будівля адміністрації порту, 3 будівлі, шафи, столи, стільці, ваги, 1
плаваючий понтон, один човен, гавань, одна шлюпка;
б) Порт Ізмаїл – Будівлі адміністрації порту, дві будівлі, столи, шафи, стільці, ваги товарів,
один плаваючий понтон, один човен.
в) Порт Кілія – понтони для товарів на 4 м, столи, ваги, 1 плавучий понтон;
г) Порт Вилково – будівля адміністрації порту, припортове будівництво, меблі, ваги, 1
плавучий понтон43.
Ці порти отримали циркуляр від Управління торгового флоту Румунії, Міністерства
авіації і військово-морського флоту Румунії. Згодом, у грудні 1940 р., останній указ торгового
флоту Румунії отримали керівник портів Рені та Ізмаїл від 10 грудня 1940 р. На цей раз
бессарабські порти отримали інструкції російською мовою в Одесі, Києві та Москві44. Моряки, які
обслуговували ці порти, циркуляром 9560 від 16 липня 1940 р. директором румунського флоту
Чезарем lоаніцієм були зараховані в Брaїльський порт45.
Коли був складений проект конвенції, румунська делегація запропонувала
використовувати термін «повернення». Після подальшого обговорення було прийнято рішення
про формулу «Румунія погоджується здати добровільно».
Тоді коли проекти конвенцій були складені, румунська делегація запропонувала
використати термін "повернення", коли мова йшла про портовий матеріал, і "перехід" до
річкових суден, але радянські делегати наполягали на єдиному терміні щодо портових
матеріалів та річкових суден - "повернення". Після кількох дискусій була узгоджена формула
"Румунія погоджується передати добровільно"46.
До 1 січня 1941 р. радянська влада ліквідувала Капітанію порту Рені, тим самим
повністю зупинивши торгівлю на річці Прут47. Варто зазначити, що торгівля на річці Прут
проходила в міжвоєнний період безперервно від гирла протоку до села Дренчєнь (повіт
Васлуй)48.
Щороку на р. Прут перевозилось понад 100 тис. тон вантажів49. На кінець відзначимо,
що в 1940 р. після анексії Бессарабії і створення Молдавської РСР, СРСР через агресію вдалося
зайняти Кілійське гирло, зайняти збройними силами шість островів, таких як: Мусура, Татару
Маре, Далеру Мик, Саланг, Майкан і Старий Стамбул, блокуючи тим самим вільне пересування
суден по румунській гілці Дунаю. Крім того делегації СРСР вдалося побудувати річковий флот
Дунаю з суден, що були добровільно надані Румунською стороною. Також СРСР вдалося
блокувати торгові шляхи на річці Прут, та вперше за 20 років Радянський Союз повернув собі
вихід до гирла Дунаю і можливість контролю над найсудноплавнішою річкою Європи.
42 Обласний Архів в Ізмаїлі, філія державного архіву в Одесі, фонд 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 322. Vezi și
Ion Șișcanu, Op. cit., pp. 300-302.
43 Ibidem.
44 ARI, Fond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 373-374.
45 ARI, Fond 1025, nr. inv. 881, Dosar 52, Anul 1940, fila 318.
46 Ibidem, p. 300.
47 Ibidem, fila 325.
48 На даний момент Drаnceni, регіону Васлуй, Румунія, на північ від Вама Альбіца.
49 ARI, fond 1025, nr. inv. 881, dosar 5, fila 134.
Dunărea multietnică. Comunități etnice și demografie istorică
Багатонаціональний Дунай. Етнічні спільноти та історична демографія
DINAMICA NUMĂRULUI DE MOLDOVENI DIN SUDUL BASARABIEI
ÎN A DOUA JUMĂTATE A SECOLULUI AL XIX-LEA ȘI ÎNCEPUTUL SECOLULUI AL 20-LE
Viktor DROZDOV
e-mail: victorvd84@ukr.net
Alexei ILYIN
e-mail: IlyinOleksij@gmail.com
POPULATION DYNAMICS OF MOLDAVIANS IN SOUTHERN BESSARABIA

IN THE SECOND HALF OF THE 19TH AND EARLY 20TH CENTURIES
Summary. In the paper, on the basis of statistical materials, the changes of the number of Moldavians
in the Izmail and Akerman districts of Bessarabia province during the second half of the 19th and beginning of the
20th century are disclosed. Important sources of research of the Moldavian population were the First All-Census
of the Russian Empire in 1897 and the ethnographic materials of V. Butovich, which allowed to study the changes
in the social and confessional structure of the Moldavian ethnic group in the Southern Bessarabia, as well as
ethnic processes in the region.
Basarabia de Sud s-a dezvoltat istoric ca o regiune polietnică în care locuiesc etnii de diferite
origini şi culturi. Procesele de colonizare a provinciilor din sudul Basarabiei în prima jumătate a
secolului al XIX-lea au influențat semnificativ situația etnodemografică din provincie. Spre deosebire
de părțile centrale și de nord ale regiunii (cu excepția judeţului Hotin), în sud, moldovenii nu constituiau
majoritatea absolută a populației. Odată cu dezvoltarea Basarabiei de Sud ca regiune macro-culturală,
studiul dinamicii numărului de moldoveni, ca una dintre cele mai mari grupuri entice, prezintă un
interes științific considerabil.
Problema structurii etnice a populației din Basarabia a atras întotdeauna atenția
cercetătorilor. În secolul al XIX-lea și începutul secolului al XX-lea, a apărut o serie de lucrări, care au
relevat subiectul populării Basarabiei și componența etnică a regiunii. Acestea includ date ale
învăţaţilor A. Skalkovski, A. Zaşciuk, P. Batiuşkov, P. Kruşevan, V. Butovici şi M. Moghileanski. Printre
oamenii de știință sovietici, o contribuție valoroasă la studiul structurii etnice din Basarabia au depus
L. Berg, V. Kabuzan, V. Zelenciuk, Ya. Grosul, I. Budak și V. Jukov. Procesele etnice și demografice din
Basarabia sunt studiate de oameni de știință contemporani moldoveni și ruși, inclusiv de N. Babilunga,
J. Grec, D. Poştarenko, S. Suleak ș.a. Trebuie remarcat faptul că în scrierile acestor cercetători, numărul
și componența etnică a populației moldovenești din Basarabia de Sud nu a fost considerată o problemă
științifică separată. Studiului proceselor etnice din Basarabia de Sud în secolele al XIX-lea și începutul
secolului al XX-lea au fost dedicate operele oamenilor de știință din țară L. Ţiganenko, O. Bachinski, S.
Maidanevici, I. Gavrilcenko, V. Drozdov, O. Baliţki, M. Başlî, M. Casiens ș.a. Problema dinamicii
numărului de moldoveni din sudul Basarabiei nu a fost obiectul unui studiu științific separat.
328 Viktor DROZDOV, Alexei ILYIN
Autorii acestui articol au dezvăluit schimbările în mărimea și structura populației

moldovenești din raioanele sudice (Akerman și Ismail) ale Basarabiei în a doua jumătate a secolului al
XIX-lea și începutul secolului al XX-lea, și determinat factorii care au influențat dinamica populației
moldovenești din regiune.
Faimosul om de știință sovietic L. Berg a împărţit teritoriul Basarabiei, după componența ei
etnică, în trei părți: 1) zona Hotinului care a fost populată în mare parte de ucraineni; 2) zona mijlocie
în care au predominat moldovenii; 3) zona sudică sau Bugeac (zonă de stepă, situată la sud de linia
Bender-Leova) colonizată de populaţie venită din alte teritorii, care consta din moldoveni, ucraineni,
bulgari, găgăuzi, grupuri etnice germane, ruse ș.a.1. După războiul ruso-turc din 1806-1812 şi anexarea
Basarabiei la Imperiul Rus, a început procesul de colonizare a teritoriului. Ca urmare a creșterii rapide
a populației Basarabiei datorită relocării diferitelor grupuri entice, numărul moldovenilor în prima
jumătate a secolului al XlX-lea a scăzut.
Informațiile despre numărul populației regiunii Basarabia la jumătatea secolului al XIX-lea
erau semnificativ diferite. „Revista de Statistică militară a Imperiului Rus“ din 1849 indica faptul că
cuantumul total al populației din regiunea Basarabiei a fost 812 120 de persoane, dintre care în județul
Akerman – 66 666 persoane, în județul Cahul – 36 963 persoane, în târgul Ismail – 36 911 persoane,
conform administrației coloniale – 93 417 persoane2. În conformitate cu revizuirea a 9-a a populației
Imperiului Rus, realizată în 1851, în regiunea Basarabia, existau 874 044 de persoane, dintre care în
judeţul Akerman (inclusiv orașul Ismail) – 98 989 persoane, în Cahul – 142 830 persoane3. Potrivit
„Informațiilor despre starea populației regiunii Basarabia și a târgului Ismail“, din 1853, care se află în
fondul de instituție municipală „Arhiva Ismailului“, numărul total al populației a fost de 951 376 de
persoane4. Din păcate, aceste surse nu conțin informații despre componenţa etnică a populației.
Descriind structura etnică a populației din regiunea Basarabiei și ale județelor ei, în
conformitate cu datele bisericii din anii '50 ai secolului al XIX-lea, cercetătorul sovietic V. Kabuzan
indica faptul că, dintre 841 523 de persoane care locuiau în regiunea Basarabia, cota moldovenilor
alcătuia 51,4% (432 579 persoane). Spre deosebire de zonele centrale și de nord ale Basarabiei (cu
excepția Hotinului), în județele din sud, proporția moldovenilor a fost mai mică. Ponderea populației
în judeţul Akerman a fost de 27,5% (30 725 persoane) și în județul Cahul (Ismail) – 15% (19 629
persoane)5. Cercetătoarea ucraineană contemporană S. Maidanevici, studiind raportul anual al
Guvernatorului General cu privire la starea regiunii Basarabia din anul 1850, declară că numărul total
al moldovenilor a fost 462 937 de persoane sau 53,1% din numărul total al populației6.
Una dintre primele culegeri complexe de informații despre regiunea Basarabia de la mijlocul
secolului al XIX-lea, este al doilea volum de „Materiale de Geografie și Statistică ale Rusiei“, care a fost
alcătuit de către căpitanul Statului Major General Alexandru Zaşciuk în anul 1862. În materialul său
statistic elaborat în baza auditului al 10-lea al Poporului din 1857, nu există date privind populația
Basarabiei (judeţul Ismail și părţi ale județelor Cahul, Akerman), care a fost alipit principatului
Moldovei, potrivit prescripțiilor Tratatului de la Paris din 1856. Conform estimărilor cercetătorului A.
Zaşciuk, în Basarabia locuiau 600 de mii de moldoveni sau 66,4% din populație7. Cu toate acestea, în
1 Л. С. Берг, Население Бессарабии. Этнографический состав и численность (С 10-верстной этнографической

картой), Пг., 1923, с. 7.
2 Военно-статистическое обозрение Российской империи, т. 11, Новороссийские губернии, Бессарабская область и
Земля Войска Донского, ч. 3, Бессарабская область, 1849, с. 110-114.

3 Девятая ревизия: Исследование о числе жителей в России в 1851 году Петра Кеппена, СПб., 1857, с. 23-25.
4 Комунальна установа «Ізмаїльський архів», ф. 56, оп. 1, спр. 608, арк. 127.
5 В. М. Кабузан, Народонаселение Бессарабской области и левобережного Приднестровья (конец ХVІІІ – первая
половина ХІХ ст.), Кишинев, 1974, с. 55.

6 С. Б. Майданевич, Динаміка чисельності етнічних груп Бессарабії в першій половині ХІХ ст. În: Науковий вісник
Ізмаїльського державного гуманітарного університету, вип. 34, Серія «Історичні науки», Ізмаїл, 2016, с. 96.
7 А. Защук, Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба, т. 2,
Бессарабская область, ч. 1, СПб., 1862, с. 180.

Dinamica numărului de moldoveni din sudul Basarabiei 329
aceste declarații au fost imprecizii certe, după cum au evidenţiat V. Zelenciuk8, Ya. Grosul și V. Budak9.
V. Zelenciuk a subliniat faptul că proporția populației moldoveneşti din judeţul Cahul (Ismail), începând
din 1858 a fost de 27,5%, iar în județul Bender – 53,5%. În județul Akerman, în prima jumătate a
secolului al XIX-lea, moldovenii au reprezentat mai mult de o treime din populație, dar între anii 1817
și 1858, numărul acestora a scăzut cu 8,2%. În general, în aceste județe din 1835 până la 1861, numărul
moldovenilor a scăzut de la 92 800 la 82 400 de persoane, adică de la 39.3 la 29% din populație10. Cu
toate acestea, scăderea numărului absolut al moldovenilor s-a datorat transferului Basarabiei în
principatul Moldovei.
În publicația de statistică „Listele localităţilor Imperiului Rus. III. Regiunea Basarabia”,
publicată de Comitetul Central de Statistică în 1859, a fost declarat că numărul populației moldovenești
în regiune este de 515 mii persoane sau 56,7%. Dintre acestea, mai mult de 34 mii de moldoveni locuiau
în județul Akerman11. Informațiile conținute în primul volum al „Comitetului Regional de Statistică din
Basarabia” furnizează date suplimentare privind numărul și componența națională a populației urbane
și rurale din regiunea Basarabia. Astfel, din 1862, numărul moldovenilor din regiunea Basarabia
(publicat în ediția de „moldoveni și valahi”) a constituit 515 927 de persoane sau 51.4%. În regiunea
Akerman au fost 25 153 de moldoveni (15%), în timp ce proporţia moldovenilor în Akerman a fost de
numai 8,9% (2 626 persoane). Un număr mic de moldoveni locuiau în Şabo (253 persoane) și Păpuşoi
(632 de persoane), iar în localitatea Turlaka erau absenți cu totul12.
În 1859, în partea Basarabiei, care aparținuse Principatului Moldovei a fost realizat un
recensământ. Unul dintre dezavantajele sale a fost unificarea ucrainenilori, ruşilor și a albanezilor într-
o „rasă slavă“, în cadrul cărei, conform ipotezei lui Ya. Grosul, au fost incluşi şi bulgarii și găgăuzii. Un
alt dezavantaj a fost faptul că recensământul n-a înregistrat aparte românii care au început să se mute
în zonă după transferul terenurilor către principat. În general, în anii 1859-1860 în judeţeţe Ismail și
Cahul locuiau 49422 de moldovei și ponderea lor a fost de 30,8%13. În 1878 Imperiul Rus, în
conformitate cu Tratatul de la Berlin, restitutie acest teritoriu, care intră în componenţa provinciei
Basarabia ca județul Ismail. Numărul total al populaţiei județului a fost 138 147 de persoane14.
Reducerea proporției populației moldovenești din sudul Basarabiei a continuat în a doua
jumătate a secolului al XIX-lea. Potrivit datelor cercetătorului V. Zelenciuk, în anul 1883, ponderea
moldovenilor din judeţele Basarabiei Akerman, Bender și Ismail a scăzut la 25,4%15.
Materialele primului recensământ universal al populaţiei Imperiului Rus de la 28 ianuarie
1897 sunt centrale printre sursele care reflectă numărul și componența populaţiei provinciei Basarabia
la sfârșitul secolului al XlX-lea. Cu toate acestea, recensământul din 1897 are o serie de deficiențe. În
primul rând, a fost numărată doar populația existentă, adică acele persoane care, în momentul
recensământului, erau în provincie. În al doilea rând, nu au existat informații despre compoziția etnică
a populației, apartenența la un anumit grup etnic fiind determinată de limbă. Mai mult decât atât, nu
a fost luată în considerare posibila posedare de către populație a două limbi. În al treilea rând, datele
recensământului au prezentat anumite erori.
Conform recensământului din 1897, în provincia Basarabia, existau 920 919 moldoveni
8 В. С. Зеленчук, Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. (Этнические и социально-демографические процессы),
Кишинев, 1979, с. 152.

9 Я. С. Гросул, И. Г. Будак, Очерки истории народного хозяйства Бессарабии. (1812-1861), Кишинев, 1967, с. 62.
10 В. С. Зеленчук, Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. (Этнические и социально-демографические
процессы), Кишинев, 1979, с. 164.

11Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим
комитетом Министерства внутренних дел, вып. 3, Бессарабская губерния: список населенных мест по сведениям
1859 года, СПб., 1861,с. ХІХ.
12 А. Н. Егунов, Записки Бессарабского областного статистического комитета, т. 1, Кишинев, 1864, с. 91-92.
13 Я. С. Гросул, И. Г. Будак, Очерки истории народного хозяйства Бессарабии. (1861-1905 гг.), Кишинев, 1972, с. 123.
14 Обзор Бессарабской губернии за 1878 год, Кишинев, 1879, с. 9.

(recensământul marca, ca atare, pe cei ce vorbeau limba „moldovenească“), dintre care, în zonele
urbane – 41 549 de persoane, în zonele rurale – 879 370 de persoane. În consecință, proporția
moldovenilor a fost de 47,6% și a scăzut cu 6%, în comparație cu anul 1858. În judeţele sudice din
Basarabia, proporția moldovenilor era mai mică în comparație cu provincia. Astfel, în județul Akerman
au locuit 43 441 de persoane (16,4%), dintre care 221 de persoane locuiau în orașul Akerman. În raionul
Ismail au fost 95,495 moldoveni (39,1%) dintre ei în Ismail - 1589 persoane, în oraşul Bolgrad – 612
persoane în orașul Chilia – 2 495 persoane, în oraşul Cahul – 2 786 persoane, în oraşul Reni – 2 612
persoane16. Astfel, conform recensământului din 1897, proporția moldovenilor din sudul Basarabiei a
fost de 27,2%. Populația moldovenească a județului Akerman scăzuse semnificativ, în timp ce proporția
moldovenilor din județul Ismail crescuse. Populația moldovenească reprezenta 11,7% din populația
urbană și 30,6% din populația rurală (14,2% și, respectiv, 53,6%)17. Din numărul total al moldovenilor
din sudul Basarabiei, doar 7,4% locuiau în orașe. Trebuie remarcat faptul că populația moldovenească
a orașului Akerman a scăzut de aproape 12 ori, comparativ cu anul 1862. Creșterea proporţiei
moldovenilor este observată numai în oraşele Cahul și Reni.
Din recensământul anului 1897 putem afla, de asemenea, componenţa socială și
confesională a populației moldovenești din sudul Basarabiei. Cea mai numeroasă clasă socială în rândul
moldovenilor a fost reprezentată de țărani (84,6%), iar ponderea burghezilor a fost de 12,7%. Procentul
de nobili (0,1%), cetățeni de onoare (0,5%) și clerici (0,6%) a fost destul de nesemnificativ. Trebuie
remarcat că nobilimea moldovenească practic nu a locuit în orașele din sudul Basarabiei. În sate,
proporția moldovenilor printre nobilime a fost de 12,8%. În schimb, o cincea parte a nobilimii din
provincie era de origine moldovenească18. Printre moldovenii din Basarabia de Sud nu au existat practic
comercianți (din lista de recensământ a clasei comercianților au fost atestate doar 4 persoane).
Agricultura era principalul tip de activitate a majorității covârșitoare a populației moldovenești (93,4%
în regiunea Akerman, 89,4% în Ismail). După credinţă, aproape toți moldovenii erau ortodocși.
Asupra inexactităților recensământului din 1897 a atras atenția V. Zelenciuk, care a subliniat
necesitatea precizării datelor privind numărul populației moldoveneşti, ucrainene și ruse. În opinia sa,
eroarile în recensământ privind determinarea numărului acestor grupuri etnice au fost cauzate de
următorii factori: 1) separarea gravitațională obiectivă a moldovenilor de ruși și ucraineni în acele orașe
și sate unde avea loc procesul active al asimilării etnice; 2) inexactitățile care s-au produs din cauza
imperfecțiunii metodologiei recensământului19. Cercetătorul a avut îndoieli referitor la reducerea
numărului absolut al populației moldoveneşti în orașe, considerând că numărul moldovenilor în orașe,
dimpotrivă, trebuia să crească datorită creșterii naturale și migrării populației rurale. Conform estimării
cercetătorului V. Zelenciuk, în recensământul din 1897 a scăzut numărul moldovenilor din județul
Akerman cu 0,4%, în judeţul Ismail – cu 7,2%. În general, nu a fost considerată o parte semnificativă a
populației moldoveneşti din Basarabia, care a fost înregistrată ca ruşi sau ucraineni: 18,5 mii – în orașe
și 70 mii – în sate. Potrivit cercetătorului, numărul moldovenilor din provincia Basarabia din 1897 a fost
1 009 419 de persoane sau 52,1% din toată populația20.
În studiul compoziției etnice a populației rurale din Basarabia, sunt importante materialele
etnografice ale cercetătorului V. Butovici, compilate de el în 190721. Pe baza informațiilor statistice
obținute prin activitatea profesorilor şi a unor preoţi, autorul a dezvăluit structura etnică a populației
Basarabiei și numărul grupurilor etnice care locuiau în fiecare sat din mediul rural al provinciei
Basarabia. Spre deosebire de recensământul din 1897, în care apartenenţa unui anumit grup etnic era
16 Первая Всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г., т. ІІІ, Бессарабская губерния, СПб., 1905, с. 70-
71.
картой), Пг., 1923, с. 10.

18 Л. Ф. Циганенко, До питання про етнічний склад дворянства Півдня України (кінець ХVІІІ – ХІХ ст.). În: Український
історичний журнал, 2009, № 4, с. 76.


20 Ibidem, p. 156-157.
21 В. Н. Бутович, Материалы для этнографической карты Бессарабской губернии, Кишинев, 1916, 59 с.
determinată prin limbă, V. Butovici a distribuit populația în funcție de identitatea etnică și de religie.
Sistematizarea datelor etnografice ale cercetătorului V. Butovici a foat realizată de L. Berg, care a
alcătuit „harta etnografică a populaţiei rurale din Basarabia“22.
Descriind structura etnică a populaţiei rurale din județul Akerman, autorul a menționat că
majoritatea moldovenilor locuiesc pe malurile râului Nistru, în partea de nord, la hotar cu județul
Bender. Numărul total al moldovenilor din judeţul Akerman a fost 45 190 de persoane, adică 16,8%
din populația totală a județului, care este cu 1,4% mai puțin față de recensământul din 1897.
Moldovenii predominau numeric în regiunile Talmaz (11 360 persoane sau 91,3%) și Palanka (8 050
persoane sau 68,6%). Aproape jumătate din populație erau moldoveni în regiunile Volontirovka (2 600
persoane sau 45,6%), Alexandrovka (6 090 persoane sau 45%) și Ivanovka-Rusă (10 930 persoane sau
42,4%). Printre localităţile care erau populate în principal de moldoveni se numără: în judeţul
Plahteevka – Gura Celigheder (Satunovo); în judeţul Alexandrovka – Feștelița, Frumuşica Nouă, Noua-
Pavlovka (Zurum) Marianovka, Kopceak și Frumuşica-Veche (Ocnita); în judeţul Ivanovka-Rusă –
Moldovka (Vădeni) Karagasan, Stepanovka, Antonovka (Antoneuka) și Kaplan; în judeţul Talmaz –
Talmaz, Cioburci (Şiburciu) Purcari, Ermoclia și Popovka; în judeţul Palanka – Oleneşti. Unele așezări
din judeţul Akerman au fost populate atât de moldoveni, cât şi de ucraineni, în special Taşlâk (judeţul
Taşlâk), Manja (judeţul Alexandrovka) Volontyrivka (judeţul Volontirovka) Slobozia-Hanes, Noua
Ţariceanka, Faraonovka (judeţul Ivanovka-Rusă) Tudorovo, Palanca, Han -Nişla, Gura Roşa (judeţul
Palanka) ș.a.23.
În satele județului Ismail, după V. Butovici, locuiau 95 575 de moldoveni sau 45,6% din
populație. Astfel, proporția lor în 10 ani a scăzut cu 0,8%. V. Butovici a prezentat сomponenţa etnică a
populaţiei rurale din cele cinci sectoare administrativ-polițiste, în care era împărțit județul Ismail.
Majoritatea moldovenilor locuiau de-a lungul Prutului, pe teritoriile sectoarelor 2, 3 si a 4 ale judeţului
Ismail. Cea mai mare parte a moldovenilor (36 859 persoane sau 79,6%) locuiau în satele ce făceau
parte din sectorul al 2-lea, localizat de-a lungul Prutului, în partea de nord a județului. În acest sector,
dintre 62 de localități 45 erau moldoveneşti, iar în 10 localităţi moldovenii din mediul rural locuiau
împreună cu alte grupuri etnice. Moldovenii reprezentau mai mult de jumătate din populația sectorului
al 3-lea (18 872 persoane sau 54,2%) și al 4-lea (20 311 persoane sau 53,3%), care, de asemenea, erau
situate de-a lungul Prutului în sudul sectorului al 2-lea. În sectorul 3 erau 32 de localități moldoveneşti
și 9 sate în care moldovenii alcătuiau o parte din populație. În sectorul 4 erau 9 sate moldoveneşti și în
3 sate moldovenii alcătiau numai o parte. Cu mult mai mică a fost proporția moldovenilor din
sectoarele 1 (10 495 persoane sau 24,5%) și al 5-lea (9 038 persoane sau 19,6%), teritoriile cărora se
întindeau de-a lungul Dunării. Doar două sate din primul sector erau moldoveneşti (Erdek-Burno și
Babel), iar în 11 sate, împreună cu moldovenii locuiau ucraineni, ruşi, bulgari, găgăuzi, albanezi, țigani,
greci și evrei. Moldovenii din sectorul 5 locuiau în 17 localități, dintre care două erau moldoveneşti
(Chitai și Borisovka)24.
Materialele etnografice prezentate de V. Butovici mărturisesc despre procesele active de
asimilare lingvistică în satele basarabene. În studiul său autorul a subliniat, în primul rând, limba ce
predomina în localitățile în care locuiau mai multe etnii, menționând, de asemenea, dacă și-a pierdut
sau nu limba maternă partea populației mai mică numeric. Descriind populația rurală din județul Hotin,
autorul a subliniat atât moldovenizarea ucrainenilor, cât și procesul invers.25 L. Berg menționa, de
asemenea, acest lucru, subliniind faptul că moldovenizarea s-a extins nu numai asupra limbii, ci și
asupra traiului26.

картой), Пг., 1923, с. 60.
23 В. Н. Бутович, Материалы для этнографической карты Бессарабской губернии, Кишинев, 1916, с. 50-55.
24 Ibidem, с. 55-59.
25 Ibidem, p. 10-11.
картой), Пг., 1923, с. 16.

În sudul Basarabiei, unde a existat un număr semnificativ de așezări eterogene din punct de
vedere etnic, asimilarea lingvistică și etnică a diferitelor grupuri etnice a fost comună. De exemplu, în
satele municipiilor Ivanovo-Bulgară a judeţului Akerman, conform datelor lui V. Butovici, moldovenii
aproape au uitat limba maternă. De asemenea, au fost ucrainizaţi moldovenii localităţilor Divizia
(judeţul Akerman) Galileşti şi Balabanka (judeţul Ismail). În satul Taşlâk din judeţul Akerman, în cazul
în care moldovenii au depășit de două ori numărul ucrainenilor, domina limba ucraineană. La limba
ucraineană de comunicare apelau moldovenii așezărilor Manja, Han-Nişla, Gura-Roşa (judeţul
Akerman), Hassan-Aspaga, Larjanka, Broska, Martaza 1-a, Baccealia-Spaska, Kisliţa 1-a, Tuzla
Nikolaevka, Albata de Jos și Budei (judeţul Ismail). Satul Volontirovka din judeţul Akerman, în care
locuiau 2 600 de moldoveni, 2 mii de ucraineni și 500 de evrei domina limba moldovenească, dar toți
moldovenii vorbeau, de asemenea, ucraineana. Limba moldovenească a prevalat în satele Faraonovka
(judeţul Akerman), Novo-Pokrovka, Furmanka, Neruşai, Eskipolos, Şkandâba, Noul-Caragaci, Burlacu-
Vechi, Tatar-Baurci, Kokorî, Moscovei și Baimaclia (judeţul Ismail), unde locuiau, de asemenea,
ucraineni și reprezentanți ai altor grupuri etnice. Moldovenizarea ucrainenilor a avut loc în satele
Talmaza, Cioburciu şi Korkmaz din judeţul Akerman, Ceamaşir, Dmitrivka, Slobozia Mare Sărăteni,
Sărăţika-Veche, Tigheceanka, Gura-Ciora, Dakko, Vişnevka şi Leovo – judeţul Ismail. În unele sate
moldovenii au trecut la limba rusă (Petropavlovka, judeţul Akerman și Kareacika , judeţul Ismail); la
găgăuză (Troianul-Vechi, judeţul Ismail); la bulgară (Banovka, Dermender și Dolukioi, județul Ismail); și
la limba albaneză (Karakurt judeţul Ismail). Pe de altă parte, în satele Anadol, Satunov şi Voznesensk
limba moldovenescă a suprimat limba bulgară. Având în vedere problema bilingvismului, V. Butovici
sublinia că, în multe sate populația moldovenească putea să vorbească sau înțelegea ucraineana sau
rusa.
Materiale cercetătorului V. Butovici sunt ultimele date complete privind structura etnică a
populației din mediul rural al Basarabiei la începutul secolului XX. În general, aceste recensăminte nu
au mai fost efectuate. Numai în aprilie 1917 a fost adoptat programul recensămîntului agricol și
municipal de teren al întregii Rusii. După cum a subliniat V. Babilunga, în Basarabia, recensământul a
fost realizat în vara și toamna anului 1917 de către Zemstva basarabeană cu ajutorul Secţiei de
Statistică, sub conducerea lui M. Moghileanski. Aceste date au fost transferate către Comitetul Central
de Statistică, dar în timpul războiului civil au fost pierdute27.
Informații generale despre dinamica populației ne prezintă „Cercetările asupra provinciei
Basarabia“, publicate de Comitetul Regional basarabean de statistică din 1870 până în 1914. Furnizând
informații cu privire la numărul și componența populaţiei de la începutul secolului XX, comisia s-a bazat
pe materialul primului recensământ universal al Imperiului Rus din 1897. Astfel, calculând numărul
persoanelor, erau luate în considerare doar ratele de creștere a populației naturale, adică la numărul
populației reale a fost adăugată doar diferenţa dintre numărul celor născuţi şi numărul de decese.
Creșterea artificială a populației, care în Basarabia a avut o magnitudine considerabilă, nu a fost supusă
enumerării.
M. Babilunga notează că schimbările în compoziția etnică a populației Basarabiei la începutul
secolului al XX-lea au avut loc tocmai în detrimentul proceselor de migrare. Conform calculelor sale, în
perioada anilor 1897-1917, mai mult de 60 000 de evrei au emigrat din Basarabia28. Ca rezultat, a
existat o scădere a proporției evreilor în orașele basarabene și o creștere a proporției moldovenilor
strămutaţi din zonele rurale. Astfel, în 1910 ponderea moldovenilor din Sudul Basarabiei a fost după
cum urmează: în Reni – 40%, în Chilia – 31,1%, în Ismail – 20%, în Akerman – 10,4%29. Plus la aceasta,
a existat o scădere a proporției de ruși, și în unele orașe - de ucraineni. În schimb, „Cercetările
provinciei Basarabia din anul 1910” au oferit date complet diferite privind componenţa etnică a
populației orașelor din sudul Basarabiei. În special, ponderea moldovenilor în Reni a fost de 38%, în
27 Н. В. Бабилунга, Источники к изучению динамики городского населения Бессарабии в период первой мировой
войны, în Проблемы источниковедения истории Молдавии периода феодализма, Кишинев, 1983, с. 191.
28 Н. В. Бабилунга, Население Молдавии в прошлом веке: Миграция? Ассимиляция? Русификация, Кишинев, 1990, с. 69.
29 Ibidem, p. 73.
Chilia – 21,5%, în Ismail – 7,1%, în Akerman – 0,8%, în Cahul – 39,3%, în Bolgrad – 5%30. În „Cercetările
provinciei Basarabia din anul 1913”, indicatorii componenţei etnice a populației urbane nu s-au
schimbat31. Aceste date practice nu diferă de recensământul din anul 1897, deoarece în „Cercetări“
erau afișate numai schimbările creșterii naturale a populației, iar acestea nu reflectau situația completă
etnică și demografică din regiune.
Astfel, în a doua jumătate a secolului al XIX-lea și începutul secolului al XX-lea, proporția
populației moldovenești din sudul Basarabiei a scăzut. În judeţul Ismail, care, în anii 1856-1878 a fost
sub conducerea principatului moldovenesc (român) numărul moldovenilor a crescut, dar nu a trecut
de jumătatea populației. În primul rând, moldovenii locuiau în mediul rural și erau angajați în
agricultură, dar la începutul secolului al XX-lea, proporția lor în orașele din Basarabia de Sud a crescut
treptat, ca urmare a proceselor de migrație cauzate de emigrarea evreilor. Schimbările etno-
demografice din regiune au fost cauzate nu numai de creșterea și migrația populației, dar, de
asemenea, şi de asimilarea lingvistică şi etnică treptată în aceste așezări locuite de mai multe grupuri
etnice. Ca urmare, a avut loc ucrainizarea populației moldovenești și moldovinizarea ucrainenilor și a
altor grupuri etnice.
30
Обзор Бессарабской губернии за 1910 год, Кишинев, 1911, с. 7-12.
31В. В. Дроздов, Етнічний склад міського населення Південної Бессарабії наприкінці XIX – на початку XX ст. (за
матеріалами офіційної статистики). În: Міграції в історії і етнічних процесах України. Одеські етнографічні читання,
Одеса, 2017, с. 141.
ДИНАМІКА ЧИСЕЛЬНОСТІ МОЛДОВАН ПІВДЕННОЇ БЕССАРАБІЇ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
Віктор ДРОЗДОВ
e-mail: victorvd84@ukr.net
Олексій ІЛЬЇН
e-mail: IlyinOleksij@gmail.com
Південна Бессарабія історично склалася як поліетнічний регіон, в якому проживають

різні за походженням, культурою та побутом етноси. Процеси колонізації південних повітів
Бессарабії в першій половині ХІХ ст. істотно вплинули на етнодемографічну ситуацію в краї. На
відміну від центральної та північної частин регіону (крім Хотинського повіту), на півдні
молдовани не становили абсолютну більшість населення. В умовах розвитку Південної Бессарабії
як макрокультурного регіону дослідження динаміки чисельності молдован як однієї з найбільш
великих етнічних груп представляє значний науковий інтерес.
Проблема етнічної структури населення Бессарабії завжди привертала увагу
дослідників. Ще в ХІХ – на початку ХХ ст. з’явилася низка праць, в яких розкривалися питання
заселення території Бессарабії й етнічного складу регіону. Це, зокрема, матеріали
А. О. Скальковського, О. Защука, П. М. Батюшкова, П. О. Крушевана, В. М. Бутовича й
М. К. Могилянського. Серед радянських науковців вагомий внесок у вивчення етнічної структури
Бессарабії зробили Л. С. Берг, В. М. Кабузан, В. С. Зеленчук, Я. С. Гросул, І. Г. Будак і В. І. Жуков.
Етнодемографічні процеси в Бессарабії досліджуються сучасними молдовськими й російськими
науковцями, зокрема Н. В. Бабілунгою, І. Ф. Греком, Д. Поштаренку, С. Г. Суляком та іншими.
Слід зазначити, що в працях цих дослідників чисельність та етнічний склад молдовського
населення Південної Бессарабії не розглядалася як окрема наукова проблема. Дослідженню
етнічних процесів у Південній Бессарабії в ХІХ – на початку ХХ ст. присвячені праці вітчизняних
науковців Л. Ф. Циганенко, О. М. Бачинської, С. Б. Майданевич, І. І. Гаврильченко, В. В. Дроздова,
О. Ю. Балицького, М. І. Башли, М. С. Касьєнс та інших. Питання динаміки чисельності молдован
Південної Бессарабії не було предметом окремого наукового дослідження.
Автори статті поставили за мету розкрити зміни в чисельності та структурі молдовського
населення південних повітів (Акерманського й Ізмаїльського) Бессарабії впродовж другої
половини ХІХ – початку ХХ ст., а також визначити чинники, які впливали на динаміку чисельності
молдован у регіоні.
Відомий радянський науковець Л. С. Берг розподілив територію Бессарабії за етнічним
складом на три частини: 1) Хотинську область, що була населена переважно українцями; 2)
середню частину, в якій переважали молдовани; 3) південну частину або Буджак (степова
частина, розташована на південь від лінії Леово-Бендери), заселену прийшлим населенням, що
336 Віктор ДРОЗДОВ, Олексій ІЛЬЇН
складалося з молдован, українців, болгар, гагаузів, німців, росіян й інших етнічних груп.1 Після
завершення російсько-турецької війни 1806-1812 рр. і приєднання Бессарабії до складу
Російської імперії розпочалися процеси колонізації цієї території. Внаслідок стрімкого зростання
чисельності населення Бессарабії за рахунок переселення різних етнічних груп питома вага
молдован у першій половині ХІХ ст. скорочувалася.
Відомості про чисельність населення Бессарабської області в середині ХІХ ст. істотно
відрізняються. У «Військово-статистичному огляді Російської імперії» за 1849 р. зазначалося, що
загальна кількість населення в Бессарабській області становила 812 120 осіб, з яких в
Акерманському повіті – 66 666 осіб, у Кагульському повіті – 36 963 особи, в Ізмаїльському
градоначальстві – 36 911 осіб, по колоністському управлінню – 93 417 осіб2. За даними 9-ї ревізії
чисельності населення Російської імперії, проведеної в 1851 р., в Бессарабській області
налічувалося 874 044 особи, з яких в Акерманському повіті (разом з м. Ізмаїлом) – 98 989 осіб, у
Кагульському – 142 830 осіб3. Згідно з «Відомістю про стан народонаселення Бессарабської
області й Ізмаїльського градоначальства» за 1853 р., що зберігається у фонді Комунальної
установи «Ізмаїльський архів», загальна кількість населення становила 951 376 осіб4. Нажаль,
вказані джерела не містять відомостей про етнічний склад населення.
Характеризуючи етнічну структуру населення Бессарабської області та її повітів за
даними церковного обліку 50-х рр. ХІХ ст., радянський дослідник В. М. Кабузан вказував, що з
841 523 осіб, що проживали в Бессарабській області, частка молдован становила 51,4% (432 579
осіб). На відміну від центральних і північних повітів Бессарабії (крім Хотинського), в південних
повітах питома вага молдован була меншою. Частка молдовського населення в Акерманському
повіті становила 27,5% (30 725 осіб), а в Кагульському (Ізмаїльському) – 15% (19 629 осіб)5.
Сучасна вітчизняна дослідниця С. Б. Майданевич, розглядаючи річний звіт генерал-губернатора
про стан Бессарабської області за 1850 р., зазначає, що загальна кількість молдован становила
462 937 осіб або 53,1% усього населення6.
Одним з найперших комплексних зібрань відомостей про Бессарабську область
середини ХІХ ст. є другий том «Матеріалів для географії й статистики Росії», що був укладений
капітаном генерального штаба О. Защуком у 1862 р. У його статистичних матеріалах, складених
на основі 10-ї народної ревізії 1857 р., відсутні дані про населення частини Бессарабії
(Ізмаїльського повіту та частини Кагульського й Акерманського повітів), що відійшла до складу
Молдавського князівства за умовами Паризького трактату 1856 р. За підрахунками О. Защука в
Бессарабії налічувалося 600 тис. молдован або 66,4% усього населення7. Однак, у цих відомостях
були певні неточності, про що наголошували В. С. Зеленчук8, Я. С. Гросул та В. І. Будак9.
В. С. Зеленчук вказував, що питома вага молдовського населення Кагульського (Ізмаїльського)
повіту станом на 1858 р. становила 27,5%, а Бендерського повіту – 53,5%. В Акерманському повіті
в першій половині ХІХ ст. молдовани становили понад третину населення, але з 1817 по 1858 рр.
їх кількість зменшилась на 8,2%. У цілому, в цих повітах з 1835 по 1861 рр. кількість молдован

картой), Пг., 1923, с. 7.
2 Военно-статистическое обозрение Российской империи, т. 11, Новороссийские губернии, Бессарабская область и
Земля Войска Донского, ч. 3, Бессарабская область, 1849, с. 110-114.

3 Девятая ревизия: Исследование о числе жителей в России в 1851 году Петра Кеппена, СПб., 1857, с. 23-25.
4 Комунальна установа «Ізмаїльський архів», ф. 56, оп. 1, спр. 608, арк. 127.
5 В. М. Кабузан, Народонаселение Бессарабской области и левобережного Приднестровья (конец ХVІІІ – первая
половина ХІХ ст.), Кишинев, 1974, с. 55.

6 С. Б. Майданевич, Динаміка чисельності етнічних груп Бессарабії в першій половині ХІХ ст. În: Науковий вісник
Ізмаїльського державного гуманітарного університету, вип. 34, Серія «Історичні науки», Ізмаїл, 2016, с. 96.
7 А. Защук, Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами Генерального штаба, т. 2,
Бессарабская область, ч. 1, СПб., 1862, с. 180.

8 В. С. Зеленчук, Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. (Этнические и социально-демографические процессы),
Кишинев, 1979, с. 152.

9 Я. С. Гросул, И. Г. Будак, Очерки истории народного хозяйства Бессарабии. (1812-1861), Кишинев, 1967, с. 62.
Динаміка чисельності молдаван Південної Бессарабії у другій половині ХІХ на початку ХХ століття 337
зменшилась з 92,8 тис. до 82,4 тис. осіб, тобто з 39,3 до 29% населення10. Проте зменшення
абсолютної чисельності молдован було пов’язано з передачею частини території Бессарабії до
Молдавського князівства.
У статистичному виданні «Списки населених місць Російської імперії. ІІІ. Бесарабська
область», виданому Центральним статистичним комітетом у 1859 р., зазначалося, що кількість
молдовського населення в області становила 515 тис. осіб або 56,7%. Серед них понад 34 тис.
молдован проживали в Акерманському повіті11. У відомостях, що містяться в першому томі
«Бессарабського обласного статистичного комітету», наводяться інші дані про чисельність і
національний склад міського та сільського населення Бессарабської області. Так, станом на 1862
р. кількість молдован Бессарабської області (у виданні позначалися як «молдовани та валахи»)
становила 515 927 осіб або 51,4%. В Акерманському повіті налічувалося 25 153 молдованина
(15%), при цьому питома вага молдован у м. Акермані становила лише 8,9% (2 626 осіб).
Незначна кількість молдован проживала в посадах Шабо (253 особи) та Папушой (632 особи), а
в посаді Турлаки вони взагалі були відсутні12.
У 1859 р. в частині Бессарабії, що увійшла до складу Молдавського князівства, було
проведено перепис населення. Одним з його недоліків було об’єднання українців, росіян та
албанців у «слов'янську расу», до якої, за припущенням Я. С. Гросула, були включені й гагаузи з
болгарами. Ще одним недоліком було те, що в переписі не виділено окремо румун, які почали
переселятися до цієї місцевості після передачі краю до князівства. Загалом, у 1859-1860 рр. в
Ізмаїльському та Кагульському повітах проживали 49 422 молдованина, а їхня питома вага
становила 30,8%13. У 1878 р. Російська імперія відповідно до Берлінського трактату повернула цю
територію, яка увійшла до складу Бессарабської губернії як Ізмаїльський повіт. Загальна
чисельність населення повіту становила 138 147 осіб14.
Скорочення питомої ваги молдовського населення Південної Бессарабії продовжилося
в другій половині ХІХ ст. За даними В. С. Зеленчука, в 1883 р. частка молдован в Акерманському,
Бендерському й Ізмаїльському повітах Бессарабії зменшилася до 25,4%15.
Матеріали Першого Всезагального перепису населення Російської імперії 28 січня 1897
р. займають центральне місце серед джерел, що відображають чисельність і склад населення
Бессарабської губернії наприкінці ХІХ ст. Однак перепис 1897 р. має низку недоліків. По-перше,
в ньому обліковувалося лише наявне населення, тобто ті, хто на момент перепису перебував у
губернії. По-друге, була відсутня інформація про власне етнічний склад населення, адже
належність до певного етносу визначалася за мовною ознакою. Крім цього, не було враховане
можливе володіння населенням двома мовами. По-третє, дані перепису мали певні похибки.
За результатами перепису 1897 р. в Бессарабській губернії налічувалося 920 919
молдован (в переписі позначено як таких, що володіють «молдаванською» мовою), з яких у
містах – 41 549 осіб, у сільській місцевості – 879 370 осіб. Отже, питома вага молдован становила
47,6% та зменшилася в порівнянні з 1858 р. на 6%. У південних повітах Бессарабської губернії
частка молдован була меншою в порівнянні з показником по губернії. Так, в Акерманському
повіті проживала 43 441 особа (16,4%), з яких у м. Акермані – 221 особа. В Ізмаїльському повіті
налічувалося 95 495 молдован (39,1%), з яких у м. Ізмаїлі – 1 589 осіб, у м. Болграді – 612 осіб, у
м. Кілії – 2 495 осіб, у м. Кагулі – 2 786 осіб, у м. Рені – 2 612 осіб16. Таким чином, згідно з даними

11Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим
комитетом Министерства внутренних дел, вып. 3, Бессарабская губерния: список населенных мест по сведениям
1859 года, СПб., 1861,с. ХІХ.
12 А. Н. Егунов, Записки Бессарабского областного статистического комитета, т. 1, Кишинев, 1864, с. 91-92.
13 Я. С. Гросул, И. Г. Будак, Очерки истории народного хозяйства Бессарабии. (1861-1905 гг.), Кишинев, 1972, с. 123.
14 Обзор Бессарабской губернии за 1878 год, Кишинев, 1879, с. 9.

16 Первая Всеобщая перепись населения Российской империи, 1897 г., т. ІІІ, Бессарабская губерния, СПб., 1905, с. 70-71.
перепису 1897 р. питома вага молдован у Південній Бессарабії становила 27,2%. Молдовське
населення Акерманського повіту значно скоротилося, натомість питома вага молдован в
Ізмаїльському повіті зросла. Частка молдован серед міського населення становила 11,7%, а
серед сільського – 30,6% (у губернії – відповідно 14,2% та 53,6%)17. Із загальної кількості молдован
Південної Бессарабії лише 7,4% проживали в містах. Слід зазначити, що молдовське населення
м. Акермана скоротилося майже в 12 разів порівняно з 1862 р. Зростання питомої ваги молдован
спостерігалося лише в м. Кагулі та м. Рені.
Із перепису 1897 р. також можна дізнатися про соціальний та конфесійний склад
молдовського населення Південної Бессарабії. Найбільш численним соціальним станом серед
молдован були селяни (84,6%), а частка міщан становила 12,7%. Досить незначною була частка
дворян (0,1%), почесних громадян (0,5%) та духівництва (0,6%). Слід зазначити, що молдовське
дворянство практично не проживало в південнобессарабських містах. У селах питома вага
молдован серед дворянського стану становила 12,8%. Натомість, у губернії п’ята частина
дворянства була молдовського походження18. Серед молдован у Південній Бессарабії практично
не було купців (у переписі зазначено лише 4 особи купецького стану). Основним видом
діяльності переважної більшості молдовського населення було землеробство (в Акерманському
повіті – 93,7%, в Ізмаїльському – 89,4%). За віросповіданням майже всі молдовани були
православними.
Про неточності в переписі 1897 р. вказував В. С. Зеленчук, який наголошував на
необхідності уточнення даних щодо чисельності молдовського, українського й російського
населення. На його думку, помилки в переписі щодо визначення кількості цих етнічних груп були
викликані наступними чинниками: 1) об’єктивною важкістю відокремлення молдован від росіян
й українців у тих містах і селах, де активно відбувалися процеси етнічної асиміляції; 2)
неточностями, які були допущені через недосконалість методики проведення перепису19.
Дослідник мав сумніви щодо зменшення абсолютної чисельності молдовського населення в
містах, вважаючи, що численність молдован у містах, навпаки, повинна була зростати за рахунок
природного приросту й міграції сільського населення. За підрахунками В. С. Зеленчука в переписі
1897 р. була занижена чисельність молдован в Акерманському повіті на 0,4% і в Ізмаїльському –
на 7,2%. У цілому, не була врахована значна частина молдовського населення Бессарабії, яка
була записана як росіяни або українці: 18,5 тис. – у містах та близько 70 тис. – у селах. На думку
дослідника, чисельність молдован у Бессарабській губернії станом на 1897 р. становила 1 009 419
осіб або 52,1% усього населення20.
Важливе значення в дослідженні етнічного складу сільського населення Бессарабії
мають етнографічні матеріали В. М. Бутовича, складені ним у 1907 р.21. На основі статистичних
відомостей, отриманих завдяки діяльності народних вчителів і частково духівництва, автор
розкрив етнічну структуру населення Бессарабії й чисельність етнічних груп, що проживали в
кожному сільському поселенні Бессарабської губернії. На відміну від перепису 1897 р., в якому
приналежність до певного етносу визначалась за мовною ознакою, В. М. Бутович розподілив
населення за етнічною самоідентифікацією й віросповіданням. Систематизацію етнографічних
даних В. М. Бутовича здійснив Л. С. Берг, на основі яких він уклав «Етнографічну карту сільського
населення Бессарабії»22.
Характеризуючи етнічну структуру сільського населення Акерманського повіту, автор

картой), Пг., 1923, с. 10.
18 Л. Ф. Циганенко, До питання про етнічний склад дворянства Півдня України (кінець ХVІІІ – ХІХ ст.). În: Український
історичний журнал, 2009, № 4, с. 76.


20 Там само, с. 156-157.
21 В. Н. Бутович, Материалы для этнографической карты Бессарабской губернии, Кишинев, 1916, 59 с.
картой), Пг., 1923, с. 60.

зазначав, що молдовани проживали переважно вздовж берегів Дністра й у північній частині, на

кордоні з Бендерським повітом. Загальна кількість молдован Акерманського повіту становила
45 190 осіб, тобто 16,8% усього населення повіту, що на 1,4% менше порівняно з переписом 1897
р. Молдовани чисельно переважали в Талмазькій (11 360 осіб або 91,3%) й Паланкській (8 050
осіб або 68,6%) волостях. Майже половину населення становили молдовани у Волонтирівській
(2 600 осіб або 45,6%), Олександрівській (6 090 осіб або 45%) й Іванівсько-Руській (10 930 осіб або
42,4%) волостях. Серед поселень, що були заселені переважно молдованами, можна назвати: у
Плахтіївській волості – Гура-Челігедер (Сатуново); в Олександрівській – Фештеліца, Фрумушика
Нова, Ново-Павлівка (Зурум), Мар’янівка, Копчак і Фрумушика-Векі (Окніца); в Іванівсько-Руській
– Молдовка (Вадени), Карагасани, Степанівка, Антоновка (Антонеука) й Каплани; у Талмазькій –
Талмази, Чобручи (Шибурчіу), Пуркари, Ермоклія й Поповка; в Паланкській – Олєнєшти. Деякі
поселення Акерманського повіту були заселені одночасно молдованами й українцями, зокрема
Ташлик (Ташликська волость), Манжа (Олександрівська волость), Волонтирівка (Волонтирівська
волость), Слободзея-Ханеса, Нова Царичанка, Фараонівка (Іванівсько-Руська волость), Тудорово,
Паланка, Хан-Нішла, Гура-Роша (Паланкська волость) та інші23.
У селах Ізмаїльського повіту, за даними В. М. Бутовича, проживало 95 575 молдован або
45,6% населення. Отже, їхня питома вага за 10 років скоротилася на 0,8%. Етнічний склад
сільських поселень Ізмаїльського повіту подано В. М. Бутовичем за п’ятьма станами –
поліцейсько-адміністративними округами, на які поділявся повіт. Переважно молдовани
мешкали у припрутській частині Ізмаїльського повіту, що включала 2-й, 3-й та 4-й стани.
Найбільша частка молдован (36859 осіб або 79,6%) проживала в селах, що входили до 2-го стану,
який знаходився вздовж р. Прут на півночі повіту. В ньому з 62 поселень 45 були молдовськими,
а ще в 10 селах молдовани проживали разом з представниками інших етнічних груп. Молдовани
складали понад половинy населення в 3-му (18 872 особи або 54,2%) й 4-му (20 311 осіб або
53,3%) станах, які також розташовувались вздовж р. Прут на південь від 2-го стану. У 3-му стані
налічувалося 32 молдовських села й 9 сіл, в яких молдовани становили частину населення. В 4-
му стані таких сіл було відповідно 9 і 3. Значно меншою була питома вага молдован у 1-му (10 495
осіб або 24,5%) й 5-му (9 038 осіб або 19,6%) станах, територія яких тягнулася вздовж Дунаю.
Лише два села, що входили до 1-го стану, були молдовськими (Ердек-Бурно та Бабель), а в 11
селах поряд з молдованами проживали українці, росіяни, болгари, гагаузи, албанці, цигани,
греки й євреї. Молдовани 5-го стану проживали в 17 поселеннях, два з яких були молдовськими
(Китай і Борисівка)24.
Етнографічні матеріали В. М. Бутовича свідчать про активні процеси мовної асиміляції в
бессарабських селах. У своєму дослідженні він вперше вказав пануючу мову в поселеннях, де
проживали кілька етнічних груп, а також зазначив, чи втратила менша частина населення свою
рідну мову. Описуючи сільське населення Хотинського повіту, автор вказував як на молдовізацію
українців, так і на зворотні процеси25. Про це зазначав також Л. С. Берг, наголошуючи, що
молдовізація простягалася не лише на мову, а й на побут26.
У Південній Бессарабії, де знаходилась значна кількість етнічно неоднорідних поселень,
мовна й етнічна асиміляція різних етнічних груп була звичайним явищем. Наприклад, у селах
Іванівсько-Болгарської волості Акерманського повіту, за відомостями В. М. Бутовича, молдовани
майже забули рідну мову. Також українізувалися молдовани поселень Дивізія (Акерманський
повіт), Галілешти й Балабанка (Ізмаїльський повіт). У колонії Ташлик Акерманського повіту, де
молдовани вдвічі перевищували за кількістю українців, панувала українська мова. На українську
мову спілкування переходили молдовани поселень Манжа, Хан-Нішла, Гура-Роша
(Акерманський повіт), Гассан-Аспага, Ларжанка, Броска, Мартаза 1-ша, Бакчалія-Спаське,
23 В. Н. Бутович, Материалы для этнографической карты Бессарабской губернии, Кишинев, 1916, с. 50-55.
24 Там само, с. 55-59.
25 Там само, с. 10-11.
картой), Пг., 1923, с. 16.

Кислиця 1-ша, Тузли, Миколаївка, Нижня Албата й Будей (Ізмаїльський повіт). У селі Волонтирівка
Акерманського повіту, в якій проживало 2,6 тис. молдован, 2 тис. українців та 500 євреїв,
панувала молдовська мова, однак усі молдовани розмовляли також українською. Молдовська
мова панувала в селах Фараонівка (Акерманський повіт), Ново-Покровка, Фурманка, Нерушай,
Ескіполос, Шкандиба, Ново-Карагач, Бурлаку-Векі, Татар-Баурчі, Кокори, Московей і Баймаклія
(Ізмаїльський повіт), де проживали також українці й представники інших етнічних груп.
Молдовізація українців відбувалася в селах Талмази, Чобручи й Коркмаз Акерманського повіту,
Чемашир, Дмитрівка, Слободзея-Маре, Саратени, Сарацика-Векі, Тигечанка, Гура-Чора, Дакко,
Вишневка й Леово – Ізмаїльського. В деяких селах молдовани перейшли на російську
(Петропавлівка Акерманського повіту й Карячка Ізмаїльського повіту), гагаузьку (Старо-Троян
Ізмаїльського повіту), болгарську (Бановка, Дермендере й Долукіой Ізмаїльського повіту) та
албанську (Каракурти Ізмаїльського повіту) мови. І навпаки, в селах Анадол, Сатунов та
Вознесенськ молдовська мова витісняла болгарську. Розглядаючи проблему двомовності, В. М.
Бутович вказував, що в багатьох селах молдовське населення вміло розмовляти або розуміло
українську чи російську мови.
Матеріали В. М. Бутовича – це останні повноцінні відомості про етнічну структуру
сільського населення Бессарабії початку ХХ ст. Загалом, подібних переписів більше не
проводилося. Лише в квітні 1917 р. була прийнята програма Всеросійського
сільськогосподарського, поземельного й міського перепису. Як вказує М. В. Бабілунга, в
Бессарабії перепис проводився влітку й восени 1917 р. силами статистичного відділу
Бессарабського земства під керівництвом М. К. Могилянського. Ці данні були передані до
Центрального статистичного комітету, однак у роки громадянської війни були втрачені27.
Загальні відомості про динаміку руху населення дають «Огляди Бессарабської губернії»,
які публікувались Бессарабським губернськими статистичним комітетом з 1870 по 1914 рр.
Надаючи інформацію про чисельність і склад населення на початку ХХ ст., комітет спирався на
матеріали Першого Всезагального перепису населення Російської імперії 1897 р. При цьому,
розраховуючи кількість населення, до уваги бралися лише показники природного приросту
населення, тобто до наявного населення додавався лише надлишок числа народжених над
числом померлих. Штучний приріст населення, який у Бессарабії мав значні розмахи, не
піддавався підрахунку.
М. В. Бабілунга зазначає, що зміни в етнічному складі населення Бессарабії на початку
ХХ ст. відбувалися саме за рахунок міграційних процесів. За його підрахунками, в період з 1897
по 1917 рр. з Бессарабії емігрувало понад 60 тис. євреїв28. Внаслідок цього відбулось зменшення
питомої ваги євреїв у бессарабських містах та збільшення питомої ваги молдован, що
переселялися із сільської місцевості. Так, у 1910 р. частка молдован у містах Південної Бессарабії
була наступною: в Рені – 40%, у Кілії – 31,1%, в Ізмаїлі – 20%, в Акермані – 10,4%29. Крім цього,
відбулося й зменшення питомої ваги росіян, а в деяких містах – українців. Натомість, в «Огляді
Бессарабської губернії за 1910 рік» надавалися зовсім інші дані щодо етнічного складу населення
південнобессарабських міст. Зокрема, питома вага молдован у Рені становила 38%, у Кілії –
21,5%, в Ізмаїлі – 7,1%, в Акермані – 0,8%, у Кагулі – 39,3%, у Болграді – 5%30. В «Огляді
Бессарабської губернії за 1913 рік» показники етнічного складу міського населення не
змінилися31. Ці дані практично не відрізнялися від даних перепису 1897 р., адже в «Оглядах»
відображалися лише зміни природного приросту населення, а й тому вони не відображали
27 Н. В. Бабилунга, Источники к изучению динамики городского населения Бессарабии в период первой мировой
войны. În: Проблемы источниковедения истории Молдавии периода феодализма, Кишинев, 1983, с. 191.
28 Н. В. Бабилунга, Население Молдавии в прошлом веке: Миграция? Ассимиляция? Русификация, Кишинев, 1990, с. 69.
30 Обзор Бессарабской губернии за 1910 год, Кишинев, 1911, с. 7-12.
31 В. В. Дроздов, Етнічний склад міського населення Південної Бессарабії наприкінці XIX – на початку XX ст. (за
матеріалами офіційної статистики), în Міграції в історії і етнічних процесах України. Одеські етнографічні читання,
Одеса, 2017, с. 141.
повною мірою етнодемографічну ситуацію в регіоні.

Таким чином, упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. питома вага молдовського
населення в Південній Бессарабії зменшувалася. При цьому в Ізмаїльському повіті, який в 1856-
1878 рр. перебував під владою Молдавського (Румунського) князівства, частка молдован зросла,
проте не перебільшувала половини населення. Переважно молдовани проживали в сільській
місцевості та займалися землеробством, але на початку ХХ ст. їх питома вага в містах Південної
Бессарабії поступово збільшилася внаслідок міграційних процесів, викликаних еміграцією
євреїв. Етнодемографічні зміни в регіоні були викликані не лише збільшенням чисельності
населення та міграційними процесами, а й поступовою мовною та етнічною асиміляцією в тих
поселеннях, де проживали кілька етнічних груп. Внаслідок цього відбувалася як українізація
молдовського населення, так і молдовізація українців й інших етнічних груп.
COMUNITATEA ARMEANĂ DIN GALAŢI.
ACTIVITATEA EPITROPIEI ÎN PRIMELE DECENII ALE SECOLULUI AL XX-LEA
Mariana-Delia POHRIB
(Muzeul de Istorie „Paul Păltănea”, Galați)
e-mail: pmariana333@gmail.com
ARMENIAN COMMUNITY OF GALAŢI.

TRUSTEE ACTIVITY IN THE FIRST DECADES OF THE TWENTIETH CENTURY
Summary. Armenians or Gregorians dwelt in the north of Moldova since the time of Alexander the
Good (1418) by entrepreneurs and merchants. They were organized in religious communities under the leadership
of a Armenian bishop residing in Suceava, where they were the Romanian lordly throne and the Metropolitan
chair. The present article watch trustees activity in the first decades of the twentieth century. Prince Mihail
Sturdza gave great attention to the Armenian community in Moldova, so in 1841 it gave legal framework to be
developed by creating schools; to enjoy this privilege communities were required to create ephors. A "Central
Eforia" was formed in Iasi and was connected the trustees of land and other state authorities.
Armenii sau gregorienii (după numele lui Grigorie Luminătorul care i-a creştinat între anii
300-303 în timpul regelui Tiridat), prin întreprinzători şi negustori, încă din timpul lui Alexandru cel Bun
(1418) s-au aşezat în părţile de nord ale Moldovei, şi anume prin târgurile Botoşani, Suceava, Dorohoi,
Hotin, Iaşi, Vaslui şi Galaţi1. Ei s-au organizat în comunităţi religioase aflate sub conducerea unui
Episcopat Armenesc, cu reşedinţa la Suceava, unde erau scaunul domnesc şi scaunul mitropolitului
român2.
Domnitorul Mihail Sturdza a dat o mare atenţie comunităţii armene din Moldova, astfel că în
anul 1841 i-a oferit cadrul legal de a se putea dezvolta prin crearea de şcoli, puse sub controlul direct
al statului, absolvenţii promovând în şcolile superioare fără examen3.
1 Într-un manuscris intitulat Monografia istorică a Bisericii Armene Gregoriene din Galaţi regăsim următoarele aprecieri: „data
stabilirii armenilor la Galaţi, precum şi în întreaga Românie, nu se ştie precis, dar în orice caz ea datează din timpuri foarte
îndepărtate. Astfel, pe la începutul secolului al XI-lea, spre a putea scăpa de urgia tătarilor şi spre a-şi putea menţine religia
creştină, au emigrat în mare număr, după unii istorici vreo 40.000 familii, spre Polonia, dintre care o parte, nevoind a merge
mai departe, au rămas în Moldova. Apoi, prin secolele XV-XVI, mulţi armeni au emigrat în Ţările Române din cauza
incursiunilor persane, mărind astfel numărul celor existenţi. Acest lucru o mărturisesc chiar istoricii români, că pe la anii 1415-
1418, pe timpul domniei lui Alexandru cel Bun, vreo 3.000-4.000 de familii de armeni s-au stabilit în oraşele din Moldova:
Suceava, Hotin, Botoşani, Dorohoi, Iaşi, Vaslui, Bârlad şi Galaţi.
Galaţiul, fiind un port la Dunăre şi oraş comercial şi cum una din ocupaţiile de căpetenie ale armenilor era comerţul, a atras
spre el pe o bună parte din ei”. (Serviciul Arhivelor Naţionale Istorice Centrale, Serviciul Arhive Feudale, Personale şi Colecţii,
fond Siruni Hagop Djololian (1597-1972), dosar 217, p. 15-16v.).
2 Anghel Constantinescu, Monografia Sfintei Episcopii a Dunării de Jos, (1906), Ediţia a II-a, Editura Arhiepiscopiei Dunării de
Jos, Galaţi, 2014, p. 359.

3 În secolul al XIX-lea, şcolile armeneşti s-au înmulţit: în Moldova, la Iaşi (1803), Suceava (1823), Roman (1841), Botoşani
(1843), Focşani (1847, 1860), Galaţi, Bacau, Tîrgu-Ocna, dar n-au rezistat decât până la sfârşitul secolului. Datorită lui
Gheorghe Asachi, el însuşi de origine armeană (din familia Asachiewicz) şi care a susţinut pe lîngă domnitorul Mihail Sturdza
344 Mariana-Delia POHRIB
Pentru a se bucura de acest privilegiu comunităţile erau obligate să constituie eforii, în

consiliul cărora trebuia să se regăsească dirigintele (directorul) şcolii. La alegerea eforilor, Ministerul
Cultelor delega un demnitar care întocmea lista de alegători şi prezida alegerile, confirmate ulterior de
Minister. Prima eforie, denumită de guvern „Eforia Centrală”, s-a constituit la Iaşi şi făcea legătura între
epitropiile din ţară şi celelalte autorităţi ale statului.
La Galaţi, prima alegere de efori a avut loc destul de târziu, abia la 8 martie 1867, după ce
vechea Epitropie, compusă din: Ştefan Ciuntu, Arutiun Ioseph, Avedic Popovici, Asfadur Jamgoci şi
Capriei Sirmabuic, şi-a dat demisia.
Alegerea eforilor a fost prezidată de prefectul de Covurlui, G. Răşcanu, în urma scrutinului
fiind aleşi: „Ioachim B. Navasart, preşedinte; Bogdan Ciacăr, vicepreşedinte, efor în cadrul secţiunii
învăţământ şi director de şcoală; Grigorie Aburel, efor împăciuitor4; Hacig Manug, efor îngrijitor al
orfanilor şi al ospitalităţii religioşilor; Chevork Ovanes, efor al averii comunităţii şi îngrijitor de sporul
veniturilor şi supravegherea acaretelor; Garabet M. Popovici, Ovanes Paulian, Hagi Garabet Zorapapel
şi Kricor Melidon, sindici”5. Din păcate, activitatea Eforiei a fost una extrem de scurtă, mai puţin de un
an, fiind marcată de fricţiuni în interiorul comunităţii, după care se revine la forma consacrată –
epitropia6.
La 19 august 1901 are loc o şedinţă la care participă enoriaşii Bisericii Armene din Galaţi,
ocazie cu care sunt cerute membrilor Epitropiei explicaţii în legătură cu încercarea demiterii preotului
parohial, Leon Papazianu. În urma şedinţei se întocmeşte un proces-verbal prin care mai mulţi enoriaşi
cer ca preotul să slujească în continuare, negăsindu-se nici o vină asupra sa. Totodată era solicitată, cu
insistenţă, „îndepărtarea imediată din Epitropie sau din orice afacere a administraţiei Bisericii Armene
a lui Bohogosian Luca, dovedit a fi intrigant în afacerile bisericii, instigând contra preotului”7.
Epitropia Bisericii convoacă o nouă adunare la 9/22 septembrie 1901, în cadrul căreia
enoriaşii şi-au exprimat iarăşi nemulţumirea în legătură cu tentativa demiterii preotului. Având în
vedere faptul că Epitropia nu mai întrunea numărul de membri prevăzut de statute (I. Ivanovici a
demisionat, Luca Bohogosian a fost destituit, iar Th. Trancu îşi exprimase verbal intenţia de a
demisiona) a fost instituit un comitet provizoriu până la alegerea unei noi epitropii, compusă din Rupen
cerinţa armenilor moldoveni de a avea şcoli publice, printr-un hrisov din 1841, aceste şcoli au fost puse sub patronajul Eforiei
Învăţăturilor Publice, au primit un regulament de funcţionare şi au fost tratate la egalitate cu şcolile româneşti, îngăduindu-
li-se să predea limba, religia şi istoria armenilor, vezi Sergiu Stelian, Schiţă istorică a comunităţii armene din România, ediţia
a II-a, Editura Ararat, Bucureşti, 1999, p. 101-102.
4 La finele articolului este făcută menţiunea: „Grigorie Aburel ales cu titlul de dor împăciuitor, avea însărcinarea de a netezi
asperităţile dintre cele două părţi potrivnice”.

5 Sindic, sindici, s.m., persoană însărcinată cu administrarea patrimoniului unei instituţii, corporaţii, societăţi; persoană aleasă
să reprezinte interesele unui corp din care face parte, vezi dexonline.ro.
6 Eforii, confirmaţi de Ministerul Cultelor, au procedat la luarea în evidenţă a enoriaşilor (membrilor comunităţii), după care
au demarat activitatea de impunere, pusă în sarcina eforilor sindici. La scurt timp apar şi primele incidente, de notorietate
fiind cel din 4 iunie 1867, când sindicul Hagi G. Zorapapel raportează în scris Eforiei că „a fost maltratat de către un enoriaş
cu cuvinte grosiere şi injurii, ce nu le poate descrie, pentru respectul ce-l poartă Camerei”, cerând luarea de măsuri severe.
Având în vedere gravitatea faptei, a doua zi preşedintele Eforiei înaintează plângerea Poliţiei, solicitând pe de o parte punerea
în aplicare a legilor penale, iar pe de altă parte achitarea datoriei enoriaşului către Eforie (23 lei, curs Galaţi). Contextual, cazul
era mult mai complicat decât părea la prima vedere, datorită faptul că enoriaşul recalcitrant era nimeni altul decât Toma
Apreham Ciobotaru, o persoană destul de înstărită, proprietarul unor magazii, aflat într-una din grupările opozante Eforiei.
Cazul de mai sus a fost prezentat mulţi ani mai târziu în presă, autorul articolului, C. Sirmabuic6, conchizând: „Toma Aprelian
era un opozant al Eforiei. Şi atunci enoriaşii erau divizaţi în două partide adverse, una în frunte cu marele toptangiu Altân
Agemu şi alta cu cherestegiul Cherop Cheropian. Din cauza acestor frământări, Biserica noastră, începută la 1858, n-a putut
fi terminată decât la finele anului 1867 şi tot din această cauză nu s-a putut face nici alegerea Eforiei, decât după 10 ani de la
prima cerere de autorizaţie. Şcoala a fost instalată lângă Biserică, în casele minorilor Nerghez, unde azi e fabrica de tricotaje
a d-lui Gh. Borvizeanu. Eforia n-a dăinuit decât foarte puţin timp şi s-a revenit iar la vechiul sistem al epitropiilor, care dădea
o mai largă autonomie, nefiind supusă unui for superior de control”. Serviciul Arhivelor Naţionale Istorice Centrale, Serviciul
Arhive Feudale, Personale şi Colecţii, fond Siruni Hagop Djololian (1597-1972), dosar 217, p. 7. Articolul în cauză, intitulat
Autoritatea Eforiilor armene în trecut, a fost publicat, probabil, în revista „Armenii în România, revistă ocazională, număr
unic”, apărută la 24 ianuarie 1914, publicaţie despre care am vorbit anterior.
7 Arhivele Naţionale Galaţi, Primăria oraşului Galaţi, dosar 130/1901, fila 9.
Comunitatea Armeană din Galaţi. Activitatea Epitropiei în primele decenii ale secolului al XX-lea 345
Aburel; I. A. Iosef, M. Lazarovici, S. Kehiaian şi Adam Bohosoff8.

La 21 septembrie 1901, un delegat al Primăriei, în persoana consilierului comunal G.
Codreanu, se deplasează la sediul Bisericii Armene pentru a cerceta o reclamaţie formulată de R.
Aburel, Simion Kehianu, Adam Bogosof, I. Ioseph, M. Lazarovici, V. Lăzărescu, T. Trancu, I. Ivanovici şi
L. Bohosian (unii dintre semnatari, membri ai comitetul provizoriu alcătuit la 9 septembrie), care se
arătau nemulţumiţi de faptul că epitropii neglijau administrarea averii comunităţii, neîncasând regulat
chiriile de la imobilele deţinute de biserică, că doreau să-l înlăture pe preotul Leon Papazian, căruia i-
au refuzat plata salariul pe o perioadă de mai multe luni, din care cauză preotul era într-o „cumplită
suferinţă materială”. Reprezentantul Primăriei semnalează în raportul către superiori faptul că nimeni
nu a putut stabili, pe bază de documente, măsura în care Epitropia Bisericii „e în marginile atribuţiilor
sale şi dacă a depăşit aceste margini”, datorită absenţei unui regulament de funcţionare a epitropilor
şi „datorită faptului că enoriaşii nu-şi au un tablou al lor, care să prevadă anume din cine constă
naţiunea Bisericii şi, prin urmare, cine poate fi în drept a cere socoteală Epitropiei de nerespectarea
fondurilor bisericeşti”.
Având în vedere aspectele semnalate, s-a decis „elaborarea unor statute de administraţie la
care să convină întreaga naţiune şi, după ce se va forma şi un tablou de naţiune, actuala Epitropie să
se demită şi să proceadă la alegerea unei noi Epitropii pe baza statutelor convenite”. În vederea
onorării sarcinilor stabilite de comun acord a fost stabilită o comisie în următoarea componenţă: T.
Trancu, M. Ciuntu, Iacob Nedej, Anton Ciuntu, I. Joseph, R. Aburel, Simion Kehian, Adam Bogosof şi
Melidon Luca9.
Astfel, la 2 octombrie 1901, a fost elaborat Regulamentul de organizare şi funcţionare a
Epitropiei Bisericii Armene „Sfânta Maria” din Galaţi şi Lista enoriaşilor armeni din Galaţi10.
Conform Regulamentului, Biserica Armeană din Galaţi cu hramul „Sfânta Maria” urma să fie
administrată de o epitropie compusă din cinci epitropi, având ca atribuţii principale: administrarea
bisericii, numirea preotului şi a slujbaşilor cultului armean, administrarea veniturilor provenite de la
imobilele închiriate şi a celor provenite din vânzarea lumânărilor, din subvenţii, donaţii şi ofrande.
Epitropii erau aleşi de către enoriaşii care frecventau religia ortodoxă-gregoriană şi aveau domiciliul în
Galaţi de cel puţin 10 ani. Persoanele rude până la gradul al doilea, inclusiv, nu puteau fi alese simultan
în acelaşi comitet epitropal. Cuantumul cotizaţiei lunare era la latitudinea fiecărui enoriaş, însă acesta
nu putea fi mai mic de 6 lei anual.
Alegerile pentru Comitet erau anunţate cu opt zile înainte de data desfăşurării, iar lista
alegătorilor, care era revizuită în fiecare an la 31 decembrie, era afişată cu 10 zile înainte de
desfăşurarea alegerilor, în curtea bisericii. Persoanele cu drept de vot care nu se regăseau pe listă
puteau depune contestaţie în termen de trei zile de la afişarea acesteia.
Pentru alegerea epitropilor erau alcătuite liste din cinci candidaţi, iar în urma votului
exprimat în secret se stabileau câştigătorii pe baza votului majoritar. Organizarea alegerilor era adusă
la cunoştinţa Primăriei, care desemna un delegat. Lista epitropilor aleşi, ca şi lucrările scrutinului, erau
înaintate în termen de 24 ore Primăriei, care confirma sau infirma persoanele alese în termen de opt
zile de la primirea documentaţiei. În eventualitatea în care municipalitatea nu valida alegerile, aceasta
trebuia să facă cunoscute motivele refuzului în cel mult 15 zile, fixând, totodată şi data noilor alegeri.
Componenţa Epitropiei Bisericii Armene, după confirmare, era înaintată şi patriarhului din
Constantinopole. Durata mandatului de epitrop era de trei ani, iar în eventualitatea în care un membru
8 Ibidem, dosar 130/1901, fila 10.

9 Ibidem, fila 6.
10 Ibidem, filele 15-21. Regulamentul de Administrare a Bisericii Armene, care conţinea 23 articole, a fost votat şi aprobat de
următorii membri ai comunităţii: Adam Bogosof, S.A. Kehiaian, I. Iosef, Anton Czuntu, R. Aburel, A. Salgian, David A. Popovici,
Ohanes Hovsepian, I.C. Sirmabuic, Mihai Baroncea, Mihael G. Lazarovitz, K. Sirmabuic, Donig I. Brunner, Mardiros Manugian,
Kevork Kalagian, Gebernic Kalagian, V. Lăzărescu, I.G. Aburel, B. Sirmabuic, P.O. Avackian, Gr. Suchias, Misah Garabedian, V.
Bogdan, Ştefan Bogdan, Ilie N. Alaci, Garabet Sava, Em. Karakasch, Bogdan Bogian, I.M. Popovici, M. Capril, A. Zorapapel, G.M.
Ciuntu, M. Ciuntu, G.M. Popovici, Gr.Th. Zorapapel, Hagi Murat, Hamparţum Ghiurehian, Hovsep Tomasian, Th. Zorapapel, A.
Bogdan, Nerses Boghos, Ohanes Hamparţum, Gr. Popovici, T. Aburel, Manug Bedrosian, S.Th. Cerker, Ohanes Kasparian, I.
Ionovici, Bogos Seferian, P. Halasian, P. Kiropian. Pentru membrii Comunităţii Armene în anul 1901, vezi referinţa de mai sus.
îşi părăsea funcţia din diferite motive, acesta putea fi înlocuit de o altă persoană aleasă, sub rezerva
onorării mandatului în limita stabilită pentru precedentul epitrop (de trei ani).
Alegerea preotului care oficia slujba în biserică putea fi făcută de Epitropie sub rezerva
învestirii de către Patriarhul Armean din Constantinopole. În eventualitatea în care Epitropia nu avea
propuneri, putea solicita Patriarhiei Armene numirea unui preot învestit prin decret patriarhal care să
slujească la Galaţi, aspect care era adus şi la cunoştinţa municipalităţii. Ceilalţi slujbaşi ai bisericii erau
numiţi sau revocaţi din funcţii de către Epitropie, fără confirmare din partea patriarhului. Epitropia
avea drept de control asupra preotului şi în caz de abatere putea să-i acorde până la trei avertismente
consecutive. Dacă în termen de şase zile de la ultimul avertisment preotul nu-şi îndrepta conduita,
Epitropia convoca alegătorii şi, printr-un raport motivat, putea cere destituirea.
Epitropia, odată constituită, desemna din rândul membrilor proprii: un preşedinte, un
secretar şi un casier, care erau responsabili de: întocmirea bugetului de venituri şi cheltuieli, îngrijirea
acareturilor, încasarea veniturilor, onorarea datoriilor. Şedinţele erau ţinute lunar, dar în situaţii
excepţionale preşedintele putea convoca membrii epitropiei în şedinţă extraordinară, hotărârile
putând fi luate doar cu majoritate de voturi; în caz de paritate, votul preşedintelui avea prioritate.
La expirarea mandatului, Epitropia era obligată să predea noului comitet, în termen de opt
zile, toate actele referitoare la averea mobilă şi imobilă a bisericii, inclusiv documentele referitoare la
gestiunea financiară. În eventualitatea în care noul comitet constata nereguli cu implicaţii financiare,
preşedintelui îi revenea obligaţia de a acţiona în instanţă pe vechii epitropi în vederea recuperării
prejudiciului.
În ceea ce priveşte cheltuielile făcute de Epitropie, era recomandat ca acestea să se
circumscrie veniturilor, însă în cazuri speciale puteau fi făcute împrumuturi financiare, însă numai după
consultarea „naţiunii” (enoriaşilor). De asemenea, putea dispune de sume în vederea ajutorării
populaţiei paupere. Anual, la 30 decembrie, Epitropia înainta Primăriei bilanţul financiar al anului
expirat.
Dacă Epitropia nu-şi onora sarcinile sau neglija bunul mers al administraţiei putea fi destituită
de enoriaşi înainte de împlinirea mandatului, prin intermediul unui comitet ad-hoc care convoca
adunarea generală, hotărârea fiind luată cu majoritate de voturi.
Referitor la numărul enoriaşilor Bisericii Armene, Epitropia întocmeşte simultan cu
regulamentul la care am făcut referire mai sus, tot la 2 octombrie 1901, o listă nominală a enoriaşilor,
ocazie cu care sunt menţionate un număr de 87 persoane11.
Astfel, fiind onorate cele două condiţii - întocmirea Regulamentului şi a listei enoriaşilor -
Primăria este înştiinţată că alegerile pentru noua Epitropie au fost fixate pentru 4 noiembrie 1901,
orele 2-4 p.m., context în care se solicita delegarea unui reprezentant, „spre a asista ca autoritate la
efectuarea alegerii”12. În urma alegerilor a fost desemnat Comitetul Epitropiei în următoarea
componenţă: Aburel Rupen, Adam Bogosof, M.G. Lazarovici I.A. Iosef şi S.A. Kehianian, membri
confirmaţi de Primărie prin adresa nr. 9.412 din 12 noiembrie 190113.
La 6 martie 1905, între orele 3-4 p.m., au loc noi alegeri pentru alegerea Comitetului
Epitropiei Bisericii Armene, organizate de un comitet electoral având preşedinte pe preotul paroh Leon
Papazian, iar secretar pe S.A. Kehianian. Din partea Primăriei a fost delegat să asiste la alegeri
consilierul comunal M.M. Pantazi. În urma exprimării votului unui număr de 21 alegători, în noul
Comitet au fost aleşi membri: Ioachim G. Aburel, preşedinte; P. Halasian, secretar, şi I.G. Sirmabuiuc,
A. Salgian, membri14.
În luna iunie 1906, membrii Epitropiei Bisericii demisionează, astfel că, în conformitate cu
prevederile art. 11 din Statutele de organizare şi funcţionare, se solicită Primăriei delegarea unui
consilier comunal care să asiste la alegerile programate pentru 2 iulie15. Peste trei ani, la 12 aprilie
12 Ibidem, fila 14.
13 Ibidem, filele 23-24.
15 Ibidem, fila 34. Din păcate, nu s-a păstrat documentaţia întocmită cu ocazia alegerilor.
1909, este ales un nou comitet epitropal, în următoarea componenţă: Rafael Roşianu, Trancu Iaşi, D.A.
Popovici, P. Halacian şi I. C. Sirmabuiuc, comitet care demisionează anul următor, astfel că la 27 iunie
1910 este ales un nou comitet: S. A. Kehiaian, Grigore Lalhasovici, Ion Ivanovici, Isaia Trancu şi P.
Halaşeanu. În anul 1913 mandatul acestuia expiră, astfel că la 6 octombrie 1913, prin votul exprimat
de 36 de enoriaşi, este ales un nou Comitet alcătuit din: S.A. Kehiaian, Gr. Malhasovici, S. Th. Cerchez,
I.C. Sirmabuiuc şi David Popovici 16.
Siruni Hagop Djololian face referiri la faptul că în anul 1913 ziarul „Galaţii”, organul autorizat
al grupării conservatoare aflată sub conducerea lui Costache Plesnilă, care era şi proprietarul ziarului
citat, a declanşat o adevărată campanie de defăimare a armenilor. Drept replică, armenii din Galaţi au
editat, la 24 ianuarie 1914, publicaţia „Armenii în România, revistă ocazională, număr unic”, sperând
că vor contribui astfel la „distrugerea unor obiceiuri medievale nedemne de veacul în care trăim”. În
opinia acestora, campania s-ar fi datorat faptului că armenii s-ar fi „înrolat” în diferite partide şi grupări
politice, mai puţin în cel condus de Costache Plesnilă17.
La 9/22 octombrie 1916 sunt organizate noi alegeri la care este delegat din partea Primăriei
consilierul Panait Ortodox18. Următoarele alegeri au loc în luna martie 1919, când sunt aleşi membri:
Gr. L. Trancu Iaşi19, Ioachim Aburel, Ioan Ciuntu, Ovanes Balasan şi Sarchis Th. Cerkez, însă comitetul
va funcţiona în această formulă până în septembrie 1920, când acesta se dizolvă, datorită faptului că
Gr. L. Trancu Iaşi, Ioachim Aburel şi Ioan Ciuntu au părăsit localitatea şi au demisionat din funcţii. În
urma alegerilor organizate la 26 septembrie 1920 au fost aleşi în unanimitate: dr. Grigore Axintovici
(preşedinte), Ioan C. Strmabuic, Garabet Sava, Costică Lazarovici şi Ariton Bogdan20.
În urma demisiei membrilor Epitropiei Bisericii Armene, la 23 aprilie 1922, are loc o adunare
generală care fixează alegerile pentru data de 7 mai 1922, dată la care este invitat şi un reprezentant
al Comisiei Interimare a oraşului Galaţi pentru a participa la alegeri şi a valida pe noii membri. În urma
desfăşurării scrutinului, prezidat de Teodor Thenea, preşedintele Comisiei Interimare a oraşului, au
fost aleşi epitropi: dr. Grigore Axintovici, Bogdan Bogdanovici, Artim Spendjian, Neculai Borvizeanu,
Nubar Ekserdgian, Armenag Peşdimalgian şi Eram Eramian. Noul comitet a fost instalat în funcţie în
prezenţa Î.P.S.S. capul Bisericii Armene din România, episcopul Husig Zorabian. La doar câteva zile de
la alegere, mai exact la 17 mai, dr. Grigore Axintovici îşi dă demisia, în locul său fiind ales Ion Iosef,
astfel că membrii comisiei erau: Artim H. Spendjian, vicepreşedinte; Neculai Borvizeanu, casier şi
secretar; Bogdan Bogdanovici, Eram Eramian, Armenag Peşdimalgian şi Nubar Ekserdgian, membri
consilieri.21
Spre sfârşitul anului următor, la 24 noiembrie 1923, epitropii demisionează, astfel că un

17 Serviciul Arhivelor Naţionale Istorice Centrale, Serviciul Arhive Feudale, Personale şi Colecţii, fond Siruni Hagop Djololian
(1597-1972), dosar 217, p. 3-6. Acelaşi autor afirmă în legătură cu armenii: „... cea mai mare parte s-a asimilat, iar acei puţini
care mai trec drept armeni nu mai sunt legaţi de originea lor, decât în ce priveşte cultul religios”.
18 Arhivele Naţionale Galaţi, Primăria oraşului Galaţi, dosar 130/1901, fila 46. În cadrul documentelor nu s-a păstrat decât
adresa prin care Epitropia Bisericii Armene solicita prezenţa la alegeri a unui delegat din partea Primăriei, prin urmare, suntem
în imposibilitate să dăm relaţii la componenţa comitetului, însă organizarea alegerilor din anul 1919 semnalează prezenţa în
funcţie a lui S.A. Kehiaian (preşedinte) şi Gr. Malhasovici (secretar), fila 47.
19 Trancu-Iaşi Grigore L. (1873-1940 - membru al Academiei Române, economist, avocat, profesor, ministru al Culturii şi
profesor la Academia de Înalte Studii Comerciale şi Industriale din Bucureşti. A desfăşurat a vastă operă publicistică,
colaborând la numeroase periodice ale timpului: din Galaţi, „Ecoul”, „Curentul Nou”, „Galaţii Noi”, „Vocea Gaţiului”,
„Tribuna”, „Arte şi Meserii”, „Revista Industrială”, „Acţiunea” ş.a. iar din Bucureşti: „Dimineaţa”, „Adevărul”, „Universul”,
„Vremea”, „Glasul Şomerului” ş.a. Lucrările lui Gr. Trancu-Iaşi, aparţin unor domenii variate: memorialistică: („Amintiri
ieşene”, 1933, „Cum i-am cunoscut: mici amintiri despre M. Eminescu, N. Beldiceanu, I. Creangă, A.D. Xenopol, V. Pogor,
1937); economie şi drept: („Drept comercial”, 1933, „Drept aerian”, 1928, „Eminescu economist”, 1933); manuale şi cursuri
de corespondenţă comercială, legislaţia muncii, ş.a. De un interes deosebit pentru cercetători sunt materialele consacrate lui
Gh. Asachi, M. Eminescu, D. Zamfirescu, G. Ibrăileanu, Panait Istrati, C. Pavelescu, G. Enescu, vezi Ioan Brezeanu, Galaţi,
Biografie spirituală, Personalităţi ale culturii, ştiinţei şi artei, Editura Centrului Cultural „Dunărea de Jos”, Galaţi, 2008, p. 130.
21 Ibidem, dosar 54/1921-1922, fila 1-4, 6-9. Conform art XVI din Statul Bisericii Armene, la 18 mai 1922, primăria era informată
că episcopul armenilor, Huşik Zohrabian, confirmase în funcţia de preot al Bisericii din Galaţi pe preotul Ignadios Kilimbian
(filele 5, 8).
comitet interimar a funcţionat până la 4 mai 1924, când sunt organizate noi alegeri în prezenţa
delegatului Primăriei, avocatul Cozma Radonici, ocazie cu care, în unanimitatea voturilor, au fost aleşi
membri: Artin Spengiian, Nubar Eksergiian, Nicolae Borvizeanu, Leon Sahazizian, Bogdan Bogdanovici,
Arşag Arşag Arzuian şi Vahan Kazangiian22.
La 12 ianuarie şi 1 martie 1924, Uniunea Doamnelor Armene din Galaţi a organizat câte „o
serată intimă familiară armeană” la Sala „Orfeus”, în vederea strângerii de fonduri destinate ajutorării
Orfelinatului Armean din localitatea Strunga, judeţul Roman23.
La 24 august 1924, Comisia Şcolară a Comunităţii Armene a organizat festivităţile de punere
a pietrei fundamentale în vederea construirii şcolii din str. Sf. Spiridon nr. 28, slujba fiind oficiată de
P.S. Episcopul Husig Zorabian, secondat de protoiereul Grigore Lazarevici. În invitaţia adresată
oficialităţilor se arăta că a fost luată iniţiativa înfiinţării unei şcoli în care să se predea învăţământul
primar după programa statului, „cu nădejdea ca în scurt timp să putem realiza şi predarea
învăţământului secundar”24.
La 23 martie 1921 sunt puse bazele Uniunii Comercianţilor Armeni cu scop economic, cultural
şi de ajutor reciproc, când mai mulţi comercianţi armeni din Galaţi s-au întrunit în Adunare Generală
Constitutivă. În acelaşi an, cel mai probabil în cursul lunii mai, în contextul autentificării Statutelor la
Tribunalul Judeţului Covurlui, 24 de membri s-au întrunit în Adunare Generală şi au redactat Actul
constitutiv, considerat parte integrantă din Statute25. Conform actului constitutiv scopul societăţii era
încurajarea comerţului, ajutorul reciproc şi dezvoltarea culturii.
Până la alegerea consiliului de administraţie a Uniunii Comercianţilor Armeni, care urma să
fie alcătuit din preşedinte, un vicepreşedinte, un secretar, un contabil, un casier, cinci membrii şi trei
cenzori, participanţii la adunare au mandatat pe: G. Antreasian, Levan Sahazizian, Vahe Diradurian, H.
Nevruzian, R. Azarian, A. Agopsa, G. Arakelian, Vaban Djambedenian şi Diran Samanhian, toţi din
Galaţi. Pe lângă reprezentarea societăţii, în sarcina acestora cădea organizarea alegerii Consiliului de
administraţie şi închirierea unui local pentru sediu.
Scopul societăţii era apărarea intereselor comercianţilor armeni, încurajarea şi dezvoltarea
relaţiilor comerciale la nivel naţional şi internaţional, capitalizarea fondurilor strânse şi înfiinţarea de
cooperative, bănci şi societăţi comerciale.
Membrii asociaţiei puteau fi membri fondatori, care au luat parte la constituirea societăţii şi
au votat statutele, şi membri activi, care s-au înscris după votarea statutelor.
Comercianţii armeni pentru a se înscrie în uniune trebuiau să adreseze o cerere susţinută de
doi membri activi (candidaţii din provincie nu aveau nevoie de recomandare); dacă era acceptat,
candidatul trebuia să achite taxa de înscriere şi cotizaţia pentru prima lună; respingerea unui candidat
nu implica şi motivarea deciziei. Comercianţii condamnaţi pentru fapte infamante nu puteau fi admişi
membrii în Uniune. Calitatea de membru se putea pierde prin retragere, excludere sau deces (art. 6-7,
10). Membrii aveau dreptul de a participa la lucrările şedinţelor, de a vota, de a alege şi a fi aleşi în
Comitetul Uniunii Comercianţilor Armeni. De asemenea, puteau urmări îndeaproape acţiunile
întreprinse de Uniune, astfel încât să poată propune afaceri avantajoase pentru aceasta (art. 9, 11).
Organele de administrare şi de reprezentare erau: Consiliul de administraţie şi Adunarea generală.
Consiliul de administraţie, ales de Adunarea Generală cu mandatul de un an, era alcătuit din:
un preşedinte, un vicepreşedinte, un secretar contabil, un casier, trei cenzori şi cinci membri. Membrii
Consiliului trebuiau să se bucure de o poziţie morală şi materială „garantată”, funcţiile fiind onorifice
(neremunerate).
Consiliul reprezenta Uniunea în relaţia cu autorităţile şi cu terţe persoane, fiind direct
răspunzător pentru actele încheiate în numele societăţii (orice act oficial emanat de Uniunea
22 Ibidem, dosar 130/1923, fila 50-53.

