20МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ РОБОТИ В ЛАБОРАТОРІЇ

ОЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ І СТІЧНИХ ВОД

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до лабораторної роботи
з дисципліни "Водопостачання і водовідведення"
для студентів спеціальності 192 "Будівництво та цивільна інженерія"
стаціонарної та дистанційної форм навчання

Затверджено
на засіданні кафедри
гідравліки та сантехніки.
Протокол № 7 від 19.03.2018 р.

Львів – 2018
 Техніка безпеки роботи в лабораторії очищення природних і стічних
вод: Методичні вказівки до лабораторної роботи з дисципліни
"Водопостачання і водовідведення" для студентів спеціальності
192 "Будівництво та цивільна інженерія" / Укладачі: О.О. Мацієвська,
І.Ю. Попадюк, Б.В. Завойко. – Львів: Видавництво Львівської політехніки,
2018. – 28 с.

Укладачі Мацієвська О.О., канд. техн. наук, доцент,

Попадюк І.Ю., канд. техн. наук, доцент,
Завойко Б.В., провідний спеціаліст

Відповідальний за випуск Чернюк В.В., д-р техн. наук, професор

Рецензенти Жук В.М., канд. техн. наук, доцент,

Вовк Л.І., канд. техн. наук

2
 ЗМІСТ

1. Правила роботи з небезпечними речовинами ..................................... 5

Аміак ............................................................................................................. 5
Арґентуму нітрат ....................................................................................... 5
Арсен та його сполуки ................................................................................ 6
Ацетон .......................................................................................................... 6
Барію нітрат, барію карбонат та барію хлорид .................................... 6
Бром .............................................................................................................. 7
Гідрогену пероксид ...................................................................................... 7
Дихлоретан .................................................................................................. 7
Діетиловий ефір .......................................................................................... 7
Їдкі луги (їдке калі та їдкий натр) ............................................................. 8
Калію нітрат, натрію нітрат, магнію нітрат, кобальту нітрат ...... 8
Калію нітрит, натрію нітрит .................................................................. 9
Калію перманганат ..................................................................................... 9
Калію персульфат ....................................................................................... 9
Калію перхлорат ......................................................................................... 9
Калію хлорат, натрію хлорат ................................................................... 9
Кальцію оксид .............................................................................................. 9
Купруму сполуки .......................................................................................... 10
Магній металевий, сплави магнію ............................................................. 10
Меркурію солі ............................................................................................... 10
Мурашина кислота ...................................................................................... 11
Натрію гідросульфіт .................................................................................. 11
Натрію пероксид, калію пероксид, барію пероксид ................................ 11
Натрію сульфід, калію сульфід .................................................................. 11
Нітратна кислота ...................................................................................... 11
Нітрогену оксиди ........................................................................................ 12
Оцтова кислота (льодяна) ......................................................................... 12
Плюмбуму сполуки ....................................................................................... 13
Саліцилова кислота ..................................................................................... 13
Сірководень .................................................................................................. 13
Синильна кислота та її солі ....................................................................... 13
Сульфатна кислота .................................................................................... 14
Сульфуру діоксид, сульфуру триоксид ...................................................... 14
Фторидна кислота ...................................................................................... 15
Хлоридна кислота ........................................................................................ 15

3
2. Заходи безпеки при використанні вогне- та вибухонебезпечних 16
речовин ........................................................................................................
2.1. Запобіжні заходи при роботі з вогненебезпечними речовинами . 16
2.2. Заходи з попередження вибухів ....................................................... 16
3. Правила безпечної роботи з електричними приладами .................... 17
Ізоляція та огородження струмопровідних частин електричних 17
приладів ........................................................................................................
Захисне заземлення та занулення електричних приладів ........................ 18
Засоби індивідуального захисту ................................................................. 18
4. Перша допомога при нещасних випадках у лабораторії ................... 48
4.1. Опіки ................................................................................................... 18
Запобіжні заходи ............................................................................... 18
Перша допомога при опіках ............................................................. 19
4.2. Поранення .......................................................................................... 20
4.3. Отруєння ............................................................................................ 20
Запобіжні заходи при роботі з отруйними речовинами ............... 20
Перша допомога при отруєннях ...................................................... 21
Лікарські речовини, що застосовуються при отруєннях ............. 22
4.4. Ураження електричним струмом ..................................................... 23
5. Питання для самоконтролю .................................................................... 25
Література .......................................................................................................... 27

4
 МЕТА РОБОТИ: ознайомити студентів з правилами безпечної роботи в
лабораторії очищення природних і стічних вод та методами першої допомоги
при нещасних випадках.

1. ПРАВИЛА РОБОТИ З НЕБЕЗПЕЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ*

Аміак. Безбарвний газ з гострим, подразнюючим дихальні шляхи,

запахом. Водні розчини мають сильно лужну реакцію.
Високі концентрації аміаку в повітрі викликають сльозотечу і біль в очах,
сильні приступи кашлю, запаморочення, біль у шлунку і блювоту. Опік очей
аміаком проявляється не відразу, а через 3–7 діб, супроводжується ураженням
кон’юнктиви, рогівки та помутнінням кришталика. Може спостерігатися
сильний розлад дихання і кровообігу. Можливе навіть настання смерті
внаслідок серцевої недостатності. Потрапляння розведених розчинів на шкіру
викликає подразнення, концентрованих — опіки та утворення пухирів.
При отруєнні через дихальні шляхи рекомендується свіже повітря, при
задушенні — кисень; вдихати водяну пару, додавши у воду кілька кристаликів
лимонної кислоти; пити тепле молоко з содою. Місця ураження шкіри добре
промивають водою, прикладають примочки з 5% розчину оцтової (лимонної
або винної) кислот. За потрапляння розчину аміаку всередину промивають
шлунок великою кількістю 1% розчину лимонної, винної або оцтової кислоти
(пити маленькими ковтками). Після цього п’ють молоко, лимонний сік або
рослинну олію. При потраплянні розчину аміаку в очі їх необхідно добре
промити водою. За різких болів в очі вводять 1–2 краплі 1% розчину новокаїну.
Арґентуму нітрат (срібло азотнокисле). Розчин припікає шкіру і слизові
оболонки, викликаючи їх почорніння. При нагріванні розкладається з
виділенням оксидів нітрогену. Зберігають у темному місці в банках із
оранжевого скла.
При потраплянні всередину викликає біль у животі. Слизові оболонки
рота набувають білого або сірого кольору. З’являються блювота білими
масами, які темніють на світлі, запаморочення, судоми, параліч. Для надання
допомоги промивають шлунок 2% розчином хлориду натрію, потім вводять
проносне. П’ють 5% розчин хлориду натрію по столовій ложці що 10 хв,
білкову воду, молоко, масляні емульсії, слизуваті відвари; роблять клізми із
молока та розчину хлориду натрію. Прикладають лід на живіт.

________________________________________________________________
* При отруєнні хімічними речовинами негайно надають першу допомогу,
одночасно викликають лікаря або швидку допомогу!

