1. Сформулюйте і обгрунтуйте попередній діагноз.

Діагноз поставлений на основі:

Скарг пацієнта: скаргами на болі в епігастрії. відрижку з невеликою кількістю (до 100
мл) жовчі, 1-2 рази на місяць, зазначені симптоми стали виникати після прийому їжі,
через пʼять місяців після перенесеної резекції шлунка
Зі слів пацієнта:*Після прийому їжі зʼявляється тяжкість у надчеревній області, потім
здуття і бол. Потім в правій половині все кудись з бурчанням провалюється, виникає
відрижка жовчю*
По даним огляду: - стан середнього ступеня тяжкості. Шкірний покрив і слизові -бліді,
тургор шкіри знижений
ІМТ 21
Даним лабораторних досліджень: В ЗАК - ер - 2,4 * 101, ЦІ -1,6, лейкоцити - 10,2 * 10°,
гіперсегментовані нейпрофіли.
В біохімічному аналізі крові: білірубін - загальний - 31 мкмоль / л,
прямий- 17мкмоль / л, непрямий - 15 мкмоль / л.
Синдром привідної петлі: так як наявна біль у правому підреберʼї, епіігастральній
частині, здуття, відчуття переповнення .
Хворі з легкою формою синдрому привідної петлі після прийому їжі, особливо жирної,
відчувають біль в епігастральній ділянці та в правому підребер’ ї, який
супроводжується відрижкою жовчю до 50-100 мл.
Також при цьому синдромі характерна тахікардія, зниження тургору шкіри
Цей синдром вважається пізнім ускладненням після резекції шлунку, тому такоє
ознако для його встановлення стало те, що у хворого почала виникати дана
симптоматика через 5 місяців
Попередній діагноз: Стан після резекції шлунку.
Післярезекційний синдром після гастрорезекції з ознаками диспепсії та порушенням
переробки жовчі

2. Рефлюксний езофагіт: Симптоми гастрорефлюксу, такі як відрижка, болі в грудях,

можуть бути подібні до симптомів хвороби.
Диференційна діагностика проводиться з пептичними виразками омозу та культі
шлунка, демпінг-синдромом, злоякісними новоутвореннями травного тракту,
паразитарними інвазіями, панкреатитом, гепатитом, холециститом.
Жовчокам'яна хвороба: Поява болю в правому підребер'ї, особливо після їжі, та
відрижка жовчю можуть вказувати на проблеми з жовчовивідними шляхами.
Гастродуоденальний рефлюкс: При цьому захворюванні також може спостерігатися
відрижка, болі в епігастрії та погіршення симптомів після прийому їжі.
Синдром довгого залишку шлунка: Хвороба, що може виникнути після гастрорезекції,
характеризується порушенням евакуації їжі зі шлунка, що може викликати подібні
симптоми.
Післяопераційні ускладнення після гастрорезекції: Можливі різноманітні ускладнення
після операції, такі як стенози, анастомотичні перитоніти, що також можуть мати
подібну симптоматику.
3. Інтерпретація:
Загальний аналіз крові показав підвищення рівня лейкоцитів, що може вказувати на
наявність запального процесу.
Зниження рівня еритроцитів (анемія), теж характерна для даного синдрому
Біохімічний аналіз крові показав підвищення загального та прямого білірубіну. У таких
хворих можуть спостерігатись характерний біль і жовтяниця.
4. Лікування
Виконати додаткові обстеження, такі як:
Контрастна рентгенографія черевної порожнини.
• Езофагогастродуоденоскопія.
• УЗД органів черевної порожнини. Сонографія проводиться для оцінки структурних
змін у підшлунковій залозі та органах гепатобіліарної системи. Ультразвуковий метод
дозволяє виявити розширення жовчевиводних протоків, втовщення стінки жовчного
міхура, неоднорідність ехоструктури печінки.
• Копрограма.
АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, прямого білірубіну, можлива поява змін, Крім
спостереження гастроентеролога пацієнту рекомендовані консультації хірурга,
онколога, інфекціоніста, гепатолога.
Лікування гострої непрохідності привідної петлі в основному оперативне. Суть його
полягає в усуненні перепон евакуації вмісту з привідної петлі. При цьому розсікають
спайки, розправляють заворот, ліквідовують інвагінацію чи внутрішню грижу. Для
покращання евакуації між привідною і відвідною петлями накладають
ентероентероанастомоз типу "бік-у-бік" або за методом Ру.

Консервативне лікування синдрому привідної петлі малоефективне ,і головним

чином, зводиться до усунення анемії та больового синдрому. Призначають також
спазмолітичні засоби й вітамінотерапію.
• Міотропні спазмолітики. Ефективні при функціональних розладах. За рахунок
усунення спазму полегшується відтік дуоденального секрету у відводить кишкову
петлю, усуваються передумови для єюногастрального рефлюксу, зменшується
вираженість больового синдрому.
• Замісна ензимотерапія. Для заповнення втрат панкреатичного секрету показані
ферментні препарати, що покращують процеси травлення. Таблетовані ензими
компенсують недостатність ферментів, що розщеплюють у кишечнику жири,
крохмаль і білки.
• Інфузійна терапія. При дегідратації та недостатності ентерального харчування
рекомендовано введення глюкозо-сольових, колоїдних розчинів, амінокислотних і
білкових препаратів, вітамінів. У більш важких випадках переливають
кровозамінники, компоненти крові.
• Убіотики. Бактеріальних антагоністів патогенних та умовно-патогенних
мікроорганізмів використовують для попередження або усунення дисбіозу
кишківника, відновлення нормальної кишкової мікрофлори. Опосередкованим
ефектом пробіотиків є поліпшення травлення.
Рекомендації щодо харчування
5. Прогноз Результат захворювання при I-II ступеня тяжкості хвороби сприятливий,
у більшості пацієнтів одужання настає після призначення дієти і фармакотерапії
та без ускладнень, після виконаної операції