Professional Documents
Culture Documents
К.Р Судимість
К.Р Судимість
ВСТУП.................................................................................................................2
1. Поняття судимості, її ознаки.................................................................3
2. Кримінально-правові наслідки судимості..........................................5
3. Загальноправові наслідки судимості...................................................6
4. Погашення судимості............................................................................10
5. Зняття судимості....................................................................................13
ВИСНОВКИ.....................................................................................................15
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................18
ВСТУП
4
моментом зняття судимості є момент набрання чинності постанови суду
про дострокове зняття судимості чи застосування акта амністії, відповідно
до якого особа вважається несудимою. Погашення або зняття судимості
означає припинення всіх її негативних правових наслідків.
7
8) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується
зокрема до осіб, які: мають дві і більше судимості за вчинення тяжких
злочинів; засуджені за бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих
обставинах, деякі інші злочини); 9) заборона призову на строкову
військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до
позбавлення волі) [26, c.138].
Підставою виникнення судимості є призначення засудженому
покарання. Відсутність цієї підстави означає, що судимість не виникає, а
визнання такої підстави юридичне нікчемною тягне за собою негайне
припинення всіх правових наслідків необґрунтованого призначення
покарання, включаючи ті, що стосуються судимості.
Згідно з ч. ч. 3 і 4 ст. 88 визнаються такими, що не мають судимості,
особи, які:
1) звільнені судом від кримінальної відповідальності з нереабілі-
туючих підстав, а саме; у зв’язку з примиренням винного з потерпілим (ст.
46); у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47); у зв’язку зі зміною
обстановки (ст. 48); у зв’язку із закінченням строків давності притягнення
до кримінальної відповідальності (ст. 49). До цієї категорії також належать
особи, звільнені судом від кримінальної відповідальності на підставі
закону про амністію (ч. 2 ст. 86);
2) звільнені від покарання, яким покарання судом призначається,
але у вироку постановляється про його остаточне і безумовне невиконання.
Підставами для цього є зокрема закінчення строків давності виконання
обвинувального вироку (ст. 80) і амністія (ст. 86) [2].
Не вважаються такими, що не мають судимості, особи, яким
відбування покарання відкладене за певних умов. До них насамперед
належать особи, звільнені від відбування покарання з випробуванням (ст.
75), у т.ч. вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до семи років (ст.
79). Протягом іспитового строку вони вважаються судимими і КК
встановлює щодо них окремі умови погашення судимості (п. п. 1, 2 ст. 89).
8
Питання про судимість осіб, звільнених від покарання на підставі ст. 84
через хворобу, слід розглядати диференційовано. Особи, звільнені від
покарання відповідно до ч. ч. 1 або 2 ст. 84, не можуть вважатися такими,
що остаточно не мають судимості. Адже у разі одужання такі особи
можуть бути направлені для відбування покарання (ч. 4 ст. 84) і з моменту
направлення для відбування покарання вважаються судимими. Якщо ж
особа повністю звільняється від покарання, то несудимою вона вважається
з моменту звільнення. Так, військовослужбовці, засуджені до службового
обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, у разі
визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров’я і
звільнені у зв’язку з цим від покарання відповідно до ч. 3 ст. 84,
визнаються такими, що не мають судимості;
3) відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких
усунута законом. Відповідно до правила, сформульованого в ч. 1 ст. 5,
закон, який скасовує злочинність діяння або пом’якшує кримінальну
відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто поширюється на осіб, які
відбули покарання, але мають судимість. Це означає, що питання про
судимість має визначатися не відповідно до закону, який діяв на момент
вчинення злочину чи призначення покарання, а згідно з новим законом;
4) реабілітовані. Реабілітація означає поновлення попереднього
статусу особи, відновлення її доброго імені, репутації, яка була
заплямована незаконним засудженням. Вона пов’язана з запереченням
самого факту вчинення злочину, що тягне за собою визнання
неправильним притягнення особи за інкриміновані їй дії до кримінальної
відповідальності, засудження і призначення покарання. Тому припинення
щодо особи кримінальної справи в зв’язку з відсутністю події злочину,
складу злочину в діянні особи, за недоведеністю участі засудженого у
вчиненні злочину має своїм наслідком визнання того, що всі попередні
рішення органів дізнання, попереднього розслідування і суду (в частині
обвинувачення, щодо якого особа реабілітована) є недійсними і такими, що
9
не тягнуть негативних правових наслідків. Особа, яка була реабілітована,
визнається такою, що не має судимості, не з моменту реабілітації, а з часу
її “виникнення”. В період між набуттям чинності незаконним
обвинувальним вироком та його скасуванням з реабілітуючих підстав
особа повинна визнаватися несудимою. Відповідно, мають бути усунуті всі
негативні кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження,
які виникли після вступу в силу згодом скасованого вироку.
9. При помилуванні особи судовий вирок не скасовується;
помилування не означає її реабілітації й автоматично не тягне за собою
визнання засудженого таким, що не має судимості. Водночас помилування
може здійснюватися у вигляді зняття судимості.