5
 Арсен та його сполуки (арсенувата кислота, арсенова кислота,
арсенати, арсеніти, арсенуватий ангідрид). При вдиханні пилу або
заковтуванні розчину спостерігається сильний головний біль, запаморочення,
загальна слабкість, сухість, почуття печії у зіву та стравоході, присмак металу в
роті, слинотеча, нудота, повторна блювота, біль у животі; часті проноси,
спрага, блідість, холодна шкіра, ослаблення серцевої діяльності, судоми, втрата
свідомості.
Для надання допомоги промивають шлунок водою з активованим вугіллям
або суспензією паленої магнезії (1 столова ложка на 1 л води), штучно
викликають блювоту. П’ють свіжоприготовлену протиотруту від арсену
(Antidotum arsenici) з теплою водою по 1 столовій ложці що 5 хв до
припинення блювоти або завись (150:100) паленої магнезії що 15 хв по
1 столовій ложці. Приймають проносне — 1 столову ложку англійської або
глауберової солі. Прикладають до живота грілку. П’ють молоко, олію, жири,
білкову воду, масляні емульсії; приймають серцевий засіб – кофеїн; при
судомах – розтирають кінцівки. Не вживати кислих напоїв.
Ацетон. Летка рідина, органічний розчинник. Пари ацетону утворюють з
повітрям горючі та вибухонебезпечні суміші. Ацетон, що зайнявся, гасять за
допомогою води в розпиленому стані або вуглекислотного вогнегасника.
Ацетон зберігають у скляних бутлях, оберігаючи від ушкоджень. У місцях
зберігання ацетону повинна бути пожежобезпечна електрична проводка.
При вдиханні парів ацетону та потраплянні його всередину
спостерігається стан легкого сп’яніння, головний біль, запаморочення, загальна
слабість, нудота, сльозотеча, дере в горлі.
Для допомоги потерпілому необхідне свіже повітря, кисень, міцний
солодкий чай або кава. Уражені очі негайно промивають струменем чистої
води. За потрапляння всередину — промивають шлунок, приймають серцеві
засоби.
Барію нітрат (барій азотнокислий), барію карбонат та барію хлорид
дуже небезпечні при потраплянні в шлунок. Ознаки отруєння: головний біль,
запаморочення, слинотеча, спрага, печія в роті й стравоході, нудота, блювота,
кольки в животі та пронос, пульс спочатку уповільнений, потім
пришвидшений, артеріальний тиск підвищений, холодний піт, двоїння в очах,
шум у вухах, розлад ходи, судоми.
При потраплянні всередину негайно промивають шлунок розчином
глауберової солі (магнезії) MgSO4 (1 столова ложка на 1 л води); приймають
проносне (1 столова ложка англійської Na2SO4 або глауберової MgSO4 солі на
1 склянку води), потім п’ють по 1 столовій ложці що 5 хв 10% розчин

6
глауберової солі. Штучно викликають блювоту для видалення утвореного
сульфату барію або повторно промивають шлунок, п’ють молоко.
Нітрат барію є сильним окиснювачем. Зберігати його разом з горючими
речовинами заборонено.
Бром. Бром являє собою рідину бордово-фіолетового кольору. Рідкий
бром обпалює шкіру. Пари брому подразнюють дихальні шляхи.
При вдиханні парів і потраплянні всередину з’являється головний біль,
запаморочення, загальна слабкість, шум у вухах, нежить, чихання, носова
кровотеча, печія та подразнення в горлі, спазми в грудях, сильний кашель,
гіркий смак і сухість у роті, блювота, біль в очах, сльозотеча, світлобоязнь,
набряк повік.
При отруєнні парами, потерпілого негайно виводять на свіже повітря, він
повинен вдихати кисень або водяну пару (у воду слід додати кілька крапель
аміаку або соду), пити тепле молоко з боржомом (2:1).
Уражену шкіру багато разів промивають водою та змащують ланоліном.
При взаємодії брому з органічними речовинами виникає пожежа.
Зберігають бром у скляних або глиняних посудинах у негорючій упаковці.
Гідрогену пероксид. Існує тільки у вигляді водних розчинів з
концентрацією 3–30%. Викликає опіки шкіри, особливо концентровані
розчини. Дуже небезпечним є потрапляння в очі. Результат взаємодії з деякими
металами — бурхлива реакція; взаємодія з органічними речовинами
призводить до їх загорання. Зберігають у склянках із темного скла з притертою
пробкою (нещільно закриті!) окремо від органічних речовин.
Уражене місце на шкірі негайно промивають водою до зникнення білих
плям. При гасінні застосовують воду.
Дихлоретан. Безбарвна летка органічна рідина. Пари дихлоретану
викликають головний біль, загальну слабкість, кашель, уповільнений пульс,
нудоту, блювоту тощо.
Постраждалого негайно виводять на свіже повітря. За необхідності
роблять штучне дихання, дають серцеві (кофеїн) і заспокійливі (валеріана)
засоби.
При потраплянні дихлоретану всередину з’являються слабкість,
слинотеча, нудота, сильна блювота з домішкою жовчі, пронос, ослаблення
серцевої діяльності, судоми, втрата свідомості. Для надання допомоги —
промивають шлунок водою, штучно викликають блювоту, приймають
проносне (1 столова ложка англійської або глауберової солі на 1 л води).
Діетиловий ефір (етиловий ефір). Летка органічна речовина з
характерним запахом. Має наркотичну дію. З повітрям і киснем утворює
горючі та вибухові суміші. Температура займання дорівнює 180°С. Пари ефіру

7
в 2,6 разів важче за повітря і можуть розтікатися на значні відстані, досягаючи
віддаленого джерела вогню. Гасять піском або за допомогою вогнегасника.
Незначні кількості палаючого ефіру гасять тетрахлоридом карбону.
Зберігають у скляних бутлях або бляшаних посудинах у залізних ящиках.
Значні кількості ефіру зберігають в неопалюваному приміщенні, захищаючи
від сонячного світла і джерел вогню. Електропроводка в приміщенні повинна
бути пожежобезпечною.
При вдиханні спостерігаються сонливість, повна втрата чутливості,
почервоніння обличчя, ослаблення серцевої діяльності та дихання. Для надання
допомоги рекомендовано свіже повітря, кисень з 5% діоксидом карбону,
штучне дихання.
Їдкі луги (їдке калі та їдкий натр). У твердому вигляді – луска, яка
швидко обводнюється. Сильно уражують шкіру та слизові оболонки. Особливо
небезпечне потрапляння навіть дрібних частинок лугу в очі, тому працюють з
ними у захисних окулярах. Зберігають луги в сухому місці на значній відстані
від джерел тепла і води.
Потрапляння на шкіру викликає опіки, виразки та дерматити. Уражене
місце промивають водою до припинення омилення шкіри, роблять ванни або
примочки 5% розчином лимонної, оцтової або винної кислот.
При ураженні очей виникає біль, сльозотеча, кон’юнктивіт. Широко
розкритого очі промивають струменем чистої води та 5% розчином винної або
лимонної кислот.
При потраплянні лугів всередину спостерігаються опік слизових оболонок
рота, язика, стравоходу, шлунка та кишечнику, виникає сильний біль в роті,
глотці, шлунково-кишковому тракті, кольки, слинотеча, блювота (з домішками
крові), пронос, сильна спрага, блідість, ослаблення серцевої діяльності,
затримка сечі, похолодання кінцівок.
Постраждалому обережно промивають шлунок водою, підкисленою
оцтовою кислотою, дають багато пити 1% розчину лимонної, винної або
оцтової кислот. Роблять теплі водні інгаляції з декількома кристаликами
лимонної кислоти; дають ковтати шматочки чистого льоду; пити молоко,
білкову воду, слизуваті відвари, масляні емульсії; при сильних болях —
прикладають лід на живіт. При погіршенні стану дають серцеві засоби
(кофеїн).
Калію нітрат, натрію нітрат, магнію нітрат, кобальту нітрат (калій
азотнокислий, натрій азотнокислий, магній азотнокислий, кобальт
азотнокислий) викликають подразнення шкіри. Мішки або бочки від реактивів
можуть займатися та інтенсивно горіти. Якщо горить невелика кількість
реактиву, вогонь можна залити водою. Якщо горить велика кількість реактиву,