23 Ibidem, dosar 40/1924, filele 2, 35.
24Idem, fond Liceul Comunităţii Israelite, dosar 5/1923-1924, fila 203.
25 Pentru Actul constitutiv şi Statutele Uniunii Comercianţilor Armeni cu scop economic, cultural şi de ajutor reciproc din Galaţi,
vezi Arhivele Naţionale Galaţi, fond Tribunalul Judeţului Covurlui. Secţia I-a Acte Autentice, d. 11/1921, fila 460, 465 (actul
autentificat la nr. 2103 din 28 mai 1921).
Comercianţilor Armeni trebuie semnat de preşedinte, secretar şi unul din consilierii juridici). Pentru a
lucra valid, la şedinţele Consiliului era necesară prezenţa a cel puţin două treimi din membri, hotărârile
luate cu această majoritate fiind obligatorii pentru toţi membrii asociaţiei. Consiliul de administraţie
nu putea derula afaceri sau tranzacţii comerciale importante fără aprobarea Adunării Generale; de
asemenea, de cel puţin două ori pe an, Consiliul trebuia să prezinte în faţa Adunării Generale, sau a
unei comisii desemnată de aceasta, o dare de seamă asupra activităţii desfăşurate.
În eventualitatea în care unul sau mai mulţi din membrii Consiliului absentau, demisionau
sau decedau, preşedintele Uniunii avea dreptul de a completa locurile vacante cu persoanele care au
obţinut numărul de voturi cel mai mare la alegerea generală.
Conform articolul 25 din Statute, capitalul societăţii trebuia depus la o bancă cunoscută şi
solvabilă. Toate actele care priveau operaţiunile financiar-contabile ale societăţii trebuiau semnate de
preşedintele consiliului de administraţie, casier şi de unul din cenzori; de asemenea, nu era exclusă
varianta de a angaja funcţionari, dacă necesităţile asociaţiei impuneau aceasta (art. 12-26).
Articolul 27 punea în sarcina Consiliului de administraţie următoarele obiective: „a) să
stăruiască în găsirea şi organizarea localului societăţii; b) să aibă catagrafia tuturor comercianţilor
armeni; c) să culeagă informaţii privind activitatea tuturor caselor comerciale armene, române sau
străine din România; d) să caute să adune pe toţi comercianţii armeni în jurul Uniunii Comercianţilor
Armeni, căutând să autentifice actul de societate al Uniunii Comercianţilor Armeni în mod legal,
conformându-se legilor în vigoare; e) să stăruiască la ridicarea spirituală şi intelectuală a situaţiei
comercianţilor armeni, conformându-se legilor în vigoare şi executându-le întocmai”.
Consiliul era împuternicit să cheltuiască bugetul avut la dispoziţie astfel: 70% în activităţi
comerciale; 25% pentru salarii, mobilă, chirie şi întreţinerea localului şi 5 % pentru cheltuieli
neprevăzute; această proporţie putea fi modificată numai prin consimţământul Adunării Generale. În
vederea obţinerii unor venituri cât mai consistente, Statutele menţionau că Uniunea putea organiza
concerte, baluri, reprezentaţii teatrale etc. (art. 31-32).
Comisia Cenzorilor, alcătuită din trei cenzori, era aleasă de Adunarea Generală a Uniunii şi
avea sarcina de a controla activitatea desfăşurată de Consiliului de administraţie şi de a raporta cele
constatate. Cenzorii puteau efectua inspecţii inopinate casierului pentru a constata veridicitatea
datelor înscrise în actele financiar-contabile şi a verifica existenţa titlurilor, valorilor sau bunurilor care
constituiau patrimoniul societăţii (art. 28).
Modificarea Statutelor. Adunarea Generală ordinară, sesizată prin ordinea de zi, putea
adopta, în principiu, modificarea Statutelor. În astfel de situaţii era desemnată o comisie care analiza
modificările propuse şi le supunea deliberării în cadrul celei mai apropiate Adunări Generale sau în
cadrul unei Adunări Extraordinare convocată ad-hoc, adunări care puteau lua decizii cu majoritatea
membrilor prezenţi. Comitetul de administraţie avea sarcina de a informa membrii absenţi asupra
modificărilor făcute, atât prin publicaţii cât şi prin scrisori recomandate (art. 33-37).
Adunările Generale puteau fi ordinare sau extraordinare. Adunarea Generală Ordinară a
tuturor membrilor Uniunii Comercianţilor Armeni avea loc în primele trei luni ale fiecărui an. Adunarea
era convocată de Consiliul de administraţie cu cel puţin cu o săptămână înainte, în convocator fiind
precizate data, ora, localul, ordinea de zi, cu menţiunea că nu puteau fi luate în discuţie chestiuni care
nu se regăseau înscrise pe ordinea de zi.
Adunarea Generală extraordinară era convocată în aceleaşi condiţii, ori de câte ori apăreau
chestiuni urgente, existând posibilitatea ca aceste adunări să fie convocate şi de Comitetul Cenzorilor,
când se constatau nereguli în activitatea Consiliului de administraţie.
Adunarea Generală era prezidată de preşedintele societăţii sau de vicepreşedinte, sau, în
lipsa ambilor, de unul din membrii Consiliului de Administraţie ales de Consiliu în mod provizoriu.
Pentru ca hotărârile luate de adunări să fie valide era necesară prezenţa la dezbateri a jumătate plus
unul din membri. Dacă la prima convocare nu era întrunită această majoritate, şedinţa era amânată
peste opt zile (fără altă convocare), când lucrările erau ţinute indiferent de numărul membrilor
prezenţi (art. 38-44).
Desfiinţarea societăţii era posibilă în urma hotărârii Adunării Generale a membrilor fondatori
şi activi, lichidarea având loc cu respectarea condiţiilor art. 212 şi 213 din Codul Comercial. Averea
mobilă şi imobilă urma să fie împărţită instituţiilor care serveau scopul pentru care a fost creată
Uniunea. De asemenea, exista şi varianta ca după lichidare patrimoniul Uniunii să devină proprietatea
Statului Armean sau a Eparhiei Armenilor din Chişinău.
Ultimul articol al Statutelor menţiona că o pătrime plus unul din numărul total al membrilor
existenţi la data lichidării se puteau folosi pentru o perioadă de numele Uniunii Comercianţilor Armeni
şi de jumătate din fondul de rezervă, cu condiţia ca atunci când noua societate avea să intre în lichidare
să se procedeze ca în cazul vechii uniuni (45-48).
Patru ani mai târziu în luna iulie 1925, şapte doamne armene s-au întrunit în şedinţă, în localul
din str. Instrucţiei nr. 10, unde au pus bazele Asociaţiei Doamnelor Armene din Galaţi26.
Conform Actului constitutiv şi articolului 5 din Statute27, societatea avea drept scop:
„înfiinţarea unei şcoli naţionale armene pentru a îndruma şi conserva existenţa morală a naţiunii
armene la Galaţi, înfiinţarea unei biblioteci populare28, atragerea atenţiei naţiunii române prin
conferinţe, reînvierea spiritului de renaştere naţională în mijlocul armenilor din localitate, sprijin
pentru înfiinţarea unui orfelinat armean în România şi ajutorarea populaţiei armene paupere”29.
26 Comitetul de doamne era alcătuit din: Olga Hlebnikian, str. Holban nr. 3; Constanţa Eranian, str. Frumoasă; Elize Lăzărescu,
str. Instrucţiunii nr. 10; Stela Roşianu, str. Instrucţiei nr. 10; Eliz Arusia Samangian, str. Belvedere nr. 17; Agavnie Cazangian,
str. Instrucţiei nr. 10; Zarmahi Mezadurian, str. Beldiman.
27 Pentru Actul constitutiv şi Statutele asociaţiei, vezi Arhivele Naţionale Galaţi, fond Tribunalul Judeţului Covurlui, Secţia I-a
Acte Autentice, actul autentificat la nr. 3385 din 21 iulie 1925, dosar 14/1925, f.198-200, 238-240. În ziua autentificării,
judecător de şedinţă în Camera de consiliu a Tribunalului Covurlui a fost G. Aburel şi el de origine armeană.
28 Biblioteca judeţeană „V.A. Urechia” Galaţi deţine în prezent o valoroasă colecţie de carte armenească, donate de Uniunea
Doamnelor Armene a Comunităţii Armene din Galaţi.

29 Membrii Comitetului sau persoanele delegate de a semna şi reprezenta asociaţia erau responsabile cu averea lor personală
pentru orice pierdere materială provocată prin neexecutarea întocmai a mandatului, precum şi pentru orice neglijenţă sau
rea voinţă care cauza pagube. Capitalul societăţii era alcătuit din cotizaţiile lunare, donaţii, veniturile obţinute din închirierea
imobilelor, organizarea de baluri, serate, serbări şi alte activităţi care puteau aduce un aport material, în afară de exercitarea
activităţilor comerciale şi înfiinţarea de întreprinderi, activităţi considerate incompatibile cu scopul şi menirea societăţii (art.
6). Fiecare membru al societăţii urma să achite o cotizaţie, suma şi modalităţile de plată find stabilite de Adunarea Generală
extraordinară. Membrii sau persoanele care făceau donaţii ce depăşeau valoarea de 10.000 lei erau declaraţi membri de
onoare, numele lor fiind consemnate într-un registru special ţinut de preşedintele asociaţiei (art. 7-8).
Comitetul de Administrare - al cărui mandat era de un an, cu posibilitatea de a fi reales - era alcătuit din 11 persoane, şi
anume: o preşedintă, o vicepreşedintă, o casieră, o secretară, patru cenzori şi trei membre. Comitetul analiza cererile
candidaţilor şi delibera prin vot secret admiterea sau respingerea (se putea înscrie în asociaţie orice persoană, indiferent de
sex sau vârstă). Dacă locul unui membru al Comitetului de Administraţie era declarat vacant (prin demisie, excludere sau
deces) din rândul celor trei membre ale comitetului era delegată o persoană care să suplinească funcţia până la organizarea
alegerilor (art. 9-13). Adunarea generală era convocată de Comitet în fiecare an la 10 octombrie şi avea ca obiective
principale: prezentarea activităţii asociaţiei, descărcarea financiară a vechiului comitet şi alegerea noului comitet. În
eventualitatea în care numărul membrilor prezenţi nu întrunea trei pătrimi din numărul celor înscrişi în asociaţie, adunarea
generală era amânată la un alt termen, însă nu mai târziu de 30 octombrie, când se proceda la alegerea comitetului indiferent
de numărul membrilor prezenţi. Membrii asociaţiei trebuiau convocaţi cu cel puţin zece zile înainte de data întrunirii Adunării
Generale, comunicându-li-se în scris, locul data şi ora, modalitatea de alegere a Biroului adunării (cel care conducea lucrările)
şi chestiunile aflate pe ordinea de zi (stabilită de Comitet). Referitor la alegerea Comitetului, acesta putea fi ales pe liste
(candidaturile erau depuse în bloc) sau prin candidaturi individuale, votul fiind exprimat secret. Candidaturile individuale sau
listele trebuiau anunţate Comitetului cu cel puţin zece zile înainte de 10 octombrie şi erau afişate în sala şedinţă. Pentru a fi
ales noul Comitet, acesta trebuia să întrunească jumătate plus unu din voturi (spre deosebire de alte societăţi şi asociaţii, în
adunările generale membrii absenţi nu puteau fi reprezentaţi prin procură), în caz de paritate, votul preşedintelui era decisiv
(art. 14-15). Conform articolului 17 din Statute, Adunarea generală lua hotărâri în legătură cu:
a) destinaţia şi întrebuinţarea excedentului financiar;
b) modificarea statutelor în urma propunerii a cel puţin o treime din membrii înscrişi;
c) fuzionarea asociaţiei cu alte societăţi constituite sau în curs de constituire cu scop similar;
d) desfiinţarea şi lichidarea asociaţiei, în situaţiile prevăzute de legea persoanelor juridice sau ca urmare a voinţei unei
majorităţi de două treimi din membrii înscrişi;
e) cumpărarea cau vânzarea de bunuri mobiliare sau imobiliare;
f) dizolvarea anticipată a asociaţiei în urma unei propuneri scrise şi motivate venită din partea a două treimi din totalul
membrilor înscrişi în asociaţie;
g) chestiunile puse pe ordinea de zi de către Comitet.
În principiu, data stabilită pentru întrunirea anuală a Adunării Generale era 10 martie, însă Comitetul putea alege şi o altă
Comunitatea Armeană din Galaţi a organizat în iulie 1930 alegeri pentru Comitetul Epitropal
al Bisericii, ocazie cu care au fost depuse două liste. Prima avea în componenţă pe: G. Trancu, N.
Topalian, I. Sirmabuiuc, S. Apkar, B. Ojumbusian, G. Kelekian, G. Strabian, M. Ovanes şi K. Savulian, iar
cea de-a doua pe: Vartparnonian, Capriel, Kupcian, Bojdecelian, Apcar Ainazian, Israelian, Aecheian şi
Mesocran. Votul a fost exprimat de 127 alegători, în urma desfacerii scrutinului fiind declarată aleasă
lista a doua, în frunte cu Vartparnoinian. Imediat după declararea învingătorilor a fost depusă la Biroul
electoral o contestaţie semnată de enoriaşi prin care se solicita anularea alegerilor, acţiune motivată
de următoarele încălcări ale Regulamentului: alegerea s-au desfăşurat fără participarea delegatului
municipiului; candidaţii propuşi pe listă nu se bucurau de drepturi politice; unii din cei care au votat nu
au aveau împlinită vârsta de 21 ani, iar listele electorale nu au fost afişate. O altă neregulă a fost
înregistrată la despuierea scrutinului când au fost contabilizate un număr de 129 de voturi, deşi
participaseră 127 votanţi. Presa aprecia şi ea că „alegerea s-a desfăşurat într-o stare de enervare,
deoarece nu toţi enoriaşii erau de acord cu modul în care acesta a fost făcută”30.
O situaţie similară întâlnim şi în septembrie 1931, când, după organizarea alegerilor pentru
Comitetul Epitropal, au loc fricţiuni în cadrul comunităţii, astfel că preşedintele Comisiei Interimare
Galaţi (primarul) se vede nevoit să anuleze alegerile. Ulterior, IPS Sa a convocat o delegaţie a enoriaşilor
pentru a le asculta cererile, subliniind că „noua Epitropie nu poate fiinţa din puternicul motiv că
alegerea fiind viciată, municipiul a anulat-o, ca atare, nici nu poate fi vorba de o altă epitropie decât
cea veche, care va gira afacerile epitropiei mai departe până la noua alegere”. Şedinţa a degenerat, în
sală izbucnind un mare vacarm provocat de câţiva membri ai organizaţiei „Taşnahtagan”. În aceste
condiţii, „IPS Sa, în cuvinte usturătoare, a făcut aspre observaţii acelor ce caută pe orice cale a provoca
dezordine şi a ridicat şedinţa, urmând ca a doua zi să convoace la domnia sa acasă pe diferiţi membrii
ai Comunităţii”31.
La 21 septembrie 1930, presa locală publica scrisoarea deschisă a unui părinte nevoit să-şi
retragă copilul de la Şcoala Armeană şi să-l înscrie la Şcoala Catolică, motivat de faptul că membrii
Comitetului Epitropal nu înţelegeau să fie receptivi la problemele ridicate de comunitate: „Respectul
către această ţară nu a ştirbit, asemenea şi respectul către limba şi religia mea, limbă şi religie care
încep să scadă şi să nu mai fie considerate chiar de cei însărcinaţi cu această nobilă misiune”. Astfel era
reproşat faptul că deşi mai mulţi părinţi adresaseră repetate petiţii scrise Epitropiei prin care solicitau
acordarea unei atenţii mai mari limbii materne, predarea la loc de cinste a religiei şi eliberarea localului
şcolii de către profesorii care-şi stabiliseră locuinţa în aceasta, dorinţele rămăseseră la stadiul de
deziderat32.
Comunitatea Armeană din Galaţi publica periodic în presă anunţuri prin care opinia publică
este informată în legătură cu disponibilitatea închirierii unele imobile, cei interesaţi urmând să depună
ofertele în plicuri închise la Cancelaria Epitropiei din str. Sf Spiridon nr. 28 (local în care funcţiona şi
Şcoala Armeană)33.
În perioada 15-30 iunie 1930, sub auspiciile Institutului de Studii Sud-Est European, patronat
de profesorul N. Iorga, a fost organizată la Bucureşti Expoziţia de Artă Armeană, pe care organizatorii
au apreciat-o ca fiind „prima expoziţie de artă armeană în Europa”. Actul cultural s-a bucurat de
aprecierea unanimă a criticilor de artă români, fiind onorată cu vizita suveranului a membrilor
dată stabilită în intervalul 1-20 martie, sub rezerva anunţării membrilor asociaţiei cu cel puţin zece zile înainte.
Adunările generale de peste an se desfăşurau indiferent de numărul membrilor prezenţi, în cadrul acestora fiind prezentate
rapoartele cenzorilor referitoare la starea financiară a societăţii (cel puţin o dată la şase luni), de asemenea erau luate în
discuţie chestiunile şi problemele cu care se confrunta Comitetul, în limita mandatului dat de Adunarea Generală (art. 18).
30 Alegerea de la Comunitatea Armeană, în „Acţiunea” nr. 336 din 29 iulie 1931, vezi Arhivele Naţionale Galaţi, Biblioteca
Documentară - Periodice, volumul 10.

31 Fricţiunile de la Comunitatea Armeană, în „Acţiunea” nr. 378 din 16 septembrie 1931, vezi Arhivele Naţionale Galaţi,
Biblioteca Documentară - Periodice, volumul 10.

32 De la Epitropia Armeană din localitate, în „Galaţii Noi” nr. 193 din 21 septembrie 1930, vezi Arhivele Naţionale Galaţi,
Biblioteca Documentară - Periodice, volumul 44.

33 Comunitatea Armeană din Galaţi, în „Acţiunea” nr. 517 din 2 martie 1932, vezi Arhivele Naţionale Galaţi, Biblioteca
Documentară - Periodice, volumul 9.

guvernului a unor diplomaţi străini şi a numeroase personalităţi.

Expoziţia a fost structurată pe următoarele secţiuni: I. Pictură; II. Miniaturi; III. Tipărituri; IV.
Scoarţe de cărţi; V. Sculptură în metal; VI. Arhitectură; VII. Faianţe; VIII. Monede; IX. Draperii de altar;
X. Broderii; XI. Costume; XII. Covoare; XIII. Instrumente muzicale; XIV. Biblioteca; XV. Presa armeană.
Comunitatea Armeană din Galaţi a contribuit cu 13 gravuri în lemn pentru anaforă realizate de preotul
Ghevont Papazian34 şi o draperie de altar35, descrisă de lucrările de specialitate astfel: „Draperia de
altar mare de la Biserica din Galaţi, cu culori deschise, parte imprimată, parte pictată, reprezintă
Botezul regelui Tirdat al Armeniei prin mâna Sfântului Grigore Luminătorul; pe margini sunt
reprezentate chinurile Sfântului Grigorie. N-are dată, pare a fi executată pe la sfârşitul secolului
XVIII”36.
Sergiu Stelian formula următoarele aprecieri referitoare la identitatea armenilor: „În vreme
ce biserica, în fapt credinţa, a fost elementul esenţial de menţinere a conştiinţei naţionale pentru
comunitatea armeană, nu mai puţin important s-a dovedit a fi factorul lingvistic. Determinantă în
ordinea păstrării identităţii etnice, limba a fost cea care, în diaspora armeană, a asigurat personalitatea
unei colonii în cadrul populaţiei autohtone. Când membrii comunităţii au încetat de a mai folosi limba
lor naţională, asimilarea s-a accelerat, chiar şi în condiţiile existenţei, în continuare, a bisericii, singura
care rămânea să mântuiască etnia. Iar continuitatea limbii nu se poate realiza decât prin învăţământ,
iată de ce, după biserică, şcoala era cea care trebuia edificată în interiorul comunităţii armene din
România. Atât timp cât a existat învăţământul propriu, continuitatea limbii, implicit a comunităţii al
cărei caracter naţional îl determină prin menirea şi funcţia sa apriorică, era asigurată. Din nefericire,
grafia originală, care la rândul său adaugă o dificultate în însuşirea limbii, a contribuit la distanţarea
generaţiilor noi de limbă maternă.
Pe stratul armenei medievale vorbite de primii imigranţi din Moldova, s-a format un dialect
local, cu împrumuturi din română, polonă şi turco-tătară. Dialectul armean specific coloniilor din sud-
estul Europei a fost vorbit în Moldova şi Transilvania până în ultimele decenii ale veacului trecut. Pe la
mijlocul secolului al XIX-lea, armenii moldoveni cunoşteau limba strămoşilor lor, iar mulţi dintre ei nu
ştiau să semneze decât în armeană. Din acel moment, însă, acest dialect a început să dispară în ambele
principate şi nu numai în vorbire, dar şi în scriere.
La sfârşitul secolului al XIX-lea şi începutul secolului al XX-lea, odată cu venirea noilor valuri
de imigranţi în special din Turcia, în România a pătruns ramura apuseană a limbii armene moderne,
care o înlocuise în civilizaţia armeană pe cea medievală. Aceasta din urmă fusese studiată în şcolile
bisericeşti din localităţile în care existau colonii armeneşti. Astfel, la mănăstirea Zamca din Suceava
fiinţa, în secolului al XV-lea, o şcoală monahală scolastică, iar la biserica armenească din Iaşi este
menţionată o şcoală în 1646. Ulterior, încep să apară şi şcolile publice, dintre care cele mai vechi
cunoscute sunt şcoala din Gherla (1670) şi cea din Dumbrăveni (1685), unde din 1724 a mai funcţionat
o şcoală de fete, iar din 1746 o şcoală municipală cu predarea limbilor armeană, maghiară, germană şi
latină, înfiinţată de călugării armeni din Veneţia.
Dacă în secolele XV-XVI, mii de armeni se aşezaseră numai în principatul Moldovei, dacă în
1848, Transilvania găzduia 20.000 de armeni, iar în 1932 pe teritoriul României trăiau circa 25.000 de
armeni, după repatrierea a 3.000 de armeni în anii 1946-1948 şi emigrarea în Occident a altor câtorva
mii în perioada regimului comunist, astăzi (n.n. 1999) - făcând abstracţie de datele măsluite ale
34 Meritele preotului au fost unanim recunoscute, astfel că în 1906, cu prilejul expoziţiei organizate la Bucureşti, el a fost
decorat pentru întreaga activitate, vezi H. Dj. Siruni, Cartea armeană pe teritoriul României. Consideraţii asupra Fondului
Armean din Biblioteca „V. A. Urechia” Galaţi, extras, Galaţi, 1974, p. 116.
35 În cadrul Secţiunii IX, Draperii de altar, Catalogul Expoziţiei de Artă Armeană face următoarea menţiune: „Draperiile expuse
în această secţiune aparţin unei ramuri deosebite a artei armene care a înflorit în secolele XVI-XVIII în Tokat, Stambul şi în
coloniile armeneşti din India. Aceste draperii erau lucrate de meşterii armeni pe tipare de lemn, ce se gravau numai pentru
bisericile pentru care fuseseră comandate. Între draperiile expuse sunt: 3 draperii din Botoşani, 3 din Focşani, 1 din Iaşi, 1 din
Suceava, 1 din Galaţi, 1 din Veneţia”, vezi Serviciul Arhivelor Naţionale Istorice Centrale, Serviciul Arhive Feudale, Personale
şi Colecţii, fond Siruni Hagop Djololian (1597-1972), dosar 1552, p. 54-61, 69.
36 Serviciul Arhivelor Naţionale Istorice Centrale, Serviciul Arhive Feudale, Personale şi Colecţii, fond Siruni Hagop Djololian
(1597-1972), dosar 1552, p. 54-61, 69.

Recensământului din 1977, care înregistra 2.342 de armeni, şi de cifra incertă de 2.023 de armeni a
celui din 1992 - numărul armenilor din România se estimează a fi între opt şi zece mii.
Scăderea gradată şi inevitabilă a numărului de armeni în perioada contemporană reprezintă
un proces negativ în valoare absolută pentru comunitatea armeană, cât şi valoare relativă în raport cu
ponderea nu cantitativă, ci calitativă în societatea română. Cu toate acestea, deşi efectul dispariţiei
negustorimii armene s-a făcut resimţită mai cu seamă în epoca anterioară, cea a unei economii viciate
de principii totalitariste, ceea ce dă, totuşi, marca specifică actualei configuraţii a comunităţii armene
este capacitatea intelectuală de calitate superioară, datorită ultimelor generaţii de licenţiaţi, în
definitiv descendenţi ai comercianţilor şi meseriaşilor de odinioară, dar deplasând accentul asupra
valenţelor ofertante pentru progresul tehnico-ştiinţific şi cultural-artistic într-o lume aflată în rapidă
evoluţie modernă.
Asimilarea armenilor din România s-a produs, în mod paradoxal, tocmai prin acei factori care
au menţinut naţiunea armeană, în ciuda tuturor vicisitudinilor istorice, în cursul existenţei sale
multimilenare lipsite adesea de un stat independent: religia şi limba. În ţările de credinţă ortodoxă în
care s-au aşezat, armenii s-au contopit mult mai uşor şi mai repede cu locuitorii autohtoni decât în
ţările de altă credinţă. În România, de-a lungul unor epoci în care structura geo-politică s-a modificat,
elementul în jurul căruia au rămas grupaţi armenii, indiferent de transformările istorice survenite, a
fost biserica. Avantajul de a-şi avea biserica sa naţională a menţinut diaspora, fie şi diminuată, în ciuda
inerentei integrări cauzate de similitudinea credinţei cu cea a populaţiei autohtone. Atunci când au
fost convertiţi la o altă religie şi li s-a impus şi o limbă străină, armenii au fost rapid asimilaţi până la
pierderea identităţii naţionale, şi acesta este cazul coloniei armeneşti din Transilvania. La începutul
secolului al XX-lea, Grigore Buiucliu prevedea nu atât sceptic, cât mai curând realist: „Generaţia
prezentă a pribegilor armeni din România, cu rare excepţiuni, pierzându-şi limba şi în parte tradiţiunile
lor străbune, a păstrat numai religiunea strămoşească cu toate riturile şi obiceiurile. Şi această
asimilare va merge înainte treptat, fără ca sa fie în putinţa nimănui de a-i schimba cursul fizic”. Acest
proces de asimilare, însă, s-a intensificat abia peste câteva decenii, în perioada postbelică, iar ceea ce
a diminuat în plus comunitatea, pierderea limbii, a dus la integrarea populaţiei armene rămase în restul
populaţiei.
Odată cu micşorarea numărului de armeni din România, au dispărut personalităţi fie
afirmate, fie potenţiale, care, plecând din cauza opresiunii comuniste, suspicioasă faţa de orice nume
cu terminaţia specifică -ian aflat în ascensiune, şi stabilindu-se în ţări occidentale, au devenit elemente
de valoare, în măsură să-şi materializeze capacitatea intelectuală şi aptitudinile creatoare într-o
societate liberă. După sute de ani, urmaşii celor care veniseră să-şi găsească adăpost şi al celor care, în
timp, au contribuit la propăşirea civilizaţiei pe acest pământ, au fost nevoiţi să părăsească nu numai
ţinuturile de adopţiune, devenite pentru cei mai mulţi natale, dar şi propriile lor - ale lor şi ale
înaintaşilor lor - lăcaşuri şi morminte”37.
37 Sergiu Stelian, op. cit., p. 99, 101-102, 109-110.

ВІРМЕНСЬКА ГРОМАДА В МІСТІ ГАЛАЦ. АКТИВНІСТЬ ОПІКУНСТВА В ПЕРШІ ДЕСЯТИЛІТТЯ 20 ст
Мар'яна-Деліа ПОХІБ
(Історичний музей ”П. Палтанея”, Галац)
e-mail: pmariana333@gmail.com
Вірмени, або грегоріани (на честь Григорія Просвітителя, який хрестив їх між 300-303 рр.
під час правління короля Тиридата) – підприємці та торгівельники, з часів Олександра Доброго
(1418 р.) оселилися на півночі Молдови, зокрема на ярмарках Ботошани, Сучава, Дорохой, Хотин,
Васлуй і Галац1. Вони були організовані в релігійнi громади під керівництвом єпископа
вірменського, який проживав y Сучаві, де він був у чині румунського митрополита2.
Князь Михайло Стурдза надавав велику увагу вірменській громаді в Молдові, так в 1841
році він забезпечив правову основу для створення шкіл, розташованих під прямим контролем
держави, сприяв вступу випускників-вірмен до вищої школи без іспитів3.
Щоб користуватися цим привілеєм громада була зобов'язана мати свою релігійну
місцеву організацію – ефору, на засіданні якої обирали директора школи. На вибори Ефори,
Міністерство культів делегувалo чиновника, який склав список виборців і був присутній на
виборах, результати яких пізніше затверджувалися Міністерством. Перша Ефора названа урядом
«Центральнa Ефора» була утворена в Яссах і з'єднувала опікунів сiл та інших державних
інституцій.
Перші вибори Ефори в місті Галац відбулися досить пізно – лише 8 березня 1867 року,
після того, як колишні опікуни, а саме: Стівен Чунту, Арутюн Йосипу, Аведа Попович, Асфадур
Жамгочи і Каприель Сірмабуюк подали у відставку.
1 У рукописі монографії "Історія вірменської григоріанської церкви в м. Галац" знаходимо такі оцінки: «Дата оселення
вірменів у м. Галац і по всій Румунії точно не відома, але в будь-якому випадку вона сягає дуже далеких часів. Таким
чином, на початку XI століття, щоб бути в змозі уникнути гніву татар і, щоб дати їм можливість підтримувати
християнську віру, емігрували y великих кількостях, на думку деяких істориків, близько 40 000 сімей у Польщу, деякі
не бажали нікуди рухатися, вони залишилися в Молдові. Тоді у XV-XVI століттях багато вірмен емігрували до Румунії
через перські набіги, збільшуючи число існуючих. Це підтверджено румунськими істориками, що в 1415-1418 роках,
під час правління Олександра чел Бун, близько 3000-4000 вірменських сімей оселилися в містах країни: Сучава, Хотин,
Ботошань, Дорохов, Ясси , Васлуй, Барлад і Галац.
Галац, будучи портом Дунай і торговим містом, і як одна з головних професій вірменів була торгівля оселило більшість
з них». (Центральна служба Національного Історичного архіву, Служба Феодальних Архівів, Особистості і Колекції,
фонд SIRUNI Хагоп Джололян (1597-1972рр.), файл 217, стор. 15-16).
2 Ангел Константінеску, Монографія Святого опікунства Нижнього Дунаю (1906 р.), друге видання, видавництво
архієпископату Нижнього Дунаю, м.Галац, 2014 р., стор. 359.

3 У XIX столітті, кількість вірменських шкіл збільшувалась: в Молдові, в Яссах (1803), Сучавi (1823), Роман (1841),
Ботошань (1843), Фокшан (1847, 1860), Галац, Бакеу, Тиргу - Окна, але вони проіснували лише до кінця століття.
Завдяки Георгію Асачі, вірменського походження (родина Asachiewicz) який підтримав разом із князем Михайлом
Стурдзи вимогу вірмен молдаван мати державні школи, за указом 1841 р., ці школи були передані під патронат
Опікунства Народної Освіти, вони отримали правила функціонування та розглядалися нарівні з румунськими школами,
їм дозволялося вивчати вірменську мову, релігію та історію, див. Серджіу Стелян Історичний Нарис Вірменської
громади в Румунії, видання II, видавництво Арарат, Бухарест, 1999 р., с. 101-102.
356 Мар'яна-Деліа Похріб
Вибори Ефори проходили під головуванням префекта Ковурлуй Г. Рашкану де було

обрано: «Хоаким Б.Навасарт, президент; Богдан Сякар, віце-президент, директор з питань освіти;
Григорій Абурел, директор з оборони4; Хасіг Мануг, доглядач дітей-сиріт та гостинність вірних;
Чеворк Ованес, директор з фінансів громади, а також доглядач за зростанням доходів та
переміщенням; Гарабет М. Попович, Ованес Паулян, Хагі Гарабет Зорапапел і Крікор Мелідон,
управителі майнa»5. На жаль, активність Ефори була дуже короткою, менше ніж один рік,
відзначений непорозумінням yсередині спільноти, після чого громада повернулася до свого
опікуна6.
19 серпня 1901 року відбулася зустріч за участю прихожан-вірмен міста Галац, в ході
якої члени вимагали пояснень від опікунів щодо спроби звільнення парафіяльного священика
Леона Папазяну. Вислухавши підготовлену доповідь, багато членів вимагають, щоб священик
служив і надалі, оскільки вони не знайшли ніякої його провини. Крім того, було запропоновано
наполегливо «негайнy відставкy довіреної особи або будь-якого ділового адміністрування
Вірменської церкви Бохогосян Луки, виявилися інтригуючим в церковних справах, підбурювання
до священика»7.
Опікун церкви скликає нові збори на 9/22 вересня 1901 р., де парафіяни знову
висловили невдоволення спробою звільнити священика. З огляду на той факт, що опікуни не
були передбачені в ряді держав-членів (І. Іванович пішов, Бохогосян Лука був звільнений і Т.
Транку усно висловив намір піти у відставку) був створений тимчасовий комітет з вибору нової
епітропії, до складу якої увійшли: Рупена Абурел; А.І. Йозеф, М. Лазарович, С. Кейян і Адам
Бохософ8.
21 вересня 1901 року делегація мерії в особі міського голови Г. Кодряну відвідалa
Вірменську церкву, щоб розслідувати скаргу Р.Абурела А.І. Йозефa, М. Лазаровича, С. Кейяна і
Адамa Бохософа і Л. Бохосяна (обрані члени тимчасового комітету, сформованого 9 вересня),
були обурені тим, що опікуни нехтували управлінням активами спільноти, регулярно відбирали
ренту від будівель, що належали церкві, вони хотіли звільнення священика Леона Папазяна,
якому вони відмовилися платити зарплату протягом декількох місяців, тому священик був y
«страшних матеріальних труднощах».
Представник Ратуші доповідає начальству, що ніхто не міг встановити документально, в
4 Наприкінці статті зроблено заяву: «Григорій Абурел вибрав титул миротворця, згладив суперечності між двома
несприятливими сторонами».
5 Синдик, синдикати, с.м., особа, відповідальна за управління імунітетом установи, корпорації, товариства; людина,
обрана для представлення інтересів організації, до якої вона належить, див. dexonline.ro.
6 Опікуни, затверджені Міністерством культу, приступили до найму прихожан (членів спільноти). Через короткий час
виникає перший інцидент, 4 червня 1867р. коли профспілка на чолі Хагі Г. Зорапапела звернулася зі звітом опікунства,
де вказав, що «ображав грубими та образливими словами прихожан, які не могли описати, без поваги до Палата»,
вимагаючи прийняття суворих заходів. З огляду на серйозність злочину, на наступний день голова Опікунства
направляє скаргу в поліцію, з одного боку, вимагає здійснення кримінального законодавства, а з іншого погасити борг
церкві (23 лей, курс м. Галац). Cправа була більш складною, ніж це здається на перший погляд, тому що непокірним
прихожанином був не хто інший, як Тома Апрехам Чоботару – дуже багатий власник складів, який перебував в одній
з груп, що протистоять опікунству. Цей випадок був представлений в пресі роками пізніше, автор С. Сірмабюк, пише:
«Тома Апрехам Чоботару був противником Опікунства. І коли парафіяни були розділені на дві групи, одна на чолі з
великим купцем Алтан Агему, а інша з комерційним лісником Чероп Черопян.
Через цю метушню, нашу Церкву, яку почали будувати в 1858 році, не змогли завершити до кінця 1867 р. Cаме через
це і не організували вибори нового опікуна. Через 10 років після першого запиту на авторизацію. Школа була
встановлена біля церкви, будинки для неповнолітніх, де сьогодні знаходяться трикотажні фабрики д-р. Г. Борвізяну.
Правління нового Опікунства тривало лише короткий час, і повернулося до старої системи і опікунів, які дали ширший
діапазон того, що піддається більш високому контролю». Центральної служби Національного Історичного архіву,
Служби Феодальних Архівів, Особистості і Колекції, фонд SIRUNI Хагоп Джололян (1597-1972рр.), файл 217, стор. 7.
Стаття під заголовком Правительство вірменських опікунів y минулому, була опублікована ймовірно в журналі
«Bірмени в Румунії, обмежений тираж», опублікована 24 січня 1914 року, публікація про яку говорилось раніше.
7 Національний архів м. Галац, Рада м.Галац, справа 130/1901, с.9.
8 Там само, справа 130/1901, с.10.
Вірменська громада Галацу. Активізація діяльності опікунства в перші десятиріччя ХХ століття 357
якій мірі опікуни церкви «дотримувались своїх повноважень та зловживали ними» в зв'язку з
відсутністю правил опікунів та «через що парафіяни не мають уявлення про них, хто є в раді
Церкви і хто може мати право залучати до відповідальності опікунів за неповагу до церковних
фондів».
З огляду на підняті питання, було ухвалено рішення «розробити статут адміністрації, на
який погодилася вся громада, після чого буде сформовано уявлення громади, нинішні опікуни
звільняються і нові будуть обрані за прийнятим статутом». Щоб виконати узгоджені громадою
завдання, була створена комісія у складі: Т.Транку, М. Чунту, Якоба Недеж, Антон Чунту, І.
Джозеф, Р. Абурел, Сімеон Кейян, Адам Богософ і Мелідон Лука9.
Так, 2 жовтня 1901 року були розроблені Правила організації і функціонування опікунів
вірменської церкви «Святої Марії» в м.Галац і укладено список вірменських прихожан у м.
Галац10.
Відповідно до Положення, вірменська церква у м.Галац «Свята Марія» запускає
опікунство у складі п'яти довірених осіб, що має такі основнi завдання: управління церквою,
призначення священиків і служителів культу вірменів, облік доходів адміністрації від оренди
нерухомості і від продажу свічок, субсидій, дотацій та пожертвувань. Опікуни були обрані серед
парафіян, які мали православно-григоріанську релігію і проживали в м. Галац протягом 10 років.
Родичі до другого покоління включно не могли обиратись одночасно в одній і тій же раді
опікунів. Розмір заробітної плати залежав від кожного парафіянина, але вона не може бути
менше 6 леїв на рік.
Вибори у Раду були оголошені за вісім днів до самих виборів і список кандидатів, який
розглядався щороку 31 грудня, був оприлюднений за 10 днів до виборів на вході у церкву. Ті
кандидати, які не були включені до списку, могли подати скаргу протягом трьох днів з моменту
його оприлюднення.
Для того, щоб обрати п'ять опікунів були складені списки із 5 кандидатів, і після
таємного голосування оголошувались переможці, які набрали більшість голосів. Вибори
контролювалися Радою, яка призначає делегата. Список обраних кандидатів та бюлетені були
представлені протягом 24 годин Радою, яка підтверджувала або заперечувала кандидата,
обраного протягом восьми днів з моменту отримання документів. У тому випадку, якщо
муніципалітет не погоджувався з результатом виборів, він повинен вказати причини відмови
протягом 15 днів, встановлюючи також дату нових виборів. Склад опікунів вірменської церкви
після підтвердження був представлений патріарху з Константинополя. Термін повноважень
довіреної особи був три роки, і в тому випадку, якщо опікун йде у відставку з різних причин, він
може бути замінений іншою особою за їхнім вибором, за умови дотримання ліміту,
встановленого для відставки попереднього опікуна (протягом трьох років).
Вибір священика, який головував y церкві опікунів міг бути зроблений вірменським
патріархом з Константинополя. У тому випадку, якщо опікунство не надавало нових кандидатів,
можно було вимагати призначення священика Вірменської патріархії назначеного
патріархальним указом служити в м. Галац, і цей факт був доведений до відома муніципалітету.
Інші служителі церкви були призначені або відкликані епітропією без підтвердження патріарха.
Опікуни мають право контролювати й у разі відхилення священика можуть зробити йому три
послідовні попередження. Якщо протягом шести днів з моменту останнього попередження
10 Там само, с. 15-21. Правила Адміністрації Вірменської Церкви, що містять 23 статті, проголосували та схвалили такі
члени громади: Адам Богософ, С.А. Кейян, І. Іозеф, Антон Кзунту, Р. Абурел, А.Салгян, Давід А. Попович, Оханес
Овсепян, І. С. Сірмабуюк, Майкл Баронч, Майкл Г. Лазаровиц, К. Сірмабуюк, Доніг І. Бруннер, Мардірос Манугян,
Геворк Калагян, Гебернік Калагян, В. Лезереску, І.Г. Абурел, Б. Сірмабуюк, П.О. Аваскян, Г.Сучас, Місах Гарабедян, В.
Богдан, Стефан Богдан, Іліє Н. Алачі, Гарабет Сава, Ем. Каракаш, Богдан Богіан, І.М. Попович, М. Каприл, А. Зорапапел,
Г.М. Чунту, М. Чунту, Г.М. Попович, Гр.Т. Зорапапел, Хагі Мурат, Ампертім Гіурехян, Овсеп Томасян, Т. Зорапапел, А.
Богдан, Нерсес Богос, Оханес Ампарцум, Г. Попович, Т. Абурел, Мануг Бедросян, С.Т.Черкер, Оан Каспарян, І. Йоновіч,
Богос Сеферіян, П. Галасян, П. Кіропян. Для членів вірменської громади в 1901 році див. вищевказане посилання.
священик не виправляє своєї поведінки, опікуни називають кандидатів і мотивують їх відставку

документально.
Обране опікунство призначає з числа своїх членів: президента, секретаря і скарбника,
які відповідають за доходи, бюджет і витрати, догляд за господарськими будівлями, збір грошей,
погашення боргів. Засідання проводилися щомісяця, але у виняткових випадках Президент міг
скликати позачергове засідання опікунів, бо рішення можуть прийматися тільки більшістю
голосів; у випадку паритету голосування президента було пріоритетним.
Коли термін дії мандату закінчується, опікунство має подати у новий комітет протягом
восьми днів всі документи, що стосуються рухомого і нерухомого майнa церкви, в тому числі
документів, що стосуються фінансового управління. B тому випадку, якщо новий комітет вбачає
порушення з фінансовими наслідками, діючий президент мав подати в суд на колишніх обраних
опікунів для відшкодування шкоди.
З точки зору витрат, здійснених опікунами, було рекомендовано вписувати їх y
прибуток, але в особливих випадках могли бути зроблені фінансові кредити, але тільки після
консультації з громадою. Також мали виділяти гроші для допомоги населенню. Щороку, 30
грудня, рада опікунів представляла фінансову звітність за минулий рік.
Якщо опікунство не виконує обов'язки або нехтує сумлінним управлінням
прихожанами, воно може бути звільненe до закінчення терміну дії мандату. Тоді через
спеціальний комітет скликаються загальнi збори й приймається рішення більшістю голосів.
Що стосується кількості прихожан Вірменської Церкви, опікуни згідно зі статутом 2
жовтня 1901 року робили список імен парафіян, в якому нараховувалося в цілому 87 осіб11.
Таким чином, згідно з двома умовами – створення статуту і списку парафіяни – Раді
повідомили про те, що нові вибори опікуна були призначені на 4 листопада 1901 року, о 2-4
годині вечора, в контексті якому викликали представницьку делегацію, «щоб бути присутніми як
представники для справедливих виборів»12. Після виборів був призначений комітет опікунів y
складі: А. Рупен, А. Богософ, M. Лазарович, І. Іосеф і С. Кейян, члени, затверджені міською радою
протоколом № 9.412 від 12 листопада 1901 р13.
6 березня 1905 року, між 3-4 годиною дня, проводяться нові вибори, для обрання
опікуна вірменської Церкви організовані виборчою комісією на чолі з парафіяльним священиком
Леоном Папазяном і секретарем С. Kейян. Від міської ради був делегований міський радник М.М.
Пантазі. За результатами голосування до нового комітету булo обранo 21 кандидат: Іоахім Г.
Абурел, президент; П. Халасян, секретар; та І. Г. Сірмабуюк, А. Сальгян, та інші члени14.
У червні 1906 члени опікунства церкви подають у відставку, тому у відповідності до ст.
11 статуту організації та функціонування делегації приймається рішення міської ради відправити
комунального радника на вибори, заплановані на 2 липня15.
Через три роки, 12 квітня 1909 р. обрано новий комітет опікунів у такому складі: Рафаель
Рошану, Транку Ясси, Д.А. Попович, П. Галацян та І.К. Сірмабуюк, однак цей комітет подає у
відставку в наступному році. Tак 27 червня 1910 р. був обраний новий комітет: С.А. Кейян, Г.
Лалхасович, Іон Іванович, Ісайя Транку і П. Халашану. Термін дії його мандату закінчується в 1913
році, так що 6 жовтня 1913 за результатами голосування, вираженого 36 парафіянами, обрано
новий склад комітету, зокрема: С.А. Кейян, Г. Малхасовіч, С.Т. Черкес, I.C. Сирмабаюк і Давид
Попович16.
Акоп Джололян пише, що в 1913 році газета «Galatia» як уповноважений орган під
керівництвом консервативної групи Костаке Плесніле, який також був власником газети,
спрацював як справжня наклепницька кампанія вірмен. У відповідь цитаті вірмени з м. Галац
11 Національний архів м. Галац, Рада м. Галац, справа 130/1901, с.15.

13 Там само, с. 23-24.
14 Там само, с. 30-33.
15 Там само, с. 34. На жаль, документація, складена під час виборів, не була збережена.
16 Там само, с. 39-42.
надрукували 24 січня 1914 року видання «Вірмени в Румунії, журнал в обмеженому тиражі»,
сподіваючись, таким чином, зробити свій вклад y «руйнування середньовічних звичок,
недостойних століття, в якому ми живемо». На їхню думку, кампанія буде пов'язана з тим, що
вірмени будуть «зараховані» в різні політичні партії і групи, за винятком однієї на чолі з Костаке
Плесніле17.
9/22 жовтня 1916 року організовано нові вибори, на які від міської влади делеговано
консультанта православної церкви18. Після виборів y березні 1919 року обрано нових членів: Гр.
Л. Транку Ясси19, Хоакім Абурел, Іоан Чунту, Ованес Балашан, Саркіс Черкес, але комітет
працював в такому складі до вересня 1920 року, потім разпадається, оскільки Г.Л. Транку Ясси,
Хоакім Абурел, Іоан Чунту покинули місто і пішли у відставку. Після виборів, що відбулися 26
вересня 1920 були обрані одноголосно: д-р Грегорі Аксінтович (голова), Іон С. Стрмабюк, Гарабет
Сава, Костіке Лазаровіч і Арітон Богдан20.
Після відставки членів опікунства вірменської церкви 23 квітня 1922 року, відбулися
загальні збори які призначили вибори на 7 травня 1922 року, дата, на яку запрошений і
представник тимчасової комісії м. Галаца для участi у виборах та підтвердженні нових
кандидатів. Після виборчого процесу під головуванням Теодора Теня, представника тимчасової
комісії, було обрано: доктор Грегорі Аксинтович, Богдан Богданович, Артим Спенджан, Некулай
Борвизяну, Нубар Екседжан, Арменаг Пеждималджан і Ерам Ерамян. Новий комітет було
оголошено в присутності П.С.С. Голови Вірменської Церкви в Румунії, єпископа Гусиг Зорабянa.
Всього через кілька днів після виборів, а саме 17 травня, доктор Грегорі Аксинтович йде
у відставку, тому на його місце був обраний Іон Іозеф; членами комітету стали: Артім Х.Спенджан,
віце-президент; Некулай Борвізяну, касир і секретар; Богдан Богданович, Ерам Ерамян, Арменаг
Пеждималджан і Нубар Екседжан, члени ради21.
До кінця наступного року, до 24 листопада 1923, опікуни подали у відставку, так що
тимчасовий комітет працював до 4 травня 1924 року, коли були призначено нові вибори в
присутності делегата Ради, адвокатa Козьми Радонича, під час яких, в одностайному голосуванні
були обрані: Артинов Спенджан, Нубар Екседжан, Некулай Борвізяну, Леон Сахазизян, Богдан
Богданович Аршаг Аршаг Арзуян і Ваан Казангян22.
12 січня і 1 березня 1924 року Обєднання Вірменського Жінок у м. Галац організувалo
«інтимний вечір знайомих вірменів» у залі «Орфей» з метою збору коштів для надання допомоги
17 Центральна служба Національного Історичного архіву, Служба Феодальних Архівів, Особистості і Колекції, фонд
SIRUNI Хагоп Джололян (1597-1972рр.), файл 217, стор. 3-6. Той же автор говорить про вірмен: «... більшість з них були
асимільовані, інші ж вірмени не пов'язані за своїм походженням, але релігійним культом».
18 Національний архівм. Галац, Рада м.Галац, справа 130/1901, с. 46. У документах не збереглося нічого крім заявки
опікунів вірменської церкви, які були представлені на виборах з вимогою делегата від міської Ради, тому ми не
можемо скласти загальну картину про склад комітету, але організація виборів 1919 року свідчить про присутність на
посаді С.А.Кейянa (президент) і Г. Малхасовічa (секретар), с. 47.
19 Транку-Ясси Грегорі Л. (з 1873р. по 1940р. - член Румунської академії, економіст, юрист, учитель, міністр культури і
професор Академії Високих комерційних і промислових досліджень y Бухаресті. Він вів велику журналістську роботу,
працюючи в численних періодичних виданнях того часу: в Галац, „Ecoul”, „Curentul Nou”, „Galaţii Noi”, „Vocea Gaţiului”,
„Tribuna”, „Arte şi Meserii”, „Revista Industrială”, „Acţiunea” та інші у Бухаресті: „Dimineaţa”, „Adevărul”, „Universul”,
„Vremea”, „Glasul Şomerului”. Роботи Г. Транку-Ясси належать до різних галузей: мемуари ((„Amintiri ieşene”, 1933,
„Cum i-am cunoscut: mici amintiri despre M. Eminescu, N. Beldiceanu, I. Creangă, A.D. Xenopol, V. Pogor, 1937); праці з
економіки і права ((„Drept comercial”, 1933, „Drept aerian”, 1928, „Eminescu economist”, 1933); навчальні посібники та
курси комерційної кореспонденції, трудовий закон тощо. Особливий інтерес виник до матеріалів таких вчених як
Г.Асачи, М. Емінеску, Д. Г. Замфіреску, Г.Ібрейляну, Панаіт Істраті, С. Павелеску, Г. Енеску, див. Іон Брезяну, м. Галац,
Біографія духовна, Особистості культури, науки і мистецтва, Видавництво культурного центру «Нижній Дунай» м.Галац,
2008 р., стор. 130.
20 Національний архів м. Галац., Рада м. Галац, справа130/1901, с. 49.
21 Там само, справа 54 / 1921-1922, с. 1-4, 6-9. 18 травня 1922 року, згідно з XVI ст. Держави Вірменської церкви, мерія
була інформована про те, що вірменський єпископ Хушик Зограбян підтвердив священика Ігнатія Кілімбін як
священика Галацької церкви (с. 5, 8).
22 Там само, справа 130/1923, с. 50-53.
вірменському дитячому будинку в м. Струнка, округ Роман23.

24 серпня 1924 р. Шкільна Комісія Вірменської Громади організувала офіційні
святкування закладання першого каменю для будівництва школи по вул. Св.Спиридона №28,
служіння провів П.С. Єпископ Хусіг Зоробян, прикомандирований протоієреєм Григоріем
Лазаревичем. У запрошеннях для чиновників йшлося про ініціативу створення школи, в якій діти
будуть навчатимуся за державною програмою початкової школи «з надією, що скоро ми
зможемо досягти середньої освіти»24.
23 березня 1921 р. було засновано Союз вірменських купців, з метою економічної,
культурної взаємодопомоги, коли більше торговців вірменів м.Галац зібралися на загальних
установчих зборах. У тому ж році, швидше за все, в травні, в контексті аутентифікації Статутів
Повітового суду округу Ковурлуй, 24 члени зібралися в Генеральній Асамблеї та написали
законодавчий акт, який став частиною статуту25. Відповідно до Статуту метою обєднання
вірменських купців заохочення торгівлі, взаємної підтримки та розвитку культури.
До виборів у правління Союзу вірменських купців, керівний апарат якого складався з
голови, заступника голови, секретаря, бухгалтера, касира, п'яти членів і трьох цензорів, виборці
обрали наступних кандидатів: Г.Антресян, Леон Сахазізян, В.Дірадурян, Х. Неврузян, Р. Азарян, А.
Агопса, Г. Аракелян, В.Джамбедян і Д. Саманхян, усі з м. Галац. Обрані члени Союзу відповідали
також за організацію виборів ради правління і найм місцевого штабу.
Мета полягала в тому, щоб захистити інтереси торговців вірменської громади,
заохотити і розвивати комерційні відносин на національному та міжнародному рівнях, сприяти
капіталізації коштів, залучених до створення кооперативів, банків і компаній.
Членами асоціації мали бути засновники, які брали участь у створенні статуту і
проголосували за це, а також активні члени, що зареєструвалися після голосування.
Вірменські торгівельники для того, щоб приєднатися до союзу, повинні були подати
заявку з рекомендаціями від двох активних членів союзу (кандидатам провінцій подібні
рекомендації були непотрібні); якщо особа була прийнята до товариства, вона сплачувала
реєстраційний внесок та здійснювала передплату на перший місяць; відмова кандидата не є
мотивацією рішення. Торговці, засуджені за ганебні акти, не мали права претендувати на
членство в Союзі.
Членство може бути втрачено шляхом відкликання, відставки чи смерті (статті 6-7, 10).
Члени мали право брати участь у роботі сесій, голосувати, обирати та бути обраними до
Комітету Союзу торгівельників Вірменії. Вони також могли уважно стежити за рішеннями,
прийнятими Союзом, пропонувати йому нові вигідні справи (статті 9, 11).
Органами управління та представництва були: Рада директорів та Генеральна
Асамблея.
Рада директорів обиралася Генеральною Асамблеєюя з терміном діїї мандату один рік
та складалася з: голови, заступника голови, секретаря, бухгалтера, скарбника, трьох аудиторів і
п'яти членів. Члени Ради мали гарантувати дотримання чесних моральних і матеріальних
позицій. Робота в Раді мала почесний статус та не оплачувалася.
Рада представляла Союз у відносинах з органами влади та третіми особами, неслa
пряму відповідальність за дії, підписані від її імені (будь-який офіційний документ, який виходить
з вірменського купецького союзу повинен був підписати президент, секретар і один з юридичних
консультантів). Для правомірної роботи на засіданнях Ради були присутні не менше двох третин
її членів, а рішення більшості ставали обов'язковим для всіх її членів. Рада директорів не могла
здійснювати важливі комерційні операції без схвалення Генеральної Асамблеї; також,
принаймні, двічі на рік, Рада мала виступати перед Генеральною Асамблеєю або комітетом,
23 Там же, справа 40/1924, с. 2, 35.

24 Там само, фонд середньої школи ізраїльської громади, справа 5 / 1923-1924, с. 203.
25 Для Засновницького закону та статутів Вірменської профспілки з економічних, культурних та взаємних цілей м. Галац,
див. Національний архів м.Галац, Трибунал округу Ковурлуй. Розділ I-а Автентичні акти, справа 11/1921, с. 460, 465
(засвідчений законом № 2103 від 28 травня 1921 р.).
призначеним нею, зі звітом про виконану роботу.

У тому випадку, якщо один або декілька членів були відсутні, подали у відставку або
померли, президент Союзу мав право на заміщення вакансій кандидатами, які отримали
найбільшу кількість голосів під час загальних виборів.
Згідно зі статтею 25 Статуту, капітал компанії повинен був здаватися у відомий та
платоспроможний банк. Всі документи, що стосувалися фінансово-облікових операцій компанії,
повинні були підписати голова Ради директорів, касир та один з аудиторів; також не виключалася
можливість залучення інших посадових осіб, якщо такого рішення вимагала справа (статті 12-26).
Стаття 27 висувала перед Правлінням наступні цілі: «а) сприяти пошуку та організації
місця знаходження компанії; б) мати каталог всіх вірменських торгівельників; в) збирати
інформацію про діяльність усіх вірменьских, румунських або іноземних комерційних будинків у
Румунії; d) прагнути об'єднати всіх торговців вірмен навколо Вірменського Купецького Союзу,
прагнучи аутентифікувати акт Вірменського Купецького Союзу юридично, з дотриманням діючих
законів; е) підтримувати духовно-інтелектуальне піднесення серед вірменських купців
відповідно до чинного законодавства та виконувати його так само».
Рада отримала повноваження витрачати доступний бюджет наступним чином: 70% у
комерційній діяльності; 25% на оплату праці, меблів, оренди та місцевого обслуговування та 5%
на непередбачені витрати. Такий розподіл можна було змінити лише за згодою Генеральної
Асамблеї. Щоб отримати якомога більше доходу, Статут зазначив, що Союз може організувати
концерти, бали, театральні вистави тощо (статті 31-32).
Комітет з аудиту, який складався з трьох аудиторів, обирався Генеральною
Асамблеєю Союзу, і мав завдання контролювати роботу Ради директорів та звітувати про
результати цього контролю. Аудитори могли проводити раптові перевірки, щоб встановити
правдивість касира, який вiв бухгалтерський облік, а також перевіряти відповідність витрат
заявленій документації, цінні папери або майнo, що становить активи компанії (ст. 28).
Зміна Статутів. Звичайна Генеральна Асамблея, як зазначено в порядку денному, в
принципі може приймати поправки до Статуту. У таких ситуаціях призначалася комісія для
розгляду запропонованих змін і представлення їх на найближчому обговореннi в Генеральній
Асамблеї або на позачергових зборах, скликаних спеціальних нарадах, які можуть приймати
рішення більшістю голосів присутніх членів. Адміністративному комітету було доручено
інформувати відсутніх членів про прийняті зміни черех публікації або поштою (ст. 33-37).
Загальні збори Генеральної Асамблеї могли бути черговими або позачерговими.
Чергові загальні збори всіх членів Вірменського Купецького Союзу проводились в перші три
місяці кожного року. Про зустріч Рада повідомляла принаймні за один тиждень до скликання із
зазначенням дати, часу, місця і порядку денного, щоб надати можливість членам союзу
обговорити питання, які планувалося розглянути в порядку денному.
Позачергові загальні збори проводилися при умовах, коли виникли невідкладні справи,
можливо, ці зустрічі скликаються Комітетом з аудиту при виявленні порушень у роботі Ради.
На чолі Генеральної Асамблеї був президент або віце-президент, а за їх відсутності,
один з членів Ради директорів, що обиралися Радою на тимчасовій основі. Для того щоб прийняті
рішення отримали юридичний статус на зборах мали бути присутніми половини членів плюс ще
один. Якщо перші збори не були скликані такою більшістю, засідання відкладалося на вісім днів
(без іншого скликання), та проводилося повторно незалежно від кількості присутніх членів (ст.
38-44).
Ліквідація компанії була можливою лише за рішенням Генеральної Асамблеї з
обов'язковою присутністю членів-засновників і активних членів, ліквідація мала відбуватися
згідно ст. 212 та 213 Комерційного кодексу. Рухоме та нерухоме майно необхідно було розділити
між установами, що забезпечували реалізацію мети, для якої було створено Союз. Існував також
варіант, що після ліквідації компанії активи переходять у власність вірменської держави та
Вірменської єпархії з Кишинева.
В останній статті Статуту згадується, що чверть плюс один з усіх існуючих членів, які
наявні на період ліквідації дає підстави подовжити функціонування союзу протягом певного
періоду та зі збереженням імені Вірменьского Купецького Союзу і половини з резервного фонду,
за умови, що, нова компанія в перспективі буде здійснювати ліквідацію, як у випадку зі старим
союзом (45-48).
Через чотири роки, в липні 1925 р. сім вірменських дам зустрілись на вул. Інструкції №
10, де вони заснували Товариство вірменських дам в м.Галац26.
Відповідно до Законодавчого акту та статті 5 Статуту27, товаривство мало за мету:
«створення національної вірменської школи, щоб направляти і зберегти культурнe існування
вірменського народу в м. Галац; створення популярної бібліотеки28; привернути увагу з боку
румунської влади щодо підтримки національного відродження серед місцевих вірмен;
підтримкy створення вірменського дитячого будинку в Румунії та допомогy бідним вірменським
громадянам»29.
26 Комітет жінок складався з: Ольги Хлебникян, вул. Холбан, №. 3; Констанца Еранян, вулиця Фрумоаса; Еліз Лазареску,
вул. Instructiei № 10; Стела Рошиану, вул. Інструкції № 10; Еліза Арусія Саманджян, вулиця Бельведер, № 17; Агавне
Казаньян, вул. Інструкції № 10; Зармахі Мезадурян, вулиця Бельдімана.
27 Для засновницького акту та статуту об'єднання, див. фонд Національного архіву м. Галац, Трибунал округу Ковурлуй,
Розділ I-а Автентичні акти, справжній акт № 3385 від 21 липня 1925 р., справа 14/1925, с. 198-200, 238-240. В день
заснування, суддею був Г. Абурел, що мав вірменське походження.
28 Окружна бібліотека «В.А. Urechia «У м. Галац в даний час знаходиться цінне зібрання вірменських книг, подароване
Об'єднанням вірменських жінок у вірменської громаді в м.Галац.

29 Члени Комітету або делегати які підтверджували і представляли асоціацію несли особисту відповідальність за будь-
які матеріальні збитки, заподіяні несумліністю мандата і недбалістю або навмисним завданням шкоди. Капітал
компанії складався з внесків щомісячних пожертвувань, доходів від здачі в оренду нерухомого майна, організація
балів, вечірок, свят та інших заходів, які могли б принести матеріальний прибуток, крім здійснення комерційної
діяльності та створення підприємств, діяльність вважається несумісною з метою і призначенням компанії (стаття 6).
Кожен член суспільства платив внесок, у розмірі та при умовах, встановлених на позачергових загальних зборах . Члени
або особи, які зробили пожертви, що перевищують 10000 леїв були визнані почесними членами, їх імена записані в
спеціальному реєстрі, який зберігався у президента асоціації (ст. 7-8). Комітет з управління – з тривалістю мандату
один рік з можливістю переобрання – складався з 11 людей, а саме: президент, віце-президент, скарбник, секретар,
чотири аудитори і три членів. Комітет проаналізував запити кандидатів і голосував за прийняття або відхилення (будь-
яка людина, незалежно від статі чи віку, може приєднатися до асоціації).
Якщо посада члена комітету була оголошена вакантною (через відставку, звільнення або смерті) серед трьох членів
Комітету була делегована людина, яка тимчасово виконувала обов’язки до наступних виборів (ст. 9-13).
Загальні збори Генеральної Асамблеї скликалися Комітетом щорічно 10 жовтня, і мали у якості основних цілей:
представлення діяльності асоціації, фінансовий стан старого комітету і обрання нового комітету. У тому випадку, якщо
присутні члени не голосують трьома чвертями тих, хто вступив в асоціацію, загальні збори були перенесені на інший
час, але не пізніше 30 жовтня, коли виборча комісія незалежно від присутніх членів приймала рішення.
Членів Асоціації повинні бути оприлюдненими принаймні за десять днів до засідання Генеральної Асамблеї,
повідомляючи їм у письмовій формі, про дату і час, спосіб вибору засідання (який керував роботою), а також питання
щодо порядку денного (затверджена Комітетом).
Що стосується вибору до Комітету, він може бути обраний за списками (заявки були подані в групах) або окремими
кандидатами через таємне голосування. Окремі заявки або списки повинні були бути оголошені Комітету не пізніше,
ніж за десять днів до 10 жовтня, і були оприлюднені в залі засідань. Для обрання нового складу ради, голосовуння має
відповідати половині плюс один з голосів (на відміну від інших компаній і асоціацій в загальних зборах відсутні члени
не можуть бути представлені) в разі рівного розподілу голосів, голос Голови є вирішальним (ст. 14-15).
Відповідно до статті 17 Статуту, Генеральна Асамблея постановляє:
а) призначення та використання фінансового надлишку;
б) зміни в статутах, що приймаються за пропозицією принаймні однієї третини обраних членів;
в) злиття асоціації з іншими компаніями, що складаються або не утворюються з подібною метою;
d) розпуск і ліквідація об'єднання, якщо це передбачено законом або юридичними особами та в результаті волі
більшості у дві третини зареєстрованих членів;
д) купівля, продаж рухомого або нерухомого майна;
е) передчасний розпуск асоціації за письмовою та мотивованою пропозицією від двох третин від загальної кількості
членів асоціації;
ж) питання, поставлені Комітетом на порядку денному.
В принципі, дата, встановлена на щорічному засіданні Генеральної Асамблеї була 10 березня, однак Комітет може
вибрати іншу дату, встановлену в діапазоні від 1 до 20 березня, за умови повідомлення членів асоціації принаймні за
десять днів.
Вірменська громада в м.Галац організувала в липні 1930 р. вибори опікунів Церковного

комітету, в ході яких були представлені два списки. До першого списку увійшли Г. Транку, Н.
Топалян, І. Сірмабуюк, С. Апкар, Б. Ожумбусян, Г. Келекян, Г.Страбян і М. Ованес, К. Савулян, а до
другого: Вартпарноінян, Каприель, Купчан, Бождечелян, Апкар Айназян, Ізраелян, Аекян та
Месокран. Вибір було зроблено 127 виборцямибільшістю голосів яких були обрані особи з
другого списку на чолі з Вартпарноіняном. Відразу ж після оголошення переможців частина
виборців почала вимагати скасувати результати виборів, мотивуючі своє рішення наявністю
помилок під час проведення виборів, а саме: вибори проходили без участі муніципального
делегата; кандидати зі списку не користувалися політичними правами; деякі з тих, хто голосував
не досягнули віку 21 років і списки виборців не були оприлюднені. Іншi порушення були
зафіксованi під час переголосування, коли були підраховані 129 голосів, в той час як 127 виборців
взяли участь у виборах30.
Місцева преса висловила думку, що «вибори пройшли в стані гніву, бо не всі парафіяни
згодні з тим, як це було зроблено».
Аналогічну ситуацію зустрічаємо в вересні 1931 р., коли після виборів до складу
Комітету опікунів, через непорозуміння, що відбулися серед членів вірменської громади
Тимчасовий комітет м. Галац (голова) змушений був скасувати результати виборів. Згодом, Його
Високопреосвященство закликав делегацію парафіян, вислухати їхні прохання, вказуючи на те,
що «нові опікуни не можуть бути прийняті, бо вибори сфальсифіковані, місцевий уряд скасував
вибір, та визначив що уповноваженими залижаються старі опікуни до наступних виборів».
Зустріч у великій залі переросла у великий гвалт, викликаний кількома членами організації
«Taşnahtagan». У таких умовах «Його Високопреосвященство гіркими словами зробив різкі
зауваження тим, хто прагне якимось чином, викликати розлади і організувати повстання, і на
наступний день, скикав додому різних членів громади»31.
21 вересня 1930 року в місцевій пресі було опубліковано відкритий лист одного з
батьків, який був змушений забрати дитину з вірменської школи і вступити до католицької школи,
мотивуючи свої дії тим, що члени Комітету опікунів не мають наміру реагувати на питання, підняті
спільнотою: «повагу до цієї країни, мови, моєї релігії, мову і релігія, не поважаються тими, кому
довірено цю благородну місію». Про це багато батьків скаржилися і звернулися кількома
письмовими петиціями адресованими опікунам, де закликали до більшої уваги до рідної мови,
поважного викладання релігії та звільнення з місцевої школи вчителів, які там проживають, але
вимоги батьків залишилися на стадії побажань32.
Вірменська громада в м. Галац періодично публікувала повідомлення в пресі
намагаючись інформувати, громадськість про наявність майна для здачі в оренду тим, хто
зацікавлений і подають заявки в запечатаних конвертах в канцелярію опікунства на вул. Святого
Спиридона № 28 (де також функціонувала вірменська школа)33.
Між 15 до 30 червня 1930 року за сприянням Інституту Південно-Східної Європи,
покровителем якого був професор Н.Йорга, в Бухаресті було проведено вірменськy художню
виставкy, що була оцінена як «першa виставкa вірменського мистецтва в Європі». Культурна
подія була схвально оцінена румунськими мистецтвознавцями, а також її відвідали члени урядів
Загальні позачергові збори були проведені незалежно від кількості присутніх членів, на яких розглядалися звіти
аудиторів про фінансовий стан суб'єкта економічної діяльності (принаймні, кожні шість місяців), також
обговорювались питання і проблеми, що постають перед комітетом, y рамках терміну дії мандату, наданого
Генеральною Асамблеєю (стаття 18).
30 Вибори Вірменської громади в "Акції" №. 336 від 29 липня 1931 р., див. Галацький національний архів,
документально-періодична бібліотека, том 10.

31 Непорозуміння Вірменської громади, в "Акції" №. 378 від 16 вересня 1931 р., див. Галацький національний архів,

32 Від місцевого Вірменського опікунства, в "Galaţi Noi" № 193 від 21 вересня 1930 р. див. Галацький національний
архів, документально-періодична бібліотека, том 44.

33 Вірменська громада м.Галац, в "Акції" № 517 від 2 березня 1932 р., див. Галацький національний архів,

суверенних іноземних дипломатів і високопосадовці.

Виставка була побудована за такими розділами: І. Живопис; II. Ескізи; III. Друк; IV.
Книжкові захісні переплетіння; V. Скульптура в металі; VI. Архітектура; VII. Плитка; VIII. Монети;
IX. Драпірування вівтаря; X. Вишивка; XI. Костюми; XII. Килими; XIII. Музичні інструменти; XIV.
Бібліотека; XV. Вірменська преса. Вірменська громада в м. Галац пожертвували виставці 13
ксилографії для анафори, зроблені священиком Гевонтом Папазян34 і завісу вівтаря35 описану в
літературі наступним чином: «Завіса високого вівтаря церкви в м. Галац, з яскравими кольорами,
частково друкувана та розписана, представляє хрещення царя Вірменії Тирдата через руку
святого Григорія Просвітителя; на краях – представлені муки св. Григорія. Не датована, виконана
наприкінці 18 століття»36.
Серджіу Стеліан сформував наступні позиції вірменської ідентичності: «У той час як
церква, справжня віра є наріжним каменем збереження вірменського національної
самосвідомості спільноти, не в останню чергу виявився і мовний фактор. Визначена з метою
збереження єдності, мова була тим, що у вірменській діаспорі підтверджувала особливість і
несхожість колонії в межах автохтоного населення. Коли члени громади перестали
використовувати свою національну мову, занепад прискорився, незважаючи на існування
церкви, яка залишалася на сторожі збереження етнічної приналежності. І безперервність мови
не може бути досягнута лише через освіту, тому, після церкви, школа була побудована всередині
вірменської громади в Румунії. До тих пір, коли там існувала власна освіта, безперервність мови
у спільноті, національний характер, цілі та функції якої вона визначала були головними. На жаль,
оригінальний правопис, який, в свою чергу, додає труднощі в освоєнні мови, сприяв
дистанціювання нового покоління від рідної мови.
Спільнота середньовічних вірменів проголошених іммігрантами з Молдавії, формує
свій власний місцевий діалект, із запозиченнями від румунської, польської, турецької та
татарської мов. Вірменський діалект специфічний для конкретних колоній в Південно-Східній
Європі, вимовлявся в Молдові і Трансільванії до останніх десятиліть минулого століття. До
середини дев'ятнадцятого століття, вірмени знали мову своїх предків, але багато хто з них не
вмів писати цією мовою. Проте з цього моменту вірменський діалект почав зникати в обох
князівствах і не тільки в усній, але й у письмовій формі».
В кінці XIX – на початку XX століття, з приходом нової хвилі іммігрантів в основному з
Туреччини, Румунія увійшла в західну гілку сучасної вірменської мови, яка замінила у цивілізації
середньовічну вірменську мову. Остання вивчалася в церковних школах селищ, де існували
вірменські колонії. Таким чином, у монастирі Замка Сучава згадується в XV столітті чернецька
схоластична школа, а у вірменській церкві в Яссах згадується школа у 1646 р. Згодом, починають
з'являтися і державні школи, серед яких найстаріші відомі школи з Герли (1670 р.) і з Думбревєнь
(1685 р.), де в 1724 році ще функціонувала школа для дівчат, а з 1746 року муніципальна школа
з викладанням вірменської, угорської, німецької і латинської мов, що була заснована
вірменськими ченцями з Венеції.
Після XV і XVI століть, тисячі вірмен осіли в князівстві Молдавії, далі у 1848 році, 20000
34 Заслуги священика отримали широке визнання, тому в 1906 році, з виставкою, організованою в Бухаресті, він був
нагороджений за свою дільяність, див. Х.Д. Сіруни, Вірменська книга на Румунській території. Фонд Вірменської
Бібліотеки «V.A.Urechia»м. Галац, витяг, м.Галац, 1974р., стор. 116.
35 В межах розділу IX. Завіси вівтаря, Каталог художньої виставки Вірменії зробилено наступну заяву: «Завіси,
представлені в цьому розділі, відноситься до галузі спеціального вірменського мистецтва, що процвітала в XVI і XVII
століттях в Токаті, Стамбул і колонії вірмен в Індії. Ці завіси виготовлялися вірменськими майстрами на дерев'яних
візерунках, які були тільки для церков, для яких вони були замовлені. Серед представлених завіс: 3 завіси з Ботошані,
3 з Фокшані, 1 з Ясси, 1 з Сучава, 1 з Галац, 1 з Венеції», див. Центральна служба Національного Історичного архіву,
Служба Феодальних Архівів, Особистості і Колекції, фонд SIRUNI Хагоп Джололян (1597-1972рр.), справа 1552, с. 54-61,
69.
36 Центральна служба Національного Історичного архіву, Служба Феодальних Архівів, Особистості і Колекції, фонд
SIRUNI Хагоп Джололян (1597-1972рр.), справа 1552, с. 54-61, 69.

вірмен нараховувала Трансільванія, а на території Румунії у 1932 році проживало близько 25

тисяч вірмен. Після репатріації 3000 вірмен у 1946-1948 рр. і еміграції на Заході тисячі інших в
період комуністичного режиму, сьогодні (NN 1999) – крім даних перепису 1977 р, де
зареєстровані офіційно 2 342 вірмен, неофіційно 2 023 вірмен у 1992 році – вірмен в Румунії
нараховувалося від восьми до десяти тисяч.
Поступове і неминуче зниження числа вірмен y сучасному періоді є негативним
процесом для вірменської громади в абсолютній і відносній величині по відношенню не до
кількісті, а якості у румунському суспільстві. Однак, хоча ефект зникнення купецької гільдії
Вірменії особливо відчувається у попередню епоху, недосконалої економіки тоталітарних
принципів, відмінною рисою поточної конфігурації вірменської громади є інтелектуальний
потенціал якості, завдяки останнім покоління випускників, також нащадків купців і майстрів
минулого, але перемістили фокус на можливості науково-технічного і культурно-художнього
прогресу в сучасному світі.
Інтеграція вірмен у Румунії відбулася, як це не парадоксально, саме через ті фактори,
які підтримували вірменський народ, незважаючи на всі історичні перипетії під час свого
тисячолітнього існування, відсутність незалежної держави, релігію і мову. У країнах, де панувала
православна віра, вірмени об'єднувались між собою легше і швидше, ніж в країнах іншої віри. У
Румунії протягом декількох епох, коли змінювалася геополітична структура, елементом, навколо
якого залишалися згрупованими вірмени, незалежно від історичних перетворень, була церква.
Перевагою національної церкви було збереження діаспори, навіть зменшеної, незважаючи на
властиві інтеграції, викликані схожістю віри з корінними народами. У ході зміни релігії і мови
вірмени були швидко асимільовані і втратили національну ідентичність, і підтвердженням цьому
є приклад вірменської колонії у Трансільванії. На початку XX століття Григорій Буюкліу зазначив
не так скептично, як реально «нинішнє покоління вигнаних вірмен з Румунії, за рідкісним
винятком, втративши свою мову і деякі традиції своїх предків, зберегло лише релігію праотців зі
всіма обрядами та звичаями. І ця асиміляція буде йти вперед поступово без фізичної зміни
курсy». Ця асиміляція була посилена протягом кількох десятиліть після війни, а це ще більш
зменшило співтовариство та втрату мови, що призвело до практично повної інтеграції
вірменського населення з представниками інших етнічних груп регіону.
Одночасно зі зменшенням кількості вірмен у Румунії зникли видатні та потенціальні
особистості. Через комуністичний гніт, підозрілість осіб, чиї імена закінчуються на -ian зростає.
Однак оселившись в західних країнах вони стали цінним елементом, здатними реалізувати свої
інтелектуальні можливості та творчі навички у вільному суспільстві. Після сотень років, нащадкам
тих, хто прийшов, щоб знайти притулок і тих, хто протягом довгого часу, сприяв поліпшенню
цивілізації на цій землі, довелося покинути не лише землі, прийняті як найрідніші, але й свої
власні – їхні та їхніх предків – місця та могили»37.
1934, Galaţi. Sigiliul Epitropiei Bisericii Armene din Galaţi (Serviciul Arhivelor Naţionale Istorice Centrale, Serviciul
Arhive Feudale, Personale şi Colecţii, fond Siruni Hagop Djololian (1597-1972), dosar 1552, p. 13).
1934р., м. Галац. Символ опікунства Вірменської церкви в м.Галац (Центральна служба Національного
Історичного архіву, Служба Феодальних Архівів, Особистості і Колекції, фонд SIRUNI Хагоп Джололян (1597-
1972рр.), справа 1552, стр. 13).
37 Серджіу Стелян, цит., стор 99, 101-102, 109-110.

1858 iunie 17, Iaşi. Adresa Departamentului Lucrărilor Publice către Comisia Înfrumuseţării oraşului Galaţi prin
care se comunică faptul că încuviinţează Comunităţii Armene din Galaţi începerea lucrărilor la construcţia unei
biserici de rit armean. Arhivele Naţionale Galaţi, fond Primăria oraşului Galaţi.
1858р. 17 червня, Ясси. Адреса Департаменту громадських робіт Комісії з благоустрою м. Галац про
рішення вірменської громади міста щодо початку будівництва вірменської церкви. Галацький
Національний архів, фонд муніципалітету м. Галац.
1908. Planul oraşului Galaţi întocmit de George Atanasiu (detaliu). Amplasarea Bisericii şi a Şcolii Comunităţii
Armene, astăzi sediul Comunităţii).
1908р. Детальний план міста Галац, виконаний Георгієм Атанасіу. Місце розташування церкви та школи
вірменської громади (сьогодні місце розташування громади).
1930. Draperia de altar a Bisericii Armene din Galaţi, cu hramul „Sfânta Maria”, expusă în cadrul Expoziţiei de
Artă Armeană organizată la Bucureşti, sub auspiciile Institutului de Studii Sud-Est European, patronat de istoricul
N. Iorga (Serviciul Arhivelor Naţionale Istorice Centrale, Serviciul Arhive Feudale, Personale şi Colecţii, fond Siruni
Hagop Djololian (1597-1972), dosar 1552, p. 11, foto).
1930р. Завіса вівтаря вірменської церкви в м. Галац, храм "Святої Марії", представлена на виставці
вірменського мистецтва організованої у Бухаресті Інститутом Південно-Східної Європи під патронатом
історика Ч. Йорги (Центральна служба Національного Історичного архіву, Служба Феодальних Архівів,
Особистості і Колекції, фонд SIRUNI Хагоп Джололян (1597-1972рр.), справа 1552, стр. 11, фото).
1962, Galaţi. Imagini din curtea interioară a Bisericii comunităţii armene (casa de locuit) situată pe str. Armeană
nr. 9. Imobilului, construit conform plăcii comemorative în anul 1939, i-a fost demolată în anul 1962 o aripă (A,B)
(Arhivele Naţionale Galaţi, fond Sfat Popular Regional Galaţi).
1962р., м. Галац. Внутрішнє подвір'я вірменської громади (житловий будинок), розташований на вул.
Вірменська № 9. Будинок збудований згідно з надписом на меморіальній дошці в 1939 р. і зруйновано в 1962
р., крило (A, B) (Національний архів м. Галац, Галацький фонд Регіональної Народної Ради).
2014. Biserica Armeană din Galaţi, cu hramul „Sfânta Maria” (interior).

2014р. Вірменська церква в м.Галац, храм «Святої Марії» (інтер'єр).
COMUNITATEA ARMENEASCĂ DIN AKKERMAN (1812 - 1914)*
Ion GUMENÂI
(Universitatea de Stat din Moldova)
e-mail: gumenai@gmail.com
COMMUNAUTÉ ARMÉNÉE D'AKKERMAN (1812 - 1914)
Résumé. Cet article est destiné à étudier la communauté arménienne de Acherman l'annexion de la
Bessarabie à l'Empire tsariste et jusqu'à l'éclatement de la Première Guerre mondiale.
Pour mener la recherche sera menée principalement une série de recherches démographiques par rapport au
nombre total de ces communautés et tendances à la hausse ou à la baisse au cours secteur diachronique enquête.
Être une ethno-religieuse communautaire sera également abordée par son problème de dotation à la place du
représentant du culte de cette confession, comme le centre de coordination de la vie de communion. Le problème
du personnel sectaire et de leur nombre sera également lié à ce problème.
Un autre problème traité est l'établissement d'enseignement qui visent à éduquer la jeune génération. Comme
sous-problèmes aborderont des sujets liés au nombre d'étudiants, nombre d'enseignants ou à la mission qu'ils
ont subordonné l'église paroissiale école.
Pour une image plus complète sera atteinte et la question du financement et de l'existence de
l'institution de l'église et l'école. Et à cet égard sera discuté mécanisme du phénomène de la charité et les dons,
les éléments qui en fait tout au long de la période d'étude pour maintenir ces institutions nous marchons, se
référant à un exemple concret - celui de la famille Asvadurov.
Nu ne vom referi amănunţit la apariţia comunităţii armeneşti de la Cetatea – Albă, atât

subiectul dat, cât şi istoria din perioada medievală a acesteia făcând obiectul studiilor mai multor
cercetători din domeniul istoriei1. Vom sublinia doar faptul că nu putem să nu fim de acord cu Nicolae
Iorga, care vorbeşte despre faptul că o colonie armenească la Cetatea Albă a apărut în secolul al XIV,
încă înainte de formarea statului2.
Atenţia noastră s-a oprit asupra acestei comunităţi etno-confesionale, întrucât, după cum am
arătat deja este una dintre cele mai vechi structuri de acest gen din spaţiul Pruto-nistrean; din punct
de vedere evenimențial pe tot parcursul segmentului diacronic cercetat este foarte abundentă şi nu în
ultimul rând a fost cea mai numeroasă din arealul geografic amintit pe tot parcursul perioadei
* Lucrarea realizată în cadrul proiectului Horizon 2020: Knowledge Exchange and Academic Cultures. Europe and the Black
Sea Region „KEAC-BSR” (Grant Agreement Number 734645)
1 А. X. Т о р а м а н я н, Этапы строительства армянской церкви в Белгород-Днестровске, в Материалы V научно-
технической конференции, КПИ, 1969; Влад Бэнэцяну, Армянские колонии на територии Румынии по данным
румынской топонимии, в Историко-филологический журнал, 1962, Nr. 1, p.171-191; Г р. А в а к я н, Очерк истории
аккерманских армян, Аккерман, 1922; В. К у р д и н о в с к и й, Примечание к статье Ф. Кирика, Древнейшие типичные
православные церкви Бессарабии, ч. I, под редакцией В. Курднновского, в Труды Бессарабского церковного историко-
археологнческого общества, вып. 10, Кишинев, 1918; Л. М. М е л и к с е т-Б е к о в, Армянские древности в Аккермане
(в Бессарабии),Тифлис, 1911; ş.a.
2 N. Iorga, Studii Istorice asupra Chiliei şi Cetăţii Albe, Bucureşti, 1899, p. 192.
372 Ion GUMENÂI
cercetate.
Dacă este să ne referim la ultima parte, adică la situaţia demografică, atunci conform datelor
lui Grigor Zaharean în 1809, la Akkerman puteau fi numărate 116 case ale populaţiei armeneşti, deci
aproximativ 580 de persoane3 (iar acest lucru se întâmplă după ce Iosif Argudinschii la sfârşitul
secolului al XVIII-lea, va convinge o parte a populaţiei armeneşti să migreze şi să se stabilească în
Grigoriopol). Aceste date ne demonstrează faptul că din punct de vedere numeric comunitatea
armeană de la Akkerman era cea mai numeroasă din spaţiul Pruto-nistrean şi a treia ca număr dintre
comunităţile armeneşti din Principatelor Române, după Botoşani şi Roman (vezi Tabelul nr. 1).
Datele şi informaţiile de arhivă ne demonstrează ca acest lucru a rămas constant pe tot
parcursul secolului al XIX-lea şi începutul secolului XX4. Din păcate, datele statistice, practic pentru o
perioadă de 20 de ani nu ne permit restabilirea tabloului demografic pentru comunitatea armenească
din Akkerman, dar nu putem să trecem cu vederea alte evenimente legate de formarea celei de a doua
eparhii armeneşti în Imperiul Rus legate de localitatea Akkerman (prima a fost formată în 1717 la
Asrahan).
În primul rând este vorba despre faptul că însuşi primul arhiepiscop al acestei unităţi
administrativ-religioase este numit Grigor Zaharean5, care conform datelor cercetătorilor care s-au
ocupat de biografia sa, este de origine din Akkerman, lucru care a jucat nu ultimul rol în numirea sa în
această postură6. Acest lucru însă nu a făcut posibil ca desemnarea sa să fie unanimă, din partea unor
comunităţi şi personalităţi marcante ale vieţii politico-spirituale a populaţiei armeneşti apărând și
împotriviri pentru această numire, cu atât mai mult cu cât respectivul era numit şi conducător al
comunităţilor din restul Imperiului Rus7.
În al doilea rând de numele Akkermanului este legată şi formarea propriu zisă a noii eparhii.
Confom dispoziţiei gubernatorului la 1 iulie 1813 se repartizează în Chisinău 13300 stânjeni pătraţi
pentru construcţia rezidenţiei şi a altor construcţii. La 25 august 1814, Comisia guvernamentală pentru
necesităţile eparhiei armeneşti şi a episcopului Grigor dispunea:
„1. În primul rând, salariul episcopului Grigor, din veniturile Visteriei Basarabiei, de a repartiza
6000 lei;
2. pentru fânaț şi producerea produselor alimentare a se da 2000 deseatine de pământ pe
râul Nistru cu dreptul de a prinde peşte în acest râu (din informaţiile existente aceste proprietăţi de
asemena au fost date în apropiere de Akkerman n.a.);
3. pentru lucru în casa arhierească a se da 50 de oameni – slugi;
4. pentru construcţia casei arhiereşti din Chişinău visteria va repartiza 4000 de lei;
5. a se pune la dispoziţia aceluiaşi arhiepiscop casa din Izmail ce-i aparţinea lui Amiudj Aga;
6. de a trece sub ocârmuirea episcopului Grigor în or. Akkerman 3 livezi ce au fost distruse și
pustiite de turci;
7. precum pământul aşa şi salariul, casa cu toate comodităţile, conform hotărârii comisiei
sunt date arhiepiscopului Grigor, dar nu cu drept de proprietate veşnică, dar ca la cel ce conduce cu
preoţimea deoarece toate acestea au fost procurate şi construite din banii statului, ce i-au fost date
de către visteriei şi trebuie să rămână în custodia conducerii eparhiale”8.
Veniturile şi dobânzile primite de pe proprietăţile din Akkerman au fost destul de
impunătoare, deoarece la cererea arhimandritului Nerses, către 1833, visteria de stat din Basarabia
arăta că în perioada de după 1827, când a murit Gligor Zaharean şi până în 1833 veniturile de pe
proprietăţile date de către stat pentru organizarea şi funcţionarea eparhiei armeneşti a Basarabiei au
constituit: „în toată perioada amintită de pe proprietăţile enumerate au fost primite venituri şi se
păstrează ca depozit de pe casele şi livezile din Chişinău 1782 rub. 43 kop.; din vânzarea vinului din
3 Arhiva Naţională a Armeniei (în continuare NAA), Fond. 1, inv.1, d.1190, f. 2.

