Практичне заняття № 4

ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ ЗА СХЕМОЮ

Схема аналізу літературно-художнього образу
Мартин Боруля
Іван Карпенко-Карий
1. Вступ. Місце персонажа в системі образів твору. Дані про героя (з якої
книги, головний чи другорядний, центральний чи епізодичний).
Мартин Боруля – головний герой однойменної трагікомедії Івана Карпенка-
Карого. Він є головним і центральним героєм твору, навколо нього відбувається
розвиток подій.
2. Основна частина. Характеристика персонажа як певного соціального
типу:
А) Соціальне і матеріальне становище.
За соціальним статусом Мартин - заможний селянин, багатий шляхтич,
чиновник.
Б) Портрет героя (якщо змінюється, то як).
Мартин Боруля — головний персонаж комедії. Це людина із заможної
верхівки села, не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений рис
гуманності. Однак це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти
«на дворянську лінію». Коли б його спитали, навіщо йому те дворянство, він,
певно, не зміг би належно пояснити своє дивне бажання. Мартин — гарний
сім'янин, у домі порядок і достаток; i авторитет, i гроші — все це в нього є.
Виявляється, герою треба дворянського титулу, який, на думку Мартина,
зробить його паном.
В) Зовнішній вигляд.
Г) Характер персонажа поданий у розвитку чи епізодично.
Мартин Боруля не є скнарою і не знущається з бідніших за себе, має
безглузде бажання будь-якою ціною стати дворянином і не бачить перепон на
його досягненні. Його комізм полягає у несумісних із його мужицьким
вихованням та освітою дворянськими звичаями та способом ведення життя. Він
прагне захистити свою гідність і оберегти дітей від тяжкої селянської праці.
3. Своєрідність світосприйняття і світогляду, коло розумових інтересів,
схильностей і звичок:
А) Характер діяльності і основних життєвих поривань.
Мартин Боруля – чиновник.
Головна мета Борулі  – добитися дворянства, тому і в своїй хаті
встановлює «дворянські порядки», що створює глибокі комедійні ситуації.
Б) Вплив на оточуючих (основна сфера, види і типи дії).
• наказує і собі, і членам родини довго спати, хоча від спання йому нудно, та й
боки болять;
 •планує розвести собак і їздити на полювання; 
• хоче віддати доньку Марисю за «благородного», який потім через кумедне
непорозуміння тікає від неї; 
•намагається прилаштувати сина на «благородну» чиновницьку посаду, проте
Степана звільняють; 
•прагне офіційно оформити своє «шляхетне» походження, але з’ясовується, що
в документи закралася фатальна для нашого героя помилка (запис зроблено на
прізвище Беруля, а не Боруля).
В) Вчинки героя. Як вони розкривають його внутрішній світ.
Всі вчинки героя мають лише одну мету: стати міщанином.
Яка ж мотивація такої поведінки Борулі? Вона на поверхні, її Мартин не
приховує: захист людської гідності як своєї, так і своїх дітей, прагнення
оберегти їх від тяжкої («чорної») селянської праці, від «давньої залежності і
бідності». Боруля марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що
не всякий на них крикне: бидло! теля!».
І сам він затято відстоює свою гідність: намагається будь-що домогтися
покарання для свого кривдника дворянина Красовського.
Сповненими іронії, а іноді й сарказму, є сцени, у яких Боруля намагається
завести в своєму домі «дворянські порядки». Комічний ефект тут досягається
завдяки разючій невідповідності між давно усталеним способом життя
селянина- хлібороба й омріяною панською шляхетністю.
Г) Ставлення до нього інших дійових осіб.
Тренделєв його дурить, родичі та друзі його не розуміють і хочуть, щоб він
знову став звичайним чоловіком без бажання бути дворянином.
Д) Ставлення автора до свого героя.
 За прототип Мартина було взято батька автора. Цим Іван Карпенко-Карий
показує своє ставлення до прагнень батька, а саме комізм ситуації, використовує
іронію та сатиру.
Е) Додаткові художні відомості (деталі, описи тощо, які характеризують
внутрішній світ героя, зміни, які з ним відбуваються).
Не треба, згоріло! Все згоріло, і мов стара моя душа на тім огні згоріла!..
Чую, як мені легко робиться, наче нова душа сюди ввійшла, а стара, дворянська,
попелом стала. Візьми, Омельку, попіл і розвій по вітру!..
4. Область відчуттів:
А) Тип ставлення до оточуючих.
Зневажає Красовського, наївно довіряє повіреному Тренделєву, любить
свою сім’ю і прагне для неї кращої ,дворянської, долі, але не зважає на бажання
родичів, якщо вони стають на заваді його меті.
Б) Особливості внутрішніх переживань.
Він жалкує через те, що ще його батько не подбав про «гражданську
службу».  Хоче отримати чин та визнання. Своїх дітей він також хоче вивести в
люди: «От сина опреділив  у земський суд, та ще мало знає, не натерся, а, бог
дасть, натреться, тоді повіреного не треба – самі всі іски поведем! Коли б ще
дочку пристроїть за благородного чоловіка.»
В) Психологічна складність характеру ( духовне багатство, моральна краса чи
потворність, їх співвідношення в душі героя).
Мартин не пройдисвіт, а потомственний селянин, який по-людяному
ставиться до всіх.
Головна мета Борулі  – добитися дворянства, тому і в своїй хаті
встановлює «дворянські порядки», що створює глибокі комедійні ситуації. В
гонитві за ілюзорним герой губить справжні цінності, вироблені народною
мораллю. Сміховинність своїх вчинків Мартин не помічає. Свої плани він
розповідає ще на початку п’єси.
Можливо спочатку може здатися, що Мартин має чорну душу, нікого не
поважає і всіляким способами хоче домогтися свого бажання, але насправді від
дуже здорова натура, гуманна людина, щира і до певної  міри наївна.
5. Які риси особистості героя проявляються у творі:
Усі починання Борулі, спрямовані на досягнення примарного щастя,
завершуються поразкою. Інакше й бути не могло, адже для Борулі дворянство —
це те, чим можна зовні прикрити своє мужицьке походження, йому не доступні
поняття «духовність», «культура», «освіченість», «шляхетність», «етика». Автор
саркастично змальовує цю рису героя в епізоді, де він наказує дружині Палажці
навчитися, як подавати чай і каву «благородному» гостю: «Ну, годі! Сідай,
душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як
його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять. Піди ти
зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися в неї. І розпитай гарненько, як
його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?» 
А) За допомогою портрета.
Б) В авторській характеристиці.
В) Через характеристику інших дійових осіб.
Г) За допомогою передісторії або біографії.
Д) Через ланцюг вчинків.
Е) У мовній характеристиці.
Ж) Через «сусідство» з іншими персонажами.
З) Через навколишнє середовище.
6. Чи є в нього прототип?
Прототипом Мартина Борулі у світовій літературі став пан Журден.
Іван Карпенко-Карий написав її з історії свого батька Карпа Адамовича,
який поневірявся по судах, бігав, бо хотів щось довести. Виявляється, що в той
час у судовій системі теж було не все гаразд, тому він так і нічого не довів
7. Місце і роль персонажа в сюжеті. Чим пов'язаний він з іншими героями
(зв'язком кармічним ( життєвим), емоційним, духовним)?
Мартин є головним героєм твору, саме про його душевні поривання і про
його життя йде розповідь у творі.
8. Актуальність проблем, порушених письменником через даний персонаж.
- Проблема людської гідності
- Проблема усвідомлення щастя
- Проблема праці
- Проблема батьків і дітей
- Проблема кохання і сімейного щастя
 У п’єсі “Мартин Боруля” наголошує, що гідність людини визначається не її
привілейованим станом, а способом життя – чесною трудовою діяльністю,
щирістю і добротою у взаєминах з людьми.
9. З якими відомими вам героями перегукується образ даного твору? Що в
них спільного, а що відмінного?

