Міністерство освіти і науки України

Ліцей №10 Івано-Франківської міської ради

Реферат
на тему: «Комп’ютерна графіка та її особливості»

Виконала:
учениця 10-А класу
Горощак Вікторія

2022
 ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3

1. ПОНЯТТЯ ПРО КОМП’ЮТЕРНУ ГРАФІКУ.........................................4

1.1 КЛАСИФІКАЦІЯ ВИДІВ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ.........................................4

1.2 КЛАСИФІКАЦІЯ ГРАФІЧНИХ РЕДАКТОРІВ.....................................................5

2. РАСТРОВА ГРАФІКА...................................................................................7

2.2 МАСШТАБУВАННЯ РАСТРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ................................................7

2.3 ПРОГРАМИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ РАСТРОВОЇ ГРАФІКИ.......................................8
2.4 ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ..................................................................................9

3. ВЕКТОРНА ГРАФІКА.................................................................................11

3.2 ВЕКТОРНІ РЕДАКТОРИ....................................................................................11

3.3 ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ................................................................................12

4. ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРНОЇ ГРАФІКИ.................................14

ПІДСУМОК..........................................................................................................15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:.......................................................16

 3

ВСТУП

Комп’ютерна графіка з’явилась достатньо давно — вже у 1960-х роках

існували повноцінні програми роботи з графікою. Сьогодні прийнято
користуватися термінами «комп’ютерна графіка» і «комп’ютерна анімація».
Поняття «комп’ютерна графіка» об’єднує всі види робот зі статичними
зображеннями, «комп’ютерна анімація» має справи з зображеннями, які
динамічно змінюються.
Справжнього широкого раозвитку комп’ютерна графіка зазнала з
появою персональних комп’ютерів «Macintosh» (МАС) фірми Apple, які
спеціально визначалися для потреб поліграфії. Саме для платформи МАС
почали з’являтися перші спеціалізовані операційні системи та графічні
редактори. Але сталося так, що справжніми «массовими» комп’ютерами
стали комп’ютери класу IBM/PC (РС). Тоді більшість звичайних сьогодні для
багатьох оболонок та редакторів почали відтворюватися на базі графічного
досвіду МАС, але перекладені для комп’ютерів РС. Так з’явилася
славнозвісна операційна система Windows, а також дуже велика кількість
звичних для користувачів комп’ютерів РС пакетів, різнопланових програм та
редакторів (наприклад: QuickTime, Page Maker, майже всі продукти
корпорації Adobe та багато інших).
У теперішній час, завдяки грандіозному розвитку комп’ютерної
техніки, деякі сторони нашого життя неможливо уявити собі без
застосування комп’ютерних технологій, у тому числі без комп’ютерної
графіки.
Далі буде більш детально розглянуто різні типи комп’ютерної графіки,
їх характерні риси й можливості, а також розписані особливості та
призначення деяких з величезної кількості сучасних графічних редакторів,
які є найбільш популярними серед спеціалистів у галузях, пов’язаних з
комп’ютерною графікою[3] .
4

1. Поняття про комп’ютерну графіку

Комп'ютерна гра́фіка — 1) розділ інформатики, який вивчає методи

цифрового синтезу і обробки зорового контенту; 2) вид сучасного мистецтва,
яке також називають цифровим, що входить до загального медіа-арту —
зображення, які створюються, перетворюються, оцифровуються,
обробляються і виводяться засобами обчислювальної техніки, в тому числі
апаратними і програмними засобами; рухома комп'ютерна графіка
називається комп'ютерним відео або комп'ютерною анімацією[4] .

1. Класифікація видів комп’ютерної графіки

Розрізняють 3 види комп'ютерної графіки. Це растрова графіка,

векторна графіка і фрактальна графіка. Вони відрізняються принципами
формування зображення при відображенні на екрані монітора або у разі
друку на папері. За способами представлення кольорів комп'ютерна графіка
поділяється на:
1. чорно-білу;
2.  кольорову.
За спеціалізацією в різних галузях комп'ютерна графіка є:
1. інженерною;
2. науковою;
3. web-графікою;
4. комп'ютерною поліграфією. 
На перетині комп'ютерних, телевізійних та кінотехнологій стрімко
розвивається комп'ютерна графіка і анімація. Значне місце посідає графіка
для комп'ютерних ігор. Обіг ігрових програм складає десятки мільярдів
доларів і стимулює розвиток анімації.
Структура та методи комп'ютерної графіки засновані на досягненнях
фундаментальних та прикладних наук: математики, фізики, хімії, біології,
 5

статистики, програмування тощо. Це стосується, як програмних, так і

апаратних засобів створення та обробки зображень. Тому комп'ютерна
графіка є однією з найважливіших ділянок інформатики та стимулює
розвиток комп'ютерної індустрії.