4 Cf. NAA,
5 În documentele timpului acesta este numit şi Grigor sau Grigorie, sau Zaharean sau Zahareanţ.
6 Cf. Фаньян Дж. С., Григор Захарян в Молдове, в Историко-филологический журнал, №3, 1976.
7 Vezi Ананян Ж.А., Армянская колония Григориополь, Ереван, Издательство А.Н. Армянской ССР, 1969
8 NAA, Fond 56, inv.18, d.250, fila 41.
Comunitatea armenească din Akkerman (1812-1914) 373
livezile şi viile amintite 565 rub., 25 kop. În afară de 77 rub., 34 kop., folosite în 1827 din veniturile
oblastiei pentru a acoperi cu pământ viţa de vie din numitele vii în anul amintit - 487 rub., 91 kop.; de
pe casele din Akkerman, 532 rub., 74, ¼ kop, asignaţiuni şi 3 r., 50 kop., argint; de pe proprietăţile din
Izmail; 70 rub. asignaţiuni şi o rublă argint; de pe şapte vii din Akkerman 2210 rub., 22 kop., şi o rublă
95 kop., argint; de pe terenul de 2000 de deseatine de pământ ce a fost dat în arendă (obrocinoie
soderjanie) 4019 rub., 30 kop., asignaţiuni, 65 rub., 30 kop., argint şi 40 de bucăţi de jumătăţi de
şahmizi turceşti; deosebit pentru vinderea lemnului ce a rămas în urma distrugerea casei arhiereşti din
Akkerman în urma furtunii 10 rub., asignaţiuni şi 70 kop., argint aceasta se află către momentul de faţă
în păstrare sub formă de depozit. În asignaţiuni 9112 rub., 60, ¼ kop., în argint 72 rub., 45 kop., şi 40
de bucăţi de jumătăţi de şahmizi ce au venit direct la veniturile oblastiei. De pe livezi şi vii 4570 rub., 4,
¼ kop., asignaţiuni şi 50 kop., argint şi de pe o parcelă de pământ 1817 rub., 16 kop., şi în total 6387
rub., 20, ¼ kop. asignaţiuni şi 50 kop., argint. Iar în total 15499 rub., 80, ¾ kop., asignaţiuni, 72 rub., 95
kop., argint şi de aur turceşti jumătăţi de mahmudii 40 de bucăţi”9.
Revenim în cele ce urmează la datele relative la numărul populaţiei armeneşti din Akkerman.
Următoarea cifră concretă cu referire la această colonie datează din anul 1839. Conform datelor
prezentate Sinodului din Echmiadzin de către Consistoriul Eparhial al Novo-Nahicevanului şi Basarabiei
la acel moment în Akkerman se aflau 779 de armeni, 2 preoţi şi 11 slujitori bisericeşti. De asemenea în
oraş funcționa o şcoală parohială cu un număr de 60 de elevi10. Statistica din 1840 repetă practic
aceleaşi cifre, cu deosebirea că indică nu 11 ci 12 slujitori bisericeşti şi un profesor ce activa în cadrul
şcolii11.
Nu ne vom opri detaliat la toate datele existente la numărul comunităţii armeneşti din
Akkerman. Vom constata doar faptul că până la 1875, în linii generale, aceasta avea o tendinţă de
creştere, numărul populaţiei armeneşti variind aproximativ între 750 şi 850 de persoane, cel mai mare
număr de enoriaşi fiind înregistrat în 1860, când figurau 914 persoane (vezi tabelul).
După 1875, se observă un trend, în general, de descreştere a numărului armenilor din
Akkerman. Fluctuaţiile şi schimbarea radicală a numărului populaţiei din parohia armeană din această
localitate este greu, sau practic imposibil de explicat. Aici putem doar face o serie de presupuneri şi
anume că scăderile şi apoi creşterile bruşte ale numărului armenilor poate fi explicat, pe de o parte
prin migrarea acestora în alte centre urbane din Basarabia (precum ar fi de exemplul or. Bălţi, aici spre
sfârşitul secolului al XIX-lea, fiind indicată o comunitate a Bisericii Armene Apostolice), sau prin
plecarea acestora spre unele urbe ce înregistrau o creştere economico-comercială mult mai rapidă,
cum ar fi exemplul Odessei, iar ulterior suplinirea armenilor plecaţi cu alţi conaţionali migraţi la
Akkerman, sau ceea ce este şi firesc, atragerea populaţiei acestei comunităţi etno-confesionale de
către centrul naţional al armenilor constituit în cadrul Imperiului Rus.
Cert însă este faptul că putem constata o tendinţă generală de descreştere a numărului
armenilor nu numai în Akkerman dar în toate centrele acestora din spaţiul pruto-nistrean (ajungându-
se chiar la dispariţia unora – cum ar fi cazul comunităţii din Hotin), cercetările demonstrând că acest
lucru este valabil pentru întreaga Eparhie a Novo-Nahicevanului şi Basarabiei12.
Doar tristele evenimente din 1915 cu referire la populaţia armenească din Armenia de Est,
vor influența ponderea enclavei armene din Akkerman, fugarii ajungând şi în spaţiul intrafluviului Prut
şi Nistru, astfel încât în localitatea amintită către 1920 se afla o populaţie armeană de 600 de
persoane13.
Dacă ne referim la organizarea comunității armene din Akkerman, pornind de la faptul că
aceasta era una etno-religioasă, atunci este evident că primul lucru de care se îngrijea aceasta era
locaşul de cult.
Ca şi în cazul problemei privind apariţia populaţiei armeneşti în Akkerman şi în cazul bisericii
9 NAA, Fond 1389, inv. 1, dosar 23, fila 64-65v.

10 NAA, Fond 56, inv. 1, d. 836, fila 32v-33.
11 NAA, Fond 56, inv.1, d.836, f.210 -213. Problema şcolii din Akkerman vom trata-o puţin mai jos.
12 Cf. NAA, Fond 56, inv. 1, 18.
13 NAA, Fond, 200, inv. 1, d. 618, f. 2
374 Ion GUMENÂI
acestei comunităţi, nu vom aborda problema vechimii acesteia, reconstrucţiei, precum şi a altor
chestiuni ce nu ţin de segmentul diacronic cercetat (de altfel, acest lucru fiind realizat de cercetătorul
A. Toramanean14), ci ne vom opri doar la o serie de informaţii din această perioadă.
De la început este necesară o observație, anume că încă din timpul vieţii episcopului Grigorie
Zaharean, comunitatea armenească din Basarabia era înzestrată cu cinci lăcaşuri de cult, lucru pe care
unele confesiuni (de exemplu cea romano-catolică) au putut să le realizeze abia în a doua jumătate a
secolului al XIX-lea15. Este evident că prosperitatea comunităţii se datora în primul rând structurii
sociale pe care o avea acest grup etno-confesional. Dacă studiem componenţa socială a acestea atunci
vom observa că cu toate că numărul armenilor din Basarabia era redus în comparaţie cu alte etnii sau
confesiuni, marea majoritate a comunităţii era constituită din negustori şi proprietari cu venituri
considerabile pentru această perioadă16. În acelaşi timp nu putem să nu fim de acord cu o serie de
autori care au observat că printre populaţia armenească din Basarabia puteau fi întâlniţi mari
proprietari, negustori, funcţionari de stat, medici, avocaţi, etc. şi toţi aceştia aveau nevoie de susţinere
şi protecţie pe care au găsit-o în biserică. Acest lucru poate fi explicat prin faptul că datorită lipsei unui
organ central de stat atât pe teritoriul naţional, cât şi în colonii şi diasporă, biserica a preluat rolul de
organism central şi de reprezentanţă naţională. Anume din aceste considerente, inclusiv şi în probleme
de ordin laic, comunitatea armenească se adresa în primul rând la conducerea de vârf a bisericii prin
intermediul căreia de fapt se efectua legătura dintre administraţia ţaristă şi comunitatea
armenească17.
Pe de altă parte reamintim protecţia de care se bucura comunitatea din partea administraţiei
ţariste; de fapt aceasta îi permitea Bisericii Armeano-Gregoriene să inițieze acţiuni destul de
îndrăzneţe, încălcând în mai multe rânduri anumite legi şi reguli, lucru care nici pe departe nu putea fi
realizat de alte comunităţi religioase. O astfel de situaţie a avut loc şi în momentul reconstrucţiei
locaşului de cult de la Akkerman.
Acest caz este semnalat de către administraţia ţaristă începând cu 18 decembrie 1828. La
această dată este emisă scrisoarea pe numele celui care îndeplinea funcţia de guvernator civil al
Basarabiei din partea instanţelor superioare. Conform acesteia „în Oblastia Basarabiei, în oraşul
Akkerman cu câţiva ani înainte de aceasta prin permisiunea Conducerii superioare şi a Episcopului
eparhial Grigorie a fost începută construcţia bisericii de piatră de cult armenesc, clădire care practic a
fost terminată, urmând doar sa fie definitivată clopotniţa, când prin confuzia conducerii de la
Akkerman, după moartea arhiepiscopului Grigorie, construcţia bisericii numite a fost întreruptă, iar
materialele de construcţie rămase au fost lăsate fără întrebuinţare şi din cauza timpului s-au stricat.
Tocmai din aceste considerente şi din cauza nerespectării instrucţiunilor, construcţia bisericii armene
14 Сf. Тораманян, А. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска, в Историко-

филологическом журнале, 1970, № 2, с. 278-292. De asemena este posibil de consultat lucrarea aceluiaşi autor
Из истории строительной деятельности армян в Молдавии, Москва, 1991, 206 c.
15 Unii cercetători consideră că meritul construcţiilor locaşurilor de cult armeneşti, în mare parte se datorează episcopului şi
apoi preotului armean Nerses al V-lea, lucru care după părerea noastră este incorect, respectivului de fapt aparţinându-i
meritul de reconstrucţii a unor locaşuri precum şi construcţia de instituţii educaţionale (Cf. Алексанян О.С., Армяне и
армянская церковь в Молдавии в Из истории армяно-украинских, венгерских и молдавских отношений (Сборник
статей и материалов), Ереван, Институт Истории, 2012, c.173.
16 Cf. Tomuleţ Valentin, Politica comercial – vamală a ţarismului în Basarabia şi influenţa ei asupra constituirii burgheziei
comerciale (1812 - 1868), Chişinău, CE USM, 2002, 460 p.

17 Алексанян О.С., Армяне и армянская церковь в Молдавии в Из истории армяно-украинских, венгерских и
молдавских отношений (Сборник статей и материалов), Ереван, Институт Истории, 2012, c.171. Şi tocmai datorită
acestui fapt în cazul Bisericii Armeneşti avem o situaţie total deosebită care nu poate fi întâlnită la alte confesiuni de pe
teritoriul Basarabiei. Faptul porneşte de la folosirea de către guvernarea ţaristă a legăturii pe care o efectua această instituţie
între puterea centrală şi comunităţile armeneşti pentru a-şi exercita influenţa asupra marei mase armeneşti ce locuia atât pe
teritoriul Armeniei cât şi în restul Imperiului Rus. Şi tocmai din aceste considerente putem spune că problema conducerii
Bisericii Armeneşti era cea mai „politizată”, administraţia imperială intervenind cel mai evident şi pregnant când se punea în
discuţie ocuparea de către o persoană sau alta a unor funcţii în aceste structuri. Şi tot din aceste considerente se poate explica
şi politica de „îmbunare” a conducerii Bisericii Armene de către stăpânirea rusă pentru a o câştiga de partea sa.
în Akkerman până acum nu a fost finalizată [] de a propune conducerii de acolo ca aceasta să nu se
opună finisării de mult începutei construcţii a respectivului locaş, astfel încât către viitorul an 1829 să
fie definitivat. Binevoiţi a emite ordinile necesare şi despre acest fapt să raportaţi la Chişinău”18.
Ca urmare a declanşării mecanismului birocratico-administrativ, la 3 ianuarie 1829 şeful
poliţiei din Akkerman raporta că în conformitate cu informaţiile adunate rezultă că Biserica
armenească este una din cele mai vechi construcţii din oraş, cu o vechime de peste trei sute de ani,
fiind construită în perioada administraţiei turceşti, nefiind cunoscut şi nefiind găsite acte care ar
constata cine anume a iniţiat şi construit acest locaş. Biserica nu este amplasată la o depărtare cuvenită
de cetate pe malul limanului, fiind înconjurată de o serie de locuinţe populate de armeni şi greci, şi
care se află pe esplanada cetăţii. Amplasarea bisericii nu este neartificială fără a fi executată conform
unui plan, fiind mai bine de jumătate în pământ, de asupra rămânând doar cupola, fiind înconjurată de
un grad de piatră înalt. În anul trecut poliţia orășenească din Akkerman având, nenumărate cereri din
partea comandei militare-inginereşti privind interdicţia de construcţii pe esplanadă, observând că în
interiorul curții pe lângă biserica armenească în necunoaşterea de cauză a poliţiei a început să se
execute construcţia clopotniţei, care în mod tainic a fost ridicată în ogradă, deoarece acest lucru nu a
putut să fie văzută din cauza gardului. Din această cauză a interzis construcţia respectivă, ca fiind una
neautorizată19.
Pentru o mai mare credibilitate a raportului său şeful poliţiei a prezentat şi scrisoarea
comunităţii armeano-gregoriene de la Cetatea Albă, care printre altele arăta că „la interpelarea
Excelenței Voastre, cu aceasta avem onoarea a răspunde, că biserica noastră este construită cu trei
sute de ani în urmă, şi după cum am reuşit să aflăm, cum de la strămoşii noştri şi am înţeles, că nu se
ştie de cine a fost construită şi din porunca cui, că nu avem nici cunoştinţe, nici documente nu există.
Anul trecut din porunca arhiepiscopului Grigorie a început construcţia clopotniţei pe care nu o avea
biserica, şi a fost începută construcţia fără de a fi întocmit un plan anume din banii comunităţii”20.
Pe lângă corespondenţa oficială dusă de către actanţii puterii laice, în rezolvarea acestei
disensiuni a intervenit şi şeful eparhial al armenilor-gregorieni, episcopul Nerses, cel care a preluat
locul episcopului defunct Grigorie Zaharean, şi care prin scrisoarea sa, de fapt mai aduce o serie de
informaţii noi asupra acestui caz.
Astfel, în conformitate cu adresa episcopului Nerses, având aceiaşi dată (3 ianuarie 1829) 21
se face cunoscut că acesta cunoaşte comunitatea şi acest locaş de cult încă din 1797 când a efectuat
aici un serviciu divin. Cât priveşte problema ridicată cu referire la reconstrucţia bisericii, arhiepiscopul
pe lângă remenţionarea că are o vechime de peste 300 de ani, arăta că în 1827 arhiepiscopul Grigorie,
pornind de la faptul că numărul enoriaşilor armeni a crescut, a ordonat conducerii duhovniceşti a
armenilor din Akkerman reconstrucţia bisericii, adică ridicarea unui perete nou, ce ar fi lărgit interiorul
bisericii şi astfel ar fi satisfăcut necesităţile comunităţii. Totodată, era preconizată şi construcţia unei
clopotniţe. Toate acestea urmau să fie efectuate conform unui plan ce a fost aprobat de către
Arhiepiscopul Grigorie. A urmat apoi decesul lui Grigorii Zaharean, pe de o parte, iar pe de alta lipsa de
bani pentru procurarea de materiale a stopat finalizarea lucrărilor de reconstrucţie, inclusiv clopotnița
a rămas nedefinitivată.
Noul episcop al armenilor din Basarabia, informa că finanţele necesare au fost găsite, urmând
să se reia lucrările, încât până în primăvara-vara anului 1829 acestea să fie terminate, rugând în acelaşi
timp, ca „atunci binevoiţi Excelenţa Dumneavoastră milostivă de a întocmi înalta permisiune prin care
să ordonaţi poliţiei din Akkerman să permită încheierea construcţiei clopotniţei de deasupra bisericii,
şi pentru toate reconstrucţiile din interior şi exterior a bisericii nici un obstacol să nu fie. Permisiunea
conducerii locale este foarte convenabilă şi posibilă, deoarece biserică de ani mulţi există,

Loc indescifrabil în document.
18 Arhiva Naţională a Republicii Moldova, Fond2 inventar 1, dosar 1263, fila 1-2.
19 Ibidem, f. 4-4v.
20 Ibidem, f. 5.
21 Ibidem, f. 6-6v. Vezi și Армянские церкви Новой Нахичевани. Исторический путь, Составители: Соня Суреновна
Мирзоян, Гоар Георгевна Авакян, перевод с армянского, Нуне Балбанян, Ростов, 2017, 509 с.
376 Ion GUMENÂI
reconstrucţia deja este începută, urmând doar de finalizat construcţia clopotniţei care este începută şi
nu a fost terminată. Rog pe Excelența Dumneavoastră în legătură cu acest subiect să mă informaţi”22.
Drept rezultat la această intervenţie la 2 februarie 182923 va fi emisă scrisoarea
Guvernatorului General al Novorosiei şi Basarabiei prin care se aducea la cunoştinţă instanţelor
inferioare din Basarabia precum că respectivul nu are nimic împotriva terminării construcţiei Bisericii
comunităţii armeano-gregoriene din Akkerman, chiar dacă aceasta se afla pe explanada cetăţii (cu
toate că legislaţia din Imperiul Rus interzicea categoric astfel de construcţii – n.a.), specificând doar, că
reluarea lucrărilor va fi posibilă după încetarea acţiunilor militare şi încheierea păcii cu Imperiul
Otoman24.
Conform cercetărilor efectuate de către A. H. Tormanean, către sfărşitul secolului XIX-
începutul secolului XX, biserica a mai fost reparată o dată, fiindu-i întărită partea de sud, admiţându-
se că au fost de asemena efectuate o serie de lucrări ce aveau ca scop îmbunătăţirea funcţionalităţii
specifice a clădirii, dar care s-au reflectat nesemnificativ asupra înfăţişării sale exterioare25.
Deci, se poate afirma că la sfârşitul deceniului trei al secolului al XIX-lea biserica va fi refăcută,
astfel încât va primi forma pe care o are până astăzi, respectivul edificiu funcţionând normal până în
momentul ocupării spaţiului pruto-nistrean de către URSS.
Un alt atribut important şi necesar pentru funcţionarea unei comunităţi etno-confesionale,
cum este în cazul nostru cea armenească, este prezenţa personalului ce efectuează serviciile divine.
Datele statistice arată că pentru deservirea cu cele necesare cultului, la Biserica armenească Surb
Astvaţaţin (cu hramul Adormirii Maicii Domnului) din Akkerman erau doi preoţi, iar în anii 70’ ai
secolului al XIX-lea numărul acestora se ridica la trei. Odată însă cu micşorarea numărului enoriaşilor,
către mijlocul anilor 90’ în Akkerman rămâne doar un preot armean26.
O primă informaţie despre identitatea preoţilor din Akkerman apar în anul 1840, când, slujind
locaşul de cult sunt arătaţi: preotul Bahtazar Ter-Oganesian, arătându-se că acesta a fost preoţit în
anul 1821 şi la momentul respectiv avea vârsta de 70 de ani, respectiv preotul Ghevork Marutov (sau
Marutovici Avachian), preoţit în anul 1836 cu vârsta de 36 de ani27.
Practic aceiaşi informaţie se repetă şi pentru anul 1850, numai că evident preotul Baltazar
Ter-Oganesian este arătat în vârstă de 80 de ani, iar despre Ghevork Avachian se mai menţionează că
a fost uns de către Preasfinţia Sa, fiind instruit să citească şi să scrie în limba armeană, precum şi în
privința serviciilor şi obiceiurilor bisericeşti28.
Nu avem informaţii cu referire la soarta ulterioară a preotului Baltazar, cert însă este că
Ghevork va rămâne pentru o perioadă îndelungată la Biserica „Adormirii Maicii Domnului”. Acest fapt
rezultă din informaţia conform căreia la 1886, la demersul înaintat de către Consistoriul Eparhial al
22 Ibidem.
23 Ibidem, f. 11.
24 Din informaţiile prezentate mai sus, legate de reconstrucţia Bisericii armeneşti din Cetatea Albă după părerea noastră pot
fi trasate o serie de direcţii în ceea ce priveşte relaţia dintre statul rus şi Biserica Apostolică Armenă. Pe de o parte permisiunea
reluării reconstrucţiei bisericii armeano-gregoriene de la Cetatea Albă poate fi legată de contextul internaţional şi intern din
Imperiul Rus. În acest sens ne referim la faptul că tocmai luase sfârşit războiul ruso-persan şi a fost încheiat tratatul de la
Turkmenchay. Este cunoscut că acesta a fost întocmit conform condiţiilor impuse de către partea rusă, care îşi alipea regiunile
Erevan, Nahicevan şi Ordubad care au format Gubernia Armenia şi care urma să atragă spre sine restul populaţiei armene
rămase în Persia. Este evident că ar fi fost ilogic ca în acest context în una din regiunile Imperiului Rus să se promoveze o
politică net favorabilă populaţiei armeneşti, iar în alta să se interzică construcţia sau reconstrucţia locaşurilor de cult ale
acestei confesiuni (cu atât mai mult cu cât este necesar de luat în consideraţie şi faptul că în peninsula Balcanică de asemenea
exista o mare comunitate de populaţie armenească). Pe de altă parte acceptul pozitiv relativ la locaşul de cult armeano-
gregorian, poate fi legat şi de persoana episcopului Nerses. Şi în acest caz ne referim la situaţia tensionantă ce se crease la
momentul respectiv în interiorul conducerii Bisericii armeano-gregoriene pe de o parte şi în raporturile dintre această
instituţie şi elitele armene pe de altă parte. (Vezi: Тунян В. Г., «Защитник отечества» католикос всех армян Hерсес
Аштаракеци. 1826 – 1857, Ереван, 2007, 439 с.)
25 Торманян А.Х., Из истории строительной деятельности армян в Молдавии, Москва, Внешторгиздат, 1991, с.22.
26 Cf. NAA, Fond 56, inv. 1, 18.
27 NAA, Fond 56, inv. 1, d. 509, f. 288v-289.
28 NAA, Fond 54, inv.1, d. 362, f. 11.
Nahicevanului şi Basarabiei Sinodul de la Echmiadzin se va adresa Ministerului de Interne cu

rugămintea de a-l decora pe numitul preot pentru activitatea sa desfăşurată pe parcursul a 50 de ani.
Drept urmare în luna aprilie 1887 Ghevork Avachian va fi decorat cu ordinul Sfântului Stanislav de
rangul II29.
Cu toate că sursele documentare de arhivă arată că în Akkerman serviciul divin şi cele
necesare comunităţii armeneşti erau efectuate de către 2 sau chiar 3 preoţi30, şi cu toate că după cum
am văzut preotul existent a fost decorat şi avea o autoritate şi deosebită stimă din partea comunităţii,
în primii ani al deceniului nouă al secolului al XIX-lea, va fi ridicată problema suplinirii şi aducerii unui
nou preot la Akkerman.
Astfel, la 23 august 1893, enoriaşii comunităţii armeneşti din Akkerman se adresau către
Patriarhul tuturor armenilor arătând că „a rămas orfană Sfânta Biserica noastră, ani la rând nefiind în
atenţie şi nefiind frecventată de către preot, iar părintele nostru spiritual era Multpreastimatul
protoiereu Ghevork, în vârstă de 90 de ani, bătrân şi bolnav. Biserica noastră nu are nici diacon, nici
cântăreţ şi nici alt slujitor bisericesc, şi poporul cu durere în inimă se îndepărtează de biserică,
necăutând la faptul că ne aflăm într-o ţară bine educată şi ne este ruşine în faţa altor confesiuni
(credinţe), care ne vizitează biserica noastră străveche cu o vechime de 700 de ani, pe jumătate
îngropată în pământ”31.
Ca reacţie la scrisoarea comunităţii, Sinodul de la Ecmiadzin, îl însărcinează, la 17 decembrie
acelaşi an, pe membrul Consistoriului Eparhial al Nahicevanului şi Basarabiei, arhimandritul Usic
Movsisean, să se deplaseze imediat la Akkerman pentru a analiza şi rezolva situaţia semnalată.
Sosirea temporară a unui ierarh armean, nu putea rezolva problema parohiei din Akkerman,
astfel încât în 1896 aici este numit preot fiul lui Ghevork, Abraam Marutean32, iar către 1910 în datele
statistice este indicat în funcţia respectivă Eremia Aprileanţ33.
Referindu-ne la veniturile pe care le avea biserica, este necesar să subliniem faptul că
proprietăţile amintite mai sus, au fost repartizate conducerii Consistoriului Duhovnicesc al
Nahicevanului şi Basarabiei şi Casei arhiereşti, Biserica Adormirii Maicii Domnului din Akkerman,
neavând nici o atribuţie în acest sens. Totuşi o serie de date de arhivă, ne pot permite să stabilim
proprietăţile imobiliare şi financiare pe care le avea Biserica armenească în perioada cercetată.
Astfel, către mijlocul secolului al XIX-lea, în anul 1855, conform datelor statistice Surb
Astvaţaţin avea în proprietatea sa 6 construcţii ce erau evaluate la suma de 1000 de ruble, un capital
financiar de 418 ruble, 68 copeici şi un venit anual de 332 de ruble, 80 de copeici34.
Către 1881, biserica nu avea nici un imobil şi nici capital financiar, venitul acestea fiind
constituit din 3101 ruble, 24 copeici35, iar către 1884, datele Sinodului de la Echmiadzin arătau că acest
locaş avea în proprietate, o casă, un capital financiar de 8512 ruble, venituri de 2134 ruble36.
Începutul secolului XX a însemnat şi o schimbare a atitudinii autocraţiei ruse faţă de Biserica
Apostolică Armeană, la 12 iunie 1903 fiind publicat u-cazul împăratului Nicolai al II-lea privind
închiderea tuturor şcolilor parohiale de pe lângă bisericile armeneşti, precum şi confiscarea tuturor
averilor37. Evident că acestei legi a fost supusă şi Biserica armeană din Akkerman, fiindu-i confiscate
toate averile. Valabilitatea legii amintite a fost de scurtă durată şi la 1 august 1905 Nicolai al II-lea
retrocedează bisericii armeneşti toate averile sale. Ca urmare deja către 1908, în proprietatea bisericii
se aflau trei vii, aceasta având un venit de 1741 ruble, 60 copeici, tot atât constituind şi cheltuielile38,
29 NAA, Fond 56, inv. 1, d. 8033, f. 8.

30 Cf. NAA, Fond 56, inv. 1, d. 8583, 8987, 9037.
31 NAA, Fond 56, inv. 1, d. 8860, f.263.
32 NAA, fond, 56, inv. 1, d. 333, f. 62.
33 NAA, fond 56, inv. 1, d. 11139 fila37-37v.
34 NAA, Fond 320, inv. 1, d. 907, f.50-51.
35 NAA, Fond 56, inv. 14, d.119.
36 NAA, Fond 56, inv. 1, dosar 7878, fila 159 v- 160.
37 Mai amănunţit despre această lege vezi: Тунян В. Г., Патриаршиство ХРИМЯНА АЙРИКА 1893 -1903 гг., Эчмиадзин,
2013.
38 NAA, Fond 56, inv. 1, d. 10837, f. 213 v-214.
378 Ion GUMENÂI
iar către 1915 proprietatea locaşului de cult se compunea dintr-o casă de piatră, clădirea şcolii, cinci
deseatine de vie, un capital financiar de 1000 de ruble şi un venit anual de 6199 de ruble, 63 copieci39.
Deci, aşa cum arată ultimele date statistice, printre proprietăţi se află şi clădirea şcolii. Şi într-
adevăr, conform Regulamentului privind administrarea Bisericii Apostolice Armene, acceptat la 11
martie 1836, pentru instruirea copiilor şi tinerilor armeni se instituiau şcoli parohiale primare, deci şcoli
ce funcţionau şi erau în subordinea şi administrarea bisericii40.
Şcoala din Akkerman de fapt a fost înfiinţată încă înainte de acest Regulament, în 1831 de
către arhiepiscopul Nerses, cunoscut pentru activitatea sa în domeniul educaţional, fiind numită Şcoala
Mesropean, şi care, conform datelor statistice număra în 1839 – 60 de elevi, iar în 1840 – 40 de elevi.
Pe parcursul secolului al XIX-lea, numărul elevilor a variat aproximativ între 70 şi 20 de elevi, numărul
major a acestora fiind în anii 70’ – 80’ ai secolului, când întâlnim şi şcoală de băieţi şi şcoală de fete,
înregistrându-se şi cel mai mare număr de profesori – 3 (vezi tabelul). Pentru anul 1873 de exemplu
datele prezentate pentru şcolile ce se aflau în subordinea autorităţilor spirituale ale Bisericii Apostolice
Armene pentru oraşul Akkerman se arăta că există două şcoli parohiale: una de băieţi cu 34 de elevi,
profesor fiind Melcon Chevrichian, şi una de fete, profesori fiind Mchirtici Michirticean şi Anna Ter-
Cricorean41.
Până în anul 1895 instruirea în şcoală era gratuită, din ianuarie a amintitului an, din partea
părinţilor elevilor înstăriţi se plătea o taxă ce urma să acopere cheltuielile de cancelarie ale elevilor din
familiile sărace42.
Clădirea propriu-zisă a şcolii parohiale se afla pe lângă Biserica Surb Astvaţaţin, aparţinea
bisericii, şi se afla în curte, la o distanţă de 25 de metri de locaşul de cult. Informaţia documentară nu
ne permite să stabilim cu certitudine finalizarea construcţiei clădirii şcolii, cert fiind însă faptul că în
1850 clădirea era deja terminată. În următorii ani aceasta a suferit unele modificări, astfel încât către
1896 conform descrierilor existente aceasta era constituită din cinci camere, două mici vestibule şi un
coridor din sticlă. Conform dărilor de seamă pentru anul de învăţământ 1912-1913, se arată însă că
imobilul este incomod, podurile sunt joase, ferestrele mici, astfel încât în timp de iarnă este nevoie de
a aprinde lumânări pentru a face lumină. Către 1915 clădirea era într-o stare deplorabilă astfel încât
conducerea orășenească a hotărât ca după sfârşitul războiului să se repartizeze comunităţii armeneşti
o alocaţie anuală pentru reconstrucţia clădirii şcolii43.
Despre activităţile din cadrul acestei unităţi educaţionale există şii o serie de descrieri în presa
timpului ce se referă la a doua jumătate a secolului al XIX-lea. Astfel, în 1864, de sărbătoarea Vardananţ
(Ziua îndurării și a cinstirii naționale a eroilor) în şcoală au fost organizate o serie de manifestări:
„Sărbătoare a adurat mai bine de două ore, şi populaţia însufleţită de speranţe şi bucurii, exprimându-
şi recunoştinţa faţă de mult stimaţii administratori-tutori şi a străduinţelor profesorului au plecat pe la
casele lor, fiind convinşi că cei 65 de elevi ai acestei şcoli, peste un anumit timp vor fi purtători al unor
mari speranţe şi ai educaţiei în societatea locală din Akkerman. În acel oraş unde se vorbea doar în
turcă, acum deja elevii şcolii înţelegeau şi vorbeau fără de frică în limba armeană, şi de asemenea,
această limbă a început să fie vorbită şi acasa”44.
O altă relatare din 1870 arătă cum profesorul Mcrtici Ter-Mchrticean, fiind recompensat cu
patrafir, a organizat în biserică, în faţa comunităţii armeneşti, examenul elevilor. Activitatea a lăsat
foarte bune impresii celor prezenţi însufleţindu-i foarte mult. Văzând cum copiii lor vorbesc şi citesc în
limba armeană ajung la un acord cu administraţia şcolii ca pe parcursul a şase ani să facă donaţii
39 NAA, Fond 56, inv. 15, d. 795, f. 220.

40 Указ от 11 марта 1836 года Его Императорского Величества Правительствующему Сенату об утверждении
Положения «О управлении делами Армяно-Григорианской Церкви в России» pe: http://erevangala500.com/
book/197.html (ultima accesare 10.12.2017).
41 NAA, Fond.56, inv. 15, d. 43, f. 18, 20v.
42 NAA, Fond 56, inv. 1, d. 1022, f. 6.
43 NAA, Fond, 56, inv. 15, d. 611, f. 41, 44 şi d. 154, f. 20.
44 Российская и Ново-нахичеванская епархия Армянской Апостольской церкви. Исторический путь, Москва, Первая
образцовая типография, 2013, 479 с.

benevole în folosul elevilor din familiile sărace şi pentru gratuitatea procesului educaţional. În aceiaşi
zi datorită activităţii organizate au fost colectate 230 de ruble sub formă de donaţii.
Deci, în ambele pasaje pot fi observate acele acţiuni care erau întreprinse de către instituţia
şcolară, şi după cum rezultă îndreptate în primul rând spre revenirea populaţiei armeneşti la limba
maternă. Ceea ce este necesar de menţionat este faptul că o asemenea situaţie poate fi întâlnită nu
numai în cazul comunităţii armene din Akkerman, dar şi în celelalte comuniuni ale acestei etnii, astfel
încât vorbitori de limbă armeană din toată Basarabia către sfârşitul secolului al XIX-lea – începutul
secolului XX, erau uniţi, restul folosind în uz după cum s-a menţionat turca, rusa sau româna45.
În acelaşi timp, din ultima informaţie vedem că un accent deosebit se punea pe donaţiile
făcute din partea comunităţii. Şi într-adevăr şi instituţia bisericii şi şcoala, conform legilor în vigoare,
urmau să fie întreţinute şi se întreţineau din donaţii venite din partea cetăţenilor armeni.
Informaţia nu ar fi completă, dacă aici nu am aminti şi despre activităţile de caritate din
partea unor persoane înstărite. Şi în acest sens pentru comunitatea armeană din Akkerman un rol
definitoriu l-a jucat familia Asvadurov (Actvaţaturean)46. Spre exemplu, pentru dezvoltarea şi
funcţionarea în bună stare a instituției, s-a implicat unul din fraţii Asvadurov – Hudaverdi. Activitatea
sa a făcut ca prin alegerea comunităţii armeneşti şi confirmarea din partea Consistoriului Eparhial al
Nahicevanului şi Basarabiei acesta să fie ales la 26 aprilie 1877 drept ctitor al Bisericiii „Adormirea
Maicii Domnului” din Akkerman.
În timpul activităţii sale în această funcţie, în care a fost ales ulterior de nenumărate ori, între
altele, în 1878 construieşte lângă biserică două case, una având destinaţia să găzduiască preotul
bisericii şi una pentru învăţătorul şcolii parohiale, ambele fiind construite din contul ctitorului și
valorând o sumă de 3000 de ruble argint. Sub îndrumarea sa enoriaşii parohiei au donat diferite obiecte
şi lucruri necesare bisericii în sumă totală de 3000 de ruble. Tot datorită acestuia capitalul financiar al
bisericii avea să se ridice la suma de 2000 de ruble argint47.
Ca urmare a activităţii sale, la propunerea comunităţii şi a Consistoriului Eparhial la 29
decembrie 1886 Alteţea sa Imperială în conformitate cu dispoziţia Comitetului de Miniştri a binevoit
să îl decoreze cu medalia Sf. Stanislav cu panglica aurită, având inscripţia „За усердие”, pentru a fi
purtată la gât, pe ctitorului Bisericii armeneşti cu hramul „Adormirii Maicii Domnului” din Akkerman
reprezentantului frăţiei negustoreşti – Hudaverdi Asvadurov48.
Pentru viaţa şi evoluţia şcolii parohiale un rol important l-a avut un alt membru al familiei
Asvadurov şi anume Ţeron Asvadurov. În 1851 acesta este ales tutelar al acestei instituţii, funcţie pe
care a îndeplinit-o până la sfârşitul vieţii sale. Pentru activitatea şi râvna sa în întreţinerea şcolii în luna
februarie 1883 este înaintat demersul Sinodului din Etcimiadzin, la cererea Consistoriului Eparhial a
Noului Nahicevan şi Basarabiei către Ministrul Afacerilor Interne, pentru decorarea negustorului de
ghildia a II-a, Asvadurov Ţeron, care timp de mulţi ani fusese tutelarul şi administratorul şcolii
armeneşti din Akkerman. Tot în această perioadă acelaşi Consitoriu Eparhial face încă un demers către
Sinodul de la Ecimiadzin privind atribuirea aceluiaşi Ţeron Asvadurov titlului de Cetăţean de Onoare49.
În demersul prezentat se arăta că respectivul, în perioade diferite, a jertfit pentru biserică
bani şi diferite obiecte în sumă de 965 de ruble. Din 1852 şi până la momentul respectiv, fără
întrerupere este tutelarul a şcolii eparhiale a bisericii armene. Din veniturile sale a donat şcolii suma
de 1465 de ruble, şi tot timpul a contribuit la buna amenajare a acesteia. În calitatea sa de confesor al
locuitorului Akkermanului, Iosif Hadji Iosif Vechiligarev – fiind cel care urma să îndeplinească
testamentul, a contribuit prin propriile străduinţe şi control la creşterea capitalului rămas prin
testament de la respectivul cetăţean, ce se constituia din mărfuri manufacturiere şi anume din
veniturile capitalului, efectua donaţii în contul şcolii până la 9000 de ruble, în acelaşi timp procurând
45 Ibidem.
46 Informaţii mai detaliate despre preocupările acestei familii şi ramurile economice în care era implicate, precum şi zonele
de desfăşurare a activităţilor vezi pe: http://old-akkerman.livejournal.com/1157.html (ultima accesare 12.12.17)
47 NAA, Fond 56, inv.1, d.8082, f. 1.
48 NAA, Fond 56, inv. 1, dosar 8041, fila 6.
49 NAA, Fond 56, inv. 1, d. 7564.
380 Ion GUMENÂI
două vii cu preţul de 15000 de ruble, şi a constituit un capital de 3700 de ruble ce aduce anual în folosul
şcolii un venit de mai bine de 600 de ruble. În afară de toate acestea cu acurateţe îndeplinea diferite
însărcinări venite din partea conducerii spirituale cu referire la biserică, şcoală, a clerului bisericesc şi
a comunităţii armene fapt pentru care nu o singură dată a primit mulţumiri în scris din partea
Conducerii Eparhiale50. Ţeron Asvadurov nu a mai primit decoraţiile şi titlurile la care a fost înaintat,
deoarece în acelaşi an 1883 a decedat, iar administrarea proprietăţilor a trecut sub administrarea fiului
său Abrram Asvadurov.
Analizând şi prelucrând materialul documentar arhivistic şi istoriografic pot fi trase o serie de
concluzii. Astfel analizând datele statistice putem afirma că referindu-ne la comunităţile armene din
Basarabia, cea din Akkerman pe tot parcursul perioade analizate a fost cea mai numeroasă. Se poate
constata o creştere a acesteia până la mijlocul anilor 70’ ai secolului al XIX-lea, după care urmează o
diminuare a numărului persoanelor acestei comuniuni, tendinţă care nu este specifică doar orașului
Akkerman ci întregului teritoriu pruto-nistrean şi întregii Eparhii a Nahicevanului şi Basarabiei.
Fiind o comunitate etno-confesională, instituţia bisericii a jucat rolul determinant atât în
organizarea vieţii comunităţii, cât şi în păstrarea identităţii naţionale. Din aceste considerente a fost
tot timpul la rândul său ocrotită de către comunitate.
Sub auspiciile bisericii se afla şi educarea tinerii generaţii sub forma instituţiei de şcoală
parohială. Din actele existente rezultă clar misiunea principală ce o avea aceasta, şi anume revigorarea
folosirii limbii armene în interiorul comunităţii din Akkerman, care pe de o parte se afla la distanţă
considerabilă de centrul său istoric, iar pe de alta era constituită din persoane venite din diferite zone
geografice cu o preponderenţă lingvistică diferită.
Tabel 1. Evoluţia demografică a populaţiei armene din Akkerman în perioada 1809-1915
An Preoţi Slujitori Enoriaşi Total Şcoli Profesori Elevi

B F parohiale
1809 4 8 580
1839 2 11 779 1 60
1840 2 12 832 1 1 40
1851 2 9 754 1 2 50
1851 2 6 799 1 2 35
1853 2 6 854 1 1 32
1860 2 6 434 480 914 1 2 50
1872 3 2 875 2 3 40b/30f
1875 3 2 835 1 3 48
1880 351 380 731 1 4 31(2)
1882 347 382 729 1 4 52
1892 2 1 244 304 548 1 4 26b/24f
1894 2 130 168 298 1 2
1896 1 1 214 308 522 1 2 20
1902 1 1 196 258 454
1910 1 2 205 220 425
1915 1 2 217 219 436
Tabel întocmit după NAA, Fond 1, inv.1, d.1190; Fond 56, inv. 1, d. 836, 2813, 4046, 4462, 6258, 6646,
7878, 8897, 9037, 9300, 10044, 11139.
50 Ibidem, f. 6-8.
ВІРМЕНСЬКА ГРОМАДА АКЕРМАНА (1812 - 1914)*
Іон ГУМЕНИЙ
(Державний університет Молдови)
e-mail: gumenai@gmail.com
Ми не будемо детально аналізувати появу вірменської громади у Аккермані тому що,

як проблема, так й історія її середньовічного періоду, є предметом вивчення багатьох істориків1.
Лише зазначимо, що не можемо не погодитися з Ніколаєм Іоргою, який стверджував, що
вірменські поселення в Акермані з'явилася в XIV ст., ще до утворення держави2.
Предметом нашої уваги стала ця етноконфесійна спільнота тому що, як вже вказувалося
вище, вона є однією з найстаріших общин на території між Прутом та Дністром, з точки зору
діахронічної вивченності цього напрямку, та головне, не в останню чергу, вона була найбільшою
громадою в цьому географічному ареалі впродовж досліджуваного періоду. Відповідно до
складеної архієпископом Григорієм Захаряном відомості, станом на 1809 р. чисельність
акерманських вірмен становила 116 родин, із загальною кількістю громади близько 580 осіб3 (і
це було після того, як у кінці XVIII ст. Йосип Аргутінський переконав частину вірменського
населення мігрувати і заснував місто Григоріополь). Ці дані свідчать, що за чисельністю
вірменська громада в Аккермані була найбільшою в Прут-Дністровському межиріччі і третьою –
серед вірменських громад Румунських князівств, після Ботошан та Роман (див. Таблицю № 1).
Документи та архівні матеріали свідчать, що чисельність місцевих вірмен фактично
залишалася незмінною впродовж ХІХ – початку ХХ століття4.
На жаль, відсутність статистичних даних не дозволяє відтворити демографічне
становище вірменської громади Акермана впродовж 20 років, проте ми не можемо ігнорувати
інші важливі події, пов'язані з формуванням двох вірменських єпархії в Російській імперії,
пов'язаних з Акерманом (перша була утворена в 1717 р. в Астрахані).
В першу чергу слід зазначити, що першим архієпископом цієї адміністративно-релігійної
спільноти був Григорій Захарян5, який, за даними дослідників, що вивчали його біографію, мав
акерманське походження, і це відіграло не останню роль у його призначенні на цю посаду6.
* Робота, виконана в рамках програми "Горизонт 2020": обмін знаннями та академічні культури. Європа та
Чорноморський регіон "KEAC-BSR" (грантова угода № 734645)
1 А. X Т о р а м а н я н, Етапи будівництва вірменської церкви в Білгород-Дністровському, в Матеріали науково-
технічної конференції V, КПІ, 1969; Влад Бенецяну, Вірменські колонії на території Румунії за даними румунської
топонімії, в історико-філологічний журнал, 1962, Nr. 1, с.171-191; Г р. А в а к я н, Нарис історії акерманських вірмен,
Акерман 1922; В. К у р д и н о в с ь к и й, Примітка до статті Ф. Кирика, Найдавніші типові православні церкви Бессарабії,
ч. І під редакцією В. Курдинновскій, в Працях Бессарабське церковне історико-археологнческое суспільство, вип. 10,
Кишинів, 1918; Л. М. М е л і к з ї т-Б е к о в, Вірменські старожитності в Акермані (в Бессарабії) Тифліс, 1911; та інші.
2 Н. Іорга, Історичні дослідження Кілії та Білої Фортеці, Бухарест, 1899, с. 192.
3 Національний архів Вірменії (далі НАА), Фонд. 1, інв.1, д.1190, ф. 2.
4 Дивіться НАА,
5 У документах цього часу його також називають Грегором або Григорієм, або Захареаном або Захареаньц.
6 Ср. Фаньон Дж. С. Григор Захарян в Молдавії, в Історико-філологічний журнал, № 3, 1976.
382 Іон ГУМЕНИЙ
Однак, його призначення не було одностайно сприйнято вірменськими громадами і видатними

політичними та духовними діячами вірменського населення, серед яких було чимало
супротивників цього призначення, тим більше що він також був обраний лідером громади в
решті частини Російської імперії7.
По-друге, з Акерманом пов'язане також формування нової єпархії. Згідно з
розпорядженням губернатора від 1 липня 1813 р. в Кишиневі було виділено 13300 квадратних
метрів для будівництва резиденції та інших споруд.
25 серпня 1814 р. урядова комісія для потреб вірменської єпархії та єпископа Григорія
розпорядилася:
«1. зарплата єпископа західної єпархії Григорія повинна становити 6000 лей;
2. для виробництва продуктів харчування та полювання виділити 2000 десятин земель
поблизу Дністра з правом ловити рибу в цій річці (за наявними відомостями це було дозволено
і поблизу Акермана);
3. для роботи в резиденції єпископа виділити 50 осіб-слуг;
4 для спорудження будинку архієпископа в Кишиневі казначейство виділило 4000 лей;
5. передати у розпорядження архієпископа будинок в Ізмаїлі, який належав Аміуджі Агі;
6. передати під порядкування єпископа Григорія у місті Акерман 3 сади, які були
зруйновані та спустошені турками;
7. землю, зарплату та будинок з усім майном, за рішенням комісії, передати
архієпископу Григорію не у вічне користування, оскільки все було закуплено і збудовано за
державний кошт, тому повинно залишатися під єпархіальним керівництвом»8.
Доходи та відсотки, отримані від власності в Акермані, були значними, оскільки у звіті
архимандрита Нерсеса за 1833 р. державному казначейству Бессарабії вказано, що в період після
1827 р., коли Григорій Захарян помер, і до 1833 р. доходи від нерухомості та інших виділених
державою ресурсів для організації та функціонування вірменської Ново-Нахічевансько-
Бессарабської єпархії складали: «Упродовж зазначеного періоду з перерахованих об'єктів дохід
надійшов і зберігався як депозит у розмірі 1782 руб. 43 коп.: з будинків та садів Кишинева, від
продажу вина з виноградних угідь – 565 руб. 25 коп. Окрім 77 руб. 34 коп., використаних у 1827
р. для роботи на виноградниках, дохід становив 487 руб. 91 коп.; доходи отримані з будинків
Акерману складали 532 руб., 74, ¼ коп. асигнаціями і 3 руб. 50 коп. сріблом; з майна Ізмаїла – 70
руб. і 1 срібний рубль; з семи виноградників Акермана – 2210 руб. 22 коп. і 1 срібний рубль 95
коп.; із земельного наділу, зданого в оренду, площею 2000 десятин (оброчное содержание) 4019
руб. 30 коп. асигнаціями та сріблом 65 руб. 30 коп., а також 40 штук половинок турецьких
«шахмізі»; окремо, з продажу деревини, яка залишилося після руйнування будинку архієпископа
Акермана під час шторму – 10 руб. асигнаціями і 70 коп. сріблом, що на даний момент
зберігається як депозит. В асигнаціях 9112 руб. 60, ¼ коп., сріблом 72 руб. 45 коп., а також 40
половинок «шахмізі», які безпосередньо пішли в прибуток регіону. Від садів і виноградників 4570
руб., 4, ¼ коп. асигнаціями і 50 коп. сріблом, із земельних ділянок 1817 руб. 16 коп., і в цілому
6387 руб. 20, ¼ коп. асигнаціями і 50 коп. сріблом. Загальна сума нараховувала 15 499 руб., 80, ¾
коп. асигнаціями, 72 руб. 95 коп. сріблом і 40 штук турецьких половинок»9.
Повернемось до даних про чисельність вірменського населення в Акермані. Ще одна
конкретна цифра, що має відношення до цієї колонії, стосуються 1839 р. Згідно з відомостями,
представленими Синодом Ечміадзіна та консисторією Ново-Нахічевансько-Бессарабської
єпархії, в той час в Акермані нараховувалося 779 вірмен, 2 священнослужителі та 11 церковних
працівників. Також у місті діяла парафіяльна школа, яка налічувала 60 учнів10. Статистичні
відомості за 1840 р. практично повторюють ці цифри, за винятком того, що в них згадується не
7 Див. Ананьян Ж.А., Вірменська колонія Григоріополь, Єреван, Видавництво А.Н. Вірменської РСР, 1969.
8 НАА, фонд 56, інв.18, д.250, табл. 41.
9 НАА, фонд 1389, інв. 1, табл 23, табл. 64-65в.
10 НАА, Фонд 56, інв. 1, д. 836, табл 32в-33.
Вірменська громада Акермана (1812-1914) 383
11, а 12 церковних служителів та вчитель, що працював у школі 11.

Ми не будемо докладно зупинитися на всіх існуючих даних із посиланнями на
чисельність вірмен в Акермані. Лише зазначимо, що до 1875 р. простежується тенденція до
зростання кількoсті вірменського населення у межах від 750 до 850 осіб, найбільша чисельність
парафіян зафіксована в 1860 р. і складає 914 осіб (див. Таблицю ).
Після 1875 р. спостерігалася загальна тенденція зменшення чисельності вірмен в
Акермані. Коливання та радикальні зміни кількості населення вірменської парафії в цій
місцевості важко або практично неможливо пояснити. Можемо зробити лише деякі
припущення, що раптове зменшення, а потім збільшення кількості вірмен було спричинене, з
одного боку, їх міграцією в інші міста Бессарабії (наприклад, у Бєльці, де наприкінці XIX століття
існувала спільнота вірменської апостольської церкви), або їх переселенням у деякі міста із
швидким економічним та торгівельним зростанням, наприклад, Одеса, а потім, що цілком
природно, залучення населення цієї етноконфесійної спільноти Вірменським національним
центром, створеним у Російській імперії.
Безперечно, тенденція до зменшення кількості вірмен спостерігалася не лише в
Акермані, але й в усіх центрах Пруто-Дністровського регіону (аж до зникнення деяких – громади
Хотина). дослідження доводять, що це характерно для всієї Ново-Нахічевської та Бессарабської
єпархії12.
Лише сумні події 1915 р. щодо вірменського населення східної Вірменії вплинуть на
чисельність вірменського анклаву Акемана, через приплив біженців у цей регіон, кількість
вірменського населення міста у 1920 р. становила близько 600 осіб13.
Якщо ми хочемо послатися на організацію вірменської спільноти Акермана, то повинні
мати на увазі, що, в першу чергу, вона була етнорелігійним обєднанням, і перше, що її цікавило,
це місце богослужіння.
Так само як у питанні про вірменське населення Акермана, в питаннях про церкву цієї
спільноти, ми не будемо розглядати питання про її вік, реконструкцію, а також інші проблеми,
пов’язані з діахронним дослідженням, як це докладно зробив дослідник А. Тораманян14, а
зупинимося лише на інформації про період, що нас цікавить.
Слід зауважити, що навіть за життя єпископа Григорія Захаряна вірменська громада
Бессарабії мала п’ять місць для богослужіння, чого деякі конфесії (наприклад, католики) змогли
досягти лише у другій половині ХІХ століття15.
Очевидно, що процвітання колонії пояснюється, в першу чергу, соціальною структурою,
яку мала ця етноконфесійна група. Аналіз соціального складу цієї спільноти дозволяє
стверджувати що, незважаючи на значно меншу чисельність вірмен у Бессарабії в порівнянні з
іншими етнічними чи конфесійними групами, переважну більшість вірменської громади у цей
період становили купці та поміщики із значними доходами16. Як зауважує більшість дослідників,
серед вірменського населення Бессарабії зустрічалися великі власники, торговці, державні
чиновники, лікарі, юристи та інші. Всі вони потребували підтримки та протекції церкви. Це
пояснюється тією обставиною, що за відсутності центральної державної влади і на батьківщині і
11 НАА, фонд 56, інв.1, д.836, ф.210 -213. Шкільнy проблемy Акермана ми розглянемо трохи нижче.
12 Див. NAA, фонд 56, інв. 1, 18.
13 НАА, Фонд, 200, інв. 1, д. 618, ф. 2
14 Пр. Тораманян, А. Про деякі вірменськi архітектурнi пам'ятки Білгород-Дністровського, у Історико-філологічному
журналі, 1970, № 2, с. 278-292. Також можна проконсультуватися з роботою того самого автора З історії будівельної
діяльності вірмен в Молдавії, Москва, 1991, 206 c.
15 Деякі вчені вважають, що заслуга вірменських культових місць багато в чому обумовлена єпископом, а потім
вірменським католицьким Несерсом V, що, на наш погляд, є невірним, і насправді йому належить заслуга перебудови
деяких житлових приміщень, а також будівництва навчальніиx закладiв (Пр. Алексанян О.С., Вірмени і вірменська
церква в Молдавії в З історії вірмено-українських, угорських і молдавських відносин (Збірник статей і матеріалів),
Єреван, Інститут Історії, 2012, c.173.
16 Томулець Валентин, Комерційно - митна політика царизму в Бессарабії та її вплив на створення комерційної
буржуазії (1812-1868), Кишинів, ЄС USM, 2002, 460 с.

у вірменських колоніях церква перебрала на себе роль центральної та загальнонаціональної

організації. Саме тому з усіх питань (у тому числі з питань, які належали до компетенції світської
влади) громадськість вірменських колоній зверталася до церковного керівництва, через яке
здійснювався зв'язок між центральною владою та вірменськими громадами Росії17.
З іншого боку, слід ще раз наголосити, що заступництво царського уряду, фактично
дозволяло вірмено-григоріанській церкві йти на сміливі дії, неодноразово порушуючи закони і
правила та досягати цілей, яких інші релігійні громади не змогли досягти. Наприклад, така
ситуація мала місце під час реконструкції церкви в Акермані.
Якщо ми звернемося до цієї справи, то за повідомленнями імперської адміністрації цей
випадок датується 18 грудня 1828 р. Саме ця дата вказана на листі від цивільного губернатора
Бессарабії до вищих інстанцій. У листі зазначається: «У Бессарабській області в місті Акерман
кілька років тому з дозволу вищого керівництва і єпархіального єпископа Григорія було
розпочато будівництво кам'яної церкви вірменської громади, зведення якої було практично
закінчено (залишилося лише завершити дзвіницю), але через плутанину керівництва Акерману,
після смерті архієпископа Григорія спорудження церкви було зупинено, не використані
будівельні матеріали через деякий час зіпсувалися. Саме з цих причин та через недотримання
інструкцій будівництво вірменської церкви в Акермані ще не завершено …прошу керівництво не
перешкоджати закінченню будівництва цієї споруди, щоб у майбутньому 1829 р. воно було
завершено. Прошу видати всі необхідні розпорядження і повідомити про це Кишинів»18.
Внаслідок «запуску» бюрократично-адміністративного механізму, 3 січня 1829 р.
начальник поліції міста Акерман відрапортував, що згідно зібраної інформації вірменська
церква, одна з найстаріших у місті будівель, якій більше ніж триста років, була зведена в період
турецької адміністрації, проте, не знайдено жодних документів, які б дозволили з'ясували, хто
ініціював і побудував «святе місце». Церква була розташована на невідповідній відстані від
фортеці та оточена низкою будинків, населених вірменами і греками і розташованих на березі
лиману на еспланаді міста. Місце забудови церкви було неправильним, не відповідало плану:
вона більш ніж наполовину знаходилася в землі, над якою височів лише купол, оточений
високим кам'яним парканом. Минулого року міська поліція Акерману, отримуючи незліченну
кількість запитів від військово-інженерного командування щодо заборони будівництва на
еспланаді, вказала, що всередині подвір'я біля вірменської церкви, в обхід поліції почалося
будівництво дзвіниці, яка таємно була зведена в саду, щоб її не можна було побачити через
огорожу. Тому він заборонив будівництво, як несанкціоноване19.
Для більшої довіри до його доповіді очільник поліції представив також листа вірмено-
григоріанської громади Акермана, в якому, серед іншого, зазначалося: «За заступництва Вашого
Превосходительства, ми маємо честь відповісти, що наша церква побудована триста років назад,
і як ми знаємо від наших предків, невідомо, ким і за чиєю вказівкою вона була побудована, тому
що жодних документів не існує.
У минулому році за розпорядженням архієпископа Григорія почали споруджувати
дзвіницю, якої церква не мала, будівництво було розпочато без погодження з громадськістю,
17 Алексанян О.С., Вірмени і вірменська церква в Молдавії в З історії вірмено-українських, угорських і молдавських
відносин (Збірник статей і матеріалів), Єреван, Інститут Історії 2012, c.171.. І саме тому, у випадку вірменської церкви,
ми маємо особливу ситуацію, яку неможливо побачити в інших конфесій на території Бессарабії. Факт починається з
використання царським урядом зв'язку, який ця установа здійснювала між центральною владою та вірменськими
громадами, з тим щоб вплинути на велику вірменську масу, яка мешкає як на території Вірменії, так і в іншій частині
Російської імперії. І саме з цих причин можна сказати, що питання про керівництво Вірменської Церкви було найбільш
"політизованим", імперська адміністрація втручалася найбільш очевидно і найбільш серйозно, коли мова йшла про
допит окупації однією чи іншою функцією в цих структурах. І всі ці міркування можна пояснити політикою
"вдосконалення" керівництва Вірменської Церкви російським правлінням, щоб виграти її на її боці.

Нерозбірливе місце в документі.
18 Національний архів Республіки Молдова, фондовий інвентар 1, файл 1263, табл. 1-2.
19 Там же, ф. 4-4б.
оскільки здійснювалося на кошти нашої спільноти»20.

Окрім офіційного листування, здійсненого мирянами, у вирішення цього непорозуміння
втрутився глава вірменської єпархії Бессарабії єпископ Нерсес, який зайняв місце померлого
єпископа Григорія Захаряна, і у своєму листі фактично наводив нову інформацію щодо цієї
справи.
Таким чином, з листа єпископа Нерсеса того ж дня (3 січня 1829 р.)21, стає відомо, що
він знав цю громаду і цю церкву з 1797 р., з того часу, коли він здійснював там богослужіння.
Щодо питання про реконструкцію церкви, архієпископ, крім констатаціїї що їй більше
300 років, вказав, що в 1827 р. покійний архієпископ Григорій, зважаючи на зростання
чисельності вірменських парафіян, дав розпорядження Акерманському духовному керівництву
перебудувати церкву, спорудити нову стіну і розширити приміщення церкви і, таким чином,
задовольнити потреби громади. У той же час планувалося побудувати дзвіницю, де потрібно
було розмістити дзвони. Забудова мала відбуватися згідно плану, схваленого архієпископом
Григорієм.
У зв’язку із смертю Григорія Захаряна та через відсутність коштів на закупівлю
будівельних матеріалів роботи з реконструкції були припинені, а дзвіниця залишалася
незавершеною.
Тим часом новий вірменський єпископ Бессарабії повідомив, що знайшов необхідні
фінанси для відновлення робіт, щоб навесні або влітку 1829 р. їх завершити, одночасно молився
про те, що «тоді, будь ласка, Ваше Милостива Величність, видайте високий дозвіл на запит поліції
Акермана для завершення будівництва дзвіниці над церквою і для всіх реконструкцій всередині
та за межами церкви, щоб не було жодних перешкод.
Дозвіл місцевого керівництва можливий, оскільки церква існує вже багато років,
реконструкція вже ведеться, треба лише завершити будівництво дзвіниці, яка розпочата і не
завершена.
Я прошу Вашу Величність повідомити мені рішення з приводу цього питання»22.
У результаті цього втручання 2 лютого 1829 р. 23 було видано лист генерал-губернатора
Новоросії та Бессарабії з метою інформування нижчих судів Бессарабії про те, що губернатор не
заперечував проти завершення будівництва церкви вірмено-григоріанської громади Акерману,
навіть якщо вона була на еспланаді фортеці (хоча законодавство Російської імперії категорично
забороняло такі споруди), вказуючи лише, що відновлення будівництва стане можливим після
закінчення військових дій і укладення миру з Османською імперією24.
Як зазначає дослідник А.Х. Торманяном, до кінця ХIХ – початку ХХ-го ст. церква була
20 Там же, ф. 5.
21 Там же, ф. 6-6в. Див також Вірменські церкви Нової Нахічевані. Історичний шлях, Укладачі: Соня Суреновна Мірзоян,
Гоар Георгевна Авакян, переклад з вірменської, Нуне Балбанян, Ростов 2017, 509 с.
22 Там же.
23 Ibidem, f. 11.
24 З представленої вище інформації, у зв'язку з реконструкцією Вірменської церкви в Білій фортеці, можна зробити ряд
напрямків щодо відносин між Російською державою та Вірменської апостольською церквою.

З одного боку, дозвіл на відновлення реконструкції вірмено-григоріанської церкви з Білої Фортеці може бути
пов'язаний з міжнародним та внутрішнім контекстом Російської імперії. У зв'язку з цим ми маємо на увазі той факт,
що російсько-перська війна щойно закінчилася, і договір Туркменшаян був укладений. Відомо, що воно було складено
в умовах, встановлених російською стороною, які об'єднали райони Ереван, Нахічевань і Ордубад, що сформували
губернію Вірменія, яка могла б залучити решту вірменського населення, яке залишилося в Персії.
Цілком очевидно, що в цьому контексті було б алогічно в одному з регіонів Російської імперії сприяти формуванню
чистої політики, яка сприяє вірменському населенню, а в іншому - заборонити будівництво або реконструкцію місць
поклоніння цій конфесії (тим більше, необхідно також враховувати той факт, що на Балканському півострові також є
велике вірменське населення).
З іншого боку, позитивне визнання щодо вірмено-григоріанського культового місця також може бути пов'язане з
особою єпископа Нерсеса. І в цьому випадку ми маємо на увазі напруження ситуації, яка виникла в той час у
керівництві вірмено-григоріанської церкви, з одного боку, і відносини між цим інститутом та вірменською елітою з
іншого. (Див.: Тунян В. Г., «Захисник Вітчизни» католікос всіх вірмен Hерсес Аштаракеці. 1826 - 1857, Єреван, 2007,
439 с.)
відремонтована ще один раз, укріплена південна частина церкви; проведено низку робіт для
поліпшення внутрішньої функціональності будівлі, що незначним чином вплинуло на її зовнішній
вигляд25. Отже, можна сказати, що наприкінці третього десятиліття ХІХ ст. церква була відновлена
і отримала той вигляд, який має сьогодні. Споруда нормально функціонувала до окупації Пруто-
Дністровського регіону СРСР.
Іншим важливим і необхідним атрибутом існування етноконфесійної спільноти, і
вірменської в тому числі, є богослужіння.
Статистичні дані свідчать, що у вірменській церкві Акермана Сурб Аствацацин
(Св.Богородиці) було два священика, а в 70-х роках ХІХ ст. їх стало троє. Проте, зі зменшенням
кількості парафіян, у середині 90-х в Акермані залишився лише один вірменський священик26.
Перша інформація про священиків Акерману датована 1840 р., крім факту існування
церкви вказано: священик Бахтазар Тер-Оганесян, який був висвячений у 1821 р. у віці 70 років
та священик Геворк Марутов (або Марутович Авакян), введений у сан 1836 р. у віці 36 років27.
Підтверджують ці дані також відомості за 1850 р., де зазначається, що священику
Балтазару Тер-Оганесяну виповнилося 80 років, а про Геворка Авакяна вказується, що він був
введений у сан Його Святістю з дозволом відправляти церковні служби вірменською мовою28.
У нас немає інформації про подальшу долю священика Балтазара, але є відомості, що
Геворк тривалий час залишався у Церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Про це свідчить той факт,
що у 1886 р. на прохання єпархіальної консисторії Нахічевань і Бессарабії Синод Ечміадзіна
звернувся до Міністерства внутрішніх справ з проханням нагородити цього священика за його
роботу впродовж більше ніж 50 років. У квітні 1887 р. Геворк Авакян був нагороджений орденом
Святого Станіслава другого ступеня29.
Хоча архівні джерела свідчать про те, що в Акермані богослужіння, необхідні для
вірменської громади, відправлялися двома або навіть трьома священиками30, і, як ми бачили,
діючий служитель церкви мав нагороди, авторитет і велику повагу, в перші роки наступного
десятиліття ХІХ ст. питання про призначення до Акерману нового служителя постало знову.
Так, 23 серпня 1893 р. парафіяни вірменської громади Акерману звернулися до
Католикосу всіх вірмен, вказуючи: «наша Православна Церква залишалася сиротою протягом
багатьох років і не відвідувалася священиками, а наш духовний батько найдостойнішій
протоієрей Геворк у віці 90 років, старий і хворий. У нашій Церкві немає ні диякона, ні співака, ні
іншого релігійного служителя, а люди з болем у серці відходять від церкви, незважаючи на те,
що ми перебуваємо в освіченій країні і нам соромно перед представниками інших конфесій та
перед людьми, які відвідують нашу старовинну 700-річну церкву, яка наполовину знаходиться в
землі»31.
У відповідь на лист громадськості Синод Еміадзіна 17 грудня того ж року видав
розпорядження представнику єпархіальної консисторії Нахічевань та Бессарабії, архімандриту
Усіку Мовсисяну негайно вирушити до Акермана, щоб проаналізувати та вирішити ситуацію, яка
склалася.
Тимчасовий приїзд вірменського ієрарха не міг вирішити проблему вірменської парафії
Акермана, тому в 1896 р. Авраам Марутян32, син Геворка, був призначений священиком, а у
статистичних даних за 1910 р. з подібними функціями згадується Еремія Апрілеанц33.
Посилаючись на свідчення про доходи церкви, слід зазначити, що згадані вище суми
25 Торманян А.Х., З історії будівельної діяльності вірмен в Молдавії, Москва, Зовнішторгвидав, 1991, с.22.
26 Див. NAA, фонд 56, інв. 1, 18.
27 НАА, фонд 56, інв. 1, д. 509, ф. 288в-289.
28 НАА, Фонд 54, Інв.1, д. 362, т. 11.
29 НАА, фонд 56, інв. 1, д. 8033, ф.
30 Див. НАА, фонд 56, інв. 1, т. 8583, 8987, 9037.
31 НАА, фонд 56, інв. 1, д. 8860, ф.263.
32 НАА, фонд, 56, інв. 1, д. 333, ф.
33 НАА, фонд 56, інв. 1, д. 11139 філа37-37в.
стосувалися керівництва Духовної консисторії Нахічевань і Бессарабії, а до архиєпархіального

дому, Церкви Успіння Пресвятої Богородиці не мали ніякого відношення.
Однак, низка архівних даних дозволяє нам відновити відомості про нерухомість та
фінансове становище Вірменської церкви у досліджуваний період.
Таким чином, у середині ХІХ ст., у 1855 р., згідно статистичних даних, Сурб Аствацацин
володів 6 будівлями вартістю 1000 руб., фінансовим капіталом вартістю 418 руб. 68 коп. і річним
доходом у сумі 332 руб.34.
До 1881 р. Церква не мала нерухомого майна чи фінансового капіталу, її доходи
становили 3101 руб. 24 коп. 35, а відомості Синоду Екміадзіна за 1884 р. свідчили, що у власності
були споруди, фінансовий капітал 8512 руб. і дохід 2134 руб.36.
Початок ХХ ст. ознаменувався зміною ставлення російського самодержавства до
Вірменської Апостольської Церкви, 12 червня 1903 р. було підписано указ імператора Миколи II
про конфіскацію церковного майна, який водночас вирішував два завдання: закривалися
парафіяльні училища, а церква позбавлялася доходів37. Цілком очевидно, що під дію цього
закону підпадала також Вірменська Церква в Акермані, власність якої була конфіскована.
Однак зазначений закон існував недовго, 1 серпня 1905 р. було оприлюднено
імператорський указ про повернення церкві майна, згідно до якого Вірменська Церква
повернула всі свої володіння. У 1908 р. у власності церкви були три виноградники з доходом 1741
руб. 60 коп. і такими ж витратами38, а у 1915 р. до володінь церкви належали кам'яний будинок,
шкільна будівля, п'ять десятин виноградників, фінансовий капітал вартістю 1000 руб. та річний
прибуток у сумі 6199 руб. 63 коп. 39.
Отже, як свідчать статичні дані, школи були у підпорядкуванні церкви. Згідно
зПоложенням адміністрації Вірменської Апостольської Церкви від 11 березня 1836 р. були
створені парафіяльні училища для навчання вірменських дітей, які фінансувалися і
підпорядковувалися адміністрації церкви40.
Акерманська школа фактично була названа згідно з цим розпорядженням у 1831 р.
архиєпископом Нерсесом, відомим своєю діяльністю в освітній галузі, була називана школою
Месропян та відповідно до статистичних даних налічувала в 1839 р. – 60, а в 1840 р. – 40 учнів.
Впродовж ХІХ ст. чисельність учнів коливалася від 70 до 20 осіб, найбільша кількість була в 70-80
рр. цього століття, коли з’явилися чоловіча та жіноча школи, які мали найбільшу кількість
вчителів - 3 (див. таблицю). Наприклад, у 1873 р. існували дві парафіяльні школи: одна для
хлопчиків з 34 учнями і вчителем Мельконом Шеврікяном і одна жіноча з вчителями – Мкірті
Мікіртичан і Анна Тер-Крікорян41.
До 1895 р. освіта була безкоштовною, з січня цього ж року плату та витрати на навчання
учнів із бідних сімей стягували із батьків заможних учнів42.
Приміщення парафіяльної школи належало церкві Сурб Аствацацин та було
розташоване у дворі на відстані 25 метрів від церкви. Документи не дозволяють нам встановити
точну дату завершення будівництва шкільної споруди, але безперечно, що у 1850 р. зведення
вже закінчилося. У наступні роки будівля зазнала деяких змін. так, у 1896 р, згідно з існуючими
описами, вона складалася з п'яти кімнат, двох невеликих вестибюлів та коридору. Відомості за
1912-1913 навчальний рік, свідчать, що будинок незручний, стеля низька, вікна невеликі, тому в
34 НАА, Фонд 320, інв. 1, д. 907, ф.50-51.

35 НАА, Фонд 56, інв. 14, д.119.
36 НАА, фонд 56, інв. 1, файл 7878, файл 159 v-160.
37 Докладніше про цей закон див .: Тонян В. Г., Патріарх ХРИМЯНА АЙРИКА 1893-1903 рр., Ечміядзін, 2013 р..
38 НАА, фонд 56, інв. 1, д. 10837, т. 213 в-214.
39 НАА, фонд 56, інв. 15, д. 795, ф.
40 Указ від 11 березня 1836 р. Його імператорської Величності Уряди Сенату Сполученого Королівства Положення «Про
управління справами Армяно-Григорианской Церкви в России» на: http://erevangala500.com/book/197.html (останній

доступ 10 грудня 2017 р.).
41 НАА, Фонд 56, інв. 15, д. 43, т. 18, 20в.
42 НАА, фонд 56, інв. 1, д. 1022, ф.
зимовий період необхідно запалювати свічки. У 1915 р. споруда була в злиденному стані, тому
керівництво міста вирішило, що після закінчення війни буде виділяти вірменській громаді
щорічну допомогу на реконструкцію шкільної будівлі43.
Деякі відомості про діяльність цього навчального закладу містяться у пресі другої
половини ХІХ ст. Так, у 1864 р. на свято Вардананк (День милосердя та національної шани героїв)
було організовано низку заходів: «Свято відзначалося більше двох годин, а населення окрилене
надією та радістю, висловлювало свою вдячність викладачам, що пішли на заслужений
відпочинок та покладали велику надію на 65 учнів цієї школи у справі розвитку освіти вірменської
громади Акермана. У місті, де раніше розмовляли лише турецькою, учні тепер без страху
розмовляють вірменською мовою і користуються нею вдома»44.
Інша публікація за 1870 р. розповідає, як викладач Мкртичан Тер-Мкртичан організував
студентські екзамени у церкві перед вірменською громадою. Така поведінка справила гарне
враження на присутніх і надихнула їх. Спостерігаючи, як їхні діти говорять та читають
вірменською мовою, вони погодилися з адміністрацією школи робити добровільні пожертви на
користь учнів з бідних сімей для забезпечення безкоштовного навчального процесу впродовж
шести років. Того ж дня було організовано і зібрано пожертв на суму 230 руб.
Таким чином, обидва випадки свідчать про те, що навчальні заклади здійснили,
насамперед, заходи для повернення вірменського населення до рідної мови. Варто зазначити,
що такі процеси спостерігалися не лише у вірменській громаді Акерману, а й в інших общинах
цієї етнічної групи, яка була у Бессарабії кінця ХIХ – початку ХХ ст. однією з найбільших, переважна
частина якої розмовляла вірменською, а решта використовувала турецьку, російську чи
румунську мови45.
Також ми бачимо, що особлива увага приділялася пожертвам громади. Дійсно, церква
і школа, відповідно до чинного законодавства, повинні були підтримуватися пожертвами від
громадян Вірменії.
Не слід забувати також про благодійну діяльність заможних вірмен міста. Величезне
значення у цьому відношенні для вірменської громади Акермана мала сім'я Асвадурова
(Асвацатуріанц)46.
Особливе значення мала діяльність одного із братів Асвадурових – Худаверді. В
результаті цієї роботи він був обраний лідером вірменської громади Акермана консисторії
Нахічевань та Бессарабія 26 квітня 1877 р.
Він неодноразово переобирався на цю посаду. Наприклад, у 1878 р. він побудував два
будинки поруч з церквою, один для церковного священика і один для вчителя парафіяльної
школи, обидва були зведені на його власні кошти на суму 3000 срібних руб. Під його
керівництвом парафіяни пожертвували церкві різні предмети і речі на загальну суму 3000 руб.
Він також зробив внесок у фінансовий капітал церкви у розмірі 2000 срібних руб.47.
За клопотанням громади та єпархіальної консисторії за таку діяльність наказом Комітету
Міністрів від 29 грудня 1886 р. представника торгового братства – Худаверді Асвадурова
нагородили медаллю «За старанність», яку носили на золотій стрічці Св. Станіслава-засновника
Вірменської Церкви, і присвоїли статус покровителя Церкви Успіння Пресвятої Богородиці
Акермана48.
В становленні і розвитку парафіяльної школи важливе значення мав інший член сім'ї
Асвадурових – Терон Асвадуров. У 1851 р. він був обраний опікуном цього навчального закладу
43 НАА, Фонд, 56, інв. 15, д. 611, т. 41, 44 та д. 154, ф. 20.

44 Російська і Ново-Нахічеванська єпархія Вірменської Апостольської церкви. Історичний шлях, Москва, Перша
зразкова друкарня, 2013, 479 с.
45 Там же.
46 Більш детальну інформацію про занепокоєння цієї родини та секторів економіки, в яких вона була задіяна, див. на:
http://old-akkerman.livejournal.com/1157.html (останній доступ 12.12.17)

47 НАА, фонд 56, інв.1, д.8082, ф. 1.
48 НАА, фонд 56, інв. 1, файл 8041, табл. 6.
і залишався ним до кінця свого життя. У лютому 1883 р. за клопотанням Синоду Ечміадзіна та на
прохання єпархіальної консисторії Нового Нахічевану та Бессарабії до Міністра внутрішніх справ
за свою роботу і завзяття у підтримці школи було нагороджено купця другої гільдії Асвадурова
Терона, який впродовж багатьох років був покровителем і адміністратором вірменської школи
Акермана. Також у цей часте єпархіальне консульство і Синод Ечміадзіна докладає значних
зусиль щодо присвоєння Терону Асвадурову звання Почесного громадянина»49.
Відомо, що в різні періоди він пожертвував на потреби церкви та різними закладам
кошти у розмірі 965 руб.
З 1852 р. і до того часу він без перерви був почесним вчителем єпархіальної школи
вірменської церкви.
З свого доходу він пожертвував школі 1465 руб. і сприяв належному рівню навчання у
школі. Як духівник мешканця Акермана Йосифа Хаджі, Йосифа Вечіларьова, волю якого повинен
був виконати, доклав зусиль для збільшення залишку капіталу «почесного громадянина», зробив
пожертвування на шкільний рахунок до 9000 руб., купив два виноградника ціною 15000 руб. і
залучив на суму капітал 3700 руб., який щорічно приносив на користь школи дохід понад 600 руб.
Крім цього, він виконував різні завдання духовного керівництва на користь церкви,
духовенства та всієї вірменської громади, за які неодноразово отримував письмову подяку від
єпархіального керівництва50.
Терон Асвадуров не встиг отримати всі нагороди та звання, до яких він був
представлений, тому що у 1883 р. помер, а його майно перейшло під управління його сина
Абрама Асвадурова.
Аналізуючи архівні документи та історіографічний доробок, можна зробити низку
висновків. Статистичні дані свідчать, що вірменська община Акермана була найбільш
багаточисельною серед усіх вірменських громад Бессарабії. До середини 70-х років ХIХ ст.
спостерігається тенденція до збільшення а потім зменшення чисельності вірменського
населення, ця тенденція була характерною не лише для Акерману, а й для всього Пруто-
Дністровського регіону і всієї Єпархії Нахічевань і Бессарабія.
У вірменській етноконфесійній спільноті церква займала провідне місце в організації
громадського життя і збереженні національної ідентичності. Саме тому вона завжди знаходилася
під захистом громади.
Під егідою церкви здійснювалося виховання молодого покоління, яке відбувалося у
форматі парафіяльного навчального закладу. Архівні документи підтверджують головну мету
цього процесу: відновлення використання вірменської мови в общині міста Акерман, яка, з
одного боку, була значно віддалена від її історичного центру, а з іншого боку, вона складалася з
людей, що приїжджали з різних географічних регіонів, де переважали інші мови.
49 НАА, фонд 56, інв. 1, д. 7564.

50 Там же, с.6-8.
Таблиця 1. Демографічні зміни вірменського населення Аккерману (1809-1915 рр.)
Рік Священство Служники Парафіяни Разом Парафіяльні Вчителі Учні

B F церкви
1809 4 8 580
1839 2 11 779 1 60
1840 2 12 832 1 1 40
1851 2 9 754 1 2 50
1851 2 6 799 1 2 35
1853 2 6 854 1 1 32
1860 2 6 434 480 914 1 2 50
1872 3 2 875 2 3 40х/30f
1875 3 2 835 1 3 48
1880 351 380 731 1 4 31(2)
1882 347 382 729 1 4 52
1892 2 1 244 304 548 1 4 26b/24f
1894 2 130 168 298 1 2
1896 1 1 214 308 522 1 2 20
1902 1 1 196 258 454
1910 1 2 205 220 425
1915 1 2 217 219 436
Таблиця складена за НАА, фонд 1, інв.1, д.1190; Фонд 56, iнв. 1, д. 836, 2813, 4046, 4462, 6258,
6646, 7878, 8897, 9037, 9300, 10044, 11139.
SCHIMBĂRI ÎN STRUCTURA ETNICĂ A POPULATIEI DIN ZONA UCRAINEANĂ A DUNĂRII
ÎN A DOUA JUMĂTATE A SECOLULUI AL XX-LEA
Vera ŢERKOVNA
e-mail: viratserkovna@gmail.com
Changes in the Ethnic Etructure of the of Ukrainian Danube region population

in the second half of the 20th century
Summary. An important direction of scientific research in modern Ukraine is the study of the ethnic
structure of the population of close ethnocontact territories, which determines the cultural environment of the
region, forms interethnic relations, political mood of ethnic groups, all this significantly influences the national
policy of states and interstate relations. Polyethnic regions deserve special attention deserve because of the areas
of compact settlement of various ethnic groups. One of such regions is the Ukrainian Danube, which occupies the
southwestern part of Odessa region of Ukraine.
The article analyzes the ethnic structure of the population of the Ukrainian Danube region, analyzes its
territorial differences in the context of administrative districts and reveals main features of the settlement of
Ukrainians and the most numerous ethnic minorities, moreover outlines the main features of the dynamics of the
population of the Odessa region, Ukrainians, ethnic minorities and certain ethnic groups in the region. This makes
possible to consider this region as special and polyethnic where were formed the compact habitats of the
representatives of the titular nation and the largest ethnic minorities - Bulgarians, Russians, Moldovans and
Gagauzians. The characteristic features of ethnic processes were the reduction of the total population, and
decrease in the proportion of ethnic minorities.
Un domeniu important de cercetare în Ucraina actuală a devenit studierea structurii etnice a

populației teritoriilor de frontieră cu etno-contacte, care determină mediul cultural al regiunii,
formând relații interetnice. Atitudinile politice ale grupurilor entice, influenţează în mod semnificativ
politica națională și relațiile internaționale. Fără analiza problemelor dezvoltării grupurilor etnice și a
influenţei actualelor procese de transformare asupra păstrării identității etnice și culturale, este
imposibilă dezvoltarea cu succes a Ucrainei. O atenție deosebită merită regiunile, în care există zone
polietnice de așezare compactă a diferitelor grupuri etno-naționale. Una dintre aceste zone este cea
ucraineană a Dunării, care ocupă partea de sud-vest a regiunii Odesa din Ucraina.
În intervalul cuprins între secolul XVII și începutul secolului XX acest teritoriu nu a avut
propriul său statut politic, făcând parte din statele Rusia și România sub numele de Basarabia.
Procesele etno-culturale, care au avut loc în ultimele trei secole în această zonă, au influențat
semnificativ dezvoltarea istorică, economică și socială a zonei, iar structura etnică a populației a
devenit un factor important al fenomenelor demografice și sociale. Din aceste motive, studiul structurii
etnice a populației ţinutului dunărean ucrainean împreună cu alte zone compozite etnic, este esențial
pentru definirea rolului și importanței factorului etnic în viața societății actuale, pentru conservarea
patrimoniului său etnic.
Interesul față de diferite aspecte ale structurii etnice a populației și a relațiilor interetnice a
392 Vera ŢERKOVNA
crescut după proclamarea Ucrainei ca stat independent. Procesele etnice din Ucraina actuală au
devenit subiectul cercetărilor unor istorici, antropologi, demografi, geografi, lingviști, sociologi și
politologi. O atenție deosebită atrag teritoriile de frontieră cu etno-contacte, cărora le este dedicat
unui şir de teze: despre regiunile Galicia (2000)1, Volân (2011)2, Cernăuți (2006)3, Transcarpatia (2005)4,
Dunărea ucraineană (2009)5.
Componenţa etnică a populaţiei din regiunea Odesa, transformarea geo-demografică a
teritoriilor dunărene din Ucraina și particularitățile acestei zone, în ceea ce privește polietnia, sunt
reflectate în studiile științifice semnate de V. Ţerkovna (2017)6, V. Demcenko (2004)7 și O. Ceban
(2005)8. Din păcate, în literatura științifică din ţară, până în prezent lipsesc lucrări complexe de studiu
al proceselor etno-demografice din regiune, care au avut loc în a doua jumătate a secolului XX -
începutul secolului XXI.
Scopul acestui articol este analiza structurii etnice a populației ucrainene din zona dunăreană
ucraineană, definirea caracteristicilor sale teritoriale relativ la raioanele administrative în condiţiile
zonei multietnice.
Pentru elucidarea modificărilori cantitative și calitative ale grupurilor etnice din regiune, se
vor compara rezultatele recensămintelor populației din Ucraina realizate în anii 1989 9 şi 200110.
Întrucât datele statistice privind populația și structura sa etnică sunt date în contextul
raioanelor administrative și al orașelor, pentru studiu au fost selectate nouă raioane din regiunea
Odesa, situate în zona de sud-vest a regiunii: Arţâz, Belgorod-Dnestrovsk, Bolgrad, Ismail, Chilia, Reni,
Sărata, Tarutino și Tatarbunar.
Numărul populaţiei din teritoriile dunărene ucrainene în anul 2001 era 620,7 mii de
persoane, în comparație cu anul 1989 (672.3 mii de persoane) s-a redus cu 7,7%. Numărul locuitorilor
din regiunea Odesa în această perioadă a scăzut cu 6,42%, dar rata de declin în zonele de populație a
fost puţin mai mare (cu 0,18%) decât populația totală a Ucrainei (6,24%). Reducerea populației a avut
loc în toate raioanele regiunii. Mai puțin intens decât în regiune în ansamblu, populația a scăzut în
raioanele Ismail, Belgorod-Dnestrovsk, Tarutino și Tatarbunar. Mai intensiv acest proces a avut loc în
orașele Ismail și Belgorod- Dnestrovsk, precum și în raioanele Arţâz, Chilia și Reni (Тabelul 2).
Motivele reducerii numărului populației în zona dunăreană ucraineană, precum și în toată
Ucraina au fost procesele de depopulare și migrație, cât și asimilarea reprezentanților anumitor grupuri
etnice. Această tendință este, de asemenea, tipică pentru perioada actuală, ceea ce este confirmat de
materialul statistic din anul 2015. Cea mai mare reducere de populație este înregistrată în orașul Ismail
și în raioanele Chilia, Arţâz și Sărata (Tabelul 2).
Populația urbană din regiune, în anul 1989, a înregistrat 296,2 mii de persoane sau 44,1% din
1 R. M. Lozinski, Compoziția etnică a populației urbane din Galicia (studiu istoric și geografic) [Text]: Rezumatul tezei. Candidat
Geografie. Științe speciale 11.00.02 / RM Lozynsky. - Lvov, 2000. - 18 p.
2 P. V. Mrucikovski, Structura etnică a populației din regiunea Volyn (particularități regionale) [Text] / PV Mrucikovski //
Science. Buletinul Ştiinţific Volân. Universitatea Naţională L. Ukrainka. Serie: Științe geografice. - 2011. - No. 9. - p. 77-83.
3 V. A. Djaman, Cernauti - zonă polietnică de etnocontact [Text] / VA Djaman, II // Kostaşciuk Science. Herald Cherniv. Buletin
Stiinţific Universitatea din Cernigov. 36 lucrări ştiințifice. – Ed. 246: Geografie. - Cernăuți: Ruta, 2006. - p. 114-126.
4 L. Y. Şabaşova, Aspecte socio-geografice ale transformării structurii etnice a populației (pe exemplul regiunii Transcarpatice)
[text] Rezumatul tezei. Candidat geograf. Științe speciale 11.00.02. / L. Yu Şabaşova. - K., 2005. - 18 p.
5 V. I. Todorov, Bulgarii din zona dunărenă din Ucraina: caracteisticăr etnogeografică [Text]: Rezumatul tezei. Cand. Geografie.
Științe speciale 11.00.02 / VI I. Todorov. - Odesa, 2009. - 20 p.

6 Vera Tserkovnaya, Componența numerică și etnică a populației din Regiunea Odessa (pe materialele recensămintelor
populației din 1989 și 2001) // Revista de Studii Dunărene și Cercetare, Vol 7, nr 2 (2017), R. 378-388.
7 V. V. Demcenko, Transformarea geodemografică a zonei dunărene din Ucraina / VV Demcenko // Cultura popoarelor din
zona Mării Negre. - 2004. - № 52, Vol. 2 - pag. 21-27.

8 O. M. Ceban, Caracteristicile zonei dunărene din Ucraina din punct de vedere al polietniei / O.M. Ceban // Cultura popoarelor
Mării Negre. - 2005. - Nr. 68. - pag. 82-86.