8
воду не застосовують, бо це призводить до розбризкування розтопленої солі.
Гасити треба піском.
Реактиви зберігають переважно в скляному посуді в сухому місці, не
допускаючи взаємодії з горючими матеріалами.
Калію нітрит, натрію нітрит (калій азотистокислий, натрій
азотистокислий). При підкисленні розчинів виділяються оксиди нітрогену.
При потраплянні цих речовин всередину спостерігаються загальна слабкість,
головний біль, запаморочення, пульсація в скронях, нудота, блювота,
почервоніння шкіри, частий пульс, зниження артеріального тиску, втрата
свідомості.
Для надання допомоги негайно промивають шлунок водою з активованим
вугіллям; приймають проносне — столова ложка англійської або глауберової
солі на 1 л води. Дають кисень.
Калію перманганат (калій марганцевокислий). Кристали темно-
фіолетового кольору з металевим блиском. Вибухає при обробці
концентрованою сульфатною кислотою в присутності етанолу, ефіру, горючих
матеріалів і займистих газів. Зберігають окремо від займистих речовин. При
потраплянні в очі кристали обережно видаляють ватою (не промивати водою!).
Калію персульфат (калій надсірчанокислий). Вибухає при взаємодії з
вогнем. Зберігають в сухому місці.
Калію перхлорат (калій хлорнокислий). Утворює горючі суміші з
органічними речовинами. Вибухає при взаємодії з концентрованою
сульфатною кислотою. Для гасіння застосовують воду. Перхлорат калію
зберігають в сухому місці окремо від кислот і горючих матеріалів.
Калію хлорат (калій хлорнуватокислий, бертолетова сіль) і натрію
хлорат. Сильні отрути, що вражають кровотворну систему людини.
При потраплянні всередину викликають нудоту, блювоту чорно-зеленою
масою, біль в животі, пронос, головні болі та болі в нирках, задуху, сірий колір
обличчя. Для надання допомоги дають активоване вугілля, потім проносні
засоби. Рекомендовано також приймати 4,5% розчин глюкози та 10 мл
20% розчину тіосульфату натрію.
При взаємодії з горючими речовинами вибухають. Гасити найкраще
водою. Реактив зберігають окремо від горючих речовин, а також від кислот і
сірки.
Кальцію оксид (негашене вапно). Викликає подразнення слизових
оболонок і шкіри, обпалюючи їх (дуже небезпечний при потраплянні в очі!).
З реагентом працюють в захисних окулярах.
При вдиханні пилу вапна дере в горлі, з’являються болі в грудях,
утруднене дихання, кашель. Для надання допомоги необхідна інгаляція

9
водяною парою (у воду додають кристалики лимонної кислоти), тепле солодке
молоко, гірчичники, серцеві та заспокійливі засоби. При обливанні водою
(гасіння вапна) оксид кальцію розігрівається і збільшується в об’ємі, що може
призвести до розриву посудини.
Оксид кальцію зберігають в сухому місці.
Купруму сполуки (сульфат, нітрат, ацетат, карбонат, хлорид). При
потраплянні всередину викликають неприємний металевий присмак у роті,
підвищене слиновиділення, втрату апетиту, нудоту, блювоту зеленого або
синьо-зеленого кольору, болі в животі, частий кров’янистий стілець.
Спостерігаються рідкий пульс слабкого наповнення, сильна спрага, загальна
слабкість, похолодання кінцівок, судоми, втрата свідомості.
Для надання допомоги викликають і штучно підтримують блювоту.
Повторно промивають шлунок розчином перманганату калію (1:1000).
Рекомендовано пити суспензію оксиду магнію (1:100), білкову воду, проносне
(1 столову ложку англійської або глауберової солі на 1 л води). На живіт
накладають гарячі припарки (змочені гарячою водою рушник або марлю). Не
слід приймати олію, жири, молоко, кислоти. При погіршенні стану прийняти
кофеїн.
Магній металевий, сплави магнію (з високим вмістом магнію).
Небезпечні при пожежі — можливий вибух і розпорошення палаючих
частинок, які, потрапляючи на шкіру, спричинюють її сильне ураження. Дим,
що утворюється при горінні магнію, є причиною захворювання "ливарною
лихоманкою". Магній особливо горючий у вигляді порошку або стружки.
Розпилений у повітрі порошок вибухає від іскри. У компактному стані метал
важко займається. Тонкий порошок при взаємодії з водою виділяє
газоподібний водень. Небезпечною є взаємодія порошку магнію з хлором,
бромом, йодом, окисниками, кислотами і лугами.
Палаючий магній засипають великою кількістю сухого графіту.
Невеликий вогонь можна загасити піском. Застосовувати воду або вогнегасник
(як пінний, так і вуглекислотний) заборонено! При гасінні палаючого магнію
слід знаходитися на безпечній відстані та особливо оберігати очі та обличчя.
Магнієву стружку і порошок зберігають у металевих ємностях, що
герметично закриваються, окремо від води, окисників, хлору, брому, йоду,
кислот і лугів.
Меркурію солі (сулема, каломель, кіновар, нітрати меркурію). Ртуть
металева при потраплянні всередину, навіть у великих кількостях, майже не
спричинює отруєння.
При потраплянні всередину організму солей меркурію у вигляді твердих
речовин або розчинів з’являються загальна слабкість, сильний головний біль,

10
зниження апетиту, нудота, блювота, металевий присмак у роті, пронос, нежить,
кашель, хрипота, біль при ковтанні. Підщелепні залози збільшені й болять.
Подразнення нирок — у сечі спостерігаються еритроцити, білок, солі
меркурію; кровотечі з полових органів; ураження крові — лейкоцитоз,
моноцитоз, прискорена ШОЕ.
Для надання допомоги – полокають рот 5% розчином хлориду цинку та
змащують ясна в’язкими засобами. Всередину приймають 100 мл протиотрути
від металів (Antidotum metallorum), через 10 хв промивають шлунок водним
розчином цієї ж протиотрути (100 мл протиотрути на 2–4 л води). За
відсутності протиотрути шлунок промивають водною суспензією активованого
вугілля або паленої магнезії з водою, п’ють молоко, білкову воду, слизуваті
відвари.
Мурашина кислота. Рідина з різким запахом. Викликає опіки шкіри.
Пари подразнюють дихальні шляхи; з повітрям утворює вибухонебезпечні
суміші. При потраплянні кислоти на шкіру негайно змивають великою
кількістю води.
Натрію гідросульфіт (натрій гідросірнуватистокислий). Розігрівається
на повітрі та за умови підвищеної вологості. Гасять піском або піною з
вогнегасника.
Зберігають в скляних банках невеликої ємності, в металевих ящиках, в
сухому місці, окремо від горючих матеріалів.
Натрію пероксид, калію пероксид, барію пероксид. Викликають опіки
шкіри подібно до металевого натрію або калію. В суміші з горючими
речовинами вибухонебезпечні, легко займаються при терті, ударі або
змочуванні невеликою кількістю води. Великі кількості пероксидів бурхливо
реагують з водою, навіть до вибуху.
Гасять сухим піском або кальцинованою содою, але не водою. Зберігають
окремо від органічних речовин і води.
Натрію сульфід, калію сульфід (натрій сірчистий, калій сірчистий).
Помірно горюча речовина. При горінні утворює гази (SO2), що подразнюють
дихальні шляхи і очі. При взаємодії з мінеральними кислотами виділяють
сірководень. Діють на організм як сірководень.
Нітратна кислота. Концентрована нітратна кислота викликає сильні
опіки шкіри. Розведена кислота за частого потрапляння на шкіру спричинює
екзему.
Вдихання парів нітратної кислоти викликає подразнення слизових
оболонок, запаморочення, шум у вухах, сонливість, легкий набряк. Уражена
шкіра набуває жовтого кольору. Потрапляння в рот і стравохід викликає важкі
опіки.