1.2 Класифікація графічних редакторів

Графічний редактор — це комп'ютерна програма, яка надає можливість

ко-ристу¬вачу створювати і редагувати на екрані комп'ютера зображення і
зберігати їх для подальшого використання. Деякі графічні редактори
призначені для редагування фотографій, тоді як інші — переважно для ство-
рення та редагування малюнків.
Перелічимо кілька найпоширеніших операцій, які можна виконувати в
графічних редакторах:
• виділення області зображення для редагування;
• малювання ліній за допомогою пензлів різних кольорів, розмірів,
форми і з різним натиском;
• заповнення певних областей малюнка кольором, градієнтом кольору
чи текcтурою;
• вибір кольору » використанням різних колірних моделей (наприклад,
RGB, HSV) та за допомогою колірної піпетки;
• створення написів різними шрифтами;
• видалення з фотографій подряпин, бруду, зморшок, ефекту червоних
очей та інших дефектів;
• формування зображень із використанням шарів;
• конвертація зображень у файли різних форматів;
• застосування фільтрів з метою досягнення різних ефектів.
Сучасний комп'ютер не просто замінив олівець і папір. Беручи на себе
всю складну, нерідко монотонну роботу зі створення малюнка а, він дозволяє
зо-сере¬дитися на його сюжеті, надає користувачам зовсім нові, унікальні
6

можливості ш;одо техніки малювання. Одне ми тиснення кнопки миші може

замінити три години виснажливої праці. Можливо, незабаром ви дійдете вис-
новку, що малювати на комп'ютері набагато цікавіше, ніж грати.
Не варто думати, що всі графічні редактори дуже складні у вивченні та
використанні. Адже одна з головних вимог до створюваних програм — це
зручність та інтуїтивна зрозумілість інтерфейсу.
Графічні редактори можна розділити на дві категорії: растрові і
векторні. Програми растрової графіки працюють з точками екрану
(пікселями). Точки не знають, які об'єкти вони представляють - окружності,
лінії, прямокутники.Комп'ютер запам'ятовує колір кожної точки, а
користувач з таких точок збирає малюнок, як в дитячій мозаїці. Програми
векторної графіки зберігають інформацію про об'єкти, що становлять
зображення у вигляді графічних примітивів: прямих ліній, дуг кіл,
прямокутників і т.д.
 7

2. Растрова графіка

Ра́строва гра́фіка (англ. Raster graphics) є частиною комп'ютерної

графіки, яка має справу зі створенням, обробкою та зберіганням растрових
зображень. Растрове зображення є масивом кольорових точок (пікселів).
Обробка растрової графіки здійснюється растровими графічними
редакторами. Растрові зображення зберігаються у різних графічних
форматах.
Растрове зображення — зображення, яке являє собою сітку, зазвичай
прямокутну, пікселів відображенних на моніторі, папері та інших
відображаючих пристроях і матеріалах.
Растрове зображення — зображення, яке являє собою сітку (растр),
зазвичай прямокутну, пікселів відображених на моніторі, папері та інших
відображальних пристроях і матеріалах.
Характеристиками растрового зображення є:
1. Кількість пікселів — зазвичай вказують кількість пікселів
по ширині і висоті (наприклад, 1024 × 768, 1920 × 1080)
2. Кількість використовуваних кольорів або глибина кольору
(обсяг пам'яті в бітах, що використовуються для одного пікселя);
3. Колірний простір — RGB, CMYK, XYZ, YCbCr та ін;
4. Роздільна здатність — довідкова величина, яка вказує на
рекомендований розмір зображення.
Растрові зображення редагують за допомогою растрових графічних
редакторів. Створюються растрові зображення фотоапаратами, сканерами,
безпосередньо в растровому редакторі, також шляхом експорту
(растеризацією) з векторного редактора або у вигляді знімків екрану[7] .
8

