Основи - Правознавства - 9клас - ЗЗСО - (Ремех Т.. Пометун О.)

Тетяна Ремех, Олена Пометун
Підручник для 9 класу

закладів загальної середньої освіти
Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України
Київ
«Літера ЛТД»
2022
Електронний додаток:
http://www.e-litera.com.ua/osnovy-pravoznavstva-9-klas-2022/
Зміст
ВСТУП
§ 1. ЩО ВИВЧАЄ ПРАВОЗНАВСТВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
Розділ . 1
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
§ 2. ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА . . . . . . . . . . . . 12
§ 3. ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
§ 4. ЩО ТАКЕ ПРАВО І ЗАКОНОДАВСТВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
§ 5. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СОЦІАЛЬНІ НОРМИ
В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28
Розділ . 2
ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ.
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
§ 6. ЯКІ ОЗНАКИ І СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
§ 7. ЩО ТАКЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
§ 8. ЩО ТАКЕ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . 42
§ 9. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ
ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
Розділ . 3
ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
§ 10. ЯК КОНСТИТУЦІЯ ВРЕГУЛЬОВУЄ ЖИТТЯ ДЕРЖАВИ,
ГРОМАДЯН І СУСПІЛЬСТВА. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
§ 11. ЯК ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА . . . . . . . . . . . . . . . . 57
§ 12. ЯКІ ПРАВА, СВОБОДИ Й ОБОВ’ЯЗКИ МАЮТЬ
ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
3
§ 13. ЯКИМИ Є ПОВНОВАЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ, ПРЕЗИДЕНТА
ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
§ 14. ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . 72
§ 15. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН . . . . . . . . . 76
Розділ . 4
НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ,
СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ
І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
§ 16. ЩО РЕГУЛЮЄ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 83
§ 17. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАСНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ. 88
§ 18. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ. . . . . . 93
§ 19. ХТО І ЯК УТВОРЮЄ СІМ’Ю. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
§ 20. ЯКІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ . . . . . . . . . . . . . 107
§ 21. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ
І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ . . 114
§ 22. ЯК ЗАКОНОДАВСТВО РЕГУЛЮЄ ПРАВО НА ПРАЦЮ
ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
§ 23. ЯКІ ТРУДОВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127
§ 24. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
НЕПОВНОЛІТНІХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132
§ 25. ЧОМУ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Є ОСНОВОПОЛОЖНОЮ
ГАЛУЗЗЮ ПРАВА УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137
§ 26. У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА . . . . . . . 143
§ 27. ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
І ПОКАРАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149
§ 28. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ
АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
Розділ . 5
ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ
§ 29. ХТО ТАКІ ФАХІВЦІ-ПРАВНИКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 161
§ 30. ЯКІ ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ . . . . . . . . . . . . . 167
§ 31. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ . . . . . . 173
ПІДСУМКОВЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ «ПРАВОВА ОБІЗНАНІСТЬ –
ЗАПОРУКА ЖИТТЄВОГО УСПІХУ» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 177
4
Шановні друзі!
Перед вами підручник із нового для вас предмета – основ
правознавства. Більшість звичних форм нашої повсякденної
поведінки передбачені й регламентовані правом, хоча ми і не
задумуємося про це.
Право виникло ще в давнину, упродовж довгого часу
впливало на розвиток людства й нині відіграє важливу роль у
житті держави, суспільства й кожної людини.
Знання норм права, їх застосування й дотримання робить
життя людини, спільнот, держави ефективним і безпечним.
Протягом року ви поглиблюватимете знання про причини
виникнення держави, її типи та форми, українську державу та
її органи, про правові норми, галузі права та законодавство.
Цей підручник з основ правознавства допоможе вам сформу-
вати уявлення про право як засіб упорядкування суспільних
відносин і вміння використовувати його у своєму житті.
Ви зможете опанувати нові знання й розвинути багато корис-
них умінь і навичок, які знадобляться вам не тільки після за-
кінчення освітнього закладу, а вже сьогодні.
Для орієнтування у підручнику запропоновано рубрики,
значки-символи та різні види шрифтів.
1
Піктограма 1 позначає завдання (запитання) до тексту,
яке потрібно виконати перед опрацюванням тексту або на
основі інформації, отриманої з нього.
2
Піктограма 2 вказує на вправи, які ви виконуватимете
індивідуально.
3
Піктограма 3 позначає завдання, над якими потрібно по-
працювати разом.
4
Піктограма 4 стоїть там, де ви маєте обговорити питання в
загальному колі або подискутувати.
5 Правові ситуації для розгляду й аналізу можна знайти за

піктограмою 5. Працюючи над завданнями, уявляйте себе
учасниками змодельованої ситуації або консультантами з цих
питань.
У тексті напівжирним курсивом подано нові для вас по-
няття, визначення яких є безпосередньо в тексті, а у врізки
напівжирним курсивом винесено «поняттєвий мінімум»
предмета. Усі ці поняття й терміни важливі для розуміння
тексту, ви обов’язково маєте їх засвоїти.
5
В окремих темах є матеріали під назвою «Добрі поради», де описано спосо-
би виконання завдань або ефективні поведінкові моделі в тих чи тих правових
ситуаціях.
«Перевірте засвоєне» – таку рубрику ви знайдете після кожного парагра-
фа. Подані звичайним шрифтом запитання й завдання допоможуть повторити
зміст. Запитання і завдання курсивом спрямовані на перевірку вашого розумін-
ня матеріалу уроку загалом. Не залишайте їх поза увагою – опрацюйте їх на
уроці або вдома.
Наприкінці кожного розділу вміщено:

– короткі життєписи відомих українських правників та завдання до них у
рубриці «Постаті українського права». Скориставшись інтернет-ресурсами та
запропонованими в рубриці алгоритмом і завданнями, ви можете знайти відо-
мості й про інших юристів, які працювали в тій чи тій царині права;
– завдання для узагальнення та перевірки того, що ви опанували з розділу і
чого навчилися.
Окремі завдання потребуватимуть пошуку додаткової інформації чи роботи

з фрагментами нормативно-правових актів, що розміщені на електронних ре-
сурсах.
Пізнавальні, дослідницькі, проєктні й творчі завдання ви знайдете в Елек-
тронному зошиті до підручника. Щоб поглибити розуміння матеріалу уроку чи
теми, виконайте завдання під QR-кодом.
Сподіваємося, що цей предмет стане одним із камінчиків, який, за мудрим

висловом індійського філософа, зможе змінити течію річки вашого життя.
Тож запрошуємо вас до подорожі у світ права!
Бажаємо успіхів у навчанні та опануванні основ правознавства!
Автори
6
Вступ
§1. ЩО ВИВЧАЄ ПРАВОЗНАВСТВО
1. Якою є роль права і законів у житті людини,

спільноти, суспільства
Як регулювали свої взаємини люди у первісні часи?

Поясніть поняття «ритуал», «міф», «звичай», «релігійна норма»
(можна скористатися підручниками з історії). Наведіть приклади.
Обґрунтуйте, чому виникли ці поняття і як вони пов’язані
між собою.
Що таке право?
Чому постала потреба в нормах права і законах?
Скориставшись схемою, поясніть значення слова «право».

Як ви думаєте. яке значення цього слова лежить в основі назви нашого пред-
мета?
ПРАВО
система правил поведінки, здатність, можливість

норм, що існують об’єктивно, людини робити що-небудь,
незалежно від волі користуватися чим-небудь,
чи бажання окремої людини вимагати чогось
7
«Право» має чимало спільнокореневих слів, як-от «правило», «правда»,
«справедливість». Слово «право» здавна означало щось правильне, що убезпе-
чує від кривди, сваволі. Недарма збірка законів Русі-України мала назву «Русь-
ка правда». Зародилося право для впорядкування й урегулювання відносин у
суспільстві приблизно наприкінці IІІ – на початку IІ тисячоліття до н. е., хоча є
свідчення про значно давніші його прояви.
У стародавні часи право розуміли як накази і приписи держави, які занесено
в закон. Тоді право ототожнювали з виявом волі Божої, вважаючи, що вона ви-
значає правила поведінки, яких мають дотримуватися люди. Згадаймо слова
апостола Павла з його Послання до Римлян: «Нехай кожна людина кориться
вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від
Бога». Цю волю розуміли, витлумачували і доводили до відома підданих влада,
держава й законодавці давніх державних утворень. Скажімо, в Кімерії – царі,
воєводи, жерці, в Скіфії – вожді-воєначальники, ворожбити. Саме вони визна-
чали, що є право, а що – сваволя.
Здавна дійшло до нас й інше розуміння права – як припису чинити по
справедливості, не зовнішнього примусу. В його основі лежить давньоримське
поняття jus – «право» (звідси і justitia – «справедливість»). З такого погляду
право народжується не в думках представників влади, а в суспільстві, в спіль-
ному житті й діяльності людей, де вони постійно взаємодіють, обстоюючи
власні інтереси і погоджуючи їх з інтересами інших.
Юридична наука визначає право як
Юридичний – пов’язаний із законо- міру свободи, головна функція якої –
давством, правовими нормами встановити межу свободи там, де вона
та їх практичним застосуванням. суперечить свободі й інтересам іншої
людини. Право наче компас вказує лю-
дині орієнтири поведінки у тій чи тій життєвій ситуації: що можна або слід ро-
бити, а що заборонено.
Право виступає юридичною основою держави. У своєму походженні, розви-
тку, значущості й практичному застосуванні право залежить від держави. А дер-
жава залежна від права у своїй організації, побудові, розвитку, вдосконаленні та
реалізації своїх функцій. Закріплюючи веління влади в офіційних документах,
держава робить їх обов’язковими для людей.
Правові норми не є застиглими правилами. З розвитком суспільства
виникають нові норми, перестають бути чинними або ж змінюються ті, що вже
існували, адже складаються нові відносини, що потребують правового врегулю-
вання.
Чому для різних етапів розвитку суспільства характерне певне

розуміння права?
Яке значення мають право і закони в житті суспільства нині?
8
§1.
2. Які зміст, завдання і структура предмета
ЩО ВИВЧАЄ ПРАВОЗНАВСТВО
Індивідуально заповніть опитувальник, зберігаючи нумерацію
пунктів і підпунктів.
Відповідайте на запитання правдиво, ставлячи потрібні позначки.
Вибирайте відповідь «так» або «ні», а там, де стоять цифри,
позначайте одну з них (завважте, що 1 – це «ніколи», 2 – «інколи»,
3 – «часто», 4 – «майже завжди», 5 – «завжди»).
Візьміть до уваги, що це не змагання. Тут немає правильних або
неправильних відповідей.
Довго не роздумуйте. Якщо запитання вам не зрозуміле,
зверніться по допомогу до вчителя.
Звертайте увагу на нові для вас терміни й поняття.
1. Що я знаю про державу

1.1. Я можу назвати причини виникнення держави так / ні
1.2. Я можу навести приклади держав з історії 12345
1.3. Я розумію, що таке функції держави так / ні
1.4. Я розрізняю держави за формою правління, територіальним так / ні
устроєм і політичним режимом
2. Що я знаю про правила і закони
2.1. Я знаю, що таке соціальні норми так / ні
2.2. Я дотримуюсь правил поведінки в школі, сім’ї, у громадських 12345
місцях
2.3. Я розумію, чим право відрізняється від закону так / ні
2.4. Я можу пояснити значення права в моєму житті так / ні
3. Чи розумію я, що таке правопорушення і юридична відповідальність
3.1. Я вважаю свою поведінку правомірною 12345
3.2. Я стикався / стикалась у своєму житті з правопорушеннями так / ні
3.3. Я можу відрізнити проступки від кримінальних правопорушень так / ні
3.4. Я можу пояснити, коли і як саме людина відповідає за правопору- так / ні
шення
4. Що я знаю про нашу державу
4.1. Я можу охарактеризувати Україну як державу так / ні
4.2. Я знаю, які основні положення містить Конституція України так / ні
4.3. Я можу назвати органи державної влади в Україні так / ні
4.4. Я цікавлюсь діяльністю органів місцевого самоврядування моєї 12345
громади
9
5. Що я знаю про права і свободи людини та громадянина
5.1. Я можу пояснити поняття «права людини» так / ні
5.2. Я можу пояснити, що означає бути громадянином України так / ні
5.3. Я реалізую свої конституційні права як громадянин/громадянка так / ні
України
5.4. Мої батьки, інші представники моєї родини беруть участь у житті 12345
нашої держави та громади
6. Я беру участь у цивільних правових відносинах
6.1. Я є власником / власницею майна так / ні
6.2. Я можу розпоряджатися своїм майном і майном моєї сім’ї так / ні
6.3. Я можу навести приклади правочинів, які можуть вчиняти неповно- 12345
літні
6.4. Я та мої батьки обстоюють права споживача у разі їх порушення 12345
7. Що я знаю про сімейне право
7.1. Я знаю, що таке сім’я і шлюб так / ні
7.2. Мої стосунки з батьками регулюють норми сімейного права так / ні
7.3. Я виконую свої обов’язки щодо моїх батьків відповідно до поло- 12345
жень сімейного законодавства
7.4. Я знаю, куди звернутися в разі порушення моїх прав як дитини так / ні
8. Як захищає закон мої трудові права
8.1. Я знаю, що регулює трудове законодавство так / ні
8.2. Я маю право на підприємницьку діяльність відповідно до закону так / ні
8.3. Я маю право на оплату праці, якщо працюватиму так / ні
8.4. Я можу пояснити, як законодавство захищає права неповнолітніх у так / ні
трудових відносинах
9. Як я орієнтуюся в адміністративному й кримінальному праві
9.1. Я знаю, що регулює адміністративне право так / ні
9.2. Я знаю, що таке адміністративне стягнення так / ні
9.3. Я можу пояснити, чому кримінальні правопорушення небезпечні так / ні
для суспільства
9.4. Я можу назвати принаймні три види кримінальних правопорушень, так / ні
за які кримінальна відповідальність настає з 14 років
10. Хто захищає мої права та законні інтереси
10.1. Я цікавлюся діяльністю людей правничих професій так / ні
10.2. Я можу пояснити завдання судів України так / ні
10.3. Я знаю повноваження патрульних і дільничних офіцерів так / ні
10.4. Я звертаюся до поліції у разі потреби в певних життєвих ситуаціях 12345
Які думки і почуття виникли у вас під час цієї роботи?

Які запитання були для вас легкими, які – важкими чи незрозуміли-
ми? Чого, на вашу думку, ви можете навчитися за цей рік?
Чи змінилося ваше розуміння значення права в житті людей?
Що таке правознавство? Чому новий предмет має назву «Основи

правознавства»? Про що йтиметься у кожному його розділі?
Порівняйте свої очікування з текстом, поданим нижче.
10
§1.
Термін «правознавство» має два складники – «право» і «знати». Тож но-
вий предмет збагатить вас знаннями про право як систему загальнообов’язкових
правил, що регулюють поведінку людей.
Мета предмета «Основи правознавства» – допомогти вам опанувати основи
ЩО ВИВЧАЄ ПРАВОЗНАВСТВО
правових знань, усвідомити правові орієнтири поведінки людини.
Ви ознайомитеся з правилами і законами й тим, як застосовувати їх у по-
всякденному житті; дізнаєтеся, як будувати стосунки з іншими людьми, і те, які
норми й правила регулюють поведінку неповнолітніх; навчитеся розрізняти
права й обов’язки людини та громадянина, а також врегульовувати складні (по-
декуди – конфліктні) життєві ситуації на основі правових норм, зрештою, зна-
тимете, до кого потрібно звертатися по правничу допомогу.
Предмет «Основи правознавства» навчить вас:
– пояснювати, що таке право і держава, яка їхня роль у житті людини, су-
спільства і держави;
– визначати правові поняття і терміни;
– опрацьовувати окремі положення нормативно-правових актів;
– аналізувати, моделювати, оцінювати правові ситуації, послуговуючись
положеннями законів;
– спілкуватися, дискутувати з однокласниками й однокласницями, колектив-
но розв’язувати правові проблеми;
– застосовувати на правовому матеріалі критичне мислення, аналіз, синтез,
оцінку;
– формулювати власне ставлення до права і законів, їхнього місця й зна-
чення в нашому житті.
Розгляньте схему. Які розділи містить предмет, який ви вивчатимете? Про
що, на вашу думку, йтиметься в кожному з розділів?
Розділ 3.
Основи
Розділ 2. конституційного Розділ 4.
Правовідносини. права України Неповнолітні
Правопорушення.
як суб’єкти
Юридична
правовідносин
відповідальність
Розділ 1. «Основи Розділ 5.

Основи теорії правознавства» Якщо право –
держави це професія
і права
Перевірте
засвоєне 1. Що таке «правила», «право», «правознавство»?
2. Завершіть речення: «Від вивчення предмета “Основи пра-
вознавства” я очікую…».
11
Розділ 1.
ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
§2. ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА

І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА
1. Які причини виникнення держави

Наведіть приклади відомих вам держав з історії. Які основні причи-
ни виникнення держави? Опрацюйте текст і заповніть комірки
схеми.
Перехід до
... ... Виникнення
відтворювального .... .... держави
господарства
Держава існувала не в усі періоди історії людства. Первісні спільноти утво-

рювалися на основі кровноспоріднених зв’язків і були соціально однорідними.
Управляли ними старійшини або загальні збори. Повсякденну діяльність та
взаємини людей регулювали звичаї, традиції, табу, що відображали інтереси
більшості цієї спільноти.
Виникнення держави і права пов’язують із розвитком виробництва, перехо-
дом від ведення привласнювального до відтворювального господарства, спря-
мованого на перетворення природи та виробництво знарядь праці, продуктів
харчування тощо. Внутрішня організація сімейно-родових груп ускладнилася,
12 Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

§2.
люди набували нових виробничих і культурних навичок. Відбувся поділ праці
й видів діяльності: землеробство відокремилося від скотарства, з’явилося ре-
месло й зародилася торгівля. Така система виробництва посприяла його ефек-
тивності: виробленого продукту вистачало не лише для задоволення потреб
ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА

спільноти – виник його надлишок. Общини почали обмінювати його між со-
бою, і в такий спосіб цей продукт набув ознак товару. З розвитком товарного
виробництва з’явилися торговці, купці.
Виробництво продукту для обміну спричинило появу приватної власності
на знаряддя й результати праці. Це створило умови для присвоєння результа-
тів чужої праці та подальшого майнового і соціального розшарування. Суспіль-
ство розкололося на групи людей із різними статками та з різними, почасти
протилежними інтересами. Таке розшарування призвело до соціальних кон-
фліктів між родовою знаттю та іншими представниками роду, а також із
прийшлим населенням. Якісно нові суспільні відносини потребували нової
суспільної організації й нових способів управління.
Чому виникнення держави в різні часи й у різних частинах світу має
певні особливості? Проілюструйте це прикладами з історії.
2. Які ознаки держави

Із чим асоціюється у вас слово «держава»? Спробуйте дати визна-
чення поняття «держава». Порівняйте його з наведеним у тексті
підручника.
Визначити, що таке держава, непро-
Держава – це універсальна полі-
сто. Давньогрецький філософ Аристо- тична форма організації суспіль-
тель вважав її уособленням розуму, ства, яка забезпечує захист і
справедливості, краси і загального блага. узгодження індивідуальних, групо-
На його думку, держава – це відобра- вих та загальносуспільних інтересів
ження природної сутності людини як за допомогою права на певній
«політичної особини», яка прагне до території.
«спільного співжиття». Давньоримський
політичний діяч Цицерон розглядав державу як союз людей, об’єднаних ідеями
загальної користі й справедливості. Натомість англійський мислитель Томас
Гоббс порівнював державу з Левіафаном – чудовиськом, описаним у Біблії.
Французькому королю Людовику XIV приписують вислів «Держава – це я».
А для українського правознавця і громадського діяча кінця ХІХ – початку
ХХ століття Богдана Кістяківського держава є культурним людством, яке живе
в культурній спілці.
Державі як формі організації суспільства притаманні певні ознаки незалеж-
но від часу виникнення та існування. Вони пов’язані з таким поняттям, як дер-
жавна влада. Політико-правову властивість державної влади самостійно і віль-
но вирішувати всі суспільні справи називають суверенітетом держави. Він
Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 13
поширюється на певну територію (відокремлену кордонами частину земної,
водної поверхні та повітряний простір) та її населення. Влада в державі є пред-
ставником усього суспільства, поширюється на всіх людей на її території та гро-
мадян за її межами.
Державна влада здійснюється через механізм держави – законодавчі, вико-
навчі, судові органи, органи контролю та нагляду, державні підприємства та
установи. Систему органів державної влади називають апаратом держави.
Держава встановлює загальнообов’язкові правила поведінки – норми права,
втілюючи в них свої владні веління. А для здійснення своїх завдань і функцій у
різних сферах стягує в державну казну обов’язкові платежі – податки, збори,
мито та ін.
Розгляньте елементи схеми. Назвіть основні ознаки держави.
Поясніть одну–дві з них. Обміняйтеся думками з однокласниками
та однокласницями.
державний система
суверенітет права
територія механізм
та населення держави
податкова
публічний
та фінансова
характер влади
системи
3. Що таке державна влада

Що таке, на вашу думку, влада? Чим державна влада відрізняється
від інших видів соціальної влади?
Влада притаманна виключно люд-

Державна влада – це вид публіч-
ного політичного впливу, який чи-
ському суспільству. Це певний тип від-
нять держава та її органи. носин залежності й підлеглості між
Це здатність держави підпорядко- людьми та їхніми спільнотами, за яких
вувати своїй волі поведінку людей одні через авторитет, переконання або
і діяльність організацій, розташова- примус здійснюють свою волю,
них на її території. нав’язуючи її іншим.
Оскільки влада існує в суспільстві,
поширюється на людей і регулює певні відносини між ними, то її називають со-
ціальною. Вона має багато різновидів. Скажімо, за сферами впливу може бути
економічною, політичною, релігійною. Залежно від того, кому влада належить,
§2.
розрізняють батьківську владу, владу народу, глави держави тощо. За соціаль-
ними групами, в яких вона існує, виокремлюють, приміром, сімейну чи держав-
ну владу.
Держава і право нерозривно пов’язані з політичною владою. Політичну вла-
ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА

ду, що реалізується через державні органи за допомогою норм права, називають
державною владою.
Вона відображає відносини між соціальними групами, між національностя-
ми, між державами на міжнародному рівні, суперництво між партіями за владу
в державі тощо.
Розгляньте схему та поясніть одну (на вибір) з особливостей дер-
жавної влади. Чим, на вашу думку, вона відрізняється від інших видів
соціальної влади?
Найвища серед видів Можливість скасовувати

влади (верховенство будь-які вказівки іншої
державної влади) Особливості суспільної влади
державної
Поширення владних влади Наявність засобів
повноважень на все
впливу (законодавство,
населення, усі суспільні
правосуддя тощо), яких
організації країни
не має жодна влада
(універсальність
в суспільстві
державної влади)
4. Якими функціями наділена держава

Що таке, на вашу думку, функції держави? Наведіть приклади.
Порівняйте свої думки з текстом параграфа.
Держава як форма організації суспільства має певне призначення: через

створені нею органи вона впливає на суспільні відносини. Однак функції дер-
жави не слід ототожнювати з функціями окремих державних органів, які ма-
ють певне коло повноважень.
Держава виконує внутрішні та зо- Функції держави – це основні
внішні функції. Внутрішні пов’язані з ре- напрями і види її діяльності, в яких
алізацією завдань держави всередині проявляються її сутність
і призначення в суспільстві.
країни. Скажімо, забезпечення народо-
владдя, соціального захисту, охорони
прав і свобод громадян, публічного порядку, гарантування законності. Нато-
мість зовнішні функції вона здійснює на міждержавному рівні. Приміром, обо-
рона країни, зовнішньоекономічне партнерство, державна підтримка іноземних
інвестицій, оборона країни, співробітництво з іншими державами в розв’язанні
глобальних екологічної, сировинної, енергетичної, демографічної проблем.

За часом виконання функції держави поділяють на постійні – ті, що прита-
манні державі на всіх етапах її існування (наприклад, створення системи опо-
даткування), і тимчасові – ті, що обмежені в часі, зумовлені специфікою за-
вдань держави в окремі історичні періоди (як-от ліквідація наслідків стихійного
лиха чи введення карантину через пандемію).
За соціальним значенням державної діяльності функції поділяють на основні
й додаткові. Основні характеризують призначення держави, загальні, найваж-
ливіші напрями її діяльності на певному етапі розвитку: законодавча, виконав-
ча, судова, економічна, соціальна, правоохоронна тощо. Додаткові функції – це
складники основних. Наприклад, у функції оборони країни можна виокремити
чимало допоміжних напрямів діяльності держави, як-от зміцнення збройних
сил, сприяння науково-технічному прогресу для забезпечення їх озброєнням
тощо.
Заповніть таблицю «Функції держави» і наведіть приклади до кож-

ного виду функцій.
ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ
За сферою виконання завдань За часом виконання За соціальним значенням
Перевірте
засвоєне 1. Назвіть нові поняття і терміни та поясніть кілька з них.
2. Що таке держава? Які її основні ознаки?
3. Що характеризує державну владу?
4. Що таке функції держави? Які вони?
5. На основі схеми поясніть, що таке внутрішня і зовнішня

сторони державного суверенітету. Які зміни відбулися з
проголошенням незалежності нашої держави в 1991 році?
ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ
Зовнішня сторона
Внутрішня сторона самостійність і незалежність у зовнішніх
виключне право на законодавство, відносинах, неприпустимість втручання
управління та юрисдикцію у внутрішньодержавні справи ззовні,
всередині держави крім ситуацій, передбачених
в межах усієї її території міжнародним правом
6. Проаналізуйте матеріали масмедіа та знайдіть і запишіть

інформацію про те, як держава Україна виконує ту чи ту
функцію.

§3.
§3. ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ
ІСНУЮТЬ
ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ

1. Що таке державний лад
Як пов’язані між собою поняття «держава» і «державний лад»?
Що таке, на вашу думку, форма держави?
Порівняйте ваші міркування з текстом параграфа.
Державний лад – це будова, організація держави. Його зумовлюють соці-

ально-економічні чинники, природні та кліматичні умови, національно-істо-
ричні й релігійні особливості, традиції,
культурний рівень розвитку суспільства Державний лад – організація
тощо. держави, що охоплює її політичну
Близьке за значенням до державного систему, державний устрій, систе-
ладу поняття «форма держави». Воно му державних органів, виборчу
систему, а також основні засади
відображає особливості державної вла-
взаємовідносин держави і особи.
ди і взаємодії держави та суспільства.
Щоб ефективно виконувати своє
призначення, держава має бути певним чином розбудована й влаштована. Те-
риторія, населення, організація влади – це важливі характеристики будь-якої
держави. Утім, держави різняться способами організації влади та впливу на
громадян і спільноти, а також територіальною будовою, що визначають їх фор-
му правління, державний устрій та політичний режим.
На основі схеми поясніть сутність кожного з елементів форми

держави. Наведіть приклади з історії чи географії, що наочно
ілюструють їх зміст.
форма порядок створення і організації вищих органів державної

державного влади, визначає їхні повноваження, структуру, принципи
правління взаємовідносин між ними, ступінь участі населення в їх
ФОРМА ДЕРЖАВИ
утворенні
форма спосіб територіального устрою, певний порядок відносин

державного між центральною, регіональною, місцевою владою
устрою
форма методи і способи впливу державної влади, що визначають

політичного ступінь свободи та правового статусу особи
режиму

2. Які форми державного правління, територіального
устрою та політичного режиму існують
Виберіть одне із завдань. Опрацюйте фрагмент, обговоріть
і представте відповіді на запитання іншим групам.
Завдання групи 1
Що таке монархія? Які її основні ознаки?
Які є види монархій? У чому їх відмінності?
Поінформуйте інші групи про те, що ви дізналися.
Упродовж кількох століть у світі па-

Монархія – форма державного
правління, за якої державна влада
нувала така форма правління, як монар-
зосереджена повністю або частко- хія.
во в руках однієї особи – монарха, В історії були різні види монархій:
передається у спадок і не залежить східна деспотія, антична (рабовласниць-
від волі населення. ка), феодальна (ранньофеодальна, стано-
во-представницька, абсолютна); консти-
туційна тощо. Розрізняють необмежені (абсолютні) та обмежені монархії.
Необмежена (абсолютна) монархія Обмежена монархія

Державну владу зосереджено в руках Владу монарха обмежено конституцією.
монарха. Він веде законодавчу роботу, Парламент є законодавчим органом. Він
формує уряд і керує ним, контролює формує уряд, який йому підзвітний.
правосуддя та місцеве самоврядування. Приклади: Велика Британія, Іспанія,
Приклад: Франція за Людовика ХІV. Данія, Швеція, Бельгія, Голландія, Японія
та ін.
У сучасному світі абсолютні монархії трапляються вкрай рідко. До них від-

носять, зокрема, Саудівську Аравію, Оман, ОАЕ, Бахрейн, Бруней. Приміром,
у Султанаті Оман відсутні конституція і парламент, державне життя спирається
на Коран, а султан одночасно є найвищою духовною особою.
Обмежена монархія може бути парламентською, конституційною чи дуаліс-
тичною. Сучасні монархії здебільшого парламентські (Японія, Іспанія, Швеція,
Данія та ін.). У дуалістичній монархії існують два центри влади: юридично і
фактично владу розділено між урядом, який формує монарх (чи призначений
ним прем’єр-міністр), і парламентом. Монарх призначає уряд, який відповідає
виключно перед ним. Парламент, наділений законодавчими повноваженнями,
не впливає на формування уряду та його діяльність. Законодавчі повноваження
парламенту обмежені монархом. Він має абсолютне (таке, яке не може подолати
парламент) право вето щодо законів та право розпуску парламенту. Окремі
риси дуалістичної монархії збереглися в деяких сучасних країнах (Султанат
Бруней, Кувейт, Королівство Тонга).

§3.
Що таке республіка? Які її основні ознаки?
Які є види республік? У чому їх відмінності?

В історії існували різні види респу-

Республіка – форма державного
блік: антична, середньовічна (феодаль- правління, за якої вищу державну
на), буржуазна, соціалістична. владу здійснює представницький
Основними ознаками республіки як орган – парламент, представників
форми правління є: можливість участі якого обирають громадяни держа-
громадян в управлінні державою; наяв- ви на певний строк.
ність вищих виборних органів влади;
розподіл влади на законодавчу, виконав-
чу, судову; певна процедура ухвалення рішень вищими органами влади тощо.
Залежно від того, хто формує уряд, кому він підзвітний і підконтрольний,
республіки поділяють на: парламентські, президентські та змішані (президент-
сько-парламентські й парламентсько-президентські).
Парламентська Президентська Змішана

республіка республіка республіка
Верховна влада Президента і парламент оби- Парламент і президента оби-
належить парламен- рає народ. рають громадяни на певний
ту, депутатів якого Президент: строк.
обирають громадя- – є главою держави та главою Президент може: пропонува-
ни держави на пев- уряду; ти чи призначати представ-
ний строк. – формує склад уряду, яким ників уряду.
Парламент: керує і який відповідає пе- Парламент може:
– ухвалює закони; ред ним; – контролювати уряд за до-
– формує уряд, – має право вето щодо рішень помогою державного бю-
відповідальний парламенту; джету, винесення резолю-
перед ним; – може за певних обставин ції недовіри;
– обирає президен- розпустити парламент. – усунути президента з поса-
та або бере участь Парламент може: ди.
у його обранні. – обмежувати дії президента Уряд є відповідальним як
Приклади: Італія, й уряду за допомогою зако- перед президентом, так і
Греція, Індія, Чехія, нів і формування бюджету; перед парламентом.
Угорщина, Ізраїль, – відсторонити президента від Приклади: Франція, Україна,
Німеччина, посади. Фінляндія.
Туреччина. Приклади: США, Колумбія,
Мексика.

Яку державу називають унітарною? У чому її особливості?
За формою державного (територіаль-

Унітарна держава – це централі-
зована єдина держава, територію
ного) устрою держави поділяють на
якої поділено на адміністративно- прості (унітарні) й складні (наприклад,
територіальні одиниці, що не федерація).
мають ознак суверенітету. Унітарну державу характеризує
повна політична єдність та відсутність
політичної самостійності адміністративно-територіальних одиниць. У складі та-
кої держави немає державних утворень, що мають ознаки суверенітету. В ній
єдині: система права і законодавства, конституція, громадянство, судова систе-
ма, державна символіка. Існує єдина структура апарату держави, повноваження
якого поширюються на всю її територію. У міжнародних відносинах унітарна
держава постає як єдиний (одноосібний) представник.
Унітарні держави бувають централізованими (Швеція, Данія та ін.) і децен-
тралізованими, де регіони мають певну самостійність у вирішенні певних пи-
тань (Іспанія, Франція); однонаціональними (наприклад, Польща, Болгарія,
Японія) або багатонаціональними (наприклад, Україна, Китай, Монголія, Су-
дан). Багатонаціональні держави можуть мати у своєму складі національну або
територіальну автономію.
Що таке федерація?
Що називають імперією?
Які особливості конфедерації як союзу держав?
Федерація – це складне за формою

Федерація – це союзна держава,
до складу якої входять державні
державного устрою утворення. Така дер-
утворення (суб’єкти федерації), жава постає на основі розподілу функцій
що мають визначений суверенітет. між її суб’єктами і центром, що зафіксо-
вано в союзній конституції (наприклад,
Німеччина, Індія, Мексика, Канада). Федерації можуть бути побудовані за те-
риторіальним (США) або національно-територіальним принципом (Росія).
З уроків історії та географії ви знаєте також про таке складне за державним
устроєм утворення, як імперія. Вона складається із метрополії (власне держа-
ви) та колоній (залежних територій). Імперія – це держава, що збільшує свої те-
риторії за рахунок приєднання захоплених земель, наприклад, Османська імпе-
рія, Британська імперія.

§3.
Конфедерація – це союз держав, об’єднаних задля досягнення певних цілей
зі збереженням в усіх питаннях їх повної самостійності. Конфедерації – нестійкі
й перехідні державні утворення.
Відомі й інші форми асоційованих державних об’єднань, як-от співдруж-

ність, співтовариство, союз держав: СНД (Співдружність незалежних держав),
Європейський Союз, Митний союз тощо.
Що таке політичний режим?
Які політичні режими розрізняють?
У чому полягають відмінності між ними?
Політичний режим проявляється у способах здійснення державної влади.

Він характеризується як методами роботи державних органів, так і можливостя-
ми і формами діяльності політичних партій, рухів, інших об’єднань громадян.
Існують демократичний і недемократичний політичні режими. За демокра-
тичного режиму державна влада здійснюється за реальної участі громадян та
їхніх об’єднань у формуванні державної політики та утворенні державних орга-
нів. Основною ознакою демократичного режиму є законодавче закріплення й
дотримання державою (її органами та посадовими особами) прав і свобод лю-
дини. Розрізняють консервативний, радикальний, ліберальний демократичні
режими.
Для недемократичного (антидемократичного) політичного режиму харак-
терні диктатура групи або партії, одержавлення громадських організацій та гро-
мадського життя, мілітаризація суспільства тощо. Він ґрунтується на насильстві
держави над людиною, коли значно обмежено (а то й зовсім усунуто) можли-
вості реального впливу громадян та їхніх об’єднань на управління державою,
обмежено чи знехтувано основні права і свободи людини. Різновидом такого
політичного режиму є, наприклад, тоталітарний режим.
У більшості сучасних держав світу існують ті чи ті різновиди демократично-
го політичного режиму. Утім, в окремих державах (наприклад, Близького Сходу
чи Африки) зберігаються ознаки недемократичного режиму.
Перевірте
засвоєне 1. Назвіть нові поняття і терміни теми. Поясніть кілька з них.
2. Що називають формою держави, які її елементи?
3. Які існують види форм державного правління, державного
устрою та політичного режиму?
4. Проілюструйте основні поняття уроку прикладами сучас-

них держав.

§4. ЩО ТАКЕ ПРАВО
І ЗАКОНОДАВСТВО
1. Які ознаки права

Які соціальні норми вам відомі? Наведіть приклади. Чим відрізня-
ються норми права від інших соціальних норм? Поверніться до цих
запитань після опрацювання тексту пункту параграфа.
Відносини в суспільстві регулюють соціальні норми – загальні правила по-

ведінки, що виробило суспільство або група людей у процесі їхньої життєдіяль-
ності. Дотримання соціальних норм забезпечується різноманітними засобами
соціального впливу.
Найдавнішими правилами в історії людства були звичаї і традиції, а також
моральні норми, що визначають вчинки людей у категоріях добра і зла,
обов’язку, справедливості, совісті, честі. Пізніше виникли релігійні норми, що
відображають ставлення людей до Бога, регулюють порядок проведення релі-
гійних обрядів; корпоративні норми як правила об’єднань людей, спільнот.
Із появою держави сформувалося право – правила поведінки, які встанов-
лює держава для всіх, на кого поширю-
Право – це система загальнообо- ється її влада. Щоб надати нормам права
в’язкових формально визначених обов’язковості, держава закріплює їх в
правил поведінки – норм права, які офіційних документах – законах, поста-
встановлює і охороняє держава новах, указах тощо. Тому ознакою права
для регулювання суспільних відно- є його формальна визначеність у кон-
син. кретних правових актах.
Норми права відрізняються від ін-
ших соціальних норм тим, що їх охороняє держава. Вона через свої органи має
забезпечувати умови, за яких норми права діятимуть ефективно. У разі невико-
нання або недотримання правових норм державні органи (поліція, прокуратура,
суд) можуть вжити до порушника заходи державного примусу.
Норми права – це зразки поведінки людини в типових, повторюваних, сус-
пільно значущих ситуаціях. Вони регламентують (точно визначають) поведінку
будь-якої особи, надаючи їй певні права і вимагаючи від неї виконання встанов-
лених ними обов’язків. Тому право має загальну дію. Зрештою, право – це не
просто сукупність принципів і норм, а їх система, де всі елементи пов’язані й
узгоджені.
Заповніть комірки схеми «Ознаки права» і поясніть кожний її еле-
мент.
ознаки
права

§4.
2. Що таке джерела права
ЩО ТАКЕ ПРАВО І ЗАКОНОДАВСТВО

Опрацюйте пункт параграфа та поставте до нього два–три
запитання. Обговоріть ці запитання з однокласниками та
однокласницями.
Щоб правові норми стали відомими тим учасникам суспільних відносин,

чию поведінку вони покликані регулювати, їх мають певним чином оформити.
Державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм
називають джерелами права.
Одне із найдавніших джерел права – правовий звичай. Особливість правово-
го звичаю полягає в тому, що держава надає йому обов’язковості норми права
(наприклад, закріплення у трудовому законодавстві свята Різдва як неробочого
дня).
Норми права, оформлені у вигляді офіційних документів державних орга-
нів, називають нормативно-правовими актами. Їх приймає за встановленою
процедурою уповноважений орган держави. В Україні нормативно-правові акти
мають офіційну назву (закон, постанова, наказ, рішення), у них зазначено орган,
який їх ухвалив, дату прийняття й те, коли вони набувають чинності, а також
порядковий номер. Правові акти – найпоширеніші джерела (форми) права як у
нашій, так і в багатьох державах світу.
До джерел права належить правовий договір – документ, створений за взаєм-
ною домовленістю суб’єктів, що забезпечується державою (наприклад, колек-
тивний договір між адміністрацією і колективом підприємства у трудовому
законодавстві). Правові договори (угоди, пакти) – це також джерела міжнарод-
ного права (приміром, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права).
Правовий прецедент як джерело права – це рішення суду з конкретної спра-
ви (адміністративної або кримінальної), яким суди держави послуговуються у
розв’язанні аналогічних справ. Як джерело права він поширений у Великій Бри-
танії, США, Австралії.
Заповніть комірки схеми. Наведіть приклади джерел права.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм

3. Яку будову має система права
Як, на вашу думку, співвідносяться поняття «система права»,
«галузь права», «інститут права»? Порівняйте ваші міркування
з текстом пункту параграфа.
Право як внутрішньо узгоджена сис-

Норма права – це загальнообо-
в’язкове формально визначене
тема загальнообов’язкових правил пове-
правило поведінки, чинне в часі дінки має певну будову. Систему права
й просторі, що встановлює складають такі елементи, як норма пра-
і охороняє держава. ва, галузь права і правовий інститут.
Норми права – первинний елемент
цієї системи. На них поширюються за-
Галузь права – це сукупність норм
гальні ознаки і властивості права.
права, що регулюють якісно одно-
рідну сферу суспільних відносин
Правова норма – це програма пове-
певними методами. дінки людини в певній ситуації. Ця мо-
дель суто юридична: в ній уся поведінка
розписана як певні права й обов’язки
Правовий інститут – виокремлена тих, кого вона стосується. Зрозуміти, як
група норм права, які регулюють «працює в житті» окрема правова норма,
суспільні відносини у певній сфері.
допоможе визначення її будови. «Кла-
сична» норма права має такі елементи:
СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА
норма права = гіпотеза + диспозиція + санкція
Гіпотеза визначає умови, обставини, за яких діятиме певна норма права.

