Чи можна спалити пам’ять?

Як це жити в світі, де всі люди - це копії один одного, які не здатні унікально мислити? Як не
перетворитись на живого робота, що, крім запрограмованих заздалегідь переконань та почуттів,
не відчуває нічого? Та як, зрештою, зберегти те, що так хоче знищити «верхівка»? Відповіді на всі
ці запитання намагався знайти у своїй антиутопії «451° за Фарангейтом» Рей Дуглас Бредбері. Я
впевнена, що в пошуках нової книги ви неодноразово натрапляли на неї у списках на кшталт «Топ-
10 найкращих книг, що варто прочитати кожному». Чим ж вона так полюбилась читацькому колу?

Головний герой твору Гай Монтег живе захоплюючим життям пожежника. Основне завдання
професії – спалити всіх ворогів. Вороги ж суспільства – це книги. Монтег доводить собі, що його
життя чудове, що у нього є дружина, улюблена робота… Та знайомство з сусідкою Кларисою стає
для нього переломним моментом. Сумніви у душі Гая починають рости - чи справді він робить усе
правильно, знищуючи те, що попередні покоління збирали й створювали століттями? А особливо
починає дошкуляти великий секрет, схований в надрах квартири…

В книзі протиставляються дві групи людей. Ті, хто піддалися «верхівці», та ті, хто своїм обов’язком
вибрав зберегти якомога більше «забороненого плоду», чого б це не коштувало. Та чи справді
книги – це страшний ворог? Так, якщо ти хочеш використовувати суспільство на власну користь,
адже бездушними біомасами, які не вміють мислити, набагато легше маніпулювати. А людям й
добре – менше вчитися, менше читати, менше говорити… Страшно подумати до чого може
привести таке життя.

Ті ж хто не захотів деградувати разом з суспільством стали вигнанцями, ворогами, що зберігають

найгірше «зло» в своїх непомітних домівках. Кожен з цих людей намагається досконало
запам’ятати по одній книзі, щоб вони не потрапили в забуття. Люди-книги. З ними ведуть
боротьбу, та вони не здаються. Їх переслідують, а вони намагаються запам’ятати все більше
прекрасного. Адже пам’ять людей не так легко спалити, як купу книжок.

Антиутопія «451° за Фарангейтом» особливо актуальна сьогодні. У наш час все більше людей
забувають про книги. Посидіти в телефоні, погортати стрічку в соцмережах видається набагато
цікавішим, ніж провести години за книжкою. Знання замінюються Інтернетом, а справжні емоції -
гаджетами. Спостерігаючи за сучасними подіями, часом здається, що уявний світ Бредбері не так
вже й сильно відрізняється від реальності.

Цікавий авторський стиль, герої, які доповнюють та розкривають однин одного, а найголовніше
актуальність – ось що робить цей твір настільки популярним. І, маю сказати, цілком виправдано.
Після прочитання у вас в голові залишиться лиш одне питання: «Як? Як не допустити такого в
реальному житті?».

Підсумовуючи все, я впевнено можу сказати, що даний твір справді вартий уваги. Геніальність цієї
книги постає в її правдивості. Неймовірно, але вже 70 років назад Рей Бредбері точно зміг оцінити,
куди рухається суспільство. Не можна сказати, що цей твір підходить якійсь певній аудиторії. Все ж
таки, його варто прочитати кожному, хоча б для того, аби зрозуміти, а чи в правильному напрямку
розвиваєшся саме ти.

Оцінка 10 з 10

Рецензія на твір "Мартин Боруля"

Кожна людина хоча б раз у соєму житті хотіла стати гордим носієм дворянського статусу. Й
справді, як можна не бажати цього? Адже з отриманням цього звання й ставлення людей на
краще зміниться, будуть доступні нові привілеї та, загалом, людина стане більш шанованою, й до
цього не потрібно буде докладати багато зусиль. Та чи це насправді так? Відповідь на дане
запитання намагався знайти у своєму творі "Мартин Боруля" Іван Карпенко-Карий.

Головний герой твору, Мартин Боруля, все життя чесно працюван на землі. Та на старість років
вирішив, що таке життя йому не по душі. А причиною стало жахливе ставлення до чоловіка його
орендодавця. Мартин забуває про все на світі, бачачи перед собою тільки документ з печаткою із
заповітним "Мартин Боруля - дворянин". Та новий статус аж ніяк не в'яжеться з "мужицьким"
вихованням. з перших спроб почати поводиться як дворянин стає зрозуміло, що ця справа ні до
чого хорошого не приведе.

Автор хотів донести читачам, що для того, щоб людина стала шанованим дворянином, потрібно
буди освідченим й мати шляхетське виховання. Без цього дворянський побут буде нестерпним і
принесе тільки низку незручностей. Також автор намагається донести думку про те, що
найважливіше у житті - це бути щасливим, не зважаючи на свій стан у суспільстві. Також твір
навчає, що прагнення бути дворянином часто призводить до підміни цінностей. І я повністю
погоджуюсь з усіма переконаннями І. Карпенка-Карого. Мені твір сподобався, адже підіймає
важливі питання, які актуальні і сьогодні, хоча й в дещо зміненову вигляді. Сьогодні багато людей і
досі женуться за визнанням й "гучним" статусом. "Старе" дворянстно зараз можна прирівняти до
багатства. Багато хто вважає що, щоб стати популярним й шанованим, потрібно мати мільйони
доларів і родинні зв'язки з впливовими людьми. І, найчастіше, це виглядає не надто природньо.
Часто люди намагають показати себе більш заможними, ніж вони є насправді, купляючи дорогі
речі й техніку. Так людина сподівається потрапити в вище коло й отримати авторитет серед
оточуючих. Найчастіше це, мабуть, стосується підлітків і молоді. Проте, через невластиві їм витрати
на образ "крутого", людям може не вистачати грошей навіть на їжу. І це справді не смішно.
Мартин Боруля стає чудовим прикладом. І хоч гроші у нього були, та невластива чоловікові
поведінка шляхтича перетворювала його на посміховисько й приносила тільки страждання. В такі
моменти варто замислитись, а чи справді піднесеність і популярність варта таких жертв?

Особисто мені твір сподобався. Усі персонажі відіграють свою роль на 100% й, допомагаючи один
одному, доносять глядачу головну думку твору. Окремо хочу відмитити Марусю - дочку головного
героя. Її переконання та стійкість характеру справді варті захоплення. Твір сприймається легко, не
дивлячись на те, що він призначений для постановки на сцені. Сюжет розвивається дмнамічно,
тому за ним цікаво спостерігати.

Отже, твір справді вартий уваги. Не дарма його внесено у список шкільної літератури.
Проблематика твору справді актуальна й сьогодні. Піднятя питаннь підміни цінностей,
нав'язування дітям батьківських нереалізованих мрій, проблем поділу суспільства на ранги - саме
через це, на мою думку цей твір варто прочитати кожному. А для того, щоб якнайглибше
зрозуміти усі емоції персонажів, варто, за можливості, сходити на виставу.

Моя оцінув 10 з 10