11
 При потраплянні на шкіру негайно промивають водою до повного
видалення кислоти. При опіках слизових оболонок рота, язика і глотки після
полоскання водою необхідне змазування 2% розчином кокаїну. В разі
ураження очей їх добре промивають струменем теплої води. За потрапляння
всередину — обережно промивають шлунок. П’ють суспензію паленої магнезії
(10:100) по столовій ложці що 5 хв; вапняне молоко (склянками); яєчний білок,
молоко, слизуваті відвари; ковтають шматочки вершкового масла (несолоного)
і дрібні шматочки чистого льоду; прикладають лід на живіт; роблять содові
інгаляції. Не слід приймати блювотні засоби та розчини гідрокарбонатів
лужних металів.
При ураженні парами кислоти постраждалого виводять на свіже повітря,
дають тепле молоко з содою, роблять содові інгаляції, прикладають
гірчичники. При задушенні дають кисень.
Концентрована нітратна кислота здатна вибухати при взаємодії з
речовинами-відновниками: сірководнем, скипидаром, етанолом. Взаємодія з
горючими речовинами спричинює займання, що супроводжується виділенням
отрутного діоксиду нітрогену. Тому під час гасіння пожежі користуються
протигазом. Не слід допускати взаємодії нітратної кислоти зі скипидаром,
карбідами, порошками металів, солями пікринової та хлорнуватої кислот та
горючими матеріалами.
Нітрогену оксиди. Виділяються при розкладанні металів та їх сплавів в
нітратній кислоті. Головна складова частина — діоксид нітрогену NO2.
Ознаки отруєння спочатку виражені слабко: головний біль, кашель, дере в
горлі. Небезпечні явища розвиваються через 6–12 год і пізніше: задишка, часте
дихання (40–50 подихів за хвилину), почуття стиснення в грудях, сильний
кашель з великою кількістю пінистого мокротиння з кров’ю. Ослаблення
серцевої діяльності, частий пульс, набряк легенів. При наданні допомоги з
потерпілого знімають тісний одяг, що утруднює дихання, забезпечують свіже
повітря, спокій, за необхідності — кисень.
Оцтова кислота (льодяна). Рідин з різким запахом. Викликає важкі опіки
шкіри. Пари сильно подразнюють слизові оболонки. Взаємодія з хромовим
ангідридом, пероксидом натрію та нітратною кислотою спричинює займання.
Пожежу гасять водою.
Оцтову кислоту зберігають у скляному посуді за температури вище 16°С.
Нижче 16°С кислота переходить у твердий стан і може розірвати посуд через
розширення. Кислоту зберігають окремо від окисників — хромового ангідриду,
пероксиду натрію та нітратної кислоти.
При потраплянні всередину викликає побіління язика, слизової оболонки
рота, сильні болі в животі, блювоту, утруднене дихання, уповільнення пульсу,

12
зниження температури, розширення зіниць. На шкірі викликає появу жовтих
плям внаслідок розкладання еритроцитів.
Для надання допомоги рекомендовано вживати вапняну воду, молоко,
проносні засоби. Уражену шкіру промивають водою, роблять примочки з
вапняним молоком.
Плюмбуму сполуки (нітрат, ацетат, оксиди). Ознаки отруєння при
потраплянні всередину: металевий присмак і сухість у роті, білий наліт на
язику і слизовій оболонці рота, головний біль, блювота, кольки, чорний або
кров’янистий стілець, пронос або спазматичний запор, марення, судороги,
параліч. Пульс уповільнений. Коматозний стан.
Для надання допомоги підшкірно вводять апоморфін, одночасно
всередину приймають 20–30 г сульфату натрію або магнію з водою.
Промивають шлунок розчином сульфату натрію, водною суспензією вугілля,
приймають протиотруту від металів (Antidotum metallorum), сольове проносне,
теплу ванну.
Саліцилова кислота. Білі кристали голчастої форми. Горюча речовина.
Температура займання 545°С. У подрібненому стані утворює з повітрям
вибухові суміші. Для гасіння застосовують воду, пісок і вогнегасники будь-
якого типу. Саліцилову кислоту зберігають у сухому місці.
Сірководень. Дуже отрутний газ із запахом тухлих яєць. Перебування
протягом 0,5–1,0 год в атмосфері, що містить 0,05–0,07% сірководню, викликає
небезпечне отруєння. В лабораторії роботи із сірководнем проводяться тільки у
витяжній шафі.
Сірководень здатний горіти. З повітрям і киснем утворює горючі та
вибухонебезпечні суміші. Температура займання 346–349°С.
При отруєнні сірководнем з’являються головний біль, запаморочення,
загальна слабкість, зниження апетиту, нудота, блювота, частий, іноді
аритмічний пульс, спостерігається розлад координації рухів, судоми, іноді
набряк легенів.
Для надання допомоги постраждалого виводять на свіже повітря, дають
кисень; знімають одяг, що утруднює дихання, забезпечують спокій і тепло. За
необхідності роблять штучне дихання, ставлять грілки до ніг, дають серцеві
засоби.
Синильна кислота та її солі (ціанід калію, ціанід натрію). Сильні
отрути. Ознаки легкого та середнього ступеня важкості отруєння: головний
біль, запаморочення, загальна слабкість, відчуття присмаку металу в роті;
нудота, блювота, почуття печії й дряпання в роті, носі, глотці. Подих
прискорений; відчувається биття пульсу в скронях.

13
 При безпосередній дії парів синильної кислоти явища отруєння
протікають надзвичайно швидко: при 2–3 вдихах наступають загальні судоми,
втрата свідомості та смерть від паралічу дихання через 1–3 хв.
При отруєнні через дихання негайно виводять потерпілого з отруєної
атмосфери. Необхідні свіже повітря, спокій, тепло, вдихання 0,3 мл
амілнітрату. Приймають засоби, що збуджують дихання і кровообіг: кордіамін,
адреналін, ефедрин, вдихають кисень. За необхідності потерпілому роблять
штучне дихання.
При потраплянні всередину негайно промивають шлунок розчином
перманганату калію (1:1000) або 1–3% розчином пероксиду гідрогену або
5% розчином тіосульфату натрію.
Сульфатна кислота. При потраплянні на шкіру викликає важкі опіки. Під
час пожежі сульфатна кислота утворює небезпечні пари, які подразнюють і
припікають слизові оболонки, особливо верхніх дихальних шляхів.
Кислота роз’їдає метали. Спричинює пожежу при взаємодії з горючими
речовинами. Гасять піском або золою, воду застосовувати заборонено!
Сульфатну кислоту зберігають у скляному посуді, оберігаючи від
ушкодження. При зберіганні кислоту ізолюють від металевих порошків,
карбідів, солей нітратної, хлорнуватої, пікринової кислот і від горючих
матеріалів.
При потраплянні на шкіру розведеної кислоти після висихання води
з’являються опіки, як і від концентрованої кислоти. Особливо небезпечне
потрапляння кислоти в очі. Потрапляння в рот викликає важкі ураження
слизових оболонок стравоходу та шлунку.
При потраплянні на шкіру негайно змивають кислоту великою кількістю
води, у важких випадках роблять танінові примочки. При потраплянні
всередину якомога швидше промивають шлунок водою. Всередину приймають
палену магнезію (MgО, 20:200), вапняне молоко, яєчний білок, слизуваті
відвари. Обпечені слизові оболонки рота і глотки змащують 2% розчином
кокаїну. Прикладають лід на живіт, застосовують інгаляції содовим розчином.
Ковтають шматочки чистого льоду. При ураженні очей негайно промивають
широко розкриті очі струменем води.
Сульфуру діоксид (сірчистий газ), сульфуру триоксид (сірчаний газ).
Гази з різким запахом. Викликають нежить, чхання, хрипоту, дере у горлі,
почуття стиснення й болю в грудях, кашель, утруднене дихання, сльозотечу.
Для надання допомоги знімають одяг, що утруднює дихання.
Рекомендовано спокій і тепло, вологі інгаляції 2–3% розчином соди; тепле
молоко з маслом, медом; кисень, серцеві та заспокійливі засоби; гірчичники.

