Реферат

Хаврук Дарини Олегівни

1-го курсу історичного факультету,освітньої програми
Музеєзнавство і Пам‘яткознавство
Київський Національний університет ім.Тараса Шевченка

викладач: доцент Набока С.В

Київ 2022
 Зміст

1. Вступ

1.Розділ

2. 1. Київський університет у довоєнний період

3. 2. Репресії 1930-40-х років проти учнів та викладачів

2.Розділ

4. 1. Початок Другої світової війни

5. 2. Стан освіти в часи Другої світової війни
6. 3. Великі збитки та розкрадання університетського майна під час
окупації
3.Розділ

7. 1. Відновлення робити університету

8. 2. Висновок
 Київський університет у роки Другої світової війни

Не кожен університет у світі може похвалитися такою багатою та цікавою

історією, на відміну від Київського Національного Університету імені
Тараса Шевченка. Заклад, що пережив війни, революції та змінював свою
назву.
Його історія розпочалася ще з 1833го року, проте найцікавішим періодом
історії цього навчальгого закладу для мене є часи Другої світової війни.
Але давайте для початку розглянемо його діяльність перед цими подіями,
адже, щоб краще розуміти історію потрібно знати її передумови.
Протягом 1920—1932 роках на базі університету функціонували інститути
народної освіти імені Драгоманова (до 1930-го року), соціального
виховання, професійної освіти, фізико-хіміко-математичний. У 1933 році
університет відновив свою роботу, відкривалися нові факультети, то ж їх
стало вже вісім: фізико-математичний, історичний, філологічний,
хімічний, геолого-географічний, біологічний, юридичний та іноземних
мов. З грудня 1934 до середини 1935 року університет носив ім'я О. Ю.
Шмідта

Перед університетами ставилося завдання підготовки через аспірантуру

викладачів для вищої школи, науковців для науково-дослідних інститутів,
заводських наукових лабораторій і дослідних станцій. Ці вищі навчальні
заклади мали зосередити підготовку наукових кадрів для всіх
найважливіших галузей науки, щоб розвивати країну.

Студенти в університетському
гуртожитку. 1934 р.

У 1934 р. університет відзначив свій 100-річний ювілей. На той момент

було відновлено його структуру, розпочато активну наукову та педагогічну
діяльність. У 1935 р. університет започаткував серійне видання Наукових
записок із природничих та гуманітарних наук. У березні 1939 р., на честь
125-річчя з дня народження Тараса Шевченка Президія Верховної Ради
СРСР присвоїла його ім'я Київському державному університету. У цьому ж
році університетові було передано Канівський біогеографічний заповідник,
що став науково-експериментальною та навчальною базою для
природничих факультетів. Наступного року було зведено новий
навчальний корпус для гуманітарних факультетів (сьогодні - корпус
Наукової бібліотеки імені М. Максимовича).

Студенти Київського державного

університету. 1936 р.

Важкого удару університету протягом 1930-40-х рр. завдали масові

репресії викладачів і студентів. Серед репресованих викладачів були вчені:
М. П. Кравчук, Н.Ю. Мірза-Авак'янц, М.О. Русанівський, К.Т. Штеппа,
М.І. Безбородько, А.Ю. Кримський та багато інших. Радянській владі не
подобались розумні та освічені люди, то ж вони усіма силами намагалися
знищити їх.
 Засідання Вченої
ради відновленого Київського університету. 1934 р.

Проте незважаючи на ідеологічні обмеження та репресії, напередодні

Другої світової війни Київський університет був серед провідних вищих
навчальних закладів СРСР і посідав третє місце серед радянських
університетів. У ньому навчалося 4 тисячі студентів, на 52 кафедрах
працювало понад 300 професорів, доцентів, викладачів, з яких - 8
академіків і 6 член-кореспондентів Академії наук України, 24 доктори, 65
кандидатів наук. Через аспірантуру університет готував молодих
спеціалістів вищої кваліфікації із 43 спеціальностей.

З початком війни частина населення та матеріальних цінностей, державні

установи, у тому числі й установи народної освіти, були евакуйовані, а на
окупованій території розпочалася підпільна та партизанська війна із
окупантами-німцями. Підготовка до нового 1941/42 навчального року
надзвичайно ускладнювалась. З працівників народної освіти було створено
оперативну групу, яка керувала евакуацією дітей, вихованців дошкільних
будинків, навчальних педагогічних закладів.
Влітку 1941 р. Київський університет пережив другу у своїй історії
евакуацію. Багато викладачів та студентів відправились на фронт захищати
нашу країну,адже не могли стояти осторонь. Університетське майно було
вивезено до казахстанського міста Кзил-Орди, де частина студентів і
викладачів навчалися та працювали разом з колегами з Харківського
державного університету в складі Об’єднаного українського державного
університету. Намагалися відновити роботу закладу і під час окупації
Києва, проте після невдалих спроб, нацисти репресували викладачів та
студентів, які залишалися в Києві , а також відправляли на виправні
роботи. Бібліотеки та музеї розграбували.