З гіпотези можна дізнатись про осіб, яким адресована норма, про територію і
час її дії тощо. Диспозиція – це ядро норми права, саме правило поведінки, пра-
ва та обов’язки певних суб’єктів. У ній вказано, якою повинна бути поведінка
суб’єкта за наявності фактичних обставин, передбачених гіпотезою. У санкції
зазначено наслідки невиконання чи порушення правила поведінки, зафіксова-
ного в диспозиції. Вони можуть бути в різних формах: у визнанні недійсними
певних дій, у примусі до вчинення певних дій тощо.
Норма права і стаття нормативно-правового акта – не одне й те саме. Три
елементи норми права – гіпотеза, диспозиція і санкція – можуть міститися в
різних статтях одного чи навіть різних документах. Тому важливо орієнтува-
тись у законодавстві, знати, які є галузі права, вміти аналізувати правові норми,
щоб визначити, як діяти в тій чи тій ситуації, відшукати відповіді на запитання,
які виникатимуть у житті або, у разі потреби, звернутися до правника – фахівця
з розв’язання певного правового питання.
За видами суспільних відносин, що є предметом їх регулювання, правові
норми об’єднують у галузі права. Наприклад, в Україні майнові відносини регу-

§4.
лює цивільне право, відносини в процесі праці – трудове, а у сфері публічного
управління – адміністративне право. А от державний лад України, права і сво-
боди громадян, повноваження державних органів визначає конституційне
право.

Ще один елемент системи права – правовий інститут. У перекладі з латини
це слово означає «встановлення», «установа».
Серед інститутів права розрізняють: галузеві – утворені нормами однієї га-
лузі права (наприклад, інститут громадянства (конституційне право) чи інсти-
тут шлюбу (сімейне право)) та міжгалузеві – охоплюють норми кількох галузей
права (приміром, інститут юридичної відповідальності за хуліганство). А ось ін-
ститут права власності як сукупність норм, що належать до цивільного, земель-
ного, кримінального та інших галузей права, називають комплексним. Існування
комплексних правових інститутів зумовлено наявністю порубіжних суспільних
відносин і, отже, необхідністю тісного взаємозв’язку між галузями права, «під-
ладжування» правового регулювання близьких за характером суспільних відно-
син.
4. Якою є система законодавства

Чи збігаються, на вашу думку, поняття «право» і «закон»? Що таке
законодавство? Поверніться до цих запитань після опрацювання
тексту параграфа.
Поняття «законодавство» у широ-

Закон – це офіційний письмовий
кому значенні – це сукупність усіх чин- документ, який містить норми
них у державі нормативно-правових ак- права та регулює найважливіші
тів (законів, постанов, указів тощо). суспільні відносини. Його ухвалює
Нормативно-правові акти за юри- законодавчий орган держави або
дичною силою поділяють на закони і референдум.
підзаконні акти. Закони держави є акта-
ми вищої юридичної сили. Серед них
Підзаконний нормативно-
основним є конституція. правовий акт – це документ ком-
У нашій державі закони приймає та петентного органу держави, який
вносить у них зміни парламент – Верхо- ухвалюють відповідно до закону,
вна Рада України. Водночас із питань і в на його основі та для його
порядку, визначеному законодавством, виконання.
їх може схвалювати і Всеукраїнський
референдум – загальне голосування громадян.
Органи державної влади й місцевого самоврядування видають підзаконні
акти, які конкретизують і втілюють у життя положення законів. Такі документи
ухвалюють уповноважені органи держави на основі законів. Вони мають відпо-
відати законам, не суперечити їм і узгоджуватися з ними.

До підзаконних актів належать постанови Верховної Ради України, укази
Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств
і відомств, рішення місцевих органів виконавчої влади і місцевого самовряду-
вання.
Від законів і підзаконних актів потрібно відрізняти індивідуально-правові
акти – юридичні документи, що видають задля вирішення на їх підставі кон-
кретних питань. Це документи застосування норм права (наприклад, рішення і
вироки суду, акт помилування, рішення про удостоєння конкретної особи дер-
жавної нагороди) й ті, що виникають як результат тлумачення правових норм
(приміром, рішення Конституційного Суду).
Скориставшись схемою, поясніть поняття «система законодав-

ства».
КОНСТИТУЦІЯ
ЗАКОНОДАВСТВО
конституційні
ЗАКОНИ
поточні
укази, постанови,
ПІДЗАКОННІ АКТИ
розпорядження, рішення, накази
Перевірте
засвоєне 1. Назвіть нові поняття і терміни теми. Поясніть два–три із
них.
2. Чим право відрізняється від інших соціальних норм?
3. Які є основні джерела права?
4. Що таке система права та з яких елементів вона склада-
ється?
5. Якою є будова правової норми? Що визначає кожний її
елемент?
6. Що називають системою законодавства?
7. До якої галузі права належать норми, що регулюють пра-

вові відносини: а) між патрульним поліцейським і водієм –
порушником правил дорожнього руху; б) між роботодав-
цем і працівником; в) між продавцем і покупцем; г) між
матір’ю, батьком і дитиною?
8. Чи є джерелом права: підручник із конституційного права
для студентів юридичного факультету університету;
підручник із основ правознавства для 9-го класу; письмо-
ве роз’яснення адвоката положень нормативного акта?
Свою відповідь поясніть.

§4.
Добрі поради
Якщо вам знадобиться інформація щодо нормативно-
правових актів, пам’ятайте:

 підписані Президентом України закони публікують у газеті
«Голос України», у «Відомостях Верховної Ради України»,
розміщують на офіційному вебсайті Верховної Ради;
 тексти законів, указів, постанов, рішень можна знайти на сайтах
відповідних органів державної влади та органів місцевого
самоврядування;
 на офіційному сайті Верховної Ради України www.rada.gov.ua
розміщено чинні закони, акти Президента України, Кабінету
Міністрів України, а також правові акти, що втратили чинність;
 знайти правовий документ в Інтернеті або на диску можна як
за його назвою, так і за ключовими словами або коротко
описаною ситуацією;
 комп’ютерні бази даних містять також коментарі фахівців, статті
з юридичних питань, зразки заяв, скарг, договорів, приклади із
судової практики тощо.

§5. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ.
СОЦІАЛЬНІ НОРМИ В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ
Яке значення мають соціальні норми для людей? До якого виду

соціальних норм належать наведені нижче правила? Поясніть.
1. У громадському транспорті поступайтеся місцем людям з інвалідністю.

2. Особи, які вчинили кримінальні правопорушення у віці від чотирнадцяти
до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за
окремі види кримінальних правопорушень.
3. Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаю-
чись правого боку.
4. Підтримуйте близьких людей, поводьтеся з ними дбайливо.
5. Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах,
встановлених законом.
6. Не свідчи неправдиво на ближнього твого.
В українській мові слово «право» має кілька значень: ним познача-

ють і можливості людини, і систему правил, санкціонованих
державою. Натомість в англійській використовують два слова:
right (право) і law (закон). Чи відрізняється у твердженнях значення
слова «право»? Якщо так, то як саме:
а) право – це система загальнообов’язкових правил поведінки;
б) правоохоронні органи забезпечують дотримання публічної безпеки і по-
рядку;
в) правозахисні організації опікуються захистом прав людини;
г) правопорядок – це стан упорядкованості суспільних відносин.
Вставте у речення відповідні слова із поданих нижче.
Право – це різновид … норм. Воно регулює ... людей і не стосується їхніх ду-
мок і почуттів.
Право постало пізніше за мораль, але воно тісно пов’язане з … нормами й
ґрунтується на них. Тож мораль допомагає … нормам встановлювати справедли-
вість у суспільстві, забороняючи, наприклад, те саме, що й правові ... : жорсто-
кість, крадіжку, зраду, наклеп, продажність тощо. Так само, як колись у людей
з’явилася потреба в колесі та хлібі, на певному етапі еволюції людського сус-
пільства виникла потреба в ... , що було, є й залишається одним із значущих за-
собів упорядкування … відносин.
Слова: суспільні, діяння, норми, право, моральні, правові, соціальні.

§5.
Порівняйте норми моралі і права за визначеними критеріями. Як
вони між собою пов’язані? Наведіть приклади.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СОЦІАЛЬНІ НОРМИ В ЖИТТІ ЛЮДЕЙ

Запитання для порівняння Норми моралі Норми права
Коли виникли
Що регулюють
Де існують
Чим підтримуються
Ступінь обов’язковості
Наслідки порушення
Поясніть кожну з основних ознак права.
Норми права встановлює (санкціонує) держава. Це означає...

Правова норма має загальну дію. Це означає...
Правова норма формально визначена. Це означає...
Правова норма – загальнообов’язкове правило поведінки. Це означає...
Правові норми охороняє держава заходами державного примусу. Це озна-
чає...
Які є види норм права за характером припису?

Наведіть до кожної групи таких норм приклади.
Представте результати роботи класу.
Норми права різняться за характером приписів, що містяться в них.

Є норми, що встановлюють обов’язок: ти мусиш зробити так. Напри-
клад, у статті 51 Конституції України зазначено, що батьки зобов’язані утри-
мувати своїх дітей до їхнього повноліття, а повнолітні діти зобов’язані пі-
клуватися про своїх непрацездатних батьків.
Є й такі, що уповноважують діяти певним способом, робити конкретні
дії для задоволення своїх потреб: ти можеш чинити ось так. Скажімо, стат-
тя 42 Конституції України стверджує, що кожен має право на не заборонену
законом підприємницьку діяльність.
Є й правові норми, які забороняють вчиняти недозволені дії чи зловжи-
вати своїми можливостями (правами): не роби цього. Наприклад, стаття 30
Конституції України встановлює, що не допускається проникнення до жит-
ла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше
як за вмотивованим рішенням суду.

На основі тексту доведіть, що правові норми важливі для кожної
людини і суспільства в цілому. Скористайтесь наведеними нижче
порадами.
Якщо потрібно захистити свою позицію, довести
щось, формулюйте думку за алгоритмом методу
«Прес»:
Позиція: я вважаю…
Пояснення: тому що…
Приклади: наприклад…
Висновок: отже…
Норми права як моделі, зразки поведінки людей у типових, повторюваних,

значущих для суспільства ситуаціях передбачають жорстко розписану поведін-
ку у вигляді певних прав та обов’язків учасників певних відносин. Наприклад,
особа має право звернутися до суду з позовною заявою для захисту своїх прав,
а суд повинен її прийняти.
Норми права виходять із формальної рівності тих, на кого поширюється
їхня дія. Приміром, виборче законодавство закріплює за всіма громадянами рів-
не право в один голос, незалежно від того, хто цей виборець.
Норми права покликані врівноважувати взаємні інтереси: якщо хочеш, щоб
задовольняли твій інтерес, вчиняй так само стосовно тих, хто тебе оточує. Зо-
внішній примус буде застосований державою лише у разі, якщо одна зі сторін
діятиме протиправно.
Життя суспільства загалом і кожної людини зокрема надзвичайно різнома-
нітне. А тому норм права є сила-силенна. При цьому це не застиглі раз і наза-
вжди вказівки, правові норми змінюються й удосконалюються разом із розви-
тком суспільства і зміною суспільних відносин.
Перевірте
засвоєне Пригадайте свою роботу на уроці. Оцініть у балах, наскільки
ви погоджуєтеся з такими твердженнями (2 бали – повністю
погоджуюся, 1 – частково, 0 балів – зовсім не погоджуюся).
№ з/п Твердження Бали
1. Я знаю, що таке соціальні норми.
2. Я можу назвати особливості норм права.
3. Я знаю види правових норм.
4. Я вмію описувати основні ознаки права.
5. Я вмію порівнювати соціальні норми.
6. Я можу висловити думку щодо важливості права
в житті людини, суспільства, держави.

ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВА
Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш яскравими? Які ідеї висував
учений? Які факти свідчать, що він є видатним українським правником?
Малиновський Іоанникій (Оникій) Олексійович –
український історик, правознавець, громадський діяч,
академік Всеукраїнської академії наук (ВУАН)
11 ФАКТІВ ПРО ПОСТАТЬ
1. Народився 1868 р. в місті Острог Волинської губер-
нії в сім’ї ремісника.
2. Блискуче навчався в місцевій приходській школі та
прогімназії. У 16 років за конкурсом став стипендіатом ко-
легії Павла Ґалаґана – елітного навчального закладу, де
навчались лише 30 учнів із бідних сімей.
3. Вступив до юридичного факультету університету
Святого Володимира, де по закінченні виконав випускну
роботу з історії кримінального права Великого князівства
Литовського та отримав золоту медаль Ради університету.
4. Через брак коштів вимушений був учителювати в сім’ях поміщиків і викладати в
кадетському корпусі. Однак продовжував наукову діяльність з історії права.
5. Наприкінці 1898 р. переїхав до Томська на посаду професора кафедри історії ро-
сійського права при щойно заснованому юридичному факультеті. Там пробув 15 років,
захистивши магістерську та докторську дисертації.
6. У цей період багато працював з архівними матеріалами в Москві, Києві, Вільно,
Санкт-Петербурзі, їздив у творчі відрядження в європейську частину Російської імперії
та за кордон. Написав знамениту книжку «Кривава помста і смертні страти» (за неї за-
знав переслідувань), де доводив існування зв’язку між кровавою помстою, як проявом
тваринного інстинкту людини-дикуна, та смертною карою, як вбивством за вироком
суду. З цього погляду стверджував, що революція в Росії 1905–1907 рр. – це також про-
яв кровавої помсти з обох сторін – як відповідь на соціальну нерівність та соціальну
несправедливість у суспільстві та як терор, репресії, смертні кари з боку уряду. Дійшов
висновку про необхідність скасування смертної кари як загальнодержавного позори-
ща і злочину проти християнських заповідей, натомість непорушним законом має ста-
ти великий принцип святості та недоторканності людського життя.
7. У 1913 р. був призначений екстраординарним професором кафедри історії ро-
сійського права Імператорського університету в Варшаві, де його захоплено зустріли
студенти та професура. Найбільш значущі праці, написані в цей період, – «Лекции по
истории русского права» у двох випусках (1914, 1915) та «Война и суд» (1915). В остан-
ній роботі автор висунув ідею вирішення міжнародних спорів «не силою, а правом, не
війною, а судом». Він стверджував: «У суспільстві життєздатному повинна бути визнана
громадянська свобода особистості, тобто недоторканність особи, житла, власності і
приватної кореспонденції, свобода праці, пересувань, совісті, думки, спілок і зборів...».
8. Під час Першої світової війни у 1915 р. разом з університетом був евакуйований
до міста Ростов-на-Дону (Росія), де став професором Донського університету.
9. Після Лютневої революції 1917 р. брав активну участь у діяльності місцевого са-
моврядування, органів культури та освіти, зокрема в уряді Денікіна. З приходом влади

більшовиків був заарештований і засуджений як контрреволюціонер до розстрілу, за-
міненого на 15 років позбавлення волі.
10. В Іванівському таборі працював палітурником у друкарській майстерні. У таборі
був секретарем культурно-просвітницької комісії табору, завідував юридичним бюро
для засуджених, прочитав близько 40 лекцій з історії руської культури, працював у
школі з ліквідації неграмотності, написав історію Іванівського табору.
11. Після переїзду до Києва в 1926–1930 рр. плідно працював у ВУАН, був головою
та членом низки академічних установ. Досліджував давньоукраїнське право доби Русі-
України, Великого князівства Литовського, історію кримінального права, українське
звичаєве право. З початком сталінських репресій у 1930 р. позбавлений звання акаде-
міка і всіх академічних посад. Помер у 1932 р., похований у місті Київ.
ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ Й УМІННЯ

з розділу 1 «ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА»
Назвіть: ознаки держави, державної влади, соціальних норм, права.
Поясніть поняття: держава, форма держави, право, джерела права, га-

лузь права, інститут права, норма права.
Схарактеризуйте: функції держави, елементи державного ладу, дер-

жавний лад України, джерела права, елементи системи права, структуру
правової норми, види правових норм.
Наведіть приклади: функцій держави, соціальних норм, джерел права,

галузей права.
Опишіть елементи державного ладу, будову правової норми, види

функцій держави.
Висловіть судження щодо: ролі соціальних норм, значення держави для

людини і суспільства, ролі права в регулюванні суспільних відносин.

Розділ 2.
ПРАВОВІДНОСИНИ.
ПРАВОПОРУШЕННЯ.
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
§6. ЯКІ ОЗНАКИ І СКЛАД

ПРАВОВІДНОСИН
1. У чому особливості правовідносин

Які види суспільних відносин вам відомі? Наведіть приклади таких
відносин. Чим правові відносини відрізняються від інших видів
суспільних відносин? Поверніться до цих запитань після
опрацювання пункту параграфа.
З-поміж безлічі суспільних відносин

Правовідносини – це суспільні
(економічних, релігійних, моральних відносини, що виникають на основі
тощо) для кожної людини важливими є норм права, учасники яких наділені
правові. В них норми права ніби «ожива- певними правами й обов’язками.
ють» – перетворюються на конкретні
права й обов’язки кожного з нас у сто-
сунках із іншими людьми, спільнотами, організаціями, державними органами.
Наприклад, взаємні права й обов’язки продавця і покупця, працівника і робото-
давця, подружжя, батьків і дітей, перевізника і пасажира визначено відповідни-
ми правовими нормами. Правовідносини виникають і тоді, коли хтось дарує
якусь річ, здає багаж на зберігання до камери схову, купує туристичну путівку,
оформлює субсидію чи пенсію тощо.
Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ 33

Через правовідносини проявляється основне призначення права – впоряд-
ковувати й урегульовувати суспільні відносини, які цього потребують.
Правовідносини відрізняються від інших суспільних відносин тим, що вони:
– відображають зв’язок людей у суспільстві;
– виникають на основі приписів норм права і регулюються ними;
– передбачають права і обов’язки їх учасників;
– охороняються державою, як і саме право.
Наведіть один–два приклади правовідносин та схарактеризуйте їх

за наведеними в схемі критеріями.
конституційні, П прості,
за предме- Р за складом учасників
адміністративні, А складні
том
цивільні тощо В
О короткочасні,
за тривалістю дії
В довгострокові
загальні, за кількістю І
конкретні суб’єктів Д за природою юри- пасивні,
Н дичного обов’язку активні
О
С за розподілом прав
регулятивні, за функціо- И односторонні,
охоронні нальністю Н і обов’язків між двосторонні
И сторонами
2. Яким є склад правовідносин

Що, на вашу думку, становить структуру правовідносин?
Поверніться до цього запитання після опрацювання тексту
параграфа.
Правові відносини мають певну структуру, а саме: суб’єкти – учасники,
сторони правовідносин; об’єкти – реальні соціальні блага, що задовольняють
інтереси й потреби осіб, на які спрямовано їхні дії; зміст правовідносин – поєд-
нання суб’єктивних прав, юридичних обов’язків (юридична сторона) та поведін-
ки суб’єктів (фактична сторона).
Людина як учасник правовідносин – це фізична особа, тобто така, що фізич-
но існує. А організацію (установу, підприємство тощо), зареєстровану у вста-
новленому законом порядку, що бере участь у правовідносинах, називають юри-
дичною особою.
Щоб бути учасниками правовідносин, суб’єкти (сторони) мають бути наді-
лені правосуб’єктністю. Це передбачена нормами права здатність особи бути
носієм прав і обов’язків, здійснювати їх від свого імені та нести юридичну від-
повідальність за свої дії. Ці складники називають відповідно правоздатністю,
дієздатністю та деліктоздатністю.
Правоздатність – це здатність особи як суб’єкта правовідносин мати суб’єк-
тивні права та юридичні обов’язки. Утім, не всі з тих або тих причин реалізову-
34 Розділ 2. ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

§6.
ють ці можливості. Скажімо, всі мають право влаштуватися на роботу, укласти
шлюб, придбати будь-яку річ, але не кожен це робить. Правоздатністю людина
наділена з народження й втрачає її по смерті.
Дієздатність – це надана суб’єкту можливість самостійно реалізовувати
ЯКІ ОЗНАКИ І СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН

свої права й обов’язки. Її обсяг у фізичної особи залежить від віку та особистих
властивостей – здатності до усвідомлених дій, розуміння їх наслідків і зна-
чення.
А деліктоздатність визначають як спроможність особи нести юридичну від-
повідальність за її протиправні діяння.
На відміну від фізичних осіб, які народжуються і помирають, юридичні –
створюються і ліквідовуються. Їх також наділено правоздатністю і дієздатністю.
Утім, правоздатність і дієздатність юридичних осіб виникають одночасно з мо-
менту легалізації державою (реєстрації або затвердження статуту) та реалізу-
ються через їхні органи. Причому юридичні особи мають право займатися тими
видами діяльності, задля яких їх створювали і які зафіксовано в їхньому статуті
чи установчому договорі.
У правовідносинах суб’єкти наділені конкретними суб’єктивними правами
та юридичними обов’язками, зумовленими цими правовідносинами. Суб’єктивні
права і юридичні обов’язки становлять зміст правовідносин. У них проявляєть-
ся юридичний зв’язок між суб’єктами. Наприклад, на ринку покупець домовля-
ється з продавцем про товар та його ціну. Це договір купівлі-продажу, де в кож-
ної зі сторін виникають взаємні права й обов’язки: продавець зобов’язаний пе-
редати предмет договору покупцеві й має право на певну суму грошей, у яку
оцінено цю річ; натомість покупець зобов’язаний сплатити за товар і має право
на річ, яку придбаває.
Що ж до об’єктів правовідносин, то це блага, щодо яких суб’єкти вступають у
правовідносини. Ними можуть бути речі, гроші, рухоме й нерухоме майно, не-
майнові блага (життя, честь, ділова репутація людини, публічний порядок та
інше), результати дій, послуги тощо.
Скориставшись схемою, проілюструйте прикладами елементи
структури правовідносин.
ПРАВОВІДНОСИНИ
| | |
ЗМІСТ ОБ’ЄКТИ СУБ’ЄКТИ
| | | |
• суб’єктивні • поведінка ІНДИВІДУАЛЬНІ КОЛЕКТИВНІ
права й дії людей • громадяни • держава
• юридичні • матеріальні • іноземці • установи, організації
обов’язки блага • особи без • державні органи
• нематеріальні громадянства • трудові колективи
блага • територіальні громади
• продукти • громадські організації
духовної тощо
творчості

3. Які факти називають юридичними
Що таке, на вашу думку, юридичні факти? Наведіть відповідні
приклади. Поверніться до цього завдання після опрацювання
пункту параграфа.
Для того щоб почав функціонувати механізм правовідносин, потрібен пев-

ний привід. Виникнення, зміна й припинення правовідносин пов’язані з кон-
кретними життєвими обставинами, в яких опиняються суб’єкти правовідносин.
Такі обставини називають юридичними фактами. Вони зумовлюють правові на-
слідки, конкретизують зміст взаємних прав і обов’язків сторін.
Юридичні факти не входять до скла-
Юридичні факти – конкретні жит- ду правовідносин, утім тісно з ними
тєві обставини, що призводять до пов’язані. Без юридичних фактів, навіть
виникнення, зміни або припинення за наявності чинних правових норм, ви-
правовідносин. никнення, зміна й припинення правовід-
носин є неможливими. Факти стають
юридичними внаслідок визнання їх такими законом. Право не породжує фак-
ти – воно надає їм статусу юридичних. Тож юридичні факти є реакцією право-
вої норми на конкретну життєву ситуацію, передбачену гіпотезою цієї норми.
Юридичні факти, які виникають поза волею людини, називають подіями,
а ті, що постають унаслідок вольової поведінки особи, – діями.
Юридичні дії осіб також бувають різними: одні відтворюють закладений у
нормі права зразок поведінки і є правомірними, інші можуть бути протиправни-
ми – порушувати приписи правових норм (їх називають правопорушеннями).
При цьому вчинення правопорушення особою – це також юридичний факт.
Ті чи ті юридичні факти породжують (наприклад, влаштування особи на ро-
боту), змінюють (призначення працівника на іншу посаду) або припиняють
правовідносини (звільнення працівника).
Які з юридичних фактів є подіями, а які – діями? Виокреміть

правомірні та протиправні дії. Свою думку поясніть.
А. Укладання договору оренди земельної ділянки між односельцями.

Б. Сходження снігової лавини, що завдала збитків майну туристичної
компанії.
В. Вчинення водієм дорожньо-транспортної пригоди, що мала наслідком
загибель перехожого.
Г. Викрадення особою гаманця з валізи жінки.
Д. Народження у подружжя двійні.
Е. Реєстрація шлюбу між громадянином України і громадянкою Польщі.

§6.
Перевірте
засвоєне 1. Назвіть нові поняття теми. Поясніть кілька з них.
ЯКІ ОЗНАКИ І СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН

2. Які суспільні відносини називають правовими? У чому по-
лягають їхні особливості?
3. Які елементи становлять структуру правовідносин?
4. Що таке юридичні факти? Якими вони бувають? Як вони
пов’язані з правовідносинами?
5. На основі матеріалу параграфа поясніть формулу право-

відносин.
SOS
6. Пригадайте свій учорашній день (або попросіть одного із
представників / представниць вашої родини коротко опи-
сати свій). Віднайдіть приклади правовідносин. Запишіть
учасників цих правовідносин і те, з чого вони виникли.
7. Чому, на вашу думку, правовідносини називають життям
права?

§7. ЩО ТАКЕ
ПРАВОПОРУШЕННЯ
1. Які ознаки правопорушення

Що, на вашу думку, є ознаками правопорушення? Опрацюйте текст
параграфа та поставте до нього два–три запитання. Запропонуй-
те ці запитання своїм однокласникам і однокласницям.
Задовольняючи власні потреби та інтереси, людина вчиняє конкретні дії або

ж утримується від них, тобто певним способом поводиться. Більшість із нас сві-
домо, без примусу дотримується приписів закону. Однак почасти люди порушу-
ють норми права та діють протиправно. Наприклад, водій перевищує швидкість
або зловмисник викрадає чужу річ, особа ганьбить честь і гідність іншої особи
чи погрожує комусь. Навіть пасивну поведінку (бездіяльність) можна визнати
протиправною, якщо особа не чинить дій, яких вимагають від неї норми права.
Наприклад, батьки не виконують своїх обов’язків з утримання дитини, платник
податків не сплачує їх, рятувальник не надає допомогу тим, хто опинився в зоні
стихійного лиха.
Правопорушення – це діяння особи (фізичної чи юридичної), що порушує
норми права та проявляється в її поведінці, зовнішньо виражене як дія чи безді-
яльність. Тож перша ознака правопорушення – протиправність такого діяння
(недотримання заборон, невиконання обов’язків).
Інша ознака правопорушення –
Правопорушення – це протиправ- спричинення шкоди особистим чи сус-
не суспільно шкідливе / небезпечне пільним інтересам і благам, що захища-
діяння (дія або бездіяльність) ють норми права. Вона може бути фізич-
особи, що спричиняє юридичну
ною, майновою або моральною. Почасти
відповідальність.
це може бути навіть потенційна можли-
вість заподіяння шкоди.
А чи може статися так, що шкоди завдано, а правопорушення немає? Уяві-
мо, що у водія автобуса стався серцевий напад і він знепритомнів під час керу-
вання. Пасажири зазнали травм. Шкоди завдано. А от вини водія, звісно, немає.
Отже, ознакою правопорушення буде вина того, хто його вчинив у формі умис-
лу або необережності.
Правопорушення – це діяння особи, здатної нести юридичну відповідаль-
ність. Наприклад, притягнути людину до кримінальної відповідальності за
вчинене кримінальне правопорушення можна, коли вона досягне певного віку
на момент його вчинення (зазвичай 16 років). Крім того, вона має бути осуд-
ною, тобто здатною усвідомлювати свої дії чи бездіяльність і керувати ними.
§7.
Зрештою, вчинення правопорушення спричиняє негативні наслідки для
правопорушників – реакцію на протиправні діяння шляхом застосування захо-
дів юридичної відповідальності.
ЩО ТАКЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ
Упишіть у схему основні ознаки правопорушення та поясніть
два–три з них. Представте результати своєї роботи класу.
ПРАВОПОРУШЕННЯ
Чи можна вважати правопорушеннями описані вчинки? Обговоріть

це з однокласниками та однокласницями.
А. Павло перейшов дорогу в невстановленому місці.

Б. Раїса не поступилася бабусі місцем в автобусі.
В. Двоє підлітків, запускаючи феєрверк на околиці села, випадково
спалили стіг сіна місцевого фермера.
Г. Єва була відсутня на уроці хімії з поважних причин.
Д. Любомир на роликових ковзанах причепився до вантажівки, що ру-
халася, щоб покататися.
2. Які є види правопорушень

Опрацюйте пункт параграфа та на його основі складіть схему
«Види правопорушень». До кожного елемента схеми доберіть відпо-
відні приклади. Представте результати своєї роботи класу.
Залежно від ступеня суспільної шкідливості чи небезпеки правопорушення

можуть бути проступками або кримінальними правопорушеннями. Серед
останніх виокремлюють кримінальні проступки та злочини.
Правопорушення поділяють на окремі види за сферами суспільних відно-
син, що регулюються відповідними галузями права. З-поміж правопорушень
розрізняють:
— цивільні (у цивільному праві) – невиконання або неналежне виконання
зобов’язань, пошкодження майна, заподіяння моральної шкоди;
— адміністративні (в адміністративному праві) – посягання на порядок
управління, публічний порядок, порушення природоохоронних норм,
правил дорожнього руху тощо;
— дисциплінарні (у трудовому праві) – порушення трудової, службової,
військової дисципліни;
— матеріальні (у трудовому праві) – пошкодження майна роботодавця;
— кримінальні – кримінальні проступки і злочини, передбачені Криміналь-
ним кодексом України.
До якого виду, на вашу думку, належать зазначені правопорушення?

Представте результати своєї роботи класу.
А. 17-річна Мирослава роз’їжджала на автівці своєї старшої сестри

вулицями міста, не маючи посвідчення водія.
Б. 14-річний Іван вихопив із рук перехожого мобільний телефон
і кинувся геть.
В. Ольга, менеджерка з продажів, не виконала доручену їй роботу
вчасно без поважних причин.
Г. Степан, кур’єр із доставки продуктів харчування, не впорався
з керуванням моторолером, унаслідок чого пошкодив транспортний
засіб і зіпсував товар.
Д. Після футбольного матчу вболівальники обох команд вчинили бій-
ку, внаслідок якої кілька її учасників отримали травми.
3. Що утворює склад правопорушення
Випишіть названі в тексті елементи складу правопорушення.

Проілюструйте кожний елемент прикладами.
Юридична модель правопорушення – це його склад як сукупність обов’яз-

кових елементів, що визначають діяння як правопорушення.
Склад правопорушення створюють такі елементи: об’єкт, об’єктивна сто-
рона, суб’єкт, суб’єктивна сторона.
Об’єкт правопорушення – це захищені правом суспільні відносини, блага,
яким завдано шкоду. Наприклад, порушене право власника на володіння май-
ном або право позичальника на одержання грошей.
Зовнішній прояв протиправного діяння – це об’єктивна сторона правопору-
шення. Вона визначає, якою була діяльність/бездіяльність суб’єкта правопору-
шення і як саме він вчиняв це діяння. До об’єктивної сторони правопорушення
належать безпосередньо протиправне діяння, шкідливий чи небезпечний його
результат і, як правило, причиновий зв’язок між діянням і результатом.
Суб’єкт правопорушення – це особа, яка його вчинила. Суб’єктами, примі-
ром, кримінального правопорушення можуть бути лише фізичні особи, цивіль-
ного – фізичні та юридичні, адміністративного – переважно фізичні особи, а в
окремих ситуаціях, передбачених законодавством, і юридичні особи (скажімо,
порушення правил пожежної безпеки, невиконання вимог щодо охорони праці,
порушення законодавства про захист прав споживачів).

§7.
Важливий фактор, що визначає здатність фізичної особи відповідати за вчи-
нене правопорушення, – досягнення певного віку (приміром, в адміністративно-
му праві – 16 років). Окрім цього, вона має перебувати в стані осудності, тобто
усвідомлювати своє діяння і керувати ними. Натомість у разі певного хворобли-
ЩО ТАКЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ
вого стану, що зачіпає психіку, за умови, що суд визнає таку особу неосудною, її
не притягують до юридичної відповідальності.
До суб’єктивної сторони правопорушення належить особисте ставлення
суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Це вина (внутрішнє
психічне ставлення особи до вчиненого нею правопорушення та його наслідків),
мотив (внутрішні спонукання, якими суб’єкт керувався під час правопорушен-
ня, наприклад, убивство з корисливих мотивів) і мета (результат, якого суб’єкт
прагнув, наприклад, убивство задля приховання іншого злочину).
Основна ознака суб’єктивної сторони правопорушення – вина. Якщо люди-
на усвідомлює протиправність свого діяння та його шкідливі / небезпечні на-
слідки, але бажає чи свідомо допускає настання таких наслідків, – це умисне
правопорушення (як-от крадіжка). А якщо вона легковажно сподівалася уникну-
ти шкідливих наслідків свого діяння або навіть не передбачала їх, хоча й мала б
передбачити, – тоді йдеться про вчинення правопорушення з необережності
(приміром, пожежа в лісі, яка виникла через розведене туристом багаття).
З’ясування складу правопорушення як підстави юридичної відповідальності
має важливе значення. За відсутності бодай одного із його обов’язкових елемен-
тів, юридична відповідальність як правило не настає.
На основі тексту параграфа зобразіть схематично склад

правопорушення.
Наведіть приклад правопорушення та, користуючись схемою,
поясніть його склад. Представте результати своєї роботи класу.
Перевірте
2. Що таке правопорушення?
3. Які основні види правопорушень?
4. Які елементи утворюють склад правопорушення?
5. Придумайте і запишіть приклади різних видів правопору-

шень з огляду на суспільну шкідливість / небезпечність і
сфери суспільних відносин.
6. Які є форми вини? Проілюструйте їх прикладами.

§8. ЩО ТАКЕ ЮРИДИЧНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
1. Які ознаки юридичної відповідальності

Що, на вашу думку, означає слово «відповідальність»?
Чи однакове значення цього поняття у словосполученнях:
«відповідальність за доручену справу» і «відповідальність
за вчинений злочин»? Свою думку поясніть.
Що таке юридична відповідальність? У чому її призначення? Повер-
ніться до цих запитань після опрацювання пункту параграфа.
Свідоме ставлення людини до вимог

Юридична відповідальність – це
передбачена нормами права міра
суспільства, обов’язків, покладених чи
державного примусу, що її засто- прийнятих на себе зобовязань, соціаль-
совують до особи, яка вчинила них норм і цінностей називають відпові-
правопорушення. дальністю.
Коли йдеться про відповідальність
працівників / службовців за доручену
Державний примус – це психологіч- справу, то говорять про їхній обов’язок
ний або фізичний вплив державних сумлінно виконувати покладені на них
органів (посадовців) на певних осіб
функції, пов’язані з роботою, службою,
з метою спонукати, примусити їх
посадою, що визначені нормативно-пра-
до виконання норм права.
вовими актами, статутами, інструкціями.
Тут слово «відповідальність» зазвичай
не супроводжується прикметником «юридична», хоча є по природі.
А от юридичну відповідальність розуміють як негативні наслідки, що має
перетерпіти особа, винувата у вчиненні правопорушення. Її сутністю є здійсню-
вана іменем та органами держави негативна реакція суспільства на порушення
встановлених правил, завдання шкоди певним соціальним або особистим бла-
гам чи інтересам.
Юридична відповідальність проявляється в обов’язку особи перетерпіти не-
сприятливі для неї наслідки, визначені законом. Ці наслідки можуть бути май-
нові (наприклад, сплата штрафу) або немайнові (скажімо, позбавлення волі).
Такий обов’язок покладає на особу компетентний орган держави (наприклад,
суд).
На основі статей Конституції України сформулюйте принципи

юридичної відповідальності. У чому полягає значення наведених
положень?

§8.
Із Конституції України
Стаття 58
[...] Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавали-
ЩО ТАКЕ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ся законом як правопорушення.
Стаття 61
Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного
виду за одне й те саме правопорушення.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Стаття 62
Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана
кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному по-
рядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. [...]
Стаття 68
[...] Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Юридична відповідальність необхідна в ім’я справедливості, щоб особа на-

лежним чином «відплатила» за негативне (байдуже, зневажливе, іноді вороже)
ставлення до людей, суспільства, держави, що виявилося в її протиправному ді-
янні. Функції юридичної відповідальності полягають і в тому, щоб відновити
порушені права, перевиховати правопорушників, запобігти вчиненню правопо-
рушень у майбутньому. Юридична відповідальність спрямована на захист прав і
свобод людини, інтересів юридичних осіб, спільнот, держави. Закріплюючи в
правових нормах юридичну відповідальність, держава прагне забезпечити на-
лежний правовий порядок на своїй території.
2. Які є види юридичної відповідальності

Які види юридичної відповідальності ви знаєте?
Порівняйте відповіді на ці запитання з текстом пункту параграфа.
Вид юридичної відповідальності залежить від того, яким є правопорушення.

Якщо водій порушує правила дорожнього руху, пасажир не сплачує за проїзд у
транспорті, перехожий курить у громадському місці, турист розкладає багаття в
лісі у пожежонебезпечний період тощо, – це адміністративні правопорушення.
За їх вчинення винуватих осіб можуть притягнути до адміністративної відпові-
дальності (зазвичай з 16 років). Якщо ж неповнолітня особа вчинить адміні-
стративне правопорушення у віці від 14 до 16 років, то згідно з нормами адміні-
стративного права на її батьків (або тих, хто їх заміняє) можуть накласти штраф.

У разі, якщо працівник не виконав своїх трудових обов’язків або порушив
трудову дисципліну, – це дисциплінарний проступок, за який настає дисциплі-
нарна відповідальність, визначена нормами трудового права. Такому працівни-
ку можуть винести догану або звільнити його з роботи.
Якщо хтось не виконав умови договору чи завдав людині, організації або
державі майнових збитків (пошкоджено майно, порушено права власника),
посягнув на особисті немайнові права особи (здоров’я, ділову репутацію), тоді
настає цивільно-правова відповідальність. Норми цивільного права передбача-
ють відшкодування заподіяних збитків, моральної шкоди, поновлення втраче-
ного тощо. Збитки, яких завдали діти до 14 років, відшкодовуватимуть батьки.
Натомість після досягнення 14-річного віку неповнолітня особа, яка має заробі-
ток чи стипендію, мусить відшкодовувати їх самостійно. Проте якщо коштів
у неї немає чи їх бракує для відшкодування спричинених збитків,
цивільно-правова відповідальність покладатиметься на батьків.
У разі пошкодження працівником майна роботодавця (умисного чи з необе-
режності) настає матеріальна відповідальність, передбачена нормами трудового
права.
Найнебезпечніші правопорушення – кримінальні, що тягнуть за собою кри-
мінальну відповідальність. За загальним правилом до неї притягують осіб, яким
на момент учинення таких правопорушень виповнилося 16 років. Утім, за деякі
кримінально карані діяння, як-от крадіжку, розбій, грабіж, умисне вбивство,
зґвалтування, незаконне заволодіння транспортним засобом, терористичний
акт, бандитизм та інші, законодавством передбачено кримінальну відповідаль-
ність осіб із 14 років.
Чи вчинили правопорушення фігуранти ситуацій? Якщо так, то

який вид відповідальності, на вашу думку, передбачено за такі дії?
Чи притягатимуть їх до юридичної відповідальності? Чому?
А. Віктор (15 років), катаючись на велосипеді, збив перехожого, який

травмував руку.
Б. Катерина (17 років) поцупила з вітрини магазину дорогі сонцезахис-
ні окуляри.
В. Валентина (16 років), яка працює на пошті сортувальницею, запізни-
лася на роботу з поважних причин.
Г. Мар’яна (16 років), сперечаючись з однокласником, штовхнула його.
Хлопець упав і отримав струс мозку.
Д. Святозар (15 років) назбирав у лісі кошик конвалій, занесених до
Червоної книги України, й торгував ними в громадському місці.
Е. Друзі 14-річна Людмила та 15-річні Стас і Сергій увечері зупиняли
перехожих на центральному майдані міста й наполегливо просили
гроші на утримання безпритульних собак.

§8.
3. Що називають підставами юридичної
ЩО ТАКЕ ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

відповідальності
Виконайте поетапно такі завдання:
1. Пригадайте, що таке склад правопорушення. Обговоріть, як це
повязано з юридичною відповідальністю.
2. Поміркуйте, що є підставами юридичної відповідальності. Обго-
воріть це з однокласниками та однокласницями.
3. Розгляньте схему й поясніть кожну з підстав юридичної
відповідальності. Наведіть відповідні приклади. Яка із зазначених
підстав є фактичною, а яка – процесуальною? Поясніть.
ПІДСТАВИ
ЮРИДИЧНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
Існування правової Юридичний факт

норми, що передбачає учиненого
склад правопорушення Правозастосовний акт, що правопорушення
набув чинності (рішення
або вирок суду, наказ адмі-
ністрації тощо)
4. Чи призводить вчинення правопорушення до автоматичного

настання юридичної відповідальності? Аргументуйте свою думку
та представте класу.
Перевірте
2. Що називають юридичною відповідальністю?
3. Які види юридичної відповідальності вам відомі?
4. Які підстави юридичної відповідальності існують?
5. Пригадайте літературний твір чи фільм, де йдеться про

правопорушення. Які наслідки це мало для особи, яка
його вчинила?
6. Чому відповідальність як моральну рису особистості нази-
вають позитивною? У своїх міркуваннях скористайтесь
висловлюванням матері Терези: Коли людина говорить
«я повинна», це означає, що у неї є внутрішнє спонукання
щось зробити, а не бажання змусити це робити інших.

ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ
ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ
За яких обставин зовні шкідливе (протиправне) діяння можуть

визнати правомірним? Наведіть приклади таких обставин.
Поверніться до цього завдання після опрацювання тексту.
У житті трапляється так, що людина може вчинити діяння, яке зовні (за
об’єктивною стороною) нагадує правопорушення. Воно може завдати шкоди
(інколи значної) суспільним інтересам чи благам, які охороняє закон. Таке ді-
яння, учинене за обумовлених законодавством обставин, юридично визнають не
протиправним, а правомірним. Утім, до кожної такої обставини законодавство
висуває чіткі вимоги щодо їхньої правомірності.
Одна з обставин, що виключає протиправність діяння, закрі-

Правовий плена в цивільному, адміністративному та кримінальному
коментар праві – це крайня необхідність. Таке заподіяння шкоди має
бути вимушеним, тобто крайнім засобом усунення небезпеки.
В адміністративному та кримінальному праві правомірний захист особою
власних прав та інтересів, інтересів суспільства, держави, інших людей від сус-
пільно шкідливого / небезпечного посягання через заподіяння певної шкоди
тому, хто зазіхає на них, називають необхідною обороною.
Цивільне законодавство закріплює право особи на захист цивільних прав та
інтересів і встановлює, що шкода, завдана особою при здійсненні нею права на
самозахист від протиправних посягань (у тому числі у стані необхідної оборо-
ни), якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.
Якщо людина діє не з власної волі, а з примусу, завдаючи шкоди певним ін-
тересам чи благам, що їх охороняє закон, то за такої обставини її не можуть при-
тягнути до кримінальної відповідальності.
У Кримінальному кодексі України є й інші обставини, настання яких ви-
ключає кримінальну протиправність діяння особи. Утім, до кожної такої обста-
вини законодавство висуває чіткі вимоги щодо їхньої правомірності.

§9.
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ
КРИМІНАЛЬНУ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ
(за розділом VІІІ Кримінального кодексу України)
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ

НЕОБХІДНА ОБОРОНА
дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів
1 особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та
інтересів держави
УЯВНА ОБОРОНА
дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального
2 суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оціню-
ючи дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого пося-
гання
ЗАТРИМАННЯ ОСОБИ, ЩО ВЧИНИЛА КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ
дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання,
3 спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопору-
шення, і доставлення її відповідним органам влади
КРАЙНЯ НЕОБХІДНІСТЬ
усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюва-
ним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним ін-
4 тересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не
можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допуще-
но перевищення меж крайньої необхідності
ФІЗИЧНИЙ АБО ПСИХІЧНИЙ ПРИМУС
дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним
5 інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, вна-
слідок якого особа не могла керувати своїми вчинками
ВИКОНАННЯ НАКАЗУ АБО РОЗПОРЯДЖЕННЯ
дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним
6 інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою
виконання законного наказу або розпорядження
ДІЯННЯ, ПОВ’ЯЗАНЕ З РИЗИКОМ
діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним
7 інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику
для досягнення значної суспільно корисної мети
ВИКОНАННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ
не є кримінальним правопорушенням вимушене заподіяння шкоди пра-
воохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконува-
8 ла спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочин-
ній організації з метою попередження чи розкриття їх кримінально про-
типравної діяльності

Виберіть одну із запропонованих ситуацій для опрацювання у групі.
Скориставшись наведеними вище правовим коментарем та
схемою, виконайте таке завдання:
 проаналізуйте дії усіх учасників і оцініть їх;
 припустіть, хто з дійових осіб може бути звільнений від пока-
рання;
 зіставте ваші припущення з обставинами, що виключають про-
типравність діяння, і визначте, у якій ситуації та до яких осіб
можуть бути застосовані відповідні положення кримінального
закону.
Мешканці міста В. Володимир та Степан, проходячи повз

дитячий майданчик, побачили, як невідома їм особа ховає не-
великий пакетик у конструкцію дитячого майданчика. Володи-
Ситуація 1 мир та Степан припустили, що ця дівчина (Владислава) ховає
наркотичні речовини із метою збуту. Щоб запобігти злочинно-
му діянню, хлопці побігли за Владиславою та збили її з ніг.
Впавши, вона отримала забій голови.
Володимир і Степан викликали на місце наряд патрульної
поліції, який вилучив пакунок із речовиною. Експертиза під-
твердила, що у пакунку містилася наркотична речовина.
Інспектор патрульної поліції міста Ч. зупинив автомобіль,

яким кермував Василь, кілька місяців тому позбавлений ра-
йонним судом права керування транспортними засобами на
Ситуація 2 один рік. Тепер постановою його було притягнуто до адміні-
стративної відповідальності за керування транспортним засо-
бом без відповідних документів.
Василь оскаржує вищезазначену постанову, посилаючись
на неврахування інспектором того факту, що він сів за кермо
на прохання Дарини – власниці автомобіля, якій стало зле під
час керування та яку Василь віз до лікарні.
Цю інформацію Василь повідомив інспектору, що підтвер-
джується записом нагрудного відеореєстратора та довідкою
про стан здоров’я Данила, виданою станцією швидкої медич-
ної допомоги.
У місті К. Анатолій проник до приміщення фінансової уста-

нови «Кредити задарма» з метою заволодіння грошовими
коштами. Він вчинив напад на керівницю відділення Олену,
Ситуація 3 погрожуючи застосуванням предмета, схожого на пістолет
(тобто поєднуючи свої дії з погрозою застосування насиль-
ства, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої), та
наказав Олені віддати йому всі грошові кошти. Усвідомлюючи
реальність погроз, Олена не чинила опір та передала Анато-
лію 23 486 гривень, що належать фінансовій установі.
Власниця фінансової установи «Кредити задарма» Галина
звернулася до поліції із заявою про співучасть Олени у злочи-

§9.
ні, адже за словами Галини, Олена могла не передавати гро-
шові кошти Анатолію і установа не зазнала б збитків. Пору-
шену проти Олени справу було передано до суду.
Розглядаючи цю справу, суд врахував, що Анатолій визнаний
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ

винуватим у вчиненні злочину на підставі рішення районного
суду міста.
Придумайте (знайдіть в інтернет-джерелах) власну правову

ситуацію, яка б відображала одну з обставин, що виключають
кримінальну протиправність діяння, яка ще не розглядалася на
занятті.
Пригадайте свою роботу на уроці. Оцініть у балах, наскільки ви

засвоїли матеріал, опрацювавши такі твердження (2 бали – цілком
погоджуюся, 1 – частково погоджуюся, 0 балів – не погоджуюся).

1. Я можу назвати кілька обставин, що виключають протиправність
діяння.
2. Я можу вказати галузі права, де передбачені такі обставини.
3. Я можу охарактеризувати умови правомірності окремих таких об-
ставин.
4. Я можу знайти інформацію про такі обставини в різних джерелах
(у тому числі й мережа Інтернет).
5. Я вмію аналізувати правові ситуації.
6. Я можу висловити думку щодо важливості закріплення в законо-

давстві обставин, що унеможливлюють визнання діянь протиправ-
ними.
Усього балів

Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш яскравими? Яких фактів
бракує, щоб знати більше про життєвий шлях цього правника? Чому його пам’ять
вшановують нині?
Чехович Олександр Олександрович – слідчий, генерал-

хорунжий УНР, один із перших військових прокурорів
України, військовий юрист

1. Народився 1870 р. в Кам’янці-Подільському. Його
батько був військовим.
2. Закінчив Київський Володимирський кадетський
корпус та Павлівське військове училище, згодом – Олек-
сандрівську військово-юридичну академію у Санкт-
Петербурзі за першим розрядом.
3. Брав участь у Першій світовій війні, посідаючи поса-
ди військового слідчого Першого Київського військового
училища, слідчого із особливо тяжких справ у Київському
військово-окружного суді, військового судді Київського окружного суду.
4. Під час Української революції з 1918 р. обіймав посади старшого військового
слідчого, голови Київського вищого військового суду Української народної республіки,
начальника прокурорського відділу Головної військово-судової управи Військового мі-
ністерства. Став Головним військовим прокурором Української Народної Республіки.
Мав звання Генерал-хорунжого УНР.
5. Був принциповим і незламним законником. Розслідуючи справу про так званий
антидержавний заколот 1-ї Запорізької дивізії Дієвої армії УНР, дійшов висновку про
можливість закриття справи. Він був глибоко переконаний, що під час війни досвідчені
командири (а це десятки старшин) мають залишитись на військових посадах і бути на
полі бою, а не на лавах засуджених.
6. У 20-х роках ХХ ст. змушений був покинути велику Україну і переїхав до Галичини,
яка тоді була під польською владою. Там став керівником господарської організації
«Народний дім».
7. У травні 2019 р. в Перемишлянському районі на Львівщині було знайдено місце
поховання Олександра Чеховича. Військові прокурори Західного регіону України і вій-
ськовослужбовці Збройних сил України відновили це місце та встановили на могилі
пам’ятний хрест. На табличці зазначено рік смерті 1928.
8. У 2021 р. був створений історико-документальний фільм «Військова прокурату-
ра. Відродження історії в особах: Олександр Чехович». У фільмі Головного військового
прокурора називають символом відданості закону, Україні, армії.

з розділу 2 «ПРАВОВІДНОСИНИ. ПРАВОПОРУШЕННЯ.
ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ»
Назвіть: ознаки правовідносин, ознаки правопорушення, ознаки та під-

стави юридичної відповідальності.
Поясніть поняття: правовідносини, склад правовідносин, юридичні

факти, правопорушення, юридична відповідальність.
Схарактеризуйте: підстави виникнення, зміни та припинення право-

відносин; склад правопорушень, види правопорушень; підстави і види
юридичної відповідальності, обставини, що виключають протиправність
діяння.
Наведіть приклади: суб’єктів правовідносин, об’єктів правовідносин,

юридичних фактів, юридичних дій і подій, видів правопорушень.
Опишіть: обставини, що виключають протиправність діяння.
Складіть / розв’яжіть правові ситуації з використанням знань: про

правовідносини, про правопорушення та юридичну відповідальність.
Висловіть судження щодо: ролі правовідносин у житті людини і су-

спільства.
Оцініть власну поведінку, поведінку інших осіб щодо дотримання норм

права.

Розділ3.
ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА
УКРАЇНИ
§10. ЯК КОНСТИТУЦІЯ ВРЕГУЛЬОВУЄ

ЖИТТЯ ДЕРЖАВИ, ГРОМАДЯН
І СУСПІЛЬСТВА
1. Чому Конституція України –

це Основний Закон нашої держави
Опрацьовуючи пункт параграфа, складіть його план. Представте

результати своєї роботи класу.
Термін «конституція» у перекладі з

Конституція – це основний закон
латини означає «встановлення», держави, що закріплює основи
«устрій». У Стародавньому Римі консти- життя суспільства і устрою
туціями називали акти, які видавали держави.
римські імператори. До XVIII століття
цей термін вживали в значенні устрою
держави. І лише після революційних подій ХVІІ–ХVІІІ століть утвердилося ро-
зуміння конституції як закону.
28 червня в Україні відзначають державне свято – День Конституції Украї-
ни. Цього дня 1996 року парламент нашої держави ухвалив цей надзвичайно
важливий документ.
Конституція містить найважливіші положення щодо державного устрою
України. У ній визначено, як функціонує держава, якими є зміст її діяльності,
52
принципи організації влади, система державних органів та їхні повноваження.
Вона врегульовує найважливіші відносини між державою і громадянами, дер-
жавою і суспільством. Інша назва Конституції України – Основний Закон –
означає, що вона є підґрунтям, основою законодавства нашої держави.
Конституція як закон має найвищу юридичну силу: жодне положення будь-
якого закону, іншого нормативного акта не може суперечити їй. Про те, що кон-
ституція – закон усіх законів, свідчить і спеціально визначений порядок її ухва-
лення. Ті чи ті положення Конституції можна змінити лише за особливими пра-
вилами – процедурою, визначеною окремим розділом Основного Закону.
Приміром, законопроєкт, що стосується загальних засад нашої держави (поло-
ження розділу І Конституції України) має бути прийнятий не менш як двома
третинами конституційного складу Верховної Ради України та затверджений
всеукраїнським референдумом, призна-
Всеукраїнський референдум – ченим Президентом України. Тому ста-
форма безпосередньої демократії,
більність – це ще одна ознака конститу-
спосіб здійснення влади безпосе-
редньо Українським народом через ції як закону.
прийняття (затвердження) грома- У Конституції України, на відміну
дянами України рішень шляхом від інших законів, містяться норми-
голосування. поняття (наприклад, республіка), нор-
ми-принципи (наприклад, принцип вер-
ховенства права), норми-програми (наприклад, європейський та євроатлантич-
ний курс України). Вони мають установчий загальнорегулятивний характер і не
прописують конкретні правила поведінки учасників правовідносин у конкрет-
них ситуаціях. Отже, конституційні норми регулюють особливу сферу відносин
і стосуються особливого кола суб’єктів (народ, держава, територіальна громада
тощо).
На основі схеми поясніть кожну з наведених юридичних властивос-
тей Конституції України. Знайдіть у статтях I та XIII розділів цьо-
го правового акта положення, що ілюструють ваші пояснення.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
закріплює найваж- має особливий

ливіші правові має найвищу є Основним порядок ухвалення
положення юридичну силу Законом держави і внесення змін
2. Які структура і зміст Конституції

нашої держави
Конституція України – це основне джерело конституційного права. Ця га-
лузь регулює основи конституційного ладу та територіального устрою нашої
Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 53

держави, народовладдя, правовий статус людини і громадянина, повноваження
Верховної Ради та Президента України, інших органів державної влади та міс-
цевого самоврядування.
Опрацюйте преамбулу (вступну статтю) Конституції України за
такими запитаннями:
Який орган державної влади ухвалив Конституцію України?
Від імені кого ухвалено цей документ?
Які правові акти стали підґрунтям Конституції України?
Чому необхідно було її ухвалити?
Верховна Рада України від імені Українського народу – громадян України всіх
національностей,
виражаючи суверенну волю народу,
спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на
основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на
самовизначення,
дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,
піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України та під-
тверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність
європейського та євроатлантичного курсу України,
прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,
усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми,
нинішнім та прийдешніми поколіннями,
керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991
року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,
приймає цю Конституцію – Основний Закон України.
Перегляньте зміст Конституції України та запишіть кількість

розділів і статей, уміщених у ній. Виберіть у таблиці один із тема-
тичних блоків. Перегляньте відповідні розділи Конституції України.
Про що йдеться у статтях обраного вами розділу (чи розділів)?
Тематичний блок Розділи Короткий зміст

Загальні засади устрою держави I
Основи правового статусу II
людини і громадянина
Основи народовладдя III
Верховна Рада і Президент IV, V
України
Органи виконавчої влади України VI
Судові органи VIII
Основи територіального устрою IX
Місцеве самоврядування XI
54 Розділ 3. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

§10.
3. Які повноваження Конституційного
ЯК КОНСТИТУЦІЯ ВРЕГУЛЬОВУЄ ЖИТТЯ ДЕРЖАВИ, ГРОМАДЯН І СУСПІЛЬСТВА

Суду України
Опрацюйте текст пункту параграфа, поставте до нього
два–три запитання. Найцікавіші з них запропонуйте класу.
Конституційний Суд України – це

Юрисдикція – компетенція судових
органів щодо розгляду справ, коло
єдиний орган конституційної юрисдик-
справ, які певний суд має право ції в Україні. Він не розглядає конкретні
розглядати й вирішувати. кримінальні, адміністративні чи цивіль-
ні справи, як, приміром, місцеві суди.
Його повноваження пов’язані з охоро-
ною Конституції України. Це потрібно для того, щоб за Основним Законом збе-
рігалися всі його властивості як найважливішого правового акта держави, а це,
своєю чергою, є гарантією стабільності суспільства. Наприклад, Конституцій-
ний Суд може визнати закон або певні його положення неконституційними
(і, як наслідок, нечинними) у разі їх невідповідності Конституції України.
Склад і повноваження Конституційного Суду України, порядок обрання і
призначення його суддів визначено ХІІ розділом Конституції України та Зако-
ном України «Про Конституційний Суд України».
Конституційний Суд України ухвалює рішення та надає висновки. Форма-
ми звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання, кон-
ституційне звернення та конституційна скарга.
Своє перше Рішення Конституційний Суд України ухвалив 13 травня
1997 року. Він має офіційний сайт та офіційне видання – «Вісник Конституцій-
ного Суду України».
Опрацюйте розділ ХІІ Конституції України за такими

запитаннями:
Якими є склад і строк повноважень Конституційного Суду України?
Які органи беруть участь у його формуванні?
Які вимоги висуває Закон до осіб, яких призначають / обирають
суддями Конституційного Суду України? Чому ці вимоги доволі
суворі?
Презентуйте результати своєї роботи класу.
Розгляньте схему і поясніть поняття «конституційна юрисдикція».

Запишіть короткий перелік основних питань, які вирішує Консти-
туційний Суд. Які висновки ви можете зробити?

вирішення питань про відповідність Конституції України:
законів та інших правових актів Верховної Ради України;
актів Президента України;
ПОВНОВАЖЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

актів Кабінету Міністрів України;
правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим
офіційне тлумачення Конституції України
надання висновків про відповідність Конституції України чинних

міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів,
що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх
обов’язковість
надання висновків про відповідність Конституції України

(конституційність) питань, які пропонуються для винесення на
всеукраїнський референдум за народною ініціативою
надання висновку за зверненням Верховної Ради України щодо

додержання конституційної процедури розслідування й розгля-
ду справи про усунення Президента України з посади в порядку
імпічменту
вирішення питання про відповідність Конституції України (кон-

ституційність) закону України за конституційною скаргою особи,
яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в
її справі цей закон суперечить Конституції України
Імпічмент – особлива процедура усунення

Президента України з посади, яку прово-
дить Верховна Рада в разі вчинення ним
державної зради або іншого злочину.
Перевірте
засвоєне 1. Назвіть нові поняття й терміни теми. Поясніть кілька з них.
2. Що таке конституція?
3. Чому Конституцію України називають Основним Законом?
4. Яка структура Конституції України?
5. Які повноваження має Конституційний Суд України?
6. Поясніть кожну з ознак Конституції України, закінчуючи

речення:
1) має найвищу юридичну силу, це означає...
2) закон підвищеної стабільності, це означає...
3) основа законодавства держави, це означає...
4) особливий порядок розроблення і прийняття, це означає...
5) врегульовує найважливіші відносини в державі, це озна-
чає...

§11.
§11. ЯК ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛЮДИНА
І ДЕРЖАВА
ЯК ВЗАЄМОДІЮТЬ ЛЮДИНА І ДЕРЖАВА

1. Хто такі людина, особа, громадянин
Сформулюйте і запишіть визначення понять, винесених у назву
пункту. Порівняйте ці визначення з текстом пункту параграфа.
Обговоріть це в загальному колі.
На уроках біології та історії ви вивчаєте людину розумну. Це загальне
родове поняття, яке окреслює людину як частину живої природи та соціальну
істоту. А от релігійне вчення визначає людину як Боже творіння.
Термін «людина» показує, що істота належить до людського роду. Його
вживають і для вказівки на загальновизнані цінності, вироблені цивілізацією.
Наприклад, словосполучення «права і свободи людини» означає можливості,
гарантовані державою будь-якій людині.
Натомість словом «особа» позначають конкретну людину в системі суспіль-
них відносин і застосовують для визначення її як носія суб’єктивних прав і
юридичних обов’язків. Зокрема, термін «фізична особа» використовують для
позначення суб’єкта правових відносин.
Фізичну особу, яка перебуває у стійкому (тривалому в часі) правовому
зв’язку з конкретною державою, називають громадянином. Його змістом є пра-
ва та обов’язки особи і держави. Громадяни наділені правами і свободами, на
них покладаються певні обов’язки. А держава зобов’язана гарантувати грома-
дянам їхні права і свободи, захищати їх як на своїй території, так і поза її межа-
ми.
Життя, недоторканність, честь і гідність дюдини є найвищими соціальними
цінністями в Україні. Конституція України покладає на державу відповідаль-
ність перед людиною за свою діяльність, а утвердження й забезпечення прав і
свобод людини визначає головним її обов’язком. Держава забезпечує кожній
людині рівні можливості в реалізації прав і виконанні обов’язків.
Відносини людей у процесі життєдіяльності, а також взаємозв’язок між
державою та особою закріплені в правах, свободах і обов’язках, які разом утво-
рюють правовий статус особи. Це становище людини в державі, визначене нор-
мами права. Крім прав, свобод і обов’язків до правового статусу відносять
правосуб’єктність і юридичну відповідальність особи. Кожна особа у межах
правового статусу діє вільно, за власною волею, свідомо обирає вид і міру по-
ведінки.
Поміркуйте, яким є ваш правовий статус.

Обговоріть це з однокласниками і однокласницями.

2. Що таке громадянство України
Що означає термін «громадянство»? Чи маєте ви статус
громадянина / громадянки? Якщо так, то який документ це
підтверджує?
Особи, які живуть на певній терито-

Громадянство – це стійкий право-
рії, утворюють державу – організацію вий зв’язок особи з державою,
для владнання суспільних справ. Вона що передбачає їхні взаємні права
складається із громадян (у монархіях – та обов’язки.
підданих).
Право на громадянство – одне з най-
важливіших прав людини. Воно зафіксоване в Конституції України та міжна-
родних документах.
Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і
права змінити громадянство.
Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий
іншій державі.
Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за
її межами.
Більшість населення нашої держави – це громадяни України. Однак в Укра-

їні на законних підставах перебувають люди, які належать до громадянства ін-
ших держав. Стосовно нашої держави вони є іноземцями. Ті, хто через певні об-
ставини не мають громадянства жодної держави і їх не визнає громадянами
жодна держава, є особами без громадянства (апатридами). Осіб, які мають гро-
мадянство двох або більше держав, називають біпатридами.
Правовий статус громадян відрізняється від правового статусу іноземців та
осіб без громадянства. Наприклад, в Україні лише громадяни мають право стати
державними службовцями, обирати або бути обраними до органів державної
влади чи місцевого самоврядування, заснувати політичну партію або бути її
членами тощо. Іноземці та апатриди не мають обов’язку захищати Україну.
Прочитайте статтю 4 Конституції України і поясніть

закріплений у ній принцип.
Чому, на вашу думку, законодавство більшості держав
не передбачає множинності громадянства?
Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинен-
ня громадянства України визначаються законом.

§11.
3. Які підстави набуття і припинення

громадянства України
Що таке підстави набуття громадянства?
Хто може, а хто не може стати громадянином України?
Порівняйте свої думки з текстом пункту параграфа.
Громадянство передбачає постійний правовий зв’язок людини з державою,

який виникає з моменту набуття громадянства і припиняється зі смертю особи,
виходом із громадянства чи його втратою.
В Україні питання громадянства врегульовують Конституція України,
Закон «Про громадянство України», положення інших нормативно-правових
актів та міжнародних договорів. Усі громадяни України мають рівні права і
свободи, незалежно від моменту й підстав набуття громадянства.
Найпоширеніша підстава набуття громадянства – за народженням. За «пра-
вом крові», як це називають у міжнародній практиці, дитина стає громадяни-
ном тієї самої держави, що і її батьки, незалежно від місця народження. А ось
«право ґрунту» – це набуття громадянства за місцем народження. Наприклад,
новонароджена дитина, знайдена на території України, батьки якої невідомі
(знайда), набуває громадянства України.
Вам, мабуть, цікаво дізнатися, як наше законодавство регулює набуття гро-
мадянства України дітьми. Ви вже знаєте, що дитина, народжена від батьків –
громадян України, стає громадянином або громадянкою України. Якщо бать-
ки на момент народження дитини проживають в Україні й один із них – грома-
дянин України, а другий має громадянство іншої держави, то дитина стає
громадянином України. Утім, якщо мати й батько проживають за межами
України і там народилася дитина, то її громадянство визначають за їхньою
письмовою згодою. Громадянином України визнають і дитину, яку народили
на території України іноземці, які постійно тут проживають, якщо дитина не
набула громадянства жодного з них. У нашому законодавстві не передбачено
будь-якої переваги громадянства батька для набуття громадянства дитиною.
Іноземців або осіб без громадянства можуть за їхнім клопотаннями прийня-
ти до громадянства України. Законодавство України визначає, що для цього
особі слід виконати певні умови, а саме:
— визнання і дотримання особою Конституції і законів України;
— відмова від іноземного громадянства чи зобов’язання припинити його;
— безперервне проживання на законних підставах в Україні впродовж
останніх п’яти років (разовий виїзд за кордон у приватних справах не має
перевищувати 90 днів, а в сумі за рік – 180 днів);
— володіння державною мовою відповідно до визначеного Національною
комісією зі стандартів державної мови рівня;
— наявність законних джерел існування (крім осіб, які мають статус
біженця).

У законодавстві нашої держави визначено й інші підстави набуття грома-
дянства України.
Виберіть одну із підстав набуття громадянства України

та проілюструйте її прикладом.
за прийняття
поновлення
за територіальним до громадянства
у громадянстві
народженням походженням України
України
встановлення над ПІДСТАВИ НАБУТТЯ встановлення

особою, визнаною ГРОМАДЯНСТВА над дитиною опіки
недієздатною, опіки УКРАЇНИ чи піклування
за міжнарод-
через
перебування в гро- внаслідок визнання ними догово-
усиновлення
мадянстві України батьківства чи мате- рами
одного чи обох ринства або встанов-
батьків дитини лення такого факту
Не всі, хто виявив бажання, можуть

Геноцид – цілеспрямовані дії з
метою знищення окремих груп
набути громадянство України. Напри-
населення або цілих народів за клад, не приймають до громадянства
національними, етнічними, расови- України осіб, які вчинили злочини про-
ми або релігійними мотивами. ти людства або здійснювали геноцид;
засуджені в Україні до позбавлення волі
за вчинення тяжкого злочину або ті, що
вчинили злочин на території іншої держави, який законодавство України
визнає тяжким.
Громадянство України підтверджують певні документи, насамперед це пас-
порт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон,
тимчасове посвідчення громадянина України, дипломатичний паспорт, посвід-
чення особи моряка чи члена екіпажу тощо.
Громадянство – це право кожної людини, тому держава не може позбавити
когось громадянства. Утім, згідно із законом, громадянство може припиняти-
ся – в разі виходу особи із громадянства, втрати громадянства та на підставах,
передбачених міжнародними договорами. При цьому вихід із громадянства
України дітей віком від 14 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

§11.
Розгляньте схему і поясніть відмінність між втратою
громадянства і виходом із громадянства. Обговоріть ваші
міркування з однокласниками і однокласницями.

ПРИПИНЕННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ
вихід за підставами, передба-

(з власної волі втрата ченими міжнародними
повнолітньої особи) (на підставах, договорами України
визначених законом)
– добровільне набуття громадянином України громадянства

іншої держави (при досягненні повноліття на момент набуття)
– набуття особою громадянства України внаслідок обману,
свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих
документів
– добровільний вступ на військову службу іншої держави
(якщо це не є військовим обов’язком чи альтернативною
(невійськовою) службою)
Рішення про набуття, поновлення, вихід із громадянства чи його втрату

приймає Президент України (відповідним указом). Питання громадянства упо-
вноважені розглядати також комісія при Президентові України, спеціально
уповноважений орган виконавчої влади з питань громадянства, Міністерство
закордонних справ України, дипломатичні представництва, консульські устано-
ви тощо.
Перевірте
засвоєне 1. Назвіть нові поняття й терміни теми. Поясніть кілька з них.
2. Як ви розумієте поняття «людина», «особа», «громадя-
нин»? Що в них спільне й відмінне?
3. Що таке громадянство?
4. На яких підставах набувають громадянство України?
5. Як припиняється громадянство України?
6. Які органи вирішують питання громадянства в Україні?

7. Які документи, що підтверджують громадянство, маєте ви
і ваші батьки?
8. Чи може демократична держава позбавити людину грома-
дянства? Чому?

§12. ЯКІ ПРАВА, СВОБОДИ Й ОБОВ’ЯЗКИ
МАЮТЬ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ
1. Що таке права і свободи людини

Що, на вашу думку, означає словосполучення «права і свободи люди-
ни»? Які міжнародні документи у галузі прав людини ви знаєте?
Чи стосуються ці документи вас особисто? Після ознайомлення з
пунктом параграфа поверніться до цих запитань та з’ясуйте, чи
змінилася ваша відповідь на них. Обговоріть це у класі.
Ви вже знаєте, що слово «право» в нашій мові має багато значень, одне з
яких – система правил (норм). А от інше значення цього слова пов’язане з мож-
ливостями людини мати певні матеріальні, соціальні, культурні й духовні блага.
Такі можливості називають правами людини. Вони властиві самій природі лю-
дини як людської істоти.
В юридичній літературі разом із по- Права людини – це можливості
няттям «права людини» використовують людини, необхідні їй для існування
й інше – «свободи людини», як-от: сво- й розвитку.
бода слова, свобода думки, свобода ві-
росповідання та ін. Тож право людини – це можливість, реалізацію якої держа-
ва гарантує, а свобода – це простір, у який держава не може втручатися.
Оскільки права людини стосуються безпосередньо факту людського існу-
вання, їх не можна відняти або втратити. Тому більшість прав людини невід’ємні.
Їх ніхто не може відібрати або скасувати, на них не може посягнути держава.
Ані соціальний статус людини, ані засудження до покарання, ані інвалідність,
ані будь-які інші особисті риси не можуть позбавити людину її прав і свобод. Не
може і людина позбавити себе своїх прав, як не може перестати бути людиною.
Навіть якщо хтось добровільно відмовиться від своїх прав (наприклад, від пра-
ва на судовий захист), така відмова не матиме правової сили, адже держава не
може призначити покарання без судового розгляду справи. Права людини не
можна також продати або купити, подарувати чи обміняти.
Права і свободи людині має гарантувати і забезпечувати держава. Хоча сім’я,
любов, дружба, стосунки із сусідами теж пов’язані з певними правами і від-
повідальністю, поняття прав людини щодо них не застосовують. Отже, права і
свободи – це відносини людини і держави. Держава закріплює права і свободи
людини в законах та інших правових актах, створює умови для їх реалізації
кожною людиною й у разі потреби захищає їх.
10 грудня 1948 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила Загальну декла-
рацію прав людини (ЗДПЛ). У ній – 30 статей, що визначають основоположні
права і свободи людини. Положення ЗДПЛ розвинуто і конкретизовано у двох

§12.
міжнародних пактах ООН – про грома-
Ратифікація – остаточне затвер-
дження міжнародного договору
дянські й політичні права та про еконо-
вищим органом держави. мічні, соціальні і культурні права, які
ухвалено 19 грудня 1966 року. Вони по-
ЯКІ ПРАВА, СВОБОДИ Й ОБОВ’ЯЗКИ МАЮТЬ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ

кладають на держави, що ратифікували
Дискримінація – будь-яка відмін- їх, зобов’язання дотримуватися проголо-
ність, виняток, обмеження або шених у них прав і свобод людини.
перевага, що заперечують або Розрізняють такі види прав людини:
зменшують рівне здійснення громадянські (особисті), з-поміж яких
прав людиною. право на життя, свободу, особисту недо-
торканність, свободу від катувань і раб-
ства; політичні, до яких належать, наприклад, свобода слова, право брати участь
у державному житті, право збиратися мирно без зброї; економічні, соціальні та
культурні, до яких належать, приміром, право на працю, гідний рівень життя,
освіту, свободу культурної діяльності. Такі групи прав і свобод людини закрі-
плені двома міжнародними пактами (договорами) 1966 року.
ООН ухвалено й інші документи в галузі прав і свобод людини – конвенції з
питань геноциду, расової дискримінації, дискримінації жінок, прав дитини.
ЗДПЛ також стала моделлю створення Конвенції про захист прав і осново-
положних свобод людини (Європейської конвенції) 1950 року. Усі ці міжнарод-
ні документи ратифіковані Верховною Радою України.
Конституції низки держав (України також) виокремлюють права людини і
права громадянина. Перші поширюються на всіх людей, які проживають у тій
чи тій державі, а другі – лише на тих осіб, які є громадянами певної держави.
Поясніть положення наведених статей. Які принципи закріплені

в них? Обговоріть свої міркування з однокласниками
і однокласницями.
Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією
Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів
не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є
рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального
походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими
ознаками.
Утім, переважна більшість прав людини не є абсолютними. Міжнародні до-

кументи в галузі прав людини, Конституція України допускають обмеження
тих чи тих прав і свобод людини, якщо це відповідає вимогам законності, необ-
хідності та доцільності (наприклад, в умовах воєнного чи надзвичайного стану).

2. Якими є конституційні права, свободи
та обов’язки людини і громадянина
Що означає поняття «основні права і свободи людини»? Назвіть
групи прав і свобод та наведіть приклади до кожної з них. Як
пов’язані права та обов’язки людини і громадянина? Обговоріть це
в загальному колі.
Конституція України закріплює основні (конституційні) права та свободи
людини і громадянина, тобто ті, що визначають найважливіші відносини між
особою й державою. Інші права, які ви реалізуєте в житті (наприклад, права
дітей, учнів, споживачів), містяться у відповідних положеннях законодавства.
Розділ ІІ Конституції України, що містить майже третину всіх її статей, має
назву «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». У ньому закріплено
особисті, політичні права і свободи, економічні, соціальні та культурні права.
Тут є й конституційні права окремих соціальних груп (жінок і дітей), а також
права, які називають «захисними», – право на захист своїх прав і свобод, право
знати свої права і обов’язки, право на правову допомогу тощо.
Виберіть один із запропонованих видів прав і свобод людини
і громадянина. Заповніть таблицю, скориставшись відповідними
статтями (27–54) розділу ІІ Конституції України.
Види прав і свобод людини Права і свободи Статті Конституції
і громадянина за Конституцією України України
Громадянські (особисті)
Політичні
Економічні
Соціальні
Культурні
Поряд з основними правами і свобо-

Конституційні обов’язки – це
дами людини і громадянина, Конститу- закріплені Конституцією України
ція України встановлює й конституційні необхідні й безумовні для виконан-
обов’язки як громадян, так і тих, хто по- ня дії.
стійно проживає або перебуває на тери-
торії України.
Тож конституційні обов’язки – це також важливий складник правового ста-
тусу людини і громадянина. На це вказує, приміром, стаття 29 ЗДПЛ, де зазна-
чено, що «кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й
можливий вільний і повний розвиток її особи»
Нехтування конституційними обов’язками не позбавляє людину конститу-
ційних прав і свобод, однак, як правило, спричиняє юридичну відповідальність.

§12.
Визначте, в яких статтях розділу ІІ Конституції України закріплені
зазначені на схемі обов’язки людини і громадянина. Виокремте
обов’язки, що стосуються людини, і ті, що призначені громадянам.
Чому, на вашу думку, Конституцією визначено невеликий перелік
ЯКІ ПРАВА, СВОБОДИ Й ОБОВ’ЯЗКИ МАЮТЬ ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ

обов’язків? Обговоріть це з однокласниками та однокласницями.
Шанування державних Незаподіяння шкоди при-

Захист Вітчизни, незалеж-
символів України роді, культурній спадщині,
ності та територіальної
відшкодовування завданих
цілісності України
збитків
КОНСТИТУЦІЙНІ
ОБОВ’ЯЗКИ
Непосягання на права
Сплата податків і зборів Неухильне додержання і свободи, честь і гідність
Конституції та законів інших людей
України
3. Які існують механізми захисту прав і свобод

людини і громадянина в Україні
Що означає словосполучення «механізми захисту прав людини»?

Наведіть приклади. Поверніться до цього запитання після опрацю-
вання пункту параграфа.
Для того щоб людина могла в повному обсязі реалізовувати свої права і сво-
боди, недостатньо визнати їх на міжнародному рівні й закріпити у конституції
та законах держави. Держава має гарантувати ці права, тобто створити певні
умови для їх реалізації, а також мати дієві механізми їхнього захисту.
Ви, мабуть, знаєте, що спірні або конфліктні ситуації стосовно будь-чиїх
прав і свобод та інтересів вирішують суди. Судовий захист – це найефективні-
ший спосіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні. Нор-
ми Конституції України є нормами прямої дії, тому кожен може звертатися до
суду для захисту своїх конституційних прав і свобод безпосередньо на її під-
ставі.
Конституція України визначає, що гарантом прав і свобод людини та грома-
дянина в нашій державі є Президент України. Державний захист прав людини
покладено також на Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, який здій-
снює парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод

та захист прав людини на території України і в межах її юрисдикції. Громадяни
України також мають право звертатися до органів державної влади та органів
місцевого самоврядування із заявами, скаргами та пропозиціями.
Існують міжнародні й регіональні механізми контролю за дотриманням прав
людини. Громадяни України можуть звернутися, наприклад, до Комітету з прав
людини та Комітету проти катувань ООН, Європейського суду з прав людини,
Комітету зі свободи асоціацій, Міжнародної організації праці.
Дієвим регіональним правозахисним органом є Європейський Суд з прав лю-
дини, який розглядає справи щодо порушення закріплених в Європейській кон-
венції прав і свобод людини. Рішення Європейського Суду з прав людини є
обов’язковими для виконання Україною. Утім, міжнародний звичай виробив
правило, за яким, перш ніж звертатися зі скаргою щодо порушення своїх прав
до міжнародних інстанцій, громадянин має вичерпати всі правові механізми, пе-
редбачені у тій державі, на яку він скаржиться.
Кожна людина має право будь-якими не забороненими законом способами
захищати свої права й свободи від порушень і протиправних посягань. У захисті
власних прав важливу роль відіграє сміливість та ініціатива людини. Без її
активної позиції доволі важко, а інколи й неможливо дізнатись, які її права й у
чому їх порушено, та захистити їх.
На основі пункту параграфа створіть схему

«Механізми захисту прав людини».
Перевірте
засвоєне 1. Що таке права і свободи людини?
2. Які права і свободи людини та громадянина називають
основними?
3. Що таке конституційні обов’язки людини і громадянина?
4. Які конституційні обов’язки громадян України ви можете
назвати? У чому полягає їх зміст?
5. Які механізми захисту прав і свобод людини ви знаєте?
6. Чому права і свободи людини та громадянина мають бути

закріплені в Конституції України?
7. Які механізми захисту прав людини є, на вашу думку, най-
дієвішими? Чому?

§13.
§13. ЯКИМИ Є ПОВНОВАЖЕННЯ
ПАРЛАМЕНТУ, ПРЕЗИДЕНТА
ЯКИМИ Є ПОВНОВАЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ, ПРЕЗИДЕНТА ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

ТА СУДОВОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
1. Як організовано державну владу в Україні

Пригадайте, що таке державна влада. Де закріплено основи її
організації? Як побудовано державну владу в Україні? Скористав-
шись інтернет-ресурсом, за статтями 6 і 8 Конституції України
визначте принципи побудови державної влади в Україні. Представ-
те результати своєї роботи класу.
За Конституцією України єдиним джерелом державної влади є народ. Згід-

но з Виборчим кодексом України, вибори – це основна форма народного воле-
виявлення, спосіб безпосереднього здійснення влади Українським народом. За
допомогою виборів громадяни формують представницькі органи влади. А от
шляхом референдуму громадяни вирішують важливі питання: Всеукраїнсько-
го – державного рівня, а місцевого – проблеми окремої адміністративно-терито-
ріальної одиниці чи громади.
У ХVІІІ столітті французький філософ Шарль Монтеск’є сформулював
принцип поділу державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу й судову,
що унеможливлює узурпацію державної
влади будь-яким органом. На цих заса- Узурпація влади – захоплення
дах здійснюється і державна влада в влади насильницьким шляхом,
Україні. Вона реалізується через відпо- вчинене з порушенням закону, або
відні органи: законодавчий – Верховна незаконне привласнення владних
Рада України, виконавчі – Кабінет Міні- повноважень.
стрів, міністерства, відомства тощо, су-
дові – місцеві суди, Верховний Суд України та інші.
Органи державної влади утворюють систему. Статус, порядок утворення і
повноваження парламенту України, Президента України, Кабінету Міністрів,
Конституційного Суду, судів загальної юрисдикції, місцевих державних адміні-
страцій закріплено в положеннях Основного Закону нашої держави. Одні орга-
ни державної влади є виборними (наприклад, громадяни обирають народних
депутатів України, Президента України), інші органи державної влади є при-
значувальними (приміром, Прем’єр-міністр України, Генеральний прокурор
України, голови місцевих державних адміністрацій).
У нашій державі існує багато інших органів, які виконують певні завдання.
Наприклад, прокуратура, Служба безпеки України (СБУ), національна поліція,
служба охорони державного кордону, органи й установи виконання покарань
тощо. Їхні основні завдання – охорона прав і законних інтересів громадян, орга-

нізацій і держави, забезпечення законності, публічної безпеки та публічного по-
рядку, боротьба з правопорушеннями, охорона та захист суверенітету і території
України.
Розгляньте схему. Як утворюються, на вашу думку, зазначені в ній
органи влади? Якими є їхні основні повноваження? Обговоріть це з
однокласниками та однокласницями.
Президент України
Законодавча Виконавча Судова

влада влада влада
Верховна Кабінет Верховний Конституційний

Рада України Міністрів України Суд України Суд України
2. Якими є статус і повноваження Верховної Ради

і Президента України
Яка основна функція парламенту України? Як він створюється і діє?
Як ви розумієте термін «глава держави»? Чи належить Президент
України до якоїсь гілки влади? Які його повноваження? Поділіться
своїми міркуваннями з однокласниками та однокласницями.
Ви вже знаєте, що за територіальним устроєм Україна – унітарна держава.

