Ентеросорбція - це сучасний і дуже ефективний метод очищення всього

організму від шкідливих речовин, шляхом "пропускання" препаратів -

ентеросорбентів через шлунково - кишковий тракт. У багатьох дослідженнях
доведено дуже висока ефективність даного методу при очищенні організму
від шкідливих речовин і при лікуванні різних захворювань.

Процедура ентеросорбції може включати в себе вживання спеціальних сорбентів

для очищення кишечника від токсинів, шкідливих речовин, бактерій та інших
забруднюючих елементів. Ось загальний опис можливої процедури ентеросорбції:

1. Підготовка пацієнта:
 Медична історія: Лікар здійснює огляд медичної історії пацієнта,
визначаючи наявність хронічних захворювань, алергій та інших
факторів, які можуть впливати на вибір сорбентів та процедури.
 Попередження про побічні ефекти: Лікар надає пацієнту
інформацію про можливі побічні ефекти та ризики ентеросорбції.
2. Вибір сорбентів:
 Лікарські препарати: Лікар обирає підходящі сорбенти, такі як
активоване вугілля, смоли, пектини або інші відповідно до
конкретного стану пацієнта.
3. Метод введення:
 Внутрішньо: Сорбенти можуть вводитися внутрішньо у вигляді
порошку, капсул або розчинів.
4. Прийом сорбентів:
 Час прийому: Лікар вказує, коли та як часто пацієнт повинен
приймати сорбенти.
 З водою: Сорбенти може слід приймати з достатньою кількістю води.
5. Моніторинг пацієнта:
 Постійний контроль: Лікар веде контроль за станом пацієнта під час
процедури, враховуючи можливі побічні ефекти та реакції.
6. Оцінка ефективності:
 Динаміка симптомів: Лікар визначає ефективність ентеросорбції
через динаміку симптомів та результати аналізів.
7. Післяпроцедурний моніторинг:
 Слідкування за станом: Після процедури лікар слідкує за станом
пацієнта та враховує можливі наслідки ентеросорбції.

Процедура ентеросорбції може варіювати в залежності від конкретних обставин та

пацієнтських потреб. Важливо, щоб ентеросорбцію проводив кваліфікований
медичний фахівець, і розгляд протипоказань та можливих ризиків має бути
індивідуальним для кожного пацієнта.
Основні показання для ентеросорбції включають:

1. Токсикоінфекції та отруєння: Ентеросорбція може бути ефективною при

лікуванні харчових та хімічних отруєнь, а також інших токсикоінфекцій.
2. Діарея: В деяких випадках ентеросорбція може бути використана для
лікування діареї, особливо тієї, яка пов'язана з отруєнням або іншими
факторами.
3. Алергічні реакції: При алергіях, особливо тим, які пов'язані зі споживанням
їжі, ентеросорбція може допомогти зменшити вплив алергенів.
4. Гастроентерит: Запальні захворювання травного тракту, такі як
гастроентерит, можуть бути лікувані за допомогою ентеросорбції.
5. Дисбактеріоз: Порушення балансу мікрофлори у кишечнику може вимагати
лікування, включаючи ентеросорбцію.
6. Інші порушення шлунково-кишкового тракту: Ентеросорбція може бути
використана в комплексному лікуванні різних захворювань шлунково-
кишкового тракту.

Основні протипоказання для ентеросорбції можуть включати:

1. Стан загрозливий для життя: Якщо пацієнт перебуває в критичному стані,

ентеросорбція може бути відкладеною, оскільки потребує стабілізації
пацієнта.
2. Перфорація кишечника: Якщо є підозра на перфорацію (дирку) кишечника,
ентеросорбція може бути небезпечною.
3. Алергічні реакції на сорбенти: Якщо у пацієнта є відомі алергічні реакції на
використовувані сорбенти, це може бути протипоказанням.
4. Захворювання крові: При наявності певних порушень згортання крові або
інших захворювань крові, ентеросорбція може бути відкладеною.
5. Гострі кишкові захворювання: У випадках гострих запальних кишкових
захворювань, таких як острі дивертикуліти, ентеросорбція може бути
протипоказаною.
6. Стани після операцій на шлунково-кишковому тракті: У період після
хірургічного втручання на шлунково-кишковому тракті, особливо якщо є
ризик перитоніту чи інших ускладнень, ентеросорбція може бути
відкладеною.
7. Загострення виразкового захворювання шлунка чи кишечника: Під час
загострення виразкового захворювання може збільшитися ризик кровотечі, і
ентеросорбція може бути непридатною.
8. Важка ступінь недостатності нирок: При важкій нирковій недостатності
слід утриматися від ентеросорбції, оскільки сорбенти можуть впливати на
роботу нирок.
9. Дитячий вік та вагітність: Ентеросорбція може вимагати особливої
обачливості у вагітних жінок та дітей, і її слід проводити тільки за вказівкою
лікаря.
Ентеросорбенти – лікувальні
препарати різної структури й складу, що здійснюють
зв’язування речовин у шлунково-кишковому
тракті шляхом адсорбції, іонообміну й
комплексного утворювання. Сорбенти мають
різні властивості й можуть розрізнятися за низкою
ознак:
формою й фізичними властивостями: гранули,
порошки, таблетки, пасти, гелі, суспензії,
колоїди, інкапсульовані матеріали, харчові добавки;
структурою: активоване вугілля, силікагелі,
цеоліти, алюмогелі, окисні й інші неорганічні
сорбенти, харчові волокна тощо;
сорбцією: адсорбенти, абсорбенти, іонообмінні
матеріали, сорбенти з поєднаним механізмом
дії, сорбенти з каталітичними властивостями;
селективністю: неселективні, селективні
монофункціональні, селективні, бі- та поліфункціональні.
Поділ ентеросорбентів за лікарською формою
має важливе значення для медичної практики,
тому що з цим пов’язані зручність застосування
препаратів і вибір сорбенту для лікування
хворих з конкретними захворюваннями.
Усі сучасні ентеросорбенти повинні відповідати
таким основним медичним вимогам:
а) не мати токсичних властивостей;
б) не завдавати шкоди слизовим оболонкам;
в) добре евакуюватися з кишечнику;
г) мати гарні функціональні (сорбційні) властивості;
д) не викликати дисбіозів;
е) мати зручну лікарську форму.