"He is very ugly;
," said his mother. "My brothers are all
handsome,
and my mother was celebrated for her
beauty, and I am not, my-self,
unprepossessing. How is it possible that I
gave birth to so repulsive a child?"
"Be thankful we have a son," said her
husband. "Did you not give birth to two
dead girls before this? We have a son.
"You speak as a Jew,
said the child's mother, with a flick of her
white and delicate hand.
"But we are Roman citizens also, and our
conversation is conducted in Greek and not
in barbarous Aramaic."
"We are still Jews," said Hillel ben Borush.
He stroked his fair beard and looked down
at his new-born child. A son was a son.
What was physical beauty in the eyes of
God, blessed be His Name? It was the light
within that was important.
Deborah sighed. Her exquisite auburn hair
was only partly concealed by a veil of
transparent silk. Her large blue eyes had
both an innocent and a discontented
expression, seeking and rest-less. Hillel ben
Borush was a fortunate man, said his
friends, for Deborah bas Sheba, who had
brought him a magnificent dowry, was also
famous for her beauty and her style, and had
been educated by private tutors in
Jerusalem. She was nineteen years old and
had given birth to three children, the third
alone surviving, this son, now in his cradle.
Alas, thought Deborah, that even her
cosmopolitan father had let dead traditions
prevail. A rich young Roman had sought her
hand in marriage, and she had desired him
"Він дуже потворний;
"Він дуже потворний", - сказала його
мати. "Мої брати всі гарні,
і моя мати славилася своєю красою, і я
сама не є непривабливою. Як же так
сталося, що я народила таку потворну
дитину?"
"Будь вдячна, що у нас є син", - сказав її
чоловік. "Хіба перед цим ти не народила
двох мертвих дівчаток? У нас є син.
"Ти говориш, як єврей,
сказала мати дитини, змахнувши своєю
білою і ніжною рукою.
"Але ми також римські громадяни, і
наша
розмова ведеться грецькою, а не
варварською арамейською".
"Ми все ще євреї", - сказав Гілель бен
Боруш. Він погладив свою русяву
бороду і подивився на свою
новонароджену дитину. Син був сином.
Що означала фізична краса в очах Бога,
нехай буде благословенне Його Ім'я?
Важливим було світло всередині.
Дебора зітхнула. Її вишукане каштанове
волосся було лише частково приховане
вуаллю з прозорого шовку. Її великі
блакитні очі мали одночасно невинний і
незадоволений вираз, шукаючий і
неспокійний. Гіллель бен Боруш був
щасливим чоловіком, говорили його
друзі, бо Дебора-ба-Шева, яка принесла
йому розкішний посаг, також славилася
своєю красою і стилем, і отримала
освіту у приватних репетиторів в
Єрусалимі. Їй було дев'ятнадцять років,
і вона народила трьох дітей, з яких
вижив лише третій, цей син, який зараз
лежить у колисці.
На жаль, подумала Дебора, навіть її
батько-космополіт дозволив мертвим
традиціям взяти гору. Багатий молодий
римлянин просив її руки, і вона також
also. Instead, she had been bestowed on
Hillel ben Brush, a pious young scholar of
the old and honoured house of Benjamin.
But though she herself was a victim of old
ideas, it was possible that her son would live
in an enlightened new world where man's
pre-eminence was established, as the
cultured Greeks now asserted. The very idea
of a God was tedious and absurd in these
sophisticated days, and embarrassing.
Deborah was determined that her son's mind Дебора була сповнена рішучості, щоб
would not be filmed over with superstitions. розум її сина не був затьмарений
забобонами.
"Saul," said Hillel ben Borush.
"Eheu!" cried Deborah.
"Saull It is not a distinguished name."
"Saul," said the father. "He is a lion of God. "Саул", - сказав батько. "Він - лев
Saul ben Hillel."
"Paulus.
Deborah smiled musingly. It had an
aristocratic sound.
"Surely there can be no obiection to the
Roman translation
"Saul of Tarshish,'
" said Hillel.
"Paulus of Tarsus. Only barbarians call it
Tarshish." Hillel smiled, and his smile was
gentle and winning even to his young wife.
He put his hand on her shoulder.
"It is the same," he
said. He thought Deborah enchanting. He
also thought her stupid, though everyone
else considered her very cultured. Her
trouble, he thought, was having parents who
were Sadducees and therefore unlearned in
matters pleasing to God. To please God was
the reason a man was born and lived and
had his being. He often pitied the
Sadducees, whose lives were firmly fixed in
бажала його. Натомість її віддали за
Гілеля бен Бруша, побожного молодого
вченого зі старовинного і почесного
дому Веніаміна. Але хоча вона сама
була жертвою старих ідей, було
можливо, що її син житиме в новому
просвітленому світі, де буде
встановлена перевага людини, як тепер
стверджували культурні греки. Сама
ідея Бога була нудною і абсурдною в ці
витончені дні, а також сором'язливою.