Тож єдиним законодавчим органом державної влади є Верховна Рада України,
що складається із народних депутатів України. Це представницький колегіаль-
ний орган, який обирають громадяни України. За структурою це однопалатний
парламент.
Народним депутатом України може бути обраний громадянин України,
який досяг 21 року, має право голосу й постійно проживає в Україні не менше
ніж п’ять років.
Очолює парламент Голова Верховної Ради України. В парламенті створю-
ють комітети, які працюють над підготовкою та експертизою законопроєктів
(наприклад, бюджетний комітет), і в разі потреби тимчасові слідчі комісії (ска-
жімо, під час процедури імпічменту Президента).
Основна функція парламенту – це розроблення й ухвалення законів, тому
його й називають законодавчим органом влади. Верховна Рада України визна-
чає також напрями внутрішньої і зовнішньої політики, ухвалює державний
бюджет, формує певні органи влади, контролює роботу Кабінету Міністрів

§13.
України. Крім законів, парламент ухвалює постанови. Засідання парламенту
проходять відкрито, а рішення ухвалюють голосуванням.
Громадяни нашої держави обирають і Президента України. Слово «прези-
дент» у перекладі з латини означає «той, хто сидить попереду». Таку посаду

запроваджено у понад 130 державах світу.
Згідно з Конституцією України, Президент – це глава держави, який висту-
пає від її імені. Він – гарант Конституції, прав і свобод людини і громадянина.
Президент уособлює державу і державну владу загалом і не належить до жодної
з гілок влади України.
Президента України обирають громадяни на 5 років. Цю посаду може
обійняти громадянин України, якому виповнилося 35 років. Він має постійно
проживати в Україні щонайменше 10 років і володіти українською мовою. Одна
й та сама особа може бути Президентом України не більш ніж два строки
поспіль.
Президент України має широке коло повноважень. Він є Верховним Голов-
нокомандувачем Збройних сил України, призначає певні органи влади або дає
згоду на їх призначення, вносить пропозиції до парламенту щодо, наприклад,
кандидатури Прем’єр-міністра України, вирішує питання громадянства, здій-
снює помилування, удостоює державними нагородами, підписує закони, які
ухвалив парламент. Президент України очолює Раду національної безпеки і
оборони, яка виявляє загрози національній безпеці та обороні й вирішує, як за-
побігти їм. Щодо цих та інших питань Президент України видає укази і розпо-
рядження.
При Президентові України діють комісії та органи, зокрема з питань грома-
дянства чи помилування.
Виконайте одне із завдань і повідомте про результати роботи

однокласників і однокласниць.
1. Опрацюйте статтю 85 Конституції України. Визначте
і запишіть статус Верховної Ради України. Заповніть таблицю,
зазначивши номери пунктів статті. Поінформуйте
однокласників і однокласниць про те, що ви дізналися.
Повноваження Верховної Ради України

ухвалює рішення
надає згоду затверджує та контролює
та призначає
2. Опрацюйте статтю 106 Конституції України, визначте ста-

тус і повноваження Президента України. Заповніть таблицю,
проставивши в ній номери пунктів статті. Поінформуйте
однокласників і однокласниць про те, що ви дізналися.
Повноваження Президента України

ухвалює рішення, забезпечує, представляє, утворює, скасовує,
призначає, надає очолює, має право, здійснює вносить

3. Як побудовано судову систему України
Якими є основні завдання судів? На основі пункту параграфа скла-

діть схему «Судова система України». Представте результати
роботи класу.
Судову владу представляють суди. Вони охороняють права та інтереси фі-

зичних, юридичних осіб і держави, сприяють запобіганню правопорушенням.
У своїй діяльності суди є незалежними й керуються виключно законом.
Державну діяльність судової влади називають правосуддям. Воно здійсню-
ється через судочинство – розгляд у судових засіданнях кримінальних, адміні-
стративних, цивільних і господарських спорів за встановленою законодавством
процедурою.
змагальність
рівність усіх учас- сторін, свобода підтримання
ників судового в наданні суду публічного обви-
процесу перед своїх доказів нувачення в суді
законом і судом прокурором
забезпечення обов’язковість
доведеності судового
вини ОСНОВНІ ЗАСАДИ СУДОЧИНСТВА рішення
забезпечення гласність судового

обвинуваченому розумні строки забезпечення пра- процесу та його повне
права на захист розгляду справи ва на апеляційний фіксування технічними
судом перегляд справи засобами
До судової системи України належать Конституційний Суд України та суди

загальної юрисдикції. Про повноваження Конституційного Суду України вам
уже відомо. Судами загальної юрисдикції є загальні суди (наприклад, Вер-
ховний Суд України, місцеві суди, адміністративні й господарські суди). Є й
вищі спеціалізовані суди – Вищий адміністративний суд та Вищий суд з питань
інтелектуальної власності.
Місцеві суди розглядають більшість кримінальних, трудових, цивільних і
сімейних спорів.
Господарські суди розглядають справи, пов’язані з комерційною діяльністю,
підприємництвом, а також спори між підприємствами та організаціями. Однак
якщо сторонами спору є юридична і фізична особи, то такі справи розглядає
загальний місцевий суд.
Адміністративні суди врегульовують адміністративні спори, скажімо справи
з оскарження нормативно-правових актів органів державної влади й місцевого

§13.
самоврядування, обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, примусо-
вого відчуження земельної ділянки, справи, пов’язані з виборчим процесом
(наприклад, щодо уточнення списку виборців) тощо.
Верховний Суд України очолює систему судів загальної юрисдикції. Він роз-

глядає найскладніші й найважливіші спори з кримінальних, цивільних, адміні-
стративних правовідносин і забезпечує однакове застосування законодавства
всіма судами загальної юрисдикції.
Зазвичай громадяни звертаються до судів загальної юрисдикції. Це перед-
усім місцеві суди, які розглядають кримінальні, цивільні та адміністративні
справи і вирішують їх рішенням або вироком, ухвалою чи постановою.
Суди, в яких можна оскаржити обґрунтованість і законність вирішення
справи, називають апеляційними.
Перепишіть або прочитайте текст, виправляючи наявні в ньому

помилки:
Місцеві суди України розглядають виключно кримінальні

справи. Трудові спори вирішують як у місцевих, так і в госпо-
дарських судах, а цивільні – в місцевих та адміністративних
судах. Рішення всіх судів переглядає Верховний Суд України.
Основною функцією Конституційного Суду України є затвер-
дження всіх судових рішень і вироків на території нашої дер-
жави.
Перевірте
засвоєне 1. Назвіть органи державної влади, про які йшлося в темі.
Схарактеризуйте повноваження одного з них.
2. Якою є назва парламенту України? Який його склад?
3. Як ви розумієте положення: «Президент України – глава
держави»?
4. Які суди належать до судової системи України?
5. Які основні засади судочинства ви знаєте? Поясніть одну–

дві з них.
6. Які співвідносяться поняття правосуддя і судочинство?

§14. ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ
ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО
САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
1. Якими повноваженнями наділено органи

виконавчої влади
У чому полягає призначення виконавчої влади? Які є органи виконав-
чої влади в Україні? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.
Органи виконавчої влади забезпечують управління економікою, освітою,

наукою, соціальною сферою тощо. Наприклад, для виконання основного фінан-
сового закону року – закону про державний бюджет – органи виконавчої влади
мають забезпечити надходження до бюджету (зібрати податки та збори у дер-
жавну скарбницю) і розпорядитися зібраними коштами відповідно до статей
бюджету. Виконання бюджету спрямоване на забезпечення найважливіших сус-
пільних потреб: соціальний захист людей, освіту, охорону здоров’я, питання пу-
блічного порядку і довкілля, утримання армії тощо.
Органи виконавчої влади в Україні утворюють систему, до якої належать
Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, центральні органи
виконавчої влади зі спеціальним статусом, місцеві державні адміністрації. Ці
органи ведуть виконавчо-розпорядчу діяльність. Вона полягає у виконанні Кон-
ституції України, нормативних актів Верховної Ради, указів Президента Украї-
ни, а також організації виконання положень цих актів іншими органами.
Вищий орган у системі органів виконавчої влади – Кабінет Міністрів Укра-
їни, який виконує функції уряду. Це колегіальний орган – він складається із
Прем’єр-міністра, його заступників і міністрів. Робота Кабінету Міністрів охо-
плює всі сфери життєдіяльності суспільства. На його засіданнях вирішують
важливі питання управління державою. З цих питань Кабінет Міністрів Украї-
ни видає постанови й розпорядження, обов’язкові для виконання на всій тери-
торії нашої держави.
У Конституції України зазначено, що Кабінет Міністрів України підконт-
рольний і підзвітний Верховній Раді України. Вона може ухвалити резолюцію
недовіри Кабінету Міністрів України, що тягне за собою його відставку. Кабінет
Міністрів України складає свої повноваження перед новообраною Верховною
Радою України. Кабінет Міністрів відповідальний перед парламентом і перед
главою держави.
Міністерства – це центральні органи виконавчої влади. Вони управляють
питаннями певної сфери життя суспільства (наприклад, Міністерство освіти і
науки України).

§14.
Місцеві державні адміністрації – це місцеві органи виконавчої влади. На
них покладено завдання управління всіма загальносуспільними справами на
місцевому рівні. На певній території вони забезпечують виконання Конституції
і законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів України, інших органів
ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

виконавчої влади.
Розгляньте схему. Які повноваження, на вашу думку, мають ці
органи? Наведіть приклади, де і коли вам доводилося стикатися
з їхньою діяльністю. Дайте назву схемі. Представте результати
своєї роботи класу.
Вищий орган Кабінет Міністрів України

Міністерства
Агентство, інспекція, служба
Інші центральні органи (Державна архівна служба,
Центральні органи виконавчої влади Державне агентство водних
виконавчої влади ресурсів)
Центральні органи вико-

навчої влади зі спеціаль- Антимонопольний комітет,
ним статусом Фонд державного майна
Обласні державні адміністра-

ції, державні адміністрації
Місцеві органи міст Києва і Севастополя
Районні державні
адміністрації
2. Які питання уповноважені вирішувати

органи місцевого самоврядування
Слово самоврядування легко зрозуміти – воно походить від слів «урядува-

ти», «керувати самому». Самоврядування – це надання жителям сіл, селищ,
міст права самостійно вирішувати питання місцевого значення. Через органи
місцевого самоврядування реалізується влада народу.
Місцевому самоврядуванню присвячені розділ ХІ Конституції України та
низка законів, наприклад «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про служ-
бу в органах місцевого самоврядування» та ін.

Органи місцевого самоврядування не
Місцеве самоврядування – це
право територіальної громади –
є органами державної влади. Рішення са-
жителів села чи добровільного моврядних органів можуть призупиняти
об’єднання у сільську громаду жи- в разі невідповідності їх Конституції та
телів кількох сіл, селища та міста – законам України, а скасовувати – лише
самостійно вирішувати питання в судовому порядку.
місцевого значення в межах Самоврядна одиниця місцевого са-
Конституції і законів України. моврядування – територіальна громада.
Представники певної територіальної
громади обирають сільські, селищні, міські ради та сільського, селищного, міського
голів. Інтереси кількох територіальних громад представляють районні та обласні
ради, а їхніх голів обирають на засіданнях та зі складу цих рад.
Усі ради – виборні представницькі органи, які складаються із депутатів.
Сільські, селищні, міські ради можуть утворювати старостинські округи та за-
тверджувати в них старост. Староста, посадова особа місцевого самовряду-
вання, представляє інтереси мешканців села / селища, дбає про задоволення їх-
ніх потреб, розв’язання проблем місцевого значення, а також здійснює комуні-
кацію між владою та громадою села.
Щоб місцеве самоврядування було ефективним і самостійним, потрібні гро-
шові й матеріальні ресурси. Конституція України визначає, що матеріальну і
фінансову основу місцевого самоврядування становлять: майно, доходи місце-
вих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що перебувають у власності
територіальних громад сіл, селищ, міст.
В Україні триває реформа місцевого самоврядування, суть якої полягає в
децентралізації, що забезпечує спроможність ОТГ – об’єднаних територіальних
громад – самостійно вирішувати питання місцевого значення за рахунок мобілі-
зації власних ресурсів та надходжень державних коштів.
Буває так, що для вирішення якогось загального питання мешканці будинку
або вулиці збираються разом і обирають комітет чи ініціативну групу. Так утво-
рюються органи самоорганізації населення (будинкові, вуличні, квартальні
тощо). Через них громадяни також здійснюють місцеве самоврядування.
Виконайте одне із завдань і ознайомте з результатами

роботи інших.
А. У статті 116 Конституції України повноваження Кабінету
Міністрів зафіксовано через такі дієслова: «забезпечує», «вживає
заходів», «спрямовує», «розробляє», «здійснює», «організовує»
тощо. Які повноваження, на вашу думку, має Кабінет Міністрів
України? Заповніть таблицю, записавши відповідні номери
пунктів та їхній короткий зміст.
Поінформуйте однокласників і однокласниць про те, що ви
дізналися.

§14.
Повноваження Кабінету Міністрів України
здійснює, організовує
забезпечує вживає і розробляє
спрямовує
ЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ І МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

Б. У статті 143 перелічено повноваження органів місцевого
самоврядування. Випишіть два–три із них і наведіть приклади
з діяльності органів місцевого самоврядування вашої
територіальної громади (ОТГ). Поінформуйте однокласників і
однокласниць про те, що ви дізналися.
Перевірте
засвоєне 1. Який орган є вищим органом виконавчої влади в Україні?
2. Які органи виконавчої влади ви знаєте? Якими є їхні
основні повноваження?
3. Що таке місцеве самоврядування і територіальна
громада?
4. Які є органи місцевого самоврядування в нашій державі?
Чи належать вони до органів державної влади?
5. Опрацюйте статтю 3 «Типи виборів» Виборчого кодексу

України, виписавши в дві колонки загальнодержавні та
місцеві вибори. Дізнайтеся за допомогою інтернет-джерел,
коли відбудуться чергові вибори народних депутатів
України, Президента України та місцеві вибори у вашому
регіоні.
6. З якими органами місцевого самоврядування і за яких
обставин ви (представники / представниці вашої родини)
мали справу?
7. Як представники вашої родини та оточення залучаються
до вирішення нагальних питань громади? Запишіть
результати вашого дослідження та представте класу.
8. Якщо ви мешкаєте в селі чи селищі, дізнайтеся, до якої
ОТГ входить ваше село / селище та які органи нею
управляють. Представте цю інформацію однокласникам і
однокласницям.

ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН
1. У чому полягає зміст права на звернення

У чому полягає, на вашу думку, сутність права на звернення
громадян? До кого (яких органів) можуть звертатися громадяни?
Опрацюйте статті та коментар. Поверніться до запитань,
уточніть відповіді на них.
Стаття 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні
письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих орга-
нів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у
встановлений законом строк.
Із преамбули Закону України «Про звернення громадян»

Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні
державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи
органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ,
організацій... для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлен-
ня їх у разі порушення.
У міжнародних документах право на звернення названо «пра-

Правовий вом петицій». Реалізацію цього права громадянами нашої дер-
коментар жави визначають положення Конституції України, Закону
України «Про звернення громадян», інших нормативно-пра-
вових актів.
Законодавство України забороняє переслідувати осіб за: подання звернення,
за критику в ньому роботи і рішень органів державної влади і місцевого само-
врядування, примушення до подання звернення чи розголошення вміщених у
них відомостей.

§15.
2. Які є види звернень
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

На основі статті закону та коментаря визначте основні види
звернень громадян. Порівняйте їх за допомогою діаграми Вена, впи-
суючи у сектори перетину кіл – спільне, а поза перетинами – відмін-
не. Презентуйте результати роботи класу. Сформулюйте загальні
висновки після обговорення.
Із Закону України «Про звернення громадян»

Стаття 3. Основні терміни, що вживаються в цьому Законі
Пропозиція (зауваження) – звернення громадян, де висловлюються порада,
рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самовря-
дування.., висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та
умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громад-
ського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і сус-
пільства.
Заява (клопотання) – звернення громадян із проханням про сприяння реалі-
зації… їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного зако-
нодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій неза-
лежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих
рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяль-
ності. Клопотання – письмове звернення з проханням про визнання за осо-
бою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга – звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інте-
ресів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних
органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організа-
цій, об’єднань громадян, посадових осіб.
пропозиція /
зауваження
заява / скарга
клопотання

За формою звернення осіб можуть бути усними і письмовими,
Правовий а за кількістю заявників – індивідуальними, де є один заявник
коментар (як-от заяви про призначення опікуна чи про передання у
власність земельної ділянки) та колективними – це звернення
від двох і більше осіб, а також звернення однієї особи за дорученням групи осіб
(приміром, скарга про масове порушення екологічних прав громадян).
Одним із видів звернень є електронна петиція – це особлива (електронна)
форма колективного звернення (скарга та/або пропозиція) до суб’єкта владних
повноважень. З нею можна звернутися до Верховної Ради України, Президента
України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування.
Розгляньте схему. Наведіть один–два приклади до її елементів.

Обговоріть результати роботи в класі.
ВИДИ ЗВЕРНЕНЬ ЗА ФОРМОЮ
УСНІ ЕЛЕКТРОННІ (письмові)

 на особистому ПИСЬМОВІ  через мережу
прийомі  надсилається поштою Інтернет
 за допомогою засобів  передає громадянин  за допомогою засобів
телефонного зв’язку особисто чи через електронного зв’язку
(контактні центри, уповноважену особу
телефонні «гарячі до відповідного
лінії») органу
3. Як подають і розглядають звернення

Опрацюйте статтю 5 Закону України «Про звернення громадян»,
складіть пам’ятку щодо вимог до письмового звернення громадян.
Використайте спонукальні дієслова («зверніть увагу»,
«пам’ятайте» тощо).
Із Закону України «Про звернення громадян»

Стаття 5. Вимоги до звернення
Звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядуван-
ня, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності,
об’єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких нале-
жить вирішення порушених у зверненнях питань.

§15.
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживан-
ня громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропози-
ції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Звернення може бути усним (викла-
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗВЕРНЕННЯ ГРОМАДЯН

деним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийо-
мі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до
відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу,
якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства…
Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із за-
значенням дати.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається
заявнику з відповідними роз’ясненнями не пізніш як через десять днів від
дня його надходження…
Опрацюйте коментар, підкресліть у ньому (випишіть із нього)

важливі цифри, опорні поняття і словосполучення та представте
класу.
Особа може подати скаргу особисто чи через уповноважену на

Правовий це іншу особу. До скарги слід додати рішення (копії), ухвалені
коментар з цього питання. Скаргу щодо неповнолітніх і недієздатних
осіб подають їхні законні представники.
Пропозиції і заяви розглядають ті державні органи і посадові особи, які ма-
ють відповідні повноваження, а скарги – вищі у порядку підлеглості органи /
посадовці щодо тих органів і осіб, дії яких оскаржують. Звернення громадян
розглядають безоплатно.
Звернення громадян розглядають і вирішують порушені в них питання
упродовж не більш ніж одного місяця з дня їх надходження. Звернення, які не
потребують додаткового вивчення, розглядають невідкладно, але не пізніше ніж
15 днів і не довше ніж 45 днів із дня надходження.
Неправомірна відмова в наданні відповіді, несвоєчасна / неповна відповідь,
надання відповіді, що не відповідає дійсності, передбачають юридичну (цивіль-
ну, адміністративну або кримінальну) відповідальність конкретної посадової
особи.
Заявника теж можуть притягнути до
юридичної відповідальності – за подан- Дискредитація – навмисні дії,
спрямовані на підрив авторитету,
ня звернення, що містить наклеп і обра-
іміджу і довіри.
зи, дискредитацію органів державної
влади та місцевого самоврядування,
об’єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників підприємств, установ і
організацій, заклики до розпалювання національної, расової, релігійної ворож-
нечі.
Подання й розгляд електронних петицій мають свої особливості. Петиції,
адресовані Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів
України, розглядають за умови набрання нею не менше ніж 25 тисяч підписів
громадян, зібраних протягом трьох місяців із дня оприлюднення. А кількість
підписів громадян на підтримку петиції до органу місцевого самоврядування та

строк збирання підписів визначає статут територіальної громади. Якщо петиція
не набрала необхідної кількості підписів, її розглядають як звичайне звернення
громадян.
З електронними петиціями можна звернутися до відповідного органу через
його офіційний вебсайт або вебсайт громадського об’єднання, яке збирає підпи-
си на підтримку петиції. Орган, якому адресована електронна петиція, має пу-
блічно оголосити свою позицію стосовно згоди / незгоди по її суті. В разі згоди
цей орган організовує спільну з авторами та їхніми прихильниками роботу з
розроблення та втілення плану реалізації петиції, а за незгоди – інформує про
аргументи.
В Інтернеті знайдіть приклади форм звернень громадян. Створіть

електронну папку з такими зразками. Запропонуйте зібрані вами
зразки класу.
Дослідіть:
Під які електронні петиції зараз збирають підписи громадян?
Які проблеми порушують у цих петиціях?
Коротко запишіть інформацію про одну таку петицію та
представте класу.
Перевірте
засвоєне Пригадайте свою роботу на уроці. Зберігаючи нумерацію
пунктів, оцініть у балах, наскільки ви погоджуєтеся з такими
твердженнями (2 бали – повністю погоджуюсь, 1 бал – част-
ково погоджуюсь, 0 балів – зовсім не погоджуюсь).

1. Я можу назвати нормативні акти щодо звернень громадян.
2. Я знаю, що таке звернення.
3. Я можу пояснити зміст права на звернення.
4. Я можу перелічити види звернень громадян.
5. Я вмію знайти в Інтернеті й запропонувати батькам, іншим пред-
ставникам родини зразок відповідного звернення.
6. Я можу висловити думку щодо важливості права громадян на
звернення до органів державної влади і місцевого самовряду-
вання.

Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш яскравими?

Які ідеї висував учений? У чому ви вбачаєте його заслуги?
Ейхельман Отто Оттович – відомий учений-юрист,
політик, громадський діяч
1. Народився 1854 р. в родині балтійських німців у
Санкт-Петербурзькій губернії.
2. 1882 р., після захисту магістерської і докторської
дисертацій у Дерптському університеті, переїхав до Києва,
де отримав посаду професора юридичного факультету
Університету Святого Володимира. Відтоді Ейхельман
пов’язав свою долю з Україною. Він писав: «В київській ат-
мосфері я переродився. З кінця 80-х років при близькім
знайомстві з студентами я ознайомився з українським
життям, яке порадувало моє молоде серце».
3. У Києві працював майже сорок років. Став одним із найавторитетніших юристів
свого часу. Очолював кафедру міжнародного права, був деканом юридичного факуль-
тету, періодично виконував обов’язки заступника ректора. Паралельно керував Київ-
ським комерційним інститутом та викладав на Вищих жіночих курсах.
4. На відміну від переважної більшості тогочасної професури, що мала консерва-
тивні монархічні й українофобські погляди, німець Отто Ейхельман у міру своїх можли-
востей виступав на захист української мови й культури. Неодноразово проводив сту-
дентські зібрання, на яких вільно говорили українською та декламували українські тво-
ри. Звертався до уряду з проханням послабити утиски українського руху, дозволити
переклад Євангелія українською мовою.
5. Підтримав Українську революцію. Діяч Центральної Ради Петро Клунний писав:
«Не будучи українцем з походження, професор О. Ейхельман …рішуче приєднався до
українських національних та громадських діячів і без вагань віддав на службу україн-
ському народові великий свій науковий досвід, багаті знання і почесне в науці і грома-
дянстві ім’я». А ворожий до українського руху Юрий Зілов називав його «ревним само-
стійником».
6. У 1918 р. активно включився до української державної роботи, працюючи в Мі-
ністерстві торгівлі й промисловості та в Міністерстві закордонних справ УНР на посаді
товариша міністра. Брав участь в 1918 р. у переговорах українського уряду з Австрією і
Німеччиною (економічна конференція) і з радянською Росією.
7. У 1919–1920 рр. був заарештований більшовиками, але зрештою зміг емігрувати
до Польщі, продовжив роботу в уряді УНР. Підготував детальний «Проєкт Конституції –
основних державних законів Української Народної Республіки», де бачив Україну пра-
вовою державою, демократичною федеративною республікою з поділом на землі-дер-
жави, кожна з яких матиме свою судову, представницьку та виконавчу влади (це ґрун-
тувалося на переконаності в поліетнічній природі нації). Він ратував за принцип поділу
влади та якнайширше застосування інституту референдуму.
8. В еміграції у Чехословаччині залишався активним співробітником українських
установ і організацій: викладав в Українському вільному університеті, Українській гос-
подарській академії, працював заступником директора Українського інституту грома-
дознавства.
з розділу 3 «ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЛЮДИНИ І ДЕРЖАВИ»
Назвіть: ознаки конституції, підстави набуття та припинення грома-

дянства України, механізми захисту прав і свобод людини та громадянина,
органи державної влади, органи місцевого самоврядування.
Поясніть поняття: людина, особа, громадянин, громадянство, консти-

туція, права і свободи людини, конституційні обов’язки, місцеве самовря-
дування, територіальна громада.
Опишіть види конституційних прав, свобод, обов’язків людини і грома-

дянина, види народного волевиявлення, повноваження Конституційного
Суду України, повноваження органів державної влади, повноваження орга-
нів місцевого самоврядування.
Наведіть приклади: видів прав людини, видів конституційних обов’яз-

ків, видів звернень громадян, форм участі громадян у житті держави.
Схарактеризуйте: підстави набуття та припинення громадянства Укра-

їни, механізми захисту прав людини, порядок утворення органів державної
влади та місцевого самоврядування.
Проаналізуйте: статті Конституції України щодо принципів прав люди-

ни, щодо повноважень органів державної влади та місцевого самоврядуван-
ня.
Складіть / розв’яжіть: правові ситуації із застосуванням знань і вмінь

із розділу.
Оцініть значення: Конституції України для людини, суспільства, дер-

жави, участі громадян у житті держави та місцевої громади.

Розділ 4.
НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ,
І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
§16. ЩО РЕГУЛЮЄ
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО
1. Чому цивільне право – одна з основних

галузей права
Які правовідносини регулюють норми цивільного права?
Наведіть приклади. У чому, на вашу думку, полягають особливості
цієї галузі? Поверніться до цих запитань після опрацювання пункту
параграфа.
Однією із найважливіших галузей права України є цивільне право. Воно ре-

гулює безліч відносин приватного характеру. Купуючи товар у магазині, попо-
внюючи рахунок мобільного телефону, користуючись громадським транспор-
том, послугами камери схову, винаймаючи житло, успадковуючи майно, ство-
рюючи літературні чи музичні твори, беручи участь у розіграші лотереї чи в
конкурсі, ми потрапляємо у сферу відносин, які регулює цивільне право.
Предмет цивільного права становлять майнові й особисті немайнові відно-
сини. Майнові відносини – це правовідносини, що пов’язані з набуттям, володін-
ням, користуванням і розпорядженням майном (речами). Вони мають економіч-
ний зміст (наприклад, право власності на земельну ділянку чи будинок). Нато-
мість немайнові відносини виникають щодо нематеріальних благ і не мають
Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН 83
економічного підґрунтя. Їх поділяють на дві групи: особисті немайнові відноси-
ни, пов’язані з майновими (наприклад, право автора на результати інтелекту-
альної діяльності в царині науки, літератури, мистецтва тощо), та особисті не-
майнові відносини, не пов’язані з майновими (приміром, право особи на честь,
гідність, ім’я тощо).
Особливість цивільного права полягає в тому, що учасники цивільних від-
носин виступають юридично рівними між собою, автономними й незалежними.
Вони не можуть нав’язувати свою волю одне одному, їхні відносини ґрунтують-
ся на досягнутій згоді. Наприклад, для укладання договору купівлі-продажу
сторони мають узгодити предмет договору, його ціну тощо.
Джерелами цивільного права України є: Конституція України, Цивільний
кодекс України (ЦКУ), значна кількість законів, як-от «Про захист персональ-
них даних», «Про авторське право та суміжні права», «Про захист прав спожи-
вачів», та підзаконних нормативно-правових актів (постанови Кабінету Міні-
стрів України, укази Президента, акти міністерств і відомств), а також міжна-
родні договори, ратифіковані Україною.
Наведіть приклад ситуації, яку регулюють норми цивільного права.

Спираючись на схему, визначте відповідні складники цивільних
правовідносин у наведеній вами ситуації. Представте результати
роботи класу.
СКЛАД ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
СУБ’ЄКТИ ЗМІСТ ОБ’ЄКТИ

ПРАВОВІДНОСИН ПРАВОВІДНОСИН ПРАВОВІДНОСИН
фізичні особи
суб’єктивні юридичні матеріальні й нема-
юридичні особи права обов’язки теріальні блага
держава Україна речі, гроші, цінні

папери
іноземні держави
майно, послуги
територіальні
результати інтелек-
громади
туальної діяльності
84 Розділ 4. НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ, СІМЕЙНИХ, ТРУДОВИХ, АДМІНІСТРАТИВНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

§16.
2. Що таке цивільна правосуб’єктність особи
ЩО РЕГУЛЮЄ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

Яким, на вашу думку, є зміст понять «правосуб’єктність», «цивільна
правоздатність фізичної та юридичної осіб», «цивільна дієздат-
ність фізичної та юридичної осіб»? Прочитайте пункт параграфа
та проілюструйте визначення цих понять прикладами.
Особами у цивільному праві називають учасників цивільно-правових відно-

син. Їх поділяють на фізичних і юридичних осіб. Основною їхньою характерис-
тикою є цивільна правосуб’єктність, складники якої – цивільна правоздатність,
цивільна дієздатність та деліктоздатність.
Фізичні особи рівні у своїй право-
здатності. А от обсяг цивільної дієздат- Цивільна правоздатність – це
ності фізичних осіб неоднаковий. Зокре- здатність особи мати цивільні
права й обов’язки, встановлені
ма, цивільна дієздатність осіб віком
Конституцією України та Цивільним
до 14 років є частковою, а у віці від 14 кодексом України.
до 18 років – неповною. Досягнувши
18 років (повноліття), особа має повну
дієздатність. Цивільна дієздатність фізичної
особи – це її здатність своїми діями
Цивільної правоздатності не можна
набувати цивільних прав і само-
позбавити жодну фізичну особу. Нато- стійно їх здійснювати, а також
мість її цивільну дієздатність можуть об- створювати для себе цивільні
межити з підстав і в порядку, встановле- обов’язки, самостійно виконувати їх
них законом. Суд може обмежити діє- і відповідати перед законом у разі
здатність особи, якщо вона, наприклад, невиконання.
страждає на психічний розлад, який іс-
тотно впливає на усвідомлення нею зна- Деліктоздатність – це здатність
чення своїх дій та/або можливість керу- особи нести цивільно-правову від-
вати ними, чи зловживає алкогольними повідальність за шкоду, заподіяну
напоями, наркотичними засобами, ток- її протиправними діями.
сичними речовинами й тим ставить себе
чи свою сім’ю, інших осіб, яких вона за Правочин – дія особи, спрямована
законом зобов’язана утримувати, в на набуття, зміну або припинення
скрутне матеріальне становище, та інше. цивільних прав та обов’язків.
У такому разі над фізичною особою
встановлюють піклування: вона може самостійно вчиняти лише визначені
правочини, а інші – за згодою піклувальника. Поновлює цивільну дієздатність
фізичної особи суд у разі зникнення підстав, що призвели до її обмеження.
Якщо фізична особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або ке-
рувати ними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, то вона може
бути визнана судом недієздатною. Над такою особою встановлюють опіку. Не-
дієздатна фізична особа не має права вчиняти переважну більшість правочинів.
Від її імені та в її інтересах такі дії вчиняє опікун. Він також відповідає за шко-
ду, завдану недієздатною фізичною особою.
Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність юридичної особи настають
одночасно з моменту державної реєстрації та припиняються з її ліквідацією або
реорганізацією. Зміст цивільної правоздатності й цивільної дієздатності юри-
дичної особи визначають законодавство, статут чи положення, за яким юридич-
ну особу створено.
На основі тексту пункту параграфа складіть схему / інфографіку

«Види (рівні) цивільної дієздатності фізичної особи». Запишіть їх,
представте своїм однокласникам і однокласницям.
3. Якою є цивільна правосуб’єктність

неповнолітніх осіб
Які правочини можете вчиняти ви? Порівняйте свої думки
з пунктом параграфа. Що нового ви дізналися про цивільну
дієздатність неповнолітніх осіб? Обговоріть це в класі.
Через відсутність у малолітніх осіб (до 14 років) життєвого досвіду, немож-

ливість у повному обсязі розуміти значення своїх дій і керувати ними, їхня ді-
єздатність є частковою. Обсяг такої дієздатності порівняно невеликий. Мало-
літній особі надано право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, реалі-
зовувати особисті немайнові права на результати інтелектуальної й творчої
діяльності. Вона не відповідає перед законом за завдану нею шкоду – таку від-
повідальність покладено на її батьків чи осіб, які їх замінюють (опікунів, уси-
новлювачів).
Неповною цивільною дієздатністю наділена неповнолітня особа віком від 14
до 18 років. Вона має право самостійно розпоряджатися своїм заробітком, сти-
пендією, іншими доходами, реалізовувати права на результати інтелектуальної,
творчої діяльності, бути учасником (засновником) юридичних осіб (якщо це не
заборонено законом чи установчим договором), самостійно укладати договір
банківського вкладу та розпоряджатися грошима, переказаними нею на раху-
нок, зареєстрований на її ім’я. Що ж до інших правочинів, то їх неповнолітня
особа може вчиняти за згодою батьків (усиновлювачів) чи піклувальника. При-
міром, для вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортного
засобу чи нерухомого майна знадобиться письмова нотаріально посвідчена зго-
да батьків (усиновлювачів) або піклувальника та відповідний дозвіл органу опі-
ки і піклування. За умови достатніх підстав та за заявою батьків (усиновлюва-
чів), піклувальника, органу опіки та піклування імовірним є обмеження або по-
збавлення неповнолітньої особи права самостійно розпоряджатися своїми
доходами (заробітком, стипендією тощо).

§16.
Фізична особа віком від 14 до 18 років самостійно відповідає за заподіяну
шкоду, а якщо у неї немає коштів чи майна, такий обов’язок законодавство по-
кладає на її батьків.
У положеннях ЦКУ наведено підстави, коли фізична особа може набувати
ЩО РЕГУЛЮЄ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

повної цивільної дієздатності ще до досягнення 18 років. Наприклад, із моменту
реєстрації шлюбу неповнолітньої особи у віці від 16 років; якщо фізична особа
досягла 16 років і працює за трудовим договором; із моменту реєстрації непо-
внолітньої особи підприємцем у віці від 16 років; коли неповнолітня особа заре-
єстрована матір’ю або батьком новонародженої дитини.
Набуття повного обсягу цивільної дієздатності здійснюється на підставі рі-
шення органу опіки та піклування за заявою неповнолітньої особи за письмо-
вою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника. У разі відсутності такої
згоди повна цивільна дієздатність може бути надана особі за рішенням суду. Та-
кий обсяг цивільної дієздатності зберігається за неповнолітньою особою навіть
тоді, коли зникнуть підстави, що її зумовили.
Чи призводить автоматично до повної цивільної дієздатності

особи укладання нею трудового договору або реєстрація
підприємницької діяльностіі?
Куди звертатись неповнолітній особі для надання повної цивільної
дієздатності? Що для цього потрібно?
За потреби використайте інтернет-джерела.
Перевірте
1. Назвіть нові поняття теми. Поясніть кілька з них.
засвоєне
2. Які правовідносини регулює цивільне право?
3. Що є основним джерелом цивільного права?
4. Що таке цивільна правоздатність і цивільна дієздатність
особи?
5. Які види цивільної дієздатності фізичної особи розрізняє
ЦКУ?
6. Наведіть приклади правочинів, які можуть вчиняти мало-

літні й неповнолітні особи згідно з ЦКУ.
7. Складіть правову ситуацію щодо правочину, вчиненого
малолітньою чи неповнолітньою особою. Поставте до
ситуації два–три запитання для її аналізу.

§17. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАСНІСТЬ
НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ
1. Що таке право власності
Що таке, на вашу думку, право власності? Які речі є у вашій

власності? На основі правового коментаря визначте складники
права власності. Скориставшись підказками, вставте в речення
пропущені слова.
1. Формула власності передбачає: якщо ця річ моя, то для інших
вона…
2. Володіння майном – це право фактичного панування… над річчю.
Це означає мати річ у своєму господарському...
3. Користування майном – це право здобувати з майна його… для за-
доволення своїх особистих та майнових потреб.
4. Розпорядження майном – це право визначати… речі (продавати,
дарувати, заповідати тощо).
Довідка: власник, чужа річ, підпорядкування, доля, корисні власти-
вості.
Усі речі, гроші, цінні папери комусь належать, і, напевно, не-

Правовий має жодної людини у світі, яка б не була власником бодай чо-
коментар гось.
Право власності – основне речове право людини. Це така
суб’єктивна можливість власника, коли він може безпосередньо своєю волею
впливати на річ – об’єкт цього права.
Власникові належать права володін-
Право власності – це право особи
ня, користування та розпорядження сво-
на річ (майно), яке вона реалізовує
їм майном. Ці повноваження становлять відповідно до закону з власної волі,
зміст права власності. Власник реалізо- незалежно від волі інших, на свій
вує їх на власний розсуд – він має право розсуд.
вчиняти щодо свого майна будь-які дії,
які не суперечать закону. Тільки влас-
ник має всі три повноваження, решта осіб – не власники (володільці, користу-
вачі) – можуть володіти і користуватися речами й цінностями, але не мають
права розпоряджатися ними.
Законодавство України закріплює принцип, відповідно до якого власність
зобов’язує. Це означає, що власник не може використовувати право власності
на шкоду правам, свободам і гідності людей, інтересам суспільства, погіршувати
екологічну ситуацію й природні якості землі.

§17.
Наведіть приклади володіння, користування й розпорядження
майном. Пригадайте такі дії, які нещодавно вчиняли ви.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАСНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

2. Хто і як стає власником
Чи всі речі, якими ви користуєтесь, належать вам? Якщо ні, то в

чиїй власності вони перебувають? З яких підстав, на вашу думку,
виникає право власності? Поверніться до цих запитань після
опрацювання правового коментаря.
Будь-якій людині (незалежно від віку) або групі людей

Правовий (подружжю, батькам і дітям, членам фермерського господар-
коментар ства та ін.) – суб’єктам права власності – можуть належати
речі особистого вжитку, квартири, земельні ділянки, тран-
спортні засоби, дачі, гроші, акції тощо. Це називають правом приватної власнос-
ті. Кількість майна, що перебуває у приватній власності, законом не обмежено.
Якщо йдеться про право державної власності (наприклад, державні під-
приємства, установи тощо), це означає, що власником є держава. Право кому-
нальної власності на земельні ділянки, приміщення освітніх закладів,
комунальні підприємства тощо належить територіальній громаді – жителям
села, селища, міста. Користуватися майном, що перебуває у державній чи кому-
нальній власності, для задоволення своїх потреб може будь-яка людина. А от
розпоряджатися ним у першому випадку будуть органи державної влади, у дру-
гому – органи місцевого самоврядування.
Права власності набувають на підставах, не заборонених законом. Способи
набуття права власності можуть бути первинними (наприклад, створення речі,
коли раніше у речі не було власника) й похідними (приміром, відчуження речі
на користь нового власника).
Малолітня або неповнолітня особа може бути власником будь-якого майна,
однак право розпоряджатися ним вона набуває лише після досягнення повно-
ліття (чи повної дієздатності на визначених законом підставах). Власністю ма-
лолітніх дітей управляють і розпоряджаються їхні батьки (чи особи, які їх замі-
нюють) в їхніх інтересах. Щодо власності неповнолітніх осіб, то батьки можуть
розпоряджатися нею лише з їх згоди.
Якщо майно перебуває у власності двох або більше осіб (співвласників), то
воно належить їм на праві спільної власності. Спільна власність буває спільною
частковою, коли визначено частки кожного співвласника, та спільною сумісною,
тобто без визначення таких часток. Наприклад, майно подружжя або батьків і
дітей – це спільна сумісна власність, тому кожен із них має однакові права на
таке майно. Натомість майно учасників господарського товариства (наприклад,

акціонерного) належить їм на правах спільної часткової власності, тобто кожен
із учасників має в ньому частку, яка пропорційна його внеску в майно товари-
ства. Право спільної власності співвласники реалізують за взаємною згодою.
Опрацюйте фрагменти статей та прокоментуйте їх основні по-

ложення. Складіть схему або створіть інфографіку «Форми влас-
ності в Україні». Представте результати своєї роботи класу.
Стаття 13. […] Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права влас-
ності […]. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 41. […] Право приватної власності набувається у порядку, визначе-
ному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами
права державної та комунальної власності відповідно до закону. […]
Виконайте поетапно завдання. Ознайомте з результатом своєї

роботи однокласників і однокласниць.
1. Складіть перелік із двох-трьох речей, які є вашою особистою
власністю. Визначте стосовно кожної з них підстави виникнення
права власності.
2. Додайте до переліку дві-три речі, якими ваша родина володіє на
правах приватної власності.
3. Далі додайте до переліку дві-три речі, що належать до приватної
власності інших осіб (груп людей), а ви ними користуєтеся.
4. Завершіть перелік двома-трьома об’єктами державної та кому-
нальної власності, якими ви користуєтеся.
Завдання можна виконати, заповнивши таблицю:
Повноваження
Річ / речі Форма власності (володіння, користування,
розпорядження)
3. Які підстави набуття і припинення права власності
У групах виберіть і виконайте одне із завдань.


