Тема 1 Герніологія

1. Грижа – це випинання органів черевної порожнини через природні або набуті отвори черевної
стінки.
2. Причини виникнення гриж:
I. Місцеві:
 слабкі місця черевних стінок (паховий та стегновий канал, пупочне кільце біла лінія
живота, трикутник Петіта, ромб Лесгафта)
 отвори в діафрагм післяопераційні рубці
II. Загальні
 Сприяючі: похилий вік, схуднення, природжена слабкість тканин;
 Викликаючи: підвищення внутрішньочеревного тиску в результаті закрепів, фізичного
навантажень кашлю, пологів, фімозу
3. Елементи грижі:
 Грижові ворота - отвори в м'язево-апоневротичному прошарку черевне стінки.
 Грижовий міхур (шийка, дно, тіло) - частина пристінкової очеревини, що вийшла через
грижові ворота.
 Грижовий вміст - органи черевної порожнини, які вийшли через грижові ворота.
 Грижові оболонки - шари черевної стінки (шкіра, підшкірна клітковина, фасція).
4. Прояви зовнішньої грижі:
 Видимий виступ або випинання на поверхні шкіри, який зазвичай знаходиться в околиці
пахви, живота або на місці розташування поперекової зв'язки.
 Біль, який може бути тупим або гострим та збільшуватися при фізичному навантаженні,
кашлі або кривлянні.
 Напруження в місці випинання, яке може бути помітним при кожному навантаженні.
 Відчуття тяжкості та незручності в області випинання.
 Порушення травлення, такі як запаморочення, нудота або блювота.
 Іноді може спостерігатися переривчасте затримання стільця та газів.
5. Суть защемлення грижі:
 Еластичне защемлення виникає внаслідок раптового підвищення внутрішньочеревного
тиску, в результаті якого грижові ворота надмірно розтягуються, а після зменшення тиску
– скорочуються і стискують органи, які при збільшенні тиску вийшли в грижовий мішок.
Защемлення відбувається переважно при наповненому кишківнику.
 Калове защемлення зустрічається рідше, розвивається повільніше, особливо у осіб
літнього віку, які схильні до закрепів. Це защемлення часто розвивається у хворих з
невправимими грижами. Основною умовою його є накопичення в кишковій петлі значної
кількості рідкого чи твердого калу.
 Змішане защемлення. Якщо калове защемлення своєчасно не ліквідувати, воно може
закінчуватися еластичним. Цьому сприяє швидкий перебіг калового защемлення та
зволікання з його ліквідацією.
6. Мета оперативного лікування гриж: відновлення м'язово-апоневротичні структури та закриття
слабких місць в черевній стінці, що дозволяє уникнути повторного випадіння органів. Операція
також допомагає зменшити симптоми, пов'язані з грижею, такі як біль, набряк та порушення
функції органів, що випадають. Крім того, операція допомагає уникнути ускладнень, таких як
порушення кровообігу, некроз органів та перитоніт.

Тема 2 Апендицит
1. Клінічна картина гострого апендициту характеризується:
I. Суб’єктивні симптоми:
 Біль у животі — зазвичай перший симптом, спочатку складно визначити його
локалізацію, зазвичай розлитий у ділянці пупка, по мірі розвитку перитоніту впродовж
кількох або кільканадцяти годин локалізується найчастіше (>80 %) — у правій клубовій
 ділянці; на пізньому терміні вагітності може визначатись у правому верхньому квадранті,
при ретроперитонеальному розміщенні апендикса також і в інших місцях;
 Втрата апетиту, нудота і блювання.
II. Об’єктивні симптоми:
 місцевий м’язовий захист (при пальпації чи перкусії),
 місцевий біль при спробі кашлю,
 симптом Щоткіна-Блюмберга (біль при різкому відриванні руки, що легко натискала на
черевну стінку),
 прискорення пульсу,
 підвищення температури тіла до ≈38 °C.
 біль під час кашлю,
 *симптом Щоткіна-Блюмберга свідчать про перехід запальної реакції на очеревину.
2. В утворенні апендикулярного інфільтрату беруть участь сліпа кишка, великий сальник, петлі
тонкої кишки і парієтальних очеревина.
3. Особливістю гострого апендициту в дітей є менш виражені симптоми болю порівняно з
дорослими. Біль може бути більш загальним та неспецифічним, що може призвести до того, що
діти не відчувають тієї ж сильної болі, яку можуть відчувати дорослі. Крім того, у дітей може
бути менш виражена локалізація болю, іноді біль може бути відчутний в верхній частині живота
або біля пупка, що може затруднити діагностику гострого апендициту.
По-друге, у дітей може бути менш виражений симптом гарячки та загальної слабкості порівняно
з дорослими.
По-третє, у дітей можуть бути більш розповсюджені запальні процеси від апендикса до
суміжних органів, що може призвести до ускладнень та погіршення перебігу хвороби.
4. Особливістю клінічного перебігу гострого апендициту у осіб літнього віку є те, що біль менш
виражений, часто розлитий, супроводжується здуттям живота; напруження м’язів мало
виражене, симптоми стерті. Загальна реакція – підвищення температури, лейкоцитоз незначний,
іноді відсутній. Це пов’язано зі зниженням загальної реактивності й зменшенням кількості
лімфоїдної тканини у відростку в літньому віці. Також можуть бути супутні захворювання, такі
як цукровий діабет, серцево-судинні захворювання та хронічні захворювання шлунково-
кишкового тракту, які можуть змінити клінічний образ гострого апендициту та затруднити
діагностику.
5. За наявності апендикулярного інфільтрату з чіткими контурами, відсутності перитонеальних
явищ , хворому показано внутрішньоосередкована/ або застосувати регіональну
антибіотикотерапія з іонофорезом строком на 10-14 діб. Як тільки симптоми запалення
зменшаться (через 2-4 місяці) показано проведення планової апендектомії.