9 Compoziția națională a populației din Ucraina. Partea I (conform Recensământului total al populației din 1989) .- K. : OOP
GVC Minstat al Ucrainei, 1991-219 pp.; Compoziția națională a populației din Ucraina. Partea a II-a (datele Republicii Sovietice
Autonome Crâm) Conform recensământului unional al populaţiei din 1989.-K. : OOP GVC Minstat. Ucraina, 1992.-509 pp.
10 Compoziția națională a populației Ucrainei și trăsăturile sale lingvistice, conform datelor Recensământul Populației
ucrainene 2001 / Ed. O.G. Osaulenko.K. : Derkomstat din Ucraina, 2003.- 246 pp.
Schimbări în structura etnică a populației din zona ucrainiană a Dunării în a doua jumătate a secolului al XX-lea 393
numărul total al locuitorilor dunăreni. Cel mai mare număr de locuitori din mediul urban în perioada
de anchetă a fost înregistrat în consiliile orășenești din Ismail și Belgorod-Dnestrovsk şi în raioanele
Chilia și Reni. Până în anul 2001, acesta a scăzut la 620,7 mii de persoane, adică cu 10,9% și a constituit
deja 42,5% din totalul populației, iar în 2015 ajunge la 240,9 mii de persoane sau 42% din populația
regiunii. Cea mai semnificativă reducere a populației urbane, în 2015, a avut loc în consiliul local din
Ismail și în raioanele Bolgrad și Chilia (Tabelul 3).
Ritmul reducerii numărului de săteni era mult mai scăzut. Astfel, numărul de locuitori din
mediul rural din regiune în această perioadă a scăzut de la 376,2 mii de persoane, în 1989 la 356,8 mii
în anul 2001, adică cu 5,2%. Cel mai mare număr al populației rurale a fost în raioanele Belgorod-
Dnestrovsk, Bolgrad, Ismail, Sărata și Arţâz. În anul 2015, în regiune au fost înregistrate 332 mii
persoane, adică 57,9%. Reducerea cea mai intensă a numărului de locuitori din mediul rural ţine de
raioanele Arţâz, Sărata și aproximativ același nivel este înregistrat în raioanele Chilia, Tatarbunar,
Bolgrad și Tarutino (Тabelul 3).
Zona dunăreană ca şi întreaga regiune Odesa, în perioada de studiu se deosebea prin
structura etnică extrem de pestriţă a populației. Marea majoritate a locuitorilor zonei a fost cea
ucraineană: 54.60% în 1989 și 62,80% în 2001. În pofida declinului din totalul populației, numărul
acestora a crescut de la 1,432.7 mii de persoane în 1989 la 1542,3 mii de persoane în 2001, creșterea
a fost de 7,6% (109.6 persoane) (Tabelul 1). În nouă raioane din sud-vestul regiunii Odesa din Ucraina,
în 2001, au fost înregistraţi 251.9 mii de ucraineni sau 40,6% din populație. Membrii acestui grup etnic
locuiesc mai ales în orașul Belgorod-Dnestrovsk – 36.1 mii de persoane (14,3%), în același raion – 51,0
mii persoane (20,3%) și în orașul Ismail – 32,500. persoane (12,9%). Arealuri mari de reședință
compactă a ucrainenilor au fost, de asemenea, în raioanele Ismail (15,8 mii persoane sau 12,9%),
Tatarbunar (29,7 mii persoane sau 11,8%), Chilia (26,700. persoane, sau 10,6% ) și Sărata (21,9 mii de
persoane sau 9,7%), (Tabelul 4).
O trăsătură caracteristică a proceselor etnice din regiunea Odesa, inclusiv din teritoriile
dunărene ucrainene, a fost reducerea persoanelor și a proporției minorităților etnice. Astfel, 1989-
2001 populația totală a minorităților etnice a scăzut de la 1,191.5 mii la 913.300 persoane (cu 8,21%).
De asemenea, a avut loc o ușoară (cu 0,42%), scădere a proporției minorităților între populația totală
a regiunii Odesa (Tabelul 1).
Din 1989 până în 2001, cea mai mare dintre toate minoritățile etnice ale regiunii Odesa au
fost rușii. Numărul total al acestora în regiunea Odesa a fost 508,5 mii de oameni (20.7%) și, comparativ
cu recensământul din 1989 a scăzut cu 29,3% (Tabelul 1). Dealtfel, cea mai mare (cantitativ) minoritate
din teritoriile dunărene ucrainene erau bulgarii; în 2001 au fost atestate 129.200 de persoane,
reprezentând 20,8% din populația totală a regiunii Odesa. Teritoriile compacte de reședință ale
bulgarilor au fost raioanele Bolgrad (45,6 mii de persoane sau 35,3% din locuitorii raionului și 30,3%
din regiune) și Arţâz (20,2 mii de persoane sau 15,6% din persoanele raionului și 13,4% din regiune)
(Тabelul 4). Comparativ cu anul 1989 numarul bulgarilor din aceste raioane și, în general, din regiune
a scăzut ușor, spre deosebire de teritoriile dunărene, unde numărul membrilor acestei minorități a
crescut cu 0,3% (Tabelul 5).
Următoarea minoritate din zona dunăreană ucraineană, după număr, au fost rușii, al căror
număr în 2001 s-a ridicat la 126,0 mii de persoane sau 20,3% din regiune. Reprezentanții acestei
minorități etnice au predominat între populația urbană din oraşele Ismail (37,2 mii de persoane sau
29,5% din populație) și Belgorod-Dnestrovsk (19,9 mii de persoane sau 12,6% din populație) (Тabelul 5).
Numărul total al populației moldovenești în zona dunăreană a fost de 78900 persoane
(12,7%). Cele mai mari suprafețe de stabilire a moldovenilor sunt în raioanele Reni (19,9 mii de
persoane sau 25,2% din populație) și Ismail (15.1 mii de persoane sau 19,1% din populație) (Tabelul 5).
Cea mai mică dintre minoritățile etnice din raioanele sud-vestice ale regiunii Odesa a fost
comunitatea găgăuză, care a numărat 24,9 mii de persoane sau 4,0% din populație. Locul lor de
reședință compactă a fost raionul Bolgrad, pe al cărui teritoriu au locuit 14,0 mii de persoane sau 56,2%
din populația raionului (Tabelul 5). Spre deosebire de bulgari, moldoveni și ruși, al căror număr a scăzut
față de 1989, numărul găgăuzilor a crescut ușor (Tabelul 1).
394 Vera ŢERKOVNA
Particularitatea structurii etnice a populației din zona dunăreană a fost că bulgarii și

moldovenii în ţările vecine Bulgaria, România, Moldova au aparținut națiunilor titulare (2004)11, pe
când găgăuzii sunt o parte culturală autonomă în Republica Moldova (2008)12. Acest lucru a contribuit
la procesele de migrație și „mai intens au influenţat schimbările compoziției etnice“ (2012)13.
Analiza structurii etnice a populației din zona ucraineană a Dunării, cercetarea
particularităților ei teritoriale, referitor la raioanele administrative cu privire la rezultatele
recensământului populaţiei din Ucraina din anii 1989 și 2001, permite caracterizarea aceastei zone ca
specială, multietnică. Pe teritoriul acestei regiuni într-o lungă perioadă de dezvoltare istorică s-au
format arealuri compacte de reşedinţă a reprezentanților națiunii titulare și a celor mai numeroase
minorităţi etnice - bulgari, ruși, moldoveni și găgăuzi. Trăsăturile caracteristice ale proceselor etnice au
fost reducerea populației totale, diminuarea numărului și al proporției minorităților etnice. Subiectul
cercetărilor pe viitor ar trebui să fie procesele de dispariţie a granițelor spațiale între comunitățile
etnice, păstrarea specificului etnic și cultural în mediul multietnic, caracteristic integrităţii etnice a
zonei dunărene din Ucraina.
11 V. V. Demcenko Transformarea geodemografică a zonei dunărene din Ucraina / VV Demcenko // Cultura popoarelor din
zona Mării Negre. - 2004. - № 52, Vol. 2 - pag. 21-27.
12 I. A. Subbotina Găgăuzii: dinamica numărului și schimbările în procesul de relocare (a doua jumătate a secolului XX - XXI) //
Revizuirea etnografică. - 2008. - No. 5. - pag. 115-133.

13 V. Sklear Influența proceselor de migrare asupra schimbărilor în structura etnică a populației ucrainene (mijlocul sec. XX -
începutul secolului XXI) / V. Sklear // Almanahul studiilor ucrainene. - 2012. - Ed. 7. - pag. 34-36.
Schimbări în structura etnică a populației din zona ucrainiană a Dunării în a doua jumătate a secolului al XX-lea 395
Tabelul 1. Structura etnică a populației regiunii Odessa (mii, persoane%)

Anul Populaţia Minorităţi Ucraineni Bulgari Ruşi Moldoveni Găgăuzi
totală naţionale
1989 2624,2 1191,5 1432,7 165,8 719,0 144,5 27,4
45,40 54,60 6,32 27,40 5,51 1,04
2001 2455,67 913,3 1542,3 150,7 508,5 123,8 27,6
-6,42 37,19 62,8 6,14 20,7 5,04 1,12
Tabelul 2. Populația zonei ucrainiene a Dunării, pe raioane administrative (mii de persoane)

Consilii orăşeneşti şi raioane 1989 2001 2015
Consiliul orăşenesc din B-Dnestrovsk 65,6 58,4 57,4
Consiliul orăşenesc din Ismail 92,9 84,8 72,5
Raionul Arţâz 59,2 51,3 45,4
Raionul B-Dnestrovsk 64,7 62,3 60,7
Raionul Bolgrad 77,8 74,0 69,4
Raionul Ismail 56,1 54,6 51,7
Raionul Chilia 65,5 58,7 52,7
Raionul Reni 44,5 39,9 37,5
Raionul Sărata 53,2 49,9 45,1
Raionul Tarutino 48,2 45,2 41,7
Raionul Тatarbunar 44,6 41,6 38,9
Total zona ucrainiană a Dunării 672,3 620,7 572,9
Total regiune 2624,2 2455,7 2396,4
Tabelul 3. Numărul populației urbane și rurale din raioanele administrative (mii de persoane)
1989 2001 2015
Populaţie Populaţie Populaţie Populaţie Populaţie Populaţie
Consilii orăşeneşti şi raioane urbană rurală urbană rurală urbană rurală
Consiliul orăşenesc din B-Dnestrovsk 65,6 - 58,4 - 57,3 -
Consiliul orăşenesc din Ismail 92,9 - 84,8 - 72,5 -
Raionul Arţâz 20,2 38,9 16,4 34,9 14,9 30,5
Raionul B-Dnestrovsk - 64,7 - 62,3 - 60,7
Raionul Bolgrad 18,1 59,7 17,4 56,6 15,5 53,8
Raionul Ismail 5,9 50,2 4,8 49,7 4,6 47,0
Raionul Chilia 36,8 28,8 31,9 26,9 28,7 24,0
Raionul Reni 23,8 20,7 20,5 19,4 19,1 18,4
Raionul Sărata 6,2 47,0 5,2 44,7 4,3 40,8
Raionul Tarutino 15,1 33,1 13,7 31,5 12,9 28,7
Raionul Тatarbunar 11,6 33,1 10,8 30,8 10,9 27,9
Total zona dunăreană ucraineană 296,2 376,2 263,9 356,8 240,9 332,0
Total regiune 1725,0 899,2 1604,7 851,0 1603,4 793,3
396 Vera ŢERKOVNA
Tabelul 4. Componența etnică a populației zonei ucrainiene a Dunării în districtele administrative

din 2001 (mii persoane, %)
Consilii orăşeneşti şi Ucraineni Bulgari Ruşi Moldoveni Găgăuzi
raioane
Consiliul orăşenesc din 36,1 14,3 2,1 1,6 15,9 12,6 1,6 2,0 0,3 1,2
B-Dnestrovsk
Ismail
Raionul Arţâz 14,2 5,6 20,2 15,6 11,5 9,1 3,3 4,2 0,9 3,6
Raionul B-Dnestrovsk 51,0 20,2 0,8 0,6 5,5 4,4 3,9 4,9 0,2 0,8
Raionul Bolgrad 5,7 2,3 45,6 35,3 6,0 4,8 1,2 1,5 14,4 56,2
Raionul Ismail 15,8 6,3 14,1 10,9 8,9 7,1 15,1 19,1 0,2 0,8
Raionul Chilia 26,7 10,6 2,6 2,0 18,0 14,3 9,4 11,9 2,3 9,2
Raionul Reni 7,2 2,9 3,4 2,6 6,1 4,8 19,9 25,2 3,2 12,9
Raionul Sărata 21,9 9,7 10,0 7,7 7,9 6,3 9,4 11,9 0,2 0,8
Raionul Tarutino 11,1 4,4 17,0 13,2 6,3 5,0 7,5 9,5 2,7 10,8
Raionul Тatarbunar 29,7 11,8 4,8 3,7 2,7 2,1 3,9 4,9 0,1 0,4
Total zona dunăreană 251,9 100 129,2 100 126,0 100 78,9 100 24,9 100
ucraineană
Tabelul 5. Componența etnică a populației zonei ucrainiene a Dunării pe județe administrative (%)
Consilii orăşeneşti şi Ucraineni Bulgari Ruşi Moldoveni Găgăuzi
raioane 1989 2001 1989 2001 1989 2001 1989 2001 1989 2001
B-Dnestrovsk
Ismail
Raionul Arţâz 24,8 27,4 40,1 39,1 24,8 22,5 6,8 6,3 1,6 1,8
Raionul B-Dnestrovsk 77,2 81,9 2,5 2,4 12,7 8,8 7,4 6,2 0,3 0,2
Raionul Bolgrad 5,8 7,6 61,0 60,8 10,3 8,0 0,8 1,5 16,9 18,7
Raionul Ismail 28,6 28,9 26,9 25,7 16,1 16,1 26,9 27,6 0,4 0,4
Raionul Chilia 40,7 44,6 4,2 4,3 34,3 30,0 15,7 15,8 4,1 3,8
Raionul Reni 16,5 17,7 8,9 8,5 18,3 15,1 47,0 49,0 7,7 7,9
Raionul Sărata 46,9 43,9 21,0 20,0 18,5 15,9 12,3 19,0 0,3 0,3
Raionul Tarutino 22,8 24,5 34,2 37,5 15,1 13,9 21,1 16,5 5,6 6,0
Raionul Тatarbunar 67,9 71,3 11,4 11,5 7,7 6,4 11,2 9,4 0,2 0,2
Total zona dunăreană 35,9 40,2 20,6 20,9 24,0 20,2 12,5 12,7 3,7 4,0
ucraineană
Total regiune 54,6 62,8 6,3 6,1 27,1 20,5 5,5 5,0 1,0 1,1
ЗМІНИ ЕТНІЧНОЇ СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПОДУНАВ’Я
В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 20-ГО СТОЛІТТЯ
Віра ЦЕРКОВНА
e-mail: viratserkovna@gmail.com
Важливим напрямом наукових досліджень у сучасній Україні стало вивчення етнічної

структури населення прикордонних етноконтактних територій, яка визначає культурне
середовище регіону, формує міжетнічні стосунки, політичні настрої етнічних груп, що суттєво
впливає на національну політику держав і міждержавні відносини. Без аналізу проблем розвитку
етнонаціональних груп та впливу сучасних трансформаційних процесів на збереження
етнокультурної самобутності неможливий успішний розвиток України. Особливої уваги
заслуговують поліетнічні регіони, в яких є ареали компактного розселення різних
етнонаціональних груп. Одним із таких регіонів є українське Придунав’я, що займає південно-
західну частину Одеської області України.
Упродовж XVII-початку XX ст. ця територія не мала свого політичного статусу і входила
до складу Російської та Румунської держав під назвою Бессарабія. Етнокультурні процеси, які
відбувалися протягом останніх трьох століть у цьому регіоні, значно вплинули на історичний,
економічний та соціальний розвиток українського Придунав’я, етнічна структура населення стала
важливим чинником демографічних і соціальних явищ. Саме тому дослідження етнічної
структури населення Придунайського краю разом з іншими, строкатими в етнічному складі,
регіонами є надзвичайно важливим для з’ясування ролі та значення етнічного чинника в
життєдіяльності сучасного суспільства, збереженні його етнічної спадщини.
Інтерес до різноманітних питань етнічної структури населення та міжетнічних відносин
зріс після проголошення України незалежною державою. Етнічні процеси в сучасній Україні стали
предметом дослідження істориків, етнологів, демографів, географів, мовознавців, соціологів та
політологів. Особливу увагу привертають прикордонні етноконтактні території, яким присвячена
ціла низка дисертаційних робіт: Галичина (2000)1, Волинська (2011)2, Чернівецька (2006)3,
Закарпатська область (2005)4, українське Подунав’я (2009)5.
Етнічний склад населення Одеської області, геодемографічні трансформації
українського Подунав’я та особливості цього регіону з погляду поліетнічності знайшли
1 Р. М. Лозинський, Етнічний склад міського населення Галичини (історико-географічне дослідження) [Текст]:

автореф. дис. … канд. геогр. наук: спец. 11.00.02 / Р. М. Лозинський. – Львів, 2000. – 18 с.
2 П. В. Мручковський, Етнічна структура населення Волинської області (територіальні особливості) [Текст] / П. В.
Мручковський // Наук. вісник Волин. нац. ун-ту ім. Л. Українки. Серія: Географічні науки. – 2011. – № 9. – С. 77-83.
3 В. О. Джаман Чернівецька область – поліетнічна етноконтактна територія [Текст] / В. О. Джаман, І. І. Костащук
// Наук. вісник Чернів. ун-ту: Зб. наук. праць. – Вип. 246: Географія. – Чернівці: Рута, 2006. – С. 114-126.
4 Л. Ю. Шабашова Суспільно-географічні аспекти трансформації етнічної структури населення (на прикладі
Закарпатської області ) [Текст]: автореф. дис. … канд. географ. наук: спец. 11.00.02. / Л. Ю. Шабашова. – К., 2005. – 18 с.
5 В. І. Тодоров Болгари Українського Придунав’я: етногеографічна характеристика [Текст]: автореф. дис. … канд.
геогр. наук: спец. 11.00.02 / В. І. Тодоров. – Одеса, 2009. – 20 с.
398 Віра ЦЕРКОВНА
відображення в наукових розвідках В. Церковної (2017)6, В. Демченка (2004)7 і О.Чебан (2005)8.

На жаль, у сучасній вітчизняній науковій літературі поки що відсутні окремі комплексні праці, де
б вивчалися етнодемографічні процеси в цьому регіоні у другій половині ХХ – на початку XXI
століття.
Мета статті – здійснити аналіз етнічної структури населення українського Подунав’я,
визначити її територіальні особливості в розрізі адміністративних районів в умовах поліетнічного
регіону.
З’ясувати кількісні та якісні зміни розвитку етнічних груп населення цього регіону
допоможе порівняння результатів переписів населення України 19899 і 2001 рр.10.
Оскільки статистичні дані про населення та його етнічну структуру подаються в розрізі
адміністративних районів і міст, то територією дослідження обрано дев’ять районів Одещини,
розташованих на південному заході області: Арцизький, Б.-Дністровський, Болградський,
Ізмаїльський, Кілійський, Ренійський, Саратський, Тарутинський і Татарбунарський.
Загальна чисельність населення українського Подунав’я у 2001 р. становила 620,7 тис.
осіб, порівняно з 1989 р. (672,3 тис. осіб), вона скоротилася на 7,7%. Кількість мешканців Одеської
області за цей період зменшилася на 6,42%, проте темпи скорочення чисельності населення
області були дещо вищими (на 0,18%), ніж загальної чисельності населення України (6,24%).
Зменшення кількості населення відбувалося в усіх районах краю. Менш інтенсивно, ніж у регіоні
в цілому, скорочувалася чисельність населення в Ізмаїльському, Білгород-Дністровському,
Тарутинському і Татарбунарському районах. Інтенсивніше здійснювався цей процес у містах
Ізмаїл і Білгород-Дністровський, а також в Арцизькому, Кілійському та Ренійському районах
(Таблиця 2).
Причинами зменшення загальної кількості населення українського Подунав’я та
Одеської області, як і всієї України, були депопуляційні й міграційні процеси, а також асиміляція
представників окремих етносів. Ця тенденція характерна також для сучасного періоду, що
підтверджують статистичні матеріали 2015 р. Найбільше скоротилася чисельність населення у
місті Ізмаїл та Кілійському, Арцизькому і Саратському районах (Таблиця 2).
Міського населення в регіоні у 1989 р. було зафіксовано 296,2 тис. осіб або 44,1% від
загальної кількості всіх мешканців Придунав’я. Найбільша кількість міських мешканців у
досліджуваний період була зареєстрована в Ізмаїльській та Білгород-Дністровських міських
радах, Кілійському й Ренійському районах. До 2001 р. чисельність населення скоротилася до
620,7 тис. осіб, тобто на 10,9% і складала вже 42,5% від усіх мешканців, а у 2015 р. – 240,9 тис.
осіб або 42% від населення регіону. Найбільш суттєве зменшення міського населення у 2015 р.
відбулося в Ізмаїльській міській раді та Болградському й Кілійському районах (Таблиця 3).
Темпи скорочення чисельності сільських жителів були значно нижчі. Так, кількість
сільських мешканців краю за цей період зменшилася з 376,2 тис. осіб у 1989 р. до 356,8 тис. осіб
у 2001 р., тобто на 5,2%. Найбільша чисельність сільського населення була у Білгород-
Дністровському, Болградському, Ізмаїльському, Саратському та Арцизькому районах. У 2015 р.
його в регіоні було зафіксовано 332 тис. осіб, тобто 57,9%. Найінтенсивніше скоротилася кількість
сільських мешканців в Арцизькому, Саратському й приблизно однаково в Кілійському,
Татарбунарському, Болградському й Тарутинському районах (Таблиця 3).
6 Vera Tserkovnaya, Numerical and Ethnic Composition of the Population of Odessa Region (On the Materials of the Population
Censuses of 1989 and 2001) //Journal of Danubian Studies and Research, Vol 7, No 2 (2017), Р. 378-388.
7 В.В. Демченко Геодемографическая трансформация украинского Придунавья / В.В. Демченко // Культура народов
Причерноморья. — 2004. — № 52, Т. 2. — С. 21-27.

8 О.М. Чебан Особливості українського Придунав'я з погляду поліетнічності / О.М. Чебан // Культура народов
Причерноморья. — 2005. — № 68. — С. 82-86.

9 Національний склад населення України. Частина І (за даними Всесоюзного Перепису населення 1989 року). – К.: ООП
ГВЦ Мінстат України, 1991. – 219 с.; Національний склад населення України. Частина ІІ (по Кримській АРСР та областях):
за даними Всесоюзного перепису населення 1989 року. – К.: ООП ГВЦ Мінстат. України, 1992 .– 509 с.
10 Національний склад населення України та його мовні ознаки за даними Всеукраїнського перепису населення 2001
року / За ред. О. Г. Осауленка. — К.: Держкомстат України, 2003. – 246 с.

Зміни етнічної структури населення Українського Подунав’я в другій половині ХХ століття 399
Придунайський регіон, як і вся Одеська область, у досліджуваний період відрізнявся

надзвичайно строкатою етнонаціональною структурою населення. Переважну більшість серед
мешканців області становили українці: 54,60% у 1989 р. і 62,80% у 2001 р. Незважаючи на
зменшення загальної чисельності населення області, кількість українців зросла з 1432,7 тис. осіб
у 1989 р. до 1542,3 тис. осіб у 2001 р., приріст становив 7,6% (109,6 осіб) (Таблиця 1). У дев’яти
південно-західних районах Одещини у 2001 р. українців було зафіксовано 251,9 тис. осіб або
40,6% від усього населення області. Представники цього етносу переважно мешкали у м.
Білгород-Дністровський – 36,1 тис. осіб (14,3%), однойменному районі – 51,0 тис. осіб (20,3%) та
м. Ізмаїл – 32,5 тис. осіб (12,9%). Великими ареалами компактного проживання українців були
також Ізмаїльський (15,8 тис. осіб або 12,9%), Татарбунарський (29,7 тис. осіб або 11,8%),
Кілійський (26,7 тис. осіб або 10,6%) та Саратський (21,9 тис. осіб або 9,7%) райони (Таблиця 4).
Характерною рисою етнічних процесів в Одеській області й українському Подунав’ї в
тому числі було скорочення кількості та питомої ваги етнічних меншин. Так, з 1989 р. до 2001 р.
загальна кількість населення етнічних меншин скоротилася з 1191,5 тис. до 913,3 тис. осіб (на
8,21%). Також відбулося незначне (на 0,42%) зменшення питомої ваги національних меншин
серед усього населення Одеської області (Таблиця 1).
З 1989 по 2001 рр. найбільшою серед усіх етнічних меншин Одеської області були
росіяни. Їх загальна чисельність на Одещині становила 508,5 тис. осіб (20,7%), порівняно з
переписом 1989 р., вона зменшилася на 29,3% (Таблиця 1). Проте найбільшою за кількісною
ознакою меншиною українського Подунав’я були болгари, яких у 2001 р. нараховувалося 129,2
тис. осіб, що становило 20,8% від усього населення регіону. Компактною територією їх
проживання був Болградський (45,6 тис. осіб або 35,3% від мешканців регіону і 30,3% області) та
Арцизький (20,2 тис. осіб або 15,6% від мешканців регіону і 13,4% області) райони (Таблиця 4). У
порівнянні з 1989 р., чисельність болгар у цих районах і загалом в області дещо зменшилася, на
відміну від Придунав’я, де кількість представників цієї меншини зросла на 0,3% (Таблиця 5).
Наступною за числом меншиною українського Подунав’я були росіяни, кількість яких у
2001 р. становила 126,0 тис. осіб або 20,3% регіону. Представники цієї етнічної групи переважали
серед населення міст Ізмаїл (37,2 тис. осіб або 29,5% населення регіону) та Білгород-
Дністровський (19,9 тис. осіб або 12,6% населення регіону) (Таблиця 5).
Загальна чисельність молдавського населення у Придунав’ї становила 78,9 тис. осіб
(12,7%). Найбільші ареали розселення молдован знаходяться у Ренійському (19,9 тис. осіб або
25,2% населення регіону) та Ізмаїльському (15,1 тис. осіб або 19,1% населення регіону) районах
(Таблиця 5).
Найменшою з найчисельніших етнічних меншин південно-західних районів Одещини
були гагаузи, яких нараховувалося 24,9 тис. осіб або 4,0% населення регіону. Місцем їх
компактного проживання був Болградський район, де мешкало 14,0 тис. осіб або 56,2%
населення регіону (Таблиця 5). На відміну від болгар, росіян та молдован, чисельність яких у
порівнянні з 1989 р. скоротилася, кількість гагаузів дещо зросла (Таблиця 1).
Специфіка етнічної структури населення українського Подунав’я полягала в тому, що
болгари і молдовани в сусідніх з Україною Болгарії, Румунії та Молдові належали до титульних
націй (2004)11, а гагаузи – до складу культурної автономії в республіці Молдова (2008)12. Це
сприяло міграційним процесам та «найбільш інтенсивно впливало на зміни етнічного складу»
(2012)13.
Аналіз етнічної структури населення українського Подунав’я, дослідження її
територіальних особливостей у розрізі адміністративних районів за результатами переписів
11 В. В. Демченко Геодемографическая трансформация Украинского Придунавья / В.В. Демченко // Культура народов

Причерноморья. — 2004. — № 52, Т. 2. — С. 21-27.
12 И.А. Субботина Гагаузы: динамика численности и изменения в расселении (вторая половина XX – XXI в.) //
Этнографическое обозрение. –– 2008. –– № 5. –– С. 115–133.

13 В. Скляр Вплив міграційних процесів на зміни етнічного складу населення України (середина ХХ – початок ХХІ ст.)
/ В. Скляр // Українознавчий альманах. - 2012. - Вип. 7. - С. 34-36.

населення України 1989 і 2001 рр. надає можливість розглядати цей регіон як особливий,
поліетнічний. На його теренах упродовж тривалого історичного розвитку сформувалися
компактні ареали проживання представників титульної нації та найбільших етнічних меншин –
болгар, росіян, молдован і гагаузів. Характерними рисами етнічних процесів було скорочення
загальної кількості населення, зменшення чисельності й питомої ваги етнічних меншин.
Предметом подальших досліджень мають бути процеси розмивання просторових кордонів між
етнічними спільнотами, збереження етнокультурної самобутності в поліетнічному середовищі,
риси міжетнічної цілісності Придунав’я.
Зміни етнічної структури населення Українського Подунав’я в другій половині ХХ століття 401
Таблиця 1. Етнічна структура населення Одеської області (тис. осіб,%)

Рік Все Етнічні Українці Болгари Росіяни Молдовани Гагаузи
населення меншини
1989 2624,2 1191,5 1432,7 165,8 719,0 144,5 27,4
45,40 54,60 6,32 27,40 5,51 1,04
2001 2455,67 913,3 1542,3 150,7 508,5 123,8 27,6
-6,42 37,19 62,8 6,14 20,7 5,04 1,12
Таблиця 2. Чисельність населення українського Подунав’я за адміністративними районами (тис. осіб)

Міські ради і райони 1989 2001 2015
Б.-Дністровська міська рада 65,6 58,4 57,4
Ізмаїльська міська рада 92,9 84,8 72,5
Арцизький 59,2 51,3 45,4
Б.-Дністровський 64,7 62,3 60,7
Болградський 77,8 74,0 69,4
Ізмаїльський 56,1 54,6 51,7
Кілійський 65,5 58,7 52,7
Ренійський 44,5 39,9 37,5
Саратський 53,2 49,9 45,1
Тарутинський 48,2 45,2 41,7
Татарбунарський 44,6 41,6 38,9
Всього по регіону 672,3 620,7 572,9
Всього по області 2624,2 2455,7 2396,4
Таблиця 3. Чисельність міського й сільського населення за адміністративними районами (тис. осіб)

1989 2001 2015
Міське Сільське Міське Сільське Міське Сільське
Міські ради і райони населен населен населен населен населення населен
ня ня ня ня ня
Б.-Дністровська міська рада 65,6 - 58,4 - 57,3 -
Ізмаїльська міська рада 92,9 - 84,8 - 72,5 -
Арцизький 20,2 38,9 16,4 34,9 14,9 30,5
Б.-Дністровський - 64,7 - 62,3 - 60,7
Болградський 18,1 59,7 17,4 56,6 15,5 53,8
Ізмаїльський 5,9 50,2 4,8 49,7 4,6 47,0
Кілійський 36,8 28,8 31,9 26,9 28,7 24,0
Ренійський 23,8 20,7 20,5 19,4 19,1 18,4
Саратський 6,2 47,0 5,2 44,7 4,3 40,8
Тарутинський 15,1 33,1 13,7 31,5 12,9 28,7
Татарбунарський 11,6 33,1 10,8 30,8 10,9 27,9
Всього по регіону 296,2 376,2 263,9 356,8 240,9 332,0
Всього по області 1725,0 899,2 1604,7 851,0 1603,4 793,3
Таблиця 4. Етнічний склад населення українського Подунав’я за адміністративними

районами 2001 р. (тис. осіб, %)
Райони Українці Болгари Росіяни Молдовани Гагаузи
Б.-Дністровська 36,1 14,3 2,1 1,6 15,9 12,6 1,6 2,0 0,3 1,2
міська рада
Ізмаїльська міська 32,5 12,9 8,6 6,7 37,2 29,5 3,7 4,7 0,8 3,2
рада
Арцизький 14,2 5,6 20,2 15,6 11,5 9,1 3,3 4,2 0,9 3,6
Б.-Дністровський 51,0 20,2 0,8 0,6 5,5 4,4 3,9 4,9 0,2 0,8
Болградський 5,7 2,3 45,6 35,3 6,0 4,8 1,2 1,5 14,4 56,2
Ізмаїльський 15,8 6,3 14,1 10,9 8,9 7,1 15,1 19,1 0,2 0,8
Кілійський 26,7 10,6 2,6 2,0 18,0 14,3 9,4 11,9 2,3 9,2
Ренійський 7,2 2,9 3,4 2,6 6,1 4,8 19,9 25,2 3,2 12,9
Саратський 21,9 9,7 10,0 7,7 7,9 6,3 9,4 11,9 0,2 0,8
Тарутинський 11,1 4,4 17,0 13,2 6,3 5,0 7,5 9,5 2,7 10,8
Татарбунарський 29,7 11,8 4,8 3,7 2,7 2,1 3,9 4,9 0,1 0,4
Всього по регіону 251,9 100 129,2 100 126,0 100 78,9 100 24,9 100
Таблиця 5. Етнічний склад населення українського Подунав’я за адміністративними районами (%)

Райони Українці Болгари Росіяни Молдовани Гагаузи
1989 2001 1989 2001 1989 2001 1989 2001 1989 2001
Б.-Дністровська 52,8 62,9 3,9 3,7 37,1 28,2 2,1 1,9 0,4 0,4
міська рада
Ізмаїльська міська 31,7 38,0 9,1 10,0 51,0 43,7 4,2 4,3 0,7 0,9
рада
Арцизький 24,8 27,4 40,1 39,1 24,8 22,5 6,8 6,3 1,6 1,8
Б.-Дністровський 77,2 81,9 2,5 2,4 12,7 8,8 7,4 6,2 0,3 0,2
Болградський 5,8 7,6 61,0 60,8 10,3 8,0 0,8 1,5 16,9 18,7
Ізмаїльський 28,6 28,9 26,9 25,7 16,1 16,1 26,9 27,6 0,4 0,4
Кілійський 40,7 44,6 4,2 4,3 34,3 30,0 15,7 15,8 4,1 3,8
Ренійський 16,5 17,7 8,9 8,5 18,3 15,1 47,0 49,0 7,7 7,9
Саратський 46,9 43,9 21,0 20,0 18,5 15,9 12,3 19,0 0,3 0,3
Тарутинський 22,8 24,5 34,2 37,5 15,1 13,9 21,1 16,5 5,6 6,0
Татарбунарський 67,9 71,3 11,4 11,5 7,7 6,4 11,2 9,4 0,2 0,2
Всього по регіону 35,9 40,2 20,6 20,9 24,0 20,2 12,5 12,7 3,7 4,0
Всього по області 54,6 62,8 6,3 6,1 27,1 20,5 5,5 5,0 1,0 1,1
Reflexii culturale danubiene. Etnolingvistică, toponimie și arte
Дунайські культурні розвідки. Етнолінгвістика, топоніміка та мистецтво
IMAGINAR DANUBIAN ÎN „ȚARA DE DINCOLO DE NEGURĂ”
Elena GOLOVANOVA
e-mail: elena.univ@ukr.net
DANUBIAN IMAGINARY IN „THE LAND BEYOND MIST”
Summary. Mihail Sadoveanu, the greatest Romanian prose writer of all times, consecrated his work to
a single hero: the Romanian people, evoked at various moments, from the beginnings of the nation's existence to
the present day. The originality of his work lies in the ability to fuse with the evoked world, so that a single
narrator, the author himself, tells the past and today's life. The specific of writing „The Land Beyond Mist” is
produced by the lyricism in the realistic evocation of a living world and living animals that live by other rules
different from those of the contemporary world. The lyrical romanticism of the novel comes from permanent
escape from social constraint, the exaltation of the primary forces of nature and the simplification of psychology
to vision. The writer has a sense of the past that goes down to the times of the first humans when hunting and
fishing were basic activities of human existence, following water courses and hunting the wild cock on the
mountain peaks, the rabbit in the stubbles of fields and the coot in the ponds of the Danube delta , quiet and
wide, with the same carelessness that has been carried on for thousands of years, sliding into the sea in lazy turns.
His narratives mingle reality with primitive faith in a sincere and melancholy way. Hunting and fishing are
opportunities for the author to travel in the past and to merge into the existence of the primordial man. The spell
of Sadoveanu’s creation is due to the incomparable combination of lyricism and reflection, every second seeming
to be fit in a curve of eternity.
Mihail Sadoveanu, cel mai mare prozator român din toate timpurile, numit de Geo Bogza
„Ștefan cel Mare al literaturii române”, și-a consacrat opera unui singur erou: poporul român, evocat
în diverse momente, de la începuturile existenței neamului și până în contemporanietate.
Mihail Sadoveanu scrie în epoca marelui roman realist și a romanului modern. El este
creatorul romanului istoric românesc, care vede istoria ca o scenă imensă, în care se mișcă mari
voievozi într-un spațiu epopeic, legendar și mitic. Originalitatea operei lui constă în capacitatea de a se
contopi cu lumea evocată, astfel încât un singur narator, autorul însuși, povestește viața din trecut și
cea de azi.
Eroii lui Sadoveanu sunt exponenți ai unor categorii, tipuri sau arhetipuri, exemplare pentru
umanitate prin faptele lor. Autorul a creat o lume prin Ștefan cel Mare și Tudor Șoimaru, Victoria și
Nechifor Lipan, răzeși și boieri, haiduci și militari, popi și avocați, pescari și vânatori, diplomați și
negustori. Sadoveanu urmărește condiția socială și cea istorică a individului, descriind realitățile
prezente și cele care aparțin istoriei sau unui trecut pe care documentele nu-l pot atesta.
Ceea ce dă farmec povestirii lui Mihail Sadovenu este taina care se cere dezvăluită și la care
se ajunge descoperindu-i muzica, starea de echilibru și semnificația tăcerii sadoveniene.
Nicolae Manolescu afirma: „povestirea sadoveniană oprește timpul, creând în jurul omului –
povestitor sau ascultător – un spațiu magic care îl protejează. Eroii nu povestesc spre a-și ușura sufletul,
406 Elena GOLOVANOVA
ori spre a reda viața: ci pentru a se sustrage vieții și morții. „Hanu-Ancuței” este metafora imaginarului
sadovenian, obiectivare a locului secret unde-și află originea însăși imensa forță plăsmuitoare a
scriitorului. Această carte este, poate, cheia cea mai tainica a întregii lui opere, pe care o conține și o
explică, în doar nouăzeci de pagini”1.
Zoe Dumitrescu Bușulenga în volumul „Itinerarii prin cultură” spunea că de la o vreme, orice
narație sadoveniană, din prezentul cel mai banal, își vede rupte zăgazurile firești ale timpului mărunt
al vieții omului. „Fenomenul de regresie într-un timp mitic, al obârșiilor, dinspre care toate vin purtând
semne, și în care toate se întâlnesc, se produce deschizând unghiuri de perspectivă revelatorii pentru
o altă cunoaștere. La altitudinile de la care ajunge să privească geografiile mitice, Sadoveanu - scriitorul
capătă puterea de a domina și struni și timpul, și de a vedea cum izvorăsc, din illo tempore, șuvoaiele
timpului mitic a cărui încărcătură evenimențială nu mai contrazice rânduielile timpului cosmic, ci se
încadrează în niște încifrate relații cauzale și finale”2. De aceea autorul pare a veni ca martor din
străfunduri de istorie pe de o parte, iar pe de alta se poate întoarce înapoi pe firul timpului spre obârșii,
făcând, printr-un proces adânc și misterios de cunoaștere, timpul repetabil și reversibil.
George Călinescu, unul dintre cei mai importanți critici literari români din toate timpurile, în
prefața la volumul „M. Sadoveanu. Romane și povestiri istorice”, scria: „Mihail Sadoveanu e mult mai
vast decât Ion Creangă, are realismul unui Balzac și melancolia unui romantic, meditația aspră a lui
Miron Costin și voluptatea senzorială a lui Rabelais”3. Și mai menționa, că este precis ca un pictor
flamand, inefabil ca un muzician, contemplator al frumuseților lumii și naturalist, un creator de
atmosferă, un analist al sufletelor impenetrabile, un dramaturg în proză, un cunoscător al individului
și al colectivității, al grupurilor arhaice și al societății moderne, un înțelept orientat și un critic al ordinii
sociale nedrepte. Pentru M. Sadoveanu sunt cunoscute toate registrele vieții sufletești complicate de
o lungă civilizație, fie ea arhaică sau evoluată, eroii săi sunt înzestrați cu o finețe irepetabilă. „Mihail
Sadoveanu este totodată un scriitor pentru popor și un autor pentru intelectualii cei mai rafinați,
accesibil, ca și Mihai Eminescu, tuturor imaginațiilor”4.
Ce deosebește scrisul lui Mihail Sadoveanu de scrisul celorlalți prozatori români? Răspunsul
la această întrebare îl dă criticul român Perpessicius în „Lirism și narațiune în opera lui Mihail
Sadoveanu”: „constanta și continua fuziune dintre lirismul expresiei și predestinarea tiparului epic. O
narațiune de Mihail Sadoveanu, indiferent de proporțiile ei, schiță, nuvelă de dimensiuni sau epopee,
se desfășoară după aceleași canoane interioare, ale grației și logicii, așa cum torsul de canepă din care
ursitoarele torc fire predestinate este totodată și izvor de taină și de poezie”5. Trup și suflet cu axa lor
de susținere fac vița de vie, ce îmbrățișează ulmul pe care se sprijină sau iedera cu cârcei ce se
împletește de-a lungul columnei de marmură, de parca și-ar comunica, unele altora, seva și
ornamentele. Mihail Sadoveanu este numit de Perpessicius povestitor înnăscut și cel mai desăvârșit
poet al prozei românești din toate timpurile.
Confirmare a acestei înalte aprecieri sunt cuvintele superbe scrise de Mihai Sadoveanu în
Prefața la cartea „Țara de dincolo de negură”: „în această carte vorbesc priveliştile şi oamenii acestui
pământ. Munţii în care au împietrit parcă îndrăzneli de gândire singuratice; pâclele care acopăr liniştile
văilor; apele care zvonesc cântarea vieţii etern înnoite; codrii care suie râpile şi coboară văgăunile,
deschizând luminii poieni şi grămădind întuneric în sihle nestrăbătute; satele înşirate pe coline, cu
bisericile poetice; Dunărea şi Marea; oameni în costume pitoreşti râzând clipei care trece”. Avem cele
mai alese frumuseţi din lume, căci şi aici sunt privelişti tot aşa de frumoase ca cele mai lăudate de
aiurea. Cel care vede Delta înţelege singurătăţile Africii. Cel care suie în Călimani ori pe Retezat, ori pe
Ceahlău a trecut în zona fără de prihană a altei lumi.
Cei care sunteţi vânători ori pescari n-aveţi nevoie de îndemnul meu ca să ieşiţi în mijlocul
naturii. După ani de rătăciri şi practică, văd că încă îmi mai rămân totuşi destule, necunoscute, şi vă
1 Nicolae Manolescu, Imaginarul sadovenian: Hanu Ancuței. Locul unde nu s-a întâmplat nimic, în vol. Teme, București, 1971.
2 Zoe Dumitrescu Bușulenga, „Sadoveanu. Motivul drumului și aventura umană”, în vol. Itinerarii prin cultură, Bucuresti, 1982.
3 George Calinescu, Mihail Sadoveanu. Romane si povestiri istorice (prefață), Bucuresti, 1961.
4 Idem, Istoria literaturii române de la origini până în prezent, București-Chișinău, 2001.
5 Perpessicius, Lirism și narațiune în opera lui Mihail Sadoveanu, în vol. Mențiuni de istorie literară și folclor, Bucuresti, 1956.
Imaginar danubian în „Țara de dincolo de negură” 407
îndemn pe cei de la câmpie să vă suiţi la munte, să ascultaţi cerbul la începutul toamnei, iar pe tovarăşii
vânători din munte îi sfătuiesc să încerce farmecul unei zile cu luntrea în singurătăţile pruteţurilor ori
dunăriţelor. Cartea aceasta e un tribut de pietate Celui care eliberează necontenit minunile, de la
mărgăritarul din scoica oceanului până la zâmbetul delicat al unei fecioare din munţii Bucovinei”6.
Fără îndoială că vânatul şi pescuitul sunt cele mai vechi sporturi, cu observaţia că s-au născut
sub presiunea necesităţii şi n-au devenit divertisment decât cu timpul. Pescuitul primitivilor era
agerime; vânatul – forţă şi rezistenţă.
Criticul literar român Garabet Ibrăileanu a scris o recenzie deosebit de elogioasă numind
„Țara de dincolo de negură” „una din cărțile cele mai plăcute ale dlui Sadoveanu”, în care autorul „a
pus tot ceea ce are mai bun în bagajul său de fapte: natură, oameni ai naturii și trecut. Și toată perfecția
artei sale, ajunsă la maturitate”7. Au fost elogiate descrierile pitorești de natură și evocarea vieții
simple și arhaice a oamenilor ce locuiesc în pustietățile de codru sau de munte, imortalizate prin
expresii de un lirism remarcabil. Criticul considera Țara de dincolo de negură - un cântec de la început
și până la sfârșit, un cântec când triumfal, când melancolic”8.
Originalitatea acestei scrieri o constituie tocmai lirismul său în evocarea realistă a unei lumi
vegetale și animale vii care trăiește după alte reguli, diferite de cele ale lumii contemporane.
Romantismul liric al scrierii provine din evadarea permanentă din constrângerea socială, din exaltarea
forțelor primare ale naturii și din simplificarea psihologiei la vizualitate. Cartea este descrisă ca un
manual poetic de vânătoare, cu o serie de cuceritoare peisagii, câteva amintiri, povești eroice sau
fantastice. „Țara de dincolo de negură a d-sale este într-adevăr o regiune feerică, o lume de basm, cu
o natură luxuriantă, bogată în plante minunate, în păsări exotice, în pești nemaivăzuți, în vietăți și
gângănii sclipitoare”, scria Constantin Șăineanu9.
Temele principale ale volumului „Țara de dincolo de negură” sunt descrierea naturii și trăirea
de către oameni a unui sentiment de comuniune cu natura. Criticii literari au afirmat nu o dată că
Sadoveanu ar fi cel mai strălucit poet al naturii din literatura română. Criticul Tudor Vianu constata:
„creația literară a dlui. Sadoveanu nu este rodul unei lucrări de cabinet și a unei imaginații operând cu
datele unei experiențe reduse. Ca înaintașii săi realiști și naturaliști, opera sa lucrează cu date directe,
extrase dintr-o experiență continuă a naturii și oamenilor. Prin toată această operă circulă aerul viu și
salubru al unei vieți libere și mobile”10.
Autorul a străbătut pământul românesc de la munte la șes, urmând cursurile apelor și vânând
cocoșul sălbatic pe piscurile montane, iepurele în miriștile câmpiilor și lișița în bălți și în delta Dunării.
Dunărea, liniştită şi largă, cu aceiaşi nepăsătoare maestate de mii de ani alunecă spre mare
în leneşe încovăiri. Dar ce nume purta Dunărea în Antichitate ? Se știe că în Antichitate, Dunărea avea
mai multe nume: Istros, Istru, Hister, Danaistru, în scrierile greceşti şi Danubius în cele latino-romane.
Academicianul român Bogdan Petriceicu Hasdeu afirma că pentru strămoşii noştrii numele
fluviului însemna râul purtător de nori. Samonicus, scriitor roman, care a trăit cu un secol mai târziu
decât Traian şi care poseda o bibliotecă de 60.000 volume, având la dispoziţie mai tot ce se va fi scris
vreodată până la dânsul, zicea că în limba tracilor Danubius înseamnă „purtător de nori”. La albanezi
norul se cheamă re.
În toate limbile indo-europene radicalul da exprimă ideea de a da, de unde o formă
participială dan sau dana. Dana-re, „dând nori”', – numele tracic din care românul a făcut Dunăre şi pe
care Samonicus l-a tradus prin „purtător de nori”. Dunărea din vechimea cea mai căruntă a purtat două
nume: Ister de la gură până la Olt, adică în regiunea câmpeană, şi Danubius de la Olt în sus, unde-şi
sparge lângă Orşova un drum între Balcani şi Carpaţi”, explica Bogdan Petriceicu Hasdeu.
Scriitorul Mihai Sadoveanu are un sentiment al trecutului care coboară în timp până în
vremurile primilor oameni când vânătoarea și pescuitul erau activități de bază ale existenței umane.
6 Mihail Sadoveanu, Țara de dincolo de negură. Hanu Ancuței, Bucuresti, 2011.

7 Garabet Ibrăileanu, Studii literare, vol. 2, Bucuresti, 1979.
8 Ibidem.
9 Constantin Șăineanu, Țara de dincolo de negură, de M. Sadoveanu”, în volumul Noi recenzii, București, 1930.
10 Tudor Vianu, Mihail Sadoveanu, în Revista Fundațiilor Regale, București, anul XXII, nr. 12, luna decembrie, 1944.
Povestirile sale amestecă realitatea cu credința primitivă într-un mod sincer și melancolic, prezentând
întâmplări ce par a proveni din alt veac.
Vânătoarea și pescuitul reprezintă pentru autor ocazii de a călători în trecut și a se contopi în
existența omului primordial. „Țara de dincolo de negură” reprezintă, în opinia scriitorului și
publicistului Demostene Botez, „ogoarele cele mai de la capăt care nu s-au desțelenit, pe unde piciorul
de om a călcat rar și pe unde trec azi aceiași oameni ca și acum câteva mii de ani”11. Prioritatea în Țara
de dincolo de negură sau în Împărăția apelor nu o constituie descrierea în sine, afirma Constantin
Ciopraga, ci „poezia, fascinația clipei, fiorul existențial cu reverberații unice”12.
Originalitatea creației sadoveniene se datorează combinației incomparabile de lirism și
reflecție, fiecare secundă părând a se înscrie pe o curbă a eternității. Scriitorul combină lirismul
descrierilor cu reflecțiile cu privire la viața omului, notându-și propriile impresii și idei. Mihail
Sadoveanu spiritualizează materia, prezentând cu duioșie legătura dintre om și natură și condiționarea
lor reciprocă care ajunge la o fuziune intimă13. Natura dobândește astfel dimensiuni eroice și
fantastice, fiind locul unde se petrec atâtea întâmplări ireale și misterioase, accesibile doar celor care
nu și-au pierdut puritatea sufletească umană14. În scrierile lui Sadoveanu „căutarea singurătății nu mai
e o asceză, ci un rafinament” ce produce o „stare de fericire statornică”, iar vânătoarea și pescuitul
devin prilejuri de a te bucura de frumusețea naturii; scriitorul înlocuiește senzația de melancolie de tip
eminescian în fața naturii cu o vitalitate de tip flamand, astfel că Moldova lui Sadoveanu poate fi
comparată cu Olanda pictorilor de acum câteva secole15.
Alex. Ștefănescu în prefața la o ediție a volumului „Țara de dincolo de negură”, afirmă că
recitirea cărții îi produce o „nestăpânită încântare”, deoarece imaginile descriptive ale naturii au „o
frumusețe literară stupefiantă care le face să pară desprinse din poezia lui Mihai Eminescu”16.
Mihail Sadoveanu realizează în acest volum descrieri picturale ale naturii de o deosebită
sensibilitate, transfigurând poetic atât imaginea naturii, cât și contactul între om și natură. Criticul
Garabet Ibrăileanu afirma că prozatorul scrie pagini de poezie pură în care combină obiectivitatea
imaginii cu subiectivitatea sentimentului, receptând frumusețile creației. Povestirile din acest volum
transmit o bucurie ritualizată a descoperirii naturii.
Natura evocată nu este picturală și rece, ci vie, cu o vegetație ce foșnește din cauza vântului
și ploii sau a strecurării unor animale speriate. Autorul realizează descrieri foarte variate, insistând pe
amănunte ce scapă privirii unui observator superficial. Personajele principale ale acestor povestiri sunt
animalele sălbatice (lupii, caprele, rațele sălbatice, cocoșii de munte) sau cele domesticite (câinii), ale
căror gesturi par descrise de un fin cunoscător al „psihologiei” animaliere. Între natură și om există o
interacțiune permanentă: natura este umanizată, dar însuflețește la rândul ei omul17.
Serghii Lucikanyn, profesor doctor la Universitatea Națională „Taras Șevcenko” din Kiev,
Ucraina, scrie în „Mihail Sadoveanu (1880-1961) – scriitor clasic al literaturii române și universale”,
lucrare dedicată jubileului de 120 de ani de la naștere: „Mihail Sadoveanu a lucrat ca un titan, viața lui
a fost plină de realizări, el a creat romane epice semnificative despre trecutul istoric și viața modernă
a poporului român și a devenit un adevărat maestru al nuvelei și povestirii, al schiței și eseului
publicistic, din „mici cazuri” și personaje întâmplătoare compunând doina lirică cuprinzătoate a vieții
marelui popor român. Cu toată diversitatea ei – în ce privește genurile, temele și problemele abordate,
opera lui Sadoveanu este surprinzator de integrală. În centrul atenției autorului întotdeauna se află
omul, nu luat izolat, ci dezvăluit în variate relații cu natura și societatea, încercate în situații extreme”18.
11 Demostene Botez, Recenzii: M.Sadoveanu, Împărăția apelor, în Viața românească, Iași, anul XXI, nr. 2-3, feb.-martie 1929.
12 Ovid S. Crohmälniceanu, Literatura română între cele două războaie mondiale, Vol. I, București, 1972.
13 Tudor Vianu, op. cit.
14 Demostene Botez, op. cit.
15 Ovid S. Crohmälniceanu, op. cit.
16 Alex. Stefänescu, Talentul și numai talentul, prefață la vol. Mihail Sadoveanu, Țara de dincolo de negură. Hanu Ancuței,
Editura Art, București, 2001.

17 Constantin Șăineanu, op. cit.
18 Serghii Lucikanin, Mihail Sadoveanu (1880-1961) – scriitor clasic al literaturii române și universale, - 120 de ani de la naștere,
Kiev, 2000.
Imaginar danubian în „Țara de dincolo de negură” 409
Mulți dintre cei care au urmărit în special descrierile naturii, firește, cred că volumul
reprezintă o colecție de tablouri, în vreme ce lectura arată că pe primul plan sunt portretele de
vânători, boiernași de țară (acei „odnodvortzî” din narațiunile lui Turgheniev), mici funcționari,
intelectuali, țărani săraci, robi (acei „krepostnîie” turghenievieni)”, afirma Alexandru Piru19.
Criticul Constantin Șăineanu consideră că cele mai impresionante povestiri sunt cele care se
referă la o vânătoare de lupi, în care este ucisă o lupoaică cu șase pui, ceea ce-i amintește de poezia
„La mort du loup” a lui Alfred de Vigny, și la o vânătoare de cocoși sălbatici în pustietățile Rarăului, în
care un vânător bătrân îi mărturisește autorului că a ezitat să împuște această pasăre sperioasă din
cauza faptului că a fost cuprins brusc de un fior de admirație20.
Oamenii care populează acest spațiu mitic (vânători și pescari) par a fi ei înșiși elemente
constitutive ale naturii, părând a proveni dintr-un trecut în care domnea un respect față de natură.
Rămânând aproape de natură, ei au ajuns să-i cunoască tainele. Îndeletnicirile lor ancestrale și
instinctul vânătoresc îi face să străbată munți, văi și bălți misterioase și îi întoarce către natură.
Vânătorii leagă între ei camaraderii trainice care nu țin cont de ierarhia socială și sunt unite de
aventurile comune transmise prin poveștile vânătorești narate domol lângă focurile din ceas de seară.
Relația care se stabilește între om și natură este una indestructibilă, neținând cont de
bătrânețe sau de boală. Astfel, moș Calistru Pușcașu din povestirea „Când a căzut moș Calistru, pe
Deleleu” este atât de vrăjit de codru încât simte că nu poate muri fără să-l mai vadă o dată, explicându-
i unui flăcău astfel: „Eu, bre, o viață de om aici, subt codru, am petrecut-o. Eu cu pădurarii, cu cânii și
cu sălbăticiunile. Știu eu că de-acu nu mai am mult, da' măcar să-mi mai fac odată cheful...”21.
Vânătorul Chirică Ciuntu, un personaj din povestirea „Vânt dinspre Căliman”, nu se lasă
doborât de faptul că i-a fost tăiată o mână după ce a explodat țeava puștii și continuă să vâneze,
folosindu-se de cealaltă mână. „Da' eu cum m-am văzut slobod, numa două zile am stat acasă la
nevastă și pe urmă mi-am luat pușca cea cu țava crăpată și, coborând în târg la Folticeni, am dus-o la
un neamț armurier, cunoscut al meu, i-am dat două pielicele de jder și el mi-o îndreptat-o; mi-o arămit-
o și mi-o întărit-o, de vânez cu ea și-n ziua de azi ș-am s-o lăs și la nepoți. Am cercat-o să văd cum
merge: mi-o plăcut. Am văzut că mă pot sluji cu brațu stâng - macar că aveam numai un mont; ș-am
râs în sinea mea de vorbele doftorului”, povestește el22.
Mihail Sadoveanu nu se mulțumește numai să descrie simple întâmplări petrecute la
vânătoare, ci imaginează povești misterioase ce au loc în vremuri imemorabile precum apărarea unui
țarc de oi de către niște vânători preistorici ce migraseră din depărtări necunoscute aflate la
miazănoapte până în luncile Siretului (în „Vânători de lupi, în veacuri vechi”) sau povestirea unui
vânător că a văzut zimbri în prăpăstiile inaccesibile din munții Călimani (în „Vânt dinspre Căliman”).
Patetismul inevitabil al evocărilor sadoveniene este corectat prin umor, autorul neezitând să
apeleze la ironie și autoironie pentru a reduce subiectivitatea unor povestiri. Spre exemplu, atunci când
descrie cu emoție și mândrie prima sa experiență cinegetică, autorul nu uită să consemneze cu ironie
că i-a pătruns apă rece în cizme.
Anotimpurile prilejuiesc autorului realizarea unor meditații grave. Povestirea „Când a căzut
moș Calistru, pe Deleleu” poate fi considerată o elegie pe tema morții. Sfârșitul bătrânului pușcaș
Calistru are loc în momentul în care ultima zi de toamnă lasă loc zăpezii și se petrece solemn și firesc
în mijlocul naturii, într-un mod asemănător cu acela din „Miorița”. Există mai multe semne
premonitorii precum zăpada ce anticipează simbolic răceala morții sau tăcerea adâncă ce se așterne
peste natură. „Îi împresură deodată o liniște adâncă. Cel dintâi omăt moale sta pe brădetul neclintit
deasupra, și pe cărări era numai un pospai subțire. Nu s-auzea nici un sunet: munte și codru parcă
muriseră. Așa merseră multă vreme suind tăcuți până ce băgară de seamă că lumina leșietică le punea
pe obrazuri ca niște măști palide”23. Sosirea morții se produce lin: „Ce ai, uncheșule? — N-am nimica.
19 Fănuș Băileșteanu (ed.), Mihail Sadoveanu interpretat de..., Editura Eminescu, București, 1997.
20 Constanti Șăineanu, op. cit.
21 Mihail Sadoveanu, „Țara de dincolo de negură. Hanu Ancuței”, Bucuresti, 2011.
22 Ibidem.
23 Ibidem.
Mi-a venit vremea”. Conștiința omului ce trăiește la munte capătă alte dimensiuni, trecând de la
efemer la etern, într-o stare de liniște stăpânitoare.
Astfel, Mihail Sadoveanu cu o măiestrie de neegalat a creat lumea misterioasă a naturii,
prezentând în povestirile sale lirice viața cotidiană a vânătorilor și a pescarilor din Delta Dunării.
ЧАРІВНИЙ СВІТ ДУНАЮ В ТВОРІ МИХАЇЛА САДОВЯНУ «КРАЙ ЗА ТУМАННОЮ ІМЛОЮ»
Олена ГОЛОВАНОВА
e-mail: elena.univ@ukr.net
Михаїл Садовяну, найвеличніший румунський прозаїк усіх часів, названий Джео Богзою
«Штефан Великий румунської літератури», присвятив усю свою творчість одному герою:
румунському народу, оспіваного в різні митті, від початку існування нації до сучасності.
Михаїл Садовяну пише в епоху великого реалістичного роману і сучасного роману. Він
є творець румунського історичного роману, який розглядає історію як величезну сцену, в якій
великі воєводи рухаються в епічному, легендарному та міфічному просторі. Оригінальність його
творчості полягає у здатності злитися з викликаним світом у такий спосіб, що єдиний оповідач,
сам автор, розповідає про минуле і сьогоднішнє життя.
Герої Садовяну є експонентами деяких категорій, типів або архетипів, які можуть бути
зразковими для людяності через їхні вчинки. Автор створює особливий світ крізь Штефана
Великого і Тудора Шоймару, Віторію та Некіфора Ліпана, розбійників, бояр, ватажків та солдат,
попів та адвокатів, рибалок та мисливців, дипломатів та торгівців. Садовяну слідує за соціально-
історичними умовами особистості, описуючи наявні реалії та ті, що належать до історії або
минулого, яке не може бути задокументоване.
Те, що насправді надає чарівності оповіді Михаїла Садовяну, є таємниця, яку потрібно
розкрити та до розкриття якої читач прийде, водночас відкриваючи її музику, стан рівноваги і
значення тиші, властивої Садовяну.
Ніколає Манолеску стверджував: «Оповіді Садовяну зупиняє час, створюючи навколо
людини – оповідача або слухача – магічний простір, який його захищає. Герої не розповідають
аби лише полегшити свою душу чи висвітлити своє життя: а для того щоб відволіктись від життя
та смерті. «Хану-Анкуцєй» – це метафора садовенянського уявного світу, матеріалізація таємного
місця, звідки походить величезна формуюча сила письменника. Ця книга, мабуть, є
найзагадковішим ключем всієї його творчості, яку автору вдалося розмістити та пояснити лише
на протязі дев'яноста сторінок»1.
Зоє Думітреску Бушуленга в книзі «Шляхами культури» зазначає, що з якоїсь миті будь-
яка садовенянська оповідь з найбільш звичайного теперішнього часу починає розірвання
непомітного руху людського життя: «Явище регресії в міфічному часі, з вершин якого усе
приходить і в якому усе зустрічається, здійснюється через відкриття перспектив для інших знань.
З тих висот, з яких Садовяну володіє можливістю бачити міфічну географію, письменник отримує
владу, щоб домінувати над часом, приборкати його та бачити, як народжуються потоки міфічного
часу, наповнення подіями якого більше не суперечить постановам космічного часу, а
підпорядковується втіленням причинно-наслідкових зв’язків»2. Тому автор, здається, прийшов в
1 Nicolae Manolescu, Imaginarul sadovenian: Hanu Ancuței. Locul unde nu s-a întâmplat nimic, în vol. Teme, București, 1971.
2 Zoe Dumitrescu Bușulenga, Sadoveanu. Motivul drumului și aventura umană, în vol. Itinerarii prin cultură, Bucuresti, 1982.
412 Олена ГОЛОВАНОВА
якості свідка з глибин історії з одного боку, а з іншого може повернути назад по нитті часу до
джерел, здійснюючи, за допомогою глибинного і таємничого процесу пізнання, час
повторювальним і оборотним.
Джордже Келінєску, один з найважливіших румунських літературних критиків всіх часів,
в передмові до видання «М. Садовяну. Романи та історичні оповідання", писав:" Михаїл
Садовяну є набагато ширшим ніж Іон Крянге, має реалізм Бальзака та меланхолію романтика,
пронизливі роздуми Мирона Костіна і чуттєввість Рабле»3. Він також додавав, що він настільки ж
точний, як фламандський художник, невимовний як музикант, споглядач краси світу і натураліст,
творець атмосфери, аналітик непроникливих душ, драматург у прозі, знавець особистості та
спільноти, архаїчних груп та сучасного суспільства, знаний мудрець і критик несправедливого
суспільного устрою. Для М. Садовяну є знайомі всі реєстри душевного життя ускладненні
впродовж цивілізації, архаїчні чи розвинені; його герої наділені неповторною витонченістю.
«Михаїл Садовяну є, водночас, письменником для народу та для найвитонченніших
інтелектуалів, доступний, як і Михаїл Емінеску, для всіх уявлень»4.
Що відрізняє художній стиль Михаїла Садовяну від інших румунських письменників?
Відповідь на це питання дає літературний критик Перпессічіус у дослідженні «Ліризм і
оповідання в творчості Садовяну»: «Стійке та безперервне злиття ліричного виразу та
призначення епічного твору. Розповідь Михаїла Садовяну незалежно від її обсягу (хай то начерк,
велике оповідання або епопея) здійснюється за тими ж внутрішніми канонами грації і логіки
подібно прядінню з ниток льону, з яких «ursitoarele» (жінки, які визначали долю
новонародженого) пряли ниті долі, є водночас джерелом таємниці та поезії».5 На думку
Перпессічіуса, Михаїл Садовяну є природженим наратором і найбільш досконалим поетом
румунської прози всіх часів.
Підтвердженням цієї високої оцінки є чудові слова, написані Міхаїлом Садовяну у
передмові до книги «Край за туманною імлою»: «В цій книзі говорять краєвиди та люди, що
живуть на цій землі: гори, в яких начебто закам’яніла сміливість поодиноких міркувань; тумани,
що укривають спокій долин; води, що вихваляють постійно оновлююче життя; ліси, які
підіймаються по ярах та спускаються по байраках, відкриваючи у такий спосіб світло галявині та
збираючи темряву у непрохідних хащах; села на пагорбах з поетичними церквами; Дунай та
море; люди в мальовничих костюмах, що посміхаються миттєвостям. Ми маємо найгарнішу
красу у світі, такі ж прекрасні краєвиди, як і ті, що є найбільш схвалені в світі. Той, хто бачить
Дельту, розуміє самотність Африки. Той, хто піднімається на Келімань, Ретезат, або Чахлеу,
переходить у невідомий, недоторканий, інший світ.
Хто є мисливцем або рибалкою, не потребують мого спонукання, щоб вийти посеред
природи. Після багатьох років блукань і практики я розумію, що залишається ще досить багато
невідомого, і я закликаю людей з рівнини піднятися в гори, послухати оленів на початку осені, а
товаришам-мисливцям з гір раджу відчути чарівність дня у човні, що пливе у самотніх водах річок
Пруту або Дунаю. Ця книга є даниною благочестя Тому, хто безперервно творить чудеса: від
перлини з океанської ракушки до ніжної усмішки дівчини з гір Буковини»6.
Поза сумнівом, полювання та рибальство – це найстаріші види спорту, з огляду на те,
що вони народилися під тиском необхідності і тільки з часом стали розвагою. Первісне
рибальство було втіленням спритності, а полювання – сили та витримки.
«Країна за туманною імлою», на думку румунського літературного критика Гарабета
Ібреїляну, який написав дуже схвальний огляд до цієї книги, є «однією з найбільш приємних книг
Садовяну», в якій автор «віддав все, що він має найкраще у вчинках: природу, людей природи,
минуле, та всю досконалість його мистецтва, що досягло зрілості»7. Ним було вихвалено
3 George Călinescu, Mihail Sadoveanu. Romane si povestiri istorice (prefață), Bucuresti, 1961.
4 Idem, Istoria literaturii române de la origini până în prezent, București-Chișinău, 2001.
5 Perpessicius, Lirism și narațiune in opera lui Mihail Sadoveanu, în vol. Mențiuni de istorie literară și folclor, Bucuresti, 1956.
7 Garabet Ibrăileanu, Studii literare, vol.2, Bucuresti, 1979.
Чарівний світ Дунаю в творі Михаїла Садовяну „Край за туманною імлою” 413
мальовничі описи природи та оспівано просте та архаїчне життя людей, які живуть у пустотах
лісів або гір, іморталізованими виразами неповторного ліризму. Критик вважає твір «Країна за
туманною імлою» піснею від початку й до кінця, піснею, що лунає іноді тріумфально, іноді
меланхолічно»8.
Оригінальність цього твору – це саме його ліричність у реалістичному змалюванні
рослинного світу та живих тварин, що живе за іншими правилами, відмінними від сучасного світу.
Ліричний романтизм написання походить від постійної втечі від соціального обмеження, від
піднесення первинних сил природи, від спрощення психології до візуальності. Ця книга є
«поетичним підручником з полювання з серією чарівних пейзажів, кількома спогадами,
героїчними або фантастичними казками». Його «Країна за туманною імлою» дійсно є феєричним
краєм, казковим світом з розкішною природою, багатою на дивовижні рослини, екзотичних
птахів, небачених риб, мерехтливих створінь та істот», – пише Костянтин Шеіняну9.
Основними темами книги «Країна за туманною імлою» є опис природи та переживання
людьми відчуття єднання з природою. Літературні критики неодноразово стверджували, що
Садовяну є найяскравішим (співцем) природи в румунській літературі. Так, Тудор Віану зазначає:
«Літературна творчість пана Садовяну не є результатом кабінетної роботи та уяви, що оперує
даними незначного досвіду. У творчості Садовяну є прямі дані, взяті з безперервного досвіду
природи та людей. І крізь всю цю творчість циркулює живе та цілюще повітря вільного і
рухливого життя»10.
Письменник перейшов румунську землю з гір до рівнин, слідуючи за течією вод та
полюючи на дикого півня на гірських вершинах, зайця у стернях рівнин, лисуху в ставках дельти
Дунаю.
Дунай, тихий та широкий, з такою ж неспішною багатотисячною величчю, котиться до
моря крізь ледачі вигини. Але яка ж була назва Дунаю в давнину? Відомо, що за часів античності
Дунай мав кілька варіантів назв: Істрос, Істру, Хістер, Данайстру - у грецькому письменстві, а в
латино-римських − Данубіус.
Румунський академік Богдан Петрічейку Хашдеу стверджував, що для наших предків
назва річки позначала річку, яка несе хмари. Римський письменник Самонікус, який жив
століттям пізніше Траяна і мав бібліотеку з 60 000 томів (все що було написано до нього), казав,
що на мові фракійців Данубіус означає «носій хмар». Натомість у албанців хмара має назву ре.
У всіх індоєвропейських мовах коріння да виражає ідею давати, звідки й походить
дієприслівникова форма дан або дана. Дана-ре, «даючи хмари», – фракійська назва, з якої
румуни утворили назву Дунерє, а Самонікус переклав її як «носій хмар». Дунай з найдавніших
часів мав дві назви: Істер від гирла до річки Олт (регіон рівнини) та Данубіус, який від Олта вгору,
проклав собі шлях біля Оршови, між Балканами та Карпатами», – пояснював Богдан Петрічейку
Хашдеу.
Письменник Міхаїл Садовяну володіє почуттям минулого. Він повертається до часів
перших людей, коли мисливство та рибальство були основними видами людської діяльності.
Його оповідання змішують дійсність з примітивною вірою у щирий та меланхолічний спосіб
життя, представляючи події, які, здається, приходять з іншого сторіччя.
Полювання та рибальство – це можливості для автора подорожувати в минуле та
злитися в існуванні з первісною людиною. «Країна за туманною імлою» означає, на думку
письменника та журналіста Демостене Ботеза, «найбільш віддалені поля, які не були оброблені,
де нога людини рідко коли ступала, та де проходять сьогодні ті самі люди, як і тисячі років
тому»11.
На першому місці у творі «Країна за туманною імлою» або «Королівство вод» – не сам
опис, говорить Костянтин Чопрага, а «поезія, яка захоплює у полон чар, екзистенційні
8 Ibidem.
9 Constantin Șăineanu, Țara de dincolo de negură, de M. Sadoveanu, în volumul Noi recenzii, București, 1930.
10 Tudor Vianu, Mihail Sadoveanu, în Revista Fundațiilor Regale, București, anul XXII, nr. 12, luna decembrie, 1944.
11 Demostene Botez, Recenzii: M. Sadoveanu, Împărăția apelor, în Viața românească, Iași, anul XXI, nr. 2-3, feb.-martie 1929.
хвилювання з унікальними відгомонами»12. Оригінальність творчості Садовяну обумовлена

незрівнянним поєднанням ліризму та рефлексії, коли кожна мить, здавалося б, є зафіксованою
на кривій вічності.
Митець поєднує ліричність опису з роздумами про життя людини, висловлюючи власні
враження та ідеї. Михаїл Садовяну одухотворяє матерію, з турботою представляючи зв’язок між
людиною та природою і їх взаємне обумовлення, що веде до такого тісного злиття.13 Таким
чином, природа набуває героїчних та фантастичних розмірів, будучи місцем, де відбувається
багато нереальних і загадкових подій, яке доступне лише тим, хто не втратив чистоти людської
душі14. У працях Садовяну, «пошуки самотності – це вже не аскетичність, а вишуканість, яка надає
стабільний стан щастя, а полювання та рибальство стають можливостями насолодитися красою
природи. Письменник замінює почуття меланхолії, притаманне Емінеску, на життєздатність
фламандського типу таким чином, що Молдова Садовяну може бути порівняна з Нідерландами
митців кількох століть минулого»15.
У передмові до видання «Країна за туманною імлою» Алекс. Штефанеску стверджує, що
перечитування книги дає «неймовірне захоплення» оскільки описові образи природи мають
приголомшливу літературну красу, яка змушує їх здаватися відокремленими з поезії Міхаїла
Емінеску»16.
Михаїл Садовяну реалізує в цьому творі мальовничі описи природи з особливою
чуттєвістю, поетично трансформує як образ природи, так і контакт людини з природою. Критик
Гарабет Ібраїляну сказав, що письменник пише сторінки чистої поезії, об’єднуючи об’єктивність
образу з суб’єктивністю почуттів, розуміючи красоту творіння. Перекази з цього твору передають
радість відкриття природи.
Зображувана природа не є холодною, але яскравою і живою, з багатою рослинністю,
що шелестить від вітру та дощу, або зляканих тварин. Автор робить дуже різноманітні описи,
наполягаючи на деталях, які ховаються від поверхневого погляду спостерігача. Головними
героями цих історій є дикі тварини (вовки, лані, дикі качки, гірські півні) або одомашнені (собаки),
чиї жести, здається, описує чудовий знавець «психології» тварин. Між природою і людиною існує
постійна взаємодія: природа гуманізується, але у свою чергу, вона оживлює людину17.
Сергій Лучканін, професор Київського національного університету імені Тараса
Шевченка (Україна), пише у праці «Міхаїл Садовяну (1880-1961) – класичний письменник
румунської та світової літератури», присвяченій 120 річниці від дня народження письменника:
«Міхаїл Садовяну працював як титан. Його життя було сповнене досягнень, він створив значущі
епічні романи про історичне минуле та сучасне життя румунського народу та став справжнім
майстром оповіді і повісті, нарису та публіцистичного есе за допомогою «невеликих подій» і
випадкових персонажів, створюючи ліричну охоплюючу Дойну життя великого румунського
народу. При всій своїй різноманітності – в плані жанрів, тем і проблематики, творчість Садовяну
напрочуд цілісна. У центрі уваги автора завжди постає людина, не ізольовано, але у прояві різних
відносин з природою і суспільством, які долаються в надзвичайних ситуаціях»18.
Спостерігаючи за описами природи, які існують безпосередньо, критики вважають, що
ця книга являє собою збірку картин, у той час як читання показує, що на першому плані
знаходяться портрети мисливців, невеличких сільських бояр («однодворці» з оповідань
Тургенєва), невеликих чиновників, інтелігентів, бідних селян, рабів (тургенівські «кріпосники»)»,
12 Ovid S. Crohmälniceanu, Literatura română între cele două războaie mondiale, Vol. I, București, 1972.
13 Tudor Vianu, op. cit.
14 Demostene Botez, op. cit.
15 Ovid S. Crohmälniceanu, op. cit.
16 Alex, Stefänescu, Talentul și numai talentul, prefață la vol. Mihail Sadoveanu, Țara de dincolo de negură. Hanu Ancuței,
Editura Art, București, 2001.

17 Constanti Șăineanu, op. cit.
18 Serghii Lucikanin, Mihail Sadoveanu (1880-1961) – scriitor clasic al literaturii române și universale, - 120 de ani de la naștere,
Kiev, 2000.
Чарівний світ Дунаю в творі Михаїла Садовяну „Край за туманною імлою” 415
– стверджував Олександр Піру19.

Критик Костянтин Шеіняну вважає, що найбільш вражаючими є оповідання про
полювання на вовків, під час якого вбивають вовчицю зі шістьма вовчатами, що нагадує йому
вірш Альфреда де Віньї «La mort du loup», і полювання на диких півнів в пустелях Рареу, в яких
старий мисливець зізнається автору, що він вагався стріляти цього боязкого птаха, бо він раптом
опинився в захопленні від його краси20.
Люди, які населяють цей міфічний простір (мисливці та рибалки), здається, самі є
складовими природи, та походять з минулого, у якому панувала повага до природи.
Залишаючись близькими до природи, вони зуміли дізнатися про її таємниці. Їх споконвічна
діяльність та мисливський інстинкт допомагають їм проходити гори, долини, таємничі ставки та
повертає їх до природи. Мисливців пов’язує між собою міцна дружба, яка не залежить від
соціальної ієрархії та об’єднує спільними пригодами, що передаються за допомогою
мисливських історій, які повільно розповідаються біля нічних багать.
Відносини, які утворюються між людиною і природою, є такими, що не можуть бути
знищені, незалежно від старості або хвороби. Таким чином, дід Калістру Пушкашу з оповідання
«Коли впав дід Калістру, на Делелеу», настільки зачарований лісом, що він відчуває, що він не
може померти, доки не побачить його ще один раз, пояснюючи якомусь хлопчині у такий спосіб:
«Послухай, я все своє життя провів тут, біля лісу. Разом з лісниками, собаками та дикими
тваринами. Я знаю, що я не маю багато часу, але хоча б ще раз хочу виконати своє
бажання...»21.
Мисливець Кіріке Чyнту, персонаж з оповідання «Вітер з боку Келіман», не здається,
незважаючи на те, що йому було відрізано руку після вибуху рушниці та продовжує полювання,
використовуючи іншу руку: «А я, побачивши себе вільним, провів вдома два дні у будинку
дружини, а потім взяв мою рушницю з тріщиною у стволі та пішов на ринок у місто
Фолтічени, заніс рушницю знайомому німцю-зброяру, заплатив йому двома шкурами куниці, і
він випрямив мою рушницю, викував її та відремонтував так, що я полюю з неї й сьогодні, та
ще й онукам залишиться. Я спробував як це працює: мені сподобалося. Я зрозумів, що можу
впоратись однією лівою рукою; про себе я посміхнувся на слова лікаря»22.
Михаїл Садовяну вміє не тільки описувати прості пригоди, які трапляються під час
полювання, але й вигадує таємничі розповіді, які відбуваються у незапам’ятні часи, такі як захист
овечої стайні доісторичними мисливцями, які мігрували з невідомих відстаней на північ до лугів
Сірету (оповідання «Мисливці на вовків у давні віки») або розповідь мисливця про те, що він
бачив зубрів в недоступних скелях гір Каліман (оповідання «Вітер з боку Каліман»).
Неминучий пафос оспіваного у творах Садовяну доповнюється гумором, оскільки автор
часто вдається до іронії та самоіронії з метою зменшення суб’єктивності деяких оповідань.
Наприклад, коли він описує свій перший досвід полювання з хвилюванням і гордістю, автор не
забуває іронічно повідомити про те, що в його чоботи потрапила холодна вода.
Пори року дають автору добру нагоду для серйозних роздумів. Повість «Коли впав дід
Калістру, на Делелеу» можна вважати елегією на тему смерті. Кінець старого мисливця Калістру
відбувається у час, коли останній день осені поступається містом снігу і все це відбувається в
урочистій атмосфері посеред природи, яка є схожою з чарівністю балади «Міоріца». Є декілька
ознак передчуття, таких, як сніг, що символічно передбачає холод смерті або глибоку тишу, яка
простягається над природою: «Раптом глибока тиша охопила їх. Перший м’який сніг стояв
зверху на незворушливій ялинці, а на стежках лежав тонким вбранням. Не було ніякого звуку:
гори та ліси, здавалося, вимерли. Так вони пройшли довго, мовчки, підіймаючись, поки не
звернули увагу, що похмуре світло падало на обличчя наче бліді маски»23. Прихід смерті
19 Fănuș Băileșteanu (ed.), Mihail Sadoveanu interpretat de..., Editura Eminescu, București, 1997.
20 Constantin Șăineanu, op. cit.
22 Ibidem.
23 Ibidem.
відбувається спокійно: «Що з Вами, дядько? – Все гаразд. Просто прийшов мій час». Свідомість
людини, яка живе в горах, набуває інших вимірів, переходячи від ефемерного до вічного, в стан
всеохоплюючої тиші.
Таким чином, Михаїл Садовяну з неперевершеною майстерністю створив загадковий
світ природи, зобразивши в своїх ліричних розповідях життя і побут мисливців та рибалок дельти
Дунаю. Письменник вдало поєднав реалістичність письма із романтичним світосприйняттям,
оспівавши автентичне минуле румунського народу, яке непідвласне сучасному світу.
PETRO BURLAK-VOLKANOV:
PAGINI DIN VIAŢA POETULUI BULGAR DE PE MELEAGURILE DUNĂRII UCRAINENE
Natalia VOLKANOVA
(Universitatea Umanistă de Stat din Ismail, Ucraina)
e-mail: nnvolkanova@gmail.com
PETRO BURLAK-VOLKANOV:
PAGES OF THE LIFE OF THE BULGARIAN POET FROM THE UKRAINIAN DANUBE
Summary. The article is written in the framework of the joint Ukrainian-Moldovan project "Ukraine -
Moldova: A Common Historic Memory, Lessons and Prospects" for the purpose of comprehensive analysis and
coverage of biographical data and achievements of the Bulgarian poet from the Danube region, Petro Burlak-
Volkanov. He was the first among Bulgarian authors who began to write and print in his native language. The
collection of the poet "My Southern Plain" became the first printed in Bulgarian language in the postwar period.
Today, the poet is not among us, but there is a memory of him, which continues to live and is reflected in the
creative achievements of the next wave of Bessarabian writers and poets.
Istoria oricărui stat începe cu microistoria regiunii, a orașelor și a satelor acestuia, precum și
a locuitorilor care trăiesc pe acel teritoriu. Omul este singurul factor activ în desfășurarea anumitor
evenimente, deoarece tocmai omul este cauza lor primordială, determinând existența anumitor sfere
ale vieții sociale și ale proceselor istorice. În cele din urmă, istoria este activitatea unor indivizi anume.
De exemplu, Thomas Carlyle a definit istoria lumii ca o biografie a oamenilor iluștri1.
Astăzi, în știința istorică, devine tot mai relevantă cercetarea rolului nu numai a figurilor
politice din societate, ci și cel al mentorilor spirituali ai omenirii: savanților, scriitorilor, poeților,
compozitorilor, artiștilor. Pentru că ei îmbogățesc societatea prin noi descoperiri, invenții și direcții
moderne în știință și artă.
Una dintre personalitățile de accest tip este poetul bulgar din sudul Basarabiei, Petro
Borisovici Burlak-Volkanov, primul dintre bulgari care a început să scrie și să se tipărească în limba
bulgară în vremurile sovietice.
O analiză a studiilor din anii recenți arată că diferite aspecte ale drumului de viață al poetului
basarabean P. Burlak-Volkanov, a atras atenția cercetătorilor și a publicului. Astfel, Irina Tatarko, în
articolul său, dezvăluie particularitățile schimbărilor culturale și educaționale în rândul bulgarilor și
începutul formării unei noi intelectualități bulgare în cadrul regiunii Ismail a RSSU și a sudului RSSM,
unul dintre reprezentanții noii direcții în literatură fiind chiar P. B. Burlak-Volkanov2. În anul 2013,
Natalia Buzian și Nadejda Gujeva au editat o carte despre istoria satului Ostrivne, în care, primul, în
secțiunea „Mândria satului”, l-a menționat pe consăteanul lor, Petro Burlak-Volkanov3. La șase ani de
1 Томас Карлейль. Хронос. Режим доступу: http://www.hrono.ru/biograf/bio_k/carlelytom.php.

2 І. Татарко. Формування болгарської інтелігенції в Ізмаїльській області УРСР та на півдні МРСР (1944-1954 рр.) І. І.
Татарко // Гілея: науковий вісник, 2015. Вип. 102, с. 101-104.
3 История села Островное: 1817-2013 гг. Н. С. Бузиян, Н. С. Гужева. Одеса: Астропринт, 2013, с. 174-177.
418 Natalia VOLKANOVA
la moartea lui Petro Borisovici, un alt poet bulgar din Basarabia, Gheorghii Barbarov, scrie un articol
„În memoria lui Petro Burlak-Volkanov”, în care vorbește despre viața și activitatea literară a
scriitorului. Autorul îl cunoștea personal pe Burlak-Volkanov și l-a descris ca pe o personalitate
deosebită, un prieten și un poet cu literă mare4. Cu toate acestea, trebuie remarcat faptul că există o
serie de probleme care astăzi au rămas în afara atenției cercetătorilor și, prin urmare, necesită o analiză
mai detaliată.
Articolul este scris în cadrul proiectului comun „Ucraina – Moldova: amintiri din istoria
comună, lecții și perspective“, cu scopul unei analize complexe, a iluminării datelor biografice și a
realizărilor poetului basarabean Petro Burlak-Volkanov.
După primul război mondial, ținuturile basarabeene erau scena rivalității dintre două state:
URSS șі România. Începând cu anul 1918, teritoriul Basarabiei de Sud facea parte din Regatul României.
În 1940, în cadrul Uniunii Sovietice a fost creată RSS Moldovenească, în componența căreia au fost
incluse districtele Hotin, Akkerman și Ismail. Cu toate acestea, puterea sovietică din provincie a durat
numai un an și deja în 1941 teritoriul Basarabiei a trecut din nou la România. Pe 23 iulie, românii au
stabilit puterea în satul Cod-Chitai, aici s-a continuat politica de românizare a regiunii – este interzisă
scrierea și vorbirea în alte limbi decât în cea română. Trei ani mai târziu, teritoriul basarabean a fost
restituit URSS. În zona alipită dintre râurile Prut și Nistru a început o revoluție culturală, al cărei scop a
fost formarea unei noi intelectualități socialiste, fără dreptul la identitate a reprezentanților
minorităților naționale. Utilizarea limbii bulgare a fost restricționată și permisă numai în cercurile
familiale5. Chiar în această perioadă vitregă a scris viitorului poet bulgar P. Burlak-Volkanov.
Petro Borisovici s-a născut la 18 ianuarie 1939 în satul
bulgar Babata din sudul Basarabiei. El a fost al patrulea copil din
familia Mariei și a lui Boris Burlak, care se ocupau cu agricultura.
Părinții au sădit în copii respectul față de oamenii în vârstă,
dragostea pentru învățătură și muncă. Potrivit amintirilor surorii
mai mari a poetului, Nadejda: „...din fragedă copilărie am fost
luați la săpat porumbul pe câmp, așa că am crescut harnici și
muncitori”6. Astfel, fratele mai mare, Ivan a învățat să conducă,
iar mai târziu a lucrat ca croitor în satul natal. Sora – Ivanna – a
activat în sectorul zootehnic și a lucrat ca educatoare în școala-
internat din satul Utkonosovka, raionul Ismail. Nadejda avea să
dobândească o mare experiență în secția chirurgicală, unde a
activat ca asistentă 52 de ani.
În anii de după război, în satul Ostrivne rulau filme în
casa de cultură, iar Petro Borisovici fiind pasionat de acest
domeniu, încă înainte de școală, ajuta mecanicii cinematografi cu
echipamentul. Iar mai tîrziu – își amintește Nadejda Borisovna – își strângea tovarășii în casa bunicului
său și evolua în fața lor: cânta, recita poezii, înscena spectacole pline de umor.
Viitorul poet a studiat mai întâi la școala din Ostrivne de șapte clase, iar pentru clasele 8-10,
a mers la școala din Kamenka, raionul Ismail (în satul natal, școala a devenit de opt ani în 1960). P.
Burlak-Volkanov a absolvit școala în anul 1954, fiind un elev eminent.
După școală, visa să studieze la Institutul Pedagogic „Ion Creangă” din Chișinău, dar nu a
susținut examenele. Sora lui, Nadejda, își amintește: „...o lună de zile nu l-am văzut pe Petro, tata a
început să se îngrijoreze, am plecat la Chișinău și l-am găsit în parc – îi era rușine să se întoarcă acasă.
4 Памяти Петра Бурлак-Вылканова. Г. Барбаров. Българска община в Республика Молдова. Режим доступу:
http://www.borm-md.org/node/632.
 Satul în care s-a născut poetul, din 1817 a fost numit Cod-China, schimbat oficial în Ostrivne (Ostrovnoe rus) în 1947. De la
apariția sătenilor și a diasporei bulgare, se folosește numele Baba / Babata. Astăzi satul este situat în cartierul Arţiz din
regiunea Odessa, Ucraina.
6 Бурлак Надія Борисівна (1929 р.н.). м. Ізмаїл, вул. Комерційна, 133.
Petro Burlak-Volkanov: pagini din viața poetului bulgar de pe meleagurile Dunării ucrainiene 419
L-am luat la Tiraspol, la mine acasă și i-am aranjat să lucrez la o fabrică de conserve. În timpul liber
practica mersul sportiv, a luat locuri câștigătoare. Deja atunci, îmi amintesc, a început să scrie poezii
exclusiv în limba bulgară”7. Un an mai târziu, P. Burlak-Volkanov a devenit student al Universității de
Stat „Șevcenko” din Pridnestrovie. După absolvire, a lucrat ca profesor de geografie în satele bulgare
din Moldova. Serviciul militar l-a făcut în Evpatoria, dar un an mai târziu, din cauza stării de sănătate,
s-a întors la predarea geografiei în satul Parcani (astăzi – Republica Moldova), unde majoritatea
populației o constituie bulgarii.
În 1970 Petro, fiul lui Boris, s-a căsătorit cu consăteanca Maria, fiica lui Petro Apostolov, care
era și ea profesoară. La doi ani după căsătorie, Petru Borisovici și soția sa au trecut cu domiciliul în
orașul Chișinău. Au avut doi copii - Larisa și Boris. Astăzi, fiica poetului locuiește la Chișinău, fiul s-a
mutat în Bulgaria.
Poetul vorbea în satul său natal limba bulgară, iar mai târziu, în anii studenției, el a studiat
autodidact regulile limbii bulgare literare moderne. Însuși P. Burlak-Volkanov își reamintește astfel
despre primele sale încercări de a scrie poezii: „...am iubit poeții ruși, poezia rusă, precum și cea
ucraineana. Atunci am început să mă gândesc: de ce nu știu nimic despre poeții bulgari, despre poezia
bulgară? Oare chiar nu există? Sau sunt nevrednici să fie cunoscuți? Nu ma lăsa acest gând, așa că am
încercat să scriu în limba bulgară”8.
Imediat după cel de-al doilea război mondial, o parte din bulgari, speriată de represiuni și
acuzații de naționalism, au încetat să scrie în limba lor maternă și să publice. Ulterior, tinerii s-au întors
la limba lor maternă, dar operele lor au devenit cunoscute abia la sfârșitul anilor 50 – începutul anilor
60 ai secolului al XX-lea, grație publicațiilor din paginile ziarelor raionale și a editărilor periodice9.
P. Burlak-Volkanov astăzi este numit „patriarhul poeziei și literaturii bulgare basarabene”.
Acest titlu a fost câștigat de Petro, fiul lui Boris, nu întâmplător: el este primul poet basarabean care a
scris în perioada postbelică și a publicat poezii și poeme în limba bulgară. Colecția de versuri de debut
„Моя южна равнина” („Câmpia mea sudică”) a fost publicată în anul 1967, la Chișinău, (reeditată în
1992). Prefața la carte a fost scrisă de Andrei Gherrmanov, un poet bulgar celebru și redactor al revistei
literare și de artă „Plamъk” („Flacăra”): „Aș numi această carte extraordinară... pentru că este prima
carte de poezii scrisă și publicată de primul poet al bulgarilor basarabeni“10.
După editarea volumului, Petro Borisovici devine unul dintre liderii comunității bulgare din
Moldova, cu o activitate literară și iluministă activă. Mai târziu au apărut alte câteva cărți de poezie în
limba bulgară, printre care: „Вярност” („Loialitate”) în anul 1973, „Далечни извори” („Izvoare
adânci”) în anul 1976, „Монолог землі” („Monologul pământului”) în anul 1977, „Равноденствие”
(„Echinocțiu”) în anul 1982, „Години” („Anii”) în anul 1989, „Такъв съм млад” („Atât de tânăr”) în anul
2004, „Стара планина” („Munte bătrân”) în anul 2004, reeditată în 2008. În mod repetat, poetul și-a
publicat poeziile în ziare, reviste, almanahuri și antologii bulgare11. În total, în timpul vieții sale, P.
Burlak-Volkanov a scris și a publicat 10 colecții de poezie. Multe versuri ale poetului sunt traduse în
limbile rusă și română.
În plus, Peto Borisovici este autorul notelor călătorului „По братска България” ("Pe
drumurile Bulgariei frățești”) care au fost publicate în limba rusă și traduse în limba bulgară sub titlul
„Земя на моите деди” („Pământul strămoșilor mei”) în anul 1974, reeditată în anii 1990. Într-un
memoriu artistic scriitorul povestește despre călătoriile sale în Bulgaria pentru întâlniri cu colegii săi
scriitori. În anul 1981 a văzut lumina tiparului o colecție de povestiri și basme pentru copii „Пътуване
към май” („Călătoria în luna mai”)12.
7 Там само.
Татарко // Гілея: науковий вісник, 2015. Вип. 102, с. 103.