§17.
Завдання № 1. Розгляньте схему та перелічіть підстави набуття
права власності. Доберіть приклади до кількох елементів схеми.
Скористайтесь поданими визначеннями або інтернет-джерелами.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАСНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ ОСІБ

СПОСОБИ НАБУТТЯ
ПРАВА ВЛАСНОСТІ
ПЕРВИННІ ПОХІДНІ
виробництво речі набуття

за правочинами
перероблення речі
отримання у спадщину
плоди і доходи
перехід за набуваль-
знахідка чи скарб ною давністю
Завдання № 2. Розгляньте схему та перелічіть підстави припи-

нення права власності. Доберіть приклади до кількох елементів
схеми. Скористайтесь поданими визначеннями або інтернет-
джерелами.
реквізиція
ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
конфіскація
припинення права власності на майно, яке за законом не

може належати особі
відмова власника від права власності
викуп пам’яток історії та культури
викуп земельної ділянки через суспільну необхідність
викуп нерухомого майна у зв’язку з викупом із метою суспіль-

ної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене
звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника
відчуження власником свого майна
знищення майна
припинення юридичної особи чи смерть власника

Набувальна давність – це набуття права власності на чуже
майно особою, яка заволоділа ним, відкрито й безперервно
володіла ним упродовж визначеного законодавством строку.
Відчуження майна – передання права власності на майно від
власника іншій фізичній чи юридичній особі.
Конфіскація – примусове безоплатне вилучення за рішенням
суду у власність держави майна (його частини), що належить
правопорушникові.
Реквізиція – примусове відчуження майна у власника у разі
стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії або через інші над-
звичайні обставини з метою суспільної необхідності за умови
попереднього і повного відшкодування власникові вартості
такого майна.
У чому полягають особливості права власності малолітніх

і неповнолітніх осіб?
Перевірте
твердженнями (2 бали – повністю погоджуюся, 1 бал – част-
ково погоджуюся, 0 балів – зовсім не погоджуюся).

1. Я можу перелічити складники права власності та проілюструвати
їх прикладами.
2. Я можу назвати кілька підстав виникнення права власності та
навести приклади.
3. Я можу назвати кілька підстав припинення права власності та
навести приклади.
4. Я знаю, в чому полягають особливості права власності малолітніх
осіб.
5. Я знаю, в чому полягають особливості права власності неповно-
літніх осіб.
6. Я можу висловити власну думку щодо того, чому для людини важ-
ливо бути власником.

§18.
ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ

Пригадайте, як ви купували щось або користувалися якимись
послугами. Заповніть опитувальник «Чи розсудливі ви споживачі /
споживачки», зберігаючи нумерацію пунктів і підпунктів.
Обирайте відповідь «так» або «ні», а там, де стоять цифри,
позначте одну з них (врахуйте, що 1 – це «ніколи», 2 – «інколи»,
Пам’ятайте – це не змагання. Виконання завдання не оцінювати-
меться. Не витрачайте багато часу на обмірковування.
1. Чи замислююся я, перш ніж придбати будь-що

1.1. Купуючи щось, обдумую, чи потрібна мені ця річ так / ні
1.2. Дізнаюся, де можна купити таку чи подібну річ дешевше 12345
1.3. Переглядаю етикетки, щоб дізнатися інформацію про товар 12345
1.4. Прошу продавця надати інформацію (інструкцію) щодо товару (ро- 12345
боти, послуги)
2. Чи розважливо я купую продукти харчування

2.1. Ознайомлююся зі складниками того чи того продукту харчування 12345
та вмістом шкідливих для здоров’я речовин
2.2. Звертаю увагу на дату виготовлення товару 12345
2.3. Цікавлюся, де й ким вироблено товар 12345
2.4. Дізнаюся про термін придатності товару 12345
3. Як моя родина купує промислові товари чи побутову техніку

3.1. Обираємо найбільш економні (щодо енергії, води тощо) прилади та 12345
побутову техніку
3.2. Ознайомлюємося з правилами користування товаром перед його 12345
використанням
3.3. Дізнаємося про гарантійні зобов’язання виробника (виконавця) 12345
щодо товару
3.4. Дізнаємося назви й адреси продавця (виробника), підприємств тех- 12345
нічного обслуговування і ремонту
4. Якими є мої дії під час купівлі товару

4.1. Пересвідчуюся у правильності названої продавцем (виконавцем) 12345
ціни
4.2. При сплаті готівкою перевіряю решту, перераховуючи її в присут- 12345
ності продавця (виконавця) чи касира
4.3. Беру квитанцію, фіскальний або товарний чек 12345
4.4. Дізнаюся, чи можна повернути товар та як це зробити 12345

5. Як моя родина діє у разі придбання неякісного / фальсифікованого
товару
5.1. Не вчиняємо жодних дій так / ні
5.2. Вимагаємо обміну на товар належної якості 12345
5.3. Вимагаємо повернення грошей за неякісний товар 12345
5.4. Вимагаємо відшкодування завданих збитків 12345
6. Як я купую товари онлайн
6.1. Я часто здійснюю покупки в Інтернеті так / ні
6.2. Я порівнюю інформацію кількох сайтів про потрібний мені товар 12345
6.3. Я знаю, як діяти у разі отримання товару неналежної якості так / ні
6.4. Я дізнаюсь інформацію про гарантії на товар, який планую придба- 12345
ти, та порядок подання претензій
Чи змінилося тепер ваше розуміння поняття «розсудливий

споживач»? Якщо так, то як саме? Які запитання виявилися для вас
легкими, а які важкими чи незрозумілими?
1. Як законодавство регулює відносини споживачів

і продавців, виконавців, виробників
Наведіть приклади ситуацій, коли між собою вступають
у відносини: споживач – продавець, споживач – виконавець,
споживач – виробник.
Після опрацювання правового коментаря поверніться до цього
завдання й оцініть, чи правильно ви його виконали.
Щодня люди купують продукти харчування й різноманітні

Правовий речі, користуються громадським транспортом, споживають
коментар електроенергію тощо. В усіх цих ситуаціях ми є споживачами.
У таких відносинах беруть участь продавці (підприємства,
установи, організації або громадяни, які реалізують товари), виконавці (підпри-
ємства чи люди, які виконують роботи або надають послуги) і виробники (вони
виготовляють товари для реалізації).
Коли продавець або виконавець на прохання споживача погоджується йому
щось продати, надати послугу чи виконати певну роботу, а споживач – оплати-
ти товар (роботу, послугу), вони домовляються щодо якості, термінів, ціни й
інших умов, за яких відбувається купівля-продаж, виконується робота чи нада-
ється послуга. Таку домовленість зазви-
Споживач – фізична особа, яка чай оформлюють квитанцією, догово-
купує, замовляє, використовує або ром, товарним або фіскальним чеком.
має намір придбати чи замовити
Права споживачів у цих відносинах
продукцію для особистих потреб.
закріплюють Закон України «Про за-

§18.
хист прав споживачів», окремі положення Цивільного кодексу України та За-
кону України «Про забезпечення функціонування української мови як держав-
ної», інші нормативно-правові акти.

Чому, на вашу думку, права споживачів потребують захисту
держави? Які права споживачів вам відомі? А чи мають, на ваш
погляд, споживачі обов’язки? Якщо так, то які?
Виконайте одне із двох завдань. Результати своєї роботи

представте класу.
Завдання № 1. Опрацюйте фрагмент статті 4 Закону України
«Про захист прав споживачів». Випишіть та поясніть кілька
положень щодо прав (два–три). Оформіть це у вигляді таблиці.
Положення статті Це означає, що…
Із Закону України «Про захист прав споживачів»

Стаття 4. Права та обов’язки споживачів
1. Споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів
щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при вико-
ристанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення
своїх особистих потреб мають право на:
1) захист своїх прав державою;
2) належну якість продукції та обслуговування;
3) безпеку продукції;
4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мо-
вою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця,
продавця)...;
4-1) обслуговування державною мовою...;
5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків
продукції (дефекту в продукції)...;
6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом
порушених прав;
7) об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів).
Завдання № 2. Опрацюйте фрагмент статті 4 Закону України

«Про захист прав споживачів». Випишіть і поясніть одне–два
положення щодо обов’язків споживачів. Чому, на вашу думку, Закон
покладає на споживача певні обов’язки?

Стаття 4. Права та обов’язки споживачів
3. Споживачі зобов’язані:
1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами
експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем)
документації на товар;

2) в разі необхідності роз’яснення умов та правил використання товару – до
початку використання товару звернутися за роз’ясненнями до продавця (ви-
робника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації
особи, що виконує їх функції;
3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотриму-
ватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (вико-
навцем) в експлуатаційній документації;
4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання
товару – застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з
дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних
правил, а в разі відсутності таких правил в документації – дотримуватися
звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
2. Як безпечно купувати онлайн

і розраховуватись банківською карткою
У чому, на вашу думку, особливості відносин між споживачем, про-

давцем, виробником чи виконавцем у випадку купівлі онлайн. Які
права і обов’язки споживача у такій ситуації?
Опрацюйте правовий коментар і уточніть інформацію.
Правовий Купуємо ми товар у звичайному магазині, на ринку чи через

коментар інтернет – значення не має. Адже наші відносини з продавцем
регулюють положення Закону України «Про захист прав спо-
живачів» та Цивільного кодексу України.

Стаття 1. Визначення термінів
...8) договір, укладений на відстані, – договір, укладений продавцем (виконав-
цем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв’язку;
9) договір, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями, –
договір, укладений із споживачем особисто в місці, іншому ніж торговельні
або офісні приміщення продавця;
10) електронне повідомлення – інформація, надана споживачу через телеко-
мунікаційні мережі, яка може бути у будь-який спосіб відтворена або збере-
жена споживачем в електронному вигляді;
11) засоби дистанційного зв’язку – телекомунікаційні мережі, поштовий
зв’язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть ви-
користовуватися для укладення договорів на відстані...
Складіть кілька порад, які допоможуть вам здійснювати покупки в

Інтернеті безпечно.

§18.
Дехто з вас уже впевнено користуються банківською карткою або
різними системами електронних платежів. Але варто ще перевіри-
ти себе. Прогляньте наведені твердження і визначте, які твер-
дження – правильні, а які – хибні. Обговоріть результати своєї ро-

боти в класі.
1. Отримати банківську картку може особа віком від 7 років.
2. Розраховуватися банківською карткою зручніше і безпечніше, ніж го-
тівкою.
3. Пін-код моєї банківської карти мають знати друзі про всяк випадок.
4. За сплати банківською карткою продавець мусить контролювати, чи
правильно я вводжу пін-код.
5. У разі втрати картки не варто виконувати жодних дій, адже вона за-
хищена PIN-кодом та CVV-кодом.
6. Втрачену картку можна відновити у відділенні банку.
7. Відповідаючи на дзвінки з банку, я маю повідомити реквізити моєї
картки (наприклад, CVV-код).
8. Особи з інвалідністю (порушенням зору чи слуху) не можуть бути
власниками банківських карток.
3. Як захистити права споживачів

Розгляньте інфографіку і визначте, які види порушень прав спожи-
вачів є найпоширенішими. Поясніть, як ви розумієте кожний із видів
порушень, наводячи конкретні приклади з життя. Представте
результати своєї роботи однокласникам і однокласницям.
Основні порушення прав споживача
і відповідальність за них

Проаналізуйте інфографіку і визначте, які способи захисту прав
споживача передбачає законодавство у разі їх порушення. Складіть
відповідний перелік. Порівняйте цей перелік з інформацією правово-
го коментаря. Обговоріть це з однокласниками і однокласницями.

§18.
Законодавство передбачає, що споживачі мають право:
Правовий – вимагати від продавця, щоб якість придбаного товару (ви-
коментар конаної роботи, наданої послуги) відповідала певним вимогам
(наприклад, продукти харчування мають бути свіжими, по-

слуга надана своєчасно і такою, про яку домовлялися);
— ознайомлюватися з наявними у продавця документами, що посвідчують
якість товару;
— на безпечні для життя й такі, що не завдають шкоди майну споживача та
довкіллю товари (роботи, послуги). Тому на певні товари (лікарські засо-
би, продукти харчування, вироби побутової хімії тощо) встановлюють
термін придатності;
— на перевірку якості, ваги, ціни товарів, які придбаває, демонстрацію без-
печного і правильного їх використання;
— на вичерпну інформацію про товар (роботу, послугу), що зазначено в тех-
нічній документації, на етикетці чи пакованні. Надання інформації ви-
ключно іноземною мовою без перекладу слід розцінювати як відсутність
необхідної інформації;
— на обмін або повернення товару тоді, коли придбано товар належної якос-
ті, проте виявлено, що цей товар не влаштовує споживача з якихось при-
чин (за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром тощо).
У разі порушення прав споживачі можуть обрати один із варіантів дій, пе-
редбачених Законом України «Про захист прав споживачів»:
— відшкодування витрат на усунення недоліків;
— повернення сплачених коштів;
— заміну товару;
— відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недолі-
ків товару;
— звернення до Держпродспоживслужби, її територіальних органів, які роз-
ташовані в областях та місті Києві;
— звернення до суду, інших уповноважених державних органів за захистом
порушених прав.
Те саме стосується і ситуацій, коли впродовж гарантійного терміну виявле-

но вади у виконаній роботі чи наданій послузі. Утім, попри чіткі норми законо-
давства, споживачі почасти стикаються з труднощами під час купування, вжи-
вання чи використання продуктів і товарів.
Перевірте
засвоєне 1. Поверніться до опитувальника, який ви заповнювали на
початку уроку. Чи змінилися ваші відповіді на ті чи ті
запитання? Чому?
2. Порівняйте складені на занятті поради з наведеними
нижче. Які ще пункти ви б додали до свого переліку?

Замовляючи товар на сайті інтернет-магазину,
 звертайте увагу на найменування продавця, його місце знахо-

дження та порядок прийняття претензій;
 дізнавайтеся про основні характеристики продукції, ціну
(зокрема плату за доставку), умови оплати, гарантійні
зобов’язання, строк прийняття претензій, порядок розірвання
договору;
 обирайте «післяплату» або «кур’єрську доставку»;
 уникайте перераховування коштів на приватні банківські кар-
ти – це унеможливлює отримання чеку;
 при оформленні платежу заповніть поле «Призначення плате-
жу» – обов’язково вкажіть, за що і кому ви проводите оплату;
 отримайте від продавця (інтернет-магазину) письмове підтвер-
дження (електронне повідомлення) вашого замовлення – це
буде свідчити про укладення договору.
§19.
§19. ХТО І ЯК УТВОРЮЄ СІМ’Ю
ХТО І ЯК УТВОРЮЄ СІМ’Ю

1. Що таке сім’я
Що таке сім’я? На яких, на вашу думку, підставах її створюють?

Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.
Сім’я, родина – підвалини буття й майбутнього людини, первинний та осно-

вний осередок суспільства, найважливіша для людини спільнота. Через сім’ю
змінюються покоління людей, у ній людина народжується, через неї продовжу-
ється людський рід. У сім’ях діти опановують соціальні норми, формують влас-
ну систему цінностей, вчаться відповідальності.
Право на створення сім’ї – одне з найважливіших прав людини. Тому сім’ї
неабияку увагу приділяють і суспільство, і держава, і людина, і міжнародна
спільнота.
Сімейне право стосується кожного і кожної з нас, адже це галузь права, нор-
ми якої супроводжують людину впро-
довж усього її життя. Сімейне право – це сукупність
До відносин, урегульованих нормами правових норм і принципів, які
сімейного права, належать відносини регулюють та охороняють особисті
між подружжям щодо укладання та при- немайнові й майнові відносини
пинення шлюбу, особисті немайнові та фізичних осіб, що виникають із
майнові відносини між ними, відносини шлюбу та належності до сім’ї.
між батьками і дітьми, іншими родича-
ми, а також відносини, прирівняні до сімейних (приміром, опіка, піклування).
Сім’єю називають людей, які спільно проживають, пов’язані спільним побу-
том, мають взаємні права та обов’язки.
Правові норми щодо сім’ї містяться в Конституції України, Сімейному ко-
дексі України (СКУ), міжнародних документах. Окрім норм сімейного права,
відносини між членами сім’ї регулюють положення Цивільного кодексу Украї-
ни, традиції, мораль, звичаї, релігійні норми.
Обговоріть запитання та представте свої міркування класу.

Чому сім’я – це природна і основна спільнота суспільства?
Хто створює цю спільноту?
Якими, на вашу думку, є підстави створення сім’ї?
Яке значення, на вашу думку, відіграє сім’я в житті людини?
2. Як укладають і розривають шлюб
Прочитайте пункт параграфа і складіть його план.
Ви, мабуть, знаєте, що однією з най-

Шлюб – це сімейний союз жінки і
чоловіка, зареєстрований у поряд-
поширеніших підстав створення сім’ї є
ку, визначеному законом. шлюб. Це слово в перекладі означає
«обіцянка».
Як видно з визначення, шлюб укла-
дають для створення сім’ї. Це союз двох людей – жінки й чоловіка.
Обов’язковою ознакою шлюбу є також те, що він реєструється державним орга-
ном реєстрації актів цивільного стану.
Шлюб укладають за дотримання певних умов, визначених Сімейним кодек-
сом України.
Із Сімейного кодексу України

Стаття 22. Шлюбний вік
1. Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років.
2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на
день реєстрації шлюбу.
Стаття 23. Право на шлюб
[…] 2. За заявою особи, яка досягла шістнадцяти років, за рішенням суду їй
може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її
інтересам.
Стаття 24. Добровільність шлюбу
1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Стаття 25. Одношлюбність
1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої
лінії споріднення.
2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні)
брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Не-
повнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні
тітка, дядько та племінник, племінниця.
4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною
усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були уси-
новлені ним.
5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним
дитина.
§19.
Юридичний статус подружжя надає особам лише зареєстрований шлюб.
Тому з релігійного обряду (вінчання) не виникають подружні права та обо-
в’язки. Подружжям не є і партнери, які проживають сім’єю без реєстрації
шлюбу.

Законодавство не встановлює максимальної межі шлюбного віку, не обме-
жує кількість шлюбів, які може взяти людина впродовж свого життя, та не надає
значення різниці у віці між особами, які укладають шлюб.
Якщо бажання укласти шлюб не суперечить вимогам, що висуває до майбут-
нього подружжя законодавство, наречені звертаються із заявою до будь-якого
державного органу реєстрації актів цивільного стану. Під час реєстрації шлюбу
їхня присутність обов’язкова. Подружжя отримує свідоцтво про шлюб.
А якщо наречений чи наречена відмовляється від шлюбу після подання
заяви? Тоді, за положеннями СКУ, він чи вона зобов’язані відшкодувати іншій
стороні затрати, пов’язані з приготуванням до весілля.
Якщо ж укласти шлюб забажає неповнолітня особа від 16 років, вона має
звернутися за дозволом на шлюб до суду. Там з’ясовуватимуть, чи відповіда-
тиме укладання шлюбу інтересам особи, яка про це просить. Після розгляду за-
яви і визнання причин вагомими (наприклад, вагітність нареченої, народження
дитини, фактичні сімейні стосунки) суд видає дозвіл на одруження. Як ви вже
знаєте, з моменту реєстрації шлюбу неповнолітня особа набуває повної цивіль-
ної дієздатності.
Шлюб є правом людини, а тому кожен із подружжя має право припинити
шлюбні відносини. Ніхто не може примушувати будь-кого до укладання чи
розірвання шлюбу.
2. Які права та обов’язки подружжя

Шлюб породжує новий правовий статус осіб, які його уклали, – подружжя.
Він визначає їхні права й обов’язки, які є особистими немайновими та майнови-
ми. За СКУ, до перших належать права на: материнство, батьківство, повагу до
своєї індивідуальності, особисту свободу, розподіл обов’язків та спільне
розв’язання питань життя сім’ї, зміну прізвища. Одним із найважливіших не-
майнових обов’язків подружжя є турбота про сім’ю.
Сімейне законодавство регулює й майнові права та обов’язки подружжя, як-
от право на майно та право на утримання. Щодо майна, то подружжя може мати
речі в особистій приватній власності (подаровані, успадковані або придбані до
шлюбу).
А от кожна річ, набута подружжям у шлюбі (крім речей індивідуального ко-
ристування) є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно
від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домаш-
нього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку /
доходу.
Тож об’єктом права спільної сумісної
Аліменти (з латини «годування») –
юридичний обов’язок утримання у
власності буде і заробітна плата, пенсія,
визначених законом випадках стипендія, інші доходи, отримані одним
одним представником сім’ї інших, із подружжя, і житло, транспортний за-
які потребують цього. Проводяться сіб чи земельна ділянка, придбані у
за згодою або призначаються шлюбі. Дружина та чоловік мають рівні
в судовому порядку. права на володіння, користування і роз-
поряджання таким майном, при цьому
один із них може розпоряджатися (при-
міром, продати, подарувати) цим майном лише за взаємною згодою.
Законодавство передбачає й матеріальну підтримку подружжям одне одно-
го. Якщо такої підтримки немає, у разі непрацездатності за станом здоров’я чи
віком, з інших визначених законодавством підстав дружина або чоловік має
право вимагати стягнення аліментів на своє утримання через суд. Інколи право
на аліменти зберігається деякий час і після розірвання шлюбу.
Розгляньте схему й назвіть підстави припинення шлюбу.

Як співідносяться поняття «припинення шлюбу» та «розірвання
шлюбу»? Чому за наявності у подружжя дитини / дітей питання
про розірвання шлюбу вирішують у судовому порядку?
ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ
Унаслідок смерті
Унаслідок
одного з подружжя
розірвання
або оголошення його
шлюбу
померлим судом
органами реєстрації у судовому порядку

актів цивільного стану • якщо подружжя не досягло згоди;
• за спільною заявою подружжя, • якщо в сім’ї є неповнолітні діти
яке не має неповнолітніх дітей;
• за заявою одного з подружжя,
якщо другого суд визнав: а) безві-
сно відсутнім; б) недієздатним
§19.
Проаналізуйте правову ситуацію за запитаннями до неї:
Яке рішення за таких обставин запропонували б ви?
Якими будуть його наслідки?
Про результати своєї роботи повідомте однокласників

і однокласниць.
ЧИ УКЛАДУТЬ ШЛЮБ МАРІЯ І РОМАН

Марія, якій виповнилося 16 років, закохана у Романа
й хоче одружитися з ним. Вони знайомі майже рік, Марія ва-
гітна.
Романові 20 років. Він навчається на юридичному факуль-
теті київського університету й мешкає в гуртожитку. Щове-
чора хлопець підробляє в піцерії офіціантом. Його батьки –
пенсіонери, вони живуть у невеличкому селі, матеріально
допомогти йому не можуть.
Роман до нестями закоханий у Марію і також хоче взяти з
нею шлюб. Він сподівається, що таки знайде добре оплачува-
ну роботу й продовжить навчання заочно. А тому зароблених
грошей вистачатиме для утримання майбутньої сім’ї та опла-
ти квартири, яку вони з Марією винайматимуть. Однак поки
що ані роботи, ані житла він не знайшов.
Батьки Марії проти шлюбу доньки. Вони згодні, щоб вона
народила дитину, обіцяють якнайкраще піклуватися про них
обох і залишити доньку з немовлям жити у своїй квартирі.
Після довгих розмов із батьками Марія звернулася із зая-
вою про дозвіл на шлюб до місцевого суду.
Перевірте
1. Назвіть нові поняття теми. Поясніть кілька з них.
засвоєне
2. Що таке сім’я?
3. На яких підставах, окрім шлюбу, може виникати сім’я?
4. Які основні ознаки шлюбу? За яких умов його укладають?
5. Які групи прав і обов’язків належать подружжю? Наведіть
приклади.
6. Які речі перебувають в особистій і спільній сумісній влас-
ності подружжя?
7. Що таке право на утримання? Що таке аліменти?
8. Який порядок реєстрації шлюбу неповнолітніми особами?
§20. ЯКІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ
БАТЬКІВ І ДІТЕЙ
1. Як виникають права та обов’язки

матері, батька і дитини
Хто така дитина з правового погляду?

Що зумовлює права та обов’язки батьків і дітей?
Більшість із вас, мабуть, уявляє сім’ю як спільноту батьків і дітей. Адже

сім’я у вузькому розумінні – це батько, мати і діти, які живуть разом. Споконвік
основним призначенням сім’ї було народження й виховання дітей.
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. В Украї-
ні – це 18 років. Дитина в сімейних відносинах перебуває в центрі уваги й пі-
клування батьків, тобто матері й батька. Утім, обов’язок піклуватися про дити-
ну, дбати про її фізичний, духовний і моральний розвиток покладено й на інших
родичів, приміром бабусю та дідуся, а також (у певних ситуаціях) – на державу.
Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дити-
ни від цих осіб. Дитину, зачату й народжену від осіб, які перебувають у шлюбі,
за сімейним законодавством вважають такою, яка походить від цього подружжя.
Якщо батьки новонародженої дитини не перебувають у шлюбі, то вони можуть
звернутися зі спільною заявою до органу реєстрації актів цивільного стану з
проханням визнати батьком дитини чоловіка, який підписав таку заяву. Законо-
давство надає право й чоловікові, який вважає себе батьком дитини, особисто
звернутися з такою заявою. Батьківство встановлюють і судом за позовом мате-
рі дитини, чоловіка, який вважає себе батьком дитини, чи самої дитини, коли
вона досягне 18 років.
Прочитайте й прокоментуйте фрагменти нормативно-правових

актів.
Яких сторін правового статусу дитини вони стосуються?
Як закон захищає рівні права всіх дітей?
Які права мають батьки щодо своїх дітей?
Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від
того, народжені вони у шлюбі чи поза ним [...]
§20.
Стаття 141. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини
1. Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від
ЯКІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не
впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини.
Стаття 142. Рівність прав та обов’язків дітей щодо батьків
1. Діти мають рівні права та обов’язки щодо батьків, незалежно від того, чи
перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте вихо-
вання дитини.
[...]
3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які
суперечать закону, моральним засадам суспільства.
2. Які права та обов’язки батьків і дітей

Які групи прав та обов’язків батьків і дітей ви можете назвати?
Наведіть кілька прикладів до кожної групи. Назвіть обов’язки бать-
ків щодо дитини. Назвіть обов’язки дитини щодо своїх батьків.
Стосунки батьків і дітей регулюють різні соціальні норми, передусім це –

мораль і право. За законодавством батьки і діти пов’язані між собою взаємними
правами та обов’язками.
Права та обов’язки матері, батька і дитини можуть бути особистого немай-
нового та майнового змісту.
Ознайомтеся з основними правами та обов’язками батьків сто-

совно дітей. Які групи прав та обов’язків ви можете визначити?
БАТЬКИ
 зобов’язані: забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охо-
рони здоров’я; не пізніше ніж через один місяць з дня її народження зареє-
струвати дитину; визначитися з прізвищем, ім’ям та по батькові немовляти;
виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї
сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я
дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; дбати, щоб дитина отри-
мала повну загальну середню освіту; готувати дитину до самостійного життя;
поважати її;
 мають право: визначати прізвище, ім’я та по батькові дитини; обирати форми і
методи виховання; визначати місце проживання дитини, відбирати свою мало-
літню дитину в будь-якої особи, яка тримає її у себе незаконно чи без рішення
суду; батькам належить переважне право на особисте виховання дитини; пра-
во на безперешкодне спілкування, на самозахист своєї дитини, на звернення
до суду, органів державної влади і місцевого самоврядування, громадських
організацій задля захисту прав та інтересів дитини;
 заборонено: будь-які види експлуатації дитини; батьки не мають права фізич-
но карати дитину, застосувати до неї інші види покарань, які принижують люд-
ську гідність дитини.
Батьки – законні представники дитини, тому вони можуть без спеціальних

на те повноважень звертатися до суду, органів державної влади та місцевого
самоврядування, громадських організацій, щоб захистити права й інтереси ди-
тини.
А якщо матір і батько не можуть дійти взаємної згоди з тих чи тих питань
стосовно дитини? Тоді їхній спір вирішуватиме служба у справах дітей або суд.
При цьому дитину, яка може висловити свою думку (в будь-якому віці), мають
вислухати. Однак суду належить право в інтересах дитини ухвалити рішення
всупереч її думці.
Між батьками і дітьми також виникають майнові права та обов’язки.
Прочитайте й прокоментуйте наведені фрагменти СКУ.

Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей
1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійни-
ми власниками майна.
2. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми,
які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є
власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.
Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розви-
тку, навчання та виховання
1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку,
навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки,
книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю ди-
тини.
Стаття 175. Майно спільної сумісної власності батьків і дітей
1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спіль-
них коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.
Законодавство покладає на батьків обов’язок утримувати дитину до досяг-

нення нею повноліття. Цей обов’язок може зберігатися за батьками й тоді, коли
дитина потребує матеріальної допомоги через непрацездатність або навчання
(до виповнення 23 років). Про способи виконання цього обов’язку батьки до-
§20.
мовляються між собою. Зокрема, той із них, хто проживає окремо від дитини,
може брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі.
Якщо матір або батько ухиляються від обов’язку утримувати дитину, їх
може зобов’язати робити це суд. За його рішенням кошти на утримання дитини

(аліменти) визначають або як частку від доходу матері чи батька, або як певну
грошову суму. У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи
інших доходів матері або батька (вона чи він не працює й не одержує доходів),
стягнення звертається на майно боржника (наприклад, будинок, квартиру, зе-
мельну ділянку). А от за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням
суду аліментів на утримання дітей передбачено кримінальну відповідальність.
Домогтися виплати аліментів можна й без рішення суду. Батьки мають пра-
во укласти письмовий нотаріально завірений договір щодо розміру й термінів
сплати аліментів. Умови такого договору жодним чином не мають порушувати
права дитини.
Батьки зобов’язані також брати участь у додаткових витратах на дитину в
разі хвороби або інвалідності, для розвитку її здібностей тощо. Однак батьків
можуть звільнити від обов’язку утримувати дитину за умови, що її дохід значно
перевищує дохід її батьків.
Неповнолітні діти, які мають самостійний заробіток, можуть матеріально
допомагати батькам. Утім, це лише їхній моральний обов’язок. А от повнолітні
діти зобов’язані утримувати своїх непрацездатних і нужденних батьків. У разі
невиконання цього обов’язку суд своїм рішенням може витребувати аліменти з
дитини на матір або батька за умови, що ті потребують матеріальної допомоги,
а дитина має можливість її надавати.
Скориставшись фрагментами нормативно-правових актів,

проаналізуйте правову ситуацію за запитаннями до неї.
У чому особливості права власності малолітніх і неповнолітніх
осіб? Чи правомірно діяли батьки?
ВЕЛИКА КВАРТИРА ДЛЯ ВЕЛИКОЇ РОДИНИ
Подружжя Іван Іванович та Мар’яна Мар’янівна Іваненки
мають дочку Олександру, якій щойно виповнилося 15 років,
та молодшого за неї на сім років сина Микиту. Мешкає родина
в невеликій двокімнатній квартирі, приватизованій на чоти-
рьох представників родини.
На день народження бабуся подарувала Олександрі
успадкований нею автомобіль, а належний їй будиночок у селі
вирішила продати й переїхати до своїх рідних у місто.
Батьки Олександри зраділи й подарункові, й бабусиному
рішенню. Утім, для такої родини їхня квартира стала зама-
лою. Порадившись, вони вирішили продати свою двокімнатну
квартиру й автомобіль, подарований Олександрі, та, доклав-
ши запропоновані бабусею гроші від продажу будиночка, ку-
пити простору трикімнатну квартиру в багатоповерхівці.
Стаття 177. Управління майном дитини
1. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального
на те повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та викорис-
тання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостій-
но визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її
майном, враховуючи такі потреби та інтереси.
2. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та
піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну
житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені
дитини; відмовлятися від майнових прав дитини…
[...]
4. Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається
органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом
одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на
житло...
Стаття 178. Використання доходу від майна дитини
1. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки ма-
ють право використовувати на виховання та утримання інших дітей та на
невідкладні потреби сім’ї. […]
3. Як держава захищає дітей

Які державні органи захищають права дітей? У чому їхнє призначен-
ня? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.
Сімейне право регулює приватні відносини, тож держава може втручатися

лише в передбачених законом випадках або за рішенням суду. Буває, що хтось
із представників сім’ї страждає від домашнього насильства чи потребує будь-
якого іншого захисту і допомоги від держави. У таких ситуаціях найбільш неза-
хищеними особами є діти, тому в законодавстві виокремлено їхні права.
Батьківські обов’язки ґрунтуються на любові матері, батька до своїх дітей.
Якщо дитину виховують у добрі, терпимості, розумінні, то батьки можуть споді-
ватися на те, що вона піклуватиметься про них і їхня старість не буде самотньою
та нужденною.
Утім, не всі батьки переймаються турботою і вихованням своїх дітей належ-
ним чином. У деяких сім’ях права та інтереси дитини порушують, батьки зло-
вживають своїми правами, застосовують до дитини насильство. За таких умов
виникає потреба захищати дітей безпосередньо від батьків.
Якщо батьки не забрали дитину з пологового будинку без поважної причи-
ни, ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо її виховання чи жорстоко
§20.
поводяться з нею, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини або приму-
шують її до жебракування й бродяжництва, суд може позбавити їх батьківських
прав. Це найсуворіша санкція сімейного права щодо батьків.
У разі позбавлення батьківських прав одного з батьків дитину передають на

виховання іншому з них, а якщо обох – родичам чи органам опіки і піклування.
Батьків, яких позбавлено батьківських прав, не звільняють від обов’язку утри-
мувати своїх дітей. Однак вони не можуть успадкувати майно дітей і одержати
право на утримання від дитини. Побачення з дітьми їм дозволяє суд. У разі
усвідомлення батьками своєї хибної поведінки, їхнього виправлення рішенням
суду їм можуть поновити батьківські права.
Якщо перебування дитини в сім’ї небезпечне для її здоров’я чи життя, орган
опіки та піклування або прокурор можуть постановити відібрати дитину у бать-
ків.
На захист прав дитини у складній ситуації стають не лише суд, органи опіки
та піклування, а й служби у справах дітей, державні соціальні служби при міс-
цевих державних адміністраціях, громадські організації (в тому числі молодіжні
й дитячі) та міжнародні організації, що опікуються проблемами захисту прав ді-
тей. Дитина має право особисто звертатися за захистом своїх прав та інтересів.
Ознайомтеся з порадами, поданими нижче. Чи потребують вони

розширення? Якщо так, то щоб ви ще додали?
Обговоріть ці поради з однокласниками і однокласницями.
Щоб захистити свої права та інтереси в гострій або
конфліктній сімейній ситуації,
 не залишайтеся наодинці зі своїми проблемами, пам’ятайте, що
поряд із вами обов’язково є доросла досвідчена людина – вчи-
телі, шкільні психологи, родичі, знайомі, старші за віком друзі;
 занотуйте у записничок номери «телефонів довіри», за якими ви
зможете одержати пораду в складній життєвій ситуації;
 дізнайтеся через довідкову службу або від учителя адреси й
телефони служб вашого селища / міста / району, що опікуються
проблемами дітей;
 скористайтеся допомогою соціальної служби для дітей і молоді
при місцевій державній адміністрації чи служби у справах дітей,
що забезпечує правничий захист, психолого-педагогічну під-
тримку дітей;
 телефонуйте в поліцію (102) в разі небезпеки або відвідайте
дільничного офіцера поліції;
 зверніться до суду (якщо вам вже є 14 років) за захистом своїх
прав та інтересів: поговоріть із секретарем суду, заповніть за
зразком позовну заяву, додайте до неї необхідні документи і
довідки;
 заздалегідь подумайте про те, що ви розповідатимете,
звернувшись по допомогу до сторонніх людей; будьте готовими
докладно й відверто говорити про ваші проблеми; якщо вашу
справу розглядатиме суд, розповідь слід підкріпити доказами,
фактами й аргументами.
Перевірте
1. Назвіть нові поняття і терміни теми. Поясніть кілька з них.
засвоєне
2. Які права та обов’язки батьків і дітей є особистими немай-
новими?
3. Які права та обов’язки батьків і дітей є майновими?
4. Які підстави позбавлення матері, батька батьківських
прав?
5. Які органи захищають права дитини в сім’ї?
6. За яких підстав та який орган позбавляє батьків батьків-
ських прав щодо дітей?
7. Яке значення, на вашу думку, відіграє сім’я в житті

дитини?
§21.
§21. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ
ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ
БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ

1. Як захищають права дітей-сиріт і дітей,
позбавлених батьківського піклування
Чому існує необхідність державної охорони дитинства?

Які способи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених
батьківського піклування, вам відомі? Обговоріть свої міркування
з однокласниками і однокласницями.
Ви, мабуть, погодитеся, що для дитини найкраще, коли вона

Правовий зростає і виховується в сім’ї. Однак не всі діти в нашій держа-
коментар ві оточені сімейним теплом і турботою батьків. Обов’язок тур-
буватися про таких дітей бере на себе держава.
Сімейний кодекс України визначає способи охорони прав дітей-сиріт та ді-
тей, позбавлених батьківського піклування.
Щоб повернути дитині належне піклування, сімейне законодавство регулює
шляхи влаштування дітей, які не мають батьків.
Ознайомтеся з фрагментом статті. Діти якого статусу зазначе-

ні в ній? Хто, на вашу думку, має ними опікуватися?
Із Закону України «Про основи соціального захисту бездомних грома-

дян і безпритульних дітей»
Стаття 2. Визначення термінів
[...]
безпритульні діти – діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім’ю або
дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання;
діти-сироти – діти, в яких померли чи загинули батьки;
діти, позбавлені батьківського піклування, – діти, які залишилися без піклу-
вання батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням
у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно
відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням
батьками покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вар-
тою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним
з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнахо-
дження, тривалою хворобою батьків, що перешкоджає їм виконувати свої
батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, діти,
від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти [...]
Розгляньте схему і порівняйте визначені способи влаштування
дітей, які не мають батьків, із думками, що ви висловлювали на
початку заняття. Який спосіб, на вашу думку, найбільше відповідає
інтересам дитини? Чому? Про який спосіб влаштування дитини ви
б хотіли дізнатися більше?
ВЛАШТУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ І ДІТЕЙ,

ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ
Опіка. Піклування Усиновлення Інші шляхи
патронат прийомна сім’я
дитячий будинок сімейного типу
2. Як відбувається влаштування дітей-сиріт

і дітей, позбавлених батьківського піклування
Об’єднайтесь у чотири групи та виберіть одне із наведених нижче
завдань. Представте результати роботи класу, послідовно
відповідаючи на поставлені у вашому завданні запитання.
Завдання групи 1. Опіка і піклування

Опрацюйте правовий коментар і дайте відповіді на запитання:
1) У яких випадках встановлюють опіку та піклування?
2) Хто може бути опікуном / піклувальником?
3) Які права й обов’язки має опікун / піклувальник?
Порівняйте свої думки з положеннями сімейного законодавства.
Опіку і піклування встановлюють для виховання й захисту

Правовий особистих немайнових і майнових прав та інтересів дітей, які
коментар залишилися без батьківського піклування внаслідок смерті,
хвороби батьків, позбавлення їх батьківських прав. Опіку
встановлюють над малолітніми дітьми, які не досягли 14 років, а піклування –
над неповнолітніми віком від 14 до 18 років.
Спільне для опіки та піклування таке:
– опікуном і піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня
дієздатна особа;
§21.
– не може бути опікуном чи піклувальником дитини особа, яка зловживає
спиртними напоями, наркотичними засобами або позбавлена батьківських прав;
– дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право на прожи-
вання в сім’ї опікуна або піклувальника, на забезпечення їй умов для всебічного

розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності, на збереження
права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки
або піклування, на захист від зловживань опікуна чи піклувальника;
– встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на аліменти,
пенсії, інші соціальні виплати.
Для призначення дитині опікуна або піклувальника враховують його осо-
бисті якості, здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання
самої дитини.
Стаття 248. Права та обов’язки опікуна, піклувальника щодо дитини
1. Опікун, піклувальник зобов’язаний виховувати дитину, піклуватися про її
здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержан-
ня дитиною повної загальної середньої освіти.
Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання
дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та пі-
клування.
2. Опікун, піклувальник має право вимагати повернення дитини від будь-якої
особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
3. Опікун, піклувальник не має права перешкоджати спілкуванню дитини з її
батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкуван-
ня суперечить інтересам дитини. [...]
Завдання групи 2. Усиновлення

1) Що таке усиновлення?
2) Яких дітей можна усиновлювати?
3) Хто може бути усиновлювачем, а хто – ні?
4) Які права та обов’язки має усиновлювач?
Усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю

Правовий дитини на правах дочки чи сина за рішенням суду. Усиновле-
коментар ною може бути дитина, яка не має матері, батька або позбав-
лена їхнього піклування.
Дитину, залишену в пологовому будинку, або ту, яку відмовилися забрати
звідти батьки чи інші родичі, можна усиновити після досягнення нею двомісяч-
ного віку. Дитину, яку підкинули чи знайшли, усиновлюють по спливу двох мі-
сяців після її знайдення. Рідних братів і сестер під час усиновлення не можна
роз’єднувати.
Суд, ухвалюючи рішення про всиновлення дитини, враховує обставини, що
мають істотне значення. Щодо особи, яка бажає усиновити дитину, це: стан її
здоров’я і статки; сімейний стан та умови проживання; ставлення до виховання
дитини; мотиви, з яких вона бажає всиновити дитину. Щодо дитини, суд врахо-
вує: ставлення дитини до особи, яка бажає її всиновити; як довго особа опіку-
ється дитиною; особу безпосередньо дитини й стан її здоров’я.
Усиновлення надає усиновлювачу права й покладає на нього обов’язки
щодо усиновленої дитини в тому самому обсязі, який мають батьки. Законодав-
ство визначає, що усиновлювачі мають право на таємницю усиновлення.

Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
1. Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша два-
дцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
2. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає
усиновити, не менш як на п’ятнадцять років. [...]
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя…
Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі.
4. Особи, які не перебувають у шлюбі між собою, не можуть усиновити одну і
ту ж дитину. Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постано-
вити рішення про усиновлення ними дитини.
5. Якщо дитина має лише матір, вона не може бути усиновлена чоловіком, з
яким її мати не перебуває у шлюбі. Якщо дитина має лише батька, вона не
може бути усиновлена жінкою, з якою він не перебуває у шлюбі.
Якщо такі особи проживають однією сім’єю, суд може постановити рішен-
ня про усиновлення ними дитини.
6. Якщо дитина має лише матір або лише батька, які у зв’язку з усиновленням
втрачають правовий зв’язок з нею, усиновлювачем дитини може бути один
чоловік або одна жінка.
7. Кількість дітей, яку може усиновити один усиновлювач, не обмежується.
Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
1. Не можуть бути усиновлювачами особи, які:
1) обмежені у дієздатності;
2) визнані недієздатними;
3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4) були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано
або визнано недійсним з їхньої вини;
5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи нар-
кологічному диспансері;
6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним орга-
ном виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфе-
рі охорони здоров’я;
9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли інозе-
мець є родичем дитини;
10) були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гіднос-
ті, статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти громадської
безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних
§21.
засобів, психотропних речовин… або мають непогашену чи не зняту в уста-
новленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів;
11) за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;

12) є особами без громадянства […]
Завдання групи 3. Патронат

1) Що таке патронат?
2) Хто такий патронатний вихователь?
3) На яких умовах здійснюється патронатне виховання?
4) Які є обов’язки патронатного вихователя?
Патронат над дитиною здійснюють для забезпечення захисту

Правовий прав дитини, яка через складні життєві обставини тимчасово
коментар не може проживати разом з батьками або законними пред-
ставниками, надання їй та її сім’ї послуг, спрямованих на по-
вернення в сім’ю відповідно до найкращих інтересів дитини. За виховання ди-
тини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначають
за його домовленістю з органом опіки і піклування.

Стаття 252. Патронат над дитиною
1. Патронат над дитиною – це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація
дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її
батьками або іншими законними представниками складних життєвих об-
ставин.
2. Сім’я патронатного вихователя – це сім’я, в якій за згоди всіх її членів по-
внолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує
обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.
3. Патронатний вихователь – це особа, яка за участю членів сім’ї надає послу-
ги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї...
5. До сім’ї патронатного вихователя можуть бути одночасно влаштовані тіль-
ки діти, які є між собою рідними братами та сестрами, або діти, які вихову-
валися в одній сім’ї...
Стаття 254. Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного
вихователя
1. Для влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя потрібна згода
дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висло-
вити.
2. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється за
письмовою згодою її батьків, інших законних представників...
3. Влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя здійснюється без
згоди батьків, інших законних представників у разі відібрання у них дити-
ни, відсутності відомостей про місце їх перебування, а також за наявності
безпосередньої загрози життю чи здоров’ю дитини.
4. На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею
зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на
відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до
влаштування в сім’ю патронатного вихователя.
5. Дитина, влаштована в сім’ю патронатного вихователя, має право підтриму-
вати особисті контакти з батьками та іншими родичами...
Стаття 255. Обов’язки патронатного вихователя
1. Патронатний вихователь зобов’язаний:
1) забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням;
2) створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;
3) співпрацювати з батьками, іншими законними представниками дитини
задля подолання складних життєвих обставин...;
4) забезпечити надання чи доступ до послуг, визначених договором про
патронат над дитиною...
Завдання групи 4. Прийомна родина й дитячі будинки

сімейного типу
1) Що таке прийомна сім’я?
2) Що таке дитячий будинок сімейного типу?
3) Які є обов’язки прийомних батьків і батьків-вихователів?
4) Хто може, а хто не може бути батьками-вихователями?
Держава законодавчо й фінансово підтримує прийомні сім’ї і дитячі будин-

ки сімейного типу, адже для дитини найкраще, якщо вона зростає й виховується
в сім’ї.
Спільне у прийомній сім’ї та дитячому будинку сімейного типу таке:
— їх статус визначає орган опіки і піклування;
— пріоритетне право бути батьками або батьками-вихователями надають
подружжю;
— обов’язки прийомних батьків і батьків-вихователів щодо виховання дити-
ни такі самі, як і рідних батьків (однак вони не мають права змінювати
прізвище та ім’я дитини), вони є законними представниками дитини в
усіх відносинах;
— між дітьми і прийомними батьками чи батьками-вихователями не вста-
новлюються юридичні сімейні й цивільні відносини;
— обов’язок щодо утримання дитини забезпечують бюджетним коштом;
— надання дитині притулку не припиняє батьківських прав її кровних бать-
ків;
— це місце тимчасового влаштування дитини (наприклад, до повноліття).
§21.
Різняться прийомна сім’я й дитячий будинок сімейного типу: 1) кількістю
дітей, яких беруть на виховання (в останньому їх має бути щонайменше п’ять);
2) назвою осіб, які опікуються дітьми: прийомні батьки – у прийомній сім’ї, а
батьки-вихователі – у дитячому будинку сімейного типу. Також у дитячому бу-

динку сімейного типу загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитя-
чому будинку не може перевищувати 10 осіб, а вихованці перебувають тут до
досягнення ними 18-річного віку й зберігають статус дітей-сиріт та дітей, по-
збавлених батьківського піклування та можуть бути усиновлені.
Не можуть бути батьками-вихователями особи:
— визнані у встановленому законом порядку недієздатними або обмежено
дієздатними;
— які не пройшли курс підготовки для кандидатів у батьки-вихователі;
— позбавлені батьківських справ;
— звільнені від обов’язків опікунів (піклувальників, усиновителів) за нена-
лежне їх виконання;
— стан здоров’я яких унеможливлює виконання обов’язків щодо виховання
дітей.
За допомогою діаграми Вена порівняйте усиновлення, опіку і піклу-

вання та патронат, вписуючи у сектори перетину кіл – спільне,
а поза перетинами – відмінне. Презентуйте результати роботи
класу.
опіка /
піклування
усиновлення патронат
Працюючи з діаграмою, спочатку проаналізуйте кожний із шляхів

влаштування дітей за такими запитаннями:
• Хто приймає рішення про той чи той спосіб влаштування ді-
тей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування?
• Яким є строк такого шляху влаштування?
• Хто є основною особою, яка здійснює / забезпечує умови для ди-
тини?
• Які права має ця основна особа (усиновитель, патронатний
вихователь, прийомні батьки, опікун / піклувальник)?
• У чиїх інтересах діє основна особа?
Далі визначте спільні характеристики і запишіть їх на місцях
перетину кіл. Зробіть висновки.
Перевірте

1. Я можу назвати способи влаштування дітей-сиріт і дітей, позбав-
лених батьківського піклування.
2. Я знаю, хто може бути усиновлювачем.
3. Я можу назвати органи, які ухвалюють рішення щодо усиновлен-
ня, опіки й піклування.
4. Я можу назвати кілька прав та обов’язків усиновлювачів, опікунів і
піклувальників.
5. Я можу назвати спільні й відмінні риси прийомної сім’ї та дитячого
будинку сімейного типу.
6. Я можу висловити власну думку щодо важливості сім’ї для станов-
лення, розвитку й виховання дитини.
§22.
§22. ЯК ЗАКОНОДАВСТВО РЕГУЛЮЄ
ПРАВО НА ПРАЦЮ ТА
ЯК ЗАКОНОДАВСТВО РЕГУЛЮЄ ПРАВО НА ПРАЦЮ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ
1. Які основні положення трудового

законодавства
Що таке право на працю? Які відносини регулює трудове право?
Які умови прийому на роботу неповнолітніх?
Ви погодитесь, що завдяки людській праці суспільство існує, розвивається
й удосконалюється. За рахунок праці переважна більшість людей задовольняє
власні потреби та утримує свою сім’ю.
Конституція України проголошує право на працю – можливість людини
заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно пого-
джується. Законодавство гарантує громадянам рівні можливості у виборі про-
фесії й роду діяльності.
Норми трудового права регулюють відносини, що виникають у процесі
праці. Зміст цих відносин становить трудова діяльність людини.
Джерелами трудового права є Конституція України, Кодекс законів про
працю України (КЗпП), закони України «Про охорону праці», «Про оплату
праці», «Про відпустки», «Про зайнятість населення» та ін.
Трудові правовідносини – це специфічний вид правових відносин, що вини-
кають між фізичною особою та роботодавцем із приводу надання ним певного
виду робіт, мають добровільний характер і регулюються нормами трудового
права.
укладаються на регулюються нор- сторонами є виникають у результаті
добровільній мами трудового працівник та укладання трудового
основі права України роботодавець договору
ОСНОВНІ ОЗНАКИ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
сторони наділені мають кожна сторона несе відпові-

тривають
суб’єктивними правами відплатний дальність за порушення норм
у часі
та мають певні обов’язки характер трудового законодавства
Тож це «жива» праця, тобто безпосередня участь людини у процесі праці на

підприємстві, в установі, організації або робота у фізичної особи-підприємця;
працівника включено в трудовий колектив підприємства, установи, організації;
у нього є визначене робоче місце; він підпорядковується внутрішньому трудо-
вому розпорядку.
У трудових відносинах зазвичай задіяні дві сторони:
1) працівник, який зобов’язується виконувати роботу за певною спеціаль-
ністю, кваліфікацією чи посадою відповідно до внутрішнього трудового розпо-
рядку та має право на відповідні оплату й умови праці;
2) власник або уповноважений ним орган чи фізична особа (роботодавець),
який зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату, забезпечувати
умови праці, передбачені законодавством, колективним договором і угодою сто-
рін, та має право вимагати від працівника виконання трудових обов’язків.
Працівник і роботодавець укладають між собою трудовий договір на неви-
значений або визначений строк. Перший є безстроковим і діє до звільнення
працівника з його ініціативи чи з підстав, передбачених трудовим законодав-
ством, а другий – це строковий договір або ж договір на час виконання певної
роботи.
А чи може неповнолітня особа стати працівником? Це також врегульовує
трудове законодавство. Згідно з його положеннями не допускається прийом на
роботу тих, кому менше ніж 16 років. Утім, за письмовою згодою одного з бать-
ків можна приймати на роботу осіб, які досягли 15 років. Із відома матері чи
батька дозволено також брати на роботу у вільний від навчання час учнів, яким
виповнилося 14 років, за умови виконання ними легкої роботи, що не шкодити-
ме їхньому здоров’ю й не впливатиме на процес навчання.
Трудовий договір із неповнолітньою особою укладають обов’язково в пись-
мовій формі. Їм не встановлюють випробувальний строк і приймають на роботу
лише після попереднього медичного огляду. Надалі до досягнення такими пра-
цівниками 21-річного віку вони щорічно мають обов’язково проходити медич-
ний огляд.
Для прийому на роботу необхідно подати певні документи. Неповнолітньо-
му від 16 років знадобиться паспорт, трудова книжка (якщо він раніше вже пра-
цював), довідка про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків,
довідка про результати медичного огляду. Особі, яка працевлаштовується у віці
від 14 до 16 років, потрібно надати ще й згоду одного із батьків (піклувальника)
на працевлаштування, що оформлюють у простій письмовій формі.
Трудове законодавство вимагає ведення на кожному підприємстві, в устано-
ві, організації обліку працівників, які не досягли 18 років, із зазначенням дати
їхнього народження.
Доберіть із запропонованого переліку до кожної із наведених нижче
ситуацій необхідні для працевлаштування документи.
Працевлаштовуються:
1) кур’єркою – Таісія, учениця 9 класу (15 років), у вільний від навчан-
ня час;
2) сімейним лікарем – Тимур (26 років), після закінчення медичного
університету, трудового стажу немає;
3) учнем автослюсаря – Микола (17 років), випускник середньої
школи.
§22.
Перелік документів:
а) свідоцтво про повну загальну середню освіту;
б) письмовий дозвіл батьків;
в) медична довідка про стан здоров’я;

г) паспорт;
д) диплом;
е) документ про військовий облік чи військовий квиток;
є) довідка про присвоєння ідентифікаційного номера платника по-
датків;
ж) довідка з місця реєстрації;
з) свідоцтво про народження;
и) розклад уроків;
і) свідоцтво про шлюб.
2. Як реалізувати право
на підприємницьку діяльність
Що таке, на вашу думку, підприємницька діяльність?
Які види підприємництва ви знаєте? Чи може неповнолітня особа
зареєструватися підприємцем? Поверніться до цих запитань після
опрацювання пункту параграфа.
Підприємництво – це особливий вид господарської діяльності людини з ме-

тою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку.
Воно здійснюється у сфері суспільного виробництва, спрямоване на виготов-
лення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного
характеру, що мають цінову визначеність. Займатися підприємництвом може як
окрема особа, так і група людей. Для багатьох громадян України підприємни-
цтво стало основним видом трудової діяльності.
Започаткування і ведення підприємництва регулюють норми цивільного й
господарського права. Якщо підприємець наймає працівників на роботу, укла-
даючи з ними трудовий договір, то ці відносини також регулює законодавство
про працю.
Проаналізуйте зміст статей, виокремте та поясніть ознаки

підприємницької діяльності.
Стаття 42. Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборо-
нена законом. [...]
Із Господарського кодексу України
Стаття 42. Підприємництво як вид господарської діяльності
1. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний
ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання
(підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та
одержання прибутку.
Опрацюйте зміст статей та визначте, які можливості

щодо зайняття підприємництвом та з якого віку має
неповнолітня особа.
Із Закону України «Про охорону дитинства»

Стаття 22. Право на зайняття підприємницькою діяльністю
Діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою
діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського під-
приємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку,
встановленому законом.
Із Закону України «Про фермерське господарство»
Стаття 1. Поняття фермерського господарства
[...]
2. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином Укра-
їни або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім’ї, від-
повідно до закону.
Стаття 3. Члени фермерського господарства
1. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки,
діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для
спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються
положень Статуту фермерського господарства. [...]
Підприємницька діяльність потребує обов’язкової державної реєстрації.

Для реєстрації фізичній особі слід звернутися із заявою до суб’єкта держав-
ної реєстрації або нотаріуса. Заяву і відповідні документи подають: у паперовій
(особисто, поштовим відправленням, через представника (уповноважену осо-
бу)) або електронній формі. Можна скористатися й онлайн-реєстрацією на єди-
ному вебпорталі органів виконавчої влади «Урядовий портал» або через
онлайн-сервіс державних послуг «Дія». Для онлайн-реєстрації підприємцем
фізичній особі знадобиться електронний цифровий підпис.
Ознайомтеся з порадами, поданими нижче, та обговоріть їх

з однокласниками і однокласницями. На які запитання має
відповісти особа, яка хоче займатися підприємництвом? Якою, на
вашу думку, є процедура реєстрації підприємцем – простою чи
складною? Чому ви так думаєте?
§22.
Як зареєструватися підприємцем

Перед реєстрацією
 Крок 1. Визначтесь, які види діяльності ви провадитимете: під-
беріть із реєстру відповідні коди (КВЕДи), адже ви зможете про-
вадити підприємницьку діяльність лише в межах обраних і за-
реєстрованих КВЕДів (можна звернутися до спеціального серві-
су, розробленого Держстатом України).
 Крок 2. Прорахуйте, за якою системою оподаткування вигідніше
провадити діяльність: за загальною чи спрощеною (єдиний по-
даток).
Процедура реєстрації
 Крок 1. Подайте документи державному реєстратору.
Документи:
1) заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем;
2) заява про обрання фізичною особою спрощеної системи опо-
даткування (за бажанням);
3) нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів)
або піклувальника чи органу опіки та піклування (для фізичної
особи, яка досягла 16 років і бажає займатися підприємницькою
діяльністю);
4) договір про створення сімейного фермерського господарства –
у разі державної реєстрації фізичної особи, яка самостійно або із
членами сім’ї створює сімейне фермерське господарство.
 Крок 2. Отримайте виписку з Єдиного державного реєстру.
 Крок 3. Відкрийте рахунок у банку (необов’язково).
 Крок 4. Отримайте й зареєструйте книгу обліку доходів.
Візьміть до уваги, що державна реєстрація підприємницької ді-
яльності проводиться безкоштовно.
§23. ЯКІ ТРУДОВІ ПРАВА
НЕПОВНОЛІТНІХ
1. Яким є робочий час та час відпочинку

неповнолітніх працівників
Чи мусять неповнолітні працівники працювати нарівні з повноліт-
німи? Чому? Чи передбачає трудове законодавство пільги для них
щодо відпочинку? Порівняйте свої думки з пунктом параграфа.
Робочий час – це період, упродовж якого працівник має виконувати трудові

обов’язки відповідно до закону і правил внутрішнього трудового розпорядку.
Нормою робочого часу є тривалість такого часу за певний календарний промі-
жок – день, тиждень, місяць.
Трудове законодавство встановлює нормальну тривалість робочого часу в
40 годин на тиждень. Оскільки неповнолітні є дітьми, які розвиваються фізично
й психічно, то для них визначено скорочену тривалість робочого часу. Непо-
внолітніх осіб заборонено також залучати до роботи вночі, у святкові дні й до
надурочних (понад установлений робочий час) робіт.
Із Кодексу законів про працю України

Стаття 51. Скорочена тривалість робочого часу
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється:
1) для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень, а для осіб
віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період
канікул) – 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року
у вільний від навчання час, не може перевищувати половину максимальної
тривалості робочого часу... для осіб відповідного віку. [...]
За свою роботу працівник одержує заробітну плату – винагороду, розмір

якої залежить від складності та умов роботи, посади, професійно-ділових якос-
тей працівника, результатів його праці й господарської діяльності підприємства.
Законодавство не обмежує максимальний розмір заробітної плати, тоді як роз-
мір мінімальної заробітної плати встановлює Верховна Рада України.
Працю неповнолітніх, які мають скорочений робочий час, оплачують у тому
самому розмірі, що й повнолітніх працівників відповідних професій і категорій,
які працюють повний робочий час. Оплата праці учнів освітніх закладів, які
працюють у вільний від навчання час, провадиться пропорційно відпрацьовано-
му ними робочому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть вста-
новлювати учням доплати до заробітної плати.
§23.
У статті 45 Конституції України закріплено право на відпочинок тих, хто
працює. Час відпочинку – це частина календарного періоду, коли працівник ви-
вільнений від виконання трудових обов’язків. Цей час він може використовува-
ти на власний розсуд для задоволення своїх інтересів і відновлення працездат-
ЯКІ ТРУДОВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ

ності.
щоденний відпочинок – святкові щорічні, інші види

перерва в роботі після й неробочі дні відпусток (у зв’язку
закінчення робочого дня
з навчанням, із догляду за
(зміни), не менша за по-
дитиною, без збереження
двійну тривалість робо-
заробітної плати, творча
чого часу в робочий день,
відпустка тощо)
що передує відпочинку ВИДИ ВІДПОЧИНКУ
щотижневий безпе-
перерви впродовж
рервний відпочинок
робочого дня (зміни)
(вихідні дні)
Неповнолітні мають пільги щодо відпусток. Щорічну основну відпустку на-

дають повнолітнім працівникам через шість місяців від моменту працевлашту-
вання, а її тривалість за загальним правилом – 24 дні. Натомість неповнолітній
особі, яка працює, першу відпустку можуть надати й до спливу шестимісячного
строку (за її письмовою заявою), а тривалість щорічної основної відпустки ста-
новить 31 календарний день.
Придумайте правову ситуацію щодо робочого часу або часу

відпочинку неповнолітнього працівника. Представте ситуацію
класу і разом її розв’яжіть.
2. Які підстави і порядок розірвання

трудового договору
Чому і як саме можуть розірвати трудові відносини

роботодавець і працівник? Визначте й запишіть особливості
звільнення неповнолітніх працівників.
Право на працю – це можливість людини. Тому працівник може будь-коли

розірвати з роботодавцем трудові відносини з власної ініціативи.
Положеннями трудового законодавства визначено підстави розірвання тру-
дового договору і з ініціативи роботодавця (наприклад, у разі вчинення праців-
ником прогулу, ліквідації чи реорганізації підприємства, поновлення на робо-
чому місці працівника, який раніше виконував цю роботу, тощо). КЗпП перед-
бачено припинення трудового договору за наявності інших загальних підстав:
призов працівника на військову службу або мобілізація, угода сторін, закінчен-
ня строку трудового договору, набрання законної сили вироком суду, яким
працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з
випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає
можливість продовження такої роботи.
Якщо працівник бажає розірвати трудовий договір, укладений на невизна-
чений строк, він має попередити про це керівника письмово за два тижні. Утім,
роботодавець має розірвати трудовий договір у термін, про який просить пра-
цівник, якщо його звільнення спричинене неможливістю продовжувати роботу
(наприклад, переїзд на нове місце проживання, вступ до навчального закладу,
вагітність, вихід на пенсію).
Звільнення неповнолітніх працівників має чимало особливостей. Скажімо,
у разі змін в організації виробництва і праці (наприклад, ліквідації, реорганіза-
ції, банкрутства підприємства, установи, організації, скорочення чисельності
працівників), поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю ро-
боту, звільнення неповнолітнього працівника з ініціативи роботодавця можливе
лише як виняток та не допускається без його подальшого працевлаштування.
Прочитайте статтю КЗпП і дайте відповіді на запитання:

Чи можуть батьки вимагати від роботодавця звільнення своєї
неповнолітньої дитини? Якщо так, то за яких умов?
Для чого, на вашу думку, запроваджено такі положення у трудовому
законодавстві?

Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу
його батьків або інших осіб
Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні орга-
ни та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням
законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового
договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження
його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його
законні інтереси.
3. Як охороняють працю неповнолітніх

Чому важливо охороняти працю неповнолітніх працівників?
Трудове законодавство передбачає багато пільг щодо праці неповнолітніх

осіб і заборон, на які мають зважати роботодавці.
Працю неповнолітніх осіб не можна застосовувати на важких і підземних
роботах і там, де є шкідливі або небезпечні умови праці. Вони не можуть працю-
§23.
вати в умовах підвищених нервово-психічних навантажень. Осіб до 18 років за-
боронено брати на роботу, якщо вона може завдати шкоди їхньому здоров’ю та
моральному розвитку (наприклад, торгівля алкогольними напоями чи тютюно-
вими виробами).
ЯКІ ТРУДОВІ ПРАВА НЕПОВНОЛІТНІХ

А якщо студенту училища, який не досяг 18 років, потрібно пройти практи-
ку на шкідливому або небезпечному виробництві? Законодавство і тут стоїть на
сторожі його праці: він може перебувати на такому виробництві не більше ніж
чотири години за умови суворого дотримання чинних санітарних правил і норм
з охорони праці.
Існує перелік наскрізних професій для всіх галузей, за якими не можна ви-
користовувати працю неповнолітніх. Приміром, це водій автомобіля, акумуля-
торник, шліфувальник, укладальник-пакувальник, такелажник, стропальник,
слюсар-сантехнік, машиністи різних установок, газозварник.
Заборонено також залучати осіб віком до 18 років до піднімання й перене-
сення предметів, вага яких перевищує встановлені Міністерством охорони
здоров’я України норми. Робота неповнолітніх із важкими предметами не має
перевищувати 1/3 робочого часу. А осіб, яким не виповнилося 15 років, до три-
валої роботи з підіймання й перенесення важких предметів не допускають уза-
галі.
Вам уже відомо, що особа віком від 14 до 18 років має неповну цивільну діє-
здатність. Тому з неповнолітнім працівником не можна укласти договір про по-
вну матеріальну відповідальність. Отже, його не можна залучати до робіт,
пов’язаних із обслуговуванням грошових чи матеріальних цінностей (скажімо,
касиром, комірником тощо).
Роботодавець не має права приймати на роботу неповнолітню особу за су-
місництвом, тобто тоді, коли підліток уже працює в іншому місці як основний
працівник.
Опрацюйте фрагменти статей нормативно-правових актів.

Що в них спільного? Дайте загальний заголовок усім трьом
фрагментам. Представте результати роботи класу.
Стаття 43
[...] Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці. [...]
Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього
здоров’я роботах забороняється. [...]
Стаття 187. Права неповнолітніх у трудових правовідносинах
Неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових
правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони
праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються
пільгами, встановленими законодавством України.
Із Закону України «Про охорону дитинства»
Стаття 21. Дитина і праця
... Забороняється залучення дітей до найгірших форм дитячої праці, участі у
важких роботах і роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці,
а також на підземних роботах та до праці понад встановлений законодав-
ством скорочений робочий час.
Перевірте
1. Назвіть нові поняття і терміни теми. Поясніть кілька з них.
засвоєне
2. Який порядок прийому на роботу неповнолітньої особи?
3. Яка тривалість робочого часу і відпустки неповнолітнього
працівника?
4. Які особливості розірвання трудового договору з неповно-
літнім працівником?
5. До яких робіт заборонено залучати неповнолітніх осіб?
6. Як оплачують працю неповнолітнім працівникам?

7. Які пільги і чому передбачено трудовим законодавством
для неповнолітніх працівників?
§24.
ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ
НЕПОВНОЛІТНІХ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

1. Як знайти роботу
Виконайте у групах поетапно такі завдання:
І. Обговоріть: Якими способами пошуку роботи ви можете скорис-
татися? Чи всі вони, на вашу думку, ефективні та безпечні?
ІІ. Об’єднайтеся в групи по три особи.
Розподіліть ролі: майбутній працівник, роботодавець, спостерігач.
Визначте, куди саме влаштовуватиметься неповнолітня особа.
Розіграйте ситуацію, зімітувавши бесіду з працевлаштування.
У загальному колі вислухайте спостерігачів від кожної групи.
Пошук роботи – справа непроста. Людина прагне знайти ро-

Правовий боту, яка б давала змогу реалізувати власні професійні зді-
коментар бності та компетентності, приносила моральне задоволення та
матеріальний зиск. У нашій державі в одних галузях госпо-
дарства забагато претендентів, а в інших – бракує фахівців. Крім того, чимало
осіб є безробітними. За таких умов неповнолітній особі вкрай важко знайти
офіційну (з оформленням трудового договору) роботу.
Є різні способи, якими можна скористатися: шукати роботу самостійно, че-
рез знайомих і родичів; переглядати оголошення у спеціалізованих друкованих
виданнях, на відповідних інтернет-ресурсах; звернутися до Державної служби
зайнятості або скористатися послугами комерційних кадрових чи рекрутинго-
вих агенцій. У сільській місцевості можна пошукати роботу у фермерських гос-
подарствах або сільськогосподарських кооперативах.
Претендентам на вакантні посади роботодавці пропонують подати резюме
чи рекомендаційний лист, пройти співбесіду.
Щоб успішно працевлаштуватися
Складаючи резюме, зазначте:

 прізвище, ім’я, по батькові й посаду, на яку претендуєте;
 домашню адресу, контактний телефон;
 інформацію про освіту, тренінгове навчання, волонтерство;
 трудовий досвід: посади із зазначенням місця й часу роботи,
починаючи з останніх, професійні навички й досвід роботи в
обраній галузі;
 професійні досягнення (нагороди, наукові публікації, премії,
перемоги в конкурсах тощо);
 інші навички: знання мов, рівень комп’ютерної грамотності,
наявність прав керування транспортним засобом тощо.
У групах виберіть одне із завдань. При виконанні завдання скорис-

тайтеся інформацією з інтернет-джерел.
1) Складіть пам’ятку претенденту / претендентці на роботу для
участі у співбесіді.
2) Складіть поради з написання резюме особі, яка шукає роботу.
2. Як укласти й розірвати трудовий договір

Скористайтеся правовим коментарем і напишіть заяву про
прийом на роботу чи звільнення з неї за власним бажанням
(підприємство, установа й посада можуть бути будь-якими,
навіть вигаданими).
Щоб почати працювати на підприємстві, в установі чи органі-

Правовий зації, необхідно укласти трудовий договір. Для прийому на
коментар роботу потрібно написати заяву на ім’я роботодавця (керівни-
ка підприємства, установи, організації) та подати необхідні
документи. При працевлаштуванні роботодавець не має права вимагати від осо-
би інформацію особистого характеру, приміром, про релігійні переконання, на-
лежність до громадських організацій чи політичних партій, склад сім’ї тощо. Та-
кож пошукачу чи пошукачці роботи не можуть відмовити через належність до
тої чи тої статі або ж володіння певною мовою (якщо це прямо не зазначено в
законодавстві чи якщо цього не потребує характер виконуваної роботи). За на-
явності медичного висновку про можливість працювати за певним фахом робо-
тодавець має на рівних умовах приймати на роботу й осіб з інвалідністю.
При укладанні трудового договору слід обумовити з роботодавцем час по-
чатку роботи, умови праці, заробітну плату, пільги, додаткові умови.
У трудовому законодавстві визначено підстави припинення і порядок розір-
вання трудового договору. Ви вже знаєте про порядок звільнення працівника за
власним бажанням. Звільнення з ініціативи роботодавця допускається лише на
підставах, зазначених у законодавстві.
§24.

У заяві про прийом на роботу на ім’я роботодавця
обов’язково зазначте:
• свої прізвище, ім’я, по батькові, домашню адресу, контактний
телефон, ідентифікаційний номер платника податків;
• посаду, на яку претендуєте;
• обумовлений строк роботи.
Поставте підпис і вкажіть дату написання заяви.
У заяві про звільнення на ім’я роботодавця обов’язково
зазначте:
• свої прізвище, ім’я, по батькові;
• посаду, з якої звільняєтеся;
• причину звільнення (за власним бажанням, у зв’язку із закінчен-
ням строку договору тощо);
• бажану дату звільнення.
Поставте підпис і вкажіть дату написання заяви.
3. Як законодавство захищає
дітей від експлуатації
Проаналізуйте правову ситуацію і, спираючись на норми закону,

визначте:
Чи є в діяннях фігуранта склад правопорушення? Якщо так, то яке
це правопорушення і яку відповідальність він нестиме?
НЕПОВНОЛІТНІ НА ЗАПРАВЦІ
Власник двох автомобільних заправок Іван Іванець наймав
неповнолітніх хлопців операторами з обслуговування: вони
заправляли баки автомобілів пальним. Оскільки заправка пра-
цювала цілодобово сім днів на тиждень, то й юні оператори ви-
ходили на роботу вночі та у вихідні дні. Один із постійних клієн-
тів-водіїв помітив, що на заправці працюють занадто молоді
хлопці. Він повідомив про це у територіальне відділення поліції.
З’ясувалося, що Іван Іванець використовує працю неповноліт-
ніх осіб на заправках понад два роки.
Із Кримінального кодексу України
Стаття 150. Експлуатація дітей
1. Експлуатація дитини, яка не досягла віку, з якого законодавством дозво-
ляється працевлаштування, шляхом використання її праці – карається
арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до
трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну
шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або
поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, –
караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбав-
ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до трьох років. [...]
Чи доводилось вам зустрічатись у житті з випадками праце-

влаштування неповнолітніх без трудового договору? Чому це
небезпечно для працівника?
Чи можна якимось чином убезпечити себе в такому випадку?
Порівняйте висловлені думки з правовим коментарем та
наведеними порадами.
Підлітки виконують різну роботу вдома, в сільському госпо-

Правовий дарстві, торгівлі, сфері послуг. Вони самостійно або разом із
коментар однолітками організовують робочі місця: миють посуд у кафе,
розклеюють оголошення, розповсюджують рекламні буклети,
збирають овочі й фрукти в сезон тощо. Чи така робота є офіційною? Зазвичай
ні. Тих дітей, які хочуть працювати, значно більше, ніж офіційних робочих
місць. Це змушує їх шукати роботу без укладання трудового договору, адже
влаштуватися на неї простіше. Утім, такі відносини не закріплено юридично,
тому захистити неповнолітнього працівника в разі виникнення якихось про-
блем (не сплачено заробітну плату чи сплачено менше, ніж обіцяно, підлітка
травмовано під час роботи тощо) буде важко чи й узагалі неможливо.
Роботодавець мусить суворо дотримуватися положень трудового законо-
давства щодо праці неповнолітніх. Адже коли він вчинить серйозні правопору-
шення, то нестиме юридичну відповідальність.
§24.
Щоб убезпечитися від порушення трудових прав,
пам’ятайте:

 якщо від вас не вимагатимуть письмового дозволу батьків на
працевлаштування, а вам ще не виповнилося 16 років, така
праця – поза законом і ваші права не захищені;
 ви маєте право на законні пільги щодо змісту, тривалості, опла-
ти праці – нагадайте про них роботодавцеві;
 якщо вам обіцяють високу оплату праці за важкі або нічні види
робіт, то така праця, найпевніше, нелегальна, тож буде складно
домогтися від роботодавця її реальної оплати;
 навіть якщо ви домовляєтеся з роботодавцем усно, чітко
з’ясуйте тривалість робочого часу, розмір і вид заробітної плати
(погодинна чи відрядна), як і коли її нараховуватимуть і випла-
чуватимуть.
Перевірте

1. Я можу назвати способи пошуку роботи.
2. Я знаю, як скласти резюме.
3. Я вмію написати заяву про прийом на роботу чи звільнення з неї
за власним бажанням.
4. Я знаю, що слід обумовити з роботодавцем при влаштуванні на
роботу.
5. Я знаю, що таке експлуатація дитини.
6. Я можу назвати ризики неофіційного працевлаштування для
неповнолітньої особи.
§25. ЧОМУ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО
Є ОСНОВОПОЛОЖНОЮ ГАЛУЗЗЮ
ПРАВА УКРАЇНИ
1. Які відносини регулює адміністративне право

Що таке, на вашу думку, публічне управління? Що регулює адміні-
стративне право? Хто може бути суб’єктами адміністративно-
правових відносин? У чому особливості таких відносин?
В усі часи адміністративне право

Публічна адміністрація – це су-
купність державних і недержавних
пов’язували з публічною владою держа-
суб’єктів публічної влади, діяль- ви, взаємодією її органів із громадянами
ність яких спрямована на реаліза- та іншими учасниками суспільних відно-
цію законів, інших нормативно- син.
правових актів шляхом прийняття Усталеним поняттям адміністратив-
адміністративних рішень та надан- ного права є публічна адміністрація.
ня встановлених адміністративних У цьому словосполученні «публічна»
послуг. означає те, що є спільним, доступним і
служить усім, а «адміністрація» (з лати-
ни ministrare – «служити») вказує на головне завдання цієї системи – підпоряд-
кованість політичній владі й служіння публічним інтересам.
Під дію норм адміністративного права підпадають суспільні відносини, що
складаються у процесі публічного управління. Основними елементами адміні-
стративного права є управління економікою, соціальними відносинами (праця,
охорона здоров’я, освіта, наука, культура, національні та релігійні відносини, со-
ціальне та пенсійне забезпечення); управління в адміністративно-політичній
сфері (внутрішня й зовнішня політика), в галузі культури (приміром, захист
пам’яток історії та культури); управління у сфері особистого життя людини (на-
приклад, виконання батьками покладених на них обов’язків стосовно дитини).
Норми адміністративного права визначають значну кількість правил щодо
нашої повсякденної поведінки. Це правила дорожнього руху, водокористуван-
ня, пожежної безпеки, громадського порядку тощо.
Коло суб’єктів адміністративного права дуже широке – це і органи влади, і
підприємства, установи та організації, і органи місцевого самоврядування.
Суб’єктами адміністративно-правових відносин є також фізичні особи –
громадяни України, іноземці, особи без громадянства. Наприклад, вони мають
право подати звернення до відповідних органів державної влади та місцевого
самоврядування (про це право ви вже знаєте), одержати адміністративні послу-
ги, соціальну допомогу тощо.
§25.
Особливості адміністративно-правових відносин полягають у тому, що в
них завжди задіяний орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування.
Між учасниками (сторонами) цих правовідносин немає юридичної рівності.
Оскільки управління – це здійснення владної діяльності, то суб’єкт управ-
ЧОМУ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Є ОСНОВОПОЛОЖНОЮ ГАЛУЗЗЮ ПРАВА УКРАЇНИ

ління в односторонньому порядку адміністративними методами – різними спо-
собами, заходами, прийомами – визначає поведінку підлеглих шляхом владно-
розпорядчих вказівок. Основними методами є переконання (наприклад, пояс-
нення чи заохочення) та примус (приміром, припинення чи запобігання). До
слова, введення карантину чи локдауну є запобіганням поширенню, зокрема,
епідемії, й належить до адміністративного примусу.
В яких ситуаціях ви є учасниками адміністративних правовідносин?
Наведіть приклади. Чому, на вашу думку, параграф має таку назву?
У чому полягає значення (важливість) адміністративного права для
держави, суспільства, людини?
Представте свої міркування класу.
2. Які правопорушення є
адміністративними проступками
Які основні ознаки адміністративного проступку? Які є види
адміністративних правопорушень? Наведіть приклади.
Порушення норм адміністративного права називають адміністративними

проступками. Якщо якась особа не сплачує за проїзд у громадському транспор-
ті, порушує правила дорожнього руху, розпиває алкогольні напої чи курить
у громадських місцях, голосно лається, використовуючи ненормативну лексику,
чіпляється до людей, заважаючи їм своєю поведінкою, розпалює багаття в лісі
у вогненебезпечний період тощо, то такі діяння є адміністративними проступ-
ками.
Із Кодексу України про адміністративні правопорушення

Стаття 9. Поняття адміністративного правопорушення
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна,
винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на
громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений
порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну
відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим
Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за
собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Для визначення діяння як адміністративного проступку (адміністративного

правопорушення) важливо з’ясувати його склад.
об’єктивна сторона суб’єкт (фізична особа від
(зовнішні ознаки та 16 років або юридична
обставини) особа)
СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
об’єкт (суспільні відносини, врегу- суб’єктивна сторона (внутрішнє

льовані нормами адміністратив- (психічне) ставлення суб’єкта
ного права, яким завдано шкоди, правопорушення до вчиненого
те, на що спрямовано адміністра- діяння та його шкідливих
тивне правопорушення) наслідків)
У Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП) перед-

бачено такі їхні види: правопорушення в галузі охорони праці й здоров’я насе-
лення; ті, що посягають на власність; у галузі охорони природи, використання
природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури; у промисловості, бу-
дівництві та в галузі використання електричної і теплової енергії; в сільському
господарстві; порушення ветеринарно-санітарних правил; на транспорті, в галу-
зі шляхового господарства і зв’язку; ті, що посягають на публічний порядок і
публічну безпеку чи на встановлений порядок управління, тощо.
Подеколи здається, що ті чи ті адміністративні правопорушення не завдають
суспільству великої шкоди, наприклад, проживання без паспорта чи реєстрації,
торгівля у невстановлених місцях, порушення правил військового обліку тощо.
Однак такі дії посягають на порядок управління в державі, шкодять життєдіяль-
ності суспільства, дестабілізують суспільний порядок.
3. Що таке адміністративна відповідальність

та адміністративні стягнення
Як співвідносяться, на вашу думку, поняття «адміністративна

відповідальність» і «адміністративне стягнення»? Що таке адміні-
стративне стягнення? Які є види адміністративних стягнень?
Вам відомо, що одним із видів юридичної відповідальності є адміністра-

тивна відповідальність. Вона може настати за вчинення особою адміністра-
тивного проступку. Адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до
особи санкцій адміністративних норм, що реалізується у процесуальних фор-
мах, визначених законодавством.
§25.
настає з 16 років притягнення –
підстава –
обов’язок держав-
адміністративне
них органів, район-

правопорушення
них (міських) судів
(проступок)
(суддів)
АДМІНІСТРАТИВНА
застосування у фор- ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ законодавчо
мі адміністративних визначені порядок
стягнень та процедура
Адміністративна відповідальність за вчинене адміністративне правопору-

шення настає у формі адміністративного стягнення. Кодекс України про адміні-
стративні правопорушення (КУпАП)
містить принципи, підстави адміністра-
Адміністративне стягнення –
тивної відповідальності, опис адміні- санкція, примусовий захід держав-
стративних правопорушень та адміні- ного впливу, який застосовують до
стративних стягнень, а також зазначає особи, що вчинила адміністративне
органи, уповноважені притягати винува- правопорушення (адміністративний
тих осіб до адміністративної відпові- проступок).
дальності. Рішення про вину правопо-
рушника й вид адміністративного стяг-
нення здебільшого ухвалює суд.
Найм’якший вид адміністративного стягнення – це попередження, яке має
морально-виховний зміст. Його виносять у письмовій формі за вчинення мало-
значущих адміністративних проступків.
Штраф – найпоширеніший вид адміністративних стягнень. Його як санк-
цію вказано в значній кількості статей КУпАП. Штраф є грошовим стягненням
і накладається на правопорушника за умов і в розмірі, встановлених КУпАП.
Оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення або безпосе-
реднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в тому, що у пра-
вопорушника примусово вилучають предмет, який потім реалізують та переда-
ють виручену суму колишньому власникові з відрахуванням витрат із реалізації
вилученого предмета.
Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім
об’єктом адміністративного правопорушення, чи грошей, одержаних унаслідок
вчинення такого правопорушення, – це примусове безоплатне передання цього
предмета або грошей у власність держави. Конфіскації підлягає предмет, який
належить правопорушникові на праві приватної власності.
Позбавлення спеціального права стосується права керування транспорт-
ним засобом і права полювання. Це стягнення застосовують на певний строк до
осіб, які грубо або систематично порушують відповідне право. Однак позбав-
лення права полювання не можна застосовувати до осіб, для яких полювання –
основне джерело існування.
Виправні роботи застосовує суд на строк до двох місяців із відбуванням
цих робіт правопорушником за місцем його постійної роботи та з відрахуван-
ням у межах 20 % його заробітку в дохід держави.
Правопорушнику суд може призначити й громадські роботи. Це виконан-
ня ним у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних
робіт від 20 до 60 годин (не більш ніж 4 години на день), вид яких визначають
органи місцевого самоврядування.
КУпАП передбачає й таке стягнення, як позбавлення права обіймати пев-
ні посади або займатися певною діяльністю, що призначається судом на
строк від шести місяців до одного року.
Найсуворіше адміністративне стягнення – адміністративний арешт. Його
призначає строком до 15 діб лише суд. Це стягнення не можна застосовувати,
наприклад, до вагітних жінок і матерів дітей віком до 12 років, осіб, які не дося-
гли 18 років, військовослужбовців, інвалідів першої або другої групи.
У виняткових випадках військовослужбовці відбувають адміністративний
арешт до 10 діб на гауптвахті.
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент
вчинення адміністративного правопорушення 16 років. Утім, за загальним пра-
вилом до них застосовують заходи впливу, як-от: 1) зобов’язання публічно
(в іншій формі) попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) дога-
на або сувора догана; 4) передання неповнолітньої особи під нагляд батькам або
особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу
за їх згодою, окремим громадянам на їхнє прохання.
Проаналізуйте правові ситуації. Чи є в діяннях фігурантів ситуацій

склад адміністративного правопорушення? Представте результа-
ти своєї роботи класу.
А. Троє 15-річних підлітків кидали каміння у вікна електропоїздів.

