ІНФЕКЦІЙНИЙ

МІОКАРДИТ

підготувала студентка 18 десятка

Святовець Єлизавета
ВИЗНАЧЕННЯ

Запальне ураження кардіоміоцитів, інтерстиціальної

тканини, судин, іноді також перикарду.

Міокардит зазвичай розвивається внаслідок гострої

мікробної інфекції, іноді може виникати при системних
захворюваннях або його причина може залишатися
невідомою.
 ПРИЧИНИ
бактерії
віруси
вірусна інфекція (парвовірус B19, вірус герпесу
людини 6 типу, Коксакі В, аденовіруси, інші
герпесвіруси
бактерії (туберкульозна паличка, пневмококи,
стафілококи, Haemophilus spp., Salmonella spp.)
рикетсії, мікоплазми, хламідії, гриби (напр.
Candida);
найпростіші (Toxoplasma gondii, Entamoeba гриби, рикетсії,
histolytica); хламідії, найпростіші
гельмінти (напр. Trichinella spiralis); мікоплазми
 МІОКАРДИТ МОЖЕ
БУТИ ГОСТРИМ АБО
ХРОНІЧНИМ.

Гострий міокардит може бути Хронічний міокардит

частиною інфекційного клінічно може проявлятися у
процесу або єдиною ознакою вигляді дилятаційної
системної інфекції. кардіоміопатії
СИМПТОМИ

Суб’єктивні симптоми: задишка внаслідок серцевої

недостатності; біль у грудній клітці, пов’язаний з
ішемією міокарда або із супутнім перикардитом;
серцебиття.

Об'єктивні симптоми: симптоми серцевої

недостатності, перикардиту, периферичної емболії
(може бути першим симптомом).
 АНАМНЕЗ
в анамнезі недавно перенесена вірусна інфекція;
симптоми-передвісники, які залежать від воріт інфекції
(верхні дихальні шляхи або ШКТ), на декілька днів
або тижнів передують появі серцевих симптомів;
може протікати під маскою гострого коронарного
синдрому з позитивним результатом тропонінів і
відсутністю патологічних змін при коронарографії —
найчастіше викликаний парвовірусом B19
 КЛІНІЧНІ
ОЗНАКИ

• Клінічні знахідки можуть бути

слабко вираженими.
• Поширеним феноменом є ритм
галопу (S3).
• Можуть спостерігатись
екстрасистолія і тахікардія.
• У тяжких випадках розвивається
серцева недостатність.
 ЕКГ

Майже завжди з патологічними змінами — найчастіше

зміни сегмента ST і зубця Т у багатьох відведеннях,
надшлуночкові та шлуночкові аритмії, порушення АВ-
та внутрішньошлуночкової провідності і, рідше, ніж
при інфаркті міокарда, зубці Q.
 ЛАБОРАТОРНІ
ДОСЛІДЖЕННЯ
Концентрації біомаркерів ураження міокарда (КФK-MB,
тропонін T, тропонін I) у гострій фазі часто підвищуються
разом із змінами на ЕКГ, особливо, елевацією сегмента ST.
Концентрації цих маркерів, зазвичай, нормалізуються
протягом одного тижня. У частини пацієнтів підвищення
біомаркерів не спостерігається взагалі.
Розширений загальний аналіз крові (еозинофілія),
пронатрійуретичний пептид або шлуночковий
натрійуретичний пептид (концентрація яких може бути
підвищена при серцевій недостатності та тахікардії), СРБ;
аналіз на специфічні антитіла відповідно до можливої
етіології при системній інфекції, виділення вірусу з
біологічних рідин
 ІНШІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Рентгенографія
органів грудної клітки
При важкому міокардиті
може спостерігатись
збільшення серця та
посилення судинного
малюнка. Може допомогти
у верифікації інфекційної
етіології міокардиту.
Ехо-КГ
Систолічна функція може
залишатись нормальною, тоді як
діастолічна може бути
порушена., значне
генералізоване порушення
скоротливості та потовщена
стінка лівого шлуночка;
МРТ
Дозволяє виявити набряк і
характерну для міокардиту
картину пізнього
підсилення при МРТ із
гадолінієм.
ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ
Біль у грудях при міокардиті, підвищена концентрація кардіальних
маркерів та елевація сегмента ST можуть нагадувати ознаки інфаркту
міокарда. Чітку відповідь в таких випадках дає ангіографія.
Для диференціювання міокардиту від інфаркту можна спиратись на
наступні ознаки міокардиту
• пацієнт зазвичай молодого віку
• анамнез ішемічної хвороби серця відсутній
• зубець Q реєструється рідко
• Зміни ST можуть реєструватись в кількох відведеннях; вони не
відповідають типовим ділянкам коронарного кровопостачання
• Елевація ST також реєструється у відведеннях V4–V6
 ЛІКУВАННЯ

1) обмеження фізичної активності, особливо при лихоманці та інших

загальносистемних симптомах інфекції або серцевій недостатності;
2) обмеження вживання алкоголю;
3) слід уникати НПЗП (можуть посилювати міокардит, особливо під час перших 2-х
тиж. вірусного міокардиту).
2. У хворих з болем у грудній клітці і генералізованими змінами ST-T на ЕКГ, що
імітують інфаркт міокарда, можна застосувати амлодипін у низькій дозі (так, щоб не
знижувати системний тиск); у хворих із систолічною дисфункцією легкого ступеня →
ІАПФ.
3. Лікування тяжких шлуночкових аритмій → β-блокатори слід призначати з
обережністю.
Етіотропна терапія
Антимікробне лікування: можливе, у т. ч. при інфікуванні ВПГ та іншими, ніж віруси,
ДЯКУЮ ЗА
УВАГУ!!
 Джерела :
https://guidelines.moz.gov.ua/documents/2998
https://empendium.com/ua/chapter/B27.II.2.15.