"Саул", - сказав Гілель бен Боруш.
"Ехеу!" - вигукнула Дебора.
"Саул, це не видатне ім'я".
Божий. Саул бен Гіллель."
"Паулюс.
Дебора задумливо посміхнулася. Це ім'я
звучало аристократично.
"Звичайно, не може бути ніякого
заперечення проти римського
перекладу.
"Саул з Таршиша".
"сказав Гілель.
"Павло з Тарсу. Тільки варвари
називають його Таршишем". Гіллель
посміхнувся, і його посмішка була
лагідною і привабливою навіть для його
молодої дружини. Він поклав руку їй на
плече.
"Це те саме", - сказав він.
сказав він. Він вважав Дебору чарівною.
Він також вважав її дурнуватою, хоча
всі інші вважали її дуже культурною.
Він думав, що її біда в тому, що її
батьки були саддукеями, а тому не
знали, як догодити Богові. Догоджати
Богові - ось причина, чому людина
народжується, живе і має своє буття. Він
часто жалів саддукеїв, які жили у
a secular world and who accepted nothing світському світі і не приймали нічого,
that could not be proved by their five senses. що не можна було б довести за
допомогою п'яти органів чуття.
How could men endure a world without Як люди могли витримати світ без Бога?
God? Such a world was populated only with Такий світ був населений лише
animals, whose lives were meaningless. So тваринами, життя яких не мало сенсу.
he pitied Deborah as he loved her. Тому він пожалів Дебору, бо любив її.
"Of what are you thinking?" said Deborah. "Про що ти думаєш?" - запитала Дебора.
Her husband's expression when he Вираз обличчя чоловіка, коли він
communed with himself always made her розмовляв сам з собою, завжди
uneasy. викликав у неї тривогу.
"I am a Pharisee, "Я фарисей,
I was wondering about our son's former і мене цікавить минуле існування
existence. нашого сина.
he replied, "and we believe in reincarnation. відповів він, - і ми віримо в
реінкарнацію.
Deborah arched her brows in scorn.' Дебора презирливо вигнула брови.
"Nonsense. He is flesh of "Дурниці. Він плоть від плоті
our flesh and there was none like him before Він плоть від нашої плоті, і такого, як
nor will be again. він, не було раніше і не буде знову.
"True, "Це правда,
said Hillel. "God never repeats Himself, not сказав Гілель. "Бог ніколи не
even in a blade of glass. All souls are unique повторюється, навіть у скельці скла. Всі
from the beginning, but that душі унікальні від початку, але це не
означає, що
does not deny that if they are eternal- as we не заперечує, що якщо вони вічні - як ми
assert--their lives must be eternal also, стверджуємо - їхнє життя також має
moving from flesh to flesh as God wills." бути вічним, переходячи від плоті до
плоті, як того бажає Бог".
Deborah yawned. Hillel was only thirty but Дебора позіхнула. Гілелю було лише
he conversed like an old man in the Temple. тридцять, але він розмовляв, як старець
And tomorrow she must go to the Temple у храмі. А завтра вона має йти до Храму
for the presentation of her son. The thought на представлення свого сина. Ця думка
annoyed her. It was true that the Sadducees дратувала її. Це правда, що саддукеї
also obeyed the ancient law, but they також дотримувалися стародавнього
laughed at it secretly. How could she закону, але вони потай сміялися з нього.
explain the ceremony to her Greek and Як вона пояснить цю церемонію своїм
Roman friends in Tarsus? They would be грецьким і римським друзям у Тарсі?
amused. Вони б розвеселилися.
The rituals of Judaic life were profoundly Ритуали юдейського життя глибоко
baffling to her. In the worldly household in спантеличували її. У мирській родині в
Jerusalem where she had been born, God Єрусалимі, де вона народилася, Бог був
had been a quaint hypothesis, химерною гіпотезою, взаємозамінною з
interchangeable with the gods of Greece and
Rome. But here in her husband's house,
Pharisees moved and debated gravely and
looked at her with covert disapproval,
almost as if she were an Ionian courtesan.
A peacock screeched in the garden. It was
furiously jealous of the black swans which
were the overlords of the spring-fed pond.
Hillel winced, and said incautiously,
That creature sounds like
an ill-tempered woman. He has awakened
the child."
Deborah felt a thrill of unkindness towards
her husband. She lifted her head with
hauteur. "Then I will remove my disturbing
presence also, so you will not be reminded
of women.'
"Deborah- said Hillel. But she could move
like a child, and was gone in an instant
through the portico. Hillel sighed, and
smiled. He was always offending Deborah,
who was an adorable small girl_he never
thought of her as an adult woman.
Tomorrow he would send for a necklace of
fiery opals she had admired in her jeweller's
shop. That would appease her.
The peacock screeched again, and the child
in his ivory-and-ebony cradle complained.
The nursery was filled with the newly
awakened scent of the night blooming
jasmine, though the sun had not yet set and
its reddish light struck on white marble
walls. The shadow of a palm-tree moved on
the wall nearest the young child, and he
quickly turned his head and gazed at it, and
Hillel mar-velled. A child so newly born,
and he could follow things with his eyes!
Hillel, bent over the cradle. "Saul," he said,
in the softest voice.
"Saul?"
The child looked up at his father. As
богами Греції та Риму. Але тут, у домі її
чоловіка, фарисеї серйозно сперечалися
і дивилися на неї з прихованим
несхваленням, наче на іонійську
куртизанку.
У саду закричав павич. Він несамовито
ревнував до чорних лебедів, які були
господарями весняного ставка.
Гілель здригнувся і обережно сказав
Ця істота схожа на
на жінку зі злим характером. Він
розбудив дитину".
Дебора відчула трепет від
недоброзичливості до свого чоловіка.
Вона з гордістю підняла голову. "Тоді я
теж піду геть, щоб не нагадувати тобі
про жінок".
"Дебора, - сказав Гілель. Але вона могла
рухатися, як дитина, і в одну мить
зникла через портик. Гілель зітхнув і
посміхнувся. Він завжди ображав
Дебору, яка була чарівною маленькою
дівчинкою - він ніколи не думав про неї
як про дорослу жінку. Завтра він пошле
за намистом з вогняних опалів, яким
вона захоплювалася в ювелірній
крамниці. Це б її заспокоїло.
Павич знову закричав, і дитина в
колисці зі слонової кістки та чорного
дерева поскаржилася. Дитяча
наповнилася щойно пробудженим
ароматом нічного квітучого жасмину,
хоча сонце ще не зайшло і його
червонувате світло падало на білі
мармурові стіни. Тінь від пальми
пересунулася по стіні біля немовляти,
воно швидко повернуло голову і
подивилося на неї, і Гілель здивувався.
Дитина, яка щойно народилася, а вже
може стежити за речами своїми очима!
Гіллель нахилився над колискою.
"Саул", - промовив він найніжнішим
голосом.
"Саул?"
Дитина підняла очі на батька. Як і
Deborah had said, he was not beautiful. He
was smaller than the average babe, yet he
had a
From earliest childhood Saul of
Tarsus was different. Even his deeply
religious father, who longed for the coming
of the Messiah, was sometimes shaken by
the intensity of Saul's desire to know God's
will.
Saul, whom we know as Saint Paul,
belonged to a distinguished and wealthy
family. He grew up to be a pious Jew, a
Roman citizen, and for a time an executor of
Roman law. In his furious belief that Jesus
was a fraud and a blasphemer he hunted
down His defenceless followers and
punished them without mercy. Then
overnight his life was changed, and at last
he knew the love and will of God.
It is Taylor Caldwell's special gift to be able
to show us the towering figures of the Bible
as spirited, living people with very human
failings and passions. Her latest novel
describes the conflict_-the agonizing doubts
and exultant joys- that raged within Saint
Paul in his tortuous search for faith.
говорила Дебора, він не був красивим.
Він був менший за середньостатистичне
немовля, але мав
З раннього дитинства Савл з
Тарсу був не таким, як усі. Навіть його
глибоко релігійний батько, який прагнув
приходу Месії, іноді був вражений
силою бажання Савла пізнати Божу
волю.
Савл, якого ми знаємо як святого Павла,
належав до знатної та заможної родини.
Він виріс побожним юдеєм, римським
громадянином і деякий час був
виконавцем римських законів. У своїй
несамовитій вірі, що Ісус був шахраєм і
богохульником, він переслідував Його
беззахисних послідовників і безжально
карав їх. Але за одну ніч його життя
змінилося, і він нарешті пізнав любов і
волю Божу.
Особливий дар Тейлор Колдуелл
полягає в тому, що вона може показати
нам біблійних героїв як одухотворених,
живих людей з дуже людськими
недоліками і пристрастями. Її останній
роман описує конфлікт - болісні сумніви
і радість, - який вирував у душі святого
Павла під час болісних пошуків віри.