10 Стара планина. П. Бурлак-Волканов. Одесса: Друк, 2004, с. 4.
11 Корени: поетична сбирка. П. Бурлак-Вълканов; ред. и състав. А. Узун. Одеса: Астропринт, 2017, с. 5.
12 Петр Бурлак-Вълканов – Патриарх болгарской литературы в Молдове. Библиотека «Христо Ботев». Режим
P. Burlak-Volkanov s-a ocupat de altfel și de activități de traducere – în anul 1988 a fost

lansată cartea „Песента на хълмовете” („Cântecul colinelor”), unde au fost traduse lucrările poeților
moldoveni din generații diferite în limba bulgară (E. Bucov, A. Lupan, N. Kostenko, G. Vieru, N. Josu).
Poezia sa este plină de reflecții lirice profunde și filosofice asupra trecutului și prezentului
Basarabiei și bulgarilor basarabeni13. În toate poeziile lui Petro Borisovici găsim ideea principală a
poetului – „Eu sunt bulgar”. O dovadă a acestei realități este mesajul autorului în colecția „Câmpia mea
sudică”, care începe cu cuvintele – „Cu dragoste, poporul meu bulgar”14:
За себе си
На полето аз се родих.
На полето, на старите черги.
Зная: някога като селяк
там ще легна сред буците черни.
А дордето кръвта ми бие,
ще милея родната реч.
И ще нося аз горделиво
свойто българско име и чест.
Despre sine
În câmp eu m-am născut.
În câmp, pe țolince vechi.
Știu: cândva ca un țăran
Mă voi culca acolo printre brazde negre.
Iar până ce sângele meu curge,
Voi păstra cu duioșie limba maternă.
Și voi purta cu mândrie
numele meu bulgăresc și onoarea.
Poetul, prin toată creația sa, a declarat dragostea față de satul natal și meleagurile
basarabene. Dragostea este unul dintre motivele principale din poemele lui Petro Borisovici, pe care
vom încerca s-o împărțim în mai multe categorii. Prima este față de Basarabia. Pe paginile colecțiilor
de versuri adesea figurează plaiul natal al autorului, natura lui și locuitorii lui harnici:
Буджак ти мой роден -

равнище ти скъпо,
дъждец ли сънуваш
и моите стъпки?
Bugeacul meu natal -
Câmpul meu cel mai scump,
oare tu visezi la ploaie
șі la pașii mei?
Al doilea tip de dragoste este cea pentru părinții săi:
…А помня: майка ми, баща ми гордо

издигаха ме до небесата чак.
И като птица литвах във простора
с разперени крила от бащин праг.
доступу: https://bibliobotev.wordpress.com/калейдоскоп-юбиляров.

14 Стара планина. П. Бурлак-Волканов. Одесса: Друк, 2004. С. 10.
Petro Burlak-Volkanov: pagini din viața poetului bulgar de pe meleagurile Dunării ucrainiene 421
...Și-mi aduc aminte de maică-mea, tatăl meu, care

mândri mă ridicau până-n cer
Și, ca o pasăre planam de sus
cu aripi din pragul părintesc.
Nu întâmplător, Petru Borisovici, după începerea activității sale literare, și-a adăugat la
numele său numele de fată al mamei – Volkanov (în limba bulgară, Вълканов (Vîlkanov). Printre
operele poetului găsim multe poezii dedicate mamei – „Песен на Мария” („Cântec pentru Maria”),
„Майка” („Maica”):
…С торба в ръка. До вежди забрадена.

Със черни дрехи в своя тъжен свят.
Стои самотна в своите поверия.
И тъй е мъдра като тая пръст.
…Cu desagul în mână-і. Cu batic pe sprâncene.
În haine negre în lumea sa tristă.
Stă singuratică în credințele sale.
Atât de înțeleaptă ca și acest meleag.
O altă varietate este dragostea evocată de poet față de patria străbună a bulgarilor
basarabeni. Se poate urmări în versurile dedicate Bulgariei îndepărtate:
България - моя втора майка
…Горди българи наши живели,
дето бяга Марица-река
и със болка голяма в сърцето
ненавиждали робство, тъга.
Bulgaria – mama mea de-a doua
…Bulgarii noștri mândri au trăit,
Unde curge râul Marița
Și cu mare jale-n suflet
Au scârbit sclavia și necazul.
Petro Borisovici a fost membru al Uniunii Scriitorilor din Republica Moldova, al Uniunii
Scriitorilor Bulgari, al Uniunii Traducătorilor din Bulgaria și, din 1972, membru al Uniunii Scriitorilor din
URSS. În perioada 1985-2005 a lucrat în administrația Uniunii Scriitorilor din Republica Moldova. În
ultimii ani ai vieții a fost secretar al comunității culturale și educaționale „Renașterea” din Bulgaria. În
special, în acel timp a fost implicat în pregătirea manualelor pentru copiii diasporei bulgare din Ucraina
și Moldova.
În timpul vieții sale a primit medalia de onoare „Ivan Vazov” (Republica Bulgaria, 1995). În
2003, în conformitate cu Decretul Președintelui Bulgariei, a primit cea mai înaltă distincție de stat –
ordinul „Călărețul din Madara”, gradul doi, „pentru activitate literară și educațională, precum și o mare
contribuție la promovarea limbii și culturii bulgare în Moldova și Ucraina".
P. B. Burlak-Volkanov a decedat pe 3 octombrie 2005 în orașul Chișinău, dar a fost înhumat
în satul său natal, Ostrivne, unde memoria sa este vie. Potrivit amintirilor consătenilor Alexandra
Volkanova15 și Teodora Dizanova16, Petro Borisovici își vizita părinții adesea, iar după moartea lor,
aproape în fiecare an venea în satul natal. Burlak-Volkanov venea în vizită la rude și recita poezii –
despre Bugeac, Ostrivne, părinții și prietenii săi din sat. Multe dintre poezii sunt dedicate în special
locuitorilor din Ostrivne:
15 Волканова Олександра Федорівна (1942 р.н.). с. Острівне, вул. П. Бурлак-Волканова, 73.

16 Дізанова Федора Миколаївна (1945 р.н.). с. Острівне, вул. П. Бурлак-Волканова, 234.
Руски Иван
… А ще отлитат дати и епохи,
без теб земята не ще грее с плам.
И пак ще пламваш с помисли високи,
защото ти си на света Иван!
Ivanul rus
... Și vor trece zile și veacuri,
fără tine pământul nu va mai luci cu fervoare.
Și din nou vei fi făclie cu gânduri-nalte,
căci pe lumea-ceasta tu ești Ivan!
Astăzi, în satul natal, P. Burlak-Volkanov este comemorat. Cu sprijinul locuitorilor a fost creat
muzeul lui Petro Borisovici, unde sunt prezentate obiectele sale personale. O nouă versiune 3D a
muzeului a fost elaborată recent, prin intermediul căreia oricine se poate familiariza cu expozițiile
muzeului fără a pleca de acasă. În 2016, consiliul local a numit strada centrală din satul Ostrivne în
cinstea faimosului consătean.
Generația tânără se îndreaptă tot mai mult spre opera poetului. Astfel, începând cu 2011,
fiecare serată literară a poeților bulgari începe cu declamarea versurilor lui Petro Borisovici. În 2013
tineri muzicieni și cântăreți din Sudul Basarabiei au înregistrat o piesă pe versurile lui („Българи в
чужбина” („Bulgarii din străinătate”, muzicianul Nikolae Slavov), a fost turnat un film documentar
despre viața și activitatea poetului. În același an a avut loc la Odesa „Serata literară în memoria lui P.
Burlak-Volkanov“, la care, pe lângă opera lui, au fost prezentate versuri ale poeților, precum Mariana
Ceprazova, Niko Stoianov, dedicate lui Peter Borisovici.
În 2017, în cinstea celei de-a 200-a aniversări a înființării satului Ostrivne și 50 de ani de la
lansarea primului volum al lui Petro Borisovici. „Câmpia mea sudică“, a fost publicată colecția de poezii
și poeme în limba bulgară „Rădăcini“. Colecția a inclus atât poezii publicate, cât și inedite. Conținutul
a fost împărțit în trei părți: „Datele”, „Baba” și „Poetul”. Prima parte conține lucrări din toate
festivitățile importante, care sunt sărbătorite în satele bulgare din Basarabia. Următoarea parte este
consacrată amintirii despre propriul sat, care a rămas întotdeauna în inima poetului. În cea de-a treia
sunt culese poezii în care poetul cânta calendarul festiv tradițional al bulgarilor basarabeni. Redactor
al cărții a fost ziarista Antonina Uzun (membră al Uniunii Jurnaliștilor din Ucraina), iar recenzent prof.
Elena Nalbantova (profesor la Universitatea din Veliko Târnovo „Sfinții Chiril și Metodiu” (Bulgaria)17.
În prefața colecției, președintele consiliului local al comunei Ostrivnoe, Petru Dobrev, în
contextul istoriei satului său natal, trece în revistă sătenii iluștri, printre care numește și pe Petro
Borisovici – „...patriarhul poeziei și literaturii bulgare basarabene... care a trezit spiritul intelectualității
bulgare din Basarabia și a inspirat alți autori să încerce a scrie și a publica în limba bulgară”18.
Astfel, marile personalități istorice, precum și marile idei sociale, ale căror creatori și
reprezentanți, apar, ca regulă, în momentele cheie ale istoriei lumii. În astfel de epocă a trăit poetul
bulgar din sudul Basarabiei, P. B. Burlak-Volkanov. El și-a dedicat viața și activitatea poporului bulgar
și plaiului pe care s-a născut și a crescut. Petro Borisovici este primul dintre autorii bulgari, care a
început să scrie și să se publice în limba maternă. Cartea poetului „Câmpia mea sudică” a devenit prima
operă tipărită în limba bulgară în perioada postbelică. Astăzi, poetul nu mai este printre noi, dar a
rămas vie amintirea despre el, care continuă să trăiască și își găsește reflectarea în creațiile artistice
ale tinerilor prozatori și poeți basarabeni.
17 Нов сборник на поетът Петър Бурлак-Вълканов. Научно дружество на българистите в Республика Молдова. Режим
доступу: http://ndb.md/нов-сборник-на-поетът-петър-бурлак-въ.
ПЕТРО БУРЛАК-ВОЛКАНОВ:
СТОРІНКИ ЖИТТЯ БОЛГАРСЬКОГО ПОЕТА УКРАЇНСЬКОГО ПОДУНАВ’Я
Наталя ВОЛКАНОВА
e-mail: nnvolkanova@gmail.com
Історія кожної держави починається з мікроісторії окремого регіону, його міст і сіл та
мешканців, які проживають на цій території. Людина виступає єдино можливим чинником
розгортання тих чи інших подій, адже саме вона є їхньою першопричиною, визначає існування
певних сфер суспільного життя та історичних процесів. В остаточному підсумку історія – це
діяльність конкретних особистостей. Наприклад, Томас Карлейль визначав всесвітню історію як
біографію великих людей1.
Сьогодні в історичній науці набуває актуальності дослідження ролі не лише політичних
діячів у суспільстві, а й духовних наставників людства: вчених, письменників, поетів,
композиторів, художників. Адже саме вони збагачують соціум новими відкриттями, винаходами,
модерними напрямками в науці та мистецтві.
Стаття написана в рамках реалізації спільного українсько-молдовського проекту
«Україна – Молдова: спільна історична пам’ять, уроки та перспективи» з метою комплексного
аналізу і висвітлення біографічних даних та здобутків бессарабського поета Петра Бурлак-
Волканова, який першим у радянські часи почав писати та друкуватися болгарською мовою.
Аналіз досліджень останніх років свідчить, що різні аспекти життєвого шляху
бессарабського поета П. Бурлак-Волканова привертали увагу дослідників та громадськості. Так,
Ірина Татарко у своїй статті розкриває особливості культурно-освітніх змін серед болгар та
початок формування нової болгарської інтелігенції в межах Ізмаїльської області УРСР та півдня
МРСР, одним із представників нової хвилі в літературі вона називає П.Б. Бурлак-Волканова2. У
2013 р. Наталія Бузіян, Надія Гужева видали книгу про історію с. Острівне, в якій першим у розділі
«Гордість села» назвали односельця поета П. Бурлак-Волканова3. Через шість років після смерті
Петра Борисовича ще один болгарський поет Бессарабії Георгі Барбаров пише статтю «Пам’яті
Петра Бурлак-Вoлканова», в якій розповідає про життя та літературну діяльність письменника.
Автор особисто був знайомий з Бурлак-Волкановим та охарактеризував його як людину, друга та
поета з великої літери4. Однак, слід відзначити, що є певне коло питань, які залишилися поза
увагою дослідників і тому потребують більш детального розгляду.
Після Першої світової війни бессарабські землі були ареною суперництва двох держав:
СРСР і Румунії. Починаючи з 1918 р. територія Південної Бессарабії входила до складу
1 Томас Карлейль. Хронос. Режим доступу: http://www.hrono.ru/biograf/bio_k/carlelytom.php.

Татарко // Гілея: науковий вісник, 2015. Вип. 102, с. 101-104.
424 Наталя ВОЛКАНОВА
Королівства Румунія. В 1940 р. у межах Радянського союзу була створена Молдавська РСР, до
складу якої були включені Хотинський, Акерманський та Ізмаїльський повіти. Проте радянська
влада у Південній Бессарабії протрималася лише рік і вже в 1941 р. територія знову перейшла до
Румунії. 23 липня румуни встановили владу в с. Код-Китай, тут була продовжена політика
румунізації краю – заборонено писати і розмовляти іншими мовами окрім румунської.
Через три роки бессарабська територія була повернута до складу СРСР. На приєднаній
території Пруто-Дністровського межиріччя розпочалася культурна революція, мета якої полягала
в формуванні нової соціалістичної інтелігенції без права на самоідентифікацію представників
національних меншин. Використання болгарської мови обмежувалося та дозволялося лише у
родинних колах5. Саме у такий непростий час жив і писав майбутній болгарській поет П. Бурлак-
Волканов.
Петро Борисович народився 18 січня 1939 р. у
болгарському селі Бабата в Південній Бессарабії. Був
четвертою дитиною в родині заможних Марії та Бориса
Бурлак, які займалися сільським господарством. Батьки
виховували в дітях повагу до старших, любов до навчання та
праці. Зі спогадів старшої сестри поета Надії: «…з раннього
дитинства нас брали сапати кукурудзу на полі, тому виросли
ми старанними та працьовитими»6. Так, старший брат Іван
здобув освіту водія, пізніше працював кравцем у рідному селі.
Сестра Іванна навчалася на зоотехніка, працювала
вихователем у дитячому будинку в с. Утконосівка
Ізмаїльського району. Що ж до Надії, то вона має великий стаж
роботи на посаді операційної медсестри хірургічного
відділення (понад 50 років стажу).
У післявоєнні роки до Острівного приїжджали
демонструвати кіно у сільському будинку культури, Петро
Борисович ще в дошкільному віці дуже полюбляв допомагати кіномеханікам з апаратурою. А
пізніше, згадує Надія Борисівна, сам збирав товаришів у дідусевому будинку і виступав перед
ними: співав, розповідав вірші, показував гумористичні вистави.
Навчався майбутній поет спочатку в Острівненській семирічній школі, а з 8 по 10 класи
ходив до Кам’янської (у рідному селі школа стала восьмирічною у 1960 р.). Навчання П. Бурлак-
Волканов закінчив з відзнакою у 1954 р.
Після школи мріяв навчатися у Кишинівському педагогічному інституті імені І. Крянге,
проте не вступив. Сестра Надія згадує: «…місяць не було Петра, батько почав хвилюватися,
поїхали до Кишинева, знайшли його у парку: соромився повертатися додому. Я забрала його до
себе у Тирасполь та влаштувала працювати на консервному заводі. У вільний час займався
спортивною ходьбою, були призові місця. Вже тоді, пам’ятаю, почав писати вірші виключно
болгарською мовою»7. Через рік П. Бурлак-Волканов став студентом Придністровського
державного університету ім. Шевченка. Після закінчення працював вчителем географії в
болгарських селах Молдови.
Служив у армії в Євпаторії, але через рік за станом здоров’я повернувся до
вчителювання в с. Паркани (сьогодні – Республіка Молдова), де більшість населення складають
болгари.
У 1970 р. Петро Борисович одружився з односельчанкою Марією Петрівною

Село, у якому народився поет, з 1817 р. мало назву Код-Китай, у 1947 р. офіційно змінена на Острiвне
(Островное (рус.). З часу заснування жителями села та болгарською діаспорою використовується назва Баба /
Бабата. Сьогодні с. Острівне знаходиться в Арцизькому районі Одеської області, Україна.
6 Бурлак Надія Борисівна (1929 р.н.). м. Ізмаїл, вул. Комерційна, 133.
7 Там само.
Петро Бурлак-Волканов: сторінки життя болгарського поету Українського Подунав’я 425
Апостоловою, яка також була вчителькою. Через два роки після одруження Петро Борисович
разом з дружиною переїхали на постійне проживання до м. Кишинів. Виховали двох дітей –
Ларису та Бориса. Сьогодні донька проживає у Кишиневі, а син переїхав до Болгарії.
Болгарською мовою поет розмовляв у рідному селі, а пізніше у студентські роки
самостійно вивчав книжкові норми сучасної літературної мови. Сам П. Бурлак-Волканов так
згадував про свої перші спроби написання віршів: «...я любив російських поетів, російську поезію,
а також і українську. Саме тоді я почав замислюватися: а чому не знаю нічого про болгарських
поетів, про болгарську поезію? Невже їх не існує? Або вони недостойні, щоб їх знали? Це не
давало мені спокою, так я пробував писати болгарською мовою»8.
Відразу після Другої світової війни частина болгар, наляканих репресіями та
звинуваченнями у націоналізмі, припинили писати рідною мовою та друкуватися. Згодом
молодь повернулася до рідної мови, але їх твори стали відомими лише наприкінці 50-х – на
початку 60-х років ХХ ст. з публікацій на сторінках районних газет і періодичних видань9.
П. Бурлак-Волканова сьогодні називають «патріархом бессарабської болгарської поезії
та літератури». Таке звання Петро Борисович заслужив недаремно: він є першим бессарабським
поетом, який в післявоєнний період писав і публікував вірші та поеми болгарською мовою.
Дебютна збірка віршів «Моя южна равнина» («Моя південна рівнина») була
надрукована в 1967 р. у Кишиневі (перевидана у 1992 р.). Передмову до книги написав Андрій
Германов, відомий болгарський поет і редактор літературно-художнього журналу «Пламък»
(«Полум’я»): «Я б назвав цю книгу надзвичайною… тому що це перша книга віршів, написаних та
опублікованих болгарському мовою першим поетом бессарабських болгар»10.
Після виходу збірки Петро Борисович стає одним із лідерів болгарської спільноти
Молдови з активною літературною та просвітницькою діяльністю. Пізніше вийшли ще декілька
віршованих книг поета болгарською мовою, серед яких: «Вярност» («Вірність») (1973 р.),
«Далечни извори» («Дальні струмки») (1976 р.), «Монолог на земята» («Монолог землі») (1977
р.), «Равноденствие» («Рівнодення») (1982 р.), «Години» («Роки») (1989 р.), «Такъв съм млад»
(«Такий я молодий») (2004 р.), «Стара планина» (2004 р., перевидана у 2008 р.). Неодноразово
поет публікував свої вірші у болгарських газетах, журналах, альманахах і антологіях11. Всього П.
Бурлак-Волканов за своє життя написав і видав 10 збірок поезії. Багато віршів поета переведені
на російську та молдавську мови.
Окрім цього, Петро Борисович є автором нотаток мандрівника «По братска България»
(«Дорогами братської Болгарії»), яка була видана російською мовою та перекладена на
болгарську мову під назвою «Земя на моите деди» («Земля моїх предків») (1974 р., перевидана
в 1990 рр.). У художньому мемуарі письменник розповідає про свої подорожі в Болгарію для
зустрічей зі своїми колегами-письменниками. В 1981 р. побачила світ збірка оповідань і казок
для дітей «Пътуване към май» («Подорож у травень») (1981 р.)12.
П. Бурлак-Волканов також займався перекладацькою діяльністю: в 1988 р. вийшла
збірка «Песента на хълмовете» («Пісня холмів»), де було перекладено твори молдoвських поетів
різних поколінь на болгарську мову (Е. Букова, А. Лупана, Н. Костенко, Г. Виеру, Н. Жосу).
Поезія автора насичена глибокими лірико-філософськими роздумами про минуле та
сучасне Бессарабії та бессарабських болгар13. У всіх віршах Петра Борисовича знаходимо головну
думку поета: «Я болгарин». Свідченням цього виступає послання автора у збірці «Моя южна
http://www.borm-md.org/node/632
Татарко // Гілея: науковий вісник, 2015, Вип. 102, с. 103.

12 Петр Бурлак-Вълканов – Патриарх болгарской литературы в Молдове. Библиотека «Христо Ботев». Режим
доступу: https://bibliobotev.wordpress.com/калейдоскоп-юбиляров.

равнина», яка починається зі слів «З любов’ю, мій болгарський народ»14:
За себе си
На полето аз се родих.
На полето, на старите черги.
Зная: някога като селяк
там ще легна сред буците черни.
А дордето кръвта ми бие,
ще милея родната реч.
И ще нося аз горделиво
свойто българско име и чест.
Про себе
У полі я народився.
У полі, на старих килимках.
Знаю: колись як селянин
там ляжу серед чорних грудок.
А поки моя кров буде бити,
Буду леліяти рідну мову.
І буду я гордо носити
своє болгарське ім'я та честь.
Поет через усю свою творчість проніс любов до свого села і бессарабських просторів.
Саме любов виступає одним із основних мотивів у віршах Петра Борисовича, яку умовно
спробуємо поділити на декілька видів. Перший – до Бессарабії. На сторінках віршованих збірок
часто фігурує рідний куточок автора, його природа та працьовиті жителі:
Буджак ти мой роден -

равнище ти скъпо,
дъждец ли сънуваш
и моите стъпки?.
Буджак ти мій рідний -
рівнина дорогенька,
дощ тобі сниться
і мої кроки?
Другий тип любові – до своїх батьків:
…А помня: майка ми, баща ми гордо

издигаха ме до небесата чак.
И като птица литвах във простора
с разперени крила от бащин праг.
...І пам’ятаю: моя мама, мій батько гордий

вони піднімали мене до небес.
І, як птах, я розкидався на просторах
з крилами від батьківського порога.
Недаремно на початку літературної діяльності Петро Борисович додав до свого ім’я

дівоче прізвище матері – Волканов (на болгарській мові – Вълканов (Вылканов). Серед набутку
поета знаходимо багато віршів, які поет присвятив саме мамі – «Песен на Мария» («Пісня для

Петро Бурлак-Волканов: сторінки життя болгарського поету Українського Подунав’я 427
Марії»), «Майка» («Мама»):
…С торба в ръка. До вежди забрадена.

Със черни дрехи в своя тъжен свят.
Стои самотна в своите поверия.
И тъй е мъдра като тая пръст.
…З мішком у руці. Хустка на бровах.
З чорним одягом у своєму сумному світі.
Стоїть самотньо у своїх повір’ях.
І така мудра, як ця земля.
Ще одним різновидом виступає любов до оспіваної поетом прабатьківщини

бессарабських болгар. Вона прослідковуються у віршах, присвячених далекій Болгарії:
България - моя втора майка

…Горди българи наши живели,
дето бяга Марица-река
и със болка голяма в сърцето
ненавиждали робство, тъга.
Болгария – моя друга мати
…Наші горді болгари жили,
де тече Маріца-річка
і з великим болем у серці
зневажали рабство і смуток.
Петро Борисович був членом Спілки письменників Республіки Молдова, Спілки

болгарських письменників, Спілки перекладачів Болгарії, а з 1972 р. Спілки письменників СРСР.
Впродовж 1985-2005 рр. працював в адміністрації Спілки письменників Республіки Молдова. В
останні роки життя займав посаду секретаря болгарського культурно-просвітницького
співтовариства «Відродження». Зокрема, в цей час займався підготовкою навчальних посібників
для дітей болгарської діаспори України та Молдови.
За своє життя був нагороджений пам’ятною медаллю «Іван Вазов» (Республіка Болгарія,
1995 р.). У 2003 р. згідно з Указом Президента Болгарії був удостоєний найвищої державної
нагороди – ордена «Мадарський вершник» другого ступеню «…за літературну та просвітницьку
діяльність, а також великий внесок в популяризацію болгарської мови і культури в Молдові та
Україні».
Помер П. Б. Бурлак-Волканов 3 жовтня 2005 р. у м. Кишинів, проте поховали поета в
рідному с. Острівне.
У селі добре пам’ятають поета. За спогадами односельчан Олександри Волканової15 та
Федори Дізанової16 Петро Борисович часто навідував батьків, а після їх смерті майже кожного
року приїжджав у рідне село. Бурлак-Волканов приходив у гості до рідних та розповідав вірші –
про Буджак, Острівне, батьків і своїх друзів з села. Багато з поезій автор присвятив саме
мешканцям Острівного:
Руски Иван
… А ще отлитат дати и епохи,
без теб земята не ще грее с плам.
И пак ще пламваш с помисли високи,
защото ти си на света Иван!
15 Волканова Олександра Федорівна (1942 р.н.). с. Острівне, вул. П. Бурлак-Волканова, 73.

16 Дізанова Федора Миколаївна (1945 р.н.). с. Острівне, вул. П. Бурлак-Волканова, 234.
Російський Іван
... І будуть відлітати дати і віки,
без тебе земля не буде світитися з запалом.
І знову будеш полум’ям з думками високими,
бо ти на цьому світі Іван!
Сьогодні в рідному селі П. Бурлак-Волканова шанують пам’ять поета. Силами мешканців

був створений музей Петра Борисовича, в якому представлені його особисті речі. Нещодавно
розроблена 3D-версія музею, за допомогою якої кожен бажаючий може ознайомитися з
експозиціями музею не виходячи з дому. У 2016 р. силами сільської ради в честь відомого
односельця була перейменована центральна вулиця в с. Острівне.
Молоде покоління все частіше звертається до творчості поета. Так, починаючи з 2011 р.
кожен літературний вечір болгарських поетів розпочинається з декларування віршів Петра
Борисовича. У 2013 р. молоді музиканти та співаки з Південної Бессарабії записали пісню на його
вірші («Българи в чужбина» («Болгари за кордоном»), музика Миколи Славова), окремо був
знятий документальний фільм про життя та діяльність поета. Цього ж року в Одесі був
проведений «Літературний вечір пам’яті П. Бурлак-Волканова», на якому окрім його творчості
були представлені вірші поетів (Маріанни Чепразової, Ніко Стоянова), присвячені Петру
Борисовичу.
У 2017 р. на честь 200-річчя заснування с. Острівне та 50-річчя виходу першої збірки
Петра Борисовича «Моя южна равнина» виданий поетичний збірник віршів і поем поета
болгарською мовою «Корени». Колекція включила як опубліковані, так і невидані вірші. Зміст
розділений на три частини: «Дати», «Баба» та «Поет». Перша частина містить твори з усіх
основних свят, які відзначаються в болгарських селах Бессарабії. Друга частина – це пам'ять про
своє рідне село, яке завжди залишалося в серці поета. У третій зібрані вірші, в яких поет оспівує
традиційний святковий календар бессарабських болгар. Редактором книги є журналістка
Антоніна Узун (член Спілки журналістів України), рецензентом виступила професор Олена
Налбантова (викладач Великотирнівського університету ім. Святих Кирила і Мефодія
(Болгарія))17.
У передмові до збірника голова Острівненської сільської ради Петро Добрев у розрізі
історії рідного села повідомляє про видатних мешканців села, серед яких називає і Петра
Борисовича: «…патріарха бессарабської болгарської поезії та літератури, …який пробудив розум
болгарської інтелігенції в Бессарабії і надихнув інших авторів спробувати писати та публікуватися
болгарською мовою»18.
Таким чином, великі історичні діячі, як і великі суспільні ідеї, творцями і виразниками
яких вони є, з’являються, як правило, в переломні епохи для світової історії. Саме в такий час жив
болгарській поет із Південної Бессарабії П. Б. Бурлак-Волканов. Він присвятив життя і творчість
своєму народу та краю, в якому народився й зростав. Саме Петро Борисович першим серед
болгарських авторів почав писати та друкуватися рідною мовою. Збірка поета «Моя южна
равнина» стала першою надрукованою на болгарській мові в післявоєнний період. Сьогодні
поета немає серед нас, проте залишися пам’ять про нього, яка продовжує жити і знаходить своє
відображення у творчих здобутках наступної хвилі бессарабських письменників і поетів.
17 Нов сборник на поетът Петър Бурлак-Вълканов. Научно дружество на българистите в Республика Молдова. Режим
доступу: http://ndb.md/нов-сборник-на-поетът-петър-бурлак-въ.
SPAȚIUL EMPORONIMIC AL ISMAILULUI
Natalia COLŢUN
e-mail: nmkoltsun@gmail.com
EMPOROBYMIC SPACE OF ISMAIL
Summary. The article examines the proper names lexicon of the city Izmail. The names of stores are
considered in terms of their nominative, informative and advertising functions. The author analyses the
emporonymic nomination of the city, taking into consideration the peculiarities of its historical development,
changing social life and language picture.
Numele străzilor și al întreprinderilor, instituţiilor şi obiectelor naturale păstrează istoria

orașului, înregistrează caracteristicile culturii naționale, schimbările modului de viață şi relaţiile sociale,
reflectă „gustul lingvistic” al erei. Elementele obligatorii al onomasticonului oficial modern al orașului
sunt denumirile publicitare luminoase, elocvente, ale punctelor de vânzare, ce uimesc cu diversitatea
și originalitatea, libertatea și neregulatul, cu tendința de saturație maxim informativă, cu
expresivitatea, cu jocul lingvistic, cu schimbarea codurilor lingvistice - toate cele ce „în mod adecvat și
în sensul literal al cuvântului «vizual» stabilesc imaginea schimbătoare a vieții sociale a orașului”.1
Analiza spațiului onomastic urban poate fi îndreptată nu numai spre dezvăluirea principiilor alegerii
numelui, a istoriei apariției sale, a căutării unei forme interne sau a clasificării entităților existente.
Fiecare unitate onomastică este un mini-text, un mesaj care acționează ca o legătură în lanțul de
comunicare: orașul „vorbind” este o persoană. Astfel, este importantă înțelegerea informațiilor
implicite și explicite conținute în emporonime.
Textele-emporonime, ca produs al unei epoci istorice specifice, sugerează o mulțime de
lecturi și o multitudine de interpretări. Acestea, conținând atât informații lingvistice cât și
extralingvistice, provoacă o mulțime de asocieri complicate de intențiile individuale și de cunoașterea
extralingvistică. Desigur, alegerea unei lexeme sau a unei combinații de lexeme pentru numele unui
obiect (magazin) este în primul rând legată de dorința de a include în nume un anumit sens și de a face
ca actul comunicativ să fie locutiv. Însă emporonimul modern este un text minimal de natură
publicitară, un nume publicitar2. De aceea, majoritatea denumirilor conțin intenții ascunse de
comunicare și tendința de a obține randamente maxime informative și oferă locul obiectivelor
ilocutive. Obiectivul principal este de a atrage atenția cumpărătorului potențial, de a-l include într-un
act de comunicare, de a-l convinge pe destinatarul comerțului să folosească serviciile acestui punct de
vânzare. Rezultatele căutărilor intensive a noului, neobișnuitului, non-standardului, unicului, reflectă
1 M. Kitaigorodskaia, Procese sociolingvistice active în sfera numelor orașelor: semnele Moscovei // Limba rusă modernă:
diferențierea socială și funcțională, M., 2003, p. 127
2 Sintagma „nume de publicitate” aparține I. V. Kriukova (vezi teza pentru doctoratul de filologie pe tema „Denumirea
publicității: de la invenție la precedență”, Volgograd, 2004, [Resurse electronice], cheloveknauka.com.
430 Natalia COLȚUN
nu numai abilitățile lingvistice ale titularului de nume, ci și „gustul limbii” societății moderne.
În general, formarea sistemului emporonimic al Ismailului se realizează în conformitate cu
legile acestui gen, dar totuși are unele diferențe legate de localizarea geografică a orașului și de istoria
sa. Particularitățile dezvoltării istorice a Ismailului multinațional și multicultural modern (în ultimii 200
de ani regiunea și-a schimbat statalitatea de 9 ori) au avut o influenţă semnificativă asupra formării
situației lingvistice în oraș. Limbile principale ale comunicării interetnice sunt rusa și ucraineana, pe
lângă aceasta, bi- și polilinguismul majorității populației din sudul regiunii Odesa creează motivul
favorabil pentru interferențe: multe lexeme ale limbilor bulgare, române, gagauze, albaneze și a altor
limbi locale sunt, fie utilizate activ de către locuitorii regiunii, fie nu sunt greu de înțeles. Situația
exoglosală complexă a limbajului din Ismail reflectă pe deplin sistemul emporonimic: un număr mare
de nume de magazine sunt prezentate în limba rusă, ucraineana cucereşte în mod activ spațiul, engleza
este folosită pe scară largă, există și onime în limbile popoarelor care locuiesc compact pe acest
teritoriu de mai multe secole. Lexemele rusești reprezintă o parte semnificativă a tuturor
emporonimelor din Ismail „Дамское счастье” (Fericirea doamnelor), „Синьор” (Signiore),
„Фантазия” (Fantezia), „Карандаш” (Ceionul), „Вололей” (Vărsătorul), „Мясопродукты” (Produse
din carne), „Винодел” (Vinificatorul), „Лакомка” (Gurmand), „Шалун” (Ştrengarul), „Зеркальный”
(De oglindă), „Питомец” (Discipol), pe locul doi sunt numele create pe baza limbilor străine, cel mai
adesea - engleza („Coffeetea”, „Shoy room”, „Galashop”, „Mobile”, „Gepur”, „Vitrin”, „Beauty”, „Kids
club”, „Fashionable fur”), locul al treilea este ocupat de nume ucrainene „Взуття” (Încălţăminte),
„Господиня” (Gospodina), „Крок” (Pas), „Квіти” (Flori), „Черемшина” (Mălin), „Напої” (Băuturi),
„Тік-Так” (Тіc-Таc), „Мрія” (Vis), „Надія” (Speranţă), „Мобільна хатка” (Căsuţa mobilurilor). Alte
limbi în sistemul emporonimic sunt rareori reprezentate, sunetele acestor lexeme sunt transmise
folosind alfabetele chirilic sau latin: „Таурус” - din lat. taur, „Tempo” - din lat. timp, „Darium” - din lat.
Darii, „Dolce vita” - din ital. viaţă dulce, „Дукан” - din gag. magazin privat mic, onimul „Фамина”,
probabil, corespunde lexemului românesc Femeie, „Градина” - din bulg. gradina, „Касмет” - din
dialect. bulgar fericire, noroc. «În contextul comunicării interetnice, care oferă oportunități de
cunoaștere a personalității cetățenilor săi și a altor naționalități, E. P. Beresteţki afirmă: „bulgarii
basarabeni percep cultura și limba lor maternă ca valori care pot consolida minoritatea națională și-i
pot păstra originalitatea etnică, să nu se piardă în spațiu și timp”3. În acest sens, este interesant
emporonumul „Пан рЪбар” (magazin pentru produse din peşte), creat pe baza a două limbi: bulgară
și ucraineană. Lexema ucraineană „пан” (domn), sufixul bulgar - ар și rădăcină intenționat
distorsionată рЪб, care conține sunetul specific vocal al limbii bulgare (Ъ) în locul celui literar (И).
«Observăm, subliniază E. P. Beresteţki, că numele a fost modelat conștient în această formă, pentru a
sublinia o anumită legătură cu „subiecte bulgare”, dar pentru purtătorul limbii literare bulgare pare
oarecum incorect în legătură cu faptul că în limba bulgară contemporană «ръб» are sensul „margine”,
„marginea unei figuri geometrice”4.
„În perioada conducerii sovietice, - notează T. V. Şmelev - magazinele au fost numite în
principal «de la obiect» - „Хлеб” (Pâine), „Сыр” (Brânzeturi), „Хозтовары” (bunuri de uz casnic), iar
acest lucru era perceput nu ca un nume propriu-zis, ci ca o denumire nomenclatură”5. Într-adevăr, în
opinia noastră, este posibil să se atribuie astfel de lexeme emporonimelor și astfel să se recunoască
statutul propriului lor nume, dar cu unele rezerve legate de lipsa unor astfel de semne de bază ale
vocabularului onimologic ca concreteţe, unicitate, capacitatea de a individualiza și de a identifica
obiecte ale realității. Chiar și în așezările mici erau mai multe magazine cu semne încălţăminte, produse
alimentare, flori. În fiecare oraș exista „Детский мир” (Lumea copiilor) şi „Ветеран” (Veteran) şi
comercializau cu produse alimentare magazine, diferite unul față de celălalt prin numărul de serie (№7,
24, 35). Uneori existau denumiri non-standard, care introduceau o anumită varietate în „plictisitoarele
3 E. Beresteţka, Pasionarea culturală a bulgarilor basarabeni ca factor de conservare a identității etnice // Spațiul cultural al
bulgarilor basarabeni, Ismail-Bolgrad, 2018, p. 124.
4 Ibidem, p. 122.
5 T. Şmeleva, Onomastica: un manual, Slavyansk-on-Kubani, 2013, p. 117, [Resurse electronice], https://search.
rsl.ru/ru/record/01006742469.
Spațiul emporonimic al Ismailului 431
hozmag și prodmag" din orașele sovietice6. Astfel, ismailenii din generația mai în vârstă, de exemplu,
îşi amintesc librăriile „Букинист” (Anticar) şi „Чайка” (Pescăruşul), magazinul alimentar „Рассвет”
(Zori de zi) și magazinul de bunuri de uz casnic „Тысяча мелочей” (O mie de mărunţişuri).
În ciuda prezenței în limbajul semnelor urbane moderne a unei tendințe generale de a
schimba modelele de nume, în Ismail, ca și în alte orașe, rămân încă denumirile inexpresive sovietice
„Магазин № 40”, „Магазин № 35” și emporonimele neutre, cu un caracter de la obiect, cu un nucleu
semantic - tipul de bunuri: „Продукты” (Produse alimentare), „Цветы” (Flori), „Мебель” (Mobilă),
„Бытовая техника” (Aparate de uz casnic), „Обои” (Tapete), „Чемоданы, сумки” (Valize, genţi),
„Обувь” (Încălţăminte), „Золото” (Aur), „Конфеты” (Bomboane), „Меха” (Blănuri), „Хлеб” (Pâine).
Pe de o parte, putem spune că au trecut aprobarea timpului, introduc o nuanță de formalitate în
portretul de limbaj al orașului modern, pe de altă parte, este destul de greu de spus că în acest caz a
existat o individualizare lingvistică a obiectului, care permite să se coreleze cu un anumit spațiu urban.
Astfel de denumiri standard pot conține elemente de rafinament, cum ar fi, de exemplu, o indicație a
producătorului: „Продукты Белоруссии” (Produse alimentare din Belarus), „Обувь Украины”
(Încălțăminte din Ucraina), „Суворовский хлеб” (Pâine de la Suvorovo), „Украинские сыры”
(Brânzeturi ucrainene), „Мебель от производителя” (Mobilier de la producător), „Мода
Белоруссии» (Moda din Belarus), «Магазин китайских товаров» (Magazinul chinezesc); pentru o
specializare ulterioară: «Офисная мбель» (Mobilier de birou), «Мягкая мебель» (Mobilier tapițat),
„Продукты – 24 часа” (Produse alimentare – 24 ore), „Одежда для детей” (Îmbrăcăminte pentru
copii); locația: „Универсам Шевченсковский” (Supermarket Şevcenkovski), „Краснодонский хлеб”
(Pâine de la Krasnodon).
În spațiul onomastic al Ismailului de astăzi, de asemenea, destul de larg sunt reprezentate
emporonime cu componente lexicale de evaluare мир (lume), дом (casă), всё (totul). Acest model
nefiind nou în sistemul emporonimic, şi-a găsit „a doua respiraţie” şi a devenit destul de popular printre
proprietarii de magazine mici, plasând pe primul loc elementul publicitar de hiperbolizare, de
gigantomanie. Au apărut case și lumi de halate, pungi, lenjerie: „Дом оптики” (Casa opticii), „Дом
белья” (Casa de lenjerie), „Автодом” (Casă auto), „Пивной дом у Эда” (Casa de bere a lui Ed), „Мир
мёда” (Lumea mierii), „Мир халатов” (Lumea halatelor), „Мир пакетов” (Lumea pachetelor), „Мир
сувениров от Луки” (Lumea suvenirurilor de la Luca), „Свадебный мир” (Lumea nunților), „Зоомир”
(Lumea zoologică), „Всё для рыбалки” (Totul pentru pescuit), „Всё для шитья” (Totul pentru cusut),
„Всё для детей” (Totul pentru copii), „Всё от соски до кроватки” (Totul de la biberon până la pătuc),
„Всё для дома” (Totul pentru casă). Productivitatea acestui model este evidențiată și de faptul că seria
lexicală „мир, дом, всё” este completată cu componente noi: фабрика (fabrica), центр (centru),
проспект (prospect), империя (imperiu), рай (rai), массив (masiv), коллекция (colecţia), land (ţară,
stat), all, room, світ (svit), мережа (mreja): „Зелёная фабрика” (Fabrica verde), „Зооцентр”
(Centrul zoologic), „Будцентр” (Centrul de construcţii), „Арсенал-Центр” (Centrul Arsenal),
„ЦентрОбувь” (Centrul de încălţăminte), „Стоковый центр Европа” (Stock Centru Europa”),
„Модный проспект” (Bulevardul modei), „Империя меха и кожи” (Imperiul de blană și piele),
„Automassive”, „Цветочный рай” (Paradisul florilor), „Рыбацкий рай” (Paradisul pescarului),
„Колбасный рай” (Paradisul salamurilor), „Рыбный рай” (Paradisul de peşte), „Сырный рай”
(Paradisul brânzeturilor), „Мясная коллекция” (Colecţie de carne), „Baby land”, „All for you”, „Brand
room”, „Книжкосвіт” (Lumea cărţilor), „Техномережа” (Reţeaua tehnică).
Modele complet noi pentru onomasticonul orașelor post-sovietice, inclusiv al Ismailului, sunt
lexemele cu componenta - маркет (market). De obicei, acestea sunt magazine ale marilor companii
comerciale reprezentate în multe orașe din Ucraina (супермаркеты „Таврия В”, „АТБ” (supermarket-
uri „Tavria V”, „АTB”)), mult mai rar - magazine mici deținute de antreprenorii locali („Минимаркет”
(Minimarket), „СДмаркет” (Sdmarket), „Сантехмаркет” (pentru echipament sanitar),
„Строймаркет” (pentru construcţie), „Avtomarket”, „Central Market”).
Schimbările în viața socială și politică din ţară, dezvoltarea afacerilor private, înlăturarea
6 Ibidem, р. 117.
432 Natalia COLȚUN
cenzurii au permis proprietarilor de magazine să-și imagineze, să experimenteze în domeniul atribuirii

numelor obiectelor comerciale. Nu în ultimul rând, a fost atinsă alegerea unei lexeme, care numește
punctul de vânzare propriu-zis. Pe lângă unitatea tradițională și comună magazin, sunt prezentate pe
scară largă супермаркеты (supermarket-uri), бутики (butic-uri), салоны (saloane), лавки (prăvălii),
хатки (cabane) (supermarket-uri „Альбатрос” (Albatros), „Талисман” (Talisman), „Копейка”
(Bănuţul), buticuri „Цветы” (Flori), „Магнолия” (Magnolia), „Салон кухонной мебели” (Salon de
mobilă de bucătărie), salon de nuntă „MiLady”, „Салон окон и дверей” (Salonul de ferestre și uși),
„Фермерская хатка” (Сăsuţa fermierilor), „Мобільна хатка” (Căsuţa mobilului), „Медовая лавка”
(Prăvălie de miere).
Desigur, orice onim, inclusiv emporonimele, este creat în primul rând pentru individualizarea
unui obiect specific care face parte dintr-un sistem complex de obiecte spațiale urbane, realizând astfel
o funcție nominativ-informativă. Cu toate acestea, în conformitate cu orientările sociale schimbate ale
societății moderne, abordările privind alegerea denumirii punctului de vânzare s-au schimbat. Rămân
în trecut, denumirile de la obiect ale magazinelor, ele fiind înlocuite cu onime de natură complet
diferită. Potrivit M. V. Kitaigorodski, în prezent au fost formate și identificate în mod clar noi tendințe
în dezvoltarea modurilor de nominare a obiectelor orașului: dorința de diferențiere maximă, precum
și schimbarea scopurilor ilocuționale și paradigma lexico-tematică a bazei motivante7. Numele
magazinului poate avea o orientare de adresă: „Твой дом” (Casa ta), „Молодежный стиль” (Stilul
tineresc), poate indica locația : „Крепость” (Cetatea), „Южный” (Sudic), „Кирпичный” (Fabrica de
cărămidă), „Гурьевка” (Gurievka) - sectoare ale oraşului, producătorul: „Сувениры от Луки”
(Suveniruri de la Luka). Numirea de magazine utilizează cel mai divers vocabular: „Шкаф” (Dulap),
„Модница” (Modista), „Розовая пантера” (Pantera roz), „Sofi” - acestea sunt magazine care vând
îmbrăcăminte pentru femei; „Зелёный уголок” (Colțul verde), „Зелёная фабрика” (Fabrica verde) -
flori; „Карапуз” (Bebeluşul), „Кроха” (Micuţul), „Антошка” (Antoşka), „Шалун” (Ştrengarul),
„Малятко” (Copilaş) - produse pentru copii. Tendința spre diferențiere este însoțită de căutarea unei
noi baze motivaționale. Împreună cu bebeluşi, micuţi, ştrengari, copilaşi activează emporonimele
orientate spre basme și desene animate („Цветик-семицветик” (Floricica din poveste),
„Капитошка” (Capitoşka), „Чунга-чанга” (Ciunga-ceanga), „Винни” (Vinni), „Микки-Маус” (Mikki-
Maus), „Barbie”). Ca urmare a onimizării, în vocabularul de limbă colocvială bine memorat, apar astfel
de nume expresive ca „Воображуля” (Fantezist), „Стильная штучка” (Lucruri elegante), „Прикид”
(Îmbrăcăminte impresionantă), „Фифа” (Modista capricioasă), „Маришка” (Mărioara). Astfel de
emporonime, create pentru identificarea magazinelor, îndeplinesc atât funcțiile de publicitate, cât și
cele informative de promovare a obiectelor publicitare.
T. V. Fedotova, „pe baza eterogenității informative a emporonimelor”8, distinge patru tipuri
de „onime denumite în relație cu apelativul care stă la baza numelui și a imaginii de formare, a
asociației care promovează o percepție adecvată a obiectului de vânzare": zero, simbolic, mediat,
asociativ. Analiza numelor magazinelor ne permite afirmarea prezenței active în spațiul emporonimic
al Ismailului a două tipuri de onime informative: simbolice și mediate.
În emporonimele „simbolice”, funcția nominativă vine în prim-plan, iar informativitatea, dacă
este prezentă, este sub formă voalată. Este dificil de determinat, fără cunoștințe de fond, ce produse
sunt oferite de magazinele „Соломия” (librărie), „Меркурий” (Mercuriu), „Гетьман” (Hatman),
„Світанок” (Zori de zi) - (produse alimentare), „Магнит” (Magnit), „Домино” (Domino) -
(Îmbrăcăminte pentru femei), „Лилия” (Lilia) - (veselă), „Лада” (Lada) - (bunuri de uz casnic), „Каприз”
(Capriz) - (produse de parfumerie), „Валентина” (Valentina) - (încălţămine), „Магнолия” (Magnolia)
şi „Киевская Русь” (Rusia Kieveană) - (magazine de mobilă). În ciuda faptului că se stabilește corelația
dintre lexemul selectat și obiect, nu este posibil să se identifice mecanismele conceptuale pentru
formarea acestor emporonime și să se clarifice principiile motivației lor, iar absența unor informații
7 M. Kitaigorodskaia, op. cit., p. 129.

8 T. Fedotova, Semnificații culturale semnificative ale empirinovului în aspectul teoriei de referință, // Științe filologice.
Întrebări de teorie și practică, P. 182, [Resurse electronice], www.gramota.net/editions/2.htm.
extralingvistice specifice complică orientarea cumpărătorului în spațiul comercial al orașului.

Onimizarea simbolică a apelativelor sugerează o relație asociativă a emporonimului cu caracteristicile
magazinului. Ignorarea explicită a acestei condiții duce adesea la apariția unor nume nereușite și,
uneori, ridicole: magazinul de îmbrăcăminte pentru femei și copii „Мандарин” (Mandarin), de
îmbrăcăminte pentru femei „Киви” (Kivi), de lenjerie pentru femei „Бонифаций” (Boniface), de haine
second-hand „Brand room”, magazinul de produse lactate „Персей” (Perseu), magazinul de instalații
sanitare „Аметист” (Ametist).
Emporonimele „mediate" sunt informative, dar numai pentru cumpărătorul care posedă
anumite cunoștințe lingvistice și extralingvistice. Cunoașterea lingvistică a Ismailului multinațional și
multilingv include deținerea mai multor limbi (ucraineană / rusă / română / bulgară), un anumit bagaj
de cuvinte în limba engleză sau, cel puțin, capacitatea de a citi texte bazate pe alfabetul latin. Factorul
extralingvistic presupune o erudiție largă a cumpărătorului, disponibilitatea unor cunoștințe suficiente
în acest domeniu științific și tehnic și, în final, unificarea vânzătorului și a cumpărătorului cu o bază
percepțională comună. Numai în acest caz devine clar că „Valiza” oferă cumpărătorului genţi pentru
femei, „My sport” - haine sportive, „Woman” - îmbrăcăminte pentru femei, „Junior” - bunuri pentru
adolescenţi, „Happy kids” - bunuri pentru copii, „Kvitka online” - flori cu livrare la domiciliu, „Hunter” -
articole pentru vânătoare, „Градина” (din l. bulg. „Grădină”) - bunuri pentru grădinari și proprietari de
terenuri de uz casnic. Același grup ar trebui să includă şi numele de magazine care au apărut ca urmare
a transonimizării numelor proprii deja existente: „Bigrey”, „Batik”, „Glo-story”, „Dolce vita”, „Mavita”,
„Zebra”, „Serge”, „Voronin”. Motivația fundamentală pentru ele a fost numele brandurilor interne și
străine cunoscute pe piețele spațiului post-sovietic. Un cumpărător lipsit de experiență este puţin
probabil să știe că „Bigrey” și „Batik” sunt producători de îmbrăcăminte turcă (denim pentru bărbați
și, respectiv, femei), „Glo-story” - marcă ucraineană din Nipru, „Dolce vita” - marcă italiană de
îmbrăcăminte și încălțăminte, „Mavita” - producător de îmbrăcăminte din Ierevan, „Zebra” - compania
suedeză care furnizează îmbrăcăminte și accesorii pentru femei pe piața mondială, „Serge” - o marcă
de lenjerie și tricotaje din Belarus, „Voronin” - haine ale designerului ucrainean. Se poate presupune
că, pentru crearea unui emporonim, utilizarea numelor de mărci bine-cunoscute este îndreptată în
primul rând spre realizarea funcției de publicitate a onimelor numite. Intențiile ilocutive de comunicare
a vânzătorului cu cumpărătorul sunt subordonate sloganului: «Cumpărați ceea ce este la modă, frumos
și prestigios! Cumpărați de la noi!» Aceeași idee se realizează și în numele expresive „Brand and trend”,
„For men”, „Podium”, „Glamour”, „Perfect lady”, „Milano Vero”, „Broadway”, „Modniţa” (Modista),
„Ledi-Di”, „Defile”, „Exclusiv”, „Ideal”, „Frant”, „Elegant”, „La modă”.
Proprietarii de magazine încearcă să găsească magazinului lor un nume unic-magnet, care
atrage atenția cumpărătorului, nume interesant, memorabil. Nominalizarea expresivă a magazinelor
lsmailului, care vizează în primul rând publicitatea bunurilor, reflectă tendințele generale în formarea
unui sistem emporonimic al spațiului urban și este reprezentat de astfel de modele productive ca9:
- diminutive publicitare: „Оптовичок” (Angrosist), „Сундучок” (Cufăraş), „Детки”
(Copilaşii), „Каролинка” (Carolinka), „Мобилочка” (Mobil-mini), „Дочки-сыночки” (Ficuţe-fecioraşi),
„Батарейка” (Bateria), „Бутичок” (Butic mic), „Давидка” (Davidka), „Пуговка” (Năsturel),
„Антошка” (Antoşka), „Чистюля” (Curăţelul), „Мясоежка” (Measoejka), „Lacomka” (Gurmand),
„Мебель-ка” (Mebel-ка), „Малятко” (Copilaş), „Каблучок” (Tocuşor), „Мяско” (Cărniţă);
- Numele cu caracter estimativ: „Вкусняшка” (Delicios), „Дамское счастье” (Fericirea
doamnelor), „Элит” (Elita), „Мечта сбывается” (Visul devine realitate), „Хлебный лидер” (Pâine lider),
„Печенье счастья” (Biscuiții fericirii), „Fashionable fur”, „Art-palace” (magazin de cadouri), „Находка”
(Raritate) - (bunuri second-hand), „Колбасный рай” (Paradisul salamurilor), „7-е небо” (Al şaptelea cer),
„Первый пивной” (Prima bere), „Здоровый сон” (Somn sănătos), „Комфорт-мебель” (Comfort-mebel),
„Мебель V.I.P.”, (Mebel V.I.P.), „Всё по 40” (Totul cu 40), „Одежда из Европы” (Îmbrăcăminte din Europa),
„Сила здоровья” (Puterea sănătății), „Модный проспект” (Bulevardul modern), „Солодкий смак
якості” (Gustul dulce al calităţii), „Жемчужина Болграда” (Perla Bolgradului);
9 M. Kitaigorodskaia, op. cit., p. 136.

434 Natalia COLȚUN
- strigătele de apel: „Обувай-ка” (Încalţă-te!), „Наклей-ка” (Lipeşte!), „Распродай-ка”

(Vinde!), „Одевай-ка” (Îmbracă-te!), „Построй-ка ”(Construieşte!);
- nominalizare prepozițională „У Жанны” (La Jana), „У Вовы” (La Vova), „У Светланы” (La
Svetlana), „Пивной дом у Эда” (Casa de bere la Ed), „Сувениры от Луки” (Suveniruri de la Luka), „На
районе” (În raion);
- nominalizări neașteptate de jocuri, pline de umor „Здравия желаем” (Vă dorim sănătate),
„Мне любимой” (Pentru mine, cea iubită), „Её бельё, её одёжка” (Lenjeria ei, hainele ei), „Чайный
пьяница” (Beţivul de ceai) - (magazin de ceai regulat), „На крючке” (Pe cârlig) - (pentru amatorii de
pescuit), „Канцтоварищ” (Pepetărie-prietenă), „Очумелые ручки” (Mâinile nebune), „Наши
сладости для вашей радости” (Dulciurile noastre pentru bucuria dumneavoastră), „Одежда
милым панянкам” (Îmbrăcăminte pentru domnişoarele drăguțe), „Бельетаж” (Belietaj) - (magazin
de lenjerie), „Фабричное депо” (Depoul fabricii) - (îmbrăcăminte pentru femei), „Мужской вопрос”
(Întrebarea bărbătească). Aici pot fi incluse și sinonimele expresive ale denumirilor sovietice (magazin
de cadouri „Страна советов” (Ţara Sovietelor), magazin alimentar „Стекляшка” (Sticlărie), „1001
мелочь” (1001 de mărunţişuri), „Мастер-Им” (Master-iМ);
- retro-nume, axate pe trecutul pre-sovietic „ДельфинЪ” (Delfin), „Ювелирный домЪ
Комаровых” (Casa de bijuterii Komarov), „Корона царской империи” (Coroana Imperiului Țarist).
În spațiul comercial de astăzi, oferind cumpărătorului aceleași bunuri (cu rare excepții) ale
producătorilor autohtoni și străini, există o concurență dură, magazinele apar și dispar, există o luptă
constantă pentru fiecare cumpărător. Și în această luptă rolul important revine numelui magazinului –
un fel de cărticică de vizită a proprietarului magazinului. „De nivelul de unicitate al DP (denumirea
publicității), notează T. P. Romanova, depinde în mod direct gradul de eficiență, capacitatea de a se
evidenția pe fondul altor denumiri, de a atrage atenţia destinatarului și de a îndeplini funcția de
publicitate. De aceea, nominalizarea publicității este o zonă de originalitate mărită, în care metodele
generale de limbă și modelele de formare a cuvintelor sunt în mod particular refractate și, de asemea,
sunt utilizate metode specifice, care servesc în principal pentru formarea DP”10. Fiind de acord cu
afirmația că obiectivul comercial predominant în textul publicitar este de a vinde bunurile, subliniem:
emporonimul de succes este un instrument original, distractiv, unic, conceput nu doar pentru a
influența și a convinge, dar și pentru a informa. „Legăturile motivaționale ale denumirii de publicitate”,
notează I. V. Kriukova, ajută la orientarea într-un număr mare de nume, reflectând în același timp
semnele semnificative ale realității din punct de vedere al comunicării”11.
„Onimizarea metonimică”12, una dintre cele mai active modalități de onimizare a apelurilor,
face posibil într-un text mic să fie puse în aplicare funcțiile de bază ale emporonimelor: nominativă,
publicitară și informativă. Маgazinele „Каблучок” (Tocuşor), „Топ-топ” (Top-top) şi „Башмачок”
(Papucel) invită să cumpere încălţăminte, „Экзотика” (Exotica), „Витамин” (Vitamina) „Изюминка”
(Stafida) - fructe exotice, „Усадьба” (Conacul) - mini-vehicule agricole, „Тик-так” (Tic-tac) - ceasuri,
„Табачок” (Tutun) şi „Табакерка” (Tabacheră) - țigări, „Диамант” (Diamant), „Малахит” (Malahit)
şi „Изумруд” (Smarald) - oferă o selecție largă de bijuterii, iar în emporonimul „Копилка” (Pușculiță),
„Грошик” (Bănuţul), „Монетка” (Moneda), „Сотка” (Suta), „Копилка” (Pușculiţa) este codificată
caracteristica de evaluare: „magazine cu prețuri reduse, bunuri accesibile”.
Regândirea metaforică a vocabularului apelativ, la baza căruia se află o comparație bazată pe
un element semantic comun, nu este folosită activ în sistemul emporonimic al Ismailului și poate fi
ilustrată doar cu câteva exemple: un magazin alimentar „Гулливер” (Gulliver, mare) şi magazin de
haine pentru copii „Кнопка” (Pioneză) - (mic), magazin de haine pentru femei „Магнит” (Atractiv),
magazinul de mărfuri electrice „Светлячок” (Licurici), de haine sportive „Фаворит”, de bunuri pentru
casă „Хозяин” (Gospodarul), magazin de bijuterii „Рыжик” (Roşcatul), magazin de mobilă „Уют”
10 T. Romanova, Sistemul metodelor de formare a cuvintelor din eticheta publicității, pp. 204 [Resurse electronice], vestnik-
samgu.samsu.ru/gum/2007web52/yaz/2007520802.pd.
11 I. Kryukova Dizertație pentru titlul de doctor în filologie „Denumirea publicității: de la invenție la cazul prezent”, Volgograd,
2004, [Resurse electronice], cheloveknauka.com.

12 Sintagmă utilizată de N. V. Podolskaia.
(Comoditate), supermarket „Аппетит” (Poftă), magazin de haine pentru femei „Аррована”

(Arrovana, cel mai puternic simbol al lui Feng Shui pentru atragerea bogăției).
În limba modernă, procesul de onimizare a apelanților, de mult timp recunoscut ca fiind
normă, este fără sfârșit. Orice parte a discursului, orice formă gramaticală, orice structură sintactică
poate deveni proprie. Trebuie înțeles că trăsăturile nominalizării ergonomice necesită o abordare
creativă în alegerea onimului. Originalitatea și caracterul neobișnuit al numelui este creat nu numai
prin lexeme folosite, combinații de cuvinte sau prin jocul lor. La dispoziția nominatorilor, pe lângă
metodele lexicale, stilistice, gramaticale de atragere a atenției, există și altele, printre care un loc
special aparține graficului. O trăsătură distinctivă a spațiului emporonimic al orașelor moderne este
romanizarea limbii ruse. În Ucraina, acest proces s-a intensificat în ultimii ani. Numele de publicitate
latinizate sunt reprezentate pe larg în comunicarea lingvistică a orașului. Coexistența pașnică a
alfabetelor latin și chirilic este reprezentată printr-o varietate de forme: de la utilizarea graficelor
chirilice, pentru a stabili lexeme străine, la romanizarea completă a cuvintelor rusești și ucrainene. O
asemenea abordare neobișnuită a alegerii unui nume este prezentată, cu excepții rare, numai în
categoria magazinelor de bunuri industriale. La baza opoziției alfabetului latin și a alfabetului chirilic
sunt conotații estimate. Latinizarea completă a lexemelor originale rusești și ucrainene sau a lexemelor
de mult timp stăpânite de aceste limbi, este reprezentată în onimele „Valiza”, „Caramel”, „Intelekt”,
„Kvitka online” (Floricica online), „Voronin”, „Iablociko” (Merişorul), are un efect psihologic asupra
cumpărătorului, îi reţine atenția și este asociată dorinței nominatorilor de a accentua calitatea
produselor, de a crea un efect al elitismului, exclusivității și de a spori astfel statutul magazinului.
Alegerea conștientă a alfabetului chirilic în condiții de folosire pe scară largă a numelor latinizate,
evident, se concentrează pe disponibilitatea bunurilor, prețul lor relativ scăzut. Deci, de exemplu,
numele stilului de decorare interioară a spațiilor adaptat la grafica chirilică, (engl. shabby – sărăcăcios,
ponosit) este folosit pentru a crea emporonimul „Шебби шик” (Şebbi şic), aceeași tehnică ilustrează
numele «Кофетти». În opoziţia, „străin” – „propriu” este o reprezentare a calității și prestigiului
bunurilor străine și neîncrederea față de producătorul intern. Cu toate acestea, în ultimii ani, mărfurile
ucrainene, care nu sunt deloc inferioare celor străine, câștigă din ce în ce mai activ piața. Acest lucru
se reflectă în sistemul emporonimic urban. În aspectul Ismailului modern, împreună cu numele
„Евромода” (Euromoda), „Польская обувь” (Încălţăminte din Polonia) se potrivesc în mod natural
emporonimele „Цветы Украины” (Florile Ucrainei), „Украинские сыры” (Brânzeturi ucrainene),
„Львовская обувь” (Încălțăminte din Lvov), „Золота Україна” (Aurul Ucrainei), „Наш крайi”
(Meleagul nostru) ş.a.
Vorbind despre posibilitățile expresive ale graficii latine, nu poate fi ignorată acceptarea
hibridizării lingvistice. Ea permite crearea de titluri originale, memorabile, pe baza unei conexiuni într-un
onim a diferitor sisteme de scriere (latină și chirilică): „Нара$хват” (Pe întrecute), „ШаFа” (Dulap),
„Еvа”; „Baby- БУМ”, „Мебель V.I.P.” (Mebel V.I.P.), „Zooлогия” (Zoologia), „Zooмир” (Lumea zoologică),
“Zooмагия” (Magia zoologică), “Одяг для всієї сім’ї LIDL” (Îmbrăcăminte pentru toată familia).
Numele magazinelor, reprezentate în scriptul latin, corespund, de obicei, unor noțiuni precum
prestigiul, unicitatea, luxul și sunt orientate mai mult spre publicul tânăr, pentru care stilul de viață
american și occidental este standardul modei, culturii, relațiilor sociale, dezvoltării științei și tehnologiei.
Nominalizatorii nu sunt derutați de faptul că nivelul de educație al potențialilor cumpărători nu permite
întotdeauna citirea corectă a emporonimelor străine. „Subevaluarea conceptuală” a unor astfel de nume
pentru un anumit cerc de persoane este uneori compensată prin specificarea elementelor cu semne:
magazinul de lenjerie „Ajour”, îmbrăcămintea pentru femei „Like shop” şi „Golda”. În majoritatea
cazurilor „semnele de realitate, semnificative din punct de vedere al comunicării", rămân
incomprehensibile pentru cumpărător, iar valoarea informativă a onimului este „mediată".
Estimând starea sistemului emporinimic al Ismailului modern, putem confirma prezența activă
a celor trei limbi principale, ucraineană, rusă și engleză, și tendința evidentă de a înlocui nominalizările
legate de numele proprietarilor magazinelor cu lexeme apelative „frumoase”. Principalul lucru în
denumire devine funcția de publicitate, realizării căreia îi este supusă alegerea emporonimului.
ЕМПОРОНІМІЧНИЙ ПРОСТІР ІЗМАЇЛА
Наталія КОЛЬЦУН
e-mail: nmkoltsun@gmail.com
Назви вулиць і підприємств, установ та природних об'єктів зберігають історію міста,

фіксують особливості національної культури, зміни побуту і соціальних відносин, відображають
«мовний смак» епохи. Обов'язковий елемент сучасного офіційного міського ономастикону –
яскраві рекламні вивіски торгових підприємств, що вражають своєю різноманітністю і
оригінальністю, свободою і нерегламентованістю, тенденцією до максимальної інформативної
насиченості, експресивністю, мовною грою, перемиканням мовних кодів – всім тим, що
«адекватно і в прямому сенсі слова «наочно» фіксує мінливу картину соціального життя міста»1.
Аналіз міського ономастичного простору може бути спрямований не лише на виявлення
принципів вибору назви, на історію її появи, на пошук внутрішньої форми або на класифікацію
наявних онімів. Кожна ономастична одиниця – це міні-текст, повідомлення, яке виступає
сполучною ланкою в комунікативному ланцюжку: «місто, яке говорить» – людина. Таким чином,
важливим є розуміння інформації, яка імпліцитно чи експліцитно закладена в емпоронімах.
Тексти-емпороніми як продукт конкретної історичної епохи містять безліч
суперечностей і безліч інтерпретацій, вони містять в собі і лінгвістичну, і позамовну інформацію,
викликають багато асоціацій, ускладнених індивідуальними інтенціями та екстралінгвістичними
знаннями. Звичайно, вибір лексем або їх поєднання для номінації об'єкта (магазину) впершу
чергу пов'язано з метою вкласти в назву певний сенс і зробити комунікативний акт локутивним.
Однак сучасні емпороніми – це міні-тексти рекламного характеру, рекламне ім'я2. Тому велика
частина назв містить у собі приховані комунікативні інтенції, і тенденція до максимальної
інформативності поступається місцем цілям з іллокутивним призначенням. Основна мета –
привернути увагу потенційного покупця, включити його в комунікативний акт, переконати
адресата торгівлі скористатися послугами саме цієї торгової мережі. Результати інтенсивних
пошуків нового, незвичного, нестандартного, унікального відображають не лише лінгвістичні
здібності номінатора, але і «мовний смак» сучасного суспільства.
У цілому формування емпоронімічної системи Ізмаїла відбувається за законами цього
жанру, проте має деякі відмінності, пов'язані з географічним положенням міста і його історією.
Особливості історичного розвитку сучасного багатонаціонального і полікультурного Ізмаїла (за
останні 200 років регіон 9 разів міняв свою державну приналежність) мали істотний вплив на
формування мовної ситуації в місті. Основними мовами міжнаціонального спілкування є
російська та українська, крім цього бі- і полілінгвізм більшості населення півдня Одеської області
створює сприятливий грунт для інтерференції: багато лексем болгарської, румунської, гагаузької,
1 М. Китайгородская, Активные социолингвистические процессы в сфере городских наименований: московские

вывески // Современный русский язык: Социальная и функциональная дифференциация, М.,2003, с. 127.
2 Термін «рекламне ім'я» належить І.В.Крюковій (см. автореферат на здобуття наукового ступеня доктора філологічних
наук за темою «Рекламное имя: от изобретения до прецедентности», Волгоград, 2004, с. 1.
438 Наталія КОЛЬЦУН
албанської та інших місцевих мов або активно використовується мешканцями регіону, або
взагалі не створює труднощів для розуміння. Складну екзоглосну мовну ситуацію міста в повній
мірі відображає система емпоронімів: у великій кількості представлено назви магазинів
російською мовою, активно завойовують простір українські лексеми, широко використовується
англійська мова, також зустрічаються оніми мовами інших народів, які компактно проживають
на цій території не одне століття. Значну частину всіх емпоронімів міста складають російські
лексеми («Дамское счастье», «Синьйор», «Фантазия», «Карандаш», «Водолей»,
«Мясопродукты», «Винодел», «Лакомка», «Шалун», «Зеркальный», «Питомец»), друге місце
становлять назви, створені на базі іноземних мов, найчастіше – англійської («Coffeetea», «Shoy
room», «Galashop», «Mobile», «Gepur», «Vitrin», «Beauty» , «Kids club», «Fashionable fur»), третю
позицію займають українські назви («Взуття»,«Господиня», «Крок», «Квіти», «Черемшина»,
«Напої», «Тік-Так», «Мрія», «Надія», «Мобільна хатка»). Інші мовні коди в цій системі
репрезентовані значно менше, написання цих лексем передається за допомогою кирилиці або
латиниці: «Таурус» - з лат. тілець, «Темпо» - з лат. час, «Darium» - з лат. Дарій, «Dolce vita» - з
італ. солодке життя, «Дукан» - з гагаузької невеликий приватний магазин, онім «Фамина»,
імовірно, відповідає румунській лексемі «Femeie» - жінка, «Градина» - з болг. город, «Касмет»
- з болг. діалекту щастя, удача. «В ситуації міжетнічного спілкування, яка надає можливості для
здобуття знань про особистості своєї та інших національностей, – пише О.П. Берестецька, –
бессарабські болгари сприймають свою культуру й рідну мову як цінності, здатні консолідувати
національну меншину і зберегти етнічну своєрідність, не загубитись у просторі та часі»3. В цьому
відношенні цікавим є емпоронім «Пан рЪбар» (магазин рибної продукції), створений на базі
двох мов: болгарської та української. Українська лексема «пан», болгарський суфікс - ар і
навмисно спотворений корінь рЪб, що містить специфічний голосний звук болгарського мови (Ъ)
замість літературного (И). «Констатуємо, – підкреслює О.П.Берестецька, – що в такому вигляді
назва була змодельована свідомо, щоб підкреслити певне відношення до «болгарської
тематики», однак для носія болгарської літературної мови вона звучить дещо некоректно у
зв’язку з тим, що в сучасній болгарській мові «ръб» має значення «край», «ребро геометричної
фігури»4.
«За радянської влади, – зазначає Т.В. Шмельова, – магазини називалися переважно
«відоб’єктно» – «Хлеб», «Сыр», «Хозтовары», і це сприймалося не як власна назва, а як
номенклатурне позначення»5. Дійсно, віднести подібні лексеми до емпоронімів і таким чином
визнати за ними статус власної назви, на нашу думку, можна з деякими застереженнями через
відсутність в них таких основних ознак онімної лексики, як конкретність, однозначність, здатність
індивідуалізувати і ідентифікувати об'єкти реальної дійсності. Навіть в невеликих населених
пунктах функціонувало декілька магазинів з вивісками обувь, продукты, цветы. У кожному місті
був «Детский мир», «Ветеран», продуктами торгували магазини, що відрізнялися один від
одного порядковим номером (№7, 24, 35 ...). Іноді зустрічалися назви нестандартного характеру,
які вносили деяку різноманітність в «унылые хозмаги и продмаги»6 радянських міст. Так,
мешканці міста старшого покоління, наприклад, пам'ятають книгарні «Букинист» і «Чайка»,
продовольчий магазин «Рассвет» і магазин господарських товарів «Тысяча мелочей».
Незважаючи на факт присутності в мові назв сучасних міських вивісок загальної
тенденції до зміни моделей найменування, в Ізмаїлі, як і в інших містах, зберігаються радянські
невиразні назви «Магазин № 40», «Магазин № 35» і нейтральні емпороніми «відоб’єктного»
характеру з семантичним ядром – тип товару: «Продукты», «Цветы», «Мебель», «Зоомагазин»,
3 Е. Берестецька, Культурна пасіонарність бессарабських болгар як чинник збереження етнічної ідентичності

//Культурний простір бессарабських болгар, Ізмаїл-Болград, 2018, с. 124.
4 Там же, с. 122.
5 Т. Шмелёва Ономастика: учебное пособие, Славянск-на-Кубани, 2013, с. 117, [Електронний ресурс],
https://search.rsl.ru/ru/record/01006742469.
6 Т. Шмелева, с. 117.
Емпоронімічний простір Ізмаїла 439
«Трикотаж», «Бытовая техника», «Обои», «Чемоданы, сумки», «Обувь», «Золото»,

«Конфеты», «Меха», «Хлеб». З одного боку, можна говорити про те, що назви, які пройшли
апробацію часом, вносять в мовний портрет сучасного міста відтінок офіційності, з іншого боку,
досить складно стверджувати, що в даному випадку відбулася лінгвістична індивідуалізація
об'єкта, яка дозволяє співвіднести його з певним міським простором. Подібні стандартні назви
можуть містити в собі елементи уточнення, такі як, наприклад, вказівку на виробника
(«Продукты Белоруссии», «Обувь Украины», «Суворовский хлеб», «Украинские сыры», «Мебель
от производителя», «Мода Белоруссии», «Магазин китайских товаров»), на подальшу
спеціалізацію («Офисная мебель», «Мягкая мебель», «Продукты – 24 часа», «Одежда для
детей»), на місце розташування («Универсам Шевченковский», «Краснодонский хлеб»).
В ономастичному просторі сучасного Ізмаїла також досить широко представлено
систему емпоронімів з лексичними оцінними компонентами мир, дом, всё. Ця аж ніяк не нова в
емпоронімічній системі модель отримала друге дихання і стала досить популярною в
середовищі власників невеликих магазинів, виводячи на перше місце рекламний елемент
гіперболізації, гігантоманії. З'явилися торгівельні мережі: «Дом оптики», «Дом белья»,
«Автодом», «Пивной дом у Эда», «Мир мёда», «Мир халатов», «Мир пакетов», «Мир
сувениров от Луки», «Свадебный мир», «Зоомир», «Всё для рыбалки», «Всё для шитья», «Всё
для детей», «Всё от соски до кроватки», «Всё для дома». Про продуктивність даної моделі
свідчить і той факт, що лексичний ряд «мир, дом, всё» поповнюється новими компонентами:
фабрика, центр, проспект, империя, рай, массив, коллекция, land (страна, государство), all,
room, світ, мережа («Зеленая фабрика», «Зооцентр», «Будцентр», «Арсенал-Центр»,
«ЦентрОбувь», «Стоковый центр «Европа», «Модный проспект», «Империя меха и кожи»,
«Automassive», «Цветочный рай», «Рыбацкий рай», «Колбасный рай», «Рыбный рай», «Сырный
рай», «Мясная коллекция», «Baby land», «All for you», «Brand room», «Книжкосвіт»,
«Техномережа»).
Абсолютно новими моделями для ономастикону пострадянських міст, в тому числі й
Ізмаїла, є лексеми з компонентом – маркет. Зазвичай це магазини великих торгових мереж,
представлених у багатьох містах України (супермаркети «Таврія В», «АТБ»), значно рідше –
невеликі магазини, власниками яких є місцеві підприємці (Мінімаркет», «СДмаркет»,
«Сантехмаркет», «Строймаркет», «Автомаркет», «Central Market»).
Зміни у соціальному та політичному житті в державі, розвиток приватного бізнесу,
зняття цензури дозволили власникам магазинів презентувати своє бачення на реалії нового
життя, поекспериментувати у сфері присвоєння назви торговим об'єктам. Це стосується і вибору
лексем, що іменують саму торгівельну точку. Крім традиційної і загальновживаної мовної
одиниці магазин, регулярними стали слова универсамы, супермаркеты, бутики, салоны, лавки,
хатки (универсамы «Альбатрос», «Талисман», супермаркет «Копійка», бутики «Цветы»,
«Магнолия», «Салон кухонной мебели», свадебный салон «MiLady», «Салон окон и дверей»,
«Фермерская хатка», «Мобільна хатка», «Медовая лавка»).
Безумовно, будь-який онім, у тому числі й емпоронім, створюється насамперед для
індивідуалізації певного об'єкта, що входить в комплексну систему міського простору, і виконує
таким чином номінативно-інформативну функцію. Однак відповідно до змінених соціальних
орієнтирів сучасного суспільства змінилися і підходи до вибору імені торгової мережі. Відходять
у минуле «відоб’єктні» назви магазинів, їм на зміну приходять оніми зовсім іншого характеру. На
думку М.В. Китайгородської, зараз сформувалися і чітко простежуються нові тенденції в розвитку
способів номінації міських об'єктів, а саме: прагнення до максимальної диференціації, зміна
іллокутивних цілей і лексико-тематичної парадигми мотивуючої бази7. Назва магазину може
мати адресну орієнтацію («Твой дом», «Молодежный стиль»), вказувати на місце розташування
(«Крепость», «Южный», «Кирпичный», «Гурьевка» - райони міста), на виробника («Сувениры от
Луки»). У номінації магазинів використовується найрізноманітніша лексика: «Шкаф»,
7 М. Китайгородская, с. 129.
«Модница», «Розовая пантера», «Sofi» - це магазини, що торгують жіночим одягом; «Зеленый

уголок», «Зеленая фабрика» - квітами; «Карапуз», «Кроха», «Антошка», «Шалун», «Малятко»
- дитячими товарами. Тенденція до диференціації супроводжується пошуками нової мотивуючої
основи. Поряд з карапузами, крохами, шалунами, малятками активізуються емпороніми,
орієнтовані на казки та мультфільми («Цветик-семицветик», «Капитошка», «Чунга-чанга»,
«Микки-Маус», «Винни», «Barbie»). В результаті онімізації емоційно забарвленої або розмовно-
просторічної лексики з'являються такі експресивні назви, як «Воображуля», «Стильная
штучка», «Прикид», «Фифа», «Маришка». Подібні емпороніми, створені для ідентифікації
магазинів, виконують одночасно рекламну та інформативну функції просування об'єктів
реклами.
Т.В. Федотова, «виходячи з інформативної неоднорідності емпоронімов»8, виділяє
чотири типи «названих онімів відповідно до апелятива, який покладено в основу назви, до
образу, який формується, до асоціації, що допомагає адекватно сприймати об'єкт продажу»:
нульовий, символічний, опосередкований, асоціативний. Аналіз назв магазинів дозволяє
констатувати регулярність у системі емпоронімів Ізмаїла двох різновидів інформативних онімів:
символічного й опосередкованого.
У «символічних» емпоронімах на перший план виходить номінативна функція, а
інформативність, якщо і присутня, то в завуальованій формі. Складно визначити, якщо не
володієш фоновими знаннями, який саме товар пропонують магазини типу «Соломия»
(книгарня), «Меркурий», «Гетьман», «Світанок» (продукти харчування), «Магнит», «Домино»
(жіночий одяг), «Лилея» (посуд), «Лада» (господарські товари), «Каприз» (парфумерна
продукція), «Валентина» (взуття), «Магнолия» і «Киевская Русь» (меблі). Незважаючи на те, що
кореляція між обраною лексемою і об'єктом встановлюється, складно виявити понятійні
механізми утворення даних емпоронімів і конкретизувати принципи їх вмотивованості, а
відсутність конкретної позамовної інформації ускладнює орієнтацію покупця в торговому
просторі міста. Символічна онімізація апелятивів передбачає деякий асоціативний зв'язок
емпороніма з характеристиками магазину. Очевидне нехтування цією умовою призводить часто
до появи невдалих, а іноді і безглуздих назв: магазин жіночого та дитячого одягу «Мандарин»,
одягу для жінок «Киви», жіночої білизни «Бонифаций», одягу секонд-хенд «Brand room», магазин
молочної продукції «Персей», магазин сантехніки «Аметист».
«Опосередковані» емпороніми інформативні, але тільки для покупця, який володіє
певними лінгвістичними і екстралінгвістичними знаннями. До лінгвістичних знань
багатонаціонального і багатомовного Ізмаїла слід віднести володіння кількома мовами
(українською / російською / румунською / болгарською), певний лексичний запас англійських
слів або, на крайній випадок, уміння читати тексти, створені латинською графікою.
Екстралінгвістичний фактор передбачає широку ерудицію покупця, наявність у нього достатніх
знань у тій чи іншій галузі науки, техніки і, нарешті, загальну апперцепційну базу, яка об'єднує
продавця та покупця. Тільки в цьому випадку стає зрозумілим, що «Valiza» пропонує покупцеві
сумки для жінок, «My sport» – спортивний одяг, «Junior» – товари для підлітків, «Happy kids» –
дитячі товари, «Kvitka online» – квіти з доставкою додому, «Hunter» – все для полювання,
«Woman» – жіночий одяг, «Градина» (з болг. мови – город) – товари для садівників і власників
присадибних ділянок. До цієї ж групи слід віднести назви магазинів, що виникли в результаті
трансонімізації вже наявних власних назв: «Bigrey», «Batik», «Glo-story», «Dolce vita», «Mavita»,
«Zebra», «Serge», «Voronin». Мотивуючою основою для них послужили назви вітчизняних і
іноземних торгових марок, відомих на ринках пострадянського простору. Недосвідченому
покупцеві навряд чи відомо, що «Bigrey» і «Batik» – це турецькі виробники одягу (джинсового
для чоловіків і жінок – перша компанія і жіночого – друга), «Glo-story» – українська торгова марка
8Т.Федотова Культурно значимые смыслы эмпоронимов в аспекте теории референции // Филологические науки.
Вопросы теории и практики, с. 182, [Электронний ресурс], www.gramota.net/editions/2.htm.
з Дніпра, «Dolce vita» – італійський бренд одягу і взуття, «Mavita» – єреванський виробник одягу,
«Zebra» – шведська компанія, що поставляє на світовий ринок жіночий одяг і аксесуари, «Serge»
– торгова марка нижньої білизни і трикотажу з Білорусії, «Voronin» – одяг українського
дизайнера. Можна припустити, що використання для створення емпороніма назв відомих
торгових марок спрямоване насамперед на реалізацію рекламної функції названих онімів.
Іллокутівні інтенції комунікації продавця з покупцем підпорядковані гаслу: «Купуйте те, що
модно, красиво і престижно! Купуйте у нас!». Ця ж ідея реалізується в експресивних назвах
«Brand and trend», «For men», «Podium», «Glamour», «Perfect lady», «Milano Vero », «Broadway»,
«Модница», «Леди-Ди», «Дефиле», «Эксклюзив», «Идеал», «Франт», «Стильно! Модно!».
Власники магазинів прагнуть знайти для свого магазина унікальне ім’я-магніт, цікаве,
яскраве, яке легко запам’ятовується і притягуватиме увагу покупця. Експресивна номінація
магазинів Ізмаїла, що спрямована, передусім, на рекламу товару, відображає загальні тенденції
формування емпоронімічної системи міського простору і представлена наступними
продуктивними моделями, як-от9:
- рекламні демінутиви «Оптовичок», «Сундучок», «Детки», «Каролинка»,
«Мобилочка», «Дочки-сыночки», «Батарейка»; «Бутичок», «Давидка», «Пуговка», «Антошка»,
«Чистюля», «Мясоежка», «Лакомка», «Мебель-ка», «Малятко», «Каблучок», «Мяско»;
- найменування оцінного характеру «Вкусняшка», «Дамское счастье», «Элит»,
«Мечта сбывается», «Хлебный лидер», «Печенье счастья», «Fashionable fur», «Art-palace»
(магазин подарков), «Находка» (товары группы секонд-хенд), «Колбасный рай», «7-ое небо»,
«Первый пивной», «Здоровый сон», «Комфорт-мебель», «Мебель V.I.P.», «Все по 40», «Одежда
из Европы», «Сила здоровья», «Модный проспект», «Солодкий смак якості», «Жемчужина
Болграда»;
- вигуки-заклики «Обувай-ка», «Наклей-ка», «Распродай-ка», «Одевай-ка», «Построй-
ка»;
- прийменникові номінації «У Жанны», «У Вовы», «У Светланы», «Пивной дом у Эда»,
«Сувениры от Луки», «На районе»;
- несподівані жартівливі, ігрові номінації «Здравия желаем», «Мне любимой», «Её
бельё, её одёжка», «Чайный пьяница (магазин правильного чая)», «На крючке» (для любителів
рибної ловлі), «Канцтоварищ», «Очумелые ручки», «Наши сладости для вашей радости»,
«Одежда милым панянкам», «Бельетаж» (магазин жіночої білизни), «Фабричное депо»
(магазин жіночого одягу), «Мужской вопрос» (все для риболовлі та полювання). Сюди ж можна
віднести й експресивні синоніми радянських назв (магазин сувенірів «Страна советов»,
продовольчий магазин «Стекляшка», магазини господарчих товарів «1001 мелочь», «Мастер-
иМ»);
- ретро-назви, «орієнтовані на дорадянське минуле» «Дельфинъ», «Ювелирный домъ
Комаровых», «Корона царской империи».
У сучасному торговельному просторі, який пропонує покупцеві однакові (за рідкісним
винятком) товари вітчизняних та іноземних виробників, існує жорстка конкуренція, магазини
з'являються і зникають, йде постійна боротьба за кожного покупця. І в цьому важлива роль
належить назві магазину як своєрідній візитній картці власника магазину. «Від рівня
незвичайності РІ (рекламного імені), – зазначає Т.П. Романова, – безпосередньо залежить ступінь
його ефективності, здатність виділитися на тлі інших найменувань, привернути увагу адресата і
здійснити рекламну функцію. Тому рекламна номінація є зоною підвищеної оригінальності, в
якій загальномовні способи і моделі словотворення своєрідно перехрещуються, а також
застосовуються спеціальні способи, які переважно слугують для створення РІ»10.
Погоджуючись із твердженням, що в рекламному тексті переважає комерційна мета –
9М. Китайгородская, с. 136.