Тема 3 ЖКХ
1. Причини утворення каменів у жовчному міхурі. Вони формуються в результаті порушення
рівноваги між розчинними та нерозчинними речовинами в жовчі.
Основними причинами є:
 Порушення обміну речовин: це може бути пов'язано з підвищеним рівнем холестерину
або тригліцеридів в крові.
 Генетичні чинники: деякі люди можуть бути схильні до утворення каменів у жовчному
міхурі через спадкові фактори.
 Зменшення скорочувальної функції жовчного міхура: якщо жовчний міхур не може добре
скорочуватись, то рівновага розчинних та нерозчинних речовин порушується, що може
призвести до утворення каменів.
 Інфекції жовчевивідних шляхів: деякі інфекції можуть призвести до зміни складу жовчі
та зменшення її розчинності, що сприяє утворенню каменів.
 Зміни в складі жовчі: якщо склад жовчі змінюється, наприклад, через збільшення
кількості білірубіну, то це може призвести до утворення каменів у жовчному міхурі.
2. Ознаками гострого холециститу є:
I. Суб’єктивні ознаки:
  нападоподібний біль у правій половині живота, що іррадіюють в праве плече,
лопатку, часто виникає після вживання жирної, смаженої страви
 диспептичний синдром (нудота і блювання)
 виражені загальна слабість, дискомфорт
 підвищення температури до 38 0С
II. Об’єктивні ознаки:
 субіктеричність (іктеричність) склер, шкіри; сухий, обкладений язик; іноді в
правому підребер’ї, й епігастральній ділянці гіперпігментація шкіри
 напруження м’язів передньої черевної стінки в правому підребер’ї і правій
епігастральній ділянці
  болючість при глибокій пальпації в правому підребер’ї
3. Причиною виникнення механічної жовтяниці є стійке порушення виведення жовчі з жовчних
капілярів, жовчного чи міхура його протоки в просвіт дванадцятипалої кишки, обумовлене чи
звуженням повним закриттям їхнього просвіту. До цього можуть привести камені в
жовчевивідних шляхах, запальний процес у них, наявність паразитів у жовчному міхурі,
дискинезия жовчевивідних шляхів, пухлини, у тому числі голівки підшлункової залози.
4. Мета хірургічного втручання при механічній жовтяниці полягає у видаленні причини
блокування жовчних шляхів і відновити прохідність позапечінкових жовчних шляхів (в
абсолютній більшості випадків термінальних відділів загального жовчного протока).
5. Сучасні оперативні методи лікування ЖКХ та її ускладнень.
 Лапароскопічну холецистектомію: це мінімально інвазивна хірургічна процедура, яка
включає видалення жовчного міхура через невеликі розрізи на шкірі. Лапароскопічна
холецистектомія є безпечним і ефективним методом лікування ЖКХ, що зменшує
травматизм для пацієнта та скорочує період відновлення.
 Ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПГ): це процедура, під час якої з
допомогою ендоскопу вводять катетер в жовчеві протоки, щоб видалити камені. Цей метод
може бути використаний як діагностичний і терапевтичний метод лікування ЖКХ.
 Холецистостомія: це процедура, під час якої створюється отвір в жовчному міхурі, щоб
відведення жовчі було забезпечене після видалення каменів.
 Екстракорпоральний ударно-хвильовий літотрипсія: це процедура, під час якої камені
розбиваються ультразвуковими хвильми, щоб їх легше було видалити через мочевий міхур.
 Хірургічне видалення жовчного міхура: це стандартний метод лікування ЖКХ, який
використовується, коли інші методи не ефективні або неможливі.
Основні ускладнення, які можуть виникнути під час операції, включають:

 Кровотеча: може виникнути внаслідок пошкодження судин в процесі операції.

 Інфекція: може виникнути на місці рани або в дихальних шляхах через вентиляторну підтримку
під час наркозу.
 Пошкодження жовчових шляхів: може виникнути під час операції, коли лікар намагається
видалити жовчний міхур.
У період після операції можуть виникнути такі ускладнення:

 Біль: біль у місці операції може виникнути після операції та тривати кілька тижнів.
 Комплікації зі швом: може виникнути розходження швів на місці рани.
 Розлади травлення: може виникнути діарея або запор після видалення жовчного міхура.
 Розвиток каменів в жовчних шляхах: може виникнути, якщо після операції не призначаються
спеціальні препарати для профілактики утворення нових каменів.
 Пневмонія: може виникнути, якщо пацієнт не може піднятися з ліжка після операції, через що
може станати менш активним та зменшуватися рухливість легенів.