Якщо пошукати в Гуглі зображення за запитом "український костюм" 

чи
"українські традиції", то можна побачити, що часто автентичний образ українців не
співпадає з тим, що підносять як "народне" і "традиційне". Замість глибоких сенсів та
естетики, які наші пращури закладали чи не в кожну деталь свого побуту, маємо
примітивні пластикові віночки, яскраві атласні шаровари, сало і горілку. 
Цей псевдоукраїнський образ транслюється звідусіль: із підручників історії, на
сцені, у музичних кліпах і навіть на заходах українських дипломатичних представництв за
кордоном. Як з’явилося таке спотворене уявлення про Україну і що робити, аби доносити
правду про багатство власної культури — розповідаємо у матеріалі. 

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Слайд 2. Шароварщина – спотворена картина реальності.

Річ у тому, що розмаїття та багатство національних культур у Радянському Союзі

було, м’яко кажучи, небажаним. Ще у 1930 році радянську культуру і, відповідно,
культури усіх народів, які входили до складу СРСР, визначили як "національну за формою
і соціалістичну за змістом". Насправді це означало, що народні традиції, обряди, одяг та
елементи побуту презентували у такому вигляді, що вони втрачали свою цінність. 

Шароварщина - явище псевдоукраїнського псевдонаціонального

псевдопатріотизму, коли суть національної ідеї підміняється певними зовнішніми
національними атрибутами;

Сьогодні термін "шароварщина" не є офіційним. Замість нього у сучасній

термінології використовують поняття "кітч" — екстравагантне псевдомистецтво у масовій
культурі, позбавлене будь-якої естетичної цінності. У загальному розумінні, це імітація
культури, що використовує стереотипи, кліше та шаблони.

Як це шкодить культурі?

• народні традиції, обряди, одяг та елементи побуту презентували у такому вигляді,

що вони втрачали свою цінність. 

• Вінки з пластикових квітів, червоні спідниці, атласні, червоні чоловічі штани,

бутафорські сорочки з маками стали атрибутами «національного костюма»
української нації, не маючи нічого спільного з справжніми національними
цінностями та культурою України.

• Наприклад, замість символічного орнаменту вишиванок, показувати сорочки зі

стилізованими квітами ледь не токсичних кольорів, а замість весільних обрядів,
акцентувати лише на застіллях — й усе це видавати за істинну українську
культуру.

СИМВОЛИ

Деякі символи складають погане враження про культуру.

Спойлер: на етнічних вишиванках ніколи не було зображення калини чи маків, а

козаки, якщо й носили шаровари, то не такі — чоловіки одягались за європейською
модою.
 Як зявилися сорочки

• Вишиті сорочки були ще у давніх слов’ян — антів, підтвердженням цього є

знахідки з Мартинівського скарбу (VI-VII ст.)

• У козаків (але здебільшого відома вишивка, якою прикрашали ужиткові речі).

• Справжній «бум» на вишиті сорочки припадає на XIX ст. До традиційних швів —

мережка, вирізування, низинка, лиштва, додається вишивка хрестом — так звана
«брокарська вишивка». Француз-миловар Брокар за підказкою своєї дружини став
робити обгортки для мила з хрестиковими орнаментами всередині та продавати в
Європі і на території України.

ВІНОК

зображення заміжньої жінки у віночку взагалі було неможливим, адже цей головний убір
плели й одягали лише молоді дівчата. При цьому, квіти у вінку були справжніми або з
вощеного паперу, але аж ніяк не пластиковими. 

ЕТНІЧНИЙ ОДЯГ У СУЧАСНОСТІ

Стиль етно актуальний та улюблений у модників та модельєрів вже багато років. Як будь-
яка народна творчість, національний одяг не може набриднути. Хоча від багатьох можна
почути щось накшталт «мені це не подобається». Все просто, напевно вони не те
одівають. Якщо використовувати народні мотиви у своєму вбранні, можна створити
абсолютно неповторний образ, який відображає культуру народу.

Поєнувати речі з різними аксесуарами.

Одівати не лише під туфлі на підборах, але й кеди чи кросівки та доповнювати образ
окулярами та сумкою. Це не лише зручно, а й стильно.

Можна додавати пояс чи намисто і браслет.

Іван Франко

Прикладом вдалого поєднання традицій і модних тенденцій є look пана-радикала Франка

— він носив вишиванку під піджак, крізь фото видно, що це його тодішній маніфест.

Саме в такому вигляді письменник зображений на 20-гривневій купюрі.