10Т. Романова Система способов словообразования рекламных собственных имен, С. 204 [Електронний ресурс],
vestnik-samgu.samsu.ru/gum/2007web52/yaz/2007520802.pd.
продати товар, підкреслимо: вдалий емпоронім – це оригінальний, цікавий, неповторний

мовний засіб, який покликаний не тільки впливати і переконувати, а й інформувати.
«Мотиваційні зв'язки рекламного імені, – зазначає І.В. Крюкова, – допомагають орієнтуватися у
великій кількості назв, відображаючи при цьому комунікативно значимі ознаки реалій»11.
«Метонімічна онімізація»12 як один з найактивніших спосіб онімізації апелятивів надає
можливість у невеликому за обсягом тексті реалізувати основні функції емпоронімів:
номінативну, рекламну та інформативну. Так, магазини «Каблучок», «Топ-топ» і «Башмачок»
запрошують придбати взуття, «Экзотика», «Витамин» та «Изюминка» – екзотичні фрукти,
«Усадьба» – сільськогосподарську мінітехніку, «Тік-так» – годинники, «Табачок» і «Табакерка»
– цигарки, «Диамант», «Малахит», «Изумруд» пропонують широкий вибір ювелірних виробів,
а в емпоронімах «Копійка», «Грошик», «Монетка», «Сотка», «Копилка» зашифрована оцінна
характеристика: «магазини низьких цін, доступного товару».
Метафоричне переосмислення апелятивної лексики, в основу якого покладено
порівняння, що базується на загальному семантичному елементі, використовується в
емпоронімічній системі Ізмаїла не дуже активно і може бути проілюстровано лише кількома
прикладами: продовольчий магазин «Гулливер» (великий) і магазин дитячого одягу «Кнопка»
(маленький), магазин жіночого одягу «Магнит» (притягує), магазин електротоварів
«Светлячок», спортивного одягу «Фаворит», товарів для дому «Хозяин», ювелірний магазин
«Рыжик», магазин меблів «Уют», універсам «Аппетит», магазин жіночого одягу «Аррована»
(найсильніший символ фен-шуй для залучення багатства).
У сучасній мові процес онімізації апелятивів давно визнаний нормою, він нескінченний.
Власним ім'ям може стати будь-яка частина мови, будь-яка граматична форма, будь-яка
синтаксична конструкція. При цьому необхідно розуміти, що особливості ергонімічної номінації
вимагають творчого підходу до вибору оніма. Оригінальність і незвичність назви створюється не
лише використанням лексем, словосполучень або їх обіграванням. У розпорядженні
номінаторів, крім лексичних, стилістичних, граматичних прийомів залучення уваги, є й інші,
серед яких особливе місце належить графіці. Відмінною рисою емпоронічного простору сучасних
міст є романізація української та російської мов. В Україні цей процес особливо активізувався в
останні роки. У мовній комунікації міста широко представлені латинізовані рекламні імена.
Перемикання кодів латиниці й кирилиці представлено в найрізноманітніших формах: від
використання кириличної графіки для фіксації іноземних лексем до повної латинізації російських
і українських слів. Такий незвичайний підхід до вибору імені представлений, за рідкісним
винятком, тільки в номінації магазинів промислових товарів. В основі протиставлення латиниці
й кирилиці лежать оцінні конотації. Повна латинізація споконвічних російських і українських або
давно засвоєних цими мовами лексем, яка представлена в онімах «Valiza», «Caramel»,
«Intellekt», «Kvitka online», «Voronin», «Yablochko», чинить психологічний вплив на покупця,
затримує його увагу і пов'язана з бажанням номінаторів підкреслити якість товару, створити
ефект елітарності, ексклюзивності і таким чином підвищити статус магазину. Усвідомлений вибір
кирилиці в умовах постійного застосування латинізованих назв, очевидно, орієнтований на
доступність товару, його відносно невисоку ціну. Так, наприклад, адаптована кириличною
графікою назва стилю оформлення інтер'єру приміщень (англ. Shabby – поношений, потертий)
використанa для створення емпороніма «Шебби шик», саме цей прийом ілюструє і назву
«Кофетти». В протиставленні «чуже» – «своє» закладено уявлення про якість і престижність
зарубіжних товарів і недовіру до вітчизняного виробника. Однак в останні роки все активніше
завойовують ринок українські товари, які нічим не поступаються іноземним. Це відбито в міській
емпоронімічній системі. В образ сучасного Ізмаїла поряд з назвами «Евромода», «Польская
обувь» природно вписуються емпороніми «Цветы Украины», «Украинские сыры», «Львовская
11 И. Крюкова Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по теме «Рекламное имя: от
изобретения до прецедентности», Волгоград, 2004, [Електронний ресурс], cheloveknauka.com.
12 Термін Н. В. Подольської.
обувь», «Золота Україна», «Наш край» та ін. Говорячи про експресивні можливості латинської
графіки, не можна не сказати про прийом лінгвістичної гібридизації. На основі поєднання в
одному онімі різних мовних систем написання (латиниці й кирилиці) він дозволяє створювати
оригінальні назви, що запам'ятовуються: «Нара$хват», «ШаFа», ЕVа; «Baby-БУМ», «Мебель
V.I.P.», «Zooлогія», «Zooмир», «Zooмагія», «Одяг для всієї сім’ї LIDL».
Номінаторів не бентежить той факт, що рівень освіти потенційних покупців не завжди
дозволяє правильно тлумачити іноземні назви. Їх «понятійне недовантаження» для певного кола
людей іноді компенсується у вивісках різними доповненнями: магазин жіночої білизни «Ajour»,
жіночого одягу «Like shop» і «Golda».
Назви магазинів, що представлені латинською графікою, зазвичай співвідносяться з
такими поняттями, як престижність, унікальність, розкіш, і спрямовані переважно на молодіжну
аудиторію, для якої американський і західний стиль життя є еталоном моди, культури, суспільних
відносин, розвитку науки і техніки. Найчастіше «комунікативно вагомі ознаки реалій»
залишаються для покупця незрозумілими, а інформативність оніма – «опосередкованою».
Оцінюючи стан емпоронімічної системи сучасного Ізмаїла, можна констатувати активну
присутність у ній трьох основних мов – української, російської і англійської – та очевидно відчутну
тенденцію відходу від номінацій, пов’язаних з іменами власників магазинів, «красивими»
лексемами-апелятивами. Головною в таких назвах стає рекламна функція, реалізації якої і
підпорядковано вибір емпороніма.
REFLEXII LINGVISTICE ALE ROMÂNOFONILOR DIN DELTA DUNĂRII
Polina KISEOLAR
e-mail: polina_kiseolar@mail.ru
LINGUISTIC SPECULATIONS OF THE ROMANIAN-SPEAKING PEOPLE LIVING IN THE DANUBE REGION
Summary. More than 100 nationalities live in Odessa region. The greatest variety in the ethnic
structure is confirmed in the south-western region situated between the Dniester and the Danube rivers. The
historical and geographical peculiarities of the territory of this region resulted in forming the compact national
groups: Bulgarian, Romanian, Gagauz and others.
In our research we investigate and describe the relationship, priorities, linguistic directions of the
Romanian-speaking people in conditions of the changes in the socio-linguistic situation in the country and in
Odessa region too. Another aim of our research is the linguistic identification of the representatives of the
Romanian nationality in the south of Odessa region.
Here the people of Romanian (Moldavian) national minority live, whose language is greatly influenced
by the two Slav languages – the Russian one, the former official language for almost two centuries on this
territory, which also dominates in the international communication in the region nowadays, and the Ukrainian
language, which is now the official language in Ukraine, but hasn’t yet occupied its legal place in the linguistic
hierarchy in the country.
După componenţa naţională, populaţia regiunii Odesa se deosebeşte mult de alte regiuni ale
Ucrainei. Aici locuiesc reprezentanţii a peste 100 de naţionalităţi. Cea mai mare varietate în
componenţa naţională este atestată în sud-vestul regiunii, între Nistru şi Dunăre. Particularităţile
istorico-geografice ale populării teritoriului regiunii au condiţionat formarea ariilor de locuire
compactă a grupurilor naţionale – bulgare, române, găgăuze”1.
În cercetările noastre ne-am propus investigarea pe teren şi descrierea atitudinii, priorităţilor,
orientărilor lingvistice ale românofonilor în condiţiile de modificare a situaţiei sociolingvistice din ţară
şi din regiunea Odesa, inclusiv. Un alt obiectiv al verificărilor noastre este identificarea din punct de
vedere lingvistic a reprezentanţilor de etnie română din sudul regiunii Odesa şi cauzele unei asemenea
identificări.
În acest context, am căutat răspuns la o serie de întrebări propuse intervievaţilor noştri:
- care sunt criteriile de autoidentificare „moldovenească” cu cea română şi invers;
- ce înseamnă pentru românii (moldovenii) din regiune în condiţiile Ucrainei independente
limba etniei sale (a) în plan etnic, (b) în plan funcţional;
- cum concep românii (moldovenii) din sud-vestul regiunii Odesa noţiunile de „etnie” şi
„cetăţenie”;
- cu care dintre ele se identifică şi ce influenţă exercită acest indice asupra autoidentificării
1 Odeşĉyna. 10 rokiv nezaležnosti Ukrajiny, 2001, Odesa, p. 5-10.
446 Polina KISEOLAR
lor lingvistice;
A fost ales pentru cercetare anume acest teritoriu, dat fiind că aici locuieşte populaţia
minorităţii naţionale române, limba căreia este puternic influenţată de două limbi slave – limba rusă,
fosta limbă oficială şi de stat aproape două veacuri în aceste teritorii, care în prezent este dominantă
în comunicarea interentică din zonă, dar nu numai, şi limba ucraineană, care astăzi este limba de stat
în Ucraina, dar încă nu şi-a ocupat locul cuvenit ei în ierarhia lingvistică din ţară. Consecinţele acestei
duble influenţe sunt:
- „nivelul scăzut de cultură a vorbirii orale române” din regiunea Odesa, căreia îi sunt proprii
două trăsături „caracterul dialectal al ei şi poluarea intensă cu interfereme ruse ori/şi ucrainene”2.
- nivelul redus de cunoaştere a limbii române literare de către vorbitori;
- neîncrederea lingvistică a românofonilor, din care cauză „varietatea vernaculară a limbii
minorităţii se devalorizează, fiind considerată deficitară sau corigibilă”3.
Datorită politicii lingvistice propagate în aceste teritorii într-o perioadă îndelungată,
populaţia moldovenească / românească nu cunoaşte adevărul istoric despre limba sa maternă –
română, majoritatea lor crezând că vorbesc numai „pe moldoveneşte”.
Pentru a preciza aspectele şi criteriile identificării lingvistice ale undividului, criterii care
variază în funcţie de anumiţi factori sociolingvistici (locul de naştere, de trai, mediul lingvistic în
copilărie, limba de studii, originea etnică şi limba maternă), am recurs la o serie de întrebări, care ţin
de aceşti factori. Răspunsurile la aceste întrebări ne-au permis să obţinem modulul sociolingvistic al
biografiilor lingvistice ale informatorilor din localităţile Novoselivka (Satul Nou) raionul Sărata,
Borîsivka (Borisăuca) raionul Tatarbunar, orăşelul Reni, Novosel′s′ke (Satu Nou), Plavni (Barta) raionul
Reni, Cervonâi Iar raionul Chilia, Utkonosivka (Erdec-Burno) raionul Ismail, regiunea Odesa. Având
scopul de a examina individualitatea lingvistică a vorbitorului din diferite unghiuri de vedere, au fost
intervievaţi 20 de vorbitori de limba română din zona cercetată. Intervievaţii noştri reprezintă diferite
straturi sociale, având diferite ocupaţii (învăţători, medici, contabili, slujbaşi, şoferi, tractorişti, lemnari,
grădinari, colhoznici, pensionari ş.a.), reprezentanţi ai ambelor sexe şi de vârstă diferită (de la 16 până
la 82 de ani).
Analiza efectelor politicii şi planificării lingvistice din Ucraina, în sudul regiunii Odesa, a fost
realizată de noi în două planuri: sociolingvistic şi pur lingvistic, estimările sociolingvistice reflectând
realităţi derivate din circumstanţele politice şi socio-culturale, în care locuieşte şi activează populaţia
românofonă din sudul Basarabiei.
Populaţia autohtonă a acestui teritoriu a trebuit să facă faţă urmărilor unor succesive
expansiuni imperiale. Mai întâi, a fost expansiunea otomană, peste care s-au suprapus altele, în
perioada cea mai critică a existenţei sale, atunci când teritoriul în cauză a devenit teatru de luptă şi
obiect de dispută între imperiile vecine. Avem în vedere anexarea Basarabiei de către Imperiul Rus în
1812, când, colonizat cu populaţie nebăştinaşă, iar moldovenii deznaţionalizaţi prin strămutare şi
rusificare4, acest ţinut a fost transformat într-o obişnuită gubernie rusească (1876), localnicilor
permiţându-li-se să folosească limba maternă ca mijloc de comunicare orală „pe la bucătării şi în alte
locuri mai retrase”5.
Teritotiul dintre Prut şi Nistru a primit numele de Basarabia prin extinderea denumirii avute
până atunci numai de zona învecinată braţului Chilia. La începutul ocupaţiei ruseşti, românii
reprezentau 86,7% din populaţia Basаrabiei. Restul fiind ruteni, evrei, lipoveni, greci, armeni, bulgari,
găgăuzi. Autorităţile ruseşti au început o politică deznaţionalizatoare prin care se urmărea întreruperea
tuturor legăturilor cu populaţia românească de peste Prut. Politica de deznaţionalizare a constat în
2 L. Lazarenko, Interferenţa lexicală în vorbirea orală a românilor din Ucraina, în „Revista de lingvistică şi ştiinţă literară”, 1,
1994, p. 47.
3 Yu Yerfurt, Sociolingvistica limbilor minoritare şi a standardelor regionale, în „Revista de lingvistică şi ştiinţă literară”, 2, 1998
p. 78-79.
4 M. Serghievski, Moldavo-slavjanskie etjudy, Moscova, Izdatel′stvo Akademii Nauk SSSR, 1959, p. 115-116.
5 A. Dârul, I. Etcu, Cum a fost impusă denumirea „limba moldovenească” la est de Prut?”, în Limba română este Patria mea.
Studii. Comunicări. Documente, Chişinău, 1996, p. 149.

Reflexii lingvistice ale românofonilor din Delta Dunării 447
aplicarea legilor ruseşti, interzicerea limbii române în şcoli şi biserici, aceasta fiind înlocuită cu limba
rusă, și prin colonizare întensă cu elementele etnice slave (ucraineni, ruşi)6.
Neglijând valorile spirituale naţionale ale autohtonilor, concomitent a fost „înrădăcinată”
falsa concepţie privind deosebirile etno-lingvistice dintre moldovenii din Basarabia şi cei de peste Prut.
Una dintre invenţiile ţariste, cu ecou subzistent până în zilele noastre, a fost conceptul de popor
moldovean ca o naţiune de sine stătătoare, distinctă de naţiunea română. Apoi a urmat anexarea
Basarabiei de către Imperiul Sovietic (1944) care, de fapt, a continuat politica ţaristă prin promovarea
deznaţionalizării populaţiei româneşti/moldoveneşti din zonă, fapt care a afectat în mod serios
memoria istorică şi conştiinţa naţională a autohtonilor.
Izolarea îndelungată – aproape două secole – a graiului românesc din sudul regiunii Odesa
de limba română comună a afectat grav limba românofonilor din acestă zonă, „fără a-i schimba însă
structura şi esenţa. Pe parcurs a scăzut simţitor nivelul de cunoaştere a limbii materne de către
populaţia băştinaşă, s-au redus la minimum sferele de utilizare a ei, iar uzul curent a devenit
necontrolat”7. Datorită presiunii socio-culturale, cu durată de aproape două secole, exercitate asupra
românilor basarabeni, astăzi, autoidentificarea populaţiei românofone din această zonă este specifică
prin faptul că majoritatea vorbitorilor acestei comunităţi au acceptat şi interiorizat etnonimul şi
glotonimul de „moldovenesc” şi „moldovenească”.
Vorbind despre conştiinţa lingvistică a vorbitorilor limbii române din regiunea Odesa, datele
anchetelor noastre reprezintă relaţia dintre etnie şi limbă, în zona cercetată, astfel:
- o parte considerabilă a românofonilor se identifică drept moldoveni cu limba maternă
„moldovenească”. Considerându-se moldoveni, ei nu se consideră şi români în acelaşi timp. Pentru ei
numele de moldovean nu este teritorial, ci naţional. Este exact ceea ce şi-a dorit-o decenii în şir
propaganda sovietică: de a face în stânga Prutului (şi a Dunării) un „popor moldovenesc”, care să se
creadă cu adevărat deosebit de naţiunea română:
A ...Eu pur ş’ simplu + sînt douî naţionalităţ: români şî moldoveni, dar limba i + limba-i
românî... Valahia, Muntenia, fiicari ari dialectul său, dar noi + moldoveni ni socotim de-amu şî
naţionalitate-aparti şî + şî limb-aparti, dar asta nu-i corect, asta, f’incî + în trecutul istoric, asta iara o
ţarî şî datoritî numai + din păcati + eu ştiu, politişii lui Stalin, i-au diferenţiat şî + asta o mărs + sub
presiunea acestei politici şî sub presiunea rusificării, am ajuns cî + oaminii de-amu... eu + eu nu ma
socot + diferenţiat di români, dar au ajuns cî + sîntem izolaţi de-amî di la + di la rădăcinili noastri, sî
poate-aşa di spus.
B Bine. Şi totuşi cine sunteţi dumneavoastră, cum vă identificaţi după etnie?
A După etnie, eu mă socot moldovan8.
- un număr mai mic dintre locuitori (elevi şi studenţi) se identifică drept moldoveni cu limba
maternă română (datorită faptului că limba română a devenit limbă de predare în şcolile din satele
moldoveneşti din sudul Basarabiei), fapt consemnat, mai ales, în raionul Reni;
- un număr foarte mic de românofoni dintre cei anchetaţi de noi se identifică drept români,
cu limba maternă română.
De reţinut că „mulţi dintre cei care şi-au declarat formal apartenenţa la aceste grupuri
stăpânesc foarte puţin sau deloc limba română literară”9.
Noţiunile de etnie şi cetăţenie sunt comentate just de către intervievaţii noştri, majoritatea
lor identificându-se cu noţiunea de etnie şi declarându-se cetăţeni ai Ucrainei. Este evident sentimentul
de cetăţenie la tineri:
B Şi dumneavoastră + etnia şi cetăţenia dumneavoastră care-i?
6 „Concordia”, 2005, nr. 7, p.1.

7 A. Krâjanovski, Dicţionar de dificultăţi ale limbii române. Chişinău: Editura ARC, Editura MUSEUM, 2000, p. VI.
8 PK 3, 94-106.
9 K. Bochmann, Românii din Ucraina – o minoritate între frontiere, / Limba română: istorie, variante, conflicte. O privire din
afară, Chişinău: Cartdidact, 2004, p. 251-252.

448 Polina KISEOLAR
A Eu cetăţenia am primit de-acuma am şî paşaport + s’ ucrainean, da’ naţionalitatea-i scris

moldovean10.
Identitatea etnică a populaţiei românofone din sud-vestul regiunii Odesa este ferm
moldovenească, limba maternă considerând-o „moldovenească”:
„Iaca în cazu di faţî, cum noi sîntem moldoveni şî trăim la Ucraina, tre’ sî ştim şî limba noastrî
la perfect.”11; „da noi ni socotim moldoveni”12; „După etnie, eu mă socot moldovan”13; „În familie î +
din momentu naştirii şî pînî-n ziua di azi toţi vorbim în limba maternî, adică-n limba moldovineascî”14;
„Vă spun: «Pi specialitati absolut totul fac în limba + în limba maternî, în limba moldov’neascî»”15.
Cauzele unei asemenea identificări lingvistice a populaţiei sunt necunoaşterea adevărului
istoric, dar şi tendinţa oficialităţilor actualei regiuni Odesa de a menţine conştiinţa etnică şi lingvistică
a românofonilor în spiritul lor „moldovenesc”:
A ... Am fost astî varî + tot di la Odesa, a fost organizat un î ++ la nivel, tăt di la Kiev vinit, o
organizat congres î + un lagîr, congrés naţionálnîh menşîn (congresul minorităţilor naţionale) Ucrainî.
Ş-an pleacat, an fost în + Transcarpatia-n fost în oraşul Hust, Şî acolu s-au grămădit + cin’sprăzăşi
naţionalităţ.
B Din Ucraina?
A Din Ucraina. Iarau + i-au diferenţiat di români. Acolu-aşa + o pus români şî moldoveni. Dar
de-odatî ni sî păre cî asta-i cam caraghios, dar totuşi pănâ la urmî a işît cî noi am avut mai multi plusuri.
Mi s-a părut caraghios, cum noi, adicî + români şî noi, şî noi moldoveni? Şî mulţ iarau împotrivî chiar şî
români, chiar şî mulţ di la noi din grupa noastrî, c-am dost dzăşi elevi.
B Împotriva la ce?
A Împotriva acestei diferenţier + cî acei iarau români f’incî trăiesc în + Bucovina, da’ noi iaram
moldoveni, f’incă trăim la sud. Aşă. Aşeia-s mai + români, cum, îs mai moldoveni oleacî mai din talpî,
da’ noi de-amu aişia mai la + mai în + împrejurarea asta... + Acolu-i, pur ş’ simplu, mai aproapi România
şî sî sîmti influenţa, da ’işia la noi cam o iutat. La Reni totuna + tot sî sîmti c-aproapi-i România. Aşeia-
s mai cu „ce”, mai + mai frumos ş- exprimî gîndurili, la + la olimpiadî tot ieu locuri di frunti. Ei, deşî şî
noi nu pre rămînem în urmî + cu români. Şî deodatî ni s-a părut caraghios, da pi urmî: „Măi, stai. La noi
obişeiur’li-s totuna? Totuna. Cîntişi’-s totuna? Totuna”16.
Din relatările intervievaţilor noştri, este vizibil că problema limbii minorităţii române rămâne
nerezolvată, datorită faptului că nu are loc iluminarea populaţiei cu adevărul lingvistic şi anume acest
fapt produce confuzii, care îşi lasă amprenta în conştiinţa populaţiei în discuţie.
Referitor la problemele denumirii limbii românofonilor, acei care înţeleg situaţia lucrurilor
susţin că limba română şi aşa-numita „limbă moldovenească” reprezintă o singură limbă – limba
română, dar continuă totuşi să-şi numească limba maternă „moldovenească”, urmând o tradiţie
moştenită de la strămoşi, de la părinţi:
B Dar aţi fost în România, am înţeles, da?
A Da.
B Aţi auzit limba de-acolo, da? Şi ştiţi limba aceasta. Vedeţi vreo diferenţă?
A Eu ştiu + diferenţa cari. I-aceeaş limbî, numai cî ++ eu mai uşor cum + ştiţ î undeava mî bucur
cî + cunosc î-î + dialectili-anumi di lîngî Izmail s-asamînî cu + limba di ’colu din + România şî ăi, sî zîcim,
la + noi acolu zîcim „sarmali”, d-aişi „gălişti”. [Ana rîde] Şî mai sînt [cuvînt neclar] eu ştiu?
B Dar v-a plăcut?
A <Intonaţia-i + alta> [secvenţă rostită apăsat]. Îi, clar lucru, da’ ++ aşa...
B Dar cum socotiţi, câte limbi sunt + limbi româna şi...
10 PK 3, 450-466.
11 PK 2, 306-307.
12 PK 1, 304.
13 PK 3, 106.
14 PK 2, 4-5.
15 PK 1, 280-282.
16 PK 3, 205-232.
Reflexii lingvistice ale românofonilor din Delta Dunării 449
A Îi o limbî.
B O singură limbă? Dar care-i deosebirea dintre ele?
A Da’ eu nu văd deosebiri17.
Însă competenţa lingvistică a majorităţii informatorilor noştri, şi nu numai a lor, lasă de dorit.
De aceea, distincţiile dintre limba „moldovenească” şi limba română sunt interpretate într-o manieră
primitivă: ei nu evidenţiază decât aspectul vizual; nu pătrund nici în conţinutul acestor deosebiri; nu
prea au idee de particularităţile vocabularului acestor limbi. S-ar părea că intervievaţii au sesizat, în
special, distincţii între „moldovenească” şi română, determinându-le ca forme diferite ale limbii, ca
straturi lingvistice sau dialecte. Vorbind despre distincţii, unii informatori găsesc particularităţi comune
pentru limba „moldovenească” vorbită în satele de pe malul Dunării şi limba română din România. Ei
menţionează noţiunea de grai moldovenesc, de naţionalitate, neajungând însă la o definiţie precisă a
acestor deosebiri:
A ...La noi chipurli cî + limba-i moldovineascî, da’ ++ îi cam amestecăturî şî pi un’i şî
moldovineşti, şî cu româneasca altili + cuvinti s-asamînî, şî...
B Cum credeţi, „moldoveneasca” şi româna este aceeaşi limbă sau sunt două?
A Nu + români grăiesc romăneşti, sî vorbeşti ceavai mai delicat, da’ a noastrî-i + mai prastáia
(simplă) aşa + cum sî spuni, nu-i aşa ţivilizatî-n (modernă) + vorbirili ii18;
Analizând textele înregistrate de noi, sesizăm că informatorii, numind limba maternă
„moldovenească”, şi chiar identificând-o, în anumite aspecte, cu limba română, ultima limbă o socot
„delicată, cărturară, literară” şi de aceea neînţeleasă şi inaccesibilă. Însă este de neînţeles şi chiar
dureros pentru populaţia românofonă (instruită şi neinstruită) din sud-vestul regiunii Odesa faptul că
ei nu-şi cunosc limba maternă sau o cunosc la nivel de sesizare (mai ales tinerii), nu o pot vorbi corect,
literar şi nu întotdeauna o înţeleg:
A Spun cî + vizionînd + tilivizoru, ni uitîndu-ni, ştiţ, interesant. Unili cuvinti, ştiţ, + chiar nu li-
nţălegim cî + <spri regretu> [secvenţă rostită apăsat] nostru, ştiţ, spri ruşînea noastrî, sîntem moldoveni
sî primeşti... Ăi, dar, ştiţ + aşă o fost timpur’li cî noi o trebiut sî-nvăţăm, sî trajim atenţii mai mult la altî
limbî + di pildî, la limba rusî, mult timp19;
B Dar ce credeţi, ce ar trebui de făcut ca... elevii... eu ştiu, oamenii de-aici să vorbească... aşa
frumos?
A Nu ştiu.
B Nu v-aţi gîndit vreo dată: „Uite, noi nu vorbim aşa. Ce se poate...oare de făcut?”
A Pur şi simplu asta-i + nu + nu sî poati...20.
În relatările intervievaţilor noştri sunt constatate şi elemente de metalingvistică, prin
intermediul cărora ei îşi expun viziunile, atitudinile, opiniile proprii referitor la limba maternă, la limba
de stat, la limba statelor vecine ş.a.:
A Cî multi lucruri pintru noi + ucrainesc, ucraineşti mai + mai + urît sunî dicît î + moldov’neşti.
Iaca, de exemplu: „Eu te iubesc” – asta-i frumos. „Eu te iubesc...” Da’ „Ia tăbắ coháiu!” – asta ştiţ, ştiţ,
tucma’ parcî ti zgîrîĭ-n gît [Nicu rîde] şî multi ori ni mai luom aşa şî pişti ’cior:”Ia tăbắ coháiu!” şî oari:
„Mábut”(probabil) oari sînt diferiti aşa lucruri + care-arată cî limba ucraineanî difel nu-i melodioasî ş-a
noastrî-i mai frumoasî + de-o sut’ di ori21.
Din cele expuse mai sus, rezultă următoarele fapte: intervievaţii apreciază obiectiv situaţia
sociolingvistică a populaţiei românofone din sudul regiunii Odesa; populaţia românofonă din zona
cercetată se identifică etnic drept moldoveni cu limba maternă „moldovenească”; pledează pentru
păstrarea, înnoirea, utilizarea limbii materne în instruire şi în diferite sfere sociale la nivel regional; cel
mai important factor în păstratea limbii materne a românofonolor din zona cercetată sunt însuşi
purtătorii acestei limbi; identificarea lingvistică se manifestă prin sentimentul de mândrie pentru
17 PK 4, 299-310.
18 PK 12, 23-27.
19 PK 2, 453-457.
20 PK, 6 160-165.
21 PK 3, 420-425.
450 Polina KISEOLAR
conaţionalii lor, pentru meleagul natal, prin păstrarea obiceiurilor şi a tradiţiilor moldoveneşti.
Conform celor expuse, considerăm că limba română din sudul regiunii Odesa ar putea să aibă
perspectivă să se modernizeze şi să existe aici doar cu susţinerea unei politici speciale a statului
ucrainean. Ar frâna procesul de deznaţionalizare a populaţiei românofone din regiune extinderea în
aceste localităţi a reţelei de instruire în limba maternă română şi nu restrângerea ei (ceea ce se petrece
de facto aici), funcţionarea, alături de limba de stat ucraineană, a limbii literare române (nu
„moldoveneşti”) în mass-media, în instituţiile de cultură şi de deservire a populaţiei române din
regiune, fapte ce ar asigura populaţiei românofone o cultură lingvistică la nivelul standardelor limbii
literare.
ЛІНГВІСТИЧНІ РОЗДУМИ РУМУНОМОВНИХ МЕШКАНЦІВ З ДЕЛЬТИ ДУНАЮ
Поліна KІСЕОЛАР
e-mail: polina_kiseolar@mail.ru
За етнічним складом населення Одеської області дуже відрізняється від інших регіонів
України. Тут проживають представники понад 100 національностей. Найбільша різноманітність в
етнічному складі спостерігається в південно-західних регіонах, в області між Дністром і Дунаєм.
Історичні та географічні особливості розвитку краю сприяли утворенню компактного проживання
етнічних груп – болгарської, румунської, гагаузької1.
У нашому дослідженні ми вивчаємо та описуємо відносини, пріоритети, мовні орієнтації
румуномовних мешканців в умовах змін соціолінгвістичної ситуації в країні загалом та Одеській
області, зокрема. Окремою метою нашого опитування виступає лінгвістична ідентифікація
представників румунської етнічної групи на півдні Одеської області.
У зв’язку з цим, ми спробували знайти відповіді на ряд питань, запропонованих
опитуваним:
– які критерії самоідентифікації та вибору між «молдавською» і румунською та навпаки;
– що означає для румунів (молдован) регіону рідна мова, (а) в етнічному (б) -
функціональному плані;
– як розуміють румуни (молдавани) південно-західної частини Одеської області поняття
«етнос» і «громадянство»;
– з яким з них вони ідентифікують себе і як впливає такий індекс на їхню мовну само
ідентифікацію.
Для дослідження була обрана територія межиріччя Дністра та Дунаю, тому що тут
проживають представники румунської (молдавської) національної меншини, мова яких
знаходиться під сильним впливом двох слов’янських мов: російської – колишньої офіційної мови,
яка і в даний час домінує в міжнаціональному спілкуванні в регіоні, та української, яка сьогодні є
державною мовою в Україні, але досі не зайняла свого сталого місця в мовній ієрархії регіону.
Наслідками цього подвійного впливу є:
– «низький рівень культури усного румунського мовлення» в Одеській області2;
– низький рівень знання літературної румунської мови румуномовними;
– відсутність лінгвістичної довіри румуномовних до своєї мови, які вважають, що
місцева мова меншини знецінюється і цю ситуацію не можливо виправляти3.
Завдяки лінгвістичній політиці, поширеній на цій території протягом тривалого часу,
молдавське / румунське населення не знає історичної правди щодо своєї рідної мови –
1Oдeщинa. 10 років незалежності України, Одесса, 2001, с. 5-10.

2 Лазаренко Л., Лексическиеинтерференции в устной речи румыновизУкраины, Журнал лингвистики и
литературоведения, 1, 1994, с. 47.
3 Eрфурт Ю. Социолингвистикаязыковменьшинств и региональныестандарты, Журнал лингвистики и
литературоведения, 2, 1998, с. 78-79.
452 Поліна KІСЕОЛАР
румунської, більшість з них вважають, що вони говорять лише «на молдавській».

Для уточнення та виявлення лінгвістичних критеріїв індивіда, які варіюють в залежності
від соціолінгвістичних чинників (місце народження, місце проживання, мовне середовище в
дитячому віці, вивчення мови, етнічна та мовна приналежність), ми запропонували дати
відповіді на ряд питань, що відносяться до цих чинників. Результати опитуваня дозволили нам
отримати соціолінгвістичний модуль мови від інформаторів у 7 населених пунктах: Новоселівкa
(Satul Nou) Саратського району; Борісівкa (Borisăuca) Татарбунарського району; Новосільське
(Satul Nou), Плавні (Барта) Ренійського району; Червоний Яр (Cervonâi Iar) Кілійського району;
Утконосівкa (Erdec-Burno) Ізмаїльського району Одеської області. З метою вивчення мовної
індивідуалізації особистості з різних точок зору, було опитано 20 румуномовних інформантів у
досліджуваній області. Наші співрозмовники є представниками різних професій (вчителі, лікарі,
бухгалтери, секретарі, водії, трактористи, теслярі, садівники, колгоспники, пенсіонери тощо),
обох статей та різного віку (від 16 до 82 років).
Аналіз результатів впливу лінгвістичної політики України та її планування в південній
частині Одеської області проводився на двох рівнях: соціолінгвістичному та суто лінгвістичному.
Соціолінгвістичні оцінки відображають реалії, що випливають з політичних і соціокультурних
обставин, в яких знаходиться румуномовне населення півдня Бессарабії.
Протягом тривалого часу місцеве населення цих земель мало впоратися з наслідками
експансії різних імперій. По-перше, слід згадати Османську експансію, на яку накладалися
(нашарувалися) інші. Територія межиріччя Дністра та Дунаю тривалий час була полем битви й
предметом суперечок між сусідніми імперіями. Так, в 1812 р. відбулося входження Бессарабії до
складу Російської Імперії, коли місцевість була колонізована немісцевим населенням, а молдавани
були денаціоналізовані шляхом їх переміщення та русифікації4. Фактично, цей регіон було
перетворено в звичайну російську губернію (1876 р.). Місцевому населенню дозволяли
використовувати рідну мову лише як засіб усного спілкування «на кухні та в інших затишних місцях»5.
Територія між Прутом і Дністром була названа Бессарабією (розширена назва, яку до
тих пір носила лише сусідня зона Кілійського рукава). На початку російської експансії румуни
становили 86,7% населення Бессарабії. Решту становили русини, євреї, липовани, греки, вірмени,
болгари, гагаузи. В цей час російська влада активно проводила політику денаціоналізації,
спрямовану на припинення всіх контактів місцевих з румунським населенням через р. Прут.
Політика роздержавлення полягала в застосуванні російських законів, забороні румунської мови
в школах і церквах, заміні її російською, «розбавлені» румунського населення слов’янським
етнічним елементом (українцями, росіянами)6.
Ігноруючи національні духовні цінності місцевого населення, було розповсюджено та
«вкорінено» помилкову концепцію про етнолінгвістичні відмінності між молдаванами з
Бессарабії та румунами, що проживають через р. Прут. Одним із винаходів царської влади була
концепція про молдавський народ як незалежну націю, відмінну від румунської. У 1944 р.
Бессарабія увійшла до складу Радянської Імперії, яка фактично продовжувала царську політику,
заохочуючи розмежування румунського / молдавського населення в регіоні, що серйозно
позначилося на історичній пам’яті та національній свідомості корінного населення.
Тривала ізоляція (майже два століття) румунської мови півдня Одеської області від
загальної румунської мови серйозно вплинула на мову румунів цих земель, але «не змінила його
структури та сутності». З часом рівень знання рідної мови корінним населенням значно знизився,
сфери його використання були зведені до мінімуму, а нинішнє використання стало
безконтрольним7. Через соціокультурний тиск на бессарабських румунів, який відбувався
4 Сергиевский М. Молдавско-славянскиеэтюди, Москва, Издательство АН СССР, 1959, стр. 115-116.

5 Дырул A., Ецку И. Какбылвменен «молдавскийязык» на востоке Прута?», Румыния - моя родина. Исследования.
Сообщения. Документы, Кишинев, 1996 стр. 149.
6 «Конкордия», 2005, № 7, стр. 1.
7 Крыжановский А. Словарьсложностейрумынскогоязыка.Кишинев: Издательскийдом АРК, издательство МУЗЕЙ,
2000, с. 94-106.
Лінгвістичні уподобання румуномовних мешканців з дельти Дунаю 453
протягом майже двох століть, сьогодні самоідентифікація румуномовного населення є

специфічною, тому що більшість населення прийняло та усвідомило етнонім і глотонім
«молдавський» і «молдавська».
За результатами нашого опитування мовна свідомість румуномовного населення
Одеської області, , взаємозв’язок між етносом і етнічною мовою представлено таким чином:
– значна частина румуномовного населення ідентифікує себе з молдаванами і вважає
рідною мовою «молдавську». Вважаючи себе молдаванами, вони не вважають себе і румунами
одночасно. Назва «молдаванин» для них виступає не на територіальному, а на національному
рівні. Це саме те, чого хотіла радянська пропаганда протягом десятиліть: створити «молдавський
народ» зліва від Прута (і Дунаю), який дійсно б відрізнявся від румунської нації:
A ...Eu pur ş’ simplu + sînt douî naţionalităţ: români şî moldoveni, dar limba i + limba-i
românî... Valahia, Muntenia, fiicari ari dialectul său, dar noi + moldoveni ni socotim de-amu şî
naţionalitate-aparti şî + şî limb-aparti, dar asta nu-i corect, asta, f’incî + în trecutul istoric, asta iara o
ţarî şî datoritî numai + din păcati + eu ştiu, politişii lui Stalin, i-au diferenţiat şî + asta o mărs + sub
presiunea acestei politici şî sub presiunea rusificării, am ajuns cî + oaminii de-amu... eu + eu nu ma
socot + diferenţiat di români, dar au ajuns cî + sîntem izolaţi de-amî di la + di la rădăcinili noastri, sî
poate-aşa di spus.
B Bine. Şi totuşi cine sunteţi dumneavoastră, cum vă identificaţi după etnie?
A După etnie, eu mă socot moldovan8.
– менша кількість мешканців (учні та студенти) ідентифікують себе молдаванами з
рідною румунською мовою (через те, що саме румунська стала мовою навчання в молдавських
школах півдня Бессарабії) – факт, зафіксований особливо в Ренійському районі;
– дуже мала кількість анкетованих, ідентифікують себе румунами з рідною мовою
румунською.
Слід зазначити, що багато з тих, хто заявив про свою приналежність до вищевказаних
груп, погано знають або взагалі не знають літературну румунську мову9.
У свою чергу, респонденти правильно коментують поняття етнічної приналежності та
громадянства; більшість з них ототожнюють себе з поняттям етнічної приналежності,
проголошуючи себе громадянами України. Цілком логічними виглядають й патріотичні почуття у
молоді:
B Şi dumneavoastră + etnia şi cetăţenia dumneavoastră care-i?
A Eu cetăţenia am primit de-acuma am şî paşaport + s’ucrainean, da’ naţionalitatea-i scris
moldovean10.
Етнічна приналежність румуномовного населення південно-західної частини Одеської
області молдавська, як і рідна мова:
„ Iaca în cazu di faţî, cum noi sîntem moldoveni şî trăim la Ucraina, tre’ sî ştim şî limba noastrî
la perfect”11; “da noi ni socotim moldoveni”12; „După etnie, eu mă socot moldovan”13; „În familie î + din
momentu naştirii şî pînî-n ziua di azi toţi vorbim în limba maternî, adică-n limba moldovineascî”14; „Vă
spun: «Pi specialitati absolut totul fac în limba + în limba maternî, în limba moldov’neascî”15.
Причинами такої мовної ідентифікації населення є відсутність знання історичної правди,
а також тенденція деяких з посадовців різного рівня адміністративної влади та місцевого
самоврядування підтримувати лінгвістичну та мовну свідомість румунів у «молдавському» дусі:
8 PK 3, 94-106.
9 Bochmann, K. Românii din Ucraina – o minoritate între frontiere, /Limba română: istorie, variante, conflicte. O privire din
afară, Chişinău: Cartdidact, 2004, p. 251-252.
10 PK 3, 450-466.
11 PK 2, 306-307.
12 PK 1, 304.
13 PK 3, 106.
14 PK 2, 4-5.
15 PK 1, 280-282.
454 Поліна KІСЕОЛАР
A ... Am fost astî varî + tot di la Odesa, a fost organizat un î ++ la nivel, tăt di la Kiev vinit,
o organizat congres î + un lagîr, congrés naţionálnîh menşîn (congresul minorităţilor naţionale) Ucrainî.
Ş-an pleacat, an fost în + Transcarpatia-n fost în oraşul Hust, Şî acolu s-au grămădit + cin’sprăzăşi
naţionalităţ.
B DinUcraina?
A Din Ucraina. Iarau + i-au diferenţiat di români. Acolu-aşa + o pus români şî moldoveni.
Dar de-odatî ni sî păre cî asta-i cam caraghios, dar totuşi pănâ la urmî a işît cî noi am avut mai multi
plusuri. Mi s-a părut caraghios, cum noi, adicî + români şî noi, şî noi moldoveni? Şî mulţ iarau împotrivî
chiar şî români, chiar şî mulţ di la noi din grupa noastrî, c-am dost dzăşi elevi.
B Împotriva la ce?
A Împotriva acestei diferenţier + cî acei iarau români f’incî trăiesc în + Bucovina, da’ noi
iaram moldoveni, f’incă trăim la sud. Aşă. Aşeia-s mai + români, cum, îs mai moldoveni oleacî mai din
talpî, da’ noi de-amu aişia mai la + mai în + împrejurarea asta... + Acolu-i, pur ş’ simplu, mai aproapi
România şî sî sîmti influenţa, da ’işia la noi cam o iutat. La Reni totuna + tot sî sîmti c-aproapi-i România.
Aşeia-s mai cu „ce”, mai + mai frumos ş- exprimî gîndurili, la + la olimpiadî tot ieu locuri di frunti. Ei,
deşî şî noi nu pre rămînem în urmî + cu români. Şî deodatî ni s-a părut caraghios, da pi urmî: „Măi, stai.
La noi obişeiur’li-s totuna? Totuna. Cîntişi’-s totuna? Totuna”16.
Аналізуючи інтерв’ю респондентів, очевидно, що мовне питання румунської етнічної
меншини досі залишається невирішеним, тому що відсутня лінгвістична правда для місцевого
населення, й саме це створює плутанину, яка істотно впливає на свідомість румуномовного
населення регіону.
Щодо питання стосовно назви мови румуномовного населення можемо відзначити: ті,
хто розуміють ситуацію, стверджують, що румунська мова і так звана «молдавська мова»
представляють одну мову – румунську, але все ж називають своєю рідною мовою «молдавську»,
виходячи з традицій, успадкованих від батьків:
B Darî aţi fost în România, am înţeles, da?
A Da.
B Aţi auzit limba de-acolo, da? Şi ştiţi limba aceasta. Vedeţi vreo diferenţă?
A Eu ştiu + diferenţa cari. I-aceeaş limbî, numai cî ++ eu mai uşor cum + ştiţ î undeava mî
bucur cî + cunosc î-î + dialectili-anumi di lîngî Izmail s-asamînî cu + limba di ’colu din + România şî ăi, sî
zîcim, la + noi acolu zîcim „sarmali”, d-aişi „gălişti”. [Ana rîde] Şî mai sînt [cuvînt neclar] eu ştiu?
B Dar v-a plăcut?
A <Intonaţia-i + alta> [secvenţă rostită apăsat]. Îi, clar lucru, da’ ++ aşa...
B Dar cum socotiţi, cîte limbi sunt + limbi româna şi...
A Îi o limbî.
B O singură limbă? Dar care-i deosebirea dintre ele?
A Da’ eu nu văd deosebiri 17.
Проте лінгвістична компетентність більшості інформантів, і не лише їх, залишає бажати
кращого. Відмінності між «молдавською» і румунською мовами інтерпретуються примітивним
чином: вони підкреслюють лише візуальний аспект, не проникаючи в зміст цих відмінностей.
Опитувані мало знають про особливості лексики цих мов. Здавалося б, що респонденти
помітили, зокрема, відмінності між «молдавською» і румунською, визначаючи їх як різні форми
мови, такі як мовні або діалектологічні шари. Говорячи про відмінності, деякі інформатори
знаходять спільні риси для «молдавської» мови, якою розмовляють в дунайських селах, та мови
з Румунії. Вони згадують поняття про молдавську говірку, про національність, але в них відсутнє
чітке визначення цих відмінностей:
A ...La noi chipurli cî + limba-i moldovineascî, da’ ++ îi cam amestecăturî şî pi un’i şî
moldovineşti, şî cu româneasca altili + cuvinti s-asamînî, şî...
16 PK 3, 205-232.
17 PK 4, 299-310.
Лінгвістичні уподобання румуномовних мешканців з дельти Дунаю 455
B Cum credeţi, „moldoveneasca” şi româna este aceeaşi limbă sau sunt două?
A Nu + români grăiesc romăneşti, sî vorbeşti ceavai mai delicat, da’ a noastrî-i + mai
prastáia (simplă) aşa + cum sî spuni, nu-i aşa ţivilizatî-n (modernă) + vorbirili ii18;
Аналізуючи записані тексти помічаємо, що інформатори називаючи рідною мовою
«молдавську» і, навіть, ідентифікуючи її, в деяких аспектах з румунською мовою, яка для них є
«тонкою, науковою, літературною»,а тому незбагненною і недоступною. Але незрозуміло і навіть
боляче для румуномовного населення південно-західної частини Одеської області (освіченого і
неосвіченого) поняття, що вони не знають своєї рідної мови або знають її лише на рівні розуміння
(особливо молоді люди): не можуть говорити правильно літературно й не завжди розуміють її:
A Spun cî + vizionînd + tilivizoru, ni uitîndu-ni, ştiţ, interesant. Unili cuvinti, ştiţ, + chiar nu
li-nţălegim cî + <spri regretu> [secvenţă rostită apăsat] nostru, ştiţ, spri ruşînea noastrî, sîntem
moldoveni sî primeşti... Ăi, dar, ştiţ + aşă o fost timpur’li cî noi o trebiut sî-nvăţăm, sî trajim atenţii mai
mult la altî limbî + di pildî, la limba rusî, mult timp19;
B Dar ce credeţi, ce ar trebui de făcut ca... elevii... eu ştiu, oamenii de-aici să vorbească...
aşa frumos?
A Nu ştiu.
B Nu v-aţi gîndit vreo dată: „Uite, noi nu vorbim aşa. Ce se poate...oare de făcut?”
A Pur şi simplu asta-i + nu + nu sî poati...20.
В інтерв’ю наших співрозмовників також знайдені елементи металінгвістіки, за
допомогою яких вони висловлюють своє бачення, відносини, власні думки щодо рідної мови,
державної мови, мови сусідніх країн тощо:
A Cî multi lucruri pintru noi + ucrainesc, ucraineşti mai + mai + urît sunî dicît î +
moldov’neşti. Iaca, de exemplu: „Eu te iubesc” – asta-i frumos. „Eu te iubesc...” Da’ „Ia tăbắ coháiu!” –
asta ştiţ, ştiţ, tucma’ parcî ti zgîrîĭ-n gît [Nicu rîde] şî multi ori ni mai luom aşa şî pişti ’cior:”Ia tăbắ
coháiu!” şî oari: „Mábut”(probabil) oari sînt diferiti aşa lucruri + care-arată cî limba ucraineanî difel nu-
i melodioasî ş-a noastrî-i mai frumoasî + de-o sut’ di ori21.
Оцінюючи вищезазначене, ми можемо стверджувати, що: респонденти об’єктивно
оцінюють соціолінгвістичну ситуацію румуномовного населення на півдні Одеської області;
румуномовне населення досліджуваного регіону ідентифікує себе молдаванами з рідною мовою
«молдавською»; разом з тим румуномовне населення краю виступає за збереження, оновлення,
більш широке використання рідної мови в процесі навчання та різних соціальних сферах на
регіональному рівні; найважливішим фактором збереження рідної мови румуномовного
населення згадуваних територій виступають носії цієї мови; їх лінгвістична ідентифікація
проявляється в почутті гордості за своїх співвітчизників, батьківщину, дотриманні молдавських
звичаїв і традицій.
Румунська мова може мати перспективу модернізації та подальшого існування на півдні
Одеської області лише за підтримки з боку України. Розширення освітньої мережі, що ведуть
навчання румунською мовою в селах та містах регіону буде перешкоджати процесу
роздержавлення румуномовного населення краю, а функціонування румунської літературної
мови (не «молдавської») поряд з державною українською мовою в засобах масової інформації,
в адміністративних, культурних і громадських установах румуномовного населення регіону,
забезпечило б для румунської мови лінгвістичну культуру на рівні стандартів літературної мови.
18 PK 12, 23-27.
19 PK 2, 453-457.
20 PK, 6 160-165.
21 PK 3, 420-425.
NUME ROMÂNEȘTI ÎN ISTORIA STRĂZILOR DIN ISMAIL
Lilia ȚIGANENCO
e-mail: liliatsyganenko@gmail.com
ROMANIAN NAMES IN THE HISTORY OF IZMAIL STREETS
Summary. The article analyzes the peculiarities of the toponymic names of the streets of the city of
Izmail during the time of the Romanian administration (1859-1879, 1918-1940, 1941-1944). After receiving the
official status of the city in 1812, Izmail (Tuchkov) developed practically according to all the rules of that time
urban planning. The first official names of the streets appeared in the 1830s. Over time, the names of the streets
were repeatedly changed in accordance with the requirements of the new administrations, which governed these
lands during the 19th – 20th centuries. The entry of Izmail into the Romanian kingdom was also reflected in the
names of its streets, with each of the time periods having their own approaches to the choice of the city
hodonyms.
Așa cum chipul unui om reprezintă o trăsătură distinctivă și individuală, tot așa străzile unui
oraș reprezintată particularități de la o așezare la alta. De obicei, numele străzilor păstrează istoria
orașului, reflectând anumite etape ale dezvoltării acestuia, tipologia așezării și caracteristicile sale
etnice. Apariția pe hartă a orașelor cu nume noi sau dispariția străzilor vechi este o manifestare clară
a specificității locale sau a unui factor de schimbare socio-politică.
Cercetarea numelor este o preocupare a toponimiei – o știință care studiază denumirile
geografice, originea lor, conținutul semnificativ, interpretarea acestora etc., precum și factorii naturali
și sociali ai trecutului, care au dus la formarea denumirilor. Toponimul este unul dintre factorii care
prezervă memoria istorică. Cu alte cuvinte, istoria străzilor orașului este o micro-istorie a poporului
care a trăit pe acest teritoriu; o istorie care își trage rădăcinile în adâncuri de secole. Numele străzilor
reprezintă o trăsătură caracteristică a mentalității, a psihologiei sociale, a culturii și a vieții unui popor.
În anul 2017, un grup de oameni de știință de la Universitatea Umanistă de Stat din Ismail (L.
Țiganenco, V. Drozdov, A. Doroșeva) au publicat o carte despre istoria străzilor din Ismail1, bazându-se
pe documente de arhivă, numeroase hărți și planuri ale orașului Ismail (Tucicov) (secolele XIX–XXI),
prin intermediul cărora au fost cercetate toponimele localitatății. Timp de mai multe secole, străzile
orașului Ismail și-au schimbat numele în mod repetat. În cele mai multe cazuri, acest lucru s-a întâmplat
datorită modificărilor de statut juridic și naționalizarea regiunii, intrarea acesteia în componența
Imperiului Rus, Unirea Principatelor Valahia și Moldova, integrarea în Regatul Român, ulterior în
componența Uniunii Sovietice și, în sfârșit, a Ucrainei.
În lucrarea de față vom analiza specificul numelor de străzi ale orașului în diferite perioade
ale administrației românești (1859-1879, 1918-1940, 1941-1944).
Oamenii de știință disting o serie terminologică atunci când se referă la toponimia locală.
1 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила: история и современность, Ізмаїл, 2017.
458 Lilia Țiganenco
Acestea sunt denumiri de localități urbane – numele proprii de obiective topografice. În categoria
denumirilor urbane pot fi incluse agronimele – nume de zone urbane și piețe, hodonimele – nume de
străzi, horonimele – nume de case. Cercetătoarea din Ucraina M. Dolinsca printre urbanisme
(urbanime) clasifică și odonismele – nume de locuri (străzi, bulevarde, alei) ale orașului2.
Fără a insista asupra multitudinii de factori care au determinat apariția anumitor hodonime,
este necesară împărțirea lor în mai multe categorii importante, bazate pe alegerea denumirilor
străzilor orașului:
 hodonime neutre – nu sunt legate de particularitățile istorice specifice orașului, sunt
nume care au un înțeles sau simbolism comun – cum ar fi „Liniștita”, „Frumoasa”, „Însorita” etc.;
 nume florale – grupă ce poate fi asociată denumirilor neutre ale străzilor orașului.
Acestă categorie a fost diseminată pe scară largă, în special în ceea ce privește dezvoltarea urbanistică
din perioada sovietică, de exemplu, „Vișinii/Vișinului”, „Gradinii”, „Plopului”;
 nume geografice – sunt asociate cu unități geografice regionale sau cu toponime
învecinate, cum ar fi „Bugeac”, „Dunărea”, „Chișinău”;
 nume etnice – au fost numite străzile ce au făcut obiectul unei relocări compacte a
reprezentanților unui grup etnic, de exemplu, „Germană”, „Armeană”, „Ucraineană”;
 hodonime religioase (confesionale) – ce ilustrează reprezentarea diferitelor religii sau
a locurilor de cult, cum ar fi „Catolica”, „Dimitrivska” (Sf. Dumitru), „Pocrovska” (Acoperămantul Maicii
Domnului)
 nume de profesii sau instituții – străzi, diferite clădiri sau obiecte de o importanță
municipală, ori obiective pe teritoriul acestora, cum ar fi „Piața”, „Cetatea”, „Telegraf”, „Școala”;
 nume antropologice. Acestea sunt împărțite în două tipuri: generale – străzile care au
fost numite în memoria oamenilor celebri (membri ai dinastiei aflate la conducere, politicieni și lideri
militari), care deseori nu aveau legătură directă cu acest oraș sau regiune (de exemplu, „Mariinsca”,
„Engels”, „Aivazovschi”) sau nume de străzi ale orașului care au avut o orientare antropologică
regională și au primit numele în cinstea unei persoane a cărei viață (eroism, merit) este legată direct
cu orașul, de exemplu „Tucicov”, „Platov”, „Avraamivsc”;
 hodonimele de orientare socială – de regulă, aveau la bază un caracter de stat sau
conjunctură politică, de exemplu, „Aristocrat”, „Comerciant”, „Proletar”, „Sovietic”.
Cum se știe, în secolele XVI-XVII, pe malurile Dunării a apărut o nouă fortificație militară –
cetatea Ismail. Ca și în alte locuri, alături de militari se stabileau și civilii. Aceștia erau reprezentanții
acelor profesii fără de care nu putea exista garnizoanele: fierari, comercianți, armurieri, croitori,
fermieri etc. De-a lungul timpului, când teritoriul cetății nu mai era suficient să găzduiască toți
meșteșugarii civili, alături apăreau suburbii sau cartiere. Desigur, aceasta era situația și în jurul cetății
Ismail.
După cucerirea cetății Ismail (14 septembrie 1809) de către trupele rusești sub comanda
locotenentului A. Zassa, comandantul tuturor cetăților din sudul Basarabiei a fost numit generalul-
maior Serghei Tucicov, care a început imediat îmbunătățirea condițiilor și organizarea locului. Fără nici
o susținere financiară din partea statului, el a reușit să convingă și să aducă în orașul Ismail aproximativ
o sută de familii de cazaci. La o sute de verșine (1 verșină = 2 metri și 13 cm) în partea de est a cetății,
el a înființat o suburbie, care era situată pe malul stâng al brațului Chilia din Delta Dunării, între marele
lac Ialpug (spre vest) și lacul Catlabuc (spre est)3. La momentul înființării, în incinta cetății erau deja
mai mult de 1.500 de case care aparțineau coloniștilor armeni, bulgari, ucraineni, greci, moldoveni și
evrei4.
2 М. Долинська, Історичнатопографія Львова XIV-XIX ст. Львів, 2006.

3 Н. Щербина, Город Тучков: зарождение и становление // Курьер недели, 2002, 28 сентября.
4 Полное собрание законов Российской империи, СПб.: Типография 2-го Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии,
Nume românești în istoria străzilor din Ismail 459
Așa cum apare menționat într-o notă explicativă de pe «Planul istoric-arhitectural al orașului
Ismail (8 aprilie 1994)», reorganizarea s-a petrecut în anul 1811, mai ales că «…pentru înființarea
acesteia n-a fost nevoie de mult timp – această experiență existând deja. Conform conceptului
urbanistic existent, orașul trebuia să aibă o rețea stradală dreptunghiulară, care (după posibilități)
trebuia să ignore caracteristicile naturale ale zonei»5. În această notă explicativă se face o trimitere la
planul orașului Tucicov din 1811 (astăzi aceste date se păstrează în arhiva istirico-militară de stat din
Rusia) numite «Planul general al cetății Ismail cu lucrările care au fost executate în ultimul an, 1811».
În planul acesta, la est de cetate, se indică «Suburbiile», figurate printr-un dreptunghi de 1100 x 210
stânjeni, cu cartiere mici (18 x 7). După cum se precizează în document, planimetria suburbiei era axată
pe trei accente compoziționale. În partea centrală între cartiere, una dintre străzi era mult mai lată
decât celelalte. În regiunile de vest și de est erau situate zone înălțate pentru construirea bisericilor. În
sectorul estic, câteva cartiere, compozițional, se uneau cu faleza Dunării6.
În articolul «Informații privind construcția orașului Tucicov», care a fost publicat în revista «Fiul
Patriei», din 1815 s-a consemnat faptul că S. Tucicov ar fi proiecat personal noul oraș, plasând piețe și
străzi de-a lungul Dunării. «Principalele 6 străzi au primit numele: „Rusia Mare”, „Rusia Mică”, „Greacă”,
„Bulgară”, „Moldovenească”, „Armenească”»7; însă, autorul n-a găsit confirmarea acestei teze.
Statutul de oraș i s-a acordat în mod oficial la data de 14 octombrie 1812, la propunerea
Comandantului Flotei Mării Negre și al Dunării, guvernatorul general al Moldovei și Valahiei, amiralul
Pavel Vasilievici Ciciagov, în urma căreia suburbia a primit numele „Tucicov”. În Decretul Senatului se
arăta: «această suburbie să fie numită orașul Tucicov, în memoria urmașilor în numele fondatorului»8.
Senatul a aprobat acest fapt din motiv că la construcția noului oraș și al așezarii populației, statul n-a
cheltuit nimic, maiorul S. Tucicov rezolvând toate aceste probleme pe cont propriu.
În anul 1813 orașul Tucicov devenea centru raional, mai târziu a apărut vama și punctul
sanitar de frontieră în port, ulterior judecătoria comercială. Populația locală se ocupa cu comerțul,
cultivarea cerealelor, pescuitul și diverse meșteșuguri. La data de 1 septembrie 1813 în orașul Tucicov
locuiau «2 935 de bărbați: rușii mici, bulgari, bejenari, moldoveni, lipoveni, greci, evrei, arnăuți, țigani,
sârbi», și se numărau circa 707 de case și 86 de hambare. Funcționau în oraș și în întreprinderile proprii:
4 uzine – de fructe și băuturi alcoolice, bere, lumânări, aproape 40 de mori, numeroase crâșme,
cabane, băi publice9. Din primele zile ale existenței sale oficiale, orașul se dezvolta ca un un oraș port
comercial pe Dunăre; aici veneau nave turcești, austriece, englezești. Așejarea acestuia de-a lungul
fluviului, disponibilitatea căii navigabile au făcut ca comerțul să devină un factor decisiv în viața
orașului. Tucicov (Ismail) s-a dezvoltat rapid și în 1819 existau deja 5 biserici, 822 de case, aproape 100
de hambare și 10 magazine din lemn, 53 de mori, 19 fierării; erau întreprinderi de cărămidă, de topit
grăsimi, de borangicuri, producție de paste făinoase10.
Cartierele urbane ale Ismailului (Tucicov), spre deosebire de celelate orașe din sudul
Basarabiei, nu aveau o construcție tipic otomană. Stradă centrală a devenit bulevardul Dunării, care a
fost modificată în prima jumătate a secolului al XIX-lea11. Așa cum remarcă contemporanii din a doua
jumătate a anilor 1820, bulevardul a fost o «mlaștină cu rațe», iar la mijlocul anilor 1840, «o mlaștină
impenetrabilă», și numai în 1853 – un bulevard al orașului «cu o alee de salcâmi îngrădită cu garduri
1830, Собрание І, Т. ХХХІІ (1812-1814), с. 443.

5 Ізмаїл Одеської області. Історико-архітектурний опорний план. Українське державне проектно-виробниче
об’єднання Діпромісто, Київ, 1996, с. 14.


7 Известие о построении города Тучкова // Сын Отечества, 1815, № 47, с. 51.
8 Полное собрание законов Российской империи, СПб. : Типография 2-го Отделения Собственной ЕИВ Канцелярии,

9 Комунальна установа «Ізмаїльський архів» (далі КУІА), ф. 514, оп.1, спр. 10.
10 КУІА, ф. 514, оп.1, спр. 593.
11 Гулянович, Урбанонимы городов Южной Бессарабии в середине ХІХ ст. (Аккерман, Измаил (Тучков), Килия): общие
тенденции и особенности //Tyragetia. Muzeul Naţional de istoriea Moldovei, serie Nouă, Vol. VII [XXII] nr 2, Chişinău, 2013, p. 145.
din lemn»12.
Potrivit descrierii lui A. Scalcovschi, în primele două decenii ale existenței sale, orașul Tucicov
(Ismail) era «o locație abia vizibilă pe lângă cetate», deși aici locuiau deja aproape 8 000 de locuitori.
Clădirile erau «mici și incomode; cea mai bună clădire a apartinut locotenentului general Sanders. Aici
s-a oprit în luna mai 1828 și împăratul rus»13.
La începutul anilor 30 ai secolului al XIX-lea, construcția orașului Tucicov respecta principiile
geometrice: un dreptunghi clar care traversează străzile drepte ce veneau dinspre Dunăre și
perpendicular – dinspre cetatea Ismail; respectiv cartiere drepungiulare egale. Planul «Primei părți a
orașului Ismail» (alcătuit de către tânătul arhitect Pintașin în jurul anului 1831) a inclus 161 de cartiere,
8 străzi verticale și 28 perpendiculare. Numele străzilor din plan lipseau. În acel moment în oraș erau
deja construite: Catedrala „Sf. Pocrov”, bisericile „Sf. Dimitrie”, „Sf. Nicolae”, Capela „Vechiului
Credincios”. Printre clădirile importante ale orașului erau marcate pe plan bărăcile serviciului de
carantină, spitalul militar. A fost stabilit locul pentru construirea depozitului14.
Pentru prima dată s-a confirmat în mod oficial numele străzilor în planul orașului («Planul
orașului Tucicov, situat pe malul Dunării, lângă cetatea Ismail») din 1832 (hartă orașului se păstrează
în colecțiile Arhivelor Naționale ale Republicii Moldova). Apar figurate 53 de străzi ale orașului, cu
numele lor. O analiză sumară a denumirilor ne conduce spre următoarele concluzii: cele mai multe
străzi purtau numele orașelor Imperiului („Akkermanska”, „Odeska”, „Iaska”, „Benderska”, etc.) sau cu
denumiri arhitectural-industriale („Fierăriei”, „Vamală”, „Negustorească„”, „De Jos”, „Portală” etc.).
Pe lângă străzile orașului, la mijlocul anilor 30 ai secolului al XIX-lea au existat mai multe zone:
„Greacă”, „Sienna”, „Centrală”, „Pescară”, „De Jos”. În ceea ce privește clădirile bisericii, la momentul
respectiv erau consemnate: catedrala „Pocrov”, biserica moldovenească „Sf. Treime” (Dititria), biserica
ortodoxă greacă „Sf. Nicolae”, biserica credincioșilor de rit vechi „Naşterea Sfintei Fecioare Maria”,
biserica armeană „Sf. Gheorghe”, biserica vechii credincioși „Sf. Nicolae”15.
La data de 1 decembrie 1854, în Ismail locuiau 26 246 de persoane. În acel moment, în oraș
funcționau peste 30 de întreprinderi: 15 de cărămizi, 11 de gresie, 3 de lumânări și topire de grăsimi,
2 de săpunuri, o fabrică de bere. În oraș existau 3 hoteluri, 4 cârciumi, 3 cafenele, un han, un club
comercial și mai mult de 300 de magazine16.
Dezvoltarea pașnică a regiunii a fost întreruptă de o altă confruntare militară - războiul din
Est (Războiul Crimeii), în urma căruia, în 1859, partea de sud a Basarabiei a trecut mai întâi la
Principatele Unite ale Moldovei și Munteniei, iar mai târziu – la Regatul Român. Schimbările politice au
provocat și schimbări semnificative în toponimia orașului. Se observă două tendințe ale administrației
românești privind redenumirea străzilor orașului, prima – păstrarea denumirii străzilor anterioare, dar
cu traducere în limba română; fie strada primea un nume complet nou.
De exemplu, strada „Armenească Mică” a devenit „Armeneasca de Jos”, iar „Dimitrovca” –
„Sfântul Dimitrie de Sus”. Și-au păstrat pe deplin numele străzile: „Bulgărească”, „Hotinului” etc. O altă
caracteristică interesantă în privința denumirilor de străzi ale orașului Ismail este următoarea.
Bulevardul Dunării împărțea orașul în două părți – partea de vest și partea de est. Administrația locală
românească a respectat acest principiu, la fel și denumirele străzilor orașului, aceasta însemna că
fiecare dintre străzile perpendiculare ale bulevardului aveau două nume diferite - pentru partea vestică
și pentru partea estică.
Cu privire la numele noi de străzi ale orașului Ismail primite în timpul administrației românești
(1859-1879), ele pot fi împărțite în mai multe categorii în funcție de caracteristicile de conținut. Cel
mai mare număr de străzi ale orașului din această perioadă (aproape 40%) aveau denumiri
arhitecturale sau profesionale. Printre acestea se numără: strada „Vaporului”, „Căramidăriei”,
„Fabricii”, „Berăriei” etc. Aceeași categorie poate include și străzi ce țin de denumiri de profesii –
12 Х. П…й, Заметки об Измаиле//Одесскийвестник, 1853, №15, 5 февраля.

13 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила… , с. 10.
14 Ibidem, с. 12.
15 Національний архів Республіки Молдова (далі НАРМ), ф. 11, оп.2, спр. 10.
16 КУІА, ф. 514, оп.1, спр. 320.
„Avocatului”, „Negustorului” și altele.

În perioada anilor 1858-1877, existau așezări unde locuiau compact armeni, astfel au apărut
străzile „Armeneasca de Jos”, „Armeneasca de Sus”; sau ruși de rit vechi – figurând astfel străzile
„Lipovana de Jos”, „Lipovana de Sus”. Și-a păstrat apartenența etnică și strada „Rusia Mare”,
transformându-se în strada „Rusească”. În același timp, pe hărțile și planurile românești au apărut noi
nume ale străzilor: „Evreiască”, „Nemțească”, „Sârbească”, „Turcească”17.
Din acest plan au dispărut străzile „Grecească” și „Bulgărească”. În opinia noastră, acest fapt
reprezintă mai mult unele preferințe politice ale noului guvern decât sugestia de reducere a numărului
de etnici greci și bulgari din rândul locuitorilor orașului. Mai trebuie remarcat faptul că, în timpul
administrației românești din 1859-1879, orașul avea cel mai mare număr de străzi cu hodonime
etnice18.
Autoritățile românești au introdus în denumirea străzilor orașului un anume colorit, aș spune
chiar și romantism; niciodată înainte și nici după aceasta n-au existat străzile „Aurora”, „Unirii”,
„Fidelității”, „Patriotului” etc.
Atât pentru Imperiul Rus, cât și pentru Regatul Român, numele erau asociate cu credința
creștină, cu bisericile. Odată cu abordările tradiționale, când strada era numită în numele bisericii care
se afla lângă aceasta – „Sf. Dimitrie de Sus” sau „Piața Catedralei de Sus” („Plața Soborului de Sus”) din
Ismail, au apărut anumite hodonime confesionale – strada „Crucii”, „Catolică”, „Arhiereului”, „Vineri”
și altele.
S-a păstrat în nume de străzi și coloritul local, atunci când se foloseau obiecte geografice sau
istorice regionale. Străzille Trubaevsca – numită după movila lui Trubaiev, situată în apropierea
orașului; Cugurlui – numele unuia dintre marile lacuri din regiune; Fortăreței – în cinstea cetății Ismail;
Prospectul Dunării19 – respectiv în numele Dunării etc.
Exista o singură stradă în Ismail, pentru numele căreia a fost folosit hodonimul antropologic.
Acesta este un caz destul de interesant întrucât atunci când strada a fost numită persoana care i-a dat
numele era în viață. Astfel, o parte din bulevardul actual al lui Suvorov purta numele lui „Carol I”, Rege
al Principatulor Unite ale Țării Românești și al Moldovei (1866-1881), primul rege al României (din
26.03.1881), Principe de Hohenzollern-Sigmaringen. Interesant este că, pe lângă faptul regele Carol I
era mareșal al României, a fost, de asemenea, general-mareșal al Prusiei și Imperiului Rus.
Astfel, în numele străzilor din Ismail din perioada 1859-1879, prevalau denumirile de
arhitectură sau de profesii. Administrația românească încerca să integreze nume locale în sistemul său
prin menținerea hodonimelor etnice, religioase, regionale, geografice și istorice.
Partea de sud-est a Basarabiei, din anul 1879, trece la Imperiul Rus, iar acest moment istoric
duce la o altă schimbare în numele străzilor orașului Ismail. În prima etapă, administrația rusă nu era
preocupată de redenumirea străzilor. În fondul arhivelor locale sunt stocate acte ale Consiliul Local
Ismail privind redenumirea străzilor (1879)20 care ne duc la o imagine clară a acestui proces. Cele mai
multe nume de străzi românești au fost pur și simplu traduse în limba rusă. La mijlocul anilor 80 ai
secolului al XIX-lea, străzile orașului Ismail au fost iarăși redenumite, dar de data aceasta purtau un
accent pronunțat de stat. Aceste denumiri de străzi ale orașului Ismail au fost păstrate până la sfârșitul
anului 1917.
La începutul lunii februarie 1918, trupele române au intrat Ismail, iar în luna decembrie a
aceluiași an, Sfatul Țării luase hotărârea de a se uni Basarabia cu România. În această perioadă,
autoritățile române au schimbat numele străzilor din Ismail de mai multe ori. Prima redenumire a
străzilor a avut loc în anul 1919. Din acest moment, multe străzi din Ismail și-au pierut denumirea dublă
(partea de vest și de est a prospectului) și au primit un nume pentru ambele părți. Ca și în perioada
precedentă, autoritățile românești au rezolvat această problemă prin simpla înlocuire, din nume
17 КУІА, ф. 2, оп.1, спр. 9.

18 Л. Циганенко, Назви вулиць Ізмаїла як відображення міграційних процесів у регіоні // Одеські етнографічні читання,
2017, с. 394.
19 КУІА, ф. 2, оп.1, спр. 10.
20 КУІА, ф. 2, оп.1, спр. 9.
rusești traduse în limba română („Crasiva” – „Strada Frumoasa”, „Parohodna” – „Strada Vaporului”,
„Hotinska” – „Strada Hotinului” și altele). Cu toate acestea, pe harta orașului apăreau și nume noi –
cele mai multe dintre ele au fost hodonimele antropologicice. Strada „Aristocratică” a fost redenumită
strada „Regele Ferdinand”, strada „Petersburg și Bolgrad” – în strada „Costache Negri”, strada
„Șebekinska și Serbska” – în strada „Generalul Averescu”, străzile „Arhierska și Episcopska” – în strada
„Episcopul Melchisedec” ect.
În perioada anilor 20 și începutul anilor 30 ai secolul al XX-lea urmează următoarea etapă de
redenumire a străzilor orașului, însă acest proces a fost selectiv, de regulă au fost date nume noi
străzilor sau suburbilor. La începutul anilor 1930 în oraș existau 119 străzi. Acest lucru îl putem observa
din «Planul orașului Ismail din anul 1932»21. Comparativ cu perioada anterioară, orașul și-a extins
granițele în mod semnificativ; planul a inclus străzile suburbiilor – „Poidovka” și „Baranovka”; o parte
din străzi în loc de nume aveau doar număr de ordine – „Strada nr. 4”.
În timpul administraţiei românești, orașul își continuă dezvoltarea; periodic se alocau fonduri
pentru repararea străzilor și a caselor din oraș. Potrivit arhivei din Ismail, în anii 1931-1936 au fost
construite mai mult de 8.500 de metri pătrați de trotuar, au fost înlocuiți peste 4 000 de metri pătrați
de carosabil al străzilor, au fost alocați peste 118 000 de lei pentru repararea instituțiilor și școlilor
comunale. În noiembrie 1937, după proiectul arhitectului Constantin Dragu, în Ismail a fost deschis un
aeroport, purtând numele regelui Carol al II-lea22.
Un număr mare de străzi ale orașului Ismail au fost redenumite în 1938, când titulaturi noi
au primit atât străzile centrale, cât și cele marginale. Străzile au primit și nume neutre: „Parohodna”
(Strada Vaporului) a devenit „Horia” (Strada Horea), „Pivna” (Strada Berăriei) – Krișan (Strada Crișan),
„Stara” (Veche) – Kloșka (Strada Cloșca). Procesul de formare a regimului autoritar din România și-a
găsit amprenta și în hodonimele urbane. Cele mai multe străzi au primit nume istorice, politice și
militare ale liderilor din România, dintre care majoritatea n-au avut nici o legătură cu istoria regiunii.
Informații foarte interesante ne oferă planul orașului Ismail, elaborat în anul 1943 de către
administrația română. Aceast plan alcătuia o schemă cu culori vii, pictată manual, cu note și mărci
destul de interesante. În afară de numele străzilor noi, aici întâlnim și numele tuturor suburbiilor
orașului, clădirilor publice: școli, spitale, biserici, primării, prefecturi, instanțe, instituții bancare etc. Pe
baza acestor informații, putem trage concluzia că acest plan a fost pregătit pentru unități militare sau
pentru jandarmerie (indicau locația cazarmelor tuturor trupelor regulate, a punctelor de control etc.).
În acest context, apare întrebarea – care au fost prioritățile administrației române în alegerea
numelor pentru străzile Ismailului. Aici putem selecta câteva grupuri: 15% sunt hodonime – denumirea
străzilor orașului Ismail folosesc elementul etnic – „Virmenska” (Strada Armenească), istoric –
„Mereșești” (Strada Mărăsești), geografic – „Kugurluiska” (Strada Covurlui), confesional –
„Arhiereiska” (Strada Arhiereului). 80% din hodonime au primit denumiri pe baza unei abordări
antropologice. Mai mult, probabil aceasta a fost o tendință de stat. Numele căror personalități le
purtau străzile orașului Ismail în perioada 1918-1944? Cele mai multe străzi ale orașului erau numite
în numele reprezentanților români care aparțineau elitei (scriitori, poeți, oameni de știință, artiști),
dintre aceștia Garabet Ibrăileanu – critic literar roman, profesor al Universitatății din Iași; Ion Creangă
– scriitor român, publicist, un mare clasic al literaturii române; Vasile Alecsandri – scriitor, dramaturg,
folclorist, politician, academician; Nicolae Grigorescu – faimosul pictor român din secolul al XIX-lea;
Mihai Eminescu – un poet român remarcabil, un mare clasic al literaturii românești și alții. În total, în
oraș erau 12 astfel de străzi.
Următoarea grupă – 8 străzi – în numele dinastiilor de guvernare, regi, comandanți, împărați:
„Marca Traiana” (Împăratul Traian) – figură de stat și militară, împărat roman, care, în 106, a
transformat Dacia în provincie romană; „Stefan al III-lea cel Mare” (Ștefan cel Mare) – Domnitor al
Moldovei (1457-1504). Mai multe străzi au fost numite în numele dinastiei conducătoare: strada Carol
I (Carol I), Ferdinand I (Regele Ferdinand), Carol al II-lea (Carol al II-lea), Mihai I (Regele Mihai I). Printre
21 КУІА, ф. 6, оп.1, спр. 1915.

22 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила…, с. 21.
nume masculine întâlnim și un nume feminin – strada principală a orașului Ismail (astăzi Bulevardul
Suvorov) a purtat numele Reginei Maria Alexandra Victoria (Bulevardul Regina Maria).
A treia grupă cuprindea străzi ale căror nume au fost asociate cu numele unor figuri publice
și politice românești. În oraș au fost 7 străzi care au purtat nume de politicieni român – primarul
Bucureștiului, Nicolae Filipescu; liderul Partidului Național Liberal, prim-ministru român, Ioan Duca;
conducător de stat și om politic român, Ion Brătianu și Mihail Kogălniceanu.
În Ismail erau străzi care purtau numele unor figuri militare românești, printre aceștia
generalii Alexandru Averescu; Arthur Văitoianu (Grl. Văitoianu Arthur) și alții.
Coform acestor date, pentru perioada 1918-1944 în orașul Ismail, numai două străzi au avut
nume feminine. Prima – Bulevardul Maria Victoria (Bulevardul Regina Maria), a doua – Ecaterina
Teodoroiu (Ecaterina Teodoroiu), locotenent în Primului Război Mondial, erou al României (postum).
În anii care au urmat, regiunea a intrat în jurisdicția noului guvern. Străzile din Ismail au fost
redenumite de câteva ori sau au primit nume noi. Fiecare administrație, în timpul mandatului său a
încercat cu ajutorul hodonimelor să păstree în conștiința locuitorilor propriile principii de stat și
orientări, pentru a familiariza locuitorii cu noi „eroi” și „idoli”, pentru a demonstra respectul sau invers
desconsiderarea pentru tradițiile istorice existente ale popoarelor care locuiau pe aceste meleaguri.
Cu toate acestea, dacă renunțăm la straturile politice, putem afirma cu siguranță că toponimia este o
sursă importantă a istoriei orașului; aceasta îi ajută pe contemporani să îi recunoască și să îi înțeleagă
mai bine trecutul.
РУМУНСЬКІ НАЗВИ В ІСТОРІЇ ІЗМАЇЛЬСЬКИХ ВУЛИЦЬ
Лілія ЦИГАНЕНКО
e-mail: liliatsyganenko@gmail.com
Як обличчя людини, так і вулиці в місті являються визначальною ознакою особливих рис
та неповторності того чи іншого населеного пункту. Як правило, в назвах вулиць зберігається
історія міста, відображаються певні етапи його розвитку, особливості заселення та етнічні
характеристики. Поява на мапі міста нових назв або зникнення старих вулиць є чітким проявом
місцевої специфіки або фактором суспільно-політичних змін.
Дослідженням назв безпосередньо займається топоніміка – наука, що вивчає
географічні назви, їх походження, змістовне наповнення, сучасне тлумачення тощо, а також
природні та соціальні умови минулого, в наслідок яких виникла дана назва. Топоніміка є одним
з факторів, що більш за інші зберігає історичну пам'ять. Іншими словами – історія вулиць міста –
це мікроісторія народу, який мешкав на даній землі; історія, яка своїм корінням сягає глибини
століть. Назви вулиць є яскравою характеристикою ментальності, особливостей суспільної
психології, культури та побуту населення.
У 2017 році групою вчених Ізмаїльського державного університету (Циганенко Л. Ф.,
Дроздов В. В., Дорошева А. О.) було видано книгу, присвячену історії вулиць Ізмаїла1, в якій на
підставі архівних документів, чисельних мап і планів міста Ізмаїл (Тучков) (ХІХ – ХХІ ст.) було
досліджено топоніміку вказаного населеного пункту. За свою багатовікову історію вулиці Ізмаїла
неодноразово змінювали назви. В більшості випадків це було пов’язано зі змінами юридичного
статусу та державної приналежності регіону, його входженням до складу Російської імперії,
Об’єднаного князівства Валахія та Молдавія, Румунського королівства, Радянського Союзу,
України. В нашій роботі основна увага буде приділена аналізу та специфіці назв міських вулиць
різних періодів румунської адміністрації (1859-1879, 1918-1940, 1941-1944 рр.).
Вчені виділяють кілька термінів, що використовуються при характеристиці топоніміки
міста. Це урбаноніми – власні імена будь-якого топографічного об’єкту. До урбанонімів можуть
включатися агроніми – назви міських площ і базарів, годоніми – назви вулиць, хороніми – назви
окремих будинків. Українська дослідниця М. Долинська серед урбанонімів (урбонімів) виділяє
ще одоніми – назви літейних об’єктів в місті (вулиць, проспектів, бульварів, алей, провулків)2.
Не зважаючи на чисельні фактори, що обумовлювали появу тих чи інших годонімів,
можливо виокремити декілька важливих принципів, що використовувалися при виборі назв
міських вулиць:
 нейтральні годоніми – не пов’язані з конкретно-історичними особливостями
даного міста, назви що мають загальне значення або символіку – наприклад Тиха, Красива,
Сонячна тощо;
1 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила: история и современность, Ізмаїл, 2017.

2 М. Долинська, Історичнатопографія Львова XIV-XIX ст. Львів, 2006.
466 Лілія ЦИГАНЕНКО
 флористичні назви – дана група є одним з різновидів нейтральних назв міських

вулиць. Цей принцип отримав розповсюдження особливо в радянський період містобудування
– наприклад Вишнева, Садова, Топольна;
 географічні годоніми – пов’язані з регіональними географічними позначками або
з назвами розташованих поблизу населених пунктів чи географічних об’єктів – наприклад
Буджацька, Дунайська, Кишинівська;
 етнічні назви – отримали вулиці компактного розселення представників тієї чи
іншої етнічної групи – наприклад Німецька, Вірменська, Українська;
 релігійні (конфесійні) годоніми – пов’язані з представництвом різних релігійних
конфесій або розташуванням культових споруд – наприклад, Католицька, Димитрівська,
Покровська;
 архітектурно-орієнтовані або професійно-орієнтовані назви – вулиці, що вказують
направлення до різних, розташованих на їх території, споруд чи об’єктів муніципального
значення – наприклад Базарна, Фортечна, Телеграфна, Шкільна;
 антропологічні годоніми. Вони бувають двох видів: загального спрямування –
вулиці названі на честь видатних осіб (представників правлячої династії, політичних, військових
діячів), які частіше за все не мають безпосереднього відношення до даного міста або регіону
(наприклад Маріїнська, Енгельса, Айвазовського). Назви частина міських вулиць мають
регіональне антропологічне спрямування й отримали свою назву на честь особи, чиє життя
(подвиг, досягнення) безпосередньо пов’язані з містом – наприклад Тучкова, Платова,
Авраамівська;
 годоніми соціально-класового спрямування – як правило, мали державницьке
підґрунтя або партійно-кон’юнктурний характер – наприклад Аристократична, Купецька,
Пролетарська, Радянська.
Нагадаємо, що в XVI – XVIІ ст. на березі Дунаю виникло військове укріплення, яке
отримало назву фортеця Ізмаїл. Як при будь-якій фортеці, поряд з військовими поступово
оселялося цивільне населення. Це були представники тих професій, без яких фортечний гарнізон
не міг існувати: ковалі, торговці, зброярі, кравці, землероби тощо. З часом, коли територія
фортеці вже не в змозі була вмістити всіх бажаючих цивільних спеціалістів, поряд виникало
передмістя або посад. Саме таким чином складалася ситуація й навколо фортеці Ізмаїл.
Після взяття фортеці Ізмаїл (14 вересня 1809 р.) російськими військами під
командуванням генерал-лейтенанта А. Засса, командиром всіх фортець південної частини
Бессарабії було призначено генерал-майора Сергія Тучкова, який фактично відразу приступив до
облаштування та заселення краю. Без будь-яких фінансових витрат з боку держави, він зміг
переконати та переселити до Ізмаїла близько ста родин некрасівських козаків. В трьохстах
саженях (1 сажень – 2 метри 13 см) на схід від фортеці він заснував передмістя, яке
розташовувалося на лівому березі Кілійського рукава Дунаю, між великими озерами Ялпуг на
заході та Катлабух на сході3. На момент заснування за фортечними мурами вже знаходилося
понад 1500 будинків, які належали вірменським, болгарським, українським, грецьким,
молдавським, єврейським переселенцям4.
Як зазначалося в пояснювальній записці до «Історико-архітектурного плану м. Ізмаїл
(08.04.1994 р.)» ймовірніше за все це відбулося саме в 1811 році, тим більше, що «…для його
створення не було потрібно багато часу – такий досвід вже існував. У відповідності до існуючої
тоді містобудівної концепції місто повинно було мати прямокутну сітку вулиць, яка (по-
можливості), ігнорувала природні особливості місцевості»5. Пояснювальна записка містить
посилання на план міста Тучкова 1811 р. (нині зберігається в Російському державному військово-
3Н. Щербина, Город Тучков: зарождение и становление // Курьер недели, 2002, 28 сентября.

Румунські назви в історії Ізмаїльських вулиць 467
історичному архіві) та має назву «Генеральний план Ізмаїльської фортеці з зазначенням робіт,
що були проведені в минулому 1811 році». На плані, на схід від фортеці показано «Передмістя»,
яке являє собою прямокутник 1 100 х 210 сажень з чіткою сіткою маленьких кварталів (18х7). Як
зазначено в документі, планування передмістя мало три композиційних акценти. В середній
частині між кварталами, одна з вулиць була значно ширше за інші. В західній та східній частині
розташовано площі (вочевидь для будівництва церков). Східна площа, через кілька кварталів,
композиційно об’єднувалась з набережною Дунаю6.
В статті «Відомості про будівництво міста Тучкова», що була надрукована в журналі
«Син Вітчизни» за 1815 рік зазначалося, що С. Тучков власноруч зробив креслення нового міста,
розташувавши площі та вулиці вздовж Дунаю. «Головним 6 вулицям були надані імена:
Великоросійська, Малоросійська, Грецька, Болгарська, Молдаванська, Вірменська»7. Однак
знайти підтвердження цієї тези авторці поки ще не вдалося.
Статус міста офіційно передмістя отримало 14 жовтня 1812 року, коли у відповідності
до пропозиції головнокомандувача Дунайської армії та Чорноморського флоту, генерал-
губернатора Молдавії та Валахії, адмірала Павла Васильовича Чичагова, передмістя отримало
ім’ям Тучкова. В указі Сенату зазначалося: «це передмістя назвати містом Тучковим, в пам’ять
нащадкам по імені засновника»8. Особливої схвали Сенату отримав той факт, що облаштування
нового міста та його заселення обійшлося державі без витрат, бо саме генерал-майор С. Тучков
вирішував всі ці питання самостійно.
У 1813 р. місто Тучков стає повітовим центром, а відтак тут з’являються таможня та
карантинна портова застава, комерційний суд. Місцеве населення займалося торгівлею,
вирощуванням хліба, рибальством і різними ремеслами. Станом на 1 вересня 1813 р. в місті
Тучков мешкало «2 935 душ чоловічої статі малоросійського, болгарського, беженарського,
молдавського, пилипонського, некрасівського, грецького, єврейського, арнаутського,
циганського, сербського станів», нараховувалося 707 будинків і 86 комор. Працювали в місті й
свої підприємства: 4 заводи – фруктово-горілчані, пивні, свічні, майже 40 млинів, чисельні питні
заклади, постояли двори, громадські лазні9. З перших днів свого офіційного існування, місто
розвивалося як торгівельний порт на Дунаї; сюди заходили турецькі, австрійські, англійські
кораблі. Його розташування вздовж річки, наявність зручного водного шляху зробили торгівлю
визначальною в житті міста. Тучков (Ізмаїл) активно розвивався й у 1819 році тут вже діяло 5
церков, було 822 будинки, майже 100 комор і 10 дерев’яних магазинів, 53 млина, 19 ковалень;
існували підприємства цегляного, салотопного, бавовняного, макаронного виробництва10.
Міські квартали Ізмаїла (Тучкова) на відміну від решти південно-бессарабських міст не
мали османського планування. Центральною вулицею став Дунайський проспект, який на собі
відчув трансформації в першій половині ХІХ ст11. Як зазначав сучасник в другій половині 1820-х
років проспект являв собою «болото з качками», а в середині 1840-х – «непролазне болото», й
лише на 1853 р. – міський бульвар «з алеєю акацій, що обрамлялися дерев’яними огорожами»12.
За описом А. Скальковського, в перші два десятиріччя свого існування, місто Тучков
(Ізмаїл) було «ледве помітним посадом поряд в фортецею», хоча в ньому тоді вже мешкало
майже 8 000 осіб. Будинки були «низькими та незручними; краща будівля належала генерал-
лейтенанту Сандерсу. Саме в його будинку зупинявся російський імператор в травні 1828 року»13.

7 Известие о построении города Тучкова // Сын Отечества, 1815, № 47, с. 51.