2.1 Масштабування растрових зображень

Необхідність масштабування растрових зображень виникає при зміні

розмірів вікна програми, роботі з растровими зображеннями в графічних
редакторах, перегляді на комп'ютері відеофільмів в повноекранному режимі і
в ряді інших випадків. Масштабування є вельми трудомісткою для
центрального процесора процедурою, оскільки вимагає інтенсивного обміну
даними між центральним процесором і відеопам'яттю.

Розрізняють два види масштабування:

1. дублювання (реплікація), яке зводиться до простого збільшення
розміру пікселя в необхідну кількість разів. Реплікація
супроводжується появою характерних дефектів - пикселизации і
аліасинга (зазубреності похилих ліній);
2. інтерполяція (фільтрація, згладжування), в результаті якої значення
кожного пікселя нового (масштабованого) зображення визначається як
середньозважене значення декількох сусідніх пікселів. Чим більша
кількість пікселів обробляється при інтерполяції, тим краще результат.
Інтерполяція дозволяє звести до мінімуму спотворення дублювання[5] .

2.2 Програми для створення растрової графіки

Ра́стровий графі́чний реда́ктор — спеціалізована програма для

створення і обробки растрових зображень. Ці програмні продукти знайшли
широке застосування в роботі художників-ілюстраторів, при підготовці
зображень до друку або на фотопапері, публікації в інтернеті.
Растрові графічні редактори дозволяють користувачеві створювати і
редагувати зображення на екрані комп'ютера (серед звичних інструментів —
декілька типів ліній, стирання, копіювання об'єктів, додавання тексту,
заповнення кольору фону…), а також зберігати їх в різних растрових
 9

форматах. Формати збереження зображень поділяються на такі, що

дозволяють зберігати растрову графіку з незначним зниженням якості за
рахунок використання алгоритмів стиснення з втратами (JPEG, PNG, GIF і
TIFF), та такі, що також підтримують стиснення (RLE), але загалом є
«попіксельним» описом зображення (BMP).
На противагу векторним редакторам, растрові використовують для
утворення зображень матрицю точок (bitmap). При цьому, більшість
сучасних растрових редакторів містять векторні інструменти редагування як
допоміжні[8] .
Найвідоміші растрові редактори:
1. Adobe Photoshop — найпопулярніший комерційний редактор
2. Adobe Fireworks
3. Corel Photo-Paint
4. Corel Painter
5. GIMP — найпопулярніший вільний редактор
6. Microsoft Paint
7. Microsoft Photo Editor
8. Krita

2.3 Переваги та недоліки

Переваги:
1. Растрова графіка дозволяє створити практично будь-яке зображення,
незалежно від складності, на відміну від векторної, де неможливо
точно передати ефект переходу від одного кольору до іншого без втрат
у розмірі файлу.
2. Поширеність — растрова графіка використовується зараз практично
скрізь: від маленьких значків до плакатів.
3. Висока швидкість обробки складних зображень, якщо не потрібно
масштабування.
10

4. Растрове представлення зображення природне для більшості пристроїв

введення-виведення графічної інформації (за винятком векторних
пристроїв виводу), таких як монітори, матричні та струменеві
принтери, цифрові фотоапарати, сканери, а також стільникові
телефони.
5. Простота автоматизованого вводу (оцифрування) зображень,
фотографій, слайдів, малюнків за допомогою сканерів, відеокамер,
цифрових фотоапаратів;
6. Фотореалістичність. Можна отримувати різні ефекти, такі як туман,
розмитість, тонко регулювати кольори, створювати глибину предметів.
Недоліки:
1. Великий розмір файлів у простих зображень. Тому, що розмір файлу є
пропорційним до площі зображення, роздільності і типу зображення, і,
переважно, при хорошій якості є великим.
2. Неможливість ідеального масштабування. Растрове зображення має
визначену роздільність і глибину представлення кольорів. Ці
параметри можна змінювати лише у визначених межах і, як правило, із
втратою якості.
3. Неможливість виведення на друк на векторний графічний пристрій.
4. Складність управління окремими фрагментами зображення.
5. Через ці недоліки для зберігання простих малюнків рекомендують
замість, навіть стиснутої, растрової графіки використовувати векторну
графіку.
 11