Київський університет
під час окупації німецькими військами

На кінець 1941-42 навчального року вчителів готували два університети,

чотири учительські інститути. У зв'язку з війною Всесоюзний комітет у
справах вищої школи запровадив навчальні плани із скороченими
строками навчання — 3,5 року в університеті і 3 роки в педагогічних
інститутах. Випустили вони близько 2000 вчителів.
Евакуйовані у східні райони СРСР вчителі, працівники органів народної
освіти, науковці працювали на виробництві, в школах, ВНЗ, наукових
установах.Дівчата будували оборонні укріплення, працювали
медсестрами., допомагали армії. Багато студентів та викладачів не
повернулося з війни. Фашистська політика винищення народу України
передбачала не лише фізичну розправу, а й духовне зубожіння. Останнє
саме й здійснювалось через освіту.

Німецько-нацистські окупанти заподіяли великої шкоди народній освіті.

Вони знищили багато дітей, молодих вчителів, працівників органів
народної освіти, учених. Тисячі вчителів та учнів загнали на каторгу до
Німеччини. Зруйнували і пошкодили 18156 шкіл, 444 дитячі будинки, 267
дитячих садків, 500 бібліотек з 19-мільйонним книжковим фондом.
Окупанти намагалися знищити українську культурну спадщину — книги
Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка.

Радянські військові біля стін

спаленого Київського університету. 1943 р.
Незважаючи на колосальні збитки, впродовж повоєних десятиліть
головному вузові України вдалося не лише відновити втрачений потенціал,
а й серйозно його посилити. Одразу ж після визволення Києва почалося
відродження університету. Студенти та викладачі своїми силами
відбудували гуманітарний та хімічний корпуси, і вже 15 січня 1944 року
почалися заняття на старших курсах, а з 1 лютого – й на першому. Влітку
1944 із Кзил-Орди повернулася київська група Об'єднаного українського
державного університету в складі 146 студентів, 3 професорів, 7 доцентів і
11 викладачів. У новому 1944/45 навчальному році до університету було
зараховано майже 1,5 тис. юнаків і дівчат, а через рік до них приєдналися
ще дві тисячі студентів. Вдалося відновити роботу 80 кафедр, на яких
працювало 290 професорів, доцентів і викладачів. 1946 в Київському
університеті налічувалося понад 3800 студентів, було 357 професорів,
доцентів і викладачів. Наприкінці 1940-х рр. заклад за обсягом роботи
досягнув довоєнного рівня. Особливо швидко почав розвиватися у 1950-х
рр. До 1958 тут уже діяли 11 факультетів і навчалися близько 10 тисяч
студентів. Протягом 1959–84 ВНЗ підготував 70 тис. фахівців для різних
галузей народного господарства, науки, освіти і культури.

Незважаючи на великі збитки для університету під час війни - він швидко
відновився та продовжив розвиватися, виховувати цвіт нації майбутніх
президентів, діячів культури та борців за нашу незалежність. Окупанти
повинні назавжди запамятати, що підкорити собі чи знищити Київський
національний університет імені Тараса Шевченка неможливо.
Джерела

1. Історія Київського університету : монографія / [І.

В. Верба, О. В. Вербовий, Т. Ю. Горбань та ін. ;
кер. авт. кол. В. Ф. Колесник]. – К. : ВПЦ
«Київський університет», 2014. – 895 с.

2. Жмудський О. З. Київський університет за 125

років (1834-1959) / О. З. Жмудський. - Київ, 1959.
- 63 с.
3. Розвиток науки в Київському університеті за сто
років / відп. ред. М. А. Кушнарьов. - Київ, 1935. -
296 с.
4. Вісник Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
5. Енциклопедія Київського університету. – Режим
доступу: http://eu.univ.kiev.ua/
6. Сайт Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. – Режим доступу:
http://www.univ.kiev.ua/ua/
7. Лузан П. Г., Васюк О. В. Історія педагогіки та
освіти в Україні: Навчальний посібник. – 2-е
вид., доп. і перероб. – К.: ДАКККіМ, 2010.