10. Моє сприйняття та ставлення до головних та другорядних героїв твору.

Незважаючи на весь комізм та абсурдність всіх ситуацій з Мартином, він
взагалі не викликає у мене антипатії. Він предстає переді мною як людина, яка
намагається досягти свого бажання, навіть якщо інші його вважають
безглуздим. Він той, хто горою стоїть за свою родину і бажає їй всього тільки
найкращого.
Характеристика словесного образу
1. Встановити вікові дані, як вони виявляються в психіці мовця.
2. Знайти свідчення приналежності до певної соціальної групи, професії,
нації і в зв’язку з цим визначити особливості світосприйняття.
Чиновник, хлібороб «Не приходиться дворянці йти за простого хлібороба, я
тепер на такій линії…»
3. Схарактеризувати рівень культури, коло інтересів.
4. Визначити ставлення до інших персонажів.
5. Виявити самооцінку персонажа.
6. Встановити можливі діалектизми, арго, індивідуальні мовні особливості
персонажа.
7. Простежити актуалізацію семантичних значень і семантичних нашарувань,
їхню роль, функцію.

Мартин Боруля - не жадібна та розумна людина. Ситуація, яка трапилась з ним,

мабуть, в подальшому житті зробила його чуйним, навчила цінувати і любити
те, що в нього є. Манія дворянства перейшла, а сім'я і вірні товариші залишись.
Він хоче вирватися в люди заради майбутнього своїх дітей. Тому прагне за будь-
яку ціну отримати дворянство, аби його діти жили в достатку.
Тому, каже Боруля, треба ще раз подати в суд на дворянина Красовського,
котрий його, «уродзоного шляхтича», назвав «бидлом», а сина його — «телям».
Мартин говорить, що не пожаліє жодних грошей, щоб посадити Красовського в
острог (в тюрму).