Б. Група школярів і школярок вночі розмалювали стіни будинку міської
ради фарбою.
В. 17-річний Мирослав у стані сп’яніння побився зі своїм однокурсни-
ком.
Г. Двоє десятикласниць з метою уникнути підсумкової письмової робо-
ти зателефонували до поліції і повідомили про замінування школи.
На місце виклику прибули поліцейські та працівники служби з над-
звичайних ситуацій.
Д. Олексій перевищив швидкість і не зупинився на пішохідному пере-
ході.
Е. Студент, погрожуючи ножем, відібрав у перехожого гаманець.
Є. Учениці коледжу курили на зупинці громадського транспорту.
§25.
Перевірте
1. Що регулює адміністративне право? Наведіть кілька при-
засвоєне

кладів адміністративних відносин. У чому полягають їхні
особливості?
2. Які правопорушення належать до адміністративних
проступків? Проілюструйте двома–трьома прикладами.
3. Що таке адміністративна відповідальність?
4. Що називають адміністративним стягненням? Наведіть
кілька прикладів.
5. У чому полягає значення адміністративного права для лю-

дини?
6. Які заходи впливу передбачено для неповнолітніх осіб в
адміністративному праві?
§26. УКРИМІНАЛЬНОГО
ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ
ПРАВА
1. Які відносини регулює кримінальне право

Прочитайте пункт параграфа та поставте три–чотири
запитання до нього. Запропонуйте однокласникам і однокласницям
дати відповіді на них.
Однією з основоположних галузей
Кримінальне право – галузь пра-
ва, норми якої визначають підстави
права України є кримінальне право.
і принципи кримінальної відпові- Його назва походить від латинського
дальності, а також встановлюють, слова crimen – «злочин».
які суспільно небезпечні діяння Основні завдання кримінального
належать до кримінальних право- права – це охорона прав і свобод люди-
порушень і які покарання можуть ни та громадянина, власності, суспіль-
застосовувати до осіб, які їх ного порядку, довкілля, конституційно-
вчинили. го ладу держави, інших суспільних і
державних інтересів та запобігання кри-
Судимість – правовий стан особи,
мінальним правопорушенням конкрет-
який виникає через засудження її них осіб та в суспільстві загалом.
судом до конкретної міри покаран- Якщо особа вчинила кримінальне
ня за вчинений нею злочин, спри- правопорушення, між нею та уповнова-
чиняє настання для неї певних не- женими державою органами виникають
гативних наслідків і триває до її кримінально-правові відносини. Пе-
погашення або зняття. редбачено, що правопорушник зобов’я-
заний відповісти за вчинене перед дер-
Амністія – передбачене законом жавою та має право на те, щоб до нього
України повне або часткове застосували справедливе покарання
звільнення від покарання чи саме за те кримінально карне діяння,
пом’якшення покарання певної яке він вчинив. Натомість держава має
категорії осіб. право засудити винувату особу за вчи-
нене та зобов’язана дати правильну
оцінку цьому діянню, застосувавши до
Помилування – повне або часткове винуватої особи справедливе покарання.
звільнення засудженої особи від Такі кримінально-правові відносини
покарання, заміна покарання або
виникають із моменту вчинення кримі-
невідбутої його частини більш
нального правопорушення та існують, за
м’яким покаранням (в Україні це
право належить Президентові загальним правилом, упродовж усього
України). часу відбування засудженим покарання
§26.
й певний час після цього – до погашення або зняття судимості. Проте кримі-
нально-правові відносини можуть бути припинені й раніше, наприклад, у разі
видання акта амністії чи помилування, смерті особи, яка вчинила кримінальне
правопорушення тощо.
У ЧОМУ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

Основне джерело кримінального права – Кримінальний кодекс України
(ККУ) – складається із двох частин – Загальної та Особливої. Перша містить
загальні положення, як-от підстави кримінальної відповідальності, чинність
кримінального закону в просторі й часі, визначення поняття кримінального
правопорушення, співучасті, покарання тощо. В Особливій частині викладено
норми, які описують конкретні кримінальні правопорушення, визначають види
та міру покарань за їх вчинення.
2. Що таке кримінальне правопорушення

та який його склад
Яке правопорушення є кримінальним? Які є його види?
Вам уже відомо, що кримінальне

Кримінальне правопорушення –
правопорушення – це суспільно небез- це передбачене ККУ суспільно
печне діяння, передбачене ККУ. Не ви- небезпечне винне діяння (дія або
знають кримінальним правопорушенням бездіяльність), вчинене суб’єктом
дію або бездіяльність, яка хоча формаль- кримінального правопорушення.
но і містить ознаки будь-якого діяння,
передбаченого ККУ, але через малознач-
ність не становить суспільної небезпеки – не заподіяла і не могла заподіяти іс-
тотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі (наприклад,
зберігання вдома двох набоїв до вогнепальної зброї).
В Особливій частині ККУ кримінальні правопорушення згруповано за ро-
довими об’єктами, приміром, проти життя і здоров’я, власності, довкілля, гро-
мадського порядку, моральності тощо.
Розрізняють кримінальні правопорушення і за формою вини – умисні (ска-
жімо, грабіж, зґвалтування) та вчинені з необережності (як-от убивство через
необережність). Кримінальні правопорушення поділяють на кримінальні про-
ступки й злочини.
Кримінальний проступок – це вид кримінального правопорушення, за вчи-
нення якого ККУ передбачене таке основне покарання, як штраф у розмірі не
більше ніж три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, інше
покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Щодо злочинів, то їх розрізняють
за ступенем тяжкості.
Нетяжкі Тяжкі Особливо тяжкі
Основне покарання, передбачене статтею 12 ККУ
штраф у розмірі не штраф у розмірі не біль- штраф у розмірі понад
більше ніж десять ти- ше ніж двадцять п’ять двадцять п’ять тисяч не-
сяч неоподатковува- тисяч неоподатковува- оподатковуваних мінімумів
них мінімумів доходів них мінімумів доходів доходів громадян, позбав-
громадян) або позбав- громадян або позбав- лення волі на строк понад
лення волі на строк не лення волі на строк не десять років або довічне
більше ніж п’ять років більше ніж десять років позбавлення волі
До нетяжких злочинів відносять: завдання удару, побоїв, порушення недо-

торканності житла, забруднення повітря тощо. До тяжких злочинів належать,
зокрема, умисне тяжке тілесне ушкодження, розбій, а до особливо тяжких –
державна зрада, умисне вбивство за обтяжливих обставин, бандитизм.
Залежно від ступеня завершеності кримінальні правопорушення бувають за-
кінчені та незакінчені. Закінченим кримінальним правопорушенням визнають
діяння, яке має всі ознаки його складу, передбаченого відповідною статтею Осо-
бливої частини ККУ, тоді як незакінченим є готування до його вчинення і за-
мах на кримінальне правопорушення.
Готування – це пошук або пристосування засобів чи знарядь, підшукуван-
ня співучасників або змова про вчинення кримінального правопорушення, усу-
нення перешкод тощо. Готування до кримінального проступку або злочину, за
який статтею Особливої частини ККУ передбачене позбавлення волі на строк
до двох років або більш м’яке покарання, не тягне за собою кримінальної відпо-
відальності.
Замах на кримінальне правопорушення – це вчинення особою з прямим
умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення кримінального пра-
вопорушення, передбаченого відповідною статтею Особової частини ККУ, якщо
при цьому воно не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі
особи.
Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне
правопорушення
Кримінальна відповідальність за готування до кримінального правопорушен-
ня і замах на кримінальне правопорушення настає за статтею 14 або 15 і за
тією статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає відповідаль-
ність за закінчене кримінальне правопорушення.
Буває, що особа з власної волі не доводить незакінчене кримінальне право-

порушення до кінця (припиняє готування чи замах), хоча має таку можливість.
Це називають добровільною відмовою. Така особа підлягає кримінальній відпові-
дальності лише тоді, коли у фактично вчиненому нею діянні є склад іншого
кримінального правопорушення.
§26.
Проаналізуйте ситуацію і виокремте чотири елементи складу
кримінального правопорушення. Після опрацювання пункту
параграфа поверніться до цієї правової ситуації і відкоригуйте
свою відповідь.

ЦІНА ГРОШЕЙ
Віталій, учень 10 класу, потребував кишенькових грошей
для задоволення своїх бажань і потреб. Якось увечері він на-
важився й вирвав із рук перехожої сумку. А наступного дня
запропонував своїй знайомій Лесі придбати мобільний теле-
фон, що виявив у сумці. Утім, грошей він так і не побачив: до
Віталія додому завітали поліцейські, адже його дії зафіксува-
ла вулична камера спостереження.
Учинене діяння підпадає під дію ККУ, якщо воно містить склад криміналь-
ного правопорушення – сукупність відповідних об’єктивних і суб’єктивних
ознак.
До складу кримінального правопорушення належать такі елементи:
Об’єкт кримінального правопорушення – сукупність суспільних відносин, які
охороняє кримінальний закон та на які посягає кримінальне правопорушення,
завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу заподіяння такої шкоди. Це
можуть бути права і свободи людини та громадянина, власність, публічний по-
рядок та безпека, довкілля, конституційний устрій України, мир і безпека люд-
ства, життя і здоров’я особи, статева свобода та статева недоторканність особи,
правосуддя, моральність тощо.
Об’єктивна сторона – сукупність зовнішніх проявів діяння, його наслідки,
причиновий зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, час, міс-
це, спосіб, знаряддя, засоби вчинення кримінального правопорушення тощо.
Суб’єкт кримінального правопорушення – фізична осудна особа, яка досягла
віку, з якого настає кримінальна відповідальність за вчинене нею суспільно не-
безпечне діяння.
Обов’язкова ознака суб’єкта кримінального правопорушення, юридична пе-
редумова вини, а отже, і кримінальної відповідальності – осудність. Ви вже
знаєте, що це психічний стан людини, за якого вона могла усвідомлювати свої
дії чи бездіяльність та керувати ними.
Суб’єктивна сторона – внутрішня сторона кримінального правопорушення,
психічний стан особи під час його вчинення. До неї належать: вина (у формі
умислу або необережності); мотив (спонукання, яке спричинило такі дії); мета
(бажаний результат, якого хоче досягти особа) та емоційний стан особи при
вчиненні кримінального правопорушення.
Якщо в діянні особи відсутній один із зазначених елементів складу кримі-
нального правопорушення, то, як правило, її не можуть притягнути до кримі-
нальної відповідальності.
3. Що називають співучастю
у кримінальному праві
Що ви розумієте під співучастю у кримінальному правопорушенні?
Чому вона, на вашу думку, обтяжує кримінальну відповідальність?
Які обов’язкові ознаки співучасті? Які є форми співучасті?
ККУ визначає співучасть у кримінальному правопорушенні як умисну

спільну участь декількох суб’єктів у вчиненні умисного кримінального право-
порушення. Тож основними ознаками співучасті є:
— у вчиненні кримінального правопорушення брали участь двоє або більше
осіб (суб’єктів кримінального правопорушення), які є осудними й дося-
гли віку, з якого настає кримінальна відповідальність;
— діяння вчинили спільно декілька осіб – вони разом прагнути досягти єди-
ного результату й кожен співучасник зробив свій внесок у це;
— спільність умислу, коли співучасники усвідомлювали, що вчиняють кри-
мінальне правопорушення спільно з іншими особами, та бажали це зроби-
ти разом із ними.
У ККУ визначено види співучасників з урахуванням ролі, яку кожен із них
виконав у вчиненні кримінального правопорушення.
Виконавцем визнають особу, яка безпосередньо вчинила кримінальне пра-
вопорушення чи при його вчиненні використала інших осіб, які, відповідно до
закону, не підлягають кримінальній відповідальності (неосудні особи чи ті, які
не досягли віку кримінальної відповідальності).
Організатор – особа, яка організувала вчинення кримінального правопо-
рушення (залучила інших співучасників, розподілила ролі, розробила план),
керувала підготовкою кримінального правопорушення (спрямувала дії інших
співучасників) чи його вчиненням (координувала дії інших співучасників, за-
безпечила прикриття їхніх протиправних дій).
Підбурювач – особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом схи-
лила інших співучасників до вчинення кримінального правопорушення (підбу-
рювати інших можна усно, в письмовій формі, жестами тощо).
Пособник – це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи зна-
рядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню кримінального правопору-
шення іншими співучасниками; та, яка
заздалегідь (тобто до початку чи під час Ексцес виконавця – вчинення
вчинення) обіцяла переховати злочинця виконавцем злочину дій, які не
або предмети, здобуті злочинним спосо- охоплюються умислом інших спів-
бом, придбати чи збути такі предмети учасників, якщо його дії утворюють
або сприяти приховуванню криміналь- самостійний склад злочину або
ного правопорушення (наприклад, обі- його дії суттєво відрізняються від
цяла підробити документи, що стосують- дій, запланованих іншими учасни-
ся винуватої особи). ками.
§26.
Співучасники кримінального правопорушення відповідають за тією статтею
Особливої частини ККУ, за якою його вчинив виконавець. Однак якщо викона-
вець вчинить діяння, що не охоплювалося спільним умислом співучасників, то
вони й не відповідатимуть за це. У такому разі йдеться про ексцес виконавця.

Скажімо, співучасники домовлялися обікрасти квартиру, а вдома був її власник,
тож для вчинення задуманого виконавець завдав йому тілесних ушкоджень.
Перевірте
1. Які завдання кримінального права?
засвоєне 2. Що таке кримінальне правопорушення? Які його види?
3. Який є склад кримінального правопорушення?
4. Що таке співучасть?
5. Які види співучасників у вчиненні кримінального правопо-

рушення ви можете назвати? Як вони відповідають за
вчинене?
6. Що таке ексцес виконавця? Наведіть приклад.
7. Що спільне та відмінне між адміністративним проступком і
кримінальним правопорушенням? Відповідь можна офор-
мити у вигляді таблиці.
§27. ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНА
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ
1. Що називають кримінальною відповідальністю
Що таке кримінальна відповідальність? Які її підстави?

За яких умов кримінальна відповідальність не настає?
У разі вчинення особою кримінального правопорушення, вона зазнає дер-

жавного осуду та обмежень особистого чи майнового змісту, які покладають на
неї уповноважені органи держави. Це є кримінальна відповідальність. Ви вже
знаєте, що вона можлива тільки за ті діяння (дію або бездіяльність), які кримі-
нальний закон визнає як кримінальний проступок чи злочин.
Кримінальна відповідальність настає
Кримінальна відповідальність – тоді, коли наявний склад вчиненого кри-
вид юридичної відповідальності, мінального правопорушення. Це назива-
основний зміст якої – покладання ють фактичною підставою кримінальної
на винувату особу примусового
відповідальності.
обов’язку зазнати у встановленому
Утім, для притягнення особи до кри-
законом порядку державного
осуду, понести передбачене мінальної відповідальності необхідна й
кримінальним законом покарання процесуальна підстава – вирок, який ви-
у разі його призначення. носить суд від імені держави.
Під час розслідування кримінальної
справи, окрім складу кримінального пра-
вопорушення та індивідуальності особи, з’ясовують також обставини, за яких
вчинено кримінально каране діяння.
У ККУ вказано обставини (ви вже про них знаєте), що виключають кримі-
нальну протиправність діяння. Кодекс передбачає й підстави звільнення особи
від кримінальної відповідальності, як, наприклад, у зв’язку з дійовим каяттям
чи примиренням із потерпілим, у зв’язку із зміною обстановки чи переданням
на поруки. Звільняє від кримінальної відповідальності особу виключно суд.
§27.
2. Що таке покарання
ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ

На основі пункту параграфа визначте та запишіть сутність і цілі
покарання. Представте результати своєї роботи класу.
За вчинене особою кримінальне правопорушення, як правило, настає кримі-

нальна відповідальність у формі покарання.

Стаття 50. Поняття покарання та його мета
1. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за
вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального право-
порушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод
засудженого.
2. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також
запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засуджени-
ми, так і іншими особами.
3. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити люд-
ську гідність.
Покарання має індивідуальний зміст – його застосовують лише до конкрет-

ної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Метою покарання є
кара – своєрідна відплата особи за вчинене. Покарання спрямоване й на виправ-
лення засудженої особи – такі зміни її психічного стану, за якого вона не вчиня-
тиме кримінально караних діянь. Воно має також на меті запобігати вчиненню
засудженою особою та іншими особами кримінальних проступків і злочинів у
подальшому.
Особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин (крім ко-
рупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожньо-
го руху), може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо на час роз-
гляду справи в суді буде визнано, що вона має бездоганну поведінку, сумлінно
ставиться до праці і її не можна вважати суспільно небезпечною.
Визнану винуватою особу суд може звільнити від відбування покарання (за
окремі кримінальні правопорушення), поклавши на неї певні обов’язки на іспи-
товий строк (1–3 роки).
ККУ містить обставини, що пом’якшують покарання. Це, наприклад, вчи-
нення кримінального правопорушення неповнолітньою особою або вагітною
жінкою; з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю
кримінального правопорушення; добровільне відшкодування завданого збитку
чи усунення заподіяної шкоди; надання медичної / іншої допомоги потерпілому
відразу після вчинення кримінального правопорушення; вчинення криміналь-
ного правопорушення під впливом погрози, примусу або через матеріальну,
службову чи іншу залежність та інші.
Більш суворе покарання суд може призначити за наявності обставин, що
його обтяжують. Приміром, вчинення злочину особою повторно та рецидив
злочинів; вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попере-
дньою змовою або на ґрунті расової, національної та релігійної ворожнечі або
розбрату; тяжкі наслідки, завдані злочином; вчинення кримінального
правопорушення з використанням малолітньої особи або особи, яка страждає на
психічне захворювання / недоумство; вчинення злочину з особливою жорсто-
кістю або за умов воєнного чи надзвичайного стану та інші.
Чому, на вашу думку, вчинення кримінального правопорушення

неповнолітньою особою визнають обставиною, що пом’якшує
покарання?
3. Які є види покарань

Які види покарань ви знаєте? Яке покарання, згідно з ККУ, найм’якше,
а яке – найсуворіше?
Якщо суд визнає особу винуватою у вчиненні кримінального правопору-

шення, то за його вироком такій особі призначають покарання. Як ви вже знає-
те, до винуватої особи суд може застосувати лише те покарання, про яке зазна-
чено в санкції статті ККУ, що описує саме той кримінальний проступок чи зло-
чин, який особа вчинила.
ККУ передбачає 12 видів покарань. Вони можуть бути основними (примі-
ром, громадські роботи чи позбавлення волі), додатковими (скажімо, конфіска-
ція майна) і такими, що застосовують і як основні, і як додаткові (наприклад,
штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяль-
ністю).
Скориставшись таблицею, згрупуйте й запишіть переліки

покарань, що:
а) мають майновий зміст;
б) пов’язані з обмеженням свободи особи;
в) передбачають виконання певних робіт;
г) стосуються військовослужбовців.
§27.
ВИДИ ПОКАРАНЬ
№ Стаття
Вид Зміст Міра
з/п ККУ
ЩО ТАКЕ КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І ПОКАРАННЯ

1. Штраф 53 грошове стягнення 30–50 тисяч не-
оподатковуваних
мінімумів доходів
громадян
2. Позбавлення вій- 54 засуджену за тяжкий чи особли- –
ськового, спеці- во тяжкий злочин особу, яка має
ального звання, військове, спеціальне звання,
рангу, чину або ранг, чин або кваліфікаційний
кваліфікаційного клас, можуть позбавити цього
класу звання, рангу, чину або кваліфі-
каційного класу
3. Позбавлення пра- 55 засуджена особа не може обі- як основне пока-
ва обіймати певні ймати певні посади (наприклад, рання: 2–5 років;
посади або за- в органах державної влади) або як додаткове:
йматися певною займатися певним видом діяль- 1–3 роки
діяльністю ності (наприклад, лікарською)
4. Громадські 56 виконання засудженим у вільний 60–240 годин, не
роботи від роботи чи навчання час без- більш ніж 4 годи-
оплатних суспільно корисних ни на день
робіт, вид яких визначають орга-
ни місцевого самоврядування
5. Виправні роботи 57 засуджений відбуває його за від 6 місяців до
місцем роботи 2 років із відраху-
ванням у дохід
держави від 10 %
до 20 % заробітку
6. Службові обме- 58 засудженого не можуть підвищу- від 6 місяців до
ження для вій- вати в посаді або у військовому 2 років із відраху-
ськовослужбовців званні; строк покарання йому не ванням у дохід
враховуватимуть у вислузі років держави від 10 %
(для надання чергового військо- до 20 % заробітку
вого звання)
7. Конфіскація 59 примусове безоплатне вилучен- усе майно чи
майна ня у власність держави всього його частина
або частини майна, яке нале-
жить засудженому
8. Арешт 60 тримання засудженого в умовах від 1 до 6 місяців
ізоляції
9. Обмеження волі 61 тримання особи в кримінально- від 1 до 5 років
виконавчих установах відкритого
типу без ізоляції від суспільства
в умовах здійснення за нею
нагляду з обов’язковим залучен-
ням до праці
№ Стаття
Вид Зміст Міра
з/п ККУ
10. Тримання в дис- 62 тримання військовослужбовців від 6 місяців до
циплінарному строкової служби в дисциплінар- 2 років
батальйоні вій- ному батальйоні
ськовослужбовців
11. Позбавлення волі 63 ізоляція засудженого та помі- 1–15 років
щення його на певний строк у
кримінально-виконавчу установу
закритого типу
12. Довічне позбав- 64 встановлюється за вчинення –
лення волі особливо тяжких злочинів, за-
стосовується лише у випадках,
спеціально передбачених ККУ,
якщо суд не вважає за можливе
застосовувати позбавлення волі
на певний строк
Перевірте
засвоєне 1. Що таке кримінальна відповідальність? Якою є її мета?
2. Що таке покарання? Які його цілі?
3. Які є види покарань, передбачені ККУ? Поясніть суть
двох–трьох із них.
4. Як співвідносяться поняття «кримінальна відповідаль-

ність» і «покарання»?
5. Як ви розумієте, що таке обставини, які помякшують / об-
тяжують покарання? Назвіть кілька з них. Чому важливо,
щоб суд враховував ці обставини при призначенні винува-
тій особі покарання?
6. Що спільне та відмінне між адміністративним стягненням і
покаранням? Оформіть це у вигляді таблиці.
§28.
§28. ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ
АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ
ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ТА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ

1. Як неповнолітні відповідають за вчинення
адміністративного правопорушення
Які особливості адміністративної відповідальності

неповнолітніх?
Порівняйте свої думки з правовим коментарем.
Особи віком до 18 років наділені спеціальним правовим ста-

Правовий тусом. Він визначає їхнє становище як суб’єктів у різних пра-
коментар вовідносинах, зокрема в адміністративному та кримінальному
праві.
Адміністративна відповідальність неповнолітньої особи за вчинений адміні-
стративний проступок може настати в 16 років. Стільки їй має виповнитися на
момент його вчинення.
У КУпАП перелічено адміністративні проступки, в разі вчинення яких не-
повнолітні особи підлягають адміністративній відповідальності на загальних
підставах, тобто відповідають нарівні з повнолітніми. Наприклад, це дрібне
хуліганство; дрібне розкрадання державного або колективного майна; незаконне
виробництво, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних
речовин без мети збути їх; керування транспортними засобами без належного
дозволу; продаж вогнепальної гладкоствольної мисливської зброї тощо.
Притягнення неповнолітніх осіб до адміністративної відповідальності має
низку особливостей. Приміром, на визнану винуватою в адміністративному
проступку неповнолітню особу не накладають адміністративного арешту. А от
для виправних робіт як адміністративного стягнення важливо, щоб така особа
досягла 16 років і мала місце роботи.
В адміністративному праві передбачено, що штраф за дітей можуть сплачу-
вати батьки. До неповнолітньої особи, яка вчинила адміністративне правопору-
шення, можуть застосувати і заходи впливу.
Із Кодексу України про адміністративні правопорушення
Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх
За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від
шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи
впливу:
1) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення
у потерпілого;
2) застереження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заміняють,
чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їхньою згодою,
а також окремим громадянам на їхнє прохання.
Проаналізуйте правову ситуацію за запитаннями до неї.

Результати роботи представте однокласникам і однокласницям.
ГОРЕ-ЖАРТІВНИКИ
Вихідного дня Марко (16 років) та його сестра Ася (14 ро-
ків) гуляли вулицями свого містечка. На центральному май-
дані вони побачили кілька десятків містян-мітингувальників.
Марко й Ася вирішити їх налякати, і хлопець щосили жбурнув
у натовп дві петарди. Від гучного звуку мітингувальники
кинулися хто куди. Поліцейський патруль, що охороняв прове-
дення акції, затримав «бешкетників». У поліції здивовані та-
ким розгортанням подій Марко й Ася пояснили, що нічого по-
ганого, а тим паче злого на думці не мали, вони просто
пожартували.
1. За що затримали Марка й Асю? Як кваліфікувати їхні дії?
2. Які наслідки можуть мати такі дії підлітків?
3. Чи притягатимуть їх до відповідальності? Якщо так, то до
якої? Свою відповідь аргументуйте.
! Під час розв’язання правової ситуації використайте статті 13,
24-1 і 173 КУпАП.
2. Які особливості кримінальної

відповідальності неповнолітніх
На основі правового коментаря визначте особливості
кримінальної відповідальності неповнолітніх.
Чому вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім ККУ
визнає обставиною, що пом’якшує кримінальну відповідальність?
§28.
Кримінальній відповідальності за загальним правилом підля-
Правовий гають особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося
коментар 16 років. І лише за кримінально карні діяння, вказані у статті
22 ККУ, відповідають особи у віці від 14 років. Це, наприклад,

умисне вбивство, жорстоке поводження з тваринами, зґвалтування, крадіжка,
грабіж, розбій, вимагання, терористичний акт, незаконне заволодіння тран-
спортним засобом та інші.
Враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповноліт-
ніх, кримінальний закон передбачає певні обмеження щодо видів та міри пока-
рань, особливості умов призначення й відбування покарання.
Неповнолітня особа, яка вчинила кримінальний проступок або нетяжкий
злочин, може бути звільнена судом від покарання, якщо буде визнано, що вна-
слідок щирого розкаяння та бездоганної поведінки вона на момент постанов-
лення вироку не потребує застосування покарання. До такої особи суд застосо-
вує примусові заходи виховного характеру, як-от: застереження; обмеження до-
звілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього;
передання неповнолітнього під нагляд батьків чи осіб, які їх заміняють, чи під
нагляд педагогічного / трудового колективу за його згодою, окремих громадян
на їхнє прохання; покладення на неповнолітнього, який досяг п’ятнадця-
тирічного віку і має майно, кошти або заробіток, обов’язку відшкодування запо-
діяних майнових збитків; направлення неповнолітнього до спеціальної навчаль-
но-виховної установи для дітей і підлітків до його виправлення, але на строк,
що не перевищує трьох років.
Суд при призначенні неповнолітній особі покарання у виді позбавлення
волі на строк не більше ніж 5 років, враховуючи тяжкість злочину, її особу, інші
обставини справи, може прийняти рішення про звільнення від відбування пока-
рання з випробуванням, сподіваючись на те, що протягом іспитового строку (від
1 до 2 років) ця особа не вчинить ще кримінальне правопорушення і виконає
покладені на неї обов’язки. Тоді суд може зобов’язати окрему особу (за її згодою
або на її прохання) наглядати за неповнолітнім засудженим і проводити з ним
виховну роботу.
Згідно із законодавством за рішенням суду діти можуть бути направлені до
закладів загальної середньої освіти – шкіл соціальної реабілітації (особи віком
від 11 до 14 років) та до професійних училищ соціальної реабілітації (особи ві-
ком від 14 років). Діти перебувають у цих закладах у межах встановленого су-
дом строку, але не більше ніж три роки.
А от неповнолітні особи віком від 14 до 18 років, засуджені до позбавлення
волі, відбувають покарання в одній із спеціальних виховних установ поблизу
місця їхнього проживання. Це має особливе значення для збереження соціаль-
них зв’язків та допомагає соціальній адаптації після звільнення.
Опрацюйте правовий коментар і заповніть таблицю. Обговоріть

результати своєї роботи з однокласниками і однокласницями.
Вид покарання Міра Основне/додаткове
У разі застосування штрафу до неповнолітньої особи, вину-
Правовий ватої у вчиненні кримінального правопорушення, враховують,
коментар чи може вона самостійно його сплачувати, тобто чи є у неї
самостійний дохід, власні кошти або майно. Мінімальний
розмір штрафу, який призначають неповнолітнім, – 30, а максимальний – 500
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Громадські роботи можуть призначати неповнолітнім лише з 16 років. Їхня
мінімальна тривалість – 30 годин, а максимальна – 120. Неповнолітня особа,
відбуваючи це покарання, може працювати поза навчанням і основною роботою
не більш ніж дві години щодень.
Виправні роботи призначають неповнолітнім, які працюють. У цьому разі
вони мають досягти 16 років. Мінімальна тривалість виправних робіт – 2 місяці,
максимальна – 1 рік, а відрахування із заробітку неповнолітнього засудженого
становлять 5–10 %.
Арешт призначають неповнолітнім, яким виповнилося 16 років. Його міні-
мальна тривалість – 15, а максимальна – 45 діб.
Неповнолітня особа, визнана винуватою у вчиненні кримінального правопо-
рушення, може бути засуджена до позбавлення волі на певний строк від 1 року
до 10 років. А за особливо тяжкий злочин, пов’язаний з умисним позбавленням
життя людини, – до 15 років.
Проаналізуйте одну із двох правових ситуацій за запитаннями до

неї. Представте результати своєї роботи класу.
Чи є в діянні Архипа Архипенка склад кримінального

правопорушення? Поясніть.
Чи підлягатиме Архип Архипенко кримінальній відповідальності
за вчинене діяння? Відповідь обґрунтуйте.
МАЛОЛІТНІЙ КРАДІЙ
13-річний Архип Архипенко, у якого загинув батько і дру-
гий місяць поспіль хворіє мати, вирішив «добути» гроші їй на
ліки. Він заліз через кватирку в помешкання сусідів. Пониш-
поривши в шухляді столу і знайшовши гроші, Архип узяв
рівно стільки, скільки потрібно було сплатити за ліки. Аж тут
Ситуація 1 сусід, який повернувся з роботи, заскочив Архипа й викликав
поліцію.
За наявності яких підстав неповнолітня особа, яка вчинила

кримінальне правопорушення, звільняється від покарання
із застосуванням примусових заходів виховного характеру?
Ситуація 2 Чи правомірне, на вашу думку, рішення суду?
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ

16-річна студентка коледжу Аїда Адаменко в гардеробі
освітнього закладу вкрала із кишені куртки однокурсниці мо-
більний телефон.
§28.
Рішенням суду Аїду було звільнено від покарання із засто-
суванням до неї примусових заходів виховного характеру,
як-от застереження, покладання обов’язку щоденно повер-
татися додому не пізніше 21:00 та відшкодування потерпілій

майнових збитків, заподіяних крадіжкою.
Перевірте

1. Я можу описати особливості адміністративної відповідальності
неповнолітніх осіб.
2. Я можу назвати адміністративні заходи, що застосовують до
неповнолітньої особи, яка вчинила адміністративне правопору-
шення.
3. Я можу описати особливості кримінальної відповідальності
неповнолітніх осіб.
4. Я можу перелічити види покарань, які застосовують до неповно-
літніх, винуватих у вчиненні кримінального правопорушення.
5. Я можу назвати підстави застосування до неповнолітніх, винува-
тих у вчиненні кримінального правопорушення, примусових захо-
дів виховного характеру.
6. Я можу розв’язувати нескладні правові ситуації з адміністративно-
го і кримінального права.
Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш цікавими? Які факти свід-
чать, що йдеться про видатного українського правника?
Чубинський Михайло Павлович – правник, фахівець
із кримінального права, кримінолог, викладач

1. Михайло Павлович Чубинський, син Павла Чубин-
ського (автора слів гімну України), народився 1871 року.
2. У 1893 р. закінчив юридичний факультет Київського
університету Святого Володимира та у 23 роки став ви-
кладачем цього закладу, а в 24 роки написав наукову пра-
цю «Зворотна дія кримінального закону», що була опублі-
кована.
3. У 1898 р. був відряджений університетом за кордон
для ознайомлення з новітніми юридичними теоріями в
університетах Відня, Грана, Берліна, Галле, Лейпцига. Під-
сумком цих поїздок стало написання магістерської дисертації «Мотив злочинної діяль-
ності та його значення в кримінальному праві».
4. У 1901 р. став професором і викладав правничі дисципліни у провідних універси-
тетах Російської імперії – Київському, Харківському, Петербурзькому і Тартуському
(Юр’ївському).
5. У 1913 р., бувши вже відомим юристом, опублікував в журналі «Украинская
жизнь» статтю «Українська національна ідея та її правові постулати», що була однією з
перших спроб юридичного обґрунтування права України на національну самобутність.
Зокрема писав: «Коли любов до свого нероздільна з повагою до чужого, коли боротьба
за свої національні права поєднується з визнанням таких же прав кожної іншої нації,
тоді національна ідея дає людству всі свої найкращі плоди…».
6. За гетьманату Павла Скоропадського у 1918 р. був міністром судових справ у
його уряді, з 15 липня – міністром юстиції і водночас (травень–липень 1918 р.) викону-
вачем обов’язків заступника голови Ради Міністрів, готував закони Української держа-
ви.
7. У 1920 р. після встановлення радянської влади із сім’єю емігрував до Югославії,
де працював професором університету, там став відомим громадським діячем.
8. Праці Михайла Павловича Чубинського з кримінального права, кримінального
процесу та криміналістики можна побачити в багатьох бібліотеках світу і, зокрема, в
Белграді, Варшаві, Женеві, Парижі.
§28.
з розділу 4 «НЕПОВНОЛІТНІ ЯК СУБ’ЄКТИ ЦИВІЛЬНИХ,

І КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН»
Поясніть поняття: цивільна правоздатність, цивільна дієздатність,

сім’я, шлюб, адміністративне правопорушення, кримінальне правопору-
шення, злочин, кримінальний проступок, вина, осудність.
Схарактеризуйте: обсяг цивільної правосуб’єктності неповнолітніх

осіб, права неповнолітніх як власників, права споживачів, права й обов’язки
батьків і дітей, робочий час і час відпочинку неповнолітніх, адміністратив-
ну та кримінальну відповідальність неповнолітніх.
Наведіть приклади: державних органів з охорони права дітей, адміні-

стративних правопорушень, кримінальних проступків і злочинів, адміні-
стративних стягнень, кримінальних покарань.
Опишіть: підстави набуття права власності, форми права власності;

способи захисту прав споживачів; шляхи влаштування дітей, позбавлених
батьківського піклування; особливості розірвання трудового договору з не-
повнолітніми; кримінальні покарання та примусові заходи виховного ха-
рактеру, що застосовують до неповнолітніх.
Складіть / розв’яжіть правові ситуації з використанням знань і поло-

жень цивільного, сімейного, трудового, адміністративного, кримінального
законодавства України щодо неповнолітніх.
Висловіть судження щодо важливості захисту прав споживачів; значен-

ня взаємних прав і обов’язків батьків та дітей; важливості охорони праці
неповнолітніх; особливостей адміністративної та кримінальної відпові-
дальності неповнолітніх.
Оцініть: власні дії щодо відповідності нормам права в різних видах пра-
вовідносин.
Розділ 5.
ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ
§29. ХТО ТАКІ ФАХІВЦІ-ПРАВНИКИ
1. Хто такі правники

Хто такі, на вашу думку, правники (юристи)? Де можна здобути
юридичну професію? Яких фахівців у галузі права ви знаєте?
Правниками (юристами) називають фахівців, які мають професійні правові

знання у галузі юридичних наук, законодавства і практики його застосування.
Тож правник – це фахівець у галузі права, правознавець, людина з юридичною
освітою. Слово «юрист» походить від латинського слова «ius» – «право».
Допомога правника потрібна нам із багатьох питань. Бувають такі ситуації,
врегулювати чи вирішити які без фахівця в галузі юриспруденції складно, а то й
неможливо. Наприклад, купівля-продаж квартири або транспортного засобу,
складання заповіту, укладання шлюбного договору потребують посвідчення но-
таріусом. Навіть якщо людина добре обізнана з положеннями законів або знає,
як вирішувати схожі правові ситуації, не варто ризикувати. Слід скористатися
послугами професіоналів, адже всіх юридичних тонкощів ви можете не врахува-
ти. Правник може роз’яснити вам ваші права, запропонувати юридично вивіре-
160 Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ

§29.
ний план дій, розповісти про можливі його наслідки, а також допомогти скласти
й правильно оформити юридичні документи (наприклад, позовну заяву, довіре-
ність), зібрати необхідну для вирішення вашої справи інформацію (скажімо, до-
відки), представляти ваші інтереси в суді чи на перемовинах. Правники допома-
ХТО ТАКІ ФАХІВЦІ-ПРАВНИКИ

гають нам розібратися у різних ситуаціях, щоб, з одного боку, ми могли реалізу-
вати права, надані законодавством, а, з іншого – діяти так, щоб не порушувати
прав і законних інтересів інших осіб. Тож юрист знає право, служить праву й
захищає право. Існують різні правничі професії, як-от: юрисконсульт, суддя, ад-
вокат, нотаріус, слідчий, викладач права, прокурор. Освіту в цій галузі можна
здобути, навчаючись у закладах вищої освіти юридичного профілю чи на юри-
дичних факультетах університетів.
У яких ситуаціях слід звертатися до правника? До представника
якої правничої професії ви зверталися і з якого питання?
Представте результати своєї роботи однокласникам
і однокласницям.
Обговоріть разом запитання: у чому важливість правничих

професій?
Поверніться до цих запитань наприкінці уроку. Чи змінилася ваша
відповідь на них? Якщо так, то як саме?
2. Хто такі судді, прокурори, слідчі та дізнавачі

Якими повноваженнями наділено суддю?
Які функції покладено на прокурора? Наведіть приклади ситуацій,
де фігурантами виступали представники цих юридичних професій.
Поверніться до завдання після опрацювання пункту параграфа.
Коли заходить мова про право, то виникає асоціація із діяльністю судів та

суддів. Професія судді є дуже давньою. Бути суддею – непроста, утім, почесна
справа. Адже це посадова особа, наділена державою виключними повноважен-
нями – здійснювати правосуддя, вирішувати спори в судах – кримінальні, ци-
вільні, адміністративні та господарські справи. Тобто суддя чинить суд, су-
дить – висловлює обов’язкову для осіб думку щодо їхніх вчинків згідно з зако-
ном.
Питання роботи суддів та їх обрання в Україні регулюються Конституцією
України (розділ VIII «Правосуддя») та спеціальними законами.
Професія прокурора теж відома здавна. Це слово у перекладі з латини озна-
чає «піклуватися». В Україні прокурор – це посадова особа органу прокуратури.
Систему прокуратури, яку очолює Генеральний прокурор України, становлять:
Офіс Генерального прокурора, обласні та окружні прокуратури. Існують також
спеціалізовані прокуратури – антикорупційна й у військовій та оборонній
сфері.
Розділ 5. ЯКЩО ПРАВО – ЦЕ ПРОФЕСІЯ 161
ФУНКЦІЇ ПРОКУРАТУРИ
підтримання державного обвинувачення в суді
представництво інтересів громадянина / держави в суді
нагляд за додержанням законів органами, що провадять

оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове
слідство
нагляд за додержанням законів

при виконанні судових рішень у кримінальних справах,
при застосуванні інших заходів примусового характеру,
пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян
Існує юридична професія, пов’язана з проведенням досудового слідства. Це

слідчий – посадова особа правоохоронних органів, яка здійснює розслідування
злочину.
Слідчі проводять слідчі дії: допитують свідків і підозрюваних, оглядають
місце події, проводять очні ставки і обшуки, відтворюють обставини події, про-
водять слідчі експерименти тощо. Всі слідчі дії спрямовані на збирання і пере-
вірку доказів у кримінальній справі.
При розслідуванні кримінальних проступків учасником кримінального про-
цесу є дізнавач. Це службова особа підрозділу Національної поліції України,
яка згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України уповноважена
здійснювати досудове розслідування таких проступків. Дізнавач при здійсненні
дізнання має повноваження слідчого.
Часто слідчий залучає до роботи екс-
Процесуальні докази – будь-які перта-криміналіста. У перекладі з лати-
фактичні відомості, отримані у про- ни «криміналістика» – це «те, що стосу-
цесуально передбаченому порядку; ється злочину», а «експерт» – «досвідче-
на їх підставі встановлюють ний». Тобто це особа, яка має спеціальні
наявність / відсутність фактів знання у різних галузях і бере участь у
та обставин, що мають значення проведенні експертиз. Висновки експер-
для вирішення судової справи. та-криміналіста долучають до матеріалів
справи як процесуальні докази.