Для Івана Франка та його нащадків вишиванка була не просто красивим аксесуаром чи
історичним артефактом, а внутрішньо органічною потребою, виразом національного духу
та знаком приналежності до великого роду й народу. Він популяризував це поєднання на
Галичині, але підгледів його серед українців на Київщині. Більшість сорочок йому
замовляла його дружина Ольга у київських майстринь

До музики
Шароварництво у музиці – це нав’язування балалайок і баянів замість традиційних
інструментів , поверхневі сенси пісень із «вареничками» і «кумівством».

Навіть стару музику потрібно осучаснювати

ОРНАМЕНТИ

Вишивка хрестиком є найпопулярнішим швом, який застосовують у

найрізноманітніших виробах. Наприкінці ХІХ ст. така вишивка поширилася по всій
Україні. Елементи орнаменту, які виконувалися хрестиком, найчастіше мали
рослинний чи геометричний характер. Але в кожній області під цим крилося якесь
особливе значення.
Подивімося, який вигляд мають вишиванки в різних областях України.

Різати:

Культура створена на те, щоб її показувати, поширювати, ділитись, але не варварськими

способами. Не можна порізати старий рушник, пришити шматок вишивки на сучасний
предмет одягу і продати в рази дорожче. Немає сенсу викупляти дорогі автентичні
сорочки й сидіти з ними вдома.

Різати сорочки зараз є «модний тренд». Культуру потрібно відтворювати. Що побачать

наші діти і онуки коли ми все поріжемо?Дехто каже, що дає речам нове життя, але це не
так. Краще візьміть цей шматочок і відтворіть нове за цим взірцем, як це робить Богдан
Петрайчук. Багато хто вважає, що ці сорочки і рушники нічого не варті.Це є унікальні
зразки народної творчості,які ніколи не повторяться. Вже відійшло покоління тих бабусів
і дідусів, що могли вручні зробити домоткане полотно. Для цього потрібно було посіяти
льон і коноплі, виростити, зібрати, висушити, спрясти нитку, сткати тканину потім її
вибілити поливаючи водою на палючому сонці не один сезон, а потім аж вишивати.
Технік було понад 200, а орнаментів не можливо злічити

Давайте берегти культуру і традиції!

з шароварщиною потрібно не боротися, а працювати. Треба знайти реальні методи,

як взаємодіяти і з людьми, і з мас-продуктом. Основне наше завдання зараз — доносити
різницю між справжньою українською культурою і шароварщиною, показувати, яким усе
було насправді. 

Почніть тотальну боротьбу з неосвіченістю, робіть це красиво і цікаво. Наприклад,

інтегрувати у сучасну музику або показувати традиційний одяг у модних виданнях.

Передавайте свої знання іншим. Розпочніть це вже сьогодні, якщо дізналися для себе
нове про культуру, то поділіться цим з друзями. Таким чином ми не дамо забути
справжнє.

Традиції важливо підтримувати і на побутовому рівні. Адже вони банально помирають

разом із носіями. Нам потрібно впроваджувати у своє життя ті елементи побуту, якими
послуговувалися наші предки. Тому тут моя рекомендація — звернутися до свого роду, до
своєї сім’ї чи старожилів. Найкраще, що ви можете зробити — це записати їхні оповідки,
зафіксувати якусь родинну традицію, зберегти речі, які можуть передати вам у спадок. А
далі це все продовжувати: відтворювати, відшивати, робити репліку. Аби старе зберігати
як взірець, а нове носити і показувати іншим. Так вдасться зберегти взірці старих речей
для наступних поколінь і при цьому підтримувати ремесло на побутовому рівні.

 відмовитися від використання "народного одягу" під час демонстрації на сцені

традиційного співу чи танців. Думаю, ці перформанси мали б значно кращий вигляд у
якихось мінімалістичних, красивих, сучасних і лаконічних образах, як це відбувається у
багатьох країнах.

Висновок

Наша культура багатогранна, вона дійсно красива і може в себе закохати. Тому дуже
прикро іноді чути, що справжні українські народні вбрання — нудні та буденні. Тому
наше завдання розвивати її, показувати у всій красі.

Зараз, коли уся увага прикута до України, ми повинні подавати справжній образ,
щоб раз і на завжди сказати МИ НЕ ТАКІ ЯК УСІ МИ ІНШІ. Українську культуру
зараз не варто подавати як-небудь, ми космос, який нарешті має пізнати світ.