3. Векторна графіка

Векторна графіка — це графіка, де базовим елементом є лінія, яка

описується математичною формулою. Таке представлення даних
компактніше, але побудова об’єктів супроводжується неперервним
перерахунком параметрів кривої у координати екранного або друкованого
зображення.
Лінія є елементарним об’єктом, якому притаманні певні властивості:
форма, товщина, колір, тощо. Будь який об’єкт (прямокутник, еліпс, текст і
навіть пряма лінія) сприймається як криві лінії.
Векторні об’єкти завжди мають шлях, що визначає їх форму. Якщо
шлях є замкненим, тобто кінцева точка співпадає з початковою, об’єкт має
внутрішню ділянку, яка може бути заповненою кольором або іншими
об’єктами.
Всі шляхи містять дві компоненти: сегменти та вузли.
- Шлях являє собою маршрут, що з’єднує початкову та кінцеву точку.
- Сегмент - окрема частина шляху, може бути як прямою, так і кривою
лінією.
- Вузол - початкова або кінцева точка сегмента
Кожен елемент векторної графіки містить ці три основні елементи і
дозволяє їх редагування[1] .

3.1 Векторні редактори

Векторні графічні редактори дозволяють користувачеві створювати і

редагувати векторні зображення безпосередньо на екрані комп'ютера, а також
зберігати ці зображення у різних векторних форматах, наприклад, EPS, PDF,
WMF або SVG.
Функції:
12

4. Криві Без'є — дозволяють створювати прямі, ламані і гладкі криві, що

проходять через вузлові точки з певними дотичними в цих точках;
5. Заливка — дозволяє зафарбовувати обмежені області певним кольором
або градієнтом;
6. Текст створюється за допомогою відповідного інструменту, а потім
часто перетворюється в криві. Такий підхід забезпечує незалежність
зображення від шрифтів, які наявні (або відсутні) на комп'ютері, який
використовується для перегляду;
7. Набір геометричних примітивів;
8. Олівець — дозволяє створювати лінії «від руки». При створенні таких
ліній виникає велика кількість вузлових точок, від яких в подальшому
можна позбутися за допомогою функції «спрощення кривої» .

3.2 Переваги та недоліки

До переваг векторної графіки відносяться:

1. простота використання;
2. невеликий розмір кінцевого файлу (розмір, займаний описовою
частиною, не залежить від реальної величини об'єкта, що дозволяє
описати як завгодно великий об'єкт файлом мінімального розміру);
3. незначна вимогливість до ресурсів комп'ютера (оперативної пам'яті,
швидкодії процесора, відеокарти та іншим системам);
4. збереження розміру файлу і якості зображення при будь-яких
операціях його масштабування. У зв'язку з тим, що інформація про
об'єкт зберігається в описовій формі, можна нескінченно збільшити
графічний примітив, і він залишиться гладким. Це також означає, що
переміщення, обертання, заповнення і т.д. не погіршують якості
малюнка;
 13

5. при збільшенні або зменшенні об'єктів товщина ліній може бути задана
постійною величиною, незалежно від реального контуру.
6. Можна відзначити наступні недоліки векторної графіки:
7. не кожен об'єкт може бути легко зображений у векторному вигляді -
для подібного оригінальному зображенню може знадобитися дуже
велика кількість об'єктів з високим складністю, що негативно впливає
на кількість пам'яті, займаної зображенням, і на час для його обробки і
відображення;
8. створення складних зображень з використанням векторної графіки
пов'язані з використанням безлічі графічних примітивів, що ускладнює
багато операцій, що проводяться над зображенням в цілому
(наприклад, зміна яскравості в цілому вимагає зміни відтінки кожного
примітиву окремо);
9. переклад векторної графіки в растр досить простий. Зворотний шлях
можливий тільки для дуже обмеженої кількості зображень і вимагає
додаткової обробки.
10.Векторна графіка ідеальна для простих або складових малюнків, які
повинні бути апаратно незалежними або не потребують фотореалізмом.
Наприклад, PostScript [2] і PDF [3] використовують модель векторної
графіки.
11.Разом з тим не всяке зображення можна представити як набір з
примітивів. Такий спосіб представлення хороший для схем,
використовується для масштабованих шрифтів, ділової графіки, дуже
широко застосовується для створення мультфільмів і просто роликів
різного змісту[6].
1.
14

