Сценарій проведення мітингу

«Пам’яті жертв голодомору»

Звучить «Реквієм».
Вед.:
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від
голодомору, заподіяного сталінським тоталітарним режимом у 1932-1933
роках, пам’яті тисяч українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після
найбільшої трагедії ХХ століття, присвячується…

Вед.:
У ХХ столітті українці пережили три масових голоди: 1921-1923, 1932-1933 і
голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років
геноцид українського народу, який здійснювався радянською владою.

Вед.:
1933 - й рік... Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі
не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу
найродючішої землі.

Вед.:
Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни в самому центрі цивілізованої
Європи - в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту,
небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?!

Вед.:
Ці питання протягом десятиліть тривожили світову громадськість. Зараз ми
знаємо, як це сталося і що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була
безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського
народу.

Вед.:
Їм - неоплаканим і невідспіваним, їм - похованим у спільних могильниках.
Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани - присвячуємо
цей мітинг.

Вед.:
Голод забрав тих, хто за шмат хліба не стежив і не доносив на брата, не
виривав останній окраєць з голодних дитячих ротів, не вмів торгувати
святинею, спекулювати, красти, вбивати аби вижити. Це було не стихійне
лихо, а зумисне підготований голодомор.
Вед.:
Людей примушували вступати до колгоспів, що вважалося добровільним
лише на словах, а насправді все це здійснювалося насильно, під загрозою
позбавити всього і навіть виселити із землі дідів та прадідів.

Вед.:
В жовтні 1932 року партійно-державна верхівка прийняла рішення вийти із
кризи через конфіскацію всіх запасів зерна. За кілька місяців надзвичайні
комісії викачали із селян внутрішні фонди — продовольчий, фуражний,
насіннєвий. Люди кричали, плакали, лаяли, проклинали. Фактично це була
дія, свідомо спрямована на фізичне винищення селянства.

Вед.:
До лютого 1933 року з України було вивезено майже все зерно. Офіційні
органи влади замовчували трагедію українського села. Згідно з установкою
Йосипа Сталіна ставилися до голоду як до неіснуючого явища.

Вед.:
Голодне лихоліття на Україні найбільше вразило дітей. Вони виявились
найменш захищеними. Смертність дітей сягала, за деякими підрахунками, 50
і більше відсотків від загальної кількості померлих. Гинули з різних причин:
від опухання та хвороб, ставали жертвою людоїдства, від фізичної розправи
над ними.

Вед.:
На десятиліття можна засекретити архіви. Можна замести сліди злочину.
Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію. Та з пам’яттю народу
нічого не вдієш.

Вед.:
У багатьох містах і селах поставлено пам’ятні знаки – кам’яні хрести
«замученим голодом, безбожно закопаним, неоспіваним у молитвах,
неоплаканим». Ми вклоняємось жертвам Голодомору. Схиляємо голову
перед могилами невинних людей, замучених голодною смертю.

Вед.:
Помолимося за померлих від голоду наших земляків, щоб заспокоїти їхні
душі, щоб вони відчули, що про них пам’ятають.Нехай наша пам’ять буде
перестереженням!
І нехай стане заповітом: «І мертвим, і живим, і ненародженим…»

Вед.:
Не залишайте порожнім своє вікно 27 листопада: запаліть свічку пам’яті у
день, що об’єднує українців спільним трагічним минулим …
Вед.:
Традиційно  у четверту суботу листопада, коли  Україна вшановує невинно
вбитих голодами  українців, ми запалюємо свічки у вікнах своїх осель чи біля
знаків пам’яті жертв Голодомору…

Вед.:
Загальнонаціональна хвилина мовчання відбудеться сьогодні о 16:00,  яка о
16:01 продовжиться - Всеукраїнською акцією «Запали свічку пам’яті».

Вед.:
Закликаємо долучитися до акції та запалити свічки у своїх оселях у пам’ять
про жахливу трагедію українського народу.

Вед.:
Вшануймо пам'ять жертв голодоморів хвилиною мовчання, адже ми
пам’ятаємо про всіх загиблих. Вони у наших серцях... Назавжди.

Оголошується Всеукраїнська хвилина мовчання – 30с метроном, 30с

стук серця, 30с дзвін.
(Хвилина мовчання)

Вед.:
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерна вимели дотла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?

Вед.:
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору, -
Греби, нічого людям людям не лишай!
Хто ж села, вимерлі на Україні
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв!

Вед.:
Коли ніхто не бачитиме, я цілуватиму шорстку хлібну скоринку. І
молитимуся за тих, у кого її не було на столі у голодному тридцять другому і
тридцять третьому. За те, щоб простили матері, яка з’їла свою дитину. За
розстріляного діда, що вкрав кілька колосків пшениці. За трирічного
хлопчика, який тамував голод тілом ще живого батька… від імені мільйонів
українців, яких ми називаємо «жертви голодомору» і яких я ніколи не знала,
я цілуватиму хліб. За те, що його маю.

Вед.:
Боже великий, всевладний, яви нам свою могуть,
Дай розпізнати правду,- праведників не забудь.

Вед.:
Дивляться в твої очі, мільйони скатованих душ.
Пригорни їх посели на спочинок, та їхнього сну не наруш!

Вед.:
Заступи нас і нашу державу
Од кривавих лютих незгод.
Всі ми сущі, усопші, прийдешні –
Твій пшеничний безсмертний народ

Вед.:
Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте разом, а не наодинці.
Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,
Що мали зватись гордо — українці.

Вед.:
Заплачте! Затужіть! Заголосіть!
Померлі люди стогнуть з тої днини,
Й благають: українці, донесіть
Стражденний біль голодної країни.

Вед.:
Згадайте нас — бо ми ж колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!
Ми в цій землі житами проросли,
Щоб голоду не знали люди вічно.

Пісня «Свіча»- О.Білозір