14
При утрудненому диханні вводять у ніс 5 крапель 2–3% розчину ефедрину в
суміші з розчином адреналіну.
При ураженні очей – промивають струменем води, після цього роблять
прохолодні примочки.
Фторидна кислота (плавикова кислота). Кислота та її пари надзвичайно
отрутні – викликають подразнення шкіри, очей і дихальних шляхів. Дим, що
утворюється в присутності аміаку, також отрутний.
Руйнує скло та багато інших речовин. Не діє на платину. Фторидну
кислоту можна гасити водою. Якщо в повітрі міститься фторид гідрогену,
необхідно застосовувати протигаз (кисневу маску).
При отруєнні парами кислоти з’являються сльозотеча, різь в очах, дере в
горлі, біль у грудях, сильний кашель і підвищене слиновиділення.
Для надання допомоги — содові інгаляції, тепле молоко з боржомом,
гірчичники, кисень.
При опіках кислотою шкіру негайно промивають проточною водою
протягом кількох годин доти, доки побіліла шкіра не почервоніє. Потім
накладають свіжоприготовлену 20% суспензію оксиду магнію в гліцерині.
Хлоридна кислота. Викликає опіки шкіри. Пари викликають сильне
подразнення слизових оболонок очей і носа. При взаємодії з багатьма металами
виділяє газоподібний водень, який з повітрям утворює вибухову суміш. При
гасінні пожежі застосовують воду, соду або вапно.
Посуд з кислотою оберігають від ушкоджень. Зберігають окремо від
окисників, особливо від нітратної кислоти і солей хлорнуватої кислоти.
Недопустима взаємодія з металами.
При вдиханні парів хлоридної кислоти з’являються задуха, кашель, катар
дихальних шляхів. Руйнує зуби, призводить до розладу травлення, викликає
серцебиття. За систематичного потрапляння розчинів кислоти на шкіру
з’являються важкі опіки.
При отруєнні парами хлоридної кислоти забезпечують свіже повітря,
вдихають розпилену водяну пару з домішкою аміаку. При потраплянні на
шкіру — промивають її водою, після цього обробляють кашицею з соди; при
потраплянні парів або розчинів в очі — негайно промивають водою, потім
1% розчином соди.

15
 2. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОРИСТАННІ
ВОГНЕ- ТА ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ РЕЧОВИН

2.1. Запобіжні заходи при роботі з вогненебезпечними речовинами

Забороняється зберігати в робочих приміщеннях горючі (вогненебезпечні)
речовини в кількостях, що перевищують 1 кг кожної назви; у цілому можна
зберігати не більше 3–4 кг. Вогненебезпечними речовинами є ефіри
(диетиловий, петролейний тощо), спирти (етиловий, метиловий, аміловий
тощо), бензин, бензол, ацетон, пероксид натрію (або калію) і т.і.
У лабораторії вогненебезпечні речовини зберігають у спеціальній залізній
шафі або в ящику з написом "Вогненебезпечні речовини".
Під час розливання вогненебезпечних речовин в приміщенні не повинно
бути відкритого полум’я (запалені пальники). Також заборонено запалювати
сірники і курити. Для нагрівання речовин застосовують електричні нагрівачі
закритого типу.
Запаси вогненебезпечних речовин зберігають у сухому приміщенні з
вентиляцією та природним освітленням.
У лабораторії, а особливо в місцях зберігання вогненебезпечних речовин,
передбачають протипожежні засоби: ящик з піском і совок для засипання,
вогнегасники, пожежний рукав, листовий азбест і покривало. Вогнегасники
через певні проміжки часу обов’язково перевіряють і перезаряджають.
Якщо горюча речовина не розчиняється у воді (бензин, скипидар, ефір
тощо), гасити його водою заборонено. Розчинні у воді речовини (наприклад
спирти та т.і.) можна гасити водою.

2.2. Заходи з попередження вибухів

Леткі рідини (ефіри, спирти, ацетон, сірковуглець, чотирихлористий
карбон, бензол тощо) зберігають в прохолодному і темному місці.
Речовини, що легко розкладаються і вибухають (пероксид гідрогену,
пероксид натрію тощо), зберігають у невеликих кількостях, захищаючи їх від
вологи, світла та засмічення пилом.
Заборонено розтирати хлорат калію (бертолетову сіль) разом з
органічними речовинами.
Балони зі скрапленими газами оберігають від поштовхів (особливо під час
транспортування), механічних ушкоджень і нагрівання. Балон оснащують
редукційним вентилем, який повинен бути чистим (без масляних забруднень).
У неробочому стані на балон нагвинчують ковпак. Заборонено працювати з
несправними балонами, особливо ремонтувати їх самотужки. Для ущільнення
з’єднувальних гайок у кисневих балонах заборонено застосовувати прокладки

16
із гуми, ебоніту, каучуку та інших органічних речовин. Заборонено
спорожнювати балони до кінця.

3. ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ З ЕЛЕКТРИЧНИМИ ПРИЛАДАМИ

Дія електричного струму на організм людини поділяється на термічну,

електролітичну та біологічну.
Термічна дія — це нагрівання тканин людини, що призводить до опіків
І–IV ступеня важкості (від почервоніння до обвуглення тканин).
Електролітична дія струму спричинює розкладання крові та інших
біологічних рідин, що призводить до порушення їх фізико-хімічного складу.
Біологічна дія струму — це конвульсивне скорочення м’язів, що може
призвести до механічних пошкоджень організму людини (переломи і т.п.).
Мінімальне значення сили струму, подразнююча дія якого відчувається
людиною, називається порогом відчуття. Це значення коливається від 2 до
8 мА. Людина відчуває поколювання, подразнення, проте може управляти
м'язами і самостійно звільнитися від дії електричного струму.
За подальшого збільшення сили струму в м’язах виникають судоми, і
людина не може самостійно звільнитися від дії електричного струму. Сила
такого струму коливається від 10 до 50 мА.
При силі струму понад 50 мА можливий параліч дихання та фібриляція
серця, що призводить до смерті.
Можливість ураження людини електричним струмом залежить від:
напруги в мережі; частоти струму; опору тіла людини та електричного кола;
сили струму, що проходить крізь тіло людини; шляху проходження струму;
часу дії струму на організм людини; здоров’я та індивідуальних особливостей
людини; навколишнього середовища.
Для попередження небезпеки ураження людини електричним струмом в
лабораторії застосовують: ізоляцію, огородження, заземлення, занулення, малу
напругу живлення та засоби індивідуального захисту.

Ізоляція та огородження струмопровідних частин електричних приладів

При виявленні пошкодження ізоляції струмопровідних частин
електричних приладів слід негайно припинити роботу. Самостійно
ремонтувати пошкодження категорично заборонено — це може призвести до
електротравми.
Не можна торкатися до неізольованих струмопровідних частин приладів
незалежно від того, під якою напругою вони знаходяться.