9 Комунальна установа «Ізмаїльський архів» (далі КУІА), ф. 514, оп.1, спр. 10.
10 КУІА, ф. 514, оп.1, спр. 593.
11 И. Гулянович, Урбанонимы городов Южной Бессарабии в середине ХІХ ст. (Аккерман, Измаил (Тучков), Килия):
общие тенденции и особенности //Tyragetia. Muzeu lNaţional de istoriea Moldovei, serie Nouă, Vol. VII [XXII] nr 2, Chişinău,
2013, p. 145.
12 Х. П…й, Заметки об Измаиле//Одесскийвестник, 1853, №15, 5 февраля.
13 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила… , с. 10.
На початку 30-х років ХІХ ст. будівництво міста Тучкова відбувалося з дотриманням
геометричних принципів: чіткий прямокутник, який перетинають прямі вулиці, що йдуть від
Дунаю, та перпендикулярні – від Ізмаїльської фортеці; прямокутні рівнозначні квартали. План
«Першої частини міста Ізмаїла» (складено молодшим архітектором Пінташем приблизно в 1831
році) включав 161 квартал, 8 вертикальних та 28 перпендикулярних вулиць. Назви вулиць на
плані були відсутні. На цей час в місті вже були побудовані: Свято-Покровський собор, церкви
Святого Димитра, Святого Миколая, старообрядницька каплиця. Серед будівель
загальноміського значення на плані позначено казарми карантинної служби, військовий
шпиталь. Було визначено місце для будівництва острогу14.
Вперше офіційно підтверджені назви вулиць на плані міста («План міста Тучкова, що
розташовано при річці Дунай поблизу фортеці Ізмаїл») зустрічаються лише в 1832 році (карта
зберігається в фондах Національного архіву Республіки Молдова). Це 53 міські вулиці, що мали
свої власні назви. Стислий аналіз назв дозволяє зробити наступні висновки: більшість вулиць
міста носили імена міст імперії (Аккерманська, Одеська, Яська, Бендерська тощо) або мали
архітектурно-виробнично орієнтовний характер (Ковальська, Митницька, Дворянська, Нижня,
Портова тощо). Окрім вулиць в місті середини 30-х років ХІХ ст. існувало ще декілька площ:
Грецька, Сінна, Головна, Рибна, Нижня. Щодо церковних споруд – у зазначений час в місті діяли:
Покровський собор, молдавська церква Св. Дититрія, грекоросійська церква Св. Миколи,
старообрядницька церква Св. Різдва Богородиці, вірменська церква Св. Георгія,
старообрядницька церква Св. Миколи15.
Станом на 1 грудня 1854 р. в Ізмаїлі мешкало 26 246 осіб. На цей час в місті діяло понад
30 підприємств: 15 цегляних, 11 черепичних, по 3 свічних, салотопних, 2 миловарні, 1 пивоварня.
В місті розміщувалися 3 готелі, 4 постоялих двори, 3 кофейні, гостинний двір, купецький клуб,
понад 300 крамниць16.
Мирний розвиток регіону було припинено черговим військовим протистоянням –
Східною (Кримською) війною, за наслідками якої в 1859 році південна частина Бессарабії увійшла
до складу спочатку Об’єднаного князівства Валахії та Молдавії, а згодом – Румунського
королівства. Політичні зміни спричинили й значні зміни в топоніміці міста. Спостерігаються два
підходи румунської адміністрації щодо перейменування міських вулиць: або вулиці залишали її
попередню назву, однак подавали в румунському перекладі; або вулиця отримувала повністю
нову назву. Так, вулиця Мала Вірменська стала Нижнє-Вірменською (ArmenescadeJos), а
Димитрівська – Свято-Димитрівською верхньою (Sf.DimitriedeSus). Повністю зберегли свої назви
вулиці Болгарська (Bolgărească), Хотинська (Hotinului) тощо. Ще одна цікава особливість в
найменуванні ізмаїльських вулиць. Дунайський проспект фактично ділив місто на дві частини –
західну та східну. Місцева румунська адміністрація також притримувалася цього принципу в
назві міських вулиць, а це означало, що кожна з перпендикулярних проспекту вулиць мала дві
різні назви – для західної частини та для східної.
Щодо нових назв ізмаїльських вулиць, які вони отримали за часів румунської
адміністрації (1859-1879 рр.), то за змістовними характеристиками їх можна поділити на кілька
категорій.
Найбільша кількість вулиць Ізмаїла цього періоду (майже 40%) мала архітектурно-
орієнтовані або професійно-орієнтовані назви. Це Пароплавна (Vaporului), Цегляна
(Căramidăriei), Фабрична (Fabricii), Пивна (Berăriei) тощо. До цієї ж категорії можна віднести
вулиці названі на честь окремих професій – Адвокатська (Avocatului), Купецька (Negustorului) та
інші.
В період з 1858 по 1877 рр. в місті існували зони компактного проживання вірмен
(Нижньо-Вірменська (ArmenescadeJos), Верхньо-Вірменська (ArmenescadeSus); росіян-старовірів
14Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила… , с. 12.

15 Національний архів Республіки Молдова (далі НАРМ), ф. 11, оп.2, спр. 10.
16 КУІА, ф. 514, оп.1, спр. 320.
(Нижньо-Липованська (Lipovanа deJos), Верхньо-Липованська (LipovanadeSus). Зберегла свою

етнічну приналежність й Великоросійська вулиця, трансформувавшись в Руську (Rusească). В той
же час на румунських мапах і планах міста з'явилися нові назви вулиць – Єврейська (Evreiască),
Німецька (Nemţească), Сербська (Sârbăscă), Турецька (Tturcăscă)17. Однак з плану зникли Грецька
та Болгарська вулиці. На нашу думку, цей факт є скоріше свідченням політичних уподобань нової
влади, ніж натяком на зменшення кількості етнічних греків і болгар серед мешканців міста18. При
цьому потрібно зазначити, що саме за часів румунської адміністрації 1859-1879 рр. в місті була
найбільша кількість вулиць з етнічними годонімами.
Румунська влада привнесла в назви міських вулиць свій колорит, я б, навіть, сказала
свою романтику – бо ніколи до того або після в місті не існували вулиці Аврори (Aurora),
Об’єднання (Unirii), Вірності (Fidelităţii), Патріотичної (Patriotului) тощо.
Розповсюдженими як для Російської імперії, так і для Румунського королівства були
назви, пов’язані з християнською вірою, цервами. Поряд з традиційними підходами, коли
вулицю називали за ім’ям церкви, що розташовувалася на ній – Свято-Димитрівська верхня
(Sf.Dimitrie de Sus) або Верхньо-соборна площа (Plaţa Soborului de Sus) в Ізмаїлі були такі
конфесійні годоніми – вулиця Хреста (Crucii), Католицька (Catolică), Архієрейська (Arhiereului),
П’ятницька (Vineri) та інші.
Зберігався в назві вулиць й місцевий колорит, коли були використані регіональні
географічні або історичні об’єкти. Це вулиці Трубаївська (Trubaevsca) – названа на честь
Трубаївського кургану, розташованого неподалеку від міста; Кугурлуйська (Cugurlui) – назва
одного з великих озер краю; Фортечна (Fortăreţei) – на честь фортеці Ізмаїл; Дунайський проспект
(Prospectu lDunarei)19 – відповідно на честь ріки Дунай тощо.
Була в Ізмаїлі одна єдина вулиця, в назві якій використано антропологічний годонім. Це
досить цікавий випадок, коли вулиця була названа на честь людини, що жила на той час. Так,
частина сучасного проспекту Суворова носила ім’я Кароля І (CaroelI) – господаря Об’єднаного
князівства Валахії та Молдови (1866-1881), першого короля Румунії (з 26.03.1881 р.), який
походив з німецького католицького дому Гогенцоллернів-Зигмарингенів. Цікаво, що окрім того,
що Кароль І був маршалом Румунії, він був також генерал-фельдмаршалом Пруссії та Російської
імперії.
Таким чином, в назвах вулиць міста Ізмаїл періоду 1859 – 1879 рр. превалюючим був
архітектурно-орієнтований або професійно-орієнтований підхід. При цьому румунська
адміністрація намагалася інтегрувати місцеві назви до своєї системи, зберігаючи частину
етнічних, конфесійних, регіональних географічних та історичних годонімів.
Перехід території Південної Бессарабії в 1879 р. до Російської імперії призвів до чергової
зміни назв ізмаїльських вулиць. На початковому етапі російська адміністрація не особливо
переймалася змістовим наповненням при перейменуванні вулиць. В фондах місцевого архіву
зберігаються справи Ізмаїльської міської управи щодо перейменування вулиць міста (1879 р.)20,
які дають нам чітку уяву про цей процес. Частіше за все румунські назви вулиць були просто
перекладені російською мовою. В середині 80-х років ХІХ ст. відбулася чергова хвиля
перейменувань ізмаїльських вулиць, яка носила вже більш виражений державницьких характер.
Ці назви вулиці Ізмаїла зберегли до кінця 1917 року.
На початку лютого 1918 р. румунські війська увійшли до Ізмаїлу, а в грудні цього ж року
Сфатул Церій (Крайова Рада) прийняла рішення про приєднання Бессарабії до Румунії. В цей
період румунської влади в регіоні вулиці Ізмаїла змінювали свої назви кілька разів. Перше масове
перейменування вулиць відбулося в 1919 році. Новим було також те, що ізмаїльські вулиці
позбулися подвійних назв (західна та східна частина від проспекту), отримавши єдине ім’я для
17 КУІА, ф. 2, оп.1, спр. 9.

18Л. Циганенко, Назви вулиць Ізмаїла як відображення міграційних процесів у регіоні // Одеські етнографічні читання,
2017, с. 394.
19 КУІА, ф. 2, оп.1, спр. 10.
20 КУІА, ф. 2, оп.1, спр. 9.
двох частин. Як і в минулий період, спочатку румунська влада дещо спрощено підійшла до цього
питання, просто замінивши більшість російських назв перекладом на румунську мову (Красива –
Strada Frumoasa, Пароходна – Strada Vaporului, Хотинска – Strada Hotinului та інші). Однак при
цьому на мапі міста з’являються й нові назви – більшість з яких – це антропологічні годоніми.
Вулиця Аристократична була перейменована в вулицю короля Фердинанда (Strada Regele
Ferdinand), Санкт-Петербурзька та Болградська – в вулицю Костаке Негрі (Strada Costache Negri),
Шебекінська та Сербська – в вулицю генерала Авереску (Strada G-l Averecsu), Архієрейська та
Єпископська – в вулицю Єпископа Мельхиседека (Episcop Melchisedec) тощо.
В період між 20-ми та початком 30-х років ХХ ст. відбувається черговий етап
перейменування міських вулиць, однак цей процес проходив вибірково, як правило назви
отримували нові вулиці або вулиці пригородів. До початку 30-х років в місті вже було 119 вулиць.
Це наглядно демонструє «План Ізмаїла за 1932 рік»21. У порівнянні з попереднім періодом місто
значно розширило свої кордони; до плану було включено й вулиці пригородів – Пойдовки та
Барановки; частина вулиць замість назви мала лише порядковий номер – Strada № 4.
За часів румунської влади місто продовжує облаштовуватися; регулярно виділяються
кошти на ремонт вулиць та міських будинків. За даними Ізмаїльського архіву, в 1931-1936 рр.
було побудовано понад 8 500 м2 тротуарів, замінено понад 4 000 м2 старого вуличного покриття,
виділено понад 118 тис. лей на ремонт комунальних установ і шкіл. В листопаді 1937 р. за
проектом архітектора Костянтина Драгу в Ізмаїлі було відкрито аеропорт, названий на честь
румунського короля Кароля ІІ22.
Третє, більш масове перейменування вулиць Ізмаїла відбулося в 1938 році, коли нові
назви отримали як центральні, так і околичні вулиці. При цьому, перейменуванню підлягали,
навіть, вулиці з нейтральними назвами: Пароходна (Strada Vaporului) стала Хорія (Strada Horea),
Пивна (Strada Berăriei) – Кришан (Strada Crişan), Стара (Vechie) – Клошка (Strada Cloşca). Процес
формування авторитарного режиму в Румунії знайшов свій відбиток і в міських годонімах.
Більшість вулиць отримали імена історичних, політичних, військових діячів Румунії, більшість з
яких жодним чином не була пов’язана з історією регіону.
Багато цікавих відомостей надає нам план міста Ізмаїла, який було складено в 1943 році
румунською адміністрацією. Це яскравий, кольоровий план, намальований вручну, з досить
цікавими примітками та позначками. Окрім імен нових вулиць тут є назви всіх пригородів міста,
позначені громадські будівлі: школи, лікарні, церкви, примарія, префектура, суди, банківські
установи тощо. Виходячи з позначок, ми робимо висновок, що цей план було підготовлено для
військових частин або поліції (вказано розташування казарм всіх регулярних військ, пропускних
пунктів тощо).
І так, виникає питання: які ж були пріоритети в румунської адміністрації при виборі назв
для вулиць Ізмаїла? Тут можна виокремити кілька груп. 15% вулиць Ізмаїла в назвах
використовували етнічні – Вірменська (Strada Armeneasca) , історичні – Мерешешти (Strada
Mărăşeşti), географічні – Кугурлуйська (Strada Cugurlui), конфесійні – Архієрейська (Strada
Arhiereului) годоніми. 80% годонімів міських вулиць отримали свої назви на підставі
антропологічного підходу. Скоріше за все це була загальнодержавна тенденція. Чиї ж імена
носили вулиці Ізмаїла в період між 1918 – 1944 рр.?
Більше всього в місті було вулиць, названих на честь представників творчої румунської
еліти (письменників, поетів, вчених, художників), серед яких: Гарабет Ібреіляну (Ibrăileanu
Garabet) – румунський літературний критик, професор Яського університету; Іон Крянге (Creangă
Ion) – румунський письменник, мемуарист, класик румунської літератури; Васіле Александрі
(Vasile Alexandrii) – письменник, драматург, театральний діяч, фольклорист, політик, академік;
Ніколає Григореску (Grigorescu Nicolae) – всесвітньо відомий румунський художник 19 ст.; Міхай
Емінеску (Eminescu) – видатний румунський поет, класик румунської літератури та інші. Всього в
21 КУІА, ф. 6, оп.1, спр. 1915.

22 Л. Цыганенко, В. Дроздов, А. Дорошева, Улицы Измаила … , с. 21.
місті було 12 таких вулиць.

Наступна група – 8 вулиць – названі на честь представників правлячої династії, королів,
господарів, імператорів: Марка Траяна (Împăratul Traian) – державний та військовий римський
діяч, імператор, який в 107 році оголосив Дакію римською провінцією; Стефана III Великого
(Stefancel Mare) – Господарь Молдавского князівства (1457-1504). Кілька вулиць міста носили
імена представників правлячої династії: це вулиці Кароля I (CaroelI), Фердинанда I (Regele
Ferdinand), Кароля II (CarolalII-lea), Міхая I (Regele MihaiI). Серед чоловічих імен була одна жінка
– так, центральна вулиця Ізмаїлу (нині проспект Суворова) носила ім’я королеви Марії
Олександри Вікторії (Bulevar Regina Maria).
До третьої групи відносяться вулиці, годоніми яких були пов’язані з іменами румунських
громадських та політичних діячів. Таких вулиць в місті було 7, й вони були названі на честь:
румунського політика, мера Бухаресту Ніколає Філіпеску (Filipescu Nicolae); одного з лідерів
Національної ліберальної партії, прем’єр-міністра Румунії Іона Дуки (DucaIon Gheorghe);
румунських державних і політичних діячів Іона Бретіану (BratianuIon) та Міхая Когелнічану
(Kogălniceanu Mihail).
Були в Ізмаїлі вулиці, що носили імена румунських військових діячів, серед яких
генерали Олександру Авереску (G-lAverecsu Averescu Alexandru); Артур Вэйтояну (G-l Văitoianu
Văitoianu Arthur) та інші.
І на останок – за період з 1918 по 1944 роки в місті Ізмаїлі лише дві вулиці мали жіночі
імена. Одна – це вже згадуваний бульвар Марії Вікторії (Bulevar Regina Maria), друга – вулиця
Катерини Теодору (Ecaterina Teodoroiu ) – молодшого лейтенанта часів Першої світової війни,
Героя Румунії (посмертно).
Йшли роки, вкотре регіон опинявся у юрисдикції нової влади. Ізмаїльські вулиці також
в черговий раз змінювали свої назви. Кожна з адміністрацій, що певний час панувала в місті,
намагалися за допомогою годонімів продемонструвати та закріпити у свідомості городян власні
державні принципи та орієнтири, познайомити мешканців з новими героями та кумирами,
продемонструвати повагу або навпаки зневагу до існуючих історичних традицій народів, що
населяли ці землі. Однак, якщо відкинути політичні нашарування, можна впевнено сказати, що
годоніми є важливим джерелом історії міста; вони допомагають сучасникам краще впізнати та
зрозуміти наших пращурів.
Fig. 1. Plan românesc al Ismailului (1932).

Мал. 1. План Ізмаїлу часів румунської адміністрації (1932).
s
Fig. 2. Plan românesc al Ismailului (1943).
Мал. 2. План Ізмаїлу часів румунської адміністрації (1943).
CODUL CULTURAL AL ARTELOR PLASTICE MODERNE DIN BUGEAC
Tatiana ŞEVCIUK
(Universitatea Umanistă de Stat Izmail)
e-mail: shevchuktat2@gmail.com
CULTURAL CODE OF BUDJAK CONTEMPORARY FINE ARTS AND CRAFTS
Summary. The artistic activity in the South of the Odessa region (Budjak) region is represented by the
works of the leading trade union: Ismail Municipal Organization of National Union of Ukrainian Artists (IMO
NUUA, 2008). They include not only Ismail masters, but also the artists from district centers (Artsiz, Kiliya, Bolgrad,
Reni, etc.), which allow them to present their achievements at the regional level. The goal of the research is to
study the cultural concepts of contemporary fine arts and crafts in Budjak, with a focus on the motives of artistic
understanding of the world. The leading aesthetic accents prevailing in the works of Budjak artists are disclosed
in the context of the main parameters of the functional structure of regional art as a system of forms of social
organization, regulation and communication, knowledge, accumulation and translation of social experience. The
research of cultural semantics of fine arts and crafts works within the limits of cultural anthropology reveals the
idea of a person as a producer and consumer of culture in regional parameters. The study reveals the general and
original features of Budjak easel painting, comprehending new levels of artistic perception of social reality in the
artworks.
Arta plastică, interpretată ca fenomen cultural și mijloc universal al comunicării interumane,

concentrează ideile majore ale unui anumit mediu social, reflectă spiritul timpului său. Bugeacul (sau
Basarabia de Sud) ca regiune polietnică originală în domeniul culturii este o unitate teritorială puțin
studiată și până azi face doar obiectul unor investigații umaniste, preponderent datorate specialiștilor
locali. Unicul mozaic al mentalității locuitorilor din zonă se bazează pe procese active de îmbogățire
reciprocă cu realizările spirituale ale popoarelor ce trăiesc aici compact (ucraineni, ruși, bulgari,
români, găgăuzi, armeni, albanezi, greci etc.), dând culoare artistică irepetabilă regiunii. Comunitatea
Bugeacului s-a format cu peste 200 de ani în urmă, în procesul de dezvoltare culturală a Basarabiei,
după trecerea în jurisdicția Imperiului Rus și deportarea tătarilor nohai. Plasarea la periferie a ținutului
și situarea la intersecția drumurilor comerciale importante din Delta Dunării a atras interesul
coloniștilor nemți, elvețieni, bulgari, a negustorilor și refugiaților (lipoveni, cazaci de pe Don și
zaporojeni), care căutau loc confortabil pentru o viață liniștită.
O trăsătură comună a mentalității oamenilor din regiune a devenit toleranța națională și
religioasă, absența unui conflict etnic. Procesul de colonizare a sudului Basarabiei de către reprezentanții
diferitor grupuri etnice a dus, pe de o parte, la ruperea de nucleul cultural al poporului respectiv (pictura
monumentală, teatru, artă plastică), iar pe de alta – la păstrarea cu sfințenie a componentelor lui de bază
(limbă, muzică, bucătărie, arhitectura clădirilor la nivel de gospodărie). Având în vedere lipsa contactelor
culturale cu „continentul“, limba coloniștilor a nimerit într-o stare „congelată”, ceea ce astăzi face obiect
de studiu științific pentru lingviști și etnografi. Arhaizarea limbii a fost facilitată atât de așezarea
îndepărtată a locului, cât și dispersarea diferitelor grupuri etnice concentrate în anumite zone ale regiunii.
476 Tatiana ŞEVCIUK
Repere importante privind studiile etno-lingvistice și etnografice din sudul Basarabiei în

ultimii ani, sunt apariția unor monografii colective „Funcționarea limbilor literare și a dialectelor pe
teritoriul dintre Nistru și Dunăre“ (2012)1; „Bugeac: eseuri istorice și etnografice din sud-vestul regiunii
Odesa“ (2014)2; „Basarabia de Sud (sfârșitul secolului XVIII – secolul XIX)" (2011)3; „Dunărea
ucraineană, în lumina studiilor umanitare“ (2015)4, precum și studiile monografice ale cercetătorilor
Universității umaniste de Stat din orașul Izmail: Țiganenko Lilia, „Noblețea din sudul Ucrainei (a doua
jumătate a sec. XVIII – 1917)” (2009)5; Valentina Teleuță, „Creația populară din regiunea Dunăreană:
problema specificității regionale” (2010)6; Andrei Kolesnikov, „Morfologia dialectelor ucrainene sud-
basarabene: geneza și dinamica” (2015)7.
După cum se poate vedea din bibliografia indicată, cele mai multe contribuţii au vizat istoria
locală și cercetarea filologică privind funcționarea limbilor locale și dialectele grupurilor etnice. Lacune
semnificative în cercetările regionale actuale pot fi găsite în studierea culturii și artei Bugeacului din
cauza lipsei de școală științifică de artă. În același timp, spațiul cultural al Bugeacului este clar prezentat
în arta contemporană prin tematica de peisaj, subiecte istorice, uz casnic; se reflectă în artele
decorative și aplicate originale; are chipul său într-o pictură sacră, monumentală, specifică.
După ce Ucraina capătă independența în 1991, în orașul Izmail, care pe drept poate fi
considerat capitala culturală a Basarabiei de Sud, a fost creată Uniunea Artiștilor din Ismail (în
continuare – UAI) – organizație publică de creație, formată de profesioniști din sudul regiunii Odesa în
diferite ramuri ale artei. Astăzi numără mai mult de șaptezeci de membri, iar activitatea ei este condusă
de către un specialist cu experiență în domeniul artei decorative și aplicate – Anatolii Gusakov
(predecesorii – Vladimir Dudnik, Alexandru Kara). Munca de creație rodnică a artiștilor din Basarabia
ucraineană, dezvoltarea lor profesională prin participarea la festivaluri naționale și internaționale,
precum și aderarea multora dintre ei la Uniunea Națională a Artiștilor din Ucraina (denumit în
continuare – UNAU) au contribuit la crearea în 2008 a filialei regionale – Organizația din orașul Izmail
a UNAU (în continuare – OOI NUAU).
Materialul de cercetare este patrimoniul artistic al membrilor acestei asociații profesionale
de creație, care au realizări artistice la nivel național. Organizația are douăzeci și cinci de artiști din
regiunea Bugeac (orașele Izmail, Arciz, Chilia etc.). Aceștia sunt reprezentanți din domeniul picturii,
acuarelelor, desenelor, artelor și meseriilor, cei care au contribuit la restaurarea și conservarea
operelor de artă, inclusiv bisericești. Identitatea regională și multiculturalismul sunt cele mai
importante caracteristici ale reprezentanților uniunii, care sunt profesioniști calificați, unii dintre ei
având premii și distincții de stat. Realizările artistice ale membrilor Uniunii Artiștilor din Izmail ai Uniunii
Naționale a Artiștilor din Ucraina, au fost prezentate în publicația electronică cu titlul „Cartea de
referință în imagini a Organizației din orașul Izmail a Uniunii Naționale a Pictorilor din Ucraina”8 (2016).
Astfel, Uniunea are doi pictori Emeriţi ai Ucrainei – Alexandru Kara, care conduce Organizația
din orașul Izmail a Uniunii Naționale a Pictorilor din Ucraina și Ivan Șișman.
Realizările creative ale lui Alexandru Kara sunt reflectate în mai mult de 20 de expoziții
1 Функціонування літературних мов і діалектів межиріччя Дністра і Дунаю: колективна монографія / За заг. ред.
Колесникової Л.В., Циганок І.Б. Ізмаїл: СМИЛ, 2012. 252 с.
2 Буджак: историко-этнографические очерки народов юго-западных районов Одесщины / Ред. А.И. Киссе, А.А.
Пригарин, В.Н. Станко. Одесса-Измаил: СМИЛ, 2014. 744 с.

3 Циганенко, Лілія. Південна Бессарабія (кінець XVIII-XIX ст.) : навч.-метод. посіб. / Л. Ф. Циганенко, О. М. Лебеденко,
А. В. Дізанова та ін., Ізмаїл: СМИЛ, 2011. 214 с.

4 Українське Придунав'я у світлі гуманітарних досліджень: колект. Монографія / За заг. ред. Верховцевої І.Г., Ізмаїл:
СМИЛ, 2015. 230 с.

5 Циганенко, Лілія. Дворянство Півдня України (друга половина ХVІІІ ст. – 1917 р.): монографія. Ізмаїл: СМИЛ, 2009.
6 Телеуця, Валентина. Народнопоетична творчість Подунав'я: проблеми регіональної специфіки. Ізмаїл: СМИЛ, 2010.
223 с.
7 Колесніков, Андрій. Морфологія українських південнобессарабських говірок: ґенеза і динаміка. Ізмаїл: СМИЛ, 2015.
396 с.
8 Tetyana Shevchuk, Alexander Kara, Elena Kolmykova. Illustrated Guide of Ismail Municipal Organization of National Union
of Ukrainian Artists. LAP Lambert Academic Publishing, 2016. 61 p.: https://drive.google.com/file/d/0B_uSw5tKWy

CFcHVFaHR1VGQ2dmc/view.
Codul cultural al artelor plastice moderne din Bugeac 477
personale și prin participarea la mai mult de 160 de evenimente colective din Ucraina și din străinătate.
El are nouă premii pentru pictură și titlul onorific de pictor Emerit al Ucrainei (2012). O atenție specială
se acordă virtuozității sale în stăpânirea tehnicii encaustice (din limba greacă veche Ἐγκαυστική – arta
de ardere), una dintre cele mai vechi tehnici de pictură, care prezintă un mare interes în practica
contemporană mondială. Ea se bazează pe principiul amestecării culorilor cu ceară, ulei, rășină
(colofoniu, dammara) și încălzirea lor în procesul de formare a imaginii. Prin urmare, utilizarea de rășini
naturale în pictură asigură în tablourile lui A. Kara disponibilitatea culorilor moi și calde care formează
așa-numitul „fond de galeriei“ („antic”, „de aur”).
Carte de vizită a creației lui Alexandru Kara e considerată a fi imaginea „Prima brazdă” (2005,
95x120, pânză, encaustică). Reproducerea ei este inclusă în cataloagele expozițiilor „Pictorii din
Regiunea Odessa. Pictură. Grafică. Sculptură. Arte și meserii. Arta de teatru și cinema” (2006)9;
„Ucraina de la Tripoli până în prezent în imaginea artiștilor contemporani” (2010)10, în revistele
științifice „EK” (2005)11, „Arte Plastice” (2016)12 și în albumul autorului „Noul pământ sub un cer nou:
Pictura” (2008)13. Astăzi, originalul tabloului „Prima brazdă” se află în colecția privată a Ministerului
Afacerilor Externe al Bulgariei, iar copia ei este prezentată la numeroase expoziții ucrainene și străine.
Mai puțin cunoscută, dar nu mai puțin importantă este și lucrarea „Firele din trecut” (2008, 74x80,
pânză, encaustică). Concepţia creativă a ambelor picturi depășește cu mult standardele tradiționale de
domeniului deoarece se bazează pe principiile de sinteză a artelor.
Istoria dezvoltării diferitelor arte (arhitectura, sculptura, teatru, pictură, muzică, dans,
literatură, etc.) din momentul apariției lor este legată de anumite forme de sinteză și întrepătrundere.
În primul rând la o simbioză tind arhitectura și arta monumentală (monumente, statui, picturi murale
etc.) care, în ansamblu, formează o finalitate imaginară. Artele și meseriile, ca parte a mediului
arhitectural, participă nemijlocit la formarea sintezei plastico-spațiale, subliniind anumite caracteristici
etnice și naționale ale locuitorilor casei. În diferite ramuri ale artei se întâlnesc alte forme specifice de
sinteză. Astfel, sincretismul antic prevedea o combinație organică a artei cuvântului cu muzica, a
mișcărilor de dans cu cele de lucru (de joacă) ale corpului. La un moment dat teatrul a apărut ca o
formă de artă, care a îmbinat arta cuvântului, muzica, dansul și actoria, făcând posibil un nou tip de
autoexpresie creativă.
Ideea tabloului „Prima brazdă” a apărut sub influența penetrantă a versurilor cântecului
popular de Crăciun, creat de imigranții bulgari din sudul Basarabiei, care la începutul secolului al XlX-
lea au fugit de „jugul” turcesc. Astăzi în Bugeac locuiește cea mai mare diaspora bulgară din Ucraina.
A. Kara, bulgar de origine, a crescut în satul Novi Troianî, în mijlocul oamenilor harnici, care iubesc și
păstrează tradițiile culturale ale Patriei lor istorice și respectă profund statalitatea și cultura
ucraineană. Cântecul a fost înregistrat la sfârșitul anilor 1980 în orașul bulgar Taraclia (Moldova) de
către culegătorul de folclor al imigranților bulgari din Basarabia, dr. în științe filologice, profesorul
Ancio Koloianov de la universitatea din orașul Veliko Târnovo „Sf Chiril și Metodiu”:
„Pe marginea Mării Negre stă un copac verde și o pasăre cântă pe el,
Patru boi cu coarne de argint și cu buze de aur
Sfântul Petru îi conduce, Sfântul Gheorghe îi conduce
Dumnezeu Însuși în spatele plugului
Și înainte, Maica Domnului merge și spune:
Să fie grâu în câmp,
9 Художники Одещини. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво. Мистецтво театру та кіно:
каталог. Одеса, 2006 с. 68.
10 Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників: каталог. Київ, 2010. с. 33.
11 Шурбанова, Ольга. Земята, където си роден // «ЕК»: културен двумесечник. Софія, № 5, 2005. с. 27.
12 Шевчук, Тетяна. «Перша борозна» та «Ниті з минулого» (синтез мистецтв у картинах) // «Образотворче мистецтво».
№ № 1, 2016. с. 144-145.
13 Кара, Олександр. На новій землі, під новим небом: Живопис. Графіка: альбом. Київ: Український видавничий
консорціум, 2009. 96 с.
Struguri negri de vin,

Lapte alb la păstor!
Noi cântăm pe Sfânta Maică
Cântăm laude lui Dumnezeu!”
„Munca grea a primilor imigranți la cultivarea stepelor Bugeacului, – scrie A. Kara într-una
din publicațiile sale speciale, – care până atunci au cunoscut doar creșterea bovinelor de către tătarii
nohai, i-au îndemnat să se adreseze cu rugăciuni de ajutor către cei mai onorați sfinți creștini, Fecioara,
Sfinții Petru și Gheorghe și fiul lui Dumnezeu. Astfel, în imaginația populară a primilor imigranți bulgari,
care au crezut într-o viață mai bună pe un nou teren, a fost modelată misiunea sacră pe care o
îndeplineau trăind cu rugăciunea în suflet și credința în inimă. Nu întâmplător se menționează prezența
celor patru boi înjugați pentru arat, fiindcă mai puține la număr, aceste animale puternice nu ar fi putut
să-și îndeplinească sarcina, deoarece în vremurile celea pământurile din sudul Basarabiei nu știau de
plug. În cântec coarnele boilor erau înfrumusețate cu argint, în gură se puneau podoabe de aur,
deoarece de acestea depindea bunăstarea și viitoarea prosperitate a terenului, care la acel moment
era sălbatic”14.
Astfel, sub influența cântecului popular bulgar, creat de „cuceritorii” Bugeacului, apare
intenția de a picta tabloul, a cărui denumire originală era, „Prima brazdă pe pământul basarabean”.
Pentru a încadra această imagine A. Kara folosește elemente de artă populară, care precum cântecul
popular, nu au autor. Contextul reproduce versiunea autentică a covorului, ca produs de țesut popular
bulgar; rama este, de asemenea, un element autentic al războiului de țesut (vatali). Astfel, concepția
artistică a imaginii „Prima brazdă” reflectă o sinteză a artei populare (folclor – ornament-război de
țesut). Sinteza artelor ca o combinație organică a elementelor diferitor arte, într-un singur ansamblu
artistic, are ca scop, nu o combinație artificială a diverselor componente, ci crearea calitativă a unui
nou fenomen artistic. Unitatea compozițională și figurativă a diferitelor creații de artă, prezentate pe
baza indicilor de timp și spațiu la scară de coordonare, în combinație, produce lucrări diverse de straturi
semantice de artă și valori ideologice. Acestea, la rândul lor, contribuie la formarea multiplelor fațete
ale ideii artistice, care poate consolida și intensifica influența emoțională asupra destinatarului.
O altă lucrare, pictura „Firele din trecut“ este, de asemenea, făcută pe baza sintezei estetice
a diferitelor arte. Ideea picturii e prezentată de arhetipuri ale vieții rurale și panorama de valori
tradiționale: casa, fereastra, floarea, curtea, copacul, cuibul berzei. În prim plan sunt numeroase
accesorii pentru țesut: războiul, roata de tors și altele. Într-o secvență virtuală a casei se poate vedea
țesând o femeie într-o rochie națională de un alb imaculat, fiind ca o gospodină-zeiță a lăcașului, iar
deasupra casei zboară un înger ca simbol al protejării, iluminat de un sentiment de armonie. Firele
războiului de țesut se întind exagerat în afara locului, provocând imaginația paralelă cu misterioasele
zeițe antice (Parcele / Moirele), în mâinile cărora erau firele sorților omenești. Ale cui destine sunt în
mâinile acestei femei? Aceasta este soarta membrilor familiei ei, pe care ea îi protejează prin munca
ei neîncetată, creând în casă atmosfera de prosperitate și pace.
De ce pictura este intitulată „Firele din trecut”? În imaginea timpului istoric chipul femeii
care în confortul familiei făcea lucrul ei de țesătoare, este cauza zilei de ieri, și nu a „zilelor demult
uitate”. Și, totodată, astăzi această misiune este efectuată de mașinile fără suflet, care fabrică aceleași
bunuri cu tonele, transformând în kitsch chiar și veșmintele naționale. Astfel, „Firele din trecut”
reflectă lumina muncii la domiciliu, exclusivistă, făcută cu dragoste, iluminată de viața oamenilor epocii
pre-industriale.
Rama tabloului, de asemenea, este din elemente autentice de vitralii. Pânza este prinsă de el
într-un mod original cu ajutorul frânghiilor, realizate manual pentru confecționarea de covoare.
Această combinație are ca scop crearea sintetică a picturilor componente decorative și inovatoare care
14Кара, Олександр. Картина «Перша борозна» як художнє втілення фольклору бессарабських болгар // Дунайські
наукові читання: європейський вимір і регіональний контекст: Матеріали міжнародної науково-практичної
конференції, присвяченої 75-річчю ІДГУ. Т. І. Ізмаїл: РВЦ ІДГУ, СМИЛ. с. 214.
amplifică ideea principală. În picturile lui Alexandru Kara e reflectat spiritul și puritatea morală a
oamenilor. Conform credinței artistului, înțelegerea frumuseții forței de muncă din mediul rural ne
transformă în oameni încrezători în bunătatea lumii și conferă un sentiment de confort și pace.
Sacralizarea vieții rurale și muncitorești a imigranților bulgari, ai căror descendenți este
Alexandru Kara, a devenit trăsătura principală a operei sale. Temelia compoziției artistice este bazată
pe folclorul bulgar („Prima brazdă“, „Somnul basarabean”), istorie („Imigranții”, „Cavalerul Maghiar”),
cunoașterea și respectarea tradițiilor culturale ale grupului său etnic („Horo”, „Vița de aur”
„Împărtășanie”, „Oaspeții din cer la Crăciun”). Prezentarea pe pânzele lui A. Kara a valorilor
tradiționale ale vieții rurale provoacă admiratorilor muncii sale un sentiment de recunoștință față de
părinți, Patrie, chiar și lumii pentru posibilitatea vieții armonioase în conformitate cu imperativele
morale ale existenței.
Ivan Șișman dezvoltă în creația sa subiectele religioase. În mai multe picturi el face un eseu
al imaginii artistice a eternității („Misterul”, „Cântecul de aur al lui Orfeu” și altele). Motivele comune
ale picturilor sunt axate pe imagini arhetipale ale Pomului Vieții, Păunului – pasăre regală, tema focului
Tabor; ele sunt spiritualizate de credința autorului într-o armonie universală mai mare și venirea
împărăției lui Dumnezeu. În ambele picturi autorul încearcă să transmită un fenomen religios complex
ca „Lumina Tabor” (lumea misterioasa a slavei divine) prin absența umbrelor, umbrelor care cad direct,
un mod intenționat în forme mai compacte, fapt ce-i permite să înfățișeze într-o formă plată
neschimbătoare, realitățile nu temporale, ci eterne ale vieții. În concepția artistică a autorului,
legendarul cântăreț trac Orfeu, acționează ca un prevestitor al lui Mesia creștin, iar pictura „Cântecul
de aur al lui Orfeu” a devenit proprietatea Muzeului Național de Arte Plastice din localitatea Malko
Târnovo (Bulgaria). Pentru meritul față de Biserica Ortodoxă Ucraineană, exprimat în numeroase
lucrări de restaurare și conservare a unui număr semnificativ de picturi bisericești, artistul a fost distins
cu Ordinul Bisericii Ortodoxe Ucrainene a PM „Sf. Cneaz Credincios Iaroslav cel Înțelept” (2014).
În 2014, pentru contribuția sa la restaurarea bisericii „Sf. Treime” din orașul Rjișciv, Ivan
Șișman și alți membri ai organizației Uniunii Pictorilor din Ucraina (filiala Izmail) – Valentin Belîi, Anatolii
Gusakov, Pavlo Machedonschii – au primit Ordinele Icoanei Măicii Domnului din Pociaev. Valentin Belîi
a restaurat peste o sută de icoane vechi care includ o perspectivă unică, conținând tradiții ornamentale
mixte ale regiunii, de exemplu icoana credincioșilor de rit vechi din sec. XVII „Dumnezeu Atotputernic”
(Muzeul Dunării, Izmail), care combină elemente de ornament ucrainene și moldovenești. Împreună
cu Serghei Kostov, el a restaurat icoana de pe muntele Athos lucrată de Simeon Stolpnik cu inscripții
în limbile greacă, rusă și română (muzeul istoric regional, localitatea Reni). Trebuie remarcat faptul că
restaurarea acestor icoane s-a făcut gratuit, întrucât politica guvernului de susținere a muzeelor
provinciale are nevoie de îmbunătățiri semnificative…
O figură notabilă în viața culturală a Bugeacului este membrul Organizației din orașul Izmail
al Uniunii Naționale a Pictorilor din Ucraina, Vladimir Afanasiev, pictor, cunoscut ca un artist talentat,
care ia parte activă la expoziții regionale și naționale. Pe saitul muzeului artei de est și de vest din orașul
Odesa avem posibilitatea să facem cunoștință cu o sută de lucrări ale lui V. Afanasiev, în care este
prezentat modul de viață al Basarabiei de Sud, obiceiurile naționale și tradițiile locuitorilor, schițe de
peisaj ale plaiului15. Atât pe pânză, cât și în grafica lui Vladimir Afanasiev, este prezentată panorama
largă a modului de viață al basarabenilor, chipurile simbolice cu elementele populare: tăierea viței-de-
vie și a copacilor, aratul, țesutul, pescuitul și lucrările de pregătire a pescarilor, culesul strugurilor și al
diferitor roade, amenajarea curții, scăldatul și curățenia, iarmarocul, muzicanții satului în diferite
ipostaze, odihna și comunicarea țăranilor.
Pentru combinația organică în lucrările sale a tradițiilor de expresionism, primitivism,
abstractizare, celebrare a corpului uman și identitatea sa creativă, criticii de multe ori îl numesc
„Modigliani Basarabean”. V. Afanasiev este, de asemenea, autor al mai multor cărți: „Lumea graficii lui
Vladimir Afanasiev“ (2001); „Nunta în grafica lui Vladimir Afanasiev” (2004), „Nuvele” (2013), care
15Афанасьєв, Володимир. Одеський музей західного і східного мистецтва. Режим доступу: http://www.oweamuseum.
odessa.ua/full/2014_vladimir_afanasyev/s01.htm.
prezintă imagini grafice, însoțite de o componență informațională mică. Grafica vieții culturale a
regiunii este cea mai apropiată de genul graficii de roman („graphic novel”), ea este formată din
categoria cărților literaturii artistice sau științifice, care includ imagini tematice scurt verbalizate.
Temelia verbală a lucrărilor grafice deschide largi posibilități pentru studierea spațiului, cercetarea
diferitor manifestări; identificarea fenomenului lingvistico-cultural al lucrărilor, statutul policodal, ce
permite studierea semioticii planului artistic și narativ.
Mai mult de 140 de imagini grafice ale lui V. Afanasiev reflectă scene din viața diurnă, munca
și petrecerea timpului liber a locuitorilor Bugeacului. Marea majoritate a acestora o constituie cetățeni
de origine ucraineană, rusă și bulgară. Programul de lucru al lui V. Afanasiev poate fi împărțit, în mod
convențional, în cicluri și desemnat ca „Natura Bugeacului”, „Locul de muncă”, „Sărbătorile religioase
și ritualuri”, „Timp liber”, în timp ce imaginile albumului sunt postate pe baze mixte. În primul ciclu de
lucrări se reflectă dragostea și admirația pictorului față de natura Basarabiei. Al doilea ciclu include
desene care transmit o gamă largă a muncilor din mediul rural – cultivarea pământului, viticultura,
aratul, pregătirea bucatelor naționale, piața, etc. A treia categorie include o descriere a obiceiurilor
asociate cu celebrarea calendarului sărbătorilor religioase, care reflectă tradițiile (Crăciunul, Colinda,
ghicitorile, petrecerea iernii, Paștele, „punerea pe apă” a rămășițelor de masă sfințite, Trinitatea,
„colinde verzi” și altele), precum și a celor de nuntă și a ritualurilor funerare. În sfârșit, al patrulea ciclu
relevă specificul de odihnă colectivă în mediul rural: frumusețea efervescentă a tradițiilor de dans din
Basarabia; cultura de vizită a oaspeților; orașul prin ochii locuitorului de la sat; recreerea meditativă la
aer liber și multe altele.
Observațiile etnografice prezentate de autor pot fi raportate la ultimul sfert al secolului XX.
Unele dintre ele încă sunt actuale pentru viața rurală a Bugeacului, altele (elemente ale sistemului
agricol colectiv, haine țesute și așa mai departe) au dispărut sau au devenit o raritate. Parametrii
comunicativi ai imaginilor grafice ale lui V. Afanasiev, includ componente vizuale și verbale, care se
plasează într-o unitate semantică funcțională. Albumul „Lumea graficii...” se deosebește prin
semnificație; e un mijloc de transmitere a informațiilor și a formelor de discurs artistic; acționează ca
un gen de artă și de comunicare mass-media.
Opera membrului OOI UNPU, Tatiana Mitachi – care este președintele societății național-
culturale a grecilor din Ucraina din orașul Izmail, „Ellada” (din 2008) – se distinge prin dorința de a
înțelege rădăcinile sale etnice. Tripticurile „Peste ani”, „Drumurile sfinte a elinilor din Izmail” „Malurile
Antifilei” reprezintă conceptul artistic al trecutului antic al Basarabiei ucrainene, care a fost un centru
important al culturii greco-romane. Compozițiile autoarei se deosebesc și se evidențiază printr-un gust
rafinat, printr-o pictură impresionistă, care evocă sunete dulci de instrumente muzicale („Corzile
sufletului”).
Viziunea de autor a pictorului Elena Andreeva-Siciova asupra lumii este prezentată în imagini
deosebite. Unele dintre ele sunt atât de fragile încât se împrăștie vizual în particule. Personajele
principale ale picturilor ei au fost chipurile romantice ale femeilor, arlechini, pisici, muzicieni locali
notabili, iar motivele principale sunt asociate cu tematica de Crăciun și natura bogată a Bugeacului.
Imaginea centrală a compoziției ornamentale „Toamna bogată” este femeia-gardian, costumele și
părul acesteia au fost redate prin mai multe forme geometrice mici ale fondului de bază. Concepția
principală a imaginii este formată din colajul componentelor convenționale de vitralii, prin care se fac
clar vizibile imagini de pere, prune, flori ori fluturi ca întruchipare a unității omului cu natura. Mâinile
gingașe și ochii iconici, zâmbetul subtil de pe buzele senzuale ale femeii, creează o imagine a unei gazde
fermecătoare, care se bucură de viață, de darurile ei și trăiește în armonie cu lumea naturii. Imaginile
artistice ale tablourilor acestea sunt considerate ca imn al pământului basarabean, al frumuseții și
hărniciei oamenilor săi. Culorile bogate ale imaginilor, ce strălucesc în nuanțe de albastru, galben,
portocaliu și roșu, dau viață tuturor chipurilor.
Pictorul Vladimir Dudnic este o figură vie a lumii artei ucrainene din Basarabia. Maestru de
peisaje fine, în care se descriu fenomene naturale ce provoacă privitorului o stare emoțională
corespunzătoare („Blues Dunării”, „Flori de gheață din ianuarie”); acesta este autorul seriei de opere
filosofice scrise în stilul simbolismului realist și filozofic („Dialog”, „Conștiinta”). Folosind forme
geometrice (cerc, pătrat, cub, piramidă) ca unitatea și lupta contrariilor, el inspiră destinatarului
înțelegerea opozițiilor binare de viață / moarte, suflet / materie, masculin / feminin, natural / artificial,
determinându-l să creeze idei și teme pentru gândire prin numeroasele sale imagini de asociații.
Vladimir Dudnic este un generator de idei creative, concepute pentru a însufleți viața culturală a
regiunii. Din 2011 el este organizatorul festivalului anual al artiștilor ART BAT Dunărean, cu scopul de
a promova frumusețea și diversitatea artei regionale, în care sunt activ implicați și artiști din Moldova
și România, el fiind și moderator al site-ului „Galeria de ART BAT a pictorilor din Izmail”.
O figură remarcabilă în arta plastică contemporană a Bugeacului este Lemeșeva Caterina16,
cea care a primit recent premiul prestigios „Tineretul creativ din Odesa și regiune – 2017” în
nominalizarea de „Pictorul anului”. Tablourile ei sunt într-adevăr o expresie romantică, ele posedă o
energie pozitivă. Punctele principale în creația ei sunt motivele miracolului, somnului, al dragostei, al
protecției îngerești (îngerul-păzitor, patroana viselor, zeița balanței, a iernii ș.a.). Modelul spațiului
artistic al Caterinei Lemeșeva este abundent în arhetipi bazați pe imaginile copacilor, lunii, păsărilor,
calului zburător, florilor de gheață, rodiilor, perelor etc. Autoarea posedă și tehnica encaustică.
Imaginile artistice ale pictorului Nicolai Fediaev sunt pline de nuanțe sentimentale evazive.
Fiind un mare meșter de emoții, autorul redă foarte bine strălucirea ochilor („Ucrainianca”, „Fata în
costum de Arlechin”), deliciul pentru copii („Podul uitat al casei” „Canarul”, „Pisicuță”, „Vânzătorul
viclean” și așa mai departe), sentimente de dragoste („Îndrăgostiții tribului Murzi”). Galeria de imagini
în general este prezentată prin peisaje, motive exotice și de circ.
Pictorița Valeria Levențova, profesor al departamentului de artă a școlii muzicale pentru copii
din orașul Chilia, este un specialist strălucit nu numai în pictura în ulei, desen grafic, colaj dar, de
asemenea, ea este autoare a lucrărilor făcute din așchii, email, mătase, batic. Compoziția operei sale
este prezentată prin panorama imaginilor artistice bazate pe motive etno-cubice („Ritmul ouălor de
Paște”) și de imagini ale animalelor – dintre care cei mai importanți sunt caii – ce impresionează cu
mișcarea și jocul lor de mușchi puternici („Motanul solar”, „Calul iernii”, („Caii schifurilor”). Valeria
Levențova este organizatoarea primului concurs deschis de arte și meserii „Mozaic Basarabean” (orașul
Chilia, 2016) pentru elevii din școlile de educație estetică, la care au participat copiii din Izmail, Bolgrad,
Tarutino, Reni, Chilia.
Din 2007 la Izmail a fost deschis cercul pentru copii „Olăritul”, condus de membrul OOI UNPU
Nadejda Iliina, un profesionist în domeniul artei și al meseriei. Nadejda Ghenrihovna este un
descendent al coloniștilor germani din Basarabia. Activitățile sale artistice sunt legate de producția de
sculptură ceramică (teracotă, angobă). Ea este autoarea colecției de articole de uz casnic și a păpușilor
păzitoare din lut colorat, care nu necesită vopsire suplimentară. Cele mai importante motive ale
creaţiei sale sunt redate de problematica filosofică (piesele „Marea adunare”, „Pomul vieții”), iar
personajul principal este un om simplu în ipostază cotidiană, în subiecte etnografice de Crăciun, de
Paște. Autoarea utilizează tehnici specifice, inspirate din artefactele culturii neolitice Cucuteni-Tripolie,
găsite în zona dintre Dunăre și Nistru; de asemenea, ea crează compoziții din ceramică acoperite cu
acril.
Membrii OOI UNPU Ion Coțofliac, Galina Sapunji, Nonna Patenko, Grițenko (Ciachir) Ala și
Ciachir-Uzun Larisa au un stil unic, oferind o paletă de imagini minunate pline de romantism, mister și
simplitate. Lumea artistică a fiecăruia reprezintă un spațiu separat, a cărui înțelegere se regăsește în
căutarile spirituale ale autorilor. Culorile picturilor lui Pavlo Machedonschii te rup din viața obișnuită,
invitând în lumea peisajelor lui cu culori optimiste și compoziții creative, pentru a vedea frumusețea
lucrurilor prozaice. Marcate cu sigiliul culturii populare, chipurile artistice ale pictorilor din Arciz,
Vladimir Afanasiev, Dimitrie Dioșin, Irina Dimitrova ne impresionează cu coloritul local al valorilor
tradiționale.
Maestru al peisajului realist, Victor Korinіok, prin pânzele sale redă de obicei natura
Bugeacului, tratând cu sinceritate această parte a spațiului cultural ucrainean al Dunării ca „paradisul
pe pământ”. În general, schițele peisagistice, ca parte a culturii regionale, se diferențiază prin
16 Лемешева, Катерина. Персональний сайт: http://lemesheva.com.

atitudinea poetică a diverșilor artiști din Basarabia ucraineană față de meleagurile lor. Cea dintâi are o
clima blândă, soluri cu cernoziom, oameni harnici. Recunoscută drept rezervație națională, partea
ucraineană a Deltei Dunării are vederi magnifice; ele se încadrează de-a lungul Dunării până la Marea
Neagră și ramurile sale situate spre lacurile Ialpug, Katalbug, Kugurlui, Chitai), cu peisaje fascinante,
care sunt locurile preferate ale întrunirilor regionale. Lericele, bărcile și roadele bogate ale orașului
Vîlcovo din Delta Dunării, înființat în secolul al XVII-lea de către creștinii ruși de rit vechi, predomină în
lucrările pictorilor locali. Pe pânzele lor este redată nu numai viața de toate zilele a oamenilor din
Vîlcovo, ci și spiritul acestui oraș unde timpul se oprește pe fondul caracteristicilor sale statice: maluri
ale Dunării, barca, iericul, podișorul de lemn. Diferite variante ale imaginilor se pot completa cu mere,
struguri, toate speciile de pește, în care este atât de bogată delta. Și în natura moartă și în compozițiile
creative de obicei sunt prezentate darurile pământului basarabean, suculența și mărimea cărora nu
este o hiperbolă, ci un simbol al roadelor de calitate a acestui plai roditor.
Nu mai puțin ne impresionează satul basarabean pe pânzele pictorilor locali. Liniștea,
dragostea de viața patriarhală din sat și lucrurile obișnuite sunt redate pe pânzele lui Dmitrii Skulineți
(„Înflorirea”, „Seara”, „Gâște”), Victor Koriniok („Seara de mai”, „Toamna în Nagornoe” și altele),
Caterina Lemeșeva („Dimineața de vară”, „Contemplarea în tăcere”) și a multor alți pictori. Peisajul
redă prin prisma percepției pictorului spațiul timpului – realități geografice dintr-o anumită zonă în
unitate cu spiritul unui anumit timp. Astfel, se poate afirma că peisajul actual al Dunării ucrainene
determină atmosfera de încredere în sine, pace, liniște, iar motivele principale sunt unitatea între om
și natură, pacea și armonia coexistenței, dragostea oamenilor acestui plai față de pământul lor și
generozitatea uimitoare a acestuia, munca lor grea, închinarea pentru valorile tradiționale, a identității
comunității.
Subiectul picturilor vizează viața și evenimentele tradiționale, demonstrează importanța
acestor valori, mentalitatea locuitorilor meleagului, poziția dominantă a culturii comunității regionale,
a valorilor și a eticii colective (E. Andreeva-Sîciova, „Nunta basarabeană” ; A. Țîpa, „Masa
basarabeană” ; D. Dioșin, „Muzicanții din sat”). În picturile lui Vladimir Afanasiev, în chipuri simbolice,
este prezentată o panoramă largă a vieții locuitorilor basarabeni: tăierea viilor și copacilor, aratul,
țesutul, pescuitul și strângerea roadei, amenajarea curților, scăldatul și curățenia, iarmarocul, muzica
în diferite forme și manifestări, odihna și comunicarea sătenilor. Tematica nunții în opera sa este
proeminentă printr-o serie de motive festive, precum plimbarea cu trăsura, ultimele pregătiri, masa,
unitatea dansului național – hora, dragostea tinerilor.
Activitățile artistice ale maeștrilor basarabeni sunt cunoscute nu numai în Ucraina, dar și în
străinătate. Ei sunt participanți activi în cadrul festivalurilor naționale și internaționale, bienale, unde
ocupă locuri onorabile și primesc premii înalte. La popularizarea muncii lor contribuie în mod
semnificativ televiziunea din Izmail, al cărei colectiv organizează ediții speciale și contribuie la educația
estetică a populației din regiune. În Casa Pictorilor din orașul Izmail a avut loc prezentarea operelor de
artă, unde se pot procura tablourile pictorilor basarabeni. Aceștia fac activități educaționale,
organizează expoziții de artă tematică în galeria de artă ART- BAT Izmail, în galeria de artă din orașului
Izmail, Muzeul istoric al Dunării („Anotimpuri”, „Frumusețea, creată de femeie”, „Paleta Bugeacului”
etc), dintre care majoritatea au statut regional, deoarece acestea includ lucrări ale unor pictori din
Chilia, Reni, Arciz și din alte orașe.
Studiul structurii imaginare și motivaționale a artei moderne din Bugeac a dat posibilitatea
creării unor schițe care și-au însușit cultura spirituală a popoarelor din regiune, și au identificat anumite
caracteristici ale funcționării și dezvoltării lor. Codul cultural îl constituie numeroasele arhetipuri
mitologice și elementele formale, structurale ale compozițiilor, care ajută la înțelegerea vieții culturale
specifice a regiunii. Aceasta definește atmosfera de încredere în sine, pace, liniște, iar motivele
principale sunt unitatea între om și natură, pacea și armonia coexistenței, dragostea oamenilor acestui
plai față de pământul lor și generozitatea uimitoare a acestuia, munca lor grea, respectul pentru
valorile tradiționale, ale identității comunității. Tabloul mito-poetic al societății locale este îmbogățit

Canale.
de multe împrumuturi externe percepute ca o adevărată comoară națională. Multiculturalismul nu

este doar baza pentru funcționarea tradițiilor locale, dar și coexistență organică a variantelor diferite
de experiențe etnice ce obțin trăsături cosmopolite de unitate în multitudine; memoria colectivă
regională a socialului îmbogățește legătura mito-poetică cu trecutul diferitor popoare.
КУЛЬТУРНИЙ КОД СУЧАСНОГО ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА БУДЖАКА
Тетяна ШЕВЧУК
e-mail: shevchuktat2@gmail.com
Образотворче мистецтво як феномен культури і універсальний засіб людського

спілкування концентрує в собі головні смислові ідеї певного соціального середовища,
відображає дух свого часу. Буджак (або Південна Бессарабія) як самобутній поліетнічний регіон
у галузі культури є маловивченою територіальною одиницею і до сьогодні залишається об’єктом
гуманітарних досліджень переважно для місцевих фахівців. Унікальна мозаїка регіональної
ментальності базується на процесах активного взаємозбагачення духовними набутками
компактно проживаючих тут народів (українців, росіян, болгар, румунів, гагаузів, вірменів,
албанців, греків й ін.), формуючи свій неповторний художній колорит. Локальний соціум
Буджака сформувався більше 200 років тому в процесі культурного освоєння Бессарабії після її
переходу під юрисдикцію Російської імперії і депортації ногайських татар. Периферійне
розміщення краю, розташованого на перехресті важливих торговельних шляхів в дельті Дунаю,
приваблювало німецьких, швейцарських, болгарських колоністів, купців і біженців
(старообрядців, донських (некрасівців) і запорізьких козаків), які шукали затишних місць для
спокійної й невибагливої життєдіяльності.
Загальною особливістю менталітету жителів регіону стала національна та релігійна
терпимість, відсутність конфліктів на етнічному ґрунті. Процес колонізації південної Бессарабії
представниками різних етнічних груп привів їх, з одного боку, до відриву від культурного ядра
свого народу (монументального живопису, театру, образотворчого мистецтва), а з іншого – до
бережливого збереженню його основ (мови, музики, кухні, будівельної архітектури побутового
рівня). Зважаючи на відсутність культурних контактів з «великою землею», мова колоністів
виявилася в застиглому стані, що сьогодні є предметом наукового вивчення лінгвістів і
фольклористів. Архаїзації мови сприяло як віддалене розташування краю, так і дисперсне
розселення різних етнічних груп, сконцентрованих в певних районах регіону.
Важливими віхами етнолінгвістичних і етнографічних досліджень півдня Бессарабії в
останні роки стала поява колективних монографій «Функціонування літературних мов і діалектів
межиріччя Дністра і Дунаю» (2012)1; «Буджак: історико-етнографічні нариси південно-західних
районів Одещини» (2014)2; «Південна Бессарабія (кінець XVIII-XIX ст.)» (2011)3; «Українське
1 Функціонування літературних мов і діалектів межиріччя Дністра і Дунаю: колективна монографія / За заг.ред.
Колесникової Л.В., Циганок І.Б. Ізмаїл: СМИЛ, 2012. 252 с.
2 Буджак: историко-этнографические очерки народов юго-западных районов Одесщины / Ред. А.И. Киссе, А. А.
Пригарин, В. Н. Станко. Одесса-Измаил: СМИЛ, 2014. 744 с.

3 Циганенко, Лілія. Південна Бессарабія (кінець XVIII-XIX ст.) : навч.-метод. посіб. / Л. Ф. Циганенко, О. М. Лебеденко,
А. В. Дізанова та ін., Ізмаїл: СМИЛ, 2011. 214 с.
486 Тетяна ШЕВЧУК
Придунав'я в світлі гуманітарних досліджень» (2015)4 та монографічних студій вчених

Ізмаїльського державного гуманітарного університету: «Дворянство півдня України (друга
половина ХVІІІ – 1917 г.) Лілії Циганенко (2009)5; «Народна творчість Подунав'я: проблеми
регіональної специфіки» Валентини Телеуці (2010)6; «Морфологія українських
південнобессарабських говірок: генезис і динаміка» Андрія Колесникова (2015)7.
Як бачимо з наведеної історіографії, найбільш представленими є проблеми історії краю
та філологічні дослідження в галузі функціонування мов і діалектів місцевих етнічних груп. Значну
лакуну в сучасних регіональних дослідженнях становлять питання вивчення культури і мистецтва
Буджака через відсутність у регіоні наукової школи з мистецтвознавства. Між тим, культурний
простір Буджака яскраво представлений у сучасному образотворчому мистецтві сюжетами
побутової, пейзажної, історичної тематики; відбивається в самобутньому декоративно-
прикладному мистецтві; має своє обличчя в специфічному монументальному сакральному
живописі.
Після отримання Україною незалежності в 1991 році в м. Ізмаїл, який за правом може
вважатися культурною столицею Південної Бессарабії, було створено Союз Художників Ізмаїла
(далі – СХІ) – громадської творчої організації професійних діячів півдня Одеської області в галузі
різних видів мистецтв. Сьогодні вона налічує більше сімдесяти членів, а її діяльністю керує
досвідчений фахівець у галузі декоративно-прикладного мистецтва Анатолій Гусаков (серед
попередників – Володимир Дудник, Олександр Кара). Плідна творча діяльність художників
української Бессарабії, їх професійне зростання завдяки участі у всеукраїнських та міжнародних
пленерах та входження значної частини у Національну спілку художників України (далі – НСХУ)
сприяли створенню у 2008 році його регіонального представництва – Ізмаїльської міської
організації НСХУ (далі – ІМО НСХУ).
Матеріалом дослідження є художній доробок членів цього творчого професійного
об’єднання, які мають художні здобутки національного рівня. Організація налічує двадцять п’ять
митців з регіону Буджак (м. Ізмаїл, Арциз, Кілія й ін.). Це діячі у галузі живопису, акварелі, графіки,
декоративно-прикладного мистецтва, реставрації та консервації творів живопису, зокрема
церковного. Регіональна самобутність і полікультурність є провідними ознаками творчості
представників спілки, що є висококваліфікованими фахівцями, частина з них має державні
нагороди і відзнаки. Художні здобутки членів Ізмаїльської міської організації Національної спілки
художників України представлені в електронному виданні «Ілюстрований довідник Ізмаїльської
міської організації Національного Союзу Художників України»8 (2016).
Так, у спілці працюють два Заслужених художника України – Олександр Кара, який
очолює Ізмаїльську міську організацію НСХУ, та Іван Шишман.
Творчі досягнення Олександра Кари знайшли відображення у більш ніж 20
персональних виставках та участі у понад 160 колективних заходах в Україні та за кордоном. Він
має дев’ять нагород за живопис і почесне звання Заслуженого художника України (2012). На
особливу увагу заслуговує факт віртуозного оволодіння ним технікою енкаустики (від давньогр.
ἐγκαυστική – мистецтво випалювання), однією з найдавніших живописних технік, зацікавлення
якою зростає у сучасній світовій художній практиці. В її основі лежить принцип змішування фарб
із воском, рослинною олією, смолою (каніфоль, даммара) та їх нагрівання у процесі створення
образів. Відтак, використання натуральних смол у живописі забезпечує наявність у картинах О.
4 Українське Придунав'я у світлі гуманітарних досліджень: колект. Монографія / За заг. ред. Верховцевої І.Г., Ізмаїл:
СМИЛ, 2015. 230 с.
5 Циганенко, Лілія. Дворянство Півдня України (друга половина ХVІІІ ст. – 1917 р.): монографія. Ізмаїл: СМИЛ, 2009.
6 Телеуця, Валентина. Народнопоетична творчість Подунав'я: проблеми регіональної специфіки. Ізмаїл: СМИЛ, 2010.
223 с.
7 Колесніков, Андрій. Морфологія українських південнобессарабських говірок: ґенеза і динаміка. Ізмаїл: СМИЛ, 2015.
396 с.
8 Tetyana Shevchuk, Alexander Kara, Elena Kolmykova. Illustrated Guide of Ismail Municipal Organization of National Union
of Ukrainian Artists. LAP Lambert Academic Publishing, 2016. 61 p.: https://drive.google.com/file/d/0B_uSw5t

KWyCFcHVFaHR1VGQ2dmc/view.
Культурний код сучасного образотворчого мистецтва Буджака 487
Кари м’яких і теплих світлих тонів, що формують так званий «галерейний фон» («античний»,
золотистий).
Візитівкою творчого доробку О. Кари за правом вважається картина «Перша борозна»
(2005, 95*120, полотно, енкаустика). Її репродукція потрапила у каталоги виставки: «Художники
Одещини. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво. Мистецтво театру
та кіно» (2006)9; «Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників»10 (2010);
наукові журнали «ЕК» (2005)11, «Образотворче мистецтво» (2016)12 та авторський альбом «На
новій землі, під новим небом: Живопис» (2008)13. Сьогодні оригінал картини «Перша борозна»
знаходиться у приватній колекції міністерства іноземних справ Болгарії, а її авторська копія є
жаданим експонатом численних українських та закордонних виставок. Менш відомим, але не
менш значущим, вважаємо й полотно О. Кари «Ниті з минулого» (2008, 74*80, полотно,
енкаустика). Творча концепція обох картин виходить далеко за межі традиційних стандартів
художньої творчості, адже базується на принципах синтезу мистецтв.
Історія розвитку різних видів мистецтва (архітектура, скульптура, театр, живопис,
музика, танець, література тощо) від часів свого виникнення пов’язана з певними формами
синтезу та взаємопроникнення. Щонайперше тяжіють до об’єднання архітектура і
монументальне мистецтво (пам’ятники, статуї, настінні розписи тощо), ансамблі яких у своїй
взаємодії представляють ідейно-образну завершеність. Декоративно-прикладне мистецтво як
частина предметного середовища архітектурних споруд також приймає безпосередню участь у
формуванні просторово-пластичного синтезу, підкреслюючи певні етнічні та національні
особливості володарів помешкання. В різних галузях мистецтва зустрічаються інші специфічні
форми синтезу. Так, античний синкретизм передбачав органічне поєднання мистецтва слова з
музикою, танцювальними та робочими (ігровими) рухами тіла. У свій час і театр виник як вид
мистецтва, що сумістив майстерність слова, музики, танцю і акторської гри, створивши новий
різновид творчого самовираження.
Задум картини “Перша борозна” виник під впливом проникливих рядків народної
різдвяної пісні, створеної болгарськими переселенцями на південь Бессарабії, куди на початку
ХІХ ст. вони втекли від турецького рабства. Сьогодні у Буджаку проживає найчисленніша в Україні
болгарська діаспора. О. Кара, болгарин за походженням, виріс у с. Нові Трояни серед нащадків
болгарських колоністів Південної Бессарабії: працелюбних людей, що почитають й наслідують
культурні традиції своєї історичної Батьківщини та глибоко поважають українську державність і
культуру. Пісня була записана наприкінці 1980-х років збирачем фольклору болгарських
переселенців у Бессарабії, доктором філологічних наук, професором Велико-Тирновського
університету «Св.Св. Кирило і Методій» Анчо Колояновим в болгарському містечку Тараклія
(Молдова):
Край черно море зелено драво и на него птица пее,

Орат с четери вола сребром роги злато устни.
Ги води святи Петар, ги гони святи Георги,
а за оралотосамси Господ
А на преж врави Божа майка, ем врави и казва:
Ой де жито по чифчии,
Черно грозде по лозаре,
9 Художники Одещини. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-прикладне мистецтво. Мистецтво театру та кіно:
каталог. Одеса, 2006 с. 68.
10 Україна від Трипілля до сьогодення в образах сучасних художників: каталог. Київ, 2010. с. 33.
11 Шурбанова, Ольга. Земята, където си роден // «ЕК»: културен двумесечник. Софія, № 5, 2005. с. 27.
12 Шевчук, Тетяна. «Перша борозна» та «Ниті з минулого» (синтез мистецтв у картинах) // «Образотворче мистецтво».
№ № 1, 2016. с. 144-145.
13 Кара, Олександр. На новій землі, під новим небом: Живопис. Графіка: альбом. Київ: Український видавничий
консорціум, 2009. 96 с.
Бяло мляко по овчаре!

Тебе пеем, Божа майка,
Тебе пеем Бога славим!
«Важка праця перших переселенців з окультурення буджакського степу, – пише О. Кара

в одній із своїх спеціальних публікацій, – який до того знав лише скотарство ногайських татар,
спонукала їх звертатися з молитвами про допомогу до найбільш шанованих християнських
святих: Богородиці, святих Петра й Георгія і домислювати самого сина Божого за оралом. Так у
народній уяві перших болгарських колоністів, які вірили у краще життя на новій землі, була
змодельована сакральна місія, яку вони виконували, живучи з молитвою в душі й вірою в серці.
В рядках невипадково згадується про чотири воли, запряжені для орання: менша кількість цих
міцних тварин не впоралася би з завданням, адже за тих часів тверда земля Південної Бессарабії
не знала плугу. У пісні роги волів були прикрашені сріблом, у ротах містилося золоте приладдя,
адже саме від них залежав добробут і майбутнє процвітання на той момент дикого краю»14.
Так, під впливом народної болгарської пісні, створеної підкорювачами Буджака, й виник
задум картини, первинна авторська назва якої була «Перша борозна на бессарабській землі».
Для обрамлення цієї картини О. Кара використав елементи народного мистецтва, що, як і
фольклорна пісня, не мають авторства. Фон репродукує автентичний варіант килиму як продукту
болгарського народного ткацтва; рама є також автентичним елементом ткацького станка
(ваталі). Таким чином, художня концепція картини «Перша борозна» відтворює певний синтез
народної художньої творчості (фольклор-орнамент-ткацький станок). Синтез мистецтв як
органічне поєднання елементів різних видів мистецтв у єдине художнє ціле має на меті не
штучну комбінацію різнорідних складових тих чи тих видів мистецтва, а створення якісно нового
художнього явища. Образна і композиційна єдність різновидових мистецьких витворів, яка
представлена на засадах органічної часопросторової організації, погодження масштабів,
пропорцій тощо продукує у комбінованому виробі мистецтва різнопланові смислові шари і
світоглядні цінності. Останні сприяють формуванню багатогранної художньої ідеї, що здатна
різностороннє і підсилено емоційно впливати на реципієнта.
Інша авторська робота, картина «Ниті з минулого» також виконана на засадах
естетичного синтезу різних видів мистецтв. Сюжет картини представлений архетипами
сільського буття і панорамою традиційних цінностей: дім, вікно, квітка, подвір’я, дерево, гніздо
лелеки. На передньому плані розташовані численні приладдя для ткацтва: ткацький станок,
прядка, мотовилка й ін. В умовному зрізі будинку бачимо працюючу за ткацтвом жінку у
бездоганно білосніжному вбранні з національними елементами, господарку-берегиню
домашнього осередку, над домом якої вітає янгол як символ покровительства її споконвічній
справі, осяяній відчуттям гармонії. Нитки ткацького верстату гіперболізовано тягнуться з місця
зовні, викликаючи в уяві паралель з загадковими античними богинями (парки/мойри), в руках
яких знаходилися ниті людських доль. Чиї долі перебувають в руках цієї жінки? Це долі членів її
родини, які вона оберігає своєю невпинною працею, створюючи в домі атмосферу добробуту,
спокою й заможності.
Чому картина має назву «Ниті з минулого»? В історичному часі образ жінки, яка у
родинному затишку робить свою споконвічну ткацьку справу є ділом дня вчорашнього, а не
«давно забутих днів». І водночас, сьогодні цю місію виконують бездушні машини, які видають
тоннами однаковий фабричний товар, зокрема перетворюють на кіч навіть національний одяг.
Відтак, «Ниті з минулого» відображають світ вишуканої, зробленої з любов’ю і особистісне
орієнтованої домашньої праці, світлом якої було пронизане життя людей доіндустріальної доби.
Рама картини також складається з автентичних елементів ваталі. Полотно пов’язане з
14Кара, Олександр. Картина «Перша борозна» як художнє втілення фольклору бессарабських болгар // Дунайські
наукові читання: європейський вимір і регіональний контекст: Матеріали міжнародної науково-практичної
конференції, присвяченої 75-річчю ІДГУ. Т. І. Ізмаїл: РВЦ ІДГУ, СМИЛ. с. 214.
ним оригінальним способом за допомогою зробленої ручним способом мотузки для

виготовлення килимів. Подібна комбінація має на меті створення синтетичної у своїй основі
картини, нетрадиційні декоративно-прикладні компоненти якої підсилюють звучання її
провідної ідеї. На полотнах Олександра Кари відображено дух і моральну чистоту народу. За
переконанням митця, усвідомлення краси простої сільської праці перетворює нас у людей,
упевнених у доброті світу й дарує відчуття затишку та спокою.
Сакралізація побуту і сільської праці болгарських переселенців, нащадком яких є
Олександр Кара, стала найсуттєвішою ознакою його творчості. Сюжетна основа творчих
композицій митця базується на болгарському фольклорі («Перша борозна», «Бессарабський
сон»), історії («Переселенці», «Мадярський лицар»), знанні й повазі до культурних традицій
свого етносу («Хоро», «Золота лоза», «Причастя», «Небесні гості на Різдво»). Представлена на
полотнах О. Кари панорама традиційних цінностей в контексті художнього осмислення архетипів
сільського буття, викликає у шанувальників його творчості відчуття вдячності батькам,
Батьківщині, світові за можливість гармонічного існування у злагоді з природою і моральними
імперативами буття.
Іван Шишман розвиває у своїй творчості релігійні сюжети. У низці картин він робить
художню спробу зображення вічності («Таїнство», «Золота пісня Орфея» й ін.). Спільні мотиви
полотен фокусуються на архетипових образах Дерева Життя, царствених птахів Павлинів, темі
фаворського світла; їх одухотворює віра автора у вищу вселенську гармонію та прийдешнє
царство Боже. В обох митець намагається передати такі складні релігійні феномени, як
«фаворське світло» (таємничий світ божественної слави) засобами відсутності затінків, прямо
падаючих тіней, навмисно ущільнених форм, що надають можливість зобразити у плоских
формах незмінні, вічні, а не тимчасові реалії буття. У творчій концепції автора легендарний
фракійський співак Орфей виступає передвісником християнського месії, а картина «Золота пісня
Орфея» стала власністю державного музею образотворчого мистецтва м. Малко-Тирново
(Болгарія). За заслуги перед Українською Православною церквою, що виразилися у численних
роботах з реставрації та консервації живопису значної кількості церков, митець був
нагороджений орденом УПЦ МП Святого благовірного князя Ярослава Мудрого (2014).
У 2014 році за внесок у реставрацію Святотроїцького храму м. Ржищева Іван Шишман та
інші члени Ізмаїльської міської організації НСХУ Валентин Білий, Анатолій Гусаков, Павло
Македонський були нагороджені орденами Почаївської ікони Божої матері. Реставратор ікон
Валентин Білий відновив понад ста старовинних ікон, серед яких є унікальні з мистецтвознавчої
точки зору взірці, що містять змішані орнаментальні традиції краю, зокрема старообрядницька
ікона XVII ст. «Господь Вседержитель» (музей Придунав’я, Ізмаїл), в якій поєднуються елементи
українського і молдавського орнаменту. Разом із Сергієм Костовим він також реставрував
написану на Афоні ікону Сімеона Стовпника з надписами на грецькій, російській та румунській
мовах (Районний історико-краєзнавчий музей, м. Рені). Слід зазначити, що реставраційні роботи
вказаних ікон митці провели безкоштовно, адже державна політика з підтримки провінційних
музеїв потребує значного вдосконалення…
Помітною фігурою в культурному житті Буджака є член Національної спілки художників
України живописець Володимир Афанасьєв, відомий як талановитий майстер, що бере активну
участь в регіональних, обласних та республіканських виставках. На сайті Одеського музею
західного і східного мистецтва можна познайомитися з сотнею робіт В. Афанасьєва, в яких
яскраво представлені мотиви південнобессарабського побуту, національні звичаї і традиції
жителів краю, пейзажні замальовки краю15. На його полотнах у символічних образах з
елементами лубка представлена широка панорама побуту бессарабських жителів: підрізання
винограду і дерев, оранка, ткацтво, рибальство і підготовчі роботи рибалок, збір винограду і
врожаю всіх видів, облаштування двору, купання і прибирання, сільська ярмарок, сільські
15Афанасьєв, Володимир. Одеський музей західного і східного мистецтва. Режим доступу: http://www.oweamuseum.
odessa.ua/full/2014_vladimir_afanasyev/s01.htm.
музиканти в різних проявах і іпостасях, відпочинок і комунікація селян.

За органічне поєднання в його роботах традицій експресіонізму, примітивізму,
абстракції, оспівування людського тіла і творчу самобутність, критики часто називають його
«Бессарабським Модільяні». В. Афанасьєв також є і автором ряду книг: «Світ графіки
Володимира Афанасьєва» (2001); «Весілля в графіці Володимира Афанасьєва» (2004), «Короткі
оповідання» (2013), в яких постає продовжувачем унікального художнього жанру – графічних
малюнків, які супроводжуються невеликим інформаційним компонентом. Креолізований текст
графіки митця на тему культурного життя регіону є найбільш близьким до жанру графічного
роману (graphic novel), полікодовий формат якого становить книга з розряду художньої або
наукової літератури, що включає в себе тематичні картинки з коротким вербалізованим
повідомленням. Вербально-іконічна основа графічних робіт автора відкриває широкі можливості
для вивчення їх сігніфікативного простору, розгляду різних проявів образності; виявлення
лінгвокультурного феномена робіт, полікодовий статус яких дозволяє досліджувати семіотику
художнього і наративного плану.
Понад 140 графічних малюнків В. Афанасьєва відображають сюжети з побуту, праці і
дозвілля жителів Буджака переважно українського, російського і болгарського походження.
Графіку В. Афанасьєва можна розбити на цикли, умовно позначив їх як «природа Буджака»,
«праця», «церковні свята та обряди», «дозвілля», хоча в альбомі малюнки розміщено за
змішаним принципом. Перший виокремлений нами цикл представлений роботами, що
відображають любов і захоплення художника природою Бессарабії. Другий цикл містить
рисунки, які передають широкий спектр трудових робіт на селі: обробку землі, виноградарство,
артельні роботи, приготування національних страв, ринок тощо. Третій включає опис звичаїв,
пов'язаних з відзначенням календарних церковних свят, в які органічно вписалися язичницькі
пережитки (Різдво, колядування, ворожіння, проводи зими, Пасха, «пускання по воді» залишків
освяченої трапези, Трійця, «зелені святки» та ін.), а також весільні та похоронні ритуальні обряди.
Останній, четвертий цикл розкриває специфіку організації колективного відпочинку на селі:
запальну красу бессарабських традицій танцю; культуру відвідування гостей; місто очима
сільського жителя; медитативний відпочинок на природі тощо.
Представлені автором етнографічні спостереження відносяться до останньої чверті ХХ
століття. Деякі з них, як і раніше, ще актуальні для сільського життя Буджака, інші (елементи
колгоспного ладу, виготовлення домотканого одягу і ін.) зникли або перетворилися в раритет.
Комунікативні параметри графічних малюнків В. Афанасьєва як креолізованного тексту
включають візуальні та вербальні компоненти, що укладають смислову та функціональну єдність.
Альбом «Світ графіки ...» відрізняється сігніфікативністю; несе лінгвокультурну функцію як засіб
передачі інформації і форми мистецького дискурсу; виступає як жанр мистецтва і засіб масової
інформації та комунікації.
Творчість члена ІМО НСХУ Тетяни Мітакі, голови Ізмаїльського національно-культурного
товариства греків України «Еллада» (з 2008 р.), відрізняється потягом до осмислення свого
етнічного коріння. Триптих «Крізь роки», «Божі дороги ізмаїльських еллінів», «Береги Антифіли»
представляє художню концепцію античного минулого української Бессарабії, яка була
стратегічно важливим центром греко-римської культури. Пейзажні композиції авторки
відрізняються витонченим смаком, імпресіоністським забарвленням, викликають в уяві ніжні
звуки музичних інструментів («Струни душі»).
Авторське бачення світу художниці Олени Андреєвої-Сичової представлено панорамою
вишуканих образів, осяяних духовністю і внутрішньою красою. Деякі з них настільки крихкі, що й
візуально розсипаються на частинки. Персонажами її картин стали романтичні жіночі образи,
арлекіни, коти, колоритні місцеві музики, а провідні мотиви пов’язані з Різдвяною тематикою і
багатою природою Буджака. Центральним образом орнаментальної композиції «Щедра осінь»
є жінка-берегиня, вбрання і зачіска якої сформовані з дрібних різнокольорових геометричних
фігур основного фону. Концепція картини складається з колажу умовних вітражних складових, в
яких чітко проступають образи груш, слив, квітів, метеликів як уособлення єдності людини і
природи. Витончені тендітні руки й іконічні очі, ледь вловима посмішка на чуттєвих окреслених
губах жінки формує образ чарівної самодостатньої господині, яка радіє життю, живе у злагоді зі
світом природи і насолоджується її щедрими дарами. Художні образи цього полотна
сприймаються як гімн бессарабський землі, красі і працелюбності її людей. Насичені тони
кольорів, в яких переливаються відтінки синьо-бірюзового, жовто-померанчевого й червоного
утворюють життєстверджувальну конфігурацію образів.
Художник Володимир Дудник є яскравою постаттю мистецького світу української
Бессарабії. Майстер тонких пейзажів, в яких зображені явища природи миттєво викликають у
глядача відповідний емоційний стан («Дунайський блюз», «Візерунки січня»), він є автором й
циклу філософських праць, написаних, за власним визначенням, у стилі реалістично-
філософського символізму («Діалог», «Самосвідомість»). Обіграючи символіку геометричних
фігур (коло, квадрат, куб, піраміда) як єдність і боротьбу протилежностей, він надихає реципієнта
вкотре осмислити споконвічні бінарні опозиції життя/смерть, душа/матерія, чоловіче/жіноче,
природне/штучне, викликаючи створюваними ним образами численні асоціації, ідеї й теми для
роздумів. Володимир Дудник є генератором різноаспектних творчих ідей, покликаних оживити
культурне життя регіону. З 2011 року він є організатором щорічного АРТ-БАТ фестивалю
художників Придунав’я з метою пропагування краси і розмаїття регіональної творчості, до якого
активно долучаються митці Молдови й Румунії, модерує сайт «АРТ-БАТ галерея Ізмаїльських
художників» тощо.
Яскравою постаттю сучасного образотворчого живопису Буджака є Катерина
Лемешева16, яка нещодавно отримала престижну премію «Творча молодь Одещини – 2017» у
номінації «Художник року». Полотна художниці несуть неабиякий заряд позитиву, романтичної
експресії, казкової чарівності. Провідними в її творчості стали мотиви дива, сну, кохання,
покровительства ангелів та ангелоподібних істот (берегиня, хоронителька снів, богиня рівноваги,
зими тощо). Модель художнього простору Катерини Лемешевої насичена архетипами дерева,
місяця, птаха, крилатого коня, зимових візерунків, граната, груш. Авторка володіє технікою
енкаустики.
Невловимими відтінками настроїв сповнені художні образи живописця Миколи
Федяєва. Як тонкий майстер емоції, автор віртуозно передає блиск очей («Україночка», «Дівчина
в костюмі Арлекіна»), дитячий захват («Забуте горище», «Канарейка», «Кошеня», «Хитруватий
продавець» й ін.), енергетичний підйом закоханих («Закохані племені Мурзі»). Галерея його
художніх образів представлена захоплюючою панорамою пейзажних, циркових і екзотичних
мотивів.
Художниця Валерія Левенцова, викладач художнього відділу дитячої музичної школи
м. Кілія, є не тільки блискучим фахівцем у галузі олійного живопису, графіки, колажу, але й є
автором праць на оргаліті, емалі, шовку, батику. В її творчих композиціях представлена панорама
художніх образів з етніко-кубічними мотивами («Ритми писанки») і верствою одухотворених
тваринних образів, найвиразнішими з яких є коні в їх величному русі й грі потужних м’язів
(«Соняшний кіт», «Зимовий кінь», «Скіфські коні»). Валерія Левенцова стала організатором
першого відкритого конкурсу декоративно-ужиткового мистецтва «Бессарабська мозаїка» (Кілія,
2016) учнів шкіл естетичного виховання, в якій прийняли участь діти Ізмаїла, Болграда, Тарутино,
Рені, Кілії.
З 2007 року в Ізмаїлі був відкритий дитячий гурток «Гончарство», яким керує член ІМО
НСХУ, професіонал у галузі декоративно-прикладного мистецтва Надія Ільїна. Надія Генріхівна за
своїм етнічним походженням є нащадком німецьких колоністів Бессарабії. Її художня діяльність
пов’язана з виробництвом скульптури з кераміки (теракота, ангоба). Вона є автором колекцій
предметів побуту і ляльок-оберегів з кольорової глини, які не потребують додаткового
фарбування. Провідні мотиви творчості складає філософська проблематика (композиції «Великі
збори», «Дерево життя»), а головним персонажем виступає проста людина у побутових,
16 Лемешева, Катерина. Персональний сайт: http://lemesheva.com.

етнографічних, Різдвяних, Пасхальних сюжетах. На використання специфічної техніки автора

надихнули артефакти культури Трипілля-Кукутень, знайдені в районі між Дунаєм і Дністром.
Вона також створює композиції з кераміки, покритої акрилом.
Власний неповторний почерк мають члени ІМО НСХУ Іван Коцофляк, Галина Сапунжі,
Нонна Патенко, Гриценко (Чакір) Алла та Чакір-Узун Лариса, даруючи палітру чудових образів,
сповнених романтики й величі, загадковості й одухотвореної простоти. Творчий світ кожного з
них є окремим космосом, осягнення якого веде шляхами духовних пошуків авторів. Яскраві
фарби полотен Павла Македонського відривають від буденності, запрошуючи поринути в
оптимістичний кольоровий світ його пейзажів і творчих композицій, побачити красу у прозаїчних
речах. Відмічені печаткою лубочної культури художні образи арцизьких живописців Володимира
Афанасьєва, Дмитра Дьошина, Ірини Дімітрової захоплюють місцевим колоритом традиційних
цінностей.
Майстер реалістичного пейзажу Віктор Коріньок на своїх полотнах зазвичай візуалізує
картини природи Буджака, щиро ставлячись до цієї частини культурного простору Українського
Придунав’я як до «раю на землі». В цілому, пейзажні зарисовки як частина регіональної
культури, відрізняються поетизованим ставленням митців української Бессарабії до своєї землі,
що має м’який клімат, чорноземні ґрунти, працьовитих людей. Визнана національним
біосферним заповідником українська частина дельти Дунаю має величні краєвиди; вздовж
впадаючого у Чорне море Дунаю та його рукавів розташовані озера (Ялпуг, Катлабух, Кугурлуй,
Китай) з чаруючими ландшафтами, які є улюбленими місцями регіональних пленерів. Єреки,
саморобні човни і багатющі врожаї закладеного у XVIIст. російськими старообрядцями міста
Вілково у дельті Дунаю є лідерами сюжетів місцевих художників. На їх полотнах передано не
тільки картини невибагливого побуту вілковчан, але й дух цього міста, в якому час зупиняється
на фоні його статичних ознак: берег Дунаю, човен, єрик, дерев’яний місток. У різних варіаціях їх
можуть доповнювати образи яблук, винограду, усіх видів риб, на які так багата дельта. І в
натюрмортах, і в творчих композиціях зазвичай представлені щедрі дари бессарабської землі,
соковитість і розміри яких є не гіперболізацією, а символом якості плодів цього родючого краю.
Не менш привабливими виглядають і бессарабські села на картинах місцевих майстрів.
Затишок, закоханість у патріархальний сільський побут і прості буденні речі передано на
полотнах Дмитра Скулинця («Цвітіння», «Вечір», «Гуси»), Віктора Корінька («Майський вечір»,
«Багряна осінь в Нагорному» й ін.), Катерини Лемешової («Літній ранок», «Споглядання у тиші»)
й багатьох інших митців. Пейзажний живопис передає через призму сприйняття художника
часопростір – географічні реалії певної місцевості в єдності з духом певного часу. Відтак можна
констатувати, що сучасний пейзаж українського Придунав'я визначає атмосфера
самодостатності, спокою, умиротворення, а провідними виступають мотиви єдності людини й
природи, миру й гармонії співіснування, любові жителів цього краю до своєї землі та її
дивовижної щедрості, їх працьовитості, культу традиційних цінностей, общинної самосвідомості.
Картини, сюжети яких скеровані на відображення побуту й обрядових свят,
демонструють вагомість традиційних цінностей звичайної людини у менталітеті жителів краю,
домінування у культурі регіону общинних цінностей і колективної етики («Бессарабське весілля»
О. Андреєвої-Сичової, «Бессарабське застілля» А. Ципи, «Сільські музики» Д. Дьошина). В
картинах Володимира Афанасьєва у символічних образах з елементами лубка представлена
широка панорама побуту бессарабських мешканців: підрізання винограду і дерев, орання,
ткацтво, рибальство та підготовчі справи риболовів, збір винограду та врожаю усіх видів,
облаштування двору, купання й прибирання, сільський ярмарок, музики у різних проявах та
іпостасях, відпочинок і комунікація селян. Весільну тематику в його творчості можна виокремити
в цикл з мотивами святкового катання на бричці, останніх приготувань, застілля, єднання у
національному болгарського танку хоро, закоханості молодих.
Творча діяльність представників митців української Бессарабії відома не тільки в

канали.
Україні, але й за кордоном. Вони є активними учасниками всеукраїнських і міжнародних

пленерів, бієнале, на яких займають почесні місця й отримують високі нагороди. Популяризації
їх творчості значно сприяє Ізмаїльське телебачення, творчий колектив якої створює спеціальні
випуски й сприяє естетичному вихованню жителів регіону. У Домі Художника м. Ізмаїл
розміщено творчі майстерні і представлена постійно діюча виставка їх художніх робіт, на якій
можна придбати живописні праці бессарабських майстрів. Вони ведуть активну виховну
діяльність, організовуючи тематичні художні виставки і вернісажі в АРТ-БАТ галереї художників
Ізмаїла, Ізмаїльській картинній галереї, Ізмаїльському історико-краєзнавчому музеї Придунав’я
(«Пори року», «Краса, що створена жінкою», «Буджакська палітра» тощо), більшість з яких має
статус регіональних, адже вони включають роботи митців Кілії, Рені, Арциза й інших міст.
Вивчення образної та мотивної структури сучасного образотворчого мистецтва Буджака
дозволило створити деякі штрихи до вивчення духовної культури народів, що населяють регіон,
виявити певні особливості її функціонування і розвитку. Культурний код становлять численні
міфологічні і архетипові елементи на змістовному, формальному і структурному планах творчих
композицій митців, що слугують осмисленню специфіки культурного життя регіону. Його
визначає атмосфера самодостатності, спокою, умиротворення, а провідними виступають мотиви
єдності людини і природи, світу і гармонії співіснування, любові жителів цього краю до своєї
землі і її дивовижною щедрості, їх працьовитість, культ традиційних цінностей, общинна
самосвідомість. Міфопоетична картина світу локального соціуму збагачується численними
інонаціональними запозиченнями, що сприймаються як власне національне надбання.
Мультикультурність не просто стає основою функціонування місцевих традицій: органічне
співіснування різних варіантів етнічного досвіду набуває космополітичних ознак єдності у
множинності; колективну пам'ять регіонального соціуму збагачує міфопоетичний зв'язок з
прабатьківщинами різних народів.
Alexandru Кara, Prima brazda, 2005.