4 Використання комп’ютерної графіки

Основні сфери застосування технологій комп’ютерної графіки:

1. графічний інтерфейс користувача;
2. спецефекти, кінематографія, телебачення;
3. цифрове телебачення, Інтернет, відеоконференції;
4. обробка цифрових фотографій;
5. комп'ютерні ігри, системи віртуальної реальності.
Комп'ютерна графіка застосовується для візуалізації даних у різних
сферах людської діяльності:
1. —у медицині - комп'ютерна томографія;
2. —в науці - наприклад, для наочного зображення складу речовини,
побудови графіків;
3. —в дизайні - для реклами, поліграфії, моделювання, та ін.
Комп'ютерна графіка складає цілий ряд напрямків і має різне
застосування. За допомогою комп’ютерної графіки вирішують багато
графічних задач. У комп'ютері синтезуються прості і складні об'єкти:
поверхні, тіла, структури. Без швидкого і точного рішення графічних і
геометричних задач не можна освоювати космос, конструювати складні
механізми і машини, будувати інженерні спорудження, розвивати медицину і
т.п..
Комп'ютерну графіку широко застосовують при рішенні актуальної
проблеми підвищення продуктивності і точності інженерної роботи. Цього
досягають автоматизацією розрахунково-графічних робіт, вирішуючи
різноманітні задачі в області машинобудування, літакобудування,
профілювання складного різального інструмента і т.д.[2].
 15

Підсумок

На сьогоднішній день комп’ютерна графіка відіграє одну з

найголовніших ролей в створюванні різноманітних речей, починаючи з
архітектурних закінчуючи мікросхемами, грає головну роль в робототехніці
від створення робота, його моделювання, до дистанційного керування ним.
Дякуючи постійному вдосконаленню пристроїв вводу–виводу, розширенню
роздільної здатності, градацій кольору – комп’ютерна графіка все більш
наближається до найточнішого проектування, моделювання, більш наочного
сприйняття об’єкта.
16

Список використаних джерел:

1. Векторна графіка: веб-сайт. URL

https://programming.in.ua/other-files/comp-graphics/43-what-it-vector-
graphic.html (дата звернення 10.10.2022)

2. Застосування комп'ютерної графіки: веб-сайт. URL

https://sites.google.com/site/informatika324/zastosuvanna-komp-uternoie-
grafiki (дата звернення 10.10.2022)

3. Комп’ютерна графіка: веб-сайт. URL: http://ua.textreferat.com/referat-

8288.html (дата звернення 10.10.2022)

4. Комп'ютерна графіка (інформатика) : веб-сайт. URL:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BF
%27%D1%8E%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B0_
%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%BA
%D0%B0_(%D1%96%D0%BD%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC
%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0)#
%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE
%D0%B2%D0%B0_%(дата звернення 10.10.2022)

5. МАСШТАБУВАННЯ РАСТРОВИХ ЗОБРАЖЕНЬ: веб-сайт. URL

https://stud.com.ua/94289/informatika/masshtabuvannya_rastrovih_zobrazh
en (дата звернення 10.10.2022)

6. Переваги векторного способу опису графіки над растровим: веб-сайт.

URL
https://stud.com.ua/43371/informatika/perevagi_vektornogo_sposobu_opisu
_grafiki_rastrovim (дата звернення 10.10.2022)
 17

7. Растрова графіка: веб-сайт URL

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%
80%D0%BE%D0%B2%D0%B0_
%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0 (дата
звернення 10.10.2022)

8. Растровий графічний редактор: веб-сайт. URL

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D1%81%D1%82%D1%
80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_
%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%87%D0%BD
%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D0%B4%D0%B0%D0%BA
%D1%82%D0%BE%D1%80 (дата звернення 10.10.2022)