17
 Заборонено без потреби торкатися до металевих конструкцій, корпусів
обладнання, які можуть виявитись під напругою при замиканні на них струму.
Заміну електроламп, під’єднання переносного електричного інструменту
та інших пристроїв, а також ремонт електропроводки та електрообладнання
може виконувати лише електромонтер.
До дроту, що лежить на підлозі лабораторії, заборонено наближатися на
відстань менше, ніж 4 м. Виявлене місце слід обгородити та повідомити про це
відповідні служби установи.

Захисне заземлення та занулення електричних приладів

Всі металеві струмопровідні частини електричних приладів повинні бути
заземлені або під’єднані до нульового провідника (занулені).
Опір захисного заземлення не повинен перевищувати 4 Ом, що
гарантуватиме повну безпеку працівників у разі доторкання до обладнання, яке
перебуває під напругою.
При виявленні порушення з’єднання приладу із захисним заземленням
слід негайно зупинити роботу. Самостійно ремонтувати пошкодження
заборонено.

Засоби індивідуального захисту

При користуванні електроінструментом, а також під час роботи з
електричними приладами працівники повинні користуватись захисними
засобами. Основними захисними засобами є діелектричні рукавиці та
інструмент з ізольованими ручками. Додатково до них використовують
діелектричні килимки. Кожні 6 місяців рукавиці та один раз в 2 роки килимки
перевіряються на діелектричну міцність.

4. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ У

ЛАБОРАТОРІЇ

4.1. Опіки
Опіки викликають гарячі та розпечені предмети, речовини з низькою
температурою (рідкий або твердий діоксид карбону, рідкий кисень), а також
їдкі речовини (луги, кислоти, бром тощо).

Запобіжні заходи
1. При перенесенні ємності з гарячою рідиною необхідно тримати її обома
руками, відсторонивши від себе, підтримуючи однією рукою дно посудини, під

18
яким підкладено рушник. Для перенесення великої кількості посудин
користуються дерев’яним підносом з високими бортиками.
2. Їдкі рідини, кислоти, аміак тощо розливають за допомогою скляного
сифона з грушею або спеціального штатива, що нахиляється. За відсутності
сифона і штатива рідину розливають обов’язково вдвох. Для цього ємність
поміщають у кошик з двома ручками. Розливають рідини в спеціальному одязі
— гумовому фартуху і рукавичках. Очі необхідно оберігати захисними
окулярами.
3. При розведенні сульфатної кислоти необхідно доливати кислоту тонким
струменем у холодну воду і при цьому добре перемішувати суміш. Заборонено
вливати воду в концентровану сульфатну кислоту.
4. Кислоти або луги нейтралізують тільки після розведення.
5. Луску лугу беруть пінцетом, щипцями або порцеляновою ложечкою.
Працюють у гумових рукавичках.
6. Заборонено засмоктувати їдкі рідини в піпетку ротом. Рідини
засмоктують за допомогою груші або спеціального пристосування.
7. Перед нагріванням фільтрати перемішують, тому що через різну
густину верхнього (промивна рідина) і нижнього шару внаслідок місцевого
перегріву може відбутися раптове скипання рідини, що спричинить
розбризкування рідини зі склянки.
8. Склянки з бромом, пероксидом гідрогену, фторидною кислотою та
іншими їдкими рідинами розкривають дуже обережно, щоб не ушкодити тару;
при відкриванні пробки горло склянки тримають в напрямку "від себе".

Перша допомога при опіках

1. При опіках від вогню, пари та гарячих предметів уражене місце не слід
змочувати водою. В жодному разі не можна розкривати пухирі, що утворилися,
та перев’язувати обпалене місце бинтом.
Розрізняють три ступеня важкості опіків. Перший ступінь —
почервоніння. Обпалене місце обробляють ватою, змоченою етиловим
спиртом.
Другий ступінь — утворення пухирів. Обпалене місце обробляють
спиртом, як й при опіку першого ступеня. Можна обробляти також 3%
розчином перманганату калію або 5% водним розчином таніну.
Третій ступінь — омертвіння шкірної тканини. Накривають рану
стерильною пов’язкою (марля) і викликають лікаря.
Слабкі опіки обробляють спеціальними ліками від опіків ("Пантенол",
"Фастін").

19
 2. При опіках кислотами (сульфатна, хлоридна, нітратна, ортофосфатна), а
також бромом уражену ділянку шкіри промивають великою кількістю води,
потім 5% розчином гідрокарбонату натрію або 10% розчином карбонату
амонію, після цього знову водою.
3. При опіках лугами уражене місце промивають великою кількістю води,
потім 3–6% (за об'ємом) розчином оцтової кислоти або 1–2% розчином
хлоридної кислоти, після чого знову промивають водою.
4. При опіках очей лугами промивають широко розкриті очі струменем
води. Після цього промивають 2% розчином борної кислоти або 3% розчином
оцтової кислоти. При ураженні очей кислотами їх промивають 3–5% розчином
гідрокарбонату натрію.
5. При опіках порожнини рота розчинами лугів необхідне полоскання 3%
розчином оцтової кислоти або 2% розчином борної кислоти. При опіках
кислотою — полоскання 5% розчином гідрокарбонату натрію.
При потраплянні кислоти в дихальні шляхи дихають розпиленим за
допомогою пульверизатора 10% розчином гідрокарбонату натрію, при
потраплянні лугу — розпиленим 3% розчином оцтової кислоти.

4.2. Поранення
Спочатку очищають рану від уламків скла стерильним пінцетом або
стерильною марлею. Після цього краї рани (не саму рану!) обробляють
настоянкою йоду.
Якщо поріз невеликий, то можна промити рану водою з милом і
присипати порошком стрептоциду або іншого сульфаніламідного препарату та
перев’язати рану стерильним бинтом. Запобігають потраплянню вати в рану.
При пораненнях з одночасним ураженням кислотою або лугом швидко
очищують рану від уламків скла та промивають її відповідним розчином (3%
оцтовою кислотою або 3–5% розчином гідрокарбонату натрію). Після цього
краї рани обробляють настоянкою йоду та забинтовують стерильним бинтом
або марлею. У випадку серйозного ураження та сильної кровотечі накладають
тугу пов’язку (джгут) вище рани для зупинки кровотечі. До приходу лікаря
рану накривають стерильною марлевою пов’язкою. Під джгут вміщують
записку із часом його накладання. Джгут можна тримати не більше 2 годин.

4.3. Отруєння

Запобіжні заходи при роботі з отруйними речовинами

1. Всі роботи, пов’язані з виділенням отрутних газів, виконують у
витяжній шафі. До таких робіт відносяться:

20
 розчинення металів і руд в нітратній кислоті з виділенням оксидів
нітрогену;
 обробка розчинів хлоридів хлоратом калію з виділенням хлору;
 випарювання і обробка фторидною кислотою та її солями, що виділяють
фтор або його сполуки;
 дія кислоти на технічний цинк (який зазвичай містить арсен), що
супроводжується виділенням арсенуватого гідрогену;
 підкислення розчинів, що містять ціаніди;
 підкислення розчинів, що містять роданіди;
 сильне підкислення розчинів, що містять фероціанід калію (або натрію);
 підкислення розчинів сульфідів;
 підкислення розчинів, що містять солі брому;
 випарювання сірководневих розчинів;
 осадження сульфідів металів сірководнем;
 чищення і заправлення апаратів для отримання сірководню;
 прожарювання осадів, що містять меркурій та арсен;
 розливання аміаку, брому та інших їдких рідин.
Якщо за умовами роботи ізолювати отрутні гази, що виділяються,
неможливо, працюють у спеціальних захисних масках.
2. З отрутами працюють у халатах і гумових рукавичках. Після роботи
ретельно миють руки. Місце, де проводилися роботи, протирають кілька разів
ганчіркою, змоченою теплою водою. Робота з отрутами регламентується
спеціальними постановами та інструкціями, які розміщені на робочих місцях.
3. Отруйні речовини зберігають у добре закупореному посуді з написом на
етикетці "отрута" в окремій шафі, яка замикається на ключ.

Перша допомога при отруєннях

При отруєнні газами постраждалого негайно виводять на свіже повітря і
дають вдихати кисень із кисневої подушки. За помітного ослаблення дихання
роблять штучне дихання із застосуванням кисню.
Кисень можна вдихати із будь-якого джерела (балона, газометра). Для
цього на трубку лійки діаметром приблизно 12 см надягають гумовий шланг і
під’єднують його до джерела кисню. Обережно відкривши кран або вентиль
редуктора і відрегулювавши необхідну витрату кисню, покривають лійкою рот
і ніс потерпілого. Потерпілому дають пити велику кількість молока (у деяких
випадках каву) і залишають у спокої.

21
 Лікарські речовини, що застосовуються при отруєннях
Білкова вода. Один яєчний білок розмішують в склянці води.
Обволікувальний засіб.
Вапняна вода (Aqua calis). Для промивання шлунка приймають всередину
по одній столовій ложці що 5–10 хв 100 мл вапняної води, розведеної водою до
1 л. Знешкоджує отрути.
Вугілля активоване (Carbo activatus). Приймають всередину завись із
1 столової ложки вугілля на 2 склянки води; для промивання шлунка — завись
із 1 столової ложки вугілля на 500 мл води. Сильний сорбент, знешкоджує
отрути. Можна застосовувати таблетки активованого вугілля.
Карбоген (Carbogenium). Суміш діоксиду карбону (5–7%) з киснем.
Збуджує дихання і поліпшує кровообіг.
Купруму сульфат (Sol. Cuprum sulfuricum), 1% розчин. Приймають
всередину чайними ложками що 5 хв до настання блювоти. Блювотне.
Магнезія палена MgО (Magnesia usta). Приймають всередину 30–50 г на
склянку води за один прийом, повторно через 1–2 год. Завись 50–70 г на
600–800 мл води для промивання шлунка. Знешкоджує та адсорбує отрути.
Магнію сульфат (Magnesium sulfuricum). Приймають всередину 20–30 г
на 1–2 склянки води або у вигляді розчину вводять у шлунок через зонд.
Проносне.
Натрію гідрокарбонат (Sol. Natrii bicarbonici). Приймають всередину
2–2,5% розчин столовими ложками, 1–2% розчин використовують для
промивання шлунка. Знешкоджує отрути кислотного характеру.
Натрію тіосульфат (Sol. Natrii hyposulfurosi). Застосовують 0,5% розчин
для промивання шлунка, 700–1000 мл. Знешкоджує отрути.
Натрію хлорид (Sol. Natrii сhlorati). Використовують 2,5% розчин для
промивання шлунка або для пиття столовими ложками що 10 хв (при отруєнні
нітратом срібла).
Протиотрута від металів (Antidotum metallorum). Після розведення в
300 мл води приймають всередину 50–100 мл або 200 мл для промивання
шлунка. Нейтралізує отрути (важкі метали, арсен).
Протиотрута від арсену (Antidotum arsenici). Приймають всередину по
столовій ложці що 5 хв до припинення блювоти.
Склад: a) Lig Ferri sulfurici oxidati 100,0 + Aq. destill., 300,0 та б) Magnesia
usta 20,0 + Aq. destill. 300,0. Обидві складові змішують перед вживанням і
приймають що 5 хв по столовій ложці з теплою водою до припинення блювоти.
Перед вживанням збовтують. Нейтралізує отрути.
Слизуваті відвари (Mucilago salep або Mucilago gummi arabici).
Приймають всередину по 15–20 мл на 200 мл води, додавши 15–20 г цукру.

22
Вживають столовими ложками що 5–10 хв. Можна застосовувати відвар
лляного насіння, рису або вівсяної крупи (1 столова ложка крупи на склянку
води). Обволікувальне.

4.4. УРАЖЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

Людину, уражену електричним струмом, звільнюють від дії струму за
допомогою вимикача або пускача. Негайно, до прибуття лікаря, надають першу
допомогу.
Якщо вимикач знаходиться на значній відстані від місця випадку, можна
перерізати проводи або перерубати їх (кожен провід окремо!) сокирою або
іншим ріжучим інструментом, з сухою або ізольованою ручкою. Якщо ручка
металева, необхідно обгорнути її сухою тканиною. Якщо неможливо розірвати
електричне коло швидко, слід відтягнути потерпілого за одяг або ж відкинути
від нього провід сухою палицею. Людина, що відтягує потерпілого від
проводу, щоб не потрапити під напругу, повинна: одягнути відповідне взуття,
гумові рукавиці або обгорнути руки сухою тканиною, покласти собі під ноги
суху дошку, скло, ебоніт або згорнутий сухий одяг як ізоляцію.
Якщо потерпілий судорожно обхопив провід, розкрити його руки можна
відриваючи їх від проводу послідовним відгинанням окремих пальців. При
відтягуванні потерпілого від струмопровідних частин електричних приладів
рекомендовано діяти однією рукою.
Заходи першої допомоги залежать від стану потерпілого після звільнення
від струму. Для визначення стану постраждалого необхідно:
а) негайно покласти його на спину;
б) перевірити за підніманням грудної, клітки дихає він чи ні;
в) перевірити наявність пульсу на променевій артерії поблизу зап’ястка або на
сонній артерії на шиї;
г) подивитись на стан зіниці (вузька чи широка, реагує на світло чи ні).
Якщо постраждалий прийшов до свідомості, після довгого перебування
під струмом, йому необхідно забезпечити повний спокій до прибуття лікаря і
подальший нагляд протягом 2–3 годин. Якщо швидко викликати лікаря
неможливо, постраждалого терміново доставляють в лікувальний заклад. У
жодному випадку не можна дозволяти постраждалому рухатися. Відсутність
важких симптомів після ураження струмом не виключає можливості
подальшого погіршення його стану.
Якщо постраждалий втратив свідомість, проте дихає, його рівно
укладають, забезпечують спокій, знімають одяг, що утруднює дихання,
звільняють приміщення від сторонніх людей. Дають понюхати нашатирний
спирт, бризкають водою, розтирають тіло, терміново викликають лікаря.

23
 За відсутності ознак дихання та серцебиття ураженому, на місці
нещасного випадку, безперервно роблять штучне дихання з одночасним
масажем серця до прибуття лікаря.
Найбільш ефективним методом штучного дихання є вдування повітря з
легень/рота людини, яка надає допомогу, в рот або ніс постраждалого.
Постраждалого кладуть на спину. Людина, яка надає допомогу, до початку
проведення штучного дихання повинна забезпечити вільне проходження
повітря через дихальні шляхи, які можуть бути закриті запалим коренем язика,
сторонніми предметами. Голову ураженого відкидають назад, для чого
підкладають одну руку під шию, а іншою рукою натискають на тім’я. Якщо в
роті є слизь, її витирають хустинкою або краєм сорочки, натягнутим на
вказівний палець. Ще раз перевіряють, чи немає в роті сторонніх предметів.
Після цього ритмічно вдувають повітря в рот або в ніс.
При вдуванні повітря в рот, людина, котра надає допомогу, щільно
притуляє свої вуста до вуст постраждалого, а своїм обличчям намагається
затиснути йому ніс, щоб забезпечити надходження свого повітря в його легені.
За неможливості повного обхвату вуст потерпілого повітря вдувають в ніс,
щільно закривши рот потерпілого. Повітря вдувають кожні 5–6 с, що
відповідає частоті дихання 10–12 разів за хвилину. Після кожного вдування
(вдих) звільняють вуста і ніс потерпілого для вільного виходу повітря з легенів
потерпілого (видих).
Одночасно здійснюють непрямий масаж серця для поновлення кровообігу.
Масаж називається непрямим, тому що на серце діють через грудину. Шляхом
ритмічного стискання серця, швидким поштовхом між грудною кліткою та
хребтом вдається виштовхнути кров в судини. Коли натискання на грудину
припиняються і вона випрямляється, серце знову наповнюється кров’ю.
Повторюючи натискання з частотою пульсу (1 раз за секунду) можна
підтримувати кровообіг в організмі за відсутності роботи серця.
За правильного виконання штучного дихання кожне вдування викликає
розширення грудної клітки. Припинення вдування викликає її стискання, що
супроводжується характерним шумом при видиханні повітря з легенів
потерпілого через ніс і рот. За утрудненого вдування потрібно перевірити, чи
вільні дихальні шляхи.
Ознаки оживлення потерпілого:
а) поліпшення кольору обличчя — воно набуває рожевого відтінку замість
сіро-землистого кольору з синюватим відтінком до надання допомоги;
б) з’являються самостійні дихальні рухи, які стають рівномірними;
в) звужуються зіниці, що свідчить про достатнє живлення мозку киснем.

24
 Довга відсутність пульсу при самостійному диханні і вузьких зіницях
свідчить про фібриляцію серця. У цьому випадку необхідно оживляти
потерпілого безперервно.
Навіть короткочасна зупинка в наданні допомоги може призвести до
непоправних наслідків.
Після появи перших ознак оживлення непрямий масаж серця та штучне
дихання продовжують ще протягом 5–10 хвилин.

5. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Вкажіть ознаки отруєння аміаком та запропонуйте способи допомоги
постраждалому.
2. Вкажіть ознаки отруєння нітратною кислотою та способи допомоги
постраждалому.
3. Опишіть правила зберігання нітратної кислоти в лабораторії.
4. Вкажіть ознаки отруєння оксидами нітрогену та способи допомоги
постраждалому.
5. Вкажіть ознаки отруєння парами ацетону та способи допомоги
постраждалому.
6. Опишіть правила зберігання ацетону в лабораторії.
7. Вкажіть ознаки отруєння солями барію та запропонуйте способи допомоги
постраждалому.
8. Вкажіть ознаки отруєння бромом та запропонуйте способи допомоги
постраждалому.
9. Вкажіть ознаки отруєння пероксидом гідрогену та способи допомоги
постраждалому.
10.Опишіть правила зберігання пероксиду гідрогену в лабораторії.
11.Вкажіть ознаки отруєння дихлоретаном та запропонуйте способи допомоги
постраждалому.
12.Вкажіть ознаки отруєння лугами та запропонуйте способи допомоги
постраждалому.
13.Опишіть правила зберігання перманганату калію в лабораторії.
14.Вкажіть ознаки отруєння солями калію та запропонуйте способи допомоги
постраждалому.
15.Опишіть правила зберігання солей калію в лабораторії.
16.Вкажіть ознаки отруєння негашеним вапном та способи допомоги
постраждалому.
17.Опишіть правила зберігання негашеного вапна в лабораторії.

25
18.Вкажіть ознаки отруєння азотнокислими речовинами та способи допомоги
постраждалому.
19.Опишіть правила зберігання азотнокислих і азотистокислих речовин в
лабораторії.
20.Опишіть правила зберігання та використання пероксидних сполук в
лабораторії.
21.Опишіть правила поводження з магнієм та його сплавами в лабораторії.
22.Вкажіть ознаки отруєння сполуками купруму та способи допомоги
постраждалому.
23.Вкажіть ознаки отруєння сполуками арсену та способи допомоги
постраждалому.
24.Опишіть правила поводження з мурашиною та саліциловою кислотами в
лабораторії.
25.Вкажіть ознаки отруєння сполуками плюмбуму та способи допомоги
постраждалому.
26.Вкажіть ознаки отруєння нітратом аргентуму та способи допомоги
постраждалому.
27.Вкажіть ознаки отруєння сульфатною кислотою та способи допомоги
постраждалому.
28.Вкажіть ознаки отруєння сірководнем та запропонуйте способи допомоги
постраждалому.
29.Вкажіть ознаки отруєння хлоридною кислотою та способи допомоги
постраждалому.
30.Вкажіть ознаки отруєння синильною кислотою та способи допомоги
постраждалому.
31.Вкажіть ознаки отруєння солями меркурію та способи допомоги
постраждалому.
32.Вкажіть ознаки отруєння оцтовою кислотою та способи допомоги
постраждалому.
33.Опишіть правила зберігання оцтової кислоти в лабораторії.
34.Вкажіть ознаки отруєння фторидною кислотою та способи допомоги
постраждалому.
35.Опишіть правила зберігання фторидної кислоти в лабораторії.
36.Вкажіть ознаки отруєння діетиловим ефіром та способи допомоги
постраждалому.
37.Опишіть правила зберігання діетилового ефіру в лабораторії.
38.Які запобіжні заходи при роботі в лабораторії з вогненебезпечними
речовинами Ви знаєте?
39.Назвіть заходи з попередження вибухів.

26
40.Як дії електричний струм на організм людини?
41.Які способи попередження небезпеки ураження людини електричним
струмом в лабораторії Ви знаєте?
42.Назвіть засоби індивідуального захисту при роботі з електричними
приладами.
43.Опишіть заходи, що запобігають опікам, при роботі в лабораторії.
44.Опишіть ознаки опіків за ступенем важкості.
45.Ваші дії при наданні першої допомоги постраждалому при теплових опіках?
46.Ваші дії при наданні першої допомоги постраждалому при опіках
кислотами?
47.Ваші дії при наданні першої допомоги постраждалому при опіках лугами?
48.Ваші дії при наданні першої допомоги постраждалому при пораненнях?
49.Назвіть запобіжні заходи при роботі в лабораторії з отруйними речовинами.
50.Ваші дії при наданні першої допомоги постраждалому при отруєнні?
51.Ваші дії при наданні першої допомоги людині, ураженій електричним
струмом?

ЛІТЕРАТУРА
1. Техніка безпеки в лабораторії очищення природних і стічних вод:
Методичні вказівки до лабораторної роботи з дисциплін "Очищення
природних вод", "Очищення стічних вод" для студентів спеціальності
7.092601, 8.092601 "Водопостачання та водовідведення" / Укладачі:
І.А. Тихонова, О.О. Мацієвська, І.Ю. Попадюк. – Львів: Вид-во НУ
"Львівська політехніка", 2007. – 20 с.
2. Коростелев П.П. Лабораторная техника химического анализа / Под ред.
докт. хим. нак А.И. Бусева. – М.: Химия, 1981. – 312 с.
3. Програма проведення первинного інструктажу з охорони праці на кафедрі
гідравліки та сантехніки НУ "Львівська політехніка", 2005. – 9 с.
4. Фрайштат Д.М. Реактивы и препараты. Хранение и перевозка. – М.: Химия,
1977. – 424 с.

27
 НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ РОБОТИ В ЛАБОРАТОРІЇ

ОЧИЩЕННЯ ПРИРОДНИХ І СТІЧНИХ ВОД

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до лабораторної роботи
з дисципліни "Водопостачання і водовідведення"
для студентів спеціальності 192 "Будівництво та цивільна інженерія"
стаціонарної та дистанційної форм навчання

Укладачі: Мацієвська Оксана Олександрівна,

Попадюк Ігор Юрійович,
Завойко Богдан Володимирович

28