Олександр Кара, Перша борозна, 2005.
Alexandru Kara, Fire din trecut, 2008.

Олександр Кара, Нитки з минулого, 2008.
Vladimir Afanasiev, Strângerea strugurilor, 2013.

Володимир Афанасьєв, Збір винограду, 2013.
Elena Andreeva-Siciova, Toamna bogată, 2008.

Олена Андреєва-Сичова, Багата осінь, 2008.
Caterina Lemeșeva, Paznic de vise, 2013.

Катерина Лемешева, Хоронителька мрій, 2013.
Vladimir Dudnik, Blues Dunării, 2012.

Володимир Дудник, Дунайський блюз, 2012.
Galina Sapunji, Vilkovo, 2011.

Галина Сапунжі, Вілково, 2011.
Pavlo Machedonschii, Şaian, 2008.

Павло Македонський, Шаян, 2008.
Nicolai Fediaev, Fata ucraineană, 2010.

Микола Федяєв, Українська дівчина, 2010.
Ivan Șișman, Misterul, 2003.

Іван Шишман, Таїнство, 2003.
Nadejda Iliina, Puterea Pământului, 2012.

Надія Ільїна, Сила Землі, 2012.
Dincolo și dincoace de Dunăre. Oportunități și perspective transfrontaliere
За Дунаєм та його кордонами. Транскордонні можливості та перспективи
PERSPECTIVELE COOPERĂRII TRANSFRONTALIERE ÎN CADRUL EUROREGIUNII «DUNĂREA DE JOS»
Alexei ZAPOROJCENKO
e-mail: alexzap1973@gmail.com
PERSPECTIVES OF TRANSBORDER COOPERATION IN THE EURO REGION ”LOWER DUNABE”
Summary. The article gives a brief overview of the history the "Lower Danube" Euroregion’s formation,
its organizational structure, considers strategic goals and tasks of cross-border cooperation between Ukraine,
Moldova and Romania. The author reveals various aspects and projects of international cooperation in the
Euroregion. The article pays special attention to the project of the development of transport communication
between Ukraine and Romania, the problem of building a ferry crossing. The prospects of joint international
projects are also considered, the goal of which is the development of economic cooperation, social and cultural
development, scientific cooperation, tourism development in the Euroregion.
În condițiile în care procesele de integrare se desfășoară în mod global, devine actuală

necesitatea de dezvoltare a tuturor aspectelor cooperării internaționale. În primul rând, ne referim la
cooperarea transfrontalieră a statelor vecine. În contextul regiunii Dunării de Jos a Ucrainei, avem în
vedere o cooperare internațională terță, în care sunt implicate zonele de frontieră ale Ucrainei,
României și Moldovei.
Deoarece Uniunea Europeană acordă o atenție deosebită dezvoltării cooperării
internaționale, rolul regiunii Odesa și, în special, regiunea Dunării ucrainene, privind cooperarea
transfrontalieră a crestut. Există o mulțime de domenii pentru o astfel de cooperare în regiunile de
frontieră ale țărilor menționate, cum ar fi cooperarea comercială și economică; cooperarea științifică
și tehnică, dezvoltarea turismului, cooperarea ecologică, istorică și culturală etc.
Cu ajutorul unor programe internaționale dezvoltate în comun, economia regiunilor de
frontieră ale tuturor țărilor implicate în cooperarea transfrontalieră beneficiază de stimulare
suplimentară pentru dezvoltare. În acest mod, aceasta va încuraja realizarea practică a unuia dintre
obiectivele principale ale sistemului european de priorități, care constă în integrarea statelor prin
integrarea regiunilor lor. Rezultatul pozitiv al cooperării transfrontaliere nu este numai o intensificare
a dezvoltării social-economice a regiunilor de frontieră, dar, și formarea personalului, formarea
infrastructurii regiunilor de frontieră pentru aprofundarea cooperării cu UE.
De asemenea, un aspect extrem de important al unei astfel de cooperări transfrontaliere este
aspectul umanitar al relațiilor interguvernamentale, atunci când, prin intermediul lucrărilor comune
prin unele sau alte proiecte social-culturale reciproce, se exclud acele contradicții, care din motive
istorice au apărut între diferitele state-parteneri de interacțiune.
Pentru Ucraina cooperarea transfrontalieră poate fi considerată nu doar ca un instrument
pentru dezvoltarea zonelor de frontieră, ci și ca un factor în implementarea aspirațiilor sale de
integrare europeană.
504 Alexei ZAPOROJCENKO
Instituționalizarea cooperării internaționale între România, Moldova și Ucraina în cadrul

proiectului Euroregiunii «Dunărea de Jos» a avut loc în anii 90 ai secolului trecut, respectiv în 1997,
când s-a decis organizarea Euroregiunii. Mai târziu, în august 1998, liderii comunităților teritoriale ale
Euroregiunii au semnat declarația relevantă, privind cooperarea transfrontalieră.
În prezent, în Euroregiunea «Dunărea de Jos» intră regiunea Odesa (Ucraina), județele Braila,
Galaţi, Tulcea (România), județele Cahul și Cantemir (Moldova). Structura de guvernare a Euroregiunii
este următoarea: organul suprem de conducere este Consiliul Euroregiunii. În componența acestuia
intră nouă persoane – câte trei reprezentanți din Ucraina, România și Moldova. Consiliul e condus de
Președintele Euroregiunii, în subordinea cărui sunt vicepreședinţii, care răspund anumitor domenii de
activitate (transport, cooperare economică, turism, ecologie, cultură etc.). Au fost create secțiuni
(consilii specializate), coordonate de centru și gestionate prin proiecte internaționale de inovare în
domeniile principale de dezvoltare a economiei naționale1.
După înființarea în anul 2000 a Comitetului Radei Supreme pentru Integrare Europeană, la
Ismail a avut loc o şedința de vizită a Comitetului. Conducătorul delegației a fost prim vicepreședintele
Comitetului, A. Zarubinski. El a apreciat foarte mult activitatea economică și potențialul regiunii în
ansamblu, precum și compania ucraineană de transport maritim Dunăreană (UDP) care, după spusele
sale, se integrează reușit în viața economică a Europei. Aceasta a devenit unul dintre factorii de bază
care au contribuit la ideea cooperării transfrontaliere în cadrul Euroregiunii deja înființate.
Într-adevăr, Compania Ucraineană de Transport Maritim la Dunăre cu porturile sale,
șantierele navale, cu o infrastructură portuară bine dezvoltată, a intrat deja efectiv în sistemul de
tranzit al Uniunii Europene. Acest lucru a permis Ministrului Transporturilor din Ucraina să creeze în
baza Companiei UTMD un sistem transcontinental de transport printr-un sistem de canale care unește
Dunărea cu Rinul și Mainul.
Pentru a consolida poziția Ucrainei în regiune sunt prevăzute următoarele măsuri în planul
de acțiune:
 sprijinul statului pentru dezvoltarea capacităților de transport ale SA «UDP» prin
implementarea programelor de recondiționare a flotei maritime și de pasageri;
 sprijinirea și finanțarea proiectului «Dunăre-Marea Neagră», un proiect important
pentru Ucraina;
 construirea căii ferate care leagă portul Reni de calea ferată Odesa – Ismail;
 construirea unei autăstrăzi pe teritoriul Ucrainei, prin lacul Dnestrovschii;
 începutul punctului de tranzit simplificat pentru locuitorii orașelor Kilia (Ucraina) și
Chilia-Veche (România).
În 2001, Asociația Regiunilor Europene de Frontieră în cele din urmă a acceptat în
componența sa Euroregiunea. Regiunea Odesa a înregistrat rezultate bune privind cooperarea
transfrontalieră, drept urmare Euroregiunea a primit premiul «Parrot Papenburg» pentru cea mai
dinamică regiune în dezvoltare din Europa. Premiul acordat conducerii Euroregiunii a fost prezentat în
orașul Papenburg (Germania) în octombrie 2002, în cadrul unei conferințe periodice. O serie de
organizații europene implicate în monitorizarea cooperării regionale și transfrontaliere au menționat,
de asemenea, activitatea eficientă a Euroregiunii.
Regiunea Odesa, urmând exemplul țărilor europene, de asemenea, a început să stabilească
în mod activ dialogul dintre mediul de afaceri private, sectorul public și al comunităților locale. În
special, Agenția pentru Dezvoltare Regională (ADR) a oferit sprijin centrului de consultanță agricolă în
Reni și Ismail. Centre similare au fost deschise în orașele Bolgrad și Chilia.
O practică largă a fost și crearea unor centre de afaceri locale. Într-un timp scurt, în orașele
regiunii „Dunărea de Jos” au fost organizate 10 centre de sprijin. Cel mai mare, bine echipat și
productiv, a fost Fundația de sprijin din oraşul Ismail, a cărui experiență a început să o adopte nu numai
regiunea Dunăreaneă, dar și alte regiuni din Ucraina. La începutul anului 2000, au urmat alte centre de
sprijin în afaceri ce au oferit o varietate de asistență practică la mai mult de 300 de întreprinderi
1 Euroregiunea «Dunărea de Jos» [Resurse electronice] adresa: https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1489869.

Perspectivele cooperării transfrontaliere în cadrul euroregiunii „Dunărea de Jos” 505
private. Au fost semnate 50 de contracte comerciale transfrontaliere, care au devenit primele

contracte comerciale reale și profitabile.
În martie 2004 Cabinetul de Miniștri al Ucrainei a adoptat Rezoluția nr. 428 «Despre
aprobarea Programului pentru dezvoltarea integrată a regiunii Dunărene ucrainiene pentru perioada
2004-2010». În textul rezoluției au fost specificate următoarele măsuri pentru dezvoltarea cooperării
transfrontaliere:
 dezvoltarea și coordonarea la nivel interstatal (Ucraina – România) a ordinii de trecere
simplificată a frontierei de stat ucrainene-române pentru cetățenii Ucrainei, care locuiesc pe teritoriul
Euroregiunii «Dunărea de Jos»;
 realizarea lucrărilor privind demarcarea frontierei de stat dintre Ucraina și Moldova;
 creșterea numărului de puncte de control pe secțiunea ucraineano-moldovenească a
frontierei de stat și asigurarea aranjamentului corespunzător al acestora, în conformitate cu cerințele
legislației;
 promovarea dezvoltării comerțului frontalier în cadrul Euroregiunii «Dunărea de Jos».
După aderarea României în 2007 la UE, regiunea Odesa a avut inițiative pentru a îmbunătăți
eficiența Euroregiunii prin reformarea structurii organizatorice și dobândirea personalității juridice a
Euroregiunii «Dunărea de Jos».
Reînregistrarea legală a Euroregiunii a avut loc în martie 2009 în orașul Galati, când
Euroregiunea a fost transformată în Asociația de Cooperare Transfrontalieră «Euroregiunea Dunărea
de Jos». Prin urmare, Asociația de Cooperare Transfrontalieră «Euroregiunea Dunărea de Jos» a
devenit persoană juridică cu statut non-profit, o organizație non-guvernamentală, independentă, de
gestionare a cooperării transfrontaliere în planul euroregional.
Obiectivele Euroregiunii „Dunărea de Jos” sunt următoarele:
 realizarea unei dezvoltări economice durabile și echilibrate a participanților la proiect;
 rezolvarea unor serii de probleme în domeniul protecției mediului;
 asigurarea nivelului necesar de ocupare a forței de muncă și de protecție socială a
populației;
 crearea condițiilor pentru creșterea nivelului și a calității vieții locuitorilor regiunii
Dunărene;
 integrarea infrastructurii de transport a regiunilor de frontieră într-o singură rețea de
coridoare de transport europene;
 formarea unui spațiu cultural unic în regiunea Dunăreaneă;
 soluționarea problemelor legate de lupta împotriva crimei organizate;
 dezvoltarea mijloacelor de prevenire și lichidare a consecințelor catastrofelor naturale
și a dezastrelor provocate de om.
De curând, au început să fie implementate proiecte majore precum: TACIS «Infrastructura de
afaceri a regiunii Odessa», «Prevenirea situațiilor de urgență și protecția împotriva inundațiilor în
Euroregiune». Bugetul celui din urmă a însumat 1 milion de euro; în cadrul lui, în decembrie 2006, în
Ismail a fost deschis un centru informativ și analitic pentru prognozarea și prevenirea inundațiilor2.
În același timp, în Ismail a fost creat Fondul de sprijin pentru afaceri, care a primit un ajutor
financiar și material: calculatoare, mobilier, materiale birotice.
Datorită acțiunilor politice care au avut loc în Ucraina în anii 2014-2015, regiunea Odesa nu
a participat la proiectele de lucru ale Euroregiunii «Dunărea de Jos». Dar, în 2016, datorită poziţiei
active a administrației regionale din Odesa, cooperarea transfrontalieră a fost restabilită. Mai mult
decât atât, în următorii doi ani (2016-2017), Ucraina a primit președenția euroregiunii. Folosind
această oportunitate, partea ucraineană și comunitatea municipală din Ismail, reprezentată prin
organul său executiv, și-au intensificat activitatea în privința mai multor proiecte.
2 S. Klink. Euroregiunea «Dunărea de Jos» și perspectivele de dezvoltare ale Ucrainei. (2015), [Resurse electronice],
http://topor.od.ua/evroregion-nizhniy-dunay-i-perspektiv-razvitiya-dlya-ukrain/.
În acest sens, este semnificativ de consemnat importanța unui proiect pentru Dunărea de
Jos, construcția feribotului «Orlovca (Ucraina) – Isaccea (România)», care este necesar datorită
creșterii fluxului de mașini și de transport mărfuri în partea de sud a regiunii Odesa şi poate deveni un
catalizator pentru dezvoltarea economiei locale.
Oportunitatea economică și calendarul de finalizare al proiectului «Trecerea cu bacul Orlovca-
Isaccea» au fost susținute chiar de autorul proiectului – Serghei Salienko în cadrul unei audieri publice la
Administrația de Stat din Reni (Ucraina). Construcția trecerii cu bacul «Orlovca- Isaccea» se desfășoară în
cel mai îngust punct al Dunării - malurile ucrainean și românesc aflându-se la distanță de numai de 900
de metri. De cercetarea zonei și pregătirea proiectului de trecere s-a ocupat Biroul de proiectări din
Odesa. Proiectanții au trebuit să ia în considerație nivelul Dunării lângă cheiul din vecinătatea localității
Orlovca, aici cu o adâncime de 2,5 m. Trecerea nu va fi asigurată de două bacuri, cum se presupunea
inițial, ci de patru bacuri, costul acestui proiect fiind de aproximativ 8 milioane de euro.
Potrivit estimărilor experților departamentului de economie maritimă și transport al
Administrației de Stat din regiunia Odesa, volumul traficului auto în această direcție poate crește de la
130 000 de unități la o jumătate de milion pe an. De asemenea, alt fapt important, costul transportului
de vehicule cu feribotul dinspre Ucraina va fi redus, mult mai mic (în comparație cu pețurile din
străinătate - 10 euro pentru o mașină în loc de 18 euro în țările balcanice). Rațiunea economică a
utilizării coridorului de transport prin Orlovca-Isaccea este evidentă, deoarece se micșorează traseul
din Odesa spre regiunile Mării Negre, România, Bulgaria,Turcia și Grecia cu 200 km.
După cum s-a menționat, părțile au convenit asupra faptului că două feriboturi – un operator
ucrainean și altul românesc – ar putea funcționa pe linia feribotului. Acest lucru va permite un grafic al
feriboturilor la fiecare 30 de minute. Mai târziu, s-a convenit că, datorită posibilei creșteri a traficului
de automobile, pe viitor, numărul feriboturilor va crește. Acest lucru face posibil ca feriboturile să
transporte zilnic, în fiecare direcție, până la 1.000 de unități de transport și mii de pasageri3,
Între timp ce trecerea nu funcționează și, din cauza infrastructurii scăzute din punct de
vedere tehnologic și învechite a porturilor ucrainene, traficul rutier de mărfuri ocolește Ucraina. Acest
lucru se datorează și nivelului ridicat de corupție la punctele de control și vamale din partea
ucraineană.
Pentru ca traficul auto să fie menținut stabil la un nivel ridicat și să poată încărca un feribot,
este de asemenea necesar să se efectueze reparații majore la drumuri, să se construiască o autostradă
europeană Odesa-Reni. Unele modificări în soluționarea acestei probleme sunt deja: traseul Odesa-
Reni este în construcție, iar unele dintre locațiile sale au deja toate semnele unui traseu european. Cu
toate acestea, în prezent, datorită reparării podului din așezarea Palanka, toți constructorii sunt
abandonați pentru a repara drumul de ocolire din zona acestei așezări. Astfel de măsuri ar trebui să
ducă la o creștere a cifrei de transport de pasageri și la intensificarea transportului rutier de mărfuri.
O problemă pentru partea ucraineană este că unele drumuri, care trec în apropierea
frontierei sau pe teritoriul statelor vecine, au nevoie de reparații.
În timpul unei discuții privind oportunități de cooperare din sectorul transporturilor,
participanții din Euroregiunea «Dunării de Jos» au propus organizarea unui serviciu regulat de
transport de autobuze «Ismail – Galați» și «Reni – Giurgiulești – Galați». Și în iarna anului 2016, partea
ucraineană a lansat un traseu de autobuz «Odesa – Izmail – Reni – Giurgiulești – Galați – București»,
cu o periodicitate saptămânală.
În domeniul transportului feroviar au fost abordate probleme importante pentru
restaurarea secțiunii «Berezino – Besarabeasca», care leagă calea ferată Odesa de portul Reni, ocolind
Transnistria4. Pe lângă aceasta, partea ucraineană a ridicat în mod repetat probleme legate de situația
ecologică din sudul regiunii Odesa. În primul rând, se referă la accidentele periodice din portul
moldovenesc Giurgiuleşti, unde se află terminalul petrolier de unde se emite petrol direct în Dunăre.
3 A. Svetlicinîi, Deschiderea treceri cu bacul Orlovca- Isaccea (2016), [Resurse electronice], http://bessarabia
inform.com/2016/08/zapusk-paromnoj-perepravy-v-orlovke-snova-perenesli-na-god/.
4 V. Șimaev, Transport de prioritate a Euroregiunea «Dunărea de Jos» (2016). [Resurse electronice], http://cfts.org.ua/blogs/
transportnye_prioritety_evroregiona_nizhniy_dunay_108.
Pentru a contracara acest lucru, ecologiștii ucraineni au insistat asupra creării unui grup special de
monitorizare, pentru a preveni astfel de emisii.
La elaborarea proiectelor de cooperare transfrontalieră, este necesar să se ia în considerare
diferența în specializarea economică a unităților administrative ale țărilor participante. Astfel, în partea
de sud a regiunii ucrainene cele mai multe întreprinderi sunt specializate în cultivarea și prelucrarea
produselor agricole sau întreprinderi de reparații navale. În același timp, orașul Galați (România) este
un fel de centru industrial al unui stat învecinat. Iar raioanele de cooperare transfrontalieră ale
Republicii Moldova, care fac parte din Euroregiunea «Dunărea de Jos», au o orientare agricolă
pronunțată, în special dezvoltarea vinului, vinificației și grădinăritului. Prin urmare, aprofundarea
cooperării trilaterale a țărilor participante ale Euroregiunii este posibilă în agricultură, producție,
reparații și construcții navale.
Cu toate că, prin definiție, cooperarea transfrontalieră implică interacțiunea locală a zonelor
de frontieră adiacente ale diferitelor țări dintr-o regiune, în acest caz, putem vorbi despre o abordare
globală a organizării Euroregiunii «Dunărea de Jos». Acest lucru se întâmplă pentru că realizarea
obiectivelor stabilite în proiect sunt largi. Obiectivele economice sub forma unei cooperării economice
terțe privind proiectul nu se limitează numai la acest număr de participanți. În același timp, apar un
număr mare de alte sarcini: umanitare, cultural-istorice, de securitate a naturii, ecologice, de transport,
de infrastructură, precum și politice.
Trebuie înțeles că, fără a rezolva o serie de probleme politice la nivelul interstatal al țărilor
participante ale Euroregiunii, va fi dificil să se lanseze un volant al transformării economice. În primul
rând, a fost necesar să elaborăm și să convenim asupra nivelului interguvernamental privind ordinea
traversării simplificate a frontierii de stat ucraineano-română pentru cetățenii din Ucraina, pentru a
demarca frontiera de stat între Ucraina și Republica Moldova, precum și creșterea numărului de puncte
de control pe secțiunea de frontieră ucraineano-moldovenească etc.
Și aici sunt schimbări pozitive. Deci, din 21 octombrie 2016, a intrat în vigoare un acord între
Cabinetul de Miniștri al Ucrainei și Guvernul României privind eliminarea plății pentru eliberarea
vizelor pe termen lung. De fapt, a fost făcut un pas important pentru liberalizarea regimului de vize cu
țările UE, iar din 2017 cetățenii ucraineni au posibilitatea de a trece frontiera numai cu pașapoarte
biometrice. Toate acestea vor juca un rol important în dezvoltarea cu succes a cooperării
transfrontaliere între regiunea Dunăreană ucraineană şi județele Brăila, Galați, Tulcea (România).
Cele mai pozitive rezultate în cooperarea transfrontalieră (Ucraina - România, Ucraina -
Moldova) au fost obținute în domeniul culturii, în dezvoltarea turismului și al protecției mediului.
În cadrul Euroregiunii «Dunărea de Jos», a fost implementat proiectul «Lacurile Dunării din
Ucraina. Recuperarea constantă și conservarea stării naturale a ecosistemelor». De către ecologii
ucraineni și români au fost monitorizate lacurile, rezervoarele, prizele de apă, pentru care s-a creat o
bază tehnologică și tehnică corespunzătoare. Conform standardelor europene au fost organizate
cursuri de instruire a specialiștilor locali.
De asemenea, ar trebui menționată cooperarea fructuoasă dintre Ucraina-România-Moldova
în ceea ce privește studiile istorice, etnografice, culturale și lingvistice ale persoanelor din regiunea
Dunăreană. Oamenii de știință din trei țări au adunat materiale etnografice impresionante, au publicat
o mulțime de cercetări științifice pe această temă. Deja a intrat în tradiție organizarea festivalurilor de
muzică etnică, primul dintre ele a avut loc la Ismail în 2001.
La Universitățile din Ismail și din Galați au loc conferințe periodice, forumuri, care vizează
dezvoltarea potențialului cultural al Euroregiunii. Sunt stabilite cooperări ale diasporei ucrainene cu
diaspora românească, au avut loc o serie de evenimente culturale și educaționale comune, expoziții,
festivaluri, concerte și schimb de grupuri folclorice.
În primăvara anului 2014, în Odessa, în cadrul proiectului UE «Dezvoltarea turismului în
regiunea Dunării de Jos» a avut loc o conferința «Pași concreți în realizarea proiectului internațional»
Dezvoltarea turismului în regiunea «Dunărea de Jos» : Ucraina, Moldova și România.
Cooperarea transfrontalieră a atins, de asemenea, și domeniul educației. La data de 29 iunie
2017 a avut loc o deplasare de lucru a profesorilor de la Universitatea Umanistă de Stat din Ismail
(Ucraina), cu o vizită prietenoasă la universităţile din orașul Galați (România). În această zi la

Universitatea «Danubius» a avut loc a VII-a Conferință tradițională Internațională «Dunărea –
identitate europeană (The Danube Axis of Evropean Identity», organizată de Universitatea «Danubius»
din Galați (România), Universitatea de Stat «B. P. Hasdeu» din Cahul (Republica Moldova),
Universitatea Umanistă de Stat din Ismail (Ucraina), Universitatea din Ruse «Angel Kanchev» (Bulgaria),
Universitatea EDUCONS (Serbia), Universitatea de Cultură și Artă din Kiev (Ucraina). În cadrul
programului conferinței au fost anunțate 52 de comunicări ale profesorilor de la Universitatea
Umanistă de Stat din Ismail. La finalul conferinței delegația de la Universitatea Umanistă de Stat din
Ismail a vizitat Universitatea «Dunărea de Jos», unde s-a discutat despre perspectivele de masterat și
doctorat la Universitatea «Dunărea de Jos» pentru studenții ucraineni, deasemenea s-au specificat
activitățile de mobilitate academică ale studenților de la UUSI în Universitatea din România. La data de
30 iunie 2017, la Centrul de Informare al României din cadrul UUSI a avut loc un atelier de lucru între
reprezentanții universităților din Ucraina (UUSI – prorector prof. L. Ţiganenco), România (Universitatea
«Dunarea de Jos» din Galaţi – prof. A. Tuluş), Moldova (Universitatea Cahul – prof. I. Gheleţchi), în
cadrul căreia s-au discutat perspectivele de cooperare științifică, s-au prezentat termeni de realizare a
planului de lucru și a proiectelor5.
Astfel, studenții țărilor menționate au cu să se mândrească în privința participării la diferite
proiecte internaționale și obținerea de experiențe privind implementarea de proiecte educaționale.
În ultimii ani, nivelul de cooperare transfrontalieră a crescut. Municipiul Ismail a prezentat o
serie de proiecte în cadrul programului comun de cooperare transfrontalieră «Bazinul Mării Negre
2014-2020» (program al Uniunii Europene), în urma cărora va obține o investiție financiară
semnificativă din partea UE privind dezvoltarea domeniului infrastructural local, cultural și ocrotirea
sănătății.
În condițiile integrării Ucrainei în UE, reprezentanții Euroregiunii «Dunărea de Jos» au urmărit
posibilitatea de a continua dezvoltarea ramurii rutei EvroVelo 6 de pe partea română (Constanța și
Tulcea) până la raioanele de sud ale regiunii Odesa. Această inițiativă a fost reluată de municipiul
Ismail, care a propus un proiect privind dezvoltarea ciclismului turistic.
În special, municipiul Ismail a înaintat un proiect pentru dezvoltarea ciclismului
«VeloTouring-dezvoltarea ciclismului turistic în Bazinul Mării Negre» – cu crearea unui traseu de
biciclete turistice de 5 km (cu pistă de biciclete de doi metri lățime) în jurul cetății Ismail. Dacă proiectul
va fi câștigat, atunci comunitatea locală va primi 250 de mii de euro pentru implementarea sa.
Administrația locală din Ismail, de mai mult timp a ridicat problema zonei de amenajare din
apropierea portului maritim (Lacul lebedelor), și, prin urmare, în acest sens a fost obținut un proiect
turistic «Rețea de centre de recreere în Euroregiunea Dunării de Jos». Realizarea unui astfel de proiect
înseamnă transformarea zonei de nămol din apropierea portului maritim într-o zonă de recreere
modernă. Se planifică curățarea lacului, instalarea pontoanelor plutitoare pentru iubitorii de pescuit,
înființarea unui punct de închiriere a unor bărci și aranjarea zonei adiacente, construirea unor noi
drumuri de acces, instalarea unor noi bănci și rețele de iluminat. Costul estimat al unui astfel de proiect
– 200 mii de euro.
În ceea ce privește stabilirea relațiilor culturale, marile oportunități includ implementarea
următorului proiect, pe care comunitatea Ismail îl pregătește în cadrul Programului comun de
cooperare transfrontalieră «Bazinul Mării Negre 2014-2020»,- «BitAntrep – turism și cultură în bazinul
Mării Negre». Proiectul prevede achiziționarea unei scene cu dotări profesionale. Prin aceasta se
urmărește organizarea a 4 festivaluri de folclor transfrontalier – în Ismail, Cahul, Tulcea și Galaţi, cu
participarea grupurilor folclorice din țările participante. Costul proiectului este estimat la 1,1 milioane
euro, iar contribuția comunității locale va fi de aproximativ 300 de mii de euro.
Toate aceste proiecte sunt importante pentru orașul Ismail, aplicarea acestora va fi
favorabilă pentru oraș: 8% va asigura bugetul orașului, 92% contribuția UE pentru economia și
infrastructura oraşului Ismail.
5 L. Țiganenco, Cooperare științifică Ucraina-România (2017) [Resurse electronice], http://old.idgu.edu.ua.

Totodată, pentru orașul Ismail, din fondul Uniunii Europene, se intenționează realizarea
reconstrucției și modernizării sistemului de canalizare al orașului prin introducerea tehnologiilor de
economisire a energiei, precum și planificarea construcției de instalații locale de tratare la stațiile de
pompare a apelor reziduale. În acest scop, se prevăd cheltuieli de 4,3 milioane de euro6.
Nivelul de cooperare transfrontalieră în zona Dunării de Jos, dintre Ucraina și România este
apreciat de către Consilierul economic al Consulatului General al României, care a subliniat faptul că
cooperarea transfrontalieră în regiune a câștigat un nou avânt, datorită acordului semnat, privind
traficul de frontieră.
În concluzie, Regiunea Dunării de Jos se află la începutul unor schimbări majore ale
infrastructurii, deoarece, atenția acordată regiunii Dunării este suficient de mare. De exemplu, din 94
de programe de cooperare transfrontalieră, inițiate de Uniunea Europeană, 41 dintre acestea ating
într-un fel sau altul interesele regiunii Dunării. Pentru proiecte în cadrul cooperării transfrontaliere
România-Ucraina, în perioada 2014-2020 se prevăd 60 de milioane de euro. Obiectivele locuitorilor din
regiune se referă la maximizarea realizării oportunităților și potențialului existent.
6 Ismail – membru în perspectivă al Asociației «Euroregiunea Dunărea de Jos» (2016). [Resurse electronice], http://izmail-
city.org/news/8452-evroregion-nijniy-dunay.
ПЕРСПЕКТИВИ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ЄВРОРЕГІОНІ «НИЖНІЙ ДУНАЙ»
Олексій ЗАПОРОЖЧЕНКО
e-mail: alexzap1973@gmail.com
В умовах, коли розгортаються глобальні світові інтеграційні процеси, стає актуальною

необхідність розвитку усіх аспектів міжнародного співробітництва. В першу чергу це стосується
прикордонного співробітництва держав-сусідів. В контексті регіону українського Подунав'я мова
йде про міжнародне співробітництво в рамках трикутника, в якому задіяні прикордонні території
України, Румунії, Молдови.
Оскільки Європейський Союз приділяє досить велику увагу розвитку міжнародного
співробітництва, зростає роль Одеської області, а, саме, українського Подунав'я в такому
прикордонному співробітництві. Площадок для такої взаємодії прикордонних регіонів
зазначених країн досить багато і серед них можна виділити такі, як торгівельно-економічне та
науково-технічне співробітництво, розвиток туризму, екологічне, історико-культурне
співробітництво тощо.
За допомогою спільно розроблених міжнародних програм економіка прикордонних
регіонів усіх країн, що задіяні в транскордонному співробітництві отримує додаткові стимули
розвитку. Таким чином, це стимулюватиме практичну реалізацію однієї з головних задач
загальноєвропейської системи пріоритетів, яка полягає в інтеграції держав через інтеграцію їх
регіонів. Позитивним результатом транскордонного співробітництва є не тільки інтенсифікація
соціально-економічного розвитку прикордонних регіонів, але і кадрова, інфраструктурна
підготовка прикордонних регіонів для поглиблення їх співпраці з ЄС.
Також надзвичайно важливим аспектом такого транскордонного співробітництва є
гуманітарний аспект міждержавних відносин, коли за допомогою спільної роботи над тими чи
іншими взаємними соціокультурними проектами згладжуються ті протиріччя, які історично
складалися між різними державами-співучасниками взаємодії.
Саме для України транскордонне співробітництво можна сміливо розглядати не лише
як інструмент розвитку прикордонних територій, а і як чинник реалізації її євроінтеграційних
прагнень.
Інституалізація міжнародного співробітництва між Румунією, Молдовою, Україною в
контексті проекту Єврорегіону «Нижній Дунай» відбулася ще в 90-і роки минулого століття, а
саме в 1997 році, коли було прийнято рішення про організацію Єврорегіону. Пізніше, в серпні
1998 року керівники територіальних громад Єврорегіону підписали відповідну декларацію про
транскордонне співробітництво.
В даний час до складу Єврорегіону «Нижній Дунай» входять Одеська область (Україна),
повіти Бреїла, Галац, Тульча (Румунія), райони Кагул і Кантемир (Молдова).
Структура управління Єврорегіону виглядає наступним чином: вищим органом
управління є Рада Єврорегіону, до якої входять дев'ять осіб: по три представники від України,
Румунії, Молдови. Очолює раду голова Єврорегіону, в підпорядкуванні якого – віце-голови, які
512 Олексій ЗАПОРОЖЧЕНКО
відповідають за окремі сфери діяльності (транспорт, економічне співробітництво, туризм,

екологію, культуру тощо). Були створені відповідні секції (спеціалізовані ради), що
координуються центром і керують міжнародними інноваційними проектами в основних
напрямках розвитку народного господарства1.
Після того, як у 2000 році було створено Комітет Верховної Ради України з питань
європейської інтеграції, саме в Ізмаїлі відбулося виїзне засідання Комітету. Очолював в той час
делегацію перший заступник голови Комітету А. Зарубінський, який високо оцінив господарську
діяльність та потенціал як регіону в цілому, так і Українського дунайського пароплавства (УДП),
яке, за його словами, реально і на практиці інтегрується в господарське життя Європи. Це стало
одним з базових чинників, який сприяв ідеї транскордонного співробітництва в межах вже
створеного Єврорегіону.
Дійсно, Українське дунайське пароплавство з його портами, судноремонтними
заводами, досить розвиненою портовою інфраструктурою вже ефективно увійшли в систему
транзитних перевезень Євросоюзу. Це дозволило міністрові транспорту України поставити
завдання по створенню на базі УДП трансконтинентальної системи перевезень через систему
каналів, які об'єднують Дунай з Рейном і Майном.
Подальшими кроками щодо зміцнення позицій України в регіоні стали такі важливі
проекти:
 державна підтримка розвитку транспортних потужностей ВАТ «УДП» шляхом
впровадження програм відновлення морського і пасажирського флотів;
 підтримка і фінансування важливого для України проекту «Дунай – Чорне море»;
 будівництво залізниці, що з'єднує порт Рені з залізницею Одеса – Ізмаїл;
 будівництво через Дністровський лиман автомобільної траси через територію
України;
 початок роботи пункту спрощеного переходу для жителів міст Кілія (Україна) і
Кілія-Веке (Румунія).
У 2001 році Асоціація європейських прикордонних регіонів остаточно прийняла до свого
складу Єврорегіон. Одеська область стала демонструвати гарні результати транскордонного
співробітництва, в результаті чого Єврорегіон був нагороджений призом організації «Парус
Папенбургу», як той регіон Європи, що найбільш динамічно розвивається. Нагороду керівництву
Єврорегіону вручили в м. Папенбург (Німеччина) в жовтні 2002 року під час чергової конференції.
Низка європейських організацій, що займаються моніторингом регіонального та
транскордонного співробітництва, також відзначили результативну роботу Єврорегіону.
Одеська область, за прикладом європейських держав, стала активно налагоджувати
діалог між приватним бізнесом, громадським сектором, територіальними громадами. Зокрема
Агентством регіонального розвитку (АРР) була надана підтримка сільськогосподарським
консультаційним центрам в Рені та Ізмаїлі. Аналогічні центри були відкриті в містах Болград та
Кілія.
Широку практику отримало створення на місцях центрів підприємництва. За стислий
термін в містах Подунав'я було створено 10 центрів підтримки підприємництва. Найбільш
великим, добре оснащеним і результативним виявився Фонд підтримки підприємництва в м.
Ізмаїл, досвід якого стали переймати не лише в Подунав'ї, а й інших регіонах України.
На початку 2000 років такі центри підтримки підприємництва надали різноманітну
практичну допомогу понад 300-ам приватним підприємствам регіону. Було укладено 50
транскордонних торговельних контактів, результатом яких стали перші реальні та прибуткові
торгові контракти.
У березні 2004 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 428 «Про
затвердження Програми комплексного розвитку Українського Подунав'я на 2004-2010 роки». В
цій Постанові були зазначені наступні заходи щодо розвитку транскордонного співробітництва:
1 Еврорегион «Нижний Дунай» [Електронний ресурс], https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1489869.

Перспективи транскордонного співробітництва в Єврорегіоні „Нижній Дунай” 513
 розробка і узгодження на міждержавному рівні (Україна-Румунія) порядку

спрощеного перетину українсько-румунського держкордону громадянами України, які
проживають на території єврорегіону «Нижній Дунай»;
 проведення робіт з демаркації держкордону між Україною і Молдовою;
 збільшення кількості пропускних пунктів на українсько-молдовській ділянці
державного кордону та забезпечення їх облаштування відповідно до вимог законодавства;
 сприяння розвитку прикордонної торгівлі в рамках Єврорегіону «Нижній Дунай».
Після вступу Румунії в 2007 році до ЄС, Одеська область виступила з ініціативою щодо
підвищення ефективності функціонування Єврорегіону шляхом реформування організаційної
структури та набуття статусу юридичної особи Єврорегіону «Нижній Дунай».
Юридичне переоформлення Єврорегіону відбулося в березні 2009 року в румунському
місті Галаці, коли Єврорегіон було перетворено на Асоціацію транскордонного співробітництва
«Єврорегіон Нижній Дунай». Внаслідок цього Асоціація транскордонного співробітництва
«Єврорегіон Нижній Дунай» набула статусу некомерційної юридичної особи, незалежної
недержавної організації менеджменту транскордонного співробітництва в єврорегіональній
площині.
Оформлення Єврорегіону «Нижній Дунай» повинно було вирішувати такі завдання:
 досягти стійкого і збалансованого розвитку економіки учасників проекту;
 вирішити ряд питань в галузі охорони навколишнього середовища;
 забезпечити необхідний рівень зайнятості та соціального захисту населення;
 створити умови для підвищення рівня і якості життя мешканців Подунав'я;
 інтегрувати транспортну інфраструктуру прикордонних регіонів в єдину мережу
європейських транспортних коридорів;
 формувати єдиний культурний простір в Подунав'ї;
 вирішити питання, що стосуються боротьби з організованою злочинністю;
 розробити засоби попередження та ліквідації наслідків стихійних лих і
техногенних катастроф.
Незабаром почали реалізовуватися масштабні проекти: TACIS «Бізнес – інфраструктура
Одеської області», «Запобігання надзвичайним ситуаціям та захист від повеней в Єврорегіоні».
Бюджет проекту склав 1 млн. євро. В рамках проекту в грудні 2006 року в м. Ізмаїлі було відкрито
Інформаційно-аналітичний центр з прогнозування і запобігання повеням.2
В цей же час в Ізмаїлі створюється Фонд підтримки підприємництва, якому в якості
допомоги були виділені фінансові кошти на закупівлю комп'ютерної техніки, меблів,
облаштування офісу.
У зв`язку із об'єктивними політичними процесами, що відбулися в Україні у 2014-2015
рр., Одеська область не брала участі в роботі Єврорегіону «Нижній Дунай». Але в 2016 році,
завдяки активній позиції Одеської обладміністрації, транскордонне співробітництво було
відновлено. І навіть більше того, наступні два роки (2016-2017) Україна отримала президентство
в «Нижньому Дунаї». Користуючись такою нагодою, українська сторона, і Ізмаїльська міська
громада в особі її виконавчого органу зокрема, активізували роботу над цілою низкою проектів.
У зв'язку з цим не можна не відзначити важливий для Подунав'я проект будівництва
поромної переправи «Орловка (Україна) – Ісакча (Румунія)», яка за допомогою збільшення
автомобільних і вантажних потоків через південь Одеської області може стати каталізатором
розвитку місцевої економіки.
Про економічну доцільність і терміни завершення проекту «Поромна переправа
Орловка – Ісакча» доповідав на громадських слуханнях в Ренійській райдержадміністрації
(Україна) автор проекту переправи Сергій Салієнко.
Будівництво паромної переправи «Орловка – Ісакча» здійснюється в найвужчому місці
2 С. Кинка, Еврорегион «Нижний Дунай» и перспективы развития для Украины (2015), [Електронний ресурс],
http://topor.od.ua/evroregion-nizhniy-dunay-i-perspektiv-razvitiya-dlya-ukrain/.
Дунаю – всього 900 метрів відділяють один від одного український і румунський береги.
Експертизою місцевості та підготовкою проекту переправи займається Одеське бюро
проектування. Проектантам довелося враховувати незначну глибину Дунаю біля причалу поруч
з Орловкой, яка становить всього 2,5 м. Обслуговувати поромну переправу будуть не 2 пороми,
як це передбачалося спочатку, а 4. Вартість зазначеного транспортного проекту складе близько
8 млн. євро.
Згідно з експертними оцінками фахівців відділу морегосподарчого комплексу і
транспорту Одеської обласної держадміністрації обсяг автомобільного трафіку в цьому напрямку
може збільшитися з 130 000 одиниць до півмільйона на рік. Важливо й те, що на українській
переправі буде скорочена вартість проїзду автотранспорту, вона буде значно нижчою (у
порівнянні із зарубіжними аналогами – 10 євро для легкового автотранспорту замість 18 євро в
балканських країнах). Економічна доцільність використання транспортного коридору Орловка –
Ісакча є очевидною, оскільки на 200 км. скорочується шлях від Одеси до причорноморських
регіонів Румунії, Болгарії, Туреччини, Греції.
Як вже було сказано, спочатку сторони домовилися про те, що на поромній лінії
працюватимуть два пороми – один українського оператора, а другий – румунського. Це
дозволило б ввести графік руху поромів кожні 30 хвилин. Пізніше зійшлися на думці, що у зв`язку
із можливим зростанням автомобільного трафіку у перспективі, число поромів доцільно
збільшити вдвічі. Це дає можливість поромній переправі щодня перевозити у кожному з
напрямків до 1 тис. одиниць транспорту і тисячі пасажирів3.
Поки ж переправа не працює, і у зв'язку із низькою технологічністю і застарілою
інфраструктурою українських портів автомобільні вантажопотоки обходять Україну. Цьому також
сприяє і традиційно високий рівень корупції на пунктах пропуску і митницях з української
сторони.
Для того щоб автомобільний трафік стабільно підтримувався на високому рівні і міг
завантажити поромну переправу, також необхідно провести капітальний ремонт доріг,
побудувати на європейському рівні автомобільну трасу Одеса – Рені. Певні зрушення у вирішенні
цього питання є: траса Одеса – Рені будується, і частина її ділянок вже мають всі ознаки
європейської траси. Однак на даний час, у зв'язку із ремонтом мосту в районі населеного пункту
Паланка всі сили будівельників кинуті на ремонт об'їзної дороги в районі цього населеного
пункту. Такі кроки повинні привести до збільшення пасажирообороту і активізують перевезення
вантажів автомобільним транспортом. Проблемою для української сторони є й той факт, що
частина автомобільних доріг, які проходить поблизу кордону або ж по території суміжних держав
потребують капітального ремонту.
У процесі тривалого обговорення можливостей співпраці у транспортній сфері учасники
Єврорегіону «Нижній Дунай» пропонували організувати регулярне автобусне сполучення «Ізмаїл
– Галац» і «Рені – Джурджулешти – Галац». Вже взимку 2016 року українська сторона запустила
автобусний маршрут «Одеса – Ізмаїл – Рені – Джурджулешти – Галац – Бухарест» з періодичністю
рейсів – один раз на тиждень.
У сфері залізничного транспорту підняті важливі питання по відновленню ділянки
«Березино –Бессарабяска», що з'єднує Одеську залізницю з портом Рені в обхід Придністров'я. 4
Крім цього українська сторона неодноразово піднімала питання, які стосувалися
екологічної ситуації на півдні Одеської області. В першу чергу це стосується періодичних аварій в
молдавському порту Джурджулешти, де розташовано нафтовий термінал, з якого й відбуваються
викиди нафти прямо в Дунай. Щоб цьому протидіяти українські екологи наполягли на створенні
спеціальної моніторингової групи для запобігання таких витоків.
При розробці проектів транскордонного співробітництва необхідно враховувати і
3 А. Светличный, Запуск паромной переправы Орловка-Исакча (2016), [Електронний ресурс],

http://bessarabiainform.com/2016/08/zapusk-paromnoj-perepravy-v-orlovke-snova-perenesli-na-god/.
4 В. Шимаев, Транспортные приоритеты Еврорегиона "Нижний Дунай" (2016), [Електронний ресурс],
http://cfts.org.ua/blogs/transportnye_prioritety_evroregiona_nizhniy_dunay_108.
різницю в економічній спеціалізації адміністративних одиниць країн, які є його учасниками. Так,
в південній частині регіону з української сторони в основному розташовані підприємства, що
спеціалізуються на вирощуванні і переробці сільськогосподарської продукції, підприємства
судноремонту. У той же час Галац (Румунія) є своєрідним індустріальним центром сусідньої
держави. А райони транскордонного співробітництва Молдови, що входять до Єврорегіону
«Нижній Дунай» мають виражену сільськогосподарську орієнтацію, зокрема там розвинене
виробництво вина і виноматеріалів, садівництво. Тому поглиблення тристороннього
співробітництва країн-учасників Єврорегіону можливо в сільському господарстві, обробній
промисловості, судноремонтних та суднобудівних галузях.
Хоча за своїм визначенням транскордонне співробітництво передбачає локальну
взаємодію суміжних прикордонних територій різних країн у рамках якогось регіону, в нашому
випадку можна говорити про глобальний підхід у організації Єврорегіону «Нижній Дунай». Це
пояснюється широтою поставлених для реалізації проекту завдань. Економічні цілі у вигляді
розвитку господарської кооперації трьох країн - учасників проекту далеко не єдині. Разом з тим
задіюється широкий спектр інших завдань: гуманітарних, культурно-історичних,
природоохоронних, екологічних, транспортних, інфраструктурних, а, також, і політичних.
Потрібно розуміти, що без вирішення низки політичних питань на міждержавному рівні
країн-учасників Єврорегіону буде важко запустити маховик економічних перетворень. Перш за
все, необхідно було відпрацювати і узгодити на міждержавному рівні порядок спрощеного
перетину українсько-румунського державного кордону громадянами України, провести
демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова, а також збільшити
кількість пропускних пунктів на українсько-молдовській ділянці кордону тощо.
І тут є серйозні позитивні зрушення. Так, з 21 жовтня 2016 року набрала чинності Угода між
Кабінетом міністрів України та урядом Румунії про скасування оплати за оформлення довгострокових
віз. Фактично, було зроблено важливий крок на шляху лібералізації візового режиму з країнами ЄС,
а з 2017 року громадяни України мають можливість перетинати кордон лише за біометричними
паспортами. Все це зіграє важливу роль в успішному розвитку транскордонного співробітництва між
Українським Подунав'ям та повітами Бреїла, Галац, Тульча (Румунія).
Найбільш позитивні результати у транскордонному співробітництві (Україна – Румунія,
Україна – Молдова) досягнуті в сфері культури, розвитку туризму та захисту навколишнього
середовища.
В рамках Єврорегіону «Нижній Дунай» реалізований і знаходиться під постійним
моніторингом проект «Придунайські озера, Україна. Постійне відновлення і збереження
природного стану екосистем». Українськими та румунськими екологами здійснюється
моніторинг озер, водойм, водозаборів, для чого і створена відповідна технологічна і технічна
база. Відповідно до європейських стандартів проведено навчання та підготовка місцевих
фахівців.
Слід сказати і про плідну українсько-румунсько-молдовську співпрацю з історичних,
етнографічних, культурологічних, лінгвістичних досліджень мешканців Подунав'я. Вченими трьох
країн зібраний вражаючий етнографічний матеріал, видано чимало наукових досліджень з даної
проблематики. Уже в традицію ввійшло проведення етнічних музичних фестивалів, перший з
яких відбувся в Ізмаїлі ще у 2001 році.
На базі університетів Ізмаїла, Галаца регулярно проводяться конференції, форуми,
метою яких є розвиток культурного потенціалу Єврорегіону. Постійно розвивається
співробітництво української діаспори з румунською, проведено ряд спільних культурно-освітніх
заходів, проводяться спільні виставки, фестивалі, концерти, а також обмін фольклорними
колективами.
Навесні 2014 року в Одесі, в рамках проекту ЄС «Розвиток туризму в регіоні Нижній
Дунай» відбулася конференція «Конкретні кроки по реалізації Міжнародного проекту «Розвиток
туризму в регіоні «Нижній Дунай» України, Молдови і Румунії».
Транскордонне співробітництво торкнулося і сфери освіти. 29 червня 2017 р. відбулася
робоча поїздка викладачів Ізмаїльського державного гуманітарного університету (Україна) з

дружнім візитом до університетів міста Галац (Румунія). Цього дня в університеті «Данубіус»
проходила традиційна VІІ міжнародна конференція «Дунай – ось європейської ідентичності (The
Danube Axis of Evropean Identity», організаторами якої виступили Danubius University of Galati
(Romania), Cahul State University «B.P.Hasdeu» (Republic of Moldova), Izmail State University of
Humanities (Ukraine), University of Ruse «Angel Kanchev» (Bulgaria), EDUCONS University (Serbia),
Kyiv University of Culture and Arts (Ukraine). Всього в програмі конференції було заявлено 52
доповіді викладачів Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Після закінчення
роботи конференції делегація від Ізмаїльського державного гуманітарного університету
відвідала університет «Dunarea de Jos», де було обговорено перспективи навчання українських
студентів у магістратурі та аспірантурі університету «Dunarea de Jos», а також конкретизовано дії
щодо паралельного навчання студентів ІДГУ в університеті Румунії. 30 червня 2017 р. в
Інформаційному центрі Румунії при ІДГУ відбулася трьохстороння робоча нарада між
представниками вишів України (ІДГУ – проректор проф. Циганенко Л.Ф.), Румунії (Галацький
університет «Dunarea de Jos» – проф. Тулуш А.), Молдови (Кагульський університет – проф.
Гелецький І.), під час якої були обговорені перспективи наукового співробітництва, намічені
конкретні терміни реалізації планів і проектів.5 Отже, студентам обох країн є чим поділитися в
плані участі в різних міжнародних студентських проектах, досвідом впровадження в навчальний
процес студентського самоврядування, формами реалізації активності молоді.
Останні роки були надзвичайно насиченими по лінії транскордонного співробітництва.
Міська громада Ізмаїла представила ряд проектів в межах Спільної програми транскордонного
співробітництва «Басейн Чорного моря 2014 – 2020» (програма Європейського Союзу),
наслідком якого будуть значні фінансові вливання Євросоюзу в місцевий спорт, культуру,
охорону здоров'я.
В умовах інтеграції України до європейських велосипедних маршрутів учасниками
Єврорегіону «Нижній Дунай» було розглянуто можливість продовження гілки маршруту EvroVelo
6 з румунських Констанци і Тулчі до південних районів Одеської області. На цю ініціативу жваво
відгукнулася Ізмаїльська міська громада, яка запропонувала свої проекти з розвитку
велосипедного туризму.
Зокрема Ізмаїльська громада розробила проект з розвитку велоспорту «VeloTouring-
розвиток велосипедного туризму в басейні Чорного моря» – зі створенням 5-кілометрової
туристичної велотраси (з двометровою велодоріжкою) навколо території фортеці Ізмаїл. Якщо
проект отримає перемогу, то на його реалізацію місцева громада отримає 250 тис. євро.
Місцева адміністрація Ізмаїла давно замислювалася над проблемою облаштування
території біля морвокзалу (Лебедине озеро), і у зв'язку з цим з'явився туристичний проект
«Мережа центрів відпочинку в «Єврорегіоні Нижній Дунай». Реалізація такого проекту означає
перетворення заболоченої місцевості біля морвокзалу в сучасну зону відпочинку.
Передбачається розчистка озера, встановлення плаваючих понтонів для любителів рибної ловлі,
розміщення пунктів прокату човнів, впорядкування прилеглої території, будівництво нових
під'їзних шляхів, встановлення нових лавочок та мережі освітлення. Оціночна вартість проекту –
200 тис. євро.
У плані налагодження культурних зв'язків великі можливості передбачає реалізація
наступного проекту, який Ізмаїльська громада готує в рамках Спільної програми
транскордонного співробітництва «Басейн Чорного моря 2014-2020» – «BitAntrep – туризм і
культура в басейні Чорного моря». Проектом передбачається закупівля професійної збірної
сцени зі сценічним обладнанням. За допомогою неї передбачається провести 4 транскордонних
фольклорних фестивалю – в Ізмаїлі, Кагулі, Тулче і Галаці за участю фольклорних гуртів країн-
учасників проекту. Вартість проекту оцінюється в 1,1 млн. Євро, а внесок місцевої громади складе
приблизно 300 тис. євро.
5 Л. Циганенко, Наукове співробітництво Україна-Румунія (2017), [Електронний ресурс], http://old.idgu.edu.ua.

Всі зазначені проекти надзвичайно важливі для Ізмаїла, бо їх реалізація

відбуватиметься на вигідних для міста умовах: 8% надасть бюджет міста, а 92% – внесок ЄС в
економіку та інфраструктуру Ізмаїла.
Крім цього в Ізмаїлі за рахунок коштів Євросоюзу планується провести реконструкцію і
модернізацію каналізаційної системи міста з впровадженням енергозберігаючих технологій, а
також планується будівництво локальних очисних споруд при каналізаційно-насосних станціях.
На ці цілі планується витратити 4,3 млн. євро6.
Рівень прикордонного співробітництва між Українського Придунав'я та Румунією
високо оцінив радник з економіки Генерального Консульства Румунії, який підкреслив, що
транскордонне співробітництво в регіоні отримало новий імпульс завдяки підписаному договору
про прикордонний рух.
Зі сказаного видно, що Подунав'є стоїть на порозі серйозних інфраструктурних змін,
оскільки увагa до регіону досить великa. Наприклад, з 94 програм транскордонного
співробітництва, які були ініційовані Європейським Союзом 41, так чи інакше, зачіпають інтереси
подунайського регіону. Лише на кооперацію в рамках транскордонного співробітництва Румунія
– Україна на період 2014-2020 рр. передбачено 60 млн. євро. Завданням мешканців регіону є
максимальна реалізація наявних можливостей та потенціалу.
6 Измаил – будущий член Ассоциации «Еврорегион Нижний Дунай» (2016), [Електронний ресурс], http://izmail-
city.org/news/8452-evroregion-nijniy-dunay.
DEZVOLTAREA TRADIȚIILOR INTERCULTURALE DE BUNĂ VECINĂTATE ALE ȚĂRILOR DUNĂRENE –
FACTOR AL SOCIALIZĂRII EUROPENE A TINERETULUI
Nadejda KICIUK
e-mail: izmayil@ukr.net
ENRICHMENT OF INTERCULTURAL TRADITIONS OF GOOD-NEIGHBORLY RELATIONS OF THE DANUBE REGION

COUNTRIES AS A FACTOR OF EUROPEAN SOCIALIZATION OF YOUTH
Summary. Some aspects of the problem of enrichment of the intercultural traditions of good-
neighborly relations of the Danube Region countries are highlighted in the article. The ways of diversification of
cross-border cooperation are described on the example of the latest intercultural events initiated in the Ukrainian
Danube Region, the effectiveness of which is interpreted in the context of the positive European socialization of
modern youth.
Preambul: Dunărea este un factor natural care determină necesitatea soluției reușite a unui
şir de probleme în domeniul relațiilor interetnice. În prezent, este actualizat, în special, acest vector al
problemei educaționale regionale: imperativul educației multiculturale pe fundalul înțelegerii civilizate
a trecutului său de către țările dunărene. O astfel de perspectivă va promova crearea anumitor
mecanisme eficiente care va oferi într-adevăr subiectelor relațiilor sociale o dinamică pozitivă a intrării
lor într-un spațiu educațional european unic. Înțelegerea, în planul conturat mai sus, a tradițiilor de
bună vecinătate multianuale, care ilustrează societatea ucraineană, permite caracterizarea mai
detaliată a resurselor în acest sens pe baza exemplului uneia dintre regiunile multiculturale pitoreşti,
Bugeacul1.
Analiza cercetărilor recente. Cercetătorii care studiază aprofundat aspectele istorico-
etnografice ale regiunii dintre fluviul Dunărea şi râul Nistru (A. Brik, A. S. Ghizer, A. Dzigovski, O.
Prigarin, O. Roşu V. Stanko, A. Cebotaru ş.a.) recunosc unanim că anume principiul respectului reciproc
al societăților etnice şi buna vecinătate cu locuitorii statelor transfrontaliere este garanţia dezvoltării
multidimensionale avansate. Pe de o parte, a identităţii etnice, a consolidării relațiilor interetnice, care
accelerează procesele înțelegerii de către om a identității culturale proprii iar, pe de altă parte,
intensificarea eurocentrării.
Studiul și analiza literaturii științifice privind problemele de socializare (I. Zvereva, A. Kapska,
N. Lavricenko, V. Radul ş.a.) sugerează faptul că acest proces are acum o importanță excepțională. Fixat
de cercetători, dualismul lui ne permite să înțelegem exclusivitatea greutății, deoarece este vorba
despre un fel de „contra-mișcare” - individul dobândește experiența socială prin aderarea la societate
iar prin propriile sale activități devine o influență asupra naturii relațiilor sociale pe care le reflectă.
Ținând cont de particularitățile regionale ale teritoriului dunărean ucrainean (Basarabia de
1 Bugeacul: eseuri istorice și etnografice ale popoarelor din raioanele de sud-vest ale regiunii Odesa / Editor: A. I. Kisse, A. P.
Prigarin, V. N. Stanko. - Odessa: SMIL, 2014, p. 774.
520 Nadejda Kiciuk
Sud, Bugeacul), ale căror locuitori sunt deja o comunitate multinațională, precum și tradiția dobândită
de interacțiunea tolerantă cu etniile statelor transfrontaliere, devine clar: cele desemnate favorizează
o premisă favorabilă pentru socializarea europeană pozitivă a locuitorilor din regiune. Însă, în mare
parte învăţaţii (V. Andruşcenko, I. Beh, V. Kremin etc.) atribuie procesul de globalizare apelurilor de
astăzi.
Avem motive să afirmăm că una dintre cele mai complete definiții ale conceptului de
„globalizare” este considerată cea propusă de filosoful învăţământului australian S. Kaningham2.
Beneficiile unei astfel de definiții sunt acelea că reprezintă fațetele principale ale „conceptelor
conexe”, și anume: internaționalizarea, multinaționalitatea, transnaționalitatea etc. În același timp,
procesele de globalizare, care influenţeză toate sferele vieții unui om modern, adaugă un nou accent
în practica constantă a educației multiculturale, în special, a generației tinere. Unul dintre ele este
motivul accentuării calității educației ca factor de formare a unui elev ca cetățean al țării sale, ca
purtător de identitate etnică, ca cetățean european al țărilor dunărene (O. Lebedenko, A. Tâcina).
Împărtășim poziția cercetătorilor care văd constructivitatea în imperativul influenței educației, cum ar
fi: conștientizarea persoanei la nivelul credințelor, importanța excepțională a păstrării diversității
naționale pe baza valorilor europene comune3.
În vederea celor anunţate mai sus, crește acuitatea întregii probleme a existenței unei
societăți multietnice. Una dintre noile probleme, de exemplu, este legată de extinderea ideilor
științifice despre modalitățile constructive de stabilire a unui acord interetnic în condițiile diversității
etnice. Atât pedagogii din ţară, cât și cei străini sunt unanimi în recunoașterea faptului că resursele
pentru rezolvarea cu succes a problemei prezentate se află nu numai în educația de calitate, ci și în
reînnoirea potențialului educaţional al diferitelor instituții sociale. Printre factorii care au o influență
socială semnificativă și un potențial educaţional puternic, cercetătorii menţionează cooperarea care
vizează armonizarea relațiilor interetnice, iar forma productivă (referitor la țările, în special, din zona
dunăreană) este cooperarea transfrontalieră (I. B. Brânoş, E. P. Petrovski).
În cooperarea transfrontalieră, regiunea Odesa este unica regiune din Ucraina care a câștigat,
din punct de vedere istoric, statutul de membru cu drepturi depline a șase organizații regionale
europene: Adunarea Regiunilor Europene, Asociația Regiunilor Frontaliere Europene, Comunitatea de
Lucru a Țărilor Dunărene, Conferința Regiunilor Litorale din Europa, Adunarea Regiunilor Europene de
Prelucrare a Vinului, Euroregiunea „Dunărea de Jos”. În ceea ce o privește pe cea din urmă, acordul
privind crearea sa a fost semnat în 1998 la Galați (România). Este demonstrată istoric perceperea
legitimă a noului mecanism socio-psihologic al socializării europene pozitive, în special, a tineretului
țării, care are poziție geopolitică favorabilă de-a lungul uneia dintre cele mai importante căi navigabile
transeuropene - fluviul Dunărea; este vorba despre moștenire, o formă specială a comportamentului
uman, ale cărui contururi servesc drept reproducere a probelor de fapte, activități ale altor locuitori,
care astăzi formează un fenomen special ce a dobândit numele de „paradă etnică“. Un astfel de
fenomen are loc nu numai în zona dunăreană ucraineană, ci și în societățile țărilor limitrofe.
Scopul articolului este de a analiza eficacitatea celor mai noi modalități care contribuie la
îmbogățirea tradițiilor interculturale - factor al eficacității mecanismului de moştenire până la
socializarea europeană pozitivă a tineretului din zona dunăreană ucraineană.
Prezentarea materialului principal. Dezvăluim contextul contemporan al conceptului de
„competență interculturală", care este cheia extinderii ideilor științifice despre fenomenologia tradiției
de bună vecinătate.
În primul rând, observăm că paradigma educațională competentă este recunoscută în
general de comunitatea științifică drept constructivă, în comparație cu „cunoștințele în acţiune”.
Cercetătorii, în cea mai mare parte, sunt unanimi în sublinierea oportunității unei „competenţe” în
formă redusă pentru reprezentarea îmbinării unor „cunoștinţe în acțiune” (J. Delor, A. Markov, N.
2Enciclopedia Educației / Red. Princ.. V.G. Kremen. - K: Iurinkom inter, 2008, p. 137.
3N. V. Kiciuk, Vectorul de integrare europeană a inovațiilor în învățământul postuniversitar - o condiție prealabilă pentru
dezvoltarea unei identități profesionale // Ucraina: UE. Inovația în domeniul educației, tehnologiei, economiei și dreptului:
36. n. pr intern. Conf. - Slovacia, Republica Cehă, Cernighiv, 2018, p. 176-178.
Dezvoltarea tradițiilor interculturale de bună vecinătate – factor al socializării europene a tineretului 521
Kuzmina, O. Pometun, L. Homici etc.). În același timp, unii psihologi (în special, O. Sannikova) susțin că
este de dorit să vedem în paradigma de competență și o serie de limitări, astfel, rămân în afara vederii
acele calități personale care corespund cerințelor politice ale activității; este vorba despre calităţile pe
care le posedă o personalitate integrală și nu doar profesioniștii.
Dacă analizăm punctul de vedere al oamenilor de știință cu privire la fenomenul
„competenței interculturale", trebuie remarcat că există un interes științific constant, arătat de
numărul cercetătorilor săi (N. Aveniuk, V. Gadikunst, N. Krâlova, Iu. Passov, N. Iaksa și alții. Acest
fenomen este studiat în mod explicit în contextul problemelor de orientare interculturală, este
caracterizat de anumite particularități ale gândirii legate de culturile native și cele instruite, de
diversitatea culturilor și de interpretarea faptelor sau evenimentelor culturale, a „dialogului culturilor”,
și a capacităţii de interacțiune interculturală productivă. Se consideră că competenţa interculturală a
unei persoane este un fenomen dinamic și, prin urmare, necesită o analiză motivată pedagogic a
întregului set de fapte care determină o astfel de dinamică (T. Atroşcenko, O. Bighici, N. Borisko, G.
Boreţka etc.).
În trecere, am dori să remarcăm faptul că regiunea dunăreană Odesa, din punct de vedere
etnic, este deosebită, aici înregistrându-se cea mai mare varietate etnică. Acest lucru se datorează
proceselor migraționale, genezei designului organizațional al societăților național-culturale. Astfel,
tradițional, la fiecare doi ani, se organizează forme interactive de conținut interetnic de către
Euroregiunea „Dunărea de Jos". După cum demonstrează practica multianuală, este dificil să se
supraestimeze rolul festivalului în ceea ce privește dezvoltarea competenței interculturale a
locuitorilor regiunii Odesa și a țărilor vecine. Acest formular şi-a dobândit deja caracteristicile
tradiționale. Fiind lansat cu sprijinul Uniunii Europene, a fost inițiat de Agenția pentru Dezvoltare
Regională în parteneriat cu Centrul Cultural „Dunărea de Jos” (Galați, România), unde şi-au început
activitatea numeroase centre de culturi naționale din regiunea Odesa. În esență, este vorba despre
„Coroana de naţiuni și culturi ale Dunării” organizată cu ocazia sărbătorilor dedicate Zilei Internaționale
a Dunării.
Trebuie remarcată activitatea multidimensională - un factor de relaţii de bună vecinătate,
care realizează societățile național-culturale în cadrul implementării Cartei europene a limbilor
regionale sau minoritare. După cum s-a dovedit, experienţa acumulată în perspectiva dată, formată în
singura instituție de învățământ superior de stat din zona dunăreană ucraineană – Universitatea
Umanistă de Stat din Ismail, această abordare este o cheie pentru prevenirea xenofobiei, discriminării
rasiale și etnice. De exemplu, este vorba despre concursurile tematice multietnice „Zâna Ismailului”
(concurs de frumuseţe) și studiile de poezie ale tineretului „Limbile curcubeului”, despre Sărbătoarea
Limbii Materne, despre prezentările proiectelor studenţeşti privind publicitatea socială și desenele
„Suntem împreună”, despre discuțiile pe teme de eseuri pedagogice („Suntem unici, deși diferiți”,
„Dunărea ucraineană - o nouă față a Europei” etc.).
Confirmarea tradițiilor bunei vecinătăți este, de asemenea, legată de munca educațională
minuțioasă îndreptată spre înţelegerea, de către locuitorii zonei dunărene, a pozițiilor umane de drept
la păstrarea de către fiecare etnie a identității sale prin căutarea unor forme interactive de realizare a
dreptului la cultură, educație, la limba maternă. În acest sens, nivelul regional al armonizării proceselor
etno-naţionale, este asociat de cercetători cu scopul excepțional personal și profesional al
profesorului, precum și cu activitatea comunității pedagogice și a educației în general. Analiza
cercetărilor în acest context (T. Jitomirska, V. Cocoş V. Tadian), studiul priorităților educaționale
delimitate, în special, în realizarea științifică a problemelor educaționale ale cercetătorilor români
(Ștefan Bârsănescu, Ion Ghevenescu, Simion Mehedinţi ş.a.), de asemenea, sunt realizate generalizările
conținutului semantic al „Abecedarului integrării europene“, dezvoltat de V. M. Mendeleaev (2008),
care dezvăluie fertilitatea și necesitatea tenace a aprofundării conceptelor practice despre înțelegerea
tehnologiilor pedagogice relevante. În special, este vorba despre cercetările concepute pentru a
promova armonia interetnică în zona dunăreană, în condiţiile diversităţii etnice. După cum știm,
etimologia îmbinării „bună vecinătate“ este asociată cu utilizarea valorilor „acord“, „bunăvoință“,
„angajament reciproc“. Deci, toate reprezintă (conform datelor lui Işcenko Iu. A.) „valoarea comunicării
522 Nadejda Kiciuk
non-violente”, deci „toleranță". Astfel, constatăm că este o chestiune de virtute, pe care sursele
filosofice o tratează ca „apreciere a diversităţii: naturale, individuale, sociale, culturale”4. Ocazional, ar
trebui să remarcăm, de asemenea, că pedagogia toleranței are o idee transversală, că o astfel de
trăsătură a personalităţii ar trebui educată, deoarece poate să nu apară niciodată 5. În schimb, rămâne
problematic şi următorul aspect - limitele toleranței; iar acest lucru nu are nici un sens în contextul
pluralismului internaţional și interetnic6.
În același timp, dacă pornim de la interpretarea conceptului de „globalizare” în sfera tangibilă
a educației, putem vorbi despre o viziune specifică ce reflectă ideea relației dintre educația diferitelor
societăți. Deci pare evident, în primul rând, avansarea în demonstrarea adevărului, care este prezentat
imaginativ de către Robert Henzi, după cum urmează: „ne vom uni cu cultura noastră și vom celebra
diversitatea”. În al doilea rând, recunoașterea aspectului incontestabil al unei epoci noi de informare
a termenului ”pedagogie globală”, deoarece importanța fundamentală pentru societate o dobândește
o alegere motivată (inclusiv pentru locuitorii din zona dunăreană) un model social responsabil de
comportament, condiționat de realitățile vieții în condițiile „unităţii în diversitate”.
În legătură cu cele anunţate mai sus, este actualizată importanța realizărilor creative ale
educatorilor, care cu succes pun în aplicare personalitatea și scopul profesional, demonstrând în
acelaşi timp rezultatele pedagogice stabile în asigurarea unui nivel ridicat de toleranță etnică în
societate.7
În opinia noastră, în zona Dunării ucrainene este încă inestimabilă, de exemplu, abordarea
asociată cu însoţire pedagogică a activităților educaționale. Această abordare va promova activarea
mișcării etno-naționale nu numai pe teritoriul dunărean ucrainean, ci și extinderea spectrului de
proiecte interstatale, în special în țările Euroregiunii „Dunărea de Jos”.
Concluzii. Îmbogățirea tradițiilor bunei vecinătăți este o resursă importantă de educare a
toleranței interetnice la tânăra generație în condițiile unei regiuni multietnice, cum este şi zona
dunăreană. Perspectivele studierii ulterioare a aspectului problemei armonizării relațiilor interetnice,
evidențiat mai sus, constă în îmbunătățirea pregătirii profesionale a cadrelor didactice privind
dezvoltarea educației multiculturale și abilitatea de a interacționa activ cu diasporele naționale.
4 Iu. V. Todorţeva, Pedagogia toleranței: Met. rec. - Odesa: SVD Cerkasov M. P., 2004, p. 90.
5 Tradiţiile istorice de bună vecinătate din regiunea Odesa / accent. B Brinoşci, E. P. Petrovski, Odesa, 2011, p. 10
6 Iu. V. Todorţeva, op. cit., p. 42.
7 Enciclopedia Educației, p. 198-209.
ЗБАГАЧЕННЯ МІЖКУЛЬТУРНИХ ТРАДИЦІЙ ДОБРОСУСІДСТВА КРАЇН ПОДУНАВ’Я – ЧИННИК
ЄВРОПЕЙСЬКОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ
Надія КІЧУК
e-mail: izmayil@ukr.net
Постановка проблеми: Ріка Дунай – природний фактор, який обумовлює потребу

успішного розв’язання низки проблем у галузі міжетнічних відносин. Нині особливо
актуалізується такий вектор, зокрема, освітянської регіональної проблематики: імператив
полікультурного виховання на тлі цивілізованого осмислення країнами Подунав’я своєї
минувшини. Такий ракурс сприятиме віднаходженню дієвих механізмів, які реально
забезпечуватимуть суб’єктам соціальних відносин позитивну динаміку входження в єдиний
європейський освітній простір. Осмислення у вище окресленій площині багаторічних традицій
добросусідства, що демонструє український соціум, дозволяє більш докладно схарактеризувати
ресурси у цьому плані на прикладі одного з колоритних полікультурних регіонів, яким є Буджак1.
Аналіз останніх досліджень. Науковці, які фундаментально вивчають історико-
етнографічні аспекти регіону Дунай-Дністровського межиріччя (О. Брик, С. Гізер, А. Дзіговський,
О. Пригарін, О. Рошу, В. Станко, О. Чеботару та ін.) єдині у визнанні, що саме принцип взаємної
поваги етнічних груп та добросусідства з мешканцями трансграничних держав є запорукою
випереджувального багатоаспектного розвитку. З одного боку, зокрема, етнічної
самосвідомості, укріпленню міжетнічних взаємовідносин, що прискорюють процеси
усвідомлення людиною власною культурною самобутності, а, з іншого – інтенсифікації євро
центричності.
Вивчення і аналіз наукової літератури з проблематики соціалізації (І. Звєрєва, А. Капська,
Н. Лавриченко, В. Радул та ін.) засвідчують, що саме цей процес нині набуває виключного
значення. Встановлена вченими його двобічність дозволяє зрозуміти виключність ваги, оскільки
йдеться про своєрідний «зустрічний рух» - індивід засвоює соціальний досвід через входження
в соціум, а через власну діяльність набуває впливовості на характер соціальних зв’язків, які він
відтворює.
Беручи до уваги регіональну своєрідність українського Подунав’я (Південної Бессарабії,
Буджака), мешканці якого самі по собі вже складають багатонаціональну спільноту, а ще й
традиційність, якої набула толерантна взаємодія із етносами трансприкордонних держав, то стає
зрозумілим: означене виступає сприятливою передумовою для позитивної європейської
соціалізації мешканців регіону. Натомість до викликів сьогодення вчені (В. Андрущенко, І. Бех, В.
Кремінь та ін.) здебільшого відносять процес глобалізації.
Маємо підстави стверджувати, що одним із найповніших визначень поняття
«глобалізація» дослідники вважають те, яке запропоноване австралійським філософом освіти
1Буджак: историко-этнографические очерки народов юго-западных районов Одещины / Ред: А.И. Киссе, А.П.
Пригарин, В.Н. Станко. – Одесса: СМИЛ, 2014. – 774 с.
524 Надія КІЧУК
С. Канінгхемом2. Перевагою такого визначення слугує те, що воно репрезентує основні грані
«споріднених концептів», а саме: інтернаціоналізація, мультинаціональність,
транснаціональність та ін. Водночас глобалізаційні процеси, що мають вплив на всі сфери
життєдіяльності сучасної людини, додають нові акценти у сталу практику полікультурного
виховання, зокрема, підростаючого покоління. Одним із них учені небезпідставно вважають
акцентуацію якості освіти – чинника становлення вихованця як громадянина своєї держави, як
носія етнічної своєрідності, як європейця – мешканця країн Подунав’я (О. Лебеденко, А. Тичина).
Ми поділяємо позицію тих науковців, що вбачають конструктивність у такому імперативі
впливовості освіти, як-от: усвідомлення особистістю на рівні переконань виключної ваги
збереження національного розмаїття за сформованими спільними європейськими цінностями3.
З огляду на вищезазначене, посилюється гострота усієї проблематики буття
поліетнічного соціуму. Одна з новопосталих проблем, наприклад, пов’язана із розширенням
наукових уявлень про конструктивні шляхи утвердження міжнаціональної злагоди в умовах
етнічного різномаїття. І вітчизняні, і зарубіжні науковці єдині у визнанні, що ресурси успішного
розв’язання окресленої проблеми лежать у площині не лише якісної освіти, успішного
соціального виховання, а й оновлення просвітницького потенціалу різних соціальних інституцій.
З-поміж останніх, що мають значний соціалізуючий вплив і потужний виховний потенціал, учені
називають співпрацю, спрямовану на гармонізацію міжетнічних відносин, а результативною
формою (дотично країн, зокрема, Подунав’я) – транскордонне співробітництво (І.Б. Бринош, Е.П.
Петровський).
Одещина в транскордонному співробітництві є єдиною в Україні областю, яка історично
набула статусу дійсного члена шести європейських регіональних організацій. А саме: Асамблеї
європейських регіонів, Асоціації європейських прикордонних регіонів, Робочої співдружності
придунайських країн, конференції Приморських регіонів Європи, Асамблеї європейських
виноробних регіонів, Єврорегіона «Нижній Дунай». Щодо останньої, то угода про її створення
була підписана ще у 1998 році в м. Галац (Румунія). Історично доведено правомірність убачати
новий соціально-психологічний механізм позитивної європейської соціалізації, зокрема, молоді
країн, які мають вигідне геополітичне положення уздовж однієї з найбільших трансєвропейських
водних магістралей – ріки Дунай; йдеться про наслідування – особливої форми людської
поведінки, абриси якої слугують відтворенням зразків вчинків, діяльності інших мешканців – тих,
хто нині утворюють особливе явище, що набуло назви «парад етносів». Таке явище має місце не
лише в українському Подунав’ї, а й в соціумах прикордонних йому країн.
Мета статті – проаналізувати результативність новітніх шляхів, які сприяють збагаченню
міжкультурних традицій – чинника дієвості механізма наслідування до позитивної європейської
соціалізації молоді українського Подунав’я.
Виклад основного матеріалу. Розкриємо сучасний контекст поняття «міжкультурна
компетентність», яке є ключовим у розширенні наукових уявлень про феноменологію традицій
добросусідства.
Насамперед зауважимо, що компетентнісна освітня парадигма – загальновизнана
науковою спільнотою як конструктивна, порівняно із «знаннєвою». Вчені здебільшого єдині у
доречності «компетентність» у згорнутому вигляді представляти конструктом «знання в дії» (Ж.
Делор, А. Маркова, Н. Кузьміна, О. Пометун, Л. Хомич та ін.). Водночас деякі психологи (зокрема,
О. Саннікова) стверджують про доцільність убачати в компетентнісній парадигмі таку
обмеженість: все ж поза увагою залишаються ті особистісні якості, які відповідають директивним
вимогам діяльності; йдеться про якості, носієм яких є людина як цілісна особистість, а не лише
як професіонал.
Якщо аналізувати точку зору науковців щодо феномену «міжкультурна
2 Енциклопедія освіти / гол. ред. В.Г. Кремень. – К: Юрінком інтер, 2008. – С. 137.
3 Кічук Н.В. Євроінтеграційний вектор інновацій у післядипломній освіті – передумова розвитку професійної
ідентичності // Україна: ЄС. Інновації в освіті, технологіях, економіці та праві: Зб. н. пр. міжнар. конф. – Словаччина,
Чехія, Чернігів, 2018. – С. 176-178.
Збагачення міжкультурних традицій добросусідства країн Подунав’я – чинник європейської соціалізації молоді 525
компетентність», то маємо зауважити на наявності стійкого наукового інтересу, що позначається

на чисельності його дослідників (Н. Авменюк, В. Гадікунст, Н. Крилова, Ю. Пассов, Н. Якса та ін.).
Окреслене явище чи не найактивніше вивчається в контексті проблематики міжкультурно-
орієнтованої особистості, яку характеризують і певні особливості мислення що стосуються рідної
та виучуваної культур, і розмаїття культур, і інтерпретації культурних фактів або подій, і «діалога
культур», і здатності до продуктивної міжкультурної взаємодії. Вважається встановленим той
факт, що міжкультурна компетентність особистості є динамічним явищем, а, відтак, потребує
педагогічно вмотивованого врахування усієї сукупності фактів, які визначають таку динаміку (Т.
Атрощенко, О. Бігич, Н. Бориско, Г. Борецька та ін.).
Принагідно зазначимо, що саме придунайський регіон Одещини в етнічному плані
вирізняється найбільшою строкатістю. Це обумовлено міграційними процесами, ґенезою
організаційного оформлення національно-культурних товариств. Так, традиційно, раз на два
роки проводяться інтерактивні форми інтеретнічного змісту Єврорегіоном «Ніжній Дунай». Як
засвідчує багаторічна практика, важко переоцінити в аспекті розвитку міжкультурної
компетентності мешканців Одещини і країн-сусідів роль фестивалю етнічних культур «Вінок
Дунаю». Ця форма вже набула ознак традиційної. Вона була започаткована за підтримки
Європейського Союзу та була ініціювана «Агентством регіонального розвитку» у партнерстві з
культурним центром «Ніжній Дунай» (м. Галац, Румунія), де активності набула участь чисельних
центрів національних культур Одещини. По суті йдеться про «Вінок Дунаю з націй і культур» з
нагоди урочистостей, присвячених Міжнародному Дню Дуная.
Слід зауважити на багатоаспектній діяльності – чинника добросусідства, що здійснюють
національно-культурні товариства у межах реалізації Європейської хартії регіональних мов та
мов меншин. Як засвідчує, зокрема, накопичений у зазначеному ракурсі досвід що склався в
єдиному вищому державному закладі освіти в українському Подунав’ї – Ізмаїльському
державному гуманітарному університеті – такий підхід є запорукою запобігання ксенофобії,
расової та етнічної дискримінації. Наприклад, йдеться про тематичні конкурси «Національна
красуня Ізмаїльщини» та молодіжних поетичних студій «Веселка мов», про Свята рідної мови,
про презентації студентських проектів з проблематики соціальної реклами та малюнків «Ми –
разом», про дискусії за матеріалами тематичних педагогічних ессе («Ми єдині, хоча й різні»,
«Українське Подунав’я – нове обличчя Європи» та ін.).
Утвердження традицій добросусідства пов’язане ще й кропіткою просвітницькою
роботою, спрямованою на усвідомлення мешканцями Подунав’я важливості розуміння з
гуманістичних позицій права на збереження кожним етносом своєї ідентичності через пошук
інтерактивних форм реалізації права на культуру, освіту, рідну мову. В цьому відношенні
регіональний рівень гармонізації етнонаціональних процесів учені пов’язують із виключним
особистісно-професійним призначенням і педагога, і активністю педагогічної спільноти та освіти
в цілому. Аналіз проведених у цьому контексті досліджень (Т. Житомирська, В. Кокош, В. Тадіян),
вивчення виховних пріоритетів, які окреслені, зокрема, в науковому здобутку з освітньої
проблематики учених Румунії (Штефан Бирсенеску, Іон Гевенеску, Симион Мехединець та ін.), а
також зроблені узагальнення змістового наповнення розробленої В.М. Менделяєвим «Азбуки
європейської інтеграції» (2008 р.) засвідчують про плідність і настійливу потребу в подальшому
поглибленні практико-орієнтованих уявлень про відповідні педагогічні технології. Йдеться,
зокрема, про ті з них, які спрямовані на утвердження в Подунав’ї міжнаціональної злагоди в
умовах етнічного розмаїття. Як відомо, етимологія слова «добросусідства» і пов’язана із
уживанням на значення «згоди», «доброзичливості», «взаємної прихильності». Отож, усі вони
репрезентують (за Іщенком Ю.А.) «вартісність ненасильної комунікації – толерантність». Відтак,
констатуємо, що йдеться про чесноту, яку філософські джерела трактують як «поцінування
різноманітності: природної, індивідуальної, суспільної, культурної»4. Принагідно зауважимо й на
тому, що педагогіка толерантності має наскрізною ідею про те, що таку особистісну рису треба
4 Тодорцева Ю.В. Педагогіка толерантності: Мет. рек. – Одеса: СВД Черкасов М.П., 2004. – 90 с.
526 Надія КІЧУК
виховувати, бо вона може ніколи не з’явитися5. Натомість проблемним залишається ще й такий

аспект – межі толерантності; а це має неабияке значення в контексті міжетнічного і
міжнаціонального плюралізму6.
Водночас, якщо виходити із інтерпретації поняття «глобалізація» дотично освітянської
сфери, то можна говорити про своєрідний погляд, що віддзеркалює ідею взаємозв’язку між
освітою різних суспільств. Отож очевидним видається, по-перше, підвищення у доведенні істини,
яку образно представив Роберт Хензі, у такий спосіб: «з’єднаємося зі своєю культурою і
відзначимо різноманітність». А, по-друге, визнання небезпідставним появу нового для сучасної
інформаційної епохи терміну «глобальна педагогіка», оскільки принципової важливості для
соціуму набуває вмотивований вибір (у тому числі й мешканцями Подунав’я) саме
відповідальної соціальної моделі поведінки, обумовленої реаліями життєдіяльності в умовах
«єдності у багатоманітності».
У зв’язку із вищезазначеним, актуалізується значення творчих здобутків освітян, які
успішно реалізують особистісно-професійне призначення, демонструючи при цьому стабільні
педагогічні результати щодо забезпечення в соціумі високого рівня етнічної толерантності7.
На наше переконання ще й досі неоціненним в українському Подунав’ї залишається,
наприклад, підхід, пов'язаний із педагогічним супроводом просвітницької діяльності саме
культурно-мистецького змісту. Цей підхід сприятиме активізації етнонаціонального руху не лише
на терені українського Подунав’я, а й розширенню спектра міждержавних проектів, зокрема,
країн-учасників єврорегіона «Ніжній Дунай».
Висновки. Збагачення традицій добросусідства – важливий ресурс виховання у
підростаючого покоління міжетнічної толерантності в умовах поліетнічного регіону, яким є і
Подунав’я. Перспективи подальшого вивчення окресленого аспекта проблеми гармонізації
міжетнічних відносин лежать у площині удосконалення професійної підготовки педагогів щодо
розбудови полікультурної освіти та здатності активно взаємодіяти з національними діаспорами.
5 Історичні традиції добросусідства Одещини / упор. І.Б. Бринощ, Е. П. Петровський. – Одеса, 2011. – С. 10
6 Тодорцева Ю.В. Педагогіка толерантності: Мет. рек. – Одеса: СВД Черкасов М.П., 2004. – С. 42.
7 Енциклопедія освіти / гол. ред. В.Г. Кремень. – К: Юрінком інтер, 2008. – С. 198-209.

HistoryandCivilizationoftheLowerDanube - vol.1RO UK

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

HistoryandCivilizationoftheLowerDanube - vol.1RO UK

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Istorie și civilizaţie de-a lungul Dunării de Jos.

Culegere de studii dedicate zilei internaționale a fluviului – 29 iunie

Історія і цивілізація Нижнього Дунаю.

Академія наук Румунії

Istorie și civilizaţie de-a lungul Dunării de Jos.

Історія і цивілізація Нижнього Дунаю.

Editura Istros Muzeul Brăilei „Carol I”

Descrierea CIP a Bibliotecii Naţionale a României

Cuvânt înainte .................................................................................................................................................................................. 13

Dunărea din preistorie în evul mediu. Descoperiri arheologice și interpretări documentare

1. Mariana SÎRBU, Vasile DIACONU / Маріана СИРБУ, Василь ДЯКОНУ

Dunărea în epoca modernă. Organizare administrativă, instituții și evenimente

8. Valentin TOMULEȚ / Валентин ТОМУЛЕЦЬ

Dunărea multietnică. Comunități etnice și demografie istorică

17. Viktor DROZDOV, Alexei ILYIN / Віктор ДРОЗДОВ, Олексій ІЛЬЇН

21. Elena GOLOVANOVA / Олена ГОЛОВАНОВА

27. Alexei ZAPOROJCENKO / Олексій ЗАПОРОЖЧЕНКО

Costin Croitoru, Lilia Țiganenco

Костін КРОЙТОРУ, Лілія ЦИГАНЕНКО

Harmațca), a se vedea E. Sava, op. cit., fig. 221/10.

7 E. Sava, Așezări din perioada târzie…, p. 285-286.

16 E. Sava, K voprosu…, p. 68, fig. 2/23.

Kul’tury epohi bronzĭ na territorii Ukrainĭ, Kiev, 1986.

72-73, fig. 2/2.

1-2, 2000, fig. 3/e, fig. 4/b.

Тipul I Тipul II Тipul III

Arheoloji Tɘedqiqatlar, Baku, 2010, p. 147.

інформацію доктора Сергія Матвєєва.

10 В. А. Дергачев, те ж саме., мал. 46/3.

ж саме, Северная Украина в эпоху бронзы, Киев, 1982, с. 133-134.

Археология, XXVII, 1957, с. 184, рис. 4/1.

4 (9), 2014, с. 7, рис. 3/9.

С. А. Фидельский, А. И. Мусуров (ред.), Древние общности земледельцев и скотоводов Северного Причерноморья (V

И. Н. Шарафутдинова, Культуры эпохи бронзы на территории Украины, Киев, 1986.

Тип I Тип II Тип III

У сучасному стані наших досліджень типологічні відмінності можна виправдати лише з

72-73, fig. 2/2.

1-2, 2000, fig. 3/e, fig. 4/b.

І на останок, але не менш важливо, контекст виявлення цих предметів заслуговує на

Arheoloji Tɘedqiqatlar, Baku, 2010, p. 147.

DANUBE IN ANCIENT SOURCES. (I). GREEK SOURCES

documentării domnului conf. univ. dr. Costin Croitoru.

Géographie et ethnographie en Grèce ancienne, Paris, 1991, passim.

uimitoare, 122 (134).

et Belles-Lettres, 131e année, 1, 1987, p. 249.

„mare grecească”, divinitatea sa devenind Pontoj („Pontul cel ospitalier”).

Géographie et ethnographie en Grèce ancienne, Paris, 1991, passim.

în Arheologie și Studii Clasice, 2, 2011, pp. 176-239.

et Belles-Lettres, 131e année, 1, 1987, p. 249.

в море через два роти, крім трикутного острова Пьюка.

(Перський вірш, 17).

GUARD ON THE DANUBE AND BEYOND. (I)

Preambul. Organizarea și funcționarea limes-ului danubian a preocupat administraţia

Late Antiquity, Londra, 1996, p. 126.

2. Jahrhundert n. Chr., Breslau, 1934, pp. 53-57.

AÉ, 1950, 129).

et dismisit(!) grande(m) / crudeli(ta)te(m) uxsori(!) et fili(i)s {I} (s)uis.

din numerus Mattiacorum17.

Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 4.

2004, 1256). Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 6.

14537, anii 145-14638, anul 14639, 11 octombrie 14640 și anul 14741.

1940, p. 120, fig. 3 (= AÉ, 1944, 4).

Vezi la noi corpus-ul atestărilor, nr. 23