1.

Власність — матеріальне чи інтелектуальне майно, яке перебуває у

володінні власника. Розрізняють власність приватну, комунальну і
державну залежно від того, чи речі належать приватній особі, громаді чи
державі.

Споживач — фізична особа, яка купує, замовляє, використовує, або має

намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб,
безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, або
виконанням обов'язків найманого працівника.

Шлюб — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством

форма людських взаємин, яка визначає їхні взаємні права та обов'язки, а
також їхні права та обов'язки щодо дітей.

Трудовий договір — договір між працівником і роботодавцем, установи,

організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за яким
працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з
підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник —
виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці,
необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про
працю, колективним договором й угодою сторін.

Злочин — антисоціальний вчинок людини, що посягає на відносини, що

склалися в суспільстві, і становить небезпеку суспільному розвитку.
Людину, яка чинить злочин, називають «злочинець».

Співучастю – це є умисна спільна участь декількох осіб у вчиненні

умисного злочину.
2.
Питання для Усиновлення Опіка та Патронат
порівняння піклування
Особи, щодо яких Неповнолітня або До 14 опіка, з 14 Неповнолітня
встановлюються повнолітня особа до 18 – особа
піклування
Особи, які мають Повнолітня Повнолітня Сім’я
право здійснити дієздатна особа дієздатна особа
Орган, який Суд Суд, орган опіки Орган опіки
приймає рішення та піклування та піклування
Порядок Безоплатно Безоплатно За плату
здійснення згідно з
 договором
Строк, на який Безстроково До 14 опіка, з 14 До повноліття
встановлюється до 18 –
піклування

Злочин - винне діяння або без діяння, вчинене фізичною осудною

особою, яка досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність.
Правопорушення не несе за собою тяжкого покарання як злочин.
Правопорушення може перейти в злочин, межа між ними тонка. Злочини
прописані в Кримінальному кодексі. Правопорушеннях використовуються
методи покарання штраф, громадські роботи, і так далі. Злочин
покарання - це позбавлення волі.

3. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла
шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній
особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.

4. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання зобов’язання в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу
державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу
місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
5. споживачі мають право на:
1)належну якість продукції та обслуговування;
2)безпеку продукції;
 3)необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про
4)продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника,
виконавця та продавця;
5)на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок
недоліків продукції, відповідно до закону.
6. Кожна дитина має право:
1. виховуватись в рідній родині;
2. на належне виховання;
3. на захист свого здоров’я;
4. на піклування про здоров’я;
5. на здобуття освіти;
6. на розвиток талантів та здібностей;
7. на право голосу у прийнятті важливого рішення для родини;
8. на вільне висловлювання власних поглядів;
9. кожна дитина має право бути почутою.
Батьки зобов’язані:
1. виховувати дитину у дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові
до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
2. виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і
моральний розвиток, навчання;
3. створювати належні умови для розвитку природних здібностей
дитини;
4. поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці;
5. забезпечувати дитині середню освіту;
6. поважати та враховувати думку дитини з будьяких питань.
Батьки мають право:
1. на виховання та розвиток дитини;
2. на вибір навчального закладу для здобуття освіти дитиною;
3. на представництво та захист інтересів дитини;
4. звертатись до державних органів управління з питань навчання та
виховання дітей;
5. батьки мають рівні права на спілкування з дитиною, її виховання,
забезпечення освітою.

7. 7. Усі неповнолітні мають право на певні пільги щодо робочого часу,

заробітної плати та надання відпусток. Зокрема, для всіх працівників, які ще не
досягли вісімнадцяти років, чинним законодавством встановлено скорочену
тривалість робочого часу. Так, якщо для дорослих працівників нормальна
тривалість робочого часу відповідно до ч. 1 ст. 50 КЗпП становить 40 годин на
тиждень, то підлітки у віком до шістнадцяти років не повинні працювати понад
24 години на тиждень, а працівники віком від шістнадцяти до вісімнадцяти
років — понад 36 годин на тиждень (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП). Водночас, заробітна
плата неповнолітнім працівникам при скороченій тривалості їх робочого часу
виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій, які
працюють у звичайному (повному) режимі робочого часу. Тобто працівники-
підлітки хоч і працюють, порівняно з дорослими, протягом меншого проміжку
часу, але мають право на оплату своєї праці у розмірі повної тарифної ставки,
повного окладу. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом
навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини
вищевказаної максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб
відповідного віку, тобто 12 годинам на тиждень — для осіб у віці до
шістнадцяти років, або 18 годинам на тиждень — для осіб у віці від
шістнадцяти до вісімнадцяти років. Щодо щорічних відпусток, то відповідно до
ч. 1 ст. 195 КЗпП вони надаються неповнолітнім працівникам у зручний для них
час (щоправда, це не означає, що працівник-підліток вправі у будь-який час
вимагати від роботодавця надання відпустки — просто при складанні графіка
відпусток роботодавець і профспілковий орган зобов'язаний враховувати
побажання неповнолітнього працівника щодо часу надання йому відпустки).
Тривалість же щорічної відпустки згідно з ч. 2 ст. 75 КЗпП та ч. 8 ст. 6 Закону
України "Про відпустки" становить для неповнолітніх працівників тридцять
один календарний день.
8. Кожний склад злочину обов'язково складається з наступних елементів:
 Об'єкт злочину, має ознаки:
o суспільні відносини (власне об'єкт злочину);
o предмет злочину;
o потерпілий від злочину.
 Об'єктивна сторона злочину, має ознаки:
o суспільно небезпечне діяння;
o злочинні наслідки;
o причиновий зв'язок між діянням і наслідками, що настали;
o місце;
o час;
 o спосіб;
o обстановка;
o знаряддя;
o засоби вчинення злочину.
 Суб'єкт злочину, має ознаки:
o фізична особа;
o осудність;
o вік кримінальної відповідальності;
o ознаки спеціального суб'єкта.
 Суб'єктивна сторона злочину, має ознаки:
o вина;
o мотив;
o мета;
o емоційний стан.
9. Особливості притягнення до кримінальної відповідальності неповнолітніх:
Для неповнолітніх передбачені особливі, менш суворі, більш гуманні умови
кримінальної відповідальності та покарання, порівняно з дорослими
злочинцями, а саме:
За певних умов допускається можливість звільнення неповнолітнього від
кримінальної відповідальності із застосуванням до нього примусових заходів
виховного характеру;
Скорочено види покарань та обмежено строки встановлених покарань;
Передбачено більш м’які вимоги (умови) для звільнення від кримінального
покарання;
Зменшено строки після спливу яких до неповнолітнього можливе застосування
умовно-дострокового звільнення, а також строки погашення і зняття судимості.