10. У ст. 88 наведено винятковий перелік підстав, відповідно до
яких визнаються такими, що не мають судимості, особи, яким призначене
покарання вироком, що набув чинності. За загальним правилом, судимість
є обов’язковим наслідком засудження, який триває до її погашення або
зняття з підстав, указаних у ст. ст. 89 — 91 [2].
4. Погашення судимості
10
іспитовий строк, то судимість погашається після відбуття цього
додаткового покарання [2].
У деяких випадках судимість погашається самим фактом відбуття
покарання або звільнення від нього. Так, згідно з пунктами 3 і 4 ст. 89 КК
судимість погашається після відбуття таких покарань, як позбавлення
права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 55 КК),
службові обмеження для військовослужбовця (ст. 58 КК), тримання в
дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК) або з
моменту їх дострокового звільнення від цих видів покарань. Так само
погашається судимість у разі відбуття покарання військовослужбовцем на
гауптвахті замість арешту.
Стаття 89 КК передбачає також погашення судимості перебігом
встановленого в законі строку після відбуття особою основного і
додаткового покарання. Тривалість цих строків встановлюється залежно
від виду покарання і ступеня тяжкості вчиненого злочину. Так, п. 5
передбачає строк погашення судимості в один рік, якщо особи відбули
покарання у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту,
а для осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі, строк погашення
судимості дорівнює двом рокам (п.6).
У пунктах 6-9 ст. 89 КК строки погашення судимості
диференціюються залежно від категорії злочинів (ст.12), до яких належить
вчинений засудженим злочин. Для злочинів невеликої тяжкості - два роки;
середньої тяжкості - три роки; тяжких - шість років; особливо тяжких -
вісім років [25, c.214].
Закінчення передбачених ст. 89 КК строків судимості за умови, що
перебіг строку не переривався вчиненням нового злочину, дозволяє
вважати особу такою, яка не має судимості, що є важливим чинником
реалізації прав людини.
11
У зв'язку з тим, що погашення судимості пов'язується законом з
перебігом певних строків, важливе значення мають передбачені ст. 90 КК
правила обчислення цих строків.
Частина 1 ст. 90 КК встановлює загальне правило, відповідно до
якого строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного
і додаткового покарання. Так, якщо особу було засуджено до чотирьох
років позбавлення волі (основне покарання) і трьох років позбавлення
права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю
(додаткове покарання), строк погашення судимості почне обчислюватися
тільки після відбуття додаткового покарання, тобто після закінчення семи
років, тому що тільки після цього строку особа буде вважатися такою, що
відбула як основне, так і додаткове покарання.
У деяких випадках строк погашення судимості спливає одночасно з
строком давності обвинувального вироку. Частина 2 ст. 90 КК спеціально
передбачає таку ситуацію, вказуючи, що в строк погашення судимості
зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при
цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було
виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання
вироку [2, ст.80].
У зв'язку з широким застосуванням умовно-дострокового і
дострокового звільнення від покарання, а також заміни покарання більш
м'яким, виникає питання, як обчислювати в цих випадках строк погашення
судимості: з моменту відбуття покарання, визначеного вироком суду, чи з
моменту звільнення. Закон вирішує і це питання. У ч. 3 ст. 90 КК
встановлено: якщо особу було достроково звільнено від відбування
покарання, то строк погашення судимості обчислюється, виходячи з
фактично відбутого строку, але з моменту звільнення від відбування
покарання (основного і додаткового).
Відповідно до ч. 4 ст. 90, якщо невідбуту частину покарання було
замінено більш м'яким покаранням, то строк погашення судимості
12
обчислюється з моменту відбуття більш м'якого покарання (основного і
додаткового). Якщо зазначені в ст. 90 КК строки витікають без їх перерви
вчиненням нового злочину, то особа вважається такою, що не має
судимості. Проте якщо особа, яка відбула покарання, до закінчення строку
погашення судимості знову вчинить злочин, то відповідно до ч. 5 ст. 90 КК
строк погашення судимості переривається. У цьому разі він починає
обчислюватися заново (з самого початку) після фактичного відбуття
покарання (основного і додаткового) за останній злочин. Отже, з цього
моменту будуть одночасно текти два строки погашення судимості: за
перший і другий злочини. Ці строки обчислюються паралельно (не
складаються і не поглинаються) і закінчуються кожний самостійно,
залежно від їх тривалості.
5. Зняття судимості
14
ВИСНОВКИ
16
враховуватися при призначенні покарання з підстав, вказаних у ч. ч. 2 і 4
ст. 67;
8) за загальним правилом, є підставою для відмови в призначенні
більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69);
9) може бути підставою для відмови у звільненні від відбування
покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 75);
10) за злочини проти миру та безпеки людства, передбачені ст. ст.
437-439 та ч. 1 ст. 442, є підставою для незастосування давності виконання
обвинувального вироку (ч. 6 ст. 80);
11) враховується при визначенні обов’язкової частини покарання,
яка фактично повинна бути відбута при умовно-достроковому звільненні
від відбування покарання (п. 2 ч. 3 ст. 81, п. 2 ч. 3 ст. 107), а також при
заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п. 2 ч. 4 ст. 82).
17
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
19