§29.
3. Яку правничу допомогу надають адвокати,

нотаріуси, юрисконсульти
Які види адвокатської та нотаріальної діяльності вам відомі?
З яких питань можна звернутися до юрисконсульта?
Обговоріть ці запитання в класі.
Порівняйте ваші міркування з пунктом параграфа.
Слово «адвокат» походить із латини й означає «прикликати, запрошувати».
Всі адвокати України становлять єдину недержавну структуру – Адвокатуру
України.
Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»
адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або у складі
адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання.
ВИДИ АДВОКАТСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
захист підсудної особи у кримінальних справах
надання правової допомоги фізичним і юридичним

особам при вирішенні справ у судах чи інших державних
органах (за дорученням)
надання консультацій і роз’яснень з юридичних питань,

усних і письмових довідок щодо законодавства
складання заяв і скарг
Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, володіє держав-
ною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше ніж два роки, склала квалі-
фікаційний іспит, пройшла стажування, склала присягу адвоката і отримала сві-
доцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Не може бути адвокатом
особа, яка має судимість, звільнена за вчинення корупційних діянь, позбавлена
права на заняття адвокатською діяльністю.
Законодавство містить поняття «адвокатська таємниця». За розголошення
цих відомостей настає юридична відповідальність.
Нотаріус здійснює діяльність, яка відрізняється від роботи вже згадуваних
представників правничих професій. Нотаріуси відомі ще з часів Стародавнього
Єгипту та Стародавнього Риму. У слові «нотаріус» можна розгледіти дієслово
«нотувати» – «записувати». У давнину «нотаріусами» називали писарів, які
складали грамоти і клопотання, оформлювали різноманітні угоди. Із латини це
слово так і перекладають – «писар, секретар».
В Україні нотаріус – це особа, уповноважена державою здійснювати нотарі-
альну діяльність. Нотаріус посвідчує для надання юридичної вірогідності: пра-
ва і факти, що мають юридичне значення; договори; доручення на вчинення дій;
а також завіряє копії документів, складає заповіти, вчиняє інші передбачені за-
конодавством нотаріальні дії.
В Україні діють державні й приватні нотаріуси та нотаріальні контори.
Оформлені ними документи мають однакову юридичну силу.
Поширеною юридичною професією є й професія юрисконсульта. Словоспо-
лучення «юрисконсульт» походить від двох латинських слів – «juris» і
«consultus» і в перекладі означає «правознавець». Юрисконсульт, як правило,
працює на підприємстві, в установі чи організації, надаючи консультації з прак-
тичних правових питань права. Він здійснює контроль за законністю наказів і
розпоряджень адміністрації, бере участь у складанні договорів, складає претен-
зії та судові позови, інформує співробітників про чинне законодавство, пред-
ставляє інтереси підприємства, установи, організації в суді та інших інстанціях.
Особа з дипломом юриста може також працювати викладачем правових дис-
циплін в університеті або державним службовцем, приміром в управлінні юсти-
ції, органах РАЦС, податковій інспекції, СБУ чи поліції.
Проаналізуйте подані ситуації. Чи потребують їх фігуранти, на

вашу думку, допомоги (дій) правника? Якщо так, то до кого й чому
слід звернутися кожному з них? Скористайтесь Добрими порадами.
А. Павло купує у Сидора гараж.

Б. Карина, фізічна особа-підприємець, має намір стягнути борг із клієнта.
В. Подружжя Коваленків всиновлює Сергійка – вихованця закладу для
дітей-сиріт.
Г. Яків працевлаштовується на роботу в Іспанію за контрактом з україн-
сько-іспанською фірмою.
Д. Тамара є свідком дорожньо-транспортної пригоди.
Е. Сергія затримано через підозру у вчиненні крадіжки з проникненням у
житло.
Є. Нінель має намір спростувати неправдиву інформацію, надруковану в
місцевій газеті, про діяльність очолюваної нею громадської організації.
Ж. Валентин попросив у свого товариша Мирона скутер, щоб покататися.
Наступного дня його затримали працівники поліції за крадіжку цього
скутера.
З. Софія Федотівна, 89 років, має намір укласти заповіт щодо всього свого
майна на користь дитячої лікарні, де вона пропрацювала медичною се-
строю майже 50 років.

§29.
За правничою допомогою звертайтеся до:

 адвоката, якщо потрібен захист чи представництво в суді
або допомога у складанні юридичних документів (наприклад,
позовної заяви);
 нотаріуса, якщо йдеться про оформлення документів, які
потрібно нотаріально посвідчити (купівля, продаж,
успадкування, дарування тощо);
 секретаря суду за потреби подати заяву про судовий розгляд
справи;
 юрисконсульта підприємства, установи, організації за
роз’ясненням питань трудового законодавства;
 юриста-науковця, якщо потрібні теоретичні обґрунтування
з проблем права.
Перевірте
засвоєне 1. Які спеціальності потребують юридичної освіти?
2. Які основні повноваження судді та прокурора?
3. Чим займаються слідчі?
4. Які види діяльності здійснюють адвокати та нотаріуси?
5. Коли (в яких справах) потрібно звертатися до правника?

Наведіть приклади таких ситуацій із життя вашої родини
чи близького оточення.

§30. ЯКІ ЗАВДАННЯ
І ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ
1. Що таке поліція
Із якими підрозділами поліції ви зустрічалися на вулицях вашого
міста / селища / села? У чому, на вашу думку, полягають основні
завдання поліції як правоохоронного органу? Уточніть відповіді на
ці запитання після опрацювання пункту параграфа.
Із Закону України «Про Національну поліцію»

Стаття 1. Національна поліція України
1. Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої
влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і
свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і
порядку...
Як видно із статті закону, поліція – центральний орган виконавчої влади,

завдання якого – забезпечувати публічну безпеку й порядок, охороняти права і
свободи людини, інтереси суспільства і держави, протидіяти злочинності. Осно-
вна діяльність Національної поліції спрямована на запобігання вчиненню пра-
вопорушень, порятунок людей, а якщо правопорушення вчинено, то – пошук і
затримання винуватих у ньому осіб.
Національна поліція виконує й охоронні функції, розшукує зниклих осіб,
регулює дорожній рух, видає дозволи на пересування тих чи тих транспортних
засобів, наповнює та аналізує інформаційні ресурси (наприклад, бази даних
зниклих безвісти осіб).
Національна поліція складається із центрального органу управління та її те-
риторіальних представництв. Очолює Національну поліцію її керівник, якого
призначає на посаду та звільняє з неї Кабінет Міністрів України. Більшість сво-
їх рішень керівник Національної поліції погоджує з міністром внутрішніх справ
України.
Звіт про свою роботу Національна поліція щорічно оприлюднює на офіцій-
них вебпорталах відомства. У ньому висвітлюють діяльність підрозділів поліції,
зокрема зазначають про вжиті заходи й те, чого вдалося досягти.

§30.
Розгляньте схему й назвіть основні підрозділи Національної поліції.
Що, на вашу думку, належить до їхньої компетенції? Виберіть один
із підрозділів і знайдіть в Інтернеті інформацію про їхні завдання.
ЯКІ ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ

Поліція особливого
Патрульна поліція
призначення
Кримінальна НАЦІОНАЛЬНА Органи досудового

поліція ПОЛІЦІЯ розслідування
Спеціальна поліція Поліція охорони
У Національній поліції діє підрозділ ювенальної превенції. Його основне за-

вдання – ефективний захист дитинства. Працівники підрозділу здійснюють
профілактичну роботу із запобігання вчиненню дітьми кримінальних і адміні-
стративних правопорушень, виявляють причини й умови, які цьому сприяють,
вживають заходи з їх усунення. В їх полі зору – і протидія домашньому насиль-
ству (вчиненому дітьми та стосовно них) та жорстокому поводженню з дітьми.
Працівники підрозділу проводять профілактичні, виховні бесіди з дітьми та їх-
німи батьками чи законними представниками.
У школах, гімназіях, ліцеях, коле-
джах міст бувають із візитами шкільні Ювенальний – від латинського сло-
офіцери поліції. Їхніми обов’язками є: ва juvenalis – юнацький.
профілактична робота з учнями, поши- Превенція (від латинського
рення важливої правової інформації та praeventio – випереджаю, поперед-
проведення заходів із попередження жаю) – запобігання, попередження.
правопорушень серед учнівства, реагу- Один із напрямів у боротьбі з пра-
вання на інциденти, що сталися на вопорушеннями; врегульовані нор-
шкільній території, інформування бать- мами права випереджувальні дії,
ків, представників шкільної адміністра- спрямовані на недопущення на-
ції щодо дій у випадку зникнення дити- стання небажаних наслідків.
ни, консультування постраждалих осіб у
разі насильницької поведінки, надання
допомоги жертвам правопорушень та роз’яснення процедур поліцейського роз-
слідування.
Працівники підрозділу ювенальної превенції та шкільні офіцери поліції
проходять спеціальну підготовку.

2. Хто такі поліцейські та які їхні повноваження
Пригадайте із фільмів, книжок чи інтернет-повідомлень дії
поліцейських у тих чи тих ситуаціях.
Запишіть основні повноваження поліцейських в Україні.
Спрогнозуйте, які вимоги висувають до особи, яка бажає стати
поліцейським. Порівняйте їх із пунктом параграфа.
Працівники поліції під час виконання повноважень представляють державу.
проникати в житло опитувати особу
обмежувати пересу- застосовувати авто-

вання особи / тран- матичну фото- (радар)
спортного засобу і відеотехніку
ПРАЦІВНИКИ
проводити поверхневу вимагати від особи
ПОЛІЦІЇ
перевірку і огляд покинути певне місце
УПОВНОВАЖЕНІ
перевіряти докумен- обмежувати доступ
ти особи до певної території
зупиняти транспорт- застосовувати
ний засіб заходи примусу
Поліцейські зобов’язані дотримуватися правил носіння однострою (форме-

ного одягу).
Особа, яка бажає служити в поліції, має бути громадянином України і до-
сягти 18-річного віку. Їй слід пройти медичне обстеження, перевірити рівень
своєї фізичної підготовки, а також психічного здоров’я, здати аналізи для визна-
чення алкогольної, токсичної чи наркотичної залежностей.
Кандидату в поліцейські можуть відмовити, якщо впродовж останніх 12 мі-
сяців його щонайменше двічі притягували до адміністративної відповідальності,
або він є підозрюваним чи підсудним. Йому належить пройти тестування на по-
ліграфі.
Майбутній поліцейський подає пакет документів для участі в конкурсі.
У разі позитивного для претендента відбору потрібно укласти контракт – взяти
на себе зобов’язання дотримуватися обов’язків поліцейського.
Вступаючи на службу до Національної поліції, він присягає на вірність
українському народові.
Конкурс проводить спеціально створена комісія. Також кожен поліцейський
має періодично проходити атестацію для підтвердження своїх професійних
здібностей і навичок. За результатами атестації комісія визначає, чи відповідає
поліцейський своїй посаді, чи справляється з обов’язками. У разі успішної атес-
тації поліцейського можуть підвищити по службі або у званні. Якщо ж поліцей-
ський не виконує свою роботу сумлінно, то йому можуть винести догану,
понизити в посаді / званні або навіть звільнити.
§30.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адмі-
ністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність
відповідно до закону. Дисциплінарний статут Національної поліції України ви-
значає підстави та порядок як притягнення поліцейських до дисциплінарної

відповідальності, так і застосування до них заохочень.
Призначення поліцейського на посаду безстрокове – до виходу на пенсію
або у відставку (за умови успішного виконання покладених на нього обов’язків).
Під час служби працівники поліції не мають бути представниками політич-
них партій чи підприємцями. Вони можуть займатися науково-педагогічною,
науковою або творчою роботою.
Опрацюйте подану нижче інформацію. Що нового ви дізналися
про повноваження поліцейських? Обговоріть це з однокласниками
і однокласницями.
Пам’ятайте, що поліцейський згідно із законом має право
Зупинити особу та вимагати від неї пред’явлення документів,

якщо:
 вона зовні схожа на безвісти зниклу людину або того, хто пере-
буває в розшуку;
 є підстави вважати, що вона вчинила чи має намір вчинити
правопорушення;
 перебуває на закритій території або в місці здійснення спеці-
ального поліцейського контролю;
 має при собі заборонені предмети (зброю, наркотики тощо);
 перебуває поряд із місцем вчинення правопорушення чи ДТП;
 її зовнішні ознаки чи дії вказують на причетність до вчинення
правопорушення.
Зупинити транспортний засіб, якщо:
 водій порушив правила дорожнього руху;
 автомобіль не відповідає вимогам, встановленим для транс-
портного засобу (наприклад, на ньому немає номерного знака);
 є ознаки несправності автомобіля (приміром, не працює фара);
 є підстави вважати, що водій причетний до ДТП або іншого
правопорушення;
 автомобіль перебуває в розшуку;
 водій був свідком ДТП чи іншого правопорушення;
 водій може допомогти постраждалим або поліцейським як
свідок під час оформлення протоколу;
 є правове рішення про обмеження руху на цій території;
 на ньому закріплено багаж, що створює загрозу безпеці інших;
 водій незаконно використовує світлові чи звукові пристрої.
Опитати особу у разі припущення, що вона знає необхідну для
розслідування інформацію, пояснивши мету опитування.
Неповнолітню особу поліцейський має право опитувати в присут-
ності батьків (осіб, які їх заміняють) чи педагога.

3. Які завдання виконують дільничні
офіцери поліції
Які завдання, на вашу думку, виконує дільничний офіцер поліції?

Після опрацювання пункту параграфа поверніться до цього
запитання та, у разі потреби, доповніть свою відповідь.
Служба дільничних офіцерів поліції – одна з найважливіших в Україні. Це

поліцейські, які спілкуються з населенням, здійснюють першочергові заходи
розкриття порушень і запобігають їх учиненню майже щодень.
Дільничний офіцер поліції – посадова особа, яка представляє Національну
поліцію на певній території – поліцейській дільниці. Його діяльність спрямо-
вана на забезпечення публічного порядку, протидію злочинності, формування
правосвідомості громадян шляхом постійної взаємодії з ними та органами міс-
цевими самоврядування.
Посадові обов’язки дільничного дуже різноманітні.
Виберіть і виконайте одне із завдань.

У разі потреби скористайтеся інтернет-джерелами.
1. Ознайомтеся із завданнями дільничного офіцера поліції.
Згрупуйте їх за певними критеріями (напрямами).
Яких висновків ви дійшли?
Основні напрями діяльності дільничних офіцерів поліції

 виявлення причин та умов, що призводять до вчинення правопорушень;
 здійснення профілактичної роботи;
 реагування на звернення громадян про кримінальні, адміністративні право-
порушення / події;
 провадження у справах про адміністративні правопорушення;
 вжиття заходів для запобігання та припинення насильства в сім’ї;
 контроль за дотриманням спеціальних правил зберігання і використання
зброї;
 вжиття заходів для забезпечення публічної безпеки та порядку під час
примусового виконання судових рішень;
 участь у заходах із соціальної адаптації осіб, які звільнилися з місць позбав-
лення волі;
 взаємодія із співробітниками прикордонної служби із проведення превен-
тивних заходів (у прикордонних районах);
 протидія нелегальній міграції, іншій протиправній діяльності.

§30.
2. Ознайомтеся із повноваженнями дільничного офіцера поліції.
Складіть схему або кластер із відповідною назвою.
Яких висновків ви дійшли?

Дільничні офіцери поліції уповноважені
1) вимагати пред’явлення документів для посвідчення особи, інших докумен-
тів, якщо:
 особа зовнішньо схожа на ту, яка перебуває в розшуку, або безвісті зниклу;
 є підстави вважати, що особа вчинила чи має намір вчинити правопорушен-
ня;
 особа перебуває у місці вчинення правопорушення / події або є підстави
вважати, що вона причетна до них;
2) опитувати особу за наявності достатніх підстав вважати, що вона знає інфор-
мацію, необхідну для виконання поліцейських повноважень;
3) затримувати підозрюваних у вчиненні кримінального / адміністративного
правопорушення, доставляти їх до поліцейської станції або підрозділу полі-
ції;
4) проводити перевірку прибуття звільнених із місць позбавлення волі осіб до
місця проживання;
5) вживати заходи у взаємодії зі службою у справах дітей щодо встановлення
особи дитини, місця її проживання, якщо вона залишилась без батьківського
піклування;
6) застосовувати у випадках, передбачених законом, превентивні поліцейські
заходи:
 зупинення транспортного засобу;
 проникнення до житла, іншого володіння особи;
 обмеження пересування особи чи фактичного володіння нею річчю.
Служба дільничних офіцерів поліції є соціально значущою, однією з найвід-

повідальніших та найскладніших, а почасти й ризикованою. Це своєрідний міс-
ток між поліцією і суспільством. Недарма дільничного називають «офіцером
першого контакту», або «шерифом на український манер».
Перевірте
засвоєне 1. Що таке Національна поліція? Які є її підрозділи?
2. Які функції виконує поліція?
3. Що необхідно для того, щоб стати поліцейським?
4. Хто такий дільничний офіцер поліції?
5. Які основні завдання виконують працівники підрозділу

ювенальної превенції та шкільні офіцери поліції? Для чого
були створені ці служби?
6. У чому важливість служби дільничного офіцера поліції?
7. Для чого, на вашу думку, патрульна поліція має сторінки у
Facebook, Telegram та виставляє відео на YouTube каналі?
Про який принцип / які принципи діяльності поліції це свід-
чить?

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ
1. Як розглядають у суді цивільні справи

Хто, на вашу думку, може звертатися до суду у цивільних справах?
Наведіть приклади цивільних спорів. Хто є учасниками цивільного
процесу? Поверніться до цих запитань після опрацювання правово-
го коментаря та фрагментів статей.
Із Цивільного процесуального кодексу України

Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом
1. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, зверну-
тися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних
прав, свобод чи інтересів.
2. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та
особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб,
або державні чи суспільні інтереси.
3. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ
1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:
1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи
інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних,
трудових відносин. […]
Стаття 47. Особи, які є іншими учасниками цивільного процесу
1. Учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі,
є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт,
перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.
Порядок розгляду цивільних справ визначено Цивільним

Правовий процесуальним кодексом України. У цивільному процесі бе-
коментар руть участь дві сторони: позивач (той, хто звертається до суду
з позовом) і відповідач (той, до кого звернуто позов). Позива-
чем і відповідачем можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава.
Зазвичай особа пред’являє позов до фізичної особи за місцем своєї реєстра-
ції. Натомість позови про стягнення аліментів, визнання батьківства відповіда-
ча, спори з трудових правовідносин позивач може подавати і за місцем своєї ре-
єстрації чи перебування.

§31.
Цивільні справи розглядає суддя,
Мирова угода – це укладена сторо-
нами угода, в силу якої позивач і
здебільшого одноособово. Він діє від
відповідач шляхом взаємних посту- імені суду. Сторони можуть укласти ми-
рову угоду на будь-якій стадії цивільно-
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ

пок ліквідують цивільно-правовий
спір, який виник між ними. го процесу.
Проаналізуйте ситуацію щодо Григорія Терещенка.

I. Виконайте одне із завдань:
1) якщо ви представник (захисник) Ольги та Богдана в суді,
які аргументи ви б висунули на захист їхніх інтересів?
2) якщо ви представник (захисник) Григорія Терещенка в суді,
які аргументи ви навели б на захист його інтересів?
3) якщо ви – суддя і мусите винести рішення по цій справі, то якими
положеннями законодавства керувалися б у цій ситуації?
Які запитання варто поставити кожній зі сторін?
II. Створіть групи по троє, до складу яких мають увійти: захисник
Ольги і Богдана, захисник Григорія Терещенка і суддя.
III. Зімітуйте судовий розгляд цивільної справи.
Щоб відтворити його перебіг, зверніться до статей 163, 164, 173,
176, 193, 195 і 218 Цивільного процесуального кодексу України.
Для вирішення справи вам також знадобляться статті 202, 203,
204, 206 Сімейного кодексу України.
ЧИ ОТРИМУВАТИМЕ АЛІМЕНТИ ГРИГОРІЙ ТЕРЕЩЕНКО

Григорію Терещенку 70 років, він має двох повнолітніх
дітей: дочку Ольгу 43 років і сина Богдана 39 років. Ольга
працює лікарем-терапевтом у приватній клініці, вона заміжня,
у неї двоє неповнолітніх дітей, яких вона виховує разом із чо-
ловіком. Богдан – директор фірми з ремонту побутової техні-
ки, він має сім’ю – дружину і трьох неповнолітніх дітей. Ольга і
Богдан добре заробляють.
Григорій Терещенко розлучився зі своєю дружиною Світ-
ланою, коли Ользі було сім років, а Богданові – три. З дітьми
Григорій не спілкувався, морально їх не підтримував, хоча алі-
менти, призначені судом, сплачував регулярно. Щоб утриму-
вати неповнолітніх дітей, мати працювала на двох роботах.
Зараз Світлана – пенсіонерка, живе неподалік від міста у при-
ватному будинку, має своє господарство – садок, город,
кролів. Богдан та Ольга допомагають їй матеріально.
Григорій Терещенко більше не одружувався. Він живе са-
мотньо у невеличкій квартирі. З лютого минулого року за ста-
ном здоров’я (Григорій хворий на діабет) покинув роботу. Він
отримує пенсію за віком. Вряди-годи він підробляє реаліза-
цією своїх акварельних малюнків.
У січні цього року Григорій Терещенко звернувся до суду
із заявою, в якій просить витребувати аліменти зі своїх дітей
через своє важке матеріальне становище.
Які аргументи у справі Григорія Терещенка справили на вас найбіль-
ше враження? Чи є, на вашу думку, звернення до суду найкращим
засобом урегулювання цієї справи? Які інші способи розв’язання цієї
ситуації, що склалася з Григорієм Терещенком, запропонували б ви?
2. Як відбувається судовий розгляд

кримінальних справ
Хто може звертатися до суду з питань розгляду кримінальної
справи? Що таке досудове розслідування та як воно відбувається?
Що таке кримінальне провадження? Як відбувається судовий
розгляд кримінальної справи? Дайте відвовіді на ці запитання,
опрацьовуючи правовий коментар та фрагменти статей.
Порядок розгляду кримінальних справ визначено Криміналь-
Правовий ним процесуальним кодексом України (КПКУ). Там зазна-
коментар чено, що про вчинене кримінальне правопорушення заяву
може подати потерпілий або заявник.
Із Кримінального процесуального кодексу України
Стаття 214. Початок досудового розслідування
1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання
заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після
самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть
свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний
внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та
розпочати розслідування. […]
Після відкриття кримінальної справи починається досудове розслідування,

що відбувається у формі досудового слідства. Воно закінчується або закриттям
кримінального провадження, або зверненням прокурора до суду з клопотанням
про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або зверненням до
суду з обвинувальним актом.
Із Кримінального процесуального кодексу України

Стаття 31. Склад суду
1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею
одноособово [...]
2. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчи-
нення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк
більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів
лише за клопотанням обвинуваченого...
Стаття 32. Територіальна підсудність
1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдик-
ції якого вчинено кримінальне правопорушення. [...]

§31.
Судовому розгляду кримінальної
Кримінальне провадження –
досудове розслідування і судове
справи передує підготовче судове засі-
провадження, процесуальні дії у дання. Тільки після цього починається
судовий розгляд справи, що має визна-
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ

зв’язку із вчиненням діяння, перед-
баченого законом України про чені КПКУ етапи (допит обвинувачено-
кримінальну відповідальність. го, свідків, потерпілого, судові дебати
тощо) за участі судді, підсудного, потер-
пілого, прокурора, захисника, свідків та інших учасників кримінального
процесу. Кожний із них має визначені КПКУ статус, права і обов’язки.
Приміром, у кримінальному процесі підсудний обов’язково має право на
останнє слово, в якому він може дати власну оцінку судовому процесу, вислови-
ти своє ставлення до обвинувачення, оцінити власні дії та звернутися до суду з
проханнями. Лише після цього у нарадчій кімнаті суддя виносить і в судовій
залі публічно проголошує вирок суду першої інстанції щодо винуватості або
рішення щодо невинуватості підсудного, який набуває статусу засудженого чи
виправданого відповідно.
Проаналізуйте правову ситуацію (можна обрати будь-яку іншу в
підручнику, що стосується кримінального права). Для визначення
складу злочину зверніться до відповідних параграфа чи статей ККУ.
I. Розподіліть ролі учасників досудового слідства й напишіть його
сценарій. Зімітуйте досудове розслідування кримінальної справи.
Скористайтесь відповідними статтями КПКУ, наприклад, 224, 225,
226 і 228.
II. Розподіліть ролі учасників судового розгляду кримінальної спра-
ви та напишіть сценарій ігрового суду. Розіграйте судовий розгляд
кримінальної справи. Для відтворення процесу судового розгляду
кримінальної справи скористайтеся §3 «Процедура судового роз-
гляду» КПКУ, а саме статтями 342–353.
ЧИ ВІДПОВІДАТИМУТЬ ХЛОПЦІ ЗА ВЧИНЕНЕ

Додому до Сергія завітав його товариш Дмитро (обидва –
студенти коледжу). Дмитро сказав, що знає, де можна взяти
гроші на роликові ковзани, причому не просто взяти, а заро-
бити. «Давай-но, Сергію, підемо вночі на цвинтар, там позні-
маємо з пам’ятників металеві таблички і оздоблення з огорож,
а вранці здамо це до приймального пункту вторинної сирови-
ни. Ось і будуть нам гроші на омріяні ковзани!».
Сергієві така ідея заробити гроші сподобалася, тож хлопці
вирішили не відкладати справу і втілити задумане того самого
вечора. Вони приготували ліхтар і необхідні інструменти. До-
чекавшись ночі, Сергій і Дмитро перелізли через огорожу
цвинтаря й почали «свою справу». Утім, не встигли вони по-
класти у валізу бодай одну табличку, як їх заскочив поліцей-
ський патруль. За цим фактом порушили кримінальну справу.
Обговоріть: Чи складно працювати адвокатом, суддею, прокуро-
ром? Чому? Яких особистих якостей і умінь така професійна діяль-
ність потребує?
Прочитайте наведені факти. Які з них здалися вам найбільш яскравими? А які найбільш
цікавими? Чому цього правника вважають видатним?
Чайковський Андрій Якович – український письменник,

громадський діяч, доктор права, адвокат

1. Народився 1857 року в місті Самборі на Львівщині.
2. Закінчив правничий відділ Львівського університе-
ту. Пройшов адвокатську практику протягом 6 років та
отримав звання адвоката і ступінь доктора права, що дало
можливість відкрити свою власну справу – адвокатську
канцелярію.
3. Професійну діяльність поєднував із національно-па-
тріотичною, зокрема, виборював введення української
мови у судочинстві. Очолював філію повітової «Просвіти»,
активно поширював освіту серед населення, займався
формуванням бібліотек «Просвіти». Був одним із засновників кооперативу «Народний
дім», студентської організації «Руська бурса», долучився до антиалкогольної кампанії
серед селянства – створив товариство тверезості «Відродження» у Бережанах.
4. За ним закріпилось прозвисько «хлопський адвокат», оскільки часто захищав се-
лян від зловживань з боку місцевої влади та переслідувань поліції. З бідних селян та у
політичних процесах плату не брав, за що заслужив повагу людей. У адвокатській ді-
яльності був справжнім майстром: його захисні промови вирізнялися знанням юрис-
пруденції, глибокою логікою, гумором, вони здебільшого мали результатом виправдан-
ня його підзахисних.
5. Видавав правничо-просвітницькі праці, в яких роз’яснював, що таке конституція,
парламент, сейм, їх повноваження, справедливість і несправедливість законів, засади
виборчого права та ін.
6. На початку Першої світової війни організував набір до лав Легіону українських
січових стрільців у Самбірському повіті. Був повітовим комісаром Західноукраїнської
Народної Республіки (ЗУНР) у Самборі. Після вступу до Галичини російських військ, за
доносом співмешканців був ув’язнений до львівської в’язниці «Бригідки», де його три-
мали понад два тижні.
7. Здобув славу і як талановитий письменник історичного жанру. Відомі твори: «На
уходах», «Олексій Корнієнко», «До слави», «Чорні рядки» (спогади), «Сонце заходить»,
«Полковник Михайло Кричевський», «За сестрою».
8. До кінця життя продовжував активно працювати та практикувати в галузі юрис-
пруденції, зокрема став одним із засновників-організаторів Союзу українських адвока-
тів у Львові, головою його коломийської філії. Помер у 1935 році у Коломиї (тоді Станіс-
лавське воєводство Польської республіки).

з розділу 5 «ЮРИСТИ В НАШОМУ ЖИТТІ»
Назвіть професії, пов’язані з юриспруденцією; основні вимоги до осіб,

які мають намір працювати за юридичним фахом; відомі постаті україн-
ського права.
Поясніть, хто такі судді, прокурори, слідчі, дізнавачі, нотаріуси, адвока-

ти, юрисконсульти, поліцейські, дільничні офіцери поліції.
Наведіть приклади видів діяльності прокурора, нотаріуса, адвоката;

повноважень поліцейського та дільничного офіцера поліції, шкільних офі-
церів поліції.
Опишіть власні права під час спілкування з поліцейським, дільничним

офіцером поліції, слідчим; етапи кримінального процесу.
Складіть / розв’яжіть правові ситуації з використанням знань про

правничі професії, цивільний та кримінальний процеси.
Оцініть важливість допомоги правників у різних життєвих ситуаціях,

специфіку професійної діяльності адвокатів, суддів, прокурорів, слідчих.

ПІДСУМКОВЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ
«ПРАВОВА ОБІЗНАНІСТЬ –
ЗАПОРУКА ЖИТТЄВОГО УСПІХУ»
Дайте відповіді на запитання опитувальника, який було запропо-

новано на початку вивчення нашого предмета.
Зберігайте нумерацію пунктів і підпунктів.
Обирайте відповідь «так» або «ні», а там, де стоять цифри,
позначте одну з них (врахуйте, що 1 – це «ніколи», 2 – «інколи»,
Не витрачайте багато часу на обмірковування відповідей!
1. Що я знаю про державу

1.1. Я можу назвати причини виникнення держави так / ні
1.2. Я можу навести приклади держав з історії 12345
1.3. Я розумію, що таке функції держави так / ні
1.4. Я розрізняю держави за формою правління, територіальним так / ні
устроєм і політичним режимом
2. Що я знаю про правила і закони
2.1. Я знаю, що таке соціальні норми так / ні
2.2. Я дотримуюсь правил поведінки в школі, сім’ї, в громадських 12345
місцях
2.3. Я розумію, чим право відрізняється від закону так / ні
2.4. Я можу пояснити значення права в моєму житті так / ні
3. Чи розумію я, що таке правопорушення і юридична відповідальність
3.1. Я вважаю свою поведінку правомірною 12345
3.2. Я стикався / стикалась у своєму житті з правопорушеннями так / ні
3.3. Я можу відрізнити проступки від кримінальних правопорушень так / ні
3.4. Я можу пояснити, коли і як саме людина відповідає за правопору- так / ні
шення
4. Що я знаю про власну державу
4.1. Я можу пояснити, що таке конституція так / ні
4.2. Я знаю, які основні положення містить Конституція України так / ні
4.3. Я можу назвати органи державної влади в Україні так / ні
4.4. Я цікавлюсь діяльністю органів місцевого самоврядування моєї 12345
громади
5. Що я знаю про права і свободи людини та громадянина
5.1. Я можу пояснити поняття «права людини» так / ні
5.2. Я можу пояснити, що означає бути громадянином України так / ні
5.3. Я реалізую свої конституційні права як громадянин / громадянка так / ні
України
5.4. Мої батьки, інші представники моєї родини беруть участь у житті 12345
нашої держави та громади
178
6. Я беру участь у цивільних правових відносинах
6.1. Я є власником / власницею майна так / ні
6.2. Я можу розпоряджатися своїм майном і майном моєї сім’ї так / ні
6.3. Я можу навести приклади правочинів, які можуть вчиняти 12345
неповнолітні
6.4. Я та мої батьки обстоюють права споживача у разі їх порушення 12345
7. Що я знаю про сімейне право
7.1. Я знаю, що таке сім’я і шлюб так / ні
7.2. Мої стосунки з батьками регулюють норми сімейного права так / ні
7.3. Я виконую свої обов’язки щодо моїх батьків відповідно до поло- 12345
жень сімейного законодавства
7.4. Я знаю, куди звернутися в разі порушення моїх прав як дитини так / ні
8. Як захищає закон мої трудові права
8.1. Я знаю, що регулює трудове законодавство так / ні
8.2. Я маю право на працю відповідно до закону так / ні
8.3. Я маю право на оплату праці, якщо працюватиму так / ні
8.4. Я можу пояснити, як законодавство захищає права неповнолітніх у так / ні
трудових відносинах
9. Як я орієнтуюся в адміністративному й кримінальному праві
9.1. Я знаю, що регулює адміністративне право так / ні
9.2. Я знаю, що таке адміністративне стягнення так / ні
9.3. Я можу пояснити, чому кримінальні правопорушення небезпечні так / ні
для суспільства
9.4. Я можу назвати принаймні три види кримінальних правопорушень, так / ні
за які кримінальна відповідальність настає з 14 років
10. Хто захищає мої права та законні інтереси
10.1. Я цікавлюся діяльністю людей правничих професій так / ні
10.2. Я можу пояснити завдання судів України так / ні
10.3. Я знаю повноваження патрульних і дільничних офіцерів так / ні
10.4. Я звертаюся до поліції у разі потреби в певних життєвих ситуаціях 12345
Які думки та почуття виникли у вас під час виконання цього

завдання?
Чи змінилося ваше розуміння значення права у вашому житті?
Як саме?
Які запитання тепер для вас легкі, а які залишилися важкими
й незрозумілими? Чому?
Порівняйте ваші відповіді з відповідями на вступному уроці з основ
правознавства. Чи вдалося вам осягнути зміст предмета? Чому ви
так думаєте? Про що ви дізналися, чого навчилися за цей рік?
179

Основи - Правознавства - 9клас - ЗЗСО - (Ремех Т.. Пометун О.)

Uploaded by

Document Information

Original Title

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

Основи - Правознавства - 9клас - ЗЗСО - (Ремех Т.. Пометун О.)

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

Тетяна Ремех, Олена Пометун

Підручник для 9 класу

5 Правові ситуації для розгляду й аналізу можна знайти за

Наприкінці кожного розділу вміщено:

Окремі завдання потребуватимуть пошуку додаткової інформації чи роботи

Сподіваємося, що цей предмет стане одним із камінчиків, який, за мудрим

1. Якою є роль права і законів у житті людини,

Як регулювали свої взаємини люди у первісні часи?

Скориставшись схемою, поясніть значення слова «право».

система правил поведінки, здатність, можливість

Чому для різних етапів розвитку суспільства характерне певне

1. Що я знаю про державу

Які думки і почуття виникли у вас під час цієї роботи?

Що таке правознавство? Чому новий предмет має назву «Основи

Розділ 1. «Основи Розділ 5.

§2. ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА

1. Які причини виникнення держави

Держава існувала не в усі періоди історії людства. Первісні спільноти утво-

12 Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА

2. Які ознаки держави

3. Що таке державна влада

Влада притаманна виключно люд-

ЩО ТАКЕ ДЕРЖАВА І ЧОМУ ВОНА ВИНИКЛА

Найвища серед видів Можливість скасовувати

4. Якими функціями наділена держава

Держава як форма організації суспільства має певне призначення: через

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 15

Заповніть таблицю «Функції держави» і наведіть приклади до кож-

5. На основі схеми поясніть, що таке внутрішня і зовнішня

6. Проаналізуйте матеріали масмедіа та знайдіть і запишіть

16 Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ

Державний лад – це будова, організація держави. Його зумовлюють соці-

На основі схеми поясніть сутність кожного з елементів форми

форма порядок створення і організації вищих органів державної

форма спосіб територіального устрою, певний порядок відносин

форма методи і способи впливу державної влади, що визначають

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 17

Упродовж кількох століть у світі па-

Необмежена (абсолютна) монархія Обмежена монархія

У сучасному світі абсолютні монархії трапляються вкрай рідко. До них від-

18 Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ

В історії існували різні види респу-

Парламентська Президентська Змішана

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 19

За формою державного (територіаль-

Федерація – це складне за формою

20 Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЯКІ ФОРМИ ДЕРЖАВИ ІСНУЮТЬ

Політичний режим проявляється у способах здійснення державної влади.

4. Проілюструйте основні поняття уроку прикладами сучас-

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 21

1. Які ознаки права

Відносини в суспільстві регулюють соціальні норми – загальні правила по-

22 Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ЩО ТАКЕ ПРАВО І ЗАКОНОДАВСТВО

Щоб правові норми стали відомими тим учасникам суспільних відносин,

Заповніть комірки схеми. Наведіть приклади джерел права.

Розділ 1. ОСНОВИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 23

Право як внутрішньо узгоджена сис-

СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА