Сльози та кров

Ревнощі, це огидне підле явище, що повільно пожирає і знищує зсередини.

Міллер усвідомлював, що було б набагато розумніше залишитися у себе в

каюті, а не виходити назовні. Як відмотати час назад, щоби цього ніхто не
бачив.

А справа була ось як:

Каз швидко впорався з роботою і виходить на палубу платформи,

піднімається сходами (які, втім ненавидить), щоб власну базу було краще
видно. Як дракон, який спостерігає за своїми скарбами з висоти польоту, на
яку здатний піднятися. Нічого цікавого, всі зайняті своїми справами, жодних
дармоїдів не спостерігається.

А це що? Знайома червона пляма вдалині. Каз на відстані здатний бачити

людей лише як нерівні, розпливчасті плями. Часто від розрізняв їх за
кольором. Любитель червоного кольору на базі був лише один. Червоний
шарф і рукавиці.

Мило спілкується з якимось солдатом, мабуть, усміхається та сміється. Про,

що конкретно вони там говорять, Казухіра сказати не міг, не чув.

Він поспіхом спускається донизу, забігаючи до своєї каюти в агонії гніву.

Злість піднімається з надр запаленої свідомості. Він кидається з боку в бік в
своєму кабінеті, нижня частина тіла починає боліти. Він перечіпається через
щось, ледве не падаючи, зачіпаючи на столі кілька папок з документами.
Папери розлітаються та падають додолу, вчинаючи справжній безлад,
свавілля кабінетного масштабу.

Міллер тяжко зітхає, знесилено сповзаючи на своє крісло.

На столі він виявляє касету з яскравим малюнком, так ще з рідними

японськими ієрогліфами.
Взявши її до рук, він починає вивчати її, виявивши маркування “тільки для
дорослих”, а частина малюнку, що приховує еротичну сцену, замальована
пікселями, сотнями маленьких квадратиків. Героїня намальована в
класичному японському аніме стилі явно отримувала задоволення від
процесу, судячи з виразу її обличчя.

У блондина в каюті стояв старенький телевізор, який, втім, Міллер практично

не вмикав через непотрібність, все одно звідси майже жоден канал упіймати
неможливо, хіба що якість матчі з баскетболу чи волейболу, які зовсім не
цікавили командира.

Невідомо якими ідеями ведений, він вставив касету в DVD-програвач, який,

на щастя на базі водився.

Казухіра вдивлявся в зображення, що з’явилось на екрані. Все-таки, він дуже

давно не дивився телевізор, а явище під назвою “аніме” тим паче.

Картинка соковита та барвиста. Японська сутність сумувала за цим десь у

глибині душі. Навколишній світ у мультиках виглядав зовсім інакше,
набагато яскравіше. А може, Каз ще давним давно втратив яскраве сяйво
справжнього світу? Тепер лише у мультиках можна таке побачити?

Бачучи щасливих, хоч і намальованих людей на екрані, йому стає нестерпно

гірко, до болі, по щоках починають котитися сльози. Командир не плакав вже
дуже давно, мужньо переносячи будь-які удари долі, але тепер біль полився
єдиним мокрим градом розпачу.

Щасливі люди прокляті, вони не повинні існувати з ним в одному світі. Вони
дратують. Так і хочеться прибити їх всіх. Їх існування ятрить душу,
стираючи все, через, що доводиться проходити таким людям, як Каз.

Сльози — не єдине, що проллється сьогодні. Чи то справа в атмосферному

тиску, чи у власному зниженому чи підвищеному, але тепер з носа полилась
ще й кров. Каз відчув це, зачувши на губах металевий присмак тривоги та
відчаю темно-червоного кольору.
«Ось так ти вчись і без істерик, кидати виклики судьбі.
Я кличу – це кров або сльози, але обираю тебе»
Тепер яскрава пляма на білій, тільки нещодавно випраній сорочці. Випрати
таке буде непросто.
У той же час, при перегляді так званого хентая, Міллер відчув те саме
тваринне еволюційне збудження. Кров приплила і до іншого місця. Тепер
тканина штанів тиснула, була неприємною та тісною. Проробивши декілька
алгоритмічних рухів вгору-вниз, на якусь мить стало краще, легше,
приємніше.
З очей все ще лаються сльози, а з носа кров. Сталеві нерви не витримують
виду парочок, що займаються сексом. Та думка, що їм приємно, змушує
відчути ще більшу муку.
Коли рідина застеляє очі, він протирає їх, заразом і кров, що продовжує
витікати.
З суміші крові та сліз виходить непогана змазка.
«Сльози та кров, все як звичайно, будем палити мости. »
Відчуття, що кров вже заполонила собою все горло, залишалось лише
нервово ковтати, намагаючись впоратися з червоним липким океаном.
«Чесно сказати, мені байдуже, чим захлинешся ти. »
Завдяки змазці, процес пішов набагато активніше, рухливіше. Душевний біль
ненадовго відійшов на другий план, дав волю задоволенню на декілька
хвилин. Він кінчає з гучним стоном. Пеніс все ще пульсує, а біла рідина з
домішками крові вистрелила на світло-бежеві штани.
Їх тепер можна поховати, як і сорочку.
Командир дивився на свою тремтячу руку, всю у спермі. Від всього цього
ставало бридко, а на екрані телевізора все ще миготіли яскраві анімації та
стогони задоволення.
— Який же я огидний.
Просто жахливо. Як можна було до такого опуститися? Хіба успішна та
щаслива людина займається такими речами? Успішна та щаслива- ні, Каз-
так.
«Мені нічого пояснювати і не треба – пий, отруїтель, пий…»
Двері відчинилися, вдаривши осіннім холодом морського клімату. Заходити
без стуку – огидна звичка, особливо в такій ситуації.
— «Каз, я повер…», - Оцелот не встиг закінчити речення, витріщивши очі.
Навіть потрійний агент, який багато чого бачив, давно ніхто так не дивував.
Ось і настала саме та ситуація, коли він не знав, як реагувати, що робити, що
говорити. Чи то молодшого посварити, чи то поспівчувати. Контекст
абсолютно не зрозумілий. Він потрапив в ситуацію вирвану з контексту.
— «Спробуєш пояснити, що тут відбувається? » - Адамска зачинив двері,
щоб ще хтось сьогодні не здивувався.
Але він не може, він не пояснить. Він сам не знає, нащо все це. Було б добре
без зайвих розпитувань, тим паче від Оцелота. Може, годі вже страждань?